Antiplagiat by Yuliana Vyshtak

УДК 004.9

Виштак Ю. О.

ДЕ ЩО про плагіат / Виштак Ю. О. — К. : VESHTA ART, 2013. — 24 с. Цей посібник стане у нагоді для охочих перевірити текстовий контент на унікальність за допомогою різних технічних засобів. Особливо актуальною тема плагіату є для видавничого бізнесу, де проблема текстових запозичень має суттєві негативні наслідки. За допомогою цього видання редактор зможе здобути нову інформацію про специфіку роботу з різним програмним забезпеченням, а також поглибить свої знання про явище плагіату. УДК 004.9

Дещо про плагiат . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2 Вiдомi плагiатори . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4 Плагiат у дизайнi . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6 Плагiат у зображальному мистецтвi . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9 За плагiат – премiя! . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10 Онлайн-служби . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12 Програми антиплагiату . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20

Дещо про плагiат Проблема плагіату вже давно відома людству, а в нинішньому значенні цей термін почав вживатись у XVII сторіччі. Слово plagium у римському праві означало викрадення, або ж незаконний продаж у рабство вільної людини. Але плагіат не завжди мав негативне значення – в історії відомі приклади, коли на запозичення з чужих творів дивилися без осуду. Приміром, Геродот використовував у своїх працях запозичення з праць Гекатея, а Мольєр майже дослівно скопіював у своєму творі «Витівки Скапена» сцену з твору Сірано де Бержерака, а на всі закиди щодо неправомірності цих дій відповідав фразою «Я беру добро звідусіль, де його знаходжу». Можна констатувати факт загострення реакції суспільства на плагіат, починаючи з XVIII-XIX сторіччя – саме в той час відбувалося підвищення рівня правової свідомості громадян. Загалом, поняття плагіату набуло юридичного значення паралельно з процесом розвитку авторського права. Ще Емануїл Кант, відомий філософ, зазначав, що «Навіть плагіат, який автор здійснює відносно покійного, хоча це і не плямує його честі, а лише викрадає її частку, все ж з повним правом карається як шкода, завдана людині». Нині багато науковців також розглядають проблему плагіату, як не лише негативне явище, а й моральний злочин. Особливо відчутними проблеми піратства та плагіату стали внаслідок поширення електронних технологій та Інтернету. Можливість оцифрування матеріалу та миттєвого перегляду (чи завантаження) загалом будь-якого контенту з мережі сприяє банальному викраданню чужих праць та ідей, адже величезна кількість інформації в Інтернеті не містить навіть щонайменших згадок про автора і його права на твір. Сьогодні можна констатувати певний занепад будь-яких етичних норм серед користувачів Інтернету щодо права інтелектуальної власності. Можливо, саме цей фактор посприяв своєрідній «еволюції» плагіату – приміром, нині вже немало науковців розробляє його класифікацію. Загалом, прийнято умовно поділяти плагіат на два типи – прямий та завуальований. У випадках 2

прямого плагіату чужий твір (або його частина) без внесення будь-яких змін до нього публікуватиметься під іменем плагіатора. Завуальованим плагіатом є внесення до оригінального твору несуттєвих змін (приміром, заміна певних слів їхніми синонімічними відповідниками), та не змінюючи при цьому саму форму твору. Розвиток сучасних технологій вимагає від редактора будь-якого видання обізнаності в галузі цифрових технологій. Сьогодні особливо актуальною стає проблема плагіату в текстовому контенті, адже мережа Інтернет створює безліч можливостей для різноманітних порушень в галузі авторського права. Нині крадіжка чужих текстів є вельми поширеним явищем, і за допомогою нехитрої комбінації клавіш можна скопіювати практично будь-який фрагмент тексту, опублікованого в мережі. Особливо помітною тенденція запозичення чужих текстів є в освітньому середовищі – чи не кожний студент заради пришвидшення написання своєї роботи шукає необхідну інформацію в пошуковій системі, а потім просто копіює її на свій ПК, підписуючись своїм ім’ям, та не вказуючи реального автора роботи. Але найбільш прикрою ситуація є з науковими працями, в яких недобросовісний автор нехтує будь-якими моральними та етичними принципами, фактично викрадаючи чужу інтелектуальну працю. Плагіат серед художніх текстів сьогодні теж поширений, але у випадках непрямого (завуальованого) плагіату факт його наявності встановити нелегко. Приміром, можна вкрасти чужу ідею чи фабулу твору і надати йому зовсім іншої літературної форми, створивши інший текст. А довести факт викрадення чи запозичення буде практично нереально, адже у двох різних людей теоретично можуть виникати схожі думки, ідеї та концепції. У даному пораднику будуть запропоновані найвідоміші технічні засоби для захисту текстової інформації та виявлення плагіату в текстах. Також будуть висвітлені поширені прийоми, за допомогою яких можна перехитрувати різноманітне програмне забезпечення. А оскільки явище плагіату нині існує у найрізноманітніших проявах людської діяьності, читачу стануть у нагоді різноманітні факти про історію розвитку цього явища, відомих плагіаторів та навіть про премію, яку може отримати майстерний порушник авторських прав. Користуючись цими даними, редактор зможе покращити свою роботу та уникнути негативних наслідків плагіату, які можуть заплямувати репутацію не лише авторачи неуважного редактора, а й всього видавництва чи редакції.

Вiдомi плагiатори Явище плагіату вже здавна відоме людству, адже чужу ідею вкрасти набагато простіше, аніж придумати щось самотужки. Тексти, наукові відкриття, ідеї, музичні твори – всі результати інтелектуальної діяльності стають легкою здобиччю для охочих нажитися на чужій праці. Звісно ж, це прибутковіше – не витрачати шалених коштів на розробку ідеї чи концепції, а лишень скопіювати її та втілити. При цьому, плагіаторами були всесвітньо відомі постаті й компанії.

• Чимало судових позовів отримував Ендрі Уорхол, який часто використовував для створення шовкових трафаретів роботи фотографів без їхньої згоди. Так, фотограф Патриція Колфілл, побачивши плакат з репродукцією своєї роботи у Нью-Йоркській галереї, заявила про порушення авторських прав на це зображення. Зрештою, рішенням суду їй було віддане право розпоряджатися цими картинами.

• Джек Лондон мав репутацію літературного плагіатора, адже в своїй діяльності використовував газетні статті, а також шукав натхнення у творах молодих літераторів. Джек Лондон навіть не заперечував запозичення сюжету «Поклику предків» з твору Егертона Р. Янга «Мої собаки у Нортленді». Попри всі факти крадіжок, репутація автора зовсім не зменшувала кількості його прихильників.

• Барак Обама 2008 року був звинувачений у плагіаті, адже використовував у своїй промові перед мешканцями Вісконсину цитати з промови губернатора Девала Патріка, яка озвучувалась двома роками раніше. Попри всі звинувачення у плагіаті, майбутній президент виправдався перед публікою тим, що вони з Патріком – друзі, а тому часто обмінюються думками.

• Студію Уолта Діснея звинуватили у плагіаті відомого мультиплікаційного персонажа – рибки Немо, прототип якої був створений у 1995 році французьким художником Франком леКальве. Але рішенням суду було встановлено, що Франк леКальве сам був плагіатором, хоча рибка, створена у Франції, старша від рибки Немо студії Діснея на 8 років.

• Компанія «Applе» у рекламному ролику про нові процесори Intel запозичили більшість сцен та сюжетних ліній з музичногмо відео-кліпу гурту Postal Service. Над цими двома кліпами працювала одна команда режисерів, чим і пояснюють схожість відеоряду.

• Досі не втихають суперечки щодо плагіату роману «Тихий Дон» Михайлом Шолоховим, адже більшість літературних критиків не може погодитися з тим, що настільки глибокий твір міг написати юний автор у віці 23-х рокі–в.

Плагiат у наукових роботах У європейських країнах ставлення до плагіату – винятково негативне, і про це свідчать приклади масових викриттів крадіжок у наукових роботах публічних осіб, чиновників та політиків.

Прем’єр-міністр Румунії Віктор Понта опинився у центрі конфлікту, пов’язаного з плагіатом: науковий журнал Nature звинуватив політика в копіюванні більшої частини своєї докторської дисертації. За даними національної атестаційної ради Румунії, у дисертації скопійовано 87 сторінок без належно оформлених посилань. Також у плагіаті був звинувачений румунський міністр освіти.

Міністр оборони Німеччини, Карл-Теодор цу Гуттенберг, після звинувачення у плагіаті втратив у 2011 році вчене звання, а преса охрестила його «цу Гуглбергом». У результаті, після заплямованої репутації політик був змушений подати прохання про відставку.

Німкеня Сільвана Кох-Мерін залишила місце заступника голови Європарламенту після публікації на Інтернет-порталі статті з обвинуваченнями у плагіаті дисертації. Натомість Кох-Мерін не надавала жодних виправдань чи коментарів з цього приводу.

Плагiат у дизайнi

Нещодавно блогери знайшли схожість між логотипом, розробленим студією Артемія Лебедєва для Ярославля, і логотипом американського бренду товарів для дому Up & Up. Зокрема, фотографію товарів Up & Up поруч з логотипом Ярославля розмістив у своєму Twitter блогер Рустем Адагамов з підписом: «Такий ось Ярославль з Міннесоти 2009 року». Бренд Up & Up був запущений мережею торгових центрів Target зі штату Міннесота в липні 2009 року. Під цим брендом компанія випускає власну лінію продуктів: побутову хімію, товари для дітей тощо. Логотип Ярославля від студії Артемія Лебедєва був презентований 26 грудня. Логотип, намальований дизайнером Еркенов Кагаровим, виконаний у вигляді стрілки, яка також зображує букву «я». Крім першої літери в назві міста логотип символізує місце, де був закладений Ярославль – язичницьке поселення Ведмежий кут і злиття річок Волги і Которосли.

• Для порівняння: логотип компанії Up & Up вгорі, та логотип міста Ярославля, розробленого у студії Артемія Лебедєва, зліва.

Також блогери викрили студію Артемія Лебедєва в запозиченні чужих ідей при розробці фірмового стилю Парку Горького. Пост про це 24 жовтня з’явився на порталі AdMe. Автор повідомлення відзначає, що шрифт, розроблений студією Лебедєва для московського парку, нагадує стиль, створений американською компанією Chermayeff & Geismar для системи національних парків в штаті Нью-Йорк. Інформаційні матеріали парків, що входять в систему National Parks of New York Harbor, об’єднані шрифтом із «захованими» в буквах символами: птахами, деревами, парасольками. Як зазначає The Village, стиль парків був розроблений дизайнером Стеффена Гайсбюлером і опублікований в його особистому портфоліо в листопаді 2011 року. Фірмовий стиль для Парку Горького був представлений студією Лебедєва 15 жовтня 2012. Зокрема, для парку був розроблений шрифт і «буквар»: для кожного слова, використаного в парку, була передбачена спеціальна літера з символом, що відображає його зміст. Профіль пташки, захований в букві «к», став частиною логотипу парку.

• Саме специфічна система шрифту, в якому приховане тематичне зображення, й стало причиною для звинувачення студії Артемія Лебедєва у плагіаті. Доволі схожий стиль графічнного оформлення літер та основна ідея, запозичена російською дизайн-студією, впізнаються з першого погляду.

• Зліва: логотип парку National Parks of New York Harbor, розроблений Стеффаном Гайсбюлером у 2011 році.

• Зверху: логотип Парку Горького, розроблений студією Артемія Лебедєва у 2012 році.

Але найцікавішим у всій цій історії є те, що сам дизайнер артемій Лебедєв на сайті своєї студії присвятив плагіаторам їхніх робіт цілу сторінку. Що ж, можливо, Артемій втомився від постійних зазіхань на його ідеї та концепції, і вирішив помститися когорті плагіаторів? Але як би там не було, на сайті є безліч цікавих прикладів порушень авторського права у сфері дизайну та поліграфічного оформлення, і називається цей розділ теж тематично – «Клони».

• Для порівняння: зліва – дизайн коробки шоколадних цукерок, розроблений в Студії Артемія Лебедєва у 2004 році. Справа - книга «Німецькі композитори», опублікована у 2005 році.

• Для порівняння: зліва – плакат студії, випущений до її п’ятиріччя, а справа – сайт студії «Бэ-эф-медіа».

Плагiат у зображальному мистецтвi

Вельми цікаво проаналізував плагіат у зображальному мистецтві журналіст Марк Валлен у блозі Art For A Change. Так, автор на прикладах робіт відомого художника Шепарда Фейрі показує, як легко зробити кар’єру на пустому місці, лишень наслідуючи створені раніше роботи. Чи є це мистецтвом – можна довго сперечатися, але плагіатом таку «творч ість» назвати можна. Адже, використовувати чужі ідеї та трохи їх змінюючи, не вказуючи навіть автора оригіналу, – аморально та непрофесійно. Звісно ж, кожна людина попадає під вплив оточуючого світу, який формує її світогляд та впливає на результат роботи, але копіювання чужих творів з метою комерційної вигоди аж ніяк не може бути несвідомим запозиченням.

• Для порівняння: зверху – робота Дмитра Моора «Записався добровольцем?», 1920 року. Знизу – агітаційний плакат Фейрі «Підкоряйся велетню».

• Робота Коломана Мозера, 1901 рік.

• Плагіат Шепарда Фейрі.

• Така ж ситуація склалася з крадіжкою роботи відомого австрійського художника Коломана Мозера, який зробив у 1901 році обкладинку для видання Ver Sacrum, у якому друкувалися ілюстрації відомих віденських художників у стилі вр-нуво. Очевидно, що зображення дівчини в роботі Фейрі точно скопійовано з ілюстрації Мозера, хоча до нього й додано надпис «Підкоряйся пропаганді».

За плагiат – премiя! Одним з методів боротьби з плагіатом є вручення премії Plagiarius, яку започаткував професор Рідо Буссе у 1977 році. А все почалося з того, що плагіатори викрали у пана Буссе ідею дизайну звичайних кухонних шальок – на франкфуртському ярмарку професор виявив точнісіньку копію свого витвору на стенді виробника родом із Гонконгу. Але вигравши справу в суді, професор дізнався, що його дизайн запозичила не одна фірма, і саме це стало початком створення конкурсу плагіаторів. Він покликаний привернути увагу громадськості до проблеми плагіату та підробок, які нині стали звичною справою. Організатори конкурсу вважають, що підробки – це переважно неякісні продукти, з якими треба боротися, тому девіз цього заходу – «Інновації проти імітації». Адже, зімітувавши дизайн витвору, далеко не всі виробники дбають про якість, приміром, використовуючи дешеві токсичні матеріали, які можуть завдати шкоду здоров’ю споживача. Як зазначають спеціалісти, захиститися від підробок можна, використовуючи спеціальні маркування, які складно відтворити. До складу журі конкурсу входять відомі дизайнери, журналісти, економісти та науковці, які оцінюють лауреатів за якістю підробки, місцем виготовлення та схожістю з оригіналом. До речі, інколи підробки виготовлені так майстерно, що навіть виробники не можуть з першого разу відрізнити їх від оригіналу – це свідчить про тенденції росту якості таких піратських продуктів. Порушник-переможець в нагороду отримує статуетку чорного гнома з золотим носом, який символізує заробіток великих прибутків чорними ґешефтами.

Музей плагiату Зрештою, премія Plagiarius стала поштовхом для створення однойменного музею у німецькому місті Золінген, основною ідеєю якого є прагнення донести до широкого загалу сучасні масштаби плагіату. Більше трьохсот експонатів у музеї – це переможці конкурсу, серед яких найрізноманітніші предмети вжитку, як от одяг, взуття, електроніка тощо. Демонструються підробки як світових брендів, так і зовсім недорогих торгових марок.

• Музей плагіату, м. Золінген, Німеччина.

• Приклад плагіату: зліва – оригінальний блокнот фірми MOLESKINE, справа – підробка.

Програми для виявлення плагiату Загалом, у європейському культурному просторі боротьба з явищем плагіату як з інтелектуально-моральною проблемою останнім часом загострюється, адже реакція суспільства на цю проблему є своєрідним показником етичних цінностей соціуму й держави загалом. Напевне, основна загроза від плагіату, як від явища, полягає в тому, що частина суспільства знецінює роль інтелектуальної діяльності, отримуючи простий спосіб доступу до будь-якої інформації. Цьому сприяє й розвиток цифрових технологій, адже сучасна епоха абсолютно нових форм існування інформації значно спрощує її використання. Варто зазначити, що особливої популярності за останні кілька років програми антиплагіату набули у вишах, адже студентський плагіат у рефератах, курсових чи навіть дипломних роботах набув ознак пандемії. Зазвичай така тенденція прослідковується серед гуманітарних та соціальних спеціальностей, і нині можна з впевненістю констатувати сумний факт, що більшість самостійно написаних студентських робіт – лишень фікція. Все ж варто усвідомити, що студенти – це завтрашні працівники, і якщо сьогодні більшість з них з легкістю порушують авторські права, то чи можна сподіватися на сумлінність та чесність таких спеціалістів у майбутньому? На жаль, в Україні ще не до кінця сформоване критичне ставлення до плагіату. Яскравим прикладом цього є недосконалість законодавчого регулювання, яке потребує реформ і вдосконалення задля забезпечення захисту постраждалої від плагіату особи.Хоча позитивною тенденцією є випадки викриття псевдо-науковців, які здобували свій науковий ступінь, свідомо порушуючи авторські права. Плагіат у сфері видавничого бізнесу також може загрожувати репутації цілого видавництва, якщо редактор недогледить таке порушення авторських прав завчасно. Адже прикро буде приміром, видати книгу, автор якої просто вкрав вже існуючий раніше текст, чи надрукувати статтю, яка існує

в мережі не один місяць. У таких випадках не уникнути судових позовів та заплямованої репутації, тому огляд різних способів виявлення плагіату має практичне значення для працівника редакції чи видавництва. Технічних способів для пошуку плагіату зараз існує безліч, а найпростішим з них є введення короткої фрази з тексту до різних пошукових систем (приміром, Google). Але такий метод перевірки має велику кількість недоліків, адже для ретельної перевірки роботи необхідно витратити не одну годину, а тому краще послуговуватися спеціальними програмами та онлайн-службами. Огляд різноманітних засобів для виявлення фактів плагіату стане в нагоді редактору будь-якого видання, адже унікальність контенту є основним критерієм його якості.

Онлайн-служби

Особливість функціонування онлайн-служб полягає в тому, що при перевірці задіяні їхні власні бази даних, в яких зібрана величезна кількість студентських робіт, наукових видань та електронних текстів. Найвідомішим сайтом для перевірки тексту сьогодні є Turnitin.com – його використовують різноманітні виші більше ніж 100 країн. Хоча варто зазначити про певні обмеження можливостей таких служб, адже результатами пошуку можуть стати цілком легітимні цитування, а також бібліографічні описи. Другою проблемою є пошук факту плагіату в текстах, перекладених з інших мов, а також при використанні у роботі контенту, не опублікованого в мережі. Також одним з прийомів, який зробить перевірку безрезультатною, є заміна кириличних символів «с», «о», «а» на ідентичні латинські літери. Нерідко й самі плагіатори користуються такими сервісами, щоб перефразувати знайдені некоректні запозичення у текстах і таким чином завуалювати факт крадіжки. Далі на сторінках цього видання буде складено ілюстрований перелік-опис різноманітних онлайн-сервісів, які можна швидко застосувати для пошуку запозичень текстового контенту іншими веб-ресурсами. Аналіз функціональних особливостей роботи з такими програмами полегшить їхнє практичне використання.

www.antiplagiat.ru Цей Інтернет-сервіс пропонує для користувачів набір послуг, які реалізують технологію перевірки текстових документів на факт наявності запозичень із різноманітних мережевих джерел. Даний сервіс використовує унікальні алгоритми, які забезпечують швидкий та ефективний пошук запозичених фрагментів тексту, а також гарантує коректне опрацювання російськомовних текстів. За його допомогою користувач може порівняти текст з більш ніж чотирма мільйонами різноманітних реферативних робіт та веб-сторінок, а також отримати детальний звіт про знайдені запозичення. Користувачу пропонується швидка форма перевірки – при її використанні можна перевірити текстовий фрагмент обсягом до 5000 знаків, або ж завантажити до системи весь текст (або декілька штук). Сервіс здійснює перевірку запозичень документів у форматах RAR, ZIP, DOC, RTF, PDF, TXT, HTML. Допустимий розмір документу для перевірки повинен не перевищувати 5 мб, а час перевірки окремого документу триває приблизно 2-3 секунди. Також сервіс постійно оновлює базу в середньому на 100 тисяч документів щотижня. Щоб мати змогу використовувати всі функції сервісу, користувачу необхідно зареєструватися в системі. Недоліком цього сервісу є відсутність маркування запозичених частин тексту, а також невелика кількість запідозрених у крадіжці контенту джерел.

•

Для початку роботи користувачу необхідно скопіювати фрагмент тексту, обсяг якого не може перевищувати 3000 символів.

•

Далі потрібно ввести код і натиснути кнопку «Перевірити». Час очікування результатів не перевиищує п’ять секунд.

www.miratools.ru Цей сервіс надає змогу перевірити текстовий контент на унікальність. Це платний сервіс, ае з підтримкою промо-версії, яка дозволяє виконати перевірку тексту обсягом до 3000 символів. Максимальна кількість текстів для перевірки у промо-версії – не більше десяти за добу. Як і в більшості таких сервісів, текстовий контент можна завантажити вручну, у форматі ZIP-архіву, а також можна перевірити веб-сторінку, ввівши її URL-адресу. Також, використовуючи різноманітні налаштування, можна обрати для перевірки декілька файлів водночас, або запланувати декілька перевірок на унікальність, вказавши періодичність. Користувачу пропонується надсилання результатів перевірки на декілька електронних адрес. Окрім цього, цей сервіс також надає послугу «Копірайт-Інформер», за допомогою якого можна захистити сайт від плагіату, розташувавши кнопку сервісу на веб-сторінці та замовивши перевірку контенту.

•

Незареєстрований користувач може або ж власноруч додати текст, або ж вказати URL-адресу необхідної сторінки. Кількість символів у демо-версії обмежена.

•

У результатах перевірки надається список джерел, де було виявлено запозичення тексту. Незручним є те, що на сторінці, де було виявлено плагіат, запозичені частини тексту не виділяються кольором.

www.copyscape.com Цей сервіс надає можливість перевірки як російськомовного, так і англомовного контенту. Його відмінність від інших сервісів полягає в тому, що для виконання перевірки, текст вже повинен бути опублікованим у мережі. Це зручно для Інтернет-видань, а також різноманітних блогів, автори яких матимуть можливість оперативної перевірки. Даний сервіс умовно безкоштовний – для користувачів без придбаного акаунту кількість запитів з однієї ІР-адреси обмежена, а також в безкоштовному доступі можна переглянути лише перші 10 результатів перевірки. Вартість однієї перевірки сайту для власників акаунту щодо наявності плагіату складатиме 5 центів, а також ресурс дає змогу автоматично відслідковувати сайти, що несанкціоновано дублюють контент (при цьому користувача сповістять через електронну пошту).

•

Оскільки цей сервіс перевіряє лише текстове наповнення веб-сайтів, то для перевірки контенту на унікальність користувачу варто вписати у поле запиту адресу електронної сторінки. У демо-версії (для незареєстрованих користувачів) більшість функцій недоступна.

•

Програма надає результати перевірки у вигляді посилань на ті веб-сторінки, де було виявлено запозичення. Також ресурс надає можливість поділитися отриманою інформацією у різноманітних соціальних мережах.

•

Відвідавши запропоновані веб-сторінки, автор може відразу ж помітити вкраені частини з його тексту.

www.istio.com Сервіс для пошуку копій як окремо взятого для перевірки тексту, так і контенту веб-сторінок. При перевірці творів російською мовою використовується програма Яндекс.XML, а для пошуку копій в англомовному контенті сервіс застосовує пошукову систему Yahoo. Суттєвим недоліком цього сервісу є надання результатів перевірок у вигляді посилань на сайти без вказівки на знайдені там фрагменти.

•

Окрім пошуку, сервіс надає й інші послуги користувачам, приміром, аналіз орфографії, словник чи карта тексту. Також є опція аналізу не лише тексту, але й сайту.

www.plagiarisma.net Цей сервіс перевірки контенту на плагіат з-поміж інших вирізняється можливістю перевіряти тексти, написані різними мовами (їх ресурс розрізняє близько двохсот). Реєстрація надає користувачу можливість користуватися усіма опціями цього сервісу, при чому процедура ця безкоштовна і здійснюється за допомогою аккаунту на фейсбуці. Для перевірки використовується три пошукові системи – Google, Babylon та Yahoo, а також виконує пошук плагіату за допомогою прочісує Google Books і Google Scholar, перевіряючи наукові журнали, статті, правові документи та наукові патенти. Сервіс підтримує такі формати файлів, як: TXT, HTML, RTF, DOC, DOCX, ODT, PDF.

•

Можливість пошуку плагіату у текстах різних країн (сервіс підтримує 190 мов). Увівши необхідний текст, треба натиснути на кнопку Check Duplicate Content та отримати результати перевірки.

•

У результатах виділяються кольором місця збігів між текстами, що також полегшує пошук плагіату.

www.duplichecker.com Текст, який ви хочете перевірити на плагіат, можна вставити в поле перевірки або ж завантажити файл у форматі TXT. Сайт порівнює кожну пропозицію тексту з результатами пошуку Google, Yahoo або MSN. Ресурс працює швидко, але на сторінці з результатами пошуку було виведено безліч статей з розрізненими словами, а не фразами. Оскільки сервіс розбиває статтю на речення, робота виконується набагато швидше. Мінусом є те, що ресурс доступний лише англійською мовою. Також для клієнтів сервісу існує низка послуг, як от коректура та редагування текстів на сайтах. Компанія існує з 2006 року, і сервіс Duplichecker є одним із розроблених сервісів для користувачів.

•

Cуттєвим недоліком сервісу є лише два дозволені формати завантаження файлів – TXT. та DOC. Максимальна кількість слів, що дозволена при перевірці – не більше 1500.

Загалом, усі он-лайн сервіси для перевірки текстового контенту на плагіат мають схожу структуру та простий, інтуїтивно зрозумілий інтерфейс. Складнощів для редактора, який немає досвіду роботи з різноманітним програмним забезпеченням, але може зайти на веб-сторінку такого ресурсу, бути не повинно. Більшість із проаналізованих он-лайн сервісів – російськомовні, і лишень невелика частина з них функціонує англійською. Корисним є й кольорове маркування знайдених в інших джерелах текстових запозичень, а також вказані клікабельні посилання на веб-сторінки плагіаторів.

Програми антиплагiату Часто для перевірки унікальності текстів та для пошуку незаконного копіювання іншими сайтами використовується різне програмне забезпечення. Вони дають змогу швидко оцінити унікальність текстових творів без матеріальних витрат – більшість з цих програм можна безкоштовно завантажити у вільному доступі. Програми для перевірки текстів на унікальність аналізують імпортований текст і за допомогою пошукових систем, і знаходять ідентичні уривки тексту на інших сайтах. Крім того, програми дещо точніше формують загальний коефіцієнт унікальності тексту, аніж онлайн-сервіси. І хоча швидкість перевірки контенту дещо повільніша, аніж в он-лайн сервісах, результати таких перевірок кращі. Програми працюють із різними пошуковими системами, а також мають різноманітні налаштування глибини перевірки. Advego Plagiatus Advego Plagiatus – це програма, призначена для перевірки унікальності, і створена для безкоштовного користування. Вона може знаходити як часткову схожість текстів, так і повну. Текст можна перевірити, власноруч вставивши його в біле поле або ввівши в рядок «Адреса» URL будь-якої веб-сторінки. У редакторі текст можна правити, доводити до потрібного відсотку унікальності. Під білим полем є журнал, в якому при перевірці вказується процент збігів тексту зі знайденими в мережі сторінками. Перед перевіркою тексту на унікальність важливо правильно налаштувати програму. Налаштування можна знайти у пункті меню «Перевірка унікальності». Також налаштувати програму можна, натиснувши на кнопочку з коліщатком. У стандартних налаштуваннях програми поріг збігів для завершення перевірки дорівнює 50 %, розмір шинглу – 5 слів, розмір фрази – 6 слів. Багато вебмастерів перевіряють готові тексти за розміром шинглу і фрази відповідно 4 і 4 слова або 4 та 5 слів. Тому при написанні тексту краще орієнтуватися на ці показники. Зараз варто дати відповідь на запитання «Що таке шингл?». Це уривки від 4 до 10 слів, на які розбивається текст під час перевірки унікальності. Для цих уривків програма шукає копії через пошукові системи. Також користувач може обрати потрібні йому пошуковики – Google, Яндекс, Bing, Yahoo, Rambler. Іноді для пошуку дублів буває досить одного Google, який справно індексує майже всі сторінки в Інтернеті. Якщо редактору необхідно побачити абсолютно всі запозичення тексту в Інтернеті, то в полі «Поріг збігів для завершення» варто вписати нуль. У журналі вказані клікабельні адреси сторінок, де був знайдений запозичений текст. 20

•

Просте контекстне меню програми дасть змогу будь-якому користувачу перевірити текст на плагіат. Перед перевіркою тексту на унікальність для оптимізації роботи варто налаштувати програму. Меню з налаштуваннями можна знайти у пункті «Перевірка унікальності».

•

Жовтим кольором маркуються місця, запозичення з яких було виявлено.

•

Система у результатах пшуку вираховує відсоток плагіату в знайдених джерелах, а також надає відсоток та оцінку унікальності тексту.

Еtxt антиплагиат Програма Еtxt антиплагиат призначена для перевірки текстів на унікальність, та аналізує наявність текстових копій в Інтернеті за допомогою різних пошукових систем (для пошуку доступні Yandex, Google, Rambler, Bing, Qip, Nigma, Poisk, Genon та Mail). При її використанні користувач може обрати зі списку пошукових систем лише необхідні. Безумовним плюсом є те, що програма безкоштовно завантажується з офіційного сайту. Також є функція пакетної перевірки документів, при якій можливо перевіряти весь сайт, а велика кількість налаштувань параметрів вибірки та порогу унікальності тексту оптимізує пошук. Результати збігів програма маркує різними кольорами в залежності від відсоткового співвідношення запозичень. При включеній опції «ігнорувати цитати» ігнорується текст як в кутових, так і в подвійних лапках. У налаштуваннях також мона вказати ігнорування статей з одного й того ж сайту При виявленні підмін букв у тексті в кінці перевірки виводиться посилання на підсвічування цих знайдених підмін, що суттєво покращує роботу з програмою. Також є можливість завантажувати pdf файли, а звіти створюються в залежності від налаштувань пошуку, а також користувач може вести повну історію перевірок. Недоліками програми є відносно невисока швидкість виконання перевірки текстів з великим обсягом, але перевагою є постійні оновлення версій цього програмного забезпечення.

•

У меню налаштувань фнкцій пошуку користувач може внести корективи до процесу пошуку та вказати необхідні йому параметри. Приміром, можна вказати кількість слів шинглу, тобто визначити, з яким обсягом тексту працюватиме програма при здійсненні перевірки.

•

У результатах перевірки місця збігів маркуються різними кольорами, визначається відсоток унікальності тексту та надається список посилань на сайти, де було виявлено ідентичний контент.

Варто зазначити, що нині ситуація з програмним забезпеченням для виявлення плагіату гірша, наж з онлайн-сервісами. Зараз користувач може легко завантажити програми Еtxt антиплагиат та Advego Plagiatus. Можливо, з часом ситуація зміниться на краще, і програмних засобів для перевірки контенту на унікальність стане більше. Але загалом, навіть використовуючи наявні програми, можна зробити доволі повну перевірку текстів. Таким чином, порівнявши функціональні характеристики різних технічних засобів для пошуку текстового плагіату, можна виокремити найоптимальніші з них. Найкраще для пошуку плагіату застосовувати косплекс засобів, поєднуючи онлайн-служби та програмне забезпечення. Так, багато з такого програмного забезпечення можна завантажити з мережі безкоштовно, у вільному доступі. Але деякі служби є платними, або ж потребують реєстрації, тому при використанні демо-версій бльшість опцій буде недоступною, а також впроваджуються обмеження кількості допустимих для перевірки знаків. Основним недоліком більшості програм є недостатня кількість текстового контенту в базі даних, що зменшує кількість результатів пошуку плагіату та вводить користувача в оману. Також, порівнявши між собою функціональні характеристики антиплагіат-сервісів, можна зробити висновок, що у відсотковому співвідношенні не всі надають однакові відомості про знайдені запозичення контенту, тому оптимально використовувати водночас декілька сервісів. До недоліків декотрих сервісів також можна віднести відсутність кольорового маркування знайденого плагіату на веб-ресурсах, де було виявлене запозичення.

Усі проаналізовані онлайн-сервіси та програмне забезпечення доволі прості у використанні, та дають змогу користувачу завантажувати для перевірки контент у різних форматах (.DOC .TXT .HTML тощо), що суттєво оптимізує та пришвидшує роботу редактора з текстом. Використовуючи цей довідник при роботі з текстом, редактор зможе не лише краще усвідомити особливість явища плагіату, а й дізнатися про методи його пошуку. В умовах динамічного розвитку цифрових технологій стає дедалі простіше привласнювати чужі роботи, і все складніше захищати авторський контент від несанкціонованого використання. Варто зауважити, що нормативно-правова база України також не є досконалою та не гарантує постраждалій особі надійного захисту авторських прав. Законодавство потребує суттєвих змін відповідно до міжнародних нормативних актів, що регулюють питання захисту прав автора, а також згідно з новим середовищем правовідносин, породженими поступом цифрових технологій. І, хоча Україна є учасницею багатьох міжнародних договорів та документів, нині постраждала від плагіату сторона навряд чи зможе отримати належний юрисдикційний захист, а тим паче матеріальне відшкодування завданих збитків. Це є наслідком не лише недосконалого нормативно-правового врегулювання, а й специфіки плагіату як явища. Часто недобросовісні користувачі можуть поцупити ідею чи фабулу авторського твору, змінивши його стилістичне оформлення, а в цих випадках смислового плагіату юридично довести факт крадіжки практично нереально. Звісно ж, автор повинен подбати про захист своїх творів заздалегідь, але на будь-який метод захисту існує свій контрзасіб, тому від несанкціонованого копіювання та розповсюдження контенту ніхто не застрахований. Але позитивним можна вважати той факт, що завдяки розвитку цифрових технологій факт крадіжки чужих творів стає дедалі складніше приховувати. Тому в цих умовах редактору (чи автору) стануть у нагоді знання про різноманітні технічні засоби виявлення порушень авторських прав.

Підписано до друку 12.06.2013 Формат 60х90/12. Папір крейдяний. Гарнітури Helios, Minion Pro, Muraid. Друк офсетний. Наклад 2 прим. Видавництво © VESHTA ART Контакти: 093 460 60 12 Адреса: м. Київ, вул. Мельникова, 36/1 Електронна пошта: julia.veshta@gmail.com

Проблема плагіату завжди була відчутною у видавничій галузі, але в умовах стрімкого розвитку цифрових технологій варто звернути увагу на пошук ефективних методів боротьби з таким явищем. У цьому пораднику наведено перелік та опис різноманітного програмного забезпечення, за допомогою якого редактор зможе перевірити контент на унікальність, а також знайти веб-сторінки, на яких було виявлено запозичення творів. Окрім цього, тут зібрано цікаві факти про плагіат, а також наведено багато прикладів плагіату в різних сферах діяльності людства.