Жовтень 2017
Спецвипуск до Дня захисника України
Ретроспектива
•
Культура
•
Соціум
•
Нарис
23 лютого: ніколи знову? Збройна агресія Росії перевернула життя українців 2014-го догори дригом. Саме тоді розпочалась активна фаза декомунізації. Завтра Україна утретє святкує День захисника України. Здавалося б за три роки українці мали би вже почати сприймати це свято як повноцінне. Радянського Союзу давно немає — навіщо жити минувшиною? Святкувати День Радянської армії і Військово-морського флоту громадянам України за військово-історичним календарем країни-агресорки як мінімум безглуздо. Та й зрештою, чи варто це робити на фоні війни, яка продовжується вже не один рік? Як зазначає соціологічна група «Рейтинг», більшість українців охоче святкуватиме День захисника 14 жовтня. 59% опитаних підтримують ідею встановлення державного свята у цей день. Проте майже така сама кількість не підтримує ідею скасування святкування Дня захисника Вітчизни 23 лютого. Тобто українці охоче святкували б День захисника два рази на рік — і в жовтні, і в лютому, не дуже звертаючи увагу на ідеологічне підґрунтя. А є ще й частка тих громадян, які стали «патріотами» після Революції гідності, і тепер показово одягають вишиванки на всі державні свята, доводячи свій патріотизм. Чи є користь від того, аби проявляти нотаріально завірений псевдопатріотизм — у такому випадку значимість свята зводиться нанівець. Загалом українцям варто навчитись розрізняти
У 2014 році Президент скасував радянське свято Дня Захисника Вітчизни. А 5 березня 2015 року Верховна Рада України оголосила в цей день вихідний.
фальшивий офіціоз і звичайний душевний порив, аби День Захисника України був воістину святом мужності і звитяги. Варто зауважити, що ні за формою, ні за своєю сутністю День Захисника України не має нічого спільного з російським святом, навіть після спроби пристосувати його в Україні як 23 лютого указом 1999 року Кучми. А указ Порошенка від 2015 року просто дискредитує недолугу спробу встановлення 23 лютого як державного свята. Логічно, що вперше свято пройшло під гаслом «Сила нескорених», адже саме силу духу, мужність та витривалість проявляють українські бійці з початку війни на Донбасі.
РЕТРОСПЕКТИВА
Орлик на десятці 2
•
Анонс
•
Відпочинок
Відверта розмова з Соломією Вітвіцькою СтудDay спеціально до Дня захисника України підготувала ексклюзивне інтерв’ю з кураторкою проекту «Переможці», ведучою новин «ТСН» на телеканалі «1+1» Соломією Вітвіцькою. Поспілкувались про проект, тонкощі роботи, плани на майбутнє «Переможців» і власне про День захисника України. Про те, як це було читайте далі у матеріалі.
«Покрова Пресвятої Богородиці ще з козацьких часів була святковим днем захисників Вітчизни. Тому минулого року, свідомо викреслюючи з українського календаря чуже, штучно до нас привнесене свято російської армії-окупанта, я цілком природно зупинив свій вибір на цій даті», — заявив Петро Порошенко під час першого святкування Дня захисника України 14-го жовтня три роки тому. Усі пам’ятають, як нелегко було оборонятись на початку АТО. Це по суті був час, коли армія потребувала негайного відродження, і тепер, коли збройні сили потроху стають на ноги, нам усім потрібно морально підтримувати захисників незалежності. Адже саме завдяки ним громадяни України живуть спокійно. Передовсім пам’ять про цей день та увага для них дуже важливі. Отже, головне для нас — зрозуміти, що таке День захисника України, і ні в якому разі не допустити перетворення свята на звичний аналог радянського «23-го лютого — Дня всіх мужчин». Це свято всіх тих, хто зараз боронить нашу країну від нападу агресора. І ми, як щирі патріоти своєї Батьківщини, маємо повсякчас підтримувати наших героїв. Михайло ПИЛИПЧУК
СОЦІУМ
АНОНС
Чи можна читати українську історію без Брому?
Невидимий Батальйон: без гендеру 5
7
СТУДDAY • 14 ЖОВТНЯ 2017 РОКУ • СПЕЦВИПУСК
2
РЕТРОСПЕКТИВА
Захисники України: екскурс в історію
Другий прапор 14 жовтня для Україні – це не лише День Захисника. Це також день Української повстанської армії, бо вважається, що УПА була створена на Покрову у 1942 р.
Українці в усі часи понад усе цінували свою волю. За неї воювати доводилось багато і часто. Доводиться і сьогодні. Змінювались обладунки, зброя, тактики та формування військ, але волелюбний дух та незламність - залишились незмінними. У День захисника України не зайвим буде згадати якими були українські воїни минулих століть. Козаки
Українців і досі називають козацькою нацією. Ці воїни захищали українські кордони від турецько-татарських завойовників, служили гетьманам, воювали у королівських військах, боронили християнську віру та провадили національно-визвольну боротьбу. Ще зі сторінок шкільних підручників ми пам’ятаємо їх як надзвичайно розумних, хитрих і вправних воїнів. У XVII столітті їхню піхоту вважали найкращою в Європі. Вміло стріляли з рушниць, мушкетів та володіли холодною зброєю. Подейкують, що серед них існували навіть люди з надприродніми можливостями. Їх називали характерниками, та казали, що ні вогонь, ні вода, ні шабля, ні звичайна куля, крім срібної не може їм нашкодити.
Опришки
Опришки були воїнами-повстанцями часів панського гніту польської шляхти, австрійських та угорських панів, молдавських бояр. Вони вели боротьбу проти
тих, хто поводився зверхньо та несправедливо із простими людьми. Діяли на територіях Карпат: від Галичини і аж до Закарпаття. Одягались опришки просто, у сорочки та сукняні плащі. А зброя з часом змінювалась від луків до рушниць і пістолів. Очільником опришків був легендарний Олекса Довбуш. У різні часи вони штурмували замки у Новотанці, Сяноку, захопили Богородчанську фортецю та фортецю Пнів. Тож це були надзвиччайно потужні військові формування.
Січові стрільці
Стрілецький рух почав формуватися ще задовго до Першої світової війни. Молодь того часу була об’єднана у організації «Сокіл» та «Січ», в яких плекали ідеї національної єдності та займались серйозною фізичною підготовкою. Січові стрільці стали підрозділом Армії УНР. Перші січові стрільці були сформовані із галичан, мали свої полки піхоти та артилерії, кінний полк. Одягались стрільці в характерні «мазепинки» та чіпля-
ли червоно-чорні стрічки на верхній одяг. У боях використовували кріси, багнети, гранати. Січові стрільці були добре організованим формуванням національно свідомих людей, носіїв благородних ідеалів.
Воїни УПА
Українська Повстанська Армія боролась проти радянських і німецьких військ, підпорядковуючись уряду УНР. Протягом всього існування армії німці та більшовики намагались її знищити. УПА була партизанським формуванням, що мало кавалерію та артилерійські загони ділилась на 4 групи – Північ, Південь, Захід, Схід. Армія не була регулярною, не постійної амуніції. Форму шили самостійно ,власноруч зображали на ній тризуб. Ліки, їжу та зброю для вояків збирали селяни. Солдатам доводилось переховуватись у лісах та хащах. Ці воїни мали сильний дух, віру в ідею української соборності та готовність йти на самопожертву заради неї. Тетяна НАГАЙКО
Значення
Червоно-чорний прапор можна було побачити за часів Майдану – його використовували майже так само, як і синьо-жовтий. У минулому столітті такий прапор майорів під час мітингів та конференцій, його вивішували над будинками під час важких для країни часів. Це був прапор Організації українських націоналістів. УПА активно використовувала його під час Другої світової війни та партизанської боротьби з Радянським союзом. Радянською владою було заборонено як синьо-жовтий, так і червоно-чорний прапори. Саме цей прапор можна помітити на картині «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Над головами козаків Ілля Рєпін приховав на списах жовто-блакитні та червоно-чорні прапори.
Символіка
Чорний колір символізує українську землю, а червоний — кров борців за незалежність України. Такі кольори часто використовувалися в українській символіці, їх можна було побачити на одязі, крашанках, весільних рушниках.
Жовто-синій прапор символізував державність, українську соборність. Червоно-чорний прапор натомість називали революційним прапором. Він символізував боротьбу, опір, рух вперед.
Історія
Червоний і чорний як ідеологічні кольори були введені українськими Січовими стрільцями ще під час Першої світової війни. Вони робили червоним і чорним нашивки на одязі, співали пісні про червоне і чорне, і саме ці кольори зрештою символізували українську армію під час Першої світової. Радянська ідеологія нав’язала дуже багато шаблонів і стереотипів щодо червоно-чорного прапора. Наприклад, є багато тих, хто вважає, що червоно-чорний прапор – фашистський. Революційне крило ОУН, очолюване Степаном Бандерою, яке називали також ОУН(б), прагнуло виробити власну символіку, щоб відрізнятися від ОУН(м) Андрія Мельника, яка використовувала оунівський блакитний прапор і герб із золотим тризубом з мечем. Тетяна ЛЕГКОБИТ
Чеський шляхтич — автор української конституції Пилип Орлик, Гетьман, котрий не зміг реально встановити свою владу в Україні, але його боротьба за незалежність була більш, ніж реальною. Його дуже довго вважали правою рукою Івана Мазепи. Багатьом він запам’ятався саме за створення своєї знаменитої Конституції, а ось про його військові якості не говорять — не багато хто знає, що гетьман був ще й великим стратегом. На купюрах номіналом 10 гривень зображений не Іван Мазепа, як заявлено, а його соратник Пилип Орлик. Брати художники Олександр та Сергій Харуки розповіли, що запропонували кілька варіантів портретів гетьмана Мазепи. Серед них випадково потрапив портрет Орлика. Оскільки достеменно невідомо, як виглядав Мазепа, затвердили Орлика. Пилип Орлик походив із чеської шляхти, котра осіла в Литві. Народився 11 жовтня (за старим стилем) 1672 року в с. Косуті Ошмянського повіту на Віленщині. Орлик вільно володів українською, російською, польською, церковнослов’янською, латинською, французькою, італійською, старогрецькою, новогрецькою, шведською, німецькою, болгарською, сербською, турецькою мовами. Кар’єрне зростання Пилипа Орлика після єзуїтського училища все одно відбувалося в напрямку православ’я Києво-Могилянської колегії, і в цій системі його помітили. Писар зацікавив Мазепу і його людей, які вже достатньо давно мало тісні зв’язки з Київським братством. Орлик для них був
знахідкою — поліглот із талантом ораторства. Інтелігентність та освіченість допомагали Орлику зростати вгору по щаблях вла-
ні. У зв’язку з цим він укладає з козацтвом особливий договір — «Пакти й Конституції прав і вольностей Війська Запорізького» або, так звана, «Конституція Пилипа Орлика». Головною ідеєю документу була повна незалежність України від Польщі та Росії. Окрім визначення території Української держави, Конституція визначала права всіх прошарків населення України, незалежність Запорізької Січі від Польщі та Росії.
ди, якої він, однак, ніколи надто не жадав — скоріше, навпаки, не проявляв достатньої активності для освоєння нових урядів. Пилип Орлик поділяв плани Мазепи щодо протистояння з Москвою, але бачив ситуацію більш сучасно і був готовий до радикальних змін. У 1710 році Пилипа Орлика обирають гетьманом Війська Запорізького, фактично всієї України, але вже у вигнан-
Усі положення, прописані у документі, переконливо свідчили, що українці завжди прагнули бути вільним, демократичним та заможним народом. Існує думка, що документ був створений ще за Мазепи, але зараз сказати точно достатньо складно. Головне те, що Конституція перетворилась на втілення стремлінь козацтва до демократичного розвитку країни — як гетьманської
старшини, так і запорожців, а також їхніх спільних перспектив здобути державну незалежність. Завданням Орлика було ліквідувати розкол між Лівобережною і Правобережною Україною. Проте міжнародні обставини йому не стільки допомагали, скільки заважали. Татари, як завжди, не дотримувалися умов договору, грабували населення та брали ясир. Скориставшись Прутським договором та послабленням позицій Петра І, Орлик разом із козацько-шведськими військами при підтримці татар, турків і поляків, форсує Дністер і вступає на території, які підконтрольні Петру І. Поділля і Брацлавщина швидко переходять на сторону гетьмана, а той в битві під Лисянкою перемагає полковника Григорія Бутовича — ставленика Скоропадського. На жаль, цей похід провалився. Похід наступного 1712 року взагалі був ще більш невдалим — татари були ненадійним союзником, а Швеція не могла надати дієвої допомоги. Цю невдачу можна вважати знаковою і типовою для української еліти того часу. Перебуваючи в еміграції, Орлик весь час намагався вивести українське питання на міжнародний рівень, шукав підтримки у різних держав — Швеції, Польщі, Англії та Франції. Міжнародна думка була досить інертною. Пилип Орлик був не лише військовим та політиком, а ще й прозаїком і поетом. Особливо цінним є його «Діаріуш» (щоденник), який він вів впродовж 12 років (1720–1732), який зберігається в архіві Міністерства іноземних справ Франції у Парижі. Помер гетьман Пилип Орлик у 1742 році. Своїми діями Пилип Орлик продемонстрував можливість залишатися принциповим і непохитним у справі здобуття незалежності України, незважаючи на складні обставини всередині країни та за кордоном. Анастасія ЦАПКО
СТУДDAY • 14 ЖОВТНЯ 2017 РОКУ • СПЕЦВИПУСК
КУЛЬТУРА
По всьому світові США
День берегової охорони — 4 серпня. Свято затверджене американським урядом ще в 1790 році. Зазвичай, 4 серпня тут проходить масштабний фестиваль військово-морських сил США, який надзвичайно популярний і про який довго згадують.
Італія
День національної єдності і Збройних Сил —4 листопада. До 1976 року це свято було державним, але наразі таким не є, хоча і встановлене законом. Воно присвячено пам’яті всіх полеглих за Батьківщину.
Франція
День взяття Бастилії —14 липня. Цьому святу вже 135 років. Воно було встановлено 6 липня 1880 року в честь взяття фортеці-в’язниці Бастилії. В цей день на Єлисейських полях проходить військовий парад. Фіналом свята стає великий феєрверк біля Ейфелевої вежі.
Єгипет
День армії — 6 жовтня. Засновано на честьчетвертої арабо-ізраїльської війни на Близькому Сході. Однак єгиптяни святкують в цей день свою власну перемогу. В цей день відбувається парад.
Бразилія
День солдата — 25 серпня. Це свято відзначається в день народження головнокомандувача армії Бразилії, маршала Луїса Альвеса де Ліма е Сільва. З 1931 року кадети Бразильської військової академії носять копію шашки герцога Каксіаса. Також в академії проводиться церемонія «Маленької шашки» — військовий парад на честь випускників академії.
Австралія
День захисника Вітчизни — 25 квітня. Цього дня по всій країні проходять урочисті церемонії пам’яті і вдячності, присвячені всім чоловікам і жінкам, які загинули у війнах. Одна з традицій цього свята — «вогненний сніданок» (кава з ромом), який пропонується після ранкових служб. Не менш давня традиція — марші ветеранів і солдатів, які проводяться у всіх містах країни без винятку. Незважаючи на те, що, як і раніше, головним святом країни вважається День Австралії, багато австралійців вважають, що саме День захисника Вітчизни — справжнє національне свято. Дарія ПОПОВА
Підбірка від СтуДDay Топ фільмів до ДЗУ «Той, хто пройшов крізь вогонь» Сюжет фільму розповідає про реальні події, що розгортались у часи Великої Вітчизняної війни. У фільмі зображено історію життя радянського льотчика Івана Додоки. Головний герой потрапляє у полон до фашистів, звідки згодом тікає, але на батьківщині його заарештовують як ворога народу і відправляють у Сибір. Чоловік не може змиритися з несправедливісю та знову рятується, тікаючи до Америки, де плем’я індіанців дає йому нове імя — «Той, хто пройшов крізь вогонь».
«Аеропорт» «Аеропорт» — це документальний фільм про тих, хто захищає нас щодня вже кілька років поспіль. Фільм про вояків, які обороняли Донецький аеропорт у 2014–2015 роках — людей, які опинилися віч-навіч з ворогом і відважно боролися, захищаючи свою землю.
«Нескорений» Байопік про життя головного командира УПА генерала Романа Шухевича. Після завершення Другої світової війни Західна Україна все ще продовжувала боротися за свою незалежність. Шухевичу надходить пропозиція емігрувати, але він відмовляється. Генерал залишається на своїй землі, адже знає, що зобов’язаний поділяти усі труднощі долі зі своїми побратимами.
Що почитати про УПА? «Музей покинутих секретів» Цей роман привернув увагу читачів в Україні та за її межами. Оксана Забужко в книзі «Музей покинутих секретів» відкрила сторінки забутої та замовчуваної історії України ХХ століття. Тут знайшлося місце для сюжетів УПА і Революції на граніті, Незалежності та «шістдесятників», стукачів і правдивих шляхтичів боротьби за незалежність України.
Оксана Забужко
«Солодка Даруся» Ще одна сімейна сага, що розповідає про скрутну долю дівчини Дарусі та її батьків, які живуть у глухому селі на окупованій радянськими військами Буковині. Найвідоміший і найпопулярніший роман Марії Матіос справедливо назвали «трагедією, адекватною історією XX століття», а саму Дарусю — «образом майже біблійним». У цій драмі немає нічого однозначного: ні персонажів, ні обставин, ні розв’язки. Як стверджує критика, «коли читаєш цю книгу, болить серце».
Марія Матіос «Червоний» Червоний — це прізвисько псевдоватажка осередку УПА на Волині. Історію його життя розповідають троє різних людей: наш сучасник, який знайшов записи свого дядька-дисидента і журналіста, вірний радянській владі міліціонер, який починає сумніватися в офіційній версії подій, та опальний радянський офіцер, який опинився в ув’язненні.
Андрій Кокотюха
Тетяна НАГАЙКО
3
Золото Полуботка
Чуток та домислів стосовно легендарного скарбу Гетьмана Полуботка накопичилось вже чимало. Всі чули, що скарб є, і в той же час його нема. Виникли оповідання, чутки. Отже, по порядку.
Павло Леонтійович Полуботок (1660-1724) — був козаком, сином переяславського полковника. Також отримав гарну освіту, зробив блискучу для того часу кар’єру. Був одним з найбагатших лідерів. Мав кілька сіл, містечко Любеч, землю, гарні статки. В колекції Полуботка були унікальні реліквії. Історики згадують ікони, картини, зброю, посуд, ювелірні прикраси. Отримавши владу, почав хитру дипломатичну гру з російським царем, намагаючись зберегти Гетьманат і отримати для України максимальну державну автономію. На жаль, програв та був викликаний до царя, де був заарештований і кинутий до каземату Трубецького бастіону. Пройшов жахливі тортури і не видав жодної своєї таємниці тогочасним «слідчим». Нічого не сказав, там і помер. Розлючений Петро I послав у Гетьманські володіння спеціальну комісію, яка все переривши, нічого не знайшла. Великі скарби Полуботка зникли. Незадовго до смерті, Полуботок, передбачаючи події, зумів переправити до Англії значну частину коштів золотом, яке вигідно розмістив під відсотки. Іншу частину скарбів обачливий гетьман заховав у надійних місцях. Дослідники впевнено називають Глухів, фігурує Любеч. Цікаво, що було б, якби влада роздала українському населенню золото Полуботка? 400 мільярдів доларів, як кажуть. Журналіст ін-
тернет-видання UAinfo Дмитро Томчук висловлює щодо цього таку думку: «Роздача грошей населенню рівнозначна роздачі вогнепальної зброї. Це відмінний привід для початку громадянської війни. Тому добре, що золото Полуботка так і залишиться тим, що воно є насправді — красивою казкою, і нікому не прийде в голову роздавати населенню ніякі гроші». Цікаво знати, що кілька років тому фінансисти підрахували, що було б, якби одна тисяча мільярдерів Землі роздала свої кошти порівну всім її жителям. Виявилось, що ні на чий добробут це глобально б не вплинуло, стан справ не змінило б. Найбільш просунуті відкрили б свій бізнес, інші віддали б їх ринку. Справа в тому, що гроші в руках людини,
яка не вміє з ними поводитися, не розвинуть в ній риси підприємливості. Споживчі настрої знищують будь-який капітал, а навички ефективного управління грошима формуються десятиліттями. Неможливо жити від зарплати до зарплати, а потім взяти і почати успішно управляти мільйоном доларів капіталу. Але найбільш сенсаційний висновок з цього експерименту був такий: через п’ять років усі роздані гроші знову сконцентруються в руках цієї ж тисячі найбагатших людей. Чому? Тому що, природно, вони не зупинять свою діяльність, і не змінять стиль цієї діяльності. І головне — роздавши гроші, вони не втратять те ноу-хау, що дозволило їм стати мільярдерами. Анастасія ОЛІЙНИК
Відродження характерництва Козаки-характерники з давніх часів були оповиті туманом таємничості і містики. Саме їхнє існування неодноразово ставилося під сумнів, а оповіді про них більше нагадують жанр фентезі, ніж правду. Однак сьогодні є люди, які розпочали відродження козацького руху наших предків — легендарних козаків-характерників. Прикметник «характерне», означає «притаманне», «властиве», «традиційне», «власне» «родове». Саме такий зміст це слово мало в прадавні часи. Характерники вважали, що людина повинна розвиватись за принципом: внутрішнє дорівнює зовнішньому. Якщо ж цього не відбувається, то порушується гармонія, що і спричинює всі негаразди. Адже, на їхню думку, людина повинна сприймати світ у всіх його проявах, намагаючись стати гармонійною. Ідея відродження характерного козацтва належить козацькому полковнику Володимиру Куровському. Володіючи спадковими родовими традиціями, восени 1999 р. він задумав створити родинну козацьку організацію. Навесні 2000 року ідея відродження прадавніх волхівсько-козацьких звичаїв і знань набула чітких форм та змісту, виринула назва “Характерне козацтво”. Об’єднавшись навколо цієї ідеї, гурт молодих патріотів у січні 2001 року утворив Подільський полк Характерного козацтва України. 27 квітня цього ж року їх було зареєстровано як Кам’янець-Подільську міську громадську організацію, тож саме цю дату слід вважати Днем заснування характерного
козацтва. ЇЇ полковником став Володимир Куровський. Згодом цей рух розрісся і став міжнародним. На сьогоднішній день «Характерне Козацтво» зареєстровано як міжнародну громадську організацію. Головним його завданням є виховний момент: виховання молоді на засадах здорового способу життя, слов’янських бойових мистецтв, козацького лицарства, згуртування широких верств населення навколо ідей відродження патріотизму, шанування національної культури, історії та звичаїв українського народу. Слід зауважити, що закон України щодо виховання козацької молоді практично відсутній. Держава повинна остаточно
визначити юридичний статус козацтва, але й козацтво має навести внутрішню дисципліну, впорядкувати відносини офіцерського та рядового складу. Насправді ж, справжнє відродження козацтва почнеться тоді, коли нове покоління козацької молоді, виховане на духовно-моральних православних традиціях козацтва, натхненне ідеєю майбутнього процвітання народу України, оновить Військо. Коли всі нинішні козаки зрозуміють, що їх дії і вчинки визначають майбутнє і відмовляться від егоїстичних і корисливих ідей, а на перше місце поставлять служіння Богу і народу. Анастасія ОЛІЙНИК
СТУДDAY • 14 ЖОВТНЯ 2017 РОКУ • СПЕЦВИПУСК
4
СОЦІУІМ
Навіщо потрібен День захисника України, якщо є День української армії та Міжнародний чоловічий день?
— У День української армії ми святкуємо її створення, це трошки різні речі. Є міжнародний чоловічий день для того, щоб подарували бритву і шкарпетки. Але захисником можна бути незалежно від статі. Тому існують різні свята. По-моєму, все логічно.
Владислава ШПАКОВСЬКА, 2 курс КТМ
— Чесно кажучи, я не бачу проблеми святкувати День захисника. День армії — це свято тих, хто служив чи служить, день чоловіка — це свято тих, хто біологічно народився чоловіком. День захисника — це день тих, хто захищає. По-перше, захисником може бути жінка, дитина, пенсіонер.... По-друге, щоб захищати, не обовязково служити. Та й чому б не мати ще один вихідний від важких робочих буднів?
Ярина-Іванна ФОСТЯК, 2 курс медіапродюсування
— По-перше, чоловік — не просто армія. День Армії — день структури. День Армії — це добре. У Жінки є свій день, у чоловіка має бути теж. Проте чоловікові потрібен день, коли йому скажуть «дякую», коли йому віддадуть честь. Кожен чоловік по-своєму захищає країну: хтось на фронті, хтось вдома, виховуючи дітей, готуючи для країни нове покоління.
Максим НАЗАРОВ, 1 курс КТМ
Допомагаючи не можна скупитися Допомога АТО — один із пунктів сімейного та особистого бюджету багатьох українців. Прекрасно розуміючи те, що на Сході в антитерористичній операції задіяно безліч мобілізованих чоловіків, небайдужі українці намагаються допомогти їм у міру своїх сил і можливостей. Більшість людей регулярно читають звіти багатьох волонтерів і розуміють, яких речей потребують наші захисники. Коли мова йде про забезпечення солдат, багато людей вважають, що допомога АТО повинна надаватися саме державою, а не волонтерськими організаціями. Однак, якщо оцінити ситуацію тверезо, стає зрозуміло, що забезпечення армії на державному рівні є і найближчим часом залишатиметься недостатнім, а оперативна і скрупульозна робота волонтерів щодо допомоги бійцям урятувала вже не одне життя. Тому вона повинна бути організована на належному рівні, щоб мобілізовані відчували допомогу і підтримку небайдужих людей та розуміли те, що їм є за кого боротися. Допомога АТО в наш час — це діяльність, завдяки якій можна забезпечити фронт необхідним хоча б частково. Так, напевно, багатьом людям траплялися публікації про те, як рятували солдатам життя бронежилети, як допомагали їм каски, як зручно воювати в надійному та практичному взутті, а також користуватися якісною оптичною технікою, що дозволяє побачити ворога на відстані і навіть уночі. Якби прості люди спільними зусиллями не жертвували кошти на усі ці критично важливі речі, ситуація була би значно гіршою. А оскільки в наш час навіть діти намагаються підтримати солдатів листом або малюнком, то і дорослі в міру своїх можливостей можуть допомагати фронту. Допомога буває різною, проте вона все ж залишається допомогою. Не так давно прес-служба Віце-прем’єр-міністра України Геннадія Зубко повідомила, що для учасників АТО і внутрішньо переміщених осіб було спрощено процедури отримання держдопомоги за програмою «Доступне житло». «Запропоновані зміни дадуть можливість 50% компенсації від вартості на придбання житла,
а також спрощується перелік документів, які необхідно подавати внутрішньо переміщеним особам», — зазначив Геннадій Зубко. Столична служба зайнятості так ождопомагає, активнопрацюючи із демобілізованими воїнами, постійно удосконалює свої форми роботи у цьому напрямку. Відомо, що за час проведення антитерористичної операції до столичної служби зайнятості звернулося 2717 військовослужбовців, з них 874 вже працевлаштовано. Так, у минулому році Київський
міський центр зайнятості вперше організував зустріч у форматі World Cafe, — щоб розширити знання демобілізованих учасників АТО у сфері відкриття власного бізнесу. Також, фахівці столичної служби зайнятості постійно проводять інформаційні заходи — семінари, презентації роботодавця, міні-ярмарки вакансій, спрямовані на адаптацію військовослужбовців, психологічну підтримку, навчання по самопрезентації та ознайомлення з вільними вакансіями роботодавців міста.
Що святкують 14 жовтня? Прикро засмучувати наших респондентів, але 14 жовтня День Інтернету не відзначається. Натомість, маємо аж 4 свята: День захисника України, Покрову, День козацтва та річницю створення УПА. Плекаймо нашу національну ідентичність!
СТУДDAY • 14 ЖОВТНЯ 2017 РОКУ • СПЕЦВИПУСК
СОЦІУМ
Невидимий батальйон Згідно зі статистикою, від початку конфлікту на Сході України жінки теж виявляють бажання захищати свою країну. Для служби вимоги до них такі ж, як і до чоловіків: проходження медичної комісії, спеціальна перевірка та оформлення документів на службу за контрактом чи на зарахування в резерв. «Відмінність полягає у тому, що жінки йдуть на службу з 19 років, здають полегшені нормативи фізичної підготовки та можуть бути командирами лише в полках, які складаються з жінок», – пояснює начальник групи зв’язків із громадськістю та засобами інформації Управління Східного територіального командування майор Євген Роженюк. З роками кількість жінок в армії зростала: вже у 2012 році згідно зі статистикою Міністерства оборони України, кожен п’ятий військовослужбовець в Україні був жінкою. У 2016 році їх чисельність становила 17 147 (8,5% від загального числа військовослужбовців), серед них 2 тис. жінок-офіцерів і понад 14 тис. – у званні солдатів і сержантів. Понад 1,5 тис. жінок пройшли службу в зоні проведення антитеростичної операції. Станом на 2017 рік у складі військовослужбовців України налічується 20 тисяч жінок. Згідно зі статтею 20 закону «Про військовий обов’язок і військову службу», чоловіки мають право укласти контракт на проходження служби, якщо вони не досягли граничного віку, який в залежності від військового звання коливається від 45 до 69 років. Для жінок віковий ценз свій – до 40 років. За словами майора Роженюка, більшість жінок не беруть участь безпосередньо в бойових діях, але й відсиджуються: «Наприклад, дівчата йдуть на посади телефоністок у вузли зв’язку, такий вузол може бути польовим. Це — певне віддалення від бойових дій, але незначне. Незалежно від посади кожна військова носить при собі табельну зброю для самозахисту. Як і чоловіки, всі жінки, окрім вільнонайманих, їздять на стрільби, виконують нормативи на тренуваннях».
На думку директора військових програм Центру Разумкова Миколи Сунгуровського, жінки з деякими завданнями справляються краще, ніж чоловіки: є посади в армії, де жінки просто незамінні: у військах зв’язку та медичному забезпеченні вони виконують покладені на них функції краще, ніж чоловіки». Досвід країн – членів НАТО показує, що на жінок у армії можна покластися. Наприклад, міністерство оборони Німеччини з 2013 р очолює жінка – Урсула фон дер Ляйен, яка раніше обіймала цілком мирні посади міністра праці і міністра у справах сім’ї, жінок та молоді Німеччини. Жінки становлять значну частку в арміях таких країн, як США, Ізраїлю, Канади, Великобританії, Швеції, Данії, Норвегії, Бельгії, Франції, Швейцарії, Іспанії, Туреччини, Росії. У США всі стереотипи про жінок були відкинуті на початку 2016 року, коли міністр оборони Ештон Картер розпорядився допускати їх до служби у всіх бойових підрозділах, в тому числі морську піхоту і війська спецпризначення. В українському війську проблема гендерної нерівності існує. Більшість жінок, що побували в армії, зазначають, що часто зустрічалися із застарілими уявленнями про роль жінки. На фронті жінки не допускаються до прийняття рішень. Чимало з них оформлені на одні посади,
але займаються зовсім іншим. Це, так звана, «фемінізована робота» у медичній та фінансовій сфері, логістиці та зв’язках. Деякі жінки навіть не здобули офіційне оформлення, тому не мають можливості отримувати оплату та пільги від держави. Капітан сухопутних військ Катерина задує, як після завершення навчення на посаді молодшого лейтенанта потрапила в частину, де служили контрактники. «Це була щоденна копітка робота. Я розуміла, що послаблень робити не можна. Мені довелося боротися зі стереотипом, ніби жінка не може командувати чоловіками». Іншою проблемою стає розмір одягу та взуття. «Жодна з дівчат, які воюють у добробатах, не були забезпечені одягом, взуттям, засобами гігієни та самозахисту. Та й ті, що в регулярній армії, отримали хіба що форму, але на п’ять розмірів більшу, ніж треба. Для дівчат не виділяють навіть окремого приміщення – вони живуть у кімнаті, де мешкає 180 чоловіків. У нашому батальйоні до жінки ставляться з повагою, але це, звісно, залежить від того, як себе людина поставить», – розповідає санінструктор батальйону «Азов» Олена Мосійчук. На війні українські жінки дуже мотивовані, навіть незважаючи на дискримінацію та майже цілковиту відсутність можливостей для кар’єрного зросту. У Збройних силах США сотні жінок-військовослужбовців мають звання «генерал», натомість в Україні лише з десяток жінок дослужилися до звання полковника, та й то медичної служби. Кожного дня тисячі українських жінок ламають всі усталені стереотипи, демонструючи свою сміливість та готовність захищати державу на Сході України. Ще більше жінок виконують свій обов’язок перед державою у ролі медичних працівників та волонтерів. Тому чи можна стверджувати, що День захисника України – суто чоловіче свято? Навряд.
Улюбленці в АТО
У Катеринівці прикордонники мають за оберіг ластівку. Часу в гнізді птаха проводить мало, улюблене її місце на жовто-блакитному стязі. Тварини завжди були «братами нашими меншими». Коти й собаки — фаворити симпатій військових. З ними бійці бавляться, мов діти. Вигадують кумедні імена. Собаки і коти стали справжніми друзями і помічниками для українських військових. З маленького цуценяти у Щасті воїни 92-ї бригади виховали справжнього бойового побратима. Собака допомагає шукати міни, котрі потім знешкоджують сапери.
Деякі з тварин є не просто психологами і терапевтами для військових, вони справді рятують, відчуваючи обстріли. У важких та екстрених ситуаціях, коли техніку неможливо застосувати, а людських здібностей не вистачає, рятувальники завжди звертаються за допомогою до чотириногих братів. Відомо, що собаки відрізняються неймовірно гострим чуттям, яке дозволяє їм, при належному тренуванні, знаходити наркотики, боєприпаси. Багато собак беруть участь у пошуках людей. На одній із позицій бійці підібрали голуба. Він став особливим символом. «Голуб миру, він у нас, як мир наш, такий, з поламаним крилом. Але ми його виходжуємо, виходимо, і буде справжній голуб миру, — переконані солдати. Юлія НАУМЧУК
Що подарувати?
Тетяна ЛЕГКОБИТ
Не тільки добре одягнемо, а ще й екіпіруємо Нова уніформа: що, як, скільки?
Наші славні захисники України отримали нову форму у 2016 році . Форма з приталеним силуетом, незвичними деталями, ще й в нових кольорах була продемонстрована військовими на параді до Дня Незалежності України. Один із творців нової форми художник Олексій Руденко каже, що уніформу фактично створили волонтери — художники, історики та дизайнери. У них навіть не було офісу — зустрічалися, придумували і малювали в кафе. Розробкою нової уніформи волонтери і чиновники Міноборони займаються вже кілька років. Нової форми у 2016р. замовили тільки 2 тисячі комплектів — для параду, а для переходу на масове пошиття і «перевдягання» всієї армії потрібно близько двох років. За кольорами уніформа Сухопутних військ — зелена, Повітряних сил — сіро-синя , ССО — сіро-сталева. У проекті Держбюджету на 2017 рік передбачено 2,5 млрд гривень на речове забезпечення ЗСУ, тобто
5
на 800 мільйонів гривень більше, ніж було виділено минулого року. У нову форму для солдатів будуть входити: три типи берців (літні, демісезонні, зимові), чотири типи головних уборів (кепка-Мазепинка, панама, підшоломник, шапка), три типи рукавиць (літні тактичні, демісезонні, зимові), флісовий костюм-утеплювач (в цьому році тільки куртки, а в наступному — куртки і штани), три типи натільної білизни (футболка і труси, демісезонне, зимове), три типи шарфів-труб (флісовий, зимовий, літній, протимоскітні), окуляри-маска зі змінним склом, наколінники і налокітники, а також рюкзак і транспортний баул. Але не тільки уніформа зазнала змін, а і військові звання та знаки розрізнення військ, беретні знаки та знаки на головних уборах ЗСУ. Дарія ПОПОВА
Можна, як у старі добрі часи, не дуже перейматися та подарувати бритву, піну для гоління та пару новесеньких житомирських шкарпеток. Подарунок вийде, без сумнівів, корисний, проте дуже банальний. Нам же не хочеться дарувати абищо, правда? Ми підготували декілька варіантів для наших захисників в це свято.
Емоції
Сьогодні в інтернеті можна знайти сотні сайтів, які запропонують у подарунок сертифікат чи то на відвідування майстер-класу, чи то на стрибок з парашутом, чи то у квест-кімнату. Ще можна подарувати квитки на концерт його улюбленого виконавця. Ціна сертифікату та квитків варіюється від 150 грн до 10 000 грн.
Тепло
Зима близько, і з кожним днем стає дедалі холодніше. Тут все обмежується лише вашою фантазією, бюджетом та вподо-
баннями того, кому ви робите подарунок. Можна презентувати яскраві шкарпетки з зображенням відомих картин або ж купити теплий светр, щоб той захисник не змерз із приходом морозів. Шкарпетки із принтом будуть коштувати від 70 грн, а светр від 300 грн.
Маленькі радощі
Справжні чоловіки будуть тільки «За» хмільний подарунок. Не кожен має змогу витратити кругленьку суму на якісний алкоголь, тому можна подарувати пляшечку дорогого бурбону або рому. Ціна тут може бути найрізноманітнішою, орієнтовно починаючи з 300 грн. Також можна витратитись і подарувати ще пачку дорогих сигар, їхня ціна складає 150-1000 грн. Це все може зашкодити здоров’ю захисника, але раз на рік можна дозволити йому розслабитись. Дар’я ОЛЕФІР
СТУДDAY • 14 ЖОВТНЯ 2017 РОКУ • СПЕЦВИПУСК
6
НАРИС
Про силу Нескорених з Соломією Вітвіцькою У контексті свята, що наближається, ведуча новин «ТСН», кураторка проекту «Переможці» Соломія Вітвіцька чесно й неупереджено розповіла свою велику родину: власну сім’ю, учасників проекту і всіх свідомих українських патріотів. — Як народилася ідея проекту «Переможці», що надихнуло на його створення? — Я відвідувала поранених у шпиталі, приносила домашню їжу, речі. Часто передавали необхідне хлопцям люди з усієї України та з-за кордону. Одного разу привезла кілька коробок блютузів, бо з їх допомогою можна розмовляти телефоном без допомоги рук. Саме того вечора познайомилася з Юрком Весельським і навіть не одразу зрозуміла, що він поранений і що під джинсами — протез. Повертаючись додому, ми з волонтеркою Анею Гвоздяр розмірковували про те, що в нашому суспільстві, на жаль, не знають, як ставитися до людей з інвалідністю, не стараються допомогти в їхніх потребах. Тоді ж і виникла ідея сфотографувати Юрка. Він був такий молодий, красивий, усміхнений, повний енергії! Хотілося, щоб його — непересічну людину, героя, нашого захисника — побачили всі саме таким, який він є, без упереджень. Ми ж сприймаємо не частини тіла, а людину, дивимося їй у вічі. Коли згодом ми спілкувалися з командою 1+1, шеф-редактор ТСН Сергій Попов дав згоду на створення такого соціально-мультимедійного формату «Переможці». Тоді ж я подзвонила Іванні Слабошпицькій, шеф-редакторові журналу Viva! З’ясувалося, що вони думали зробити фотосесію наших героїв. Ми звернулися до фотографа Олександра Мордерера і арт-директора Тетяни Рубльової. Ці творчі люди захопилися нашими героями й створили серію неповторних образів. У лютому 2016 року ми, щоб привернути увагу до людей з інвалідністю, організували першу фотовиставку, яка, як на мене, мала просто шалений успіх. Вдалося об’єднати для цієї доброї справи багатьох спонсорів, волонтерів, благодійні організації з різних областей України. У квітні 2017 року в НСК «Олімпійський» презентували другу частину фотовиставки. Ми бачили, наскільки важливі зустрічі й розмови з цими хлопцями, як це відкриває перед ними нові можливості, як вони починають по-іншому дивитися на світ і навіть інакше сприймати власні проблеми. Започатковуючи проект, ми й не сподівалися, що відгукнеться стільки людей, що він сягне таких масштабів! Наш проект — це і вражаючі фото, і відеоарт з неймовірни-
ми кадрами зі знімального майданчика, і цикл сюжетів «ТСН», і спецвипуски журналу Viva! (2016 і 2017 рр.), які українською та англійською мовами розповідають дивовижні історії життя учасників проекту. Безпрецедентний випадок в Україні і в світі, коли увесь глянцевий журнал цілком присвячено людям з інвалідністю. Всі кошти від продажу журналу спрямовуються на психологічну реабілітацію та спортивне протезування воїнів АТО, а також передавалися Канадсько-українському фонду міжнародної підтримки на навчання наших протезистів у Канаді. Насьогодні вже шестеро наших спеціалістів пройшли підготовку за кордоном. Упродовж 2016 року «Переможці» побували у 18 містах України та світу, проїхали понад 23 тисячі кілометрів. Презентації проекту відбулися в Торонто, Брюсселі, Лурді, Ризі, Тампере. А у травні у Римі, в самому Ватикані на Площі Святого Петра, на Генеральній аудієнції Папи Римського українські паломники — військовослужбовці та військові капелани — презентували світлини проекту «Пере-
Ми пишаємося нашими захисниками України, незламними та сильними духом героями, вони точно знають, чому віддають своє здоров’я та ризикують життям, і в тилу, і в звичайному цивільному житті вони є прикладом та натхненням для всіх нас. Бажаємо перемоги! Любимо та чекаємо. Знайте, що ми тут піклуємося про вас та ваші родини! можці» тримаючи їх у руках. На великому екрані на площі транслятори показували світлини, і їх могли бачити тисячі вірян. — Як проект сприймає громадськість, воїни АТО? — Підтримують усі. І наше головне завдання — змінити громадську думку щодо людей з інвалідністю. Ми вже бачимо такі серйозні зрушення! Навіть по членах родини, по тих людях, з якими я спілкуюсь, я бачу різницю і
Раїса Опанасівна Кириченко (14 жовтня 1943 р. – 9 лютого 2005 р.)
Відома українська співачка. Член Комітету Національних премій України ім. Т. Шевченка, Герой України. Народилася в селі Землянки. Після навчання працювала в колгоспі, на фермі дівчата створили хор доярок. У 1987 році Раїса повертається до Полтави й засновує власну команду «Чураївна», яка стає популярною не тільки в межах України, а й в Канаді, Австралії, Німеччині, Польщі, Алжирі, Тунісі та інших країн світу. Померла від хвороби серця 9 лютого 2005 року.
помічаю, що ставлення змінюється. Просто хочеться, щоб усе відбувалося, звісно, швидше... На всі наші презентації та події ми запрошуємо ветеранів, хлопців, котрі перебувають у відпустці від передової, їхні родини. Проводимо тематичні заходи. Це і приїзд Ніка Вуйчича, і приїзд американського ветерана Шайло Гарріса. Ну і, звісно що, на ці зустрічі ми обов’язково запрошуємо і воїнів АТО, і ветеранів. Тобто це ті люди, з якими ми, звісно, дуже тісно співпрацюємо. — Як знайти ключ до розуміння людей з психологічними травмами? — Цим опікуються наш партнер Роман Торговицький, випускник Гарвардського університету, та створений ним благодійний фонд «Серце воїна». Вони якраз проводять психологічні тренінги в рамках проекту «Переможці» і постійно організовують такі зустрічі й навчання «Перемога над стресом», де хлопці й дівчата між собою спілкуються і можуть боротися з усіма такими проблемами. Найбільш розповсюджена — це посттравматичний синдром, про нього ми говоримо вже теж досить довго. Сподіваємося, що буде більше уваги до ПТСР з боку чиновників, та й узагалі розуміння того, що людям потрібна допомога. І якщо не надавати її, якщо не звертати уваги, не розуміти, наскільки це важливо і серйозно, то, звісно, потім будуть гірші, набагато складніші наслідки. Адже ми зараз бачимо, як хлопці часто не можуть подолати ПТСР, і навіть трапляються самогубства… Але ми сподіваємось і на те, що хлопці будуть звертатися по допомогу, коли розумітимуть, що їм складно. — Які маєте плани на майбутнє проекту? Може, є ще якісь ініціативи, окрім «Переможців», з допомоги тим, хто пройшов горнило війни? — Ми намагаємося зараз продовжити наш тур Україною і світом, є багато запрошень за кордон. Готуємося до виставки у Празі 21 листопада, є запрошення з Греції та США. Нам дуже потрібна меценатська підтримка для розвитку проекту та реалізації туру «Переможців», щоб нас побачили всі, хто хоче і чекає, кому це справді важливо. Потрібна підтримка на організацію більшої кількості тренінгів психологічної реабілітації. Сподіваюся, що всі плани ми
реалізуємо, і якомога більше людей зможе побачити наших неймовірних захисників. Тому що за кордоном це ще одна можливість розповісти про те, що насправді відбувається в Україні. — Прокоментуйте, будь ласка, ваші слова: «Схід України дуже просто завоювати культурою». — Це абсолютно зрозуміла річ для багатьох. Якщо на схід будуть їздити українські артисти, якщо там будуть українські вистави, телебачення, книжки, викладачі, які справді будуть проукраїнськими і розповідатимуть реальну історію, реальні факти, то, я думаю, що схід дуже легко стане українським, справжнім, на сто відсотків. Має бути вільний доступ, організовані тури, спеціальні події, свята. Я туди їздила і точно знаю про це. Я багато разів говорила про те, що в столиці до Дня Незалежності в кожному районі відбуваються концерти, а мені здається, було б цікавим, якби, наприклад, кожен район Києва подарував свято саме тим українцям, які живуть десь поблизу лінії фронту. Їм це більше потрібно, і набагато важливіше зараз саме там співати українські пісні, гімн, підтримати їх. І якщо, наприклад, Оболонський чи Дніпровський район побудують там сцену, зокрема, в Лисичанську, Волновасі, якщо туди поїдуть артисти, то зрозуміло, що культурне свято стане містком, який зможе змінити ситуацію і переломити хід подій.
Михаїл Борисович Бару (14 жовтня 1958 р.)
Хімік, поет, перекладач, письменник-прозаїк. Народився в Києві. Закінчив Московський хіміко-технічний інститут ім. Д.І. Менделєєва. Працював у якості наукового співробітника в Сан-Дієго (Каліфорнія, США). Дебютував публікаціями гумористичних віршів та прозових мініатюр в журналі «Хімія і життя» (1992р.), випустив книгу іронічної поезії «Обітниця безбрюччя» (1999р.), «Палій життя» (2000р.), «Презумпція невинності» (2002р.), «Обещастье» (2005).
— Як вважаєте, скільки часу має минути для того, щоб усі українці почали сприймати Днем захисника України саме 14 жовтня, а не 23 лютого? — Уже 25 років, як минула ера Радянського Союзу і, відповідно, й День захисника Радянського Союзу, тому, мені здається, що вже настав цей новий інший час. Я давно святкую День Збройних Сил України, мій брат служить у лавах Збройних сил України, тому я його вітаю з 6-м грудня, а тепер вітатиму також 14-го жовтня, в день Покрови, в День козацтва. — Чи є у вас традиція святкування Дня захисника України вдома? Чи підготували ви своїм рідним і близьким чоловікам подарунки у цей день? — Вітаю батька та брата – він військовий, цього року закінчив факультет післядипломної освіти Харківського національного університету повітряних сил імені Кожедуба. Чоловік у мене в армії не служив. Ми не робимо подарунки – я вважаю, що це недоречно, хоча в кожній сім’ї все індивідуально. Обов’язково вітаю учасників проекту «Переможці» — за два роки ми вже стали великою родиною, хлопці займаються спортом, одружуються, знаходять роботу, ми спілкуємося. Переможці своїм прикладом показують укр аїнцям, що життя може бути щасливим і після складних пережитих подій не треба опускати руки. Михайло ПИЛИПЧУК
Наум Мойсейович Коржавин (14 жовтня 1925 р.)
Поет, прозаїк, перекладач і драматург. Народився в Києві. У 1945 році вступив до літературного інституту ім. А. М. Горького. Широку популярність йому принесла публікація добірки віршів у поетичній збірці «Тарусские сторінки» (1961). Переглядав спадщину «срібного віку», висловлюючи критику навіть в адресу Олександра Блока і Анни Ахматової. Наразі поет разом з дочкою живе в маленькому містечку Чапел-Хілл, штат Північна Кароліна.
Анастасія ЦАПКО
СТУДDAY • 14 ЖОВТНЯ 2017 РОКУ • СПЕЦВИПУСК
АНОНС
7
Чи можна читати українську Зустріч із родинами загиблих в АТО історію без брому? Відповідь дадуть на фестивалі «Історія.UA»
День захисника України — це не тільки нагода ще раз подякувати за наш спокій полеглих на війні, а й можливість поспілкуватися і підтримати їх родини.
З 13 по 14 жовтня в Будинку Кіно відбудеться фестиваль «Історія. UA». Захід започатковує Український інститут народної пам’яті. Участь візьмуть ті, кому найкраще вдається привернути увагу до історичних подій та популяризувати знання про минуле, — науковці, видавці, письменники, медівники, режисери та актори. «1991-го Україна повернулася на мапу світу. Але чи ми добре знаємо про себе в минулому? Свобода слова дозволила говорити очевидцям, відкриття архівів — оприлюднити факти. Врешті заборонена понад сім десятиліть справжня історія українців вийшла за рамки професійних кіл та університетських аудиторій. З’являється все більше популярних книг та фільмів на історичну тематику, деякі із них стають бестселерами та збирають повні зали. Але Історія — це не тільки університети, бібліотеки, книги та кіно. Тож ми вирішили зібрати під одним дахом тих, хто творить розмаїті проекти з метою популяризації історії України. Зустрічайте цих людей у Києві 13 та 14 жовтня у Київському Будинку кіно», — говорять організатори з Українського інституту національної пам’яті. В рамках «Історія.UA» відбудуться презентації книжкових новинок, показ фільмів, дискусії з відомими істориками, письменниками та журналістами, музичні та мистецькі інсталяції.
13 жовтня говоритимуть про події Української революції 19171921 рр. Наприклад, презентують книжку-спогади державного службовця, який був свідком тих подій, говоритимуть про радянські штампи, що заважають нам рухатися вперед, про феномен Грушевського та інших осіб, які відіграли значну роль у революції. Другий день присвячений 75-літтю створення Української повстанської армії. Інститут анонсував покази фільму Тараса ХИМИЧА «Жива», документаль-
ного фільму «Холодний Яр» та кінострічки Олеся Янчука «Нескорений», що увійшла до конкурсної програми Варшавського кінофестивалю. На сторінці Фейсбук організатори зазначають, що це тільки частина програми. Крім того, Український інститут національної пам’яті представить дитячу настільну гру «Українська революція» та виставку «УПА – відповідь нескореного народу. Антирадянський фронт». Тетяна ЛЕГКОБИТ
Культурна програма до Дня захисника України Концерт
Дитячий день
Фестиваль
«ГРИМНУЛИ ЛИТАВРИ, УХНУВ ТУЛУМБАС»
«Хто і як захищав нашу землю»
«Кобзарсько-лірницька Покрова у Києві»
Коли: 14 жовтня 2017, 19:00 Де: Національна філармонія України (Володимирський узвіз, 2) Хто: Національний академічний духовий оркестр України
Коли: 14 жовтня 2017, 12:00 Де: Національний музей історії України (вул. Володимирська, 2) Що: Захід приурочений до козацького свята Покрови та Дня захисника України
Коли: 14 жовтня – 15 жовтня Де: Музей Івана Гончара (вул. Лаврська, 19) Що: Щорічний фестиваль
Програма: Л. Колодуб — «Троїсті музики»; А. Жульєв — Симфонічна поема «Байда» (прем’єра); В. Камінський — Кантата-дума «Чигрине, Чигрине» на вірші Т. Шевченка для бандуриста-співака з оркестром (прем’єра); О. Кабаченко — Симфонія «Україна» (перше виконання у Києві). Красиві мелодії зворушать струни вашої душі, нагадають про рідну землю, будинок, батька і матір, про квітучі вишні у саду, безкрайні колосисті поля і наших синів, що захищають простори Батьківщини. У цей день оркестр гратиме на честь героїв України, які назавжди залишаться в наших серцях. Перш за все, ми асоціюємо бандуру як унікальний інструмент із самобутністю нашого українського краю. Вартість квитків — 70-250 грн
Програма: працівники музею розкажуть маленьким відвідувачам про тих, хто обороняє нашу Батьківщину. Хлопчики та дівчатка на власні очі побачать скіфський сагайдак для стріл, еллінський меч, обладунок воїна-русича, козацький пістоль, бофони УПА та багато іншого. Дізнаються, який вигляд мав військовий однострій у різні епохи, якою була зброя та на яких музичних інструментах грали захисники України. Також вони складатимуть пазли із зображеннями воїнів з різних епох, пограють в карткову гру «Полководцю, збери воїнство!», а також на майстер-класі навчаться виготовляти чудові сувеніри з патріотичними мотивами. Початок о 12:00 – для дітей 5-7 років та о 15:00 – для дітей від 8 до 11 років. Вартість програми + майстерка — 100 грн
Програма: 09:30–14:00 — Божественна літургія, панахида за Мирославом Мислою та всіма полеглими воїнами за свободу України, освячення музичних інструментів, традиційне кобзарювання. Мітинг-реквієм за участі комбатантів «Легіону Свободи». Поминальна трапеза (м. Київ, вул. Покровська, 7, Свято-Покровська Подільська церква). 15:00–18:00 — концерт за участи кобзарів та лірників. У концерті візьмуть участь: Вадим-Ярема Шевчук, Тарас Компаніченко, Михайло Хай, Олександр Тріус, Юрко Фединський, Лайош Молнар, Ярослав Крисько, Юрко Ягусевич, Василь Лютий, Тарас Силенко та ін. (м. Київ, вул. Лаврська, 19, Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара»). 18:00–18:15 — презентація книги Романа Коваля «Історія Холодноярської організації». Вхід вільний!
Анастасія ОЛІЙНИК
Національний музей історії України дає таку можливість. Завдяки новому мультимедійному проекту, сім’ї і друзі загиблих, а також всі небайдужі, зможуть відвідати виняткову експозицію до вшанування Героїв сучасності. Проект, який присвячений загиблим у боях за незалежність і територіальну цілісність України, відбудеться 14 жовтня о 12:00 за адресою вул. Лаврська, 27 (Національний музей історії України у Другій світовій війні). Вхід віль-
активістів та волонтерів, долі яких було обірвано підступною війною. Є серед них й імена Народних Героїв України. Сам мартиролог розміщено під склепінням Московської брами ХVІІІ століття, яка свого часу була південним в’їздом до Печерської фортеці. Через неї проходила Стара Наводницька дорога, що вела на Москву. Саме звідти у ХХІ столітті прийшла до України війна, яка й по цей день забирає життя наших громадян.
ний, участь у заході безкоштовна. На сьогодні мартиролог містить 3044 портрети та 3159 прізвищ загиблих військовослужбовців з усіх силових відомств України, а також громадських
Там на вас чекатиме тепла зустріч і хвилюючі миті вшанування героїв, концертна програма, присвячена воїнам, а також розваги для дітей. Тетяна НАГАЙКО
Покрова-2017: де святкувати? 14 жовтня в Україні відзначається церковне свято — Покрова Пресвятої Богородиці. Цей день є державним святом і вихідним днем, до якого в країні планується багато заходів та фестивалів. Ось кілька ідей для шукачів традиційних українських розваг. За легендою, у цей день військо давніх русів на чолі з Аскольдом взяло в облогу Ко н с та н т и н о п ол ь. Мешканці міста в гарячій молитві звернулись до Божої Матері з проханням про порятунок. Богородиця з’явилася перед людьми та вкрила їх своєю покровою (омофором). Після цього вороги вже не могли побачити цих людей. Музей» Пирогово»
Цьогоріч Покрови, в музеї під відкритим небом відзначають ювілей Покровського храму, якому виповнюється 225 років. У музеї запланована концертна програма: посвята в козаки, пісні козацької вольності, ліричні, жартівливі, історичні пісні УПА. А оскільки, за традицією, в Україні на Покрову розпочинала-
ся пора весіль, в Пирогово можна буде послухати традиційні весільні пісні та споглядати обряди.
Парк «Феофанія»
Розваги в «Феофанії» розпочнуться 15 жовтня о 13.00. Тут діти зможуть відвідати безкоштовні майстер-класи, де їх навчать ліпити фігурки з солоного тіста і виготовляти листівки,а з 14:00 переглянути анімаційну програму «Маленькі українці» і долучитись до активних ігор. Дорослі зможуть в цей час послухати концерт українських фольклорних гуртів та відпочити в кафе під відкритим небом.
Фестиваль «Осінь в Олександрії»
Лише кілька годин їзди на автомобілі відділяють мешканців Києва від міста Біла церква, де 14го жовтня святкуватимуть декілька свят одразу. «Білоцерківська волонтерська группа» організовує святкування Дня захисника України, Дня українського козацтва та Покрови зі справжньою польовою кухнею в парку Шевченка. Тим часом в «Олександрії» на вас чекатиме концерт класичної музики, вернісаж картин, кінний ескорт та зустріч з графами Браницькими. Тетяна НАГАЙКО
СТУДDAY • 14 ЖОВТНЯ 2017 РОКУ • СПЕЦВИПУСК
8
ВІДПОЧИНОК
Вікторія ПОНОМАРЕНКО
Гороскоп Містера Коали на Жовтень Овен: Жовтень — не дуже вдалий місяць для самовдосконалення або вивчення чогось нового. Так, ви емоціональні та гарячі, але палити все й всіх — провальна ідея, особливо, коли у вас щось не виходить. Такими темпами є ризик «згоріти», і тоді нічим буде грітися взимку. Тілець: Здається, саме зараз той самий час, коли потрібно вилізти з-під ковдри й занятися чимось корисним. Наприклад, знайте нове затишне кафе, в якому вам будуть ковдру ВИДАВАТИ. Близнюки: З приходом холодів треба буди обережним: якщо недостатньо виробляти тепла, є ризик перетворитися на Крижану Королеву. Беріть приклад з осіннього листя — зверніть увагу як безтурботно воно падає на землю.
Рак: Забудьте на деякий час про побутові проблеми* і насолоджуйтесь красою жовтня. Самі не помітите, як і вихід з ситуації здайдете, і відпочинете трохи — не увесь же час працювати. *Але посуд, все ж таки, варто мити хоч іноді.
Терези: Якщо ви недостатньо зважуєте — варто це зробити, якщо занадто – припиніть. Не так складно, як здається. Навіть золота середина іноді буває надоречною. Дозвольти собі переважити чашу терезів.
Лев: Може здатися, що холодна осінь «погасила» лев’ячий гарячий запал. Не вигадуйте: всі ми прекрасно знаємо, що вашого запалу вистачить на всіх знаків разом, то ж, дістаньте трохи зі своєї схованки і відправляйтеся робити цю осінь теплішою.
Скорпіон: Осінь — це ваша пора року. Пробуйте, експерементуйте! Щось да вийде. Але не дозволяйте собі забагато — усього потроху. Доля здорового скепсису вам не завадить. Зберігайте голову холодною.
Діва: Не порівнюйте себе з іншими — воно вам потрібно? Ми не кажемо, що не треба помічати всіх навколо, але перш за все варто концентруватися на власних бажаннях та відчуттях.
Cтрілець: Є велика спокуса впасти в зимову сплячку, але зачекайте — до зими ще далеко. Можливі несподівані профіти та заохочення. Використайте жовтень для підведення підсумків і відправляйтеся за роботу.
ШЕФ - РЕДАКТОР: Сергій ШАШЕНКО ГОЛОВНИЙ РЕДАКТОР: Микита ЛАВРІНЕНКО
Студентський проект, здійснений у межах фахових дисциплін Інституту журналістики, за сприяння кадефри мультимедійних технологій і медіадизайну. ВДМР, 2 курс (2 підгрупа) Редакція не несе відповідальності за рівень зашкварності написаного. Використання матеріалів дозволяється тільки за умови посилання. Матеріали подаються українською мовою.
НАД ВИПУСКОМ ПРАЦЮВАЛИ: Катерина СКОБЄЛЄВА, Єлизавета ЛАШКУЛ, Марія ТРОФІМЕНКО, Валерія КРАПІВНА, Дар’я ОЛЕФІР, Анастасія КРАВЧЕНКО, Михайло ПИЛИПЧУК, Вікторія ПОНОМАРЕНКО, Анастасія ЦАПКО, Анастасія ОЛІЙНИК, Тетяна ЛЕГКОБИТ, Юлія НАУМЧУК, Тетяна НАГАЙКО, Дарія ПОПОВА
Козеріг: Поки не пізно, беріть бика за роги (не себе, хоча в вас теж роги гарні) і беріть від жовтня усе, що він вам дає. Але нічого в житті не дається просто так — відпрацюєте (але це не точно). Водолій: Ми знаємо, що лити воду — ваше покликання, але не захоплюйтеся. Пам’ятайте — усюди має бути міра. Вода це добре, але однією водою ситий не будеш, тим паче, що всі ващі ідеї можуть реалізуватися. Риби: Може досить вже безтурботно плавати? Зима прийде, вода змерзне і через цю кригу вам не пробратися до зовнішнього світу. Схоже, настав час відрощувати собі ноги й рухатися вперед. Попереду завжди щось чекає. А ось що — це зовсім інше питання.