Свій за свого!
СТУДЕНТСЬКА ГАЗЕТА ІНСТИТУТУ ЖУРНАЛІСТИКИ КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
14 жовтня вся Україна відзначає нове і славне свято — День захисника України. Указом Президента України Петра Порошенка з 2015 року це свято є державним, а 14 жовтня визнано неробочим днем. З метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг українського народу, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу у суспільстві та на підтримку ініціативи громадськості Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка присвячує спецвипуск газети «Свій за свого» Дню захисника України.
стор.
2
У НОМЕРІ:
ЗРУЙНУВАВШИ СТІНИ БАЙДУЖОСТІ
стор.
3
У КИЄВІ З’ЯВИТЬСЯ ВУЛИЦЯ НА ЧЕСТЬ ГЕРОЯ УКРАЇНИ
стор.
4
ТАМ – ВІЙНА, А В КИЄВІ НІБИ ПРО НЕЇ НЕ ЗНАЮТЬ...
стор.
5
14 жовтня 2016 року СПЕЦВИПУСК
УКРАЇНА ПОНАД УСЕ! Нам є, ким пишатися. Нам є, про кого говорити і кого вшановувати. У нас є справжні чоловіки — мужні, відважні, сильні, готові захищати свою родину, свою Батьківщину. Конфлікт між країною-агресором та Україною пробудив благородне почуття відповідальності за цілісність, мир і злагоду нашої країни. Особливо гостро відреагувало молоде покоління. З палкими словами: «Україна понад усе!», з вогнем в очах і любов’ю в серці, вони йшли крізь пекло. Безстрашні юнаки та дівчата добровільно їхали на схід України, аби подивитися ворогу у вічі, вступитися за рідну землю і показати, що готові йти до кінця. Таких відважних воїнів неважко знайти серед студентів та випускників, котрі понад усе вважають своїм обов’язком берегти мир у країні. Двоє товаришів-добровольців погодилися дати невелике інтерв’ю про свій досвід перебування у зоні АТО. Андрій Цимбал та Антон Негода за власним бажанням поїхали на Схід, не побоявшись тієї небезпеки, що їх очікувала… Ось, хто такі захисники України. Ось вони, Герої!
Андрій Цимбал:
«Саме там я побачив свою справжню країну, людей що її уособлюють...» Андрій Цимбал — 22-річний хлопець із Кривого Рогу, який пройшов АТО, здобув освіту редактора-видавця. Гордий за свою Батьківщину, бореться за національну ідею і провів би скільки завгодно часу на війні, незважаючи на будь-які обставини… - Що Вас спонукало поїхати в АТО? Де саме Ви були? Поїхав на війну після подій на Майдані 2013–2014року, в яких брав участь. Саме там я побачив свою справжню країну, людей що її уособлюють. Адже Україна — це люди, яким не байдужа ідея нашої держави, її історія. Я став одним із таких людей, пішов разом з такими людьми на війну і для них. Був на двох ротаціях у складі Батальйону імені генерала Кульчицького (колишній І та ІІ резервні батальйони Національної Гвардії України). - Якби Ви могли повернути час назад, чи поїхали б знову добровільно, знаючи, що там відбувається? Якби я міг повернути час назад, я б, звичайно, дещо скорегував, але навпаки провів би на війні більше часу, незважаючи на будь-які обставини.
- Як відреагували рідні на рішення поїхати в АТО? З тривогою, острахом та гордістю. - Кажуть, що влада платить гроші звичайним людям, хто за власним бажанням їздить до бійців, це правда? Влада платить волонтерам? Хто це каже? РосТБ? Я такого не чув, це абсурдно і смішно. У мене є друг волонтер, з яким ми починали на Майдані, він тільки віддавав і нічого не отримував, тим паче від влади. - Як змінилося ставлення до життя після поїздки? Кардинально, на краще. Але після декількох місяців в мирному місті і вирішення побутових питань часто втрачаєш корисні зміни в собі. Треба завжди тримати у формі тіло і дух. - Висловіть Ваше власне ставлення до конфлікту на сході України. Для мене — це боротьба за життя і самобутність нації, для багатьох політиків — це бізнес, на світовому рівні, тактичний елемент в геополітичній боротьбі. Світ не чорно-білий, на війні є місце всьому, а великі події ніколи не були й не будуть однозначними.
На фото Андрій Цимбал (ліворуч) та Антон Негода (праворуч).
Антон Негода:
«Захищати країну – власне бажання…»
Антон Негода — демобілізований військовослужбовець 25 ОМПБ «Київська Русь», 25 років. Ділиться мріями, страхами, називає бійців другою сім’єю, не дозволить ділити Україну на Захід та Схід… - Поїхати в зону АТО було вашим власним бажанням? В якому місті Ви несли службу? Захищати країну — власне бажання. Був у місті Попасна 4 місяці. - Які будні українського захисника? Як часто бачите рідних? Один день не схожий на інший. Кожного дня вони готують бойові позиції, готують їсти, несуть вартову службу (наряди з охорони табору). Додому боєць може поїхати у відпустку — 30 днів на рік, у відпустку за сімейними обставинами — на розгляд командира і з поважної причини. - Опишіть один свій день в АТО. Мій перший день народження, коли я бігав не по магазинах, а їздив з другом по прилеглим позиціям товаришів і збирав дерев’яні бруси для накриття бліндажу, щоб зміцнити його і там переховуватись. А ввечері, як почало темніти, сіли на вулиці за святковий стіл, організований побратимами. Не встигли ми і поїсти, як противник почав обстріл наших та прилеглих позицій. І от ми вже сиділи в окопі, а товариші промовили такі слова: «Ось тобі і святковий салют. Вітаємо!» - Які моменти були найстрашнішими? Чи є такі ситуації, від яких мурашки по шкірі?
Коли я звільнився, а через декілька тижнів мені повідомили про загибель побратима. Ми поїхали його ховати. Дуже тяжко було дивитися у очі його 3-річного сина, який нічого не розумів. І та мить, коли він питає: «Мамо, ми зараз попрощаємося з татом, а завтра ж він до нас прийде?» - Чи плануєте пов’язати життя із військовою справою? Військова кар’єра та військове життя — це мрія всього дитинства. До пенсії точно. Сподіваюся, що вже в наступному місяці буду в АТО з хлопцями. Оформлюю документи на контракт.Тому що хтось повинен захищати країну.Там моя друга сім’я. - Як Ви вважаєте, коли ми перестанемо боятися за себе і за країну? Коли в більшості українців зміниться ставлення до Батьківщини, до себе та оточуючих. Коли ми перестанемо ділити країну на Схід і Захід. - До яких висновків Ви прийшли після повернення з АТО? Страшно, що гинуть діти та мирне населення. А потім зрозумів, що весь цей час ми дивилися на війну в інших країнах світу тільки по телевізору і ніколи не задумувались, як це насправді тяжко, страшно і болісно. - Яким Ви бачите вирішення конфлікту на Сході? Насьогодні тільки силою. Щоб якнайбільше ворогів зрозуміли, як болісно втрачати свою землю, побратимів, друзів, синів, чоловіків, красунь жінок, багато з яких ідуть на війну.Слава Героям! Анастасія Ступак
ЧОТИРИ СВЯТА В ОДИН ДЕНЬ
НЕМАЄ ПЕРЕМОГИ БЕЗ МІЦНОГО ТИЛУ
стор.
6
ДИТЯЧЕ БАЧЕННЯ: МАЛЮНКИ І ЛИСТИ
Цієї п’ятниці вся Україна відзначає державне свято — День захисника України. Вже третій рік поспіль 14 жовтня українці вітають своїх захисників, а з минулого року свято стало ще й офіційним вихідним. Для України 14 жовтня непроста дата,
адже споконвіку саме у цей день прийнято відзначати свято Покрови, а з 1999 року — День українського козацтва. Традиційно вважається, що у цей день 1942 було утворено Українську повстанську армію. Тож недивно, що Президент України Петро
Порошенко обрав саме цей день на заміну радянського свята 23 лютого для вшанування захисників нашої країни. Таким чином, замість старого радянського утворилось нове національне свято, яке ознаменовує нашу незалежність.
Не забудьте й про тих героїв, що зараз охороняють наш спокій на фронті. До 14 жовтня волонтери різних організацій намагаються зробити усе, щоб свято не обійшло стороною й тих захисників, хто зараз на фронті, і закликають долучитися усіх небайдужих.