Консультації з дітьми by Katya Cheltsova

Представництво благодійної організації „Надія і житло для дітей” в Україні

ЗВІТ ПО ПРОЕКТУ

КОНСУЛЬТАЦІЇ З ЦІЛЬОВИМИ ГРУПАМИ

2015

- Дай пораду дорослим, які зараз поряд із тобою, як зробити світ безпечним для дітей. - Ви не повинні зраджувати дітей.

(замість вступу)

ЗМІСТ I. II. III. IV. V. VI. VII.

Передумови та ключові завдання Інструментарій та методики, що були використані План проведення консультацій Труднощі проведення та пропозиції щодо покращання процесу Аналізи проведених консультацій Висновки по категоріям Додатки: анкети та сценарні плани заходів

ПЕРЕДУМОВИ ТА КЛЮЧОВІ ЗАВДАННЯ -

Підкажіть дорослим, як зробити світ для дітей безпечним? -

Треба, щоб вони дітей слухали, а не були глухими.

Мета консультацій: участь та врахування думки і потреб цільових груп (дітей) у розробці дитячої версії Політики захисту дітей. Дані консультації є першим кроком у розробці дитячої версії Політики захисту дітей та забезпечення поінформованості дітей про шляхи забезпечення власної безпеки. Для ПБО „Надія і житло для дітей” в Україні ця діяльність є продовженням розвитку Політики захисту дітей на рівні громад та створення умов для її реалізації через доступність інформації для дітей . Термін реалізації: грудень 2015 року Цільові групи Консультації проводились з представниками наступних груп дітей: A. Діти, що виховуються в сім’ях, які знаходяться в групі ризику або перебувають в складних життєвих обставинах та отримують послуги в службі підтримки сім’ї в громаді. B. Діти, які були вилучені із сімей та зараз знаходяться у відділені термінового влаштування Центрів соціальної підтримки дітей та сімей. C. Діти, які виховуються в Малому груповому будинку. Групи були розбиті за наступними віковими категоріями: 1. Діти віком від 7 до 11 років. 2. Діти віком від 12 до 17 років. В рамках консультацій було проведено 4 групові зустрічі. Ключові завдання:  Визначити знання дітей щодо: - поняття безпеки та жорстокого поводження з дітьми, - суб’єктів (установ та закладів), які відповідають за попередження або реагування на випадки жорстокого поводження з дітьми, - шляхів та механізмів захисту дітей від жорстокого поводження.  Виявити досвід дітей щодо випадків жорстокого поводження з ними та моделі їх поведінки в пошуку шляхів захисту та забезпечення власної безпеки.  Отримати пропозиції дітей щодо створення безпечного середовища для них.  Сформувати ідеї для розвитку безпечного середовища дитині.

ІНСТРУМЕНТАРІЙ ТА МЕТОДИКИ -

«Коли в мене є захист, тоді і в інших дітей він теж є»

Відбір учасників Учасники консультацій були відібрані за такими критеріями:  Легкий доступ та попереднє погодження про проведення консультацій  Групи дітей вже сформовані і діти довіряють один одному та дорослим, які з ними працюють  Наразі діти перебувають у безпечному середовищі та захищені від жорстокого поводження  Можливість забезпечити психологічну підтримку дитині, в разі якщо під час консультацій відкриються випадки жорстокого поводження з нею Формати проведення Для кожної групи і вікової категорії було визначено особливий формат проведення, що було вибрано, зважаючи на вікову категорію, доступність щодо особистої зустрічі, наявність особливих потреб, сформованість групи. Формати проведення, що були використані у проекті: Ігрова програма (тренінгові заняття) було застосовані для дітей від 7 до 17 років. В рамках програми проведені спеціально розроблені асоціативні ігри, що дозволяли отримати змістовні результати Анкетування (заповнення анкети з детальним інструктажем та елементами обговорення) використовувалось для опитування вихованців Малого групового будинку «Мій дім», що знаходиться у Дніпропетровському районі . Анкетування проводила одна із вихованок МГБ, така форма роботи була обрана, оскільки тема була травмуючою для дітей і така форма роботи давала можливість попередити глибинне психологічне занурення у травмуючі події в минулому. Принципи за якими проводились консультації:  Усім учасникам консультацій, які не були знайомі з діяльністю „Надія і житло для дітей” були надані роз’яснення щодо того чим займається організація та надана інформація у доступній формі про Політику захисту дітей, яка реалізується в організації.  Консультації проводилися за добровільною згодою учасників, у дружньому форматі з використанням творчих та ігрових вправ.  Забезпечення фокусу на формуванні поняття безпечне середовище та шляхи захисту, які є доступними для дітей в разі жорстокого поводження з ними або іншими дітьми.  Позитивний досвід для цільових груп в рамках консультацій.  Відкритість до пропозицій дітей.  Оцінювання є частиною консультаційного процесу.

Консультації були зорієнтовані на наступний спектр тем: 1. Ідеї для створення безпечного середовища для дітей. 2. Знання та вміння дітей щодо забезпечення власного захисту. 3. Наявність довірених осіб у дітей (як і кому довіряють діти). 4. Досвід дітей, що стосується їх вразливості через жорстоке поводження з ними. 5. Рекомендації дітей щодо шляхів покращення їх безпеки. Кількість учасників консультацій Всього у консультаціях взяли участь 34 учасника, з них – 17 жіночої статі, 17 – чоловічої. Зокрема, Діти від 7 до 11 років – 22 учасника (14 – жіночої статі, 8 – чоловічої) Діти від 12 до 17 років – 12 учасників (3-жіночої статі, 9 – чоловічої) Розподіл учасників за віковими категоріями та статтю 25 20 15 Дівчата 10

Хлопці

5 0 Діти 7 - діти 12 11 - 17

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ КОНСУЛЬТАЦІЙ Вік

Цільова група

Кількість Дата учасників проведення А - Діти, що виховуються в сім’ях, які знаходяться в групі ризику або перебувають в складних життєвих обставинах та отримують послуги в службі підтримки сім’ї в громаді. Діти, які отримують послуги в службі підтримки сім’ї в с.Кодра Макарівського району

7 -11

Методологія

Тренінг

15 осіб

02.12.2015

Додаток 1

B - Діти, які були вилучені із сімей та зараз знаходяться у відділені термінового влаштування Центрів соціальної підтримки дітей та сімей. 7 - 11

Діти, які перебувають у відділенні термінового влаштування Центру соціальної підтримки дітей та сімей «Добре вдома» у Дніпропетровському районі

Тренінг

5 осіб

01.12.2015

Додаток 1

C - Діти, які виховуються в Малому груповому будинку. 7 -11

12 -17

12 - 17

Діти, які перебувають у малому груповому будинку Центру соціальної підтримки дітей та сімей «Промінь надії» в Макарівському районі

Тренінг

Діти, які перебувають у малому груповому будинку «Мій дім» у Дніпропетровському районі

Анкетування

2 особи

02.12.2015

2 особи

02.12.2015

10 дітей

03.02.2015

Додаток 2

Додаток 3

ТРУДНОЩІ ПРОВЕДЕННЯ ТА ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ПОКРАЩАННЯ ПРОЦЕСУ Основні труднощі у проведенні Найбільш складним у процесі консультування за цією темою – це була необхідність обговорювати травматичні випадки з життя дітей, їх досвід, коли вони були вразливими. При цьому частина дітей не мала занять з психологом та не могла відпрацювати свої психологічні травми. Ситуація ускладнювалась ще і тим, що обговорення відбувалось в групі і тому не всі діти були готові на загал розповідати про свій досвід жертви. Саме тому було прийнято рішення про проведення анкетування для більш дорослих дітей. Для деяких дітей після заняття було сплановано роботу з психологом. Тренінгове заняття з ігровими елементами Загалом тренінгові заняття проходило без особливих ускладнень. Проте під час консультацій у великій групі забагато часу йшло на те, щоб кожна дитина могла висловитися відносно одного і того ж питання. Малі групи давали можливість більш детально обговорити кожне запитання, вислухати думку кожної дитини відносно одного і того самого виду жорстокого поводження. Враховуючи молодший шкільний вік дітей, які брали участь у занятті, інколи діти відволікались від поставленої теми та починали розповідати про прикрі випадки з їх життя (наприклад, хвороби, травми, в наслідок нещасного випадку). Були дуже активні діти, які забирали на себе багато уваги та постійно намагалися говорити, в той час як більш сором’язливі діти потребували постійної стимуляції та підтримки у своїх висловлюваннях. Діти хизувалися один перед одним випадками з свого життя та намагалися розповісти, що з ними трапилась ситуація більш страшна, ніж з іншою дитиною. Часто в цих історіях відчувались елементи фантазії та домислів. Дітям молодшої вікової групи складно оперувати абстрактним поняттям «Безпечне середовище». Сьогодні в Україні це поняття також часто співвідноситься з відсутністю війни та тероризму. Тому діти у своїх відповідях інколи посилалися на ситуації, пов’язані з військовими діями, а не з досвідом жорстокого поводження з дітьми. Анкетування з елементами інтерв’ювання Основним недоліком цієї форми є складність в уточненні деяких питань та можливості в отриманні більш детальної інформації. Така форма консультації була обрана, тому що вона є легшою для проведення дитиною, ніж тренінг або фокус-група, оскільки важливо не лише почути відповіді на питання, а й запам’ятати їх та в подальшому обробити. Проте навіть такий варіант роботи був складним для дитини та потребував підтримки з боку дорослих. Пропозиції щодо покращання процесу проведення Для досягнення кращих результатів варто проводити консультації в міні-групах, де є не більше 5 дітей. Така форма роботи дасть можливість постійно тримати увагу дітей та дозволить всім дітям повністю висловитися.

В разі, якщо під час консультацій, виявлено дитину, яка зазнавала жорстокого поводження, та внаслідок цього має психологічну травму, необхідно забезпечити психологотерапевтичну роботу з нею після заходу. З дітьми, які є жертвами жорстокого поводження краще проводити індивідуальні консультації, це дозволить надати підтримку дитині та отримати більш відверті відповіді. Консультації мають проводитися декількома особами, де одна особа виступає модератором процесу, а друга фіксує відповіді та спостереження. Для отримання більш об’єктивного аналізу ситуації можна збільшити групу опитуваних та розширити цільову групу молодими особами, які можуть надавати відверті відповіді та мають сформоване аналітичне мислення, що дозволить сформувати ідеї для подальшої роботи та вдосконалення системи захисту дітей. .

АНАЛІЗ ПРОВЕДЕНИХ КОНСУЛЬТАЦІЙ - Чи були у Вас випадки в житті, коли Вас хтось бив? - Мене ніколи не били, ніхто не має права мене бити…»

Ідеї щодо створення безпечного середовища для дітей.

Діти А – 11 дівчаток, 4 хлопчики Тему безпечного середовища діти обговорювали досить жваво, кожен хотів сказати якусь свою ознаку. В результаті діти показали гарне знання ознак жорстокого поводження, адже безпечне середовище вони визначали через заперечення різних видів насильства. Поняття безпечне середовище діти визначили за такими ознаками: - не має війни - не б’ють - не кричать - не ображають - не стріляють - не погрожують - «не огризаються» - не сваряться - батьки не сваряться між собою при дітях і не б’ються - не обзиваються - є правила. «Коли дорослі і діти знають як поводитися і не сваряться, і не б’ються між собою». «Коли батьки прислухаються до дитини, а то останнім часом кажеш батькам, що я хочу щоб купили, а вони постійно відповідають, що грошей немає…» «Треба слухати батьків і тоді тобі нічого не загрожуватиме…» В - 1 дівчинка, 4 хлопчики Діти почували себе досить вільно, говорили відверто, відповідали на всі поставлені запитання. Інколи намагалися вихвалятися один перед одним. Слід зазначити, що діти не ображали один одного, поводилися коректно по відношенню до «історій», якими ділилися. Кожна дитина характеризувала іншу досить дружелюбно, по доброму та постійно підкреслювали гарні якості один в одному. Безпечне середовище визначали через ознаки захищеності: «Безпека – це коли тебе захищають» «Коли мама і тато поряд» «Коли поряд друзі»

«Безпека – це коли є друзі» «Це коли поважають тебе» «Коли мама і тато люблять» «Коли радієш спільно із мамою та татом» «Коли в мене є захист, тоді і в інших дітей він теж є» С - 5 дівчаток, 9 хлопчиків Ця група дітей в минулому мала досвід жорстокого поводження з собою, тому більшість із них безпечне середовище співвіднесла з місцем теперішнього їхнього перебування (малим груповим будиночком) – 9 дітей із 14 зазначили це у своїх відповідях. Решта дали додатково ще такі характеристики: «там де є друзі, із якими я живу» «там де є люди, котрі мене у всякій ситуації захистять» «там де є поряд дорослий, котрий мене захистить» «там, де я не відчуваю страху і почуваюсь вільно» «там, де я знаю, що мене захистять» Висновки / посили

Пропозиції / проекти

Безпечне середовище – це місце без Заходи направлені на формування війни, вбивств та знущань. толерантного ставлення до осіб різних переконань. Основною ознакою безпечного Інформаційні заходи направлені на середовища була наявність дорослих, формування ролі дорослого як які можуть захистити дитину. захисника дитини. Найчастіше ці дорослі асоціювалися з Розробка та впровадження навчання батьками або родичами. щодо реалізації прав та забезпечення потреб дітей за підтримки батьків та громади. Підтримка сімей, які перебувають в складних життєвих обставинах. Розробка та впровадження доступного для дітей механізму повідомлення про випадки жорстокого поводження з ними Важливим для дітей була наявність Робота з укріплення сімей, активізації друзів та близьких, широкого кола та формування підтримуючого підтримуючого соціального оточення. соціального оточення. Безпечне середовище – це місце без Інформаційні кампанії з метою будь-якого виду насильства профілактики різних видів насильства

Знання та вміння дітей щодо забезпечення власного захисту.

Діти А – 11 дівчаток, 4 хлопчики Задля з’ясування знань та вмінь дітей щодо власного захисту модератор в ігровій формі пропонувала обговорити дітям різні випадки жорстокого поводження та відповісти на питання: «Яким чином вони захищали б себе в такій ситуації?». Більшість дітей визначила, що за захистом звернулася б до батьків, і вони зазвичай так і роблять. 3 дітей із 15 визначили, що звернулися б до спеціалістів: «Я би пішла до лікаря і вона мене захистила б». «Я би пішов до міліції і попросив захистити мене». «Я звернувся до міліціонера». При обговоренні з дітьми організацій та служб, які могли б їх захистити та працювати з їх сім’ями, діти знали лише 3: медичну установу, школу та міліцію. Діти не змогли розповісти чим займається Служба у справах дітей, Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, Центр соціальної підтримки для дітей та сімей. При розгляді ситуації яким чином вони б звернулися за допомогою, діти відповіли, що пішли пішки або зателефонували. Більшість дітей знали телефони екстрених служб (101 – пожежна, 102 – міліція, 103 – лікарня), але ніколи не пробували їх викликати не зі стаціонарних, не з мобільних телефонів. Також розповіли про випадки, коли зверталися в школі до вчителя у зв’язку з тим, що дитину ображають, а у відповідь чули: «розбирайтесь самі». В - 1 дівчинка, 4 хлопчики Всі діти визначилися однозначно, що за допомогою та захистом звернулися б до Центру «Добре вдома» та в міліцію. У лікарню звернулося б 2 дитини, до пожежних – 1 дитина та до сусідів – 3 дитини. Такі відповіді дітей пояснювались тим, що всі вони зараз перебувають у Центрі «Добре вдома» у відділенні термінового влаштування та відчувають себе тут захищеними і у безпеці. Жодна дитина не змогла назвати Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та Службу у справах дітей. Після пояснень модератора діти погодилися, що звернуться до представника соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді, і це може бути фахівець соціальної роботи в громаді, яких вони всі знають особисто. С - 5 дівчаток, 9 хлопчиків Під час усного обговорення того, яким чином діти захистять себе, 2 із них дали відповідь, що будуть битися з кривдником, решта звернуться за допомогою до дорослих.

В анкетах діти зазначили, що у випадку жорстокого поводження вони звернуться: в малий груповий будинок – 7 в Центр соціальної підтримки дітей та сімей – 4 у Службу у справах дітей та сімей – 2 до родичів – 2 до сестри - 1 в міліцію – 1 до мами – 1 Висновки / посили Більшість дітей звертається захистом до близьких людей, правило батьків

Пропозиції / проекти за Робота з батьками щодо формування як їх переконань та поведінки для забезпечення захисту дітей та створення в сім’ях безпечного середовища для дитини. Розробка дитини.

Діти не знають функцій служб та організацій щодо їх захисту у випадку жорстокого поводження з ними Діти не знають номерів телефонів, адрес та місця знаходження Служби у справах дітей та Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді

сім’єю

плану

безпеки

Популяризація серед дорослих визначення з оточення дитини осіб, до яких вона може звернутися в разі небезпеки (не менше 3 осіб). Інформаційні заходи для дітей з метою формування знань та вмінь щодо шляхів власного захисту в разі жорстокого поводження Розміщення у доступних для дітей місцях матеріалів, які відповідають рівню розвитку та розуміння дитиною, про організації, які можуть захистити дитину від жорстокого поводження.

Обов’язкове навчання дітей у всіх навчальних закладах щодо шляхів інформування у випадку жорстокого поводження з ними. Діти не розуміють, яким чином може Інформаційні заходи для дітей з метою бути забезпечений їх захист формування розуміння системи організаціями та службами захисту дітей від жорстокого поводження в Україні (тренінги, мультики, друковані матеріали тощо). Діти не завжди готові повідомляти про випадки жорстокого поводження, тому що бояться бездіяльності з боку дорослих

Наявність довірених осіб у дітей (як і кому довіряють діти).

Діти А – 11 дівчаток, 4 хлопчики Під час обговорення того, кому довіряться діти, щоб розповісти про випадки жорстокого поводження з ними, абсолютно всі діти назвали батьків або близьких родичів, які проживають поряд з дітьми. Ніхто не назвав представників будь-яких установ. На уточнення щодо можливості розповісти для чужих людей – діти називали інколи сусідів або хрещених. В - 1 дівчинка, 4 хлопчики Діти, які перебувають зараз в Центрі підтримки дітей сімей визначилися із довіреними особами – вихователь, мама, тато, сестра, хрещений. 3 хлопці визначилися, що сказали би батькові, 1 дитина також і мамі. 1 хлопець сказав би хрещеному. 1 дівчинка сказала би сестрі та тьоті. «Я довіряю своєму вихователю із Центру, йому би я все розповіла» «Я хрещеному, йому я довіряю» С - 5 дівчаток, 9 хлопчиків Під час усного обговорення наявності довірених осіб діти визначилися, що це можуть бути їхні батьки або дуже близькі люди з їхнього оточення, наприклад хрещені, бабусі, тітки/дядьки. В анкеті на запитання: Чи є у тебе в житті людина котрій ти довіряєш?- діти відповіли: «Якщо відверто, то є, це мій найкращий друг,Олексій Шинкаренко» «Є людина, але не можна сказати що повністю довіряю, скоріше впевнений, що ця людина допоможе» «Мабуть ні, мабуть я зможу розповісти про таке тільки у міліції» «Сестрі, Аліні» Своєму дяді, тьоті і мабуть вихователю» «Дяді» «Сестрі» «Сестра» «Вихователь» На запитання: чи міг би ти розповісти цій людині про те, що із тобою тропилося? – діти відповіли: «Важко розповісти про те, що тебе принижували, дуже важко, мабуть навіть соромно» «Не знаю» «Своїй сестрі я можу розповісти все» «В мене від сестри немає секретів» «Так»

«Розповів би» Висновки / посили

Пропозиції / проекти

Довіреними особами у житті дитини є Робота з дорослими, які знаходяться близькі люди, як правило це батьки поряд з дітьми з формування знань про або родичі. види та форми жорстокого поводження, відпрацювання механізмів захисту дитини та дій дорослих в разі виявлення випадків жорстокого поводження. Серед довірених осіб можуть бути Формування в дитячих установах працівники установ та організацій за (школах, дитячих садках, центрах умови, що дитина з ними знайома та тощо) механізмів інформування про пройшов певний час в роботі для випадки жорстокого поводження. формування довірливих стосунків. Визначення відповідальних осіб з Політики захисту дітей, які постійно працюватимуть з дітьми з профілактики жорстокого поводження та налагоджуватимуть довірливі стосунки задля вчасного отримання інформації про підозру або вчинення насильства над дитиною. Дітям складно розповідати про Формування механізмів інформування випадки жорстокого поводження з про випадки жорстокого поводження з ними, особливо якщо насильниками дитиною в сім’ї. були батьки або близькі родичі Інформування дітей про види жорстокого поводження та осіб/організацій, які їх можуть захистити. Зазвичай підлітки приховують випадки Робота з підлітками направлена на жорстокого поводження, вважаючи що профілактику жорстокого поводження в соромно про це розповідати або їх середовищі. сподіваючись на те, що вони справляться самі. Забезпечення можливості анонімного інформування про випадки жорстокого поводження. Гаряча лінія

Досвід дітей, що стосується їх вразливості через жорстоке поводження з ними.

Діти А – 11 дівчаток, 4 хлопчики Для з’ясування досвіду дітей модератор використовувала картки із визначенням та зображенням різних видів насильства. Діти мали відповісти на запитання чи траплялось з ними колись щось подібне, якщо так, то хто їм допоміг, до кого вани зверталися за допомогою. В результаті з’ясувалося що жодна дитина не страждала від жорстокого поводження. Діти описали декілька нещасних випадків: «Одного разу я вивернула на себе кип’яток, ошпарилась. Мама дуже злякалась і викликала лікаря…» «Бабуся мені казала, щоб я не стрибав з драбини, але я не послухався і продовжував стрибати. Потім, якось так пригнув, що дуже заболіла нога, виявився – перелом…» В - 1 дівчинка, 4 хлопчики Під час обговорення досвіду дітей, виявилося, що майже всі мають такий досвід. Про те, що вони зазнавали жорстокого поводження діти нікому не розповідали, деякі з них вважали, що така поведінка батьків нормальна або що дитина заслужила на таке покарання. «Не можна кричати на дитину, тоді сильно болить голова» «Ляпати дитину не можна, хоча папа любить давати нам ляпаси» «Мама може дати по сраці, зняти штани та дати. Але робить це за діло» «Я пам’ятаю, що батьки дралися і сварилися, була маленька, роки 3, але все пам’ятаю» «Папа інколи знущався над мамою. Залякування теж нажаль було і теж від батька. Інколи батько казав, що мати померла. Приходив у ночі будив та казав, що померла, мені тоді було так страшно. Ще він намагався втопити мене. Тягнув до колодязя, а дідусь каже йому,що ти робиш? Зовсім із глузду з’їхав» «Мене теж били, вдома. Друг колись штовхнув у канал. Інколи дідусь кидався палками. Папа інколи бив за двійки» «Мій батько знущався над собакою, бив її, жалко було, це ж моя собака! А ще брат б’ється, в школі ображали» «Дядько мене лякав, але це було смішно!»

С - 5 дівчаток, 9 хлопчиків Під час усного обговорення досвіду дітей щодо жорстокого поводження з ними, виявилось, що всі зазнавали фізичного та психологічного насильства. «Батько часто бив мене ременем або руками, але тепер мене не трогає, бо я можу дати здачі. Зараз може бити лише молодших».

«Коли батько бив мого старшого брата я плакав, бо було його жалко, а зробити нічого не міг». «Коли мене била мама, то тато захищав, а коли тато, то захищала мама. Але насправді захистити могла лише бабуся» «Інколи тато бив маму, а я сміявся…» В анкетах діти зазначили: - били ременем, різкою, іншими предметами – 4 дітей - умисно штовхали – 4 дітей - намагались задушити – 1дитина - звинувачували в неадекватності, наявності психічних відхилень – 1 дитина - залякували – 4 дітей - знущались на очах у дітей з тварин або інших людей – 2 дітей - словесно ображали – 5 дітей - морили голодом – 1 дитина - коли хворів, відмовляли в медичній допомозі – 1 дитина Не захотіли говорити про власний досвід жорстокого поводження – 5 дітей. У всіх випадках діти нікому про це не розповідали, тому що дехто вірив, що це нормально, а дехто не вірив, що щось може змінитися. Висновки / посили

Пропозиції / проекти

Частина дітей майже 50% зазнавали у своєму житті жорстокого поводження і нікого про це не інформували, тому що не вірили що щось може змінитись і не знали механізму інформування

Розробити для дітей доступну для них інформацію про реагування на випадки жорстокого поводження з ними та розповсюдити її у доступних для дітей місцях

Частина дітей 25% фізичне покарання сприймає як норму і не вважає це жорстоким поводженням

Частина дітей не розповідає про випадки жорстокого поводження з ними, тому що захищають власних батьків, які є агресорами. Частина дітей мають психологічні травми в наслідок жорстокого поводження, які не були з дітьми відпрацьовані

Запровадити обов’язкову роботу з агресорами направлену на зміну поведінки Розробити для дітей доступну для них інформацію про види жорстокого поводження з ними та розповсюдити її у доступних для дітей місцях. Інформаційна кампанія «Викорінення фізичного покарання в системі виховання дітей» Робота з жертвами та агресорами, направлена на примирення та виходу з кола насильства Забезпечення психологічної підтримки для жертв жорстокого поводження Навчання персоналу,я кий працює з дітьми методам і інструментам роботи з жертвами.

Рекомендації дітей щодо шляхів покращення їх безпеки.

Діти А – 11 дівчаток, 4 хлопчики Під час обговорення того, що можуть порадити діти для нас дорослих, щоб уникнути випадків жорстокого поводження з ними та покращити їх безпеку діти сказали: «Мають бути виписані правила і всі повинні їх дотримуватись». «Треба, щоб дорослі нас захищали». «Батьків треба поважать і вони нас будуть поважать». «Коли батьки будуть сваритися, я їм скажу, що я к будете сваритися, то я піду до бабусі». Загалом розмова звелася до того, що діти самі нічого не можуть змінити та покращити, все залежить лише від дорослих. Діти лише можуть їм сказати, що їм не подобається, але їх не завжди чують. В - 1 дівчинка, 4 хлопчики В цій групі діти писали «СМС повідомлення дорослим, якщо по відношенню до тебе жорстоко поводяться»: «Відвезіть мене в Добре вдома» «Щоб дорослі на мене не кричали, щоб дорослі мене не били» «Не треба бути нервовим, не кричить будь ласка, бо буде боліти голова» «Не бийтесь, будь ласка, я прошу Вас» «Дорослі, що ви робите. Мама не дерись із папою» С - 5 дівчаток, 9 хлопчиків В анкетах діти дали такі поради: «Будьте просто поряд» «Не зраджуйте, бо це вернеться» «В мене все буде добре» «Ви повинні бути поряд, щоб я почувала себе безпечно» «Зараз я почуваю себе у безпеці» «Поряд повинна бути мама» «Ви не повинні зраджувати дітей» «Якщо ви таке допустили, я не хочу із вами говорити» «Із дітьми це не повинно траплятися!» В усному обговоренні діти зазначили, що для того, щоб діти могли себе захистити вони мають мати доступну для них інформацію яким чином можна це зробити та до кого можна звернутися. Більшість дітей зазначила, що не дивлячись на те, що вони зазнали вдома жорстокого поводження вони хотіли б повернутися додому, тому що вірять, що батьки змінились.

Також діти проговорили, що важливо щоб було місце де дитина могла б сховатися від агресора. Дорослі мають чути дітей та вірити їм. Висновки / посили

Пропозиції / проекти

Забезпечення безпеки дітей залежить виключно від дорослих, які оточують дітей. Розповісти про жорстоке поводження в сім’ї страшно, бо можна втратити сім’ю. Треба допомогти батькам, а не забирати дітей. Необхідно більше давати доступної для дітей інформації про їх права та способи власного захисту.

Робота з фахівцями, які працюють з дітьми на підвищення їхньої компетенції в захисті дітей Забезпечення роботи з сім’єю на зміну поведінки в сім’ї, формування батьківського потенціалу та збереження сім’ї для дитини. Підготовка та розповсюдження інформації доступної для дітей

Має бути можливість, щоб дитина розповіла про випадок жорстокого поводження і була адекватна реакція на цю подію, щоб інформація дітей не ігнорувалася. Поряд має бути дорослий, якому дитина довіряє і який спроможний її захистити Дорослі не повинні порушувати права дітей

Проведення заходів для дітей з профілактики жорстокого поводження Впровадження Політики захисту дітей в навчальних закладах, визначення відповідальних осіб за забезпечення захисту дітей Визначення довірених осіб у дітей та проведення для них навчання за темою забезпечення захисту дітей. Робота з дорослими щодо формування та забезпечення прав дітей

ВИСНОВКИ В кінці розмови, після того, як дитина розповіла про те, що її дома били: -

А коли я вже поїду додому? Я так хочу до мами, вона мене любить...

Діти під час консультацій показали добре знання різних видів жорстокого поводження, не залежно від того чи вони зазнавали його по відношенню до себе, чи лише чули про нього або бачили по телевізору. Діти змогли чітко кваліфікувати та відрізнити елементи жорстокого поводження та елементи дисциплінування такі, як виконання правил, обов’язкова підготовка домашніх завдань та навчання в школі, прибирання за собою посуду тощо. Довіреними особами для дітей є, як правило батьки або найближчі родичі, інколи друзі або сусіди. Фахівці рідко входять в категорію довірених осіб, лише в тому випадку, коли дитина довго пробула в закладі і зв’язок з батьками або родичами втрачений. Для формування довірливих стосунків з фахівцями необхідний час та відповідна поведінка дорослих, яка допоможе дитині довіритися та відкритися дорослому. Високий відсоток дітей, які зазнали жорстокого поводження, не зверталися ні до кого за допомогою, тому що частина з них не усвідомлювала, що фізичне покарання це вид насильства, і вважала це нормою, а частина не знала до кого і як можна звернутися за допомогою. Додатковим фактором, який заважає дітям відверто говорити про випадки насильства в сім’ї – це страх втратити свою сім’ю. Важливо також відмітити, що лише 20% дітей, які проживають в сім’ї, зазначили, що звернулися б за допомогою до установ або організацій (міліція та лікарня), при цьому жодна дитина не зазначила установи, які працюють з проблемами жорстокого поводження, а саме: центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді; служба у справах дітей та центр соціальної підтримки дітей та сімей. Більше того майже ніхто з них не знав про існування таких установ. Діти, які мають досвід перебування в Центрі підтримки дітей та сім’ї або малому груповому будинку зазначили саме ці заклади, як установи, куди вони звернуться за захистом і лише 10% дітей звернулися б за допомогою у службу у справах дітей. Ніхто з дітей не знав телефонів цих установ та яким чином вони можуть інформувати про випадки жорстокого поводження. За результатами спільної роботи діти зробили висновок, що має бути більше доступної для них інформації не лише про види жорстокого поводження, а й про шляхи повідомлення такої інформації можливі механізми захисту дитини. Також важливо відзначити, що дорослі, які отримують таку інформацію не мають її ігнорувати, а повинні вчиняти дії, щоб максимально швидко та якісно захистити дітей.

АНКЕТИ ТА СЦЕНАРНІ ПЛАНИ ЗАХОДІВ ДОДАТОК 1 Тренінгова програма для дітей віком 7-11 років усіх категорій Вступ, знайомство Модератор вітається з дітьми, представляється. Розповідає про Організацію, яку представляє, в загальних рисах розповідає про мету зустрічі, особливості проведення заняття. Та з’ясовуює:  чи є такі діти, хто не хоче брати участь у занятті (такі діти покидають тренінгову залу і йдуть займатися своїми справами);  чи можна, щоб запис заняття записувався на диктофон та пояснюють для чого це потрібно. Модератори пропонують дітям коротку гру-знайомство. Знайомство Мета:познайомитись з дітьми, налагодити контакт налаштуватись на роботу. Всі стають в коло. Кожен по черзі називає своє ім’я і якусь тварину, з яка йому подобається, та показує рух, який йому подобається робити. Кожен наступний учасник, перед тим як представитись, називає попередніх учасників, повторює їх імена, тварини, які їм подобаються, рухи. Таким чином остання людина називає всіх присутніх. Основна частина І. Гра «Мій досвід жорстокого поводження» Мета: визначити дії дітей, коли вони почувалися вразливими та були жертвами жорстокого поводження Матеріали: картки з ситуаціями чи прикладами жорстокого поводження з дітьми Правила гри: Учасник витягує картку та читає ситуацію, і має щодо цієї ситуації продовжити речення: - Таке колись трапилось зі мною і тоді я ….. (що зробила/зробив?) - Я знаю ….(когось) з ким таке трапилось і тоді він/вона ….. (що зробила/зробив?) - Зі мною такого ніколи не було, але якби сталося, то я би …. (що зробив?) Картки з видами жорстокого поводження з дітьми Побиття, фізичні образи

Шмагання речами

різкою,

ременем,

іншими

Ляпанці

Навмисне штовхання

Нанесення опіків

Спроба втопити

Спроба задушити

Звинувачення у нікчемності,недолугості, в тому, що ти ні на що не здатен

Звинувачення у психіатричній хворобі Залякування або неадекватності

Знущання з улюблених людей тварин на очах у дитини

або Постійні словесні образи

Агресивна поведінка близьких людей на Роздягання догола дитини та очах у дитини споглядання її тіла, змушування до статевих контактів

Катування голодом, холодом

Відмова у лікування медичної допомоги

або

Знущання серед однолітків

Ігнорування дитячих потреб

наданні Крик

Змушування до жебракування

ІІ. Вправа-гра «Довірена особа» Мета: Визначити довірених осіб в житті дитини, яким діти зможуть розповісти про жорстоке поводження з дітьми. Матеріали: папір, олівці, фломастери, фарби. Дітям пропонується намалювати образ людини, якій вони довіряють та визначити основні її якості. (наприклад: знайомий, не зрадить, захистить, виконає обіцянку тощо). Після презентації модератор запитує: - Чи є в вашому житті людина, якій ви довіряєте? - Хто це? - Якщо немає, то чому? - Чи змогли б ви цій людині розповісти, якби з Вами сталося щось погане (вас побили, принизили, зґвалтували або роздягли до гола тощо) - Що треба зробити для того, щоб така людина з’явилася? ІІІ. Вправа «До кого звернусь за допомогою» Мета: визначити знання дітей щодо їх захисту та сформувати алгоритм дії в разі жорстокого поводження з ними Матеріали: картка з різними суб’єктами соціальної роботи та довіреними особами Модератор пропонує дітям картку з зображенням різних закладів, які працюють з дітьми та пропонує визначити тих, до кого діти звернуться в разі, якщо зазнають жорстокого поводження. Далі обговорюються з дітьми:

- Як вони повідомляють про жорстоке поводження та що мають зробити дорослі, щоб їх захистити. Якщо ви станете жертвою жорстокого поводження, то кому Ви повідомите про це, або до кого звернетесь за захистом? (з’єднайте стрілочкою та поясніть – Чому саме цей шлях ви обрали?)

Лікарня

Навчальний заклад

Центр «Промінь надії»

Довірені люди

Інший варіант

Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді

ІV. Вправа «Мої поради дорослим» Мета: визначити бачення дітей щодо їх захисту Матеріали: фліпчарт Модератор мозковим штурмом визначає поради дітей щодо їх захисту та формування безпечного середовища V. Зворотній зв’язок Мета: підведення підсумків заняття Кожен із учасників (по колу) висловлює свої враження – що сподобалось/ що не сподобалось на цьому заході. Після висловлювання кожна дитини підходить до мішечка з подарунками і витягує собі приз. В кінці заняття модератори дякують дітям за відповіді.

ДОДАТОК 2 Тренінгова програма для дітей віком 12-17 років усіх категорій Вступ, знайомство Модератор вітається з дітьми, представляється. Розповідає про Організацію, яку представляє, в загальних рисах розповідає про мету зустрічі, особливості проведення заняття. Та з’ясовуює:  чи є такі діти, хто не хоче брати участь у занятті (такі діти покидають тренінгову залу і йдуть займатися своїми справами);  чи можна, щоб запис заняття записувався на диктофон та пояснюють для чого це потрібно. Модератори пропонують дітям коротку гру-знайомство. Знайомство (перший або другий варіант – в залежності від того знайомі діти між собою чи ні). Мета:познайомитись з дітьми, налагодити контакт налаштуватись на роботу. 1) Всі стають в коло. Кожен по черзі називає своє ім’я і якусь тварину, з якою себе асоціює, та показує рух, який йому подобається робити. Кожен наступний учасник, перед тим як представитись, називає попередніх учасників, повторює їх імена, тварини-асоціації, рухи. Таким чином остання людина називає всіх присутніх. 2) Дітям роздаються карточки на яких вони пишуть своє ім’я і прізвище, потім ці карточки здаються модератору, яка їх перемішує і пропонує учасникам витягти одну картку та розповісти про дитину, яка записана на картці, за що її/його можна похвалити. Модератор на листку фліпчарту заздалегідь підготовленому де вже є імена дітей вписує ті речі за які їх можна похвалити. Основна частина І. Вправа «Безпечне середовище». Мета: змоделювати ситуацію в якій діти б висловили свої знання чи асоціації щодо понять «безпечне середовище» та поділилися власним досвідом з приводу цього. Дітям пропонується обговорити два поняття: «жорстоке поводження» та «безпечне середовище» і визначити взаємозв’язок між ними. За результатами обговорення дітям пропонується створити колаж на тему «Безпечне середовище для дітей» та пояснити чому саме такі образи вони обрали, щоб визначити свій безпечний світ. Під час презентації колажу модератор на листку фліпчарту записує, визначення, які є у дітей з поняттям «Безпечне середовище». ІІ. Вправа-гра «Моя власна захищеність»

Мета: Оцінити на скільки кожна дитина зараз почуває себе захищеною та в безпеці Матеріали: шкала запитань. Модератор кожній дитині видає листок з шкалою запитань та просить оцінити своє власне почуття безпеки зараз за 10-бальною системою. Після того як діти виставлять оцінки модератор запитує: - Що означає ця оцінка? - В чому проявляється відчуття захищеності? Чому саме на таку оцінку? - В чому проявляється тривожність, страх, небезпека, яка не дає відчути себе в безпеці на «10» - Що для вас відчуття безпечного середовища на «10» Модератори записують відповіді щодо визначень «10» на фліпчарті. Шкала запитань Оцініть своє власне почуття безпеки зараз за 10-бальною системою, якщо 1 – це дуже погано, а 10 – це дуже добре

ІІІ. Вправа-гра «Довірена особа» Мета: Визначити довірених осіб в житті дитини, яким діти зможуть розповісти про жорстоке поводження з дітьми. Матеріали: папір, олівці, фломастери, фарби. Дітям пропонується намалювати образ людини, якій вони довіряють та визначити основні її якості. (наприклад: знайомий, не зрадить, захистить, виконає обіцянку тощо). Після презентації модератор запитує: - Чи є в вашому житті людина, якій ви довіряєте? - Хто це? - Якщо немає, то чому? - Чи змогли б ви цій людині розповісти, якби з Вами сталося щось погане (вас побили, принизили, зґвалтували або роздягли до гола тощо)

Що треба зробити для того, щоб така людина з’явилася?

ІV. Гра «Мій досвід жорстокого поводження» Мета: визначити дії дітей, коли вони почувалися вразливими та були жертвами жорстокого поводження Матеріали: картки з ситуаціями чи прикладами жорстокого поводження з дітьми Правила гри: Учасник витягує картку та читає ситуацію, і має щодо цієї ситуації продовжити речення: - Таке колись трапилось зі мною і тоді я ….. (що зробила/зробив?) - Я знаю ….(когось) з ким таке трапилось і тоді він/вона ….. (що зробила/зробив?) - Зі мною такого ніколи не було, але якби сталося, то я би …. (що зробив?) Картки з видами жорстокого поводження з дітьми Побиття, фізичні образи

Шмагання речами

різкою,

ременем,

іншими

Ляпанці

Навмисне штовхання

Нанесення опіків

Спроба втопити

Спроба задушити

Звинувачення у нікчемності,недолугості, в тому, що ти ні на що не здатен

Звинувачення у психіатричній хворобі Залякування або неадекватності

Знущання з улюблених людей тварин на очах у дитини

або Постійні словесні образи

Катування голодом, холодом

Відмова у лікування медичної допомоги

або

Знущання серед однолітків

Ігнорування дитячих потреб

наданні Крик

Змушування до жебракування

VІ. Вправа «До кого звернусь за допомогою» Мета: визначити знання дітей щодо їх захисту та сформувати алгоритм дії в разі жорстокого поводження з ними Матеріали: картка з різними суб’єктами соціальної роботи та довіреними особами Модератор пропонує дітям картку з зображенням різних закладів, які працюють з дітьми та пропонує визначити тих, до кого діти звернуться в разі, якщо зазнають жорстокого поводження. Далі обговорюються з дітьми:

Навчальний заклад

Лікарня

Довірені люди

Центр «Промінь надії»

Інший варіант

Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді

V. Вправа «Мої поради дорослим» Мета: визначити бачення дітей щодо їх захисту Матеріали: фліпчарт Модератор мозковим штурмом визначає поради дітей щодо їх захисту та формування безпечного середовища V. Зворотній зв’язок Мета: підведення підсумків заняття Кожен із учасників (по колу) висловлює свої враження – що сподобалось/ що не сподобалось на цьому заході. Після висловлювання кожна дитини підходить до мішечка з подарунками і витягує собі приз. В кінці заняття модератори дякують дітям за відповіді.

ДОДАТОК 3 Анкета опитування дітей віком від 12 до 17 років, які виховуються в Малому груповому будинку «Мій дім» в Дніпропетровському районі Закінчіть фразу: Для мене жорстоке поводження це …_________________________________ _____________________________________________________________________ _____________________________________________________________________

Закінчіть фразу: Для мене місце, де я почуваю себе безпечно… ______________________________________________________________________ ______________________________________________________________________ 2.

3. Чи є у тебе в житті людина котрій ти довіряєш? Якщо так, то хто це? ______________________________________________________________________ ______________________________________________________________________ 4.

Познач «+» або іншою позначкою ситуації, які були в тебе в житті: Мене били кулаками Мене били ременем, різкою або іншими предметами Мене зумисно штовхали Мені зумисно наносили опіки Мене зумисно намагались утопити Мене звинувачували в неадекватності та психіатричній хворобі Мене залякували У мене на очах знущались над тваринами або людьми Мене словесно ображали та принижували Мене морили голодом Мене виганяли на холод без одягу Коли я хворів, мені зумисно відмовляли у лікуванні і медичній допомозі Не хочу про це говорити

6. До кого або куди ти звернешся у випадку жорстокого поводження? ______________________________________________________________________ ______________________________________________________________________ 7. Дай пораду дорослим, які поряд із тобою, як створити безпечне середовище для дітей ______________________________________________________________________ ______________________________________________________________________ ______________________________________________________________________ Дякуємо за відповіді!