Соціальний портрет by Katya Cheltsova

Соціально-психологічний портрет отримувачів послуг Центру соціальної підтримки дітей та сімей «Добре вдома» Відділення термінового влаштування Відділення працює з дітьми, які опинились в ситуації, що загрожує їхньому життю і здоров’ю (вилучені із сімей, де батьки/особи, що їх замінюють, ухиляються від виконання батьківських обов’язків, залишені батьками, знайдені, підкинуті діти), а також випускниками інтернатних закладів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. У 2014 році у Відділенні перебувало 17 дітей із 11 сімей. Із них: 8 переведені з двох центрів соціально-психологічної реабілітації м. Дніпропетровська, 3 дітей переведені із районної лікарні, 2 дітей влаштовані за заявою опікуна (опікун потрапила в лікарню), 3 дітей були вилучені із сімей через загрозу життю і здоров’ю, 1 дитину привели родичі. За віком діти розподілялися наступним чином: п’ятеро дітей від 3 до 6 років, шестеро дітей у віці 6 до 10 років і шестеро дітей у віці від 10 до 14 років. 5 дітей на момент влаштування мали статус позбавлених батьківського піклування. До набуття статусу 1 дитина проживала тільки з мамою (неповна сім’я), 4 дітей проживали у повних сім’ях (двоє батьків позбавлені батьківських прав). Із решти 12 дітей, 1 дитина була вилучена із повної сім’ї, 11 дітей – із неповних сімей (виховували тільки мами). Таким чином, із 17 дітей 12 проживали у неповних сім’ях (виховувала мама), 5 дітей виховувалися у повних сім’ях. Із 17 дітей 7 народилися і проживали на території району, 10 дітей народилися в інших регіонах, а проживали на території Дніпропетровського району. Причини влаштування дітей до Центру «Добре вдома»: (в тому числі й дітей, які були спочатку вилучені до ЦСПР і лікарні): Причина Покинуті батьками (мамою) і залишилися без догляду дорослих Загроза здоров’ю і вчинення насильства над дітьми Бідність, відсутність житла і засобів до існування Заява опікуна (тимчасове влаштування через хворобу опікуна) Недогляд і фізичне насильство над дітьми Звернулися родичів, в сім’ї яких тимчасово проживала дитина, з проханням щоб дитину забрали

К-ть дітей, влаштованих за таких причин 5 дітей 4 дітей 3 дитини 2 дітей 2 дітей 1 дитина

Розподіл сімей за кількістю дітей: - одна сім’я багатодітна (3 дітей), - виховують двоє дітей - 4 сім’ї, - виховують одну дитину - 6 сімей. Для всіх сімей є характерними бідність та тяжкий матеріальний стан через безробіття батьків. Тільки із однієї сім’ї – двоє батьків мають постійне місце працевлаштування. В двох сім’ях матері отримують виплати як мами-одиначки. В 9 сім’ях батьки мають алкогольну залежність чи зловживають алкогольними напоями, в 1 сім’ї мама має наркотичну і алкогольну залежність. Характеристики дітей: 1

Із 17 дітей, які потрапили до Центру, 13 дітей мали медичні картки, 4 дитини не мали взагалі жодних медичних документів (зі слів родичів та батьків дітей, до лікарів вони не зверталися взагалі). Під час медичного обстеження у 1 дитини виявлено суттєві порушення у стані здоров’я (затримка росту), 4 дітей мають енурез. Інші 12 дітей здорові, хронічні хвороби у них не були виявлені. Тільки у 5 дітей соціально-педагогічний розвиток відповідав їх віку, 12 дітей мають суттєві затримки в розвитку через педагогічну занедбаність, із них у 1 дитини є підозра на органічне порушення мозкової діяльності - дитина потребує додаткового медичного обстеження (проведення енцефолограми мозку). 9 дітей були влаштовані на навчання: 8 дітей у класи відповідно до їх віку, 1 дитина у клас, молодший за її вік. Всі діти займалися додатково із фахівцями із соціальної роботи з шкільних предметів. Мотивація до навчання є тільки у трьох дітей. Всі діти психологічно травмовані, майже всі переживають розлуку із батьками та родичами. Для дітей є типовим часта зміна поведінки, яка не залежить від зовнішніх факторів (дратівливість – сум – агресія). Діти агресивні одне до одного, між ними часто трапляються бійки, вони не можуть вирішувати конфлікти без застосовування фізичної сили. Багато дітей проявляють гіперактивність, постійно прагнуть до тактильного контакту із дорослими, в той же час поміж собою майже не спілкуються у грі, так як не мають навичок комунікації. 5 дітей схильні до аутоагресії та нанесенню шкоди власному тілу. Відділення для матерів з дітьми Відділення працює для надання допомоги матерям з новонародженими дітьми, які мали намір відмовитися від дитини, матерям з дітьми, де є загроза вилучення дитини з сім’ї, жінкам з дітьми, які стали жертвами домашнього або сексуального насилля, вагітним жінкам в останній триместр вагітності та одиноким матерям з дітьми, які не мають підтримки з боку рідних та близьких. Відділення розраховане на 5 сімей (до 20 осіб). У 2014 році у Відділенні перебувало 3 сім’ї: 3 мами та 5 дітей. Одна мама була з трьома дітьми, дві мами – кожна з однією дитиною. Всі мами з дітьми потрапили до Центру за спрямуванням фахівців із соціальної роботи в громадах. Із них, у однієї мами спочатку були привезені діти до відділення (вона їх покинула і діти три доби були без догляду). Коли мати повернулася до дому, фахівець направив її до Центру. Немає єдиної причини для сім’ї, через які вона потрапила до Центру – зазвичай це низка обставин, які не дозволяють матері повноцінно та безпечно виховувати дітей. Але серед них можна виокремити головні: - відсутність житла, відсутність знань з догляду за дитиною (одна мама); - насильство з боку чоловіка, відсутність знань щодо догляду і розвитку дитини ( одна мама); - мама залишає дітей періодично (йде з дому). У всіх трьох вище згаданих сім’ях : - відсутнє житло та безпечні умови для проживання з дитиною; - відсутні знання та навички догляду за дітьми; - відсутня підтримки родичів, батьків та соціального оточення. Двоє з трьох матерів є одинокими, самі виховують дітей, місце знаходження батьків їх дітей невідоме. Лише один батько проживає з жінкою та своєю дитиною. Жодна з жінок не позбавлялась батьківських прав по відношенню до інших дітей. Вік мам: - 18–25 років - одна мама; - 26–30 років - дві мами. 2

Дві мами самі виховувалися в кризових сім’ях, одна – із числа випускників інтернату. Одна із жінок закінчила спеціалізовану школу-інтернат для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які мають затримки у розвитку, дві жінки закінчили 9 класів загальноосвітньої школи. Жодна із жінок немає професії та жодного разу не працевлаштувалася офіційно. Двоє мали тимчасові заробітки (одна із жінок прибирала на кладовищі, інша працювала на городах та присадибних ділянках за наймом). Випускниця інтернату у своєму житті не працювала взагалі. При влаштуванні до Центру всі жінки пройшли тестування на наявність ВІЛ, гепатиту «С», сифілісу. У всіх жінок зазначені захворювання не виявлено, але у двох із них виявлені інфекції, які передаються статевим шляхом. Стан дітей: тільки у однієї дитини розвиток відповідає її віку. У чотирьох дітей є відхилення від норми (відстають у розвитку). Всі діти соматично здорові. Загальні характеристики мам: Всі мами мають почуття до своїх дітей, але не мають навичок спілкування з ними, розвитку та задоволення базових потреб дітей. Всі говорять про те, що люблять дітей, але не розуміють, що почуття проявляються через догляд за дитиною, не можуть пояснити як вони виявляють любов до своєї дитини. Ці мами не розуміють вікові потреби та вікові норми розвиту дітей. Вони не вміють взаємодіяти зі своїми дітьми, часто навіть проста гра та читання книжок можуть викликати у них труднощі. Одна із жінок взагалі не вміла готувати їсти та майже не вміє читати й писати. Жінки потребують роз’яснення того, як годувати, мити, вкладати спати дитину тощо. Всі мами не розуміють необхідність організації безпечного простору для дитини - вони часто обирають дітям іграшки, які є небезпечними для їх віку, залишають дітей без нагляду, внаслідок чого діти можуть травмуватися. У всіх жінок вагітність була не запланована. У ході проведення роботи було виявлено, що жінки взагалі не мають знань щодо контрацепції. Одна із жінок не знає хто є батьком її дитини. У громадах соціальне оточення відноситься до них із осудом, коло їх спілкування складається із соціально неблагополучних осіб, схильних до вживання алкоголю. Місцева громада не вірить у зміни та збереження їх родин. Найважче матерям дається прийняття необхідності змін в своєму житті та докладання власних зусиль до цього. Вони не можуть приймати рішень щодо власного життя та життя своїх дітей, майже завжди приймають рішення на яке їх спонукає соціальне оточення. Попри те, що перебування в Відділені є досить комфортним, всі матері з дітьми хочуть самостійного проживання, скорішого виходу з Центру. Тільки одна жінка розуміє, що не потрапивши до Центру її було б позбавлено батьківських прав. Інколи у жінок проявляються звички, які були притаманні їм до потрапляння у Центр. Так, двоє із жінок потрапивши у громади за місцем походження та зіткнувшись із старим соціальним оточенням, вживали алкоголь та не повернулися у визначений час до Центру до своїх дітей. Майже всі жінки при можливості бажають залишити дітей у Центрі та поїхати на деякий час у старе соціальне оточення, поспілкуватися із подругами. Жінки не мають звички слідкувати за своїм зовнішнім виглядом, мають сутулу осанку, потребують нагадувань щодо дотримання гігієни. Жінки мають труднощі у взаємодії із іншими отримувачами послуг, можуть провокувати конфлікти, некоректно та імпульсивно висловлюватися.

Незалежно від обставин, кожна жінка потребує моральної підтримки, розвитку почуття безпеки, допомоги у подоланні почуття безвихідності, розвитку поваги до себе, формування рівного ставлення та налагодження стосунків з оточуючими. Служба раннього втручання (СРВ) СРВ надає послуги сім’ям з дітьми від народження до 7 років, які мають проблеми зі здоров’ям та розвитком: виявлені відставання у розвитку та порушення, що з високою ймовірністю можуть призвести до відставання розвитку (зниження слуху, сліпота, слабкозорість, церебральний і спинальний параліч будь-якої етіології, генетичні синдроми та хромосомні аберації, вроджені аномалії розвитку, органічні ураження ЦНС, підозра на ранній дитячий аутизм). У 2014 році у СРВ отримували послуги 15 дітей. На первинну консультацію до СРВ звернулись 23 сім’ї з дітьми з особливими потребами, але не всі вони підпадали під категорії отримувачів послуг СРВ, деякі з них були старші за віком. Із 23 сімей 21 - звернулася до служби самостійно, 2 сім’ї - за скерування фахівців із соціальної роботи в громаді. Всі діти, які отримують послуги у СРВ, молодшого та дошкільного віку: від 2 до 7 років. Найбільше дітей у віці 3-4 років. Із 15 дітей, 10 - раніше, до початку відвідування СРВ, ніде не отримували послуги (через відсутність послуг та фінансових можливостей). 5 дітей періодично проходили обстеження і заняття у окремих спеціалістів. Тобто, більше 60 % дітей і сімей вперше могли отримати послуги, перебуваючи у СРВ. У 6 дітей з 15 є встановлена інвалідність (у всіх шістьох І-а група). 9 дітей мають виражені порушення розвитку, які непокоять батьків. Діти мають захворювання, що належать до таких груп (згідно із класифікацією МКБ-10): Група захворюваності К-ть дітей Психічні розлади і розлади поведінки 5 Спадкові хвороби та вроджені аномалії 4 Хвороби нервової системи 3 Наслідки перенесеного інфекційного 2 захворювання Хвороби опорно-рухового апарату 1 Серед встановлених дітям діагнозів є наступні: - ДЦП (4 дітей) - наслідки вірусного енцефаліту – координаторно-мозжечкова недостатність (1 дитина), груба затримка психомовного розвитку, порушення поведінки та уваги, симптоматична епілепсія (1 дитина) - синдром Дауна (1 дитина) - цервікальна недостатність, пірамідний синдром 1 (дитина) - правосторонній геміпарез зі стійкими вираженими руховими порушеннями резидуально-органічного ґенезу (1 дитина) - тяжкий вроджений порок розвитку лівої верхньої кінцівки, аплазія лівої кисті з тяжким порушенням функцій (1 дитина) - затримка психомовного розвитку (1 дитина) - синдром дефіциту уваги, груба затримка мовленнєвого розвитку (1 дитина) - криптогенна епілепсія с вторинно генералізованими припадками, гіпердинамічний синдром (1 дитина) - сколіотична осанка, воронкообразна деформація грудної клітини І ст., плосковальгусні стопи (1 дитина) - вроджений порок серця, затримка психомовного розвитку (1 дитина). Характеристики сімей, які отримують послуги в СРВ: 4

більшість сімей, з якими працюють фахівці СРВ, є повними (85 %, 13 сімей), лише дві сім’ї є неповними - подружжя тривалий час не проживає разом. 9 сімей виховують одну дитину (60 %), 6 сімей виховують по двоє дітей (40 %). 9 дітей народились і проживали у Дніпропетровському районі, 5 народилися за межами району.

Одна сім’я з дитиною переміщена до відділення із тимчасово-окупованої території (району проведення антитерористичної операції). У 3 сім’ях є ризик відмови від дитини. Щодо решти дітей, які отримують послуги в службі раннього втручання, немає загрози того, що батьки віддадуть її до інтернатного закладу батьки є зацікавленими у розвитку своїх дітей. Батьки приходять до служби раннього втручання у стані нерозуміння, що відбувається з розвитком їх дітей. Хоча вони вже консультувалися у лікарів, але часто не мають остаточно встановленого діагнозу своїм діятм. Батьки мають занепокоєння, що у їх дітей не буде соціального оточення, друзів, що їх не розуміють батьки інших дітей із нормою у розвитку, родичі. Дехто ставиться до служби раннього втручання з острахом, тому що чекають підтвердження діагнозу та «вироку» для їх дітей, дехто – має завищені очікування щодо того, як з дитиною працюватимуть і очікують швидких та одразу помітних змін. Від самого початку батьки не можуть сформувати запит щодо потреб у змінах для своїх дітей (наприклад, дитина взагалі не говорить, а батьки бажають, щоб вона виговорювала літеру «р»), не розуміють повної картини щодо стану здоров’я та особливостей розвитку дітей. У ході роботи вони спільно із фахівцями вчаться бачити особливості розвитку своїх дітей, розуміти часові рамки досягнення дрібних цілей у розвитку дітей, вчаться помічати позитивні зміни у своїх дітях. Як правило, звертаючись до служби, батьки не мотивовані брати участь у заняттях, сприймають службу раннього втручання, як звичайний медичний заклад, де буде проходити реабілітацію виключно дитина («а вони почекають у коридорі»). Потребує часу роз’яснення батькам того, що найбільше зі своєю дитиною контактують саме вони і від них залежить успіх проходження програми, що вони мають регулярно виконувати рекомендації фахівців, а також змінювати своє ставлення до дитини. Починаючи із 4-5-го заняття батьки стають більш спокійними, вчаться приймати дитину з її особливостями, стають менш вимогливими до дитини або ж навпаки, вчаться в деяких ситуаціях відмовляти дитині, взаємодіяти у більш прийнятний спосіб (в залежності від випадку та потреб дитини). Починають брати участь у плануванні програми роботи із дитиною, активно виконувати рекомендації фахівців, розуміють, що вони є партнерами фахівців у роботі із дитиною. Часто до Служби із дитиною приходить хтось один із батьків або родичі, інші члени родини не можуть цього зробити, так як зайняті на роботі. В таких випадках фахівці надають рекомендації для обох батьків та намагаються залучити до роботи всю сім’ю. Сім’ї, які відвідують Службу, вдячні за можливість спілкування із фахівцями, виходу в соціальне оточення для їх дітей та для них самих, знайомляться, спілкуються між собою, обмінюються інформацією. Говорять про те, що не відчувають, що їх діти виключені із соціального оточення у суспільстві, приходячи на заняття до служби. Зважаючи на те, що всі діти, як видно з вказаних вище даних, мають абсолютно різні особливості, захворювання, які виявляється в різній поведінці, реакціях, динаміці, больових синдромах тощо. Тому вималювати їх узагальнений психологічний портрет неможливо. Можна лише відзначити, що дітям вже вдається краще концентрувати увагу, вони легше йдуть на контакт, у кожної дитини є свої успіхи. Служба підтримки сім’ї У Службі підтримки сім’ї надаються послуги сім’ям, в яких є ризик або загроза вилучення дітей, дітям, які перебувають в зоні ризику недогляду чи нехтування батьками через брак 5

знань, розуміння та інших причин (хвороба, бідність, соціальна ізоляція), дітям, які мають проблеми з поведінкою, перебувають на обліку в службі у справах дітей, кримінальної міліції у справах дітей, внутрішньо-шкільних обліках. У 2014 році фахівці Служби підтримки сім’ї (СПС) працювали з 56 сім’ями (67 дітей, 56 дорослих). 42 сім’ї звернулись до СПС самостійно (побачили оголошення на інформаційних стендах, громадських місцях, публікації в газеті про Центр), 8 сімей спрямували спеціалісти навчальних закладів (школи/садочка), 5 сімей - фахівці із соціальної роботи в громаді, 1 сім’ю – кримінальна міліція. Умовний розподіл сімей: - 5 сімей перебувають у складних життєвих обставинах; - 10 сімей належать до групи ризику; - 4 – багатодітні сім’ї; - 16 сімей малозабезпечені; - 21 сім’я (норма) - звичайні сім’ї, в яких батьки звернулися за допомогою з розвитку дітей (діти не відвідують дитячі садочки). Із загальної кількості сімей - 20 (36%) перебувають за межею бідності. Причини звернення сімей: Причина звернення Допомога з розвитку дитини Допомога у вирішенні конфлікту дитина/батьки попередження вилучення дитини Отримання соціально-психологічної допомоги у зв’язку із вимушеною міграцією (переселенці із зони АТО) Батьки раніше були позбавлені батьківських прав у відношеннюі до своїх дітей і звернулися за підтримкою у виховані, щоб не втратити дітей Попередження вчинення насильства чоловіка над дружиною

К-ть сімей 39 сімей, (із них 14 сімей звернулися за допомогою до логопеда) 8 сімей 3 сім’ї 3 сім’ї 2 сім’ї

1 сім’я

Більшість сімей, які відвідували СПС, виховують 1 дитину – 41 сім’я (75 %), 2 дитини виховують 11 сімей (18 %), 3 дитини виховують 2 сім’ї, 4 дитини виховує 1 сім’я, 5 дітей виховує 1 сім’я. Серед усіх сімей відділення 44 сім’ї повні, 12 сімей – неповні. Доходи сімей різняться. Постійний заробіток мають 32 сім’ї (з них офіційно працевлаштовані 20 сімей, неофіційно - 12), тимчасовий заробіток мають 24 сім’ї, оформлені соціальні виплати - 13 сімей. В СПС отримували послуги діти різного віку: - до 1 року – 2 дитини; - 1 рік – 2 дитини; - 2 роки – 18 дітей; - 3 роки – 7 дітей; - 4 роки – 7 дітей; - 5 років – 12 дітей; - 6 років – 9 дітей; 6

7-10 років – 4 дітей; 10-14 років – 3 дітей; 15-18 років – 4 дітей.

Таким чином, найчисельнішою є група дітей у віці 2-5 років – 44 дитини. Найчастіше за допомогою звертаються сім’ї, які прагнуть допомоги з розвитку власної дитини та розуміють, що їх діти потребують допомоги логопеда, а батьки - порад щодо розвитку та виховання власних дітей, навичок спільної розвиваючої діяльності із дітьми. Найчастіше такі батьки звертаються у ситуаціях, якщо ще не влаштували дитину в дитячий сад, але хочуть займатися її розвитком, підготувати дитину до школи, скорегувати і розвинути мовний апарат дошкільника, скорегувати поведінку дитини, отримати поради спеціалістів. За допомогою також звертаються сім'ї, які зіткнулися з труднощами, проблемами, які самостійно розв'язати не можуть (зазвичай це стосується міжособистісних стосунків з родичами, неможливістю батьків забезпечити дітей необхідним, відсутність розуміння як виховувати дитину тощо). У більшості таких випадків (98%) із запитом звертаються жінки, які намагаються налагодити взаємини в сім'ї та з оточуючими. Також до СПС звертаються за допомогою батьки підлітків, які зіштовхуються з віковими кризами своїх дітей і розуміють, що їм самим складно впоратися, вони не розуміють поведінки власної дитини, не можуть керувати власними емоціями. За спостереженнями фахівців із соціально роботи є сім’ї, де батьки не забезпечують навіть базові потреби дітей, мають залежності, конфлікти та перебувають на грані відмови від дитини або вилучення дітей із цих сімей. У таких випадках працівники Центру працюють разом із фахівцями із соціальної роботи у громаді щодо недопущення вилучення дитини: спочатку надають допомогу дитину, поки із її батьками працюють за місцем проживання, поступово залучаючи батьків до роботи в СПС. В СПС отримують послуги більшість сімей з дітьми де батьки активно включаються у роботу та спільну діяльність із дитиною на заняттях. Важче із батьками із числа кризових сімей, які мають дітей старшого віку. Діти самостійно приходять на заняття та консультації спеціалістів, батьків набагато важче зробити партнерами у досягненні спільної мети. Часто вони залишають дітей, а самі йдуть вирішувати свої справи, не дотримуються порад фахівців. Найбільше дітей і сімей, які отримують послуги в СПС, проживають в смт Ювілейне та м. Підгороднє. З інших населених пунктів батьки не можуть постійно привозити дітей (не має фінансів на проїзд). Як правило вони приїздять на разові консультації.