Дніпропетровський художній музей
малюнки, гравюри пам’яті Лідії Яценко
2006
із сериї
“Старе Місто. Брама”
із сериї
“Голодомор”
із сериї
“Жебраки”
із сериї
“На Дніпрі”
із сериї
“Вечеріє”
із сериї
“Різне...”
із сериї
“Мати і дитина”
із сериї
“Різне...”
із сериї
“Мати”
Народився в жовтні 1956 року на Приоріллі, с. Бабайківка. Батько з Кавказу, місто Боржомі, мати з села Юр’ївка (Жураївка) Царичанського району. Цей материнський степ з дитинства і назавжди увійшов в душу й долю. В школу пішов уже в місті, у четвертомі класі почав малювати в ізостудії Будинку піонерів у свого першого вчителя Юрія Михайловича Клочко. Після служби у війську вчився в студії Григорія Чернети. А ще довгі розмови, суперечки про мистецтво, культуру, світогляд... В 1983 поступив в МПІ. Пощастило вчитись у майстерні Мая Мітурича. Світ книги, білий аркуш паперу, гравюра... М. Мітурич ніс традицію батька, Петра Мітурича та Володимира Фаворського. І, звичайно ж, Москва це музеї та виставки, виставки. В спільних походах по музейних залах зблизився з Віктором Яковичем Соловйовим. Знайомство з Володимиром Лободою в Москві – одне з найбільших вражень. Шалена енергія, впевненість, відданість своїй справі і, головне – Дух мистецтва. У 1989 році повертаюсь до Дніпропетровська. Починається праця в самвидачому часописі “Пороги”, де редактор та натхненник Іван Сокульський. Робота і дружба з Іваном – чистим, відвертим, справжнім – це незабутнє. Лідія Яценко – спілкування, праця в редакції “Порогів”, кілька років життя в її дивному будинку на Гагаріна – ще одне зіткнення з високим духом, з енергією творчості та любові. Мої друзі художники і мої вчителя Володимир Бублик, Анатолій Сологуб, Олександр Нем’ятий. Всі, кого я згадав, склали великий вплив на мене як на людину і художника. Я їм безмежно вдячний. Се р г і й А л і є в - Ко в и ка , Д н і п р о 2 0 0 7 р .