Науково-методичний центр Управління освіти і науки Кам’янець-Подільської міської ради Кам’янець-Подільський НВК №9 ім. А.М.Трояна
Методичний посібник
Кам’янець-Подільський
2014
ББК 74.202 Укладач: І.П. Ткачук – учитель початкових класів Кам’янецьПодільського навчально-виховного комплексу №9 ім. А.М.Трояна Рецензенти: Г.П. Ткачук – кандидат педагогічних наук, професор кафедри теорії та методик дошкільної і початкової освіти Кам’янець-Подільського національного університету ім. І.Огієнка А.М. Оксанюк – методист з початкової освіти науковометодичного центру Кам’янець-Подільського міського управління освіти і науки Рекомендовано до друку рішенням методичної ради Кам’янецьПодільського навчально-виховного комплексу №9 ім. А.М.Трояна (протокол №2 від 28.10.2014 р.) Дидактична гра як засіб умотивування навчальної діяльності молодших школярів на уроках української мови: [методичний посібник]. – Кам’янець-Подільський, 2014. - 51 с. Пропонований посібник стане чудовим помічником у роботі з мовленнєвого розвитку дітей молодшого шкільного віку. Містить теоретичні аспекти, методичні рекомендації та практичний матеріал щодо проведення уроків української мови. Цікаві мовні ігри навчать учнів розрізняти й правильно вимовляти усі звуки рідної мови, познайомлять із складовою будовою слова, збагатять словниковий запас дітей, сформують у них базові граматичні навички, розвинуть зв’язне мовлення. Посібник адресований учителям, вихователям, студентам.
© Дереш І.М.
2
Вступ Сучасні умови освіти
характеризуються
гуманізацією навчального
процесу, спрямованістю на розвиток його найкращих якостей і формування всебічно розвиненої особистості. Реалізація цього потребує нового підходу до навчання і виховання дітей. Навчання має бути розвивальним, спрямованим на формування пізнавальних інтересів і здібностей дітей. У зв’язку з цим особливого значення набувають ігрові форми навчання. Ігрові технології є однією з унікальних форм навчання, яка дозволяє зробити цікавими і захоплюючими не тільки роботу учнів на творчопошуковому рівні, але й буденні кроки з вивчення української мови. Цікавість умовного світу гри робить позитивною, емоційно забарвленою монотонну діяльність із запам’ятовування чи засвоєння інформації, а емоційність ігрового дійства активізує всі психічні процеси і функції дитини. Застосування ігор на уроці сприяє використанню знань у новій ситуації , звідси , вивчений учнями матеріал проходить через своєрідну практику, забезпечує успішне долання шляху від явищ до сутності. Головна мета введення ігор у навчальний процес – викликати інтерес до навчання. Кожна дидактична гра вносить різноманітність у навчальний процес, збагачує пізнавальний досвід дітей, розвиває увагу, пам’ять, мовлення і уяву. Вивчений в процесі ігрової діяльності матеріал усвідомлюється учнями у більшій мірі і швидше, ніж матеріал, при вивченні якого гра не використовувалася. У грі органічно поєднуються цікавість, що робить процес пізнання доступним і захоплюючим для школярів, і діяльність, завдяки участі якої в процесі навчання, засвоєння знань стає більш якісним і міцним. Саме ігрові форми роботи спонукають до засвоєння та закріплення знань, допомагають виявити можливості стійкої пізнавальної активності школярів на уроках, що є обов’язковою складовою розвитку позитивної мотивації учнів до навчальної діяльності. 3
Роль гри у розвитку мотиваційної сфери молодшого школяра
Гра не є пустою забавою, це зміст життя дитини, її творча діяльність, потрібна для її розвитку. К.Ушинський «Живильні сили для всього дерева учіння йдуть насамперед від почуттів маленького школяра» - наголошує О.Я.Савченко[21]. Розвиток правильної мотиваційної спрямованості має супроводжуватися і впливом на емоційне ставлення школярів до навчання. Будь-яка діяльність здійснюється під впливом певних спонукань. Сукупність таких спонукань утворює мотиваційну сферу навчальної діяльності молодшого школяра. До неї входять потреби учня, його інтереси, переконання, ціннісні орієнтації. Сформованість мотиваційної сфери є необхідною передумовою успішності навчальної діяльності, тому її розвиток потребує цілеспрямованого педагогічного впливу. Найхарактернішим компонентом усього складного діяльнісно-мотиваційного комплексу психіки молодшого школяра є пізнавальна потреба. Пізнавальна потреба в навчанні може бути реалізована в ігровій діяльності, що є основою для формування спочатку навчальної, а потім й інших видів діяльності молодших школярів.
Саме ігрові форми роботи спонукають дітей до
засвоєння нових знань, а це є головною складовою розвитку позитивної мотивації до навчання. Серед аргументів, що мотивують учня до здобуття знань, виділяють такі: - зростай у своїх знаннях; - умій відстояти себе; - заяви про себе своїми знаннями; - учись і вмій навчити іншого; - пам’ятай, що твої знання – це шлях до успіху. 4
На сучасному етапі надзвичайно важливо розвивати у дітей молодшого шкільного віку не просто бажання вчитися, прагнення оволодівати знаннями, а виховувати у дитини потребу вмотивовано сприймати нову інформацію, вміти застосовувати її в реальному житті, використовувати нові знання і уміння в реальних життєвих ситуаціях. Молодший шкільний вік особливо сприятливий для розвитку мотивації досягнення успіхів у навчанні через ігрову діяльність. Звертаючи увагу на цю особливість гри Д.Б.Ельконін писав: «Значення гри не обмежується тим, що у дитини виникають нові за змістом мотиви діяльності і пов’язані з ними завдання. Суттєво важливим є те, що в грі виникає нова психологічна форма мотивів. Саме в грі виникає перехід до мотивів, що стоять на межі усвідомлення» [11]. Гра не тільки улюблений вид заняття дітей, це провідна діяльність молодшого школяра. Використання ігрових прийомів робить навчання в цьому віці «відповідним природі дитини». Гра сприяє розвитку ініціативи, активності, викликає позитивні емоції, без яких ігрова діяльність неможлива. Включення ігор у навчальний процес на уроці допомагає забезпечити зміну діяльності учнів, підтримати інтерес до нового матеріалу, зосередити увагу дітей на виконанні пізнавальних завдань (додаток 3). Скільки б разів гра не повторювалась, для всіх гравців вона проходить нібито вперше, тому що пропонує зовсім нові перешкоди. Їх переборювання сприймається як особистий успіх, перемога і навіть деяке відкриття: відкриття себе, своїх можливостей. Ось чому гра завжди супроводжується очікуванням та переживанням радості: «Я можу!» У трьохступеневій мотивації гри «хочу» — «необхідно» — «можу» полягає, очевидно, основний механізм її впливу на особистість, секрет самовиховання. Отже, існують такі відповідні напрямки педагогічного керівництва ігровою діяльністю:
5
залучати до гри дітей, використовувати особливі прийоми, що спонукають до гри («Хочу грати!»);
допомагати діяти за правилами і вирішувати ігрові завдання («Так необхідно!»);
розвивати творчий потенціал дитини під час гри, сприяти появі адекватної самооцінки та відчуття («Можу!»).
Гра належить до нетрадиційних, визнаних методів навчання і виховання молодших школярів. Цінність цього методу полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвивальна й виховна функція діють у тісному взаємозв’язку. Гра як метод навчання організовує, розвиває учнів, розширює їхні пізнавальні можливості, виховує особистість. У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні. Коли вчитель використовує на уроці елементи гри, то у класі створюється доброзичлива обстановка, бадьорий настрій, бажання вчитися. Плануючи урок, вчитель має зважати на всіх учнів, добирати ігри, котрі були б цікаві і зрозумілі (додаток 2). Гра дає змогу легко привернути увагу і тривалий час підтримувати в учнів інтерес до таких важливих й складних предметів, властивостей і явищ, на які у звичайних умовах зосередити увагу не завжди вдається. Гра є дидактичною лише тоді, коли пізнавальний елемент у ній нерозривно пов’язаний із елементами зацікавленості. Висока ефективність дидактичної гри безсумнівна. І вчитель, й діти працюють із використанням ігрових матеріалів легше, веселіше, а головне – значно продуктивніше. Це відбувається тому, що в процесі гри задіяні глибинні психологічні механізми, які забезпечують міцне засвоєння навчального матеріалу. Головний механізм – висока внутрішня мотивація ігрової діяльності. У процесі гри діти працюють із величезним емоційним піднесенням, яка не є трагедією та не засуджується вчителем. Отже, вміле і органічне поєднання гри 6
та навчання сприяє також всебічному розвиткові, формуванню інтересу до знань. Дидактичні ігри та заняття дають позитивний результат лише в тому випадку, коли чітко уявляєш, які завдання можуть бути вирішені під час їх проведення, а також у чому особливості проведення цих занять у ранньому дитинстві. Психологами доведено, що знання, які засвоєні без інтересу, що не мають власного позитивного ставлення, емоцій, не є корисними . Дитина пише, читає, відповідає на питання, але ця робота не торкається його думок, не викликає цікавості. Вона пасивна. Звичайно, щось вона засвоює, але пасивне сприйняття та засвоєння не можуть бути підґрунтям міцних знань. Діти запам’ятовують недостатньо, тому що навчання не захоплює їх. Цікавість може бути зумовлена неочікуваною для дітей постановкою або формулюванням питання, створенням проблемної ситуації, незвичною формою проведення уроку. Завжди можна знайти щось цікаве та захоплююче в житті. Необхідно тільки знайти його та так запропонувати дітям, щоб вони самі були зацікавлені у пошуку цих знахідок та відкриттів. Потрібно тільки знайти золоту середину: не ускладнювати — діти будуть постійно шукати легкі шляхи вирішення, щоб якнайменше працювати та не переборювати особливі складності… Підживлюючи свій розум, дитина з радістю бере участь у заняттях, радіє та очікує на них. На заняттях дитина, що звикла слухати дорослого, дивиться на те, що йому показують, опановує певні знання. Проблема застосування ігрових методів навчання на уроці є ключовою темою, розробка якої повинна сприяти ефективній підготовці вчителя до викладання в початковій школі. Обирання гри як першочергового об’єкта творчого аналізу та практичного засвоєння зумовлене тією обставиною, що саме вона може виконувати виняткову роль посилення пізнавального процесу, полегшення складного процесу навчання, прискорення розвитку.
7
Позитивним підсумком застосування гри у навчально-виховному процесі молодших школярів є зміна самого підходу до навчання. Учнів починає приваблювати пізнавальна діяльність, змінюється мотивація навчання. Зміст навчання починає викликати пізнавальний інтерес. Різнобічний розвиток особистості учня передбачає гармонійне поєднання формування базових знань, умінь та навичок з творчою діяльністю, пізнавальною активністю. Глибоко продумане систематичне застосування гри у навчально-виховному процесі молодших школярів сприяє не лише засвоєнню базових знань, а й пробудженню бажання до пізнання нового, адже процес гри дає можливість задіяти особистість дитини: її психічні пізнавальні процеси, волю, почуття, емоції. Маючи в собі потребу та інтерес до гри, дитина отримує можливість активно діяти, розмовляти, використовувати свої знання. За допомогою гри можна зацікавити учнів, викликати в них інтерес до виучуваного матеріалу. Отже, включаючи у навчально-виховний процес ігрові елементи, учитель стимулює пізнавальні можливості учнів. Гра захоплює дітей. У грі відбувається складний процес мобілізації усіх розумових здібностей, стимулюється розвиток уваги, уяви, пам’яті (додаток 1). Забезпечуючи гуманізацію освіти, гра передбачає не просто співпрацю вчителя та учнів, а й захопливу спільну творчість. Легко поєднуючись з навчальною діяльністю, гра емоційно наповнює її творчим змістом. У перспективі виробляється вміння швидко орієнтуватися у навчальних ситуаціях, швидко знаходити правильний розв’язок пізнавальних завдань, виявляти ініціативу, самостійність, творчість, тобто формується позитивна мотивація школяра. Постійне залучення школярів до найрізноманітнішої ігрової діяльності сприяє вихованню сталого пізнавального інтересу. Слід зазначити, що серед розмаїття різновидів ігор саме у дидактичних ігрова діяльність спеціально планується і пристосовується до навчальних цілей і є дієвим засобом формування на уроках різноманітних навчальних умінь і навичок.
8
За допомогою ігор можна закріплювати вміння і навички. Участь у різноманітних дидактичних іграх сприяє розвитку мислення, уваги, мовлення дітей, породжує позитивні емоції, серед яких вирізняється радість пізнання. На думку О.Я.Савченко[21], вихідним для вчителя має бути прагнення досягти того, щоб усі учні неодноразово пережили почуття справжнього успіху. Саме під час гри легко створити запрограмовану ситуацію успіху для дітей, яким важко навчатися. Систематична повторюваність ситуації запрограмованого успіху сприяє зародженню позитивних мотивів навчання. Щоб ігрова діяльність на уроці проходила ефективно й давала бажані результати, необхідно нею керувати, забезпечивши виконання таких вимог: 1. Готовність учнів до участі у грі. (Кожен учень повинен засвоїти правила гри, чітко усвідомити її мету, кінцевий результат, послідовність дій, мати потрібний запас знань для участі у грі). 2. Чітка постановка завдань у грі. Пояснення гри – зрозуміле, чітке. 3. Складну гру слід проводити поетапно, поки учні не засвоять окремих дій, а далі можна пропонувати всю гру й різні її варіанти. 4. Дії учнів слід контролювати, своєчасно виправляти, спрямовувати, оцінювати. 5. Не можна допускати приниження гідності дитини (образливі порівняння, оцінка за поразку в грі, глузування тощо). 6. Дидактичні принципи організації ігор: доступність, цікавість, систематичність. Ігри важливо проводити систематично і цілеспрямовано на кожному уроці, починаючи із елементарних ігрових ситуацій, поступово ускладнюючи і урізноманітнюючи у міру нагромадження в учнів знань, вироблення вмінь й навичок, засвоєння правил гри, розвитку пам’яті, виховання кмітливості, самостійності, наполегливості тощо. Актуальність широкого застосування ігор під час навчально-виховного процесу підтверджується можливістю вирішення багатьох проблем і протиріч сучасної освіти. Завдання кожного вчителя початкових класів — створити 9
умови для всебічного розкриття і розвитку активної творчої особистості молодшого школяра. Тільки за умови відчуття учнем задоволення від творчості відбувається формування стійких пізнавальних потреб. Неодмінна умова психічного розвитку школяра — потреба і готовність діяти, і саме гра, інтегрована у навчально-пізнавальний процес, допомагає не тільки засвоїти навчальну інформацію, а й виявити активність, творчість. Отже, ігрова діяльність, зумовлена потребою у пізнанні і спрямована на її задоволення, є дієвим засобом формування позитивної мотиваційної сфери молодшого школяра.
10
Особливості використання дидактичної гри на уроках української мови Провідну роль мови у навчанні і вихованні дітей підкреслювало багато видатних педагогів. «Мова - це духовне багатство народу», -
писав
В.О.Сухомлинський [24]. Навчання рідної мови відбувається в рамках особистісно-орієнтованого підходу, який враховує рівень мовного розвитку та мовні здібності, індивідуальні особливості кожної дитини і стимулює творчі прояви особистості. Рідна мова є одним з найважливіших предметів у системі навчальновиховного процесу, її особливе місце серед інших предметів визначається тим, що саме від знань, умінь і навичок з мови безпосередньо залежать успіхи школярів в оволодінні знаннями з усіх предметів, зростання їх загального культурного рівня. К.Д.Ушинський приділяв велику увагу грамотності школярів і вказував на позитивну роль гри у підвищені якості знань з мови. Він писав: «Дуже велике значення має ігровий елемент у процесі навчання»[27]. Гра – це частка духовного життя учнів, що пробуджує в душі кожного з них добрі почуття. Роздмухує вогник дитячої думки і творчості, викликає інтерес до навчання. Період навчання грамоти – один з найважливіших у житті дітей, коли розвивається їхнє мислення і мовлення, зростає свідомість, формується особистість у цілому. Діти засвоюють основні звуки української мови та букви алфавіту, ознайомлюються з їх особливостями і способами позначення на письмі, зі звуко-складовою будовою слів; усвідомлюють, що таке речення, слово, склад; навчаються читати й писати невеличкі тексти (додаток 1). Одним з найважливіших завдань початкової школи є підвищення культури усного і писемного мовлення молодших школярів. Цей процес
11
передбачає формування лексичних уявлень і понять, що є одним із засобів збагачення, уточнення та активізації словникового запасу учнів. Щоб донести красу рідної мови до кожного учня, викликати бажання оволодіти нею досконало, необхідно підтримувати стійкий інтерес до вивчення
граматики,
мовних
явищ.
Зробити
цей
процес
цікавим,
захоплюючим допоможуть дидактичні ігри. Учням подобаються ті види навчальної діяльності, які дають їм матеріал для роздумів, можливість виявляти ініціативу і самостійність, потребують розумового напруження, винахідливості та творчості. Найвільніше діти себе почувають і розвиваються у грі, де найсприятливіша атмосфера для спілкування. Заняття з мовлення слід проводити цікаво, в захоплюючій та ігровій формі, на добре знаному матеріалі. Отже, учні повинні у доступній формі опанувати найпоширеніші поняття лексикології. Лексичні уявлення і поняття доцільно формувати уже в період засвоєння грамоти. Словниково-логічні та творчі вправи радимо виконувати переважно в ігровій формі. Дидактичні ігри направлені на вирішення конкретних завдань навчання школярів, але в той же час в них проявляється виховний і розвивальний вплив ігрової діяльності. Результативність дидактичних ігор та творчих вправ залежить від методики їх застосування. Водночас умовою підвищення результативності дидактичних ігор та творчих вправ є планомірність їх проведення. Адже, вводячи гру в заняття, вчитель турбується про те, щоб основне дидактичне завдання, яке становить зміст гри, відповідало навчальній меті уроку, було для дітей доступним, сприяло максимальній активізації їх розумової діяльності. Дуже
важливо,
щоб
у
процесі
дидактичних
ігор
широко
використовувалося різне унаочнення: малюнки, таблиці, картини, предмети. Іграшки. Це підготує дітей до кращого сприймання навчального матеріалу, збагатить активний словниковий запас дітей, закладе підвалини для формування уявлення про навколишній світ. Дидактичні ігри під час уроків української мови можна використовувати для ознайомлення дітей із новим матеріалом та для його закріплення, для 12
повторення раніше набутих уявлень і навичок, для повнішого й глибшого засвоєння, формування графічних умінь та навичок, розвитку основних прийомів мислення, розширення кругозору. У дидактичних іграх діти спостерігають, порівнюють, класифікують предмети за певними ознаками, виконують аналіз і синтез, абстрагуються від несуттєвих ознак, роблять узагальнення. Багато ігор вимагають уміння висловлювати свою думку в зв’язній і зрозумілій формі. Добираючи гру до конкретного уроку, варто продумати відповідність мети дидактичної гри навчальній меті уроку, врахувати посильність завдань, продумати методи і форми організації навчальної діяльності учнів, які б сприяли максимальній активізації їх емоційної сфери і розумової діяльності. Саме ігрові форми робити на уроці формують у дітей позитивну мотивацію до навчальної співпраці. Іграм, що містять важкі завдання, мають передувати простіші, більш легкі. Вони готують дітей до подолання навчальних труднощів, забезпечують успіх у складних іграх. Молодших школярів слід привчати до зосередженої самостійної роботи, формувати вміння визначати посильний обсяг роботи, працювати на уроці з повною віддачею, не втрачаючи жодної секунди дорогоцінного часу, щоб після його закінчення відчути задоволення від гарно виконаної роботи. Велике значення мають дидактичні ігри і з пізнавальної точки зору. В процесі розв’язання різноманітних завдань в учнів 1 класу розвиваються такі процеси мислення, як порівняння, аналіз, синтез та інші (додаток 2). Під час дидактичних ігор діти систематизують і закріплюють навички, отримані на уроці: знання про різні ознаки предметів, зв’язки між ними, значення незнайомих слів, вміння приймати рішення. Перш ніж застосувати дидактичну гру, вчитель має продумати і підібрати ту з них, яка найбільше відповідає навчальній меті. Водночас доцільним на уроці є використання дидактичних ігор, організація яких не потребує багато часу на приготування відповідного обладнання. Це можуть бути мовні ігри, які 13
містять легкі для запам’ятовування правила, передбачають швидку відповідь, зосередження довільної уваги. В іграх діти проявляють себе по-різному, тому вчитель обов’язково має враховувати їх індивідуальні особливості. Основними вимогами до організації та проведення дидактичних ігор на уроках української мови є: 1) наявність навчального завдання (формування,
систематизація,
розвиток, закріплення певних знань, умінь, навичок тощо); 2) виділення чітко сформульованої проблеми з аргументацією мети і завдань діяльності; 3) наявність учасників гри та чіткий розподіл ролей серед учнів і визначення функцій кожного з них; 4) наявність системи об’єктивних стимулів (або мотивів), які спонукають учасників гри активно працювати на кінцевий результат; 5) створення особливих навчальних умов, так званої ігрової ситуації; 6) доступність завдань дидактичної гри; 7) емоційність дидактичної гри. У грі повинні брати участь усі учні класу. Тому завдання треба добирати короткі, посильні, розраховуючи на відповіді всіх учнів класу. Слід уникати одноманітності завдань, підбираючи їх так, щоб дітям не доводилося довго чекати включення в гру, бо це знижує їхній інтерес. Мета дидактичних ігор – формування в учнів уміння поєднувати теоретичні знання із практичною діяльністю. Оволодіти необхідними знаннями, уміннями і навичками учень зможе лише тоді, коли він під час гри виявлятиме інтерес, коли вчитель зуміє зацікавити учнів. Дидактична мета ігор різноманітна:
розвиток умінь порівнювати, визначати головне;
розвиток уяви, спостережливості;
розвиток фонематичного слуху, закріплення правильної артикуляції;
14
розвиток
вміння
співвідносити
елементи
різних
множин,
встановлювати відповідності, співвідносити числа і цифри;
формування умінь визначати ознаки явищ і предметів;
формування умінь диференціювати їх на суттєві і несуттєві;
формування умінь встановлювати причино-наслідкові зв’язки.
Під час організації дидактичних ігор, на уроках української мови, необхідно дотримуватися певних положень: 1) правила гри мають бути простими, чітко сформульованими, а зміст матеріалу – доступний розумінню учнів; 2) завдання гри повинні містити достатню кількість інформації для активної мовленнєвої діяльності учнів на уроці, це забезпечить досягнення розвивальної та навчальної цілей уроку; 3) дидактичний матеріал, який використовують у процесі гри, має бути цікавим, педагогічно доцільним і зручним у користуванні; 4) якщо дидактична гра має ознаки змагання, то слід забезпечити справедливий і об’єктивний контроль її результатів; 5) під час дидактичної гри від учнів слід вимагати чіткого і грамотного вираження своїх думок, проведення послідовних логічних міркувань, обґрунтовування висновків; 6) дидактична гра буде результативнішою, якщо вона закінчиться на тому самому уроці, якому і почалася. Успіх проведення гри залежить від дотримання вимог:
ігри мають відповідати навчальній програмі;
мовний зміст гри – відповідати дидактичній меті уроку;
ігрові завдання мають бути не надто легкими, проте і не дуже складними;
відповідність гри віковим особливостям учнів;
різноманітність ігор;
залучення до ігор учнів усього класу;
правила гри – прості та чітко сформульовані; 15
підсумок гри – справедливий.
У навчальних іграх немає тих, хто програв чи виграв, тут виграють усі. Їх можна проводити на будь-якому етапі уроку. Це дасть змогу виявити знання учня й вміння користуватися ними. Дидактичні ігри, використані під час уроків української мови в органічному поєднанні, розвивають не лише мовлення. Ці ігри сприяють розвитку пам’яті, уваги, кмітливості, розвивають вміння класифікувати предмети, порівнювати їх, узагальнювати, диференціювати (додаток 3). Дидактична гра відображає специфіку пізнавальної діяльності:
проблемний характер ігрових ситуацій;
стан емоційно-вольової напруги учасників пізнавально-ігрової
діяльності;
пошук різноманітних рішень поставлених навчально-пізнавальних
завдань в ігровій ситуації;
багатоваріантність рішень, створення умов вибору і надання
кожному учаснику гри шансу на успіх, стимулювання учнів до самостійного вибору і прийняття відповідального рішення, забезпечення розвитку самостійного мислення;
обговорення результатів виконання учнями ігрових ролей;
чіткість критеріїв оцінки дій в ігровій діяльності.
Навчальною буде гра, якщо учні, беручи участь в ній, набувають нових знань, умінь і навичок. До того ж результат засвоєння знань буде тим кращим, чим чіткіше буде виражений мотив пізнавальної діяльності не тільки у грі, але й в самому змісті матеріалу. Дидактичні ігри на уроках української мови вимагають інтеграції знань. Вони сприяють встановленню міжпредметних зв’язків. На уроках української мови гру можна проводити перед викладом нового матеріалу, після нього, або ж організувати оволодіння новим матеріалом в ході самої гри.
16
Під час проведення дидактичних ігор варто підтримувати дух змагання, емоційне забарвлення гри, об’єктивно і позитивно оцінювати успіхи дітей з точки зору не лише розв’язання дидактичного завдання, а й участі в ігрових діях: хто грав чесно, не підглядав, придумав цікавий хід у грі, допомагав друзям. Поглядом, інтонацією, мімікою, жестами слід намагатися викликати позитивні емоції, створити бадьорий настрій. Використання дидактичних ігор на уроках української мови підвищує ефективність сприймання школярами навчального матеріалу, урізноманітнює їх навчальну діяльність, вносить в неї елементи цікавості.
17
Додатки
18
Додаток 1 ІГРИ НА ВИВЧЕННЯ ЗВУКІВ І БУКВ «Підкажи звук» - Мама приготувала смачний обі… [д] - Були собі Журавель і Лисичк… [а] - На стежину тихо падає сніжо… [к] - Капустину гризе зайчи… [к] «Чарівний мішечок» Учитель приносить до класу чарівний мішечок. Учні витягують з нього різні предмети. Вимовляють слово і визначають перший і останній звуки. «Хто більше?» У дітей набір предметних карток. Кожен учень по черзі витягує картку і називає перший звук (або всі звуки) цього слова. Назвавши правильно, залишає картку собі, якщо неправильно — кладе назад. Виграє той, хто набере більше карток. «Яке слово я загадала?» - Я задумала назву іграшки (тварини, рослини…) Повторюй за мною: л, е, в. - Яке слово я задумала? Скільки звуків? «Подумай» - Підбери слово, яке починається на останній звук слова стіл. - Згадай назву птаха, в якій був би останній звук слова сир: (горобець, грак…) - Назви предмети, у назві яких другий звук [а] (марка, парта, лампа…) «Сплетемо віночок» 19
Ланцюжком діти називають слово, яке починається з такого звука, яким закінчується попереднє слово. Ліс – сова –алфавіт – тигр – радіо – олень – Ніна – автор… «Підійдіть, звуки!» Учитель називає слово, наприклад, «сир». Трьом учням говорить: ти будеш першим звуком, ти — третім, ти — другим. Учні повинні вимовити слово і визначити, яким звуком вони є. Потім учитель позачергово запрошує до себе: «Підійди до мене, звук р», «Підійди до мене, звук с», «Підійди до мене, звук и». Звуки повинні розміститися за тим порядком, за яким вони стоять у слові. В кінці слово «читають». «Відбери картинку» У дітей набір предметних картинок. Учні по черзі відбирають той предмет, назва якого закінчується на голосний (приголосний). Назвавши слово правильно, картку учень залишає собі, якщо неправильно – кладе назад. Виграє той, хто набере більше карток. «Підбери пару» Учитель називає твердий приголосний звук, учні підбирають йому м'яку пару: [т] - [т'], [л] - [л']. «Впіймай м'який звук» Учитель називає слова, а діти повинні плеснути в долоні, якщо в слові є м'який приголосний. «Розділи на групи» На столі лежать різні предмети. Учні повинні розділити їх на 2 групи. Праворуч (на першу полицю) – слова з м'якими приголосними, Ліворуч (на другу полицю) – слова з твердими приголосними. «Хто чий друг?» 20
Том – хлопчик, який любить все, в яких назвах є тільки тверді приголосні. Тім любить слова з м'якими приголосними. Клас поділити на 2 команди. Учитель називає слова. Якщо у слові є м'який приголосний, то встають друзі Тіма. Якщо є твердий, то встають друзі Тома. «Каміння – вата» Клас поділений на 2 команди. Учитель називає слова то з твердими приголосними (встає команда «каміння»), то з м'якими приголосними (встає команда «вати»). «Будь уважний» Діти піднімають картки зеленого кольору, якщо в слові є м'який приголосний, якщо його нема - картку червоного кольору. «Придумай слово» Учитель називає слово, яке починається з твердого приголосного і кидає м'яч учневі. Спіймавши м'яча, дитина повинна замінити цей твердий приголосний звук на м’який: рибка (ріпка), коса (кінь) та ін. Після того, як дитина назве слово з м'яким приголосним звуком, вона повертає м'яч учителю. «Фотографія» Показуємо дитині набір букв (починати з трьох) протягом 1 хвилини. Потім дитина має відтворити побачене. Далі збільшуємо кількість букв. «Знайди букву» Роздається друкований текст. За командою вчителя треба знайти та підкреслити задану
букву. Після кількох тренувань кількість букв для
підкреслювання збільшувати до 2, 3, 4. (Знайди і підкресли в кожному слові букву р і т.д.) «Не помились» 21
Гра на розпізнавання звуків (голосних – приголосних, твердих – м’яких). Називаються слова, а діти повинні сигналізувати картками або фішками. «Де звук?» Називаються слова. Діти визначають місце заданого звука у слові (початок, середина, кінець). «Вередливий звук» Ігрова ситуація: «Жив собі, був собі звук (наприклад, [к]) у словах, завередував і втік. Потрібно звук впіймати і поставити на місце»: -іт – кіт; аштан – каштан; -віти – квіти; -азка – казка. «Червоне-біле» Діти отримують кружечки – червоні і білі, уважно слухають слова. Якщо у слові є потрібний звук – піднімають червоний кружечок, якщо немає – білий. «Розпізнай слово» Демонструються картинки. Діти називають і визначають перший звук і утворюють слово з цих звуків: дерево, індик, мак, автобус – Діма; сом, ехо, лампа, осел – село. «Намисто» Визначення початкового та кінцевого звука у слові: мама – апельсин – ножиці – Іра – автобус – син… «Хто в рукавичці живе?» Одна дитина підходить до рукавички і запитує: «Хто в рукавичці живе?» Діти відповідають голосом тварин. Ведучий впізнає тварину. «Уважним будь»
22
Педагог проказує вірш, скоромовку, чистомовку, а діти визначають який звук найчастіше зустрічається. «Добери малюнок до букви» Вчитель виставляє малюнки. Діти відшукують предмети, в назвах яких є певна буква. «Спільний звук» Під час гри відбувається ознайомлення з новим звуком, закріплення сприйняття його на слух. Учитель називає 5 – 8 слів, які мають спільний звук. Учні уважно слухають і називають його. Придумують з цим звуком свої слова. Потім учитель показує, якою буквою цей звук позначається. Наприклад: сом, сон, суп, осика, сосна, син, сила. «І читаємо, і рахуємо» Вчитель читає слова, а учні за допомогою карток з цифрами показують кількість звуків. «Звук [с]» Для цієї гри можна брати будь-який звук. 1. У назвах якого взуття є звук [с]? (босоніжки, сандалі, кросівки…) 2. У назвах якого посуду є звук [с]? (сковорода, стакан, салатниця, каструля…) 3. У назвах яких тварин є звук [с]? (собака, лис, лось…) 4. У назвах яких фруктів є звук [с]? (абрикос, слива, апельсин, персик, смородина…) 5. У назвах яких професій є звук [с]? (слюсар, столяр, суддя, касир…) 6. У назвах яких меблів є звук [с]? (стіл, стілець, сервант…) «Звуки-букви» Робота проводиться в парах. Один учень вимовляє звук, другий – називає букву, якою цей звук позначається. (Наприклад: [л]- ел, [р] – ер…) 23
Додаток 2 ІГРИ НА УТВОРЕННЯ СКЛАДІВ «Плесни в долоні» Подивіться, які іграшки я принесла. Назвіть їх. Оплесками покажіть кількість складів. «Тупни ніжкою» Подивіться на малюнки. Назвіть предмети, зображені на малюнках. Ділячи вголос слово на склади, сидячи, всі разом тупніть ніжкою під партою стільки разів, скільки складів у слові. «Знайди у класі» Учні називають предмет, у якого стільки складів, скільки разів відстукає учитель олівцем по парті. «Поклади картинку в потрібний ряд» На 1 ряд (верхній) набірного полотна – односкладові слова. На 2 ряд (середній) – двоскладові слова. На 3 ряд (нижній) – трискладові слова. Учням роздаються по 2 картинки. «Розсели звірів» Виставляється три хатки (1 скл., 2 скл., 3 скл.) Малюнки тварин: коня, сови, журавля, ведмедя, жирафа, лева, метелика та ін. Учні розселяють звірів у хатинки за кількістю складів. «Гра з м'ячем» Учитель і діти передають м'яч один одному. Учитель називає першу частину слова. Дитина закінчує його. Лі – то 24
Ри – ба Гру - ша Мо – ре «Аукціон» Учитель пропонує назвати слова, що починаються, наприклад, складом «за» — загадка, завдання, заєць. Виграє той, хто називає останнє слово. «Знайди картинку» На набірному полотні виставлені картинки. Учитель називає останній склад слова. Учні складають слово, додаючи перший склад і забирають картинку: (жа)… ба, (о)… са, (зи)… ма, (сон)… це, (кві)… ти, (кни)… га. «Яке слово я задумала?» На набірному полотні виставлені картинки. Учитель називає слова, пропускаючи один склад (відстукуючи його). Знайди цю картинку. Зо-ши-… (зошити) Га-…-та (газета) … -па-та (лопата) де-ре-… (дерево) «Докажи слово» Жа-жа-жа – ми побачили ву…(жа) Зу-зу-зу – нагодуй ко… (зу) Ор-ор-ор – росте мухо… (мор) О-о-о – світить сонце у вік…(но) Са-са-са – укусила ніс о… (са) «Чарівні стрибки» Виходять 2- 3 учні. Вчитель називає слово, а діти подумки ділять його на склади. Скільки складів у слові – стільки треба зробити стрибків уперед. Потім пари міняються. 25
Варіант гри: всі учні одночасно стрибають вгору. Вчитель слідкує за правильністю. «Який склад загубився?» Дівчин -, хлоп- , ді- , де - во, ка - на, со - ка. «У магазині» «Продаються» іграшки і канцтовари. Купити можна тільки ті, які мають 2 (3) склади. - Магазин відчиняється! - Що ви хочете придбати? «Дзвіночок, співай!» Учитель пропонує подивитися навколо і «пошукати» короткі і довгі слова. Викликаний учень ходить по класу із дзвіночком і шукає предмети з короткою назвою. Знайшовши такий предмет, він повинен зупинитися перед ним і подзвонити. Всі діти перевіряють. Наступний учень шукає предмети з довгою назвою. «Знайди хвостик ящірки» У кожного учня на парті лежать картки з першою половиною слів (із рисочками) і з другою половиною (без рисочки). Перша частина слова – голова ящірки, друга частина – хвіст. Учні знаходять, який хвостик підходить до першої половинки. «Замкнуте коло» Діти стоять у колі або сидять за партами. Один з них починає говорити яке-небудь слово голосно по частинах. Той, хто стоїть поряд (ланцюжком), повинен сказати слово, яке починається з останнього складу почутого слова. Руч-ка, ка-ли-на, на-ми-сто, сто-ли, ли-па… «Знайди своє місце» 26
До вчителя підходять двоє дітей (Сергій і Таня). Кожному учневі треба стати в колонку за тією дитиною (Сергієм, Танею), в чиєму імені стільки ж складів, скільки і в їхніх. Потім продемонструвати, як можна перейти з однієї колонки в іншу. (Ваня – Іванко, Микола – Коля). «За складом – слово» Пропонується склад. Діти придумують слова із цим складом. Переможе той ряд, на якому придумано найбільше слів. Наприклад, назвати слова зі складом «ба»: ба-нан, ба-ран, ба-тько, бабуся, ба-зар та інш. «Лото» Із розкиданих складів зібрати слова (робота в групах). «Покажи» За допомогою сигнальних карток (цифри 1, 2, 3) указати наголошений склад у прочитаному вчителем словниковому слові або кількість складів. «Відлуння» Учитель називає слова, а діти хором повторюють останній склад. (Наприклад: ромашка –ка, книга – га, ліс – ліс). «Який склад загубився?» (Наприклад: дівчин--, хлоп--, ді--, де- -во, со- -ка)
27
Додаток 3 ІГРИ НА УТВОРЕННЯ НОВИХ СЛІВ «Запам’ятай слова» Вчитель зачитує 10 слів, не пов’язаних за змістом. Дитина повинна їх запам’ятати та відтворити. «Асоціації» Вчитель називає 10 слів повільно. Діти повинні кожне почуте слово позначити якимось значком, щоб потім глянувши на нього пригадати його. «Що змінилось?» Вчитель виставляє таблички із словами. За 1 хвилину учні мають запам’ятати порядок їх розміщення. Вчитель міняє місцями таблички, а діти повинні вказати, що змінилось. «Продовж ряд» Називається ряд слів, який потрібно продовжити. (Айстра, пролісок, тюльпан, … ) «Що зайве?» Пропонується словесний ряд. Необхідно назвати зайве і довести чому. (Місто, містечко, місток, місцевий) «Що спільне?». Дається 2-3 слова, серед яких треба указати схожість. (метелик і літак, сонце і сонячний) «Що ти бачив?» Демонструється малюнок протягом 1 хвилини, а учні стараються запам’ятати якомога більше. Коли малюнок прибирається з поля зору дитини, вчитель ставить запитання за малюнком, на які учні мають відповісти. 28
«Злови слово» Читається текст, із якого треба вибрати слова на задану тему і плеснути в долоні. «Утвори нове слово» В запропонованих словах замінити одну букву так, щоб вийшло нове слово: Даша (Маша, каша, Саша, наша…) «Перестав букви» В запропонованих словах переставити букви, щоб утворилось нове слово: село (осел), лісок (сокіл), ручка (курча)… «Поміняй місцями склади» В запропонованих словах поміняти місцями склади, щоб утворилось нове слово: банка – кабан, сосна – насос, нора – рано, рама – мара. «Такий самий» (Підібрати синоніми до заданих слів) Дім – хата, приміщення, будинок… Штани – шорти, брюки, джинси… «Великий – малий» (Підбір пестливих слів) Тато – таточко; Кіт – котик; Дитина – дитиночка. «Ніч-день» Учні вголос чи самостійно читають слова з дошки. Потім по команді вчителя “ніч”, діти закривають очі. У цей час вчитель змінює слово. По команді “день”, діти читають нове слово. Кажуть, що в ньому змінилося порівняно з попереднім. 29
Слова для гри: голова (голови), рак (лак), голуб (голуби), голос (колос), рана (рама). «Естафета» Вчитель називає слово, а діти продовжують ланцюжок слів,починаючи нове слово із останнього звука попереднього. (Мак – каша –абрикос- сон – намисто-…) «Букви-близнюки» Школярі пригадують і записують якомога більше слів, до складу яких входять дві однакові букви. (дідусь, сосна, парасолька, Україна, молоко…) «Відшукай помилку» Кожна група дітей отримує набір карток словникових слів. Потрібно відшукати помилки в цих словах. «Чарівник» Учні – чарівники. Треба «оживити» предмети - утворити від іменника, який відповідає на питання «що?» спільнокореневе слово - іменник, який відповідає на питання «хто?». (Банк - банкір, бібліотека - бібліотекар, Київ - киянин) «Хто (що) заховалося?» На дошці висять малюнки предметів зворотною стороною до дітей. На зворотній стороні записано кілька ознак предмета, який «заховався».
За
даними ознаками слід розпізнати предмет. (Хижий, маленький, сірий, безхвостий, колючий… (їжак). «Впізнай мене» Учні добирають до запропонованих слів відповідне за змістом словникове слово: 30
розумний… (директор), новий… (комп’ютер), смачна… (кукурудза). «Хто швидше?» Учні одночасно починають і пишуть протягом умовного часу слова, що відповідають на питання що? (назви предметів у класній кімнаті або назви меблів чи одягу). Скільки слів запише учень – стільки дістає очок. Віднімається очки за допущені помилки. «Іменники на одну букву» Учитель пропонує на певну букву зібрати і записати іменники, що відповідають на питання що? (або на питання хто?). Наприклад, на букву р (рука, редиска, річка, реп’ях, рівень, рослина). «Хто це? Що це?» На дошці записані слова: слон, вовк, лисиця, клен, осика, береза, лев, горобина, дуб. Діти повинні розділити слова на 2 групи (тварини, рослини) «Утвори ознаку» Дуб (дубовий, дубова, дубове); холод (холодний, холодна, холодне); сонце (сонячний, сонячна, сонячне); «Що робити?» Учитель називає слово, яке відповідає на питання хто?, учні самостійно добирають і записують слова, які відповідають на питання що робити? І т.д. Скільки слів запише учень, стільки дістає очок. «Зіпсований телефон» Ведучий пошепки говорить слово сусідові, який передає його далі, останній промовляє слово вголос. Якщо слово сказане неправильно, з’ясовують, хто почув неправильно. 31
«Швидко слово називай – йому риму добирай» Листок – молоток – колобок – пеньок… Гілка – бджілка – сопілка… Коса – роса – оса… «Яке слово заховалось» Дорослий називає склади, а діти добирають слова за цими складами: Ма – мама, малина, машина… Ко – котик, корова, коровай… Лі – літо, лікар, лінійка… «Назви одним словом»: (узагальнюючі слова) Шафа, диван, стілець, стіл – меблі; Комар, метелик, жук, мураха – комахи; Барвінок, фіалка, троянда, мак – квіти; Горобець, перепілка, зозуля – птахи. «Один – багато» (однина та множина іменників) Зошит – зошити; Ручка – ручки; Олівець – олівці; Книга – книги. «Два – один» Утворювати складні іменники з двох іменників: Небо і схил – небосхил; Ліс і смуга – лісосмуга; Птахи і ферма – птахоферма. «Скажи навпаки» Вчити добирати слова-антоніми: Великий – малий; 32
Холодний – теплий; Широкий – вузький; Товстий – тонкий. «Кому що потрібно» Педагог називає професію, а діти називають необхідні для роботи предмети: Лікар – халат, ліки, термометр… Вчитель – книги, зошити, ручки, олівці… Кухар – продукти, ніж, каструля… Столяр – пилка, молоток, рубанок… «Скажи – який» Підбір прикметників до запропонованих іменників: Олівець – новий, великий, гарний, ребристий, кольоровий, тонкий, міцний; Листок – осінній, жовтий, сухий, гарний, маленький. «Назви якомога більше ознак пір року» Осінь – яка? Зима – яка? Весна – яка? Літо – яке? «Відповідай швидко і точно» Цукор солодкий, а сіль… Слон великий, а миша… Дерево високе, а кущ… Міст широкий, а лінійка… Ніж короткий, а шабля…
33
«Добери якнайбільше слів» Слова на позначення ознак тварин: Їжак – хитрий, колючий, маленький, спритний; Заєць – куцохвостий, боязкий, довговухий, несміливий, швидкий; Лисиця – руда, хитра, спритна, підступна. «Відгадай за звуком» Учитель готує малюнки із зображенням різних предметів, показує дітям малюнок і запитує: «Що це?» (годинник). «Як він тікає?» (тік-так, тік-так). «Що це?» (літак). «Як він гуде» (у-у-у). «Хто як говорить?» Вчитель показує малюнки різних тварин, птахів, комах, а учні відтворюють звуки, які вони подають: жабка –ква-ква; комар – з-з; гуска – гага; жук – ж-ж; курка – ко-ко; мишка – пі-пі тощо. «Добери малюнок до букви» Вчитель виставляє малюнки. Діти відшукують предмети, в назвах яких є певна буква. «Ми чарівники» Учні
з
розрізної
азбуки
складають
слово.
Вчитель
пропонує
«почаклувати» – змінити одну букву на іншу, відняти або додати якусь букву і прочитати нове слово, пояснивши його значення. Наприклад: сон (Н – на М); коса (С – на Р, на 3), їжа – на їжак; фарба – на фара, кріт – на кіт тощо. «Склади слово» На дошці – малюнок добре знайомого дітям предмета. Вчитель викликає учнів до дошки, даючи кожному картку з якоюсь буквою. За командою вчителя діти складають слово на набірному полотні. 34
«Будь уважний» Учням роздаються картки з малюнками добре знайомих предметів. Діти розглядають і називають їх. Учитель показує букву, діти називають її і знаходять малюнок, на якому зображений предмет, назва якого починається з цієї букви. «Мовчанка» Вчитель показує малюнок, а діти мовчки записують букву, з якої починається назва зображеного предмета. «Буква сховалася» Вчитель показує картку з якоюсь буквою, наприклад Б, але яка наполовину прикрита. Учні мають впізнати її і записати. Назвати слова, які починаються на цю букву. «Слова-загадки» Вчитель пише на дошці першу букву, наприклад Л, і пропонує дітям відгадати, яке слово він хоче написати. Діти називають різні слова, які починаються з Л. Вчитель пише наступну букву – И. На дошці – склад ЛИ. Діти знову називають слова, які мають перший склад ЛИ. Далі вчитель пише букву П. Нарешті вчитель пише А. Діти читають і записують слово. «Хто уважний?» Вчитель на набірному полотні викладає слово. Діти уважно його читають, називають букви. Потім заплющують очі, а вчитель змінює слово. Діти розплющують очі, читають слово і кажуть, що змінилося в слові. Наприклад: тік – кіт, сир – рис, пилка – липка. «Ланцюжок» Зі складів у ланцюжку сформуй слова і запиши їх рукописними буквами: ВІК > НО > СИ > РИ > БА > HAH (вікно, носи, сири, риба, банан) 35
ЛЯЛЬ > КА > ВА > ЗА > ЄЦЬ (лялька, кава, ваза, заєць) «Розсипані букви» Утвори з «розсипаних» букв слова та запиши їх рукописними буквами (підказка: слово починається з підкресленої букви): БРАЗЕ
НИГАК
КНИКО
ЛИНАМА
«Зайва буква» Знайди зайві букви та запиши слова, що утворилися, рукописними буквами: БУАЛКА
ГОЛУІБ
ТІИГР
КОЛЕОСО
«Загублені букви» Знайди загублені букви та запиши слова, що утворилися, рукописними буквами: -Ж-К
К-Л-С-К
Д-Р-В-
3- -ЦЬ
Л-С-Ц-
Д-Т-Л
«Незакінчене слово» Прочитай частини слів. Поміркуй, яких букв не вистачає. Запиши слова, що утворилися, рукописними буквами: МАЛИ -
(малина)
НАЗА -
(Назар)
ВІК -
(вікно)
БУДИН -
(будинок)
ДМИТ-
(Дмитро)
КАТРУ -
(Катруся)
ШКО -
(школа)
«Зайве слово» Прочитай ряд слів. Вкажи зайве слово та поясни свою думку. Запиши слова, які залишились, рукописними буквами: КІШКА, КЕНГУРУ, КАРАСЬ, РИСЬ 36
Можливі варіанти відповідей: КАРАСЬ — не звір КІШКА — починається на м’який звук РИСЬ — починається не з букви к КИЇВ, КАРПАТИ, КАТРУСЯ, ЖИТОМИР Можливі варіанти відповідей: КИЇВ — у слові два склади, а в усіх інших словах — по три КАТРУСЯ — не географічна назва ЖИТОМИР — починається не з букви к «Вгадай казкового героя» Знайди ключ до розв’язання. Розшифруй імена казкових персонажів. Запиши слова-відгадки рукописними буквами: АНІВЬЛАМ
(Мальвіна)
ОНІТАРУБ
(Буратіно)
ОЛРАКАПАП
(Папа Карло)
САБАРАК САБАРАБ
(Карабас Барабас)
ЧУБЕРАШАКА
(Чебурашка)
ШУПАКЯЛК
(Шапокляк)
«Допиши слово» Вчитель на дошці пише для кожного ряду якийсь склад. Діти повинні по черзі підійти до дошки і дописати склад, щоб утворилось слово. Переміг ряд, який написав більше слів. І ряд ЛІ-
ІІ ряд ЗО-
ІІІ ряд СА-
-то
-опарк
-док
-так
-шит
-лат
-с-
-ря
-к
-нь
-на
-ло
-кар
-лото
-ни 37
Назвати предмети, які входять в групу: Меблі - … (диван, ліжко, стіл, стілець). Посуд - … (тарілка, каструля, сковорода). Фрукти - … (яблука, сливи, груші, абрикоси). «Хто більше?» На дошці записані слова: а) секунда, сіно, село, степ, коса, ліс; б) тато, Тарас, тин, тісто, трактор. Діти читають кілька секунд написане. Потім дошка закривається. Учні по пам’яті називають слова. (Слова на дошці можна замінити предметними малюнками). «Піймай велику букву» Вчитель читає слова. Учні плещуть в долоні, коли слово пишеться з великої букви: дим, Денис, Дружок, дуб, Дніпро, дерево, Донецьк, діти, Дмитрик. «Добери пару» Підібрати слова, які відрізняються одним звуком: гайка – чайка дуб – зуб миска – мишка коза – коса. Назвати «дзеркальні» слова: Пилип, Алла, наган, потоп, дід, око, біб. Скласти слово із поданих букв: а) д, т, и, і – діти; б) о, л, е, п – поле; в) д, ш, о, к, а – дошка. 38
«Хто яку роботу виконує?» Лікар - … (лікує людей). Пекар - … (пече хліб). Учитель - … (навчає дітей). Хлібороб - … (вирощує хліб). «Хто це? Що це?» Назвати предмет за його ознаками: а) руда, хитра -… (лисиця): б) жовтий, кислий, корисний - … (лимон): в) полохливий, довговухий, куцохвостий - … (заєць). «Малюк і Велетень» Утворити від поданих слів зменшені та збільшені назви: а) рука – ручка – ручище; б) нога – ніжка – ножище; в) ніс – носик – носище. «Хто так каже?» Му-у-у-у – корова; каркає – ворона; ква-ква – жабка; ірже – кінь; хро-хро – свинка; ґелґочуть – гуси; гав-гав – песик; мекає – вівця. Дібрати склад з м’яким приголосним: то – тьо, на – ня, ну – ню, ло – льо, ви – ві, се – сє. Наростити звуки: Сон – слон, пара – парта, міст – місто – місток, 39
сила – носила – наносила, коса – косар – косарка, коло – колос – колосок. Підібрати слово, яке б відповідало заданій моделі: =о–о=
півень
=о–о
ліки
–о=
день
=о–о
сіно
«Хто чи що?» Вчитель читає слова. Діти плещуть в долоні, коли слово відповідає на питання хто? : ворона, кінь, ворота, діти, гриб, літо, синиця, літак, льотчик. Дібрати влучне слово: а) зелена – курка, ластівка, трава; б) солодкий – лимон, цукор, хрін; в) рідний – батько, міст, портфель. Замінити підкреслені слова назвами Він пише. Хлопчик пише. Вона читає. Дівчинка читає. Воно світить. Сонечко світить. Вони сидять. Школярі сидять. Переставити букви, щоб утворилося слово: нора – рано; вікно – вінок; сосна – насос. 40
Назвати одним словом: Карась, щука, сом - … (риба). Ластівка, соловей, синиця - … (птахи). Липа, дуб, сосна - … (дерева). Продовжити речення: шуба – одяг, а чоботи - … (взуття). Малин – кущ, а береза - … (дерево). «Хто як пересувається?» Білка - … стрибає. Кінь - … бігає. Риба - … плаває. Метелик - … літає. Рак - … повзає. Порівняти ознаки предметів Сніг м’який, а лід - … твердий. Яблуко – солодке, а лимон - … кислий. Помідор – червоний, а огірок - … зелений. За назвами дій впізнати тварину Бігає, ірже - … кінь. Пищить, літає, кусає - … комар. Повзає, плаває - … черепаха. «Що чим роблять?» Голкою - … шиють. Лопатою - … копають. Косою - … косять. Утворити нове слово 41
На дошці записані слова. Додати звук, щоб утворилося нове слово. Рука + в = рукав. Коло + с = колос. Рано + к = ранок. Коса + р = косар. З розрізнених складів скласти слова. СИ НО КО ЛИ коси косили носили коли Вставити букви, що позначають голосні звуки: п..рт.. (парта), кл…с (клас), р…к…в (рукав), …ч…нь (учень), в…кн…, (вікно), з…ш…т (зошит). Прочитати зашифровані слова: Р +1 + А = родина ○+ С = колос ВІ + 3 + НА = вітрина 3 + ВОГА = тривога С + 3 + Ж = стриж , + Р = комар СМОР + 1 + А = смородина Г + 1 + А = година «Де це відбувається?» Хворих лікують у … лікарні. Хліб печуть у … пекарні. «Хто швидше збере речі?» Грають два учні. На картках зображені предмети одягу та взуття. Перший учень збирає картки зі словами, в яких є звук [с] а другий – зі звуком [ш]: шапка, светр, сандалі, шуба, шарф, сукня, сорочка, штани, спідниця, вушанка. 42
«Знайти пару» На картках написані слова: гичка, рак, кіт, коса, та ін. На дошці – мак, дичка, кит, коза, роса, кір. Підібрати слово, яке відрізняється лише однією буквою: рак – мак кір – кіт – кит коа – коса – роса миша – тиша гілка – білка – гірка. «Яка буква зайва?» Вчитель читає пари слів, учні називають вставлену букву: сова – слова мак – маяк мак – смак казка – указка хід – схід сон – слон «Впіймай звук» Учитель називає ряд слів. Якщо учень почує потрібний звук, то плескає в долоні. (Слова добираються так, щоб звук був у різних позиціях). «Назвіть сусідів» Назвіть сусідів звука [а] в таких словах: басейн, плащ, залізо, упав, комахи, каже, драбина, жайвір, малий, гай… «Телеграфісти» Учитель промовляє окремі звуки, а діти складають із них слова. (л-і-т-о; з-о-ш-и-т; -п-і-в-н-и-к). 43
«Утвори нове слово» На початку або в кінці слова додати букву, щоб утворилося нове слово. Луг – плуг; риба – рибак; Коса – косар; мак – смак. «Ланцюжок» Склади ланцюжок із 10 слів, де кожне наступне слово розпочинається двома буквами попереднього: (Наприклад: тиша – шапка – калина…). «Переплутанка» Склади правильно слова і запиши. (Наприклад: ронаво – ворона) Лібка – еосл – єазць – Овкв – авод – рооска – «Схованка» Які інші слова заховалися в цих словах? (Наприклад: ялинка – лин; яблуко – лук..). Клітинка – трактор – ведмідь – Щедрівка – пиріг – листок – «Нові слова» З букв одного слова склади кілька нових слів. (Наприклад: айстри – рис, тир, старий, рий…). Жайворонок – сінокосарка – Ластівка – листоноша – «Дотепник» ЛО, ПЕД, ВЕ, СИ – це склади. Швидше слово з них склади! (велосипед) Матеріал для гри: ЛИ, КРО, ДИ, КО (крокодили) РО, ДИ, СМО, НА (смородина) 44
«Прочитай слово» Складання слів (речень) із букв. М , А , К , О, Л , І, Н, И. Ліки коліна мілина лимон Мало лиман лак мак «Слова із заданим звуком» Учитель вимовляє звук, а учні записують слова, до складу яких входить такий звук (за певний час). «Порахуй звуки і букви» Учитель читає слова, а учні записують їх у три колонки: 1). Скільки звуків, стільки й букв; 2). Букв більше, ніж звуків; 3). Букв менше, ніж звуків. Матеріал для гри: Дзвінок, дзеркало, бджола, кукурудза, ім’я, яма, їдять, люди, п’ять, сьогодні, армія, щока, пам’ять, щука, в’язка. «Утвори слово» Замінити голосні букви в другому стовпчику і утвори нові слова. Липа – л . па
рід – р . д
Слава – сл . ва
сон – с . н
«Раз, два, три» Вчитель називає слово. Учні, користуючись сигнальними картками (цифрами 1, 2, 3), вказують номер наголошеного складу. Матеріал для гри: 1 склад 2 склад 3 склад ластівка малина соловей дерево дороги молоко золото солома молоток 45
Висновки Грі належить велика роль у житті та розвитку дітей молодшого шкільного віку: в ігровій діяльності формуються багато позитивних якостей дитини, інтерес і готовність до майбутнього навчання, розвиваються її пізнавальні здібності. Гра важлива як для підготовки дитини до майбутнього, так і для того, щоб зробити її теперішнє життя повним і щасливим. Оволодіти необхідними знаннями, уміннями і навичками учні зможуть лише тоді, коли вони виявлятимуть до них інтерес, і коли вчитель зумів зацікавити учнів. Дидактична гра збагачує чуттєвий досвід учня, забезпечує розвиток сприймання. Розвиток сенсорних здібностей у дидактичній грі відбувається разом із розвитком логічного мислення і вміння виражати думки словами, адже для розв’язання ігрового завдання учневі доводиться знаходити характерні ознаки предметів і явищ, порівнювати, групувати, класифікувати їх, робити висновки, узагальнення. Виконання цікавих ігрових дій і правил сприяє розвитку спостережливості, довільної уваги, швидкого і тривкого запам’ятовування. З’ясувавши значення дидактичної гри та існуючі види цього методу навчання, слід підкреслити ефективність та необхідність використання дидактичних ігор на уроках української мови. У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, учні не помічають, що навчаються. Гра – це природна для дитини і гуманна форма навчання. Навчаючи за допомогою гри, ми вчимо дітей не так, як нам дорослим, зручно подати навчальний матеріал, а як дітям зручно і природно засвоїти. Якщо учень зацікавиться лише грою, то дуже швидко його вже цікавитиме пов’язаний з нею матеріал, в нього виникне потреба і бажання його вивчити. Отже, гра цілком реально може виступати певним каталізатором, поштовхом до навчання, адже без мотиву не може відбуватися жодний вид діяльності. 46
Словник 1. Бажання – усвідомлене уявлення про прагнення щось здійснити. 2. Внутрішня мотивація – спонукання до якоїсь усвідомленої діяльності завдяки власному внутрішньому прагненню задовольнитися роботою. 3. Гра – один із видів діяльності людини; один із способів розумового та морального виховання дітей. 4. Дидактика – галузь педагогіки, яка вивчає теоретичні основи організації процесу навчання, його закономірності, принципи, методи. 5. Дидактична гра – метод стимулювання інтересу до навчання, в основі якого лежить створення в навчальному процесі ігрової ситуації. 6. Діагностика – властивість розпізнавати, встановлювати та вивчати ознаки, які характеризують систему. 7. Діяльність – активна поведінка людини, регульована свідомою ціллю і спрямована на задоволення її потреб та інтересів. 8. Знання – категорія, що відображає істотні моменти зв’язку між пізнавальною діяльністю і практичними діями людини. 9. Індивідуальний підхід – принцип педагогіки, згідно з яким досягається педагогічний вплив на кожну дитину, який ґрунтується на знанні її особистих рис і умов життя. 10. Компетентність – необхідний обсяг і рівень знань та досвід з певного виду діяльності. 11. Концепція – система поглядів, визначення принципів та напряму розвитку. 12. Методи навчання – спосіб досягнення мети чи розв’язання конкретного навчального завдання. 13. Мотив – спонукальна причина дій і вчинків людини. 14. Мотивація – система мотивів, яка визначає конкретні форми діяльності або поведінки людини.
47
15. Мотивація навчальної діяльності – усі чинники, що обумовлюють прояви навчальної активності: потребу, мету, установки, почуття обов’язку, інтереси. 16. Навичка – уміння, дії, що виконуються внаслідок певної діяльності, які завдяки численним повторенням стають автоматичними. 17. Педагогічний такт – принцип міри, необхідний у процесі спілкування з дітьми. 18. Потреба – спонукання до діяльності, яке усвідомлюється й переживається людиною як потреба в чомусь, нестаток чогось, незадоволеність чимось. 19. Прийоми навчання – складова методу, певні разові дії, спрямовані на реалізацію вимог тих чи інших методів навчання. 20. Принципи навчання – основоположні ідеї, вихідні положення, які визначають зміст, форми й методи навчальної роботи відповідно до мети виховання та закономірностей процесу навчання. 21. Рольова гра – метод формування свідомості та досвіду дитини шляхом відтворення певних суспільних відносин. 22. Стимул – спонукання до дії. 23. Технологія навчання – сукупність форм, методів, прийомів та засобів передавання соціального досвіду в процесі навчання. 24. Уміння – здатність людини виконувати певні дії на основі відповідних знань. 25. Форми навчання – чітко виражена в часі й просторі організація навчальної діяльності учнів, пов’язана з діяльністю вчителя.
48
Література 1. Амонашвілі Ш.А. До школи із шестирічного віку / Ш.А Амонашвілі – М.: Просвітництво, 1981. 2. Артемова Л.В. Вчися граючись /Л.В. Артемова – Київ: Томіріс, 1990. 3. Бондаренко А., Матусик А. Навчання та виховання дітей у грі /А.Бондаренко, А. Матусик - М.: Просвітництво, 1983. 4. Березіна О.М., Павловська Т.О. Мовні ігри та забави / О,М.Березіна , Т.О. Павловська – Тернопіль, МП «Мальва – ОСО», 1999. 5. Біда О.А., Кравчук О. Інтерактивні технології навчання в початковій школі / О.А. Біда, О.Кравчук – Умань: РВЦ «Софія», 2007. 6. Бутрім В.Л. Граматична веселочка / В.Л. Бутрім – Харків: Основа, 2006. 7. Виноградова Н.Р. Відкритий урок з української мови // Розкажіть онуку. 2003.- № 9. 8. Власенко А. Роль гри у навчанні і вихованні молодших школярів // Початкова школа. – 1997. – №6. 9. Гамалій А.Т. Ігри та цікаві вправи з української мови / А.Т.Гамалій – Київ: Радянська школа, 1980. 10. Гуревич А.Ю., Стріха А.Д. Цікава граматика /А.Ю. Гуревич, А.Д. Стріха – Київ: Радянська школа, 1991. 11. Ельконін Д.Б., Психологія гри / Д.Б. Ельконін – М.: Зміст, 1999. 12. Ільїн Е.П. Мотивація і мотиви / Е.П. Ільїн – СПБ: Пітер, 2000. 13. Кудикіна Н.В. Ігрова діяльність молодших школярів у навчальновиховному процесі: [монографія] / Н.В. Кудикіна – До.: КМПУ, 2003. 14. Макаренко А.С. Гра / А.С. Макаренко – К., 1954. – Твори: в 7 т.
49
15. Макарова О.К. Формування мотивації навчання у молодших школярів /О.К.Макарова – М.: Просвітництво, 1990. 16. Масяк О.Н. Розвивальні ігри на уроках української мови // Початкова освіта. 2004.- № 39. 17. Нагай Л. Дидактичні ігри // Початкова освіта.1997. -№9 18. Підласий І.П. Педагогіка початкової школи /І.П. Підласий– М., 2001. 19. Прищепа К.С. Навчання грамоти / К.С. Прищепа - Київ: Форум, 2002. 20. Проскура Є.Ф. Розвиток пізнавальних здібностей молодшого школяра /Є.Ф. Проскура - Київ, 1985. 21. Психолого-педагогічні особливості проведення дидактичних ігор. / Під. ред. Акшин А., Акшин Т., Жаркова Т., 1990. 22. Савченко О.Я. Сучасний урок у початкових класах / О.Я.Савченко - Київ: Магістр,1997. 23. Смолкіна Л.А. Дидактичні ігри на уроках української мови в 1 класі // Початкова школа. - 2005.- № 2. 24. Сухомлинський В.О. Сто порад вчителю / В.О.Сухомлинський – М., 1979. 25. Ткачук Г.П. Методика позакласного читання у початкових класах: Навчально-методичний посібник / Г.П.Ткачук – Кам’янець_Подільський, ФОП, 2014. 26. Томиткін Є., Нагай Л. Гра у становлення особистості дитини // Початкова освіта. 1997.- №8. 27. Ушинський К.Д. Вибрані педагогічні твори
К.Д.Ушинський – К.:
Радянська школа, 1999. 28. Фірсова Л.М. Ігри та розваги / Л.М.Фірсова – М., 1986.
50
Зміст
Вступ …………………………………………………………………………….. 3 Роль гри у розвитку мотиваційної сфери молодшого школяра ……………… 4 Особливості використання дидактичної гри на уроках української мови …. 11 Додатки Мовні ігри ……………………………………………………………. 18 Додаток 1 Ігри на вивчення звуків і букв ………………………………………19 Додаток 2 Ігри на утворення складів …………………………………………. 24 Додаток 3 Ігри на утворення нових слів …………………………….................28 Висновки ………………………………………………………………………... 46 Словник ………………………………………………………………………..... 47 Література ………………………………………………………………………. 49
51
Для нотаток
52
53