Г. Г. Мещишина Кам’янець-Подільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 7 Розвиток і формування життєвих компетентностей учнів шляхом використання інноваційних технологій навчання на уроках біології Моє заповітне бажання – передати тобі
ту
життєву
мудрість,
яку
називають умінням жити. В. О. Сухомлинський Вступ Інтеграція України в європейський простір невід’ємно пов’язана з якістю національної системи освіти, її конкурентоспроможністю. Тому, сьогодні, як ніколи раніше, перед школою постає проблема виховання свідомої людини, з достатньо сформованими компетентностями, які дають їй змогу активно інтегруватися в українське та європейське суспільство. Саме копетентнісний підхід має подолати прірву між освітою і вимогами сучасного життя. Це знайшло відображення у провідних освітянських документах: Державному стандарті базової і повної середньої освіти, Критеріях оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти, Концепції профільного навчання в старшій школі. Тому копетентнісний підхід до навчання є актуальною проблемою сьогодення. Загально педагогічні основи цього підходу розробляють українські вчені Н. Бібік, С. Бондар, І. Єрмаков, О. Пометун, І. Родигіна, О. Савченко, О. Хуторський, Т. Яценко та інші. Водночас потребують подальшої розробки питання практичної реалізації компетентнісного підходу на уроках біології: пошук технологій, методів та прийомів формування компетентної особистості. Основна частина Мета досвіду полягає у визначенні механізму формування високо компетентної особистості, яка має тісні зв’язки з соціумом, засвоїла його цінності, зможе успішно самореалізуватися як свідомий громадянин, відповідальний сім’янин, високий професіонал, здатний успішно функціонувати в сучасному євроінтегрованому суспільстві.
Таким механізмом формування компетентної особистості на уроках біології є комплекс послідовних етапів: цілепокладання → визначення очікуваних результатів → мотивація → ситуація успіху → здобування знань → формування умінь і навичок → творче використання знань, умінь, навичок у життєвих ситуаціях → контроль сформованості компетентностей → саморозвиток, самоосвіта особистості. Інноваційна значущість даного механізму полягає у створенні ефективного процесу виховання інтелектуальної, самодостатньої, з потужним духовним потенціалом людини, здатної самостійно здійснювати життєвий вибір. Змістовим та організаційним наповненням системи формування життєвих компетентностей учнів повинні бути такі методи та технології навчання, які ґрунтуються на самостійній діяльності учнів під керівництвом вчителя, розвивають критичне мислення та творчі здібності. В українській педагогіці спроба пояснити поняття «компетентність» триває понад 10 років. За О. В. Хуторським, – «компетенція» – це сукупність взаємопов’язаних якостей особистості: знань, умінь, навичок, способів діяльності. Міжнародна комісія Ради Європи розглядає це поняття як загальні вміння, фундаментальні шляхи навчання, ключові кваліфікації. Таким чином, компетентність – це, мобільні знання, які постійно оновлюються; гнучкі, дієві методи, які дають можливість використовувати ці знання в конкретній ситуації; критичне мислення, яке дозволяє оцінювати окремі ідеї, знання та можливість їх використання в певній ситуації. В процесі викладання біології вчитель формує такі життєві компетентності учнів: соціальні, комунікативні, інформаційні, полікультурні, саморозвитку і самоосвіти, продуктивної творчої діяльності та здоров’язберігаючі. Успішність та ефективність формування життєвих компетентностей учнів залежить від форм і методів організації навчально-виховного процесу. Пріоритетними в цьому відношенні є сучасні педагогічні технології. У глосарії термінів ЮНЕСКО поняття «педагогічна технологія» трактується як конструювання та оцінювання освітніх процесів шляхом урахування людських, часових та інших ресурсів для досягнення ефективності освіти. Саме тому вчитель вважає необхідністю застосування під час викладання біології інновацій, які б спонукали учнів до творчості, створювали атмосферу розкутості, емоційного піднесення, вчили критично мислити, відстоювати свою позицію. Інновації, завжди повинні бути мотивованими і орієнтованими на конкретного вчителя та його учнів. У результаті будь-якого творчо працюючого вчителя складається своя методика навчання й виховання, в основі якої можуть бути елементи різних педагогічних технологій. У своїй практиці для викладання біології вчитель використовує елементи таких інноваційних технологій: методика
розвитку
критичного
мислення,
дослідницькі,
інформаційно-комп’ютерні,
інтерактивні технології навчання, технології ситуативного моделювання, ейдетики.
Навчально-виховна діяльність полягає в тому, щоб учні на уроках спілкувалися, думали, творили, а саме навчання було успішним процесом самопізнання й саморозвитку. Вчителька намагається будувати уроки таким чином, щоб школярі закріплювали матеріал не шляхом простого заучування і переказування біологічної термінології, а шляхом розвитку критичного мислення, вирішення практичних завдань. Модель уроку, згідно з методичною структурою розвитку критичного мислення, складається з трьох фаз: евокація (фаза актуалізації, виклику) – на цьому етапі використовую такі навчальні стратегії, як «Мозкова атака», «Створення проблемної ситуації», порушення послідовності тощо; усвідомлення (фаза вивчення нового матеріалу) – першочерговою метою цього етапу є збереження зацікавленості учнів, ініційованої на стадії актуалізації, для цього використовує інтерактивну систему позначок «ПОМІЧ», аргументи на картках, багаторівневе опитування, взаємне навчання тощо; рефлексія (фаза розмірковування) – цей етап розпочинається як індивідуальний процес, а закінчується спільним обговоренням учнями вивченого, складанням схем, таблиць, графіків з теми тощо. Таким чином, наведена методична система дає можливість: активізувати мислення учнів, мотивувати й стимулювати їх діяльність, залучити їх до творчого продуктивного навчання, розвивати вміння логічно й аргументовано викладати матеріал, формувати навички колективного спілкування, почуття взаємодопомоги. Сьогодні для реалізації основних завдань освіти досить часто виникає потреба пошуку нових форм подання навчального матеріалу. Однією з них є мультимедійні презентації, використання яких сприяє комплексному сприйняттю й кращому запам’ятовуванню інформації. Особливо ефективною є використання мультимедійних презентацій, що забезпечує наочність, яка сприяє комплексному сприйняттю й кращому запам’ятовуванню матеріалу. Презентації полегшують показ фотографій, малюнків, графіків, географічних карт. На уроках демонструє поведінку окремих видів, які непросто побачити зазвичай – водяного павука-сріблянки, акул, крокодилів; фотографії рідкісних видів рослин і тварин та карти їх ареалів;
роботу серця у відео фрагменті; рух хлоропластів у клітині тощо.
Використовує анімацію при вивченні процесу фотосинтезу у 7 класі – учням набагато цікавіше пізнавати складний фізіологічний процес. Під час рефлексії здійснює повернення до ключового поняття уроку – організовує ситуацію спілкування, обміну думками. На цьому етапі школярі закріплюють нові знання, активно перебудовують свої уявлення, щоб включити в них нові поняття, висловлюють отриману інформацію своїми словами, роблять висновки про те, що вони дізналися на уроці, чому навчилися. Тут, враховуючи вікові особливості, використовує такі методи, як «Прийом взаємного опитування», «Незакінчене речення», вправа «Результат» та інші інтерактивні методи. Діаграма Вена допомагає, наприклад,
порівняти прості і складні суцвіття при
вивченні їх типів у 7 класі. При вивченні типу Членистоногі, використовую яскраву наочність – метелика «Восьмикласницю», якого прикрашають учні лусочками-враженнями про урок з охорони комах. Стратегію «Сенкан» використовує на цьому етапі і як домашнє завдання для бажаючих. Звісно не кожен урок потребує такого супроводу. Але в загальній біології є теми, до яких підібрати наочний матеріал дуже нелегко, наприклад, вивчення молекулярного та клітинного рівнів життя. Завдяки анімаційним ефектам такі складні процеси, як біосинтез білка, трансляція, фотосинтез тощо стають більш доступними і зрозумілими. При цьому учням спочатку демонструється загальна схему процесу, а потім відпрацьовується кожен його крок. Загалом, використання інформаційно-комп’ютерних технологій сприяє: інтенсифікації навчально-виховного процесу; активізації творчих здібностей учнів; підвищенню рівня самостійної роботи учнів на уроках; розширенню обсягу навчальної інформації; збагаченню власного досвіду кожного учня; створенню умов для самореалізації та самоствердження учнів; формуванню компетентностей продуктивної творчої діяльності, інформаційних та комунікативних компетентностей. У своїй практиці вчитель використовує інтегровані уроки, зокрема, з хімією. Такі уроки є цікавими учням і вчителям. Причому, сам урок – це наслідок досить великої і цікавої творчої співпраці вчителя-біолога та хіміка між собою та з дітьми. Добре продуманий, він удвічі ефективніший від традиційного уроку. Кожен з двох учителів-предметників вдало доповнюють один одного та спрямовують діяльність дітей. Розвиток критичного мислення на таких уроках відбувається навіть без акцентування на це, бо вчить спілкуванню у нестандартних ситуаціях. З метою формування критичного мислення учнів, підтримки й стимулювання обдарованої учнівської молоді сприяє участі дітей у конкурсах-захистах науково-дослідницьких робіт МАН України у секціях екології, ботаніки і зоології, охорони довкілля та раціонального природокористування. Працюючи у напрямку розвитку критичного мислення, прийшла до висновку, що такі уроки та виховні заходи ефективні. У її учнів формується власна точка зору, здобувається вміння впевнено вести дискусії та приймати виважені рішення, самостійно здобувати знання та орієнтуватися у великому інформаційному просторі, вчитись відкрито спілкуватись, логічно мислити та аргументувати Важливе місце в навчально-виховному процесі займають дослідницькі технології навчання:
диференційовані
лабораторні
та
практичні
роботи,
дослідницькі
та
експериментальні задачі, міні-дослідження, домашні експерименти та метод проектів. Вони надають можливість перевірити та закріпити на практиці теоретичні знання, сприяють набуттю
учнями
компетентностей.
життєвого
досвіду,
необхідного
для
формування
життєвих
Позитивний результат на уроках біології дають ігрові методи навчання, які вчитель застосовує з метою активізації та інтенсифікації навчального процесу. Використання ігрових моментів на уроці сприяє: розширенню кругозору учнів; стимулює пізнавальну активність учнів; учні використовують знання, вміння і навички на практиці; розвиває пам’ять, мислення, уяву, фантазію, творчі здібності тощо. На уроках біології ігрова форма занять створюється за допомогою ігрових прийомів і ситуацій, які виступають як засіб спонуки, стимулювання учнів до навчальної діяльності. Гра на уроці має і виховну функцію. Адже ігри виховують самостійність, комунікабельність, формують вміння співпрацювати в колективі, брати на себе відповідальність за прийняті рішення. Вчителька переконалася неодноразово, що добрий результат на уроках дає робота учнів у малих навчальних групах об'єднаних спільною навчальною метою. Під час групової роботи активізується діяльність усіх без винятку її виконавців. Психологи пояснюють це тим, що «одна з найважливіших характеристик людини в групі полягає в тому, що вона звертається до своєї групи як до джерела орієнтації в навколишній дійсності». Вона помітила, що при роботі у малих групах учні показують високі результати засвоєння знань, формування вмінь. Пояснюється це тим, що в такій роботі слабкі учні виконують за обсягом будь-яких вправ на 20-30 % більше, ніж у фронтальній роботі. Практика
показує,
що
при
використанні
групових
методів
роботи,
учні
запам'ятовують: 80% того, що висловлювали самі; 90% того, що робили самі. Метод проектів поєднує кілька сучасних підходів: особистісно зорієнтований та комунікативно-діяльнісний. Він навчає окреслювати цілі, планувати роботу, оцінювати результати, передбачає високу активність і незалежність виконавців. Роботу над проектом можна окреслити «п’ятьма П»: проблема → проектування → пошук інформації → продукт → презентація. На уроках біології та в позакласній діяльності організовує роботу над різними видами проектів: інформаційними, дослідницькими, практично-організаційними, екологічними, творчими . Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, що передбачає створення комфортних умов для навчання, за яких учень відчуває свою успішність, інтелектуальну самостійність, має можливість самореалізуватися. У своїй педагогічній діяльності використовує елементи всіх груп інтерактивних технологій:
колективно-групового навчання (дерево проблем, броунівський рух, джигсоу тощо), коперативного навчання (робота в парах, трійках, групах, карусель тощо), опрацювання дискусійних питань (дискусія, метод «Прес», «Займи позицію» тощо), а також технологій ситуативного моделювання (імітаційні, стимуляційні, сюжетно-рольові ігри). Використання елементів ейдетики сприяє розвитку уяви, образного мислення та їх усвідомленого використання, дає можливість складні теми подавати у вигляді порівнянь з явищами, предметами і фактами життя. Енергію АТФ, наприклад, можна порівняти з роботою іграшкової пружини, функції і-РНК – з роботою перекладача та інші. Використання елементів ейдетики на уроках біології базується на такому принципі: «сприймається і запам’ятовується та інформація, яка засвоюється легко, із задоволенням; якщо учень уявив, порівняв чи створив асоціацію або аналогію, він знатиме матеріал, якщо ні – не знатиме». Елементи ейдетики доповнюють всі методики, сприяють гуманізації та оптимізації навчання. Удосконалення навчального процесу неможливе баз моніторингу якості навчальної діяльності. Тривалість та регулярність вимірювання дають змогу дослідити динаміку зміни показників якості засвоєння знань з біології, проаналізувати помилки кожного учня та класу в цілому, і на цій підставі розробити план корекційних дій. У вересні обов’язково проводить діагностування залишкових знань та експертизу якості їх засвоєння. Впродовж року здійснює регулярне відстеження якості засвоєння знань та вмінь і складаю таблицю «Динаміка якості навчальних досягнень учнів». Узагальнюю результати моніторингу у графіках та діаграмах. Висновки Компетентнісний підхід висуває на перше місце не інформованість учня, а вміння розв’язувати проблеми, що виникли в конкретних ситуаціях за допомогою отриманих знань і набутих умінь та навичок. Отже, найвищої оцінки може заслуговувати той учень, який не лише показує знання, а й виявляє здатність і досвід ефективного застосування цих знань у запропонованій чи нестандартній ситуації. Кожний із зазначених мною підходів формування ключових компетентностей не вичерпує проблеми життєвої і професійної компетентності учня загальноосвітньої школи повністю; всі ці підходи знаходяться у взаємозв’язку один з одним і взаємодоповнюють один одного. Опрацювавши різні інформаційні джерела з питання формування ключових компетентностей учня школи, та на основі власного педагогічного досвіду, прийшла до висновку, що саме набуття життєво важливих компетентностей може дати учню-випускнику загальноосвітньої
школи
можливості
орієнтуватись
у
сучасному
суспільстві,
інформаційному просторі, швидкоплинному розвиткові ринку праці, подальшому здобутті освіти. Життєвий і професійних успіх людини залежить від її здатності адаптуватися до змін, що відбуваються у суспільстві через вміння оволодівати та гнучко застосовувати набуті знання, уміння, власний та суспільний досвід. І в цьому повинен йому допомогти компетентний педагог, який має високий рівень педагогічної майстерності. Використана література 1.
Асланова Т. А. Інтерактивні технології / Т. А. Асланова. – СПб. : МСП «Ната»,
2.
Богданова О. К. Сучасні форми і методи викладання біології в школі /
2001. О. К. Богданова. – Х. : Вид група «Основа», 2003. 3.
Баханов К. О. Інноваційні системи. Технології та моделі навчання / К. О. Баханов.
– Запоріжжя : Просвіта, 2000. 4.
Пугач І. М. Творчі завдання на уроках біології як засіб формування ключових
компетентностей учнів. Біологія. Хімія // Основа. – 2008. – №3. 5.
Семешко Л. Ф. Поєднання інтерактивних і традиційних технологій навчання в
системі контролю засвоєння знань та вмінь учнів. Путівник країною. Цікава зоологія / Л. Ф. Семешко // Біологія. – 2009. – №13.