О. Л. Вершигора Кам’янець-Подільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках в початковій школі шляхом використання інтерактивних технологій навчання Вступ Двадцять перше століття кидає виклик всьому, що нас оточує. Стрімко змінюється техніка і технології. Щоб не відчувати себе за бортом сучасного життя, встигнути за всіма новинками, потрібно постійно вчитися. «Навчання» стає категорією, яка супроводжує людину протягом всього життя. «Навчання – найкраща у світі гра. Усі діти народжуються з таким переконанням і живуть з ним, доки ми не переконаєм їх, що це – важка і неприємна праця.» – говорить Джаннет Вос, американський педагог. Першокласник, який приходить до школи, хоче вчитися, мислити, спостерігати, творити. Куди зникає той запал в очах, нестримне бажання дитини знати, вміти після навчання в першому класі? За моїми спостереженнями, серед природних суб'єктивних факторів: зниження рівня пізнавальної активності школярів зміна провідного типу діяльності, велике значення відіграють і наслідки деяких поширених педагогічних стереотипів. Зацікавленість є ефективним засобом успішного навчання, необхідною умовою досягнення позитивних наслідків. Видатний педагог В. О. Сухомлинський вважав, що навчальний процес у сучасній школі повинен розвивати всемогутню радість пізнання. Лише тоді, коли дитина зацікавиться матеріалом, у неї виникне бажання дізнатися про нього більше. Ефективне навчання неможливе без активізації пізнавальної діяльності, розвитку творчих здібностей. Адже діти повинні засвоїти не тільки певну суму знань, а й навчитися спостерігати, порівнювати, виявляти зв'язок між поняттями теми, міркувати. А досягти цього можна лише засобами, які активізують творчі здібності. Основна частина Початкова школа відіграє важливу роль у розвитку особистості. Тому постає проблема пошуку ефективних методик варіативних форм навчання молодших школярів. Об’єкт дослідження – процес використання інтерактивних інноваційних технологій в навчально – виховному процесі учнів початкової школи. Я вважаю, що такими засобами є інтерактивні методи навчання. Використання сучасних інноваційних технологій, зокрема технології інтерактивного навчання, значною
мірою підвищує ефективність навчального процесу, сприяє високому інтелектуальному розвитку учнів, забезпечує оволодіння навичками саморозвитку особистості, можливістю думати, творити. Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні того, що системне використання інтерактивних форм і методів роботи в початкових класах дасть змогу підвищити рівень якості знань учнів. Головна риса інтерактивного навчання – використання власного досвіду учнями під час розв'язання проблемних питань. Їм надається максимальна свобода розумової діяльності при побудові логічних ланцюгів. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що запропонована розроблена система вправ та завдань підвищить інтерес учнів до навчання і забезпечить ефективне засвоєння програмованого матеріалу. Чому ця проблема актуальна? Я переконана, що гуманізація системи стосунків «учитель-учень», задоволення потреб дітей у спілкуванні та співпраці обумовлюють поєднання індивідуальних, групових і фронтальних видів роботи, адже саме через використання інтерактивних методик, зокрема через групові форми виконання завдань, роботу в парах у дітей формується позитивна мотивація до навчальної співпраці. Мета інтерактивного навчання – створювання комфортних умов навчання, при яких учень відчуває свою успішність, свою інтелектуальну досконалість. Основними формами інтерактивної роботи є навчальна взаємодія у парах і мікрогрупах. На уроках створюю такі умови взаємодії, які психологічно мотивують в учнів потребу висловлюватися щиро і безпосередньо. Таким чином, у молодших школярів формується розгорнута
навчальна
діяльність
шляхом
оволодіння
організаційними,
логічно-
мовленнєвими, пізнавальними і контрольно-оцінними уміннями і навичками, особистий досвід культури поведінки в соціальному та природному оточенні, співпраці у різних видах діяльності. Саме інтерактивні методи дають змогу створювати навчальне середовище, в якому теорія і практика засвоюються одночасно, а це надає змогу учням розвивати світогляд, формувати характер, логічне мислення, зв’язне мовлення; формувати критичне мислення; виявляти і реалізувати індивідуальні можливості. При цьому навчально-виховний процес організовую так, що учні шукають зв'язок між новими та вже отриманими знаннями; приймають альтернативні рішення, мають змогу зробити «відкриття», формують свої власні ідеї та думки за допомогою різноманітних засобів; навчаються співробітництву. Вже з першого класу починаю організовувати навчальну співпрацю між учнями. Починаю з найпростішого, не оминаючи дрібниць: як сидіти за партою, щоб працювати «очі в очі» з
товаришем, як висловлювати думку, як допомагати і як просити допомоги. На прикладі гри діти легко засвоюють правила роботи в парах. Коли вводиться нова форма співпраці, даю її зразок. Вводжу такі мовні елементи: «Ти згоден?», «У мене інша думка», «Не заперечуєш?». Спочатку намагаюсь давати завдання, які б об’єднували дітей на кілька хвилин. Наприклад: «Пропишіть рядок букв. Поміняйтесь зошитами. Знайдіть у сусіда найкращі літери в рядочку» або «Перевірте правильність розв’язання прикладів». Таким чином, у першому класі відбувається становлення навичок парної та групової роботи, складаються правила співпраці, які з часом доповнюються і ускладнюються. Тоді ми їх називаємо «Правила партнерства». Чітка організація і ритм дають змогу налагодити роботу в сприятливому темпі, швидко переключатися з одного виду діяльності на інший. Дуже важливо привчити до цього дітей вже в першому класі, тоді в подальшій роботі вони все сприйматимуть на рівні звички. Працюючи над своєю проблемою, я роблю акцент на уроки читання тому, що вміння свідомо читати – це той фундамент, на якому будуються всі інші основи наук. Немає жодної навчальної дисципліни, яка б не вимагала навичок читання. На своїх уроках використовую такі інтерактивні методи і вправи навчання: «мікрофон», робота в парах, малих групах, «ротаційні трійки», «діалог», «синтез думок», «пошук інформації», «спільний проект», «мозковий штурм», вправу «Асоціативний кущ», вправу «Очікування» , інсценізацію, що розвиває пам'ять, творчу уяву, креативне мислення, мову, мовлення, вміння спілкуватися, самостійність. З метою творчого розвитку кожної дитини, також застосовую на уроках пізнавальні (творчі) завдання. Такі завдання складають систему, яка дає змогу сформувати і розвинути всю різноманітність інтелектуальної і творчої діяльності учнів та забезпечити перехід від репродуктивних, формально-логічних дій до творчих. Всім відомо, що розвиток творчої особистості неможливий без розвитку когнітивної сфери. Саме розвиток пам’яті, уваги, уяви, сприйняття, мислення є основа для розвитку продуктивного мислення і творчих здібностей учнів. Культура мовлення – це «одяг думки», за яким, зазвичай, одразу визначають рівень освіченої людини. Впевнена, що це є дуже важливим фактором. Бо мета початкової освіти в цьому напрямку постає у створенні міцної та відносно завершеної комунікативної основи, необхідної і достатньої для спілкування молодших школярів. Вона повинна стати базою для розвитку комунікативної функції. Також варто згадати й те, що головною задачею вчителя початкових класів є формування мовних умінь та навичок в процесі мовленнєвої діяльності молодших школярів (слухання, говоріння, читання, письмо). Над цим завданням працюю не лише на уроках читання. Слід зазначити, що самостійність у творчому мисленні, та такі
життєво необхідні якості, як кмітливість і винахідливість, розвиваються в процесі ігор, особливо дидактичних. Використовую на уроках такі ігри, в яких діти активно виявляють свої зусилля, проймаються почуттям відповідальності і серйозністю у виконанні правил гри, привчаються до колективної дисципліни. Серед них: відгадування кросвордів, ребусів, анаграм, шарад. Розв’язування цікавих завдань вимагає від школяра кмітливості, гнучкості розуму, змушують повторювати вивчене, заглядати в словник. Все це, безумовно, збуджує інтерес до слова, до української мови, сприяє збагаченню лексичного запасу, запам’ятовування норм і правил літературної вимови та письма. Кожен урок української мови – мандрівка в невідоме, яке зусиллями думки стає зрозумілішим. Навчально-виховний процес на уроках української мови будую так щоб учні шукали зв’язок між новими та вже отриманими знаннями. Вони мають змогу зробити «відкриття», формують власні ідеї та думки за допомогою різноманітних засобів, навчаються співробітництву. На уроках української мови використовую ігри-вправи, ігрові ситуації, навчально-рольові ігри, що дає змогу школярам максимально виявити свої творчі здібності, розвивати інтерес до навчання. Майже на кожному уроці звертаю увагу на розвиток літературно-творчих здібностей: придумування рими до слів, складання загадок, скоромовок, добором спільнокореневих слів, роботою над важковимовними словами. Особливе місце в системі розвитку творчих здібностей належить художнім описам. Загалом, у дітей молодшого шкільного віку творча потреба реалізується у двох напрямках: у розвитку інтересу до пізнання та ігрової діяльності. Так, у своїй роботі на уроках математики я використовую систему запитань, створюючи різного роду проблемні ситуації або вносячи творчі елементи, завдяки чому учні отримають змогу активізувати розумову діяльність, зробити «відкриття». Висновки Тільки активна творча співпраця учнів і вчителя, учнів і учнів дає бажані результати, адже «слово – це очі, що бачать красу, тільки пізнавши слово і мову, тільки тоді, коли вони входять
в
душу
і
стають
її
багатством,
дитина
здатна
дорожити
ними»
–
В. О. Сухомлинський. Потенційна творчість, як свідчать психологічні дослідження, притаманна кожній дитині. Таким чином, завдання вчителя – створювати умови, за яких схильність дітей до нового, нестандартного, бажання самостійно вирішувати поставлені завдання можуть дістати розвитку.
Використана література 1. Дичкiвська I. М. Iнновацiйнi педагогiчнi
технологii: Навчальний посiбник /
Дичкiвська I. М. – К. : Академвидав, 2004. – 352 с. 2. Iнтерактивнi технологiї навчання у початкових класах [авт.-упор. I. I. Дiвакова]. – Тернопiль : Мандрiвець, 2007. – 180 с. 3. Iнтерактивнi методи навчання в практицi роботи початковоi школи [Упорядн. О. В. Стребна, А. О. Соценко]. – Х. : Основа, 2006. – 176 с. 4. Пiдготовка майбутнього вчителя до впровадження педагогiчних технологiй: Навчальний посiбник / [Пехота О. М., Будак В. Д., Старева А. М. та iн.]; за ред. I. А. 3язюна, О. П. Пехоти. – К. : Видавництво А.С.К., 2003. – 240 с. 5. Пометун О. I., Сучасний урок. Iнтерактивнi технологii навчання / О. I. Пометун, Л. В. Пироженко. – К. : А.С.К., 2006. – 192 с.