О. М. Шиманська Кам’янець-Подільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 Формування творчої особистості на уроках математики та інформатики шляхом впровадження елементів сучасних педагогічних технологій Здатність до творчості – це найвищий дар, яким нагородила природа людину на нескінченно тривалому шляху її еволюційного розвитку. В. Енгельгардт Вступ Модернізація навчально-виховного процесу на сучасному етапі сприяє формуванню та розвитку творчої особистості, спроможної повноцінно реалізуватись в житті. Одним із кроків підвищення ефективності уроку математики є впровадження разом із традиційними методами навчання елементів сучасних педагогічних технологій. Освіта – найпотужніша та найпотрібніша ланка повноцінного життя людини. Канула в минуле архаїчна формула «Я – вчитель, ти – учень». На противагу їй зайняла тверді позиції формула успіху «Учитель + учні = партнери». Життя доводить, що в складних умовах постійно змінюється, найкраще орієнтується, приймає рішення, працює – людина творча, гнучка, креативна, здатна до використання нових ідей, задумів, нових підходів та рішень. Це людина, яка володіє певним переліком якостей, а саме: рішучістю, вмінням не зупинятися на досягнутому, сміливістю мислення. Для цього їй потрібні певні навички: думати, розуміти сутність речей, аналізувати, осмислювати ідеї, шукати потрібну інформацію, тлумачити її, застосовувати за певних умов. Уроки математики – це напружена, науково організована й результативна праця всіх учнів, яка у співтворчості з учителем: розвиває творчі здібності учнів; сприяє здобуванню знань; формує самостійність мислення; диференціює та індивідуалізує процес навчання; стимулює роботу з додатковою літературою; розвиває аналітичне мислення, вміння робити узагальнення;
формує в учнів навички самооцінки та самоконтролю своєї навчальної діяльності. Василь Сухомлинський у книзі «Сто порад учителю» писав: «Немає абстрактного учня. Мистецтво й майстерність навчання і виховання полягає в тому, щоб розкривати сили й можливості кожної дитини, дати їй радість успіху в розумовій праці…». Завдання вчителя – допомогти учневі знайти себе в житті, пробудити чи розвинути те творче зернятко, яке є в кожній дитині, і закладене в ній природою. Тож виявлення розумової обдарованості (інтелектуальної чи творчої), спеціальних здібностей у дітей, їх розвиток і реалізація є однією з актуальних проблем на сучасному етапі розвитку педагогічної теорії та практики. Саме тому кілька років я працюю над проблемою «Формування творчої особистості на уроках математики шляхом впровадження елементів сучасних педагогічних технологій». Основна частина Проблема формування та розвитку творчої особистості учня та педагогічної творчості розглядається в наукових дослідженнях як філософів, так і психологів та педагогів, а саме: В. Андрєєва, Н. Бердяєва, В. Бухвалова, В. Загвязинського, Л. Лузіної, А. Маркової, Н.
Нікандрова,
Я.
Пономарьова,
М.
Поташника,
Л.
Рувинського,
С.
Сисоєвої,
В. Сухомлинського та ін. У їхніх працях з’ясовано сутність основних категорій проблеми, визначено специфіку педагогічної творчості та шляхи її реалізації в педагогічному процесі. Проблема творчості в наші дні стала настільки актуальною, що вона по праву вважається проблемою століття. Школа покликана якомога раніше виявити якості творчої особистості в учнів і розвивати їх у всіх школярів, зважаючи, звичайно, на те, що діти народжуються з різними задатками творчості. Водночас більшою мірою потрібно дбати про розвиток творчої особистості у здібних та обдарованих учнів. Творчість – це діяльність, що створює щось нове, оригінальне на основі осмислення вже накопиченого досвіду й формування нових комбінацій знань, умінь та навичок. Творчість не може існувати відокремлено від суспільства, а носієм творчості є особистість (В. І. Андрєєв). Творча особистість – це креативна особистість, яка внаслідок впливу зовнішніх факторів набула необхідних для актуалізації творчого потенціалу людини відповідних потреб, мотивів та особистісних здібностей, що сприяють створенню, винаходу, відкриттю чогось зовсім нового, чого не існувало раніше. (В. І. Андрєєв). Для того, щоб формувати творчу особистість у процесі навчання математики були виділені такі основні властивості творчої особистості:
сміливість думки, схильність до ризику;
фантазія;
уявлення і уява;
проблемне бачення;
вміння долати інерцію мислення;
здатність виявляти суперечності;
вміння переносити навчальні досягнення і досвід у нові ситуації;
незалежність;
альтернативність;
гнучкість мислення;
здатність до самоуправління.
Творчі здібності самі по собі не гарантують творчих здобутків. Для їх досягнення необхідний «двигун», який запустив би в роботу механізм мислення, тобто необхідні бажання і воля, потрібна «мотиваційна основа». У методиці навчання математики і в шкільній практиці існує думка, що треба оберігати учнів від помилок, щоб вони їх не запам'ятовували і менше допускали. З психологічної точки зору з цією думкою можна погодитися лише відносно матеріалу, який засвоюється здебільшого на основі механічної пам'яті. Оскільки більшість математичного матеріалу спирається в основному на словесно-логічну пам'ять, то помилок, пов'язаних з пошуком шляху розв'язання, не слід боятися, якщо своєчасно звернути на них увагу і добитися розуміння причин, що їх породили. Учні, які навчаються лише на позитивних прикладах, більш схильні до поспішних висновків, у них менш розвинене критичне мислення. Крім того, страх помилитися гальмує активність мислення, стримує політ творчої фантазії і розвиток уяви. Педагогічну проблему вирішую через сучасні педагогічні технології на основі особистісно орієнтованого педагогічного процесу, активізації та інтенсифікації діяльності, підвищення ефективності управління та організації навчального процесу. Педагогічна технологія – це системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів та їх взаємодії, що ставить своїм завданням оптимізацію форм освіти (ЮНЕСКО). Особливу увагу приділяю:
ігровій технології;
ІКТ-технологіям;
технології колективно-групового навчання;
технології ситуаційного моделювання.
Ігрову форму занять можна застосовувати на різних етапах уроку та вивчення теми. Наприклад, у курсі математики 7-го класу учні знайомляться з формулами скороченого множення (тема «Цілі вирази»). Щоб учні могли вільно оперувати ними під час розв’язування задач і вправ, вони повинні знати напам’ять найуживаніші з них і такі, що найменше зустрічаються на практиці. Щоб формули краще запам’яталися, на уроках я використовую наступні дидактичні ігри: 1. «Математичне доміно». Гра, що складається з 12-13 карток, кожна з яких поділена рискою на дві частини: на одній записано завдання, на другій – відповідь до іншого завдання. 2. Гра «Світлофор». Учитель зачитує твердження. Якщо твердження правильне, то учні показують зелену картку, а якщо ні – червону. Таким чином, я відразу помічаю, які діти знають матеріал. 3.
Гра
«Так-Ні».
За
допомогою
такої
гри
можна
зацікавити дітей,
активізувати їх діяльність. Ця гра вчить пов'язувати різні факти в єдине ціле, систематизувати вже наявну інформацію, слухати і чути однокласників. Гру доцільно використовувати для створення на уроці ситуації, що інтригує, а іноді й для організації відпочинку. Правила гри прості: учитель
загадує щось (число, прізвище великого
математика, геометричну фігуру, формулу тощо). Учні намагаються назвати задумане, ставлячи вчителю запитання. На ці запитання вчитель відповідає тільки словами «так», «ні», «і так, і ні». Наприкінці обов'язково проводиться коротке обговорення: які запитання були суттєвими і наштовхували учнів на правильну відповідь, а які (і чому) не суттєвими? Адже треба намагатися навчити дітей виробляти стратегію пошуку, а не зводити гру до безладного перебору запитань. 4. Гра «Знайди загублене». Під час такої гри учням пропонують розв'язати задачі, де відсутні деякі числа або символи. Дітям цікаво знаходити «загублене» і відновлювати записи. Без сумніву, у такій діяльності проявляється творчість учнів. У своїй практиці я також проводжу нестандартні уроки, які не лише містять елементи гри, а й самі є дидактичною грою за змістом. На таких уроках всі його елементи пов’язані певним сюжетом чи ідеєю, формою їх проведення передбачено постійну взаємодію вчителя з учнями та учнів між собою, а систему ігрових дій сплановано так, що через неї реалізується навчально-виховні можливості, що закладені у змісті матеріалу. Саме на таких уроках я застосовую інтерактивну технологію колективно-групового навчання, використовуючи метод роботи в малих групах. Об’єднуючи учнів у групи змінного складу, я забезпечую їм почуття власної безпеки, адже тепер не учень особисто відповідає за результати роботи, а вся група. Тому сильні учні ще краще розвивають свої можливості щодо розв’язування різнорівневих завдань та організаторські здібності. Поряд з
цим, слабкі учні, вже не пригнічені «комплексом неуспішності», вони відчувають підтримку однодумців, вільніше і впевненіше почуваються, включаються в роботу своєї групи. Наприклад, у курсі геометрії 8 класу вивчається тема «Прямокутник. Ромб. Властивості прямокутника, ромба». Усі учні класу об’єднуються у дві групи, де перша отримує завдання – дати означення прямокутника та довести властивість його діагоналей, а друга – дати означення ромба і довести властивість його діагоналей. Як результат роботи груп – створення опорного конспекту в зошитах, що включає в себе план доведення відповідних теорем. Під час роботи груп я консультую учнів, відповідаю на запитання, що виникають. Через 10-15 хвилин учні об’єднуються у нові групи, де є представники, що вивчали і прямокутники, і ромби. Під час перевірки виконання завдань до дошки викликаються кращі з учнів, причому учень, який вивчав властивості прямокутника, розповідає про властивості ромба і навпаки. Потім ще раз усі разом повторюємо всі пункти доведення теорем. Провідну роль у сучасному процесі викладання математики займає ІКТ-технологія, яка часом дає те, що підручник дати не може. Комп'ютер на уроці є засобом, що дозволяє учням краще пізнати самих себе, власні можливості, сприяє розвитку самостійності. Варіанти використання засобів ІКТ в освітньому процесі:
урок з мультимедійною підтримкою (демонстрація малюнків, дослідів,
віртуальні екскурсії);
урок з комп'ютерною підтримкою (робота за комп’ютерами в кабінеті
інформатики, в ході якої всі учні одночасно або по черзі виконують різноманітні тести, тренувальні вправи (TEST-W, MyTest X, GRAN, DG);
робота з електронними освітній ресурсами за допомогою спеціальних
навчальних систем, де традиційні уроки по предмету замінюються самостійною роботою учнів. У викладанні математики я використовую комп’ютер на всіх етапах уроку: при перевірці домашнього завдання, при пояснені нового матеріалу, закріпленні матеріалу, повторенні та контролі. Так, мною розроблено електронні тести для 6 класу, що спрямовані на створення атмосфери зацікавленості на підсумковому уроці. Вид оцінювання навчальних досягнень учнів за допомогою комп'ютера, на відміну від традиційних форм оцінювання, неупереджено показує учням, якого рівня знань вони досягли. На деяких етапах навчальної діяльності я також застосовую комп’ютерні програми. Наприклад,
електронний
підручник
(Програмно-методичний
комплекс
навчального
призначення «Математика. 5 клас» для загальноосвітніх навчальних закладів) для розв’язування задач, пояснення нового матеріалу. Творча діяльність учнів не обмежується лише оволодінням нового. Робота буде творчою, коли в ній проявляється власний задум учнів, ставляться нові задачі та самостійно розв'язуються за допомогою отриманих знань. Тому на уроках учні виконують такі творчі вправи: 1. Складання своїх задач і їх розв'язування. Пропоную учням скласти й розв'язувати свої власні задачі. Адже загальновідомо, що самостійно придумана і розв'язана задача запам'ятовується краще і надовго. 2. Написання «математичних» творів. Пропоную учням написати казку, вірш, байку або сценку на математичну тему. Написані твори діти із задоволенням читають один одному. Такі завдання виховують навички дослідницької діяльності, ефективні щодо висвітлення практичної спрямованості матеріалу, що, зрештою, приводить до глибокого розуміння предмета, зацікавленості ним. 3. Математичні диктанти. Складає найчастіше вчитель, але можна запропонувати скласти їх учням. Це – творча робота. Можна поєднувати як
новий, так і раніше
вивчений матеріал. Такий вид роботи розвиває творчість, увагу, кмітливість, забезпечує ґрунтовне знання навчального матеріалу, активізує навчально-пізнавальну діяльність учнів. 4. Залік за домашнім завданням. Учням пропонується стільки задач чи прикладів, скільки учнів у класі (за змістом є задачі прості, середньої складності, складні). Термін виконання завдання – від одного-двох тижнів до місяця. Оцінюється творчий підхід до розв'язування, кількість способів розв'язування однієї задачі тощо. Поступово, від уроку до уроку, у дітей з'являється бажання не просто розв'язати задачу, а розв'язати її найцікавішим для себе способом. Успішний його пошук власне і є їх маленьким відкриттям. 5. Самостійне вивчення нової теми. Учням на тиждень дається завдання: самостійно опрацювати нову тему. Після цього на уроці проводиться аукціон «Учитель та учні». Як показує досвід, учні самостійно знаходять стільки цікавого матеріалу із заданої теми, що залишається лише дивуватися. Завдяки таким завданням учні також вчаться самостійно працювати з додатковою літературою. Потім разом обговорюємо всі ті нові факти, яких немає в підручнику. 6. Пошук цікавих математичних загадок і логічних задач. Усе починається з першого уроку, на якому пропонуються учням цікаві для даної вікової групи задачі, загадки тощо. Зацікавивши даним матеріалом, пропоную учням самостійно відшукати
власні загадки. Наступного уроку проводжу конкурс, в ході якого визначаються найактивніші учасники та найцікавіші завдання. 7. Вправа «Інтерв'ю». Попередньо обирається учень на роль журналіста і кілька учнів на ролі тих, у кого буде братися інтерв'ю за запитаннями, що стосується певної теми. Такий прийом можна використати як на етапі закріплення і повторення матеріалу, так і на етапі «відкриття» учнями нових знань. 8. Вправа «Історична зупинка». На таких «зупинках» діти готують повідомлення про відомих вчених-математиків, які зробили внесок у розвиток математики з теми, що вивчається. 9. Вправа «Дидактичний театр». Періодично пропонується учням поставити мініспектакль, інсценівку (в тому числі і за власним сценарієм). Така діяльність активізує учнів, стимулює до більш глибокого вивчення матеріалу, прояву творчості. Як показує практика, втілення даного педагогічного досвіду дає свої позитивні результати. Анкетування учнів показує, що математика – складний, але один із улюблених предметів учнів 5-11 класів. Та водночас може виникати ряд проблем:
сучасні педагогічні технології потребують значної кількості часу для
підготовки учнів та вчителів;
за великий проміжок часу може розглядається невеликий обсяг інформації;
при використанні ІКТ контроль учителя над глибиною вивчення матеріалу
може зменшуватися;
проблемою може бути порушення дисципліни на уроці, тому що надмірне
спілкування учнів не завжди може бути доцільним. Отже,
для
ефективного
використання
сучасних
педагогічних
технологій
у
навчальному процесі потрібне:
поступове їх впровадження:
чітке засвоєння учнями процедури виконання вправ (для забезпечення
швидкого та ефективного включення дітей в інтерактивну діяльність бажано пропонувати пам’ятки з описом алгоритму діяльності;
ретельна підготовка вчителя (підбір форм роботи, які б максимально
враховували індивідуальні особливості учнів). Висновки Важливою умовою організації навчально-виховного процесу є вибір учителем раціональної системи методів і прийомів активного навчання, використання сучасних технологій у поєднанні з традиційними засобами. Процес навчання повинен бути
організований так, щоб зорієнтувати дитину на досягнення нею цілей, які вона сама собі поставила. Юнацтво повинно отримувати освіту не ту, що дається, а істинну, не поверхневу, а ґрунтовну. Тобто, щоб людина привчилася керуватися не чужим розумом, а своїм власним, не тільки вичитувати з книжок та розуміти чужі думки, але й розвивати у собі здібність проникати у корінь речей і виробляти істинне їх розуміння та використання. Людина повинна прагнути не знати якомога більше, а знати, які знання їй потрібні та вміти їх застосовувати. Дитинство – не період підготовки до майбутнього життя, а повноцінне життя. Отже, освіта має базуватися не лише на знаннях, які коли-небудь у майбутньому знадобляться дитині, але й на тому, що вкрай необхідне сьогодні, – на проблемах її реального життя. Викладання – це мистецтво, а не ремесло. У цьому самий корінь учительської справи… вічно винаходити, вимагати, удосконалюватися. Ось єдиний можливий курс сучасного вчителя. (М. А. Рибнікова) Використана література 1. Андреев В. И. Диалектика воспитания и самовоспитания творческой личности. – Казань, 1988. 2. Андрєєв В. І., Григораш В. В. Настільна книга педагога. – Х. : Основа, 2006. 3. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник. – К. : Либідь, 1997. 4. Никитин Б. П. Ступеньки творчества или развивающие игры. – М. : Просвещение, 1990. 5. В. О. Сухомлинський. Сто порад учителю. – К. : Радянська школа, 1988. 6. Освітні технології. Навчально-методичний посібник / За загальною редакцією О. М. Пєхоти. – К. : А.С.К., 2001. 7. Долбенко Т. Активізація пізнавальної діяльності підлітків: ігрові технології / Рідна школа. 2004 – №10. – С.76-78. 9. Психология творчества / Под ред. Я. А. Пономарева. – М., 1990. 10. Кравцова І. А. Ігрова діяльність учнів в процесі навчання та формування інноваційної особистості // Педагогіка вищої та середньої школи. – Кривий Ріг, 2007. 11. О. Пометун, Л. Пироженко. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. – К.А.С.К., 2004. 12. О. Пометун, Л. Пироженко. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. – К.А.С.К., 2004.