КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКА МІСЬКА РАДА УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ №7
Алла Маланчук
Формування екологічної культури молодших школярів, як засіб індивідуального розвитку учнів початкової школи
Кам’янець-Подільський 2017
Рецензенти: Ганущак Н. Д., заступник директора з навчальної роботи Кам’янець-Подільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 7 Баранова К.М., старший учитель, голова шкільного методичного об’єднання учителів початкових класів Кам’янець-Подільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 7
Маланчук А.І. Формування екологічної культури молодших школярів як засіб індивідуального розвитку учнів початкової школи. – Кам’янець – Подільський : Науковометодичний центр ЗОШ №7, 2017.
Посібник знайомить із новітніми підходами до організації екологічного навчання. Висвітлено суть формування екологічної культури молодших школярів. Подано конкретні пропозиції щодо організації роботи з учнями. Книга містить перелік експериментальних досліджень, які можна використовувати на кожному етапі уроку в початковій школі. Призначений для вчителів початкових класів та студентів педагогічних навчальних закладів. 2
Зміст Вступ ..................................................................................... 4-8 1. Екологізація та дослідження проблеми в психологопедагогічній літературі та шкільній практиці ........... 9-31 1.1. Екологічне виховання: зміст, завдання, особливості, методи, принципи формування екологічної культури молодших школярів ........................................................... 9-28 1.2. Педагогічний досвід формування екологічної культури молодших школярів ......................................................... 29-31 2. Процес і результати експериментального дослідження, щодо формування екологічної культури молодших школярів ...................................................... 32-41 2.1. Педагогічні умови формування екологічної культури молодших школярів ........................................................ 32-36 2.2. Методи експериментального дослідження............. 37-42 Висновки .......................................................................... 43-45 Список використаної літератури ................................ 46-49 Додатки ............................................................................ 50-54
3
Вступ Екологічні проблеми носять глобальний характер і зачіпають все людство. На сучасному етапі розвитку суспільства
питання
екологічного
виховання
набуває
особливого значення. Головна причина цього – тотальна екологічна безвідповідальність. Науково-технічний прогрес викликав бурхливий розвиток
промисловості,
сільського
господарства,
транспорту, зумовив появу великої кількості шкідливих речовин, побутових і виробничих відходів, що суттєво забруднюють
і
руйнують
навколишнє
середовище,
викликають незворотні зміни в біосфері Землі. Спеціалісти стверджують, що в останні десятиліття планета Земля «працює на межі» своїх біологічних можливостей щодо підтримки життєдіяльності людства. Екологічні проблеми, з одного боку, є наслідком науково-технічного розвитку людства, а з другого – вони інтенсивно впливають на економічне становище в тій чи іншій країні або її регіоні і, що найголовніше, на менталітет суспільства. Тобто такі важливі категорії нашого життя, як культура, становище 4
освіта,
екологічна
взаємопов’язані,
ситуація
і
економічне
нерозривні
і
визначають
майбутнє не тільки будь-якої держави, а й людського суспільства в цілому. Багаторічний досвід педагогічної роботи дає змогу стверджувати, що «взаємозв’язок освіти, культури й економічного становища і екологічної ситуації сьогодні визначає самопочуття людства, його роль у нашому житті зростає з року в рік, а екологічний компонент набуває все більшого значення». Крім того, виявилося, що «вирішити екологічні проблеми тільки на основі законодавчої бази або за допомогою економічних підходів швидко не вдається». У зв'язку з цим необхідно посилити і більше приділяти уваги екологічному вихованню в сучасній школі вже з перших років виховання дітей. Екологічне підростаюче
виховання
покоління
покликане
науковими
забезпечити
знаннями
про
взаємозв’язок природи і суспільства, допомогти зрозуміти багатогранне значення природи для суспільства в цілому і кожної людини зокрема, сформувати розуміння, що природа – це першооснова існування людини, а людина – частина природи, виховати свідоме добре ставлення до неї, почуття відповідальності за навколишнє середовище як національну і загальнолюдську цінність, розвивати творчу активність щодо охорони та перетворення оточуючого середовища, виховувати любов до рідної природи. 5
Всебічна,
далеко
неблагополучна,
взаємодія
суспільства і природного середовища поставила перед сучасною
школою
завдання
формування
у
дітей
відповідального ставлення до природи. Педагоги та батьки усвідомлюють важливість навчання школярів правилам поведінки в природі. І чим раніше починається робота по екологічному вихованню учнів, тим більшим буде її педагогічна взаємозв'язку
результативність. повинні
При
виступати
цьому всі
в
форми
тісному і
види
навчальної та позакласної діяльності дітей [1, 8.]. Дітям молодшого шкільного віку властиво унікальна єдність знань і переживань, які дозволяють говорити про можливості
формування
у
них
надійних
основ
відповідального ставлення до природи. Всі навчальні предмети початкової школи покликані вносити свій внесок у формування екологічної відповідальності дітей. Індивідуальний аналіз підручників підтверджує, що передумови для цього є. Однак не можна сказати, що проблема розділення функцій і взаємодії навчальних предметів з метою екологічної освіти вирішена. При різних підходах до змісту курсу з'являється можливість ввести дітей у коло реальних екологічних проблем. «Екологізація» курсу не повинна обмежитися тільки оновленням його змісту. У відповідній модернізації потребують методи, 6
прийоми, засоби навчання. Важливе місце можуть зайняти рольові ігри, навчальні дискусії, наукові екскурсії та інші методи роботи. Однак радикальна зміна ситуації може відбутися в результаті впровадження нових методик, програм, навчальних посібників. Велику спадщину в галузі виховання дітей навколишнім середовищем залишив нам видатний педагог В.А. Сухомлинський. Він надавав особливого значення впливу природи на моральний розвиток дитини, керуючись постулатом: «Людина, яка любить природу, не може бути поганим». На його думку, природа лежить в основі дитячого мислення, почуттів, творчості. Він неодноразово зазначав, що сама природа не виховує, а активно впливає тільки на взаємодію з нею. Щоб дитина навчилася розуміти природу, відчувати її красу, потрібно прищеплювати їй цю якість з раннього дитинства. Слід зазначити, що педагогічна наука має значний доробок
щодо
екологічного
виховання
школярів.
Теоретичні засади екологічного виховання (принципи, джерела) розглядаються у дослідженнях В.С. Крисоченко, Д.І. Струпнікової, Л.М. Гош, А.Н. Захлєбного та ін. Проблема
екологічної
освіти
молодших
школярів
висвітлювалась у працях Н.О. Пустовіт, А.М. Кмець, Н.В. Жук. Однак особливості формування екологічної культури молодших школярів ще остаточно не визначені. Можна 7
зробити висновок, що посилення екологічного виховання залишається
проблемою
дійсності школи [1, 2, 4, 9.].
8
номер
один
у
педагогічній
1. Дослідження проблеми в психолого-педагогічній літературі та шкільній практиці 1.1. Екологічне виховання: зміст, завдання, особливості, методи, принципи формування екологічної культури молодших школярів Глобальні проблеми сучасності, що несуть загрозу життя
людської
цивілізації,
викликали
необхідність
екологічної освіти, покликаної реалізувати ідеї екологічно – інформаційного суспільства. Пошук шляхів гармонійної взаємодії природи
суспільства призводить
і до
інтенсивного
процесу
екологізації
загальної
культури
людства,
наслідок
до
і
як
формування
теорії і практики екологічної освіти. У
системі
підготовки
екологічно
грамотної
особистості важлива роль належить початковій школі, яку можна розглядати як початкову ланку збагачення людини знаннями
про
природне
і
соціальне
середовище,
ознайомлення її з цілісною картиною світу і формування науково
обґрунтованого,
гуманного
ставлення
до
суспільства. 9
Екологічне підростаюче
виховання
покоління
покликане
науковими
забезпечити
знаннями
про
взаємозв’язок природи і суспільства, допомогти зрозуміти багатогранне значення природи для суспільства в цілому і кожної людини зокрема, сформувати розуміння, що природа – це першооснова існування людини, а людина – частина природи, виховати свідоме добре ставлення до неї, почуття відповідальності за навколишнє середовище як національну і загальнолюдську цінність, розвивати творчу активність щодо охорони та перетворення оточуючого середовища, виховувати любов до рідної природи. Екологічне виховання – це систематична педагогічна діяльність спрямована на розвиток в учнів екологічної культури. Молодший шкільний вік сприятливий для розвитку в учнів основ екологічної культури. Самою природою обумовлено соціальне призначення дитинства – адаптація дитини
до
природи
і
суспільства,
здатність
брати
відповідальність за свої вчинки перед людьми, рослинним і тваринним світом. Початкова школа дає можливість сформувати пізнавальний потенціал екологічних знань для подальшої
бази
вивчення
природничо-математичного
циклу, виховувати особистість, яка усвідомлює місце людини у довкіллі, через ознайомлення з рослинним і 10
тваринним
світом,
розкриття
взаємозв’язків
і
взаємозалежностей у природі, вивчення та дослідження куточків рідного краю. Зміст екологічного виховання передбачає розкриття таких положень: а) світ природи – середовище перебування людини, яка має бути зацікавлена в збереженні цілісності, чистоти, гармонії в природі; б) розуміння наслідків тих чи інших дій людини в природі; в) естетична краса природи сприяє формуванню моральних
почуттів
обов’язку
і
відповідальності
за
збереження, спонукає до природоохоронної діяльності; г) осмислення екологічних явищ, вміння робити висновки відносно стану природи, давати рекомендації розумної взаємодії з нею. Екологічна
освіта
–
порівняно
нова
галузь
педагогічної теорії і практики. Вона має забезпечувати реалізацію принципових загально-дидактичних положень, таких як системність і систематичність, наступність і неперервність, гуманізація і науковість тощо. Необхідність реалізації цих принципів посилює інтегрувальну функцію навчальних предметів початкової школи. На цьому етапі навчальної діяльності необхідно дати початкові уявлення та 11
знання про природу і людину як основу екологічної культури та створити умови для аналізу природного довкілля [3]. Поступово визначаються освітні та виховні завдання [1-3, 20, 24, 31.]: •
поглибити і розширити екологічні знання;
•
прищепити початкові екологічні навички та
вміння - поведінкові, пізнавальні, перетворюючі; •
розвинути пізнавальну, творчу, громадську
активність школярів у ході екологічної діяльності; •
сформувати (виховати) почуття дбайливого
ставлення до природи; Розв’язання цих завдань можливе безпосередньо на уроках природознавства та в позаурочний час. Тому вчитель має чітко визначати місце,
призначення
та
перспективу кожного уроку, його
зв’язок
з
іншими
уроками курсу «Я і Україна». Організовуючи вивчення
процес
навколишнього
середовища – світу природи і людини, педагог має дібрати методи і форми, які стимулюватимуть навчальну діяльність, 12
робитимуть її творчою, бажаною і цікавою для кожної дитини. Інструментом для залучення учнів до пізнавальної діяльності є завданнязапитання,
вправи,
проекти,
ігри,
вікторини,
творчі
завдання,
загадки
екологічного
змісту.
Значну екологічній
роль освіті
в молодших
школярів
відіграють
і
позакласні заняття: екскурсії, турпоходи, КВК, свята на екологічну тематику. Процес пізнання природи і її законів нелегкий.
Він
здійснюється поступово,
шляхом
спостережень відкриттів.
Головна
роль у цьому процесі належить учителеві. На уроках і в позаурочний час він формує в учнях уміння приймати екологічно правильні рішення, виховувати почуття любові 13
й бережного ставлення до природи, вчить застосовувати набуті знання в повсякденному житті [3]. Екологічна освіта й виховання молодших школярів здійснюється,
як
відомо,
на
міжпредметній
основі.
Провідна роль тут належить таким навчальним предметам, як «Ознайомлення з навколишнім», «Природознавство», «Читання» та «Математика». Зміст чинних програм дає змогу сформувати у дітей елементарні природничі та природоохоронні уявлення й поняття, виробити окремі природоохоронні уміння і навички, розкрити взаємозв’язки між неживою та живою природою, природою і людиною. Так на уроках математики часто використовую завдання та задачі природничого характеру, для кращої взаємодії. [4]. Ретроспективний аналіз екологічного виховання поєднувався з вивченням сучасної педагогічної практики, з досвідченою апробацією різноманітних форм екологічного виховання,
даними
опитування експертів, що
дозволило
не
тільки оцінити стан, але
і
об'єктивні
виявити тенденції
розвитку екологічного виховання школярів [20, 25, 30]: 14
•
цілеспрямовано
координується
діяльність
шкіл, організацій з охорони, раціонального використання і вивчення навколишнього середовища; класно-
•
урочні – поєднуються з позаурочною учнів
у
діяльністю природному
середовищі; •
поряд
з
розвитком
традиційних
використовуються нові форми екологічної освіти та виховання: кінолекторії з охорони природи, рольові та ситуаційні ігри, загальношкільні наради з охорони природи, екологічні практикуми; •
в екологічному вихованні та освіті учнів
виникає значущість засобів масової інформації (пресу, радіо, телебачення, всесвітні мережі.) цей процес стає педагогічно врівноваженим. Тенденцію розвитку екологічної освіти доповнюють: максимальне врахування вікових можливостей учнів, створення обов'язкового мінімального ядра змісту і опори. На основі провідних дидактичних принципів і аналізу інтересів і схильностей школярів були розроблені різні 15
форми екологічного виховання. Їх можна класифікувати на а) масові, б) групові, в) індивідуальні [30]. Слід екологічного
зазначити,
що
принципи
організації
виховання
були
колективно
визначені
представниками країн-учасників Ради Взаємодопомоги[10]. Ось вони: – в процесі екологічного виховання слід враховувати взаємозв’язок глобального, національного та краєзнавчого підходів до розкриття екологічних проблем сучасності; – екологічна освіта та виховання розглядаються як складова частина цілісного процесу виховання; – забезпечення емоційного
єдності
сприймання
інтелектуального
навколишньої
дійсності
й та
практичної діяльності по її поліпшенню та захисту від різних впливів на неї; –
збереження
принципів
систематичності,
безперервності, міждисциплінарності у змісті й організації екологічної освіти і виховання. Ці принципи лежали в основі всієї організації природоохоронної освіти та екологічного виховання в недалекому минулому. Можна стверджувати, що вони належать до значних методичних надбань педагогічної науки і практики, і мали значний вплив на процес організації навчально-виховної роботи в школі. 16
Сьогодні
мало
говорити
про
проблеми
навколишнього середовища. І кому як не вчителям потрібно керуватись простими положеннями екологічної моралі, здійснювати природоохоронну освіту і виховання учнів не лише на уроках, а і в позаурочний, позашкільний час на матеріалах природи [17]. Гострота сучасних екологічних проблем поставила перед
педагогічною
теорією
і
практикою великої
шкільною завдання
екологічної
і
соціальної
значимості:
виховання
підростаючого
покоління в дусі бережливого, відповідального ставлення до природи. Починаючи з курсу природознавства початкової школи і закінчуючи курсом екології в старших класах, учитель весь час наголошує на зв’язках між неживою і живою природою, між різними компонентами живої природи, між природою і людиною. Вивчення екологічних зв’язків відіграє важливу роль у розвитку в учнів логічного мислення, уяви, мови. Постійна увага вчителя на розкриття екологічних зв’язків значно підвищує інтерес учнів до предмета. Під час 17
фактичного
опису
матеріалу
зацікавленість
в
учнів
знижується. Якщо ж при вивченні природознавства розвиваються різноманітні і достатньо складні зв’язки, які існують у природі, теоретичний рівень матеріалу підвищується, пізнавальні завдання, поставлені перед учнями, відповідно ускладнюються, і це сприяє розвитку інтересу. Саме підручник повинен бути тим складовим, яке сполучає шляхи задоволення пізнавальних потреб учня і педагогічних намагань вчителя. Хоча, як відомо, один підручник не може задовольнити пізнавальні інтереси учнів, які відрізняються за рівнем природних здібностей. Постає питання, хто ж повинен стимулювати учня до пошуку додаткових знань? Звичайно, живе слово вчителя, яке
зможе
викликати
інтерес
до
змісту
предмета,
підтримуючи постійну пізнавальну активність, розширити можливості для самостійної роботи учнів на уроках і в позаурочний час а також застосування інноваційних методів роботи та ТЗН. [7]. У нашій країні за останні роки зросла увага до екологічного навчання і виховання. Оскільки для молодших школярів найдоступнішою є форма емоційно-естетичного сприйняття природного середовища, то педагогу необхідно знайти способи злиття емоційних почуттів у ставленні до 18
природи з пізнавальними завданнями щодо її вивчення і практичними діями з охорони. Досить активною формою організації природної діяльності учнів І-ІІІ класів є екскурсії, під час яких у них формуються
позитивні
установки,
навики
спостережливості, орієнтації у позитивних і негативних
явищах
у
природному
середовищі.
Тільки в природі учні можуть
конкретно
спостерігати зв’язок між предметами та явищами. Екскурсії, навіть у IV класі, створюють словесні образи та ілюструють повніше уявлення про предмети і явища довкілля. Відомо: на різних етапах свого життя учні порізному усвідомлюють і сприймають навколишній світ. Тому для досягнення певної мети в екологічній освіті й вихованні важливо брати до уваги як вікові, так і індивідуальні риси характеру, ставлення до навчання, його 19
мотивацію, комплексно підходити до вивчення довкілля з використанням міжпредметних зв’язків. Досвідчені вчителі спонукають учнів до активного екологічного мислення за допомогою завдань і запитань типу «Чому ти так думаєш?», «Доведи, що…», в яких певною мірою виявляються пізнавальні потреби, духовні запити, нахили і здібності. Під час розв’язання таких запитань в учнів виникають власні міркування, аналітичні підходи [13,15]. З метою активізації пізнавальної діяльності учнів учитель використовує репродуктивні, пошукові і творчі завдання. На першому етапі роботи ставляться репродуктивні запитання, спрямовані на відтворення знань. На переважають
другому
етапі
запитання
екологічного
пошукового
навчання
характеру.
Вони
здебільшого починаються словами: чому, для чого, навіщо. Мета таких завдань – встановлення взаємозв’язків між явищами, фактами та процесами. У педагогічній практиці відомі основні форми, методи та засоби екологічного виховання. Метод навчання та виховання – це впорядкована діяльність педагога та учнів,
спрямована
на
навчання та виховання. 20
досягнення
поставленої
мети
Серед засобів екологічного виховання учнів слід назвати структурні вправи тренінгу як самостійні одиниці, що можуть бути використані в структурі інших форм екологічного виховання. Прикладом тренінгових вправ є екологічні казки. Учням пропонують згадати в своєму житті якісь факти або події, пов’язані з природою (асоціації можуть бути як позитивні, так і негативні), які вразили їх настільки, що залишились у пам’яті. Приблизно через 10 хв. роздумів можна починати слухати «екологічні казки». Для допомоги учням можна запропонувати папір, олівці або фломастери [9]. Серед інших дієвих засобів екологічного виховання можна виділити такі: Творча «терапія» – відображення людиною довкілля та почуттів, викликаних ним, засобами мистецтва. Досить широко можуть бути використані засоби образотворчого мистецтва, ліплення (глина, пластилін), моделювання природними матеріалами, музика. Імітаційне
моделювання
–
прогнозування
та
демонстрація природних процесів і фрагментів екологічної реальності
шляхом
відбиття
створеної
моделі
через
особистісну включеність у неї. 21
Існує класифікація методів екологічного виховання молодших
школярів
на
уроках
«Я
у
світі»
і
«Природознавство»: •
Пояснювально-ілюстративні:
Бесіда.
Пояснення.
Відповідь. •
Репродуктивні: Завдання екологічного змісту.
•
Спостереження за сезонними змінами у природі.
•
Опорні схеми. Варіативні завдання.
•
Проблемного викладу: Пояснення. Спостереження.
Бесіда. •
Частково-пошукові: Загадки. Ребуси. Кросворди.
Вікторини. Цікаві вправи. Фенологічні оповідання. Опірні схеми. •
Дослідницькі: Спостереження за сезонними змінами
у природі. Перевірка народних прикмет про взаємозв’язки в природі шляхом спостережень. Проблемні завдання. Так, у рамках пояснювально-ілюстративного методу можна повідомляти учням інформацію про навколишнє середовище і народні традиції ставлення до природи за допомогою
усного
слова
(розповідь,
пояснення),
друкованого слова (підручник, додаткова література), наочних посібників (картин, схем, натуральних природних об’єктів), практичного показу способів діяльності у природі (догляд за рослинами на пришкільній ділянці, догляд за 22
тваринами у живому куточку тощо). При цьому діти слухають, дивляться, читають, спостерігають, співвідносять нову інформацію про природні об’єкти з раніше засвоєної і запам’ятовують. Користуючись цим методом, доводимо до свідомості учнів зміст, суть і значення народних традицій ставлення до природи. У
рамках
методу проблемного викладу,
вчитель
може ставити перед учнем проблему, сам її вирішувати, але при цьому показувати шлях вирішення в його суперечностях, розкривати хід думки. Цей метод дає можливість учителю показати
учням
зразки
наукового
знання
природи,
наукового вирішення проблем взаємозв’язку між неживою і живою природою, а учням – стежити за ходом думки, логікою доказу і засвоювати знання про цілісність природи. Безпосереднім результатом проблемного викладу буде засвоєння способу і логіки вирішення даної проблеми або даного типу проблем, але ще без уміння застосувати їх самостійно. 23
У рамках частково – пошукового методу вчитель може спрямувати діяльність школярів на самостійне виконання окремих кроків до пошуку знань про природні об’єкти. Наприклад, за допомогою цього методу у третьому класі на уроці: «Підсумки спостережень за неживою і живою природою та працею людей (весняний сезон) «вчитель може розібрати з учнями прислів’я: «Квітень – водою, травень – з травою». Перед усім учителю слід звертатися до спостережень самих учнів, до вже набутих знань, життєвого досвіду. Діти мають висловлювати свої судження: чому ж, коли у квітні багато вологи, то у травні розкішні трави. Усі відповіді
учнів
учитель
має
узагальнити і зробити висновок про взаємозв’язки у природі, про залежність росту і розвитку рослин від атмосферних опадів. Застосовуючи
дослідницький
метод,
необхідно
враховувати його основну мету – навчити учнів самостійно пізнавати природу. Доцільно пропонувати такі завдання, які забезпечували б творче застосування учнями основних знань про природу при вивченні курсу «Я у світі» і 24
«Природознавство», оволодіння рисами творчої діяльності, поступове зростання складності природознавчих проблем. Крім того, вчитель має контролювати хід роботи учнів, перевіряти обговорення.
підсумки
роботи
Приміром,
і
організовувати
використовуючи
цей
їх
метод,
шляхом спостережень можна звіритись з народними прикметами. Цілком природно, що в навчальному процесі дослідницькі завдання потребують тривалого часу. Тому цей
метод
рекомендується
вчителю
використовувати
переважно в позакласній роботі. В екологічному вихованні та освіті діють, зокрема, загальноприйняті методи виховання і методи екологічного виховання. Розглянемо загальноприйняті методи виховання: Метод бесіди: •
обґрунтування вчителем теми як життєво важливої, а
не надуманої; •
формулювання
запитань,
які
б
спонукали
до
розмови; •
спрямування розмови у правильному напрямку;
•
залучення учнів до оцінки подій, вчинків, явищ
суспільного життя і на цій основі формування у них 25
ставлення до навколишньої дійсності, до своїх громадських і моральних обов’язків; •
підсумки
бесіди,
формування
на
їх
основі
раціонального вирішення проблеми, яка обговорюється, прийняття конкретної програми дій для закріплення прийнятої в результаті бесіди норми. Метод наслідування етапність
прикладу: прикладу
врахування
різними
наслідування;
джерела
специфіки
віковими для
групами;
наслідування;
використання негативного прикладу у вихованні. Метод інтерв’ю передбачає постановку уточнюючих запитань, які мають місце під час звичайної бесіди. Слід враховувати, що є такі типи респондентів: несміливий, боязкий, базіка, жартівник, сперечальник, самовпевнений. Метод
анкетування.
Використовується
для
одержання інформації про типовість тих чи інших явищ навчально-виховного
процесу.
Анкети
можуть
бути:
відкриті, закриті, напіввідкриті, полярні. Метод педагогічного спостереження – спеціально організоване природних
сприймання умовах.
педагогічного
Спостереження
є
процесу
в
пряме
і
опосередковане, відкрите і закрите, самоспостереження. При організації спостереження важливо мати його план, визначити його термін, фіксувати результати. 26
Метод гри. Екологічні ігри та завдання дають дитині змогу відчути себе частиною природи, реагувати на проблеми,
викликають
бажання
допомогти
природі,
захистити її від небезпеки. Сюжетні ігри з екологічним змістом допомагають дітям ознайомитися з діяльністю людей, які досліджують стан природи та охороняють її[24]. Таким чином, для виховання справжньої людини, яка, крім всіх інших якостей, мала б сформований екологічний світогляд, необхідно шукати творчі шляхи, залучаючи мистецтво, туризм, відроджуючи традиції, створюючи дискусійні клуби тощо. Підсумовуючи
вищезазначене
скажемо,
щоб
успішно здійснювати екологічне виховання школярів, сам учитель, без сумніву, повинен відмовитися від ряду традиційних установок. Мається на увазі впровадження в нашу свідомість уміння і прагнення ділити природу на шкідливу і корисну, і глибоко помилкового, але вельми живучого гасла «підкорення природи», «панування над природою» і погляд на комаху як на щось несерйозне, не особливо потрібне, нарешті, широко розповсюджений погляд на природу як на другорядний предмет. Дуже важливо, щоб ми, вчителі, постійно шукали нові,
ефективні
прийоми
навчання
і
виховання,
цілеспрямовано поповнюючи свої знання про природу. 27
Школа
як
центральна
система
екологічного
виховання школярів повинна бути активним організатором зв'язку
з
установами
природоохоронної
для
діяльності
розширення учнів
різного
сфери віку
формуванні у них відповідального ставлення до природи.
28
і
1.2. Педагогічний досвід формування екологічної культури молодших школярів Успіх
екологічного
виховання
великою
мірою
залежить від врахування ряду педагогічних вимог. У вчених – педагогів поки що не склалося єдиної думки в питанні, які саме умови сприяють ефективному засвоєнню учнями екологічних знань та вихованню їх на основі екологічної культури. На думку педагогів, головною умовою
успішного
формування
в
учнів
екологічної
культури є вміння поєднання навчального матеріалу екологічного змісту із практичною діяльністю школярів у природному середовищі. У
психологічній
обґрунтовані
загальні
та
педагогічній
положення
щодо
літературі процесів
сприймання і засвоєння учнями знань, виховання дітей певного віку. Психологи відзначають, на різних етапах свого
життя
школярі
по
різному
усвідомлюють
і
сприймають навколишнє. До того ж кожен учень володіє йому одному притаманними особливостями пізнавальної діяльності, емоційного життя, волі характеру, поведінки. Кожен школяр потребує індивідуального підходу на основі вивчення
і
врахування
психологічних
особливостей
формування його особистості. 29
Тому для досягнення позитивних результатів в екологічній освіті і вихованні учнів важливо брати до уваги як і вікові, так і індивідуальні особливості, риси характеру, ставлення до навчання, потреби і здібності кожного школяра. Лише за цієї умови вчитель зможе забезпечити свідоме і повноцінне сприйняття дитиною навчального матеріалу, вибрати у неї правильне відношення до навколишнього
середовища,
сформувати
екологічну
культуру [10]. Початкова школа відкриває неабиякі можливості для цього, бо саме тут закладаються підвалини інтелекту, структура мислення, а природна допитливість дітей та щирий інтерес до оточення створюють надзвичайно сприятливі умови для екологічного виховання. Вивчення педагогічних умов екологічного виховання здійснюється на основі ознайомлення з теоретичними даними з наукових джерел, узагальнення передового педагогічного досвіду та власного досвіду роботи це зокрема, такі вимоги: – комплексний підхід до вивчення природи, з використанням міжпредметних зв’язків; – врахування вікових, індивідуально-психологічних особливостей школярів; 30
– організація безпосередньої діяльності учнів по охороні та поліпшенню природного середовища своєї місцевості під час навчальної та суспільнокорисної праці; – вибір оптимальних норм, методів і прийомів екологічного виховання; – вплив вчителів на вихованців власним прикладом бережливого, дбайливого ставлення до навколишнього середовища; – єдність дій усього педагогічного колективу школи в екологічному вихованню учнів; – у процесі добору екологічно спрямованого матеріалу необхідно
дотримуватись
критеріїв:
науковості,
доступності, поліфункціональності, емоційної насиченості та особистісної значущості для учнів початкових класів; – використання природоохоронних відомостей має здійснюватися систематично та цілеспрямовано; – під час розробки методики використання екологічно спрямованого матеріалу у навчальній діяльності необхідно враховувати пізнавальні особливості молодших школярів, специфіку
навчальних
предметів
й
опиратися
на
пізнавальну активність учнів. Таким чином, екологічне виховання учнів молодших класів має ряд специфічних особливостей, а його розвиток повинен відповідати комплексу педагогічних вимог[12]. 31
2. Процес і результати експериментального дослідження, щодо формування екологічної культури молодших школярів 2.1. Педагогічні умови формування екологічної культури молодших школярів На сьогоднішній день екологічне виховання у початкових класах не обмежується формуванням у дітей уявлень про природу та її компоненти. Зміст екологічного виховання складає «система взаємопов’язаних понять, засвоєння учнями кожного з яких потребує спеціальної методичної
підготовки
вчителя»
[12,
21].
Уроки
природознавства, читання, рідної мови, математики і т. ін., покликані виховувати у школярів екологічну культуру та формувати Особлива
навички увага
природоохоронної
приділяється
вихованню
діяльності. в
учнів
відповідальності за збереження навколишнього середовища як важливого фактора існування людини. Перед сучасною початковою школою гостро стоїть питання
про
таку
організацію
навчально-виховного
процесу, який був би більш особистісно-орієнтованим на екологічну
підготовку
школярів,
їхній
гармонійний розвиток та особисте зростання. 32
цілісний
і
Водночас практика свідчить, що вчитель не завжди використовує
можливості
навчальних
занять
для
екологічного виховання, формування екологічної культури учнів, їхньої самостійності, ініціативи у природоохоронній діяльності. Результати цілеспрямованих досліджень свідчать про те, що екологічне виховання у процесі навчальної діяльності в початковій школі проводиться епізодично, без детально розробленої методики. Проте слід враховувати, що успішність процесу екологічного виховання засобами навчальної
діяльності
визначається
сукупністю
взаємопов’язаних педагогічних умов, що забезпечують ефективне
використання
екологічно
спрямованого
матеріалу у початкових класах, а саме: Цілеспрямованість
–
підпорядкованість
всієї
ековиховної роботи загальній меті, знання цієї мети вихователями і вихованцями, нетерпимість до стихійності у вихованні, наявність перспективи, проектування рівня екологічної
культури
особистості
відповідно
до
запланованої мети. Зв’язок з життям – систематичне ознайомлення учнів із екологічною ситуацією у країні, залучення їх до посильної участі в громадсько-корисній роботі. 33
Наступність – поєднання виховання на уроці та в позакласній роботі екологічного спрямування, неперервне формування
екологічної
культури
учнів
в
загальноосвітньому педагогічному процесі. Єдність
педагогічних
вимог
школи,
сім’ї
і
громадськості – взаємоінформування учасників виховного процесу про результати виховних впливів, досягнення в природоохоронній діяльності. Використання краєзнавчого матеріалу – врахування досвіду учнів у природоохоронній діяльності рідного краю, органічний зв’язок з природою рідного краю, наповнення екологічного виховання молодших школярів національним змістом. Уроки природознавства, читання, образотворчого мистецтва у початковій школі – це
ідеальний
матеріал
для
створення проблемних ситуацій екологічного також
уроків
технологічних
математики,
щодо
засобів
навчання. Вчитель разом з дітьми може розв’язувати проблемні ситуації всіма можливими шляхами [28]: 34
спрямування.
А
застосування
– через проблемне викладання знань учителем; – через організацію частково-пошукової діяльності; –
через
організацію
дослідницької
діяльності
шляхом спостереження екологічних проблем у природі, запропонованих учителем чи виявлених за результатами самостійного дослідження. Реалізація в навчальній роботі засад екологічного виховання
учнів
робить
уроки
більш
цікавими,
змістовними. А участь учнів в екологічному русі забезпечує більш високу їхню пізнавальну активність і глибоку ґрунтовність набутих знань. Через екологічну роботу програмовий матеріал з основ наук органічно пов’язується на уроках з місцевим життям, духовними набутками рідної сторони. Використовуючи різноманітні методи формування екологічної культури, слід пам’ятати, що їх ефективність значною мірою визначає узгодженість дій педагогів та батьків. Тому до системи виховних впливів доцільно ввести різноманітної
форми
роботи
з
сім’єю
відповідної
спрямованості. Так, з батьками бажано провести цикл консультацій, під час яких акцентувати увагу на значенні виховання здатності до естетичного сприймання природи для
духовного
розвитку
дитини.
Батьків
важливо
ознайомити з доступними методами, прийомами збагачення 35
естетичних
вражень
учнів
про
природу,
виховання
гуманного ставлення до неї. Робота з батьками може проводитися у формі семінарів-практикумів,
під
час
яких
членів
родини
навчають процедури проведення з дітьми ігор, завдань тощо. Будь-яка форма роботи з батьками має проходити в атмосфері позитивно-емоційного настрою, з використанням приємного музичного
супроводу.
Поставлені
виховні
завдання можна з успіхом розв’язувати, періодично організовуючи спільні (учні, вчителі, батьки) виїзди до мальовничих куточків природи. У невимушених умовах неформального
спілкування
можна
досягти
значно
більшого виховного ефекту. Вихідною
умовою,
що
забезпечує
ефективне
використання екологічно спрямованого матеріалу на уроках та у позаурочний час, є добір його змісту за сукупністю названих критеріїв. Згідно з ними, цей матеріал має бути науково достовірним, перевіреним за кількома джерелами; доступним для розуміння його молодшими школярами, не переобтяженим зайвою, занадто детальною інформацією; співвідноситись із основним програмовим матеріалом, не затіняючи конкретності 36
головного, та
а
навпаки,
виразності;
надаючи
емоційно
йому
насиченим,
спрямованим на формування в учнів емоційно-позитивного ставлення до рідної природи, праці людей та всього живого.
37
2.2 Методи експериментального дослідження Аналіз, вивчення та узагальнення теоретичних основ досліджуваної проблеми, дозволили сформулювати робочу гіпотезу:
система
пропонованих
дидактичних
умов
виховання екологічної культури оптимально сприятиме розвитку
пізнавальних
інтересів
учнів
молодшого
шкільного віку. З метою перевірки наведених теоретичних положень мною було проведено експериментальне дослідження особливостей формування екологічної культури молодших школярів у процесі навчально-виховної діяльності. Експеримент проходив у три етапи. Теоретичний етап – була визначена сфера дослідження, наукова проблема, вивчалась педагогічна і навчально-методична література з даного питання, роботи
досвід вчителів
початкових класів з проблем екологічного виховання та формування основ екологічної культури в учнів , формулювалася гіпотеза і завдання дослідження. Практичний етап експериментального дослідження був пов’язаний із розробкою шляхів реалізації гіпотези і 38
розв’язанням
завдань
експерименту,
проведенням
експерименту на базі 4-го класу з метою перевірки гіпотези, продовженням досліджуваної
та
узагальненням
проблеми
в
вивчення
науковій
стану
літературі
та
педагогічній практиці. На
кінцевому
етапі
проводився
аналіз
та
узагальнення експериментальних даних та з’ясовувалися подальші перспективи використання розробленої методики формування екологічної культури молодших школярів. На початку експерименту ми провели контрольні зрізи з метою визначення рівня сформованості екологічної культури учнів. На основі рекомендацій щодо норм оцінювання знань,
умінь
і
навичок
молодших
школярів
з
природознавства, рекомендованих Міністерством освіти України
ми
визначили
наступні
критерії
та
рівні
оцінювання: а) «високий рівень» – учень глибоко, ґрунтовно, послідовно розкриває зміст екологічних завдань; – висловлені твердження ілюструє прикладами з власних спостережень;
39
–
без
допомоги
вчителя
аналізує,
порівнює,
класифікує предмети і явища природи, застосовує на практиці набуті знання; б) «достатній рівень» – учень легко орієнтується на місцевості, робить необхідні висновки; – фіксує результати спостережень природи рідного краю і самостійно, акуратно їх оформляє; – з легкою допомогою вчителя аналізує, порівнює, класифікує предмети і явища природи, застосовує на практиці набуті знання б) «середній рівень» – при викладі матеріалу учень припускається незначних помилок, йому важко ілюструвати відповідь прикладами з власних спостережень; – переважає інколи поверхнева обізнаність в галузі екологічних знань; – робить неповні узагальнення та висновки, в) «низький рівень» – екологічні знання поверхневі; – учневі важко (або він зовсім не може) самостійно підтвердити відповідь прикладами; – відповідь непослідовна, фрагментарна, неточна. 40
Плануючи процес екологічного виховання на уроках та
виховних
заходах
ми
враховували
необхідність
наступних дій: • визначення місця і функцій процесу екологічного виховання у структурі уроку; •
передбачення
методичних
та
практичних
труднощів, які можуть виникнути у позаурочний час; • визначення змісту, обсягу та форм екологічно спрямованих завдань; • планування процесу екологічного виховання через подачу навчальних завдань екологічного спрямування невеликими, логічно завершеними частинами; • підбір наочного дидактичного матеріалу. З
метою
формування
екологічної
культури
молодших школярів засобами навчального матеріалу ми підбирали такі завдання: Екологічні бесіди: 1. Ми діти планети Земля (Додаток 1). 2. Ліси – легені планети (Додаток 2). 3. Водойми рідного краю, їх стан та охорона (Додаток 3). 4. Допомога меншин нашим друзям. 5. Маленькі люди великі справи. 6. Бджілка – трудівниця (Додаток 4). 41
7. Людина частина природи. 8. Земля наша годувальниця. 9. Конкурс загадок про природу. Гра-подорож
«Медобори
природний
–
заповідник»: 1. Просвітницька робота. • Розв’язання екологічних задач. • Вірші і твори про природу. • Читання художньої літератури про природу. • Конкурс екологічного малюнка і плаката. • Творчі завдання з екології. 2. Практичні заходи. •
Операція
«Первоцвіт»,
«Мурашник»,
«Чисте
місто». • Заготівля кормів для птахів. • Виготовлення годівничок та шпаківень. • Озеленення класу, школи, вулиці, двору. 3.
Дослідницька
робота
«Вирощування
декоративних помідорів в зимовий період на підвіконні».
42
Висновки Головна
мета
трансформації
освіти
на
навчально-виховних
сучасному закладів,
етапі як
зазначається в офіційних документах, – створення умов для розвитку
і
самореалізації
кожної
особистості
як
громадянина країни, формування покоління, здатного навчатися вподовж життя, створювати і розвивати цінності громадянського суспільства (в числі і екологічні). Цьому мають сприяти пошуки нових педагогічних технологій, створення такого освітнього середовища, яке б забезпечило кожному учневі змогу виявити закладене в ньому від природи творче начало і сформувати здатність бути суб’єктом розвитку своїх здібностей і, в підсумку, стати суб’єктом своєї життєдіяльності. Актуальність
проблеми
розвитку
екологічної
культури випливає сама собою. Адже, як відомо, у сучасному світі намітилося немало негативних тенденцій в екології. Екологічне
виховання
покликане
забезпечити
підростаюче покоління про взаємозв’язок природи і суспільства, допомогти зрозуміти багатогранне значення природи для суспільства в цілому і кожної людини зокрема, сформувати розуміння, що природа – це першооснова існування людини, а людина – частина природи, виховати 43
свідоме добре ставлення до неї, почуття відповідальності за навколишнє середовище як національну і загальнолюдську цінність, розвивати творчу активність щодо охорони та перетворення оточуючого середовища, виховувати любов до рідної природи. Багато уваги формуванню екологічної культури молодших учнів приділяв В.О. Сухомлинський. Працюючи в Павлиській школі, учений справді створив оригінальну систему
екологічного
навчання
молодших
школярів.
Змістом цієї системи Василь Олександрович вважав: 1) досягнення тісного взаємозв’язку людини і природи; 2) проведення уроків мислення в природі; 3) систему творчих робіт екологічного спрямування; 4) стимулювання інтелектуальних і естетичних почуттів дитини. Гіпотезу нашого дослідження про те, що формування екологічної культури учнів буде більш раціональним і продуктивним
за
умови
оптимального
використання
різноманітних завдань, ігор екологічного спрямування, ми перевірили на матеріалі проведених нами уроків, бесід з вчителями, спостережень навчально-виховного процесу. Варто
сказати,
що
результати
експериментального
дослідження підтвердили правильність нашої гіпотези. 44
Таким чином, як показали результати педагогічного експерименту,
якісні
зміни
освіти
починаються
з
формування нового погляду вчителя на своє місце і роль у навчальному процесі, нового ставлення до учня. Емоційний комфорт, набуття нового особистісного досвіду людських стосунків, що ґрунтуються на само- і взаємоприйнятті та підтримці, цінність розвитку і саморозвитку – всі ці завдання освіти стосуються не тільки учнів, а й учителів. Професійні
завдання
педагога,
що
займається
екологічною освітою, потребують від нього, як показує дослідження, проникнення
нового у
свій
ставлення
до
внутрішній
світ,
самого
себе,
професійного
самовдосконалення.
45
Список використаної літератури 1. Алексюк А.М. Загальні методи в школі. – К., 1973. 2. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С. Основи екологічних знань. Підручник. – К.: Либідь, 1996. – 288 с. 3. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. – М.: Педагогика, 1968. – 412 с. 4. Бугай
О.В.,
Білокопитова
В.С.
Завдання
для
тематичного контролю знань з біології. 6 клас. – Харків: Ранок, 2001. – 64 с. 5. Ващенко Н.І. З досвіду екологічного виховання молодших школярів // Початкова школа. – 1990. – №8. – С. 40–44. 6. Виховуємо екологічну культуру // Початкова освіта. – 2004. – №14. – С. 2. 7. Гавриленко
О.
Як
навчати
екологічного
прогнозування // Початкова школа. – 1997. – №12. – С. 42–45. 8. Глухова
Н.
Емоційне
спілкування
дитини
з
природою як умова творчого осягнення світу // Дошкільне виховання. – 2001. – №10. – С. 16–19. 9. Горелов Л.А. Экология. – М: Центр, 2000. – С. 192– 208.
46
10. Дивосвіт природи / Чернігівщини. Книга 1. Зелений оксамит лісів: Навч. посіб. для вчителів / Колектив авторів. – Чернігів, 2001. – 52 с. 11. Дерябо С.Д., Ясвин Б.А. Екологическая педагогика й психология. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1996. – 480с. 12. Екологічне виховання в початковій школі / Упоряд.: І. Васильченко, О. Кондратюк. – К.: Редакція загальнопедагогічних газет, 2005. – 128 с. 13. Екологічні ігри на природі // Хімія. Біологія. – 2004, грудень. – №68, 72. 14. Іванова О. Формування екологічної культури // Початкова школа. – 1998. – №8. – С. 40–43. 15. Іванова О. Дидактичні ігри як засіб екологічного виховання // Початкова школа. – 1998. – №12. – С. 25–26. 16. Іванова О. Формування екологічної культури // Початкова школа. – 1998. – №8. – С. 40–42. 17. Іващенко С. Екологічна культура в контексті національного виховання // Освіта і управління. – 1999. – №4. – С. 107–115. 18. Ідеї формування екологічної культури молодших школярів
у
педагогічній
спадщині
В. Сухомлинського // Наукові записки ТДПУ ім. В. 47
Гнатюка: Педагогіка. – Тернопіль. – 2002. – Вип. 5. – С. 56–59. 19. Іщенко Л. Наступність в екологічному вихованні // Початкова школа. –1998. – №9. – С. 31–34. 20. Карпенко Ю.О., Графік М.В. Загадковими стежками «Ялівщини». – Чернігів, 2002. – 40 с. 21. Карпенко Ю.О., Графік М.В. Зелений туризм на Чернігівщині. – Чернігів, 2003. – 100 с. 22. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання. – К., 1997. 23. Ковальчук І. Виховання екологічної свідомості // Початкова школа. – 1999. – №10. – С. 13–17. 24. Колесник М.О., Грубінко В.В. Екологічне виховання учнів на засадах «глибинної екології» / Методичні рекомендації для студентів педагогічних навчальних закладів та вчителів. – Тернопіль: Вид-во ТДПУ ім. В.Гнатюка, 2002. – 52 с. 25. Колесник
М.О.
Форми,
засоби
та
методи
екологічного виховання учнів // Екологічний вісник. – 2006. – С. 80–85 26. Крисоченко В.С. Екологічна культура. – К.: Заповіт, 1996. – С. 13–23, 216–251.
48
27. Клименко С. Трудове виховання як компонент природоохоронної справи // Початкова школа. – 1998. – №9. – С. 35–37. 28. Ковальчук І. Актуальні проблеми екологічної освіти та виховання / Ковальчук І., Ковальчук Т. // Педагогічна думка. – 2005. – №4. – С. 80–85. 29. Ковальчук І. Виховання екологічної свідомості // Початкова школа. –1999. – №10. – С. 17–19. 30. Колесник
М.О.
Форми,
засоби
та
методи
екологічного виховання учнів // Екологічний вісник. – 2006. – №3. – С. 15–19. 31. Коренева І. Правові аспекти екологічного виховання // Початкова школа. – 1999. – №10. – С. 19–20.
49
Додатки Додаток 1
50
Додаток 2
51
Додаток 3
52
Додаток 4
53
Додаток 5 Міні-проект
“ Збережемо першоцвіти”
СОН-ТРАВА
Сон-трава – рослина, яка відома своїми пухнастими стеблами і квітками. Сон-трава вміє реагувати на зміну погоди – перед дощем квіти стуляють свої пелюстки і схиляються до землі – засинає”. Звідси і походить назва рослини.
Через свою красу сон-трава часто попадає до букетів і тому потребує дбайливої охорони.
ПРОЛІСКИ Проліски мають ніжно голубі квіти, які милують наше око у весняному лісі. Проліски поки що досить часто зустрічаються у нашій місцевості, але і вони потребують охорони.
54
ПЕРШОЦВІТИ – це екологічна група рослин, яка нараховує близько 500 видів . Розпускання квітів у них відбувається ще до появи листків на деревах. Цим рослинам не страшні ні раптовий сніг, ні люті морози – до примх природи вони прекрасно пристосувалися. Але їм загрожує інший ворог – це люди, що зривають їх для власної втіхи чи на продаж. Найпоширенішими першоцвітами у нашій місцевості є: підсніжник, проліски, сон-трава, анемона, ряст.
АНЕМОНА
Невеличкі ніжні квіти білого або сонячного кольору, що мають тоненькі стебельця. Вони завжди чарують перехожих своєю ніжністю та красою.
Для нотатків ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ 55
___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ ___________________________________________________ 56