Ганущак Н.Д,

Особливості адаптаційного періоду учнів п’ятих класів до навчання у середній шкільній ланці педагогічний консиліум 2013 р.

Проблема наступності у навчанні — це проблема забезпечення переходу особистості на якісно новий ступінь розвитку шляхом створення комфортних умов для розкриття її потенціалу в процесі переходу з одного типу організації освітнього процесу до іншого. Перехід на кожен новий ступінь навчання пов'язаний з необхідністю адаптації дитини до нових освітніх умов. Будь-які перехідні періоди висувають специфічні проблеми, що потребують своїх способів розв'язання. Не виняток і перехід учнів із початкової школи в середню. Необхідність цілеспрямовано полегшувати школярам адаптаційний період переходу з початкових класів до основної школи поглиблюється кризою раннього підліткового віку. Результати психологічних та фізіологічних досліджень переконливо свідчать, що діти 11-12 років вступають у період статевого дозрівання, їхній організм починає перебудовуватися, відбуваються бурхливі зміни у зовнішньому вигляді та фізіології підлітка. У школярів можна спостерігати зниження активності, вони стають загальмованими. Водночас зростає можливість неадекватної реакції молодших підлітків на зауваження дорослих. Характерними особливостями поведінки стають запальність, капризування, швидка зміна настрою. Ці особливості необхідно враховувати педагогу в процесі організації навчання. Що таке п'ятий клас для учнів? Тривога, розгубленість перших тижнів, метушня освоєння шкільної «географії» (пошук кабінетів) і шкільної «фізики» (скільки б не тривала перерва, часу вистачає лише на те, щоб знайти черговий кабінет), нові предмети, нові й такі різні вчителі. А ще п'ятий клас —це усвідомлення того, що ти вже дорослий... Про необхідність наступності між початковою й основною ланками школи написано чимало. Зазвичай багато уваги приділяють вирішенню організаційних проблем, що виникають у цей період. Однак практика свідчить, що основні труднощі в учнів викликає не необхідність опанування нової території, поява нових навчальних предметів — усе це діти сприймають охоче і радісно, як підтвердження їхнього нового статусу. Проблеми виникають, як правило, у площині стосунків між учителями та учнями. Не вдаючись до класифікації цих проблем і аналізу причин, висловлю думку, що значна кількість проблем, за великим рахунком, є проявом однієї з двох причин. Точніше, одного з двох типів очікувань учителя від учнів, які щойно прийшли до основної школи. Звісно, очікування породжують (провокують) певне ставлення. Ставлення перше — «вони ще малі» — призводить до свідомої недооцінки можливостей учнів. Серед методів, які використовує вчитель, домінує ігровий. Ставлення друге — «гра закінчилася» (часто супроводжене думкою «вони вже повинні це вміти») — призводить до свідо-

мої переоцінки навчальних можливостей учнів. У цьому разі вчитель часто зовсім відкидає методи, до яких звикли діти, переходить до лекційної форми, даючи учням велику кількість завдань для самостійної роботи. Як відомо, істина десь посередині: ці діти (найстарші в початковій школі!) багато чого навчилися, причому опанували вони не лише зміст, а й форми, методи роботи. У розвивальному навчанні (система Д. Б. Ельконіна — В. В. Давидова) головне завдання початкової школи — навчити учнів вчитися за допомогою вчителя. Діти опановували першу сходинку уміння вчитися — співробітництво з дорослим і однокласниками. За ефективної роботи колектив четвертокласників разом з учителем — це колективний суб'єкт діяльності, навчальне співтовариство, що має свої цінності, володіє певними вміннями й навичками організації навчальної роботи. У класі існують також групові суб'єкти (малі групи учнів, здатні спільно визначити нове навчальне завдання й працювати над його вирішенням). Крім того, визначилися вже й окремі індивідуальні суб'єкти — учні, як бажають і здатні самостійно визначити мету, спланувати роботу, проаналізувати умови завдання, висунути припущення, обґрунтувати їх, перевірити тощо). Завдання п'ятого класу — допомогти учням зробити перехід від одних способів роботи до інших. Уже четвертокласники ініціюють нові форми роботи, що задовольняють їхню потребу в самостійній дії. Такі «навчальні ініціативи» (С. Курганов) є своєрідними «точками зростання» самостійності учнів. Якщо учитель буде уважним до пропозицій п'ятикласників і їхніх починань, школярі матимуть можливість проекспериментувати з формами роботи, з'ясувати свої можливості, прийняти запропоновані вчителем способи роботи і, як результат, добре адаптуватися до навчання в основній школі. Серед способів роботи, що підіймають самостійність школярів на якісно новий рівень, складання карти знань з предмета, планування подальшої роботи, різновікове співробітництво/ Підліток хоче, щоб його сприймали як дорослого. Він очікує визнання себе дорослим, рівноправних стосунків з дорослими, рівноправного статусу в соціальних групах. Водночас він не готовий оцінювати свої вчинки. Він ще не може осмислити й зрозуміти себе, своє місце і призначення в світі. Звідси — прагнення до самоствердження, перевірки своїх фізичних можливостей. Цей період пов'язаний із посиленням нерозуміння між підлітками й дорослими (педагогами та батьками), що частенько буває причиною конфліктів. Прагнення до незалежності означає потребу мати особисте судження, самостійно

визначати свою поведінку. Підліток постійно щось доводить собі й іншим, часто опиняється сам-на-сам зі своїми проблемами. Через це зростає значення групи однолітків, яка починає грати головну роль у розвитку підлітка. Усі перелічені особливості, відмінності організації навчально-виховного процесу в початковій та середній школі стають актуальною проблемою наступності початкової й середньої освіти. Нові умови навчання підвищують вимоги до інтелектуального та особистісного розвитку дітей, до ступеня сформованості в них певних знань, способів навчальних дій, до рівня розвитку довільності, здатності до саморегуляції. Однак цей рівень розвитку учнів не в усіх однаковий: в одних-він відповідає умовам успішності їх подальшого навчання, в інших—ледве сягає допустимої межі. Тому цей перехідний період можуть супроводжувати різні труднощі, що виникають не тільки у школярів, а й у педагогів. Що ж характеризує особливості інтелектуального та особистісного розвитку школярів на стику молодшого шкільного і підліткового віку?В цей період відбуваються істотні зміни в психіці дитини. На основі розвитку нового рівня мислення відбувається перебудова решти психічних процесів. Як зазначив Д. Ельконін, «пам'ять починає мислити, а сприйняття думати». Численні дослідження свідчать, Ідо розвиток мислення в поняттях сприяє подальшому розвитку в дітей рефлексії — розуміння ними свого психічного життя, формування ставлення до себе. В результаті з дитини починають розвиватися особисті погляди, своя думка, зокрема розуміння значущості освіти. Пізнавальна сфера, як і раніше, розвивається як провідна. Найвищі вимоги стоять до розумового розвитку учнів: навички логічних операцій з поняттями, систематизація навчальних знань, перенесення інтелектуальних навичок, розуміння змісту досліджуваних понять, грамотність і змістовність усного та письмового мовлення. Навчальну діяльність доповнюють інші види діяльності, і всі вони тепер впливають на психічний розвиток учня. При цьому навчальна діяльність залишається основною і продовжує визначати зміст мотиваційних сфер особистості. Від початку навчання в середній школі розширюється саме поняття «учіння», оскільки тепер воно може виходити за межі класу, школи, може частково здійснюватися самостійно, цілеспрямовано. Якісно змінюються вимоги до мотивації навчальної діяльності. З'являється новий вид навчального мотиву — мотив самоосвіти, представлений наразі в найпростіших формах—у інтересі до додаткових джерел знань. Крім того, успішне навчання в середній

ланці потребує глибших і змістовніших спонукальних сил: орієнтації на способи отримання знань, розуміння сенсу учіння «для себе». Якщо інтерес до учіння стає для дитини мотивом розуміння його необхідності, то навчальна діяльність забезпечує її успішний психічний розвиток. Найбільше дітей з так званою дезадаптацією, що не вміють пристосуватися до школи, припадає на середні класи. Це може виявитися в низькій успішності, поганій дисципліні, руйнацією взаємин з дорослими та однолітками, появі негативних рис у поведінці учня, негативних суб'єктивних переживань. Якщо в молодших класах шкільна дезадаптація становить 5 — 10%, то в середніх вона складає 15 — 20%. У старших класах ситуація знову стабілізується. Забезпечення наступності ступенів навчання можливе, якщо в початковій школі підготувати дітей до цього переходу. За якими ж показниками можна судити про те, наскільки учні початкової школи підготовлені до переходу в середню ланку? Можна визначити такі критерії готовності до навчання в середній школі: • сформованість основних компонентів навчальної діяльності; • новоутворення молодшого шкільного віку — довільність, рефлексія, мислення в поняттях, у відповідних вікових формах; • успішне засвоєння програмного матеріалу; • якісно інший, доросліший тип взаємин з учителями та однокласниками. Готовність чи неготовність учнів до наступного вікового й освітнього етапу виявляється не лише в ступені успішності їхнього учіння, а й у тих переживаннях, які відображають, як саме цю успішність оцінюють самі школярі. Не кожен неуспіх може викликати негативні переживання, а з іншого боку, в деяких випадках і досить пристойні, з точки зору педагогів, досягнення учні розцінюють як незадовільні. Однією з найпоширеніших проблем під час переходу з початкової школи в середню є складність адаптації учнів п'ятих класів до нових учителів. Часто можуть виникати конфлікти, взаємне незадоволення учителів та учнів. Іноді виникають специфічні труднощі в класного керівника в його контактах не тільки з дітьми, а й з батьками. На відміну від початкової школи, батьки тепер отримують інформацію про своїх дітей від різних учителів, тому можуть порівняти успіхи у навчанні дитини, її поведінку на різних уроках, у різних ситуаціях шкільного життя. Вони порівнюють ці удачі або невдачі своїх дітей з тими, що були раніше, і негативні зміни, які іноді стаються в п'ятому класі, пояс-

нюють низькою кваліфікацією педагога, неправильним ставленням учителів, особливо класного керівника. Це, звичайно, може спричинити конфлікти між батьками та вчителями, що відбивається на характері ставлення дітей до школи, навчання, вчителів і збільшує труднощі перехідного періоду. Перехід до нових учителів, до більшої самостійності у навчальній роботі потребує певного часу на звикання до іншої манери подачі різних навчальних завдань. Чим більша в цьому відношенні різниця між попереднім учителем та новим, тим більша небезпека виникнення труднощів адаптації до навчання в середній ланці. Згадані обставини диктують необхідні зміни в позиції дорослого щодо навчальнопізнавальної діяльності. Педагоги та батьки — фасилітатори, тобто дорослі, що забезпечують умови успішної діяльності підлітків та взаємонавчання в середовищі однолітків. Рубіж 5 — 6-х класів, за свідченням багатьох психологів і педагогів, характеризується значним зниженням інтересу до навчання в школі, до самого процесу навчання. Доволі поширені такі симптоми школярів у своїй позиції учня як негативне ставлення до школи загалом, до обов'язку її відвідувати, небажання виконувати навчальні завдання на уроках, а особливо вдома, конфлікти з учителями, порушення правил поведінки в школі. Діти цього віку вже не просто беруть на віру все, що в готовому вигляді отримували від дорослих, а й виробляють особисті погляди, свою думку, зокрема й уявлення про цінність, значущість учіння. Це усвідомлення свого особистого ставлення до світу та інших людей тільки починається. Воно передусім зачіпає відносно знайому дітям сферу — навчальну. Перехід до п'ятого класу, який об'єктивно оцінюють як більш дорослий етап навчання, стимулює цей процес формування особистого ставлення до уміння, однак не всі діти виявляються готовими до нього. Тому в п'ятому класі порівняно з четвертим значно зростає кількість учнів, котрі на запитання «Чи любиш ти вчитися?» відповідають: «Не знаю». До п'ятого класу починають виявлятися різні сторони особистісного розвитку дитини. Велику роль у цей період відіграє спілкування з однолітками. В цьому віці виявляються претензії дітей на певне становище в системі ділових та особистісних взаємин у класі, формується доволі стійкий статус учня. Саме характер нових взаємин з однолітками, а не тільки успіхи у навчанні та взаємини з учителями, багато в чому визначає емоційне самопочуття дитини. Істотно змінюється характер самооцінки школярів цього віку. При цьому до уваги беруться здебільшого ті риси дитини, які виявляються в спілкуванні.

Дитячо-дорослі форми організації суспільно й особистісно значущої діяльності, в яких дитина може статусно ствердитися, виявити лідерські риси, стають механізмами соціальної адаптації. Велику роль в успішній адаптації дитини під час переходу з початкових класів у середні відіграє вчитель, класний керівник. Щоб допомогти дитині, яка прийшла з початкової школи, відчути себе комфортно в нових умовах, вивільнити її інтелектуальні, особистісні, фізичні ресурси для продовження успішного навчання та повноцінного розвитку, педагогам, котрі працюють у п'ятих класах, необхідно знати особливості індивідуального розвитку дитини, її можливості, потреби й будувати навчально-виховний процес відповідно до них. Класний керівник зобов'язаний допомогти дитині сформувати навички та внутрішні психічні механізми для успішного навчання та спілкування на новому етапі розвитку. Отже, перехід від дитинства до підліткового віку характеризується своєрідною мотиваційною кризою, викликаною зміною соціальної ситуації розвитку та зміною змісту внутрішньої позиції школяра. Невдоволення собою, стосунками з іншими, критичність в оцінюванні результатів навчання - все це може стати стимулом до розвитку потреби в самовихованні, а може й негативно відбитися на характері самоповаги, стати перешкодою до повноцінного розвитку особистості. І шлях становлення особистості підлітка багато в чому залежить від того, наскільки успішно він подолає етап переходу від дитинства до підліткового віку. Напрацьований алгоритм психолого-педагогічного супроводу підготовки учнів під час переходу в середню ланку дає змогу створити сприятливі передумови для якнайшвидшої адаптації підлітків до нових умов навчання. Роботу в цьому напрямі на межі четвертого та п'ятого класів слід починати заздалегідь. Перший етап роботи починають у третій чверті. Вчителі-предметники, класні керівники, котрі працюватимуть у п'ятому класі, відвідують уроки з метою вивчення особливостей поведінки учнів у навчальній ситуації та психолого-педагогічного клімату, що склався в класі. Далі здійснюється поглиблене психолого-педагогічне обстеження дітей, завданням якого є діагностування багатьох аспектів, за якими можна визначити ступінь готовності молодших школярів до навчання в середній ланці школи. Отримані дані дають учителям початкової школи та середньої ланки змогу порівняти результати обстеження зі змістом психолого-педагогічних вимог до навчання й виховання молодших школярів і продумати напрями корекційно-

розвивальної роботи наприкінці четвертого року навчання та в п'ятому класі. Далі складають психолого-педагогічну карту на кожного учня, яка містить наступні параметри: • загальні відомості про сім'ю та умови життя дитини; • фізичний розвиток; • особливості навчальної діяльності; • особливі психологічні властивості; • пізнавальні здібності; • мотиви, інтереси, нахили; • особливості характеру і поведінки; • рівень вихованості; • педагогічні висновки. Ознайомлення зі змістом психолого-педагогічних карт допоможе класним керівникам п'ятих класів уникнути негативних тенденцій під час переходу учнів з початкових класів у середню ланку та визначити завдання навчально-виховної діяльності. Наступний етап роботи педагогічного колективу школи Із забезпечення наступності у навчанні під час переходу учнів у п'ятий клас починається у вересніжовтні. В цей час здійснюється дослідження учнів п'ятих класів з метою виявлення вміння підлітка співвідносити свою поведінку з новими умовами середовища, вміння забезпечити виконання поставлених завдань. Дослідження передбачає тестування, анкетування, спостереження, бесіду, написання творів. В цей період для вчителів-предметників та класних керівників п'ятих класів проводять індивідуальні консультації просвітницького спрямування. Педагогам повідомляють про особливості дітей цього віку, про труднощі, які можуть виникати в дітей під час переходу в старшу школу, про загальмованих, гіперактивних дітей та форми роботи з ними. На батьківських зборах висвітлюють труднощі перехідного періоду, форми допомоги дитині, проблеми, з якими можуть зіткнутися діти та їхні батьки. Адже школа ставить перед дитиною цілу низку завдань, не пов'язаних з її попереднім досвідом, але які потребують максимальної мобілізації інтелектуальних та фізичних сил. За результатами психолого-педагогічного дослідження відбувається педагогічний консиліум. Його учасники — адміністрація школи, вчителі, що працюють у п'ятих класах, психолог, соціальний педагог, вчителі, які випустили четверті класи. В центрі обговорення — особистість учня, що прийшов у п'ятий клас. Тут виробляють рекомендації

для учнів, учителів і батьків. Складено програму наступності у навчанні під час переходу учнів з початкових класів у середню ланку. В її основу покладено необхідність повноцінного особистісного розвитку учнів на кожному віковому етапі. У ній враховано характеристики психологічної готовності дітей до навчання в середній ланці школи, психолого-педагогічні проблеми виховання учнів молодшого підліткового віку. Програма актуалізується тим, що зміна умов навчання, навчальних вимог та соціальних ролей відбувається на тлі характерних вікових новоутворень. Мета програми полягає в тому, щоб створити педагогічні та соціально-психологічні умови, що дають учням змогу успішно навчатися, функціонувати та розвиватися в новій системі шкільних взаємин. Завдання програми: • сформувати в учнів уміння орієнтуватися в нових умовах; • допомогти в освоєнні нового навчального простору; • організувати психолого-педагогічний супровід учнів у перехідний період. Програму складають поетапно. На кожному етапі визначено проблеми перехідного періоду, сфомульовано завдання, відображено напрями й види педагогічної діяльності, зафіксовано запланований результат, визначено ресурсне забезпечення, вказано строки реалізації програми. Зміст програми пронизує всю освітню діяльність. Всі етапи програми супроводжено інформацією про успішність чи неуспішність учнів під час перехідного періоду для всіх учасників освітнього процесу. Реалізація програми допомагає п'ятикласникам безболісно прийняти й освоїти нові соціальні ролі в середній ланці, успішно функціонувати в іншій системі шкільних взаємин. Література 1. Давыдов В. В. Теория развивающего обучения.

— М., 1996.

2. Кле М. Психология подростка. — М., 1990.

3. Ньюкомб Н. Развитие личности ребенка. — *С.-Пб., 2001.

4. Зльконин Д. Б. Избранние психологические труды.— М., 1989.

ТОЧКИ ЗРОСТАННЯ САМОСТІЙНОСТІ П'ЯТИКЛАСНИКІВ Що таке п'ятий клас для учнів? Тривога, розгубленість перших тижнів, метушня освоєння шкільної «географії» (пошук кабінетів) і шкільної «фізики» (скільки б не тривала перерва, часу вистачає лише на те, щоб знайти черговий кабінет), нові предмети, нові й такі різні вчителі. А ще п'ятий клас —це усвідомлення того, що ти вже дорослий... Про необхідність наступності між початковою й основною ланками школи написано чимало. Зазвичай багато уваги приділяють вирішенню організаційних проблем, що виникають у цей період. Однак практика свідчить, що основні труднощі в учнів викликає не необхідність опанування нової території, поява нових навчальних предметів — усе це діти сприймають охоче і радісно, як підтвердження їхнього нового статусу. Проблеми виникають, як правило, у площині стосунків між учителями та учнями. Не вдаючись до класифікації цих проблем і аналізу причин, висловлю думку, що значна кількість проблем, за великим рахунком, є проявом однієї з двох причин. Точніше, одного з двох типів очікувань учителя від учнів, які щойно прийшли до основної школи. Звісно, очікування породжують (провокують) певне ставлення. Ставлення перше — «вони ще малі» — призводить до свідомої недооцінки можливостей учнів. Серед методів, які використовує вчитель, домінує ігровий. Ставлення друге — «гра закінчилася» (часто супроводжене думкою «вони вже повинні це вміти») — призводить до свідомої переоцінки навчальних можливостей учнів. У цьому разі вчитель часто зовсім відкидає методи, до яких звикли діти, переходить до лекційної форми, даючи учням велику кількість завдань для самостійної роботи. Як відомо, істина десь посередині: ці діти (найстарші в початковій школі!) багато чого навчилися, причому опанували вони не лише зміст, а й форми, методи роботи. У розвивальному навчанні (система Д. Б. Ельконіна — В. В. Давидова) головне завдання початкової школи — навчити учнів вчитися за допомогою вчителя. Діти опановували першу сходинку уміння вчитися — співробітництво з дорослим і однокласниками. За ефективної роботи колектив четвертокласників разом з учителем — це колективний суб'єкт діяльності, навчальне співтовариство, що має свої цінності, володіє певними вміннями й навичками організації навчальної роботи. У класі існують також групові суб'єкти (малі групи учнів, здатні спільно визначити нове навчальне завдання й працювати над його вирішенням). Крім того, визначилися вже й окремі індивідуальні суб'єкти — учні, як бажають і здатні самостійно визначити мету, спланувати роботу, проаналізувати умови завдання, висунути припущення, обґрунтувати їх, перевірити тощо). Завдання п'ятого класу — допомогти учням зробити перехід від одних способів роботи до інших. Уже четвертокласники ініціюють нові форми роботи, що задовольняють їхню потребу в самостійній дії. Такі «навчальні ініціативи» (С. Курганов) є своєрідними «точками зростання» самостійності учнів. Якщо учитель буде уважним до пропозицій п'ятикласників і їхніх починань, школярі матимуть можливість проекспериментувати з формами роботи, з'ясувати свої можливості, прийняти запропоновані вчителем способи роботи і, як результат, добре адаптуватися до навчання в основній школі. Серед способів роботи, що підіймають самостійність школярів на якісно новий рівень, складання карти знань з предмета, планування подальшої роботи, різновікове співробітництво.

Особливості адаптаційного періоду учнів пятих класів до навчання у середній шкільній ланці Педагогічний консиліум

Характерні особливості поведінки п’ятикласників

Запальність

Капризування

Швидка зміна настрою

Критерії готовності учнів до навчання в середній школі • Сформованість основних компонентів навчальної діяльності • Новоутворення молодшого шкільного віку – довільність, рефлексія, мислення в поняттях, у відповідних вікових формах • Успішне засвоєння програмного матеріалу • Якісно інший , доросліший тип взаємин з учителями та однокласниками

Психолого – педагогічна карта учня • Загальні відомості про сім’ю, умови життя дитини • Фізичний розвиток • Особливості навчальної діяльності • Пізнавальні здібності • Мотиви, інтереси , нахили • Особливості характеру і поведінки • Рівень вихованості • Педагогічні висновки

Етапи роботи педагогічного колективу школи •

Відвідування уроків у майбутніх п’ятикласників.

•

Психолого – педагогічне обстеження дітей

•

Дослідження учнів п’ятикласників (тестування ,анкетування, бесіда, спостередження, написання творів)

•

Проведення індивідуальних консультацій вчителям – предметникам просвітницького характеру

•

Батьківські збори(висвітлення труднощів перехідного періоду, надання допомоги батькам та учням)

•

Педагогічний консиліум(вироблення рекомендацій батькам, учням, вчителям)

Запитання учням 1.Чи звикли ви до навчання у п’ятому класі? А Б 2.Де краще навчатись – у молодшій , чи у старшій школі? А Б 3.Які предмети вам найбільше подобаються? А Б 4.Які предмети не подобаються і чому? А Б 5.Яких вчителів ви найбільше поважаєте і за що? А Б 6.Яким вчителям ви хотіли б щось порадити у процесі навчання?

8.Що найбільше подобається у 5 класі? А Б 9.За що ви подякуєте своїй першій вчительці? А Б

В В В В В В В

1.З якими труднощами зустрілась ваша дитина при переході в 5 клас?

2.Що Ви можете сказати про нову програму, за якою навчається Ваша дитина ?

3.Ваші поради, рекомендації вчителям – предметникам, класному керівнику, адміністрації школи.

Запитання для п’ятикласників 1.Чи звикли ви до навчання у п’ятому класі?

2.Де краще навчатись - у молодшій школі чи у п’ятому класі?

3.Які предмети вам найбільше подобаються? Чим саме і чому?

4.Які предмети не подобаються і чому саме?

5.Яких вчителів ви найбільше поважаєте і за що?

6.Яким вчителям ви би хотіли щось порадити у процесі навчання?

7.Що найбільше подобається у п’ятому класі?

9.Що ви хочете порадити вчителям – предметникам, щоб навчання було цікавим, доступним і змістовним?

Психолог Мила О.М. Виступ на психолого-педагогічному консиліумі Адаптація учнів 5-х класів до умов навчання у середній школі План

Вступ.

1.Психологічні та фізіологічні умови адаптації учнів 5-го класу при переході із початкової ланки освіти до середньої.

2.Результати анкети “Адаптація учнів до навчання у середній школі”.

3. Основні причини труднощів у навчанні в учнів 5-х класів.

4.Рекомендації, щодо оптимізації процесу адаптації учнів при переході у середню школу Вступ У середній школі докорінно змінюються умови навчання: діти переходять від одного основного вчителя до системи «класний керівник - учителі-предметники», часто - до кабінетної системи. Те, що перехід цей збігається з кінцем дитинства (досить стабільним періодом розвитку), сприятливо для адаптації школяра до нових вчителів, нових умов. Як показує практика, більшість дітей переживає цей перехід як важливий крок у своєму житті. Центральне місце посідає, по-перше, сам факт закінчення початкової школи, що повною мірою підкреслюється вчителями і батьками, і, по-друге, предметне навчання. Незважаючи на те, що і раніше діти вивчали різні предмети, саме при переході у середню школу вони починають розуміти й усвідомлювати зв’язок цих предметів з певною областю знань. Для багатьох дітей, що навчалися спочатку в одного вчителя, перехід до декількох вчителів з різними вимогами, характерами та стилем відносин також є зовнішнім показником їхнього дорослішання. Крім того, певна частина дітей усвідомлює такий перехід, як шанс заново почати шкільне життя, налагодити несформовані відносини з педагогами. Бажання гарно вчитися, робити усе так, щоб дорослі були задоволені досить сильне у п’ятикласників. Певне «розчарування» у школі, зниження інтересу до навчання наприкінці початкових класів, змінюється чеканням змін, діти чекають, що їм стане в школі цікаво.

1.Психологічні та фізіологічні умови адаптації учнів 5-го класу при переході із початкової ланки освіти до середньої Процес фізіологічної адаптації дитини можна розділити на кілька етапів або періодів, кожен із яких має свої особливості і характеризується різною мірою напруження функціональних систем організму. Вчені-медики провели комплексні дослідження, які включали вивчення показників вищої нервової діяльності, розумової працездатності, стану серцево-судинної системи, системи дихання, ендокринної системи, стану здоров'я, успішності, режиму дня, навчальної активності на уроках. Таке комплексне і всебічне вивчення змін, що відбуваються в організмі, поряд з оцінкою стану здоров'я та найважливіших педагогічних аспектів навчання дало можливість отримати достатньо повну картину процесу адаптації.

Виділяють три основних етапи адаптації. Перший етап — орієнтовний, коли у відповідь на весь комплекс нових впливів, пов'язаних із початком систематичного навчання, бурхливо реагують усі системи організму. Ця «фізіологічна буря» триває два-три тижні. На цьому етапі організм дитини витрачає все, що в нього є, та іноді і «бере у борг», що свідчить про надзвичайно високу «ціну» плати за цей період. Тому вчителю важливо пам'ятати про дану особливість. Другий етап — «буря» вгамовується, «ціна» знижується. Помітне нестійке пристосування, коли організм шукає і знаходить певні оптимальні (або близькі до оптимальних) варіанти реакцій на ці впливи. Третій етап — період відносно стійкого пристосування, коли організм знаходить найбільш оптимальні варіанти реагування на навантаження, які вимагають меншої напруги всіх систем. Яку б роботу не виконував школярі - чи то розумова робота із засвоєння нових знань, чи то статичне навантаження, чи то психологічне навантаження спілкування у великому колективі, кожна із систем організму повинна відреагувати своїм напруженням, своєю роботою. Тому чим більшу напругу буде «видавати» кожна система, тим більше ресурсів витратить організм. Але можливості дитячого організму далеко не безмежні, а тривала, напружена, пов'язана з ним утома і перевтома можуть завдати значної шкоди здоров'ю дитини. Розгляд фізіологічних аспектів адаптації дає можливість здійснювати управління процесом навчання, сприяє розумінню вчителем можливості уникнення надмірної інтенсифікації навчальної праці. Відповідно до цього необхідно будувати весь педагогічний процес так, щоб не завдавати збитків здоров'ю кожної дитини. Не слід також забувати, що готовність дітей до систематичного навчання різна, різний стан їхнього здоров'я, а отже, процес адаптації до школи в кожному окремому випадку буде різним. Тривалість усіх трьох фаз адаптації 5—6 тижнів, причому найбільш складним є період між першим і четвертим тижнем. Що ж відбувається в організмі дитини в перші дні навчання? Дослідники зазначають, що передусім спостерігається низький рівень і нестійкість працездатності, дуже високий рівень напруження серцево-судинної системи, низькі показники координації різних систем організму між собою. Автори вивчали реакцію організму учнів на уроках за показниками серцево-судинної системи. Об'єктивна реєстрація реакції організму показала, що напруження в діяльності серця можна порівняти із напруженням космонавта у стані невагомості. Цей приклад переконливо показує, наскільки важким для дитини є процес фізіологічної адаптації до школи. Але ні вчителі, ні батьки часто не усвідомлюють усієї складності цього процесу, невідповідність вимог можливостям дитини веде до несприятливих змін функціонального стану центральної нервової системи, до різкого зниження навчальної активності, до зниження працездатності. У значної частини школярів наприкінці навчальних занять помітною стає різко виражена втома. Тільки на 5—6 тижні спостерігається стабілізація показників працездатності, знижується напруження головних систем організму, що забезпечують життя людини, тобто настає відносно стійке пристосування до всього комплексу навантажень, пов'язаних із навчанням. Але за деякими показниками ця фаза відносно стійкого пристосування затягується до дев'яти тижнів Дослідники звертають особливу увагу на залежність процесу адаптації

до школи від стану здоров'я. Залежно від стану здоров'я адаптація до нових умов життя буде відбуватися по-різному. Одним із головних критеріїв, що характеризують перебіг адаптації до навчання, є стан здоров'я дитини і зміна його показників під впливом навчального навантаження. Легку адаптацію і певною мірою адаптацію середньої важкості можна, ймовірно, вважати закономірною реакцією організму дітей на умови навчання. Тяжкий перебіг адаптації свідчить про надмірність навчальних навантажень і режиму навчання для організму учня. У свою чергу вираженість і тривалість самого процесу адаптації залежать від стану здоров'я дитини. Легше переносять період адаптації і краще впораються із розумовим і фізичним навантаженням здорові діти, з нормальним рівнем функціонування всіх систем організму і гармонійним фізичним розвитком. Загальна ослабленість дитини, будь-яке захворювання, як гостре, так і хронічне, затримка функціонального дозрівання погіршують стан центральної нервової системи, служать причиною тяжчого перебігу адаптації та обумовлюють зниження працездатності, високу втомленість, низьку успішність, погіршення здоров'я. Існують показники, за якими вчитель і батьки можуть визначити порушення стану здоров'я. Одним із важливих показників, який легко контролюється, є маса тіла. За зміною цього показника можна відстежити, як впливає навчальне навантаження на організм, чи викликає воно негативні зміни у стані здоров'я. Адже дитина інтенсивно росте, розвивається, і зниження ваги або «дефіцит маси тіла» не повинно бути. За результатами спостережень вже до кінця жовтня маса тіла знижується в 60% дітей. Одночасно зі зниженням маси погіршуються показники працездатності, з'являються скарги в дітей на втомленість, сонливість, головний біль. Ще один дуже інформативний показник — артеріальний тиск. В тих випадках, коли навчальні навантаження призводять не тільки до стомлення, а й до перевтоми, артеріальний тиск може значно підвищуватися. Це свідчить про те, що навантаження надмірне для дитини. Особливо часто підвищення артеріального тиску помітне на початку навчального року (в гострому періоді адаптації) і в середині лютого. Іноді такі порушення в діяльності серцево-судинної системи виявляються і наприкінці навчального року. Підвищення артеріального тиску в школярів може супроводжуватися як появою шумів у серці, так і порушеннями нервово-психічного здоров'я. Усе це — результат надмірного напруження і перевтоми. Режим навчальних занять і ступінь навчального навантаження насамперед впливає на стан нервової системи дітей. Після початку навчального року все частіше з'являються учні, у яких поступово зростає в'ялість, утомленість або, навпаки, рухова розгальмованість. Цим дітям важко витримати урок, вони стають роздратованими, скаржаться на головний біль, особливо вечорами, відмовляються йти до школи. Якщо ці зміни виражені незначною мірою і компенсуються протягом перших двох-трьох місяців, можна говорити про легку адаптацію. Але часто зустрічаються і тяжчі випадки, коли стан здоров'я дітей продовжує прогресивно погіршуватися. При цьому батьки часто скаржаться, що син (або донька) довго не може заснути, прокидається вночі, кричить. Трапляються випадки енурезу. Такі порушення лікарі оцінюють як порушення нервово-психічного здоров'я, безпосередньо пов'язаного із несприятливим впливом навчального навантаження. Такі діти потребують особливої уваги, індивідуального підходу.

Одночасно із психофізіологічною адаптацією відбувається і психологічна адаптація. Дослідженнями встановлено, що труднощі адаптації дитини до школи обумовлені її особистісними особливостями. Виділено кілька особистісних типів, серед яких 35% дітей складають так званий гармонійний тип. Ці діти не відчувають труднощі в навчанні, добре оволодівають програмою, прагнуть до високих результатів. У психологічному плані — це інтелектуальні, товариські і впевнені в собі діти, з достатньо розвиненим самоконтролем. Основними показниками психологічної адаптації дитини до школи є формування адекватної поведінки; встановлення контактів з учнями, з учителем; оволодіння навичками навчальної діяльності. У дослідженнях із вивчення адаптації вчені вивчали характер поведінки дитини в цих трьох сферах і за цими критеріями були проаналізовані її особливості. Спостереження за школярами показали, що соціально-психологічна адаптація може відбуватися по-різному. Перша група дітей (56%) адаптується до школи протягом перших двох місяців навчання, тобто за той самий період, коли відбувається і найбільш гостра фізіологічна адаптація. Ці діти відносно швидко вливаються в колектив, адаптуються в школі; у них майже завжди гарний настрій, вони спокійні, доброзичливі, добросовісно і без особливої напруги виконують усі вимоги учителя. Іноді у них помітні складності або в контактах з дітьми, або у стосунках з учителем, бо їм ще важко виконувати всі вимоги правил поведінки. Але до кінця жовтня труднощі цих дітей, як правило, нівелюються, відносини нормалізуються, дитина повністю звикає до нових вимог, режиму. Друга група дітей (30%) має тривалий період адаптації, період невідповідності їх поведінки вимогам школи затягується: діти не можуть прийняти ситуацію навчання, спілкування із вчителями, дітьми — вони можуть з'ясовувати стосунки з товаришами, вони не реагують на зауваження вчителя або реагують слізьми, образою. Як правило, ці діти відчувають труднощі і в засвоєнні навчальної програми. Лише до кінця першого півріччя реакції цих дітей стають адекватними вимогам школи, вчителя. Третя група (14%) — діти, у яких соціально-психологічна адаптація пов'язана зі значними труднощами; крім того, вони, не засвоюють навчальну програму, у них — негативні форми поведінки, різка поява негативних емоцій. Саме на таких дітей частіше скаржаться вчителі, діти, батьки (вони «заважають працювати в класі»). На початковому етапі адаптації до школи важливе значення має характер ставлення вчителя до учня. Взаємовідносини в системі «учитель — учень» визначають психологічну адаптацію дитини до школи. Як правило, вчитель для учня — авторитет, якому поступається навіть авторитет батьків. Учитель не просто дорослий, а авторитетний наставник, який вимагає виконання певних правил поведінки, уся діяльність якого підкоряється головному— дати дітям знання. Учні, як правило, добре це розуміють. Вони чітко усвідомлюють дистанцію, розуміють статус учителя.. Учителю потрібно не тільки дати дітям знання про норми поведінки, а й побудувати весь процес виховання так, щоб він сприяв розвитку і виникненню у дитини певних морально-етичних висновків. Не слід забувати, що ставлення вчителя до дитини — індикатор ставлення до неї і її однолітків. Від негативного ставлення вчителя дитина страждає двічі: учитель ставиться до неї погано, і так само до неї ставляться діти; тому краще намагатися уникати негативних оцінок поведінки школяра і його шкільних успіхів.

Неправильна поведінка педагога, об'єктивні труднощі адаптації до школи призводять до виникнення шкільного стресу, а далі і до неврозу, страхів.

2.Результати анкети “Адаптація учнів до навчання у середній школі” Клас 5-А 5-Б 5-В 5-ті класи

Високий рівень 3 уч. –12% 8 уч. – 36% 1 уч. – 8% 12 уч. – 20%

Середній рівень 15 уч. – 60% 12 уч. – 55% 7 уч. – 54% 34 уч. – 57%

Низький рівень 7 уч. – 28% 2 уч. – 9% 5 уч. – 38% 14 уч. – 23%

3. Основні причини труднощів у навчанні в учнів 5-х класів.

1). Причини, пов’язані з недоліками навчальної підготовки при нормальному і навіть високому рівні розвитку мислення і інших пізнавальних процесів у дітей, а саме: *значні прогалини в знаннях за попередні періоди навчання; *несформованість загальнонавчальних і спеціальних навчальних умінь і навичок.

2). Причини, пов’язані з несформованістю необхідних розумових дій та операцій аналізу, синтезу, недостатнього мовного розвитку, недоліків уваги та пам’яті.

3). Неуспішність школяра може бути пов’язана з особливостями навчальної мотивації підлітків. У цей період діти починають виробляти свої власні погляди, зокрема й уявлення про цінності життя, а головне - про значущість навчання. У дітей виникає «вакуум мотиву» навчання, що характеризується тим, що колишні уявлення дитини про навчання, цінності вже не влаштовують її, а нові ще не вироблені, не усвідомились, не виникли. Тому на запитання «А чи любиш ти вчитися?», діти часто відповідають: «не знаю».

4). Причиною зниження успішності може бути слабка довільність поведінки і діяльності - небажання, «неможливість», за словами школярів, змусити себе постійно вчитися.

10 – 12 - річні школярі можуть виконувати досить складну діяльність, переборюючи значні труднощі заради привабливої мети. Але вони відчувають значні труднощі в подоланні як зовнішніх, так і внутрішніх перешкод у тих випадках, коли мета їх не приваблює. Як свідчить практика, більшості учнів притаманне чітке розуміння моральноетичних норм при невмінні дотримуватися їх практично. Причини цього феномену: - невміння дітей розуміти емоційний стан інших; - невміння передбачати наслідки своїх дій чи дій інших людей; - розгубленість і безпорадність дитини в нових умовах. Усі зазначені причини нерідко виступають не ізольовано, а спільно, поєднуючись у досить складні комбінації.

4.Висновки та рекомендації, щодо оптимізації процесу адаптації учнів при переході у середню школу Ефективність процесу шкільної адаптації значною мірою визначає успішність навчальної діяльності, збереження фізичного і психічного здоров’я дитини. Процес адаптації починається із ситуації незадоволених потреб і закінчується ситуацією їх задоволення. Дезадаптованість учнів призводить до неадекватної, погано контрольованої поведінки. конфліктних стосунків, негативних змін в особистісному розвитку, проблем у навчальної діяльності. Причини шкільної дезадаптації : - низький рівень розвитку загальних здібностей; - високий ступінь емоційної незрілості, несформованість емоційно-вольової сфери; - обдарованість; - високий рівень домагань на тлі низьких можливостей; - характерологічні особливості; - незрілість психіки; - особливості сімейного виховання; - високі вимоги до самостійності та відповідальності підлітків без урахування їхніх вікових особливостей; - стиль керівництва в класі. Для ефективної адаптації учнів до навчального процесу усім учасникам навчально-виховного процесу необхідно:  створити атмосферу доброзичливості, щирості;  будувати стосунки зі школярами з урахуванням їх індивідуальності, готовності до навчальної діяльності;  поряд з індивідуальними розвивати групові форми проведення занять, якісно змінюючи ступінь відповідальності кожного за загальний результат;  розвивати рефлексивні уміння учнів дивитися на себе «з боку», формувати навички самоконтролю та самооцінки, мотивації самовиховання;  обговорювати деякі аспекти психологічних особливостей дітей, обмінюватися спостереженнями з метою всебічного вивчення індивідуальних особливостей учнів;  проводити оцінювання на користь дитини;  використовувати інформаційні ресурси і технології для організації різноманітних форм взаємодії дорослих та дітей з метою розв’язування особистісно значущих проблем підлітків.  у даний період у школярів дуже сильно виражене емоційне ставлення до навчального предмету: практично всі п’ятикласники вважають себе здібними до того або іншого навчального предмету. Часто критерієм такої оцінки служить не реальна успішність у цьому предметі, а суб’єктивне ставлення до нього. Така оцінка власних можливостей створює сприятливі умови для розвитку здібностей, умінь, інтересів учня. Тому важливо, щоб заняття викликали позитивні переживання в учнів. Процес адаптації учнів 5-х класів тісно пов’язаний з мікрокліматом навчального закладу. Важливо, для учнів створювати ситуації, які давали б змогу підлітку проявляти ініціативу, мати право на помилку, на власну думку, брати участь у

спільній діяльності, працювати в умовах альтернативи, вибору, створювати демократичну, неавторитарну атмосферу навчання.

Рекомендації для вчителів по роботі з учнями 5 класу з метою адаптації до навчання в основній школі 1. Створення доброзичливої, демократичної, неавторитарної атмосфери навчання; психологічної підтримки, серйозного та довірливого ставлення до учнів.

2. Формування у дітей стійкої позитивної мотивації навчання.

3. Поступове введення нового змісту і нових форм навчальної діяльності (вчителямпредметникам не переносити механічно методи навчання і форми взаємодії зі старшими школярами на учнів 5 класу).

4. Сприяти формуванню теоретичного мислення в учнів: наукові терміни і поняття вводити

поступово,

вчити

дітей

їх

виокремлювати,

характеризувати,

використовувати у різних ситуаціях під час уроків.

5. Стимулювання ініціативи, самостійності, творчої діяльності в учнів.

6. Побудова уроків з врахуванням можливості працювати учням у власному темпі.

7. Формування в учнів уміння робити усвідомлений вибір (навчання дітей обирати додаткові предмети, форми позакласного навчання).

8. Вироблення в учнів навичок адекватної оцінки власних можливостей і здібностей.

9. Сприяння формуванню в учнів самоорганізації і самоконтролю в навчальній діяльності.

10. Формування у підлітків позитивної Я-концепції і стійкої самооцінки.

11. Розвиток у дітей соціальних і комунікативних вмінь, які необхідні для встановлення міжособистісних стосунків з ровесниками, новими вчителями та іншими працівниками школи.

ДЛЯ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА! *

Бережи довір’я дітей. Будь компетентним, чесним

*

Умій тримати «у собі» дитячі таємниці.

*

Добре знай можливості кожного учня.

*

Не дивися на учня «зверху вниз».

педагогом.

*

Успіх справи залежить від спільних колективних дій учителя та учня.

*

Якомога більше вимогливості до учня і більше поваги до нього.

*

Сліпа згода, що грунтується на особистому переконанні, не має сили.

*

Будь ворогом керівництва за принципом: кого хочу-милую, кого хочу-караю.

*

Умій керувати своїми почуттями, не порушуй педагогічної етики. Умій бачити і оцінити ситуацію очима дітей.

*

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ П’ЯТИКЛАСНИКІВ • Перша умова шкільного успіху п’ятикласника – безумовне прийняття дитини, • • • •

• • •

• •

незважаючи на невдачі, які її вже спіткали або можуть спіткати. Обов’язковий прояв батьками інтересу до школи, класу, в якому вчиться дитина, до кожного прожитого нею шкільного дня. Неформальне спілкування зі своєю дитиною після шкільного дня. Знайомство з її однокласниками й можливість спілкування дітей після школи. Неприпустимість фізичних засобів впливу, залякування, критики на адресу дитини, особливо в присутності інших (членів родини, однолітків тощо). Врахування темпераменту дитини в період адаптації до шкільного навчання. Повільні й нетовариські діти набагато довше звикають до класу, швидко втрачають до нього інтерес, якщо відчують з боку дорослих і однолітків насильство, сарказм і жорстокість. Надання дитині самостійності в навчальній роботі й організація обгрунтованого контролю за її навчальною діяльністю. Заохочення дитини, і не лише за успіхи у навчанні. Моральне стимулювання досягнень дитини. Розвиток самоконтролю, самооцінки й самодостатності дитини. Відомий педагог і психолог С.Соловейчик пропонує правила, які допоможуть батькам підготувати дитину до самостійного життя серед однолітків у школі під час адаптаційного періоду. Батькам необхідно пояснити ці правила дитині та з їхньою допомогою готувати дитину до дорослого життя: Не віднімай чужого, а своїм ділися. Попросили – дай, намагаються відняти – захищай.

• Кличуть грати – іди, не кличуть – запитай дозволу грати разом, це не соромно.

• Грай чесно, не підводь своїх товаришів.

• Не дражни нікого, не канюч, не випрошуй нічого. Двічі ні в кого нічого не • • • • • • • • •

проси. Будь уважним усюди, де потрібно виявити уважність. Через оцінки не плач, будь гордим. Із вчителями через оцінки не сперечайся й на вчителя за оцінки не ображайся. Намагайся все робити вчасно й думати про гарні результати, вони обов’язково в тебе будуть. Не зводь наклепів і не наговорюй ні на кого. Намагайся бути акуратним. Частіше кажи: давай дружити, давай грати, давай разом підемо додому. Пам’ятай! Ти не кращий за всіх, ти не гірший за всіх!

Психологічні умови адаптації учнів 5-х класів при переході з початкової ланки освіти до середньої Психолог ЗОШ № 7 Мила О.М.

Етапи адаптації • Перший етап – орієнтовний (у відповідь на весь комплекс нових впливів бурхливо реагують усі системи організму) • Другий етап – помітне нестійке пристосування (“буря” вгамовується) • Третій етап – період відносно стійкого пристосування (організм знаходить найбільш оптимальні варіанти реагування на навантаження)

Показники, за якими можна визначити порушення стану здоров’я: • маса тіла; • артеріальний тиск; • стан нервової системи учнів

Психологічні особливості учнів 5-х класів • Центральне особистісне новоутворення цього періоду — становлення нового рівня самосвідомості, Я-концепції, що виявляється в прагненні зрозуміти себе, свої можливості й особливості, свою подібність до інших людей і свою відмінність — унікальність і неповторність

Вікові особливості дітей цього періоду • виражене емоційне ставлення до навчального предмета; • емоційний фактор в самооцінці здібностей; • загальне позитивне ставлення до себе і уявлення про свої можливості, що не спирається на оцінку своєї реальної успішності.

Основні завдання розвитку:  опанування базових шкільних навичок і вмінь;  формування загально навчальних умінь та навичок, уміння вчитися;  розвиток навчальної мотивації, формування інтересів;  розвиток навичок співпраці з однолітками, уміння змагатися з іншими, правильно й різнобічно порівнювати свої результати з успішністю інших;  формування уміння домагатися успіху і правильно ставитися до успіхів і невдач, розвиток впевненості в собі;  формування уявлення про себе як про людину з великими можливостями розвитку.

• Шкільна дезадаптація

— це утворення неадекватних механізмів пристосування дитини до школи у формі порушень навчання і поведінки, конфліктних відносин, психогенних захворювань і реакцій, підвищеного рівня тривожності, викривлень в особистісному розвитку.

Форми шкільної дезадаптації 1 . Дезадаптація, що виникає на фоні особливостей навчального процесу школярів.

2. Дезадаптація — як невміння дітей довільно регулювати свою поведінку, увагу, адекватно сприймати вимоги 3. Дезадаптація — як невміння дітей увійти в темп шкільного життя.

Характеристика різних типів дезадаптації учнів 5-их класів

Форма дезадаптації

Корекційні заходи Труднощі у навчанні

Повільний темп розумових операцій.

Таких дітей не можна квапити, підганяти на уроці, примушувати працювати «за часом», адже будь-який поспіх і умови обмеження часу тільки загальмують роботу і спричинять негативні емоції. Краще повторити дитині те, що вона не встигла почути, повідомляти на початку уроку план роботи і пропонувати завдання, розраховані на нижчий темп виконання.

Погано встигають з усіх предметів через Необхідні додаткові заняття з розвитку мовлення, пам’яті, уваги, труднощі в запам’ятовуванні, мислення, загально навчальних навичок. Дуже важливо переконати недостатнім словниковим запасом, батьків займатися розвитком дитини, рекомендувати вправи та ігри. навичок. Невисокий інтелектуальний потенціал (навчання дається важко, не засвоюють програмний матеріал, не завжди розуміють і погано запам’ятовують пояснення вчителя).

Вимоги до таких дітей потрібно знизити. Для запобігання втрати мотивації до навчання і відхилень у поведінці варто пропонувати посильні індивідуальні завдання, відзначати навіть маленькі успіхи. В окремих випадках необхідно направити батьків з дитиною на психологомедико-педагогічну комісію.

Труднощі тільки в письмі і читанні

Насамперед необхідно допомога логопеда. Труднощі не пов’язані з лінощами або непосидючістю дитини, тому постійні зауваження та заклики до старанності ні до чого не приведуть. Щоб уникнути формування стійкої відрази до навчання, не слід акцентувати увагу на не успіхах. Краще похвалити такого учня за те, що йому вдалося виконати.

Труднощі в навчанні і поведінці пов’язані з емоційними порушеннями.

Необхідне доброзичливе ставлення, підтримка в ситуаціях, що викликають сильну тривогу і хвилювання (при відповідях біля дошки, контрольних роботах, диктантах). Таких дітей краще не викликати відповідати перед усім класом, особливо на початку нового навчального року.

Проблеми в поведінці

Форма дезадаптації

Корекційні заходи

Гіперактивність, підвищена схильність до відволікання, труднощі в концентрації уваги, імпульсивність.

Такі діти не в змозі тривалий час бути зосередженими, уважними, посидючими. Головне в роботі з ними терпіння і наполегливість. Треба розвивати вміння доводити справу до кінця, діяти цілеспрямовано і планомірно, давати не великі завдання і здійснювати покроковий контроль виконання. Заохочувати бажану поведінку, спираючись на прагнення п’ятикласників «бути вольовою людиною». Рекомендувати батькам зайняти дитину спортом, відвідувати гуртки.

Труднощі в контактах (погані взаємини з однолітками або відсутність друзів у класі)

Завдання – допомогти «відторгнутим» дітям почуватися потрібними і бажаними в класі. Необхідно звернути увагу однокласників на успіхи цих дітей у тому, що їм вдається. На позакласних заходах давати можливість виявити себе з кращого боку.

Агресивність, запальність, дратівливість

У спілкуванні з такими дітьми потрібно виявляти максимальну стриманість і терпимість, адже вони самі страждають від своєї упертості, гнівливості й дратливості. Необхідно давати зрозуміти, що дорослий – їхній союзник у вирішенні внутрішніх проблем. Педагог, знаючи інтереси і схильності агресивної дитини, зможе спрямувати його у конструктивне русло, тактовно і послідовно навчаючи дитину самоконтролю і стиранності.

Форма дезадаптації

Корекційні заходи Емоційні розлади

Підвищена тривожність, плаксивість, вразливість, схильність хвилюватися і переживати з будь-якого приводу (ризик розвитку невротичних розладів)

Такі діти часто є хорошими учнями, але навчальні успіхи для них набувають надто великого значення (часто цьому сприяють установки батьків). Вчителю в цьому випадку не слід акцентувати увагу на оцінках. Перед хвилюючими подіями, контрольними треба знімати тривожність, навіювати впевненість в успіху, частіше заохочувати, схвалювати і відзначати переваги.

Боязкість, нерішучість, замкнутість, «нелюдимість»

Учителеві варто залучати таких дітей до позакласної роботи, проводити групові заходи, щоб вони більше спілкувалися, долати свою боязкість, нерішучість. Давати певні громадські доручення. Частіше звертати увагу однокласників на переваги такого учня, підвищуючи його самооцінку і створюючи ситуацію успіху.

Обдарованість В обдарованої дитини багато проблем, з огляду на деякі свої особливості вона дуже вразлива, її слабкості часто ховаються в її перевагах. У дітей може виникнути відраза до школи, погана поведінка, тому що навчальна програма для них не цікава, а навчальний план не відповідає можливостям

Уважно ставитися до особистості обдарованої дитини, пропонувати індивідуальні творчі завдання, дозувати навчальні навантаження так, щоб зберегти і розвинути позитивну мотивацію учінням. Необхідна як внутрішня так і зовнішня диференціація навчання.

Класифікація стилів спілкування вчителя з учнями, які не сприяють адаптації до школи.

• авторитарно-диктаторський (учитель «диктує» вимоги, не стимулює ініціативу і самостійність вихованців); • зневажливе ставлення до дітей (учням дають грубі, образливі характеристики, вселяється безнадія); • скандальний (характеризується тим, що вчитель нестриманий, підвищує голос до крику; голосно робить зауваження, рідко хвалить дітей, акцентує увагу на вадах); • непослідовний (характеризується тим, що у вчителя ставлення до дітей неоднакове: має «мазунчиків» і учнів, яких не любить).

Стиль спілкування вчителя з учнями, який сприяє адаптації до школи

• активно-позитивний стиль взаємин (тепле, чуйне, дружнє ставлення до кожного учня) Тільки за умов активно-позитивного впливу учителя на дітей у них формуються впевненість у собі і своїх можливостях, надійність і захищеність, уміння легко налагоджувати взаємини з ровесниками, слухати інших, бачити позитивні риси та вади, як свої, так і товаришів.

Результати анкети “Адаптація учнів до навчання у середній школі” 60% 50% 40% в исокий рів ень середній рів ень низь кий рів ень

30% 20% 10% 0%

5-А кл. 5-Б кл. 5-В кл. 5-ті кл.

Прояви дезадаптації • швидка стомлюваність, спад працездатності на кінець дня та тижня; • підвищена тривожність, плаксивість; • неадекватна поведінка; • невміння будувати стосунки з дітьми та дорослими; • неуспішність у навчанні.

Форми дезадаптації • непристосованість до предметної сторони діяльності; • нездатність керувати своєю поведінкою; • нездатність прийняти темп шкільного життя; • шкільний невроз, або «фобія школи».

Найважливіші чинники, що впливають на успішність процесу адаптації до школи:

• стан здоров'я учнів; • психофізіологічні особливості (слабкий тип нервової системи, підвищена сензитивність, надмірна збудженість); • особливості розвитку (несформованість емоційно-вольової сфери, слабка саморегуляція поведінки); • неправильне виховання в сім'ї (егоцентричний тип виховання, не сприйняття дитини, гіперсоціальне виховання, тривожнопідозріле); • стиль спілкування вчителя з учнями (авторитарний, демократичний, ліберальний, скандальний, непослідовний тощо).

Дякую за увагу

Особливості адаптаційного періоду учнів п’ятих класів до навчання у середній шкільній ланці методичні поради

ЗМІСТ

Вступ.

2. Психологічні особливості молодшого підліткового віку 3. Поради для батьків 4. Пам'ятки, рекомендації для педагогів 5. Робота психолога 6. Література 1.

ВСТУП У процесі навчання у школі дитина проходить через ті чи інші кризові етапи, кожний із яких має свою специфіку, свої проблеми, що потребують особливої уваги педагогів, батьків та психологічної служби навчального закладу. Одним із цих етапів є перехід учнів початкової школи у середню. П’ятий клас – кінець дитинства, період, що безпосередньо передує підлітковому. У цей час діти відкриті і довірливо ставляться до дорослих, визнають їх авторитет, чекають від учителів, батьків та інших дорослих допомоги і підтримки. Це відкриває великі можливості для виховних впливів. Але 5-й клас – це період адаптації до середньої ланки школи. Адаптація - процес пристосування до нових умов чи вимог середовища, результатом якої має бути пристосування, що є показником життєвої компетентності індивіда. У 5-му класі діти переходять до нової системи навчання: «класний керівник – учителі-предметники», уроки проходять у різних кабінетах. Інколи діти навіть змінюють школу, у них з’являються нові однокласники. Більшість дітей переживає цю подію як важливий крок у своєму житті. Деякі пишаються тим, що вони подорослішали, інші мріють розпочати «нове життя». Незважаючи на таку гадану дорослість, п'ятикласник потребує ненав'язливого контролю, підтримки та допомоги, оскільки не завжди може сам зорієнтуватися в нових вимогах шкільного життя. Адаптація дитини до навчання у середній ланці школи відбувається не одразу. Це досить довгий процес, пов’язаний зі значними проблемами як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру. Саме педагоги, батьки, фахівці психологічної служби мають допомогти дітям.

1.Психологічні особливості молодшого підліткового віку.  Набуття почуття дорослості, прагнення відмежуватися від усього підкреслено дитячого - основна характеристика молодшого підлітка.  Пошук власної унікальності, пізнання власного «Я».  Заміна провідного виду діяльності - навчальної на спілкування «Пізнання іншої, схожого на мене, дає можливість як у дзеркалі побачити і зрозуміти власне Я».  Висока розумова активність здатна розвиватися тільки в діяльності, що викликає позитивні емоції, відсутність адаптації до невдач, статусу «гіршого». Успіх (неуспіх) суттєво впливає на мотивацію навчання.  Фізіологічні особливості пубертатного віку визначають крайню емоційну нестабільність підлітка.  Поява потреби у гідному становищі в колективі однолітків, в сім'ї; підвищений інтерес до питання про «співвідношенні сил» у класі; прагнення уникнути ізоляції, обзавестися вірним другом.  Підвищена стомлюваність.  Відсутність авторитету віку; переоцінка своїх можливостей, реалізація яких передбачається у віддаленому майбутньому;  Відраза до необґрунтованих заборон; сприйнятливість до промахів учителів.  Вимогливість до відповідності слова і діла; підвищений інтерес до спорту. Проблеми: Психологічні:  Зміна умов навчання;  Різноманітність і якісне ускладнення вимог, що висуваються до школяра різними вчителями;  Зміна позиції «старшого» у початковій школі на статус «самого маленького» у середній. П’ятикласники пристрасно бажають добре вчитися, щоб радувати оточуючих. Але, зіткнувшись з першими труднощами, часто розчаровуються. Декілька слів про навчальні проблеми п’ятикласників: 1) слабка навчальна підготовка у початкових класах.

2) Несформованість вміння аналізувати та синтезувати (нерозвинені розумові дії та операції), поганий мовленнєвий розвиток, слабкі увага та пам’ять.

3)Нерозвинута воля – небажання, «неможливість», за словами учнів, примусити себе постійно займатися навчанням. Таких дітей не приваблює мета, тому що для п’ятикласників характерне переважно емоційне ставлення до своєї діяльності. Наслідки:

 У адаптаційний період діти можуть стати більш тривожними, боязкими або, навпаки, «розв'язаними», надмірно гучними, метушливими.  Відбувається зниження працездатності, діти можуть стати забудькуватими, неорганізованими, іноді порушується сон, апетит. Ознаки успішної адаптації:  задоволеність дитини процесом навчання;  дитина легко справляється з програмою;  ступінь самостійності дитини при виконанні нею навчальних завдань, готовність вдатися до допомоги дорослого лише ПІСЛЯ спроб виконати завдання самому;  задоволеність міжособистісними стосунками з однокласниками і вчителем. Ознаки дезадаптації:  змучений, стомлений зовнішній вигляд дитини.  небажання дитину ділитися своїми враженнями про проведений день.  прагнення відвернути дорослого від шкільних подій, переключити увагу на інші теми.  небажання виконувати домашні завдання.  негативні характеристики на адресу школи, вчителів, однокласників.  скарги на ті чи інші події, пов'язані зі школою.  неспокійний сон.  труднощі ранкового пробудження, млявість.  постійні скарги на погане самопочуття. Чим можна допомогти ?  Перша умова шкільного успіху п'ятикласника - безумовне прийняття дитини, незважаючи на ті невдачі, з якими він вже зіткнувся або може зіткнутися.  Створюйте умови для розвитку самостійності у поведінці дитини. У п'ятикласника неодмінно повинні бути домашні обов'язки, за виконання яких він несе відповідальність. СЛОВА, ЯКІ ПІДТРИМУЮТЬ І ЯКІ РУЙНУЮТЬ ЇЇ ВІРУ В СЕБЕ Слова підтримки Знаючи тебе, я упевнений, що ви все зробили добре. Ти робиш це дуже добре. У тебе є деякі міркування з цього приводу? Чи готовий ти почати? Це серйозний виклик. Але я впевнений. Що ти готовий до нього.

Слова розчарування:

Знаючи тебе і твої здібності. Я думаю. Ти зміг би зробити це набагато краще. Ця ідея ніколи не зможе бути реалізована. Це для тебе занадто важко, тому я сам це зроблю. Підтримувати можна за допомогою: окремих слів (гарно, чудово, чудово). висловлювань («Я пишаюся тобою», «Спасибі», «Все йде добре» і т.д.). дотиків (доторкнутися до руки, обійняти його і т.д.). спільних дій (сидіти, стояти поруч і т.д.). вираз обличчя (посмішка, кивок, сміх).

2.ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ 1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.

2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.

6. Не слід відразу ослабляти контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо.

7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

8. Головне новоутворення підліткового вікового періоду – відкриття своєї індивідуальності, свого «Я». Підвищується інтерес до свого тіла, зовнішності.

9. Зростає дух незалежності, який впливає на стосунки підлітка в родині, школі.

10. У дітей настає криза, пов’язана з бажанням здобути самостійність, звільнитися від батьківської опіки, з’являється страх перед невідомим дорослим життям.

11. Бажання звільнитися від зовнішнього контролю поєднується зі зростанням самоконтролю й початком свідомого самовиховання.

12. Внутрішній світ дитини ще нестабільний, тому батькам не слід залишати своїх дітей без нагляду. Підліток дуже вразливий і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним.

13. Розширюється коло спілкування, з’являються нові авторитети.

14. Недоліки й суперечності в поведінці близьких і старших сприймаються гостро й хворобливо.

15. У батьках підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів. ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ Шановні батьки! Постарайтесь забезпечити дитині спокійну, доброзичливу обстановку, чіткий режим. Зробіть так, щоб п’ятикласник відчув вашу підтримку та допомогу. Що ускладнює адаптацію дитини до нових умов навчання?

1. Протиріччя та неузгодженість вимог різних педагогів. До школяра вперше ставлять багато вимог. І він повинен навчитися враховувати ці вимоги, співвідносити їх одне з одним, долаючи пов’язані із цим труднощі, тому що ці вміння необхідні у дорослому житті.

2. На п’ятикласника обрушується потік інформації, насичений термінами, незрозумілими словами. Вихід простий; поясніть дитині, що неповне, неточне розуміння слів нерідко лежить в основі нерозуміння шкільного матеріалу і в зв’язку з цим необхідно звертатися до довідників, словників.

3. У п’ятому класі багато дітей відчувають самотність, тому що улюбленої першої вчительки немає поруч, а класному керівникові часто не вистачає часу приділяти їм увагу в тій же мірі. А інші «шаленіють» від свободи та носяться по всій школі, задираючись навіть до старшокласників. Дорослим у цій ситуації важливо зрозуміти, що все це – природні переживання, які необхідні для розвитку школяра, бо вони допомагають йому стати дорослим. Якщо відчуваєте, що адаптація затягується, зверніться до шкільного психолога. Ми маємо стати більш уважними, доброзичливими, таким чином допомагаючи школяру освоїти цю позицію. Як забезпечити гармонійне навчання дитини? У цьому періоді батькам можна скористатися рекомендаціями фахівців Філадельфійського дитячого центру по забезпеченню «гармонії між домашнім та шкільним життям дитини» : 1. Надихніть дитину на розповідь про свої шкільні справи. Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, та уважно розмовляємо з дитиною про школу. Запам’ятовуйте окремі імена, події та деталі, які дитина сповіщає вам, використовуйте їх у подальшому для того, щоб розпочати подібні бесіди про школу. Обов’язково запитуйте вашу дитину про його однокласників, справи у класі, шкільні предмети, педагогів.

2. Регулярно розмовляйте з учителями вашої дитини про її успішність, поведінку та взаємостосунки з іншими дітьми. Навіть якщо немає особливих причин для занепокоєння, консультуйтеся з учителем вашої дитини не рідше, ніж раз у два місяці. Під час бесіди виразіть своє прагнення

покращити шкільне життя дитини. Якщо між вами та вчителем виникають серйозні розбіжності, докладіть усіх зусиль, щоб мирно розв’язати їх, навіть якщо доведеться спілкуватися для цього з директором школи. Інакше ви можете випадково поставити дитину у незручне положення вибору між відданістю вам і повагою до свого вчителя.

3. Не пов’язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань та заохочень. Знайте програму та особливості школи, де навчається ваша дитина. Вам необхідно знати, яке шкільне життя вашої дитини, та бути впевненим, що вона отримує гарну освіту. Відвідуйте всі заходи та зустрічі, які організують для батьків, використовуйте будь-які можливості, щоб дізнатись, як ваша дитина навчається та як її навчають.

4. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Встановіть разом із дитиною спеціальний час, коли слід виконувати домашні завдання, і слідкуйте за виконанням цих установок. Це допоможе вам сформувати хороші звички до навчання. Продемонструйте свій інтерес до цих завдань та впевніться, що в дитини є все необхідне, щоб виконати їх найкращим чином. Але якщо дитина звертається до вас із питаннями, пов’язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх.

5. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі. З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв’язок між її інтересами та предметами, які вивчають у школі. Наприклад: любить фільми – купіть книгу, по якій поставлений фільм, так виникне любов до читання; любить гратися – купуйте довідники, так виникне прагнення дізнаватись про що-небудь нове. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, у домашній діяльності.

6. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли у шкільному житті дитини відбуваються зміни. Як допомогти дитині успішно адаптуватися?

1. Допомагайте школяру у навчанні, домагайтеся, щоб він досконально зрозумів навіть найдрібніші деталі виконання важкого завдання. Хай навіть дитина виконає одне-два подібних завдання і детально пояснить, що та як вона робить.

2. Розвивайте увагу, мислення та пам’ять дитини, грайте з нею в ігри на розвиток спостережливості (у розвідників, мисливців, індійців на полюванні тощо), вирішуйте посильні головоломки, розв’язуйте кросворди, шаради. Робіть усе це якомога частіше.

3. Розвивайте волю дитини, привчайте її до режиму дня, емоційно забарвлюйте її навчальну діяльність, але не перестарайтеся, інакше може виникнути так зване «емоційне стомлення»: дитина може стати капризною, роздратованою, плаксивою. Використовуйте гумор, але не сарказм

та насмішки! Терпіть дитячі жарти, якими б безглуздими вони не були, використовуйте гумор з метою розрядки та привернення дитини на свій бік.

4. Дуже важливо у навчальних та у всіх інших заняттях допомогти школяреві виробити об’єктивні критерії власної успішності та неуспішності; з допомогою дорослих слід розвинути у нього прагнення вдосконалювати свої здібності. Почніть з вироблення звички добре виконувати домашні завдання.    

    



Як допомогти дитині краще вчитися? У 5-у класі розширився обсяг матеріалу з основних предметів, зросла кількість предметів, тому збільшується час підготовки до уроків. Забезпечте своїм дітям удале поєднання відпочинку, фізичної праці та роботи над уроками. Програми включають більше теоретичного матеріалу, тому слід привчити дітей міцно завчати окремі правила з математики, української мови, природознавства. Уважно стежте за рівнем виразного читання ваших дітей. Нехай удома вони виразно читають усі тексти, що задані з різних предметів. Заведіть дітей у бібліотеку, читальний зал не силою, але привчайте до повсякденного читання художньої літератури, просіть їх переказати прочитане. Стежте за порадами вчителів, записаними у щоденниках і робочих зошитах. Дбайте про те, щоб дитина була охайною в усьому, включаючи бережне ставлення до підручників. Ніколи не поспішайте з висновками ані про дитину, ані про вчителя прийдіть до школи, поспілкуйтеся з учителем. Намагайтесь придбати для сімейної бібліотеки різноманітні словники та додаткову літературу. Пам'ятайте, клас, де навчається ваша дитина, - об’єднання трьох колективів: дітей, батьків, учителів. Чим дружнішими, цілеспрямованішими будуть ці колективи, тим у кращій атмосфері буде формуватись ваша дитина. Не забувайте: дитину не можна карати за невміння, а терпляче вчити, підказувати, радити, допомагати, підтримувати.

 Керуйтесь у спілкуванні з дитиною правилом: найдієвіший засіб виховання - особистий приклад.  Дбайте про всебічний розвиток своєї дитини.  Умійте ставити себе на місце дитини.  Пам'ятайте: праця, зокрема навчальна, не завдає шкоди вихованню дитини, а бездіяльність - її перший ворог.

Поради шкільного психолога батькам щодо сімейного виховання школярів 1. Пам`ятайте, що навчання – один з найважчих видів праці, а розумові здібності й можливості дітей неоднакові.

2. Не слід вимагати від учня неможливого. Важко визначити, до чого він здатний та як розвинути його розумові здібності.

3. Навчання не сприяє розвиткові дитини, якщо воно вимагає від неї механічного заучування і не потребує напруження розумових сил, пізнавальної активності, мислення і дій.

4.Будьте милосердні до своїх дітей. Найпростіший метод «виховання», що не потребує ні часу, ні розуму – побити дитину і цим її образити, озлобити або й зламати. Усуньте опіку, крик, насилля і наказовий тон. Вони спричиняють опір у дітей, психічні травми, пригнічують бажання й інтерес до навчання, змушують шукати порятунку у брехні.

5.Розвивайте інтерес, інтелектуальні бажання, ініціативу й самостійність дитини у навчанні та в усіх її справах.

6.Запам`ятайте, що за науково обґрунтованими нормами над виконанням усіх домашніх завдань учні 1-го класу повинні працювати не більше 1 год., 2-го – 1,5 год., 3-5-х класів – до 2 годин, 6–7- х класів – до 2,5 год, 8 – х – до 3год., а учні 9-11-х класів – до 4 годин. Навчіть дітей користуватися годинником і не дозволяйте їм сидіти над виконанням домашніх завдань більше встановленого часу, адже це позначиться на їхньому здоров`ї та розумовому розвитку.

7.Не примушуйте учня писати спочатку в чернетці й кількаразово переписувати виконане домашнє завдання – це призводить до перевтоми і відвертає дітей від навчання.

8. Не хвилюйтеся, якщо ваша дитина отримає за виконану роботу не таку оцінку, якої б ви хотіли. По-перше, оцінка відіграє виховну роль, а, по-друге, це не остання робота і не остання оцінка.

9.Дайте дитині можливість пережити радість успіху у навчанні, визначити індивідуальну стежку в розумовій праці.

10.Перевіряйте виконані дітьми домашні завдання, особливо на першому етапі навчання. Проте оцінюйте їх словами: «я задоволений», «я незадоволений». Додайте слово «дуже», і будьте певні – завтра ваша дитина дуже старатиметься, щоб ви були задоволені нею.

11.Здоров`я дитини – тендітна споруда, й тримають її три «атланти»: спадковість, спосіб життя й середовище. Тому організуйте для своєї дитини правильний режим – зарядка, раціональне харчування, навчання й відпочинок. Подбайте про позитивний вплив середовища, в якому перебуває дитина.

12.Організовуючи різноманітні ігри й види відпочинку дітей, приділяйте увагу їх фізичному розвитку, особливо дрібних рухових м`язів (пальців, кистей рук). Від цього залежить почерк дитини, якість малювання, креслення, гри на музичних інструментах та ін.

13.Обов`язково помічайте і заохочуйте навіть найменші успіхи у навчанні та поведінці дітей.

14.Батько й мати – найкращі вихователі, які, за словами А.С.Макаренка, повинні впливати на поведінку своїх дітей навіть тоді, коли їх немає вдома. Пам`ятайте: дитина – це дзеркало життя своїх батьків. Як у краплині води відбивається сонце, так у дітях відбивається вся організація життя сім`ї, працьовитість, духовне багатство і моральна чистота матері й батька.

ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО СТВОРЕННЯ УМОВ ДЛЯ УСПІШНОЇ АДАПТАЦІЇ П’ЯТИКЛАСНИКІВ ДО НОВИХ УМОВ НАВЧАННЯ Будь - які перехідні періоди життя і діяльності дітей висувають специфічні проблеми, що пов’язані зі зміною в організації навчальної діяльності у середніх класах. Умови, які змінилися, пред’являють більш високі вимоги до інтелектуального і особистісного розвитку, до ступеня сформованості у дітей певних учбових знань, дій, навичок. Процес звикання до шкільних вимог і порядків, нового для п’ятикласників оточення, нових умов життя розуміється як адаптація. Адже дитина в школі адаптується не тільки до своєї соціальної ролі, але перш за все до особливостей засвоєння знань у нових умовах.

1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.

2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.

6. Не слід відразу ослабляти контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо.

7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

8. Головне новоутворення підліткового вікового періоду – відкриття своєї індивідуальності, свого «Я». Підвищується інтерес до свого тіла, зовнішності.

9. Зростає дух незалежності, який впливає на стосунки підлітка в родині, школі.

10. У дітей настає криза, пов’язана з бажанням здобути самостійність, звільнитися від батьківської опіки, з’являється страх перед невідомим дорослим життям.

11. Бажання звільнитися від зовнішнього контролю поєднується зі зростанням самоконтролю й початком свідомого самовиховання.

12. Внутрішній світ дитини ще нестабільний, тому батькам не слід залишати своїх дітей без нагляду. Підліток дуже вразливий і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним.

13. Розширюється коло спілкування, з’являються нові авторитети.

14. Недоліки й суперечності в поведінці близьких і старших сприймаються гостро й хворобливо.

15. У батьках підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів. РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЩОДО УСПІШНОЇ АДАПТАЦІЇ П’ЯТИКЛАСНИКІВ ДО НОВИХ УМОВ НАВЧАННЯ Будь - які перехідні періоди життя і діяльності дітей висувають специфічні проблеми, що пов’язані зі зміною в організації навчальної діяльності у середніх класах. Умови, які змінилися, пред’являють більш високі вимоги до інтелектуального і особистісного розвитку, до ступеня сформованості у дітей певних учбових знань, дій, навичок. Процес звикання до шкільних вимог і порядків, нового для п’ятикласників оточення, нових умов життя розуміється як адаптація. Адже дитина в школі адаптується не тільки до своєї соціальної ролі, але перш за все до особливостей засвоєння знань у нових умовах.

1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.

2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.

6. Не слід відразу ослабляти контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо.

7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

8. Головне новоутворення підліткового вікового періоду – відкриття своєї індивідуальності, свого «Я». Підвищується інтерес до свого тіла, зовнішності.

9. Зростає дух незалежності, який впливає на стосунки підлітка в родині, школі.

10. У дітей настає криза, пов’язана з бажанням здобути самостійність, звільнитися від батьківської опіки, з’являється страх перед невідомим дорослим життям.

11. Бажання звільнитися від зовнішнього контролю поєднується зі зростанням самоконтролю й початком свідомого самовиховання.

12. Внутрішній світ дитини ще нестабільний, тому батькам не слід залишати своїх дітей без нагляду. Підліток дуже вразливий і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним.

13. Розширюється коло спілкування, з’являються нові авторитети.

14. Недоліки й суперечності в поведінці близьких і старших сприймаються гостро й хворобливо.

15. У батьках підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів.

3.ПАМЯТКИ, РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ Шкільне життя п'ятикласників ускладнюється часто невиправдано високими вимогами до них з боку вчителів. Цього не можна допускати щонайменше з трьох причин: уповільнюється темп діяльності учнів, тоді як виконання певних видів робіт потребує більше часу; зміст навчальних предметів основної школи вибудовується систематично, що, у свою чергу, передбачає сформованість у школярів добре розвиненого теоретичного мислення. У п'ятикласників же воно тільки формується; вони звикли працювати з одиничними поняттями та термінами; високі вимоги до самостійності та відповідальності підлітків без урахування їх вікових особливостей можуть становити загрозу для емоційного благополуччя дитини.

Дорослі очікують від підлітків здатності розуміти інших людей, співіснувати з ними на принципах рівноправності та толерантності. Але у п'ятикласників ці властивості тільки починають формуватись, і їх розвиток вимагає терпіння, обережності, діалогового навчання, створення ситуацій, в яких підлітки навчаються враховувати різні точки зору. За цих обставин важливо, щоб учитель-предметник не переносив механічно методи навчання й форми взаємодії зі старшими школярами на учнів 5-го класу. Необхідно поступово вводити новий зміст і нові форми навчальної діяльності. ПАМ'ЯТКА КЛАСНОМУ КЕРІВНИКУ 5-х КЛАСІВ - Працюйте над формуванням колективу через різноманітні доручення, змінюючи групи.

- Розвивайте почуття колективізму через спільну турботу про престиж класу (зовнішній вигляд, успіхи в навчанні, максимальна участь у святах, естафетах, конкурсах).

- Пріоритет віддавайте індивідуальній роботі (спостереження, бесіди, анкетування, доручення).

- Уникайте «гострих» кутів, проявляйте стриманість, терплячість.

- Пам'ятайте: діти потребують ласки, ніжності, співучасті, турботи.

- Вчасно й мудро підтримуйте дитячу активність.

- Не забувайте: формування класного, батьківського колективу не менш важливе, ніж дитячого. Ретельно готуйтесь до батьківських зборів, проводьте сімейні вечори, активно залучайте батьків і вчителів-предметників до життя класу.

• • • • • • •

ПОРАДИ КЛАСНИМ КЕРІВНИКАМ 5-х класів щодо успішної адаптації учнів: проявляти доброзичливе ставлення, підтримку; реалізовувати демократичний стиль керівництва; не висувати на початку року великих вимог до дітей, пам’ятати різницю між п’ятикласниками та іншими учнями середньої школи; намагатись, щоб заняття викликали в учня позитивні переживання, позитивне емоційне ставлення до навчального предмету; орієнтувати дітей на вироблення об’єктивних критеріїв успішності і неуспішності, прагнення перевірити свої можливості і знаходити (за допомогою дорослих) шляхи подальшого їх розвитку і вдосконалення; допомогти учням із низьким соціальним статусом в класному колективі відчути себе потрібними і бажаними в класі: проводити відповідні класні години для покращення неформальних відносин між дітьми з використанням активних форм роботи;

• залучати до позакласної роботи, групових заходів, щоб вони більше спілкувалися; • на позакласних заходах давати можливість проявити себе з кращої сторони; • звертати увагу однокласників на успіхи цих дітей у тому, що в них виходить. ПАМ'ЯТКА ВЧИТЕЛЯМ, ЯКІ ВИКЛАДАЮТЬ У 5-х КЛАССАХ - Відвідайте уроки в 4-му класі. Придивіться до своїх майбутніх учнів. Познайомтеся з методикою викладання в початкових класах.

- Опрацюйте спеціальну психолого-педагогічну літературу.

- Пам'ятайте: легше з першого уроку викликати до себе довіру, любов дитини, ніж потім подолати недовіру.

- Не змінюйте різко методи роботи, використовуйте ігровий матеріал, інструктажі, пам'ятки, алгоритми, картки-опори, зразки виконання.

- Протягом уроку та додому давайте конкретні доступні завдання й домагайтесь їх чіткого виконання.

- Щоденно перевіряйте письмові роботи учнів, домагайтеся систематичної роботи над помилками.

- Ретельно обміркуйте заходи та прийоми розвитку мислення, усного та писемного мовлення учнів. Розробіть відповідний роздавальний матеріал.

- Забезпечуйте систематичне повторення.

- Уникайте перевантаження дітей.

- Відвідуйте уроки колег, які викладають у 5-х класах 4.РОБОТА ПСИХОЛОГА 1.

2.

3.

-

І етап – робота з випускниками початкової школи Виявлення дітей, що мають труднощі в навчанні, проблеми в поведінці, ознаки емоційних розладів: бесіди з класним керівником 4 класу; спостереження у класі; соціометричне дослідження учнівського колективу; анкетування учнів; бесіди і консультації батьків. Визначення причин труднощів учнів «групи ризику»: індивідуальне обстеження дітей «групи ризику»; визначення типу «групи ризику»; аналіз проблем дитини, виявлення головних причин труднощів. Відпрацювання можливих шляхів подолання труднощів: переадресування до спеціалістів (ПМПК, логопед, дитячий психоневролог, психіатр, вчитель, соціальні служби), розвивальна робота з учнями (групова чи індивідуальна); рекомендації батькам щодо змін стосунків у сім’ї, стилю виховання; рекомендації батькам з приводу занять з дитиною; рекомендації учителю щодо вибору індивідуального педагогічного стилю; зниження вимог до виконання навчальних програм.

4. Профілактика дезадаптації випускників 4 класу під час переходу до середньої школи: - соціально-педагогічні методи підготовки учнів до нових умов навчання (періодичні проведення уроків іншими вчителями, відвідування уроків майбутнім класним керівником, бесіди з учнями про нові вимоги у 5 класі, розігрування нових шкільних ситуацій); - психологічна просвіта батьків і вчителів щодо вікових особливостей дітей; - психолого-педагогічний консиліум; - психолого-педагогічна корекція труднощів у навчанні і поведінці. ІІ етап – робота з п’ятим класом 1. Виявлення загальних зон труднощів: - анкета«Моє ставлення до шкільних предметів; - методика «Незакінчені речення», методика «Малюнок сім’ї»; - бесіди з учнями і вчителями; - відвідування батьківських зборів.

2. Вивчення психологічного клімату: - соціометрія; - визначення характеру психологічного комфорту учня у класі («Неіснуюча тварина», «Дерево»).

3. Скринінгові психодіагностичні дослідження: - діагностика особистісної адаптації школярів (м-ка Фурмана); - діагностика шкільної тривожності (м-ка Філіпса).

4. Виявлення причин дезадаптації і труднощів у навчанні і поведінці окремих учнів: - індивідуальна психодіагностика; - спостереження за поведінкою під час індивідуального обстеження; - бесіди і консультації батьків; - бесіди з учителями.

5. Психологічна профілактика та корекція дезадаптації учнів 5 класу: - робота з педколективом (бесіди, консультації за результатами соціометрії, рекомендації щодо вибору адекватних методів педагогічного впливу на клас і окремих учнів, учнів «групи ризику»; - робота з батьками (виступ на батьківських зборах про віковий період, допомогу батьків дітям з різними індивідуально-психологічними особливостями; індивідуальні консультації щодо налагодження дитячобатьківських стосунків, переадресування до інших спеціалістів;робота з соціально-неблагонадійними сім’ями); - корекційні заходи з учнями (групові і індивідуальні бесіди, елементи соціально-психологічного тренінгу, розгляд кризових ситуацій у колективі класу).

ЛІТЕРАТУРА

1. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды: В 2 т. - М., 1980. - Т. 2. - С. 20.

2. Адаптація дітей у 1, 5, 10 класах.// упорядник Т.Червонна.- К.: Шкільний світ, 2008.-128 с.

3. Выготский Л.С. Психология. — М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2000. - 108 с.

4. Дусавицкий А. К. О соотношении понятий индивидуального и коллективного субъектов учебной деятельности // Психол. наука и образование.— 2001.-№2.-С.

5-13.

5. Дусавицкий А. К. Развитие личности в учебной деятельности. — М., 1996. — 208 с.

6. Поливанова К.Н. Психологическое содержание подросткового возраста // Вопросы психологии. — 1996. - №1.-С. 20-33.

7. Практикум по психологическим играм с детьми и подростками / Азарова ТА. и др; под общей ред. Битяновой М.Р. — СПб.: Питер, 2002. - 304 с.

8. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога в образовании: Учебное пособие. — М.: ВЛАДОС, 19%.-529с.

9. Удовенко М. Адаптація молодших школярів у основнй школі.// Психолог. – 2006.- № 18.- с.1 10. Энциклопедия психологических тестов.

— М.: Терра-Книжный клуб, 1999. — 400 с.

11. Чепіга Л.П. Особливості Я-концепції підлітків в залежності від умов навчання в навчальному закладі: навчальний посібник для вчителів та студентів/ Нар. Укр. Акад.

— X., 2001. — 44 с.

12. Цукерман Г.А. Переход из начальной школы в среднюю как психологическая проблема // Вопросы психологии. - 2001. - № 5. - С. 19—34.

13. Хейзинга Й. Человек играющий. — М., 1992.

14. Эльконин Д.Б. Психология игры. — М., 1978.

Порядок денний 1.»Проблема наступності у навчанні п”ятикласників - проблема забезпечення переходу особистості на якісно новий ступінь розвитку шляхом створення комфортних умов для розкриття її потенціалу в процесі переходу з одного типу організації освітнього процесу до іншого – вступ, Лаврусевич О.А. – директор школи.

2.Особливості адаптаційного періоду учнів п’ятих класів до навчання у середній шкільній ланці . Ганущак Н.Д. – заступник директора з навчальної роботи, доповідач.

3.Характерні особливості поведінки учнів , колишніх четвертокласників. Класоводи молодшої школи (Мамонова І.Г. – минулорічний класовод 4А класу, Кравчук Т.О. – минулорічний класовод 4Б класу, Вершигора О.Л. – минулорічний класовод 4В класу).

4.Готовність учнів до навчання у 5 класах (класоводи 5 класів- Бєлозьорова Л.І. – класовод 5А класу, Степаненко О.В. – класовод 5Б класу, Вітрук В.В. – класовод 5 В класу 5.Навчальні проблеми п’ятикласників .Вчителі - предметники 6.Психолого – педагогічна карта учнів – п”ятикласників. Мила О.М. психолог школи 7.Медико – фізіологічний стан учнів 5 класів . Слиз В.В. – медична сестра 8.Відео відповіді учнів та батьків 5 класів.

Протокол №1 засідання педагогічного консиліуму загальноосвітньої школи №7 від 16 жовтня 2013 р. ПРИСУТНІ: директор школи О.А.Лаврусевич, заступник директора з навчальної роботи Ганущак Н.Д., психолог школи Мила О.М., соціальний педагог – організатор Легенька Т.С., медична сестра Слиз В.В., вчителі початкових класів Мамонова І.Г., Кравчук Т.О., Вершигора О.Л., класоводи 5 класів Бєлозьорова Л.І., Степаненко О.В., Вітрук В.В., вчителі-предметники, які викладають предмети у 5 класах.. ПОРЯДОК ДЕННИЙ: 1.»Проблема наступності у навчанні п”ятикласників -

проблема забезпечення переходу особистості на якісно новий ступінь розвитку шляхом створення комфортних умов для розкриття її потенціалу в процесі переходу з одного типу організації освітнього процесу до іншого. Лаврусевич О.А.

2.Особливості адаптаційного періоду учнів п’ятих класів до навчання у середній шкільній ланці . Ганущак Н.Д.

3.Характерні особливості поведінки учнів , колишніх четвертокласників. Мамонова І.Г., Кравчук Т.О., Вершигора О.Л.

4.Готовність учнів до навчання у 5 класах та надання допомоги дітям в період адаптаційного періоду Бєлозьорова Л.І. , Степаненко О.В. , Вітрук В.В.

5.Навчальні здобутки та проблеми п’ятикласників .Вчителі - предметники 6.Психолого – педагогічна карта учнів – п”ятикласників. Мила О.М.

7.Медико – фізіологічний стан учнів 5 класів . Слиз В.В. СЛУХАЛИ: 1. Директора школи

О.А.Лаврусевича, який наголосив про проблеми наступності у навчанні п”ятикласників, про забезпечення переходу особистості на якісно новий ступінь розвитку шляхом створення комфортних умов для розкриття потенціалу особистості.

2. Заступника директора з навчальної роботи Ганущак Н.Д. про особливості адаптаційного періоду учнів п’ятих класів до навчання у середній шкільній ланці.

3 Вчителів початкових класів Мамонову І.Г., Кравчук Т.О., Вершигору О.Л про характерні особливості поведінки учнів , колишніх четвертокласників.

4. Класоводів 5 класів Бєлозьорову Л.І., Степаненко О.В., Вітрук В.В. про готовність учнів до навчання у 5 класах та надання допомоги дітям в період адаптаційного періоду.

5. Вчителів - предметників Полюх А.С., Туркулець Д.В ( вч. іноземної мови).,Бойко І.О., Карпяк О.Ю. (вч.- філологи), Пушкарук А.М., Матвійчук М.С.(вч. математики) Гарматюка А.Є. (вч. природознавства), Гудиму Н.М., Вітрук В.В.(вч. суспільних дисциплін), Демчинського Р.В.(вч.фізкультури), Боднарчук І.В., Фурсу Л.М.(вч. естетичного напрямку), Туранську Т.М.(вч. інформатики) про навчальні здобутки та проблеми п’ятикласників на уроках.

6. Психолога школи Милу О.М. про психолого – педагогічна карту учнів – п”ятикласників, результати анкетного дослідження дітей .

7. Медичну сестру Слиз В.В. про медико – фізіологічний стан учнів 5 класів. УХВАЛИЛИ: 1. 1. Сформувати в учнів уміння орієнтуватися в нових умовах;

надавати допомогу в освоєнні нового навчального простору, сприяти адаптації п’ятикласників до навчання в основній школі, створивши нові умови навчання, які підвищуть вимоги до інтелектуального та особистісного розвитку дітей, до ступеня сформованості в них певних знань, способів навчальних дій, до рівня розвитку довільності, здатності до саморегуляці 2. Відвідувати уроки в початковій школі з метою вивчення особливостей поведінки учнів у навчальній ситуації та психолого-педагогічного клімату, що склався в класі.

3. Організувати психолого-педагогічний супровід учнів у перехідний період, проводити поглиблене психолого-педагогічне обстеження дітей, завданням якого є діагностування багатьох аспектів, за якими можна визначити ступінь готовності молодших школярів до навчання в середній ланці школи.

4.Здійснювати дослідження учнів п'ятих класів з метою виявлення вміння підлітка співвідносити свою поведінку з новими умовами середовища, вміння забезпечити виконання поставлених завдань. Проводити тестування, анкетування, спостереження, бесіди, написання творів.

Директор школи

О.А.Лаврусевич

Секретар

Фурса Л.М.

Рішення

1. Сформувати в учнів уміння орієнтуватися в нових умовах; надавати допомогу в освоєнні нового навчального простору, сприяти адаптації п’ятикласників до навчання в основній школі, створивши нові умови навчання, які підвищуть вимоги до інтелектуального та особистісного розвитку дітей, до ступеня сформованості в них певних знань, способів навчальних дій, до рівня розвитку довільності, здатності до саморегуляції. Педколектив школи 2. Відвідувати уроки в початковій школі з метою вивчення особливостей поведінки учнів у навчальній ситуації та психолого-педагогічного клімату, що склався в класі. Майбутні класоводи 5 класів, вчителі - предметники 3. Організувати психолого-педагогічний супровід учнів у перехідний період, проводити поглиблене психолого-педагогічне обстеження дітей, завданням якого є діагностування багатьох аспектів, за якими можна визначити ступінь готовності молодших школярів до навчання в середній ланці школи. Психолог школи 4.Здійснювати дослідження учнів п'ятих класів з метою виявлення вміння підлітка співвідносити свою поведінку з новими умовами середовища, вміння забезпечити виконання поставлених завдань. Проводити тестування, анкетування, спостереження, бесіди, написання творів. Класоводи, психолог, адміністрація школи

Адаптація учнів 5 класу до навчання Психологічна адаптація - це процес взаємодії особистості із середовищем, при якому особистість повинна враховувати особливості середовища й активно впливати на нього, щоб забезпечити задоволення своїх основних потреб. Процес взаємодії особистості та середовища полягає в пошуку й використанні адекватних засобів і способів задоволення основних потреб. До них належать: потреба в безпеці; фізіологічні потреби (в їжі, сні, відпочинку тощо); потреба у прийнятті та любові; у визнанні та повазі; у самоствердженні, самовираженні й розвитку «я» Успішність школяра залежить від рівня сформованості загальнонавчальних умінь і навичок. Серед них варто особливо виділити загальномовленнєві, рівень опанування яких сприяє культурі мовлення та слухання. Учені підрахували: 70 % того часу, коли людина не спить, вона присвячує читанню, письму, слуханню, розмові - чотирьом основним різновидам мовленнєвої діяльності. Мовлення - один з найважливіших показників культури людини, її інтелекту. Розвинене мовлення є основою розумової діяльності, воно забезпечує справжні успіхи школярів у навчанні. У молодшому підлітковому віці у зв’язку з початком етапу статевого дозрівання відбуваються зміни в пізнавальній сфері молодших підлітків: уповільнюється темп їхньої діяльності; виконання певних видів робіт потребує більше часу; діти частіше відволікаються; можуть бути роздратованими, неуважними; можуть неадекватно реагувати на зауваження тощо. Це, як наслідок, може бути причиною зниження рівня навчальних досягнень, утрати мотивації до навчання, породжувати конфліктні ситуації між однолітками та дорослими. Нової якості у п’ятикласників набувають стосунки з однолітками. Діти хочуть почувати себе частиною цілого колективу, жити з ним спільним життям, бути визнані друзями. Спілкування з друзями стає самостійною діяльністю. Вона існує, з одного боку, у вигляді вчинків підлітків по відношенню один до одного, а з іншого - у формі осмислення вчинків однолітків і стосунків з ними. Ця сфера життя та спілкування стає для підлітків надзвичайно важливою й особистісно значущою: зменшується згуртованість, зростає прагнення до самовираження. Водночас досить часто у школярів цієї групи проявляється так зване «почуття дорослості»: діти потребують поваги та самостійності, серйозного та довірливого ставлення до них з боку дорослих. Навчання у школі має бути для школяра джерелом позитивних емоцій, що допоможе знайти своє місце серед однолітків, підтримає впевненість у собі, у своїх силах. Важливо, щоб ці позитивні емоції пов'язувалися з процесом навчання. Слід підкреслити, що успішній реалізації завдань сучасної школи сприяє педагогічний досвід, світосприймання самого вчителя у співпраці з батьками.

ПАМ’ЯТКА КЛАСНОМУ КЕРІВНИКУ 5-х КЛАСІВ •

Працюйте над формуванням колективу через різноманітні доручення, змінюючи групи.

•

Розвивайте почуття колективізму через спільну турботу про престиж класу (зовнішній вигляд, успіхи в навчанні, максимальна участь у святах, естафетах, конкурсах).

•

Пріоритет віддавайте індивідуальній роботі (спостереження, бесіди, анкетування, доручення).

•

Уникайте «гострих» кутів, проявляйте стриманість, терплячість.

•

Пам’ятайте: діти потребують ласки, ніжності, співучасті, турботи.

•

Вчасно й мудро підтримуйте дитячу активність.

•

Не забувайте: формування класного, батьківського колективу не менш важливе, ніж дитячого. Ретельно готуйтесь до батьківських зборів, проводьте сімейні вечори, активно залучайте батьків і вчителівпредметників до життя класу.

ПАМ’ЯТКА ВЧИТЕЛЯМ, ЯКІ ВИКЛАДАЮТЬ У 5-х КЛАСАХ •

Придивіться до своїх майбутніх учнів. Познайомтеся з методикою викладання в початкових класах.

•

Опрацюйте спеціальну віковим особливостям .

•

Пам’ятайте: легше з першого уроку викликати до себе довіру, любов дитини, ніж потім подолати недовіру.

•

Не змінюйте різко методи роботи, використовуйте ігровий матеріал, інструктажі, пам’ятки, алгоритми, картки-опори, зразки виконання.

•

Протягом уроку та для домашнього виконання давайте конкретні доступні завдання й домагайтесь їх чіткого виконання.

•

Щоденно перевіряйте письмові роботи систематичної роботи над помилками.

•

Ретельно обміркуйте заходи та прийоми розвитку мислення, усного та писемного мовлення учнів. Розробіть відповідний роздавальний матеріал.

•

Забезпечуйте систематичне повторення.

•

Уникайте перевантаження дітей.

•

Відвідуйте уроки колег, які викладають у 5-х класах

психолого-педагогічну

літературу

учнів,

згідно

домагайтеся

ПАМ’ЯТКА БАТЬКАМ П’ЯТИКЛАСНИКІВ •

У ваших дітей переломний період, спостережливі, уважні та терплячі.

тому

будьте

особливо

•

У 5-у класі розширився обсяг матеріалу з основних предметів, зросла кількість предметів, тому збільшується час підготовки до уроків.

•

Забезпечте своїм дітям вдале поєднання відпочинку, фізичної праці та роботи над уроками.

•

Програми включають більше теоретичного матеріалу, тому слід привчити дітей міцно завчати окремі правила з математики, української мови, природознавства.

•

Уважно стежте за рівнем виразного читання ваших дітей. Нехай удома вони виразно читають усі тексти, що задані з різних предметів.

•

Заведіть дітей у бібліотеку, читальний зал не силою, але привчайте до повсякденного читання художньої літератури, просіть їх переказати прочитане.

•

Стежте за порадами вчителів, записаними у щоденниках і робочих зошитах ( уникайте критичних зауважень вчителеві при дітях).

•

Дбайте про те, щоб дитина була охайною в усьому, включаючи бережне ставлення до підручників.

•

Ніколи не поспішайте з висновками ані про дитину, ані про вчителя прийдіть до школи, поспілкуйтеся з учителем.

•

Намагайтесь придбати для сімейної бібліотеки різноманітні словники та додаткову літературу.

•

Пам’ятайте, клас, де навчається ваша дитина, - одне ціле трьох колективів: дітей, батьків, учителів. Чим дружніші, цілеспрямованіші будуть ці колективи, тим у кращій атмосфері буде формуватись ваша дитина. Це залежить від кожного.

•

Не забувайте: дитину не можна карати за невміння, а терпляче вчити, підказувати, радити, допомагати, підтримувати.

•

Керуйтесь у спілкуванні з дитиною правилом: найдієвіший засіб виховання - особистий приклад.

•

Дбайте про всебічний розвиток своєї дитини.

•

Умійте ставити себе на місце дитини.

•

Пам’ятайте: праця, зокрема навчальна, не завдає шкоди вихованню дитини, а бездіяльність - її перший ворог.

Рекомендації батькам з успішної адаптації п’ятикласників до нових умов навчання Будь - які перехідні періоди життя і діяльності дітей висувають специфічні проблеми, що пов’язані зі зміною в організації навчальної діяльності у середніх класах. Умови, які змінилися, пред’являють більш високі вимоги до інтелектуального і особистісного розвитку, до ступеня сформованості у дітей певних учбових знань, дій, навичок. Процес звикання до шкільних вимог і порядків, нового для п’ятикласників оточення, нових умов життя розуміється як адаптація. Адже дитина в школі адаптується не тільки до своєї соціальної ролі, але перш за все до особливостей засвоєння знань у нових умовах.

1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.

2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.

6. Не слід відразу ослабляти контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо.

7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

8. Головне новоутворення підліткового вікового періоду – відкриття своєї індивідуальності, свого «Я». Підвищується інтерес до свого тіла, зовнішності.

9. Зростає дух незалежності, який впливає на стосунки підлітка в родині, школі.

10. У дітей настає криза, пов’язана з бажанням здобути самостійність, звільнитися від батьківської опіки, з’являється страх перед невідомим дорослим життям.

11. Бажання звільнитися від зовнішнього контролю поєднується зі зростанням самоконтролю й початком свідомого самовиховання.

12. Внутрішній світ дитини ще нестабільний, тому батькам не слід залишати своїх дітей без нагляду. Підліток дуже вразливий і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним.

13. Розширюється коло спілкування, з’являються нові авторитети.

14. Недоліки й суперечності в поведінці близьких і старших сприймаються гостро й хворобливо.

15. У батьках підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів.