Л.А.Гриневич Кам’янець-Подільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 Створення акмеологічного простору для особистісного розвитку особистості школяра Вступ ХХІ століття, початок третього тисячоліття – це час нестримних змін у внутрішньому і зовнішньому просторах життєдіяльності людини. Масштаби кризових явищ в усіх сферах сучасного буття, як то: довкілля, суспільство, мистецтво, наука – не залишають сумніву, що світоустрій в цілому очікує на кардинальне оновлення його базових, сутнісних параметрів. На зламі епох нагально постає потреба в особистостях нової формації, здатних до ініціювання та здійснення інновацій, побудову гармонійної системи речей. Все це вимагає становлення нової системи освіти, яка б здійснила прорив до якісно нового рівня: від звичного викладення матеріалу до всебічного розвитку творчих здібностей, особистісних якостей, що сприяють досягненню найвищого рівня розвитку кожної дитини, як найвищої цінності суспільства. Цієї мети дозволить досягти саме акмеологічний підхід в освіті. Провідна ідея такого підходу – створити освітній простір, в якому б кожна дитина розвивалась, розкриваючи свій безмежний потенціал в усіх сферах життя. Акмеологія шкільної освіти відкриває прогресивний шлях розвитку, оскільки інтегрує знання з педагогіки й психології та створює новий методологічний підхід до проектування освітніх систем сучасної школи, до забезпечення якості освіти в умовах стійкої еволюції українського суспільства. Педагогічні задачі акмеологічного підходу в освіті: широке застосування технологій, прийомів, які забезпечують креативний розвиток учнів; створення оптимальних умов для розвитку пізнавальної активності; заохочення учнів до творчості; спонукання до самостійного пошуку цікавого матеріалу з метою творчого самовираження дитини. Акмеологічний підхід розглядає розвиток людини на протязі всього життя. Акмеологічні ідеї спрямовані на виховання зрілої й здорової особистості, що має життєвий успіх, здатної до творчої самореалізації й соціальної адаптації, конкурентоспроможної, що
має духовну й суспільну зрілість. Фундамент у формуванні такої особистості, безумовно, закладається в початковій школі. Основна частина Необхідність використання акмеологічного підходу в навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи зумовлена тим, що суспільство очікує, що її випускники будуть комунікабельними, креативними, самостійно мислячими особистостями, які прагнуть до успіху та вміють самостійно будувати індивідуальну траєкторію розвитку. Акмеологія одним із важливих своїх завдань вважає виявлення характерних рис, які формуються у процесі розвитку людини, в їхніх вершинних досягненнях у дошкільному, молодшому шкільному віці та у роки юності з тим, щоб особистість змогла всебічно виявити себе на щаблі зрілості та успішно розробляти стратегії організації свого життя. Зрілість в акмеології виступає акмеологічним критерієм якості освіти і розвитку підростаючої людини. Акмеологічна зрілість буде проявлятися в: інтелектуальності – як високому розвитку пізнавальних здатностей, ерудиції, прогнозуванні своєї освіти; активності – як впливу на навколишнє середовище, на інших людей і на себе; організованості – як послідовності, вмінні додержуватися алгоритму, певного стандарту й вимог діяльності; відкритості – як готовності до нового знання, спілкування, діяльності; прагненні до розвитку – як внутрішньої потреби особистості; оптимізмі – як життєрадісному світогляді, вірі в людей, у їхню силу й можливості, впевненості в прогресі суспільства, у вірі в свої сили й можливості як суб’єкта діяльності; гуманізмі – як осмисленій й діючій гуманності, що водночас є способом життя. Акмеологія (від давньогр. acme – квітуча сила, вершина) – це наука про здобутки людини у професійному та особистісному розвитку та є основою педагогіки успіху. Акмеологія як інтегрована наука нової галузі знань людинознавства зумовила зародження нових акмеологічних напрямів, зокрема педагогічної та шкільної акмеології. Педагогічна акмелогія – це новий і перспективний напрямок гуманітарних наук, який інтегрує знання про людину на етапі досягнення нею успіху в навчально-виховній діяльності. Концепція педагогічної акмеології, педагогіки успіху базується на чотирьох складових: принцип потенційної реалізації людини;
акмеологічної концепції індивідуальності; акмеологічної концепції педагогічної майстерності; акмеологічної концепції здоров’я. Оскільки акмеологія – це наука про вдосконалення людини, то зусилля психологопедагогічного супровіду у досягненні вершини («акме») мають бути спрямованні на забезпечення акмеологічного характеру освітнього простору, у центрі якого плекання успішної людини, формування позитивної мотивації успіху. Основними завданнями акмеологічного простору є: створення простору спільної життєдіяльності, визначення мети життя і життєвих пріоритетів; навчання мистецтву життя; становлення самостійної особистості, яка вміє приймати рішення і нести за них відповідальність, володіє критичним мисленням; формування зрілого інтелектуального і духовного ставлення до життя; сприяння оволодінню науковими знаннями; виховання культури життєвого самовизначення, соціально активного ставлення до життя; допомога в оволодінні методами, способами ефективної соціальної взаємодії, освоєння на сучасному рівні політичних, економічних, правових знань; розвиток толерантності, розуміння іншого й відчуття взаємозалежності; здійснення загальних проектів, які навчать бути готовими до врегулювання конфліктів в умовах поваги цінностей плюралізму, взаєморозуміння й миру; сприяння розквіту особистості, незалежності; виховання здатності свідомо передбачувати майбутнє, прогнозувати його, визначати життєву стратегію, свій життєвий проект; культивуванню загальнолюдських цінностей. Шкільна акмеологія — це наука про саморозвиток зростаючої людини як суб’єкта життєдіяльності в освітньому просторі школи. Акмеологічні педагогічні технології – це технології, які, з одного боку, спрямовані на саморозвиток учня згідно його задатків та внутрішньої інтенції в умовах варіативності освітніх програм, а, з другого боку, це технології, спрямовані на досягнення кожним учнем своїх можливих найвищих результатів за умови поєднання зусиль усіх фахівців, які здійснюють педагогічний супровід вихованців: практичних психологів, соціальних педагогів, валеологів, працівників шкільних бібліотек, класоводів, класних керівників, учителівпредметників.
До числа акмеологічних можна віднести такі технології: ігрові (дидактична гра, технології ігромоделювання); проблемно-пошукову технологію; технологію родинного виховання; здоров'язберігаючі технології; тренінгові технології; технологію кооперованого навчання; технології розвиваючого навчання; технологію особистісно орієнтованого навчання; метод проектів. Акметехнології спрямовані на формування мотивації до самоствердження, пізнання себе, свого внутрішнього світу, усвідомленя себе частиною соціуму. Кінцевий результат використання акметехнологій – стійка здатність до самостійного вибору, самовдосконалення, самореалізації в мінливих соціокультурних умовах. При застосуванні акмеологічного підходу велике значення має саме вчитель. Вчительакмеолог – це людина, яка є духовно, професійно та соціально зрілою. Акмеологічний простір – це не даність, це те, що ми створюємо самі у своєму навчальному закладі. Кожен педагог у школі створює свій акмеологічний простір, який впливає на розвиток, виховання дітей. Цей простір є визначальним у впливовості педагога на вихованців. Спільна праця вчителя і учня веде до успіху обох. Акметехнології: досвід впровадження Період життя людини під час навчання в початковій школі має високу самоцінність, оскільки створює досвід життєдіяльності, що впливає на все подальше життя. У цей відповідальний період у становленні всіх життєво важливих сторін індивідуальності людини особливо
важливо
в
процесі
виховання
забезпечити
цілеспрямований
вектор
її
прогресивного розвитку на основі акмеологічних ідей: позитивне мислення й адекватна самооцінка; мотивація досягнень, а не уникнення невдач; прагнення до саморозвитку й самовдосконалення; потреба у творчості й творенні, а не руйнуванні й споживанні; потреба в самореалізації на основі власних досягнень; пріоритет духовно-моральних цінностей; цілісність і стійкість розвитку в процесі життєдіяльності; індивідуальність, зрілість, здоров'я, духовність як вищі рівні цілісного розвитку людини й інтегративні критерії якості освіти;
суб'єкт-суб'єктна взаємодія як онтологічна основа виховного процесу; високий рівень професійної зрілості й професіоналізму педагога; акмеологічна позиція педагогів, батьків, учнів як суб'єктивний фактор успішності людини в суспільстві, що змінюється. Ці ідеї виступають як альтернативи факторам регресу, що веде до деградації особистості, до її неуспішності й закомплексованості, негативного, критичного мислення, заниженої самооцінки, мотивації уникнення невдач, пасивності, ледарства, споживання, однобічності розвитку, меркантильності, інфантилізму, некомпетентності, позиції «дитини» у житті тощо. Формування творчої особистості, яка самостійно навчається важко здійснити без певної системи роботи, а це «урок – спілкування в позаурочний час – індивідуальна робота – позакласна робота». Дуже цікаво слідкувати як в процесі навчання розкриваються особисті творчі здібності й уподобання дитини, як вона застосовує їх при виконанні завдань, поставлених вчителем, і кожного разу піднімається на сходинку вище в своєму творчому розвитку. Завдання, що спонукали б учнів до творчості, може запропонувати як сам вчитель, так і учень особисто. Крім того сучасні підручники також надають серед вже звичних вправ і задач завдання творчого плану. Найбільшої уваги заслуговує проектна діяльність учнів, адже саме тут кожен може проявити свої кращі якості. Задача вчителя – управління цією діяльністю без надмірного контролю і нав’язування свого погляду на проблему. Кожна творча група учнів може представити свій проект у різноманітних формах: розповідь, листівка, газета, фото тощо. Оцінювання проекту здійснюється за цілим рядом критеріїв не тільки вчителем, а й учнями, перед якими цей проект був представлений. Такий спосіб оцінювання спонукає учнів для подальшої творчості й бажання досягти кращих результатів. Слід наголосити, що проектна діяльність учнів не єдиний шлях до творчого розвитку особистості учнів, є інші, не такі довгострокові та серйозні, але не менш цікаві шляхи для самовираження. Висновок Внаслідок цього можна зробити висновок, що на сьогоднішній день досягнуті результати педагогічних колективів підтверджують доцільність вибору шляху і визначають наш подальший рух на акмеологічні вершини, зокрема, цілісний розвиток людини, підростаючої і дорослої, її морально-духовного потенціалу, відродження національної
самосвідомості українського народу на основі культурно-історичної спадщини України та країн світового масштабу. Сьогодні кожен з нас розуміє – в нас є спільні проблеми, для вирішення яких треба від формалізму в плануванні роботи округу переходити до створення цілісної системи, визначати спільні проблеми та методи їх розв’язання. Тільки спільними зусиллями ми досягнемо «акме» та зможемо привести до нього наших дітей. Я просив сил... А життя дало мені труднощі, щоб зробити мене сильним. Я просив мудрості... А життя дало мені проблеми для вирішення. Я просив багатства... А життя дало мені мозок і мускули, щоб я міг працювати. Я просив можливість літати... А життя дало мені перешкоди, щоб я їх переборював. Я просив любові... А життя дало мені людей, яким я міг допомагати в їхніх проблемах. Я просив благ... А життя дало мені можливості. Я не отримав нічого з того, про що просив. Але я одержав усе, що мені було потрібно Акмеологічний освітній простір - це такий простір освітнього округу, у якому створені всі необхідні умови для становлення й розвитку в усіх суб'єктів освіти уявлення про успіх, високі досягнення, необхідні для розвитку особистості й соціуму. В акмеологічному просторі дитина розвивається як індивід, особистість, ураховуються її індивідуальні особливості, формуються духовні та моральні цінності, розвиваються творчі здібності, уміння соціалізуватись, будувати відносини в колективі та соціумі. Використана література 1. Акмеология : учебник / под общ. ред. А. А. Деркача. – М., 2002. – 256 с. 2. Акмеология: Учебное пособие / А.Деркач, В. Зазыкин. – СПб.: Питер, 2003. – С. 135. 3. Астахова О.В., Тихоплав С.М. Динамічні паузи як один із ефективних методів забезпечення оптимізації рухової активності школяра. – Х.: Вид. група "Основа", 2011. – №12(269) травень. 4. Данилова Г. С. Акмеологічна модель педагога в XXI столітті / Г. С. Данилова // Рідна школа. – 2003. – № 6. – С. 6-9.
5. Зазуліна Л.В. Педагогічні проекти: Науково-методичний посібник. – Кам'янецьПодільський: Абетка-Нова, 2004. – 40 с. 6. Кузьмин Н. В. Предмет акмеологии / Н. В. Кузьмин. – СПб.: Политехника, 2002. – 189 с. 7. Максимова В. Н. Введение в акмеологию школьного образования / В. Н. Максимова. – СПб. : ЛОИРО, 2002. – 156 с. 8. Метод проектів у розвитку якості початкової освіти. / З.В. Рябова, Г.Ю. Кравченко. – Х.: Вид-во "Ранок", 2013. – 144 с. 9. Педагогічне проектування / Авт.-упоряд. А.Цимбалару. // Б-ка "Шкільного світу". – К.: Шк. світ, 2009. – 128 с. 10. Уроки в природі. 1-4 класи / уклад. Л.Р.Токотиленко. // Б-ка журн. "Початкове навчання та виховання". – Х.: Вид. група "Основа", 2011. – Вип.5 (89). – 127 с.