А. І. Атаманчук Кам’янець-Подільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 7 Формування національної самосвідомості школярів на уроках української мови та літератури Вступ Процес розбудови української держави, її майбутнє залежать від того, якими будуть її громадяни – сьогоднішні учні, наскільки в них будуть сформовані активна життєва позиція, національна самосвідомість, моральність, готовність до праці на благо рідної держави та її захисту. Сучасна школа є могутнім фактором виховання молоді, формування її життєвих компетентностей і орієнтирів, духовності, моральності, національної гідності та патріотизму. Після Революції Гідності в Україні склалися нові суспільно-політичні обставини, пов’язані з російською агресією, тому все більшої актуальності набуває виховання в молодого покоління почуття патріотизму, відданості загальнодержавній справі зміцнення країни, активної громадянської позиції тощо. У таких умовах кожен навчальний заклад повинен стати для дитини осередком становлення громадянина-патріота України, готового брати на себе відповідальність, самовіддано розбудовувати країну як суверенну, незалежну, демократичну, правову, соціальну державу, забезпечувати її національну безпеку, сприяти єдності української політичної нації та встановленню громадянського миру й злагоди в суспільстві. Основна частина Національне виховання дітей не повинно проводитись епізодично, воно має бути глибоко продуманим, систематичним, цілеспрямованим. Особлива роль у системі національного виховання відводиться урокам української мови та літератури, які мають не лише освітнє, а й виховне значення, тому незаперечним залишається факт, що вплив засобів мистецтва слова на юну душу величезний. Духовна спадщина нашого народу зберігає характерні риси українського виховного ідеалу, якому має підпорядковуватися формування національної самосвідомості школярів. Саме тому вчителю-словеснику настільки важливо формувати гармонійно розвинену, освічену, соціально активну й національно свідому молоду людину, яка має почуття громадянської відповідальності, високі духовні якості, є носієм кращих надбань національної та світової культур, здатна до самовдосконалення.
У викладанні літератури за останні роки зроблено чимало. Вона відкрилася перед учнем новими гранями як могутнє джерело української духовності, національних і культурних традицій. А національний тип особистості, як відомо, виростає на ідеях національної філософії, народних ідеалах, традиціях, звичаях і обрядах, морально-етичних цінностях, на культурно-історичному досвіді, здобутках народу впродовж багатьох епох. Готуючись до уроків мови та літератури, учитель повинен підібрати такий матеріал, який був би не тільки пізнавальним, але й реалізовував виховний потенціал. У старших класах особливу увагу варто звертати на те, щоб донести правдиве слово про свій народ, його споконвічне прагнення вибороти державність. Особливо важливо створити оптимальні можливості для розвитку самостійного творчого мислення школярів, активізації пізнавальної діяльності, спрямованих на формування патріотичних почуттів. Вагоме значення також має підбір епіграфа до уроку, бо саме від нього йде вчитель до реалізації поставленої мети відновити споконвічну шляхетність українського народу, його національну гідність і самостійність, високу моральність і працелюбність. Художня література спонукає шкільну молодь захоплюватися красою та самобутнім багатством рідної землі, національновизвольною боротьбою українців, їх славетним минулим і сучасним. Національне виховання неможливе також без поваги до національних святинь і національних авторитетів, а формування національної самосвідомості майбутніх громадян – без оволодіння рідною мовою, тому найвагомішими напрямками навчальної та виховної роботи вчителя є: - формування національної свідомості та самосвідомості; - виховання духовної культури особистості; - виховання поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки; - формування високої мовної культури; - утвердження принципів загальнолюдської моралі; - формування високої художньо-естетичної культури; - формування творчої, працелюбної особистості; - забезпечення високої художньо-естетичної культури особистості; - розвиток індивідуальних здібностей і талантів молоді. Розумне,
систематичне
національне
виховання
може
подолати
почуття
меншовартості та сформувати людину – громадянина з національним складом мислення та природним почуттям гордості, що ти – українець. Досягненню поставленої мети сприяють активні та інтерактивні технології, передбачають реалізацію таких засад, як:
які
а) створення умов для активної участі школяра в процесі навчання на різних його етапах; б) забезпечення послідовності й системності в навчанні: від найпростіших прийомів (робота в парах) до складніших («Мозаїка», диспут тощо); в) спрямованість навчальної діяльності на розвиток особистості, на формування життєвих компетентностей; г) опертя на суб'єктний досвід учня (з’ясування його ціннісного ставлення до виучуваного матеріалу); ґ) створення на уроці проблемних ситуацій, наближених до реальних; д) обов'язковість рефлексії діяльності: що ми робимо? з якою метою? чому саме так ми це робимо? який результат ми хочемо отримати? е) організація навчання на суб’єкт-суб’єктній основі (надання учневі реальної змоги вибирати зміст занять, цілі та форми опрацювання навчального матеріалу); є) забезпечення діяльнісного підходу до організації навчального процесу (школяр учиться самостійно здобувати й застосовувати знання). Найдоцільнішими формами, методами та прийомами реалізації поданих вище засад є: відповіді на запитання, написання письмових робіт на різних етапах уроку, робота в парах і групах, диспути, створення асоціативних рядів і семантичних символів, кероване й прогнозоване читання та ін. У процесі реалізації поставлених завдань учитель має змогу використати найрізноманітніші методи та прийоми, нижче описано декілька з них. * Методика незакінчених речень. На початку вивчення творчості Тараса Шевченка в 7 класі запитаємо в школярів, що їм уже відомо про Кобзаря. Семикласники поділяться своїми знаннями. Актуалізувати суб'єктний досвід (ціннісне ставлення, почуття, емоції тощо) можна за допомогою завдання, яке спонукатиме кожного учня до роботи розуму й серця, скажімо, закінчити речення "Для мене Тарас Шевченко – це...". І, на відміну від прикладів, фактів, думки учнів будуть справді особистісними. * Створення семантичних символів, карт, метафор. Вони можуть бути графічними (варто заохочувати школярів до цього виду роботи), а якщо учень не вміє малювати, словесними. Наприклад, дібрати символ або метафору, якими можна було б передати суть образу (смисл життя письменника). Тарас Шевченко - світове дерево, коріння якого - у рідній землі, верхівка крони сягає вічних і світлих небес, а гілки розпростерлися й пустили пагони до інших культур і народів. * Робота в групах, дослідження, гронування.
Досвід упровадження інтерактивного навчання доводить, що підготовку до групової роботи найкраще розпочинати з парної діяльності, коли учні виробляють уміння спілкуватися з собою, автором, текстом, один з одним (слухати, ставити запитання, відповідати на них, дискутувати, створювати спільні проекти тощо). * Кероване читання. Словесник ділить текст на частини та пропонує учням після ознайомлення зі змістом певної частини визначити, про що йтиметься в наступній. Робота продовжується в аналогічний спосіб. * Читання з передбаченням. Учитель вибирає з тексту, що має вивчатися, 8-10 ключових слів і пропонує учням самостійно (або в парах) визначити, про що йтиметься в тексті. У подальшому види робіт (як організаційні, так і з навчальним матеріалом) ускладнюються. Вище зазначено лише окремі методи та прийоми, які використовуються в процесі навчання. Інноваційний же простір активно відкриває перед учителем нові перспективи, тому постійно потрібно працювати над вдосконаленням і урізноманітненням методичного арсеналу, опираючись на досвід відомих науковців. Навчання – живий процес, який вимагає від педагога постійної творчості й пошуку. Висновки З метою створення умов для реалізації кожної особистості та підтримки творчого, інтелектуального, духовного потенціалу нашої нації в навчально-виховній діяльності вчителю
необхідно
неухильно
формувати
інформаційно
й
емоційно
самобутній
україномовний простір, який забезпечуватиме прилучення школярів до глобальних знань про рідну мову, її закони; виховувати відповідальне ставлення до рідної мови, свідомого користування нею; сприяти вияву українського менталітету; плекати розвиток духовної, емоційно-естетичної, інтелектуальної сфери саме на основі української мови; через мовне посередництво долучати школярів до національної історії, до різних масивів національної культури, до глибинної сутності народного життя. Використана література 1.
Бех І. Д. Виховання особистості: Сходження до духовності : наук. видання. – К. :
Либідь, 2006. – 272 с. 2.
Будник О. Особливості української етнопедагогіки // Дайджест: Школа - парк
педагогічних ідей та технологій. – 2002. – № 2. – C. 116-118.
3.
Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід: метод. посіб. Уклад. :
О. Пометун, Л. Пироженко. – К. : А.Н.Н. – 2002. 4.
Ісаєва Г. Педагогічні технології у світовій педагогічній практиці / Г. Ісаєва // Завуч. –
2008. – № 2. – С. 4 - 6. 5.
Пєхота О. М. Освітні технології : навч.-метод. посіб. / О. М. Піхота, А. З. Кіктенко, О.
М. Любарська та ін. [за заг. ред. О. М. Пєхоти]. – К. : А.С.К., 2002. – 255 с. 6.
Пилипенко В. Д. Особистісно орієнтовані технології у школі / В. Д. Пилипенко, О. А.
Коваленко. – Х., 2007. – 160 с. 7.
Ступарик Б., Гречин Б. Становлення ідеї національного виховання в українській
педагогіці // Українська мова та література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2000. – № 1. – C. 20-26. 8.
Фасоля А. М. Формування духовного світу особистості школяра
засобами
літератури (Психолого – педагогічні основи формування духовного світу особистості) // Українська література в загальноосвітній школі. – 1999. – №1. – С. 22 – 24.