Р.В.Демчинський Кам’янець-Подільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Фізичний розвиток та виховання юнаків старших класів Фізичні вправи можуть замінити безліч ліків, але жодні ліки у світі не можуть замінити фізичні вправи. Анджело Моссо Вступ В основах законодавства України вказано, що здоров’я і фізична підготовленість учнівської молоді – це здоров’я і фізичний потенціал нації. Фізичне виховання у будь-якому суспільстві виступає як важливий фактор розвитку й зміцнення здоров’я, внутрішніх ресурсів людини, збереження та вдосконалення природного механізму її життєдіяльності. Фізична культура є важливою складовою частиною загальної культури суспільства, продукт його творчої діяльності. На кожному історичному етапі вона зазнає змін залежно від можливостей, які створюються певною суспільною формацією для її розвитку. Напевно кожен із нас мріяв бути сильним, здоровим, витривалим, спритним і сміливим, хоче мати атлетичну фігуру, вміти швидко і довго бігати, високо і далеко стрибати, плавати і володіти всіма тими навичками, які постійно необхідні людині в житті. Здійснити цю мрію допоможемо ми, вчителі фізичної культури. Адже абсолютна більшість дітей народжується практично здоровими. Збереження і зміцнення здоров'я дітей в умовах сучасної школи досить проблематичне. Методи та прийоми своєї роботи я спрямовую на те, щоб учні самостійно зберігали та зміцнювали своє здоров’я, підвищувала свій рівень фізичної підготовки, загартовувати свій організм, вели здоровий спосіб життя. Основна частина В умовах реформ фізичної культури вчитель находиться в пошуку нових підходів до виконання програмного матеріалу. Для того, щоб давати суттєві знання учням, намагаюсь постійно збагачувати свої знання, розширювати свій світогляд: черпаю нову корисну інформацію з фахових журналів, цікавлюсь досвідом досвідчених учителів, мене також приваблюють цікаві розробки уроків, методи і прийоми роботи вчителів-новаторів. Дослідження, які направлені на зміцнення здоров’я школярів, на підготовку їх до праці, навчання і захисту Батьківщини набирають особливої актуальності. Це викликає необхідність пошуку нових, комплексних форм організації, засобів і методів фізичної
підготовки учнів загальноосвітніх шкіл у відповідності з підвищеними вимогами сучасного життя. На фоні певних успіхів, які досягнуті у справі підвищення фізичного розвитку, рухової підготовленості та загальної фізичної працездатності, значна частина юнаків – випускників шкіл (42,8 – 57,3%) відстають від вимог і виконання норм державних тестів та страждають різними відхиленнями в стані здоров’я, що призводить до масових пропусків занять та, відповідно, до порушення навчального процесу в цілому. Необхідний новий (нестандартний) підхід до організації фізичного виховання, який би узгоджувався з регіональними особливостями (умовами харчування, захворюваністю дітей та підлітків, станом матеріальної бази для занять фізичною культурою і спортом) в населених пунктах та окремих школах і т. д. Це зумовило необхідність, в доповнення до шкільної програми, проводити цілеспрямоване, комплексне фізичне виховання юнаків старших класів з широким використанням традиційних та народних видів спорту, а також факторів природи. Необхідність пошуку нових засобів і методів фізичного виховання продиктована тим, що показники фізичного розвитку дітей та підлітків, їх рухова підготовка, фізична працездатність та захворюваність залежать від великої кількості факторів. Ось чому вивчення різних особливостей комплексного фізичного розвитку рухових здібностей і вдосконалення на їх основі об’єму фізичного навантаження, розподіленого в режимі дня (в школі та вдома), є досить важливим та актуальним завданням. Включення у руховий режим старшокласників занять в атлетичних клубах, в позаурочний час, з використанням тренувальних програм силової і швидкісно-силової спрямованості,
враховуючи
індивідуальні
особливості
учнів,
буде
сприяти
росту
тренованості і засвоєнню навчальної програми з фізичної культури. Розуміючи, що в умовах жорсткого шкільного розкладу занять (двох уроків фізкультури на тиждень, обмеження об’єму та інтенсивності фізичних навантажень) неможливо значно збільшити об’єм рухової активності і помітно вплинути на тренованість організму юнаків, в даній роботі зроблена спроба розробити руховий режим, реалізація якого передбачена у другій половині дня. Вплив запропонованого нами рухового режиму в комплексі з раніше розглянутими напрямками на показники фізичного розвитку, рухової підготовленості та адаптації кардіореспіраторної системи до фізичних навантажень різної потужності є основою даної роботи. Таким чином, важливо розглянути вплив додаткових занять атлетизмом на тренованість юнаків загальноосвітніх шкіл, а спеціально розроблений руховий режим для юнаків-випускників шкіл (з акцентом на розвиток сили і швидкісно-силових якостей) та організаційні форми занять фізкультурою, що пропонуються, (з урахуванням регіональних
умов), зможуть і повинні бути широко використані для всебічного розвитку особистості та підготовки юнаків до майбутньої трудової діяльності та служби в армії. По суті, усвідомлення потреби у фізичному вдосконаленні школярем, передбачає досить значні зміни у змістовному спрямуванні всієї діяльності учителя фізичної культури. Від впливової педагогічної «атаки» на організм школяра до «атаки» на його свідомість, інтелект,
освіченість,
інформованість.
Враховуючи,
що
однією
із
спрямувальних
особливостей є дієвий вплив фізичного виховання не тільки на організм школяра, а і на його свідомість, усі організаційні форми повинні передбачати не тільки суто практичний характер, а й теоретичний, що має виступати у єдності стосовно до досягнення кінцевої мети. Виходячи із вище сказаного, учитель фізичної культури в своїй професійно-педагогічній діяльності на даному етапі повинен: 1. Формувати позитивну позицію школярів до фізичної культури, переконаність в практичній необхідності її в житті людини; 2. Озброїти школярів теоретичними відомостями, інформацією, знаннями про фізичну культуру, мету, завдання, засоби, методи; 3. Формувати рухову сферу на рівні практичних навичок володіння певним запасом рухів: життєво необхідних, професійно прикладних, спортивних; 4. Розвивати функції можливості організму школярів до фізичних навантажень в градації загальної працездатності, спрямованості,3 розвитку фізичних здібностей (сила, витривалість, прудкість, спритність, гнучкість); 5. Орієнтувати школярів на самостійні заняття фізичними вправами, обраним видом спорту на рівні практичного наслідування, передбачаючи і період після закінчення школи. Позитивне вирішення проблем фізичного виховання школярів в контексті підвищення його результативності сьогодні – це здоров’я української нації завтра. Зі сказаного можна констатувати, що наявні проблеми шкільного фізичного виховання, у свою чергу породжують і проблему внутрішніх ресурсів людини, збереження та вдосконалення природнього механізму її життєдіяльності. Термін «фізична якість» віддзеркалює рухові можливості людини в основі яких лежать її природні задатки. Отже, фізичні якості – це розвинуті у процесі виховання і цілеспрямованої підготовки рухові задатки людини, які визначають її можливості успішне виконувати певну рухову діяльність. Наприклад, для подолання зовнішнього опору потрібна, перш за все, відповідна м'язова сила; для подолання короткої відстані за якомога менший час потрібна прудкість; для тривалого й ефективного виконання фізичної роботи потрібна витривалість; для виконання рухів з великою амплітудою необхідна гнучкість; а для
раціональної перебудови рухової діяльності відповідно до зміни умов необхідна спритність. Більшість фізичних якостей людини у процесі особистого розвитку змінюються нерівномірно. В деякі роки та чи інша якість має дуже високі темпи приросту. Ці вікові періоди можуть чергуватися з роками дуже малого приросту якості або навіть спаду її показників. Термін «сенситивний» увійшов у спеціальну літературу і тому повинен бути знайомим майбутнім фахівцям оскільки означає особливо чутливі або «сенситивні» періоди стосовно розвитку фізичних якостей. Навчання вправ та виховання фізичних якостей – дві тісно взаємопов'язані складові фізичного виховання. Неможливо навчитись, не повторюючи вправ, а повторне виконання неодмінно впливає на розвиток певних фізичних якостей. І якщо ми їх розглянемо окремо, то це продиктовано бажанням глибше проаналізувати кожну із названих сторін процесу фізичного виховання. Між фізичними якостями існує тісний взаємозв'язок, який у спортивній літературі прийнято називати «переносом». Перенос може бути позитивним, якщо розвиток однієї якості позитивно впливає на прояв іншої, або негативним (якщо розвиток однієї якості негативно впливає на прояв іншої). Розвиток загальної витривалості (в певних межах) веде до підвищення спеціальної витривалості, що, в свою чергу, сприяє зростанню сили м'язів. Водночас у висококваліфікованих спринтерів може спостерігатись навіть зворотний зв'язок, тобто зростання сили (внаслідок тренування з обтяженнями) може негативно вплинути на швидкість бігу. Ще яскравіше зворотній зв'язок проявляється між максимальною силою і загальною витривалістю. Важливо зауважити, що найбільш тісний позитивний взаємозв'язок між фізичними якостями спостерігається в дітей до настання статевої зрілості. Висновки Аналіз досвіду та практика роботи засвідчують велику значущість врахування учителем вікових змін та періодів для розвитку фізичний якостей учнів. Практичне значення роботи досягається результатами моніторингового дослідження, які підтверджують позитивний вплив врахування вікової динаміки розвитку фізичних якостей на розвиток та збереження природного механізму життєдіяльності учнів, а тим і самим і забезпечується можливість повноцінного фізичного і духовного розвитку юнаків старших класів. Позитивне вирішення проблем фізичного виховання школярів в контексті підвищення його результативності сьогодні – це здоров’я української нації завтра. Використана література 1. Шиян Б. Теорія і методика фізичного виховання школярів. – К., 2002. 2. Енциклопедія спорту. – К., 1999.
3. Воячецкий 3. Развивая силу // Физическая культура в школе, 2000. – №2. – С.46. 4. Гуревич Й.А. Круговая тренировка при развитии физических качеств / Изд. 3-є, перераб. й доп. – Минск: Внсшєйшая школа, 1985. – 256 с. 5. Линець М.М., Андрієнко Г.М. Витривалість, здоров'я, працездатність . – Львів, 1993. – 131 с. 6. Определение физической подготовленности школьников / Под. ред. Б.В.Сермеева. – М.: Педагогика, 1973. – 104 с. 7. Остапенко Л. Скорость и сила // Физическая культура в школе, 1994. – №7. – С. 43-47. 8. Определение физической подготовленности школьников / Под. ред. Б.В.Сермеева. – М.: Педагогика, 1973. – 104 с.