Розвивальні ігри в процесі навчання та виховання молодших школярів by kpschool7

Упорядники: Рубановська О.І., вихователь групи продовженого дня Кам'янецьПодільської ЗОШ І-ІІІ ступенів №7 Бойко О.О., заступник директора з науково-методичної роботи Кам'янець-Подільської ЗОШ І-ІІІ ступенів №7

Рецензент: кандидат педагогічних наук, доцент Конькова Т.І., кафедра педагогіки, Камянець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка Збірка містить теоретичні та практичні

матеріали

використання

щодо

навчально-

виховному процесі розвиваючих ігор. Розвиваючі ігри для дітей

молодшого сприяють розвитку

шкільного самоствердження

віку та

наполегливості,

розвивають в учнів прагнення до мети і успіху, різного роду мотиваційні якості. В ході розвиваючої гри дитина удосконалює свої дії щодо прогнозування, планування, вчиться зважувати свої шанси на успіх і вибирати альтернативні шляхи вирішення завдань

Зміст Вступ……………………………………………………..………. 3 Розділ І. Гра як вид діяльності дітей молодшого шкільного віку……………………………………… 6 1. Гра - активна форма пізнання навколишньої дійсності……………………………………………….....………… 6 2. Класифікація ігор……………………………………………..........11 3. Творча гра, її значення й особливості використання в навчальновиховному процесі………………………………………….…..............14 4. Шляхи педагогічного керівництва творчими іграми……..............19 5. Сюжетно-рольова гра та її виховні можливості………....………..23 Розділ II. Розвивальні ігри в процесі виховання молодшого школяра………………………………………………….……..………...27 1.Місце дидактичної гри в навчальному процесі початкової школи………………………………………………………….…………75 Розділ ІІІ. Ігри для формування етичної культури молодших школярів……………………………………………………….…………81 Розділ ІV. Розвиваючі ігри у групі продовженого Дня…………………………………………………………………...90 1.Планування і проведення самопідготовки в нетрадиційних формах……………………………………………..……….…………..108 Додатки………………………………………………………...……….111 Список використаних джерел та літератури………………..….…….164

Вступ У глибоку давнину дитячі ігри

виникли

як

стихійне

наслідування дій дорослих. В ігрових

вправах

змаганнях

підростаюче

покоління

готувалося до праці, полювання, війни,

виконання

поведінки, важливі

соціальні

функції.

тобто

розвитком

норм гра

мала

суспільства,

нагромадження знань, засобів матеріальної і духовної культури, прискорення темпів життя, гра поступово втрачала свою навчальну функцію. Вона починає вважатися не серйозним заняттям, стає переважно привілеєм дітей із заможних класів, обслуговує лише дозвілля. У школі з її традиційним бажанням уникати будь - якої стихійності, з поглядами на дитину як на слухняного виконавця, до тепер для гри не було місця. Майбутні педагоги навчалися за схемою: у дитячому садку - діти граються, а в школі - вчаться, щоб підготуватися до життя, а після школи працюють. Різке розмежування видів діяльності за місцем перебування людини, ніби узаконило в свідомості педагогів однобічність поведінкової і пізнавальної 3

сфер школяра. Сучасна психологія вивчає, що гра охоплює всі періоди життя людини. Це - важлива форма її життєдіяльності, а не вікова ознака. З грою людина не розлучається все життя, змінюються лише її мотиви, форми проведення, ступінь вияву почуттів та емоцій. Розробкою теорії дитячих ігор, зіпсуванням ролі структури і значення гри для виховання і навчання дітей займалися психологи Ж. Піаже, А.С. Виготський, Д.В. Ельконін та інші. А.С. Макаренко вважав дитячі рольові ігри такими ж важливими для розвитку дитини, як для дорослого справжню працю. Однак, зазначав він, що тільки та гра є педагогічно цінною, в якій дитина активно діє, будує, комбінує людські відносини. За цих умов вона може грати в різні ролі - бути командиром, виконавцем, творцем, знаходити умови для виявлення своїх здібностей та життєвої активності. Величезні можливості дає застосування ігор під час екскурсій на природу. Розкрити перед дітьми різноманітність і красу

навколишньої

дійсності,

привернути

увагу

до

малопомітних, але істотних ознак легше, якщо залучати дітей до активного емоційного сприймання. Саме цьому сприяють сюжетні ігри та ігри-вправи з природнім матеріалом. їх мета - навчити дітей знаходити потрібний предмет за допомогою аналізатора - (дотику, смаку, 4

запаху), оперуючи істотними ознаками; описувати предмети й знаходити їх за описом; знаходити ціле за частиною і частину за цілім; групувати предмети за місцем. Діти дуже добре сприймають ігри на природничу тематику: " Загадай - ми відгадаємо", " Знайди дерево за насінням" , Магазин". Широкі можливості є для проведення ігор - занять та ігор - вправ. Так, для розвитку усного мовлення й логічного мислення дітей, доцільно проводити такі ігри : "З якого дерева листя?" , "Знайти такий самий предмет", "Чиї це інструменти?". Головні умови ефективності застосування дитячих ігор органічне включення в навчальний процес; захоплюючі назви; наявність

справді

ігрових

елементів,

зокрема

зачинів,

римування; обов'язковість правил, які не можна порушувати; використання лічилок. Коли якусь гру використовують надто часто, виникає небезпека втрати інтересу дітей до неї, бо зникає новизна. У цьому разі, лишаючи незмінними ігрові дії, в зміст треба вносити

щось

нове:

ускладнювати

правила,

змінювати

предмети, включати елементи змагання, починати гру з несподіваної лічилки або ігрового зачину.

Розділ І. Гра як вид діяльності дітей молодшого шкільного віку 1. Гра - активна форма пізнання навколишньої дійсності

Психологіч ні дослідження О.Леонтьєва, О.ЗапорожцяД. Ельконіна, А.Люблінської та

інших

показали, що грі притаманні риси, характерні для будь - якої діяльності. Гра - активна форма пізнання навколишньої дійсності. Різноманітність її форм вводить дитину в коло реальних життєвих явищ. Дитина пізнає якості і властивості предметів, їх призначення,

способи

використання,

засвоює

зв'язки

відносини між людьми, правила і норми поведінки, пізнає саму себе, свої можливості і здібності. Дослідження даної проблеми (О. Усова, Р. Жуковська, Т. Макарова, П. Саморукова та інші) 6

показали, що місце гри у пізнанні світу інше, ніж праці і навчання. У ній здійснюється практичне дійове освоєння раніше одержаних знань. Інтерес дитини до тієї чи іншої гри поступово вичерпується в міру засвоєння знань і умінь, що її складають, тому вона розвивається, з'являються нові сюжети, ролі. Гра - діяльність свідома і цілеспрямована. У кожній грі є значуща для дитини ціль. Навіть найпростіша гра - дія з предметами, спрямована на якусь мету. Чим менша дитина, тим більший наслідувальний характер мають ігрові дії. Поступово рівень

усвідомлення

зростає. Щоб досягти мети , дитина відбирає необхідні

засоби,

здійснює певні дії та вчинки,

вступає

різноманітні стосунки з товаришами.

Діти

домовляються про тему і зміст гри, розподіляють ролі, повною мрою планують свою діяльність. Усе це свідчить про її цілеспрямованість, свідомий характер. Крім загальних рис, гра має специфічні функції, зумовлені психологічними

особливостями

характерними саме для неї. 7

цього

виду

діяльності,

Гра - це вільна, самостійна діяльність, що здійснюється за особливою ініціативою дитини, де значною мірою реалізується бажання виявити свій задум, по-своєму діяти, змінювати реальне життя. Гра вільна від обов'язків перед дорослими. Вона являє собою своєрідний прояв самодіяльності та самостійності. Граючи, дитина виходить із власних безпосередніх потреб та інтересів, на що вказував видатний психолог О.Запорожець. Воля і самостійність дитини виявляється у виборі гри чи її змісту; у добровільності об'єднання з кимось для гри; у вільному входженні в гру і виході з неї. Одна з особливостей гри - наявність творчої основи. Вона завжди пов'язана з ініціативою, вигадкою, кмітливістю. У дослідженні О. Усової, Р. Жуковської відзначено, що у цьому процесі активно працює уява дитини, емоції, почуття. Прояви ініціативи і творчості різноманітні. В одних іграх творчість пов'язана з побудовою сюжету і вибором змісту, ролі, в інших виявляється у виборі способів дії, в їх варіативності (хованки, ігри у доміно, м'яч, тощо). Багато ігор вимагають уміння погоджувати дії партнерів, виходячи з цього, швидко змінювати тактику своєї поведінки чи способи дій (рольові, рухливі ігри). Як зазначає В. Аванесова, значна творча гра - робота відбувається і в дидактичних іграх, які мають на меті розвиток пізнавальної активності, допитливості, швидкості розумових 8

дій, ініціативи у прийманні рішень. Творчий елемент завжди глибоко індивідуалізований, він є носієм індивідуальності кожного гравця, тому гра є засобом розвитку творчості, формування здібності дітей. Важлива риса творчої гри - її емоційна насиченість. Більшість дослідників відзначають силу і природність почуттів, які переживає дитина і які пов'язані з виконуваними ролями: турбота,

ніжність

матері",

відповідальність

"лікаря",

справедливість "вихователя", тощо. У колективних іграх виявляються дружба, товариськість, взаємна відповідальність. Дитині

приносить

задоволення

досягнення

результату,

подолання труднощів. У більшості ігор мають місце елементи емоції. Важлива частина розробки проблеми теорії гри - її виховні можливості та педагогічна цінність. Вихідні положення зарубіжних теорій щодо походження суті, значення гри для дитини поширюються і на проблему використання її як засобу розвитку дитини молодшого шкільного віку. Сучасні теорії "ігротерапії", методологічною основою яких є фрейдизм, вважаються цінними на тій підставі, що доводять, що за допомогою гри нормалізуються стосунки дитини з навколишньою дійсністю. Гра знімає негативізм, ліквідує егоїзм, вередування, тощо. Дійсно, гра "покращує 9

природу дитини", як стверджують представники цієї течії. Разом з тим, слід шукати значні можливості гри як засобу виховання, а не просто "втілення" небажаних проявів поведінки дитини. Дослідження виховних можливостей гри йде двома різними напрямками: визначення можливостей гри як форми організації життя дітей та вивчення місця гри у педагогічному процесі. Саме ці найважливіші проблеми дають можливість педагогам ефективно використовувати гру як засіб виховання, правильно здійснювати педагогічне керівництво. Проблема

гри

як

форми

організації

життя

дітей розроблена у дослідженнях

О.

Усової. Розглядаючи розвитку колективу,

етап

ігрового вона

встановила наявність реальних стосунків,

тобто

таких, що існують між людьми, які виховуються в одному 10

колективі та ігрових, які регламентуються змістом гри. Педагог також вказала на можливість виникнення якостей, необхідних дитині для входження до ігрового колективу: встановлення зв'язків з дітьми, що граються, підпорядкування своїх дій ролям, контроль і виконання правил гри, тощо. В імперичній психології при дослідженні гри, так як і при аналізі

інших

функціонально

видів -

діяльності

аналітичний

цьому,

підхід.

При

господарював цьому

гра

досліджувалась як проявлення вже досить зрілої психічної діяльності. Одні досліджували гру (Ушинський К.Д., Дж. Селлі, Бюллер К.) як проявлення уяви або фантазії, другі (Сікорський А.І., Дж. Дюї) пов'язували гру із розвитком мислення. Отже у сучасній педагогіці гра розглядається як вид діяльності дитини, в якій поєднуються риси, характерні для будь

якої

соціальної

діяльності

(цілеспрямованість,

усвідомленість, активна участь) та специфічні, притаманні лише грі (свобода і самостійність, самоорганізація дітей, наявність творчої основи, обов'язкове почуття радості й задоволення). 2.Класифікація ігор Немає більш різноманітного явища у шкільній педагогіці, 11

як гра, багата як за змістом, характером, так і за формою. Протягом двох сторіч наукова педагогіка прагне якнайменше класифікувати дитячі ігри. Одна з перших класифікацій належить К. Грасу. Він поділяє ігри на дві групи: експериментальні або ігри спеціальних функцій. До першої групи належать сенсорні, моторні, інтелектуальні, афективні ігри, вправи волі. До другої групи належать різні ігри, у яких вправляються часткові здібності, необхідні для застосування у різних сферах життя (суспільного, сімейного). Відомий німецький психолог В. Штерн поділяє ігри на два види: індивідуальні та соціальні. При цьому він спирається на вихідне положення своєї теорії конвергенції про необхідність розвивати внутрішні сили дитини, її здібності і одночасно враховувати вплив середовища, в якому дитина перебуває. Штерн вважає , що зовнішній фактор соціального оточення дає лиш матеріал для гри, вибір якого визначається інстинктивно. Сучасний американський дослідник К. Гарвей виділяє такі види ігор: 1. Ігри з рухами і взаємодією, що найбільш яскраво відображають надлишок енергії та емоційний настрій дітей; , 2Лгри з предметами, що починаються з маніпуляції, далі 12

практика і тренування до повного удосконалення. 3. Мовні ігри - створення дітьми римованих творів, які не мають точного смислового змісту (пісеньки, лічилки, приказки, жарти); 4. Ігри з правилами; 5. Ритуальні ігри, засновані на рухах, ігрових предметах, мові, соціальній умовності. С. Русова наголошує на значенні народних ігор як прадавнього результативного засобу виховання і навчання дітей. Народні ігри - багата скарбниця народної мудрості, досвіду поколінь у ті часи, коли не існувало наукової педагогіки. Використання їх у педагогічному процесі - сьогодні чи не найактивніша

проблема,

адже

ми

прагнемо

створити

найефективніші умови для навчання і виховання дітей молодшого шкільного віку. К.Д. Ушинський закликав звертати увагу на народні ігри, розробляти це багате джерело, організовувати їх і творити з них найкращий і могутній виховний засіб. Та народні ігри до цього часу не мають наукової класифікації і використання в основному за призначенням: з розвитку мови дітей, на ознайомлення з природою, життям і працею дорослих тощо. У сучасній педагогіці прийнята така класифікація ігор: ігри 13

творчі та ігри з правилами. До першої групи належать сюжетно - рольові ігри (сімейні , побутові, суспільні), будівельноконструктивні на теми літературних творів (драматизації, інсценування). До другої групи належать рухливі (великої, середньої, малої

рухливості);

сюжетні,

ігри

предметами;

за

переважанням одного основного руху; з бігом, стрибками , тощо; ігри -естафети та дидактичні ігри (словесні, друковані). Окрему групу становлять народні ігри: забави, рухливі, дидактичні, обрядові. Дана класифікація є досить умовною. Не слід вважати, що у творчих іграх відсутні правила, а ігри з правилами включають елементи творчості. Без правил не можлива будь - яка спільна діяльність. Головна ознака, що дозволяє розділити ці дві великі групи ігор, та, що у творчих іграх активність, творчість дітей спрямована на виконання задуму, розвиток сюжету, а в іграх з правилами - на вирішення завдань і виконання правил. 3. Творча гра, її значення й особливості використання в навчально–виховному процесі Молодший шкільний вік - це період інтенсивного 14

фізичного і психічного розвитку, формування здібностей, характеру,

активного

оволодіння

соціально

виробленими

правилами і нормами поведінки. Особливе місце посідають ігри, що створюються самими дітьми, їх називають творчими, тому що ігрова діяльність має яскраво виражений самодіяльний і творчий характер. Творчі ігри - це такі ігри, в яких виявляються образи, що містять в собі умовне перетворення навколишнього. Головною ознакою, центром творчої гри є наявність уявлюваної ситуації, яку створює дитина замість реальної і діє в ній, виконуючи певну роль, відповідно до тих знань, які вона при цьому надає оточуючим предметам. У творчій грі все "нібито", "умисно", але в цьому умовному оточенні,

що

створюється уявою, багато справжнього: ігрові

дії

гравців

завжди реальні, їх почуття дуже щирі. Завдяки ігровій уявлюваній ситуації дитина вчиться мислити про реальні речі і дії. З цією особливістю пов'язане і виникнення задуму в грі. Поява задуму, 15

пошуки засобів для його реалізації мають зв'язок із розвитком творчої уяви і означають перехід до творчої діяльності. Відображення оточуючої дійсності відбувається шляхом прийняття на себе певної ролі. Однак дитина наслідує образи не повністю через те, що не має реальних можливостей для дійсного виконання операцій прийнятої ролі. Тому у творчій грі вона виконує символічні дії ("нібито"), реальні предмети замінює ігровими або умовно тими предметами, яким приписує необхідні функції: наприклад, кубик - "чашка", полиця "коник" та ін. У молодшому шкільному віці формуються індивідуальні та спільні ігрові інтереси, що виражаються у безпосередньому емоційно - пізнавальному відношенні до гри чи ігрового предмета, прагненні дитини виразити те, що вона пізнала, потребі займатися цією діяльністю. Ігрові розширенню розумовому

інтереси досвіду розвитку

поглибленню

знань,

сприяють дитини,

її

збагаченню

формуванню

моральних уявлень. Показниками

розвинутого

ігрового

інтересу

можна

вважати: - тривалу зацікавленість дитини грою: розвитком сюжету і 16

виконання ролі; - бажання дитини приймати на себе певну роль; - наявність улюбленої ролі; - небажання закінчувати гру; - активне виконання дитиною всіх видів робіт (ліплення, малювання, зведення споруд, тощо) з виготовленням іграшок і атрибутів, пов'язаних з метою гри; - бажання ділитися з однолітками і дорослими своїми враженнями після закінчення гри. Творчій грі притаманні специфічні мотиви. Дітей спонукає до гри прагнення пізнавати нове, брати участь у житті дорослих, прагнення до наслідування, самостійності, бажання зводити споруди з різних матеріалів, радість усвідомлення своїх можливостей. Мотиви змінюються з віком дітей, визначаючи зміст ігор. Якщо дитину дошкільного віку спонукає до гри дія з привабливими для неї предметами, то для дітей молодшого шкільного

віку

основною

спонукальною

причиною

відтворення стосунків в які вступають одне з одним дорослі, що зображуються в грі. У дослідженні І. Власової показано, як змінюються мотиви вибору гри, коли у дітей виховується інтерес до різних професій, розуміння значення праці. Дошкільників приваблює зовнішня сторона ролі, тоді як діти 17

молодшого шкільного віку обирають сюжет гри і роль, керуючись своїми інтересами, мріями про майбутню власну діяльність. Педагогічна цінність творчої гри полягає і в тому, що в самому процесі, крім взаємин, визначених змістом, взятою на себе роллю чи правилами, між дітьми виникають стосунки іншого типу - реальні, дійсні, коли діти домовляються" про гру, розподіляють ролі, контролюють виконання правил, тощо. У творчих іграх діти відтворюють взаємини, пов'язані з роллю, з позиції власного досвіду, який може бути і негативним, або ж ухиляються від небажаних для себе дій чи виконують їх, керуючись егоїстичними інтересами. Творча гра є школою моралі, але не моралі в уявленні, а моралі в дії. Моральні якості, сформовані в грі, впливають на поведінку дітей у повсякденному житті. Водночас моральні норми і правила, засвоєні в процесі спілкування дітей один з одним і з дорослими, набувають подальшого закріплення в грі. Творча гра тісно пов'язана з дитячою працею, яка виникає і розвивається

на

її

основі.

грі

часто

поєднуються

образотворча, конструктивна та інші види діяльності, що не тільки збагачує її, але й сприяє вихованню у дітей інтересу до праці, прагнення самим брати в ній участь, турботливого ставлення до інших. Творча гра є важливим засобом 18

розумового

виховання,

формування

фундаментальних

психічних процесів (сприймання, мислення, мовлення, пам'яті, уяви). Творча гра широко використовується і як засіб естетичного виховання, оскільки діти відображають оточуючий світ через ролі, образи. Творчі ігри сприяють розвитку художнього смаку. При цьому яскраво виявляються і розвиваються здібності до музики, декламування, танців. До складу творчих ігор входять сюжетно-рольові ігри , ігри - драматизації, ігри на теми літературних творів, будівельноконструктивні ігри. 4. Шляхи педагогічного керівництва творчими іграми Педагогічне

керівництво

іграми

передбачає

знання

основних вікових та індивідуальних особливостей розвитку дитини, формування її особистості, а також знання розвитку ігрової діяльності в усі вікові періоди. Л. Семушина виділяє основні

вміння,

якими

повинен

володіти

вихователь,

здійснюючи керівництво іграми дітей: 1) аналітичні - вміння аналізувати і діагностувати рівень розвитку ігрової діяльності дітей. Слід враховувати групу дітей в цілому і кожну дитину окремо. Таку оцінку вихователь може 19

зробити лише на підставі постійних спостережень за іграми дітей; 2) проектувальні (конструктивні) - вміння проектувати рівень розвитку ігрової діяльності дітей, якої б вихователь бажав би досягнути як для колективу в цілому, так і для окремих дітей; 3) організаторські та комунікативні - вміння організувати дітей, провести щирий інтерес до дитячої гри, включитись у неї на головних або другорядних ролях, впливати на її хід пропозицією, порадою, питанням. Гра в процесі свого розвитку проходить ряд вікових етапів, кожний з яких вимагає специфіки змісту педагогічного керівництва. Разом з тим, на кожному етапі вплив вихователя має спільні риси. По перше: це планомірна педагогічно активна організація практичного досвіду дитини, коли на основі життєвих вражень вона засвоює зміст дій людей, призначення предметів. Дитина повинна бути активним учасником пізнання дійсності, а не стороннім спостерігачем. По-друге: вихователь організовує навчальні ігри (ігри зайняття, ігри - інсценування, показ зразка ігрових дій, ігри драматизації), в процесі яких виділяє для дітей головне в подіях, в яких вони беруть участь або які спостерігають. У 20

цьому процесі дитина вчиться проводити свій реальний життєвий досвід в ігровий умовний план, ставити ігрові задачі і вирішувати їх. По

третє:

вихователь

своєчасно

змінює

ігрове

середовище, підбір ігрових предметів та ігрового матеріалу, зміст відроджує в пам'яті дитини недавні враження, отримані при ознайомлені з оточуючим, спрямовує на самостійне вирішення ігрової

задачі,

спонукає

до

різних способів

відтворення дійсності. По - четверте: в процесі гри вихователь організовує з дітьми спілкування, спрямовуючи на формування прогресивних для кожного вікового періоду ігрових способів дій. Створюючи проблемні

ситуації

вихователь

непрямими

прийомами

(порадою,

запитанням,

підказкою)

впливає

на

задум

гри,

розвиток

сюжету,

ускладнення

способів

відображення дійсності. Керуючись іграми дітей молодшого шкільного віку, вихователь повинен сприяти сталості задуму гри, розвитку його у повний сюжет. Його рольова участь в іграх дає можливість 21

об'єднати декількох дітей для спільної гри, збагатити задум та ігрові дії, а його запитання, звернені до дитини як до персонажа, сприяють становленню сюжетно - рольової гри. Керівництво іграми дітей полягає у збагаченні змісту ігор, формуванні різних способів рольової поведінки, вміння підтримувати дружні стосунки. Застосовуючи різноманітні прийоми (запитання, пораду, коротенькі бесіди про зміст гри, що має відбутися, про розподіл ролей у ній, тощо), вихователь поступово формує у дітей уміння організовувати спільні ігри. У цьому віці взаємини дітей концентруються

навколо

ролі

виконання

правил,

що

випливають з неї. Тому особливо важливо, що ці правила відповідали справжнім людським стосункам і почуттям. Крім цього вихователю необхідно звернути особливу увагу на формування у дітей умінь - спільно будувати і розвивати сюжет, розуміти партнерів по грі і узгоджувати свої дії з їхніми. Для вирішення цього питання доцільно організувати: 1) спільний переказ знайомої казки або оповідання; в якому діє правило черговості. Керівництво вихователя полягає у визначенні моменту зміни розповідача і нагадуванні подальшого ходу подій, якщо діти забили його; 2) спільне придумування казки або оповідання, які у подальшому використовуються як ігрові сюжети. Такі ситуації 22

слід організовувати з парою дітей, враховуючи при цьому їхні симпатії і рівень ігрової діяльності. 3) після того, як діти запам'ятали сюжет, вихователь може запропонувати розіграти його. Це є необхідною умовою для накопичення досвіду елементарної рольової поведінки. При цьому вихователь спирається на знання дітей, вчить по різному комбінувати їх (фантазувати, уявляти, тощо). Педагогічна цінність гри значною мірою залежить від забезпечення можливості "дограти", вирішити ігрову задачу. Як вважає О. Усова, кінець гри, як і казки, повинен бути емоційним. Для дітей має виховне значення переключення в ігровій формі від гри до навчання.

5. Сюжетно-рольова гра та її виховні можливості Для

дітей

дійсність,

молодшого

особливо,

шкільного

світ

віку

дорослих

навколишня надзвичайно

привабливим. У дитини з'являється потреба дяти так, як дорослі, робити все "самій". Однак вона не може включитися до "дорослої" життєвої ситуації (Л. Виготський), їй бракує відповідних

умінь,

знань

навичок. 23

Суперечності

між

прагненням все зробити самій і реальними можливостями спонукають дитину здійснювати свої бажання у формі рольової гри. Результати досліджень (Р. Жуковська, Т. Марокова та ін.) свідчать про те, що дитина перетворює засоби дій дорослих на зміст

власних,

створюючи

спеціальні

ігрові

умови,

відтворюючи діяльність дорослих та їхні взаємини. Розвиток

рольової

гри

виявляється,

насамперед,

виникненні нових сюжетів. Сюжет - це та область дійсності, що відтворюється

грі.

Сюжети

ігор

дітей

надзвичайно

різноманітні і відображають конкретні умови їх життя (соціально - історичні, побутові, тощо). Залежно від сюжету ігри поділяються на три групи: 1) побутові (відображають побут сім'ї, дитячого садка); 2) на теми праці; 3) із суспільною тематикою. На

розвиток

сюжетів

великий

вплив

справляє

ознайомлення дітей з навколишньою дійсністю. Сюжети будуть тим різноманітніші, чим багатші знання дітей про навколишній світ. Протягом молодшого шкільного віку, з одного боку, урізноманітнюються сюжети ігор, з іншого - виявляється тенденція до збільшення тривалості одного й того ж сюжету. 24

Діти можуть збагачувати гру новим змістом, надавати їй іншого спрямування, завдяки поглибленню і розширенню знань, розвитку мислення, уяви. Під змістом гри розуміють те, що відтворюється дитиною як центральний характерний момент діяльності і стосунків між дорослими. Дитина відображає в грі предметну трудову діяльність дорослих (приготування їжі, ремонт квартири) або стосунки між людьми і суспільну суть їх діяльності (лікар уважно вислуховує своїх пацієнтів, призначає лікування). Конкретний характер взаємин між людьми, що відтворюються в грі, може бути різним. Це і співпраця, взаємодопомога, турбота один про одного, але це можуть бути і моменти ворожості і грубості, жорстокості та ін., що залежить від конкретних соціальних умов життя і виховання дитини. Отже, .одні і ті самі сюжети, що розігруються дітьми, можуть бути різними за змістом. У грі дитина щиро передає свої почуття, переживання. У зв'язку з розвитком ігрового задуму дитячі почуття стають більш усвідомленими, складними. Гра є і засобом формування почуттів. І. Сєчєнов дав фізіологічне обґрунтування значення гри для формування почуттів дитини, довів, що ігрові переживання залишають глибокий слід в її свідомості. Для

виконання

задуму

діти 25

користуються

різними

способами: словом, власними діями, предметами-замінниками, зведенням споруд, тощо. Д.Ельконін

структурі

рольової

гри

виділяє

такі

компоненти: - ролі, що беруть на себе діти в процесі гри; - ігрові дії, за допомогою яких діти реалізують обрані ролі; - ігрове використання предметів, при якому реальні предмети замінюються ігровими; - реальні стосунки між дітьми, що виражаються в різних репліках, зауваженнях, за допомогою яких регулюється весь хід гри.1 За спостереженнями О. Усової, ролі можуть здійснюватися в різних формах: простих,- рухах, міміці, розмові без супроводу дією, в діях, що супроводжуються відповідними мовними висловлюваннями. Крім цього, роль

може

виконуватися

дитиною "за себе", " за ляльку" або одночасно "за себе" і "за ляльку". Виконуючи роль, дитина підкоряється певним правилам поведінки, прийнятої

що

витікають

ролі.

Вони 26

встановлюються самими дітьми і є правилами внутрішнього самообмеження, самовизначення. Розділ II. Розвивальні ігри в процесі виховання молодшого школяра. З

давніх-давен

Україні

будь-які

зібрання

дітей

супроводжувалися ігровою діяльністю. Змагалися у стрільбі з луків, метанні сніжок, катанні

на

санчатах,

лижах, ковзана. Народна виховна емпірично

мудрість передбачала

розв’язання технологічних

важливих завдань

формування особистості дитини. Зокрема засобами народної гри виводили маленьку людину з її реального побутового повсякденного життя, запобігали складання стереотипів сумніву й недовіри до своїх сил. Через гру дитині надавалася змога заявити оточенню про свій позитивний потенціал. Саме у грі моделі активізували

рухливість,

розвивали

викликали в неї позитивні емоції. 27

процеси

вправи

мислення,

З переходом із умов гри до умов навчальної діяльності настає в житті дитини переломний момент. Нове становище дитини в суспільстві визначається тим, що вона просто йде з дитячого садка до школи, а тим, що навчання для неї стане віднині обов’язковим. За результат свого навчання дитина нестиме відповідальність перед вчителем, школою й своєю сім’єю. Тепер дитина мусить дотримуватись однакових для всіх школярів правил. І тут на допомогу учням і вчителям знову приходить гра. У сучасних – це не ігри, не стихійно засвоєний від старших поколінь розваги за

правилами.

Сьогодні

гра

контролюється

системою

суспільного виховання. У грі при цьому існує суб’єктивна свобода для дитини. Тут діти мають змогу самостійно (без допомоги дорослих) розподіляти ролі, контролювати один одно, стежити за точністю виконання того чи іншого завдання. Тут дитина виконує роль, яку взяла на себе, враховуючи свій досвід. Гра стає сьогодні школою соціальних відносин для кожної дитини. Під час гри дитина ознайомлюється з великим діапазоном людських почуттів й взаємостосунків, вчиться розрізняти добро і зло. Завдяки грі у дитини формується здатність виявляти свої особливості, визначати, як вони сприймаються іншими, й з’являється потреба будувати свою 28

поведінку з урахуванням можливої реакції інших. Формування учня самостійною, ініціативною, вдумливою особистістю, буде успішним, якщо вчитель потурбується про це з першого проведеного уроку. Одним з найперспективніших шляхів виховання активних учнів, озброєння їх необхідними вміннями і навичками є впровадження активних форм і методів навчання, серед яких провідне місце займають навчальні ігри. Упродовж життя людина грає ту чи іншу соціальну роль, що відведена їй у суспільстві. За життя людина програє близько ста ролів і до виконання кожної із них готується сама або її готує суспільство. У дитячі роки гра є основним видом діяльності людини. За її допомогою діти пізнають світ. Без гри дітям жити нудно, нецікаво.

Буденність

життя

може

викликати

них

захворювання. В грі діти й підліток перевіряють свою силу і спритність, у них виникають бажання фантазувати, відкривати таємниці

прагнути

чогось

прекрасного.

За

вмілого

відокремлення гра може стати незамінимим помічником педагога. Гра дарує щохвилинну радість, задовольняє актуальні невідкладні потреби, а ще – спрямована в майбутнє, бо під час гри у дітей формуються чи закріплюються властивості, вміння, здібності, необхідні їм для виконання соціальних, професійних, 29

творчих функцій у майбутньому. І скрізь, де є гра, панує здоров’я, радість дитячого життя. Потрапляючи

до

школи

після

дитячого

садка,

дитина

зустрічається з іншим видом діяльності – навчанням. Але гра залишається важливим засобом не лише відпочинку, а й творчого пізнання життя. Ігрова позиція – могутній засіб виховного

впливу

на

дітей.

В.

Ф.

Шатанов

зазначає

“Придивіться: чи не дуже рано згасає наш педагогічний інтерес до ігор, які вірою і правдою завжди служили і покликані служити розвиткові кмітливості та пізнавальної цікавості дітей на всіх, без винятку, вікових рівнях. Відомо, що ті діти, з яких на уроці й слова не витягнеш, в іграх активні. Вони можуть повернути хід гри так, що деякі відмінники тільки руками розведуть.

Їхні

дії

відзначаються

глибиною

мислення.

Мислення сміливого, масштабною, нестандартною”. У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися. самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні. Коли вчитель використовує на уроці елементи гри, то в класі створюється доброзичлива обстановка, бадьорий настрій, бажання вчитися. Плануючи урок, учитель має уважати на всіх 30

учнів, добирати ігри, які були б цікаві й зрозумілі. А. С. Макаренко писав: “Гра має важливе значення в житті дитини… Якою буде дитина в грі, такою вона буде і в праці, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається перш за все в грі…” Отже, гра, її організація – ключ в організації виховання. В грі формується багато особливостей особистості дитини. Гра – це своєрідна школа підготовки до праці. В грі виробляється спритність, витримка, активність. Гра – це школа спілкування дитини. Гра тільки здається легкою. А насправді вона потребує, щоб дитина яка грається віддавала грі максимум своєї енергії, розуму,

витримки,

самостійності.

Гра

постійно

стає

напруженою працею і через зусилля веде до задоволення. Ігри в школі – перш за все дидактичні, повинні приковувати нестійку увагу дітей до матеріалу уроку, давати нові знання, заставити їх напружено мислити. Важливою являється виховна сторона. Гра вимагає від дітей уяви, вміння швидко знаходити правильне

рішення.

Гра

найприроднішою

найпривабливішою діяльністю для молодших школярів. Це К. Д. Ушинський писав: “Зробити серйозне заняття для дитини цікавим – ось завдання початкового навчання. Кожна здорова дитина потребує діяльності і до того ж серйозної діяльності… З 31

перших ж уроків привчайте дитину полюбити свої обов’язки й знаходити приємність в їх виконанні”. Саме в іграх розпочинається невимушене спілкування дитини з колективом класу, взаєморозуміння між учителем і учнем. У процесі гри в дітей виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно, розвивається увага, пам’ять, жадоба до знань. Задовольняючи свою природну невсипущу потреба в діяльності, в процесі гри дитина “добудовує” в уяві все, що недоступне їй в навколишній дійсності, у захопленні не помічає, що вчиться – пізнає нове, запам’ятовує, орієнтується в різних ситуаціях, поглиблює раніше набутий досвід, порівнює запас уявлень, понять, розвиває фантазію. У грі найповніше проявляється індивідуальні особливості, інтелектуальні можливості, нахили, здібності дітей. Гра – творчість, гра – праця. “Праця – шлях дітей до пізнання світу” – писав О. М. Горький. Гра належить до традиційних і визнаних методів навчання і виховання, дошкільників, молодших школярів і підлітків. Цінність цього методу полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвиваюча й виховна ф-ція діють у тісному взаємозв’язку. Гра як метод навчання організовує, розвиває 32

учнів,

розширює

їхні

пізнавальні

можливості,

виховує

особистість. Задовольняючи дитячу допитливість, залучити їх до активного пізнання оточуючого світу, оволодіти способами пізнання зв’язків між предметами та явищами допоможе гра. Навчатись, граючись! Ця ідея цікавила багатьох педагогів і вихователів. Практично вирішити цю проблему зміг наш сучасник, нині добре відомий всім Ш. О. Амонашвілі. Він показав, як через гру можна увести дитину в складний світ пізнання. Ш. О. Амонашвілі грає, спілкуючись із своїми учнями. І це важливе вміння дорослої людини стати на один рівень

дитиною

щедро

винагороджується

–

блиском

допитливих очей, живою активністю сприймання, щирою любов’ю до Вчителя. Ігри можна поділити на предметні та сюжетні. Предметні призначені для пізнання повних явищ і закономірностей, крім тих, які містять зв’язки та стосунки між людьми. Сюжетність ігри характеризується тим, що охоплюють закономірності людської діяльності й спілкування. Вони поділяються на виробничі й тренінгові.

Виробничі ігри у свою чергу, поділяються на імітаційні, рольові,

ділові.

(імітаційних

Останні рольових),

синтезом

вони

двох

найбільш

попередніх

складні.

Для

проведення ділових ігор потрібні певний досвід, який можна набути у навчальних іграх інших видів. Щодо рольових відношень у сюжетних іграх, то їх прийнято ділити на симетричні й асиметричні. При симетричних рольових відносинах комуніканти (учасники гри) виступають носіями однієї соціальної ролі, наприклад: брат – сестра, учень – учень, вчитель – вчитель. Ситуації такого спілкування спрямовані на розвиток умінь будувати взаємовідносини з носієм ролі, обговорювати і вирішувати проблеми в межах загального соціального контексту. Асиметричні відношення спостерігаються тоді, коли учасники спілкування різняться між собою соціальними ознаками. Наприклад: учень – учитель, учень – учень (якщо вони належать до різних вікових груп) та ін. Асиметричні відношення впливають і на повну поведінку відносно до ролі та статусу партнера. Рольові

відношення

між

учасниками

гри

основними

параметрами, що визначають характер емоцій. Залежно від 34

конкретної дидактичної мети нестандартного уроку, його , індивідуальних вікових і психологічних особливостей дітей, сюжетно-рольову гру можна проводити з одним учнем, групою або з цілим класом. Дидактичні ігри бажано широко використовувати як засіб навчання, виховання і розвитку школярів. У будь-якій грі розвивається увага, спостережливість, кмітливість. Сучасна дидактика звертаючись до ігрових форм навчання на уроках, вбачає в них можливості ефективної взаємодії педагога і учнів, продуктивної

форми

їх

спілкування

властивими

їм

елементами змагання, непідробної цікавості. У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються. Дидактична гра на уроці – не самоціль, а засіб навчання і виховання. Сам термін “дидактична гра” підкреслює її педагогічну спрямованість та багатогранність застосування. А тому найсуттєвішим для вчителя будь-якого предмета, є такі питання: а) визначити місце дидактичних ігор та ігрових ситуацій у 35

системі видів діяльності на уроці; б) доцільність використання їх на різних етапах вивчення різноманітного за характером навчального матеріалу; в)

розробка

методики

проведення

дидактичних

ігор

урахуванням дидактичної мети уроку та рівня підготовленості учнів; г)

вимоги до

змісту ігрової

діяльності

у світлі

ідей

розвивального навчання; д) передбачення способів стимулювання учнів, заохочення в процесі гри тих, хто найбільше відзначився, а також для підбадьорення відстаючих. Гра – одна з найважливіших сфер у життєдіяльності дитини, разом з працею, навчанням, мистецтвом, спортом вона забезпечує

необхідні

емоційні

умови

для

всебічного,

гармонійного розвитку особистості. Для педагога вона стає інструментом виховання, що дає змогу повністю враховувати вікові особливості дітей і підлітків, розвивати ініціативу, створювати атмосферу розкутості, самостійності, творчості та умови для саморозвитку. 36

Яскравим прикладом ігрової позиції вчителя є діяльність А. С. Макаренка, який писав: “Є ще один важливий метод – гра… Треба зазначити, що між грою і роботою немає такої великої різниці, як дехто думає… В кожній гарній грі є насамперед робоче зусилля та зусилля думки… Дехто гадає, що робота відрізняється від гри тим, що в роботі є відповідальність, а в грі її немає. Це неправильно: у грі є така ж велика відповідальність, як і в роботі, - звичайно, у грі гарній, правильній…” Дидактична гра – це практична групова вправа з вироблення оптимальних рішень, застосування методів і прийомів у штучно створених умовах, що відтворюють реальну обстановку. Під час гри в учня виникає мотив, суть якого полягає в тому, щоб успішно виконати взяту на себе роль. Отже, система дій у грі виступає як мета пізнання і стає безпосереднім змістом свідомості школяра. Рольова гра. Головна мета її – розвивати здібності школярів, прищеплювати

уміння

приймати

правильні

рішення.

рольових іграх виявляються особистість учня, його здібності та перспективи на майбутнє. Вікторина. Її ще називають грою переможців. У ній змагаються, аби швидше і повніше відповісти на поставлені запитання. 37

Отже, вікторина – це конкурс, під час якого учні самостійно відповідають на запитання. Щоб урок був цікавим і ефективним, на його різних етапах можна використати кросворди за темами уроку чи розділу. Складаючи кросворд, учитель має дотримуватися вимог проведення

дидактичних

ігор.

Під

час

цілеспрямованої

підготовчої роботи учні розв’язують запропоновані кросворди з вивченої теми. Отже, кросворд, з одного боку, вносить в урок елемент гри, а з іншого – сприяє глибшому засвоєнню вивченого. Методика гри “Морозкова атака” запозичена з телевікторини “Що? Де? Коли?”. Одержавши запитання чи завдання, учасники гри протягом однієї хвилини висловлюють різноманітні гіпотези, дискутують, віддаючи перевагу тій чи іншій ідеї, а по закінченню часу пропонують свою відповідь як єдине рішення. На уроках закріплення пройденого матеріалу чи повторенні учні люблять працювати динамічними парами. Попередньо вчитель готує картки з 2-3 практичними завданнями з теми, що вивчається. Одержавши картку, двоє учнів перше завдання виконують спільно. Один учень пояснює іншому, як потрібно виконувати завдання, а той слухає, запитує або висловлює своє 38

розуміння. Друге і третє завдання діти виконують самостійно, занотовуючи їх до зошитів, а потім перевіряють один одного з відповідним коментуванням допущених помилок. Перелічені види ігор мають своє призначення і конкретне застосування. Так, мета дидактичних ігор – формування в учнів уміння поєднувати теоретичні знання з практичною діяльністю. Оволодіти необхідними знаннями, уміннями й навичками учень зможе лише тоді, коли він час виявлятиме до них інтерес, і коли вчитель зумів зацікавити учнів. Добираючи ту чи іншу дидактичну гру, вчитель має пам’ятати, що процес створення гри містить ряд станів: а) вибір теми гри; б) визначення мети й завдань гри; в) підготовка і проведення гри (повідомлення учням теми гри, підготовка унаочнень, проведення гри, підбиття підсумків). Успіх проведення гри залежить від дотримання вимог: а) ігри мають відповідати навчальній програмі; 39

б) ігрові завдання мають бути не надто легкими, проте й не дуже складними; в) відповідність гри віковим особливостям учнів; г) різноманітність ігор; д) залучення до ігор учнів усього класу. Під час проведення дидактичних ігор в учителів виникає безліч проблем: за яким принципом відбирати навчальний матеріал для створення ігор, яке місце дидактичних ігор в ряді інших форм і методів навчання, як одному вчителеві вправитися з класом учнів під час гри? У навчальних іграх немає тих, хто програв або виграв, тут виграють усі. Їх можна проводити на будь-якому етапі уроку. Це дасть змогу виявити знання учня і вміння користуватися ними. Де брати навчальний час, який можна використати для дидактичних ігор? Якщо залишитися в межах традиційних форм і методів навчання, то в структурі занять навчального часу для ігор не знайдеться. Але якщо відмовитись від деяких застарілих компонентів уроку, наприклад, тривалих нудних 40

опитувань, мікролекцій на уроці, навчальних розмов, то гра не лише органічно впишеться в структуру уроку, а й дасть змогу різко зекономити навчальний час. Як оцінювати результати дидактичних ігор? Якщо після гри вміння й навички учнів не зростають, це означає, що гра не ефективна і результати її впровадження негативні. Тоді треба шукати причини негативних наслідків. Їх може бути дві: перша – якість самої гри низька і не відповідає вимогам; друга – методика

проведення

гри

має

серйозні

відхилення

від

належного рівня. Позитивний ефект від використання ігор для навчання має виявитися одразу ж після гри. Він легко виявляється в моральному задоволенні від гри її учасників. Проте існують і обмеження для проведення дидактичних ігор: 1. Не варто організовувати навчальну гру, якщо учні недостатньо знають тему. 2. Недоцільно впроваджувати ігри на заліках і іспитах, якщо вони не використовувалися в ході навчання. 3. Не слід застосовувати ігри з тих предметів і програмних тем, де вони не можуть дати позитивного ефекту. 41

Гра в початковій ланці є засобом пізнання навколишнього світу і себе в ньому, усвідомлення дітьми мети своєї діяльності, опредмечування абстрактних понять, розвитку творчої уяви та здібностей, встановлених людяних взаємин. Більшість вчителів використовує

гру

як

засіб

цілеутворення

педагогічної

діяльності її в особистості дії учня. Гра допомагає розвивати творчу уяву та творчі здібності дитини. Від уроку до уроку повинні змінюватися сюжети, ігрові ситуації. Поступово цікава гра, творча композиція слів переростають у справжню навчально-пізнавальну працю. Велике розвивальне значення мають створювані вчителем ігрові діалогічні та ситуації, які спрямовані на активізацію складної аналітико-синтетичної діяльності дітей під час проведення занять

інтегрованого курсу “Я + ми”. Так,

розглядаючи

образ цілість,

світу

як діти

ознайомлюються з такими поняттями: світ, земля, космос, ноосфера, Батьківщина, народ, родина, сім’я. 42

Під час вивчення теми “Історія кожного – літопис народу” можна запропонувати ігри, які дадуть змогу усвідомити поняття роду людського – основної форми людського буття, усвідомити зв’язок між поколіннями. Чому гра так подобається дітям? Тому, що гра дарує радість і захоплення, що сам процес гри сповнений несподіванок, а результат – таємниця. Але крім суб’єктивного сприйняття, є, безумовно, глибший вплив гри на людину, на основні сфери її життєдіяльності: фізичну, емоційно-вольову, інтелектуальну та духовну (цілісно-смислову). Слід зазначити, що гра – це, як правило, переживання, тому найбільш активною під час гри стає емоційна сфера. Подібно до того, як під час перегляду захоплюючого фільму глядачі стають причетними до його подій, так і в процесі цікавої гри її учасники можуть забути про все інше. Гра може бути рухливою, поли поряд з емоційною активізується фізична сфера дитини, і може бути статичною з точки зору рухливості тіла – це ігри логічні, ігри на кмітливість, коли разом з емоційною активізується інтелектуальна сфери (“Математичний бій”, “Що? Де? Коли?” і т. п.) Аналіз гри та її елементів з точки зору розвитку основних сфер 43

життєдіяльності людини може дати науково обгрунтовані відповіді на досить цікаві запитання, наприклад: чому так важко привчити дитину до регулярного виконання фізичної зарядки? Під час механічного виконання заздалегідь відомих рухів активізується лише фізична сфера, а емоційна, інтелектуальна та духовна залишаються переважно пасивними. Відсутність переживання, емоційного забарвлення роблять фізичну зарядку мало привабливою. Але досить додати музику, яка б активізувала емоційні смаки, і все змінюється: аеробіка чи ритмічна гімнастика пробуджують усмішки та завзятість. З цієї точки зору “Суха задачка” – це задача, що містить у собі тільки інформаційну частину, тобто спрямована лише на роботу інтелектуальної сфери особистості. Зрозуміло, що найбільшого зацікавлення та максимальної працездатності учнів можливо досягти, впливаючи на всі чотири сфери життєдіяльності. Використання гри та ігрових елементів дає змогу зробити значний крок у цьому напрямку. Слід визнати, що в початкових ланках освіти розвиткові емоційної сфери приділяється більше уваги, ніж у старших класах. Однак з точки зору гармонійності у розвитку дітей теги 44

беруть певні диспропорції. Ігри чи ігрові елементи, що використовуються, розвивають переважно сфери емоційну з фізичною чи емоційну з інтелектуальною. Поза увагою все ще залишаються ігри та тренінги духовної спрямованості. Саме такі тренінги викликають та закріплюють вищі емоційні стани та почуття людини, допомагають формувати у дітей духовний, гуманістичні та екологічні цінності, які так потрібні. Подібні ігри можна використовувати, починаючи з дитячого садка, а назви їх підказує саме життя, наприклад: “Врятуй ріки від забруднення”, “Заспокой іншого”. “Що посієш, те й пожнеш” – заповідає стародавня мудрість, отже, які якості матимуть сьогодні діти, такі матиме і майбутній світ, в якому жити всім нам. Ось вдалий приклад використання гри для формування взаємин у дитячому колективі, вміння спілкуватися в групі, в парі. Урок читання в 1 класі. Тема: “Звук і літера Ж”. Учнів можна запросити на день народження літери і звука Ж. Кожній групі слід дати особливе завдання – запросити гостей – казкових персонажів, до складу імен яких входить звук [Ж];

- принести подарунки: квіти, книги, ляльковий одяг; - приготувати святкові гостинці з цим звуком; - запросити дітей в іменах яких є цей звук; - назвати звірів, птахів, комах, що завітали на день народження. Таким чином діти в цікавій формі знайомляться із звуком [Ж]. Проводити при, створювати ігрові ситуації, важливо на кожному уроці. Це особливо стосується 1 класу – перехідного періоду, коли учні ще не звикли до тривалої напруженої діяльності. Вони швидко стомлюються, притуплюється їхня увага, набридає одноманітність. Тому гра має ввійти в практику роботи вчителя як один з найефективніших методів організації навчальної діяльності першокласників. Гру можна пропонувати на початку уроку. Такі ігри мають збудити думку учня, допомогти йому зосередитись і виділити основне, найважливіше, спрямовувати увагу на самостійну діяльність. Інколи гра може бути ніби фоном для побудови всього уроку. Коли ж учні стомлені їм доцільно запропонувати рухливу гру. 46

Ігри важливо проводити систематично і цілеспрямовано на кожному уроці, починаючи з елементарних ігрових ситуацій, поступово ускладнюючи і урізноманітнюючи їх у міру нагромадження в учнів знань, вироблення вмінь і навичок, засвоєння правил гри, розвитку пам’яті, виховання кмітливості, самостійності, наполегливості тощо. Дидактичні ігри можна використовувати для ознайомлення дітей з новим матеріалом та для його закріплення, для повторення раніше набутих і таких, для повнішого і глибшого їх осмислення засвоєння, формування умінь та навичок, розвитку прийомів мислення, розширення кругозору. Систематичне навчання.

використання

Дидактичні

ігор

ігри

підвищує

добираються

ефективність

відповідно

до

програми. Щоб ігрова діяльність на уроці проходила ефективно і давала бажані результати необхідно нею керувати, забезпечивши виконання таких вимог: 1. Готовність учнів до участі у грі (кожний учень повинен засвоїти правила гри, чітко усвідомити мету її, кінцевий результат, послідовність дій, мати потрібний запас знань для 47

участі у грі). 2. Забезпечення кожного учня необхідним дидактичним матеріалом. 3. Чітка постановка завдань гри. Пояснення гри – зрозуміле, чітке. 4. Складну гру слід проводити поетапно, поки учні не засвоять окремих дій, а далі можна пропонувати всю гру і різні її варіанти. 5. Дії учнів слід контролювати, своєчасно виправляти, спрямовувати, оцінювати. 6. Не можна допустити приниження гідності дитини (образливі порівняння, оцінки за поразку в грі, глузування тощо). 7. Доцільно розсадити учнів (звичайно непомітно для них) так, щоб за кожною партою сидів учень сильніший, а другий – слабший. У такому разі ігри між сусідами по парті проходять ефективніше і контролюються сильнішими. Розсадити учнів по рядах парт треба так, щоб рівень їхніх знань і розумового розвитку був приблизно однаковим, щоб шанс виграти мав кожен ряд учнів. 48

8. Гра на уроці не повинна проходити вона має бути чітко організованою і цілеспрямованою. Учні мають засвоїти правила гри, крім того зміст гри, її форма повинні бути доступними для учнів. Надзвичайно важливу роль в ігровій ситуації відіграють правила. Якщо вони заздалегідь не продумані, чітко не сформульовані,

то

це

утруднює

пояснення

ходу

гри,

осмислення учнями її змісту викликає втому і байдужість учнів. Правила гри зобов’язують учнів діяти строго по черзі чи колективно відповідати за викликом, уважно слухати відповідь товариша, щоб вчасно виправити його і не повторювати сказаного, дисциплінованими, не заважати іншим, чесно визнавати свої помилки. Правила гри виконують функцію організуючого елемента і є засобом керування грою. Вони визначають способи дій та їх послідовність, вимоги до поведінки, регулюють взаємини дітей у грі, вчать їх співвідносити свої дії з діяльністю інших гравців, сприяючи вихованню наполегливості, чесності, кмітливості тощо. Жодне порушення правил не повинно залишатися поза увагою 49

вчителя. Залежно від обставин він має знайти час і досить вимогливо та справедливо вказати учню на його недоліки в грі, пояснити, до чого призводять подібні вчинки в повсякденному житті. Проте під час гри не треба робити довгих зауважень, повчань, оскільки це погіршує настрій учнів, послаблює їхній інтерес, гальмує увагу. Загадка – це досить поширений жанр дитячого фольклору, метод народної педагогіки. Загадка розвиває мислення і мову дитини,

її

спостережливість.

Кожна

загадка

містить

нестандартне завдання, яке викликає жвавий інтерес. За допомогою загадок можна створювати проблемні ситуації на уроках української та інших мов, математики, предметів природничого циклу, а також проводити інтегровані уроки. Крім народних загадок, можна використати немало авторських загадок, що відображають явища природи, предмети побуту, техніки та ін. За допомогою загадок можна проводити нестандартні уроки у формі КВК, заочних мандрівок у світ цікавого. Гра будується таким чином, щоб у ній брали участь усі, вона надає кожній дитині можливість випробувати свої сили в змаганні на кмітливість, пережити ситуацію поразки або успіху. 50

Клас ділиться на команди, які, наприклад, “мандрують” до “країни чудес”. Вони потрапляють в гості до Весни, Літа, Осені, Зими, розгадують загадки, а також відповідають на запитання, пов’язані з сезонними змінами в природі. Причому, треба не тільки відгадати, а й пояснити, чому так чи інакше думає дитина, її іноді правильна відповідь може бути випадкова. На уроці кмітливості робота над текстом загадок поєднується з певною інформацією про природні явища, життя рослинного чи тваринного світу, що взагалі дуже цікавить дітей. Діти одержують домашні завдання: виготовити відгадки в малюнках, аплікації або вироби пластиліну. І ще одною, з можливих цікавих пізнавальних ігор, являється казка. Казки використовують з метою розвитку уяви. Гра називається “Продовж казку”. Дітям пропонується нібито незавершена казка, о якої треба придумати закінчення. Кожна дитина має можливість закінчити казку по-своєму, тобто має ситуацію вибору. Це зацікавлює та розвиває творче мислення і уяву. В.О.

Сухомлинський

радив

педагогам

якомога

більше

використовувати казку в роботі з молодшими школярами. В праці “Методика виховання колективу” (розділ “Творчість в 51

колективі. Роль казки в колективному житті дітей”) він рекомендував використовувати казку для словотворчості дітей. В.О. Сухомлинський писав, що кожна дитина по-своєму талановита, має схильність до творчості. Але це бажання творити треба постійно стимулювати, відшукуючи методи, прийоми та форми роботи, які й сприяли розвитку пізнавальної активності дітей цього віку. Процес навчання мусить давати школяреві якомога більше позитивних емоцій. Розумова діяльність буде цікавою лише тоді, коли є радість. В процесі проведення уроків математики з елементами гри реалізуються ідеї співдружності змагання, самоуправління, виховання через колектив відповідальності кожного за результати своєї праці, а основне – формується мотивація навчальної діяльності й інтерес дітей до математики. Під час проведення уроків математики з елементами гри доцільно дотримуватися таких вимог: - адекватність форм проведення занять їх змісту (ігровою є тільки форма заняття); - математичний зміст має бути посильним для кожної дитини (містити елементи диференціацій навчання); 52

- математичний зміст має відповідати дидактичній меті уроку; - наявність аудіовізуальних засобів навчання; - правила гри – прості й чітко сформульовані; - підсумок уроку – чіткий і справедливий. Готуючись до проведення таких уроків, учитель має продумати: - який матеріал краще використати для уроку; - які математичні вміння і навички формувати; - які виховні завдання слід реалізувати і як; - як, за мінімально короткий час, підготувати школярів до уроку, ознайомити їх з правилами гри; - час проведення уроку; - організацію ігрової діяльності відповідно до дидактичної мети; - зміну правил гри і видів діяльності відповідно до ситуації; 53

дидактичний

матеріал

за

способом

виготовлення

використання; - підбиття підсумків. У практичній роботі можна використати такі ігри: “Мовчанка” Обладнання: набір карток з числами, геометричні фігури. Зміст гри. Основне правило: учень повинен відповідати на запитання вчителя, не вимовляючи жодного слова. “Магічний квадрат” Зміст гри. Заповнити магічний квадрат так, щоб сума чисел, які стоять у будь-якому горизонтальному або вертикальному ряду, а також на будь-якій ідагоналі квадрата, дорівнювали одному й тому ж числу. “Зірви огірок” Обладнання: таблиця, на якій намальована грядка, де ростуть огірки. На зворотній стороні огірків вирази. В іграх виховується 54

культура, спілкування дитини з колективом, взаємодія між учнями і вчителем. Гра потребує від учня зібраності, витримки, бажання

допомогти

відстаючою,

невимушено

виховує

адекватне сприймання невдач і помилок. В початкових класах тальки гра дає змогу легко привернути увагу і тривалий час підтримувати в учнів інтерес до важливих і складних предметів, властивостей і явищ, на яких у звичайних умовах зосередити увагу всіх учнів не завжди вдається. Ось лише один приклад. Вивчаючи споріднені слова, пропонують дітям гру “Лото”. Кожен учень має картку, розкреслену на 6 (або 9) клітинок. У кожній клітинці різні слова. Вчитель – ведучий має набір коренів слів, які оголошуються послідовно всім гравцям. Діти мають проаналізувати оголошений корінь слова, виділити в кожному слові на власній картці корені слів і, якщо співпадають корені, слово закривається. Виграє той, хто найперший закриє всі слова. А тепер задумаємося, яку роботу виконав кожен учень? А дитина, захоплена грою, і не помічає, що вчиться – пізнає нові, запам’ятовує, повторює, орієнтується в різних ситуаціях, узагальнює, робить висновки. Але якщо спочатку учень зацікавлюється лише грою, то дуже швидко його починає цікавити навчальний матеріал, пов’язаний з нею. 55

У дитини виникає потреба вивчити, зрозуміти, запам’ятати цей матеріал (тобто вона просто готуватись до гри з метою не програти). Робота за всіма напрямками виховання естетичної чуйності до природи у молодших школярів вдало поєднуються у грі. Значення гри для виховання естетичної чуйності до природи у молодших школярів вдало поєднується у грі. Значення гри для виховання у молодших школярів естетичної чуйності до природи визначається можливостями гри у розвитку чуттєвої сфери дитини. Так, прийняття ігрової ролі потребує занурення в уявну ситуацію, використання чуттєвого досвіду. Наприклад, прийняття ролі якоїсь тварини спирається на ознайомлення з її зовнішнім виглядом, особливостями поведінки, звучанням голосу, умовами життя. За відсутності таких знань школяр, прийнявши роль, змушений буде звернути увагу на ті властивості, на які раніше не зважав, але які мають суттєве значення для вирішення ігрової задачі. Таким чином гра сприяє розвитку у молодших школярів уміння розрізняти зовнішні виразні властивості природи. Якщо пропонується роль мало знайомого

об’єкта,

спостереження

за

яким

неможливе

найближчим часом, школяр творчо переробляє отриману, а також наявну в чуттєвому досвіді інформацію. Подібна творча 56

праця сприяє народженню образів, які дещо відрізняються від реальних об’єктів і є інтуїтивним (відрізняються від реальних об’єктів відкриттям нового, незнаного в природі). Так збагачується чуттєвий досвід школяра. Реальні стосунки, що складаються між гравцями, викликають переживання реальних почуттів, потребу в розумінні смаків іншої людини чи об’єкта природи, вияв співчутливих реакцій у взаєминах з іншим. Під час гри почуття, які виникли на основі спілкування з іншими людьми, сприйняття художніх образів, об’єктів і явищ природи, часто переводяться в певну дію. Подібна дія може виступати як вияв естетичної чуйності, а також як засіб її формування. Значний потенціал гри в естетичному вихованні молодших школярів

може

реалізуватися

лише

за

відповідної

спрямованості роботи педагога. Ефективність використання гри з метою виховання у молодших школярів естетичної чуйності до природи залежить від системи подачі ігрового матеріалу. Всі ігри, які можуть мати орієнтацію на виховання у молодших школярів естетичної чуйності до природи, можна поділити на три групи. Перша група – ігри, спрямовані на розвиток здатності

молодших

школярів

розрізняти

різноманіття

зовнішніх виразних властивостей природних об’єктів і явищ. Друга – ігри, пов’язані із вдосконаленням уміння ставити себе 57

на місце іншого, виявляти співчуття. Третя

ігри,

–

які

сприяють

розвитку

школярів

сприйнятливості до зовнішньої виразності в природі і здатності виявляти співчутливі реакції стосовно до антропоморфізованих природних об’єктів. Перша група містить такі ігри: “Кольори”, “Яких кольорів більше?”, “Відмінки”, “Впізнай по голосу”, “Що ти чуєш за вікном?”, “Кого (що) тобі нагадують ці звуки”, “Хто як рухається”, “Зоопарк”, “Чарівне листя”, “Що змінилось?”, “Зайвий колір”, “Зайвий звук”, “Картина за вікном” та ні. Майже всі запропоновані ігри передбачають виявлення школярами однієї зовнішньої виразності властивості природи. Наприклад, під час гри “Впізнай по голосу” молодші школярі після ознайомлення із записами чи імітацією “голосів” природи мають визначити, який природний об’єкт може утворювати подібні звуки (група звуків відповідає співу птаха, голосу тварин, шелесту трави і листя, шуму води і вітру). Гра розвиває здатність школярів розрізняти звук та групи звуків за висотою,

силою,

ритмічною

організацією,

тембровим

забарвленням, диференціювати звуки природи. Такі ігри за правильного

введення

виховний 58

процес

розвивають

спостережливість, розширюють коло сприйняття естетично цінних об’єктів природи, сприяють формуванню у дітей потреби у спілкуванні з природою. До другої групи входять ігри “Визнач настрій”, “Дикі та домашні тварини”, “Незавершене оповідання”, “Незвичайна ситуація”, “Озвучення картини” тощо. Вони орієнтовані на формування умінь розрізняти і розуміти емоційні етапи товаришів, однолітків, дорослих, пізніше – звірів, птахів, рослин; створювати образи, передавати їх

за

допомогою

різних

засобів

художньої

виразності.

Наприклад, гра “Дикі та домашні тварини” спрямована на розвиток здатності виявляти характерне у руках, особливості поведінки тварин; одухотворення природних об’єктів. Ігри третьої групи закріплюють знання й уміння, набуті під час виконання ігор перших двох груп. Під час ігор “Дивна подорож до лісу”, “Гра в лісових мешканців”, “Подорож до країни Див” тощо молодші школярі виявляють свою чутливість до природи, здатність

до

емоційної

децентрації,

створення

образів,

естетичної оцінки природних об’єктів і явищ з точки зору їх виразності.

Введення таких ігор сприятиме формуванню в дітей елементів еколого-естетичної культури. З цієї різноманітності ігор на уроках музики доцільними є музично-дидактичні,

сюжетно-рольові,

та

проблемно-

моделюючі. Музично-дидактичні

ігри

можуть

бути

різноманітні

за

завданням і змістом. Так, ігри-загадки, ігри-змагання сприяють засвоєнню,

закріпленню

знань,

оволодінню

спробами

пізнавальної діяльності, сприяють формуванню в дітей навичок музичного сприймання, вміння розрізняти висоту, тембр, силу і тривалість звуку, планомірно розвивають високий, динамічний, ритмічний і тембровий слух. Ігри “Голосно-тихо”, “Швидкоповільно”, “Вгору-вниз”, “Луна”, “Дзеркало”, “Веселі діалоги” та інші доцільно проводити під час ознайомлення дітей з елементами

музичної

грамоти,

організації

процесу

спостереження за розвитком музики, розширення емоційного, інтонаційного досвіду, лексичного запасу. Розвиток звуковисотного слуху у першокласників починається з розпізнавання високих і низьких звуків. Для цього можна використовувати гру-загадку “Вгору-вниз”. Якщо діти почули високі звуки - підіймають руки вгору, низькі – опускають вниз, 60

середні – тримають руки на рівні грудей. Хто помилився, той програв. Для відчуття дітьми швидкості руху можна використовувати гру “Швидко-повільно”. Учитель пропонує дітям, слухаючи музику, передати рухами пальців рук ,звучить мелодія поспівом “Різні діти”. Для

розвитку

ритмічного,

мелодичного

слуху

можна

пропонувати гру “Луна”. Вчитель співає декілька звуків або постукує нескладний ритмічний малюнок. Діти повинні повторити запропоноване. Хто помилився, вибуває з гри. Діти молодшого шкільного віку мають невеликий емоційноестетичний досвід, їм важко орієнтуватися у глибинному світі настроїв, втілених у музичних творах. Тому опанування дітьми основних емоційно-естетичних модальностей має відбутися вже з перших уроків. Для цього корисна гра “Чарівна кімната”. Вчитель розповідає дітям казку про чарівну кімнату, що має чудову властивість – коли в цю кімнату заходить людина, вона одразу розцвічується у кольори і заповнюється музикою, яка так само, як і кольори, відповідає настроєві того, хто зайшов. Вчитель пропонує дітям різні за характером твори. Після 61

слухання можна запитати: “Який настрій у людини, яка зайшла в кімнату? Які кольори переважають у чарівній кімнаті? Світлі чи темні? Як ви вважаєте, які кольори відповідають радості, суму?”. Мета такої гри – допомогти дитині свідомо звернути увагу на зв’язок музики і життя, кольору і засобів художньої виразності з характером образу, про який розповідається у творі, з тим почуттям, яке несе в собі цей образ (наприклад, чим відрізняються кольори “добра” і “зла”, “радості” й “суму”). Ігри “Здогадайся, хто прийшов” та “Знайди свій музичний інструмент” сприяють розвиткові і, а інший (“гість”) відтворює голосом коротеньку фразу із знайомої пісні. “Господар” має впізнати по голосу, хто прийшов до нього в гості. Дані до гри залучаються інші пари дітей. Використовуючи гру “Знайди свій музичний інструмент” (сприяють

розвиткові

під

час

ознайомлення

дітей

симфонічним, народним, духовим оркестром, а також під час виконання певних завдань уроку, вчитель умовно закріплює за кожним учнем певний музичний інструмент (флейта, барабан, гобой,

скрипка,

балалайка

тощо).

Далі

для

слухання

пропонуються музичні твори. Впізнавши звучання свого 62

інструмента, діти умовно зображують гру на ньому. Отже, музично-дидактичним іграм слід приділяти достатньо уваги, так як вони відіграють важливу роль. В ході занять з етики широко використовувались вчителями такі форми, як-от: дидактичні ігри (“Що було б на землі, якби зникли всі рослини? Звірі? Птахи?); сюжетно-рольові ігри (“День народження”, “Відвідування хворого товариша”); ігри на перервах (“Добрий день!”, “Лікар Айболить”); ігри драматизації (“Сім’я столових приборів”, “Охайна і неохайна”); вправи-тренінги, комунікативні ігри, етичний тренінг за Н. Шурковою (“Людина поруч”, “Конверт життєвих ситуацій”, “Комплімент”, “Вітання”; ігри

“Чарівний

стілець”,

“Корзина

грецьких

горіхів”,

“Пропоную-вибираю”, які водночас є і груповою справою і довірливою розмовою про ті проблеми, які перешкоджають дитині, що їх вона не в змозі вирішити самостійно. Більшість 63

цих вправ побудовано в практичній техніці “недописаного діалогу”, цілком підтверджують справедливість твердження М. про те, що справжнє життя особистості є доступним лише завдяки дбайливому проникненню в нього. Основна мета цих сучасних виховних ігор-справ – допомогти дітям вдивлятися, прислухатися, зрозуміти інших людей, вміти відгукуватися на їхні проблеми, надати звичним повсякденним ситуаціям гуманістичного

забарвлення.

Застосування

вчителем

різноманітних ігрових форм на заняттях з людинознавчих курсів дає змогу покращити взаємини у зв’язках “учительучень”,

“учень-учень”,

“учень-оточуючі”

тощо,

сприяє

реалізації на практиці особистісно орієнтованого навчання і виховання, встановленню суб’єктно-суб’єктивних взаємни між педагогом і дітьми. Для того, щоб навчання не було нудним, а носило цікавий, пізнавальний характер на будь-якому уроці вчитель повинен звертатися до гри. Для цього придумано безліч ігор, якими ніколи не слід нехтувати. Плануючи урок вчитель повинен дати можливість кожній дитині самостійно “ввійти в казку”, уявити її персонажів, тобто скласти умови для вираження творчої природи учня. Наприклад, готуючи урок читання в 3 класі на тему “Російська 64

народна казка “Снігуронька”, вчитель може провести таку бесіду: - Діти, сьогодні до нас у гості залетіла сніжинка. Відкрийте свої долоні для того, щоб до кожного з вас ця сніжинка могла завітати. Подивіться на сніжинку, на її красу і зоряний блиск. Це я бачу її такою, а зараз скажіть, що бачите ви, дивлячись на неї. (Діти розповідають). Вчителька: А якщо ці сніжинки зібрати докупи? Що з цього буде? І діти починають фантазувати: купа снігу, сніговик, снігова фортеця, снігуронька, снігова куля… Для встановлення, чия відповідь правильна, дітям пропонується розшифрувати за допомогою розгадок слово, сховане у кросворді: “Снігуронька”. Так визначається тема уроку. За допомогою ігрових ситуацій опредмечуються абстрактні поняття. На уроці математики в 4 класі під час вивчення теми “Дроби” можна використати такий ігровий момент: 65

Вчителька: - До нас сьогодні завітав містер Дріб. Ось подивіться, який він гарний. (намальований хлопчик, одяг якого складає орнамент з геометричних фігур розділених на одинакові частини). А далі слід запропонувати учням самостійно скласти такі запитання на знаходження цілого від числа: знайти на малюнку однакові геометричні фігури, розділені на різну кількість рівних частин; показати їх у вигляді дробу і визначити, який з них найбільший або найменший. Виконання цієї роботи, по-перше, дає змогу перенести частину розумових дій в дії практичні і закріпити результати в образі матеріального об’єкта, по-друге, дає можливість шукати вирішення самостійно. Гра допомагає розвивати творчу уяву та творчі здібності дитини. У 2 класі на урок до дітей може з’явитися казкар-чарівник (тема: “Слова, що означають ознаки предметів”). Вчитель: Не за горами високими, не за лісами густими, не за морями глибокими, а десь тут, недалеко, була невеличка 66

казкова держава. Були там люди щасливі, бо вміли помічати красу земну: небо голубе, хмари біленькі, першу зелень і дощик сріблястий, - все навколо викликало у них радість, захоплення. Королева Веселка сіяла в душі людей почуття доброго і прекрасного. Одного разу трапилась біда. Злий – презлий чарівник відняв у людей радість. Він розсіяв, розвіяв усі кольори добра і радості. Казкар-Чарівник: - Діти, я отримав від мешканців казкової держави лист-прохання. Послухайте й допоможіть їм. Введіть у текст слова –ознаки. На кожній парні – листочки з творчим завданням (діти працюють по парах). Не впізнати … лісу … листочки тріпочуть на … вітрі. … листя застелило … землю. … виглядають … шапочки … грибів, пишаються … підосичика. А під берізкою сховалися … грибки на … ніжках. Під

час

вивчення

теми

“Історія

народу”

дітям

слід

запропонувати ігри, які дадуть змогу усвідомити поняття роду людського основної форми людського буття, усвідомити 67

зв’язок між поколіннями. Гра “Сімейне дерево”. Під час цієї гри учням пропонується скласти “сімейне дерево”. Спочатку діти визначають місце кожного на сімейному дереві, а потім створюють його, працюючи у групах. Бабуся і дідусь

плоди

Прабабуся і прадідусь

стовбур

Мама і тато

гілки

корінь

Мої діти

квіти

Ця гра виховує здатність дорожити такими загальнолюдськими цінностями як життя, сім’я, батько, мати, родина. Гра “Що таке добре, і що таке погано”. Вчитель: - Уважно подивіться на зображений овал. Він нам нагадує обличчя людини, але у нього немає ні очей, ні носа, ні 68

рота. Правильно виконавши завдання, ми дамо змогу людині виявити своє обличчя. Учням даються деформовані прислів’я. Їм потрібно зібрати ці прислів’я і визначити їх тему (головну думку). На дошці кожна тема розміщена у парі з умовним позначенням людського обличчя. Правильно виконуючи завдання, діти поступово заповнюють коло. Добрі, прикрашають,

Доброта [малюнок: очі]

справи, людину.

Чуйність

Не, прикрашає, одяг, а, справи, добрі, людину. Знайди, друга, а,

Вміння дружити

бережи, шукай

[малюнок: брови]

Птах, дружбою, людина, сильна,

а, крилами Землю, праця,

Працьовитість

сонце, прикрашає,

[малюнок: ніс]

а, людину. Правда, за, світліша,

Чесність

сонце, ясне.

[малюнок: рот]

Така гра має велике виховне значення, вона впливає на формування в дітей норм моралі, ближче знайомить їх з народною творчістю. При формуванні природничих понять, зокрема під час вивчення теми “Звірі”, корисно запропонувати гру “хто де живе”. На дошці записано дві моделі слів. Хто живе? Кріт

Де живуть? -

Барліг

Ведмідь

Дупло

Білка

Гніздо

Горобець

Нірка

Де живуть?

Хто живе?

Барліг

Кріт

Дупло

Ведмідь

Гніздо

Білка

Нірка

Горобець

Капітан двох команд мусить швидко в першому випадку розселити тварин, в другому – правильно написати назви тварин на дошці. Пожвавлення може унаочнення. (До таблиці приклеюються поліетиленові кишеньки, куди можна вставити вирізані з картону фігурки тварин). Особливо доцільно звертатися до гри при проведенні уроків математики. Виучуваний матеріал буде здаватися дітям важким і нецікавим. якщо в хід уроку не ввести гру. 71

Під час проведення усного рахунку можна використати цікаві форми гри, зокрема “Допоможемо Незнайкові”. Вчитель: - Як ви вже мабуть знаєте, що Незнайко ніколи не ходить до школи, він дуже не любить вчитися, тому дуже часто допускає помилки. Ось так сталося і цього разу, він був дуже неуважним, подивіться як він обчислив вирази. Давайте допоможемо йому, виправимо помилки. Діти

активно

намагаються,

відповідати,

щоб

доказати

Незнайкові, що на противагу йому вони дуже старанні, добре знають матеріал. Можна ще використати такі ігри: Числа – перебір. Хід гри: Учні поділені на три команди. З кожної виходить по 5 учнів. Їм роздають картки з цифрами й знаками дій. За сигналом діти складають приклади на додавання. Потім вчитель пропонує з прикладами чи числами утворити інші приклади на додавання (наприклад, 3+7=10 і 7+3=10). У кожній команді один з її членів записує складені вирази на дошці. Порівнюючи пари виразів, діти повторюють переставний закон 72

додавання. Виграє та команда, яка склала більше прикладів за відведений час і сформулювала переставний закон додавання. “Калькулятор” Обладнання: зображення моделі мікрокалькулятора, в якому екран містить проріз для встановлення чисел, результату дій над членами, про які йдеться у математичній загадці. Її загадує вчитель. Набори цифр. можна

наводити

дуже

багато

різноманітних

навчально-

розвиваючих ігор, доводити їхній виховний, навчальний і розвиваючий вплив, але завжди слід пам’ятати, що гра для дитини – це той місточок по якому вона крокує у доросле життя. Розглядаючи вищезгадані питання, можна прийти до висновку, що потреба у грі ніколи не зникне в людини. Для дитини особлива цінність гри полягає не тільки в тому, що вона дає їй можливість

як

загального,

так

фізичного,

духовного

зростання, а й у плані підготовки до різних сфер життя. Гра для дитини, особливо в молодшому шкільному віці, наділена це й дослідницьким змістом, який дає змогу моделювати все те, що існує поза грою. Саме через гру дитина швидше знайомиться з 73

правилами та нормами спілкування з оточенням – із світом природи, з людьми; швидше опановує навичок і звичок культурної поведінки. Будь-яка інструментовка ігор виправдана ще й психологічно: у грі дитина безтурботна, психологічно розкута і таку більше, ніж коли-небудь, здатна на повне вираження свого індивідуального “Я”. Важливим стає таке завдання для вчителів початкових класів та вихователів: дати можливість кожній дитині через гру самовиразитися, самореалізуватися, як у процесі навчання так і в позаурочний час. На жаль, сьогодні ми ще не готові до створення і проведення для молоді спільної Всеукраїнської гри. Але ми знаходимося на етапі підготовки до неї, коли можливе ширше використання творчих справ, особливо в позаурочній діяльності школярів. Практика передових вчителів засвідчує, що за змістом ці справи можуть бути народознавчими, вони допомагають дітям краще пізнати культуру, духовні надбання українського народу, сприятимуть вихованню в них гідностей, поваги одне до одного. В пригоді можуть стати і різноманітні комплексні форми організацій виховної роботи в школі. Сьогодні, в час відродження національної системи виховання, 74

дуже важливо залучати до процесу формування особистості дитини українські традиційні дитячі ігри. Національні дитячі ігри дуже глибокі своєю мудрістю, містять у собі величезний виховний потенціал. Вони добре сприймаються нашими дітьми, а

за

формою,

за

змістом

найповніше

відповідають

ментальності української дитини.

1. Місце дидактичної гри в навчальному процесі початкової школи Успіх навчання учнів початкових класів

забезпечується

цілеспрямованого

шляхом

формування

розвитку їхньої пізнавальної активності й самостійності. Метою сучасної початкової школи є не просто передача

знань, а формування особистості, яка

вміє і хоче вчитися, яка займає позицію активного суб'єкта діяльності. Перед вчителем постають завдання вибору ефективних і оптимальних засобів навчання молодших школярів, одним із яких є дидактична гра. Вивчення розвитку дітей доводить, що у грі ефективніше, 75

аніж в інших видах діяльності, розвиваються усі психічні процеси, формуються відповідні вміння і навички. Л. Виготський відзначав: «У шкільному віці – гра не лише не вмирає, а проникає у відносини до дійсності. Вона має своє продовження у шкільному навчанні та праці…» Проблему використання дидактичних ігор в навчальному процесі почали досліджувати давно. Ще давньогрецькі натурфілософи (Арістотель, Сократ) обґрунтували значення активного і самостійного оволодіння дитиною знаннями, яке відбувається у процесі гри. Платон першим почав розглядати дитячі ігри як засіб підвищення ефективності навчання, пізнавальної активності учнів, формування у них соціальних якостей і бажання систематично трудитися. Продовжив ці думки Я. А. Коменський зазначаючи, що гра – це необхідна діяльність дитини, яка відповідає її природі і уподобанням; гра- це серйозна розумова діяльність, в якій розвиваються всі види здібностей дитини, її мова, коло уявлень про світ. Значного поширення в світовій педагогічній практиці набула створена

система дидактичних ігор Ф. Фребеля,

пізніше М. Монтессорі. На розвиток теорії ігрової діяльності значною мірою вплинула

вітчизняна

наукова 76

педагогічна

думка.

К.

Ушинський вважав гру найважливішим видом діяльності дитини, зазначаючи, що через гру дитина пізнає всі таємниці світу. Він надавав грі як методу навчання і виховання величезного значення, вказуючи , що завданням початкового навчання є «зробити серйозне заняття для дитини цікавим». “В грі, - продовжує вчений - дитина живе, і сліди цього життя глибше залишаються в ньому, ніж сліди дійсного життя, в яке він не міг ще ввійти по складності її явищ і інтересів... В грі дитя, вже зріюча людина, пробує свої сили і самостійно розпоряджається своїми ж створіннями” Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. теорія ігрової діяльності значно збагатилася ідеями С. Русової, яка вказувала, що «за методами нової школи кожна наука в початковій школі наближається до гри, але не тому, що до неї (науки) ставляться недбало, а тому, що вона таким чином зможе захопити дітей, як захоплює їх гра…» Ефективність застосування дидактичних ігор у навчанні молодших школярів сьогодення переконливо доведено в роботах Ш.Амонашвілі, Н.Бібік, М.Вашуленка, Б.Друзя, Ю.Калинецької, С.Короткова, Н.Кудикіної, М.Микитинської, Р.Осадчук,

Н.Підгорної,

О.Савченко,

Г.Цукерман,

Н.Чканікова, Т.Шмакової та інших учених На думку О.Я.Савченко, вихідним для вчителя має бути 77

прагнення досягти того, щоб усі учні неодноразово пережили почуття справжнього успіху. Вчений зазначає: «Дитина 6 – 7 років одночасно тяжіє до двох видів діяльності: ігрової і навчальної. Можна сказати, що чим сильніше розвинена в дитини до школи ігрова діяльність, тим виразніше в маленького школяра прагнення утвердити себе в новій соціальній ролі. Складним питанням в теорії дидактичної гри є питання її класифікації. Класифікація ігор - це розподіл їх за спільними ознаками з утворенням певної системи. Дидактичні ігри відрізняються

за

навчальним

змістом,

пізнавальною

діяльністю дітей, ігровими діями та правилами, організацією та взаємовідносинами дітей, за роллю вчителя. Перераховані ознаки притаманні всім іграм, проте в одних чіткіше виступають одні, а в інших – інші, що і обумовлює труднощі систематизації дидактичних ігор за визначеною ознакою. Недаремно в різних збірниках вказано близько 500 дидактичних ігор, але чіткої класифікації, групування ігор по виду ще нема. Вчені продовжують розробку цього питання. Наведемо

приклади

класифікацій

деяких науковців.

дидактичних

ігор

М. В. Кларін, визнаючи труднощі у розробці єдиної класифікації, пов’язував це з тим, що дидактична гра поєднує дві ознаки діяльності: гру й навчання. Автор пропонував

класифікувати види ігор за кількома

ознаками, зокрема: 1.За дидактичними завданнями: ігри на повідомлення нових знань; ігри на закріплення; ігри на перевірку; ігри на повторення. 2. За ступенем пізнавальної самостійності учнів: репродуктивні; конструктивні; творчі. 3. За джерелами навчальної інформації: словесні; наочні; практичні. Класифікація дидактичних ігор за О. Я. Савченко: сюжетно – рольові. ігри – вправи. ігри – драматизації. ігри – конструювання. 79

К. О. Баханов в основу класифікації дидактичних ігор взяв дидактичну мету і шляхи її досягнення.Автор виокремлював такі групи дидактичних ігор: 1. За методикою проведення: сюжетні; рольові; ділові; імітаційні; ігри – змагання; ігри – драматизації. 2. За дидактичною метою: актуалізуючи; формуючі; узагальнюючі; контрольно – корекційні Дидактичні ігри нараховують велику кількість видів та підвидів і залежно від ознак, які вважалися дослідниками основними,

розроблялися

відповідні

класифікаційні

групи. На нашу думку, належність однієї дидактичної гри до різних класифікаційних груп підкреслює її специфіку і можливості

різнопланового

застосування.

це

підтверджує шкільна практика, адже реально вчитель 80

початкової школи використовує, так чи інакше, всі зазначені в класифікаціях дидактичні ігри. Недаремно В. О. Сухомлинський зазначав, що «без гри немає і неможе бути повноцінного розумового розвитку. Гра – це іскорка, яка запалює вогник допитливості і пізнання».

Розділ 3.

Ігри для формування етичної культури

молодших школярів Вчитель повинен привчити дитину до здійснення задуманого, самостійно

дотримуватись

певних

правил

поведінки

суспільстві, збагачувати уяву дітей про оточуюче середовище. Гра займає не останнє місце в розвитку дитячих якостей та здібностей. Німецький археолог Шліман організував розкопки у місті Трої, де знайшов там дитячі іграшки: маленький глиняний посуд, тряпчані ляльки, глиняних маленьких чоловічків. В Єгипті поряд з муміями дітей були знайдені ляльки та інші іграшки. 81

Психолог Є.А.Аркін зробив висновок: гра та іграшка - це і є те властиве, що об'єднує усі народи. Гра є тією діяльністю, яка заповнює вільний час дитини по мірі того, як хід історії звільняє її від праці. Гра для дитини - це творча, самостійна діяльність: "гра", "розвиток" - недаремно ми зустрічаємо ці слова поряд. Д.Б.Ельконін вважає, що гра за своїм змістом наближається до праці дорослих. Спостерігаючи за тим, як діти граються, дорослі думають, що лише забавляються і, що гра не має нічого спільного з серйозними заняттями типу приготування уроків, праці. Але виконання домашнього завдання - обов'язок, а праця - тяжка необхідність. Дитині хочеться грати не тому, що це легко, а тому, що це важко. З кожною грою дитина має бажання дізнаватися про нове, розуміти і виконувати ті речі, що й дорослі. Василь Сухомлинський промовив фразу, яка стала основою всього того, що містить у собі гра. Він ніби закликав: "Навчайте граючись, а граючи навчайте". Ось такий простий вираз, а містить у собі неабияку таємницю, яку видатний педагог пропонує розкрити перед дітьми. Костянтин Ушинський вважав гру найважливішим видом діяльності дитини. Казав, що саме через гру дитина пізнає всі 82

таємниці світу. Отож, двоє досвідчених людей переконані, що гра - важливий метод навчання, вона виховує, навчає, розвиває. Потреба у грі ніколи не зникне. Для дитини особлива цінність її полягає не тільки в тому, що вона дає можливість як загального, так і фізичного, духовного зростання, а й у плані підготовки до різних сфер життя. Гра для дитини, особливо в молодшому шкільному віці, наділена ще й дослідницьким змістом, який дає змогу моделювати все те, що існує поза її межами. Саме через гру дитина швидше знайомиться з правилами та нормами спілкування - зі світом природи, з людьми; швидше опановує навички й звички культурної поведінки. Основна роль педагога під час організації гри - створити таке входження дитини в доросле життя з його, на жаль, жорстокими нормами, щоб головним чином не зашкодити їй. Будь-яка інструментовка ігор виправдана ще й психологічно: у грі дитина безтурботна, психологічно розкута і тому більше, ніж

коли-небудь,

здатна

на

повне

вираження

свого

індивідуального "Я". Важливим стає таке завдання для нас, вчителів початкових класів: дати можливість кожній дитині самовиразитися, самореалізуватися, як у процесі навчання, так і в позаурочній діяльності. 83

У своїй діяльності використовую такі ігрові форми: •

дидактичні ігри (Що було б на землі, якби зникли всі рослини (звірі, птахи)?;

•

сюжетно-рольові ігри ("День народження", "Відвідування хворого товариша");

•

ігри на перервах ("Добрий день!", "Лікар Ай-болить");

•

ігри-драматизації ("Сім'я столових приборів", "Охайна і Неохайна");

•

вправи-тренінги, комунікативні ігри, етичний тренінг за Н.Шурковою ("Людина поруч", "Конверт життєвих ситуацій", "Комплімент", "Вітання");

•

ігри "Чарівний стілець", "Корзина грецьких горіхів", "Пропоную-вибираю", які водночас є і груповою справою і довірливою розмовою про ті проблеми, які перешкоджають дитині, що їх вона не в змозі вирішити самостійно. Більшість

цих

вправ

побудовано

практичній

техніці

"недописаного діалогу", цілком підтверджують справедливість твердження М.Бахтіна про те, що справжнє життя особистості є доступним лише завдяки діалогічному проникненню в нього. Основна мета цих сучасних виховних ігор-справ - допомогти дітям вдивитися, прислухатися, зрозуміти інших людей, вміти 84

відгукнутися на їхні проблеми, надати звичним повсякденним ситуаціям гуманістичного забарвлення. Застосування таких різноманітних ігрових форм дає змогу покращити взаємини у зв'язках

"учитель-учень",

"учень-учень",

"учень-оточуючі"

тощо, сприяє реалізації на практиці особистісно орієнтованого навчання і виховання, встановленню суб'єктно-суб'єктивних взаємин між педагогом і дітьми. Сьогодні в час відродження національної системи виховання дуже важливо залучати до процесу формування особистості дитини українські традиційні народні дитячі ігри. Національні дитячі ігри дуже глибокі своєю мудрістю, містять у собі величезний виховний потенціал. Вони добре сприймаються нашими дітьми, і за формою, і за змістом найповніше відповідають українській дитини. Чому гра так подобається дітям? Тому, що вона дарує радість і захоплення, що сам її процес сповнений несподіванок, а результат - таємниця. Але, крім суб'єктивного сприйняття, є, безумовно, глибинний вплив гри на людину, на основні сфери її життєдіяльності: фізичну, емоційно-вольову, інтелектуальну та духовну (ціннісно-смислову). Слід зазначити, що гра - це, як правило, переживання, тому найбільш активною стає емоційна сфера. Подібно до того, як 85

під час перегляду захоплюючого фільму глядачі стають причетними до його подій, так і в процесі цікавої гри її учасники можуть забувати про все інше. Гра може бути рухливою, коли поряд з емоційною активізується фізична сфера дитини, і може бути статистичною з точки зору рухливості тіла - це ігри логічні, ігри на кмітливість, коли разом з емоційною активізується інтелектуальна сфера. Слід також зазначити, що в початкових ланках освіти емоційній сфері приділяється більше уваги, ніж у старших класах. Однак з точки зору гармонійності у розвитку дітей теж існують певні диспропорції. Ігри чи ігрові елементи, що використовуються, розвивають переважно сфери емоційну з фізичною чи емоційну з інтелектуальною. Поза увагою все ще залишаються ігри та тренінги духовної спрямованості. Саме вони викликають та закріплюють вищі емоційні стани та почуття людини, допомагають формувати у дітей духовні, гуманістичні та екологічні цінності, які нині так потрібні. Подібні ігри можна використовувати, починаючи з дитячого садка, а назви їх підказує саме життя, наприклад: "Врятування ріки від забруднення", "Заспокій іншого", "Поділись радістю" та ін. "Що посієш, те й пожнеш" - заповідає стародавня мудрість, отже, які якості матимуть сьогодні діти, такі матиме і майбутній світ, в якому жити всім нам. 86

Серед найрізноманітніших ігор, спрямованих насамперед на активізацію пізнавальної діяльності та розвиток мислення школярів, домінуючою була і залишається гра зі словами. Практично всі ігри, які застосовую, мають тематичну спрямованість. Так, створила оригінальну методику роботи учнів зі словниками та довідковою літературою. Такі ігри зручні у користуванні, цікаві, нескладні для виготовлення, оригінальні, привабливі. Продумую систему морального заохочення учнів. Замість оцінок у процесі гри нагороджую фішками, квитками-подорожами, чарівними скриньками, тощо. Адже гра належить до традиційних і визнаних методів навчання і виховання молодших школярів. Її цінність полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвивальна й виховна функції діють у тісному взаємозв'язку. Гра як метод навчання організовує, розвиває учнів, розширює їхні пізнавальні можливості, виховує особистість. Особливо важливе місце займає дидактична (навчальна) гра та ігрові прийоми у навчальному процесі першокласників, адже становлення і розвиток їхньої навчальної діяльності відбувається у період ще слабких довільних процесів: уваги, сприймання, пам'яті та ін. Деякий програмовий матеріал потребує від дитини значних вольових зусиль та багаторазового 87

виконання різних варіантів вправ для його засвоєння. Саме тоді гра, запобігаючи психічному перевантаженню дитини, допомагає реалізувати навчальну мету значно швидше й міцніше, ніж будь-який інший педагогічний засіб. Саме своєрідність дидактичної гри полягає в тому, що вона дає змогу педагогові здійснювати навчання, вправляння, розвиток розумових здібностей, формування цінних рис особистості і взаємин дітей у доступній і привабливій для них ігровій формі. Отже, гра - випробуваний і ефективний засіб навчання в початковій школі, але ні в якому разі не універсальний. Ще К.Ушинський застерігав проти "забавляючої педагогіки", підкреслюючи, що засобами гри значно легше навчити дитину читати й писати, але серйозна навчальна праця потребує від дитини такої ж серйозної, копіткої і зосередженої роботи. Тому питання раціонального, виправданого застосування гри у навчальному процесі першокласників певний час було предметом найширших досліджень сучасних педагогів. Так, у працях Н. Бібік, Н. Підггорної, Н. Скрипченко відзначалось, що місце гри в навчальному процесі змінюється: чим менше розвинений вольовий компонент діяльності у дітей, тим частіше використовуються ігрові форми. У процесі розвитку пізнавальних можливостей учнів гра поступово відходить на другий план, поступаючись суто „академічним” засобам 88

навчання. Доцільність використання гри на тих чи інших етапах уроку залежить також і від рівня знань, умінь та навичок учнів, від складності дидактичних завдань, які стоять перед ними. Гра допомагає учням, коли важко, коли є необхідність створити додатковий емоційний фон навчання, опосередковано впливати на хід і результати їхньої діяльності. Фантазія, казка, гра - це частка духовного життя молодших школярів, що пробуджують у душі кожного з них добрі почуття, роздмухують вогник дитячої думки і творчості. У своїй роботі приділяю багато уваги своїй підготовці до організації ігрової діяльності. Гра - це цілий світ, на одному полюсі якого - життя, а на другому - дидактика, педагогічний і психологічний інструментарій, цілий арсенал педагогічних технологій. А між ними - країна дитячих ігор, дитячої творчості. Щоб зорієнтуватися у світі гри, треба чітко уявити собі, що в ньому буде цікаве й корисне для дитини. Гра в початковій ланці є засобом пізнання навколишнього світу і себе в ньому, усвідомлення дітьми мети своєї діяльності, опредмечування абстрактних понять, розвитку творчої уяви та здібностей, встановлення людяних взаємин. 89

В початкових класах тільки гра дає змогу легко привернути увагу і тривалий час підтримувати в учнів інтерес до важливих і складних предметів, властивостей і явищ, на яких у звичайних умовах зосередити увагу всіх учнів не завжди вдається. Але якщо спочатку учень зацікавлюється лише грою, то дуже швидко його починає цікавити навчальний матеріал, пов'язаний з нею. У дитини виникає потреба вивчити, зрозуміти, запам'ятати (тобто вона просто почне готуватись до гри з метою не програти). Хотілося б зазначити, що є нагальна потреба в розповсюдженні всього цінного (розробки програм для дітей, цікавих ігрових форм), що вже зроблено останнім часом в Україні, узагальнити і видати для вчителів збірники таких матеріалів. Можливість вибору дозволить удосконалювати існуючі методи і форми виховання школярів, створити нові виховні технології.

Розділ ІV. Розвиваючі ігри у групі продовженого дня Гра належить до традиційних і визнаних методів навчання і виховання. Цінність цього методу полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвиваюча й виховна функція діють у тісному взаємозв’язку. Гра як метод навчання організовує, розвиває учнів, розширює їхні пізнавальні 90

можливості, виховує особистість. Формування учня самостійною, ініціативною, вдумливою особистістю, буде успішним, якщо вчитель потурбується про це з першого проведеного уроку. Одним з найперспективніших шляхів виховання активних учнів, озброєння їх необхідними вміннями і навичками є впровадження активних форм і методів навчання, серед яких провідне місце займають навчальні ігри. У дитячі роки гра є основним видом діяльності людини. За її допомогою діти пізнають світ. Без гри дітям жити нудно, нецікаво.

Буденність

життя

може

викликати

них

прагнути

відокремлення

гра

чогось

може

прекрасного.

стати

За

незамінним

вмілого

помічником

педагога. Гра

дарує

щохвилинну

радість,

задовольняє

актуальні

невідкладні потреби, а ще – спрямована в майбутнє, бо під час гри у дітей формуються чи закріплюються властивості, вміння, здібності, необхідні їм для виконання соціальних, професійних, творчих функцій у майбутньому. І скрізь, де є гра, панує здоров’я, радість дитячого життя. Потрапляючи

до

школи

після

дитячого

садка,

дитина

зустрічається з іншим видом діяльності – навчанням. Але гра 91

залишається важливим засобом не лише відпочинку, а й творчого пізнання життя. Ігрова позиція – могутній засіб виховного

впливу на

дітей.

В.

Ф.

Шаталов

зазначає:

хід

гри

що

деякі

відмінники

тільки

руками

розведуть.

Їхні дії відзначаються глибиною мислення. Мислення сміливого, масштабною, нестандартною”. Головна мета рольової гри – розвивати здібності школярів, прищеплювати уміння приймати правильні рішення. У рольових

іграх

виявляються

особистість

учня,

його

здібності та перспективи на майбутнє. Великого

значення

набирає

широке

використання

застосування дидактичних та розвивальних ігор, без яких 92

організація повноцінного відпочинку практично неможлива. Правильно підібрані і добре організовані ігри сприяють всебічному гармонійному розвитку школярів. Розвивальні та пізнавальні ігри сприяють розвитку в дітей мислення, пам’яті, уваги, творчого мислення, здатності до аналізу, уміння визначати загальні і часткові ознаки предметів, порівнювати їх, вихованню у учнів спостережливості, звички до самоперевірки, самоконтролю, вчать дітей доводити розпочату роботу до кінця. Впевнена, що дидактичні ігри бажано широко використовувати як засіб навчання, виховання і розвитку школярів. У будь-якій грі розвивається увага, спостережливість, кмітливість. Сучасна дидактика звертаючись до ігрових форм навчання на уроках, вбачає в них можливості ефективної взаємодії педагога і учнів, продуктивної

форми

їх

спілкування

властивими

їм

елементами змагання, непідробної цікавості. У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються. Дидактична гра – це практична групова вправа з вироблення оптимальних рішень, застосування методів і прийомів у штучно створених умовах, що відтворюють реальну обстановку. Під час гри в учня виникає мотив, суть якого полягає в тому, щоб успішно виконати взяту на себе 93

роль. Отже, система дій у грі виступає як мета пізнання і стає безпосереднім змістом свідомості школяра. Вікторина - це її називають грою переможців. У ній змагаються, аби швидше і повніше відповісти на поставлені запитання. Отже, вікторина – це конкурс, під час якого учні самостійно відповідають на запитання. Щоб розвинути розумові здібності дитини, її необхідно озброїти

навичками

логічного

мислення,

що

найкраще

досягається за допомогою гри ("Розумники і розумниці", "Ребуси", "Казино ерудитів", "Мозковий штурм", "Вправи для тренінгу мислення", та ін.). Матеріали для цієї роботи я підбираю та систематизую в окремих папках. Перелічені види ігор мають своє призначення і конкретне застосування. Так, мета дидактичних ігор – формування в учнів уміння поєднувати теоретичні знання з практичною діяльністю. Оволодіти необхідними знаннями, уміннями й навичками учень зможе лише тоді, коли він виявлятиме до них інтерес, і коли вчитель зумів зацікавити його. Чому гра так подобається дітям? Тому, що гра дарує радість і захоплення, що сам процес гри сповнений несподіванок, а результат – таємниця. Але крім суб’єктивного сприйняття, є, безумовно, глибший вплив гри на людину, на основні сфери її життєдіяльності: фізичну, емоційно-вольову, інтелектуальну та 94

духовну (цілісно-смислову). Слід зазначити, що гра – це, як правило, переживання, тому найбільш активною під час гри стає емоційна сфера. Подібно до того, як під час перегляду захоплюючого фільму глядачі стають причетними до його подій, так і в процесі цікавої гри її учасники можуть забути про все інше. Гра може бути рухливою, коли поряд із емоційною активізується фізична сфера дитини, і може бути статичною з точки зору рухливості тіла – це ігри логічні, ігри на кмітливість, коли разом із емоційною активізується інтелектуальна сфери (“Мозковий штурм”, “Що? Де? Коли?” і т. п.). Розвиваючі ігри створюють умови для кращого пізнання дітьми себе і людей, взаємодії людини з навколишнім світом, усвідом-лення зв’язків з природою, сім’єю, родичами, з самим собою, визначення поведінки в життєвих ситуаціях. Правильно підібрані і добре організовані ігри, логічні задачі, вправи для розвитку уяви, пам’яті, уваги сприяють всебічному гармонійному розвитку школярів, допомагають виробити необхідні в житті і навчанні корисні навички і якості. Гра – це “чарівна паличка”, з допомогою якої можна навчити дитину читати, писати, і, головне, мислити, винаходити, доводити. Важливо, щоб гра захоплювала і була доступною, щоб у ній був елемент змагання, якщо не з кимось, то, 95

принаймні, з самим собою. Інтерес до гри, до розв’язування задач, що вимагають активного мислення, з’являється не завжди і не у всіх дітей зразу, і тому пропонувати такі ігри треба поступово, не здійснюючи тиск на дітей. Природа гри (і розвиваючих) така, що при відсутності абсолютної добровільності вона перестає бути грою. Грою можливо захопити, змусити гратися не можливо. Розвиваючі ігри вимагають у цьому аспекті особливої обережності. Складні, непосильні завдання можуть дитину злякати. Тут особливо необхідно дотримуватися принципу від простого до складного. Але, зате, коли дитині вдається осмислити завдання, перебороти перші труднощі, вона відчує велику радість і буде готова до більш складної гри чи завдання.

дитини

з’являється

віра

свої

сили,

розвивається “розумовий апетит”, а це означає, що мета курсу “Розвиваючі ігри” досягнута. Звичайно, коли діти відгадують головоломку, логічні завдання, вони, як правило, застосовують метод проб і помилок. Частіше всього це не приводить до раціональних результатів. Виникає необхідність подумати, знайти якусь закономірність, зрозуміти, чому завдання не розв’язується, які нові прийоми слід застосувати, щоб наблизитись до мети. Цей момент гри 96

особливо важливий, бо починається інтенсивна робота думки (і індивідуальної, і колективної). В цей період необхідна допомога і підтримка вчителя, його пояснення і рекомендації. Іноді може бути корисна навіть підказка, що допомагає учневі знайти правильне рішення. При цьому дуже важливо мати на увазі, що під час розв’язування логічних завдань, роботи з текстом

важливіше

експериментування,

значення не

має

прагнення

сам

процес,

досягнути

якогось

конкретного результату гри. Ігри та завдання класифікуються за впливом на розвиток найважливіших технічних та пізнавальних процесів. Розвиток зв’язного мовлення дітей дає можливість їм вчитися виражати свої думки чітко, ясно, зрозуміло, правильно і послідовно. Тому на групі продовженого дня я намагаюся продовжувати роботу над розвитком зв’язного мовлення, мислення, творчої уяви учнів, яку вчитель розпочинає на уроках. Над цією проблемою я працюю на групі продовженого дня і переконана

в тому,

що

потрібно

постійно

збагачувати

словниковий запас й удосконалювати граматичний склад усного і писемного мовлення школярів, виробляти вміння зв’язно висловлюватись під час виконання домашніх завдань із читання, розвивати етику мовленнєвого спілкування; вчити 97

учнів

контролювати

правильність

доцільність

своїх

висловлювань, розвивати важливі мислительні вміння під час виконання домашніх завдань із математики, спостерігати явища і факти, виділяти їх ознаки (істотні і неістотні), порівнювати (знаходити

схоже

відмінне)

при

підготовці

до

природознавства, абстрагувати, класифікувати, узагальнювати, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, робити самостійні висновки; сприяти розвитку комунікативних умінь та навичок учнів під час спілкування між собою. У своїй роботі над цією проблемою намагаюся обирати такі форми і методи, які зрозумілі, доступні дітям певного віку, викликають зацікавленість та бажання працювати, проявляти свої вміння, здібності. Я наполегливо працюю над розвитком логічного мислення на кожному занятті: з цією метою в побудову заняття групи обов’язково включаю спеціальні вправи на формування умінь і навичок розумової праці: планування роботи, пошуку раціональних шляхів її виконання, оцінювання своїх результатів. Співпрацю з учнями організовую з дотриманням таких вимог: ♣ кожна дитина має якомога більше говорити, розповідати, висловлювати свої думки; ♣ намагаюсь показувати кожному учневі, що його зрозуміла; 98

♣ діти мають вчитися аргументувати свої думки та робити логічні висновки, доводити їх. Виходячи з того, що найголовнішим завданням початкової школи є навчити дітей вчитися, а це неможливо без уміння читати і працювати з книжкою, я на своїх заняттях, щоб збагатити словниковий запас учнів, пропоную дітям "Цікаві вправи на розвиток зв’язного мовлення. Головним у навчально-виховному процесі стає переорієнтація з пасивних форм на активну творчу працю як учнів, так і вчителів, а це неможливо зробити без розвитку логічного мислення та зв’язного мовлення дітей, творчих здібностей. З цією метою створила вправи розвивальних завдань: "Прочитай текст-анаграму",

"Встав

пропущені

літери

прочитай",

"Поміняй місцями слова, щоб вийшов вірш" З практики знаю, що найефективнішими є ті заняття з дітьми, на яких використовую різноманітні форми роботи, збагачую їх знахід-ками своїх творчих шукань. Дуже ефективною для цієї роботи є "Ігрова сторінка", на якій вміщені цікаві задачі, ігри, тренінги, віршовані правила для школярів (додаток 7). Для активізації розвитку творчих здібностей учнів на стенді ГПД "Все про нас" розміщую дитячі роботи (малюнки, вірші, поробки, аплікації та ін.), що сприяє піднесенню емоційного настрою вихованців, бажання творити. 99

У режимі продовженого дня заплановані різноманітні заняття: екскурсії, рухливі ігри, естафети, конкурси на шкільному майданчику, суспільно корисна праця, пішохідні прогулянки по маршруту, екологічні стежинки. Останні виявилися не зовсім звичайним і легким заняттям. Я ставлю за мету ознайомити дітей

із

красою

навколишнього

світу,

розвивати

інтелектуально-пізнавальні інтереси, спостережливість, вміння оцінювати, порівнювати, аналізувати, вис-ловлювати судження, захоплюватись, виховува¬ти любов до природи і бережливе ставлення до неї. Напередодні прогулянки я інструктую дітей про те, якою повинна бути поведінка у довкіллі. Для цього ми з учнями опрацьовуємо пам’ятку "Поведінка у довкіллі. Дітям розповідаю про те, що таке активний відпочинок, в чому користь ходьби, чим відрізняється розумова праця від фізичної, як відпочивають дорослі люди у вільний час. Необхідно було подолати негативне відношення хлопчиків і дівчаток до пішохідної прогулянки, захопити їх ідеєю — загартувати свій організм найпростішим способом. Сонце, повітря, вітер, сніг, дощ повинні були стати їх найближчими друзями. Спостерігаючи за дітьми, відмітила, що одна ходьба стає для багатьох утомливою, монотонною, а тому нецікавою. Тому обов'язковим

компонентом

прогулянки 100

стала

не

просто

можливість пройтися, але і побігати, пострибати, попустувати. Тільки тоді у дітей виникає відчуття того, що вони дійсно відпочили, зарядилися енергією. Враховуючи цю особливість, я будую прогулянки так, щоб природнє бажання дітей рухатися, бігати, стрибати не заборонялося, а чергувалося з ходьбою. Поступово відношення до такого виду відпочинку на повітрі змінилося. У дітей виникає емоційний підйом, радість від очікування наступної прогулянки. Діти все частіше запитують: "По якому маршруту ми підемо? Чому ми йдемо по старому маршруту?" Після прогулянок діти відрізнялися урівноваженим настроєм, бадьорим виглядом, швидко перемикалися на підготовку учбових завдань в класі. Для закріплення навичок поведінки в природі, проводжу ігри, наприклад "Можна – не можна" Досвід організації прогулянок показав, що дітвора любить відпочивати колективно. Діти позитивно оцінювали сумісний відпочинок: "Ми добре відпочили! Ось це була прогулянка! Завжди б так відпочивати!" Мене радувало те, що вихованці охоче відгукувалися на прохання: знайти новий маршрут пішохідної прогулянки, скласти програму ігор і розваг, подумати над тим, кому і як допомогти доброю справою. Що в цьому особливого? Я помітила, що деякі вихованці групи об'єднали навколо себе однолітків, що живуть у одному дворі, і 101

захопили їх цією ідеєю. Вони, ніби розвідники, шукали зручні місця для ігор і відпочинку. Не можна погодитися з тим, що жива ще порочна традиція "виводити" дітей на шкільний майданчик день за днем, з року в рік, пестуючи їх в одному і тому ж соціальному, природному і культурному середовищі, обмежуючи життєвий простір однією і тією ж шкільною територією. Досвід показав, що вихід з вихованцями за межі школи з метою активного відпочинку дозволяє всебічно формувати їх особистість: укріплювати фізичні якості — силу, витривалість, рухову активність; удосконалювати етичні риси — цілеспрямованість, активність, здатність орієнтуватися в навколишньому світі. Таким чином, кожна пішохідна прогулянка задовольняла потреби дітей не тільки в русі, але і в пізнанні навколишнього світу. Свою виховну роботу я планую за такими напрямками: морально-етичне виховання, екологічне виховання, фізичне виховання, всебічний розвиток пізнавальних здібностей дітей, розкриття їх творчого потенціалу. Тому після повернення з прогулянки, ми проводимо виховну годину, бесіду, урок-гру чи вікторину згідно з календарним планом. За час роботи в школі мною зібрано та систематизовано більше 200 розробок виховних заходів, клубних годин, бесід, які 102

поєднують у собі триєдину мету: навчальну, розвивальну та виховну. Якщо дозволяє час, то по закінченні виховної години проводимо

дидактичні

та

розвивальні,

мовні

ігри,

використовуючи в групі тематичні папки, в яких зібрано матеріали

для

розвитку

читацьких

навичок,

логічного

мислення, пам’яті і уваги, обчислювальних навичок учнів. Ці папки я створила з розрахунку – одна папка на кожну парту, що привчає працювати в парах. Матеріали, що входять до цих папок, частково є моїми власними розробками, а решта – із газет, журналів, книг та ін. Мене

завжди

загальнолюдської

хвилювало

засвоєння

моралі

особистісного

та

учнями

норм

спілкування‚

розвиток культури мислення. Я дібрала багато життєвих ситуацій, які використовую на клубних годинах. Проводжу заняття у формі бесіди‚ диспуту усно чи письмово по 5-10 хв.‚ але проходять вони жваво‚ бо побудовані на фактичному матеріалі. Діти висловлюють своє ставлення до діяльності людей‚ природи‚ доводять правильність своїх суджень. А я маю змогу стежити за активною роботою думки учнів, логікою їх мислення та висловлювань. Розв’язок проблемно-ситуативних завдань сприяє розвитку мовлення учнів‚ культури їхнього мислення. Наприклад, пропоную кілька проблемних ситуацій: (записую на 103

дошці) Хто чим славиться? Соловейко — ... (піснею), джерельце — ... (водою), колосок — ... (зерном), сонечко — ... (ласкою і теплом), квітка — ... (ніжним запахом). Ставлю запитання для обговорення. 1. Продовж цей ряд. 2. Чим ти прославишся на землі? 3. Ким ти хочеш бути? 4. Що ти робиш‚ щоб твоя мрія збулася? 5. Де і ким працюють твої батьки? 6. Яка професія, на твою думку‚ найважливіша? Доведи. Створюю проблемну ситуацію: Суботнього ранку‚ прокинувшись, Оленка встала і пішла на кухню. Там вона побачила, що бабуся миє підлогу. "Доброго ранку‚ бабунечко!" — чемно привіталася Оленка‚ взяла смачненький пиріжок і побігла дивитися мультфільм. Запитую: — Чи можна назвати Оленку ввічливою дівчинкою? Діти відповідають: — Можна. Вона привіталася з бабусею. 104

— Так‚ вона знає ”чарівні" слова‚ вживає їх. Запитую: — То чи можна її назвати культурною людиною? Діти відповідають: — Ні‚ бо їй треба було запропонувати свою допомогу бабусі. На закінчення підводжу дітей до висновку, що культурна лю-дина стежить не тільки за своєю мовою‚ зовнішнім виглядом, а й за поведінкою. Наступним етапом роботи ГПД є обід дітей у їдальні. Перед початком ми проводимо міні-бесіду "Культура харчування", де наголошуємо на правилах поведінки в їдальні, правилах прийому їжі, користування столовими приборами, нагадуємо правила санітарії та гігієни. Після прийому їжі наступає час самопідготовки. Моя група скомплектована із учнів різновікових категорій, де домашні завдання

даються

різні.

Тому

на

самопідготовці

ми

використовуємо метод диференціації. Я записую на дошці домашні завдання по підгрупах. Спочатку проводжу бесіди з учнями одного класу, щоб вияснити рівень засвоєння теми, яка вивчалася на уроці та чи зрозуміли вони суть і порядок виконання завдання. Якщо не виникає запитань, то ці учні приступають до самопідготовки, а я переключаю свою увагу на учнів іншого класу, де також аналізую рівень засвоєння теми 105

уроку. При виникненні деяких труднощів, я надаю учням в індивідуальному порядку допомогу. Але часто трапляються випадки, коли діти масово не розуміють зміст задачі, визначення порядку виконання дій у прикладах, допускають типові помилки при виконанні обчислень. У цьому випадку — привертаю увагу всієї підгрупи до дошки, де намагаюся ще раз пояснити ті завдання, розв’язок яких викликає труднощі. Дуже негативно впливає на роботу ГПД та обставина, що частина дітей проживає в сусідньому селі Лозівок, а тому їм не вистачає часу, щоб повноцінно використати потенціал і можливості продовженого дня. Тому цих учнів, які проживають у селі Лозівок, я відправляю з черговим учителем на автобус, а з

рештою

учнів

продовжуємо

самопідготовку.

Тут

ми

переключаємось на домашнє завдання з читання та довкілля, де учні вправляються у розвитку читацьких навичок, готуються до виразного читання, переказу, відповідей на запитання. В цей час маю змогу попрацювати в індивідуальному порядку з окремими учнями, які слабо встигають із виконанням домашніх завдань. Учні, які швидко опрацювали за-вдання з читання та довкілля, отримують завдання працювати в парах, де ставлять один одному запитання з прочитаного тексту і дають відповіді. Це сприяє розвитку зв’язного мовлення дітей та збагаченню їх словникового запасу. 106

Діти,

які

закінчили

виконання

домашнього

завдання,

переходять до ігрового куточка, де організовують свої заняття за інтересами. На цьому етапі роботи ГПД я маю змогу використовувати таблиці Шульте, над якими діти працюють в парах. Учні дуже люблять розв’язувати жартівливі задачі , ігри для розвитку творчого мислення, гратися в дидактичні ігри . Одним із нових напрямків роботи ГПД стало відвідування кабінету інформатики, де учні оволодівають первинними навичками роботи на комп’ютері під час застосування навчальних програм. Комп’ютерні ігри мають перевагу перед іншими формами ігор: вони наочно демонструють рольові способи вирішення ігрових завдань, наприклад, у динаміці подають результати спільних дій та спілкування персонажів, їх емоційні реакції під час успіху або невдачі, що в житті складно уявити. Інколи ми відвідуємо кабінет інформатики для перегляду мультиплікаційних та навчальних фільмів. Після занять за інтересами я виводжу дітей на прогулянку для відпочинку на свіжому повітрі, де проводимо різні рухливі ігри, вікторини, змагання та інше. По закінченню прогулянки проводжу індивідуальну роботу з тими учнями, які потребують особливої уваги у виховному та навчальному процесі. По закінченню перебування дітей у ГПД відправляю їх додому, нагадуючи про необхідність дотримання правил 107

вуличного руху. Часто зустрічаючись із батьками, які приходять за дітьми, я веду з ними діалог про поведінку та рівень навчання їхньої дитини та бесіди, заплановані в календарному плані. Для ефективної роботи – постійно збираю методичний, навчальний, допоміжний, роздатковий матеріал. Поповнюю новими цікавими знахідками свою добірку матеріалів. Всі виховні години, бесіди, уроки-ігри та вікторини оформляю та зберігаю у власних папках, ділюся з колегами не тільки своєї школи, а й району. Деякі зразки цих матеріалів розміщено в додатку, але основна їх частина знаходиться в моїх папках, які поділені за напрямками виховної роботи. Крім того я маю велику фонотеку дитячих пісень. І тому я з радістю можу поділитися своїми надбаннями з колегами, надати практичну допомогу. Отже, продовжена група є дієвим засобом для розвитку наших дітей, їх розумових здібностей та особистості. Хоча для досягнення

кращих

матеріальна

допомога:

результатів наявність

потребується коштів

для

придбання

іграшкового матеріалу, спортивного обладнання та ін.

108

більша

1.Планування і проведення самопідготовки в нетрадиційних формах Виконання

домашніх

завдань

–

важлива

частина

навчального процесу в групі продовженого дня. Мета – розширити і поглибити знання, уміння, отримані на уроках, запобігти їхньому забуванню, розвинути індивідуальні нахили, здібності,

навчити

самостійно

набувати

знання.

Вона

спирається на самостійність, активність, ініціативу самих учнів. В розвитку учня домашнє завдання не менш важливе, ніж робота в класі. Самопідготовку можна проводити і в нетрадиційних формах: сюжетно-рольової гри, проектної діяльності, Такі форми є хорошим засобом розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів, викликають емоційну реакцію на новизну ситуації, що загалом перетворене виконання завдань на цікаву діяльність.

На

основі

цікавості

виникає

допитливість,

прагнення вийти за межі своїх знань і вмінь і розширити їх. Можна розробити проект на любий час: на конкретну самопідготовку або на кілька днів. Якщо у учнів виникли прогалини в знаннях з певного предмета або теми, то можна разом скласти проект подолання відставання. Вихователь самостійно ставить дидактичну мету проекту, 109

формулює завдання, спрямовує діяльність учнів на закріплення знань і виробку певних навичок, допомогає в пошуках потрібної інформації. Робота над проектом організується в кілька етапів: – організаційний, коли повідомляється тема, завдання; – підготовчий, коли створюються конкретні умови до виконання

основного

завдання,

підбирається

допоміжний матеріал; – виконання основної роботи; – оформлювальний,

коли

відбувається

остаточне

оформлення роботи, якщо є потреба; – презентація проекту, представлення роботи; – рефлективний,

коли

підводяться

підсумки,

обговорюються підсумки та сам процес роботи, вносяться пропозиції щодо підвищення ефективності результатів. Робота над проектом досить трудомістка і потребує попередньої підготовки вихователя. Якщо проект короткий за часом, то провести його потрібно дуже швидко, організовано. Наприклад, проект по запам’ятовуванню таблиці множення: І етап – оголошення теми, мети і завдань – 2-3 хвилини: ІІ етап – мозковий штурм по вибору форм додаткової роботи: в парах, групах, математичний диктант, виготовлення 110

закладок, пам’яток з таблицею, вирішення прикладів тощо; підготовка необхідних матеріалів, посібників, об’єднання в групи за вибраними видами діяльності – 7 хвилин ІІІ етап – виконання домашніх завдань з теми та додаткових за проектом – 30 хв ; ІV етап – оформлювання робіт – 5 хвилин; V етап – представлення, обговорення робіт – 10 хв; VІ етап – рефлексивний, аналіз, що можна було зробити краще.

111

Додатки. Конспект сюжетно – рольової гри «поліклініка», «аптека» Мета: розкривати значення медичного персоналу; формувати вміння творчо розвивати сюжет гри. Виховувати почуття поваги до професії лікаря. Вчити дітей вміло спілкуватися з однолітками та дорослими під час гри, застосовувати в грі знання про різні способи лікування, добирати атрибути та предмети – замінники; закріплювати назви медичних інструментів. Ігровий матеріал: білі халати, білі шапочки для лікаря і медсестри; іграшкове обладнання медичного кабінету: термометр, шприц, вата бинт, карточки, рецепти, штамп, ляльки, коробки з під ліків для аптеки. Попередня робота: екскурсія до поліклініки, екскурсія до медичного кабінету в дитячому садку; читання та обговорення творів К. І. Чуковського «Лікар Айболить». Хід гри: Діти разом з вихователем заходять до групової кімнати, на 112

стільчиках сидять ляльки. Вихователь: - Малята, напевно наші ляльки захворіли. Подивіться, які вони сумні.(В однієї ляльки замотане горло, в іншої подряпина на руці). Що треба порадити лялькам в їхньому стані? (звернутися до лікаря). - Що робить лікар? (оглядає хворого, виписує рецепт на ліки). - Хто допомагає лікарю? (медична сестра). - Що робить медична сестра? (міряє температуру, робить укол, дає пігулку від живота). - Де хворі купують ліки? (в аптеці). - А в яку гру ми можемо погратись? - Давайте визначимо, хто буде лікарем? - А хто медсестрою? - Хто буде продавати ліки в аптеці? - Займайте свої місця. ( Діти одягають халати, дитина - аптекар розкладає ліки). - Малята, наші ляльки зовсім маленькі і вони не можуть самі відвідати лікаря, тому давайте ніби ви будете їхніми батьками – мамою або татом. (Діти беруть ляльки). - Кожного дня на прийом до дитячого лікаря приходять батьки з хворими дітьми, вони чекають в коридорі. (Сідають на стільчики). (Медсестра роздає карточки і говорить, що через декілька 113

хвилин лікар розпочне прийом). Медсестра: - Хто перший, заходьте будь ласка, лікар чекає. Мама з дочкою вітаються. Лікар: - Добрий день! Що Вас турбує? Мама:- У моєї доньки болить горло, а ще вона кашляє. Лікар:- Давайте я її огляну. Відкрий, будь ласка, рота. Так, горло дійсно червоне. Треба полоскати горло содою, сіллю, відваром ромашки. Зараз я Вам випишу рецепт на ліки, які Ви купите в аптеці. Мар’яна (звертається до медсестри дай дитині мікстуру від горла). Пацієнт: - Дякую і до побачення. Медсестра:- Наступний, будь ласка. Тато з дитиною вітаються. Лікар: - Що Вас турбує? Тато: - У моєї дитини дуже болить живіт і вона плаче. Медсестра: - Як звуть Вашу дитину? Тато:- Оленка. Медсестра: - Не плач, Оленко, зараз лікар тебе огляне і обов’язково вилікує. Лікар: - Що їла Оленка. Чому в неї болить живіт? Тато: - Оленка не помила рук перед їжею і з’їла немите яблуко. Лікар: - Ось чому у неї болить живіт, бо саме на немитих фруктах є мікроби. Я призначаю Оленці лікування – пити чай із 114

звіробою. А Ви, Мар’яно, негайно дайте мікстуру від живота. Медсестра: (Дає мікстуру). – Оленко, треба випити мікстуру і в тебе одразу перестане боліти живіт. Лікар: - Ось рецепт на ліки. Ви їх купите в аптеці. А ще раджу покласти Оленку в ліжко і поставити на живіт компрес. До побачення! Медсестра: - Наступний, будь ласка. На прийом до лікаря приходять дві сестрички, вітаються. Лікар: - Що Вас турбує? Дівчатка: - Ми гралися на вулиці і моя сестричка впала і збила коліно. Лікар: - Зараз я огляну збите коліно.(Потім звертається до медсестри). – Мар’яно протріть рану перикисем водню, змажте зеленкою і перев’яжіть бинтом. (Медсестра виконує призначення лікаря). Дівчатка прощаються з лікарем. Медсестра: - Наступний, будь ласка. На прийом до лікаря приходить сім’я – мама, тато і маленька дитина. Лікар: - Що болить у Вашої дитини? Мама: - Наша дитина плаче, вередує, у неї висока температура. Лікар (звертається до медсестри) – зміряйте температуру. Медсестра: - Давайте я зміряю Вашій дитині температуру. Я 115

термометр струшу і покладу під руку. Тепер трохи почуємо і подивимось. Лікар: - Яка температура? Медсестра: - Температура висока. Лікар: - Давайте я послухаю Вашу дитину чи немає хрипів. (Слухає). Лікар до медсестри: Зараз я випишу рецепт і призначу лікування, а Ви зробіть дитині укол. (Медсестра робить укол). Лікар: - Ось рецепт. В аптеці купите необхідні ліки. Якщо температура спаде поставите гірчичники. Чекаю Вас у поліклініці через три дні. До побачення. (Мама і тато садовлять дитину у візок і везуть її додому). (Мама вкладає дитину у ліжко, а тато іде до аптеки купувати ліки). (Тато приносить ліки з аптеки, мама починає лікувати дитину, а тато побалакавши по телефону іде зустрічати бабусю і дідуся). Бабуся: - Де ж це наша внучка? Мама: - Вона захворіла. Бабуся: Щоб наша Маша швидше одужала ми з дідусем привезли варення із малини, смородини, меду ( викладають на стіл баночки). Мама торкаючись чола ляльки: - Ну нарешті температура спала і Маша заснула. Пішли на кухню обідати. 116

(Сім’я обідає і бабуся з дідусем їдуть додому). Мама: (телефонує до поліклініки).- Добрий день! Це поліклініка? Сьогодні приймає дитячий лікар? О котрій годині можна прийти? (Мама і тато садовлять дитину у візок та везуть до поліклініки). (Зайшовши до лікаря в кабінет вітаються). Мама: - Наша дитина вже здорова ми хочемо взяти довідку,щоб іти до дитячого садка . Лікар: - Давайте я Вас огляну. Дихай глибше, Маша. Так, добре. Тепер покажи горло, воно вже не червоне. Я випишу Вашій дитині довідку (виписує та ставить штамп). Мама: - До побачення, лікарю. Лікар: - До побачення. Аптека. На початку гри аптекар одягає халат, розставляє ліки на прилавок. Прийшовши до аптеки, діти вітаються з аптекарем та віддають йому рецепт. Аптекар удає ніби читає рецепт, потім знаходить необхідні ліки, кладе їх в пакет, вибиває чек і віддає покупцеві. Дитина: - Добрий день! Аптекар: - Добрий день! Дитина:- Ось за цим рецептом мені необхідно придбати ліки для моєї дитини. У неї дуже болить живіт. Аптекар: - Ось Вам трава звіробою, а також пігулки від 117

живота. Дитина: - Дякую. До побачення!

Ігри на матеріалі економічної термінології: Гра "Доберіть родича" Учитель пропонує групам дітей картки зі словами на позначення економічної лексики. Потрібно до кожного слова дібрати "родича", визначити частину, яка їх об'єднує в одну сім'ю. Після цього дітям можна запропонувати побудувати діалоги на тему: "Експортні замовлення" або "Комерційна таємниця". Банкір (банк, банкова система, банківська гарантія). Експорт (експортні замовлення, експортувати) Комерція (комерційна таємниця). Акція (акціонерне товариство). Валюта (валютна виручка). Гра "Реклама" Дітям

дається

пояснення

слова

"реклама":

яскрава

розповідь про властивості товарів та послуг з метою їх збуту. 118

Групам виноситься завдання: розповісти про новий товар так, щоб домогтися прихильності до нього у великої кількості людей. Для реклами можна запропонувати слова на позначення таких

предметів:

пилосос,

праска,

мікрохвильова

піч,

електроніж, холодильник.

КОНСПЕКТ РОЗВИВАЛЬНОГО ЗАНЯТТЯ "НАСТРІЙ МОГО ДНЯ"

Мета: створення позитивного психологічного клімату; навчання дітей розуміння власного настрою; розвиток почуття колективізму. Встановлювати дружні довірливі емоційні контакти між дорослим та дітьми. Формувати вміння вільно висловлювати власні думки, розвивати почуття власної гідності, самоповаги, прийняття себе та усвідомлення свого «Я». 1. Ритуал привітання. Сьогодні до нас прийшло дуже багато гостей давайте з ними 119

привітаємось віршиком Зазеленіє навіть пень Коли почує - Добрий день! 2. Установка на роботу - Отже, у вас в усіх гарний настрій, ви добрі, ви розумні, ви красиві, ви сміливі, і у нас на занятті буде все добре…. 3. Вправа «Давайте привітаємося з Другом» Це привітання незвичне, якщо вітаючисьз друзями потрібно лагідно та весело, давайте спробуємо. У коло всі разом ставайте І посмішку передавайте . На сусіда подивіться Та йому ви посміхніться. Другу ви ім’я назвіть, Руку дружби протягніть. Від ласкавих імен стало тепло як від сонечка. Давайте ми всі спробуємо перетворитися на сонечко й зігріти одне одного поглядом, промінчиками, посмішкою.

120

4. Вправа «Покажи настрій» - Діти, як ви вважаєте, який у мене сьогодні настрій? Так, він чудовий. - А який ще буває настрій? (веселий, радісний, сумний, злий…..) - Як ви можете дізнаєтеся, який настрій у людей, що вас оточують? (за виразом обличчя ) - Не розумію, як дивлячись на обличчя можна сказати про настрій? Зараз ви можете показати, як змінюється вираз обличчя, покажемо: Коли нам сумно - ми робимо так. Коли ми здивовані - робимо ось так. Коли ми налякані –ми ось такі. Коли ми сердимося – ми вже інші. А коли ми радіємо – то так. Дякую що показали і розповіли мені про настрій.

121

Чи приємно вам, коли до вас посміхаються?. Як ви вважаєте, з якою дитиною краще дружити — з веселою, привітною, чи з сердитою та сумною?!!! Я вам відкрию одне правило: наш настрій залежить від наших думок. Тому, якщо хочеш, щоб у тебе був хороший настрій, думай про хороше! Я бачу що у всіх радісний чудовий, веселий, настрій і хочу запросити вас у далеку подорож до півночі. 5. Послухайте історію яка сталася з ведмедиком Умкою. На далекій півночі серед великих снігів є крижана печера. У ній живе маленьке ведмежа Умка. Це особливе ведмежа — воно вміє думати. Умка дуже любить навчатися! Але найцікавіше — це його думки, які бувають різними. Інколи вони схожі на святковий феєрверк—яскраві, швидкі, виблискують, грають, літають. Для Умки світ навкруги здається таким різнобарвним! У його голові з'являються прекрасні ідеї—тоді у нього і настрій чудовий. Ведмежатко мріє, щоб ці хвилини ніколи не закінчувалися. Але не завжди думки схожі на феєрверк. Інколи вони, як океан, спокійні та тихі, світлі, як відображення в чистій і прозорій воді. Коли думки такі, він відчуває себе впевнено й добре. Ведмежа мріє, щоб так було завжди, щоб душевний 122

спокій ніколи його не покидав. Та часом Умка почувається дуже погано, навіть бридко. Те, що відбувається з ним, нагадує щось неприємне й понуре. Тоді його думки схожі на каламутну воду в негоду. Умка називає їх гидкими. У такі хвилини ведмежатко хоче якомога швидше позбутися неприємного стану. Йому хочеться якнайшвидше відчути себе знову щасливим. Але що для цього робити, він не знає. Тому сидить і чекає, чекає, чекає…..?. Сюрпризний момент (три склянки з водою) - Коли Умкі добре, йому все вдається, він усім задоволений і всіх любить. У цей час його настрій схожий на чисту воду, і думки у нього ясні та чисті (показую склянку з чистою водою). - Коли йому на думку спадають чудові ідеї, настрій буває прекрасним, радісним, думки стають схожими на салют: вони блищать, переливаються, як вода у цій склянці (кидаю у другу склянку блискітки й розмішує їх паличкою). Та буває, що йому погано, думки сумні й неприємні. Тоді вони схожі на темну, каламутну воду (кидаю шматочок глини у третю склянку). 6. Давайте Умці зробимо подарунок подаруємо йому посмішку (діти дарують свою посмішку Умці.). Щоб підняти 123

його настрій, бо зараз він дуже сумний. - Щось не дуже розвеселився Умко, давайте розкажемо йому, що можна робити коли тобі весело. Що треба робити, щоб покращити настрій? (гра «Веселий колобочок» - колобок передається по колу, кожен проговорює, що можна робити коли йому весело: можна: робити добрі справи, дарувати подарунки, погратися з котиком, подивитися по телевізору веселий мультик, погратися в улюблену гру, заспівати веселу пісеньку, послухати приємну музику.) - І знову не розвеселили ми Умки, а давайте спробуємо ще раз і подаруємо йому нашу веселу гру (ці звірята живуть на півночі разом з Умкою. І вони дуже цікаві « Пінгвінчики гріються»). - Нарешті ми змогли розвеселити тебе Умко. Добре раз ти вже веселий як ми то залишайся з нсми. 7. Вправа "Подарунок Акварельки”. Дітки сьогодні до нас у садочок приходив листоноша і приніс нам листа і бандероль. Зараз ми з вами прочитаємо, від кого ж нам прийшов лист. А лист особисто вам, - діткам середньої групи. Ну що, хочете подивитися подарунок Акварельки? Це ж картинки. Тільки я нічого не можу зрозуміти. А ви? Мені 124

здається Акварелька дещо недомалював.. Дітки, може ви зрозумієте, що тут намальовано? Як ви думаєте що це? (діти розглядають картину і знаходять неточності) Ви знаєте, разом з цією картиною був ось такий гарний конверт. Подивимось, що в середині.(відкривають конверт, роздивляються) Ой це мабуть Акварелька подарував нам ці квіточки, щоб підняти нам настрій, але знову забув домалювати малюнки. Вони не мають виразу. Давайте ми їм домалюємо обличчя: веселі. Здивовані чи можливо сумні. А щоб краще виконати завдання, спочатку розімнемо наші пальчики. 8. Пальчикова гімнастика. Прилетіло сонечко На мою долонечку Крильця червоненькі Цяточки чорненькі. По всіх пальчиках походило, З мізинчика полетіло 125

Сідайте, будь ласка, на стільчики за столи. 9. Малюнок «Квітка настрою» Мета: розвивати вміння висловлювати свої почуття. Кожен настрій має свій колір, наприклад, радість — це жовтий, оранжевий, червоний кольори, спокій — це зелений, сум — коричневий, чорний, темно-синій. Потім кожній дитині пропонується вибрати того кольору, який відповідає її настрою. Після цього дітки фломастером домальовують вираз обличчя на утворюється «квітка настрою» дітей. Звертається увага на «пелюсточки», що мають темні кольори, запитати у дітей, чому в них такий настрій. 10. Аналіз виконаних робіт. Дітки, пропоную, всі ваші малюночки зібрати і подарувати сьогоднішньому гостеві Умці. Я думаю, коли він побачить ваші малюнки, дуже зрадіє. Ви згодні? _ Шановний Умко, ми тебе розвеселили, діти в нас веселі, радісні, багато вміють робити приємного і ніколи не сумують, навіть коли їх ображають. Хочеш і тебе навчимо. Для цього у нас є чарівна вправа «Поза витриманої людини». Потрібно щонайміцніше обхопити руками лікті і міцно-міцно затиснути. 126

Ось так і заспокоїтися. 11. Сюрпризний момент. Любі дітки, ви були сьогодні такі уважні, кмітливі, розумні. Я хочу теж подарувати вам ось такі "усміхнені кульки ”. Вони будуть завжди дарувати вам гарний настрій та впевненість. Адже коли у людини гарний настрій вона легко зможе долати будь – які перешкоди. Будьте завжди радісними і добрими і своє добро даруйте своїм рідним і друзям. Адже посмішка робить дива. Якщо ти будеш привітним, усміхненим, тоді матимеш багато друзів та знайомих, які виявлятимуть бажання з тобою розмовляти, гратись. Але у нас є ще 3 чарівні кульки, які вміють літати далекодалеко. От я і подумала, чому б Акварельці не відправити ваші малюночки, ручки які вималювали, з їх допомогою. А ще я точно заню, що коли сонечко побачить ваші ручки різнокольорові в небі, то посміхнеться і буде ще дужче гріти нас і весна прийде враз. 12. Ритуал прощання. Вправа "Усім, усім, допобачення”. Діти утворюють стовпчик зі своїх кулачків (по одному кулачку) і з посмішкою промовляють: «Усім, усім, до побачення!» Конспект розвивального заняття «Подорож повітряних 127

кульок» Цілі і завдання: 1. Закріплювати знання про основні чотирьох кольорах: жовтий, синій, червоний, зелений. 2. Закріплювати знання про форми: коло. 3. Вчити впізнавати предмет за описом, з опорою на визначальну ознаку. 4. Розвивати рухову активність. 5. Коригувати зорове, тактильно-руховий, слуховий і смакове сприйняття. 6. Коригувати мислення, мова. Демонстраційний матеріал: Різнокольорові повітряні кульки, з намальованими усміхненими «мордочками»; 4 кульки (жовтий, червоний, синій, зелений), із зав'язаними стрічками, на яких написані завдання для дітей; наклеєний на папері А-3 букет квітів та різнокольорові пелюстки до них; конверти з дидактичними іграми на розпізнавання геометричної фігури - кола; музичні інструменти: барабан, рояль, бубон; мішечок з лимоном для дидактичної гри «Впізнай на дотик», тарілка, з нарізаним на шматочки лимоном; чашка з лимонним соком і піпетка; картинки фруктів: яблуко, лимон, груша. 128

Методичні прийоми: Розповідання казки про подорожі повітряних кульок; психологічне вправа «Усмішка»; вправи на розвиток кінестетики; дихальна гімнастика; дидактичні ігри на сприйняття кольору, форми; дидактична гра з музичними інструментами на розвиток слухового сприймання; дидактична гра на розвиток тактильного і смакового сприйняття; розгадування загадки; робота з картинками.

Хід заняття: I. Організаційна частина. Під спокійну музику діти заходять в клас. - Хлопці, я вам хочу розповісти, що сталося сьогодні вранці. Уявляєте, я приходжу на роботу, відкриваю двері, а у нас по класу літають кульки. Звідки раптом з'явилися кульки? А кульки мені розповіли казку про себе. Хочете її послухати? Тоді давайте присядемо (діти сідають на килим). II. Основна частина. 1. Розповідання казки про подорожі повітряних кульок. 129

- У деякому царстві, у деякій державі жили-були повітряні кульки. Самим улюбленим їхнім заняттям були польоти по повітрю. Вони літали скрізь, бачили, як живуть люди, тварини, як ростуть дерева і квіти. Але найбільше вони любили спостерігати за дітьми: як і в що вони грають. Їм так хотілося пограти разом з дітьми, і вони вирушили в подорож. Так вони залетіли до нас. Ось вони (під час розповіді кульки вкриті покривалом, щоб діти не бачили їх; в кінці розповіді вихователь знімає покривало, і діти бачать різнокольорові кульки). - Подивіться, які вони гарні, різнокольорові. Візьміть їх. - Якого кольору в тебе кулька? (вихователь опитує всіх дітей). А якого кольору кулька у мене? - Подивіться, хлопці, а кульки нам посміхаються (на кульках намальовані усміхнені «мордочки»). Як ви думаєте, який настрій у них? Чому? Давайте і ми їм посміхнемося. 2. Вправи на розвиток кінестетики і дихальна гімнастика «Вітер-вітерець». - Кульки довго не можуть сидіти на місці. Вони вже хочуть політати. Але сьогодні вони візьмуть нас з собою. Ось кульки піднімаються високо-високо. Подув легкий 130

вітерець (діти показують диханням) і кульки тихесенько полетіли. Потім кульки стали опускатися низько-низько. І раптом подув сильний вітер (діти показують диханням) і кульки закружляли по повітрю. І, нарешті, вітер стих, і кульки опустилися на землю (діти виконують рухові вправи з показу вихователя). Діти кладуть кульки на підлогу. 3. Дидактична гра «Підбери пелюстки до квітки за кольором». - Хлопці, подивіться, а до деяких кульках прив'язані стрічки. Давайте ми подивимося (вихователь бере зелений). А тут щось написано, зараз прочитаю: «У мене улюблене заняття - це збирати квіти. Я зібрав цілий букет, але піднявся вітер і відірвав кілька пелюсток. Я пелюстки зібрав, а от з якого пелюстка квітки - не знаю. Допоможете мені. - Хлопці, подивіться, а ось і букет (вихователь показує, наклеєний на папері А-3 букет квітів та різнокольорові пелюстки). І, правда, на квітах не вистачає пелюсток. Давайте ми підберемо пелюстки до квітів за кольором. Діти виконують завдання. - Молодці, допомогли кульці. 131

4. Дидактичні ігри на розпізнавання геометричної фігури - кола «Знайди всі кола», «Знайди зайву фігуру», «Склади коло з частин», «Знайди і зафарбуй коло», «Намалюй коло великий, поменше, маленький». - А тепер, давайте подивимося, що у червоної кульки написано на стрічці. Червоний кулька любить все кругле і тому він пропонує пограти з колами (вихователь показує 4 фігури: коло, трикутник, квадрат, овал і пропонує знайти коло). - А тепер кожному з вас кулька пропонує такі ігри. Вихователь пропонує кожній дитині дидактичну гру на закріплення форми - коло. - Молодці, хлопці, впоралися із завданням все. 5. Дидактична гра з музичними інструментами «Крокую, танцюю, літаю». - А в яку гру нам пропонує пограти синій кулька? А синій кулька нам пропонує пограти з музичними інструментами. Де вони? Як вони називаються? (вихователь показує музичні інструменти, діти називають їх: барабан, рояль, бубон). - Послухайте, як ми будемо грати. Як тільки я застучу в 132

барабан - ви починаєте крокувати по всьому класу. Як тільки заграю на роялі - ви будете танцювати. А як тільки зазвеню на бубні - ви повинні політати, як кульки. Всім зрозуміло? Давайте спробуємо. Будьте уважні до звуків. Діти виконують завдання. 6. Дидактична гра з лимоном «Впізнай на дотик», «Дізнайся на запах», «Впізнай на смак». Розгадування загадки. Робота з картинками. - Хлопці, а як ви думаєте, яку гру нам може запропонувати жовтий кулька? (припущення дітей). А він нам вирішив загадати загадку. - Подивіться, який мішечок і в нього що лежить. Давайте ви на дотик спробуйте визначити що це? (відповіді дітей). - А тепер закрийте очі. Я нарізала на шматочки те, що лежить в мішечку, ви понюхайте і скажіть, що це? (відповіді дітей). - А тепер дайте мені свої язички, і я вам капну сік того, що лежить в цьому мішечку. Будь смаку? Що це? (відповіді дітей). - А тепер послухайте загадку про те, що лежить в 133

мішечку: Дозрів і пожовтів. З жарких країн, хлопці, Я до чаю прилетів! Хоч кислий я, хлопці, Зі мною чай смачніше. Додам аромату - і станеш здоровіше! (Лимон). - Виберіть відгадку - картинку (вихователь пропонує дітям картинки з фруктами: яблуко, лимон, груша. Діти вибирають картинку з відгадкою). - Звичайно, це лимон. Він корисний і смачний. III. Заключна частина. - Хлопці, вам сподобалося грати з кульками? - Згадайте, в які ігри ми сьогодні грали з кульками? (діти називають). - А зараз кулькам пора повертатися додому. Давайте скажемо їм «До побачення» і вийдемо з класу. А кульки самі вилетять через вікно... (діти виходять їх класу). Конкурс “ Обчислювальний острів”. Робота в парах. Учитель: На нашому шляху Математичним океаном буде чимало несподіванок та труднощів. Давайте поглянемо на карту

134

Регати і вирушимо до першого пункту змагань – Обчислювальний острів. Тут мешкають гноми, які дуже люблять цікаві математичні завдання. Вони підготували для кожної команди Магічні квадрати, які вам потрібно розв’язати. ( 2 чол. від команди) “ Кмітливий” “ Винахідливий” 35

24 16

20 ( За правильно виконане завдання 1 бал, хто швидше – ще 1 бал) Вчитель: Наступне завдання веселих Гномів таке: учасникам команд потрібно доповнити до кожного числа потрібне число, щоб утворилася потрібна сума. ( До дошки підходять гравці по черзі і вставляють по одному числу) “ Кмітливий” “ Винахідливий”

150

620

350

700

220

730

400

800 230

440

580

180

550

760

(За правильно виконане завдання по одному балу, хто швидше – ще один бал). Конкурс “ Мис Задачний” Учитель: Увага! Ми наближаємось до мису Задачного. Тут розташоване рибальське селище. На березі ми зустріли двох рибалок, які попросили нас порахувати вагу спійманої риби. 135

Задачу першого рибалки розв’яже команда “ Кмітливий”, а другого – команда“ Винахідливий”. “ Два – чотири – всі разом” ( Спочатку діти обговорюють задачу вдвох ( 1 хв), потім у четвірках( 1 хв).Після цього іде обговорення всієї команди) 1 3

“ Кмітливий ”

“ Винахідливий”

Рибалка спіймав 756 Рибалка спіймав 840 рибин: рибин: окуні становили 1 становили лящі, 1 всієї риби – 7 4 2 1 , карасі – всієї риби, а скумбрія, а решту товстолобик. 3 4 решту – щуки. Скільки Скільки окремо кожної риби окремо спіймав рибалка спіймав рибалка? окунів, карасів і щук. ( За правильно виконане завдання по 1 балу, хто швидше – ще 1 бал). Учитель: Старий рибалка, який багато ходив Математичним океаном на вітрилах, пропонує командам розв’язати такі задачі. “ Кмітливий”

“ Винахідливий”

На пошиття 6 вітрил пішло 48 м тканини. Скільки потрібно тканини, щоб пошити 4 вітрила?

На виготовлення 3 човнів потрібно 27 колод. Скільки потрібно колод для виготовлення 5 човнів?

( За правильно виконане завдання по 1 балу, хто швидше – ще 1 бал) 136

Вчитель: А тепер ми перевіримо, чи уміють розв’язувати задачі шанувальники команд? Задачі для к – ди “ Кмітливий” 1. Зграя із семи дельфінів пропливла 14 км. Скільки км проплив кожен дельфін? ( по 14 км) 2. У порт пливли 3 судна, а назустріч їм - 5 катерів. Скільки суден прибуло в порт? ( 3., бо катери пливли в інший бік). Задачі для команди “ Винахідливий”. 1. В один кінець ставка човен доплив за 80 км, а назад – за 1 год 20 хв. В який кінець ставка човен плив довше? ( однаково, бо 1 год 20 хв = 80 хв). 2. Білосніжка та семеро гномів чекали прибуття пароплава 8 годин. Скільки годин чекав пароплава кожен з них? ( по 8 год). (За кожну правильну відповідь болільників команді додається по 1 балу). Конкурс “ Геометрична бухта”. Вчитель: Наступний пункт регати – бухта Геометрична. Подивіться уважно на нашу карту. Чий це прапор майорить тут? Це мабуть пірати!!!! Допоможемо врятуватися від них жителям бухти. Для цього необхідно виконати піратські вимоги, а саме розв’язати геометричне завдання. Командам обох кораблів треба назвати зображені фігури і показати скільки їх тут всього зображено. “ Кмітливий

“ Винахідливий”

137

( За правильну відповідь – 2 бали) Вчитель: А тепер випробовування для капітанів команд. За допомогою палетки виміряти площу геометричних фігур. ( За правильну відповідь 1 бал). Конкурс “ Острів чисел”. Вчитель: І знову в путь. На горизонті з’явився острів чисел. Мабуть ви здогадались хто мешкає на цьому острові? Числа теж підготували для вас цікаві конкурси. Ось перший з них. 1. Назвіть дроби у порядку зростання. “ Мікрофон” ( Кожний учасник команди по черзі говорить дріб у мікрофон, передає іншому) “Кмітливий”

“Винахідливий”

1 1 1 1 1 1 6 , 2 , 10 , 8 , 12 , 4

1 1 1 1 1 1 3 , 5 , 4 , 7 , 14 , 10

2. Конкурс для капітанів. Розстав знаки, щоб отримати правильні рівності. 36 . 4 .8 = 17 8.3 .6 = 4 3 . 4 . 6 = 18 5 . 8 . 7 = 47 138

( За правильно виконане завдання отримують по 1 балу) 3. Працює вся команда. Полічити від 1 до 50. Але замість чисел, що діляться на 5 треба сказати полундра. Мовою моряків – вигук “ Готуйся до небезпеки!” ( Якщо команда виконала правильно завдання отримує по 1 балу) Конкурс “ Старовинна пляшка” . Вчитель: Скільки ж математичних кілометрів ми сьогодні пропливли , все ближче та ближче наближаючись до порту “ Перемога”. А що ж це за незнайомий предмет на нашому шляху? Це, мабуть, старовинна пляшка. А в ній цікаве повідомлення. Певно, якийсь математик вирішив повідомити нам про те, як за часів Київської Русі вимірювали різні відстані. Давайте розглянемо плакат: 1 п’ядь = 17 см 8 мм 1 лікоть = 38 – 46 см 1 сажень = 2 м 13 см У давні часи існували чотири основні довжини: п’ядь, лікоть, сажень, верста. П’ядь – відстань між великим пальцем та мізинцем. Лікоть – відстань від ліктьового суглоба до середніх пальців рук, розведених у різні боки на рівні плечей. Верста – відстань у 500 сажнів. - Діти, а хто хоче спробувати виміряти п’ядями парту? У ліктях – дошку, за допомогою сажня дошку?

139

- Діти, як ви вважаєте, чи були ці міри довжини точними? (НІ) Тому люди були змушені придумати інші міри, саме ті, якими ми користуємося зараз. Які це міри? ІV. Підсумок уроку – змагання. - Нарешті ми досягли порту “ Перемога”. Залишилося найцікавіше – дізнатися, яка команда найкмітливіша і найвинахідливіша. Поки журі підбиває підсумки, я хочу звернути вашу увагу на вислови видатних вчених про таку чудову науку, як математика. “Математику тому вивчати слід, що вона розум до ладу приводить” М. Ломоносов. “ Математика – наука, яка вимагає найбільше фантазії”. С. Ковалевська. - Діти, як ви їх розумієте? ( Діти висловлюють свої думки за технологією “ Мікрофон” - А хто з вас знає вірші про математику? ( Діти розповідають) 1. Краса математичної науки – Магія цифр, стрімкі польоти думки. Безмежність чисел, витонченість формул, Багатство змісту, лаконічна Веселки барви, алгоритми звуків – Краса математичної науки У лабіринти інтелекту ллється, Краса математичного джерельця. - Діти, чи сподобався вам цей незвичайний урок? - Що найбільше сподобалося? - Що ви дізналися нового? 140

V. Оголошення результатів. Нагородження команд. Конспекти розвивальних занять за сюжетами казок «Три ведмеді» Мета: Розвивати пізнавальний потенціал дитини, вміння самостійно розв’язувати проблеми, логічно та образно мислити, класифікувати предмети, порівнювати. Активізувати мовлення, формувати вміння висловлювати свою думку та обґрунтовувати її, розвивати творче мислення, уяву та фантазію дітей, тренувати пам'ять. Виховувати інтерес до казок, емоційну культуру, доброзичливість, взаємодопомогу. Матеріал: ілюстрації до казки «Три ведмеді», набір геометричних фігур, лічильні палички, перфокарти, предметні картинки. Хід заняття —Діти, чи любите ви мандрувати? —Перш ніж вирушити у мандрівку, нам потрібно виконати випробувальні завдання: Гра «Продовж речення». – Таня, Катя, Юля, Оксанка — це …. – Клен, береза, тополя, ялинка — це … – Ромашка, лілія, троянда, жоржина — це… – Метелик, муха, оса, мураха — це … – Я запрошую вас у казку «Три ведмеді». –Дівчинка Маша вирішила піти у ліс. (Звертаю увагу дітей на картину) 141

– – – – –

По якій доріжці вона піде: не по звивистій і не по синій? Чому Маша не може піти по синій доріжці? Яка з доріжок найширша? Яка доріжка довша: червона чи жовта? Чому? Що Маша побачила зліва від доріжки? Що – справа?

– Уважно розгляньте героїв казки. – Хто тут зайвий? – Що б змінилося, якби у казці було ще одне ведмежатко– донька? – Хто з ведмедів найстарший? Хто наймолодший? – Хто старший за Мишка, а молодший за Михайла Потаповича? Логічні задачі та запитання. 1. На ялинці дві гілки. На одній гілці достигло 2 яблука, а на другій 1. Скільки яблук достигло на ялинці? 2. Зайчата граючись, заховалися за кущик. Із-за куща було видно 4 вушка. Скільки зайчиків заховалося за кущем? 3. Мама зайчиха для своїх 2 зайчат дала на обід 1 морквинку, розрізавши її порівну на дві частини. Скільки розрізів зробила мама? 4. У білочки було 6 горішків. Усім своїм діткам вона дала по 2 горішки. Скільки діток у білки? 5. Білченята так стрибали по гілці, що вона розламалася у 2 місцях. Скільки частинок утворилося? 142

—В лісі росли ялинки. Порахуйте скільки трикутників на кожній ялинці? —На якій ялинці трикутників найбільше? На якій – найменше? Фізкультхвилинка. Гра «заборонений рух». Гра «Чарівні кільця». Розмістіть геометричні фігури так, щоб всі фіолетові фігури знаходились в червоному колі, а всі квадрати – у зеленому. – У нашій казці є зайвий герой: дівчинка-ведмежатко. Побудуймо меблі для неї. Вправи з лічильними паличками. – Побудуйте квадрат. – Перемістіть лічильну паличку так, щоби квадрат перетворився на стільчик. – Перемістіть лічильну паличку так, щоби квадрат перетворився на стіл. – Перемістіть лічильну паличку так, щоби квадрат перетворився на відкриту коробочку. – Повернувшись з лісу додому, Маша розповіла бабусі і дідусеві про все, що вона бачила в лісі. Відгадайте про кого розповідала Маша. Гра «Відгадай картинку». Діти відгадують назви картинок, запам’ятовуючи їх послідовність. Гра «Пригадай послідовність картинок». – Про що перше розповіла Маша? – Яка картинка була другою?.... Наша мандрівка закінчилась. Чи сподобалась вона вам? Що сподобалось найбільше? Мені з вами теж було приємно 143

мандрувати, тому що ви були уважні та старанні. «Солом’яний бичок» Мета: Розвивати вміння дітей виявляти послідовність дій, вміння узагальнювати поняття, доводити свої міркування, знаходити закономірність у ряді предметів, увагу, уяву. Закріплювати знання про порядкову лічбу, геометричні фігури. Матеріали: ілюстрації до казки, математичні набори, візерунки, кольорові олівці. Хід заняття — Малята, чи подобаються вам казки? Дайте відповіді на запитання і ми побачимо, хто більше знає казок. 1. Розумова гімнастика. – Хто за ріпкою? – Засіб пересування Баби Яги. – Де жила мишка-шкряботушка і жабка-поквакушка? – У яких казках зустрічається число сім? – Покупка Мухи-Цокотухи. – Втікач від зайця та ведмедя. – Віслючок – друг Вінні-пуха. – Тварина, яка допомогла бабі та дідові розбагатіти. — Сьогодні ми з вами помандруємо в казку «Солом’яний бичок». 2. Відкрийте свій зошит і заштрихуйте Солом’яного бичка відповідно до зразка – допоможіть йому обідраний бік залатати. 3. Перетворіть геометричні фігури на героїв казки.

144

4.Гра «Що було спочатку, а що потім?» — Розгляньте ілюстрації до казки та визначте послідовність подій у казці. — Які подарунки подарували звірі Дідові і Бабі. 5. Завдання: Порахуйте та запам’ятайте скільки якої птиці пригнала Лисицz (Забираю картинку) —Скільки на малюнку було качок? —Скільки – гусей? —Кого більше? —Кого менше? —Хто був зайвий? —Яких тваринок було порівну? —Кого на картинці більше курей чи тварин? Фізкультхвилинка. 6. Логічні задачі та запитання. 1. Скільки лап у двох гусей? 2. У дворі були чоловік, кіт і двоє гусей. Скільки там було лап? 3. Ким раніше був півник? Дідусь? Бабуся? Вівця? 4.У ставку плавало 4 качки. 2 качки пірнули. Скільки качок залишилося у ставку? 145

7.Знайди намистинку якої не вистачає. — Заєць приніс намисто. Але намисто розірвалося. Знайдіть намистинку, якої не вистачає у візерунку. ▲*♦▲*♦ ⁯ *♦ ▲*♦ 8. Знайди зайвий елемент у візерунку. *♦▲*♦▲♥*♦▲* —От ми разом пригадали казочку про солом’яного бичка та виконали всі завдання . Вдома розкажіть казочку своїм молодшим братикам і сестричкам. «Маруся і Ведмідь» Мета: розвивати вміння дітей класифікувати тварин, знаходити зайву, вміння доводити свої міркування, орієнтуватися на аркуші паперу. Розвивати увагу, уяву, зв’язне мовлення. Закріплювати нумерацію чисел, вміння діяти з числовими множинами. Матеріал: ілюстрації до казки, іграшковий ведмедик, олівці, зошити, перфокарти. Хід заняття.

1. Гра «Так чи ні». – У нашій чарівній шкатулці заховався незвичайний гість. Відгадайте, хто це. Ви можете задавати запитання, що стосуються його зовнішнього вигляду, звичок, місця проживання, але не називаючи його. 146

Наприклад: Діти: Це живе? Вихователь: Так. Діти: Це тварина? Вихователь: Так. Діти: Вона живе біля людей? Вихователь: Ні. Діти: Вона велика? Вихователь: Так. Діти: Вона має роги? Вихователь: Ні. Діти: Вона взимку спить? Вихователь: Так. Діти: Це – ведмідь. – В яких казках зустрічається Ведмідь? («Колобок», «Рукавичка», «Три ведмеді», «Маруся і ведмідь») – До нас сьогодні в гості завітав ведмідь з казки «Маруся і Ведмідь». Він хоче запросити нас до себе в гості. 2. Гра «Послідовність картинок». – Уважно розгляньте картинки і скажіть на якій з картинок, подія відбувалася першою. На якій – другою, третьою. 3. – В одному селі жила дівчинка Маруся з бабусею та дідусем. От якось покликали її подружки до лісу збирати ягоди та гриби. Дідусь з бабусею відпустили її та наказали: – Піди, Марусенько, тільки від подружок ані на крок. Ліс великий, дрімучий, не приведи господи – заблукаєш. – Прийшла Маруся з подружками в ліс. Почали вони збирати гриби та ягоди. Кущик, ще кущик, ялинка, знов ялинка – от і відійшла Марусенька далеко від подружок. Стала їх кликати та гукати – не чують подружки, не озиваються. Ходила, блукала 147

дівчинка лісом – аж доки не зрозуміла, що заблукала. Завдання: Проведіть Марусю до будиночка. (Діти проводять лінії за інструкцією).

– Проведіть лінію від грибочка до квіточки, від квіточки до грибочка, від грибочка до дерева, від дерева до будиночка. – Якої частини доби Маруся пішла в ліс? – Чого не вистачає на нашому малюнку. Домалюйте в верхньому правому куточку сонечко, а у верхньому лівому – хмаринку. – На дереві намалюйте три жолуді, а під деревом на 1 жолудь більше. – Біля будиночка намалюйте 4 квіточки так, щоб зліва і справа було квіточок порівну. – Маруся підійшла до будиночка. Постукала у двері – немає відповіді. Не озиваються господарі. Обережно штовхнула двері, ті і відчинилися. Порожньо в хатинці. Підійшла Маруся до віконця, сіла на лавочку та й думає: «Хто в цій хатинці живе?» Завдання: 148

– Хто живе у лісі? – Розглянь тварин. Хто тут зайвий? Чому? Зафарбуй найбільшу тварину. – Надвечір повернувся додому ведмідь. Завдання: Як ввечері можна дізнатися чи є хтось у будинку, не заходячи туди. – Побачив ведмідь Марусеньку, радий-радісінький. І каже він: – Я тебе не відпущу! Житимеш зі мною. Піч топитимеш, кашу варитимеш та мене кашею годуватимеш. Засмутилася Марусенька, та куди ти від ведмедя дінешся. Залишилася в хаті жити, господарювати. Завдання: У ведмедя порвалася ковдра. Відшукайте клаптик та зашийте її. – Почала Маруся думати-гадати, як їй від ведмедя врятуватися. Тікати нікуди – навколо дрімучий ліс, де дорога не видно, запитати – не запитаєш. Довго думала вона – і придумала. Завдання з лічильними паличками: – Побудуйте квадрат. – Перемістіть одну паличку так, щоб квадрат перетворився на відкриту коробочку. Завдання в зошитах: – Намалюйте у кожній коробці стільки пиріжків, скільки вказує цифра. – У якій коробці пиріжків більше? □6 □5 □3 –Напекла Маруся пиріжків, поклала у великий короб і каже ведмедю: 149

– Оце гостинці, віднеси їх бабусі з дідусем. Та пам’ятай: дорогою короб не відкривай, пиріжки не їж. Я на осину залізу, наглядатиму за тобою! Так Маруся потрапила додому. – Як би вчинили ви, коли б з вами трапилась така пригода. Підсумок заняття. Сьогодні ви довели, що завжди можете прийти на допомогу будь-кому.

150

«Колобок» Мета: розвивати вміння дітей встановлювати послідовність подій, вміння групувати фігури, доводити правильність своїх міркувань; розвивати увагу, уяву, логічне мислення, тренувати пам'ять. Закріплювати порядкову та кількісну лічбу, розширювати знання про іграшки. Матеріал: Колобок, логічні задачі та запитання, перфокарти, олівці. – – – –

Хід заняття Чи впізнали ви героя, що завітав сьогодні до нас у гості? Який сьогодні настрій у Колобка? Хочете потрапити у казку? Чому? Пригадайте казку про Колобка. Розгляньте героїв казки і скажіть чи вірно розміщені герої. Покажіть цифрами, кого він зустрів першим, кого – другим і так далі.

□ □ □ □ Першим у лісі Колобок зустрів Зайчика. 1 – Розгляньте зайчиків на картині, який із них відрізняється від інших? Вкажіть його координати. 2 – Логічні задачі та запитання. 1. Кого у лісі більше: зайців чи звірів? 2. Скільки хвостів у трьох лисиць? 3. За кущем виднілося шість заячих вух. Скільки зайців там заховалося? 4. У мами зайчихи 5 зайченят. Відправляючи їх до школи, на обід вона поклала їм 5 морквинок у кошик. Як поділити 151

морквинки між зайченятами, залишилася у кошику?

щоб

одна

морквинка

3 – Проведіть зайчика лабіринтом і ви дізнаєтесь, що йому дістанеться на обід. 4 – По скільки морквинок дістанеться кожному зайчикові і по скільки грибочків – кожному їжачкові? Другим у лісі Колобок зустрів Вовка.

1 – Порахуй тварин на малюнку. – Скільки на малюнку єнотів? – Скільки – лисиць? – Скільки – вовків? – Яких тварин найбільше? – Яких – найменше? – Закресліть лисиць і єнотів так, щоб усіх тварин стало порівну. 2 – Знайдіть тварину без пари, обведіть її. Фізкультхвилинка. 152

Імітація рухів тварин. Третім – Ведмедя. 1 – Хто тут зайвий? Чому? Зафарбуй найбільшу тварину.

Зустріч з Лисицею. Вихователь: Як ви гадаєте, чому у нашого Колобка зіпсувався настрій? – Придумайте інший кінець казки, де б Лисиця не з’їла Колобка. (Якщо виникають труднощі, пропоную свій варіант.) – У нашого Колобок знову гарний настрій, тому що ви придумали цікаві закінчення казки допомогли йому виконати всі завдання.

та

153

«Кривенька качечка» Мета: розвивати логічне та образне мислення дітей, пам'ять, увагу, дрібну моторику руки. Закріплювати знання про порядкову лічбу, склад числа,вміння робити прості арифметичні обчислення. Виховувати інтерес до казок, емоційну культуру, доброзичливість, взаємодопомогу. Матеріали: ілюстрації до казки «Кривенька комп’ютер, зошити, олівці, перфокарти.

качечка»,

Хід заняття. –Чи любите ви казки? Що це таке казка? (Художній твір, в якому трапляються дива.) Сьогодні у нас теж трапилось диво, ми будемо навчатися у казці, а якій відгадайте: – У героя казки, замість одягу пір’я. Так вірно це «Кривенька качечка». – Перелічіть головних героїв цієї казки. – Розв’яжіть задачку про качечку. Бігло до річки троє каченят, Поруч із ними мама малят. Дуже вони захотіли попити, Скільки їх разом, будеш лічити. Завдання: Полічи всіх каченят на малюнку. Розфарбуй каченят під листками.

154

– Куди ходили Дід та Баба. (У ліс по гриби) – Чого у лісі більше кленів чи дерев?

Завдання: – Скільки дерев на малюнку? – Якої породи дерево за рахунком третє? – Назви п’яте дерево. – Намалюйте під другим деревом 2 грибочки, а під п’ятим – на один грибочок більше. – Яких дерев більше? Що потрібно зробити, щоб дерев стало порівну? Завдання в зошитах: домалюй другу половинку грибочка, заштрихуй їх по різному.

кожного

– Що відбувалося у будинку Діда та Баби, поки їх не було дома? (Качечка, знімаючи своє пір’я перетворювалася на дівчину….) Логічні задачі та запитання: 1. Що важче 1 кг пір’я чи 1кг заліза? 2. Без чого не можна спекти хліба?

155

3. У будинку було два кухлі для води. В один кухоль дівчина налила 5 л води, а в інший – 3. Скільки літрів води принесла дівчина? У якому кухлі води більше? Наскільки? Гра «Прибери в кімнаті». Уважно подивіться і скажіть, що лежить не на своєму місці. – Чому дівчина образилася на Діда та Бабу? Хто допоміг їй перетворитися знову на качечку? Завдання: Домалюй качок, яких не вистачає у ключі. < 5<

<< 7<

< <

<<< 9<

< <

– Чи сподобалася вам наша казка? Які завдання ви виконали без утруднень? З якими справитись було важко?

156

«Читаємо з казкою» Мета: Удосконалювати навики читання, вміння утворювати слова з звуків, літер, складів, знаходити пропущені літери у слові, записувати слова. Розвивати мислення, увагу, пам'ять, фонематичний слух. Матеріал: Слова надруковані на картках; слова зашифровані картинками; склади; кольорові олівці; ручки. Хід заняття 1. Розумова гімнастика. В Квітковому місті відбувся конкурс «Чи знаєш ти казку?». Як не дивно, найбільше казок прочитав Незнайко. Але в кожній із них припустився помилки. Виправте їх. «Снігова принцеса» «Вовк і семеро кошенят» «Зелена шапочка» «Великий і Карлсон» «Спляча принцеса» «Гидке курча» «Четверо поросят» 2. Бачу, що ви знаєте казки. Сьогодні я вам розповім казку, але без вашої допомоги мені не обійтися. Допоможете мені? (Розповідаю дітям казку, а вони читають слова надруковані на картках. За кожне, правильно прочитане слово, отримують заохочувальний бал). – В одному казковому лісі … жили хто? /пропоную дітям прочитати слова(зебра і заєць). У них був … що? (сад). В саду у зебри росли… що? (квіти, трава)ю а заєць вирощував там … що? (горох, груші, вишні та сливи). Одного разу заєць одягнув 157

… що? (штани, шапку і туфлі) і пішов в гості до … кого? (білки). 3. Заєць вирішив взяти білці гостинці. 1) Прочитайте слова зашифровані картинками і дізнаєтесь, які гостинці приніс заєць білці. (Діти складають слова: горіхи, гриби). 2) Завдання з перфокартами: складіть слова з перших звуків кожної картинки і намалюйте, що вийшло. 4. Ви читали слова зашифровані картинками, а шифром до цих слів будуть не картинки, а цифри. Дидактична гра «Зашифровані слова». Фізкультхвилинка. Пригадайте діти вмить, Як вода в струмку дзвенить. Джр! – Джр! – Джр! – Джр! Як шумлять у птаха крила: Ш–ш–ш–ш–ш Вітер з гаєм розмовляє: Ш–ш–ш–ш–ш Поміж гілочок гуляє: Ш–ш–ш–ш–ш І ми трошки пошуміли від роботи відпочили. 5. Сьогодні я отримала телеграму від героя української народної казки. Відгадайте, хто надіслав її? Телеграма: «Загубив рукавицю, іду шукати». – Впишіть у клітинках назви всіх персонажів казки «Рукавичка». Л

К 158

З В

М В

Ж 6. Лісові звірі дуже хотіли навчитися читати і писати. Але в них не було книг і аркушів, на яких вони б записували слова. Тому вони писали на маленьких клаптиках паперу. Подув сильний вітер і аркуші розлетілися. Допоможіть звірятам скласти слова з двох половинок. 1) Колективна гра «Хто більше складе слів зі складів». 2)Індивідуальна робота: зафарбуй слова, що утворилися, одним кольором. 7. Дидактична гра «Стіл знахідок». – У надписах під малюнками загубилися літери. Слід поновити їх. А для цього необхідно звернутися до «столу знахідок», куди потрапляють усі загублені речі. Спочатку завдання виконуються фронтально з демонстраційним матеріалом, а далі – індивідуально на картках. –Сьогодні ви допомогли мені розповісти казку, а лісовим звірятам зібрати склади у слова. Ви довели, що знаєте багато казок і завжди можете прийти на допомогу будь-кому.

159

Розвивальні ігри Цікаві запитання у казках 1. Хто за ріпкою? 2. Засіб пересування Баби Яги. 3. Транспорт дідуся Хотабича. 4. Місце де Буратіно посадив грошове дерево. 5. Друг Віні Пуха. 6. Де жила мишка-шкряботушка і жабка-поквакушка? 7. У яких казках зустрічається число сім? 8. Покупка Мухи-Цокотухи. 9. Його загубив Буратіно. 10. Утікач від зайця та ведмедя. 11. З якого овочу зробила Фея карету для Попелюшки? 12. Віслючок – друг Вінні-пуха 13. Вінні і П’ятачок приходили до нього на чай. 14. Капітан корабля «БЄДА». 15. Баба з хатинки на курячих ніжках. 16. Лисиця, у якої був сліпий товариш. 17. Сліпий товариш лисиці Аліси. 18. Друг Баби Яги. 19. Наречений царівни жаби. 20. Дівчинка, що загубила туфельку. 21. Дівчинка, якій туфелька допомогла вийти заміж. 22. ЇЇ загубила Попелюшка. 23. Квітка, пелюстка якої була ліжком для Дюймовочки. 24. Домашня тварина, із за якої дід прогнав усіх із дому. 25. Хлопчик якого врятували гуси. 26. Хатинка, у якій вирішили оселитися Мишкашкряботушка, Жабка-поквакушка…. 27. Друг Мальвіни. 28. Адреса черепахи Тортили. 29. Транспорт Баби Яги. 30. Хатинка дідуся Хотабича. 31. Фрукт, який з’їла Білосніжка і заснула. 160

32.

Тварина, що вигнала з хатинки Козу – Дерезу.

Гра «Хто з казкових героїв міг надіслати такі телеграми?» Мета: Розвивати у дітей мислення, увагу, уяву. Закріплювати знання дітьми відомих казок. Завдання: Хто з казкових героїв міг надіслати цю телеграму. Назви з якої він казки. 1. «Купив насіння, приїжджайте садити». ( Дід з казки «Ріпка» ) 2. «Хвіст знайшли. Плакати перестав». (Віслючок Іа) 3. «Булава стала у нагоді. Повертаюсь переможцем». (Котигорошко) 4. «Краще жити у темряві, чим бути невісткою жаби». (Дюймовочка) 5. «Зварив борщ. Приходь, кумонько, в гості». (Журавель, «Лисичка і журавель».) 6. «Борщ для лисички зварив. Потрібен глечик з довгою шиєю.» (Журавель, «Лисичка і журавель».) 7. «Залишився без хвоста. Знову вона мене обманула». (Вовк, «Лисичка-сестричка і вовчик пані братик».) 8. «Обід готовий. Приходь хвалитися своїм чоловіком». (Звірі, «Пан Коцький») 9. «Розбила яйце. Доведеться діда з бабою заспокоювати». (Мишка, «Курочка ряба») 10. «Пам’ятай, все щезне о 12 ночі». (Фея з казки «Попелюшка») 11. «Купила самовар, запрошую на чай». («Муха – Цокотуха») 12. «Ключ дістав. Скоро буду.» (Буратіно, «Золотий ключик».) 13. «Зобов’язуюсь мити посуд». (Федора) 161

14. «Жінка забрала стрілу. Немає з чим іти на полювання.» (Іван–царевич, «Царівна–жаба».) 15. «Ледве не здали в металобрухт, але дівчинка допомогла». (Залізний Лісооруб, «Чарівник Смарагдового міста».) 16. «Підклали не свиню, а кульку. Вивела на чисту воду. Отримую придане.» (Принцеса, «Принцеса на горошині».) 17. «У товариша щезли окуляри. Жебрати стало важко. Допоможіть.» (Лисиця Аліса, «Золотий ключик».) 18. «Вкрала лисиця. Допоможіть.» (Півник, «Котик і півник».) 19. «Загубила туфельку. Ходити ні в чому.» (Попелюшка) 20. «Втік від Діда і Баби. Не можу знайти дорогу додому.» (Колобок) 21. «Прогнали з хатинки. Немає де жити. Допоможіть.» (Заєць, «Коза-Дереза».) 22. «Дров назбирав. Повертаюсь додому.» (Кіт, «Котик і півник»). 23. «Розбила чашку, поламала стільчик і ліжко. Буду тікати». (Маша, «Три ведмеді».) 24. «Напекла пиріжків. Повертаюсь додому.» (Маруся, «Маруся і ведмідь».) 25. «Упіймав звірів. Дід з Бабою нарешті розбагатіють». (Солом’яний бичок.) Гра «Професії дорослих в казках» Мета: Розвивати у дітей творче мислення, уяву та фантазію, вміння доводити свої міркування. Активізувати мовлення. Виховувати інтерес до казок. Завдання: упізнай професії дорослих у казках. Доведи свої міркування. 1. «Колобок» – пекар. 2. «Івасик – телесик» – коваль. 162

3. «Солом’яний бичок» – пастух. 4. «Півник і двоє мишенят» – мельник, пекар, молотар, двірник. 5. «Ріпка» – землероб. 6. «Троє поросят» – будівельник, муляр, покрівельник. 7. «Котик і півник» – лісоруб. 8. «Лисичка-сестричка і вовчик-братик» – рибалка. 9. «Дюймовочка» – землекоп. 10. «Лисичка і журавель» – кухар. 11. «Кривенька качечка» – прядильниця. Гра «Антоніми у казках» Мета: Розвивати у дітей мислення, увагу, уяву. Вчити дітей знаходити протилежні за значенням слова, впізнаючи назви казок. Завдання: Підберіть протилежні за значенням слова так, щоб вийшла назва казки. Зелена бейсболка – Червона шапочка Миша босоніж –....... Знайка в місячному селі –......... Бебі коротка шкарпетка –...... Чоловік з ногу –...... Королева під бобом –..... Ой Здоров –..... Метровочка –...... Квадробок –..... Один худий –..... Федорова радість –...... Елен та її кузен Жан –...... Великий король –...... Дощова принцеса –..... Півник однокольоровий – ….. 163

Гра «Об’єднай у пари». Мета: Розвивати вміння дітей групувати предмети, розвивати логічне та образне мислення, увагу, уяву. Закріплювати знання дітьми казок. Хід гри. Пропоную дітям картинки з зображенням персонажів різних казок. Наприклад: внучка, курочка, Івасик, собачка, мишка, Баба яга, ведмідь, лисиця, Марійка, вовк. Завдання: Об’єднайте персонажів казок у пари та назвіть казку у якій можна їх зустріти. Внучка і собачка – «Ріпка». Курочка і мишка – «Курочка ряба» Ведмідь і Марійка – «Марійка і ведмідь» І так далі.

164

Список використаної літератури

Аникеева Н. П. Воспитание игрой: Книга для учителя. – М.:

Просвещение, 1987. 2.

Болотина Н.И. Дидактическая игра – одно из средств

активизации познавательной деятельности детей шестилетнего возраста // Начальная школа. – 1987. – № 12. – С. 42-44. 3.

Жорник О. Використання дидактичних ігор у навчанні //

Рідна школа. – 2000. – № 4. – С. 63-64. 4.

Жуковская Р.И. Игра и ее педагогическое значение. – М.,

1975. 5.

Игры и упражнения в обучении шестилеток: Пособие для

учителя. [Сборник / Под ред. Н.В.Седж]. – Минск.: Нар. асвета, 1985. – 136 с. 6.

Кларин М.В. Игра в учебном процессе // Сов. педагогика. –

1985. – № 6.–С. 57-61. 7.

Козлова О. А. Роль современных дидактических игр в

развитии познавательных интересов и способностей младших школьников // Начальная школа. – 2004. – № 4. – С. 24-28. 8.

Колондій В. Ігри на уроках математики // Рідна школа. –

1999. – № 3. – С. 38-44. 9.

Копосов П. Місце начальної гри у методичній системі

сучасної дидактики // Рідна школа. – 2000. – № 11. – С. 65-66. 165

10.

Непомнящая Н.И. Игра и творчество как формы жизни

личности // Развитие личности, 2001 – № 7 – С. 19-24. 11.

Рижук В.І. Гра як метод навчання й виховання // Початкове

навчання та виховання. – 2005. – № 16-18. – С. 20-25. 12.

Сердюк В. Дидактичні ігри з молодшими школярами //

Початкова школа. – 1998. – № 8. – С. 28-30. 13.

Сорокіна О. Навчання граючись // Рідна школа. – 2000. –

№ 7. – С. 64-69. 14.

Шафранська О. Дидактичні ігри на уроках української мови

в 2 класі // Початкова школа. – 2003. – № 6. – С. 6-8.

166