Карпяк О., Легенька Т. by kpschool7

Кам’янець-Подільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7

Ольга Карпяк, Тетяна Легенька

Долі крилатих

Кам’янець-Подільський 2017 рік

Автори-упорядники: Карпяк О.Ю., учитель української мови та літератури Кам’янець-Подільської загальноосвітньої школи №7, спеціаліст вищої категорії. Легенька Т.С., учитель української мови та літератури Кам’янець-Подільської загальноосвітньої школи №7, спеціаліст ІІ категорії.

Карпяк О.Ю., Легенька Т.С. Долі крилатих: біографічний нарис / автори-упорядники О.Ю. Карпяк, Т.С. Легенька. Кам’янець-Подільський, 2017. 43 с.

У книзі зібрано біографічні відомості, спогади, фотографії про українських військових Гордійчука Миколу та Чухнова Аркадія, які загинули під час військових дій у зоні АТО. Ці матеріали зібрані й упорядковані у знак пам’яті про загиблих героїв, випускників ЗОШ №7. Біографічний нарис може бути використаний учителями під час підготовки та проведення уроків мужності й виховних годин. Використання QR-кодів допоможе з легкістю знайти посилання на відеосюжети. © Карпяк О.Ю., Легенька Т.С., 2017

Гордійчук Микола Миколайович 25.05.1986р. – 22.07.2015р.

Чухнов Аркадій Сергійович

17.08.1975р.-03.05.2015р.

Крила А й правда, крилатим ґрунту не треба. Землі немає, то буде небо. Немає поля, то буде воля. Немає пари, то будуть хмари. В цьому, напевно, правда пташина... А як же людина? А що ж людина? Живе на землі. Сама не літає. А крила має. А крила має! Вони, ті крила, не з пуху-пір’я, А з правди, чесноти і довір’я. У кого - з вірності у коханні. У кого - з вічного поривання. У кого - з щирості до роботи. У кого - з щедрості на турботи. У кого - з пісні, або з надії, Або з поезії, або з мрії. Людина нібито не літає... А крила має. А крила має! Ліна Костенко

ВІД АВТОРІВ А й правда, крилатим ґрунту не треба. Ліна Костенко. Хто ж вони, ті крилаті? Можливо, ті, що у пориві творчості піднімаються своєю фантазією у високість; ті, у яких з душі ллються пісні; ті, що своєю повсякденною працею здобувають хліб насущний. А може, ті, що, боронячи нашу Батьківщину та наш спокій, віддали свої життя. Ті, чиї душі полинули ген, високо, під самі небеса. Крилатими є люди, що жертвують собою заради праці, творчості, оборони нашої країни. І головне, роблять це щиро, по-справжньому, з гарячим серцем. Упевнені, що і Микола Гордійчук, і Аркадій Чухнов були саме такими, крилатими. Справжніми і в житті, і в боротьбі за незалежність нашої держави. Переповнюємося гордістю, що їхні крила виросли саме у нашій школі, саме тут сформувалася життєва позиція обох, їх правдолюбність. Великий жаль переповнює серця, бо їх більше немає поряд, але пам'ять про них жива. Саме пам'ять допоможе продовжити життя їх душам. Пам’ятаймо героїв, як би боляче не було. Адже спогади про крилатих завжди світлі, добрі, відверті. Висловлюємо щиро подяку рідним, друзям, наставникам, які поділилися спогадами та доклали частинку свого серця до створення цієї книги. Ця невеличка збірочка – це лише маленька часточка пошани, яку ми висловлюємо нашим героям за їх великий жертовний подвиг. Герої не вмирають!

РОЗДІЛ І. ГОРДІЙЧУК МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ. ЖИТТЯ ЯК ЗІРКА НЕЗГАСИМА. Життєпис Микола Гордійчук народився 26 травня 1986 року в місті Рівне в родині службовців. Коли Миколі виповнився рік, батьки отримали квартиру в м. Кам'янці-Подільському Хмельницької області і переїхали туди. Навчався у Кам'янецьПодільській ЗОШ № 7. Закінчив Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, за спеціальністю психолог. З 1993 року член НСОУ «ПЛАСТ» належав до гуртка «Леви». З 1996 року до підготовчого куреня ім. Устима Кармалюка. В 2003 та 2004 роках був учасником військовопатріотичного табору «Легіон». За час юнацького пластування став пластуном-розвідником. В 2009 році інструктор військовоМикола -пластун патріотичного табору «Легіон-12». Микола Гордійчук був не лише активним пластуном, а й відомим громадським діячем Кам’янця-Подільського, талановитим музикантом, учасником команди КВН «Наш Формат», дуету «Підкова», ведучим молодіжної програми «Відділ кадрів», а згодом «Шоу кадрів», засновником та

солістом гуртів «Своєрідне» «The Dendy». Відомий також як Nik Своєрідний. У 2009 році гурт «Своєрідне» на фестивалі «Червона рута» отримав Диплом І ступеня обласного відбіркового туру Микола - ведучий в номінації «Рок-музика». У грудні 2013 року записав кліп на власну пісню «Твоє призначення має значення», який присвятив подіям на Майдані. У пісні є такі слова: «Якщо не потребуєш зайвого тлумачення, ти для цього світу маєш значення! У тебе і у мене різне призначення, але ми разом, і це має значення!».

Микола-співак

«…Я елемент народу, що іншим заважає, Якщо це інше мій народ нізащо немає. Коли хтось покриває борг нашими серцями, Коли хтось загортає жар моїми руками, Таким давно сказав відверте «до побачення». Мій народ – має значення! Ми знову одне ціле тимчасово, але кльово, Вас запам’ятаю, кажу, стопудово. Лише б угору руки, прошу, вище руки, Для вас персонально ці добуваєм звуки. У тебе і у мене різне призначення Але ми разом це має значення!… Твоє призначення має значення! Тільки твоє призначення має значення» Під час Революції Гідності був бійцем 15 сотні Самооборони Майдану «Вільні люди». Захоплювався військовою справою. Планував стати офіцером. Коли розпочалася війна на сході України, патріотично налаштований юнак бачив себе там. «Він любив свою родину, любив друзів, наречену, але найбільше любив Україну», – розповідає старший брат Максим.

Микола-військовий

У червні 2014 року записав відеозвернення на підтримку земляків, які у складі батальйону територіальної оборони Хмельниччини вирушали на схід України.

У зону АТО відправився добровольцем. З квітня 2015 року служив молодшим сержантом у батальйоні патрульної служби міліції особливого призначення «Гарпун» ГУМВС України в Київській області. Далі – складні військові операції, в яких він брав участь. Про те, що Микола на війні, не знали ні рідні, ні друзі. Він казав, що перебуває на навчаннях і зовсім скоро приїде додому. Але… не приїхав. Натомість батькам прийшла фатальна звістка про смерть 29-річного сина.

Обставини загибелі 22 липня 2015 року, повертаючись з бойового завдання, підірвався на «розтяжці» між містами Авдіївка та Ясинувата (Донецька область) поблизу блокпосту «Шахта», отримав численні осколкові поранення кінцівок і тулуба, внаслідок чого помер під час транспортування до військового шпиталю Красноармійська.

Прощання 22 липня 2015 року страшна й безжальна звістка за лічені хвилини облетіла весь Кам’янець-Подільський, все Поділля, всю Україну. Поховали Миколу Гордійчука 25 липня на Алеї слави в Кам'янці-Подільському. Віддати шану воїнові прийшли тисячі мешканців, основна частина яких — молодь, побратими зі Сходу, пластуни, молоді солісти, друзі, а також наречена. Відспівали тіло бійця в церкві, в якій він збирався повінчатися. Поховальна церемонія пройшла пішки через місто під оплески з вигуками «Герої не вмирають!».

На місці останнього спочинку Гордійчука Колі відкрито та освячено пам’ятник.

Відзнаки • Указом Президента України нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (15 вересня 2015 року, посмертно) – за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі. • Найвища пластова відзнака — Залізний Пластовий Хрест (посмертно). • Рішенням сесії міської ради Миколі присвоєно звання «Почесний громадянин міста».

Гордійчуку

• Рішенням сесії районної ради присвоєно звання «Почесний громадянин Кам’янець-Подільського району.

Пам’ять про Героя 24 серпня в День Незалежності Укаїни з сумом та болем кам’янчани вшанували пам'ять своїх дев’ятьох земляків, які загинули на сході під час антитерористичної операції. Під звуки пісні «Твоє призначення має значення», написаної Миколою

Гордійчуком, на головну площу Старого міста винесли портрети місцевих Героїв. Рідний брат Миколи зачитав останнього вірша хлопця, якого він написав перед своєю смертю. Поезія не завершена, але чітко дає зрозуміти, що Коля відчував свою загибель: «...невже я вже там де хмари, а можливо це просто дим. Подивись мені в очі, побачиш. А я мріяв стати зовсім не таким. Навчився стискати зуби, навчився долати біль. Так сталось, комусь так треба. Хтось для мене і я для когось ціль.

Не віддам, як не лякай. Не віддам, як не кричи. Не віддам, як не стріляй. Не віддам, як не бреши. А знаєш кохана, мені тут вже не страшно. Я тут такий не один...» У День захисника України молодий режисер Андрій Заєць презентував свій фільм про загиблого Героя з Кам'янця. Документальна стрічка про Миколу Гордійчука, відомого у Кам'янці-Подільському під псевдонімом Nik Своєрідний, зібрала повний зал глядачів.

14 жовтня 2015 року в районному будинку культури «Розмай» відбувся вечір пам’яті Миколи Гордійчука «Всі свої». Про героя розповідали його рідні, друзі, знайомі. За своє коротке життя, але водночас таке насичене, він встиг так багато зробити і в громадському, і в політичному, і в музичному житті міста. Місцеві гурти виконували його пісні, а «пластуни» заспівали «Пластовий обіт». У рідній школі також не забули про Героя, 13 жовтня 2015 року в загальноосвітній школі №7 в рамках місячника національно-патріотичного виховання, присвяченого Дню Захисника Вітчизни та Дню українського козацтва проведено вечір пам’яті «Кам’янчани – воїни миру». Учні школи, педагоги, батьки в скорботі згадали земляків-кам’янчан, які загинули в зоні АТО, серед яких випускник школи Микола Гордійчук. Промовили щиру молитву за душі померлих. Серед запрошених на вечір пам’яті були батьки Миколи Гордійчука - Людмила Андріївна та Микола Васильович, брат Максим Гордійчук. А також Павло Білоус, боєць АТО, людина, яка багато років добре знала Миколу Гордійчука, а також побратими, військовослужбовці центру розмінування, бійці Правого сектору. Згадали про Гордійчука Колю, який був учнем школи: звичайним ззовні, та незвичайним у своїх думках та поглядах на життя. Його сила духу вражала. Вихований у родині військових,

він встигав усюди. Він займався тими справами, які йому подобались. Микола мріяв про те, щоб світ став на краплину світлішим, чеснішим, добрішим. Таким був сам, таким, зі світлою щирою посмішкою ми будемо його пам’ятати.

18 березня 2016 року о 12 годині відкрили меморіальну дошку загиблому у зоні АТО Герою. При відкритті дошки були присутні рідні Героя, друзі,учні школи, вчителі, представники міської влади, пластуни. Присутні

схилили голови перед світлою пам’яттю загиблого в зоні проведення АТО випускника школи Миколи Гордійчука, вшанували героїв Небесної Сотні і всіх українців, які віддали своє життя за самостійність і незалежність України хвилиною мовчання. «Микола віддав своє майбутнє за майбутнє кожного з нас. Ми не маємо права про це забувати. Як написав Коля, у своїй пісні: «твоє призначення має значення», пам’ятаймо і живімо кожного дня так, щоб робити добрі справи, допомагаймо одне одному і не будьмо байдужими. Слава Україні», - звернувся до присутніх голова скаутської організації в Кам’янці-Подільському, старший пластун Віктор Годний.

Меморіальна дошка на фасаді Кам’янець-Подільської ЗОШ №7

Щодня Микола з меморіальної дошки буде зустрічати і проводжати поглядом учнів, нагадуватиме кожному з нас, що він поклав життя, аби ми жили в мирній квітучій Україні. Вшанування його пам’яті – це не просто наш святий обов’язок, це наша гордість за справжніх героїв. Учениця школи прочитала свій власний вірш: Ці люди так багато нам лишили… Вони нам показали, що таке-той справжній, український героїзм… І ми ніколи, чуєте ніколи,ми не забудем вас уже. Ту посмішку, що несла в собі лиш добро… І погляд той, в якому була лише віра… Нехай уже не видно вас,ми віримо і знаємо, Що ви десь поруч, тут,ви запалили в наших всіх серцях, Довгоочікуване розуміння, завдяки вам, весь жах війни нас не торкнувся, й не дійшов сюди. На жаль на Сході досі йде війна, та досі віримо, що усе зміниться. Ми обіцяємо, що станемо людьми, котрі все змінять, як ви і хотіли! Іванна Шидловська, учениця 9-го класу

14 вересня 2016 року на 17 сесії міської ради ухвалили перейменувати вулицю Жукова на вулицю Миколи Гордійчука. У шкільній газеті юнкори провели опитування учнів, учителів з приводу перейменування вулиці, оскільки сьома школа знаходиться саме на ній. На мою думку, перейменування вулиць є дуже важливим етапом в розвитку країни. Наші вулиці будуть названі на честь героїв України та українських діячів. Так і нашу вулицю Жукова буде перейменовано на вулицю Миколи Гордійчука, який героїчно захищав нашу землю і загинув за неї. Такі зміни зміцнять дух нашого народу та вселять віру у краще майбутнє. Своїх героїв ми повинні завжди знати і пам’ятати. Доротюк Вікторія, учениця 8 класу. Нещодавно я дізналася про перейменування вулиці Жукова у вулицю Миколи Гордійчука. Я вважаю, це правильно, що вирішили назвати вулицю на честь героя, який навчався у нашій школі. Також я дуже пишаюся своїм героєм та з гордістю ходитиму цією вулицею. Рубановська Каріна, учениця 8 класу. Безумовно, це правильне рішення. Потрібно пам'ятати своїх героїв. А на мікрорайоні є ще багато вулиць, які потребують перейменування. Кравчук Тамара Олексіївна, учитель початкових класів Коли мене запитують, чи пам'ятаю я своїх колишніх учнів, я одразу згадую Колю. Його не можна не пам'ятати: серйозний, засмучений чимось чи усміхнений, але завжди такий позитивний. І його погляд... Здається, він бачив щось, чого не бачили інші. Його життя було таким коротким. Несправедливо.

Ой, яка несправедлива доля, що забирає найкращих. Тому цілком виправдано, що вулиця, якою він ходив до школи, носитиме його ім'я. Герої не вмирають! Матковська Тетяна В'ячеславівна, учитель української мови

Спогади Спогади однокласниці Оксани Грекул (Вершигори): Чомусь наше життя влаштоване так, що по-справжньому починаєш розуміти людину, її слова лише тоді, коли її немає поряд…. От і я лише тепер задумалась, що за сусідньою партою сидів не лише симпатичний хлопець, а й дійсно людина незвичайна. Мені врізались у пам’ять слова, які він сказав одного разу: «Ти ще будеш колись пишатися, що я у тебе списував…». Я зрозуміла тоді по-своєму - Коля захворів «зірковою хворобою», адже вже тоді він був «зіркою» у нашій школі. І лише після цієї страшенної біди, рани, яка обпекла нас усіх я зізналась собі: «Я пишаюсь! Пишаюся, що була з ним поряд у шкільні роки, що сміялась над його дотепними жартами, що раділа його блискучим успіхам, що свій останній шкільний вальс я танцювала з Героєм!»

31 травня 2003 року 23

М. Гордійчук та О.Грекул на Святі останнього дзвоника

Спогади вчительки зарубіжної літератури Білюк Лариси Михайлівни: Згадується цікавий та дотепний хлопчик, який пробував писати вірші і шепотів їх під ніс, коли приходила муза. Коля був дуже хорошим учнем, відповідальним та справедливим, завзятим до будь-якої роботи, завжди готовий прийти на допомогу. Вмілий організатор із захоплюючими ідеями. Справжній друг, хороший учень. Не віриться, що не завітає у школу, не розкаже про себе, не розпитає про справи. Таким

запам’ятався Коля Гордійчук. Саме такими Героями пишається Україна. Вічна слава Герою! Нехай Бог береже його сім’ю.

10 клас. 2001 рік. На фото М. Гордійчук зліва біля класного керівника Сугери Галини Василівни .

Перший ранок нового дорослого життя Микола Гордійчук зустрічає разом зі своїм 11 класом на валах біля Старої фортеці. На фото М. Гордійчук зліва біля класного керівника. 25

Запис у шкільній книзі випускників Миколи Гордійчука на зустрічі випускників 2005 року.

Для початку доброго дня! На жаль, на даний момент ми не можемо порадіти і водночас посумувати про те, що позаду, тобто про шкільні роки. Але що не робиться, то все на краще. Отож, надіюсь, що наступна наша зустріч буде ще з більшим очікуванням наближати Вас до нас, а нас до Вас. Вище є перелік усіх тих, хто зумів через ряд проблем все ж таки прийти на зустріч. А у когось, тих кого нема, певно, були поважніші проблеми. Ну звісно, без проблем нікуди. Ну досить про проблеми, якщо про них постійно думати, то і життя втрачає повну свою красу. Отож, частіше радійте, і життя буде посміхатися Вам в обличчя. Хай щастить! Гордійчук М.М.

Учениці ЗОШ №7 Зелінська Анастасія і Шидловська Іванна передають Миколі Гордійчуку кошти для бійців, які перебувають у зоні проведення АТО.

Фортеця-фест 2010 рік, М.Гордійчук

РОЗДІЛ ІІ. ЧУХНОВ АРКАДІЙ СЕРГІЙОВИЧ. СЛОВО ПРО ГЕРОЯ. Життєпис Чухнов Аркадій Сергійович народився 17 серпня 1975 року у м. Кам'янець-Подільський, Хмельницької області. 1982 року пішов у перший клас школи №10. 1983 року перейшов у новозбудовану школу №7, де і провчився до 9 класу, закінчивши її у 1990 році. Далі було навчання протягом трьох років у ПТУ №6 на грейдериста, після закінчення якого Аркадій пішов служити до армії. Служив у Харкові, у військовій частині був водієм. Після армії закінчив курси кочегарів газових котелень і працював на заводі продтоварів близько п’яти років, потім працював водієм на К-ПЕМЗі, де працювала також і мама. Одружився, народився син Олексій. Після смерті матері

ПТУ №6. Навчання на грейдериста. На фото другий зліва. Фото з сімейного архіву сестри. 29

працював на різних приватних роботах, їздив на заробітки за кордон. Аркадій Сергійович був мобілізований Кам’янецьПодільським військовим комісаріатом 6 лютого 2015 року. Проходив бойову підготовку на Яворівському та Рівненському військових полігонах, а затим був відправлений у зону бойових дій у складі 15-го окремого мотопіхотного батальйону 92-ї механізованої бригади.

Під час служби в армії. Фото з сімейного архіву сестри

Обставини загибелі 3 травня 2015 р. близько 16.00 біля села Катеринівка (Попаснянський район) Луганської області Аркадій Чухнов загинув. Переміщаючись польовою дорогою, БРДМ із п’ятьма військовослужбовцями ЗСУ на борту підірвався на міні. В результаті вибуху бойова машина перекинулася й загорілася. Відтак троє членів екіпажу отримали травми різних ступенів тяжкості, а Аркадій Чухнов та ще один його побратим загинули на місці.

Поховання 8 травня герой повернувся до рідного дому в труні. Цього дня Кам’янець-Подільський прощався з Аркадієм Чухновим. Аби вшанувати пам’ять про полеглого солдата, до Будинку офіцерів прийшли міський голова Михайло Сімашкевич, його

заступники, депутати міськради, голови громадських організацій, військові, сотні кам’янчан. Батькові Аркадія Сергію Сергійовичу мер вручив відзнаку «За заслуги перед міською громадою”, яку його син уже не зможе отримати власноруч, а рідним подякував за те, що виховали справжнього патріота. В останню путь бійця провели стоячи на колінах та зі сльозами на очах.

Поховали Аркадія Чухнова на Алеї слави міського кладовища.

Відзнаки • 13 жовтня 2015 року рішенням 93 сесії Кам’янецьПодільської міської ради посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського». • Указом Президента України № 9/2016 від 16 січня 2016 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Пам’ять про Героя 18 березня 2016 року в загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №7 відбулось урочисте відкриття пам’ятної меморіальної дошки Аркадію Чухнову. На мітингу були присутні родина загиблого, Кам’янець-Подільський міський голова Михайло Сімашкевич, начальник управління освіти і науки Світлана Старченко, бійці АТО, представники депутатського корпусу, військового комісаріату, центру розмінування, міської організації «Пласт», громадських організації, педагоги школи та учні, друзі загиблих, кам’янчани.

На відкритті меморіальної дошки у ЗОШ №7

Памʼятна меморіальна дошка у ЗОШ №7

Спогади Зі спогадів першої вчительки Аркадія Чухнова Гординчук Віри Іванівни: Аркаша був хорошим хлопчиком, він ніколи не змушував на себе сваритися і звертати якусь особливу увагу. Вчився він непогано, завжди залишався слухняним учнем. Усі мої прохання виконував зразу ж, без суперечок.

1 вересня 1983 року 2-В клас ЗОШ №7. У першому ряду другий справа. Фото з сімейного архіву сестри

У класі завжди був у центрі уваги завдяки своїй доброті і безвідмовності. Навіть на усіх спільних фото завжди стояв по центру.

Аркадій був охайним хлопчиком, ніколи не пописав, не подряпав парту, умів цінувати речі. У походах показував лідерські задатки, навички справжнього чоловіка: усе вмів, знав, як зробити. Цьому завдячував матері, яка завжди виховувала у ньому чоловіка, який турбується про свою сім’ю, сестричку і маму.

З-В клас, ЗОШ №7. Фото з сімейного архіву сестри

Зі спогадів однокласниці Сінькової Люби: Пам’ятаю, як він сидів з Наталкою Ківерчук. Взагалі, Аркадій ніколи не ображав дівчаток, навіть захищав їх перед іншими хлопчаками. І до сестри, і до матері у нього було якесь особливе ставлення: ніби був маленьким, але хотів піклуватися про них, як дорослий.

5-В клас з класним керівником Колоденко Н.М. У першому ряду по центру. З архіву Сінькової Люби

З раннього дитинства дружив з Сашком Суботіним, Олегом Гоцом. Вони зберегли цю дружбу до останніх днів. Він знав ціну дружби і вмів її цінувати.

На фото третій ряд по центру. З архіву Сінькової Люби

Зі спогадів сестри Алли: Змалку ми були з Аркадієм дуже дружніми. Він завжди ділився зі мною усім. Він дуже жалів маму, знав про її тяжку працю, хотів якось розділити її труднощі, але був іще малим.

З мамою та сестрою Аллою. Фото з сімейного архіву сестри

Життя його складалося не дуже гладко, не все йому вдалося, не все здійснилося. До війська він попросився сам, взяли з третьої спроби. Він прагнув цього, хотів бути корисним. Коли телефонував з АТО, говорив, що потрібен там, що дуже переймається тим, щоб не підвести своїх хлопців у найвідповідальніший момент, щоб не зламалася бойова машина,

адже він був і механіком, і водієм. Саме в ній він і загинув, але це вже залежало не від нього.

1990 р. 9 клас. З архіву Сінькової Люби

Я дуже жалкую за тим, що не зуміла вберегти його, так рано залишилася без рідної людини. А ще мріяв він про те, що повернеться і почне нове життя разом зі своєю Марійкою, але не судилося. Завжди турбувався про сина Альошу, хотів дати йому майбутнє. Тяжким було його життя, неспокійним, проте яке б воно не було, але пішов він з нього достойно!

Електронні ресурси 1. The DenDi - Має Значення... – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=yv-IQfbe2og 2. SOS. Підтримка Кам'янчан на Сході України - Микола Гордійчук. – Режим доступу: https://www.youtube.com/ watch?v=Hube-PTwLkM 3. В зоні АТО загинув український співак Микола Гордійчук. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=3Boj6mui1aQ 4. Свій і рідний для кожного. Микола Гордійчук. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=0mpz54Cgnqs 5. Кам’янець-Подільський попрощався сьогодні з Миколою Гордійчуком. – Режим доступу: https://www.youtube.com/ watch?v=cXkqgUFm93E 6. Документальний фільм "Микола Гордійчук. Своєрідний" Режим доступу: (2015) #NikСвоєрідний. – https://www.youtube.com/watch?v=7wV1kz0ICog 7. Відкриття меморіальної дошки загиблим на Сході Миколі Гордійчуку та Аркадію Чухнову у ЗОШ №7. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=VxNMbtbpEX8 8. На Луганщині підірвалася наша БРДМ, є загиблі. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=96F6yOvubkY 9. Прощання з Аркадієм Чухновим. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=nfgR_dKmbEM 10. Миколі Гордійчуку та Аркадію Чухнову відкрили меморіальні дошки на фасаді рідної школи загиблих. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=VzKn3PlPTho

ЗМІСТ

ВІД АВТОРІВ

РОЗДІЛ І. ГОРДІЙЧУК МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ. ЖИТТЯ ЯК ЗІРКА НЕЗГАСИМА. Життєпис Обставини загибелі Прощання Відзнаки Пам’ять про Героя Спогади

РОЗДІЛ ІІ. ЧУХНОВ АРКАДІЙ СЕРГІЙОВИЧ. СЛОВО ПРО ГЕРОЯ. Життєпис Обставини загибелі Поховання Відзнаки Пам’ять про Героя Спогади

Електронні ресурси

7 11 12 14 15 23

29 31 32 34 35 37