«Новели в антикорупційному законодавстві» Як відомо, з початку 2013 року Україною здійснено низку важливих кроків щодо удосконалення системи запобігання і протидії корупції. Протягом квітня – травня 2013 року Верховною Радою України прийнято пакет антикорупційних законів, якими переглянуто запобіжні антикорупційні механізми та процедуру конфіскації, у відповідності до міжнародних стандартів, а також врегульовано питання відповідальності за корупційні правопорушення та запроваджено відповідальність юридичних осіб за вчинені в їх інтересах або від їх імені корупційні злочини. Даний антикорупційний пакет складається з наступних Законів: «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення національного законодавства у відповідність із стандартами Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією» від 18 квітня 2013 року № 221-VII (Закон набрав чинності 18 травня 2013 року); «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реалізації державної антикорупційної політики» від 14 травня 2013 року №224-VII (набрав чинності 9 червня 2013 року), крім окремих пунктів, які набирають чинності пізніше; «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України стосовно виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України» від 18 квітня 2013 року (набирає чинності з 15 грудня 2013 року); «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України стосовно відповідальності юридичних осіб)» від 23 травня 2013 року (набирає чинності з 1 вересня 2014 року). З підписанням Президентом України 18 червня 2013 року останнього із згаданих Законів Україна завершила черговий етап реформування системи запобігання і протидії корупції. Головною метою змін, що вносяться вищевказаними НПА є «криміналізація» корупційних правопорушень, пов'язаних з неправомірною вигодою. Особливістю українського антикорупційного законодавства до останнього часу було те, що у ньому правопорушення, які, власне, і становлять зміст корупції — одержання або надання неправомірної вигоди посадовим особам, належали до адміністративних правопорушень, а не до злочинів, як у більшості цивілізованих країн світу. Такий стан справ прямо суперечив Кримінальній конвенції про боротьбу з корупцією, ратифікованою Україною 18.10.2006. На необхідності вдосконалення українського антикорупційного законодавства та приведення його до встановлених стандартів неодноразово наголошували і міжнародні організації. Так, Група держав Ради Європи проти корупції (GRECO) у доповіді за наслідками третього раунду оцінювання звернула увагу на серйозні вади антикорупційного законодавства. Через термінологічну заплутаність, а саме — одночасне існування понять «хабар» та «неправомірна вигода», пов'язане з цим існування паралельних видів відповідальності (кримінальної та адміністративної) за правопорушення призводило до складнощів у розмежуванні та зловживань у правозастосуванні. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення національного законодавства у відповідність із стандартами Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією» з Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-Х (далі — КпАП) виключено статті 172-2 та 172-3, які передбачали відповідальність за порушення обмежень щодо використання службового становища та пропозицію або надання неправомірної вигоди. Стаття 172-2 передбачала адміністративну відповідальність за отримання
неправомірної вигоди у зв'язку з порушенням особою встановлених законом (ст. б Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 № 3206-IV; далі — Закон № 3206) обмежень щодо використання службових повноважень та пов'язаних з цим можливостей. За вчинення зазначених правопорушень встановлювалася відповідальність у вигляді штрафу у розмірі до 8500 грн. та конфіскація незаконно одержаної неправомірної вигоди матеріального характеру, натомість у Кримінальному кодексі України (далі — ККУ) статтю 368, яка мала назву «Одержання хабара», викладено в новій редакції та змінено назву статті на «Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою», дана стаття містить такі склади злочину: прийняття службовою особою пропозиції чи обіцянки надати їй або третій особі неправомірну вигоду за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує або обіцяє неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будьякої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища; одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданоїїй влади чи службового становища. У вищевказаних випадках йдеться про прийняття вигоди за вчинення чи невчинення дій з використанням наданої службовій особі влади чи службового становища. Неправомірна вигода може призначатись як службовій особі, яка приймає пропозицію, обіцянку або одержує неправомірну вигоду, так і будь-якій третій особі. Дії можуть вчинятися як в інтересах особи, яка пропонує, обіцяє або надає неправомірну вигоду, так і в інтересах третьої особи. Новим в антикорупційному законодавстві є встановлення відповідальності за прийняття пропозиції чи обіцянки неправомірної вигоди (а не лише за її пропозицію, надання або одержання). Кваліфікуючими ознаками (тобто обставинами, які впливають на суворість покарання) одержання службовою особою неправомірної вигоди є: розмір неправомірної вигоди (значний, великий, особливо великий); статус службової особи, яка одержує неправомірну вигоду (службова особа, яка займає відповідальне становище; службова особа, яка займає особливо відповідальне становище); попередня змова групи осіб; повторність; поєднання одержання вигоди з її вимаганням. Оскільки йдеться про кримінальну відповідальність, санкції за вчинення зазначених діянь значно суворіші у порівнянні з тими, що містив КпАП, наприклад: Максимальний розмір штрафу, передбачений статтею 368 КК України, становить дві тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян тобто 34 000 грн. Конфіскації може підлягати усе майно правопорушника, а не лише неправомірна вигода матеріального характеру. Крім того, до порушника може бути застосовано такі види покарання як позбавлення волі на тривалий термін, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, арешт. Відповідальність за пропозицію або надання неправомірної вигоди службовій особі передбачено новою редакцією статті 369 КК, яка містить такі склади злочину: пропозиція службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує або обіцяє неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища; надання службовій особі або третій особі неправомірної вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
Кваліфікуючими ознаками надання службовій особі неправомірної вигоди є: статус службової особи, якій надається неправомірна вигода; попередня змова групи осіб; повторність; вчинення організованою групою або її учасником. Акцентуємо увагу на змінах внесених до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» (далі Закону) серед найважливіших, можна відзначити такі. Уточнено та доповнено визначення термінів, наведених у статті 1 Закону. До близьких осіб віднесено також вітчима, мачуху, пасинка, падчерку, прадіда, прабабу, правнука, правнучку, опікуна, піклувальника, особу, яка перебуває під опікою та піклуванням, а також осіб, які спільно проживають, але не перебувають шлюбі. При встановленні факту існування конфлікту інтересів відтепер будуть братися до уваги суперечності між інтересами і службовими повноваженнями не лише самої особи, але і близьких їй осіб. До визначення членів сім'ї додані повнолітні діти та батьки (термін «члени сім'ї» має значення при заповненні декларації). Додані визначення термінів «суб'єкти декларування» та «уповноважені підрозділи» (з питань запобігання та виявлення корупції). Внесені зміни до підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 4 Закону, відповідно до яких суб'єктами відповідальності за корупційні правопорушення стають усі посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені в пункті 1 частини першої статті 4, а не лише ті, які одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету. Це матиме важливі наслідки, оскільки посадові особи юридичних осіб публічного права є суб'єктами декларування. До внесення змін декларації повинні були подавати лише ті з них, які одержували зарплату за рахунок бюджетних коштів. На зазначену категорію осіб також поширюються обмеження щодо одержання подарунків, роботи у безпосередньому підпорядкуванні близьких осіб, конфлікту інтересів. Внесені зміни до статті 7 Закону, а саме, встановлені обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності. Зміни до пункту 1 частини першої цієї статті хоч і носять суто редакційний характер, тим не менше дозволяють зробити чіткий висновок про те, що викладацька, наукова і творча діяльність, медична практика, інструкторська та суддівська практика із спорту держслужбовців може бути оплачуваною. Держслужбовцям не заборонено брати участь у загальних зборах підприємств та організацій, що мають на меті одержання прибутку, водночас підтверджено заборону на участь у таких органах управління як правління чи наглядова рада (п. 2 ч. 1 викладено у новій редакції з урахуванням рішення Конституційного суду України від 13.03.2012 №6-рп/2012). У статті 9 Закону термін «сільська місцевість» замінено на «сільський населений пункт». Встановлено, що зазначені обмеження не поширюються на осіб, які працюють у сільських населених пунктах, які, водночас, не є районними центрами. Перелік галузей, до працівників яких не застосовуються обмеження, доповнено галуззю соціального захисту. Водночас уточнено, що ці винятки не стосуються органів влади, які опікуються відповідними тобто йдеться, наприклад, про школи та лікарні, а не про управління освіти чи охорони здоров'я. Важливі зміни у порядку проведення спеціальної перевірки (ст. 11 Закону). Відтепер кандидат на посаду, стосовно якого спеціальна перевірка вже проводилася, при призначенні, переведенні на посаду до іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, повідомляє про це відповідний орган, який в установленому порядку запитує інформацію щодо її результатів. Спеціальна перевірка не проводиться щодо кандидата на посаду, який перебуває на посаді в державному органі, органі місцевого самоврядування та призначається в порядку переведення на посаду в іншому державному органі, органі місцевого самоврядування.
Іншою цікавою новелою є норма, згідно з якою у разі встановлення за результатами спеціальної перевірки факту розбіжностей у поданих претендентом на посаду автобіографії та/або декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік посадовою особою (органом), яка (який) проводить спеціальну перевірку, надається можливість претенденту на посаду протягом п'яти робочих днів надати письмове пояснення за таким фактом та/або виправити таку розбіжність п. З ст. 11 Закону. Таким чином, фактично узаконена практика, яка склалася у зв'язку з систематичною фіксацією податковими органами розбіжностей між даними в декларації та даними в базах цих органів, що полягала у поданні кандидатом до зазначених органів додаткових документів (довідок), які пояснювали причини виявлених розбіжностей, а також подання уточнених декларацій. Також звертаємо увагу на радикальні зміни зазнала стаття 12 Закону, яка регулює питання, пов'язані з декларуванням. Відтепер суб'єкти декларування, які звільняються або іншим чином припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. Зазначені суб'єкти зобов'язані протягом одного року подавати за своїм останнім місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік за формою і в порядку, визначеними цим Законом. Іншою новелою є те, що відомості, зазначені у декларації, підлягають оприлюдненню шляхом їх розміщення на веб-сайтах або опублікування в офіційних друкованих виданнях відповідних органів державної влади та місцевого самоврядування. Передбачено, що зазначені відомості оприлюднюються на відповідних веб-сайтах на термін не менше одного року. Також уточнено склад суб'єктів, які зобов'язані оприлюднювати відомості, зазначені у декларації. З метою забезпечення відкритості та прозорості діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, запроваджують процедуру перевірки декларацій. З 01.01.2014 декларації перевірятимуть на своєчасність їх подання, наявність конфлікту інтересів, також щодо них здійснюватимуть логічний та арифметичний контроль тобто такий контроль буде здійснюватись протягом тридцяти днів з дня подання декларації у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, відповідальним за формування державної податкової політики, та Міністерством юстиції України. У разі виявлення під час перевірки декларації арифметичних або логічних помилок уповноважений підрозділ невідкладно письмово повідомляє про це відповідного суб’єкта декларування, який має право протягом п’яти днів з дня отримання такого повідомлення подати уповноваженому підрозділу письмове пояснення та/або виправлену декларацію. У зв’язку з проведенням логічного та арифметичного контролю декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру суб’єкта декларування уповноважений підрозділ має право робити запити до державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності щодо зазначених відомостей. Державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, яким надіслано запит уповноваженого підрозділу, зобов’язані не пізніше десяти робочих днів з дня отримання запиту подати копії необхідних документів або відповідну інформацію. У разі встановлення за результатами передбачених цією статтею перевірок ознак
правопорушення уповноважений підрозділ письмово повідомляє керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, його апарату, органу місцевого самоврядування, юридичної особи публічного права та правоохоронні органи". З 01.01.2014 Міністерством юстиції України буде здійснюватись оприлюднення на своєму веб-сайті відомості з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення (ст. 21 Закону). Відкритими для безоплатного цілодобового доступу будуть такі відомості про особу: • прізвище, ім'я, по батькові, • місце роботи, посада на час вчинення корупційного правопорушення, • склад корупційного правопорушення, • вид покарання (стягнення), • спосіб вчинення дисциплінарного проступку, • вид дисциплінарного стягнення. З 01.01.2014 буде знижено розмір разової витрати (вкладу, внеску), які підлягають декларуванню, з 150 000 до 80 000 грн. (п. 11 примітки до Декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, яка є Додатком до Закону). Останнім законодавчим актом спрямованим на вдосконалення антикорупційного регулювання є Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення законодавства у відповідність з Кримінальним процесуальним кодексом України» від 16.05.2013, яким внесено зміни до статей 19 та 22 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» та приведено термінологію Закону у відповідність до нового Кримінального процесуального кодексу України від 05.07.2012 № 5076-VI, так, особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності (у попередній редакції — особа, щодо якої винесено постанову про притягнення як обвинуваченої у вчиненні злочину), підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом. Беручи до уваги вищевикладене, можемо констатувати той факт, що Україна здійснює значні кроки у вдосконалені національного антикорупційного законодавства у відповідності із стандартами Групи держав Ради Європи проти корупції (GRECO). Відділ кадрової роботи та державної служби управління кадрової та організаційної роботи Головного управління юстиції у Кіровоградській області