МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ Головне управління юстиції у Кіровоградській області
ДЕЯКА ІНФОРМАЦІЯ ПРО ПРАВО НА КОРИСТУВАННЯ ЧУЖИМ МАЙНОМ
Довідковий посібник у формі питання-відповідь Цей інформаційний посібник підготовлено провідним спеціалістом відділу правової роботи, правової освіти, реєстрації НПА та систематизації законодавства ГУЮ у Кіровоградській області — Пільгуй-Панченко К.М.
Посібник розрахований на широке коло читачів. Грудень, 2014
Кіровоград —2014
НОТАТКИ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________
СТР. 3
Список використаної літератури
Житловий кодекс України // Відомості Верховної Ради. – 1983. - № 28, - ст.573 Земельний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. 2002. № 3-4, - Ст.27 Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 40-44, - Ст. 356 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» // Відомості Верховної Ради України. - 2004. № 51, -Ст. 553 Закон України "Про оренду землі" // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 46-47. - С. 280. Земельне право України: Підручник / За заг. ред. О.О. Погребного та І.І. Каракаша – Вид 2, перероб. та доп. – К.: Істина, - 2009. – 600 с. Земельний кодекс України: Науково-практичний коментар. Видання четверте, доповненеб. - Х.: ТОВ «Одіссей», - 2008. – 624 с. Кулініч П. Право земельного сервітуту: поняття, види, порядок реалізації // Юридичний журнал. – № 10. – 2003. - ст. 64-68 Кулинич П. Что такое земельный сервитут? // Юридическая практика. - 2003. - № 24. - С. 11. Мартин В. Право користування чужим майном (сервітути) за новим законодавством України. // Вісник львівського університету, № 7. – 2004. - Ст. 57-59 Махінова А. Правове регулювання земельного сервітуту: колізії та прогалини які існують у Земельному кодексі України та у Цивільному Кодексі України // Юридичний журнал. – № 12. – 2006. - Ст. 87-89 Міняйлик І.Ю. Поняття, види та порядок встановлення земельного сервітуту // Земельне право України: теорія і практика – 2007 №11 \12. - Ст. 25-31 Спіцина Л. Встановлення земельного сервітуту за домовленістю сторін та за рішенням суду // Землевпорядний вісник. – 2007. - № 10. – С. 27-31 Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За. заг. ред. Є.О. Харитонова, О. І. Харитонової, Н.Ю. Голубєвої – 3-тє вид., перероб. та доп. – К.: Алерта; КНТ; ЦУЛ, - 2010. – 752 с.
Актуальність теми даного довідкового посібника обумовлена тим, що категорія обмежених речових сервітутного типу є новою для нашого цивільного законодавства та не до кінця вивчена та врегульована. Нормативною основою посібника стали такі нормативноправові акти, як Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року, Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року, а також Житловий кодекс України від 30 червня 1983 року, Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року. На сьогоднішній день у світовій практиці сервітут є ефективним інструментом, що регулює відносини користування чужим майном. Доцільність і практична необхідність сервітуту доведена досвідом його багатовікового застосування.
СТР. 4
СТР. 13
Коли в перше на законодавчому рівні закріплено поняття “сервітут”? В перше закріплення сервітутних правовідносин в законодавстві суверенної України варто віднести до Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 р., який містить главу 16 «Право земельного сервітуту». Майже одночасно правова регламентація сервітутних правовідносин з'явилась на рівні Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року в главі 32 «Право користування чужим майном». Що собою представляє сервітут? Сервітут – це речове право користування чужим майном, тобто можливість видобувати своєю волею і у власних потребах, які не можуть бути задоволені іншим способом, корисні властивості чужих речей. Згідно з Цивільним кодексом України сервітут може бути встановлено щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Що таке особистий сервітут? Особисті сервітути (персональні) – це права, які уповноважують конкретну особу на безпосереднє користування чужим майном, надають їй можливість задовольняти певні потреби використовуючи чуже майно. Вони призначені забезпечити права окремим категоріям осіб, які вони, як правило, не можуть набути у іншій спосіб. Особисті сервітути нерозривно пов’язанні із особою сервітуарія і тому не можуть існувати після його смерті. Смерть сервітуарія є підставою їх припинення. Сервітуарієм за особистим сервітутом є певна особа, інтереси якої забезпечуються за допомогою користування обслуговуючим майном. Права, які випливають з особистого сервітуту, належать лише певній особі і не можуть бути передані сервітуарієм іншій особі, навіть її спадкоємцям. Згідно зі ст. 405 ЦК члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування останнім відповідно до закону. Так, заселення своїх членів сім’ї є результатом реалізації прав
Що таке емфітевзис і суперфіцій? Згідно зі ст. 407 ЦК України, емфітевзис являє собою право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, що встановлюється договором між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою. А суперфіцій – це право користування земельною ділянкою для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будинків, надане власником земельної ділянки іншій особі (ст. 413 ЦК України). Емфітевзис і суперфіцій, відповідно до положень ЦК України, можуть виникати на підставі договору чи шляхом успадкування. Як співвідносяться земельним сервітут з емфітевзисом і суперфіцієм ? У науковій літературі існують різні позиції щодо співвідношення земельного сервітуту з емфітевзисом та суперфіцієм. Так, деякі вчені вважають емфітевзис та суперфіцій видами земельного сервітуту , тоді як ряд науковців, досліджуючи обмеження права власності, вказують на відмінності між вказаними інститутами. Аргументується позиція останніх, зокрема, тим, що виникнення емфітевзису та суперфіцію не обумовлена зв’язком між різними земельними ділянками - це тільки права різних осіб на один об’єкт; обсяг розглядуваних суб’єктивних прав досить широкий порівняно із земельним сервітутом. Слід зазначити, групою вчених із тих міркувань що на відміну від земельного сервітуту, емфітевзис та суперфіцій забезпечують потреби осіб, які безпосередньо не пов’язані з раціоналізацією використання земельних ресурсів та забезпеченням справедливого їх розподілу між землевласниками та землекористувачами з урахуванням особливостей рельєфу, розміщення природних благ та меж об’єктів права власності суміжних землевласників та землекористувачів. Цілі реалізації таких прав можуть бути різноманітними, і це не має значення для можливості їх встановлення, на відміну від земельного сервітуту. ________________________________________________
СТР. 12
СТР. 5
також від посягань власника майна, обмеженого сервітутом. Захист сервітутного права здійснюється в судовому порядку. Позов подається особою, що має право на сервітут; відповідачем за позовом є власник земельної ділянки, обтяжений сервітутом. Захист права сервітуту може здійснюватись переважно наступними способами. Визнанням права сервітуту в тому випадку, якщо власник відмовляє позивачу в установленому законним порядком праві.
Поновленням становища, що існувало до порушення права сервітуту.
Припинення дій, що порушують право сервітуту чи створюють загрозу цього порушення. Дане порушення може виникнути в тому випадку, коли власник не заперечує сервітуту, але починає будівництво чи оранку на території ділянки, відведеної для здійснення сервітуту, і тим самим перешкоджає його здійсненню.
Самозахистом права. В рамках цього права власник права сервітуту може сам здійснити дію для припинення порушення його прав. Такими діями можуть бути, наприклад, зняття частини паркану, що перешкоджає проїзду.
Відшкодування збитків і відшкодування моральної шкоди. Як захист права сервітуту можуть застосовуватись і інші способи, передбачені законодавством. Які в чинному законодавстві існують інші права на користування чужим майном? 16 січня 2003 р. Верховна Рада України прийняла новий Цивільний кодекс, що набрав чинності з 1 січня 2004 р. Він містить ряд положень про деякі інші види права на користування чужим майном (а саме земельною ділянкою), яких немає в Земельному кодексі України. Йдеться про емфітевзис і суперфіцій.
власника і у них виникає право користування чужим майном (сервітутне право). Оскільки члени сім’ї власника жилого приміщення, які разом з ним проживають, мають право на користування цим приміщенням на підставі закону, можна зробити висновок, що для виникнення права на користування жилим приміщенням у члена сім’ї необхідним є факт вселення в якості члена сім’ї власника жилого приміщення. Для визначення цього факту необхідно брати до уваги ту практику, яка вже склалась по визнанню права користування приміщенням в державних та громадських жилих фондах. Перехід права власності на житловий будинок або квартиру для іншої особи не є підставою для припинення права користування житловим приміщенням членам сім'ї попереднього власника, яке у них існувало. В чому суть земельних сервітутів? Земельний сервітут – це право власника або землекористувача однієї земельної ділянки на обмежене платне (або безоплатне) користування чужою земельною ділянкою. Земельні сервітути дають можливість підвищити господарську придатність "панівної" земельної ділянки, забезпечити інтереси власників та землеволодільців Земельні сервітути не можуть невеликих земельних ділянок, а виступати самостійним предметом тому як інститут цивільного права угод. Тому вони не можуть бути допомагають вирішувати куплені, продані, заставлені чи надзвичайно важливі економічні іншим способом відчужені тою особою, та соціальні питання. яка користувалась сервітутом, При встановленні земельного наданим для її земельної ділянки. сервітуту мають враховуватися інтереси як власника (користувача) панівної земельної ділянки, так і власника (користувача) обслуговуючої ділянки. Це означає, що при виборі способу використання обслуговуючої ділянки власник (користувач) пануючої ділянки може обрати такий варіант, при якому власник (користувач) обслуговуючої ділянки матиме якнайбільше можливостей для задоволення власних інтересів від використання належної йому ділянки. З практичної точки зору це означає, що власник (користувач) ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, має право вимагати зміни порядку реалізації земельного сервітуту для того, щоб зменшити ступінь обтяження цим сервітутом
СТР. 6
СТР. 11
власної ділянки та, відповідно, зменшити обсяг обмеження його прав на неї. Земельні сервітути, на відміну від особистих, є належністю не конкретної особи, а проявом особливостей правового стану конкретної земельної ділянки. Сервітут обтяжує не її колишнього чи теперішнього власника чи користувача, а будь-якого суб'єкта земельних відносин, який набув право на неї. Тому у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи, дія його, як і раніше, зберігається. Ст. 32 Земельного кодексу зазначає, що при переході права власності на земельні ділянки однією з суттєвих умов відповідної угоди повинні бути відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути). А ст. 11 Закону України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року передбачає, що передача в оренду земельної ділянки не є підставою для припинення прав третіх осіб по відношенню до цієї ділянки і відповідні відомості про обтяження у використанні ділянки є суттєвими умовами договору оренди землі. Які основні види земельних сервітутів? Згідно зі ст. 99 Земельного кодексу, власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по прокладеному шляху; в) право прокладання та експлуатації зв’язку, трубопроводів, інших лінійних
ліній електропередачі, комунікацій; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на
Загальною підставою припинення прав на чужі речі є поєднання в одній особі особи, в інтересах якої встановлений сервітут, і власника майна, обтяженого сервітутом. Це випливає з того, що сервітут не може бути встановлений на власне майно. Тому, наприклад, власник двох сусідніх ділянок не може встановити сервітут, обтяживши одну з належних йому ділянок на користь іншої. Припиняє сервітутне право загибель об'єкта сервітутного права (слугуючої землі або іншої нерухомості). Необхідно зазначити, що загибель може мати як юридичний, так і фактичний характер. Окремою підставою припинення сервітутного права є відмова від права. Під відмовою у ЦК за аналогією з відмовою як підставою припинення права власності слід розуміти вчинення власником майна таких дій шляхом заявлення про відмову або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності (ст. 343 ЦК). Оскільки сервітутне право підлягає державній реєстрації, це право припиняється з моменту внесення за заявою уповноваженої особи (тобто сервітуарія) відповідного запису до державного реєстру. Визнання недійсним правочину або розірвання договору, що є підставою встановлення сервітуту, також припиняє сервітут. Сервітут може бути встановлений шляхом укладення відповідного договору, тому розірвання такого договору, яке може вчинятися, за загальним правилом, за згодою сторін (ст. 653 ЦК), також є підставою припинення сервітуту. Так само визнання заповіту (в якому передбачено встановлення сервітуту) недійсним з підстав, передбачених законодавством, або скасування рішення суду (яке також є підставою встановлення сервітуту), що вступило в законну силу, вищою судовою інстанцією є підставою припинення і самого сервітуту. У Земельному кодексі України передбачені спеціальні підстави припинення сервітутів, які характерні для окремих їх видів. Наприклад, для строкових сервітутів такою підставою є сплив строку, на який його було встановлено. Яким чином здійснюється захист сервітутного права? Сервітутні права захищаються тими ж речовими засобами, що і право власності. Суб’єкт сервітутного права може захищати своє право
СТР. 10
СТР. 7
такому порядку:
облік заяви про державну реєстрацію земельного сервітуту; прийняття і перевірка документів, поданих для державної реєстрації земельного сервітуту;
установлення
відсутності підстав реєстрації земельного сервітуту;
для
відмови
в
державній
державна
реєстрація земельного сервітуту або відмова в такій реєстрації прав та внесення даних до Державного реєстру прав;
присвоєння кадастрового номера об'єкту нерухомого майна; видача документів, що підтверджують зареєстрований земельного сервітуту. (ч.1, ст. 17 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Державна реєстрація такого сервітуту проводиться за наявності кадастрового плану земельної ділянки та даних технічної інвентаризації інших об'єктів нерухомого майна. Розгляд заяви і прийняття рішення про державну реєстрацію земельного сервітуту, відмову в реєстрації проводяться у строк, який не перевищує чотирнадцяти календарних днів з дня отримання органом державної реєстрації прав заяви та документів, необхідних для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. На яких підставах відбувається припинення сервітуту? Перелік підстав, за якими відбувається припинення сервітуту передбачений Цивільним та Земельним кодексами України. Так, згідно зі ст. 406 Цивільного кодексу України сервітут припиняється у таких випадках: 1) поєднання в одній особі особи, в інтересах якої встановлений сервітут, і власника майна, обтяженого сервітутом; 2) відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут; 3) спливу строку, на який було встановлено сервітут; 4) припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту; 5) невикористання сервітуту протягом трьох років підряд; 6) смерті особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут.
сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право напувати свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби наявним шляхом; ж) право встановлення будівельних риштувань і складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд, а також інші земельні сервітути. Своєрідним сучасним земельним дорожнім сервітутом треба визнати право прокладання та експлуатації ліній електропередач, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій, якщо такі дії здійснюються без викупу (вилучення) земельних ділянок. Хто є суб'єктами сервітутних відносин? Суб’єктами сервітутних відносин можуть бути з одного боку, особа, майно якої обтяжене сервітутом, у якості такої особи може виступати власник або в окремих випадках — володілець цього майна. Іншою стороною договору є сервітуарій — особа, на користь якої встановлено право обмеженого користування чужим майном (сервітут). Такою особою може бути власник, особа, яка має речове право на майно, на користь якого чи для потреб користування яким встановлено сервітут (в разі встановлення земельного сервітуту), а також будь-яка інша конкретно визначена особа, якій надано право обмеженого користування чужим майном (в разі встановлення особистого сервітуту). На яких підставах може виникати сервітутне право? В Цивільному кодексі України встановлюється вичерпний перелік підстав виникнення сервітуту. Він може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. В яких випадках сервітутне право виникає на підставі договору? Договір є загальною підставою встановлення сервітуту. Він укладається між особою, яка вимагає встановлення сервітуту та на
СТР. 8
користь якої встановлюється сервітут, та власником (володільцем) обслуговуючої речі. Договір про встановлення сервітуту встановлюється за компенсаційний платіж, який може виплачуватись частинами у вигляді щорічних платежів, у встановленому договору розмірі або сторони можуть передбачати варіант одноразової виплати платежу, коли всю суму набувач буде виплачувати у вигляді одноразової виплати протягом 30 днів від дати державної реєстрації договору сервітуту за місцем знаходження земельної ділянки надавача сервітутних прав. У статті 402 Цивільного Кодексу України не міститься окреме правило про форму договору на встановлення сервітуту. До встановлення земельного сервітуту висувається вимога про обов'язкову державну реєстрацію такого договору в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. Згідно зі статтею 206 ЦК такий правочин не може вчинятися усно, а лише у письмовій формі, оскільки він підлягає державній реєстрації. Правочин вважається вчиненим з моменту державної реєстрації (ч. 1 ст. 210 ЦК). Невиконання умов про державну реєстрацію договору про встановлення сервітуту є підставою вважати такий правочин не вчиненим. При яких обставинах право на сервітут набувається при винесені судового рішення? Окремою підставою встановлення сервітуту є судове рішення, яке згадується у такій якості у ч.1, ст.402 ЦК, п. 2 ст. 100 ЗК. Особа, яка вимагає встановлення сервітуту, має право звернутися з позовною заявою, якщо не було досягнуто домовленості щодо встановлення сервітуту та його умов. Власник або землекористувач має право вимагати встановлення сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки. Що собою представляє виникнення права на сервітут на підставі закону? Закон є окремою підставою встановлення сервітуту, тобто для встановлення такого сервітуту не потрібна ані одна з перерахованих підстав: договір або рішення суду. Зокрема, для виникнення сервітуту, передбаченого ст. 405 ЦК, необхідним є факт проживання члена-сім'ї (сервітуарія) власника житла разом з ним та спільне користування
СТР. 9
цим житлом. Також сервітутом, який виникає в силу прямої вказівки закону, є той, що виникає у члена кооперативу (а також у членів його сім'ї) при вселенні в зазначене житло та полягає у праві користування житлом в будинку житлового (житлово-будівельного) кооперативу. Це право члена кооперативу триває до моменту викупу ним кооперативної квартири, з чим пов'язується набуття права власності на займану квартиру (ч. З ст. 384 ЦК). Сервітутне право може бути встановлено у заповіті шляхом прямого встановлення сервітуту (ст. 1246 ЦК України) або шляхом вчинення у ньому заповідачем заповідального відказу: зобов'язання одного чи декількох спадкоємців встановити обмежене речове право на користь відказоодержувача та надати останньому обмежене користування певним майном, яке входить до складу спадщини. У таких випадках у заповіті має бути зазначено не тільки те, на користь кого встановлюється сервітут, а й відомості про обслуговуюче майно, вид сервітуту, строк та інші відомості, необхідні для реалізації цих відносин. Який порядок реєстрації земельних сервітутів передбачений законом? Важливо зазначити, що 1 січня 2013 року процедура державної реєстрації прав стала більш спрощеною. Державна реєстрація прав проводитиметься державними реєстраторами прав на нерухоме майно відповідних реєстраційних служб територіальних управлінь юстиції, а також нотаріусами, як спеціальними суб’єктами, на яких покладаються функції державного реєстратора прав. Необхідно зупинитись на процедурі реєстрації земельних сервітутів, з якою пов’язується момент виникнення права земельного сервітуту. Вона здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 1 липня 2004 року зі змінами. Державна реєстрація земельних сервітутів проводиться в