передусім

Відомо, що кумарин, який є головною речовиною у формуванні приємного запаху скошеної трави, користується величезною популярністю у парфумерів найвідоміших світових фірм. Значого поширення набула ця сполука також у кулінарії та медицині, а між тим в усіх цих галузях її потрібно застосовувати з особливою обережністю, щоб не завдати шкоди здоров’ю людини, оскільки вона має деякі небезпечні особливості

ХІМІКИ РОЗІБРАЛИСЯ

Головною причиною того, що кумарин наявний у багатьох рослинах, є його запах, який відлякує комах. Найбільша кількість цієї речовини міститься в плодах дерева під назвою диптерикс духмяний (Dipteryx odorata), що зростає у тропіках Південної Америки (переважно в Болівії, Бразилії, Перу та Венесуелі). Саме з цієї рослини кумарин вперше виділив ще у 1813 р. Август Фогель, який помилково прийняв його за бензойну кислоту. Лише у 1820 р. французький вчений Ніколя Гібурт визначив цю речовину як індивідуальну й назвав її «кумарин» (від «coumarou» — французької назви плодів диптериксу), хімічна ж назва кумарину — лактон орто-оксикоричної кислоти.

У 1868 р. англійський хімік Уільям Перкін синтезував кумарин за лабораторних умов, а в 1877 р. запропонував його промисловий синтез, що полягав у взаємодії саліцилового альдегіду з ангідридами карбонових кислот у присутності слабких основ (лужних солей карбонових кислот, третинних амінів та ін.). У наші дні існує декілька способів синтезу кумарину й розробляються нові, простіші, дешевші й більш екологічні. У чистому вигляді ця речовина являє собою безбарвні кристали.

Серед інших рослин, що містять кумарин, можна згадати перш за все коричник та ваніль, в яких його вміст теж досить високий. У дещо нижчих концентраціях ця речовина міститься у таких рослинах, як полуниця, абрикоси, ромашка, айстри, буркун, деревій, а всього — більш ніж у 80 їх видах.

Зазначимо, що при гнитті біомаси рослин, багатих на кумарин, у результаті метаболічних процесів, що запускаються гнилісною мікрофлорою, кумарин окислюється до 4-гідроксикумарину і димеризується. Дикумарин, що утворюється, є небезпечною отрутою, яка блокує роботу вітаміну К й перешкоджає згортанню крові. Таким чином, якщо тварини наїлися прілого сіна, в якому були рослини, що містять кумарин, вони ризикують загинути від втрати крові за найменшої подряпини! В середині ХХ ст. біологічну активність дикумарину ретельно вивчили й створили більш ефективні антикоагулянти, наприклад, варфарин — продукт конденсації кумарину та бензиліденацетону, який виявився ще ефективнішим за дикумарин. Він є лікарським засобом від тромбозу й одночасно отрутою для щурів — все залежить від дози!

ВЕЛЬМИ ПОПУЛЯРНІ ПРЯНОЩІ

На батьківщині диптериксу, тобто у Південній Америці, вважають, що цій рослині притаманні магічні та цілющі властивості, а талісмани з неї приносять удачу, захищають від хвороби та виконують бажання. Через те, що запах плодів цієї рослини дуже нагадує ваніль, їх, а також кумарин, що в них міститься, застосовують як дешевий замінник справжньої ванілі під назвою «мексиканська ваніль» й у невеликих кількостях додають до рому, а також використовують як приправу до десертів, основними компонентами яких найчастіше є мак або кокос.

В Європі ж значного поширення як харчовий ароматизатор набула інша пряність, що також містить кумарин, а саме кориця, відома ще з часів античності. Це висушена кора невеличкого вічнозеленого дерева під назвою кориця або цинамон (Cinnamomum verum). Її купували до традиційних свят для приготування солодких пирогів із яблуками та сливами, різдвяної випічки, блюд з індика та курки, глінтвейнів, кави та какао, а також широко використовували для ароматизації алкоголю та тютюну.