Художньо-промисловий та науковий музей Імператора Ніколая ІІ на Олександрівській вулиці Двірцевої поліційної дільниці; нині – Національний художній музей України, вул. Грушевського, 6
Власний прибутковий будинок на Банковій, 10.
Караїмська кенаса, вулиця Ярославів Вал, 7
Римо-католицький костьол Святого Миколая, вулиця Велика Васильківська, 75.
Миколаївська, 11 (нині вулиця Архітектора Городецького) – будинок київського відділення Російського сільськогосподарського комісіонерства «Работник». Миколаївська, 13, (нині вулиця Архітектора Городецького), меблева фабрика Й. Кімаєра з торгівельними салонами. Будинок Л. Бендерського (Васильківська, 25); Будинок на розі Хрещатика і Прорізної 28/2. «Південноросійський машинобудівний завод» (Жилянська, 107). Мавзолей Вітте (Байкове кладовище, Київ) від Хрещатика до нового майдану Миколаївська (тепер – вулиця Архітектора Городецького), вулиця від Миколаївської до Інститутської – Ольгінська, від Миколаївської до Лютеранської – Мерінгівська (тепер – Заньковецької), вулиця від Мерінгівської до Миколаївського майдану – Нова (тепер – Станіславського). Сам майдан – Миколаївський (площа І. Франка).
будинок з левами
Художньопромисловий та науковий музей Імператора Миколи ІІ Національний художній музей України
Афінський Парфенон
В епоху античності давні греки створили три основних архітектурних ордери: доричний, іонійський та коринфський. Доричний ордер характерний могутніми, близько поставленими колонами, з капітеллю, що складається з двох частин та важким антаблементом. У Парфеноні розбіжність зорових вражень і справжніх відносин між основними елементами є виразом еллінської ідеї досягнення ідеальної візуальної гармонії через вишукану пропорційність. «Золота пропорція» головного фасаду Парфенона демонструє класичні співвідношення частин фасаду, як вони сприймались тими, хто входив на священний пагорб Афін.
16
Колони доричного ордеру та кесонована стеля над головним входом до музею.
Але перевагу було надано молодшому й позбавленому академічного консерватизму архітекторові Владиславу Городецькому – теж, до речі, члену Київського товариства старовини й мистецтв. Уже в лютому 1898 р. В. Городецький підписав ретельно розроблені креслення фасадів, планів і розрізів будинку, що нині зберігаються у фондах Національного художнього музею. До речі, не можна обминути увагою вельми коректний текст цього автографу: «Проектував архітектор Городецький за ескізом архітектора Бойцова. Лютий 1898 року»5. 30 червня В. Городецький надав «Кошторис на спорудження кам’яного будинку для Музею товариства старовини й мистецтв у м. Києві. Складено за Урочним положенням червня 1898 р.». Відповідно до цього кошторису, вартість робіт зі спорудження музею становила загалом 211.024 руб. 62 коп. Але справа гальмувалася через брак коштів. Так, закладини будинку відбулися восени 1897 р. ще за проектними пропозиціями В. М. Ніколаєва, а самі роботи розпочалися аж через рік, восени 1898 р., і в основному скінчилися в 1899 р., вже за проектом В. Городецького. У будівельному сезоні 1900 р. всі роботи було практично завершені. У змаганні підрядників гору взяв Л. Б. Гінзбург. Із ним В. Городецький співпрацював на багатьох інших об’єктах. На спорудженні музею широко використовувалися нові технології і матеріали, зокрема, цемент та бетон. Саме 1898 р. у Києві, на Куренівці, за проектом В. Городецького звели цементний завод «Фор» з п’ятьма випалювальними печами системи Кондло. Сировиною були крейда, глина, і останню видобували тут-таки на вул. Кирилівській; спосіб виробництва – «мокрий». Основна продукція – портландцемент, побічна – кільця для колодязів, хідникові плитки, будівельні конструкції. Потужність виробництва – 500 тис. пудів на рік6. Вважається, що Городецький був і одним із співвласників підприємства. Принагідно зазначимо, що завод – переоснащений та переобладнаний – діє й досі.
5
НХМ. АНВ–24. Арк. 6.
До спорудження музею були залучені найкращі тодішні київські фахівці, з якими В. Городецький спів працював на багатьох своїх будівлях. Наприклад, геологічні пошуки, дренажні роботи, зміцнення ґрунту бетонними палями виконав гірничий інженер Антон Страус. Його фірму відзначили на Київській сільськогосподарській та промисловій виставці 1897 р.
З історичної довідки Київського комбінату азбоцементних виробів. 6
17 будинок з левами
37 кенаса
Листівка початку ХХ століття: кенаса з банею та огорожею. Загальний тон будівлі – поєднання світлосірих з піщаними, майже білі – баня та покрівля.
38