МРІЯ ЛЕОНАРДО
Давно-давно
маленький Леонардо мріяв літати. Він хотів бачити землю так, як бачать її птахи. Велетні-гори, килими лісів, дзеркала озер і крихітні люди біля своїх маленьких будиночків — все це бачив він у своїх мріях. Дорослі переконували його, що людина не птах, і він ніколи не навчиться літати, та Леонардо не вірив їм. Навіть коли став дорослим, він не покинув своєї мрії. Вночі йому снилися летючі кораблі, а вдень він малював летючих людей і придумував пристрої, з якими колись людина полетить, наче птах. Усі сміялися з нього, та це його не зупиняло. Леонардо знав, що його мрія може принести людям величезну користь. Його давно немає, але його мрія лишилася жити. Вона стала мрією інших людей, які створили парашути, літаки, гелікоптери й ракети. Людина полеіла в космос! І все це стало можливим тільки тому, що колись давно-давно в одного маленького хлопчика була мрія. І він знав: якщо мрія
може принести людям користь, то колись вона обов’язково здійсниться.
7
Яруша
ЧАРІВНІ ДУМКИ
була задумливою дівчинкою. Одного разу до неї підійшов Володя, кучерявий сусідський хлопчик, і сказав: — Давай разом думати про вітер! Щоб з'явилися хвилі! Я люблю хвилі, а на озері їх не буває. — А в нас вийде? — здивувалася Яруша. — Звичайно! Дідусь каже, що наші думки все можуть!
Коли ми думаємо про гарне, трапляється гарне. А коли про погане — трапляється погане. Хвилі
точно з'являться! І вони почали думати… Ніколи ще на озері не було таких хвиль. Навіть човен викинуло на галявинку, прямо до Ярушиного будинку! Тепер, коли вона хотіла помріяти, то завжди забиралася в цей човен. Коли вона думала про щось сумне, її думки перетворювалися на хмаринки, і йшов дощик. Коли Яруша думала про хороше, невідомо звідки починала грати чарівна музика, і на галявині розпускалися кульбабки. А іноді їй навіть здавалося, що від хороших думок у неї виростають маленькі крильця.