КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКА МІСЬКА ЦБС ЦЕНТРАЛЬНА БІБЛІОТЕКА
Ми одна
українська родина Сценарій свята Дня Незалежності України
Кам'янець-Подільський 2015
Упорядкувала: Тетяна Дашко, провідний бібліотекар центральної бібліотеки
Редактор: Ольга Вітвіцька, провідний методист центральної бібліотеки
Комп’ютерний набір Тетяни Дашко
Сценарій розрахований на широкий загал
Мета: виховання патріотичних почуттів та любові до України, вшанування всіх, хто боронив та боронить рідну землю від окупантів. Дата проведення: 24 серпня 2015 року Місце проведення: площа Польський ринок, Старе місто Обладнання: святкова сцена прикрашена квітами, калиною. На сцені національна символіка України, вишиті рушники. Під фонограму пісні «Два кольори» виходять ведучі.
Учасники: поетичний клуб «Ліра», учні міської школи мистецтв. Слухачі: жителі та гості міста
Ведуча: Доброго дня шановні пані та панове, жителі та гості нашого міста. Центральна міська бібліотека щиро вітає всіх з Днем Незалежності України і запрошує на поетичне свято «Ми одна українська родина». Ведучий: Під рідним небом жайворон співа, Я радий знати тих пісень слова. Я слухав, чув: співала та пташина Одне святеє слово: Україна. Ведуча: На ріднім полі шепчуть колоски. Я рада знати тихі їх думки. Я слухала, як кожна колосина Шептала тихо слово «Україна». Ведучий: У ріднім краю зелен-гай щумить. Я знати радий, про що він мріє-снить. Я слухав, чув, як кожна деревина Шуміла ніжно слово «Україна».
Ведуча: О Боже, дай повік любити край, Де квітка, пташка і зелений гай, Де кожна вірна тій землі людина Живе єдиним словом: «Україна». Звучить пісня на слова і музику Жанни Мадич «Україна», виконує автор Ведуча. 24 серпня 1991 року Верховна Рада України прийняла історичний документ виняткового значення для долі українського народу – Акт проголошення незалежності України. У цьому документі говорилося: Ведучий: «Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла було над Україною у зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада урочисто
проголошує незалежність України та створення самостійної української держави – України. Територія України є неподільною і недоторканною. Віднині на території України мають чинність винятково Конституція і закони України. Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення». Ведуча: За цей Акт проголосувала абсолютна більшість депутатів Верховної Ради. УРСР перестала існувати. На карті, світу постала нова самостійна держава – Україна, яку згодом визнали всі країни світу. Ведучий: Благословенна у віках земля З хлібами щедрими під небом синім. Вона в моїй душі, в серцях людей, У радощах та у скрутну годину. Ведуча: Вона добро несе в новітній світ, Довічну віру й пісню солов'їну. Тож пам’ятаймо пращурів завіт –
Любити Україну! На сцені поетеса Людмила Кур’ян з віршем «Україна» Коли із мого серця пісня лине, Коли обличчя бачу молоді, – Тоді тебе люблю я, Україно, Тобі вклоняюсь до землі тоді. Коли про мене дбаєш, як про сина, І бережеш на суші і воді, Тоді тебе люблю я, Україно, Тебе шаную щиро я тоді. Коли мене ти ціниш, як людину, Коли з тобою разом ми в труді, – Тоді тебе люблю я, Україно, Тобі дарую запал свій тоді. Коли в житті згораю, як жарина, А ти мене не кидаєш в біді. – Тоді тебе люблю я Україно, Тобі безмежно вдячний я тобі.
Коли твоя історія билинна Іде вперед у впевненій ході, – Тоді тебе люблю я, Україно, Навік з тобою краю мій тоді. Коли ти станеш в скрутний час полинний Без докорів на Вищому суді. – Тоді скажу: «Люблю тебе, Вкраїно, Тобі своє життя віддам тоді!» Ведуча: Ось уже 24 роки Україна іде шляхом побудови незалежної держави. Торуючи цю нелегку дорогу, вона добивалась успіху, робила фатальні помилки, раділа і сумувала, йшла вперед і відступала. Але День 24 серпня назавжди залишиться пам’ятним для усіх українців. Адже цей день завершив тисячолітні прагнення українського народу до волі, до створення своєї суверенної держави. Звучить Державний гімн України Тетяна Дорошенко «Ще не вмерла Україна», чит. автор
Коли я чую «Ще не вмерла Україна…», Здається, ніби пахнуть полини. Палає степ, втікає звір і птиця, А древній скіф спішить до боротьби. Горять ліси, міста, палають села, Монголи скачуть знов у далині. Ревуть воли і гірко плачуть вдови І діти перелякані в пітьмі. Коли я чую «Ще не вмерла Україна…», Поляків бачу, турків навісних, Що в Хотині скидають з башти бранок Та непокірних топлять у Дністрі. Як «русский брат» витоптував нам землю, Як нищив Хортицю і славних козаків І зневажав барвисту нашу мову Всіх непокірних гнав до Соловків. Як в 33-ім голодом морили, Як нищили і нищать наш народ Я вам скажу не вмре наша країна Доки живе такий міцний народ.
Ведучий: Вірш Нелі Лещинської «Україна», чит. автор В Україні від народження живу, На цій землі моє коріння, Любов свою і щедрість я несу Своїм наступним поколінням. Моя країна – край квітучий Цвітуть в очах волошок небеса, Моря і ріки, і високі кручі, Поглянь, яка божественна краса! Талановитий мій народе, Священна є й була твоя земля, Здобув ти в боротьбі свободу, Є в тебе слава, й воля, й ціль одна. І шлях до мрії в нас один: Могутню будувати Батьківщину, Жити у рівності поміж країн В соборній, незалежній Україні. За тебе, Україно, помолюсь,
«Ще не вмерла…» − тихо заспіваю, Як до матері, до тебе я горнусь, Все буде добре, − вірю й знаю. Ведучий: Читаю, плачу і молюся Богу, А потім гордо плечі розпрямлю. Нема на світі вічного нічого, Крім віщого Тарасового слова Й землі тієї, що я так люблю. Тарас Шевченко «Мені однаково», читає Павло Тихонов Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні. Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на чужині – Однаковісінько мені. В неволі виріс меж чужими, І, не оплаканий своїми, В неволі, плачучи, умру, І все з собою заберу, Малого сліду не покину На нашій славній Україні,
На нашій – не своїй землі. І не пом'яне батько з сином, Не скаже синові: «Молись, Молися, сину: за Вкраїну Його замучили колись». Мені однаково, чи буде Той син молитися, чи ні… Та не однаково мені, Як Україну злії люде Присплять, лукаві, і в огні Її, окраденую, збудять… Ох, не однаково мені. Ведуча: По забутих стежках, у безмежжі сліпого блукання, Твоє слово, Тарасе, зорею освічує шлях, Твої горді пісні розривають кайдани мовчання, Чистим світлом ведуть по широких вкраїнських полях. Пісня «Перевесло», вик. учень мистецтв Олександр Лівіцький
школи
Ведучий: Ще в чорні дні татарського потопу Дух волі вивів нас з біди І перелякану, знесилену Європу Порятував від дикої орди. Ведуча: І хоч були поразки та руїни, Тяжкі гріхи неслави і хули, Але щоразу в лоні України Жадання волі зріли і жили! Ведучий: Козацький дух − дух вічної стихії Утілений в привілля степове, Допоки світу − він не постаріє − Він в заповідях нації живе! Вірш Людмили Дрезналь «Україні», читає автор Моя Вкраїно, земле рідна, Ніщо не спинить праведний твій шлях, Ти визнання у всьому світі гідна, Ти прагнеш миру, як польоту птах.
Патріотизму б’ють живі джерела, − Їх не замулить страх і ненависть ворожа. У кожнім серці мужність ти відкрила, Бо із тобою – більша сила, Божа! Зітреш з свого лиця сльозу утрати, Бо предковічний корінь твій – в добрі Неправду долі зможеш подолати, Прославиш єдністю наш український рід. Тобі ще доля, вірю, посміхнеться, Цілющими джерелами заб’є, З тобою в унісон нам серце б’ється, Прославимо святе ім’я твоє Бо пробудилась в нас самосвідомість, − Ми зрозуміли ким були і є, Ми – українці! В нас є розум й совість, І віра в краще сили додає. Нам треба, українці, − брат за брата, І ворога не пустим на поріг
За мир і волю – дорога в нас плата Країно рідна – долі оберіг! Ведучий: Вишита колоссям і калиною, Вигойдана співом солов’я, Звешся величаво – Україною, Земле зачарована моя. Ведуча: Ти мені боліла важко ранами, Як тебе хотіли розп’ясти, І нитками – чорними й багряними – Власний образ вишивала ти. Ведучий: Вишивала ніжністю суворою, Муками і полум’ям надій. Я читаю всю твою історію На сорочці вишитій твоїй. Вірш Миколи Панасюка «Україні», читає автор У кожнім подиху весни Буяй, славетна Україно!
Ти, обдарована крильми, В піснях злітаєш солов’їних. Хрещатиком звеличена й селом, Людьми, що мають добре серце, Омита праведним Дніпром, Живеш у кожнім нашім герці. Вічній, світися у віках, Щаслива дочками й синами, Квітуй в веселках і зірках, Багатими пишайся врожаями! І день свободи України – Це свято вічне, не минуле: Перемогли, звели з руїни, Красу країні повернули! Пісня «Походили ворони», виконує Лариса Закієва Ведуча: Немарно кажуть, що в країні, Де квітне злагода, любов,
Дає Бог крила журавлині І править правда, а не зло. Ведучий: То ж слався, рідна Україно, Країно віковічних мрій, У світі ти така – єдина, Живи на славу і радій! Вірш Людмили Машталер «Україна», читає автор Вселюдських мрій високі злети! Сягнути б космосу висот, – Туди злетіти би поетам, Щоб оспівати свій народ. Й найкраще в світі Чорне море, Найширші ріки і поля, Найдовші гори Медобори, Це – українськая земля. В нас – найвродливіші дівчата, Найпрацьовитіші жінки,
Сьогодні ми святкуєм свято, – Славетна будь на всі віки! Валентина Чешневська «Я – українка», читає автор Я – українка! І живу у цій країні, Де є і кручі, пагорби круті, Поля пшеничні, трелі солов’їні, І хліб, ще теплий, в хаті на столі. Моя країна, чарівна перлино, Колиска добрих почуттів і справ, Змахни крилом натхненно, щиро, мило, – Твій день по Божій милості настав. Брини пісенним співом стоголосим, Збудовуй світле вічне майбуття І заплети у коси срібні роси, Твори, верши омріяне життя! Я – українка! І живу у цій країні. Несу в молитві свою радість й біль. За Україну дякую, Всевишній, За мирне небо і за хліб і сіль.
Тож процвітай, славетна Україно, У співах, в праці, твій щоденний крок. Тобі уклін, Господь, хай пісня наша лине, До світлих, вічних сяючих зірок. Юлія Ковальчук «Вінок», читає автор Із квітів польових й дзвінких пісень Сплету вінок і піднесу уклінно Тобі у свята урочистий день. Цей скромний дар від мене, Україно! У нім ромашки, м’ята і чебрець, Ясних пшениць колосся золотисте, Є маку цвіт, мов жар палких сердець Й волошки мов кохання ніжні, чисті. А ще вплету я у віночок-дар Калини мов в рубін багряні грона, Їх негасимий віковічний жар Тобі у горі й злиднях оборона. Поміж квіток зустрінеться полин, Гіркий, пекучий наче твоя доля,
У нім пролитих гіркота сльозин, Важкі часи, митарство і неволя. Вінок, мов шлях тернистий, що пройшла Ти, наша мати, крізь тисячоліття. Живи ні чвар не знаючи ні зла, Неси в широкий світ його суцвіття. Ведуча: Знамена синьо-жовтих кольорів Освятяться Архангелом в соборах. Поповняться ряди земних синів, Які були ще малюками вчора. Ведучий: Очистимось душею од сквернот, Піднімемось на зріст всього людського. Гуде майдан – у ньому мій народ, Який свій шлях відкрив – свою дорогу! Сл. Ірини Попіль, муз. Нелі Лещинської «Молюсь за Україну», виконує викладач коледжу культури і мистецтв Тетяна Столаба
Ведуча: Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ми вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють наші батьки, з України, де ми народилися. Надія Трофанчук «Люблю я маму й Україну» чит. автор Люблю простори рідної Вкраїни, Зелене барвінковеє вбрання Віночок стрічки вишиту сорочку І мамину любов усе життя. Наповнені і запахом хлібини, Пшениці, жита й запахом землі Ці ніжні руки, мозолисті, рідні І борщ пахучий на її столі. Люблю бузок із запахом любові І яблуневі духмяні сади, Люблю я Вас, і мамо, й Україно Й солодкі ароматнії плоди. Не можна жить без мами і Вкраїни, Без сил, що йдуть від матінки-землі,
Пахучі, ніжні ягоди малини, Дають нам силу і красу її. Радіють серце і душа блаженством, Несуть духовність вічності нам знов, Переплітаються, як той віночок, Країна, пісня, й мамина любов. Ведуча: Можна втратити все, але мати Вітчизну! Полечу я у сни, у родинне тепло. На світанку роси мама двері відчинить – І запахне бузок, ще не все одцвіло. Ведучий: Тут навіки бузком охрестилася хата, Тут не раз я горів у вогні каяття. Можна мати усе, а Вітчизни не мати. Україно моя, ти одна як життя. Ведуча: Тривожні бойові дії на сході України засвідчили, що боротьба за повноцінну незалежність держави продовжується і вартує не
тільки щирого патріотизму і любові до ненькиУкраїни, а й власного життя. Ведучий: Материнська печаль вже снопами В чистім полі віншує жнива, Жайвори були вчора синами І лунала їх пісня жива. Ведуча: З-понад хмар звуки ті солов’їні Заспокоюють серце вгорі, Щоб жили ми у мирній країні, Щоб не плакали більш матері. Ведучий: Всевидящий наш Отче і Владико, Тобі молюся і між всіх незгод Тебе благаю – не покинь навіки Вкраїнську землю і її народ. Ведуча: Згаси, о Боже, між братами чвари, Спаси і вбережи від нових бід,
Щоб не зростали знову яничари, Щоб в славі процвітав козацький рід. Людмила Книш «Україна», читає автор Чомусь наснилося мені Як ти живеш на чужині. Щоранку сонця виглядаєш Неначе звісточки чекаєш. Складаєш пісеньки сумні, Про ту печаль що вдалині. Живеш як там для тебе зручно І нам розповідаєш влучно Про тую мову солов’їну Про ту єдину Україну Ласкаву, добру і сумну Та не кидаєш чужину. А я живу на Україні Мені по-справжньому єдині. Для мене чужини нема Хоч це дарма Так важко жить у цім краю Та берегти сім’ю свою Що дихати немає сили
І пошматованії крила Щовечора складаю я. Тут мабуть не до солов’я А вранці кращого чекаю В своїх ідеях вже блукаю Що вже робилось що ще ні Не пригадать уже мені. У кров закушена губа, Життя тут чиста боротьба. Чому ж вона мене тримає? Бо в мене іншої немає Бо моя ненька Україна Хоч і нестерпна та єдина. Тут у душі бринить струна І пахне мріями весна Живуть тут ті, кого люблю Заради них усе стерплю, І в дар прадавньому вогню Для них життя зміню. Ведуча: Нехай ніхто не полонить Твоїх земель, не розтина Бо ти єдина Україно,
Бо ти на всіх у нас одна. Ведучий: Одна від Заходу й до Сходу Володарка земель і вод – Ніхто не ділить хай народу, Бо не поділиться народ. Леся Руснак «МОЯ УКРАЇНО!, читає автор Україно, я твоя донька! А ти мати моя сивочола Ось тобі моя тепла долонька, Зоре моя світанкова. Я йду босоніж по росі Милуюсь аквамариновим небом Жовто-блакитну стрічку в косі Я зробила своїм оберегом Ненько, я дім твій не лишу В край чужий журавлем не полечу Я твоя надія, я майбутнє пишу Твого життя несу свічу.
Україно, я в коханні тобі зізнаюсь Ти – моя найдорожча перлина. І в низькому поклоні схилюсь, Моя дорога і свята Батьківщина. Пісня «Кленова балада», виконує лауреат Всеукраїнських конкурсів Олександр Лівіцький Ведуча: Розлогі смереки, квітучі поля, Блакитний туман і сади яблуневі, Це все – Україна, кохана земля З ясними очима джерел кришталевих. Ведучий: Цвіти, розквітай кольоровим вогнем, Любов’ю наповнюй серця незігріті. З тобою ми щастя жадане знайдем, Для мене завжди ти найкраща у світі! Людмила Новіцька «Україна дорога», читає автор Україно дорогенька
Ти для нас, як рідна ненька Ти ростиш нас і годуєш, Ти багатство нам даруєш. В тебе є ліси і гори, ріки повноводні А поля які родючі? А які врожаї? І садів не полічити, бо нема оселі Де не було б яблунь, груші, вишень і черешень, І смородини й малини, І таке смачне все. У степах шовкові трави коси розпустили. І вода така солодка лиш на Україні. Люди щирі і привітні вас зустрінуть хлібом Бо не хочем воювати – мир більш до душі нам. Тож люблю я Україну Нашу рідну неньку Бо нема ніде на світі Скільки б не шукали Вже такої благодаті Як у ріднім краї. Ведучий: Ми з вами маємо всі підстави пишатися тим, що наша батьківщина мала славні періоди історії, справді легендарних героїв,
мужньо пережила найважчі випробуванні і не скорилася. Ведуча: Ми можемо гордитися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких та далеких сусідів. Ведучий: Звільни нам душі від страху й облуди, А Україну від нових оков, Щоби людьми вовік лишались люди, Щоб не лилась невинна кров. Ведуча: Не повтори смертельних днів кривавих Для нинішніх й прийдешніх поколінь. Даруй нам волю, щастя і державу, На многії літа… Амінь. Пісня на слова Жанни Мадич «Доле, щастя подаруй», виконує автор
Ведуча: Сьогодення нам дивиться в очі і зове молодих в майбуття, Де сіяють нам гасла пророчі, де достойне і світле життя. Ведучий: Нам за нього боротись, долати всі загати, йдучи до мети. Щоб тобі, наша рідная мати, більш ніколи не знати біди. Ведуча: Ми тебе заквітчаєм любов’ю, ми добром тобі встелемо шлях І усе, що освячено кров’ю ми восславимо в наших ділах. Ведучий: Щоб пишалась ти нами у світі, щоб за нас тебе сором не пік Ми клянемось тобі, твої діти, що віднині стоять Україні вовік!. Ведуча: Зі святом Вас! Слава Україні!