Кам’янець-Подільська міська ЦБС Методико-бібліографічний відділ
День Спеціаліста До Дня працівників природно-заповідної справи
м.Кам’янець-Подільський 2013
Матеріал підібрала і надрукувала бібліограф міської центральної бібліотеки О.В.Дачковська
Мета проведення: привернути увагу світової громадськості до проблем навколишнього середовища, стимулювати інтерес учнів до історії свого краю Присутні: учні школи-інтернату №2 Запрошенні: науковий працівник НПП «Подільські Товтри» С.Ковальчук
План проведення 1 Історія заповідної справи в Україні 1.1 Етапи розвитку концепцій охорони навколишнього середовища 1.2 Середньовіччя 1.3 ХІХ - початок ХХ століття 1.4 Радянській період 1.5 Сучасний стан О.В.Дачковська
2. Національний природний парк «Подільські Товтри» С.Ковальчук
3.Презентацція рекомендаційного списку літератури О.В. Дачковська 4.Виставка у відділі технічної та економічної книги «7 природних чудес України» Т.О.Дутченко
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ Про День працівника природно-заповідної справи Ураховуючи вагомий внесок працівників природнозаповідної справи у збереження та відновлення біологічного і ландшафтного різноманіття, розвиток територій та об'єктів природно-заповідного фонду України, на підтримку ініціативи Міністерства охорони навколишнього природного середовища України п о с т а н о в л я ю: Установити в Україні професійне свято - День працівника природно-заповідної справи, яке відзначати щорічно 7 липня. Президент України м. Київ, 18 серпня 2009 року N 629/2009
В.ЮЩЕНКО
Заповідна справа в Україні Історія заповідної справи в Україні Історія розвитку заповідної справи, яка бере початок ще з давніх часів, як і історія охорони природи в цілому, тісно пов'язана з розвитком людського суспільства. Завдання, які вона вирішувала на кожному етапі історичного розвитку людства, визначалися характером взаємовідносин людини з природним середовищем. З розвитком людської техногенної цивілізації та глобальними наслідками її господарської діяльності (вирубування лісів, культурна трансформація ландшафтів, опустелювання, парниковий ефект тощо) виникла потреба у збереженні первозданної природи нашої планети. Для цього у світі в багатьох країнах виділені певні ділянки суходолу та акваторії, які оголошені територіями, де господарська діяльність людини обмежена або взагалі заборонена. Цим територіям надано заповідний статус. Історія розвитку заповідної справи, яка бере початок ще з давніх часів, як і історія охорони природи в цілому, тісно пов'язана з розвитком людського суспільства. Завдання, які вона вирішувала на кожному етапі історичного розвитку людства, визначалися характером взаємовідносин людини з природним середовищем, ступенем використання нею природних ресурсів, потребами суспільства. Паралельно тривав процес формування науки про охорону природи. Розвиток природоохоронних концепцій від примітивних до сучасної біосферної пройшов кілька послідовних етапів.
Етапи розвитку концепцій охорони навколишнього середовища Етапи розвитку концепцій охорони навколишнього середовища: Етап утилітарної охорони (від найдавніших часів до початку XVIII ст.). Окремі угіддя охоронялися з огляду на їхнє господарське, мисливське чи оборонне значення (Чорний ліс на південно-східній межі Київської Русі та Литовсько-Руської держави) з розвитком біологічних наук (ботаніки, зоології) й систематизації людських знань про множину видів живих організмів охороні почали підлягати окремі види рослин і тварин ґрунтувався на тезі про доцільність охорони найбільш унікальних куточків незайманої природи планети, заселених ендемічними, рідкісними і зникаючими видами флори та фауни інтегральний підхід до розв'язання проблеми збереження біосфери та всіх її екотонів; у рамках цього підходу розбудовується глобальна мережа так званих біосферних заповідників, якими охоплено майже всі репрезентативні екосистеми нашої біосфери Етап поресурсної охорони (початок XVIII ст. — середина XIX ст.). У доісторичні часи первісні люди повністю залежали від природи, її дарів. Людина того часу, обожнюючи природні явища, окремих представників рослинного і тваринного світу, на підставі певного практичного досвіду пристосувалася до навколишнього середовища, не завдаючи йому відчутної шкоди. Етап територіальної охорони природи (із середини XIX ст. до середини XX ст. Численні заборони у первісних племен були спрямовані на охорону певної території, окремих видів рослин і тварин, оскільки такі дії сприяли збереженню природних ресурсів і відповідали інтересам первісних збирачів дарів природи (рибалок, мисливців). Так з'явилися перші «заповідні урочища». Етап екологічної охорони біосфери (з другої половини XX ст.). Перші законодавчі акти про охорону природних багатств на території України були видані за часів Київської Русі. Так, «Руська Правда» Ярослава Мудрого визначала відповідальність за незаконний відстріл бобрів, деяких рідкісних видів птахів.
Середньовіччя За наказом князя Данила Галицького (1220–1264 рр.), було створено великі заповідники у межах сучасних Біловезької (Білорусь) та Уманської пущ (Україна), які й нині виділені як природоохоронні території, де під охороною людини знаходяться, зокрема, популяції зубрів. Крім заповідників постійної охорони, існували й тимчасові заказні території, на яких охоронялися зубри, тури, олені, сарни, лані, а також цінні хутрові та рідкісні види фауни, і регламентувалося полювання. Найдавніший прецедент законодавчого відстоювання охорони природи в Україні — судова справа, яку порушили на початку XVII ст. жителі Білої Церкви проти воєводи Івана Даниловича, котрий для потреб виробництва поташу почав вирубувати ліси оборонного значення. Швидкі темпи технічного прогресу, необмежене використання дарових ресурсів природи в епоху середньовіччя та епоху зародження і розвитку капіталізму призвели до надзвичайно швидкого винищення природних багатств, скорочення території з незайманою природою. Створені заповідники і заказники зберегли від винищення ряд цінних видів рослин і тварин, а також збереглись місця їх проживання. У 1735 р. Запорізький кіш спеціальним указом взяв під охорону ліси на острові Монастирському, що мали оборонне значення. У 1743 р. вперше створено у степовій зоні Великоанадольський лісовий масив, який вважають колискою степового лісорозведення.
ХІХ - початок ХХ століття Важлива роль у розвитку заповідної справи на планеті належить видатному німецькому вченому-натуралісту і мандрівнику А. Гумбольту (1769–1859). Він перший з натуралістів поставив перед собою завдання вивчати природу як єдине ціле і зробив перші спроби класифікувати заповідні території. Ввів у наукову літературу поняття «пам'ятка природи» як першу науково обґрунтовану заповідну територію. Досить поширеною стає у ті часи ідея про взяття під охорону унікальних ландшафтів як національних реліквій, встановлення на таких територіях абсолютно заповідного режиму із забороною будь-якої діяльності. Така ідея почала практично реалізовуватися в другій половині XIX століття в США. У 1864 році на Американському континенті вперше у світі був створений Йосемітський національний парк, а в 1872 році — Єллоустонський національний парк на площі 899 104 га. На початку XX ст. ідея створення національних парків стала практично реалізовуватись і в Європі. Перші національні парки (НП) організовуються в Голландії (1905), Швеції (1909), Швейцарії (1914). Вагомий внесок у наукове обґрунтування необхідності створення мережі заповідних природних комплексів, які охоплювали б у регіонах усі типові природні території, належать українському вченому-ґрунтознавцю В. В. Докучаеву. Вчений ввів таке наукове поняття, як «еталони природи». Еталони природи, як зазначав В. В. Докучаев, мають типові для кожного реґіону заповідні ділянки, що зберігаються у природному (незайманому) стані. У 1990-х рр. у Старобільському повіті Харківської губернії він заснував заповідник на цілинній ділянці степу.
У XIX ст. в Україні і Росії почали створювати приватні заповідники, брати під охорону окремі пам'ятки природи (заповідник «Біловезька пуща» належав імператорській сім'ї Романових). На півдні України у Херсонській області в маєтку барона Ф. Є. Фальц-Фейна у 1874 р. були закладені перші вольєри для птахів і місцевих видів ссавців. У кінці 1880-х рр. в Асканії Новій закладається дендрологічний парк, у 1888 р. Ф. Є. Фальц-Фейн вилучає з господарського користування ділянку цілинного степу площею близько 1 тис. га з метою охорони місцевої фауни. У 1898 р. Ф. Є. Фальц-Фейн виділив нову ділянку цілинного степу (500 десятин) і оголосив його «захищеним на вічні часи». Цей рік і вважається роком заснування степового заповідника Асканія Нова, одного з перших приватних заповідників України. На початку XX ст. за ініціативою багатьох учених почалося створення цілої мережі заповідників, які утримувалися на громадські кошти. У цей же час науковці Галичини, перебуваючи під владою Австро-Угорщини, а потім Польщі, силами окремих ентузіастів і громадських товариств широко і плідно займалися питаннями охорони природи. З 1 січня 1853 р. почав діяти найстаріший природоохоронний документ в Австрійській імперії «Устави про ліси», що стосувався збереження лісових масивів у Галичині. Якщо охорону лісів здійснювали урядові інституції, то в охороні природи у різних її проявах велику роль відіграли громадські організації Галичини та окремі приватні особи. Першим, хто плідно займався питаннями охорони природи, був професор Ягеллонського університету в Кракові зоолог А. Новіцький, який запропонував проект відповідного Уставу від 11.07. 1869 р. Упродовж 1870–1900 рр. у Галичині природоохоронна робота велася силами членів фізіографічної Комісії Академії наук та Татранського товариства у Кракові і Товариства Природніков імені Коперніка у Львові. Ентузіасти з Товариства Природників розробили план природоохоронної діяльності, прийнятий Десятим з'їздом лікарів і природознавців Галичини 22.07. 1907 р.
15.11. 1910 р. з промовою про важливість охорони природи перед послами крайового сейму виступив Ю. Бруніцький. Він висунув вимогу створити в Галичині низку резерватів і парків природи, але до Першої світової війни у цьому напрямку не було зроблено нічого. Лише після відвідин Чорногори двома високими урядниками з департаменту лісів Міністерства рільництва і державних маєтків Польщі, листом від 29.10. 1921 р. це Міністерство розпорядилося обнести колючим дротом 477 га лісу та полонин Чорногори, чим і було покладено початок створення резервату. Тоді ж створено резерват і в Княжодворі площею 94,1 га (реліктовий тисовий ліс), а потім площу резервату на Чорногорі збільшено до 1512 га. Першу в центральній Україні громадську природоохоронну організацію засновано 21.05. 1910 р. учителем природознавства П. Ц. Бузуком у с Верхня Хортиця Катеринославської губернії (нині Запорізька область). Вона мала назву «Хортицьке товариство охоронців природи» і ставила за мету охорону «тваринного, рослинного й мінерального господарств природи в розумінні збереження цілості, краси та багатства їхніх представників і поширення в місцевому населенні понять про розумне користування дарами природи». У 1911 р. професор ботаніки Харківського університету В. І. Талієв створив Харківське товариство любителів природи, яке видавало спеціальний Бюлетень природоохоронного змісту.
Радянській період Після революції 1917 р. в Україні розпочалося створення нової мережі заповідних територій. З 1919 р. створений в Херсонській області на базі приватного заповідника Ф. Є. Фальц-Фейна
народний заповідний парк Асканія Нова. У 1921 р. в околицях Києва створено заповідник Конча-Заспа, а в 1923 р. поблизу Канева — лісостеповий заповідник імені Т. Г. Шевченка. У 1920 р. у степовій зоні України були взяті під охорону заповідники місцевого значення — Хомутівський степ, Кам'яні Могили і Білосарайська коса. У 1940 р. в Українських Карпатах створюється два великих державних заповідники — Чорногора (68 тис. га) і Ґорґани (50 тис. га). Після Другої світової війни в Україні активізується природоохоронна діяльність. У 1960 р. Верховна Рада УРСР прийняла закон про охорону природи. Регулярно розширюється мережа заповідних територій. У 1968 р. організовано Карпатський, Поліський, Канівський та Луганський заповідники, у 1972 р. — Ялтинський та Мис Мартьян у Криму. Постановою Ради Міністрів УРСР від 12.10. 1973 р. № 489 затверджено Статут Українського Товариства охорони природи — добровільної масової громадської організації, яка розгорнула активну природоохоронну діяльність на теренах України. Порівняно новим напрямом у заповідній справі України є пошуки вирішення проблеми поєднання охорони природи з організованим відпочинком громадян. На відміну від заповідників, національні природні парки (НПП) відкриті для пізнавальної і туристичнооздоровчої мети, але відвідування їх туристами допускається лише в установлених межах. У 1980 р. в Івано-Франківській області створено перший в Україні Карпатський національний парк, а в 1983 р. — Шацький національний парк у Волинській області. У 1990 р. в рамках глобальної програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера» створено перший в Україні Карпатський біосферний заповідник. 22.06. 1999 p. створено перший в міжнародній практиці трилатеральний біосферний резерват «Східні Карпати» на території трьох країн: України, Польщі та Словаччини. Таким чином, природоохоронні ідеї в Україні розвиваються у тісній співпраці з глобальними концепціями і програмами охорони біосфери нашої планети.
Екологічні умови України сприяли формуванню на її території багатої флори. Флора України нараховує 4523 види судинних рослин, близько 800 видів мохоподібних, 1000 видів лишайників, понад 4 тис. видів водоростей, близько 15 тис. видів грибів і слизовиків. Найбільш багатою та оригінальною флорою відзначаються гірські райони — Крим, Карпати, Кременецькі гори. Таким же багатством і видовою різноманітністю відзначається фауна України, що нараховує 44 800 видів тварин, з них: хребетних — 694 види, птахів — 344, рептилій — 20, земноводних — 17, риб — понад 200, інших — 12 видів. У 1980 р. була видана «Червона книга Української РСР» — основний документ, в якому узагальнено матеріали про сучасний стан рідкісних і зникаючих видів тварин і рослин України, на підставі якого розробляються наукові та практичні заходи, спрямовані на їх охорону, відтворення і раціональне використання. Занесення того чи іншого виду до "Червоної книги… " передбачає його охорону, тобто заборону збору та відлову в усіх місцях, де він трапляється.
Сучасний стан Верховною Радою України прийнято ряд законів, що регулюють правові основи організації охорони природи і використання природних ресурсів на території нашої держави. У Конституції України вказується:
«Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до Закону» (стаття 13),«Кожен зобов'язаний не заподіяти шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки» (стаття 66). Закон України «Про охорону навколишнього середовища» (від 25.06.1991) визначив основні вимоги щодо охорони природи і використання природних ресурсів, коло природних об'єктів, що підлягають правовій охороні, органні громадські організації, які забезпечують охорону природи і регулюють використання природних ресурсів на території України. До основних принципів охорони навколишнього середовища цим законом віднесено: пріоритетність вимог екологічної безпеки, гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров'я людей, запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища. Ним запроваджено плату за спеціальне використання придонних ресурсів, забруднення навколишнього середовища та погіршення якості природних ресурсів. Закон України «Про природно-заповідний фонд України» (від 16.06.1992) визначив правові основи організації, охорони та ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів і об'єктів. У цьому законі подано класифікацію територій та об'єктів природно-заповідного фонду України, визначено форми власності на них, визначено режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду, їхній статус і завдання, вимоги щодо охорони природних комплексів тощо. Державний контроль за дотриманням режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду покладено на Міністерство охорони навколишнього природного середовища та його органи на місцях. Крім цих базових законів, з питань охорони навколишнього природного середовища Верховною Радою і Кабінетом Міністрів України затверджено ряд інших Законів України та урядових постанов, а також ратифіковано низку міжнародних конвенцій. Ці питання знайшли своє висвітлення і в кодексах галузевих правових актів України: «Лісовому кодексі України» (від 21.01. 1994 p.),
«Кодексі України про надра» (від 27.07. 1994 p.), «Водному кодексі України» (від 6.06. 1995 p.), «Земельному кодексі України» (від 13.03. 1992 р.). Законом України «Про природно-заповідний фонд України» подано офіційне трактування цього важливого поняття:
«
Природно-заповідний фонд України — система ділянок суходолу і водного простору, природні комплекси та об'єкти, які мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду, тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.
»
Законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною. Основні проблеми розвитку заповітної справи в Україні зумовлені, перш за все, недосконалістю системи управління у цій сфері, низьким рівнем фінансування, матеріально-технічного забезпечення, недостатнім розвитком спеціальних наукових досліджень, слабкою правовою відповідальністю за порушення режиму заповідних територій та об'єктів.
«
Мережу територій та об'єктів ПЗФ передбачається розширяти за рахунок мінімально антропогенно порушених земель та акваторій, а також тих, на яких ширше представлені види тварин і рослин, занесені до Червоної Книги України, та рідкісні рослинні угрупування, занесені до Зеленої Книги України. Має бути забезпечено, щоб у кожній фізико-географічній провінції був щонайменше один природний чи біосферний заповідник або національний природний чи регіональний ландшафтний парк, де охорона природних комплексів і збереження екологічної рівноваги поєднуватимуться з
організованими формами підготовки кадрів, екологічного виховання, екологічного туризму, регламентованого відпочинку на природі.
Ураховуючи вагомий внесок працівників природно-заповідної сфери у збереження та відновлення біологічного і ландшафтного різноманіття, розвиток територій та об'єктів природно-заповідного фонду України, Президент України своїм Указом від 18 серпня 2009 № 629/2009 заснував День працівника природно-заповідної справи 7 липня. За роки незалежності в Україні створено 7 природних заповідників, 44 національні природні парки, оголошено низку інших територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного та місцевого значення. Загальна площа територій та об’єктів природно-заповідного фонду збільшилася приблизно втричі і сьогодні складає 3,65 млн.га. Міністерство екології та природних ресурсів спільно з іншими науковими та природоохоронними установами сприяє організації екологічно та економічно зваженого управління заповідними територіями. Протягом минулого року здійснювалася розробка
проектів організації територій природних заповідників Казантипський, Опукський, «Єланецький степ», «Горгани», національних природних парків «Бузький Гард», «Прип’ятьСтохід», Яворівського, «Деснянсько-Старогутський», Нижньодністровського, «Святі Гори», «Подільські Товтри», Гетьманського, «Синевир». Розроблено 136 Положень про території та об’єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, з них 82 затверджено. Підготовлено проекти розпоряджень Кабінету Міністрів України «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» для національних природних парків «Верховинський», Гетьманський, «Гуцульщина», Карпатський, «Білобережжя Святослава», «Меотида», «Нижньосульський», «Черемоський», «Олешківські піски», «Хотинський». Проводяться роботи щодо створення та удосконалення нормативно-правової документації. Зокрема розроблена, в установленому порядку погоджена та затверджена наказом Мінприроди від 25.02.2013 № 65 і зареєстрована в Мінюсті за № 404/2293 від 13.03.2013 Інструкція щодо оформлення охоронних зобов’язань на території та об’єкти природно-заповідного фонду. Знаходиться на стадії перепогодження проект постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування збитків, заподіяних порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду України». Підготовлено проект постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів». Активною є природоохоронна діяльність України і на міжнародній арені. Ми прагнемо щоб про нашу країну та її природні багатства знав увесь світ, тому плідна співпраця з сусідніми країнами та країнами Європейського союзу є важливим кроком до інтеграції України у міжнародну спільноту. Міністерство екології та природних ресурсів активно співпрацює з Федеральним міністерством з охорони навколишнього середовища, охорони природи та безпеки ядерних реакторів Німеччини та Федеральним агентством з охорони природи
Німеччини. Програма співпраці сторін включає питання удосконалення управління природно-заповідними територіями, надання методичної допомоги та матеріальної підтримки установам природно-заповідного фонду. Працівники українських парків і заповідників приймають участь у навчальних поїздках до заповідних територій Німеччини, обмінюються досвідом з колегами та переймають найкращий європейський досвід. Протягом останнього року співробітництво між природоохоронними органами України та Франції отримало новий поштовх. Так, відповідно до рішень Міністра екології Франції та Міністра екології та природних ресурсів України було створено Українсько-Французьку робочу групу щодо природоохоронних територій і затверджено План її роботи. Серед пріоритетних напрямів спільної діяльності було визначено такі, як удосконалення управління природоохоронними територіями на загальнодержавному та місцевому рівнях, організація роботи новостворених національних природних парків, збереження водноболотних угідь, пошук та залучення фінансової підтримки спільної діяльності у природоохоронній сфері. За останній час проведено значну роботу для подальшого розвитку природно-заповідного фонду. Так, на розгляді в Адміністрації Президента України знаходяться 3 проекти Указів Президента України про оголошення природних територій та об‘єктів заказниками та пам‘ятками природи загальнодержавного значення (всього щодо 14 заказників та 5 пам‘яток природи загальною площею близько 7 тис.га), проект Указу Президента України «Про зміну меж національного природного парку «Голосіївський» яким планується збільшити територію парку на 6,463 тис. гектарів, та «Про створення національного природного парку «Мале Полісся» загальною площею 9,515 тис. гектарів. У найближчому майбутньому планується завершити роботи щодо створення національного природного парку «Мале Полісся», розширення природного заповідника «Єланецький Степ», продовжити роботу над створенням національних природних парків «Нижньодніпровський», «Нобельський», «Соколині Гори» (робоча назва «Надслучанський»),«Верхнє Побужжя», «Західне Побужжя», Чорнобильського та Канівського біосферних
заповідників, зміни меж (розширення) національних природних парків «Чарівна Гавань», «Нижньосульський», «Джарилгацький», «Дворічанський», «Бузький Гард», «Дермансько-Острозький» та низки інших територій і об’єктів природно-заповідного фонду. Все це досягнуто завдяки наполегливим зусиллям працівників Мінприроди, центральних та місцевих органів влади та самоврядування, співробітників установ природно-заповідного фонду, наукових та громадських організацій природоохоронного спрямування, підтримці міжнародних організацій та фондів. Високий професіоналізм та самовіддана праця працівників природно-заповідної сфери дозволяють не лише заповідати і зберігати природно-заповідні об’єкти, але й забезпечувати умови для рекреації та оздоровлення громадян, створювати нові робочі місця, підвищувати рівень добробуту місцевого населення та обізнаності громадян у природоохоронних питаннях. Вітаємо всіх працівників природно-заповідної сфери з професійним святом і від щирого серця бажаємо міцного здоров’я та родинного благополуччя, оптимізму, невичерпної енергії та нових здобутків у професійній діяльності.
аціональний природний парк Подільські овтри»
Національний природний парк «Подільські Товтри» Категорія МСОП II (Національний парк) Розташування: Україна Хмельницька область Білогірський район Чемеровецький район Кам'янець-Подільський район айближче місто: Кам'янець-Подільський Площа: 2 613,16 км² Заснований: 27 червня 1996 року Керуюча організація: Міністерство охорони навколишнього природного середовища України
аціональний природний парк Подільські
овтри»
(НПП «Подільські Товтри») — національний парк, розташований в Україні на території Городоцького, Чемеровецького та Кам'янецьПодільського районів Хмельницької області.
Створення парку НПП створено Указом Президента України від 27 червня 1996 року для збереження, відтворення та раціонального використання
природних ландшафтів Поділля з унікальними історикокультурними комплексами, які мають високе природоохоронне, естетичне, наукове, рекреаційне та оздоровче значення. «Подільські Товтри» є природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою загальнодержавного значення. Парк підпорядковано Міністерству охорони навколишнього природного середовища України.
Характеристика парку Загальна площа території парку — 261316 га, з них у власності парку перебуває 1300 га. Наявні на території НПП унікальні рукотворні об'єкти та неповторні природні комплекси створили виняткові умови для розвитку туризму — не тільки оздоровчого, але й пізнавального. На території парку перебуває під охороною 129 об'єктів природозаповідного фонду. Серед яких є парки і садиби різного ступеня збереження і культурно-історичної цінності. Є також 19 археологічних пам'яток, понад 300 історикоархітектурних пам'яток (зокрема, в Кам’янці-Подільському — понад 200 об'єктів).
Фізико-географічні особливості території парку Територія НПП розміщена в межах двох фізико-географічних зон: Західно-Подільської області (фізико-географічні райони — Товтровий кряж і Західно-Подільське Придністров'я) та Придністровсько-Подільська лісостепова область (Могилівське підняття). Товтровий кряж (або Медобори) — це колишній бар'єрний риф, який утворився колоніальними організмами (літотамнієвими водоростями, мшанками, устрицями, коралами), які жили в морях тортонської і сарматської епох. Простягається він по східній околиці Подільської височини на 200 км у вигляді яскраво вираженого валу з множиною бокових відгалужень. Починається він біля смт Підкамінь у Львівській області і простежується в напрямку Скалата, Кам'янця-Подільського і далі, за Дністер, у Молдову. Гряда чітко виражена в рельєфі і виступає
ланцюжком горбів з абсолютними відмітками 400—486 м (перевищення над довколишньою місцевістю становить 40—60 м, а на ділянці Збруч — Кам'янець-Подільський — до 100 м). Вершини горбів і гряд — це хаотичне нагромадження вапнякових брил різних розмірів. Західно-Подільське Придністров'я займає південний схил Подільської височини від широти Бучач — Чортків — Смотрич до долини Дністра і від гирла Стрипи на заході до Товтрової гряди на сході. Розміщення району на південному схилі височини значно збільшує його цінність. Рельєф Придністров'я має характерні риси ступінчастої рівнини, яка розчленована глибокими долинами допливів Дністра. Ступінчастість поверхні обумовлена терасами р. Дністер. Територія району представлена хвилястими межиріччями і каньйоноподібними долинами меридіонального напрямку. Придністров'я — чудовий район для туризму і відпочинку, який зачаровує своїми мальовничими панорамами, здоровим кліматом, ранніми овочами тощо. Придністровсько-Подільська лісостепова область займає частину південного схилу Подільської височини. Північна межа фізико-географічної області проходить по лінії розвитку каньйоноподібних долин лівих допливів Дністра, південною межею є Дністер. У геологічному відношенні — це південний край Побузького антиклінорія Українського кристалічного щита. В рельєфі області чітко спостерігається ступінчастість, що обумовлена наявністю широких терас Дністра. Це область великого різноманіття мікрокліматичних умов, зумовлених глибоким розчленуванням поверхні, наявністю схилів різних експозицій і крутизни. Територія мало заліснена.
Геологічна будова парку Докладніше: Геологічна будова Національного природного парку «Подільські Товтри» Територія НПП за геологічним районуванням відповідає Подільському виступу кристалічного фундаменту Східноєвропейської платформи, внаслідок чого тільки тут на значній території відслонені відклади верхнього докембрію, палеозою (кембрію, ордовик, силур), мезозою (крейда), кайнозою
(неоген) та антропогену. Породи кристалічного фундаменту представлені мігматитами, гнейсами, кристалічними сланцями і метаультрабазитами бузько-дністровської та подільської серій. На денну поверхню вони виходять на схід від Могилів-Подільського. На захід вони поступово занурюються під осадові товщі фанерозою і на території заповідника залягають на глибині 400— 600 м, де розкриті тільки свердловинами. На породах фундаменту з чітко вираженим стратиграфічним і кутовим неузгодженням залягає осадовий мегакомплекс, в якому дослідники виділяють два структурні комплекси: верхньодокембрійського — нижньопалеозойський і мезо-кайнозойський. Ці комплекси характеризуються різними структурними планами та розділені чітко вираженою поверхнею розмиву і великою перервою в часі. Велику цінність і значимість для рекреаційного господарства НПП складає запас мінеральних вод, що вже сьогодні дав змогу формування ефективного профілактично-лікувального комплексу на базі мінеральної води типу «Нафтуся», содової води типу «Миргородська», мінеральних вод з унікальними терапевтичними ефектами, різноманітними розсолами з підвищеною концентрацією брому, йоду тощо.
Червона книга До Червоної книги України занесено 60 видів рослин (всі судинні) та 85 тварин (з них 14 — ссавців, 26 — птахів та 45 — комах).
Флора Росте 2977 видів, форм і сортів рослин з різних кліматичних зон, зокрема 521 вид дерев і кущів, з деревно-чагарникової та трав'янистої флори — 395 видів плодових рослин, 620 видів тропічних, 111 видів корисних трав'янистих рослин місцевої та дикоростучої флори.
Фауна Фауна хребетних тварин національного природного парку «Подільські Товтри» представлена близько 366 видами. З них ссавців — 71 вид, птахів — 223 види, плазунів — 10 видів, земноводних — 11 видів, риб — 51 вид. Детальна інформація щодо видового складу, поширення та відносної чисельності представників фауни відображена у щорічних Літописах природи національного природного парку. До Червоної книги України (2009) занесено близько 50 видів тварин поширених на території НПП (з яких: близько 5 видів риб, 1 – земноводних, 3 – плазунів, близько 20 – птахів та 28 – ссавців). Характерними представниками фауни парку, що включені до Червоної книги України, є підковоніс малий, вечірниця руда, нічниця велика, вухань звичайний, широковух європейський, нічниця ставкова, хом’як звичайний, видра річкова, пугач, гоголь, сорокопуд сірий, жовна зелена, ящірка зелена, кумка жовточерева, вирезуб та інші. До Європейського червоного списку включені: нічниця ставкова, вухань бурий, вовчок ліщиновий, видра річкова, вовк, деркач; до списків Бернської конвенції: підковоніс малий, нічниця велика, пірникоза мала, боривітер звичайний, сова вухата, бджолоїдка звичайна, одуд, дятел великий, квакша звичайна, тритон гребінчастий та ряд інших.
Література Листопад О. Панда просить за Ялту:[ екологія Криму – природний гірсько-лісовий заповідник]/О.Листопад //Уряд.кур’єр. -2013. -6 лип. –С.17. Листопад О. Куди ховатись білоокій качці?: [заповідники України]/О.Листопад// Уряд.кур’єр. -2013. -6 берез. –С.19. Чорний В. Бережіть весняні квіти!: [природоохоронна операція «Первоцвіт-2013]/В.Чорний//Поділ.вісті. -2013. -21 лют. Листопад О. Червоне на зеленому: [НЕЦУ]/О.Листопад// Уряд.кур’єр. -2013. – 19 лют. –С.12. Парнікоза І.Ю. Заповідні перспективи: [національні природні парки України]/І.Ю.Парнікоза//Країна знань. -2012. -№9-10. –С.2732. Парнікоза І.Ю. У Карпатах: [Карпатсько-біосферний заповідник, НПП «Синевір», НПП «Зачарований край», НПП «Синьогора»]/І.Ю.Парнікоза//Країна знань. -2012. -№8. –С.21-25. Парнікоза І.Ю. Нові заповідники та національні парки північної України /І.Ю.Парнікоза//Країна знань. -2012. -№5. –С.26-29. Єжов В. «Ювілей Нікітського ботанічного саду ознаменується каскадом квіткових виставок/В.Єжов//Уряд.кур’єр. -2012. -30 берез. –С.9. Гетьман В. Заповідний «Єланецький степ»: на сторожі природи/В.Гетьман//Демокр.Укр. -2011. -11 листоп. –С.19. Гамор Ф. Природоохоронний менеджмент у Карпатах/Ф.Гамор //Голос Укр. -2011. -2 листоп. –С.12. На тачанці – в заповідний степ: [Асканія-Нова вабить туристів з усього світу]// Уряд.кур’єр. -2011. -12 серп. –С.8-9.
Романенко Е. К берегам зачарованной Десны: [ Мезимский национальный природный парк]/Е.Романенко//Лиза. -2011. -№13. – С.58-59. Мельник В. В гостях у трави, якої боїться диявол: [Шацький національний парк]/В.Мельник// Уряд.кур’єр. -2011. -21 трав. Харічков С.К. Стале рекреаційно-туристичне природокористування на природно-заповідних територіях / С.К.Харічков, О.А.Воробйова //Еколог.вісн. -2010. -№1-2. –С.7-8.
Література по
ПП Подільські овтри»
Борісов М. Пантрують природний скарб уже 17 років: [НП «Подільські Товтри» - сім природних чудес України»] /М.Борісов//Подолянин. -2013. -5 лип. –С.2. Пустиннікова І. Кармелюкова товтра /І.Пустиннікова //Подолянин. -2012. -9 берез. –С.8. Рябий М. І Дністер має своє свято: [в НПП «Подільські Товтри» відбувся обласний науково-практичний семінар «Охорона водних багатств рідного краю» та конференція «Управління водноболотними угіддями»]/М.Рябий//Подолянин. -2011. -22 лип. –С.4. Дєвіна Т. Щирий патріотизм живе і процвітав!: [наказом Міністерства екології та природних ресурсів України відзначено Почесною грамотою нашого земляка, наукового співробітника науково-дослідного відділу НПП «Подільські Товтри»] С.Ковальчука /Т.Дєвіна//Подолянин. -2011. -22 лип. –С.2. Ковальчук С. Княжпільська дача. Брехня і страждання/С.Ковальчук//Подолянин. -2011. -3 черв. –С.7.
Ярова Н. Дар природи чи клоака: [до Дня довкілля]/Н.Ярова//Подолянин. -2011. -15 квіт. –С.7. Кривошия В. Рай і пекло національного природного парку НПП «Подільські Товтри»/В.Кривошия//Поділ.вісті. -2011. -1 квіт. –С.3 Рябий М. Рідний край потребує охорони природи: [9 грудня у науково-екологічному центрі НПП «Подільські Товтри» відбувся обласний семінар громадських організацій під егідою Хмельницького обласного осередку ВЕЛ «Охорона природи рідного краю»]/М.Рябий//Подолянин. -2010. 024 груд. –С.2. Шот М. Там, де гори – Медобори: [Подільські Товтри – природний заповідник «Медобори» та національний парк «Подільські Товтри»]/М.Шот//Уряд.курєр. -2010. -29 верес. –С.19. Козак І. Перлина без обрамлення: [НПП «Подільські Товтри»]/І.Козак//Голос Укр. -2010. -12 черв. –С.8. Бережімо Землю, як неня маля: [Міжнародний день Землі]//Край Кам’ян. -2010. -23 квіт. –С.5. Сокальський С. Спортивна злість Янковського: [директор НПП «Подільські Товтри»]/С.Сокальський//Подолянин. -2010. -16 квіт. – С.5. Любінська Л. 2010-й: [рослини НПП «Подільські Товтри»]/Л.Любінська, М.Рябий//Кам’янець-Поділ.вісн. -2010. -12 берез. –С.14. Ковальчук С. Клятва природі: [НПП «Подільські Товтри»]/С.Ковальчук//Край Камян. -2010. -12 берез. –С.5. Дем’янова О. Зберегти природу: [акція організована НПП «Подільські Товтри»]//О.Дем’янова//Подолянин. -2010. -7 січ. – С.9. Чайка Н. Водойма чи сміттєвий ящик?:[ екологічна оцінка якості поверхневих вод НПП «Подільські Товтри»]/Н.Чайка//Край Кам’ян. -2009. -6 листоп. Неопалима купина Подільських Товтр//Уряд.кур’єр. -2009. -22 серп. –С.8-9. Нагорода за заслуги:[ науковому працівнику НПП «Подільські Товтри» С.Ковальчуку присвоєно звання «Заслужений природо охоронець України»]//Край Камян. -2009. -10 лип. –С.2. Рябий М. Зелена варта Товтр: [НПП «Подільські Товтри»]/М.Рябий//Край Кам’ян. -2009. -3 лип. –С.6.
Сафронов А. Степан Ковальчук – знаний і шанований науковий співробітник НПП «Подільські Товтри»/А.Сафронов//фортеця. 2009. -2 лип. Гетьман В. Подільські Товтри – останці «українських Гімалаїв»: [геолого-морфологічна складова природи Поділля] /В.Гетьман//Наука і суспільство. -2009. -№3-4. –С.20-23. Дем’янова О. Формуємо екологічну свідомість: [НПП «Подільські Товтри» святкують Всесвітній день водно-болотних угідь]/О.Дем’янова, І.Одуалець//Кам’янець-Поділ.вісн. -2009. -6 лют. –С.16.
Сценарії Давидова Г. Наволишнє середовище і наше здоров’я /Г.Давидова//Позакл.час. -2012. -№9-10. –С.131-144. Титенко О.М. Зігріємо землю красою й любовю, для наших нащадків її збережемо: [сценарій] /О.М.Титенко//Позакл.час. 2012. -№5-6. –С.10-12. Красова Т.М. Збережемо красу Землі: [сценарій] /Т.М.Красова//Позакл.час. -2012. -№5-6. –С.102-104. Ченаш О.П. «Маленький принц і тіні минулого: [сценарій екологічної притчі]/О.П.Ченаш//Позакл.час. -2012. -№5. –С.107108. Каленченко О.Г. Надзвичайні екологічні ситуації: [сценарій]/О.Г.Каленченко//Позакл.час. -2011. -№4. –С.64. Гетьман О.В. Турнір юних натуралістів «Екологічний ерудиціон»/О.В.Гетьман/\Позакл.час. -2011. -№3. –С.88-90. Будь природі другом: [сценарій природоохоронного свята]//Позакл.час. -2010. -№5. –С.33-35.
Сайти
duecomk.gov.ua/main.php?act=pr_zap twirpx.com/file/618478/ manyava.ucoz.ua/publ/prirodno_zapov... biblio.lib.kherson.ua/reserves.htm zsu2.tripod.com pryroda.in.ua/step/733/ geoknigi.com/book_view.php?id=487 refmaniya.org.ua/ekolog-ya/zapov-dn... studentam.net.ua/content/view/5800/... info.dn.ua/nature/sprava.shtml mydisser.com/en/catalog/view/386/82... ekologia.lviv.ua/index.php?Item... lnu.edu.ua/faculty/geology/Educ... br.com.ua/referats/Ecologiya/41...
Наша адреса: Україна 32300, Хмельницька обл., м. Кам’янець-Подільський, вул. Кн. Коріатовичів, 3 Тел. : (03849) 2 – 44 – 52 Е-mail : XDR123@rambler.ru