Кам’янець-Подільська міська ЦБС Методико-бібліографічний відділ
«Я для тебе горів, український народе!» 80 років від дня народження Василя Андрійовича Симоненка
Рекомендаційний список літератури
2015
Матеріал підібрала і надрукувала бібліограф міської центральної бібліотеки О.В. Дачковська
Біографія Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину...
Василь Андрійович Симоненко народився 8 сiчня 1935 року в глухому поселенні Біївці Лубенського району на Полтавщині в сім'ї колгоспників. Дитинство його, за словами Олеся Гончара, чуло ридання матерів, що божеволіли від горя над фронтовими похоронками. Скупе на ласку було, мінами й снарядами бавилося його дитинство, коли від запізнілих вибухів десь біля степового вогнища ставали інвалідами діти — ці найбезвинніші жертви війни... Протягом 1942 - 1952 pp. майбутнiй поет навчався в школi: 4 класи у Бiïвцях (1942 – 1946 рр.), решта - у сусiднiх селах Єнькiвцях (1946 – 1947 рр.) i Тарандинцях (1947 – 1952 рр.). Дорога до школи була для нього мукою... - через багато років у новелі "Дума про діда" Симоненко не забуде згадати свою першу дорогу: "...я ходив тоді в восьмий клас. Дев'ять кілометрів було до школи. Як на мої чотирнадцять років, то це не так вже й мало. Та це ж тільки в один кінець дороги!.." У 1952 р. закiнчив iз золотою медаллю середню школу в Тарандинцях та вступив на факультет журналiстики Киïвського унiверситету iменi Т. Шевченка. Писати вірші почав ще в студентські роки,
але в умовах прискіпливої радянської цензури друкувався неохоче: за його життя вийшли лише збірки поезій "Тиша і грім" (1962 р.) і казка "Цар Плаксій і Лоскотон" (1963 р.). Одержавши 1957 р. диплом "літописця сучасності", працював у редакціях газет "Черкаська правда" (1957 - 1960 рр.), "Молодь Черкащини" (1960 - 1963 pp.), власним кореспондентом "Робітнича газета". Проте змістом і сенсом його життя була поезія і тільки поезія. Напровесні 1960 року в Києві з волі пробудженого хрущовською "відлигою" юнацтва був заснований Клуб творчої молоді. Хоча на той час Симоненко жив і працював у Черкасах, проте разом з Аллою Горською й Іваном Драчем, Ліною Костенко й Іваном Світличним, Євгеном Сверстюком і Василем Стусом, Миколою Вінграновським і Михайлом Брайчевським він став душею і окрасою цього Клубу. Охоче роз'їжджав по Україні, як загальновизнаний поет брав участь у літературних вечорах і творчих дискусіях, виступав перед робітничою та сільською молоддю, прагнучи пробудити в душах ровесників національну самосвідомість і жагу до національного відродження. Проте просвітницька діяльність не задовольняла Василя. Від природи людина діла, він прагнув роботи з конкретними, зримими результатами. Такими результатами, які б унеможливили в майбутньому реставрації сталінщини на рідній землі. Скоро в Клубі творчої молоді для Василя знайшлася робота до душі. Тоді, коли він прилучився до комісії, котра мала перевірити чутки про масові розстріли в енкаведистських катівнях і відшукати місце потаємних поховань жертв сталінського терору. Разом з Аллою Горською вони обходили десятки прикиївських сіл, опитали сотні тамтешніх жителів, виявили урочища, де, за свідченням селян, більшовицькі кати ховали сліди своїх мерзенних злочинів. Саме за участю Симоненка на основі незаперечних речових доказів для людства були відкриті таємні братські могили жертв сталінізму на Лук'янівському і Васильківському кладовищах, у хащах Биківнянського лісу. За його участю тоді ж був написаний і відправлений до Київської міськради Меморандум із вимогою оприлюднити ці місця печалі й перетворити їх у національні Меморіали. Звичайно, Київська міськрада брутально зігнорувала заклик поета до морального очищення перед нагло убієнними.
1962 р. Василь Симоненко став членом СПУ та планував вступати до аспiрантури Iнституту лiтератури АН УРСР. Літо 1962 р.: на залізничному вокзалі в Черкасах між буфетницею тамтешнього ресторану і Симоненком випадково спалахнула щонайбанальніша суперечка: за кільканадцять хвилин до обідньої перерви самоправна господиня прилавка відмовилася продати Василеві коробку цигарок. Той, звичайно, обурився. На шум-гам нагодилося двоє чергових міліціонерів і, ясна річ, зажадали в Симоненка документи. Не передбачаючи нічого лихого, Василь пред'явив редакційне посвідчення, побачивши перед собою відомого поета, правоохоронці раптом ніби показилися - вони безцеремонне скрутили Василеві руки й на очах здивованого натовпу потягли силоміць до вокзальної кімнати міліції і жорстоко побили. У зв'язку з тим, що влада всiляко боролась з Василем Симоненком, можна зробити висновок, що це побиття не було випадковим. Скорботною епітафією звучать слова, записані Симоненком до свого щоденника 3 вересня 1963 року: "Друзі мої принишкли, про них не чути й слова. Друковані органи стали ще бездарнішими й зухвалішими. "Літературна Україна" каструє мою статтю, "Україна" знущається над віршами. Кожен лакей робить, що йому заманеться... До цього ще можна додати, що в квітні були зняті мої вірші у "Зміні", зарізані в "Жовтні", потім надійшли гарбузи з "Дніпра" й "Вітчизни"... 14 грудня 1963 р. поет помер у черкаськiй лiкарнi (за офiцiйною версiєю, вiд раку), похований у Черкасах. Протягом короткого життя Василь Симоненко написав поезiï, провiдною темою яких є любов до рiдноï землi, вiдповiдальнiсть за ïï долю, новели, пробував створити кiносценарiй зi студентського життя, став автором численних статей, театральних i лiтературних рецензiй, створив три казки для дiтей i дорослих: "Цар Плаксiй i Лоскотон", "Подорож в краïну Навпаки", "Казка про Дурила". Протягом п'ятнадцяти рокiв забороняли видання творiв Василя Симоненка: пiдготовлене видавництвом "Молодь" "Вибране" поета "розсипали й по-живому шматували". З неймовірними труднощами Василевим друзям доводилося "пробивати" у світ кожну його книжку. І все ж завдяки колективним зусиллям читач дістав змогу одержати
Симоненкові "Земне тяжіння" (1964 р.), збірку новел "Вино з троянд" (1965 р.), "Поезії" (1966 р.), "Избранная лирика" (1968 р.), "Лебеді материнства" (1981 р.), том вибраних поезій (1985 р.). Василевi Симоненковi посмертно присуджено Державну премiю Украïни iменi Т. Шевченка у 1995 р.
Література Духовні острови Василя Симоненка твори В.Симоненка Симоненко В. Твори у 2-х т. Т. 1. Поезії. Казки. Байки. Проза / В. Симоненко. – Черкаси: Брама України, 2004. – 424 с. Симоненко В. Твори у 2-х т. Т.2. Статті, рецензії, нариси, виступи, листи, автографи, документи / В. Симоненко. – Черкаси: Брама України, 2004. - 319 с. Симоненко В. Вибране / В. Симоненко. – К.: Школа, 2002. - 253 с. Симоненко В. Берег Чекань / В. Симоненко. – К.: Наук. думка, 2001. – 245 с. Симоненко В. Лебеди материнства: стихи, поэма, сказки / В. Симоненко. – М.: Сов. Писатель, 1985. – 176 с. Симоненко В. А. На схрещених мечах: вибрані твори / В. Симоненко. – К.: Пульсари, 2004. – 382 с. Симоненко В. А. Народ мій завжди буде: вірші та казки / В. А. Симоненко. – К.: Веселка, 1990. - 159 с.
Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина: вірші, сонети, поеми, казки, байки / В. Симоненко. – К.: Наук. думка, 2005. 294 с. Симоненко В. У твоєму імені живу: поезії, оповідання, щоденникові записи, листи / В. Симоненко; упоряд. В. Яременко. – К.: Веселка, 2003. - 381 с. Симоненко В. Я кличу вас у відчаї не гнуться: поезії / В. Симоненко. – К.: Власті, 2002. – 408 с. Симоненко В. А. Я кличу вас у відчаї не гнуться: поезії / В. А. Симоненко . – К.: ВД «Власті», 2002. - 407 с.
Книги про творчість Василя Симоненка Ткаченко А. О. Василь Симоненко: нарис життя і творчості / А. О. Ткаченко. – К.: Дніпро, 1990. - 310 с.
Я воскрес, щоб із вами жити статті про життєвий і творчий шлях Василя Симоненка Шпак В. Чорна мука світлої любові: [80-річчя з дня народження Василя Симоненка] / В. Шпак // Уряд. кур’єр. 2014. - 27 груд. – С. 18. Кирей В. Голос поета додали до книжки: [Василь Симоненко «Зажинок» - збірка поезій] / В. Кирей // Уряд. кур’єр. - 2013. - 1 лют. – С. 16.
Осипчук Н. Духовні острови Василя Симоненка / Н. Осипчук // Демократична Україна. - 2011. - 2 верес. – С. 18. Погрібний В. Чистий боярський сніг: [Василь Симоненко] / В. Погрібний // Літ. Україна. - 2010. - 14 жовт. – С. 7. Ткаченко Д. Василь Симоненко: «Бенкет небіжчиків» / Д. Ткаченко // Слово і Час. - 2010. - №1. – С. 47-52. Романова Н. Альтернативна модель суспільства в сатиричній творчості Василя Симоненка / Н. Романова // Слово і Час. - 2010. - №1. – С. 52-56. Романенко Ю. «Витязь молодої української поезії»: [життєвотворчість В. Симоненка] / Ю. Романенко // Дивослово. - 2010. - №1. – С. 11-17. Патока В. «Більший за самого себе»: [75 років від дня народження В. А. Симоненка] / В. Патока // Демократична Україна. - 2010. - 15 січ. – С. 21. Чемерис В. Земля, що його народила: [Василь Симоненко] / В. Чемерис // Літ. Україна. - 2010. - 14 січ. – С. 7. Дробний І. Поруч із Василем: [життєвий і творчий шлях Василя Симоненка] / І. Дробний // Літ. Україна. - 2010. - 14 січ. – С. 7. Кравчук Л. «Є тисячі ланів, але один лиш мій…»: [до 75річчя від дня народження В.А.Симоненка] / Л. Кравчук // Порадниця. - 2010. - 14 січ. Чернов А. Я для тебе горів , український народе!: [75 років з дня народження Василя Симоненка] / А. Чернов // Слово Просвіти. - 2010. - 1-13 січ. – С. 6. Нікітенко Л. «Я воскрес, щоб із вами жити»: [до 75-річчя Василя Симоненка] / Л. Нікітенко // Україна молода. - 2010. 9 січ. Шпак В. «Хай мовчать Америки й Росії, коли я з тобою говорю»: [Василь Симоненко] / В. Шпак // Голос України. 2009. - 5 лют. – С. 21. Голос совісті: [Василь Андрійович Симоненко] // Порадниця. - 2008. - 8 трав. – С. 8-9. Косиченко Л. Калина зріє на морозі: [Василь Симоненко] / Л. Косиченко // Уряд. кур’єр. - 2008. - 30 січ. – С. 10. Марко В. Осяяння в художній концепції Василя Симоненка / В. Марко // Дивослово. - 2007. - №4. – С. 21-25.
Вірші поета В.Симоненка Україні Коли крізь розпач випнуться надії І загудуть на вітрі степовім, Я тоді твоїм ім'ям радію І сумую іменем твоїм. Коли грозує далеч неокрая У передгроззі дикім і німім, Я твоїм ім'ям благословляю, Проклинаю іменем твоїм. Коли мечами злоба небо крає І крушить твою вроду вікову, Я тоді з твоїм ім'ям вмираю І в твоєму імені живу!
Вона прийшла Вона прийшла непрохана й неждана, І я її зустріти не зумів. Вона до мене випливла з туману Моїх юнацьких несміливих снів. Вона прийшла, заквітчана і мила, І руки лагідно до мене простягла, І так чарівно кликала й молила, Такою ніжною і доброю була. І я не чув, як жайвір в неї тане, Кого остерігає з висоти... Прийшла любов непрохана й неждана Ну, як мені за нею не піти?
Чари ночі Лягла на всьому вечірня втома. Палає місто, мов дивний храм. І розтинають ніч невагому Квадратні очі віконних рам. Ці чари ночі такі знайомі — Усі підвладні, покірні вам. О, скільки вікон у кожнім домі! А там, за ними, — ідилій, драм! Там заплітають життя тенета, Там люди б’ються з останніх сил, Там так знадливо звучать монети І рве легені отруйний пил. Там гинуть вчені, митці, поети Але… й виходять вони звідтіль.
Сайти ru.wikipedia.org/wiki/Симоненко,_Василий_Андреевич uk.wikipedia.org/.../Симоненко_Василь_Андр... www.poetryclub.com.ua/metrs.php?id=38... www.pisni.org.ua/persons/42.html vk.com/symonenko.vasyl poetry.uazone.net/symonenko/ onlyart.org.ua/?page_id=5396 www.pysar.net/poet.php?poet_id=62 www.ukrlit.vn.ua/author/simonenko.html www.ukrclassic.com.ua/.../simonenko-vasil/119..
Наша адреса: Україна 32300, Хмельницька обл., м. Кам’янець-Подільський, вул. Князів Коріатовичів, 3 Тел: (03849) 2-44-52 E-mail: XDR 123@rambler.ru