№4
перша
в
Україні
газета-терорист
Як «зароблятиме» нова поліція - с.5 Як допомагати арештованим друзям - с.7 Як не дати міліції себе підставити - с.8
в номері: ІНТЕРВ’Ю: Дмитро Корчинський: Контрреволюція завжди перемагає - с.2
МАРК ГРЕСЬ: Як протидіяти репресивним режимам - с.4 «У Києві загинув Ярослав Бабич, начальник юридичної служби батальйону «Азов»: бійця знайшли повішеним у власному помешканні...» - десь так починалися всі тексти з повідомленням про смерть двіжового адвоката. Я познайомилася з Ярославом близько десяти років тому. Тоді він був чи не єдиним адвокатом активістів. Брався за всі наші справи і не брав ні копійки грошей. Потім якось загубилися. Знов знайшлися під час боїв на Грушевського. Тоді Ярослав просив передати його власного броніка бійцям на «Грушу», сам також брав участь у боях. Відтоді не губився - цілодобово працював і під час революції (юрист тоді був потрібен як ніколи), і по її закінченні, коли почалася війна. Ярослав був бійцем - не слабаком, не боягузом. А тому на мульку з «самогубством» може повестися тільки лох, який мляво позіхаючи прочитає некролог, на який ненароком натрапив в якомусь інтернет-виданні, проте аж ніяк не люди, які особисто знали Ярослава.
Ярослава було підло вбито, і справою честі для всього правого руху має бути розкриття цього вбивства і покарання винних! Ганна Сінькова
Фірма-рейдер скаржиться в міліцію на активістів
У Києві назріває серйозний конфлікт з Фармацевтичною фірмою «Дарниця», якою володіє нардеп від БПП Гліб 3агорій. Компанія намагається викинути на вулицю близько 30 сімей з власних квартир у Києві. Мешканці, які мали необережність укласти з «Дарницею» договори, вже давно виплатили всю ціну за власні квартири, але фірма, всупереч підписаним контрактам, вимагає додатково з кожної родини від 160 до 350 тис.грн. Більше того, Дарницький суд вже
розсилає постанови жителям будинку про арешт усього рухомого і нерухомого майна через міфічний борг. 5 серпня жителі будинку разом з активістами «Чорного Комітету» пікетували Дарницький районний суд. У ході акції в суд було передано скаргу від громадян на незаконну ухвалу цієї установи. Згодом активістами «Чорного Комітету» було проведено акціюграфіті неподалік заводу «Дарниця». Переважно писалися такі гасла: ««Дарниця» - рейдер!», ««Дар-
ниця» - вбивця!», ««Дарниця» виганяє людей на вулицю» тощо. Але вже наступного ранку всі надписи було замальовано. А їх, варто зазначити, було декілька десятків. Більше того. Як повідомило джерело в Дарницькому РУВС, «Дарниця» написала на «Чорний Комітет» заяву в міліцію. На що скаржилися рейдери з «Дарниці», поки невідомо, як і те, кого вони хочуть призначити винним. Богдан Тицький
Дмитро Корчинський: Контрреволюція завжди перемагає Найвидатніший український провокатор Дмитро Корчинський розповів «Провокатору», як уникнути арешту, як набувати досвіду на війні і чому не варто йти у політику. - Коли почалася війна, «Братство» припинило займатись активізмом. Чи буде «Братство» повертатися до цього виду діяльності? - Ми намагаємось не робити того, що за нас може зробити хто-небудь інший. Тобто, якщо існують люди, які із задоволенням займаються вуличною політикою, то ми готові підтримувати тих людей як можемо, якщо це потрібно, але самі будемо зосереджуватись на тих питаннях, які крім нас ніхто не зробить. Тому ми повністю зараз зосередили свою діяльність на Сході та Півдні. Скажімо так, на вуличну політику бракує сил. - Зараз дуже часто піднімається тема «Третього Майдану». Хтось говорить, що це буде вигідно Москві, хтось, своєю чергою, вважає це чи не єдиним виходом з ситуації, що склалася. Яка особисто ваша думка щодо цього? - Моє ставлення таке, що незалежно від наших бажань і небажань - це або трапиться, або не трапиться. Так само, як ніхто не міг підготувати попередній Майдан. Тобто, це сталося завдяки зусиллям Януковича, а не нашим. Хоча сам Янукович цього не хотів. Можна хотіти, а можна не хотіти. Ми з вами ніяк не вплинемо на це, адже це - доля. Такі рішення може приймати тільки Бог. Знаю, що він (йдеться про Майдан) буде прикрою чи приємною несподіванкою, до якої ми всі без винятку будемо не готові, тож вже по ходу справи будемо включатися в процес. З іншого боку - мені здається, що більш раціональною була би ліванська модель, де є слабка влада і рихле суспільство. В цьому рихлому суспільстві будуть сильні спільноти та організації, як та ж Хізболла, що могла би в будь-який момент знести уряд, якби того захотіла, але не робить цього, бо треба ж отримувати кредити. Їй кредит не дадуть. Треба щоб хтось представ-
2
ляв на міжнародній арені, щоби хтось дбав за каналізацію. А от Хізболла займається своїми питаннями. Я б віддав перевагу майбутньому України без повалення режиму. Якщо революційна спільнота прийде до влади - державу вона грохне. І як показала практика, поки що війну веде, все-таки, держава. Якими б хорошими не були добровольці, але основний тягар війни несе саме ЗСУ. Суспільство ще не доросло до того, щоб вести війни чисто на громадських засадах. А для того, щоб вести війну ЗСУ, ми маємо отримувати кредити. Відповідно - маємо бути інтегровані в світову економічну систему. Саме тому потрібно тримати всяких Яценюків-Порошенків: бодай для того, щоби вони плазували перед Заходом, а ми будемо намагатися якось розвиватися. - Протягом багатьох років ви мали жорсткі антиміліцейські позиції, проте батальйон «Свята Марія» зареєстрований у МВС, як і більшість добровольчих формувань. Чи важко було піти на це і наскільки це виправдано? - Це важко, але справжній вибір - це екзистенційний вибір. Вибір з двох можливостей. З одного боку, потрібно воювати, а для ведення війни потрібна зброя, і ми розуміємо, що зараз така ситуація, де ми маємо діяти в плані контртерористичної операції і підпорядковуватись штабу АТО, штабу спецоперацій тощо. А з іншого боку - не хотілось йти до ментів. І тут, скажімо, був важкий вибір між цими двома неможливостями. Ми вибрали зброю. А отже, і міліцейське посвідчення для хлопців. Безумовно, це - приниження, але що робити? - Чи має Україна шанси виграти цю війну? І чи могли би ми її виграти раніше, наприклад до літа? - Так, шанси є, і могли би виграти… теоретично. Для цього ми
маємо потенціал. Проте є різні фактори, які заважають виграти її і заважають це зробити до літа. Зокрема це й загальна
деморалізація. Це видно по черговій хвилі мобілізації, яка практично зірвана. Це видно за поведінкою бійців у зоні АТО, які задешево продають те, за що вони віддавали життя. Тобто, всі живуть на товарообміні з окупованими територіями, а відповідно, з власними ворогами. Це видно по кількості абортів в Україні та по низці інших речей. Це видно по тому, як ми підтримуємо політв’язнів, як здатні витягнути з тюрми, як здатні надати належну допомогу чи прийти на суд в достатній кількості. Деморалізованим народам Бог не допомагає. Саме через деморалізацію така мала кількість добровольців, тілами яких можна було би прокласти шлях до перемоги. Наразі це все-таки - сотні людей. От поки їх не буде сотні тисяч - шанси на перемогу будуть сумнівні. Я не є фанатом Верховного Головнокомандувача, але йому відверто немає чим воювати, навіть якби хотів. Інша справа, що він би міг підняти моральний дух Нації... Та для цього потрібен був би інший Президент. - Оскільки ми вже заговорили на
тему деморалізації населення, то варто також зауважити, що вже наростають певні конфлікти всередині самого суспільства: між цивільними та ветеранами АТО. - Якщо війна продовжиться ще бодай пару років, то ми отримаємо достатню кількість ветеранів цієї війни, які будуть на щось здатні, в яких виробиться щось на кшталт фронтового протесту та фронтової солідарності, і вони зможуть цю солідарність не розгубити в цивільному житті. Якщо війна завершиться зараз - так чи інакше - тобто, капітуляцією, то це будуть, безумовно, «афганці». Потрібен час, щоби все-таки визріло. В Афганістані довгий час тривала війна, поки не з’явився Талібан. Він з’явився після 10 років (чи навіть більше) війни. Нам потрібна довга війна, щоби суспільство переродилося і очистилося. - Основа «двіжового» середовища пішла на фронт, а в цей час у Києві створилася велика кількість молодіжних організацій. Зазвичай діяльність активістів без досвіду завершується першим затриманням або ж першим криміналом і тривалими термінами ув’язнення. На жаль, їм немає у кого перебирати досвід. Що б ви порадили цим полодим активістам? - Інформації насправді достатньо. Є велика кількість книжок, мемуарів підпільників і методичних посібників в інтернеті, за якими можна вчитися. Інше питання, що молод не вчиться. Люди, на жаль, вчаться лише на власних помилках. Сам по собі процес навчання вже є небезпечним. Власне, справжні речі вдаються лише невеликим групам людей, які уникають зайвих зв’язків. Але за великим рахунком, зараз можна вчитись у добровольчих батальйонах. Навіть в батальйонах МВС багато хто отримує і оперативний досвід. Тобто, хлопці отримують досвід і знання того, якими методами працює і якими навичками та знаннями оперує репресивна машина. Відповідно, вони можуть більш кваліфіковано підходити до протидії їй в майбутньому. - Не можна обійти увагою і державну репресивну машину. В
Україні знову відновилося таке явище, як політв’язні. Що це на вашу думку: реванш старої влади, контрреволюція нової чи сила закону? - Це - логіка процесу. Контрреволюція завжди перемагає. Завжди! Безумовно, що режим устаканюється, з кого би він не складався, чи Дантона чи Робесп’єра, він захоче ув’язнити найбільш активну частину молоді, учасників вуличних протестів і взагалі «неконструктивну», на його думку, публіку. Просто така є логіка процесу. Це треба розуміти і старатись не попадатися. - Майдан та війна привели до влади велику кількість нових облич. Звісно, що далеко не всі ці люди відстоюють ідеї, які декларували і швидко захотіли стати такими, проти яких й боролися. В такому контексті, чи є сенс людям з громадського середовища, з фронту прориватися в політику? - В цьому немає жодного сенсу. Політика, тобто виборчі посади, потрібні тільки для того, щоби вкрасти грошей. Якщо це не основна мета, то туди не варто йти. І не варто туди делегувати людей. 99% людей, делеговані на виборчі посади чи на посади виконавчої влади - це втрачені люди. Цих людей треба вбивати через півроку
їхньої діяльності. І це не тільки український досвід, це - досвід усіх країн. Люди, що йшли у Верховну Раду, думали, що можуть витрачати сили на основну справу. Насправді, не витрачають вони їх. Там насправді одна-дві людини, які можуть депутатський мандат використовувати, аби просувати свої ідеї, що у них були до цього. Всі інші - нездатні, бо багато спокуси, занадто багато обов’язків та справ. Зрештою, у більшості так багато часу йде на життєзабезпечення, що на життя часу бракує. - Тоді чим варто займатися активісту? Ставати чиновником чи дресирувати його? - Це має бути чисте волонтерство або чиста революція, або чиста війна. Безумовно, що не потрібно ставати чиновником. Треба наслідувати приклад ієзуїтів. Коли вони захотіли перетворити Церкву, то засновником ордену Ігнатієм Лойолою була внесена норма, що ієзуїт не має права обіймати жодної посади в Церкві. Він може бути єпископом, але не повинен бути кардиналом чи Папою. І до середини XVIII сторіччя цей принцип існував. Тому Орден ієзуїтів був АльКаїдою Середньовіччя. Після того, як Орден був заборонений і потім легалізований, вони почали обіймати церковні посади. Нинішній Папа - ієзуїт, але жодної ролі він вже не грає. Записав Богдан Тицький
Марк Гресь: Першим пострілом в війні за реставрацію олігархічної системи стало вбивство Сашка Білого Палкий шанувальник «Провокатора», лідер фракції РПЛ у Київраді Марк Гресь розповів в ексклюзивному інтерв’ю, як чинити опір владі. - Чи були революційні події, що вирували Україною починаючи з грудня 2013 року справжньою революцією? - З точки зору історії, ніякої революції в державі Україна не відбулося. Революція - це злам існуючої системи. В Україні, починаючи з 1991-го року формувалася олігархічна система правління, де голова держави був, по суті, олігархом номер один. Винятком був мабуть тільки Ющенко. Але то був виняток, що підтверджує правило, адже він не став олігархом номер один лише в силу власної слабкості. У травні 2014-го року після олігарха Януковича черговим президентом держави став Петро Порошенко. За півтора роки майно олігархічних кланів з оточення екс-президента стало надбанням напіволігархів з оточення президента нинішнього. Змінилися персоналії, але сама система не змінилася. Тож події, що мали початок 1-го грудня на Банковій та тривали впродовж останіх двадцяти місяців, мають назву «державний переворот». - Тобто тисячі людей, що брали активну участь у бойових діях проти режиму Януковича потрібно називати не революціонерами, а заколотниками? - Так, виходячи зі стану справ на серпень 2015 року, ми з вами - провокатори і заколотники, що насильницьким шляхом відсторонили від влади одного олігарха і вручили президентські повноваження іншому. І за класичною латиноамериканською формулою, «переможець» починає прямий відстріл найактивніших учасників бойових дій, щоб ті не завадили його остаточній легітімізації. Першим пострілом у війні за реставрацію олігархічної системи стало вбивство Сашка Білого, потім почалися вже масові арешти активістів. До цього ж процесу можна
сміливо віднести Іловайській та Дебальцевській котли і перемелювання в бездарній позиційній війні тисяч життів наших відважних бійців. На політичній арені відбуваються абсолютно аналогічні процеси, що й в колах громадських активістів та добровольців. Останні події, що точилися навколо відкриття Генпрокуратурою карних справ проти народних депутатів від Радикальної партії та кількох депутатівсамовисуванців, стали спробою задавити супротив «реставраторам олігархократії» в стінах Верховної Ради. Складається враження, що президент дуже поспішає насолодитися тріумфом і втратив обережність. Деякі його демарші виглядають просто аматорськи. Наразі можна припустити, що Порошенко так само спровокує проти себе революцію, як це вже зробив свого часу Янукович... - У Порошенка просто обмаль часу. Є зовнішньополітичні чинники і чинники внутрішні. На сьогодні ми є свідками колосальної афери з перерозподілу ринку енергопостачання. Президент та його російський кум Григоришин прибирають до рук енергетичні мережі Курченка і, частково, Ахметова. Пролоббійований Порошенком стрибок тарифів на електрику та опалення гарантує новим власникам мереж просто шалені надприбутки. Але є одне «але» - це населення. Згадайте Путіна з його спробою монетизувати пільги в Росії. Незважаючи на його тодішню популярність, незважаючи на слухняність росіян і на міць силових структур, режим ледь витримав бунт пенсіонерів. Дідусі та бабусі своїми милицями трощили двері банків та держустанов, і Путін дав задню. У Порошенка нема особистої популярності, нема повного контролю над ментами, нема слухняного на-
селення. І з усіма цими пасивами він іде на справжню війну проти власного народу. Щоб підготувати плацдарм, президент призначив дату виборів до місцевих рад на жовтень, адже на той момент люди ще не встигнуть отримати перші платіжки. Завдяки адмінресурсу та прямому підкупу на місцях, президентська команда розраховує на більшість (прогнозуючи для себе союз, у т.ч. і з «Опозиційним блоком»). За підтримки МВС, СБУ, МНС та більшості в місцевих радах Порошенко намагатиметься примусити платити населення по людожерських платіжках. Заради виживання народ вийде на вулиці, і для президента найпершим завданням буде завчасне винищення лідерів майбутнього супротиву - тих, хто зможе перетворити класичний майдан зі щогодинним співанням гімну, танцями Руслани, скандуванням «Ганьба» на дисципліновані роти, батальони, бригади. Кожен новий політичний в’язень чи вбитий боєць у зоні АТО - це мінус один фаховий командир у майбутніх битвах.
Продовження на стор.5 =>
Репресії проти Радикальної партії Олега Ляшка та Правого Сектора - це спроба знищити політичних лідерів супротиву. - Що ви можете в такому разі порекомендувати читачам «Провокатора»? - По перше - читайте та розповсюджуйте Провокатор. Це не найгеніальніша газета в світі, але в її редколегії присутні не тільки теоретики, але й практики революції. По друге - читайте якнайбільше! Без багажу серйозної класичної літератури ви ніколи не станете інтелектуальним лідером. Читайте мемуари практиків революції, незважаючи на їхнє світосприйняття, адже інструментарій просування ідей супротиву владі є однаковим і у правих, і у лівих. По третє гуртуйтесь навколо легальних жорстко опозиційних політичних сил із представництвом в місцевих радах і Верховній Раді. Це Радикальна Партія Олега Ляшка, це Правий Сектор, це частина «Укропу». Ви можете розходитися з ними у поглядах, але ми своїх не здаємо. Власне я особисто допомогав захищати і «реваншистів», і радикальних свободівців, і «Білий Молот», і «Чорний Комітет», «смерчівців» та інших. Радикальна Партія дуже мобільна, і своєчасний виїзд депутатів різних рівнів на обшук, до відлілку міліції, на засідання суду інколи унеможливлює провокативні, незаконні дії силових струтур та суду. По четверте - беріть участь у виборчих кампаніях, якщо не під знаком «за», то хоча б «проти». І не давайте спокусити себе грошима, влада це вміє. Потім - не відмиєтесь.
Записала Ярослава Пугачова
Хочеш допомогти політв’язням? Пиши сюди:
Українським полтв’язням допомагає «Комітет визволення політв’язнів»
Як заробляє «нова поліція» Авакова
Протягом останніх тижнів кияни та гості столиці мали можливість переконатися у ефективності роботи нової патрульної поліції: минуло доволі мало часу, а керівництву МВС уже доводиться приховувати скандали, пов’язані з роботою нових патрульних. Дванадцятьох поліцейських було звільнено (двох - за порушення трудової дисципліни, шістьох - за розпорядженням начальника патрульної поліції і ще чотирьох - за завдання збитків майну громадян). Туди ж можна додати той факт, що стара міліція не дружить з новою (що перші, що останні не лінуються виносити свої сварки назовні, афішуючи недосконалість усієї системи МВС. У тому числі й реформованої). Ця міжусобна війна також стала причиною масових звільнень, тільки цього разу старих міліціянтів. Так, було звільнено 18 правоохоронців, які з тих чи інших причин не захотіли жити і працювати за «новими правилами». Не менш сенсаційною стала інформація про втрату двох одиниць вогнепальної зброї і 60 набоїв до них, а також 4 розбиті машини «Toyota» (їх для нової поліції закупили у кількості 2000 одиниць). Та це ще не все, а тому редакція «Провокатора» провела власне розслідування щодо цих фактів і виявила дуже багато нюансів щодо «нової поліції» Авакова. Незаконна діяльність Рішення про введення в дію нової поліції було затверджено одіозним керівником МВС Аваковим 04 липня 2015 року. Однак на сайті Міністерства Внутрішніх Справ не існує повідомлень чи документів, які б підтверджували діяльність поліцейських. Крім того, таке рішення з юридичної точки зору вважається незаконним. Адже нова поліція (а це люди зі зброєю і правом на насильство, яким вони, як вже показала практика - радо користуються) вийшла на вулиці ще
до підписання Президентом закону, яки би регламентував її діяльність. Коли стало відомо про виведення поліцейських на патрулювання, реакція керівництва МВС була доволі очікуваною, мовляв, це - лише тестова спроба змінити структуру правоохоронних органів. Та в недалекому минулому громадяни України мали нагоду пересвідчитися не в одному десятку подібних рішень від одіозних посадовців правоохоронних органів. Зокрема, наказ міністра МВС про створення колишнього спецпідрозділу «Беркут» у 1995 році, ситуація щодо службових розпоряджень про правоволодіння вогнепальною зброєю та ліцензування власників зброї, створення слідчих управлінь та спеціальних слідчих комісій у 1999-2001 роках, службова доповідна №636/2012 та №814/2014 «Про право застосування вогнепальної зброї щодо громадян, які беруть участь у акціях протесту». Всі ці документи не перебувають у вільному доступі і мають гриф ДСК - «Для службового користування». Тому слід робити висновок, що платники податків не мають жодного уявлення, якими повноваженнями наділені ці «нові» правоохоронці, а тому важко зрозуміти, якими критеріями послуговувалось керівництво МВС щодо створення поліції в обхід профільного закону. Виглядає не інакше, як створення незаконного озброєного до зубів угрупування, яким керуватиме сам Аваков - така собі піратська версія кишенькового батальйону. Тендерні закупівлі та страхова діяльність Певно, вже всі чули про чотири ДТП, винуватцями яких були поліцейські. Головним страховиком автопарку нової поліції стала ПрАТ СК «Україна». Саме ці випадки дозволили дізнатися про величезне розбазарювання коштів
продовження на стор.6 =>
5
(близько 704 млн.грн. враховуючи вартість автопарку, розмитнення та технічного обслуговування). Крім цього, варто зазначити, що вартість форми одного поліцейського складає 670 доларів США, штат патрульної служби налічує більше як 2,000 осіб. Зробивши нескладні арифметичні дії, можна дійти висновку, що загалом поліція Авакова «жере» з бюджету близько 1,1 млрд. грн. А тепер найцікавіше: ПрАТ СК «Україна», яка отримала право на страхування цих машин, не входить до топ-50 провідних страховиків України. А під час проведення конкурсних торгів не було запрошено до участі найбільші страхові компанії нашої держави. Це наштовхує на думку, що такого тендеру взагалі не було або його було проведено зі значними порушеннями, де одна фірмастраховик отримала монопольне право на розпорядження величезною сумою державних коштів. Родзинкою ситуації з автопарком є той факт, який нам підтвердив інсайдер з МВС: машини, які були серйозно пошкоджені під час аварії, за рішенням
трасологічної експертизи можна визнати нефункціональними, а фактично - списати їх на металобрухт та ще й гроші з тієї оборудки отримати. Така геніальна схема ламається через той факт, що з 01 липня 2015 року ПрАТ СК «Україна» втратила статус асоційованого члена МТСБУ (Моторно-транспортне страхове бюро України ред.). Підставою такого рішення стала несплата даною страховою компанією у повному обсязі внесків, відрахувань до фондів МТСБУ та компенсації витрат протягом двох місяців (як зобов’язує до цього норма Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Інакше кажучи, один із головних регуляторів страхового ринку України позбавив членства компанію, яка нездатна платити за своїми зобов’язаннями; і мало того, вона бере на себе нові зобов’язання вже перед державою у той час, коли не може впоратися з попередніми боргами.
як страховика автопарку нової поліції? Єдиним поясненням може бути лише те, що ця компанія має відношення до вищих посадових кіл держави. За даними інсайдерів, ця фірма належить до однієї зі схем головного «господарника» Міністерства Внутрішніх Справ Олексія Тахтая та його начальника Арсена Авакова. Враховуючи наведене вище, можна зробити висновок, що афішована боротьба з «дерибанщиками» у лавах міністерства Авакова, про яку так палко говорить заступниця міністра Ека Згуладзе, є нічим іншим, як новим способом грабунку громадян України. Очевидно, #мояноваполіція Арсена Борисовича буде розквітати і заробляти на всьому, до чого руки дотягнуться.
Виникає запитання: як так сталося, що подібну компанію керівництво МВС могло взяти
Команда розслідувань катор»
Редакція «Провокатора» продовжить стежити за розвитком подій щодо фінансування поліцейських та їхнього керівництва, а також незабаром обіцяє нові розслідування у найближчих номерах. журналістських редакції «Прово-
Прокуратура відмовляється приймати докази адвокатів Медведька та Поліщука
29 липня Шевченківський суд м.Києва відмовив у клопотанні захисту Медведька та Поліщука переглянути справу у зв’язку з появою нових доказів невинуватості хлопців у вбивстві Бузини. Наступного дня, 30 липня, адвокати ув’язнених провели пресконференцію, на якій спростували усі головні докази слідства проти націоналістів. Захист Андрія Медведька і Дениса Поліщука, обвинувачених у вбивстві Олеся Бузини, стверджує, що злочин скоїли спецслужби, а в їхніх клієнтів — незаперечне алібі. За словами адвоката Федура, ДНК-експертиза, яка є основним аргументом слідства, сфальсифікована. «Компоненти, необхідні для проведення цієї експертизи, в Україні відсутні. Легальним способом вони в Україні ніколи не ввозилися і ввезені бути не можуть. Ці препарати не сертифіковані в Україні. Вони заборонені для ввезення на митну територію України», — за-
6
значив він. Федур також стверджує, що експертиза була проведена старшим лейтенантом міліції, а не співробітниками судмедекспертизи. Ще один адвокат підозрюваних Сергій Войченко заявив, що захисту відомий ряд осіб, які можуть підтвердити в суді, що Медведько і Поліщук у день вбивства, 16 квітня 2015 року, не перебували в Києві. Войченко також заявив, що це алібі перевірено захистом: «Я особисто виїжджав у зону проведення антитерористичної операції. Ми встановили людей, які можуть підтвердити алібі. Ми готові забезпечити явку цих людей до суду, щоб вони під присягою дали свідчення». Крім цього, адвокати знайшли свідка, який бачив справжнього вбивцю. За цим описом склали фоторобот, який показали присутнім. Федур додав, що правоохоронні органи знають про даного свідка і навіть допитували його, проте
на тому все скінчилося. Захист Андрія Медведька і Дениса Поліщука стверджує, що злочин скоїли спецслужби. «Я стверджую, що Медведька і Поліщука призначили винними у вбивстві, і я стверджую, що це вбивство скоїли представники спецслужб», — сказав він. Відповідаючи на питання, які саме спецслужби, на його думку, причетні до вбивства, адвокат сказав: «Очевидно, це робота наших спецслужб, тобто, українських. Інше питання — на кого вони працюють. У нас, як виявилося, із цим в країні велика проблема. Інше питання, хто це планував і з якою метою. Оскільки, на моє переконання, вбивство Бузини — це відверта, груба провокація. І потрібно розбиратися, хто це зробив і навіщо». Богдан Тицький
Картка Приват Поліщуку та 4149 4978 зареєстрована
для допомоги Медведьку: 0600 1725 на Зою Толок
Як допомогти арештованому побратиму Кожен активіст рано чи пізно може зіштовхнутися з репресіями. Не тільки проти себе особисто, а й проти друзів, родичів, побратимів... Зараз як ніколи важливо солідаризуватися. Адже в лабетах режиму опинилося значно більше наших, ніж будь-коли в історії незалежної України. Твій обов’язок (не право, а саме обов’язкок) допомагати іншим активістам. Як показала практика - тільки солідарність допомагає витягати наших із тюрем, тож заслуговуй бали вже зараз, адже невідомо, чи сам ти не станеш завтра черговим політв’язнем... 1. Інформуй Якнайбільше людей мають дізнатися про політв’язнів. Хай то скандальна кримінальна справа, чи адміністративне затримання - твоє завдання забомбити ним усі простори інтернету. Маєш виходи на ЗМІ - дзвони їм. Не соромся. Насправді журналістам зараз нема про що писати, і вони будуть тільки вдячні за інформацію. Чим
2. Мобілізуй більше наших під
райвідділком, тим більше бояться «не наші». Це треба взяти за правило. Щойно дізнаєшся, де тримають твого затриманого товариша (чи товаришів), одразу обдзвонюй всіх. Дружні організації чи не дружні, один раз бачились чи щодня п’єте пиво в якомусь двіжовому пабі - не важливо. Дзвони всім! Твоє завдання зібрати біля райвідділку (це зазвичай перший пункт «прийому» патріотів, перед розподілом на суди, ІТТ, СІЗО тощо) найнайбільше народу. Звісно ж, відповідно, якщо тобі телефонують і кажуть, що активістів затримали і доправили в якийсь відділок, - твій обов’язок покинути все і прийти на допомогу! 3. Створюй незручності Будь-яка справа напочатку найслабше зліплена. Слідчий, який вхопив першого-ліпшого, аби пришити йому кримініал - хоче зробити це по-тихому. Його начальство - взагалі не хоче про це чути і дізнатися про арешти з новин, а не з вибитого вікна власної квартири. Що ти маєш у такому разі робити? Не дати мусорам розслабитись! Твоє завдання влаштувати інформаційний терор: організуй масовий прозвон у райвідділ, слідчому, начальнику відділку, головне управління МВС, міністерства тощо. Шукай мобільник мусора, який затримав активістів, і наярюй, поки не відключить. Крім того, якщо набридне сидіти на телефоні - можна покликати на допомогу представників сексуальних меншин або клієнтуру борделів, розмістивши привабливі оголошення на сторінках відповідних сайтів, вказавши номер телефону слідчого;). 4. Будь у курсі Тримай телефонний зв’язок з адвокатом (ти ж додумався знайти друзям адвоката, правда?), компостируй мізки черговому в райвідділі питаннями:
«А коли їх відпустять?», «А що інкримінують?», «Скажіть, а їх б’ють?», «А покажіть документи - ви зобов’язані це зробити». Кожне таке питання окремо - харить будь-якого мєнта, незалежно від звання і стажу, а якщо їх задавати всі разом і часто повторювати... Коротше можна вивести мусора з психічного ладу і відправити на лікарняний... Ну або отримати потрібні відповіді. 5. Передай передачу Це – обов’язково. Навіть якщо затриманих відпустять за три години, передачка для них – підтримка і знак, що товариші на волі не сплять і не займаються своїми справами, а намагаються допомогти. Передачку менти зобов’язані прийняти в будь-якому разі. Це прописано в якихось там їхніх нормативних актах. Передати її можуть і не родичі (якщо менти скажуть, що повинні прийти родичі – не ведіться). Нормальна передачка – це хліб, ковбаса, сир (це все обов’язково має бути нарізане), солодощі, вода. 6.Прийти на суд Якщо ні тобі, ні адвокатові не вдалося з’ясувати, коли буде суд - доведеться чергувати біля відділку чи суду. Засідання має бути відкритим, а тому, якщо не пускатимуть до зали, можна скандалити. Це не значить, що ти маєш ходити до суду, як Рембо, з парою гранат і кулеметом. У принципі і так було б непогано, але в цій грі важливо не так набити пики всім прокурорам, як бути присутнім. Це підбадьорить арештованого товариша і здеморалізує суддю, прокурора і слідчого. 7. Будь параноїком Якщо товариша відпустили - це добре! Але май на увазі: радіти треба починати лише тоді, коли ви безперешкодно вийдете з будівлі суду і відійдете чи від’їдете на безпечну відстань. Була маса випадків, коли активіста звільняли в залі суду по адміністративній справі, а потім одразу арештовували і везли на допит у справі кримінальній. Тож параноя - не тільки хвороба, а й ліпший друг націоналіста.
MisLovet
7
Не дай міліції себе підставити
Для нашого читача не є новиною те, що міліція в цій країні не бореться зі злочинністю, а очолює її. В той же час на усіх незгодних з таким станом речей - вже заготовлені камери. І якщо ви милий активістик з плакатиком, любите діяти в рамках чинного законодавства і вас неможливо впіймати на гарячому, бо до «гарячого» ви не торкаєтесь - вас у будь-який момент можуть просто підствити. Помітивши, що до вашої кишені підклали пакетик В жодному не обурюйтесь, а головне - не суньте руку до кишені і не намагайтесь викинути пакетик! Дайте вашим супротивникам зробити свою справу, а потім вимагайте запрошення свідків і вже за їх присутності вимагайте, щоб вам: 1) зістригли нігті; 2) взяли мазок з долонь; 3) взяли мазок з рота. Все вищевказане повинні опечатати за вашої присутності і відправити на експертизу. Пам’ятайте: правоохоронним органам буде дуже тяжко пояснити наявність тої ж маріхуани у
вашій кишені без підтвердження наявності наркотика під нігтями, часточок наркотика на долонях і в роті. Якщо підкладають не пакетик, а шприц із бурою чи прозорою рідиною, чи щось загорнуте в поліетилен
У жодному разі не торкайтеся цього руками! При свідках кажіть, що це провокація, і: 1) вимагайте зняття відбитків пальців зі шприца чи поліетиленового пакета; 2) вкажіть, що на ваших руках немає слідів від уколів і в даний момент на руках немає рукавичок; 3) вимагайте аналізу вашої сечі на аміноконову кислоту; 4) якщо у шприцу бура рідина, обов’язково вимагайте аналізу групи крові у вас, і в шприцу. Буває, що на шию вам можуть повісити амулет, з якого пізніше при свідках витягнуть героїн Дії ті ж: не торкайтесь його руками, вимагайте при свідках аналізу вашого поту і поту на амулеті. Головне: вкажіть при свідках, що у вас на руках немає слідів від уколів.
Підкинута зброя і боєприпаси
Коли вам у квартиру, офіс чи машину підкидають жменю набоїв (бодай навіть один набій) чи гранату (найчастіше - з гладенькою поверхнею), перша порада та ж: ні за яких обставин не торкайтесь цих речей руками, навіть якщо вас попрохають зібрати набої, щоб повернути їх міліціонерам. Наголошуйте на присутності свідків. Уже при них потрібно вимагати: 1) зняття відбитків пальців з цих предметів і внесення до протоколу, що у вас на руках і одягу немає слідів зброярського мастила; 2) зняття мазків з долонь і одягу на аналіз наявності на них часточок металу чи зброярського мастила; 3) експертизи на наявність ваших відбитків пальців на обоймі, набоях чи інших внутрішніх частинах зброї (якщо вам підкинули вогнепальну зброю). Запам’ятайте! Тільки ваші відбитки пальців є для суду основним доказом вашої вини. bratstvo.info
Як скласти листівку , яку реально читатимуть секунди потрібно ще поборотися. п’яти!!!
Найдоступніший спосіб запросити на акцію чи збори нових людей є, безумовно, листівки. В доступності з ними конкурують тільки Інтернет-комунікації. Але, незважаючи на технологічний прогрес листівки залишаються актуальними. Особливо, якщо часу на підготовку небагато. Кожна листівка має бути маленьким витвором мистецтва. Проте слід враховувати деякі правила жанру, основані на психології сприйняття. Листівка має бути лаконічною і інформативною. Суть має бути викладена у найкоротший спосіб. Ніхто не буде стирчати біля стовпа годину, вчитуючись у ваші екзистенції Розраховувати потрібно на 10-15 секунд уваги. Але навіть за ці
мер? тив но т: Пропус ОВОКАТОР ту ПР читай
Задля цього листівка має містити «гачки» (смислові або графічні). Те, що кидається в поле зору, і викликає інтерес. Безумовно, такі «гачки» мають відповідати основній суті. - Нагорі має бути розташований логотип чи просто «шапка».
- Масивні й темні написи та картинки слід розміщувати нижче «легких» та світлих. - Нижче середини листівки, ближче до низу, має знаходитись «приманка» - найважливіша фраза. Вона має бути темнішою та масивнішою за решту тексту. Це може бути гасло або кілька слів. ВАЖЛИВО: слів має бути не більше
МИ ОНЛАЙН
Зазвичай людина спочатку продивляється листівку не читаючи. Напрямок перегляду зліва направо, а потім згори донизу. У цій зоні також мають розміщуватися слова. - Складаючи текст, слід врахувати те, що слова, які розташовані на т.зв. «зомбуючій діагоналі», найбільше западають у пам’ять. На цій діагоналі слід розташовувати повтори: повторювати те слово, яке має найбільше запам’ятатися. - Внизу праворуч – місце для підпису: назва та контактні телефони.
provokator.red@gmail.com vk.com/provokatorukraine facebook.com/100009855997296 www.dvizhuha.info
Надруковано: Всеукраїнським об’єднанням «Провокатор» (ВОП) // Відповідальний за тираж: Провокатович П.П. // Тираж: 100500 примірників // Подано в друк 07.08.2015 року.