Чим жила українська молодь останні два роки? с. 18 Сергій Березенко «Сьогодні саме час формувати кадровий резерв» с. 4
ZaMolodь квітень '08 квітень '08
Дар’я Шаповалова: «Це буде круто, якщо НАУ замовить форму в Лілії Пустовіт» с. 16 Zamolod6.indd 1
06.04.2008 14:51:43
ZaMolodь • вересень '07 ZaMolodь • квітень '08
квітень на долоні
Обіцяного три роки чекають Людські звички... Вони бувають індивідуальними, груповими і навіть корпоративними. Це цікавий об’єкт для дослідження. Особливо, якщо вони стосуються наших міністрів і депутатів. Біда в тому, що державні мужі хворіють на один синдром: постійно їм кортить підкинути собі і нам якусь проблему, потім довго ламати голову і придумувати схему подолання і в кінці-кінців залишити на невизначений час для виконання. На черзі проблема підвищення стипендії. Декілька місяців тому студентів завірили, що вони зможуть прожити за свою «університетську зарплатню». Якби молодь повірила, то точно була би зараз на дієті. Ще б довелося без світла жити (у нас його за несплату швидко відрізають). Певно, влада керується народною мудрістю — обіцяного три роки чекають. Але нас така перспектива не радує. Отож, за постановою стипендія з 01.01.2008 року, поперше, стала диференційована (на яку суму конспектів написав, скільки на рахунку і маєш): 375 грн. отримують студенти із середнім балом «5», 300 грн. з «4,3–4,99» і 270 з «4–4,29». Чорнобильська стипендія тепер вже не є 100% від отриманої. Хто ж вам буде щомісяця ще по 300 грн. виплачувати, бо, бачте, ви посвідчення маєте? Тому зупинилися на фіксованій сумі 170 грн. Також нараховуються надбавки студентам-пільговикам. Отож, на даний момент ми б мали отримати відповідні суми вже тричі. Але таких щасливчиків небагато, бо у деяких ВНЗ ще досі не пройшов необхідний наказ. Протягом цих місяців соціальні стипендії взагалі були заморожені, а звичайні виплачувалися за старим тарифом. Тарифи старі, а ціни то нові! Трохи не в’яжеться, панове депутати! Раз пообіцяли — будьте добрі виконуйте.
Віталіна Ковальчук
Zamolod6.indd 2
25.03.2008 11:18:25
Фестиваль німецьких фільмів «Made in Bavaria». 21–24 квітня в Києві в рамках фестивалю буде продемонстровано 8 стрічок: 21 квітня о 20.00 у кінопалаці «Кінопанорама» (вул. Шота Руставелі, 19) — «Софі Шоль — останні дні», о 22.15 — «Надія вмирає останньою» 22 квітня о 20.00 — «Гірський кришталь» і о 21.30 — «Далекі вогні» 23 квітня о 10.00 — «Маленька чарівниця і таємниця нічних птахів», о 22.00 — «Літня буря» 24 квітня о 10.00 — «Самс у небезпеці», о 22.00 — «Історія верблюда, що плаче» Сьогодні в клубі — панки У квітні в клубі «Бінго» (пр. Перемоги, 112) вперше пройде панк-фестиваль під назвою «1-Й ПАНК З’ЇЗД». За задумом оргкомітету на концерт мають «з’їзджатись» панк гурти не тільки з усіх країв нашої батьківщини, але й зарубіжжя. Запрошені такі виконавці: «Брем Стокер» (Рівне), «Пиип на Лиип» (Сімферополь), «Серцевий напад» (Чернівці), «Фліт» (Івано-Франківськ) і хедлайнер — «Тараканы» (Москва).
12–17 квітня проходитиме 8 семінар «Молоді Поляки, Німці, Українці». Він організований Вищою Європейською Школою у Кракові і Міжнародним Домом Зустрічей Молоді в Освенцімю. За переконаннями засновників, громадянське суспільство сприяє налагодженню людських відносин. З кожної країни відбиратиметься по 8 учасників.
Газета «Молодий час» №4, квітень 2008 р. Засновник і видавець: Молодіжна громадська організація «Київський центр розвитку та співробітництва» Наклад 20 000 прим.
Адреса редакції: Київ, вул. Грушевського, 14 Контакти: zamolodb@gmail.com Головний редактор: Віталіна Ковальчук Редколегія: Тетяна Веремчук Юлія Бабко Автори: Аліса Коржова Влад Гилевич Леся Владзієвська Олексій Хіоро Тетяна Веремчук Юлія Бабко Юля Кузнєцова Літературний редактор: Ганна Логвинова Верстка: Юлія Бабко Дизайн: Coledzzo Communications
Другий фестиваль сучасної білоруської культури «Білоруська весна» незабаром у Києві З 22 березня по 12 квітня в Києві триватиме фестиваль сучасної білоруської культури «Білоруська весна». Фестиваль проходить удруге, і цього року включатиме вуличний перформанс, кінопокази (в тому числі прем’єрні), вечір білоруської флеш-анімації, виставку фото та ін. Фото та відео з подій «Білоруської весни», а також новини про перебіг фестивалю можна буде знайти на сайті http://belarus.org.ua Фестиваль студентської творчості Фестиваль Національного авіаційного університету (НАУ) «Студентська весна — 2008» з 1 по 24 квітня, тобто майже цілий місяць, проходитиме в Центрі культури і мистецтв НАУ. Дев’ять команд, які презентуватимуть свої інститути на щорічному конкурсі гумору і талантів намагатимуться якнайкраще постати перед глядачем й вибагливим журі. Сам конкурс передбачає дві обов’язкові частини виступу кожної збірної інституту. Спочатку, це театральна гра в авторській виставі, а потім демонстрації винахідливості учасників — вокал, КВК, хореографічні постановки та багато іншого. В цьому році «Студентська весна» святкує свій 30-річний ювілей. Гала-концерт за участю відомих гостей чекатиме на студентів 24 квітня.
Фотографи: Микола Тимченко Тетяна Веремчук Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації: Серія KY № 385-024 від 30 липня 2007 року Надруковано: ТОВ «Поліграфічний центр «Крамар» Київ, пр-т Московський, 16 Відповідальність за достовірність інформації, розміщеної у номері, несе автор. Редакція може не поділяти думку автора. Передруки дозволяються лише за згодою редакції та з посиланням на джерело. Розповсюджується безкоштовно. Видається за підтримки Головного управління у справах сім’ї та молоді Київської міської державної адміністрації
3 Zamolod6.indd 3
25.03.2008 2:41:33
Влад Гилевич
ZaMolodь • квітень '08
НА ПРИЦІЛІ
Сергій Березенко: «Сьогодні саме час формувати кадровий резерв»
Сергій Березенко, депутат Київради
Україна тільки і мріє про стабільність. У стабільних, розвинутих країнах можна творити на повні груди. Що ж все-таки робити — жити тут чи шукати тепленьке місце де-небудь у силіконових долинах США, Німеччини чи Іспанії. Про те, що сьогодні може зробити кожен студент, ми говорили з начальником Головного управління у справах сім’ї та молоді міста Києва Сергієм Березенком.
— Політична ситуація в країні змушує багатьох людей думати, що час втікати за кордон. Що ми будемо робити, якщо залишаться одні пенсіонери? Я б, по-перше, не поєднував так звану велику політику і життя простих українців. Це два різних виміри, що іноді пересікаються. Всі ці парламентські війни, газетні конфлікти, телевізійні дебати — це скоріш за все один нескінченний спектакль, який грають, і для того, щоб звернути увагу простих людей на чиєсь прізвище. Але життя складається не лише з політичних вистав і народ вже давно навчився вирішувати свої проблеми самостійно. По-друге, Україна сьогодні на підйомі, не дивлячись, на всі політичні катаклізми і світові фінансові кризи. Ми живемо в країні з великими можливостями. Відкривається багато висококонкурентних бізнесів, сучасних виробництв. Сюди йдуть гарні інвестиції. Сьогодні в Україні багато першокласних робочих місць, які пропонують чудову зарплату і можливість кар’єрного зросту. Навіщо їхати в іспанську Тмутаракань, якщо можна і в нас заробляти не менше.
лювати велику міжнародну компанію, банк чи зробити не гіршу кар’єру в політиці. Кар’єра і гроші — працюй і трішки думай своєю головою. До речі, про політику. Вважаю, що ми — тобто молодь — даремно мало цікавимося цим процесом. Лише на перший погляд здається, що все це не цікаво. Насправді це дуже захоплююче заняття, що, з одного боку, дозволяє впливати на конкретних людей і добиватися змін у їхній поведінці, з іншого — брати участь у створені якихось загальних правил.
— Правда, Ви забули додати, що у нас поки що немає політики як позитивного процесу. Скоріш за все, це банальна війна всіх проти всіх...
Явна відмінність політики від війни — в політиці немає жертв у прямому значенні.
— Ви вважаєте, що залишати Україну не варто? Безумовно. Україна — молода держава, тому в нас можна швидко і успішно зробити кар’єру де завгодно. Сьогодні в 25–30 років можна очо-
У цьому і ховається весь смак. Це війна, що потребує хороших бойових навиків, хороших
знань, гнучкої реакції. І все це добре оплачується. Щоб успішно займатися політикою в Україні, необхідно правильно і швидко аналізувати позиції та ресурси противника. Треба чітко розуміти, хто твій справжній конкурент і швидко знаходити його слабкі місця. Особливо в репутації, щоб вчасно нанести сильний удар. Потрібно готувати спецоперації. Знаходити слабинки у союзників і вчасно їх виправляти. Політичний процес — це ж не лише сидіння в залі з депутатами. Це ще і сотні інших процесів. Тобто нам вже давно потрібно зробити свій молодіжний політичний рух, який реально буде давити на органи влади і вимагати розумних правил.
— У нас у країні ніхто не думає про майбутнє. Хто і що повинен робити для того, щоб у нас з’явилася гнучка політика? Це і є ключова проблема сьогодення. Ми не знаємо, хто і чому завтра буде міністром чи депутатом. Стабільна країна завжди думає про власний кадровий керівний резерв. А наша чомусь мовчить! А для цього не так і багато треба. Створення єдиного резерву такої молоді. Матеріальне заохочення. Часто у велику політику приходять випадкові люди, які не мають системного мислення, не бачать проблему в цілому і відповідають за певні локальні рішення. Думаю, що сьогодні саме час формувати кадровий резерв.
4 Zamolod6 specvupusk.indd 4
06.04.2008 14:45:38
«Дім Чорноголових» — місцева пам’ятка
5 Zamolod6.indd 5
25.03.2008 2:41:40
ZaMolodь • вересень '07 ZaMolodь • квітень '08
Олексій Хіоро
25 КАДР
Інтернаціональні особливості волонтерства Олексій Хіоро, президент Junior Chamber International Ukraine 2008
Багато студентів, почувши слово «волонтер», не розуміють, заради чого працювати безкоштовно. На це питання є цілком логічна й виправдана відповідь. Ставши волонтером, ти отримуєш можливість відчути свободу, зануритися в культурні традиції далеких країн і знайти там величезну кількість друзів. Моя перша поїздка була авантюризмом чистої води: відсутність елементарних знань німецької мови, компенсоване фразами «Guten Tag» і «Bitte schon», абсолютне незнання правил поведінки в Берліні і якесь незрозуміле відчуття, що з будь-якої ситуації завжди є вихід. А «ситуації» почалися відразу ж після приїзду до Німеччини.
Загублений десь у Німеччині… Як і куди їхати було приблизно відомо. Але чомусь про існування поселення з назвою Wulkow жоден з довідників Німеччини навіть не підозрював. У запрошенні було сказано, що треба добиратися автобусом або літаком до Берліна, потім поїздом до Frankfurt(O), а там ще пішки або знову автобусом до так званої «літаючої тарілки» — місця нашої дислокації. Справа в тому, що поїзди із центрального берлінського вокзалу їхали й у Frankfurt(O) і у Frankfurt(М), який розташований в іншій частині країни. На щастя, в Берліні ДУЖЕ багато наших. Це мене й урятувало. Під’їжджаючи до Frankfurt(O), я вирішив, що поїзд трохи поспішає (не знав я ще німців — там ніщо не поспішає й не запізнюється) і вийшов на зупинці за 2 хв до моєї — це було фатальною помилкою. Виявилося,
біля знаменитої «тарілки». Німці розраховували, що увесь час перебування в таборі ми будемо очищати кору з дерев, але куди там! Винайшовши швидкий метод очищення, ми упоралися всього за кілька днів. Німці були змушені не спати ночами, придумуючи нам нову роботу: полоти город біля церкви, гуляти з дітлахами в дитсадку. Але незважаючи на всі вигадки німців, робота приносила величезне задоволення.
Дух Німеччини на обличчі мексиканки що ці 2 хв компенсуються 1 год їзди автобусом. До речі, їхні щоденні автобуси як наші туристичні (ех, покататися б їм на нашому «Ікарусі»). Зрештою, щохвилини запитуючи водія: «Ist das Wulkow?», я таки потрапив до волонтерського табору.
Мовний бар’єр Таким чином, знайшовши першим ту саму «літаючу
тарілку», я потрапив до 3поверхового будинку, що колись був сховищем зерна. Мене зустріли німкеня (вона цілий рік провела в цьому таборі, готуючи його для волонтерів) і її помічниця француженка, яка жила тут півроку. Потім почали приїжджати іспанці, французи, канадці, мексиканці, араби і японці. Отут і почалися невеликі проблеми. Усі говорили англійською, але ніхто ніко-
го не розумів. Доводилося спілкуватися мовою первісних людей — жестами й мімікою, іноді покрикуючи й поскувуваючи.
Арбайтен Робота над проектом почалася з усім відомого слова «Арбайтен». Проект у Wulkow полягав у будівництві TreeHouse (куреня) для місцевого дитячого садка
Не робота, а курорт... Як завжди буває після напруженого робочого дня нам пропонували піти поплавати в басейні та позасмагати, або пограти в більярд, попиваючи місцеве пиво, або відвідати щотижневі вечірки з шашликами, пивом, вином і піснями, які влаштовували місцеві жителі самі для себе, або ж поїхати в Frankfurt в якийсь
6 Zamolod6.indd 6
25.03.2008 11:22:35
«SEMPER AVANTI» Польща Ця організація працює з молоддю на засадах неформального навчання (міжнародні молодіжні обміни, волонтерські обміни, локальні проекти, міжнародні та місцеві тренінги і семінари, молодіжні клуби). Волонтер з України стане учасником одного з п’яти різних соціальних проектів, пов’язаних з роботою з дітьми та молоддю. Кожен проект має свої цікаві завдання та триває від 2 до 12 місяців.
ресторанчик, або намотувати чергові кілометри. Між іншим, забув розповісти, що вставали ми рівно о 7:00 від лементу, музики, ударів або холодної води нашої вожатої Береніс. А закінчувався робочий день рівно о 15:00 — і не дай Боже пізніше: німці цього дуже не люблять. Вони не давали нам ні переробитися, ні недопрацювати. Вечорами ми намагалися відвідувати максимальну кількість культурних подій німецької глибинки. Коли ж нічого не відбувалося, ми спочатку напивалися пива, а після — влаштовували досить гучні велосипедні перегони по тихому нічному Wulkow. Що цікаво, мешканці села явно не хотіли визнавати нас за жителів Європи й постійно запитували: «Як там у вас в Америці?». Нарешті я втомився пояснювати всім, що я зовсім не американець, тому, плюнувши на це, просто продовжував вести життя українця — щасливого власника котячого везіння: пив багато пива, ще більше галасував і, знизуючи плечима, регулярно презентував Береніс ще один велосипед, розчавлений мотоциклом або автомобілем.
P.S. Як правило, одержавши підтвердження про участь у волонтерському проекті, у тебе при видачі візи є один-два вільних тижня, щоб помандрувати собі на втіху. Таким чином, після закінчення проекта перед поверненням додому до мами ти, визначившись із бажаннями відвідати ще парочку-іншу країн і підрахувавши свої ослаблені фінансові можливості, компенсовані авантюризмом, відправляєшся в нову подорож.
Волонтеру буде забезпечено: 1. Проживання в одному з найстарших та найкрасивіших міст Польщі — Вроцлаві (його називають «польською Венецією») 2. Кошти на харчуванням та кишенькові витрати 3. Медичне страхуванням та віза 4. Витрати на транспорт 5. Тренінги та навчання на курсах польської мови
Вимоги до волонтера: — володіння англійською мовою; — досвід та бажання роботи з дітьми або молоддю та/чи в громадській організації; — вік від 18 до 25 років; — гнучкість, надійність, відповідальність; комунікаційні навички; — відкритість та мотивація у виконанні волонтерської роботи; — готовність до роботи в команді та самостійно; — навички роботи з ПК Необхідні документи для подання своєї кандидатури: резюме та мотиваційний лист англійською мовою, фото з обличчям кандидата в електронному вигляді.
Якщо бажаєш подорожувати і допомагати іншим
Хочеш спробувати, дізнайся про актуальні проекти з міжнародної волонтерської служби в офісах Центра соціального Партнерства за адресами: 40022 м. Суми, вул. Леваневського, 26 (2-під’їзд) Моб. 8 097 97 007 25, Ел. пошта: nataliam@ua.fm Контактна особа: Наталія Марченко 18000 м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, 2 поверх, офіс 29 Моб. 8 067 540 63 67, 8 0472 32 86 99 Ел. пошта: nbelukina@civilcociety.org.ua Контактна особа: Наталія Белюкіна
Unistudy. org.ua
7 Zamolod6.indd 7
25.03.2008 11:22:37
ZaMolodь • квітень '08
Іду в БІЗНЕС, або ключові аспек аспект СТАРТапа Тетяна Веремчук
ІДЕЯ Щоб розпочати стартап, не завжди потрібна супер геніальна ідея. Найкращий рецепт для її «приготування» досить простий. Погляньте на те, що люди роблять у житті. А потім подумайте, як допомогти їм зробити ті чи інші завдання легко, швидко, дешево і головне так, щоб не нудило. Ваш продукт повинен стати вирішенням якогось завдання. Величезна кількість стартаперів надають превагу тим речам, які вони знають або гарно вміють робити, але не тим, за що платить клієнт. Саме тому вони приречені на поразку. Однак ідея — це лише початок. Це лише ключ до дверей. Часто цікаві ідеї можуть ставати недоладними, якщо вони замкнуті в рамках уявлень свого творця. Іншими словами, якщо її неможливо передати, продати чи переповісти комусь іншому. Стартап повинен сприйматися
START HERE Кому набридла вічна гризня з роботодавц горло найманою працею, той намагається ч ти власний бізнес. Розпочати бізнес у студе не вистачає досвіду, грошей, контактів. Одна карти: студенту немає чого втрачати, а том ризикувати. Мабуть, цей присмак авантюри ним стартапам стати успішними бізнес-акул PayPal, Ryanair — усі ці гіганти починали з г партнерів-студентів. Отож, ключові аспекти як точка відліку, незалежно від того, хто є його виконавцем.
СПОЖИВАЧ
ЛЮДИ
Будь-яку ідею не можливо витягнути самому. А будь-який стартап вимагає команду. Зазвичай ця команда починається з найближчих друзів з інституту, коледжу, школи. Тому якнайкраще мати у записній книжці чим побільше імен корисних людей. До пошуку команди підійдіть спокійно і виважено. Якщо потрібно, витратьте на це багато часу,
але знайдіть людей, з якими комфортно. І не важливо, хто це буде: «синя панчоха», фанат-трудоголік, холерик чи меланхолік. Головне, щоб ви «дихали» своїм стартапом в унісон. Хто ж потрібен у команді? Люди, які знають свою справу. Є одне неписане правило, за яким можна розпізнати цих мудрих людей: зазвичай вони говорять слова типу «я не знаю», «можливо, ти правий», «я не розумію це достатньо добре» тощо. Професіонал ніколи не скаже, як багато він знає і завжди використає можливість ще раз
спитати, перепитати, перевірити. Обов’язково до стартапа треба включити людину з бізнесовою жилкою. В будь-якому бізнесі потрібно мати фінансиста. Хоч хтось один повинен сфокусуватися на бажаннях і потребах споживача, вивчати їх і використовувати. Той, хто сьогодні стане поруч вас по праву і по ліву руку, завтра вплине на весь розвиток чи нерозвиток стартапа. Кого пускаєте у бізнес, пускаєте і в життя. Адже своїм партнерам часто доведеться довіряти не лише гроші, роботу, але й свій авторитет, ім’я, особисті таємниці.
Як зрозуміти, чого хоче споживач? Запитуйте його! Випробовуйте смаки! І робити це краще до створення стартапа, а то можна все гарно розпланувати, а потім з’ясується, що насправді нікому цей проект непотрібен. Чому одні речі на ринку виживають, а інші ні? Все просто: одні потрібні, а інші — ні! Скажімо, ресторани. Є деякі дуже симпатичні, з оригінальним дизайном, білими скатер-
тинами тощо їхні низькі. А забігайлівок, курено, темно яких грошеня А все чому? Т смачна їжа. Н ватися на оф тинах і квітах все другорядн може привер не втримати першу чергу д виною свого с головною фу задовольните буденні потре завоюєте рино Ви повинн свого спожив погляди, вид на банківсько потрібно мар купує. Володі
8 Zamolod6.indd 8
25.03.2008 2:41:44
8
BIZnesmenchuk
екти кти
РИНОК
Словник: Стартап
(Startup) (англ. — запускати) — недавно створена компанія, (можливо, ще не зареєстрована офіційно), яка будує свій бізнес на основі інновацій або інноваційних технологій, яка ще не вийшла або тільки виходить на ринок з обмеженим набором ресурсів.
Стадії стартапа:
давцями, хто ситий по ся чимшвидше розпочаудентські роки нелегко: Однак тут є і свої козирні тому він сміливо може юри і допомагає непевакулами. Google, Apple, з гаражного «офісу» та кти стартапа. Які вони?
тощо, однак прибутки ькі. А є ресторани типу івок, де завжди протемно і шумно, але до ошенята так і ллються. му? Тому що в останніх жа. Не варто зациклюна оформленні, скатерквітах у горщику — це орядне, зовнішнє. Воно ривернути увагу, однак мати клієнта. Отож в ергу думайте над серцевого стартапа, над його ю функцією. Якщо ви ьните звичайні, навіть потреби споживача, ви е ринок. овинні чітко уявляти поживача. Його смаки, , вид діяльності, цифри вському рахунку, якщо о марку одягу, який він олодіючи такою інфор-
seed stage — посівна стадія; startup stage — стадія запуску; growth stage — стадія росту; expansion stage — стадія розширення; exit stage — стадія виходу.
Due diligence — оцінка бізнесу, перевірка інтелектуальної власності, наявності контрактів, прибутків і збитків.
мацією, можна чітко визначити, чи потрібен йому ваш стартап і яку суму він готовий викласти за той чи інший продукт, послугу. Не окресливши правильно своїх споживачів, багато стартаперів через певний час після запуску проекту стикаються з низкою проблем: продукт не окуповується або не витримує конкуренції на ринку. Тоді і починається гарячка. Щоб зрозуміти причину провалу, засновники стартапа починають проводити різні соцопитування та, не шкодуючи круглих сум, замовляти в дорогих компаніях різні дослідження та аналіз аудиторії. А тим часом бізнес стоїть, а геніальна ідея прогниває. Не міняйте коней на переправі. У світ фінансів краще відразу в’їжджати верхи на найкращих «скакунах».
У розвитку стартапа велику роль відіграють продажі. 90% збанкрутілих стартапів вийшли з бізнесу тільки тому, що переоцінили свою здатність добитися потрібного обсягу продаж. Щоб мінімалізувати ризик, потрібно продумати і спланувати стратегію продажу з початку. Тут вам і знадобиться ще один член команди — продавець. На жаль, знайти хорошого продавця набагато складніше, ніж генератора ідей. Продавець — це той зворотній зв’язок зі споживачем, без якого немислимий ні прибуток, ні бізнес взагалі. Цим і пояснюється, чому успіш-
ні стартапи змінюють свої цілі і завдання через певний проміжок часу. Ринок дуже мінливий і гнучкий, особливо в умовах інформаційного суспільства, а тому маркетинговий план постійно потребує корегувань. Обов’язково визначтесь, чому споживач обрав саме ваш продукт чи послугу. У чому полягає ключова перевага порівняно з конкурентами? Хто забуває про конкурентів, про того забуває ринок. Сфокусуйтеся і постійно розвивайте свій проект, «підсадіть» на нього клієнтів, зачепіть споживача на гачок і не відпускайте, таким чином продажі будуть зростати.
ГРОШІ Коли вже є ідея, потрібні люди і навіть план дій, постає ще одне, не менш важливе питання. Гроші?!!! Тут і починаються довгі оббивання порогу інвесторів. Коли підприємець шукає фінансування, йому зустрічається ціла купа потенційних інвесторів, які потребують масу часу і сил. Зазвичай багато з них погоджуються вкласти свої гроші, однак при цьому, не бажаючи ризикувати, вимагають паралельних інвестицій від інших інвесторів. При такому розкладі не пошийтеся в дурні. Пам’ятайте, що людина, яка відчуває прибутковість стартапа, намагатиметься захопити якомога більшу частку в бізнесі. А тому, якщо якийсь інвестор каже, що вкрай потрібні компаньйони і грошові ресурси інших, можете сміливо відповісти йому «ні». Таким чином, ви ще й добре наб’єте собі ціну.
Візьміть на замітку одне правило: отримані інвестиції — це не запорука успіху. Не поспішайте поперед батька в пекло. Розгледівши унікальний стартап, зацікавлений інвестор, може спонукати вас чим по швидше заключити договір. Саме тут варто насторожитися: зазвичай у поспіху менш досвідчений учасник робить багато помилок. Бережіть себе і свій проект від акул бізнесу. Нізащо не погоджуйтесь на вмовляння інвестора відмовитись від послуг юриста. Не дозволяйте інвестору на око вішати на ваш проект цінник. Обов’язково змусьте його зробити або самі не пожалкуйте засобів на due diligence (див. словник). Знехтувавши такою дрібничкою (на перший погляд дрібничкою), можете продешевити в 2–3 рази. Визначити собівартість стартапа дуже важко, інколи навіть найретельніші прогнози не дають повної конкретики, однак торгуватися можна і навіть треба.
Хтось вважає, що життя стартапа — це легко, барвисто і прибутково. Барвисто — так. Прибутково — можливо. Легко — ні! Однак є одна непрописна істина: той, хто чітко і наполегливо йде до цілі, винагороджується успіхом.
Якщо ви бажаєте детально розібрати якісь аспекти стартапу або хочете запропонувати свою тему про гроші, бізнес та фінанси, пишіть на електронну адресу нашої редакції.
9 Zamolod6.indd 9
25.03.2008 2:41:47
ZaMolodь • квітень '08
7.5 думО’К
Впіймай мене Жага до гострих відчуттів інколи штовхає людей на непередб якщо ці вчинки геніально сплановані і мають комерційну ос жеш — спіймай мене. Якщо зможеш, звісно. Читайте про 7 світу. Про 7 спроб зіграти з долею і при цьому вийти сухим і
1
Людина, яка продала Ейфелеву вежу
Віктор Люстиг очолює рейтинг найвигадливіших шахраїв, злодіїв та самозванців. Він безупину вигадував афери, мав 45 псевдонімів та вільно володів п’ятьма мовами. Тільки в США його арештовували 50 разів, однак кожного разу бракувало доказів і його відпускали на свободу. У 1925 році авантюрист богемського походження прочитав у газеті про те, що Ейфелева вежа знаходиться в жахливому стані і потребує демонтажу. Люстиг негайно же зняв номер в готелі Crillon і запросив туди п’ятьох заможних торговців металобрухтом. Сам він представився заступником міністра пошт і телеграфів. Він розповів, що на утримання вежі йдуть небачені витрати, тому держава вирішила її знести і продати на металобрухт, а щоб не виникли протести в суспільстві, цю справу тримають у великому секреті. Так, право на утилізацію вежі було продано Андре Пуассону, який не роздумуючи віддав обіцяні гроші Люстигу. Після зникнення афериста, Пуассон навіть не поскаржився в поліцію: йому було соромно.
2
8 професій — 8 життів на широку ногу
Історія Френка Абегнейла була покладена в основу фільма «Впіймай мене, якщо зможеш», де шахраярозумника зіграв Леонардо Ді Капріо. Це історія про одного з найуспішніших грабіжників банків в історії США. За підробленими банківськими чеками Абегнейл викрав з банків близько п’яти мільйонів доларів. Він також здійснив безліч авіаперельотів по всьому світу завдяки підробним документам. Пізніше Френк успішно грав роль педіатра протягом 11 місяців, після чого, підробивши диплом Гарвардського університету, отримав
роботу в офісі генерального прокурора штату Луізіана. Протягом п’яти років Френк змінив близько 8 професій, він також продовжував із захопленням підроблювати чеки і отримувати гроші, які витрачав на вечері в дорогих ресторанах, одяг від престижних марок та побачення з жінками.
3
Зафрендіти Клінтона
В 2001 році канадська поліція заарештувала шахрая французького походження, який провернув ряд грандіозних афер. Крістофер Роканкурт стверджував, що він найкращий друг Біла Клінтона та член сім’ї Рокфелерів. Він ввів в оману десятки заможних американців і виманив у них майже 1 млн доларів. Злочинець відкрито рекламував себе в ЗМІ під ім’ям Крістофера Рокфелера. Інколи навіть представлявся кінопродюсером, чим довгий час дурив голову Мікі Рурку. Насправді його мати була повією, а батько п’яницею — уже у віці 5 років батьки здали Крістофера в притулок. У своєму шарлатанському житті чоловік не гребував крадіжками, контрабандами, хабарництвом, лжесвідченнями. Він з гордістю признався у суді, що «надурив Америку загалом на 40 мільйонів доларів, і для цього йому знадобилося всього-на-всього чуже ім’я. І такі афери можна провернути тільки в Америці».
4
СНІД — грошова афера, розтягнута на десятиріччя
В нашу епоху найграндіозніші події відбуваються не в матеріально-прикладній сфері, а в інформаційній. За допомогою тексту можна переконати в будь-чому. Тому СНІД називають інформаційною «страшилкою» XXI століття.
В 1981 році до рук англійської розвідки в Аргентині потрапили документи під назвою «Катарсис», точніше це був таємний план однієї міжнародної корпорації: створити принципово новий вірус, вивести його в «люди» і той же час методично через ЗМІ посилено навіювати думку, що «хвороба невиліковна». Через деякий час, коли почнеться паніка, на ринок ліків викидається «панацея» — зарання підготовлена протиотрута. В результаті, корпорація отримує гроші, вплив, владу. Кому вигідно підримувати міф про СНІД? Наприклад, Міжнародному фонду боротьби зі СНІДом при ООН, в який щорічно стікаються шалені гроші з усього світу. Бюджетам усяких центрів «АнтиСНІД» можуть позаздрити навіть деякі держави. Наприклад, AIDS Project Los Angeles щорічно оперує $20 млн. З точки зору біології, СНІД суперечить усім законам інфекційної хвороби. Наприклад, існує багато прикладів, коли дружини хворих на СНІД не заразилися, продовжуючи жити зі своїми чоловіками статевим життям без презерватива. Існує багато інфекцій, які послаблюють імунну систему чоловіка, в тому числі грип. Від нього можуть померти люди з слабким імунітетом та ті, що мешкають у поганих умовах. Але тільки варто навіяти всім, що це смертельна хвороба, — і вимире півлюдства. Від страху і безвиході. Так що цілком реально, що СНІД — це афера, а то і бізнес. Бізнес, побудований на страху.
5
Американська афера, або прогулянка по Місяцю
Сорок років тому між Америкою та Радянським Союзом почалися великі перегони. Виграти по всім показникам за БУДЬ-ЯКУ ЦІНУ — це було основним завданням обох наддержав. В 60-х почався етап космічних змагань. Радянські астронавти вже запустили супутник, здійснили політ навколо Землі... У американців не витримали нерви: потрібно було рятувати престиж, а для цього залишалось зробити щось неймовірне. Тут Кенеді і виступив перед Конгресом з вимогою виділити на програму висадки на Місяць $40 мільярдів. І ось 20 липня 1969 року світ облетіла сенсаційна новина: американці висадилися на
10 Zamolod6.indd 10
25.03.2008 2:41:50
Юлія Бабко Тетяна Веремчук
не, якщо зможеш редбачувані вчинки. А у основу...що тут скао 7 найбільших афер им із води.
Місяці, потопталися на його поверхні, втикнули прапор, пофоткали пейзажі і з успіхом повернулися додому. Через деякий час, коли закінчилася патріотична ейфорія, найрозсудливіші в один голос заявили, що ця висадка — ніщо інше як містифікація, чудова голівудська картина. І цьому існує немало доказів. Найвагоміші з них: на відео астронавти і апаратура відкидають безліч тіней різної довжини і направленості. А на Місяці немає іншого джерела світла, окрім Сонця! В Космосі немає атмосфери, і звичайно ніякого вітру. Але ж
диво, американський прапор майорить на відео, наче хтозь забув закрити двері в знімальному павільйоні. І наостанок: протягом року при таємничих обставинах загинуло 11 людей, причетних
до програми «Аполон». Можливо, хтось не умів зберігати великі американські таємниці?
6
Щоденники Гітлера
6 січня 1980 року колекціонер нацистської атрибутики часів Третього Рейху Фріц Штайфель показав фоторепортеру журналу Stern Герду Хайдеманну зошит партійного фашистського щоденника з ініціалами «А. Н.» на обкладинці. Записи були
датовані липнем 1935 року. Штайфель гаряче доводив репортеру, що автором щоденника є Адольф Гітлер. Також він сказав, що йому належить ще один раритет — третій том Mein Kampf. Всі ці скарби, за словами Штайфеля, знаходилися у розпорядженні якогось генерала. Хайдеманн особисто зустрівся з «братом генерала» Конрадом Куйау і доклав керівництву Stern, що 27 зошитів щоденника Гітлера генерал продасть за 85 тисяч німецьких марок за штуку, а третій том Меin Каmрf — за 200 тисяч марок. Кінець кінцем керівництво Stern повірило в колосальну сенсацію і дало добро на покупку. А Куйяу сів писати щоденники замість покійного фюрера, отримаючи постійно гонорари. Як з’ясувалось, Хайдеманн з кожних 85 тисяч, брав собі в кишеню 30 тисяч німецьких марок.
7
Вайоминзькі алмази
В один з літніх днів 1872 року в Bank оf California в Сан-Франціско зайшли двоє чоловіків. Один назвался Філіпом Арнольдом, інший — Джоном Слеком. Вони дали касиру сумку с проханням трохи її потримати. Коли халамидники вийшли з
банку, касир, не витримавши спокуси, зазирнув всередину, а там — необроблені алмази!!! Працівник банку відразу показав таку знахідку своєму босу — Вільяму Ральстону, який відразу кинув усіх своїх агентів на пошуки незвичайної парочки. Друзів було знайдено в одній місцевій забігайлівці. Виявилось, що Арнольд і Слек відкрили алмазні поклади. На прохання Ральстона вони погодились відвезти його до родовища, однак лише із зав’язаними очима. На місці родовища, коли пов’язку було знято, Ральстон просто втратив голову від блиску алмазів. Хитрий власник банку забажав заволодіти правом на землю з родовищем. Він пригрозив Арнольду і Слеку, що затягає їх по судах, якщо ті відмовляться від продажу. Друзі з жалем прийняли гроші. Однак не тут то було. Насправді в вайоминзьких степах не було і бути не може ніяких покладів. Як виявилось, аферисти скупили алмази в Європі, розклали їх на ґрунті, а потім розіграли авантюру. Згодом Слек кудись зникнув зі своєю часткою, Арнольд відкрив банк, а Ральстон, втративши довіру кредиторів, у 1875 році збанкрутився.
Лише 40% великих афер ґрунтуються на фінансовому інтересі. В інших випадках головну роль відіграє його величність АЗАРТ. Тваринний інтерес: спіймають чи ні? Хочеться перевірити, чи не тонка кишка, чи не слабкий дух, чи гаряча кров у жилах. Дорогі аферисти, «аферуйте» собі на здоров’я, скільки снаги вистачить. Однак не забувайте, що ціна АЗАРТУ висока. Ціна ОБМАНУ висока. Ціна ШАХРАЙСТВА висока. А валюта розплати — ваше життя.
11 Zamolod6.indd 11
25.03.2008 2:41:52
Віталіна Ковальчук
ZaMolodь • квітень '08
Ц
ьогорічний «Український тиждень прет-а-порте» прох На ньому свої колекції презентували 45 дизайнерів. у виробництві продуктів моди не час від часу, а системати стилів. Започаткований у березні 2003 року проект «Нові Імена дизайнерів — цього року став злітною смугою для Людмили Юлії Герасько, Наталії Каменської/Олесі Кононової.
Вікторія Ґресь.
Я роблю все під характер людини Анна Бублик
С
тиль від Аnna bublik — це поєднання елегантної розкоші, витонченої класики та гламуру. Граціозні лінії та ідеальний силует — успішні складники її одягу. Вона любить високоінтелектуальних клієнтів. Вважає, що треба розширювати свій кругозір і поле діяльності, що необхідно триматися на плаву всіма можливими методами. Анна намагається охопити і творчу, і бізнес еліту. Творить і для молоді, і для середнього віку. Її стиль — елегантність+драйв. Для неї вищий пілотаж — якісний чоловічий костюм. Цього року її підтримало Управління у справах сім’ї та молоді в обличчі Сергія Березенка. Також молодий дизайнер співпрацювала з проектом «Великі українці».
Сергій Березенко: «Київська міська влада вперше почала підтримувати заходи такого рівня. Ми обрали Анну Бублик, оскільки вона молода, талановита, безперечно професіонал і приклад для багатьох початківців. Очевидно, як влада так і такі молоді майстри своєї справи як Анна Бублик мають показати, як потрібно використовувати свій шанс. Ми знайдемо конкретний спосіб підтримувати творчих людей. Це будуть чи конкурси, чи якісь Інтернет-портали. На певних етапах конкурсу, в якому вони братимуть участь, буде і матеріальна підтримка. Ми ще не визначилися, який саме шлях оберемо, але запевняємо, що це не пусті слова. Це не остання наша співпраця, це перша зірочка, що з’явилася і розростеться у дуже великий проект».
В
она стала відомою ще з перших «Сезонів моди», вдало визначивши свого клієнта — незалежну активну жінку, яка сама творить своє життя і приймає важливі рішення. Цьогорічний UFW саме вона і відкривала, запропонувавши глядачеві не звичний для неї тотально спортивний стиль. Отож, дівчина від VICTORIA GRES
DENIM н коротким ням, блу кими рук маними майкою, силуетам них курто рукавом, блискучи і кольоро рам. Вона діях і по вона нена і сидіння Щодо ції, але
FRESH
FA S H I O
12 Zamolod6.indd 12
25.03.2008 2:41:54
Репортер » проходив у виставковому центрі Акко Інтернешнл. нерів. Його проведення — стимул для дизайнерів ематично, відповідно до розвитку нових напрямів і Імена» — покази найкращих молодих талановитих дмили Болдиревої, Валерія Декорсара, Марини Куц,
одо другої колекале вже для пер-
H
изайн — це шлях, де можна творити красу Для неї мода — це образ думки, найкращий критик — клієнт. Вона не лише створює одяг, вона займається ще й архітектурним проектуванням і дизайном меблів. Вона прагне створити навколо людини простір, який зможе покращити якість життя. «Ласкаво просимо до іншого світу — світу краси, розуму, любові» — так розпочався показ Ольги Громової після 5-річної перерви. Проект має назву «271» — температура космічного простору, в якому існує Всесвіт (271 градус за Цельсієм). Вона відштовхувалася від ідеї неодизайну, що заперечує існування природного середовища, а сприймає лише створене людиною. Жінка майбутнього очима дизайнера — це елегантна білявка, яка надає перевагу чорному, сірому й темно-червоному вбранню та яскравому взуттю. ЇЇ колекція вимагала особливого архітектурного рішення — своєрідного «королівства дзеркал», тому для її показу відвели окремий день. Короткі сукні, смокінги, структурність силуету, вільний крій рукавів, ритмічність складокгофре та особливі гумові панчохи — це головні риси одягу від Gromova Design осінь-зима 2008–2009.
Цього разу «король авангарду» Олексій Залевський презентував колекцію «Dress code»: лакові спідниці, куртки, вечірні сукні кольору старого золота, джинси, оформлені чорною шотландкою і намордники.
Лілія Пустовіт використала контрастні поєднання — джерсі та шовк сіро-коричневого відтінку з яскраво-червоними панчохами. Центральною деталлю улюбленого фасона Пустовіт стали оборки.
Юлія Айсіна — це широкі вовняні брюки і трикотажні спідниці-олівці, трикотажні джемперам і блузони з рукавами-шарфами, накидками, виконаними із найтоншого мохеру, що надають образу паризького шарму.
Колекція Віктора Завадського — це маленькі сукні, видовжений силует, муфти, водночас шкіряні паски-шнури, шкіряні вставки.
ЩО МИ ВДЯГНЕМО
ION
шої лінії Victoria Gres by Gres, то в ній ми бачимо протилежне попередній — мінімум декору, неяскраві кольори, прості силуети, елегантні пальта, сукні-келихи із вкритими тюлем спідницями або об’ємні трикотажні сукні з принтами і, звісно, для декору трохи хутра, щоб підкреслити високе становище жінки. Її героїня скромна, але горда й аристократична. Вона переможниця.
Д
Віктор Анісімов створив образ сучасного міського чоловіка — тендітного, нахабного і трагічного. Це укорочені брюки низької посадки, укорочені жорсткі піджаки, тісні короткі пальта прямого силуету та білі сорочки.
ВОНИ ЗНАЮТЬ
NIM надає перевагу тким блузам-сукблузам із широи рукавами, стриими трикотажною кою, елегантним уетам спортивкурток з коротким вом, джинсам із кучим напиленням льоровим джемпеВона вільна у своїх і поглядах, а ще ненавидить спокій іння на місці.
Ольга Громова
13 Zamolod6.indd 13
25.03.2008 2:42:08
Тетяна Веремчук
ZaMolodь • квітень '08
28˚45'
VISA Бог створив Італію за замислом Мікеланджело. Марк Твен
На подіумі — Іт Готувати треба вчитись у кухарів, літати у льотчиків, писати у письменників, а творити моду — відомими італійськими дизайнерами, ніколи не був засобом самовираження чи самоутверджен все, одяг, а не транспарант для маніфестів. А мода, перш за все, для людини і заради людини стильні туфлі на підборах, вишукана брошка — все це в Італії речі другорядні, а саме тому вони Піджак може прикрашати, але не прикрашатися сам, — його найкращою оздобою є людина одягнена лише тоді, якщо не помічаєш її одягу. Простота і геніальність — ось девіз італійських З розвитком індустрії моди та дизайну в Україні професії модельєра та дизайнера почали к попитом і набирати популярність. Навчання за такими програмами пропонують багато заклад однак ті, хто прагне підкорювати світові подіуми, рветься до колиски моди, Її Величності Італії. знати про освіту в Італії та про її «майстерні», де кують справжніх законодавців моди? Читайте
Майстерні моди Одним із провідних інститутів моди та дизайну є італійський Lorenzo de’ Medici. Його було засновано в 1973 році. Сьогодні в інституті існує більше ніж 350 курсів у галузі мистец-
тва, культури та мови. Серед них є бакалаврські програми тривалістю один чи два роки. На літніх канікулах пропонуються курси італійської мови, а також курси «італійська плюс»: історія мистецтв, театр, кухня тощо. Інститут Lorenzo de’ Medici брав участь у конкурсі молодих дизайнерів «Сезони Моди. Погляд у майбутнє», який проводився у Києві. Інститут презентував переможцю конкурсу двотижневу поїздку на інтенсивний семінар, який проводиться у Флоренції. Lorenzo de’ Medici має три центри: у Флоренції,
Тасканії та Римі. Самі ці міста надихають на створення шедеврів мистецтва.
Dolce, Moschino, Facchinetti.. Матимеш змогу посидіти за партами, за якими творили ці метри
У студентів є великий вибір серед опцій проживання:
апартаменти, приймаючі сім’ї, готелі. Крім того, кожного тижня для них влаштовують цікаві екскурсійні програми. Одним словом, наявні усі умови для того, щоб душа творила, а мозок продукував свіженькі ідеї. Domenico Dolce, Franco Moschino, Alessandra Facchinetti, Maurizio Pecoraro... Матимеш змогу посидіти за партами, за якими творили ці метри моди, якщо вступиш до Istituto Marangoni. Це перший приватний вищий навчальний заклад у Європі в царині дизайну та моди. Своїх студентів Istituto Marangonі відправляє на стажування в найкращі компанії: D&G, Versace, Prada, Gucci, Fendi. Таким чином, з моменту заснування у 1935 році цей інститут випустив три покоління професіоналів фешн-індустрії, які сьогодні є гордістю світу. Також на італійському освітньому ринку велику повагу та популярність мають такі навчальні заклади, як Fashion Institute of Technology at Polimoda (FIT), Studio Art Centers International (SACI), Université de Florence Centre culturel pour étrangers, Université internationale de l’art. Кожен університет в Італії по-своєму унікальний. Кожен із них є також
і своєрідним музеєм, адже їхня історія сягає багатьох сторіч. На відміну від українських ВНЗ, в італійських навчання не має
обов’язкового характеру: студенти не складають кожен семестр іспити і не повинні щодня відвідувати лекції. Вони складають екзамени тоді, коли їм це зручно. Також велика відмінність у тому, що молодь вступає до інститутів не відразу після школи, а часто декілька років працює, щоб заробити на освіту. Навчання в Італії безкоштовне лише для тих, хто вчиться на «відмінно».
Італія — країна не тільки якості, але й шалених витрат
14 Zamolod6.indd 14
25.03.2008 2:42:21
«В Італії музика стала нацією. У нас, на півночі, все зовсім інакше; там музика стала людиною і зветься Моцартом або Мейєрбером» (Генріх Гейне).
талія ду — в Італії. Одяг, зроблений дження. Одяг — це, перш за
«Якщо в нотах написано «соn аmоrе», тільки італійські оркестри справді грають з любов’ю. Інші грають так, наче всі музиканти одружені» (Артуро Тосканіні).
дини. Пальто, блуза, сукня, вони і є такими гарними. дина. Жінка правильно ьких митців. али користуватися акладів України, алії. Що варто айте далі.
Італія полюбляє товсті гаманці Творчість творчістю, однак за красиві очі і навіть за рідкісний талант безкоштовно до інституту не візьмуть. Італія — країна не тільки якості, але й шалених
витрат. Незважаючи на відносно низьку плату за навчання, повний комплекс проживання тут виливається студентам у кругленьку
суму. Вартість одного року навчання у ВНЗ у середньому становить $500. Однак підручники і книги тут коштують божевільних грошей ($80–150 за підручник), а їх потрібно далеко не один десяток. Плюс до всієї суми вартість знімної квартири, їжі, розваг — і виходить при-
близно $1000 на місяць. Ідеальний варіант для проживання — це студентські апартаменти (гуртожиток). Можна жити в приймаючій родині. Оплата і першого, і другого не сильно відрізняється між собою — близько 350–470 євро на місяць, залежно від зручностей і місця розташування. Варто пам’ятати, що всі готелі мають домовленості з інститутами й надають студентам ціни зі знижкою. Але навіть при такому розкладі щодня доведеться прощатися з 30–120 євро. Особливо вибагливі студенти оренду-
Перші в Європі університети з’явилися саме в Італії в XI столітті, потім за їхнім зразком утворилися Оксфорд (XII століття) та Кембридж у Англії, Сорбонна (XIII століття) у Франції. У Середньовіччі усі охочі стати вправними правознавцями неодють квартири, правда тоді мінно приїжджали в університет Болоньї. А вони викладають щомісяця кращих лікарів у Європі випускав універзі свого гаманця 800–1400 ситет Салерно. Чимало європейських та євро. американських країн організували в Італії На відміну від інших євросвої академії. Найстаріша і найбільш знапейських країн, заробити менита — Французька академія в Римі, серйозні гроші студентаміноземцям досить важко. заснована в 1666 році. Інші іноземні інсНа території Італії їм можна титути, які в основному спеціалізуються в працювати не більше 20 галузі мистецтв та археології, знаходятьгодин на тиждень, при тому, ся у Флоренції, Болоньї, Неаполі, Римі, що година роботи оцінюєтьМілані і Турині. І, звичайно, у всі ся в 5–7 євро. віки до Італії з’їжджалися за освітою На стипендію теж художники, скульптори, архітектори, розраховувати не ВОНА доводиться, таке композитори, іншим словом мистецБУЛА задоволення для твопоклонники. іноземців не передбачено. Ось як цінує себе сеньйорита Італія.
ПЕРШОЮ
Тернистий шлях на «подіум» За студентську візу доведеться добре обтоптати пороги італійського посольства. Там потрібно довести, що у тебе за плечима уже є трохи досвіду (документи про проходження дворічного курсу навчання в українському ВНЗ, завірені в італійському консульстві), що в Італії на тебе чекають (підтверджуючий лист зарахування до навчального закладу), що ти маєш медичну страховку і, звичайно, що ти їдеш туди не з пустими кишенями (документи про платоспромож-
ність — наявність 6000 євро). Правила вступу до італійського ВНЗ помітно відрізняються від умов прийому наших студентів до інших європейських університетів. По-перше, неодмінною умовою є повноліття абітурієнта (18 років). По-друге, оскільки в Італії 13-річна система освіти, і щоб відповідати рівню випускника італійського ліцею, після школи потрібно відучитися два роки в українському ВНЗ. Кількість місць для іноземців на кожному факультеті суворо обмежена, а тому за «подіум» потрібно буде поборотися.
Країна, на вулицях якої можна почути музику Вівальді, де людям нудно жити без слів «аморе міо», де в часи техніки та Інтернету чоловіки все ще співають неаполітанські балади під балконами коханих, де статуї епохи Відродження вважають не історичними пам’ятками, а натхненням усіх часів, де в зоряні ночі не сплять венеціанські гондоли… Італія! Найелегантніша, найпривабливіша модниця Європи. І краса її не в шитті і не в крою капелюшка, а в живих чуттях, в палаючому серці.
15 Zamolod6.indd 15
25.03.2008 2:42:22
Віталіна Ковальчук
ZaMolodь • квітень '08
РЕНТГЕН
а стиль оходить,
ться
залишає
Мода пр
замови ч
с, це бізне устрія Мода — езна інд це велич
— Розкажіть, будь ласка, як з’явилася ідея створення програми? Я завжди захоплювалася модою. Але не так, щоб просто піти в магазин і купити нову сукню, я читала історію моди, досліджувала роботу світових дизайнерів. За кожною створеною річчю стоїть задумка, яку цікаво розкрити. Справді, є багато брендів, які варті того, щоб їхню історію знали, щоб їхній одяг носили. Цікаво спостерігати за модою, цікаво дивитися, що зробив Nicolas Ghesquière for Balenciaga, бо він повністю вгадує майбутнє, у нього вистачає сміливості випустити на подіум 30 моделей в однакових сукнях, лише трішки змінивши кольорову гаму. Отож, спочатку я працювала на телеканалі «Київ» журналістом. Потім канал підписав контракт з UFW (Український тиждень моди) на головне медіа-партнерство. Почалися прямі ефіри. На той час ідея програми вже була, але ще не кристалізована. Я зрозуміла, що немає у нас програм про моду, час від часу вони з’являлися, але не виживали. Хочу підкреслити, що наша програма саме про моду, а не про гламур, не про світське життя.
Дар’я Шаповалова — ведуча та автор програми «Неделя моды с Дарьей Шаповаловой». ЇЇ улюблені модельєри Comme des Garsons, Junya Watanabe, Tao, Nicolas Ghesquière for Balenciaga, Alber Elbaz for Lanvin, Vera Wang, Bottega Veneta, Stefano Pilati for YSL. Сьогодні вона прагне відкрити українському глядачу світ вищої моди.
— На кого зорієнтований «Тиждень моди»? На людей, у яких гарне відчуття смаку, відчуття стилю, яким цікаво дізнатися щось нове, сказане в іншому ракурсі, які не хочуть дивитися на стандартні телевізійні продукти. Такі, як колись придуманий образ розфарбованої ведучої з
наклеєними віями, який вже не актуальний і всім набрид. Якщо чесно, нам не завжди легко підтримувати кожною комою, кожною крапкою заданий нами стиль, але ми стараємося це зробити, хоч на це йде дуже багато сил.
— Як Ви підбираєте матеріал для сюжетів? У нас же новинна програма, тому не складно вибрати те, що відбувалося протягом тижня. А ще ми не джинсуємо, у нас немає проплачних сюжетів. Ми вільні у своєму виборі, тому будуємо програму зі своїм стилем. Напевно, джинса і є основною проблемою аналогічних програм. Все йде по наростанню: їм заплатили — вони хвилюються, де яке слово сказати, починають щось собі приклеювати і т.д.
— Тобто Ви вважаєте, що конкурентів у Вас немає? Немає. Ми не вважаємо конкурентами програми про світське життя. Хоча вони нас, певно, вважають, бо з нами вони не дуже і вітаються.
— Які плани розвитку проекту? Головне, це правильно висвітлювати усі закордонні тижні моди. В цьому сезоні ми були у Нью-Йорку та Лондоні, наступного хочемо поїхати ще в Мілан, і в Париж. Зараз збираємося до Москви. Хочеться більше розповідати про те, що відбувається у світі. Мода там інтелектуальніша. У Парижі ще у 20-х роках почали проходити перші тижні моди. Надзвичайна організація фешенів у них у крові. У
16 Zamolod6.indd 16
25.03.2008 11:31:50
Дар’я Шаповалова: «Це буде круто, якщо НАУ ить форму в Лілії Пустовіт чи в Ірини Караванської» нас же це ще новинка, куди більшість приходить, бо престижно. Насправді на заходах мають бути байери, журналісти і друзі дизайнера. А просто порозглядати можна і по телевізору. Звісно, все не так категорично, але в
розфарбований образ ведучої з наклеєними віями, який вже не актуальний і всім набрид
Нью-Йорку, наприклад, поіншому не буває. Спонсорам у них дається 30 місць, у нас — 180. Це не нормально.
— Охарактеризуйте кількома словами UFW? Він молодий: цього року дуже багато молодих дизайнерів представляють свої колекції. Відповідно, він перспективний. У молодь потрібно вкладати, вони не жили в союзі, вони більш відкриті до нових тенденцій, подихів, вони більш розкуті.
— Наскільки важко бути дизайнером в Україні? Це дуже тяжкий труд. Українці надають перевагу західним брендам. Магазини, а не студії, є лише у Гресь, у Караванської, в Андре Тана. Відкрити його дуже тяжко, тому що орендна зависока, але без нього якось не посправжньому. Студія — це ж своєрідне ательє. На жаль, у
нас немає централізованого магазину українських дизайнерів. Можливо тому, що немає попиту на продукт. Я вважаю, що він з’явиться, якщо заборонити дизайнерам продавати від себе, а це поки що не реально. Але те, що українці зацікавлені у національній моді помітно не озброєним оком. Чому ж не продається, не розумію.
— Можливо для молоді таке задоволення дороге? Так, це дорого. Наскільки я знаю, Андре Тан планує випустити лінію, що буде доступна середньому класу. Він справді може запустити другу лінію, бо в нього добре п р о дається перша, а є дизайнери у яких і перша не продається, а вони за другу беруться, а вона має розроблятися, коли перша приносить мільйони. Також був такий проект як Модний квартал, де продавалися другі лінії українських дизайнерів.
— Чи існує в Україні вулична мода? Streetfashion у нас практично немає. А ось на вули-
цях Лондона чи Японії відбувається щось неймовірне. Від України цього навіть вимагати не можна. Вважаю, що держава має допомагати молоді із закордонними поїздками. Побувавши раз у Лондоні, розумієш, що проблема не у грошах. Завжди можна щось придумати, хоч це і складніше ніж за кордоном. Там безліч магазинів, де все набагато дешевше, ніж у нас, молоді дизайнери теж доступніші, ще блошині ринки, де продається одяг невідомих авторів, які копіюють ідеї провідних дизайнерів, найголовніше — продукт якісний і дешевий, ви ж виглядаєте стильними, навіть місто стає красивішим.
— На вашу думку, як потрібно одягатися на навчання? Залежить від навчального закладу. Є творчі, а є технічні ВНЗ, і є інститут журналістики, де кожен намагається показати все, що знає-має. Головне, не крикливо — чорний низ, білий верх. Дівчатам завжди можна носити сукні. Зараз популярний тренд «одяг знятий з плеча чоловіка» — жакети, брюки, жилети. Це завжди виглядає стильно. Чому студенти цього не обирають? Треба відкривати себе світу, давати собі більше свободи, бачити не очікувані комбінації.
— Як Ви ставитесь до форми, що введена в НАУ?
— Кого з публічних українців Ви вважаєте стильними?
Це буде круто, якщо НАУ замовить форму в Лілії Пустовіт чи в Ірини Караванської. У мене в школі теж була форма. Я її не носила, бо вона сковує. В Оксфорді ж форма існує вже багато років. Для студентів великий привілей одягти її.
Мені дуже подобається Ірена Кільчицька. У неї дуже сміливий стиль. Багато хто говорить, що часом вона занадто розкута, але я так не думаю. З чоловіків такий персонаж як Гарік Короготський. Він мільйонер, у нього багато дітей, але він завжди у своїх божевільних окулярах — він нічого не боїться. Звісно, мені подобаються чоловіки в костюмах.
— Що для Вас мода? Це стиль. Це стан душі. Мода приходить і йде, а стиль залишається. Мода — це бізнес, це величезна індустрія, це якийсь психічний вплив на людей. Мода передбачає, що людина освічена, начитана, що може підтримати будь-яку розмову. І це вона показує своїм одягом.
— На Вашу думку, яка ціль моди як мистецтва? Зробити всіх щасливими. Вона повинна відкривати нові грані, робити людей розкутішими, давати їм більше свободи, вона має їх спонукати до розвитку.
17 Zamolod6.indd 17
25.03.2008 2:42:28
WANTED Якщо ви з фотоапаратом на «ти» Якщо вам завжди чешуться руки наклацати розкішні краєвиди, незвичайні події, своїх друзів чи просто вулиці рідного Києва Якщо ви гадаєте, що ваші фото гідні показатися на люди, тоді цей конкурс саме для вас
Надсилайте свої фотошедеври на zamolodb@gmail.com і про них неодмінно дізнаються усі читачі «ZaMolodi», найкращі роботи отримають місце на титульній сторінці.
До зустрічі на обкладинці!
Zamolod6.indd 18
25.03.2008 2:42:33
Аліса Коржова
ХМ-М-М-М…
Від корчми до ресторану Єгор Саунін, механік КНУТД, інженер-електро ві — це Киє у лад зак щий кра Най na» від irva «N ні кух кої ресторан індійсь вся нещокри Від . ти» кар ної зир «Ко досить різні давно. Сюди приходять не оформгар люди. Смачна кухня, е в рестоадж но, див (не ав стр лення лії), Анг з вар -по рані працює шеф а також р, -ба ьян кал й ови чуд . Можна дуже цікавий інтер’єр : дзерпоблукати чотирма залами а за сам ть ори гов зва (на м кальни нує (па ок» свіч 0 себе), залом «10 ), «танння ітле осв е ичн ант ром піч для дурі» (прим. індійська , де розвипічки хліба) і бенкетним ографії! фот и, тин кар ві ціка міщені , 28в) аїни Укр і (Адреса: бул. Лес
Ольга Лєбєдєва, Києво-Могилянська академія, економіст Є такий заклад як «Docker pub», куди більшість приходить через музику, що там грає. В основному це рок. Часто приїжджають якісь групи, натомість вхід залишається завжди безкоштовним. Приваблює меню з дивакуватиими назвами і «чоловічий» інтер’єр із морським присмаком. Однак, головна родзинка пабу — цілком дозволені танці на столах. (Адреса: м. Героїв Дніпра, вул. Богатирська, 25)
Саша Мрук, КНЕУ, банкір Взагалі, в Києві дуже багато класних закладів, один з них (мер ежа Beer stub » «Eri c’s «Любофь и голуби»). Підвальне приміщеня, цегляні стіни, таблички з різноманітними веселими написами, не менш веселі картини, творчий контингент, всі п’ють пиво — все сприяє тому, щоб гарно провести час. Є два зали: верхній зачиняється о півночі, а у нижньому гуляють досхочу! (Адреса: м. Площа Льва Толстого)
Руслан Дятел, ситет Педагогічний універ ітолог ім. Драгоманова, пол ити вільний Я полюбляю провод — підвал 4» час в арт-клубі «4 найбільш Це ). ку: ати ещ на Хр це. Цей міс е іжн тусовочне молод кафе і майне пив є дну поє б клу ичних груп. данчик для виступу муз гінальне ори е До того ж там дуж — це ава стр на бле улю я Мо меню. та! ако См а». уск «Варварська зак ить як для ход під ще кра най 4» «4 з друзями, так веселих посиденьок романтичного і для незабутнього . ння побаче
Даша Веселовськ а, НТУУ «КПІ», меха нік Feeling Like Home ...Пиріг зі шпинато м, «Дарджилінг» і ван ільне морозиво… Чайна «Мономах» , де завжди затиш но і душевно. Невелич ке сховище від міс цевої метушні в самому серці столиці. М’як е світло розслаблює, а сл абке мерехтіння сві чок у вечері налаштовує на невимушені ро здуми. Хто заходить відра зу шукає очима міс це для себе і невеличко ї компанії, щоб залишити тут частинку сво го сміху, радості, щастя, а, може, смутку, хви лювань чи ніком у невідомих сліз. Поринувши в аромати «Марен ь Султана», «М’ятної Фантазії» , «1001 ночі», на мить забуваєш про все навк оло. Не можна не любити це місце. В ньому є щось, що змушує повертатися сюди знову і знову. Час завмирає…в том у зеленуватому спокою…і з’являється бажа на рівновага. Якби у кожного було таке потаємн е місце, де можна відчути себ е як у дома, лише переступивши його поріг.
19 Zamolod6.indd 19
25.03.2008 11:31:58
ОДНА ПАРА+ ПЕРЕРВА
ZaMolodь • квітень '08 Юлія Кузнєцова
Хід конем Що ви хотіли знати про їзду верхи, та боялися спитати... Образ вершника навіює враження чогось величного, вишуканого, аристократичного або навпаки — чогось сильного, войовничого, позбавленого церемоніальності. Як, наприклад, фігура жокея у червоному сюртуку та чорних галіфе й обриси спітнілого, запиленого ковбоя у шляпі, який стріляє очима та перебирає зубами якусь травинку. Виходить, що мріють побачити себе на баскому коні люди зовсім різних захоплень та звичок. Як пересісти зі скакуна фантазійного на конячку цілком реальну, читайте далі.
Коні — справа тонка Їзда верхи — справжня наука з досвідом багатьох століть. Для її осягнення потрібен час. Коні як дозвілля і як спорт — це різні речі, вони вимагають різного рівня підготовки як їздців, так і самих коней, тому залежно від мети занять обирається амуніція та тварина-товариш. Наприклад, для того, щоб просто навчитися їздити верхи, початківцеві треба об’їздити навчальну конячку 30 годин та оволодіти трьома основними алюрами. Алюри — це рухи коня з різною швидкістю. Основними є крок (чотирьохтемповий алюр, коли тварина по черзі діагонально ставить кожну з чотирьох ніг), рись (двотемповий алюр, тобто в один темп по діагоналі вперед ставляться одразу дві ноги) та галоп (трьохтемповий алюр, коли у перший темп кінь спирається на задню ногу, у другий ставить вперед іншу задню та діагональну їй передню ногу, у третій — виходить вперед іншою передньою). Разом з інохіддю ці три алюри називають природніми, але є і штучні — піаффе, пасаж, галоп на трьох ногах, пірует тощо — вони є елементами вищої школи їзди.
Та на початку навчання до алюрів ще далеко. Це тільки у кіно ми бачимо, як герой стрімголов тікає від ворогів (або ж наздоганяє їх), застрибуючи на коня з вікна якогось там поверху. Насправді є ціла низка правил поводження з тваринами, адже коні за натурою дуже лякливі. Наприклад, перед тим, як зайти до денника (закрите приміщення у стайні для індивідуального утримання коня без прив’язі), слід покликати тваринку за кличкою. Тільки у деннику слід одягати спорядження, сід-
лати можна або там само, або у проході стайні, до того ж робити це треба з лівого
боку коня. У жодному разі не можна підходити до тварини ззаду, навіть до найспокійнішої. А скільки є правил, пов’язаних з амуніцією! Навряд чи на першому занятті у вас буде час проїхатись хоча б метрів десять. Слухняних коней треба заохочувати. Для цього достатньо їх трохи попестити, але слід бути обережними з вухами (не вашими, а тварини!), бо вони дуже чутливі. Не можна наслідувати анімаційних персонажів і підгодовувати конячку яблуками або ще чимось: одразу після їзди їм можна тільки пожувати трохи сіна. Щодо с п о р ту. Є 4 класичних види, кілька некласичних, а також сила-силенна кінних ігор, універсальних та національних. До класичного кінного спорту належать: виїздка, конкур, триборство та латинсь- ка школа виїздки. Перші два види — найпопулярніші. Виїздка — це керування конем на різних алюрах за заданою програмою; виконується зазвичай у прямокутному манежі. Поняття «виїздка» трактується також як навчання молодої конячки навичкам їзди з вершником. Конкур, або конкур-іппік, у широкому розумінні — взагалі усяке кінне змагання, а як вид спорту мається на увазі їзда з різними перешкодами. В Україні тривалий час було затишшя щодо усього, пов’язаного
з верховою їздою, але десь з 2000 року справа пішла вгору, і в останні пару років було проведено близько 20 різних турнірів. Зазвичай у кінній школі або клубі можна не лише навчитися їздити, а й брати участь у змаганнях.
Здоровий як кінь Про лікувальні властивості їзди на конях було відомо ще Гіпократові. А сам Гете писав, що ці тварини просто створені для організму людини. І це дійсно так. Для їзди верхи особливі атлетичні задатки не потрібні — ви тренуєте тіло під час занять, тому в результаті вбиваєте двох зайців одразу: набуваєте хорошої фізичної форми, витривалості й отримуєте насолоду від спілкування з розумною й благородною твариною. Варто згадати, як саме верхова їзда впливає на здоров’я людини: тренуються м’язи різних груп, покращується рівновага, координація рухів та просторова орієнтація, реакція, уважність, кровообіг, поліпшується психоемоційний стан. Існує поняття «лікувальна їзда верхи», яка включає у себе між іншим іпотерапію —лікування за допомогою коня, яке з галузі суто медичної перейшло до новомодних розваг. Тепер кінним спортом лікують навіть депресію. Такий вид дозвілля і спорту рекомендується для людей, які страждають на різні ортопедичні захворювання (той самий сколіоз), ішемічну хворобу серця, порушення обміну речовин, бронхіальну астму, вегетосудинну дистонію, кишкові дисфункції. Крім того, їзда на конях рекомендується хворим для відновлення
20 Zamolod6.indd 20
25.03.2008 2:42:45
рухової діяльності після операцій та нещасних випадків. Незамінною така фізична активність є для людей із неврологічними та психіатричними захворюваннями (аутизм, шизофренія, склероз, даунізм, неврози) у першу чергу через сприяння соціальній адаптації пацієнтів. Навантаження під час роботи з конем залежить від алюру. Наприклад, їзда риссю замінює тривалу прогулянку у стрім-
к о м у т е м п і , а галоп — замість пробіжки пересіченою місцевістю. Вікових обмежень майже немає: діти можуть братися за вивчення жокейської майстерності з 10–12 років на великому коні, а сідлати поні можна починати ще раніше. Проте існує ряд протипоказань. Основне з них — серйозні ушкодження хребта, адже під час їзди він приймає найбільше навантаження. Також не можна займатися цим спортом людям, які перенесли інсульт або інфаркт, мають гострі запалення внутрішніх органів, тромбофлебіт та порушення кровообігу,
гінекологічні захворювання. До речі, існує думка, що дівчатам-підліткам серйозно їздою верхи краще не займатися, поки організм остаточно не сформувався.
Алло! Ми шукаємо конячку Проблем зі знаходженням стаєнь тепер немає, залишається лише о б р а т и найзручнішу. Кінноспортивні організації знаходяться і в місті, і в області. Останні зазвичай більші, мають характер комплексу із більшою кількістю коней та різними закладами розважально-відпочинкового роду, як-то бари, кафе, готелі тощо. Також за містом можна знайти стайні простіше та дешевше. Ціна залежить від того, чи обираєте ви навчальне заняття або прогулянку, від стану екіпірування, розташування стайні і т. і. Заняття зазвичай тривають близько години. Важливо, обираючи заклад, оцінити кваліфікацію тренера, стан коня, стайні та якість майданчика (манежу) для занять. Якщо критерії перших двох визначити важко, то місце для їзди
в ідеалі повинно мати рівний піщанистий ґрунт і бути достатньо великим для кількох вершників. У Європі є більше можливостей для вибору тварини під свою комплекцію, зріст тощо. На жаль, такі зручності у нас поки що обмежені. Наостанок зазначу, що їзда верхи має елітарний характер, а
кінний спорт є одним із найперспективніших у нашій країні, але навіть не це є головним аргументом на користь вибору саме такого способу провести час. Мабуть, найчарівніше — це можливість спілкуватися і співпрацювати з шляхетною швидкою твариною, яка вперше була приручена трипільцями ще шість тисячоліть тому.
Недалеко від Московського мосту розташована школа їзди верхи «Кураж» (8 067 297 86 21). Тут можуть навчити їздити «з нуля» або допомогти удосконалити вміння. Викладач — випускник теперішнього Університету фізичного виховання та спорту. Місяць «лікнепівських» занять коштує 450 грн., а індивідуальні — 60 грн./год у будні і 80 грн./ год в уїкенд. Прогулянки для їздців-знавців обійдуться на двадцятку дорожче. Кінно-прогулянкова база «Набег» (вул. Вишгородська, 85, 8 097 682 24 15, 8 067 712 33 84) поміж іншим пропонує їзду у лісі та оренду денників. Повчитися і покататися тут можна сім днів на тиждень з 8 до 20 за 100 грн./год, проте записуватися на відвідування треба заздалегідь. Відомий також заклад «Родео» (пр. Перемоги, 82-в, 8 044 456 92 77). Він працює в усі дні, окрім понеділка, з 11 до 19. Їзда та навчання у таку саму ціну, як і в попередньої бази. Існує також «Родео-2», яке знаходиться у селі Горянка. Кінно-спортивна школа «Авангард» (вул. В. Касіяна, 1, 8 044 250 84 39) обіцяє влаштовувати прогулянки у Голосіївському лісі та пропонує 2 вільних денники, де можна утримувати власного баского товариша за 100 у. о. на місяць. Абонемент у школі коштує 100 грн./міс.
21 Zamolod6.indd 21
25.03.2008 2:42:46
ZaMolodь • квітень '08
Леся Владзієвська Білявка
У ІК Е Н Д
Весна очима Тернопілля Ідея розпочати весну виникла у вас уже сьогодні? Проте ви в розпачі, що канікули далеко не завтра і «сивіти» в університетських аудиторіях доведеться аж до літа? Страшенно прикро, але вихід з цього є! Якщо ви людина спонтанна, любите подорожувати «по-студентськи» і вас не треба довго вмовляти, — тоді не гайте часу, а хапайте рюкзак і вирушайте у пошуках нових вражень! Цього разу помандруємо Тернопіллям. Переваг — ціла купа: нормальні ціни, ніяких тобі віз чи перетинів кордону, сів у потяг чи авто — і вперед! Усе своє, рідне. А краєвиди... Словом, з такої ноти варто починати весну!
В
иявляється, для того, аби відпочити від галасливої столиці й отримати повний заряд енергії, зовсім не обов’язково купувати довжелезну путівку на 2–3 тижні й пропускати пари в універі! Головне — нічого не запланувати на найближчі вихідні, а в суботу ввечері (о 23.50) встигнути сісти на 49-й потяг «Київ-Трускавець», який довезе вас до міста Тернополя (для студентів квиток коштує 34 грн.). Проте пам’ятайте, що наша зупинка не кінцева, тому, не забудьте вийти саме в Тернополі! Отже, приїхали (07.30 год ранку)! Тернопіль — місто цікаве, є на що подивитися, однак ми повернемося сюди трохи згодом, підвечір. А нашу подорож розпочнемо із живописного містечка волинської частини — Почаєва. Дістатися до нього, як виявилося дуже просто: від залізничного вокзалу (куди ми приїхали) сідаємо на маршрутку, яка прямує до автовокзалу, а вже звідти їдемо до Почаєва. Дорога триватиме десь близько двох годин, а проїзд коштуватиме всього 11–12 грн! Для тих, хто планує залишитись тут на ніч, корисно буде знати, що готель знаходиться просто навпроти собору. Це двоповерхова будівля. І, ще одне: на території всієї Лаври заборонено ходити в штанах! Проте ви і не думайте пакувати до своїх валіз ще й сукні, Лавра вже про вас потурбувалася: спідниці-плахти видають на прокат!
Феєричний подих старовини Наступним маршрутом нашої подорожі є невеличке, проте, буквально просякнуте багатолітнім подихом історії, містечко Кременець. Тим паче, доїхати сюди дуже просто — з Почаєва до Кременця маршрутки курсують досить часто, а там 20–25 хв., і ви вже на місці. До того ж проїзд обійдеться приблизно у 3 грн! Найперше, що треба оглянути одразу по приїзді — це залишки фортеці на вершині гори Бони. Чому Бона? Фортеця овіяна легендами минувшини. Ось одна із них: Колись давно дружина польського короля Сигізмунда Першого неаполітанська принцеса Бона Сфорца д’Арагона отримала Кременець як весільний подарунок (скромненький такий подаруночок, авжеж?). І хоч вона в самому Кременці майже не жила, за часи володіння і місто, і фортеця швидко розвинулись і розрослись. До речі, Бона була другою дружиною поляка і набагато від нього молодшою (тут ще один нюанс: король був настільки несимпатичним, що ледве знайшов собі дружину). Легенда
Довідка: Почаїв славиться, звичайно, своїм монастирем та «чудотворною» іконою Почаївської богоматері. Разом із Софією Київською це — найголовніша святиня православної України. Почаївська лавра відома чи то з ХV чи то навіть з ХІІІ ст. Першими приміщеннями монастиря були печери в товщі гір, а першою будівлею — невелика дерев‘яна церква Успіня. Саме тоді за легендою і з‘явилася ченцям богоматір у вогняному стовпі над Почаївською горою, після чого на одній із скель, начебто, залишився відбиток її стопи. В комплекс монастиря крім численних культових будівель входять кам‘яні та дерев‘яні оборонні споруди XVII ст.
(вежі та стіни), адже монастир за свою історію витримав не одну облогу. Архітектурний ансамбль Лаври сформований за проектом архітектора Готфрида Гофмана. Гофман майстерно використав скелясті тераси, що підіймалися вгору. Їх наростаючий ритм підкреслює ажурний силует Успенського собору. В стелях бокових коридорів храму зроблено круглі отвори, через які можна побачити три яруси хорів. Такий архітектурний прийом творить в інтер‘єрі фантастичну гру світла та тіней. Починаючи з ХІХ ст. старі будівлі реконструюються, споруджуються нові: надбрамний корпус, дзвіниця, друкарня.
22 Zamolod6.indd 22
25.03.2008 11:23:18
гласить, що королева спокусила мало не всю офіцерську варту замку. Коли король-рогоносець дізнався про зраду, та ще й настільки масову, віддав наказ стратити офіцерів. Проте Боні вдалося випросити помилування для трьох вартових — третього, дев’ятого та двадцять сьомого. З того часу чоловіки п’ють за жінок у такій послідовності. Однак нині від колись величної фортеці лишилися одні руїни. Власне, споруду розтрощили козаки, ще під час національно-визвольної боротьби Богдана Хмельницького. Крім фортеці, у Кременці є чимало старовинних споруд. Серед них виділяють середньовічний замок, кілька монастирів і храмів, садиба батьків Юліуша Словацького. Розкішна природа, мальовничі краєвиди, овіяне легендами минуле, численні пам’ятки старовини, глибокі традиції духовного життя, цікаві околиці забезпечують Кременцю славу однієї з найбільших перлин у короні України й приваблюють сюди тисячі гостей.
Цікаво знати Засноване в княжну добу української історії, 1241 р. місто вистояло першим в Європі(!) перед монгольськими ордами. Замок, руїни якого величаво довершують нині одну з гір, тільки один раз був здобутий силою зброї, коли восени 1648 р. сюди підійшли козацькі війська. А у першій третині XIX cт. Кременець був найбільшим на Правобережній Україні центром світської освіти. Звідси починається історія Київського Національного університету ім. Тараса Шевченка й Тернопільського Національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка.
І наостанок Набереться ще кілька десятків непобачених, необ’їжджених, невідчутих місць на Тернопільщині, які можна назвати красою України. Ми дали вам схему, однак маршрут обирайте самі. Отож, у кого чешуться п’яти, а душа бажає мандрівок наполегливо рекомендую хапати в руки карту, витягати за вуха засиджених друзів і мчати на вокзал. Емоції, які переживаєте в подорожах, ніколи не забуваються і до того ж рідко повторюються. Тому не обкрадайте себе почуттями мандрівок, вони безцінні.
23 Zamolod6.indd 23
25.03.2008 12:03:33
ZaMolodь • вересень '07
ALL YOU NEED IS LAUGH :) Я
кщо бажаєте мати зброю на всі випадки життя, носіть з собою не револьвер, не ніж, не самопал, а його веселість СМІХ! Сміх з прищуринкою і ямочками, похрюкуванням і посвистуванням, с присіданням і підстрибуванням, сміх з гагаканням і гигиканням, а основне щирий і природній. Сміх — це ключик у житті. Хай щастить вам відчиняти ним чим побільше дверей.
Zamolod6.indd 24
25.03.2008 2:42:55