"Сучасні Аграрні Технології", липень 2012 by Издания ВКО "ТОВ "Дельта-Агро"

Ми знаємо аграріїв , аграрії знають нас!

№07 WWW.PRO-SAT.COM.UA ЛИПЕНЬ 2012

Бактеріальні хвороби зернових культур стор. 20

Cвітовий ринок фунгіцидів стор. 42

Українська бура молочна порода стор. 62

ДЕВ’ЯТА МІЖНАРОДНА КОНФЕРЕНЦІЯ З ЕФЕКТИВНОГО САМОВІДНОВЛЮВАНОГО ЗЕМЛЕРОБСТВА стор. 6

Свіже повітря для корів стор. 68

ЗМІСТ

АГРОДАЙДЖЕСТ

Дев'ята

міжнародна

конференція

з ефективного самовідновлюваного землеробства

ТЕМА НОМЕРУ

Бактеріози

Бактеріальні

МЕНДЖМЕНТ

маскуються

під голодування

хвороби

зернових культур та заходи захисту від них

Озирнемося назад

і, можливо,

липень 2012

Концептуальні підходи до

виробництва якісної

зрозуміємо, що маємо

та безпечної

і куди йдемо

фітопродукції в

Україні

ЗМІСТ

Інформаційно-аналітичне видання

МЕНДЖМЕНТ

Виробництво палива з цукрового

буряку (досвід сша)

№ 7 (323) липень 2012 року

РОСЛИННИЦТВО

Cоняшник виносить із ґрунту

не більше ніж кукурудза,

ТВАРИННИЦТВО

Українська бура молочна

порода: сучасний стан та перспективи селекції

Світовий

ринок

фунгіцидів

Технологія утримання

свиноматок та їх продуктивність (досвід

РОСЛИННИЦТВО

Ефективний

спосіб

зменшення втрат

врожаю на посівах ріпака озимого

РФ)

Свіже повітря для корів: уроки суворої зими і спекотного літа

ШАНОВНІ АГРАРІЇ!

Шкідники запасів зерна.

Регулювання

чисельності за

допомогою зміни газового складу атмосфери

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС 23634 Засновник і видавець: ТОВ «ВКО «Дельта-Агро» delta-agro.com.ua Генеральний директор: Сергій Березовський

ріпак або пшениця

Свідоцтво про перереєстрацію Серія КВ № 18898-7688 ПР від 14.05.2012 року

Редакція журналу «ЗЕМЕЛЬНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ВІСНИК УКРАЇНИ» (www.zemnews.com.ua) запрошує сільськогосподарські підприємства, що бажають залучити зарубіжні інвестиції для розширення свого аграрного виробництва, безкоштовно розмістити інформацію про своє підприємство у нашому виданні. Тел. редакції: +38 (044) 492-77-42; e-mail: reklama-zvu@ukr.net контактна особа: Булана Олена Михайлівна

Головний редактор: Федір Долінкін Арт-директор: Олег Радковець Консультанти: О.С. Демченко, д. с.-г. н.; С.В. Собченко, к-т б. н.; Г.А. Максимчук, д. с.-г. н.; В.В. Швартау, д. б. н.; Є.М. Сєдов, д. с.-г. н., ак. РАСГН Дизайн та верстка: Лара Радковець Літературний редактор: Ірина Сєрова Відділ реклами: Ігор Чайка, Олена Булана Відділ розповсюдження: Сергій Сірош Юридичний супровід: Центр політико-правових технологій «Ін’Юрпол» Адреса редакції: 03083, м. Київ, пр. Науки, 54 Б, оф. 8 тел./факс: (044) 492-77-42 (43) agro.nova@ukr.net pro-sat.com.ua Типографія: ТОВ «Техно-друк» Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій, а рекламної інформації – рекламодавці. Редакція може не поділяти точки зору авторів. Рукописи не повертаються і не рецензуються. Редакція залишає за собою право редагувати матеріали. Наклад – 5 000 примірників

липень 2012

АГРОДАЙДЖЕСТ

Дев'ята міжнародна конференція з ефективного самовідновлюваного землеробства

Європа тримає курс на ґрунтозахисне землеробство. Про це свідчить документ FAO, згідно з яким до 2020 року в країнах ЄС планується впровадити принципи зберігаючого землеробства. Інтерес до ресурсозберігаючих технологій, що дозволяє досягти високого рівня виробництва при скороченні витрат, став очевидний з 2008 року. Зростаюча стурбованість щодо продовольчої безпеки ЄС та світу – є головною темою у переліку обґрунтувань для реформування Єдиної сільськогосподарської політики. Серед інших тем: погіршення клімату, підвищення конкурентоспроможності в світлі зростаючої глобалізації та нестійкості цін тощо. Сьогодні з використанням зберігаючих технологій в Європі обробляється майже 1,3 млн га сільськогосподарських земель, здебільшого, в Іспанії, Франції, Фінляндії, Великій Британії, Італії, Португалії та Швейцарії. Процес впровадження ініціюється переважно фермерами, які прагнуть знизити витрати на паливо, оплату праці і техніку.

Генеральний директор холдингу «Агро-Союз» Сергій ПРОКАЄВ

липень 2012

19 червня п.р. на базі агрохолдингу «Агро-Союз» (с. Майське, Дніпропетровська обл.) за підтримки компанії Ростсільмаш (РФ) пройшла дев'ята Міжнародна конференція з ефективного самовідновлюваного землеробства. Численні делегацій слухачів прибули з Російської Федерації, Казахстану, Молдови, Білорусі. Серед доповідачів – представники Бразилії, Аргентини, США, Європи. Першим для учасників було презентовано досвід країн,

АГРОДАЙДЖЕСТ

що використовують технологію No-Till тривалий час з огляду на рентабельність такого переходу та ефективність ведення господарства. У цьому сенсі аграріям був більш цікавий не європейський, а латиноамериканський досвід. Європа – на початку шляху ґрунтозахисного землеробства, а Аргентина і Бразилія вже понад 30 років дбають про свою землю. Перед учасниками конференції виступили першопрохідці бразильського NoTill – Мануель Перейра і Герберт Бартц, а також спадкоємний фермер з Аргентини, віце-президент Аргентинської асоціації No-Till Марія Беатріс Гіраудо. Майже 40 років тому сумні наслідки найсильніших пилових буревіїв змусили фермерів Латинської Америки перейти на технологію No-Till, а стрімке зростання цін на енергоносії у 80-х прискорив цей процес. Якщо у 1987 році в Бразилії, Аргентині, Парагваї та Уругваї ця технологія застосовувалася лише на 670 000 га, то 2004 року – на 39,6 млн. Сьогодні у Бразилії та Аргентині нульову обробку використовують на 70% загальних площ оброблюваних земель. Новий ресурсозберігаючий підхід до землеробства дозволив досягти значних результатів в аграрному секторі: Бразилія і Аргентина займають лідируючі позиції в галузі сільськогосподарського ви-

Герберт БАРТЦ

ПРЯМА МОВА

Мануель ПЕРЕЙРА

робництва в світі. Площі під No-Till в Бразилії становлять 25 млн га – це фактично чверть всіх світових земель, що обробляються за нульовою технологією. За рахунок підвищення врожайності зернових Бразилія різко збільшила темпи розвитку тваринництва і зайняла перше місце в світі з експорту курячого м'яса. Велику увагу присутніх привернув до себе бразильський доповідач Мануель Перейро – фермер, що стояв біля

Микола КІКТЕНКО (Молдова): – У мене невелике господарство, займаюся рослинництвом понад 10 років, практикую технологію MiniTill. В «Агро-Союзі» вперше, нас приїхала ціла делегація з Молдови – представники Мінсільгоспу, науки, сільгоспвиробники. Наші кліматичні умови схожі з українськими – ті самі проблеми: дефіцит вологи і ерозія. Тема впровадження No-Till – дуже актуальна. Не дарма сюди приїхало так багато аграріїв з усіх куточків світу, деякі їхали за тисячі кілометрів, залишили свої господарства, де потрібна їх цілодобова присутність. Ніхто їх не примушував, саме життя підштовхує до альтернативних технологій, інакше ми не виживемо. Дуже шкода, що керівництво країн СНД не займає активну позицію щодо впровадження ресурсозберігаючих технологій. Вичікувальна позиція – не на користь країні, терміново потрібно міняти підходи до ведення сільського господарства. Хочу подякувати організаторам – всій команді «Агро-Союзу», які доклали стільки зусиль, щоб цей захід пройшов на дуже високому рівні.

Марія Беатріс ГІРАУДО

липень 2012

АГРОДАЙДЖЕСТ

Круглий стіл

Так виглядає грунт після щадних технологій

витоків впровадження No-Till в Бразилії. Він зазначив, що сучасні бразильські фермери не мають жодного наміру повертатися до традиційного землеробства, тому що врожайність культур у разі застосування No-Till вище вдвічі. Європа, США Україна, Росія та Казахстан до недавнього часу не поспішали реагувати на тенденції в агросекторі,

вважаючи за краще працювати за традиційними технологіями і до методу NoTill зверталися дуже небагато. Але глобальна економічна криза 2008 року змусила бізнесменів шукати менш витратну економічну модель рослинництва. Часті пилові бурі зробили очевидним той факт, що родючий шар землі можна зберегти тільки за допомогою

ПРЯМА МОВА Юрій ЮРОВСЬКИХ (РФ): – Якщо говорити про ефективність технології No-Till – ми сіємо по «нулю» всього третій рік, і до кінця не пройшли весь цикл необхідного сівозміни. Проте вже в перший рік, коли ми посіяли зернові у надзвичайно посушливий рік, врожайність у нас була на 30% вище, ніж на полях з «мінімалкою». Ми були в «Агро-Союзі» ще в 2004 році, на першій конференції з No-Till, а зараз приїхали, оскільки пройшло досить багато часу. Хочеться почути про зміни, які відбулися за цей час, нові тенденції та підходи, перейняти досвід колег з інших країн.

липень 2012

АГРОДАЙДЖЕСТ

післяжнивних залишків. Це повною мірою усвідомили кримські агрономи, коли зимою 2012 року в Криму пориви вітру становили понад 35 м/сек, і за нетипових для півострова морозів, а сніговий покрив на полях був відсутній. Такі бурі стали звичними в багатьох регіонах України, Росії та Казахстану, де наслідками традиційного землеробства став знесений в яри, водоймища і на узбіччя доріг ґрунт, розтріскана земля на ланах і активні ерозійні процеси. Темою презентацій стали основні принципи зберігаючого землеробства однакові для різних регіонів і кліматичних зон:  мінімальне пошкодження ґрунту;  збереження покриву з рослинних залишків на поверхні ґрунту;  використання покривних культур, виважені сівозміни. Генеральний директор холдингу «Агро-Союз» Сергій Прокаєв висловив чітку позицію передових господарників щодо нової технології: «Сьогодні на порядку денному не стоїть питання, впроваджувати або не впроваджувати No-Till в країнах СНД. Питання – як ефективно працювати за цією технологією! No-Till – не просто пряма сівба і

не чергова технологія, – це нова філософія аграрія майбутнього. Щоб примножувати, сільське господарство має навчитися зберігати!» Дуже яскравою подією конференції став «круглий стіл» – своєрідний підсумок роботи першого дня конференції. Учасники і спікери конференції кілька годин жваво обговорювали актуальні проблеми практики No-Till. Серед тем – перехідний період від традиційного землеробства до нульової технології: чи потрібен він, яку повинен мати тривалість і як вирішувати проблему ущільнення ґрунту. Один із доповідачів – Михайло Драганчук з АР Крим – розповів, що в першу ж осінь застосування No-Till він побачив величезний стрибок в економіці, а навесні відчув весь потенціал технології в збереженні вологи. Тому, на його думку, кожен день зволікання – це величезний крок назад. Щодо органічного землеробства, то учасники дійшли висновку, що виробництву має передувати стійкий і масштабний попит на таку продукцію. В Європі платники податків оплачують заняття фермерів органічним землеробством, а аргентинка Беатріс Гіраудо підтримала тезу, що ор-

Михайло ДРАГАНЧУК – активний прихильник нових технологій

Слухачі конференції в польових умовах

липень 2012

АГРОДАЙДЖЕСТ

Олена ДУДКІНА

Рей ВОРД

Наталія СКОРОБОГАТА

ганічне землеробство сьогодні нерентабельне, проте No-Till та органічне землеробство не мають протиріч та цілком сумісні. Болюче питання для учасників агроринку – аграрна наука і аграрна освіта. Виявилося, що в Аргентині і Бразилії існують аналогічні проблеми. У продовження конференції розпочалися практичні заняття з аспектів технології No-Till. Фахівці «АгроСоюзу» – Наталія Скоробогата та Олена Дудкіна – розповіли учасникам про систему живлення рослин та фактори, що впливають на отримання максимальної врожайності культур, залежно від кліматичної зони.

Пол ЯСА

Едуард Романьков («Агро-Союз») відкрив секрети підвищення ефективності бізнесу рослинництва. За невимушеною атмосферою презентації були схожими на інтерактивний дискусійний клуб. Зарубіжні експерти – Пол Яса і Рей Ворд (США) обговорили питання сівозміни та впливу технічних систем на структуру ґрунту. Пол Яса продемонстрував слухачам фотографії згубних наслідків механічної обробки ґрунту та відсутність післяжнивних залишків. На слайдах аграрії побачили різницю в стані посівів на полях, засіяних за традиційною і «нульовою» технологією.

ПРЯМА МОВА

Едуард РОМАНЬКОВ

липень 2012

Ільдус ВАЛУЄВ (Татарстан): – Ми приїхали в «Агро-Союз» великим складом – 17 осіб – сільгоспвиробники та представники Мінсільгоспу. Мета – зрозуміти філософію людей, які працюють за системою No-Till і переконатися, що на практиці ця система працює. До переходу на альтернативну систему землеробства нас підштовхує комплекс проблем: диспаритет цін на ресурси і сільгосппродукцію (думаю, це характерно і для України), а також складні природно-кліматичні умови Татарстану. Мінсільгосп Татарстану намагається бути корисними для своїх сільгоспвиробників. Службовці багато часу проводять у господарствах, знають особисто більшість керівників та головних агрономів наших агропідприємств. Щорічно проводяться навчальні заходи, курси підвищення кваліфікації, семінари. Отже, думаю, досвід і знання, отримані нами на конференції, дадуть поштовх для розвитку сільського господарства Республіки Татарстан.

АГРОДАЙДЖЕСТ

Техніка Ростсільмашу на оглядовому майданчику

Одним з найцікавіших моментів другого дня конференції, стала демонстрація ресурсозберігаючої техніки. «АгроСоюз» і генеральний спонсор конференції – «Ростсільмаш» – продемонстрували три технологічні процеси: пряма сівба трьома видами сівалок виробництва «Агро-Союз», прибирання обчісувальною жаткою «Агро-Союз-Слов'янка» і процес хімічної обробки. Потужна «Агро-Союзівська» техніка агрегатувалися з відмінними зразками силових одиниць – тракторами Ростсільмашу VERSATILE і комбайнами ACROS 580.

Комбайни на старті змагань

Самохідний обприскувач VERSATILE SX 275

Генеральний директор ТОВ «Представництво «Ростсільмаш» в Україні» Дмитро Пирожков

VERSATILE 2375

липень 2012

АГРОДАЙДЖЕСТ

ACROS 580 з традиційною жаткою

ACROS 580 з обчісувальною жаткою

Логістичний ланцюжок

VERSATILE з сівалкою

Імпровізовані «перегони» традиційної і обчісувальної жатки (обидві жатки агрегатувалися з комбайнами однакової потужності) продемонструвала перевагу обчісувальної технології майже вдвічі! Ще більш очевидними стали переваги поєднання збиральної техніки з обчісуваль-

липень 2012

ною жаткою в логістичному ланцюжку «жатка – бункер – завантажувач». Учасники конференції побачили в роботі «Агро-Союз FM 3090» – універсальний висівний агрегат для сівби різних культур, широкозахватний комплекс «Агро-Союз Turbosem II» та механічну сівалку «Агро-Союз MD 19», призначену для сівби за технологією No-Till. Генеральний директор ТОВ «Представництво «Ростсільмаш» в Україні» Дмитро Пирожков у привітальному звернені до учасників конференції зауважив: «Ми хочемо продемонструвати універсальність техніки Ростсільмаш – вона придатна і для технологій No-Till, і для класичних способів ведення агробізнесу. Справжній потенціал сільськогосподарських машин розкривається в польових умовах – там наша техні-

АГРОДАЙДЖЕСТ

Вдалий експеримент у свинарстві

ка не поступається відомим світовим зразкам. Мета компанії – тримати відповідність техніки Ростсільмаш найвищім стандартам машинобудування». Ростсільмаш дав можливість оглянути аграріям в роботі всю лінійку тракторів: надпотужний VERSATILE 435 (серія ННТ), обладнаний анкерною сівалкою завширшки 12 м, VERSATILE 2375 (серія 2000) з дисковою сівалкою, універсальні трактори VERSATILE 280 (серія ROW CROP) з дисковою і дисково-зернопросапною сівалками, VERSATILE 220 (серія ROW CROP) в комплектації з причіпним обприскувачем VERSATILE PS 850. Приємно зазначити, що сьогодні українські аграрії мають реальну можливість отримати потужні, надійні і економічні силові агрегати російського виробництва, в т.ч. топові комбайни ACROS, неперевершений TORUM, кормозбиральні комбайни RSM і DON,

Ферма з вирощування страусів

Тваринницький комплекс «Агро-Союзу»

Огляд доїльного комплексу

самохідний обприскувач VERSATILE SX 275 і багато іншого. У рамках конференції учасники відвідали інші господарські підрозділи холдингу – ферму з вирощування страусів, корівник, експериментальну свиноферму та елеватор – в яких спостерігалася чітка послідовність щодо прагнення керівництва до інновацій у господарюванні. На закінчення численні гості були єдині у своїх відчуттях про побачене – конференції в «Агро-Союзі» потрібно відвідувати всім, кому небайдужа доля рідної землі. Саме тут колективною творчістю, спільним мозковим штурмом формуються нові технології, принципи господарювання та землеробства, а отже – наше майбутнє. ■

Елеватор «Агро-Союзу»

Редакція висловлює щиру вдячність керівнику прес-служби «АгроСоюзу» Ірині ЛЯСОВІЙ за сприяння у створенні матеріалу липень 2012

ТЕМА НОМЕРА

Бактеріози маскуються під голодування

Олександр ХАРЧЕНКО (Російська Федерація)

В останні роки агрономи стикаються із незрозумілими явищами на полях. З-поміж них погане кущіння зернових, ознаки браку мінерального живлення за досить високих доз внесених добрив, слабка коренева система, що робить рослини нестійкими до посухи, масове вилягання зернових, зниження врожайності. Великий аграрний бізнес зіткнувся із фактом зниження рентабельності сільгоспвиробництва, незважаючи на те, що замовлені агрономами найкращі засоби захисту рослин фінансуються належним чином. Джерело негараздів – у появі нових змішаних бактеріально-грибних інфекцій, проти яких традиційні методи захисту рослин безсилі.

Почалося з овочів

Нові бактеріальні хвороби сільгоспкультур з'явилися в Росії в середині 90-х років минулого сторіччя. Спочатку постраждали томати в промислових теплицях. Шкідливі бактерії були завезені із насінням зарубіжних насінницьких фірм, що вийшли на ринок країни невдовзі після розвалу СРСР. Втрати в теплицях протягом декількох років до-

липень 2012

сягали половини врожаю, поставивши галузь тепличного овочівництва у вкрай важке становище. Приборкати інфекцію вдалося лише до кінця 90-х наполегливими зусиллями співробітників групи сільськогосподарської екології мікроорганізмів ВНДІ фітопатології Миколи Будинкова. Тепер вирощування овочів в більшості промислових теплиць у найкращому вигляді нагадує лікарняні умови. Підлога в теплицях застелена білою плівкою, рослини вирощують на штучних субстратах, які замінюють кожен рік, а після зміни культури проводять оброблення конструкцій теплиць дезінфікуючими розчинами. У разі прояву бактеріальної інфекції, у агронома напоготові спеціальний антибіотик на основі фітобактеріоміціна (родича тетрацикліну). Але якщо в промислових теплицях проблему вдалося взяти під контроль, то цього не можна сказати про томати, картоплю, перець і баклажани (всі вони належать до сімейства пасльонових) відкритого ґрунту. Як показали дослідження, причиною масової загибелі картоплі в Азовському районі Ростовської облас-

ТЕМА НОМЕРА

ті у 2010 році стала бактерія Clavibacter michiganensis ру. michiganensis, шкодочинність якої була посилена грибом Fusarium oxysporum. Спочатку від цих складних інфекцій постраждали овочі на Півдні Росії, тепер ці хвороби поширилися далеко на північ. У 2011 році з'явилася ще одна карантинна інфекція – бактерія Ralstonia solanacerum, завезена в Росію з ранньою картоплею, вирощеною в Єгипті. З прилавків магазинів вона почала поширюватися Ленінградською областю, а з насіннєвою картоплею була розвезена по всій країні. З інших овочевих культур від бактеріозів постраждала капуста і кочанні салати. Ці культури з початку нового тисячоліття стали дивувати судинним бактеріозом, збудник якого – бактерія Xantomonas campestris.

ні ячмені, на другому місці виявилася пшениця та інші злакові культури.

Допомогли ґрунти

У Західну Європу нові хвороби стали приходити з деяким запізненням через їх більш здорові ґрунти. Поняття «здоров'я ґрунту» було введено американцями у 2002 році. На думку академіка РАСГН Михайла Соколова, здоровий ґрунт характеризується збалансованим біорізноманіттям: здатністю самоочищатися від забруднюючих речовин і супресивною, тобто агресивною дією мікробної аборигенної спільноти проти фітопатогенної та патогенної біоти, занесеної з імпортними насінням, вітром тощо. Через порушення правил землекористування ґрунту в колишніх республіках СРСР і деяких країнах Схід-

Джерело негараздів – у появі нових змішаних бактеріальногрибних інфекцій, проти яких традиційні методи захисту рослин безсилі

Бактеріальне ураження пшениці

Постраждав ячмінь

Ураження пшениці та інших злакових культур має дещо іншу історію. У 1996-1998 роках викладач Кубанського державного аграрного університету, професор В.В. Котляров в процесі написання докторської дисертації звернув увагу на пригнічення вирощених в лабораторних умовах колоній головного на той момент збудника фузаріозних хвороб пшениці – Fusarium graminearum. Його стала пригнічувати бактерія Pseudomonas syringae – звичайний патоген, що живе на рослинних залишках. За кілька років Fusarium graminearum, витиснений бактерією, зник з полів основних землеробських районів Росії. Географія його розповсюдження перемістилася в Ленінградську область і Фінляндію. З початку XXI ст. Pseudomonas syringae перейшла до епіфітотійної стадії розвитку. Із злакових культур найбільш постраждав ячмінь, як озимий, так і ярий. В Україні влітку 2010 року активно обговорювалося питання про заміну ячменю як кормової культури на кукурудзу, оскільки в останні роки з якоїсь невідомої причини він не «вдається». Сильно постраждали пивоварлипень 2012

ТЕМА НОМЕРА

фітопатології в Мінську влітку 2011 р. Президент Східної палеарктичної секції міжнародної організації біологічної боротьби зі шкідливими тваринами і рослинами, професор Інституту захисту рослин в Познані (Польща) Данута Сосновська назвала нові хвороби безсимптомними.

Три збудника

Бактеріальне ураження капусти

ної Європи, включаючи Сербію, була значно втрачена супресивність полів. Тому і втрати від нових хвороб там відслідковуються значно вищі. Нові патогени стали проявляти універсалізм і перейшли до розвитку на багатьох культурах. Таким чином сівозміна також перестала бути фактором, який розриває ланцюжок передачі інфекції.

Симптоми дезорієнтують

У польових умовах зовнішні ознаки бактеріозів можуть маскуватися і під симптомами вірусних або грибних хвороб 16

липень 2012

У разі ураження рослин бактеріозами часто виникають симптоми азотного, магнієвого голодування або нестачі заліза. У фазу кущення зернових колосових виникають симптоми фосфорного голодування, які проявляються у вигляді засихання частини листової пластинки і пожовтіння молодих рослин. Це явище дезорієнтує фахівців – але внесення добрив у такому випадку не дає жодного ефекту. Мозаїчність розвитку рослин на полях також пов'язана із розвитком кореневих гнилей бактеріально-грибного походження. Останні два роки, спостерігаючи це явище в посівах, агрономи помилково вважають, що причина – у нерівномірному внесення мінеральних добрив. У польових умовах зовнішні ознаки бактеріозів можуть маскуватися і під симптомами вірусних або грибних хвороб. На міжнародній конференції з

Професор В.В. Котляров у 2009 році виділив три найбільш шкідливі бактерії-збудника бактеріозів, що вражають польові культури. 1. Pseudomonas syringae. 2. Xanthomonas translucens. 3. Xanthomonas arboricola. Остання, недавно зовсім невідома бактерія, стала причиною низького врожаю соняшнику в Ростовській області. У 2011 р. його середня врожайність в регіоні становить 8-9 ц/га, тоді як на полях, де проводили захист, врожайність сягала 24-28 ц/га. Неприємною несподіванкою виявилося і те, що переносниками збудників бактеріозів стали комахи, личинки, що мешкають в ґрунті, а також комахизапилювачі, включаючи бджіл. Однією з ймовірних причин масової загибелі бджіл в світі в останні роки називають їх отруєння токсинами фітопатогенних бактерій, носіями яких вони стали.

Засуха посилює

Особливістю розвитку нових хвороб старший науковий співробітник мікробіологічної лабораторії щодо захисту рослин ВНДІ захисту рослин фітобактеріолог A.M. Лазарєв назвав їх здатність накопичуватися в ґрунті, рослинних рештках, насінні, бур'янах до якогось критичного рівня, щоб потім за певних обставин викликати різке падіння врожайності. Для базального бактеріозу злакових культур, збудник якого Pseudomonas syringae, – це літні посухи, навіть короткочасні (позначається слабкий розвиток вторинної кореневої системи або навіть її відсутність, що спостерігається в останні роки), а також холодні зими і весняні поворотні заморозки.

ТЕМА НОМЕРА

Pseudomonas syringae також виділяє особливий білок – активатор замерзання води. Цей білок змінює температуру замерзання води в рослинах з мінус 9 до мінус 2-4° С, як результат рослини після зими можуть просто загинути весною після відновлення вегетації. Такі бактеріози стали причиною втрати 40% урожаю в Україні у 2010 році. Через весняні заморозки в Харківській області значна частина посівів загинула, інші були послаблені. Урожайність озимої пшениці становить 14,7 ц/га в середньому по області, досягаючи в деяких районах 8 ц/га. Росія в тому самому році списала весь неврожай пшениці на посуху. На думку фахівця Центру «Біоінженерія» А.Н. Ігнатова, за сприятливих умов втрати від бактеріозів можуть становити 10%, а у разі додавання несприятливих обставин можна втратити всі 100%. У 2011 р. склалися м'які умови виходу із зими і достатнє забезпечення вологою влітку – Південь Росії просто заливали дощі. У Ставропольському краї в травні випала майже піврічна норма опадів. Те саме спостерігалося і в Україні, яка зібрала високий урожай зерна. Але, як показують дослідження фітобактеріологов, інфекції менше не стало.

Причини спалахів

муляторами росту цих грибів. А витіснення грибу Fusarium graminearum фітопатогенною бактерією Pseudomonas syringae за принципом паразит/гіперпаразит – це результат дії в природі закону біологічної рівноваги.

Заходи захисту

З-поміж заходів і засобів, що сприяють отриманню високих врожаїв в умовах епіфітотії бактеріозів, крім власне карантинних заходів та моніторингу видового складу інфекції в насіннєвому фонді та її кількісного рівня, можна виділити наступні. 1. З астосування антибіотиків. Метод досить дорогий для рільництва, але прийнятний в овочівництві та садівництві. Витрати на обробку досягають 1 тис. крб/га. Після внесення антибіотиків рослини необхідно обробляти складними мікробними препаратами. 2. З астосування тираму та інсектицидних препаратів з групи неонікотиноїдів для протруювання насіння. Рекомендується перепротруювати все, в тому числі імпортне насіння кукурудзи і соняшнику, навіть якщо вони вже протравлені фірмою-виробником. Тирам – єдиний хімічний фунгіцид, який має бактерицидну дію. Його норма застосування має бути не менше 400 г/т

Білок змінює температуру замерзання води в рослинах з мінус 9 до мінус 2-4° С, як результат рослини після зими можуть просто загинути весною після відновлення вегетації

Бактеріальне ураження томатів

Версій причини спалаху бактеріальних хвороб декілька. Це – зміна клімату, деградація активного гумусу ґрунтів – наші ґрунти десятиліттями не бачили органічних добрив, і будь-яка інфекція, принесена з імпортними насінням, що не пригнічується власними ослабленими мікробними аборигенними спільнотами, масове застосування фунгіцидів вибіркової дії – вони знищують гриби, але абсолютно безпечні для бактерій, масовий розвиток фітопатогенних грибів роду фузаріум. Остання обставина, на думку співробітників групи сільськогосподарської екології мікроорганізмів ВНДІ фітопатології, може бути наслідком широкого застосування гліфосатних препаратів. Продукти їх розпаду є сильними стилипень 2012

ТЕМА НОМЕРА

Бактеріальне ураження кукурудзи

Fusarium oxysporum

за діючою речовиною. Вартість обробки – близько 250 крб/т. Імідаклоприд для протруювання слід застосовувати в дозі 300 г/т. 3. Б іологізація землеробства включає заходи щодо підвищення біологічної активності ґрунту, внесення органічних добрив, а також обробку пожнивних залишків мікробними препаратами з функцією придушення патогенів як грибної, так і бактеріальної природи. 4. Г либоке чизелювання ґрунту – до 45-50 см, а за необхідності і глибше.

За даними співробітників НДІ охорони родючості ґрунтів (Луганськ, Україна), наявність плужної підошви, яка присутня на 70% російських полів, сприяє накопиченню всіх видів інфекції. 5. Застосування спеціальних мікробних компостів з антибактеріальною активністю як альтернативи внесення гною. Якщо гній необхідно застосовувати в дозах не менше 15 т/га для отримання ефекту, то мікробних компостів достатньо 3 т/га. 6. Впровадження системи некореневого підживлення рослин складними сумішами з мінеральних добрив, стимуляторів росту та хімічних препаратів. 7. Використання препаратів, які індукують імунітет, стійкість до поразки фітопатогенними бактеріями. Найкращі результати у захисті від бактеріозів дають розумні комбінації перерахованих вище методів, а також своєчасна і точна діагностика хвороби. Росію, Україну і деякі інші країни світу накрила епіфітотія бактеріозів польових культур. Однак більшість аграріїв не підозрюють про проблеми – симптоми захворювання схожі з ознаками нестачі мінерального живлення або мікроелементів. І діагностувати патогени сьогодні практично нікому. ■

липень 2012

ВСЕУКРАЇНСЬКЕ СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ ВИДАННЯ

IÍÂÅÑÒÈÖIÉÍÈÉ ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС:

96136 (УКРАЇНА)

Ви можете придбати журнал в кіосках та на розкладках, а також звернувшись безпосередньо у видавництво

ТРИВАЄ ПЕРЕДПЛАТА WWW.ZEMNEWS.COM.UA

«Земельний інвестиційний вісник України» – щомісячне видання інформаційно-аналітичного формату, що дає детальну інформацію про земельний ринок України, включаючи свіжі новини про події з питань земельних відносин. Багато цінної інформації щодо юридичного супроводу земельних договорів, коментарі галузевих фахівців про зміни законодавчих та нормативних документів, а також корисна інформація для українських аграрних підприємств, які шукають закордонні інвестиції. Наша адреса: м. Київ, пр-т Науки, 54 Б, оф. 8. Тел.: (044) 492-77-42, 492-77-43, 492-93-93, 599-29-00, (067) 240-04-53; e-mail: zemvis@ukr.net; www.zemnews.com.ua

ТЕМА НОМЕРА

Бактеріальні хвороби зернових культур та заходи захисту від них В.П. ПАТИКА, Л.А. ПАСІЧНИК, Л.М. БУЦЕНКО Інститут мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України

липень 2012

Фітобактеріологія – галузь сільськогосподарської мікробіології, одним з напрямів якої є всебічне вивчення бактеріальних хвороб рослин та їх збудників. Фітопатогенні бактерії завжди пов’язують з їхньою здатністю завдавати великої шкоди рослинам. Вони постійно супроводжують як культурні, так і дикі види рослин. Фітопатогенні бактерії спричинюють значні втрати у рослинництві, лісівництві, квітникарстві – помітно знижують урожайність та якість продукції. Так, у США, пригнічений упродовж останніх 50 років, бактеріальний рак цитрусових наприкінці ХХ ст. у штаті Флорида завдав тільки за один рік збитків на 27 млн доларів. В Україні через кутасту плямистість та несправжню борошнисту росу в 1970-1980 рр. масово гинули огірки. В ті роки раптово виник й їх токсичний бактеріоз у закритому ґрунті. Бактеріальна гниль та судинний бактеріоз капусти були настільки поширеними, що традиційний для українців продукт харчування доводилося завозити з-за кор-

дону. Останні десять років раптово почали масово гинути від бактеріального раку томати в закритому ґрунті. Постійно значних збитків завдають бактеріози під час вегетації або збирання картоплі, моркви та буряків. Щороку від бактеріозів на десятки відсотків знижується продуктивність зернових, зокрема пшениці, бобових і плодових культур. Про те, що фітопатогенні бактерії мають бути в постійному полі зору людини, свідчить їх здатність викликати як епіфітотії, так і захворювання людини, тварин і комах (полібіотрофія). І про недооцінювання ролі фітопатогенних бактерій у житті людини яскраво свідчить те, що у вищих навчальних закладах агропромислового напряму нині відсутній спеціальний курс «Бактеріози рослин». Якщо про бактеріози і згадують, то тільки побіжно. У цих закладах немає спеціально підготовленого фахівців з бактеріозів рослин. Це саме можна сказати і про профільні науково-дослідні інститути. Для прикладу: бактерії роду Klebsiella за рахунок токсиноутворення та інших

ТЕМА НОМЕРА

факторів викликають захворювання мишей та інших тварин. Миші в разі зараження фітопатогенними бактеріями цього роду гинуть уже через 24-48 годин. У людини клебсіели викликають ураження верхніх дихальних шляхів (гортань, трахея) та пневмонію. Деякі види фітопатогенних бактерій роду Enterobacter можуть сприяти таким захворюванням, як уретрит, отит, холецистит тощо. Фітопатогенні бактерії роду Pseudomo�� nas�� є особливо небезпечними, адже, викликаючи захворювання більшості рослин, за рахунок токсиноутворення ліпополісахаридних білкових ендотоксинів і екзотоксинів, лейкоцідину, гемолізину, сполук феназин-1-карбонової кислоти, спричинюють отити, кератити, інфікують поверхні ран і опіків, викликаючи загальні гнійні процеси. Оскільки на сьогоднішні бур’яни є основними резерваторами фітопатогенних бактерій, особливо роду Pseudomonas, вони і можуть викликати спалахи захворювань тварин, людини, особливо дітей, сільськогосподарських рослин. У зв’язку з неконтрольованим ввезенням на територію України нових сортів, культур, особливо з Китаю, Кореї, Західної і Східної Європи з’явилися нові бактеріальні захворювання рослин і виникла необхідність їх швидкої і ефективної діагностики. Поряд з фітопатогенними бактеріями вищезазначених родів і видів, що володіють підвищеною варіабельністю молекулярних і фенотипових ознак, у державі виявляють нові бактеріальні захворювання. Порівняльна характеристика штамів, виявлених в Укра-

їні свідчать про підвищену мінливість і агресивність патогенів. Зазначене цілком ймовірно може бути використане «біотерористами» з метою усунення нездорової конкуренції на світовому продовольчому ринку, або стратегічного послаблення нації. Бактеріальні хвороби рослин наносять значних економічних збитків сільському господарству. Збудники хвороб уражують майже всі види диких та культурних рослин. Вони порушують нормальний перебіг фізіологічних процесів у рослинах, викликають часткову або повну їх загибель, призводять до недозрівання урожаю, зменшення кількості плодів і ягід, в результаті чого погіршується якість продуктів та знижується урожайність. Нижче наведено характеристику основних бактеріальних хвороб зернових культур. Чорний бактеріоз пшениці (блек-чаф, чорноплівчатість, штрихуватість), збудники хвороби Xanthomonas translucens pv. undulosa (Smith, Jones & Reddy 1919) Vauterin et al. 1995, X. translucens pv. cerealis (Hagborg 1942) Vauterin et al. 1995, X. translucens pv. translucens (Jones, Johnson & Reddy 1917) Vauterin et al. 1995. Чорний бактеріоз пшениці зареєстрований у всіх регіонах вирощування пшениці. Шкідливість чорного бактеріозу проявляється у зменшенні загальної кількості та довжини колосків, кількості зернівок у колосі. Утворення змарнілого зерна викликає зниження маси 1000 зерен на 60-62%. В ураженому зерні менше води на 3,7%, білка – на

Фітопатогенні бактерії спричинюють значні втрати у рослинництві, лісівництві, квітникарстві – помітно знижують урожайність та якість продукції

Кутаста плямистість огірків, збудник Pseudomonas syringae pv. lachrymans: масове ураження (зліва), кутаста плямистість на листі за верхнього освітлення (в середині) та уражений плод (cправа)

липень 2012

ТЕМА НОМЕРА

Чорний бактеріоз пшениці (Xanthomonas translucens) природне ураження колоса

Шкідливість чорного бактеріозу проявляється у зменшенні загальної кількості та довжини колосків, кількості зернівок у колосі 22

липень 2012

2,7, глюкози – на 3,9, крохмалю – на 10,4%. Урожай пшениці знижується на 15-90% залежно від сорту, географічного положення і кліматичних умов. Розвитку хвороби сприяє висока відносна вологість повітря (70-80%), температура (25-30° С) та надмірне внесення азотних добрив. X. translucens pv. undulosa в різному ступені уражує всі органи рослин пшениці. На листках у фазу кущіння утворюються водянисті світло-зелені плями, які збільшуються в розмірах, стають хлорозними, темно-жовтими, коричневими, іноді з чорною облямівкою, і навіть чорними. Іноді на листі з’являються прозорі смуги, які з часом стають жовтими і бурими. У фазі дозрівання пшениці уражені тканини стають жовтими та їх важко розрізнити на жовтій поверхні сухого листя. На стеблі хвороба частіше всього проявляється у фазі цвітіння біля основи листової піхви у вигляді чорних крапок, які зливаються в чорнокоричневу пляму або чорні, або корич-

неві поздовжні смуги, які можуть поширюватися на всю соломину. Найчастіше хвороба проявляється на колосках. У верхній частині лусочок утворюються чорні і бурі плями або витягнуті вздовж лусочки широкі смуги, плямистість може поширюватись на остюки. У разі сильного ураження побуріння чи почорніння розповсюджується на весь колос. Як результат колос зменшується, деформується, остюки викривлюються, розвивається уражене щупле насіння, іноді з жовтими смугами. Часто весь колос недорозвинений. У суху погоду зародкова частина зерна набуває темно-сірого забарвлення (сірий зародок), а за підвищеної вологості – темно-бурого (бурий зародок). У природних умовах у вологу погоду на зерні виступає ексудат у вигляді слизу білуватого чи жовтуватого кольору, який у разі підсихання перетворювався в жовтуваті гранули, намистинки чи сіру плівку. Крім пшениці X. translucens pv. undulosa за штучного зараження уражує жито і ячмінь, а X. translucens pv. cerealis ще й овес. Бактеріальний опік жита, або плямистість листя, збудник хвороби �� Xanthomonas translucens pv. secalis (Reddy, Godkin & Johnson 1924) Vauterin et al. 1995. Через різницю в сприйнятливості на пшениці, житі, ячмені штами X. translucens штучно розподілені на патовари: translucens, secalis, cerealis, undulosa, hordei, hordei-avena. Оскільки X. translucens із жита специфічний лише для жита і рідко уражує в природних умовах пшеницю, він був названий X. translucens pv. secalis. У природних умовах жито уражують патовари secalis і cerealis, а за штучного зараження видимі ознаки хвороби утворює патовар undulosa. Хоча X. translucens pv. undulosa може уражувати жито і в природних умовах. В усіх випадках симптоми хвороби одинакові. X. translucens pv. undulosa зустрічається на пшениці частіше, ніж на ячмені і житі. Розвиток хвороби на листку починається від язичка листка. На паренхімі утворюються темно-зелені, водонасичені, маслянисті, дрібні округлі або

ТЕМА НОМЕРА

витягнуті вздовж листка прозорі плями. З часом вони зливаються в окремі ділянки жовто-бурого, бурого чи бурочорного кольору, обмежені жилками листка. У разі сильного розвитку хвороби весь листок стає водонасиченим, а потім жовтіє. В кільці стебла утворюється ексудат, який перекриває вихід колоса. У тих випадках, коли колос розвивається нормально, в фазу дозрівання зерна на листку з’являються чорні широкі плями-штрихи. Збудник уражує всі частини вегетуючих рослин жита, в тому числі насіння, але частіше уражує лусочки і верхню частину стебла. Бактеріальна смугастість жита, збудник хвороби Xanthomonas translucens pv. cerealis (Hagborg 1942) Vauterin et al. 1995. Хворобу виявлено на житі в 1980 році в Японії. Симптоми хвороби – утворення на листку жита водянистих, темно-зелених плям, які поступово збільшуються, темніють і перетворюються в коричневі смуги. Поверхня смуг в умовах підвищеної вологості, зазвичай, покривається молочно-білими краплями бактеріального ексудату, а в суху погоду на них утворюється тонка прозора плівка або жовтуваті сухі гранули. Штами X. translucens pv. cerealis, виділені із жита, патогенні для ячменю, пшениці і вівса. Смугастий лінійний бактеріоз ячменю, або бактеріальний опік. Збудник хвороби Xanthomonas translucens (ex Jones, Johnson & Reddy 1917) Vauterin et al. 1995. X. translucens уражує всі частини рослини, спричинюючи плямистість листя, лусочок, колоса, зерна і зрідка стебла. Плями забарвлюються в бурий, жовтуватий, коричневий, буро-чорний або світло-коричневий колір. Зрідка в умовах підвищеної вологості на листку утворюється бактеріальний ексудат у вигляді сметаноподібних молочних крапель, які під час підсихання перетворюються в жовтуваті крупинки, гранули, сочевички або білувато-сріблясту плівку. Листя засихає, скручується і відмирає. Уражені рослини відстають в рості, утворюють змарніле м'яке зерно, а часто взагалі не виколошуються. Виявлено, що за 50% ураження ячменю

X. translucens вага зерна знижується на 8-13%. На розвиток симптомів хвороби впливають погодні умови. Розвиток інфекції прискорюється за високої вологості і температури вище ніж 26° С. Збудник, ізольований з ячменю, патогенний для пшениці, вівса, жита, свинорию і кострецю. Базальний бактеріоз пшениці, або базальна гниль лусочок, базальна плямистість лусочок, гниль колоска, збудник хвороби Pseudomonas syringae pv. atrofaciens (McCulloch 1920) Young, dye & Wilkie 1978. Характерною ознакою базального бактеріозу є ураження нижньої частини лусочки, але зустрічається ураження і верхньої її частини, а також плямистості різних частин вегетуючих рослин. Хвороба характеризується утворенням

Базальний бактеріоз пшениці, збудник Pseudomonas syringae pv. atrofaciens: штучне зараження

липень 2012

ТЕМА НОМЕРА

Бактеріальний опік пшениці або, бактеріальна плямистість, некроз листя, збудник хвороби Pseudomonas syringae pv. syringae van Hall 1902

Бактеріальний опік пшениці спочатку помилково описували як гниль колоскових лусочок. Симптоми захворювання включають сірозелені некрози і побіління листя, колоскових лусочок, обгорткового листа і стебла 24

липень 2012

прозорих, водянистих, коричневих, білуватих чи жовтих витягнутих плям, які з часом видовжуються, підсихають, буріють, а вздовж їх краю з'являється коричнева, коричнево-бура або червонобура облямівка. Іноді зустрічається утворення темних штрихів, які в разі злиття забарвлюють нижню частину стебла в темний колір. У разі загнивання вузла кущіння на нижній частині стебла і листі з’являються некротичні бурі плями, тканина яких мацерується, що призводить до в’янення окремих листків або всієї рослини. Найчастіше і найсильніше уражуються колоскові і квіткові лусочки, на поверхні яких з’являються окремо розташовані дрібні плями чорного або коричневого кольору. За сильного ступеня ураження утворюється суцільне побуріння майже всіх лусочок, а також остюків і стрижня колоса, колос деформується, в ньому розвивається щупле, буре зерно з більш темним зародком. У природних умовах крім пшениці фітопатоген спричинює захворювання жита, ячменю і вівса. Основною формою проявлення захворювання на житі є плямистість листя. Ураження колоскових лусочок відмічено в поодиноких випадках і лише на деяких сортах. Внаслідок ураження жита бактеріями деформується колос, він стає недорозвиненим або пустоколосим. Уражене насіння змарніле, бурого кольору, з більш темним зародковим кінцем або бурими плямами на поверхні.

Всі сорти жита, які використовуються в сільському господарстві чутливі до збудника хвороби. Високостійким можна назвати лише один сорт – Українське тетра. Помірно стійкими є сорти Поліське тетра, Білоруське 23, Верхнячське 32, Деснянка 2 і Славутич. Найбільшого розвитку хвороба досягає в роки з підвищеною температурою весною і влітку з великою кількістю дощів та за високої вологості за час колосіння. Бактеріальний опік пшениці або бактеріальна плямистість, некроз листя, збудник хвороби Pseudomonas syringae pv. syringae van Hall 1902. Бактеріальний опік пшениці спочатку помилково описували як гниль колоскових лусочок. Симптоми захворювання включають сіро-зелені некрози і побіління листя, колоскових лусочок, обгорткового листа і стебла. P. syringae pv. syringae часто спричинює водонасичувані плями-штрихи. На пшениці частіше утворюються буро-коричневі продовгуваті плями без облямівки, розташовані вздовж краю листової пластинки або в її середній частині. Колір плям і наявність облямівок залежить від виду і сорту рослин. Крім листя бактерії рідко уражують й інші частини рослини. Сильніше уражуються листя нижніх і середніх ярусів. За сильного розвитку хвороби можуть гинути окремі листи, часто нижні, а вся рослина відмирає рідко. Ураження листя може досягати 50%. Деякі штами P. syringae pv. syringae можуть уражувати ячмінь, жито і овес. Жовтий слизовий бактеріоз пшениці, збудник хвороби Rathayibacter tritici (ex Hutchinson 1917) Zgurskaya et al. 1993. Зараження рослин може відбуватися за допомогою личинок пшеничної нематоди Anguina tritici. Хвороба зустрічається на посівах пшениці у вигляді вогнищ. На паростках через декілька днів після інфікування вздовж краю листка і між жилками з’являються повздовжні білі чи жовтуваті знебарвлення. Сильно інфіковане листя засихає і відмирає. На наступних стадіях розвитку пшениці на початку інфекційного процесу на листках і листових піхвах з’являються

ТЕМА НОМЕРА

білі, рідше жовтуваті вузькі поздовжні смужки, складчастість, скручування і ослизнення листя, стебла і колоса. Колос разом з обгортковим листом жовтіє, скривлюється, без насіння, утворює безформну потворну масу, яка покривається в’язким жовтуватим слизом. У посушливу погоду слиз твердіє, підсихає, утворює плівку. За підвищеної вологості утворюється багато слизу (ексудату) і він капає з рослин. Найбільш характерні ознаки хвороби з’являються у фазі достигання пшениці. Слабо уражені рослини відстають у розвитку і утворюють карликові колоски. Колоски покриваються слизом, у них рідко утворюється зерно, а якщо воно і розвивається, то завжди змарніле, з темними плямами. У разі сильного ураження рослини часто не виколошуються і колос залишається в пазусі листка. R. tritici уражує тільки пшеницю. Збудник хвороби зберігається більше двох років у насінні і галах пшеничної нематоди. Для України і країн Східної Європи збудник жовтого слизистого бактеріозу є об’єктом зовнішнього карантину. Біла плямистість пшениці, збудник хвороби Bacillus megaterium pv. cerealis Hosford 1982). Хвороба виявлена лише в Канаді і США на пшениці і ячмені. За сильного ураження рослин значно знижується урожай пшениці. Симптоми розвитку хвороби з'являються на стадії виходу колоса в трубку у вигляді невеликих жовтих або білих некрозів, які швидко збільшуються і перетворюються в білі або світло-коричневі плями і смуги неправильної форми на листі, обгортковому листі і стеблах. Збудник хвороби виявляється також на штрихуватому почорнінні лусочок пшениці. Розвиток симптомів хвороби підсилюється за підвищеної температури та інтенсивного освітлення. Молоді рослини пшениці, які швидко розвиваються, стійкі до патогена. Крім пшениці хвороба зустрічається на ячмені і вівсі. У деяких випадках B. megaterium pv. cerealis виявляли на здоровому листі пшениці, що свідчить про можливість епіфітного існування бактерії.

Бактеріальне гниття піхв пшениці, збудник хвороби Pseudomonas �� fuscovaginae (ex Tanii, Miyajima & Akita 1976) Miyajima, Tanii & Akita 1983. Хворобу виявлено на пшениці в 1990 році в Мексиці. На обгортковому листі пшениці утворюються неправильної форми кутасті чорно-коричневі плями з фіолетово-чорною водо-насиченою облямівкою, завширшки 1-2 мм. Некрози можуть досягати 10-20 см довжиною. Крім пшениці P. fuscovaginae уражує рис. За штучного зараження збудник спричинює захворювання ячменю. Рожевий бактеріоз зерна пшениці, збудник хвороби Erwinia rhapontici (Millard 1924) Burkholder 1948. Хворобу виявлено в США, Канаді, Росії і Бельгії. Зерно пшениці з рожевим пігментом становить незначний відсоток. Уражається зерно, яке супроводжується почервонінням. Рожевий колір покриває всю поверхню зерна, ендосперм пом’якшується. вважається, що симптом оранжевої лусочки зв'язаний із комплексом бактерій – E. rhapontici та Xanthomonas campestris або бактеріями родини Enterobacteriaceae, у т.ч. роду Serratia. Рожевий бактеріоз зерна жита. Рожевий бактеріоз зерна жита – хвороба, що спричинена комплексом видів мікроорганізмів. Із насіння жита рожевого забарвлення ізолювали бактерії – P. syringae pv. atrofaciens, X. campestris pv. translucens і Bacillus mesentericus, а також гриби із родів Alternaria, Fusarium та Penicillium. Інші дослідники виявили в рожевому зерні жита бактерії трьох видів – P. syringae pv. atrofaciens, X. campestris pv. translucens і Serratia marcescens. Вони вважають, що таке

Бактеріальна гниль пшениці, або стеблова гниль, збудник хвороби Pectobacte�� rium carotovorum subsp. carotovorum (Jones 1901) Hauben et al. 1999. Хворобу виявлено в різних районах Росії і України. Ранньою весною хвороба проявляється у вигляді загнивання вузла кущіння. Часто на стеблі з'являються жовті плями з бурою облямівкою, за якими розповсюджуються світло-бурі смуги. Уражені рослини відстають у рості, на них розвивається укорочений колос, який іноді стає бурого кольору. Ц колосі утворюються змарнілі зерна, за сильного розвитку бактеріозу – зерно взагалі не утворюється. Ураження пшениці проявляється залежно від умов року в різний час. Затяжна осінь, часті відлиги зимою з температурою повітря вище +5° С сприяють розвитку бактеріозу. У холодні зими з температурою нижче нуля симптоми ураження з'являються пізніше – на початку квітня. З ростом рослин плями на стеблі не зникають, а залишаються до збору урожаю. У разі збільшення дози азоту збільшується і відсоток уражених рослин.

Рожевий бактеріоз зерна пшениці липень 2012

ТЕМА НОМЕРА

Бактеріальна мозаїка пшениці, збудник хвороби �� Clavibacter michiganensis subsp. tessellarius (Carlson & Vidaver 1982) Davis et al. 1984. Хворобу виявлено в 1990 році в США. На листі пшениці утворюються невеликі жовті ураження з нерівними краями, які густо і рівномірно розміщені на листовій пластинці. За штучного зараження пшениці на стадії чотирьох листків через 14 днів після інокуляції з’являються невеликі жовті некрози, які іноді зливаються в смуги. За штучної інокуляції C. michiganensis subsp. tessellarius �� не викликає захворювання ячменю, вівса, кукурудзи, суданської трави, дикого жита.

липень 2012

зерно може бути використано для хлібопекарських і технічних цілей, якщо вміст зерен з рожевим забарвленням не перевищує 12%. Ореольний бактеріоз жита, або бурий бактеріоз. Збудник хвороби Pseudomonas syringae pv. coronafaciens (Elliott 1920) Young, dye & Wilkie 1978. У 1974-1976 рр. у США вперше виявлено широке розповсюдження ореольного бактеріозу на житі. На листі жита розвивається декілька типів уражень. Перший тип спостерігається на межі здорової тканини і уражених морозом кінчиків листків. Ураження мають круглу або еліпсоподібну форму, світло або темно-коричневого кольору. Другий тип ураження – лінійний, плями світло- або темно-коричневого кольору розповсюджуються на 5-10 см уздовж листка і захоплюють середню жилку. Коричнева некротична тканина облямована вузькою смугою жовтої зів’ялої тканини. Типові ураження з симптомами ореольного бактеріозу утворюються, коли температура підвищується до 15-22° С. Спочатку вздовж краю листка або жилки з’являються коричневі плями з овальними хлорозними зонами навкруги діаметром 15 мм. Через декілька днів колір плям блідне, світліє, а тканина в центрі стає вдавленою некротичною. Майже завжди збудник спричинює інтенсивне просвітлення тканини листової пластинки. Центральна зона облямована світлим жовто-зеленим ореолом 2-3 мм шириною. Вся тканина нових уражень некротизується і стає світлокоричневою, а старі ураження мають темно-коричневий колір. Уражені ділянки зливаються і часто покривають весь лист. Пошкоджується також і обгортковий листок жита і колос жита. Якщо ураження розвивається в період цвітіння, то весь цвіт гине і насіння не утворюється. Базальний опік зерна ячменю, або смугаста бактеріальна плямистість чи бактеріальний чорний вузол. Збудник хвороби Pseudomonas syringae pv. syringae van Hall 1902.

Симптоми хвороби проявляються спочатку у вигляді плям на листі і обгортковому листі. З часом вони поширюються вздовж жилки, стають світло-коричневими, а потім темнокоричневими. Найбільше уражується колос. В основі лузги утворюються водянисті буруваті ураження, які поширюються на колоски, що призводить до їх випадання. Критичний період ураження зерна продовжується від стадії молочної до воскової стиглості і становить 65–74% відповідно. Оптимальна температура для інокуляції і розвитку хвороби становить 28-30° С. Ореольний опік вівса, або бурий бактеріоз вівса. Збудник хвороби Pseudomonas �� syringae pv. coronafaciens (Elliott 1920) Young, Dye & Wilkie 1978. Ореольний опік – найбільш шкідливе захворювання вівса, яке має економічне значення і уражує основні комерційні сорти. Ураження вівса в роки, сприйнятливі для розвитку хвороби сягає 80-100%. Сприйнятлива для розвитку збудника тепла погода з вологою першою половиною літа. В посушливі роки розвиток хвороби менший (30-40%). Уражені збудником ореольного опіку рослини відстають у рості, утворюють меншу кількість волоті, формування якої затримується на 5-7 діб, іноді в уражених колосках утворюється не більше 10 зернівок, тоді як у здорових їх 80-100. Іноді відзначається передчасне дозрівання і всихання рослин. У разі інфікування рослин в ранній стадії розвитку уражується 15-37% волоті. Кількість зерна зменшується майже вдвічі (на 40,7%) і на 30% менша вага ураженої волоті. Ореольний опік уражує всі надземні частини вівса – листя, стебла, волоть і окремі колоски. В усі фази росту, починаючи зі сходів, на листі вівса утворюються бурі і буро-коричневі плями, які з часом світлішають, колір зберігається лише в центрі і вздовж краю плям у вигляді облямівки. Плями, зазвичай, облямовані 1–3 мм хло-

ТЕМА НОМЕРА

розною зоною. Хлороз може швидко розповсюджуватися на всій листовій пластинці, з переходом на піхву. Листок стає повністю жовтим, буруватим, набуває вигляду опеченого, на якому виділяються більш темні некротичні місця, від яких поширився хлороз. Більшість плям у разі ореольного опіку мають овальну форму, з часом плями стають видовженими, витягнутими вздовж листка. Вони збільшуються від декількох міліметрів до декількох сантиметрів, зливаються з утворенням великих бурих ділянок на листових пластинках, які відмирають. Уражені зони розкидані на всій листовій пластинці. Їх більше на листі нижніх і середніх ярусів. У фазах трубкування і цвітіння некрози бувають бурі і світло-коричневі з коричневою або коричнево-червоною облямівкою та хлорозним ореолом. Найбільшого розвитку хвороба досягає в фазу колосіння. За штучного зараження ізольовані штами P. syringae pv. coronafaciens спричинюють інфекційний процес на пшениці, житі і ячмені. Всі досліджувані 11 сортів вівса виявилися сприйнятливими до збудника ореольного бактеріозу. Імунних чи стійких сортів не виявлено. До слабо сприйнятливих можна віднести такі сорти як Львівський 1, Льговський 78, Кубанський, Чернігівський 27 та Мирний. Ці сорти можуть бути рекомендовані для селекційної роботи, а також для сільськогосподарського виробництва. Смугастий опік вівса, збудник хвороби Pseudomonas syringae pv. striafaciens (Elliott 1927) Young, Dye & Wilkie 1978. Смугастий опік виявлений на вівсі одночасно з ореольним опіком. Хвороба широко розповсюджена. Ураження зустрічаються у всіх фазах розвитку рослин і являють собою лінійні продовгуваті некротичні зони без ореолу. Найчастіше плямистість розвивається на листі, рідше на стеблі, колосі і колоскових лусочках. Вранці на уражених ділянках утворюється бактеріальний ексудат, який

під час підсихання перетворюється в тонку плівку. За штучного зараження P. syringae pv. striafaciens спричинює захворювання ячменю. Листовий опік вівса, або смугастість листя. Збудник хвороби Acidovorax avenae subsp. avenae (Manns 1909) Willems et al. 1992. Листовий опік характеризується побурінням листя. Побуріння листя вівса починається з утворення жовтих плям, які швидко розростаються і стають червоно-бурими. На повністю бурих листових пластинках іноді виділяються за кольором окремі ділянки – місця проникнення патогена, звідки починало розвиватися захворювання. Ураження швидко розвивається у суху погоду. Сильний листовий опік розвивається за денної і нічної температури 14-18° С, а також якщо середня добова температура становить 18-24° С. За штучного зараження збудник спричинює інфекційний процес на житі, пшениці, вівсі, ячмені, кукурудзі, суданській траві, сорго і просі. В природних умовах хвороба зустрічається на рисі і кукурудзі. Штами A. avenae subsp. avenae, виділені із ураженого листя кукурудзи, спричинюють інфекційний процес на житі, пшениці, вівсі, ячмені, просі, сорго і деяких бур'янах. ■ (Продовження у наступному номері )

Ореольний опік – найбільш шкідливе захворювання вівса, яке має економічне значення і уражує основні комерційні сорти. Ураження вівса в роки, сприйнятливі для розвитку хвороби сягає 80-100%. Сприйнятлива для розвитку збудника тепла погода з вологою першою половиною літа

Ореольний опік вівса, збудник P. syringae pv. coronafaciens: природне ураження липень 2012

ТЕМА НОМЕРА

Озирнемося назад і, можливо, зрозуміємо, що маємо і куди йдемо

Л.В. ФАДЕЄВ – к.т.н., доцент

Рис.1. Кількість дітей у сім'ї (на одну жінку)

Якщо подивитися на світ у координатах «події—час», то без будь-яких перешкод визнаємо, що на наш час доводиться небувала щільність подій, що змінюють світ. Це стосується всіх континентів. Інакше вже не буде. Земля стає спільною домівкою не тільки як космічний об'єкт, а як спільнота народів, взаємозв'язаних глобальними економічними, фінансовими, політичними, інформаційними і т.п. системами. У гідродинаміці відомі два режими течії рідини – ламінарний (спокійний, коли немає перемішувань між струмками, режим течії контролюється в'язкістю середовища) і турбулентний, коли в'язкість уже не може впоратися з нарощуваною енергією руху. Спокійний режим ламається, переходить у режим інтенсивного обміну масою, теплом , енергією, концентрацією тощо. Життя людства на Земній кулі перейшло з ламінарного режиму в турбулентний, і повернути його назад неможливо (хіба що, не дай Боже, якась глобальна диктатура). Саме цей новий

Розвинені країни Країни, що розвиваються Найменш розвинені країни 28

липень 2012

стан має бути основною для розуміння та оцінювання сьогоднішніх змін та прогнозування майбутніх! Останнім часом у ЗМІ активно обговорюється питання зростання населення Земної кулі. Та як його не обговорювати, якщо тільки за час життя автора цих рядків, чисельність населення на Землі зросла в 3,5 рази! Але для передбачення багатьох економічних проблем (і не тільки економічних) необхідно розглянути складові цього зростання. Перерахуємо їх: – народжуваність; – зниження дитячої смертності; – збільшення тривалості життя. На рис. 1 показано тенденцію зміни кількості дітей у сім'ї (на одну жінку) для розвинених країн, країн, що розвиваються, і найменш розвинених країн. Графік переконливо показує, що в розвинених країнах за останні 50 років різко знизилася кількість дітей у сім'ї. Залишається сподіватися, щоб за рахунок заходів, ужитих урядами цих країн з мотивації народження, до 2050 року в сім'ях європейських країн буде по дві дитини. Країни, що розвиваються, і найменш розвинені, хоча на сьогодні і мають відповідно 3-5 дітей у кожній сім'ї, але тенденція до зниження до 2 у 2050 році очевидна. Тепер щодо дитячої смертності на 1000 осіб і смерті новонароджених на 1000 пологів. Зрозуміло, що дитяча смертність значно впливає на середнє значення тривалості життя. Національні програми зниження дитячої смертності практично у всіх країнах дають свої результати. Але хотілося б звернути увагу на різницю показників у країнах ЄС (середнє), Росії і Україні (рис. 2). Такий графік немає бажання коментувати, але несподіваним його не назвеш.

ТЕМА НОМЕРА

Про тривалість життя треба сказати окремо, оскільки саме цей показник є визначальним у зростанні чисельності населення Землі. Тривалість життя є відображенням багатьох складових узагальнюючих понять рівня життя. Для порівняння на рис. 3 наведено дані за тривалістю життя чоловіків і жінок у різних країнах. Бачимо, що у всіх країнах жінки живуть довше за чоловіків, особливо низька тривалість життя чоловіків у пострадянських країнах (за винятком прибалтійських країн). Може здивувати низький середній вік у таких країнах, як Ботсвана і Мозамбік, але це швидше закономірність, ніж несподіванка. Середня тривалість життя на Земній кулі в 1800 році була 35 років для всіх народів (рис. 4). До речі, у 1800 році чисельність населення Земної кулі була в 7 разів нижче нинішнього – 1 млрд людей. Помітний початок зростання чисельності населення Землі припадає саме на початок XVIII ст. – початок індустріальної епохи. На рис. 5 показано темпи зростання населення Землі. Але оскільки, технічний прогрес зобов'язаний країнам старого світу, частка населення яких невелика, то приріст населення Землі зростав повільно аж до першої половини минулого століття, тобто до початку поліпшення умов життя густонаселених країн. Так, якщо у 1930 році кількість жителів Землі становила 2 млрд, то через 30 років (1960 рік) – вже 3 млрд, а за останні 50 років, тобто в наш час населення більш ніж подвоїлося і становить вже 7 млрд осіб.

Таке зростання, може бути, пояснимо тільки поліпшенням життя людей, меншою дитячою смертністю, більшою тривалістю життя. Основна частка приросту припадає на країни, що розвиваються. Ця тенденція продовжуватиметься: так очікуваний приріст населення до 9 млрд людей на Землі в найближчі 35-40 років відбудеться за одночасного зменшення чисельності населення таких країн, як Росія, Японія, Україна, Італія, Німеччина за незначного зростання у Франції та Великій Британії. На рис. 6 наведено зміни чисельності населення в різних країнах у відсотках за рік на найближчі 10 років. Що стосується України, то в разі прийому її в Європейський союз з правом безперешкодного виїзду в країни Європи, вона відразу може недорахуватися кілька мільйонів активних і працездатних громадян. Таким чином, на рис. 6 не випадкові такі співвідношення немовлят до 2050 року, оскільки населення розвинених країн, практично, в

Рис.2. Показники дитячої смертності в країнах ЄС (середнє), Росії і Україні

Рис. 3 (зліва). Середня тривалість життя, кількість років Рис. 4 (справа). Середня тривалість життя на Землі у 2011 проти 1800 року

липень 2012

ТЕМА НОМЕРА

Рис. 5. Темпи зростання населення Землі

Рис. 6. Темпи зростання населення Землі

найближчі 40-50 років не зростатиме, і зростання населення Землі сьогодні йде і далі йтиме за рахунок країн, що розвиваються і слабо розвиваються. Рівень доходу на душу населення опосередковано пов'язаний з якістю життя, а отже, її тривалістю. Коротко розглянемо це питання. На рис. 7 показано, як зміниться дохід на душу населення в різних країнах за найближчі 20 років. Навіть, якщо взяти до уваги тільки дві країни: Китай та Індію, то за загальної кількості жителів цих країн у 2020 році – 2 млрд 700 млн – дохід на одного китайця за 20 років зросте в 4,5 рази, а на індуса – практично втричі. Цікаво зазначити, що до 2030 року дохід на душу населення таких країн, як Росія, Мекси-

ка, Китай, Бразилія буде однаковий і в 4,5 рази менше, ніж в США і Канаді. Все це говорить про те, що приріст населення на Земній кулі відбуватиметься, перш за все, за рахунок збільшення тривалості життя людей. За прогнозом у 2050 році кожен четвертий житель планети буде в віці старше 60 років, що і показано на рис. 8. Аналіз наведеного матеріалу, дозволяє стверджувати, що володіння ключовим і найціннішим ресурсом розвитку світового співтовариства – численним населенням працездатного віку – буде монополією країн, що розвиваються. Старий світ до недавнього часу вважав, що розрив у професіоналізмі фахівців розвинених країн є надійною преференцією на ринку. Але, практично, миттєвий прорив азіатських країн (Китай, Південна Корея, Індія, Сінгапур) показав, що в наш час розрив у фаховості може бути стрімко усунений, оскільки сьогоднішній прогрес скоротив час впровадження ідеї в десятки, а то і в сотні разів. Виходить, що світ потрапив до патової ситуації – прогрес забезпечує продовження життя людини, а країни, з метою підтримки виробництва та подальшого розвитку того самого прогресу всіма силами мають мотивувати народжуваність в своїй країні (інакше їх на ринку просто «затопчуть») і населення світу приречене на безперервний зростання. Інакше кажучи, бізнес спирається на прогрес, прогрес на науку, наука на освіту і все це під силу молодому поколінню. Старіючі країни в цих перегонах програють. Такого перенаселення наша «хатка-рукавичка» може не витримати.

Які загрози?

По-перше. Може початися перерозподіл світових природних ресурсів (сьогодні Росія за 2% населення на 22% території суші Землі володіє 33% світових природних запасів). Про чергову світову війну не говоримо: у ній переможців не буде. А от економічні війни як локальні, так і глобальні неминучі. І таке поняття, як економічна колонія, набуде абсолютно однозначного

липень 2012

ТЕМА НОМЕРА

Рис. 7. Прогноз приросту доходів на душу населення з 2010 по 2030 роки (в доларах США)

тлумачення. Навіть майбутнє повалення паперового долара США зі світового п'єдесталу стане глобальною фінансовою кризою. По-друге. Науковий, технічний прогрес уже сьогодні може забезпечити істотне продовження активного і спільного життя матеріально забезпеченої частини населення за рахунок високого рівня медичного (профілактичного) супроводу, збалансованого раціону харчування на основі екологічно чистих технологій, спортивно-оздоровчих методик, використання засобів, що уповільнюють процеси старіння тощо. Решта – більша частина населення – не маючи матеріальної можливості платити за високий рівень якості життя, неминуче опиниться

на більш низькому ступені за її тривалістю як активної, так і фізіологічної. Таке розшарування рівня життя може призвести до соціального вибуху, тому що мова йде вже не про марку машини і розмірі житлової площі, а про життя і смерть. Що ж для України залишається надійною опорою у вируючих змін життя. Що робити? Триматися за землю, подаровану нам долею як за «Ноїв Ковчег» і облаштовувати на ній життя, дякуючи їй за родючість, а предкам – за захист від незліченних загарбників. У України є можливість вдвічі-тричі підвищити ефективність використання землі та стати потужним гравцем на новому світовому ринку зерна, а ще краще – продуктів його переробки. ■

Рис. 8. Прогноз приросту доходів на душу населення з 2010 по 2030 роки (в доларах США)

Кожного разу, коли натикаєшся на інформацію про рух величезних сум у доларах США, виникає питання: як можна таку безодню паперових купюр забезпечити золотим запасом? Виявляється ніяк. У 1962 році США зняли з себе зобов'язання з такого забезпечення і впродовж п'ятдесяти років просто друкують папірці зі знаком $. Виходить, що доларова купюра США еквівалентна витратам на її друк. Ця піраміда приречена на крах. Нам залишилося тільки встигнути землю продати за ці папірці, вже і ціна призначена – $ 300 млрд США. Вихід один – земля має лишатися у власності держави з можливістю тривалої оренди, де в умовах першим пунктом – збереження та відновлення родючості ґрунту під контролем держави. Нам всім треба зрозуміти – доля розгортає фортуну в бік України і заради нащадків треба використовувати цей історичний шанс. В історії нічого не повторюється, тим більше події такого значення.

липень 2012

МЕНЕДЖМЕНТ

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ до виробництва якісної та безпечної фітопродукції в Україні

С.М. ВИГЕРА – к. с.-г. н., доцент, Національний університет біоресурсів та природокористування України

липень 2012

Науково-технічний прогрес, принципи якого в деяких випадках обґрунтовуються і впроваджуються всупереч гармонізації розвитку з Природою, в певній мірі призводить до погіршення стану довкілля. На сучасному етапі необхідно розробляти принципово відмінну модель стратегії й тактики формування та функціонування екосистем, зокрема, їх природних і культурних фітоценозів. Останніми роками в Україні все більше уваги приділяється фітодизайновим та еколого-економічним принципам, які ґрунтуються на отриманні в асортименті та оптимумі якісної й безпечної фітопродукції за збереження довкілля, забезпечення естетичного задоволення населення тощо. Це є особливо актуальним під час виробництва фітопродукції для дитячого та дієтичного харчування, а також лікування населення за рахунок виробництва препаратів натурального походження. Наведене випливає із двох відомих і важливих для людства постулатів: а) під час харчування населення їжа має бути

ліками, а ліки – продукцією харчування; б) якщо Природа створила хвороби людей, то вона має й ліки проти цих хвороб. Досягнення поставленої мети зумовлює необхідність розробки принципів натурального (органічного) виробництва фітопродукції. Успішний розвиток цього напряму потребує обґрунтування системного підходу, особливо щодо організаційно-технологічних та інших принципів вирощування сировини за умов натурального (органічного) господарювання. Стратегія й тактика такого напряму в Україні обґрунтовані недостатньо, зокрема, з позицій новітнього технічного та інформаційного забезпечення технологій. Це свідчить, що з метою успішного господарювання за умов натурального виробництва фітопродукції необхідно всебічно вивчити світовий досвід та досвід провідних організацій України. Саме на такі особливості, з урахуванням особистих результатів наукового пошуку, спрямовані наші дослідження.

МЕНЕДЖМЕНТ

Аналіз розвитку агропромислового комплексу різних країн свідчить, що в них функціонують кілька напрямів ведення екосистем, які істотно різняться між собою в першу чергу за такими параметрами, як економічні, енергетичні, екологічні тощо. Так, зокрема, ці напрями логічно розділити на такі групи, як виробництво фітопродукції з використанням синтетичних препаратів (екстенсивне та інтенсивне господарювання) та без їх використання (натуральне, біологічне або органічне й біодинамічне господарювання). Останніми роками відбувається процес обґрунтування перспективних напрямів виробництва фітопродукції на основі новітнього технічного та інформаційного забезпечення технологій, зокрема, з використанням систем no-till, точного (СТЗ) та інформаційного землеробства (СІЗ). На сучасному етапі для виробництва якісної та безпечної фітопродукції особливого обґрунтування заслуговує новітній технологічний напрям, що ґрунтується на обмеженні застосування синтетичних препаратів. Це мотивується тим, що для лікування і харчування (особливо дієтичного) населення в першу чергу потрібна продукція якісна і чиста від забруднювачів різних категорій, зокрема, агрохімікатів. Саме тому серед усіх вищенаведених напрямів особливої уваги заслуговує виробництво фітопродукції без використання синтетичних препаратів з його новітнім та інформаційним забезпеченням, в основі якого є натуральне (органічне) та біодинамічне господарювання. Під виробництвом натуральної (органічної) фітопродукції логічно розуміти цілісну систему формування та функціонування фітоценозів господарств, яка має включати основні ланки, зокрема: організаційно-правову; сертифікацію на основі міжнародних стандартів; вирощування сировини, її збирання, транспортування, зберігання, переробку та отримання якісної й безпечної продукції; реалізацію продукції на персоніфікованих ринках; споживання тощо. Кожна з цих ланок має свою специфіку, але особливої уваги заслуговує розробка принци-

пів організаційно-технологічних та правових аспектів, сертифікації та стандартизації, а також вирощування сировини за різних систем господарювання. Органічний рух було започатковано в 1940 році у Швейцарії. У свою чергу біодинамічне виробництво зародилося, з науковим підґрунтям, приблизно в 1920–1925 рр. у Німеччині, що майже на 20 років раніше. Ініціатором такого напряму вважають основоположника антропософії Рудольфа Штайнера. У різних країнах існують термінологічні відмінності визначенні поняття натурального виробництва та його землеробства, які часто призводять до виникнення непорозумінь. Наприклад, термін «органічне землеробство» (Organic Farming) офіційно прийнятий в англомовних країнах Європейського Союзу (ЕС). Еквівалентним терміном у Франції, Італії, Португалії та країнах Бенілюксу є «біологічне землеробство» (Biological Farming), а в Данії, Німеччині та іспаномовних країнах – «екологічне землеробство» (Ecological Farming). В додатку XI Регламенту комісії (ЕС) №889/2008 від 5 вересня 2008 р. «Детальні правила щодо органічного виробництва, маркування і контролю для впровадження Постанови Ради (ЕС) №834/2007 стосовно органічного виробництва і маркування органічних продуктів» визначені різні терміни органічного землеробства для деяких країн.

На сучасному етапі для виробництва якісної та безпечної фітопродукції особливого обґрунтування заслуговує новітній технологічний напрям, що ґрунтується на обмеженні застосування синтетичних препаратів

липень 2012

МЕНЕДЖМЕНТ

Слід зазначити, що органічне виробництво продукції ґрунтується на базових принципах, що відображають суть його розвитку, як на глобальному, так і місцевому або ж господарському рівнях

липень 2012

Слід підкреслити, що існуючі термінологічні відмінності такого землеробства не повністю аргументовані та не відповідають суті виробництва фітопродукції без використання синтетичних матеріалів. Саме це послужило поштовхом для введення в Україні більш логічного, з відповідним поглибленим аналізом, терміну «натуральне землеробство». Це пояснюється тим, що ефективність «органічного землеробства» ґрунтується на використанні не лише органіки, а й природних регулювальних механізмів, тобто біологічних видів. За такого підходу назва «біологічне землеробство» є більш логічною порівняно з «органічним землеробством», тим більше, що наука про всебічне вивчення організмів називається біологією. Не коректною за такого підходу, є назва «екологічне землеробство», оскільки екологічні, а конкретніше природоохоронні принципи потребують урахування у всіх відомих системах ведення агроекосистем, а не лише в біологічному землеробстві. Саме тому логічним є термін «натуральне землеробство», оскільки ефективність функціонування такого напряму залежить не лише від біологічних агентів, їх похідних, наприклад, органіки, та отриманих нескладною обробкою фітопрепаратів для захисту рослин, а також від абіотичних та неорганічних засобів і матеріалів, зокрема, хімічних елементів, їх неорганічних сполук, мінералів, які мають природне, тобто натуральне походження тощо.

За такого підходу з метою уніфікації з міжнародною термінологією щодо виробництва продукції без використання синтетичних препаратів, у вітчизняному законі про органічне виробництво для світових товаровиробників та споживачів логічно ввести термін «натуральне (органічне) виробництво продукції» та відповідно «натуральне (органічне) землеробство». Для виробників і споживачів України логічними будуть терміни «натуральне виробництво продукції» та відповідно «натуральне землеробство». При цьому слід ураховувати, що це принципово різні напрями, з яких перший враховує цілісну систему виробництва, зокрема, від організаційно-технологічної і до споживання продукції, а другий є складовою виробництва і обґрунтовує лише вирощування сировини. Слід зазначити, що органічне виробництво продукції ґрунтується на базових принципах, що відображають суть його розвитку, як на глобальному, так і місцевому або ж господарському рівнях. Згідно з публікаціями та дослідженнями, 1980 року запропоновано таке визначення органічного землеробства: «Органічне землеробство – це система виробництва сільськогосподарської продукції, яка забороняє або в значній мірі обмежує використання синтетичних комбінованих добрив, пестицидів, регуляторів росту та харчових добавок до кормів під час відгодівлі тварин. Така система наскільки можливо максимально базується на сівозмінах, використанні рослинних решток, гною та компостів, бобових рослин та рослинних добрив, органічних відходів виробництва, мінеральної сировини, механічного обробітку ґрунтів та біологічних засобах боротьби із шкідниками з метою підвищення родючості та покращення структури ґрунтів, забезпечення повноцінного живлення рослин та боротьби з бур’янами і різноманітними шкідниками». Таке визначення органічного землеробства групою дослідників із США виглядає, мабуть, дещо узагальненим і не конкретизованим, що потребує уточнення, зокрема, і для України. Слід

МЕНЕДЖМЕНТ

підкреслити, що в українських літературних джерелах є декілька визначень щодо натурального (органічного) землеробства, але найбільш логічним, на наш погляд, є наступне: «Натуральне (органічне, біологічне) землеробство – це система організації та ведення культурних фітоценозів у господарстві, де технологічні операції, що спрямовані на оптимізацію росту та розвитку рослин, проводять з використанням матеріалів лише природного походження (добрив, засобів захисту рослин, регуляторів росту тощо) та з урахуванням показників якості й безпеки фітопродукції на основі міжнародних стандартів та сертифікації виробництва». Основний принцип натурального (органічного) виробництва – державний спеціалізований супровід (контроль) щодо відсутності природних токсичних речовин і синтетичних препаратів, генетично модифікованих організмів у замкненому циклі, за якого виробники забезпечують свої фітоценози власними органічними добривами, а тваринництво власними кормами, а також реалізація сертифікованої якісної й безпечної продукції на персоніфікованих ринках. Основними аргументами для впровадження натурального землеробства за кордоном вважаються: необхідність отримання якісної й безпечної продукції для харчування та лікування; потреба зниження глобального процесу забруднення навколишнього природного середовища; невеликий, порівняно з Україною, рівень орних земель; наявність значної кількості населення, яке здатне придбати дорожчу, але якісну продукцію тощо. Для ведення цього перспективного та вкрай необхідного напряму виробництва фітопродукції в багатьох країнах світу створені відповідні державні та приватні структури й спілки фермерів, які координують і допомагають працювати в цьому напрямі. В Україні в основу натурального виробництва фітопродукції покладено натуральне (органічне) та біодинамічне землеробство.

Натуральне землеробство. В Україні такий напрям в організаційновиробничому і науково-навчальному аспектах перебуває на початковому етапі й має фрагментарний характер, але є надзвичайно перспективним. Основними гальмівними факторами, що стримують цей процес є: ❖ велика розорюванність с.-г. угідь, яка в окремих областях сягає близько 80%, в той час як у розвинених країнах світу лише 25–40%; ❖ незадовільна підтримка і визнання державними структурами; ❖ відсутність державної стратегії, затверджених законів та нормативів; ❖ немає можливості навчатися за цим напрямом в навчальних закладах, відсутність консультативної служби і спеціальної літератури; ❖ п сихологічний та економічний бар’єри у трудівників різних форм власності; ❖ недостатня інформація щодо організаційних, економічних та природоохоронних аспектів отримання якісної та безпечної продукції; ❖ наукові суперечки та брак комплексних досліджень щодо концепції натурального землеробства; ❖ відсутність персоніфікованих ринків збуту та реклами для покупців якісної й безпечної продукції.

Для ведення натурального землеробства в багатьох країнах світу створені відповідні державні та приватні структури й спілки фермерів, які координують і допомагають працювати в цьому напрямі

липень 2012

МЕНЕДЖМЕНТ

Натуральним виробництвом в Україні більш доцільно займатися спеціалізованим фермерським господарствам із незначними площами, які зможуть більш ефективно, порівняно з великими, впроваджувати замкнений цикл, за умов якого ферми забезпечуються власними кормами, а поля власними органічними добривами

липень 2012

Незважаючи на викладені гальмівні фактори, наприкінці ХХ ст. деякі наукові установи України почали обґрунтовувати та розробляти концепцію щодо особливостей розвитку натурального (органічного) землеробства. Так 1994 року нами розпочато проведення досліджень й обґрунтувань щодо створення системи організаційних, науковоосвітніх і виробничих підрозділів та їх ефективної діяльності в Україні (Біологічне землекористування в Україні. Новини захисту рослин. Щоквартальний додаток до журналу «Пропозиція», 1999, березень, с. 15–16), зокрема: 1. Організація державної структури із біологічного землекористування. Основні її функції включають організацію, розробку стратегії й тактики розвитку біологічного землекористування на державному рівні, його координацію та контроль, рекламу, допомогу під час виходу господарств цього напряму на місцевий, державний та світовий ринок тощо. 2. Створення всеукраїнських наукововиробничих асоціацій, наприклад, «Біоземля». Вони створюються на основі добровільного об’єднання установ, організацій, господарств різних форм власності, які зацікавлені в забезпеченні населення якісною та безпечною продукцією. 3. Створення нових (чи шляхом реорганізації функціонуючих) науковонавчальних підрозділів у різних регіонах країни, які мають бути чле-

нами асоціацій і взяти на себе певні функції, зокрема: розробку теоретичних основ і концепції біологічного землекористування; підготовка фахівців, що в свою чергу потребує створення низки нових структурних науково-навчальних підрозділів, дисциплін, спеціалізації, науково-дослідних полів; створення та забезпечення ефективної діяльності навчально-консультативноінформаційної та міжрегіональнокоординаційної мережі тощо. У деяких навчально-наукових закладах України, зокрема, і в Національному університеті біоресурсів і природокористування України, вже проводяться поглиблені дослідження та готуються фахівці з органічного виробництва. Незважаючи на те, що останніми роками в Україні до натурального землеробства прикута увага багатьох учених і в цьому напрямі зустрічається досить багато посилань, у них окремо не відслідковується чіткої наукової концепції, особливо щодо стратегії й тактики його ведення. В окремих випадках посилання несуть фрагментарний характер або ж зустрічаються суперечливі та дискусійні судження. Отже, аналіз літературних джерел щодо концепції використання різних систем землеробства, особливо натурального, свідчить, що для умов України необхідні обґрунтування, розробка та впровадження принципово нової стратегії й тактики цього напряму, зокрема, з урахуванням параметрів якос-

МЕНЕДЖМЕНТ

ті та безпеки, а також міжнародних стандартів та сертифікації. Під час виробництва фітопродукції особливої уваги заслуговує всебічне обґрунтування принципів розвитку культурних фітоценозів. В організаційно-правовому відношенні логічно, щоб фермер займався лише виробництвом натуральної продукції, був членом однієї із асоціацій або інших структурних підрозділів, що займаються таким виробництвом. Це дозволить ефективніше господарювати, зокрема, мати правову, наукову та фінансову підтримку, включаючи реалізацію продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках. Вкрай необхідною складовою натурального (органічного) виробництва фітопродукції є її сертифікація та стандартизація з урахуванням міжнародних аспектів, що дозволить успішно її реалізовувати не лише на внутрішньому, але й зовнішньому ринках. У класичному відношенні виробляти натуральну фітопродукцію необхідно системно з тваринною, зазвичай, у більш екологічно безпечних регіонах, з високою родючістю грунтів та особливо в спеціальних сировинних зонах, що затверджені постановами Кабінету Міністрів України. Світовий досвід свідчить, що натуральним виробництвом в Україні більш доцільно займатися спеціалізованим фермерським господарствам із незначними площами, які зможуть більш ефективно, порівняно з великими (понад 1000 гектарів), впроваджувати замкнений цикл, за умов якого ферми забезпечуються власними кормами, а поля власними органічними добривами в оптимальній кількості. При цьому ефективність виробництва,зазвичай, збільшується, якщо поряд з орними землями межують природні або антропоприродні фітоценози, де успішно функціонують природні регулювальні механізми. Сумнівним є впровадження натурального господарювання для товарного виробництва на присадибних ділянках, оскільки можуть вирощувати фітосировину фізичні особи з використанням синтетичних препаратів.

Важливою технологічною особливістю виробництва фітопродукції є ефективний, в зональному відношенні, підбір вирощуваних культур, що мають підвищену стійкість до несприятливих чинників, а також впровадження при цьому науково обгрунтованих сівозмін. Таким чином, викладене свідчить, що найбільш актуальним та перспективним для України є класичне виробництво натуральної продукції, у якого наступне визначення. Класичне виробництво натуральної продукції – це система організації та функціонування, на принципах міжнародних стандартів і сертифікації, екологічно та економічно обґрунтованих господарств, де гармонійно моделюються закони проведення операцій з використанням натуральних технологічних матеріалів та контролю біоресурсів фітоценозів і тваринницьких ферм на основі одержаної в просторі й часі інформації про стан екосистем, із метою виробництва в асортименті та оптимумі якісної й безпечної продукції та її реалізації на персоніфікованих ринках. ■

У деяких навчальнонаукових закладах України вже проводяться поглиблені дослідження та готуються фахівці з органічного виробництва

липень 2012

МЕНЕДЖМЕНТ

Виробництво палива з цукрового буряку (досвід США) За матеріалами SUGARBEET GROWER

Мейнард ХЕЛГЕС (Green Vision Group) з коренеплодом у чотири кілограми

липень 2012

Через забруднення навколишнього середовища і зменшення запасів вуглеводів повсюдно зростає інтерес до біопалива. Як сировину використовують найрізноманітніші сільськогосподарські культури. Наприклад, в штаті Північна Дакота (США) для цих цілей передбачається використовувати цукровий буряк. Єдина частина Північної Дакоти, де можна зустріти комерційні поля цукрового буряку – долина Ред Рівер у східній частині штату на межі Дакоти з Монтаной. В інших районах Північної Дакоти ця культура ніколи не приносила помітного прибутку, але є хороші шанси, що незабаром ситуація зміниться. Якщо це станеться, то нове покоління цукрового буряку не будуть вирощувати на цукор, замість цього буряк послугує сировиною для виробництва біопалива. Останні три роки організація Green Vision Group (GVG, Північна Дакота) займається дослідженням і просуванням виробництва «енергетичного» буряку на північних рівнинах. Ці дослідження мають дві основні мети:

✓ знизити кількість викидів вуглекислого газу в атмосферу; ✓ водночас підтримати сільську економіку регіону. Потенційно ставка дуже висока. Паливо, виготовлене з цукрового буряку, кваліфікується як «сучасне» біопаливо та до 2022 року очікується налагодити щорічне виробництво 15 млрд галонів біопалива. Виробництво палива дасть значний імпульс економічному розвитку регіону. Ключовим для GVG стало його партнерство з Університетом штату Дакота (NDSU) і компанією Heartland Renewable Energy (Айова). На сьогодні це партнерство стало серйозною економічною базою для вирощування експериментального врожаю «енергетичного» буряку у всій Північній Дакоті. У ході спільної роботи було протестовано комерційний потенціал використання побічного продукту переробки буряку («барди») для забезпечення тепловою енергією, що, як виявилося, здатна покрити до 70% потреб біопаливного заводу. NDSU також почав

МЕНЕДЖМЕНТ

досліджувати можливість тривалого зберігання бурякового соку, що дасть можливість зробити процес виробництва цілорічним. Сьогодні група Green Vision домагається, щоб Агентство із захисту навколишнього середовища (ЕРА) офіційно схвалило отримання етанолу з буряку як сучасного біопалива. Поки GVG не розглядає біопаливо з буряку як гідну альтернативу етанолу з кукурудзи, але підкреслює, що головна перевага виробництва палива з цієї сировини така: цукровий буряк здатний дати майже вдвічі більше етанолу з акру землі, ніж кукурудза. Це зменшує посівну площу, необхідну для отримання рівної кількості палива. Інша перевага – простота обробки цукрового буряку. Якщо у випадку кукурудзи перш, ніж отримати етанол, потрібно спочатку розщепити крохмаль до цукру, то з цукровим буряком цей крок не потрібний – це знижує вартість переробки сировини в етанол. Співробітники Університету штату Дакота К. Густафсон і Т. Маунг опублікували в липні 2010 року результати економічного дослідження виробництва біопалива з буряку. Густафсон, який останні три роки тісно співпрацював з GVG, повідомив, що, згідно з аналізом, ціна етанолу з цукрового буряку становить від 1,52 до 1,71 доларів за галон залежно від величини посівних площ. За 2011 рік, звичайно, картина енергетичних затрат значно змінилася. Ринкові ціни на сировину (цукровий буряк, кукурудза) зараз вище, проте те саме відбулося і з вартістю продуктів нафтоперегонки: ціни зросли пропорційно, і різниця між собівартістю і ціною продажу не змінилася. Тобто біопаливо з цукрового буряку, як і раніше, є вигідною альтернативою вуглеводневому паливу та здатне добре конкурувати на ринку. Щоб відповідати сучасним стандартам, біопаливо має під час спалювання давати як мінімум удвічі менше викидів, ніж нафта (паливо з кукурудзи дає викидів лише на 20% менше). Додатково відходи ферментації цукрового буряку («барди») можна використовувати для опален-

ня і вироблення енергії. Після спалювання бард залишаються побічні продукти: пивні дріжджі, кормова целюлоза, а також калійні добрива.

Перешкоди та шляхи їх усунення

Які ж основні перешкоди залишаються для появи в Північній Дакоті діючих плантацій цукрового буряку і в які терміни можливо їх усунути? Перший етап плану Green Vision Group – економічне обґрунтування, тестування технологій виробництва теплової енергії з відходів і початок випробувань на сьогодні завершено. Роботи на цьому етапі показали дуже обнадійливі результати. Другий етап розпочато у 2011 році. Він триватиме півтора-два роки, і можливо, буде підтриманий грантом в $ 1 млн від Ради з поновлюваних джерел енергії Північної Дакоти. Для здійснення цього етапу передбачається: ✓ розширити території польових випробувань для отримання більш повної агрономічної статистики та історії страхування врожаю так, щоб майбутні виробники, розглядаючи питання про інвестування, мали інструменти управління ризиками; ✓ додатково дослідити технології тривалого зберігання соку. Незважаючи на позитивні результати першого етапу дослідження, необхідна подальша розробка «згущеного соку» та його зберігання в зимові місяці, щоб дати можливість заводам працювати цілий рік; ✓ спростити технологію переробки. Цукровий буряк для отримання біопалива потребує значно меншого

Через забруднення навколишнього середовища і зменшення запасів вуглеводів повсюдно зростає інтерес до біопалива. Цукровий буряк здатний дати майже вдвічі більше етанолу з акру землі, ніж кукурудза. Це зменшує посівну площу, необхідну для отримання рівної кількості палива

липень 2012

МЕНЕДЖМЕНТ

Енергетичний та цукровий коренеплоди

Барда – залишок після відгонки спирту із бражки; відхід виробництва етилового спирту. Рідина (суспензія) світло-коричневого кольору із запахом зерна або іншої сировини. Вміст сухих речовин у барді становить 3-8%. Барда швидко псується. Мелясну барду вважають відходом. Її скидають на поля фільтрації, чим спричиняють забруднення навколишнього середовища (в т.ч. забруднюється повітряний басейн). У мелясній барді міститься гліцерин, бетаїн, глутамінова кислота, калійні солі. Інколи на барді вирощують кормові дріжджі, внаслідок чого отримують вторинну (післядріжджову) барду у такому самому об’ємі. Мелясна упарена післядріжджова барда належить до пластифікаторів бетонів і будівельних розчинів. Барда має високу кислотність, тому всі деталі, що стикуються з нею, виготовляють з міді або нержавіючої сталі.

липень 2012

очищення, ніж для отримання цукру, що спрощує процес виробництва; ✓ запропонувати Агентству захисту навколишнього середовища розглянути біопаливо з цукрового буряку як сучасне і екологічне, що стане ключовим моментом проекту. Третім етапом стане фактичне створення перших комерційних господарств з переробки цукрового буряку на етанол в Північній Дакоті. Можливо, це будуть великі агрохолдинги, економічно більш ефективні, ніж маленькі ферми. Нагально розміщувати такі господарства поряд з існуючими підприємствами щодо вироблення етанолу з кукурудзи або поруч із заводами, які мають власні електростанції, що значно знизить витрати. З’явиться можливість використовувати одні й ті самі залізничні колії, купувати електроенергію на цих електростанціях і продавати сусіднім заводам відходи виробництва як джерела енергії. Сусідство з іншими переробними заводами дозволить об’єднувати зусилля щодо крекінгу, маркетингових послуг і вирішення питань екології. Для організації господарства і налагодження виробництва такого потужного агрохолдингу на сьогодніза проектом Green Vision Group потрібно 50 мільйонів доларів, у тому числі 10 млн оборотного капіталу. Якщо допустити, що перший завод візьме хороший старт і сектор біопалива загалом процвітатиме, в Північній Дакоті через деякий час виникне кілька аналогічних об'єктів.

Водночас в долині Ред Рівер не планується виробництво і переробка «енергетичного» цукрового буряку, щоб не перешкоджати існуючому тут цукровому виробництву навіть у майбутньому. GVG також підкреслює необхідність чотирьох-п'ятирічної сівозміни, щоб знизити ризик накопичення хвороботворних організмів у ґрунті. Незважаючи на позитивні результати досліджень і розробок, на сьогоднішні все ще існує значна невизначеність, пов'язана з початком входження цукрового буряку до сектора енергетики. Станом на 2011 рік економічні та політичні прогнози для біопалива, отриманого з цукрового буряку, змішані. З одного боку, результати дослідних урожаїв 2010 і 2011 років були дуже позитивними. З іншого боку, відіграє свою роль національна економічна криза і труднощі з одержання фінансування, з чим стикаються інші агропроекти. Ще одна проблема – високі ціни на кукурудзу, соєві боби, пшеницю та іншу сировину. У Північній Дакоті є місцевості, де інтерес фермерів до «енергетичного» буряку дуже високий. Цього року Green Vision Group отримала помітно більше запитів від виробників, що бажають вирощувати дослідний урожай на своїх фермах, ніж фізично могла б задовольнити. Але поточні ціни зменшили інтерес з боку інших потенційних виробників «енергетичного» буряку, які не бачать необхідності додати до сівозміни ще одну культуру, коли ті, що вони вирощують, вигідні і відомі. Участь адекватних виробників має ключове значення не тільки з точки зору виробництва сировини, але й участі власників землі. Час покаже, чи пошириться «енергетичний» буряк у Північній Дакоті і чи дасть початок процвітаючій індустрії. У цій галузі робиться багато позитивного та існують обнадійливі тенденції. Але є невизначеність, викликана як економічними, так і політичними факторами. Green Vision Group та її партнери продовжують рухатися вперед з надією і очікуванням того, що їхні зусилля окупляться як для економіки сільського господарства регіону, так і енергетичних потреб країни. ■

МЕНЕДЖМЕНТ

СВІТОВИЙ РИНОК ФУНГІЦИДІВ

Особливо швидко ринок фунгіцидів зростав у 1960–1970 рр. – засоби захисту стали більш широко застосовувати на польових культурах 42

липень 2012

З моменту появи перших засобів захисту рослин від хвороб минуло 375 років, проте основна динаміка виходу препаратів на ринок спостерігалася у 1940–1970 рр., коли були відкриті всі основні групи діючих речовин. У 2010 р. світовий продаж фунгіцидів досяг 10,72 млдр доларів. Ринок засобів захисту рослин від хвороб став одним з найбільш швидкозростаючих: щорічно він додає близько 5% у світовому масштабі, а, наприклад, у Китаї – по 15% і більше. Різке зростання продажу спостерігається на ринку фунгіцидів для захисту сої у зв’язку з епіфітотією іржі в Північній і Південній Америці, але найбільшу частку в обсязі продажу – 45,6% – як і раніше займають засоби захисту фруктових і овочевих культур. З них майже 11% припадає на виноград і 7,1% – на картоплю. Другу за величиною групу з часткою ринку близько 31% становлять препарати для обробки зернових культур і рису. Біологічним засобам захисту від хвороб належить менше 1% ринку.

Перші фунгіциди

До 1940 р. захист від хвороб рослин вели за допомогою неорганічних сполук. Вони потребували частого застосування і дуже високих норм витрати. Наприклад, сірку проти борошнистої роси винограду застосовували у кількості 10-20 кг/га. Обприскування в період вегетації застосовували здебільшого на овочевих і плодових культурах, на польових культурах обробляли тільки насіння. Неорганічні фунгіциди могли бути фітотоксичними, і до того ж не гарантували хороших результатів. Питання про вплив фунгіцидів на навколишнє середовище не вивчалося. Індустрії виробництва засобів захисту рослин не існувало – фунгіциди виробляли в господарствах, а готові препарати закуповували лише ті, хто не хотів витрачати час і зусилля на їх приготування.

Манкоцеб і карбоксин

У період 1940–1970 рр. великим досягненням стала поява на ринку дитиакарбаматів і фталімідів. Ці препарати були

МЕНЕДЖМЕНТ

зручні у використанні, більш активні і менш фітотоксичні, ніж неорганічні сполуки. В цей період середні норми витрат фунгіцидів скоротилися до 1,5-3 кг/га. Особливо швидко ринок фунгіцидів зростав у 1960–1970 рр. – засоби захисту стали більш широко застосовувати на польових культурах. Розпочалося використання контактних препаратів манкоцебу і хлороталонілу, першого системного фунгіциду для обробки вегетуючих рослин – тіабендазолу і першого системного протруйника насіння – карбоксину.

Бензимідазоли

Наприкінці 1960-х на ринок вийшли похідні бензимідазолу, що змінили звичні уявлення про можливості фунгіцидів. Нові препарати мали властивості, яких на той час не було в інших фунгіцидів: різноманіття способів застосування (обробка насіння, обприскування вегетуючих рослин, обробка врожаю до і під час зберігання), низькі норми витрат, широкий спектр активності, здатність переміщуватися рослиною, ефективність під час внесення після проникнення патогена в рослину, великий інтервал між обробками. Ці особливості зробили бензимідазоли дуже популярними у сільгоспвиробників. Однак багато хто став застосовувати їх неправильно: обприскували із неповним покриттям або обробляли на пізніх стадіях розвитку захворювання. Як наслідок, перший випадок стійкості фітопатогена – збудника борошнистої роси до бензимідазолу був зафіксований вже через рік після початку продажу у 1969 році. До 1984 року були описані випадки резистентності великої кількості збудників хвороб, раніше чутливих до цього класу фунгіцидів. У цьому проявилася слабка сторона органічних препаратів: бензимідазоли діяли лише на один біологічний процес грибних клітин – інгібували утворення мікротрубочок під час мітозу. Фунгіциди на основі неорганіки, що застосовувалися раніше (мідь, сірка та інші) придушували функціонування великої кільості ферментів і фізіологічних функцій.

Патентовласниками на похідні бензимідазолу були DUPONT, MERCK, SHARP&DOHME і NIPPON SODA. Найбільш продавані препарати сьогодні – це карбендазим, тиофанатметил і тіабендазол.

Морфоліни

У 1980-х роках ключовими фунгіцидами для обробки посівів зернових в Європі стали фенпропідін і фенпропіморф. Ці морфоліни застосовують до цього часу для захисту зернових культур від широкого спектра захворювань, а також овочевих культур і винограду від борошнистої роси, хоча деякі патогени все ж виробили до них стійкість. З-поміж морфолінів особливо виділяється диметоморф, який проявляє активність не проти справжніх грибів, а проти ооміцетів – збудників фітофторозу, пероноспорозу і мілдью. Патенти на основні діючі речовини з класу морфолінів належали компаніям BASF и DR.R.MAAG. Сьогодні лідерами продажу є диметоморф, фенпропідін, фенпропіморф і спріоксамін.

Морфоліни застосовують для захисту зернових культур від широкого спектра захворювань, а також овочевих культур і винограду від борошнистої роси, хоча деякі патогени все ж виробили до них стійкість

Імазаліл і прохлораз

Клас імідазолів представлений невеликою кількістю з'єднань. Найбільш важливою діючою речовиною є імазаліл (з’явилася на ринку у 1973 р.) і прохлораз (1977 р.). Імазаліл здебільшого використовують для обробки насіння і захисту врожаю та від хвороб під час зберігання, прохлораз – для обробки злакових культур під час вегетації. Найбільшу активність він має проти псевдоцеркоспорельозу.

липень 2012

МЕНЕДЖМЕНТ

Тріазоли Стійкість фітопатогенів до тріазолів розвивається досить повільно. Більш активні «нові» тріазоли застосовують проти відносно стійких рас патогенів в тих самих дозах, що й «старі» тріазоли проти вихідних (чутливих) рас. Не дивно, що цей найбільший клас фунгіцидів став довгожителем на ринку. Світовий обсяг продажу препаратів на основі тріазолів оцінюють у 1,9 млрд. дол. (частка ринку – понад 20%). Першим комерційним продуктом цього класу став тріадимефон, випущений компанією BAYER у 1973 р. За ним з'явилися тріадименол (1977 рік) і бітертанол (1979 р.). З того часу виробляти тріазоли стали різні компанії: лідерами продажу серед сполук цього класу є тебуконазол (354 млн дол. у 2008 р.), епоксіконазол, пропіконазол, дифеноконазол, флузилазол, тетраконазол, флуквінконазол і флутріафол.

липень 2012

Аніліди

Перші фунгіциди класу анілідів використовували проти плямистостей листя. Препарати на основі анілазину від компаній BAYER і NISSAN з'явилися на ринку у 1955 р., а у 1969 році на ринок вийшов протруювач на основі карбоксину, який виявився особливо ефективним проти різних видів сажки і ризоктоніозу. У 1976 р. компанія RHONE-POULENC комерціалізувала іпродіон, BASF – вінклозолін, а у 1977 р. почався продаж процимідона від компанії SUMITOMO. Всі три фунгіциди мали незвично високу для тих років активність проти збудників захворювань з родів Botrytis, Monilinia і Sclerotinia. Найбільш значимими серед анілідів виявилися фунгіциди з підгрупи похідних феніламідів: металаксил (1979 р., компанія CIBA-GEIGY) и беналаксил (2003 р., компанія ISAGRO). Ці сполуки, а також фосетил алюмінію (1977 р., компанія RHONEPOULENC) з групи органофосфатів забезпечили принципово новий рівень захисту рослин від ооміцетів.

У 1996 р. компанія SYNGENTA випустила на ринок ізомер металаксилу – мефеноксам (системна назва: металаксил-М). У 2005 р. аналогічним шляхом пішла компанія ISAGRO, що випустила ізомер беналаксилу – кіралаксил (беналаксил-М). Останнє з’єднання з групи анілідів – боскалід від компанії BASF, було зареєстровано у 2003 р. на широкому спектрі культур як в чистому вигляді, так і в суміші з піраклостробіном з групи стробілурінів.

Стробілуріни

Останніми на ринок фунгіцидів вийшли препарати класу стробілурінів. Стартувавши у 1996 р., вони продемонстрували різке зростання продажу – в середньому на 16% за перші п'ять років. У 2007 р. обсяги продажу стробілурінів перевищили 1,6 млрд доларів. Сьогодні це друга за значимістю група фунгіцидів після триазолів з часткою ринку близько 18%. Першим на ринок вийшов крезоксимметил від компанії BASF, хоча дослідження стробілурінів компанія ZENECA почала ще на початку 1980-х рр. і перший ефективний фунгіцид – азоксистробін – був синтезований у 1988 р. Стробілуріни мають широкий спектр активності – вони ефективні як проти збудників псевдоборошнисторосяних захворювань, так і проти справжніх борошнистих рос. Недолік сполук цього класу полягає в тому, що за частого застосування в популяції хвороботворних грибів швидко накопичуються стійкі генотипи. Особливо гостро проблема зниження ефективності стробілурінів виявилася в європейських країнах під час захисту пшениці від септоріозу і в США – на газонних травах. Як наслідок, хімічні компанії значно скоротили допустиму кількість обробок стробілурінами і наполегливо рекомендують використовувати ці препарати тільки в системі з фунгіцидами інших механізмів дії. ■

РОСЛИННИЦТВО

Ефективний спосіб зменшення втрат врожаю на посівах ріпака озимого

Підвищення продуктивності та покращення якості насіння ріпака озимого – важлива умова розвитку галузі ріпаківництва. Досягнути цього можна за рахунок використання високоолійних сортів і гібридів ріпака озимого та збільшення їх потенційної урожайності і якості насіння на основі застосування інтенсивної технології вирощування, яка включає також ефективний спосіб зменшення втрат насіння від розтріскування стручків, оскільки це є однією з найважливіших проблем вирощування ріпака (до 56% від усього врожаю). Зменшення втрат насіння ріпака озимого забезпечує обробка посівів препаратами, які склеюють стручки та запобігають їхньому розтріскуванню. Основною причиною розтріскування є те, що під час достигання в денР.В. ШЕВЧУК – к. с.-г. н., с.н.с., Г.Ф. РОВНА – старший науковий співробітник Інститут сільського господарства Західного Полісся НААН

липень 2012

Сорт, гібрид

ні години вони підсихають, а в нічні – адсорбують вологу. Такі перепади вологості призводять до деформації стручків і послаблення швів, які тримають їх стулки. Доведено, що застосування запобіжних заходів щодо попередження розтріскування має високу окупність (у 5–10 разів), дозволяючи не тільки зберегти врожай, а й значно заощадити кошти на досушуванні насіння до базисних кондицій. Експериментальні дослідження застосування склеювача Еластік в нормі 1 л/га на посівах ріпака озимого проводили в Інституті сільського господарства Західного Полісся (с. Шубків, Рівненського району, Рівненської області) в 2006–2008 рр. Схема досліду передбачала такі варіанти: Обробка посівів

1 Галицький (контроль) 2 Дангал

Контроль (обприскування водою 300 л/га)

3 НПЦ-9800 4 Галицький (контроль) 5 Дангал 6 НПЦ-9800

Обприскування «стікером» Еластік 1 л/га

РОСЛИННИЦТВО

Повторність досліду – триразова. Облікова площа ділянки – 50 м2. Попередник – озима пшениця. Норма висіву – 0,8-1,0 млн штук схожих насінин на гектар. Мінеральні добрива в дозі N30Р90К160 вносили під основний обробіток ґрунту, в перше ранньовесняне підживлення N90 кг/га д.р. і друге – через 12 днів у дозі N60 кг/га д.р. Сівбу проводили сівалкою СН-16 з дисковими сошниками і шириною міжрядь 15 см. За три тижні до збирання врожаю ріпака посіви обробляли надземним обприскувачем (ОН-400) плівкоутворюючим препаратом Еластік (1 л/га) в 300 л води суцільним способом, одноразово, коли стручки на рослинах мали світлозелене забарвлення (70-75%) та були гнучкими. Ґрунт дослідної ділянки – чорнозем неглибокий слабогумусований з такою агрохімічною характеристикою орного горизонту: гумус за Тюріним – 1,87–1,98%, гідролітична кислотність 0,42–0,52 мг-екв на 100 г ґрунту, рН сольове 7–7,3, сума ввібраних основ за Каппеном 20,2 на 100 г ґрунту, рухомі Р2О5 та К2О за Кірсановим відповідно 23,1–30,4 та 9,6–11,8 мг на 100 г ґрунту, легкогідролізований азот за Корнфільдом 6,7–12,6 мг на 100 г ґрунту. За результатами досліду встановлено, що на структурні показники рослин істотний вплив мали сортові особливості. Найбільша кількість стручків – 154–205 шт., кількість насінин у стручку – 26,7–28,6 шт., маса 1000 насінин – 4,7–5,2 г., було сформовано сортом Дангал і гібридом НПЦ-9800 за інтенсивної технології вирощування порівняно з контролем (сорт Галицький), де кількість стручків була нижчою на 5–56 шт., кількість насінин в стручку на 0,4–2,3 шт., маса 1000 насінин – на 0,2–0,7 г., (табл. 1). Варіанти (сорт, гібрид)

Встановлено, що під час достигання ріпака на рослинах одночасно може бути 30-35% жовтих стручків із дозрілим темним та 70-75% темно-зелених з несформованим зеленим насінням. Саме ці перші стручки найбільш вразливі до осипання. Проведені обліки показали, що за осипання на 1 м2 10 г насіння втрати врожаю становлять 1 ц/га, а за цінами 2012 року це 440 грн/га. А тому для зменшення втрат врожаю від осипання застосовували на посівах перед збиранням плівкоутворювальний препарат Еластік у нормі 1 л/га. За результатами досліджень встановлено, що розтріскування стручків на необроблених ділянках (контроль) було значним (від 15,2 до 31,7%), втрати врожаю – 0,5-0,9 т/га, тоді як на оброблених ділянках Еластіком 1 л/га розтріскування стручків становить 1,1-1,7% за втрат врожаю 0,04-0,05 т/га (табл. 2). Також слід зазначити, що розтріскування стручків як на оброблених, так і на не необроблених ділянках у гібрида

Кількість стручків на рослині, шт.

Підвищення продуктивності та покращення якості насіння ріпака озимого – важлива умова розвитку галузі ріпаківництва

Таблиця 1. Структурний аналіз рослин озимого ріпака залежно від сортів за інтенсивної технології вирощування (2006–2008 рр.)

Кількість насінин у стручку, шт.

Маса 1000 насінин, г

2006

2007

2008

сере-днє

2006

2007

2008

сере-днє

2006

2007

2008

сере-днє

Галицький (контроль)

209

127

112

149

21,9

26,0

26,3

4,1

4,3

5,1

4,5

Дангал

185

115

162

154

22,0

28,0

26,7

4,6

4,4

5,0

4,7

НПЦ-9800

261

169

185

205

23,7

30,0

28,6

5,4

4,8

5,5

5,2

липень 2012

РОСЛИННИЦТВО

Зменшення втрат насіння ріпака озимого забезпечує обробка посівів препаратами, які склеюють стручки та запобігають їхньому розтріскуванню

НПЦ 9800 було меншим порівняно із сортами, що пояснюється його більшою стійкістю до осипання. Застосування склеювача на посівах ріпака зумовлює зниження вологості насіння на 4,2-4,4% перед збиранням, майже до кондиційної (8%) порівняно з варіантом без обробки (контроль), де вологість становила 12,5-13,1%. Збережений урожай на ділянках оброблених склеювачем Еластік 1 л/га Варіанти

був у межах 0,5-0,9 т/га порівняно з варіантом без обробки, урожайність яких була на рівні 3,7-2,6 т/га. Застосування стікера Еластік на посівах озимого ріпака є економічно вигідним оскільки умовно чистий доход від збереженого врожаю становить відповідно за сортами: 1905 грн/га, 2665 грн/га, 2985 грн/га, затрати на застосування препарату окупилися в 5-8 разів. ■ Сорт Галицький

Сорт Дангал

Гібрид НПЦ-9800 3,8

Без обробки (контроль) - урожайність, т/га

2,6

2,7

- вологість насіння перед збиранням, %

12,5

12,9

13,1

- розтріскування стручків, %

31,7

28,4

15.2

Обробка склеювачем Еластік 1,0 л/га

Таблиця 2. Ефективність застосування склеювача Еластік на посівах озимого ріпака за інтенсивної технології

липень 2012

- урожайність, ц/га

3,5

3,4

4,3

- вологість насіння перед збиранням, (%)

8,3

8,5

9,0

- розтріскування стручків, %

1,7

1,2

1,1

- приріст урожаю(до контролю), т/га

+0,9

+0,7

+0,5

- зниження вологості насіння, %

4,2

4,4

4,2

Вартість врожаю, грн/га

3360

3040

2280

Затрати на внесення та вартість склеювача, грн/га

375

Умовно-чистий доход, грн/га

2985

2665

1905

РОСЛИННИЦТВО

ШКІДНИКИ ЗАПАСІВ ЗЕРНА. Регулювання чисельності за допомогою зміни газового складу атмосфери Т.П. ГОРДІЄНКО, аспірант Інститут захисту рослин УААН

Зміною газового складу атмосфери можна створити умови, неприйнятні для життя шкідників хлібних запасів 50

липень 2012

Радикальним методом регулювання чисельності комірних шкідників є застосування фумігантів. У цьому випадку пестицид дифундує через стінки трахей та трахеол і потрапляє в гемолімфу, з якою поширюється в тілі шкідника, досягає життєво важливих органів і отруює організм. Таким чином, зміною газового складу атмосфери можна створити умови, неприйнятні для життя шкідників хлібних запасів. Найпростішим і дешевим методом є забезпечення природного накопичення вуглекислого газу і втрати кисню та автоконсервація зерна, що досягається герметизацією місткостей зберігання. Ефективність цього способу може бути досить високою. Так, через 24 години після герметизації поліетиленовими мішками джутових мішків з пшеницею, що була сильно заселена личинками та жуками комірного довгоносика і суринамського борошноїда, рівень кисню в міжзерновому просторі знизився до 1%, а вуглекислого газу зріс до 14% за 20% кисню і 1% вуглекислоти в негерметизо-

ваних мішках. Через 3-5 діб усі шкідники, які знаходилися у міжзерновому просторі, були мертвими, а через 7 діб вижило лише 0,34% личинок комірного довгоносика у прихованій формі. Серед усіх заходів контролю чисельності комірних шкідників зазначений метод є найдавнішим. Так, у Північній Африці та на Близькому Сході виявлено закриті ями для зберігання зерна, створені понад 10000 років тому. В античні часи для зберігання зерна використовували глиняні глеки, що сягали двометрової висоти, – піфоси, які вкопували в землю та щільно закупорювали. За новітньої історії на зміну піфосам прийшли металеві бочки, а траншеї в ґрунті обкладали цеглою, пластиком чи плівкою. У такий спосіб зберігали зерно в країнах Азії, Африки і Південної Америки, зокрема Аргентині, Кенії, на Кіпрі. У наш час герметичне зберігання великих партій зерна практикують в Австралії, США, Туреччині, Бразилії, Ізраїлі та на Кіпрі, де закладають бункери місткістю до 30000 тонн. Для цього викорис-

РОСЛИННИЦТВО

товують прямокутні котловани розрахованої величини, ґрунт з яких розміщують за периметром у вигляді валу, в підготовлені місткості транспортерами засипають зерно і вкривають поліетиленовою плівкою завтовшки 200-250 мк. Вологість зерна пшениці у разі завантаження – 12%, кукурудзи – 12,5%. Для зберігання 50-1000-тонних партій використовують еластичні мобільні силоси, шланги діаметром 1,5-2,7 м, в які вміщують зібране зерно просто в полі. Герметичне зберігання зерна в полімерних рукавах поширене в господарствах Аргентини (в сезон 2005/06 років – 20 млн тонн), Австралії, Канади, Ізраїлю. Починаючи з 2005 р., цей спосіб зберігання впроваджують в Росії. Для зберігання невеликих партій зерна в країнах Азії та Африки використовують полімерні кокони, шатра, куби, мішки та інші місткості. Недоліком самоконсервації є те, що на використання зерном, мікроорганізмами та шкідниками кисню замкнутого простору герметичної системи зберігання потрібен певний час, через що можливі деякі зміни якості зерна. Так, у зернових насипах підвищеної вологості до настання повної консервації розвиваються мікроорганізми, а в партіях сухого зерна – шкідники. Уникнути цього дає змогу витіснення кисню з міжзернового простору іншими газами. Найчастіше використовують атмосферні гази – азот та вуглекислий газ, інколи – гелій та викидні гази. У випадках, коли концентрації компонентів регулюються точно протягом усього часу знезараження чи зберігання, суміш вважають контрольованою атмосферою, а за неможливості контролю вмісту складових – модифікованою. Використання контрольованих атмосфер впроваджено в Австралії, США, Ізраїлі, ЄС, багатьох країнах Азії та Африки. Перевагою використання змінених газових середовищ є те, що вони зменшують вміст кисню до кількості, за якої неможлива життєдіяльність комах, кліщів, гризунів та птахів. Гази є порівняно безпечними і перешкоджають розвитку мікроорганізмів, зменшують дихання зерна та рі-

вень окиснювальної деградації, а також справляють мінімальний вплив на навколишнє середовище. Ризик розвитку стійкості в шкідників – малоймовірний. Однак модифіковані атмосфери мають низку недоліків, основні з яких – високі попередні затрати на їх створення, тривалий, порівняно з пестицидами, період утримання в них зерна, потреба в герметичних зерносховищах чи інших місткостях. Для витіснення повітря з міжзернового простору найчастіше використовують зріджений СО2 чи N2 у балонах або цистернах, сухий лід (СО2), газові генератори, що в процесі спалювання природного чи зрідженого газу та фільтрації створюють газові середовища з умістом кисню від 0 до 20%, вуглекислого газу – від 0 до 14% та азоту – до 99%. Новим поколінням обладнання для створення контрольованої атмосфери є мембранні газорозподільні станції. Їх принцип дії ґрунтується на різній швидкості проникнення газів через полімерну мембрану під дією перепаду парціального тиску. Основою установки є високопроникна полімерна асиметрична мембрана, утворена з гомогенного шару, що забезпечує газорозподіл, і пористих шарів, що виконують технологічні функції. Кожен компонент газової суміші, що надходить на розподіл, має свою швидкість проникнення через мембрану. Схема мембранного проникнення проста: вихідна газова суміш подається в надмембранний простір (зону високого тиску) і, частково проникаючи через мембрану в зону низького тиску, збагачується легкопроникаючим компонентом. Частина, що залишилась, стає збагаченою

Недоліком самоконсервації є те, що на використання зерном, мікроорганізмами та шкідниками кисню замкнутого простору герметичної системи зберігання потрібен певний час, через що можливі деякі зміни якості зерна

липень 2012

РОСЛИННИЦТВО

Гази є порівняно безпечними і перешкоджають розвитку мікроорганізмів, зменшують дихання зерна та рівень окиснювальної деградації, а також справляють мінімальний вплив на навколишнє середовище

липень 2012

важкопроникаючим компонентом і виводиться назовні. До легкопроникаючих газів належать гелій, водень, вуглекислий газ, кисень. Групу важкопроникаючих становлять азот, метан, окис вуглецю. В Україні мембранні станції успішно випробувано на Сумському хлібокомбінаті, де за модифікації атмосфери зберігання пшениці в 2004/05 рр. зафіксовано повне очищення зерна від шкідників через 48 діб. Крім мембранних установок для створення контрольованої атмосфери інколи використовують герметичні упаковки з полімерної плівки, що забезпечує селективне перенесення газів через стінки, контейнери з газообмінним вікном із селективно-проникної плівки, газообмінники-дифузори пасивної дії. Експозиція дезінсекції зерна газовим середовищем залежить від видового складу, температури та вологості зерна. Газові суміші з високим умістом вуглекислоти токсичніші порівняно з чистим азотним середовищем. У цих випадках спостерігають синергізм токсичної дії надлишку вуглекислого газу та гіпоксії. Введення до складу атмосфери зберігання зерна пари чи газоподібних отруйних речовин є окремим методом контролю чисельності шкідників – фумігацією. Першим в історії фумігантом був сірчаний ангідрид, одержаний спалюванням шматків сірки. Появою нових препаратів захист рослин завдячує розробці на початку XX ст. хімічної зброї. З військового арсеналу для фумігації зерна застосовували хлорпікрин, синильну кислоту, окис етилену, сірководень. Крім них «в бойових діях» у зерносховищах різних країн брали участь: металілхлорид, диброметан, бромистий ме-

тил, дихлоретан, парадихлорбензол, фтористий сульфірил, чотирихлористий вуглець, акрилонітрил, нітрохлороформ, фосфористий водень. Найчастіше використовували бромистий метил та фосфористий водень у вигляді сполук фосфору з деякими металами та металоїдами. В Україні на сьогодні для фумігації складських приміщень, зерна та продуктів його переробки використовують шість препаратів фосфіду алюмінію та магнію (алфос, геліофос, фоском, фостек, фостоксин та магтоксин), виробництва Росії, Китаю, Бразилії та Німеччини. На початкових етапах застосовувані фуміганти проявили себе як високотоксичні речовини, придатні для ефективного очищення зерна від шкідників, але досить швидко виявилися негативні аспекти їх використання. Так, через високу здатність зерна до сорбції хімічних речовин, наприклад, під час газації бромистим метилом зерна вологістю 11% на шосту добу хемосорбується 77%, а за вологості 15% – 100% препарату, в обробленому зерні можуть бути значні залишки інсектицидів. Через недостатню герметизацію зерносховищ, нерівномірний розподіл фуміганта в зерновому насипі та через інші причини не завжди можливо отримати летальні концентрації фуміганта під час газації, а шкідники, що вижили після такої обробки, дають потомство резистентних особин. Експериментально встановлено, що після 27 селекцій на бромистий метил комірний довгоносик стає в 7 разів стійкіший проти цього фуміганта і в 19 разів – проти фосфористого водню. Перспективним для запобігання набуванню стійкості і ефективним способом її усунення може виявитися додавання до інсектициду нетоксичного синергіста, наприклад, вуглекислого газу. Таким чином, в Україні є нагальна потреба розробки та широкого впровадження нових технологій зберігання зерна, що дадуть змогу контролювати чисельність комірних шкідників, використовуючи зміну газового складу атмосфери. ■

РОСЛИННИЦТВО

Cоняшник виносить із ґрунту не більше ніж кукурудза, ріпак або пшениця

Л.В. ФАДЕЄВ – к.т.н., доцент

липень 2012

Свого часу я був співавтором виведення багатьох сортів соняшнику і багато років організовував його розведення на сортодільницях, починаючи від вихідних форм і до першої репродукції включно. Кожного разу під час індивідуальних відборів, вибиваючи насіння з кошика в пронумерований паперовий пакет, доходив висновку, що для правильного підрахунку кількості винесених поживних речовин з ґрунту, необхідно розділити його на дві частини – ту, яка міститься у відібраних ста грамах насіння з одного кошика, і ту, яка залишилася в складі рослинної маси рослини, оскільки поживні речовини, що містяться в ній, повернуться в ґрунт після переробки її ґрунтовими мікроорганізмами. Маса післяжнивних залишків набагато перевершує масу зібраного зерна: на 1 м2 поля припадає 4-5 м2 листкової поверхні як зернових, так і технічних культур. Такі дослідження стали вкрай необхідні з тієї причини, що агрочиновники директивно вводять обмеження на кількість площ під соняшник. У зв'язку з цим, стаття доктора с.-г. наук Ткаліча

І.Д., Ткаліча Ю.І. і кандидата с.-г. наук Кохана А.В. (Інститут сільського господарства степової зони НААН Україні) «Хто знижує родючість ґрунтів?» виявилася вкрай своєчасною. З дозволу авторів публікації, пропоную дані досліджень щодо винесення основних поживних речовин з урожаєм і часткового повернення їх у ґрунт з пожнивними залишками. Почнемо з кореневої системи, оскільки кореневі залишки біологічно цінніше, ніж стеблові. З рис. 1 бачимо, що соняшник за густоти стояння в 70 разів рідше, ніж пшениця, може мати масу коренів, залишених після збирання до 6 т/га, водночас пшениця – не більше 4 т/га.

Рис.1. Маса коренів (т/га) різних культур у ґрунті після збирання

РОСЛИННИЦТВО

Якщо просто розглядати винесення поживних речовин із ґрунту на одиницю основної продукції, то картина виглядає таким чином (рис. 2). Бачимо, що олійні культури є лідиром щодо винесення з ґрунту основних елементів. Це зрозуміло, оскільки продукування масла потребує більше поживних речовин, ніж продукування крохмалю. Картина змінюється, якщо розглянути це питання з урахуванням повернення елементів у ґрунт від вегетативних залишків. Відомо давно, що в ґрунт із рослинними залишками повертається значна частина основних (і не тільки основних) елементів. Так, за даними Ф.І. Левіна (1972 р.), ці цифри становлять: 27-60,5% азоту, 18,5-51,7% фосфо-

ру, 16,7-48,1% калію, 27,6-54% кальцію (% від їх загальної кількості у врожаї). Розглянемо співвідношення часток винесених основних елементів (N, P, K) з основною продукцією і повернених у ґрунт із пожнивними залишками.

Рис. 2 Винесення з ґрунту основних елементів (N, P, K) на центнер основної продукції (кг)

Азот

Гістограма на рис. 3 показує, що відносна частка азоту, винесена з основною продукцією у ячменя, ріпаку і пшениці, більше ніж вдвічі перевищує частку азоту, що повертається в ґрунт із пожнивними залишками цих культур. Кукурудза в цьому плані більш «вдячна», а соняшник повертає майже весь азот, використаний на продукування зерна.

Соняшник повертає майже весь азот, використаний на продукування зерна

Рис.3. Співвідношення винесеного з основною продукцією і повернутого з пожнивними залишками АЗОТУ в ґрунт різних культур. 1. Винесено біологічно. 2. Винесено з основною продукцією. 3. Повернено азоту в ґрунт з пожнивними залишками. липень 2012

РОСЛИННИЦТВО

Рис.4. Винесення АЗОТУ з врожаєм різними культурами (кг/га) за середньої врожайності порівнюваних культур в Україні в період 2006–2010 років

Рис.5. Кількість організмів на 1м2 в шарах ґрунту і температура в шарі ґрунту під час спалювання на ньому соломи

липень 2012

Порівняльна картина щодо винесення азоту з ґрунту з урахуванням його повернення з пожнивними залишками в абсолютних оцінках (рис. 4), показує, що «шкідливий» соняшник, насправді, чи не є найлояльнішим. А ось про пшеницю потрібно сказати окремо: у випадку спалювання соломи в полі з метою полегшення подальшого обробітку ґрунту це призводить до двох злочинів щодо до ґрунту:  омертвлює ґрунт у вогнищі під час горіння;  знищує пожнивні залишки, позбавляючи ґрунт необхідних елементів для обробітку наступних культур на цьому полі. Справа в тому, що температура на поверхні ґрунту під час горіння соломи на ній становить близько 360° С, а глибина прогрівання доходить до 10 см і більше. Саме цей шар найбільш заселений мікроорганізмами, симбіоз яких із рослиною і забезпечує ріст рослин. На рис. 5 показано кількість мікроорганізмів на 1м2 ґрунту на різних горизонтах і градієнт температури під час спалювання соломи. Зрозуміло, що з тих п'яти мільйонів живих організмів на квадратному метрі до горіння соломи, під золою не залишиться жодного.

РОСЛИННИЦТВО

Рис.6. Співвідношення винесеного з основною продукцією і поверненого з пожнивними залишками ФОСФОРУ в ґрунт різних культур. 1. Винесено біологічно. 2. Винесено з основною продукцією. 3. Повернено азоту в ґрунт із пожнивними залишками.

Фосфор

З рис. 6 видно ту саму закономірність – відносна частка поверненого фосфору у соняшнику вища, ніж у всіх порівнюваних культур. В абсолютних числах (рис. 7) соняшник – щодо винесення фосфору – практично прирівнюється до ячменю, пропускаючи вперед кукурудзу, ріпак та пшеницю. У разі спалювання соломи пшениці в полі, винесення фосфору з ґрунту цією культурою істотно вище порівняно з іншими.

Калій

Схоже, що калій із соняшником «домовилися» – для розвитку рослина виносить із ґрунту більше, ніж будь–яка інша культура, проте майже весь калій повертається назад. І навіть в абсолютному порівнянні (рис.9) соняшник практично не «шкідливіший» за пшеницю, яка, за умови не повернення калію соломою, виносить його з ґрунту втричі більше, ніж кукурудза, яка лідирує в цьому випадку.

Рис.7. Винесення ФОСФОРУ з урожаєм різними культурами (кг/га) за середньої врожайності порівнюваних культур в Україні в період 2006–2010 років

Відносна частка поверненого фосфору у соняшнику вища, ніж у всіх порівнюваних культур липень 2012

РОСЛИННИЦТВО

Рис.8. Співвідношення винесеного з основною продукцією і поверненого з пожнивними залишками КАЛІЮ в ґрунт різних культур. 1. Винесено біологічно. 2. Винесено з основною продукцією. 3. Повернено азоту в ґрунт з пожнивними залишками.

Кілька слів про водоспоживання

Рис.9. Винесення КАЛІЮ з урожаєм різними культурами (кг/га) за середньої врожайності порівнюваних культур в Україні в період 2006– 2010 років

липень 2012

Твердження про те, що соняшник зневоднює ґрунт набагато сильніше інших культур, виявляється необґрунтованим. Дослідження показали, що за цим показником він стоїть в одній шерензі з кукурудзою та ріпаком (рис. 10). Таким чином, наведені дані в статті доктора с.-г. наук Ткалича І.Д. та ін., переконливо показали, що: ✓ з урахуванням повернення основних елементів у ґрунт з післяжнивних залишків винесення з урожаєм азо-

ту, фосфору і калію соняшником не вище, ніж у кукурудзи та ріпака; ✓ найбільше винесення зазначених елементів припадає на пшеницю під час спалювання стерні після збирання. До того ж, хотілося б сказати ще кілька добрих слів про соняшник. Для України це культура майбутнього з кількох причин: По–перше. Попит на соняшникову олію у світі незмінно росте. Якщо врахувати відпрацьовану технологію виробництва олії холодного пресування з чистого ядра соняшнику, де складові

РОСЛИННИЦТВО

Рис.10. Водоспоживання (середнє значення) різних культур за вегетаційний період (мм водного стовпчика)

залишаються в нативному (природньому) вигляді – цінність такої олії значно вище рафінованої і дезодорованої, а тому перспектива для ринку очевидна. По–друге. Макуха і шрот, отримані за традиційної технології переробки соняшнику на масло, займає стійкі позиції в рецептурах комбікормової промисловості. По-третє. Згадана вище технологія переробки чистого ядра соняшнику дозволяє отримувати «білу пелюстку», тобто харчову макуху, а в разі екстракції – харчовий шрот з високим умістом неденатурованого рослинного біл-

ка, що виключно важливо для різних харчових технологій: м'ясомолочної, макаронної, хлібобулочної, кондитерської промисловості. По-четверте. Чисте ядерце соняшнику без усякої переробки користується попитом як саме по собі, так і як вихідний інгредієнт у хлібобулочному виробництві. По-п'яте. Лушпиння соняшнику – прекрасний брикетний матеріал для виробництва екологічно чистого палива, теплотворна здатність якого порівнянна з деревиною твердих порід і бурим вугіллям.

Рис.11 Блок-схема лінії переробки соняшника на ядро

липень 2012

РОСЛИННИЦТВО

Треба не зменшувати площі під сівбу соняшника, а прагнути використовувати потенціал культури щодо врожайності та відновлення ґрунту.

По-шосте. Зола після спалювання брикетів із лушпиння соняшнику становить не більше 1% і є прекрасним добривом з великим вмістом калію. До речі, автор цих рядків спільно з ученим–селекціонером Гуменюком А.Д. вивели сорт кондитерського соняшнику «Ранок», основною перевагою якого є велике ядро (лужність – 24%, відсоток білка – 26–28%). Природно, що для таких сортів була відпрацьована технологія виробництва ядра. Висновки дозволяють стверджувати, що відсутні достатні підстави обмежувати посівні площі під соняшник на користь інших культур. З рис. 11 бачимо, що основа технології виробництва ядра з соняшнику – пофракційне і ретельне очищення на-

Не знежирений

Знежирений

9,45

7,80

Сира клітковина, %

7,77

7,30

Сирий жир, %

10,24

1,67

Сирий протеїн, %

44,66

52,40

NSI ( водорозчинний протеїн ), %

29,27

31,31

Вологість, %

Таблиця 1. Склад білої макухи (не знежиреної) і білого шроту (знежиреного), отриманих з чистого ядра соняшнику методом холодного пресування олії

липень 2012

сіння до обрушення за рахунок очисно–калібрувальної машини (ОКМФ) і пневмовібростолу (ПВСФ) та використання цих машин для роботи з рушкою. Навіть без фотосепаратора чистота ядра на контролі становила 99,99%. Подальша переробка ядра на білок включає прес–машину безперервної дії для виробництва олії холодного пресування і білої макухи, а також екстрактора для усунення залишків олії в макусі і отримання білого шроту соняшнику. На наше прохання співробітники ДНУ ВНІДЖ (м. Санкт–Петербург) під керівництвом заввідділу виробництва рослинних білків та біотехнології Доморощенкової М.Л. провели аналізи на вміст різних компонентів, як у білій макусі, так і білому шроті, отриманих методом холодного пресування з чистого ядра соняшнику. Результати проведеного аналізу наведено в таблиці 1. З урахуванням щадного відношення до ґрунту та у разі повернення в нього поживних елементів післяжнивних залишків, соняшник для України є досить перспективною культурою сьогодні і особливо в майбутньому. Тому треба не зменшувати площі під його сівбу, а прагнути використовувати потенціал культури щодо врожайності та відновлення ґрунту. Саме цю мету переслідують фахівці ТОВ «Спецелеватормлинмаш», впроваджуючи щадну технологію глибокого очищення зерна та пофракційну технологію виробництва добірного насіння будь–яких с.-г. культур, включаючи олійні. ■

Водоутримувальна здатність, %

275

320

Олієутримувальна здатність, %

72,5

93,0

Олієемульгуюча здатність, %

Стабільність емульсії, %

ПОПУЛЯРНИЙ ЖУРНАЛ ДЛЯ ФЕРМЕРІВ, ДАЧНИКІВ ТА ГОРОДНИКІВ

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС:

49125

(УКРАЇНА)

22101 (РОСІЯ)

Ви можете придбати журнал в кіосках та на розкладках, а також звернувшись безпосередньо у видавництво

ТРИВАЄ ПЕРЕДПЛАТА WWW.PRO-OF.COM.UA

Більш ніж на 100 сторінках щомісячного видання - інформація про сучасні технології вирощування овочевих та плодово-ягідних культур, новини від світових селекційних центрів, інститутів і компаній, інформація про сортове різномаїття та помологічні особливості культур. Також в журналі ви знайдете практичні поради по будівництву та ефективному використанню теплиць і парників, технології зберігання та переробки овочів та фруктів, рекомендації з вибору садового та городнього інвентарю та багато іншої корисної інформації. Видання містить велику кількість унікальних авторських матеріалів, які будуть цікаві для широкої читацької аудиторії. Наша адреса: м. Київ, пр-т Науки, 54 Б, оф. 8. Тел.: (044) 492-77-42, 492-77-43, 492-93-93, 599-29-00, (067) 240-04-53; e-mail: editor@pro-of.com.ua; www.pro-of.com.ua

ТВАРИННИЦТВО

УКРАЇНСЬКА БУРА МОЛОЧНА ПОРОДА: сучасний стан та перспективи селекції

В. І. ЛАДИКА, Ю. О. КУЛИК, С. В. БУРНАТНИЙ, Ю. М. БОЙКО

липень 2012

Завершено виведення української бурої молочної породи, яка займає одне з провідних за чисельністю місць у структурі молочного скотарства Сумщини. Під час виведення зазначеної породи творчо застосовано класичні методи відтворного схрещування місцевої худоби з кращими бугаями швіцької породи американської, австрійської та німецької селекції. Сучасна популяція тварин української бурої молочної породи є конкурентоспроможною за молочною продуктивністю, структурованою за лініями і консолідованою за екстер'єрним типом. Подальше селекційне удосконалення породи триває. Відбувається це шляхом розведення «в собі», що дає можливість консолідувати популяцію, а також за рахунок використання кращого світового генофонду, завдяки чому збільшується генетична мінливість основних господарських корисних ознак. Такі процеси спонукають до постійного спостереження та детального аналізу змін. Зокрема, важливим залишається питання інтенсивного вирощування ремонтних телиць та їхньої подальшої

молочної продуктивності в контексті тривалого залучення до селекційного процесу швіцької породи північноамериканської селекції. Моніторинг можливості реалізації генетичного потенціалу в процесі вирощування дає можливість визначити відповідність параметрів росту ремонтних телиць стандартам породи і програмам селекції. Простором для досліджень лишається вивчення можливості посилення конкурентоспроможності української бурої молочної породи завдяки залученню швіцької породи північноамериканської селекції, і, виходячи з цього, прогноз параметрів генеалогічної структури стада з урахуванням тенденцій розвитку бурої худоби в світі. З усього великого спектра досліджень на популяції української бурої молочної породи, проведених науковцями, що займаються цією проблематикою, на даному етапі вбачається за доцільне висвітлення саме зазначених питань. Матеріалом для дослідження стали дані про тварин української бурої молочної породи базових господарств Сумщини (племінні заводи – ДП ДГ Сумський інститут АПВ НААН Сум-

ТВАРИННИЦТВО

ського, ВАТ «Михайлівка» Лебединського, ПАФ «Колос», ДП «Перемога» Білопільського районів; племінний репродуктор – АТЗТ «Зоря» Охтирського району). Тварини були розподілені на групи, залежно від частки умовної кровності швіцької породи північноамериканської селекції (бурий швіц або BS). Дослідні групи телиць (І група – 20-25% за ВS, II група – 30-45% за ВS, III група – 50-65% за BS) вирощували в однакових умовах годівлі та утримання на базі ДП Сумського державного селекційного центра. Кількісні зміни молочної продуктивності корів у контексті трьох груп (І група – 20-39% за BS, II група – 40-59% за BS, III група – 60-87% за BS) вивчали в умовах господарств ВАТ «Михайлівка» і АТЗТ «Зоря». Матеріали досліджень обраховували шляхом статистичного і популяційногенетичного аналізу матеріалів первинного зоотехнічного та племінного обліку за загальноприйнятими методами біометричного аналізу за допомогою пакета аналізу у середовищі «Windows» на ПЕОМ. У низці селекційно-генетичних заходів, спрямованих на успішний розвиток новоствореної породи, стоїть питання досягнення ремонтними телицями у парувальному віці живої маси в межах 400-430 кг. Це надасть можливість реалізувати весь генетичний по-

тенціал продуктивних можливостей тварин у майбутньому. Аналіз наведених даних інтенсивності росту телиць української бурої молочної породи свідчить про існуючу певну закономірність змін показників. Чітку залежність ознаки живої маси від 50-65% умовної кровності за BS спостерігали, починаючи із 3-місячного віку (рис. 1). Телиці III групи у 3-місячному віці переважали ровесниць у абсолютних приростах живої маси на 4,1 кг (Р<0,05). У 6 міс. перевага становить 17,4 кг (Р<0,001) порівняно з І групою, з різницею у 6,8 кг (Р<0,05) відпо-

Сучасна популяція тварин української бурої молочної породи є конкурентоспроможною за молочною продуктивністю, структурованою за лініями і консолідованою за екстер'єрним типом

Рис. 1. Динаміка живої маси телиць, кг липень 2012

ТВАРИННИЦТВО

Моніторинг можливості реалізації генетичного потенціалу в процесі вирощування дає можливість визначити відповідність параметрів росту ремонтних телиць стандартам породи і програмам селекції

відно до аналогів II групи. Відчутна перевага живої маси на 21,3 кг (Р<0,001) і 20 кг (Р<0,001) тварин II та III груп у віці 9 міс. над телицями І групи. Схожа тенденція зберігається і у 12- та 15-місячному віці за статистично вірогідної переваги на 17,5 кг та 29 кг між І та III групами відповідно. У 18 міс. телиці III групи мали на 23,6 кг (Р<0,05) та 8,6 кг (не вірогідно) більшу живу масу, ніж тварини І та II груп відповідно. Але при цьому, слід звернути увагу, що тварини тієї самої III групи за живою масою у 18-місячному віці дещо менші від бажаних параметрів. Вбача-

ється за доцільне пропонувати в подальшому селекційному удосконаленні породи збільшити частку умовної кровності швіцької породи північноамериканської селекції у телиць до рівня 6087%. Адже, отримані дані дають можливість говорити, що зростання останньої сприяє збільшенню живої маси. Отримані результати кількісних змін молочної продуктивності корів української бурої молочної породи в контексті збільшення частки умовної спадковості швіцької породи північноамериканської селекції виявили тенденцію до відповідного підвищення надою в середньому на 200-500 кг. Вірогідно підтверджено це було у випадку переваги надою серед корів III групи племінного заводу ВАТ «Михайлівка» Лебединського району за першу 283 (Р<0,01) – 440 кг (Р<0,001), другу 211-101 кг (Р<0,05) та третю 280 (Р<0,05) – 477 кг (Р<0,01) лактації (рис. 2). У племінному репродукторі АТЗТ «Зо ря» Охтирського району тварини з групи умовної кровності 60-87% за BS також мали вищий надій на 197 кг (Р<0,05) за другу лактацію і на 228 (Р<0,001) – 167 кг (Р<0,01) – за третю.

АТЗТ «Зоря» Охтирського району

ВАТ «Михайлівка» Лебединського району

Рис. 2. Рівень молочної продуктивності корів із різною часткою умовної спадковості за BS

липень 2012

ТВАРИННИЦТВО

Рис. 3. Генеалогічна структура української бурої молочної породи

Отримані результати вказують на зростання надою зі збільшенням у тварин умовної кровності за BS, але слід вказати на значний резерв молочної продуктивності (додаткові 5000-5500 кг молока), який існує у бурої худоби. Рівень молочної продуктивності швіцьких корів у США становить близько 10000 кг молока жирністю 4,0% та вмістом білка 3,29%, при цьому бура худоба має дивовижну особливість пристосовуватися до різних кліматичних зон і, в свою чергу, умов годівлі, не втрачаючи при цьому спроможності до високих надоїв. Ефективне поліпшення популяції забезпечується за рахунок розвитку генеалогічної структури, яка включає достатню кількість гілок та відгалужень через кращих продовжувачів. Українська бура молочна порода має досить чисельну структуру генеалогічних формувань, яка налічує 12 селекційних груп. У генеалогічній структурі більшості популяції корів української бурої молочної породи лідирують чотири лінії, що мають 12-35% від загальної кількості маточного поголів'я (рис. 3). Родоначальниками практично усіх заводських ліній та споріднених груп новоствореної української бурої молочної породи є кращі бугаї поліпшувальної швіцької породи американської, німецької та австрійської селекції. Нині в процесі генезису породи беруть участь 33 бугаї-плідники, із яких 4 бугаї мають американське походження з оцінкою типу та продуктивності потомства від СІ+343 до СІ+828. Це пред-

ставники ліній Елеганта 148551 та Дістінкшна 159523. Австрійське походження мають 17, німецьке – 2 бугая. Оцінка продуктивності потомства 10 бугаїв українського походження варіює від СІ+101 до СІ+526, здебільшого це тварини ліній Елеганта 148551, Віга 083352, Лайласана 131528 і Ладді 125640. Незважаючи на досить високу оцінку продуктивності потомства плідників, наші господарства не завжди можуть створити сприятливі умови задля повної реалізації генетичного потенціалу тварин. Дослідження, проведені у чотирьох базових господарствах Сумської області, дають можливість спостерігати, як маточне поголів'я одних і тих самих генеалогічних ліній різним чином показало себе в умовах різних заводських стад.

У низці селекційногенетичних заходів, спрямованих на успішний розвиток новоствореної породи, стоїть питання досягнення ремонтними телицями у парувальному віці живої маси в межах 400-430 кг

липень 2012

ТВАРИННИЦТВО

Найкращі показники надоїв у поєднанні з високою жирномолочністю спостерігали у племінному заводі ДП ДГ Сумського інституту АПВ (табл. 1). Перевага первісток лінії Лайласана 131528 над ровесницями за рівнем надою була в межах 256-552 кг. Водночас міжгосподарчі відмінності тварин за молочною продуктивністю дають можливість визначити перспективність тієї чи іншої лінії як для умов конкретного господарства, так і популяції загалом. Безумовно, для племзаводу ДП ДГ Сумського інституту АПВ перспективними є генеалогічні фор-

Таблиця 1. Молочна продуктивність корів заводських і генеалогічних ліній української бурої молочної породи (М+ т) Лінія

мування Дістінкшна 159523, Елеганта 148551 та Лайласана 131528, рівень надою яких становить понад 5000 кг. В умовах племінного заводу ВАТ ПЗ «Михайлівка» проявили себе тварини лінії Ладді 125640 (надій первісток перевищував продуктивність ровесниць інших генеалогічних формувань на 351-858 кг) та Сюпріма 124652, де за результатами третьої лактації мали 4992 кг молока. У ДП «Перемога» генетичний потенціал поголів'я найкраще проявився протягом третьої лактації. Найвищу молочну продуктивність мали повно-

І лактація n

III лактація

надій, кг

вміст жиру, %

надій, кг

вміст жиру, %

ВАТПЗ «Михайлівка» Дістінкшна 159523

2966+89,2

3,80±0,011

3828+129,1

3,81+0,014

Дестіні 118619

3319+193,1

3,82+0,037

4661+292,7

3,80+0,023

Елеганта 148551

209

3129+54,4

3,80+0,005

135

4091+73,9

3,81+0,013

Елейма 110327

3442+141,7

3,79+0,019

4647+190,8

3,78+0,015

Концентрата 06157

3080+114,5

3,84+0,015

4038+193,6

3,76+0,034

Ладді 125640

3824+306,1

3,77±0,024

4307+195,3

3,79+0,016

Лайласана 131528

3148+110,2

3,79+0,016

4501+169,5

3,80+0,017

Орегона 086356

3113+115,3

3,80±0,011

4426±213,2

3,84+0,035

Пейвена 136140

146

3074+64,6

3,80+0,006

4064+108,3

3,79+0,010

Стретча 143612

156

3166+64,2

3,82+0,006

4402+108,7

3,81+0,013

Сюпріма 124652

3473+156,1

3.79+0.034

4992± 146.4

3.77+0.026

ДП «Перемога» Вігата 083352

3344+73,6

3,93+0,026

4135+227,0

3,88+0,044

Дістінкшна 159523

3337+98,3

4,00+0,033

4273±225,1

3,90+0,053

Елеганта 148551

125

3132+59,6

3,85+0,026

117

3835+91,5

3,92+0,029

Орегона 086356

2713+228.5

3,72±0.058

3999±367,0

3.75+0.050

Пейвена 136140

2965+121,9

3,74+0,040

3224+129,9

3,81+0,022

Стретча 143612

3364+100,2

3,84+0,039

4781+348,5

3,78+0,086

ПАФ «Колос» Вігата 083352

2819+139,2

3,55+0,080

4005+242,3

3,80+0,044

Дестіні 118619

3681+214,0

3,86+0,039

4566+352,1

3,95+0,089

Дістінкшна 159523

3653+234,1

3,82+0,036

4849+377,2

3,79+0,052

Елеганта 148551

3371+93,8

3,74±0,025

4355+135,0

3,83+0,035

Орегона 086356

3518+216.9

3.77+0.036

4622+365.8

3.86+0.108

Дістінкшна 159523

3809+123,0

3,77±0,043

5127+175,5

3,89+0,080

ДПДГ Сумський інститут АПВ Елеганта 148551

3780+108,9

3,81+0,038

5256+204,3

3,82+0,054

Лайласана 131528

4065+236,1

3,94±0,077

5193+354,7

3,77+0,095

Пейвена 136140

3513+114,8

3,78+0,068

4870+175,7

3,86±0,047

Стретча 143612

3547+220.0

3.80+0.063

48561336.4

3.81+0.081

липень 2012

ТВАРИННИЦТВО

вікові корови заводської лінії Стретча 143612, різниця при цьому становить 508-1557 кг молока. Для ПАФ «Колос» перспективними слід вважати структурні формування Дестіні 118619, Дістінкшна 159523 та Орегона 086356, рівень надою і жирномолочність яких значно перевищували ровесниць за першою та третьою лактаціях. Для подальшого поліпшення кількісних якостей загалом по популяції новоствореної породи слід звернути увагу на лінії Лайласана 131528, Орегона 086356, Дістінкшна 159523 і Дестіні 118619 з позиції збільшення рівня надою, а також на лінії Вігата 083352, Дістінкшна 159523, Елеганта 148551, Дес¬тіні 118619 і Лайласана 131528, тварини яких відзначились високим рівнем жирномолочності (3,88-4,00%). Викладені результати досліджень охоплюють лише невелику кількість питань, які виникають під час роботи із сучасною популяцією новоствореної породи, а також окреслюють напрям низки майбутніх селекційних заходів. Проведені дослідження дають можливість стверджувати, що формування молочного типу будови тіла тварин може відбуватися за рахунок збільшення частки умовної кровності швіцької

породи північноамериканської селекції до рівня 60-87%. З-поміж інших селекційних заходів, спрямованих на посилення конкурентоспроможності української бурої молочної породи, актуальним залишається залучення до селекційного процесу швіцької породи північноамериканської селекції з метою отримання високого рівня молочної продуктивності. Для збільшення ефективності розведення за лініями бажаним є оптимізація їхніх 5-6 структурних одиниць у межах одного господарства. Визначені перспективні лінії дають можливість вести селекцію у напрямі збільшення як надою, так і жирномолочності. ■

Для збільшення ефективності розведення за лініями бажаним є оптимізація їхніх 5-6 структурних одиниць у межах одного господарства. Визначені перспективні лінії дають можливість вести селекцію у напрямі збільшення як надою, так і жирномолочності

липень 2012

ТВАРИННИЦТВО

ТЕХНОЛОГІЯ УТРИМАННЯ СВИНОМАТОК ТА ЇХ ПРОДУКТИВНІСТЬ (досвід РФ) Світлана КОСТЕНКО, Кубанський ДАУ

Таблиця 1. Продуктивність свиноматок

В умовах постійно мінливої кон’юнктури ринку, зростання цін на корми, енергоносії та багатьох інших факторів, що впливають на рентабельність виробництва свинини, виникла необхідність використовувати інтенсивні технології утримання тварин. Нові проекти ґрунтуються на застосуванні такого обладнання, яке забезпечувало б не тільки механізацію виробничих процесів, а й дотримання оптимальних умов утримання різних статево-вікових груп свиней. Для підвищення рентабельності виробництва в ЗАТ «Перемога» Брюховецького району Краснодарського краю побудували новий корпус-маточник із сучасним європейським обладнанням. У 2008-2009 роках провели науковогосподарський експеримент з вивчення продуктивності свиноматок залежно від технології утримання. Групи по шість голів (контрольну і дослідну) сформували з урахуванням походження, віку, живої маси, стану здоров'я і продуктивності (за результатами першого опоросу). Контролем служили свиноматки, які утримуються разом з підсисними поросятами за традиційною технологією, прийнятою в господарстві, у 80 станках, розміщених у два ряди. Загальна площа станка – 6 м2 (глибиною 2 м і завширшки 3 м). Співвідношення в лігві для свиноматки – 2/3, для поросят – 1/3 від загальної площі. Підлоги – су-

Показник Багатоплідність, гол. Поросята у віці 28 днів, гол. Збереження, % Маса одного поросяти, кг: під час народження у 28 днів Середньодобовий приріст, г

липень 2012

Група контрольна 11 9,3 84,5 1,18 6,4 193

дослідна 10,7 10,2 95,3 1,2 7,6 237

цільні, із солом'яною підстилкою. Автопоїлки розміщені в кожному станку посеред бічної стінки. Підгодівлю поросятам давали в спеціальних коритцях. Тварин дослідних груп розміщували у станках для опоросу з фіксацією підсисних маток протягом всього періоду лактації. У корпусі-маточнику встановлено 80 станків, розміщених в п'ять рядів. Тв арини надходя ть в корп усматочника групами за 3-5 днів до опоросу, а після нього утримуються разом з поросятами до досягнення останніми 45-денного віку в контрольній групі і 28-денного – у дослідній. Після відбирання маток переводять у приміщення штучного осіменіння, поросят – на дорощування. Процес підготовки до наступного опоросу передбачає три-п'ятиденний розрив (механічне чищення, побілка, дворазова дезінфекція) у старому корпусі і дводенний – у новому. Оборот станко-місць у рік за традиційної технології – 6,9, у разі використання європейського обладнання – 10,7. Сучасний станок, призначений для опоросу та утримання свині з поросятами-сосунами, складається з металевого боксу для матки, обладнаного годівницею. Перегородки виконані з пластика. Бокс відносно спільного станка розміщується перпендикулярно до роздільної стінки. На нижній перекладині передбачені обмежувальні штифти, які перешкоджають переміщенню свиноматки за межі боксу і запобігають здавлюванню поросят. Безпідстилкове утримання потребує, щоб під час вибору типу підлоги враховувалися особливості тварин, зокрема їх потреба в певній температурі навколишнього середовища. У дослідних

ТВАРИННИЦТВО

станках підлога з щілинами, зона лежання свиноматки на 3 см вище решти площі і примикає до передньої стінки станка. Піднесена рама забезпечує поросятам кращий доступ до сосків. У зоні свиноматки підтримання помірної температури (близько 18° С), стійкість та правильну постановку кінцівок забезпечує щілинна підлога з чавуну. Для поросят передбачений локальний обігрів інфрачервоними лампами, підлоги – з пластикових решіток, що запобігають ковзанню. З даних, наведених у табл. 1, бачимо, що багатоплідність свиноматок розрізнялося незначно. Однак до 28-денного віку в дослідній групі кількість підсисних поросят у гнізді була більше на 0,9 голів (9,7%). У станках контрольної групи з 11 народжених поросят до чотиритижневого віку живими залишилося 9,3 (збереження – 84,5%). У дослідній групі ці показники становлять відповідно 10,7 і 10,2 голів (95,3%). У контрольних станках, де не було локального обігріву, поросята в перші години життя лежали поруч з маткою біля вимені і могли бути нею задавлені. Оскільки переміщення свиноматки станком не обмежене, вона не може контролювати рух тіла і, збираючись лягти, падає на підлогу. Саме з цієї причини збереження сосунів в контрольній групі виявилася низькою. Випадків здавлювання поросят у дослідній групі не було, тому що у разі фіксованого утримання обмежена рухлива активність тварини. Лягаючи на бік, свиня спирається на штифти в нижній поперечині і не здатна притиснути порося, яке в цей час має можливість втекти. Більш високе збереження молодняку в дослідній групі зумовлено не тільки наявністю у станку боксу, але і його конструктивними особливостями та конфігурацією.

Жива маса поросят під час народження у всіх групах була однаковою. У віці 28 днів середня маса поросяти, що перебувало у верстаті європейського виробництва, виявилася вище на 1,2 кг (18,8%), що вплинуло і на величину середньодобового приросту: 237 г проти 193 г у контрольній групі. Різницю можна пояснити тим, що у верстатах без локального обігріву поросята від 15 до 20% енергії спожитих кормів витрачають на підтримання постійної температури тіла і зігрівання підлоги. Важливий технологічний показник, який багато в чому визначає інтенсивність використання та продуктивність свиноматок – час від відбирання поросят до приходу в охоту і плідного осіменіння (табл. 2). Під час аналізу отриманих даних спостерігається істотна різниця в тривалості непродуктивного періоду: свиноматки, що містилися у станках з боксом, прийшли в охоту і були запліднені протягом 33 днів після відлучення поросят. А за традиційного утримання тривалість цього періоду становить 40 днів, що можна пояснити більш тривалим підсисним періодом і великими втратами живої маси за цей час. Тривалість холостого періоду вплинула на тривалість циклу відтворення, який визначає кількість опоросів від свиноматки за рік. У свиней з контрольної групи цикл відтворення становить 200 днів, в результаті чого від них за рік отримано лише 1,83 опоросу, а в дослідній групі відповідно 176 днів і 2,07 опоросу. За рік кожна свиноматка в контрольній групі дала 17 поросят, у дослідній – 21,1. Впровадження у ЗАТ «Перемога» сучасних технологій утримання свиноматок в підсисний період підвищило інтенсивність їх використання та сприяло отриманню від кожної з них за рік додатково 4,1 поросяти. ■

Тривалість, дні Група Контрольна Дослідна

лактації

поросності

холостого періоду

відтворення

Кількість опоросів

45 28

115 115

40 33

200 176

1,83 2,07

Кількість поросят, гол. в 28 днів

у рік

9,3 10,2

17 21,1

Безпідстилкове утримання потребує, щоб під час вибору типу підлоги враховувалися особливості тварин, зокрема їх потреба в певній температурі навколишнього середовища

Таблиця 2. Кількість поросят, отриманих від свиноматки за рік

липень 2012

ТВАРИННИЦТВО

СВІЖЕ ПОВІТРЯ ДЛЯ КОРІВ: УРОКИ СУВОРОЇ ЗИМИ І СПЕКОТНОГО ЛІТА

Б. ХОДАНОВИЧ – професор

Зимові періоди останніх років б’ють рекорди низьких температур, а спекотні літа супроводжуються великими втратами у виробництві молока. Основну причину зниження продуктивності тварин у багатьох випадках слід шукати в погіршенні мікроклімату в корівниках внаслідок поганої їх вентиляції. Ми розглянемо деякі аспекти, пов'язані з управлінням вентиляцією під час експлуатації корівників за різних погодних умов. Управління вентиляцією «холодного» корівника так само важливе для її функціонування, як і правильне проектування.

Мікроклімат у «холодному» корівнику

«Холодними» називають корівники з природною вентиляцією, огороджувальні конструкції яких виконані з мінімальною теплоізоляцією або зовсім без неї. Різниця між внутрішньою і зовнішньою температурою повітря будівель не перевищує 5° С. У погано вентильованих корівниках спостерігається підвищена вологість (понад 80%) і збільшена концентра-

липень 2012

ція шкідливих газів: вуглекислого газу, аміаку та сірководню. У свіжому повітрі міститься 21% кисню і тільки 0,03% вуглекислого газу, а у видихуваному – близько 16% кисню і 4% вуглекислого газу. Джерела вуглекислого газу в корівнику, крім тварин, – гнильні процеси в мокрій підстилці, гної, в залишках корму. У разі тривалого перебування корів у приміщенні з підвищеним умістом вуглекислого газу спостерігають зниження молочної продуктивності та зменшення вмісту жиру в молоці. Більш небезпечні токсичні гази – аміак і сірководень. Їх висока концентрація в повітрі завдає серйозної шкоди здоров'ю тварин, призводить до підвищеної сприйнятливості інфекційних, особливо легеневих, захворювань. Джерела аміаку – сеча, що розкладається, кал і підстилка. Сірководень з'являється в результаті гниття залишків неперетравленого білкового корму, що виділяється з калом. Згідно з нормами технологічного проектування підприємств великої рогатої худоби в повітряному середовищі приміщень для корів вугле-

ТВАРИННИЦТВО

кислого газу має бути не більше 0,25%, аміаку – не вище 20 мг/м3, а сірководню – лише сліди. Шкідливі гази за достатньої вентиляції видаляються з тваринницьких приміщень разом із водяними парами. Взимку вентиляція має забезпечувати приплив не менше 15 м3 свіжого зовнішнього повітря за годину на 100 кг маси корів. Це відповідає приблизно чотириразовому щогодинному оновленню повітряного середовища в приміщенні і сприяє підтримці нормативної відносної вологості, що не перевищує 75-80%. Велика рогата худоба у вологому повітрі за низьких температур втрачає значно більше тепла, ніж в сухому. Саме тому, коли з приміщення зав дяки вентиляції безперервно віддаляється надмірна вологість, тварини краще переносять морози. Роботу вентиляційної системи оцінюють за якістю повітряного середовища в зоні розміщення тварин, тобто в просторі висотою до 1,5 м над рівнем підлоги. Концентрація газів, патогенних мікробів і пилу, швидкість руху повітря мають бути нижче нормативних величин, а відносна вологість – такою самою, як зовнішнього повітря. В цих умовах у разі правильного годування корови зберігають свою молочну продуктивність в широкому діапазоні температур – від плюс 20 до мінус 25° С. Хороша природна вентиляція в «холодному» корівнику – наслідок правильного проектування, правильного розташування, правильного управління та обслуговування. Будівля має відповідати низці вимог. Головні з них – відкрита щілина в конику покриття для природної витяжки повітря, регульовані припливні отвори і широкі прорізи в поздовжніх стінах, належний ухил даху. Велике значення має вибір відповідного місця будівниц тва і правильна орієнтація корівника щодо направлення панівних вітрів.

вентиляції неможливо точно контролювати повітряні потоки. Природна вентиляція деякою мірою залежить від різниці між внутрішньою і зовнішньою температурою повітря, але здебільшого – від вітру, здатного змінювати свою швидкість і напрям протягом декількох хвилин. Завжди існує ризик, що корівник залишиться без необхідного провітрювання в тихі безвітряні спекотні дні або виникне надмірно інтенсивний повітрообмін в холодну пору року. У разі зміни погодних умов вентиляційні отвори іноді доводиться коригувати декілька разів на день. Належне управління та налаштування вентиляційних отворів мають велике значення для забезпечення комфорту корів протягом трьох періодів часу: взимку, влітку і в перехідний період (м'яка зима, весна, осінь).

«Холодними» називають корівники з природною вентиляцією, огороджувальні конструкції яких виконані з мінімальною теплоізоляцією або зовсім без неї

Зимовий період

З настанням сильних морозів працівники ферм найчастіше припускаються грубої помилки, що згубно впливає на виробничу діяльність. Для зручності персоналу («щоб було тепліше») закривають всі вентиляційні отвори. Особливо часто це трапляється в будівлях, де приплив свіжого повітря передбачений тільки через великі отвори в бічних стінах, ступінь закриття яких легко регулюється за допомогою штор. Тим часом у корівнику пріоритетними мають бути потреби тварин, а не людей. Необхідно підтримувати безперервний

Схема природної вентиляції «холодного» корівника взимку: прорізи в стінах закриті, припливні отвори під карнизом і коник – відкриті

Управління природною вентиляцією

Основні труднощі щодо підтримування оптимального мікроклімату в корівнику пов'язані з тим, що за природної липень 2012

ТВАРИННИЦТВО

го управління забезпечує взимку прий нятні умови для молочних корів, хоча не може (і не має) створювати тепловий комфорт для працівників ферми. Холодне сухе повітря для здоров'я і продуктивності тварин краще, ніж тепле і вологе.

Перехідний період

Розміщення вентиляторів

Взимку вентиляція має забезпечувати приплив не менше 15 м3 свіжого зовнішнього повітря за годину на 100 кг маси корів 72

липень 2012

мінімальний повітрообмін в приміщенні, щоб видаляти вологу, що постійно виділяється тваринами. Цей мінімальний обмін повітря життєво важливий і має велике значення за температури нижче 0° С. Припинення припливу свіжого повітря створює серйозні проблеми, оскільки призводить до підвищення відносної вологості повітря, концентрації шкідливих газів, випадання конденсату. Не морози, а погіршення якості повітряного середовища у багатьох випадках стає головною причиною зниження продуктивності і хвороб корів взимку. Коник і припливні отвори мають бути відкриті на відповідну погоді величину. Навіть у сильні морози припливні отвори можна прикривати тільки частково і ніколи не закривати до кінця! Для притоку свіжого повітря в морозну погоду в бічних стінах під карнизом має залишатися щілина не менше 5 см. Як показує досвід суворої зими, найбільш успішне поновлення повітряного середовища в морози відбувалося в тих корівниках, де поряд з прорізами в поздовжніх стінах були самостійні припливні пристрої під карнизом. Обладнані спеціальними екранами, що направляють морозне повітря верхом до середини корівника у бік від тварин, ці припливні отвори дозволяли організувати необхідний повітрообмін без небезпечних холодних протягів. Покрівля корівника має бути утеп лена шаром термоізоляції. Це допомагає запобігти надмірному переохолодження приміщення в морозні дні. Система вентиляції, якщо вона правильно спроектована, за грамотно-

У м'яку погоду взимку, а також навесні і восени коник і припливні отвори під карнизом мають бути відкриті повністю. За необхідності збільшення обміну повітря для усунення з будівлі надлишкового тепла відкривають ще й отвори в стінах, що знаходяться вище 1,2 м (зростання корів). У мінливу погоду величину відкриття отворів іноді доводиться коригувати декілька разів на день, опускаючи або піднімаючи затвори, щоб уникнути раптової зміни повітряного середовища в будівлі. Простота регулювання цих прорізів – важлива особливість конструкції корівника, необхідна для управління вентиляцією в цей період. Для попередження протягів у холодну погоду хороший результат дають вітрозахисні затвори, які встановлюють в отворах поздовжніх стін. Це може бути дерев'яний щілинний паркан або спеціальні нейлонові сітки, які розбивають вітер і допомагають знизити швидкість повітряного потоку до допустимої (0,20,5 м/сек.), а також служать перешкодою для проникнення птахів в приміщення.

Літній період

Під час спеки в особливо важких умовах опинилися тварини в тих корівниках, де невеликі розміри прорізів у поздовжніх стінах не дозволяли ефективно провітрювати приміщення. Тепловий стрес у корів, викликаний високою температурою, супроводжувався різким падінням надоїв. Правильно побудований корівник має діяти влітку як навіс, що захищає від дощу і сонця з мінімальною теплоізоляцією покрівлі. У спекотні сонячні дні завдяки ізоляції знижується температура внутрішньої поверхні покриття і зменшується теплове навантаження на корів. Прорізи в стінах, що закриваються на зиму за допомогою штор, наві-

ТВАРИННИЦТВО

сних вікон або тимчасових панелей, мають бути відкриті до кінця, щоб забезпечувати перехресне провітрювання та охолодження корів. Рух повітря знижує шкідливий вплив високих температур: чим він інтенсивніший, тим більше теп ла відводиться від тіла тварини. Перехресне провітрювання в сильну спеку може бути посилено підвішуванням над коровами тихохідних вентиляторів великого діаметра, які переміщують повітря уздовж приміщення. Кращі результати дає розміщення вентиляторів над зоною годівлі, а не над місцями відпочинку. Це приваблює тварин до кормового столу, збільшує поїдання кормів та підвищує надої.

Автоматизація або спостережливість?

«Холодні» корівники порівняно з утепленими дозволяють більш ніж удвічі знизити витрати на будівництво. Бічні стіни вище 1,2 м можуть бути повністю відсутні. Відкриті прорізи закривають за допомогою регульованих м'яких (напівпрозорих технічних тканин), надувних (склеєних з поліетиленової плівки) або твердих (з прозорого полікарбонату) штор. Регулюють відкриття отворів у холодну пору року вручну або за допомогою електроприводів. Деякі фірми пропонують комплекти устаткування, що дозволяє автоматизувати такі операції. Однак це зазвичай пов'язано не тільки з додатковими капіталовкладеннями, а й подальшими витратами на сервісне обслуговування. Тому доцільність автоматизації слід розглянути в кожному окремому випадку. У ній немає необхідності, якщо в господарстві працює уважний, відповідальний персонал. Добрий працівник, усвідомлюючи вплив умов утримання на здоров'я і молочну продуктивність корів, у своїх спостереженнях за стадом має постійно шукати відповіді на три питання: «Що я бачу? Яка причина цього? Що це означає?» Такий підхід, розвиваючи спостережливість, допомагає адекватно оцінити якість повітряного середо вища в корівнику і організувати вен-

тиляцію найбільш раціонально. Склад повітря в приміщенні виміряти досить важко, в корівниках прилади для визначення шкідливих домішок, зазвичай, відсутні. Тому доводиться користуватися суб'єктивними критеріями – відчуттям запаху, задухи і т.д. На те, що циркуляція повітря в корівнику незадовільна, вказує запах аміаку та сірководню. Про це свідчить і поява павутини. За невеликих концентрацій сірководню досить швидко виникає адаптація до його неприємного (затхлі яйця), запаху, і він перестає відчуватися. У слабо провітрюваних приміщеннях гази можуть збиратися в такій кількості, що з'являється їдкий запах, який викликає сльозотечу. Про надмірну вологість повітря можна судити за випаданням конденсату, крапель роси, особливо на стелі. Багато чого може підказати спостереження за поведінкою корів. Якщо провести пальцями по шерсті тварин, то в правильно вентильованому приміщенні вони мають залишитися сухими. Інші ознаки поганої вентиляції – кашель, рясні виділення з ніздрів і прискорене дихання корів через відкритий рот. Дихання понад 60 вдихів за хвилину, виділення слини, млявість, зниження споживання корму – характерні ознаки теплового стресу в приміщеннях з температурою понад 25° С і слабким рухом повітря. Досвід показує, що належне обслуговування правильно спроектованої системи вентиляції дозволяє успішно розмістити молочних корів за різних погодних умов навіть у будівлях найпростішої конструкції. ■

Основні труднощі щодо підтримування оптимального мікроклімату в корівнику пов'язані з тим, що за природної вентиляції неможливо точно контролювати повітряні потоки

Облаштування стін корівника

липень 2012

Цветы

ЕМЕСЯЧНЫЙ ЖУРНАЛ ДЛЯ ТЕХ, КТО ЖЕЛАЕТ ОТЫСКАТЬ ИНДИВИДУАЛЬНЫЙ СТИЛЬ И СОЗДАТЬ САД СВОЕЙ МЕЧТЫ.

ГАЗОНЫ Европейское качество полиграфии, профессиональный авторский коллектив, а также яркие и красочные фотоматериалы не оставят вас равнодушными

Вы можете приобрести журнал в киосках и на раскладках по рекомендованной цене издательства

ПОДПИСНОЙ ИНДЕКС: 49965 (УКРАИНА) WWW.GARDENMEDIA.COM.UA

Здесь вы сможете узнать все о современном декоре и последних новинках цветочной индустрии. В нашем журнале вы найдете рекомендации известных специалистов по уходу за садом, а также различные техники создания цветочных композиций от ведущих флористов. В каждом номере вас ждут нестандартные подходы к ландшафтной архитектуре и много других полезных советов для любителей и опытных садоводов. Журнал очень рекомендован всем, кто по-настоящему увлечен созданием цветочных и ландшафтных шедевров своими руками. Наш адрес: г.Киев, пр-т. Науки, 54 Б, оф. 8. Тел.: (044) 492-77-42, 492-77-43, 492-93-93, 599-29-00, (067) 240-04-53; e-mail: office@delta-agro.com.ua; www.delta-agro.com.ua

ЗАСОБИ ЗАХИСТУ РОСЛИН від офіційного дистрибутора компанії «Сингента»

ГЕРБІЦИДИ ГОАЛ 2Е ЕС К.Е. Несистемний селективний гербіцид для захисту цибулі, соняшнику, яблуні та хвойних порід дерев. Фасовка: 5л ФЮЗИЛАД ФОРТЕ 150 ЕС К.Е. Післясходовий гербіцид для знищення однорічних та багаторічних злакових бур’янів. Фасовка: 1 л УРАГАН ФОРТЕ 500 SL В.Р.К. Неселективний гербіцид системної дії для знищення однорічних та багаторічних бур’янів. Фасовка: 1 л

ІНСЕКТИЦИДИ АКТАРА 25 WG В.Г. Захист вашого врожаю подовжено. Фасовка: 40 г ВОЛІАМ ФЛЕКСІ 300 SC. Зручна досконалість. Комбінація двох діючих речовин дає змогу контролювати всі види сисних та листогризучих шкідників. Фасовка: 1 л СПІНТОР 240 SC К.С. Захист природного походження. Фасовка: 1 л

ФУНГІЦИДИ КВАДРІС 250 SC К.С. Беспечний та ефективний. Знищує як гіфи, так і спори гриба. Фасовка: 1 л РЕВУС 250 SC К.С. Новий стандарт ефективності в боротьбі проти фітофторозу. Фасовка: 1 л РИДОМІЛ ГОЛД МЦ 68 WG В.Г. Фунгіцидний захист овочевих культур. Фасовка: 1 кг CВІТЧ 62,5 WG В.Г. Неперевершений у боротьбі з сірою гниллю. Фасовка: 1 кг ТОПАЗ 100 ЕС К.Е. Відмінна лікувальна дія проти борошнистої роси. Фасовка: 1 л ШИРЛАН 500 SC К.С. Контактний фунгіцид з унікальним механізмом дії. Фасовка: 1 л

ГАРАНТОВАНА ЯКІСТЬ, ДОСТУПНА ВАРТІСТЬ, ШВИДКА ДОСТАВКА ТА АГРОНОМІЧНИЙ СУПРОВІД

ЗАПРОШУЄМО ДО СПІВПРАЦІ ПІДПРИЄМЦІВ, МАГАЗИНИ ТА ГОСПОДАРСТВА

12 РОКІВ УСПІШНОЇ РОБОТИ НА АГРАРНОМУ РИНКУ

Наша адреса: м. Київ, пр-т Науки, 54 Б, оф. 8. Тел.: (044) 492-77-42 , 492-77-43, 492-93-93, 599-29-00, (067) 507-09-86; e-mail: office@delta-agro.com.ua; www. delta-agro.com.ua

НАСІННЯ ОВОЧЕВИХ КУЛЬТУР від кращих європейських селекційних центрів у великому асортименті (понад 100 найменувань) АГРЕССОР F1 Середньопізня. Гарантія врожаю при будь-яких умовах. Період вегетації 110-120 днів.

АДАПТОР F1 Високоефективний гібрид ЦЧС . Період вегетації 115-120 днів.

НОВАТОР F1 Самостійно веде боротьбу з бур’яном. Період вегетації 130-135 днів.

БОБКАТ F1 Максимальний ступінь врожайності, найкращий смак та зовнішній вигляд.

АСТЕРІКС F1 Величезний потенціал врожайності і стійкості, висока вирівняність і концентроване достигання

ГС-12 F1 Унікальне поєднання ранньостиглості та придатності до зберігання.

СПІРІТ F1 Надранній врожай – найбільший прибуток. Період достигання – 67 днів.

БОСТОН F1 Гармонійне поєднання ранньостиглості та чудовий смак. Термін достигання – 73 дні.

ОВЕРЛЕНД F1 Суперсолодкий гібрид з підвищенною посухостійкістю. Період достигання – 84 дні.

ГАРАНТОВАНА ЯКІСТЬ, ДОСТУПНА ВАРТІСТЬ, ШВИДКА ДОСТАВКА ТА АГРОНОМІЧНИЙ СУПРОВІД

ЗАПРОШУЄМО ДО СПІВПРАЦІ ПІДПРИЄМЦІВ, МАГАЗИНИ ТА ГОСПОДАРСТВА

12 РОКІВ УСПІШНОЇ РОБОТИ НА АГРАРНОМУ РИНКУ