"Сучасні Аграрні Технології", серпень-вересень 2012 by Издания ВКО "ТОВ "Дельта-Агро"

Ми знаємо аграріїв , аграрії знають нас!

№08-09 www.pro-sat.com.ua серпень-вересень 2012

Ріпак від компанії «Сингента» стабільний стор. 48 прибуток

Літній табір для поросят стор. 72

Профілактика розповсюдження африканської чуми стор. 76 свиней

Сорго – рослина яку не здолає спека!

стор. 14

Переваги енергетичної верби стор. 96

АГРОДАЙДЖЕСТ

онференція «Шляхи К підвищення капіталізації агробізнесу через технології управління і контролю»

іпак від компанії Р «Сингента» - стабільний прибуток

таціонарні досліди С по сівозміні 30 років: досвід Білорусі

омплексне К технологічне районування ріллі України за властивостями ґрунтів

одо ерозійної Щ небезпечності оголеного ґрунту в сівозмінах північного степу України

РОСЛИННИЦТВО

30 32 8

Як зберегти майбутній урожай озимого поля? фективний протруйник Е - гарант врожаю і його високої якості

Астра катеринівської землі

36 39

Бактеріози маскуються під голодування

ахистимо посіви З зернових від хлібної жужелиці

актеріальні хвороби Б зернових культур та заходи захисту від них

ТЕМА НОМЕРА

оргобум – лишатися С осторонь або приєднуватися?

14 27

Культура стратегічного значення Комбінований силос на основі соргових культур 4

серпень-вересень 2012

pro–sat.com.ua

ТВАРИННИЦТВО

Інформаційно-аналітичне видання

ітній табір для Л поросят, або як поліпшити економіку виробництва

№ 8-9 (324-325) серпень-вересень 2012 року Свідоцтво про перереєстрацію Серія КВ № 18898-7688 ПР від 14.05.2012 року Передплатний індекс 23634

90 92 76

етеринарно-санітарні В аспекти профілактики розповсюдження африканської чуми свиней

багачення раціонів З свиней сухою кукурудзяною бардо

Аспекти селекції, годівлі та здоров'я птиці Заготівля кормів на зиму

Менеджмент

перевагах В енергетичної верби можна переконатися вже і на Україні

Шановні аграрії!

собливості годівлі О високопродуктивних корів

pro–sat.com.ua

Редакція журналу «ЗЕМЕЛЬНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ВІСНИК УКРАЇНИ» (www.zemnews.com.ua) запрошує сільськогосподарські підприємства, що бажають залучити зарубіжні інвестиції для розширення свого аграрного виробництва, безкоштовно розмістити інформацію про своє підприємство у нашому виданні. Тел. редакции: +38 (044) 492-77-42, 492-77-43, 492-93-93, 599-29-00

Засновник і видавець: ТОВ «ВКО «Дельта-Агро» delta-agro.com.ua Генеральний директор: Сергій Березовський Головний редактор: Федір Долінкін Арт-директор: Олег Радковець Консультанти: О.С. Демченко, д. с.-г. н.; С.В. Собченко, к-т б. н.; Г.А. Максимчук, д. с.-г. н.; В.В. Швартау, д. б. н.; Є.М. Сєдов, д. с.-г. н., ак. РАСГН Дизайн та верстка: Лариса Радковець Літературний редактор: Ірина Сєрова Відділ реклами: Ігор Чайка Відділ розповсюдження: Сергій Сірош Юридичний супровід: Центр політико-правових технологій «Ін’Юрпол» Адреса редакції: 03083, м. Київ, пр. Науки, 54 Б, оф. 8 тел./факс: (044) 492-77-42 (43) agro.nova@ukr.net pro-sat.com.ua Типографія: ТОВ «Техно-друк» Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій, а рекламної інформації – рекламодавці. Редакція може не поділяти точки зору авторів. Рукописи не повертаються і не рецензуються. Редакція залишає за собою право редагувати матеріали.

Наклад – 5 000 примірників

серпень-вересень 2012

АГРОДАЙДЖЕСТ

Конференція

«Шляхи підвищення капіталізації агробізнесу через технології управління і контролю»

12–13 липня 2012 року в Києві відбулася конференція «Шляхи підвищення капіталізації агробізнесу через технології управління та контролю». Організаторами конференції виступили Асоціація незалежних директорів України та Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана.

Захід відбувся за підтримки банку «Креді Агріколь», компаній «Мілленніум капітал», «Бейкер Тілі», «Байтен Буркхардт», «Арт-Грейн» та «Агросоюз-проекти». Інформаційний супровід – «Украгроконсалт», журнал «Фінансовий Директор», «Компаньйон», «Менеджер по персоналу», «Управління персоналом», «Фінансист», «ІТМ», «Агробізнес» та «Сучасні аграрні технології». У конференції взяли участь понад 180 фахівців, в т. ч. понад 70 представників агрокомпаній України і РФ. З вступним словом до слухачів звернулися Олександра Дубовик, віцепрезидент Асоціації незалежних директорів України, Анатолій Павленко, ректор КНЕУ ім. В. Гетьмана та Леонід Козаченко, президент Української аграрної конфедерації. У вітальних адресах пролунали тези щодо важливості створення ефективних систем управління на підприємствах – ключового моменту діяльнос-

серпень-вересень 2012

ті агробізнесу в Україні та про необхідність інтеграції практичних питань управління в освітні програми українських «вишів» для підготовки якісних кадрів в АПК. Презентація Євгена Радовенюка, фінансового директора компанії ТОВ «Баришівська зернова компанія» була присвячена аналізу практики побудови системи стратегічного та операційного управління й впровадження автоматизованої системи управління в компанії, що призвело до зниження витрат на розширення земель, технічне оснащення, сушку, скорочення термінів збирання, економії палива (до 21%), а також активізації партнерства з банками, відкриття кредитних ліній та прискорення термінів підготовки фінансової звітності. Йенс Бруно, директор зі зв’язків з інвесторами компанії «Зерновий Альянс», поділився думкою про важливість впровадження автоматизованої системи управління з точки зору

інвесторів. Правильна система плюс методологічний підхід до її впровадження дають відчутний результат у покращенні основних фінансових показників і поліпшені процедур управління агропідприємством. Тематика корпоративного управління була розглянута в доповідях Олександри Дубовик та Олега Загнітко – представника юридичної компанії «Байтен Буркхардт». Слухачі почули про основні принципи побудови ефективної системи управління і про методологію підготовки компанії до публічного розміщення акцій (IPO), в т. ч. про важливість своєчасного проведення діагностики при залученні інвесторів на засадах українського законодавства. Другого дня конференції учасники відвідали ТОВ «Баришівська зернова компанія» для наочного ознайомлення з успішною практикою функціонування автоматизованих систем управління та контролю агробізнесом.

pro–sat.com.ua

АГРОДАЙДЖЕСТ

АСТРА

КАТЕРИНІВСЬКОЇ ЗЕМЛІ

19 липня 2012 року в с. Катеринівка Веселинівського району Миколаївської області відбувся «День поля» агробудівельного альянсу «Астра». Головним майданчиком для заходу стали лани ТОВ «Гарант Агро» – доброго і надійного партнера холдингу. Не зважаючи на складний час для хліборобів, оскільки липень – головний місяць жнив зернових, на офіційну частину у залі сільського клубу зібралося близько 200 представників агрогосподарств. З вітальним словом до присутніх звернулися Олександр Коваль, голова Веселинівської РАД, Віталій Шумішин, генеральний директор ТОВ «АБА «Астра», Анатолій Гасюк, директор ТОВ «Гарант Агро» та представники фінансових установ. Олександр Коваль звернув увагу аграріїв, що для отримання високих показників у сучасних умовах господарювання, необхідно застосувати нові технології та високотехнологічну техніку. День поля має стати справжнім майданчиком для обміну досвідом та інтеграції інновацій у господарства регіону. Віталій Шумішин презентував основні напрямки діяльності агробудівельного альянсу «Астра», який успішно працюює в Україні впродовж 14 років, в т. ч. про широкий асортимент техніки, сервісні і фінансові послуги, консалтинг та інше.

серпень-вересень 2012

Анатолій Гасюк розповів присутнім про свої позитивні враження щодо співпраці з компанією «Астра», яка успішно допомагає ТОВ «Гарант Агро» реалізувати власні плани щодо виробництва зернових та інших сільськогосподарських культур. Керівники та головні фахівці сільськогосподарських підприємств і фермерських господарств півдня України отримали можливість не тіль-

ки ознайомитися з новинками світового сільськогосподарського машинобудування, їх технічними характеристиками, особливостями придбання та експлуатації представлених моделей, а й побачити їх безпосередньо в роботі. Після закінчення офіційної частини аграрії вирушили до демонстраційного майданчика, де отримали можливість не тільки ознайомитися з новин-

Анатолій Гасюк: «З компанією «Астра» ми працюємо вже третій рік. Незважаючи на те, що техніки ми придбали поки що небагато, враження від роботи з менеджерами дуже добре. Можна сказати, що головним у альянсу є гарний сервіс та доброзичливе ставлення менеджерів до клієнтів. У боротьбі за врожай ці фактори виходять на перший план. Щодо техніки, то кожен може переконатися – асортимент у «Астри» на будьякий смак та можливості. Ще один плюс у співпраці – постійний пошук менеджерів компанії нових та зручних фінансових схем придбання техніки в т. ч. лізинг і кредитування. Це означає, що ми отримуємо широкі можливості для модернізації парку своїх господарств і зможемо спокійно планувати роботу на довгі роки.»

pro–sat.com.ua

АГРОДАЙДЖЕСТ ками світового сільськогосподарського машинобудування, представлених компанією «Астра», а й почути детальні технічні характеристики, особливості придбання та експлуатації і побачити їх безпосередньо в роботі. Велику зацікавленість викликала презентація зернозбирального комбайну, колісних і гусеничних тракторів CHALLENGER, а також тракторів FENDT, агрегатованих з дисковою бороною, культиватором і сівалкою HORSCH. Актуальна тема для кожного агрогосподарства – наявність ефективних обприскувачів. Менеджери компанії «Астра» представили на полі весь спектр технологічних розробок у цьому напрямку. Причіпний обприскувач BERTHOUD TRACKER – має цілу низку переваг: демократичну вартість, широкий діапазон робочого розмаху штанг (24-33 м), велику ємність головного баку – 3200 л, а головне – стабільність і прогнозованість внесення розчинів незалежно від швидкості руху тягового агрегату. Це стало можливим при реалізації схеми: колеса обприскувача – привід робочого насоса (система DPA). Додатково це дозволяє трактору економити до 20% палива, а низькообертовий та нескладний у обслуговуванні насос (150 об./хв.) має високий моторесурс і добру надійність. Для господарств, яким необхідно оперативне реагування в питаннях збереження посівів від шкідників та хвороб, найкращий вибір – самохідний обприскувач CHALLENGER SPRA-COUPE 4660. Робоча швидкість

pro–sat.com.ua

до 25 км/год дозволяє агрегату обробляти значні площі упродовж робочої зміни. В Україні зафіксований своєрідний рекорд – 600 га за робочу зміну. До того ж траєкторія краплин розчину, які падають з високою початковою горизонтальною швидкістю, дозволяє збільшити вертикальну ефективність обприскування і таким чином зменшувати витрати робочих розчинів. Для великих агрохолдингів справжньою знахідкою стане самохідний обприскувач BERTHOUD RAPTOR – цікавого поєднання самохідної моделі BOXER з елементами причіпного оприскувача TENOR. Кліренс RAPTOR може сягати 1,8 м, а максимальне винесення штанг – 42 м (Ektar)! Потужність установки забезпечують 6-циліндрові двигуни DEUTZ 180-244 л. с. з нормою токсичності Tier 3. Транспортна швидкість оприскувача – 40 км/год., простора комфортабельна кабіна надає добру оглядовість, а задні зсувні двері не допускають проникнення пилу та шуму всередину. Родзинкою демонстрації став телескопічний навантажувач MANITOU. Всюдихідний агрегат має всі підстави бути добрим помічником у підвищенні продуктивності. MANITOU дозволяє виконувати всі вантажнорозвантажувальні роботи: догляд за тваринами, збирання врожаю, вивезення та навантаження сипучих матеріалів. У арсеналі «малюка» широкий спектр змін-

ного навісного обладнання, надвисока маневреність і можливість підйому вантажу на 7 метрів. На щире захоплення глядачів MANITOU граючись долав високі перешкоди, зробив вдалий двоочковий баскетбольний кидок, пересувався «крабом» і демонстрував майстерність пересування на двох колесах. Не дивно, що після презентації бажаючих придбати навантажувач збільшилось у кілька разів. Також на демонстраційному полі менеджери компанії презентували сервісні автомобілі та запасні частини до техніки і сільськогосподарських знарядь. За результатами заходу аграрії отримали велику і змістовну інформацію щодо ефективного використання засобів механізації, а працівники ТОВ «АБА «Астра» – багато вихідних даних для подальшого розвитку альянсу на українському ринку.

серпень-вересень 2012

ТЕМА НОМЕРА

ДЕНЬ СОРГО

22 серпня п.р. на базі модельного агрокультурного підприємства «Агро-Союз» (с. Майське, Дніпропетровська обл.) відбувся «День сорго». Організаторами заходу стали Холдинг «АгроСоюз» та насіннєва компанія «Альта Сідс». Семінар зібрав майже 100 учасників, що приїхали з України та Російської Федерації. Перед слухачами виступили Філіп Галль, директор «Альта Сідс» в Європі та СНД, Шанкар Подутурі, менеджер «Альта Сідс» з розвитку в США та інші представники насіннєвої компанії. Шанкар Подутурі презентував низку особливостей вирощування сорго у США, які докорінно відрізняються від практики українських аграріїв. Доклад викликав цікаву дискусію щодо перспективи культури на американському та євроазіатському континентах. Директор ростовського НДІ сорго і сої «Слов’янське поле» Олександр

серпень-вересень 2012

Большаков привітав активну діяльність Холдингу «Агро-Союз» та насіннєвої компанії «Альта Сідс» у поновленні статусу культури в Україні і висловив побажання проводити «День сорго» у більш розширеному форматі, адже останнім часом у аграріїв утримується підвищений інтерес до сорго. В умовах швидко мінливого клімату і частих посушливих періодів стабільні врожаї сорго можуть замінити кукурудзу як на силос, так і на зерно. Олександр Большаков звернув увагу на те, що з зернового сорго можна робити високоякісний силос воскової і молочно-воскової стиглості. За біологічним складом зерно сор-

Філіп Галль, директор «Альта Сідс» в Європі та СНД

pro–sat.com.ua

ТЕМА НОМЕРА

го подібне до зерна кукурудзи. Ареал поширення сорго великий і продовжує збільшуватися, врожаї можна одержувати від 40 до 80 центнерів з гектара. На думку спікера, досвід «АгроСоюзу» у збиранні сорго на зерно обчісувальною жаткою може вирішити питання масового вирощування культури у світовому масштабі. Справа в тому, що така технологія зменшує собівартість виробництва зерна на 60-70% і жодна сільськогосподарська культура вже не зможе позмагатися із сорго у порівняльній характеристиці ціна-якість. Наступний доповідач – Ольга Устинова, заступник директора НДІ сорго з наукової роботи – зауважила, що з точки зору можливості приготування концентрованих кормів сорго цілком може забезпечити прорив у тваринництві. Наприклад, танінові сорти сорго здатні забезпечити збереження поголів’я молодняку поросят практично на 100%. Про тестові посіви сорго, які проходять реєстрацію в Україні, розповів Василь Гамандій (Одеська область). Навіть у несприятливих умовах регіону культура продемонструвала прекрасний потенціал, а тому, на думку фахівця, заслуговує на добру перспективу. Наталія Скоробагата, технолог холдингу «Агро-Союз», презентувала слухачам власний досвід вирощування сорго в умовах регіону за технологією NO-TILL. Фактичні дані свідчать, що вирощування сорго за традиційною схемою зумовлює формування додаткового блоку захисту від бур’янів, оскільки сорго дуже чут-

В умовах швидко мінливого клімату і частих посушливих періодів стабільні врожаї сорго можуть замінити кукурудзу як на силос, так і на зерно. ливе до гербіцидів. Боротися за чистоту соргових ланів можна механічним способом, що потребує збільшення міжрядь, або хімічним, який можна реалізувати щонайменше за два тижні до сівби культури. Це спричиняє додаткові витрати і зменшує привабливість сорго для аграріїв. Цього можна уникнути, застосувавши технологію NO-TILL у поєднанні із ретельно виваженим планом сівозмін. На підтвердження оприлюднених даних, Наталія Скоробагата навела перелік культур у сівозміні господарства, що є одним з найбільших у регіоні за посівними площами.

Наталія Скоробагата, технолог холдингу «Агро-Союз» «Агро-Союз» цілком відмовився від вирощування кукурудзи на користь сорго! Після закінчення теоретичної частини учасники виїхали в поле, де оглянули демонстраційні ділянки різних сортів і гібридів сорго. Представляв посіви Назар Федоренко, провідний менеджер компанії «Альта Сідс». На завершення практичної частини слухачам було запропоновано оглянути посівні комплекси «АгроСоюзу» прямого висіву власного виробництва. Велику зацікавленість викликав комплекс Turbosem II через можливість висівати різні культури (зернові, дрібнонасіннєві, просапні); сівбу за традиційної, мінімальної та нульової технологіях; роботу на вологому ґрунті з копіюванням рельєфу у поєднанні з трактором невеликої потужності – все що може забезпечити високий врожай за мінімальних витрат. серпень-вересень 2012

ТЕМА НОМЕРА

СОРГОБУМ ЛИШАТИСЯ ОСТОРОНЬ АБО ПРИЄДНУВАТИСЯ?

Тетяна Лягуша, журналіст холдингу «Агро-Союз-Україна»

Жорсткість кліматичних умов в основ них зерносіючих регіонах СНД змушує сільгоспвиробників звертати погляд на нетрадиційні культури, які здатні приносити врожай і забезпечувати дохід навіть у посушливий сезон. Зараз Україна і Російська Федерація переживають справжній соргобум – надзвичайна посухостійкість, висока врожайність і стабільно зростаючий світовий попит на сорго роблять цю культуру дуже перспективною для вітчизняних аграріїв.

серпень-вересень 2012

Сорго – відносно нова культура в Україні. В основному його вирощують на силос і зелену масу. Сорго належить до ксерофітів, що не відмирають після скошування, як інші однорічні злаки, і забезпечують 2-3 покоси біомаси. Водночас, за поживною цінністю зерно сорго не поступається ячменю і кукурудзі, а за окремими параметрами перевершує їх. Так, в 100 кг зерна сорго міститься 118-130 кормових одиниць, зеленій масі – 24-25, силосі – 22-23; засвоюваного протеїну в зеленій масі – 80-90 г/корм. од. Вміст білка в зерні сорго становить 12-14%.

pro–sat.com.ua

близно вдвічі вище, ніж по традиційних культур – ячменю та кукурудзи. Важливий момент – наше господарство переходить на нову чотирипільну сівозміну і в ньому для сорго відведена одна з ключових позицій. Перший раз ми посіяли сорго у 2009 році на площі 150 га. Вибрали сорт Спринт W (американська селекція). Отримали відмінну врожайність – близько 52 ц/га. Особливо це важливо на тлі ярого ячменю, щодо якого в наших широтах проблематично отримати врожайність навіть 30 ц/га. У 2010 році ми взяли перерву і повернулися до теми вирощування сорго у 2011 році. Крім американського білого сорго, яке ми посіяли для отримання товарного зерна, започаткували дослідні ділянки червоного, коричневого і бронзового сорго. Засіяли цілу лінійку гібридів сорго компаній «Євраліс» і «Альта Сідс». У минулому році з площі 400 га отримали урожайність сорго на рівні 48,3 ц/га. Порадували дослідні ділянки – ми побачили напрям, в якому потрібно рухатися: урожайність окремих сортів перевищувала 70 ц/га! У цьому році для отримання товарного зерна значно збільшили площу посівів – до 2100 га. Крім товарного зерна, розвиваємо сорго-силосну тему в тваринництві – сорт СС 506. У раціон наших корів потроху додаємо сорго, зібране на силос. А ще експериментуємо: наприклад, частину сорго зібрали на солому як альтернативу для підстилки тваринам в ангари. Це теж досить перспективний напрям».

серпень-вересень 2012

ТЕМА НОМЕРА

Використання зернового сорго в таких «скоростиглих» галузях, як птахівництво, свинарство та ставкове рибництво забезпечує швидку окупність і високу рентабельність. Зернове сорго в подрібненому вигляді – прекрасний корм для ВРХ, овець, кіз та інших тварин. Крім того, сорго – цінна сировина для харчової промисловості. З однієї тонни зерна сорго можна отримати 650-700 кг крохмалю або 300-350 л спирту, що на 35 л більше, ніж з однієї тонни кукурудзи. За останні 50 років посівні площі під сорго в світі збільшилися на 60%, а виробництво зерна – на 244%. Основні країни-виробники – США, Нігерія, Індія, Мексика, Судан, Китай, Ефіопія, Аргентина, Австралія та Брази-

лія. В Україні інтерес аграріїв до сорго почав зростати у 2000-х роках. Якщо у 2003 році українські сільгоспвиробники посіяли сорго на 25 тис. га, то 2008 року цей показник досяг рекордних 122 тис. га. Економічна криза і невизначеність на ринку зерна у 2008-2009 роках призвела до різкого зменшення посівних площ сорго в Україні: у 2010 році культурою засіяли лише 32 тис. га. Зараз інтерес до цієї невибагливої, але безумовно рентабельної культури підвищується. Постійні посухи на сході і півдні Україні призводять до зниження врожайності традиційних кормових культур – ячменю і кукурудзи. За розрахунками вчених в Україні посіви сорго можна збільшити до 1,7 млн га, забезпечивши щорічно додатковий збір 3,4-3,9 млн тонн кормових одиниць. Попит на сорго в Україні стабільно зростає. Зерно активно закуповують птахівники, а також трейдери для відправки на експорт. Враховуючи, що основні споживачі сорго – країни Близького Сходу і Африки, – Україна як експортер цієї культури має більш вигідне географічне положення, ніж великі виробники цієї культури: США, Індія та Аргентина. Єдине, що стримує наших аграріїв, – брак інформації. Незважаючи на посухостійкість і відносну технологічну простоту, у цієї культури є свої особливості вирощування та споживання. В минулому році на базі модельного агропідприємства «Агро-Союз» пройшов перший в СНД «День сорго». Конференція викликала підвищений інтерес і зібрала близько 150 аграріїв з України, РФ та Казахстану. Сергій Моторін, керівник департаменту рослинництва ПрАТ «АгроСоюз», поділився власним досвідом вирощування сорго: «Чим нас зацікавило сорго? Поперше, зручними термінами сівби – травень, коли всі основні ярові культури посіяні. Друге, що нас переконало звернутися до цієї культури, – висока посухостійкість сорго. Якщо в аналогічних умовах кукурудза повністю вигорає, то сорго має властивість з невеликими втратами переживати тривалі спекотні періоди. Тобто маємо величезні переваги цієї культури – технологічно сорго вирощувати нескладно, і отримуємо високу рентабельність виробництва. За підсумками останніх двох років, враховуючи цінову кон’юнктуру на ринку зернових, рентабельність виробництва сорго при-

ТЕМА НОМЕРА

КУЛЬТУРА СТРАТЕГІЧНОГО ЗНАЧЕННЯ На чолі державної програми розвитку сільського господарства України стоїть завдання створення умов для прискореного і сталого розвитку тваринництва як однієї з головних складових у формуванні продовольчої незалежності. В цьому процесі істотна роль відводиться кормовиробництву як домінуючій частині тваринництва.

серпень-вересень 2012

Сучасний стан кормової бази України не забезпечує належної реалізації генетичного потенціалу продуктивності сільськогосподарських тварин і птиці. Тому вдосконалення і розвиток кормовиробництва є одним з найважливіших соціально–економічних завдань. Збільшити виробництво кормів можна за рахунок розширення посівів культур із високим вмістом вуглеводів та енергії. Багатим джерелом енергії є соргові культури. Сорго, завдяки високій посухостійкості, невисокій вимогливості до поживних речовин і ґрунтів, може підстрахувати кукурудзу в роки критичних кліматичних умов. Конкурентні

переваги сорго перед кукурудзою: висока врожайність, менші норма висіву (вдвічі-тричі) та витрати на купівлю насіння, висока екологічна пластичність, можливість більш пізніх (в т.ч. післяукісних) строків сівби та збирання, висока отавність (2–3 покоси); універсальність використання та інше. Вся надземна вегетативна частина рослини їстівна, з неї можна готувати різні види кормів. Свіжоскошене і добре подрібнене цукрове сорго використовують на корм худобі, зелену масу – для приготування силосу. У соку стебел і листя міститься багато цукру (до 20%), що сприяє бродінню важкосилосних і сухих компонентів.

pro–sat.com.ua

Основні напрями використання сорго Зернове сорго – це борошно, крупа, спирт, крохмаль, патока, пиво, повітряні пластівці, комбікорми та інше; харчове сорго (сориз) – крупа, крупка та інше; цукрове сорго – сахарозо–глюкозо– фруктозний сироп, зелена маса, сіно, сінаж, силос, трав'яне борошно, сорго–суданковий гібрид – зелена маса, сіно, сінаж, силос, пасовище; волотяне сорго – щітки, віники тощо. злаків (держави Африки, що межують із Сахарою, деякі провінції Індії та Китаю), сорго є продуктом, що забезпечує до 30% харчової енергії. В інших країнах – це здебільшого кормові ресурси і сировина для отримання біопалива.

Класифікація і ботанічна характеристика сорго Сорго – рід однорічних і багаторічних трав'янистих рослин родини злаків. Родина сорго – Екваторіальна Африка. Вторинними центрами походження вважають Індію і Китай, звідки воно поширилося в інші країни. Відомо близько 50 культурних та диких видів сорго. Найбільш поширені види сорго: звичайне

серпень-вересень 2012

ТЕМА НОМЕРА

Сьогодні сорго малопоширене в лісостеповій зоні, проте в сучасних умовах цукрове сорго розглядається як високорентабельна альтернатива кукурудзі з широким ареалом обробітку та різнобічним використанням. Цукрове сорго внаслідок своєї біологічної пластичності до ґрунтово–кліматичних умов з успіхом вирощують в зоні сухих степів, лісостеповій і навіть у лісовій зоні. Водночас сорго дуже реагує на додаткове зволоження і добриво. За своєю біологією воно схоже з кукурудзою і може вирощуватися у всіх регіонах, де висівають кукурудзу. До переваг цукрового сорго належать висока врожайність зеленої

маси і насіння, можливість використання зеленої маси на ранню підгодівлю, сіно, сінаж, силос, для випасу, а також для отримання сахарозо–фруктозо–мальтозного сиропу як рентабельної альтернативи цукровому буряку. Сорго – високоотавна культура: в умовах середньої вологозабезпеченості на хорошому мінеральному фоні дає два покоси зеленої маси. У лісостеповій зоні врожайність сягає 800–1200 ц/га, в зоні сухих степів – до 600 ц/га. За кормовими показниками зелена маса наближається до кукурудзи: в 100 кг міститься 20–25 кормових одиниць. У стеблах міститься: 11,25% сахарози і 2,75% інших сахароз, 7,32% клітковини, 5,15% крохмалю, 2,6% білка, 0,02% жиру, камеді – 3,31%, пектинових речовин – 0,6%, жиру – 0,02%. Кількість соку становить від 80 до 85% від маси стебел (без листя і суцвіть). Приготовлені з високоцукристих сортів цукрового сорго гранули можуть збалансувати раціон тварин за цукрово–протеїновим відношенням. Зерно цукрового сорго містить: білка – 11–15%, крохмалю – 68–73%, жиру – 3,5–4,5%, каротин, вітаміни групи В, рибофлавін і дубильні речовини. Зернове сорго є хорошим концентрованим кормом для всіх видів худоби та птиці. Харчова цінність зерна сорго невисока, що зумовлено низьким вмістом незамінних амінокислот (лізин і метіонін) і поганою перетравлюваністю білка (50%). За даними ФАО (2005 рік), сорго є п'ятою за обсягами виробництва злаковою культурою в світі після пшениці, рису, кукурудзи і ячменю. Головні світові виробники зерна сорго – США, Нігерія, Судан, Мексика, Китай, Індія, Ефіопія, Аргентина, Буркіна Фасо, Бразилія і Австралія. У деяких країнах, де кліматичні умови перешкоджають виробництву інших

Сорго – високоотавна культура: в умовах середньої вологозабезпеченості на хорошому мінеральному фоні дає два покоси зеленої маси.

ТЕМА НОМЕРА

(S. vulgare), джугара (С. sernuum), дурра (S. durra), гаолян (S. japonicum), кафрські (С. caffrorum), хвостате (S. caudatum), дохна (С. dochna), цукрове (S. saccharatum), волотисте (S. technicum), суданська трава (S. sudanense). До роду сорго також належать гумай (С. halepense) – бур'яниста і кормова рослина, гібриди сорго звичайного з гумаєм і суданською травою. Рід сорго розділяється на чотири великі групи: зернове, цукрове, волотяне і трав'янисте. Зернове сорго – низькоросла культура з голим зерном. До цієї групи належать такі види: сорго звичайне, джугара, дурра, гаолян, сорго кафрське, сорго гвінейське і сорго негритянське. Ці види обробляють для отримання кормового і продовольчого зерна. Цукрове сорго використовують на силос. У сирих стеблах до 15% цукру, зерно – плівчасте. За щільністю волоті воно поділяється на дві основні групи: розлогі і стислі сорти. Волотяне сорго має довгу (4090 см) волоть з короткою головною віссю, зерно плівчасте. З 1 га одержують 2–4 тисячі віників. Волотяне сорго відрізняється грубими стеблами, що не мають кормової цінності. Однак у разі раннього скошування їх можна використовувати як зелену масу для кормових цілей. Трав'янисте сорго – суданську траву – обробляють на сіно і зелений корм. За формою суцвіть сорго ділять на три підвиди: розлоге (волотисте) – пухка волоть з довгими гілочками; стисле – волоть коротка, стисла, щільна; кормове – дуже щільна волоть із короткими бічними гілочками.

Ботанічна характеристика За зовнішнім виглядом сорго нагадує кукурудзу. Культура має потужну кореневу систему: коріння розходиться від вузла кущіння в різні боки на відстань 60–130 см і проникає у ґрунт на 2,5–3 м. У фазу повної стиглості зерна 1 вагова частина коренів живить 10,6 вагової частини надземної маси, що свідчить про високу продуктивності кореневої систе-

серпень-вересень 2012

ми цукрового сорго. Активна діяльність коренів зберігається аж до дозрівання насіння, що властиво небагатьом рослинам. Цим пояснюється цінна біологічна особливість цукрового сорго: стебла і листя рослин більшості сортів до моменту повного дозрівання зерна залишаються зеленими до глибокої осені, незалежно від фази розвитку, і швидко відновлюють вегетацію після різких посух і суховіїв. Стебло товсте (25-30 мм) і тверде зовні, висота – 2,5-3 м. Цукрове сорго утворює велику масу стебел. Стебла світло–зелені, прямостоячі, гладкі, заповнені білою губчастої тканиною, добре облистяні. Листя сорго велике – за зовнішнім виглядом схоже на листя кукурудзи. Листова пластинка ланцетоподібна, широка 5-8 см, покрита восковим нальотом. Листя зазвичай пониклі, гладкі з різко вираженою головною жилкою. У суху погоду листя може скручуватися, зменшуючи поверхню випаровування. Суцвіття – волоть різної форми, завдовжки від 10 до 40 см. Головна вісь (стрижень) волоті може бути відсутня, бути рівною за довжиною волоті або займати проміжне положення. На кінці кожної гілки волоті парами розташовані колоски, з них один нижній – сидячий, двостатевий, плідний, а верхній – безплідний чоловічий. У двостатевому колоску зазвичай дві квітки, одна з яких зачаткова, тому зернівка розвивається з верхньої квітки.

Цукрове сорго належить до теплолюбних культур – насіння починає проростати за температури 8-9° С. Колоскові луски можуть бути опушені або голі, короткі, середні або довгі, різного ступеня зімкнутості – від щільно зімкнутих до широко розкритих. У разі дозрівання колоскові луски набувають різноманітного забарвлення: солом'яно-жовтого, оливкового, цегельно-червоного, червоного, пурпурового, лілового, каштанового і чорного. Сорго належить до самозапилювачів зі схильністю до перехресного запилення, яке залежно від виду становить 3,3-16,6%. Цвітіння настає через 1-5 днів після викидання волоті. Тривалість цвітіння однієї квітки – 1-2 години, а в межах волоті – 1013 днів. Розкриваються квітки, голо-

pro–sat.com.ua

Відношення до світла

вним чином, в ранкові години. Максимум цвітіння спостерігають за температури повітря 16°-18° С і відносної вологості 60-80%. За підвищених температур і нормальної вологості повітря цвітіння сповільнюється, а іноді зовсім припиняється. Зниження температури повітря, опади напередодні або вночі, рясні роси і похмура погода також затримують цвітіння волоті. Пилок сорго у разі попадання на рильце маточки починає відразу проростати. Життєздатність пилку зберігається до 5 годин. Рильця готові до запліднення за 1-2 дня до цвітіння і зберігають життєздатність до 10-14 днів. Гетерозис у сорго виражений яскравіше, ніж у кукурудзи, тому що охоплює більшу кількість ознак. Плід – зернівка округлої форми, без борозенки, гола або плівчаста (квіткові і колоскові луски щільно охоплюють зернівку, але не зростаються з нею). Забарвлення зерна різне: біле, жовте, сіре, коричневе, чорне. Маса 1000 зерен коливається від 20 до 30 г.

температура в ґрунті може бути тільки в літній період, що призводить до запізнення з посівами. Сорго болісно переносить дію низьких температур: у разі зниження до 2–3° С сходи гинуть. За термінами сівби сорго належить до пізніх культур. Підвищена потреба до тепла зберігається не тільки в період сходів, а й в подальшому, до самого збирання. Для проходження нормального циклу розвитку рослини від насіння до насіння цукрового сорго необхідна сума активних температур: для скоростиглих сортів – 2000-2500° С, середньостиглих – 2500-3500° С і пізньостиглих – понад 3500° С. Є сорти сорго, які дозрівають до молочної зрілості і за меншої кількості температур.

Відношення до вологи Цукрове сорго більш посухостійке, ніж інші кормові культури, причому обмежена потреба у воді та її економне використання характерне для рослини на всіх етапах вегетації: сталася цікава історична еволюція і цілеспрямований селекційний відбір такого біологічного типу рослини, що здатна переносити посуху і споживати найменшу кількість води для відтворення одиниці сухої речовини. Посухостійкість сорго зумовлена потужною і розвиненою кореневою системою, особливістю будови листя і здатністю створювати восковий наліт, що зменшує випаровування вологи. Насіння цукрового сорго може проростати за невисокої вологості – для набухання потрібно лише

Біологічні особливості. Відношення до температури Цукрове сорго належить до теплолюбних культур – насіння починає проростати за температури 8-9° С. Більш дружні сходи цукрового сорго з'являються за температури 13-15° С на глибині загортання насіння. Оптимальна для проростання насіння температура – 20-25° С. Проте орієнтуватися на цей оптимум в умовах виробництва не слід, тому що така

pro–sat.com.ua

серпень-вересень 2012

ТЕМА НОМЕРА

Цукрове сорго – рослина короткого світлового дня. Оптимальним є 8–10-годинний період сонячного освітлення на добу. Зменшення фотоперіоду (довжини світлового дня) викликає подовження вегетації сорго. Багато різновидів сорго взагалі не зацвітають під час довгого дня. Останнім часом виведено нові сорти та гібриди цукрового сорго, які слабо реагують на довжину дня і які можна з успіхом обробляти в зонах із недостатнім сонячним освітленням.

ТЕМА НОМЕРА 35% води від загальної маси насіння, водночас як насінню кукурудзи – 40%, пшениці – 55-60%. Рослини цукрового сорго споживають найбільшу кількість вологи протягом 30 днів, починаючи за 7-12 днів до викидання волоті – аж до молочної стиглості насіння. Встановлено, що на одиницю сухої речовини цукрове сорго витрачає 300 частин води, кукурудза – 388, пшениця – 515, ячмінь – 534, люцерна – 830, соняшник – 895. У період тривалої посухи сорго призупиняє зростання, а у разі перших же опадів енергійно відновлює вегетацію, формуючи високі врожаї. Тому в період посухи рослини цукрового сорго формують більш високі врожаї порівняно з іншими кормовими культурами.

Ріст і розвиток сорго Насіння сорго проростає одним зародковим корінцем. Стеблинка розсовує частинки ґрунту своїм кінчиком (колеоптиле) і з'являється на поверхні у вигляді шильця. У перші 20-35 днів після сходів рослини сорго ростуть повільно (в цей період розвивається коренева система), потім починається дуже активне зростання надземної маси. У сорго спостерігають такі фази розвитку: сходження, кущіння,

серпень-вересень 2012

вихід у трубку, викидання волоті, цвітіння, дозрівання (молочно–воскова, воскова і повна стиглість). Інтенсивне зростання стебел починається після утворення 7-8 листків (вихід в трубку або стеблування). Стебла швидко подовжуються і товщають, заповнюючись соковитою і солодкої серцевиною (у кормових сортів). Зростання стебел закінчується після викидання волоті. Од-

ночасно починається цвітіння, яке триває 7-8 днів. Волоті у сорго різної величини і щільності, вони бувають прямі, пониклі, зігнуті, за формою – циліндричні, пірамідальні або округлі. Рослина сорго здатна зберігати зелене соковите листя навіть після повного дозрівання зерна і його прибирання, що дозволяє розширити її господарське використання.

Відношення до ґрунтів Сорго на відміну від всіх інших сільськогосподарських культур не вимогливе до ґрунтів і краще за інших переносить засоленість, зокрема – хлоридне засолення. Якщо кукурудза зростає задовільно у разі засолення ґрунту до 0,4% розчинних солей, то сорго – до 0,6-0,8%, тобто витримує збільшену концентрацію у 1,5-2 рази. Виносячи з ґрунту з урожаєм Na, Cl і Mg, що знаходяться в надлишку в засолених ґрунтах, сорго спричиняє фітомеліоративну дію, сприяючи розсоленню для кращого вирощування наступних культур. Оптимальна кислотність ґрунту перебуває в межах 5,6-7,5 рН. За кислотності нижче 5,6 рН врожайність сорго знижується, а за рН менше 4 – ріст рослин різко пригнічується. Сорго добре росте на легких піщаних, важких глинистих і суглинних ґрунтах. Кращими ґрунтами, придатними для обробітку цукрового сорго, вважають добре аеровані, середньо – і легкосуглинкові звичайні і вилужені чорноземи. Вважають, що врожайність сорго залежать більше від родючості та зволоження ґрунту, ніж від фізичного стану полів. Внаслідок потужної кореневої системи, рослини цукрового сорго добре використовують ґрунтову родючість і запаси вологи.

pro–sat.com.ua

Максимальне накопичення цукру в соках стебел (20–25%) спостерігається в період воскової – повної стиглості насіння. У цей період потрібно приступати до збирання і переробки сорго.

Технологія обробітку цукрового сорго

У разі масового засмічення полів доцільно проводити комбінований обробіток ґрунту, що включає механічне і хімічне знищення багаторічних бур'янів

см слідом за збиранням зернових культур; відвальну оранку або безвідвальну плоскорізний обробіток після проростання бур'янів на глибину 20-30 см залежно від особливостей поля та інше. Поліпшений (трифазний) зяблевий обробіток проводять на полях, засмічених коренепаростковими бур'янами (осот, берізка польова, суріпиця звичайна та інше) Він складається з дискового лущення стерні на глибину 6-8 см слідом за збиранням зернової культури, друге лущення на глибину 12-14 см культиватором або плоскорізом після відростання бур'янів; оранки ґрунту на необхідну глибину через 1520 днів після другого лущення, коли знову з'являться розетки осоту та інших бур'янів. У разі масового засмічення полів доцільно проводити комбінований обробіток ґрунту, що включає механічне і хімічне знищення багаторіч-

Підготовка ґрунту під цукрове сорго Оптимальні прийоми обробітку ґрунту створюють умови для накопичення запасу ґрунтової вологи, поліпшення повітряно-теплового і водного режимів, більш інтенсивного роз-

pro–sat.com.ua

серпень-вересень 2012

ТЕМА НОМЕРА

Місце цукрового сорго в сівозміні Сорго обробляють у польових і кормових сівозмінах. Для отримання високих урожаїв цукрового сорго важливе значення має вибір попередника. Кращими попередниками є ті культури, після яких ґрунт залишається родючим і чистим від бур'янів. За багаторічними спостереженнями науково-дослідних установ кращі попередники – озима пшениця, зернобобові, а також ячмінь, овес, горох, ріпак. Задовільним попередником для сорго може бути своєчасно прибрана кукурудза. Погані попередники сорго – цукровий буряк, соняшник, сорго, суданська трава та просо, які глибоко (більше 2 м) висушують ґрунт. Після цукрового сорго, прибраного на насіння і зелену масу, в сівозмінах розміщують ячмінь, яру пшеницю, овес, гречку, горох, сою, нут, кормові боби, вико-вівсяну суміш й інші культури. Небажано розміщувати після нього просо, сорго і суданську траву. Обробіток сорго в монокультурі веде до різкого наростання летючої сажки в посівах. Створення сприятливих фітосанітарних умов для сорго можливо тільки у разі обробітку за кращими попередниками і повернення на колишнє місце не раніше, ніж через 5 років. Беззмінний обробіток цукрового сорго протягом 2-3 років поспіль можливо за чіткого дотримання прийнятої технології, внесення органічних і мінеральних добрив і застосування високоефективних засобів захисту рослин. Для умов чорноземів як попередники сорго можна рекомендувати озиму пшеницю, ячмінь, ріпак і кукурудзу на зерно за умови своєчасної збирання і ретельної закладення пожнивних залишків.

множення корисних мікроорганізмів, кращого засвоєння поживних речовин і розвитку більш потужної кореневої системи. Розрізняють основний обробіток і передпосівну підготовку ґрунту. Основний обробіток полягає в забезпеченні глибоко пухкого орного шару з хорошими фізичними, хімічними та біологічними властивостями. Вибір способу основного обробітку ґрунту залежить від попередника, ступеня забур'яненості поля, видового складу бур'янів, технічних можливостей господарства, економічної обґрунтованості та інше. Основний обробіток ґрунту проводять наприкінці літа – на початку осені. Звичайна зяблева обробка включає: дискове лущення стерні на 6-8

ТЕМА НОМЕРА

ве ложе. Тверде посівне ложе, маючи підвищену капілярність, забезпечує приплив до насіння капілярної вологи з нижніх шарів ґрунту, а пухкий шар ґрунту над насінням забезпечує доступ повітря до нього. Для провокації проростання бур'янів після першої культивації ґрунт накочують. В останні роки широку популярність отримують ґрунто- і енергозберігаючі технології обробітку ґрунту під цукрове сорго. Застосування нових сильнодіючих гербіцидів, комбінованих ґрунтообробних і посівних агрегатів дозволяють використовувати системи щадного землеробства. До технологій щадного землеробства під час вирощування цукрового сорго належать мінімальний, мульчувальний і нульовий обробіток ґрунту (табл. 1). них бур'янів. У разі поліпшеного зяблевого обробітку ґрунт в зиму йде неущільнений і навесні краще акумулює талу воду і довше залишається пухким. Після злакових зернових культур основний обробіток починається з лущення стерні в один або два сліди (відразу після збирання). Подальший обробіток ґрунту залежить від видового складу бур'янів: сходи однорічних бур'янів знищують подальшим лущенням, а у разі масового засмічення багаторічними коренепаростковими бур'янами використовують плоскорізальні лапи, запушуючи ґрунт на глибину 12-16 см. Глибоку відвальну оранку на глибину 28-30 см необхідно проводити у вересні-жовтні відразу після внесення гною та/або добрив. У більш сухих несприятливих районах, на ґрунтах з низькою водопроникністю зяблеву оранку слід виконувати на глибину 30-32 см. Якщо глибока оранка проведена неякісно (великі брили, сильно виражені гребені і розвальні борозни), то необхідно восени провести культивацію ґрунту з боронуванням. У разі засмічення полів тільки однорічними бур'янами найбільш ефективна рання зяблева оранка, оброблена за типом напівпару. Вона включає дискове лущення стерні на глибину спочатку 6-8 і оранку плугом на глибину 20-25 см в серпні-вересні і 1-2 осінні культивації зябу для знищення сходів бур'янів, падалиці та вирівнювання поверхні ґрунту.

серпень-вересень 2012

Передпосівна підготовка ґрунту Основними завданнями передпосівного обробітку ґрунту є збереження вологи в ній, знищення бур'янів, створення сприятливих умов для проростання насіння і одержання своєчасних сходів. Загальноприйнятими обов'язковими заходами є ранньовесняне боронування гребенястого зябу і вирівнювання поверхні фізично стиглого ґрунту за допомогою важких борін, які рухаються під кутом 25° до напряму основного обробітку ґрунту. Ґрунт, вирівняний з осені (напівпар), рано навесні можна не боронувати. При цьому повніше і дружніше з'являються сходи бур'янів. Після появи бур'янів проводять першу культивацію на глибину 5-6 см. Другу хвилю пророслих пізніх просоподібних та інших бур'янів знищують передпосівною культивацією, яку проводять на глибину загортання насіння. Передпосівна культивація має бути не більше глибини посіву насіння і забезпечувати тверде і вологе насіннє-

Основні заходи щодо традиційного, мінімального і нульового обробітку ґрунту під час оброблення цукрового сорго Мінімальний обробіток ґрунту під час оброблення цукрового сорго включає один або два дрібних обробітки дисковими боронами. Солома і стерня попередника знаходиться у вигляді мульчі у верхньому шарі ґрунту (мульчувальний шар). У мульчувальний шар здійснюється сівба цукрового сорго. Це зменшує випаровування вологи, усуває небезпеку водної та вітрової ерозії. Витрати на паливо скорочується. Родючість ґрунту підвищується, його структура поліпшується. Створюються сприятливі умови для розвитку кореневої системи і ґрунтової фауни. Мульчувальна система обробітку ґрунту полягає в регулярному насиченні поверхні ґрунту та його верхнього (не більше 12-15 см) шару органічними добривами, соломою, сидератами тощо. У міру насичення верхнього шару органічним матері-

Таблиця 1. Основні заходи щодо традиційного, мінімального й нульового обробітку ґрунту під час оброблення цукрового сорго Традиційний обробіток ґрунту 1. Лущення стерень 2. Внесення добрив

Мінімальний обробіток ґрунту

Нульовий обробіток ґрунту

1. Внесення добрив

3. Оранка

2. Дискування

4. Боронування

3. Боронування

5. Культивація

4. Культивація

6. Сівба

5. Сівба

7. Прикочування

6. Прикочування

Внесення гербіцидів суцільної дії восени або навесні за 2 тижні до сівби

Сівба із внесенням добрив і прикочуванням

pro–sat.com.ua

тільки збільшення врожайності і поліпшення якості продукції, але й збереження родючості ґрунту і запобігання забрудненню навколишнього середовища. Добрива підвищують не тільки врожайність цукрового сорго, але і якість кормів. Фосфорні добрива сприяють прискоренню дозрівання і знижують відсоток вмісту дурину в рослинах, калійні – надають рослинам стійкість до вилягання і прискорюють дозрівання, азотні – стимулюють ріст рослин, сповільнюють дозрівання і підвищують вміст у рослинах глюкозидів. Під час удобрення сорго слід врахувати, що за нестачі азоту поглинання фосфору і калію знижується, а сумісне внесення елементів живлення надає синергічну дію і підвищує врожай.

Під час вибору оптимальної дози добрива для сорго враховують:  вид сорго;  вид обробітку;  з абезпеченість ґрунту елементами живлення;  з абезпеченість посівів вологою;  о собливості біології та технології попередника (система обробітку ґрунту, удобрення, захисту посівів тощо);  б іологічні особливості сорту в конкретних ґрунтовокліматичних чеських умовах.

Оптимальна норма мінеральних добрив для цукрового сорго становить: на чорноземі вилуженому – N30Р30К30, на чорноземі типовому – N40P30K30, на чорноземі звичайному – N40P40K30. Оптимальною нормою внесення напівперепрілого гною вважається 2030 т/га. У разі спільного застосування органічних і мінеральних добрив, що є найбільш ефективним, доцільно використовувати 50-60% зазначених норм. Норми мінеральних добрив мають бути скориговані з урахуванням планової врожайності фактичної родючості ґрунту. У зв'язку з подорожчанням мінеральних добрив важливого значення набувають органічні добрива (напівперепрілий гній, сидерат, закладання соломи та інше). Хороші результати дає використання РКД (рідкі комплексні добрива). Органічні добрива краще вносити під попередник або під основний обробіток ґрунту. Мінеральні добрива можна вносити як під основний обробіток ґрунту з осені, так і навесні під першу культивацію ґрунту, тим більше, що широко використовуються комплексні (нітроамофоска, азофоска, диаммофос, амофос та інше) і змішані добрива. Азотні добрива вносять під культивацію весною. Необхідний захід під час обробітку цукрового сорго – внесення під час сівби рядкового фосфорного добрива Р10-15 зі зміщенням на 2-4 см у бік від рядка і на 2-3 см глибше насіння. У період від проростання насіння до утворення кореневої системи сходи сорго слабо засвоюють поживні речовини ґрунту і основні добрива. Припо-

Добрива Цукрове сорго вимогливе до родючості ґрунту і здатне своєю потужною кореневою системою добувати елементи живлення і вологу з глибоких горизонтів ґрунту. Водночас воно чуйне до внесення та післядії органічних і мінеральних добрив. Завдання системи удобрення сорго – забезпечення нормального живлення рослин та збереження родючості ґрунту. Правильно розроблена система удобрення забезпечує не

pro–sat.com.ua

серпень-вересень 2012

ТЕМА НОМЕРА

алом в кілька разів підвищується біологічна активність ґрунту, зменшується водна та вітрова ерозія, поліпшується вологозабезпеченість рослин, придушуються бур'яни тощо. На неущільнених полях після збирання попередньої культури і подрібнення рослинних решток проводять лущення стерні із закладенням органічного матеріалу на глибину 8-15 см. За підвищеної щільності основний обробіток ґрунту виконують чизелюванням на глибину більше 25 см. Нульовий обробіток ґрунту під час оброблення цукрового сорго передбачає пряму сівбу, яку проводять в необроблений ґрунт з відмовою від усіх видів механічного обробітку ґрунту. Рослинні залишки попередника (стерня і подрібнена солома), які зберігаються на поверхні поля, сприяють затриманню снігу, скороченню ерозійних процесів, поліпшенню структури ґрунту, накопиченню поживних речовин. Значно збільшується популяція дощових черв'яків і ґрунтових мікроорганізмів. Істотно скорочуються виробничі витрати, в тому числі на ПММ, амортизацію, оплату праці. Застосування ресурсозберігаючих технологій під час оброблення цукрового сорго створює оптимальний структурно-агрегатний стан ґрунту. Порівняно з постійною оранкою збільшується кількість глибинної фракції (діаметром понад 10 мм) і в 2-2,5 рази зменшується кількість пилуватих, ерозійний частинок (діаметром менше 0,25 мм). Природні процеси розущільнення ґрунту під впливом загальних фізикомеханічних, фізико-хімічних факторів структуроутворення, а також самих кореневих систем цукрового сорго дозволяють зберігати сприятливу структуру ґрунту і знизити ерозійну небезпеку, поліпшити повітро- і водопроникність ґрунту.

ТЕМА НОМЕРА

сівне добриво дозволяє рослинам за короткий термін сформувати добре розвинену кореневу систему. Значення припосівного стрічкового добрива зростає з появою вітчизняних і зарубіжних комбінованих сівалок, які дозволяють розміщувати стрічки добрив на оптимальних і чітко витриманих відстанях від рядків насіння. У разі внесення невеликих доз добрив (20-25 кг/га д.р.) можна внести їх стрічково під час сівби і провести азотну підгодівлю. Необхідність азотної (або іншої) підгодівлі визначають на основі листової діагностики.

Сівба цукрового сорго Якісна сівба – ключовий чинник отримання високих врожаїв цукрового сорго. Під час її проведення слід забезпечити правильну підготовку насіння, своєчасність їх висіву, оптимальну глибину загортання і густоту сівби, рівномірність укладання насіння в рядку.

Підготовка насіння до сівби На сівбу необхідно використовувати краще високоякісне сертифіковане насіння сортів або гібридів сорго. Насіння сорго виробляють в південних теплих районах на насіннєвих ділянках за спеціальною агротехнологією, що виключає засмічення їх бур'янами та іншими культурами, зараження хворобами і пошкодження шкідниками. Прибирають насінні ділянки в оптимальні терміни кращим (зазвичай роздільним) способом, не допускаючи їх псування внаслідок підвищеної вологості або неправильного зберігання. Для сівби використовують насіння крупної фракції. При цьому сходи виходять більш дружними, міцними і рослини менше уражуються сажкою. Насіння перед сівбою калібрують і піддають повітряно-тепловому обігріву, який проводять на відкритих сонячних майданчиках протягом 5-7 днів. Повітряно-теплова обробка підвищує лабораторну схожість насіння цукрового сорго і зменшує тривалість проростання в польових умовах. Проти пліснявіння насіння, білої гнилі, кореневих гнилей, сажки насіння сорго протравлюють та обробляють регуляторами росту. Препарати застосовують одночасно з нанесенням на них плівкоутворювальних речовин, щоб нанесені на насіння препарати не могли обсипатися.

серпень-вересень 2012

Таку обробку насіння називають інкрустацією. Інкрустація насіння дозволяє проводити сівбу сорго на 7-10 днів раніше.

Терміни сівби Цукрове сорго більш теплолюбне, ніж кукурудза, тому до сівби, зазвичай, приступають, коли ґрунт на глибині сівби прогріється до 12-14° С, що практично на тиждень пізніше оптимального строку сівби кукурудзи. Однак ця дата орієнтовна і має уточнюватися на місцях. Сівба в недостатньо прогрітий ґрунт призводить до подовження періоду від сівби до сходів, зниження польової схожості. У результаті зазначених чинників забур'яненість посівів різко збільшується, не формується оптимальна густота стеблостою і згодом знижується врожайність. Відтягування сівби сорго на пізніші терміни скорочує період вегетації. У господарстві необхідно мати набір сортів (гібридів) із різними термінами сівби та висівати їх в оптимальні терміни. Це зменшить напруженість посівних та збиральних робіт, що особливо важливо за нестачі техніки.

Спосіб сівби Сорго – культура просапна. Спосіб сівби визначається біологічними вимогами рослин до площі живлення, освітлення, забезпечення вологою і можливістю проведення механізованого догляду за рослинами метою обробітку, засміченістю поля, наявністю гербіцидів, якістю підготовки ґрунту до сівби, наявністю відповідної техніки. Цукрове сорго сіють декількома способами: широкорядним (ширина міжрядь 45 і 70 см), звичайним рядовим (15 см) і черезрядним (30 см). Більш поширена пунктирна сівба сорго з міжряддями 70 см. Звичайну рядову сівбу використовують під час оброблення сорго на зелений корм або сіно, пасовище на чистих від бур'янів полях. У звичайній рядовій сівбі сорго швидше досягає укісних стиглості, ніж в широкорядній.

pro–sat.com.ua

Норма висіву

за норми висіву 250-400 тис. схожих насінин на 1 га (8-10 кг/га). Норма висіву залежить від польової схожості та збереження рослин до збирання. У підвищенні польової схожості насіння та збереженні рослин до збирання велике значення має агротехніка (табл. 2). Плануючи проведення механізованого догляду за посівами (боронування до і на посівах, культивації міжрядь), норму висіву слід збільши-

Таблиця 2. Урожай зеленої маси й збір сухої речовини з гектара залежно від строків сівби й норм висіву сорго й кукурудзи Культура сівби

Строк

Норма висіву млн шт./га

На сінаж суха речовина 5,0

25,1

6,6

30,4

6,2

28,2

7,8

0,4 0,5 1-й

Сорго 2-й

3-й

1-й

Соргосуданковий гібрид

2-й

3-й

На силос

зелена маса

суха речовина

0,6

33,5

6,8

30,2

8,6

0,7

37,0

7.0

34,7

10,5

0,8

31,0

5,8

33,3

10,0

0,4

28,6

5,9

22,6

6,3

0,5

31,3

6,6

25,7

7,1

0,6

33,8

7,2

29,1

8.3

0,7

36,0

7,3

33,8

9,8

0,8

33,2

6,1

31,4

9,4

0,4

26,6

5,1

19,3

5,7

0,5

28,4

5,4

22,8

6,4

0,6

30,2

5,7

25,7

7,3

0,7

31,9

6,1

30,3

8,4

0,8

30,5

5,9

28,3

7,6

0,4

24,0

4,9

21,3

6,7

0,5

26,7

5,7

26,0

7,9

0,6

32,5

7,2

29,3

9,3

0,7

34,0

7,5

28,9

9,7

0,8

30,5

6,6

27,5

9,2

0,4

27,3

5,4

20,6

6,6

0,5

30,1

6,1

22,4

7,2

0,6

32,9

6,9

25,9

8,0

0,7

34,3

7,4

26,0

8,5

0,8

32,1

6.6

24,2

7,9

0,4

22,6

4,1

19,1

5,9

0,5

26,0

5,4

21,2

6,7

0,6

28,6

6,1

27,9

8,5

0,7

28,7

6.1

25,9

8,0

27,6

5,5

23,3

7,5

1-й

0,8

13,9

3,9

14.9

6,3

Суданка

2-й

13,2

3.6

17,2

6,5

15,8

4,6

17,7

7,0

Кукурудза

1-й

27,4

7,5

3-й 0,1

Строки сівби: 1-й – 14-20 травня; 2-й – 24-29 травня, 3-й – 3-9 червня

pro–sat.com.ua

серпень-вересень 2012

ТЕМА НОМЕРА

Під час оброблення сорго, як і інших сільськогосподарських культур, густота стеблостою має надзвичайно важливе значення, оскільки від неї залежить повноцінність кореневого живлення, вологозабезпеченість рослин, розвиток кореневої системи, кущіння рослин і в кінцевому підсумку – величина врожаю. Створення посівів оптимальної густоти досягається, в першу

чергу, застосуванням правильно підібраної норми висіву. На полях чистих від бур'янів і з високою родючістю ґрунту найвищий урожай зеленої маси в умовах достатнього зволоження досягається у разі сівби звичайним рядовим способом за норми висіву 600-800 тис. схожих насінин на I га (18-20 кг). На засмічених полях, в умовах недостатнього зволоження більш ефективний широкорядний спосіб сівби

ТЕМА НОМЕРА ти на 15-20%. Показником, інтегруючим вплив багатьох цих факторів, є загальна виживаність рослин – відношення кількості рослин, збережених до жнив, до кількості сіяного на тій самій площі насіння.

Глибина посіву насіння Глибина посіву насіння має велике значення для отримання своєчасних, дружних і здорових сходів. Важливо, щоб насіння в ґрунті було поміщено в такі умови, за яких воно повністю було б забезпечене теплом, вологою і повітрям. Глибина посіву насіння залежить від його розміру (велике поміщають глибше, ніж дрібне), кліматичних умов (у сухих районах сіють глибше, у вологих – дрібніше), гранулометричного складу ґрунту (на глинистих ґрунтах насіння дрібніше, а на піщаних – глибше), терміну сівби ( у разі запізнювання сіють глибше, у вологий шар) та інше. За достатньої вологості верхнього шару ґрунту насіння слід закладати на мінімальну глибину, тому що насіння витрачає менше енергії на подолання шару ґрунту, швидше з'являються дружні сходи, пластичні речовини насінини йдуть на формування асиміляційного апарату і коренів, сходи бувають більш життєздатними і стійкими до патогенної мікрофлори. За даними науковців, збільшення глибини сівби насіння сорго з 6 до 12 см супроводжується посиленням ураження рослин сажкою на від 14,6 до 20,0%. Зумовлено це тим, що глибоке закладання насіння різко збільшує тривалість періоду посів-сходи, забезпечуючи тим самим більш тривалий контакт спор грибів з паростками сорго. Важливим фактором, що визначає глибину загортання насіння, є

серпень-вересень 2012

гранулометричний склад ґрунту. На глинистих і важкосуглинистих ґрунтах гранична глибина сівби для всіх культур мінімальна. На середньосуглинистих ґрунтах вона може бути збільшена на 30-50%, а на легкосуглинистих і супіщаних – до 100%. Глибина сівби насіння сорго для оптимальних умов (тепла, волога ґрунт) – 4-5 см. За дуже ранньої сівби і достатньої кількості вологи можна сіяти на глибину 3-3,5 см. У разі сухого ґрунту необхідно сіяти так, щоб насіння стикалося з його вологим шаром, тому глибина загортання насіння може досягати 6-8 см.

Догляд за посівами цукрового сорго Головне завдання під час догляду за посівами цукрового сорго полягає у створенні сприятливих умов для одержання дружних сходів, утримання посівів у чистому від бур'янів стані, а також у забезпеченні рослин сорго вологою і поживними речовинами. Сорго повільно зростає на початку вегетації, сприйнятливе до бур'янів і потребує захисту. Агротехнічні заходи догляду за посівами сорго – післяпосівне прикочування, боронування до і на посівах. До заходів догляду також належать міжрядні культивації, підгодівля добривами після укосів і зрошення, заходи щодо захисту посівів від бур'янів, хвороб і шкідників. Післяпосівне прикочування збільшує контакт насіння з ґрунтом, підтягує капілярну вологу з нижніх більш вологих шарів до насіння і вирівнює поверхню. Прикочування також сприяє дружному проростанню бур'янів, які потім можуть бути знищені дрібним боронуванням впопе-

рек рядків (на 4-6-й день після сівби) за швидкості руху до 7 км/год. Накочують кільчасто-шпоровими котками, які створюють ребристу поверхню ґрунту, що перешкоджають утворенню кірки. Досходове боронування дозволяє знищити до 80% бур’янистих рослин. Важливо своєчасно провести цей агрозахід, оскільки запізнення може призвести до пошкодження паростків і прорідження посівів цукрового сорго. Боронувати краще в полуденний час, коли тургор рослин ослаблений.

Важливим фактором, що визначає глибину загортання насіння, є гранулометричний склад ґрунту. На глинистих і важкосуглинистих ґрунтах гранична глибина сівби для всіх культур мінімальна. На середньо-суглинистих ґрунтах вона може бути збільшена на 30-50%, а на легкосуглинистих і супіщаних – до 100%. У разі масової появи бур'янів (особливо однорічних злакових бур'янів) необхідно боронувати сходи цукрового сорго у фазу 3-4 листків зубовими боронами пасивним боком зубів вперед. Робоча швидкість агрегату – 4-5 км/год. Однорічні злакові бур'яни в посівах сорго можна знищити тільки механічно, тому в звичайних рядових посівах боронування до і на посівах є одним з основних факторів боротьби з цими бур'янами.

pro–sat.com.ua

Бур'яни

ня культур у сівозміні, сівбу в оптимальні терміни з передпосівною обробкою насіння відповідним інсектицидом (від шкідників) та фунгіцидами (від хвороб) і добором сортів і гібридів, стійких до хвороб, догляд за рослинами з внесенням хімічних засобів їх захисту, збалансованих добрив та інше.

Хвороби Основні хвороби цукрового сорго – пліснявіння насіння, кореневі і стеблові гнилі, пухирчаста і летюча сажка. Пліснявіння насіння і паростків покриває висіяне насіння нальотом біло-рожевого, синьо-зеленого або брудно-коричневого кольору, а паростки буріють. Зародок насіння часто гине ще до початку проростання. Захворюванню більшою мірою піддається травмоване насіння.

Велика засміченість полів і різноманітність видів бур'янів потребують застосування не тільки агротехнічних заходів, але і хімічних заходів захисту від них Спільними заходами захисту є сівозміна (не можна допускати сівбу цукрового сорго на одному полі протягом 2-3-х років), оптимальні строки сівби (після прогрівання ґрунту на глибину посіву вище 12° С) і норма висіву насіння, оптималь-

ні дози добрив і співвідношення поживних речовин в них, добір стійких сортів, використання здорового насіння. Рекомендується обробка насіння фунгіцидами, неглибоке закладення насіння, внесення азотних добрив в амонійній формі. Кореневі та стеблові гнилі. У період вегетації цукрове сорго часто уражається фузаріозом та іншими гнилями. Загальні ознаки: знебарвлення або побуріння тканин рослин цукрового сорго в фазах молочної та молочно-воскової стиглості, вилягання та відмирання рослин. Шкідливість посилюється за нестачі вологи в період від появи у рослин сорго 7-8 листків до молочної стиглості насіння. Запобігти розвитку гнилей можна обробленням відносно стійких сортів і гібридів після кращих попередників, із застосуванням азотних добрив у нітратній формі, недопущенням перестою рослин, ретельним закладанням пожнивних залишків, протравленням насіння. Пухирчаста сажка. На уражених листках, стеблах, волотях з'являються здуття, всередині яких утворюється чорний пил. Заходи захисту: видалення з поля та знищення заражених рослин, глибока зяблева оранка ґрунту, внесення збалансованих за елементами живлення мінеральних добрив, протруювання насіння. Летюча сажка. Найбільшої шкоди завдає в південних районах обробітку культури. Зараження відбувається під

Велика засміченість полів і різноманітність видів бур'янів потребують застосування не тільки агротехнічних заходів, але і хімічних заходів захисту від них. Основний захист від бур'янів необхідно проводити до сівби сорго. Для цього у разі великої засміченості полів, особливо багаторічними бур'янами, за 2-3 тижні до сівби сорго застосовують гербіциди суцільної дії. Доза гербіциду залежить від засміченості поля і фази росту бур'янів. У разі застосування технологій мінімальних або нульових обробітків ґрунту цей захід є обов'язковим, якщо гербіциди не були застосовані з осені. Великої шкоди посівам цукрового сорго наносять шкідники та хвороби. Захист від них проводять комплексно, він включає організаційні, агротехнічні, хімічні і біологічні заходи, головні з яких – дотримання чергуван-

pro–sat.com.ua

серпень-вересень 2012

ТЕМА НОМЕРА

Для знищення бур'янів і розпушування ґрунту в широкорядних посівах проводять 1-2 (до 3) міжрядні обробки. Під час обробітку без застосування гербіцидів перший міжрядний обробіток проводять на глибину 7-8 см культиваторами, дообладнаними голчастими або просапними боронами, другий – зазвичай, через два тижні після першого у фазу 5-7 листків у рослин цукрового сорго. За необхідності третій обробіток проводять за висоти рослин 35-40 см (8-10 листків). Під час проведення 2 і 3-го обробітку глибину культивації зменшують до 6-7 см, а культиватори обладнують присипними відвальниками. Розпушування міжрядь у посівах цукрового сорго має не менше значення, ніж знищення бур'янів, оскільки воно погано переносить переущільнення ґрунту і потерпає від ґрунтової кірки. Характер поширення кореневої системи цукрового сорго дозволяє без ризику її пошкодження проводити перший міжрядний обробіток на глибину до 10 см. При цьому ширина захисної зони, поки не з'явилися вузлові корені другого і третього ярусів, може бути допущена до 10 см, в подальшому захисну зону слід збільшити до 12-15 см, а глибину культивації зменшити до 6-7 см. Поглиблення культивації (до 10 см) необхідне лише за наявності в посівах коренепаросткових бур'янів.

ТЕМА НОМЕРА

час проростання насіння. Тепла весна сприяє поширенню хвороби, робить її більш небезпечною, і особливо у разі великого насичення сівозміни цукровим сорго. Уражаються генеративні органи (волоті), руйнуючись вони перетворюються на пилоподібну чорну масу. Для захисту від збудників рекомендується протруювати насіння.

Шкідники Найбільш поширеними шкідниками є попелиці, злакові мухи (гессенська, шведська, чорна), дротяник, луговий і стебловий кукурудзяний метелик, озима совка, шведська муха та інші. Злакова попелиця висмоктує сік з точок росту і листя рослин, листя скручуються, послаблюються або гинуть. Вона також є переносником мозаїчної карликовості кукурудзи. Для захисту від попелиці застосовують інсектициди. З л а к о в а муха. Більш шкідли ва в сухі роки на початку вегетації. Муха відкладає яйця на колеоптиль. Її личинки розвиваються усередині стебел, викликаючи їх загибель. Для захисту від злакових мух можна використовувати інкрустацію насіння системними інсектицидами та обприскування посівів інсектицидами. Луговий і стебловий метелик поширені повсюдно в зонах обробітку цукрового сорго, пошкоджує стеб ла, волоті рослин. Заходи захисту: низьке, не вище 10 см, зрізання стебел під час збирання; ретельне подрібнення пожнивних залишків важкими дисковими боронами і заорювання у разі глибокої зяблевої оранки, що істотно скорочує популяції гусениць стеблового та лучного метелика, що зимує в пеньках і пожнивних залишках. Подальші способи захисту – використання хімічних засобів і біологічних заходів захисту (трихограма). Озима совка пошкоджує молоді рослини на рівні кореневої шийки або вгризається всередину стебла, внаслідок чого рослина цукрового сорго гине або починає кущитися. Одна гусениця може знищити велику кількість рослин у період проростання до моменту досягнення ними висоти 60-80 см. Агротехнічні заходи, що скорочують чисельність озимої совки – ранні строки сівби, розпушування міжрядь у період кладки яєць.

серпень-вересень 2012

Збирання цукрового сорго Збирання цукрового сорго на зелену масу проводиться звичайними силосозбиральними комбайнами. Технологія збирання цукрового сорго на зелений корм, сінаж і силос виконується за однією й тією самою схемою та включає скошування з подрібнюванням і перевезення зеленої маси від комбайнів автомашинами або тракторними візками до місць вигодовування, сушіння, силосування або переробки. В умовах чорнозему зелений конвеєр із сорго всіх видів може бути використаний протягом 3-4 місяців (з 1 липня по 10-15 жовтня). У польових і кормових сівозмінах на базі соргових культур створюють рентабельну, стійку, високоякісну кормову базу. На зелений корм сорго скошують за 10-12 днів до викидання волоті (приблизно 55-й день після сходів). На сіно й сінаж цукрове сорго забирають до початку викидання волоті за висоти рослин 100-120 см. У цьому випадку поліпшується отавність, кущистість і підвищується врожайність наступних покосів сорго. У разі запізнювання зі збиранням маса важко просихає, грубіє й погано поїдається тваринами. На зелену підгодівлю цукрове сорго починають косити за необхідністю, але за висоти рослин не нижче 50 см. Висота скошування рослин – не менше 10-12 см. За дуже низького зрізування рослини сорго погано відростають. Збирання цукрового сорго на силос проводять у фазу воскової спілості зерна силосозбиральними комбайнами. Сорт цукрового сорго можна забирати на силос аж до повного дозрівання зерна, тому що стебла й листя рослин у цю фазу залишаються зеленими й соковитими. Зелена маса в одновидових посівах цукрового сорго в першому покосі має підвищену вологість, що досягає іноді 80% і більше. У стеблах і листі цукрового сорго багато цукру – це викликає зайве бродіння маси, що призводить до підвищеної кислотності продукції під час його силосування у чистому виді. Тому під час силосування до такої маси додають залежно від вологості інші сухі корми (солому бобових і злакових культур, сіно з перерослих і огрубілих однолітніх злаків й іншу продукцію) і присмачують її білковими добавками.

pro–sat.com.ua

ТЕМА НОМЕРА

A. Kазаревич, д. с/г. наук M. Rошелева, зоотехнік (кримський інститут апв наану)

КОМБІНОВАНИЙ СИЛОС НА ОСНОВІ СОРГОВИХ КУЛЬТУР У роботах провідних учених доведено доцільність розширення виробництва силосної сировини за рахунок вирощування високоврожайних соргових культур, ефективність яких зумовлюється екологічною пластичністю, високою продуктивністю в чистих і змішаних посівах, енергозберігаючими властивостями, універсальністю використання у тваринництві. Проте реалізація вказаного напряму стримується внаслідок недостатнього вивчення та обґрунтування цієї проблеми, особливо для посушливих умов півдня України. Мета досліджень полягала в оцінюванні найбільш продуктивного сорго-суданкового гібриду як силосної культури за його використання в

pro–sat.com.ua

раціонах дійних корів в умовах центрального степу Автономної Республіки Крим. Роботи були проведені у відділі тваринництва Кримського ін-

ституту АПВ НААНУ з використанням комбісилосів на основі кукурудзи і сорго-суданкового гібриду (45% за масою), трави люцерни (10%), гарбузів (30%) і соломи (15%). Для проведення науково-господарських і балансових дослідів комбісилос заготовляли у скляних банках місткістю 3 л (в триразовій повторності) і в наземних траншеях із залізобетонних плит місткістю 1000 т. Дослідження показали, що найбільший вихід сухої речовини з одиниці площі посіву був досягнутий у соргосуданкового гібриду, який під час збирання у фазі молочно-воскової стиглості переважав кукурудзу на 52%. серпень-вересень 2012

ТЕМА НОМЕРА

За оптимізованою структурою комбісилоси не відрізнялись між собою за винятком протеїну, який був вище в дослідному варіанті на 1,9%. При цьому комбісилос на основі кукурудзи за питомим вмістом молочної кислоти переважав дослідний варіант на 13,7% (табл. 1). Поїдання порівнюваних комбісилосів піддослідними коровами дещо різнилось у контрольній групі цей показник був 93,6%, а в дослідній – 94,5%. Найбільшу кількість сухої речовини було спожито коровами контрольної групи, оскільки вміст клітковини був вищим в комбісилосі на основі кукурудзи; відповідним було споживання протеїну і жиру під час згодовування контрольного комбісилосу порівняно з дослідним. Аналогічна тенденція спостерігається також в результаті аналізу перетравлюваності поживних речовин порівнюваних комбісилосів. Дослідженнями встановлено, що перетравлюваність сухої речовини, протеїну і клітковини порівнюваних кормів істотно не відрізнялась. Жир краще перетравлюється коровами дослідної групи, а безазотисті екстрактивні речовини – контрольними аналогами. Для оцінювання загальної поживності кормів визначали кількість перетравлюваних поживних речовин в 1 кг корму з використанням коефіцієнтів продуктивної дії протеїну, жиру, клітковини і БЕР за О. Кельнером. Після обчислення суми продуктивних поживних речовин коригуючим коефіцієнтом за вмістом клітковини встановлювали загальну поживність порівнюваних кормів, яка в контрольному комбісилосі становила 0,21, а у дослідному – 0,19 кормової одиниці. Таким чином, поживність комбінованого корму на основі кукурудзи переважала дослідний варіант комбісилосу з використанням соргосуданкового гібриду на 10,4% Результати досліджень балансу азоту дали змогу з’ясувати величину відкладень цієї речовини в організмі піддослідних тварин і коефіцієнти її використання в перерахунку на продукцію (табл. 2). Аналіз показників таблиці свідчить про більше споживання азоту коровами дослідної групи, але вищу ефективність його використання зазначено в контрольній групі. Так, в результаті згодовування комбісилосу на основі кукурудзи серед-

серпень-вересень 2012

Таблиця 1. Характеристика порівнюваних комбінованих силосів Комбісилос Показник на основі на основі соргових кукурудзи (контроль) культур (дослід) Хімічний склад у %: протеїн 9,9+0,1 11,8 + 0,2* жир 3,4 ±0,3 5,1 +0,1 клітковина 34,1 ±0,5 25,6 ±0,3 БЕР 45,2 + 0,5 48,4 ±0,6 рН 4,2 ±0,04 3,8 ±0,03 Співвідношення кислот, %: молочна 72,5 ±0,6** 58,8±1,5 оцтова 27,5±0,8 41,2±2,0 масляна 0,0 0,0 *р<0,05; **-р<0,01

Таблиця 2. Середньодобовий баланс азоту, г (n=3; M+m) Значення показника Показник контрольна Прийнято з кормом 155,16±0,12 Виділено: з калом 76,48±0,73 із сечею 23,36±1.10 з молоком 40,84±1,64 Перетравлено 78,69±0,66 Утримано в організмі тварини, %: 13,87±1,04 від прийнятого 8,94±2,02 від перетравного 17,63±1,18 Виділено з молоком, %: 26,32±0,78 від прийнятого від перетравленого 52,00±0,62 Відкладено в тілі і виділено з молоком, 35,30±2,16 %: від прийнятого від перетравленого 69,53±1,48

в групі дослідна 125,9±0,43 76,14±1,09 40,40±2,31 41,18±1,47 89,74±1,18 8,21 + 1.12 4,95±1,03 9,15+2,01 24,78±0,68 45,82±0,52 49,33±3,21 54,97+4.44

pro–sat.com.ua

Таблиця З. Середньодобовий обмін кальцію і фосфору у піддослідних корів (у середньому на 1 голову), г (n=3; M±m) Група

Прийнято в кормах і воді Са

Виділено

Відкладено в тілі

з калом

з сечею

Са

Контрольна

84,3+0,06

32,5+0,02

60,9±3.63

21,4±1,23

0,97+0,04

0.64+0,02

15.2+3.5

3,7+1,6

26.6+3,8

31.6+3.88

Дослідна

87,6±0,24

32,33±0,03

59,8±2,08

21,5+1,39

0,85+0,08

0,64+0,03

19,76+3,2

3,13±0,9

30.712.5

31.7+4.38

pro–sat.com.ua

ної станції. Результати порівняльного оцінювання продуктивної дії комбінованих кормів наведені у табл. 4. Порівняння дослідних даних свідчить про відсутність істотних переваг щодо продуктивної дії різних комбінованих силосів під час годівлі дійних корів. Затрати кормів на виробництво одиниці продукції були також практично однаковими, проте на 20-25% нижчими встановлених нормативів.

За виходом сухої речовини, кормових одиниць і протеїну з 1 га посівної площі комбінований силос на основі соргових культур переважав аналогічний корм з використанням кукурудзи, відповідно на 60,3, 64,1 і 95% Аналіз впливу комбінованих кормових засобів за морфологічними і біохімічними показниками крові піддослідних тварин не виявив істотної різниці в кількості формених елементів крові, концентрації загального білка, мінеральних речовин і резервної лужності між дослідною і конт рольною групами корів, їх значення були в межах фізіологічних норм. Таким чином, проведені дослідження свідчать про можливість використання соргових культур у тваринництві, оскільки приготовлений з його використанням комбінований силос не справляє негативного впливу на продуктивність тварин, вуглеводножировий і мінеральний обміни, а також стан буферних систем організму піддослідних корів.

Виходячи з показників врожайності порівнюваних силосних культур, їх хімічного складу і поживності, провели розрахунок виходу сухої речовини і доступної для обміну енергії (ДОЕ) з 1 га земельної площі в готових комбісилосах. Одержані дані свідчать про те, що за виходом сухої речовини, кормових одиниць і протеїну з 1 га посівної площі комбінований силос на основі соргових культур переважав аналогічний корм з використанням кукурудзи, відповідно на 60,3, 64,1 і 95% У зв’язку з зазначеними перевагами за врожайністю соргових культур вихід ДОЕ із сорго-суданкового гібриду також був вищим на 54,2% порівняно з контролем. Вихід молока з 1 га посівів за рахунок згодовування коровам комбінованого силосу з сорго-суданкового гібриду становив 85,8 ц, що на 71,2% переважає показник, одержаний під час використання комбінованого силосу на основі кукурудзи (табл. 4). Аналогічні результати про перевагу силосу із соргових культур за показником виходу тваринницької продукції з 1 га посівної площі порівняно з кукурудзою одержані в дослідженнях американських учених (Д. Мартін із співавт., 1958). Таким чином, хоча поживна вартість комбісилосу на основі кукурудзи була вищою на 10,4%, однак кращі показники за виходом кормових одиниць, протеїну і молока з 1 га земельних угідь в наших дослідженнях були у разі використання комбісилосу із соргових культур.

Таблиця 4. Порівняльна ефективність виробництва молока при використанні силосу різних силосних культур Значення показника в групі Показник контрольна дослідна Вихід корм.од. з 1 га, ц 54,9 90,1 Загальна поживність добового раціону корів, корм. од. 12,9 12,8 Питома маса силосу у раціоні, % 35,8 35,6 Згодовано силосу за добу, корм. од. 4,6 4,6 Добовий удій молока 4% жирності, кг 11,7 11.2 Одержано молока за рахунок силосу за добу, кг 4.2 4,0 Вихід продукції з 1 га, ц 50,1 85,8

серпень-вересень 2012

ТЕМА НОМЕРА

ньодобові виділення з молоком і відкладення азоту в тілі дорівнювали 54,71 г, тоді як у корів дослідної групи – 49,33 г або на 9,9% менше. Ця обставина, очевидно, пов’язана із меншою повноцінністю соргового білка кафірину порівняно з кукурудзяним – казеїном. На підтвердження сказаного зазначено достовірне виділення азоту із сечею коровами дослідної групи. Таким чином, результати досліду з вивчення обміну азоту у корів за годівлі їх комбісилосами різного складу свідчать про те, що засвоюваність білка комбісилосу на основі соргосуданкового гібриду нижча порівняно з контролем. У табл. 3 наведено показники відкладень кальцію і фосфору в тілі піддослідних корів і коефіцієнт їх використання в перерахунку на продукцію у разі згодовування порівнюваних комбісилосів. З аналізу цих даних випливає задовільне забезпечення піддослідних корів за кальцієм у разі згодовування комбісилосів, водночас як за фосфором цей показник був на рівні мінімальної його потреби. Незважаючи на це, у корів обох груп відкладення і використання кальцію і фосфору були цілком задовільними. Встановлена засвоюваність мінеральних елементів, певно, зумовлена достатньою вітамінною забезпеченістю зрівнюваних варіантів годівлі піддослідних корів, що стимулює, як відомо, процеси мінерального обміну в організмі тварини. За встановлених значень споживання і виділення кальцію і фосфору, баланс і рівень використання вказаних елементів в організмі піддослідних корів не мали істотної різниці. Дослідження показують, що використання комбінованих силосів зазначеного складу, навіть як єдиного корму, може забезпечити потреби корів середньої продуктивності у кальції та фосфорі Дослід з оцінювання продуктивної дії названих комбінованих силосів було проведено в умовах дослідного господарства Кримської державної сільськогосподарської дослід-

Са

Використано (в % від прийнятого)

РОСЛИННИЦТВО

ЯК ЗБЕРЕГТИ МАЙБУТНІЙ УРОЖАЙ ОЗИМОГО ПОЛЯ? Дружні, здорові сходи – основа майбутнього врожаю. Протруювання насіння можливо з одночасною обробкою посівного матеріалу поживними сумішами: при поєднанні мікроелементів зі спеціальними стимулюючими складами досягається найбільший ефект. У певному дозуванні суміші підвищують фунгіцидну активність протруйників, позитивно впливають на посівні якості насіння і розвиток сходів. Під їх впливом рослини стають більш стійкими до несприятливих умов, посухи, ураження хворобами і т. д. Відомо, що при всіх плюсах протруювання насіння, наголошується незначний ефект пригнічення сходів. Компонування протруйників з комплексом Валагро ЕДТА + Радіфарм дозволяє зняти стресову навантаження і отримати дружні сходи на 3-5 днів раніше. Введення в суміш Радіфарма дозволяє не тільки поліпшити загальний результат, а й отримати сходи більш стійкі до кореневих гнилей. Радіфарм – препарат, що стимулює розвиток бічних і додаткових коренів, сприяє розвитку всієї кореневої системи рослини. Спеціальний склад допомагає культурі пережити спеку і морози, а також надлишок вологи в повітрі та ґрунті. Насіння, оброблені Радіфармом, швидко поглинає воду і поживні елементи, ініціюючи більш раннє проростання та фотосинтетичну активність.

серпень-вересень 2012

Радіфарм (150-200 мл/т) добре сумісний і підсилює дію комплексу Валагро ЕДТА, що включає до складу повний ряд необхідних рослинам мікроелементів (%) B – 0,5; Cu (ЕДТА) - 1,5; Fe (ЕДТА) – 4 , 0; Mn (ЕДТА) – 4,0; Zn (ЕДТА) – 1,50; MgO – 9,0; Mo – 0,1 у фізіологічно вивірених концентраціях, відповідних змісту в живих рослинних тканинах. Комплекс Валагро ЕДТА відрізняється від аналогів більш високим вмістом заліза, цинку і молібдену, що стимулює синтез ауксинів і азотний обмін, а також зниженим вмістом міді, тому що вищі її дози можуть призводити до пригнічення ростових процесів. Хелатні форми мікроелементів не закріплюються в ґрунті, добре поєднуються з протруйниками насіння і підсилюють їх фунгіцидну активність. Витрата для різних видів насіння коливається від 150 до 200 г на тонну (на 10 л води). Для того, щоб окупити витрати на застосування Валагро ЕДТА і Радіфарма на зернових, достатньо отримати надбавку в 25 кг зерна з 1 га.

pro–sat.com.ua

✓ отримати дружні, здорові сходи на 3-5 днів раніше, ніж у просто протравленого насіння; ✓ підвищити фунгіцидну активність протруйників, знизити їх стресовий вплив; ✓ збільшити продуктивне кущіння, підвищити зимостійкість і морозостійкість посівів; ✓ перешкоджати переростанню посівів, підвищити імунітет і фітосанітарний стан. В суміш для протруєння до мікроелементів Валагро ЕДТА замість стимулятора Радіфарм досить часто застосовується стимулятор Віва – 0,5 л на 1 т насіння або новий стимулятор Альга 600-200 г на 1 т насіння. Вхідні до складу екстракту морських водоростей Альга 600 альгінати (15%) стимулюють ендогенну захист оброблених рослин і підсилюють їх імунітет, а фітогормони (цитокініни, гіббереліни) прискорюють протікання ростових процесів. Препарати італійської компанії «Валагро» успішно застосовуються вже 9 років на ринку України, а компанія «АгріСол» цього року відзначає своє десятиліття. Денис Миргород ООО «АгриСол» Моб: +38(050)330-56-77 Тел:+38(044)502-45-20 www.agrisol.com.ua

серпень-вересень 2012

РОСЛИННИЦТВО

На дослідному полі ДонДАУ, восени 2005 року, насіння озимої пшениці «Ювілейна-100» перед посівом при протруєні були оброблені сумішшю Валагро ЕДТА + Радіфарм (100 г + 100 мл на 1 т насіння). «Ювілейна-100» – високоврожайний сорт краснодарської селекції з великим потенціалом. Не секрет, що чим вище врожайність сорту, тим нижче його зимостійкість. Однак на дослідному полі строки сівби були зрушені на два тижні від оптимальних, тобто ближче до зими. Незважаючи на сувору зиму, завдяки обробці насіння препаратами Валагро ЕДТА + Радіфарм, сходи відмінно перезимували, оскільки вузол кущіння сформувався на 1 сантиметр глибше, ніж у необробленого насіння. В результаті врожайність на контролі склала 51 ц/га, а у варіанті, де насіння були оброблені Валагро ЕДТА і Радіфармом – 69 ц/га. Надбавка – 18 ц/га (при витратах в 20 грн/га) окупає агроприйом більш ніж в 100 разів. Кліматичні зміни останніх десятиліть, м’які і теплі зимові місяці сприяють продовженню вегетації і переростанню посівів – це може привести до зниження врожайності або до загибелі посівів.

Проведення некореневої підгодівлі озимих Плантафол 5:15:45 + мікро (з високим вмістом калію) – 1,5 кг/га восени, в фазу кущіння (або Майстром 3:11:38 +4 + мікро (коричневим) – 2,5 кг/га), сульфатом калію Солюпотас – 3 кг/га дозволяє вирішити кілька проблем: підгодівля збільшує вміст цукру у вузлі кущіння, що підвищує зимостійкість і морозостійкість рослин. Калій перешкоджає переростанню посівів, підвищуючи імунітет і продуктивне кущіння, покращує їх фітосанітарний стан (підгодівля може поєднуватися з обробкою проти жужелиці). У разі проведення підживлення при температурі нижче 12°С до живильному розчину необхідно додати Мегафол – 0,3-0,5 л/га або стимулятор Альга 600 – 100-150 г/га, для поліпшення засвоєння елементів живлення. Якщо температура вище 12°С до розчину можна додати Кендал - 0,3-0,5 л/га, для підвищення внутрішньої (ендогенної) системи захисту рослинного організму від хвороб. Даний агрозахід високоефективний на всіх видах озимих культур - пшениці, ячмені, житі, ріпаку і дозволяє:

РОСЛИННИЦТВО

О. Бабаянц – заступник директора з наукової роботи Інститут селекції та генетики Національного центру насінництва і сортовипробування, Україна

ЕФЕКТИВНИЙ ПРОТРУЙНИК – ГАРАНТ ВРОЖАЮ ТА ЙОГО ВИСОКОЇ ЯКОСТІ Думка про те, що будь-яку хворобу простіше попередити, ніж лікувати, спростувати неможливо, і настільки ж безперечним є твердження, що найбільш надійним і ефективним методом попередження розвитку захворювань рослин є протруювання насіння. Але дія фунгіцидів на різні види фітопатогенів настільки специфічна, що успіху можна досягти тільки добре знаючи особливості застосування кожного препарату або їх комплексу. Видовий склад патогенів змінюється залежно від агроекологічної зони, метеорологічних умов року, агротехніки обробітку культур. Конкретний склад шкідливих організмів можна визначити за допомогою попереднього фітосанітарного оцінювання стану посівів та подальшого проведення мікологічного аналізу. Особливе значення мають всебічний аналіз кожної партії насіннєвого матеріалу, призначеного для сівби в тій чи іншій зоні, наявність інформації про фітотоксичність препарату, адже в умовах недостатнього зволоження посилюються токсичні властивості багатьох діючих речовин, що становлять основу відомих протруйників. Все це спонукає вчених, що розробляють заходи захисту рослин, до детального вивчення дії препаратів

серпень-вересень 2012

в умовах конкретної зони обробітку тієї чи іншої культури. Фахівці відділу фітопатології та ентомології Інституту селекції та генетики Національного центру насінництва і сортовипробування України, починаючи з 1999 року, щорічно проводять лабораторні та польові випробування пестицидів, у тому числі фунгіцидних і інсектицидних протруйників насіння. В умовах півдня України, де звичайним захворюванням озимої пшениці вважається тверда сажка, широко поширені і шкідливі також фузаріозні та гельмінтоспоріозні кореневі гнилі насіння, паростків і коріння. Летюча сажка зустрічається нерегулярно, що зумовлено стійкістю до цього збудника більшості вирощуваних у регіоні сортів.

Але за останні роки, у зв'язку з інтенсивним впровадженням у виробництво сортів іноземної селекції, розвиток летючої сажки зростає. На озимому та ярому ячмені зафіксовано випадки ураження твердою та летючою сажкою, гельмінтоспоріозною (звичайною) і фузаріозною кореневими гнилями. Вивчення ефективності протруйників проводили в інституті, починаючи з 1998 р. Результати останніх чотирьох років проаналізовані одночасно з одним методичним підходом. Ефективність препарату Ламадор (Протіоконазол, 250 г/л + Тебуконазол, 150 г/л) вивчали, порівнюючи з найбільш поширеними в сільськогосподарській практиці України протруйниками. Дослідження проводили в природних і лабораторних умовах на

pro–sat.com.ua

Alternaria spp рам, 200 г/л за рекомендованої норми витрати 2,5 л/т і нестабільну ефективність – за норми витрати 3 л/т (табл. 1).

В умовах півдня України, де звичайним захворюванням озимої пшениці вважається тверда сажка, широко поширені і шкідливі також фузаріозні та гельмінтоспоріозні кореневі гнилі насіння, паростків і коріння

РОСЛИННИЦТВО

штучному інфекційному фоні шляхом висіву насіння, зараженого збудниками таких хвороб, як тверда та летюча сажка пшениці; тверда та летюча і несправжня летюча сажка ячменю; фузаріозні та гельмінтоспоріозні кореневі гнилі (Fusarium spp. та Bipolaris sorokiniana); «чорний зародок» (Alternaria spp.). Для півдня України перераховані види найбільш актуальні, оскільки часто зустрічаються і дуже шкідливі. Наприклад, тверда сажка залежно від умови року у разі зараження озимої пшениці може знизити врожай на 10-65%, кореневі гнилі – на 15-90%. Дуже високу ефективність проявив Ламадор. Вдале поєднання двох системних високоактивних діючих речовин супроводжувалося сильним синергічним ефектом, тому жоден із збудників хвороб «не встояв» перед дією цього препарату. Слід зазначити, що через високий фон зараження насіння пшениці і ячменю збудниками сажкових хвороб тільки Ламадор продемонстрував абсолютну ефективність, тобто цілком пригнічував інфекцію, причому діяв стабільно. Раксіл ультра (120 г/л Тебуконазол) також надавав постійний інгібуючий ефект на розвиток сажкових захворювань як пшениці, так і ячменю. Говорячи про інші препарати, слід зазначити значне зниження ефективності проти головешки протруйника з діючими речовинами Карбоксін, 200 г/л + Ті-

За відгуками хліборобів, такий самий результат спостерігали і у виробничих умовах: істотне зменшення фунгіцидного ефекту проти сажкових у протруйника з діючими речовинами Карбоксін, 200 г/л + Тірам, 200 г/л. Водночас не було ніяких негативних відгуків щодо ефективності Ламадора.

Alternaria spp

Таблиця 1. Ефективність контролю сажкових хвороб (середні значення за 4 роки досліджень) Препарат, діюча речовина

Норма витрати (л/т)

Контроль (без обробки)

Tilletia caries Слабка зараженість

Сильна зараженість

Ustilago tritici

Ustilago hordei

Ustilago nuda

Ustilago nigra

І*

1З

Флутріафол, 25 г/л + Тіабендазол, 25 г/л

100

Карбоксін, 200 г/л +

2,5

З4

100

Тірам, 200 г/л

100

0,15

100

0,2

100

Раксіл ультра

0,2

100

Флудіоксоніл, 18,7 г/л + Ціпроконазол, 6,25 г/л

1,5

100

0,4

Флудіоксоніл, 25 г/л

1,5

100

З9

100

0,4

0,З

Трітіконазол, 20 г/л +

100

Прохлораз, 60 г/л

100

0,6

Ламадор

1* – ступінь ураження (%), 2*– ефективність препарату (%).

pro–sat.com.ua

серпень-вересень 2012

Таблиця 2. Ефективність контролю патогенов (лабораторні досвіди) Норма витрати

Препарат, діюча речовина речовина

(л/т)

Контроль (без обробки)

І*

Флутріафол, 25 г/л + Тіабендазол, 25 г/л Карбоксін, 200 г/л +

Ламадор

Bipolaris sorokiniana І

Alternaria spp. І

Mukor, Pénicillium І

Bacillus spp. І

7З

1З

2,5

9З

Тірам, 200 г/л

РОСЛИННИЦТВО

Fusarium spp.

100

0,15

0,2

100

Раксіл ультра

0,2

100

Флудіоксоніл, 18,7 г/л + Ціпроконазол, 6,25 г/л

1,5

9З

Флудіоксоніл, 25 г/л

1,5

8З

9З

Трітіконазол, 20 г/л +

2З

9З

Прохлораз, 60 г/л

9З

1* – ступінь ураження (%), 2*– ефективність препарату (%).

Ретельний аналіз результатів випробування фунгіцидних протруйників насіння підтверджує, що майже кожен з них має як позитивні властивості, так і недоліки Ті господарства Одеської області, які як протруйник насіння вибрали Ламадор, отримали вільний від сажкової інфекції урожай. У лабораторних дослідженнях на дуже жорстких інфекційних фонах Ламадор (0,15 л/т) майже цілком

придушив фузаріозну, альтернаріозну, гельмінтоспоріозну і цвілеву інфекції, а також значну частину бактеріальної (табл. 2). За норми витрати 0,2 л/т Ламадор цілком контролював цвілеву, альтернаріозну і значну частину фузаріозної, гельмінтоспоріозної і бактеріальної інфекцій. Цікавими виявилися дослідження щодо тривалості фунгіцидного ефекту протруйників в процесі вегетації рослин. Доведено, що застосування Ламадора, Раксіл ультра, протруйника з діючими речовинами Флудіоксоніл, 18,7 г/л + Ціпроконазол, 6,25 г/л; флудіоксоніл, 18,7 г/л; Флу-

тріафол, 25 г/л + Тіабендазол, 25 г/л сприяли суттєвому (75-100%) зниженню інтенсивності ураження листя семиденних рослин бурою листовою іржею пшениці та борошнистою росою. Це служить гарною характеристикою і дає можливість в умовах виробництва за рахунок застосування перерахованих вище протруйників скоротити кількість фунгіцидних обробок посівів в осінній період. Під час вивчення фітотоксичності препаратів на рослинах пшениці в польових дослідах було зафіксовано затримку повної схожості насіння на чотири доби у варіанті з використанням

Bipolaris sorokiniana 34

серпень-вересень 2012

pro–sat.com.ua

Fusarium spp

Без урахування наукових розробок і рекомендацій вчених можна помилитися, адже на ринку пестицидів величезна кількість препаратів різних виробників, часто з однаковою діючою речовиною, але з індивідуальними особливостями До того ж він відрізняється тривалою фунгіцидною активністю, тому у разі його застосування можна скоротити кількість фунгіцидних обробок на озимих культурах восени. Звичайно ж, перед остаточним вибором протруйника потрібно провести фітоекспертизу насіння для виявлення рівня його інфікованості тим чи іншим збудником, але якщо ви зробите свій вибір на користь

Таблиця 3. Вплив фунгіцидних протруйників насіння на врожайність (за результатами 4 років досліджень) Препарат, діюча речовина Контроль (без обробки) Флутріафол, 25 г/л +

Норма витрати (л/т)

Урожайність (ц/га)

67,4

1,5

68,1

Тіабендазол, 25 г/л

66,1

Карбоксін, 200 г/л +

2,5

65,3

Тірам, 200 г/л Ламадор

67,7

0,15

70,9

0,2

72,2

Раксіл ультра

0,2

67,8

Флудіоксоніл, 18,7 г/л + Ціпроконазол, 6,25 г/л

1,5

67,3

Флудіоксоніл, 25 г/л

1,5

64,9

Трітіконазол, 20 г/л + Прохлораз, 60 г/л НСР05

pro–sat.com.ua

0,79

РОСЛИННИЦТВО

препарату на основі Трітіконазола, 20 г/л + Прохлораза, 60 г/л порівняно з контролем; на три доби – Флутріафол, 25 г/л + Тіабендазолом, 25 г/л; на дві доби – Трітіконазола, 20 г/л + Прохлораза, 60 г/л і Флудіоксоніла, 25 г/л; незначне відставання – у разі використання препарату на основі Карбоксіна, 200 г/л + Тірам, 200 г/л (норма витрати – 3 л/т). У разі застосування препаратів Ламадор, Раксіл ультра, на основі Карбоксіна, 200 г/л + Тірам, 200 г/л (2,5 л/т) проявів фітотоксичності не виявлено. Після збирання врожаю з'ясувалося, що Ламадор забезпечив відчутну прибавку врожаю порівняно з контролем. Майже однаковий з контролем урожай гарної якості був зібраний у варіантах з використанням Раксіл ультра, а також препаратів з діючими речовинами Флутріафол, 25 г/л + Тіабендазол, 25 г/л; Флудіоксоніл, 18,7 г/л + Ціпроконазол, 6,25 г/л; Флудіоксоніл, 25 г/л. Зниження врожаю порівняно з контролем спостерігали у варіантах з використанням препаратів на основі Флутріафол, 25 г/л + Тіабендазолом, 25 г/л (3 л/т); Трітіконазола, 20 г/л + Прохлораза, 60 г/л; Карбоксіна, 200 г/л + Тірам, 200 г/л (3 л/т) (табл. 3). Таким чином, найбільш ефективним з контролю всіх видів сажкових захворювань, придушення збудників кореневих гнилей та гнилей прикореневій частині стебла, «чорного зародка» був Ламадор. За наявності в насіннєвому матеріалі двох і більше відсотків інфікованих сажкою насіння цей протруйник незамінний.

Fusarium spp Ламадора, то зможете надійно захистити поле від будь-якого виду інфекції, що передається з насінням, або знаходиться в ґрунті. Ретельний аналіз результатів випробування фунгіцидних протруйників насіння підтверджує, що майже кожен з них має як позитивні властивості, так і недоліки. Не існує і не може бути створений абсолютно універсальний препарат. На жаль, найчастіше неправильний вибір протруйника здатний знищити надію на урожай. Тому кожен, хто працює в сільському господарстві, має замислюватися про кінцевий результат – максимально якісній врожай з мінімумом втрат. Без урахування наукових розробок і рекомендацій вчених можна помилитися, адже на ринку пестицидів величезна кількість препаратів різних виробників, часто з однаковою діючою речовиною, але з індивідуальними особливостями. серпень-вересень 2012

РОСЛИННИЦТВО Олександр Харченко (Російська Федерація)

БАКТЕРІОЗИ

МАСКУЮТЬСЯ ПІД ГОЛОДУВАННЯ

Росію, Україну і низку інших країн світу накрила епіфітотія бактеріозів польових культур. Проте більшість аграріїв не підозрюють про проблему – симптоми захворювання схожі з ознаками нестачі мінерального живлення або мікроелементів. І діагностувати патогени сьогодні практично нікому. ГМ-штами підвели Невеликий спалах базального бактеріозу в 1970-1975 роках викликав інтерес до проблеми у багатьох мікробіологів у світі. Тоді ж почалися роботи зі створення генетичних мутантів Pseudomonas syringae, що не виділяють білок-активатор замерзання води. Автор першого ГМштаму Стівен Ліндоу, дослідник з Каліфорнійського університету Берклі, випустив його в навколишнє сере довище у 1987 році. Однак задум не вдався, мутант прижився, і замість того, щоб витісняти природні штами, він разом з природними став витісняти всіх сусідів, захоплюючи ареали їх проживання. На одній із доповідей першого дня 8-міжнародної конференції

серпень-вересень 2012

«Pseudomonas syringae, її патовари та супутні патогени», що проходила на початку вересня 2010 року в Окс форді, зазначалося, що суміш природних і ГМ-штамів бактерії виявилася більш агресивна і небезпечна, ніж просто суміш природних штамів. Як результат сьогодні ми маємо Pseudomonas syringae в складі майже всіх складних інфекцій, що вражають овочі, польові культури і лісопаркові насадження.

Зараженість наростає Державна система моніторингу хвороб сільгоспкультур дає збої і вже не забезпечує виробників достовірної інформацією. У листопаді 2011 року заступник голови комісії з бактеріальних хвороб РАСГН, доктор бі-

(закінчення) ологічних наук О.М. Ігнатов звернувся в Мінсільгосп РФ з листом: «…Отримані нами результати дозволяють зробити висновок про швидке наростання зараженості посівного матеріалу основних сільгоспкультур фітопатогенами. Якщо до 2003-2004 року середня зараженість насіння злакових та олійних культур бактеріями становила не більше 0,5%, то в 2010-2011 роках вивчені зразки були інфіковані вже на 1-10%. Зараження насіння зернових фітопатогенними грибами (у тому числі що продукують мікотоксини) восени 2010 і 2011 року сягало 50-100%. Токсикогенні бактерії і гриби, знайдені в зерні пшениці, ячменю і на насінні соняшнику, знижували їх схожість на 10-60%.

pro–sat.com.ua

у виробництві зерна, картоплі та інших стратегічно важливих культур».

Діагностувати нікому На сьогодні фітобактеріопатологів на території СНД налічується близько 25-30 осіб. В Україні в роботу активно включився відділ фітопатогенних бактерій Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України, а також науководослідний відділ моніторингу ґрунтів і агроресурсів Української лабораторії якості і безпеки продукції АПК Національного університету біоресурсів і природокористування України. Є фахівці в Республіці Молдова. Спеціальна лабораторія з вивчення патогенів рослин створена нещодавно в Казахстані. А от в Інституті захисту рослин Республіки Білорусь фахівців-бактеріологів немає, і вони змушені звертатися за допомогою в діагностиці рослинного матеріалу в російський ВНДІ фітопатології.

Патогени еволюціонують Нещодавно Россільгоспцентр оголосив про виявлення нового шкідливого об’єкта грибної природи в Краснодарському і Ставропольському регіонах. Цей об’єкт – Gibellina, на думку дослідників, став причиною нового захворювання під назвою гібелліноз зернових. Роботи з ідентифікації патогена, проведені у ВНДІ фітопатології провідним науковим співробітником О.Л. Рудаковим довели, що новий мікроорганізм є сумчастою формою гриба Fusarium moniliforme. Моніторинг розвитку грибних патогенів, що проводиться останні два роки в Росії та Україні, дав дуже цікаву інформацію: порушення екологічної рівноваги в ґрунтах, позбавлених органіки, призвело до появи токсикогенних форм корисного гриба Trihoderma viride – раніше досить нешкідливих цвілевих грибів роду Aspergillus і сапротрофних грибів роду Alternaria.

1. 2. 3. 4. 5.

pro–sat.com.ua

Фузаріоз на кукурудзі серпень-вересень 2012

РОСЛИННИЦТВО

Через фактичну відсутність моніторингу в Росії в останні 20 років кількість видів фітопатогенних мікроорганізмів, що вражають рослини, сильно занижена. Це зменшує ефективність захисних і карантинних заходів. Більшість видів фітопатогенних організмів, що передаються з посівним та садивним матеріалом, або зовсім не регламентуються російськими стандартами, або методи їх виявлення та діагностики – застарілі. На сьогодні країна не має в своєму розпорядженні достатню кількість акредитованих лабораторій та фахівців для діагностики фітопатогенів. Єдина діюча в національному масштабі і така, що має можливості для діагностики фітопатогенів і шкідників державна служба карантину рослин у складі Россільгоспнагляду за родом своєї діяльності діагностує тільки види, включені до переліку карантинних об’єктів. Інститути відділення захисту рослин РАСГН проводять моніторинг тільки окремих видів фітопатогенів. У сформованій ситуації необхідно: Створити під егідою Мінсільгоспу Росії на базі декількох інститутів РАСГН референтні лабораторії для молекулярно-генетичної діагностики фітопатогенних мікроорганізмів у посівному та садивному матеріалі. Сприяти акредитації інших державних і приватних лабораторій для проведення аналізу зараженості рослин та посівного матеріалу фітопатогенними мікроорганізмами. Створити або акредитувати наявні колекції фітопатогенних організмів для надання ними референтних штамів з метою сертифікації та діагностики. Сприяти сертифікації та поширенню сучасних молекулярногенетичних методів діагностики фітопатогенів. Привести держстандарти та інші нормативні акти в галузі оцінювання якості насіння і садивного матеріалу у відповідність з аналогічними документами країн – учасниць СОТ і ОЕСП. Якщо нам не вдасться змінити ситуацію, якість посівного матеріалу вітчизняного виробництва буде продовжувати погіршуватися і РФ ризикує потрапити в повну залежність від закордонних насінницьких компаній

Trichoderma viride Бактерії і гриби борються між собою «за місце під сонцем», виділяючи токсичні речовини. І місцем цієї боротьби є рослини, які отримують подвійну дозу токсинів.

РОСЛИННИЦТВО

Практика захисту Як показує досвід, отримувати високі врожаї сільгоспкультур можна і в умовах епіфітотії бактеріозів. Система захисту від складних бактеріальногрибних інфекцій успішно апробована в десятках господарств РФ і України. Виробничі випробування технологій проводилися в різних агрокліматичних умовах – у Східній Україні, на Півдні Росії, в Центральній Чорноземній зоні та на Південному Уралі. У 2011 році в господарстві «Мрія» холдингу «Інтер Агро» (Харківська область), де робота велася на всіх полях озимої пшениці, був отриманий урожай зерна 60-82 ц/га при середньому показнику – 72 ц/га. За підсумками року це господарство було визнано кращим в Харківській області. У той же рік в ЗАТ «Урожай» (Міллерівський район, Ростовська обл.) був отриманий урожай озимої пшениці 42 ц/га із собівартістю 1400 крб/т зерна при середньорайонному врожаї 26 ц/га. У фермерському господарстві «Хлебінка» (Челябінська область) урожайність ярої пшениці склала 31 ц/га при середньому показнику – 18 ц/га.

Бактеріози при вирощуванні зернових знижують врожайність в два і більше рази за рахунок зменшення кущіння, довжини колоса і його озерненості, маси 1000 насінин, вмісту хлорофілу. Під впливом бактеріозів знижується якість зерна пшениці. Застосування різних бактерицидних засобів для протруювання насіння з використанням обробки вегетуючих посівів антибіотиками-продуцентами стрептоміцетів і з внесенням мікробіологічних засобів у рекомендованих дозах забезпечує захист посівів від бактеріозів та відповідно – збереження врожаю і його якості. Ефективно проти бактеріозів також використання препаратів-індукторів імунітету спільно з системою протруювання зерна бактерицидами і системою підживлення посівів складними органо-мінеральними добривами. Застосування бактерицидних засобів забезпечує формування високого вмісту клейковини в зерні. До 2010 року вироблений абсолютно новий концептуальний підхід до вирішення проблеми контролю бактеріозів, заснований на розумінні фізіології бактерії і рослини. На ринку з’явилися низькобюджетні препарати, захищені патентами. Поширення кореневих гнилей змішаного бактеріальногрибного походження стає основною перешкодою для масового впровадження систем мінімальної і нульової обробки ґрунту. Очікуваний розвиток епіфітотії через 1–2 роки при збігу з несприятливими абіотичними факторами: посуха і суворі зими з весняними заморозками, може привести

4. 5.

6. 7. 8.

до падіння обсягів виробництва зернових культур на 30-70%, а також до зниження якості зерна. Це може стати причиною серйозних проблем з продовольством. Зменшення валового виробництва цукру в зв’язку з поразкою цукрового очерету бактеріозом в 2009 році вже призвело до зміни ситуації на ринку цукру і в цукровій галузі країн-виробників цукрових буряків. Використання зерна з уражених бактеріальною інфекцією рослин на корм худобі призводить до падіння продуктивності тваринництва і збільшення витрат кормів. Застосування інфікованого зерна у випічці хліба загрожує погіршенням його якості (що вже відбувається в ряді регіонів), а також виникненню проблем зі здоров’ям людей. Через 7-8 років після нанесення значного збитку епіфітотія піде на спад у зв’язку з дією в природі закону саморегуляції і появою антагоністів збудників бактеріозів. Імовірно це будуть віруси і токсикогенні гриби. Поширення вірусів може при вести до епіфітотії вірусних хвороб рослин і людини. Фахівцям-захисникам сьогодні не вистачає спеціальних знань і методик визначення хвороб бактеріального походження, а також спеціальних атласів – визначників бактеріозів. Тому зниження продуктивності сільгоспкультур приписують і будуть приписувати посухам, низькій кількості внесених мінеральних добрив та іншим факторам. Увага держави до проблеми епіфітотії бактеріозів може знизити втрати на національному рівні.

10. 11.

12.

13.

Висновки і застереження

У 2008-2010 роках виявлено епіфітотійне поширення бактеріальних хвороб на посівах різних культур на півдні і в центрі РФ, а також в Україні, Аргентині, Сербії та інших країнах. Це привело до падіння врожайності зернових у 2010 році до 40%. Саме з цієї причини відбулося зниження рівня загальносвітового виробництва зерна і наближення кризи продовольства. Найбільш поширеними і шкідливими є фітопатогенні бактерії Pseudomonas syhngae spp.

серпень-вересень 2012

Fusarium oxysporum

pro–sat.com.ua

В.П. Патика, Л.А. Пасічник, Л.М. Буценко Інститут мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України

ТА ЗАХОДИ ЗАХИСТУ ВІД НИХ Бактеріальні хвороби рослин наносять значних економічних збитків сільському господарству. Збудники хвороб уражують майже всі види диких та культурних рослин. Вони порушують нормальний перебіг фізіологічних процесів у рослинах, викликають часткову або повну їх загибель, призводять до недозрівання урожаю, зменшення кількості плодів і ягід, в результаті чого погіршується якість продуктів та знижується урожайність. Бактеріальний опік рису, збудник хвороби Xanthomonas oryzae pv. oryzae (Ishiyama 1922) Swings et al. 1990. Серед бактеріальних хвороб рису бактеріальний опік є найбільш шкідливим. Нині опік поширений у всіх країнах світу, де вирощують рис. Розвитку хвороби сприяють висока температура, відносна вологість вище 90%, роса в ранішні години, сильні вітри, дощі і тайфуни. Швидше опік рису поширюється на погано осушених землях, вздовж річок і озер. Зазвичай, розсада із добре зрошуваних розплідників сильніше уражена опіком, ніж із мало зрошуваних, які розташовані на підвищенні. Надмірна кількість у ґрунті азо-

pro–sat.com.ua

ту, кремнію, магнію, а також дефіцит фосфору і калію сприяють розвитку хвороби. Втрата урожаю від хвороби сягає 20–80%. Бактеріальний опік є судинною хворобою і проявляється в трьох формах: листкова форма опіку, в’янення рослин і пожовтіння листя. X. oryzae pv. oryzae уражує рис на всіх фазах росту і розвитку, але частіше – в фазі колосіння. Найбільш небезпечна листкова форма опіку – водянисті плями, які збільшуючись, стають смугастими, жовтіють і у разі сильного розвитку хвороби займають більшу частину листкової пластинки. Іноді листя скручується, підсихає і на ньому виступають крапельки бакте-

ріального ексудату, який з часом перетворюється на жовті грудочки, які є джерелом інфекції. Часто хвороба поширюється на листкові піхви, жовтий колір яких стає сірим і листя відмирає. Насіння рису взагалі не дозріває або утворюється щупле і недорозвинене зерно. В’янення чи фаза «крезе» є найбільш шкідливою формою прояву бактеріального опіку в тропічних країнах. Хвороба розвивається на молодих листках. Листя рису в’яне, скручується, потім гинуть окремі пагони або цілком рослина. Частіше в’янення відбувається у разі пересадки рису, адже пошкодження коріння сприяє проникненню бактерій. серпень-вересень 2012

РОСЛИННИЦТВО

БАКТЕРІАЛЬНІ ХВОРОБИ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР

РОСЛИННИЦТВО

Xanthomonas oryzae У тропічних країнах зустрічається опік рису в формі пожовтіння. Симптоми хвороби виявлені лише на пізніх фазах розвитку рису, у разі його дозрівання. Бактеріальна штрихуватість рису, збудник хвороби Xanthomonas oryzae pv. oryzicola (Fang et al. 1957) Swings et al. 1990. Бактеріальна штрихуватість рису поширена в країнах тропічної Азії. Втрати урожаю становлять 5-30% залежно від сорту рису та погодних умов. X. oryzae pv. oryzicola уражує рис в молодому віці (до 60 днів). На пізніх фазах розвитку рослини стають стійкими до патогена. Видимі симптоми хвороби на листі з’являються з виникнення прозорих штрихів невеликого розміру, які поступово збільшуються вздовж жилок листя і можуть сягати 15-17 мм. За сильного розвитку хвороби кількість смуг збільшується, їх колір із жовто-зеленого стає жовтим, потім коричневим і листя відмирає. На поверхні уражених ділянок з’являється бактеріальний ексудат, який під час підсихання перетворюється в крихітні жовті гранули. На останніх стадіях розвитку хвороби листя стає сіробілим або світло-коричневим. Збудник штрихуватості ніколи не уражує судинну систему рису, листкові піхви і стебла, а уражує паренхімні тканини, чим відрізняється від збудника бактеріального опіку. Бактеріальне гниття піхв рису, або бура бактеріальна плямистість рису. Збудник хвороби Pseu domonas syringae pv. syringae van Hall 1902.

серпень-вересень 2012

Хворобу вперше виявлено в Угорщині. Пізніше хворобу описано в Китаї, Японії, Австралії, Росії і Україні. Більше розповсюджується хвороба в період холодного літа, ніж за підвищеної температури. В окремі роки кількість уражених рослин досягає 75%. Хвороба проявляється на обгортці волоті у вигляді темно-коричневих плям неправильної форми, які згодом стають бурими. Поява плям супроводжується затримкою вихо-

Симптоми бурого гниття піхв – це гниль і некротичне потемніння піхв, волоті і зерна рису. Інфікована молода волоть має коричневе або темнокоричневе забарвлення. За штучного зараження патоген спричинює захворювання ячменю, пшениці, вівса, кукурудзи ду волоті, яка залишається всередині піхви або виходить частково. Найчастіше хвороба з’являється у фазу цвітіння рису, але найінтенсивніше – в період колосіння. Патоген уражує піхвові листя, які прикривають волоть, стебло і вузли рису, а пізніше переходить на волоть. У разі сильного ураження рослини гинуть ще до виходу волоті. Збудник уражує низку зернових культур. Буре бактеріальне гниття піхв рису. Збудник хвороби Pseudomonas fuscovaginae (Tanii, Miyajima & Akita 1976) Miyajima, Tanii & Akita 1983.

Симптоми бурого гниття піхв – це гниль і некротичне потемніння піхв, волоті і зерна рису. Інфікована молода волоть має коричневе або темнокоричневе забарвлення. За штучного зараження патоген спричинює захворювання ячменю, пшениці, вівса, кукурудзи. Кореневе гниття рису, збудник хвороби Dickeya chrysanthemi (Burkholder, McFadden, Dimock 1953) Samson et al. 2005. Хворобу вперше виявлено в 1977 році в Японії. Пізніше гниль коріння виявлено в Індії, Кореї, Китаї і Росії. На розвиток хвороби впливають підвищена температура і несприятливі умови вирощування рису. Хвороба характеризується темнокоричневим гниттям паростків рису. На ранніх стадіях розвитку хвороби листя жовтіє, коричневіє вгору і вниз від листової оболонки. Некрози швидко поширюються на вузли, стебла і крону і спричинюють загнивання стебел і коренів. М’яке гниття з неприємним запахом розвивається у молодих тканинах інфікованих паростків, які можна легко видалити з ґрунту. Частіше рослини гинуть, іноді утворюють нові пагони. За симптомами кореневе гниття рису подібне до бурої гнилі піхв, яке спричинює P. fuscovaginae. Але хвороба, яку спричинює D. chrysanthemi, відрізняється від бактеріального гниття піхв тим, що уражує основу стебла і призводить до кореневих гнилей. За штучного зараження, ізольований з рослин рису D. chrysanthemi, патогенний для кукурудзи, сорго, ірисів, спричинює м’яке гниття картоплі, бульб цибулі та зелених плодів томатів. Бактеріальне гниття зерна рису, або гниття паростків рису. Збудник хвороби Burkholderia glumae (Kurita & Tabei 1967) Urakama et al. 1994. Хворобу виявлено в південних провінціях Японії в 1956 році. Крім Японії бактеріоз виявлений у В’єтнамі, Непалі, Тайвані і на Філіппінах. Пізніше було виявлено, що патоген, крім зерна, викликає ще й гниття паростків, стебла і кореня. B. glumae спричинює покоричневіння, побіління і гниття зерна та паростків рису. Зазвичай плями темного кольору спостерігаються у фазі молочної зрілості. В уражених волотях до 50% пустих зерен. Дозріле насіння щупле, темно-жовтого або коричневого кольору. Паростки, інфі-

pro–sat.com.ua

Бактеріальна плямистість кукурудзи, або червоний бактеріоз, збудник хвороби Pseudomonas syringae pv. syringae van Hall 1902. Вперше хворобу виявлено на кукурудзі в США в 1916 році, потім на сорго та інших соргових. За високої температури і помірній вологості плямистість на листках кукурудзи з’являється перед виходом воло-

Бактеріальне в’янення кукурудзи – типове судинне захворювання. Бактерії уражують усі органи рослини – стебла, листя, качани і зернівки. Перші ознаки хвороби з’являються на листках молодих рослин у вигляді водянистих, світло-зелених, потім жовтих смуг, які поступово видовжуються. ті і уражує 30-50% рослин. У роки з більшою кількістю опадів і невисокою температурою вона виявляється пізніше і уражує 15-30% рослин. У засушливі роки червоний бактеріоз на кукурудзі майже не виявляється. Хвороба характеризується утворенням плям на листі, піхвах, центральних жилках і стеблах. Залежно від культури і сорту плями мають різний колір, форму і розмір. На листі кукурудзи плями мають солом’яно– жовтий колір з маслянистою оливковою облямівкою. На листкових піхвах

кукурудзи бактеріоз проявляється у вигляді великих червоно-коричневих плям, які часто зливаються. Іноді на листі, піхвах і стеблах утворюються коричневі, овальні, вдавлені плями з червоно-коричневою облямівкою і світло-зеленим ореолом. Крім бактеріальної плямистості P. syringae pv. syringae може спричинювати загнивання внутрішніх тканин стебла. Внутрішня гниль стебла уражує верхню його частину від місця прикріплення волоті і до 2–3-го міжвузля. З часом внутрішня тканина стебла перетворюється на мокру темно-коричневу масу з неприємним запахом. Коли гниль підсихає, то у стеблі залишаються тільки волокнисті тяжі. Зверху на ураженому стеб лі з’являються великі (до 10 см) розпливчаті плями кремового кольору з широкою темно-бордовою з фіолетовим відтінком облямівкою. Хвороба частіше проявляється перед появою мітелок (фаза 10–12 листків). P. syringae pv. syringae уражує кукурудзу, сорго і суданську траву у всіх районах їх вирощування. Проте, суданська трава і сорго уражуються більше, ніж кукурудза. Збудник може знаходитися на поверхні і внутрішніх тканинах кукурудзи, сорго і суданської трави. Крапчастість листя кукурудзи, або в’янення Госса. Збудник хвороби Clavibacter michiganensis subsp. nebraskensis (Vidaver & Mandel 1974) Davis et al. 1984. Для Росії й України збудник хвороби є об'єктом зовнішнього карантину.

Xanthomonas oryzae серпень-вересень 2012

РОСЛИННИЦТВО

ковані B. glumae, стають коричневими і легко загнивають. Бактеріальний опік паростків рису, збудник хвороби Burkholderia plantarii (Azegami et al. 1987) Urakama et al. 1994. Хворобу вперше виявлено в 1983 р. у різних префектурах Японії. Ранні симптоми хвороби характеризуються появою хлорозу, а потім в’яненням третього листка паростків. Симптоми хвороби дуже подібні до спричинених Burkholderia glumae. Але у разі подальшого розвитку ознаки хвороби відрізняються від утворюваних B. glumae. Інфіковані паростки стають червонокоричневого кольору і висихають без утворення м'якого гниття. Бактеріальне в'янення кукурудзи, вілт або в'янення Стюарта. Збудник хвороби Pantoea stewartii subsp. stewartii (Smith 1898) Mergaert, Verdonck & Kersters 1993. Для України P. stewartii subsp. stewartii є об'єктом зовнішнього карантину. Шкідливість вілту дуже велика. За ураження кукурудзи у фазі паростків рослини гинуть. Виявлено, що за середнього ураження рослин урожайність зменшується на 50-65%. За час епіфітотій посіви кукурудзи гинуть майже до останку. Розвитку хвороби сприяє висока температура і вологість, а також кукурудза сильніше уражується на родючих ґрунтах. Чутливість кукурудзи до хвороби зростає зі збільшенням кількості азоту і фосфору у ґрунті. Стійкість рослин збільшується за внесення в ґрунт кальцію і натрію. Бактеріальне в’янення кукурудзи – типове судинне захворювання. Бактерії уражують усі органи рослини – стебла, листя, качани і зернівки. Перші ознаки хвороби з’являються на листках молодих рослин у вигляді водянистих, світло-зелених, потім жовтих смуг, які поступово видовжуються. Зміна кольору поширюється на усьому листку, після чого смуги з’являються на стеблі. За раннього ураження рослини недорозвинені, карликові, непродуктивні. Уражені рослини передчасно викидають чоловічі суцвіття білого кольору. Характерною ознакою хвороби є наявність ексудату на уражених частинах рослин. Переносники збудника – блішки Chaetocnema pulicaria. В природних умовах збудник уражує сорго.

РОСЛИННИЦТВО

Бактеріальний опік рису За своїми симптомами ця судинна хвороба практично не відрізняється від бактеріального в’янення кукурудзи, спричиненого P. stewartii subsp. stewartii. На листках кукурудзи утворюються світлі зеленуватожовті переривчаті смуги, розташовані вздовж жилок. Згодом смуги темнішають, стають темно-зеленими, коричневими й навіть чорнуватими. Утворення плям є наслідком інфікування рослин крізь стебла чи корені. Симптоми на листках, а також в’янення і карликовість розвиваються в усіх фазах росту рослин. У дорослих рослин стебло вигинається у вигляді батога. Диференційною ознакою крапчастості листя є наявність ексудату на уражених листках. Помаранчевий бактеріальний слиз накопичується на внутрішньому боці обгорток качанів. Стеблові гнилі кукурудзи. Хвороби цього типу мають схожі симптоми. За їх розвитку відбувається мацерація і зневоднення уражених частин рослини. Гнила тканина має неприємний запах, вона набуває бурого кольору, а іноді за кольором не відрізняється від здорової. Гниль зосереджена в нижній частині стеблини, а іноді на її вершку. Стеблова гниль спричинюється декількома збудниками: ❖P ectobacterium carotovorum subsp. carotovorum (Jones 1901) Hauben et al. 1999. ❖E nterobacter dissolvens (Rosen 1922) Brenner et al. 1988., уражує тільки кукурудзу. ❖D ickeya zeae (Burkholder, McFadden, Dimock 1953) Samson et al. 2005. Крім кукурудзи Dickeya zeae за штучної інокуляції уражує сорго і овочеві культури. ❖P seudomonas syringae pv. lapsa (Ark 1940) Young, Dye & Wilkie 1978. Інфекція передається насін-

серпень-вересень 2012

ням, через ґрунт і стебловою блішкою Diabrotica buties. За штучного зараження P. syringae pv. lapsa патогенна лише для кукурудзи і цукрової тростини. Бактеріоз листя кукурудзи, збудник хвороби Acidovorax avenae subsp. avenae (Manns 1909) Willems et al. 1992. Уражується верхня частина стебла кукурудзи. В місцях виходу волоті, у вузлах і міжвузлях утворюється гниль від темно-коричневого до чорного кольору. Зовні стебло знебарвлюється, а потім вкривається червоними смугами. Серцевина руйнуєть-

Крім проса і соргових, P. syringae pv. syringae в природних умовах уражує бур’яни – куряче просо і щетинник, які можуть бути резерваторами інфекції. Збудник передається рослинними рештками ся і має неприємний запах. Перед виходом волоті верхівка уражених рослин знебарвлюється і відмирає. Більшість уражених рослин залишаються карликовими і на них часто розвиваються багаточисленні недорозвинені качани, які також можуть загнивати. Хвороба проявляється не лише на стеблах, а й на листках кукурудзи у вигляді плямистості. На листках уражені ділянки хаотично розташовані у вигляді маленьких овальних плям розміром 1-2 мм або видов жених смуг від 2-5 до 10-40 см. Уражена тканина спочатку масляниста, оливкового, зеленого кольору, пізніше вона западає, знебарвлюється, навкруги утворюється облямівка світло-коричневого кольору. Штами A. avenae subsp. avena, ізольовані з листя кукурудзи, патогенні для

жита, пшениці, вівса, ячменю, проса, сорго і деяких бур’янів. У природних умовах A. avenae subsp. avena уражує просо, спричинюючи смугастість листків. Бактеріальна плямистість проса або бактеріальна плямистість соргових. Збудник хвороби Pseudomonas syringae pv. syringae van Hall 1902. Хвороба інтенсивно проявляється в теплі роки з підвищеною вологістю. Сильне ураження рослин призводить до передчасного засихання листя, рослини відстають у рості. Навіть за помірного розвитку бактеріозу втрати урожаю зерна сягають 20%. На листках проса в фазі сходів спочатку з’являються округлі або видовжені темно-зелені водянисті плями, які згодом залежно від сорту набувають різних відтінків бежевого кольору, часто з коричневою облямівкою. Хвороба починає інтенсивно розвиватися у фазу кущіння і сягає максимуму в фазу трубкування – появи волоті. Ураження трапляється також на стеблі, на якому плями мають більш розпливчасті обриси, їхні краї темніші ніж центральна частина. Плями на соломині, волоті, зерні зустрічаються набагато рідше, ніж на листках. Крім проса і соргових, P. syringae pv. syringae в природних умовах уражує бур’яни – куряче просо і щетинник, які можуть бути резерваторами інфекції. Збудник передається рослинними рештками. Смугастий бактеріоз проса, або смугаста плямистість. Збудник хвороби Pseudomonas syringae pv. panici (Elliott 1923) Young, dye & Wilkie 1978. Шкідливість хвороби залежить від ступеня її розвитку. За сильного розвитку хвороби втрати урожаю зерна можуть становити 15–20% і більше. Уражуються листки, піхви, стебла та суцвіття. На листках і стеблах утворюються вузькі неправильної форми коричневі чи буруваті маслянисті прозорі смуги, які часто зливаються, іноді з темною облямівкою. У вранішні години на плямах з’являються краплини слизистого білуватого ексудату. Вдень ексудат висихає, наслідком чого є утворення вздовж смуг білих блискучих лусочок. Рослини із сильно ураженими стеблами відмирають, часто до виходу суцвіття. Уражені суцвіття передчасно набувають вигляду зрілих, однак зерно

pro–sat.com.ua

різнялися від симптомів смугастої плямистості сорго за кольором смуг. Сприятливими для ураження рослин у полі є теплі дні з сильними дощами. Розвиток хвороби призупиняється в період довготривалої засухи. Шкідливість хвороби полягає в значному некрозі листя, що негативно впливає на продуктивність рослин.

Бактеріальне в’янення кукурудзи – типове судинне захворювання. Бактерії уражують усі органи рослини – стебла, листя, качани і зернівки. Перші ознаки хвороби з’являються на листках молодих рослин у вигляді водянистих, світло-зелених, потім жовтих смуг, які поступово видовжуються. З великої кількості перелічених бактеріальних хвороб основними і найбільш поширеними є чорний, базальний, ореольний бактеріози зернових, бактеріальний опік рису і бактеріальне в’янення кукурудзи. Симптоми бактеріальних хвороб різноманітні, але лише за симптомами встановити збудника хвороби практично неможливо. Тим більше, що в останні роки розвиток класичних симптомів розвитку інфекційного процесу часто супроводжується появою нетипових плямистостей або некрозів на рослинах. Крім того, часто ми спостерігаємо комплексну інфекцію. Для визначення бактеріального захворювання необхідно провести бактеріологічний аналіз ураже-

них тканин, визначити патогенні властивості виділених бактерій та ідентифікувати збудника за допомогою мікробіологічних, біохімічних та інших методів. Головним джерелом бактеріальної інфекції є зерно, в якому збудники бактеріальних хвороб можуть зберігатися від 10 місяців до трьох–п’яти років. Патогени потрапляють на зерно з уражених лусочок, переносяться з уражених рослин на здорові тлями, комахами, дощем, поливною водою і вітром. Бактерії виживають довгий час у рослинних рештках і диких видах злаків, які слугують резерватором інфекції на наступний рік.

Рекомендації щодо захисту зернових культур від збудників бактеріозів У захисті від збудників бактеріальних захворювань зернових культур важливе значення має агротехніка, а також застосування препаратів, які забезпечують ліквідування збудника хвороби, запобігання масовому його розвитку, попередження і обмеження розповсюдження. Необхідно створити для рослин оптимальні умови росту, особливо пов’язані з їх перезимуванням, що посилює захисні реакції до захворювань, а також створення несприятливих умов для життєдіяльності збудників бактеріозів. Необхідно проводити передпосівні заходи, обробки рослин під час вегетації, дотримуватися умов зберігання урожаю зернових культур. Оскільки фітопатогенні бактерії передаються посівним матеріалом, необхідно завчасно перевіряти насіння на наявність збудників хвороби і для

Бактеріальне в’янення кукурудзи серпень-вересень 2012

РОСЛИННИЦТВО

в них не формується. Хвороба інтенсивно розвивається в умовах теплої і вологої погоди. Смугаста плямистість зустрічається лише на просі. Меланоз проса (підплівкове ураження зерна) і штрихувата плямистість листків сорго і суданської трави (червоно-коричнева плямистість). Збудник хвороби Xanthomonas vasicola pv. holcicola (Elliott 1930) Vauterin et al. 1995. У разі ураження ядра меланозом різко знижується вихід крупи і погіршується якість каші. Виявлено чотири типи ураження зерна проса: 1 – невеликі крапки, 2 – утворення білуватих плям з темною облямівкою і збереженням звичайного кольору зародка, 3 – плями темного кольору, зародок звичайного кольору, 4 – суцільна темна пляма. Для зіпсованого ядра характерні ознаки ураження у вигляді темних крапок, білястих плям з темними вкрапленнями різних поєднань і розмірів, що охоплюють до 60% поверхні і темні, частіше чорні плями. У разі сильного ураження зерно пліснявіє, згниває в ґрунті; за слабкого ураження сходи в фазі 2-3 листків жовтіють, засихають і гинуть від кореневої гнилі. Штрихувата плямистість є більш шкідливою хворобою, ніж бактеріальна плямистість соргових. У роки, сприятливі для розвитку хвороби, ураження рослин сягає 60–70%. За таких умов втрачається до 25% урожаю зеленої маси та приблизно 50% зерна. За сильного розвитку плямистості листя всихає і розривається. Волоть на уражених рослинах недорозвинена. За слабкого ступеня ураження гине лише частина асиміляційної поверхні, за рахунок чого погіршується кормова цінність рослин. Симптоми хвороби сильніше розвиваються в спекотну, з помірною вологістю, погоду. Хвороба швидко розповсюджується від рослини до рослини, досягаючи максимуму розвитку у фазі молочновоскової стиглості рослин. У природних умовах збудник хвороби виявлений на джонсоновій і суданській травах. Сполуки бору, цинку та кобальту підвищують стійкість рослин до збудника штрихуватої плямистості. Смугаста плямистість сорго, збудник хвороби Burkholderia andropogonis (Smith 1911) Gillis et al. 1995. Збудник уражує всі види сорго, суданську траву і кукурудзу. Але симптоми уражень на кукурудзі від-

РОСЛИННИЦТВО Acidovorax avenae subsp сівби використовувати здорове пов ноцінне зерно. Рекомендується висівати стійкі до бактеріозів районовані сорти зернових культур. За наявності ураженого посівного матеріалу необхідно проводити його знезараження. Насіння пшениці озимої і ярої, уражене збудниками бактеріозів на 20% і більше, бракується і не допускається для сівби. Для знезараження пшениці застосовують вітавакс, який знижує поширеність чорного і базального бактеріозів пшениці. Для зернових культур рекомендована теплова обробка. Термічна обробка сухого насіння ячменю від Xanthomonas translucens протягом 11 діб за температури 71, 75 або 84° С призводить до повного знищення патогена, а 4 доби за 72°С – до часткового. Для профілактики інфекції важливо дотримуватися сівозміни і не допускати повторного посіву однієї культури раніше ніж через три-чотири роки. Варто подбати про знищення бур’яну, який є резерватором інфекції та комах-шкідників зернових культур, які беруть участь у поширенні бактеріальної інфекції. Необхідно вносити збалансовану кількість мінеральних добрив і мікроелементів у кількостях, які відповідають особливостям кожної ґрунтової зони. Над-

серпень-вересень 2012

лишкова кількість мінерального азоту знижує стійкість рослин до збудників захворювань. Для профілактики жовтого слизового бактеріозу пшениці необхідно проводити весняну обробку ґрунту, боротьбу з бур’янами і нематодами; проводити хімічну обробку зерна, звільняти насіння від гал пшеничної нематоди, дотримуватися карантинних заходів у разі використання імпортного зерна. З метою виявлення хвороби і запобігання її поширенню необхідно дотримуватися карантинних заходів. У разі виявлення симптомів ураження, які притаманні жовтому слизовому бактеріозу, відбирати зразки уражених рослин і відправляти в інспекцію з карантину рослин. Вогнище ураження потрібно негайно ліквідувати, якщо хвороба підтверджується, і проводити карантинні заходи для забезпечення її нерозповсюдження. Ефективними для боротьби зі збудниками зернових культур є деякі антибіотики і антибактеріальні препарати. У польових дослідах отримані позитивні результати дії японського сільськогосподарського антибіотика Касуміну, синтетичного полімеру Катапол і його форм на фітопатогенні бактерії родів Erwinia, Pseudomonas, Xanthomоnas, Clavibacter. Серед досліджених фунгіцидів виявлено препарати з антибактеріальною активністю – Пенкоцеб, Татту, Ридоміл Голд, Ацидан, Чемпіон і біофунгіцид Мікосан В, які можуть бути використані для захисту зернових культур від збудників бактеріальних хвороб роду Pseudomonas. Оскільки хімічні препарати часто шкідливі не тільки для патогенів, але й для рослини-хазяїна, в останні роки велика увага приділяється біопрепаратам для захисту рослин від хвороб. Проти збудника базального бактеріозу ефективні сапрофітні штами Pantoea agglomerans, ізольовані нами з поверхні і внутрішніх тканин пшениці. Проти основних хвороб листя та кореневих гнилей ячменю ярого і пшениці ярої рекомендують біологічний препарат Агат 25 К як протруйник насіння та обприскування вегетуючих рослин. Для боротьби з бактеріальними кореневими гнилями розроблений препарат Бактофіт, основою якого є культура Bacillus subtilis. Для захисту від найбільш шкідливих бактеріальних захворювань пшениці, які спричиняються P. syringae pv. atrofaciens і

X. campestris pv. translucens, використовують тірамвмісні препарати в комплексі з фітолавіном 300. Фітолавін 300 є сьогодні єдиним ефективним препаратом для захисту деяких культур від збудників бактеріозів. Найбільша ефективність його спостерігається за обприскування рослин у фазі початку виходу колосу в трубку. В Японії для боротьби з X. oryzae pv. oryzae використовують Сапкел, Феназин і Техлофталам. В Індії проводять 4-разову обробку з десятиденним інтервалом антибіотиками – стрептоцикліном, плантоміцином, а також бордоською рідиною та сумішшю бордоської рідини і антибіотиків. Із нових бактеріальних препаратів використовують Бактринол-100. Ефективними методами захисту від збудника коричневої бактеріальної смугастості рису Acidovorax avenae subsp. avenae – є підтримка відповідного рівня температури і вологості в розсадниках і використання здорового неінфікованого насіння. У разі використання інфікованого насіння рекомендовано використовувати бактерицид – Касугаміцин.

Оскільки хімічні препарати часто шкідливі не тільки для патогенів, але й для рослинихазяїна, в останні роки велика увага приділяється біопрепаратам для захисту рослин від хвороб Враховуючи, що в нашій країні в’янення кукурудзи немає, необхідно чітко дотримуватися заходів, які перешкоджають проникненню збудника. У посівах імпортним насінням проводити огляди для виявлення вогнищ хвороби; виявивши хворобу, знищувати уражені рослини, а посів скосити, потім знищити рослинні рештки і не використовувати для сівби насіння з ділянок, на яких виявлене захворювання. Одним з ефективних методів захисту від бактеріозів сорго, а також підвищення стійкості до них рослин є замочування насіння протягом доби у водних розчинах мікроелементів – 0,05% борної кислоти, 0,1% сірчанокислого цинку чи 0,03% сірчанокислого кобальту. Найекономічнішим способом уникнути втрат від бактеріозів є селекція і впровадження у виробництво стійких до патогенів сортів і гібридів.

pro–sat.com.ua

ЗАХИСТ ПОСІВІВ ЗЕРНОВИХ РОСЛИННИЦТВО

ВІД ХЛІБНОЇ ЖУЖЕЛИЦІ

Михайло Круть – к.б.н., пров. н.с. Інституту захисту рослин НААН

Сергій Бабич – к. с.-г. н., с.н.с. Інституту захисту рослин НААН

Хлібна жужелиця (турун) є небезпечним шкідником озимої пшениці в степовій та лісостеповій зонах, особливо у південних районах України. Найчастіше від неї потерпають посіви, що розміщають по колосових попередниках. Зростання частки таких посівів до 40%, а іноді й 60%, особливо за 3-4-пільних сівозмін, сприяє загостренню проблеми їх захисту від багатьох шкідників, зокрема жужелиці. Останніх понад 5 років осередки підвищеної чисельності хлібної жужелиці виникали восени на 10-60% площ посівів озимої пшениці, що викликало потребу в проведенні вибіркових обробок інсектицидами. В період наливання зерна пшениці пошкодженість колосків жуками інколи сягала 5-30%. Крім пшениці, цей фітофаг пошкоджує жито, ячмінь, овес, кукурудзу, просо, сорго, а також злакові трави – суданську траву, райграс, житняк, тимофіївку, кострицю. За метеорологічними умовами у нашій країні визначено такі зони поширення та шкідливості хлібної жужелиці: ✓ зона масового розмноження і постійної шкідливості (степові райони – Одеська, Запорізька, Доне-

серпень-вересень 2012

цька, Херсонська, Миколаївська області та АР Крим); ✓ зона підвищеної чисельності й нестійкої шкідливості (Кіровоградська, Дніпропетровська області та північні райони Запорізької, Луганської, Донецької областей); ✓ зона низької чисельності та слабкої шкідливості (південні області лісостепу). Основну шкоду посівам озимої пшениці чинять личинки цього шкідника у період сходи – початок кущіння. Пошкоджуючи листки й молоді стебла рослин, вони перетворюють їх у купки розмочаленої маси клітковини. Виплодження личинок відбувається наприкінці серпня і триває практично до настання морозів. Личинки жи-

вуть у нірках, куди затягують листочки сходів падалиці, а потім і рослин озимої пшениці. Внаслідок цього пошкоджені рослини не встигають відростати і можуть загинути. Ступінь пошкодженості озимих зернових культур хлібною жужелицею визначається рівнем її чисельності й віком личинок, характером заселеності, а також станом розвитку рослин, погодними умовами під час сівби, осінньої та весняної вегетації культури. В місцях високої щільності популяції цьо-

pro–sat.com.ua

Заходи захисту Для захисту зернових культур від хлібної жужелиці потрібна комплексна система, складовими якої є організаційно-господарські, агротехнічні, хімічні заходи тощо. Перш за все, слід звертати увагу на виконання усіх елементів технології вирощування тієї чи іншої культури на належному рівні, щоб створити кращі умови для росту й розвитку рослин та несприятливі – для шкідника. Найбільш ефективними захисними заходами можуть бути такі: ✓ правильний підбір полів за попередниками під озиму пшеницю, уникнення повторних посівів на одному й тому самому полі. Кількість посівних площ озимої пшениці по колосових попередниках у сівозміні не має перевищувати 15-20% від загальної площі зернових культур;

pro–sat.com.ua

✓ висів високоякісного насіннєвого матеріалу; ✓ застосування мінеральних добрив та стимуляторів росту рослин; ✓ роздільне збирання врожаю зерна з швидким підбором й обмолотом валків, проведення жнив у стислі строки з мінімальними втратами зерна – все це сприятиме уникненню падалиці – місць резервації шкідника; ✓ вивезення зерна та соломи для скиртування без розсипання зерна та полови по краям поля; ✓ лущення стерні відразу після збирання врожаю та рання глибока оранка сприятимуть знищенню падалиці; ✓ дво- або триразова культивація полів із боронуванням під час планування повторних посівів. У разі розміщення озимої пшениці після стерньових попередників за умов достатньої вологості ґрунту в шарі розміщення насіння (не нижче 14-16%), якщо чисельність хлібної жужелиці очікується досить високою, ефективною може бути токсикація рослин способом передпосівної обробки насіння інсектицидними препаратами, якими є Бішка, к.е. (1,5-2,5 л/т), Рубіж, к.е. (2,0 л/т), Круізер 350 FS, т.к.с. (0,4-0,5 л/т), Нупрід 600, к.с. (1,0-1,6 л/т), Юнта Квадро 373,4 FS, т.к.с. (1,4-1,6 л/т). Для обприскування посівів проти цього шкідника рекомендовані такі інсектициди: Дамаск, к.е. (1,5-1,8 л/га), Діазинон, к.е. (1,5-1,8 л/га), Драгун, к.е. (1,0-1,2 л/га), Дурсбан 480, к.е. (1-1,5 л/га), Кінфос, к.е. (0,5 л/га), Пірінекс 48, к.е. (1,2 л/га), Маршал 25, к.е. (0,8-1,2 л/га), Нурел Д, к.е. (0,751,0 л/га), Фостран, к.е. (1,5 л/га), Шаман, к.е. (1 л/га). Перспективним напрямом вдосконалення хімічного захисту озимих зернових від комплексу шкідників, зокрема жужелиці, є використання сумішей інсектицидів різних хімічних груп. При цьому норми витрати препаратів можна зменшувати майже вдвічі. Враховуючи характер живлення личинок хлібної жужелиці, а саме – вночі, для отримання більшого захисного ефекту наземні обприскування посівів слід здійснювати в період 1600 – 2000, тобто у надвечірні години. Восени у період сходи – 3-й листок обробку озимої пшениці проводять за чисельності личинок 1-2 екз./м2 або на початку кущіння (2-3 екз./м2). В період відновлення весняної вегетації посіви обробляють в осередках розвитку хлібної жужелиці за чисельності личинок 5-8 екз./м2.

Жук

Личинка

РОСЛИННИЦТВО

го шкідника посіви будуть сильно зрідженими, можуть спостерігатись випадіння окремих рослин уздовж рядків. Найбільша небезпека ймовірна за пошкодження посівів, на яких рослини ще не розкущилися. Зимують личинки різних віків у ґрунті на глибині 30-40 см. Їх живлення навесні починається після відтавання ґрунту за середньодобової температури +9О С й триває 45-50 днів. Залялькування відбувається в травні у ґрунтових комірках на глибині 2030 см. Масовий вихід жуків збігається з фазами молочної й воскової стиглості озимої пшениці. Жуки в цей час активно живляться зерном у колосі. За добу один жук з’їдає до 30 мг зерна, а за 10 днів – 25 зернин. Крім того, жуки вибивають з колосків і непошкоджене зерно. Після жнив, особливо за жаркої посушливої погоди, жуки ховаються в ґрунт на глибину 30-50 см, де перебувають у стані літньої діапаузи. Наприкінці серпня вони піднімаються в поверхневий шар ґрунту після певного його зволоження, і тоді самиці відкладають яйця на глибині до 10 см. Одна самця відкладає 50-70 яєць, максимально – 170-270 шт. За помірно жаркої погоди влітку, випадіння опадів у липні – серпні й вересні в межах норми й більше масове виплодження личинок спостерігатиметься наприкінці – на початку вересня. Відновлення вегетації злакових бур’янів, наявність падалиці, сходів озимини позитивно впливатимуть на розвиток личинок хлібної жужелиці.

Пошкоджені рослини

Для захисту зернових культур від хлібної жужелиці потрібна комплексна система, складовими якої є організаційногосподарські, агротехнічні, хімічні заходи тощо серпень-вересень 2012

РОСЛИННИЦТВО

Д. Нерода

РІПАК

ВІД КОМПАНІЇ «СИНГЕНТА» — СТАБІЛЬНИЙ ПРИБУТОК Незважаючи на великі втрати збиральних площ озимого ріпака в Україні цього року культура залишається однією з найбільш прибуткових і привабливих для виробників. Це зумовлено стабільним попитом на насіння олійного ріпака в світі і відповідно – стабільно високими цінами. Для ринку України ріпак є виключно експортноорієнтованою культурою. Світова ціна останнім часом складає не менше 600 $/т у т.ч. за ф’ючерсним контрактам до кінця 2012 року, за середньої собівартості в Україні на рівні 240-300 $/тн. Кон’юнктура світового ринку олійних складається таким чином, що попит на насіння ріпака буде перевищувати пропозицію у короткостроковій перспективі. Так, згідно із звітом агенції OIL WORLD у цьому році спостерігається рекордно низький рівень перехідних запасів насіння ріпака, що означає підвищений попит переробників. Тому за умови високої та стабільної ціни на продукцію і великих ризиків виробництва озимого ріпаку, постає питання вибору найкращого посівного матеріалу с високим рівнем врожайності і зимостійкості на генетичному рівні. На сьогоднішній день «Сингента» є одним із лідерів з виробництва насіння культури. Сорти та гібриди ріпака компанії добре відомі й користуються високим

серпень-вересень 2012

попитом серед фермерів Західної та Центральної Європи. Завдяки активним інвестиціям у науково-дослідну діяльність «Сингента» має потужну науково-технічну базу для створення та дослідження нових сортів та гібридів. Селекціонери та науковці не лише створюють нові, високопродуктивні гібриди, але й роблять значний внесок в розвиток селекції озимого ріпака. Саме селекціонерами «Сингенти» була розроблена нова система гібридизації із використанням ядерного типу успадкування чоловічої стерильності, під назвою «Сейфкрос». Фахівці помітили, що у разі застосування нової системи ефективніше успадковуються і краще проявляються бажані агрономічні характеристики. Таким чином, за-

вдяки технології «Сейфкрос» вдалося значно покращити продуктивність нових гібридів «Сингента», їх стійкість до стресових факторів, хвороб та полягання. Усі «Сейфкрос» гібриди відзначаються дуже низьким вмістом глюкозинолатів, що дало можливість значно підвищити якісні показники насіння, отриманого із урожаю. «Сейфкрос» гібриди успішно зареєстровані й проходять процедуру реєстрації у більш ніж 25 країнах. Починаючи із 2011 року у їх перевагах зможуть переконатись і українські виробники с.-г. продукції. Згідно з дворічними результатами офіційних сортовипробувань одразу три «Сейфкрос» гібриди включені у список перспективних для поширення на території України: НК Технік, НК Петрол та НК Октан. Одним з лідерів з рівня врожайності та стабільності є гібрид НК Технік, який характеризується надзвичайно високою зимостійкістю, тому стане в пригоді для господарств тих регіонів, де питання перезимівлі є особливо важливим. Цей гібрид отримав визнання у провідних виробників ріпака Центральної та Західної Європи. Минулого року він вперше продавався в Україні. За складних умов перезимівлі, отримано ба-

pro–sat.com.ua

Таблиця 1. Результати, отримані на сортовипробувальних станціях у Західному та Центральному регіоні у 2011 році Гібрид

Іллінці, Вінницька обл. Корець, Рівненська обл.

Тлумач, Ів.-Франк. обл.

Ульянівка, Кіровогр. обл.

Середнє, ц/га

НК Технік

36,8

32,3

25,9

17,1

28,0

НК Петрол

33,3

31,9

23,6

12,1

25,2

НК Октан

25,7

33,8

27,8

13,7

25,3

Нельсон

28,2

32,1

27,7

11,3

24,8

Токата

28,1

35,7

30,4

14,3

27,1

СТ1(М)

32,6

28,8

10,7

24,0

СТ2(Л)

34,0

27,3

15,8

25,7

бить його універсальним гібридом для усіх регіонів вирощування ріпака в Україні (табл. 1). Таким чином, згідно з результатами випробовування гібридів, а також виробничого досвіду, найбільш пристосованими гібридами для умов Південно-Східного регіону України (Степова зона) можна вважати НК Технік, НК Октан, Токата. Для більш сприятливих умов Центральної та Західної України найбільш адаптовані гібриди НК Технік, НК Петрол, НК Октан та Токата (табл. 2). У найближчі декілька років компанія «Сингента» планує розширити асортимент гібридів озимого ріпака в Україні. Сьогодні в мережі сортовипробування знаходиться ціла низка високоврожайних гібридів, які мають високу зимостійкість, посухостійкість, а також толерантність до хвороб та полягання. Посівний матеріал ріпака компанії «Сингента» поставляється в Україну з Європейського Союзу, фасування насіння – 1,5 млн насінин в мішку. Насіння оброблено сучасним препаратом, що спеціально розроблено для ріпака – Круїзер OSR. Перевагами препарату є відмінний контроль широкого спектра шкідників та хвороб протягом більш ніж 45 днів після посіву, безпечність для культури, стимуляція проростання рослин – «вігор»ефект, стримування поширення вірусних хвороб.

Гібриди ріпака від «Сингенти» – це завжди гарантована якість та відповідність всім вимогам Європейських стандартів, високий генетичний потенціал врожайності, стійкість до хвороб та стресових факторів навколишнього середовища, стабільність та прибуток!

Таблиця 2. Результати сортовипробування гібридів ріпака в умовах Дніпропетровської області на Криничанській ДСВС (с. Семенівка) Рік врожаю

Врожайність, ц/га НК Октан

НК Технік

НК Петрол

Токата

Нельсон

СТ 1(М)

СТ 2 (Л)

2009

34,56

32,37

33,81

34,98

33,17

28,97

30,48

2010

30,48

28,14

25,77

26,93

26,5

29,65

28,09

2011

26,7

29,3

23,6

24,7

19,3

19,2

21,2

Середнє

30,58

29,9

27,7

28,9

26,3

25,9

26,6

pro–sat.com.ua

серпень-вересень 2012

РОСЛИННИЦТВО

гато схвальних відгуків від виробників про рівень зимостійкості культури. Можливо, це найбільш актуальна властивість для сучасних гібридів в умовах України. Серед них і перший «Сейфкрос» гібрид – НК Петрол, який відрізняється підвищеною адаптивністю до різноманітних умов вирощування. Доказом чого є те, що НК Петрол зареєстрований і користується попитом у 23 країнах. Завдяки реєстрації НК Октан ми розширюємо спектр гібридів, рекомендованих для посушливих умов. Поєднання високої зимостійкості та стабільної урожайності робить НК Октан ідеальним для південних регіонів, які характеризуються нестабільним сніговим покривом в зимовий період та дефіцитом вологи у період весняно-літньої вегетації. Виробничий досвід вирощування ріпака свідчить про те, що гібрид Нельсон краще адаптований до умов Західної та Центральної України, в яких він розкриває високий потенціал врожайності. Гібрид відзначається швидким розвитком восени, тому придатний для більш пізніх строків сівби. До речі, Нельсон – один з найпопулярніших гібридів на конкурентному ринку сусідньої Польщі. Гібрид Токата вирізняється пластичністю до різних умов вирощування та доброю зимостійкістю, що ро-

30-РІЧНІ СТАЦІОНАРНІ ДОСЛІДИ із СІВОЗМІНИ

РОСЛИННИЦТВО

(ДОСВІД БІЛОРУСІ)

П. Нікончик – д. с.-г. н., А. Усеня – к. с.-г. н., А. Скіруха – к. с.-г. н., Л. Грибанов – к. с.-г. н., С. Тупик – науковий співробітник

Тривалі стаціонарні досліди є необхідною інформаційною базою для ведення землеробства на науковій основі. Результати досліджень, отримані в таких дослідах, мають важливе значення не тільки для вирішення поточних питань у землеробській практиці, а й для розробки стратегічних глобальних напрямів удосконалення систем землеробства і загалом аграрного виробництва. У стаціонарних дослідах представляється можливим простежити за динамікою продуктивної здатності землі, відтворення родючості ґрунту, що включає зміни агрохімічних, фізичних і біологічних властивостей, фітосанітарного стану посівів і ґрунту за різних рівнів застосовуваних засобів інтенсифікації та технологій. Це дозволяє давати ґрунтовні рекомендації для ведення землеробства в господарствах з різним рівнем виробництва та відмінними погодними умовами. Одночасно отримана інформація в таких дослідах може служити підставою для прогнозування та моделювання найбільш ефективних технологій і систем землеробства в перспективі, що неможливо досягти в короткострокових дослідах.

серпень-вересень 2012

У зв’язку із значенням тривалих стаціонарних дослідів створено міжнародну мережу, до якої увійшли найбільш цінні досліди різних країн світу. Серед відомих виділяються досліди в Ротамстеде (Англія, 1843-1856 рр., тривалість 155-168 років); Гріньоні (Франція, 1875 р. – 136 років); Іллінойсі (США, 1876 р. – 135 років ); Галле (Німеччина, 1878 р. – 133 роки); Аскове (Данія, 1894 р. – 117 років); Московській сільськогосподарській академії ім. К.А. Тімірязєва (Росія, 1912 р. – 99 років); Дослідній науковій станції з цукрового буряку (Білорусь, 1962 р. – 49 років). Згідно з міжнародною класифікацією тривалими стаціонарними дослідами вважають досліди тривалістю не менше 20 років. Стаціонари по-

над 50 років називають надтривалими або класичними. У Науково-практичному центрі НАН Білорусі з землеробства стаціонарні досліди з вивчення різних типів і видів сівозмін раніше проводилися на середньо-суглинистому ґрунті експериментальної бази «Устя» Оршанського району Вітебської області (1958-2000 рр.) і на супіщаному ґрунті експериментальної бази «Липово» Калинковицького району Гомельської області (1959-1992 рр.) Наукова інформація, отримана в дослідах, використовувалася як рекомендації і пропозиції виробництву щодо систем використання землі в господарствах названих регіонів. Відсутність нової інформації не дозволяє повною мі-

pro–sat.com.ua

Під кожну культуру застосовують рекомендовану технологію обробітку. У зерновій сівозміні протягом 30 років вивчається використання соломи як органічного добрива.

Як проміжні культури у сівозмінах вивчають: озиме жито на зелену масу з подальшим укісним посівом однорічних бобових кормових культур; укісні – люпин, горох-вівсяна суміш, хрестоцвіті культури (редька олійна, гірчиця біла, ріпак озимий та ярий) після однорічних бобових трав (люпину, гороху-вівсяну суміші); підсівний однорічний райграс; післяжнивні хрестоцвіті культури (редька олійна, гірчиця біла, ріпак озимий)

серпень-вересень 2012

РОСЛИННИЦТВО

рою задовольнити вимоги сучасного виробництва, оскільки в той час вона була орієнтована на багатогалузеві господарства. Сьогодні сільське господарство розвивається як спеціалізована галузь, що потребує нових підходів у використанні землі, розробки і впровадження спеціалізованих сівозмін і вдосконалення структури посівних площ у різних ґрунтово-кліматичних умовах. Раніше вивчення проводилося в розрахунку на більш низький рівень інтенсифікації: у дослідах застосовували значно нижчі дози добрив, спочатку не використовували хімічні заходи боротьби з бур’янами, оскільки були відсутні самі препарати. До того ж, у виробництві використовувалися

інші сорти, а ґрунт характеризувався більш низькими показниками родючості. Це свідчить про те, що досліди землеробської тематики, включаючи і сівозміни, мають проводитися безперервно, оскільки постійно змінюються умови аграрного виробництва. У Науково-практичному центрі НАН Білорусі з землеробства на експериментальній базі «Жодіно» (Смолевічський район Мінської області) дослідження з вивчення сівозмін проводяться з 1964 р. У 1978 р. закладено стаціонарний дослід з вивчення різних типів і видів спеціалізованих сівозмін для господарств різної спеціалізації. Досвід увійшов до повної схеми в 1980 р. У 2010 р. – від року початку отримання інформації пройшло 30 років. Ґрунт дослідної ділянки дерновопідзолистий, середньопідзолений, що розвивається на легкому піщанистопилуватому суглинку, який підстилається з глибини 50–70 см моренним суглинком. Всього досліджується 20 схем сівозмін, з яких 2-9-пільні, 9-8-пільні, 1-6-пільні, 2-5-пільні, 4-4-пільні, 1-3-пільні, 1-2-пільні. За типами досліджувані сівозміни належать до польових і кормових, що призначені для господарств, які спеціалізуються на виробництві молока, яловичини, свинини і м’яса птиці. За видами – зерно-трав’яно-просапні (повна плодозміна), зерно-трав’яні, зерно-просапні, зернові, трав’янопросапні, просапні. У досліджуваних сівозмінах питома вага основних культур становить: зернових – 33, 37, 50, 55, 62, 67, 75%; багаторічних трав – 12, 20, 25, 33, 50, 75, 100%; однорічних трав – 12, 25 , 33, 40%; просапних – 12, 33, 40, 50, 100%; проміжних культур – 12, 16, 25, 37%. Зерно-трав’яно-просапні, зерно-трав’яні, зерно-просапні, зернові (67% зернових) і просапної сівозміни вивчаються за різних систем і рівнів добрив: 1) гній соломистий – 11,2 т на 1 га ріллі + NPK; 2) гній – 22,4 т/га +1/2 NPK; 3) гній – 22,4 т/га; 4) NPK. Застосовують такі дози мінеральних добрив: ✓ під зернові – N80P60K100, ✓ просапні – N120P90K150, конюшина – Р90К150, ✓ конюшина+зернові 2 р.п. – N90P90K150, ✓ зернові трави – N180P90K150.

РОСЛИННИЦТВО

Її заорювання проводиться в чистому вигляді та в поєднанні з безпідстилковим гноєм і післяжнивними хрестоцвітими культурами (окремо і разом) у разі використання на корм та зелене добриво. Як проміжні культури у сівозмінах вивчають: озиме жито на зелену масу з подальшим укісним посівом однорічних бобових кормових культур; укісні – люпин, горох-вівсяну суміш, хрестоцвіті культури (редька олійна, гірчиця біла, ріпак озимий та ярий) після однорічних бобових трав (люпину, гороху-вівсяної суміші); підсівний однорічний райграс; післяжнивні хрестоцвіті культури (редька олійна, гірчиця біла, ріпак озимий). Післяжнивні культури вивчають з використанням на корм та зелене добриво в чистому вигляді і поєднанні із соломою.

Результати досліджень Як результат 30-річних досліджень у стаціонарному досліді виконано низку розробок, що мають важливе наукове і практичне значення для землеробства Білорусі. До основних з них належать такі. Збільшення рівня добрив, підвищення ступеня окультуреності ґрунту та застосування повного хімічного захисту рослин проти сівозміни в підвищенні врожайності сільськогосподарських культур, продуктивності ріллі та відтворення родючості ґрунту. В окремому стаціонарному досліді на різноокультурених ґрунтах (вміст гумусу – 2,36 і 3,26%, Р2О5-140 і 260 мг, К2О – 130 і 280 мг на 1 кг ґрунту) на добре окультуреному ґрунті, який попередньо 15 років удобрювали підвищеними дозами гною за зростаючих доз мінеральних добрив (I фон-N80P60K100, II фон – N120P90K150

врожайність ячменю у разі розміщення по конюшині і картоплі становить 56,9 і 57,1 ц/га, а по озимій пшениці – тільки 28,9 ц/га. Основна причина різкого зниження врожаю по попереднику – хвороби. І на добре окультуреному ґрунті по поганому попереднику ступінь ураження рослин кореневими гнилями становить 54%, водночас по гарному попереднику вона була тільки 5-6%. Слід зазначити, що в усі роки досліджень по поганих попередниках на добре окультуреному ґрунті кореневих гнилей було більше, ніж на менш окультуреному ґрунті. Окультурений ґрунт є більш сприятливим середовищем для розвитку патогенів. У варіанті досліду, де в зерновій сівозміні колосові по колосовим висівали протягом двох-трьох років поспіль, застосуванням повного хімічного захисту вдалося підвищити врожайність зернових з 42,3 до 47,4 ц/га, водночас за оптимальної плодозмінної сівозміни, де зернові розміщувалися по

добрих попередниках, така сама врожайність (47,6 ц/га) була отримана без хімічних засобів захисту. Одночасно використання хімічного захисту в плодозмінній сівозміні дало можливість довести врожайність до 53,7 ц/га. Забрудненість пирієм полів у поганій сівозміні доходила до 120 стебел на 1 м2. У гарній сівозміні пирій повністю був відсутній навіть без застосування спеціальних гербіцидів. Значно менше в цій сівозміні була засміченість і однорічними бур’янами: відповідно, 245 і 128 шт/м2 без хімзахисту і 116 і 51 шт/м2 з хімзахистом. Крім поширення хвороб і посилення засміченості посівів, необхідність оптимальної сівозміни зумовлена посиленням фітотоксичності ґрунту за порушення сівозмінних норм. За даними літератури, вона викликається накопиченням в ґрунті фізіологічно активних фітотоксичних речовин у вигляді фенольних сполук, органічних кислот, альдегідів, спиртів та інших. Джерело утворення токсичних речовин – кореневі виділення рослин, післяжнивні рослинні залишки і продукти життєдіяльності мікроорганізмів. Вони накопичуються більше і більш шкідливі, коли в структурі посівів переважають подібні за біологічними особливостями культури, наприклад, у разі вирощування зернових по зернових. Це призводить до зміни співвідношення груп мікроорганізмів і появи фітотоксичних форм, які постачають у ґрунт шкідливі для культурних рослин речовини. Фітотоксини викликають порушення обміну речовин у рослинах, у т.ч. азотний, впливають на інтенсивність

серпень-вересень 2012

pro–sat.com.ua

ків становить відповідно 89,3 та 86,092,5 ц/га, а збір перетравного протеїну – 9,10 і 8,26-8,81 ц. Не знизився і вихід зерна з 1 га ріллі (27,4 і 25,2-27,5 ц). Заміна просапних культур (картоплі, кукурудзи) конюшиною практично не знизила продуктивності сівозміни і підвищила її економічну ефективність. Слід сказати, що зерно-трав’яні сівозміни забезпечують найбільшу ефективність у тому випадку, коли травосіяння ведеться на бобовій (конюшина, люцерна) і бобово-зерновій основі з використанням конюшини один рік і конюшини-зернової суміші не більше двох років. У зерно-трав’яній сівозміні чергування культур було таким: 1 – озиме жито на зелену масу + горох-овес укісний + редька олійна укісна, 2 – ячмінь, 3 – конюшина + тимофіївка 1-р.п., 4 – конюшина + тимофіївка 2-р.п., 5 – ячмінь, 6 – овес, 7 – озиме жито, 8 – конюшина, 9 – озима пшениця.

використання. За дворічного використання конюшини в суміші з тимофіївкою і такої самої питомій ваги трав (сів. 1) продуктивність сівозміни дещо знижується (86,0 ц/га к. од.) Нижче також врожайність зернових і збір зерна з 1 га ріллі за рахунок деякого погіршення складу попередників. Спеціалізація землеробства потребує скорочення набору культур і звуження їх чергування. Дослідження показали, що в умовах достатнього застосування добрив, засобів захисту рослин і дотримання технології обробітку культур це можливо. У цьому стаціонарному досліді спеціалізовані зерно-трав’яної сівозміни, що включають зернові культури, багаторічні та однорічні бобові трави (сів. 6), за продуктивністю практично не поступалися зерно-трав’янопросапним сівозмінам, що включають зернові, багаторічні та однорічні трави і просапні культури (сів. 1, 9). Вихід кормових одиниць з 1 га сівозмінної площі в середньому за 30 ро-

Таблиця 1. Продуктивність сівозмін залежно від структури посівів

проміжні

12,5

1...1

12,5

Кт

12,5

86,0

8,26

25,2

51,3

Кт...Кн

2...1

89,3

9,10

27,4

50,3

видовий склад

тривалість використання (років)

Кн

зерна

% в сівозміні

перетравного протеїну

однорічні трави

к.од.

зернові

з 1 га ріллі

92,5

8,81

27,5

зерна з 1 га посіву зернових, ц

просапні

багаторічні трави № обороту в досліді

Збір, ц

Доза мінерального азоту, кг/га

Структура посівів, %

54,9

37,5

12,5

Кз

12,5

100

83,3

8,16

17,3

46,2

62,5

12,5

Кн

12,5

84,6

7,02

33,2

52,1

Кн

84,2

6,99

34,4

51,6

Кн

1...1

82,1

7,47

37,4

49,8

Примітка. Кн – конюшина; Кт – конюшина + тимофіївка; Кз – конюшина + зернові

pro–sat.com.ua

серпень-вересень 2012

РОСЛИННИЦТВО

дихання і фітосинтетичну активність. У дослідах Московської сільськогосподарської академії в беззмінних посівах озимої пшениці та ячменю знижувалася схожість насіння більш ніж на 20% і спостерігалося пригнічення кореневої системи, що призводило до зрідження посівів, ослаблення розвитку рослин і зниження врожаю. Під час оброблення різноманітних культур з чергуванням їх у сівозміні, накопичення токсичних речовин відсутнє і фітотоксичність ґрунту не спостерігається. Інших способів, окрім науково обґрунтованої сівозміни, що виключають появу цього шкідливого явища, до сьогодні не розроблено. Тому і тепер, як і раніше, плодозміну правомірно відносити до закону землеробства. Спеціалізація сівозмін в умовах інтенсифікації землеробства. Інтенсивні ресурсозберігаючі сівозміни для господарств, що спеціалізуються на виробництві молока, яловичини, свинини. Класична сівозміна передбачає чергування трьох груп культур: зернових, бобових і просапних. Дані, наведені в таблиці 1, показують, що саме в такій сівозміні (сів. 9) забезпечена найвища продуктивність використовуваної землі (92,5 ц/га к. од.) і найвища врожайність зернових (54,9 ц/га). Чергування культур в цій сівозміні наступне: 1 – озиме жито на зелену масу + горох-овес на з/м укісний, 2 – озимі, 3 – конюшина, 4 – ячмінь + післяжнивні, 5 – картопля, 6 – ячмінь, 7 – конюшина, 8 – озимі. У цій сівозміні конюшина обробляється на двох полях за однорічного

Таблиця 2. Приклади кормових сівозмін

РОСЛИННИЦТВО

1 – однорічні бобові трави + підсівні або укісні культури, 2 – ячмінь з підсівом конюшини, 3 – конюшина, 4 – кукурудза, 5 – коренеплоди, 6 – ярі зернові (кормових культур – 66,6%, зернових – 33,4%) ;

У сівозміні, де конюшино-зернова суміш використовується чотири роки (з 3-го року травостій зернових), продуктивність ріллі була нижчою (83,3 ц/га к.од.), хоча доза мінерального азоту тут була набагато вище (100 кг/га). Зерно-трав’яні сівозміни з оптимізованою структурою трав на бобовій і бобово-зерновій основі можуть застосовуватися в господарствах, що спеціалізуються на відгодівлі великої рогатої худоби, а також в інших господарствах у системі контурноекологічних сівозмін на полях, де не вирощуються просапні культури. У господарствах з тваринницькими комплексами з виробництва молока за великої площі сільськогосподарських земель, розчленованості території та віддаленості полів доцільно вводити прифермські кормові сівозміни для обробітку малотранспортабельних кормових культур (силосних, коренеплодів, зелених кормів для літнього використання). В таких сівозмінах кормові культури можуть займати до 60-80% і зернофуражні 20-40%. Кормові сівозміни можуть вводитися і без зернових культур (табл. 2). Відсутня кількість зерна, одержуваного в прифермських сівозмінах, проводиться в польових сівозмінах. У свинарських господарствах вводяться сівозміни, насичені зерновими культурами. Зерновими колосовими (за різноманітної їх структури сівозміни) можливо насичувати без істотного зниження врожаю до 67%. За підвищеної питомої ваги озимого жита і вівса в структурі зернових на окремих, більш віддалених полях

серпень-вересень 2012

1 – однорічні бобові трави + підсівні або укісні культури, 2 – ячмінь з підсівом конюшини, 3 – конюшина, 4 – кукурудза, 5 – коренеплоди, 6 – люцерна (вивідне поле) (кормових – 83,3%, зернових – 16,7 %);

з чергуванням культур у часі можливе насичення до 75%, наприклад: 1 – озиме жито, 2 – конюшина, 3 – озима пшениця + післяжнивні, 4 – овес, 5 – озиме жито, 6 – конюшина, 7 – ячмінь + післяжнивні, 8 – овес.

У господарствах з тваринницькими комплексами з виробництва молока за великої площі сільськогосподарських земель, розчленованості території та віддаленості полів доцільно вводити прифермські кормові сівозміни для обробітку малотранспортабельних кормових культур (силосних, коренеплодів, зелених кормів для літнього використання) Якщо в сівозміні вирощується тільки пшениця, тритикале та ячмінь, то зернових колосових у сівозміні має бути не більше 50%. За високої питомої ваги зернових у сівозміну слід включати зернобобові культури, доцільно також обробляти післяжнивні культури, що пом’якшують негатив-

III

1 – однорічні бобово-зернові трави з підсівом конюшини, 2 – конюшина, 3 – озимі на зелену масу + однорічні трави укісні + хрестоцвіті укісні, 4 – кукурудза, 5 – коренеплоди (кормових культур – 100%).

ний вплив у разі розміщення зернових по зернових. Враховуючи велику значимість бобових трав у землеробстві республіки та їх роль у сівозмінах, у проведеному стаціонарному досліді вивчали можливу концентрацію конюшини в сівозміні і період повернення (кількість років) на колишнє поле (таблиця 3). Як показали дані досліду, питома вага конюшини за однорічного використання не має перевищувати 25% (2 поля в 8-пільній сівозміні). На колишнє місце її слід повертати не раніше, ніж через три роки. За частішого повернення вона уражається раком і різко знижує врожай: у разі повернення через рік у четвертій ротації сівозміни зниження становить 60%. Аналогічні дані отримані і щодо зернобобових культур, оброблюваних у сівозмінах. У разі повернення гороху на колишнє місце через три роки врожайність становить 32,8 ц/га зерна, через два роки – 22,2 і через рік – 5,6 ц/га. Врожайність люпину вузьколистого у разі повернення через три роки становить 33,6 ц/га, через два 28,5 і через рік – 20,7 ц/га. Причина такого різкого зниження врожаю – ураження рослин грибними хворобами.

Таблиця 3. Урожайність конюшини залежно від концентрації її посівів у сівозміні (четверта ротація 8-пільної сівозміни, 2002-2010 рр.) Урожай зеленої маси

Питома вага конюшини в сівозміні, %

Період повернення на попереднє місце (років)

ц/га

12,5

627

100

25,0

596

33,3

399

50,0

249

pro–sat.com.ua

Конюшина за однорічного використання в сівозміні без витрат азотних добрив на фоні Р90К150 забезпечувала більш високу продуктивність, ніж кукурудза, під яку вносили по 45 т/га гною + N120P90K150. За рахунок конюшини за врожаю зеленої маси 627 ц/га отримано по 125 ц/га к.од. і 16,3 ц/га перетравного протеїну. Щодо кукурудзи ці дані – 520, 115 і 6,84 ц/га, відповідно. У другому році користування, конюшино-тимофіїчна суміш, під яку додатково до фосфорно-калійних добрив вносили й азотні (N90), поступалася конюшині однорічного користування за виходом кормових одиниць на 17% і перетравного протеїну – на 33%, хоча рівень продуктивності був досить високим (104 ц/га к.од.) З третього року користування і за дози мінерального азоту 180 кг/га конюшино-зернова суміш значно знижувала врожайність. У 3 і 4 роках вихід кормових одиниць порівняно з конюшиною однорічного користування був нижче на 31-37%, перетравного протеїну – в 1,7-2,0 рази.

Ще нижче була продуктивність зернових трав у чистому вигляді. Зернові (за дози N180) за загальною продуктивністю поступалися конюшині більш ніж на 40%, а без азотних добрив – більш ніж в 7 разів (відповідно 16,3 і 125 ц/га к.од.) Конюшина добре використовує ґрунтову родючість. Навіть у сівозміні без добрив (під всі культури не застосовували добрива) в середньому за ротацію 8-пільної сівозміни урожай зеленої маси становить по 398 ц/га, вихід кормових одиниць – 79,6 і перетравного протеїну – 10,3 ц/га. У групі багаторічних трав на провапнованому легкосуглинистому ґрунті високопродуктивною культурою виявилася люцерна. У разі сівби в суміші з конюшиною і чотирирічного використання щодо виходу кормових одиниць вона мало поступалася конюшині однорічного користування і значно перевершувала зернові трави, під які вносили по 180 кг/га мінерального азоту. Люцерна в суміші з конюшиною забезпечила найвищий збір перетравного протеїну (17,2 ц/га).

Таблиця 4. Продуктивність кормових і зернових культур Культура Конюшина

Доза мінерального азоту, кг/га

Урожайність, ц/га

Кормові одиниці, ц/га

Перетравний протеїн, ц/га

627

125

16,3

Конюшина + тимофіївка 1 р.п.

576

115

13,8

Конюшина + тимофіївка 2 р.п.

518

104

10,9

Конюшина + зернові 3 р.п.

180

432

86,4

9,1

Конюшина + зернові 4 р.п.

180

393

78,6

7,9

Зернові

180

365

73,0

7,3

Галега східна

514

103

14,9

Люцерна + конюшина 1-4 р.п.

558

112

17,2

Горох-овес на з/м

307

43,0

6,14

Оз.жито на з/м + горох-овес укісний + редька олійна укісна

180

918

119

15,0

Оз. жито на з/м + люпин укісний + редька олійна укісна

140

865

112

14,2

Оз. жито на з/м + горох-овес + райграс однорічний

180

808

109

13,3

Кукурудза

120

520

120

6,84

Коренеплоди

120

756/490

106/49

6,8/5,9

Картопля

120

340

112

3,06

Оз. жито

56,8

67.6/14,8

4.20/0,37

Оз. пшениця

59,0

69,6/14,2

5,31/0,36

Оз. тритикале

56,3

68,1/14,1

5,52/0,41

Ярова пшениця

52,7

61,7/14,1

4,17/0,46

Ячмінь

51,9

63,8/19,4

4,15/0,70

Овес

47,5

48.5/17,1

4.09/0,68

Колосові в середньому

54,0

63,2/16,7

4,57/0,65

39,1

43,0/8

10.9/0,10

Люпин вузьколистий Примітка. У чисельнику — основна продукція, в знаменнику — побічна.

pro–sat.com.ua

серпень-вересень 2012

РОСЛИННИЦТВО

Оцінювання кормових і зернових культур за продуктивністю, економічністю та енергетичною ефективністю. Отримані дані свідчать про великі відмінності в загальній і протеїнової продуктивності між культурами. За виходом кормових одиниць ці відмінності різняться більш ніж втричі, а за кількістю перетравного протеїну – у чотири рази. Тому правильний підбір культур та науково обґрунтована структура посівних площ у конкретних умовах є важливим резервом підвищення продуктивності землеробства. Прийнято вважати інтенсивними просапні культури – це підтвердилося дослідах. Проте (табл.4) в умовах оптимальних технологій вирощування і правильного підбору видового складу культур багаторічні трави також є високоінтенсивними культурами. Основними кормовими культурами на орних землях республіки є багаторічні трави і кукурудза. Тому правомірно порівняти ефективність обробітку саме цих культур.

РОСЛИННИЦТВО

Однорічні бобові трави менш продуктивні, ніж багаторічні, і перш за все, конюшина та люцерна. Однак у разі поєднання з озимими, підсівними і укісними проміжними культурами продуктивність кормового поля більш ніж подвоюється і досягає рівня багаторічних бобових трав. У варіанті озиме жито на зелену масу + горох-овес укісний з підсівним однорічним райграсом в сумі за три врожаї дали 808 ц/га зеленої маси або 109 ц/га к.од. і 13,3 ц/га перетравного протеїну. За такого багатоукісного використання однорічні трави є добрим доповненням до багаторічних у системі зеленого конвеєра, особливо в ранньовесняний і пізньоосінній періоди, а також між покосами багаторічних трав у літній період. Основу виробництва рослинницької продукції на орних землях становлять зернові культури і багаторічні трави. Від цих двох груп культур залежить стан кормової бази та системи землеробства загалом. У структурі тваринницької продукції найбільшу питому вагу займає продукція скотарства – молоко і м'ясо яловичини. Тут використовують понад 80% усіх видів кормів. За рекомендаціями інституту тваринництва, у річній структурі кормів для молочних корів і під час відгодівлі молодняку ВРХ трав'яні корми мають займати 60-70%. Зоотехнічні вимоги щодо структури кормів узгоджуються з напрямом інтенсифікації землеробства, оскільки обробіток багаторічних трав у сівозмінах сприяє підвищенню продуктивності землі і підвищенню родючості ґрунту. Обов'язковою складовою частиною структури кормів для великої рогатої худоби є включення концентрованих кормів на основі зернофуражу як більш енергоємного корму.

серпень-вересень 2012

За зоотехнічним даними, за недостатньої питомої ваги концентратів в раціонах ВРХ має місце перевитрата кормів на одиницю тваринницької продукції. Співвідношення трав'яних кормів та зернофуражу має визначатися не тільки зоотехнічними вимогами, але і ґрунтово-кліматичними та економічними умовами, можливостями землеробства, продуктивністю і економічною ефективністю оброблюваних культур. У зв'язку з цим становить інтерес порівняння багаторічних трав із зер-

Враховуючи багатосторонню значимість зернової галузі, важливо визначити перспективні напрями її розвитку. Тут важливе значення має структура виробництва, видовий склад і співвідношення оброблюваних зернових культур у конкретних умовах

новими культурами. Вихід кормових одиниць за рахунок конюшини і конюшино-зернових сумішей одного-двох років користування був вдвічі вище, ніж за рахунок зернових колосових культур під час обліку основної продукції (відповідно 114,5 і 63,2 ц/га к.од.), а перетравного протеїну – більш ніж втричі. Ці дані свідчать про те, що раціони великої рогатої худоби за можливості мають будуватися в напрямі мінімалізації питомої ваги зерна в зоотехнічних допустимих межах заміни його кормами з трав і, перш за все, бобових. Якщо говорити про зерно, то треба, насамперед, виходити з того, що все свинарство і птахівництво базується на зернофуражі. До того ж, зерно – це не тільки корм: не менше значення має його використання на продовольчі та технічні цілі. Враховуючи багатосторонню значимість зернової галузі, важливо визначити перспективні напрями її розвитку. Тут важливе значення має структура виробництва, видовий склад і співвідношення оброблюваних зернових культур у конкретних умовах. Для цього треба знати можливості продуктивності кожної культури. У тривалому стаціонарному досліді на легкосуглинистому ґрунті у разі розміщення за оптимальними попередникам за останні десять років (2000-2010 рр.) найбільш високу врожайність забезпечила озима пшениця (59,0 ц/га). Близьку до цієї врожайності показали озиме тритикале (56,3 ц/га) і озиме жито (56,8 ц/га). Трохи нижче врожайність – у ярої пшениці (52,7 ц/га) і ячменю (51,9 ц/га). Найменш врожайним в групі колосових

pro–sat.com.ua

рою від ураження хворобами (рак конюшини). Аналогічна ситуація і з зернобобовими культурами. Урожайність гороху у разі повернення через два роки порівняно з варіантом через три роки, знизилася на 32% і через рік – в 6 разів. У люпину вузьколистого зниження становить, відповідно,

У групі зернових колосових на легкосуглинистому ґрунті озимі зернові забезпечують більш високий урожай зерна, ніж ярі – вони більш повно використовують агрокліматичні ресурси 15 і 40%. В окремі роки у разі повернення через рік горох і люпин практично не давали врожаю через ураження хворобами. За результатами проведеного досліду і за даними інших досліджень, визначені максимально можливі допустимі концентрації посівів сільськогосподарських культур у сівозмінах. Зерновими колосовими за різноманітної структури можливо насичувати сівозміни до 67%; якщо в сівозміні вирощуються тільки пшениця, тритикале та ячмінь, то не більше ніж до 50%; гороху і вики можливо мати 20-25%, люпину – 16-20%, льону – 20-25%, кормового буряку – 20-25%, картоплі – 20-25%, конюшини – 20-25%, конюшино-зернової суміші – 40%, люцерно-зернової суміші – 40-50%. Співробітники лабораторії сівозмін в останні роки провели аналіз землеробства і стану сівозмін багатьох господарств республіки. Аналіз результатів показав, що в багатьох з них у віданні сівозмін є багато грубих порушень. Зернові колосові по колосових в найгірших варіантах по неприпустимих попередниках розміщуються три і більше років поспіль. Масово вибуває із сівозміни просапний попередник. Різко знижені площі картоплі, великі площі займає кукурудза, але вона обробляється здебільшого на постійних ділянках у повторних посівах по 3-4 і більше років поспіль. Є господарства, де взагалі немає зернобобових. У 25% господарств їх було менше 2%, та й загалом в республіці їх більш ніж вдвічі менше рекомендованої норми. Така сама, приблизно, ситуація і з однорічними бо-

РОСЛИННИЦТВО

виявився овес (47,5 ц/га). Із зернобобових культур люпин вузьколистий забезпечив врожайність 39,1 ц/га зерна, вихід кормових одиниць – 43,0 ц/га і перетравного протеїну – 10,9 ц/га. У середньому щодо колосових культур врожайність становить 54,0 ц/га зерна, вихід кормових одиниць – 63,2 ц/га і перетравного протеїну – 4,57 ц/га. На одну кормову одиницю в зерні колосових перетравного протеїну припадає 84 г, у люпину – 279 г. Отже, в групі зернових колосових на легкосуглинистому ґрунті озимі зернові забезпечують більш високий урожай зерна, ніж ярі – вони більш повно використовують агрокліматичні ресурси. Слід зазначити, що озиме жито за врожайністю виявилося на рівні озимого тритикале, не набагато поступилося (на 2,2 ц/га зерна) озимій пшениці й істотно перевершило (на 4,9 ц/га) ячмінь. В умовах виробництва врожаї озимого жита зазвичай нижче, ніж інших колосових культур. Це пояснюється не біологічною особливістю культури, а тим, що озиме жито як невимогливу культуру розміщують на менш родючих землях і застосовують менш інтенсивну технологію обробітку (часто за залишковим принципом). Оцінювання культур як попередників у сівозмінах. Розміщення зернових, зернобобових, багаторічних бобових трав і просапних культур у різних видах сівозмін. Визначено рівень врожайності зернових і кормових культур залежно від попередника у сівозміні. Встановлено, що у разі розміщення по несприятливому попереднику і за оптимального удобрення та застосування засобів захисту рослин врожайність пшениці знижується до 40%, ячменю і тритикале – до 30%, озимого жита – до 15% і вівса – до 10%. І це тільки за разового накладання. Виявлено, що бобові культури ще більш чутливі до сівозміни, ніж зернові колосові. Тут особливе значення має рівень концентрації в сівозміні і період повернення (кількість років) на колишнє поле. Наприклад, конюшина у разі повернення через рік порівняно з поверненням через 7 років у першій ротації 8-пільної сівозміни знизила врожайність на 17%, у другій – на 20%, в третій – на 41% і в четвертій – на 60%. В останні роки вона практично не дає врожаю. Сходи гинуть вже під покривною культу-

серпень-вересень 2012

РОСЛИННИЦТВО

бовими травами. Більш ніж в 50% господарств їх площі недостатні, а в тих, у яких є достатні обсяги, представлені не бобовими видами. У такій ситуації зростає роль багаторічних трав як попередників зернових та інших культур у сівозміні, але вони у великій кількості випадків зернові – тобто такі ж несприятливі попередники, як і зернові колосові. Сьогодні у більшості господарств не ведуться книги історії полів, немає записів про розміщення культур на полях і попередників, про внесення добрив (особливо це важливо для органічних), вапнування. Структура посівних площ для господарств, що спеціалізуються на виробництві молока, яловичини, свинини, і вдосконалена структура посівів для сільськогосподарських організацій. Найбільше значення під час розрахунку структури посівів має питома вага зернових культур. За даними зоотехнічних дослідів інституту тваринництва, за 10% зерна і 80% сінажу з багаторічних трав витрати корму на 1 кг приросту становлять 11 к.од., за співвідношення відповідно 20 і 80% – 9,5 к.од., 25 і 75% – 8,8 к.од. і при співвідношенні 60 і 40% – 7 к.од. За продуктивності зернових 50 ц і багаторічних трав (за сінажем) 90 ц к.од. з 1 га (таке співвідношення в дослідах при оптимальній технології) розрахунковий вихід м'яса з 1 га становить 756 кг, 817, 854 та 853 кг відповідно, а чистий прибуток з 1 га – 164,178,187 і 187 дол. США. Виходячи з продуктивності землі, оптимальним варіантом структури корму виявився варіант: 25% зер-

серпень-вересень 2012

на і 75% сінажу з багаторічних трав. Збільшення питомої ваги зерна понад цю кількість не призводило до збільшення виходу м'яса і грошового прибутку з 1 га. Тому в умовах республіки структуру кормів для ВРХ слід створювати за помірної питомій ваги зерна (20-25%), а решту за його наявності доцільніше використовувати в свинарстві, де, за нашими розрахунка-

Показник питомої ваги зернових у структурі посівів великою мірою залежить від розміру площ лучних угідь у господарстві. ми, окупність його за виходом м'яса та грошовим доходом з 1 га в 1,5-1,7 рази більше, і ще ефективніше в птахівництві, де окупність вище, ніж у разі відгодівлі великої рогатої худоби, в 2,7-2,9 рази. За помірної питомої ваги зерна кормову базу повністю можливо створювати на власних кормах. Це ще одне підтвердження того, наскільки важлива добре організована структура виробництва в сільському господарстві за раціонального поєднання галузей землеробства і тваринництва. Показник питомої ваги зернових у структурі посівів великою мірою залежить від розміру площ лучних угідь у господарстві. За средньореспубліканського рівня (30% в структурі сільгоспугідь) зернові культури на орних землях мають становити: у господарствах з відгодівлі великої рогатої худоби – 51-

53%, у господарствах з виробництва молока – 48-50%. Зі збільшенням питомої ваги сіножатей та пасовищ і, відповідно, зменшенням орних земель у загальній площі сільгоспугідь питома вага зернових на ріллі зростатиме, а кормових культур, відповідно, зменшуватиметься. Так, у господарствах з виробництва молока за 20% сіножатей та пасовищ зернових на орних землях має бути 43%, а за 50% – 56%. У господарствах, що спеціалізуються на виробництві свинини, розмір посівних площ зернових культур визначатиметься можливістю розміщення їх у сівозмінах. Як було показано вище, за різноманітної структури самих зернових у сівозмінах колосових можливо мати до 67%. У свинарських господарствах спеціалізація на виробництві свинини, зазвичай, поєднується з виробництвом продукції скотарства, здебільшого, з виробництвом молока. Це зумовлено природними умовами республіки. Наявність лучних угідь і багаторічних трав на ріллі диктує використання трав'яних кормів саме в цій галузі тваринництва. У кормовій групі важливе раціональне поєднання площ багаторічних трав і кукурудзи. Багаторічні трави, як джерело кормів для тваринництва, мають багатовікову історію. Кукурудза в історичному аспекті для Білорусі є порівняно новою культурою. Обробіток її почався тільки 5-6 десятиліть тому. До сьогодні вона стабільно увійшла в сільськогосподарське виробництво. Тим не менш, ще мають місце різні думки про її актуальність та ефективність.

pro–sat.com.ua

шені до 160,3 тис. га (3,1% у структурі посівів). З 2001 р. площі почали збільшуватися – у 2007 р. посіви досягли рекордного 1962 р. (734,9 тис. га, за питомою вагою у загальній структурі посівів 15,6%). У 2010 р. загальна посівна площа кукурудзи становила 804,6 тис. га, в тому числі 663 тис. га (13,5% у структурі посівів) на силос і 141,6 тис. га (2,9% в структурі посівів) на зерно. У 2011 р. площі досягли рекордних розмірів – 940 тис. га.

дукції, що здорожує продукцію тваринництва. Ми проаналізували врожайність кукурудзи і багаторічних трав у дослідах і на виробництві за 50 років (1961-2010 рр.). В умовах виробництва середня врожайність кукурудзи за цей період становить 201 ц/га зеленої маси (максимальна – 347 ц/га в 1988 р. і мінімальна – 60 ц/га в 1962 р.) За розрахунками, обробіток кукурудзи рентабельний за врожайності не нижче 300 ц/га. Отже, така врожайність з 50 років отримана тільки в 1988 р. – у всі інші роки вона була збиткова. У дослідах кукурудза дає більш високі врожаї. В середньому за 50 років отримано по 442 ц/га зеленої маси (92,8 ц/га к.од.). Однак це становить тільки 80% від конюшини, яка забезпечувала 552 ц/га зеленої маси, 110,4 ц/га к.од. і 14,3 ц/ га перетравного протеїну. Причому конюшина обробляється тільки на фосфорно-калійному фоні мінеральних добрив, тоді як кукурудза на фоні: гній+NPK. Витрати умовного палива на 1 ц к. од. у конюшини становлять 3,3 кг, а у кукурудзи – 15 кг. Питання площ кукурудзи має вирішуватися зонально. Більше вони мають бути в південних теплозабезпечених районах, і менше – у північних. Слід враховувати, що в південних районах менше конюшинопридатних ґрунтів. Великим недоліком сучасної структури посівів є мала питома вага бобових видів і велика – зернових у структурі багаторічних трав. У 20082010 рр.. бобові становили 33,2%, бобово-зернові – 36,7 і зернові – 30,1%. Оптимальна структура

серпень-вересень 2012

РОСЛИННИЦТВО

Сьогодні у господарствах республіки не ставиться питання: обробляти або не обробляти кукурудзу. Питання стоїть тільки в розумному поєднанні площ кукурудзи і багаторічних трав як основних кормових культур з урахуванням конкретних ґрунтовокліматичних та економічних умов. Проведений аналіз показав, що динаміка площ цих культур значно відрізнялася. Ми проаналізували цей показник за 50 років (1960-2010 рр.). Аналіз проводили окремо за кожен рік, за середніми даними за кожне п'ятиріччя (всього 10) і в середньому за 1961-2010 рр. Площі багаторічних трав безперервно зростали протягом 30 років з 552,3 тис. га (10,1% у структурі посівів) у 1961 р. до 1477 тис. га (27%) у 1991 р. Надалі, починаючи з 1991 р., з різними темпами на різних етапах мало місце системне зниження площі багаторічних трав. У 2010 р. площа їх становила тільки 778,3 тис. га або 15,8% в структурі посівів. Отже, за чотири п'ятиріччя вона зменшилася майже вдвічі. Здебільшого це пов'язано з розширенням площі кукурудзи. На відміну від багаторічних трав динаміка посівних площ кукурудзи характеризувалася великою нестабільністю. Початок масового впровадження кукурудзи припадає на середину 60-х років минулого століття. За короткий період, уже в 1962 р., найхолоднішому, дощовому і несприятливому для кукурудзи, площі доведені до 736,1 тис. га або до 13,5% у структурі посівів. Це були роки, коли кукурудзу впроваджували в сівозміну адміністративними методами без урахування ґрунтово-кліматичних і економічних умов господарств. Примусово зверху змушували розорювати конюшину і сіяти кукурудзу. У той час ґрунти Білорусі були малородючими з низьким вмістом живильних речовин, кислою реакцією середовища і, здебільшого, малопридатними для кукурудзи. Врожаї були низькими, особливо в холодні роки. Після деякого ослаблення вимог зверху площі почали різко скорочуватися. Протягом трьох п'ятиріч, до 1979 р., вони були доведені до 104,1 тис. га (1,8% в структурі посівів). З 1980 р. знову почалося розширення площ, які до 1990 р. були доведені до 469 тис. га (8,3% у структурі посівів). З 1991 р. настало чергове скорочення і до 1995 р. вони були змен-

РОСЛИННИЦТВО

пропонується така: бобових – 61%, бобово-зернових – 31, зернових – 8% (насінники). Удосконалена структура дозволить підвищити продуктивність трав'яного поля, збільшити врожайність зернових за рахунок поліпшення попередників, а також вирішити проблему дефіциту білка в господарствах з виробництва молока і яловичини. Для оптимізації вмісту білка в концентрованих кормах, особливо для свинарства і птахівництва, пропонується збільшити площу зернобобових культур з 154,2 тис. га до 350 тис. га. Для більш раціонального використання орних земель і агрокліматичних ресурсів доцільно обробляти проміжні культури на площі 200 тис. га, до 2015 р. довести їх площу до 300 тис. га, а в більш віддаленій перспективі – до 500 тис. га. Удосконалення структури посівних площ та системи сівозмін дозволить: а) за рахунок оптимізації концентрації в сівозмінах та розміщення зернових колосових за сприятливим попередникам додатково отримати 450-500 тис. т зерна; б) за рахунок додаткового розширення площі зернобобових додатково отримати близько 130 тис. т сирого білка і скоротити закупівлю (імпорт) білкової сировини на 370 тис. т; в) за рахунок вдосконалення структури і режиму використання багаторічних трав у сівозмінах, переводячи їх на бобову і бобово-зернову основу, додатково отримати 4,5-5,0 млн т зеленої маси (що під час заготівлі кормів дозволить додатково виробити 800 тис. т молока). Агроекономічне оцінювання та обґрунтування застосування проміжних культур у сівозмінах. Сівозміни з проміжними культурами. У стаціонарному досліді досліджено 12 схем 8-пільних польових і кормових сівозмін, насичених різними проміжними культурами. Встановлено, що включення в сівозміни проміжних культур до 25 і 37,5% від площі ріллі підвищує загальну продуктивність орної землі щодо виходу кормових одиниць на 14-15% і збору перетравного протеїну на 20-25%. Використання агрокліматичних ресурсів (опадів, тепла, сонячної радіації) підвищується з 75-79 до 87-88%. Якщо в сівозміні без проміжних культур невикористані кліматичні ресурси становлять 21-25%, то в сівозміні з проміжними культурами тільки 12-13%.

серпень-вересень 2012

Проміжні культури в сівозміні доцільніше використати на кормові цілі, ніж на зелене добриво. Збільшення врожаю в післядії не компенсує до останку втрат корму у вигляді заораної зеленої маси. Їх використання на зелене добриво можливе в господарствах, де є велика потреба в зерні (наприклад, свинарських господарствах), а трав'яними кормами господарство можна забезпечити за рахунок лучних угідь і кормових культур на ріллі. Можливе їх використан-

Застосування проміжних посівів на годівлю має позитивний вплив на вміст гумусу в ґрунті за рахунок додаткового надходження органічної речовини у вигляді кореневих і післяжнивних залишків ня на зелене добриво і на віддалених полях, коли транспортування зеленої маси є високовитратним. Встановлено, що застосування проміжних посівів на годівлю має позитивний вплив на вміст гумусу в ґрунті за рахунок додаткового надходження органічної речовини у вигляді кореневих і післяжнивних залишків. Оранка післяжнивних хрестоцвітих культур і підсівної сераделли на зелене добриво підвищувала біологічну активність ґрунту, але не надавала позитивного впливу на вміст гумусу в ґрунті. Навпаки, у варіантах із зеленим добривом мало місце деяке зниження його вмісту через несприятливе співвідношення для гумусотворення вуглецю до азоту. Молода зелена маса з вузьким співвідношенням C:N (з малим вмістом вуглецю) до кінця розкладається до мінеральних речовин, виключаючи процес накопичення гумусу. В умовах інтенсифікації землеробства зростає роль сівозміни. У разі спеціалізації сільськогосподарського виробництва зростає її біологічна роль як фітосанітарного засобу боротьби з бур'янами, хворобами культур та попередження накопичення фітотоксичних речовин у ґрунті. Велике значення сівозміни в ресурсозбереженні, економії витрат мінеральних добрив, особливо азотних, засобів захисту рослин, а також у відтворенні родючості ґрунту та насамперед, оптимізації балансу органічної речовини на полях.

pro–sat.com.ua

РОСЛИННИЦТВО

В.В. Медведєв ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н.Соколовського»

КОМПЛЕКСНЕ ТЕХНОЛОГІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ РІЛЛІ УКРАЇНИ ЗА ВЛАСТИВОСТЯМИ ҐРУНТІВ З огляду на вирішальне значення гранскладу у визначенні властивостей, основних режимів ґрунтів і навіть урожаю сільськогосподарських культур, логічно припустити такий самий за силою вплив гранскладу на узагальнену порівняльне комплексне оцінювання території. Вважається за можливе, використовуючи гранулометричний склад районувати територію в екологічних, агрономічних і технологічних цілях. Це ж означає можливість оцінити за гранскладом здатність ґрунтів зберегти модальні параметри в умовах антропогенного навантаження (екологічна стійкість), відгукнутися врожаєм на агрозаходи, а також вибрати адаптивно-диференційовані агротехнології, щонайкраще відповідні гранскладу. У пропонованому районуванні враховані інші фактори, що доповнюють грансклад, а саме: рельєф, зволоження, реакція ґрунтового розчину,

серпень-вересень 2012

засолення, еродованість та інші, що знижують агрономічну й екологічну цінність території й обмежують ефективність агротехнологій. Районування дозволяє оцінити ступінь сприятливості території для землеробської діяльності, установити території, де, в першу чергу, можливі несприятливі екологічні наслідки від застосування нераціональних агротехнологій, і загалом прогнозувати інвестиційну привабливість для вкладення ресурсів. З огляду на те, що в плануванні й вирішенні багатьох господарських проблем як просторова основа використовується адміністративний

поділ, доцільно обрати як таку одиницю саме область. Такий підхід дозволяє використовувати різноманітну інформацію, наявну в обласних філіях інституту землеустрою й обласних центрах з охорони родючості ґрунтів. У випадку строкатого характеру ґрунтовокліматичних умов області й знаючи площі й структуру ґрунтового покриву в адміністративних одиницях і природно-сільськогосподарських районах, округах, провінціях і зонах, завжди можна перейти до районування на основі природних просторових одиниць.

Фактори районування Гранулометричний склад включається до комплексного оцінювання як основний фактор. За його допомогою принципово можливо (прямо або побічно) оцінити всі зазначені нами

pro–sat.com.ua

Районування дозволяє оцінити ступінь сприятливості території для землеробської діяльності, установити території, де, в першу чергу, можливі несприятливі екологічні наслідки від застосування нераціональних агротехнологій, і загалом прогнозувати інвестиційну привабливість для вкладення ресурсів торів, що знижують потенційні характеристики ґрунтів. Таких факторів нараховано 8, а саме: засолення, осолонцювання, ерозію, перезволоження, кислу реакція ґрунтового розчину. Крім того, враховано такий фактор, як наявність ріллі на схилах вище 3°, а також комплексний фактор, за допомогою якого дано порівняльну оцінку ґрунтово-технологічних умов в областях України (коефіцієнт для економічних розрахунків, розрахунку ресурсів, нормування польових робіт, оплати праці й інших цілей, пов’язаних з обробітком ґрунтів і застосуванням машинно-тракторних агрегатів). Області, у яких площі ґрунтів із зазначеними негативними факторами мінімальні, одержали код 1. Його використання за допомогою методу інтеграції факторів, описаного далі, практично не внесе ніяких змін, отриманих на основі гранскладу. Код 2 і код 3 одержать області, у яких площі ґрунтів з негативними характеристиками зростають. Відповідно погіршується чисельний показник районування території.

серпень-вересень 2012

РОСЛИННИЦТВО

аспекти комплексного районування – екологічні, агрономічні й технологічні. Використовуючи бонітувальну шкалу Н.А. Качинського (1958), середньо- і легкосуглинковим ґрунтам привласнено найвищий код 1, супіщаним і важкосуглинковим – код 2, піщаним і глинистим – код 3. Далі визначено середньозважений код гранулометричного складу для кожної адміністративної області країни. Використані дані про площі ґрунтів з різним гранскладом, наявними в Держагенції із земельних ресурсів. Отримані розрахунки наведено в таблиці 1. Як бачимо, середньозважена величина коду гранскладу для окремих областей змінюється в досить широкому діапазоні. Це означає, що також контрастними є базові умови для районування. Здається, було б раціональним порівнювати між собою тільки області із близькими значеннями

коду. У цьому полягає суть гранскладу як основного фактора. Далі всі області з кодом, близьким до одиниці, будуть уважатися найкращими, тому що в них домінують ґрунти з відносно кращими фізичними, хімічними й біологічними властивостями й загалом найкращими умовами для прояву родючості. Завдяки високому рівню гумусованості й оструктуреності тут краще й водно-повітряний режим, ощадливо витрачається волога, підтримується близька до оптимуму щільність будови, краща стійкість ґрунтів проти водної ерозії й дефляції, елементи забруднювачі необоротно зв’язуються в недоступні для рослин і навколишнього середовища сполуки. Винятком є лише підвищена здатність таких ґрунтів до переущільнення. Тому саме тут украй важливі всі агротехнології, що передбачають мінімалізацію механічних операцій. Таким чином, області з мінімальним значенням коду найбільшою мірою привабливі для інвестування й активізації землеробської діяльності. У міру зростання середньозважених значень коду (це значить, що в ґрунті зростає відносна частка піщаних і глинистих часточок) агрономічна, екологічна й технологічна цінність ґрунтів у таких областях знижується. Причини цього різні. Для легких ґрунтів – це погіршення вологоутримувальної функції й загалом фізичних властивостей і режимів через недостатню гумусованість й оструктуреність, посилення уразливості до хімічних впливів. Для важких ґрунтів – несприятливі фізичні, механічні й реологічні властивості, погіршення умов для якісного обробітку й інші. У межах однотипних значень коду гранскладу варто врахувати дію фак-

Інтегрування інформації

Сприятливі території

ґрунтів до переущільнення, абразії й інших негативних проявів у ґрунтовому покриві. Комплексна оцінка, отримана за допомогою геометричного середнього, була об’єктивніше насамперед тому, що внесок кожного окремого компонента в комплексному оцінюванні одержував відповідне відбиття. Під час розрахунку арифметичного середнього комплексне оцінювання скоріше відбивало дію одного-двох факторів, які були просто більше. Отже комплексна оцінка для кожної області була отримана шляхом перемножування кодів і наступного витягу кореня 8-ого ступеня з добутку співмножників під коренем.

Метод інтегрування інформації за допомогою геометричного середнього, здебільшого звичайного арифметичного або середньозваженого арифметичного середнього під час розрахунку індексу фізичного стану як бонітувального бала. Надалі використовано саме цей підхід у всіх випадках, коли потрібно було інтегрувати кілька факторів в аналітичних розрахунках і картографуванні. Такий підхід позитивно себе зарекомендував під час підготовки картфактів і особливо карт-прогнозів, у яких давалася оцінка схильності

Мінімальні оцінки (тобто найсприятливіші) одержали Вінницька, Закарпатська, Київська, Львівська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Хмельницька, Черкаська й Чернігівська області. Основний бал за гранскладом був у цих областях менше 1,5. Як видно, це переважно ґрунти лісостепу. У цих областях переважають ґрунти із середньо- і легкосуглинковим гранскладом, які віднесено до потенційно кращих ґрунтів. Інтегрування всіх інших факторів, що знижують або суттєво не змінюють основну оцінку, дало такі ре-

1) 2) 3) 4) 5) 6) 7) 8)

1 1 1 1 1 1 1 1

2 1 1 3 3 1 1 3 1 2 2 3 2 3 3 2 2 2 1 2 2 1 2 1 2

1 3 1 2 2 1 1 1 2 1 2 2 3 1 3 1 1 1 2 2 1 3 2 1 1

2 2 3 2 2 3 3 3 3 1 2 3 3 3 3 1 3 1 3 2 3 2 1 2 2

1,56 1,80 1,44 1,71 1,86 1,51 1,36 1,51 1,49 1,49 1,71 1,71 2,06 1,80 1,89 1,62 1,62 1,49 1,62 1,71 1,96 1,80 1,49 1,30 1,71

Підсумковий бал комплексного районування ріллі

1 3 1 3 3 1 1 3 1 2 3 3 2 3 3 2 2 2 2 3 2 3 2 2 1

коефіцієнт на 1)-8)

1 2 2 1 1 3 2 1 2 2 1 1 3 2 2 1 2 1 2 1 2 2 1 1 3

умови 8)

Дефляція 6)

1 3 3 1 1 3 2 1 2 3 3 1 3 1 1 3 2 3 2 3 1 3 3 2 3

Ґрунтово-технологічні

Водна ерозія 5)

3 1 1 1 2 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 2 1 1 1 1 3 1 1 1 1

Рілля на

Перезволо-ження 4)

3 1 1 2 2 1 1 1 1 1 1 2 1 2 1 2 1 2 1 1 3 1 1 1 2

схилах >3о 7)

Кислі ґрунти 3)

2,7 1,2 3,0 2,2 2,9 1,6 1,2 2,9 1,5 1,1 2,8 2,6 1,2 2,6 2,2 1,3 1,1 1,1 1,1 2,8 2,6 1,4 1,0 1,4 2,1

Солонцюватість 2)

АР Крим Вінницька Волинська Дніпропетровська Донецька Житомирська Закарпатська Запорізька Івано-Франківська Київська Кіровоградська Луганська Львівська Миколаївська Одеська Полтавська Рівненська Сумська Тернопільська Харківська Херсонська Хмельницька Черкаська Чернігівська Чернівецька

Засолення 1)

Адміністративні утворення

Грансклад (основний код)

Додаткові коди факторів, що знижують основну оцінку

Зведений поправковий

РОСЛИННИЦТВО

Таблиця 1. Середньозважені коди гранскладу й інших факторів для комплексного районування ріллі

4,21 2,16 4,32 3,76 5,39 2,42 1,63 4,38 2,24 1,64 4,79 4,45 2,47 4,68 4,16 2,11 1,78 1,64 1,78 4,79 5,10 2,52 1,49 1,82 3,81

– загальна площа засолених ґрунтів менше 30 тис. га; 2 – від 30 до 100 тис. га; 3 – понад 100 тис. га; – загальна площа солонцюватих ґрунтів менше 50 тис. га; 2 – від 50 до 300 тис. га; 4 – понад 300 тис. га; – загальна площа кислих ґрунтів до 100 тис. га; 2 – від 100 до 500 тис. га; 3 – понад 500 тис. га; – загальна площа перезволожених і заболочених ґрунтів до 50 тис. га; 2 – від 50 до 200 тис. га; 3 – понад 200 тис. га; – площа ґрунтів, підданих водній ерозії, до 100 тис. га; 2 – від 100 до 500 тис. га; 3 – понад 500 тис. га; – площа дефляційно загрозливих ґрунтів до 0,2 млн га; 2 – від 0,2 до 1,0 млн га; 3 – понад 1,0 млн га; – площа ґрунтів на схилах понад 30 до 100 тис. га; 2 – від 100 до 300 тис. га; 3 – понад 300 тис. га; – поправковий коефіцієнт на ґрунтово-технологічні умови менше 2,0; 2 – від 2,0 до 3,0; 3 – понад 3,0

серпень-вересень 2012

pro–sat.com.ua

Території екологічного й економічного ризику Середні оцінки одержали Одеська, Дніпропетровська, Житомирська, Івано-Франківська й Чернігівська області. Основний код у цих областях перебуває в діапазоні 1,5-2,5. Переважно це області, що примикають із південної й північної сторін до зони лісостепу, ґрунти яких мають важкосуглинковий або супіщаний грансклад.

За бонітувальною оцінкою ці ґрунти трохи гірше в агрономічному, екологічному й технологічному відношенні й тому умовно віднесені до територій екологічного й економічного ризику. Причини можливих проявів несприятливих властивостей і режимів ґрунтів пояснюються зростанням (вище певного рівня) у їхньому гранскладі глинистих і піщаних часток. Саме ці частки сприяють зростанню щільності будови, погіршенню порового простору, водноповітряного режиму, ускладненню умов і якості обробітку через реологічні особливості, зростанню витрат на ведення машинно-тракторних операцій. Інтегрування всіх факторів, що знижують основну оцінку, дало такі результати: мінімальний підсумковий бал (2,24) одержала ІваноФранківська область, максимальний (4,16) – Одеська. Порівняно з найбільш сприятливими областями підсумковий бал комплексного районування території трохи зріс.

Несприятливі території Найбільш високі несприятливі оцінки одержали АР Крим, Волинська, Луганська, Донецька, Запорізька, Кіровоградська, Миколаївська, Херсонська й Харківська області. Основна оцінка тут вище 2,5. У цих областях домінують найбільш важкі й найбільш легкі за гранулометричним складом ґрунти, що згідно з порівняльною бонітувальною оцінкою, відповідає найгіршим агрономічним, екологічним і технологічним умовам. Причини цього – у погіршенні властивостей і режимів ґрунтів, які проявляються тоді, коли вміст у ґрунті мулистих і піщаних часток перевищує певну межу. Звичайно, ці оцінки варто розуміти як порівняльні в межах ріллі України, порівняно, повторюємо, з іншими областями, де співвідношення піску, пилу й глини є більш гармонійним. Інтегрування всіх факторів, що знижують основну оцінку, дало такі результати: максимальний підсумковий бал (5,39) виявився в Донецькій області, мінімальний, але також високий (4,21) – в АР Крим. Підкреслимо: подальше зростання підсумкового бала комплексного районування ріллі є синхронним основному коду. Причини зростання досить ясні з аналізу таблиці 1.

Прикладні аспекти районування Основні коди, установлені для областей на базі інформації про грансклад, разом з додатковими кодами, що оцінюють зниження якості ріллі, дозволяють позначити такі прикладні аспекти районування: ❖ проектування землеробської діяльності, оптимізація структури

pro–sat.com.ua

серпень-вересень 2012

РОСЛИННИЦТВО

зультати: найбільш низький підсумковий бал комплексного районування ріллі був отриманий для Черкаської області – 1,49. Тут практично відсутні в ріллі засолені, солонцюваті, перезволожені й заболочені ґрунти, майже немає орних земель на схилах вище 3°, сприятливі ґрунтово-технологічні умови для ведення машинно-тракторних операцій, мінімальні площі ерозійно небезпечних земель. І хоча досить помітна (більше 0,5 млн га) площа помірно кислих ґрунтів, однак кислих ґрунтів із рН менше 4,5 немає. Лише дещо більше – у діапазоні 1,63-1,78 – підсумковий бал у Закарпатській, Київській, Рівненській, Сумській і Тернопільській областях. І тільки у Вінницькій, Львівській, Полтавській і Хмельницькій він вище 2,0. Характерно, що мінімальний бал, встановлений за гранскладом, синхронно збігається з мінімальним поправковим коефіцієнтом на несприятливі умови й підсумковим балом для комплексного районування території. Це зайвий раз доводить, що грансклад дійсно визначає властивості й режими ґрунтів.

РОСЛИННИЦТВО

посівних площ, сівозмін, системи добрив, обробітку, адаптація техніки й технологій до комплексного районування; ❖ охорона ґрунтів від можливих несприятливих наслідків антропогенного навантаження – фізичної, хімічної й фізико-хімічної деградації; ❖в иявлення перспективних територій для впровадження новітніх агротехнологій; ❖ к онструювання грунтообробної техніки, нормування механізованих польових робіт, витрат паливно-мастильних матеріалів, планування норм виробітку, оплати праці, уточнення норм списання техніки, амортизаційних відрахувань, розміру компенсацій за виробництво сільськогосподарської продукції в несприятливих умовах. Адже грансклад, безперечно, є провідним фактором у всіх перерахованих аспектах аграрної діяльності; ❖ вироблення агровимог до техніки й агротехнологій, якості грунтообробітку, сівби, збиральнотранспортних робіт; ❖ вироблення диференційованих регламентів, стандартів, правил, обмежень, зміст яких має змінюватися залежно від гранскладу ґрунту й розмаїтості додаткових умов; ❖ планування експериментальних, польових і виробничих випробу-

вань. Адже техніка й агротехнології мають випробовуватися у найрізномітніших умовах гранскладу; ❖в икористання отриманої інформації в навчальних, наукових, просвітницьких цілях, економічних розрахунках, оцінюванні ефективності господарської діяльності підприємств. Далі наведено картосхему комплексного районування ріллі України (рис. 1), що дозволяє реалізувати перераховані прикладні аспекти.

Грансклад і інвестиційна привабливість ґрунтів Найбільшу інвестиційну привабливість мають ґрунти зі сприятливими властивостями й високими врожаями культур, що формують стабільні економічні показники й можливість застосування сучасних інтенсивних технологій. З урахуванням гранскладу і деяких додаткових показників ґрунтів ріллі територія України була розділена на три великі зони з різними умовами для обробітку культур і застосування агротехнологій – також такий розподіл одночасно відповідає різній інвестиційній привабливості. Найціннішим є чорноземний суглинковий ґрунт Лісостепу, менш цінними – глинисті й піщані ґрунти Степу й Полісся.

Вибір території для інвестування Спираючись на інтегровані оцінки, можна скласти уявлення про якість ріллі для вирощування польових культур. Для остаточного вибору території бажано ознайомитися з додатковою інформацією, наявною безпосередньо в областях. Так, в обласних філіях інститутів землеустрою потрібно ознайомитися із ґрунтовою картою області (масштаб 1:200000), а в обласних центрах охорони родючості ґрунтів – з матеріалами останнього туру агрохімічної паспортизації полів. Під час ознайомлення з обраною територією потрібно звернути увагу на культуру виробництва, стан засміченості полів, лісосмуг, розташування й стан інфраструктури (складів, токовища, умови утримання техніки, добрив, насіння), стан меліоративної мережі (якщо вона є) і протиерозійних споруд. Важливим є наявність проживаючого поблизу кваліфікованого й допоміжного персоналу, а також умови зберігання й реалізації вирощеної продукції. Перерахована інформація виявиться потрібною під час складання бізнес-плану подальшої діяльності підприємства. Грансклад – ключ до створення ефективної і стійкої просторово диференційованої системи землероб-

Рис. 1. Картосхема комплексного районування ріллі України

серпень-вересень 2012

pro–sat.com.ua

Таблиця 2. Розподіл фракцій у гумусовому (верхньому) горизонті дерново-підзолистих ґрунтів в областях Полісся і Карпат Фракції

Вміст гранулометричних фракцій , % за областями Закарпатська

Волинська

Рівненська

Житомирська

Київська

Чернігівська

Сумська

Пісок

15,5

75,3

51,5

34,3

66,7

55,2

Пил

69,8

21,6

24,8

42,3

48,9

28,9

37,3

Мул

14,7

3,1

5,2

6,1

13,2

4,4

7,5

ФГ

44,8

6,4

11,8

12,9

21,3

9,4

15,1

Таблиця 3. Розподіл фракцій у гумусовому (верхньому) горизонті чорноземних ґрунтів (типових, реградованих) в областях Лісостепу Фракції

Вміст гранулометричних фракцій, % за областями Тернопільська

Вінницька

Київська

Сумська

Чернігівська

Полтавська

Харківська

Черкаська

Одеська

Пісок

9,2

4,7

8,5

8,3

39,3

7,9

10,9

8,1

1,7

68,9

69,7

70,7

64,4

44,0

63,5

51,9

66,1

53,3

21,8

25,3

20,8

27,5

19,7

26,3

36,2

25,5

45,1

ФГ

36,4

42,0

32,8

42,7

30,6

42,2

57,0

39,0

67,3

Таблиця 4. Розподіл фракцій у гумусовому (верхньому) горизонті чорноземів звичайних в областях степу, степу посушливого й степу сухого Фракції

Вміст гранулометричних фракцій, % за областями Одеська

Миколаївська

Кіровоградська

Запорізька

Донецька

Дніпропетровська

Харківська

Луганська

Пісок

10,9

6,4

5,3

5,8

9,1

10,8

6,9

14,0

Пил

52,2

55,2

52,1

57,7

47,4

54,5

53,3

45,3

Мул

36,4

37,3

39,4

36,9

42,8

34,4

39,7

40,5

ФГ

56,3

57,5

56,9

59,1

66,2

52,9

62,4

63,3

ства. Визнаючи вирішальне значення гранскладу для формування властивостей і режимів ґрунтів, їхнього агрономічного й екологічного функціонування, цілком логічно припустити, що ключ до ефективної системи землеробства лежить у можливо більш точній адаптації всіх агротехнологічних операцій до гранскладу. З одного боку, система землеробства має бути такою, щоб використовувати переваги, що формує легко- і середньосулинковий грансклад. З іншого – мінімізувати негативні моменти, які неминуче виникають у разі землеробського використання супіщаних, піщаних і глинистих ґрунтів. Зрозуміло, також важливо, щоб і кращі ґрунти не стали гірше в результаті нераціональної господарської діяльності. Піщані й супіщані ґрунти Полісся можна назвати пасивними в реологічному розумінні, тому що перехід з текучого у твердий стан здійснюється в них дуже швидко й у досить вузьких межах пластичності, майже не проявляється липкість, низька деформація (через вихідну високу рівноважну щільність будови).

pro–sat.com.ua

З одного боку, система землеробства має бути такою, щоб використовувати переваги, що формує легко- і середньосулинковий грансклад. З іншого – мінімізувати негативні моменти, які неминуче виникають під час землеробського використаннясупіщаних, піщаних і глинистих ґрунтів Ці ґрунти, в силу переваги піщаної фракції, сприяють абразії (зношуванню) робочих органів ґрунто обробних машин, а за швидкого наростання температур навесні схильні утворювати кірку. Підвищена кількість атмосферних опадів, наявність у рельєфі знижень і ілювіальних горизонтів, що залягають неглибоко і збагачені дрібнодисперсними компонентами, викликають явища поверхневого оглеєння, що не сприяє якісному обробітку таких ґрунтів.

Короткий період релаксації, прискорене відновлення вихідних несприятливих показників щільності будови (через відсутність вологостійкої структури), зумовлює необхідність частого розпушування й збагачення поживними речовинами цих бідних ґрунтів. Наявність неглибоких ілювіальних горизонтів обмежує глибину обробітку й необхідність застосування додаткових заходів з окультурення ґрунту, якщо глибину обробітку потрібно збільшити. Таким чином, саме грансклад зумовлює специфічні вимоги до особ ливостей землеробської практики, вибору адаптованих до певних умов культур, сівозмін, обробітку й добрив. Легкий грансклад визначає для Полісся інтенсивну систему землеробства, насичену численними й різноманітними агрозаходами. Можливості для її мінімалізації тут обмежені. Ґрунти суглинкового гранскладу внаслідок одночасного більш високого рівня гумусованості й сприятливих фізико-хімічних властивостей мають виражену структурність і, головним чином, завдяки цьому хараксерпень-вересень 2012

РОСЛИННИЦТВО

Пил Мул

РОСЛИННИЦТВО теризуються цілою низкою позитивних якостей. Тут оптимальний рівень щільності, гармонійне співвідношення пор різного функціонального призначення, досить тривалий період перебування ґрунтів у стані фізичної спілості. Разом з тим знижений рівень вихідної рівноважної щільності робить ґрунт середнього гранскладу дуже уразливим до переущільнення під дією ходових систем сучасних мобільних машинно-тракторних агрегатів, особливо у весняний період. Загальною особливістю землеробської практики на суглинкових ґрунтах є мінімалізація агротехнологічних операцій (їхньої частоти й глибини), що переслідує мету максимально можливого зниження механічного навантаження на ґрунт. Тут потрібні й інші профілактичні заходи збереження сприятливого рівня структури. Можливі тут і заходи, спрямовані на максимальне забезпечення рослин поживними компонентами, тому що на відміну від механічної, хімічна (екологічна) стійкість суглинкових ґрунтів висока.

Глинисті ґрунти – найбільш важкі в землеробському аспекті Головні проблеми, що створює такий грансклад, висока міцність у су-

серпень-вересень 2012

хому стані й липкість у вологому, тобто підвищена реологічна активність, невелика тривалість періоду, коли ґрунт перебуває в м’якопластичному (спілому) стані. Недостатня зволоженість (а цих ґрунтів найбільше в Степу) і підвищена небезпека прояву дефляції збільшує їхні негативні характеристики.

Cистема землеробства вирішує широкий комплекс питань, пов’язаних з підвищенням родючості ґрунтів, їх охорони, раціонального використання (з урахуванням рельєфу, клімату, економічних і соціальних запитів та екологічних вимог) Нагально, що грансклад має стати більш важливим фактором у диференціації землеробства, ніж це можна спостерігати за сучасної практики. Для того, щоб переконатися у справедливості твердження про недооцінку цього фактора в сучасних системах землеробства, досить звернутися до праць провідних учених у цій галузі – В.П. Нарциссова, М.І. Сидорова, В.І. Кирюшина, А.М. Ликова, Н.В. Яшутина й інших. У цих основних концептуально значущих робо-

тах грансклад практично не згадується, а його роль у коректуванні системи землеробства ігнорується. Зрозуміло, система землеробства вирішує широкий комплекс питань, пов’язаних з підвищенням родючості ґрунтів, їх охорони, раціонального використання (з урахуванням рельєфу, клімату, економічних і соціальних запитів та екологічних вимог). У ній знаходять місце питання раціонального співвідношення угідь, структури посівів і сівозмін, внесення добрив, застосування хімічних і інших видів меліорацій, агротехнологічних заходів. У системах землеробства досить об’єктивно й всебічно оцінено роль зональності, мікрозональності й ландшафтів у розміщенні культур – словом, це дуже велике коло питань, що має бути активно орієнтовано не тільки на задоволення населення в продуктах харчування, промисловості в сировині, але й на сталий характер землеробської галузі на цей час і в перспективі. Однак саме тут до сучасної системи землеробства є чимало претензій, оскільки вона така, що послужила причиною численних проявів деградації і погіршення якості ґрунтів. У науковій літературі можна знайти детальні роз’яснення причин недосконалості систем землеробства. Головна з них – у перевищенні межі

pro–sat.com.ua

У літературі є чимало незаперечних доказів корисності врахування гранскладу для поліпшення адаптації систем землеробства. Зрозуміло, це питання далеке від свого вирішення, проте, відносно деяких елементів систем землеробства такі рекомендації розроблено. Наприклад, відповідно до різної реакції на вплив ходових систем машинно-тракторних агрегатів ґрунтів різного гранскладу диференціюється припустимий тиск. На ґрунтах піщаного й супіщаного гранскладу навесні можна підвищити рівень впливу порівнянно із суглинковим і глинистим ґрунтами на 20-25%. Водночас на ґрунтах суглинкового гранскладу вплив ходових систем машинно-тракторних агрегатів має бути максимально обмеженим, тому що такі ґрунти навіть за невеликого тиску схильні до незворотних деформацій. Так само варто мінімізувати вплив на суглинковий ґрунт крапель по-

ливної води і не обробляти супіщаний ґрунт за вологості нижче фізичної стиглості. Особливо небезпечний своїми несприятливими наслідками обробіток глинистого ґрунту за підвищеної вологості. Для вирішення практичних питань управління системою землеробства важливо мати уявлення про вміст і співвідношення гранулометричних елементів у ґрунтах адміністративних областей. З огляду на виняткове значення гранскладу в агрономічних оцінках ґрунтів, в таблицях 2–4 наведені характерні оцінки їхньої якості й бонітування. З них бачимо, що ґрунти різних, часто суміжних областей, істотно відмінні за вмістом гранулометричних фракцій. Це значить, що вони відмінні у всьому – властивостях, режимах, агрономічному й екологічному достоїнствах, загалом якісних характеристиках, бонітетах, вартості, інвестиційній привабливості. То ж виходить, що так само відмінними мають бути агротехнології. Інакше кажучи, поступово варто відмовлятися від зональних технологій і переходити до регіональних, а в майбутньому – точних технологій, що максимально відповідають гранулометричному складу й загалом місцевим ґрунтовокліматичним умовам. Використовуючи гранулометричний склад і додатково деякі властивості ґрунтів (еродованість, осолонцювання, засолення, перезволоження, рН), ріллю України можна умовно поділити на три групи за інтегрованими екологічними, агрономічними і технологічними ознаками, що важливо для планування землеробської діяльності, в економічних порівняльних розрахунках, обрахуванні потреби у ресурсах та нормуванні машинно-тракторних робіт і оплаті праці. серпень-вересень 2012

РОСЛИННИЦТВО

механічного й хімічного навантаження, після якої ґрунт необоротно змінюється і не може відновити вихідних, властивих йому, модальних характеристик. Унікальна здатність ґрунтів до саморегулювання властивостей і режимів при цьому необоротно порушується. Добре відома залежність саморегулювання (точніше, стійкості) ґрунтів від гранскладу. Потенціал саморегулювання у піщаного, суглинкового й глинистого ґрунтів істотно розрізняється. Отже, відповідно до нього має регулюватися рівень антропогенного навантаження. Висловлені концептуальні положення не є чимось принципово новим. Сучасна система землеробства пропонує використовувати низку правил, рекомендацій, стандартів, що обмежують і навіть оптимізують механічне й хімічне навантаження на ґрунти. Розроблено пропозиції про оптимальне співвідношення ріллі й інших видів угідь, про структуру сівозмін, екологічно безпечні норми добрив і інших хімічних препаратів, припустимий тиск на ґрунт ходових систем машинно-тракторних агрегатів, припустиме забруднення. Цей перелік можна продовжити, хоча, на жаль, багато видів впливів на ґрунт у процесі його обробітку, хімізації й меліорації залишаються неврегульованими. Важливіше інша обставина – багато обмежень залишилося на папері й у виробництві вони не використовуються, що й призводить до несприятливих наслідків для ґрунту впливу сучасних агротехнологій.

РОСЛИННИЦТВО

А.М. Митрошин, М.М. Тимошин, М.Ф. Головащенко, С.М. Тимошин

ЩОДО ЕРОЗІЙНОЇ НЕБЕЗПЕЧНОСТІ ОГОЛЕНОГО ҐРУНТУ В СІВОЗМІНАХ ПІВНІЧНОГО СТЕПУ УКРАЇНИ

Рослинність непрямим чином впливає на фізичні, хімічні та біологічні властивості ґрунту і внаслідок цього змінює його потенційну стійкість до водної ерозії. У зв'язку з тим, що ерозія ґрунту в окремі роки може завдавати великих збитків сільському господарству, то нами і проведено вивчення потенційної ерозійної небезпечності оголеного ґрунту в дослідних сівозмінах.

Матеріали та методи досліджень Вплив сільськогосподарських культур на потенційну ерозійну небезпечність оголеного ґрунту з'ясовували у стаціонарному польовому досліді, який закладено у 2001 році на типовому для регіону чорноземі звичайному малогумусному (гумусу 4,1-4,3%) важкосуглинкового механічного складу на лесовидному суглинку (господарство «Агроспілка» Луганського інституту АПВ). Об'єктами досліджень були типова для господарств зони 7-пільна зернопаропросапна (чорний пар, озима пшениця, кукурудза на зерно, ярий ячмінь, кукурудза на силос, озима пшениця, соняшник) та дві спеціалізовані 3-пільні зерно-просапна і зерно-паропросапна сівозміни (перша: зайнятий пар (горох + овес), озима пшениця, ½ ячмінь + ½ соняшник; друга: ½ чорний пар + ½ горох, озима пшениця, ½ кукурудза на зерно + ½ соняшник). Для з'ясування ерозійної небезпечності оголеного ґрунту, на агрофонах сівозмін було відібрано його зразки без рослинних решток та з непорушеним складом з шарів 0-10, 10-20, 2030 см, за допомогою бура ґрунтового об'ємного БП-50, а також вивчено на

серпень-вересень 2012

них дію зливових опадів 10% забезпеченості на «Лабораторній установці для вивчення міграції речовин у ґрунті при ерозійно-гідрологічних процесах». Потенційні втрати захищеного ґрунту розраховували за наведеними у роботі коефіцієнтами ерозійної небезпечності культур та коефіцієнтами ґрунтозахисної ефективності протиерозійних заходів і агрофонів відносно чистого пару.

Результати досліджень показали, що коефіцієнти ерозійної небезпечності оголеного ґрунту при вирощуванні різних сільськогосподарських культур в порівнянні з контролем (чорним паром у 7-пільній зернопаро-просапній сівозміні) змінюються від 0,86 до 1,06, тобто потенційно можливі втрати оголеного ґрунту, завдяки впливу сільського сподарських культур, можуть зменшуватися до 14% і збільшуватися до 6% відносно контролю (табл. 1).

Результати та обговорення За результатами кореляційного аналізу з'ясовано, що величина коефіцієнтів ерозійної небезпечності оголеного ґрунту, на різних агрофонах, при зливових опадах з інтенсивністю 1,5 мм/хв залежить від наступних факторів, які по мірі зменшення впливу розташовуються так: вирощувана культура (R= 0,89), щільність ґрунту (R= 0,48), водоміцність ґрунтових агрегатів (R= -0,46), вид основного обробітку ґрунту (R= 0,16), попередник (R= 0,09). При цьому величина середньозваженого коефіцієнту ерозійної небезпечності оголеного ґрунту в 7-пільній зерно-паро-просапній сівозміні складає 0,91, а в 3-пільних зернопаро-просапній і зерно-просапній вона зросла відповідно до 0,93 і 0,96, що в абсолютних величинах викликало зростання потенційно можливих середньозважених втрат оголеного ґрунту в короткоротаційних сівозмінах відповідно на 0,52 і 0,77 т/га. Проте, у зв'язку з тим, що потенційна еродованість оголеного ґрунту в контролі (чорний пар у 7-пільній зерно-паро-просапній сівозміні)

pro–sat.com.ua

Таблиця 1. Коефіцієнти ерозійної небезпечності (КЕН) оголеного ґрунту та потенційні втрати (ПВТ) оголеного і захищеного ґрунту при зливових (1,5 мм/хв) опадах у зливовонебезпечний період Культура – Попередник Чорний пар – Соняшник Озима пшениця – Чорний пар Кукурудза на зерно – Озима пшениця Ярий ячмінь – Кукурудза на зерно Кукурудза на силос – Ярий ячмінь Озима пшениця – Кукурудза на силос Соняшник – Озима пшениця Середньозважене по сівозміні

Горохо-овес – Ярий ячмінь Горохо-овес – Соняшник Озима пшениця – Зайнятий пар Озима пшениця – Зайнятий пар Ярий ячмінь – Озима пшениця Соняшник – Озима пшениця Середньозважене по сівозміні

при зливових опадах сягає 17,59 т/га, а непрямий вплив рослин знижує її лише до 14 %, то можливі середньозважені втрати оголеного ґрунту в дослідних сівозмінах значно перевищують гранично допустиму величину 4,2 т/га і сягають 16,00-16,77 т/га. Тому, в сівозмінах для зниження до допустимої величини можливих середньозважених втрат ґрунту від ерозії, було застосовано полицевобезполицеву систему обробітку ґрунту. Це, за розрахунками по наведених у роботі коефіцієнтах ерозійної небезпечності культур та коефіцієнтах ґрунтозахисної ефективності протиерозійних заходів і агрофонів відносно чистого пару, зна-

pro–sat.com.ua

КЕН оголеного ґрунту

7-пільна зерно-паро-просапна сівозміна Безполицевий на 20-22 см Поверхневий на 6-10 Оранка на 28-30 Безполицевий на 12-14 см Оранка на 28-30 Поверхневий на 6-10 Безполицевий на 25-27 см 0,91 3-пільна зерно-паро-просапна сівозміна Безполицевий на 20-22 см Оранка на 20-22 Поверхневий на 6-10 Поверхневий на 6-10 Оранка на 28-30 Безполицевий на 25-27 см 0,93 3-пільна зерно-просапна сівозміна Оранка на 20-22 Оранка на 20-22 Поверхневий на 6-10 Поверхневий на 6-10 Безполицевий на 12-14 см Безполицевий на 25-27 см 0,96

ПВТ ґрунту, оголеного захищеного

1,00 0,96 0,86 0,93 0,87 0,88 0,86 16,00

17,59 16,84 15,17 16,41 15,38 15,50 15,13 3,56

4,40 4,13 6,52 1,04 6,61 1,71 0,52

1,04 0,92 0,97 0,94 0,89 0,88 16,52

18,22 16,12 17,06 16,56 15,59 15,55 3,71

4,56 3,71 4,18

1,04 1,06 0,90 0,91 0,95 0,87 16,77

18,34 18,58 15,74 15,97 16,62 15,37 2,13

4,22 4,27 1,54 1,57 0,63 0,53

Завдяки непрямому впливу вирощуваних культур потенційно можливі втрати оголеного ґрунту при зливових опадах можуть зменшуватися до 14 % і збільшуватися до 6 % відносно чорного пару у 7-пільній зерно-паропросапній сівозміні. чно підвищило протиерозійну стійкість сівозмін, бо середньозважені потенційні втрати захищеного ґрунту не перевищили критичної межі 4,2 т/га. При цьому, найбільш стій-

2,56 6,70 0,54

кою до ерозії виявилася 3-пільна зерно-просапна (Пвт = 2,13 т/га), проміжне положення займає 7-пільна зерно-паро-просапна (Пвт = 3,56 т/га) і найменш стійкою виявилася 3-пільна зерно-паропросапна сівозміна. Середньозважені коефіцієнти ерозійної небезпечності оголеного ґрунту при зливових опадах у дослідних короткоротаційних сівозмінах дещо вищі, ніж у контрольній 7-пільній зерно-паро-просапній (0,96 – 3-пільна зерно-просапна; 0,93 – 3-пільна зерно-паро-просапна і 0,91 – 7-пільна зерно-паро-просапна). У зв'язку з тим, що потенційна еродованість оголеного ґрунту в контролі (чорний пар у 7-пільній зерно-паро-просапній сівозміні) при зливових опадах сягає 17,59 т/ га, а непрямий вплив рослин знижує її лише до 14 %, то потенційно можливі середньозважені втрати оголеного ґрунту в дослідних сівозмінах значно перевищують гранично допустиму величину 4,2 т/га і сягають 16,00-16,77 т/га. Для зниження у сівозмінах до допустимої величини можливих середньозважених втрат ґрунту від ерозії, як засвідчили розрахунки, слід застосовувати полицево-безполицеву систему обробітку ґрунту. серпень-вересень 2012

РОСЛИННИЦТВО

Чорний пар – Соняшник Горох – Кукурудза на зерно Озима пшениця – Чорний пар Озима пшениця – Горох Кукурудза на зерно – Озима пшениця Соняшник – Озима пшениця Середньозважене по сівозміні

Обробіток ґрунту (см)

ТВАРИННИЦТВО Тетяна Лягуша («Агро-Союз»)

ЛІТНІЙ ТАБІР ДЛЯ ПОРОСЯТ —

ЯК ПОЛІПШИТИ ЕКОНОМІКУ ВИРОБНИЦТВА? Зниження собівартості товарних свиней в умовах експансії дешевого імпорту – одне з головних завдань вітчизняних підприємств. Вирішення цього завдання для керівника знаходиться в площині управління, а для технолога шлях до оптимізації собівартості полягає у вдосконаленні процесу виробництва. Відомо, що найбільший капіталомісткий елемент у системі виробництва свиней – утримання свиноматок з поросятами на маточниках. Один з ефективних способів знизити витрати на одне станкомісце і підвищити інтенсивність використання свиноматок – застосовування раннього відбирання поросят. Так, у США, де свинарська галузь набагато рентабельніше української,

серпень-вересень 2012

практикують дуже раннє відбирання поросят від свиноматок – у 10-15 днів. А от в країнах СНД цей показник у середньому становить 30-60 днів. У вітчизняній спеціалізованій літературі існує думка, що відбирання поросят до місячного віку економічно невигідне, оскільки пов’язане з великими витратами праці і кормів, підвищеними вимогами до умов утримання поросят тощо. Корпорація «Агро-Союз», що ві-

дома своїми інноваційними підходами до ведення сільського господарства, вирішила поставити експеримент для збільшення оборотності станкомісць і підвищення рентабельності свинарства в модельному агропідприємстві. Це мало б спростувати вищезгаданий стереотип в СНД про раннє відлучення поросят, адже успішні зарубіжні господарства, в яких побували фахівці «АгроСоюзу», давно довели його хибність. Експеримент складається з трьох етапів. У цьому номері ми розповімо про перший етап – від відбирання поросят до їх дорощування. На сьогодні в господарстві «Агро-Союзу» такий процес відтворення: свиноматок відправляють в «родзал» за 3-4 доби до початку опоросу.

pro–sat.com.ua

Відлучення поросят відбувається на 21-23 добу життя. Поросята відправляються на дорощування, а свиноматки – на чергове запліднення. Зазначимо, що малюки під час відлученні відчувають потрійний стрес:  по-перше, у них забирають маму;  по-друге, переводять в інше, незвичне приміщення;  по-третє, замість материнського молока вони починають отримувати незвичну грубу їжу. Ці стреси негативно відбиваються на поведінці поросят: вони гірше їдять і слабо набирають вагу. Щоб нівелювати ці негативні наслідки, влітку 2012 року в «Агро-Союзі» застосували кардинально інший підхід до процесу відбирання поросят.

При цьому малюки можуть вільно пересуватися ангаром, мають постійний доступ до води і корму, а також для них обладнано спеціальний «дитячий» майданчик на свіжому повітрі з поїлками і годівницями . Початок експерименту довів його безсумнівні переваги: 1. Істотний економічний ефект – звільняються станкомісця для подальшого відтворення. 2. Мінімізація стресу для поросят. Тварин всього лише переміщають в інше приміщення разом зі свиноматками, тобто відсутній стрес, пов’язаний з різкою зміною харчового раціону і відлученням від маток. Поросята багато рухаються, перебувають на свіжому повітрі, а маючи можливість як смоктати молоко, так і пробувати нову їжу, набагато швид-

pro–sat.com.ua

Дорощування поросят за новою методикою «Агро-Союзу»: мінімум хвороб, максимум приросту у вазі Через два тижні поросят повністю відлучили від свиноматок, залишивши малюків в ангарі, а свиноматок – відправили в корпус запліднення. Почався один з найбільш критичних періодів для поросят – дорощування. Відомо, що найбільш небезпечними для малюків є перші 14 діб після відлучення від свиноматки. У цей період йде перебудова роботи всіх систем організму, в першу чергу, травної та імунної. Травна система поросяти пристосовується до твердих кормів, які тепер стають основою раціону. Великою проблемою на цьому етапі є діарея (пронос, викликаний переїданням і нетравленням грубого корму, дисбалансом мікрофлори кишечнику через зміну характеру харчування). Імунна система від’ємників відчуває великі навантаження – вона вчиться справлятися з чужорідними для організму факторами без допомоги антитіл свиноматки, які передавалися разом з молоком матері. Саме в цей період спостерігається найбільша смертність поросят на дорощуванні. Але все це характерно для традиційної технології свинарства. Як переконалися свинарі «Агро-Союзу», нова

Дмитро Глущенко, керівник департаменту свинарства Виробничого АТ «Агро-Союз» «Ми плануємо за такої технології відбирання отримати наступне: від моменту народження поросят на груповій лактації утримувати 28-30 діб, після чого свиноматки переводяться в корпус запліднення, а поросята залишаються в цьому ж ангарі до переведення на відгодівлю, тобто до досягнення ваги 25-30 кг. У перспективі плануємо переводити свиноматок з поросятами в ангари ще раніше, на 10-15 добу після опоросу – як у США і Аргентині. В кінцевому підсумку за рахунок амортизації собівартість цих поросят буде нижчою, адже для утримання свиноматок з поросятами можна використовувати практично будь-яку будівлю, яка не вимагає великих капіталовкладень. Звичайно, не все проходило так гладко, були й свої нюанси – зокрема, з плановою вакцинацією. Прищеплювати поросят зручніше все-таки у станках, коли вони знаходяться в маленьких групах, а не масово за вільного утримання. Але ми вирішили цю проблему, облаштувавши в ангарі спеціальне місце і на час збільшивши чисельність персоналу. Втім, невеликі недоліки з лишком компенсують численні переваги нової методики. Це і звільнення дорогих станкомісць для нової партії поросних свиноматок, і низький відсоток загибелі поросят в ангарі, і великі прирости, і відновлення активності свиноматок, яких в інших умовах довелося б вибракувати... Все це – суттєві економічні вигоди, яких дуже складно досягти за традиційної технології утримання».

серпень-вересень 2012

ТВАРИННИЦТВО

Було виділено експериментальну групу, що складається із 38 свиноматок і близько 500 поросят. Через 17 днів після опоросу свиноматок разом з поросятами переселили з маточника в неопалювальний ангар на глибоку незмінювану підстилку, застосувавши метод так званої групової лактації, коли поросята можуть смоктати будь-яку свиноматку (як показала практика, це найбільш оптимальний варіант і для поросят, і для свиноматок).

ше адаптуються до грубих кормів, краще набираючи вагу. 3. Менший відсоток травмування поросят свиноматками. Якщо в маточнику станкомісце досить вузьке, і свиноматка, перевертаючись, травмує частину поросят, то за вільного утримання в ангарі відсоток подібних ушкоджень набагато менше. Так, за два тижні з експериментального ангара вибуло всього 8 поросят (з майже 500), що практично вдвічі менше аналогічного показника в маточнику. 4. За раннього відлучення поросят свиноматки втрачають менше ваги і швидше приходять в охоту, отже кількість опоросів в рік збільшується. Також зменшується кількість корму, який необхідний свиноматкам для досягнення середньої вгодованості після підсисного періоду. Звичайно, такі експерименти мають сенс лише в теплу пору року, оскільки поросята дуже чутливі до температури зовнішнього середовища. Однак застосування методу групового утримання свиноматок з поросятами в ангарах навіть в три літні місяці може істотно підвищити ефективність роботи підприємства загалом. Для цього є всі передумови – значне зростання оборотності дорогих станкомісць в маточнику і низька амортизація основних засобів виробництва.

ТВАРИННИЦТВО

методика дозволяє уникнути більшості цих проблем. Про це красномовно свідчить такий показник: за весь час перебування в ангарі з 500 поросят вибуло всього 9, тобто не більше 2% від загальної кількості. Традиційно цифра загибелі/вибракування поросят в період дорощування вище – 3-4%. Завдяки м'якому переходу на новий корм (протягом підсисного періоду поросята паралельно могли пробувати тверду їжу) вдалося мінімізувати проблему з діареєю поросят.

Можливість перебування на свіжому повітрі і підвищена рухова активність загартували поросят. Вони виросли більш міцними і витривалими. Позначилася і відсутність стресу, який зазвичай відчувають поросята від розлуки з мамою – малюки звикли до самостійності ще до відлучення.

утримання, цей показник становить близько 7,5-8 кг. До моменту переходу на відгодівлю (на 75-77 добу життя) вага поросяти в експериментальній групі в середньому становить 28,5 кг. У «традиційних» групах – близько 25 кг. Коментарі зайві. Крім зменшення відсотка вибулих поросят і збільшення їх ваги, приємним «побічним» ефектом експерименту стала поведінка свиноматок з цієї групи. Для експерименту були вибрані «бувалі» свиноматки вагою за 200 кг, для яких цей опорос був третійчетвертий за рахунком. Зазвичай таких свиноматок надалі вибраковують – вони погано приходять в охоту і дають невеликий приплід. Однак після перебування з поросятами в ангарі, багато рухаючись, граючись, вигодувавши велику кількість «дітлахів» (застосовувалася групова лактація), ці сви-

номатки відчутно відновилися, набрали оптимальну вагу і швидко прийшли в охоту (на 5-у добу після відлучення поросят). Показник приходу в охоту свиноматок в цій групі становить 95%, а запліднення – 90%! Треба згадати, що відсоток запліднення свиноматок – це сезонний показник і вище він взимку. У свинях генетично закладено давати більше потомства до весни і менше – до осені і зими. Одночасно спрацьовує такий фактор, як сильна спека. Тому 90% заплідненості – це дуже високий показник для літа. В інших групах, яким не пощастило потрапити в експериментальний ангар, показник заплідненості свиноматок становить всього 83%. Зараз поросята з експериментальної групи знаходяться на відгодівлі, і остаточні підсумки експерименту ми зможемо підбити в листопаді.

А здорове порося, що не відчуває стресу, відмінно набирає вагу. Середня вага «агросоюзівскіх» поросят в експериментальному ангарі на момент повного відбирання перевищила 9 кг до 28 доби життя. Зазвичай, за традиційної методики

серпень-вересень 2012

pro–sat.com.ua

ТВАРИННИЦТВО Бабкин М.В., канд. вет. наук (ГНКИБШМ), Григорьев Д.Ю., канд. с.-х. наук, Карел Титтл, дипл. инж. (ООО «Текро»)

Ветеринарно-санитарные аспекты профилактики распространения

африканской чумы свиней Африканская чума свиней (АЧС) – (лат. Pestis africana suum, африканская лихорадка, восточноафриканская чума, болезнь Монтгомери) – высоко контагиозная вирусная болезнь свиней, характеризующаяся лихорадкой, цианозом кожи и обширными геморрагиями во внутренних органах, которой подвержены домашние и дикие свиньи независимо от возраста и породы. Болезнь протекает в острой, подострой, реже хронической и бессимптомной формах, смертность при АЧС достигает 100%. 76

серпень-вересень 2012

pro–sat.com.ua

Эпизоотологическая особенность АЧС – быстрая смена форм течения заболевания домашних свиней: от острого – со 100% летальностью, до хронического – бессимптомного проявления

pro–sat.com.ua

Механическими переносчиками вируса могут быть птицы, люди, домашние и дикие животные, грызуны, накожные паразиты (некоторые виды клещей, зоофильные мухи, вши), имевшие контакт с больными и павшими свиньями. Резервуарами вируса в природе являются африканские дикие свиньи и клещи рода Ornithodorus Потери, которые вызывает АЧС, огромны. Например, в Краснодарском крае Российской Федерации за 2010 год из-за вспышек заболевания было вынуждено забито 67 тыс. голов, убытки достигли 1 млрд рублей. Анализ эпизоотической ситуации в РФ показывает, что инфекция эволюционирует – регистрируются случаи со стертыми, не выраженными клиническими признаками. Поэтому, любые отклонения от нормального поведения животных (угнетение, отказ от корма и т.п.) являются поводом для ветеринарного осмотра, а при необходимости и проведения лабораторных исследований. При подозрении на возникновение АЧС следует руководствоваться «Инсерпень-вересень 2012

ТВАРИННИЦТВО

Возбудитель АЧС – ДНК-содержащий вирус семейства Asfarviridae, рода Asfivirus; размер вириона 175-215 нм. Характеризуется выраженной вариабельностью вирулентных свойств, высоко устойчив к факторам среды: сохраняется в мясопродуктах, не подвергнутых термической обработке (солёные и сырокопчёные пищевые изделия, пищевые отходы, идущие на корм свиньям). В диапазоне рН от 1,9 до 13,4 вирус может сохраняться длительное время (от недель до месяцев): в копченой свинине – до 300 дней, замороженной свинине и костном мозге – от 6 до 8 месяцев. Вирус АЧС устойчив к высушиванию и гниению; при температуре 60° C инактивируется в течение 10 мин., 2% NaOH разрушает вирус за один день, 2% раствор формальдегида в течение 48 часов. Эпизоотологическая особенность АЧС – быстрая смена форм течения заболевания домашних свиней: от острого – со 100% летальностью, до хронического – бессимптомного проявления. Поэтому в связи с несвоев-

ременной диагностикой существует возможность неконтролируемого распространения инфекции. Факторы передачи возбудителя – корм, пастбища, транспортные средства, загрязнённые выделениями больных животных. Использование в корм необезвреженных пищевых отходов способствует распространению возбудителя. При АЧС переносчиками могут быть некоторые виды клещей, в которых происходит размножение вируса, в частности Аргасовые клещи рода Ornithodorus. Эти клещи паразитируют на многих теплокровных и широко распространены в природе. Поэтому важным элементом профилактики при подозрении на АЧС является запрет на выгул свиней за пределами помещения. Характерными особенностями возникновения и течения эпизоотических вспышек АЧС является то, что вирус нередко распространяется с необезвреженными инфицированными отходами из ресторанов, поездов, самолетов, судов или продуктами, завезенными из зон стационарно неблагополучных касательно этого заболевания. Важную роль в профилактике распространения АЧС играет запрет на вывоз свиней и продуктов их забоя за пределы неблагополучного региона в течение 6 месяцев после снятия карантина. Запрещается продажа и покупка свиней на местных рынках, закупка их у населения, пересылка продуктов переработки свинины почтой. В настоящее время не существует вакцин и медикаментов, защищающих от этой болезни. Лечение при возникновении заболевания запрещено. Все поголовье в хозяйствах, куда проникает вирус, гибнет. При заболевании свиней в известных регионах все поголовье, подверженное риску заражения, уничтожается. Одним из ограничений при возникновении АЧС является запрет на разведение свиней в течение 1 года непосредственно в эпизоотическом очаге, и 6 мес. в первой зоне, где не регистрировали заболевание.

ТВАРИННИЦТВО

струкцией профилактики и борьбы с африканской чумой свиней», которая обязательна к исполнению для всех владельцев животных. Оперативное информирование ветеринарных специалистов является обязательным для хозяйств всех размеров и форм собственности. От своевременности диагностики зависит масштаб профилактических мероприятий и степень возможных потерь. Первый шаг – изолировать больных и животных с подозрением на АЧС в помещении, где они содержались. Прекратить любые перемещения, забой и реализацию всех видов животных и птицы, а также продуктов их забоя (мяса, сала, шерсти, пера и т.п.). Следующий шаг – с целью профилактики распространения вируса – запрет на выезд и въезд какого-либо транспорта, перемещение каких-либо грузов из населенного пункта или хозяйства неблагополучного по АЧС. Диагностируют африканскую чуму свиней на основании анализа эпизоотических и клинических данных, патологоанатомических изменений и результатов лабораторных исследований. Отсутствие эффективных методик лечения и вакцин против АЧС вынуждает нас с большим вниманием рассматривать меры ветеринарнозоогигиенической профилактики, совершенствовать системы биобезопасности свиноводческих хозяйств. Индивидуальная система биологической защиты, разработанная для конкретного животноводческого пред-

Любые отклонения от нормального поведения животных (угнетение, отказ от корма и т.п.) являются поводом для ветеринарного осмотра, а при необходимости и проведения лабораторных исследований приятия и учитывающая все риски конкретного производства – это главный барьер перед инфекцией. Программа дезинфекции «ОБЕРІГ» – одна из немногих программ, которые включают систему управления безопасностью HACCP, а именно: системную разработку плана мероприятий с учетом особенностей конкретного предприятия или фермы, разделение животноводческого производства на зоны риска, планирование, контроль и обучение персонала, разделение «чистых» и «грязных» транспортных потоков и зон складирования, набор эффектив-

Рис. 1. Экспресс-контроль разбавления и активности дезинфицирующего препарата GPC-8

ных дезинфицирующих средств с простой и доступной системой экспрессконтроля разведения и активности готовых дезинфицирующих растворов (рис.1). Система биобезопасности «ОБЕРІГ» базируется на применении дезинфицирующих препаратов, созданных концерном Evans Vanodine (Великобритания) для животноводческих и перерабатывающих предприятий. Эта система включает несколько дезинфицирующих средств, таких как FAM30 – йодоформный препарат (содержит стабильную форму йода – 2,75%, полиэтоксиэтанол, серную и фосфорную кислоты), который образует мицеллы и гарантированно разрушает вирус АЧС при разведении 1:200; GPC-8 – препарат, содержащий стабильную форму глютарового альдегида – 12% в композиции с четвертичными аммониевыми солями – 4%, усиленными детергентами и смачивателями, эффективен против вируса АЧС при разведении 1:50 (EN 1656, EN 6734, EN 1657, EN14204)*. Вместе с тем, даже самые современные и эффективные дезинфектанты не обеспечат успех без системного подхода к организации технологии биобезопасности животноводческого предприятия. Начать внедрение системы следует с разделения территории животноводческой фермы на зоны движения транспорта, персонала и грузов, следует избегать пересечения транспортных путей разных зон (табл. 1). Следует убрать из белой зоны всех домашних (кошки, собаки) и диких животных. Необходимо принять меры к недопущению проникновения на территорию диких животных и посторонних лиц. Для этого необходимо систематически контролировать состояние ограждения и при необходимости проводить ремонт, закрывать две-

* – нормативы EU для химических дезинфектантов и антисептиков

серпень-вересень 2012

pro–sat.com.ua

Передвижение персонала на ферме: Вход и выход из животноводческих помещений или других объектов фермы должен осуществляться через дезбарьеры и сопровождаться мытьем рук с мылом. Персонал должен придерживаться установленных маршрутов на ферме, использовать спецодежду (должна меняться ежедневно). Руководство, ветеринарные врачи, поставщики должны использовать одноразовую спецодежду, перчатки. В период возникновения эпизоотий прием посетителей запрещается. На всех входах в животноводческие здания размещают и контролируют (1 раз /день) дезбарьеры (при использовании раствора FAM-30 разводят 1:100), а также на всех подъездных дорогах к стойлам. Регулярно проводят дератизацию (LANIRAT) и дезинсекцию (NEPOREX/AGITA).

Существует несколько ключевых моментов управления рисками на ферме (табл. 2): a) ограничение любых контактов свиней с дикими животными (отменить выгул свиней в загонах); b) контроль любых передвижений лиц, животных и транспорта из зараженных ферм; c) строгое соблюдение правил гигиены; d) обязательная санитарная обработка загрязненных транспортных средств и материалов; e) запрет на мойку помещений моечными машинами под высоким давлением! Аэрозольные частички размером 5 μm могут переносить патогены на расстояние 1–3 км; f) дезинфекция всех целевых площадей, особенно труднодоступных мест, с использованием проверен-

Таблица 1. Зонирование территории фермы Белая зона

Производственная зона, внутренний транспорт, связь, персонал Внутренние ограждения (15 м от помещений!)

Серая зона

На границе Ч/Б зоны по возможности, кормохранилища Административное здание, гигиенический блок

Черная зона

Отходы и бойня, отдельная подъездная дорога. Вспомогательный транспорт

При управлении биобезопасностью технологий кормления и водопоения выполнять следующие правила: ✓использовать только проверенные источники кормов; ✓ контролировать качество кормов и их хранения на ферме (организация защиты от насекомых и грызунов); ✓ при доставке кормов перегрузку производить в специально отведенном месте (транспорт, доставляющий корма не должен заезжать на территорию фермы); ✓ регулярно очищать и дезинфицировать бункеры для хранения корма; ✓ йодировать воду (в присутствии животных) препаратом FAM-30, 0,04%; ✓ в рамках программы по дезинфекции регулярно очищать и дезинфицировать поилки, удалять накипь и дезинфицировать препаратом FAM-30, 1%. серпень-вересень 2012

ТВАРИННИЦТВО

ри и боковые входы, оборудовать дезбарьеры (включающие транзитные ванны и дезинфекцию транспорта на въезде), повесить предупреждающие знаки «ВЪЕЗД ЗАПРЕЩЕН», «ПОСТОРОННИМ ВХОД ЗАПРЕЩЕН». Посторонним лицам запрещен несанкционированный доступ на территорию, движение всех транспортных средств и лиц подлежит регистрации. При въезде транспортных средств на ферму, регистрируются и контролируются все въезды – водителю запрещено покидать транспортное средство; транспортное средство на малой скорости должно проехать через дезбарьер (ванная глубиной 20 cм с дезинфицирующим препаратом FAM-30 в концентрации 1:100 (1%)), также необходимо провести дезинфекцию всего транспортного средства путем распыления того же препарата при въезде, тщательно смыть органические загрязнения сверху с помощью моющего аппарата низкого давления 0,2% раствором препарата SHIFT (тент, кабина, шасси, кузов, колеса) после чего промыть водой под давлением и оставить до полного высыхания. Внутренний транспорт не должен покидать пределы белой зоны, а в случае контакта с серой или черной зонами он должен быть тщательно вымыт и продезинфицирован. Если нет возможности установить дезбарьер, препаратом FAM-30 в разведении 1:100 (1%) аэрозольно обрабатывают транспортное средство сверху донизу, после чего транспорт ставят на чистую, продезинфицированную площадку до его полного высыхания. Персонал: при всех вышеперечисленных действиях должен использовать защитные средства для мытья и дезинфекции (чистая униформа, сапоги, резиновый плащ и перчатки, маска и очки). Материалы, ввозимые на ферму: (мешки, банки, фармацевтические контейнеры, инструменты и т.д.) следует проверять на предмет загрязнений. Загрязненные предметы моют погружением в 1% раствор SHIFT, ополаскивают и высушивают, все предметы дезинфицируют погружением или распылением на них препарата GPC8 в концентрации 2%. Ветеринарное оборудование и рабочие инструменты: тщательно моют, высушивают и дезинфицируют погружением в 2% раствор GPC8.

Программа по дезинфекции «ОБЕРІГ» О2 является системой правил по организации проведения дезинфекции в животноводческих помещениях в такой последовательности:

ТВАРИННИЦТВО

• освобождение помещений от животных; • механическое устранение органических загрязнений; • мытье помещения и техники препаратом SHIFT (0,67%); • мытье под низким давлением <70 бар; • 12-48 часовая экспозиция. Проведение ремонта и дезинфекции систем водоснабжения; • дезинфекция поверхностей и оборудования препаратом GPC8 Рис. 2. Дезинфекция 2% 1:100 (1%). Экспозиция до полного высыхания (рис. 2); раствором GPC8 в виде пены • раскладка подстилки (ковриков); • постановка животных в помещении; • дезинфекция холодным туманом в присутствии животных (GPC8 10 мл р-ра/м3); • оборудование на входе дезковриков с FAM-30 (концентрация 1%, обеспечение погружения не менее 5 см). Заправка после обесцвечивания раствора (визуальный контроль эффективности). ных дезинфектантов, с официальными подтверждениями их эффективности; g) навоз и подстилку необходимо размещать только на границах фермы. Транспортировку необходимо осуществлять специально закрепленным транспортом.

Неукоснительное выполнение вете ринарно-санитарных требований производителями свинины является условием успешной профилактики появления опасных инфекций и сохранения эпизоотического благополучия конкретной фермы и региона в целом. Таким образом, соблюдение

ветеринарно-санитарных требований системы биобезопасности хозяйства имеет особое значение в ограничении распространения особо опасных заболеваний, сохранении стабильного эпизоотического благополучия предприятия, и, как следствие, недопущения экономических потерь.

Таблица 2. Возможные риски распространения АЧС и методы их устранения Риски контаминации Выделения (фекалии) зараженных свиней Дикие животные Транспортные средства

Инструменты, ветеринарное оборудование

Устранение рисков

Препарат

Концентрация

Мойка низким давлением

Shift

0,67%

GPC8

FAM 30

Локальная дезинфекция Избегать прямого контакта

Мойка низким давлением < 70 бар

Shift

0,2%

Ванна дезбарьера при въезде

FAM 30

или спрей-дезинфекция

GPC8

Мойка погружением

Shift

Дезинфекция погружением

GPC8

Сотрудники – обувь

Дезковрик – ванна глубиной 5 см у каждого входа

FAM 30

Сотрудники – руки

Мытье рук с мылом или дезинфекция

Сотрудники – одежда

Рабочая одежда – остается на ферме, всегда чистая

Помещения – дороги

Загрязнения механически удалить, немедленно погрузить на грузовой автомобиль и накрыть брезентом

Аэрогенный путь

Холодный туман в присутствии животных (10 мл р-ра/м3)

GPC8

0,5%

Мойка высоким давлением (перенос патогенов с аэрозолями по воздуху на 1-3 км)

Увлажнение щелочным моющим средством

Shift

0,67%

Мойка водой при давлении <70 бар

Низкая концентрация активного вещества в дезинфицирующих средствах

Экспресс-индикатор степени разбавления и активности

Недостаточное количество использованного дезраствора

Правильное обучение сотрудников программе ОБЕРІГ

Источники питьевой воды

Оборудование запорных крышек, йодирование

Ограждение фермы

Закрытые ворота санпропускника, целостное ограждение, контроль

Токсичность

Использование дезинфектантов безопасных для животных GPC8 и человека

серпень-вересень 2012

FAM 30

0,04%

2% 1%

pro–sat.com.ua

ТВАРИННИЦТВО

Л. ПРОКОПЕНКО, к. б. н, доцент Вінницький національний аграрний університет Г. КОНОПЕЛЬКО, директор ТОВ «Алєко» (Дніпропетровська обл.)

ЗБАГАЧЕННЯ РАЦІОНІВ СВИНЕЙ

СУХОЮ КУКУРУДЗЯНОЮ БАРДОЮ У підвищенні продуктивності свиней вагому роль відіграє структура раціонів, які мають містити різні види зерна злакових та бобових культур як джерел незамінних амінокислот, вітамінів та макро- і мікроелементів. Проте досить часто в годівлі переважає кормова сировина, наявна у сільськогосподарських підприємствах. Низька рентабельність ведення різних галузей сільськогосподарських тварин та птиці призводить до незадовільних середньодобових приростів живої маси тварин та перевитрат кормів, у тому числі протеїну на 1 кг приростів живої маси. А, отже, – зниження продуктивності тварин. 82

серпень-вересень 2012

Існують різні погляди на поживність окремих видів зернових інгредієнтів у структурі раціонів для свиней. Передусім необхідно врахувати наявність зернових інгредієнтів та вторинних продуктів переробки: макухи, шротів, висівок та супутніх складових виробництва біоенергетичних ресурсів – біоетанолу та біодизелю. Метою досліджень є виявлення продуктивної дії різної структури раціонів для свиней з використанням зернових інгредієнтів та вторинних продуктів переробки харчової промисловості й су-

pro–sat.com.ua

путніх продуктів виробництва альтернативних видів палива. Досвід багатьох країн світу підтверд жує доцільність переробки частини зерна на біоенергетичні ресурси і використання їх як палива для двигунів та застосування супутньої сировини. До культур, із зерна яких можна виробляти біоетанол, належить і кукурудза. Природні умови всіх агрокліматичних зон України сприятливі для одержання урожаю цієї культури на рівні 50-80 центнерів з 1 га посіву.

Розглядаючи проблему промислового виготовлення етилового спирту як засобу для виробництва біопалива для двигунів, слід взяти до уваги, що використовують лише 20-30% органічної речовини – це вуглеводи або за існуючою класифікацією,безазотисті екстрактивні речовини.

Отже, обґрунтування напрямів розв’язання проблеми збільшення тваринницької продукції та підвищення її якості пов’язано з поліпшенням годівлі тварин за рахунок забезпечення продуктивної дії повнораціонних комбікормів Для виконання цього завдання нами було проведено наукововиробничі досліди за схемою групаналогів (п=10, табл. 1).

Дослідження проведені на базі фізіологічного двору Інституту кормів УААН та Акціонерного товариства «Алєко», яке спеціалізується на промисловому виробництві повнораціонних комбікормів та комбікормівконцентратів. Як бачимо з даних табл. 1, найнижча продуктивність була у свиней у першому періоді на раціонах, сформованих з кукурудзяної дерті і пшеничних висівок. За їх збалансованості за вмістом макро- і мікроелементів за рахунок м’ясо-кісткового борошна та лімітними амінокислотами завдяки включенню амінокислотного преміксу, до складу якого входили лізин, метіонін та треонін, вміст лізину у протеїні становить 7,2% раціону.

Виключення з раціону дерті кукурудзяної і заміна на пшеничні висівки 35% та барди сухої 45% підвищує прирости живої маси до 517 г за добу (Р<0,001) У другому періоді дослідів у першій групі включення до раціонів барди сухої кукурудзяної 15% позитивно вплинуло на підвищення приростів живої маси свиней у першій групі з 275 до 440 г на добу (Р<0,01). У наступних дослідах було передбачено у структурі раціонів барду

Так, виробництво продукції тваринництва може розвиватися на базі супутньої сировини, забезпечуючи тварин повноцінними раціонами, збагаченими білком pro–sat.com.ua

серпень-вересень 2012

ТВАРИННИЦТВО

Водночас більша частина органічної речовини, близько 70%, представлена білком. Раціональним є використання білкових речовин під час створення промислової галузі виробництва повнораціонних комбікормів та комбікормів-концентратів, які традиційно протягом сотень років, утилізувалися на полях фільтрації. Передбачений напрям розвитку програми біоенергетичної галузі може створити передумови будівництва потужних заводів для виробництва етилового спирту. Це зумовить економічну доцільність створення могутньої галузі з утилізації біомаси залишків органічної сировини, крім того, вміст у них сирого протеїну, амінокислотний склад, необхідний для білкового живлення тварин, дають підстави для використання їх у комбікормовій промисловості. Таким чином, спеціалізація зернового господарства України на виробниц тві сировини для одержання етанолу, як моторного палива, не справляє негативного впливу на продовольчу безпеку держави, і навіть створює передумови для значного збільшення виробництва кормів.

Характерною властивістю кукурудзяного зерна є те, що переважна частина органічної маси його припадає на безазотисті екстрактивні речовини, здатні зброджуватися дріжджовими грибами до етилового спирту, втім методом дистилювання він легко виділяється. Багато років спиртова промисловість України та світу не спрямовувала сукупну сировину після спиртового бродіння й утилізації на полях фільтрації для подальшого використання. При цьому на полях фільтрації в органічній залишковій масі, частка якої становить близько 70%, відбувається процес окислення в анаеробних та аеробних умовах з виділення вуглекислого газу та метану, які потрапляють у довкілля та забруднюють його.

ТВАРИННИЦТВО

суху кукурудзяну із зменшенням висівок пшеничних (табл. 2). З даних таблиці 2 бачимо, що 55% пшеничних висівок, 25% барди кукурудзяної та збалансованого раціону за рахунок білкового і амінокислотного концентрату прирости живої маси свиней за добу становлять 517 г, а збільшення барди сухої кукурудзяної до 55% та зменшення висівок пшеничних до 35% підвищує середньодобові прирости живої маси свиней до 587 г на добу. Зазначена перевага 70 г на добу була невірогідною. В інших випадках прирости живої маси свиней доволі високі – 522 і 575 г за добу.

Збагачення раціонів сухою кукурудзяною бардою у кількості 55% у структурі раціонів разом з 35% висівок пшеничних, збалансованих за мінеральними і білковими речовинами, прирости живої маси свиней підвищуються до 587 г на добу, що більше на 312 г за відсутності сухої кукурудзяної барди Таблиця 1. Схема раціонів свиней та середньодобові прирости живої маси Група

Структура раціону, %

Група Перший дослід

Дерть кукурудзяна – 57,5; + висівки пшеничні – 32,5; + м’ясо-кісткове борошно – 5,0; + амінокислотний премікс – 5 (лізин+метіонін+треонін – 7,2 в протеїні). Середньодобовий приріст живої маси – 275±30,11 г

Структура раціону, % Дерть кукурудзяна – 27,5; + висівки пшеничні – 35,0; + барда суха кукурудзяна – 27,5; + м’ясо-кісткове борошно – 5,0; + амінокислотні премікси – 5 (лізин+метіонін – 5,8% лізина в протеїні). Середньодобовий приріст живої маси – 277±28,00 г

Другий дослід

Дерть кукурудзяна – 40; + висівки пшеничні – 35; + барда суха кукурудзяна – 15; + м’ясо-кісткове борошно – 5; + премікс амінокислотний – 5 (лізин+метіонін+треонін – 5% в протеїні). Середньодобовий приріст живої маси – 440±41,66г

Висівки пшеничні – 55; + барда суха кукурудзяна – 25; + білковий концентрат – 15; + премікс амінокислотний – 5 (лізин+метіонін+треонін – 5% в протеїні). Середньодобовий приріст живої маси – 517±28,41 г

Таблиця 2. Структура раціонів свиней та середньодобові прирости живої маси за збільшення у структурі барди кукурудзяної, % Група

Структура раціону, %

Група Перший дослід

Пшеничні висівки – 55; + барда суха кукурудзяна – 25; + білковий концентрат – 15; + премікс амінокислотний – 5 (лізин+метіонін+треонін – 5% в протеїні). Середньодобовий приріст живої маси – 517±28,41 г

Пшеничні висівки – 35; + барда суха кукурудзяна – 55; + мінеральна добавка -5; + премікс амінокислотний – 5 (лізин+метіонін+треонін – 5% в протеїні). Середньодобовий приріст живої маси – 587±64,01 г

Структура раціону, % Пшеничні висівки – 55; + барда суха кукурудзяна – 15; + білковий концентрат – 25; + премікс амінокислотний – 5 (лізин+метіонін+треонін – 5% в протеїні). Середньодобовий приріст живої маси – 575±18,97г

Другий дослід

серпень-вересень 2012

Пшеничні висівки – 35; + барда суха кукурудзяна – 15; + дерть пшенична – 40; + мінеральна добавка – 5; + премікс амінокислотний – 5 (лізин+метіонін+треонін – 5% в протеїні). Середньодобовий приріст живої маси – 522±28,41 г

pro–sat.com.ua

ТВАРИННИЦТВО Д. Романов

ОСОБЛИВОСТІ ГОДІВЛІ ВИСОКОПРОДУКТИВНИХ КОРІВ

Питання підвищення продуктивності корів і збереження їхнього здоров’я стоїть найбільш гостро там, де недостатньо ефективні заходи, що охоплюють питання кормовиробництва, змісту, відтворення стада, здоров’я тварин, оптимізації годування, процесу доїння. Дуже важливою і витратною є проблема організації годівлі. У собівартості отримання молока частка цього сегмента доходить до 70%. Тому, в першу чергу, необхідно забезпечити біологічно повноцінне годування тварин. 86

серпень-вересень 2012

pro–sat.com.ua

Повноцінність годівлі ґрунтується на міцній кормовій базі, яка в свою чергу складається з технологічних процесів заготівлі кормів, їх належного зберігання, правильності їх взяття та роздачі, згідно з потребами тварин за розрахованими оптимальними кормовими нормами. Годування корів з молочною продуктивністю вище 6000 кг молока за лактацію має низку особливостей.

Після отелення протягом 80-100 днів корова здатна секретувати максимальну кількість молока, проте споживання корму в цей час досягає максимуму лише наприкінці цього періоду

Лактація – напружений фізіологічний процес, що потребує великих енергетичних витрат на утворення і виділення молока Молоко утворюється з поживних речовин корму в молочній залозі, яка інтенсивно функціонує в період лактації. Для утворення 1 кг молока через молочну залозу протікає до 500-600 л крові. За своїм складом молоко істотно відрізняється як від поживних речовин корму, так і від крові. Порівняно з плазмою крові молоко корови містить в 90 разів більше цукру, в 18-20 разів більше жиру, воно є значно багатші на кальцій і фосфор.. Казеїну в крові немає зовсім. Водночас в кормах немає молочного цукру, молочного жиру, казеїну і молочного альбуміну. Це говорить про те, що поживні речовини корму, потрапляючи в кров, піддаються в молочній залозі корінному перетворенню.

pro–sat.com.ua

ТВАРИННИЦТВО

Надалі настає спад надоїв, підвищення апетиту, а споживання кормів досягає приблизно 3,5 кг сухої речовини на 100 кг маси тіла тварин. Це зумовлює специфіку нормування годівлі за періодами лактації високопродуктивних корів. У перший період (до 100 днів після отелення) за максимальних добових удоїв годування корів базується на висококонцентратному типі годівлі корів, що призводить до порушення обмінних процесів. Організація раціонального годування молочної худоби ґрунтується на знанні її потреби в енергії, поживних і біологічно активних речовинах, необхідних для синтезу молока, збереження в нормі відтворювальних функцій і здоров’я. Потреба в поживних речовинах залежить від живої маси, рівня продуктивності, фізіологічного стану, віку тварини і інших чинників. За продуктивності 4000-6000 кг молока за лактацію корова продукує з молоком 144-220 кг білка, 150-250 кг жиру, 200-300 кг лактози, 6-9 кг кальцію і 4,5-7 кг фосфору. Це викликає велике напруження обмінних процесів в організмі і висуває вимоги до організації годівлі з урахуванням інтенсивності процесу молокоутворення. Протягом лактації характер та інтенсивність процесів, пов’язаних з утворенням молока, зазнають істотних змін. Високопродуктивні корови особливо велику потребу в енергії та поживних речовинах відчувають після отелення, коли поживні речовини ра-

ціону не покривають витрати енергії, що йде на синтез молока. У зв’язку з цим на початку лактації у них часто спостерігається значний дефіцит енергії, для покриття якого організм інтенсивно використовує запаси поживних речовин, відкладених в тілі.

Однак інтенсивна мобілізація депонованого жиру в цей період і брак вуглеводів для сполученої утилізації жирних кислот можуть привести до утворення великої кількості недоокислених продуктів, порушення обміну речовин типу кетозу і зниження продуктивності Основним джерелом енергії в раціоні жуйних тварин служать вуглеводи. Мікроорганізми рубця перетворять до 50% вуглеводів кормів в оцтосерпень-вересень 2012

ТВАРИННИЦТВО

ву, пропіонову, масляну й інші кислоти, які всмоктуються стінкою передшлунків, надходять в кров і активно використовуються в обміні речовин, на 70% забезпечуючи організм тварини енергією. Після отелення протягом 80-110 днів корова виділяє максимальну кількість молока. На цей період припадає 4045% молочної продуктивності за лактацію. Протягом цього часу високопродуктивні тварини не можуть тільки за рахунок енергії кормів покривати фактичні втрати енергії з молоком. Через дефіцит вуглеводів у рубці утворюється недостатня кількість оцтової і пропіонової кислот, в результаті чого синтез глюкози в печінці скорочується, а нестача енергії заповнюється за рахунок використання жирової тканини власного тіла. У перші 2-3 тижні лактації енергія необхідна, насамперед, для нормального функціонування матки, активізації роботи яєчників і утворення молока. Рівень енергетичних витрат у лактуючих тварин на початку лактації (залежно від удою) на 30-60% вище, ніж у нелактуючих. Недолік енергії в раціоні новотільних корів призводить до порушення вуглеводно-жирового обміну, зниження вироблення молока і пригнічення репродуктивної функції. На практиці, з тим, щоб підвищити вміст енергії в раціоні, дуже часто збільшують кількість концентрова-

серпень-вересень 2012

них кормів. Їх частка в структурі раціону іноді досягає 60%. Однак додаткове введення концентратів за одночасного браку вуглеводів може викликати порушення обміну речовин і розвиток кетозу.

Кетоз – це порушення обміну речовин в організмі, що виникає у разі порушення переробки жирів в печінці на тлі нестачі вуглеводів У цей період характерно накопичення в організмі у великих кількостях недо окислених продуктів обміну – так званих кетонових тіл (ацетону, ацетооцтової та бета – оксимасляної кислот), зниження концентрації глюкози. Кетонові тіла – це природні метаболіти, які використовуються тканинами як джерело енергії. Однак надлишок кетонових тіл в організмі, що виникає на ґрунті нестачі вуглеводів і надлишку білка і жиру в раціоні, призводить до порушення обміну речовин і виявляється рясним виділенням їх з організму із сечею, молоком і повітрям, що видихається (має запах ацетону). Це захворювання проявляється, зазвичай, протягом перших 10-40 днів після отелення, але іноді переходить у хронічну форму. Кетоз має клінічну (легко діагностуються) і субклінічну (приховану) форми. Корови з клінічною формою дуже різко худнуть і знижують молочну продуктивність. Час-

то такі корови мають багато проблем у період отелення і під час роздою Більш схильні до кетозу «надгладкі» корови, які перед отеленням мають вгодованість тіла більше 3,75 балів. За високої продуктивності тварини споживають більшу кількість концентрованих кормів, що призводить до порушення співвідношення летких жирних кислот у рубцевому вмісті в бік підвищення масляної кислоти, зниження пропіонової і зростання концентрації аміаку. У свою чергу, у разі споживання тваринами великої кількості протеїну зростають енерговитрати, оскільки на 1 кг азоту, екскретованого із сечею у вигляді сечовини, використовується 5450 Ккал енергії. Виникає порочне коло: велику потребу в поживних речовинах у високопродуктивних корів намагаються задовольнити згодовуванням підвищеної кількості концентрованих кормів, а це призводить до додаткових витрат енергії, її дефіциту і розвитку кетозу. До факторів, що сприяють виникненню хвороби, крім дефіциту енергії та висококонцентратного типу годівлі, відносять надмірне годування в період запуску і сухостою, згодовування недоброякісних кормів, гіподинамію. За поширеністю серед хвороб сільськогосподарських тварин кетози займають друге місце після маститу і завдають серйозної шкоди молочному скотарству. Істотне зниження дефіциту енергії в цей період може бути до-

pro–sat.com.ua

сягнуто збалансованим раціоном, введенням в раціони кормів, багатих на енергію, – концентратів, енергетичних добавок.

Сьогодні на ринку є багато зарубіжних і вітчизняних препаратів, що сприяють підвищенню енергії в раціоні. Здебільшого діючими речовинами в даних продуктах є багатоатомні спирти (гліцерин, пропіленгліколь)

pro–sat.com.ua

Середня величина споживання сухої речовини, кг первістки корови з деяким числом лактації

Препарат №1

Препарат №2

15,0*

16,2*

20,5* Удійність, кг первістки 25,2 корови з деяким числом лактації 38,8 Вміст жиру в молоці, % У всіх корів 4,20 Вміст протеїну в молоці, % У всіх корів 3,32 Удійність, скоригована за енергією первістки 25,6* корови з деяким числом лактації 42,2

Таблиця 2. Добові раціони, кг сухої речовини Препарат №1 Трав’яний силос 3,2 Кукурудзяний силос 8,5 Концентрати 9,1 Карбамід 0,05 Солома 0,3 Карбонат кальцію 0,13 Мінеральний корм 0,2 препарат №1 1 препарат №2 -

Препарат №2 3,2 8,5 8,6 0,05 0,3 0,13 0,2 0,25

 згодовування препарату №1 підвищило рівень споживання корму у корів;  використання препарату №1 в рамках цього випробування призвело до отримання очевидно економічної ефективності застосування. 54 молочні корови розділили на 2 групи з урахуванням кількості лактацій, продуктивності в останню лактацію у корів, що отелилися багато разів, і маси тіла. У обох груп годування в сухостійний період до початку випробу-

21,5* 28,8 41,6 4,19 3,34 29,5* 39,5

вання було однаковим. Тривалість випробування: за 1 тиждень до прогнозованого дня отелення до 80 дня лактації. Склад раціону корів обох груп був однаковим за винятком дозування препарату №1 і препарату №2. У групі корів на основі препарату №1 згодовування концентратів було на 0,5 кг нижче. Обидві експериментальні групи отримували однакову кількість концентратів (табл. 2) або разом з препаратом №1 (10,54 кг), або з препаратом №2 (10,58 кг). Результати вказують на те, що додавання препарату №1 в раціони молочних корів справило позитивний вплив на рівень споживання корму, що може бути пояснено солодким смаком продукту. Ніяких відмінностей в оцінюванні статури, маси тіла і в загальному стані здоров’я за групами встановлено не було. Використання препарату №1 в рамках випробування призвело до отримання очевидної економічної ефективності його застосування.

серпень-вересень 2012

ТВАРИННИЦТВО

Принцип дії цих препаратів заснований на підтримці і збільшенні рівня глюкози в крові у лактуючих тварин і відповідно зниженняі дефіциту енергії, що запобігає розвитку кетозу, призводить до збільшення надоїв, вмісту жиру і білка в молоці, перешкоджає втраті ваги. Причому на вітчизняному ринку основою для енергетичних добавок є найчастіше пропіленгліколь, тоді як в Європі з успіхом використовують і гліцерин. Ось дані з досліджень, проведених у Німеччині. Порівняльна характеристика дії препаратів на основі гліцерину (Препарат №1) та пропіленгліколю (Препарат №2) у високоудійних корів від 03.04.2006 року (табл. 1). Випробування проводили в Німеччині:  препарат №1 справив значний вплив на надої першотільних, скориговані за енергією;

Таблиця 1. Продуктивність корів у перші 80 днів лактації

АСПЕКТИ СЕЛЕКЦІЇ, ГОДІВЛІ ТА ЗДОРОВ’Я

ПТИЦІ ТВАРИННИЦТВО

Дітмар Флок, професор

Розведення і генетика Протягом останніх 50-ти років виробництво яєць та м’яса птиці в Європі розвинулося з дрібнотоварного із низькою продуктивністю до рівня «великого бізнесу» з високою спеціалізацією. З’явилася необхідність у великих підприємствах, здатних постачати продукцією населення міст, і в залученні кваліфікованих фахівців, які забезпечують ефективність виробництва та його рентабельність.

Селекція робить великий внесок у постійне підвищення несучості курей-несучок та інтенсивності росту в м’ясному птахівництві, ефективності засвоєння корму і якості продукції До цього часу прогрес забезпечується за рахунок систематичного застосування методів «звичайної» генетики кількісних ознак. Плани племінної роботи включають визначення цілей селекції, збір даних в контрольованих умовах навколишнього середовища, оцінювання племінної цінності з використанням сучасних комп’ютерних

серпень-вересень 2012

програм, індексну селекцію, оптимізацію інтервалів між поколіннями та визначення генетичного прогресу. Внутрішня лінійна селекція зазвичай базується на комбінації даних внутрішньо- і міжлінійного оцінювання за декількома поколіннями з використанням методів багатофакторного моделювання. Великі популяції зберігаються і підтримуються селекційногенетичними фірмами, щоб звести до мінімуму загрозу втрати цінної генетичної мінливості в ході інтенсивної селекції. Результати досліджень з генетики кількісних ознак активно впроваджуються в практику європейськими селекційними фірмами для покращення продуктивності птиці. Сучасна племінна робота в птахівництві сконцентрувалася у дуже невеликій кількості селекційних фірм (приблизно 3-4 на кожен вид птиці), і вони забезпечують прабатьківським і батьківським поголів’ям світовий ринок з урахуванням різних переваг або потреб в різних частинах світу. Наприклад, селекційні компанії, що працюють в яєчному птахівництві, мають, як мінімум, один крос з білою шкаралупою і один – з коричневою, а бройлерні фірми – кроси з дуже високим виходом грудних м’язів (для гли-

бокої переробки) і більш типові, затребувані на ринках, де користуються попитом цілісні тушки.

У птахівництві простежується безперервний генетичний прогрес за традиційними ознаками, але разом з тим посилюється акцент на ознаки, важливі в «комфортних» системах виробництва Селекція на усунення розкльову і канібалізму стала загальноприйнятою як для яєчного, так і для бройлерного птахівництва, оскільки в ряді країн обрізка дзьоба і зниження інтенсивності світла вже не вирішуються в якості засобів запобігання цим проблем. До того ж «комфортні» системи, коли птах міститься на підлозі в більших спільнотах, підвищують ризик втрат через розкльов.

Годування В економіці виробництва яєць та м’яса птиці важливу роль завжди грали корми. Протягом попередніх десятиліть фахівці накопичили вели-

pro–sat.com.ua

Біологічна доступність компонентів корму не завжди відома, але фахівець може порівняти «очікуване» і «реальне» споживання і виділення поживних речовин і на основі отриманих даних відрегулювати раціон. При цьому він повинен мати інформацію про температуру в пташниках, масу птиці, щоденний приріст ваги та споживання корму, несучість і масу яєць.

За останнє десятиліття особливо помітна тенденція до поліпшення конверсії корму Це пов’язано з підвищенням генетичного потенціалу м’ясної і яєчної

продуктивності, а також більш точним складанням раціонів. Обидва ці фактори взаємопов’язані. Яєчні кури селекціонують на зниження апетиту, що потребує особливої уваги до забезпечення відповідного споживання поживних речовин перед піком кладки. Селекція бройлерів ведеться здебільшого на швидкість росту в ранньому періоді і опосередковано на високий апетит. Через короткий період життя склад раціонів для них має бути оптимізований з першого дня і до забою. Тим не менш, є можливості змінити криву зростання, обмеживши ранні прирости, щоб знизити смертність без підвищення вартості виробництва м’яса.

Біологічна безпека Недавні спалахи пташиного грипу в кількох країнах нагадують нам про те, що біологічна безпека залишається серйозною проблемою, незважаючи на помітне поліпшення профілактики хвороб в останні роки. Для задоволення запитів споживачів в безпечних птахівницьких продуктах ми маємо зробити все можливе, щоб захистити нашу птицю від хвороб і не допускати попадання в яйця і м’ясо патогенів, а також залишків кормових і ветеринарних препаратів. Спрямована на це стратегія включає в себе роботу на декількох рівнях.  Селекційно-генетичні компанії мають «очищати» своє поголів’я від хвороб, що передаються через яйце, таких як лімфоїдний лейкоз, мікоплазмоз, сальмонельоз, щоб споживачі племінної продукції були впевнені: добові курчата вільні від цих патогенів.  Батьківські і промислові стада курей та індиків потрібно захищати, поєднуючи загальногігієнічні заходи з вакцинацією птиці. При цьому враховувати національні програми боротьби з хворобами птиці та регіональний епізоотичний стан.  Моніторинг в інкубаторіях, на фермах і переробних підприємствах має бути спрямований на максимально раннє виявлення захворювання і прийняття відповідних заходів, аж до забою всієї птиці в певному радіусі від уражених підприємств. Ветлабораторії, які спеціалізуються на хворобах птиці, повинні мати досвід і можливості для виявлення збудників хвороб і шляхів їх розповсюдження. Дослідження показують, що збудники хвороб можуть залишатися патогенними в «природних» господарях, таких як качки і гуси, але можуть мутувати і вірулентні форми. Мігруючі птахи і тварини, що перебувають на волі (часом невакциновані) – найбільш ймовірні джерела розповсюдження такої хвороби, як пташиний грип. Селекційні компанії глибоко усвідомлюють важливість для свого бізнесу охорони здоров’я птиці. Вони намагаються підтримувати високі стандарти біологічної безпеки, тим більше що, якщо контагіозна хвороба на зразок пташиного грипу буде виявлена в якійсь із країн, це може призвести до заборони експорту птиці з неї, навіть якщо хвороба зареєстрована на відстані більше 500 км від племінної ферми. Щоб знизити цей ризик, селекційні фірми утримують прабатьківські стада на різних континентах і постійно посилюють профілактичні заходи і моніторинг епізоотичного стану у всесвітньому масштабі. Ці заходи дещо здорожчують вартість птахівничої продукції, але в довгостроковому плані втрата довіри споживачів може завдати більшої шкоди для галузі.

серпень-вересень 2012

ТВАРИННИЦТВО

кий обсяг знань за потребами різних видів птиці в основних компонентах кормів в різні фази життєвого циклу. Ці знання допомагають оптимізувати раціони з урахуванням економічних факторів і доступності кормової сировини. Вчені-годувальники розробляють широкий круг питань:  оптимізація раціонів з метою мінімальних витрат на одиницю продукції з урахуванням змін в генетичному потенціалі птиці та її потреб;  розробка годування несучок за фазами для контролю несучості та маси яєць на початку і кінці кладки;  балансування раціонів з метою мінімізації виділення азоту і фосфору, щоб відповідати нормативним актам з охорони навколишнього середовища, особливо в регіонах з високою концентрацією населення та птиці;  складання раціонів з максимальним використанням місцевих кормових інгредієнтів і рішення супутніх проблем з антипоживних речовин і якістю продукції;  оцінювання потенційних ризиків і переваг, пов’язаних із застосуванням модифікованих інгредієнтів, особливо імпортних кукурудзи та сої;  зниження використання стимуляторів росту та лікарських препаратів, які накопичуються в тканинах птиці;  складання раціонів для «органічних» або «екологічних» систем виробництва яєць і м’яса птиці, а також випуску спеціалізованих продуктів;  розробка спеціальних технологій годівлі, наприклад обмеженого годування дорослого поголів’я бройлерів, щоб запобігати надмірному апетиту; в «голодні дні»; для роздільного годування курей і півнів. Водночас як зусилля вчених-году вальників здебільшого сконцентровані на детальних дослідженнях широкого кола проблем, годувальникипрактики змушені реагувати на постійно мінливі умови: доступність кормових інгредієнтів і ціни на них, але при цьому враховувати і перспективні тенденції. Щоб скласти оптимальний раціон, фахівець з годівлі має, щонайменше, знати:  склад кінцевого раціону, рекомендованого селекційної фірмою, яка створила крос;  середній вміст поживних речовин в наявних компонентах корму і їх ціну.

ЗАГОТІВЛЯ

КОРМІВ ТВАРИННИЦТВО

НА ЗИМІВЛЮ П.П. Достоєвський – к. вет. н., професор, почесний академік НААН України, Заслужений працівник сільського господарства України І.І. Ібатулін – д. с.-г. н., професор, академік НААН України, Заслужений діяч науки і техніки України А.І. Чигрин – к. с.-г. н., доцент

Основним кормом для великої рогатої худоби є сінаж, силос, сіно. Під час організації годівлі цих тварин особливу увагу слід приділяти максимальному споживанню сухої речовини високоякісних грубих і соковитих кормів, оскільки вони є важливим джерелом енергії і поживних речовин. Високопродуктивні корови мають з’їдати фізіологічно максимальну кількість сухої речовини кормів, щоб забезпечити повну потребу організму в обмінній енергії Це досягається передусім підвищенням якості кормів та шляхом приготування повнораціонних кормосумішей з оптимальним поєднанням грубого і концентрованого корму високої якості та збалансованих

серпень-вересень 2012

білково-вітамінно-мінеральних добавок і преміксів. Такий підхід до якості кормів і годівлі тварин дає змогу фермерам Голландії, Німеччини, Австрії та інших країн Європи отримувати від корови на рік 50005200 кг молока за рахунок основного корму без концентратів, а з введенням у раціон концкормів – 7500-8000 кг молока в рік. В Україні, на жаль, низька якість основного корму для ВРХ, а тому в 2011 році від корови отримали тільки 4125 кг молока із застосуванням концентрованих кормів.

Окремі господарства, здебільшого молочного напряму, за останні роки впровадили прогресивні технології заготівлі кормів, значно покращили якість сінажу, силосу, сіна і досягнули високих показників у молочному скотарстві. Сьогодні, як ніколи, актуальне питання заготівлі якісних сінажу, силосу, сіна, адже за прогнозами, урожай зернофуражних культур 2012 року буде нижчим, аніж торік. За аномальних погодних умов у деяких регіонах за бажаний корм для великої рогатої худоби може стати і солома (ячмінна, просяна тощо). Перший укіс трав уже зібраний, однак до листопада триватиме період збирання і заготівлі кормів. На відміну від силосу, збереження якого залежить від накопичення в ньо-

pro–sat.com.ua

му органічних кислот, що утворюються внаслідок бродіння цукру, консервування сінажної маси досягають за рахунок фізіологічної сухості внаслідок пров’ялювання до вологості 45-55%, дії органічних кислот, вуглекислого газу та зберігання в анаеробних умовах.

Для заготівлі сінажу використовують багаторічні бобові трави (люцерна, конюшина, еспарцет тощо) і бобовозлакові травосуміші, оскільки бобові погано силосуються, а заготівля сіна з них пов’язана з додатковими витратами поживних речовин через обламування листочків і суцвіть

Підтвердженням дотримання всіх технологічних вимог є якісні показники сінажу (люцернового). Вміст сухої речовини – 45-50%. Вміст у сухій речовині: сирого протеїну – 18-20%, сирої клітковини – 20-21%, каротину – 100-120 мг/кг, кальцію – 1,5% і більше, фосфору – 0,5% і більше. Співвідношення органічних кислот: молочної – 60% і вище, оцтової – 40% і нижче, масляної – не допускається взагалі. рН – 4,8-5,2. Енергетична цінність – 0,32-0,33 к.од./кг Енергетична поживність 1 кг сухої речовини – 0,73-0,75 к.од. (9,5-9,8 МДж ОЕ).

pro–sat.com.ua

Скошені багаторічні бобові трави у сонячну погоду підв’ялюють до необхідної вологості протягом 7-8 годин, прискорюючи процес ворушінням трави у покосах Аби отримати високоякісний сінаж потрібно визначити вологість пров’яленої трави перед підбиранням та подрібненням – на полі вона має бути в межах 60%. Найточнішим методом визначення вологості сінажної маси є лабораторний, у польових умовах застосовують вологоміри, а досвідчені фахівці визначають вологість органолептично. Забезпечити достатнє ущільнення сінажної маси можна за відповідного ступеня подрібнення сировини. Більшість вітчизняних вчених вважають, що пров’ялені рослини достатньо подрібнювати до 3-5 см під час зберігання у траншеях. Неодмінними умовами отримання якісного сінажу є швидке (протягом 3-4 днів) закладання траншеї за безперервного її ущільнення важкими колісними тракторами. Показником достатнього ущільнення є температу-

серпень-вересень 2012

ТВАРИННИЦТВО

Довідка: якість сінажу

Сінаж і силос є основними постачальниками каротину для великої рогатої худоби протягом усього року, де впроваджена прогресивна технологія утримання і годівлі тварин (кормовий стіл), та протягом 7-8 місяців на інших фермах. За дотримання правил заготівлі сінажу втрати сухої речовини у середньому становлять 12%, що значно менше, ніж під час заготівлі сіна і силосу. Дуже важливо своєчасно збирати трави, оскільки зі старінням рослин збільшується частка стебел у масі та подовжується тривалість її пров’ялювання. Чим більше укосів за сезон (3-4), тим якіснішим буде сінаж. Розпочинати косити траву кра-

ще о 5-6 годині ранку, коли вміст каротину в рослинах найвищий, а втрати поживних речовин мінімальні. Багаторічні бобові трави бажано скошувати косаркою-плющилкою (це у двічі-тричі скорочує час пров’ялювання), у фазі бутонізації, оскільки тоді найбільший вміст сирого протеїну. Злакові трави краще збирати на початку колосіння.

ТВАРИННИЦТВО

ра маси не вище +37° С (оптимальна +(28-34)° С). Однак, якщо зелену масу закладають товстими шарами, то самим ущільненням запобігти її нагріванню неможливо. Практикою доведено, що достатня кількість у масі вуглекислого газу СО2, який запобігає її нагріванню, зберігається тільки у разі щоденного закладання сировини шаром не менше одного метра. Якщо технологія закладки сінажу (оптимальна вологість, подрібнення, безперервне швидке ущільнення, герметичність) повністю витримана, протягом 3-4 днів закладання створюються сприятливі умови для молочнокислого бродіння і майже несприятливі умови для маслянокислого і гнилісного. Доброякісність сінажу оцінюють не раніше, ніж через 30-40 днів після його закладання. Високоякісний сінаж має ароматний чи фруктовий запах, зелений чи солом’яно-жовтий колір, вологість не вище 55%. Загальний вміст у ньому вільних кислот з розрахунку на суху речовину – до 1,5%. Чим вища концентрація молочної кислоти, тим краще зберігається каротин. За недостатнього ущільнення та розтягування термінів закладання траншеї, підвищеній вологості температура сінажної маси підвищується до 40-45°С і починається маслянокисле бродіння, розвиваються плісняві гриби, має місце гниття сінажу. Такий корм стає непридатним для згодовування. У процесі відбирання сінажу герметичність траншеї слід зберігати, поки сінаж повністю не використається, оскільки поживність сінажу зберігається тільки в присутності вуглекислого газу. У разі розгерметизації в корм потрапляє кисень, швидше розвиваються небажані аеробні мікроорганізми, а якість сінажу погіршується.

серпень-вересень 2012

Вміст сирого протеїну, % Люцерна

Конюшина

Фаза бутонізації

13,5

Початок цвітіння

Повне цвітіння

Кінець цвітіння

3-4

Закривають траншею шаром 2030 см свіжоскошеної трави, а потім – поліетиленовою плівкою. Особливу увагу необхідно звернути на закріплення плівки уздовж всієї траншеї. Перед початком організації сінажування фахівці господарства мають скласти план-графік проведення компанії, визначити об’єм траншеї, кількість трав’яної маси, яку необхідно закласти за одну добу (а всього не більше 4 діб). Необхідно визначитися з врожайністю зеленої маси, а, отже, задіяти з врахуванням потужностей кількість косарок-плющилок, підбирачів-подрібнювачів, автомобілів для перевезення, тракторів для ущільнення тощо.

Все це має спрацювати як один цілісний чіткий механізм. Якщо ж хоча б одна ланка у цьому ланцюжку не спрацює – вирощений врожай трав може «згоріти» за один день і тварини залишаться без якісного пов ноцінного корму. Для додаткового виробництва кормів, зокрема соковитих, необхідно після достатніх дощів у липні-серпні посіяти пожнивні культури, а озиме жито посіяти в ранні терміни, щоб мати змогу на цих площах випасати наприкінці року худобу. Обов’язковим процесом у силосуванні кукурудзи є молочнокисле бродіння. При цьому легкоферментовані вуглеводи зброджуються молочнокислими бактеріями, а синтезована ними молочна кислота є консервантом силосної маси за незначних втрат поживних речовин. Ці бактерії зберігають свою високу активність в анаеробних умовах. На початку біохімічного процесу рослинні клітини продовжують «дихати», виділяють при цьому вуглекислий газ (СО2) і витрачають вуглеводи. У другій фазі відбувається синтез оцтової кислоти, а в третій – молочної. Перші три фази тривають 3-5 днів, а четверта фаза триває найдовше – 12-21 день. В цей час відбувається накопичення молочної кислоти і рН силосної маси знижується до 3,8-4,2. Оптимальна температура в цей період має становити +(27-32)° С.

pro–sat.com.ua

У добре приготовленому силосі через 35-45 днів вміст молочної кислоти у двічітричі більший, ніж оцтової, що забезпечує добре збереження корму і високої концентрації каротину pro–sat.com.ua

Грубі корми відіграють важливу структурну роль у раціонах жуйних тварин і коней, а сіно, крім того, є ще й джерелом високопоживної сухої речовини. Його використання покриває значну частину потреби тварин в енергії, протеїні та каротині, даючи змогу уникати великих даванок концентрованих кормів. У дійних корів сіно забезпечує стабільний вміст жиру в молоці, сприяючи утворенню попередника молочного жиру – оцтової кислоти – у передшлунках. Основне завдання сучасної заготівлі сіна – звести до мінімуму втрати поживних речовин, оскільки за довготривалого зберігання скошеної трави в полі нерівномірним висиханням окремих частин, коли пересохлі листя і суцвіття відламуються, якість сіна значно погіршується. Аби цього не допустити, скошувати траву необхідно косаркамиплющилками, що забезпечить рівномірне висихання листків і стебел, у 2-2,5 рази скорочуючи термін сушіння сіна. Сіно з багаторічних бобових трав, заготовлене таким методом, містить 16-18% сирого протеїну. Під час заготівлі розсипного сіна скошену траву пров’ялюють до вологості 35-40%, потім підбирачемнакопичувачем складають у копну,

в центрі якої створюється канал діаметром 40-50 см. Таке укладання забезпечує добру просушку сіна навіть за вологості 30-35%, і за 2-3 дні сіно досягає кондиційної вологості 16-17%.

Заготівля пресованого сіна має низку переваг, адже втрати поживних речовин значно менші, затрати праці в 3-4 рази нижчі. Пресоване сіно з вологістю 30-35% досушують активним вентилюванням у сховищах до досягнення вологості 17-18% Високі поживні якості має сіно з бобових трав, на другому місці – злаково-бобове сіно і на третьому – сіно природних угідь, лучне. В Україні є можливості заготовити в цьому році достатню кількість різних видів цінного корму – сіна для великої рогатої та дрібних жуйних, коней, кролів тощо. Отже, необхідно використати всі можливості для накопичення всіх видів кормів для тваринництва громадського і приватного секторів. серпень-вересень 2012

ТВАРИННИЦТВО

Головне в технології силосування – не допустити п’ятої фази, коли концентрація молочної кислоти в силосній масі недостатня. Тоді може розпочатися синтез масляної кислоти, при цьому розкладаються протеїни, вуглеводи, молочна кислота, а силосна маса розігрівається до +40-42°С і вище, що знижує якість силосу. Щоб уникнути цього, необхідно в силосній масі забезпечити анаеробні умови, тоді молочнокисле бродіння проходитиме інтенсивно і концентрація молочної кислоти стає достатньою. Досягнути цього можна за рахунок обов’язкового дотримання технології закладки траншеї, оптимального подрібнення, найкоротших термінів закладки (3-4 дні), постійного трамбування важкими тракторами, максимальної ізоляції силосної маси від доступу повітря. Бажано силосувати кукурудзу в стадії воскової стиглості при вологості 65-70%.

Менеджмент

В ПЕРЕВАГАХ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ВЕРБИ МОЖНА ПЕРЕКОНАТИСЯ

ВЖЕ І НА УКРАЇНІ В останні десятиліття людство почало все частіше перейматися проблемами енегретичної залежності глобалізованого світу. Що буде, якщо?... Це запитання звучить дедалі частіше. Що буде, якщо не буде більше нафти? Не буде більше природного газу? Запаси природних енергетичних ресурсів вичерпні! 96

серпень-вересень 2012

pro–sat.com.ua

енергетична рослина, яку використовують для виробництва біомаси? Це ідеальна сонячна батарея, яка сама себе утворює і є бездоганним акумулятором, на додаток зв'язує CO2 і виділяє кисень. Науковці перебувають в активному пошуку ідеальних енергетичних рослин як серед трав’яних, так і деревних культур швидкої ротації. Теплотворна здатність трав'яних енергетичних культур є нижчою порівняно з деревними. На додачу, такі трав’яні культури містять багато лужних компонентів (особли-

Гідро-, сонячні та вітрові електростанції є покращеннями, які потребують значних інвестицій, тим часом біомаса оточує нас всюди. во калію), вони не зовсім підходять для спалювання в теплоелектростанціях. Крім того, такі рослини мають високу зольність. Під час їх спалювання утворюється значна кількість сірчаної кислоти, яка може призвести до пошкодження опалювального обладнання. Отже, деревні енергетичні рослини мають значну перевагу. Характерними для них є висока теплотворна здатність та низька зольність. Їх можна безперешкодно використовувати як у теплоелектростанціях, так і для домашніх котлів. Крім того, вони служать сировиною для виготовлення гранул та брикетів. серпень-вересень 2012

Менеджмент

На думку одних, до повного вичерпання запасів залишилось одне або два десятиліття, інші говорять, що століття. Ми могли б собі подумати, що це вплине вже тільки на наших онуків, але це не так! Ціни на енергоносії зростають високими темпами і навіть непотрібно зазирати у далеке минуле для того, щоб пригадати болісні спогади про дефіцит природного газу. Ми постанемо перед проблемами, пов'язаними із дефіцитом енергоносіїв, коли насправді зіткнемося з

їх нестачею, фактом відсутності або неможливістю їх оплатити. Людина шукає шляхи вирішення цієї проблеми. Для виробництва енергії вона може скеровувати сили природи, вітер, сонце, геотермальну енергію, енергію хвиль та використовувати біомасу, яка є в навколишньому середовищі. Гідро-, сонячні та вітрові електростанції є покращеннями, які потребують значних інвестицій, тим часом біомаса оточує нас всюди. Побічні продукти, які виникають в результаті сільськогосподарської діяльності та біомаса з відходів життєдіяльності лісів здебільшого піддаються переробці для використання з ціллю виробництва тепла або електрики. Але ці ресурси вичерпні! В окремих країнах Європи вже давно вирощують енергетичну сировину, закладаючи плантації енергетичних культур. Початкове зростання енергетичних культур є надзвичайно швидким, їх збирають вже за 1-3 роки, а після збирання врожаю вони повторно вступають у вегетацію дуже швидко – таким чином є безперервно поновлюваним джерелом енергії. Урожайність (приріст біомаси) коливається від 10 до 30 т/га/рік сухої маси. Спільною властивістю є те, що баланс вуглекислого газу дорівнює нулю, тобто під час згоряння в атмосферу виділяється стільки вуглекислого газу, скільки було абсорбовано у процесі фотосинтезу в період росту. Давайте подумаємо про те, що насправді являє собою

Менеджмент

Витрати на закладку одного гектара плантації енергетичної верби становлять приблизно 1650-1900 євро. Провідними деревними енергетичними рослинами Європи є енергетичні верби, в тому числі сорти швецької селекції. У Швеції вже кілька десятиріч тривають технологічні експерименти та вивчення закладених для використання в енергетичних цілях плантацій верби. Угорщина перейняла технологію та успішний досвід використання швецьких сортів енергетичної верби близько семи років тому. В результаті цього, починаючи з підготовки ґрунту, посадки та догляду аж до збирання врожаю доступною є чітко розроблена цілісна технологія. Ці сорти та технологія вирощування є вже доступними і в Україні. Вирощування сортів енергетич-

серпень-вересень 2012

ної верби є характерним для Європи і активно розвивається у таких країнах, як Швеція, Польща, Данія, Велика Британія, Австрія, Угорщина. Для цих країн ця культура вже не розглядається як новинка. Тут створення та вирощування енергетичних плантацій є звичним явищем. У Румунії почався процес активного закладання енергетичних плантацій на територіях, які граничать з електростанціями. У Сербії програма тільки починає набирати обертів, водночас в Україні ще тільки нещодавно вирішилося питання реєстрації та виключних майнових прав на поширення сортів швецької енергетичної верби. Виробництвом садивного матеріалу сортів енергетичної верби та розробкою адаптованої для країн Східної Європи технології займається наш партнер ТОВ «Голланд Алма» в Угорщині. Правами на розмноження та поширення цих сортів на території України володіє ДП

«Голланд Плант Україна». Вже і в Україні закладено демонстраційну плантацію , яку зможуть особисто подивитись всі зацікавлені. Для вирощування енергетичної верби здебільшого підходять всі сільськогосподарські землі, які не є занадто важкими, не надто солоні, та не дуже вапняні. Верби витримують періодичне покриття водою, але не є водяною культурою. Таким чином, верба виживає і на лугах та територіях з періодичним затопленням водою, де вирощування звичайних сільськогосподарських культур є з певних причин ризикованим. Але вирощування верби на чорноземних ґрунтах кращої якості та на гумусних піщаних ґрунтах теж можна добре реалізувати, тому що на ґрунтах кращої якості верба дає набагато більший приріст, а, отже, рентабельність вирощування верби на цих типах ґрунтів може конкурувати із сільськогосподарськими культурами.

pro–sat.com.ua

Приріст з однієї плантації можна збирати 8-10 разів, тому ми можемо розраховувати принаймні на 16-30-річний життєвий цикл плантації.

pro–sat.com.ua

чиста енергія з біомаси є відмінним рішенням для опалення муніципальних установ, спорткомплексів, готелів, мотелів, ресторанів, лікарень, приватних будинків. Автоматичні котли з безперервним циклом роботи, які опалюються тріскою, вже можна придбати недорого, а на додаток, характерними для них є бездоганний досвід успішного використання, оскільки у кожній країні вже є виробники твердопа-

ливних котлів на біомасі. Крім вищезгаданих переваг, вирощування енергетичної верби є екологічно чистим видом діяльності, оскільки не сприяє зростанню викидів парникових газів. Зменшуйте витрати на опалення та залежність від енергоносіїв, підвищуйте комфорт і безпеку, думайте про майбутнє! Зв'яжіться з нами, ми допоможемо вам вирішити ваші проблеми!

Плодорозсадник ДП «Голланд Плант Україна» Закарпатська обл., Ужгородський р-н, 89420, с. Тарнівці, вул. Концівська,17 e-mail: hpu@swi.net.ua; тел.: (0312) 45 02 09 www.uzhgorodrozsadnik.uz.ua Координатор проекту: +380503721729 Контакти та надання консультацій: Банатфі Рудольф, комерційний директор: +380503725574 Сейчі Саболч, заступник комерційного директора: +380503726133 Попович Ігор, менеджер з продажу, агроном: +380503728550

серпень-вересень 2012

Менеджмент

Витрати на закладку одного гектара плантації енергетичної верби становлять приблизно 1650-1900 євро. Ці витрати включають підготовку, садивний матеріал, посадку, а також витрати на догляд в перший рік та витрати на збирання врожаю. Перший урожай (через 2-3 роки) принесе нам орієнтовно 2500-2600 євро залежно від приросту, тому під час першого циклу зрізання прибуток може становити 400 євро/га/рік. Прибутковість наступних (2-3 річних) виробничих циклів вища, оскільки закладені плантації, з яких було зібрано врожай, знову йдуть у ріст і дають значний приріст енергетичної сировини, і на цей раз під час збирання врожаю рентабельність коливається від 600 до 1000 євро/га/рік. Однак, як і у випадку вирощування будь-якої іншої рослини, доходи можуть змінюватися залежно від погоди, ґрунту, якості та рівня господарювання та ціни продажу. Збирання врожаю здійснюють за допомогою комбайнівподрібнювачів, на які монтують спеціальний адаптер. З комбайна енергетична верба «виходить» у вигляді 5-30 мм тріски. Приріст з однієї плантації можна збирати 8-10 разів, тому ми можемо розраховувати принаймні на 16-30-річний життєвий цикл плантації. Якщо у вас поряд з значними земельними площами є ще й сушарки, декілька тисяч квадратних метрів теплиць або оранжереї, чи така територія, яку потрібно опалювати, або, можливо, у вас немає газу і ви хочете поставити рентабельну автоматичну систему опалення, ви не маєте жодної хвилини вагатися щодо створення плантації верби, оскільки зможете забезпечити себе сировиною для опалення і замінити дорогу газову систему опалення. Перехід до опалення тріскою одразу створює економію 75-80% порівняно з газом. Поряд з прикладом опалення теплиць екологічно

Засоби захисту рослин від офіційного дистрибутора компанії «Сингента»

Гербіциди Гоал 2Е ЕС к.е. Несистемний селективний гербіцид для захисту цибулі, соняшнику, яблуні та хвойних порід дерев. Фасовка: 5л Фюзилад Форте 150 ЕС к.е. Післясходовий гербіцид для знищення однорічних та багаторічних злакових бур’янів. Фасовка: 1 л Ураган Форте 500 SL в.р.к. Неселективний гербіцид системної дії для знищення однорічних та багаторічних бур’янів. Фасовка: 1 л

Інсектициди Актара 25 WG в.г. Захист вашого врожаю подовжено. Фасовка: 40 г Воліам Флексі 300 SC. Зручна досконалість. Комбінація двох діючих речовин дає змогу контролювати всі види сисних та листогризучих шкідників. Фасовка: 1 л Спінтор 240 SC к.с. Захист природного походження. Фасовка: 1 л

Фунгіциди Квадріс 250 SC к.с. Беспечний та ефективний. Знищує як гіфи, так і спори гриба. Фасовка: 1 л Ревус 250 SC к.с. Новий стандарт ефективності в боротьбі проти фітофторозу. Фасовка: 1 л Ридоміл Голд МЦ 68 WG в.г. Фунгіцидний захист овочевих культур. Фасовка: 1 кг Cвітч 62,5 WG в.г. Неперевершений у боротьбі з сірою гниллю. Фасовка: 1 кг Топаз 100 ЕС к.е. Відмінна лікувальна дія проти борошнистої роси. Фасовка: 1 л Ширлан 500 SC к.с. Контактний фунгіцид з унікальним механізмом дії. Фасовка: 1 л

Гарантована якість, доступна вартість, швидка доставка та агрономічний супровід

Запрошуємо до співпраці підприємців, магазини та господарства

12 років успішної роботи на аграрному ринку

Наша адреса: м. Київ, пр-т Науки, 54 Б, оф. 8. Тел.: (044) 492-77-42 , 492-77-43, 492-93-93, 599-29-00, (067) 507-09-86; e-mail: office@delta-agro.com.ua; www. delta-agro.com.ua