Metodichka 1 by Маргарита Головач

Харків Видавництво «РАНОК» «Веста» 2004

Шановний колего, дорогий вчителю! Напевно, немає у світі звання більш високого й почесного, ніж Учитель. Немає професії, яка б вимагала стільки терпіння, наполегливості, чуйності, як професія педагога. Кожен день Вашої кропіткої, невтомної праці — крок у прийдешнє. Адже Ви маєте змогу впливати на те, що ховається за обрієм сучасності — майбутню долю своїх учнів. Саме Ваш талант, розум, знання стають образом, який надихає їх у дорослому житті. У кожному зі своїх учнів Ви прагнете виховати Особистість, яка відчуває себе часткою народу, нації. Ви докладаєте зусиль, щоб розум, знання, освіта стали справжнім культом, і служіння йому підносило людину. Політика й педагогіка —дві складові моєї долі. Як юрист я захищаю права і свободи членів нашого суспільства. І, зважуючись на рішення в системі права, я зобов’язаний приймати їх на користь усіх громадян нашої держави, але передусім — на користь дітей, майбутнього країни. Людям властиво сприймати дитинство як найщасливішу пору життя. Але діти не лише наша втіха і розрада. Вони наше продовження, наші друзі і партнери. А отже, партнери держави. І всі ми зобов’язані усвідомити, що без їхнього повноцінного розвитку не може бути прогресу суспільства, нації. Саме вони згодом стануть керманичами держави, у якій усі ми будемо жити. Тому дуже важливим є виховання у дітей почуття власної гідності, формування самоповаги, відповідальності не тільки за свою долю, але й за майбутнє інших, тобто виховання цивілізованої моральної особистості. У всіх нас є спільна мета: наші діти повинні виростати вільними громадянами вільної України. І яким буде завтра наш український народ, якою буде наша держава, залежить від нас: політиків, учителів, лікарів... Від кожного! Лише разом ми створимо націю, толерантну до людей різних релігій, політичних поглядів, культур, ментальності, — українців з генетично властивою їм європейськістю, які б пишалися своєю Батьківщиною. З повагою і пошаною — народний депутат України, академік Академії правових наук

Степан Гавриш

УДК 347.6 (477) + 371.214.114 ББК 67.404.4 (4 Укр) М 70 Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (Лист № 1/11-4424 від 18.08.2004) Р е ц е н з е н т и: Н. М. Бібік, академік-секретар відділення діагностики, методики та об’єднаних технологій в освіті АПН, дійсний член АПН України, доктор педагогічних наук, професор; О. Я. Савченко, віце-президент АПН Україн и, дійсний член АПН України, доктор педагогічних наук, професор; О. В. Скрипченко, почесний член АПН України, професор Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова, доктор психологічних наук, професор

М 70

Мовчун А. І. Кожна дитина має право: Виховні заняття за книгою С. Гавриша «Маленькі історії про великі істини. Права та свободи дитини» /За редакцією С. Б. Гавриша.– Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2004.– 160 с. ISBN 966–314–978–7. Пропоноване видання допоможе у проведенні позакласних занять з учнями початкових класів та підліткового віку. Ці методичні рекомендації створені для полегшення роботи з зошитом, укладеним за книгою С. Гавриша «Маленькі історії про великі істини. Права та свободи дитини». У книзі розповідається про історію різних епох, держав, народів у їх ставленні до прав і свобод дитини. Степан Богданович Гавриш – народний депутат України, професор Національної юридичної академії ім. Я. Мудрого, доктор юридичних наук. Автор більше ніж 50 ґрунтовних наукових праць. Ним розроблено понад 90 законопроектів, один з яких – «Про попередження насильства у сім’ї». Уся політична діяльність С. Гавриша спрямована на гармонізацію відносин між гілками влади в ім’я становлення Української держави, на виховання національної гідності нашого суспільства, політичної культури, правової обізнаності людей і створення на цьому новому історичному фундаменті політичної, державної української нації. «Правова культура особистості, як і культура взагалі, формується в дитинстві» ,– ці слова С. Гавриша стали наскрізною ідеєю його книги. Книга видана за сприяння Благодійного дитячого фонду «Берег надії». УДК 347.6 (477) + 371.214.114 ББК 67.404.4 (4 Укр)

ISBN 966–314–978–7

А. І. Мовчун, 2004 Видавництво «Ранок», 2004

Право дитини на життя, на ім’я та громадянство. Розповідь Степана Гавриша «За вогнем»

Мета: формувати уявлення про права і свободи громадянина України; ознайомити учнів із книгою Степана Гавриша «Маленькі історії про великі істини»; зробити загальний огляд її змісту; розглянувши оповідання «За вогнем», підвести дітей до розуміння їхнього права на життя, ім’я та громадянство; формувати правові знання учнів; виховувати громадянські почуття школярів, зокрема повагу до законів України. Обладнання: державні символи України: Державний Герб України, Державний Прапор України, Державний Гімн України; Конституція України, Конвенція про права дитини, Закон України «Про охорону дитинства»; виставка книжок для дітей на правову тему; «чарівна скринька» із дзеркалом, фонозапис щебетання птахів.

ХІД ЗАНЯТТЯ I.

Повідомлення теми, мети, завдань заняття. Мотивація діяльності учнів Таємничочарівна хвилинка (Звучить у грамзаписі тихеньке щебетання птахів). Учитель ставить на стіл маленьку скриньку і звертається до дітей: — У мене на столі чарівна скринька, в ній зараз знаходиться найцінніший скарб нашої планети Земля. Правда ж, цікаво? Хто із вас хоче побачити його, може зазирнути, але поки що не розповідати, кого (саме кого, а не що) він там побачив, аж доки всі найдопитливіші та найсміливіші не зазирнуть у скриньку. (Діти по черзі заглядають у скриньку. Вчитель вмикає фонозапис щебетання птахів, під який відкривається чарівна скарбничка, голосніше. Кожен охочий відчиняє скриньку й зазирає у неї. Діти усміхаються, лине пташине щебетання). — То кого ж ви побачили в чарівній скриньці? (Діти називають себе, бо на дні скриньки — дзеркало!). Слово вчителя Так, у чарівному дзеркалі ви побачили кожен себе, Людину, — найцінніший скарб. Кожен із вас — неповторна особистість. Кожен із вас — Людина, яка живе сьогодні, і саме такої дівчинки чи хлопчика більше на цій землі немає і не буде. Відомий поет України

В. Симоненко, який прожив життяспалах (28 років!), так написав про неповторність кожного, кому батьки подарували життя. Виразне читання добре підготовленим учнем поезії В. Симоненка «Ти знаєш, що ти — людина?» Ти знаєш, що ти — людина? Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя — єдина, Мука твоя — єдина, Очі твої — одні.

Сьогодні усе для тебе: Озера, гаї, степи. І жити спішити треба, Кохати спішити треба — Гляди ж не проспи!

Більше тебе не буде. Завтра на цій землі Інші ходитимуть люди, Інші кохатимуть люди — Добрі, ласкаві й злі.

Бо ти на землі — людина. І хочеш того чи ні — Усмішка твоя — єдина, Мука твоя — єдина, Очі твої — одні.

Продовження слова вчителя (На дошці вчитель записує назви правових документів та дати їх прийняття). Але минуло не одне тисячоліття, поки людство усвідомило неповторність кожної особистості і прийняло закони, які оберігають людину, її життя, індивідуальність. 10 грудня 1948 року Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй проголосила один з найважливіших правозахисних документів — Загальну декларацію прав людини. Цей документ визнав гідність і цінність усіх людей, визначив основні права кожної людини. Минуло 11 років після прийняття Загальної декларації прав людини, і Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй проголосила Декларацію прав дитини, яка визнавала необхідність спеціальної охорони дитини. 1989 року всі прогресивні країни світу підписалися під Конвенцією про права дитини. Ми з вами — громадяни України. У нашій країні людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Так записано у Конституції України — Основному Законі нашої країни. 1991 року, коли Україна стала суверенною і незалежною державою, Президент нашої країни від імені України підписав міжнародний договір — Конвенцію про права дитини. Приєднавшись до Конвенції про права дитини, Україна зобов’язалася створити умови, засоби і заходи, за допомогою яких забезпечити права і свободи дитини. Згідно з Конвенцією у 2001 році Верховна Рада України прийняла Закон «Про охорону дитинства». Наступним кроком захисту прав дитини став Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» (2001р.). Ці закони створили умови для реалізації і захисту прав дитини. 5

Право дитини на життя, на ім’я та громадянство Про шлях людства до законодавчого визнання прав дитини ми й поговоримо на наших заняттях. І допоможе нам у цьому книга Степана Гавриша «Маленькі історії про великі істини». Словникова робота П р а в о — це система загальнообов’язкових правил поведінки, які встановлює й охороняє держава. Правовою є держава, у якій забезпечені права, свободи та інтереси людини і таким чином створені умови для успішної діяльності цивільного суспільства. За традиційними уявленнями, правова держава — це держава, у якій усі її органи, організації, посадові особи і громадяни діють на основі і в межах закону. П р а в а і с в о б о д и — це обсяг і межі благ, які держава зобов’язалася гарантувати особі і суспільству. Їх чітке визначення, юридичне закріплення і створення умов для реалізації та захисту повинні визначати зміст і спрямованість діяльності держави. К о н с т и т у ц і я — слово латинського походження, у перекладі воно означає «устрій», «встановлення». Конституція — основний закон держави, який визначає суспільний і державний лад, виборчу систему, принципи організації та діяльності органів державної влади й управління, основні права, свободи та обов’язки громадян. Конституція має найвищу юридичну силу, а це означає, що всі правові акти повинні їй відповідати, тобто бути конституційними. З а к о н и — це прийняті у конституційному порядку нормативні акти органу законодавчої влади або всього народу. Закони регулюють найважливіші суспільні відносини і мають найвищу юридичну силу щодо інших правових актів. Д е к л а р а ц і я — це слово латинське, у перекладі означає заява, оголошення. Справді, декларація — офіційне проголошення державою, партією, міжнародними та міждержавними організаціями основних політичних принципів, а також документ, у якому їх викладено. К о н в е н ц і я — теж латинське слово. Це угода, міжнародний договір із певних питань. У нашому випадку — з питань прав дитини.

ІІ.

Опрацювання теми заняття Загальне ознайомлення з книгою. Розповідь про автора. Демонстрація книги «Маленькі історії про великі істини» Книга Степана Богдановича Гавриша «Маленькі історії про великі істини» вперше була надрукована 2001 року і зацікавила не лише дітей, а й дорослих. Адже розповідала вона про те, як

Розповідь Степана Гавриша «За вогнем» усвідомлювалися і виборювалися права дитини. І от на основі тієї першої книги Степан Богданович створив читанку, яка покликана розповісти дітям молодшого і середнього шкільного віку про їхні права. Загальну характеристику книги визначає сам автор. Він наголошує, що «Маленькі історії про великі істини» поведуть читача шляхами історії в різні країни, познайомлять із дітьми різних народів. Не випадково подано у виданні і портрет автора з онуком: письменникправознавець присвятив книгу «маленькому Данилкові, нащадкові могутнього прадіда Данила». Та й форму розповіді про дуже серйозні правові проблеми він обрав цікаву — розмову мудрого дідуся з допитливим онуком, який аналізує розповідь діда й усвідомлює важливість охорони дитинства. А разом з ним і читач проймається повагою до прав і свобод людини, законів своєї держави. Хто він, автор цієї потрібної навіть дорослому читачеві книги? (Розглядаємо портрет). Степан Богданович Гавриш — народний депутат України. Заступник Голови Верховної Ради ІІІ скликання. Він доктор юридичних наук, академік Академії правових наук, професор Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Як депутат і як учений він розробив понад 100 законопроектів, серед них — «Про попередження насильства в сім’ї». Професор С. Б. Гавриш дбає про розбудову демократичної держави, піклується, щоб українські діти знали, й поважали права і свободи, надані світовою людністю дитині. З цією метою доктор юридичних наук і створив посібник для школярів. Книга «Маленькі історії про великі істини» складається із шістнадцяти історій — окремих цікаСтепан Гавриш вих розповідей дідуся онукові про дітей різних народів та епох. В останньому розділі — «Чесноти лицаря ХХІ століття» — автор подає своєрідний аналіз найважливіших статей Конвенції про права дитини (1989 року) та Закону України «Про охорону дитинства» (2001 року). Дідусь допомагає онукові зрозуміти розказане в шістнадцяти розповідях, порівняти, «як жили діти колись, і які права вони мають зараз», і чи завжди поважають права дітей. 7

Право дитини на життя, на ім’я та громадянство. На обкладинці малюнок — місткий, символічний. На фоні собору, замку, піраміди, що уособлюють різні епохи та різні народи світу,— п’ятеро дітей у національних костюмах. Вони — представники різних народів світу: легко впізнати хлопчика — лицаря середньовічної Європи, дівчинкуяпонку та хлопчикаукраїнця в центрі композиції. Тож у книзі — розповідь про цих маленьких героїв. Наше знайомство з книгою С. Гавриша розпочнемо з першої розповіді, яку автор назвав «За вогнем». Герої першої історії — два брати, живуть вони у первісному суспільстві. Що з ними трапилось? Ця цікава та повчальна розповідь підведе нас до розуміння однієї з найважливіших статей Закону України «Про охорону дитинства». Якої саме, з’ясуємо після ознайомлення зі змістом розповіді «За вогнем». Виразне читання учителем чи заздалегідь підготовленим учнем історії першої «За вогнем»

ІІІ.

Осмислення ідейного змісту розповіді «За вогнем» Бесіда з учнями 1. Скільки років братам? У який час вони живуть? 2. Як розподіляли обов’язки первісні люди? 3. Як жилося тоді дітям? 4. Хто мав більше прав? Кому дісталося м’ясо ящірки? 5. Яка біда сталася з хлопчиками? 6. Чи турбувався хтонебудь про їхнє життя? 7. Як дітям вдалося врятуватися? 8. Що думали люди про вогонь? 9. Де його шукали брати? Чому не знайшли? 10. Як брати сприйняли своє відкриття вогню? 11. Чому плем’я вважало малого винахідника шаманом? 12. Що означало для розвитку людства відкриття способу добувати вогонь? 13. Прочитайте, про що запитує онук дідуся. Про що свідчать його запитання? Підсумок учителя Так, онука дивує те, що діти первісного племені ще такі малі (п’ять років молодшому і вісім — старшому), але ведуть боротьбу

Розповідь Степана Гавриша «За вогнем» за виживання, як усі дорослі. В їхній родиніплемені існував закон сили, право дужчого: перший і найкращий шматок завжди діставався найсильнішому мисливцю. Дітей жорстоко карають за те, що вони не вберегли вогонь. Батька, який міг би їх захистити, вони не знають. Вигнані з племені діти були приречені на смерть: ніхто, крім матері, не став на захист найціннішого права, яке стало основним у нашому цивілізованому світі ХХІ століття,— права на життя. Це право гарантується Конституцією України, зафіксоване воно і міжнародними документами — Декларацією прав дитини (1959 року) та Конвенцією про права дитини (1989 року) — і в Законі України «Про охорону дитинства» (2001 року). З’ясуємо, яким був шлях України до прийняття цього закону. Робота з опорним конспектом (Дидактичний матеріал лежить на кожній парті). Увагу на виховання дітей почали звертати ще давньогрецькі філософи, проте справжній інтерес до дитини виникає лише в XVII—XVIII століттях. І тільки наприкінці XIX — на початку XX століття прийняті перші закони про заборону дитячої праці, але їх порушувала більшість країн світу. Отже,— 1924 року в місті Женеві прийнято Декларацію прав дитини; 1959 року розроблена і підписана нова Декларація прав дитини; 1989 року в НьюЙорку всі прогресивні країни світу (в тому числі й наша Україна) підписалися під Конвенцією про права дитини; Конвенція проголосила, що дитиною вважається кожна людська особа до досягнення нею 18 років; 1991 року Україна приєдналася до Конвенції; 2001 року (квітень) наша Батьківщина прийняла Закон «Про охорону дитинства».

Зміст статей цього Закону тлумачить онукові дідусь у розділі «Чесноти лицаря XXI століття». Власне, щоб розповісти дітям про важливість цих статей, Степан Гавриш і написав книгу «Маленькі історії про великі істини». Із трьома статтями Закону «Про охорону дитинства» ми ознайомимося на сьогоднішньому занятті. Їх зміст автор поклав в основу першої історії «За вогнем». Які це статті? Розглянемо їх. Виразне читання адаптованих для розуміння дітьми статей 1, 6 і 7 Закону України «Про охорону дитинства» (Роздатковий матеріал заздалегідь приготувати на кожну парту). Стаття 1. Дитиною вважається кожна людська особа до досягнення нею 18 років (повноліття). Дитина потребує особливої охорони і піклування як до, так і після народження. Стаття 6. Наша держава з моменту народження кожної дитини визнає її право на життя, прагне забезпечити виживання і здоровий розвиток дитини. 9

Право дитини на життя, на ім’я та громадянство Стаття 7. Кожна дитина відразу після народження має право на власне ім’я і на отримання громадянства. Щоб реалізувались ці права, немовлят реєструють, тобто записують у державних документах ім’я, прізвище, дату народження, батьків, місце, де дитина побачила світ. Дитина стає справжнім громадянином, а на підтвердження цього отримує свідоцтво про народження.

IV.

Закріплення вивченого Бесіда 1. Чи мали захищене суспільством право на життя хлопчики із первісного племені? Відповідь обґрунтуйте. 2. А хто пам’ятає їхні імена? Так, справді, дітей із первісного племені називали, як кому заманеться,— «замазура», «великі вуха», «ледащо» або ще якось. Чи знаєте ви, діти, що ставлення людини до імен упродовж історії було неоднаковим? Первісні люди вважали, що ім’я і людина — це одне й те ж саме, тому боялися іноді вимовляти деякі імена, щоб не з’явився той, кого згадують. Коли людина помирала, її ім’я давали дитині, вважалося, що разом з іменем у спадок до нового власника імені переходили й риси людини, яка пішла з цього світу. Етнографи зафіксували, що деякі племена Нової Гвінеї полювали за іменами. Як? Плем’я нападало на плем’я, щоб одібрати найцінніше — ім’я: перед тим, як убити жертву, в неї запитували, як її звуть, і забирали собі її ім’я. Тож бачите, наші імена — це теж велика особиста цінність. І неприємно, коли тебе не називають по імені або хтось його перекручує. А ви бачили свої свідоцтва про народження? Чи знаєте, що означають ваші імена? Етимологічна хвилинка. Робота з сонечком «Твоє ім’я» (Діти розповідають, що означають їхні імена. Хто не знає, підходить до сонечка, промінці котрого закінчуються квіточкоюіменем, на звороті якої написано значення імені, і читає його. Учителеві слід на квіточках написати ті імена, які мають учні класу). І в а н — Божа благодать; О к с а н а — гостинна, гість; Г р и г о р і й — бадьорий, пильний; В а л е н т и н а — сильна, здорова, міцна; В а с и л ь — цар; В і т а л і й — життєвий, життя; Т а р а с — бунтівливий, бунтівник; К и р и л о — вісник; Д а р и н а — переможниця; З о я — життя; Л е о н і д — лев; Г а л и н а — чорна; Г е о р г і й (Ю р і й) — хлібороб; В і к т о р — переможець; О л е к с а н д р — захисник людей; Т е т я н а — володарка, засновниця; О л е н а — сонцесяйна; М а к -

Розповідь Степана Гавриша «За вогнем» с и м — найбільший; С т е п а н — вінок; П е т р о — камінь; С е р г і й — високопоставлений; О л ь г а — свята; А н т о н і н а — квітуча; Л ю д м и л а — людям мила; С о ф і я — мудра; Н а т а л к а — рідна; І р и н а — мир, спокій; К о с т я н т и н — постійний, стійкий, твердий; К а т е р и н а — чиста, непорочна, свята; Є в г е н — благородний; М и к о л а — переможець; А н д р і й — хоробрий, мужній.

Богдан

Олена

Твоє ім’я

Софія

Євген

Ігор

Степан

Робота в зошиті. Лицарський турнір правових знань на основі Закону України «Про охорону дитинства» (розв’язання кросворда «Великі істини») 1. До якого віку ми вважаємося дітьми? У скільки років ми стаємо повноправними громадянами? (Вісімнадцять). 2. 1959 року в місті Женеві було прийнято документ про права дитини. Як називався цей документ? (Декларація). 3. У 1989 році — прийнято новий документ (Декларація про права дитини). Що містить цей документ? (Положення). 4. У квітні 2001 року Україна прийняла Закон «Про охорону дитинства», основне завдання якого… (захист) прав дитини. 5. Основну відповідальність за виховання дитини, за створення умов для її всебічного розвитку несуть… (батьки, стаття 8). 6. Кожна дитина після народження має право на (ім’я, стаття 7). 7. Стаття 9 гарантує право на… (інформацію). 8. Стаття 19 гарантує право на … (освіту). 9. Стаття 6 гарантує право на… (життя). 11

Право дитини на життя, на ім’я та громадянство. 10. Стаття 18 гарантує право на… (житло). 11. Стаття 10 гарантує право на… (гідність). 12. Автор книги, який розповів нам про права дітей... (Гавриш).

Отже, книга, про яку ми сьогодні вели розмову, називається «Маленькі історії про… (великі істини)». Кросворд нам підказав. Поміркуймо… Два права дитини із Закону України «Про охорону дитинства», що лягли в основу оповідання С. Гавриша «За вогнем», поетеса Ірина Жиленко оспівала у віршах. Назвіть ці права, відшукайте відповідні статті в Законі. У неньки народилося дитя. Дитя моє! Бог дав тобі життя. І щоб ніхто не заподіяв шкоди Тобі, малесенький громадянин,— Бог дав закони нашому народу. Від дня народження, від іменин — Він твій, цей світ широкий за вікном. Ти на життя і щастя маєш право Під золотоблакитним знаменом Своєї Української держави. 12

Розповідь Степана Гавриша «За вогнем» І дівчатко, і хлоп’я Мають право на ім’я Ти — Надійка. Я — Василь. Мають Дмитрик і Оленка Ще й по батькові ім’я. «Я — Дмитро Ілліч Орленко!» — Каже впевнено хлоп’я. І дівчатко, і хлопчина, І великі, і малі Мають власну Батьківщину, Найріднішу на землі. Мають право називати Україну словом МАТИ, Бо вона дітей завжди Оборонить від біди.

Підсумки заняття Повторити основні засади Конвенції про права дитини (1989 р.). Як їх відтворив С. Гавриш у розповіді «За вогнем»? 1. Кожна дитина має невід’ємне право на життя, а держави забезпечують максимально можливий ступінь її виживання і здоровий розвиток. 2. Кожна дитина має право на ім’я і громадянство з моменту народження.

VI.

Розкажи батькам З якими правами дитини ти ознайомився на занятті? Разом з батьками підготуй розповідь про обов’язки, що стосуються опрацьованих прав. Розкрий смисл прислів’їв «Добре ім’я краще багатства», «Життя прожити — не поле перейти».

Право дитини на гідність. Право вільно висловлювати свої погляди та думки. Розповідь Степана Гавриша «Країна Скіфія»

Мета: допомогти учням усвідомити смисл розповіді «Країна Скіфія», розкрити сутність прав, які лежать в основі оповідання,— право на гідність та право вільно висловлювати свої погляди й думки з усіх питань; прищеплювати почуття гідності та поваги до прав та свобод людини, дати загальне поняття про моральні норми, загальнолюдські цінності; виховувати пошану до законів України, сприяти формуванню правової свідомості школярів. Обладнання: Конституція України, Конвенція про права дитини, Закон України «Про охорону дитинства»; ілюстрації до оповідання С. Гавриша «Країна Скіфія», роздатковий матеріал.

ХІД ЗАНЯТТЯ I.

Актуалізація опорних знань Брейнринг «Слабка ланка» (До дошки виходять 3—4 учні, яким учитель по черзі ставить запитання). 1. Хто автор книги «Маленькі історії про великі істини»? (Степан Гавриш). 2. Що означає ім’я Степан? (Вінок). 3. Як називається перша розповідь у книзі Степана Гавриша? («За вогнем»). 4. Хто герої цієї розповіді? (Два брати з первісного племені). 5. Яка несправедливість найперше вразила онука, коли він слухав розповідь дідуся про братів? (Малий мусив віддати найкращий шматок м’яса старшому). 6. Чому діти злякалися, коли побачили, що вогонь згас? (Усвідомлювали, що їх покарають, бо без вогню племені загрожувала загибель). 7. Чи мали діти первісного племені особливі права дитини? (Ні. Діти рано ставали дорослими в боротьбі за виживання). 8. Від чого захистила дітей мати? (Від смерті). 9. Що чекало братів у диких лісах, повних небезпеки і хижих звірів? (Загибель, бо вони малолітні: старшому вісім років, молодшому — п’ять).

10. На що сподівалися діти? (Знайти вогонь, бо вважали його живою істотою, яка має десьтаки мешкати). 11. Чому хлопчики не плакали? (Бо не почувалися дітьми. Дивилися, що дорослі не плачуть, то й знали, що і їм не годиться плакати). 12. Хто добув вогонь? (Молодший брат). 13. Яким способом добував молодший брат вогонь? (Тертям сухої гілки об дерево). 14. Чи усвідомив він своє відкриття? (Ні. Був упевнений, що вогонь йому подарували боги). 15. Чому розмову про права дитини Степан Гавриш почав розповіддю про винахід способу добувати вогонь? (Бо це був найважливіший крок людства шляхом цивілізації). Самостійна робота в зошиті 1991 року Україна приєдналася до Конвенції про права дитини. Визначити послідовність прийняття правових документів, які покликані забезпечити дітям права і свободи. З’єднати стрілочками назву документа з роком його прийняття.

Закон «Про охорону дитинства»

1959 рік

Конвенція про права дитини

1989 рік

Декларація прав дитини

2001 рік

(1959 рік — Декларація прав дитини; 1989 рік — Конвенція про права дитини; 1991 рік — Україна приєдналася до Конвенції; 2001 рік — Україна прийняла Закон «Про охорону дитинства»). Тестування 1.

Заява, оголошення основних принципів — це: а) закон; б) декларація; в) конвенція. Угода, міжнародний договір із певних питань — це: а) конвенція; б) закон; в) декларація. Правило, яке регулює суспільні відносини і має найвищу юридичну силу: а) декларація; б) конвенція; в) закон. 15

Право дитини на гідність. Право вільно висловлювати свої погляди та думки

ІІ.

Мотивація діяльності учнів Степан Гавриш в оповіданні «За вогнем» розповів про те, що у первісному племені дитина не мала найважливіших прав, без яких неможливо уявити сучасний світ. Навіть невід’ємне право дитини — право на життя —нехтувалося у первісному суспільстві. Лише досягнувши високого рівня розвитку, суспільство зрозуміло, що дитина повинна мати права і свободи, і прийняло Декларацію прав дитини. Ми пишаємося тим, що 1993 року в Києві створено Всеукраїнський комітет захисту дітей. Але не всі діти знають свої права, надані їм Конвенцією та Законом України «Про охорону дитинства». Українська поетеса Ірина Жиленко звертається до кожного з вас, діти: Дитя моє, права дитини Ти мусиш вивчити сумлінно. Це так потрібно, так важливо Напевно знати в наші дні: Коли з тобою справедливо Вчиняють, а коли й ні. Тож прочитай, завчи напам’ять. Порадь і друзям прочитать. Хай прочитають тато й мама, Закони всім потрібно знать!

Вивчати права дитини допомагає книга для читання Степана Гавриша «Маленькі історії про великі істини», з якої ми й розглянемо сьогодні другу історію. Вона має назву «Країна Скіфія».

ІІІ.

Опрацювання теми заняття Вступне слово вчителя У цій розповіді вченийюрист запрошує нас у далеке минуле, до наших прапращурів. Уявімо собі степ під золотим сонцем. Десь далеко на обрії він сходиться з небом. Видніються намети, пасуться коні. Зза обрію з’являються вершники… Так, це південь України. З першого тисячоліття до нової ери і аж до початку першого тисячоліття нової ери значну частину сучасної України населяли кочові племена — скіфи. УкраїнаСкіфія жила тоді за своїми законами. Тож рушаймо за письменником у «Країну Скіфію». Словникова робота Н а м е т — тимчасове приміщення з тканини, шкіри, що напинається на каркас; шатро, курінь. К о ч у в а т и — часто переїжджати з місця на місце зі своїм житлом і майном (про народи, племена).

Розповідь Степана Гавриша «Країна Скіфія» К у м и с — напій із кобилячого (рідше верблюдячого) молока, що перебродило. Виразне читання розповіді вчителем чи заздалегідь підготовленим учнем

IV.

Осмислення тексту «Країна Скіфія» Бесіда з учнями 1. Що ми довідалися про скіфів? Який спосіб життя вони вели? 2. Хто такий Рустам? Ким був його батько? 3. Прочитайте розповідь про те, як зростав хлопчик. 4. Розкажіть про мрії Рустама. Чи мав він право на вільний вибір, ким йому бути? Обґрунтуйте свої міркування. 5. Скіфи жили за віковічними традиціями. І це добре відчували на собі сестри Рустама. Що знав про їхнє виховання Рустам? 6. Як повелися скіфи, коли на них напали перси? 7. За що цар Персії Дарій висміяв скіфів? 8. Прочитайте відповідь Рустама батькові. Як хлопець оцінює стратегію свого батькавождя? 9. Що переконує читача: сину вождя властиве почуття гідності? 10. Як розцінити вчинок Рустама, коли він помчав за зайцем, запаливши мисливський інстинкт інших воїнів? Робота за ілюстрацією 1. Який епізод відтворив художник? 2. Озвучте малюнок текстом твору. 3. Опишіть зовнішність Рустама. Чи таким ви його собі уявляли?

Хвилинка правового аукціону Повторне читання розмови дідуся з онуком (за ролями) Опрацювання поняття мораль М о р а л ь — це сукупність уявлень про те, що добре, а що погано, як треба чинити в тому чи іншому випадку, які людські вчинки заслуговують на повагу, а які — на осуд. Виступ учня—захисника й учня—обвинувача Скіфи вчинили нечесно, аморально, тому що… Скіфи вчинили за своїми нормами моралі, тому що… 17

Право дитини на гідність. Право вільно висловлювати свої погляди та думки Аукціон «Аморально у твоєму розумінні…» Навести якомога більше тверджень, які свідчать про розуміння поняття «моральний вчинок». Перемагає той, хто наводить найбільше тверджень. Наприклад: Аморально — не співчувати людині, коли з нею трапилась біда. Аморально не поважати думку іншого тільки тому, що вона відрізняється від твоєї. Аморально заздрити успіхам товариша чи однокласника. Аморально дозволяти кривдити себе і дозволяти собі кривдити інших. Аморально бути боягузом, відступати перед труднощами. Аморально хуліганити, бешкетувати. Аморально давати обіцянки і не виконувати їх. Аморально перебільшувати свої здібності. Аморально бути жадібним і зажерливим. Аморально не радіти, коли в товариша радість. Бесіда 1. Чи поважає себе людина, яка чинить аморально? 2. Що означає поважати себе, мати почуття гідності? 3. Як розуміти слова дідуся «Навчися поважати тих, хто відрізняється від тебе, і ти навчишся поважати себе, а отже, станеш дорослою, зрілою людиною»? 4. Чому так важливо поважати тих, хто на тебе не схожий? 5. Як Конвенція про права дитини вирішує ці проблеми? Робота над нормативними документами Конституція України Стаття 52. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження. Стаття 35. Кожен має право на свободу світогляду та віросповідань. Положення Конвенції про права дитини Дитина (у віці до 18 років) незалежно від її раси, національності, кольору шкіри, статі, мови, релігії, етнічного та соціального походження, майнового стану, стану здоров’я, незалежно від її батьків та законних опікунів має право: — на збереження своєї індивідуальності; — на висловлювання власних поглядів і думок з усіх питань; — на захист від посягань на особисте життя, честь і гідність. Закон України «Про охорону дитинства» Стаття 10. Кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканість та захист гідності.

Завдання: визначити спільне в зазначених статтях правових документів. Які права вони надають дитині? 18

Розповідь Степана Гавриша «Країна Скіфія»

VI.

Підсумки вивченого Отже, які права та свободи допоміг нам засвоїти Степан Богданович Гавриш своєю розповіддю «Країна Скіфія» із книги «Маленькі історії про великі істини»? Розшифруйте це право в криптограмі. (Читати за годинниковою стрілкою через одну клітинку).

Право на свободу та захист гідності VII.

Порадься з батьками Розкрий смисл англійського прислів’я: «Поважай себе, якщо хочеш, щоб тебе поважали». Розкажи батькам про права дитини, які запам’яталися. Разом з ними поміркуй, що таке почуття людської гідності. Чи згоден ти з твердженням, що погані вчинки принижують і того, кому їх зроблено, і того, хто їх вчинив?

Право дитини на забезпечення інтересів та розвиток здібностей. Розповідь Степана Гавриша «Суха квітка»

Мета: сприяти розумінню учнями смислу розповіді Степана Гавриша «Суха квітка» із книги «Маленькі історії про великі істини», підвести дітей до усвідомлення статей 3 і 5 Конвенції про права дитини; розкрити поняття здібності та інтереси, формувати уміння визначати свої здібності та інтереси в опануванні знаннями; прищеплювати дітям правову культуру, інтерес до правових знань; виховувати почуття відповідальності за свої вчинки та дії. Обладнання: Конституція України, Конвенція про права дитини, Закон України «Про охорону дитинства»; карта світу (глобус); ілюстрація Л. Христевич до розповіді «Суха квітка», виставка книг та малюнків на тему «Що нас захоплює»; грамзапис східних мелодій.

ХІД ЗАНЯТТЯ І.

Актуалізація правових знань, здобутих на основі оповідань «За вогнем» і «Країна Скіфія» Робота у творчих групах Правовий брейнринг «Хто швидше відповість, використавши маленьку підказку» 1. Як називалося суспільство, у якому діти дуже швидко ставали дорослими? (Підказка: у цьому суспільстві доводилося вести боротьбу за виживання). 2. Яке основне право дитини не захищалося у первісному племені? (Підказка: це право записане в статті 6 Конвенції про права дитини). 3. Яка розповідь у книзі С. Гавриша «Маленькі історії про великі істини» переконала нас у тому, що первісне суспільство не захищало право дітей на життя? (Підказка: автор у назві зазначив, що це перша історія). 4. Як назвав автор книги розповідь про Рустама? (Підказка: цей хлопчик був сином вождя). 5. Як скіфи виховували дітей? Коли хлопчика визнавали справжнім чоловіком? (Підказка: скіфи вели кочовий спосіб життя). Знайти і прочитати епізод із твору «Країна Скіфія» 1. Рустам був розумним хлопчиком, гідним сином свого батькавождя. Про це свідчить такий епізод у розповіді «Країна Скіфія»: …

2. 3. 4.

Рустам був ще дитиною, тому він помчався на своєму гарячому молодому коні за зайцем. Чи принизило це скіфів? А ворогів? Підтвердити свої міркування текстом. Як ви вважаєте, чи чесно вчинили скіфи з ворогами? Знайдіть підтвердження своїх міркувань у тексті. Прочитайте міркування автора про те, як людство виробило загальнолюдські цінності — найважливіші правила співжиття.

Висновок Отже, підсумуємо бесіду, відповівши на такі запитання: 1. Які права дитини допомогла нам зрозуміти розповідь «Країна Скіфія»? (Право на збереження своєї індивідуальності; право висловлювати свої погляди і думки з усіх питань; право на захист від посягань на особисте життя, честь і гідність). 2. В яких правових документах зафіксовано ці права? (Конституція України, Декларація прав дитини, Конвенція про права дитини, Закон України «Про охорону дитинства»).

ІІ.

Мотивація діяльності учнів. Визначення мети та завдань заняття Прочитаймо останні слова дідуся, якими автор закінчує розповідь «Країна Скіфія»: «Я розповім тобі про велику державу Єгипет. Мабуть, ти вже чув, що в Єгипті правили фараони. Єгиптяни першими навчилися виготовляти папірус, винайшли письмо, створили гончарний круг, збудували величезні піраміди. Це дуже загадкова країна, дослідники ще нескоро розгадають її таємниці. Я ж розповім тобі про життя одного хлопчикаєгиптянина.» Отже, автор обіцяє нам цікаву подорож у минуле, в одну з наймогутніших країн того часу. Та ми пам’ятаємо, що ця подорож не тільки цікава й пізнавальна. Вона допоможе нам зрозуміти права дитини, визначені Конвенцією 1989 року і Законом України «Про охорону дитинства»» 2001 року. Тож відшукаймо на карті цю країну і рушаймо за автором у давній Єгипет. Цю розповідь С. Гавриш назвав «Суха квітка». Після опрацювання тексту розповіді дамо відповідь на питання, чому саме таку назву має цій твір.

ІІІ.

Вивчення нового матеріалу Підготовча робота до сприймання змісту розповіді Слухання музики (мотиви мелодій східних народів). Створення емоційно позитивного настрою. (Під тиху мелодію вчитель зможе працювати й з новими словами). 21

Право дитини на забезпечення інтересів та розвиток здібностей Словникова робота П а п і р у с — у єгиптян та інших стародавніх народів — матеріал для письма із тропічної багаторічної трав’янистої рослини, схожої на нашу осоку. І є р о г л і ф — фігурний знак у системі ідеографічного письма, що позначає словопоняття, склад або звук мови. І д е о г р а ф і ч н е п и с ь м о — в Давньому Єгипті малюнкове письмо, що знаками передавало не тільки назви предметів, а й ідею, поняття. Ф а р а о н — титул царя в Давньому Єгипті; монарх; повелитель; можновладець. Т а р і л ь — велика тарілка, кругле блюдо; те саме, що таця; піднос. Х и ж а — невелика, убога хатина, халабуда, комора. Ж р е ц ь — особа, що здійснювала богослужіння, жертвоприношення в язичницьких релігіях. Завдання для активізації уваги дітей. Уважно прослідкуймо за розвитком подій оповідання. Поміркуймо, чи щасливе дитинство мали малі єгиптяни Рамон та Алія. Виразне читання розповіді «Суха квітка» (учителем чи заздалегідь підготовленим учнем)

IV.

Осмислення правової основи оповідання Бесіда 1. Що ми довідалися про устрій життя тогочасного Єгипту? Прочитайте пояснення дідуся. 2. Хто мав необмежену владу в цій країні? 3. Чи мали рівність єгиптяни? 4. Як розподілялися обов’язки кожного члена суспільства? 5. Що ми довідалися про життя Рамона та його родини? 6. Чому Алія не могла навчатися з учителем так, як Рамон? Прочитайте опис хижі пастуха. Де лежала хвора дівчинка? 7. Чи легко було Рамонові виконувати свої обов’язки? Чому навчатися було важко? 8. За що його покарав батько? 9. Чи враховував батько здібності свого сина, його нахили? Чого вимагав він від Рамона? 10. Який жорсткий закон панував у єгипетському суспільстві? Робота в парах Розіграти діалоги Рамона і вчителя; Рамона і батька; дідуся й онука.

Розповідь Степана Гавриша «Суха квітка» Правовий висновок Головна думка розповіді «Суха квітка», винесена автором як незаперечна істина, що не потребує доведення. Прочитаймо її: У Давньому Єгипті обов’язковим було слухатися батька і підкорятися його волі. Поміркуймо над нею. Так, у Давньому Єгипті діти були слухняними. Неслухняного «називали невиправним, кривим і вважали, що Боги обділили його розумом» (так дідусьоповідач пояснив онукові).  Чи актуальне у наш час правило, за яким жили колись малі єгиптяни? Так, батьків і сьогодні потрібно обов’язково слухатись і підкорятися їхній розумній волі. Однак тільки наш час забезпечив дитині права: батьки не повинні нехтувати інтересами дитини; вимагаючи від дитини послуху, вони мають зважати на її здібності.  Ще одна істина, на якій наголошує автор: Знання допоможуть тобі стати великою людиною. Безумовно, незаперечна істина. Повернімося до змісту розповіді, згадаймо, як батько довів цю істину Рамонові. Дайте відповіді на запитання: 1. Коли Алія подарувала Рамонові гарну лугову квітку? Як повівся хлопчик із квіткою? Про що нагадувала йому суха квітка? 2. Що сталося з Алією? 3. За якої умови батько пообіцяв синові побачитися з донькою пастуха? 4. Що допомогло дівчинці вилікуватися? 5. Чи батькові вдалося показати синові силу знань? Що мав зрозуміти хлопчик, побачивши Алію, яка видужала? Прочитаймо слова батька: «Ти зрозумів, Рамоне, що таке знання? Сину, я передам тобі все, що знаю, а ти мусиш передати ці знання своєму синові, а твій син — своєму. Оберігай ці знання від чужих і примножуй їх. Вони допоможуть тобі стати великою людиною. Сьогодні твій перший іспит. Не осоромся, покажи все, на що ти здатен, чого я тебе навчив, і тоді жерці визнають тебе дорослим.» 6. Чи правильно ви зрозуміли слова цього суворого чоловіка, головного писця Єгипту? Відшукайте роздуми Рамона, які свідчать, що хлопець усвідомив силу знань. Зверніть увагу на такі слова батька: «Оберігай ці знання від чужих...» Як це розуміти? 23

Право дитини на забезпечення інтересів та розвиток здібностей 7.

Що ж сталося з Алією? Коли її побачив Рамон? Чому він повівся з нею так жорстоко? Відшукайте відповідь у тексті. Отже, не всі діти Давнього Єгипту мали право на освіту. У цій країні існувала жорстка система розподілу влади й обов’язків. Кожен повинен був добре виконувати свою роботу відповідно до віковічної традиції. Дитина від народження не мала права вибору професії. Ніхто не зважав на її здібності: дитина навчалася професії свого батька — отримувала її у спадок. Сучасні ж діти отримали право на те, щоб якнайкраще забезпечувалися їхні інтереси та враховувалися їхні здібності. Звернімося до правових документів.

Опрацювання правових документів (записаних на картках). Коментоване читання

Декларація прав дитини Принцип 2. Дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які дозволили б їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності. При виданні з цією метою законів головним міркуванням має бути найкраще забезпечення інтересів дитини. Принцип 7. Дитині має даватися освіта, яка сприяла б її загальному культурному розвиткові і завдяки якій вона могла б на основі рівності можливостей розвинути свої здібності й особисте мислення, а також усвідомлення моральної і соціальної відповідальності, і стати корисним членом суспільства. Якнайкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто відповідає за її освіту і навчання, ця відповідальність лежить насамперед на її батьках. Конвенція про права дитини Стаття 5. Державиучасниці поважають відповідальність, права та обов’язки батьків і, у відповідних випадках, членів розширеної родини або громади, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, які за законом відповідають за дитину, належним чином скеровують дитину у здійсненні нею визнаних цією Конвенцією прав і роблять це відповідно до здібностей дитини. Закон України «Про охорону дитинства» Зі статті 8. Батьки або особи, які їх заміняють, відповідають за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Зі статті 11. Предметом основної турботи та основним обов’язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови 24

Розповідь Степана Гавриша «Суха квітка» для розвитку її природніх здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Зі статті 12. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, на підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства…

VI.

Підсумки вивченого Поміркуймо... Що об’єднує ці правові документи? Які обов’язки на дитину накладають ці права? Перелічіть їх. Яку професію кожен з вас хотів би обрати? Чому? Відшукай слово в ребусі (за зошитом)

VII.

Обговори з батьками Як ти розвиваєш свої здібності, яку професію тобі хочеться обрати? Пофантазуй! Намалюй квітку, яку Алія подарувала Рамонові (словесно або фарбами). Чому розповідь має назву «Суха квітка».

Право дитини на освіту, на вибір навчального закладу і навчання рідною мовою. Розповідь Степана Гавриша «Спів солов’я»

Мета: на основі розповіді С. Гавриша «Спів солов’я» допомогти учням усвідомити їхнє право на навчання, на вибір освітнього закладу, який відповідає інтересам дитини; спонукати учнів до роздумів про їхні обов’язки у зв’язку з цими правами; опрацювати статтю 53 Конституції України та статтю 19 Закону України «Про охорону дитинства»; виховувати почуття поваги до моральних цінностей; формувати уміння відстоювати власні погляди та поважати чужі. Обладнання: Конституція України, Закон України «Про охорону дитинства»; карта світу (глобус), таблиця «Навчальні заклади».

ХІД ЗАНЯТТЯ І.

Перевірка засвоєних правових знань Упізнай героя за його правовими вчинками (робота в зошиті) Хлопчик став повноправним членом суспільства, коли відкрив таємницю вогню

Цей герой мріяв виграти перегони, щоб його визнали дорослим

Герой усвідомив, що у виборі професії слід підкоритися батькові

Аукціон правових думок Розмістити вислови у вивчені історії з книги С. Гавриша «Маленькі історії про великі істини». Допишіть (або усно назвіть), у якій розповіді йдеться про те, що: ...думка окремої людини нічого не була варта; ...знання передавалися за жорсткою системою поділу суспільства, тому не враховувались інтереси та здібності дитини; 26

...батьки не враховували інтересів дитини при виборі професії; ...кожен народ мав своє уявлення про моральність, тому великим досягненням людства стало вироблення ним загальнолюдських цінностей; ...слід навчитися поважати тих, хто відрізняється від тебе, і ти навчишся поважати себе.

ІІ.

Мотивація діяльності учнів. Визначення завдань заняття Розглянувши три розповіді з книги С. Гавриша «Маленькі історії про великі істини», ми зробили уявну мандрівку в різні періоди розвитку людства та різні країни — подумки відвідали первісне суспільство, побували в древній Скіфії та Давньому Єгипті. На сьогоднішньому занятті ми ознайомимося з четвертою історією і помандруємо у Давню Грецію. Ще в третій розповіді Степан Гавриш розказав про високий рівень культури цієї країни: Давня Греція подарувала людству філософію («науку всіх наук»), започаткувала багато мистецтв, заснувала Олімпійські ігри. Міста Давньої Греції були величні і могутні. Кожне з них мало власні закони і кожне славилося своїми здобутками. Так, до наших днів дійшла слава Спарти про особливо суворе виховання дітей — спартанське виховання. Саме про те, яким було виховання в тогочасних грецьких школах, і розповідає автор книги «Маленькі історії про великі істини» в історії «Спів солов’я». Степан Гавриш познайомить нас із двома хлопчиками з Давньої Греції, які навчалися у різних школах — спартанській та афінській. У них різні погляди, але вони вміли поважати думки один одного та відстоювати власні переконання. Розповідь «Спів солов’я» допоможе нам зрозуміти важливість бути освіченими, відчувати потребу знань, вчитися переймати найкращі надбання кожного народу і кожної епохи.

ІІІ.

Вивчення нового матеріалу Підготовча робота до сприйняття змісту розповіді Словникова робота А т л е т — спортсмен, який займається силовими вправами. І м і т а ц і я — точне наслідування когонебудь; відтворення чогонебудь. А р е н а — у давньоримському цирку — посипаний піском майданчик, де відбувалися бої гладіаторів, спортивні змагання та ін. Ф е о д а л — представник панівного класу в феодальному суспільстві, власник феоду (землі та прибутків). 27

Право дитини на освіту, на вибір навчального закладу і навчання рідною мовою В а с а л — у середні віки в Західній Європі феодал, який одержував від заможнішого земельні ділянки й заступництво, за що виконував для нього ряд повинностей. Активізація уваги учнів Чим закінчилася розмова хлопчиків? Виразне читання розповіді «Спів солов’я»

IV.

Усвідомлення правової основи оповідання Бесіда 1. Що ми дізналися про міста Давньої Греції, про Олімпійські ігри? 2. Знайдіть у творі й прочитайте епізод, у якому розповідається про зустріч хлопчиків. 3. Перекажіть розмову Агіда і Демарата. Що вони розповідали про свої школи? 4. Чия школа вам більше сподобалась — Агідова (спартанська) чи Демаратова (афінська)? В якій школі вам хотілося б навчатися? 5. Чому хлопчики пішли різними шляхами — один (Демарат) брати участь у змаганні на кращого імітатора співу солов’я, інший (Агід) — змагатися на арені за звання кращого атлета? 6. Прочитайте запитання онука і відповідь дідуся. Інсценування діалогу хлопчиків Робота в зошиті. Гра «Впізнай школу». Ознаки афінської школи познач буквою А, спартанської — буквою С У тій школі навчали переконливо доводити свою правоту До тієї школи хлопчиків та дівчаток із семилітнього віку забирали від батьків У тій школі навчали гри на музичних інструментах, віршування, гімнастики У тій школі вчили висловлюватися стисло У тій школі учнів за провину карали батогами Та школа готувала воїнів Та школа готувала майбутніх державних службовців

Розповідь Степана Гавриша «Спів солов’я» Висновок учителя Автор цікаво розповів про два типи навчальних закладів. Суворим і особливо жорстким було спартанське виховання. Як бачимо, фізичному розвитку спартанці надавали перевагу. Афіняни ж дбали про виховання в дитини почуття прекрасного. З часом людство прийшло до висновку, що в дитини слід виховувати і почуття прекрасного, і вміння володіти словом, проте не забувати і про фізичне виховання, гартування духу й тіла. У нашій державі діти мають право вибирати навчальний заклад відповідно до своїх здібностей. Конституція України та Закон України «Про охорону дитинства»» надає кожній дитині право на освіту.

Робота з правовими документами Конституція України Стаття 53. Кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов’язковою. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Закон України «Про охорону дитинства» Зі статті 19. Кожна дитина має право на освіту. Держава гарантує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійнотехнічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; надання державних стипендій та пільг учням і студентам цих закладів у порядку, встановленому законодавством України. Держава забезпечує право на вибір навчального закладу і навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови в державних і комунальних навчальних закладах. Норми навантаження у навчальних програмах та планах навчальних закладів повинні визначатися з урахуванням віку та стану здоров’я дітей. Контроль за дотриманням цих норм у порядку, встановленому законодавством, забезпечують органи управління освітою та органи охорони здоров’я.

VI.

Осмислення правових документів Бесіда 1. 2. 3. 4.

Хто має право на освіту? Яка освіта є обов’язковою? Чи забезпечує держава право на вибір навчального закладу? Чи гарантують закони України право на навчання рідною мовою? 29

VII.

Підсумки вивченого Поміркуймо... 1. Як зрозуміти вислів автора «Збирай у кожного народу і кожної епохи найкращі надбання»? 2. Які надбання давніх грецьких шкіл використовуються у вашій школі? Чи свідомий вибір школи для вас зробили ваші батьки? 3. Чи вмієте ви поважати чужі переконання? 4. Чому Степан Гавриш четверту історію назвав «Спів солов’я»? Попрацюймо над рекламою на тему «Моя школа — найкраща»

VIII.

Разом з батьками Підготуй дослідженнярозповідь «З історії моєї школи».

Право дитини мати рівні з усіма права і можливості. Розповідь Степана Гавриша «Сім лицарських чеснот»

Мета: допомогти учням усвідомити їхнє право бути гідним громадянином своєї країни, володіти рівними й невід’ємними правами; формувати почуття відповідальності й прагнення втілювати в життя цінності свободи, справедливості, рівності, гідності, гуманності. сприяти вихованню особистості молодшого школяра, що відстоює загальнолюдські ідеали. Обладнання: Конституція України, Конвенція про права дитини (1989 р.), Закон України «Про охорону дитинства» (2001 р.); роздатковий матеріал, виставка малюнків та фотоілюстрацій на тему «Дитинство».

ХІД ЗАНЯТТЯ І.

Актуалізація опорних знань учнів Робота з роздатковим матеріалом або усна колективна робота Заповнити пропущені слова у твердженні. (Вчитель зупиняється на місці пропущеного слова, і діти називають його). 1. Кожна дитина з моменту народження має право на … і на набуття … (життя, громадянства). 2. Дитиною вважається кожна людська особа до досягнення нею … років (вісімнадцяти). 3. Діти у своїх правах незалежно від походження … (рівні). 4. Кожна дитина має право на збереження своєї … (індивідуальності). Визначити істинні та хибні твердження. Свою відповідь обґрунтувати відповідними статтями Конвенції про права дитини так: це твердження істинне, тому що … ; це твердження хибне, тому що... 1. Кожна дитина (у віці до 18 років) незалежно від її раси, національності, кольору шкіри, статі, мови, релігії, етнічного чи соціального походження, майнового стану, стану здоров’я, незалежно від її батьків та законних опікунів має право на збереження своєї індивідуальності. 2. Державиучасниці максимально можливою мірою забезпечують виживання та здоровий розвиток дитини. 31

Право дитини бути гідним громадянином, мати рівні з усіма права і рівні можливості 3.

Дитину реєструють тільки через шість місяців після народження і аж тоді вона має право на ім’я і набуття громадянства. 4. Якщо дитина незаконно позбавляється частини або всіх елементів своєї індивідуальності, державиучасниці забезпечують їй необхідну допомогу і захист для якнайшвидшого поновлення її індивідуальності. 5. Ще коли люди жили племенами, вони дуже цінували думку кожної окремої людини. (Для довідки: твердження 3, 5 — хибні). Бесіда з учнями 1. Які оповідання С. Гавриша із книги «Маленькі історії про великі істини» ми вже розглянули? 2. Про які права дитини йдеться у цих розповідях? 3. У якому оповіданні С. Гавриша йдеться про те, що батьки не зважали на здібності й інтереси дітей, обираючи професію для них? 4. Які документи підтверджують права дитини? Висновок учителя Конвенція про права дитини та Закон України «Про охорону дитинства» підтверджують права дитини. Ми продовжуємо знайомитися із правами дитини. Допомагає нам у цьому книга С. Гавриша «Маленькі історії про великі істини». Прочитаймо кінцівку оповідання «Спів солов’я» (від слів «Я вже тобі говорив, що можуть існувати різні думки…» і до кінця).

ІІ.

Мотивація діяльності учнів Отже, автор книги «Маленькі історії про великі істини» знайомить нас з особливостями наступної доби — епохи Середньовіччя. Символом найкращих рис людини того часу стало лицарство. Лицарі уособлювали красу, силу і доблесть. Проте щоб отримати звання лицаря, треба було набути певних чеснот. Минули ті віки, відійшли у вічність, але образ лицаря не стерся, а навпаки, набув більшої привабливості. Лицар — це витязь, герой, звитяжець. Лицарями називали козаків, мужніх захисників рідної землі, матерів і дітей. Лицар сьогодні — це той, хто самовіддано служить певній справі, віддається їй до самозабуття. Лицар — це вихована, підкреслено чемна людина. Це людина великої сили та високих моральних якостей. А яких чеснот мали набути хлопчики середньовіччя, щоб здобути привабливий титул лицаря? Чи просто було стати лицарем? Саме про це й піде мова в історії п’ятій «Сім лицарських чеснот», яку ми розглянемо на сьогоднішньому занятті.

Розповідь Степана Гавриша «Сім лицарських чеснот»

ІІІ.

Робота над темою Словникова робота П а ж — у середні віки — хлопчик (юнак) дворянського роду, який перебував при знатній особі (феодалові, королеві) й виконував певні обов’язки. З н е н а ц ь к а — несподівано, раптом. П а с т к а — (вжито в значенні: хитрий маневр), прийом для заманювання противника в невигідне, небезпечне становище. Таке місце, з якого немає виходу, не можна вийти, вибратися. З б р о є н о с е ц ь — молодий воїн середньовіччя, обов’язком якого було носити зброю лицаря, оберігати його в бою та доглядати його коня. Виразне читання розповіді «Сім лицарських чеснот» (Розповідь читає учитель чи підготовлений учень) Осмислення правової основи оповідання 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10.

Скільки років Піпіну та його сестрі Франсуазі? До якого життя готувався хлопчик? Ким він мав стати? Що для цього йому потрібно було зробити? Чи можна назвати його сміливим? За якої умови король пообіцяв зробити Піпіна своїм зброєносцем? Якими лицарськими чеснотами хлопчик вже володів? Хто допоміг Піпіну в скруті? Чи помітили ви, як ставилися тоді дівчата до книги? Яке місце займала книга в посагу для дівчат? Юнаки якого віку ставали лицарями середньовічного ордену? Назвіть чесноти середньовічного лицаря. Який висновок робить людство про рівність людей? Як ви розумієте слова: «Тільки навчання і наполеглива праця над собою підносять людину, роблять її справжнім громадянином і гідним членом суспільства»? Чи важливе це твердження для нашого суспільства?

Робота з таблицею «Лицарські чесноти» Завдання. 1. Визначити за таблицею, які чесноти середньовічного лицаря залишаються актуальними для нас. 2. Доповнити таблицю чеснотами, які необхідні для лицарів наших днів. 33

Право дитини бути гідним громадянином, мати рівні з усіма права і рівні можливості Складання таблиці «Лицарські чесноти»

Середньовічний лицар

Сучасний лицар

Фехтувати Вправлятися зі списом Їздити верхи Плавати Полювати Грати в шахи і на музичних інструментах Читати Складати вірші

Бути чесним у дружбі Старанним і наполегливим у навчанні Благородним у стосунках із дівчатками Гуманним і людяним у взаєминах з іншими людьми Бути справедливим і відповідальним за свої слова, вчинки та дії Мати почуття гідності

Обговорення чеснот сучасного лицаря Робота у творчих групах. Метод ПРЕС (PRES, МППО). Клас сідає групами 8—10 чоловік; кожна група обирає одну тезу таблиці, обговорює її за етапами: я вважаю, що сучасний лицар повинен… тому, що… наприклад… отже, … таким чином… Обговоривши в групі, учні розподіляють між собою, хто яку ланку ланцюжка захищає: «Я вважаю...»; «Тому що...»; «Наприклад...»; «Отже, таким чином...» Бесіда 1. Чи легко стати лицарем? 2. Що для цього треба робити? 3. Чому так важливо мати почуття гідності? 4. Уявімо, що в нашому класному колективі всі лицарі. Якими будуть стосунки між членами колективу, у якому всі мають почуття гідності? 5. Які обов’язки на людину накладає право на гідність? 6. Що треба робити, щоб стати гідним громадянином? Обґрунтуйте свою думку словами з тексту «Сім лицарських чеснот».

IV.

Опрацювання правових документів

Конституція України Стаття 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Стаття 23. Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов’язки 34

Розповідь Степана Гавриша «Сім лицарських чеснот» перед суспільством, у якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості Декларація прав дитини Принцип 2. Дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та створені сприятливі умови, які дозволили б їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності. При виданні з цією метою законів головним міркуванням має бути найкраще забезпечення інтересів дитини.

Підсумки вивченого матеріалу Робота в зошиті Тестування 1. Чому Піпін не хотів читати книжки: а) вважав їх нудними; б) був переконаний, що вміти читати — справа дівчат; в) думав, що читання не личить лицареві. 2. Що допомогло Піпіну вбити вовка: а) уміння фехтувати; б) вправлятися зі списом; в) влучно стріляти. 3. Що підносить людину, робить її справжнім громадянином: а) лицарські чесноти; б) навчання і наполеглива праця над собою; в) уміння фехтувати і складати вірші. Розв’язавши головоломку, визнач правову основу розповіді С. Гавриша «Сім лицарських чеснот».

VI.

Обговори з батьками Що таке лицарські чесноти? Поміркуйте разом, що означає бути гідним громадянином.

Право дитини на особливий захист і допомогу держави. Розповідь Степана Гавриша «Різдвяний кошик»

Мета: допомогти учням зрозуміти їхнє право на турботу й піклування держави про кожну дитину та особливий захист державою інтересів дітейсиріт, зокрема, надання соціально незахищеним дітям (сиротам і безпритульним) правової, психологічної, медичної та іншої допомоги; формувати уміння стримувати безглузді бажання та вчинки, керувати собою і виробляти тверду волю; виховувати почуття правової самосвідомості, уміння дотримуватися правових свобод та обов’язків дитини. Обладнання: Конституція України, Конвенція про права дитини, Закон України «Про охорону дитинства», ілюстрації на тему «Різдвяні свята».

ХІД ЗАНЯТТЯ І.

Мотивація діяльності учнів Ми продовжуємо розмову про права і свободи дитини. Їх потрібно знати. Ними треба користуватися, щоб виконувати свої обов’язки. Сьогоднішній урокзустріч із книгою Степана Гавриша розпочнемо з поезії Т. Шевченка «На Великдень, на соломі…» Виразне читання поезії Т. Г. Шевченка «На Великдень, на соломі...» (вчителем чи заздалегідь добре підготовленим учнем). На Великдень, на соломі Против сонця, діти Грались собі крашанками Та й стали хвалитись

Кому шапочку смушеву, Чобітки шкапові, Кому свитку. Одна тілько Сидить без обнови

Обновами. Тому к святкам З лиштвою пошили Сорочечку. А тій стьожку, Тій стрічку купили.

Сиріточка, рученята Сховавши в рукава. — Мені мати куповала. — Мені батько справив.

— А мені хрещена мати Лиштву вишивала. — А я в попа обідала,— Сирітка сказала.

Така правдива поезія Тараса Шевченка відкриває наш урок. 36

Справді, у традиціях нашого народу було святе правило: обдаровувати дітей подарунками на Великдень, Різдво, на день Святого Миколая та інші свята. Поет відтворив яскраву великодню картину: гурток дітей грається крашанками й вихваляється подарунками. Весела дітвора щасливо щебече про отримані стрічечки й сорочку, чобітки та свитку. Радісну картину тьмарить сиріточка, яка сидить без обнови, «рученята сховавши в рукава». Але вона — дитина, їй теж хочеться похвалитись. І дівчинка знайшла, чим порадіти: вона «в попа обідала»! Боляче навіть подумати: дівчинкасирота потрапила на обід, який священик готує раз на рік для жебраків, і там вона їла смачні страви! Сирота… Дітисироти… Ще в прадавні часи український народ намагався оточити їх особливою турботою… Дівчинкасирота вплітала у косу мак. Квітка маку на дитячій голівці давала знати людям, що це — дитинасирота. Долею сироти опікувалися хрещені батьки, родичі. Моральний заповіт нащадкам залишив великий князь РусіУкраїни Володимир Мономах: «Убогих не забувайте, наскільки є змога, по силі годуйте і подавайте сироті, і за вдовицю вступітесь самі, не давайте сильним погубити людину». А хіба сьогодні проблеми дітейсиріт вирішені? Як наша держава Україна, приєднавшись до Конвенції про права дитини, забезпечує права дитини, і зокрема, права дитинисироти? Ці роздуми викликає розповідь «Різдвяний кошик» із книги Степана Гавриша «Маленькі історії про великі істини». З цього оповідання ми також довідаємося, що означає бути справжнім джентльменом.

II.

Робота з оповіданням С. Гавриша «Різдвяний кошик» Виразне читання оповідання вчителем Відтворення прочитаного та прослуханого Переказування змісту оповідання (за планом). 1. Ранок Джона. 2. Напад на хлопчика трьох розбишак. 3. Несподіваний рятівник. 4. Таємниця Роберта. 5. Джон у школі. 6. Розмова з батьком: Джон повинен сам прийняти правильне рішення. 7. Роберт біля вітрини магазину. 8. Злочин попереджено. 9. Щасливий різдвяний вечір: Роберт отримав омріяний подарунок. 10. Роберт тренуватиме Джона. 37

Право дитини бути гідним громадянином, мати рівні з усіма права і рівні можливості Виконання творчого завдання в зошиті. Біля кожного малюнка постав номер відповідно до розвитку подій Біля постав номерДай відповідно до розрозповіді С. кожного Гавришамалюнка «Різдвяний кошик». назву кожному витку подій розповіді С. Гавриша «Різдвяний кошик». Дай малюнку. назву кожному малюнку. Перекажи зміст історії «Різдвяний кошик» за власним планом.

Гра «Скажи, так чи ні»: 1. Уранці Джон, «скочивши з ліжка, побіг умиватися»: а) теплою водою; б) холодною водою; в) крижаною водою. 2. Джон поснідав: а) вівсяною кашею; б) гарячим чаєм; в) теплим молоком. 3. У школі Джон досягнув успіхів із таких предметів: а) арифметика; б) гімнастика; в) французька мова. 4. Троє хуліганів, які перепинили Джонові дорогу до школи, вимагали від нього: а) віддати гроші; б) зняти черевики; в) кинути книжки в калюжу. 5. Допоміг Джонові подолати кривдників: а) батько; б) вчитель; в) безпритульний Роберт, хлопчиксирота. 6. Роберт мріє вкрасти різдвяний кошик, щоб… а) добре зустріти Різдво; 38

Розповідь Степана Гавриша «Сім лицарських чеснот» б) його (сироту) вкинули у в’язницю, де він зможе принаймні щодня їсти; в) продати кошик і заробити трохи грошей. 7. Почувши від Джона, що той хоче допомогти Робертові (перешкодити йому скоїти злочин), батько порадив синові: а) піти в поліцію; б) самостійно прийняти правильне рішення; в) проаналізувати проблему разом з ним. 8. Англійці вважали найбільшим надбанням суспільства: а) виховання дітей добрими й справедливими; б) уміння стримувати безглузді бажання, керувати своїми вчинками; в) соціальну справедливість і верховенство закону. 9. Яке рішення Джона батько назвав «рішенням справжнього джентльмена»: а) запросити Роберта в гості; б) викликати поліцію; в) подарувати хлопчиковісироті різдвяний кошик. 10. Свою вдячність Роберт висловив тим, що: а) поділився ласощами з різдвяного кошика; б) пообіцяв захищати Джона від хуліганів; в) пообіцяв навчити Джона добре боксувати та боротися.

III.

Осмислення правових істин Бесіда з учнями 1. Як виховували батьки Джона? Прочитайте, що йому сказав батько, вислухавши розповідь сина про навчальні досягнення в школі. 2. Коли хлопчик відчув, що йому не вистачає спортивних умінь? 3. За яких умов познайомилися Джон і Роберт? Що ми довідалися про життя безпритульного Роберта? 4. Які знання та уміння набували англійські діти? Що означає вислів «доцільність і корисність виховання»? 5. Як Джон допоміг Робертові? Чому батько спонукав Джона до самостійного розв’язання проблеми: як допомогти безпритульному хлопчикові? Поміркуємо над правовими тезами Степан Гавриш наголошує, що справжній джентльмен… ...повинен уміти стримувати безглузді бажання; ...мати тверду волю й уміти керувати собою; ...бути освіченим, володіти глибокими знаннями; 39

Право дитини бути гідним громадянином, мати рівні з усіма права і рівні можливості ...уміти подбати про себе в будьяких умовах і за будьяких обставин. Яким має бути джентльмен, його характер і поведінка у вашому розумінні? Етимологічна хвилинка Що означає слово джентльмен? Це англійське слово має кілька значень: дворянин, особа аристократичного походження; благородний чоловік; коректна, вихована людина. Цим словом ми виявляємо шанобливе ставлення до чоловіка. В англійській мові слово джентльмен означає «пан, добре вихована людина» і своїм походженням пов’язане з латинським «родовитий, належний до того самого роду». Джентльмен — благородна людина! То ж як потрібно поводитися, щоб бути вихованою, благородною людиною? (Розповіді учнів). Хвилинка правових документів Бесіда. 1. Прочитаймо (за особами) розмову Джона й Роберта під час першого знайомства. 2. Що вразило вас у цій розмові? Як живе Джон, хто ним опікується? А Роберт? 3. Коли відбуваються події в оповіданні? 4. Що змінилося в наш час у ставленні до таких дітей, як Роберт? Згадайте, який документ 1959 року прийняла Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй? Розглянемо шостий принцип Декларації прав дитини. Декларація прав дитини Принцип 6 Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою та відповідальністю своїх батьків і, у будьякому випадку, в атмосфері любові й моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати з матір’ю. Суспільство й органи влади повинні здійснювати особливе піклування про дітей, що не мають сім’ї, і про дітей, які не мають достатніх засобів для існування. Бажано, щоб багатодітним сім’ям надавалися державна або інша допомога на утримання дітей.

Приєднавшись до Конвенції про права дитини та підписавши Декларацію прав дитини, наша держава прийняла Закон України «Про охорону дитинства». Чи пам’ятаєте ви, коли було прийнято 40

Розповідь Степана Гавриша «Сім лицарських чеснот» цей закон? (квітень, 2001 року). Як у цьому Законі втілено шостий принцип Декларації, щойно прочитаний нами? Коментоване читання статей Закону України «Про охорону дитинства» (у викладі, доступному дітям). Закон України «Про охорону дитинства» Стаття 2. Держава робить усе можливе з метою захисту прав і законних інтересів дитини в Україні. Стаття 8. Основну відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, несуть батьки. Стаття 25. Діти, які тимчасово або назавжди втратили своє сімейне оточення і залишилися без сімейного піклування, мають право на особливий захист і допомогу держави. Стаття 24. Безпритульних дітей тимчасово розміщують у притулках і надають їм правову, психологічну, медичну та іншу допомогу. Дітейсиріт всиновлюють або беруть на виховання з обов’язковим врахуванням етнічного походження дитини, її релігії, культури, рідної мови. Держава обов’язково визначає, чи можна передавати дитину на всиновлення, вивчає всю інформацію про людей, які хочуть взяти малюка до себе. Держава приймає всі необхідні заходи, щоб запобігти отриманню невиправданих фінансових вигод, жорстокому ставленню до дитини в новій сім’ї.

Розв’язання правової ситуації Щодня, повертаючись із роботи, в метро бачу хлопчика з великими проникливими очима. Дитина співає дзвінким, чистим, немов струмочок, голосом дорослу пісню про кохання, а тоді, простягаючи замурзану руку, підходить до пасажирів. Якось старенька, яка сиділа поруч, сказала, що знає Петрика: він живе з матір’юп’яничкою. Це вона посилає його просити милостиню, і коли хлопчик не приносить грошей, жорстоко карає його. Як ви вважаєте, про які права не знає Петрик? Які його права порушує мати? Чи можна допомогти цьому хлопчикові? Збагачуймося народною мудрістю Визначити морально-етичну основу цих прислів’їв і приказок: Бог бачить, як сирота плаче. За сиротою Бог з калитою. Не та сирота, що рідні не має, а та, що долі не знає. Ніхто не знає, де сирота обід має. Сирітським добром не доробишся. Сироті сонце мріється, а воно й гріється.

IV.

Підсумки вивченого Із розсипаних слів скласти одне із прав дитини, яке розглядалося на занятті. Воно проголошене в Конвенції про права дитини (1989). забезпечують догляду Держави

за

яких

прийнятну

дітьми,

батьків

немає у

заміну

(Держави забезпечують прийнятну заміну догляду за дітьми, у яких немає батьків).

У вільний час Намалюй ілюстрацію до вірша І. Жиленко: Ми — сирітки, ми — малятка. В нас немає мами й татка, Але ми разом — родина. Маєм свій дитячий дім. І держава Україна — Добра мати нам усім. Одягає, і годує,

Захищає, вчить, лікує. І піклується про нас Повсякдень і повсякчас. Не позбавлені уваги, Маєм ігри і розваги. То ж зростаємо всі ми Дуже чемними дітьми.

Право дитини на охорону здоров’я, на користування благами соціального забезпечення. Розповідь Степана Гавриша «Країна мрії»

Мета: на основі змісту розповіді С. Гавриша «Країна мрії» допомогти учням зрозуміти право кожної дитини на охорону здоров’я як одне з найбільших досягнень людської цивілізації. Допомогти дітям усвідомити сутність статті 49 Конституції України, статей 24, 25 та 26 Конвенції про права дитини; формувати правову свідомість і культуру співжиття в колективі. Виховувати людську гідність і повагу до людей, уміння контролювати свої дії, прагнення вибирати гідні вчинки, оберігати своє здоров’я та рідних і близьких людей. Обладнання: Конституція України, Конвенція про права дитини, Декларація прав дитини, Загальна декларація прав людини (1948 р.); дидактичний (роздатковий) матеріал за статтями 24, 25, 26 Конвенції про права дитини, фотоілюстрації та малюнки на тему «Охорона здоров’я», малюнки кораблів, зокрема «Титаніка».

ХІД ЗАНЯТТЯ I.

Систематизація знань, умінь та навичок учнів Усний правовий диктант із завданням Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй ще в грудні 1948 року схвалила й проголосила Загальну декларацію прав людини. Та з’ясувалося, що в дітей повинні бути свої права. Тому через одинадцять років з’явилася Декларація прав дитини, у якій було всього десять принципів. Вони не втратили свого значення, але життя вимагало ширшого спектру питань захисту дітей. 1989 року Генеральна Асамблея ООН без голосування, за загальною згодою, прийняла документ надзвичайної ваги — Конвенцію про права дитини. Кожна країна доклала чимало зусиль для вироблення 54 статей Конвенції, а душею і головним ініціатором створення цього документа був громадянин Польщі, відомий сучасний юрист, професор Адам Лопатка. Завдання Уважно прослухати текст і дати відповіді на запитання: 1. Коли Генеральна Асамблея ООН проголосила Загальну декларацію прав людини? 2. Чому виникла потреба прийняти Декларацію прав дитини? Скільки принципів було в цьому документі? 43

Право дитини на охорону здоров’я, на користування благами соціального забезпечення 3.

Який документ прийняла Генеральна Асамблея ООН у 1989 році? Чому? Як живеться дітям у світі? Від чого вони гинуть? Згадайте країни, у яких іде війна. Загляньмо в минуле, вмотивуймо необхідність прийняття Конвенції про права дитини.

ІІ.

Актуалізація опорних знань учнів за книгою С. Гавриша «Маленькі історії про великі істини» 1. 2. 3. 4. 5.

У розповіді «За вогнем» відомий правознавець ознайомив нас із життям у первісному суспільстві. Яких найважливіших прав не мали тоді діти? Розповідь «Країна Скіфія» переконала нас, що діти повинні мати право на… На що? В основі розповіді «Суха квітка» лежить право дитини на... На що? Про право дитини на навчання йдеться у розповіді С. Гавриша … Якій? Кожна дитина має право бути гідним громадянином своєї країни. Такий висновок зробить читач, ознайомившись із розповіддю С. Гавриша… Якою?

Підсумок учителя Так, людство довго йшло до думки, що дитина повинна мати свої права. Шлях до Конвенції про права дитини був непростим. У цьому переконали нас розповіді з книги С. Гавриша. Два брати із первісного суспільства у важкому випробуванні вибороли собі право повернутися до свого племені. Малий Рустам, син скіфського царя із розповіді «Країна Скіфія», утверджує своє право на людську гідність, право вільно висловлювати свої власні думки та погляди. Щоб успадкувати посаду батька, головного писця Єгипту, малий Рамон повинен знехтувати власними інтересами, підкоритися волі батька. Право на навчання мали не всі діти Давнього Єгипту і Давньої Греції. Різними були школи в тогочасній Греції для малих афінян і спартанців. Лише згодом людство зрозуміло, що школа має виховувати і навчати всебічно розвинену особистість — про це ми дізналися із розповіді «Спів солов’я». Проблему соціально занедбаних, безпритульних дітей порушив Степан Гавриш у розповіді «Різдвяний кошик». Автор довів, як важливо з дитинства формувати свідомість громадянина на засадах милосердя і любові до людей. Безпритульному Робертові поталанило: він зустрів справжнього малого джентльмена Джона, який допоміг йому. 44

Розповідь Степана Гавриша «Країна мрії»

III.

Мотивація діяльності учнів Невідомо, як склалася подальша доля Роберта. Проте відомо, що шлях до реального захисту прав дитини був ще попереду. Про це розповів С. Гавриш у творі «Країна мрії», який ми опрацюємо на сьогоднішньому занятті. Цей твір допоможе нам зрозуміти важливість права кожної дитини на охорону здоров’я, проголошеного Конвенцією про права дитини. Спочатку ознайомимося із змістом розповіді. Події цього твору відбуваються за часів капіталізму.

IV.

Робота над темою заняття Підготовча робота Завдання учням: прочитати за особами розмову дідуся й онука, якою С. Гавриш закінчив розповідь «Різдвяний кошик». Бесіда 1. Що ми довідалися про капіталізм? 2. У чому було його прогресивне значення? 3. Яким було ставлення до дітей у цей період розвитку людства? Словникова робота Т р і у м ф — у Давньому Римі — урочистий вступ полководця та його війська в столицю після переможного завершення війни, що супроводжувався виявом почестей. Видатний, блискучий успіх; перемога. Р е ц е п т — письмова вказівка лікаря аптекареві про виготовлення і застосування ліків. З а о щ а д ж е н н я — те, що збережене внаслідок дбайливого використання. Заощаджена, збережена від витрат сума грошей. П р и с т а н ь — спеціально обладнане місце на березі водойми з плавучою чи береговою спорудою для причалювання і стоянки суден, їх навантажування та розвантажування, посадки й висадки пасажирів. А й с б е р г — плавуча льодова гора, що відкололася від материкового льодовика або льодового бар’єра. Виразне читання тексту вчителем до слів «Але він відкрив свою країну — країну вільного вибору, вибору гідного вчинку». (Розповідь про виховання дітей у Японії опрацьовується окремо) Осмислення змісту твору. Бесіда 1. Скільки років було Жану? Чому він не вчився у школі? 2. Як проходило його життя на заводі? 45

Право дитини на охорону здоров’я, на користування благами соціального забезпечення 3. 4. 5. 6. 7. 8.

Про що мріяв хлопчик? Як він наближав здійснення своєї мрії? Що свідчить про його рішучий, дійовий характер? Прочитайте епізод твору, у якому розповідається про стосунки Жана та Мері. Як сприйняв Жан звістку про смертельну недугу Мері? Яке рішення прийняв хлопчик? Доведіть, що Жан самостійно прийняв рішення врятувати Мері. Підтвердіть свою думку текстом розповіді. Що приваблює нас у характері Жана? Оцініть вчинок хлопчика. Який вчинок ми характеризуємо словом «гідний»? Чи був би щасливим хлопчик, якби поїхав у країну своєї мрії — Америку?

Визначення правової основи розповіді «Країна Мрії» Завдання: визначити, яких прав не мали Жан і Мері за асоціативним конспектом. Жан

Яку мав освіту? Чи подобалося навчатися? Чому не вчився далі? Як допомагав батькам? Якого права був позбавлений?

Висновок: ________________________ Яку мав мрію? Як наближав здійснення своєї мрії? Чому змушений був відкласти здійснення мрії? Доведи, що його вчинок гідний імені брата.

Мері

Висновок: ____________________________________ Як ставилася до Жана? Яка біда з нею сталася? Якого права не забезпечувала їй держава? Висновок: ____________________________________

Підсумок: право дитини на охорону здоров’я проголосила Конвенція про права дитини у статтях 24, 25, 26.

Опрацювання статей 24, 25, 26 Конвенції про права дитини. Їх читання і коментування вчителем Стаття 24. 1. Державиучасниці визнають право дитини на користування найбільш досконалими послугами системи охорони здоров’я і засобами лікування хвороб та відновлення здоров’я. Державиучасниці прагнуть, щоб жодна дитина не була позбавлена свого права на доступ до таких послуг системи охорони здоров’я. 2. Державиучасниці домагаються повного здійснення цього права і, зокрема вживають необхідних заходів для:

Розповідь Степана Гавриша «Країна мрії» а) зниження рівнів смертності немовлят і дитячої смертності; б) забезпечення надання необхідної медичної допомоги та охорони здоров’я всіх дітей з приділенням першочергової уваги розвиткові первинної медикосанітарної допомоги; в) боротьби з хворобами та недоїданням, у тому числі в рамках первинної медикосанітарної допомоги шляхом, окрім іншого, застосування легкодоступної технології і надання достатньо поживного продовольства та чистої питної води, беручи до уваги небезпеку й ризик забруднення навколишнього середовища; г) надання матерям належних послуг у галузі охорони здоров’я в допологовий і післяпологовий періоди; д) забезпечення обізнаності всіх верств суспільства, зокрема батьків і дітей, про здоров’я і харчування дітей; 3. Державиучасниці вживають будьяких ефективних заходів з метою ліквідації традиційної практики, яка негативно впливає на здоров’я дітей. 4. Державиучасниці зобов’язуються заохочувати міжнародне співробітництво і розвивати його з метою поступового досягнення повного здійснення права, яке визначається в цій статті. У зв’язку з цим особлива увага повинна приділятися потребам країн, що розвиваються. Стаття 25. Державиучасниці визнають право дитини, переданої компетентними органами для піклування з метою догляду за нею, її захисту або фізичного чи психічного лікування, на періодичну оцінку лікування, яке надається дитині, та всіх інших умов, пов’язаних з таким піклуванням про дитину. Стаття 26. Державиучасниці визнають за кожною дитиною право користуватися благами соціального забезпечення, включаючи соціальне страхування і вживають необхідних заходів для досягнення повного здійснення цього права відповідно до їхнього національного законодавства.

Читання за особами Учні читають розмови: Жана і батьків; Жана й аптекаря; Жана й матері. Завдання: визначити риси характеру хлопчика, що проявляються у цих розмовах. Д о в і д к а: відповідальність, доросле сприйняття подій, уміння швидко приймати правильне рішення, усвідомлення того, що щастя неможливе, якщо нещасливі твої близькі, виконання свого права й обов’язку бути люблячим сином, сестрою чи братом, уміння вчасно допомагати своїм рідним і близьким.

VI.

Підсумки вивченого Хвилинка відвертості 1. Чи є у мене мрія? Яка? 2. Чи зможу я відмовитися від власної мрії заради щастя рідних людей? 47

Право дитини на охорону здоров’я, на користування благами соціального забезпечення 3.

Чи готовий я зробити гідний вчинок, поступишись своїми інтересами?

Бесіда Закон України «Про охорону дитинства» гарантує кожній дитині «право на охорону здоров’я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров’я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, раціонального харчування, формування здорового способу життя». Про це йдеться у статті 6 Закону України «Про охорону дитинства». 1. Чи користувалися Ви цим правом? Коли і як? 2. Як Ви розумієте право на охорону здоров’я? 3. Які обов’язки маєте щодо охорони власного здоров’я і здоров’я своїх рідних? Розв’язування ситуацій Як будете діяти в таких ситуаціях?

Якщо захворів на грип хтось із близьких або я сам (сама). Якщо запізнююсь на урок і треба перейти дорогу. Якщо купаюсь у незнайомій водоймі і хочеться показати новим друзям, як я вміло стрибаю з висоти в воду. 48

Розповідь Степена Гавриша «Країна мрії» Якщо хочеться доїсти вчорашнє смачне тістечко, яке забули покласти в холодильник. Якщо на ліках стерлася позначка про термін їх придатності. Якщо на річці скрес лід і так хочеться покататися на крижині. Якщо з друзями знайшли невідомий предмет і дуже хочеться роздивитися, заглянути, що там у нього в середині, з яких частин він складається. Складання словесного діафільму за віршем Ірини Жиленко Засвербіли ріжки в биці. Закортіло биці биться. Тупитупи, гупигупи… А кругом ніде нікого. Довелось дубасить дуба: Чом стоїть серед дороги? Биця рогом в дуба — гуп! Дуб — ні руш. На те і дуб. А у биці ріжки — хруп! Одвалились навідруб. Хоч той биця — забіяка, Та шкода його — маля ж. Каже бик: «Не треба плакать. Подорожником помаж».

Вже не хоче биця биться. Поламались ріжки в биці. Тупитупи — з усіх ніг, До лікарні він прибіг. Там його зустріли радо. Лікували роги биці. Пригощали рафінадом І варенням з полуниці. Ще й навчили забіяку, Щоб не був такий вояка. Засвербіли ріжки в биці. Закортіло биці биться. Але вже він був учений. Навіть пасся — самопас.

Тож спитав він дуба чемно: «Можна чухатись об Вас?»

VII.

Обговори з батьками Свої обов’язки щодо права дитини на охорону здоров’я. Не забудь про права і обов’язки щодо збереження здоров’я рідних та близьких людей. Визначиться, що має бути в домашній аптечці (які ліки, медичні препарати тощо).

Право дитини на виховання в сім’ї, на захист і піклування, які є необхідними для ї ї благополуччя. Розповідь Степана Гавриша «Старий меч» (передмова)

Мета: на основі передмови до розповіді «Старий меч» ознайомити учнів із системою виховання дітей у давній Японії, визначити позитивне у вихованні японських дітей; допомогти усвідомити статтю 9 Конвенції про права дитини, що проголошує право дитини на захист і піклування, проживання в сім’ї, та статтю 11 Закону України «Про охорону дитинства»; виховувати повагу до батьків, до членів своєї родини, почуття гордості за свою родину, почуття приналежності до країни, народу. Обладнання: правові документи: Конституція України, Конвенція про права дитини, Закон України «Про охорону дитинства»; карта світу, малюнки на тему «Японія», грамзапис японських мелодій, відеозаписи епізодів життя Японії.

ХІД ЗАНЯТТЯ І.

Систематизація знань, умінь та навичок учнів Гра «Упізнай героя» за описом його правових вчинків Дівчинка захворіла, держава не забезпечувала їй права на отримання необхідної ме-

Знехтувавши своїми інтересами, хлопчик підкорився волі батька

дичної допомоги Дівчинка, яка не мала права на освіту, бо була з бідної сім’ї

Д о в і д к а: Рамон («Суха квітка»), Мері («Країна мрії»), Алія («Суха квітка») Виконати завдання (за зошитом) До записаних статей Конвенції про права дитини дописати права, що визначає стаття: стаття 6 ... (право на життя); стаття 8 ... (право на збереження своєї індивідуальності, на громадянство, ім’я та родинні зв’язки); 50

стаття 12 ... (право висловлювати власні думки, виявляти свої погляди); стаття 24 ... (право на охорону здоров’я).

II.

Повідомлення теми, мети заняття. Мотивація діяльності учнів Захоплюючу та пізнавальну бесіду веде дідусьоповідач книги Степана Гавриша «Маленькі історії про великі істини» зі своїм онуком. І ми дізнаємося про цікаві пригоди хлопчиків та дівчаток, які перемагають зло, творять добро та виборюють свої права — права дитини, що аж у XX столітті набули силу норм міжнародного права. Міжнародне співтовариство прийняло Конвенцію про права дитини. На сьогоднішньому занятті ми продовжимо вивчення прав дитини, визначених Конвенцією про права дитини, зокрема розглянемо статтю третю цього документа та статтю одинадцяту Закону України «Про охорону дитинства». Допоможе зрозуміти сутність цих правових положень читанка Степана Гавриша «Маленькі історії про великі істини». На занятті опрацюємо передмову до розповіді «Старий меч», у якій автор поведе нас у Країну Світанкового Сонця — Японію, ознайомить із основними принципами виховання японських дітей. Ми побуваємо в давній Японії, де старанно дотримувалися звичаїв та традицій.

ІІІ.

Робота над темою заняття Створення емоційно позитивної атмосфери уроку. Слухання японської класичної музики (грамзапис «Мелодії Країни Світанкового Сонця»). Розгляд ілюстрацій на тему «Японія». Робота з картою Словникова робота Д р а т і в л и в и й — який перебуває в стані нервового збудження; який швидко роздратовується, сердиться. Буддійський храм — культова споруда, у якій іде служба буддизму (релігії, що виникла в Індії в VI столітті до нової ери та була названа за іменем свого легендарного засновника Будди). С и н т о ї с т с ь к и й х р а м — культова споруда, у якій іде служба синтоїзму (релігії ранньофеодальної Японії з елементами шаманства, згодом набула форми культу імператора). 51

Право дитини на виховання в сім’ї, на захист і піклування, які є необхідними для її благополуччя А м а е — турбота про дитину тих, хто її оточує. Р е п у т а ц і я — громадська думка про когось, про щонебудь. І є р а р х і я — підпорядкування за суворим порядком підлеглості, сукупність відношень старшинства у сім’ї. С п а д к о є м е ц ь — особа, яка одержала спадщину або має право на її одержання. Р е л і к в і ї ( к у л ь т о в і ) — предмети релігійного поклоніння; річ, яку особливо шанують і зберігають як пам’ять про минуле. Т е р а к о я — початкова школа. С а м у р а й — у феодальній Японії — військовофеодальний стан дрібного дворянства; світський феодал. К о н ф у ц і а н с т в о — етикополітичне вчення давньокитайського мислителя Конфуція. Виразне читання тексту розповіді вчителем та повторне учнями. Перевірка сприйняття змісту розповіді учнями

1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15. 52

Робота з тезами «Народні традиції виховання японських дітей». Місячне немовля несли до храму, а вже тоді показували людям. До року дітям не дозволяли ступати на землю. Спочатку говори, а потім ходи. До семи років дитині все дозволено. Насолоджуйся безтурботним дитинством. Спроба дитини вчинити щось погане завжди попереджувалася. Джерело інформації про світ — мати. Покарання робить дитину (людину) дратівливою і нестриманою. Бешкетників умовляють, переконують або ведуть до храму. Якщо все це не допомагає, роблять опік на руці. Засвоюється наука поваги до старших, орієнтації на групу (родину чи громаду). Найгірша кара — почути від батьків: «Нам за тебе соромно». Дитину змалечку вчать не робити вчинків, які зганьблять сім’ю і її репутацію. Хлопчики та дівчатка виховувалися окремо. Головою японської сім’ї міг бути тільки чоловік. Тому старший син мав особливі права. З семирічного віку навчання відбувалося в теракої (початковій школі).

Розповідь Степана Гавриша «Старий меч» 16. У 10—11 років діти вступали до офіційних князівських шкіл. Мета освіти: досягнення доброчинності шляхом морального самовдосконалення. 17. Можливе навчання та виховання дитини і в іншій родині. 18. Дисципліна і вимоги дуже суворі, але без фізичного покарання. 19. Ставлення японців до навчання відбилося у прислів’ї «Якщо ви любите свого сина — віддайте його в науку». Гра «Мікрофон» 1. Визначити, що у системі японського виховання заслуговує на увагу сучасної педагогіки? 2. Яку роль у вихованні дитини виконувала японська сім’я? 3. Як виховувалися діти в українських родинах? 4. Чому таке важливе перебування дитини із сім’єю, її виховання у сім’ї? Підсумок учителя Степан Гавриш ознайомив читачів із педагогікою Японії стародавніх часів. Традиції виховання дітей у японських сім’ях мали чимало спільного з традиціями етнопедагогіки інших народів. Українці теж поособливому ставляться до своїх рідних. Це відображають народні прислів’я: Нащо кращий скарб, коли в сім’ї лад. До свого роду хоч через воду. Нашому роду нема переводу.

Виховувалися діти, виростали в атмосфері любові й пошани. Змалечку засвоювали моральні цінності: людяність, працьовитість, шанобливість до людей, повага до старших, до свого роду і народу. Особливе місце у вихованні дітей відводилося матері. Вражає багатство скарбів народної творчості — пісень, прислів’їв, приказок, легенд, які уславлюють любов до дитини, сімейні стосунки: Без матері і сонце не гріє. Материн гнів, як весняний сніг: рясно випаде, та скоро розтане. Нема цвіту кращого від маківочки, нема роду милішого від матіночки. У дитини заболить пальчик, а в матері — серце.

Українська народна педагогіка основну відповідальність за виховання дітей покладає на батьків. Дитина повинна зростати в сім’ї, перші моральні уроки отримувати в сім’ї. Усталену думку про доцільність раннього виховання дитини передають мудрі народні повчання: Гни дерево, поки молоде, учи дітей, поки малі. Не вчи дитину штурханцями, а хорошими слівцями.

Завдання української родинної педагогіки — виховати дитину людяною, підготувати її до життя, реалізувати її особистість. 53

Право дитини на виховання в сім’ї, на захист і піклування, які є необхідними для її благополуччя Девіз цього виховання: «Дивись, не забудь: людиною будь!» Людина — найцінніше, що є на землі. І формується людина, як бачите, в сім’ї. Тому одне з найважливіших прав дитини — право перебувати в сім’ї, з батьками.

IV.

Опрацювання правових документів Коментоване читання Конвенція про права дитини Стаття 9. Державиучасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася зі своїми батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають, що таке розлучення потрібне в інтересах дитини.

Закон України «Про охорону дитинства» Стаття 11. Дитина і сім’я. Сім’я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Підсумок. Правові документи захищають право дитини виховуватися в сім’ї. Ніхто не може розлучити дитину з батьками, за винятком таких випадків, коли судові органи позбавили їх батьківських прав або батьки розлучаються. Батьки нас виховують, доглядають. Які ж обов’язки мають діти стосовно батьків? Складання кодексу обов’язків «Я — член сім’ї» 1. Бути вдячним батькам за турботи. 2. Бути люблячим сином (донькою), братом (сестрою), онуком(внучкою). 3. Бути слухняним і турботливим сином (донькою). 4. Чесно та добросовісно виконувати свої обов’язки члена сім’ї.

Підсумки заняття Правова зупинка — На сьогоднішньому занятті я зрозумів.... — Після цього заняття я зможу… Розв’язання кросворду «Сім’я» 1. В Японії дітям до … (семи) років дозволялося все, не було заборон для пустощів та розваг. 2. Голова японської сім’ї — … (чоловік). 3. Дітей привчали ніколи не робити вчинків, за які буде … (соромно).

Розповідь Степана Гавриша «Старий меч» 4.

«Якщо ви любите свого сина — віддайте його в науку» — це японське … (прислів’я).

Отже, японські діти спершу (до семи років) перебували в сім’ї. Та дуже часто, як розповів С. Гавриш, їх виховували в чужих сім’ях. Для чого це робилося?

VI.

Разом з батьками Доповни кодекс обов’язків члена сім’ї.

Право дитини бути собою, право на захист гідності, на захист від образи. Розповідь Степана Гавриша «Старий меч»

Мета: домогтися усвідомлення учнями правової основи восьмої історії С. Гавриша «Старий меч»; опрацювати статті 16, 19 Конвенції про права дитини, ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства»; сприяти вихованню почуття людяності, уважного ставлення до людей, поваги до них. Обладнання: Конституція України, Конвенція про права дитини, Закон України «Про охорону дитинства», ілюстрації на тему «Діти Японії», карта світу, музичні мелодії Японії.

ХІД ЗАНЯТТЯ I.

Систематизація знань, умінь та навичок учнів Творчий правовий диктант Дібрати заголовок до статті 18 Конвенції про права дитини: Стаття 18. Державиучасниці докладають усіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу спільної й однакової відповідальності обох батьків за виховання й розвиток дитини. Батьки або, у відповідних випадках, законні опікуни несуть однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їхньої основної турботи.

Довідка: відповідальність батьків; предмет основної турботи батьків; виховання і розвиток дитини — обов’язок обох батьків. Читання кодексів «Я — частинка сім’ї», складені вдома з батьками.

II.

Актуалізація опорних знань учнів Брейнринг «Слабка ланка» (Біля дошки півколом п’ять учнів. Учитель ставить запитання: хто не відповів (слабка ланка) — вибуває з гри) Запитання 1. Як японських дітей застерігають від помилок? 2. Чому дітей в Японії так довго опікують матері? 3. Як японські вихователі ставляться до покарання дітей?

4. 5. 6. 7. 8.

Як у японських дітей формується почуття відповідальності за власну поведінку? Чи однаково в Японії виховують хлопчиків і дівчаток? Як батьки ставляться до навчання дітей? Яка кара вважається найсуворішою для японської дитини? Що є ганебним для української дитини?

ІІІ. Підсумок учителя. Мотивація навчальної діяльності учнів Справді, як для японської, так і для української дитини, ганебно не слухатися своїх батьків і вихователів, осоромитися поганими вчинками, заплямувати честь сім’ї та власну репутацію. Хіба ж не обов’язковим є уміння захищати власну гідність, мати повагу до всіх людей і почуття самоповаги? Хіба нас сьогодні не прикрашають стриманість і скромність, людяність і відповідальність за власну поведінку, знання та уміння? Ми довідалися, що японські діти мали право на виховання, на опіку батьків. Японські вихователі визнавали і право дитини на захист від образи, на особисте життя, право на захист своєї гідності. Про це розповів Степан Гавриш у восьмій історії «Старий меч», з якою ми ознайомимося на сьогоднішньому уроці.

IV.

Робота над темою заняття Підготовча робота. Створення позитивної емоційної атмосфери Слухання музики (японські мелодії). Знаходження Японії на карті світу. Словникова робота С а м у р а й — у феодальній Японії — світський феодал; у вузькому значенні — стан дрібних дворян; у переносному значенні — японська вояччина. К і м о н о — японський національний верхній одяг у вигляді халата з широкими рукавами й полами, які загортають зліва направо. Х а р а к і р і — самогубство самураїв (розтинання живота). З у х в а л и й — який не виявляє належної поваги, пошани до кого-, чогонебудь; дуже грубий, нахабний. 57

Право дитини бути собою, право на захист гідності, на захист від образи Виразне читання тексту «Старий меч» Осмислення змісту розповіді. Бесіда 1. Символом людини якої вдачі вважають японці рис? 2. Яке свято японці влаштовують для чотиримісячного немовляти? У чому мудрість цього свята? 3. Куди поспішав самурай Аїдзава зі своїми онуками? 4. Про що він мріяв? 5. Чому дітям було весело? 6. Про що ми дізналися з розмови Катаями та Акіри? Які звичаї були обов’язковими у вихованні дітей? 7. Чому людям селища стало жити важче? 8. Як образив молодий феодал Аїдзаву? 9. У яке складне становище потрапив старий самурай? 10. Який вихід він знайшов? Чи схвалюєте ви вчинок Аїдзави? Читання за особами розмови молодого феодала та Аїдзави 1. Ця розмова свідчить, що зухвалість можна перемогти мудрістю. Доведіть мудрість старого. 2. Аїдзава показав своєму онукові, що кожна людина має право захищати себе від образи. Доведіть і цю мудрість старого. Творче завдання (робота в зошиті) Уважно розглянь малюнки. Поміркуй, що треба було б зобразити на третьому малюнку, щоб завершити ілюстрування історії «Старий меч».

Посилаючись на зміст історії «Старий меч», доведи, що кожна людина має право бути собою, право на захист від образи і ніхто не має права принижувати гідність іншої людини.

Робота з правовими документами Конвенція про права дитини Стаття 16. Жодна дитина не може бути об’єктом свавільного або незаконного втручання у здійснення її права на особисте життя, … або незаконного посягання на її честь і репутацію.

Розповідь Степана Гавриша «Старий меч» Стаття 19. Державиучасниці вживають усіх необхідних законодавчих, адміністративних та освітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи або зловживання, відсутності піклування або недбалого ставлення, грубого поводження…

Завдання. Визначити сутність статей. Стисло переказати статті 16 й 19 відповідно до змісту розповіді «Старий меч». Наприклад: Стаття 16. Жодна дитина не може бути об’єктом незаконного посягання на її честь і репутацію. Стаття 19. Державиучасниці Конвенції вживають усіх заходів з метою захисту дитини від насильства, образи або зловживання. Закон України «Про охорону дитинства» Стаття 10. 1. Дитина має право звернутися до органу опіки та піклування, служби у справах неповнолітніх, центрів соціальних служб для молоді, інших уповноважених органів за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів. 2. Процедура розгляду скарг дітей на порушення їхніх прав і свобод, жорстоке поводження, насильство і знущання над ними в сім’ї та поза її межами встановлюється законодавством. 3. Дитина має право на захист від жорстокого поводження, насильства і знущання.

Запам’ятаймо: 2002 року Україна прийняла Закон «Про попередження насильства в сім’ї» (Степан Гавриш — один з авторів цього закону)

VІ.

Осмислення статей правових законів Визначити правову основу українських прислів’їв Пошану і славу здобувають по краплях. Сварка до хорошого не приведе. Не чини лихого, не бійся нікого.

Аналіз альтернативних тез Дитина має право на захист від посягання на її честь і репутацію

Дитина має обов’язок поважати честь і гідність, репутацію інших людей

Дитина має право на захист від образи та приниження

Дитина має обов’язок не ображати і не принижувати інших людей, захищати слабших від образи та приниження

Складання схеми (робота в зошиті) Мати почуття самоповаги Право бути собою

Вміння захищати власну гідність, не принижувати гідності інших людей Розвивати стриманість і скромність

VІI.

Підсумки вивченого 1. 2. 3.

VIІI.

Що означає бути самим собою? Який урок дав своїм онукам старий самурай? Який правовий урок отримали ми від старого самурая?

Обговори з батьками Що означає право бути собою для твоїх батьків, рідних і друзів. Розкажи батькам, як старий самурай захистив свою гідність, який урок ти отримав на цьому прикладі.

Праводитининавільнийвибірпрофесії,нарозвиток особистих талантів і здібностей. Розповідь Степана Гавриша «Слоненя Гунда»

Мета: на основі розповіді С. Гавриша «Слоненя Гунда» допомогти дітям усвідомити їхнє право на вільний вибір професії та на навчання й розвиток талантів, розумових і фізичних здібностей; опрацювати правові документи: стаття 29, пункти а), е) Конвенції про права дитини; сприяти вихованню почуття поваги до національних цінностей свого народу, культурної самобутності інших народів. Обладнання: правові документи (роздатковий матеріал зі статті 29 пунктів а), е) Конвенції про права дитини); мелодії та ілюстрації на тему «Індія — країна духовних правил і священних норм життя».

ХІД ЗАНЯТТЯ I.

Актуалізація опорних знань учнів Згадаймо, поміркуймо... Які чесноти виховувалися в японських дітей? Зіставте їх із чеснотами англійських лицарів Середньовіччя.

Чесноти японських самураїв

Чесноти англійських лицарів Середньовіччя

Ввічливість

Уміння фехтувати

Почуття відповідальності за власну поведінку

Уміння їздити верхи, плавати, полювати, грати в шахи, на музичних інструментах, складати вірші

Почуття відповідальності перед сім’єю, батьками, суспільством

Наприкінці Середньовіччя — вмі ти читати, писати і розмовляти різними мовами

Уміння хлопчиків захищати Різне виховання хлопчиків і дів свою гідність, дівчаток — чаток бути стриманими і скромними Повага до старшого сина як майбутнього голови сім’ї

Зробимо висновок 1. Які відмінності між традиціями виховання дітей у середньовічних Японії і Європі? 61

Право дитини на вільний вибір професії, на розвиток особистих талантів і здібностей Виберіть права, які мали японські діти. 1. Право на навчання. 2. Право на ім’я. 3. Право на життя. 4. Право на освіту. 5. Право на працю. 6. Право на власні думки. 7. Право на захист гідності. 8. Право на охорону здоров’я. 9. Право на гуманне ставлення. 10. Право на проживання в сім’ї разом із батьками. 11. Право на відпочинок і дозвілля. 12. Право на особливий захист і допомогу держави. 13. Право на особисту свободу. Висновок учителя Так, чимало прав уже мали японські діти. Високою була мета освіти: виховання доброчинності дитини шляхом її морального самовдосконалення. Японська дитина виховувалася з орієнтацією на групу, суспільство. А те суспільство було жорстко структурованим — поділеним на групи. Народжена дитина могла жити тільки за правовими законами своєї групи (касти). Вона була позбавлена права вибору життєвого шляху. Чітко діяла система структурованості суспільного життя ще в одній східній країні — Індії. У розповіді «Слоненя Гунда» С. Гавриш запрошує нас ознайомитися з особливостями виховання дітей цієї країни.

II.

Мотивація діяльності учнів Нас цікавить, які права мали індійські діти і яких прав вони не мали. Це питання допоможе нам з’ясувати розповідь С. Гавриша «Слоненя Гунда». Яким було індійське суспільство в ті часи? Прочитаймо післямову до розповіді «Старий меч». Виразне читання післямови Завдання. Визначити чесноти людської особистості. Розкрити їхній глибинний зміст. Духовна дисципліна — це … Самовдосконалення — це … Скромність —це … Шляхетність — це …

Розповідь Степана Гавриша «Слоненя Гунда» Законослухняність — це … Шанобливе ставлення до дорослих означає … Піклування про молодших означає … Повага до праці — це … Бесіда 1. Якого права був позбавлений індієць від народження? Прочитайте. 2. Поміркуймо, чи може бути щасливою людина, яка обрала собі професію, що не відповідає її таланту. У важливості права вибору життєвого шляху переконує нас розповідь С. Гавриша «Слоненя Гунда».

III.

Опрацювання теми заняття Робота з ілюстративним та музичним матеріалом (створення емоційно позитивного настрою, показ національного колориту). Словникова робота К а с т а — в Індії та інших країнах Сходу — замкнена суспільна група, члени якої зв’язані походженням, заняттям та своїм правовим станом. Б о г К р і ш н а — шановане божество, одне з утілень бога Вішну. М і с і о н е р — проповідник, якого посилає церква для релігійної пропаганди серед іновірних і навернення їх до своєї віри. Б л а г о ч е с т и в е ж и т т я — життя, у якому дотримуються приписів релігії. Г у р у — духовний наставник, учитель мудрості в індусів. Виразне читання розповіді «Слоненя Гунда» Осмислення правової основи розповіді «Слоненя Гунда» 1. Як батьки перехитрили злих духів, щоб народився Піччі? 2. Його ім’я означає божевільний. Чому таке ім’я дали хлопчикові? Невже батьки не любили свою дитину? 3. Про що свідчить розмова Піччі з тітонькою, його поведінка під час гри? Прочитайте слова дідусяоповідача про атмосферу, у якій виховувалися індійські діти. 4. Що сподобалося Мері у вдачі Піччі? 5. Яка пропозиція дівчини викликала у хлопчика збудження й розгубленість? Чому? 6. Чи переконали його рідні в тому, що він не має права вибирати свій життєвий шлях, що він мусить іти життєвою дорогою своїх батьків, своєї касти? 63

Право дитини на вільний вибір професії, на розвиток особистих талантів і здібностей 7. 8. 9.

Як Гунда допоміг Піччі? Коли хлопчик переконався, що його життєве призначення — погонич слонів? Як ви розумієте вислів «Життя — це скеля, яку ніхто не може зрушити з місця»? Якого права не мав Піччі?

Коментоване читання Стаття 29.

IV.

Конвенція про права дитини а) Освіта дитини повинна бути спрямована на розвиток особистості, її талантів і розумових та фізичних здібностей в їх якнайповнішому обсязі; е) на виховання поваги до батьків дитини, її культурної самобутності, мови і цінностей, до національних цінностей країни, у якій дитина проживає, країни її походження та цивілізацій, відмінних від її власної.

Закріплення вивченого Виконати тести 1.

Піччі був слухняним хлопчиком, бо: а) боявся злих богів; б) боявся, що його не впізнають добрі боги; в) засвоїв своє місце в суспільстві, виконував свої обов’язки. Піччі був незвичайним хлопчиком, бо: а) знав усе про бога Крішну; б) боги керували його ногами, і він встигав побувати скрізь; в) умів управно рахувати. Мері попросила Піччі: а) назвати всі вчинки бога Крішни; б) підрахувати цифри для зарплати людям, які працюють на будівництві; в) навчатись у місіонерській школі, а в майбутньому стати інженером чи вченим. Хто переконав Піччі, що він не повинен порушувати довічну рівновагу між кастами: а) батько; б) тітонька; в) Гунда.

Розповідь Степана Гавриша «Слоненя Гунда»

Підсумки 1. 2. 3. 4. 5. 6.

VI.

Які важливі правові проблеми порушив С. Гавриш у розповіді «Слоненя Гунда»? Які правові документи забезпечують права сучасній дитині? Чому так важливо добре навчатися, здобувати знання і визначати для себе, яка справа улюблена? Що вам відомо про професію батьків? Чи є у вас мрія щодо вибору професії? Чим ця професія вас приваблює? Чому так важливо зробити правильний вибір професії?

Разом з батьками Обговори з батьками свої мрії щодо майбутньої професії. Разом поміркуйте, як краще розвивати твої здібності.

Праводитининаосвіту.РозповідьСтепанаГавриша «Полювання князівни Анни»

Мета: розкрити правову основу оповідання «Полювання князівни Анни», допомогти школярам зрозуміти й оцінити значимість їхнього права на отримання освіти; викликати бажання здобувати знання, уміння вчитися, самостійно оволодівати навчальними навичками, оцінювати свої навчальні досягнення та уміння; сприяти вихованню пошани до знань, здобутих людством. Обладнання: книжкова виставка правових документів, фотоілюстрації Софійського собору у м. Києві та його фресок, малюнок до оповідання (художник Любов Христевич), портретмалюнок князівни Анни (королеви Франції), опорна схема «Право на освіту».

ХІД ЗАНЯТТЯ I.

Актуалізація опорних знань учнів Гра «Хто швидше?» (До дошки виходять два учні і записують на листочках «правового дерева» вивчені на попередніх заняттях права дитини).

II.

Мотивація діяльності учнів Слово вчителя Кожна дитина — немов маленьке деревце. І як садівник плекає кожну квіточку й рослиночку, так і держава піклується про своїх дітей, щоб росли ви дужими та розумними громадянами, гідними імені Людини, здатними цінувати життя, інших людей і природу, свою планету Земля, частиною якої ми є. Чимало прав надала Україна своїм дітям. Деякі з них ми вже знаємо. Нам допомогла їх засвоїти книга Степана Гавриша «Маленькі історії про великі істини. Права та свободи дитини». Над цією книгою ми продовжуємо працювати. На сьогоднішньому занятті правових знань вона розповість нам про ще одне право — право на освіту. Для цього ми розглянемо десяту історію, названу автором «Полювання князівни Анни», і переконаємося, що розум і знання — наймогутніша сила.

III.

Опрацювання теми заняття Робота з фотовиставкою «Софійський собор — перлина культурної спадщини України» (вчитель заздалегідь підготує її на дошці) Софія… Золотоверхий собор Києва — велична пам’ятка історії, архітектури і монументального живопису першої половини XI століття. Уже майже десять століть він височіє як символ божественної мудрості наших гордих, волелюбних предків. Тоді, в XI столітті, тут було поле — перед Золотими воротами древнього Києва. На цьому полі 1036 року русичі перемогли своїх лютих ворогів — печенігів. І звелів князь Ярослав Мудрий збудувати на честь перемоги храм богині Мудрості — Софії. Софійський собор став головним митрополичим храмом Русі, громадськополітичним та культурним центром Київської держави: тут приймали послів, тут велося літописання, тут була створена Ярославом Мудрим перша в РусиУкраїні бібліотека. Степан Гавриш розповідає: «У центрі Києва на честь перемоги над печенігами височить Софійський собор. Князь Ярослав присвятив його «мудрості християнського вчення». Велич і краса Софії утверджує перемогу християнства над язичництвом на Русі. Мозаїки і фрески всуціль вкривають стіни, склепіння і колони собору. Вінчають його тринадцять бань, від малих, з боків, до найбільшої, в центрі. Покрівля собору — з листового свинцю. Софійський собор — резиденція митрополита руського і головний храм Руської держави. Навколо храму розташувалися кам’яні церкви, князівські палаци та боярські хороми. А внизу, під горою, вирує Поділ — головний ремісничоторговельний посад. Цілі квартали заселені ремісниками: гончарями, кожум’яками, дігтярами, представниками десятків інших професій — ковалями, зброярами, теслями, каменярами, будівельниками оборонних валів, каменотесами, ювелірами, склодувами, що виготовляють різноманітні вироби зі скла і смальту для мозаїк. Значну частину Подолу займає торговище, де сходяться «гості» — купці з усіх кінців світу. І Верхнє місто, і Поділ перетинають головні вулиці, що йдуть від міських воріт до центральної площі — торговища. Увесь простір між вулицями поділено на садиби. Вулиці і провулки огороджені дерев’яними парканами. Князь Ярослав Мудрий, прагнучи посилити політичну роль столиці Русі, і далі укріплює, розширює і прикрашає Київ». Цими словами й розпочинає автор свою розповідь «Полювання князівни Анни». Виразне читання оповідання (продовження, зі слів «У світлиці палацу перед князем Ярославом стоїть чернець і…») 67

Право дитини на освіту Словникова робота П е р г а м е н т — оброблена певним чином шкіра молодих тварин, що застосовувалася до винайдення паперу як матеріал для письма. Р е г е н т ш а — тимчасова правителька монархічної держави, яка призначається в разі хвороби чи неповноліття монарха.

IV.

Відтворення учнями основних подій сюжету Тестова гра. Скажіть «так» чи «ні» 1. Анна вчиться писати на дерев’яній дощечці? (Ні, на пергаменті). 2. Нею не задоволений учитель, бо вона зіпсувала дорогоцінний пергамент чорнильною плямою? (Так). 3. Князь Ярослав Мудрий знає, що Анна має бути освіченою, бо на неї чекають важливі державні справи? (Так). 4. Чи важливо Анні було здобути освіту? (Так). 5. Чи була Анна сумлінною у навчанні? (Ні). 6. Анна переконана, що «наймогутніша зброя — це меч і спис»? (Так). 7. Брат Анни — Всеволод знає аж п’ять мов? (Так). 8. Анна запросила на полювання Богдана, хлопця з бідної сім’ї, бо він найкращий учень ченця і князівна сподівалася від нього чогось навчитись? (Так). 9. Анна приймає несправедливе рішення щодо гончаря, у якого зламався віз із горщиками і перегородив дорогу дружині, що їхала на полювання? (Так). 10. Богдан допомагає їй усвідомити помилку? (Так). 11. Побачивши біля струмка ведмедя, Анна розгубилася? (Ні). 12. Їй допоміг Всеволод? (Так). 13. Анна на полюванні усвідомила, що «вищою за інших людину роблять знання і розум»? (Так). Так, саме на полюванні Анна усвідомила, що могутньою людину робить не меч і спис, а знання і розум. То ж недаремно український народ у своїх прислів’ях уславив розум і знання. Усвідомлюємо народну мудрість Чого Івась не навчився, того Іван не знатиме. Вік живи — вік учись. Вчитися ніколи не пізно.

Які ще прислів’я про силу знань ви знаєте? 68

Розповідь Степана Гавриша «Полювання князівни Анни»

Осмислення правової основи оповідання «Полювання князівни Анни» Бесіда 1. 2. 3. 4.

Чим був не задоволений чернець — учитель Анни? Відшукайте характеристику Анниучениці. Чому Ярослав Мудрий потурає витівкам Анни? Про що дбає князь? Як можна зрозуміти його слова «Не для забави навчаю я Анну, а для могутності всієї нашої держави»? 5. Відшукайте розмову Анни з ченцемучителем. Прочитайте її за особами. У чому дівчинка намагається переконати ченця? Як ви думаєте, Анна усвідомила силу знань? Чому? 6. Хто їй допоміг зрозуміти могутню силу освіченості? 7. Чи допомогли знання Анні правити Францією? Як саме? 8. Що чернець розповідає Анні про Богдана? З якого роду хлопець? 9. Що ви дізналися про розвиток освіти в Київській Русі? Як князі Володимир і Ярослав дбали про школу, навчання дітей княжого та простого люду? Підтвердіть це словами ченця із тексту оповідання. 10. Як ви думаєте, сучасній дитині важливо здобувати знання? Для чого потрібні знання? З яких джерел їх здобуває сучасна людина (дитина)?

Підсумок учителя Справді, сучасне людство досягло вершин розвитку: космічні кораблі, польоти на Місяць, комп’ютерна техніка, телебачення і радіомовлення — це неповний перелік того, що має сучасна цивілізація. Такий довгий шлях пройшла людина від здобуття вогню. Основи знань дає дитині школа. Ось і цього Першовересня ми прийшли в рідну школу, щоб навчатися, оволодівати знаннями, які виробило людство. Ви, діти, маєте право на освіту. І це право — одне з найважливіших для формування особистості, здатної жити в сучасному світі. То ж розглянемо Конвенцію про права дитини, яка проголосила право кожної дитини на освіту.

VI.

Робота з правовими документами Коментоване читання вчителем Конвенції про права дитини

Стаття 28. 1. Державиучасниці визнають право дитини на освіту, і з метою поступового здійснення цього права на підставі рівних можливостей вони, зокрема: 69

Право дитини на освіту а) вводять безоплатну й обов’язкову початкову освіту; б) сприяють розвиткові різних форм середньої освіти, як загальної, так і професійної, забезпечують її доступність для всіх дітей та вживають таких заходів, як введення безоплатної освіти та надання у випадку необхідності фінансової допомоги; в) забезпечують доступність вищої освіти для всіх на підставі здібностей кожного за допомогою всіх необхідних засобів; г) забезпечують доступність інформації та матеріалів у галузі освіти й професійної підготовки для всіх дітей; г) вживають заходів щодо сприяння регулярному відвідуванню шкіл і зниженню кількості учнів, які покинули школу. 2. Державиучасниці вживають усіх необхідних заходів, щоб шкільна дисципліна була забезпечена методами, що ґрунтуються на повазі до людської гідності дитини та відповідно до цієї Конвенції. 3. Державиучасниці заохочують і розвивають міжнародне співробітництво з питань, що стосуються освіти, зокрема з метою сприяння ліквідації невігластва та неписьменності в усьому світі та полегшення доступу до науковотехнічних і сучасних методів навчання. Стаття 29. 1. Державиучасниці погоджуються щодо того, що освіта дитини має бути спрямована на: а) розвиток особи, талантів, розумових і фізичних здібностей дитини в найповнішому обсязі; б) виховання поваги до прав людини та основних свобод, а також принципів, проголошених у Статуті Організації Об’єднаних Націй; в) виховання поваги до батьків дитини, її культурної самобутності, мови та національних цінностей країни, у якій дитина проживає; г) підготовку дитини до свідомого життя у вільному суспільстві в дусі розуміння миру, терпимості, рівноправності чоловіків і жінок та дружби між усіма народами, етнічними, національними і релігійними групами, а також особами з корінного населення; д) виховання поваги до природи.

Робота з опорною схемою (у ході коментування ст. 28, 29 учитель виставляє схему на дошці) ПРАВО НА ОСВІТУ

Безоплатна й обов’язкова початкова освіта

Міжнародне співробітництво з питань освіти

Розвиток різних форм середньої освіти

Основа шкільної дисципліни — повага до гідності дитини

Доступність вищої освіти на конкурсній основі

Доступність інформації

Розповідь Степана Гавриша «Полювання князівни Анни»

VII.

Підсумок вивченого Бесіда 1. Які правові документи гарантують право на освіту? (Це право гарантує Конституція України (ст. 53), Закон України «Про освіту» (1991 року)). 2. Хто з героїв розповіді «Полювання князівни Анни» С. Гавриша переконав нас, що наші предки високо цінували право на освіту? 3. Як цінуєте ви це право? Які обов’язки школяра ви знаєте і як виконуєте їх? 4. Які положення статей про право на освіту вам найбільше сподобались і чому? Кмітливим! Прочитаймо цікаву віршовану казочку І. Жиленко і визначмо, яку статтю Конвенції про права дитини і який її пункт вона ілюструє. Прискакав до школи зайчик, Вчителів питає: «Чи у вас і тих навчають, хто грошей не має?» «Ну звичайно, ну звичайно! — кажуть зайченяті.— В нашій школі всіх навчають, Бідних і багатих. І читати, і писати Ми вчимо маляток.

І на лапках рахувати, І пісень співати». В темнім лісі зайчик радий Скликав заячу нараду. І сказав таке: «Освіта Всім обов’язкова! Для усіх малят відкрита Початкова школа. Безкоштовно і сумлінно, З самого початку

Вивчимо «права дитини» І «права зайчатка».

VIII.

Обговори з батьками Як ти розумієш право на освіту, свої обов’язки у зв’язку з правом на освіту. Підготуй цікаві запитання товаришеві за змістом розповіді «Полювання князівни Анни».

Право на в’їзд у країну або виїзд з неї з метою возз’єднання сім’ ї, на отримання статусу біженця. Розповідь Степана Гавриша «Брати»

Мета: опрацювати правову основу розповіді «Брати», допомогти учням усвідомити права дітей на отримання статусу біженця та в’їзду в країну або з неї з метою возз’єднання зі своєю сім’єю, гарантовані статтями 10 та 22 Конвенції про права дитини, статтями 16, 31 Закону України «Про охорону дитинства»; виховувати почуття любові та поваги до своїх рідних, формувати почуття приналежності до своєї родини, народу, інтерес до минулого, розвивати історичну пам’ять. Обладнання: правові документи — Конституція України, Конвенція про права дитини, Закон України «Про охорону дитинства»; портрети князів галицьких Данила і Романа, ілюстрації до розповіді, фотоілюстрації «Львів», гуцульські мелодії.

ХІД ЗАНЯТТЯ І.

Систематизація знань, умінь і навичок учнів Гра «У світі правових істин» (На дошці написано назви розповідей С. Гавриша, які вивчалися на попередніх уроках. Учитель роздає творчій групі учнівекспертів — їх слід розмістити за одним столом у центрі класу — картки, на яких виписано твердження із вивчених історійрозповідей. Учніексперти визначають, з якого твору С. Гавриша ті вислови і розміщують їх, коментуючи свій вибір, під назвою розповіді). На дошці написи — «Країна Скіфія», «Суха квітка», «Сім лицарських чеснот», «Спів солов’я», «Різдвяний кошик», «Країна Мрії», «Старий меч», «Полювання князівни Анни». Написи на картках: «Знання допоможуть тобі стати великою людиною». «Збирай у кожного народу і кожної епохи найкращі надбання». «Тільки навчання і наполеглива праця підносять людину, роблять її справжнім громадянином і гідним членом суспільства». «Справжній джентльмен повинен уміти стримувати безглузді бажання, мати тверду волю й уміти керувати собою».

«Щастя не можливе, коли не щасливі твої близькі». «У людини повинне бути почуття самоповаги, вміння захищати власну гідність, розвивати стриманість і скромність». «Вищою за інших людину роблять знання і розум».

ІІ.

Актуалізація опорних знань Бесіда 1. Хто оголосив місто Галич столицею? 2. Із ким Володимирко порядкував у Галичині? 3. Коли Волинський Роман заволодів Галичем і об’єднав Галич із ВолодимироВолинським князівством? 4. Які надії покладали люди на князя Романа? 5. Скільки років було синам князя Романа — Данилові та Василькові, коли вони залишилися без батька? Висновок учителя Складні часи занепаду РусиУкраїни спричинили князівські чвари. Користувалися братньою незгодою і напасники: кочові племена та сусідні держави. То ж покладали люди надію на розумного і доброго князя Романа, що відродить він Україну. Але після смерті князя навіть життя його малолітніх синів було в небезпеці. Зажерливі князі, підступні бояри, знахабнілі кочівникиполовці, недружелюбні сусідиполяки хижим оком поглядали на князівський стіл Романа. Як складеться доля країни, князівських дітей? Чи ж захищені права князівських синів? Про це розповість Степан Гавриш в історії одинадцятій «Брати». Що нам підказує назва розповіді?

ІІІ.

Мотивація діяльності учнів Справді, назва цієї історії підказує, що в ній розповідатиметься про братів Данила і Василька, які малолітніми (Данилкові — чотири роки, а Василькові — два) залишилися без батька і, як зазначає автор, у небезпеці. Навіть у рідній країні, яку вибудував їхній батько, хлопчикам жити було небезпечно. Яких прав були позбавлені князівські сини? Про це ми дізнаємося, прочитавши розповідь «Брати».

IV.

Робота над темою заняття Розгляд портрета князя Данила Романовича Фоторепортаж «Львів історичний» 73

Право на в’їзд у країну або виїзд з неї з метою возз’єднання сім’ї, на отримання статусу біженця Словникова робота З о л о т а О р д а — середньовічна феодальна держава у тюркських народів, а також територія цієї держави. Х а н — титул монарха, феодального правителя Орди. Д а н и н а — давня форма оподаткування населення. Я с и р — бранці, полонені, яких захоплювали турки й татари під час розбійницьких нападів на українські землі з XV до середини XVIII ст. Образно: полон, неволя. С т а т у с — у міжнародному праві: становище, стан, сукупність прав і обов’язків громадянина або юридичної особи. Б і ж е н е ц ь — людина, яка залишила місце свого проживання внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідань, національності, належності до певної соціальної групи або переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає ним користуватися, не може чи не бажає повернутися в свою країну. Виразне читання розповіді «Брати» учителем чи підготовленим учнем Перевірка усвідомленого сприйняття змісту одинадцятої історії Бесіда 1. Що змусило княгиню тікати разом із дітьми із ВолодимираВолинського — родового міста її чоловіка Романа? 2. Прочитайте слова, які сказала княгиня Мирославові при втечі. Чого навчала вона своїх синівкняжичів? 3. Як розлучила доля братів? Де вони виростали? 4. Які взаємини були між братами? Прочитайте. Про що це свідчить? Тільки кровний чи й духовний зв’язок був поміж ними? 5. Перекажіть, як брати князювали. 6. Розкажіть про мудру поведінку Данила з нападникамиординцями. 7. Що сталося з Україною після смерті князів Данила і Василька? 8. Знайдіть характеристику Данила, яку йому дав наш сучасник, автороповідач? Чому він свого онука назвав Данилом? 9. Як ви розумієте слова «Тільки мир, злагода й порозуміння між людьми можуть зробити країну сильною і могутньою державою»? Вікторина «Кому належать слова?» — Я без Василька нікуди не піду. Тільки разом! — Пам’ятай, Даниле, тільки разом з братом будеш ти могутнім і сильним правителем. Що б не сталося з тобою, які б злі язики не намовляли тебе на розбрат — тримайся Василька. 74

Розповідь Степана Гавриша «Брати» — ... Багато років минуло, багато випробувань випало на долю братів, аж поки вони змогли повернутися на Батьківщину і стати правителями ГалицькоВолинської держави. Після довголітньої праці і запеклої боротьби двадцятивосьмирічний Данило став володарем всієї Галичини та Волині. — Ми повинні мир у державі своїй встановити, боярських верховодів, що народ утискують та кривдять, приборкати та мрію батька здійснити: всі руські землі поєднати. — Будемо ми разом мирне життя налагоджувати, справедливі порядки заводити, будувати нові міста і села. — Тож завжди пам’ятай свого славетного пращура і намагайся бути гідним його. Пам’ятай, що був Данило у справах своїх чесним і справедливим, говорив завжди відкрито і не терпів брехні, підступності та підлості. На нього зважала Європа. Його державу поважали у світі. Про його відвагу, великодушність, добросердність складали легенди, переповідали в усіх землях, і за це ніколи не забудуть його нащадки. Розв’яжи кросворд, і ти прочитаєш назву міста, яке взяло початок від замку, побудованого Данилом Галицьким на честь свого сина У клітинки кросворду впиши слова, пропущені в цитатах.

1. «Молода княгиня несла малого Василька, а боярин … , дядько її синів, старшого Данила». 2. «Підростали малі Романовичі: Данило — в Угорщині, Василько — в …». 3. «Коли розгромили вони останнього охочого на галицький престол, Данило взяв собі Галичину, Василько — …». 4. «Ми повинні мир у державі своїй встановити, боярських верховодів, що народ утискають та кривдять, приборкати та … батька здійснити — усі руські землі об’єднати». 5. «Данило не мирився з татарською … і чекав тільки слушної нагоди, щоб вирватися з неї».

Робота з правовими документами Бесіда 1. Які випробування пройшли брати в дитинстві? 2. Визначте, яких прав були позбавлені Данило й Василько: 75

Право на в’їзд у країну або виїзд з неї з метою возз’єднання сім’ї, на отримання статусу біженця  право проживати із сім’єю;  право на життя;  право на ім’я;  право на громадянство;  право на в’їзд у країну або виїзд з неї з метою возз’єднання сім’ї, на отримання статусу біженця. Підсумок учителя За часів ГалицькоВолинського князівства не існувало захисту найважливіших прав і свобод дитини. Про те, що всі ці права гарантує сучасній дитині Конвенція про права дитини та Закон України «Про охорону дитинства», ми говорили на попередніх уроках. Звернемо увагу на те, що княжі діти змушені були переховуватися від знахабнілих та зажерливих бояр. Хоч як їм не хотілося розлучатися, вони змушені були покинути рідну країну. Виростали брати Романовичі поза Україною, поза своєю сім’єю: Данило — в Угорщині, Василько — в Польщі. Після того як Романовичі виросли, після запеклої боротьби вони повернулися на батьківський престол, двадцятивосьмирічний Данило став володарем всієї Галичини та Волині. Як гарантуються права на проживання зі своєю сім’єю сучасній дитині? Розглянемо статті 10 та 22 Конвенції про права дитини, статтю 16 Закону України «Про охорону дитинства». Виразне коментоване читання Конвенція про права дитини Стаття 10. 1. Відповідно до зобов’язань державучасниць за пунктом 1 статті 9 (вона гарантує право дитини не розлучатися зі своїми батьками) заяви дитини або її батьків на в’їзд у державуучасницю або виїзд з неї з метою возз’єднання сім’ї повинні розглядатися державамиучасницями у позитивний, гуманний та оперативний спосіб. Державиучасниці далі забезпечують, щоб подання такого прохання не призводило до несприятливих наслідків для заявників та членів їхньої сім’ї. 2. Дитина, батьки якої проживають у різних державах, має право підтримувати регулярно, за винятком особливих обставин, особисті стосунки і прямі контакти з обома батьками. З цією метою і відповідно до зобов’язань державучасниць за пунктом 2 статті 9 державиучасниці поважають право дитини та її батьків залишати будьяку країну, включаючи свою власну, і повертатися до своєї країни. Щодо права залишати будьяку країну, діють лише такі обмеження, які встановлені законом і необхідні для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров’я чи моралі населення або прав і свобод інших осіб, і є сумісними з визнаними у цій Конвенції іншими правами. Стаття 22. 1. Державиучасниці вживають необхідних заходів, щоб забезпечити дитині, яка бажає отримати статус біженця або вважається біженцем відповідно до застосовуваного міжнародного або внутрішнього права та 76

Розповідь Степана Гавриша «Брати» процедур, як тій, що супроводжується, так і тій, що не супроводжується її батьками чи будьякою іншою особою, належний захист і гуманітарну допомогу в користуванні застосовуваними правами, викладеними в цій Конвенції та інших міжнародних документах… 2. З цією метою державиучасниці допомагають, у разі, коли вони вважають це за необхідне, будьяким зусиллям Організації Об’єднаних Націй та інших компетентних міжурядових організацій щодо захисту такої дитини та надання їй допомоги у пошуку батьків чи інших членів сім’ї усякої дитинибіженця, щоб одержати інформацію, необхідну для її возз’єднання зі своєю сім’єю. В тих випадках, коли батьки чи інші члени сім’ї не можуть бути знайдені, цій дитині надається такий самий захист, як і будьякій іншій дитині, що з якоїсь причини постійно або тимчасово позбавлена свого сімейного оточення, як це передбачено в цій Конвенції. Закон України «Про охорону дитинства» Стаття 16. Дитина, батьки якої проживають у різних державах, має право на регулярні особисті стосунки і прямі контакти з обома батьками. Дитина та її батьки для возз’єднання сім’ї мають право на вільний в’їзд в Україну та виїзд з України у порядку, встановленому законом. Стаття 31. Держава через уповноважені органи вживає необхідних заходів щодо забезпечення захисту дітейбіженців на території України. Органи міграційної служби сприяють розшуку батьків або інших законних представників дітейбіженців, розлучених із сім’ями, влаштуванню таких дітей у відповідні дитячі заклади або сім’ї. Органи опіки та піклування вживають заходів щодо тимчасового влаштування у відповідні дитячі заклади або сім’ї дітейбіженців, розлучених із сім’ями, встановлення опіки чи піклування над такими дітьми, сприяють дітямбіженцям, розлученим із сім’ями, у реалізації їхніх прав.

VI.

Підсумки вивченого 1. 2.

VII.

Чому розповідь С. Гавриша має назву «Брати»? Про які права дитини ви дізналися на занятті?

Розкажи батькам За що ти любиш свою сім’ю, що ти робиш, щоб твоя сім’я була міцною і щасливою

Право дитини на особисту свободу, на захист від незаконного переміщення (вивезення за кордон, викрадення, торгівля та контрабанда дітьми). Розповідь Степана Гавриша «За ясиром»

Мета: домогтися, щоб учні засвоїли правову основу розповіді «За ясиром», щоб вони усвідомили своє право на свободу та волю, на захист від незаконного переміщення: насильного вивезення в чужу країну, викрадення, від торгівлі та контрабанди ними, гарантовані статтями 35 та 37 (пункт б) Конвенції про права дитини та статтями 32, 33 Закону України «Про охорону дитинства»; формувати людську гідність дитини, її гордість громадянина рідної країни; сприяти вихованню інтересу до правових знань, до історичного минулого України. Обладнання: правові документи — Конституція України, Конвенція про права дитини, Закон України «Про охорону дитинства», ілюстрації на тему «Козацькі лицарі» (репродукції картин художників), кримські пейзажі, малюнок галери.

ХІД ЗАНЯТТЯ I.

Систематизація правових знань учнів (робота у зошиті) Постав цифри у віконечках за хронологією подій, зображених у розповідях книги С. Гавриша «Маленькі історії про великі істини». Про які права сучасної дитини розповідає автор? «Країна Скіфія» — право на гідність. «Слоненя Гунда»... «Суха квітка»... «Полювання князівни Анни»... «Брати»... «За вогнем» — право на життя, право на ім’я. Бесіда за розповіддю «Брати» 1. Чому брати Романовичі виростали за межами рідної країни? 2. Яких прав були позбавлені Данило і Роман у дитинстві? 3. Які права має сучасна дитина щодо проживання з батьками, які перебувають у різних країнах?

II.

Які права мають дітибіженці? Хто вони, дітибіженці?

Актуалізація опорних знань учнів Виразне читання кінцівки оповідання «Брати» від слів «А яким же далі було життя на Русі?» Осмислення прочитаного. Бесіда 1. Як поводилися на наших землях монголотатари? 2. Що свідчить про розвиток слов’янських мистецьких і ремісничих традицій того часу? 3. У яке військовополітичне об’єднання ввійшла наша країна з XIV століття? Прочитайте, які закони діяли в ній. 4. Що розповів автор про Крим, його красу, унікальні пам’ятки та географію? 5. Чи зрозуміли ви, яку трагедію наших предків увібрало слово ясир? 6. Що вам відомо про Роксолану — полонянку Настю Лісовську, а що розповів про неї Степан Гавриш? 7. Куди автор запрошує своїх малих читачів? У яке століття?

III.

Мотивація діяльності учнів «Рідний край — земний рай»— таким прислів’ям український народ висловлює любов до своєї землі. Але були часи в історії нашої країни, коли вона пережила трагедію поневолення татаромонгольською ордою. Великим лихом були напади кримських татар. Вони знищували українські села, забирали в полон жінок та дітей. Полонені не мали ніяких прав. Степан Гавриш розповідає про ці трагічні події в оповіданні «За ясиром». То ж на уроці ми подумки перенесемося у XVI століття.

IV.

Робота над темою заняття Розгляд ілюстрацій виставки «Козацьке минуле України». Бесіда 1. Де знаходилася Запорізька Січ? 2. Хто міг стати козаком? 3. Що вам відомо про козаків? Словникова робота П е р в і с т о к — перша дитина.

Право дитини на особисту свободу, на захист від незаконного переміщення П о с а д с ь к і л ю д и — ремісники, торговці та міська біднота, що жили в посадах (у X—XIV ст.— частина міста за міською стіною; у XVIII—XIX ст.— передмістя або селища, де жили ремісники, торговці та міська біднота). П о с а г — майно, гроші, які дають батьки або родичі нареченій, коли вона виходить заміж; віно. О к с а м и т — тканина з густим коротким ворсом із натурального шовку або штучного волокна. Г а л е р а — старовинне вітрильне багатовеслове військове судно. Б р а н ц і — полонені. Ч а й к а — бойовий довбаний човен запорізьких козаків із вітрилами та веслами, обшитий зовні дошками або очеретом для кращої плавучості й захисту від ворога. Виразне читання розповіді «За ясиром» учителем та учнями Осмислення змісту твору. Бесіда 1. Чому Одарка тішилася своїми дітьми? Які вони в неї були? Прочитайте. 2. Розкажіть, які взаємини були в цій родині. Чого навчав батько своїх дітей? 3. Що ви дізналися про тогочасні школи? Які знання здобували в них діти? 4. Як сталося, що Петрик і Оксана потрапили в полон? 5. Кому продали Оксану? Як турчин ставився до своєї бранки? 6. Розкажіть, як Оксані вдалося визволити брата. 7. Куди везуть дівчину з Кафи? Що розповіла їй стара туркеня? 8. Коли козаки звільнили бранців і Оксана побачилася з братом? 9. Що розповів Степан Гавриш про козаків? 10. Чи були захищені міжнародним правом діти XVI століття від неволі, рабства, від торгівлі ними? Підсумок учителя Ви вже зрозуміли, що міжнародних прав щодо захисту дітей від поневолення та рабства, від торгівлі ними у XVI столітті ще не існувало. І знаєте, що до визнання прав дітей людство прийшло аж у XX столітті. 20 листопада 1989 року було прийнято Конвенцію про права дитини. 80

Розповідь Степана Гавриша «За ясиром» Звернімося до її 35 і 37 статей та до статей 32, 33 Закону України «Про охорону дитинства». Вони гарантують ті права дитині, яких не мали Оксана і Петрик із розповіді «За ясиром».

Робота з правовими документами Виразне читання і коментування Конвенція про права дитини Стаття 35. Державиучасниці вживають на національному, двосторонньому та багатосторонньому рівнях усіх необхідних заходів для запобігання викраденню дітей, торгівлі дітьми або їх контрабанді з будьякою метою і в будьякій формі. Стаття 37. Державиучасниці забезпечують, щоб жодна дитина не була позбавлена свободи незаконним або свавільним чином. Арешт, затримання або ув’язнення дитини здійснюються згідно з законом і вживаються лише як винятковий захід і протягом якомога коротшого відповідного періоду часу. Закон України «Про охорону дитинства» Стаття 32. У порядку, встановленому законодавством України та відповідними міжнародними угодами, держава вживає заходів для боротьби з незаконним переміщенням, вивезенням та неповерненням дітей зза кордону, їх викраденням, торгівлею та контрабандою ними. Стаття 33. Право дитини на особисту свободу охороняється законом.

Осмислення прав дитини 1. Відомо, що Конвенція має силу норм міжнародного права. Україна 1991 року приєдналася до Конвенції і в квітні 2001 року прийняла Закон України «Про охорону дитинства». Зіставте статті 35, 37 Конвенції і 32, 33 Закону. Як втілено положення Конвенції у Законі України «Про охорону дитинства»»? 2. Чи відомі випадки викрадення дітей у наші дні? 3. Як самі діти можуть попередити ці страшні злочини? Якою має бути ваша поведінка із незнайомими людьми? Розв’язання ситуативних завдань

Ти один вдома. У двері хтось подзвонив.

Ти ідеш на прогулянку. До тебе підхо дять незнайомі.

Пізно ввечері тебе зупиняють і запитують, котра година.

VI.

Підсумки вивченого Бесіда з учнями 1. Яка біда сталася з Оксаною та Петриком? 2. Хто їх захистив, допоміг визволитися з полону? 3. Які статті Конвенції про права дитини та Закону України «Про охорону дитинства» захищають дітей від рабства, торгівлі та контрабанди ними? Перекажіть ці права. Прочитайте вірш І. Жиленко. Про які права дитини в ньому йдеться? Плаче курка біля тину: хтось украв її дитину. Може, вовк, а може, лис поніс дитя її у ліс. І сказала мудра ґава, Що поблизу пролітала: — Ти не плач і не кричи, а в міліцію скачи. Там є хлопці, дужі й браві, визволять малого враз. Бо ніхто не має права викрадать дітей у нас. Для злодіїв є в нас клітка, й не благають хай — дарма! Всі на волі ходять дітки, — а злочинців жде тюрма…

Пофантазуйте! Продовжіть казочку (в поетичній або прозовій формі).

VII.

Разом з батьками Обговори з батьками варіанти своєї поведінки з незнайомими людьми.

Правовийзахистдітейбезсімей.РозповідьСтепана Гавриша «Козак Василь»

Мета: з’ясувати, які права гарантовані міжнародними документами дитинісироті, безпритульним і бездоглядним дітям, як вони реалізовані Україною; опрацювати статті 21 Конвенції про права дитини та 24 Закону України «Про охорону дитинства; визначити правову основу розповіді С. Гавриша «Козак Василь»; сприяти вихованню гуманних, людяних відносин, формуванню уважного та доброзичливого ставлення в дитячому колективі. Обладнання: правові документи — Конституція України, Конвенція про права дитини, Закон України «Про охорону дитинства», репродукції картин на козацьку тематику: С. І. Васильківський «Козаки в степу», «Бій запорожців з татарами», «Похід козаків», «Козак і дівчина», «Козак Голота», О. О. Мурашка «Похорон кошового»; грамзапис пісні про Байду, козацького маршу чи козацьких пісень: «Розвивайся, сухий дубе», «Туман поле покриває», «Ой на горі вогонь горить», «Стоїть явір над водою, в воду похилився» (на вибір учителя).

ХІД ЗАНЯТТЯ I.

Актуалізація опорних знань учнів Позмагаймося: хто швидше визначить героїв прочитаних творів за їхнім описом Цей герой: — не мав права проживати в рідній країні, змушений був розлучитися з братом; — не мав права на охорону здоров’я; — став жертвою насилля і був проданий в чужу країну. Знайти, прочитати й розповісти (оповідання «За ясиром») 1. Якими зростали Оксанка і Петрик — діти Одарки? 2. Що пророчив своїм дітям батько, козак Іван? Яким він бачив їхнє майбутнє? 3. Як діти потрапили в неволю та визволилися з неї? Хто їм допоміг? 4. Що автор розповів про козаків? Як вони жили, чим займалися? Підсумок учителя В історії дванадцятій «За ясиром» Степан Гавриш розповів, про те, що в тяжкий час боротьби українського народу проти татарськотурецького поневолення жертвою насилля і торгівлі ставали діти. Нападники торгували ними, продавали в неволю. Тоді не було міжнародних угод про права дитини. 83

Правовий захист дітей без сімей Визволяли дітей, як і інших невільників, козаки. Петрик розповів сестрі, що він знайшов козаків у Кафі (зараз це місто Феодосія), повідомив їм про невільників. І козаки зробили засідку під скелями Карадагу. Так їм часто вдавалося рятувати бранців. Автор закінчує оповідання розповіддю про козаків, подає відомості про порядки на Січі, про військове мистецтво відважних захисників. Дідусьоповідач обіцяє внукові розповісти про шлях на Січ хлопчика Василя. Тож і ми на сьогоднішньому занятті помандруємо за Василем.

II.

Мотивація діяльності учнів «Козак Василь» — так назвав тринадцяту розповідь С. Гавриш. На вашу думку, про що ця розповідь? Так, про хлопчика, який визначив своє життєве призначення —стати козакомзахисником України. Цей хлопчик залишився сиротою, його опікуном став кобзар. Він виховував Василя, навчав його співу й грі на кобзі. Споконвіку українці турбувалися про дітейсиріт, їх усиновлювали, їм допомагали знайти своє місце в житті. А в наші дні? Які права гарантує дітямсиротам та безпритульним сучасне суспільство? З’ясуємо це за статтями Конвенції про права дитини та Закону України «Про охорону дитинства».

III.

Вивчення нового матеріалу Створення емоційно позитивної атмосфери уроку Слухання «Козацького маршу» в грамзаписі. Розгляд ілюстрацій на козацьку тематику.

Словникова робота Б а л а д а — віршований твір на героїчну, легендарну або казкову тему. Д у м а — жанр української усної народної творчості, пісня на героїчну тему або про легендарного визволителя народу. Ґ а т у н о к — сорт, розряд виробу за якістю. 84

Розповідь Степана Гавриша «Козак Василь» Ш л я х т и ч — польський дворянин. Д о б л е с т ь — відвага, мужність, геройство. Виразне читання розповіді «Козак Василь» Усвідомлення прочитаного. Бесіда 1. Що довідався кобзар про Василя? Яку характеристику дали сироті люди? 2. Як жилося Василеві з кобзарем? 3. Що цікавого дізнався Василь про панські та козацькі села? 4. Як він урятував кобзаря? 5. Чому хлопчик прийняв рішення стати козаком, іти на Січ? 6. Що розповів дідусь онукові про дальшу долю Василя? 7. Чи дбала держава про долю сиріт? Чому? Визначення правової основи розповіді «Козак Василь» 1. Що сталося з батьками Василя? 2. Хто його взяв на виховання? Чи безпечним було життя Василя з кобзарем? 3. Чи правильно зробили селяни, віддавши хлопчика на виховання старому кобзареві? Висновок Василь втратив своїх батьків, інших родичів хлопчик не пам’ятав. Селяни правильно вчинили, віддавши хлопчика в науку до кобзаря. Вони врахували те, що кобзар був такої самої релігії, національності та мови, як і хлопчик. Кобзар добре знав історію свого народу, його традиції, тому й виховав хлопчика справжнім українцем. Василько підріс і вирішив стати козаком, щоб обороняти рідний край. Отже, дітейсиріт ще у XVII—XVIII століттях всиновлювали, враховуючи етнічне походження дитини, її релігію, культуру й рідну мову. Це врахувала й міжнародна спільнота, приймаючи Конвенцію про права дитини.

III.

Опрацювання правових документів. Читання їх та коментування учителем і учнями

Конвенція про права дитини Стаття 21. Державиучасниці, які визнають і/або дозволяють існування системи всиновлення, забезпечують, щоб найкращі інтереси дитини враховувалися в першочерговому порядку, і вони: a) забезпечують, щоб усиновлення дитини дозволялося лише компетентною владою, яка визначає, що всиновлення є допустимим. 85

Правовий захист дітей без сімей Коментар учителя: враховується інформація про родичів, свідома згода осіб, що всиновлюють дитину. б) визнають, що всиновлення в іншій країні може розглядатися як альтернативний спосіб догляду за дитиною, якщо дитина не може бути передана на виховання або всиновлення, і якщо забезпечення якогось придатного догляду в країні походження дитини є неможливим. в) забезпечують, щоб у разі всиновлення дитини в іншій країні застосовувалися такі ж гарантії і норми, які застосовуються щодо всиновлення всередині країни; г) забезпечують, щоб у разі всиновлення в іншій країні влаштування дитини не призводило до одержання невиправданих вигод, пов’язаних із цією особою. Закон України «Про охорону дитинства» Стаття 24. Утримання і виховання дітейсиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, та безпритульних дітей. Утримання і виховання дітейсиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечує держава. Безпритульні діти в порядку, встановленому законом, тимчасово розміщуються у притулках для неповнолітніх (служб у справах неповнолітніх), у яких створюються належні житловопобутові умови та умови, спрямовані на забезпечення їх соціальної адаптації та підготовку до повернення у рідні сім’ї або передачі під опіку і піклування, таким дітям надається правова, психологічна, медична та інша допомога. Дітисироти та діти, позбавлені батьківського піклування, повинні бути передані під опіку чи піклування, на усиновлення або влаштовані на виховання в сім’ї громадян (прийомні сім’ї), в будинки дитини, дитячі будинки, школиінтернати, дитячі будинки сімейного типу на повне державне утримання. Усиновлення допускається виключно в інтересах дитини України відповідно до закону. Усиновлення дитини, яка є громадянином України, іноземними громадянами проводиться, якщо були вичерпані всі можливості щодо передачі під опіку, піклування, на усиновлення чи виховання в сім’ї громадян України. Посередницька комерційна діяльність щодо усиновлення дітей, передачі їх під опіку (піклування) чи на виховання в сім’ї громадян України або громадян інших держав забороняється законом.

IV.

Додатковий матеріал для коментування із парламентських слухань «Про проблему бездомних громадян та безпритульних дітей і шляхи їх подолання» 22 грудня 2003 року Велику тривогу викликає безпритульність дітей. Головна причина появи цієї патології в Україні є реформування суспільства, яке ми переживаємо. За реформуванням ми перестали бачити сім’ї,

Розповідь Степана Гавриша «Козак Василь» дітей із їхніми проблемами, потребами та бідами. За останні роки зруйнувалися основи сім’ї. Небувалий рівень розлучень, побутове пияцтво, знищення відповідальності батьків, школи і в цілому держави та суспільства за виховання й освіту дітей, руйнація системи освіти, позашкільного виховання і організації дозвілля, зниження життєвого рівня населення боляче вплинуло на дітей. Пропаганда засобами масової інформації насилля, розпусти, «легкого життя» — все це привело до того, що сьогодні на профілактичному обліку служб у справах неповнолітніх стоїть понад 129 тисяч дітей, які старцюють і бродяжничають, скоюють правопорушення, вживають наркотики та алкогольні напої. На обліку в органах внутрішніх справ стоїть 46 тисяч малолітніх правопорушників. За різні правопорушення в 2003 році в міліцію було доставлено 69 тисяч неповнолітніх. 1 вересня 2003 року не приступили до занять у школі 11 тисяч 210 дітей. Після проведених заходів тільки 3,5 тисячі школярів було повернуто в школи, а решта залишилися поза школою. Унаслідок цього багато дітей абсолютно безграмотні, навіть власне прізвище не в змозі написати без помилок. (Із доповіді В. Г. Хари, Голови Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці1). У підпорядкуванні Державного комітету України у справах сім’ї та молоді діють 94 притулки для неповнолітніх. У них було надано за п’ять років допомогу 150 тисячам дітей. 18 центрів соціальнопсихологічної реабілітації працюють з дітьми протягом певного періоду. Міністерство охорони здоров’я має чотири медикосоціальних центри, де надається допомога дітям, схильним до наркоманії, алкоголізму, токсикоманії. Серед вихованців притулків 9% дітей не навчалися взагалі, а 7% не відвідували школу більше року. Протягом 2003 року служби у справах неповнолітніх виявили 13 тисяч неблагополучних сімей та 6,5 тисяч батьків, які негативно впливають на виховання дітей і вчиняють насильство над ними. Майже 3 тисячам осіб зроблено офіційне попередження та підготовлено 2,5 тисячі клопотань про позбавлення батьківських прав. Упродовж останніх років щороку більше 6 тисяч дітей вилучаються з таких сімей. Соціальноекономічні проблеми та безвідповідальне батьківство породило таке явище, як соціальне сирітство.

Про проблему бездомних громадян та безпритульних дітей і шляхи її подолання. Парламентські слухання (23 грудня 2003р.).— К., 2004. —376 с. С. 21—29.

Правовий захист дітей без сімей Армія дітейсиріт нині перевищує 100 тисяч, і характерно, що чотири п’ятих із них мають своїх батьків. Основною формою влаштування цих дітей є інтернатні заклади. На часі впровадження нових форм утримання дітейсиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, такі, як усиновлення, встановлення опіки, передача на виховання до прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу. У державі вже функціонують 122 дитячих будинки сімейного типу, де виховуються понад дві тисячі дітей. (Із співдоповіді В. І. Довженко, Голови Державного комітету України у справах сім’ї та молоді1). У Броварах розпочнеться будівництво першого в Україні селища для дітей, позбавлених батьківського піклування. Створено 18 дитячих будинків сімейного типу. 256 дітейсиріт поїхали на відпочинок до Іспанії. Позитивні результати профілактики правопорушень досягнуто в роботі обласного оборонноспортивного табору «Січ». Нетрадиційність табору полягає в тому, що «Січ» створена на базі військової частини, де з дітьми працюють військовослужбовці, і це добре впливає на юнаків, які потребують батьківської уваги. (Із виступу М. М. Урупи, заступника голови Київської обласної державної адміністрації2).

Підсумки вивченого Сказати «так» чи «ні» 1. Чи любив кобзар виконувати думи про героїв? 2. Чи пам’ятав Василь, звідки родом його батьки? 3. Громада сказала, що Василь — хлопець вихований і здібний до будьякої науки? 4. Найсміливіші чоловіки з панських сіл втікали на Січ? 5. Хлопчик про Січ дізнався від кобзаря? 6. Кобзаря побили шляхтичі за те, що він співав козацькі пісні? 7. Василь покинув кобзаря? 8. Козаки і їхні дружини були неписьменними?

Про проблему бездомних громадян та безпритульних дітей і шляхи її подолання. Парламентські слухання (23 грудня 2003р.).— К., 2004. — С. 30—35. 2 Там же. С. 49—51. 1

Розповідь Степана Гавриша «Козак Василь» 9.

Усиновлювати дітейсиріт було в традиціях українського народу? 10. Сьогодні дуже багато не тільки дітейсиріт, а й соціальних сиріт?

Звернімося до Світової книги прав дитини

Особлива турбота дітям без сімей

Таким знаком зображена в Світовій книзі прав дитини 21 стаття Конвенції про права дитини. Якими правами користуються в Україні дітисироти, безпритульні та бездоглядні діти? Що ми довідалися про це на уроці?

• Кмітливим!

На згорнутій стрічці написано кінцівку положення із Закону України «Про охорону дитинства». Допиши його. Утримання та виховання дітейсиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, ...

VI.

Розкажи батькам Як в Законі України «Про охорону дитинства» забезпечено права дітейсиріт.

Право дитини на працю, до якої вона здатна. Розповідь Степана Гавриша «Чумацький шлях»

Мета: домогтися усвідомлення учнями правової основи розповіді «Чумацький шлях» — уважне ставлення батьків до Пилипка, врахування ними здібностей хлопчика до праці, яка відповідає його нахилам; розглянути статтю 32 Конвенції про права дитини та статтю 21 Закону України «Про охорону дитинства»; виховувати в дитячому колективі повагу до здібностей і нахилів кожної дитини; розвивати дитячі захоплення. Обладнання: правові документи — Конституція України, стаття 32 Конвенції про права дитини та стаття 21 Закону України «Про охорону дитинства», репродукція картини С. Васильківського «Чумацький Ромоданівський шлях», малюнки до розповіді «Чумацький шлях», ілюстрації до казки «Попелюшка».

ХІД ЗАНЯТТЯ І.

Систематизація знань, умінь і навичок учнів Визначте, основу яких розповідей із книги Степана Гавриша передають ці прислів’я Свій край — як рай. Знання людині — що крила пташині. Живи сам і давай жити іншим. Козацькому роду нема переводу. Ми з такого роду, що любимо свободу.

Незакінчене висловлювання. Закінчіть думку 1. Усі діти мають право вільно висловлювати свої погляди — стверджує С. Гавриш у розповіді… 2. Усі діти мають право на освіту — ця думка лежить в основі розповіді С. Гавриша… 3. Усі діти мають право на медичну допомогу — важливість цього права розуміємо, прочитавши розповідь С. Гавриша… 4. Жодна дитина не повинна бути жертвою насильства і торгівлі — такого права були позбавлені герої розповіді С. Гавриша… 5. Особлива турбота дітям без сімей — це право покладено в основу розповіді… 90

ІІ.

Гра «Хто швидше згадає» 1. 2. 3. 4. 5.

ІІІ.

Як склалася доля хлопчикасироти Василя? Чим приваблює читачів Василь? Як дбає сучасна Україна про долю дітейсиріт, безпритульних дітей та соціальних сиріт? Чи мають право громадяни з інших країн всиновлювати дітейсиріт? Коли? За яких умов? Про що розпитує дідусяоповідача онук? Що він хоче знати?

Повідомлення теми, мети заняття. Мотивація діяльності учнів У розповіді «Козак Василь» С. Гавриш порушив надзвичайно болючу для сьогодення проблему — сирітство. Добре, що доля героя цього твору, хлопчикасироти, склалася щасливо. Його прийняв до себе кобзар, навчив кобзарського мистецтва, виховав сміливим і розумним юнаком, відданим своїй Батьківщині. Онук дідусяоповідача теж усвідомлює важливу роль козацтва в нашій історії, він захоплений героємкозаком Василем. Але, на превеликий жаль, дітисироти, безпритульні діти, а також діти без батьківського піклування, хоч і мають права, залишаються не на рівні життєвого достатку, державного піклування. Із матеріалів парламентських слухань ми довідалися, що проблема безпритульності і сирітства не вирішена і її розв’язання — завдання сьогодення. Не менш важливу проблему порушує С. Гавриш у наступній чотирнадцятій історії «Чумацький шлях», яку ми розглянемо на сьогоднішньому занятті.

ІV.

Робота над темою заняття Підготовча робота Ознайомлення з картиною «Чумацький Ромоданівський шлях» С. Васильківського (можна з музичним супроводом однієї з народних пісень: «Гей, ішли наші чумаки в дорогу», «Ой зза Дону, зза ріки», «Чумаче, чумаче, чого зажурився», «Ой ходив чумак» або інші на вибір учителя; якщо ж немає грамзапису, то прочитати однудві пісні виразно, емоційно й провести бесіду за репродукцією). Бесіда. 1. Що зображено на картині? 2. Як відпочиває чумацька валка? 3. Що на возах? 4. Що роблять чумаки? А воли? Чому в народній творчості значна увага приділяється темі чумацької долі? 91

Право дитини на працю, до якої вона здатна Словникова робота Т и н — огорожа, сплетена з лози, тонкого гілля, з очерету. Ч у м а к — на Україні XV—XIX ст. візник і торговець, який перевозив на волах хліб, сіль, рибу та інші товари для продажу. Виразне читання розповіді «Чумацький шлях» учителем (чи заздалегідь підготовленим учнем) Перевірка сприйняття учнями змісту твору. Бесіда 1. Чому мама вважала Пилипка дивним? 2. Про що мріяв хлопчик? 3. Чи щасливо склалася його доля?

Усвідомлення правової основи розповіді «Чумацький шлях» Переказати розповідь за планом Розглянь малюнки. Придумай назву кожному малюнку так, щоб склався план розповіді «Чумацький шлях». Посилаючись на Розглянь малюнки. Придумай назву кожному малюнку так, щоб склався план текст розповіді, доведи, що українці, обираючи дитині професію, розповіді «Чумацький шлях». Посилаючись на текст розповіді, доведи, що враховували інтереси та здібності. українці, обираючи її дитині професію, враховували її інтереси та здібності.

Бесіда з учнями 1. Як хрещені батьки ставилися до хрещеників? Які обов’язки вони мали перед дітьми? 2. Чому зраділи рідні поверненню Пилипка? 3. Як наші предки обирали професію своїм дітям? На що вони звертали увагу? Підсумок учителя У цій розповіді С. Гавриш підкреслює, що дитиною опікувалися не тільки рідні, а й хрещені батьки. Мати хрещена дбала про духов92

Розповідь Степана Гавриша «Чумацький шлях» не зростання дитини, а батько хрещений навчав жити в суспільстві. Якщо помирали рідні батьки, дитину всиновлювали хрещені. Уважно приглядалися українці до здібностей своїх дітей. Доки дитина зростала, батьки намагалися побачити, до чого вона була здатна: чумакувати, столярувати, малярувати, займатися садом, бджолами, городиною, наукою. Добре знали: улюблена праця робить людину щасливою. Цікаво, що у Конвенції про права дитини теж враховано цю умову людського життя і визнано право дитини на працю, до якої вона здатна. Розглянемо Світову книгу прав дитини.

IV.

Робота з правовими документами

Конвенція про права дитини Стаття 32. 1. Державиучасниці визнають право на захист від економічної експлуатації та від виконання будьякої роботи, що може становити небезпеку для її здоров’я або бути перешкодою у здобутті нею освіти, або завдавати шкоди її здоров’ю і фізичному, розумовому, духовному, моральному та соціальному розвиткові. 2. Державиучасниці… а) встановлюють мінімальний вік або мінімальні рівні віку для прийняття на роботу; б) визначають необхідні вимоги до тривалості робочого дня й умов праці; в) передбачають відповідні види покарання або інші санкції для забезпечення ефективного здійснення цієї статті. Закон України «Про охорону дитинства» Стаття 21. Дитина і праця Порядок застосування праці дітей визначається законодавством України про працю. Вік, з якого допускається прийняття дитини на роботу, становить 16 років. Діти, які досягли 15річного віку, можуть прийматися на роботу, що не завдає шкоди їхньому здоров’ю і навчанню, за згодою одного з батьків або особи, яка замінює батьків. Для дітей, молодших 16 років, тривалість робочого часу обмежується відповідно до потреб їхнього розвитку та професійної підготовки. Час, витрачений за згодою власника… на професійну підготовку в межах встановленого законодавством робочого часу, зараховується як робочий час.

Право дитини на працю, до якої вона здатна Забороняється залучення дітей до участі у важких роботах і роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах та до праці понад встановлений законодавством скорочений робочий день. Діти приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду за наявності письмового медичного висновку про відсутність протипоказань для участі в трудовій діяльності та в подальшому до досягнення 21 року щорічно підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам. Участь у трудовій діяльності дітейінвалідів забезпечується шляхом створення відповідної мережі робочих місць.

VII.

Підсумки вивченого Граконкурс «Далі, далі, далі…» 1. Яка роль хрещених батьків у вихованні дитини? 2. Як враховували українці здібності своїх дітей? 3. Яка стаття Закону України «Про охорону дитинства»» має назву «Дитина і праця»? 4. З якого віку допускається прийняття дитини на роботу? 5. Чи приймаються на роботу діти 15річного віку? 6. Як визначається тривалість робочого дня для дітей, молодших 16 років? 7. До яких робіт категорично забороняється залучати дітей? 8. За яких обов’язкових умов діти 16 років можуть прийматися на роботу? 9. Чи можуть залучатися до трудової діяльності дітиінваліди? 10. Чи мають право діти, які працюють, створювати професійні спілки з метою захисту своїх трудових прав? 11. Яке твоє улюблене заняття? 12. Які маєш обов’язки вдома? Визначити, яке право дітей лежить в основі вірша Ірини Жиленко Малюки — народець слабкуватий, наче їжачата без голок, мов малі, без пір’я, пташенята, мов манюній, у воді, мальок. Малюки — народець слабкуватий. Та і розум в них іще малий. Тож потрібно їх охороняти, щоб малята дужими зросли. Між улюблених казок твоїх Є, звичайно, й та, про Попелюшку. Попелюшка всім немов подружка. З нею дружать діти всіх країн.

А жила так тяжко Попелюшка, бо була у домі за прислужку. Бо недобра мачуха, як відьма, кривдила щодень дівчатко бідне. Це було в часи, коли ще діти навіть і не відали про те, що не можна ні гнобить, ні бити, ні морити голодом дітей. В нас на це ніхто не має права. Руки геть від громадян малих! Сяде конче на підсудну лаву той, хто був безжалісний до них.

Розповідь Степана Гавриша «Чумацький шлях» Прочитати статтю Конвенції про права дитини, якій відповідає цей вірш Розглянути ілюстрації до казки «Попелюшка». Яких прав не мала дівчинка?

VIII.

Разом з батьками Розкажи батькам про свої захоплення, обговоріть твої домашні обов’язки Поміркуй, чи розвиваєш ти свої здібності, чи виявляєш наполегливість у виконанні своїх обов’язків та в розвитку здібностей.

Праводитининапроживаннявсім’їтанапіклування батьків. Розповідь Степана Гавриша «Собаче життя»

Мета: домогтися усвідомлення учнями правового змісту розповіді Степана Гавриша «Собаче життя», сприяти усвідомленню ними статті 51 Конституції України, статті 9 Конвенції про права дитини та статей 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства»; виховувати почуття пошани й любові до батьків та всієї своєї родини. Формувати патріотичні почуття учнів, правову свідомість. Обладнання: правові документи — Конституція України, Конвенція про права дитини, Закон України «Про охорону дитинства»; ілюстрації Л. Христевич до розповіді «Собаче життя», ілюстрації до українських народних казок «ІвасикТелесик», «Котик і Півник».

ХІД ЗАНЯТТЯ I.

Систематизація правових знань учнів Аукціон правових істин (Учитель називає правове твердження — воно може бути істинним або хибним, а учні піднімають відповідно зелену чи червону картки. Якщо правове твердження істинне, учні піднімають зелену картку, якщо ж твердження хибне, піднімають червону картку і викликаний учень пояснює, у чому хибність твердження. Гра дасть змогу вчителеві проконтролювати рівень засвоєних правових знань усіх учнів класу). Яке із цих тверджень істинне, а яке — хибне? 1. Дитиною вважається особа віком до 16 років. 2. Усі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, національного, етнічного або соціального походження, мають рівні права і свободи. 3. Держава гарантує дитині право на охорону здоров’я і платну медичну допомогу. 4. Кожна дитина з моменту народження має право на ім’я та громадянство. 5. Кожна дитина має право на вільне висловлювання особистої думки. 6. Кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. 7. Вік, з якого допускається прийняття дитини на роботу, становить 18 років.

З метою захисту своїх трудових прав діти, які працюють, мають право вступати до вже існуючих професійних спілок у порядку, встановленому законодавством України. Д о в і д к а: Твердження 1 і 3 — хибні.

II.

Актуалізація опорних знань учнів Розв’язання ситуативних завдань 1. Як ти реалізовуєш право на освіту? Ти ходиш до школи: а) щоб бути найкращим учнем; б) бо так сказали батьки; в) щоб здобути знання; г) щоб пізнати нове; д) щоб раділи батьки; е) щоб одержувати гарні оцінки; ж) щоб мати друзів; з) щоб хвалили батьки. 2. Зістав свої відповіді з відповідями товариша. Зроби правильний висновок. А як відповіли твої однокласники? 3. Уяви, що тобі вже 15 років. Ти гарно навчаєшся, але обставини складаються так, що тобі потрібно ще й працювати. Які права гарантує тобі держава? 4. Ти маєш двох найкращих друзів, але на екскурсію можуть взяти тільки одного з вас трьох. Один із друзів відмовився їхати заради того, щоб взяли тебе. Але водночас він намовив на іншого товариша, щоб його не взяли, а тільки тебе. І ось із вас трьох ти щасливець: їдеш на екскурсію! Та перед від’їздом тобі стало відомо, якою ціною… Як ти вчиниш, пам’ятаючи про право кожної дитини на гідність? Узагальнення вивчених прав дитини за книгою С. Гавриша «Маленькі історії про великі істини» 1. Дитина має право жити на рідній землі. Назвіть героїв розповідей С. Гавриша, право яких на проживання на батьківщині не було захищене. 2. Усі діти мають право на медичну допомогу. У якому оповіданні С. Гавриша дівчинка могла б померти, бо держава не надала їй права на отримання медичної допомоги? 3. У якій розповіді йдеться про те, що українці визнавали право кожної дитини займатися улюбленою працею відповідно до своїх захоплень?

II.

Мотивація діяльності учнів Кожна історія із книги С. Гавриша має відповідну правову основу, допомагає зрозуміти права дитини, визначені Конвенцією про права дитини та Законом України «Про охорону дитинства». 97

Право дитини на проживання в сім’ї та на піклування батьків З цих розповідей ми довідалися, що кожна дитина має: — право жити на рідній землі та святий обов’язок берегти її, любити; — право на людську гідність і обов’язок поважати гідність інших людей, берегти свою честь; — право на отримання освіти й обов’язок сумлінного навчання; — право висловлювати свої погляди і обов’язок із повагою ставитися до поглядів інших людей. У Світовій книзі прав дитини зазначено ще чимало прав. Більшість із них — у цікавих розповідях С. Гавриша. На сьогоднішньому уроці ми опрацюємо історію п’ятнадцяту «Собаче життя», яка розкриває право кожної дитини на проживання в сім’ї, на піклування батьків. Чому така назва цієї розповіді? Відповідь дасте, коли прослухаєте її.

III.

Робота над розповіддю «Собаче життя» Словникова робота П а н — поміщик у старій Україні, вельможа-землевласник, основним джерелом доходу якого була приватна власність на землю. Мав право на особу, працю й майно підлеглих йому селянкріпаків. К р і п а к — селянин, який був власністю пана, його невільник. Пан міг його продати, обміняти, розлучити з рідними. М а є т о к — земельне володіння поміщика, найчастіше із садибою та будинком. Питання на увагу Чи веселий зміст має ця розповідь? Виразне читання розповіді «Собаче життя» та відповідь на запитання 1. Чи весела ця розповідь? 2. Чому вам сумно? 3. Хто з героїв вам не сподобався? Осмислення учнями змісту розповіді. Бесіда 1. Куди зібрався їхати пан Єржаховський? 2. Чому він заїхав до свого кріпакаковаля Дмитра? 3. Як пан поводився, коли в Дмитра захворіли дружина і син? 4. Чи почував він провину перед ковалем Дмитром? 5. Чи щирою була його розмова з Мирончиком, маленьким сином коваля? 6. Як ви думаєте, чому пан пожалів цукерку Мирончикові, а цуценяті віддав? 7. Як пан розпорядився своїми кріпаками — синами коваля? 8. Яке враження на вас справив пан Потоцький? Чи викликає симпатії пан Єржаховський? А Потоцький?

Розповідь Степана Гавриша «Собаче життя» 9. Чиє життя вони зробили «собачим»? 10. Яка доля чекає синів коваля? Чому їх розлучили з батьком? 11. Чи захищала держава права дітей? Якого права не мали тоді діти? Робота Які в зошиті права сучасних дітей, захищені Законом України«Про охорону Які права сучасних дітей, захищені Законом України «Про оходитинства», не забезпечувала держава героям розповіді «Собаче ронужиття». дитинства», не забезпечувала держава героям розповіді «СоВикресли права, які не були надані дітям. баче життя». Викресли права, які не були надані дітям.

IV.

Право на проживання в сім’ї

Право на життя

Право на охорону здоров’я

Право на ім’я

Право на достатній рівень життя

Право на піклування батьків

Опрацювання правових документів Конвенція про права дитини Стаття 9. Держависторони забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню…

Закон України «Про охорону дитинства» Стаття 11. Дитина і сім’я Кожна дитина має право на проживання в сім’ї разом з батьками або в сім’ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов’язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов’язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Стаття 15. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов’язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. Дитина має право на отримання інформації про відсутніх батьків, якщо це не завдає шкоди її психічному і фізичному здоров’ю. Стаття 16. Дитина, батьки якої проживають у різних державах, має право на регулярні особисті стосунки і прямі контакти з обома батьками. Дитина та її батьки для возз’єднання сім’ї мають право на вільний в’їзд в Україну та виїзд з України у порядку, встановленому законом.

Право дитини на проживання в сім’ї та на піклування батьків Коментар учителя Отже, ваші права захищені законом: діти та батьки не повинні розлучатися проти їхнього бажання. Тільки у випадку, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною, не піклуються про неї, суд може змусити їх проживати окремо від дитини (стаття 13). А хіба коваль не любив своїх синів? Як він ніжно ставився до дружини! Та не зміг врятувати її й сина від смерті… Панові «спішно треба було викувати нову огорожу для маєтку». Не цінував пан життя своїх кріпаків, міг спокійно жити, не мучила його совість, що через нього втратив коваль сина й дружину. Захотілося поміщику мати цуценя. Зверніть увагу: цукерку для малого Мирончика пожалів, а з радістю віддав її цуценяті. Програв ковалевих дітей панові Потоцькому, але виграв у нього руде цуценя. Отже, рудий цуцик — ціна щастя кріпацької родини. Робота з ілюстраціями до казок. Бесіда

Чи здогадалися ви, чому в нас на дошці ілюстрації до казки «ІвасикТелесик»? 2. Хто розлучив казкового хлопчика Телесика з батьками? 3. Що допомогло Телесикові вирватися від лютої Змії, зберегти собі життя? 4. Хто допоміг Телесику повернутися до батьків? 5. А це ілюстрації до казки... (діти називають: «Котик і Півник»). Хто розлучив Котика і Півника? 6. Як ви думаєте, чому Півник потрапив у халепу? 7. Як його врятував Котик? 8. Які казки, у яких дітей (або інших героїв) розлучали, ви ще знаєте? (Якщо учні не зможуть назвати відповідні казки, то слід допомогти їм пригадати казки: «Кирило Кожум’яка», там царівну забрав у батька лютий Змій, «Котигорошко», де братів і сестру героя викрав Змій). Отже, навіть народні казки наголошують: дитина має право на те, щоб її не розлучали з батьками. 100

Розповідь Степана Гавриша «Собаче життя» У принципі 6 Декларації прав дитини ця думка звучить так: «Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові й розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові й моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати її з матір’ю…» Як ми розуміємо право на те, щоб кожного з нас не розлучали з батьками? Хвилинка відвертості — Чи вдячні ми батькам за ніжність і турботу, яку вони проявляють? — Бути люблячим сином (донькою) означає... Робота з прислів’ями Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько. Годуй діда на печі, бо й сам будеш там. Поки діда, поти й хліба, поки баби, поти й ради.

— Як ви розумієте зміст кожного з цих прислів’їв? — Народна мудрість втілилася у головному законі нашої держави — Конституції України. У статті 51 Конституції України записано: «Батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків»?

Підсумки вивченого Підсумкова бесіда 1. Які права дитини ми розглянули? 2. Ми вже говорили про право дитини, батьки якої проживають у різних державах, на вільний в’їзд в Україну та виїзд з України для возз’єднання сім’ї. Яка розповідь із книги С. Гавриша пов’язана з цим правом? 3. Які права має дитина, батьки якої розлучені? Визначити право, яке лежить в основі поезії І. Жиленко Івасика Телесика украла люта відьма. Як гірко, як невесело його батькам самітнім.

Як боязко хлопчині без мами і без тата. Сидить він на калині і просить гусенята:

«Гусигусигусенята, візьміть мене на крилята, понесіть до мами й тата...» 101

Гусигусигусенята взяли його на крилята та й віднесли у село. Ох, і радощів було! То у казці. Але нас Хай та відьма не лякає.

Є закон, який не дасть розлучить дитя з батьками. Покарають грізні судді того, хто дитину вкрав. Всі права — хорошим людям. А у злих — ніяких прав.

Чому автор назвав розповідь «Собаче життя»?

VI.

Разом з батьками Поділися з батьками своїми роздумами на тему «Щастя жити в сім’ї». Склади розповідь за малюнком.

102

Право дитини на захист від експлуатації. Розповідь Степана Гавриша «Мандрівник»

Мета: сприяти усвідомленню учнями правової основи розповіді «Мандрівник»; розкрити право дитини бути захищеною від експлуатації та примусового залучення до важкої і небезпечної праці, яке гарантує Конвенція про права дитини та Закон України «Про охорону дитинства»; виховувати повагу до людей праці, до законів України; формувати громадянську свідомість, патріотичні почуття учнів. Обладнання: правові документи — Конституція України, Конвенція про права дитини, Закон України «Про охорону дитинства»; ілюстрації до розповіді «Мандрівник», фотовиставка робіт на тему «У ливарному цеху», Світова книга прав дитини, ілюстрації до казки О. Толстого «Золотий ключик, або Пригоди Буратіно».

ХІД ЗАНЯТТЯ I.

Систематизація знань, умінь та навичок учнів Правознавча хвилинка «Як я розумію права дитини…» 1. Чи потрібна в наші дні охорона прав дитини? 2. Що означає право дитини на індивідуальність? 3. Чому так важливо гарантувати дитині право проживати в сім’ї з батьками?

II.

Актуалізація опорних знань учнів Бесіда за розповіддю «Собаче життя» 1. Чи подобається вам сім’я коваля Дмитра? Доведіть, що це була гарна родина. 2. Чи міг Дмитро врятувати свою родину? Чому? 3. Якими зображені пани Єржаховський та Потоцький? Дайте оцінку їхнім вчинкам. 4. Коли відбуваються події, про які розповідається в історії «Собаче життя»? Виразне читання твору від слів «Настав час — і кріпацтво було скасоване…» 1. Як вплинула реформа на життя колишніх кріпаків? 2. Як жилося тоді робітникам? 3. Які навчальні заклади були тоді? Хто і як у них навчався? 103

Право дитини на захист від експлуатації

III.

Повідомлення теми, мети і завдань заняття. Мотивація діяльності учнів Отже, ви зрозуміли, що кріпацтво було великим лихом для трудівників, та настав час, коли його скасували. Кріпаків звільнили від панщини, вони дістали право розпоряджатися своїм життям. Але щасливими не стали. Не маючи землі, селяни змушені були шукати заробітку в містах на фабриках та заводах. І тут потрапляли в іншу неволю. Зверніть увагу: робочий день тривав спочатку від 17 до 14 годин. Низькою була зарплата, великими штрафи. Та й соціального захисту робітники не мали: лікарень не було, жили в бараках, землянках чи хлівах. Не мали змоги навчати своїх дітей. Про те, як жилося дітям у той час, автороповідач обіцяє онукові розповісти далі і запрошує його в наступну історію — «Мандрівник». Ми скористаємося цим запрошенням і теж помандруємо в епоху, яка віддалена від нас півторастами років. Отже, здогадуєтесь, про що йтиметься у цій розповіді? Для нас важливо визначити, які права мали діти, що жили в той час.

IV.

Робота над розповіддю «Мандрівник» Словникова робота Л и в а р н и й ц е х — приміщення, у якому розливають у форми розплавлений киплячий метал. Б а р а к — тимчасове приміщення, призначене для короткого проживання кількох сімей (чи однієї). О р е н д а — тимчасове користування будівлями, земельною ділянкою та іншим на договірних засадах. Плата за таке користування. П о р т — ділянка берега водойми разом із прилеглою водною площею, спеціально обладнаною для стояння суден і вантажних та ремонтних робіт. Приморське місто, розташоване біля порту. Е к с п л у а т а ц і я — привласнення одними людьми продуктів праці інших людей. Виразне читання розповіді «Мандрівник» Осмислення змісту розповіді. Бесіда з учнями 1. Що запам’яталося Захаркові з його життя в селі з батьками? 2. Чому батьки переселилися до Києва? 3. Прочитайте розповідь про те, як працювали тато й мама Захарка і де вони жили.

104

Розповідь Степана Гавриша «Мандрівник» 4. 5. 6. 7. 8. 9.

Розкажіть, як хлопчик втратив свого батька. Прочитайте, як хлопчика експлуатували на заводі. У яких умовах він працював, яку заробітну плату одержував? Чому померла мама Захарка? Куди помандрував Захарко? Як йому жилося в Одесі? Яка зустріч змінила його життя? Доведіть, що історія із Захарком — типова для того часу. Прочитайте, що автор про це пише.

Робота над правовою основою твору Повторне читання тексту за запитаннями 1. Як працювали батьки Захарка? Чому хлопчик їх тижнями не бачив? 2. Чому змарнів батько і схудла мати? 3. Чи можна зробити висновок, що їх експлуатували власники підприємств, на яких вони працювали? 4. Зіставте умови праці хлопчика і його зарплату із батьковими. 5. Доведіть, що Захарко не був захищеним від експлуатації. Звернімося до правових документів Закон України «Про охорону дитинства» У розділі II «Права та свободи дитини» у статті 10 записано: Держава здійснює захист дитини від усіх форм фізичного і психічного насильства, образи, недбалого і жорстокого поводження з нею, експлуатації. Стаття 21 забороняє залучати дітей до участі у важких роботах, не дозволяє дітям працювати в небезпечних умовах і з шкідливими речовинами. Усіх працюючих дітей кожного року обов’язково оглядають лікарі. Усі організації або окремі особи, які не виконують цих вимог, повинні притягуватися до відповідальності і бути покарані. У статті 35 сказано, що за експлуатацію дитини винного позбавляють волі на термін від шести місяців до трьох років, а якщо дитина зазнала шкоди або використовувалася праця декількох дітей, термін покарання становить від двох до п’яти років.

Розвиваймо уяву. Пофантазуємо, як жилося б Захаркові у сучасному світі. Згадаймо права дитини на працю 1. З якого віку дитину приймають на роботу? 2. Чи можуть працювати 15літні діти? Які умови праці їм повинні створити на місцях роботи? 3. Як 15літні діти можуть поєднувати навчання і роботу? 4. До якого віку обов’язковий профілактичний медичний огляд дітей? 105

Бесіда за ілюстраціями 1. До якої казки цей малюнок? Перекажіть епізод, який зображено на малюнку. 2. Як Карабас Барабас знущався з П’єро та Буратіно? Як він експлуатував героїв? 3. Чи гарантувала тоді держава права дитини на захист від експлуатації та жорстокого поводження? Чому? 4. Яка праця приносить насолоду?

VI.

Підсумки вивченого 1. 2. 3. 4. 5.

Зіставте долю Захарка із долею Пилипка (розповідь «Чумацький шлях»). Чому так важливо знати свої здібності і розвивати їх? Які обов’язки пов’язані з правом на працю? Проаналізуй своє ставлення до праці. Як ти виконуєш свої обов’язки? Яким має бути ставлення до людей праці?

Проаналізуй своє ставлення до людей праці Як шануєш працю своїх батьків, які дбають про добробут і затишок у родинній оселі? Чи шануєш працю двірника і техпрацівників, ліфтерів, працівників ЖЕКів, які дбають про чистоту й затишок у мікрорайоні, будинку, місті? Як саме? Що зробив ти, щоб були чистими твоя кімната, дім, квартира, під’їзд, двір, місто? Чи завжди задоволені тобою, твоїми вчинками батьки, вчителі? А ти сам? Як ти пов’язуєш ставлення до праці з людською гідністю і честю?

VII.

Розкажи батькам Що ти знаєш про права дітей на працю, про свої трудові обов’язки. Поясни своє ставлення до Захарка, героя твору С. Гавриша «Мандрівник».

106

СтепанаГавриш«ЧеснотилицаряХХІстоліття».Узагальнення правових знань

Мета: опрацювати І частину розповіді С. Гавриша «Чесноти лицаря ХХІ століття», систематизувати знання учнів про основні правові поняття та правові документи: Конвенція про права дитини та Закон України «Про охорону дитинства»; узагальнити вивчені за розповідями С. Гавриша відомості про права дитини на захист державою її законних інтересів; виховувати повагу до держави та її законів, формувати законослухняність як основну рису громадянина. Обладнання: Конвенція про права дитини, Закон України «Про охорону дитинства», ілюстрації до книги С. Гавриша «Маленькі історії про великі істини».

ХІД ЗАНЯТТЯ І.

Мотивація діяльності учнів Ось і прочитана нами остання шістнадцята розповідь «Мандрівник». Шістнадцять історій розповів дідусьоповідач своєму допитливому онукові. Ми, читачі цієї книги, мандрували сторінками історії людства. Розповіді Степана Гавриша допомогли нам зрозуміти необхідність прийняття міжнародних документів, які б гарантували права дітям. Тож в останній частині книги, яку автор назвав «Чесноти лицаря ХХІ століття», він систематизує, вмотивовує прийняті статті Закону України «Про охорону дитинства». Розповідь дідуся зрозуміла читачеві: адже за приклад він наводить онукові вже розказані історії. «Чесноти лицаря ХХІ століття» — це розповідь про основні права дитини. Доступною, зрозумілою для дитини мовою автор подає відомості про такі важливі документи, як «Конвенція прав дитини» та Закон України «Про охорону дитинства». Ми опрацюємо цей розділ книги за частинами. Опрацьовуючи, згадаємо сюжети розповідей, які читали на попередніх заняттях, згадаємо права дитини та статті документів, які надають дитині ці права. То ж на занятті будемо читати, переказувати й висловлювати власні судження.

ІІ.

Робота над темою заняття Актуалізація знань учнів Розтлумачити правові терміни (усна лексична робота). Дитиною вважається… 107

Степан Гавриш «Чесноти лицаря ХХІ століття» Декларація — це… Конвенція — міжнародний договір, у якому… Конвенція і Декларація різняться тим, що… Конвенція про права дитини підтверджена Законом України «Про …» Виразне читання тексту І частини розповіді «Чесноти лицаря ХХІ століття» заздалегідь підготовленими учнями за особами до слів «Так, мій маленький, Україна й інші держави...» Перевірка первинного сприйняття тексту учнями 1. Про які особливості дитячого віку розповів дідусь? 2. Коли вперше люди звернули увагу на проблеми дитячого виховання? 3. Які документи надавали права дитині? Переказування тексту І частини за планом (кожен пункт плану переказує один учень) 1. У дитини повністю відсутні навички й уміння самостійного виживання після народження. 2. Діти завжди народжуються однаковими, незалежно від епохи, а дорослими стають залежно від рівня розвитку суспільства. 3. Важко бути дітьми первісного суспільства. 4. Перша спроба захистити права дітей. Що складає суть Декларації та Конвенції. 5. Найвищі цінності людського життя. 6. Прийняття Україною Закону «Про охорону дитинства». 7. Основне завдання Закону України «Про охорону дитинства». 8. Відповідальність батьків за дитину. 9. Допомога держави малозабезпеченим сім’ям. 10. Що записано в законі про працю дітей? Робота в зошиті Художник намалював підказку, яка допоможе тобі пригадати слова Художник намалював підказку, яка допоможе тобі пригадати дідуся-оповідача й усвідомити причинивідмінностей у ставленні до слова дідуся-оповідача й усвідомити причини відмінностей у ставдитини у різні епохи. ленні до дитини в різні епохи. Діти завжди народжуються однаковими, незалежно від епохи, Діти завжди народжуються однаковими, незалежно від епохи, а дорослими стають _________________________________ а дорослими стають...

108

Узагальнення правових знань

ІІІ.

Повторення змісту розповідей «Країна Мрії» та «Мандрівник» Бесіда 1. Розповісти про долю Жана. 2. Чому доля Захарка була нещасливою? Яких прав він не мав? 3. Як жилося б Жанові й Захаркові в сучасній Україні? Які права дитини гарантовані їм за Законом України «Про охорону дитинства»? 4. За порушення яких прав дитини винних притягають до відповідальності?

IV.

Підсумки вивченого Вікторина «Який документ?» 1. Який документ проголошує принципи, що є зразком, до якого прагнуть усі народи й усі держави? 2. Який документ є програмною заявою? 3. Який документ підлягає обов’язковому виконанню? Ще раз прочитати статті Закону України «Про охорону дитинства», які автор тлумачить у цій частині розповіді. Висловіть своє розуміння і ставлення до цих статей. Робота з таблицею «Світова книга прав дитини». Знайти у ній ті права, про які йшлося в І частині розповіді «Чесноти лицаря ХХІ століття».

Розкажи батькам Що таке Світова книга прав дитини.

109

Право дитини на отримання інформації. Розповідь Степана Гавриша «Чесноти лицаря ХХІ століття» (ІІ частина). Узагальнення знань про права дитини

Мета: сприяти усвідомленню учнями змісту другої частини розповіді С. Гавриша «Чесноти лицаря XXI століття», допомогти їм систематизувати знання про вивчені права дитини, зосередити увагу на статті про право на отримання інформації; виховувати правову гідність дітей, шанобливе ставлення до законів України, готовність їх виконувати, уміння пишатися своєю країною, бажання бути свідомим громадянином; Обладнання: правові документи, ілюстрації до розповіді «Чесноти лицаря XXI століття», Світова книга прав дитини.

ХІД ЗАНЯТТЯ I.

Систематизація знань, умінь і навичок учнів Перевірка засвоєного матеріалу з I частини «Чесноти лицаря XXI століття» 1. Коли було прийнято Закон України «Про охорону дитинства»? 2. Від чого залежить тривалість дитинства? До якого віку визначають тривалість дитинства закони України? 3. Які найвищі цінності життя? Як ви їх розумієте? 4. Яких прав не мали Жан і Захарко? 5. Як Україна узаконила право дітей на працю? Що дитині дозволяється і забороняється цим законом?

II.

Мотивація діяльності учнів Лицар XXI століття вважає найвищими життєвими цінностями: свободу, рівність, справедливість, гідність. Чи відчули ви, що вони, ці життєві цінності, закладені в основу правових документів: Декларацію про права дитини і Закон України «Про охорону дитинства»? Про те, як вони реалізуються статтями Закону України «Про охорону дитинства», Степан Гавриш розповідає в розділі, який назвав «Чесноти лицаря XXI століття». Ми опрацювали I частину цього розділу й узагальнили своє розуміння важливості прийняття Україною закону про права дитини.

110

Автор допоміг нам розібратися із поняттями «декларація», «конвенція», «закон». Слід пам’ятати, що принципи Конвенції однакові для всіх країн, а закони кожна країна приймає відповідно до традицій та свого економічного становища. Закони підлягають обов’язковому виконанню. То ж Закон України «Про охорону дитинства» повинні знати всі, щоб його виконувати. Ми опрацюємо другу частину розповіді «Чесноти лицаря XXI століття», у якій Степан Гавриш тлумачить цей закон. Систематизуємо свої знання про права дитини, поміркуємо над ними, виявимо своє розуміння і згадаємо зміст прочитаних раніше оповідей з цієї книги. Особливу увагу звернемо на право дітей отримувати інформацію.

II.

Робота з другою частиною розповіді «Чесноти лицаря XXI століття» Словникова робота І н д и в і д у а л ь н і с т ь — сукупність психічних властивостей, характерних рис і досвіду кожної особистості, що відрізняють її від інших людей. Індивідуальність — також людина як носій індивідуальних властивостей, певних характерних ознак і рис; особистість. Г р о м а д я н с т в о — належність особи до складу громадян певної держави, що обумовлює її права та обов’язки щодо цієї держави. Р е п у т а ц і я — громадська думка про кого-, щонебудь. М о р а л ь — система норм і принципів поведінки людей у ставленні один до одного та до суспільства; етика. І н т е р н е т — всесвітня асоціація (об’єднання) комп’ютерних мереж, інтегрована мережна павутина, яка складається з різних фізично неоднорідних комунікаційних мереж, об’єднаних у єдину логічну будову. Е т н і ч н и й — стосується до якогонебудь народу, його культури. Н е д о т о р к а н н і с т ь — гарантія від усяких посягань з боку когонебудь. К р и м і н а л ь н а ( м і л і ц і я ) — розслідує карні злочини. Р е а б і л і т а ц і я — поновлення доброго імені, репутації несправедливо заплямованої або безпідставно звинуваченої людини. Комплекс медичних, педагогічних, професійних засобів, спрямованих на відновлення порушених норм, функцій. 111

Право дитини на отримання інформації Виразне читання тексту (за особами) двома заздалегідь підготовленими учнями до слів «Я зрозумів: держава повинна робити все можливе для попередження …» Переказування тексту за планом (кожний пункт плану переказує один учень) 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7.

III.

Держава гарантує право дитині на ім’я та громадянство. Право на те, щоб дитину не розлучали з батьками. Право дитини вільно висловлювати власні думки й отримувати інформацію. Право дитини користуватися інформацією і матеріалами різноманітних національних та міжнародних інформаційних джерел. Право дітей, які втратили батьків, на особливий захист і допомогу держави. Держава захищає дитину від будьяких форм насильства, образ, недбалого або жорстокого поводження з нею, експлуатації або зловживань. Закон України «Про попередження насильства у сім’ї», важливість його виконання.

Усвідомлення переказаного Бесіда 1. 2. 3.

4. 5. 6. 7. 8. 112

Про яких героїв згадує автор, щоб довести важливість права дитини на життя? Яка стаття Закону України «Про охорону дитинства» гарантує дитині право на ім’я та громадянство? Розкажіть, як пан Єржаховський розлучив дітей з батьком, ковалем Дмитром. Яка стаття Закону України «Про охорону дитинства» гарантує дитині право не розлучатися з батьками, проживати в сім’ї? Про що йдеться у статті 9 Закону «Про охорону дитинства»? Чи мав Рамон, герой «Сухої квітки», право на власні думки? Перекажіть розмову героїв історії «Спів солов’я» — хлопчиків Демарата та Агіда. Доведіть, що кожен із них любить свою школу. Згадайте, як Анна (із розповіді «Полювання князівни Анни») прислухалася до думки Богдана, учня ченця. Що корисного в спілкуванні дітей? Як дбає держава про дітей, які залишилися без батьківського піклування? Розкрийте суть статей Закону України «Про охорону дитинства», у яких про це йдеться. Які державні органи допомагають скривдженим?

Розповідь «Чесноти лицаря ХХІ століття» Степана Гавриша Правознавча гра «Знаю, розумію, вмію…». Довести твердження  Знаю основні документи про права дитини...  Умію пояснити права дітей-сиріт, безпритульних та бездоглядних дітей на особливий захист держави...  Розумію право дитини на індивідуальність...  Умію пояснити право дитини на користування інформацією...

IV.

Підсумки 1. 2. 3.

Згадайте, які запитання ставив дідусеві онук. Які історії, вивчені раніше, згадуються у цій частині розповіді? Яку із згаданих історій вам би хотілося розповісти?

Порадься з батьками Які газети та журнали тобі обов’язково треба читати, які книги мають бути у твоїй домашній бібліотеці.

113

Захист прав дитини на особисту свободу. Право на відпочинок і дозвілля. Степан Гавриш «Чесноти лицаря ХХІ століття» (ІІІ частина). Систематизація знань учнів про права дитини

Мета: сприяти усвідомленню учнями змісту ІІІ частини розповіді Степана Гавриша «Чесноти лицаря ХХІ століття», допомогти їм узагальнити й систематизувати вивчені права дитини; звернути увагу на право дітей на відпочинок та дозвілля; опрацювати статті 33 та 34 Закону України «Про охорону дитинства»; виховувати правову свідомість учнів, повагу до законів України, патріотичні почуття. Обладнання: Конституція України, Конвенція про права дитини, Закон України «Про охорону дитинства», ілюстративний матеріал на тему «Ігри та розваги дітей».

ХІД ЗАНЯТТЯ І.

Актуалізація опорних знань учнів Знайти і прочитати у другій частині тексту «Чесноти лицаря ХХІ століття» відповіді дідусяоповідача на такі запитання онука 1. Хіба дитина може не мати права на життя? 2. Право на індивідуальність — це право на ім’я, громадянство, право бути собою, знати батьків і не розлучатися з ними? 3. Як дитина може отримати інформацію, що її цікавить? 4. Як держава забезпечує право на користування інформацією? 5. Як держава піклується про безпритульних дітей? 6. Хто допомагає скривдженим у сім’ї? 7. Чи є у дитини право, щоб її не били і жорстоко не карали?

ІІ.

Мотивація діяльності учнів. Визначення завдань заняття Приєднання України до Конвенції про права дитини та прийняття нею Закону «Про охорону дитинства» — це свідчення демократичного розвитку нашої держави. Ми повинні пишатися цим. Знання дитиною прав формує людину, що намагатиметься жити в правовому суспільстві, у якому відносини базуються на основних життєвих цінностях: свободі, рівності, справедливості і гідності.

114

Ми вже ознайомилися з багатьма правами. Цікаво, а якщо дитина порушує закони або навіть скоює злочин? Що Закон України «Про охорону дитинства» гарантує дітямправопорушникам? Чи мають вони хоч якісь права? Степан Гавриш пояснює статтю 33 («Захист прав дитини на особисту свободу») в ІІІ частині розповіді «Чесноти лицаря ХХІ століття», і ми ознайомимося з нею. На занятті узагальнимо знання про такі права дитини: право на освіту, на охорону здоров’я і право на відпочинок та дозвілля, право брати участь в іграх та розвагах. Згадаємо й дітей – героїв різних розповідей, з’ясуємо, як ми розуміємо свої права і як вони пов’язані з обов’язками дітей.

ІІІ.

Робота над темою заняття Словникова робота А д в о к а т — юрист, що захищає обвинуваченого або веде якусь справу в суді, а також дає поради з правових питань; захисник, оборонець. П р о к у р а т у р а — система державних органів, що здійснюють нагляд за точним виконанням законів. Ш т р а ф — грошове стягнення, що накладається як покарання в адміністративному або судовому порядку. С а м о б у т н і й — який відзначається природною своєрідністю, не схожий на інших; неповторний, оригінальний. Р е г л а м е н т о в а н е — точно визначене для суворого виконання. П р о ф і л а к т и к а — заходи, що запобігають виникненню і поширенню хвороб, сприяють охороні здоров’я населення. Виразне читання третьої частини розповіді «Чесноти лицаря ХХІ століття» учителем (слова дідуся) і учнем (запитання онука)

IV.

Осмислення прочитаного Виразне читання статті 33 Закону України «Про охорону дитинства». Бесіда 1. Що гарантує держава дитині, яку звинувачують у порушенні законів? Прочитати і переказати. 2. Дитину якого віку можуть заарештувати за правопорушення? 3. Куди направляють малолітніх правопорушників? 4. Коли з них стягують штраф? 5. На скільки діб затримують дітейправопорушників? 115

Степан Гавриш «Чесноти лицаря ХХІ століття» (ІІІ частина). Захист прав дитини на особисту свободу 6. 7.

Що означає доступність освіти для всіх дітей? Чи пам’ятаєте, які предмети вивчали у своїх школах греки Демарат і Агід, англієць Джон? 8. Що світова людність визнала основним у навчанні дітей? Прочитайте. 9. Які заходи вживає держава для здійснення права дітей на охорону здоров’я? 10. Як ви розумієте право дитини на відпочинок?

Правова гра «Хто швидше?» (дати відповідь на запитання, що прозвучали в ІІІ частині розповіді «Чесноти лицаря ХХІ століття»)

Чи була доступна освіта маленькій єгиптянці Алії? А безпритульному Робертові? 2. Чому не вчився мрійник Жан? 3. Чому покинув школу Захарко? 4. Хто перший в Україні започаткував освіту для простих людей? 5. Які сім лицарських чеснот мав виховати в собі Піпін? 6. Що вивчав у школі англієць Джон? 7 Яке ремесло опановували сини коваля? 8. Чи здобували освіту сестра Рустама («Країна Скіфія») і Франсуаза («Сім лицарських чеснот»)? Чи збиралися віддати до школи Оксану («За ясиром»)? 9. Чи отримала ліки маленька Мері («Корабель мрії»)? 10. Що Алії допомогло видужати («Суха квітка»)?

Підсумки вивченого Самодиктант Запишіть усі права дитини, які ви запам’ятали. Бесіда 1. Які чесноти має виховати у собі лицар ХХІ століття? Яким він вам уявляється?

116

Право на відпочинок і дозвілля. Систематизація знань учнів про права дитини 2.

3. 4.

Як ви розумієте останню фразу автора про те, що «любов … дозволяє людині досягнути єдності зі світом і з собою й відчути внутрішню свободу, тобто можливість мати власну думку, захищати кожен свій життєвий вибір? Чому автор назвав книгу «Маленькі історії про великі істини»? Чому він говорив у ній про права дитини, але не згадував обов’язків? Які великі істини ви відкрили у цій книзі?

Робота зі Світовою книгою прав дитини Прочитайте символи. Світова книга прав дитини на основі статей Конвенції Організації Об’єднаних Націй про права дитини Усі діти мають право вільно висловлювати свої погляди

VI.

Усі діти мають право на вільне спілкування

Усі діти мають право на свободу совісті, думки і релігії

Усі діти мають право на відпочинок і дозвілля

Усі діти мають право на отримання інформації

Усі діти мають право на медичну допомогу

Усі діти мають право на повноцінне харчування

Усі діти мають право на отримання освіти

Кожна дитина має право на любов і спілкування

Усі діти є рівні у правах, ніхто не повинен їх порушувати

Жодна дитина не повинна бути об’єктом сексуальних домагань

Жодна дитина не повинна бути скривджена і зневажена

Жодна дитина не повинна бути примусово залученою до праці

Жодна дитина не повинна бути жертвою насильства або війни

Особлива турбота дітям без сімей

Особлива турбота дітямінвалідам

Особлива турбота дітямбіженцям

Особлива турбота дітям, що перебувають у конфлікті з законом

Розкажи батькам Як ти розумієш щастя

117

Додатки

Декларація прав дитини Проголошена Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй 20 листопада 1959 року. Преамбула Беручи до уваги, що народи Об’єднаних Націй знову підтвердили в Статуті свою віру в основні права людини і в гідність та цінність людської особи і сповнені рішучості сприяти соціальному прогресові та поліпшенню умов життя при більшій свободі; беручи до уваги, що Організація Об’єднаних Націй у Загальній декларації прав людини проголосила, що кожна людина повинна володіти всіма зазначеними в ній правами і свободами без будьяких відмінностей за такими ознаками як раса, колір шкіри, стать, мова, релігія, політичні або інші переконання, національне чи соціальне походження, майновий стан, народження чи інша обставина; беручи до уваги, що дитина внаслідок її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи і належний правовий захист, як до, так і після народження; беручи до уваги, що необхідність у такій спеціальній охороні була вказана в Женевській декларації прав дитини 1924 року і вказана у Загальній декларації прав людини, а також у статутах спеціалізованих установ і міжнародних організацій, що займаються питаннями добробуту дітей; беручи до уваги, що людство зобов’язане давати дитині краще, що воно має, Генеральна асамблея проголошує цю Декларацію прав дитини з метою забезпечити дітям щасливе дитинство і користування, для їх власного блага і блага суспільства, правами і свободами, які тут передбачені, і закликає батьків, чоловіків і жінок як окремих осіб, а також добровільні організації, місцеву владу і національні уряди до того, щоб вони визнали і намагалися дотримуватися цих прав шляхом законодавчих та інших заходів, поступово застосовуваних відповідно до таких принципів: Принцип 1. Дитині повинні належати всі зазначені в цій Декларації права. Ці права мають визнаватися за всіма дітьми без будьяких винятків і без відмінностей чи дискримінацій за ознакою раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження або іншої обставини, що стосується самої дитини чи її сім’ї. Принцип 2. Дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які дозволили б їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом і в умовах свободи та гід118

Принцип 3. Принцип 4.

Принцип 5. Принцип 6.

Принцип 7.

Принцип 8. Принцип 9.

Принцип 10.

ності. При виданні з цією метою законів головним міркуванням має бути найкраще забезпечення інтересів дитини. Дитині має належати від її народження право на ім’я і громадянство. Дитина повинна користуватися благами соціального забезпечення. Їй має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальні догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включно з належним допологовим і післяпологовим доглядом. Дитині має належати право на відповідне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування. Дитині, яка є неповноцінною у фізичному, психічному або соціальному відношенні, повинні забезпечуватися спеціальні режим, освіта і піклування, необхідні з огляду на її особливий стан. Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір’ю. На суспільстві і на органах публічної влади повинен лежати обов’язок здійснювати особливе піклування про дітей, що не мають сім’ї, і про дітей, що не мають достатніх засобів для існування. Бажано, щоб багатодітним сім’ям надавалась державна або інша допомога на утримання дітей. Дитина має право на здобуття освіти, яка має бути безкоштовною і обов’язковою, в усякому разі на початкових стадіях. Їй має даватися освіта, яка сприяла б її загальному культурному розвиткові і завдяки якій вона могла б на основі рівності можливостей розвинути свої здібності і особисте мислення, а також усвідомлення моральної і соціальної відповідальності, і стати корисним членом суспільства. Якнайкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто відповідає за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить насамперед на її батьках. Дитина повинна за всіх обставин бути серед тих, хто першими одержують захист і допомогу. Дитина повинна бути захищена від усіх форм недбалого ставлення, жорстокості і експлуатації. Вона не повинна бути об’єктом торгівлі в будьякій формі. Дитину не слід приймати на роботу до досягнення належного вікового мінімуму; їй ні в якому разі не повинні доручатися чи дозволятися роботи або заняття, які були б шкідливі для її здоров’я чи освіти або перешкоджали її фізичному, розумовому чи моральному розвиткові. Дитина має бути захищена від практики, яка може заохочувати расову, релігійну або будьяку іншу форму дискримінації. Вона повинна виховуватися в дусі взаєморозуміння, терпимості, дружби між народами, миру і загального братерства, а також у повному усвідомленні, що її енергія та здібності мають бути присвячені служінню на користь інших людей.

Конвенція про права дитини (Конвенція ратифікована Постановою ВР N 789XII (78912) від 27.02.91) Дата підписання Україною: 21 лютого 1990 р. Набуття чинності для України: 27 вересня 1991 р. (Додатково див. Резолюцію (995-b10) 119

від 21.12.1995) (Додатково див. Факультативний протокол (995-b09) від 01.01.2000) (Зміни до Конвенції прийнято Законом N 717IV (71715) від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 29, ст. 227) Преамбула Державиучасниці цієї Конвенції, вважаючи, що згідно з принципами, проголошеними в Статуті Організації Об’єднаних Націй, визнання властивої гідності, рівних і невід’ємних прав усіх членів суспільства є основою забезпечення свободи, справедливості і миру на землі, беручи до уваги, що народи Об’єднаних Націй підтвердили в Статуті свою віру в основні права людини, в гідність і цінність людської особи та сповнені рішучості сприяти соціальному прогресові і поліпшенню умов життя при більшій свободі, визнаючи, що Організація Об’єднаних Націй у Загальній декларації прав людини та в Міжнародних пактах про права людини проголосила і погодилась з тим, що кожна людина має володіти всіма зазначеними у них правами і свободами без якої б то не було різниці за такими ознаками, як раса, колір шкіри, стать, релігія, політичні або інші переконання, національне або соціальне походження, майновий стан, народження або інші обставини, нагадуючи, що Організація Об’єднаних Націй в Загальній декларації прав людини проголосила, що діти мають право на особливе піклування і допомогу, впевнені в тому, що сім’ї як основному осередку суспільства і природному середовищу для зростання і благополуччя всіх її членів і особливо дітей мають бути надані необхідні захист і сприяння, з тим щоб вона могла повністю покласти на себе зобов’язання в рамках суспільства, визнаючи, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння, вважаючи, що дитина має бути повністю підготовлена до самостійного життя в суспільстві та вихована в дусі ідеалів, проголошених у Статуті Організації Об’єднаних Націй, і особливо в дусі миру, гідності, терпимості, свободи, рівності і солідарності, беручи до уваги, що необхідність у такому особливому захисті дитини була передбачена в Женевській декларації прав дитини 1924 року і Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, та визнана в Загальній декларації прав людини, в Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (зокрема, в статтях 23 і 24), в Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права (зокрема, в статті 10), а також у статутах і відповідних документах спеціалізованих установ і міжнародних організацій, що займаються питаннями благополуччя дітей, беручи до уваги, що, як зазначено в Декларації прав дитини, «дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження», посилаючись на положення Декларації про соціальні і правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо при передачі дітей на виховання та їх всиновленні, на національному і міжнародних рівнях, Мінімальних стандартних правил Організації Об’єднаних Націй, що стосуються здійснення правосуддя щодо неповнолітніх («Пекінські правила») та Декларації про захист жінок і дітей в надзвичайних обставинах і в період збройних конфліктів, визнаючи, що в усіх країнах світу є діти, які живуть у виключно 120

тяжких умовах, і що такі діти потребують особливої уваги, враховуючи належним чином важливість традицій і культурних цінностей кожного народу для захисту і гармонійного розвитку дитини, визнаючи важливість міжнародного співробітництва для поліпшення умов життя дітей в кожній країні, зокрема в країнах, що розвиваються, погодились про нижченаведене: Стаття 1. Стаття 2.

Стаття 3.

Стаття 4.

Стаття 5.

Стаття 6. Стаття 7.

Частина I Для цілей цієї Конвенції дитиною є кожна людська істота до досягнення 18річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше. 1. Державиучасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будьякої дискримінації незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров’я і народження дитини, її батьків чи законних опікунів або якихнебудь інших обставин. 2. Державиучасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переконань дитини, батьків дитини, законних опікунів чи інших членів сім’ї. 1. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. 2. Державиучасниці зобов’язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов’язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. 3. Державиучасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров’я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду. Державиучасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних та інших заходів для здійснення прав, визнаних у цій Конвенції. Щодо економічних, соціальних і культурних прав Державиучасниці вживають таких заходів у максимальних рамках наявних у них ресурсів і при необхідності в рамках міжнародного співробітництва. Державиучасниці поважають відповідальність, права і обов’язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної сім’ї чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються. 1. Державиучасниці визнають, що кожна дитина має невід’ємне право на життя. 2. Державиучасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини. 1. Дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім’я і набуття громадянства, а також, на121

скільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. 2. Державиучасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов’язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства. Стаття 8. 1. Державиучасниці зобов’язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім’я та сімейні зв’язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання. 2. Якщо дитина протизаконно позбавляється частини або всіх елементів своєї індивідуальності, Державиучасниці забезпечують їй необхідну допомогу і захист для найшвидшого відновлення її індивідуальності. Стаття 9. 1. Державиучасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. 2. Під час будьякого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору. 3. Державиучасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. 4. У тих випадках, коли таке розлучення випливає з якогонебудь рішення, прийнятого Державоюучасницею, наприклад, при арешті, тюремному ув’язненні, висилці, депортації чи смерті (включаючи смерть, що настала через будьяку причину під час перебування даної особи у віданні держави) одного чи обох батьків або дитини, така Державаучасниця надає батькам, дитині чи, якщо це необхідно, іншому члену сім’ї на їх прохання необхідну інформацію щодо місцеперебування відсутнього члена (членів) сім’ї, якщо надання цієї інформації не завдає шкоди добробуту дитини. Державиучасниці надалі забезпечують, щоб подання такого прохання само по собі не призводило до несприятливих наслідків для відповідної особи (осіб). Стаття 10. 1. Відповідно до зобов’язання Державучасниць за пунктом 1 статті 9 заява дитини чи її батьків на в’їзд у Державуучасницю або виїзд із неї з метою возз’єднання сім’ї повинна розглядатися Державамиучасницями позитивним, гуманним і оперативним чином. Державиучасниці надалі забезпечують, щоб подання такого прохання не призводило до несприятливих наслідків для заявників та членів їх сім’ї. 2. Дитина, батьки якої проживають у різних державах, має право підтримувати на регулярній основі, за виключенням особливих обставин, особисті відносини і прямі контакти з обома батьками. 3 цією метою і відповідно до зобов’язання Державучасниць за пунктом 2 статті 9 Державиучасниці поважають право дитини та її батьків залишати будьяку країну, включаючи власну, і повертатися в свою країну. Щодо права залишати будьяку країну, діють лише такі обмеження, які встановлені законом і необхідні для охо122

Стаття 11.

Стаття 12.

Стаття 13.

Стаття 14.

Стаття 15.

Стаття 16.

Стаття 17.

рони державної безпеки, громадського порядку (order public), здоров’я чи моралі населення або прав і свобод інших осіб і сумісні з визнаними в цій Конвенції іншими правами. 1. Державиучасниці вживають заходів для боротьби з незаконним переміщенням і неповерненням дітей ізза кордону. 2. 3 цією метою Державиучасниці сприяють укладанню двосторонніх або багатосторонніх угод чи приєднуються до чинних угод. 1. Державиучасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 2. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будьякого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. 1. Дитина має право вільно висловлювати свої думки; це право включає свободу шукати, одержувати і передавати інформацію та ідеї будьякого роду незалежно від кордонів в усній, письмовій чи друкованій формі, у формі творів мистецтва чи за допомогою інших засобів на вибір дитини. 2. Здійснення цього права може зазнавати деяких обмежень, проте ними можуть бути лише ті обмеження, які передбачені законом і необхідні: а) для поваги прав і репутації інших осіб; або b) для охорони державної безпеки, громадського порядку (order public), або здоров’я, або моралі населення. 1. Державиучасниці поважають право дитини на свободу думки, совісті та релігії. 2. Державиучасниці поважають права та обов’язки батьків і у відповідних випадках законних опікунів керувати дитиною в здійсненні її права методом, що відповідає здібностям дитини, які розвиваються. 3. Свобода дотримуватися своєї релігії або віри може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом і необхідні для охорони державної безпеки, громадського порядку, моралі та здоров’я населення або захисту основних прав і свобод інших осіб. 1. Державиучасниці визнають право дитини на свободу асоціацій і свободу мирних зборів. 2. Щодо здійснення даного права не можуть застосовуватися будьякі обмеження, крім тих, які застосовуються відповідно до закону та необхідні в демократичному суспільстві в інтересах державної безпеки, громадського порядку (order public), охорони здоров’я і моралі населення або захисту прав і свобод інших осіб. 1. Жодна дитина не може бути об’єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. 2. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання. Державиучасниці визнають важливу роль засобів масової інформації і забезпечують, щоб дитина мала доступ до інформації і матеріалів із різних національних і міжнародних джерел, особливо до таких інформації і матеріалів, які спрямовані на сприяння соціальному, духовному і моральному благополуччю, а також здоровому фізичному і психічному розвитку дитини. 3 цією метою Державиучасниці: а) сприяють засобам масової інформації 123

Стаття 18.

Стаття 19.

Стаття 20.

Стаття 21.

124

у поширенні інформації і матеріалів, корисних для дитини в соціальному і культурному відношеннях та в дусі статті 29; b) сприяють міжнародному співробітництву в галузі підготовки, обміну та поширення такої інформації і матеріалів, що надходять із різних культурних, національних і міжнародних джерел; с) сприяють виданню і розповсюдженню дитячої літератури; d) сприяють засобам масової інформації у приділенні особливої уваги мовним потребам дитини, яка належить до якоїнебудь групи меншостей або до корінного населення; е) сприяють розробці належних принципів захисту дитини від інформації і матеріалів, що завдають шкоди її благополуччю, враховуючи положення статей 13 і 18. 1. Державиучасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. 2. 3 метою гарантування і сприяння здійсненню прав, викладених у цій Конвенції, Державиучасниці надають батькам і законним опікунам належну допомогу у виконанні ними своїх обов’язків по вихованню дітей та забезпечують розвиток мережі дитячих установ. 3. Державиучасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення того, щоб діти, батьки яких працюють, мали право користуватися призначеними для них службами й установами по догляду за дітьми. 1. Державиучасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будьякої іншої особи, яка турбується про дитину. 2. Такі заходи захисту, у випадку необхідності, включають ефективні процедури для розроблення соціальних програм з метою надання необхідної підтримки дитині й особам, які турбуються про неї, а також здійснення інших форм запобігання, виявлення, повідомлення, передачі на розгляд, розслідування, лікування та інших заходів у зв’язку з випадками жорстокого поводження з дитиною, зазначеними вище, а також, у випадку необхідності, для порушення початку судової процедури. 1. Дитина, яка тимчасово або постійно позбавлена сімейного оточення або яка в її власних якнайкращих інтересах не може залишатися в такому оточенні, має право на особливий захист і допомогу, що надаються державою. 2. Державиучасниці відповідно до своїх національних законів забезпечують зміну догляду за дитиною. 3. Такий догляд може включати, зокрема, передачу на виховання «кафала», за ісламським правом, усиновлення або, за необхідності, направлення до відповідних установ по догляду за дітьми. Під час розгляду варіантів зміни необхідно належним чином враховувати бажаність наступництва виховання дитини, її етнічне походження, релігійну і культурну належність і рідну мову. Державиучасниці, які визнають і/чи дозволяють існування системи усиновлення, забезпечують, щоб найкращі інтереси дитини враховувалися в першочерговому порядку, і вони: а) забезпечують, щоб усиновлення дитини дозволяли лише компетентні власті, які визначають згідно з за-

стосовуваними законом і процедурами та на підставі всієї інформації, що має відношення до справи і достовірна, що усиновлення допустимо з огляду на статус дитини щодо батьків, родичів і законних опікунів і що, якщо потрібно, зацікавлені особи дали свою усвідомлену згоду на усиновлення на підставі такої консультації, яка може бути необхідною; b) визначають, що усиновлення в іншій країні може розглядатися як альтернативний спосіб догляду за дитиною, якщо дитина не може бути передана на виховання або в сім’ю, яка могла б забезпечити її виховання або усиновлення, і якщо забезпечення якогось придатного догляду в країні походження дитини є неможливим; с) забезпечують, щоб у випадку усиновлення дитини в іншій країні застосовувалися такі самі гарантії і норми, які застосовуються щодо усиновлення всередині країни; d) вживають всіх необхідних заходів з метою забезпечення того, щоб у випадку усиновлення в іншій країні влаштування дитини не призводило до одержання невиправданих фінансових вигод, пов’язаних з цією особою; е) сприяють у необхідних випадках досягненню цілей цієї статті шляхом укладення двосторонніх і багатосторонніх домовленостей або угод та намагаються на цій підставі забезпечити, щоб влаштування дитини в іншій країні здійснювали компетентні власті чи органи. Стаття 22. 1. Державиучасниці вживають необхідних заходів, щоб забезпечити дитині, яка бажає одержати статус біженця або яка вважається біженцем, відповідно до застосовуваних міжнародним або внутрішнім правом і процедурами, як тій, що супроводжується, так і тій, що не супроводжується її батьками або будьякою іншою особою, належний захист і гуманітарну допомогу в користуванні застосовуваними правами, викладеними в цій Конвенції та інших міжнародних документах з прав людини або гуманітарних документах, учасницями яких є зазначені держави. 2. 3 цією метою Державиучасниці сприяють у випадках, коли вони вважають це за необхідне, будьяким зусиллям Організації Об’єднаних Націй та інших компетентних міжурядових або неурядових організацій, що співпрацюють з Організацією Об’єднаних Націй, щодо захисту такої дитини та надання їй допомоги у пошуку батьків чи інших членів сім’ї будьякої дитинибіженця, з тим щоб одержати інформацію, необхідну для її возз’єднання зі своєю сім’єю. В тих випадках, коли батьки або інші члени сім’ї не можуть бути знайдені, цій дитині надається такий самий захист, як і будьякій іншій дитині, через якісь причини тимчасово або постійно позбавленій сімейного оточення, як це передбачено в цій Конвенції. Стаття 23. 1. Державиучасниці визнають, що неповноцінна в розумовому або фізичному відношенні дитина має вести повноцінне і достойне життя в умовах, які забезпечують її гідність, сприяють почуттю впевненості в собі і полегшують її активну участь у житті суспільства. 2. Державиучасниці визнають право неповноцінної дитини на особливе піклування, заохочують і забезпечують надання, за умови наявності ресурсів, дитині, яка має на це право, та відповідальним за турботу про неї допомогу, щодо якої подано прохання і яка відповідає стану дитини та становищу її батьків або інших осіб, що забезпечують турботу про дитину. 3. На забезпечення особливих потреб неповноцінної дитини допомога згідно з пунктом 2 цієї статті надається при можливості безкоштовно з урахуванням фінансових ресурсів батьків або інших осіб, що забезпечують турботу про дитину, 125

та має на меті забезпечення неповноцінній дитині ефективного доступу до послуг у галузі освіти, професійної підготовки, медичного обслуговування, відновлення здоров’я, підготовки до трудової діяльності та доступу до засобів відпочинку таким чином, який призводить до найбільш повного по можливості втягнення дитини в соціальне життя і досягнення розвитку її особи, включаючи культурний і духовний розвиток дитини. 4. Державиучасниці сприяють у дусі міжнародного співробітництва обміну відповідною інформацією в галузі профілактичної охорони здоров’я, медичного, психологічного і функціонального лікування неповноцінних дітей, включаючи розповсюдження інформації про методи реабілітації, загальноосвітньої і професійної підготовки, а також доступу до цієї інформації, з тим, щоб дозволити Державамучасницям покращити свої можливості і знання і розширити свій досвід в цій галузі. В зв’язку з цим особлива увага має приділятися потребам країн, що розвиваються. Стаття 24. 1. Державиучасниці визнають право дитини на користування найбільш досконалими послугами системи охорони здоров’я та засобами лікування хвороб і відновлення здоров’я. Державиучасниці намагаються забезпечити, щоб жодна дитина не була позбавлена свого права на доступ до подібних послуг системи охорони здоров’я. 2. Державиучасниці домагаються повного здійснення цього права, зокрема, вживають заходів щодо: а) зниження рівня смертності немовлят і дитячої смертності; b) забезпечення надання необхідної медичної допомоги та охорони здоров’я всіх дітей з приділенням першочергової уваги розвитку первинної медикосанітарної допомоги; с) боротьби з хворобами і недоїданням, у тому числі в межах первинної медикосанітарної допомоги, шляхом, поряд з іншим, застосування легкодоступної технології та надання достатньої кількості поживного продовольства та чистої питної води, беручи до уваги небезпеку і ризик забруднення навколишнього середовища; d) надання матерям належних послуг по охороні здоров’я у допологовий і післяпологовий періоди; е) забезпечення інформацією всіх прошарків суспільства, зокрема батьків і дітей, щодо здоров’я і харчування дітей, переваги грудного годування, гігієни, санітарії середовища перебування дитини і запобігання нещасним випадкам, а також доступу до освіти та підтримки у використанні цих знань; і) розвитку просвітницької роботи та послуг у галузі профілактичної медичної допомоги та планування розміру сім’ї. 3. Державиучасниці вживають будьяких ефективних і необхідних заходів з метою скасування традиційної практики, що негативно впливає на здоров’я дітей. 4. Державиучасниці зобов’язані сприяти міжнародному співробітництву і розвивати його з метою поступового досягнення повного здійснення права, яке визнається в цій статті. В зв’язку з цим особлива увага має приділятися потребам країн, що розвиваються. Стаття 25. Державиучасниці визнають права дитини, яка віддана компетентними органами на піклування з метою догляду за нею, її захисту або фізичного чи психічного лікування, на періодичну оцінку лікування, наданого дитині, і всіх інших умов, пов’язаних з таким піклуванням про дитину. Стаття 26. 1. Державиучасниці визнають за кожною дитиною право користуватися благами соціального забезпечення, включаючи соціальне страхування, і вживають необхідних заходів щодо досягнення повного здійснення цього права згідно з їх національним законодавством. 2. Ці блага 126

в міру необхідності надаються з урахуванням наявних ресурсів і можливостей дитини та осіб, які несуть відповідальність за утримання дитини, а також будьяких міркувань, пов’язаних з одержанням благ дитиною чи від її імені. Стаття 27. 1. Державиучасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. 2. Батько (ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. 3. Державиучасниці відповідно до національних умов і в межах своїх можливостей вживають необхідних заходів щодо надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, у здійсненні цього права і у випадку необхідності надають матеріальну допомогу і підтримують програми, особливо щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом. 4. Державиучасниці вживають всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками або іншими особами, які відповідають за дитину як всередині Державиучасниці, так і за кордоном. Зокрема, якщо особа, яка несе фінансову відповідальність за дитину, і дитина проживають в різних державах, Державиучасниці сприяють приєднанню до міжнародних угод або укладенню таких угод, а також досягненню інших відповідних домовленостей. Стаття 28. 1. Державиучасниці визнають право дитини на освіту, і з метою поступового досягнення здійснення цього права на підставі рівних можливостей вони, зокрема: а) вводять безплатну й обов’язкову початкову освіту; b) сприяють розвиткові різних форм середньої освіти, як загальної, так і професійної, забезпечують її доступність для всіх дітей та вживають таких заходів, як введення безплатної освіти та надання у випадку необхідності фінансової допомоги; с) забезпечують доступність вищої освіти для всіх на підставі здібностей кожного за допомогою всіх необхідних засобів; d) забезпечують доступність інформації і матеріалів у галузі освіти й професійної підготовки для всіх дітей; е) вживають заходів для сприяння регулярному відвідуванню шкіл і зниженню кількості учнів, які залишили школу. 2. Державиучасниці вживають всіх необхідних заходів, щоб шкільна дисципліна була забезпечена методами, що ґрунтуються на повазі до людської гідності дитини та відповідно до цієї Конвенції. 3. Державиучасниці заохочують і розвивають міжнародне співробітництво з питань, що стосуються освіти, зокрема, з метою сприяння ліквідації невігластва і неписьменності в усьому світі та полегшення доступу до науковотехнічних знань і сучасних методів навчання. В цьому зв’язку особлива увага має приділятися потребам країн, що розвиваються. Стаття 29. 1. Державиучасниці погоджуються щодо того, що освіта дитини має бути спрямована на: а) розвиток особи, талантів, розумових і фізичних здібностей дитини в найповнішому обсязі; b) виховання поваги до прав людини та основних свобод, а також принципів, проголошених у Статуті Організації Об’єднаних Націй; с) виховання поваги до батьків дитини, її культурної самобутності, мови і національних цінностей країни, в якій дитина проживає, країни її походження та до цивілізацій, відмінних від її власної; d) підготовку дитини до свідомого життя у вільному суспіль127

Стаття 30.

Стаття 31.

Стаття 32.

Стаття 33.

Стаття 34.

Стаття 35. 128

стві в дусі розуміння, миру, терпимості, рівноправності чоловіків і жінок та дружби між усіма народами, етнічними, національними і релігійними групами, а також особами з корінного населення; е) виховання поваги до навколишньої природи. 2. Жодна частина цієї статті або статті 28 не тлумачиться як така, що обмежує свободу окремих осіб і органів створювати учбові заклади та керувати ними за умови постійного додержання принципів, викладених у пункті 1 цієї статті, та виконання вимоги того, щоб освіта, яку одержують в таких учбових закладах, відповідала мінімальним нормам, що можуть бути встановлені державою. У таких державах, де існують етнічні, релігійні або мовні меншості чи особи з числа корінного населення, дитині, яка належить до таких меншостей чи корінного населення, не може бути відмовлено в праві спільно з іншими членами її групи користуватися своєю культурою, сповідати свою релігію і виконувати її обряди, а також користуватися рідною мовою. 1. Державиучасниці визнають право дитини на відпочинок і дозвілля, право брати участь в іграх і розважальних заходах, що відповідають її віку, та вільно брати участь у культурному житті та займатися мистецтвом. 2. Державиучасниці поважають і заохочують право дитини на всебічну участь у культурному і творчому житті та сприяють наданню їй відповідних і рівних можливостей для культурної і творчої діяльності, дозвілля і відпочинку. 1. Державиучасниці визнають право дитини на захист від економічної експлуатації та від виконання будьякої роботи, яка може являти небезпеку для здоров’я, бути перешкодою в одержанні нею освіти чи завдавати шкоди її здоров’ю, фізичному, розумовому, духовному, моральному та соціальному розвитку. 2. Державиучасниці вживають законодавчі, адміністративні і соціальні заходи, а також заходи в галузі освіти, з тим щоб забезпечити здійснення цієї статті. 3 цією метою, керуючись відповідними положеннями інших міжнародних документів, Державиучасниці, зокрема: а) встановлюють мінімальний вік для прийому на роботу; b) визначають необхідні вимоги щодо тривалості робочого дня й умов праці; с) передбачають відповідні види покарань або інші санкції для забезпечення ефективного здійснення цієї статті. Державиучасниці вживають всіх необхідних заходів, включаючи законодавчі, адміністративні та соціальні, а також заходи в галузі освіти, з тим щоб захистити дітей від незаконного зловживання наркотичними засобами та психотропними речовинами, як вони визначені у відповідних міжнародних договорах, та не допускати залучення дітей до протизаконного виробництва таких речовин і торгівлі ними. Державиучасниці зобов’язані захищати дитину від усіх форм сексуальної експлуатації та сексуальних розбещень. 3 цією метою Державиучасниці, зокрема, вживають на національному, двосторонньому та багатосторонньому рівнях всіх необхідних заходів щодо запобігання: а) схилянню або примушуванню дитини до будьякої незаконної сексуальної діяльності; b) використанню дітей з метою експлуатації у проституції або в іншій незаконній сексуальній практиці; с) використанню дітей з метою експлуатації у порнографії та порнографічних матеріалах. Державиучасниці вживають на національному, двосторонньому та багатосторонньому рівнях всіх необхідних заходів щодо відвернення ви-

Стаття 36. Стаття 37.

Стаття 38.

Стаття 39.

Стаття 40.

крадень дітей, торгівлі дітьми чи їх контрабанди в будьяких цілях і в будьякій формі. Державиучасниці захищають дитину від усіх форм експлуатації, що завдають шкоди будьякому аспекту добробуту дитини. Державиучасниці забезпечують, щоб: а) жодна дитина не піддавалась катуванням та іншим жорстоким, нелюдським або принижуючим гідність видам поводження чи покарання. Ні смертна кара, ні довічне тюремне ув’язнення, які не передбачають можливості звільнення, не призначаються за злочини, вчинені особами, молодшими 18 років; b) жодна дитина не була позбавлена волі незаконним або свавільним чином. Арешт, затримання чи тюремне ув’язнення дитини здійснюються згідно з законом та використовуються лише як крайній захід і протягом якомога більш короткого відповідного періоду часу; с) гуманне ставлення до кожної позбавленої волі дитини і повагу до гідності її особи з урахуванням потреб осіб її віку. Зокрема, кожна позбавлена волі дитина має бути відокремлена від дорослих, якщо тільки не вважається, що в найкращих інтересах дитини цього не слід робити, та мати право підтримувати зв’язок із своєю сім’єю шляхом листування та побачень, за винятком особливих обставин; d) кожна позбавлена волі дитина мала право на негайний доступ до правової та іншої відповідної допомоги, а також право оспорювати законність позбавлення її волі перед судом чи іншим компетентним, незалежним і безстороннім органом та право на невідкладне прийняття ними рішень щодо будьякої такої процесуальної дії. 1. Державиучасниці зобов’язані поважати норми міжнародного гуманітарного права, що застосовуються до них у випадку збройних конфліктів і мають відношення до дітей, та забезпечувати їх додержання. 2. Державиучасниці вживають всіх можливих заходів для забезпечення того, щоб особи, які не досягли 15річного віку, не брали безпосередньої участі у воєнних діях. 3. Державиучасниці утримуються від призову будьякої особи, яка не досягла 15річного віку, на службу до збройних сил. При вербуванні з числа осіб, які досягли 15річного віку, але яким ще не виповнилося 18 років, Державиучасниці прагнуть віддавати перевагу особам більш старшого віку. 4. Згідно з своїми зобов’язаннями за міжнародним гуманітарним правом, пов’язаним із захистом цивільного населення під час збройних конфліктів, Державиучасниці зобов’язані вживати всіх можливих заходів з метою забезпечення захисту дітей, яких торкається збройний конфлікт, та догляду за ними. Державиучасниці вживають всіх необхідних заходів для сприяння фізичному та психологічному відновленню та соціальній інтеграції дитини, яка є жертвою будьяких видів нехтування, експлуатації чи зловживань, катувань чи будьяких жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження, покарання чи збройних конфліктів. Таке відновлення і реінтеграція мають здійснюватися в умовах, що забезпечують здоров’я, самоповагу і гідність дитини. 1. Державиучасниці визнають право кожної дитини, яка, як вважається, порушила кримінальне законодавство, звинувачується або визнається винною в його порушенні, на таке поводження, що сприяє розвиткові у дитини почуття гідності і значущості, зміцнює в ній повагу до прав людини й основних свобод інших та при якому враховуються вік дитини і бажаність 129

сприяння її реінтеграції та виконання нею корисної ролі в суспільстві. 2. 3 цією метою і беручи до уваги відповідні положення міжнародних документів, Державиучасниці, зокрема, забезпечують, щоб: а) жодна дитина не вважалася порушником кримінального законодавства, не була звинувачена та визнана винною в його порушенні через дію чи бездіяльність, які не були заборонені національним і міжнародним правом на час їх здійснення; b) кожна дитина, яка, як вважається, порушила кримінальне законодавство чи звинувачується в його порушенні, мала принаймні такі гарантії: 1) презумпцію невинності, поки її вина не буде доведена згідно з законом; 2) негайне і безпосереднє інформування її про звинувачення проти неї, а у випадку необхідності, через її батьків чи законних опікунів, та одержання правової й іншої необхідної допомоги при підготовці та здійсненні свого захисту; 3) невідкладне прийняття рішення з розглядуваного питання компетентним, незалежним і безстороннім органом чи судовим органом у ході справедливого слухання згідно із законом у присутності адвоката чи іншої відповідної особи і, якщо це не вважається таким, що суперечить найкращим інтересам дитини, зокрема, з урахуванням її віку чи становища її батьків або законних опікунів; 4) свобода від примусу щодо даваних свідчень чи визнання вини; вивчення показань свідків звинувачення або самостійно, або за допомогою інших осіб та забезпечення рівноправної участі свідків захисту та вивчення їх свідчень; 5) якщо вважається, що дитина порушила кримінальне законодавство, повторний розгляд вищим компетентним, незалежним і безстороннім органом чи судовим органом згідно із законом відповідного рішення та будьяких вжитих у цьому зв’язку заходів; 6) безплатна допомога перекладача, якщо дитина не розуміє використовуваної мови чи не розмовляє нею; 7) повна повага її особистого життя на всіх стадіях розгляду. 3. Державиучасниці прагнуть сприяти створенню законів, процедур, органів і установ, що мають безпосереднє відношення до дітей, які, як вважається, порушили кримінальне законодавство, звинувачуються чи визнаються винними в його порушенні, і зокрема: а) встановленню мінімального віку, нижче якого діти вважаються нездатними порушити кримінальне законодавство; b) у випадку необхідності і бажаності вжиттю заходів щодо поводження з такими дітьми без використання судового розгляду за умов повного додержання прав людини і правових гарантій. 4. Необхідна наявність таких різних заходів, як догляд, положення про опіку і нагляд, консультативні послуги, призначення випробного строку виховання, програми навчання і професійної підготовки, та інших форм догляду, що замінюють догляд в установах, з метою забезпечення такого поводження з дитиною, яке забезпечувало б її добробут і відповідало її становищу та характеру злочину. Стаття 41. Жодне в цій Конвенції не торкається будьяких положень, які більшою мірою сприяють здійсненню прав дитини і можуть міститися: а) в законі Державиучасниці, або b) в нормах міжнародного права, що діють щодо даної держави. Частина II Стаття 42. Державиучасниці зобов’язані, використовуючи належні та дійові засоби, широко інформувати про принципи і положення Конвенції як дорослих, так і дітей. 130

Стаття 43. 1. 3 метою розгляду прогресу, досягнутого Державамиучасницями щодо виконання зобов’язань, взятих згідно з цією Конвенцією, засновується Комітет по правах дитини, який здійснює функції, передбачені нижче. 2. Комітет складається з десяти експертів, що відзначаються високими моральними якостями та визнаною компетентністю в галузі, охоплюваній цією Конвенцією. Членів Комітету обирають Державиучасниці з числа своїх громадян, вони виступають в особистій якості, при цьому приділяється увага справедливому географічному розподілу, а також головним правовим системам. 3. Членів Комітету обирають таємним голосуванням із числа внесених до списку осіб, висунутих Державамиучасницями. Кожна Державаучасниця може висувати одну особу з числа своїх громадян. 4. Первісні вибори в Комітет проводяться не пізніше ніж через шість місяців з дня набуття чинності цією Конвенцією, а надалі — раз на два роки. Принаймні за чотири місяці до дня кожних виборів Генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй звертається до Державучасниць з листом, пропонуючи їм подати свої кандидатури протягом двох місяців. Потім Генеральний секретар складає в алфавітному порядку список всіх висунутих таким чином осіб із зазначенням Державучасниць, які висунули цих осіб, та представляє цей список Державамучасницям цієї Конвенції. 5. Вибори проводяться на нарадах Державучасниць, які скликає Генеральний секретар у центральних установах Організації Об’єднаних Націй. На нарадах, де дві третини Державучасниць складають кворум, обраними до складу Комітету є ті кандидати, які дістали найбільшу кількість голосів і абсолютну більшість голосів представників Державучасниць, що присутні та беруть участь у голосуванні. 6. Члени Комітету обираються на чотирирічний строк. Вони мають право бути переобраними у випадку повторного висунення їх кандидатур. Строк повноважень п’яти членів, обраних на перших виборах, минає в кінці дворічного періоду; негайно після перших виборів імена цих п’яти членів визначаються голови наради шляхом жеребкування. 7. У випадку смерті або відставки якогонебудь члена Комітету або якщо він чи вона з якоїсь іншої причини не може більше виконувати обов’язки члена Комітету, Державаучасниця, що висунула даного члена Комітету, призначає іншого експерта з числа своїх громадян на строк, що залишився, за умови схвалення Комітетом. 8. Комітет встановлює власні правила процедури. 9. Комітет обирає своїх службових осіб на дворічний строк. 10. Сесії Комітету, як правило, проводяться в центральних установах Організації Об’єднаних Націй або в будьякому іншому відповідному місці, визначеному Комітетом. Комітет, як правило, проводить сесії щорічно. Тривалість сесії Комітету визначається і при необхідності переглядається на нарадах Державучасниць цієї Конвенції за умови схвалення Генеральною Асамблеєю. 11. Генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй надає необхідні персонал і матеріальні засоби для ефективного здійснення Комітетом своїх функцій відповідно до цієї Конвенції. 12. Члени Комітету, заснованого відповідно до цієї Конвенції, одержують схвалювану Генеральною Асамблеєю винагороду з коштів Організації Об’єднаних Націй в порядку та на умовах, встановлених Генеральною Асамблеєю. 131

Стаття 44. 1. Державиучасниці зобов’язані подавати Комітету через Генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй доповіді про вжиті ними заходи щодо закріплення визнаних у Конвенції прав та прогрес, досягнутий у здійсненні цих прав: а) протягом двох років після набуття чинності цією Конвенцією для відповідної Державиучасниці; b) надалі — кожні п’ять років. 2. У доповідях, які подаються відповідно до цієї статті, зазначаються фактори і труднощі, якщо такі є, що впливають на ступінь виконання зобов’язань за цією Конвенцією. Доповіді містять також достатню інформацію, з тим щоб забезпечити Комітету повне розуміння дії Конвенції у даній країні. 3. Державіучасниці, яка подала Комітету всебічну первинну інформацію, немає необхідності повторювати у наступних доповідях, що подаються відповідно до пункту 1 підпункту b цієї статті, раніше викладену основну інформацію. 4. Комітет може запитувати у Державучасниць додаткову інформацію, що стосується здійснення цієї Конвенції. 5. Доповіді про діяльність Комітету раз на два роки представляються Генеральній Асамблеї через Економічну та Соціальну Раду. 6. Державиучасниці забезпечують широку гласність своїм доповідям у власних країнах. Стаття 45. 3 метою сприяння ефективному здійсненню Конвенції та заохочення міжнародного співробітництва в галузі, охоплюваній цією Конвенцією: а) спеціалізовані установи, Дитячий фонд Організації Об’єднаних Націй та інші органи Організації Об’єднаних Націй мають право бути представленими при розгляді питань про здійснення таких положень цієї Конвенції, які входять до сфери їх повноважень. Комітет може запропонувати спеціалізованим установам, Дитячому фонду Організації Об’єднаних Націй та іншим компетентним органам, якщо він вважає це за доцільне, подавати висновки експертів щодо здійснення Конвенції у тих галузях, які входять до сфери їх відповідних повноважень. Комітет може запропонувати спеціалізованим установам, Дитячому фонду Організації Об’єднаних Націй та іншим органам Організації Об’єднаних Націй подавати доповіді про здійснення Конвенції у галузях, що входять до сфери їх діяльності; b) Комітет направляє, якщо він вважає за доцільне, до спеціалізованих установ, Дитячого фонду Організації Об’єднаних Націй та інших компетентних органів будьякі доповіді Державучасниць, в яких вміщені прохання про технічну консультацію чи допомогу або йдеться про потреби в цьому, зазначені зауваження та пропозиції Комітету, якщо такі є, щодо таких прохань чи зауважень; с) Комітет може рекомендувати Генеральній Асамблеї запропонувати Генеральному секретарю провести від її імені дослідження з питань, що стосуються прав дитини; d) Комітет може вносити пропозиції і рекомендації загального характеру, засновані на інформації, одержаній відповідно до статтей 44 і 45 цієї Конвенції. Такі пропозиції і рекомендації загального характеру направляються будьякій зацікавленій Державіучасниці і повідомляються Генеральній Асамблеї поряд із зауваженнями Державучасниць, якщо такі є. Частина III Стаття 46. Ця Конвенція відкрита для підписання її всіма державами. Стаття 47. Ця Конвенція підлягає ратифікації. Ратифікаційні грамоти здаються на зберігання Генеральному секретарю Організації Об’єднаних Націй. 132

Стаття 48. Ця Конвенція відкрита для приєднання до неї будьякої держави. Документи про приєднання здаються на зберігання Генеральному секретарю Організації Об’єднаних Націй. Стаття 49. 1. Ця Конвенція набуває чинності на тридцятий день після дати здачі на зберігання Генеральному секретарю Організації Об’єднаних Націй двадцятої ратифікаційної грамоти або документа про приєднання. 2. Для кожної держави, яка ратифікує цю Конвенцію або приєднується до неї після здачі на зберігання двадцятої ратифікаційної грамоти або документа про приєднання, ця Конвенція набирає чинності на тридцятий день після здачі такою державою на зберігання її ратифікаційної грамоти або документа про приєднання. Стаття 50. 1. Будьяка Державаучасниця може запропонувати поправку і подати її Генеральному секретарю Організації Об’єднаних Націй. Генеральний секретар потім направляє запропоновану поправку Державамучасницям з проханням повідомити його, чи висловлюються вони за скликання конференції Державучасниць з метою розгляду цих пропозицій і проведення по них голосування. Якщо протягом чотирьох місяців, починаючи з дати такого повідомлення, принаймні третина Державучасниць висловиться за таку конференцію, Генеральний секретар скликає цю конференцію під егідою Організації Об’єднаних Націй. Будьяка поправка, прийнята більшістю Державучасниць, які присутні та голосують на цій конференції, подається Генеральній Асамблеї на її затвердження. 2. Поправка, прийнята згідно з пунктом 1 цієї статті, набуває чинності після затвердження її Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй та прийняття її більшістю у дві третини Державучасниць. 3. Коли поправка набуває чинності, вона стає обов’язковою для тих Державучасниць, які її прийняли, а для інших Державучасниць залишаються обов’язковими положення цієї Конвенції і будьякі попередні поправки. Стаття 51. 1. Генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй отримує та розсилає всім державам текст застережень, зроблених державами у момент ратифікації або приєднання. 2. Застереження, не сумісні з цілями і завданнями цієї Конвенції, не допускаються. 3. Застереження можуть бути зняті у будьякий час шляхом відповідного повідомлення, направленого Генеральному секретарю Організації Об’єднаних Націй, який потім повідомляє про це всі держави. Таке повідомлення набуває чинності з дня отримання його Генеральним секретарем. Стаття 52. Будьяка Державаучасниця може денонсувати цю Конвенцію шляхом письмового повідомлення Генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй. Денонсація набуває чинності через рік після отримання повідомлення Генеральним секретарем. Стаття 53. Генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй призначається депозитарієм цієї Конвенції. Стаття 54. Оригінал цієї Конвенції, англійський, арабський, іспанський, китайський, російський і французький тексти якої є однаково автентичними, здається на зберігання Генеральному секретарю Організації Об’єднаних Націй. На посвідчення чого нижчепідписані повноважні представники, належним чином на те уповноважені своїми відповідними урядами, підписали цю Конвенцію. 133

Закон України «Про охорону дитинства» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 30, ст.142) (Із змінами, внесеними згідно із Законами N 3109III (310914) від 07.03.2002, ВВР, 2002, N 32, ст. 232 N 177IV (17715) від 26.09.2002, ВВР, 2002, N 46, ст. 347 N 380IV (38015) від 26.12.2002, ВВР, 2003, N 1011, ст. 86 N 1344IV (134415) від 27.11.2003) Цей Закон визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері. Розділ I. Загальні положення Стаття 1. Визначення термінів У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: дитина — особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше; дитинство — період розвитку людини до досягнення повноліття; охорона дитинства — система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав; дитинасирота — дитина, в якої померли чи загинули батьки; діти, позбавлені батьківського піклування, — діти, які залишилися без піклування батьків у зв’язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами внутрішніх справ, пов’язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки, а також підкинуті діти, діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовились батьки, та безпритульні діти; безпритульні діти — діти, які були покинуті батьками, самі залишили сім’ю або дитячі заклади, де вони виховувались, і не мають певного місця проживання; дитинаінвалід — дитина зі стійким розладом функцій організму, спричиненим захворюванням, травмою або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідність додаткової соціальної допомоги і захисту; дитинабіженець — дитина, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися 134

цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань; (Абзац дев’ятий статті 1 в редакції Закону N 177IV (17715) від 26.09.2002) неповна сім’я — сім’я, що складається з матері або батька і дитини (дітей); багатодітна сім’я — сім’я, що складається з батьків (або одного з батьків) і трьох та більше дітей; прийомна сім’я — сім’я, яка добровільно взяла із закладів для дітейсиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, від 1 до 4 дітей на виховання та спільне проживання; дитячий будинок сімейного типу — окрема сім’я, яка створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітейсиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Стаття 2. Законодавство «Про охорону дитинства» та його завдання Законодавство «Про охорону дитинства» ґрунтується на Конституції України (254к/96ВР), Конвенції ООН про права дитини (995-021), міжнародних договорах, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з цього Закону, а також інших нормативноправових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері. Завданням законодавства «Про охорону дитинства» є розширення соціальноправових гарантій дітей, забезпечення фізичного, інтелектуального, культурного розвитку молодого покоління, створення соціальноекономічних і правових інститутів з метою захисту прав та законних інтересів дитини в Україні. Стаття 3. Основні принципи охорони дитинства Всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров’я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будьяких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативноправовими актами. У порядку, встановленому законодавством, держава гарантує всім дітям рівний доступ до безоплатної юридичної допомоги, необхідної для забезпечення захисту їх прав. Стаття 4. Система заходів щодо охорони дитинства Система заходів щодо охорони дитинства в Україні включає: визначення основних правових, економічних, організаційних, культурних та соціальних засад щодо охорони дитинства, удосконалення законодавства про правовий і соціальний захист дітей, приведення його у відповідність з міжнародними правовими нормами у цій сфері; забезпечення належних умов для охорони здоров’я, навчання, виховання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціальнопсихологічної адаптації та активної життєдіяльності, зростання в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги, свободи та рівності; 135

проведення державної політики, спрямованої на реалізацію цільових програм з охорони дитинства, надання дітям пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі виховання, навчання, підготовки до трудової діяльності, заохочення наукових досліджень з актуальних проблем дитинства; встановлення відповідальності юридичних і фізичних осіб (посадових осіб і громадян) за порушення прав і законних інтересів дитини, заподіяння їй шкоди. Стаття 5. Організація охорони дитинства Основні засади охорони дитинства та державну політику у цій сфері визначає Верховна Рада України шляхом затвердження відповідних загальнодержавних програм. Проведення державної політики щодо охорони дитинства, розробку і здійснення цільових загальнодержавних програм соціального захисту та поліпшення становища дітей, координацію діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади у цій сфері забезпечує Кабінет Міністрів України. Щорічно Кабінет Міністрів України звітує Верховній Раді України про стан демографічної ситуації в Україні, становище дітей та тенденції його змін у ході впроваджених соціальноекономічних перетворень. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують: проведення державної політики у сфері охорони дитинства, розроблення і здійснення галузевих та регіональних програм поліпшення становища дітей, вирішення інших питань у цій сфері; розвиток мережі навчальних закладів, закладів охорони здоров’я, соціального захисту, а також позашкільних навчальних закладів, діяльність яких спрямована на організацію дозвілля, відпочинку і оздоровлення дітей, зміцнення їх матеріальнотехнічної бази; вирішення питань щодо встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей; (Дію абзацу п’ятого частини третьої статті 5 зупинено на 2004 рік щодо забезпечення безкоштовним харчуванням учнів 13 класів загальноосвітніх навчальних закладів, крім дітейсиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та дітей із малозабезпечених сімей згідно із Законом N 1344IV (134415) від 27.11.2003) (Дію абзацу п’ятого частини третьої статті 5 зупинено на 2003 рік (щодо забезпечення безкоштовним харчуванням учнів 13 класів загальноосвітніх навчальних закладів, крім дітейсиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та дітей із малозабезпечених сімей) згідно із Законом N 380IV (38015) від 26.12.2002) організацію безкоштовного харчування учнів 13 класів загальноосвітніх навчальних закладів, а також дітейсиріт, дітей з неповних та багатодітних сімей у професійнотехнічних навчальних закладах; організацію пільгового проїзду міським пасажирським транспортом (крім таксі), автомобільним транспортом загального користування (крім 136

таксі) в сільській місцевості учнів загальноосвітніх навчальних закладів, а також дітейсиріт, дітей з неповних та багатодітних сімей, що навчаються в професійнотехнічних навчальних закладах; вирішення питань про надання пільг та державної допомоги дітям та сім’ям з дітьми відповідно до законодавства; вжиття інших заходів щодо охорони дитинства, віднесених до їх компетенції законодавством України. Компетенція інших органів виконавчої влади у сфері охорони дитинства визначається законодавством. У порядку, встановленому законодавством, трудові колективи, благодійні та інші громадські організації, фізичні особи можуть брати участь у забезпеченні реалізації заходів з охорони дитинства, поліпшення становища дітей, створення розвиненої системи патронату дітейсиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, підтримки батьків або осіб, які їх замінюють, заходів, спрямованих на забезпечення відповідних умов для виховання, освіти, всебічного гармонійного культурного і фізичного розвитку дитини. Держава сприяє трудовим колективам, громадським та благодійним організаціям, іншим об’єднанням громадян та фізичним особам у їх діяльності, спрямованій на поліпшення становища дітей, охорону їх прав та інтересів, заохочує розвиток усіх форм благодійності, патронату і спонсорства щодо дітей шляхом надання податкових, інвестиційних, митних, кредитних та тарифних пільг у порядку, встановленому законами України. Розділ II. Права та свободи дитини Стаття 6. Право на життя та охорону здоров’я Кожна дитина має право на життя з моменту визначення її живонародженою та життєздатною за критеріями Всесвітньої організації охорони здоров’я. Держава гарантує дитині право на охорону здоров’я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров’я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, раціонального харчування, формуванню навичок здорового способу життя. З цією метою держава вживає заходів щодо: зниження рівня смертності немовлят і дитячої смертності; забезпечення надання необхідної медичної допомоги всім дітям; боротьби з хворобами і недоїданням, у тому числі шляхом надання дітям доступу до достатньої кількості якісних харчових продуктів та чистої питної води; створення безпечних і здорових умов праці; надання матерям належних послуг з охорони здоров’я у допологовий і післяпологовий періоди; забезпечення всіх прошарків суспільства, зокрема батьків і дітей, інформацією щодо охорони здоров’я і здорового харчування дітей, переваг грудного вигодовування, гігієни, санітарних умов проживання дітей та запобігання нещасним випадкам; 137

розвитку просвітницької роботи, послуг у галузі планування сім’ї та охорони репродуктивного здоров’я; пільгового забезпечення дітей ліками та харчуванням у порядку, встановленому законодавством. Стаття 7. Право на ім’я та громадянство Кожна дитина з моменту народження має право на ім’я та громадянство. Місце і порядок реєстрації народження дитини визначаються законодавством про шлюб та сім’ю, реєстрацію актів громадянського стану, а підстави і порядок набуття та зміни громадянства визначаються Законом України «Про громадянство України» (223514), іншими нормативноправовими актами. Стаття 8. Право на достатній життєвий рівень Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Стаття 9. Право дитини на вільне висловлення думки та отримання інформації Кожна дитина має право на вільне висловлювання особистої думки, формування власних поглядів, розвиток власної суспільної активності, отримання інформації, що відповідає її віку. Це право включає свободу розшукувати, одержувати, використовувати, поширювати та зберігати інформацію в усній, письмовій чи іншій формі, за допомогою творів мистецтва, літератури, засобів масової інформації, засобів зв’язку (комп’ютерної, телефонної мережі тощо) чи інших засобів на вибір дитини. Їй забезпечується доступ до інформації та матеріалів з різних національних і міжнародних джерел, особливо тих, які сприяють здоровому фізичному і психічному розвитку, соціальному, духовному та моральному благополуччю. Діти мають право звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, засобів масової інформації та їх посадових осіб із зауваженнями та пропозиціями стосовно їхньої діяльності, заявами та клопотаннями щодо реалізації своїх прав і законних інтересів та скаргами про їх порушення. З метою реалізації цього права держава сприяє: поширенню засобами масової інформації матеріалів, корисних для розвитку дитини; виданню та розповсюдженню дитячої літератури та підручників шляхом створення пільгових умов для їх видання; міжнародному співробітництву у сфері обміну та поширення інформації та матеріалів, що надходять із різних національних і міжнародних джерел; діяльності засобів масової інформації, спрямованій на задоволення мовних потреб дітей, у тому числі тих, які належать до національних меншин. Здійснення прав дитини на вільне висловлювання думки та отримання інформації може бути обмежене законом в інтересах національ138

ної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету та неупередженості правосуддя. Стаття 10. Право на захист від усіх форм насильства Кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім’ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини. Держава здійснює захист дитини від: усіх форм фізичного і психічного насильства, образи, недбалого і жорстокого поводження з нею, експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють; втягнення у злочинну діяльність, залучення до вживання алкоголю, наркотичних засобів і психотропних речовин; залучення до екстремістських релігійних психокультових угруповань та течій, використання її для створення та розповсюдження порнографічних матеріалів, примушування до проституції, жебрацтва, бродяжництва, втягнення до азартних ігор тощо. Держава через органи опіки і піклування, служби у справах неповнолітніх, центри соціальних служб для молоді у порядку, встановленому законодавством, надає дитині та особам, які піклуються про неї, необхідну допомогу у запобіганні та виявленні випадків жорстокого поводження з дитиною, передачі інформації про ці випадки для розгляду до відповідних уповноважених законом органів для проведення розслідування і вжиття заходів щодо припинення насильства. (Частина третя статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3109III (310914) від 07.03.2002) Дитина вправі особисто звернутися до органу опіки та піклування, служби у справах неповнолітніх, центрів соціальних служб для молоді, інших уповноважених органів за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів. (Частина четверта статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3109III (310914) від 07.03.2002) Розголошення чи публікація будьякої інформації про дитину, що може заподіяти їй шкоду, без згоди законного представника дитини забороняється. Процедура розгляду скарг дітей на порушення їх прав і свобод, жорстоке поводження, насильство і знущання над ними в сім’ї та поза її межами встановлюється законодавством. Розділ III. Дитина і сім’я Стаття 11. Дитина і сім’я Сім’я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріаль-

139

ного забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім’ї разом з батьками або в сім’ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов’язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов’язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Стаття 12. Права, обов’язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов’язків щодо виховання дітей, захищає права сім’ї, сприяє розвитку мережі дитячих закладів. Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов’язку утримувати дітей. Порядок і розміри відшкодування витрат на перебування дитини в будинку дитини, дитячому будинку, дитячому будинкуінтернаті, школіінтернаті, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім’ї, іншому закладі для дітейсиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлюються законодавством України. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров’я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов’язків відповідно до закону. У разі відмови від надання дитині необхідної медичної допомоги, якщо це загрожує її здоров’ю, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність згідно з законом. Медичні працівники у разі критичного стану здоров’я дитини, який потребує термінового медичного втручання, зобов’язані попередити батьків або осіб, які їх замінюють, про відповідальність за залишення дитини в небезпеці. Стаття 13. Державна допомога сім’ям з дітьми З метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім’ях держава надає батькам або особам, які їх замінюють, со140

Стаття 14.

Стаття 15.

Стаття 16.

Стаття 17.

ціальну допомогу, передбачену Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (281112) та іншими законами України. Сім’ям з дітьми у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, надаються пільгові довгострокові кредити на придбання житла, предметів довгострокового користування та житлове будівництво. Розлучення дитини з сім’єю Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили. Під час вчинення дій, пов’язаних з розлученням дитини з одним або обома батьками, а також інших дій, що стосуються дитини, в порядку, встановленому законом, судом заслуховується думка та побажання дитини. Спілкування дитини з батьками, які проживають окремо Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов’язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом. Дитина має право на отримання інформації про відсутніх батьків, якщо це не завдає шкоди її психічному і фізичному здоров’ю. Спілкування дитини з батьками, які проживають у різних державах Дитина, батьки якої проживають у різних державах, має право на регулярні особисті стосунки і прямі контакти з обома батьками. Дитина та її батьки для возз’єднання сім’ї мають право на вільний в’їзд в Україну та виїзд з України у порядку, встановленому законом. Право дитини на майно Кожна дитина, в тому числі й усиновлена, має право на одержання в установленому законом порядку в спадщину майна і грошових коштів батьків чи одного з них у разі їх смерті або визнання їх за рішенням суду померлими незалежно від місця проживання. Дитина, батьки якої позбавлені батьківських прав, не втрачає права на успадкування їх майна. У разі визнання батьків або одного з них рішенням суду безвісно відсутніми дитина має право на утримання за рахунок їх коштів і майна. Батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження 141

житла, зобов’язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов’язання. Суд у разі позбавлення батьків батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав одночасно накладає заборону на відчуження майна та житла дітей, про що повідомляє нотаріальну контору за місцем знаходження майна та житла. Інші майнові права дитини та порядок їх захисту встановлюються законами України. Стаття 18. Право дитини на житло Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарногігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти — члени сім’ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов’язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла. Розділ IV. Дитина і суспільство Стаття 19. Право на освіту Кожна дитина має право на освіту. Держава гарантує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійнотехнічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; надання державних стипендій та пільг учням і студентам цих закладів у порядку, встановленому законодавством України. Держава забезпечує право на вибір навчального закладу і навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування організовують облік дітей дошкільного та шкільного віку для виконання вимог щодо навчання дітей у загальноосвітніх навчальних закладах. Учні державних професійнотехнічних навчальних закладів, студенти вищих навчальних закладів IIV рівнів акредитації з числа дітейсиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, перебувають на повному утриманні держави. Порядок повного державного утримання та забезпечення учнів державних професійнотехнічних навчальних закладів безоплатним харчуванням і стипендією встановлюється Кабінетом Міністрів України. Дітисироти та діти, позбавлені батьківського піклування (за винятком тих, які мають вади фізичного та розумового розвитку і не можуть навчатися в загальних навчальних закладах), навчаються в загальноосвітніх школах. Держава забезпечує пільгові умови для вступу до державних та комунальних професійнотехнічних, вищих навчальних закладів 142

дітямінвалідам, дітямсиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та іншим категоріям дітей, які потребують соціального захисту, за умови наявності у них достатнього рівня підготовки. Норми навантаження у навчальних програмах та планах навчальних закладів повинні визначатися з урахуванням віку та стану здоров’я дітей. Контроль за дотриманням цих норм у порядку, встановленому законодавством, забезпечують органи управління освітою та органи охорони здоров’я. У порядку, встановленому законодавством, держава забезпечує підтримку та заохочення особливо обдарованих дітей шляхом направлення їх на навчання до провідних вітчизняних та іноземних навчальних закладів і встановлення спеціальних стипендій. Стаття 20. Залучення дитини до національної та світової культури З метою сприяння соціальному, духовному, моральному благополуччю, всебічному здоровому розвитку дитини держава забезпечує їй безкоштовний доступ до національних духовних та історичних цінностей, досягнень світової культури шляхом надання можливості користування бібліотечними фондами, виставковими залами, музеями тощо. З цією метою створюється мережа спеціальних дитячих закладів культури, закладів позашкільної освіти, діяльність яких спрямовується на сприяння розвитку індивідуальної та колективної творчості дітей. Розробка навчальних програм, що застосовуються в навчальних закладах, повинна базуватися на найкращих здобутках людства у сфері культури, засадах моралі та добра, національних духовних традиціях. Держава сприяє випуску і забезпеченню доступності кіно та відеофільмів, теле і радіопередач, виданню друкованих засобів масової інформації, розрахованих на дитячу та молодіжну аудиторію, а також поширенню іншої корисної для культурного розвитку дітей інформації. Забороняється пропагування у засобах масової інформації культу насильства і жорстокості, розповсюдження порнографії та інформації, що зневажає людську гідність і завдає шкоди моральному благополуччю дитини. Стаття 21. Дитина і праця Порядок застосування праці дітей визначається законодавством України про працю. Вік, з якого допускається прийняття дитини на роботу, становить 16 років. Діти, які досягли 15річного віку, можуть прийматися на роботу, що не завдає шкоди їх здоров’ю і навчанню, за згодою одного з батьків або особи, яка замінює батьків. Для дітей, молодших 16 років, тривалість робочого часу обмежується відповідно до потреб їх розвитку та професійної підготовки. Час, витрачений дитиною за згодою власника або уповноваженого ним органу на професійну підготовку в межах встановленого законодавством робочого часу, зараховується як робочий час. Забороняється залучення дітей до участі у важких роботах і роботах у шкідливих або небезпечних умовах праці, а також на підземних роботах та до праці понад встановлений законодавством скорочений робочий час. 143

Діти приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду за наявності письмового медичного висновку про відсутність протипоказань для участі у трудовій діяльності та в подальшому до досягнення 21 року щорічно підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам. Участь у трудовій діяльності дітейінвалідів та дітей з вадами фізичного та розумового розвитку забезпечується шляхом створення відповідної мережі робочих місць. З метою захисту своїх трудових прав діти, які працюють, можуть створювати професійні спілки або вступати до існуючих професійних спілок у порядку, встановленому законодавством України. Державний контроль і нагляд за додержанням трудових прав дитини забезпечується в порядку, встановленому законодавством України. Стаття 22. Право на зайняття підприємницькою діяльністю Діти, які досягли 16річного віку, мають право займатися підприємницькою діяльністю, можуть бути членами колективного сільськогосподарського підприємства та членами селянського (фермерського) господарства в порядку, встановленому законом. Стаття 23. Право на об’єднання в дитячі та молодіжні організації Діти мають право на об’єднання в самостійні дитячі та молодіжні громадські організації за умови, що їх діяльність не суперечить Конституції України (254к/96ВР) та законам України, не порушує громадський порядок і безпеку держави, права і свободи інших осіб, не шкодить моралі та здоров’ю дітей та інших громадян. Дитячі громадські організації можуть створювати свої об’єднання, встановлювати контакти з дитячими громадськими організаціями інших країн, вступати до міжнародних дитячих об’єднань. Створення дитячих організацій політичного та релігійного спрямування забороняється. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування надають допомогу дитячим організаціям та об’єднанням, сприяють їх роботі. Розділ V. Дитина в несприятливих умовах та екстремальних ситуаціях Стаття 24. Утримання і виховання дітейсиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, та безпритульних дітей Утримання і виховання дітейсиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечує держава. Безпритульні діти в порядку, встановленому законом, тимчасово розміщуються у притулках для неповнолітніх служб у справах неповнолітніх, у яких створюються належні житловопобутові умови та умови, спрямовані на забезпечення їх соціальної адаптації та підготовку до повернення у рідні сім’ї або передачі під опіку і піклування, надається правова, психологічна, медична та інша допомога таким дітям. Дітисироти та діти, позбавлені батьківського піклування, повинні бути передані під опіку чи піклування, на усиновлення або влаштовані 144

на виховання в сім’ї громадян (прийомні сім’ї), в будинки дитини, дитячі будинки, школиінтернати, дитячі будинки сімейного типу на повне державне утримання. Вихованцям таких закладів створюються необхідні умови для їх всебічного і гармонійного розвитку, підготовки до самостійного життя та праці. Посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, працівники Міністерства внутрішніх справ України, працівники органів соціального захисту населення, житловоексплуатаційних організацій, навчальних закладів, громадяни та інші особи, яким стало відомо про факт залишення дитини без опіки (піклування) батьків, зобов’язані негайно повідомити про це органи опіки та піклування за місцем знаходження дитини. Усиновлення допускається виключно в інтересах дитини України відповідно до закону. Усиновлення (удочеріння) є оформлена спеціальним юридичним актом (рішенням суду) передача на виховання в сім’ю неповнолітньої дитини на правах сина чи дочки. Усиновлення дитини, яка є громадянином України, іноземними громадянами провадиться, якщо були вичерпані всі можливості щодо передачі під опіку, піклування, на усиновлення чи виховання в сім’ї громадян України. Переважне право серед інших іноземних громадян на усиновлення дитини, яка є громадянином України, мають іноземні громадяни країн, які уклали міжнародні договори з Україною про усиновлення дітейсиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Порядок передачі дітей на усиновлення, а також здійснення контролю за умовами їх проживання і виховання в сім’ях усиновителів встановлюється Кабінетом Міністрів України. Посередницька комерційна діяльність щодо усиновлення дітей, передачі їх під опіку (піклування) чи на виховання в сім’ї громадян України або громадян інших держав забороняється законом. Порядок створення, реорганізації та ліквідації навчальновиховних закладів для дітейсиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, передачі дітей на виховання та спільне проживання в прийомні сім’ї або дитячі будинки сімейного типу, а також положення про них затверджуються Кабінетом Міністрів України. Працівники закладів для дітейсиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які здійснюють виховні функції, в разі вчинення аморального проступку, не сумісного з продовженням зазначеної роботи, притягаються до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому законом. Контроль за умовами виховання і проживання дітейсиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в сім’ях опікунів (піклувальників), усиновителів, у дитячих будинках сімейного типу, в прийомних сім’ях покладається на органи опіки і піклування, центри соціальних служб для молоді або інші спеціально уповноважені органи. (Частина тринадцята статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3109III (310914) від 07.03.2002) 145

Стаття 25. Соціальний захист дітейсиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування Діти, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави. Відсутність одного або обох з батьків та батьківського піклування підтверджується відповідними документами, які є підставою для надання цим дітям матеріального забезпечення і пільг, передбачених законодавством України. У разі передачі дітейсиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, під опіку чи піклування, влаштування в будинки дитини, дитячі будинки, школиінтернати, дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім’ї жиле приміщення, в якому вони проживали, зберігається за дітьми протягом усього часу перебування їх в цих закладах, у опікунів чи піклувальників, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім’ї незалежно від того, чи проживають у жилому приміщенні, з якого вибули діти, інші члени сім’ї. Жиле приміщення, яке зберігається за дітьми, може бути передано в оренду іншим громадянам на строк до повернення дітей із зазначених закладів, від опікунів чи піклувальників, з прийомної сім’ї чи дитячого будинку сімейного типу. Дітисироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які до передачі під опіку чи піклування, влаштування в будинки дитини, дитячі будинки, школиінтернати, дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім’ї не мали впорядкованого житла або вселення їх в приміщення, яке зберігалося за ними, неможливе, забезпечуються позачергово впорядкованим житлом за останнім місцем проживання в порядку, встановленому законодавством України. Держава гарантує матеріальну допомогу на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, у дитячих будинках сімейного типу і прийомних сім’ях у порядку, встановленому законодавством України. (Дію частини шостої статті 25 зупинено на 2004 рік згідно із Законом N 1344IV (134415) від 27.11.2003) (Дію частини шостої статті 25 зупинено на 2003 рік згідно із Законом N 380IV (38015) від 26.12.2002) Дітисироти та діти, позбавлені батьківського піклування, підлягають обов’язковому державному страхуванню до досягнення ними 18річного віку. (Установити, що у 2004 році положення і норми, передбачені частиною шостої статті 25 реалізуються в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України, в межах видатків, врахованих у розрахунках до Державного бюджету України та місцевих бюджетів на 2004 рік згідно із Законом N 1344IV (134415) від 27.11.2003) Держава гарантує працевлаштування дітейсиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, після повернення їх з дитячих закладів, від опікунів чи піклувальників, з дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей, закінчення навчання в державних та комунальних навчальних закладах. Стаття 26. Захист прав дітейінвалідів та дітей з вадами розумового або фізичного розвитку 146

Дискримінація дітейінвалідів та дітей з вадами розумового або фізичного розвитку забороняється. Держава сприяє створенню дітямінвалідам та дітям з вадами розумового або фізичного розвитку необхідних умов, рівних з іншими громадянами можливостей для повноцінного життя та розвитку з урахуванням індивідуальних здібностей та інтересів, гарантує надання їм відповідної матеріальної допомоги, встановлення одному з батьків дитиниінваліда чи особі, яка його замінює, на підприємстві, в установі чи організації незалежно від форм власності, за його згодою, скороченого робочого дня, надання додаткової оплачуваної відпустки на строк до 5 днів, відпустки без збереження заробітної плати та інших пільг, передбачених законодавством України. Дітямінвалідам та дітям з вадами розумового або фізичного розвитку надається безоплатна спеціалізована медична, дефектологічна і психологічна допомога та здійснюється безоплатне протезування у відповідних державних і комунальних закладах охорони здоров’я, надається можливість отримати базову, професійнотехнічну та вищу освіту, в тому числі в домашніх умовах. Таким дітям гарантується безоплатне забезпечення засобами індивідуальної корекції. З метою створення умов для безперешкодного доступу дітейінвалідів та дітей з вадами фізичного розвитку до об’єктів соціальної інфраструктури планування та забудова населених пунктів, формування жилих районів, розробка проектних рішень, будівництво та реконструкція будинків, споруд та їх комплексів, об’єктів та засобів громадського транспорту повинні здійснюватися з дотриманням вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (87512). Дітиінваліди, які позбавлені батьківського піклування і проживають у державних або комунальних дитячих закладах, після досягнення повноліття забезпечуються житлом в порядку, встановленому статтею 33 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Стаття 27. Заклади для дітейінвалідів та дітей з вадами розумового або фізичного розвитку Для дітейінвалідів та дітей з вадами розумового або фізичного розвитку, які не можуть навчатися в загальних навчальних закладах, створюються спеціальні загальноосвітні школи (школиінтернати), загальноосвітні санаторні школи (школиінтернати), будинкиінтернати для дітейінвалідів, дошкільні та інші заклади, в яких вони утримуються за рахунок держави. При направленні дітей до таких закладів останні мають обиратися з урахуванням принципу їх максимальної територіальної наближеності до місця проживання батьків або осіб, що їх замінюють. Кошти на фінансування будівництва та утримання закладів для дітейінвалідів і дітей з вадами розумового або фізичного розвитку в Державному бюджеті України, бюджеті Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетах виділяються окремою статтею. Стаття 28. Захист дітей, які постраждали внаслідок стихійного лиха, техногенних аварій, катастроф 147

Стаття 29.

Стаття 30.

Стаття 31.

Стаття 32.

Стаття 33.

148

Дітям, які постраждали внаслідок стихійного лиха, техногенних аварій, катастроф, держава забезпечує всебічну підтримку. В порядку, встановленому законодавством, їм гарантується першочергове і невідкладне відселення з небезпечної зони, надання кваліфікованої безоплатної медичної допомоги, пенсійного, соціального та іншого забезпечення, компенсацій за втрачене або пошкоджене майно та житло, вживаються заходи щодо сприяння возз’єднанню з членами сім’ї. Державна допомога дітям, ураженим ВІЛінфекцією, та дітям, хворим на інші невиліковні та тяжкі хвороби Дітям, ураженим ВІЛінфекцією (ВІЛінфіковані та хворі на СНІД), гарантується державна допомога в порядку та обсягах, визначених Законом України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення» (197212). Діти, хворі на інші невиліковні та тяжкі хвороби, мають право на державну допомогу в порядку, встановленому законодавством України. Заборона участі дітей у воєнних діях і збройних конфліктах Участь дітей у воєнних діях і збройних конфліктах, створення дитячих воєнізованих організацій та формувань, пропаганда серед дітей війни і насильства забороняються. Держава вживає всіх можливих заходів для забезпечення захисту прав дітей, які перебувають у зоні воєнних дій і збройних конфліктів, та догляду за ними. Їм надається матеріальна, медична та інша допомога, в разі потреби їх влаштовують у заклади для дітейсиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, заклади охорони здоров’я тощо. Захист дітейбіженців Держава через уповноважені органи вживає необхідних заходів щодо забезпечення захисту дітейбіженців на території України. Органи міграційної служби сприяють розшуку батьків або інших законних представників дітейбіженців, розлучених із сім’ями, влаштуванню таких дітей у відповідні дитячі заклади або сім’ї. Органи опіки та піклування вживають заходів щодо тимчасового влаштування у відповідні дитячі заклади або сім’ї дітейбіженців, розлучених з сім’ями, встановлення опіки чи піклування над такими дітьми, сприяють дітямбіженцям, розлученим з сім’ями, у реалізації їхніх прав. (Стаття 31 в редакції Закону N 177IV (17715) від 26.09.2002) Захист дитини від незаконного переміщення У порядку, встановленому законодавством України та відповідними міжнародними договорами, держава вживає заходів для боротьби з незаконним переміщенням, вивезенням та неповерненням дітей зза кордону, їх викраденням, торгівлею та контрабандою ними. Захист прав дитини на особисту свободу Право дитини на особисту свободу охороняється законом. Затримання та арешт неповнолітніх застосовується як винятковий захід і тільки у випадках та порядку, встановлених законом. Про затримання дитини відповідні органи негайно повідомляють батьків чи осіб, які їх замінюють, а також органи прокуратури. Забороняється утримання дитини в одному приміщенні з дорослими затриманими, арештованими чи засудженими особами.

Порядок притягнення неповнолітніх до кримінальної відповідальності та відбування ними покарання встановлюється законом. Не допускається застосування до дитини насильства, погроз, інших незаконних дій з метою примушення її дати показання як свідка або визнання своєї вини. Примусові заходи виховного характеру за вчинення дитиною злочину або в інших передбачених законом випадках застосовуються до неї лише судом. Стаття 34. Захист прав дитини в спеціальних навчальновиховних закладах для неповнолітніх, які потребують особливих умов виховання Неповнолітні правопорушники, які потребують особливих умов виховання, в порядку, встановленому законом, направляються до загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації та професійних училищ соціальної реабілітації. Неповнолітні, які вживають алкоголь, наркотики, та неповнолітні, які за станом здоров’я не можуть бути направлені до загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації та професійних училищ соціальної реабілітації, в порядку, встановленому законом, направляються до центрів медикосоціальної реабілітації неповнолітніх. Дітям, які перебувають у зазначених закладах, гарантується право на гуманне ставлення з боку оточуючих, на охорону здоров’я, отримання базової освіти і професійної підготовки, побачення з батьками або особами, які їх замінюють, відпустку, листування, на отримання передач, посилок від батьків, гуманітарних, благодійних та інших громадських організацій, які виявили бажання допомогти їм, у порядку, встановленому законодавством України. Розділ VI. Відповідальність за порушення законодавства «Про охорону дитинства» Стаття 35. Відповідальність за порушення законодавства «Про охорону дитинства» Особи, винні у порушенні вимог законодавства «Про охорону дитинства», несуть цивільноправову, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законів України. Розділ VII. Міжнародне співробітництво Стаття 36. Участь України у міжнародному співробітництві з охорони дитинства Україна бере участь у міжнародному співробітництві з питань охорони дитинства та захисту законних прав дитини відповідно до норм міжнародного права. У порядку, встановленому законом, Україна укладає з іноземними державами договори про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, з питань правового захисту дітей — громадян України, усиновлених іноземними громадянами, та здійснення контролю за умовами утримання та виховання таких дітей у сім’ях іноземних громадян. Стаття 37. Міжнародні договори Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що 149

містяться у законодавстві України «Про охорону дитинства», застосовуються правила міжнародного договору. Розділ VIII. Прикінцеві положення 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. 2. Кабінету Міністрів України у тримісячний термін: подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до законів України, що випливають з цього Закону; привести свої нормативноправові акти у відповідність з цим Законом; забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади прийнятих ними нормативноправових актів, що не відповідають вимогам цього Закону. Президент України Л. Кучма м. Київ, 26 квітня 2001 року N 2402III

Закон України “Про попередження насильства в сім’ї” (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, N 10, ст.70) Цей Закон визначає правові і організаційні основи попередження насильства в сім’ї, органи та установи, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї. Розділ I. Загальні положення Стаття 1. Визначення термінів Для цілей цього Закону наведені нижче терміни вживаються у такому значенні: насильство в сім’ї — будьякі умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю; фізичне насильство в сім’ї — умисне нанесення одним членом сім’ї іншому члену сім’ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров’я, нанесення шкоди його честі і гідності; сексуальне насильство в сім’ї — протиправне посягання одного члена сім’ї на статеву недоторканість іншого члена сім’ї, а також дії сексуального характеру по відношенню до неповнолітнього члена сім’ї; психологічне насильство в сім’ї — насильство, пов’язане з дією одного члена сім’ї на психіку іншого члена сім’ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров’ю; економічне насильство в сім’ї — умисне позбавлення одним членом сім’ї іншого члена сім’ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може приз150

вести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров’я; жертва насильства в сім’ї — член сім’ї, який постраждав від фізичного, сексуального, психологічного чи економічного насильства з боку іншого члена сім’ї; попередження насильства в сім’ї — система соціальних і спеціальних заходів, спрямованих на усунення причин і умов, які сприяють вчиненню насильства в сім’ї, припинення насильства в сім’ї, яке готується або вже почалося, притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні насильства в сім’ї, а також медикосоціальна реабілітація жертв насильства в сім’ї; реальна загроза вчинення насильства в сім’ї — погроза вчинення одним членом сім’ї стосовно іншого члена сім’ї умисних дій, передбачених абзацом другим цієї статті, якщо є реальні підстави очікувати її виконання; захисний припис — спеціальна форма реагування служби дільничних інспекторів міліції та кримінальної міліції у справах неповнолітніх щодо захисту жертви насильства в сім’ї, яким особі, яка вчинила насильство в сім’ї, забороняється вчиняти певні дії стосовно жертви насильства в сім’ї; віктимна поведінка щодо насильства в сім’ї — поведінка потенційної жертви насильства в сім’ї, що провокує насильство в сім’ї. Стаття 2. Законодавство про попередження насильства в сім’ї Законодавство про попередження насильства в сім’ї складається з Конституції України (254к/96ВР), цього Закону, інших нормативноправових актів, які регулюють відносини щодо попередження насильства в сім’ї. Стаття 3. Органи та установи, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї 1. Здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї в межах наданих їм повноважень покладається на: 1) спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сім’ї; 2) службу дільничних інспекторів міліції та кримінальну міліцію у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ; 3) органи опіки і піклування; 4) спеціалізовані установи для жертв насильства в сім’ї: кризові центри для жертв насильства в сім’ї та членів сім’ї, стосовно яких існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї (далі — кризові центри); центри медикосоціальної реабілітації жертв насильства в сім’ї. 2. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації незалежно від форми власності, об’єднання громадян, а також окремі громадяни можуть сприяти у здійсненні заходів з попередження насильства в сім’ї. Стаття 4. Підстави для вжиття заходів з попередження насильства в сім’ї 1. Підставами для вжиття заходів з попередження насильства в сім’ї є: 151

заява про допомогу жертви насильства в сім’ї або члена сім’ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї; висловлене жертвою насильства в сім’ї або членом сім’ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї, бажання на вжиття заходів з попередження насильства в сім’ї у разі, якщо повідомлення або заява надійшли не від нього особисто; отримання повідомлення про застосування насильства в сім’ї або реальної загрози його вчинення стосовно неповнолітнього чи недієздатного члена сім’ї. 2. Заява та повідомлення про застосування насильства в сім’ї або реальної загрози його вчинення приймаються за місцем проживання постраждалого органами, зазначеними в пунктах 1 та 2 частини першої статті 3 цього Закону. 3. Орган, до якого надійшла заява або надійшло повідомлення про вчинення насильства в сім’ї або реальну загрозу його вчинення, розглядає заяву чи повідомлення та вживає в межах своїх повноважень передбачені законом заходи з попередження насильства в сім’ї. 4. Порядок розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім’ї або реальну загрозу його вчинення затверджується Кабінетом Міністрів України. Розділ II. Органи та установи, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї Стаття 5. Повноваження спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань попередження насильства в сім’ї Спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сім’ї: бере участь в розробленні та реалізує державну політику щодо попередження насильства в сім’ї; координує діяльність служби дільничних інспекторів міліції, кримінальної міліції у справах неповнолітніх, органів опіки і піклування у питаннях попередження насильства в сім’ї; визначає потребу регіонів у створенні спеціалізованих установ для жертв насильства в сім’ї; здійснює контроль за організацією і діяльністю спеціалізованих установ для жертв насильства в сім’ї; здійснює збір та узагальнення даних про насильство в сім’ї відповідно до законодавства; організовує і проводить соціологічні, психологопедагогічні та кримінологічні дослідження насильства в сім’ї; надає органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам і організаціям незалежно від форми власності, об’єднанням громадян, окремим громадянам методичну і практичну допомогу, консультації з питань попередження насильства в сім’ї; організовує і проводить просвітницьку та роз’яснювальну роботу серед членів сім’ї, де виникає реальна загроза вчинення насильства 152

в сім’ї або де було вчинено насильство в сім’ї, про права, заходи і послуги, якими вони можуть скористатися; звертається до центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування за наданням відповідної допомоги жертвам насильства в сім’ї; приймає і розглядає заяви та повідомлення про вчинення насильства в сім’ї і реальну загрозу його вчинення; направляє жертв насильства в сім’ї та членів сім’ї, стосовно яких існує реальна загроза його вчинення, до спеціалізованих установ для жертв насильства в сім’ї. Стаття 6. Повноваження служби дільничних інспекторів міліції та кримінальної міліції у справах неповнолітніх щодо попередження насильства в сім’ї 1. Служба дільничних інспекторів міліції та кримінальна міліція у справах неповнолітніх: виявляють причини і умови, що сприяють проявам насильства в сім’ї, вживають у межах своїх повноважень заходи щодо їх усунення; беруть на профілактичний облік осіб, схильних до вчинення насильства в сім’ї, та проводять виховнопопереджувальну роботу з ними; відвідують сім’ї, члени яких перебувають на профілактичному обліку, за місцем їх проживання і проводять з ними профілактичну роботу; виносять офіційні попередження членам сім’ї про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї та про неприпустимість віктимної поведінки; приймають та розглядають у межах своїх повноважень, визначених законом, заяви і повідомлення про насильство в сім’ї або про реальну загрозу його вчинення; вживають відповідних заходів щодо припинення насильства в сім’ї, а також дій членів сім’ї, що направлені на виконання реальної загрози вчинення насильства в сім’ї; повідомляють членів сім’ї, де виникає реальна загроза вчинення насильства в сім’ї або де було вчинено насильство в сім’ї, про права, заходи і послуги, якими вони можуть скористатися; направляють жертв насильства в сім’ї до спеціалізованих установ для жертв насильства в сім’ї; виносять захисні приписи у випадках, передбачених цим Законом; контролюють виконання вимог захисних приписів; взаємодіють із спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань попередження насильства в сім’ї, з органами опіки і піклування та спеціалізованими установами для жертв насильства в сім’ї у питаннях попередження насильства в сім’ї; надають інформацію з питань попередження насильства в сім’ї на запит уповноважених органів; здійснюють інші повноваження щодо попередження насильства в сім’ї, передбачені законом. 2. Повноваження кримінальної міліції у справах неповнолітніх поширюються на випадки, коли жертва насильства в сім’ї або особа, стосовно якої існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї, а також особа, що вчинила насильство в сім’ї, не досягли 18річного віку. 153

Стаття 7. Повноваження органів опіки і піклування щодо попередження насильства в сім’ї Органи опіки і піклування: надають допомогу у відновленні порушених прав та захисті законних інтересів неповнолітнім, які мають батьків і проживають у сім’ях, дітямсиротам, які залишилися без піклування батьків і виховуються в сім’ях опікунів (піклувальників), прийомних сім’ях, дитячих будинках сімейного типу, а також членам сім’ї, визнаним в судовому порядку недієздатними, у випадках, коли стосовно них вчинено або існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї; представляють у суді інтереси неповнолітніх та недієздатних членів сім’ї, які стали жертвами насильства в сім’ї; здійснюють інші повноваження щодо попередження насильства в сім’ї, передбачені законом. Стаття 8. Кризові центри 1. Кризові центри створюються місцевими державними адміністраціями за поданням спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань попередження насильства в сім’ї відповідно до соціальних потреб регіону. 2. Кризові центри можуть також створюватися органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, благодійними фондами, об’єднаннями громадян і окремими громадянами за погодженням із спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань попередження насильства в сім’ї і реєструються в порядку, визначеному законом. 3. Працівники кризових центрів: здійснюють прийом членів сім’ї, які можуть стати або стали жертвами насильства в сім’ї; організують надання необхідної психологічної, педагогічної, медичної, юридичної допомоги членам сім’ї, які можуть стати або стали жертвами насильства в сім’ї; відповідно до можливостей надають притулок для тимчасового перебування членам сім’ї, які можуть стати або стали жертвами насильства в сім’ї; повідомляють членів сім’ї, де виникає реальна загроза вчинення насильства в сім’ї або де було вчинено насильство в сім’ї, про права, заходи і послуги, якими вони можуть скористатися; повідомляють службу дільничних інспекторів міліції чи кримінальну міліцію у справах неповнолітніх про виявлені факти реальної загрози застосування насильства у сім’ї або про факти вчинення такого насильства; вивчають і узагальнюють причини та умови конкретних проявів насильства в сім’ї; надають інформацію з питань попередження насильства в сім’ї на запит уповноважених органів; взаємодіють із засобами масової інформації, громадськими організаціями у проведенні просвітницької та виховної роботи з питань попередження насильства в сім’ї. 154

4. Кризові центри є неприбутковими організаціями, користуються правами юридичної особи, мають власні бланки, печатку з зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. Стаття 9. Центри медикосоціальної реабілітації жертв насильства в сім’ї 1. Центри медикосоціальної реабілітації жертв насильства в сім’ї створюються відповідно до законодавства, що регламентує створення закладів охорони здоров’я. Центри медикосоціальної реабілітації жертв насильства в сім’ї можуть створюватися в системі діючих закладів охорони здоров’я. 2. В центри медикосоціальної реабілітації жертв насильства в сім’ї поміщаються жертви насильства в сім’ї (з їхньої згоди або на їхнє прохання) на підставі рішення медичної комісії центру. Щодо неповнолітніх членів сім’ї необхідна згода одного з батьків, усиновителів, опікуна чи піклувальника або органу опіки і піклування. 3. Жертви насильства в сім’ї перебувають у центрах медикосоціальної реабілітації протягом терміну, необхідного для їхнього лікування та психосоціальної реабілітації. За їхнім бажанням вони можуть пройти курс лікування та психосоціальної реабілітації амбулаторно. 4. Працівники центрів медикосоціальної реабілітації жертв насильства в сім’ї: надають жертвам насильства в сім’ї первинну медикосанітарну і психологічну допомогу, окремі види психіатричної допомоги на підставах та в порядку, передбачених Законом України «Про психіатричну допомогу», іншими законами; за необхідності направляють жертв насильства в сім’ї для відповідного подальшого лікування; організовують надання юридичних консультацій жертвам насильства в сім’ї; повідомляють про вчинене насильство в сім’ї службу дільничних інспекторів міліції чи кримінальну міліцію у справах неповнолітніх; надають інформацію з питань попередження насильства в сім’ї на запит уповноважених органів. Розділ III. Спеціальні заходи з попередження насильства в сім’ї Стаття 10. Офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї 1. Члену сім’ї, який вчинив насильство в сім’ї, виноситься офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї, за умови відсутності в його діях ознак злочину, службою дільничних інспекторів міліції або кримінальною міліцією у справах неповнолітніх, про що йому повідомляється під розписку. 2. Офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї може бути винесено осудній особі, яка на момент його винесення досягла 16річного віку. 3. У разі вчинення особою насильства в сім’ї, після отримання нею офіційного попередження про неприпустимість вчинення насиль-

155

ства в сім’ї, щодо цієї особи у випадках і в порядку, передбачених цим Законом, може бути винесено захисний припис. Стаття 11. Офіційне попередження про неприпустимість віктимної поведінки щодо насильства в сім’ї У разі систематичної (трьох і більше випадків) віктимної поведінки члена сім’ї, внаслідок якої створюється ситуація, що може призвести до вчинення насильства в сім’ї, службою дільничних інспекторів міліції або кримінальною міліцією у справах неповнолітніх даному члену сім’ї виноситься офіційне попередження про неприпустимість віктимної поведінки щодо насильства в сім’ї, про що йому повідомляється під розписку. Стаття 12. Взяття на профілактичний облік та зняття з профілактичного обліку членів сім’ї, які вчинили насильство в сім’ї 1. Членів сім’ї, яким було винесено офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї, служба дільничних інспекторів міліції чи кримінальна міліція у справах неповнолітніх беруть на профілактичний облік. 2. Зняття з профілактичного обліку членів сім’ї, які вчинили насильство в сім’ї, проводиться органами, які брали особу на такий облік, якщо протягом року після останнього факту вчинення насильства в сім’ї особа жодного разу не вчинила насильства в сім’ї. 3. Порядок взяття на профілактичний облік та порядок зняття з профілактичного обліку членів сім’ї, яким було винесено офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї, затверджуються Міністерством внутрішніх справ України. Стаття 13. Захисний припис 1. Особі, яка вчинила насильство в сім’ї після отримання офіційного попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї, дільничним інспектором міліції або працівником кримінальної служби у справах неповнолітніх за погодженням з начальником відповідного органу внутрішніх справ і прокурором може бути винесений захисний припис. 2. Захисний припис не підлягає погодженню у разі наявності в діях особи, яка вчинила насильство в сім’ї, ознак злочину. 3. Захисний припис може бути винесений до осудної особи, яка на момент винесення захисного припису досягла 16річного віку. 4. Захисним приписом особі, стосовно якої він винесений, може бути заборонено чинити певну дію (дії) по відношенню до жертви насильства в сім’ї, а саме: чинити конкретні акти насильства в сім’ї; отримувати інформацію про місце перебування жертви насильства в сім’ї; розшукувати жертву насильства в сім’ї, якщо жертва насильства в сім’ї за власним бажанням перебуває у місці, що невідоме особі, яка вчинила насильство в сім’ї; відвідувати жертву насильства в сім’ї, якщо вона тимчасово перебуває не за місцем спільного проживання членів сім’ї; вести телефонні переговори з жертвою насильства в сім’ї. 156

5. Зазначені у частині четвертій цієї статті обмеження встановлюються на термін до 30 діб з дня погодження захисного припису з прокурором. Стаття 14. Стягнення коштів на утримання жертв насильства в сім’ї у спеціалізованих установах для жертв насильства в сім’ї Рішення про стягнення з осіб, які вчинили насильство в сім’ї, коштів на відшкодування витрат на утримання жертв насильства в сім’ї у спеціалізованих установах для жертв насильства в сім’ї приймається судом в установленому законом порядку за позовом адміністрації спеціалізованих установ для жертв насильства в сім’ї. Розділ IV. Відповідальність за вчинення насильства в сім’ї Стаття 15. Відповідальність за вчинення насильства в сім’ї Члени сім’ї, які вчинили насильство в сім’ї, несуть кримінальну, адміністративну чи цивільноправову відповідальність відповідно до закону. Розділ V. Фінансування органів та установ, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї Стаття 16. Джерела фінансування органів, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї, і спеціалізованих установ для жертв насильства в сім’ї 1. Фінансування органів та установ з попередження насильства в сім’ї, які належать до системи органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, здійснюється за рахунок коштів бюджету відповідного рівня. 2. Фінансування спеціалізованих установ для жертв насильства в сім’ї, створених підприємствами, установами, організаціями, благодійними фондами, об’єднаннями громадян чи окремими громадянами, здійснюється за рахунок їхніх власних коштів. 3. Спеціалізовані установи для жертв насильства в сім’ї мають право на регресний позов про відшкодування коштів на утримання жертв насильства в сім’ї до осіб, які вчинили насильство в сім’ї. Розділ VI. Охорона прав членів сім’ї при здійсненні заходів з попередження насильства в сім’ї Стаття 17. Охорона прав членів сім’ї при здійсненні заходів з попередження насильства в сім’ї 1. Членам сім’ї, стосовно яких здійснюються заходи з попередження насильства в сім’ї, держава гарантує охорону прав і законних інтересів. 2. Посадові особи та працівники, які здійснюють заходи з попередження насильства в сім’ї, не можуть розголошувати відомості про особисте та сімейне життя, що стали їм відомі у зв’язку з виконанням їх службових обов’язків. Розділ VII. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування.

157

2. Кабінету Міністрів України протягом місяця з дня набрання чинності цим Законом: підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом; привести свої нормативноправові акти у відповідність із цим Законом; відповідно до своєї компетенції забезпечити прийняття нормативноправових актів, передбачених цим Законом; забезпечити перегляд і скасування центральними і місцевими органами виконавчої влади їх нормативноправових актів, що суперечать цьому Закону. Президент України Л. Кучма м. Київ, 15 листопада 2001 року N 2789III

158

ЗМІСТ Звернення Степана Гавриша до вчителів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3 1 Право дитини на життя, на ім’я та громадянство. Розповідь Степана Гавриша «За вогнем» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4 2 Право дитини на гідність. Право вільно висловлювати свої погляди та думки. Розповідь Степана Гавриша «Країна Скіфія». . . . . . . . . . . 14 3 Право дитини на забезпечення інтересів та розвиток здібностей. Розповідь Степана Гавриша «Суха квітка». . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20 4 Право дитини на освіту, на вибір навчального закладу і навчання рідною мовою. Розповідь Степана Гавриша «Спів солов’я» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 26 5 Право дитини мати рівні з усіма права і можливості. Розповідь Степана Гавриша «Сім лицарських чеснот» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 31 6 Право дитини на особливий захист і допомогу держави. Розповідь Степана Гавриша «Різдвяний кошик» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36 7 Право дитини на охорону здоров’я, на користування благами соціального забезпечення. Розповідь Степана Гавриша «Країна мрії» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 43 8 Право дитини на виховання в сім’ї, на захист і піклування, які є необхідними для її благополуччя. Розповідь Степана Гавриша «Старий меч» (передмова). . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 50 9 Право дитини бути собою, право на захист гідності, на захист від образи. Розповідь Стеапана Гавриша «Старий меч» . . . . . . . . . . . . 56 10 Право дитини на вільний вибір професії, на розвиток особистих талантів і здібностей. Розповідь Степана Гавриша «Слоненя Гунда» . . . . . . . . . . . 61 11 Право дитини на освіту. Розповідь Степана Гавриша «Полювання князівни Анни» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 66 12 Право на в’їзд у країну або виїзд з неї з метою возз’єднання сім’ї, на отримання статусу біженця. Розповідь Степана Гавриша «Брати». . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 72 13 Право дитини на особисту свободу, на захист від незаконного переміщення (вивезення за кордон, викрадення, торгівля та контрабанда дітьми). Розповідь Степана Гавриша «За ясиром» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 78 14 Правовий захист дітей без сімей. Розповідь Степана Гавриша «Козак Василь» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 83 15 Право дитини на працю, до якої вона здатна. Розповідь Степана Гавриша «Чумацький шлях» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 90 16 Право дитини на проживання в сім’ї та на піклування батьків. Розповідь Степана Гавриша «Собаче життя» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 96 17 Право дитини на захист від експлуатації. Розповідь Степана Гавриша «Мандрівник» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 103 18 Степана Гавриш «Чесноти лицаря ХХІ століття». Узагальнення правових знань . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 107 19 Право дитини на отримання інформації. Розповідь Степана Гавриша «Чесноти лицаря ХХІ століття» (ІІ частина). Узагальнення знань про права дитини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 110 20 Захист прав дитини на особисту свободу. Право на відпочинок і дозвілля. Степан Гавриш «Чесноти лицаря ХХІ століття» (ІІІ частина). Систематизація знань учнів про права дитини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 114 Додатки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 118

Навчально-методичне видання МОВЧУН Антоніна Іванівна

КОЖНА ДИТИНА МАЄ ПРАВО Виховні заняття за книгою Степана Гавриша «Маленькі історії про великі істини» Редактор Т. О. Попова Технічний редактор В. І. Труфен Коректор О. Г. Неро Підписано до друку 14.08.2004. Формат 70 90/16. Папір друкарський. Гарнітура Петербург. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 11,67. Наклад 5000 прим. ТОВ «Веста». Свідоцтво ДК № 500 від 21.06.2001. 61157, Харків, вул. Власенка, 22.