MEGAPOLIS_Kiev_July by megapolis_magazine

contents

ДРУК ТОВ «Перша експериментальна друкарня» 61052, Харків, в ул. Маршала Конєв а, 21 тел.: (057) 751-94-61 www.exp -pr int.com.ua

Н а к л а д : 20 000 примірників В и х і д з д р у к у : 5 липня 2015

exclusive

travel

Девід Маккензі.

кіно у нью-йорку

Без почуттів

exclusive

exclusive Віра Брежнєва.

Деріл ханна.

Краса по-американськи

« То л е р а н т н і с т ь — ц е о з н а к а розвиненого суспільства»

exclusive джамала.

«Ми навчилися плавати, хоча ми не риби. Отже, ми навчимося літати!»

Fa s h i o n F i v e O ’ C l oc k H e r o e s

guide море сучасного кіно в Од е с і

exclusive Надія Шаповал.

«Джерело енергії — це внутрішня мотивація»

Розповсюджується безкоштовно на теріторії міжнародного аеропорту «Бориспіль», в отелях, ресторанах, бутіках, спортивних центрах, автосалонах, розважальних та торгових центрах Києва.

За зміст рекламних матеріалів відповідальність несе рекламодавець. При наданні готових оригінал-макетів рекламодавець підтверджує, що даний макет відповідає вимогам законодавства України. В цьому випадку рекламодавець несе відповідальність за збереження прав третіх осіб і підтверджує, що використані в макеті знаки для товарів і послуг мають реєстрацію і дозвіл на розміщення та використання на території України, а все рекламовані товари та послуги, що підлягають обов'язковій сертифікації і вимагають наявності ліцензії, сертифіковані і мають відповідну ліцензію. Також при наданні оригінал-макетів, що містять зображення фізичних осіб, рекламодавець підтверджує, що володіє всіма необхідними правами на розміщення таких зображень і це ніяк не обмежує прав третіх осіб. Не є періодичним виданням.

Краса атмосфери Австрійський ювелірний дім FREYWILLE дарує світу колекцію «Присвячення Клоду Моне», яка продовжує тему великого мистецтва і торкається найпотаємнішого в імпресіонізмі. Вона втілює ідею неймовірної краси світу і чарівності кожного прожитого моменту, що оспівував у своїй творчості художник. Неповторне поєднання 18 карат золота, діамантів і благородної емалі ідеально підкреслює колірне рішення дизайну «Оранжері» — мерехтливе світло заходу Сонця, що відбивається в пелюстках латаття і у водяній гладі. Ці прикраси непідвладні моді, вони існують поза часом.

Якби у вас була можливiсть обрати власну суперсилу, якою б вона була? Я б, наприклад, обрала можливість телепортації. Раз — і ти у Парижі снідаєш на балконі з видом на Єлисейські поля: мружачись від ласкавого сонця, однією рукою розламуєш ще теплий круасан, а другою — гортаєш ранкову газету. Два — і ти в Києві: із завмиранням серця поспішаєш на якусь дуже важливу зустріч. Три — і ти вже у Лондоні: блукаєш по величезній залі на відкритті виставки світових авангардистів у Тейт Модерні. Чотири — і ти десь посеред яскравого Манхеттена біжиш на зустріч із друзями. П'ять — і ти в обіймах коханої людини засинаєш під шум океанських хвиль. І все це обов'язково за один день! А може, своєю силою я б обрала супервдачу: це коли все-все вдається і всі труднощі вирішуються самі собою. А може, я хотіла б навчитися не помилятися. Щоб кожне рішення — обов'язково правильне, а кожна людина — «моя». Я вірю, що у кожного з нас є своя суперсила. Але знаю і те, що без складнощів, поразок і падінь не буває внутрішнього розвитку, натхнення та нових ідей. Всі наші суперздатності — це доброта, щедрість, милосердя, ніжність та любов. І саме ці суперсили ми повинні в собі розвивати кожен день нашого життя. Інна Сословська

Прошу не про дива i не про мiражi, а про силу кожного дня. Навчи мене мистецтву маленьких крокiв. Антуан де Сент-Екзюперi

recommend

рекомендуємо

відвідати

рекомендуємо

Вибір: Ганна Б е з руко в а

послухати

Карловарський кінофестиваль — одна з найпрестижніших культурних подій у галузі кінематографії в Центральній Європі. Щороку фестиваль представляє більше 200 нових фільмів, кращі з яких на церемонії закриття нагороджують головним призом — Кришталевим глобусом. Традиційно місцем проведення свята кіно є готель Thermal. Цього року два українських режисери — Єва Нейман з фільмом «Пісня пісень» і Остап Костюк з фільмом «Жива ватра» — стали учасниками 50-го міжнародного кінофестивалю. Ювілейний кінофестиваль у Карлових Варах відбуватиметься з 3 по 11 липня. Червоною доріжкою пройдуть Роберт Де Ніро, Шерон Стоун, Джон Траволта, Мел Гібсон та інші зірки світового кінематографа. З нагоди золотого ювілею, організатори порадують глядачів насиченою програмою ретроспектив.

Британська вокалістка Джосс Стоун презентує новий студійний альбомом. Платівка під назвою «Water for Your Soul» з’явиться 17 липня

З 9 по 12 липня вже 48-й раз у Сан-Дієго відбудеться найвідоміший Comic-Con. Тут автори коміксів, фільмів, серіалів і науковофантастичних романів читають лекції та дають майстер-класи. На Comic-Con влаштовують кінофестиваль, обговорюють ігри та аніме. Міжнародний фестиваль щороку викликає справжній ажіотаж серед фанатів коміксів, відеоігор, кіно і телебачення. Всі квитки розкуповують у першу годину продажів — на головну подію світу для гиків потрапляють дуже спритні і моторні. Україна також приєдналася до світової традиції — цього року в Києві вперше відбувся Comic-Con. На відвідувачів Comic-Con у Сан-Дієго чекають гучні прем'єри, зустрічі з «зірками», яскраве дійство, анонси нових відеоігор і безліч сюрпризів.

Головна музична подія на Французькій Рив'єрі збере кращих музикантів та шанувальників джазової музики з 7 по 12 липня в Ніцці. Nice Jazz Festival — перший джазовий фестиваль у світі, який, починаючи з 1948 року, відкрив імена яскравих світових зірок джазу. У різні роки учасниками фестивалю були Рей Чарльз, Елла Фітцджеральд, Майлз Девіс і багато інших іменитих виконавців. Цього року кожного вечора не менше шести майданчиків будуть перетворювати на концертний зал Сад Альберта I. Більше 30 артистів наповнять своєю енергією зал просто неба на сценах Театру де Вердюр і площі Массена. Один з хедлайнерів фестивалю — піаніст Джеймі Каллум.

на власному лейблі співачки Stone'd Records. Першим синглом стане композиція «The Answer». Майбутній студійний альбом вже не буде містити класичний соул і блюз. Цього разу співачка змінить орієнтири, записавши нові композиції у стилі реггі і хіп-хоп. До платівки увійшли 14 пісень, об'єднані легким смутком розлуки. У роботі над «Water for Your Soul» взяли участь відомі реггівиконавці Деміан Марлі, Нітін Соуні і Денніс Боуелл, які стали співавторами низки пісень. Легка і чуттєва музика — чудове доповнення до літнього вечора.

recommend

рекомендуємо

для натхнення

Національній портретній галереї Лондона працює фотовиставка, на якій представлені

Фестиваль проходить кожних два роки у Манчестері на північному заході Англії. З 2 по

фотографії британської актриси Одрі Хепберн. Відвідувачі виставки можуть побачити три образи Одрі Хепберн — талановитої актриси, ікони стилю і відомої гуманітарної діячки. Понад шістдесят фоторобіт, представлених на виставці, створюють іконографію Хепберн. Особливої уваги заслуговують рідкісні кадри та архівні матеріали, які раніше не демонструвалися. Завершають захоплюючу історію зірки обкладинки старих журналів і кадри з фільмів. Вишуканий, непідвладний часу, стиль Одрі Хепберн надихає і заряджає енергією. Виставка «Одрі Хепберн: Портрети Ікони» триває з 2 червня по 18 жовня.

19 липня тут можна буде побачити кращих музичних виконавців, художників і діячів культури, які представляють свої нові програми. Цього року глядачам запропонують більше 20 концертів, прем'єр і спеціальних заходів за участю провідних світових артистів. Щодня у театрах міста, клубах і навіть просто неба відбуватимуться концерти, світові прем'єри, стендап-комедії, перфоманси. Серед учасників фестивалю цього року — Бьорк, Arca, FKA Twigs і Деймон Албарн. Щоб побачити прем'єри всіх видів мистецтва, на фестиваль приїжджають більше 200 тисяч відвідувачів. Це перша у світі подія, що об'єднує нові оригінальні роботи та світові прем'єри.

Тиждень високої моди в Парижі (Haute couture) відбуватиметься з 5 по 10 липня

У Нью-Йоркському музеї моди і технологій (FIT Museum) можна здійснити екскурсію у світ високої моди. Тут до 14 листопада відбувається виставка Global Fashion Capitals. Експозиція не просто розповідає

і, за традицією, ознаменується грандіозними показами шедеврів fashion-індустрії. Тиждень моди завершує низку показів у трьох інших світових столицях — Нью-Йорку, Лондоні та Мілані. У рамках Haute couture можна побачити колекції відомих Будинків моди: Chanel, Christian Dior, Louis Vuitton, Balmain, Chloe, Nina Ricci, Lanvin, Balenciaga і багатьох інших. У 2015 році в Парижі дебютує голландський модний Будинок Ilja. Модні бренди проведуть вечірки, презентації та гала-вечори, які зберуть провідних представників модної індустрії, кіно і шоу-бізнесу.

про становлення чотирьох столиць моди — Нью-Йорка, Лондона, Мілана та Парижа, а й знайомить з новими впливовими містами у світі моди. Охопити сучасний модний світ кураторам Global Fashion Capitals вдалося за допомогою 80 ретельно відібраних експонатів. На виставці також представлені роботи українських дизайнерів. Два образи з колекцій Anna K і Anton Belinskiy стали музейними експонатами поряд із сукнями Chanel, Dior і Ralph Lauren.

Текст: Ганна П а н а х н о

Так, володіти монополією на «супергероїв» — це вже суперсила. Не одне покоління хлопчиків (і дівчаток) виросло, уявляючи себе в образі того чи іншого персонажа Всесвіту Marvel. Принаймні, всі хотіли бути яким-небудь Термінатором або хоча б, як Брюс, у тому самому фільмі. Суперейфорія захопила (і не відпускає досі) багатьох. Про масштаби божевілля, межі розумного і вчинки, гідні справжніх супергероїв, — читайте далі.

Стабілізовані квіти і рослини. Ексклюзивно в Україні Наша компанія Etoile Flora представляє вперше в Україні стабілізовані квіти і рослини від провідних світових виробників! Стабілізація — сучасна технологія, яка дозволяє здійснити диво: зберегти прекрасний зовнішній вигляд рослин на довгі роки, без втрати форми, кольору та еластичності! Переваги даної продукції: екологічно чиста натуральна гіпоаллергенна відсутність додаткового догляду Стабілізовані рослини використовуються дизайнерами в усьому світі, і набувають все більшої популярності в сучасному інтер'єрі.

Запрошуємо до співпраці флористів, дизайнерів, архітекторів, весільні салони, фірми з організації весіль, салони краси, стильні магазини, банки, торгові центри та всіх шанувальників краси!

м. Харків, БЦ «Місто», вул. Клочківська, 192а, офіс 102 e-mail: infoua@etoileflora.com тел.: +38 (057) 765-00-15 +38 (044) 502-21-65 +38 (067) 252-11-15 +38 (066) 550-44-47 www.etoileflora.com.ua

Стабілізовані квіти — майбутнє флористики! July’15 | Airport magazine®

promotion

Наша продукція — це унікальні подарунки та прикраси, оформлення весільних виїзних церемоній, складання весільних букетів, фітодизайн інтер'єру, зелені картини з використанням стабілізованого моху, квітів і рослин. Будучи виробником і прямим постачальником пропонованої продукції, ми завжди можемо запропонувати конкурентоздатні ціни на ринку, високу якість та широкий асортимент квітів, мохів і рослин. Наш колектив — це дизайнери, розробники великих проектів з озеленення інтер'єрів, офісів, торгових центрів, аеропортів, державних установ і приватних фірм. Компанія Etoile Flora є міжнародною організацією з центральними офісами у Франції (Париж), Росії (Москва), а тепер і в Україні (Київ, Харків).

! і д о м в я і н Іро Сумка-книга, туфлі в стилі 50-х років, асиметрія і вінтажний денім - безумовно, тренди нинішнього сезону, але увагу поціновувачів моди і стилю привернула інша новинка... принти-комікси, мультфільми та поп-арт!

Рибалко ді в: Ан др ій О гл яд тр ен

своїй раз oв об chin али Mos рист ення о к ви собл о ії у ц к к го ія о б н коле р н а ки Б дога т. ляль му і без івча их д шар часн у су к а см

А Au Jo ur Le Jo ur задіял принт у и вигляд і зображ вуст з ення сигарето ю - сво образ м єрідний олодост і, літа та боди ві свод стерео типів.

і в стил і написи ndi й крій лекції Fe Строги ко ій зн чу т в круї зростаю поп-ар ть про енції. о свідча так сам цієї тенд ть іс рн популя

Немов витвір мистецт насиче ва, одя ний прин г тами м америк ультфіл анських ьмів, супергер ніби зн оїв або ятих зі ж ст графіті, ін Бронкса нітнить . Все це ваш стил урізном ь, прив анію і са несе яс рказм, кравість зробить , ірообраз ле і захопл гким юючим .

Сміли ві ди зайн поєд ери п нуват ропо прин и гра нуют ти з йлив ь б і і ча іл ючи ьш с сом трог обра дитя им о з мас чі дяго ивни і при м нтим , и акс допо комік части есуар внюси вж ною а м и е ста . Поп коле ли не Stell -арт кцій в a Mc M ід o 'є s chino мною Cartn , Jer ey, F emy endi, Scot Kenz t, o та Adida s.

exclusive

Девід Маккензі. Без почуттів Записали: Наталя та Ірина Татаренко Recorded by: Natalya and Irina Tatarenko

David Mackenzie. Senseless Англійський режисер і сценарист Девід Маккензі впев-

English film director and screenwriter David Mackenzie

нений, що в сучасному кіно дуже складно розповісти

is convinced that in modern cinema it is very difficult to

історію кохання, уникнувши штампів і кліше, оскільки

tell a love story, avoiding standards and cliches, as lots

фільмів про це почуття знято безліч. Але він намагається

of movies about love have been shot. But he is trying to

вирішити це нелегке завдання. Про почуття і кіно,

solve this uneasy task. We have talked to Mackenzie on

чоловіків і жінок ми поговорили з Маккензі. В його

feelings and cinema, men and women, in whose producer’s

режисерській скарбничці — «Молодий Адам», «Остання

savings box are «Young Adam», «Perfect Sense» and about

любов на Землі» і ще з десяток картин, в яких фокус

dozen more scenes, which are focused on the relationship

зміщений у бік відносин між чоловіком і жінкою.

between man and woman.

exclusive

Відомий італійський рекламіст Олівейро Тоскані сказав, що провокація — це природний стан мистецтва. Що Ви ставите собі за мету, створюючи картини? Найголовніша мета — закінчити фільм! (Сміється.) Хоча, як правило, спочатку моя мета — взагалі почати зйомки, зібрати все необхідне. Погодьтеся, так важко не лінуватися і не відкладати справи на завтра... От я не дуже релігійний, але впевнений, що лінь — це найстрашніший гріх! І щодня веду боротьбу з цим пороком! Але як тільки зйомки почалися, студіям і продюсерам вже складно покинути проект. Так що, перша мета — почати зйомки, а друга — закінчити роботу над фільмом.

У Вашій картині «Останнє кохання на Землі» люди схильні до дивної пандемії — вони поступово позбавляються почуттів. Втратити яке з них Ви боїтеся найбільше? Жінки часто закидають чоловікам: «Ти — бездушний!». Якраз під час роботи над картиною я переглянув своє ставлення до цього звинувачення. (Посміхається.) Якщо чесно, я навіть не уявляю масштабів катастрофи — залишитись зовсім без почуттів, втім, як і позбутися одного з них. Боюся фантазувати на цю тему. Я б не сказав, що я занадто забобонний, але навіть під час зйомок, коли я ловив себе на подібній думці, відразу ж відганяв її від себе.

Робота з ким із акторів збагатила Вас? О, мені дуже пощастило: практично всі актори, з якими я працював, дуже талановиті, і магія, яка відбувається на знімальному майданчику, — великою мірою їх заслуга. Я працював з Тільдою Суїнтон, Пітером Муллані, Єном МакКелленом, Євою Грін, Еваном МакҐреґором. З Еваном ми зустрічалися двічі: під час роботи над картиною «Молодий Адам», а потім, через вісім років, на знімальному майданчику «Останнього кохання на Землі». Еван дуже виріс за цей час. Думаю, саме «Молодий Адам» для нього став тим фільмом, в якому остаточно відбувся його перехід від ролей юнаків до ролей чоловіків.

Хічкок любив знімати блондинок, вони йому імпонували в ролі жертви. Яким актрисам надаєте перевагу Ви? У мене немає особливих правил у підборі акторів — просто дивлюся, хто краще відповідає конкретній ролі. Хоча іноді і колір волосся має значення, наприклад, у фільмі «Молодий Адам». Там було чотири жінки, і я хотів, щоб у кожної з них був різний колір волосся, аби більш чітко показати шлях героя. Загалом у мене немає якихось критеріїв — просто хочеться, щоб актори були щирими і безстрашними.

Шанувальники поділяються на дві категорії. Перші прагнуть познайомитися зі своїм кумиром, а другі уникають знайомства, щоб не розчаруватися. До якої категорії належите Ви і чи є у Вас кумири? Я не боюся розчаруватися, тому вважаю великою вдачею познайомитись з людьми, якими захоплююсь. Я б дуже хотів познайомитися з Олександром Троккі, автором роману «Молодий Адам». Це неможливо, оскільки Троккі помер. Але, поза сумнівом, це була видатна людина. Його романи ставали сенсацією і відразу ж потрапляли під заборону. Мені б хотілося повчитися у нього сміливості, вмінню гнути свою лінію.

Жінки часто закидають чоловікам: «Ти — бездушний!». Якраз під час роботи над картиною я переглянув своє ставлення до цього звинувачення.

Famous Italian advertiser Oliviero Toscani said that a provocation — is a natural state of art. What goal are you pursuing, creating scenes? The main goal — is to finish the movie! (Is laughing.) Although, as a rule, initially my objective — is to start shooting in general, collect everything needed. You must agree that it is so hard not to be lazy and not to postpone the things-to-do for tomorrow... I am not highly religious, but I am sure that laziness — is the most terrible sin! And I fight against this vice every day! But as soon as the shooting began, it is difficult for studios and producers to abandon the project. So, the first goal — is to start shooting, and the second — is to finish the work on a movie.

In the film of yours «Perfect Sense» people are exposed to a strange pandemic — they are gradually losing

exclusive

their senses. Which of it do you fear to lose most? Women often say to men as follows: «You are senseless!». It was during the work on the scene, when I reconsidered my attitude to this accusation. (Is smiling.) To be honest, I cannot even imagine the scale of the disaster to become absolutely senseless, nevertheless, to lose one of it. I am afraid to fantasize on this theme. I wouldn’t say that I’m too superstitious, but even during the shooting, when I caught myself on a similar idea, I immediately drove it away.

Is there the work with any of the actors that has enriched you? Oh, I was very lucky, actually, all the actors I have worked with are very talented, and the magic that happens on the film set, — is, to a large extent, their merit. I worked with Tilda Swinton, Peter Mullan, Ian McKellen, Eva Green, Ewan McGregor. We met

twice with Ewan, while working on the scene «Young Adam», and then eight years later on the film set of «Perfect Sense». Ewan has grown up during this time. I think that namely «Young Adam» was the film, in which he finally shifted from the boys’ roles to the men’s roles.

Hitchcock loved to shoot blondes, they appealed to him in the role of a victim. Which actresses do you prefer to work with? I have no special rules in the selection of actors — I just look for someone, who is best suited to the given role. Although, sometimes even hair colour matters – it was so, for example, in the movie «Young Adam». There were four women, and I wanted that each of them had a different hair colour to show the path of the hero more clearly. In general, I do not have any criteria — I just want to see the actors willing to be sincere and fearless.

exclusive

Емір Кустуріца зазначив: «Свобода для мене важливіша за щастя». Що б Ви записали до категорії «важливіше за щастя»?

«Молодий Адам». 2002

«Від дзвінка до дзвінка». 2013

Я думаю, значення щастя перебільшене. Мені здається, поняття щастя визначається вашим розумінням протилежності щастя. Для мене дивно звучало б, якби хтось сказав, що намагається прожити життя так, щоб бути щасливим. Адже тоді «нещасливий» стан сприймається як хвороба — не думаю, що це правильно. Іноді я відчуваю себе щасливим, а іноді — ні. Ось ви, наприклад, завжди щасливі?

У мене є донька — це найбільше щастя для мене. Це прекрасна причина для щастя! Але мені здається, що коли у нас не буває протилежного стану, нам не так легко по-справжньому цінувати своє щастя. Як, наприклад, якщо завжди тепло, ти не можеш уявити, що таке холод.

Я думаю, значення щастя перебільшене. Мені здається, поняття щастя визначається вашим розумінням протилежності щастя.

Fans are divided into two categories. The first ones seek to meet with their idols, while the second ones — avoid the meeting so as not to be disappointed. Which category do you belong to, and do you have any idols? I am not afraid to be disappointed, so I feel very lucky to meet people that I admire. Well, I would really like to get acquainted with Alexander Trocchi, the author of the novel «Young Adam». It is impossible, because Trocchi died. However, without a doubt, it was a remarkable man. His novels became a sensation and immediately came under the ban. I would like to learn from him the courage, the ability to stick to own line.

Emir Kusturica stated: «Freedom for me is more important than happiness». What would you include in

the category of «more important than happiness»? I think the value of happiness is exaggerated. It seems to me that the concept of happiness is determined by your understanding of the happiness opposition. For me it would sound strange, if somebody said that he/she is trying to live life so as to be happy. Then a «not happy» state is perceived as a disease — I do not think that it is right. Sometimes I feel myself happy and sometimes not. And are you, for example, always happy?

I have a daughter — it is the greatest happiness for me. It is a wonderful reason to be happy! But I still think that when we do not appear in the opposite state, it is not so easy to really appreciate own happiness. As an example, if it is always warm, you cannot imagine what the cold is.

ДЕРІЛ ХАННА. Краса по-американськи

Попри те, що розкішна блондинка Деріл Ханна знялася в понад сотні фільмів, ми пам'ятаємо її за художній свист у тарантінівському бестселері «Вбити Білла» і пристрасний поцілунок із секс-символом планети Роббі Вільямсом. Під час інтерв'ю кінозірка поводила себе не за статусом, зламавши стереотип про зверхність і холодність голлівудських небожителів. Деріл жартувала, усміхалася, була відвертою і не вимагала від нас питань про творчість.

Записала: Ірина Тата р е нк о

Деріл, чи правда, що в реальному житті Ви — відчайдушний кіноман і ні за яких обставин не залишите сеанс, доки на екрані не з'являться фінальні титри (хіба що в холі кінотеатру почнеться пожежа)? Саме так! Я дуже вдячний глядач і ніколи не приховую своїх емоцій. Якщо сміюсь, аж до сліз. А якщо плачу... Знаєте, якщо кіно вразило, то я не плачу, а ридаю! (Сміється.) Якось я розплакалася від рекламного ролика, настільки талановито він був знятий.

Чим Ви керуєтесь, коли обираєте фільм? Можу піти в кіно на фільм, тому що його зняв мій улюблений режисер, а можу піти тільки тому, що просто хочеться у темряві спостерігати за подіями на великому екрані. А буває, я йду в кіно з чоловіком, у товаристві якого мені абсолютно байдуже, що відбувається на екрані.

Ваша героїня у фільмі «Голлівудське сміття» випадково загубила свій «Оскар», а чи в реальному житті є те, що Ви боїтесь втратити? Таких речей чимало! Але перше, що спадає на думку, — мої кредитки! (Сміється.) Якщо загублю їх, в мене буде дуже великий стрес!

Що для Вас є головним при виборі майбутнього фільму: гонорар, гучне ім'я режисера, партнер по знімальному майданчику? Я із заможної родини, тому сума гонорару ніколи не була для мене вирішальною. Так, мені дуже пощастило! Тому моя акторська позиція завжди відрізнялась від інших: за мною залишалось право вибору, я знімалась у кіно для задоволення, а не тільки, щоб заробити. Я завжди орієнтувалась на режисера і гарну компанію. Наприклад,

якщо мене запросить Квентін Тарантіно, я відмовлюсь від будь-якого іншого проекту. Але якщо одночасно мені запропонують хорошу роль у компанії Майкла Медсена — я опинюсь перед нелегким вибором...

Під час роботи над яким із фільмів Вам не хотілося знімати костюми, настільки вони Вам подобались? Іноді художники по костюмах створюють справжні шедеври на рівні високої моди! І їх справді не хочеться знімати після зйомок. Наприклад, костюми з фільму «Вбити Білла». Будемо відвертими, саме з цією роллю мене асоціює ваше покоління. Буває, йду вулицею, а випадковий перехожий каже: «Гей, а знаєш, у халатику медсестри ти була більш сексуальною!». (Сміється.)

Чи легко Вас переконати роздягнутись на майданчику? Хорошому режисерові нескладно.

Складається враження, що Ви — найбільш миролюбна людина на планеті. Чи є щось таке в житті, що Вас може розізлити? Звичайно. Ненавиджу дурість! На жаль, у сучасному світі вона вже не вважається пороком.

У чому Ваша сила, а в чому — слабкість? Я добре відчуваю людей. Мені здається, це одна із сильних сторін моєї натури та акторського таланту. У той самий час, я сором’язлива і занадто коректна. Буду довго терпіти, перш ніж «вибухну». Це не дуже добре.

Кейт Бланшетт після зйомок у картині «Вавилон» зізналася, що під час сцени, де її ніс на руках Бред Пітт, хвилювалась, що йому важко. Ви грали з найгарнішими чоловіками планети, Вам знайомі жіночі переживання під час роботи? Дуже дивно, що такій чудовій актрисі спадали на думку такі дурниці! Я не сексист, але скажу вам одну крамольну річ... Бачте, я вважаю, що для жінки акторство — це престижна і приваблива професія, а от для чоловіка — це взагалі не професія. Звісно, це звучить жахливо! Але я ж вас попереджала?! Вибачте, але коли я думаю, що чоловік удає з себе бізнесмена — надягає дорогий костюм, взуття, годинник, бере в руки газету і прикидається діловим — мені стає смішно, тому що це дійсно смішно. І я завжди так думала. Тому ніколи особливо не хвилювалась, що якось дивно можу виглядати в очах партнера під час роботи на знімальному майданчику. Знала, що він виглядає ще більш безглуздо. Але я завжди отримувала велике задоволення від роботи з акторами, незалежно від їх статі.

Кого з відомих чоловіків з непривабливою зовнішністю Ви вважаєте привабливим? «Роллінг» Кіт Річардс — привабливий чоловік! Розумію, багато хто зі мною не погодиться. Але я звикла закохуватись не у зовнішність чоловіка, а в характер. Зациклюватися на фізичних даних — поганий тон і вчорашній день.

Чи достатньо характеру, щоб Вас спокусити? В якій із своїх ролей Ви відчували себе найбільш комфортно?

У поєднанні з добротою і хорошим почуттям гумору — цілком! (Сміється.)

По-справжньому комфортно себе можна почувати тільки в тих ролях, в яких ти забуваєш, як тебе звати насправді. Я вважаю, що у фільмі «Танці в «Блакитній Ігуані» мені це вдалось.

А Вас легко розсмішити?

Ви вважаєте себе красунею?

Вас лякає вік?

Ні.

Ні. Я, як і раніше, відчуваю себе підлітком і дивуюсь своєму відображенню в дзеркалі.

А хто, на Вашу думку, по-справжньому вродлива?

Ви замислюєтеся про мемуари?

Джульєтта Мазіна. Я давно зрозуміла, що зовнішність не має жодного відношення до краси.

Дуже просто. Люди, які занадто серйозно ставляться до життя і до себе, мене лякають.

Яких чоловіків Ви б не хотіли бачити серед своїх шанувальників? Я гадаю, що в кожній людині є щось позитивне.

Ні. Давайте будемо чесними: кому вони потрібні?

Що Ви вважаєте справжнім дивом? Народження дитини!

July’15 | Airport magazine®

exclusive

«Ранок починається з того, що мій померанський шпіц прибігає до мене і починає удавати з себе «ласкаву кицьку». Напевно, через це я і прозвала його котопес», — Джамала багато сміється і жестикулює. В ній стільки енергії! Таке відчуття, що ти можеш від цієї енергії підзарядитися, як заєць зі старої реклами Дюрасел.

Текст: Софія Р уд ь

Джамала: «Ми навчилися плавати, хоча ми не риби. Отже, ми навчимося літати!»

exclusive

Коли починаєш з нею говорити, то помічаєш: вона — вільна людина, попри її щільний графік. Щоправда, вільна внутрішньо: у неї абсолютно особливий погляд на все. Джамала виросла у маленькому містечку, тому оцінювала свої шанси влаштуватись у Києві як один до ста. Додайте сюди родичів, які постійно кажуть: «Щоб жити в столиці, потрібні чималі гроші, адже тобі треба зняти житло і платити за уроки». Та й консерваторія була місцем непростим: викладачі примушували відвідувати додаткові уроки за окрему плату, без яких не допускали юних солістів до іспиту. Але згадайте, як поводяться сильні особистості на шляху до мети: їх не цікавлять методи її досягнення, їм потрібно просто до неї прийти! Джамала впевнено говорить про те, що вона була готова піти працювати в McDonald’s. І тут знову вступають родичі: «І що, ти будеш кричати «Вiльна каса?»… Також не слід забувати, що творчій людині завжди потрібна підзарядка для натхнення. Джазові концерти були їй необхідні, як повітря. Джамала згадує, як одного разу її сестра сказала: «Я що, повинна дати тобі 150 гривень на Джорджа Бенсона? Краще куплю собі шарф на зиму». Її можна зрозуміти. Оскільки на той момент можливості купити квиток просто не було. Джамалі нічого не залишалося, як стояти біля входу і з благанням зазирати в очі консьєржці. І життя допомагало їй долати перешкоди — обставини складалися неймовірним чином. Як після цього не повірити в те, що життя розставить все по своїх місцях? «Як зараз пам’ятаю цей вечір: Джо Завінул вперше приїхав в Україну... Дотримуючись правила «чекати до останнього», я очікувала милості консьєржки, щоб потрапити на цей концерт. Але цього разу мені все ніяк не щастило: вона не хотіла мене пускати. І ось сиджу я, плачу і розумію, що це кінець. Саме час розпрощатися зі своєю мрією... Але тут неочікувано з’являється менеджер групи Джо Завінула. Як же мені пощастило, що я на той момент вивчала німецьку, оскільки він — німець! Підходить він до мене і починає розпитувати, чому

я так гірко плачу. Пояснюю йому, ридаю ще більше, не розуміючи, хто ця людина і чого від мене хоче. Яким же було моє здивування, коли він, на заздрість спочатку консьєржці, а потім — аудиторії в залі, мовчки провів мене під руку до порожнього місця в третьому ряді (ніби воно було спеціально призначене для мене!). А після концерту він покликав мене за куліси, підвів до Джо Завінула і сказав йому: «Ти уявляєш, вона ридала на сходах, бо не могла потрапити на твій концерт». Треба було бачити, в якому стані я їхала додому: сльози лилися градом, а всі навколо думали, що в мене серйозна життєва драма. А я плакала від щастя!». Свій шлях героя, безліч випробувань, боротьбу з великою конкуренцією Джамала називає творчою динамікою, адже «все, що не має динаміки, деградує». Саме цей принцип змушує її рухатися вперед. Джамала з самого початку своєї музичної кар’єри стояла перед вибором. Перший шлях — займатися академічним мистецтвом, співати оперу, яку вже виконували тисячу разів інші майстри. Другий шлях — більш тернистий — писати свою музику, але не мати гарантій, що вона стане популярною. Наша героїня вибрала другий шлях — ризикнути і випробувати себе. З хрестоматійністю було покінчено після держіспиту, на якому Джамала виконала партію Віолетти з опери «Травіата» Верді. «Затриматися в історії сучасної української музики — це завдання непросте, і воно ідеальне для мене», — посміхається Джамала. Вона здається справжнім егоїстом, адже виконує ту музику, яку шалено любить. Але нам не варто забувати, що в музиці немає місця тим, хто не вірить щиро у свої творіння. З самого початку Джамала знала, що все, що вона робить, треба робити з вірою. З посмішкою вона цитує свого дідуся, який говорив: «Бійся людини без віри». Знаєте, чому? Бо людина без віри може тебе образити, тому що їй нема кого боятися зверху. Якщо говорити про фобії, то найстрашніше, що трапляється з музикантами, — це сумніви. А чи тією ти займаєшся справою? Можливо, це безглуздо і треба їхати в Африку рятувати

«Вона ридала на сходах, бо не могла потрапити на твій концерт»

exclusive

дітей? Або жити в гармонії з природою та взагалі відмовитися від всього матеріального? У Джамали теж були шанси залишити все. І якби не віра, ми б зараз не чекали з нетерпінням її нового альбому. Поступово розкручуючи клубок із думок, доходиш до суті: всередині цієї сучасної української діви існують дві протилежності, які постійно борються між собою. Одна сторона — легковажна, інша — глибока і вдумлива. І якщо спробувати з’єднати їх, з’явиться щось особливе. Власне, Джамала так і зробила: восени ми почуємо її новий альбом, який складається з таких самих протилежних частин, як і її внутрішній світ. І в цих піснях, деякі з яких ми можемо почути вже зараз, — не просто односекундна емоція, а щось більш довговічне, те, що залишає музику в серцях надовго. «Майбутній осінній альбом настільки важливий для мене, що я вже починаю хвилюватися, як його сприйме мій слухач», — ділиться Джамала. Дійсно, альбом не схожий на її попередні роботи: він буде більш емоційний, глибокий, мінорний. У ньому також ми почуємо нові ритми і темпи. Електронна музика в ньому буде наповнена емоціями і складними мелізмами. Хочеш отримати максимум — вимагай неможливого. Джамала не тільки вимагає та отримує, а й розмірковує з властивим їй здоровим глуздом і душею романтика. «У вісім років я була переконана, що людство ще не розкрило всіх своїх можливостей. Я говорила мамі: «Давай поміркуємо логічно: ми навчилися плавати, хоча ми не риби. Отже, ми навчимося літати». Якщо зараз ми навчилися літати за допомогою літаків, то рано чи пізно ми зможемо якось ще полетіти. Я вірю, що немає нічого неможливого. Чим більш божевільна мета — тим більшого ти досягаєш». Якщо людина талановита, то талановита в усьому. Джамала — не виняток: вона сама собі стиліст. На нашу зустріч вона прийшла у білій сорочці з принтом від Ксенії Шнайдер, рваних джинсах і босоніжках на

модній «тракторній» підошві. Джамала всією душею підтримує наших дизайнерів і українську фешн-індустрію, обираючи сценічні костюми українського дизайну. «Гадаєте, я б не відкрила свій бренд?», — в її голосі чуємо докір, адже на це потрібні і ресурси, і час, тому з фешнбрендом поспішати не будемо. Джамала підтверджує: справжній художник талановитий у кожному з видів мистецтва. Хоча і важко повірити, що композитор, автор пісень і виконавець в одній особі може перевтілитися в серйозну драматичну актрису. Але Джамалі і це вдалося! Під час зйомок процес настільки її поглинув, що коли все закінчилося, Джамала відчула нестачу чогось особливого всередині. І коли утворилася ця порожнеча, з’явилася думка, що акторська гра дійсно важлива для неї — і не заради фільмографії, іміджу та репутації, а заради власної реалізації. Зараз вона хоче зіграти в комедійному фільмі. Адже правдивим у гуморі може бути не кожен, і цей челендж вона повинна подужати. Ще важче уявити собі, що Джамала завжди була пацанкою. До третього курсу консерваторії вона носила штани з великою кількістю кишень, кросівки на платформі або кеди. Старша сестра була її повною протилежністю, а мама журилася: коли ж її молодша донечка нарешті стане дівчинкою. Але в один момент кеди перетворилися на підбори, а штани — на сукні. Ви погодитесь з нами, якщо ми назвемо жіночність внутрішнім відчуттям? Як казала Бріджит Бардо: «Ти повинен переконати себе, що ти прекрасний. І тоді весь світ повірить тобі». Так воно і є: жіночність — це почуття власної гідності. Джамала спочатку вдає з себе холодну королеву, а потім майстерно перетворюється на веселу і легковажну панночку: все це за допомогою міміки і жестів. «Ти завжди повинна відчувати межу у легковажності і доб розичливості», — запевняє вона. Так, з нею важко не погодитися. Джамала розкриває мені жіночий секрет: тільки 10 % актрис по-справжньому вродливі. Тому що внутрішня краса, шарм, уміння

показати себе набагато важливіші. Наша героїня вважає найбільш жіночною і сексуальною Меріл Стріп — і як тут можна зупинитися і далі не дізнаватися про найпотаємніші куточки душі? У Джамали не існує ні жанрових, ні емоційних обмежень. Якщо вона хоче зняти туфлі, які їй тиснуть, на сцені — вона зробить це. І ніхто не скаже: «Це непристойно». Якщо вона хоче розпустити волосся, — їй ніщо не перешкоджатиме. Єдине, від чого вона залежить, це її музика. «Ти пишеш пісню, в она тобі подобається, ти проживаєш це жит тя — одне, друге, п’яте, сімнадцяте — скільки пісень в альбомі, стільки й життів. Але найголовніше — залишитися щиро і надовго з написаним. І як тільки ти відчуваєш якийсь дисонанс, коли твоя пісня вже не гармонує з тобою, ти розумієш, що переріс її, як маленькі дівчатка виростають зі своїх улюблених суконь». Мова заходить про альтруїзм: Джамала одразу засуджує спроби людей паразитувати на людській доброті і розповідає про те, що в Польщі з 2007 року держава стала контролювати інтернет і блокувати доступ до сайтів з неліцензійним контентом, видавши пакет антипіратських законів. Це позитивно позначилось і на споживачах, і на творцях мистецтва. «Віддайте шану і подякуйте артистові, подумайте, раптом, наступного разу у нього не буде можливості записати альбом?» Коли розмова стає мінорною, починає фігурувати ім’я Земфіри як абсолютного поета в музиці. Найважче в житті людини з поетичною душею — це обмежувати коло друзів. Адже всі знають, про що ти співаєш, ти «оголюєшся» перед людьми, а відтак, тебе легко образити. Тому друзів у Джамали дуже мало. «Найближчі люди трапляються не ті», — говорить вона, а в голосі чути розчарування. Так воно і є: за останні півтора роки друзі один за одним віддалялися і переставали бути важливими. І не та фраза правдива, в якій говориться, що друзі пізнаються в біді, а її інтерпретація — друзі пізнаються в радості.

! т і в с є у т я р в Текст: Ганна П а н а х н о

Сьогодні вся світова спільнота б'є на сполох. У нових випусках коміксів про супергероїв з'являється все більше жіночих персонажів — не тих беззахисних, призначених для зміцнення чоловічого образу, а справжніх супергероїнь: Червона Відьма, Чорна Вдова, Гамора... На старті — фільми про жінку-павука і мисливець за привидами. А видавництво Marvel взагалі оголосило, що скандинавський бог Тор у його коміксах також стане жінкою!

Ми вирішили дізнатися у сучасних супергероїнь світу моди і краси, які, нехай і не рятують всесвіт у буквальному розумінні, але щодня здійснюють не менш благородні справи: чому краса — саме та суперсила, яка може врятувати світ? Якою має бути сучасна дівчина, щоб стати супергероїнею? Хто із супергероїв міг би стати героєм їхнього роману?

У чому сила, сестро? Трохи пофантазуємо. Уявімо, що немає і ніколи не було ніякого Спайдермена, Бетмена та інших суперменів. Звичайно, це не означає, що наш світ непорушний і не потребує порятунку від апокаліпсису, небесної кари і поганих хлопців. Звісно, його потрібно рятувати. Але кому? Певна річ, тим, хто має найкращі суперсили — Любов і Красу!

Наталія Туровнікова,

стиліст, журналіст, it-girl, DJ і директор відділу моди Aizel.ru: Якби я мала можливість змінити світ за допомогою якоїсь суперсили, я б навчила всіх Любити і відчувати Любов! Це — неймовірна суперсила.

exclusive

Перша впізнавана супергероїня — Диво-жінка — з'явилась у 1942 році завдяки психологу і теоретику фемінізму Вільяму Моултону Марстону, відомому винахідникові поліграфа. За його задумом, вона мала робити добрі справи не за допомогою фізичних суперздібностей, а використовуючи в першу чергу силу любові. Так Диво-жінка стала взірцем power woman — надзвичайно привабливою, неймовірно сильною героїнею, доброю, доброзичливою і милосердною, готовою допомагати іншим. Вже незабаром на екранах з’явиться фільм «Бетмен проти Супермена», в якому вона зіграє головну роль.

Місія здійснена!

Дарія Шаповалова,

креативний директор Mercedes-Benz Kiev Fashion Days, посол Style.com в Україні, відеодиректор NowFashion.com, співзасновник More Dash:

Представниці прекрасної статі давно довели всьому світові, що здатні впоратись із будьякими завданнями (і на екрані, і в житті) не гірше (а в чомусь і краще!) чоловіків. Тому поява жінок-супергероїнь була лише справою часу. Колишні ідеальні подружки, фатальні красуні та інші сексуальні бестії тепер поступаються стильним, сміливим, сильним супергероїням з гарячими серцями, сповненими натхнення і рішучості змінити світ.

Краса врятує світ, оскільки прагнення бути гарними робить нас кращими. Коко Шанель говорила: «Не кожна жінка народжується красунею, але якщо вона не стала такою до 30 років — вона дурна». Тож давайте через внутрішню красу робити світ багатшим і гарнішим!

Наталія Моденова,

виконавчий директор Mercedes-Benz Kiev Fashion Days, співзасновник, директор More Dash:

Герої змінюються. Сьогодні кожна людина може, причому досить швидко, пройти шлях від героя fb-стрічки своїх друзів до героя фільмів, червоних доріжок, світських хронік, комп'ютерних ігор тощо. Фільми про Діану Вріланд, Анну Вінтур, Кейт Мосс і багатьох інших power woman у світі моди вже показані, на черзі — нове покоління: Кара Делевінь, Кьяра Феррані. Чому б супергероїні нового фільму не бути супермодною героїнею?

exclusive

Як і Жінка-кішка, Трініті, Невидима Леді, Люсі та інші супергероїні, сучасні дівчата по цей бік екрана щодня також борються за справедливість, мир, любов і красу — і це тільки початок їхнього списку важливих справ! А завдяки своїм вродженим здібностям, вони можуть одночасно і світ рятувати, і шоппінгувати, і відправляти подругам селфі з упійманим злодієм.

Даша Коломієць, Чоловік супергероїні Певна річ, поруч із справжньою супергероїнею повинен бути гідний супутник — той, хто буде радіти її успіхам і не буркотіти, коли замість того, щоб готувати обід із п’яти страв, вона відвідає супермодний тренінг, благодійний показ або організує кампанію із захисту прав дітей. Який же він, ідеальний супергерой?

Anna K, дизайнер: Моїм улюбленим супергероєм мультиків завжди був Спанч Боб. Я постійно купувала якісь речі з його зображенням: наклейки, щоденники, постери, у мене навіть була сумка у формі Спанч Боба! Зараз, гадаю, сама можу бути для когось супергероєм!

телеведуча:

Гадаю, це була б Залізна Людина. По-перше, під костюмом — Роберт Дауні-молодший. По-друге, поважаю його за вибір дівчини — Гвінет Пелтроу, головної красуні Голлівуду. Отже, смак у хлопця є. Адже важливо знати, хто у твого хлопця був до тебе? (Сміється.)

exclusive

Алла Костромічова,

українська супермодель, засновник модельного агентства KModels, ведуча реаліті-шоу «Супермодель по-українськи» Я б сказала, що суперздатність сучасної жінки — це вміння поєднувати сім'ю і кар'єру. Я пам'ятаю зйомку для британського Harper's, присвячену Alexander McQueen. Це вже було після його смерті, коли бренд очолила Сара. Вона особисто приїхала на нашу локацію за Лондоном, щоб контролювати процес, хоча була на 9-му місяці вагітності. Я думаю, можна навести безліч прикладів і наших співвітчизниць, і закордонних красунь, які знайшли той складний компроміс між кар'єрою і материнством. Хочу згадати і про нашу красуню Віру Брежнєву, яка довела всім, що жінка може бути суперпривабливою, будучи матір'ю двох дітей. Я дуже сподіваюсь, що не обмежусь одним лише захопленням силою і сміливістю цих жінок, а й сама стану гідним прикладом, коли настане моя черга.

Віолетта Малахова,

директор модельного агентства KModels New York, міжнародний журналіст: Для того, щоб я могла назвати чоловіка супергероєм, він повинен вміти літати і правильно носити синьо-червоне трико. Бути сильним і хоробрим, з хорошим смаком, почуттям гумору і відданим серцем — такі чесноти повинен мати чоловік супергероїні. А решта надординарних здібностей стануть тільки приємним бонусом!

Five O’Clock Heroes

Дякуємо за допомогу в організації зйомки:

Бутік HELENBER Київ, вул. Червоноармійська, 18 тел.: (098) 992-09-99

Yasya Minochkina шоу-рум Київ, вул. Раїси Окіпної, 18, офіс 2

Oh My Look! Київ, вул. Казимира Малевича, 86п тел.: (044) 222-8-111 Одеса, пров. Віце-Адмірала Жукова, 3/7 тел.: (048) 700-8-111 www.ohmylook.ua

Фотограф: Оля Кушик Стиліст: Катерина Нікітіна Волосся/макіяж: Ганна Науменко Модель: Катерина Юспіна Арт-директор: Інна Сословська

Сукня, Candy’s Туфлі, Charlie

Шоу-рум Candys Одеса, пр. Маршала Жукова, 47/3 тел.: (093) 704-40-50 candys.com.ua

Ательє індивідуального пошиття одягу Bright & Shiny Brightandshiny.com.ua

Cafe Charlotte Київ, вул. Тургенєвська, 55 тел.: (044) 484-55-33

Боксерський клуб FIGHT HOUSE Київ, вул. Верхний Вал, 24 тел.: (063) 800-00-99 fighthouse.com.ua

Брючний костюм, HELENBER

Сукня, Candy’s Рукавички з литого латексу, Bright&Shiny

Сукня, Yasya Minochkina Туфлі Le Silla Босоніжки Fabio Rusconi Рукавички — власність стиліста

Сукня ELENA BURBA — Oh My Look!

Сукня SOD — Oh My Look!

Сукня Von Vonni, Oh My Look!

travel

Кiно У

Нью-Йорку Films in New York Про Нью-Йорк завжди мріють і ті, хто вже відвідував це місто, і ті, хто лише збирається у подорож! Пройдемось по п'яти основних місцях Великого Яблука. Згадаймо першу любов, яка виникла до міста під час перегляду фільмів, і дізнаємось про Нью-Йорк реальний — вируючий і ритмічний. Яке воно — справжнє місто? Час на прогулянку! Those, who have visited this city, and those, who only intend to go there, always dream about New York! Let`s have a walk around five main places of the Big Apple. Let`s remember our first love to the city, which arose while watching films, and get to know with real New York — bustling and rhythmical. What is the real city? It`s high time for a walk.

1 Лише сонце зійде над Нью-Йорком, вирушайте на прогулянку Бруклінським мостом. Мабуть, це найбільш відомий міст у світі, який безліч разів руйнувався у фантазіях сценаристів фільмів, дарував надію і романтичні сцени, змушуючи глядачів затамовувати подих. Тут, крім інших, була знята одна зі сцен «Sex and the City» — герої Стів і Міранда, на знак примирення і продовження стосунків, зустрічаються на мосту. Вони, не знаючи, чи зустрінуться у призначену годину, забувши про образи, шукають очима один одного. Якщо ж ви не побачите сьогодні серед натовпу рідні очі, то вражаючий вид на місто з Бруклінського мосту буде приємним подарунком. Крізь павутиння сталевих канатів можна поглянути, як грають сонячними променями хмарочоси Нижнього Манхеттена, уявити, як розвивалося місто, його історичне і бізнес-ядро. When the sun is up over New York, go for a walk along Brooklyn Bridge. It is kind of the most famous bridges in the world, which was destroyed hundreds of times in imagination of scriptwriters, gave hope and romantic episodes to breathless audience. Here, besides others, was filmed one of the episodes of «Sex and the City» — the characters Steve and Miranda, as a peace offering and resumption of their relations, meet on the bridge. Without knowing if the other comes on time, having eaten their leaks, are looking out for each other. If today you don`t manage to find the dear eyes, then, as a bonus, you can see the impressive sight

Текст: Анна Л е в а н Text: Anna L e van

travel

from the Brooklyn Bridge. Through the net of steel ropes you can look at shining in sun beams skyscrapers of Lower Manhattan, its historical and business-centre, imagine how the city was developing.

2 А далі настає час музеїв! І хоч експонати не оживуть, як у фільмі «Ніч у музеї», але дізнатися про це можна тільки наважившись зайти і подивитись найвідоміші колекції музеїв. Для цього вирушаємо на невеличкий відрізок П'ятої авеню, яка має назву «Музейна миля». Почніть з Метрополітену, в якому захочеться оселитися або прожити хоча б тиждень, щоб пройти всі зали, прочитати кілька сотень тисяч табличок, на яких цікаво і зрозуміло кожному подана історія. Навіть якщо ви зазвичай пропускаєте відвідування музеїв у подорожі, Метрополітен не залишить байдужим нікого. And then comes the museum time! And even though show-pieces do not become alive like in the film «Night in the Museum», but surely you can find out this if you risk coming in and seeing the most famous museum collections. For this we will go to the small stretch of the Fifth Avenue called «Museum mile». Start with Metropolitan, where you will want to stay and live at least one week in order to visit all the halls, read several hundreds of thousands of signs, on which the history is displayed, interesting and clear for everyone. Even if you avoid visiting museums while traveling, nobody stays indifferent to Metropolitan.

3 Здається, що Центральний парк Нью-Йорка ми обійшли вздовж і впоперек з улюбленими героями фільмів та серіалів. Тут можна залишитися на півдня і насолоджуватися, нікуди не поспішаючи, спостерігати, як клерки сидять на траві з імпровізованим ланчем, а хтось цілодобово намотує кола, здійснюючи тисячну пробіжку. Тут чути дзвінки дитячі голоси, а білка в цей час поцупила з вашої сумочки їстівні запаси. У Центральному парку особливо приємно згадати переглянуті фільми — від чорно-білого «Манхеттена» до останніх новинок Голлівуду, подумки висловити вдячність і любов до Нью-Йорка. It seems that we have walked over the Central Park in New York for miles around with our favourite film and series characters. Here you can stay for a half of a day and enjoy time of laziness, watch how clerks lie right on the grass with their scrappy dinners and somebody to rack up the runs in a thousand run. Here children`s ringing voices pierce the silence, meanwhile a squirrel is stealing some food from your bag. In the Central Park it is an especial pleasure to recall watched films — from the blackand-white film «Manhattan» to the last Hollywood novelties, show appreciation and love to New York in your thoughts.

4 Прогулятися районом і підслухати уривки фраз та розмов місцевих жителів на Брайтон-Біч — справжній експірієнс, який буде згадуватись ще декілька років. Пройдіться по маленьких продуктових магазинчиках, розшукайте цікаві написи рідною мовою, а потім прямуйте до океану. Тут чайки, звиклі просити данину, відберуть у вас всі наявні продукти, та ще й накричать на вас, ніби радянські продавщиці з гастроному. Мружачись на сонці і насолоджуючись стихією води, вдивіться в оточуючих: можливо, з однієї з цих літніх пар була списана сценка з фільму «Нью-Йорк, я люблю тебе». Вони прожили все життя разом, бурчать і вкотре повчають один одного, а потім по-дитячому порушують правила. У цьому місці особливо хочеться пройти з кимось всі перипетії і радощі життя. To walk around the district and overhear pieces of phrases and talks of local residents of Brighton Beach is a real experience that you will remember for several years. Drop by to small groceries, find interesting signs in your native language, and then go to the ocean. Here, seagulls-beggars take all your food and swear loudly at you then like a Soviet gastronome saleswomen. Blinking in the sun and enjoying the raging water,

try to take a good look at your neighbours: perhaps, the episode of the film «New York, I Love You» was written on one of these old couples. Living the whole life together, they are grumbling and teaching one another once again, but another time breaking rules like children. At this place one especially dreams to pass with someone all the difficulties and joys of life together.

5 Спробувати залишитися на самоті на Таймс-Сквер, як герой фільму «Ванільне небо», навряд чи вдасться, проте можна відчути приголомшливу енергію. Тут починає битися пульс міста і не зупиняється, навіть коли більшість мешканців Яблука сплять. Вуличні виконавці, засліплююча реклама, натовп, який снує хаотично, — все це викликає якесь божевілля в голові! Нью-Йорк — особливе місто, де відчуваєш себе одночасно прийнятим і чужим. Але невимовні враження від міста — те, що необхідно відчути самому! А фільми — лише ланцюжок, який допоможе здійснити незабутню подорож. Try to stay alone on Times Square like the character of the film «Vanilla Sky»; you will hardly do this, but you can feel the amazing energy. Here the city pulse starts beating and doesn`t stop even when the better half of the Big Apple`s people sleep. Street performers, blinding and blinking advertisements, crowd moving in a random way — all this makes you crazy! New York — is a special city where you feel accepted and strange at the same time. But one can`t describe emotions from the city — you need to feel them yourself! And films are only a thread which will help you to have an unforgettable travel.

Олександр Педан, ведучий «Нового каналу» Записала: Інна Со с л о вс ь к а

travel

Літо — найкращий час для відпусток, відпочинку і відкриття нових горизонтів, занять та смаків. Ми дізналися у знаного мандрівника Олександра Педана про його улюблені місця для відпочинку та дозвілля. Місця, про які він може однозначно сказати: там на 100 % буде круто!

Ринки У мене є обов’язкове правило під час подорожей — пробувати кухню тієї країни, до якої приїхав. У Європі в кожній країні, навіть у кожному регіоні, є свій колорит. Але найбільший вибір свіжої та смачної їжі — звичайно ж, на продовольчих ринках. Я вже знаю три таких: у Леоні — ринок Поля Бокюза, в Барселоні — Бокерія (Сан-Жузеп), в Мадриді — Сан-Мігель. На такі ринки треба встигнути до обіду — це ж рибні місця! Устриці та інші делікатеси там продаються щойно виловлені, і одразу ж їх можуть для вас приготувати. Це ідеальне поєднання ціни та якості. Мені в кайф перебувати там, оскільки можна себе відчути місцевим, відчути весь колорит. І хоча я не люблю свинину, в Іспанії обов’язково потрібно спробувати місцевий хамон — дуже смачний.

Ресторани і кафе Розповім про улюблені місця в Україні, де можна смачно поїсти. Але не можу виділити одне. Наша країна дуже багата на гастрономію, і кожен регіон славиться своєю кухнею. У Києві багато хороших місць, причому за допомогою програм в гаджетах сьогодні можна знайти заклад і за смаком, і по кишені. Останнє, що відкрив для себе, — The Burger. Спробував бургери не гірші, ніж у США. Знаю, що господарі спеціально подорожували Америкою. Плюс, там круте обслуговування і правильна атмосфера. На Закарпатті треба пробувати бограч, бануш. Але в Ужгороді я випадково

відкрив «Стейк-хаус GOODMAN», де спробував шалено смачний стейк з кров’ю з українського м’яса. У Полтаві раджу зайти в «Козачку» і спробувати галушки. Я ніколи не їв таке смачне тісто! Причому, у них галушки з декількома видами м’яса, з сиром, картоплею, з малиною і чорною смородиною. Останні я і пробував — дуже смачно. Якщо ви в Одесі, звичайно, варто заскочити в «Дачу» — там можна відчути себе дійсно, як на дачі у друзів. У тіні, на лавочці, за великим обіднім столом для компанії. Або для двох — за маленьким затишним столиком на терасі. І обов’язково з’їжте традиційне блюдо, яким нас пригощав господар закладу під час зйомок програми «КабріоЛіто», — кавун з сухою солоною бринзою. Ну і, звичайно, риба — тюлька, барабулька, камбала. У Запоріжжі варто поїхати в козацький ресторан поїсти борщу, кулешу і випити узвару. А якщо ви не за кермом, то і самогонки можна. (Сміється.) Харків і Дніпропетровськ — прогресивні міста, де багато закладів з хорошою європейською кухнею. У Криму найкраще місце я знайшов під час зйомок «КабріоЛіто» в Євпаторії — етно-ресторан «Джеваль». Там подають чебуреки трьох видів, пельмені з кониною і солодощі з татарською кавою. Ідеально!

Парки, набережні Я прихильник спортивного відпочинку. І намагаюся максимально задіяти в своїх захопленнях сім’ю. Плюс, завжди знаходжу час, щоб провести його з дочкою, і роблю це активно. Так у нас з’явилися ролики. Але, варто зізнатися, ініціатором і першопрохідцем була Лєра (9 років). Потім я купив ролики собі, пізніше подарував дружині, і тепер ми катаємося всією сім’єю. У нас є кілька улюблених місць. Найкраще — у Вишгороді. Набережна уздовж Київського моря — це 4 км ідеального асфальту. Там немає машин, а після обіду — тінь. А в Києві любимо Маріїнський парк — це культове місце ролерів. І нещодавно відкрили для себе майданчик на КПІ. Там збираються ролери та скейтери. Є трампліни, можна пограти в хокей на роликах, відточити свою майстерність. Якщо хочемо

подивитися на весь цей рух, на спортивну активну молодь — їдемо туди. І, що важливо, у всіх цих місцях можна брати уроки у інструкторів. Це допоможе і вам, і дітям.

Гірськолижні курорти Я вже п’ять років катаюся на сноуборді. Люблю позатрасове катання, тому з друзями завжди шукаю місце, де можна покататися вдосталь. А пару років тому поставив на сноуборд дружину, і це ускладнило завдання у виборі курорту. (Сміється.) Тепер шукаємо місця, де можна поєднати катання по трасах і виїзди в більш екстремальні місця. Знайти і комфорт, і траси, і фрірайд можете у Франції — Валь Торанс, і в Австрії — Ішгль! Якщо поквапитися заздалегідь, то можна вибрати апартаменти безпосередньо на схилі гори за нормальні гроші. А для любителів справжнього екстриму, і для мене особисто, Меккою є Гімалаї. Обожнюю Гульмарг — курорт в Індії, в штаті Кашмір. Там дійсно неймовірний фрірайд. Якщо випадає сніг, то вище даху. Але не варто забувати про безпеку. Перше правило — не лізти самому, завжди кататися групою і мати все необхідне спорядження.

Море Якщо зима — це борд, то літо — класичний серф і кайтсерфінг. Є місця, де 100 % буде круто. Для серфу у мене на першому місці — Балі. Там ідеальна рифова хвиля. Для початківців — найкраще місце. Правда, туди почали їздити багато наших співвітчизників, і ціни зросли. З іншого боку, там відкрили російськомовні школи, і це плюс. В Європі — це Мадейра. Шалено гарний зелений острів, є гори і океан. Плюс там дуже розвинений велоспорт, і можна поєднувати розваги. А кайтсерфінг — це Єгипет, Хургада. Найправильніше місце, щоб навчитися і отримати кайф від катання. Там довгий сезон вітрів, тепле мілке море і багато російськомовних шкіл. Для тих, хто вже вміє, — там ідеальний флет, і можна відпрацьовувати трюки. А коли ви накатаєтеся у Єгипті і вирішите летіти до Бразилії, до В’єтнаму або на острів Фуертевентура, не забувайте, що під боком, вдома, теж буває вітер. На авто можна за п’ять годин бути у Коблеві. Або трохи далі — у Кирилівці! До речі, я навчався кататися саме на Чорному морі.

contents

Нерухомість у Греції — надійна інвестиція в майбутнє! Українська філія компанії Grekodom Development, яка є частиною грецького холдингу Mouzenidis Group, відсвяткувала першу річницю. Для українського офісу рік пройшов динамічно і насичено. І не дивно!

реція — одна з найпопулярніших країн серед українців. Ще б пак! Тут і багата історія, і дивовижна природа, і кришталево чисте море. Крім того, важливий фактор — це близькість до України і можливість відвідувати цю країну цілий рік. Побувавши у Греції одного разу, сюди хочеться повертатися знову і знову. Тому Греція така популярна серед бажаючих придбати нерухомість за кордоном. І надійний партнер у цьому — компанія Grekodom Development. База об'єктів Grekodom Development налічує близько 10 тисяч пропозицій. Це нерухомість первинного та вторинного ринку, земельні ділянки, елітні вілли, готелі і навіть острови. Ціни на квартири стартують від 250 тис. грн. Різноманіття пропозицій задовольнить потреби всіх клієнтів. Греція приваблива і своїм законодавством. Купуючи нерухомість у Греції, власник і члени його родини мають право на отримання посвідки на проживання терміном від 2 до 5 років з правом наступного продовження. Вартість і площа придбаного об'єкта тут абсолютно не важлива. Крім того, за бажанням, можна на законних підставах здавати придбане житло в оренду, при цьому податкова ставка на прибуток така сама, як і для громадян Греції. А якщо клієнт Grekodom Development вирішить інвестувати кошти в комерційну нерухомість і, наприклад, займатись готельним бізнесом, то може бути звільнений від сплати податків на тривалий період. Сьогодні

Греція почала видавати кредити іноземцям, що надає додаткових переваг цій країні. Придбати нерухомість у Греції з Grekodom Development дуже просто: мінімальний набір документів, особиста присутність клієнта необхідна всього один раз, процедура угоди триває 10‒14 робочих днів. А всі етапи, починаючи від туру на огляд, закінчуючи отриманням посвідки на проживання і подальшим обслуговуванням об'єкта нерухомості, здійснює компанія Grekodom Development. Інвестуй якісно і надійно з Grekodom Development! Переваги Греції: зручне географічне розташування; м'який середземноморський клімат; посвідка на проживання строком від 2 до 5 років з правом продовження; стабільне лідерство за кількістю блакитних прапорів ЄС; низький рівень злочинності; невисока вартість нерухомості; низькі тарифи на утримання; якісне та безкоштовне навчання у школах і державних ВНЗ; безкоштовна медицина; доброзичлевість і чуйність місцевого населення; смачна кухня; можливість вигідних інвестицій.

contents

Про компанію: Grekodom Development є частиною грецького холдингу Mouzenidis Group, до якого входить низка компаній з позитивною діловою репутацією, в тому числі провідний туроператор по напрямку Греція «Музенідіс Тревел». Grekodom Development має у штаті понад 50 російськомовних співробітників, які забезпечують прийом і супровід у Греції, а також власний юридичний департамент, що здійснює повний супровід для клієнта. Наші офіси в Греції є у Салоніках і Афінах, на півострові Халкідіки, на островах Тасос, Крит, Корфу, Родос, у регіоні Пієрія. Напрями роботи та послуги: безкоштовні консультації з питань придбання нерухомості в Греції; підбір земельних ділянок та нерухомості за заявкою покупця; повний юридичний супровід та консультації з питань отримання посвідки на проживання; проектування, будівництво та оздоблення «під ключ»; інвестиційні проекти у сфері нерухомості; ландшафтний дизайн та благоустрій території; управління нерухомістю в період від'їзду власника (охорона, нагляд, догляд, оренда).

м. Київ, вул. Богдана Хмельницького 26, оф. 1 тел.: (044) 500-78-88 e-mail: kiev@grekodom.com www.grekodom.ua

contents

travel

Аліса Савинська: «Не має значення, куди я подорожую — яскраві враження можуть чекати на мене будь-де!» Про подорожі і нові враження, відчуття домівки і улюблені країни ми поговорили з молодою українською співачкою Алісою Савинською.

Ви багато їздите по світу. Яка подорож справила на Вас найбільше враження? Так, я не уявляю свого життя без подорожей. Як людина відкрита до вражень, шукаю їх у кожній мандрівці. Це може бути екзотичний відпочинок десь на Карибах, Мальдівах, в Африці або в Індії, а може бути звичайна подорож у справах до Лондона або до Львова… Не має значення, куди я подорожую — яскраві враження можуть чекати на мене будь-де!

У яку країну Ви б не поїхали нізащо на світі, а в якій Вам хочеться залишитися назавжди? Дуже важко витримую холод, тому нізащо не схотіла б опинитися на Півночі, наприклад, в Антарктиці, де температура сягає мінус 60°C! Ще мене не дуже ваблять країни з високим рівнем злочинності, такі як Судан, Сомалі, Гаїті… Хоча мені подобається відпочинок в Домініканській Республіці, в якої з Гаїті практично прозорий кордон, який кожен день перетинають тисячі гаїтянців в пошуках роботи. Я побувала практично в кожному куточку Домінікани і, тим не менш, всюди почувалась спокійно. Щодо другого питання — не бачу необхідності назавжди обмежувати себе кордонами однієї країни. Але, звичайно, моя рідна земля — Україна. Саме тут я живу і саме сюди я хочу повертатися з кожної з моїх подорожей.

Один зі своїх кліпів Ви знімали в Індії. Чому вибір припав саме на цю країну?

Фото Лідія Т р о п м а н

Цей вибір стався на якомусь інтуїтивному рівні. Мабуть, через те, що пісня «Боляче», до якої відбувались зйомки, розповідає про те, що кохання не може жити в неволі, а саме ця ідея лежить в основі індуїстської філософії.

Кожна подорож — це маленьке життя. Скільки таких життів Вам вдалося прожити? Чимало, але в цьому сенсі я дуже сподіваюсь на довічну реінкарнацію! (Сміється.)

Що означає для Вас Лондон? Важко знайти влучне слово… Якщо коротко — це друга домівка мого серця після Києва.

guide

«Бориспіль»: відкривай світ з нами! В аеропорту «Бориспіль» розширено мережу польотів Із міжнародного аеропорту «Бориспіль» був відновлений далекомагістральний рейс до Пекіна. Регулярне повітряне сполучення між Україною і Китаєм здійснюється тричі на тиждень. Відтепер пасажирам міжнародного аеропорту «Бориспіль» подорожувати до Східної Азії стало набагато простіше і комфортніше. Також з головного аеропорту країни розширена мережа туристичних напрямків. Відкрито регулярний рейс до Керкіри (о. Корфу, Греція), відправлення — щопонеділка і щочетверга. Щовівторка здійснюється рейс до Пальми-де-Майорки (Іспанія) і розпочато виконання чартерної польотної програми до іспанського міста Аліканте (щопонеділка). Пасажирам «Борисполя» відкрито новий рейс до Кошице (Словаччина) — тричі на тиждень. Крім того, розширено мережу внутрішніх маршрутів: чотири рази на тиждень здійснюються рейси до Запоріжжя (у вівторок, середу, четвер і суботу), збільшено кількість перельотів до Одеси (щодня 3 рейси).

Приєднуйтесь до програми і станьте Агентом KBP-2015! Міжнародний аеропорт «Бориспіль» розпочинає нову програму «Агент KBP-2015» з метою удосконалення рівня якості послуг і створення комфортних умов перебування в аеропорту. У програмі може взяти участь будь-який мандрівник старше 18 років. Після кожного авіаперельоту протягом 2-х тижнів «агент» у спеціальній анкеті оцінює якість обслуговування в аеропорту «Бориспіль», повідомляє про недоліки, може надати пропозиції та рекомендації. Всі отримані дані аналізуються і передаються у відповідні підрозділи для вжиття ефективних заходів. Анкету можна отримати на стійці авіадовідки аеропорту. Найбільш активні учасники за підсумками року будуть нагороджені приємними призами.

Аеропорт «Бориспіль» увійшов до трійки кращих аеропортів Східної Європи за версією Skytrax Міжнародний аеропорт «Бориспіль» посів третє місце в рейтингу Тоp-10 World Airport Awards 2015 в категорії «Східна Європа». Дослідження якості послуг, які надають в авіаційній сфері, проводила авторитетна британська компанія Skytrax. Головні повітряні ворота України вдруге поспіль посідають провідні позиції в номінації The Best Airports In Eastern Europe. Торік «Бориспіль» став першим аеропортом України, який увійшов до цього рейтингу. Раніше жоден вітчизняний аеропорт не брав участі у престижних авіаційних рейтингах.

guide

В аеропорту «Бориспіль» запроваджено європейський підхід до громадського харчування

Аеропорт «Бориспіль» увійшов до ТОП-10 найбільш привабливих роботодавців України

У зоні відправлення міжнародних рейсів аеропорту «Бориспіль» за весняний період розпочали роботу чотири нові заклади громадського харчування. Два кафе-бари FLY COFFEE знаходяться навпроти виходів на посадку № 2 і № 11 термінала D, Voyage bar розташований біля гейта № 6 в центральній зоні галереї, і ресторан Gourmet Kitchen & Bar — біля гейта № 9. Також у бізнес-залах змінений формат надання послуг харчування для пасажирів. Відтепер у зоні відправлення міжнародних рейсів на бізнес-лаунж пропонують гаряче харчування, перші страви. Крім того, протягом дня пасажири можуть скуштувати свіжі фрукти, домашню випічку, сирну і м'ясну нарізки, салати, солодощі, гарячі і холодні напої. Асортимент меню в барі змінюється щотижня.

Серед кар'єрних лідерів як для студентів, так і для професіоналів аеропорт «Бориспіль» увійшов до ТОП-10 найпривабливіших роботодавців. На думку студентів українських вишів і професіоналів, аеропорт «Бориспіль» є єдиною державною компанією серед найбільш привабливих роботодавців країни. Основні за значущістю критерії — професійне навчання і розвиток, стабільність у роботі і стійке фінансове становище. Рейтинг склала міжнародна дослідницька компанія Universum у партнерстві з міжнародним кадровим порталом HeadHunter Україна. В основі дослідження — дані опитування понад 3000 українських студентів і близько 12 000 професіоналів.

В аеропорту «Бориспіль» визначили «пунктуальні» авіакомпанії

KBP Spotting 360°: в аеропорту «Бориспіль» успішно проведений новий формат відкритого масштабного споттінгу

В аеропорту «Бориспіль» підбиті підсумки конкурсу «Пунктуальні авіакомпанії» за період осінньо-зимової навігації 2014-2015. Найбільш пунктуальною авіакомпанією в категорії «7 і більше рейсів на тиждень» визнана авіакомпанія LOT. Всі польоти до Варшави польського перевізника були виконані за розкладом з показником регулярності 97,8 %. У категорії «від 2 до 6 рейсів на тиждень» перше місце посідає авіакомпанія Estonian Air з рейсом Київ — Таллінн із показником регулярності 94,8 %.

20 і 22 травня 2015 року Міжнародний аеропорт «Бориспіль» вперше провів масштабний відкритий споттінг під гаслом KBP Spotting 360°. Протягом двох днів 100 учасників заходу спостерігали «закулісне» життя головної повітряної гавані країни. Аеропорт відвідали люди різноманітних професій і поглядів, але всіх об'єднало спільне захоплення — любов до авіації та зацікавленість діяльністю аеропорту.

contents

Віра Брежнєва:

«Толерантність — це ознака розвиненого суспільства» Vera Brezhneva: «Tolerance is an attribute of advanced society» Записала: Інна Со с л о вс ь к а / Recorded by Inna S o slov s kaya

Ви вже більше півроку перебуваєте на відповідальному посту Посла доброї волі ООН з питань ВІЛ/СНІДу для регіону Східної Європи та Центральної Азії. Які кроки вже зроблено в цьому напрямі і що ще передбачається?

For more than half a year you have been holding a key position of the United Nations goodwill ambassador for HIV/AIDS matters in the Eastern Europe and Central Asia. What steps have been taken and what else should be done?

My primary objective as a goodwill Моє основне завдання на цьому посту — ambassador is to attract people’s attention привертати увагу людей до проблеми to the problem of HIV — infection поширення ВІЛ-інфекції, інформуexpansion, inform people of the necessity вати про необхідність своєчасного of an early testing and treatment as well тестування та лікування, а також as encourage people living with AIDS. підтримувати людей, яких уже торWithin the period of seven months I Директор Unaids у Східній Європі та Ценральній Азії кнулася епідемія СНІДу. За 7 місяців have been to seven countries of the region, Віней Патрік Салдана вручає Вірі Брежнєвій сертифікат я побувала у 7 країнах регіону — Вірмеamong which are the following: Armenia, Посла доброї волі ООН нії, Білорусі, Казахстані, Росії, ЕстоBelarusian, Kazakhstan, Russia, Estonia, нії, Узбекистані і, звичайно, в Україні. Uzbekistan and, of course, Ukraine. І скрізь я зустрічалась з людьми, хвоWherever I have been I have met people рими на ВІЛ-інфекцію, з представниками державних струкliving with HIV infection, representatives of government institutions, тур, медиками, пресою. Я почула величезну кількість історій — medical workers and the pressmen. I have heard lots and lots of як сумних і трагічних, так і надихаючих і оптимістичних. different stories — sad and tragic, spirit-stirring and optimistic. Being Як публічна людина, я намагаюся донести до суспільства важa public figure I am trying to inform the public of the importance of ливість цієї проблеми, думки і почуття цих людей. Преса не this problem, of thoughts and feelings of these people. The media is завжди готова про це писати, а у мене є можливість залучати not always ready to write about it, but I have a possibility to catch the до цієї теми увагу журналістів. В цьому напрямі зроблено fancy eye of journalists to this topic. So it has already been done a lot! чимало. Зараз ми працюємо над більш конкретним завданням — At present we are working upon more specific problem — a regional регіональною інформаційною кампанією з тестування на ВІЛ. testing for HIV sensitization campaign. I hope we will be able to start Сподіваюсь, що зможемо запустити її цієї осені. Її мета — зроit this autumn. Its aim is to make a testing for HIV a social norm, for бити тестування на ВІЛ соціальною нормою, щоб люди не бояthe people were not afraid to take a regular test of HIV, could start лися регулярно проходити тест на ВІЛ, могли почати своєчасне an early treatment, which means to live a fulfilled life and herewith лікування, а отже, жити повноцінним життям і при цьому не not to pass the virus. It is important, because about a half of people передавати вірус. Це важливо, оскільки майже половина людей, living with HIV do not know they are infected and most of them хворих на ВІЛ, не знають, що вони інфіковані. А більшість навіть even are unsuspicious of the fact that they are in the risk group of не підозрюють, що знаходяться в групі ризику інфікування. contamination.

Особливу увагу Ви приділяєте проблемам жінок і дітей з ВІЛ-інфекцією. Чому Ви акцентуєте саме на цій сфері?

You pay a special attention to the problems of women and children living with HIV infection. Why do you put an emphasis on this specific sphere?

По-перше, все більше жінок у регіоні інфікуються статевим шляхом. І дуже часто від своїх коханих, не порушуючи при цьому ніяких соціальних норм. Вони повинні знати і розуміти, що таке ВІЛ-інфекція для жінки, для її майбутніх дітей, що потрібно зробити, щоб дитина народилася здоровою, навіть якщо жінка хвора на ВІЛ. По-друге, сьогодні весь світ говорить про народження нового покоління без СНІДу. Це реально, багато країн вже досягли того, що жодна дитина не народжується з ВІЛінфекцією. У нашому регіоні чимало зроблено для профілактики передачі ВІЛ від матері дитині, всього 3-5 % (у середньому) дітей, народжених ВІЛ-позитивними матерями, отримують діагноз ВІЛ. Але це все одно багато — не менше 600 дітей щорічно. Цих дітей можна було вберегти від ВІЛ!

First of all, a growing number of women in the region get infected by means of sexual contact and very often from their beloved, breaking no social norms. They should know and understand the meaning of HIV-infection for woman, for her future children and they should know what need be done for the baby to be born healthy even if the woman is living with HIV. Secondly, today the whole world is talking about the birth of a new generation with no AIDS. It is real, because many countries have already achieved their aim that no child in their country is born with HIV infection. It has already been done a lot in our region in order to prevent a mother-to-child transmission, only 3-5 % (in average) of children born by HIV positive mothers, receive the HIV diagnosis. But nevertheless it means a lot — not less than 600 children annually. These children could be kept out of HIV!

Відомо, що пост Посла доброї волі ООН — це не перша Ваша робота в якості «волонтера». Кілька років тому Ви заснували доброчинну організацію «Промінь Віри», яка допомагає дітям із захворюваннями крові. Чому Ви почали займатися доброчинністю?

It is known that the position of the United Nations goodwill ambassador is not your first volunteer work. Some years ago you establish a charitable organization «Vera’s Luch» which helps children with blood disease. Why did you start working for charitable causes?

Ідея створення фонду виникла давно — мені завжди хотілося допомагати іншим. Якось 1 червня я купила солодощі і повезла

The idea of the fund creation arose long time ago — I have always wanted to help other people. One time ago, on the first of June I bought

exclusive

a lot of sweets and delivered them to three orphan asylums. But I have understood that it was rather an instantaneous aid and the children’s joy does not solve their problems on the whole. That’s why I have decided to do it on a large and more global scale. Having analyzed the existing areas in the charity domain, I have established a charitable fund for children with leukemia. I have decided to do it, because it is a curable disease if to be treated in time. We started our activity with the equipment we found, necessary for children with cancer, and then we found people who could buy it and provide legal assistance when transferring it to the clinic. Nowadays we are not engaged in targeted aid, because several times we faced the cases of fraudulent activities. To secure ourselves we are sending the requests to the district hospitals, asking about the needs of children’s units. We receive the lists of most urgently needed drugs and equipment. We analyze what is accostable for us and what do we have to help, then we buy it and send. З Шарліз Терон і Мері Джей Блайдж в Женеві на прес-конференції, що передує Life Ball

їх у три дитячі будинки. Але зрозуміла, що ця миттєва допомога і радість дітей не вирішують їхніх проблем у цілому. Тому захотілося робити це в глобальному масштабі. Проаналізувавши вже існуючі напрями доброчинності, я створила фонд допомоги дітям, хворим на лейкемію, саме тому, що при своєчасному лікуванні вона виліковна. Нашу діяльність ми почали з того, що знайшли апарат, необхідний онкохворим дітям, потім людей, які змогли його купити, забезпечили юридичну підтримку передачі обладнання клініці. Зараз ми не займаємося адресною допомогою, тому що неодноразово стикалися з випадками шахрайства. Щоб себе убезпечити, ми розсилаємо запити по районних лікарнях, запитуємо, що потрібно дитячим відділенням. Нам надсилають списки необхідних медикаментів та обладнання. Ми визначаємо, на що у нас є гроші і чим можемо допомогти, закуповуємо і відправляємо.

Чи бачите Ви позитивний вплив своєї діяльності на колег з шоу-бізнесу? Чи наслідує Вас хто-небудь з них? Я дуже сподіваюся на те, що мої колеги і друзі підтримають мою справу, і, як мінімум, здадуть тест на ВІЛ. А як максимум — допоможуть, і ми разом зможемо змінити ситуацію в нашому регіоні, практично єдиному в світі, де продовжує зростати епідемія ВІЛ-інфекції. Потрібно говорити про це з трибун, у пресі, використовуючи кожну можливість. Потрібно ламати табу щодо «складних» тем і говорити про них із молоддю. І мої колеги з шоу-бізнесу могли б багато чого зробити в цьому напрямі.

Що особисто Вам дає ця діяльність? Чи змінила вона Вас? Це дає мені можливість подивитися правді в очі, усвідомити мізерність багатьох ситуацій в нашому житті та оцінити глобальність інших. Плюс — це величезна відповідальність, яку я відчуваю, і можу сказати, що вільного часу у мене стало менше, і душа болить частіше. Діяльність ООН, звичайно ж, дає мені більш глибоке розуміння проблем у цій сфері. Мені хочеться допомагати іншим. У цьому є емоційна, моральна і фізична потреба. Я відчуваю, що разом нам під силу щось

Do you think that you have a positive effect on your colleagues from show business? Did anyone of them follow your example? I strongly hope that my colleagues and friends will follow my example and as a minimum will take a HIV test, and as maximum — will endorse our initiatives, and we all together will be able to turn the tide in our region, practically the only one in the world, where the advance of an HIV infection epidemic still continues. This problem should be spoken from the rostrum and discussed in media using every opportunity to do it. There should be broken the taboos on «complicated» topics and they should be discussed with youth. My colleagues from show business could do a lot in this regard.

What do you receive from this in return? Did it change you somehow? It gives me a possibility to take a reality check, to understand the scantiness of many situations in our life and to estimate their globality or vice versa. It is also a grave responsibility that I am sensible of, by all means, and I must admit I am pressed for time, that’s for sure, and that my heart bleeds more often. The United Nations Organization activity gives me a fundamental understanding of the problems existing in this sphere. I want to help other people. This is the emotional, moral and physical necessity. I feel that together we are able to change something in the world. I kept company with many women living with HIV. These are very beautiful and strong people who have faced a harsh lesson that includes discrimination in medical institutions and even in their own families. The best way to cope with this problem is to talk about it! Everyone can make its own contribution that’s why I joined the forces of UNAIDS.

In the course of promo-campaigns, focused on preventive measures and protection from this disease you are meeting people living with HIV. How do they undergo the treatment? What do they do? Do you feel that they trust you? I keep company with women, I have recently met teenagers. They expected to see some «aunt Motya» but then I came and there was created a very confidential warm atmosphere. Usually, I primarily tell them about the reasons why I deal with this matter and that I want to support them, I want them to feel that they can rely on me — as a minimum, and on thousands of people that are doing the same thing as I do. Of course I concern myself with their problems; the problems in every region and in every country are quite different.

exclusive

змінити у світі. Я спілкувалася з багатьма жінками, хворими на ВІЛ. Це красиві і сильні люди, які зіткнулися з серйозними випробуваннями, включаючи дискримінацію в медичних установах і навіть у власних сім'ях. Найкращий спосіб вирішити проблему — говорити про неї! Кожен з нас може зробити свій внесок, тому я і приєдналася до зусиль ЮНЕЙДС.

У рамках промо-кампаній, спрямованих на профілактику та боротьбу з хворобою, Ви зустрічаєтесь з людьми, хворими на ВІЛ. Як вони відбуваються і що дають? Чи відчуваєте Ви, що Вам довіряють? Я зустрічаюсь з жінками, нещодавно зустрічалась із підлітками. Вони очікували, що прийде якась «тьотя Мотя», та коли я прийшла, у нас створилася довірча тепла атмосфера. В першу чергу розповідаю їм про те, чому я цим займаюся, що хочу їх підтримати, допомогти їм, хочу, щоб вони відчували, що у них я є — як мінімум, а за мною — ще сотні і тисячі людей. І, звичайно, цікавлюся їхніми проблемами, причому в кожному регіоні і в кожній країні — різні проблеми.

З представницями Жіночої мережі ЛЖВ (Київ) «Позитивні жінки». 1 грудня — Всесвітній день боротьби зі СНІДом, готель «Русь», Київ Зліва направо: Світлана Мороз, Віра Брежнєва, Аліна Ярославська, Леся Пагуліч, Ганна Константинова

Що для вас найскладніше у роботі з ВІЛ-інфікованими?

What is the most difficult in your work with HIV positive people?

Найскладніше — залишатися бадьорою, активною і світлою після почутих історій. Ще дуже засмучує неактивність державних органів і загальна неграмотність людей стосовно ВІЛ.

The most difficult is to be cheerful, active and pure soul after having heard all the stories. The thing that really goes to my heart is underperformance of government bodies and general lack of competence concerning HIV.

Ви брали участь у кампанії «Нуль дискримінації». На Ваш погляд, яка ще громадська діяльність може зменшити рівень дискримінації щодо людей, яких торкнулася епідемія?

You participated in «Zero Discrimination» campaign. What other public activity could reduce the level of discrimination towards people with HIV?

Я зустрічалася з багатьма людьми, яких це стосується, і ще раз переконалася в тому, що страшний не сам вірус, а ставлення людей до ВІЛ і до тих, хто хворіє. І це при тому, що про нього відомо практично все: що він передається трьома шляхами — через незахищений статевий акт, через кров і від матері дитині під час вагітності, пологів та годування груддю. Ніякі комарі, рукостискання, поцілунки не страшні — ВІЛ не передається такими шляхами. І все одно люди бояться, оскільки не знають. Мені здається, щоб зменшити рівень дискримінації, потрібно, перш за все, інформувати всіх. І по-друге, толерантність — це ознака розвиненого суспільства. Якщо ми претендуємо на це звання, потрібно зрозуміти, що прийняття людей, які відрізняються від тебе за якоюсь ознакою, — це основа основ. Цьому теж потрібно вчити з дитинства.

I met many people infected with HIV and I have realized the simple truth — the negative stance of people on HIV and those who a living with HIV is even more terrible that the virus itself. And this despite the fact that practically everything is known about it: that it is transmitted by the following means — unprotected sexual intercourse, blood and from mother-to child across pregnancy, aborning and lactation. No insects, hand shaking, kisses are dangerous — HIV is not transmitted by these means. Regardless of this fact people are afraid because they don’t know. It seems to me that in order to reduce the level of discrimination, it is necessary to inform everybody. And secondly: Tolerance is an attribute of advanced society. If we lay claim to be called like that, it is necessary to understand that to accept people who are different is a keystone of advanced society. It also should be taught from childhood.

Тема нашого номера — супергерої та їхні здібності. Як Ви вважаєте, які «суперсили» сьогодні є найважливішими у боротьбі зі СНІДом та здатні забезпечити результат? І хто в цій боротьбі виступає головним супергероєм і злодієм?

The cover story is superheroes and their abilities. What do you think are the today’s «super powers» that are the most important at struggle with AIDS, able to give positive result? And who in this struggle is the main super hero and a criminal?

На мій погляд, «злодії» в нашому випадку — це наша байдужість, замовчування, стереотипи і забобони. А «супергерої» — це всі, хто знаходить у собі сміливість відкрито говорити про проблему, говорити правду, відстоювати свої права на здоров'я, на лікування, на майбутнє. Хочеться сподіватися, що добро переможе!

As far as I am concerned the «criminals» in this case are our indifference, silence, stereotypes and narrow-mindedness, and «superheroes» — all those who are courageous enough to talk about this problem, have the guts to tell the truth, make a stand for his or her right to health, to treatment, to future. It is hoped that goodness will be victorious!

Було б бажання Текст: Влада Го рб ач о в а

Чому в Україні живе понад два десятки мільярдерів, а країна займає чи не останнє місце у Світовому рейтингу доброчинності? Чому ми з недовірою і підозрою ставимось до безлічі закликів про допомогу? Яким чином кожен охочий може сьогодні зробити добру справу без небезпеки бути обдуреним?

guide

За даними британської доброчинної організації Charities Aid Foundation, п’ята частина населення світу погоджується працювати волонтерами, а решта коли-небудь допомагала незнайомій людині. Дослідження компанії Gallup, яка провела опитування серед 195 тисяч осіб у 153 країнах світу щодо їхньої доброчинної діяльність та рівня щастя, показало, що серед людей, які дають на пожертвування, набагато більше щасливих, ніж багатих. То чому так мало щасливих і охочих допомогти в Україні, яка змогла пережити Голодомор? Унікальний приклад своїм колишнім співгромадянам показує українець-емігрант Степан Горлач, який свого часу пережив Голодомор, а тепер ініціює збір коштів для закупівлі питної води, продовольства і ліків для голодуючих жителів Сомалі. Під час Всеканадського тижня усвідомлення Голодомору було зібрано 110 тисяч доларів, які передали організації ЮНІСЕФ за федеральною програмою «На кожен подарований долар — ще один долар від уряду Канади». Але не тільки люди, які знають, що таке голод, розуміють необхідність допомоги мільйонам голодуючих дітей. Широкого розголосу набув випадок, коли 9-річна мешканка Стокгольма Міла Мартін побачила по телевізору репортаж про африканських малюків і вирішила продавати випічку, щоб їм допомогти. За її словами, вона була дуже розчарована бездіяльністю людей, тому разом з братом та іншими маленькими активістами організувала рух «Допомога випічкою». Всього за місяць їй вдалося зібрати понад 5000 доларів, які згодом передали на закупівлю продовольства в Африку, а завдяки соціальним мережам, її ініціатива стала поширюватися іншими регіонами Швеції.

Довіряй, але перевіряй Якою би далекою не здавалась Африка, але фотографії вмираючих без їжі та води дітей, напевно, викликають співчуття у кожного з нас. І кожен може у будь-який час перерахувати

кошти на їхні потреби за допомогою сайту www.worldvision.org. Адже, якщо колись доброчинністю займалися лише заможні люди або фанатики своєї справи, то тепер навіть пересічний громадянин може приєднатись до добрих справ, оскільки хоче жити у благополучному суспільстві. Тільки от чомусь навіть той, хто бажає допомогти нужденним, сьогодні не завжди довіряє оголошенням у соцмережах про збір коштів на доброчинність. Звісно, і в українській практиці бували випадки шахрайського привласнення зібраних грошей та їх використання не за призначенням. Але мало хто зможе дорікнути матері, яка втратила дитину, в тому, що вона забрала собі кошти, зібрані для лікування, яке, на жаль, не встигли застосувати, замість того, щоб залишити їх лікарні. Також бентежать потенційного філантропа і чутки про відмивання грошей доброчинними організаціями. На подібні звинувачення чесним структурам залишається лише розводити руками і нагадувати про труднощі, з якими стикаються бажаючі організовано зайнятися доброчинною діяльністю. Адже навіть будинки для сиріт у нашій країні прирівнюють до комерційних структур, і платять вони такі самі гроші за комунальні послуги, як і звичайні підприємства. Та й нижня межа податкових пільг для компаній, бажаючих надати допомогу, занадто висока, щоб зайвий раз їх стимулювати на добру справу. І прикладів таких «підводних каменів» у законодавстві та суспільстві в цілому можна навести ще достатньо. І, тим не менш, багато юридичних осіб продовжують перераховувати кошти на рахунки доброчинних організацій, брати шефство над дитячими будинками або пропонувати власні гранти та конкурси. У всьому бізнес-співтоваристві продовжує поширюватися ідея соціальної відповідальності. Позитивний імідж і усвідомлення своєї значущості необхідні навіть маленьким фірмам, тому 22 лютого, в Міжнародний день корпоративної доброчинності, багато фондів нашої країни напевно отримують перекази від безлічі свідомих компаній.

guide

Рекомендації 59 з надання благодійної допомоги: -1Перевіряйте адресата пожертвування. Не варто робити добрі справи за принципом «Роби добро так, щоб права рука не знала, що робить ліва». На жаль, серед тих, хто дає оголошення про допомогу, трапляються і шахраї, які просто користуються людською добротою. Також

У холодні морозні зими багато україн-

уважно знайомтеся з доброчинною організацією, з якою збираєтеся співпрацю-

ців приносять свої речі до спеціальних

вати, — читайте про реалізовані проекти,

пунктів прийому і видачі теплого одягу,

телефонуйте, пишіть, спілкуйтесь з тими,

які працюють на базі регіональних орга-

кому цей фонд допоміг.

-2-

нізацій Червоного Хреста.

Необхідно перевірити не тільки самого адресата, а й тип допомоги, якої він потребує. Якщо людина просить тільки грошову допомогу замість допомоги лікаря або конкретних речей, то варто замисли-

Не одними грошима

тись. У випадку, наприклад, з дитячими будинками, найкраще особисто приїж-

На щастя, гроші — не єдина річ, яку можна конвертувати в добро. У холодні морозні зими багато українців приносять свої речі до спеціальних пунктів прийому і видачі теплого одягу, які працюють на базі регіональних організацій Червоного Хреста. Чимало осіб без певного місця проживання можуть пережити такі зими завдяки звичайним людям, які підтримують тепло у пунктах обігріву, пропонують пледи, гарячу їжу і чай. Будь-яка людина може допомогти не тільки грошима або речами, а й власними вміннями. Якщо загальний збір коштів, іграшок та одягу для дітей відбувається на різноманітних акціях та фестивалях, то окремі майстрині збираються невеликими групами та їдуть до притулків й інтернатів, щоб навчити дівчаток робити собі прикраси, шити чудові іграшки або варити натуральне мило. І зовсім не обов’язково володіти унікальними талантами, щоб поділитися ними з дітьми, які не так багато бачили і дізналися в житті. Практично кожен може запропонувати прості уроки гігієнічного догляду або пришивання ґудзиків. А якщо ви працюєте в кафе, то що вам заважає домовитися з будь-яким дитячим будинком про майстер-клас з приготування печива в найближчі вихідні? А є ще один варіант для тих, хто хотів би допомогти нужденним, але не має для цього достатньо коштів, — це волонтерство, тобто допомога власним часом. Ви надасте неоціненну підтримку дітям-сиротам, якщо просто поспілкуєтеся з ними на абстрактні теми або ж позаймаєтеся математикою. Настав час, коли доброчинність у нашій країні — це не просто метод спокутування гріхів чи підняття авторитету перед виборцями, а звичайна щоденна справа. Невелика грошова пожертва, передані дітям речі, обід для безпритульного — все це є виконанням обов’язку перед самим собою. Допомагаючи іншим людям, ми й самі відчуваємо себе захищеними. Хто знає, можливо, завтра ця допомога знадобиться вже нам.

джати і дивитись, що саме тут необхідно: будматеріали, одяг, засоби гігієни, розвиваючі ігри. Не соромтесь допомагати навіть маленькими сумами і речами, адже, за статистикою, найбільшу частину коштів виділяють саме ті, хто жертвує невеликі гроші.

-3Будь-які подарунки для притулків повинні мати презентабельний вигляд, якщо необхідно, полагодьте їх. Співробітники подібних установ витрачають чимало часу і сил, щоб перебрати і почистити брудні речі. До того ж, навіть такий фактор, як охайний зовнішній вигляд, підвищує шанси дитини на усиновлення.

-4Завжди цікавтеся, якою є подальша доля вашої матеріальної допомоги. Переглядайте фінансові звіти доброчинного фонду, спілкуйтесь з тими, кому була адресована допомога, а найкраще — поряд з ними радійте подарунку. Тільки тоді ви будете впевнені, що ваші кошти були витрачені ефективно і принесли користь.

-5Анонімні пожертви — не найкращий варіант, адже доброчинність має бути відкритою і давати приклад іншим. Якщо у політиків і серйозних бізнесменів вона часто є лише піаром, то у звичайних людей доброчинність може мимоволі стати прикладом для наслідування серед друзів і знайомих.

exclusive

Дивись і танцюй!

Текст: Ганна Б е з рук о в а

Давай-но, Чарлі! Поява звукового кіно ознаменувала зміну епох у кінематографі. І саме музика відіграла головну роль у цьому процесі. Більшість звукових фільмів тих років — класичне німе кіно із записаним музичним супроводом і звичними титрами замість реплік.

Музика в сучасному кіно створює атмосферу, змінює настрій, зачаровує та малює власні сюжетні лінії. Зі звуками «Імперського маршу» перед нами ніби оживає Дарт Вейдер з його важкою ходою. Перші акорди музики Яна Тьєрсена подумки відправляють нас на прогулянку французькими вуличками з тендітною Амелі. А почувши хітову «Skyfall» Adele, ми разом із Бондом занурюємось у захоплюючий світ розслідувань та інтриг.

Такому нововведенню опирались чимало метрів кіномистецтва того часу. Так, Чаплін, навіть після появи звуку, залишався вірним ідеалам німої класики і більше десяти років відмовлявся озвучувати свої фільми. У 1927 році побачив світ перший в історії повнометражний фільм із синхронною фонограмою. Більша частина

Прем’єра першого звукового фільму «Співак джазу», Нью-Йорк (США), 1927

фільму «Співак джазу» складалась з музичних номерів. Першою промовленою фразою в кіно стала репліка головного героя: «Почекайте, хвилинку! Ви ще нічого не чули!». І справді! Відтоді музика стала рівноправним учасником процесу створення фільму. Тут зазвучали класичні твори Вівальді, Моцарта, Глінки, Чайковського. Незабаром компанії Голлівуду почали створювати спеціальну музику для своїх фільмів — саундтреки. Першим комерційним саундтреком став OST мультфільму «Білосніжка і сім гномів», створений у 1938 році Студією Уолта Діснея.

Послухай це кіно! Сьогодні неможливо уявити шедеври кінематографу без музики — вишукано підібраної, емоційно наповненої і такої, що підкреслює смислове навантаження фільму. Саундтреки, задумані кінокомпа ніями насамперед як рекламний прийом, почали жити самостійно поза фільмами. Несподівана популярність, яку отримали пісні і музика з фільмів, дозволила випускати саундтреки на окремих звукових носіях. Більшість саундтреків продовжують жити після того, як фільми закінчують свої покази в кінотеатрах. І хоча сучасні кіностудії вже не організовують власні оркестри для запису музичних фонограм, якість саундтреків не припиняє радувати навіть справжніх музичних снобів. Чого тільки вартує музика до вампірської драми «Виживуть лише коханці» Джармуша, створена режисером разом із композитором Йозефом Ван Віссемом! Або ж саундтрек від Ганса Циммера до бестселера 2014 року — запаморочливого космічного «Інтерстеллар»! І не дивно, що нагороди за створення музики до фільмів передбачені як у кінематографічних, так і в музичних конкурсах. Премія «Оскар» щорічно вручається Американською академією кіномистецтва за музику, написану композитором спеціально для фільму. Премією «Греммі» нагороджують виконавців за кращий альбом, який є саундтреком до фільму.

exclusive

Ми розпитали сучасних виконавців про секрети написання саундтреків — пісень, які ми упізнаємо з перших секунд.

Світлана Тарабарова.

Фільм «Кохання у великому місті-3» Торік Ви написали саундтрек до фільму «Кохання у великому місті-3». Розкажіть про історію створення цієї пісні. Чи вважаєте її символічною для себе?

Історія народження пісні «Ми віримо в кохання» схожа на справжню казку. Я написала її влітку на Одеському кінофестивалі і одразу під час творчої вечері показала перше демо друзям. Пісня всім дуже сподобалась, а хтось навіть сказав: «Вона така добра, схожа на саундтрек до фільму «Кохання у великому місті!». Буквально через п’ять хвилин я відправила пісню відомому режисерові Маріусу Вайсбергу. Я просто написала йому повідомлення у фейсбуці з текстом: «Вітаю, Маріусе! Мені здається, ця пісня схожа на саундтрек до Вашого фільму». І ось тут сталося диво! За кілька хвилин Маріус відповів: «Беру!». І вже незабаром пісня стала популярною, першою у багатьох хіт-парадах. Важливо завжди вірити в кохання, у диво, не боятися стукати в зачинені двері і ніколи не впадати у відчай. Тільки з такою позицією в житті я щаслива і пишу такі світлі пісні, які самі собі прокладають шлях та об’єднують людей. Я вірю в кохання!

Катерина І ванчикова, IOWA. Серіал «Кухня»

Декілька Ваших пісень стали хітами після того, як були використані в якості саундтрека до популярного серіалу «Кухня». А до якого фільму Вам хотілося б написати музику? Це фільм Анни Мелікян «Русалка», який я дивилася багато разів! У цьому фільмі мені дуже подобається бачення оператора, подобається, як показаний внутрішній світ героїні — неспокійний, як море. А море у фільмі — це стихія, яка може дати те, що так необхідно, але забере назад більше! При всій легкості фільму і комічності головної героїні — це драма. Я шалено люблю різні протиріччя — мені подобається створювати саме таку музику, виткану з контрастів. Другий фільм, цікавий для мене, — це «Небо, літак, дівчина». Мене зачаровують в ньому довгі паузи. Такі паузи, в яких людина залишається наодинці і їй нестерпно чути, як кричить її самотність.

exclusive

Коля Серга.

Юлія Саніна, The Hardkiss.

Фільми «Змішані почуття», «Острів везіння»

Фільм «Тіні незабутих предків»

Ваша пісня «Такі таємниці», яка стала саундтреком до фільму Кирила Козлова «Острів везіння», дуже лірична. Чи легко Вам працювати в такому жанрі?

У роботі з містичним фільмом Любомира Левицького «Тіні незабутих предків» Вам вдалося поєднати електро-рокову музику з етномотивами, що модно зараз. Чи не хочете розвиватися далі в цьому напрямі?

Мені легко працювати в різних жанрах. І пишу свої пісні за різних умов. Я різний, і музика моя різна. Іноді хочеться подуркувати, іноді — посумувати.

Це був вже не перший наш екс перимент у змішуванні мотивів. Оскільки я за освітою фольклористфілолог, для мене абсолютно природно використовувати українські народні наспіви, мелодику і ритміку. Зараз ми працюємо над другим альбомом, в деяких піснях вже є народні мотиви. А ще я дуже люблю українські казки та легенди, нерідко застосовую свої знання у написанні текстів і тем до пісень. Вони для мене — цілі історії.

Ані Лорак.

Озвучування мультфільмів «Карлсон, який мешкає на даху», «Лотта в країні винахідників» Крім того, що Ваші пісні звучать у багатьох фільмах і серіалах, Ви ще й самі озвучуєте мультфільми. Як відбувається ця робота? Який персонаж, озвучений Вами, найулюбленіший?

Я отримую величезне задоволення від озвучування мультфільмів. Це можна порівняти з написанням пісень, адже це дуже творча робота. Для мене важливо, щоб герої, яких я озвучую, були добрими і позитивними, ставали прикладом для всіх діточок. Найулюбленіший персонаж, який я озвучила, — це Малюк з мультфільму «Карлсон, який мешкає на даху». У мене навіть є улюблена фраза з цього мультфільму! Це епізод, в якому Малюк каже: «Мамо, купи мені песика».

contents

LOBODA.

Серіал «Дворняжка Ляля»

Ваша композиція «Спасибі» стала не тільки офіційним саундтреком до фільму «Дворняжка Ляля», а й прекрасним емоційним доповненням його драматичної сюжетної лінії. Що спонукало Вас «поділитися» такою особистою піснею саме з цим фільмом? Насправді все просто. До мене звернулися продюсери серіалу і запропонували зробити пісню «Спасибі» заголовним треком. Я ознайомилась зі сценарієм, історія мені сподобалась. Я була впевнена, що людей вона також зворушить, і серіал буде мати високі рейтинги. Пісня «Спасибі» на той час вже давно відзвучала на радіостанціях, і я розуміла, що це буде друге її народження. А для артиста найважливіше, щоб його твір звучав якомога довше. Завдяки «Дворняжці Лялі» пісню «Спасибі» почули навіть ті, хто зовсім не знайомий з моєю творчістю.

A’Studio. Кеті Топурія, солістка.

Фільми «Чорна блискавка», «Все просто» Пісні у Вашому виконанні стали саундтреками до декількох фільмів. Що цікавіше для Вас: використання в якості саундтрека вже відомих пісень (пісня «Так само як усі» у фільмі «Все просто») або виконання власної музичної композиції (пісня «Чорна блискавка» до однойменного фільму)? Що складніше — вжитися в існуючу пісню або створити настрій фільму власною піснею?

Гадаю, що обидва ці варіанти цікаві. Але, звісно, писати новий трек до фільму — це заманливо. Ти повинен ужитися в ситуацію, в емоції, які хоче донести до глядача режисер. З іншого боку, коли ти пишеш пісню поза фільмом, у тебе більше свободи, ти не обмежений рамками чиїхось ідей.

guide

Міжнародний фестиваль: море сучасного кіно в Одесі

International Festival: the sea of modern cinema in Odessa

Текст: Ніка СіН / Text by Nika Sin

Цього року свято кіно — 6-й Одеський міжнародний кінофестиваль — відбудеться з 10 по 18 липня. Більшість фільмів-учасників вже неодноразово були нагороджені на інших престижних фестивалях. В основному, всі фільми обмежилися двома жанрами — драма і трагедія, але не обійшлося і без оригінальних авторських рішень. Розглянемо деякі кінокартини.

670 applications, 75 countries, 163 films from Ukraine — that’s all the 6th Odessa International Film Festival. This year, the film festival will be held from July 10 to 18. Most movies’ participants have repeatedly been awarded at other prestigious festivals. Basically, all the films were limited to two genres — drama and tragedy, but original author's decisions also were presented. Let’s consider some of the films.

670 заявок

75 країн

163

фільми з України

guide

Трохи реальності It is a little reality

Однокадровий фільм німецького режисера Себастьяна Шиппера «Вікторія» знятий з третього дубля. Двогодинне кіно було розписано всього на 12 сторінок сценарію, тому більшість сцен у режимі одноразової зйомки були імпровізацією. Кінокартина отримала три призи Берлінале. Чорна комедія «Тіло» Малгожати Шумовської розповідає про безстрашного слідчого Януша, такого собі Шерлока. Єдине, що змусило його залізний розум похитнутися, — дочка-анорексичка Ольга, яка сумує за померлою мамою. Чому цю історію назвали комедією, ще й чорною, відомо тільки режисерові.

The black comedy «The Body» by Malgozhata Shumovskaya tells about the fearless investigator Janush, a certain Sherlock. The only thing that forced his iron mind to reel — is his daughter Olga that has anorexia and is grieving over death of her mother. Only the director knows why this story was called a black comedy.

The single-frame movie «Victoria» by German director Sebastian Schipper is shot from the third double. The two-hours movie was written only on 12 pages script, therefore the majority of scenes in the mode of one-time shooting were improvisation. The movie won three prizes of the Berlinale.

Помітна у списку фестивальних фільмів і напівдокументальна кіноповість «Білі ночі листоноші Олексія Тряпіцина» Андрія Кончаловського. Фільм уже став лауреатом Срібного Лева за режисуру на Венеціанському МКФ. Назва — у стилі Солженіцина («Один день Івана Денисовича»). Режисер вирішив не обтяжувати себе кастингом для високоінтелектуальної історії про російське село. Всі актори, включно з головним героєм Олексієм Тряпіциним, були непрофесіоналами. Крім того, через відсутність справжнього досвіду, персонажа листоношу з Архангельської області залишили зі своїм ім'ям. Та й за часом історію вирішили не розтягувати — фільм триває всього півтори години.

Semi-documentary movie-essay, called «The Postman's White Nights» by Andrei Konchalovsky. The movie has already become winner of the SILVER Lion for Best directing at the Venice International Film Festival. The name is in the style of Solzhenitsyn («One Day of Ivan Denisovich»). The director decided not to bother himself with casting for the highly intellectual history of the Russian countryside. All the actors, including the main character Alexei Tryapitsyna were amateurs. In addition, due to lack of authentic experience, the name of the character who plays the postman from Arkhangelsk region was left. According to the time the story was decided not to be stretched — the movie lasts only an hour and a half.

guide

Ще одна історія про молоду і незалежну. Іспанський драматичний трилер «Чарівна дівчинка» Карлоса Вермута розповідає про дванадцятирічну Алісію, яка позбавлена комплексів і внутрішніх обмежень. Алісія без ніяковіння попросить у батька сигарету і ковток джину. Для неї не існує поняття «занадто рано», оскільки немає слова «потім» — дівчинка хвора. Тільки костюм улюбленого японського анімешного персонажа Юкіко може їй розвеселити. Фільм став лауреатом МКФ у Сан-Себастьяні («Найкращий фільм» і «Кращий режисер»).

Another story is about a young and independent girl. Spanish drama thriller «Magic Girl» by Carlos Vermut tells about twelve-year-old Alicia. She is without any complexes and internal limiter. Alicia does not hesitate to ask her father a cigarette and a drink of gin. For her there is no concept «too early» because there is no word «later» — the girl is sick. Only the suit of the favourite Japanese anime character Yukiko can give her the real joy. The film won the International Film Festival in San Sebastian («The Best Movie» and «The Best Director»).

Фантастика — вперед! F i c t i o n — S ta r t !

Поетична антиутопія Олексія Германа-молодшого «Під електричними хмарами» привертає увагу неординарним жанром для кіно. Картина була відзначена «Срібним Ведмедем» Берлінале за спільну операторську роботу українця Сергія Михальчука та росіянина Євгена Прівіна. Знавці одразу відчують зв'язок із братами Стругацькими. У центрі фільму — 2017 рік, в якому «зайві люди» виборюють своє щастя. А навколо цієї ідеї розгортається розповідь про недобудований будинок.

Poetic anti-Utopia of Alexey Hermann Jr. «Under electric clouds» attracts with an extraordinary genre. The picture was noted by the Silver Bear of the Berlinale for team camerawork of Ukrainian Sergey Mikhalchuk and Russian Evgeny Privin. Experts will feel at once connection with brothers Strugatskii. At the center of the movie is the year of 2017 in which «excess people» fight for happiness. The narration about an unfinished building is developed around this idea.

Ще одна фантастична кінокартина — «Лобстер» Йоргоса Лантімоса. У найближчому майбутньому самотніх людей заарештовують і відправляють у моторошний готель. У них є 45 днів, щоб знайти своє кохання. Інтертекст «Дому-2» змушує посміхнутися, але якщо герої не знаходять свого кохання, їх перетворюють на тварин і відпускають до лісу. Важливо відзначити, що філософсько-алегорична притча про любов і відносини — інтернаціональна. У фільмі знялися актори з різних країн — Колін Фаррелл, Рейчел Вайс, Олівія Колман і Леа Сейду. Another fantastic movie is «Lobster» by Yorgos Lanthimos. In the near future lonely people are arrested and sent to a terrible hotel. They have 45 days to find love. Intertext of «Home2» forces to smile but if heroes don't find love, they are turned into animals and sent to wood. It is important to note that the philosophical and allegorical parable about love and relations is international. Actors are from different countries — Colin Farrell, Rachelle Weis, Olivia Colman and Lea Seydu acted in the movie.

guide

Американо-британо-український документальний фільм Чеда Грасія «Російський дятел» — неймовірне розслідування Чорнобильської катастрофи. Тільки уявіть: американець зняв фільм про український Чорнобиль, а в назві фігурує слово «російський». Крім історії про катастрофу, режисер хотів нагадати: щоб покращити життя в майбутньому, необхідно прислухатися до помилок і втрат минулого. Кінокартина отримала Гран-прі Санденса в номінації «Кращий іноземний документальний фільм».

The American-British-Ukrainian documentary by Chad Grasiya which is called «The Russian woodpecker» is improbable investigation of the Chernobyl accident. Just think: an American shot the movie about the Ukrainian Chernobyl, but the word «Russian» appears in the name. In addition to story about the accident, the director wanted to remind: if you want to improve your life in the future, it is necessary to listen to mistakes and losses of the past. The movie won The Grand Prix of Sundance in the nomination of «The Best Foreign Documentary».

Вічне, проблемне, постійне Eternal, topical, continual

Турецька драма «Сівас» Каана Мюждеджі — це історія вірної дружби. Одинадцятирічний Аслан рятує життя величезному псові Сівасу. Собака, кинута і зраджена людьми, в особі Аслана знову знаходить надійного друга. Але чи може хлопчик один протистояти жорстокому дорослому світові і врятувати свого чотирилапого друга? Фільм є дебютною роботою Каана і вже став призером Венеціанського кінофестивалю.

Тріумфатор Канн, володар Гран-прі та інших чотирьох нагород 68-го кінофестивалю — драма «Син Саула» Ласло Немеша. Це дебют угорського режисера в повнометражному кінематографі. Головна проблема картини — Голокост. У фільмі показані два дні ув’язненого Саула Аусландера. У зоні спалюють людей, герой намагається врятуватися з вогню і поховати тіло хлопчика, якого приймає за свого сина.

The winner of Cannes, Grand Prix and other four awards of the 68th film festival — is drama «Son of Saul» by Laszlo Nemes. It is debut of the Hungarian director in feature cinematograph. The main problem of the picture is Holocaust. Two days of the prisoner Saul Auslander are shown in the movie. People are burned in this area, the hero tries to escape from fire and to bury a body of a boy, whom he takes for his son.

Turkish drama «Sivas» by Kaan Myuzhdedzhi tells the story of faithful friendship. Eleven-year-old Aslan saves life of huge dog nicknamed Sivas. The dog, dropped and betrayed by people, in the person of Aslan finds a reliable friend again. But whether the boy can resist alone to the cruel adult world and rescue the canine friend? The movie is debut work of Kaan and has already became the prize-winner of the Venetian film festival.

Це тільки частина фільмів, представлених на 6-му Одеському міжнародному кінофестивалі. Не пропустіть головну подію липня! These are only some of the movies presented on the 6th Odessa International Film Festival. Don't miss the major event of July!

Ells Wake: «В Америці навіть жінка бальзаківського віку знає, хто такий Супермен» Записала: Софія Р уд ь

Звідки прийшла ідея для псевдоніма? Що значає «Ells Wake»?

поїздивши з ним по Штатах. З побаченого мене найбільше вразило гетто з чорними

Перше слово «Ells» — перероблена назва групи «Eels», на друге надихнув письменник Сем Лейк (відомий своїми сценаріями до серії ігор про Макса Пейна) і його персонаж — Алан Вейк. Коли дружина Алана сказала йому: «Alan, wake up!», я зрозумів, що саме ця гра слів подобається мені. Так з’явився мій творчий псевдонім.

дітками, які стрибають під бризками поламаного пожежного гідранта, придорожні готелізабігайлівки для далекобійників, заповнені товстими реднеками і байкерами, а також стріт-арт. Приємним відкриттям стало те, що в Америці всі просунуті в плані комікс-культури. Навіть пересічна жінка бальзаківського віку знає, хто такий Супермен.

Який переломний момент перетворив тебе на digital-artist?

У якому стилі ти працюєш?

Для мене такою відправною точкою стала поїздка до США. Коли мені було 15, я поїхав до Чикаго, щоб прожити рік у незвичному для себе середовищі, іншими словами — вийти з зони комфорту. У мого дядька — далекобійний бізнес, тому я багато чого побачив,

У стилі діджитал-арту, трохи поп-арту та азіатської культури. У мене є власний напрям, в якому мені подобається створювати як статичні, так і динамічні твори. Люблю експериментувати і брати потроху від різних художників, стилів і робити щось «таке».

Як ти ставишся до азіатської культури? Мені взагалі подобається азіатська культура, тому щоразу я відкриваю в ній щось нове для себе. Моя дівчина — родом з В'єтнаму, і, незважаючи на відмінність у національності, ми багато в чому схожі. Ось у наступному році планую на пару місяців поїхати з нею до В'єтнаму.

Чи потрібна сучасному художнику академічна освіта? Фішка з академічною освітою в тому, що людям, які не знають, чого вони хочуть, необхідно вчитися, намагатися вибрати правильний навчальний заклад і визначитися з професією

в процесі. Якщо ж людина знає, чого вона хоче, і розуміє, як цього досягнути, — академічна освіта, можливо, і не знадобиться.

Як часто ти зустрічався з тим, що викладачі не розуміли, що ти створюєш? У мене були конфлікти з викладачами «старої радянської школи»: коли вони бачили, що я готував свої роботи на комп'ютері, одразу говорили мені «ні», причому в грубій формі, щоб я зрозумів, що кустарні методи набагато кращі за сучасні технології. Але я ніколи з цим не погоджувався. І зараз тим більше, коли digitalartist стають популярними і затребуваними.

З чого ти починав у digital-art? Я починав з того ж, що і Ліхтенштейн: змальовував вподобані мною роботи. Як годиться хлопчику-художнику, я почав змальовувати і стилізувати фотографії наших моделей: Алли Костромічової, Надїї Шаповал. Особисто я з ними не знайомий, але вони оцінили мої роботи, викладені в тому ж Instagram. Взагалі, я вважаю, що мені пощастило бути знайомим з провідними фотографами на той момент, коли я тільки починав: Сашею Самсоновою, Сонею Плакидюк, Яною та Євою Токарчук, Танею Тіма (створила онлайн-журнал NOMODELS).

Якщо комікси, то обов'язково Marvel? Багато моїх друзів фанатіють від Marvel, а мені вони не дуже подобаються. Тому що в них

все занадто ідеально, і, здається, творці забули про те, що найменший недолік наближає персонаж до тебе — звичайної людини. Супергерой стає ближчим тоді, коли він виходить з низів, проходить «шлях героя» і стає значущою персоною. Це як у давньогрецьких міфах, коли герой-напівбог і напівлюдина допомагає звичайним людям поліпшити своє життя.

Які комікс-видавництва тобі подобаються? Мої улюблені комікс-видавництва — це Dark Horse і IDW. У них працюють багато різних художників, чиї стилі не перегукуються. І кожного разу, коли ти береш новий комікс у руки, відчуваєш унікальний, ні на що не схожий, захоплюючий стиль.

Питання про супергероїв: чому дівчата завжди хочуть бачити у своєму чоловікові супермена? Гадаю, це безпосередньо залежить від нашого виховання. Дівчат з дитинства вчать бути слабкими, недарма існує поняття «жіноча слабкість». А хлопців вчать бути сильними, тому що ми зобов'язані захищати сім'ю, батьківщину, і потім вже себе (найцікавіше, що себе — в останню чергу!). Буквально днями я подивився документальний фільм «Драконові дівчата» про китайські школи кунг-фу, в яких дівчаток виховують так само, як і хлопчиків. Вони у 12 років проходять таке, до чого навіть багато дорослих людей не готові. Такі дівчата можуть дати фору будь-якому хлопцеві.

Яким був твій досвід співпраці з українським глянцем? Перед тим як почати працювати з L'Officiel, я надивився зарубіжних якісних fashionвідео, щоб зрозуміти, чого прагнути. Але, коли я прийшов у редакцію, зіткнувся не з тим, що у мене мало досвіду, а з тим, що роботу потрібно виконувати так, як хоче цього замовник. І не завжди це буде так, як ти це бачиш і відчуваєш. Головний аргумент, який використовують у таких випадках: «Наші читачі цього не зрозуміють». Common, guys! Ми ж самі ведемо читача у світле майбутнє, так чому б не почати «годувати» його якісним продуктом? Український глянець не схожий на зарубіжний через відсутність сміливості, експериментів, провокаційних деталей, оскільки люди

«зверху» часто протистоять творчій команді, яка хоче зробити журнал краще. За кордоном ця ієрархія працює трохи по-іншому: ніхто не заважає популяризації власного видання, всі працюють на те, щоб продукт зростав разом зі своєю аудиторією.

А як пройшла твоя колаборація з Жаном Гріцфельдом? Я б не назвав це колаборацією — я просто робив для нього хороший відеопродукт. Спочатку він побачив мої відеороботи і покликав мене зняти бекстейдж для його показу в супермаркеті. У результаті, перші 40 секунд були дуже футуристичними: хроматичні аберації, шуми — все в традиціях голлівудських хоррорів. Всім дуже сподобалося, як я стилізував його твори. Ми плануємо співпрацювати і в майбутньому сезоні. Поки не можу розкривати секрети, але це буде щось ще більш сучасне і неймовірне. Адже ми рухаємося тільки вперед.

Яку з твоїх робіт можна назвати найефективнішим і найбільш концептуальним твором? Логотип для інтернет-журналу NOMODELS — одна з моїх концептуальних робіт. Оскільки він існує вже давно, я впевнений, що питання довговічності логотипа вирішене, а для мене це — найголовніше. Адже логотип повинен прожити стільки ж, скільки і бізнес, який він позиціонує. На ньому зображені вуста моделі — це виглядає оригінально, дещо провокаційно, це наводить на різні думки.

Вікторія Трофименко: «Головне, що фільм зачіпає за живе» Viktoriia Trofimenko: «The principal fact is that the film strikes a chord» Записала: Ганна Б е з руко в а

Свій перший повнометражний фільм Ви зняли за мотивами книги шведського письменника Торґні Ліндґрена «Джмелиний мед». Чим вразила Вас ця книга, чому саме вона стала основою такої масштабної роботи?

You made your first feature length film based upon the book of the Swiss writer, Torgny Lindgren, «Bumblebee`s honey». Why did this book inspire you? Why did exactly this book form the basis of such great work?

Вона для мене дуже зрозуміла: це проста розповідь про складне, без примітивної градації на чорне і біле. Це історія, яка глибоко і зрозуміло розказана автором. Не нарочито. Вона ніби написана для мене, вона «моя» за духом, і трапилась вона мені саме в той час і в той період мого життя, коли мені вже було під силу втілити бажане. До мене нікому і на думку не спадало екранізувати її, а вже після люди почали звертатися до автора за правом екранізації.

I understood it well: it is a simple story about the difficult without primitive gradation to black and white. It is a deep and distinct story told by the author. Not deliberately. It is as if written for me, it is «mine», after my own heart and I found it exactly at that time and at that period of my life when I was able to achieve my dreams already. Nobody thought of filming it before me, only after people started to ask the author to film it.

Як проходила адаптація сюжету під гуцульські реалії?

How was the plot adapted to the Hutsul realias?

Органічно і цікаво з точки зору творчої частини. Історію на сценарному етапі мені було легко адаптувати. Якось вона дуже природно лягла на гуцульський пейзаж і середовище. Реквізит і національний одяг ми шукали по хатах — все справжнє, все дихає життям! Адаптацію діалогів на гуцульський діалект робив Олег Гнатів (менеджер групи «Перкалаба»). Він був і на майданчику, допомагаючи акторам опанувати цей діалект. Катерина Косьяненко — художниця — робила кахель, яким була облицьована піч у будинку одного з персонажів. Та й не тільки кахель, а й дуже багато іншого реквізиту! Художник-постановник Влад Одуденко зі своєю командою побудували хутір.

Natural and interesting from the viewpoint of the creative part. It was easy for me to adapt the story at the script step. It got somehow very natural to the Hutsul landscape and environment. We were looking for property and national costumes at people`s houses — everything is real, everything is full of life! The adaptation of dialogues to the Hutsul dialect was made by Oleg Gnativ (manager of the band «Perkalaba»). And he was on the set helping actors master this dialect. Katerina Kosianenko — the artist made the planch, with which the oven was lined. And not only the planch, a great plenty of other property. The art director, Vlad Odulenko, with his team built the farm. From the viewpoint of organization it was difficult. The producer`s work was enormous in the process organization, beginning with the agreement part with local residents and ending with the application part — the farm building. The houses on the plain were taken to pieces for planks fit the needs. These planks were lifted to the hill and our farm was built from them. The road to the farm was built for this purpose, but it was washed with the rain. As the result the stairs were made and everybody with the equipment went up and down along it at least twice a day.

Складно було з точки зору організації. Це колосальна продюсерська робота в організації процесу. Починаючи від договірної частини з місцевими жителями, закінчуючи прикладною — будівництвом хутора. Щоб дошки були такими, як нам потрібно, розбирали на рівнині старі будинки. Ці дошки піднімали на гору і з них будували наш хутір. Дошки піднімали на конях. Для цього на гору до хутора збудували дорогу, але її змивало дощем. У результаті побудували сходи, якими всі піднімалися і спускалися мінімум два рази на день разом із технікою.

Від задуму фільму до його появи на екранах минуло п'ять років. Розкажіть, як все відбувалося, що було найскладнішим у цьому процесі?

Five years passed since the idea of the film till its appearance. Tell us, please, how was everything? What was the most difficult in this process?

Важко було не скласти рук перші три роки. Коли лише з вірою і тваринним чуттям, не бачачи берега, пливеш, і час від часу, як Мюнхгаузен, сама себе за волосся з болота сумнівів витягаєш. А потім — складно, але по-щасливому складно і дуже цікаво. Як при пологах: боляче, важко, але це неминуче. Зате ти народжуєш дитину, а це — щастя.

It was difficult not to give up during the first three years. When you have only belief and animal instinct, when you are swimming without seeing the coast, and from time to time, like Munchausen, you pull out yourself by a hair from the bog of doubts. And then it was difficult, but happily difficult and very interesting. Like in child-bearing: painful, hard, but it is inevitable. But you give birth to a child, and this is blessing.

У фільмі немає відомих акторів. Це була Ваша тверда позиція? Як відбувався пошук акторів?

Кожен знаходить у ньому щось своє, думає про щось своє, проводить аналогії — це головне.

Так, тверда позиція. І, слава Богу, не було грошей на відомих акторів. Тихо цьому раділа... Три місяці тривав кастинг, директором якого була Алла Самойленко. Вона об'їздила всі міста і села України, де проводила первинний кастинг, привозила відео та фото з людьми. А я відбирала тих, хто, як мені здавалося, відповідає ролі, і проводила кастинг вже самостійно у Києві. Було непросто знайти тих, кого хотілося. Дуже багато зараз фальші навколо, а мені потрібні були справжні. Як яблуко, зірване з дерева

Famous actors are absent in the film. Was it your firm position? How did you search the actors?

в садку: пахне вітрами, дощами, з природною якоюсь червоточиною, ароматне, смачне. А більшість — яблука із супермаркету: без смаку і запаху, відполіровані, «із ботоксом», жодної живої зморшки. Загалом, не «мої». У мене специфічний смак. Я типажі шукала. Кожен актор, як голка в копиці сіна. Але ми з Аллою ці копиці перерили... і знайшли!

Yes, firm position. And, God bless us, we didn`t have money for famous actors. I was softly glad about it… The casting took three months, directed by Alla Samoilenko. She visited all the cities and villages of Ukraine where I carried out my first casting, brought videos and photos with people. And I picked those, who seemed to be right, and carried out the casting on my own in Kiev. It wasn`t easy to find desirable people. A lot of falsity is around, and I needed the real ones as an apple picked from a tree in a garden: with a scent of winds, rains, with some natural canker, flavorous, tasty. And the majority — apples from a supermarket: tasteless and flavourless, polished, «with botox», not a single natural wrinkle. All in all, these are not «mine». I have specific taste. I looked for prototypes. Every actor is like a needle in a haystack. But Alla and I raked in these haystacks… and found them!

Були сумніви: чи варто їхати на фестиваль до Росії? Не було бажання організувати бойкот, як це сьогодні роблять чимало представників української культури?

Did you have some doubts like: is there any use of going to the festival in Russia? Did you want to strike like many representatives of the Ukrainian culture do today?

До останнього дня ми вагались. Обговорювали, як буде правильно вчинити. Але потім вирішили, що саме з нашою темою і саме зараз нам потрібно туди їхати. Якось дуже правильно сказав Макс (Максим Асадчий, продюсер — прим. ред.): «Надягаємо футболки «Миру–мир» — і вперед!». Футболки такі не наділи, були у вишиванках. Але говорили про мир. Приїхали прорвати інформаційну блокаду, місцями це вдалося. На церемоніях відкриття і закриття не були, вечірки не відвідували. Приїхали, дали прес-конференцію, безліч інтерв'ю, представили фільм і поїхали.

Till the last day we had doubts. We discussed what was right to do. But then we arrived at the conclusion that we needed to go there exactly with our subject and exactly then. Once Max (Maksym Asadchii, the producer — editor`s notes) said the right thing: «Let`s put the shirts «Peace to the world» on and go!». We hadn`t put such shirts on and were in vyshyvankas. But we spoke about peace. We had arrived to break the information blockade and partially we managed to do it. We didn`t go to the opening and closing ceremonies, didn`t go to the parties. We arrived, carried out a press-conference, a plenty of interviews, showed the film and went away.

Багато хто проводить аналогію між ворожнечею братів у фільмі і нинішньою ситуацією війни між Росією та Україною. Наскільки це доречно?

The most people compare the fight between brothers in the film with the present war situation between Russia and Ukraine. How far is it appropriate?

Це неминуче, у нас сьогодні це надзвичайно болюча тема. Можливо, якби в Росії був прокат, це б якось вплинуло на мислення людей там. Моя війна братів закінчується дуже притчево і повчально. Навіть добре, що люди проводять таку паралель. Але я не закладала ніяких рефлексій та алюзій. Фільм замислювався, знімався і був готовий ще до того, як у нас почалися військові події. Та й сам фільм на літературній основі, тим більше шведській... У Китаї одна глядачка мене запитала: «А вам не здається, що ворожнеча братів у фільмі — це ФРН і НДР у житті?». Інша сказала, що у них є класична п'єса зі схожою темою і їм це дуже зрозуміло. А хтось взагалі бачить у фільмі історію свого сусіда.

It is inevitable. Now it is our heart-piercing theme. Maybe, if the distribution were in Russia, it would somehow have an impact on people`s way of thinking. My war between brothers ends in a parabolic and insightful way. It is even good that people make such a comparison. But I didn`t fill it with introspections and allusions. The film had been planned, made and ready before our war events started. And the film has literature basis, moreover Swiss one… In China one spectator asked me: «Doesn`t it seem to you that the fight between the brothers in the film is the FRG and the GDR in life?». Another said that they had a classic play with similar subject and they understood it well. And someone even sees a story of his neighbour in the film. It is good that the film is general and people have different reactions to it. The principal fact is that the film strikes a chord. Everyone finds in it something that is close to him, thinks his own thoughts, makes a comparison — it is the main feature of it.

Добре, що фільм універсальний і люди резонують на нього по-різному. Головне, що він зачіпає за живе. Кожен знаходить у ньому щось своє, думає про щось своє, проводить аналогії — це головне.

contents

Український колорит у боротьбі за вічні цінності The Ukrainian flavour at struggle for enduring values Текст: Ганна Б е з рук о в а / Text by Ganna B e z r u kova

«Брати. Остання сповідь» — повнометражний дебют режисера Вікторії Трофименко. В основі сценарію фільму — книга відомого шведського письменника Торґні Ліндґрена «Джмелиний мед». Режисер майстерно перенесла скандинавський сюжет в атмосферу українських Карпат. «Brothers. The final confession» is a full-length debut of the director ViktoriiaTrofimenko. The film is based on the book of the famous Swiss writer Torgny Lindgren «Bumblebee`s honey». The director carried over the Scandinavian plot to the atmosphere of Ukrainian Carpathians.

ія фільму відбувається в околицях озера Синевир. Два брати — Войтко та Станіслав — з дитинства змагаються один з одним, але одного разу вони припиняють розмовляти зовсім. Це сталося в момент, коли в їхньому житті з'явилося кохання — одне на двох. Відтоді минуло 40 років, а їх серця досі б'ються в непримиренному двобої. Сенс їхнього життя — у протиборстві: хто довше проживе і не порадує іншого своєю смертю. Але якось в їх маленьке містечко приїжджає письменниця, яка твердо вирішує відшукати те, що зможе примирити двох братів.

he film is set in the suburbs of Lake Synevyr. Two brothers — Voitko and Stanislav — have been vying with each other since childhood. But once they stopped talking at all. It happened when love came to their life — one for two. Since then 40 years have passed, but their hearts still struggle in a violent fight. The meaning of their life was a fight: who would live longer and would not delight the other with his death. And once a writer, who was bent on reconciling two brothers, arrived in their city. The story of the tragic struggle of two brothers — Hutsuls travelled a long five years way from the idea to the final cut. The action of the film

contents

Прощення і жертовність, любов і дружба, ненависть і спокута — теми, актуальні для різних країн і народів

Відтворення історії трагічного протистояння братів-гуцулів тривало п'ять років від моменту задуму до фінального монтажу. Дія картини повністю занурена в автентичний український контекст. Тут і до дрібниць відтворений побут, і традиційні костюми жителів Карпат, і гуцульський діалект, на якому неперевершено розмовляють герої фільму. Поетичність і містицизм гір підсилюють напруженість психологічної драми, а харизматичні та живі герої повністю відображають карпатський колорит. Прощення і жертовність, любов і дружба, ненависть і спокута — теми, актуальні для різних країн і народів. Історію, яка відбувається в Карпатах, оцінили навіть глядачі Азії, де українське кіно раніше не було популярним. Крім того, фільм «Брати. Остання сповідь» отримав нагороду в номінації «Кращий дебют» на кінофестивалі в Румунії та «Кращий сценарій» кінофестивалю «Кіношок». На Московському міжнародному кінофестивалі картина отримала відразу дві нагороди: «Срібний Георгій» за краще виконання жіночої ролі Наталією Половинкою та Приз журі російської кінокритики. Чим закінчиться боротьба братів, що стала сенсом їхнього життя? Чи зможе головна героїня стати тією сполучною ланкою, що поєднає ворогуючі серця? Чи зможуть всі герої прийняти сповідь і відпустити? Ось така інтрига «Джмелиного меду» по-українськи.

Forgiveness and sacrifice, love and friendship, hatred and atonement – are topical subjects for various countries and people.

is completely drawn in the authentic Ukrainian context. Here you can see the detailed everyday life, and traditional costumes of the Carpathian inhabitants, and Hutsul dialect, in which the characters of the film perfectly speak. Poetic sentiment and mysticism of the mountains emphasize the tension of psychological drama. The characters — vivid and charismatic — show the Carpathian flavour in full. Forgiveness and sacrifice, love and friendship, hatred and atonement — are topical subjects for various countries and people. Even the audience in Asia, where earlier the Ukrainian films hadn’t been popular, appreciated the Carpathians story. Besides, the film «Brothers. The final confession» gained an award in the category «The best debut» at the film festival in Romania and «The best script» at the film festival «Kinoshock». At the Moscow international film festival the film gained two awards in one go: «Silver Georgi» for the best performance of a lady part by Natalia Polovinka and the Prize of jury of the Russian film critics. What is the end of the fight between the brothers that became the meaning of their life? Can the main heroine become the link between the fighting hearts? Can the characters confess and forgive? This is the plot of Ukrainian «Bumblebee`s honey».

art&design

Герой нашого часу.

Лофт Девіда Карпа Молодий, привабливий, успішний. Про кого це ми? Про Девіда Карпа, засновника блог-платформи Tumblr.com. Як повинен жити молодий мільйонер, який досягнув успіху у 20-літньому віці? Просторий лофт Карпа знаходиться в Брукліні, точніше у наймоднішому районі — Вільямсбурзі. Дизайном приміщення займався Джон Гачот, відомий у Нью-Йорку дизайнер інтер’єрів.

Текст: Надя З ото в а

«Ми намагались досягти максимальної користі при мінімумі перегородок, деталей і меблів. Здається, нам це вдалося», — говорить Гачот. Нам залишається повірити професіоналу на слово і помилуватися результатом.

Девід Карп — американський підприємець, засновник і виконавчий директор компанії Tumblr, що реалізує сервіс мікроблогінгу. Народився 6 липня 1986 року в Нью-Йорку. В 11 років почав самостійно вивчати HTML. У 14 — став керівником проекту в UrbanBaby — великому американському інтернет-порталі для молодих батьків. У 15 років покинув школу і навчався вдома, так і не отримавши шкільного атестату. У 17 років поїхав до Японії навчатися програмуванню. Повернувшись до Нью-Йорка, продовжив роботу в UrbanBaby. У 20 — залишив UrbanBaby, запустив власну консультаційну групу Davidville і почав розробляти сервіс мікроблогів Tumblr, за однією з версій — у гаражі матері, а за іншою — в її спальні. Проект Tumblr був запущений у січні 2007 року. У перші два тижні роботи Tumblr-щоденники в ньому завели 75 тис. людей. У 28 років Карп є головою компанії, що оцінюється в $ 800 млн. У 2009 році BusinessWeek назвав Девіда Карпа кращим молодим підприємцем у сфері високих технологій. У 2010 він увійшов до списку видатних новаторів у віці до 35 років (за версією журналу Technology Review).

gastro

Кафе-бар Уеса Андерсона: запрошуємо до перегляду! Текст: Ганна Панахно

«Сімейка Тененбаум», «Королівство повного місяця», «Готель «Гранд Будапешт» — від цих фільмів паморочиться в очах, як від різнокольорових тістечок, настільки смачних, що їх хочеться смакувати знову і знову. Втім, тепер шанувальникам чудового Уеса Андерсона надається добра нагода побувати в світі режисера і навіть «спробувати» його на смак!

На початку травня на території колишнього спиртового заводу, а сьогодні — нового арт-простору Фонду Prada в Мілані було відкрито кафе-бар Luce, дизайнером інтер'єру якого став сам режисер. Намагаючись відтворити атмосферу типового міланського кафе, Андерсон надихався естетикою старого італійського кіно — «Диво в Мілані» (1951), «Рокко та його брати» (1960), а також архітектурою найстарішого в світі пасажу — Галереї Віктора Еммануїла II. Окрім соковитих барв і вінтажних декорацій, увагу відвідувачів привертають музичний автомат і пінбол-машини. Тут режисер не втримався від алюзії — одна з машин створена за мотивами пригод героя його фільму «Водне життя». Уес Андерсон про Luce: «У цьому просторі немає ідеальних кутів. Він створений для реального життя і повинен мати безліч місць, щоб поїсти, випити, поговорити, почитати книгу тощо. І хоча він міг би стати прекрасною декорацією для зйомок, гадаю, тут було б краще писати сценарії. Я спробував зробити такий бар, в якому сам хотів би провести свій справжній, невигаданий вечір». Відчути себе персонажем нового фільму Андерсона можна за адресою: Largo Isarco No2, 220139. Бар працює з 9 ранку до 10 вечора.

contents

СмузI — легко, як раз, два, три! Фото: Катя К у ш н а р е нк о Готувала: Ксенія З о л от ь ко

Смузi з авокадо i шпинатом

contents

81 кiлька гiлочок базилiку

4 порцiï, 104 Ккал, 15 хвилин

1. Авокадо розрiзати на двi частини i видалити кiсточку. Вийняти м'якоть зi шкiрки, це легко зробити ложкою. Покласти авокадо в чашу блендера.

великий пучок

2. Шпинат i базилiк ретельно вимити i видалити жорсткi стебла.

свiжого шпинату

Листя злегка подрiбнити руками i додати до авокадо. Сюди влити свiжовижатий сiк лайма. 3. Якщо смузi — надто густий, його можна довести до потрiбноï консистенцiï, додавши трохи холодноï мiнеральноï води.

1 великий стиглий

авокадо

1 лайм

3 ст. л.

вiвсяних

300 мл

пластiвцiв

натурального йогурту

Полуничний смузi з вiвсянкою 4 порцiï, 59 Ккал, 15 хвилин

300 г

полуницi

1. Полуницю вимити, видалити зелену частину бiля плодонiжки. Банани очистити i розрiзати кожен на декiлька частин. 2. Покласти полуницю i банан в чашу блендера, збити на середнiй швидкостi до утворення однорiдноï маси. Потiм влити

банани

йогурт i збивати ще 30 секунд. 3. Додати у сумiш вiвсянi пластiвцi i поставити в холодильник на 5-10 хвилин, щоб вони «розiйшлися». Перед подачею розлити смузi в склянки, прикрасити листочками м'яти. За бажанням, напiй можна пiдсолодити, додавши цукор або ложку квiткового меду.

contents gastro

gastro

Хлiба

видовищ

Кажуть, художник повинен бути голодним. Але в той же час ще якихось сто років тому самі художники готові були віддавати свої роботи в обмін на тарілку зупи. Першочергову потребу людини — втамувати голод, і прагнення до духовного розвитку розділяє чимало ступенів знаменитої піраміди, але їх поєднання має напрочуд притягальний ефект. Ми дізналися, які ресторани варто відвідати не тільки заради їжі, а й заради атмосфери, простору і мистецтва. Текст: Ганна Панахно

La Colombe d'Or: Пікассо і артішоковий соус 1, place du Gnral de Gaulle, St-Paul-de-Vence У далекому 1920-му такий собі Поль Ру відкрив у своєму рідному містечку Сен-Поль-де-Ванс диско-кафе. Заклад став надзвичайно популярним і збирав навколо себе не лише місцевих — сюди часто заїжджали і паризькі аристократи, і художники, і навіть ганстери. Протягом декількох років володіння Ру розширилися, кафе стало частиною готелю. «Нічліг для «людей, коней і художників» — свідчила вивіска «Золотої голубки». Марк Шагал, Пабло Пікассо, Франсуа Трюффо, Жан-Поль Сартр і Симона де Бовуар — ось далеко не повний список знаменитих гостей, які побували в цьому затишному містечку на Французькій Рив'єрі. Багато хто з них розплачувалися за постій своїми картинами, які Поль — шанувальник мистецтва — з вдячністю приймав. В результаті готель з часом перетворився на справжню художню галерею, яку донині штурмують голодні (чи до мистецтва?) туристи.

Tramshed: герст, стейк і курча 32 Rivington Street, London Лондонський ресторан Tramshed важко назвати звичайним закладом громадського харчування. Гранично просте меню шеф-кухаря і ресторатора закладу Марка Хікса — beef and chicken —компенсується тут потужною візуальною складовою. Зал Tramshed «прикрашає» інсталяція «Півень і Бик»,

створена всесвітньо відомим британським художником Демієном Герстом. У центрі ресторану, прямо над одним із столиків, на висоті 4 метрів висить гігантський акваріум, наповнений формальдегідом. В акваріумі покоїться туша корови, на якій сидить півень. Тим, кому пощастило відхопити містечко під скульптурою, за «моральну шкоду» пропонують покуштувати фірмовий стейк і засмаженого курча. Формальдегідна інсталяція створювалася Герстом ексклюзивно для Tramshed і стала продовженням серії його робіт Natural History.

gastro

Sketch: поп-арт і омарові устриці 9, Conduit Street, London Відвідати ресторан Sketch, власником якого є відомий лондонський ресторатор Морард Мазу, — дорогого коштує. І мова йде не тільки про цінову політику мішленівських страв. Всім своїм виглядом Sketch ніби заявляє — це модне місце, відвідування якого запам'ятається так само, як і похід в галерею сучасного мистецтва в Лондоні. Містерія фарб, дизайну, звуків і запахів — так можна описати цей сюрреалістичний заклад, в якому навіть туалет являє собою щось надзвичайне — біле овальне яйце з унітазом всередині. Концепція внутрішнього інтер'єру ресторану належить Мартіну Кріду — сучасному британському художнику-інсталятору і музиканту. Але Sketch не дарма має таку назву. Дизайн закладу не є явищем постійним і за 13 років свого існування змінювався кілька разів. Над цим незавершеним витвором мистецтва, яке дає простір для уяви, розвитку і постійного удосконалення, працює півсотні дизайнерів.

Joseph-Roth-Diele: «Марш Радецького» і сирна локшина з беконом Potsdamer Strase 75, Berlin «Все несподіване несе зло, добро підкрадається непомітно» — одну з таких цитат Йозефа Рота, а також його власні ілюстрації, можна побачити на стінах пабу-ресторану Joseph-Roth-Diele, названого на честь австрійського письменника і художника.

Йозеф Рот колись жив по сусідству з пабом і багато писав про Берлін в 20-ті роки минулого століття. Затишне приміщення закладу — одне з найцікавіших місць, розташованих в районі Потсдамської площі. Сюди заходять як звичайні туристи, так і люди мистецтва. Постійним відвідувачем Joseph-Roth-Diele став галерист Маттіас Арндт, галерея якого знаходиться через вулицю, а художник Крістоф Німанн якось вибрав ресторан для святкування свого дня народження.

Pret a Diner: мішленівські зірки, восьминіг і картопля Франкфурт, Ріо-де-Жанейро, Сан-Пауло, Венеція, Лондон, Берлін... Де тільки не відкривав свої двері унікальний ресторан Pret a Diner. І мова тут йде не про міжнародну мережу ресторанів, навпаки — лише про один кулінарний майданчик. В основі новаторської концепції закладу лежить поєднання високої кухні, сучасного дизайну, артистичної атмосфери і, найголовніше — короткочасного терміну життя. Приміщенням для Pret a Diner може стати що завгодно — покинута фабрика, яка випускала театральну бутафорію, підземелля вікторіанського театру Old Vic на південному березі Темзи або розкішний особняк в самому серці району Мейфер. Виставки, перформанси, вечірки — обов'язкова складова Pret a Diner. Професіонали арт-ринку, які співпрацюють з рестораном, відзначають, що мистецтво тут продається краще, ніж в тих же галереях.

contents

Записала: Інна Сословська Фото: Олена Кац

Д я кує м о з а до п о м о гу в о рга ні з а ц і ї з й о м к и: Міське кафе 16/54 Харків, пл. Конституції, 2/2 Студія зачісок і макіяжу Ганни Науменко Харків, вул. Сумська, 82а, офіс 10

exclusive

недільний

бранч

Елла Кандиба — топ-модель світового рівня. Улюблениця Карла Лагерфельда і Рікардо Тиші, дівчина встигла попрацювати з багатьма провідними будинками моди — на її рахунку рекламні кампанії Moschino, Roberto Cavalli, Mulberry, Jil Sander, Yves Saint Laurent і Etro. В Україні, а тим більше у рідному Харкові, Еллу зустріти вкрай складно! Але вона знайшла у своєму щільному графіку кілька годин, щоб зустрітися з нами за філіжанкою кави. Під час чудового недільного бранчу Елла розповіла про улюблену роботу, ідеал жінки, власну красу і про те, чим вона планує займатися через п'ять років.

Ідеальний недільний ранок: коли я можу довго поспати і поснідати з коханим. Мене завжди надихали приклади людей, які досягли успіху в кар’єрі або в особистому житті. Але головним прикладом для мене завжди буде моя сестра — успішна модель, дружина і віднедавна чудова мама. Головна якість у професії моделі — сильний характер, терпіння і впевненість. Додамо до цього величезну працьовитість — і успіх неминучий. Раніше для мене кар’єра моделі була стилем життя. Але після заміжжя на першому місці для мене — сім’я, тому моделінг став просто улюбленою роботою.

Через п’ять років я точно стану мамою і відкрию своє event agency. Стати подружкою Джеймса Бонда — мрія кожної дівчини. Якби мені запропонували цю роль, я б погодилася не вагаючись. Але якщо чесно, хотіла б стати одним із ангелів Victoria’s Secret. Анджеліна Джолі завжди була і буде моїм ідеалом жінки. Розумна, гарна, добра і талановита. Якщо наслідувати, то тільки її. Ніколи не вважала себе красунею. Незважаючи на те, що мій чоловік і друзі постійно говорять, що я вродлива, мені все одно не вистачає впевненості сказати це. Рецепт краси — здоровий сон! Щастя пахне морем.

Д СОНЦ

ЗА

APIVIT

ХИСТ

ВІ

! и ! ! м у г ь з о і р В до в

від алергії

-В МО А

Т І ВУ Х

ИС

КС

РЕ

таблетки 25 мг № 20

РЕГІДРОН – при діареї Склад: натрію хлорид калію хлорид натрію цитрату дегідрат декстроза

3,5 г 2,5 г 2,9г 10,0 г

Оріон Корпорейшен, Фінляндія

лі

від

за

МАВІР Е Р к сту ди і в разі укусу

Інформація для пацієнтів. Виробники. АТ «Олайнфарм», вул. Рупніцу, 5, Олайне Латвія, РС № UA /3777/01/01 від 04.08.2010; РС № UA /3777/02/01 від 11.05.2011; РС № UA /3782/01/01 від 08.11.2010; РС № UA /3782/01/02 від 01.06.2012. Оріон Корпорейшен. Орієнінтіє. Еспоо, Фінляндія. РС № UA /2065/01/01 від 10.07.2014. Сан. гіг. висновок № 05.03.02-03/11065/ від 13.11.2012. Фамар С. А.,Греція для Апівіта С. А. Сан. гіг. висновок № 05.03.02-03/7390 від 14.02.2013. Будь ласка, перед використанням ознайомтесь з інструкцією з використання та порадьтеся з лікарем.

ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ МАРКЕТИНГ І ДИСТРИБ'ЮЦІЯ тел. (044) 530-11-38 www.olfa.ua

САМОЛІКУВАННЯ МОЖЕ БУТИ ШКІДЛИВИМ ДЛЯ ВАШОГО ЗДОРОВ'Я

Надія Шаповал:

«Джерело енергії — це внутрішня мотивація» Записала: Інна Со с л о вс ь к а Фото: Anna Da k i

У кожного з нас є свої кумири. Відома українська модель Надія Шаповал — справжній фанат здорового способу життя. Тренування в спортзалі, йога, басейн, спа, правильне харчування — той мінімум, який допомагає їй підтримувати своє тіло і дух в гармонії. В інтерв'ю нашому журналу Надія розповіла, чому вона кинула заняття кросфітом, про модельні звички і «секретну зброю», яка допомагає їй швидко відновити форму.

exclusive

Ти ведеш досить активний спосіб життя — робота моделлю, fashion-редактором, стилістом, постійні переїзди, спортивні тренування. Що для тебе є джерелом енергії? Джерело енергії — це внутрішня мотивація. Коли тільки починаєш займатися спортом, найскладніші — це перші два місяці. Я почала в 22 і до того моменту вже бачила зовнішні зміни у фігурі. Тоді я просто надягнула атлетичний купальник і пішла в зал. Не для того, щоб привертати увагу, а щоб кожного тренування дивитись на себе в дзеркало і бачити недоліки, яких я хотіла позбутись. Повірте, це мотивує набагато більше, ніж заняття в обтягуючих модних скінні. І це — один із прикладів моєї мотивації перші два місяці. Ну, а потім спорт стає звичкою, своєрідною залежністю.

с п о р т ц е

—

с во є р і д н а

з а л е ж н і с т ь

У Мілані ти зайнялася кросфітом. Чому обрала саме цей вид тренувань? На той час я думала, що це супернапрям. Ти випробовуєш себе, піднімаєш вагу, в цей момент відбувається викид адреналіну, і ти усвідомлюєш, скільки в тебе енергії і сил. Сьогодні я вже

розумію, що це не зовсім жіночий напрям і робити такі «дедліфти» («мертвий підйом», або «мертва тяга» — прим. ред.) жінкам не можна. Але це розуміння прийшло зараз, і, слава Богу, через рік мене відвернуло від цього. Я повернулась до Києва, не знайшла хорошого залу з кросфіту, і так склалося, що мій хлопець познайомив мене з одним із тренерів, з яким він працює. І вже рік у Києві я займаюсь з реабілітологом одного із спортивних клубів. У залі він працює, як артист: у нього не повторюється жодна вправа, він знає анатомію тіла, як правильно і який м'яз задіяти. І, працюючи тепер з вагою максимум до 4 кг, я викладаюсь більше, ніж на тренуваннях з кросфіту. Дуже важливо знайти «свого» тренера.

Чи задоволена ти сьогодні своїми досягненнями? Які цілі попереду? Це все, звичайно, модельні звички — скрізь шукати недоліки, але я ще далека від

досконалості. Поки не побачу ідеальний прес і не стану суперсухою, задоволена не буду. (Сміється.)

Як ти вважаєш, гарне тіло створюється виключно важкою працею або ж деяким пощастило народитися з «готовими» формами? Можу точно сказати, що бачила дівчат, які абсолютно нічого не роблять і виглядають ідеально. Але все це до певного віку. До 27 років максимум.

exclusive

Спорт, правильне харчування, повноцінний сон — три складові здорового способу життя. Що ще ти вкладаєш у це поняття? Яких щоденних «ритуалів здоров'я» дотримуєшся? д у ж е в а ж л и во « с во г о »

з н а й т и т р е н е р а

Я намагаюся пити багато води і раз на тиждень ходити в басейн і хамам.

Відомо, що, крім активного спорту, ти також займаєшся хатха-йогою. Що для тебе є головним у духовних практиках? Свої заняття йогою я не розцінюю як духовну практику. Якщо сприймати йогу з цієї точки зору, то займатися нею потрібно в Індії, в певні години, при певній температурі повітря і положенні сонця. А в Києві, годині о 7 вечора, після роботи, ти йдеш в клуб, в якийнебудь підвал — це не може бути духовною практикою. Хоча мої тренери з йоги, напевно, вб'ють мене за ці слова. (Сміється.) Я розцінюю йогу як гімнастику, хорошу розтяжку тощо.

Чи є у тебе «секретна зброя», яка допомагає швидко відновити форму перед важливим показом?

Життя моделі не існує без дієт, а іноді і голодування. Чи дотримуєшся ти золотої середини в харчуванні або доводиться жертвувати якимись «смачними» звичками?

Спочатку біжу в сауну, освіжитися і прибрати вологу з тіла, зробити зволожуючі маски для обличчя. Таким чином реабілітуюсь.

Останні півроку я строго дотримувалася правильного харчування і трималася в одній вазі, поки тиждень тому не поїхала до Стамбула: кебаби, баклава та інше. В результаті, на відпочинок до Греції поїхала з двома зайвими кілограмами. Тепер страждаю, їм грецький салат і рибу під суворим наглядом свого хлопця, який є кращим дієтологом. (Сміється.)

Сьогодні багато хто прагне до природної краси. Що входить в твій максимальний мейк-ап? Дуже мало. Використовую тіні для брів, хайлайтер і підкреслюю вилиці. На цьому все закінчується. Це мій мейк-ап на всі випадки життя.

Є такий вислів: «Ти те, що ти їси». Хто така Надія Шаповал згідно зі своїм раціоном? У сезон черешні або кавунів — я черешня або кавун. Коли починається сезон якихось фруктів, я ними об'їдаюсь. (Сміється.)

Які три речі ти можеш назвати кращими супутниками для ідеального відпочинку? Сонцезахисний крем, книга і кохана людина.

partners

АВІАКВИТКИ ТА АВІАПЕРЕВЕЗЕННЯ МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» (044) 393-43-71 www.kbp.aero

РЕСТОРАН «АТМОСФЕРА» м. Київ, б-р Т. Шевченка / вул. Пушкінська, 5-7/29 (044) 244-12-00, (044) 537-45-00

РЕСТОРАН «КУРЕНІ» м. Київ, Паркова дорога, 4 (044) 253-17-24

ETOILE FLORA, СТАБІЛІЗОВАНІ РОСЛИНИ м. Харків, вул. Клочківська, 192а, оф. 102, БЦ «Місто» (057) 765-00-15, (044) 502-21-65, (067) 252-11-15, (066) 550-44-47 infoua@etoileflora.com etoileflora.com.ua

БУТІКИ ТА МАГАЗИНИ

РОЗВАГИ

FASHION-БУТІК HELENBER м. Київ, вул. Червоноармійська, 18 (098) 992-09-99 HITON Аутлет-містечко MANUFACTURA Київська область, с. Ходосівка, Обухівське шосе-2, б. 2 (044) 200-98-92, (098) 822-59-19 www.the-hiton.com www.the-hiton.kiev.ua instagram.com/the_hiton

RELEASE DANCE COMPLEX м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 3/5 (044) 220-07-05 (067) 233-07-05 info@release-complex.com.ua

РЕСТОРАН VA BENE BISTRO м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 19-21, БЦ «Леонардо» (044) 377-75-65

АВТО АВТОЦЕНТР «ІНТЕРЦИКЛОН» м. Київ, вул. Здолбунівська, 3, корпус 2 (044) 291-21-35 (044) 291-21-37 subaru-intc.com.ua

ГОТЕЛІ PREMIER PALACE м. Київ, б-р Т. Шевченка / вул. Пушкінська, 5-7/29 (044) 244-12-00, (044) 537-45-00

КАФЕ ТА РЕСТОРАНИ РЕСТОРАН «ШАХЕРЕЗАДА» м. Київ, 25-й км Новообухівського шосе (096) 282-80-44 www. shaherezada.kiev.ua

ІНТЕР’ЄР І ДИЗАЙН

FREY WILLE м. Київ, вул. Червоноармійська, 46 м. Київ, вул. Гетьмана, 6, ТЦ «Більшовик» м. Одеса, вул. Катерининська, 29

ПОСЛУГИ TRAVELSIM (044) 223-80-08 w.TravelSIM.ua «ДІАМАНТБАНК» м. Київ, вул. Ільїнська, 8 (044) 580-21-70 info@diamantbank.ua

GREKODOM DEVELOPMENT м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 26, оф. 1 (044) 500-78-88 www.grekodom.ua НЕРУХОМІСТЬ В ТУРЦІЇ (050) 384-44-98 www.zagorodna.com HAYAT ESTATE м. Київ, вул. Верхній Вал, 42г (044) 223-25-55 ASTAPOV LAWYERS м. Київ, пров. Рильський, 6, БЦ «Софіївський» (044) 490-70-02

КРАСА І ЗДОРОВ’Я OLFA, ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ МАРКЕТИНГ ТА ДИСТРИБ’ЮЦІЯ м. Київ, просп. Бажана, 14а (044) 503-89-20 (044) 503-89-24 www.olfa.ua

contents