Шлях нескорених

випуск І •

ІСТОРИЧНІ ТРАДИЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО ВІЙСЬКА ПОЧЕСНІ НАЙМЕНУВАННЯ СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

ЧЕСТЬ СЛАВА ВІДВАГА ТРАДИЦІЯМ ВІРНІ

У

твердження та розвиток державницької ідеології як цілісної системи ідей, цінностей і уявлень сприяє усвідомленню людиною свого становища в оточуючому світі. Виховання патріотизму, готовності кожного громадянина захистити Батьківщину від ворогів завжди було гарантом безпеки держави.

Міністр оборони України Андрій ТАРАН

Мужність та героїзм українських воїнів є тим ціннісним орієнтиром, на якому ґрунтується громадянська свідомість нинішнього і прийдешніх поколінь. Сучасні військові символи та традиції стали справжніми брендами для всього суспільства, формуючи почуття ідентичності та національної гордості. Нинішній етап творення українського війська має надзвичайно велике значення для визначення майбутнього українського народу, підтверджуючи європейську ідентичність і незворотність європейського та євроатлантичного курсу України.

У

країна з 2014 року взяла курс на відновлення власних національних військових історичних традицій, які стали ідеологічним підґрунтям для всієї системи підготовки та застосування Збройних Сил України.

Головнокомандувач Збройних Сил України генерал-полковник Руслан ХОМЧАК

Наша держава очищується від російського та “радянського” ідеологічних впливів, формує пантеон власних героїв. Сторіччя Української революції 1917–1921 років стало ще одним етапом повернення в суспільну свідомість мужнього чину борців за незалежну Україну. Наразі Українська армія активно модернізується, позбувається негативної спадщини та відновлює українські військові традиції. Наше військо стає однією з найбоєздатніших армій Європи, маючи за плечима понад шість років досвіду боїв російсько-української війни. Збереження існуючих і розвиток нових прогресивних військових традицій, їх вміле використання у виховному процесі слід вважати важливою складовою діяльності всіх посадових осіб. Будучи потужними засобами морально-психологічного та патріотичного впливу, ці традиції передаються від покоління до покоління захисників Вітчизни і мобілізують їх на самовіддане виконання військового обов’язку в українському війську. На сучасному складному етапі, в умовах агресії Російської Федерації, військовослужбовці Збройних Сил України залишаються вірними кращим бойовим традиціям нашого народу та створюють для нащадків нові традиції.

2 • СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ • ВИПУСК І

П

роцес відродження та впровадження національних військово-­ історичних традицій у Збройних Силах України є необхідним та закономірним. Українська армія береже бойові традиції предків та імена героїв від воїнів-­русичів і козаків до січових стрільців і вояків УПА.

З метою закарбування звитяги української зброї в історичній пам’яті народу, відродження і розвитку національних військових традицій у Збройних Силах України увічнено імена легендарних українських полководців та назви уславлених підрозділів минулого. Як приклади, це 24‑а окрема механізована бригада імені Короля Данила та 72‑а окрема механізована бригада імені Чорних запорожців. Почесні найменування відіграють важливу роль у вихованні військовослужбовців, в ознайомленні громадян з різними історичними періодами, їх трактуванні, роз’ясненні та є практичним виявом і складовою воєнної історії. Упевнений, що боєздатне військо і внутрішня консолідація суспільства на основі спільних цінностей та поваги до власної держави забезпечать захист і відновлення територіальної цілісності країни.

У

Начальник Генерального штабу Збройних Сил України генерал-лейтенант Сергій КОРНІЙЧУК

країнські військові традиції у Збройних Силах України є важливим інструментом для набуття бойових спроможностей.

Вони виникли та розвиваються на основі історичних здобутків багатьох поколінь захисників України, тому кожен сучасний український воїн має знати витоки історії своєї країни, шлях, який пройшло її військо в боротьбі за незалежність. Глибоке усвідомлення своєї національної ідентичності саме через українські мілітарні традиції формує у військовослужбовців стійку мотивацію та безумовну готовність до зразкового виконання військового обов’язку за будь-яких умов, гордість за належність до українського війська. Збереження існуючих і розвиток нових прогресивних військових традицій — складова нашої майбутньої перемоги.

Командувач Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-полковник Олександр СИРСЬКИЙ

Н

а долю нашого покоління випало важке випробування — боротьба за незалежність і територіальну цілісність України. Народ України пишається своїми героями — справжніми патріотами та незламними бій-

цями.

Однак сьогодення швидко відходить у минуле, тому важливо зберегти для нащадків основні факти нинішньої боротьби, об’єктивно висвітлюючи героїчні та трагічні сторінки її історії. Саме для цього Головним управлінням морально-­психологічного забезпечення Збройних Сил України було ініційовано публікацію альманаху для інформування суспільства про видатні історичні події та постаті України, на честь яких було названо деякі бойові частини Збройних Сил. Альманах є доступним для будь-якого читача. Розповідає про діяльність військових частин, підрозділів Збройних Сил України і наповнений історичними даними щодо їх створення та почесних найменувань. Принцип відкритості покладено в його основу.

ТВО начальника ГУМПЗ Збройних Сил України полковник Володимир ЯЦЕНТЮК

ВИПУСК І • СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ • 3

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК імені гетьмана Петра Сагайдачного

ВВНЗ ЗС УКРАЇНИ

Н

аціональна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного — один з провідних вищих військових навчальних закладів України. Поєднуючи традиції класичної європейської та української військової школи, використовуючи досвід підготовки військових спеціалістів передових держав світу, високу динаміку розвитку власної навчально-матеріальної бази і науковопедагогічного потенціалу, академія є основною кузнею підготовки військових фахівців для Сухопутних військ Збройних Сил України.

Указом Президента України від 21.09.2015 № 551/2015 Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного надано статус національної. Столітня традиція військової освіти, досвід ведення сучасної війни, який використовується у навчанні, та надійна підтримка міжнародних партнерів перетворили Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного в унікальний військовий навчально-виховний комплекс, роль якого у формуванні оновленої української армії є визначальною. Велика навчальна база, яка обладнана комп’ютерною технікою та тренажерами, а також потужності найбільшого у Європі полігона, дозволяють підготувати військового фахівця найвищого рівня. У ВВНЗ регулярно відбуваються міжнародні наукові конференції з різних напрямків військової науки і освіти. З початком російсько-української війни випускники Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на різних командних посадах у Збройних Силах

4 • СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ • ВИПУСК І

України з честю та мужністю виконують свій військовий та Конституційний обов’язок із захисту територіальної цілісності і незалежності держави.

378 випускників Національної академії сухопутних військ нагороджено високими державними нагородами. 9 випускників (з них 3 посмертно) — Герої України. Це майор Олександр Петраківський, майор Олександр Порхун, майор Володимир Гринюк, капітан Валерій Чибінєєв, старший лейтенант Василь Божок, лейтенант Василь Тарасюк, майор Андрій Кизило (посмертно), старший лейтенант Євгеній Зеленський (посмертно), лейтенант Микита Яровой (посмертно).

Петро Сагайдачний народився 1582 року у селі Кульчи‑ ці, нині Самбірського району Львівської області. Помер 10 квітня за юліанським календарем (20 квітня за григо‑ ріанським) 1622 року у місті Києві). Це український полководець та політичний діяч, гетьман реєстрового козацтва, кошовий отаман Запорізької Січі та організатор успішних походів запорозьких козаків проти Кримського ханства, Османської імперії і Московського царства. Меценат православних братств та опікун брат‑ ських шкіл.

гетьман Петро Сагайдачний

Н

а нарукавній емблемі Національної академії сухопутних військ зображено герб навчального закладу — щит спеціальної форми, розтятий та перетятий на чотири поля. У центрі — зображення родового шляхетського герба гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, чиє ім’я носить Національна академія сухопутних військ. У першому, пурпурному, полі — золота гренада (символ факультету бойового застосування військ). У другому, чорному, полі — золота емблема факультету ракетних військ і артилерії. У третьому, чорному, полі — золота емблема факультету підготовки спеціалістів бойового (оперативного) забезпечення. У четвертому, пурпурному, полі емблема — символ Інституту моральнопсихологічного забезпечення.

Над щитом зображено шолом українського галицького лицаря ХІІІ–ХІV століть. На шоломі зображено намет: геральдично праворуч — пурпурово-золотий (золотий колір — символ підготовки в Національній академії сухопутних військ офіцерів командного профілю); геральдично ліворуч — пурпуровосрібний (срібний колір — символ підготовки в Національній академії сухопутних військ офіцерів інженерно-технічного та адміністративного профілів). Нижче щита — стрічка синього кольору з девізом Національної академії сухопутних військ: «Честь Україна Відвага» золотими літерами.

ВИПУСК І • СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ • 5

72 ОКРЕМА МЕХАНІЗОВАНА БРИГАДА імені Чорних Запорожців

Н

овітній бойовий шлях бригади розпочався 8 березня 2014 року. З перших днів російської агресії проти України особовий склад бригади став на захист нашої держави на Кримському напрямку, у Донеччині та Луганщині. Підрозділи бригади виконували бойові завдання біля міст Маріуполь та Волноваха на Донеччині. Частина виконувала завдання з прикриття російсько-українського кордону в районах Степанівки, Дмитровки, Червонопартизанська, Ізвариного, Старобешевого, форсувала річку Міус. Також підрозділи бригади утримували Донецький аеропорт.

ОК ПІВНІЧ

На початку вересня 2014 року військовослужбовці частини зупинили спробу танкового прориву ворога під Стилою та Петрівським. Інтенсивні бойові дії воїни також вели на Волноваському напрямку, де завдали значних втрат ворогу у техніці та живій силі. Бої тривали і під Гранітним, Старогнатівкою, Білокаменкою, Новоласпою, Новотроїцьким. Під час них було зайнято опорні пункти російсько- терористичних військ та стратегічні висоти, що дозволило убезпечити цивільне населення від обстрілів окупантів. На початку жовтня 2016 року, після проведення заходів щодо відновлення боєздатності та проведення бригадних тактичних навчань з бойовою стрільбою, 72-а окрема механізована бригада продовжила виконання бойових завдань на Авдіївському напрямку, а саме щодо недопущення проникнення в глибину території держави диверсійно-розвідувальних груп

6 • СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ • ВИПУСК І

та регулярних формувань збройних сил РФ, постачання зброї, боєприпасів, інших матеріальних засобів. У січні 2017 року ворог розпочав штурм наших позицій. Відбиваючи його, воїни механізованого батальйону захопили ворожий опорний пункт. Оговтавшись, противник відкрив шалений артилерійський вогонь та здійснив багато спроб штурму втрачених позицій. Завдяки мужності та героїзму наших воїнів вдалося утримати позиції та завдати ворогу значних втрат. Мало того, було захоплено опорний пункт противника «Алмаз-2». Його було перейменовано на «Орел» на честь Героя України, заступника командира механізованого батальйону майора Андрія Кизила. Воїн загинув під час бою на вказаній позиції 29 січня 2017 року. Тоді на Авдіївському напрямку, підрозділи 72-ї омбр в складній бойовій обстановці, значно просунулись вперед. З нагоди Дня Незалежності Президент України видав Указ від 23.08.2017 № 234/2017, згідно з яким 72 окрема механізована бригада отримала почесне найменування «72 окрема механізована бригада імені Чорних Запорожців». З травня 2018 року по січень 2019 року 72 окрема механізована бригада ім. Чорних Запорожців брала участь у відсічі російської агресії в районі «Світлодарської дуги». З липня 2019-го по березень 2020-го року 72 окрема механізована бригада ім. Чорних Запорожців брала участь у відсічі російської агресії на Луганщині в районі Золотого та Новозванівки.

1‑й полк Чорних запорожців — військове формування кавалерії армії УНР, що існувало у 1918–1920 роках. Його було розгорнуто з кінної сотні 2‑го Запорізького полку Запорізької дивізії Збройних Сил Української держави Павла Скоропадського в грудні 1918 року. Чорні Запорожці були найбільшим кавалерійським полком Української Народної Армії. За різними оцінками, це фор‑ мування мало 300–400 шабель (кінноти), 200–400 багнетів (піхоти) і польову артилерійську батарею. До сучасного Запоріжжя (яке тоді називалося Олексан‑ дрівськом) загін стосунку немає. Назва з’явилася на честь Запорозького козацтва. У грудні 1918 року квітні 1919 року дивізіон брав участь у ІІ-й українсько-­більшовицькій війні на сході України. У ході неї відійшов до Дністра та через румунську тери‑ торію перейшов на захід України. Там, восени 1919 року, разом з іншими військами УНР, опинився у “трикутнику смерті” (район Любар — Шепетівка — Миропіль). Восени 1919 року навесні 1920 року дивізіон, розгорнутий у кінний полк, взяв участь у рейді по тилах ворожих військ (Перший Зимовий похід Дієвої армії УНР), де відзначив‑ ся як найбільш боєздатна та уніформована військова частина. У травні 1920 року, після повернення з походу, полк був інтернований поляками. Згодом він увійшов до складу Окремої кінної дивізії відновленої армії УНР. Наприкінці літа 1920 року ввійшов до складу 1‑ї Запороз‑ ької дивізії армії УНР; брав участь у радянськопольській війні, зокрема у боях під Сидоровом. Гасло полку Чорних запорожців — «Україна або смерть», прапор чорного кольору із зображенням черепа.

Н

арукавний знак 72‑ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців складається з двох елементів: власне нарукавної емблеми та девізної стрічки.

Нарукавна емблема являє собою фігурний британський геральдичний щит червоного кольору (який символізує належність до пункту постійної дислокації — Білої Церкви, колір емблеми якої також червоний). В основі щита — зображення чорного трикутника, з’єднуючого кути щита, який символізує чорний головний убір(шлик) бійця кінного полку Чорних Запорожців. У центрі щита — зображення (силует) «Адамової Голови», що містився на зворотній стороні знамена чорних запорожців. Девізна стрічка являє собою посередині вигнуту вгору фігурну стрічку з девізом кінного полку Чорних Запорожців «Україна або смерть».

ВИПУСК І • СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ • 7

30 ОКРЕМА МЕХАНІЗОВАНА БРИГАДА імені князя Костянтина Острозького

У

перших числах березня 2014 року в 30‑й окремій гвардійській механізованій бригаді було оголошено бойову тривогу. Не гаючи часу, 07.03.2014 підрозділи бригади відбули на Рівненський полігон для бойового злагодження.

готовці та з нагоди 27‑ї річниці незалежності України 22 серпня 2018 року 30 окрема механізована Новоград-­Волинська Рівненська бригада отримала почесне найменування “імені князя Костянтина Острозького”.

Там бригаду почали доукомплектувати технікою та особовим складом. Механізовані батальйони доповнили мобілізовані громадяни, музиканти з військового оркестру та військовослужбовці строкової служби. Перші підрозділи бригади 15 березня 2014 року було направлено до н. п. Чаплинка Херсонської області для охорони лінії розмежування з тимчасово окупованою Автономною Республікою Крим.

Цей полководець в битві під Оршею 1514 року розбив московське військо.

ОК ПІВНІЧ

Під час взяття під контроль кургану Савур-­Могила, захопленого збройними формуваннями РФ, цей стратегічний плацдарм, завдяки вмілим та професійним діям було зайнято в найкоротші терміни та з мінімальними втратами. Тоді Збройні Сили України одержали першу велику перемогу. Влітку 2016 року, після відновлення боєздатності, бригада знову вирушила на передову та зайняла оборону на Світлодарській дузі (Луганське, Світлодарськ, Зайцеве). До 2018 року бригада носила почесні назви Новоград-­Волинська Рівненська. З метою відновлення історичних традицій національного війська щодо назв військових частин, зважаючи на зразкове виконання поставлених завдань, високі показники в бойовій під-

8 • СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ • ВИПУСК І

З березня 2020 року 30 окрема механізована бригада імені князя Костянтина Острозького знову повернулася на передові позиції у Луганській області, де по цей час відмінно виконує поставлені завдання.

Князь Костянтин Іванович Острозький народився у 1460 році на Волині. Рано втратив обох батьків. Розпочавши свою військову кар’єру за часів короля Яна I Ольбрахта, став одним із найвидатніших полководців XVI століття. Сучасники порівнювали його зі стратегами античності — провів 35 битв, програв 2, брав участь в успішних кампа‑ ніях проти татар та Московської держави. Один із найвизначніших меценатів та власників землі того часу (площа володінь була більшою за сучасну Тер‑ нопільську область; 100 міст, 40 замків, 1300 сіл; іноземці називали його володіння “Країною князя Острозького”), перетворив Острог на осередок слов’янської культури. Власність — зокрема, Волочиськ — спадок першої дружини, скуплені родинні маєтки коло Острога, Полонне (надане в 1494 р.),

князь Костянтин Острозький

Дубно з двором Іваня(е)м, Красилів, Здзенців, Звягель, Здовбиця, Турів (наданий 1508 р.), Чуднів; двори: Повор‑ ське, Пел(в)за, Птича; дім у Вільнюсі (наданий 1508 р.), подібно як Турів, з конфіскованих у Глинського маєтків). У червні 1508 року отримав підтвердження на внесених першою дружиною маєтків Степань, Золотіїв, Подоляни, Губотів, Городець, Путовичі, Лухче. Звитяга під Оршею принесла йому надання замку в До‑ рогобужі.

Е

мблема, яка зображена на шевроні 30-ї омбр, дещо відмінна від тієї, якою князі Острозькі користувалися упродовж другої половини XIV — першої половини XV століть.

До знака у вигляді з’єднаних стовпом двох півкіл кінцями додолу та шестипроменевої зірки додано розташований знизу півмісяць, що лежить рогами догори. Фігура шеврона має просту геометричну форму, використовується у геральдиці як одна з, так званих, “почесних” геральдичних фігур. Існує версія, що вони походять від дерев’яних дощок або залізних смуг, що тримали вкупі частини бойового щита та посилювали його. Варто відзначити, що господарським привілеєм було надано право вживати червоний віск при використанні печатки. Наявність додаткового півмісяця у гербі Костянтина Івановича може пояснюватися тією обставиною, що він був молодшим сином князя Івана Васильовича. У тогочасній руській геральдиці поширеним було явище змінювання батьківського герба молодшими синами, тобто герб батька у первісному вигляді мав переходити лише до старшого сина (у цьому випадку — до Михайла Івановича), а молодші діти вносили до родового герба певні зміни (додавали, заміняли або прибирали окремі елементи), які в західноєвропейській геральдиці йменуються “брізурами”. Таким чином, півмісяць у гербі Костянтина Івановича являє собою своєрідну брізуру молодшого відгалуження роду.

ВИПУСК І • СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ • 9

1 ОКРЕМА ТАНКОВА БРИГАДА «Сіверська»

Н

ОК ПІВНІЧ

а сучасному етапі 1 окрема танкова Сіверська бригада бере участь у бойових від самого початку тоді ще антитерористичної операції.

артилерійської бригади, 13-го батальйону територіальної оборони «Чернігів-1», 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар».

Танкові та механізовані підрозділи бригади виконували бойові З квітня 2016 року по травень 2017 року зведена рота мезавдання в Луганському та Донецькому аеропортах. Вели ханізованого батальйону брала участь у антитерористичній оборонні бої в населених пунктах Хрещовате, Ювілейне, Но- операції в складі другої бригадно-тактичної групи поблизу восвітловка, Весела Тарасівка, Георгіївка, Металіст, Лутугине, населеного пункту Авдіївка Донецької області та на ПопасКрасний Яр, Стара Краснянка, Весела Гора, Щастя, Дмитрів- нянському напрямку в Луганській області. ка Луганської області та в населених пунктах Піски, Стара Гнатівка, Краснівка, Мар’їнка, Докучаївськ, Красногорівка, З травня 2017 року по лютий 2018 року механізований баЗатишне, Златоустовка, Весела Тарасівка Донецької області. тальйон в повному складі виконував бойові завдання в районі Артилерійські підрозділи бригади виконували вогневі завдан- проведення антитерористичної операції. Після цього з лютого ня біля населених пунктів Шишкове, Нижнья Вільхова, Мака- по липень 2018 року батальйон в складі бригади відновлював рове, Оріхове, Новий Айдар, Щастя, Райгородка, Трьохізбенка, свою боєздатність на полігоні в пункті постійної дислокації. Терни, Георгіївка, Станиця Луганська Луганської області та біля населених пунктів Рівнопіль, Воздвиженка, Райгородок, З 17 серпня 2018 року по 10 лютого 2019 року механізований Капітанове Донецької області. батальйон виконував бойові завдання в складі 28-ї окремої механізованої бригади в районі проведення операції Об’єднаПідрозділи забезпечення виконували завдання з ремонту них сил, безпосередньо на лінії зіткнення поблизу населеного та відновлення техніки в населених пунктах Затишне, Зла- пункту Тарамчук Мар’їнського району Донецької області. тоустовка, Весела Тарасівка Донецької області. Після успішного виконання бойового завдання 19 лютого З 2014 року по 2016 рік 1 окрема танкова Сіверська бри- 2019 року батальйон прибув до пункту постійної дислокації гада забезпечувала охорону вогневих позицій, виконувала з метою проведення заходів з доукомплектування особовим завдання щодо підсилення та підтримання дій підрозділів складом і відновлення бойової техніки.

128-ї гірсько-піхотної бригади, 8 полку спецназу, 28-ї окремої механізованої бригади, 13-го батальйону територіальної З 26 серпня 2019 року механізований батальйон виконував оборони «Чернігів-1», 53-ї окремої механізованої бригади, 58-ї бойові завдання в складі 28-ї окремої механізованої бригади окремої моторизованої бригада, 57-ї мотопіхотної бригади, в районі проведення операції Об’єднаних сил безпосередньо 93-ї окремої механізованої бригади, 30-ї окремої механі- на лінії зіткнення поблизу населеного пункту Тарамчук Мазованої бригади, 51-ї окремої механізованої бригади, 26-ї ріїнського району Донецької області.

10 • СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ • ВИПУСК І

Сіверська земля (Сіверщина) — історична область, колиска зародження Київської Русі, що включала басейн середньої та нижньої Десни, Посейм’я і нижнє Посожжя. Термін за‑ фіксований у джерелах XIV–XVIII століть і є похідним від етноніма «сівер» (сіверяни) — назви східнослов’янської діалектно-­етнографічної групи дніпровського лівобережжя (VIII–XII століть). Поняття «Сіверська земля» охоплювало тільки частину ареалу розселення племені сіверян — власне, ті території, які у другій половині XI століття — першій половині XIII століття входили до складу Чернігівського князівства. Тут існувало також окреме удільне Сіверське князівство. Поняття «Сіверщина» є ширшим і охоплює всі етнографічні землі племені сіверян, відомі за археологічними пам’ят‑ ками давньоруської доби. Частина цих земель нині нале‑ жить Російській Федерації (землі біля Брянська, Рильська, Курська, Бєлгорода). Регіон Сіверської України займає територію в межах 8 районів Сумської області й 13 районів Чернігівської об‑ ласті. Великими містами тут є Конотоп, Глухів, Кролевець, Ніжин, Путивль, Шостка, Чернігів, Новгород-­Сіверський, Корюківка, Бахмач. З метою відродження історичних традицій національного війська відносно назв військових частин, зважаючи на зразкове виконання поставлених завдань, високі показники у бойовій підготовці і з нагоди 26‑ї річниці Незалежності України бригаді 23 серпня 2017 року було присвоєно почесне найменування «Сіверська». На параді до Дня Незалежності України 24 серпня 2017 року бригада отримала бойовий прапор.

Війська під командуванням Великого гетьмана литовсько‑ го — українського князя Костянтина Острозького 8 вересня 1514 року вщент розгромили московське військо в битві під Оршею. Це одна з найганебніших поразок у російській воєнній історії. Перемоги в битві під Оршею було досягнуто зав‑ дяки волинській важкій кінноті, яка потужним таранним ударом розгромила бойові порядки ворога. Перемога під Оршею змінила хід усієї війни — активні бо‑ йові дії вже не велись. До кінця війни не було великих битв. У 1516 році бойові дії взагалі не велись. Таким чи‑ ном, Московська експансія на землі Великого Князівства Литовського була зупинена на 250 років. Саме цю перемогу символізує беретний знак, а танкові підрозділи наших Збройних Сил є нащадками українського лицарства доби Середньовіччя, що перемагали ворогів потужністю удару, швидкістю та енергійністю в битві.

Н

арукавний знак 1‑ї окремої танкової Сіверської бригади має вигляд чорного геральдичного щита. Центральним елементом нарукавного знака є срібне стилізоване зображення здибленого бойового коня в обладунках. Білий кінь є символом історичного регіону «Сіверщина». Обладунки коня вказують на спадковість танкових військ від важкої лицарської кінноти. Щит оздоблено золотим кантом.

ВИПУСК І • СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ • 11

58 ОКРЕМА МОТОПІХОТНА БРИГАДА імені гетьмана Івана Виговського

О

крема мотопіхотна бригада імені гетьмана Івана Виговського оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України почала своє формування з 16 лютого 2015 року відповідно до спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 8 грудня 2014 року в м. Суми на базі 27-го реактивного артилерійського полку.

ОК ПІВНІЧ

Відповідно до рішення РНБО України з квітня по червень 2015 року до складу 58 омпбр увійшли 13-й, 15-й та 16-й окремі мотопіхотні батальйони. У жовтні 2015 року на полігоні в с. Нова Любомирка Рівненської області проходило злагодження бригади. З листопада 2015 року по жовтень 2016 року 58 окрема мотопіхотна бригада виконувала бойові завдання за призначенням у районі проведення антитерористичної операції на Донецькому напрямку, зокрема в Авдіївці та Ясинуватському районі, прикриваючи 30 км фронту в районі Авдївської промзони та Верхньоторецького. Підрозділи бригади 22 жовтня 2016 року прибули до пункту постійної дислокації у місті Конотоп Сумської обл. З квітня по червень 2017 року відбувалося злагодження бригади на навчальних полігонах в с. Гончарівське Чернігівської обл. та с. Черкаське Дніпропетровської обл. У липні 2017 року частина прибула в Луганську обл. з метою виконання завдань за призначенням у районі Кримського. 4 квітня 2018 року бригада знову прибула до м. Конотоп.

12 • СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ • ВИПУСК І

Влітку 2018 року частина проходила бойове злагодження на загальновійськовому полігоні в селищі Гончарівське на Чернігівщині. Після цього у вересні вибула в Донецьку обл. для виконання завдань за призначенням на Бахмутському напрямку.

58 омпбр 13 квітня 2019 року повернулася із району проведення ООС до пункту постійної дислокації для відновлення боєздатності та відпочинку. З 1 вересня 2019 року бригаду після злагодження було направлено у Донецьку обл. для виконання бойових завдань. У червні 2020 року 58 омпбр повернулася в ППД. З метою відновлення історичних традицій національного війська щодо назв військових частин, зважаючи на зразкове виконання поставлених завдань, високі показники в бойовій підготовці, відповідно до Указу Президента України № 192 /2019 від 6 травня 2019 року 58 окремій мотопіхотній бригаді було присвоєно почесне найменування “імені гетьмана Івана Виговського”. Почесне найменування та нові символи мають глибоке історичне підґрунтя та пов’язані з ім’ям видатного військового діяча України гетьмана Івана Виговського, який розбив московське військо під Конотопом у 1659 році.

Виговський Iван Остапович — гетьман України (1657–1659), талановитий адміністратор, воєначальник і дипломат часів національної революції 1648–1676 років. У 1648 році Виговський у складі польської армії під ко‑ мандуванням Стефана Потоцького брав участь у битві під Жовтими Водами проти козацько — татарських військ. Там він потрапив у полон до татар. Викуплений Хмельницьким у хана Іслам‑Гірея III. Брав активну участь у Пилявецькій битві (1648), Збаразькій облозі (1649), Зборівській битві (1649), Берестецькій битві (1651), Батозькій битві (1652), Жванецькій облозі (1653), Охматівській битві (1655) та Львівській облозі (1655); брав участь в укладенні Збо‑ рівського договору Криму з Польщею (1649) і Білоцерків‑ ського договору (1651) з Річчю Посполитою. Перейшов на бік повстанців національної революції, бо‑ ротьби за національне визволення, масових соціальних протестів і невдовзі зробив блискучу політичну кар’єру — у 1650 став генеральним писарем Української козацької держави. Протягом 1648–1657 років зробив великий вне‑ сок у національне державне будівництво та формування підвалин внутрішньої і зовнішньої політики уряду.

гетьман Іван Виговський

Війська Виговського 7 липня 1659 року завдали нищівної поразки московській армії у Конотопській битві. Конотопська битва залишалася довгий час ледве не за‑ бороненою темою в російській та особливо радянській історіографії. Протягом століть інформація про неї замовчувалася, бо правда про події під Конотопом розвінчувала багато вели‑ кодержавних міфів, особливо про “споконвічне прагнення українців до союзу з Росією”.

В

основу символіки 58 бригади покладено родовий герб гетьмана Івана Виговського та барви територіальної символіки Сумської області та міста, де знаходиться пункт постіної дислокації частини. Герб Конотопа має гербовий щит з червоним полем, а герб та прапор Сумської області мають синє поле.

Виявлені сучасними дослідниками печатки Івана Виговського проливають світло на істинний вигляд герба Виговських. Його зображення має назву «Abdankpodpokryciem», тобто «Абданк під покриттям». У гербовому привілеї на збережених унікальних печатках гетьмана знак «Виговський» зображено срібним у червленому полі. Увінчує новий нарукавний знак бригади напис латиною «SIMUL AD VICTORIAM» — «Разом до перемоги». Це гасло мотивує воїнів бригади на спільну боротьбу за рідну землю та неминучу перемогу за прикладом сміливих та мужніх пращурів — переможців у Конотопській битві майже чотири століття тому.

ВИПУСК І • СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ • 13

26 АРТИЛЕРІЙСЬКА БРИГАДА імені генерал-хорунжого Романа Дашкевича

У

ОК ПІВНІЧ

продовж 2014 року підрозділи частини брали участь у звільненні Слов’янська, Сіверська, Вуглегірська, Попасної, Дебальцевого; у боях поблизу Амвросіївки, Старобешевого, Веселої гори, Станиці Луганської, Вуглегірська, Єнакієва, Артемового, Зайцевого. У 2015 році підрозділи частини відзначились у боях поблизу Мар’їнки.

час ведення артилерійського вогню для радіоелектронного придушення наших військ. Під час вогню у відповідь було зроблено пристрілку цілі за допомогою БПЛА, коригування вогню та ураження цієї цілі із залученням однієї батареї частини. Відтак станцію РЕБ було знищено. Це було підтверджено контролем стрільби на ураження за допомогою БПЛА. Під час радіоперехоплення також було встановлено, що було У січні 2016 від розвідувального відділу надійшла інформація пошкоджено САУ та КПІМ. про зосередження в районі Дебальцевого угруповання про- тивника чисельністю до 500 осіб, 30 одиниць бронетехніки У лютому 2017 року у районі Авдіївки тривали події, що стали (зокрема й танків), що проводило демонстраційні дії з вису- відомі широкому загалу, як «бої за «Алмази». Тоді українські вання в район Світлодарської дуги. Завдяки тактичним діям підрозділи контратакували противника та значно покращили підрозділів частини замисел ворога було зірвано. своє тактичне положення, закріпившись на нових, відбитих у ворога рубежах. Одна з батарей частини в ті дні прикривала У жовтні 2016 року засоби Головного управління розвідки бойові дії підрозділів «Чорних Запорожців». виявили батарею 152 мм причіпних гармат 2А36 «Гіацинт-­Б» противника в районі зосередження поблизу лінії зіткнення, У травні 2017 року ця ж батарея знищила російську станготову висунутися на позиції, щоб вести вогонь. цію радіоелектронної боротьби Р‑330Ж «Житель» неподалік Авдіївки, а також знищила одну та пошкодила три САУ 2С1 Під час висування для ведення вогню ворожій батареї 10 жовт- «Гвоздика» ворога. ня 2016 року було завдано вогневе ураження. Під час контр- олю стрільби на ураження, було з’ясовано, що батарея про- Станом на 2020 рік підрозділи 26 артилерійської бригади противника втратила боєздатність — втрати становили понад довжують виконувати бойові завдання на сході України.

10 осіб убитими. Майже всю техніку було виведено з ладу Військовій частині, відповідно до Указу Президента України або пошкоджено. № 192/2019 6 травня 2019 року присвоєно почесне найменування — «імені генерал-­хорунжого Романа Дашкевича». Під час розвідки за допомогою БПЛА зі складу розвідувально-­ вогневого комплексу 12 жовтня 2016 року було виявлено станцію РЕБ «Житель» противника, яку той застосовував під

14 • СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ • ВИПУСК І

Роман Дашкевич — генерал-­хорунжий армії УНР. Свій бойо‑ вий шлях він розпочав у Збройних силах Австро-­Угорщини, де на фронтах Першої світової війни командував арти‑ лерійською батареєю. У 1915 році він потрапив до росій‑ ського полону, де і зустрів початки Української револю‑ ції. На хвилі процесів українізації війська у Києві, з числа полонених галичан, формується нова військова одини‑ ця — Січові Стрільці. У складі нового підрозділу Роман Дашкевич займається формуванням гарматної батареї. Саме ця батарея і стала першим вітчизняним артилерій‑ ським підрозділом у Новітній історії українського війська: до її складу увійшли 12 стрільців-­добровольців на чолі зі своїм командиром. На Житомирщині, у надважких умовах відступу українсько‑ го війська (січеньлютий 1918), Роман Дашкевич формує нові артилерійські підрозділи. У Коростені йому вдалось зібрати декілька панорам та замків, а на станції під Житомиром стрільці знайшли чо‑ тири покинуті гармати, 60 коней та ящики з набоями.

генерал-хорунжий Роман Дашкевич

Сформований Дашкевичем підрозділ, взяв найактивнішу участь в протигетьманському повстанні Директорії УНР. Головний бій, що відбувся під станцією Мотовилівка, проти російського офіцерства, став перемогою стрілецької ар‑ тилерії. Батарейні обозники перетворились на вершників-­ кавалеристів, а гарматні обслуги відстрілювались гвинтів‑ ками та рубали ворога шаблями — воювало все стрілецтво. Станом на 1919 рік Роман Дашкевич вже сформував пов‑ ноцінну артилерійську бригаду для Січових Стрільців (4600 бійців та 70 гармат). Сформовані артилерійські підрозділи брали активну участь у Бердичівській наступальній опе‑ рації Корпусу Січових Стрільців. Також ним було сформо‑ вано кілька батарей для інших військових частин: для 3‑ї Залізної дивізії, Чорноморському коша, «Запорізької Січі» отамана Юхима Божка, а також два гарматні полки — для Галицької армії.

Н

арукавний знак має вигляд геральдичного щита скошеного зліва на червоний та зелений кольори.

Центральним елементом нарукавного знака є стилізоване зображення золотого гарматного ствола, накладеного на срібні схрещені козацькі бердиші.

Гарматний ствол є одним з усталених символів артилерії, що разом з червоним кольором щита вказує на належність частини до артилерії Сухопутних військ Збройних Сил України. Бердиші, у поєднанні з зеленим кольором, вказують на розташування військової частини в місті Бердичів. Щит оздоблено золотим кантом.

ВИПУСК І • СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ • 15

28 ОКРЕМА МЕХАНІЗОВАНА БРИГАДА

ОК ПІВДЕНЬ

імені Лицарів Зимового Походу З початком проведення антитерористичної операції на сході України 28 окрема механізована бригада бере в ній безпосередню участь.

Чермалик, Донецької області. З 12 червня 2018 року по 12 лютого 2019 бригада виконувала завдання у смузі населених пунктів Красногорівка — Тарамчук, Донецької області.

В період з 05 липня по 28 серпня 2014 року сформована батальйонна тактична група, яка брала участь в боях поблизу населених пунктів Амвросіївка, Кутейнікове, Маринівка, Степанівка, Григорівка та урочища СавурМогила у Донецькій області.

Відповідно до Указу Президента України від 22.08.2019 року № 618/2019 «Про присвоєння почесних найменувань військовим частинам Збройних сил України та уточнення деяких найменувань» 28 окремій механізованій бригаді було присвоєно почесне найменування «імені Лицарів Зимового Походу» та визначено надалі іменувати її — 28 окрема механізована бригада імені Лицарів Зимового Походу.

В період з 29 вересня 2014 року по 6 вересня 2015 року 28 окрема механізована бригада вела бойові дії з російським агресором поблизу населених пунктів Красногорівка, Мар’їнка, Березове, Тарамчук, Світле, Невельське на Донеччині.

3 червня 2015 бригада провела одну з найуспішніших операцій Збройних Сил України з відбиття масованого наступу збройних формувань РФ, метою якого було захоплення Мар’їнки, Курахового та Красногорівки і вихід на оперативний простір з одночасним оточенням українських військ в районі населених пунктів Піски та Авдіївка.

28 окрема механізована бригада з 10 листопада 2015 року по 23 жовтня 2016 року утримувала смугу оборони в районі населених пунктів Станиця-Луганська — місто Щастя Луганської області. З 06 червня 2017 року по 19 січня 2018 року частина діяла у смузі населених пунктів Новотроїцьке —

16 • СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ • ВИПУСК І

Гасло 28-ї омбр «Волею та Залізом» походить від гасла «Залізна воля та залізний крок» Залізної дивізії доби УНР, яка брала участь у першому Зимовому поході.

Перший Зимовий похід — похід Армії Української Народної Республіки під проводом Михайла Омеляновича‑Павленка тилами Червоної та Добровольчої армій (6 грудня 1919– 6 травня 1920 рр.) Головним завданням Зимового походу було збережен‑ ня присутності української армії на українській території, у ворожому тилу, шляхом партизанських дій. Рейд сприяв поширенню селянських повстань в Україні, показав силу духу і жертовність вояків Армії УНР в бо‑ ротьбі за державність. Наприкінці листопада 1919 року, частини Наддніпрянської Армії УНР опинилися у так званому «трикутнику смерті» (Любар — Чортория — Миропіль). Тут українські війська були в оточенні трьох ворожих армій — Червоної, Добро‑ вольчої та польської (з якою на той час було досягнуто примирення). Листівка «Новітні самураї — вояки Армії Української Народної Республіки в Зимовому поході 06.12.1919 р. — 06.05.1920 р. Виконав артист‑маляр Дмитро Поторока». З оригіналу.

6 грудня 1919 року на військовій нараді у Новій Чорториї було вирішено здійснити боєздатними частинами армії УНР партизанський рейд тилами денікінців та червоної армії. У поході тилами більшовиків і денікінців взяли участь близько 5000 осіб. Бойовий склад частин нараховував 2000 багнетів, 1000 шабель та 14 гармат.

21 січня 1920 року в селі Гусівка Єлісаветського повіту від‑ булася нарада командирів дивізій армії Зимового походу. Вирішено було прорвати більшовицьке запілля окремими колонами, рухаючись до району Черкаси — Чигирин — Канів. До складу південної колони отамана М. Омеляновича‑ Павленка увійшла Запорізька дивізія, 3‑й кінний полк і штаб армії; до складу північної колони отамана Ю. Тю‑ тюнника — Київська та Волинська дивізії. Колони руха‑ лись різними маршрутами, дезорганізуючи комунікації Червоної армії. У грудні 1919 — березні 1920 року українські війська, у тяжких боях знищуючи ворожі гарнізони й окремі вій‑ ськові формування білогвардійців та червоних, пройшли по Єлісаветградщині, форсували Дніпро, зайняли Умань, Черкаси, Канів, Смілу та інші населені пункти.

Н

арукавний знак має вигляд оливкового геральдичного щита. На щиті зображено чорний хрест у золотій облямівці.

В центрі хреста розташовано синє коло з вписаним до нього золотим тризубом накладене на золоту чотирипроменеву зірку. Щит оздоблено золотим кантом. В емблемі використано елементи нагороди доби Української Народної Республіки (Залізний хрест «За Зимовий похід і бої»), що вказують на спадковість військових традицій українського війська.

Під час походу командування підтримувало постійний зв’язок з урядом і Симоном Петлюрою. У квітні 1920 року, за наказом Головного отамана Армії УНР С. Петлюри, війська почали пробиватися на захід, щоб об’єднатися з українськими частинами. 6 травня 1920 року в районі Ямполя відбулося з’єднання частин Армії УНР. За оцінками воєнних істориків перший Зимовий похід Ар‑ мії УНР є найгероїчнішою сторінкою воєнного мистецтва періоду Української революції (1917–1921 рр.). Під час якого українська армія вперше вдало застосувала партизанські методи боротьби з численними ворогами. Досягнута головна найважливіша мета — збережена армія УНР.

ВИПУСК І • СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ • 17

56 ОКРЕМА МОТОПІХОТНА БРИГАДА «Маріупольська»

ОК ПІВДЕНЬ

В

ідповідно до спільної директиви Міністерства оборони від 03.05.2014 року № 322/3/13дск, як 21 батальйон териУкраїни та Генерального штабу Збройних Сил України торіальної оборони Херсонської області. В липні 2014 року від 08 грудня 2014 року № Д‑322/1/43, 23 лютого 2015 батальйон був направлений для посилення та для охорони року була сформована військова частина польова пошта Каховської ГЕС в Каховський район до адміністративної межі В2095 (56 омпбр). Пунктом постійної дислокації створеної з тимчасово окупованою Російською Федерацією АР Крим. частини було визначено селище Мирне Мелітопольського З 19 грудня 2014 року, після проведення бойового злагодженрайону Запорізької області. У травні 2015 року до складу бри- ня на полігоні «Широкий Лан», батальйон виконував бойові гади було введено військові частини польова пошта В2604 завдання на Маріупольському напрямку.

(21 омпб) і В6266 (37 омпб), а в липні — військову частину польова пошта В0131 (23 омпб), які на той час виконували В травні 2015 року батальйон підпорядковано новоствореній бойові завдання в секторі «М».

56 омпбр. Нині особовий склад батальйону виконує завдання в районі проведення операції Об’єднаних сил та м. Маріуполь. В липні 2015 року військову частину польова пошта В2095 37 окремий мотопіхотний батальйон «Запоріжжя». 4 вересня в повному складі було виведено із сектору «М» на 239 загаль- 2014 року була підписана директива Генерального штабу, яка новійськовий полігон (селище Черкаське Дніпропетровської офіційно затвердила 37 БТрО у складі Сухопутних військ ЗС області) для доукомплектування, відновлення і проведення України. Ініціаторами створення батальйону стали ГО «Самообойового злагодження. Невдовзі на 235 загальновійськовому борона Запоріжжя» та «Всеукраїнська громадська організація полігоні «Широкий Лан» на Миколаївщині відбулися тактичні «Ніхто крім нас». Воїни 37 БТрО використали девіз та симвонавчання з бойовими стрільбами. Військова частина склала ліку цієї ветеранської організації при створенні батальйону. необхідний іспит і довела свою спроможність виконувати Наприкінці жовтня батальйон вирушив в район проведення бойові завдання. 29 серпня 2015 року військову частину АТО на сході України, де розпочав свою діяльність із забезпідпорядковано ОК «Південь» та повернуто до сектору «М» печення проведення виборів до Верховної Ради України на (оперативно тактичне угрупування «Маріуполь»). Упродовж звільнених територіях. В листопаді 2014 року військовослужостанніх п’яти років військова частина з гідністю та честю бовці 37 БТрО вели активні бойові дії в районі Донецького стримувала ворожу агресію, в запеклих боях здобула бойо- аеропорту. Наприкінці листопада підрозділ брав участь в боях вий досвід та продовжує рухатись своїм героїчним бойовим під Дебальцевим. В травні 2015 року батальйон увійшов до шляхом. 21 окремий мотопіхотний батальйон «Сармат» був складу 56 омпбр. Протягом 2014–2017 років підрозділи бастворений на виконання спільної директиви Міністерства тальйону обороняли рубежі на Маріупольському напрямку. оборони України та Генерального штабу Збройних сил України

18 • СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ • ВИПУСК І

Маріуполь — місто обласного значення в Україні, одне з найбільших в Донецькій області і один з промислових центрів країни. Розташоване на березі Азовського моря, у гирлі річки Кальміус. У місті діють два великі металур‑ гійні комбінати (Маріупольський металургійний комбінат та «Азовсталь»), продукція яких складає значну частину експорту України. Саме через таке важливе стратегічне значення, з почат‑ ком російської агресії Маріуполь стає одним з ключових міст російсько‑українського протистояння. Такий ласий шматочок, росіяни не могли випустити з поля зору. Але усі спроби окупантів захопити Маріуполь і осісти там не увінчалися успіхом… Один з найбільших терористичних актів було вчинено 24 січня 2015 року о 09:25 ранку збройними формуван‑ нями РФ саме у Маріуполі. Вибухи снарядів були зафіксо‑ вані по вул. Київській, між школами № 5 та № 69. Горіли автомобілі, а в будинках було пошкоджено фасади.

Нині особовий склад батальйону виконує бойові завдання в районі проведення операції Об’єднаних сил.

Також очевидці повідомили, що було потрапляння у ра‑ йон Київського ринку. За повідомленням пресцентру АТО, по Маріуполю, по об’єктах цивільної інфраструктури на території мікрорайону «Східний», було застосовано РСЗО «Град».

23 окремий мотопіхотний батальйон «Хортиця» був сформований 23 квітня 2014 року як батальйон ТрО Запорізької області. Військовослужбовці частини несли службу на блокпостах біля адмінмеж Запорізької та Донецької областей. 5 вересня 2014 року батальйон брав участь в наступі на Новоазовськ. Упродовж 2014–2017 років частина обороняла рубежі на Маріупольському напрямку. 2017 року 23 омпб виконував бойові завдання в районі міста Авдіївка, зокрема на передових позиціях у промзоні. На початку травня батальйон повернувся до пункту постійної дислокації в Маріуполі. На цей час підрозділ продовжує виконувати завдання за призначенням. З метою відновлення історичних традицій національного війська щодо назв військових частин, зважаючи на зразкове виконання поставлених завдань, високі показники в бойовій підготовці та з нагоди 27-ї річниці Незалежності України, 22 серпня 2018 року 56 окремій мотопіхотній бригаді присвоєно почесне найменування «Маріупольська»ˮ. Зараз її йменують 56 окрема Маріупольська мотопіхотна бригада.

П

ідґрунтям для нарукавного знаку 56 окремої мотопіхотної Маріупольської бригади є історичні дописи про зимівник «Домаха» часів Запорізької Січі — передової застави на шляху запорозьких козаків з Дніпра у Чорне море.

На жовтому тлі розміщено зірку «Алатир» синього кольору, що символізує розвиток і прагнення до кращого майбутнього шляхом перемог. Крім того, нарис такої зірки є усталеним елементом традиційної української вишивки. В основі щита зображено три хвилі синього кольору, гребінці яких обернено праворуч. Три хвилі символізують Азовське море, на березі якого, у м.Маріуполь, знаходиться пункт постійної дислокації бригади. На зірку накладено схрещені стилізовані козацькі списи білого кольору. Усі елементи знаку окантовані стрічкою чорного кольору.

ВИПУСК І • СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ • 19

57 ОКРЕМА МОТОПІХОТНА БРИГАДА імені кошового отамана Костя Гордієнка

57

окрему мотопіхотну бригаду утворено на базі 1 спеціальної бригади територіальної оборони згідно наказу командира військової частини В4533 № 1 від 17.06.2014 року.

Основою для формування бригади стали окремі мотопіхотні батальйони.

ОК ПІВДЕНЬ

23.04.2014 року з мешканців Кіровоградської області, більшість з яких раніше вже проходили службу в десантних військах, підрозділах спеціального призначення та інших бойових частинах, було створено 17 батальйон територіальної оборони «Кіровоград».

артилерійських, танкових підрозділів та зенітного дивізіону. В січні та лютому 2015 року особовому складу підрозділів забезпечення та управління також довелось брати участь в боях. Особовий склад допомагав евакуйовувати поранених десантників з Донецького аеропорту, обороняти Вуглегірськ та Дебальцеве. У квітні 2016 року бригада була виведена на відновлення та бойове злагодження на полігони Херсонської і Миколаївської областей.

З серпня 2016 року по червень 2017 року частина знаходилася на бойовому чергуванні у Херсонській обл. по лінії узбережжя Азовського моря на кордоні з тимчасово окупованими У травні 2014 року на базі Кіровоградського ОВК із добро- територіями АР Крим. вольців Кіровоградської області та східних областей України, Криму, Одеської і Львівської областей було сформовано 34 З червня 2017 року по червень 2018 року бригада виконувабатальйон територіальної оборони «Батьківщина». ла бойове завдання на території Донецької обл. в зоні відповідальності оперативно-­тактичного угрупування (ОТУ) 17 червня 2014 року, з добровольців Кіровоградської області, «Донецьк». більшість яких були професійними військовими різного віку та мали досвід бойових дій в миротворчих місіях у різних З листопада 2018 року виконувала бойові завдання на терикраїнах світу, було створено 42 батальйон територіальної торії Донецької обл. в зоні відповідальності ОТУ «Схід» ООС. оборони «Рух опору». Указом Президента України від 06.05.2019 року № 192/2019 6 травня, коли в Україні вперше відзначали День піхоти, брига5 листопада 2014 року управління 57 окремої мотопіхотної да отримала почесну назву на честь Костя Гордієнка — кошобригади виступило в Донецьку область для виконання за- вого отамана Запорізької Січі (XVIII століття). вдань АТО, де приєдналось до батальйонів, які вже на той час вели бойові дії. В м. Кіровоград тривав процес формування

20 • СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ • ВИПУСК І

Кость Гордієнко був кошовим отаманом Запорізької та Олешківської Січі, а також сподвижником гетьмана Пилипа Орлика. У 1709 році виступив проти Московії і разом із запорізькими козаками підтримав Івана Мазепу в бо‑ ротьбі з Петром І. Кость Гордієнко відверто виступав проти московського гніту, відкрито відстоював права й вольності Війська За‑ порозького перед Петром I, чим заслужив довіру та повагу запорожців. 1702 року надіслав листа російському царю, у якому писав про утиски запорожців московськими во‑ єводами, особливо після будівництва біля Чортомлицької Січі фортеці Кам’яний Затон і розміщення там москов‑ ської залоги. Тим же мотивувалася й відмова присягнути на вірність московському царю.

кошовий отаман Кость Гордієнко

Після смерті І. Мазепи у місті Бендери, спільно з Пилипом Орликом, брав участь у складанні «Конституції Пилипа Орлика». Цей договір гетьмана Війська Запорозького Пи‑ липа Орлика зі старшиною та козацтвом Війська визначав права і обов’язки усіх членів Війська. Конституція була чинною чотири роки, коли Пилип Орлик і Військо Запо‑ розьке боролися за землі Гетьманщини. Конституція й сьогодні є пам’яткою української політико-­філософської та правової думки. У 1711 році Гордієнко, як кошовий отаман, брав участь у поході Пилипа Орлика на Правобережну Україну, з метою звільнення України від російської влади. Після руйнування Кам’янської Січі російською каральною експедицією Шеремєтьєва в 1711 році Кость Гордієнко, разом із запорожцями, перебрався на територію Крим‑ ського ханства (землі у гирлі Дніпра), де осів в Олешках. Там заснував Олешківську Січ, яку очолював до 1728 року. З 1729 року не брав участі в політичній діяльності, але своїм авторитетом стримував запорожців від повернення під владу російського царя. І лише після його смерті та поховання в Кам’янській Січі, ті зважилися повернутися під імперську руку.

Д

вошипний наконечник списа, спрямований догори, символізує мобільність, силу та оперативність бригади. В козацьку добу він був одним із елементів позначення військової касти, зображення “наконечник списа спрямований догори” є символом битв, які закінчуються тріумфальною перемогою над ворогом.

Історичним обґрунтуванням блакитно-­жовтого кольору є те, що 57 омпбр отримала почесне найменування імені Костя Гордієнка. За часів Перших визвольних змагань 1917–1922 років у складі армії УНР був створений 1 Запорізький ім. кошового К. Гордієнка полк кінних гайдамаків, воїни якого використовували блакитно-­жовту символіку. Малиновий колір стилізованого наконечника списа символізує козацьку добу. Напис «EXACIE» в перекладі означає «НАРОДЖЕНІ В БОЯХ». Напис пов’язаний з тим, що 57 окрема мотопіхотна бригада та окремі мотопіхотні батальйони формувалися на початку війни з РФ та загартовуються в боях з 2014 року.

ВИПУСК І • СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ • 21

59 ОКРЕМА МОТОПІХОТНА БРИГАДА імені Якова Гандзюка

ОК ПІВДЕНЬ

В

ідповідно до вимог спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 08.12.2014 року «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2014 році» здійснено формування управління 59 окремої мотопіхотної бригади. Постійний пункт дислокації визначено місто Гайсин, Вінницької області.

З 15.03.2018. по 15.06.2018. року особовий склад 59 омпбр знаходився на 233 Рівненському ЗВП де проходив бойове злагодження та прийняв участь в бригадних тактичних навчаннях з бойовою стрільбою.

З 12.05.2015 по 19.07.2015 особовий склад бригади виконував бойову задачу по прикриттю державного кордону України в Херсонській області.

У період з 18.06.2018 по 29.01.2019 особовий склад 59 омпбр виконував бойові завдання у районі н. п. Станиця Луганська, Щастя у складі операції Об`єднаних сил.

З 17.09.2015 по 25.10.2016 особовий склад бригади виконував бойову задачу в зоні проведення Антитерористичної операції в районі населених пунктів Попасна, Золоте, Новоолександрівка.

У період з 01.09.2019 по 05.05.2020 року особовий склад 59 омпбр виконував бойові завдання у районі н. п. Бахмут, Світлодарськ, смт Луганське, смт Новолуганське у складі операції Об`єднаних сил.

З початку березня 2017 року особовий склад 59 омпбр приступив до підготовки на 235 Загальновійськовому полігоні «Широкий лан» у Миколаївській області де було проведено злагодження підрозділів та бригадні тактичні навчання з бойовою стрільбою.

З метою відновлення історичних традицій національного війська щодо назв військових частин, зважаючи на зразкове виконання поставлених завдань, високі показники в бойовій підготовці, а також з нагоди Дня піхоти було постановлено 6 травня 2020 року присвоїти 59 окремій мотопіхотній бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України — почесне найменування «імені Якова Гандзюка» та надалі іменувати її — 59 окрема мотопіхотна бригада імені Якова Гандзюка Сухопутних військ Збройних Сил України.

Також, в кінці квітня 2017 року 59 омпбр здійснила марш з 235 Загальновійськового полігону «Широкий Лан» до 241 Загальновійськового полігону «Олешківські піски» у Херсонській області з подоланням чотирьох водних перешкод. З 26.06.2017 по 26.01.2018 особовий склад бригади виконував бойову задачу в зоні АТО на Приазовському напрямку

22 • СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ • ВИПУСК І

в районі населених пунктів Маріуполь, Павлопіль, Гнутове, Широкіне.

Яків Гандзюк був серед перших захисників незалежної України в часи визвольної боротьби 1917–1921 років. Він не тільки стояв біля витоків створення української армії, але й очолив наше військо в боротьбі проти більшовиків. Саме завдяки багатому військовому досвіду, знанням і ор‑ ганізаторським здібностям генерала Гандзюка вдалося успішно протистояти московським загарбникам. Першу світову війну Яків Гандзюк починав у чині підпол‑ ковника. До 1918 року був двічі поранений, чотири рази контужений, нагороджений орденами Св. Станіслава I–II ступеня з мечами, Св. Володимира і французькою ме‑ даллю “Мілітер”. За скупими рядками перерахованих нагород архіви розповідають про дійсно героїчні історії і вчинки цього мужнього чоловіка. У 1915 році Гандзюк на Карпатській ділянці фронту стримував австро-­німецькі війська, які форсували річку Стрипу. І коли скінчилися снаряди в артилерії, вже поранений полковник підвівся першим з окопів і повів за собою Самарський полк у баг‑ нетну контратаку, проти якої противник не зміг встояти.

Яків Гандзюк

У 1917 році Яків Гандзюк отримує звання генерал-майо‑ ра й очолює 104 піхотну дивізію. Пізніше, не без участі генерала, вона стане українізованою — Першою Україн‑ ською дивізією у складі 1 Українського корпусу, яким командував генерал Павло Скоропадський — майбутній очільник і гетьман Української Держави. Після виходу Скоропадського у відставку, в грудні 1917 року Яків Ган‑ дзюк досягає вершини своєї військової кар’єри — обіймає посаду командира 1 Українського корпусу. Після проголошення Центральною Радою державнос‑ ті України, єдиною, по суті, боєздатною силою УНР, що могла захистити її, був лише згаданий корпус. Під час боїв генерал був завжди на найважчих ділянках фронту. Це йому належать слова: «На війні бувають моменти, коли необхідно ставити ва-банк своє життя, інакше перемож‑ цем буде противник».

Н

арукавний знак має вигляд геральдичного щита оливкового кольору з блакитним кантом. Центральним елементом нарукавного знаку є три розширених срібних шеврони облямованих та зазубрених, розімкнутих чорним, верхній з яких — з петлею.

Три широких срібних шеврони з зиґзаґом, верхній з яких — з петлею, в українському війську кінця 1917 початку 1918 року позначали посаду отамана корпусу і використовувались Яковом Гандзюком. Нарукавний знак виконаний в кольорах притаманних механізованим військам Збройних Сил України. Чорна облямівка та зиґзаґ є символом трауру за Яковом Гандзюком, який загинув від рук окупантів, захищаючи Батьківщину. Вгорі над щитом розміщено оливкову декоративно-­інформаційну стрічку з синім кантом та срібним написом «ДО ПЕРЕМОГИ».

ВИПУСК І • СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ • 23

14 ОКРЕМА МЕХАНІЗОВАНА БРИГАДА імені князя Романа Великого

14

окрема механізована бригада була сформована на базі 51 окремої механізованої бригади. Згідно спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України 10 грудня 2014 року став днем заснування нової військової частини.

ОК ЗАХІД

В листопаді 2014 року перші представники (частина артилерійських підрозділів) вибули в район виконання завдань за призначенням на Луганщину. Впродовж 2015–2016 років підрозділи бригади воювали в районі багатьох населених пунктів Донецької та Луганської області: Мар’їнки, Красногорівки, Дебальцевого, Горлівки, Маріуполя, Зайцевого, Павлополя, Сартани, Березового, Новогородського. Наприкінці весни 2016 року бригада була передислокована на Рівненський загальновійськовий полігон для відновлення бойової готовності та проведення бойового злагодження підрозділів. Наприкінці вересня 2016 року вибула для виконання завдань за призначенням в район проведення Антитерористичної операції в Луганську область (смуга відповідальності: Станиця Луганська, Щастя, Старий Айдар та інші населені пункти), де займала передові позиції впродовж 13 місяців. У листопаді 2017 року частина у повному складі була виведена в пункт постійної дислокації, місто Володимир-­Волинський, на чергове відновлення боєздатності та переозброєння новими зразками техніки. У квітні 2018 року на 233 Рівненському загальновійськовому полігоні було проведене бойове злагодження всіх підрозділів бригади. І наприкінці квітня

24 • СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ • ВИПУСК І

2018 року особовий склад військової частини знову вибув в Луганську область (смуга відповідальності: Попасна, Катеринівка, Новозанівка, Новоолександрівка), де успішно виконував завдання до кінця 2018 року. Наприкінці травня наступного року особовий склад бригади вибув в район проведення операції Об’єднаних сил в Луганську область (смуга відповідальності: Кримське, Новотошківське, Трьохізбенка, Жолобок). Попри молодий вік, бойовий шлях 14 окремої механізованої бригади ознаменувався звитяжними подвигами. Понад 70 військовослужбовців нагороджені орденами Богдана Хмельницького, «За мужність», «За заслуги», сотні воїнів — медалями та відзнаками Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, командувача Сухопутних військ Збройних Сил України, командувача військ оперативного командування «Захід». З перших днів існування окремої механізованої бригади її військовослужбовці демонструють незламність, відвагу, мужність і міць, дають гідну відсіч російським агресорам — як велить серце, честь українського воїна та вірність військовій присязі!

15 жовтня 2019 року Указом Президента України № 753/2019 14 окремій механізованій бригаді надано почесне найменування — «14 окрема механізована бригада імені князя Романа Великого».

Постать князя Романа Великого була і залишається над‑ звичайно популярною в легендарній традиції сучасних та історичних Волині та Володимирщини. Роман Великий (Мстиславич) (близько 1152–1205) — син ве‑ ликого князя київського Мстислава Ізяславича, галицько‑ волинський князь. Уславився переможними походами проти половців у 1197–1198, 1201 і 1204 рр. У 1170 році він став князем Володимир‑Волинської землі, успадкувавши її від батька. У 1199 році — установив свою владу в Галичі, об’єднавши Галицьку й Волинську землі в могутнє Галицько‑Волинське князівство. Могутність Галицько‑Волинської держави в часи князювання Романа була відома в Європі. У 1202 році Роман Великий об’єднав під своїм правлінням усю Південно‑Західну Русь. Брав активну участь у міжу‑ собній боротьбі польських князів. Давньоруський літопи‑ сець називав Романа Мстиславича «самодержцем усієї Русі». На межі XII–XIII століть його держава за розмірами не поступалася Священній Римській імперії.

князь Роман Великий

Князь Роман Великий проводив активну зовнішню полі‑ тику. Підтримував контакти з Візантією і Тевтонським орденом. Мав міцні дипломатичні зв’язки з Угорщиною, Польщею, Візантією. У Романа шукав захисту візантій‑ ський імператор Олексій III Ангел, якого вигнали із Кон‑ стантинополя у 1204 році хрестоносці. Навіть Папа Інокен‑ тій III, ініціатор четвертого хрестового походу 1204 року, пропонував Роману королівську корону і з цією місією висилав до Галича свого легата. Роман Великий став ініціатором проведення заходів, спря‑ мованих на припинення дроблення Київської держави на окремі князівства (заходи «доброго порядку»).

Н

арукавний знак однострою має вигляд геральдичного щита оливкового кольору, оздобленого кантом синього кольору.

Центральним елементом нарукавного знака є стилізований червоний стяг з білим прямим хрестом закріплений на списі, який тримає стилізована лицарська рука у срібних обладунках. Червоний стяг з білим прямим хрестом — герб Волинського князівства, правителем якої був Роман Великий, що вказує на почесне найменування військової частини. Синій колір вказує на приналежність частини до механізованих військ Збройних Сил України.

ВИПУСК І • СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ • 25

24 ОКРЕМА МЕХАНІЗОВАНА БРИГАДА імені короля Данила

ОК ЗАХІД

24

окрема механізована бригада імені короля Данила пройшла довгий шлях від пересічної пострадянської механізованої дивізії до однієї з найпотужніших частин Збройних Сил України.

За результатами бою противник втратив понад 20 чоловік вбитими та пораненими. Також були встановлені дійсні координати ворожих позицій і розташування вогневих засобів противника.

8 березня 2014 року 1 батальйонна тактична група бригади вийшла до навчального центру для проведення батальйонних тактичних навчань, які завершились відбуттям до міста Прилуки Чернігівської області для виконання завдань «…з прикриття державного кордону на імовірному напрямку вторгнення ЗС РФ та недопущення просування підрозділів ЗС РФ в глибину території України…».

З липня місяця 2014 року 24 механізована бригада в повному складі залучена до виконання завдань антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Підрозділи бригади прикривали смугу шириною до 150 км на території Чернігівської, Сумської та Полтавської областей. Перший бій підрозділи бригади прийняли 17 червня 2014 року. В цей час вони забезпечували охорону правопорядку під час проведення позачергових виборів Президента України, виконували завдання з ізоляції визначеного району шляхом виставлення блокпостів на основних дорожніх напрямках, проводилась підготовка до виконання бойової задачі, кінцевим результатом якої мала стати повна ізоляція збройних формувань противника та перекриття шляхів постачання зброї і боєприпасів з території Російської Федерації. Цього ж дня військовослужбовці 1 механізованого батальйону здобули першу військову перемогу. Завдання виконувалось силами механізованого та розвідувального взводу посилених двома танками при підтримці артилерійської батареї 2С3.

26 • СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ • ВИПУСК І

2 батальйонна тактична група виконувала завдання на окремому напрямку. Разом з підрозділами 72 омбр та 79 оаембр мала завдання вийти до державного кордону та встановити контроль над ділянкою Довжанський — Ізваріно. Таким чином перекривався стратегічний шлях поставок зброї та боєприпасів по шосе Харків — Ростов-на-­Дону. Підрозділи 2 механізованого батальйону встановили контроль на пунктом пропуску Довжанський та утримували його до середини серпня, щодня перебуваючи під артилерійськими обстрілами з території РФ.

22 липня 2014 року підрозділи бригади підійшли до міста Лисичанськ. За наявною інформацією, противник вивів основні сили з міста, а основний опір чинили дрібні групи снайперів та гранатометників. О 20 годині 23 липня 2014 року командир 2 механізованої роти капітан В. М. Бондаренко разом з командиром батальйону «Донбас» підняли над міською радою міста Лисичанськ державний прапор. 26 липня 2014 року бригада розпочала марш в бік Луганська. Подолавши понад 100 км, підрозділи зосередились в районі населеного

Данило Галицький — один із найяскравіших історичних діячів Середньовіччя. Він був першим в історії українського народу легітимним і визнаним в Європі королем. Данилові Романовичу довелося жити в бурхливу, жорстоку епоху міжусобиць і монголо-­татарських набігів. Князь Данило — син візантійської принцеси і могутнього князя Романа Великого. Данило продовжив справу свого великого батька. Він розбудовував і розвивав створені Романом Великим Галицьке і Волинське князівства, зу‑ мів об’єднати під своєю владою значну частину етнічних українських земель. За Данила Романовича були побудовані такі міста як Холм, Львів, Кременець, Данилів, Стіжок, відновлено Дорого‑ чин. Після Батиєвої навали князь став данником Орди, але намагався проводити власну політику та відстояти незалежність Русі.

1253 року Данило Романович був коронований в Доро‑ гичині і став королем України-­Руси. Похований у столиці королівства — місті Холм.

король Данило пункту Дмитрівка та розпочали підготовку до нового бойового завдання. Виконуючи його, штурмові загони просунулись в глибину території противника на 25–30 км, захопили ключові райони та населені пункти. Залишався один рішучий кидок до з’єднання всієї бригади. Противник докладав максимум зусиль для недопущення виконання цього завдання. В ніч з 2 на 3 серпня ворог завдав потужного ракетно-­артилерійського удару по районах зосередження штурмових груп. Одночасно окупанти розпочали атаку з метою відрізати підрозділи 1, 3 мб і передовий пункт управління від основних сил бригади та перерізати “дорогу життя”, яка була пробита навколо Луганська. З 2015 року по теперішній час частина виконує завдання із захисту територіальної цілісності на територіях Луганської та Донецької областей. За цей час бригада звільнила населені пункти Шуми та Зайцеве.

Він увійшов в історію як збирач давньоруських земель, правитель Галицько-­Волинського князівства, великий ре‑ форматор, далекоглядний політик і мудрий дипломат. До того ж, Данило першим серед давньоруських князів спро‑ бував покінчити із залежністю від монголо-­татарських завой­овників. Він заклав основи давньоукраїнської дер‑ жави, яка проіснувала півтора століття. У пам’яті нащадків Данило Галицький залишився як пра‑ витель, який подавав приклад єднання заради великої мети — утвердження державності. Його держава, створе‑ на на території Європи в XIII столітті, зіграла вирішальну роль в історії України. І найбільша заслуга Данила полягає в тому, що він був патріотом своєї землі.

Указом Президента України від 23 серпня 2017 року № 234/2017 бригаді присвоєно почесне найменування «24 окрема механізована бригада імені короля Данила».

Г

оловна особливість символіки бригади — ім’я видатного державного діяча і полководця Середньовіччя, першого короля в національній історії Данила Романовича. Почесне найменування бригади підкреслює визнання потужної Галицько-­Волинської держави світовими правителями. У першу чергу — Святим престолом Ватикану. Визнання ролі Данила у протистоянні монголо-­татарській навалі. Тоді Галицько-­Волинська держава виступила як форпост перед загрозою зі Сходу для європейської цивілізації.

Символіка Галицько-­Волинської держави короля Данила відома — це Галицький лев, що спинається на скелю. Саме тому лев, символ хоробрості та могутності, став головним у символіці бригади.

ВИПУСК І • СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ • 27

128 ОКРЕМА ГІРСЬКО-ШТУРМОВА БРИГАДА «Закарпатська»

ОК ЗАХІД

У

нікальна Закарпатська бригада базується в містах з українського Закарпаття — угорці, румуни, словаки за наМукачево, Ужгород та Виноградів. В її складі три ціональністю. Саме тоді вони, закарпатці, стали неофіційно гірсько-­штурмові, один піхотний, танковий, логістич- зватися «легіонерами». Висота “307,5 — «Валєра», «Льоха», ний та окремий інженерно-­саперний батальйони. Бригада «Джига», Нікішино, Рідкодуб назавжди вписані в бойовий брала участь в ліквідації численних стихійних лих на тере- шлях штурмовиків, які вийшли лише з наказом і з вірою, що нах краю, і штурмовики справедливо вважають Закарпаття обов’язково повернуться. набагато більшим, ніж дім. Артилеристи 128‑ї, які, вимушено йдучи всупереч рекомендаНе зайвим буде згадати і про участь військовослужбовців ціям і правилам підручників з артилерії, вибудовували власні бригади в миротворчих місіях — Ірак, Ліван, Сьєра Леоне та методи ведення війни. територія колишньої Югославії. Тим не менше, невеликій групі досвідчених офіцерів за коВ ході російсько-­української війни одними з перших вируши- роткий термін вдалось сформувати з вчорашніх піхотинців, ли на схід саме військовослужбовці Закарпатського легіону. десантників чи навіть моряків (а були й такі) професійний Батальйонно-­тактична група бригади отримала хрещення артилерійський кулак. Ворог називав їх «Привидами». вогнем в боях за Луганський аеропорт. Після тих легендарних боїв бригада виконувала завдання на Тоді, влітку 2014 року, військовослужбовці частини, разом із Донецькому напрямку (с. Піски, околиці зруйнованого ДАПу), побратимами-­десантниками, пробивалися до заблокованих на Горлівському напрямку (м. Торецьк та його околиці, зооборонців Луганського аеропорту, яких «крили» із усіх можли- крема — в Зайцевому, де між позиціями наших оборонців та вих вогневих засобів, зокрема «Градів», «Смерчів», «Піонів». ворога було кілька десятків метрів) та на Докучаєвському Потім була Станиця Луганська… напрямку (двічі). Але найголовніший свій бій «легіонери» дали на Дебальців- «Легіонерська» файтаберує все! Нестримна, як гірська ріка, ському плацдармі. Саме тоді ворог почав поширювати пліт- незламна, як карпатська скеля, завзята, як арканова ватра! ки і фейки, що в наших лавах воюють «іноземні легіонери», Унікальна. Одна. Закарпатська! І вони говорять про себе «Лем які насправді були звичайними мобілізованими хлопцями ми». Тай і є, так і буде.

28 • СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ • ВИПУСК І

Н

арукавний знак представляє собою «англійський» щит, фоном якого є чорний (темносірий), що одночасно асоціюється з кольором берету гірської піхоти та Чорної гори (один із символів Закарпаття, неодноразово оспіваний у фольклорі). Головним елементом є срібний Костиль (також відомий, як Антонієвський хрест — символ життя та жертовності, інколи — загальний знак захисту). В центрі щита: перехрещені срібні сокири (бартки) та срібна квітка едельвейсу стилізована під сонце, що має десять променів (десять закарпатських етносів, представники яких вступили до лав бригади за час гібридної агресії РФ) та шість чорних крапок по центру, що символізують шість чеснот гірського штурмовика: вірність, честь, чесність, відвага, обов’язок та самовідданість.

ВИПУСК І • СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ • 29

53 ОКРЕМА МЕХАНІЗОВАНА БРИГАДА імені князя Володимира Мономаха

ОК СХІД

53

окрема механізована бригада була сформо- З 28.03.2017 року підрозділи бригади в районі так званої вана згідно зі спільною директивою Міністерства «Світлодарської дуги» успішно виконували завдання до лиОборони України та Генерального штабу Збройних стопада 2017 року. Сил України 28 жовтня 2014 року. З 2015 року особовий склад військової частини бере участь в антитерористичній опера- У жовтні-­листопаді 2017 року підрозділи бригади завершили ції в Луганський та Донецький областях. виконання завдань у районі проведення антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей та були У травні 2015 року до складу бригади були приєднані 43‑й виведені на 239 ЗВП (Дніпропетровська область). мотопіхотний батальйон та 2‑й окремий танковий батальйон. З червня по грудень 2015 року 53 окрема механізована бри- З 02.04.2019 року по теперішній час бригада виконує бойові гада успішно завершила бойове злагодження і вибула в район завдання в районі проведення операції Об’єднаних Сил на проведення Антитерористичної операції в Луганську область території Донецької та Луганської областей. З перших днів (смуга відповідальності — Очеретине, Авдіївка, Новгородське існування 53 окремої механізованої бригади її військовосДонецької області та інші населені пункти). лужбовці демонструють незламність, відвагу, мужність і міць, дають гідну відсіч російському агресору — як велить серце, Під час військового параду до Дня Незалежності України честь українського воїна та вірність військовій присязі!

24.08.2015 року бригаді був вручений Бойовий Прапор. З честю виконавши всі бойові завдання в грудні 2015 року під- На теперішній час проводиться переформування 43 мотопірозділи 53 окремої механізованої бригади здійснили пере- хотного батальйону у мотопіхотний батальйон в складі 53 міщення комбінованим способом на 239 загальновійськовий окремої механізованої бригади. полігон (селище Черкаське Дніпропетровської області) для відновлення боєздатності. З метою відновлення історичних традицій національного війська щодо назв військових частин, зважаючи та зразкове З квітня по жовтень 2016 року 53 окрема механізована бри- виконання поставлених завдань, високі показники в бойовій гада виконувала бойові завдання в районі проведення АТО підготовці, а також з нагоди Дня піхоти, 6 травня 2020 року 53 (населені пункти Торецьк, Новгородське, Зайцеве, Майорськ). окремій механізованій бригаді Сухопутних військ Збройних У вересні 2016 року 2‑й окремий танковий батальйон було Сил України присвоєно почесне найменування «імені князя переформовано у танковий батальйон в складі 53 окремої Володимира Мономаха». механізованої бригади.

30 • СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ • ВИПУСК І

Великий князь київський Володимир Мономах (1053– 1125) — надзвичайно діяльна, харизматична, творча і з ко‑ лосальною силою волі постать. Сконцентрував у своїх руках більшу частину держави Ярослава Мудрого: Київ, Волинь, Переяслав, Смоленськ, Новгород, верхнє Поволжя. Зовнішня політика київського володаря була спрямована в основному на боротьбу з половцями та їхнім незмінним союзником князем Олегом Святославичем. У внутрішній політиці та державній ідеології Володимир Мономах культивував ідею єдності Київської держави, на‑ магаючись запобігти її розпадові на самостійні князівства. Володимир Мономах був мудрим і розважливим, політич‑ но далекоглядним государем. Відновив централізовану монархію на Русі. Подібно до Володимира Святославича і Ярослава Мудрого, самовладно правив на Русі. Володимир був видатним мислителем свого часу. Його перу належить «Повчання дітям». Він бажав передати свій величезний досвід нащадкам, прагнучи, щоб вони не повторювали його помилок.

князь Володимир Мономах

Мономахове “Повчання” було написано у мирний для князівств Русі час — після криваво-­вогненних десяти‑ літь братніх міжусобиць та набігів степовиків. У ньому святий князь зобразив цивільні й моральні ідеали народів Київської Русі. Повчання Володимира Мономаха — визначна пам’ятка педагогічної літератури. Великий князь радить своїм ді‑ тям любити Батьківщину, захищати її від ворогів, бути хоробрими, трудитися, бути гуманними, чуйними до людей, поважати старших, жаліти дітей, сиріт, поважати жінок. Його лицарська вдача проявляється в тих його порадах і вказівках, у яких каже своїм синам терпеливо витри‑ мувати незручності воєнних походів. Поруч із тим, Во‑ лодимир Мономах — приклад доброго, справедливого християнського володаря, що не дозволяє сильнішим кривдити слабших, що велить опікуватися бідними, вдо‑ вами і сиротами, що вважає священним обов’язком бути гостинним, що в житті керується засадами християнської релігії. Князь Володимир Мономах твердить, що мудрість і праця — шлях до перемоги!

Н

арукавний знак має вигляд геральдичного щита оливкового кольору з синім кантом.

З Богом за Україну!

Центральним елементом нарукавного знаку є «Золотий сокіл» на блакитному круглому щиті з золотим кантом, який накладено на стилізоване зображення золотого «Змійовика». Золотий сокіл на блакитному щиті є одним з елементів герба міста Сєвєродонецьк і вказує на розташування військової частини. Зображення золотого змійовика використовувалось на золотому амулеті — оберезі князя Володимира Мономаха і вказує на почесне найменування військової частини. Нарукавний знак виконаний в кольорах притаманних механізованим військам. Вгорі, над щитом, розміщено оливкову декоративно-­інформаційну стрічку з синім кантом та срібним написом «ОРУЖЖЯ НЕ ЗНІМАЙТЕ».

ВИПУСК І • СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ • 31

54 ОКРЕМА МЕХАНІЗОВАНА БРИГАДА імені гетьмана Івана Мазепи

54

омбр була сформована в грудні 2014 року в місті Бахмут Донецької області. До її складу увійшли механізовані батальйони зі складу військових частин А0409, А0998 та А3283. Першим командиром військової частини став полковник Андрій Вой­локов. Починаючи з квітня 2015 року до складу бригади увійшли 25 омпб, 3 отб та 46 обСпП.

ОК СХІД

Особовий склад з перших днів брав участь у проведенні антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей та в операції Об`єднаних сил з відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької, Луганської областей, виконував бойові завдання поблизу населених пунктів Попасна, Золоте, Луганське, Новолуганське, Авдіївка, Верхньоторецьке. В червні 2018 року 1 бтгр у складі механізованого батальйону, танкової роти, артилерійської батареї та інших підрозділів брали участь у міжнародних навчаннях «RapidTrident», де високу оцінку з боку міжнародних спостерігачів отримали дії управління та розвідувальних підрозділів. Почесне найменування «імені гетьмана Івана Мазепи» присвоєно Указом Президента України від 06.05.2020 № 168/2020 «Про присвоєння почесних найменувань військовим частинам Сухопутних військ Збройних Сил України».

32 • СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ • ВИПУСК І

Іван Степанович Мазепа-­Калединський (Колединський) — український військовий, політичний і державний діяч. Геть‑ ман Війська Запорозького, голова козацької держави на Лівобережній (1687–1704) і всій Наддніпрянській Україні (1704–1709). Князь Священної Римської імперії (1707– 1709). Після обрання гетьманом намагався відновити автори‑ тет гетьманства в Україні. Зробив великий внесок до економічно-­культурного розвитку Лівобережжя. Не зважаючи на перебування під патронатом москов‑ ського царя Петра I, проводив курс на відновлення ко‑ зацької держави Війська Запорозького з кордонами часів Хмельниччини. Тривалий час формально підтримував Московське царство у Північній війні зі Шведською ім‑ перією, проте 1708 року підтримав шведів.

гетьман Іван Мазепа

Головними причинами виходу з-під московського протек‑ торату Іван Мазепа називав неспроможність Московщини забезпечити військовий захист українських територій, порушення української адміністративної автономії та владної вертикалі в Гетьманщині, плани щодо реоргані‑ зації її соціального та політико-­адміністративного устрою і примусового переселення українців на інші землі. Метою Івана Мазепи, як гетьмана Війська Запорозького, було об’єднання козацьких земель Лівобережжя, Пра‑ вобережжя, Запоріжжя і, якщо можливо, Слобожанщини й Ханської України в складі єдиної Української держа‑ ви під гетьманським реґіментом, встановлення міцної автократичної гетьманської влади у становій державі європейського типу зі збереженням традиційної системи козацького устрою. Ревний заступник православ’я, Мазепа надав кошти на будівництво в усій Гетьманщині низки церков, спорудже‑ них у стилі українського бароко. Заходами Івана Мазепи Києво-­Могилянський колегіум набув статусу академії (тоді відомої як «Могило-­Мазепинська»). Завдяки дипломатичному хисту зумів налагодити стосун‑ ки з царівною Софією, фактичним керівником москов‑ ського уряду князем Голіциним, з їхнім наступником — ца‑ рем Петром І, що врятувало Україну від можливих руйнацій після державного перевороту у Московській державі 1689 року.

Н

арукавний знак має вигляд геральдичного щита оливкового кольору з синім кантом. Центральним елементом нарукавного знаку є герб гетьмана Івана Мазепи — срібний знак Курч у супроводі золотого півмісяця та золотої шестикутної зірки. Герб Івана Мазепи вказує на почесне найменування військової частини. Нарукавний знак виконаний в кольорах притаманних механізованим військам Збройних Сил України. Вгорі, над щитом, розміщено оливкову декоративно-­інформаційну стрічку з синім кантом та срібним написом «ПРЕЗ ШАБЛІ МАЄМ ПРАВО».

ВИПУСК І • СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ • 33

92 ОКРЕМА МЕХАНІЗОВАНА БРИГАДА імені кошового отамана Івана Сірка

ОК СХІД

З початку військової агресії РФ проти України з 1 березня 2014 року частина була приведена у бойову готовність «Повна», а з 13 березня 2014 року бригада у складі ротної тактичної групи та з 11 квітня 2014 року у складі зведеного стрілецького загону вийшла в район виконання бойового завдання з прикриття ділянки державного кордону в напрямку Бєлгород — Харків у Велико-­Бурлуцький та Вовчанський райони Харківської області, де виконувала завдання аж до початку 2016 року.

раз доведено про присутність на Донбасі представників РФ, які беруть участь у бойових діях. У січні — лютому 2015 року зведена тактична рота виконувала бойові завдання на Дебальцевському напрямку.

З 10 жовтня 2016 року по 5 листопада 2017 року бригада виконувала бойове завдання в ОТУ «Маріуполь» на рубежі Мар’їнка — Красногорівка — Тарамчук. За цей час частиною було виконане завдання щодо недопущення прориву противника на цьому напрямку. За цю каденцію було втрачено З початком оголошення урядом 3 хвилі мобілізації, з 31 лип- 18 воїнів. ня 2014 року до частини почав надходити мобілізаційний ресурс, збільшуючи її чисельність до штату воєнного часу. З початку травня по кінець грудня 2018 року бригада виконуА вже 23–30 серпня 2014 року 1 ротна тактична група вико- вала бойове завдання на Донецькому напрямку поблизу міста нувала завдання на Донецькому напрямку під містом Іло- Авдіївка. Всі покладені на неї завдання — виконані з честю. За вайськ з деблокування українських підрозділів, які потрапили цей період загинуло 7 воїнів частини. З початку липня 2019 в оточення. У баталіях під вищевказаним містом загинули 12 року по кінець березня 2020 року бригада вдруге виконувала військовослужбовців частини. бойове завдання поблизу Авдіївки. За цей період частина втратила 5 військовослужбовців.

5 вересня 2014 року підрозділи бригади отримали розпорядження висунутися на Луганський напрямок для заняття У 2019 році Указом Президента України від 22 серпня № 618/2019 позиційної оборони з утримання населених пунктів Станично-­ з метою відновлення історичних традицій національного Луганського та Новоайдарського районів вздовж річки Сі- війська щодо назв військових частин, зважаючи на зразковерський Донець, що є межею боєзіткнення. Там частина ве виконання поставлених завдань, високі показники в бовиконувала бойове завдання за призначенням до 1 липня йовій підготовці, а також з нагоди 28‑ї річниці незалежності 2016 року. За цей час, у боях, 92 омбр втратила 20 військовос- України 92 окремій механізованій бригаді було присвоєне лужбовців. Тоді ж, військовослужбовцями РОП «Фасад» були почесне найменування «імені кошового отамана Івана Сірка» затримані два військовослужбовця ГРУ РФ (капітан Єрофєєв з подальшим її найменуванням — 92 окрема механізована та сержант Александров), тим самим всьому світу було ще бригада імені кошового отамана Івана Сірка.

34 • СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ • ВИПУСК І

Іван Сірко (1610–1680) — славний кошовий отаман Війська Запорізького. За свою військову кар’єру провів близько 60 битв, не зазнавши поразки. Жоден український геть‑ ман і отаман не здобув стільки перемог над кримсько‑ татарськими і турецькими ордами, як кошовий Іван Сірко, за що отримав безмежну любов та визнання сучасників. Головною метою своїх походів він ставив визволення співвітчизників з полону Османської Порти та Кримського ханства. Безмежна любов до Батьківщини поєднувалася в ньому з особистою мужністю, хоробрістю та яскравим талантом полководця. З 1663 року Іван Сірко обирався кошовим отаманом Запо‑ різької Січі дванадцять разів (отамани на Січі обиралися один раз на рік, іноді — і два рази). Сірко був кошовим запорізьким отаманом в той жорстокий і страшний час, коли Правобережну і Лівобережну Україну роздирали мі‑ жусобні пристрасті, посилені втручанням сусідів — Польщі, Московії, Туреччини і підвладного їй Криму.

кошовий отаман Іван Сірко

Запорізькі козаки під керівництвом Івана Сірка не раз брали Перекоп, Ізмаїл, Очаків та інші міста і фортеці на узбережжі Чорного моря та Криму. У 1675 році Іван Сірко здійснив вдалий похід до гирла Дніпра, де розбив турецьку флотилію. Козаки знищили її, взяли понад 500 полонених разом з адміралом та звільнили із полону багато співві‑ тчизників. Одна з найвідоміших перемог кошового отамана — «Різд‑ вяне побоїще» 1675 року. Тієї зими султан Оттоманської Порти, Магомед IV, задумав знищити Запорізьку Січ.

50‑тисячна армія, серед них 15 тисяч турецьких яничар та кримські татари, таємно підійшла до Січі в Різдвяну ніч, але трапилось диво, в результаті якого, майже всі яничари були перебиті козаками, а татари ледве встигли втекти. Старий отаман помер у серпні 1680 року на власній пасіці в селі Грушівка. Його тіло доставили на Чортомлицьку Січ (тепер село Капулівка Дніпропетровської області) і по‑ ховали з усіма почестями. 1967 року його перепоховали в іншій частині села, через те, що води Каховського схо‑ вища підійшли занадто близько до могили. Кожного року, 1 серпня, на могилі Сірка проводять вша‑ нування його пам’яті. На церемонію приїздить чимало людей з усієї України та закордону.

Н

арукавний знак являє собою зелений геральдичний щит із золотими схрещеними рушницями та верхівкою частоколу — стилізованим зображенням Запорозької Січі.

ВИПУСК І • СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ • 35

93 ОКРЕМА МЕХАНІЗОВАНА БРИГАДА «Холодний Яр»

Н

ОК СХІД

овітній бойовий шлях 93 бригади розпочався 22 лютого 2014 року. Вона однією з перших вирушила на захист України і вже 14 березня взяла під контроль частину державного кордону в Луганській області. На початку травня 2014 року бригада понесла перші втрати на блокпосту біля Золотого Колодязя. Тоді ж бригада взяла під контроль кризові райони Краматорська та Добропілля, де неподалік захопила російську установку «Град».

4 липня 2014 року відбувся перший бій з танками окупантів під Новоселівкою, а далі — визволення Селідового, Українська, Карлівки, Нетайлового, Первомайського, Карлівки, Пісків та Авдіївки. У серпні 2014 року механізований батальйон і зведена рота бригади виконували бойові завдання в районі населених пунктів Іловайськ, Кутейникове, Старобешеве, СавурМогила. 29 серпня 2014 року — чорний день в історії 93 бригади, коли під час виходу з іловайського оточення загинуло сім десятків воїнів, а двоє досі вважаються зниклими безвісти. З вересня 2014 по лютий 2015 року бригада брала участь у боях за Донецький аеропорт. Легендарні «кіборги», зокрема й із 93-ї бригади, воювали за ДАП 242 дні. Весь 2015 рік і початок 2016 року 93 бригада утримувала позиції у Пісках, біля руїн Донецького аеропорту, в Опитному, Водяному, Красногорівці, на шахті «Бутівка». З червня 2016 по липень 2017 року бригада спільно з 20 окремим мотопіхотним батальйоном контролювала 53-кіломе-

36 • СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ • ВИПУСК І

трову лінію фронту на Бахмутському напрямку Луганщини. У зоні відповідальності були Трьохізбенка, Кримське, і Новотошківське. Тоді, в ході вдалої спецоперації, бійцям вдалося взяти у полон російського диверсанта Віктора Агеєва. З січня 2018 року частина виконувала бойові завдання на Маріупольському напрямку — Новотроїцьке, Старогнатівка, Богданівка, Чермалик. У цьому ж році 20 омпб увійшов до складу бригади. З грудня 2018 року по липень 2019 бригада знову тримала оборону на Авдіївському напрямку, а з грудня 2019 року по серпень 2020 року — захищала добре знайомий Бахмутський напрямок. У перші місяці ротації бригада значно просунулася вперед у районі Новотошківського. У лютому 2020 року військові, без втрати позицій, відбили штурм окупантів, які застосували танки і важку артилерію. Через активні бойові дії за ротацію бригада втратила 9 воїнів, серед яких була жінкамедик. За героїзм і мужність, виявлені в ході виконання завдань АТО/ ООС на території Донецької та Луганської областей, державними нагородами України відзначено понад 1500 військовослужбовців бригади, зокрема троє отримали звання Герой України. За зразкове виконання поставлених завдань, високі показники в бойовій підготовці та з нагоди 27-ї річниці Дня незалежності України Указом Президента України від 22 серпня 2018 року 93 бригаді присвоєне почесне найменування «Холодний Яр». Президент України вручив 24 серпня 2018 року командиру бригади Бойовий Прапор частини з новою символікою.

Холодний Яр — один з найбільш відомих символів україн‑ ської воїнської звитяги, причому протягом дуже тривалого часу. У добу Київської Русі тут розташовувалися укрі‑ плення, які мали захистити осіле населення від нападів кочовиків. Як важливий центр захисту українського населення від кочовиків Холодний Яр постає з XVI століття, коли він став одним з центрів формування козацтва. Тут знахо‑ дився центр одного з найстаріших полків — Чигиринського, правобережні сотні якого охоплювали терени Холодно‑ го Яру. Після початку Визвольної війни під проводом Б. Хмельницького саме Чигирин став столицею України, а Чигиринський полк фактично виконував роль гвардії при гетьмані. Саме в Холодному Яру, у рідному для Богдана Хмельницького Суботові, знаходився центр розвідувальної та контррозвідувальної діяльності держави, яку очолював суботівський городовий отаман Л. Капуста. Холодноярські терени стали центром українського опо‑ ру польській окупації у XVIII ст. Символічно, що початок повстання, обряд “свячення ножів”, народна пам’ять чіт‑ ко фіксує в серці Холодного Яру — біля Мотронинського монастиря. Початок ХХ ст. приніс створення Холодно‑ ярської організації (центру повстансько‑партизанського руху 1918–1920 років), що існувала від часу створення перших загонів Вільного Козацтва на Холодноярщині з бе‑ резня — квітня 1917 року по вересень 1922 року (до опе‑ рації “Заповіт”) і боролася проти всіх, хто посягав на цю територію (більшовиків, німців, денікінців) під прапором української державності. У червні 1919 року виникає так звана «Холодноярська республіка», яка чітко заявила, що жодної влади, крім законної української, не визнає. Це утворення боролося за відновлення влади УНР.

Н

а білому тлі чорний гербовий крук. Крук — провісник ворожої смерті, оповитий українськими легендами, довгожитель та мисливець. Крук також є одним із ключових символів Холодного Яру, адже вороги свого часу свято вірили, що гайдамацький командир Чорний Ворон — невразливий і безсмертний, сама згадка про Чорного Ворона змушувала панікувати.

З правого боку — чорна смуга, на фоні якої зображене біле дубове листя й жолудь в самому низу. У контексті символіки 93 омбр це — легендарний дуб Залізняка, що не тільки символізує нашу пам’ять про полеглих побратимів і незламну міць підрозділів, а й кровний зв’язок з предками та всім народом України. Окремо дубове листя символізує силу, могутність, міцність, боротьбу і перемогу. Під дубом зображені два схрещені ножі-колодачі. Саме такі холодноярці колись святили під цим дубом.

Тут діяли українські органи влади, було військо, ідеологія, широка підтримка місцевих мешканців. Авторитет «Хо‑ лодного Яру» визнавали чимало повстанців, а головною метою була боротьба за незалежність України. До холод‑ ноярських загонів входило близько 15 тис. повстанців, які називали себе козаками. Для прикриття більшість з них користувалися псевдонімами, а після смерті отамана псевдозагиблого (за старою гайдамацькою традицією) використовували його соратники, аби заплутати розвідку більшовиків. Під гаслом на прапорах, найчастіше, «Воля України — або смерть!» та малим гербом УНР повстанці утримували територію до 1922 року. Першими отаманами «Холодного Яру» стали брати Чу‑ чупаки — Олекса і Василь (колишні вчителі з с. Мельни‑ ки). У квітні 1919 року Василь Чучупак підняв масштабне повстання проти більшовиків, яке було викликано не‑ прийняттям «воєнного комунізму». Традиції Холодного Яру справили величезний вплив на Західну Україну, де популярності набула книга одного з учасників боїв у цій місцевості Ю. Горліс‑Горського «Холодний Яр». Крім ідеологічного впливу, під час Другої світової війни вояки Української Повстанської Армії використали досвід холодноярців у створенні криївок.

ВИПУСК І • СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ • 37

17 ОКРЕМА ТАНКОВА КРИВОРІЗЬКА БРИГАДА імені Костянтина Пестушка

З

2014 року 17 окрема танкова Криворізька бригада імені Костянтина Пестушка бере активну участь в війні на сході України, захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність Української держави в боях із російсько-­окупаційними військами.

ОК СХІД

Підрозділи 17 окремої танкової Криворізької бригади імені Костянтина Пестушка, починаючи з березня 2014 року, брали безпосередню участь у боях за визволення міста Слов’янськ, боях за Іловайськ, обороні міста Маріуполь, Дебальцевській операції, боях за Мар’їнку, Станицю Луганську, боях за «Бахмутку» й селище Новозванівка, брали участь в обороні ДАПу та Савур-­Могили. Так, з Криворізької бригади в березні 2014 року сформували дві зведені групи, які були відправлені для посилення охорони стратегічно важливих тилових об’єктів, першу групу очолював майор Терещенко Олег Петрович, на чолі другої групи був майор Марченко Віталій Іванович. Для підтримки угруповання десантників і Національної гвардії під Слов’янськом було сформовано ротну тактичну групу зі складу 1 танкового батальйону, що діяла під керівництвом капітана Сідорова Ярослава Івановича. Саме ця група брала участь в боях на півночі Донецької області, підтримуючи підрозділи 25‑ї і 95‑ї бригад аеромобільних військ та підрозділи Національної гвардії. Під час виконання бойових завдань група капітана Сідорова втратила загиблими 2 військовослужбовці. У квітні, після приходу групи Стрєлкова-­Гіркіна в Слов’янськ, на базі бригади було сформовано зведений

38 • СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ • ВИПУСК І

стрілецький батальйон кількістю до 200 осіб під командуванням полковника Літвінова Сергія Петровича. Підрозділ був відправлений для виконання бойових завдань в район Ізюма, Краматорська та Слов’янська. На початку серпня 2014 року було сформовано зведений підрозділ під керівництвом капітана Остимчука Ігоря Васильовича в складі десяти БМП і трьох танків, що висунувся для виконання бойового завдання в район міста Іловайськ. У результаті важких боїв три танки та вісім БМП було втрачено. З оточення вийшло тільки дві машини, загинуло 11 військовослужбовців. На базі 2 танкового батальйону 28 серпня 2014 року було сформовано батальйонну тактичну групу, яку очолив майор Хавренко О. О. Підрозділ було виведено з ППД (м. Кривий Ріг) у район антитерористичної операції, в Донецьку область, для захисту територіальної цілісності та недоторканності України від агресії зі сторони російськоокупаційних військ.

29 серпня 2014 року 4‑та і 6‑та танкові роти прибули до станції Комиш-­Зоря Запорізька обл., здійснивши 140 км маршу до с.Прохорівка, що на підступах до окупованого села Тельманове, та зайняли позиції в районах населених пунктів Гранітне, Широкине, Талаківка, Павлопіль, Гнутове, Чермалик, Новоселівка, Маріуполь.

5 танкова рота виїхала до м. Бахмут для отримання техніки на базі сховища. Після цього зайняла позиції в населених пунктах Гродівка, Новомихайлівка та аеропорту міста Донецьк. У вересні 2014 року було сформовано й відправлено

Костянтин Пестушко, він же «Степовий-­Блакитний», він же отаман Степової дивізії, він же Головний отаман Хо‑ лодного Яру, народився 10 лютого 1898 року в заможній селянській родині с. Ганнівки на Катеринославщині (зараз Петрівський район Кіровоградської області). Брав участь у війні на російсько-­турецькому фронті. За хоробрість його двічі було нагороджено Георгіївським хрестом. Після поранення він закінчив офіцерську школу в м. Ґорі (Грузія), воював на Західному фронті. У часи виступу Директорії приєднався до неї. Службу він проходив у Білій Церкві, в Маньківському полку, де до‑ служився до полковника. Під час фатального для України (як потім покажуть події) протигетьманського повстан‑ ня Пестушко приєднується до військ Симона Петлюри. У 1919 році стає командиром Середньодніпровської групи (2500 багнетів, 17 кулеметів), яка формально підпоряд‑ ковувалася Нестору Махну. Учасник повстання проти Добровольчої армії.

Костянтин Пестушко для виконання бойових завдань на Дебальцевському напрямку батальйону тактичну групу на чолі із підполковником Лакшею Ю. З 2 по 11 вересня група отримувала техніку в базі зберігання в Бахмуті, а звідти була направлена в район міста Попасна, де була розосереджена по блокпостах на Дебальцевському напрямку. Саме на цьому напрямку довелося прийняти найважчі бої в історії бригади, дуже часто стаючи єдиною допомогою для піхоти інших підрозділів і бригад. Виконуючи бойові завдання бригада втратила 21‑го військовослужбовця. Відповідно до Указу Президента України від 22 серпня 2019 року № 618/2019 17 окремій танковій Криворізькій бригаді присвоєно почесне «17 окрема танкова Криворізька бригада імені Костянтина Пестушка».

Н

арукавний знак має вигляд геральдичного щита, оберненовістряподібно розподіленого на чорне і зелене.

Збільшивши Середньодніпровську групу до 3000 бійців, перейменував її на Республіканське військо, із тим від‑ мовився підпорядковуватись Нестору Махну. Така зміна орієнтирів відбулась унаслідок ідеологічних розбіжнос‑ тей: Кость Пестушко не поділяв лівих поглядів махновців і вважав їх бандою, яка «живе сьогоднішнім днем» і немає «нічого спільного з українською справою».

12 травня 1920 року у Кривому Розі відбувався призов до Червоної Армії. Мали виступити військовий комісар Полевой та Кость. Після того як Полевой пообіцяв при‑ сутнім стати “настоящими воинами рабочекрестьянской Красной Армии” і прямував до Пестушка потиснути йому руку ‒ останній вистрелив у військома. І над натовпом про‑ лунали слова Костянтина: «За нашу кров, за нашу честь! За кривди нашому народові!» Діяльність Катеринославського повстанського комітету, очолюваного Пестушком, проти більшовиків була досить успішною. Для нейтралізації Костя Блакитного ЧК розро‑ било спецоперацію. 29 квітня 1921 року він був оточений і вбитий у рідному селі.

Центральним елементом нарукавного знака є золоте висхідне стилізоване зображення лицаря, що опирається на меч, вписаного у вістря. Оберненовістряподібний поділ щита формує стилізоване зображення чорного шлика. Чорний колір у часи Української революції 1917–1921 років був основним кольором повстанського руху, що вказує на почесне найменування частини імені Костя Пестушко — отамана повстанської Степової Дивізії.

Зображення лицаря вказує на спадковість танкових військ від важкої лицарської кінноти і виконано у кольорах притаманних танковим військам Сухопутних військ Збройних Сил України. Колір і облямівка щита виконані в основних кольорах герба міста Кривий Ріг і вказують на почесне найменування частини — «Криворізька». Щит оздоблено червоним кантом.

ВИПУСК І • СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ • 39

46 ОКРЕМИЙ ШТУРМОВИЙ БАТАЛЬЙОН 54 ОМБР «Донбас»

І

сторія батальйону «Донбас» почалася в квітні 2014 року з моменту, коли добровільно об’єдналися однодумці, які мріяли про визволення рідного краю. До них приєдналися добровольці з усієї України. Завдяки особистій ініціативі, напору та мотивації, воїнами батальйону «Донбас» були повернуті під контроль української влади населені пункти Новомиколаївка, Бахмут, Часів Яр, Попасна та Лисичанськ.

16 лютого 2015 року вважається офіційним днем народження батальйону. Основою частини стали колишні офіцери, сержанти та солдати батальйону «Донбас»ˮ НГУ, які брали участь у літній військовій кампанії 2014 року на сході України.

ОК СХІД

28 квітня 2015 року особовий склад 46 окремого батальйону спеціального призначення «ДонбасУкраїна» склав військову присягу на вірність Українському народові. Військовослужбовці батальйону «ДонбасУкраїна» неодноразово виявляли мужність та героїзм під час виконання бойових завдань в АТО, а потім і в районі операції Об’єднаних сил: 2015 рік — стабілізація значної ділянки фронту та недопущення прориву противника в напрямку Кримське Сєвєродонецьк — Лисичанськ.

2016 рік — виконання завдань у Мар’їнці, яка тоді стала найгарячішою точкою антитерористичної операції.

40 • СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ • ВИПУСК І

46 окремим батальйоном спеціального призначення було проведено 179 бойових зіткнень, відбито шість спроб захоплення позицій. Завдяки потужному озброєнню і підготовленому, навченому та мотивованому особовому складу, координованості дій підрозділів аеророзвідки та артилерії, неухильному виконанню наказів командування батальйону, раз-по-раз, в щоденних боях, термін яких доходив до восьми годин поспіль, батальйон «Донбас-­Україна» виходив переможцем та завдавав суттєвих втрат супротивнику. У січні 2017 року батальйон «ДонбасУкраїна» вийшов на рубіж Світлодарської дуги та околиці населених пунктів Новолуганське, Травневе, Зайцеве. Там було проведено успішні бойові операції та взято в полон російських терористів. У грудні 2018 року 46 окремий штурмовий батальйон «Донбас Україна» (1 серпня 2018 року — перейменування в 46 Окремий штурмовий батальйон «ДонбасУкраїна») вийшов до околиць міста Попасна (було звільнене батальйоном «Донбас» НГУ у 2014 році). У травні 2019 року завдяки рішучим та скоординованим діям командирів та мужності воїнів батальйону «Донбас-­Україна» вдалося просунутися вперед та відтиснути російських окупантів на 1 км.

Назва «ДОНБАС» об’єднуватиме всіх однодумців, уро‑ дженців Донецької області та інших куточків України, які мріяли та мріють про визволення рідного краю від за‑ гарбників, представляючи спільну звитягу кращих людей України у їх прагненні здобуття незалежності. Виходячи з передумов створення батальйону почесне найменування вказує на силу духу і жертовність воїнів військового з’єднання в боротьбі за державність, неза‑ лежність та суверенітет України Це дозволить встановити прямий зв’язок від переможних боїв добровольців батальйону «ДОНБАС» на території Донецької та Луганської областей до сучасного пункту постійної дислокації військової частини А3220 (м. Лозова Харківської області).

46 окремий штурмовий батальйон «ДОНБАС» формально позиціонує себе як добровольчий, що позитивно впливає та впливатиме на морально‑психологічний стан особового складу частини.

Визначним історичним моментом в житті батальйону став Указ Президента України від 05 грудня 2019 року № 882/2019, коли 46 окремому штурмовому батальйону 54 окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України було вручено Бойовий Прапор з присвоєнням почесного найменування «Донбас».

К

онцепція нової символіки батальйону (почесний прапор, шеврон, відзнака, тощо) ґрунтуватиметься (використовуватимуться елементи) на елементах державної символіки (тризуб), символізуючи при цьому зв’язок поколінь у прагненні України до свободи та незалежності.

ВИПУСК І • СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ • 41

55 ОКРЕМА АРТИЛЕРІЙСЬКА БРИГАДА «Запорізька Січ»

З

03.01.1992 року військова частина перейшла під юрисдикцію України згідно з постановою Верховної Ради України від 1991 року.

За виявлену мужність та героїзм під час виконання бойових завдань на сході нашої держави отримали державні нагороди понад 100 військовослужбовців.

Особовий склад військової частини 19.01.1992 року склав Військову присягу на вірність Українському народові.

24 серпня 2015 року отримано Бойовий Прапор військової частини із стрічкою «За мужність і відвагу».

Згідно з директивою Міністра оборони України від 2005 року, та директивою командувача Південного оперативного командування військову частину було переформовано в 55 окрему артилерійську бригаду.

24 серпня 2018 року, отримано почесне найменування «Запорізька Січ» (Указ Президента України від 22.08.2018 року № 232/2018 «Про присвоєння почесних найменувань військовим частинам Збройних Сил України та уточнення деяких найменувань»).

ОК СХІД

З березня 2014 року особовий склад військової частини гідно виконує визначені завдання в ході проведення операції Об’єднаних сил (антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей). З честю та гідністю підрозділи військової частини виконують завдання з вогневого ураження противника та підтримки артилерійським вогнем загальновійськових підрозділів по всій лінії бойових зіткнень на сході нашої держави, а саме: прикриття державного кордону на Кримському та Маріупольському напрямках, Донецький аеропорт, Піски, Д’якове (Луганська область), Слов’янськ, Дебальцеве, Очеретине, Мар’їнка, Красногорівка, Авдіївка, Амвросіївка, Іловайськ, Старобешеве, Трьохізбенка, Попасна, Гірське та ін. Під час бойових дій 33 військовослужбовці військової частини героїчно загинули.

42 • СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ • ВИПУСК І

Пунктом постійної дислокації 55 окремої артилерійської бригади з 1973 року є місто Запоріжжя — колиска укра‑ їнського козацтва, Батьківщина славних лицарів Подні‑ пров’я. Саме у межах сучасного міста Запоріжжя, на острові Мала Хортиця (нині — острів Байда) у 1555 році князь Дмитро Іванович Вишневецький заснував Хортицьку Січ — першу з восьми Запорізьких Січей. Створення Запорізької Січі стало потужним імпульсом консолідації українського козацтва, формування його самосвідомості та утвердження організаційної структури. Територія, яку займали запорожці, «Вольності Війська За‑ порізького», —охоплювала значну частину Півдня України і змінювалася залежно від політичної обстановки. Столицею запорізької вольниці була Січ — своєрідне місто-­ фортеця. У різні часи вона розташовувалася у різних, але завжди добре захищених природою місцях, мала гарні укріплення. Запорізька Січ стала місцем, де козацтво продовжило державницькі традиції України. Воно витворило власну військово-­політичну і господарську організацію, посту‑ пово перетворюючи на своєрідну державу зі значними підконтрольними територіями, багатотисячною армією, адміністративним апаратом, скарбницею, звичаєвим пра‑ вом та символікою. За формою це була демократична республіка, яка най‑ більше відповідала національному характеру українців. У постійній боротьбі з ворогами запорізьке козацтво ство‑ рило самобутнє військове мистецтво, ставши на рівень кращих європейських армій. Запорозькі козаки серед перших європейських регулярних армій почали застосо‑ вувати артилерію на постійній основі.

О

снову нарукавного знака 55 оабр «Запорізька Січ» складає замкнена фігура — британський геральдичний щит із зображеним на ньому червоно-­чорним діагональним полум’яним розрізом з шістьох чорних та шістьох червоних язиків полум’я в золотому канті.

«Полум’я» — символізує нестримний праведний артилерійський вогонь, що ним бригада боронить країну й випалює зайд. «Червоний» — хоробрість, мужність, любов до Батьківщини, та кров найкращих її синів, пролита в боях за Україну. Разом з тим червоний — офіційний колір ракетних військ і артилерії Збройних Сил України, що надає додаткового символізму нарукавному знаку бригади. «Чорний» — символізує непохитність поглядів, переконань, незламність у випробуваннях, та стійкість у захисті святої української землі. «Золотий» — шляхетність, могутність, сила та велич артилерії, давність бригадних традицій.

Окремі археологічні знахідки (ядра з козацьких гармат) були знайдені військовослужбовцями під час земляних робіт безпосередньо на території військової частини, що доводить історичне поєднання українського козацтва з сучасною українською артилерією. Історичні артефакти стали частиною постійної експозиції Музею бойових традицій військової частини А1978, уро‑ чисто відкритого у червні 2017 року. Складовими успіху запорозького козацтва у бою, насамперед, були особиста хоробрість, постійні заняття військовою справою, доско‑ нале знання місцевості. У Запорізькій Січі, як і в козацтві загалом, найяскраві‑ ше віддзеркалилося прагнення українського народу до свободи і незалежного державного життя, що робило її виразником загальнонаціональних інтересів. Наслідуючи славетні традиції козацтва і виконуючи вій‑ ськовий обов’язок, військовослужбовці 55 окремої арти‑ лерійської бригади з перших днів російської агресії стали на захист територіальної цілісності Батьківщини та кров’ю своїх побратимів вписали подвиги в рядки історії боротьби України за незалежність.

ВИПУСК І • СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ • 43

11 ОКРЕМА БРИГАДА АРМІЙСЬКОЇ АВІАЦІЇ «Херсон»

Н ЧБП СВ ЗС УКРАЇНИ

айуспішніші операції армійської авіації — це висадка десантів на Савур-­Могилу та в Донецький аеропорт.

Протягом березня — квітня 2014 року вертольоти та особовий склад бригади були задіяні у виконанні розвідувальних завдань, завдань з перевезення особового складу, вантажу та техніки, завдань з патрулювання південному регіону України, адмінкордонів з АР Крим.

За 2015 рік у районі АТО було здійснено понад 430 бойових вильотів. Протягом 2016 року сили 11 окремої бригади армійської авіації продовжували чергувати та виконувати бойові завдання з оперативних аеродромів Краматорськ, Дніпро, Херсон, а з 03.08.2016 — з оперативного майданчика м. Сватове.

Екіпажі вертольотів Мі‑24 несли бойове чергування в світлий Також виконувались перевезення особового складу та ван- час доби на оперативному аеродромі Краматорськ в готовнотажів до східного регіону України. З травня по грудень 2014 сті № 2 для виконання завдань з пошуку та знищення повіроку бригада була задіяна в інтересах АТО. тряних цілей противника у системі протиповітряної оборони, ураження військ противника на землі, повітряної розвідки Польотні завдання на вогневе ураження, десантно-­транспортні об’єктів(військ) противника. завдання, евакуація поранених та загиблих і пошуково-­ рятувальні роботи виконувались в умовах протидії та вог- Протягом 2017–2019 років 11 окрема бригада армійської авіаневого впливу збройних формувань Російської Федерації. ції продовжувала виконувати поставлені перед нею завдання, а також брати участь в ООС на території Донецької та ЛуЗа 2014 рік наліт 11 окремої бригади в АТО становив 2983 ганської областей, здійснюючи чергування на оперативногодини, перевезено 4514 пасажирів, 2501 парашутист, 14 му аеродромі Краматорськ та виконуючи бойові завдання полонених, 1462 поранених, 70 вбитих, 115683 кг вантажу, з повітряної розвідки в районі проведення ООС, перевезення використано: НАР — 1412, снарядів — 100, ППІ — 5082. оперативного штабу з управління ООС, завдання з перевезення особового складу, вантажу та техніки. Екіпажі вертольотів Мі‑8 виконували десантно-­транспортні завдання, евакуацію поранених та загиблих з майданчиків у районах, розташованих поблизу населених пунктів Щастя, Красний Лиман (з 2016 р. Лиман), Словянськ, Ізюм, Крматорськ та Амвросіївка, а також з блокпостів та ЛБЗ.

44 • СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ • ВИПУСК І

Херсон — обласний центр на півдні України. Важливий економічний центр півдня України. Терен сучасного міста Херсона було заселено ще з дохри‑ стиянських часів. Перша людина з’явилася на цій території в епоху міді та бронзи. Херсон запозичив свою назву в давньогрецького міста Херсонеса Таврійського. На карті імперії з’явилося нове місто — Херсон, указ про заснування якого 18 червня 1778 року підписала Катерина II. У Херсоні розпочиналося бу‑ дівництво Чорноморського флоту. Одним із засновників міста став князь Григорій Потьомкін‑ Таврійський, а керівником будівництва фортеці — І. А. Ган‑ нібал. У 1941 році в Херсоні було відкрито аеропорт. Також у Хер‑ соні діяла авіашкола, яка випустила велику кількість пі‑ лотів. В 1961 році на території колишньої авіашколи була розташована 370 окрема вертолітна ескадрилья, з якої бере витоки 11 окрема бригада армійської авіації. Після 1991 року Херсон доволі стабільно пережив еконо‑ мічну та соціальну кризу. Було відкрито нові підприємства, зокрема автомобілебудівний завод СКІФ, підприємство АнтоРус, що випускає автобуси. Було проведено структурну перебудову великих хер‑ сонських підприємств. Суднобудівний завод отримав багато замовлень з‑за кордону. На нафтопереробний завод прийшли потужні інвестори. Відновлено пам’ят‑ ник засновникові міста Григорію Потьомкіну, який було зруйновано у 1920 році.

Н

арукавний знак має вигляд оливкового геральдичного щита.

Центральним елементом нарукавного знака є два обернені сплетені шеврони срібного та лазурного кольорів. Емблема символізує взаємодію між армійською авіацією та іншими частинами. Водночас сформована літера «X» вказує на почесне найменування військової частини «Херсон». Щит краєм оздоблено срібним кантом.

ВИПУСК І • СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ • 45

16 ОКРЕМА БРИГАДА АРМІЙСЬКОЇ АВІАЦІЇ «Броди»

З ЧБП СВ ЗС УКРАЇНИ

13 квітня 2014 року авіаційна група 16 окремої бригади армійської авіації виконувала завдання з авіаційного забезпечення дій наземних військ під час проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Особовий склад авіаційної групи брав участь в операціях зі звільнення населених пунктів Слов’янськ, Красний Лиман, Краматорськ, Дружківка, Артемівськ, Дзержинськ, Дебальцево, а також у боях у районі населених пунктів Амвросіївка, Степанівка, Савурівка, Мар’ївка Донецької області.

46 • СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ • ВИПУСК І

Президент України 24 серпня 2015 року вручив командиру бригади Бойовий Прапор зі стрічкою «ЗА МУЖНІСТЬ ТА ВІДВАГУ». З метою відновлення історичних традицій національного війська щодо назв військових частин, зважаючи на зразкове виконання поставлених завдань, високі показники в бойовій підготовці та з нагоди 26‑ї річниці Незалежності України, Указом Президента України бригаді 23 серпня 2017 року було присвоєне почесне найменування «Броди».

Славетне місто Броди знаходиться у Львівській області. Свого часу було одним з найбільших торгових осередків. У Київської Русі на території Бродів вже існувало поселен‑ ня, вперше згадане у “Повчанні Володимира Мономаха своїм дітям”. Тут відбулася важлива зустріч між князем Володимиром Мономахом та Волинським Ярополком Ізяславичем. Та на сторінках підручників з історії це місто з’явилося завдяки так званій «битві під Бродами». Відбулась вона з 13 по 22 липня 1944 року, між дивізією СС «Галичина», яка входила до складу 4‑ї танкової армії Вермахту та ра‑ дянськими військами 1‑го Українського фронту. Розгром 13‑го корпусу німців створив 1‑му Українському фронту військ сприятливі умови для наступу на Львів. Бродівська битва зіграла неоціненну роль у збереженні самого Львова: за час битви німецькі частини залишили місто і Львів майже не постраждав від бойових дій.

Ц

ентральним елементом нарукавного знака є емблема, утворена поєднанням п’яти золотих листоподібних наконечників списів, що є стилізацією несучого гвинта гелікоптера, і срібної лілеї, що є центральним елементом герба м. Броди. Угорі над щитом розміщено синю декоративноінформаційну стрічку із золотим написом «Броди», який виконано шрифтом «Нарбут Абетка». Декоративно-інформаційну стрічку краєм оздоблено срібним кантом.

ВИПУСК І • СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ • 47

19 РАКЕТНА БРИГАДА імені Святої Варвари

К ЧБП СВ ЗС УКРАЇНИ

омплекси «Точка-У» було використано проти російських терористів та підрозділів регулярної російської армії на території України. Перші випадки використання комплексу — під час боїв за Савур-Могилу в серпні 2014 року. За два роки війни всього було випущено близько ста ракет комплексу «Точка-У» з різними бойовими частинами для виконання різних завдань.

У серпні 2014 року, після масованого введення російських регулярних військ на територію України, у зв’язку з недосяжністю об’єктів противника для інших вогневих засобів під час виходу українських військ з оточення під Іловайськом, був задіяний 1-й РДн 19 бригади, а також 1 РеАДн 107-го РеАП. Далекобійна артилерія підтримувала українські підрозділи, що виходили, створюючи «вогневий коридор». Удари було заплановано уздовж маршруту висування підрозділів по місцях ймовірного розташування противника (панівні висоти, кургани, перехрестя доріг тощо) з південного боку — для 1 РДн 19 РБр, з північного боку — для 1 РеАДн 107 РеАП. Вогонь відкривався за викликом. У ході цього було виконано 12 групових та поодиноких ракетних ударів з використанням від 1 до 4 установок «Точка» і приблизно 15 вогневих ударів РСЗВ «Смерч» з використанням від 1 до 3 бойових машин. Згідно з припущенням ІнформНапалм, танк Т-72БА, що був знищений у базовому таборі 21-ї мотострілецької бригади РФ західніше с. Кумачове під час боїв за Іловайськ, міг бути вражений саме ракетним ударом «Точки-У».

48 • СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ • ВИПУСК І

У жовтні 2014 року бойовики заявили, що ракета влучила у їх військову базу, яка була облаштована в приміщенні військової частини № 3023 в окупованому Донецьку неподалік від аеропорту ім. Прокоф’єва. У серпні 2016 року волонтери міжнародної спільноти ІнформНапалм перевірили інформацію щодо застосування тактичних ракетних комплексів 9К79–1 «Точка-У» та реактивних систем залпового вогню 9К58 «Смерч» проти підрозділів ЗС РФ влітку 2014 року та знайшли певні збіги між відомими втратами російських військових та можливими пусками ракет «Точка-У». Почесне найменування «Свята Варвара» бригаді присвоєно 6 грудня 2019 року. Кожен із підрозділів бригади отримав освячені почесні прапори та частку від мощів святої великомучениці Варвари, які зберігаються у Володимирському соборі міста Києва.

Свята Великомучениця Варвара в усьому світі є покро‑ вителькою ракетних військ і артилерії. У християнському світі Варвару шанують як заступницю простолюду, спаси‑ тельку людей від наглої смерті, охоронницю вояків. Адже перед смертю вона молилася Богу, щоб усі, хто її поминає, не гинули від раптової смерті, щоб кожен встиг перед смертю покаятись і причаститися, тому на іконах Святу Великомученицю Варвару часто зображують із Святою Чашею в руці. Капелан бригади розповідає, що вони моляться до неї, аби вона заступилася за всіх військовослужбовців, за їхні сім’ї і за Україну. Свята Варвара в очах військових ракетників є прикладом мужності, нескореності та твердості у вірі.

Свята Варвара

Н

а червоному фоні чорний скорпіон у стилізованому зображенні озброєння військової частини з ракетою взамін жала та кант жовтого кольору.

ВИПУСК І • СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ • 49

ОКРЕМИЙ ПРЕЗИДЕНТСЬКИЙ ПОЛК імені гетьмана Богдана Хмельницького

У ЧБП СВ ЗС УКРАЇНИ

казом Президента України від 2015 року № 646/2015 З 06.02.2017 року зведений загін Окремого президентського було ліквідовано радянські нагороди та змінено найме- полку імені гетьмана Богдана Хмельницького залучається нування полку на Окремий Київський полк Президента до проведення АТО (ООС) для охорони та оборони базового України. табору «САРМАТ» м. Краматорськ.

Президент України 15 грудня 2017 року присвоїв полку почесну назву імені гетьмана Богдана Хмельницького та вручив полку бойове знамено. Тому було встановлене повне найменування — Окремий президентський полк імені гетьмана Богдана Хмельницького.

Військовослужбовці полку брали участь у бойових діях у війні на сході України. Вони виконували завдання щодо захисту Вітчизни у Дебальцевому, Щасті, Попасній, на Савур-Могилі, у Станиці Луганській, Маріуполі, Широкиному та ін. Відповідно до телеграми, що надійшла з Адміністрації Президента України № 04–01/1298 від 24.04.2017, 1 травня 1917 року в Києві на добровільних засадах було створено Перший український козачий полк імені Богдана Хмельницького. Створення полку поклало початок відродженню українського національного війська. Так, у рамках відзначення 100-річчя подій Української революції 1917–1921 років вирішено присвоїти ім’я Богдана Хмельницького Окремому Київському полку Президента України.

50 • СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ • ВИПУСК І

Богдан Хмельницький — гетьман Війська Запорозького, талановитий воєначальник і полководець, який отримав низку великих перемог, що ввійшли в історію. Підняв укра‑ їнські землі на визвольну війну проти Речі Посполитої у 1648–1657 роках. Заявляв, що його мета — звільнення всього українського народу від польської неволі та об’єд‑ нання українських земель у незалежну державу. Протягом 1648 року козацькоселянське військо на чолі з Хмельницьким здобуло перемоги над польським вій‑ ськом під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями, здійс‑ нило облогу Львова й Замостя, визволило з-під влади Польщі велику територію України. Перемоги українського війська над польською шляхтою, постать Богдана Хмельницького як державного діяча, пол‑ ководця, дипломата, запорозькі козаки і їхня легендарна відвага та вмілість у бойових діях викликали захоплення всього світу.

гетьман Богдан Хмельницький

У короткий строк і в екстремальних умовах бойових дій, створена Богданом Хмельницьким козацька держава ха‑ рактеризувалася високими демократичними принципами самоврядування. З початком війни Хмельницький сформулював ідею незалежної Української держави, здійснив принципову державну реформу в Україні, запровадив полковосотен‑ ний адміністративний устрій, створив регулярне військо, упорядкував податкову систему, судочинство, встановив дипломатичні стосунки з багатьма іноземними державами. Найбільш характерною рисою військової майстерності Хмельницького була його стратегія наступу, удару. Саме в цьому його воєнні операції докорінно відрізня‑ ються від давнього, традиційного способу ведення війни запорізьким військом. Хмельницький надавав перевагу тактиці наступу на ворога. Він не чекав приходу польсько-­ шляхетських військ, а йшов їм на зустріч і брав ініціати‑ ву в свої руки. Українська держава часу гетьманування Хмельницького стала прикладом того, як у результаті прагнення до свободи та незалежності на боротьбу під‑ нялися всі соціальні прошарки українського суспільства, ядром якої було козацтво. Основою цієї боротьби стали ідеологічні засади, любов до рідної землі, віра, мова, культура. Підґрунтям цієї ідеоло‑ гічної скерованості був високий рівень освіти в тогочасній Україні, вірність народу традиціям часів Київської держави, висока духовність православ’я. Своїми дипломатичними та військовими заходами україн‑ ський гетьман домігся майже повної міжнародної ізоляції Речі Посполитої, яка доти в мілітарному плані вважалася чи не наймогутнішою державою Європи.

Н

арукавний знак має вигляд золотавої зорі на пурпурному фоні із золотавою окантовкою. «Зоря» складалася з чотирьох пучків променів, між якими розміщуються булави, у центрі зображено коло із зображенням Тризуба.

Він забезпечив Україні збройну допомогу Кримського хан‑ ства, досяг прихильного нейтралітету Туреччини й Тран‑ сільванії, примусив Молдавію розірвати союз з Польщею, зав’язав дружні стосунки з Венеціянською республікою, вступив у переговори зі Швецією.

ВИПУСК І • СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ • 51

НАРОДЖЕНІ ВІЛЬНИМИ Глибока шана і безмежна вдячність захисникам, які віддали життя за Україну. Час, який переживає Україна — кривава незагойна рана на сторінках нашої історії. Уклонімось низько до землі тим, хто в серці буде вічно жити, чиї імена гордо носять кращі підрозділи Збройних Сил України, черговий раз нагадуючи про поняття патріотизму. Пам’ятайте Героїв, проявляте розуміння до тих, хто пройшов через війну і для кого вона триває й досі. У спогадах, снах, думках, у щоденному служінні Батьківщині… Центр морально-психологічного забезпечення Зройних Сил України 03113, м. Київ, провулок Артилерійський, 1А (044) 254-74-37 cmpz@mil.gov.ua Головне управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України © За участю Управління зв’язків з громадськістю Збройних Сил України ©