Mitsna gromada #87 by mitsna-gromada

№2 (87) лютий 2015 року

Відтепер образ Божої Матері оберігатиме прихожан Городищенського монастиря від лиха та бід.

С.3

Перший добровольчий мобільний шпиталь вирушив у другу місію на Схід України.

С.4

Як розвивати культуру на селі? Секретами ділиться Оксана Никончук, завідуюча Білопільським С.6 Будинком культури.

Колектив «Любистку» об’єднав людей різних професій. Тут є вчителі, бібліотекарі, екскурсоводи і навіть колишній сільський голова. С.7

БФ «Зміцнення громад» – 5 років! 5 років, 60 місяців або 1825 днів прозорої, професійної, етичної та лояльної роботи відзначає від дня заснування колектив Благодійного фонду «Зміцнення громад». Пріоритетним завданням Фонду було і залишається поліпшення якості життя територіальних громад завдяки об’єднанню зусиль їх активних представників, влади та бізнесу. За цей час Фонд став лідером Національного рейтингу благодійників і здобув членство у Громадській раді при Міністерстві аграрної політики України. Також став офіційним членом Українського форуму благодійників, очолив Національний рейтинг благодійників у номінаціях «Обсяг благодійного бюджету» та «Підтримка сфери науки і освіти». Минулого року Фонд став членом правління Українського Форуму Благодійників та отримав статус волонтерської організації. Благодійний фонд «Зміцнення громад» розпочав роботу як оператор Української біржі благодійності, а також переміг у Всеукраїнському конкурсі публічних звітів організацій громадянського суспільства. Дружній колектив, а це – 21 людина під керівництвом директора – Василик Тетяни Павлівни, щодня працює на благо більше п’яти сотень громад Хмельницької, Житомирської, Чернівецької, Вінницької та Рівненської областей. Команда Фонду – це фахівці, які постійно працюють над підвищенням професійного рівня та особистісним розвитком. Благодійний фонд також веде інтен-

сивну діяльність в інформаційній сфері. Із липня 2011 року виходить регіональне інформаційно-аналітичне видання «Міцна громада». Розроблений офіційний сайт Фонду www.mitsna-gromada. org.ua. Окрім новин, кожен користувач може знайти інформацію про те, як стати учасником проекту, тренінгу або як взяти участь у конкурсі мікрогрантів. Також

тут можна долучитись до збору коштів на підтримку громад чи отримати юридичну консультацію. Окрім сайту, анонси, відео, фотоальбоми із заходів та обговорення актуальних проблем громад активно висвітлюються на наших сторінках у соціальних мережах «Facebook», «Вконтакті», «Однокласники» та YouTube. За роки діяльності Фонду налагодже-

но співпрацю з вітчизняними та міжнародними партнерами, які допомагають у реалізації нових проектів. Спільно з Українським форумом благодійників реалізовано десятки благодійних проектів, а разом з Українською Біржею Благодійності залучаються кошти на лікування та інші потреби наших громадян. Продовження на с. 2

Триває другий етап проекту «Відновлена криниця – міцна громада» Перший етап проекту «Відновлена криниця – міцна громада», у якому взяло участь 18 громад Хмельницької і Вінницької областей, добігає фінішу. Цей етап відбувся за підтримки Благодійного фонду «Зміцнення громад» та Міжнародного фонду «Monsanto». Проект був створений для згуртування громад навколо відновлення та будівництва нових

криниць, а також для того, щоб навчити громадян спільно вирішувати проблеми. Додатковим завданням стала просвітницько-екологічна робота, зокрема проведення уроків-семінарів з бережливого використання води серед школярів. Із 42 заявок на відновлення та створення нових криниць експертною Радою було відібрано 18 найкращих. Спільно

з учасниками конкурсу в їхніх населених пунктах створено доступ до чистої джерельної води. Громади сіл, які об’єдналися для вирішення такого важливого питання, на власному досвіді відчули, що згуртувавшись спільною справою, можна отримати вагомі результати. У шести селах (Мокіївці, Курганівка, Щиборівка, Антоніни, Михайлівці та Ко-

мунарівка) повністю завершено роботи з будівництва криниць та облаштування території навколо них. У селах Сульжин, Перемишль, Кривошиї та Іванів вже теж побудовано криниці, залишилось тільки облаштувати територію навколо них. В інших населених пунктах роботи завершаться до кінця березня. Продовження на с. 2

БФ «Зміцнення громад» – 5 років! (продовження) Разом із Голландським християнським фондом «Oekroe» було реконструйовано чотири приміщення дитячих садочків, створено реабілітаційний центр. Також Благодійний фонд «Зміцнення громад» став набувачем гуманітарної допомоги Міжконфесійного фонду «De Ruyter» і отримав змогу надавати її малозабезпеченим громадянам. Минулого року, за підтримки фонду «Monsanto», 18 громад отримали доступ до чистої джерельної води, а також їм було організовано спеціальні тренінги екологічної тематики. Крім вищевказаних партнерів, над вирішення проблем громад Благодійний фонд «Зміцнення громад» постійно співпрацює з Всеукраїнською асоціацією сільських та селищних рад, ІСАР «Єднання», Першим добровольчим шпиталем ім. М. Пирогова, ресурсним центром «Гурт», Асоціацією «Відродження Грицева» та багатьма іншими. Усі зрушення, що відбулися за цей час – це, передусім, прагнення громад до саморозвитку і результати спільної плідної праці. Орієнтуючись на потреби людей, команда Благодійного фонду намагається робити усе можливе, аби добробут не покидав наші громади. Щороку діяльність Фонду набирає нових обертів і формує плани для досягнення важливої мети – добробуту та комфортного і якісного життя наших громадян!

Триває другий етап проекту «Відновлена криниця – міцна громада»

Творімо добро разом!

(продовження)

Українська біржа благодійності (УББ) – це місце, куди може звернутися кожен, хто потребує допомоги. Тут жоден проект не залишається без уваги та знаходить підтримку небайдужих. Спільними зусиллями Благодійного фонду «Зміцнення громад» та УББ вдалося здійснити не одну мрію і подарувати не один шанс на швидке одужання. Серед спільних проектів − «Перші кроки Максимчика». Історія маленького хлопчика зворушлива до сліз. − При народженні лікарі поставили страшний діагноз – ДЦП. Та я жодного дня не втрачала віри, що мій син одужає. За 8 років ми пройшли незліченну кількість курсів реабілітації. Синочок навчився сидіти, повзати, стояти на колінках, а зараз він навіть ходить з підтримкою. Наступним нашим кроком буде операція з підрізання м’язів на ніжках. Це дасть змогу Максимкові навчитися самостійно ходити, − розповідає Галина Мельник, мама хлопчика. Консультації ортопедів та невропатологів дають сім’ї позитивні прогнози щодо проведення операції. Суму, необхідну на оперативне втручання, родина Мельників зібрала самотужки. Але для досягнення результату важливою є післяопераційна реабілітація. Кошти залучали всі разом і за два тижні вдалося накопичити необхідних 5 500 гривень, щоб Максимко зміг втілити свою мрію – ходити до школи самостійно. Попереду на Максимка чекає важка праця, але хлопчик керується принципом: «Хочу! Можу! Буду!», тому неодмінно стане на ніжки та зможе відвідувати школу, бавитися з друзями та здійснювати свої маленькі мрії.

Важливим ефектом спільної праці над проектами стало згуртування громад для подальшої роботи. Наприклад, в селі Комунарівка Вінницької області після будівництва криниці люди самостійно обладнали її журавлем – спеціальним механізмом підйому води, який сконструював місцевий умілець. Навколо кринички всією сільською громадою висадили квіти, кущі, вербу, калину і тим самим створили дуже гарне місце для проведення урочистостей. У Хмельницькій області проблема доступу до якісної води є дуже актуальною. Коли громади Хмельниччини дізнались, що завдяки проекту будувались і відновлювались криниці, то почали звертатись до Благодійного

фонду «Зміцнення громад» за допомогою в будівництві студениць і у своїх селах. Фондом було прийнято рішення індивідуально, без підтримки фонду «Monsanto», провести другий етап конкурсу, в результаті якого визначено ще 10 населених пунктів, яким допоможуть отримати доступ до чистої джерельної води. В Ізяславському районі це будуть села Білогородка, Щурівчики, Білеве, Плужне. У Красилівському – Радісне, Велика Салиха, Велика Медведівка. У Шепетівському, Білогірському і Теофіпольському районах – Велика Медведівка, Варивідки та Бережинці. Згуртування цих громад стане яскравим прикладом для інших, адже вирішувати проблеми разом набагато легше.

духовність

Новий оберіг Городищенського монастиря Віра в Бога живе у серці кожного. Вона допомагає долати труднощі та скорботи, співчувати та розуміти ближнього, знаходити підтримку у тяжку хвилину. З покоління в покоління нам передають знання про церковні таїнства. Церква нас вчить творити добро та любити ближнього, а люди, своєю чергою, віддячують теплотою сердець та спільними зусиллями підтримують благоустрій духовних святинь. Завдяки турботі відданих прихожан ошатнішим став Свято-Різдво-Богородичний чоловічий монастир. 28 січня в дарунок від голови правління корпорації «Сварог Вест Груп», депутата Хмельницької обласної ради Андрія Гордійчука настоятелі та прихожани монастиря отримали ікону Божої Матері «Благодатне Небо». − З раннього дитинства мені прививали любов до Бога та наставляли жити по Божим законам. Батьки спонукали мене засвоїти непохитну істину: тільки любов і щира віра роблять нас людьми. На засадах християнської моралі виховую і своїх дітей. Я хочу, щоб у цей складний для країни час кожного християнина не полишали такі необхідні нам віра і надія. Щиро сподіваюся, що ця ікона обдаровуватиме благодаттю кожного, хто потребує підтримки, − коментує Андрій Гордійчук. Ікона, яку розмістили на висоті 40 м на фасаді собору, сягає більше 6 м у висоту. Кріпленням образу займалися шепетівські альпіністи: Віталій Осіпчук, Юрій Загоронюк, Борис Крутий, а також активна громада села Городище та братія монастиря. − На місці цієї ікони висіла її попередниця, яку представники радянської влади зафарбували у темно-багряний колір. Куполи також зняли, щоб перетворити монастир на комору. Проте сила Божої любові ніколи не залишала стіни храму і в 90-х роках кімнати монастиря знову оселили монахи. Ми дуже вдячні прихожанам та благодійникам за допомогу у відродженні святині. Ніколи нас не залишають сам на сам з труднощами Благодійний фонд «Зміцнення громад» та корпорація «Сварог Вест Груп». За час співпраці ми отримали більше 2 млн грн на відродження святині. Розміри та краса образу «Благодатне Небо» вражають. Ікона не тільки одаровуватиме прихожан благодаттю, а й стане гідною окрасою храму, − ділиться архімандрит Варлаам, настоятель СвятоРіздво-Богородичного чоловічого монастиря.

Перед образом Пресвятої Богородиці «Благодатне Небо» моляться про настанову на шлях, що веде до спасіння і спадщини Царства Небесного. Глибоко віруючі люди розповідають про чудодійні властивості ікони: відомі випадки зцілення душевних і тілесних ран. Відтепер образ Божої Матері оберігатиме Городищенський монастир від лиха та бід, щоб прихожани у його стінах знайшли прихисток та душевний спокій, адже лише віра та Божа благодать допоможуть Україні пройти важкий, буремний шлях до світлого та мирного майбутнього.

тись до нерукотворного образу Ісуса Христа на дереві і отримала зцілення. Проте з будівництвом храму виникли проблеми, бо не вистачало коштів, аби швидко закінчити розпочату справу. Значну фінансову допомогу надав нам Благодійний фонд «Зміцнення громад», – говорить отець Іоан. Святі лики з’являються не дарма – це знак людям до покаяння, щоб вони не втрачали віру, не робили зла і пам’ятали, що Всевишній усе бачить. У село на лик Спасителя їдуть подивитись звідусюди. Хтось – щоб попросити здоров’я для себе та рідних, хтось – щоб просто на власні очі впевнитись, що дива все ж існують. Можна сказати, що наше життя починається із церкви. Батьки приходять у храм здійснювати обряд хрещення немовляток та просити їм доброї долі. Закохані приходять туди у свій найщасливіший день у житті, щоб обвінчатись та дати клятву про вічне кохання і вірність. Храм дуже важливий для прихожан, бо там раді усім.

Церковна освіта для молоді Храм апостола Іоанна Богослова, названий на честь улюбленого учня Христа, розташований у селі Щиборівка Красилівського району. Щодня службу відвідує 20-30 прихожан, з’їжджаються і з навколишніх сіл: Радісне, Кузьмин і Мовчани. Церква збудована три роки тому, настоятель − отець Володимир. Саме він розпочав проект щодо будівництва трапезної – приміщення для навчання діток недільної школи, а також постійного проживання священика на прилеглій до храму території. Кошти на будівництво допоміг залучити Благодійний фонд «Зміцнення громад». − Ми розпочали будівництво трапезної, яка розташовуватиметься поблизу церкви. Приміщення має бути дво-

20 лютого – День героїв Небесної сотні 20 лютого Україна вшановує героїв Небесної сотні, які загинули під час подій на Майдані 18-20 лютого 2014 року. Відповідний указ було підписано 11 лютого 2015 року та оприлюднено на сайті голови держави. «День героїв Небесної сотні в Україні відзначатимуть щорічно 20 лютого», – зазначено в документі. Окрім того в указі йдеться про заходи, які буде вжито для вшанування пам’яті Небесної сотні. Кабінету Міністрів із залученням громадськості доручено розробити та затвердити комплексний план заходів, передбачивши, зокрема: створення у Києві музею, присвяченого подіям Революції гідності; проведення за участю Національної академії наук, музейних, архівних і наукових установ пошукових робіт щодо збирання документальних, фото-, відео- та інших матеріалів, які висвітлюють зазначені події. За матеріалами Радіо Свобода

З березня світло подорожчає на 40%

Храм нерукотворному образу Спасителя Три роки минуло відтоді, як у селі Половинники Староконстянтинівського району Хмельницької області сталося диво. Люди саме відзначали свято Трійці, коли після першої служби роздався грім і блискавка вдарила у дерево. Здавалось би – звичайна справа, проте негода минула і на стовбурі того самого дерева з’явився лик Ісуса Христа. Тому не дивно, що жителі місцини розпочали будівництво храму на святому, можна сказати, вказаному Богом місці. До справи долучився і Благодійний фонд «Зміцнення громад». І ось, на сьогоднішній день, будівництво майже завершено. Наглядає за священним місцем отець Іоан. – У церкві села Половинники я служу вже майже тринадцять років. А ось таке диво бачу вперше. Можна сказати, що будівництво храму стало Божим благословенням. Паломники звідусіль з’їжджаються, щоб прихилити коліна, висловити молитву та звернутися до Спасителя. Прихожанка нашої церкви хворіла на рак крові. Ходила моли-

В Україні

поверхове, там знаходитиметься недільна школа, кімнати для прихожан та житло священика. Благодійний фонд «Зміцнення громад» допомагає нам у будівництві, залучивши кошти на матеріали, − коментує отець Володимир, настоятель церкви Іоанна Богослова. Недільну школу, яка наразі знаходиться в приміщенні сільської ради, відвідують діти з 6 до 15 років. Вихованці активно беруть участь у громадському житті району. Учні власними руками оздоблюють вироби декоративно-прикладного мистецтва і продають їх на благодійних ярмарках. Зібрані кошти віддають на благоустрій церкви.

Домовленості з Міжнародним валютним фондом передбачають зростання тарифів на електроенергію для населення на 40% з березня. Про це повідомив Міністр енергетики і вугільної промисловості України Володимир Демчишин в інтерв’ю журналу «Фокус». – На 40%, починаючи з березня, мають зрости тарифи на електроенергію, – сказав він. Глава Міненерговугля також повідомив, що тарифи на природний газ для населення і теплокомуненерго підвищуватимуть до ринкового рівня поетапно протягом двох років, але перше збільшення відбудеться після завершення опалювального сезону вже у квітні. – Люди отримають платіжки, оцінять нові тарифи і влітку утеплять стіни, поміняють котли, щоб підготуватися до майбутньої зими. З квітня також введемо систему субсидій. За нашими оцінками, їх отримуватиме дві треті населення, – сказав Демчишин. Він додав, що на ці цілі в поправках до бюджету передбачено 12,5 млрд грн. Раніше глава Нацбанку Валерія Гонтарева повідомила, що Україна погодила з МВФ підвищення тарифів: на газ – на 280%, на тепло – на 66%. Гонтарева додала, що з огляду на таке підвищення тарифів інфляція за підсумками 2015 року сягне 25-26%. http://gazeta.ua

Переселенці чи посиленці? Хмельницька область прийняла 324 переселенця з Дебальцевого. – З 1 лютого, коли оголосили «вільний коридор» з Дебальцевого, до нас в область прибуло 324 особи. Це переселенці, переважно з Дебальцевого і Авдіївки, – зазначили у департаменті соціального захисту населення Хмельницької ОДА. Загалом, станом на 17 лютого, у Хмельницькій області перебуває 6456 переселенців з Донбасу та АР Крим. За даними Незалежного громадського порталу

підтримка ВІЙСЬКОВИХ

Перший добровольчий мобільний шпиталь вирушив у другу місію на Схід України У грудні 2014 року за фінансової підтримки Благодійного фонду «Зміцнення громад» та корпорації «Сварог Вест Груп» відбулась перша місія-виїзд на

Відновивши техніку та забезпечення, команда Шпиталю вже 8 лютого вирушила в другу місію, щоб рятувати життя людей на Сході України. Про те, яким

Схід України Першого добровольчого мобільного шпиталю (ПДМШ). Команда Шпиталю складалась із 26 медиків-професіоналів, які добровільно відправились у зону бойових дій, щоб рятувати життя постраждалих. Завдяки злагодженій роботі медичного екіпажу ПДМШ було врятовано десятки життів, надано першу медичну допомогу та проведено лікування сотень хворих. Через те, що лікарні в зоні АТО зруйновані, або не справляються з потоком хворих, колектив Шпиталю лікував не тільки військових, а й цивільне населення. Після повернення зі Сходу добровольчому мобільному шпиталі довелось відновлювати техніку, оскільки під час бойових дій її було пошкоджено. Досвід на передовій показав, що для швидкості прийняття життєвонеобхідних рішень потрібно вдосконалити структуру управління. А велика кількість поранених і хворих у зоні проведення АТО зумовила потребу поповнення команди.

був старт другої поїздки, редакції газети «Міцна громада» вдалось дізнатись від голови наглядової ради ПДМШ, урядового уповноваженого з питань етнонаціональної політики Геннадія Друзенка. – Оскільки наша допомога дуже необхідна пораненим і хворим людям, то ми за короткий термін повинні були підготувались до нової місії-поїздки на Схід. Вдосконалили структуру управління – впровадили єдиноначальність, тобто розподілились на дві команди і визначили в них окреме керівництво. Це дало можливість оперативно реагувати на події та приймати необхідні рішення одразу. Одна команда зараз перебуває в Києві і дбає про забезпечення необхідними ресурсами іншої – польової команди. Друга – знаходиться в секторі «С», безпосередньо працює з хворими та пораненими на місці бойових дій. Ядро команди другої місії сформоване з людей, які вже брали участь у попередньому заїзді, але з’явились ще нові лі-

карі з Житомира та Маріуполя. Загальна чисельність колективу – 32 особи, серед них 15 лікарів різної спеціалізації. Також вдалось забезпечити Шпиталь великим запасом ліків, а ще – натівськими апаратами штучного дихання, які не б’ються і не псуються від води. Оновлено транспортну базу і тепер у нас 1 операційна машина, 2 реанімобілі, 3 машини для евакуації поранених легкої та середньої важкості, а також важкий допоміжний транспорт. Для підвищення безпеки команди, техніки і обладнання домовились з МВС України про спеціальну охорону. Справа в тому, що згідно Женевської конвенції лікарі не можуть бути об’єктом військових дій, тобто не можуть мати зброї. Лікарі повинні лікувати, а не воювати, тому безпеку їм потрібно забезпечувати окремо, чим нам дуже допомогли представники міліції.

вити мінімум 6 авто, а це – чималі кошти. В інших країнах забезпечення армії і медичних служб здійснюється на 100% державними коштами. В Україні ситуація інша, а діяльність Шпиталю взагалі відбувається виключно завдяки допомозі волонтерів і підтримці партнерів, серед яких найбільшими є Благодійний фонд «Зміцнення громад» та корпорація «Сварог Вест Груп». Хоча всі добровольці Шпиталю під час місії-виїзду змушені залишати основну роботу, сім’ї та заробітки і безкоштовно допомагати пораненим, психологічна атмосфера у нашій команді тримається на високому рівні, – розповідає Геннадій Друзенко. Сьогодні ПДМШ ім. М. Пирогова потребує коштів на пальне, рації-передатчики з внутрішніми каналами зв’язку, одяг та взуття для новобранців, бронежилети і каски.

Кадрова та ресурсна база мобільного шпиталю в нас достатня, але без коштів вирушати в зону АТО не варто. До прикладу, щоб заправити адаптований під медичний всюдихід «Урал» необхідно 4200 грн. На одну місію потрібно запра-

Шановні читачі, підтримати діяльність мобільного шпиталю можна на офіційному сайті Благодійного фонду «Зміцнення громад» в рубриці «Врятуй життя солдату», або на інтернет-сторінці Шпиталю.

Патріоти, які допомагають патріотам Слово «волонтери» у теперішній час набуло особливого значення. Вони – бійці невидимого фронту, які забезпечують наших воїнів найнеобхіднішим. Якби не їх допомога і підтримка, українські солдати не мали б і половини того, що мають за-

Волонтер (від лат. „voluntarius” – воля, бажання, від англ. „voluntary” – добровільний, доброволець, йти добровільно) – це особа, яка за власним бажанням допомагає іншим раз. Їжа, одяг, предмети першої необхідності, обмундирування і дороговартісна техніка – усе це збирають і передають на передову волонтери. Благодійний фонд «Зміцнення громад» теж не перебуває осторонь: лише за 2014 рік на потреби армії було перераховано близько 3 млн грн, у тому числі завдяки реалізації низки проектів з підтримки військових. Вагомих результатів можна досягти завдяки співпраці з іншими небайдужими людьми чи організаці-

ями. Нещодавно до Благодійного фонду «Зміцнення громад» із проханням про фінансову підтримку звернулися волонтери із громадської організації «Патріоти України». Фонд залучив 40 тис. грн за які «Патріоти» купили необхідне обладнання і доставили його безпосередньо на фронт. Так спільними зусиллями вкотре було надано допомогу нашій армії. Благодійний фонд «Патріоти України» – це громадська організація, учасниками якої є 5 волонтерів. Уже майже рік вони передають допомогу нашим хлопцям на фронт. – Ми робимо важливу справу: возимо на передову необхідні для наших бійців речі. Розуміємо, що усім допомогти не в змозі, тому їздимо за розробленим маршрутом і співпрацюємо із визначеною кількістю бійців. Разом із чотирма учасниками нашого Фонду ми приїжджаємо, живемо із хлопцями на передовій, спілкуємося з ними і бачимо, чого вони передусім потребують. Після цього на тиждень повертаємося додому. За цей час шукаємо

гроші і закупляємо найнеобхідніші речі. За фінансовою підтримкою цього разу ми звернулися до БФ «Зміцнення громад», – коментує Роман Володимирович Ковальчук, засновник Благодійного фонду «Патріоти України», заступник голови його правління. Для волонтерів важливо не просто привезти абищо. Головне – надати бійцям якісні речі, які допоможуть в бою, врятують від поранення і збережуть життя. – Не лише зброя і техніка є найнеобхіднішими на фронті. Коли у солдата захищені вуха і очі, іти в бій спокійніше. Тому цього разу ми передали нашим хлопцям тактичні навушники і маски. Навушники – шумозаглушуючі, тому захищають людину від контузії. Під час вибуху маска захищає обличчя, затримуючи у собі осколки. Ці речі ми купили завдяки фінансовій підтримці БФ «Зміцнення громад». Разом ми в змозі підняти нашу армію із колін, лише так можемо перемогти, – додає Роман Володимирович. Уже скоро настане весна, і наші хлоп-

ці переходитимуть на форму і обмундирування літнього зразка. Тому зараз нова форма і легкі бронежилети, які не ско-

1859 рік вважається роком виникнення волонтерського руху у світі. Саме в цей період Жан Анрі Дюнан, відомий французький письменник-журналіст, вражений наслідками кривавої битви при Сольферіно, запропонував створення Червоного Хреста вують рухи, є найбільш актуальними на фронті. Пам’ятаймо, що допомогти нашим солдатам може кожен. – Ми не залишаємось осторонь національної проблеми, постійно допомагаючи нашим воїнам. Адже в зоні АТО воюють не просто солдати чи добровольці. Вони – герої України, які готові віддати власне життя за мир на нашій землі. А ми маємо щоденно працювати, аби забезпечити їм надійний тил, – коментує Тетяна Василик, директор Благодійного фонду «Зміцнення громад».

мандруємо селами

Дружня громада роботи не цурається Колись тут були панські мисливські угіддя, а тепер серед сотні гектарів садів розкинулось давнє буковинське село Южинець. Населений пункт нещодавно відсвяткував свій 455 день народження. Нині у селі проживає понад 1200 чоловік. При в’їзді в Юженець першими «впадають в око» різьблені дашки над криницями та ковані ворота. Почерк у всіх подібний і ніби підказує, що в селі проживає вмілий майстер-коваль. – Мої роботи цінують не лише в нашому селі. У мене є замовники із району, Івано-Франківської та Хмельницької областей. Останнім часом найпопулярнішими виробами є саме ті, що виготовлені із пластмаси. Вони дешевші, не ржавіють і досить гарно виглядають, хоча в основному люди більше зважають на ціну, – коментує коваль Ілля Герман. Ковальська справа вимагає помічників, тому майстру допомагає двоє молодих хлопців. Про талант місцевих умільців говорить й те, що на вигляд пластмасові вензелі від кованих не відрізнити, а практичність та якість виробів вражає. Мандруючи селом далі можна побачити освітній заклад в якому дають знання і плекають майбутніх патріотів – це місцева школа. Тут дівчатка вбрані у

шкільні форми з білими комірцями, гардероб хлопчиків витриманий в класичному стилі. У всіх допитливі оченята, а ще, розповідають кухарі, чудовий апетит. В їдальні вихованці ситно їдять, щоб на уроках добре вчилось і в спортзалі вистачало сил. Місцеві спортсмени з року в рік виборюють кубки у спартакіадах. Сільська громада самостійно від-

крила спортивний зал. Близько 90% южинецьких дітей мають статус чорнобильців, тому їхні батьки об’єднали матеріальні та фізичні зусилля, щоб забезпечити здорове майбутнє дітям через спорт. – Відкрили цей зал виключно своїми

якщо врахувати що всього в нашій команді було 10 учасників. Не стоїть на місці й дошкільна освіта. У 2010 році завдяки участі у проекті ПРООН «Місцевий розвиток орієнтований на громаду», у садочок села Юженець про-

силами. Дякуємо голові сільської ради, що надав нам це приміщення. Займаємося ми доволі успішно, тренуємо молоде покоління майстрів кікбоксингу та боксу, беремо участь у змаганнях з рукопашного

вели сучасне опалення і замінили вікна. У 2011 році в дитячому садочку відкрилась ще одна група. – У грудні 2013 року наш дитячий садочок знову розширився – було відкрито

бою, – розповів тренер Сергій Скрептун. Перемоги у юних спортсменів уже є. З першого виїзду на змагання в Кам’янецьПодільський додому вдалось привезти 5 перших місць. Це дуже гарний початок,

ясельну групу. Залучити кошти нам допоміг Благодійний фонд «Зміцнення громад», також значну суму зібрали батьки, а ще великий внесок зробили спонсори, – поділилася Оксана Заліска, завідуюча

Южинецьким ДНЗ. Духовною окрасою Южинця вже понад століття є Свято-Іоанно-Богословський храм. Тут люди черпають натхнення та внутрішній спокій, за що віддячують працею: прихожани разом із настоятелем дружно беруться за ремонт храму. – Зараз робиться ремонт в храмі – стелиться тепла підлога. В основному все робиться силами нашої громади, однак не завжди нам вистачає коштів. У 2014 році Благодійний фонд «Зміцнення громад» надав нам допомогу у розмірі 5 тисяч гривень для встановлення теплої підлоги, – коментує настоятель храму отець Борис. Южинець – це надзвичайно співоче село. У ньому пишаються «Калиновим намистом» – дитячим зразковим фольклорним колективом. Діти дуже люблять гастролювати та тішити своїми талантами. Вони беруть приклад із «Южинецьких молодичок», колективу, який функціонує вже більше 15 років та представляє Буковину за кордоном. – Село у нас гарне, мальовниче і співоче. Тут живуть дуже добрі і працьовиті люди. Нам спільно з громадою вдалось газифікувати та телефонізувати село, підключити Інтернет. Також в Южинці функціонує власна міні-пекарня, два при-

міщення, які займаються обслуговуванням автомобілів, цех, який виготовляє металеві вироби. Крім того, у нашому селі проживають підприємці, які займаються столярною справою. Головне ж те, що громада наша дружня і роботи не цурається, – говорить наостанок голова Южинецької сільської ради Ярослав Федорів.

Конкурс дитячих творів «Християнські орієнтири людського життя» Благодійний фонд «Зміцнення громад» та голландський християнський фонд «Oekroe» оголошує конкурс дитячих творів «Християнські орієнтири людського життя». До участі запрошуються діти віком від 8 до 14 років, які проживають у Хмельницькій та Житомирській областях. Переможці Конкурсу отримають можливість пройти курс оздоровлення та відпочити у дитячому таборі у селі Клиновець Мукачівського району Закарпатської області з 27 липня по 7 серпня 2015 року. На переможців чекають незабутні враження та пригоди у мальовничих Карпатах. Тема робіт: «Добра людина винесе добро із скарбниць свого серця» (Біблія, Луки 6:45). Умови Конкурсу: До участі приймаються твори обсягом до двох друкованих аркушів тексту формату А4, які повністю розкривають тему Конкурсу.

Для участі слід подати до 1 червня 2015 року такі документи: • Заявку на участь у Конкурсі встановленого зразка; • Чітку ксерокопію свідоцтва про народження; • Копію документа, що засвідчує право на пільгу (для дітей із багатодітних або малозабезпечених сімей, дітей-сиріт та напівсиріт); • Копію табеля за 2013-2014 навчальний рік. Роботи надсилайте за адресою: Пров. Подільський, 20, м. Шепетівка,

Хмельницька обл., Україна, 30400 Благодійний фонд «Зміцнення громад» з поміткою «Конкурс дитячих творів» За довідками звертайтесь за телефонами: +38 (03840) 4-18-60, +38 098 63 10 608, або пишіть на електронну скриньку: project@mitsna-gromada.org.ua

культура

«Секрет мого успіху – це досвід і віддані друзі» Сьогодні «Міцна громада» завітала в клуб села Білопіль Шепетівського району. Ми вирішили поспілкуватись з надзвичайно активною людиною, яка задає темп культурному життю не тільки села, а й всього Шепетівського району. Знайомтесь, завідуюча Білопільського клубу – Оксана Антонівна Никончук. – Окcано Антонівно, як давно Ви працюєте в сфері культури і чим сьогодні живе Ваш клуб?

– Вже 23 роки завідую клубом. Це перший і єдиний запис у моїй трудовій книжці. Моє основне завдання – працювати з творчими колективами, організовувати заходи, концерти, дбати про стан матеріально-технічної бази клубу. В процесі роботи доводиться часто стикатись із проблемами, але коли отримую гарні результати, одразу хочеться ще більше вкладати серце і свої сили в роботу. Розвивати культуру намагаюсь організовуючи різноманітні свята, які «розбавляють» буденне життя на селі. Ми одні з перших в районі започаткували святкування Дня батька. Щороку організовуємо свято Івана Купала, де намагаємось відтворити традиції: плетемо віночки, варимо справжню уху, співаємо самі та запрошуємо музикантів. Вже гарною традицією стала програма дозвілля до Дня святого Михайла з неформальною назвою «Кому за 30». Це спільний відпочинок сімейних пар, де жителі села старші 30 років збираються,

замовляють живу музику, обговорюють цікаві питання і загалом культурно відпочивають. На Андрія орієнтуємо всі заходи на дітей і молодь віком від 12 до 25 років. В Новорічно-Різдвяні свята намагаємось залучити всіх жителів села Білопіль: від наймолодших до найстарших. Також святкуємо і Міжнародний жіночий день. – Існує думка, що клуб в селі – це неформальна сільська рада, бо найбільше стикається із вирішенням проблем населеного пункту. Що Ви думаєте з цього приводу? – Звичайно, певний вплив на розвиток громади клуб має, але хіба тільки в культурному напрямку. У нас в селі Білопіль немає сільської ради, адміністративно ми належимо до Мокіївецької. Але є у нас старовинна церква, якій більше ста років, є бібліотека, медпункт, а головне – активна громада. Сільська рада – це інша установа. Вона задає напрямок і стиль роботи не тільки в культурі, а в усьому іншому. Нам вона завжди допомагає, її представники відвідують всі заходи та заохочують громаду. Без цієї допомоги працювати було б набагато важче. – Білопільський клуб під Вашим керівництвом постійно організовує відомі на весь Шепетівський район заходи. Чи можете поділитись з нашими читачами секретом своєї активності та успіху? – Все залежить від спілкування та донесення до жителів важливості того чи іншого проекту. Я все життя тут прожила, бачу проблеми, знаю, як і з ким говорити, кого можна попросити. Мабуть, мій досвід вже викликає довіру до мене та моєї роботи. А ще в мене багато друзів, які постійно підтримують і допомагають. На перший погляд здається, що організувати свято легко, але скільки людей до цього потрібно залучити! До прикладу візьмімо свято Івана Купала. Захід робимо біля річки, де немає освітлення. Про його підключення домовляємось із підприємцем, який неподалік працює, щоб від його споруди протягнути кабель. Також на вечір нам потрібна жива музика, для цього запрошуємо знайомих музикантів. На традиційне купальське багаття прошу хлопців підготувати дрова. Ще одне вогнище розводимо під приготування Білопільської купальської особливості – ароматної і ситної ухи. Чоловіки спеціально ловлять рибу, готують всі необхідні

інгредієнти і варять цю смачну страву. На завершення в нас – святкова дискотека. Після святкування місце має бути чисте та прибране, тому наперед домовляюся про те хто, коли і як прибере територію. Організувати подібне свято одній чи двом людям важко, але все робиться гуртом із друзями – хто чим може, тим і допоможе. – Як Ви вважаєте, що є Вашими найбільшими досягненнями? – У професійному плані – це робота клубу. У нас найкраще приміщення в районі, чудове матеріально-технічне забезпечення: є ноутбук, мікрофон, кольоровий принтер, світломузика, інструменти, відремонтовано актову залу і встановлено новий дах. Також це часті проведення заходів, постійна робота з людьми. Намагаюсь приділити увагу кожному та задіяти всі вікові категорії: маленьких діток,

лучивши кошти на нове перекриття даху. Також Фонд допоміг придбати меблі, інструменти, техніку та інші необхідні ресурси. Ще допомагає сільська рада та безпосередньо її голова – Людмила Печенюк, а ще – наша бібліотека з її завідуючою – Галиною Лахай. В особистому житті найбільшим досягненням є сім’я і друзі. В мене чудовий чоловік, дві доньки – золоті медалістки. Одна донька навчається в Національному університеті «Острозька академія», інша – в Хмельницькому національному університеті. А ще в мене є дуже хороші і віддані друзі, які при потребі завжди допоможуть і підтримають. – Цікаво, які плани на майбутнє у Вас, людини, яка постійно так багато цікавого і корисного організовує для своєї громади?

людей середнього віку, є в нас і старший співочий жіночий колектив, учасницям якого від 50 до 70 років. Робота клубу потребує великих ресурсів, частину яких ми залучили на ремонт через програму ПРООН «Місцевий розвиток орієнтований на громаду». Коли зробили ремонт, то виявилась ще одна проблема – дах почав протікати. Для нас це була катастрофа, бо великі кошти вкладено, а весь результат міг зійти нанівець. Вирішити цю проблему нам допоміг Благодійний фонд «Зміцнення громад», за-

– Найбільшим планом або завданням для мене є працювати в такому ж темпі, продовжувати організовувати наші масові заходи, шукати і втілювати в життя нові ідеї. Все, що ми робимо, вже стало своєрідною традицією, на яку всі чекають, до якої готуються. Дякувати Богу і громаді поки все вдається. – Що б ви побажали читачам газети «Міцна громада»? – Хочу побажати мирного неба, міцного здоров’я, творчого натхнення і завжди прагнути до кращої мети.

Активна громада

Всеукраїнський конкурс «Інноваційний прорив – 2015» До участі в конкурсі запрошуються підприємці, розробники, студенти, вчені – автори інноваційних ідей та проектів, що хочуть збудувати бізнес на основі своїх інноваційних рішень і мають потребу в розвитку та підтримці своїх проектів. Категорії проектів: 1. ІТ, телекомунікації та засоби зв’язку (ПО, мобільні додатки). 2. Засоби по боротьбі з дезінформа-

цією та укріпленню ролі social media у вирішенні суспільних проблем. 3. Енергозберігаючі та «зелені» технології. 4. Технології і розробки для сил АТО. Винагорода переможцям конкурсу – п`ятимісячна програма розвитку проекту та безкоштовне стажування в США. Інноваційні проекти приймаються до 12 березня 2015 за посиланням: www.ukrinnovation.com/ukr/register.htm

Конкурс дитячої творчості «Моє майбутнє − з рідною землею!» Нагадуємо, що Благодійний фонд «Зміцнення громад» продовжує прийом робіт на конкурс дитячої творчості. До розгляду приймаються роботи, які відображають тему сільського господарства та виконані впродовж року. Для участі в Конкурсі потрібно надіслати: • конкурсну роботу, що відповідає проблематиці Конкурсу; • заявку на участь у Конкурсі встановле-

ного зразка; • чітку ксерокопію свідоцтва про народження. Творчі вироби: малюнки, аплікації, вірші та вироби декоративно-прикладного мистецтва надсилайте на адресу: 30400, Хмельницька обл., м. Шепетівка, пров. Подільський, 20, БФ «Зміцнення громад» з поміткою «На конкурс». За додатковою інформацією звертайтеся за телефоном: (03840)4-18-60

традиції

Головне свято останнього місяця зими У лютому відзначають найбільш відоме свято – Стрітення (Стрітення Господнє). Його святкування здебільшого носить релігійний характер, але в деяких населених пунктах зберігаються і народні традиції, що збагачують фольклор. В християнському розумінні Стрітення Господнє є одним з найбільших свят. Воно відзначається на 40-ий день після Різдва Христового. За Святим Письмом саме в цей день відбулась зустріч Праведного старця Симеона з Дівою Марією та Ісусом, що символізувала собою велике Господнє чудо. Симеон був одним із 70 перекладачів Біблії з староєврейської на сучасну мову. Працюючи над перекладом, у книзі він знайшов місце про народження Спасителя і не повірив, що Діва (Непорочна особа) народить дитину. Тому хотів переправити текст «Діва народить» на «Жінка народить». У цей момент Господь звернувся до Симеона і сказав йому, що доки той не побачить Месію на власні очі, доти не зможе відійти у життя вічне. Так і сталось: коли Діва Марія з маленьким Ісусиком відвідала храм, їх зустрів Праведний старець. Він з Божою ласкою

побачив у Дитятку Месію, після чого взяв Його на руки і гарною молитвою подякував Господу за те, що зміг побачити обіцяного Спасителя і відійти у вічність.

– Стрітення Господнє входить в число 12 найважливіших свят церкви. Воно є суто релігійним і має богословське та історичне пояснення подій, які записані в Святому Письмі. Відзначаючи цю подію, під час церковної служби освячують воду як символ життя і очищення та свічки – символ християнської самопожертви, – розповідає настоятель храму святих мучеників Бориса та Гліба отець Василь. Народні ж традиції та вірування описують Стрітення (Стрічення, або Громниці) як подією зустрічі зими з весною. Після зими та морозів люди з великою радістю завжди чекають весни і тепла, а цей день був символічним початком переходу до теплішої пори. – На Поділлі зазвичай свято Стрітення, або Стрічення, шанувалось у народі. Селяни цілий день намагались спостерігати за природою, бо вважалось, що Зима в цей день бореться із Весною і до вечора мав бути помітний результат чия взяла. Якщо була відлига і тепло, то це означало, що перемогла Весна, але буде ще довго холодно, тому що Зима помститься за свою поразку. Якщо ж було холодно і морозно, то під цим розуміли, що молода

Весна поважає старшу Зиму і не дуже з нею хоче боротись, а значить скоро, як мудра правонаступниця, буде володарювати, а надворі швидко потеплішає, – ділиться знаннями народного фольклору голова історико-культурної організації «Подільське братство» Мирослав Мошак. Інша назва свята – Громниці. У час зими добрі господарі повинні були приготувати власну «громничну» свічку і на свято несли її на освячення, а опісля підпалювали вдома. За народним повір’ям вогонь громнички оберігав від повені, та весняного морозу на дерева, а влітку втихомирював негоду, щоб блискавка не влучила в житлову чи господарську споруду. Також в день Громниці брали абсолютно нову посудину, набирали в неї свячену воду і зберігали її протягом року. Цією водою кожну першу неділю в місяці при потребі натирали хворі місця, окроплювали вулики, худобу, господарство. Вважалось, що такий обрад допоможе швидше одужати, або вбереже від негараздів. Загалом всі обряди були об’єднанні навколо освяченої води і свічок задля збереження здоров’я та господарства.

Об’єднані любов’ю до пісні Пісня – це коли душа сповідається. (Г. Тютюнник) Народна пісня для України – це поезія, історія, це – життя. Українська пісня лунає у кожній оселі, а особливо дзвінко вона звучить у Будинку культури села Коболчин Сокирянського району. Ось уже 60 років тут свої репетиції проводить народний хор «Любисток». Зараз колектив нараховує 45 учасників. Це люди із різними вподобаннями, різні за віком та із різними долями. Хтось із виконавців ще навчається у школі, хтось уже має хорошу професію, а хтось – пенсіонер, і вже перебуває на заслуженому відпочинку. Проте усіх цих людей об’єднує любов до пісні. Особливістю «Любистку» є те, що усі його учасники почали співати у колективі, ще сидячи за шкільною партою. І після стількох років вони не зрадили покликові душі. Ідея створення творчого колективу виникла давно, ініціатором цієї задумки став теперішній директор Іван Іванович Гончар. – Наш колектив немолодий. Із 45 учасників 22 – пенсіонери. Найстаршому виконнавцеві 80 років, наймолодшій – 14. Це народний хор, який займає перші місця на конкурсах в Україні. У 2010 році ми отримали перемогу на Всеукраїнському фестивалі «Пісенні Візерунки» та подяку від екс-міністра культури України Володимира Васильовича Вовкуна. У 2013 році були нагороджені дипломом першого ступеня ім. П. Демуцького, а минулого року – гран-прі у 7 Всеукраїнському фестивалі у села Ворзель Київської області. За довгі роки плідної праці у нас уже є розроблені концертні програми, із якими ми виступаємо, – розповідає Іван Гончар. Народний хор представляє Сокиряни на Всеукраїнських фестивалях та пісенних конкурсах. Це було б неможливим,

якби не ентузіазм учасників та допомога благодійників. Зокрема підтримка Благодійного фонду «Зміцнення громад» посприяла участі народного колективу VII Всеукраїнському фестивалі-конкурсі аматорської творчості «Пісенні Візерунки». Колектив «Любистку» об’єднав людей різних професій. Тут є вчителі, бібліотекарі, екскурсоводи і навіть колишній сільський голова. – Із українською піснею наш хор працює уже довгий час. Але спочатку ми були церковним хором, і тільки згодом

на, екскурсовод музею у с. Коболчин. Найстарший учасник хорового колективу – Іван Олексійович Бахман – згадує про те, як розпочиналася його «кар’єра» в «Любистку». – У хорі я почав займатися із 1969 року. У вересні цього року святкуватиму ювілей – мені буде 80 років. Зараз уже маю проблеми зі здоров’ям, тому у хорі співаю рідше, ніж хотілося б. Пам’ятаю, що наші репетиції проходили у сільському Будинку культури. Творча діяльність «Любистку» почалася із пісні про Коболчин, але із кожним роком людей у колек-

почали виконувати українські народні пісні. Відтоді ми виконуємо лише їх. Співаємо при музеї, багато виступаємо і намагаємось весь час оновлювати репертуар і тому обираємо пісні на різну тематику, – коментує Марія Василівна Якови-

тиві ставало все більше і репертуар змінювався, – розповідає Іван Олексійович. Є в колективі і наймолодша учасниця – учениця 9 класу загальноосвітньої школи с. Коболчин. – У хор я прийшла зовсім недавно: не

минуло ще і року. Учнівський колектив давно співпрацює із Іваном Івановичем, він – професіонал своєї справи. Любов до музики я відкрила в собі 3 роки тому, при чому не зовсім звичним способом. Я почала слухати рок, з кожним днем він ставав усе важчим і важчим. Пізніше я захотіла займатися вокалом, розвиватися і набиратися досвіду. Саме через це я стала учасницею хору «Любисток». Хоча я займаюся мало часу, проте маю улюблену пісню, яку ми виконуємо хором. Це «За байраком байрак» на слова Т. Г. Шевченка, – ділиться дев’ятикласниця. Для учасників творчого колективу захоплення музикою є надзвичайно важливими. Ось як говорить про це Ганна Іванівна Савчук, вокаліста «Любистку». – Із самого дитинства я любила співати. Пам’ятаю, як мама постійно говорила: «Дивись, бо долю проспіваєш». Але на долю я не жаліюся. Коли працювала вихователем у дитячому садочку, обов’язковою умовою була участь у художній самодіяльності. А оскільки у мене чистий і правильний голос, то я вирішила стати учасницею хорового колективу. Там я познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, то ми там і зустрічалися, і співали разом. Зараз я працюю заступником директора із виховної роботи і вчителем українознавства, але жодної репетиції не пропускаю. Для кожного з нас пісня – це відпочинок і те, що об’єднує різних людей, – коментує Ганна Іванівна. Пісня – душа народу. І завдяки тому, що в Україні існують такі творчі колективи як «Любисток», українська душа буде жити вічно. А щоб вона жила, розвивалася і процвітала, її необхідно підтримувати і допомагати. Саме цим займається Благодійний фонд «Зміцнення громад», сприяючи розвитку культури села Коболчин і української культури загалом.

Дитяча сторінка

Знайди 10 відмінностей

Загадки

Скоромовки-спотиканки

Влітку медом ласував, досхочу малини мав, А як впав глибокий сніг позіхнув і спати ліг. Бачив чи не бачив сни, а проспав аж до весни. Довгі вуха, куций хвіст, невеликий сам на зріст. На городі побував, нам капусту попсував. Довгі ноги − скік та скік... Ми погнались, він утік... Котиться клубочок Зовсім без ниточок. Замість ниточок – Триста голочок.

Миші в шафі шаруділи Шість шарфів шерстяних з’їли.

Черепаха чаплю вечором Пригощала чаєм з печивом.

Зупинився на зрубі зубр. Задивився зубр на зруб. Семен сіно віз – не довіз. Лишив сани, узяв віз.

Розфарбуй папугу

Ой, яка ж вона гарненька: Пишнохвоста і руденька. Не звірятко — просто диво, Невгамовне, пустотливе. Вгору − вниз, на гілку, з гілки... Хто ж це буде, діти? Дуже довга в нього шия І смугаста, як у змія. Нею він через паркан Заглядає, наче кран.

Любі малята, перші п’ять осіб, які надішлють правильні відповіді на загадки, отримають подаруночки. Чекаємо ваші листи за адресою: 30402 м. Шепетівка, пров. Подільський, 20, Благодійний фонд «Зміцнення громад» (з поміткою «Міцна Громада») Регіональне інформаційно-аналітичне видання “Міцна громада” Адреса редакції: пров.Подільський, 20, м.Шепетівка, Хмельницька обл., 30400 тел./факс: (03840) 4-18-60 www.mitsna-gromada.com

Бурі бобри брід перебрели, Забули бобри забрати торби.

Засновник - БФ “Зміцнення громад” Реєстр. св. серії КВ №19459-9259Р Тираж - 12 000 примірників Головний редактор – Т.П.Василик Випусковий редактор – А. В.Глівінська Редакційна колегія: О.О.Рудюк, В.В.Годний, Ю.С.Іщук, І.М.Слободзяна

Жарти − Донечко давай покажемо, як ми вивчили всі місяці року. Ну! Сі...? − Чень! − Лю...? − Тий. − Ну, давай сама! − Зень, Тень, Вень, Вень, Пень, Пень, Сень, Тень, Пад, День! Одеса. На балкон виходить мама і кричить: − Аркаша! Додому! Хлопчик піднімає голову і кричить у відповідь: − Я замерз? − Ні! Ти хочеш їсти! − Тато, скажи, а цибуля дуже корисна? − Так, синку. − Тато, а сметана дуже корисна? − Ну, звичайно, синку. − Тато, а тоді купи мені чіпси з цибулею і сметаною.

Верстка - Р.В.Сухоцький, О.А.Лавренюк Друк - офсетний, віддруковано у ТОВ “Інтерконтиненталь-Україна” Адреса друкарні: м. Київ, вул. Інститутська, буд.16, офіс 1/15 Розповсюджується безкоштовно

Газета заснована 6 листопада 2012 року. Виходить1 раз на місяць. Обсяг - 2 друкованих аркуші. Редакція не завжди поділяє точку зору авторів публікацій.