№4 (89) квітень 2015 року
Сюди приїздять люди з усіх усюд для морального та фізичного зцілення. Особлива атмосфера С.3 Банченського монастиря.
Розкриваємо таємниці трипільської культури у селі Братанівка.
С.4
Грицівський духовий оркестр ‒ колектив «об’єднаний роками». Секрети дружби та успіху.
С.5
Український крок у світовий фандрейзинг
Завершився прийом робіт конкурсу «Моє майбутнє – з рідною землею». Зразки робіт учасників.
С.7
Шановна громадо! Незабаром на Україну чекає відзначення Дня Перемоги. У світлі останніх подій кожен українець переосмислив значення цієї дати для себе особисто і для своєї держави. Усвідомлення української нації як єдиної, стало головним порухом душі кожного мешканця України, від маленького села до міста-мільйонника. Відзначення дня 9 травня нині переплітається з очікуванням нової перемоги та вірою в те, що в незалежній Україні незабаром з’явиться ще одна дата, яка говоритиме про мир у нашій державі. Сьогодні ми розпочинаємо нову традицію відзначення днів 8 та 9 травня у європейському дусі пам’яті та примирення. Ми пригадуємо тих, чий подвиг назавжди залишився на далеких полях битв Другої світової війни. Ми віддаємо мовчазну шану загиблим воїнам, нашим дідам та батькам, які з честю захищали свою землю. Ми несемо квіти до меморіальних знаків як символ пам’яті і віри в те, що ніхто не забутий. Разом із тим, ми пишаємось нашими ветеранами. Ми горді, що досі маємо можливість подивитися їм у вічі, взяти їх за руку і подякувати за безсмертний людський подвиг. Тож пам’ятаймо про минуле, вивчаймо історію, віддаймо шану нашим українським героям! І тоді наші діти та онуки пишатимуться своїми батьками і з гордістю говоритимуть: «Я ‒ українець!» З найкращими побажаннями Тетяна Василик, директор БФ «Зміцнення громад»
У квітні Благодійний фонд «Зміцнення громад» став учасником 2 масштабних конференцій із фандрейзингу, що відбулися у Сполучених Штатах Америки та Великій Британії. Фахівці Фонду вивчали тонкощі системи пошуку донорів для підтримки розвитку громад. Чи замислювались Ви коли-небудь, ценати, соціально відповідальні компанії, Фандрейзинг: що це таке і «з звідки благодійні фонди беруть гроші? благодійні організації та просто свідомі чим його їдять»? «Фандрейзинг» ‒ доволі нове поняття для українського світу в порівнянні із європейським та американським. Цей термін виник від англійських слів fund (кошти, активи, фінансування) і raise (примноження, збір), тому його можна перекласти як «примноження коштів», «пошук активів».
Вони їх «шукають». Так-так, саме шукають! «Де?» ‒ запитаєте Ви. Найпростіше шукати додаткове фінансування у мережі Інтернет на спеціалізованих сайтах, де розміщують оголошення про конкурси, гранти або мікрогранти, стипендії тощо. Як правило, донорами стають щедрі ме-
громадяни, які прагнуть допомагати іншим. Активний моніторинг пропозицій ‒ це половина успіху Вашої страви. Якщо Ваш проект не зацікавив одного донора, не бійтеся звернутися до іншого, адже попит формує пропозицію. (Продовження с.2)
2
НОВИНИ
Український крок у світовий фандрейзинг (продовження. Початок с. 1) Готуючи проект для гранту чи конкурсу, головне ‑ чітко сформувати мету, завдання, проблему та її контекст, етапи реалізації (з термінами, заходами та відповідальними особами), презентувати цільову аудиторію та очікувані результати. Не забудьте також про інформаційну кампанію під час та по завершенню реалізації проекту. Благодійний фонд «Зміцнення громад» має великий досвід з питань фандрейзингу. Фонд часто був як донором, так і отримувачем грантів. Лише за минулий рік були надані кошти на 8 успішних грантових проектів, у рамках яких було реконструйовано 18 криниць у трьох областях України, встановлено 4 нових ігрових майданчики, екопарківку у місті Нетішин, реконструйовано два дитячих садочки у Красилівському районі Хмельницької області.
Американський досвід
Маючи значний досвід фандрейзингу, Благодійний фонд продовжує переймати світовий досвід та навчатися. Саме з цією метою з 29 по 31 березня у місті Балтімор, штат Меріленд, США було відвідано «Міжнародну конференцію з фандрейзингу», організовану Асоціацією Фандрей-
зингу. Метою конференції була допомога фандрейзерам з усього світу у досягненні успіху. Цьогоріч захід відвідали понад 4 000 учасників, більше 80 з них прибули з-за кордону: Канади, Австрії, Саудівської Аравії, Бразилії, Єгипту, ОАЕ, Нової Зеландії, Швейцарії та ін. Єдиним учасником із країн пострадянського простору на цьогорічній конференції стала Україна. Інтереси вітчизняного фандрейзингу представляв Благодійний фонд «Зміцнення громад». ‒ Система закордонного фандрейзингу дещо відрізняється від українського. Зокрема, у Сполучених Штатах існує багато організацій, які надають юридичні послуги, PR-супровід, проводять тренінги. Сприяють цьому виплати з держбюджетів, тоді, коли в Україні до фандрейзингу більше долучаються бізнесові структури. Для нас візит на конференцію мав як навчальну мету, так і пошук нових можливостей та кроків до партнерства. Так, бажання співпрацювати із Фондом виявили організації із Австралії та США. Це надихнуло нас на роботу із новими проектами, ‒ ділиться враженнями Ніна Огнівчук, менеджер відділу регіонально-
го розвитку Благодійного фонду. На конференції можна було зустріти, почути та побачити видатних лідерів та нових зірок світового фандрейзингу. Серед найвідоміших доповідачів були американська актриса Вупі Голдберг, популярний оратор Сет Годін та письменниця Ісабель Альєнде.
Британський досвід
Продовжуючи переймати світовий досвід, представники Благодійного фонду «Зміцнення громад» відвідали саміт благодійників, що відбувався з 13 по 19 квітня у Лондоні. Британські та міжнародні благодійні організації обговорювали актуальні питання фандрейзингу, розглядали приклади успішних грантових проектів та головні методики залучення коштів. Для обговорення найактуальніших питань на саміт приїхали близько 300 учасників. Серед більш ніж 50 спікерів саміту виступали представники топ-менеджменту масштабних британських фірм та холдингів зі сфер медицини, благодійності, бізнесу. ‒ Для жителів таких країн, як Великобританія, Німеччина і Голландія благодійність давно стала невід’ємною частиною
життя: кожен надає постійну підтримку благодійним організаціям, тим самим щоденно примножуючи добробут свого суспільства. І хоча останні півтора року в Україні спостерігається піднесення руху волонтерства, надання пожертв для підтримки тих, хто потрапив у скруту, нам все ще потрібно багато чого повчитися. Зараз важливо не розсіяти наш потенціал, залучити досвід успішних країн і зробити благодійність гарною звичкою кожного українця. А головне ‒ маємо показати світовій спільноті, що наші благодійні організації працюють прозоро, відповідально і ефективно, ‒ коментує Тетяна Василик, директор Благодійного фонду «Зміцнення громад». Серед організаторів та спонсорів саміту були представлені Фонд Благодійної Допомоги (CAF) та британська онлайн біржа благодійності «Mydonate»BT («МійВнесок»). В Україні фандрейзинг впевнено набирає обертів, навчає нового типу мислення, нового погляду на благодійність, бізнес та волонтерство. До залучення коштів для нових проектів все частіше вдаються і фізичні особи, шукаючи фінансової підтримки для реалізації власних ідей.
Знайти інвесторів для свого проекту Ви можете на сайтах: Посольства
Культурні центри
Ukraine.gc.ca
http://www.kiew.diplo.de/
Інформаційні ресурси
http://www.gurt.org.ua/
http://www.polinst.kiev.ua/
http://www.civicua.org/
Вільне дихання від благодійників Проблема нестачі медикаментів гостро постає у сільській місцевості. 88% державного фінансування іде на виплату заробітної плати лікарів і нарахувань на комунальні платежі, решта – на медикаменти. Цих коштів катастрофічно мало, тому на допомогу медикам приходять благочинники. 24 березня представники Благодійного фонду «Зміцнення громад», за підтримки німецької компанії Farmaplant GmbH, передали 2 500 спреїв для носу «BRIS» центрам ПМСД Хмельницької і Чернівецької областей. Так, медзаклади Новоушицького та Сокирянського районів отримали дієвий засіб для боротьби з сезонними хворобами. Лікарський засіб буде розподілений між усіма ФАПами та амбулаторіями районів. – Новоушицький центр ПМСД існує 2 роки. Тут працюють фельдшери, акушерки ФАПів, сімейні лікарі, педіатри і терапевти. Ми займаємося медичною допомогою в селі. Раз чи двічі на місяць у кожне село виїжджає лікар-педіатр, стоматолог, невропатолог, офтальмолог і сімейний лікар. Вони оглядають дітей, інвалідів і ветеранів війни. На сьогодні фінансування нашого центру не дозволяє безкоштовно видавати медикаменти пацієнтам. У цьому нам допомагають благодійники. Завдяки підтримці БФ
«Зміцнення громад» ми отримали якісний засіб для боротьби із грипом, – говорить Наталя Фінагєєва, головний лікар ПМСД Нової Ушиці. Географія добрих справ Фонду не обмежується Хмельниччиною. У сусідній Чернівецькій області медицина теж почувається недофінансованою. – Зараз розпочинається період сезонних захворювань. Назальний спрей «BRIS» – ефективний засіб для профілактики і лікування ГРЗ. Цей лікарський засіб – на основі морської води, з пантенолом і ефірними оліями. Ще до підвищення курсу долара цей засіб коштував 130 грн за 1 флакон. БФ «Зміцнення громад» передав нам 1 500 шт спреїв «BRIS». Ми рівномірно розподілимо їх між медичними закладами району і видаватимемо лише за рекомендаціями лікаря. Передусім спреї отримають діти та малозахищені верстви населення, – говорить Олена Маленька, сімейний лікар Сокирянського центру ПМСД. Відтепер у медзакладах Новоушицького і Сокирянського районів черги стануть меншими: сезонні захворювання місцевим жителям не страшні. Загалом БФ «Зміцнення громад» отримав 55 728 спреїв. Представники Фонду передаватимуть їх медзакладам України.
Українські донори
http://www.irf.ua/
http://mitsna-gromada.org.ua/
Іноземні донори
http://www.opensocietyfoundations.org/
http://www.usaid.gov/
Із думкою про військових Техніка та броня для бійців у зоні бойових дій важливі, однак про здоров’я та особисту гігієну забувати також не варто. Несприятливі погодні явища ускладнюють умови перебування бійців на передовій. Під час рясних дощів та снігу амуніція солдата
вмістити близько півсотні комплектів одягу військових. – Цей агрегат принесе не менше користі на передовій, ніж танк чи інша військова техніка. Після його випробування в умовах, близьких до бойових, сушильну
намокає за декілька хвилин. БФ «Зміцнення громад» та корпорація «Сварог Вест Груп» вирішили зарадити цій проблемі, передавши Вінницькій військовій частині мобільну сушильну камеру для військового одягу та амуніції вартістю 65 тис. грн. Задля цього на базі ПрАТ «Добробут» був переобладнаний старенький військовий «кунг», у який поміщено котел ємністю на 300 л гарячої води. Сушильна камера може
камеру відправлять на підмогу захисникам. Для Збройних Сил України така допомога є надзвичайно важливою, – коментує Сергій Сливка, представник Вінницької військової частини. Нагадаємо, що допомога військовим надається у рамках програми «Народ та армія – єдині», за час дії якої БФ «Зміцнення громад» та корпорацією «Сварог Вест Груп» було залучено 4 млн 36 тис. грн.
3
НОВИНИ
Городищенський артос Подільська земля ‒ щедра на духовні перли. Чи не в кожному місті та селі є свої монастирі або храми. Яскравими барвами, неначе дорогоцінними прикрасами, виблискує своєю неймовірною красою і Свято-Різдва-Богородничий чоловічий монастир. Розташований він у мальовничому куточку Хмельницької області, поміж ставків і лугів, у селі Городище. Славиться село своєю давньою історією, пам’ятками, а головне – багатою духовною спадщиною. У день Пасхи проводиться особливий обряд – освячення артосу або, як її інакше називають, – «просфори всецілої». За своєю рецептурою – це прісний хліб. На ньому зображений хрест і терновий вінець. Освячується «просфора» особливою молитвою і кропленням святою водою у перший день Святого Великодня. Після освячення, хліб перебуває впродовж усього першого тижня у церкві. У Світлу суботу артос роздрібнюється і роздається як святиня. — Люди, які беруть собі частинку артосу, розділяють його на цілий рік. Він має дуже сильні цілющі властивості. Тому, хто хоче духовно і тілесно очиститись, може з’їсти шматочок, освятитись. Але головне – віра, з якою ми вкушаємо хліб. Коли людина вірить, вона отримає Божу благодать, – розповідає благочинний Шепетівського округу архімандрит Пітірім. У селі Городище печуться артоси для всієї Шепетівської єпархії Української православної церкви, яка охоплює 6 районів. – Артоси ми робимо у власній пекарні при монастирі. Процес випікання дуже кропіткий. Напекти потрібно багато і зробити це за короткий час. Цього разу ми напекли 180 артосів, пекли день і ніч, аби встигнути до свята. Також ми готували паски, якими пригощали людей похилого віку в Шепетівському спеціалізованому закладі. Благодійний фонд «Зміцнення громад» зробив неоціненний внесок – виділив цілу тонну муки для випічки. Фонд робить великий вклад у життя нашого монастиря. Благодійники допомагають нам уже не вперше та тішать частими подарунками. Сподіваюсь, Бог і надалі буде давати працівникам Фонду сили та наснагу
творити хороші справи, – коментує архімандрит Пітірім. Пасхальний період – це час, коли необхідно втримати у собі всю благодать, яку люди отримали за час посту. Потріб-
но всією душею відчути пасхальний дух, дарувати рідним і близьким людям радість, тепло і пам’ятати – все воздасться сторицею.
Банченський монастир: між небом і землею Неподалік від містечка Герца на Чернівеччині знаходиться одне з найбільш незвичайних місць Буковини, про яке вперше почула Україна в жовтні 1994 року ‒ Свято-Вознесенський чоловічий монастир. Розміщений на високих пагорбах, здається, от-от відірветься від землі і порине в небо, якого торкається золотоверхими дзвіницями. Далеких 20 років тому на пагорбах, оточених лісом, був закладений перший камінь Свято-Вознесенського собору, побудова якого тривала майже 3 роки. Заснував Банченську обитель, разом із декількома братами, архімандрит Лонгін, у миру ‒ Михайло Васильович Жар. Поступово до монастиря почали приходити брати з навколишніх сіл. Монастирський комплекс знаходиться всього за 7 км від кордону з Румунією, тому частина братії розмовляє румунською. Із першого каменю, що поклав початок благій справі, виріс цілий архітектурний ансамбль. Тут наразі розташовуються 6 храмів і Скит. До речі, монастирські куполи можна побачити навіть із Чернівців. А надвратна дзвіниця, створена на кшталт дзвіниці у Святій Софії в Києві, вища за її прототип у півтора рази. Свято-Троїцький собор Банченського Вознесенського чоловічого монастиря є одним з найбільших християнських храмів у Східній Європі. Вражають його розміри: висота ‒ 56 метрів, довжина ‒ 60 метрів, ширина ‒ 40 метрів. У будівництві храмів безпосередню участь, окрім будівельників, бере і братія монастиря, і прихожани. На побудові одного із найкрасивіших храмових ансамблів в Україні добрі справи архімандрита Лонгіна не завершились. Він заснував дитячий сиротинець у селі Молниця. Сьогодні у різних корпусах проживають сотні вихованців, серед яких вихованці з особливими фізичними потребами. Але наставниці та вихователі роблять усе можливе, щоб подарувати материнську ласку та тепло малечі. Намагається не залишатися осторонь і Благодійний фонд «Зміцнення громад». У передвеликодні дні працівники Фонду завітали сюди із пасхальними подарунками – наборами солодощів та канцтоварів. Більше ніж 800 подарунків передали в руки вихованцям із побажаннями світлих святкових днів та здійснення мрій. ‒ Банченська обитель «дихає» особливою величчю та піднесеністю. Кожен храм, кожна побудова наштовхує на думки про добро та мир. Маючи особливу місію ‒ передачу пасхальних подарунків дітям ‒ було приємно спостерігати, як піклу-
ються про їх добробут. Відчуваєш, якщо дійсно існує в світі добро ‒ то живе воно тут, у Банчені. І його проміння світиться у кожній парі дитячих оченят, ‒ коментує Карина Руда, фахівець Благодійного фонду «Зміцнення громад». Свято-Вознесенський чоловічий монастир цими святковими днями приймав паломників. Пасхальна служба зібрала чимало прочан з усієї України. Вільні приміщення над трапезною абсолютно безкоштовно здаються паломникам. Неможливо з першого погляду оцінити неймовірну велич храмових ансамблів. А насолодитися навколишніми краєвидами можливо тільки з оглядової дзвіниці. Одним словом, щоб дізнатися, що таке Банченський Свято-Вознесенський монастир, потрібно побачити його на власні очі, доторкнутися до святинь, вдихнути на повні груди Буковинське повітря.
В УКРАЇНІ Ліки дешевшають? 19 березня 2015 р. Верховна Рада дозволила купувати ліки через механізми ООН. За відповідний законопроект № 2150 проголосував 241 нардеп, з 226 мінімально необхідних. Президент України Петро Порошенко підписав закон, який передбачає здійснення державних закупівель ліків за участю міжнародних організацій, зокрема Всесвітньої організації охорони здоров’я, Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), передає прес-служба Глави держави. За словами П. Порошенка, міжнародний досвід свідчить, що запровадження такої процедури дозволить заощадити до 40% тільки на закупівлі ліків. Міністр охорони здоров’я України О.Квіташвілі повідомив, що закупівлю ліків Україна буде проводити через структури ООН в онлайн-режимі. Планується, що торги будуть проходити за участю міжнародних експертів. Зазначимо, що закупівлі проводитимуться за валюту. Купівля валюти зрівняє різницю в ціні препарату під час закупівлі через міжнародні організації та МОЗ України, адже закупівлі підлягатимуть ліки тих самих виробників, які завжди закупляло профільне міністерство. Водночас, є ризик, що препаратів закуплять менше. За словами прем’єра А.Яценюка, низка вакцин і спеціальних медичних препаратів, у тому числі проти ВІЛ-інфекції, інші спеціальні лікарські препарати надходитимуть за схемою і моделлю через систему ООН, у тому числі ЮНІСЕФ, ВООЗ та інші міжнародні організації. http://ukr.media
Готуємось до 3G зв’язку Уже скоро в Україні з’явиться повноцінний 3G зв’язок від трійки провідних мобільних операторів: МТС, Київстар та life:). Вони отримали ліцензії, внесли оплату і готують мережі до запуску. 3G (англ. 3rd Generation) — «третє покоління технології мобільного зв’язку» — набір послуг, який включає в себе як високошвидкісний мобільний доступ до послуг мережі Інтернет, так і технологію радіозв’язку. Але перш ніж планувати свій перехід на 3G, власникам смартфонів (а в мережах українських операторів таких уже 30-40%) варто врахувати кілька нюансів роботи мобільного пристрою у мережі нового, для більшості українців, стандарту. 1. Власники пристроїв із подвійною SIM — картою можуть виявити, що 3G інтернет підтримується тільки одним з двох слотів. 2. Не всі смартфони демонструють в 3G мережі однакову швидкість при рівних умовах, адже є відмінності в чіпах і технологіях. 3. Швидкісний мобільний інтернет садить батарею швидше. Якщо ж смартфон роздає 3G інтернет як точка доступу Wi-Fi, то, як показує практика, батарея сідатиме менше, ніж за годину активного використання. 4. У русі швидкість мобільного інтернету буде набагато нижчою. Якщо, наприклад, «у стані спокою» швидкість досягає 10 Мбіт/с (цифра взята для прикладу), то в русі, приміром, на швидкості 20 км/год вона просяде до 3-4 Мбіт/с, а при швидкості 120 км / год – нижче 1 Мбіт/с. http://zik.ua/
4
МАНДРУЄМО СЕЛАМИ
Від Молодова до Братанівки Братанівкою назвали невеличке поселення Сокирянського району, що на Буковині, на честь вельможі Братанова. Він у 1927 році дав прихисток людям, які утекли від повені на Дністрі. Була й друга хвиля переселення вже у 80-их роках минулого століття. Тоді село Молодове повністю поглинули води Дністровської ГЕС і поховали під собою неоціненні пам’ятки древньої цивілізації.
Пам’ятки трипільської культури знайшли в Молодові ‒ Археологи багато досліджували ці території. Вони знайшли найдавніші поселення трипільської культури саме в Мо-
них артифактів кам’яного віку, зокрема, фрагменти кісток мамонта. Тепер вони знаходяться в імпровізованому музеї Братанівки разом із предметами побуту мешканців древнього Молодова. Експонатів у ньому небагато, залишаючи рідне село, люди брали із собою скромні пожитки. З 70-их років на всю Чернівецьку область Молодове, а відтак і Братанівка, славились хором. Виступає він і сьогодні у стінах клубу, який колись звели нашвидкоруч, а нещодавно відремонтували. ‒ Відділ культури нам допоміг із ремонтом і придбанням інвентарю. А Благодійний фонд «Зміцнення громад» зробив приємний шокуючий сюрприз, подарувавши під час урочистого концерту технічну апаратуру, ‒ ділиться Ганна Лєснік.
лова Василь Лєснік. Ошатна алея веде до навчально-виховного комплексу. Він чепурний, у квітах, у 70-их будувався як садочок, а тепер демографічна ситуація така, що під одним дахом і учні, і дошкільнята. Разом і півсотні не набереться. До створення навчально-виховного комплексу, теж долучився Благодійний фонд «Зміцнення громад». ‒ Нам у садочок подарували телевізор і DVD-плеєр. У школу ‒ теж телеві-
матики в конкурсі «Буковинська зірочка». Взагалі, вчителі в нас енергійні, освічені, трудолюбиві та дружні. Ми вміємо допомогти, захистити один одного. У нас тісна співпраця з батьками, ‒ говорить Валентина Левентир. Братанівці одностайні в більшості питань, коли село газифікували, зуміли навіть заощадити. ‒ Допомагали всі, хто міг, від малого до великого. Працювали власними руками, аби не наймати інших людей. Тому
зор, холодильник, DVD-плеєр, ‒ розповідає Валентина Левентир, директор НВК. У симпатичних класних кімнатах навчального комплексу розташовано по кілька парт, школярів дуже мало, але всі сумлінні в навчанні. ‒ Наші учні беруть участь у районних конкурсах і змаганнях. Уже декілька років поспіль здобуваємо призові місця з мате-
ми змогли зекономити велику кількість грошей, ‒ ділиться секретом сільський голова. Братанівська земля сповнена історією і, здається, кожне дерево, кожен камінь дихає традиціями минувшини. А в такому оточенні не може не підростати майбутнє покоління, вірне своїй землі, своїм предкам, своєму майбутньому.
Майстрині в Братанівці – знатні
лодові, ‒ розповідає завідувач братанівським Будинком культури Ганна Лєснік. Вимушені переселенці зуміли перенести з собою «краплю з моря» знайде-
Місцева бібліотека тут теж особлива. Усі назви виставок, портрети, картини і символіка ‒ вишиті. Це все спеціально вишивала для бібліотеки завідувач. Майстрині в Братанівці знатні, успадкували хист ще з Молодова, звідти й домоткані килими, якими встелена підлога у місцевому храмі, численні ікони – справа рук вишивальниць. Писаний лик Марії-Магдалини чи не єдиний, який вдалося врятувати із затопленої церкви. А нову, побудовану церкву довелося ремонтувати вже за пару десятиліть. ‒ Благодійний фонд «Зміцнення громад» допоміг побудувати куполи і реставрувати церкву. Населення села також не залишилося осторонь. Ми декілька років на різні свята йшли в село зі щедрівками, і всі зароблені кошти збиралися на ремонт церкви, ‒ розповідає сільський го-
Криницю копати – щастя закликати Справжнім передвеликоднім подарунком для жителів сіл Миньківці та Перемишль Славутського району стали нові криниці, відкриття яких громади організували напередодні свята. Донедавна гостра потреба у питній воді існувала у соціально-побутовому комплексі Славутського районного територіального центру соціального обслуговування у Миньківцях, що надає послуги громадянам, які перебувають у складних життєвих ситуаціях. – Завдяки підтримці Благодійного фонду «Зміцнення громад» жителі села збудували криницю – символ віри і відродження, а територіальний центр отримав додаткове джерело водопостачання. В соціально-побутовому комплексі функціонує пральня та душові кабіни, а їх робота залежить від безперебійного постачання води. Послугами пральні, наприклад, постійно користуються 515 мешканців району. Джерел водопостачання, які центр використовував до цього – недостатньо, тому підведення води від новобудованої криниці вирішило цю болючу проблему, – говорить Лариса Мазур, директор Славутського районного територіального центру соціального обслуговування.
Братимуть чисту воду з нової криниці, що радуватиме око своїм яскравим оздобленням, і учні та педагоги Перемишльського НВК. Актив місцевої гро-
ці, яку побудували на території школи. – Біля нашого навчального закладу була стара криниця, однак нею довгий час не користувалися, тому вона не під-
мади переміг у проекті «Відновлена криниця – міцна громада» та об’єднав усі свої сили заради облаштування студени-
лягала відновленню. Побудова нової потребувала значних коштів. Тому для нашого колективу участь у проекті «Від-
новлена криниця – міцна громада», організованому БФ «Зміцнення громад», стала найбільш слушним рішенням. У результаті заклад не лише отримав доступ до якісної води, а й облаштував територію шкільного подвір’я. Та й діти в захваті від колодязя! – ділиться враженнями Любов Лисаківська, директор Перемишльського НВК. Відкриття криниць супроводжує координатор проекту «Відновлена криниця – міцна громада» від БФ «Зміцнення громад» Наталія Собчук. – Скільки існував Перемишльський НВК, стільки й існувала проблема – неналежне забезпечення санітарно-гігієнічних вимог через відсутність найнеобхіднішого – води. Тому ініціативна група: активні педагоги, на чолі з молодим енергійним директором Любов’ю Лисаківською, вхопилися за проект, як за ниточку надії на покращення ситуації у школі. Надіслали глибоко продуманий проект, завзято, усією громадою, взялися до роботи, творчо облаштували територію, організували гарне свято відкриття криниці. Те ж у Миньківцях. Справді, проект не тільки згуртував громади, а й допоміг вирішити нагальні проблеми, – коментує Наталія Собчук.
5
ТРАДИЦІЇ І КУЛЬТУРА
14 звуків музики У IX столітті до н.е., у Палестині, в освяченні храму царя Ізраїльсько-іудейського царства Соломона брало участь 120 сурмачів. Вважається, що це був перший в історії людства оркестр. У другій половині XVIII століття значно підвищується роль маршу у військовому побуті. Він набуває сучасних обрисів: у ньому поєднується ритмічне, мелодійне і гармонійне начала. На початку 90-х років минулого століття інтерес до духових оркестрів дещо згас, але вже до початку XXI ст. традиція поновилася. Як і раніше, оркестр звучить на святах, висловлюючи почуття людей, які важко передати словами. Історія Грицівського духового оркестру також бере свій початок у 90-х роках, а виходить на нову спіраль своєї історії у 2010 році. Історія колективу, яка об’єднала навколо себе творчих, неординарних особистостей, віртуозів, закоханих у музику, розпочинається в Грицеві з імені Петра Михайлюка. Закінчивши Кам’янець-Подільське училище культури та віддавши обов’язок Вітчизні у лавах радянської армії, Петро Антонович повертається до рідного Грицева, де майже 20 років працює художнім керівником у місцевому Будинку культури. Пізніше, разом із дружиною, випускницею Херсонського училища культури, переїхав на Херсонщину. Однак життєві обставини внесли свої корективи, і пан Петро повернувся на свою малу Батьківщину. З цього моменту і розпочинається «друге дихання» Грицівського духового оркестру. ‒ Коли у 2010 році я повернувся до Грицева, вирішив зібрати команду старих друзів, з якими грали разом ще в молоді роки. Тоді серед грицівських музикантів знайшлося восьмеро професіоналів із музичною освітою за плечима. Тут і виникла проблема, бо для функціонування повноцінного духового оркестру у ньому повинно бути не менше 14 учасників. Тоді ми звернулися до наших друзів із
Коськова, Ленківець, Лотівки. І, нарешті, команда була зібрана, ‒ розповідає Петро Михайлюк, керівник оркестру. Кожен учасник духового оркестру може сміливо похизуватися не лише музичною освітою, а й тим, що володіє як мінімум двома музичними інструментами. ‒ У музику я прийшов у 5 років, почав грати на гармошці. Після військової служби, грав у Коськівському духовому оркестрі. Сьогодні у Грицівському граю
вальс «Дунайські хвилі». Тоді ми вперше відчули, що зібралися недаремно. А для себе я зрозумів, що музика ‒ це моє життя, ‒ пригадує пан Петро.
на тромбоні, також володію баяном. У нас кожен учасник ‒ працівник культури або вчитель музики. Анатолій Бенч грає на валторні та саксофоні, Петро Михайлюк ‒ на трубі та саксофоні. Одним словом, кожен із нас ‒ справжній віртуоз, ‒ розповідає Олександр Карпюк, учасник оркестру. Вперше колектив вийшов на сцену майже 4 роки тому, у День Грицева, і одразу ж мав шалений успіх. Музикантам вдалося головне – передати емоції піднесеності, радості та урочистості.
годні є військовим у відставці. Напевно, тому і улюбленим вважають «Марш танкістів» ‒ складну військову композицію, яка не так просто дається навіть великим армійським духовим оркестрам. На віку колективу було багато виступів, безліч зустрічей та подій. Про одну учасники згадують з особливою теплотою. Нещодавно звернувся до музикантів молодий чоловік із проханням виступити на честь Дня народження його 95-річного дідуся. З поваги до сивини, погодились. Як тільки пролунали перші звуки музики, зібралося все село, а з хати повагом вийшов літній іменинник. «Дідусю, що Вам зіграти?», ‒ запитали музиканти. І у відповідь почули: «Цвіте терен». Оркестр виконував народну пісню, а сивочолий іменинник плакав.
Музика – це моє життя! ‒ У той день ми зіграли дві композиції: марш «Богдан Хмельницький» та
Ми відчули, що зібрались недаремно Особливу данину учасники завжди віддають військовій тематиці. Майже кожен пройшов службу у збройних силах, де грав у армійських ансамблях, а сьо-
Ніхто не знав чому, але трепетно було на душі і було зрозуміло одне: щось особливе пов’язувало його із цією композицією. Із чотирнадцяти учасників Грицівського духового оркестру один привертає особливу увагу ‒ Надія Михайлюк, єдина жінка у численному чоловічому колективі, яка, до того ж, майстерно підкорила ударну установку. ‒ Моя любов до музики почалася ще зі школи. Слідом за братом я записалася до духового оркестру. Життя розпорядилося по-своєму, професію я опанувала будівельну, музичної освіти не отримала. Одного разу спробувала сісти за інструменти і відчула ‒ це моє. А з чоловічим колективом зігралася швидко, а все тому, що нас об’єднали роки. Коли знаєш людину давно, легше знайти спільну мову, ‒ розповідає пані Надія. Сьогодні Грицівський духовий оркестр ‒ невід’ємна частина культурного життя селища. 29 квітня 2014 року колектив зайняв 2 місце на Обласному огляді-конкурсі аматорських ансамблів та оркестрів духових інструментів, який проходив у місті Хмельницькому. Перевезення музикантів у обласний центр організовував Благодійний фонд «Зміцнення громад» за проханням Шепетівського районного відділу культури. Любителі музичного мистецтва збираються щонеділі на репетицію, а в погожі дні дарують радість грицівчанам у місцевому парку. ‒ Селищна рада підтримала створення оркестру, завжди допомагала. Адже головне те, що є ініціативні люди, які хочуть відновити культурний розвиток громади, ‒ говорить Надія Ленчук, секретар селищної ради. Грицівський духовий оркес+тр ‒ відносно молодий, але має багато планів на майбутнє. Музиканти, які не уявляють свого життя без музики, розуміють, що улюблена справа, яка робиться з любов’ю у кожному звуці, здатна надихати оточуючих на великі справи.
«Маки пам’яті» об’єднують країну Травневі свята 2015 року увінчані особливою датою – сімдесятиріччям з Дня Перемоги у Другій Світовій війні. Це одна з найвизначніших і найсуперечливіших дат в історії пострадянських республік. Здавалося б, що всімдесяте ми відзначатимемо одну і ту ж саму перемогу, один і той самий подвиг наших батьків і дідів, символ незламності, непохитності об’єднаних націй перед спільним ворогом у боротьбі за свою незалежність та майбутнє своїх дітей. Друга Світова війна назавжди залишиться надзвичайно трагічною сторінкою в історії нашої країни. За офіційною статистикою, самі лише військові втрати України становлять 7 млн чоловік. А скільки поховано в 28 тисячах братських могил і багатьох тисячах невідомих, безіменних – вже не дізнається ніхто. Війна забрала понад 3,9 млн мирних жителів країни, а 2,4 млн молодих працездатних українців вивезли на примусові роботи до Німеччини, більшість з яких так і не повернулися додому. На руїни перетворилися 714 міст і селищ міського типу,
понад 28 тис. сіл. Зруйновано близько 16 тис. промислових підприємств, понад 30 тис. колгоспів та радгоспів. Загальна сума
збитків, заподіяних населенню й народному господарству республіки, була оцінена у майже 1,2 трильйонів карбованців. Пам’ять про ці жертви і про подвиг народу зобов’язує нас усвідомити: якби не було спільної Перемоги над фашизмом, післявоєнних поколінь не існувало би.
Не було б не лише України як суверенної держави, а й української нації, оскільки за планом «Барбаросса» 80% населення західних областей України підлягали знищенню, а решта 20% мали стати рабами. Цьогоріч Указ Президента про відзначення 8 та 9 травня 70-ї річниці перемоги над нацизмом у Європі, Дня пам’яті та примирення, а також Дня Перемоги має на меті об’єднати країну та розставити нові акценти щодо відзначення в Україні. ‒ 8 травня – це день вшанування загиблих, пам’яті, перед якими ми маємо низько схилити голову. Обидва моїх діда були на війні, брати моєї мами, були всі на війні, вони звільняли Україну. Вони робили все можливе для того, щоб дійти до Дня Перемоги. Я буду вшановувати їх пам’ять 8 травня. А 9 травня – день вшанування живих, і ми маємо прийти і вшанувати ветеранів, які віддавали все, що мали, для того, щоб принести перемогу, ‒ коментує Петро Порошенко, Президент України в інтерв’ю телеканалу ICTV. На думку очільника держави, роль
українців у цій війні була однією із визначальних, бо ми звільняли від загарбників не лише Україну, а й усю Європу. І саме тому новий указ Президента об’єднує Україну, символізуючи неминучу перемогу демократії над тоталітаризмом. Крім того, зважаючи на масштаб втрат, яких завдала Друга світова війна Україні (від 8 до 10 мільйонів вбитих), на вклад українців у перемогу над нацизмом, ми врешті запропонували український формат відзначення річниць, пов’язаних з цією війною. Нову традицію вшанування в Україні заклали минулого року, запропонувавши також і новий символ пам’яті про загиблих. Ним став стилізований червоний мак, розроблений харківським дизайнером Сергієм Мішакіним. Червоний мак є традиційним українським символом, про який співалося в козацьких думах як про символ пролитої козацької крові. З іншого боку, червоний мак є європейським символом пам’яті жертв І та ІІ світової війни. Саме тому Президент закликає будувати в нашій державі вільну, незалежну та демократичну Україну!
6
ТЕТ-А-ТЕТ
«Життєве кредо – активність у всіх її проявах!» Антоніни – селище міського типу у Красилівському районі зі старовинними будівлями і сучасними забудовами. Місцеві вважать Антоніни найкрасивішим куточком рідного краю, який прагнуть зробити ще кращим. До таких людей належить і Марина Мудь ‒ людина з активною життєвою позицією, патріот, голова громадської організації «Антонінський край». ‒ Марино Дмитрівно, звідки Ви родом, як пройшло Ваше дитинство та юність, де Ви здобували освіту? ‒ Народилась я в селі Лагодинці Красилівського району, де й пройшло моє раннє дитинство. Згодом сім’я була змушена часто переїздити, тому навчалась я у різних школах. Спочатку – в Антонінській, потім у Славутській школі-інтернат, де поглиблено вивчала англійську мову. Після цього вступила до Вінницького гуманітарно-педагогічного коледжу, де здобувала спеціальність вчителя англійської мови. Цим вчинком здивувала навіть сама себе, адже ніколи не планувала бути педагогом. У Вінниці навчалася протягом 5 років і була головою студентського самоврядування. Пізніше завершила навчання у Національному університеті імені Івана Франка у Львові, де й здобула професію вчителя англійської, німецької мови та літератури. Повернувшись до рідного селища,
Педагог – це покликання стала художнім керівником в Антонінському будинку культури. На початку 2014 року зайняла посаду голови громадського об’єднання «Антонінський край». З 2015 року викладаю англійську мову учням початкових і середніх класів, у Антонінській ЗОШ. ‒ Зараз у Вашій долі викладацька діяльність займає важливе місце. Ви з
теплотою відгукуєтесь про своїх учнів. Коли вперше відчули, що педагогічний шлях ‒ це Ваше? ‒ На навчальній практиці після третього курсу я зрозуміла, що обрала саме ту професію. Адже непідробні дитячі емоції та очі сповнені радості допомогли мені змінити мою думку про професію. Особливо люблю працювати із учнями молод-
вже рік. Яким проектом за цей період Ви пишаєтесь найбільше? ‒ Найбільшу гордість відчуваю за два реалізованих проекти. Один з яких «Інноваційні енергоефективні заходи з вуличного освітлення в смт. Антоніни та будівництво мережі з використанням енергії сонця», за програмою Європейського Союзу та ООН. В результаті на вулицях
цюємо над створенням проектів. Проте, через нестачу фінансування, не всі вони є реалізованими. А ось проект під назвою «Центр соціальних і культурних зв’язків» уже функціонує з минулого року. Створено гурток на базі Антонінського будинку творчості, де учні самостійно, згідно запланованого маршруту, проводять екскурсії визначними історичними місцями населеного пункту для дітей із селищ району та гостей, іноді навіть закордонних.
Любов до рідного краю спонукає діяти
ших класів. ‒ Що ж надихнуло Вас стати головою громадської організації «Антонінський край»? ‒ Посаду запропонувала мені сільська голова, знаючи мою активну життєву позицію. У час, коли країна переживає складне політичне становище, а біля початку змін стоїть молоде покоління, я вирішила спробувати свої сили і очолити громадське об’єднання. Від цієї роботи отримую велике задоволення, бо завжди націлена на позитивний результат. ‒ На посаді голови об’єднання Ви
встановлено 15 світлодіодних енергозберігаючих ліхтарів. Інший, не менш важливий проект, під назвою «Відновлена криниця – міцна громада» за підтримки БФ «Зміцнення громад». Завдяки підтримці благочинників, жителі та гості мають чудове місце відпочинку та доступ до чистої, смачної води. Хотілося б додати, що мене вразив тренінг з реалізації проекту. ‒ Антоніни ‒ історичний та культурний осередок. Чи є у Вас в планах масштабні проекти? ‒ Безумовно, потрібно розвивати культуру Антонінського краю, ми пра-
‒ Як Вам вдається поєднувати таке активне громадське життя з особистим? Який Ваш секрет? ‒ Секрету ніякого не маю. Просто любов до рідного краю, до людей спонукають мене не сидіти на місці, а діяти. Моє життєве кредо – це активність у всіх її проявах. Прагну принести добро у рідні місця. ‒ Як Ви вважаєте, чим особливі Антоніни, чим відрізняються від інших населених пунктів? ‒ Антоніни – це маленька перлина Подільського краю. В яку б пору року ви не завітали, вони завжди мають чим вас здивувати. А на ваше запитання хотілося б відповісти словами Стефана Балицького : «В Антонінах панують магнатська фортуна, англійський шик, французька елегантність і голландська чистота». Поет, письменник і журналіст Казимір Лясковський казав, що Антоніни – це книга кількох віків та кільканадцяти поколінь. ‒ Дайте пораду майбутньому молодому громадському діячеві, як мати вплив на діяльність свого краю? ‒ Головне ‒ завжди бути активним, небайдужим, любити цю справу, постійно навчатися та вдосконалюватися. І тоді Ви все зможете!
Бліц-допомога
Як звернутися до Благодійного фонду «Зміцнення громад» Якщо Вам необхідна допомога, а Ви не знаєте, як саме звернутися до Благодійного фонду «Зміцнення громад», тоді ця рубрика для Вас. Відповіді на питання про систему співпраці Благодійного фонду із громадами надає Наталія Школьнік, фахівець відділу соціальної роботи. ‒ Наталіє, хто може звернутися до Благодійного фонду «Зміцнення громад» за допомогою? ‒ За допомогою можуть звертатися як фізичні, так і юридичні особи, установи: ініціативні групи територіальних громад, активісти, волонтери, громадські організації тощо. ‒ Які види допомоги може надавати Благодійний фонд? ‒ Благодійний фонд може надавати наступні види допомоги: «Дослідження проблем громад» Працівники Фонду, волонтери, представники сільських громад проводять зустрічі, опитування та анкетування, ана-
лізують звернення представників територіальних громад, напрацьовують бази даних з інформацією про окремі громади та їхні потреби. Це дає змогу краще зрозуміти проблеми та знайти шляхи їх вирішення. «Грантова підтримка» Представники сільських громад, активісти, волонтери, громадські організації мають можливість готувати та подавати на розгляд проекти для залучення додаткових джерел фінансування та побудови стратегії розвитку громади. «Гуманітарна допомога» Медичні установи, школи, дитячі садочки, спортивні комплекси, громадські організації, будинки культури та клуби, люди, яким необхідна матеріальна допомога, завдяки сприянню корпорації «Сварог Вест Груп», Благодійного фонду «OEKROE», Фонду «Монсанто» та Міжконфесійного фонду «De Ruyter» мають можливість отримати матеріально-технічне забезпечення для відбудови, рекон-
струкції, ремонту та облаштування своїх закладів. «Правова допомога» Представники територіальних громад можуть безкоштовно отримати методичну, організаційну, консультаційну підтримку у сфері державно-правового розвитку. ‒ Хто приймає рішення про надання допомоги? ‒ Рада експертів – колегіальний орган, що ухвалює рішення з надання благодійної допомоги БФ для бенефіціарів. ‒ Які документи потрібно надати, звертаючись до Благодійного фонду? ‒ Лист-прохання, що містить аргументацію нагальності вирішення проблем, та проектну заявку. Отримавши позитивне рішення Ради експертів, необхідно підписати Угоду про надання гранту та подати такі документи: договір купівлі-продажу з ПП, ФОП, ТОВ тощо; установчі документи ПП, ФОП, ТОВ тощо; рахунок; товарну накладну або акт виконаних робіт; доручення; накладну на відпуск; фінансовий
звіт згідно проекту. ‒ Як швидко може бути прийнято рішення про надання допомоги? ‒ Рада експертів працює у формі відкритих засідань, які відбуваються двічі на місяць або скликаються за необхідності. ‒ Чи підлягає оподаткуванню благодійна допомога надана Благодійним фондом? ‒ Не платити податків на надану благодійну допомогу можна лише у випадку, якщо вона не перевищує 1710 грн на рік. Усе, що більше, – це 20 % податку на доходи фізичних осіб. Оскільки отримувачі допомоги сплатити податки не можуть, це зобовязання лягає на благодійну організацію. Проста математика: 2 000 грн благодійності, наприклад, на ліки = 400 грн податків. ‒ За яким номером телефону можна отримати консультацію? ‒ На всі питання Вам радо дадуть відповідь за номером (03840) 4-18-60 або (067) 382 30 79.
7
МОЖЛИВОСТІ
«Моє майбутнє – з рідною землею!» Добіг кінця перший місяць весни, а це значить, що завершився прийом творчих робіт на конкурс «Моє майбутнє ‒ з рідною землею». Цьогоріч на конкурс надійшло більше ніж 1500 робіт з Дніпропетровської, Житомирської, Запорізької, Київської, Кіровоградської, Львівської, Сумської, Хмельницької, Черкаської та Чернівецької областей. Сотні юних митців, затамувавши подих, чекають, хто ж увійде у лави переможців конкурсу.
Загаєвська Софія, 6 років, смт. Антоніни
Жуковський Сергій, 9 років, м. Гайворон
Семанюк Олександр, 11 років, с. Оршівці
А тим часом перед експертною комісією стоїть надскладне завдання: визначити кращих серед кращих, тих, хто цьогоріч отримуватиме цінні подарунки під час церемонії нагородження. Урочистості вже традиційно пройдуть 20 травня 2015 року на березі Дністра на території мальовничого туристичного комплексу «Услад». А нам поки лишається чекати на результат і насолоджуватися зразками робіт, які надійшли на адресу конкурсу.
Калугіна Єлизавета, 9 років, м. Шепетівка
Гандзій Богдан, 12 років, с. Романківці
Островська Єлизавета, 6 років, м. Конотоп
Самосват Наталія, 12 років, с. Гізівщина
Сиротич Юліан, 10 років, м. Київ
Семенюк Ілона, 14 років, с. Сасанівка
Дитяча сторінка
8
З’єднай крапочки і дізнайся, хто заховався на малюнку.
Скільки мишок ти бачиш на малюнку? Розфарбуй їх. Хто ще причаївся на картинці?
Загадки На городі нога стоїть, На нозі голова висить. Куди сонце повертається, Туди голова нахиляється.
Сонечко в траві зійшло, Усміхнулось, розцвіло, Згодом стало біле-біле І за вітром полетіло.
*** м народжений, зерно м Живи Живу я на землі. Щодня рум’яним сонечком Я сходжу на столі.
*** Стоїть собі літечком На городі тіточка, Світлокоса, білочуба, а на ній зелена шуба.
Любі малята, перші п’ять осіб, які надішлють правильні відповіді на загадки, отримають подаруночки. Чекаємо ваші листи за адресою: 30402, Хмельницька обл., м. Шепетівка, пров. Подільський, 20, (з поміткою «Міцна Громада»)
Регіональне інформаційно-аналітичне видання “Міцна громада” Адреса редакції: пров.Подільський, 20, м.Шепетівка, Хмельницька обл., 30400 тел./факс: (03840) 4-18-60 www.mitsna-gromada.com
Засновник - БФ “Зміцнення громад” Реєстр. св. серії КВ №19459-9259Р Тираж - 30 000 примірників Головний редактор – Т.П. Василик Випусковий редактор – А.В.Глівінська Редакційна колегія: І.М.Слободзяна, О.Ю.Петрова, Ю.С.Іщук, Ю.В.Захарова
Верстка - Р.В. Сухоцький, О.А. Лавренюк Друк - офсетний, віддруковано у ТОВ “Інтерконтиненталь-Україна” Адреса друкарні: м. Київ, вул. Інститутська, буд.16, офіс 1/15 Розповсюджується безкоштовно
Газета заснована 6 листопада 2012 року. Виходить1 раз на місяць. Обсяг - 2 друкованих аркуші. Редакція не завжди поділяє точку зору авторів публікацій.