№5 (90) травень 2015 року
Міжнародна конференція «Зміцнення громад: від волонтерського ентузіазму до професійної діяльності».
С.2
Триває проект із ремонту гуртожитку Шепетівської спеціалізованої школиінтернату.
С.3
Історія без людей – мертва. Про це, як ніхто, знає Дністрівський народний хор «Дністряни», який існує С.5 уже 150 років.
Калейдоскоп талантів на березі Дністра
Маленькі містечка України володіють неповторним колоритом, коли за мальовничою природою зберігається первинна духовність. С.7
Шановна громадо! Українці святкують уже 19 річницю з дня прийняття Основного Закону – Конституції України. Ця подія ознаменувала здійснення споконвічної мрії наших предків – бути господарями на своїй землі. Перші кроки незалежності стали випробовуванням для всіх нас – тестуванням на зрілість, терпіння і толерантність. Але тепер уже ніхто не сумнівається у тому, що наш народ – творець історії. Ми – нащадки козацького роду, нація, яку свого часу боялися вороги, а зараз поважає увесь світ. Любі друзі! Бажаю успіхів у всіх Ваших справах, і нехай мрія про краще життя окриляє Вас на нові звершення, добрі вчинки в ім’я України та її майбутніх поколінь! Хай Ваші оселі не полишає злагода, мир і благополуччя, а серця – патріотизм і любов до Баьківщини! Щастя Вам, душевного тепла і спокою! З повагою Тетяна Василик, директор БФ «Зміцнення громад»
Ранок 20 травня 2015 року на березі Дністра був зовсім тихим. Сама атмосфера налаштовувала на те, що день буде незабутнім. І справді, усі затамували подих в очікуванні найграндіознішої події року – нагородження переможців конкурсу дитячої творчості «Моє майбутнє – з рідною землею!».
Організатори Конкурсу закінчували останні підготування, усі були у передчутті свята: з хвилини на хвилину туристичним комплексом «Услад» розлетиться дзвінкий сміх юних талантів. 75 переможців, 10 найактивніших навчальних закладів, батьки, вихователі і наставники – ця чудова патріотична
спільнота ось-ось стане родзинкою величезного дійства. Ще секунда, і маса схвильованих дзвінкоголосих дітей порине у вир свята. Так, із першим звуком дитячого сміху стартувало неймовірне святкування під назвою «Моє майбутнє – з рідною землею!». (Продовження с.4)
2
НОВИНИ
Міжнародна конференція «Зміцнення громад: від волонтерського ентузіазму до професійної діяльності» 25 червня у м. Хмельницький відбудеться Міжнародна конференція «Зміцнення громад: від волонтерського ентузіазму до професійної діяльності», організована Благодійним фондом «Зміцнення громад» за фінансової підтримки корпорації «Сварог Вест Груп». У межах заходу спеціалісти Фонду спільно з успішними благодійниками, провідними міжнародними та українськими експертами, активними громадськими діячами поділяться здобутим досвідом ефективної громадської діяльності, ознайомлять учасників із кращими практиками самоорганізації у наданні благодійної допомоги, налагодженні плідних партнерських відносин з донорами, органами державної влади й місцевого самоврядування, поділяться новими можливостями для благодійних ініціатив. Захід приурочено до 5-ї річниці діяльності Благодійного фонду «Зміцнення громад». Під час Конференції учасники братимуть участь у майстер-класах, диску-
сіях та обговореннях тем, що стосуються успішного досвіду громадської діяльності та нових можливостей розвитку громад.
Пам’ятаємо. Допомагаємо Щороку Благодійний фонд «Зміцнення громад» до 9 травня проводить акцію підтримки ветеранів. Фонд залучає кошти для преміювання учасників бойових дій, інвалідів Другої Світової та жінок, чиї чоловіки загинули на війні. Цього року акція пройшла у 14 районах Хмельницької, Чернівецької та Житомирської областей. Загалом благодійники завітали до 324 ветеранів. Працівники Фонду вручали премії в розмірі 500 грн,
усього на підтримку було залучено 162 тис. грн. – Ми поважаємо наших ветеранів і дякуємо їм за те, що свого часу вони із
– За останній рік українці показали усьому світу, наскільки вони готові гуртуватись, допомагати та навіть жертвувати
Акція до свята Останнього дзвінка
мужністю прийняли виклик ворога і перемогли. Ми горді за те, що досі маємо можливість подивитися їм в очі й висловити щиру подяку за величезний людський подвиг. Акція, яку проводить Благодійний фонд, – це знак шани і поваги, того, що ми пам’ятаємо і цінуємо наших захисників, – коментує Тетяна Василик, директор БФ «Зміцнення громад». Окрім адресної допомоги, представники Благодійного фонду долучилися до
відзначення Дня Перемоги: із вітальним словом вони виступили на парадах, вшанували пам’ять загиблих та покладали квіти до меморіалів.
Улюблене свято школярів, свято Останнього дзвоника, сповіщає не лише про завершення навчального року, а й
були нагороджені преміями. – Усі ми колись були школярами, тому прекрасно розуміємо, якою необ-
про перші серйозні кроки випускників у нове життя. Погодьтеся: крокувати цією стежиною набагато легше, коли відчуваєш підтримку рідних і тих, кому ти небайдужий. Благодійний фонд «Зміцнення громад» ось уже декілька років є тією опорою, яка підтримує навчальні заклади, їх учнів і випускників. Традиційно на урочистих лінійках навчальні заклади отримують сертифікати на поповнення матеріально-технічної бази і премії для відмінників. Цей рік не став виключенням: 129 закладів 16 районів Хмельницької та Чернівецької областей отримали сертифікати на покращення матеріальної бази на суму від 1 000 до 1 500 грн, а 223 відмінника 9 та 11 класів
хідною є допомога і підтримка оточуючих у цей відповідальний період життя. Адже хто, як не батьки, вчителі і благодійники мають підтримувати наше спільне майбутнє? Саме заради цього Благодійний фонд уже вкотре проводить таку акцію. Сподіваємося, що ця допомога стане вдалим початком дорослого життя для Вас, шановні випускники, і основою для виховання хороших учнів для Вас, учителі, – звертається Тетяна Василик, директор БФ «Зміцнення громад». Нагадаємо, що сприяння розвитку освіти – одне із пріоритетних завдань БФ «Зміцнення громад».
І один у полі – воїн! Нову військову форму, берци та тактичні рукавиці допоміг придбати Благодійний фонд «Зміцнення громад» військовослужбовцю з Чернівеччини, що перебуває у самому центрі зони проведення антитерористичної операції у місті Волноваха. Про необхідність військової амуніції, одягу, обладнання, техніки, чути ледь не щодня з телеекранів від українських бійців-патріотів. Держава не в змозі забезпечити наших хлопців,
власним життям заради кращого спільного майбутнього. За цей час сформувалась ціла армія волонтерів та благодійників, які щоденно шукають ресурси для підтримки наших громадян на Сході України. Саме тепер дуже важливо навчитись координувати свої зусилля, обмінюватись інформацією для ефективнішої роботи на благодійному фронті як для підтримки військових, так і локально − наших територіальних громад. По сантиметру ми зростали від волонтерства до професійної благодійності. Почуваючись дорослішими, воліємо навчатись і навчати, рухатись і рухати, зробити благодійність системною та ефективною, – коментує Тетяна Василик, директор БФ «Зміцнення громад». У ході проведення заходу будуть відзначені найуспішніші проекти, релізовані завдяки самоорганізації територіальних громад, а також проведено церемонію нагородження ініціативних партнерів Фонду.
тому, згуртовані спільним горем, тисячі українців по крихті збирають для наших захисників те, без чого неможлива перемога. Благодійники не стоять осторонь та постійно намагаються підтримувати військових української армії. – Отриманим військовим одягом дуже задоволений, адже військовий костюм DefconMilitary – хорошої якості, у порівнянні з формою державного зразка. До того ж він вогнетривкий,
що є надзвичайно важливим в умовах військових дій. Берци і тактичні рукавиці – практичні, якісні та зручні. Все це неабияк покращує настрій і бойовий дух, – коментує мобілізований Віктор, боєць роти матеріального забезпечення. Благодійний фонд «Зміцнення громад» усвідомлює, що від якості екіпірування солдата залежить його життя, тому намагається забезпечити їх найнеобхіднішим.
3
НОВИНИ
Майбутнє дітей – в руках благодійників Триває проект із ремонту гуртожитку Шепетівської спеціалізованої школи-інтернату, що реалізується спільно із голландським християнським фондом «OEKROE», Благодійним фондом «Зміцнення громад» та міським управлінням освіти. Так, 12 волонтерів-голландців разом із українськими підрядниками покращують умови проживання дітей: вони ремонтують третій поверх гуртожитку інтернату. Нагадаємо, що напередодні між благодійниками і представниками управління освіти було підписано Меморандум про співпрацю. – На одному поверсі нашого гуртожитку може проживати більше 50 дітей, але через те, що будівля перебувала у жахливому стані, ми не могли їх туди поселяти. Зараз у приміщенні тривають ремонтні роботи. Завдяки голландським волонтерам уже проведено електропостачання, встановлено протипожежну сигналізацію і поновлено стелю. Якісне обладнання, працьовиті руки і прагнення допомогти дітям роблять свою справу. Без допомоги благодійників ми б ніколи не закінчили цей ремонт, – говорить Олена Пипич, директор школи-інтернату. Проект триватиме усе літо і має завершитись до 1 вересня, аби діти могли заселитися у новенькі кімнати. Створення комфортних умов для життя дітей – пріоритетне завдання діяльності християнського фонду «OEKROE». – Уже понад 25 років я працюю у країнах Східної Єропи. Із 2003 року ми організовуємо дитячі літні табори в Карпатах, робимо це на благодійних засадах. Із 2007 року ми реконструюємо в Україні дитячі садочки, лікарні і школи. Ми маємо робити усе для того, щоб рухатись до кращого майбутнього наших дітей, – закликає Якоб де Мой, директор християнського
фонду «OEKROE». За період співпраці БФ «Зміцнення громад» та голландського християнського фонду «OEKROE» було реалізовано низку проектів із реконструкції та відновлення дитячих са-
дочків, шкіл та лікарень. Крім цього, разом із Фондом представники голландського християнського фонду організовують дитячий конкурс «Християнські орієнтири людського життя», а переможців відправляють в Карпати.
Джерела пружно б’ють Проект «Відновлена криниця – міцна громада» Благодійного фонду «Зміцнення громад» та Компанії «Монсанто Україна» впевнено крокує населеними пунктами Вінницької області. Чистими криницями віднині можуть пишатися у Воронівцях, Кривошиї та Вишеньках.
блема чистої питної води залишається актуальною у багатьох населених пунктах України. Програма з відновлення криниць дає змогу не лише покращити благоустрій сіл, а й згуртувати населення навколо спільної ідеї, колективної справи, ‒ коментує Тетяна Василик, директор БФ «Зміцнення громад». Студениця у Кривошиї має свою цікаву історію, яку краєзнавці ГО «Шанс» хочуть зберегти для нащадків. Предки, як згадують старожили, знайшли таке місце, де б’є джерело так, що і в посушливе літо криниця не міліє, а помолившись біля неї, можна випросити у Всевишнього життєдайних краплин на поля у посушливу літню спеку. До криниці, якщо довго немає дощу, йдуть жителі разом зі священиком, читають молебень, після чого падає рясний дощ. У Вишеньках криниця пережила часи Другої Світової, через село проходила лінія фронту. На території Вишеньківської сільської ради проживає 720 чоловік. За даними сільського краєзнавця, криниця, яку відновлювали, була викопана ще у 1837 році. Тож завдяки проекту вдається зберегти історію та культурну спадщину села.
Потреба в побудові нової криниці села Воронівці Хмільницького району Вінницької області стосувалася всього села, населення якого складає 575 чоловік. Це досить давнє поселення, багате подіями та історичними постатями. Криничку побудовано на території навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І – ІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад» села Воронівці, який знаходиться на місці, де раніше стояла Свято-Покровська церква. Це своєрідний центр села. Донедавна у школі та дитячому садочку не було води. Громада не тільки побудувала криничку, але й провела водогінні труби від неї до школи, придбала насос. Проблему з питною водою вирішено. ‒ Благодійний фонд пишається, що у співпраці із партнерами ми продовжуємо робити благородну справу. Адже про-
В УКРАЇНІ Українські ВНЗ у рейтингу кращих університетів світу Вищі навчальні заклади з усіх куточків світу порівняли у рейтингу QS World University Rankings за чотирма критеріями, які найбільше цікавлять майбутніх студентів: дослідження, викладання, працевлаштування та міжнародні перспективи. Переможцями рейтингу стали: І місце – американський Массачусетський технологічний інститут. ІІ місце – британський Кембридж. ІІІ – Імперський коледж Лондона. IV – американський Гарвард. V – Оксфорд. До списку найкращих університетів планети увійшли шість українських вишів: Національний університет імені Тараса Шевченка (421 місце), Харківський національний університет імені Н.В. Каразіна (481 місце), Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» (551 місце), Сумський державний університет (651 місце). Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» та Донецький національний університет поділили 701 сходинку у рейтингу.
12-річне навчання може повернутися У 2017 році має повернутися 12-річна освіта у школі, а в учителів буде зарплата півтори тисячі доларів. Усе поки що на рівні обговорення, остаточне рішення приймуть після громадського розгляду. 12-річна освіта ділитиметься на три школи. Початкова – шість років, три роки базова і стільки ж старша школа. Вона буде профільною і в окремому приміщенні. Для сільських шкіл будуть інші умови – старша школа може бути одна на декілька сіл. Проте освітяни не вірять обіцянкам. Натомість розповідають про те, що їм доводиться складати навчальні плани і вчити учнів, коли немає підручників, а також позирати на стелю протягом уроку, чи не падає. Заступник міністра освіти наголошує, що презентована концепція – ще не остаточний варіант. У відомстві готові всіх вислухати та внести правки.
На Півдні України пройшли рекордні марші вишиванок
‒ Ми раді, що завдяки проекту «Відновлена криниця – міцна громада», який фінансується Фондом «Монсанто», сільські громади активізувалися навколо вирішення проблем своїх населених пунктів і творчо підійшли до реалізації проектів. Ми переконані, що одна компанія не здатна задовольнити сучасні виклики сільських громад, але, об’єднавши зусилля благодійників та самих громад, ми крок за кроком робимо важливі зміни у суспільстві. Фонд «Монсанто» вже кілька років поспіль проводить конкурс грантів для розвитку сільських громад України і ми пишаємося його успішністю, результативністю та впливом, ‒ коментує Юлія Тірошко, координатор соціальних програм компанії «Монсанто Україна».
Традиційні марші вишиванок по всій Україні цьогоріч б’ють рекорди. Особливо – на Півдні та Сході, де досі вони були малолюдними. В Одесі у кількатисячній колоні серед інших у вишиванці пройшов і екс-президент Грузії Михаїл Саакашвілі. Під охороною бійців добровольчих батальйонів пройшов марш вишиванок у Харкові. Півтисячі містян, співаючи «Червону руту» та гімн, пройшли центральним проспектом міста. Попри застереження, минулося без інцидентів. Більше тисячі жителів Миколаєва у вишитих сорочках та під українськими прапорами пройшли понад п’ять кілометрів міста, що стало абсолютним рекордом для містян. За матеріалами УНІАН
4
МОЖЛИВОСТІ
Калейдоскоп талантів на березі Дністра (продовження. Початок с. 1) Захоплені дитячі погляди і щирі посмішки – із таким арсеналом прибули на «Услад» переможці, аби відчути і пережити свято. Талановиті дітлахи, маса чудових робіт, закордонні гості, герої України, співаки, хореографічні колективи і фокусники – і усе це на березі Дністра у місцині, що не залишає байдужим нікого. Саме так відбувалася урочиста церемонія нагородження переможців Конкурсу-2015. – Сьогодні ми знову вітаємо кращих із кращих, юних обдарувань, які не просто вміють малювати, писати вірші і займатися декоративно-прикладним мистецтвом, вони справді пов’язують своє майбутнє з рідною землею. І ми пишаємося тим, наскільки вони є талановитими і творчими. Атмосфера свята зачаровує: далеко не щодня можна спостерігати такий калейдоскоп талантів, чути масу щирих слів привітань та подяк, бачити стільки щасливих очей. Сьогодні – особливий день, бо переможці Конкурсу на декілька годин потраплять у казку, – коментує Тетяна Василик, директор БФ «Зміцнення громад». Дітлахи мали змогу відчути себе справжніми аграріями, відвідавши фотоінсталяцію і отримавши довгоочікувані фотокартки. Окрім цього, переможців чекали неймовірні перетворення у казкових героїв завдяки аквагриму, чарівна екскурсія у світ чаклунства та магії разом із фокусниками та розважально-спортивна гра «Лазертаг» для сміливих та відчайдушних. Захопливий квест світом Галії разом із Астеріксом і Обеліксом переносив дітей у світ пригод, у науковій лабораторії юні таланти пізнавали секрети навколишнього світу. Здавалося, від такої кількості талантів на небі запалають цілі сузір’я. Яскравими зірками на сцені зі своїми вокальними композиціями сяяли шепетівчанки Віра Дегодюк та Ірина Ларіна, Катерина Куплевич із с. Щиборівки Красилівського району. Мистецтво танцю продемонстрував хореографічний колектив «Браво», гості
із м. Шепеівки. Наталка Валевська, гостя свята, запалила публіку, підняла на ноги увесь зал, разом із дітьми виконувала найулюбленіші композиції. Цінні подарунки дітям вручали Тетяна Василик, директор БФ «Зміцнення громад», Юрій Гаврилюк, заступник голови правління корпорації «Сварог Вест Груп»,
рить Юрій Гаврилюк. Зовсім не випадково на святі була присутня Наталка Валевська, адже крім співочої діяльності, вона є і благодійником. Наталія – директор власного благодійного фонду, заснованого у 2009 році. – Благодійністю я займалася змалечку. Особливої причини, чому так сталося, –
Якоб де Мой, директор християнського фонду «OEKROE», Олег Бляхарський, волонтер, представник Українського козацтва, учасник Євромайдану і бойових дій у зоні АТО, Наталія Валевська, співачка і володарка премії «Кришталевий мікрофон». Уже традиційно із вітальним словом звернувся до аудиторії заступник голови правління корпорації – Юрій Гаврилюк. – Головним пріоритетом діяльності корпорації «Сварог Вест Груп» є виховання і формування стабільних трудових колективів і перспективних кадрів. Південний регіон – наймолодший за віком працівників. Найстаршому агрономові – 31 рік, решті – по 22 роки. І, зокрема, завдяки таким конкурсам виховання аграріїв відбувається із самого дитинства, – гово-
нема. Тоді ще це робилося несвідомо. Але зараз я не відчуваю, що подорослішала, я відчуваю себе тією ж таки дитиною. Я дуже хочу, щоб із цих талановитих дітей виросли справжні патріоти, які будуть продовжувати наші справи. Ініціативу Сварога і Благодійного фонду підтримую усім серцем, душею і кожною клітиною у тому, що варто мотивувати людей до кращого майбутнього і бути добрим янголом один для одного, – коментує Наталія Валевська. До проведення Конкурсу долучилися і закордонні благодійники. Якоб де Мой, директор Благодійного фонду «OEKROE» із Голландії став гостем церемонії. Із 2007 року вони разом із колегами реконструюють в Україні дитячі садочки, лікарні і школи. Щирість і відкритість іноземця вражала: він вручав грамоти і подарунки
переможцям навколішки! – Я – один із тих, хто приїхав з-за кордону. Перший проект, який ми реалізували, був у м. Гульськ біля Новоград-Волинського. Ми реконструювали лікарню в будинок сімейного типу. Сьогодні, коли я вручав нагороди переможцям, серед них виявився хлопчик із Гульська, із того-таки будинку сімейного типу! Ви можете у це повірити? Зараз я відчуваю себе наполовину українцем, і це чудово. Те, що відбувається сьогодні, – доказ того, що діяльність організаторів Конкурсу не даремна, – ділиться Яаб де Мой. Свято, яке проводить Фонд разом із корпорацією «Сварог Вест Груп» – це те, що мотивує, надихає, а часом і допомагає. Так вважає і представник Українського козацтва, герой-учасник АТО, волонтер Олег Бляхарський. – Віра, сила духу і дитячі малюнки – це ті речі, що допомогли мені вижити в зоні АТО. Малюнки – це наші обереги, їх нам надсилають діти віку. Дивлячись на дитячі роботи, розуміємо, для чого ми тут і знаємо, що саме для Вас творимо нове майбутнє. Як військова людина я дуже вдячний благодійним фондам і волонтерам, які допомагають нашим хлопцям на Сході. Вони діляться тим, що у них найсвятіше – це тим, що вони – українці і нація, яку свого часу боялися турки, а тепер повинна боятися і Росія. Ми справді нащадки козацького роду. Приємно, що є такі заходи, де дітей мотивують для створення патріотичних творчих робіт: вони пишуть вірші, малюють, танцюють і розвивають українську культуру. Вірю, що із них виростуть хороші талановиті люди, визнані в усьому світі, – розповідає Олег. Свято підходило до свого завершення: переможців уже нагороджено, призи вручено, концертно-розважальну програму закінчено. Яскраві емоції, щасливі і задоволені діти та їх батьки – підтвердження того, що свято вдалося.
Гранти
Конкурс «Зелені перлини» (активно до 30 вересня 2015 року) Запрошуємо Вас стати учасником конкурсу «Зелені перлини», метою якого є залучення учнівської молоді до вивчення існуючих об’єктів природно-заповідного фонду і збору інформації про об’єкти, що заслуговують на заповідний статус. На території України створено понад 8 тис. об’єктів природно-заповідного фонду: від великих національних природних парків до незначних за площею пам’яток природи (окремі ста-
ровікові та меморіальні дерева, джерела, кургани тощо). Проте для більшості областей ніколи не видавались довідники природно-заповідного фонду, відсутні спеціальні інтернет-сайти. Зацікавленій людині – допитливому школяру, краєзнавцю або навіть досвідченому науковцю – практично неможливо знайти інформацію про більшість заповідних об’єктів України.
Деталі: http://pryroda.in.ua/konkurs-pzf/sample-page
Конкурс для освітян «Скрайб-презентація» (активно до 1 липня 2015 року) Портал «Учительський журнал онлайн» запрошує Вас взяти участь у конкурсі «Скрайб-презентація» на кращу скрайб-презентацію до уроку.
Умови участі:
1. Свої розробки на конкурс можуть представити всі педагогічні працівники, незалежно від спеціальності та досвіду роботи. 2. Для участі у конкурсі зареєструйтесь на порталі «Учительський журнал on-line», розмістіть свою роботу в розділі «Скрайб-презентація» і заповніть заявку. Прийом заявок – до 1 липня 2015 року. 3. Основна умова участі конкурсу – робота повинна бути авторською і містити лише авторські матеріали. 4. Скрайб-презентація повинна буди представлена як відео, збережене на порталі Youtube або ін.
5. Переможці конкурсу визначаються у двох номінаціях: • вибір редакції – переможців та призерів визначають адміністрація порталу «Учительський журнал он-лайн» і редакційна колегія ВГ «Основа». Рішення є остаточним і не підлягає оскарженню; • приз глядацьких симпатій – користувачі порталу голосують за розробки скрайб-презентацій. Робота, що набере найбільше голосів, буде названа переможцем. 6. Результати конкурсу будуть оголошені на форумі, порталі та на сторінках видань ВГ «Основа» в жовтні 2015 року. Участь у конкурсі безкоштовна. Переможці та призери конкурсу отримають персональний диплом і передплату на один із журналів ВГ «Основа».
Скрайб-презентація – це новітня техніка сворення презентацій від англійського «scribe» – накидати ескізи або малюнки; мову того, хто виступає ілюструють «на льоту» малюнками фломастером на білій дошці (або аркуші паперу). Деталі конкурсу: http://www.teacherjournal.com.ua/skrajb-prezentaczya.html
5
ТРАДИЦІЇ І КУЛЬТУРА
150 років Дністрівської пісні Історія без людей – мертва. Про це, як ніхто, знає Дністрівський народний самодіяльний хор «Дністряни», який ось уже 150 років несе крізь історію та покоління мудрість та любов до української пісні. Це найдревніший хоровий колектив України, його історію можна порівняти хіба з історією видатного хору ім. Верьовки, якому 70 років. Про багату історію колективу розповідає сільський голова В’ячеслав Цекало.
– Мені вже 63 роки. Я очолила колектив, коли мені було 40. Тоді я була педагогом, і поєднувала викладання у школі з творчою діяльністю. Із виходом на пенсію присвятила увесь свій час колективу. Ми виступаємо на кожному святі у своєму селі і районі. Ми пишаємося, що
хору, які співають понад 30 років. Найстаршому дністрянину – 80 років. Це Василь Греченюк – онук засновника ще того 4-голосого акапельного співу. Учасники цього унікального колективу – обдаровані і талановиті люди, в основному це працівники сільського господарства,
«Дністряни» – найдревніший хоровий колектив України – Наш хор – окраса Дністрівки. Заснований 1876 року Яковом Греченюком, він нараховував всього 4 вокалістів, був 4-голосим акапельним співом. Починали майбутні хористи зі співу в церкві, виконували літургії. Із часом кількість учасників та бажаючих ними стати зростала, репертуар змінювався. За керівництва Григорія Шевчука було створено перший ансамбль пісні і танцю на Буковині. Із 1968 р. колектив став народним хором, його діяльність координував Федір Маланчук, – згадує В’ячеслав Миколайович. Зараз колектив налічує 30 учасників, які виконують українські народні пісні. Лариса Цекало – це уже четвертий художній керівник самодіяльного хору. У минулому Лариса Василівна – вчитель музики, філолог російської мови і літератури.
наш колектив має таку надзвичайно велику історію: 150 років – це більше ніж 5 поколінь, – коментує художній керівник. Двічі на тиждень Будинок народної творчості с. Дністрівка оживає: тут проходять репетиції «Дністрян». Його учасники – люди різних поколінь. Тут є і молодь, і пенсіонери, і «ветерани»
культури і торгівлі. Здається, у цьому селищі співають усі: навіть сільський голова В’ячеслав Цекало у хорі понад 20 років. Але це не дивно, адже його мама – Лариса Василівна, художній керівник «Дністрян» – виховувала в синові повагу і любов до народної пісні. Є серед учасників і подружні пари.
Однією з них є Валентина і Василь Мокрогузи.
Ми пишаємося, що наш колектив має таку надзвичайно велику історію: 150 років – це більше ніж 5 поколінь – Я співаю в хорі уже 14 років, мій чоловік – майже 35 років. До хору я була медпрацівником, після чого стала директором нашого сільського народного дому. 1989 року вийшла заміж. Василь Іванович працював тоді художнім керівником і співав у «Дністрянах», запросив і мене сюди. Так ми разом працюємо і співаємо, – говорить Валентина Мокрогуз. Про успіхи учасники говорять скромно. Проте, насправді, їм є чим пишатися. Двічі хористи були учасниками Всеукраїнського фестивалю «Червона калина» в Алушті, де стали дипломантами другого ступеня. Уже 2 роки поспіль вони – учасники «Веденських піснеспівів» та конкурсу «Пісенні візерунки» у м. Буча Київської області. Тут колектив теж здобув перемогу і диплом другого ступеня. Окрім конкурсів, «Дністрян» неодноразово запрошували на телебачення. Так, українці мали нагоду спостерігати за їх виступами з екранів телевізорів у передачі «Фольк-music» та «Надвечір’я». Діяльність хорового колективу підтримує усе село. Не залишається осторонь корпорація «Сварог Вес Груп» і БФ «Зміцнення громад», які всіляко сприяють творчій діяльності обдарованих селян.
День Святої Трійці 31 травня у православних та греко-католиків – особливий день, одне з найулюбленіших свят християн, яке відзначають на 50-й день від Великодня. Називають його по-різному: П’ятдесятниця, День Зіслання Святого Духа, Зелені святки, але найбільш відоме це свято як День Святої Трійці. П’ятдесятницею це свято іменують у честь зішестя Святого Духа на апостолів, яке сталося в старозавітне свято П’ятдесятниці, встановлене в пам’ять про дарування єврейському народу Закону на горі Синай. Зісланням Святого Духа – через те, що саме цього дня апостоли наповнилися Духом Святим і почали говорити різними мовами. Тим самим світ відчув усю повноту дії Пресвятої Трійці, а люди навчились поклонятися й прославляти три іпостасі Єдиного Бога: Отця, Сина та Святого Духа. Це свято також пов’язують із народженням християнської церкви, адже саме після зішестя Святого Духа апостоли отримали за жеребом свої уділи і почали апостольське служіння. Сьогодні свято вражає нас своєю колоритністю та винятковістю, адже Трійця гармонійно поєднує в собі традиції християнства та обряди часів язичництва. У народних повір’ях про загальноприйняте святкування Трійці згадують із ІІІ ст. Святитель Іоанн Златоуст у Священному Писанні розповідає про звичай прикрашати в цей день домівки зеленню:
цвітом липи, гілочками берези, горобини, клена, барвистими польовими квітами, запашними травами м’яти та меліси. Зібрані букети несли до церкви та освячували. Наші предки вірили, що таким чином зелень насичується особливою силою, яка здатна захистити оселю від зла. Їх сушили та використовували згодом як засіб від різного лиха, грому та грози. На Свято Трійці по-особливому від-
одягаються в зелене, біле або золотаве вбрання, що означає животворну силу Святого Духа. Ікони храму прикрашають березовими гілками, а підлогу застеляють свіжоскошеною травою. Священики читають молитви за померлих родичів, про Церкву, про поблажливість Святого Духа та дарування його благодаті. Другий день після Трійці називається Духовим днем. Він починається з ранкової мо-
бувається літургія та велика вечірня служба. За день до свята у храмі прибирають. Священики для святкування
литви, під час якої співають канони. – Благодать, яку послав нам в цей день Господь, не можна побачити, її
можна лише відчути. Тому, саме святкова зелень, яка торкається землі, подібно сонячному промінню, сповнює нас радістю, торжеством, Божою благодаттю. А Земля допомагає нам творити добрі справи. Вірянам у це свято потрібно бути в вірності, молитві та єдності, у направленості до життя з Богом та у любові до ближнього, бо Бог – то любов. Будучи в любові, ми перебуваємо в єдиній церкві на чолі з Ісусом Христом. На Трійцю Господь дарує нам очищення від рабства гріха, спрямовує творити вічне добро, щоб жити в царстві Божому, – розповідає отець Анатолій, настоятель церкви Віри, Надії, Любові а їх маері Софії. Трійця символізує потужний зв’язок із природою, повернення до її лона. У часи язичництва цей день означав прощання з весною та прихід літа. Тоді слов’яни вбирали деревця берези, на яких в цей час розпускалися молоді листочки. Незаміжні дівчата зав’язували на це деревце красиву стрічку, загадуючи бажання про вдале заміжжя. Молоді заміжні жінки просили у дерева послати їм здорового сильного первістка, а старші жінки просили березу наділити здоров’ям їх та їхніх рідних. На Трійцю влаштовували ігри, водили хороводи та співали пісні. За повір’ями, біля будинку в цей день потрібно розвести невелике багаття, цілюща сила якого здатна позбавити людину від переживань.
6
ТЕТ–А–ТЕТ
Вчитель за покликанням душі Виховати здорову і сильну духом націю – завдання не із легких. Проте є люди, яким це таки під силу. Вони власним прикладом і життєвою енергією надихають інших на позитивні зміни та виконання суспільно важливих дій. Це можуть підтвердити жителі села Михайлючка Шепетівського району Хмельницької області. Адже саме тут живе і працює Володимир Фіялчук – вчитель фізкультури, тато трьох дітей і людина з активною життєвою позицією. Ми поговорили із паном Володимиром і дізналися, як можна гармонійно поєднати усі ці якості. – Володимире Миколайовичу, розкажіть, звідки Ви родом?
– Ще школярем я часто їздив на районні та обласні змагання, де відстоював честь села. Займався легкою атлетикою і був призером області. Мені пропонували розвивати свої спортивні навички, але я вирішив фізкультуру пов’язати із педагогікою. У 2005 році став лауреатом обласного конкурсу «Вчитель року», був призером обласного етапу у номінації «Найкращий
ськово-патріотичне виховання і заняття фізкультурою. У минулому році мій учень – Владислав Парфенюк – став призером Всеукраїнської предметної олімпіади з фізичної культури 4 етапу. У фіналі хлопець представляв Хмельницьку область. Зараз він навчається в Хмельницькому національному університеті на факультеті фізичного виховання і реабілітації.
спортивний урок з елементами футболу». – Розкажіть трішки про Вашу діяльність і учнів. – Заняття проводжу для учнів 1-11 класів, цього року викладаю ще і «Захист Вітчизни». Разом з учнями ми беремо участь в усіх районних та обласних змаганнях. Я – керівник гуртка патріотичного виховання «Джура». Мета його діяльності – вій-
– Ми знаємо, що у Вас є спортивна команда. Розкажіть про неї, про її успіхи. – У нашій школі є 2 команди: волейбольна і футбольна. Наша волейбольна команда щороку бере участь у районних змаганнях. На обласному етапі змагань з футболу серед учнів нашу область представляла дівоча футбольна команда. Діти усі старанні і хочуть займатися. А я, як
Власний приклад і життєва енергія надихають на зміни – Родом я із села Заморочення Хмельницької області. Тут жив, поки не одружився. Згодом побудував будинок в Михайлючці, переїхав туди із дружиною і в 1995 році влаштувався на роботу. Закінчив факультет фізичної культури педагогічного інституту. Після закінчення університету 2 роки працював у 9-річних школах Рилівки і Дубіївки. Маю трьох дітей: 2 сина і дочку. Найстарша – Ольга – навчається в університеті ім. Т. Шевченка на факультеті психології і соціальної роботи. Ігор – середній син – у Надгірнянському коледжі Київського автотранспортного університету, факультет механіки. Найменший – Павлик – навчається у 5 класі.
Володимир Миколайович знає, як вдало поєднати спортивні успіхи і педагогічну діяльність – Коли Ви вирішили пов’язати життя із педагогічною діяльністю і стати вчителем фізичного виховання?
Бліц-допомога
Прийняття спадщини Спадкування – перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 Цивільного кодексу України). Питання прийняття спадщини було актуальним в усі часи. Багатьох турбують особливості процесу оформлення чи прийняття спадщини. Законодавством України передбачено два види спадкування: за заповітом та за законом. Варто більше уваги приділити спадкуванню за законом, адже багато громадян вважають, що відсутність заповіту автоматично означає відсутність будьяких дій з боку спадкоємця. Але це не так. За умови спадкування за законом, майно спадкодавця ділиться на рівні частини між особами, перерахованими в законі у відповідному порядку. По-перше, це діти спадкодавця (у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті), той з подружжя, хто його пережив, і батьки спадкодавця. По-друге, рідні брати та сестри спадкодавця, його бабуся та дід (як з боку батька, так і з боку матері). По-третє, рідні дядько та тітка спадкодавця. По-четверте, це особи, які
проживали зі спадкодавцем в одній сім’ї не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини. По-п’яте, право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення. ВАЖЛИВО, що кожна наступна черга спадкоємців одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття. Право на відкриття спадщини виникає в день смерті особи, або в день визнання її померлою. Для того, щоб реалізувати своє право на прийняття спадщини необхідно звернутись до нотаріуса за місцем відкриття спадщини протягом 6 місяців із дня смерті спадкодавця і надати такий пакет документів: • паспорт і довідка про присвоєння ідентифікаційного коду; • свідоцтво про смерть спадкодавця;
• документи, які підтверджують родинні стосунки для отримання пільг, пов’язані зі сплатою податку; • правовстановлюючі документи на майно; • експертну оцінку майна (надається після відкриття спадкової справи). Якщо спадкоємець протягом цього строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцям із часу її відкриття. Юридичним підтвердженням права на спадщину є видача нотаріусом свідоцтва про права на спадщину. Згідно ст. 1241 Цивільного кодексу України, право на обов’язкову частку у спадщині мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки.
можу, цьому сприяю. – Чи реалізовували Ви які-небудь проекти?
Кожен реалізований проект – на благо дітей – Нещодавно ми розробили проект із забезпечення учасників нашої команди формою. За допомогою зверталися до Благодійного фонду «Зміцнення громад». Минулого року реалізовували проект із будівництва ігрового майданчика у нашому селі. Так, під моїм керівництвом діти збудували кущовий ігровий майданчик. Із будматеріалами нам допоміг сільський голова. До облаштування території більшою мірою долучилися мої діти – Оля та Ігор. Разом ми розмальовували стовпи, розвішували українські прапори. До облаштування території майданчика підключилися й інші жителі села: зробили гойдалку для малечі, лавки і столи для відпочинку. Наразі наша сільська рада виграла західний проект, організатори якого виділяють кошти на ремонт або відновлення приміщень. Умови участі у ньому такі: громадою треба зібрати 5% коштів, частину надає відділ освіти і сільська рада, а основну частину – 10 000$ – організатори проекту. Зараз основне наше завдання – якнайшвидше зібрати кошти, аби підрядники могли починати роботу. – Чи є у Ваших планах реалізація ще яких-небудь програм чи проектів? – Разом із дочкою ми плануємо організувати і збудувати у школі щось серйозніше. Наприклад, ігровий майданчик для дітей із покриттям, де можна буде розмістити максимум спортивного інвентарю, який би могли використовувати усі бажаючі. Поки що це лише мрії. Проте це завдання – посильне, а, отже, пільними зусиллями ми можемо це зробити.
7
МАНДРУЄМО СЕЛАМИ
Колиска творчості на Шепетівщині Маленькі містечка України володіють неповторним шармом, коли за мальовничою природою та сучасним ритмом життя зберігається первинна духовність, виплекана споконвіку в щирих українських серцях. Тут оживають справжні емоції, загострюються почуття, а душа сповнюється теплом рідної землі.
наше прохання і допоміг закласти фундамент майбутньої каплички. До будівництва також долучився Благодійний фонд
Село Новичі не лише зберегло первісну неповторність, але й примножило свої культурні та творчі надбання Новичівська сільська рада включає чотири населені пункти: селища Жолудки, Поляна, Мальованка та, власне, Новичі. Це гармонія колоритної краси, працьовитих людей, унікальної історії, багатого досвіду та єдності міцної громади. Перша писемна згадка про село Новичі датується ХVII століттям. Сьогодні воно живе щоденними справами новичан, дихає їх гостинністю та небайдужістю. Впоравшись з весняними клопотами, Олег Сирота, житель села Новичі, допомагає людям працювати на полі, ладнати справи з майбутнім урожаєм. За сільгосптехніку військовий пенсіонер взявся, коли вийшов на пенсію, відслужив на Кавказі і повернувся на Батьківщину. Не сидять без діла й інші пенсіонери. Доки немає роботи в полі, беруться до громадських справ. Володимир Шевчук зо два десятки літ лагодив телефонні лінії. Тепер працює на благо односельців: ремонтує клуб. До своєї роботи чоловік ставиться з особливою щирістю, адже його відвідував ще в молодості. – Під дахом клубу за грою в більярд чи доміно збирались великі компанії. А зараз із молоді мало хто залишився, всі виїжджають до міста, – розповідає Володимир Злотович. Чоловік щиро вірить у важливість ремонту клубу. Він переконаний, що, коли у закладі наведуть сучасний «марафет», тут знову збиратиметься молодь.
«Зміцнення громад». Церкву будували всім селом: допомагали всі хто міг, і навіть ті, хто тут не проживає, – коментує Людмила Грига, жителька с. Новичі. Багату історію має старше за віком село Жолудки. Свою назву воно отримало тому, що колись на цих землях був величезний дубовий гай, і восени все довкола було встелено жолудями. У Жолудках живе пам’ять про кавалера ордена червоної зірки Михайла Франчука. Його молоде життя відібрала війна в Афганістані. У сільському клубі з ним прощалось усе село, а поруч у хатині й досі живуть батьки. Ганна Трохимівна Франчук, мати героя Афганістану, щоразу радо зустрічає синових друзів та каже, що майже за тридцять років, душа за сином щемить не менше. – Він пішов на війну у день свого народження, і в день народження був убитий, – розповідає Ганна Трохимівна, не приховуючи свого жалю й за тими воїнами, які гинуть у війні на Сході України. Село не забуває свого героя. У клубі його ім’я вшановане на меморіальній дошці, а ще у селі є поле, назване в честь Михайла Франчука. Цю землю обробляє корпорація «Сварог Вест Груп» і щороку привозить збіжжя родині полеглого.
Додати настрою навіть старенькій будівлі можна щирою посмішкою та згуртованою роботою Найновішою спорудою в селі є капличка – духовне джерело новичан. Раніше жителі села були змушені ходити до церкви у сусідні Жолудки. Там церкву зводили однією громадою з усіх довколишніх сіл, у тому числі і новичани. Доклавши рук до будівництва, вони захотіли і своєї. – Ми знайшли спонсора, небайдужого до рідного села. Він відгукнувся на
Днями і ночами Ірина Миколаївна молиться, аби живими і здоровими повернулися з війни сини та племінник. Жінка працює фельдшером, але уже дев’ять місяців думками далеко, на блокпостах, із дітьми. – Мої хлопці були на 32-му, 25-му, а зараз вони на 31-му блокпосту. Телефонують лише раз на день, буквально на хвилинку сказати: «Мамо, все добре». Савур могила, Карачун гора, Іловайськ – про
них мої хлопці знають не з телевізора. Син розповідав, що тоді їх до тисячі чоловік побило. Лежав між мертвими, немов серед живих, – ділиться спогадами сина Ірина Миколаївна. Один із синів жінки, Роман, удостоєний медалі «Патріот України». У вересні йому, а у червні його брату, Андрію, пощастило десять днів перепочити вдома. Молоді люди побачилися з рідними та односельцями, і повернулися далі воювати за Україну.
Відвага на цих землях має давнє коріння Кажуть, наприкінці ХVI століття після селянсько-козацького повстання під проводом Северина Наливайка, тут з’явився справжній богатир – Джигота. Так, за місцевими оповідками, на околицях цього села проживала сім’я Джиготи. У ній було дванадцять синів, які прийняли нерівний бій з монголо-татарами. Усі вони загинули, але орда оминула це село. Через те, що монголо-татари сюди так і не зайшли, його нарекли Нечипали, а у пам’ять про відважних захисників Джигот, вже пізніше, односельці поставили хрест. Тепер це село Поляна. Місцева школа відома в Україні завдяки своєму шкільному лісництву. Здобутки у цій царині примножують з року в рік і дякують за підтримку. – Підтримка нам необхідна, тому ми з радістю співпрацюємо з Благодійним фондом «Зміцнення громад», який знаходиться в Шепетівському районі. У нас функціонують ансамбль «Креатив», є колектив «Веснянка». Тому, школа хоч маленька, але досить таки прогресивна, впевнено тримається на плаву, – коментує Алла Юриста, заступник директора Полянської ЗОШ. Бадьорий дух полянці виховують та підтримують завдяки танцям. – Зараз ми готуємось до свята села, яке відбудеться 21 листопада на Престольне свято, на Михайла. Ми хочемо
здивувати наших глядачів новим музичним подарунком, – усміхається Юлія Рабчевська, художній керівник ансамблю «Креатив», на одній із репетицій.
Готується до святкування і дитячий садочок «Лісова казка», якому виповнився третій рік від народження. Приміщення, що стояло пусткою довгий час, вдалося перетворити на затишний садочок. За справу взялися гуртом: громада, місцева влада та Благодійний фонд «Зміцнення громад». – Допомогу нам надав і до цього часу надає Благодійний фонд «Зміцнення громад». За його підтримки нам провели електроопалення цього року. Тепер тут справді буде тепло. У цьому році та-
кож була проведена нова каналізація. Усі ми працюємо разом, своїм колективом і спільно з батьками, які нам допомагають, – ділиться Майя Луцишина, завідуюча садочком «Лісова казка». Поляна – найбільше і найстаріше село, що входить до Новичівської сільради. Тут проживає 700 чоловік, тоді як в Жолудках, Мальованці і, власне, Новичах, разом узятих, до півтисячі люду. Їх небагато, проте, як у гурті робота робиться, – знають. – Разом, спільно з громадою можна вирішувати будь-які завдання. Я глибоко переконаний, що тільки в спільності є сила. Я хочу щиро та відверто сказати добрі слова на адресу корпорації «Сварог Вест Груп» і Благодійного фонду «Зміцнення громад», адже їхній внесок в розвиток громади – величезний. Це ті люди, які розуміють потреби села. І мені на думку зараз спало одне мудре висловлювання: «Та людина, яка отримує – наповнює долоні, а та, яка віддає – серця», – розповідає Микола Шако, Новичівський сільський голова.
Краса розкривається в пісні, адже у піснях те, що на душі Благодійний фонд активно підтримує сільську культуру. Нині ансамбль народної пісні «Срібні роси» і аматорський фольклорний ансамбль «Веснянка» готуються, аби було чим потішити односельців у Престольний празник, на Михайла. Майстерні пісні та цікаві постановки не залишать нікого байдужим. Завдяки цьому живе наша культура, а значить – житиме Україна.
Змагання з туризму – вперше у Красилівському районі З 15 по 17 травня на території дитячого табору «Подолянчик», що розташований у селищі Антоніни, проходили районні змагання з туризму серед профспілкових організацій освіти. Захід відбувся завдяки підтримці Благодійного фонду «Зміцнення громад», який забезпечив учасників харчуванням та нагородив переможців сертифікатами на придбання туристично-спортивного інвентарю. У конкурсі взяли участь 130 працівни-
ків освіти, які об’єднались у 22 команди та протягом двох днів демонстрували навички туристичної майстерності, винахідливості і згуртованості у п’яти видах змагань: презентація команди, в’язання вузлів, розпалювання багаття, риболовля, складання туристичного намету. Кожна команда хотіла перемогти, тому й викладалась на повну. На урочистостях із нагоди відкриття турніру були присутні почесні гості з району та
області. – У нашому краї районні змагання з туризму були проведені вперше. Враження від проведеного часу залишилися лише позитивними, незалежно від того, переможцями чи переможеними команди залишали змагання. Можливо, тут не останню роль зіграла атмосфера розквітлої травневої весни та романтика історичних Антонін, – ділиться враженнями голова Красилівської районної ор-
ганізації профспілки працівників освіти Володимир Снігур. Проведені туристичні змагання популяризують спортивний туризм, сприяють обміну досвідом та вміннями. Отримані грошові винагороди неабияк стануть у нагоді учням освітніх закладів, вчителям для закупівлі туристичного спорядження, якого не вистачає для повноцінного проведення змагань та активного відпочинку красилівчан.
8
ДИТЯЧА СТОРІНКА
Дракони охороняють вежі, а ти знайди між ними 10 відмінностей
Любі малята! Розпочалося літо, яке є найкращою порою для активного дозвілля, відпочинку, нових вражень та розваг. Пропонуємо переглянути правила захоплюючих ігор, у які Ви зможете пограти разом із друзями.
«Сiрий кiт»
У цiй грi всi учасники, крiм ведучого, «сiрого кота», – «мишi». Вони стають ланцюжком i, тримаючись один за одного, ходять майданчиком по прямiй чи по колу. Першим у ланцюжку стоїть «сiрий кiт». Пiд час руху вiн запитує: – А є мишi в копицi? – Є! – вiдповiдають «мишi». – А не бояться кота? – Нi! – Ой, як кiт хвостом поворушить, то всiх мишей подушить! Після цих слів «мишi» кидаються врозтiч, а «сiрий кiт» ловить їх. Спiйманий гравець стає «сiрим котом», а його попередник – «мишею».
«Водяний»
Усі гуртуються, беруться за руки і ходять по колу, водить дитина з закритими очима: – Дідусь Водяний, що сидиш ти під водою? Визирни на хвилиночку! Після чого Водяний встає і вибирає навмання будь-якого гравця, торкається і вгадує – хто це. Після цього учасник, якого вгадали, стає «Водяним».
Лабіринт
Загадки
1. Іде по соломі – не шарудить, іде по воді – не тоне, іде по вогню – не горить. 2. Не князівської породи, А ходить в короні, Не їздець, а зі шпорами, Не сторож, а рано будить. 3. Над бабусиною хатинкою Висить хліба окрайчик. Собачка гавкає – А дістати не може!
Перші п’ять осіб, які надішлють правильні відповіді на загадки, отримають подаруночки. Чекаємо ваші листи за адресою: 30402, Хмельницька обл., м. Шепетівка, пров. Подільський, 20, (з поміткою «Міцна Громада») Регіональне інформаційно-аналітичне видання “Міцна громада” Адреса редакції: пров.Подільський, 20, м.Шепетівка, Хмельницька обл., 30400 тел./факс: (03840) 4-18-60 www.mitsna-gromada.com
Засновник - БФ “Зміцнення громад” Реєстр. св. серії КВ №19459-9259Р Тираж - 30 000 примірників Головний редактор – Т.П. Василик Випусковий редактор – А.В.Глівінська Редакційна колегія: І.М.Слободзяна, Ю.В.Романюк, Ю.С.Іщук, Ю.В.Захарова
Верстка - Р.В. Сухоцький, О.А. Лавренюк Друк - офсетний, віддруковано у ТОВ “Інтерконтиненталь-Україна” Адреса друкарні: м. Київ, вул. Інститутська, буд.16, офіс 1/15 Розповсюджується безкоштовно
Газета заснована 6 листопада 2012 року. Виходить1 раз на місяць. Обсяг - 2 друкованих аркуші. Редакція не завжди поділяє точку зору авторів публікацій.