Міцна громада 92 by mitsna-gromada

№7 (92) липень 2015 року

Що може дати кооператив дрібному сільськогосподарському виробнику?

С.2

Гуманітарна допомога від Міжконфесійного фонду «De Ruyter» допоможе сотням людей і закладам.

С.3

«Берегиня» береже українські традиції. Як? Дізнайтеся у нас!

С.5

Фонд знову серед переможців конкурсу публічних звітів

Завершився другий етап проекту «Відновлена криниця – міцна громада». Як це було?

С.7

Шановна громадо! Від щирого серця вітаю всіх із національним святом – Днем Незалежності України! У такий складний період поняття незалежності та єдності України набуло для нас особливого змісту. За останній час ми переосмислили дуже багато, зрозуміли, хто ми є, чиїх батьків ми діти. Українська земля є щедрою і багатою, і ми не маємо права її втратити. Ми зобов’язані виправдати надії наших великих попередників та збудувати державу такою, щоб наші діти та внуки могли пишатися нею, живучи в єдності, мирі та достатку. Нехай це свято вселяє в нас мужність та відвагу, щоб ми змогли вистояти у сьогоднішніх випробуваннях, а Господь дарує кожному сили та наснаги, добра та перемог! Для кожного з нас Батьківщина починається з рідного дому. Тому нехай у Вашому домі панує радість й злагода, у суспільстві – порозуміння й згуртованість, а на рідній землі – мир та любов! Нехай свято Незалежності принесе у наш спільний український дім щастя та Божу благодать! Тож хай єднає нас свята батьківська земля, прадавні традиції та братський дух! Слава Україні! Героям Слава! З повагою Тетяна Василик, директор Благодійного фонду «Зміцнення громад»

Благодійний фонд «Зміцнення громад» став переможцем ІV Національного конкурсу публічних звітів про діяльність організацій громадянського суспільства. 10 липня 2015 року ТЦК за підтримки

Міністерства юстиції України провів церемонію нагородження переможців конкурсу публічних звітів за 2014 рік. Звіт про діяльність організації громадянського суспільства – це достовірний публіч-

ний документ, у якому організація інформує про результати своєї діяльності, досягнення та успіхи, джерела та види доходів, напрямки витрат, ресурсів тощо. (Продовження с.2)

НОВИНИ

Фонд знову серед переможців конкурсу публічних звітів (продовження. Початок с.1)

Ця перемога – ще один доказ того, що ми вірні своїм цінно стям, – коментує директор Благодійного фонду «Зміцнення громад» Тетяна Василик. Мет а конкурсу – заохочувати належний рівень прозоро сті т а відкрито сті, культури організацій громадянського суспільства. Конкурс проводиться спільно з ПР ООН в межах про екту «Д емократизація, права людини т а розвиток громадянського суспільства в Україні» за фінансової підт римки Міністерства закордонних справ Данії. Нагадаємо, минулого року Фонд «Зміцнення громад» по сів друге місце у конкурсі публічних звітів про діяльність організацій громадянського суспільства.

ТЦК уже вчетверте проводить Національний конкурс публічних звітів про діяльність організацій громадянського суспільства. Цьогоріч у конкурсі взяли участь 26 організацій. С еред них – учасники різних областей: Донецької, Херсонської, Чернігівської, Львівської, Черкаської, Миколаївської, Хмельницької, Кіровоградської т а Київської. – Публічність і прозорість мають бути важливим принципом не лише для органів влади, а й для благодійних організацій. Вони є фундамент альними зас адами роботи Благодійного фонду «Зміцнення громад»: прозорі процедури і конкурсні механізми надання допомоги т а фінансова звітність – до ступні для публічного ознайомлення.

Кооперація: крок за кроком до прибутку Сьогодення диктує свої умови Безробіття на селі – надзвичайно гостра проблема. Вирішити її пропонує Перший національний аграрний кооператив. Його основне завдання – дати жителям сільської місцевості можливість заробляти. Для цього розроблено низку проектів, які готовий підтримати Благодійний фонд «Зміцнення громад», адже праця на землі – нелегка, а тому і має високо цінуватися і, окрім задоволення, приносити дохід. – Був час, коли жити у селі означало жити заможно і перспективно, працювати на землі, вирощувати хліб, годувати країну… Зараз наші діти не хочуть повертатися у село, а воно й не дивно – нема роботи, всіх комунікацій, транспортного сполучення з райцентром. Навіть коли є бажання і змога вести домашнє господарство, прибутковою цю справу ніяк не назвеш, адже витрачаєш і на обробку ділянки, і на добрива, і на транспортування до міста. А продавати змушений за смішними цінами, бо не піклується держава про селянина. Звичайно, у такому випадку краще поїхати за кордон на заробітки, де за твою працю і платять відповідно. Але хіба такого майбутнього ми хочемо своїм дітям? Ні, ні, і ще раз ні, – говорить Віта Юріївна Коськовецька, жителька с. Корчик Шепетівського району.

сить розвинений. Частково це зумовлено відсутністю роз’яснювальної роботи серед селян щодо механізму створення кооперативу, умов його функціонування та вигоди від членства у ньому. Однак найвагоміша причина – страх селянина бути обманутим. – Обслуговуючі сільськогосподарські кооперативи надають послуги

можуть створювати великі товарні партії, а це зовсім інша ціна, ніж у дрібних партій. По-друге, вони можуть використовувати послуги професійного менеджера, який знайде вигідні ринки збуту. Якщо говорити про соціальну складову кооперації, люди, об’єднані в кооперативи, можуть краще відстоювати свої соціальні права, – розповідає Олександр Георгійо-

членам кооперативу, завдяки чому останні отримують вищий прибуток або зменшують власні витрати. При цьому кооператив, своєю чергою, працює практично в «нулях». Що може дати таке об’єднання дрібному сільськогосподарському виробнику? По-перше, кооперуючись, селяни

вич Березюк, голова виробничого кооперативу «Сільськогосподарська дорадча служба «Агроаргумент». Бути першим у всьому

Аграрна перспектива – у кооперативі Важко не погодитись, що сьогодні селянину нелегко вигідно працювати на землі. Вітчизняний аграрний ринок заповнений, на експорт в основному йдуть тільки великі партії. Лишається один вихід – здавати продукт заготівельнику, який згодом реалізує його за вищою ціною. Такий собі грабунок. Де ж та справедливість? Проте, українці – кмітлива і працелюбна нація. За відсутності підтримки держави діють за принципом «допоможи собі сам». Найкращим прикладом цього є створення кооперативів – добровільних об’єднань селян, що об’єднують свої ресурси заради збільшення власних прибутків. Незважаючи на свою перспективність, кооперативний рух в Україні не до-

Як бачимо, у цьому є реальна пер-

спектива для українського селянина. Це зрозуміли мудрі господарі Шепетівщини і нещодавно був зареєстрований «Перший національний аграрний кооператив». – Мету стати найуспішнішим українським кооперативом ми заклали у самій назві – хочемо бути першими у всьому. Проте, насамперед хочеться поставити на перше місце в аграрній галузі українського селянина, дозволити йому отримати гідну винагороду за тяжку працю на землі. У планах кооперативу – реалізації програм по розвитку рослинництва, тваринництва. Спочатку це будуть пілотні проекти, а далі, щиро сподіваюсь, ми охопимо більшість сіл Хмельниччини, інших областей. Разом зробимо сільське господарство найуспішнішою галуззю. Ми об’єднуємось самі і заради себе, адже ніхто нам більше не допоможе, – коментує один із засновників «Першого національного аграрного кооперативу» Валентин Степанович Книш. Плани амбітні, але цілі – окреслені. Чим же саме будуть займатися члени «Першого НАКу»? Про це дізнавались у виконавчого директора кооперативу Анатолія Михайловича Онищука. – Першою чергою, почнемо з проектів по тваринництву – безкоштовне осіменіння худоби, відгодівля ВРХ м’ясних порід, розвиток сімейного фермерства. Наразі вивчаємо іноземні ринки, аби зрозуміти, у якому напрямку рухатися найвигідніше. Маємо багато цікавих задумів, однак поки найголовніше завдання – сформувати команду кооперативу. А далі справа буде рухатись. До розвитку кооперативу плануємо залучити громадські організації, державну владу, бізнес. У єдності – наша сила і майбутнє, – впевнений Анатолій Михайлович. Ми також щиро сподіваємось, що настав той довгоочікуваний час змін, які принесуть користь не лише українському селу, а й нашому суспільству в цілому. Адже, як казали відомі, по-справжньому щасливою людина може бути тільки в праці. За подальшою роботою кооперативу слідкуватимемо на сторінках нашої газети. За детальнішою інформацією звертайтесь за телефоном 067 381 07 41.

НОВИНИ

Допомога єднає, адже чужої біди не буває Міжконфесійний фонд «De Ruyter» (Нідерланди) передав Благодійному фонду «Зміцнення громад» 22 тонни гуманітарної допомоги. Дві машини з одягом, взуттям, іграшками, ковдрами, матрацами, меблями, інвалідними візками та іншими необхідними речами будуть надані переселенцям, малозабезпеченим сім’ям, сільським громадам, людям з обмеженими можливостями, школам та медичним установам. – Ми розуміємо, що в такій складній політичній і економічній ситуації багатьом людям в Україні потрібна фінансова допомога та моральна підтримка. Сподіваюсь, надане приладдя стане в нагоді родинам, які змушені були покинути свій дім, а також тим закладам і організаціям, які цього потребують. Наш фонд завжди готовий допомогти, – коментує голова правління «De Ruyter» Саймон Мульдер. Ці речі дадуть змогу облаштувати школи та покращити матеріально-технічну базу в лікарнях, а також стануть підтримкою багатьом соціально незахищеним родинам. – Ми досить довго співпрацюємо з «De Ruyter». Це вже п’ята машина, яку передає нам Міжконфесійний фонд. Усі речі дуже якісні і завжди приносять радість тим, хто їх отримує. Окремої подяки заслуговує митниця міста Славута. Вантаж прийняли дуже оперативно, – зазначила менеджер з пи-

Укрзалізниця призначила додаткові потяги

тань регіонального розвитку Благодійного фонду «Зміцнення громад» Ніна Огнівчук. Нагадаємо, що за період співпраці з голландським фондом БФ «Зміцнення громад» отримав і поширив понад 20 тонн гуманітарної допомоги.

Новий навчальний рік із новими партами У новому навчальному році учні 5 освітніх закладів Красилівского району Хмельницької області будуть сидіти за новенькими столами і на нових стільцях. Про це подбав БФ «Зміцнення громад», надавши школам району 83 парти і стільки ж стільців. Так, Антонінська ЗОШ І-ІІІ ступенів отримала 25 столів і 25 стільців, Антонінська музична школа – комплект із 10 столів і 10 стільців, для Великосалиської ЗОШ І-ІІІ ступенів також надали 15 парт і 15 стільчиків. Великоорлинецька та Кременчуцька ЗОШ І-ІІІ отримали по 10 і 18 комплектів меблів. – У нашій школі навчається 148 учнів 6-16 років із 7 навколишніх сіл. 96 із них навчається на бюджетній основі, 38 – по самоокупності – це 2 підготовчі групи, які згодом підуть у перший клас. Діти відвідують класи фортепіано, скрипки, баяна та акордеона, гітари і духових. Крім цього, є у нас клас народної музики і хоровий, ми також навчаємо декоративно-прикладному і образотворчому мистецтву. Ми уже давно мріяли про столи для музично-теоретичних дисциплін. Це спеціальні одномісні парти, які дозволяють економити місце в кабінетах. Більше того, вони допомагають зосередити увагу і не відволікатися під час уроків сольфеджіо чи на музичних диктантах. Нам надзвичайно пощастило, адже БФ «Зміцнення громад» надав нам 10 унікальних парт та стільців, – коментує Лілія Мординська, директор Антонінської дитячої музичної школи.

Нагадаємо, що можливість надавати гуманітарну допомогу БФ «Зміцнення громад» має завдяки співпраці із Міжконфесійним фондом «De Ruyter» (Нідерланди). Сподіваємося, що нові парти і стільці стануть приємним сюрпризом і стимулом для подальшого навчання і творчості маленьких учнів.

Марійка потребує Вашої допомоги!

Маленька 2,5-річна Марійка донедавна була абсолютно здоровою і активною дівчинкою, проте усе змінилось на початку цього року. Раптово її почали турбувати болі в животику та запори. Батьки одразу ж звернулися до місцевих лікарів, проте ті не змогли

В Україні

встановити діагноз. А він виявився страшнішим, ніж можна собі уявити – тератобластома крижово-куприкової області з проростанням у м’які тканини. Пізніше лікарі пояснили, що під час вагітності в процесі зародку було 2 ембріони, та, в результаті змін, один прикріпився до іншого. Таким чином утворилася пухлина. Розпізнати це рідкісне захворювання вдалося ізраїльським медикам. Лікарі запевняють, що зволікати з лікуванням не можна, адже, щоб зупинити ріст пухлини, спочатку треба провести курс хіміотерапії, а після гiстологiчного дослiдження провести хірургічне втручання. Закордонні спеціалісти гарантують 90% ймовірність одужання. Для одужання дитина має пройти курс лікування вартістю 30 тис.$, а це близько 1 млн грн. На сайті УББ станом на 23.07.2015 року зібрано 136 тис. грн. Проте цього всеодно замало: без підтримки добрих людей Марійці та її рідним не впоратися із важкою хворобою. Якщо Ви бажаєте долучитися до збору коштів на лікування маленької красуні – перерахуйте кошти на рахунок карти Укрсиббанку: 5169 3048 0271 4594, Нечипорук Сергiй Олександрович або заходьте на сайт УББ за посиланням https://ubb.org.ua/uk/ project/1527/ і тисніть кнопку «Підтримати».

Укрзалізниця призначила додаткові літні потяги на південний та західний напрямки України. Про це повідомили у прес-службі залізниці. Починаючи із 17 липня цього року, розпочнуть курсувати шість додаткових потягів у популярних напрямках – до Одеси, Херсона, Львова, Ужгорода та Івано-Франківська. Також збільшено кількість рейсів, які курсують впродовж року і прямують до курортних міст. Так, призначено додаткові потяги сполученням: • № 261/262 Дніпропетровськ – Одеса; • № 271/272 Харків – Одеса; • № 258/257 Одеса – Львів; • № 298/297 Київ – Херсон; • № 207/239 Київ – Ужгород; • № 287/288 Чернігів, Київ – Одеса; Окрім цього, для зручності пасажирів Укрзалізниця збільшила періодичність курсування п’яти парам поїздів: • № 298/297 Київ – Херсон – щоденно; • № 271/272 Харків – Одеса – щоденно; • № 207/239 Київ – Ужгород – три рази на тиждень; • № 269/219 Київ – Івано-Франківськ – три рази на тиждень; • № 686/685 Одеса – Ізмаїл – чотири рази на тиждень. Нагадаємо, раніше повідомлялося про призначення на літній період 14 додаткових потягів та початок курсування з 14 липня потяга № 221/521 – 522/222 Київ, Житомир – Одеса. Детальну інформацію читайте на сайті УНІАН або на офіційнму сайті Укрзалізниці.

Переселенці не зможуть голосувати? Поправки до закону про місцеві вибори, які передбачали голосування вимушено переміщених осіб, – не були прийняті. Однак говорити про те, що переселенців позбавили можливості участі у волевиявленні, не варто. Фактично, у них є можливість змінити свою виборчу адресу на загальних підставах. Тобто перереєструватись із своєї «окупованої» виборчої дільниці на нову. У правках до Закону «Про місцеві вибори» була пропозиція, щоб такою підставою для перереєстрації була картка переселенця. Однак ця поправка не пройшла. Тобто картка переселенця не дає можливості брати участь у виборах. А здійснити перереєстрацію внутрішні мігранти зможуть на загальних підставах – або вони вже пропишуться на новому місці, або принесуть довідку з роботи, або договір про оренду житла, тобто, як вже було прописано в законодавстві раніше. Фактично переселенці зможуть голосувати у місцевих громадах, де вони зараз мешкають. І голосувати вони можуть за тих депутатів місцевих рад, що працюють на ці громади. За матеріалами УНІАН.

МАНДРУЄМО СЕЛАМИ

Європейське село зі здоровими амбіціями Село Михайлючка розташоване на півночі Шепетівського району Хмельницької області і своєю появою завдячує імператриці Катерині ІІ. Наприкінці ХІХ ст. через ці місця проклали залізничну колію Київ-Брест. Напередодні, на межі XVIII-XIX ст., тут утворились хутор-

тячого садочка цього села. Нам вдалося поєднати зусилля громади, яка власноруч робила ремонт, і кошти спонсорів, зокрема, корпорації «Сварог Вест Груп». До вирішення цієї проблеми долучилися і голландські меценати із Благодійного фонду «OEKROE» (Нідерланди), тоді

ські поселення німців, поляків, євреїв і українців. Нащадки останніх і досі розповідають, як німці навчали їх розважливо господарювати, а освіту ставити на чолі всього. Перша приватна школа тут з’явилася ще раніше від залізниці. Тоді і навчали, і документацію вели німецькою мовою. – На той час у нашому регіоні переважало німецьке населення, яке існувало до 1925 року. До того-таки 1925 року головою нашої сільради був німець і всю документацію у сільській раді вели німецькою, – коментує Наталія Захарець, бібліотекар Михайлюцької ЗОШ І-ІІІ ступенів. У сучасній Михайлючці німців днем з вогнем не знайдеш: у 30-х роках когось репресували, а когось – виселили. Їх педантизм в українському селі не дуже прижився, а от прагнення кращого через освіту жителі села виплекали. Громадою вони зібралися і старе занедбане приміщення перетворили на взірцевий навчальний заклад. – Дуже приємно знаходитися у громаді села Михайлючка, де живуть гостинні люди, які вміють спільно вирішувати важливі питання. Особливо яскравим є приклад нашої співпраці у межах відбудови та реконструкції ди-

було залучено понад 400 тис. грн. У результаті маємо відновлене приміщення, де навчатиметься маса діток, – говорить Тетяна Василик, директор БФ «Зміцнення громад».

Школа тут побудована на міський манер і на сільську геть не схожа Школа у Михайлючці – серед лідерів навчальних закладів району. Понад 200 дітей тут почувають себе господарями. Коридори у школі – ошатні, класи – охайні і комп’ютеризовані. Для занять інформатикою кабінет обладнали поновому, учительська тут – теж на рівні. – Нам вдалося багато чого зробити, і це заслуга тих, із ким ми співпрацюємо. Це батьки, діти, учительський колектив і техперсонал. Великий вклад здійснили базові підприємства, корпорація «Сварог Вест Груп» і Благодійний фонд «Зміцнення громад», – розповідає Віктор Голік, директор Михайлюцької ЗОШ І-ІІІ ступенів. У школі поволі замінюють вікна і чекають вливань від Кіотського протоколу, аби оздобити і ззовні утеплити приміщення. Тим часом біля сільського

будинку культури селяни гуртуються для облаштування спортивного майданчика. Початок вже закладено: турніки власноруч встановлювали діти. До такої активності їх своїм прикладом спонукають дорослі. Сільську бібліотеку вони відремонтували так, що жителям Михайлючки заздрять і в сусідніх селах. Аркам та стінам особливого колориту додала художниця, а проект «Бібліоміст», який виграли селяни, забезпечив бібліотеку сучасними комп’ютеризованими приладами. Комп’ютери із веб-камерами та вільним доступом до мережі Інтернет стали для дітей і молоді неабиякою принадою. – Завдяки підтримці БФ «Зміцнення громад», ми придбали ламінатор, принтер, кафедру та меблі. Це дозволяє нашій бібліотеці функціонувати сповна і повною мірою надавати послуги. Багато дітей звертаються до нас за допомогою у навчанні та для пошуку потрібної інформації, – додає Наталія Захарець, бібліотекар ЗОШ І-ІІІ ступенів с. Михайлючка. Окраса і джерело творчого натхнення села – ансамбль «Веселиха» – за своєю природою унікальний, адже виконують автентичний фольклор та пісні, записані у рідному селі та районі. – У нас особливі люди, дуже гарні, розумні і веселі жінки. Напевно, наша особливість – це те, що ми виконуємо саме свої рідні пісні, зібрані на нашій землі. Тому ми їх виконуємо від душі, – розповідає Тетяна Костюк-Августинович, художній керівник народного аматорського колективу «Веселиха». Від душі та з піснею тут беруться за будь-яку справу, і вона вдається. Коли Бог наділяє людей талантом, вони, мов дорогоцінний дар, повинні нести його людям. Тому народний аматорський фольклорний колектив «Веселиха» постійно гастролює. Віднедавна благородну справу – популяризацію самобутніх традицій – колектив підсилив мобільним комп’ютеризованим центром. Обладнання вдихнуло нове життя і в ансамбль, і в місцеву культуру. У Михайлючці творчий колектив є і громадським активом. – Наша громада взяла участь у Антикризовому грантовому конкурсі на створення осередків культурної громадської активності в сільських громадах. Він

був організований Міжнародним фондом «Відродження», корпорацією «Сварог Вест Груп» та Благодійним фондом «Зміцнення громад». Ми здобули перемогу і отримали грант у розмірі 40 тис. грн, – коментує Людмила Барткова, директор будинку культури с. Михайлючка.

Навряд яке-небудь село на Хмельниччині, та навіть в Україні, може пишатися власним цегельним заводом. А в Михайлючці такий є уже ледь не століття. Півтори сотні мешканців він забезпечує роботою і хорошою зарплатою. Як і багато десятиліть тому, так і зараз, 70% – праця ручна і дуже важка. За зміну через одні жіночі руки проходять тисячі цеглин. Проте докладати рук селянам – не звикати. На початку 90-х років усі громадою звели церкву, тепер так само гуртом

Михайлючка – село молоде і за віком, і за духом, а тому має здорові амбіції і сподівається на блискуче майбутнє її утримують і прикрашають. – У нас є план стратегії розвитку нашого села і наші люди вибрали шлях саме до європейського села з українською культурою і багатством, – ділиться Валентин Книш, сільський голова с. Михайлючка. Таким є село Михайлючка, яке прагне стати європейським, при цьому зберігає український колорит і основну ставку робить на своїх дітей, а відтак – на майбутнє.

Щасливі діти – щасливе майбутнє Комунальний заклад санаторного типу села Оршівці Кіцманського району, що на Буковині, отримав матеріальну допомогу від Благодійного фонду «Зміцнення громад». Їм вручили спортивний інвентар та засоби для рукоділля. – Наші вихователі проаналізували потреби дітей і зрозуміли, що однією з них є спортивне обладнання для занять фізкультурою. Тиждень тому до нас завітали представники Благодійного фонду і подарували дітям гімнастичну стіну та засоби для гімнастичних занять у повітрі. Не оминув Фонд і дитячу творчість. Вихованцям закладу передали і засоби для

рукоділля, зокрема, бісер, вишивальну тканину і матеріали для заняття квілінгом. Ми дуже вдячні Благодійному фонду за надану допомогу і за те, що він піклується про наших дітей і не залишається байдужим до потреб, – коментує директор закладу Ольга Танасійчук. Нині у цьому закладі відпочиває 52 дитини віком від 3 до 18 років, кожна з яких має бути щасливою та здоровою. Саме тому у Фонді сподіваються, що спортивні атрибути та матеріали для рукоділля допоможуть дітям розвинути свої фізичні здібності та реалізовувати творчий потенціал.

традиції і культура

«Берегиня» береже традиції Українська пісня – це поетична біографія нашого народу, а творчі колективи в селах – це самобутні і неймовірно потужні осередки цієї пісні. Одним із них є народний колектив «Берегиня» в селі Ломачинці Сокирянського району.

Мала батьківщина – святе місце, де проходить найкращий час у нашому житті. Вона у кожного своя: для когось це село над тихоплинною річкою, для когось – гамірний міський квартал чи вузька сільська вуличка, густий сосновий ліс чи широкий

раз жінка займається домашнім господарством та вирощує фрукти на підприємстві «Вишневе». Каже, що секрет злагодженої роботи колективу полягає у спорідненості душ його учасників. – У нашому колективі дуже цікаві

Колектив був створений 45 років тому Спочатку ансамбль складався із семи людей, проте зараз розрісся до 15 учасників: це жінки віком від 45 до 82 років. Учасниці колективу не лише співають, а й танцюють і навіть займаються постановками вистав. Репертуар у них різноманітний: від давніх народних співанок до нових авторських пісень, які їм пише художній керівник – Ігор Чабан. Також жінки виконують композиції на вірші свого земляка, українського поета та прозаїка Івана Нагірняка. – Більше 30 років тому в селі було два колективи «Мрія» і «Берегиня», та згодом вони об’єдналися. Ми співаємо фольклорні, автентичні пісні. Але деякі – пишу особисто я спеціально для нашого ансамблю. Колектив виконує і пісні наших місцевих композиторів. У нас насичена концертна діяльність, яку підтримує сільська громада, особливо сільський голова Василь Васильович – людина творча і талановита. Він завжди переймається проблемами колективу, а нещодавно виділив кошти на нові інструменти. Ми йому за це дуже вдячні, – розповів Ігор Чабан, художній керівник «Берегині».

– У нас такий величезний репертуар: ми можемо співати з ранку до вечора. Найбільше я люблю давні пісні і мені хотілося б, аби їх слухали і знали. Дуже шкода, що ми не маємо можливості виїздити за межі області, аби порадувати цими піснями якомога більше людей. У Польщу теж поїхати не вдалось з багатьох причин, проте ми надіслали туди фото нашого колективу і його надрукували в книжці, – говорить Марія Гуцул.

Успіхами «Берегині» пишається усе село

степ, де навесні розквітають маки. Жінки з колективу пишаються своїм селом. Бажання творити у них підживлюється панорамами рідного краю. Одна з учасниць «Берегині» розповідає про гармонію з природою. – У нас дуже мальовниче село. Воно було збудоване у центрі лісу і буквально потопає у кронах дерев. Тут і річка, і галявини, і долини, і багато баз відпочинку. Ми часто виїздимо на природу, від неї черпаємо натхнення, – коментує Марія Гуцул, учасниця ансамблю. Марія Іванівна стала частиною колективу у 1988 році. Професійно співу не вчилася, проте співає все своє життя. За-

жінки. Особливо ті, яким за 80. Вони знають багато стародавніх пісень і історій про село та про людей. Вони дуже багато можуть розповісти нам про давнину. Наш ансамбль – це колектив рідних людей. Ми живемо одна для одної. Як довго не бачимось, то дуже сумуємо, а як зустрінемось на ринку, то не можемо наговоритись, – додає пані Марія. Учасниці колективу «Берегиня» хочуть, аби їх почули. Вони з радістю дарують українські співанки, свою енергію та життєрадісність кожному слухачу і сподіваються, що їхні пісні долинуть не тільки до їхніх односельчан, а й до всіх українців.

Ансамбль має значну кількість районних та обласних нагород. А нещодавно їм присвоїли звання Народного аматорського колективу. – Запалу цих жінок можна тільки позаздрити. Вони виступають на всіх святах, фестивалях і конкурсах. Нещодавно вони були на фестивалі у Чернівцях, виступали на семінарі у туристичному комплексі «Услад», також їх запрошували до Польщі на огляд колективів, але поїхати, на жаль, не вдалося. Репетиції проходять двічі на тиждень у нашому сільському клубі, – каже директор клубу Марія Маковійчук. Існування таких колективів, як «Берегиня» вкрай важливе і необхідне, адже вони оберігають народну пісню і традиції, дарують надію на краще і нагадують в такий непростий для нашої країни час про те, що українська нація – це нація нескорених, нація з багатовіковою історією та героїчним минулим.

Прийшов Спас, держи рукавиці про запас!

Щороку влітку українці святкують два Спаса. 14 серпня за новим стилем в народі святкують свято Маковея, яке в церковному календарі називається днем семи мучеників Маковеїв. Це перший Спас. Із цього дня розпочинається «спасівка» – піст, який триває два тижні. Саме з 14 серпня розпочинали збирати врожай маку, і вважається, що з цього часу бджоли перестають збирати пилок із квітів. У цей день у церквах святять воду, букети квітів і мак. Такі букети називають «маковійчиками» або «маковейками» і в них, окрім маку, можуть бути і чорнобривці, і жоржини, і айстри, і гвоздики, і барвінок, а також різні духмяні трави. За народним повір’ям, магічну захисну силу має тільки власноруч зібраний букет із 17 квітів і трав. Але які саме квіти варто класти, аби увесь наступний рік у домі панувала злагода, а урожай був добрим? У різних областях і навіть у сусідніх селах повний перелік зела для «маковейчиків» – різний, втім, основа магічного букета скрізь однакова. Калина символізує дівоче щастя, соняшник – символ сонця і тепла, рута і нагідки захистять від хвороб. Материнка укріплює родинні зв’язки, символізує силу роду, овес – це достаток і добрий урожай, м’ята – мир і злагода, ласкавці – ласка і взаєморозуміння у сім’ї, полин захистить від нечисті, ну і, звісно ж, – маківки – символ родючості й багатства. Кладуть у «маковейки» квіти з поля,

лісу, городу: чорнобривці, айстри, волошки, любисток, петрів батіг, деревій. Але у деяких регіонах України до букетів також вкладають кріп, цибулю з часником, морквинку, кукурудзяні стебла і квасолю на гілочках. «Маковейчик» освячують у церкві і зберігають цілий рік. На Різдво він може

молитися, Його лице просяяло, ніби сонце, а одяг зробився білим і блискучим, як світло. У блаженному сяйві Він здійнявся на небеса і Його учні почули голос Всевишнього, який сповістив, що Ісус є намісником Бога на землі. Саме це і переконало їх у надприродній місії Христа. – Свято Спаса має подвійне значення:

виконати роль дідуха, а на Великдень – стати прикрасою для освяченої вербової лози. Маковійським маком обсипають кутки в хаті – від відьомських чар, а самі макові голівки кладуть під подушку – від кошмарів і мігрені. Також мак розсипають на городі – на врожай, навіть зараз жінки-породіллі сиплють маком перед порогом, щоб гості не зурочили маля. 19 серпня за новим стилем – Другий Спас або Яблучний Спас. У церковному календарі це свято отримало назву Преображення Господнього або другого Богоявлення. Чому? За Біблією, коли Ісус разом зі своїми учнями піднявся на вершину гори і почав

християнське і мирське. Більшу увагу потрібно приділяти саме християнському значенню. Коли Ісус прийшов на землю, Його бачили як звичайну людину. Його божество проявлялося тільки тоді, коли Він творив дива. І от одного разу Ісус вирішив показати найкращим своїм учням – Петру, Якову та Івану – своє Боже обличчя. У цей день Він преобразився і привів їх в захоплення. Це детально описано у Біблії, – коментує отець Василь, настоятель храму Святих мучеників Бориса і Гліба. У народі це свято більш відоме як Яблучний Спас. Цього дня люди одягали білий одяг, брали великодні кошики з плодами саду й городу, букети з колоссям жита

або пшениці і вирушали до церкви святити все те, що вродила земля: яблука, виноград, груші, горох, картоплю, огірки, помідори тощо. Освячення у цей день різних плодів символізувало розквіт і плодючість усього створеного у царстві життя. За церковними правилами до Другого Спаса не дозволено куштувати яблука нового врожаю. Особливо не рекомендують це робити жінкам, чиї діти померли. Існує повір’я, що на Спаса Бог ходить раєм і роздає діткам яблука. Але не усім. Діти, матері яких не дотримувалися цього звичаю, гостинців не отримують. – Після хрещення Русі більшість язичницьких свят адаптувались до християнських канонів. Так, традиція освячувати яблука у цей день пов’язана з язичницьким святом урожаю. У християнстві вона має на меті повернути плодам їхнє первинне значення, яке вони мали до того, як Адам согрішив. Після гріхопадіння все втратило свою святість. І ми упродовж року освячуємо воду, квіти, мед, фрукти та овочі, щоб у такий спосіб повернути втрачене, – додає отець Василь. Після освячення плодів у церкві, господар зі свічкою обходив пасіку й запрошував родину до столу. У день Преображення Господнього існував звичай дарувати плоди бідним та вбогим і ділитися новим врожаєм з родичами, сусідами, щоб наступного року був щедрий врожай. Також на Спаса поминали померлих родичів. За народною міфологією, це третій прихід мерців на світ у весняно-літньому сезоні: вони з’являються на Страсний Четвер, на Зелені Свята і на Спаса.

Тет–а–тет

Не лише обіцянкою, а й ділом! електромонтером, згодом пішов до армії. Після півторарічної служби вступив до машинобудівного технікуму. Закінчивши навчальний заклад, працював старшим електромеханіком Новоград-Волинського вузла електрозв’язку, далі – майже 10 років у первинній дирекції електрозв’язку. Два роки тому я розпочав свій трудовий шлях на підприємстві із виробництва органічної продукції ТОВ «Цефей-Груп».

Робота у сільськогосподарській сфері – це як шматочок дитинства з бабусиного села, адже тут я працюю на рідній землі

Євпак В’ячеслав Минович Народився у місті Новоград-Волинський, навчався у місцевій школі, по закінченню вступив до професійно-технічного училища на спеціальність «Ремонт та обслуговування АТС». Паралельно з навчанням працював електромонтером, і, здобувши професію, пішов служити до лав Збройних сил України. Отримавши звання старшого сержанта, продовжив здобувати кваліфікацію у машинобудівному технікумі і паралельно працювати за фахом. Нині В’ячеслав Минович займається органічним землеробством. Одружений, виховує сина і донечку. – В’ячеславе Миновичу, ким мріяли стати у дитинстві? Як ішли до обрання майбутньої професії? – Хоча народився у місті, часто на літніх канікулах відпочивав у селі в бабусі і дідуся. Краєвиди сільської місцевості завжди зачаровували мене, а робота на землі по господарству захоплювала. У дитинстві

мріяв стати водієм-далекобійником, щоб мати можливість об’їздити всі мальовничі куточки України. Проте час вніс свої корективи, і після школи я вирішив вступати до Житомирського політехнічного інституту. Але тут, на жаль, мене спіткала невдача: вступні іспити я не склав. Закінчив професійно-технічне училище, працював

– Ви – людина з активною життєвою позицією, громадський діяч. Кому Ви допомагаєте, із ким співпрацюєте? – Маємо налагоджений контакт безпосередньо з громадою села Романівка, разом обговорюємо нагальні проблеми і шукаємо ефективні шляхи для їх вирішення. За допомогою звертались і до Благодійного фонду «Зміцнення громад», який неодноразово підтримував проекти щодо відновлення інфраструктури населеного пункту. Спільними зусиллями громади та благодійників у Романівці повністю відновили вуличне освітлення, збудували автобусну зупинку, облаштували територію біля сільської ради. Ветеранам, людям похилого віку, одиноким та малозабезпеченим надається адресна допомога. Минулої зими, наприклад, ми закупили дрова для одинокої бабусі, щоб вона не замерзла у люті морози. Романівчани, що стоять на захисті нашої держави, мали потребу у військовій амуніції, але і це питання наразі є вирішеним. У Романівці немає школи, а тому діти навчаються у сусідніх Брониках. Із допомогою неурядових організацій ми зробили ремонт у школі, а обдаровані учні цієї ж школи щорічно отримують сертифікати

за високі досягнення у навчанні. – Розкажіть про Ваші найближчі плани та проекти. – Зараз працюємо над реалізацією проекту будівництва спортивного майданчика та стадіону. Перші кроки уже зроблено – наразі обласна рада погодила і виділили земельну ділянку. Після реалізації цього задуму усі мешканці зможуть приємно і корисно проводити вільний час. Більше того, місцева Брониківська юнацька збірна з футболу, яка неодноразово брала участь та займала призові місця на районних змаганнях, нарешті зможе повноцінно проводити тренування. А щодо грандіозних проектів, то у найближчих планах – будівництво дитячого садочка. Звісно, не без допомоги благочинників. – Якими принципами керуєтесь у своєму житті? – Знаєте, як кажуть: «Стався до інших так, як хочеш щоб вони ставились до тебе». Переконаний, що у житті треба бути щирим та відвертим. Співпраця з людьми сприяє перетворенню нас самих. – Що найбільше цінуєте у житті? – Я – патріот і ціную рідну землю. Найважливіше місце у моєму житті посідає моя родина. – Що допомагає Вам досягати успіху? – Не можу виокремити щось одне. Це і досвід, і наполегливість, і підтримка сім’ї...

Усе впливає на характер, а характер впливає на результат – Дайте пораду поколінню молодих громадських активістів. – Не будьте байдужими до проблем інших людей. Будьте активними, любіть цю справу і пам’ятайте, що зроблене добро повернеться вам сторицею.

Бліц-допомога

Навіщо нам нова поліція? 2 липня 2015 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про Національну поліцію». Він набирає чинності через 3 місяці після публікації, за винятком деяких положень. Поки ж Закон не підписаний Президентом, поліція працює у тестовому режимі, тобто за чинним Законом про міліцію. Але дещо точно зміниться – зникне ДАІ, адже нова патрульна служба замінює собою відразу два підрозділи – Державтоінспекцію та Патрульно-постову службу. Тобто уже не буде такого, як раніше: що відбувається на проїжджій частині – це справа ДАІ, а на тротуарі і у дворах – справа структури ППС. Хоча, у перехідних положеннях Закону «Про Національну поліцію» ідеться про те, що до 31 грудня 2016 року функціонування ДАІ та підрозділів громадської безпеки у складі поліції є дозволеним. Вони працюватимуть в окремих населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція. Поліція не скасовує міліцію, вона просто включена до її складу і є частиною єдиної централізованої системи МВС.

Поліцейських переведуть на службу за контрактом. Причому його термін буде залежати від посади поліцейського: із молодшим складом поліції – на 2 роки, із керівництвом територіальних органів – на 3-4 роки, а з начальником поліції – на 5 років. Що зміниться в застосуванні спецзасобів? Ухвалений Закон «Про Національну поліцію» чітко прописує правила застосування спецзасобів. Новий Закон чітко забороняє бити кийками по голові, шиї, куприка, в пах і живіт. У ці ж місця не можна стріляти з травматичної зброї. Для розгону незаконного мітингу (припинення масових заворушень) можна застосовувати сльозоточиві гранати і кийки. А ось світло-шумові гранати, які застосовували під час Євромайдану, вже не можна буде використовувати проти мітингувальників. Також забороняється застосовувати водомети (за температури нижче +10° C) та наручники (більше двох годин безперервного використання або без послаблення їх тиску).

ВАЖЛИВО. Тепер поліцейський не зможе відмовити громадянам у допомозі. Ст.11 Закону «Про Національну поліцію» говорить: «Кожен має право в будь-який час доби звернутися за допомогою в поліцію або до поліцейського. Поліція не має права відмовити в розгляді або відкласти розгляд звернень щодо забезпечення прав і свобод людини, юридичних осіб, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань із посиланням на вихідний, святковий або неробочий день або закінчення робочого дня». Згідно з новим Законом, поліцейський має право вимагати у особи пред’явити документи, що засвідчують особу у таких випадках: – якщо людина зовні схожа на ту, що перебуває у розшуку; – якщо є підстави вважати, що вона скоїла або має намір вчинити правопорушення; – якщо людина перебуває на місці ДТП або злочину і т.п. Проте у Законі зазначається, що надання особою інформації є добровіль-

ним, і громадянин може відмовитися від цього. У нових патрульних є все, крім довіри громадян, яку вони повинні будуть завоювати своєю роботою. Адже зазвичай рівень довіри громадян до міліції та судів – це індикатор рівня довіри громадян до держави у цілому.

Можливості

У чистій криниці – добра водиця Завершився другий етап проекту «Відновлена криниця – міцна громада». Проект реалізовано за фінансової підтримки корпорації «Сварог Вест Груп». У результаті було відновлено десять криниць у селах Шепетівського, Ізяславського, Красилівського, Білогірського і Теофіпольського районів. Рівень води в українських криницях знижується, а її якість залишає бажати кращого. Занедбані колодязі – гостра проблема на селі. Ні для кого не секрет, що бюджети сільських рад – недофінансовані, а кошти на благоустрій не виділя-

«Зміцнення громад» Тетяна Василик. У результаті було відновлено криниці у селі Велика Медведівка Шепетівського району, селах Білогородка, Щурівчики, Білеве та Плужне Ізяславського району, селах Радісне, Велика Салиха та Велика

ються. Тому активні, ініціативні люди, що йдуть у ногу з часом і слідкують за інформацією в ЗМІ, почали надсилати листи і повідомляти про проблеми запущеного стану криниць у селах. Таких звернень було чимало, тож Рада Благодійників вирішила профінансувати другий етап проекту «Відновлена криниця – міцна громада». – Соціальні інвестиції є однією зі складових стратегії розвитку Благодійного фонду «Зміцнення громад» та корпорації «Сварог Вест Груп». Ми прагнемо зробити свій внесок у розвиток села. Хочеться, щоб кожна людина відчувала себе більш захищено, була здоровою, мала гідні умови життя. А тому радіємо, що люди відгукуються на наші проекти, гуртуються задля вирішення проблем своїх територіальних громад, – зазначає директор БФ

Медведівка Красилівського району, селі Варивідки Білогірського району та Бережинці Теофіпольського району. Старі криниці почистили, встановили верхнє додаткове кільце та новий будиночок зі зрубу. До співпраці долучалися волонтери і молодь. Вони з радістю облаштовували території навколо криниць. Тепер ці студні – не лише джерело якісної питної води, а й естетичне місце для відпочинку. Вони оздоблені дерев’яними журавлями та жабками, а до криниць ведуть алеї, вимощені бруківкою та облицювальною плиткою. Усі колодязі сучасні, добре облаштовані, з гарним покриттям. – Це дуже корисна, необхідна і важлива робота. Для жителів села похилого віку це стало особливо радісною подією. Для них громадська криниця – це забезпечення першочергових потреб. Люди

щасливі, і це – головне. Побільше б таких проектів, – каже голова Великомедведівської сільської ради Зінаїда Сваволя. Для українців криниця – це не просто місце для добування води. Це, передусім, символ рідного краю, батьківської хати, зв’язок поколінь. Тому для сільських громад відкриття криниці було справжнім святом. Урочисто такі заходи пройшли у селі Радісне Красилівського району, Велика Медведівка Шепетівського району, Білогородка Шепетівського району. – Відкриття криниці в нашому селі допомогло людям повірити в свої сили, надихнуло їх на творення позитивних змін. Тепер кожну суботу односельчани виходять на толоки, прибирають, облаштовують території, засипають ямки на дорогах. І все це роблять безкоштовно, бо вірять в краще, і в те, що це краще мож-

колодязя, – ділиться враженнями Оксана Тарасюк-Яремчук, депутат Білогородської сільської ради, керівник проекту від громади. Мета проекту полягає у згуртуванні територіальної громади спершу навколо ідеї відновлення криниць, а потім – в активізації їхньої діяльності для вирішення інших проблем, що існують у селі. – Реалізовуючи спільно з корпорацією «Сварог Вест Груп» ІІ етап проекту «Відновлена криниця – міцна громада», переконалися, що такі проекти вкрай необхідні для розвитку територіальних громад. Адже вони не тільки згуртували членів сільської громади у справі облаштування громадських криниць задля покращення доступу до якісної питної води, а й дали поштовх спільними зусиллями вирішувати важливі питання життя села.

на творити власноруч. А криниця стала справжнім осередком життя на селі. Там завжди збираються люди, діляться новинами, спілкуються, це стало місцем зустрічей. Навіть сьогодні святкування Івана Купала ми проведемо поблизу цього

Люди переконалися, що спільно, ініціюючи власні проекти, вони можуть досягнути результату. Сьогодні це відновлена криничка, а завтра – ще більш нагальна потреба, – коментує координатор проекту Наталія Собчук.

Гранти Всеукраїнський конкурс «Український патріотичний плакат-2015» У конкурсі можуть брати участь професійні творчі працівники, студенти вищих мистецьких навчальних закладів (професіонали) та усі бажаючі (аматори). Конкурсні теми плакатів: 1) військово-патріотичне виховання дітей та молоді; 2) формування української національної свідомості та ідентичності; 3) українські народні традиції та підтримка

національного культурного продукту; 4) підтримка бойового духу українських воїнів; 5) популяризація європейських демократичних цінностей та підтримка євроінтеграційних процесів в Україні; 6) популяризація державної та національної символіки України; 7) плакат до відзначення 150-річчя від дня народження Михайла Грушевського.

На Конкурс треба подати: • цифрову версію плаката для друку буклета (формат 20х30 см, RGB, 300 dpi, JPG, Maximum quality); • друкований плакат (формат 100х70 см або 90х60 см), на звороті правого нижнього кута плаката зробити позначку у вигляді шестизначного числа; • заклеєний конверт. У конверті варто вказати прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання, номери контактних телефонів, заявка, у якій зазначаються відомості про автора(ів) плаката. Роботи надсилайте на адресу: 01601, м. Київ, вул. Франка, 19 е-mail: pashkova@mincult.gov.ua Плакати надсилати до 10 вересня 2015 року.

Всеукраїнський конкурс соціальних проектів «Хочу! Можу! Зроблю!» Патріарша Комісія у справах молоді Української Греко-Католицької Церкви за підтримки Благодійного фонду імені Митрополита Андрея Шептицького і Благодійного фонду «RENOVABIS» у рамках Соціальної ініціативи «То-Ся не зробить» проводить Всеукраїнський конкурс соціальних проектів на отримання міні-грантів для парафіяльних громад УГКЦ. Заявки приймаються до 15 серпня 2015 року. Учасниками конкурсу можуть бути ініціативні групи молоді (не менше трьох осіб) віком 18 – 35 років. Термін реалізації проектів: вересень – листопад 2015 року. Максимальний розмір міні-гранту – до 16 000 гривень.

Мета: сприяти взаємодії між молоддю парафіяльних спільнот і підтримати їхні ініціативи для розвитку місцевих громад. Напрямки проектів: • щаслива сім’я; • якісна освіта; • безпека на дорогах; • екологія. Результати конкурсу будуть оголошені 31 серпня 2015 року. Детальна інформація та умови конкурсу: http://dyvensvit.org/announces/105653. html

Дитяча сторінка

Кросворд 2 4

1. Найкраще місце для зберігання меду. 2. Не лише солодкий і смачний, а й цін-

ний харчовий і лікувальний продукт.

3. Страшна зброя бджіл.

5. Де живе бджолиний рій?

4. Що збирають бджілки з цвіту рослин?

6. Господарство для розведення бджіл.

Цікаві тварини Єнот

Качка-мандаринка

Качку-мандаринку вважають однією з найкрасивіших качок у світі. А таке цікаве прізвисько вона отримала через її різнокольорове оперення – в Китаї мандаринами називали знатних і гарно вдягнених вельмож. Вага качки-мандаринки всього 400-700 г, вона мешкає лише Регіональне інформаційно-аналітичне видання “Міцна громада” Адреса редакції: пров.Подільський, 20, м.Шепетівка, Хмельницька обл., 30400 тел./факс: (03840) 4-18-60 www.mitsna-gromada.com

в Східній Азії: у Китаї, деяких регіонах Росії, зустрічається в Японії, Тайвані та Кореї. Улюблена їжа – жолуді та жаби, хоча рибка та деякі рослини їй теж прийдуться до смаку. На відміну від інших качок, качки-мандаринки єдині гніздяться високо на деревах. Їх гнізда можуть розміщуватися на 6-метровій висоті. Ще одна суттєва відмінність цих красунь – вони не крякають, як більшість інших качок, а швидше пищать або тихо свистять. Полювання на качок-мандаринок заборонене. У всьому світі їх налічується трохи більше 50 тисяч.

У порівнянні з іншими хижаками, слух і зір у єнотів розвинені середньо, а от нюх – гарно. Вони охоче лазять і, незважаючи на свою вагу, дуже спритно видряпуються на верхівки дерев. Живуть тварини переважно в дуплах. Відмітною рисою є кмітливість і пристосованість до навко-

Засновник – БФ “Зміцнення громад” Реєстр. св. серії КВ №19459-9259Р Тираж – 30 000 примірників Головний редактор – Т.П.Василик Випусковий редактор – А.В.Глівінська Редакційна колегія: І.М.Слободзяна, Ю.В.Романюк, Ю.В.Захарова, Я.Ю.Ободзінська, І.В.Ковелькова.

лишніх умов. Із настанням зими єноти поринають у сон на 4 і більше місяців. У теплу пору року бродять у сутінках, вночі, обходячи територію радіусом 1,5 км у пошуках їжі. Середовище їх перебування – листяні й змішані ліси зі старими деревами та підліски. Єноти всеїдні, вони розшукують усіляку їстівну рослинність або ловлять гризунів, жаб і рибу, шукають личинок комах, дощових хробаків, равликів і ловлять на мілководді раків. Швидкі та в’юнкі тварини не можуть стати здобиччю єнотів. У випадку небезпеки єнот прикинеться мертвим.

Верстка – Р.В. Сухоцький, О.А. Лавренюк Друк – офсетний, віддруковано у ТОВ “Інтерконтиненталь-Україна” Адреса друкарні: м. Київ, вул. Інститутська, буд.16, офіс 1/15 Розповсюджується безкоштовно

Газета заснована 6 листопада 2012 року. Виходить1 раз на місяць. Обсяг – 2 друкованих аркуші. Редакція не завжди поділяє точку зору авторів публікацій.