Місіонар 01 02 1993 by mykolaslotvinskyy

у країнс ький католицький часопис

•

No 10 ________ січень лютий 1993

рік заснування

1897

................................................................................... ................................................................................... ··················································································· ................................................................................... ................................................................................... ................................................................................... ............................................................................... " .. ................................................................................... "" ...... "" ........................................................................ ........ " ............................................................... :::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::;;:::::::::::::::::::::::::::::::::::::::: ................................................................ .......................... ..... . ....................................... " .................................................................. ......................... ............................... ...... " ............. " ........................................... ............................................................................... .. ··················································································· ...................... " ......................................... ................................................................. " ............ " ... ......... " ....................................................................... ............................................ " ................................. ................................................................. " ............ .. .. ................................................................................... ............................................................................... " .. ................................................................................... ................................................................................... ····························~··················································"''

·························з.·м" ··r·~·пr·························· " " " " " "

Український

католицький часопис

Намірення Апостольства Видають ОО. Вас11ліяш1

молитви на лютий .""" ...................".. о. Й9сафат Глуховецький, ЧСВВ

1, 5

Покровитель на січень

Слава во вишніх Богу, і на землі мир, в людях благовоління! Редакція ''Місіонаря"

вітає наших Вельмишановних Читачів із Різдвом Христовим та Новим Роком і бажає щоб новона роджений Месія приніс усім

- св. Василій ... "..............."..".... ".."..................."" З Папа іван Павло 11 навчає ......... "...... 4 Великий

Різдвяна проповідь Папи

івана Павла 11 "." ..... " .. " ...... 1•••••••••••••••••••••• 6 Проголошення катехизму

католицько~ церкви Святе таїнство

"".."" .. "." .."............ 8 нашого спасіння ..... 9

о. Василь Дрібненький, ЧСВВ

Різдво на Поконаївці

Життя св. Василія Великого

Різдвяний вертеп з колядками о. Маркіян Когут, ЧСВВ

нашій любій Україні

Різдвяна поезія

Божий мир.'

Христос народився!

Славіте Його!

.............13

Павло ,Аллярд

радість і щастя, а

спокЩ, розквіт і

.".""" ... "".""." .. 11

о. Дам'ян Богун, ЧСВВ

".... 17

".".".""....."...... "............ 20 У Вічному Місті """ ...... ".......".. "" .."" ..... 22

о. Їгнатій Янтух, ЧСВВ

Отче, кричіте

"".""."""..... ".""""."""""" 24

Роман Брезіцький

інформаційна мозаїка """""" ..""""" 26 Утеча до Єгипту"""" .. "" .."..."""."." ... "

Легенди нро Христа

Про що писав "Місіонар" тому

Адреса редакції: ·м. Львів,

60 років "".".. """"."""""".... """""""""".""" ... ЗО

290019

вул. Б. Хмель1-!vщькоrо,

36 Святоонуфрііnський монастир оо. Василіян тел.

72-95-69.

•

Передруки і переклади дозnолені за

поданням джерела.

• Редакція застерігає собі право випра в ляти м~ву і скорочувати надіслані матер і али.

•

"с.' 1=1 ь1, t111с.и1 к• ;11~ t1111111:J11 МОЛИТВА ЩОДЕННОГО

ПОЖЕРТВУВАННЯ ДЛЯ ЧЛЕНіВ АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ,.

О, божественне Серце ісуса! У злуці з тнм 11аміре1111ям, з якпм Тн 11а землі від давав славу Богові і тепер щоде11110 відда єш в Пресвятій Тайні Євхар11стії, жер

твуш Тобі через Непороч11е Серце Преч11стої Дів11 Марії всі свої мошпв11, справ11, слова, думки n терпі1111я н11ніш11ього д11я у в1111агороду за всі з11евап1, образ11 і кр11вд11 завдані Тобі. Жертвую їх особл11во за святішого Отця Папу р11мського, за святу Церкву, за 11авср11е1111я грішн11ків і у всіх 11амірспш1х А11остош.ства Мошпв11, пр11з11аче1111х 1ш цей місяць і па с1.огод11іш11іn день.

Пресвяте Се1ще ісуса і Марії, с1101\-ш

гаііте св. Цер!\_ву і Україну!

Оце, Серце, що так дуJ1се ІlОЛІОбІІЛО людей ...

Свят11іІ Иос11фе. Покрошпешо і За стушшчс пр11ятелів Ісусового Серця, мо ЛІІ Бога за нас.

Свят11n Apxaш·eJte Мюн~їлс, св. М11ко лас, св. Волод11м11рс, св. Иосафате, За ступ1111к11 Украї1111, моліть Бо1·а за 11ае. ·

НАМЇРЕННЯ АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ НА ЛЮТИЙ о. Йосафат Глуховецький, ЧСВВ Загальне: "ЩОБ КАТОЛИКИ ЗДОБУВАЛИ ЗРЇЛЇСТЬ ВЇРИ,. ЩОБ

могги ПРОТИСТАВИТИСЯ РЕЛігійним СЕКТАМ".

В релігіознавстві розрізняють Церкви від· сект. Церква, це така р~лі гійна спільнота, в котрій суспільним фактором є різні способи освяченfІя людини, перш усього обряд прийняття до церкви, бо приналежності до Церкви не запевняють виконані вчинки чи кваліфікація. В Церкві існує спеціальний священичий уряд і власне моральне право. Прикладом та кого типу релігійної спільноти є Католицька та Православна Церкви. В XVI столітті християнський Захід переживав період релігійної ре форми, яку прийнято визначати двома термінами: реформація і контрре формація. Перший термін відноситься до протестанської реформи, а дру mй - до католицької. Як результат першої з них виникли такі протестант-

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ ські Церкnи: Лютерапс1,ка, К:шьnіпістська та Англіканська. Ці церкnи, як і Католицька чи праnослаnпа, мають свій свящепичий уряд і cnoc мо ральне праnо.

Секта - це група, яка nідокремлепа від цсркошюї спільноти. Вона ли ше набирас nиrляд релігійної спі.т11>1.1оти, до якої особа може бути прийнн та тільки з рації особистих nчинкіn чи кnаліфікації. А коли там й існус свящсни•шй уряд, то й nін базуєтІ>СЯ па подібних умовах. Деякі релігіоз наnці крім типоnих прикмет сект добачуюп, ще й такі: брак наукового трактучашш·Біблії, наказ слі1юго переймання вчсшш та і1псрпритації Біблії nід засrюnника секти, антиісторичність, котра пшшгас n тому, 111.0 особисті практики співстаnляються з практиками першої громади хри стиян, забуnаючи при цьоІ\tу про 2000-літшо історію християнства, вnажа ють себе за єдино праnит,ними продовжувачами і спадкосмцями тодіш ньої моделі життя, трактуюп, власну дорогу спасіння за єдину і абсолют но правильну, а це означає, що будуть спасенними лише члени секти;

-n

т6му nсьому nидно тільки обмеженість, фанатизм і "сектярський пух". Як в кожній релігії, так і n христюшстnі протягом його історії пояnлЯ лися різні секти. Наприклад n IV стал. після Христа, утворилася секта до патистіn (від iмerfi єпископа Доната), які тnердили, що до важності свя тих Тайп обоn'язкоnий є стан освячуючої ласки у того, хто. уділяє святі Тайни; та, що необхідно виключати з Церкви всіх грішників. За навчан ням Католицької Церкви стан ласки в уділяючого сnяті Тайни~ потріб ний до дозволеного, а не до важного виконування святих Таіі11, бо в про

тилежному випа)1ку християнин ніколи не мав би певності, чи прийняв сnяту Тайну, чи ні. Христос прийшов не для тою, ~цоб виключати гріш ників з Церкви, а щоб їх лікувати і навертати. Вільне пояснення Святого1шсьма та бунтівний дух реформаr~ії спри чинився до того, що у світі утnорилось сотні різних сект, кожна з яких претендує на абсолютну і правдиnу віру. Здебільшого вони nідмежоnують ся nід католицизму інакшим підходом до святої тайни Хрещення і до ктриною реформації. Найпоширеніш~ми ·сектами є: баптисти, анабаптисти, свідки Єrови, методисти, мормони, армія' спасіння, адвентисти та інші. Ми стасмо свідками, як тепер щораз - то більше ці секти посилюють свою агітацію не тіл1,ки за кордоном, де вжс віддавна пони закорінилися, але й у нас, па Україні. Атеїстична система протягом декількох десятків років переслідувала nci Церкви і секти, за винятком вірної своєї прислуж

·ииці

Руської Православної Церкви. Тому ці секти були паралізовані у

своїй діяльності і, в силу обставин, не могли пропагувати: свої ідеї. Крім цього ця людююненависницька система своєю обездуховленістю пере шкодила людям прямий доступ до церков та релігійної літератури, щоб глиб1і1с в_иnчити правди- католицької віри; а подекуди майже повністю знищила віру в людях. Тому там, де люди дуже мало знають про віру, або зовсім нічого про неї не знають, де низька релігійна свідомість та слабий католицизм, - там скоро ширяться різні секти. Сьогодні секти діють дуже хитро: витрачають на пропаганду великі суми грошей, перетягають мало освідчепих та пепрактикуючих християн до себе, назойливо пропонують свою релігійну літературу, фанатично "проповідують" у міському тран спорті та прилюдних місцях. Дозволяють собі, забувши .всі морально етичпі норми, входити до людських домівок і спровоковувати людей до дискусій на релігійні теми і т. п. · (Продовження на

5 стор.) СічЕНЬ-ЛЮТИЙ

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ

ПОКРОВИТFЛЬ НА СіЧЕНЬ СВ.' ВАСИЛЇЙ ВFЛИКИЙ Радуйся, радуйся, вчителю свЯ:тих звичаїв,

Тебе славим і вінчаєм Сердець намистом.

ОргаJІе Духа і трубо громова: Славу rолосиш Вітальноrо Слова. Всяку єресь тне і косить, Трійці Божество підносить Ум богослова. Радуйся, радуйся, ти просвітитель для поганства,

Викорінитель аріянства, Церкви основа.

Жемчуюм дівицтва в Церкві заяснів, Невинні душі Христові привів, В мудрості і духа силі Ось який святий Василій Для своїх синів.

І'ремнть небо, іграю•ш ;11н.:с1:~, Хай веселиться земля і с11іт 11сс1,, Заспіває пісні красно, Урочисто,велегласно В шумі морських плес.

Xult

Радуйся, радуйся, Васи:Лію, ієрарху, Отців отче, патріярху, Явлений з небес.

Радуйся, стовпе, радуйсн, вогнистий, Полум'ям Христовим яркий ти,

іскристий. Сяєш сонячним промінням. Світу і всім поколінням, Мов кришталь чистий.

СіЧЕНЬ-ЛЮТИЙ

Радуйся,радуйся,Кападоkії свічадо,

і вселенної нідрадо, Маяку піків.

Як Мойсей, веди нас крізь ~ерво11Ий Понт, І, як вождь, кріпи нас на духовний фронт,

Идучи крізь жару пустині За тобою не загинем,

Досяrнем висот. Радуйся, радуйся, ти чудесний наш

Опікун, Провідцик із цього віку До нових красот.

місіОНАР ПРЕСВЯТОГО ісусового СЕРЦЯ

ПАПА

ІВАН ПАВЛО

НАВЧА€ представляється народов! як .Свя щеник і АрхИєрей нового

1дов1чно

го культу Боrа, що його установи~

Христос своєю же~твою на Х,рест1 та на Тайній Вечер~. Єпископ

як

служитель

свя- .

щенних таї1:ств, - є як 'будівничий

Церкви; як на~.~ає Собор: .~Пропо

віддю Єванrелн Христово1 збира ються вірні та служать Тайну Гос подньої Вечері, щоб "кормом та

кров'ю

Під час щотижневих загаль

них авдієнцій, Вселенський Архи

єрей і~ан Павло 11, подаючи свої навчання про Церкву, зо<:ереци~ свій виклад на двох осtанн1х авд1єнціях на потрійному єnископсько

му уряді: навчання, освячування і правління. Проповідуючи народам Христову Євангелію, Єписко~и приводять [І.О Христа нови~ учнІВ: Тих же У" НІВ Єпископи, в сшвпрац1 з

свящеf~иками

мають

·.

освятити.

Це завдання вони виконують, уді

. уся

Господ!fЬОЮ

об'єдн.~а.сь

тілесна братІЯ". Бо в кож~ІИ вш тар1tій спільноті, спільно 1з свя щенним служінням Єпископа,

здійснюється символ тієї любови і єдности Таїнственноrо Тіла, що без неї немає спасіння" В цих гро

мадах, хоч часто й ма1щх і в~оrи~, або

й перебуваючих в розсІЯню, присутній є Христос, якого сило10 об'єднується одна, свята, католиць

ка

апостольська

Церква.

Бо

участь у Тілі й Крові Христовій н~

що інше вчиняє · як те, що перем1-

нюємось у ~. що приймаємо" (ч.

люючи віруючим святі тайни. Ка же рх>ор: "Єпископ, збагачений повнотою тайни Священства, є

26).

"економом ласки найвищого свя

кажу вам: Якщо не спожи1 зтимете

щенс'rва", передусім в Євхаристії, що її сам приносить, або дбає, щоб була приношена, якою постійно живе і зростає Церква" (Про Цер кву, ч. 26). Оrож, центром освячу вального уряду Єпископа є Пресвя та ЄвхаристU.;і тому "кожне закон не відправлення Євхаристії стоїть пЩ проводом Єпископа, якому до ручений обов'язок приносити Бо-

. жомх м~~то~і ку~т ХРИ<:1"11ЯН сько1

рел1П1,

Господа

згщно

Церкви,

ІЗ

заповщями

визначеними

для єпархії за його окремим судом• (ч. 26). Таким ·чином Єпископ

Установлюючи

Євхаристію,

Христос заявив: "істинно, істинно Тіло Чоловічого Сина і не питиме

те Його Кров, не матимете життя в

собі. А хто Тіло моє їсть і Кров мою п'є той живе життям вічним, і я

во~крешу його останнього дня" (ів. З цих слів заключаємо, що · одним із головиних завдань Єпис копа є подбати, щоб кожна грома-

653-54).

да в єпархії мала свої євхаристійні богослужіния, хоч це подекуди не легко приходиться через брак свя

щенослужителів. ~ цього виникає другий обов'язок Єпископа, а саме, старатися про священицькі покли• кання. Дещо можна б зарадити че-

СNЕНЬ-ЛІОТИЙ

.МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ рез більш раціональний розподіл священиків. Єпископ також пови нен подбати; щоб xnopi, які прип'язаиі до ліжка, могли прий мати cn. Євхаристію. Сказане про ПреС!JЯту Євхари стію, можна застосувати і до інших сnятих тайн. Про це говорить Со" бор: "Єпископи, молячись за народ та працюючи, розливають rізномапітно та обильпо з повноти Свя тості Христа. Службою ело.ва уділя ють віруючим Божу силу на спасін ня, а святими тайнами, яких пра

DИЛІ>Не та плідне розподілювання визначують своєю властю, вірних освячують. Єпископи унормовують уділюnанпя Хрищення, яким да ється участь у царськім священстві Христовім. Вони ж і первісні слу жителі Миропомазання, розпо дільники святих Чиніn та керівни-

ки Покутної дИсципліни, та заохо чують і навчають свої народи, щоб викопували вірно й шаіюбливо спою участь у Літургії, а зокрема, п

святім жертвоприношенні" (ч. 26).

"Вкінці, пригадує Собор, всім тим, що їм проводять, повинні до помагати і прикладом власного життя й поведінки, зберігаючи свої звичаї від усього лихого, і, скільки при Божій допомозі можуть, пере мінюючи їх на кращі; щоб разом з повіреним собі стадом дійти до віч ного життя" (ч. 26), як напоумляв ап. ·Петро: і•пасіте довірене .вам стадо Боже, доглядаючи за ним не

примусово, а добровільно. по-бо жому; не для лихого зиску, а добро

хіть, і не як пануючі над вибра.11и ми, але бувши зразком для стада"

(1.Петр.

5,2-3).

НАМЇРЕННЯ АПОСГОЛЬСГВА МОЛИТВИ НА ЛЮТИЙ (Закінчення. Поч. на

1 стор.)." ..

Ми всі - діти одного Господа ~а члени одної святої Греко-Катчлиць К<?Ї Ц~ркви зрадіймо у С.nятому Дусі, що добрий Господь на~ даq найціп шшии скарб

- правдиву 1 святу

Католицьку ВІРУ та у цьому м1сяц1 лютому

по~олімоfь,. щоб ми ніколи не зане~,{бували вивчати основні правди на шо~ свято~ шри; бо дуже легковажно 1 небезпечно для греко-католика є не знати належно своєі віри чи не збагачувати св_оїх решгійних знань. Віра наша має бути не звичаєва чи 1 обрядова, а штелек:гуальна, збагачена знаннями та досвідом життя - в,она має бути міцна і' непохитна й така

яка зуміє себе захистити. Щоб протиставитися сектам будемо пильно ці

нувати наш найдорогоµінніШJ!Й скарб - святу Католицьку віру і ~1е дозвq. лимо, щоб диявольсью сили пщ маскою сектанства нас обграбували з не1, уникатимем.о розмов та дискус1й на реліrійні теми із сектантами. З лю бов'ю, в дус1 щирого християнського милосердя, прохатимемо Господа

приєднання до ·правдивої святої Иого Церкви всі~ тих, котрі обплутані павутинням секстанства, заблукали у вузьких лаб1ринтах людських по шуків. Надіймося, що Христос всіх людей доброї волі об'єднає у свою ви брану Божу отару. Разом з тими .всіма заблуканими можемо сказати слQ вами визначнОІ"Q протестанського теолога Karla Bartha: "."все ще віруємо інакше, але не в Іншого". , · Нехай же всі зрозуміють і приймуть глибоко у свої с~ця ,слова ·апо стола Павла: "Один Ббг, одна віра, одне хрещення. Один Бог,усіх, Що над усіма й Через ус1х і для усіх". (Єфес. 4, 5-6). ' Місій11е: "Щ9Б УКРАЇН Ці східної УКРАЇНИ ВПЇЗНАЛИ і ПРЙНЯЛИ ВЕЛИКУ

БОЖУ БЛАГОДАТЬ ВОЛОДИМИРОВОГО Хf>ЕЩЕННЯ - СВЯТУ ~ТОЛИЦЬКУ ВЇРУ". Наше: "ЗА ПРИМНОЖЕННЯ ХАРИЗМ святого ДУХА, СКРЇПЛЕННЯ, РОЗ

РЇСТ ТА ЩЕДРі нові ПОКЛИКАННЯ ДО МОНАШИХ жіночих спільнот НА УКРАЇНі". . .

СічЕНЬ-ЛЮТИЙ

місіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ

посЛАння містові й світові

"Урбі ет Орбі" РЇЗДВЯНА ПРОПОВЇДЬ ПАПИ ЇВАНА ПАВЛА П ~

1. "Дав право дітьм11 Бож11м11 стат11" (ів. 1, 12)! Це сnято Різдnа. Очі нашої душі бачать Дитину, покладену n яслах. . Погляд нашої віри затримуєп>ся при словах Прологу Святого Івана.

"Тим, шо Його прийняли, даn право дітьми Божими стати".

Будь 11рославле1111іt С1111у Чоловіч11n, що є відвіч1111м Словом. Слаnа Отцю, що дао нам Тебе, Єдинородного. Слава Духові, 1цо походит1, від Отця і від Тебе, Сину Божий. Слава Відвічному Таїнству, що nміщає всі речі. Цієї ночі воно наблизилосr> до людини, ввійшло в її життя і n її істо-

рію. Перейшло поріг нашого людського існув:ншя. З. Д11т1111а спошпа 11еле11кам11 і 110К11аде1ш в я~ла. Беззахисна, людська дитина - а водночас могутність, щu пе, свищує все те, чим людина є, і n~ те, що nоиа може.

Бо людина пе може стати як Бог своєю власною силою - як підтвер джує історія від .самого початку - а водночас, людина :-юже стати як Бог могутністю Божою. Ця могутністr, є n Сині, Відвічному Слові, що "стало Тілом і оселилось між нами" (Ів.1,14}.. Ось перший день Иого перебування між нами.

Вонu ·uуло n світі, і світ ним постав, і світ не впізнав Його". Прийшло до своїх, а свої Його не прий1щли. Котрі ж прийняли Його, тиІ'1 дано право дітьми Божими стати". Кqтрі від Бога народилися"

(In. 1, 10-13).

Історія іде своїм шляхом." Стільки, скільки незліченні люди, держави, народи, мови, раси, куль тури". мільйони й мільярди". а Він Єдиний: покладений , як Дитина, n яс-

лах ("не було місця". n заїзді"), а пізніше на хресті. ~ . Він - Єдиний. А пізніше Воскреслий - Він Єдиний. Скільки Иого не

прийняли? Скільки Його не приймають? Скільки про Нього знають?

Скільки не знають? Ми хочемо людською статистикою обрахувати. Як далеко сягає та сила, яка є

n Ньому:

Народженому

- Розп'нтому - Воскрес-.

лому.

Хочемо по-людськи знати: СкілІ>КИ стали n Ньому і через Нього діп,ми Божими

Але людські виміри не можуть зміряти Божого Таїrіства. Не можуть зміряти Дару народження Бога, який присутній в історії людства і в історії світу, який діє

n людських

душах через силу Духа, що

дає життя.

S. "Усі

кі11ці землі побач11л11, як 11аш Бог с11асас" (Пс. 98,3). Так! Прийшли пастухи з Вифлеєму й побачили. Так! Прийшли муд

реці зі Сходу і побачили. Побачили старець Симеон і пророчиця Анна Єрусалимському храмі.

GічЕНЬ-ЛЮТИЙ

мjсjонАР ПРЕСВЯТОГО jсусового СЕРЦЯ Якими очима бачать Тебе, Воплочений Слове, всі кінці землі? Ти бо

є для всіх. Спасіння Бога нашого є для всіх, а воно Приходить через Тебе. Бог "хоче, щоб усі люди спаслися і прийшли до розуміння правди"

Тим. 2,3).. А ПраІ}да є чере~ Тебе. і Благодать. Ти є Правда, Дорога і Жит тя (див. Ів. 14,6). І хоч твої Тебе не црийняли". хоч не було для Тебе місця в заїзді". в Тобі Бог прийняв ... прийняв нас усіх.

6. Бог пр11й11яв у :rобі також нас, чоловіків І жі11ок другого т11сячоріч чЯ, що добігає до кі11ця. Він не узяв до уваги наших суперечностей, наших невірностей, на ших незрівноваженостей. Що більше, Він послав Тебе, своє Слово, щоб нас вилікувати. · Щоб сказати нам, що таким шляхом біжимо до самознищення Світ прагне миру: а все ж таки, кожного дня, наші брати й сестри вмирають у сучасних конфліктах, в Боснії та Герцеговині вмирають у братовбивчих війнах за першість ідеологічну чи економічну, вмирають через абсурдну невторопність. . Світ праmе примирення: однак, кожного дня тисячі біженців покину rі й відкинуті; етнічні й релігійні меншості не мають визнання своїх ос новних прав, цілі прошарки населення поставлені поза суспільність в де далі зростаючому відокремленні. Світ праrне рівноваги, внутрішньої й зовнішньої: однак, природнє се редовище кожного дня знищується з причин власних інтересів або невід повідальности.

7. Сповіщення Правд11 й Благодаті, яке до нас пр11ход11ть 11а Різдво че рез Тебе, що стосується всіх нас. Це сповіщення є для нас, бо Т11 пр11йшов для нас, Т11 став од1111м з нас. Вчини, щоб ми Тебе прийняли, Предвічне Слово Оrця! Щоб Тебе прийняв світ увесь. Розбуди в серцях відразу до всяких бар'єр: расової, ідеологічної, до нетерпимості. Сприяй поступові сучасних перегоtsорів про контроль і скорочен.ня озброєнь. · Підтримай усіх тих, що намагаються подолати суперечки, які віддав на тривають в Африці й Азії, щоб народи, вмішані в ті конфлікти, знову осяшули свою свободу й права, за посередництвом справедливого й до

вірливого діялогу. 8. Воплочене Слово, дай, щоб Тебе пр11й11яла також 11аша стара Европа!

Вона.носить глибоко витиснене калеймо твоєї Євангелії, з якої наро дилися її цивілізація, її мистецтво, її непорушне поняття гідности люди ни. Щоб ця Европа відкрила двері й серце для зрозуміння і прийняття тривоги, журби і проблеми держав, які просять її допомоги. Щоб вона вміла відповісти із силою і великодушністю своїх християнських основ в цій дуже надзвичайній історичній хвилині, - справжній Хайрос провидін

н.ий

що~ його світ те!,Іер ~~реживає, ненач.е розбуджений з. тяжкого сн~ й

вщкритии для кращо~ над11.

Брат11 й Ссстр11 тут пр11сутні. Брати й Сестри, ЩО мене слухаєте по радіо і телебаченні всіх. копти-

9. .

нентш.

Прийдіть до ясел немічного Дитятка, яке Є силою Божою. Він наро дився для нас.

Прийдіть ... і побачите". Він вас прийме, бо сьогодні об'явились доброта й любов Божа до лю дей.

СічЕНЬ-ЛЮТИИ

місіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ

ПРо·голошЕННЯ.КАТЕХИЗМУ

КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ

в ..,

неділю, 15 листопада Вселенський Архиєрей Папа іnан Паnло 11 ~е

ред проказанням Богородичної молитви "АІн·ел Господній", поnідо миn про вже недалекий час проголошення і поширення "Катехизму Ка

толицької Церкви". Він мовив: "Сьогодні хочу поділитися з nами вісткою про подію nеликої ваги D житті всіє'і Церкви, а саме - проголошення "Ка техизму Католицької церкnи", що його я nжс потnердив у червні цього ро

ку. Його проглошення відбудеться офіційним актом під час літургійної відправи в днях 7, 8 і 9 грудня цього року. Це буде подія історичної ваги, бо ноnий катехизм не є ще одним бо гословським чи катехитичним тnором, але зuгальпим текстом катехитич

ного викладу для всього Божого народу.

Новий катехизм Католицької Церкви буn намічений Вселенським Собором Ватиканським 11, який "шанобливо слухаючи і сміло проголо шуючи Божєе Слоnо". наміряє подати первісну науку про Боже Об'яnлен ня і про його передання, щоб цілий світ, слухаючи благовісті спасіння вipynan, віруючи ж - надіявся, а надіючись - любив" (Боже Слоnо, ч.1). Та ким чином Церкnа кроще пізнає саму себе, щоб успішніше могти роз мовляти з людьми нашого часу. В яснопромінній собороnій весні, під проводом Святого Духа Церква, "виймає із свого скарбу поnе й старе''

(Мт. 13, 52). Новий катехизм Католицької Церкви є знаменним знаряддям й ав торитетним засобом посередництва та самопізнання для Церкви, твердо

укріпленій па єдиній і незмінній євангельській істині, а водночас чуйній на "знаки часу", щоб взяти на себе обов'язок ноnої євангелізації та покра щення людської долі на землі.

"Я пеnен,

мовив Папа,

" що

проголошення ноnого катехизму Като

лицької Церкви буде для віруючих цінною нагодою, щоб оживити свою віру та закріпити місійного духа, сприяючи таким чином справжній цер ковній і релігійній nіднові. Бо справжня віра вимагає готовости слухати Слово Боже, яке автентично проповідували Апостоли та їхні наступники. Віра бо не є чисто ~уб'єктивпим й абстрактним станом, але прихилення ума ~ волі до об'явленої .Правди, а радше до самого Христа, що є "Доро гою, Істиною і Життям" (Ів. 14, 6). Правдива віра, щиро прийнята і .введена в життя, породжує у nіру ючих палке бажання звіщати й засвідчувати "Добру Ноnину" Євангелії для всіх шо'дей. Отож, коли великими кроками наближається Третє .Тися чоліття Християнства, Церква відчуває місійний наказ Христа: "Ідіть і проповідуйте всім народам" (Мт.28,19). Новий ·катехизм Католицької Церкви має, ~пже, послужити віднові віри та місійного духа у віруючих,

щоб nони вели справжнє християнське життя в суЧасному світі.

Проказуючи Богородичпу молитву "Ангел Господній", просімо Пре чисту Божу Матір і Матір Церкви, Зірку Євашелізації, щоб вона виблага ла для всієї християнської спільноти ласку радо й щиро прийняти новий засіб віри, і щоб він дав щедрі плоди християнської досконалости в усьо му Божому Народові та в євангелізації всього світу.

СічЕНЬ-ЛЮТИЙ

Мі~іОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ

о. Василь )l,рібненький, ЧСВВ

СЛАВЕТНЕ ТАЇНСТВО НАШОГО СПАСЇННЯ

ому, що молитва Доксолоrія така коротка (одне тільки речення), м11 склонні не звертати належної уваги на її глибокий зміст.

В дЩ~:ності можна сказат~, що ця молитва - це християнський ела· вень, славословний rімн вдячного християнськоrо люду до Господа Бога

за

йоrо

подиву

rідн)

ласку спасіння. Ця мо· литва

зразком

(вірноrо)

першорядним правильноrо

ісповідування

й прославлення Бога Е

Пресвятій Тройці. У біблійному ви· світленні Божа слава (докса - по-rрецьки) · ц~боrословський коп· цепт, що містить у собі 1ахоплюючі й мноrог· ранні аспекти. Божа слаnа зосереджується в

1ювності

світлости

величности

БоЖоrо

Єства_. переходить у пром1нність · Божої Святости, та в БоЖу не

скінчену могутність і силу Божу, що відблис , кується безнастанно у творах всієї видимої вселенної. Коли Мойсей про ха1;1 Бога: "Мол10 тебе, покажи мені Твою сла

ву",· Господь відповів:

"Я виявлю перед тобою

всю мою доброту і ви rолошу

перед

щбою

ім'я Господнє; милува тиму, кою милуватиму,

милосердитимусь,

над ким

Святе причастя - небесний кор.м на Спасіння і оздоровлення дуrиі і тіла.

СічЕНЬ-ЛЮТИЙ

милосердити

мусь. Лиця ж моrо не

можна тобі бачити, бо

МІСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ людина не може бачити мене й жити. (Вихід 33:18-19) Божа слава особливо проявляється у таїнственних і подиву гідних бо жественних дідах учинених задля спасіння світу - а саме: Воплочення, Розп'яття й Воскресіння Божого С.ина. У Вифлеt:мі слава Господня ося яла пастирів, і великий страх огорнув їх. Ангел сповістив їм: "Звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього люду: сьогодні вам народився у місті Давидовім Спаситель - Христос Господь". (Лука 2:9-11) На горі Та

вор Св. nетро, будучи свідком таїнственного Переображення Христа, ко ли "вигляд його змінився й одежа його стала біла та блискуча", переля кався до тої міри, що "не знав, що говорить". (Лука 9:29-35)

У навечір'я своїх спасительних страждань -і смерти на хресті, Хри

стос молиться до Небесного Оrця: "Оrче, прийшла година. ПроСлав свого

Сина, щоб Син твій тебе прославив, згідно з владою, яку т~ дав йому над усяким тілом: дати життя вічне тим, що ти їх дав йому". (Іван 17:12) Від блиск Христового Воскресіння проявився на звіщаючім ангелі, якого "ви гляд був наче блискавка, а одежа біла, як сніг. Зі страху перед ним сторо жа затремтіла й стала наче мертва". (Матей 28:2-4) Здійснюючи таїнственну волю й передвічний спасительний задум Небесного Оrця, Христос, узявши на себе нашу грішну людську природу, знівечив себе стражданнями й смертю на хресті, як цілопальна жертва за наші гріхи. Ми поховані з ним через Хрищення на смерть, щоб" як Хри стос воскрес із мертвих славою Оrця, ми теж жили новим життям. (Рим. 6:4) Ми живемо цим новим життям, коли стаємо учасниками Святих Тайн. Спасіння, у висвітленкі Святого Письма, це безнастанна Божа дія n нас і серед нас, що має багатократне значення під цими різними аспекта~ ми: зберепи від нещастя, гоїти, :щільнити з неволі, забезпечити перед ли хою недолею, впровадити до затишної пристані. Так регабілітація, як і повніше зрозуміння, а вслід за тим належне

оцінювання слова "спасіння"

це сьогодні є найголовнішим завданням

нашого сучасного богослов'я й душпастирювання.

'Твое ~;ід Тсюі:\·, То6і 1ір111юс11ло за всіх і за все ... "

СіЧЕНЬ-ЛЮТИЙ

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ о. Дам 'ян Богун, ЧСВВ

Різдво НА ПОКОНАЇВЦі та Поконаївка? flитаєте мене. і я nac спитаю. Не знаєте nи і я не д езнаю. Але вона є. І я там був, там жив, там бачив, як .rноди конали, під того вона і Покопаїnка. Возили нас туди з Кансr,ка, nезли й везли. Мо роз тріщав під ко1~~сами грузовика, а мина борті замерзали. Куди везли? Сонце не світило. Іхали і їхали, на схід чи !~а захід. По чім пізнаєш? Кру гом ліс і ліс, ялина і ялина і тіш,ки ЯJіина. ІJІСІ\10 туди на яли·нку. Це було вже коло святого Микола.Я. Нарешті доїхали. Стоїть кілька бараків. Погрі ємось, думаємо. Дурний думкою багатий. В бараку такий холод, як на

дворі. На ввесь барак, довгий понад 20 метрів одна тільки піч посередині. Стіни з кругляків. На стиках ущільнені мохом, але не всюди, є діри і вітер гуляє по бараку. Or "і нагрілися". Заходить якийсь командант і питає нас дуже пильно. "Вибирайте, хто на горі, хто па низу" ;'А на чім спати'?" - питаємо. "Видадут nам матраци. На уліце єсть опілкі, наполніте і будет лучше, чем па папцерной сетке" ,А подушка?" - питає хтось. "Єстr,. Дадут вам наволочкі, наполніте темі же опілкамі і лучше будет, чем пухоnая"А чим накриватися? "Получіте оде яла", пояснює. "Здесь будете жить, работать. Рабати здесь хватіт, опа весе лая, піла іграет, топор гремит". Оркестр лучше, чем в оперном". "А їсти?"

"Будете получать. У нас єстr, міскі, Ложкі. Кому ложкі не хватіт, висьорба

ет. У пас 'і хлеб здоровий - опсяпий, дает сілу. От чево кош, сільпий? От onca. Ну і воздух здесь. Воздух то воздух. Потому і путевки оттуда на ку рорт не дают, ну і не нада. Завтра пойдсте на фізічtскую запраnку. Піл і

топороn хватіт. Запаслісь. Нікто не будет за работой скучать. А сейчас за

мной". Випіn нас надвір, показав на купу, засипану-снігом і сказаn: "Здес1, опілкі на матраци і подушкі, а мєшкі і наnолочкі сейчас вам со склада ви дам".

Видав пам всипи на матраци і подушки. Ми їх наповнили, дали і ко ци, якісь фронтоnі, обшарпані, але чис1і. А потім покликали n столову. Там дали нам по 600 гр. хт.іба і сказали, що це па завтрашній день. Так в

лагерях є1Jсюди. "А нині що їсти?"

питаємо. "Сьогодні ви должіrи билі

приnєзті з собой. Всім по ·черпачку юшки, подуреної картоплею і олієм з баnоnпика. Норма 12 грамів на добу. Сьогодні нам дали за nnecь день 12 гр" зрештою ніхто не важив, а заnтра буде на ввесьдень 12 гр. . Після вечері нічний відпочинок. Лягаємо щ1 перехвалені матраuи з замороженими трачинами п валянках, ватних штанях і бушлаках (ват них куртках) і шапках ушанках, а одіяло (коц) хіба па те, щоб закрити себе від снігу, який час до •щсу падмухує пітер. . Рано сніданок, такий же черпак юшки нк .учара. І розпад. Всі nихо дять до брами, стають побригадна і на виклик кожний підходить ближче воріт і після вичитаппя всіх, бригаду забирає конвой і з пересторогою конвоїрів: "Шаг вправо, шаг влево - счітается попиrкой к побеrу. В т-аком случає конвой без упрежденій пріменяет оружіе. Шагом марш".· Нарешті бригада на місці роботи. Бригадир роздає знаряди роботи пилу та топор. Пила попала мені, топор маму сусідові. Разом маємо зва лити 6 кубів ялнни, обрубати гілляки, розкрижувати до поданої міри, при котити всіх докупи і спалити гілляки. Приходить порміропщик, заміряє

СічЕНЬ-ЛЇОТИЙ

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО ІСУСОВОГО СЕРЦЯ нарубане і як не буде 6 кубів, зменшать пайок на 50 1·р., отже завтра буде тіш,ки 600 rpaмin хліба, замість 650. Не заробили. Від того першого дня я і мій товариш кожноrо дня тяшули пилу, ва

лили дереnо і складали до купи розкрижованс, спалювали гіллн і ввечері давали нам тілr,ки 600 гр. хліба. 25 грудпн мій тоnариш вже на робочому міс1\і каже мені: "Нині n нас Вайнахт". В церкві св. Стефана шопка, дитят

ко буде на сіні, Пресnята Марія, пастушки по боках шопки, стояп, ялин

ки, обсипані снігом, а ми тут маємо кругом ялиІщ не з імітованим снігом, ~ле з дійсним. Там грають органи й гримить піСня: "Гайлізс нахт·', "О Тан ненбаnм". Люди очароnані, дивляться на те все, вюrючаюп,ся до сніву й їм здаєт1>ся, що попи разом з ангелами, які 11 В~флеємі співали "Слава no nишпИх Бшу", питають пифлеємс1,кс дитятко. І тут його голос урвався. А за х~щльку з1юnу заговорив: "Ті.Jн,ки мене там нема, нема там тата,_ мами, братів і сестер. Всіх нас забрали разом, я тут, а де вони, не знаю. І знову замовк. Здавалось, заридає, але стискалося юрло і він омертвів. За х1шлю ковтнув .слину і тільки кілька сліз покотилосн з очей. Від ридання опану nаn себе. Він юнак терпип, за честr, свого народу. Таким не плакати, тіш, ки діяти". Не плакати, щоб nорог не подумаn. що зломиn духа. Тіло понс nолио, але душі -- ні! Я перший перервав мовчанку. Я йому сказав, що о нас є також такс сnято, але ми в сnяткуnашrі сnят притримусмося старого календаря і в пас 25 грудня буде 7 січня по загальноприйшпому всіма христиннськимн пародами календарі. До вечора rюрміJ>ошцик не мап що замірювати й на другий деш, rшi\-1 дали тіш.ки по 400 гр. хліба, тюремний пайок. · Він мені повідав про себе; про свою родину, про Відеш" де жив, виро стаu і uчиuся, про те, як їхню всю камсницю, де жив в11арештували за гіт леризм. мабуть.:ru1ьки за те, що хтос1, кинув на них ю1евс·гу, бо в їх родині такого не було. Іхній дідусь завжди хвалиn російський т•рід, що то добро сердечниї1 нарід і ми паnіть тішилися тим, що нас визв,1;шли під нані оналсоЦіалізму. Притім зазначуnаn, що .то не ті люди, яких ми чекали. Прийшов нарешті і наш "25 грудня". Ввечері 24 груднн я хіба тіш,кн ощипком вівсяrюrо хліба міг себе обманути. що це сnяточна нросфора. нічим не можна було символізувати куті, бо·тільки черпак зупи. Хто ман білмпе 6 кубометрів наnалено1"9 ліса, дістав 50, або 100 гр. віnсяrюї каші. Можна було б і її вважати за кутю, але я її не мап. Отакий буn мій святий вечір. Досі я не зустрів пікою, з ким мігби перевести цей вечір ria споп1дах і молитві. Молитви я не опускав ніколи, але з часослова я знаu на пам'яп, тільки те, що щодня підмоnшш, з різдnяного ті.J1ьки тропар "РоЖ дестnо Твоє Христе Боже". Після молитви піпюв я спати й засипав зі спо

гадами про Крехів, Лаврів, Кристиrюпіль, ДобромиЛІ" про ті сnяті вечері, що n тих домах пережиn, про отціu, про братів, з якими там жив, про ті радісні кощщки, які n продоnжепім вечорі виспівували. Заснув і снилося, як в Крехові в церкnі залитій світлом, переповненій людьми о. Лиско, ма

гістер і ігумен монастиря підправляв святочну Литію, як велично співа ють "З нами Бог, розумійте, народи, і покоряйтеся, бо з І1ами Бог", а люnи з засnіченими свічками роб.Jlять нам дорогу ] Qритnору, як дівчата хоруг вами питають отця ігумена. І втім гудок, черпак зупи, розпад, пила, соки ра і знову розмова з хлопцем-німцем про те, як ми святкували n себе Вайнахт. І на другий день знову 400 гр. хліба, тюремна пайка ... От такі бvли мої перші Різдвяні свята на Поконаїnці.

Але і тепер не знаю, де та Поконаїnка. Знаю, що це бу·:ю в СССР і та ких Поконаївок·були тисячі.

СічЕНЬ-ЛЮТИЙ

~ місіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ

Павло Ал.лярд

ЖИТТЯ СВ. ВАСИЛія ВЕЛИКОГО (Продовження. Поч. у №

НАСАМОТЇ

аверіІення Васнлія, - якщо це слово можна сказати про внутрішню

.зміну, що її спричинили перестороm Макрини, - сталося, як каже його брат Григорій, ((з неймовірною скорістю)). Він сам це оповів в однім листі. ((Прогайнувавши чимало часу на марнощах і змарнувавши чи не

цілу молодість, що довmм, а марним трудом добути знання мудрости осудженої Богом, я просну.вся накінець немов з глибокого сну; я спостеріг цивне світло євангельської чесноти; я пізнав безвартісність і порожнечу мудрости князів цього світу, що проминають і гинутьЯ 9плакував із не висказаним болем нужденне життя, що я його вів аж дdсі. В тім стані я бажав провідника, що провадив б мене і повчив про основи побожности. Найбільшим моїм старанням було трудитися над шщравою хоча б якою моїх обичаїв, що їх звихнуло довге перебування з злими. Оrже я читав Євангелію і· завважив, що нема відповіднішого ,.ррудника, щоб дійти до цосконалости, як продати своє майно, .розділити його між наших убоmх 5ратів, позбутися всіх журб цього життя так, щоб душа не далася заміша ги жадним прив'язанням до дочасних дібр». За всякою імовірніс'1:ю щойно тоді Василій охрест.шся. Хрестити ді

rей було в звичаю від перших часів Церкви; однак в четве~:-т:~ столітті оа

LJимо, як христ1'lянські родини відкладають хрещення аж до хвилі, коли іх сини дійР''Тh до зрілого віку. Деякі, отже, потягнені своїми r~ристрастя ми або л.г:зючись, що не зможуть погодити заповідей Божих·_, вимога ми політичного життя, ще більше його відкладали, часом чекали навіть з.ж до кінця життя і доперва тоді про нього просили: як той префект Ри му, що його побожність голосив надгробний напис, який ((в сорок другім році відійшов до Бога, як неофіт)), це значи~ь - як новохрещений, без сум ЕІіву, на ліжку смерти. Однак часто прошено хрещення десь·у двадцять r1'ятім або тридцятім році, коли більше або менше переможно перейшло ~я крізь боротьби першої молодости. Було це традицією в багатьох роДИ ЕІах, що в тім ба-чили похвальну второпність і знак пошани для Тайни. Св. Василій, св. Григорій з Нісси його брат, св. Григорій з Назіянзу, його

r1риятель, з великою силою відкидатимуть цей скрупул та викажУч-ь со f>ізм, що в нім криється. Це робитимуть вони з притиском тим більш Jсобистим, що той пересуд був довгий час правом в їх власних родинах Григорій з Назіянзу був би став його жертвою. Патетичним голосом опо

зідав він свою тривогу, коли, плив~и до Атен, боявся під час бурі вмерти 5ез хрещення. В оповіданні про своє спільне життя з Василієм на універ

:.. теті в,) r~чах каже, що оба вони відвідували пильно церкву, але завва

>К)'Є ТО'->НО, що це було, ((щоб там слухати проповідників)); ні за себе, ні за 'ІЬОГО не ГОІ'орить він про участь у святих Тайнах. Правдоподібно вони 5ули лише катехуменами. Отже - можна це говорити майже з цілкови· .1. ~еnністю - щойно тоді, коли Василій повернувся до родинного міста і ко-

7ічЕНЬ-ЛЮТИЙ

місіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ ли перші дими слави розвіялися і він вирікся вповні світу, щоб посвяти тися Богові, єпископ Кесарії, Діяній, зілляв на нього воду св. Хрещення. Можна зрозуміти радість, що її справила «Великій Макрині», як її на

зиває один із братів, постан9.ва Василія. В тій хвилі Макрина була свобід на від J?Одинних обов'язків. fi сестри були на становищі, кождий з її бра

тів мав "свою частку батьківщини, виховання наймолодшого було скінче не. Була, отже, свобідною щоб йти за потягом, що її манив до монашого стану. Користаючи з впливу, який мала на матір, задля стільки вчинених услуг, наклонила побожну Емелію, щоб з нею посвятилася монашому життю. Зав'язок монастиря вже був готовий: а це служниці дому, що чули в собі покликання вести зі своїми господинями під ярмом єванrельскої

рівности життя праці й убожества. Посілість в Аннезії над берегом ріки Ірису була призначена на побожну кол~нію. Незабаром до перших її мешканців до:Лучилися побожні невісти з-поміж найліпших родин Понту і Кападокії. І\:fіж ними вичисляють одну вдову, доньку сенатора, Вестіяну. Якийсь час Петро не хотів розлучуватися з матір'ю і сестрою. Він мешкав

із ними в пустині, «де спів псалмів не вмовкав пі В]'{СІІЬ, пі вночі». Його

помисловий дух постачав цим добровільним бідакам засоби для життя, а навіть розсипав довкруm себе прещедру милостиню в часі голоду: він став економом дому.

Зі свого боку, заки розпочав аскетичне життя. якого зразок і до якого так вимоµно отримав запрошення, Василій ужив часу, щоб пізнати його правила та зблизька приг~янутися .його взорам. Кождий зауважить зди вовано, а то й з подивом, що в тім часі, коли засоби сполучення були по вільні і часто небезпечні, і найдовші подорожі були нічим. Не люде сту денти не вагалися переходити гори і моря, щоб слухати якогось славного професора, але також єпископи відвідували себ~ або збиралися з най дальших провінцій, а навіть між Сходом і Заходом часта була комуніка

ція. Здається, що люди частіше ходили з Риму .цо Константинополя або з Олександрії до. Італії, як це буває за наших днів. Чи людц_ були більше ви тривалі, більше терпеливі, сильнішої раси? Чи потяг осяrнути ціль, силь

иіше діяD: ita душі менше розпещені вигодами життя? Якщо так, то над

мір цивілізації не то пе був би поступом, але причиною занепаду, а наука, нагинаючи Природу до найдрібніших бажань людини, ослабила б в ньо му силу волі. Як воно не було б, ми бачимо, що Василій помимо хиткого здоров'я пускається на повну труду подорож ·по цілім Сході, щоб па місці студіювати монастирське життя. Тоді процвітало воно о Єгипті, почавши від Лібії аж до Тиваїди: Сильно було поширене в Цалестипі. Сирія і Меса

потамія були повні монастирів. Сотками начислювано монастирі, розки нені по різних провінціях римського сходу. Василій посвятив часть 357 і

358 років, щоб їх відвідати. Він не лишив жадного подрібного опису зі своєї подорожі. Лише за гально каже, що в· «Олександрі, в цілім Єгипті, в Палестині, Келисирії,

Месопотамії» він подивляв у монахів «Їхню поздержність в їді, відвагу в праці, ~идержливість у нічній молитві, цю високу і непереможну н_астано ву душ1, що спричинювало, що вони гордили голодом, зимном, спрагою,

немов були б без тіла, правдиві подорожні на цій землі і вже громадяни неба».

Є одна точка, про котру було б нам мило мати його свідоцт.во. Прощі

до Святої Землі мали вже великий розголос. Від часу, коли цариця Єлепа за КонстАнтина рпзпізнала святі місця, побожність цела до них ЧИСJWІІ них паломників, А;;щ111!:; ;;іппайти пам'ятки 110 Христі і сліди єванrельс"t-

СічЕНЬ-ЛЮТИЙ

мІсіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВQГО СЕРЦЯ кої історіі; Однак вражецня, зроблене на паломниках, здається не було за вжди таке саме. Оди~ як Павля, що її подорож св. Єронім так вимовно

оповів, я1< цілий гурток славних мужів і невіст, потяmених із Риму до Св. Місць в останніх роках

століт'rя, або ·як побожна Галльо-Римлянка,

що її оповідання недавно оголошено - клякали зі сльоз~ми на всіх міс цях, освячених в.еликими споминами Біблії і Євангелія. Інші, як св. Гри горій Ніссійський, жалілися на марнотратність і злі обичаї, що їх стріча r~и по дорозі і заявляли, що сам вид місць, освячених земською присутні

l."ТЮ Спасителя, не додав нічого до їх віри. "Що Він зроджений з Діви, зна11и ми, заки баЧили Вефлиєм; що Він воскрес із мертвих, ми це знали; за

побачили пам'ятник, що про те свідчить; що Він вознісся, ми це зна ІИ, заки цобачили гори. Однак, якщо ваша душа є повна злих гадок, на ~армо ви пнетеся на Голrоту, надармо відвідуєте Оливну гору, надармо ~ходите до базиліки Воскресіння: - ви будете так далеко від Христа, як.ті, що не є християнами". Як мило було б пізнати почув~ння, що їх досвід чив ВасЮІій, коли також відвідував околиці, де жив Ісус. Чи зrіршився він, як його брат, "своєвільністю гостинниць тих східних країні байдужі стю до зла, що панує по їхніх містах". Чи нехотів він, навпаки, як це зроб лять благородні західні паломники, пізнати в Святій Землі тільки високі гадки, що іх вона піддає, признаючи з ними, що Єрусалим, збагачений пожертвами зі всього світу, був також зіпсований, як усі великі міста? Чи не думав він також, що, "як розуміється ліпше грецьких _істориків, коли бачилося Атени - і третю книгу Енеїди, коли прийшлося з Троади крізь Левкати і гори Акрокеравнії до Сицілії, а з Сиціліїдо mрла Тибру, такса мо ліпше розуміється св. пнсьмо, якщо бачилося небо Юдеї і краї Проро

ків, ісуса Христа і Апостолів". На жаль, не лише він нам жадного довіроч

ного звідомлення про враження зі своєї подорожі по Палестині. Про інший, іще важніший, предмет бул11 fJ ми раді мати свідоцтво Василія. Доба, що в ній він переходив Схід~ є одною з найбільше неспо кійних у IV столітті. Сильний цісарською ласкою аріянізм допускався всяких насильств. Відвідуючи Сирію,_ Василій застав Антіохійський_ пре стол від довшого часу обсаджений аріянами. В Єрусалимі красномовного єпископа Кирила, без огляду на його осторожність, що не раз здавалася пересадною, усунув із престола аріянський митрополит Акакій. В церквах і по майданах Олександрії пливла християнська кро,в. Атанасій був зму шений знову критися, на його єпископськім престолі постаелено зброй ною силою самозванця; шістнадцять єпископів проmано, тридцять зму шено до втечі, церкв~ збещещено, свящеffиків, дівиць, простих вірних ув'язнено або замучено, навіть їхні тіла полишено непохоронені, як за ча сів Декія і Діоклетіяна: такий то вид ударив в очі Подорожнього. Коли він запустився в пустиню, щоб там побачити "ті божественні, самітні місця молитви, які є в_ Єmпті", мусів їх знайти порушеними від цих страіІІЩІх сцен. Там to, бЛукаючи з одного монастиря до другого, рятований мона

хами від смертИ, nриодітий їхньою одежею, крився Атанасій. Його слава

блудила в тих людей посвяту прещиру і глибоко проворну. ПовідQмлено його, що вороm є на його слідах? Човен на водах Нілю, тайна каJ1авана

на пісках пустині- забирали виmанця до нової криївки. Під час постоїв, укритий у хаті якогось фелага, в якійсь природній печері або в покиненім підземеллі, писав він з поспіхом на папірусі ті палкі апології, ті догматич ні розправи, поширювані певними руками, що жахом переймали про тивників і кріпили вірних. Всі новини доходили до нього. Чи блукав він біля міста Олександр1ї, поміж пустинниками нижнього Єmпту, по горах

СічЕНЬ-ЛЮТИИ

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО ІСУСОВОГО СЕРЦЯ Нітріі, по "пусmні Келій", чи коло далекої Скиnї, чи плив зі станиці до станиці вздовж Пілю там, де останні монастирі губляться в пустині, як і само джерело ріки, всюди був він познайомлений з ходом подій і не було чоловіка більш усвідомленого і більше готового завжди виступити на сце ну, як цей вічний скиталець. Невидимий патріярх правив своїм стадом зі своїх непостійних криївок. Василій не мав нагоди з ним стрінутися. Од нак мусів чути, як про нього говорили по монастирях, що їх він відвіду вав і, може, від тоді зачав ·відчувати дО' славного борця Божественного слова майже дитячу пошану, якої багато слідів знаходимо в його корес понденції. На жаль, не лишив він нам жадної згадки про свої почування, що в нім будилися на вид спустошеної Олександрійської церкви і так ба

гато інших міст, що лишилися сиротами без своіх правовірних пастирів, ні про довірочні розмови тамошні.х монахів, найбільшої підпори като лицької віри на Сході в часі загального безладдя. Він каже тільки, що «В своїх довгИх подоражах по морі і суші»; він уникав всякої стрічі з при хильниками аріяшзму і по його висказам «узнавав Отцями і керманича ми своєї душі тільки тих, що йшли традиційною дорогою правдивої по божности».

Василій повернувся до Понту з кріпкою постановою наслідувати строге життя монахів. Він поспішився прикликати до себе Григорія Назі янзенського, який щойно вернувся до Кападокії та одержав довго пожа дане хрещення. Але Григорій вимщшвся віком своїх стареньких родичів, що бажаяи при собі й~ затримати. Зі свого боку просив він Василія, щоб прийшов до нього в околицю Тиберини, де була його батьківщина Аріянза. Василій, дуже вразливий на красу або некрасу природи, не міг знайти вподобання у цій болотнистій країні, - якщо йому в тім вірити, замешканій ведмедями, вовками, в «Западні світа», як це він її зве напів пов~им, напів жартобливим тоном. Він вибрав собі мешкання на бере зі ріки Ірис, прямо Аннезіі, де жили, як монахині, Емелія, Макрина і їхні товаришки. Це місце було близько Нео-Кесарії, о,анак під оглядом Цер

ковного заряду залежало від маленького містечка ібору. Василій в однім

листі до свого при.Ятеля маліоє його Чарівно: не є це один із буденних описів, що їх часто знаходимо в старинних письменників, але образ про зорий, вірний, повен подрібних рис, і де природа видається живою. Висока гора, покрита густим лісом; що з неї під захід спливають хру, стальні води, панує над малою урожайною рівниною. Сама рівнина є ок ружена ріжного рода деревами, так що виглядає немов остров серед моря

зелені! Трудно до неї дістатися, бо перед нею Пливе ріка, а з обох сторін гірський ланцюг опоясує її ярами та потоками. Вузький провал веде до

оселі, отненої високими верхами, з яких стелиться вид на ріку, що клеко тить між- скелями. Легіт, що йде від води, відсвіжує милим холодом, не зчислимі квіти наповняють пахощами землю, лісна гуща переповнена співом птиць. Додаймо, що ріка є дуже рибна. "Ніяке місце, І(аже Василій, не дало мені такого глибокого спокою: - не лише гамір міста не доходить, але це місце є далеке від шляху подорожніх: тільки кількох ловців приходить оживити нашу пустиню". · (Далі буде)

:•

СічЕНЬ-ЛЮТИИ

МІСІОНАР ПРЕСВЯТОГО ІСУСОВОГО СЕРЦЯ

о. Маркіян Когут, ЧСВВ

Різдвяний ВЕРТЕП з КОЛЯДКАМИ В хату заходять колядники, хлопчики і дівчатка в національних строях (rуцули,подоляки, буковинці, лемки, закарпатці-) Полтавець: День великий нам настав Ми діждались Рождества,

Ми. з Аравії, зі Сходу

Вифлеємської Днтинки

До Спасителя

Нас веде свята зоря

- Царя.

Нам священики сказЗли,

Та вертепу, не хатинКи.

Тож всі разом, як оден

йдемо крізь пустар-негоду,

Ми ідемо в Вифлеєм, Щоб злякався ворог стрічний Колядуймо: ''Бог Предвічний" (колядують)

JYioи:

Кажуть нам трусливі лющ1: - Важко вам в дорозі буде, Від каміння, від дороm Заболять ва:м руки й ноm; Труду вам буде багато Повертайтесь в вашу хату!

Буковинець: Не страшна нам жодна втома

Так в дорозі, як і вдома; Каже нам лиха спокуса

Не спішити до ісуса;

flpo

Месію прочитали. Ірод сам, юдейський цар, Обіцяв принести дар, Дар багатий і не простий, Та піти з поклоном в гості. Дивно, нам свята зоря

Не світила для царя? Волхви: Ось глядіть, яка краса, Зірка зuову в небесах, Нас до шопи поведе, Всім там весело буде! Волиняк: Вифлеємська ніч холодна Полонини скрізь покрила,

· і шакаліu лють голодна В байраках заголосила

Ми ж всі разом до ладу Заспіваймо коляду, · · Щоб по світі залунала Бо ''Нова радість стала" (колядують)

Від отари, від овець · .~астухи йдуть навпростець.

·Лемко:

Спішимо з всієї си.hи

Пастухи:

Нас Ангели розбудили В найгарнішу ніч на світі,

Шлях трудний і не здобутий

В шопу принести привіти.

Нас не може повернути;

В нас гостинці не багаті,

Ось верблюnи вже трухком

Бо ми всі

Трьох ·волхвів несуть верхом; · Мудреці це, астрономи, .~ Вифлеєм нес~ поклони; Ім солодка.ця гут1рка

Й коляда ''На небі зірка"" (колядують) Волхви: Мило нам іти, летіти До Дитятка з вами, діти ..

СЇЧЕНЬ-ЛЮТИЙ

:.J сільської хати;

Сіряки в нас - проста вовна; Але віра в Бога повна. Знаємо

- Дитя, що плаче,

Наше щире серце бачить. Про юдейську землю гладко

Заспіваймо всі колядку.. (колядують "Землю юдейську") Ангели: Ми, Анrел1:1

- Херувими,

МІСІОНАР ПРЕСВЯГОГО ІСУСОВОГО СЕРЦЯ Бога славим в Вифлеємі.

Хто для рідних не лукавий,

Бог у яслах народився,

Той Христу примножить слави.

Щоб увесь світ обновився, Кинув гріх й жадобу крові, В серце щоб набрав любові. Пастухи, волхви і діти, Ваші Бог прийняв привіти. Добре й гарно ви вчинили, Що"Христові поклонились. всього світу Володар Прийме радо.щирий дар Ось волхви приносять щиро

Ладам, золото і миро. (Волхви клоняться)

Гу~01л: ПастушІЦІ несуть Дитятку

По овечці, по ягнятку. (Цастухи клоняться)

Люди всі нехай почують: .Бо ''Небо іземля Нині тор~1сествують" (колядують)

Славний мученик і брат; Він родивсь в Володимирі, Бачить наші дари щирі. Він 1 як Службу Божу правй:в, То Ісус - Дитятко в славі З чаші ясно виглядало

і дітей благословляло.

Бачить теж вертеп-хатинку Свята Тереса в цю хвилинку; Дивиться вона з ікони, Рожі з неба шле й поклони; Казала так себе назвати:

Полтавець: Буде усмішка, не плач, Як подаримо калач.

Маленька Тереса ісуса - Дитя-

(дають калач)

ти!

Гуl{)'Л:

(дає кутю в глечику) Всі хором: Хто послушний без мороки, Рветься завжди до роботи, J-Іаполегливо хто вчиться, · І не б'ється, не свариться, Хто не чинить шкоди - втрати Ні для школи, ні для хати, Гідність береже людини

Щоб Ісус нас полюбив

і в житті благословив.

Гу~01л:

Для Дитятка піД головку Дайте подушку із шовку. (дають подушку)

Й християнської дитини,

Волиняк:

Нам Великий Йосафат,

Ле.мко: ~ Щоб Дитя зраділо в смутку, Даймо Голуба й голубку. (дають)

Йди вперед, не стіИ в куті!

·.Корисний він все і всюди, Бо Вкраїну любить дуже. Хай світ дружно заспіває: . ''Бог Предвічний ся раждає". (колядують)

Полтаве~4ь: Не лиш Ангели між нами, Але теж святі з вінками -

Буковітець:. А з дітей, хто вміє грати, Хай. заграє для Дитяти (грають)

В кого мед в смачній куті

Милий він святій Родині

і Дитятку в Вифлеємі. ,

Божа Мати, з нею йосиф Вже Дитятко гарно просять,

"""Полтаве~4ь:

Волиняк:

Буковине~4ь: . Бачить теж наш скромний дар Героїня Жанна Д'Арк.-

Як вітчизна в горе впала, 1 Під наїзником стогнала, На слова небесні - Божі Гнала всі полки ворожі. ~переду, як лицар смілий, І як вождь полків умілий, Воїнів так запалила, Що враrів на прах розбила.

Йшов за нею Михаїл

Переможець темних сйл.

СічЕНЬ-ЛЮТИЙ

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ Бо цар ірод в злобі впертій,

Волиняк: Всі вони у нашім крузі Як небесні наші друзі рюдський роде, обновися,

І ''Вселеюшя 6еселися".

Він Дитятку хоче смерті.

Аигел11: На прощання, на дороrу

Приречімо вірність Боrу. Золотом, а не чорнилом, Впишемо всі добрі вчинки, Щоб Ангелам було мило

Й нам всім коло Дитинки

- біля

До отари в полонину

І кажіть всім про Дитину.

(колядують)

Хоч зима,

Пастушки, ставайте в пари, Повертайтесь до отари,

Вертепу

Всіхоро.м: Всі ми будьмо не погани, Але добрі християни, Окружім вертеп - хатинку, Тішмо Божую Дитинку, ·Щоб з нас кожний обновився, Змусив сатану до втечі, Кинув лінь і колотнечі - Ось,

Серце наше б'ється тепло.

Христос нам народився,

Ви, Волхви, ідіть додому, Та не кажіть цареві злому,

Колядуймо: ''добр11й вечір!" (колядують)

СічЕНЬ-ЛЮТИЙ

[JJІIДlfi 11dІtl]1J Ш

УКРАІНСЬКА РЇЗДВЯНА ПОЕЗія . Різдвяна поезія в Україні така давня, як і християнська віра українсь кого народу. Різдвяна євангельська містерія та її церковІ:fе празнувапня полонило українську християнську душу, що й виявилося назовні в фор мах народної поетичної творчости, зокрема в колядках, а згодом у різ двяних вірщах і кантах і в так званім народнім "вертепі''. Усе це тут супо нується. Християнська українська дуща переживає зокрема і1:tтенсив1ю

різдвяний зміст своєї віри: церковними обрядами і богослужбами, народ ними звичаями, колядками, вертепом. В тому саме часі українська по етична дуща стає вразлива на ці змісти, і релі~;ійного, і побутового харак теру, та виявляється в різдвяній поезії.

Олег Неприцький-Грановський

СВЯТ-ВЕЧЇР ~

Обрус вищиваний, пахуче сіно Мов білим снігом, криє на столі; Кутя та книщ і стрічка злото синя

Вон~ так щиро ,помагають

·,

А в небі золотом тремтить зо

Віра Вовк

Та з нетерпінням все вечері ждуть,

Такі слухняні, майже не ті самі, Пита1оть; чи колядники прийдуrь.

В кутку дідух колоссям гнеться; · На нього дивляться з ікон святі.

Чудовий Запах від ялинкц в'ється,

ло.

ря".

Й навколо столу діточки маЛі. мам1,

Бажав здоро~'я й всякого добра, Щоб вічно щастя хати не мина

Різдво Всміхнися, Мамо! На Твоїх колінах · Проснулось нині дороге Дитя;

Його загріли сарни і ягня,

Як догоряли в вогнищі поліна. ,Прийщов і князь, і воїн, і чумак Розпромінити личенько дитяче,

Від пе·чива і ярої J.<УТі ....

Пилипівку врочисто відrовіли Стоять дванадцять традицій

Та й розстелили взори

мерехтячі,

ПщениЧні ядра і пахучий мак.

них страв,

~а стіл усі родиною засіли І батько всіх з Свят-Вечором

Лягає ніч на вбогім оборозі

вітав".

Усе: і янгл, і пастух, і звір Клякає тихо на Твоїм порозі.

Святочного чуtгя в серцях за-

і світить мирно.уставками зір.

знали,

СІЧЕНЬ~ЛЮТИЙ

rч

,,,1:в о к•, t11 ІJ m Вон:J, колядка ... Боже мій, Спішіться, сестро, брате, На1устрі•1 гості дороІ'ій

Купчинський Роман

поклонімся

Йдіп, і nедіп, до хати!

...

і rюсадіт1. її, де святі·

Поклонімся Великій ідеї,

Сідають па покуті, Вона ж несе нам золоті Ле1·снди незабуті.

Що ородилася в стайні..малій, Тисячі умирали для не1, Міліони зростали на пій.

Легенди, як топи, було, Діт1.ми у рідній хаті До сшп-вечері за столом Сідали брат при браті.

Поклопімся Великому Слову, Що роздерло горобину піч

і затьмарена Праода папооо Заясніла па небі сторіч.

Uроминали віки за піками,

Ишли пароди, вступались маш

і знов _правду закрили пад на

Як батько просфору ломио

із мамшо, з сестрою

Ді.шшся й стіл благословив Хазяйською рукою.

ми

Порохи, що встаоали з землі.

і, як вечерю раз у рік

Хоч і буря лютує сьогодні,

Так тихо споживали, Немов це був не борщ, а лік,

Хоч за хмарою хмара встає,

Може врешті пам Правда Гос подня

Засіяє, заграє, заб'є.

і чари, а не страви ...

...

А житній сніп стош1 в ку1·і

і киваn колосками,

Крі:~ь вікна зорі золоті

Богда!і Лепкий

ЗАБУДЬТЕ ТОРГ

життя". Забудьте торг життя на мить, Втиші11,ся, Господ~, з вами! Чи чуєте? ... Вона,летить

Надземними шш1хами!

СічЕНЬ-ЛЮТИЙ

Шептали: "Госпощ, з оами!"

Здшшлося ... та що слова! Вони лиш примар того, Що чує серце й голова . В час Вечора Святого.

Глянім в легенду золоту, Що йде до нас в просторів

й добудьмо з неї силу ту, Щ<1 юре перетnорить.

о. jzнатій Теофор Янтух, ЧСВВ

У вічному місті

п Риму: Зі мною ще їцутr, о. Августин і брат1·я ПлатоніJ( і Теодор. Ніко

оїзд н яком,у я їхап одного жовтневого вс•юра прямував зі ЛІ>Іюва до

ли мені на думку не приходило і не снилосr, rщвіп" що настане такий ве чір і що опишосr, в цьому римсr,кому поЇз)Іі. Іду на операцію очей, вже шосту в щ,ому 1992 році. Чи буде пона успішна, чи ні .. ? Пригадуютьсн слона однієї особи: "Не журітr,сн, Отче, я Вам дам своє око. Якщо павіи, операція не вдасться, то пес ж таки Ви будете моїм оком дивитися на світ Божий". Пригадую собі ді слош1 ще і ще раз. Виринають з пам'яті також

слова Сшпішого Отцн Івана Павла 11 з проновіді до сліпих, що сліпота очей - це 1rайп1ж•шй хрест. Уявляю собі Ісуса Христа, пЬбитого, збеще щеного, з хрестом на ременах і дякую Госнодеві за все, бо через хрест приходип, спасіння. Як пише св. Письмо: "Не бі.J11>1ний учень ві.11 нчитеня;·.

Поїзд пробігає закарпатською земіrею і колеса ніби вторують моїм

думкам: "Так-так! Так-так!". Браття захоплюються краєвидами, я ж сиджу

і серце кр_ається, що нічогісінько не бачу. Переїжджаєм угорсько-австрійс ький кордон і я чую, як паі!ажири· подивш1ють чудоні альпійські краєви ди, пеличезні гірські тунелі, чепурні гірські села н яких панує надзвичай ний порядок і чистота. В кожному селі чи місті с Церква, а то і кію,ка. Чо го ті.Jrьки не може людина з Божою допомогою. Прощаємосr, з Австрією і після 34-х годин їзди, ранком 17 жоптня коли поїзд зближаєтr,ся до Риму. Ос1, і римсr,кий nокзал, наnкруги чужа моnа. "Кого першого зустріну", - пу

маю собі. Виходи~о з п'оїзда. Серед натоппу чую знайомий голос о. Про тоархимандрита Ізидора Патрила, мого товариша зі шкільної лапки, який разом з братом Освальдом зустрічає мене і прошщить за руку. Та що це? Хтось припав до моїх ніг. Я цілий затремтіn з несподіnанки. ;'Що

це~ що це?", - питаю. "Це римські коти туляться до Ваших ніг", - відпопіJ1ає о. Ізидор. Гоnорять, що колис1, в часі nійни коти спасµи Рим нід голоду і тепер пони тут в великій пошані і є їх тут дуже багато. І так проводили ме не мої перші "іпу1ійські знайомі" (коти) через ,ці.J1й:й вокзал до машини було їх зо п'ять. Ідемо аnтомобілем, чую як о. Ізидор говорит~" ~цо зараз ми проїжджаємо біля славного античного Колізею. І п моїй уяві повста ють жахливі картини, які віJ1бувалис1, на цім страшнім місці більше нк тисячу років тому. Бачу диких зоірів, які ро:1риnаюп, мужніх християн. Яке це все далеке, але одночасно і близьке о нашій уяві запдЯки ц11м ста роnиrшим спорудам, які Збереглись до наших часіn і є наочними спідка ми тих даuніх історични~ подій. В цьому ж Колізеї мученицькою смертю загинуn мій сп. Патрон - Ігнатій Теофор (Богоrюсець), ім'я якого я ношу. Під'їжджаємо до нашого пасиліянськоrо монастиря, ЯJ<ИЙ розташооаний па одному з сімох Римських паrорбіп, який називається Авентіно. Я з по шаною цілую мур монастиря. Зразу ж за брамою мене знову ·зустрічають кот~ки. Чудооа погода, світить сонце, кру~м монастИ'ря шумлять паль ми ~лаври.

Ми всі йдемо поюю1іитися Найспятішим Тайнам в монастирській

каплиці. А опісля~ перед обідом ми всі підпраоили подячну Службу Божу за ща·слипу подорож. Нехай бупс Господеві за пес слава і подяка!

СіtJЕНЬ-ЛЮТИЙ

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ _

вtдКРИТА відповідь . . НА ЛИСТ ЖИТЕЛЇВ СІл ГОШОВА, ГЕРЕНі, тяпчі і БОЛЕХОВА ·мої дорогі в Христі брати і сестри! Дуже дякую Вам за Ваші молитви і за співчуття в часі операцій моїх очей в м. Дро гобичі. Дивним Божим прщ~идінням завдяки старанням .наших настоятелів я потрапив до Італії, ще й до самого Риму. І яка ж

.це була для мене несподіванка, що Ваші листи з 720-ма підпи сами прийшли аж сюди до Вічного Міста - центру християн ства.

Коли мені перечитували Ваші прізвища, то здавалось в цю мить, що всі Ви немов особисто прийшли мене відвідати і при вітати з успішною операцією. Операція була дуже складна і тривала 5 годин, але дякуючи Божому милосердю і Вашим мо литвам закінчилась успішно і через 5 годин після операції мені дозволили ходити.

Тому що до всіх Вас я не можу відписати, то за рекоменда цією Високопреподобного отця Протоіrумена Василя Мендру-

ня пишу відповідь на Ваш лист через журнал- "Місіонар".

Де б я не перебував, кожного дня за ·Вас пам'ятаю в сво"(х

молитвах і всі ті добродійства, яких дістав від Вас, особливо в тяжкі часи випробувань для нашої рідної української греко-католицької Церкви.

Щодо Вашого прохання, дорогі мої, відnовім коротко так. Немає для монаха нічого кращого і похвальнішого, як викону вати волю настоятеля щодо місця перебування і місця праці.

Ба, і для кожного християнина викоцування волі своїх церков них наставників

- ц~

вцразна Божа Воля.

Тому прошу писати Ваші листи тіііьки до мене особисто, не збираючи підписів і не турбуючи настоятелів, які і без цього ма ють багато справ до вирішення. Поздоровляю Вас з наступаючим Різдвом Христовим, ба жаю щедрого Божого благословення для Вас всіх. Як видужаю цілковито~ то з отцем Сиверіяном Якимишиним, настоятелем василіянської римської обутелі відправлю в базиліці св. Петр'! в Ватикані, при гробі св. Иосафата Службу Божу за Вас всіх. І п<JПрошу для Вас апостольського благословення від Святішого Отця Папи Римського. Поручаюся Вашим /rfOЛumвaм.. З пошаною -до Вас о. Ігнатій Теофор Янт)!х, ЧСВВ. Рим. 8.ХІІ.92 р.

СіЧЕНЬ-ЛЮТІ l іі

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО ІСУСОВОГО СЕРЦЯ Роман Брезіцький

ОТЧЕ; КРИЧІТЕ! (Закін11ення. Поч. в

Ng 8)

т а~ поволі жит:гя о.СтесJ?ана перетворювалося у траrіком~дію. і він хо т1в цього чи н1, але мусш грати свою роль вище усяких пщозр.

Повертався додому упарі із своєю черешневою паличкою. Накрапав доіц. Розtривожений о.Стефан попервах навіть лицем не відчував холод них осінніх крапель, розгойданих на весь небокрай. "Як же то так? Що бу де з церквою? Та не сміють вони закривати храм Божий тільки через те, що він греко-католицький. А якщо закриють. Що ж то за люди такі, що ж то за така страшна влада? Мене, сімдесятилітню людину, до Сибіру? О,

ні, Бог Цього не допустить," А той ·майор

- дивний

чоловік. Він, здається,

щирий до мене. Тільки нерви нікудишні. Душу собі рве. Невже він справ

ді має надію, Що я підпишу цей осоружний документ?" У вухах о. Стефанові ще довго не стихав крик майора. Він розростав ся, множився і переростав у цілу какофонію, Цілий світ, здавалося, ним кричаn. Од нього не було порятунку, сховку. Скрізь панував страшний бо жевільний голос і гухкали удари прута-шпіцрутена. Глухі, короткі, тяжкі". · Однак видиво, яке стрілось о.Стефану дорогою, коло міської ради,

примусило забути і ііро майора НКВС, і про всі на світі небезпеки. На землі, в один ряд, лежало дванадцять убитих чоловіків. Скривав лена одежа, подерті куфайки, штани. Лиця так жахливо спотворені, що годі упізнати. Але о. Стефан упізнав. По старій рані па нозі одного з уби тих. Роздерта по коліно штанина видала цей знак. То був той самий сот ник УПА, який переховувався у церкві святого отця. Рану він упізнав від

ра'зу

- nін

же її загоював. На лице загиблого о. Стефан боявся й повіки під

вести. Стояв, дивив~я на рану і сльози наповшовшш очі, а вуста самі ше потіли молитву до Ісуса Христа. за С!Іасіння душі сотника і за усіх убієн них тут".

Як дістався додому від того страшного місця - сам не пам'ятав. Ли шень на другий день довідався, що в лісі був бій між бандерівцями і епка ведистами. Переможці спеціалмю для настраху населення розклали тру пи вздовж дороги".

А через декілька днів о. Стефану довелося продати. свій найкращий костюм і сплатити податок за церкву. Нова влада обклала таким пода тком, що й сплатити було годі" . . Рівно через тиждень о. Стефана кликано вдруге до НКВС - Отче, із Західної України на Сибір пішли перші групи церковнослу жителів. Це ті, хто не прийняв православ'я. - Вояку, годі! - відрізав священник майорові. - Не треба мене аrіrувати. Але скажіть: ті люди винні? - То не мені вирішувати. - Я запитую тільки про вашу точку зору. -.Не знаю"1 тут якась фатальна помилка". - Одначе, ви - виконавець тих помилок, хоч і знаєте, що це помилки.

- А що ви· мені пропонуєте?

СічЕНЬ-ЛЮТИЙ

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГ..О СЕРЦЯ

- Рятуватися. - Рятуnатися? Як? - Перш за все усвідомити:

ви не вічний на цій землі. Слухайте своє

сумління. Воно у вас у певній мірі ще є.

- Не лізьте в душу, отче. Я дуже мало значу. : Ні, не правда. Кожна людина па своїм місці - це

не те, що мало, це все. І її, конкретну, Всевишній судитиме за її конкретні справи.

, - Отче,

вам леrко наставляти. Але знали б ви як я боюся за маМу у ВИ"

падку мого арешту.

За дверима хтось завовтузився. Майор НКВС відразу насторожився, зблід. - Отче, кричіть, - злебедів, а сам збільшив голос патефона, що заво див лиЦемірну "Широка страна моя родная". Але й ця пісня не хотіла залишатися у стінах цr,ого страшного кабінету. Вона rустим потоком посунула у вікно крізь rрати, шукаючи порятунку. · А майор періщив прутом-шпіцрутом по дива1щві, по столі, по м'яко му кріслі, кричав, зойкав, верещав. Отець Стефан не знав плакати йому чи сміятися з цьою трагікомічного фарсу, дійовою особою якого він ми моволі став. "Отче, кричітr,! Отче, кричіть!" - відлунювало йому в крові, а лапини пустих звинувачень він уже не сприймав. Священникові було шкода цьо го напівбожевільного м,айора Луценко, що сам собі дУЧІУ рвав, що так тяжко заплутався...

...

Через тиждень, під час· третьої зустрічі начальник НКВС більше не вступав з о. Стефаном у театралізовані сцени, не переконував переходити на праnослаn'я. Лише поцілував отцеві руку, вибачився за усе що було і

· · - Отче, більше ми З вами хтозна чи зустрінемось. - Як то розуміти? - Начальство незадоволене нашим діалогом, що

сказав:

затяпrувся. Є наказ вас арештувати. Отче, є рішеrпія передати ваш храм під· склад торгової

, - Як?! Чиє рішення?! - Та не моє ж, отче! Мене звільняють ... - Відмініть! Відмініть неrайrю, - уже не слухав його смертельно зблідлий о. Стефан. - Як під склад? Храм?! бази.

Отець Стефан ухопився за лівий бік, голова йому впала на rруди і він

цілим тілом повалився на долівку.

,..

У тюремній лікарні, де поклали о. Стефана, він довго марив, кликав Боrа і навіть будучи поза межами свідомості - уривчасто молився. А по

тім снилося йому, що у його храм налізла сила силенна свиней. Лf3уть ті свині скрізь: до вівтаря, до царських врат, обгризають ікони і коруrви, ри ють ями у святому храмі. А над ними, як бич, сміється-хльостає напівбо жевільний rолос: : Отче, кричіт~,! _

І о. Стефан кричить, обороняється від свинячоТ орди, що тиl(яє мор ди йому до лиця, смердюча дихає і підступає·все ближче ближче. Отець Стефан стопrе, мучиться nвіспі, в мареві. А rолос той все підrаНяє свиня чу орду:

-Отче, кричіть!

СіЧЕНЬ-ЛЮТИЙ

lllOC1)Q3Mlllllld1t11J11$1 ***

рий і покірний діялог з nизнаnця

ми інших релігійних традицій, nи корішоючи непорозуміння. та не терпимість. Справжній діялог веде до внутрішнього навернення і ли ше така душевна віднова спасе світ під нових величезних терпінь. Свя тіший Отець також вказав на деякі першості практичного характеру, які сприяюп, міжрелігійному ді ялогоні, серед ·яких поглиблення доктринальних основ та папських і ватиканських документів, які цього

Нещодавно у Римі розпоча лась зустріч представників като лицьких, православних і проте стантс1.ких Церков з країн колиш нього Радянського Союзу з керів никами добродійних католицьких інституцій, організована Папс1,кшо Радою "Cor Unum" "Одне Серце". Мета цієї зустрічі - сприяти духові солідарності, точніше пізнаючи не відкладні потреби та координуючи

гуманітарну допомогу. Папа іоан

Павло 11 дбає про те, щоб підтри мати зусилля країн Східної Європи на нелегкому шляху відбудови сус пільства у пошані до свободи шо дини та її прав, а Христове мило-.

.серд:я спонукує Католицьку Церкву

займатися тими, хто знаходиться у

важких та болючих ситуаціях, в якій частині світу вони б не знахо

***

, Папа іоан Павоо 11 відправив у базиліці Святого Петра завпокійну

Бвожу

за

кардиналів

єпископів, які померли минулого року. По вічну нагороду підійшло 6 кардиналів і 95 єпископів, серед яких ми із смутком згадуємо нашо го українського Владику Єроніма Химія з Нью-Вестмінстер у Канаді.

*** В кінці 1992 року Папа іван Павло 11 прийняв учасників пле нарної асамблеї Папської РаДи міжрелігійного діялогу. В промові до них Святіший Отець засудив аг ресивні й ворожі ставлення, які пе решкоджують спокійному та плід ному міжконфесійному діялогові. А саме такий діялог набирає тепер нової :га безп~середньої неnідклад ност:. Іван Паоло 11 підкреслив, що віруючі, якщо залишаються вірни ми власним релігійним переконан ням, можуть і повишІі вести щи-

*** Нещодавно Папа іоан Павло П прийняв 150 угорських військо виків, які особливо відзначились у дотриманні порядку під час. мину

п:орічного візиту Папи в Угорщині. Іх супроводили кардинал Паскай, єпископ з Гайдудороrу та угорсь

дились.

Слу:Жбу

стосуються.

кий посол при Святій Столиці. Військовослужбовці прибули до Риму :i паломництвом віри. Святі ший Отець звернувся до них із за кликом, щоб тепер, коли їхня бать ківщина наново визволилась, вони повинні почувати себе захисІІика ми цього фундаментального блага та охоронцями порядку та безпеки суспільства. Він також сказав, що в нашій епосі, яка трагічно позначе на війнами, пюбленням, геноцида ми і тоталітарними системами, до велос1, випробувати наскільки шо дина може зловживати політич ною та військовою владою. Тому військо повинно тепер бути по

сланцЯми безпеки та свободи свого народу.

*** В Женеві відбулась також зу стріч Комісії ООН у справах люд ських ; Прав, на якій обговорюва лась (:ИТу<}ція в колишній Югосла вії. - ООН звернулась із закликом др країн Європейської співдружно

СічЕНЬ-ЛЮТИЙ

1110 аю А~ 11111111 "~'

налом крокувати у майбутнє.

*** У німеф,кому місті Мюнстері прожива§ Оте1\1, Єзуїт Віш,гелм.1 Клайн. Иому вже сповнююсь 103

поJщтись за кордон.

* **

р~ки і у жовтні він відзначив 80 ро кш свого священства. Отень Віш,-

І?"ід час Пленарної асамблеї, 11;\о вщбулась у Ченстохові, польсь єпископи

затвердили

1-ельм повгі десятиріччя був. викла дачем філософії в богословс1,ких інститутах, а навітr, і тенер, у тако му шщ~вичайно похилому віці, він ще J~аш є духовним провідником і

душпа

стирс1>кого листа до вірних, спря мованого

на.

захист

людського

життя. Польс1,кі владики заявили, що не можут1> мовчати перед об личч нм кампанії, нка ведеп,ся за собами масової інформації, яка мас на меті спрямувати громадс1> ку думку проти захист життя,

с~ошд~.1иком, та продовжус наукову ДІЯЛJ,ІІJСТІ>.

*** Як віномо, 1 сі•1ш1 Чехословач чина роздіJІИJfіІСЯ на 2 країни: Чес1,ку республіку, в яку входит~,

проекту закону на

не

можуп,

моочати

супроти порушення абортом Божої за~овіді "Не уби_й". Віримо, 1цо віру юч1 будуть збер1гати Божий закон -

ПИІfІуть. п<=!льські єпископи.

сті своїх попередників, :i rювим з:.~

сті, щоб тимчасово прийняти бі женців, адже І\ивіт,на війна в Югославії примусила вже понад З міл1>й~ни осіб покинути свої доми, а сотш тисяч з них були змушені

''*'' м1

Моравіj~ та Бог~І\·tін та Словацьку

респубшку. У зв язку з ним чеські єп~скопи

Віру

оприлюднили

заяву

юч1, яю пщтримують закон, який

яюи сказано, що католищ,ка Цер

узакошос аборт, виступають і про ти Божого закону, і проти навчан ня Церкви. Нехай ніхто не схвалює

прагне .дати _свій вклад у НОІJУ дер

рук, які позбавляють життя ще не народжену дитину, неначе б вони сприяли прогресові людства".

*** .

В д:!~цезїі міста Рутеш, що в

Індонезн,_ nедет1>ся

підготовка

до

uідзна·~е!шя 8~-річ·~я прибупя пер

ква прий~~є цей розпопіл як факт конституц1иного розвитку. Церква

жаву, ВЩПОDЩІЮ з духом своїх ти сячорічних традицій. Чес1,кі вла

дики !1ідкреслюють, що Цер~sва бу де спшпрацювати з усіма людьми доброї волі, щоб покласти міцні ос. п~ви морал1>ни~ цінностей сус пm1,ства. Розподш . Чехословаччи ни на пві держави, - зауважуюп, во

ни,

ших м1сюнерш, яю принесли Доб

онерш стало доброю нагодою вгля нути~ь у

минуле

та

черпаючи

ду

ховш сили з апостольської ревно-

'::іЧЕНЬ-ЛЮТИЙ

1~е зачіпас католю\1,кої Цер

кви. Пщ час останш,ого засідшщя Єпископської ко11фере1щії чес1,кі і словацr,кі єпископи узгодили поси лення співробітництва деякі че

ру Новину Євангелія на західну ча стину острова Флорес. 1912 року пі мец1,кий місіонер Енгберг охри стив там 6 осіб, і від того часу като лиц1,ка віра закріпилас1, і швидко розр<;:>слась. 80-річчя прибупя міеі

рнечі Чини Провінцію,

матиму·/1, монашу

спільну для

обидвох

країн, не тяжить над католиц1,кою Церквою також і питання розноді лу церковних дібр.

місіоf1АР}1РЕСВЯТОГО jСУСОВОГО СЕРЦЯ ЛЕГЕНДИ ПРО ХРИСТА

УТЕЧА ДО ЄГИПТУ

А Ісуса

~орокопого .дня

П?

народженні

понесла Мар~я Дитятко до

спятині п Єрусалимі, щоб там по зако

ну прІ;fспятити Його Богові і і1аймену

пати. І по закону жертвувала теж пару

голу~іп і пару горличок.

І тої самої ночі з'явипся Йосифові

у сні янгол і 'сказав: - У стань, візьми Дитя і Матір і вті кай ~о Єгип!У, бо цар Ірод напажується н~ життя Малого. І пстап Иосиф і, посадипши Марію з Ісусом на осла, вирушив у доро гу.

А водночас сповістип янгол усі живі тварин11, що на землі і під зем лею, і в повітрі і на воді, щоб помагали втікачам. І заворушилас1, уся 11ри

рода. Мурашки писипали писокі кіпчики на шляху, куди гнали поїни Іро да, бджоли засліплювали~ім очі гострими уколами, дикі звірі страшним ревом полохали коней, сонце запалювало до грані мідяні шоломи, вітер напівав гарячого піску в обличчя, річки виступали з берегів і залипали до роги, а злі гадюки й скорпіони боляче в'їдалися в ноги першпикіп і рума ків. Нелегка була погоня за Святою Родиною, бо все довкілля їй сприяло. Сонце гріло - не пекло, пітерець холодив знемоЖене тіло. Високі

пальми клонили вниз своє буйне гілля і скидали солодкі овоЧі. Дйкі кози

й антилопи підходили до Марії, щоб годувала своє Дитятко їхнім МОЛ<? ком. А коли Вона хотіла переполоскати Ісусикопі пелюшечки, де не взя лося чисте джерельце, даючи Матері свою чисту подицю. Но•1ами крилися подорожні в скелястих печерах, а тоді павуки роз пишши перед входом густу сітку, а пустельні звірі - леви і тигри берегли спочинку птомлених цілоденним ходом. Довго-довго мандрувала Спята Родина, поки підійшла до меж Єгип ту. Пречиста Марія хотіла задля Дитятка вже десь поміж людьми в безпечному захисті хоч часок спочити. · Аж ось побачили вони п далечині велику оазу. Росли там. стрункі пальми над чистим потічком, а nросторі шатра і загорожа для свійських тварин указували на добробут мешканців. - Тут треба нам проситись на нічліг, - сказала Марія. - Може не під мовлять нам гостини.

А в тій оазі, у найбільшому шатрі, жила розбійющька мати з неві сткою і маленьким онуком. Коли наші подорожні увійшли в загорожу і стали прохати захисту, стара розбійницька мати сказала: . - Не можу вас прийняти: Мій син розбійник; тепер нема його дома,

але як ііоІJернеться, вас Ііовбипає, а на мене насварить.

На те Марія: -Однаково нам у дорозі від розбишак погибати, то вже краще хоч од с11у ніч спокійно прожити під покрівлею. Ми вам місця не залежимо, стра ви не переїмо. Зглянься на оце Маля.

:•СічЕНЬ-ЛЮТИЙ

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ

Зиркнула розбійницька мати на ісусика, а Він до неї ручки простягає,

всміхається. Жаль стало старій дитини, і молода невістка за них застуrіи~ ла ся:

- Пустіть їх, мамо! - То заходьте вже всі троє,

а осла поставте в загороді.

Увійuн1а Марія до Шатра і передусім попросила теплої води, щоб Ісу сика скупати. Подал<! їй розбійницька 'жінка води у широкій посуд·ині і дивиться, як малий Ісусик радісно хлюпаєтІ>СЯ. А тіло в НьЬго здорове міц1~е, рожеве. І з заздрощів скипіло серце молодої розбійниці, бо її синок Дизма nвесь був укритий струпами. І думає вона собі: - Поганий мій Дизма, хай і Дитя оцієї зайш.~юї набереться під нього шолудіо. . . . І саджає свого синка у купіль разом з Ісусиком. А Ісусик усміхається до ТQnариша, обіймає його рученятами й обливає жартівливо водою. І глянь! - шолуді починають опадати з Дизми, і тільце його стає таке чис1:е й гладеньке, як у здорової дитини. Із дива неможе вийти розбійшщька жінка. Позирає на Марію, мов на чудотворця і дякує зі сльозами в очках. · Надвечір повернувся розбійник зі своєю ватагою. ПобачиQши чужих людей, запалав спершу гнівом, але коли почув, як його синок оздоровів на тілі, то й сам почав припадати біля незвичайних гостей. А другої днини ранком знову вирушила Свята Родина в дальшу до

рогу. Розбійницька мати дала їм на прощання чимало харчів: дактилів, сухарів, в.ерблюжого молока, і добрий шматок печеного козлячого м'яса. Лоблизу старинного Геліополісу, недалеко нинішнього Каїру, натра пили вони на давню оселю земляків і в ній зупинилися; знайшовши тут спокійний захист.

t ЖИЛИ ВОНИ там ТИХО-МИрНО, аж ЗНОВУ ЯНГОЛ СЇІОНіСГИВ Йосифові, ЩО

цар Ірод помер, і вони можуть вертатися до рідного краю. На горі Голготі три хрести простягають чорні рамена. По~ередині розп'ятий Він - Христос, обабіч два розбійники. І цей зліва почав насмі хатися з Христа:

- Якщо ти

Бо;Кий Син, спаси себе і нас.

Але трй другий скартав йоrо, кажучи:

Невже не боїшся Бога? Ми справедливо терпимо кару за наші зло

чини, але цей невинний не заподіяв нікому ніякою лиха ... А Христос повернувся до нього і мовить:

Дизмо! Колись давно ти дитиною в одній купелі зі мною очистив

своє тіло від шолудів, і сьогодні в кривавій спільній нашій муці обмиваєтьс~ твоя душа·з гріхів. . · І засяяло ·лице розбійника тихою радістю. І згадав він далеку оазу в пустелі, і стрункі пальми перед шатрами, і рідну матір, і малого хлопчи ка, що загостив до них надвечір, і батька розбишаку, що вивів сина на'дорогу.злочину.

І щирий жаль за зt-tарнованою молодістю обгорнув його душу, і сльози викотилися з очей. І тихо прошепотів він з вірою: · : Господи! ІJом'яни мене, коли увійдеш у царство Твоє. І від хреста Ісуєовоrо понесл,ися повнj любови слова: - Направду кажу тобі, ще сьоrодні_будеш зі мною в раю..

СічЕНЬ-ЛЮТИЙ

29·

місіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ

ПРО ЩО ПИСАВ «Мі Сі О НАР» ТОМУ 60 РО Ків дин), у якій навязуючи до дискуто ваноrо нині питання унійної акції

Веш1ке торжество пр11 церкві оо. Вас11лія11 у Варшаві. В неділю 13.ХІ ц. р. наша гр.кат. ц~рква у Варшаві СІШ.}'Куnала торжсствешю памнть св. Иосафата. - Вже рано від год. ?:ої до 10 відправлялися читані Служби Божі що години. - О год 11-й відслужено з діяконами торжсствснну Службу Божу, на якій співав гарно вишколений хор

і виголошено святочну проповідь.

вказав, що найкращою розnязкою цього складного питання являєт1,

ся саме велична постать Апостола

Унії св. Йосафата, я·кий хоч при держувався східнього обряду, діж

дався канонізації у св. Церкві. По проповіди звернувся латинс1,кою мовою до присутного Апост. Нун

ція й привитавши його іменем ва силіянського Чину й всіх присут

Вершком святойосафатських тор жеств ()уло вечірне Богослуження в честь нашого Святого, fla яке зво

лив завитати Ексц. Апост. Нунцій Мармаджі. - О год: 6-ій . вечер6м битком була наповнена варшав ська 1~срква вірними 1Іашого й ла типс1>кого обряду; не· бракувало й правослаіших українців, які також прийшли побачити знаного з прихильності до Українців Нунція Мармаджого. - По привиташно представника св. Вітця при цср кошшх дверах, увійшов він супро воджений

духовенством,

до

пре

свитсрки й засів на пр1;1готова1іім почім зачався молебен до св. Иосафата при виставлених Найсв. Тайнах. Молебен в сослужешно ді яконів відправив П ротоігумен га лицьких Василіян о. Стефан Реше тило. - По євангелії виголосив це

1J'OHi,

лєбранс

проповідь

наперед

до

них не виключаючи й православ

них українців зложив йому, якого правдиво можна назвати Апосто лом З'єдинення, побажання, щоб

....

иого

·~

уюиш

змагання

_;..-'

увшчалися

якнайкращими успіхами та прохав для всіх апостольського благосло вення. - На ці слова відповів Пред ставник Апостольського Пр·естола коротким, палким, сердечним сло

вом, у якому дякував за привіт і по бажання й від себе побажав усім, щоби вогонь Божої любови. яким

горіло серце св. Йосафата, запалив

й їх і скріпив у привязаню до Апо стольського Престола та побуджу вав

до

правдивого

католицького

життя. Ці слова Апостолькького Нунція передав проповідник зібра ному народови вперед по україн ськи потім по польськи, що вірні приняли з

великим

напружсшшм

Українців по українськи у якій від повів па два питання: Ким є св.

й одушевленням. По молебні·поблагословив Ви

св. Иосафат? Відтак до. поляків по польськи (були , між ними також члени давніх аристократичних ро-

сланник св. Вітця Найсв. Тайнами, а при кінці уділив ще апостоль ського благословення. -~.Потім хор уміло і з зрозумінням відспівав по-

Йос2фат? Якій справі (ідеі) служив

зо

СічЕНЬ-ЛЮТИЙ

111 ц1111t11111 tIO =•11rilt1J;11 ·• c1J~ ,.,, Ц1J Nrn італійськи папський гимн, почім серед Fрімкого "Многая Літа" Апо стольський Нунцій пращаний сер дечно присутніми вийшов з цер кви і удався до мешкання насто ятеля нашої варшавс1,кої церкви на скромне приняття, у якому юн

ли учасп, поважнійші особи нашої інтелігенції як також nесь хор та мошньої. церкви. Апостольський Нунцій одушеnлявся українс1.кими піснями (побутоnими, коломийка ми, воснни11,ш, стрілецькими) і в окремім слові зnернснім до усіх присутніх дав вираз свому вдово леншо по при•щні серде•шого ро лишюrо прийняття, якого дістав цього дня від католиків українців. Це вже четnсртий раз протя гом

цего

року

наша

nаршаnська

церква мала щастя витати у сnоїх скромних порогах Достойного Го

стя, та здається, що ця послідня присутність була націхована не звичайно теплою, сказати б родин ною сердечністтю і зичливісrrю

нашого доброго приятеля Нунція Мармаджого. Гарячим

бажанням

нашої варшавської Громади є ви тати між собою такого сердечного Батька як найчастіше. Украї11ські Еш1скош1 у Св. От

ця. В день св. Йосафата відбулася

інавгурація Укранської Колегії в Римі. Тогож дня по полудні св Отець приняв наших Епископів і представника українськоїї Колегії на приватній авдієнції. В промові висказав св. Отець радість з причи ни інавгурації, відбутої під патро ном великого апостола і мученика

св. Йосафата.. Наміром св. Отця

при закладанню української Колє rії було, щоби Українці в Римі були не тільки гістьми, а посідали свій власний дім. По авдієнції св. Отець цілував Епископів, а Епископови

Бучкови пору•11ш, зложити Його

іменем

Екц.

Митрополнтови

ба

жання повороту до здоровля.

Поuшр11іімо катол11цьку пресу.

Один з аргентинських Епископів

СіЧЕНЬ-ЛЮТИЙ

наказав

всім

католицьким

брац

твам передплачувати нкийс1, като

лицький часопис. Він у свойому зарядженню гоnорить:

"Попирати

католиц1.кий

має

часопис

перед

Богом більше значіння, як під свя точні дні прикрашувати церкву стиртами квітіn і вазонами".Еспа нін остасться приміром для нас. Там не доцішовали значішш като1111ц1.кої преси. Вороги, хоч менші •шс;юм, поконали

незорганізоnаного. пансм;им

там

велита

але

Бракуваію

ес

католикам

поширення

свосї преси. А у нас, у краю крамі "Місіонаря", ще існуюп, католиц1.кі журнали:

"Нова

Зорн",

"Правда",

"Бескю(, "Мста". Котрий з журналів су нас дома? Болмuсв1щмс·.~ боротьба з 1•слі-

1ією. Вони випрацювали ді явольський Пl'ІЯН. На підставі ц1.о го проєкту, віра в Бога у бош;111е nицькім краю м~є зникнути протя гом пяти років. І цей шшн зветьсн релі1·ііі11ою пятиліткою. В 1937 р. всякий слід Божого почитання має у Росії :1агинути. Віра, молитnа, Бо жий страх, зовнішні ознаки віри, церкви, каплиці, фігури, хрести, книжки, які в якийбудь спосіб на~·а дують Бога, душу, ненидими іі Бо жий сnіт, має щезнути з лиця краю, не панує антихрист. Провід ником цього безбожного руху і пе кольної боротьби з Богом не стида ються публічно говорити й писати, що те, що вони роблнть в Росії, це початок їхньої праці. Свою зухвалу

безлисну працю вони бажа.ютr, пё ревести по цілому світі. Для нас юf толиків стає ясни11,1, що мусимо працювати на всіх громадянських ділянках проти цьої діявольської филі. Наша боротьба домагається вперед горячої молитви. Бог жадає молитви не тільки на упрошеннн робітників до Божого жнива, але й на відвернення нещасть, які гро зять св. Церкві. Наш край найбли ще лежить країни антихриста, тре ба нам піднести могутній хор .мо-

111 Ч•• ••(11111 tw

=•3•rf(1); м ·• с.м••Ф• Ч•' Nrn 1юкинути. В шпиталі було 8600 сла бих прокажених. По прогнанні сво їх добродіїв, слабі розійшлись по цілому краю, а мішаючись з людні

литnи о милосердя Боже. Події в Еспанії. Новий сспан

ський уряд, прогнав оо. Єзуїтів з ці лого краю. Вони мали в Еспанії найбіш,ший шпиталь для прока жен11х та тим самим мусіли його

спо, ширять nсюди страшну недугу прока:ш.

з місійного РУХУ Місія в Берегах до.'Іі1111111х. До вибра них громад, що мали щастя відно витися в цьому році через сп. мі сію, належить і село Береги доліш

шо, як й в понеділок св. Михаїла сnящс1шкіn було кільканайцять. Всі люди висповідались, все верта" ли доміn вдоволені. В день закін- ·

ні, ліського повіту. Місія відбулася в часі від '13-21 листопада під про водом оо. Василіян (оо. М. Поnх і

чення св. місії числено прияnних

Р.

Комарішцький).

Впр.

коло 10 ООО нуш. Всі дооколи•ші се ла брали участь і в cn. місії, і в її за кінчсншо. Також закопано місій

о. Мих.

ний

Жарський, устрицький декан зви тав оо. Місіонарів на станції п У стр иках дол. Село Береги лежить n горах при залізничнім шляху Пе ремишш, - Новий Санч. Село не

хрест,

на

памятку

обноnи

людських сердець. Хай буде він пригадкою cn. місійних днів для парохії, Берегів дол. Місія в Псрсволочпій п. Золо чів. Ця св. місш відбулась з вели ким душевним пожитком n часі 29 жовтня по 8 листопада під проnо дом оо. Редемптористів (о. Ван де

багате, землі от як в горах, але за це сам народ n Берег'V' люди не злі, побожні, віруючі. Парохія має· ревного душпастиря Впр. о. Волод.

Мале: і о. Стефана А.нто"!}ИШ!'fНа).:

Вербенця. В селі є гарна, деревля на, велика церкnа, а при церкві ос

Мимо дощово1 пори, а и ос1111ю1

студени, народ з~І-!раnся рано

новане Апостольство Молитви. Во

полудня

11 у

но оживляє парохію; є там багатао добрих душ, які й частіше приступають до сп. Тайн. Мі6я випала добре! Великою потіхою для оо. мі сіонарів було це, що та·к з Берегів, як сусідніх сіл: Лісковатого, Ліщо ватого, Устіянови, Коросна, Стеф кової, і інших багатьох люди горну лися до слухання наук. Від початку св. місії церква не могла помістити всіх людей. Вечорами годі вже бу ли протиснутись. Годі поминути і цьоrо, що з Устрик місточка (3 км) так такошна інтелігенція як і прачі устриччане пильно ходили на св.

місію. З великим збудованпям для всіх було, як вечорами по останній науці устриччане збирались разом і відхводили домів співаючи по божні пісні. Натовп людей до св.

сповіди був нечуваний. Висповіда

лось понад 3 ООО душ. Всеч. Отці деканату сповідали під останні дні св. місії до пізної ночі. -Так в неді-

щерть.

церю~І. и

Отц1

денно по

За!10ВІІЯВ

м1сюнар1·

голосили

науки. Народ їх слухаn

уважно, брав до серця свойого, ка явся. До Св. Причастя приступило

душ, а до братства М. Божої Неуст. Помочі вписалось 400 чле

1000

нів. Під о~та~шій. де]ІЬ ~ісії при~у

ли процесн з сусщшх ст: Соколш ки, Боложиноnа. Похід з місійним х_рсстом ПОТQЯС людей до глибини. Серед пісні «3 нами Бог» похід роз: винувся

головною

вулицею

села

довкол<! µеркви. По закопанні йо-. го,

о. мІСІонар

виголосив

останню

н~у-~у й уділив nсім учасникам св. м1с11 папського благословення. В

с~реJ;\У ..по св. Димитрі.ю оо. місіона

р1

вщ'1хали

прощап1

народом,

особлбиво дітьми. Кінна бандерія відпровадила їх аж до станції Ожи дів. Велика вДяка від парохіян оо. місіорарям а й місцевому о. па рохови Іванови Березинському за

о~нову

Ce.J!a,

бо обнова села парохїі

вщбулась 1х заходами, rfрацею.

Місцевий учасник. .

СічЕНЬ-ЛЮТИЙ

ідБУДОВУЄМО ЄДИНУ УКРАЇНСЬКУ ЦЕРКВУ У литві

МАЙЖЕ 500-літню СВЯТИНЮ НАШОГО НАРОДУ!

Церква Святої Трійці у Вільні, столиЦі Литви , збудована у 1514 році князем Константином Острозьким па місці мученицької смерти Антонія . ·

іоана, Євстафія

- перших християнських мучеників німанського краю.

В 1991 році вона повернена українським віруючим після більш ніж 150-річної перерви, а влітку 1992 року остаточно передана Отцям Василіян . м.

В Цій ЦЕРКВі: був

перший

митроnоличий

осідок

Української

Католицької Церкви

- провів 20 років ~вого страдницького життя єдиний новітній український святий Иосафат Кунцевич - спочив великий Митрополит Йосиф Велямин Рутський - молився

юний Тарас Шевченко

- якій багато років пр.vfсвятив один з авторів українс ь кої книжки в Галичині Яків Головацький

першо~

В каплиці церкви Святої Трійці у Вільні, нараз~ єдиній українській святині поза межами України на території колишнього СССР, вже правляться Служби Божі рідною мовою. Але Громаді українців Литви нейм()вірно важко самnтужки відновити хоч і досі величний, але дуже знишений храм. Крім того, опіки потребують нещодавно відкриті підземні склепіння, де перебувають сплюндровані останки тіл з XVII-XVIII століть, в тому і нетлінні мощі. Тому українці Вільна ухильно просять допомоrу у відбудові так СJ(авної святині нашого народу і Церкви. Запевняємо,

що навіть найменші пожертви будуть з вдячністю прийняті та згадувані в наших молитвах і на спеціяльній таблиці на мурах 500-літньої святині.

ВАШі ЛИСТИ, ЗАПИТИ ТА ПОЖЕРТВИ ЧЕКАЄМО НА АДРЕСУ:

Україна 290019 Львів вул. Б. Хмельницького, 36 монастир Отців Василіян

р/р

000701506

в обласному управлінні ЖСБ м. Львова

МФО 325019 Галицька Провінція Чину св. Василія Великого

імена наших жертводавців будемо опубЛіковувати та за них всіх будемо молитися.