Місіонар 01 2007 by mykolaslotvinskyy

січень

2007

УКРАЇНСЬКИЙ ХРИСТИЯНСЬКИЙ ЧАСОПИС

СЛОВО РЕДАКТОРА

ЗМІСТ

Ієромонах Корнилій ЯРЕМАК, ЧСВВ, головний редактор

Слово редактора ............................. 3 Наміри Апостольства молитви на січень ................................................ 5

Хри стос рождається ! Славімо його ! Дорогі сестри і браття!

Наміри Апостольства молитви

Новий рік, який розпочинається, прига

налютий .............................................. 7 Офіційно ............................................... 8 о. Діонисій ЗАВЕДЮК, ЧСВВ

дує нам про нашу відповідальність за життя, за діла, які чинимо, і за прийдешні покоління. Кожного разу, рахуючи час і

Святе Письмо в документах Католиць-

відзначаючи новий його відрізок, ми пок-

кої Церкви ........................................... 10

ликані заглибитися у розважання, що все,

повчань Святішого Отця .................. 15

що маємо, маємо на цій землі в час1 1 цей час нам дарований. Ми живемо тепер, то

Значення апостольської подорожі Папи

му що ті, хто були перед нами, відкрили

Венедикта

нам чудовий Божий дар

XVI

в Туреччину ............ 16

Тадей ВОЙНОВІЧ Наново народитися в Бозі ........ " ........ 20

2007

дар часу.

році відзначаємо

11 О річницю з

часу заснування нашого часопису. Біля

його витоків були могутні постаті Василі

о. Юліян КАТРІЙ

янського чину

Пізнай свій обряд ................................. 24

ший редактор, та о. Андрей Шептицький,

Анатоль КУРДИДИК

розвитку працювала ціла плеяда василі

Празник Богоявління і Таїнство Святої Трійці .............................................. 32

янських ченців, імена яких вписані в Книгу Життя і невмирущим потоком

о. Платонід Філяс, пер

пізніше.Галицький Митрополит. Для його

вливаються в цілющу ріку живої води, яка

Мішель КУАСТ

На землі ми вчимось любити ............... 35

струмує в життя вічне, як свідчить Хрис тос у святій Євангелії (пор. Ів

8,38). Тому

о. Ігнатій Теофор ЯНТУХ, ЧСВВ

ми сьогодні вдячні Господу за дар, який

Шуми вітре (з позії М. Шашкевича) .... 37

Він нам дає у наших попередниках, а

редакційної пошти .............. " ........... 39

Некролог..............................................................40

передовсім у традиції, що її плекав у нашому народі часопис «Місіонар». На травень ми запланували святкування цієї

о. Мелетій БАТІГ, ЧСВВ В моєму серці народився Бог .............. 41 Марко ЧЕРЕМШИНА

сльоза

( .д р~з

в яна казка

знаменної дати, тому запрошуємо всіх

читачів молитися за те, щоб часопис розвивався, доносив Боже слово до умів

) .................. .45

і душ вірних і далі сповняв МІСІЮ, яку йому призначив Господь. Запрошуємо також

Олег ПІДГІРСЬКИЙ

всіх

Під ялинкою ......................................... 47

часопис, особливо на ювілейні святку

Різдвяний кросворд ....................................... 48

січень

2007

місіонар

читачів

скласти

пожертви

на

вання. Ваші пожертви можете пересила ти на адресу редакції, або передати в

СЛОВО РЕДАКТОРА

будь-який василіянський монастир з

обману. Саме тому, перегортаючи сто

позначкою «для часопису Місіонар».

ршки нашого часопису та вдумуючись в

В цьому році намагатимемось усі ра

ідеї, тут представлені, ми якнайкраще

зом роздумувати над вічними правдами,

впливаємо на наше життя

щоб глибше пізнати Божі шляхи і плани

туацію. Це правда, що самі ми нічого не

щодо нас . Багато людей пов'язують своє

можемо, але якщо таких, яю живуть пра

майбутнє з політичною ситуацією в країні ,

над1ються,

що

змши

1 покращення

1 поштичну

си

ведно, багато, їх нічого не зможе здала-

. .

ТИ І ТІЛЬКИ ТИХОЮ, ПОСЛІДОВНОЮ, КЛОПІТ-

вищих колах української влади принесуть

КОЮ працею ми можемо принести у свп

полегшення в житт1, а дехто вже цшком

Боже Царство , яке струмує у життя

в цьому зневірився. Відверто кажучи, і

в1чне .

одна, й друга позиції не відповідають

Маленьке дитятко, народження якого

Божим намірам. Ми маємо запам'ятати,

святкуємо у січні , здавалось би, немічне

що політична діяльність завжди має бути

і нічого не може вчинити у світі. Насправ

тільки наслідком добрих намірів тих, хто

ді Христос світ перемагає і приносить

нею займається. Але, звідки ми візьмемо

спасіння . Редакція часопису сердечно

добрих і чесних політиків? Якщо самі не

вітає всіх Вас, дорогі сестри і браття, зі

живемо чесно й одверто

годі наді

світлим празником Христового Різдва!

ятися, що з наших лав вийдуть послідовні

Бажаємо Вам плекати глибоку віру і міц

політики, які дбатимуть не про. себе, а

ну надію, щоб цей ювілейний рік став для

про спільне добро. Мусимо ствердити,

нас роком радосп

що на сьогодні майже вся політична

дальносп

арена в Україні

лагідності , спокою і любові!

це арена загарбання й

розподілу майна, арена збагачення й

1 прощення, ВІДПОВІ. . 1 терпе ли вост 1 , мужносп

Христос рождається! Славімо його!

Заснований у Засновники

1897 році Orui Василіяни КВ № 5133 від 18.05.2001

Р еєстраційн е свідоцтво

Передллатн11й індекс -

р.

23959

Адреса реа акuії:

м. Львів,

Головний редактор

79019.

вул. Б. Хмельницького,

36,

Святоонуфріївський монасти р Oruiв Василіян тел./факс

72-46-94 e-mail: misionar@lviv.far lep .net

о . Корнилій ЯРЕМАК, ЧСВВ Редакційна колегія:

о. Йосафат ВОРОТН.ЯК, ЧСВВ о. Мелетій БАТІГ,

ЧСВВ

бр. Миколай МИКОСОВСЬКИЙ, ЧСВВ Віра АРІВ Літературна редакція Богдана ЩУР КО Дизайн та комп'ютерна верстка: Микола .ЯЦКІВ

П ідп11санододруку 24.12.2006 Формат 70х !ОО t/ 16· Друк офсетний. Папір друк. № І. Умов. друк. арк.

5,2.

Умов. фарОО.відб.

5,7. Обп.-вид.

арк.

Ві дд руковано з готових д і апозитивів у Жовківській друкарн і в~1давннцтва Отц ів Василіян «Місіонер>).

80300,

Львівської обл., м.

Жовква, вул. Вас11ліянська, 8.

Передруки і переклади дозволені за поданням

джерела. Редакція зберігає за собою право виправляти мову і скорочувати надіслані матеріали. © Журнал " Місіонар",

5,0. Зам.

ЦІНА ДОГОВІРНА

січень

200 7

2007

місіонар

СТОР ІН КА АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВ И

МОЛИТВА ЩОДЕННОГО ПОЖЕРТВУВАННЯ ДЛЯ ЧЛЕНІВ АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ О,

Божественне

Серце

Ісуса! У злуці з тим наміром, з яким Ти на землі відцавав славу Богові і тепер щоденно

віддаєш у Пресвятій Тайні Євхаристії,

жертвую Тобі

через Непорочне Серце Пре чистої Діви Марії усі свої мо литви, справи, слова, думки й витривалість у терпіннях ни нішнього дня у винагороду за

всі зневаги, образи і кривди , завдані Тобі.

JКертвую їх особливо за Святішого Отця Папу Рим ського, за святу Церкву, за на

вернення грішників та в усіх намірах Апостольства

мо

литви, призначених на цей місяць і на сьогоднішній день. Пресвяті Серця Ісуса і Марії,

спомагайте

святу

Церкву та Україну!

Святий Йосифе, Покрови телю і Заступнику приятелів Ісусового Серця, моли Бога за нас! Святий Архангеле Михаїле, св. Миколаю, св. Володимире,

св. Йосафате, Заступники

Ось Серце , що так дуже полюбило нас ...

України, моліть Бога за нас!

НАМІРИ АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ НА СІЧЕНЬ (Поблагословені Святішим Отцем)

ЗАГАЛЬНИЙ: Щоб у наш час, який , на жал ь, назнаменований числ енними проявами насильства, пастирі Церкви продовжували вказу вати шл ях миру і порозуміння між народ ами.

Протягом століть людство з одного боку удосконалювал о методи і знаряддя вбивства, а з іншого

січень

20 0 7

ставало дедалі більш людяним , гуманним, що включало в

місіонар

СТОРІНКА АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ

себе відмову від насилля. Христос Господь закликає у Святій Євангелії поборювати зло добром, не бути ширителями зла, а в терпеливості та мужності чинити добро

без огляду на обставини. Двадцять перше століття, на жаль, вже в перші роки принесло на світ не жаданий мир, а насильство, а через загрозу тероризму поставило кожну людину на землі перед реальною небезпекою насильства. Хоча насилля не можемо звузити тільки до тероризму, воно проявляється насамепред в будь-якому вияві нетерпимості! В таких обставинах часто люди зневірюються, стараються осягнути добрих результатів сумнівними методами: війною, ненавистю,

обмеженнями, відгородженнями, тощо. Пастирі Церкви як ніхто інший покликані невтомно вказувати людству шлях, запропонований самим Христом: перемагати зло добром! Тому молімося, що у цих обставинах єпископи, священики, всі, хто

відповідає за провід народу Божого, вистояли у довір'ї до Бога, терпеливо і настійливо вказуючи шлях примирення і порозуміння між людьми, народами і культурами.

МІСІЙНИЙ: Щоб Церква в Африці ставала все більш автентичним свідком Христової Благовісті й докладала зусиль до досягнення згоди і миру в кожній країні цього континенту. Христос свідчить: «Царство моє не від цього світу» (Ів Він

це мир, злагода і любов у Бозі (пор. Ів

15,5-1 О).

18,36).

Те, що пропонує

Тому кожний з нас почувається

відповідальним за те, щоб в цілому світі Церква сповняла своє покликання

свідчила про Христовий мир між людьми. Це стає особливо актуальним у світлі Христового Різдва, яке тепер святкуємо. На жаль, після здобуття незалежності більшість Африканських країн потрапили у вир міжетнічних, міжрелігійних та інших війн. В таких обставинах неможливо здобути правдиву перемогу. Необхідно збагнути, що насильство може породити тільки інше насильство. Шлях до злагоди пролягає

через здобуття миру в серцях людей. Тому саме Церква може відповідно посвідчити істину Євангелія, яка веде до замирення душі, а через це до миру і злагоди між людьми. Молімося за те, щоб ті, хто представляє Христову Церкву на Афри канському континенті, могли сміливо й автентично відкрити людям суть святої

Євангелії, яка провадить до миру; молімося також, щоб Церква ставала могутнім чинником впливу на народи та держави Африки, щоб вони, приймаючи Христа,

утверджували у своїх країнах спокійне і щасливе життя у взаємній повазі та допомозі.

МІСЦЕВИЙ: Щоб усі вірні України прийняли нача л о х ристиянської праведності й творили добро, уникаючи зла у своєму жи'ІТі.

Часто нам здається, що ми повинні вчинити щось конкретне і діяльне для того, щоб змінити своє життя та вдосконалити наше оточення. Проте, наші вчинки завжди є похідними від наших поглядів і переконань. Сьогодні в Україні у своїх діях багато людей керуються неморальними принципами. Наприклад, побутує прислів'я «взяти те, що погано лежить», що, по суті, означає, вкрасти чужу річ; або часто люди відкри то беруть участь в осудженні. Задля того, щоб себе виправдати, багато людей

вдаються до брехні, а щоб осягнути якісь свої цілі

до відвертого обману, що

січе нь

200 7

місіонар

СТОРІНКА АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ

бачимо fia прикладі наших політиків (але так переважно стається і поміж звичайними людьми). Тому важливо, щоб ми, перш ніж діяти, чи намагатися змінити свою поведінку, чи поведінку інших, прийняли добрий метод, яким зможемо осягнути

видимі результати. Його катехизм визначає як хр.истuянську праведність: чини добро, уникай зла. Нехай на серці кожної людини в Україні буде викарбуване це начало, щоб ми завжди прихилялися до добра і ніколи не чинили зла.

ПОКРОВИТЕЛЬ НА СІЧЕНЬ СВЯТА ЮЛІЯНА

СІЧНЯ)

Свята Юліяна походила з Малої Азії і була поганкою, але згодом навернулася до Христа. Один поганський староста забажав одружитися з нею, але вона відповіла йому, що вийде за нього чміж при умові, якщо він стане християнином. Однак староста побоявся прийняти Христову віру, щоб не втратити царської ласки. Під

час переслідування християн імператором Діоклетіаном Юліяну, яка не відреклася святої віри, ув'язнили і після жорстоких мук зарубали мечем.

НАМІРИ АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ

НА ЛЮТИЙ Загальний: щоб земні блага, дані Богом для всіх людей, використовувалися з мудрістю й за критеріями справедливості та солідарності. Місійний: щоб боротьба із хворобами і масовими епідеміями в Третьому Світі щораз більше знаходила великодушний відгук у дусі солідарності та співпраці з боку урядів всіх країн. Місцевий: щоб українські політики утверджували норми моральної поведінки насамперед в органах державної влади.

ПОКРОВИТЕЛЬ НА ЛЮТИЙ СВЯЩЕННОМУЧЕНИК ВЛАСІЙ (24 ЛЮТОГО) сі че нь

200 7

місі онар

ОФІЦІЙНО

РІЗДВЯНЕ ПРИВІТАННЯ БЛАЖЕННІШОГО ЛЮБОМИРА Високопреосвященним і Преосвященним Владикам! Всесвітлішому,

Всечеснішому Духовенству! Преподобним Монахам і Монахиням! Дорогим у Христі Мирянам! Мир у Господі!

Дорогі у Христі! З Божою допомогою дожили ми до цьогорічного празника

будемо про вас, дорогі у Христі, особливо пам'ятати.

Різдва Господа нашого Ісуса Христа. З

Чого передусім у цей час я хочу усім

цієї нагоди, такої урочистої і радісної,

вам з глибини серця побажати? Оскільки

бажаю усіх вас привітати,

привітати

Христове Різдво за своїм змістом, літур

тих, хто святкує цю подію на рідних

гійною формою, прадавніми звичаями

вважають найбільшим

землях, тих, хто живе у

місцевостях, де наша

родинним святом, то во

Церква має свою розви

но повинно бути тим ча

нену структуру, і тих, хто j

перебуває там, де немає

сом,

коли

маємо

одне

про одного думати, одне

формальної присутності

· за

одного

молитися,

Української Греко-Като

якщо потрібно

лицької Церкви. Усіх вас,

одному

хоч би якими були обста

Одне слово, якщо ми по

вини вашого життя, сер

ширимо розуміння Хри

дечно вітаю!

одне

допомагати.

стового празника на вс1х

Прохаю тих із вас, хто є таким щасливим

членів нашої Церкви і

має

нашого народу, то вщчу-

нагоду разом з усією ро

.~ ємо себе у Христі-Гос

диною сісти до Святої ве- •1м.1rа.. -1:~

поді причасниками одні

чері, подякувати Господові за цей великий

єї великої родини. Кажу «у Христі

дар і саме в той час згадати своїх братів

Господі», бо саме Його прихід і перебу

і сестер у Христі, які віддалені великими

вання між нами надає усім нашим люд

відстанями та змушені далеко від рідної

ським зв'язкам особливого значення,

оселі святкувати Різдво. Можливо, таке

підносить, змінює їх всупереч всім тим,

розділення є тимчасово чимось необхід

хто через людські обмеження і немочі

ним, але особливо у Святий вечір відчу

протистоїть відчуттю тієї родинної єд

ваємо драматичність такої ситуації і на

ності. Світ, у якому немає Бога, який від

очі навертаються сльози. Їх висушити

кидає новонароджене Дитятко, не може

може хіба що надія на швидку зміну.

досягнути висот і змушений перебувати

У нас є звичай при свят-вечірньому

в багні нетерпеливості й ненависті. Тому,

столі залишати місце для тих, хто не має

коли сьогодні наші вуста промовлятимуть

з ким сісти до Вечері, бо змушений пере

привіт «Христос рождається!», нехай це

бувати далеко від рідних. На Святий вечір

буде великим актом віри нашого серця,

січень

2 007

місіонар

ОФІЦІЙНО що всі ми -

Сердечно вітаю вас, дорогі брати і

діти Божі, члени одної роди

ни і що немає сили, яка б нас змушувала

сестри! Христос рождається!

+ЛЮБОМИР

бути одне одному недругами.

ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ! «Довготерпеливий Спасе! Задля нас Ти,

як Немовлятко, добровільно поклався в безсловесні ясла, і пастирі з ангелами заспівали Тобі, кликнувши: Слава й хвала

на землі народ:женому Христові-Богові нашому, що обожив людську природу»

(з Утрені на Різдво) Дорогі у Христі Ісусі брати і сестри, чи

нас, подарував нам усім єдине справжнє

тачі василіянського часопису <<Місіонар»,

Щастя

зі святом вас!

вою на небосхилі чарівної зорі втратив

Себе, небесну домівку. З поя

Знову завітало напрочуд дивне Різдво,

силу старий поганський світ із своїми

осяяне на весь Божий світ Вифлеємською

беззаконнями та гріхами, і розпочалася

зорею ... Прийшов жаданий Месія, відку

нова світла ера

питель людства

ера вбогого і водночас

багатого Царя-Месії.

...

Тому хай новонародже

Ще раз чуємо ці знайомі слова: «Слава на висотах

ний Христос Спаситель,

Богу, і на землі мир людям

що взяв до ніжних рук

доброї волі». Христос,

дорогоцінне

всемогутній володар без

життя, навчить усіх, як

треба жити вірою, надією,

смертних душ, стукає до кожного серця

людське

• любов'ю -

через ра

по-християн-

дісні та містерійні хвилини

ськи, без чого ми, направ

Святої Ночі, що з'єднала

ду, нещасні і кволі ... Живі

міцно в одно небесне із зе

мо разом цими невмиру

мним. Весела та нечувана

щими ЦІННОСТЯМИ христи

дос1

янства

часно

усм1хатиметься

в1стка

взяла прить

мом верх над іншими но

тоді повсяк-

чи не

сонцем щаслива доля, а обійми Божого

найважливіша подія у драматичній історії

Дитяти у кожному Різдві, тайні християн

винами ... Народження Спаса

ської віри, додадуть душі тепла ... «Щас

людського роду.

Різдво Ісуса, свято Господньої Любові,

лив1 ТІ, що ПОВlрИЛИ».

відчинило навіки висотне Царство

о. Григорій ГРИНЬКІВ , ЧСВВ

добра ... Бог, ставши людиною, одним із

Протоігуме н

січень

20 0 7

місіонар

СВЯТЕ ПИ С Ь МО

о. Діонисій ЗАВЕДЮК, ЧСВВ

Крехів

СВЯТЕ ПИСЬМО

В ДОКУМЕНТАХ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ (продовження) Догматична конституція про Боже Об'явлення Другого Ватиканського собору

(закінчення, початок у №

12 за минулий рік)

Переказування Бо:жого Об 'явлення

та їхні учні, під натхненням Святого Духа,

Господь Бог хоче зробити учасниками

залишили спасительн1 послання й у

спасіння всіх людей , тому те, що об'явив,

Він уклав таким чином, щоб воно могло

письмовій формі. (а) Священне Передання

зберегтися непорушним впродовж віків і

Щоб Євангелія постійно зберігалася в

було передане всім поколінням. Аби

Церкві, Апостоли передали обов'язок

здійснити цей задум, Христос, в Якому

учителювання єпископам, яких залишили

звершується ціле Об'явлення, наказав

по собі наступниками. Таким чином, <ще

Апостолам проповідувати Євангеліє, як

Священне Передання і Святе Письмо

джерело кожної спасительної правди та

обидвох Завітів є немов дзеркалом, у

моральної норми, усім людям. Апостоли

якому Церква, що паломничає по землі,

ж усе, що прийняли з уст, розмов і діл

оглядає Бога, від якого все одержала, аж

Христових та чого навчилися від Святого

доки не дійдемо до оглядання Його

Духа,

обличчям в обличчя як Є».

передали

словом

проповіді,

прикладом і повчаннями, а пізніше вони

Апостольська проповідь не вичерпу ється об'явленими книгами, хоч саме в них вона виражається в особливий спосіб.

Тому-то самі Апостоли закликають вір них, щоб дотримувалися передань, що їх навчилися чи то з їх усного проповідуван ня, чи з 1·х послань (пор.

Сол.

2, 15).

Церква, яка зросла під дією апостоль ської проповіді, «у своєму ю~вчанні, житті

і богопочитанні продовжує і передає всім поколінням все те, чим вона сама є, та все, у що вірує». Більше того, Передання,

яке походить від Апостолів, під дією Святого Духа, внаслідок глибшого сприй няття слів і справ, роздумування і дое-

січ.ень

2 00 7

місіонар

СВЯТЕ ПИСЬМО

дять з одного джерела і прямують до тієї само]' цілі. «Священне Писання є Словом Божим, оскільки під натхненням Божого Духа його записано письмом». Священне

Передання передає Церкві Слово Боже, яке Христос Господь за участі Святого Духа доручив Апостолам, а вони

своїм наступникам.

«Священне Передання і Священне Пи сання становлять один свяшенний депо

зит (скарбницю) Божого Слова, доруче ний Церкві». У Церкві ж завдання прави льно пояснювати Боже Слово, писане чи

передане іншим способом, доручене од лідження віруючими, які зберігають їх у

ному тільки живому Вчительському

своєму серці, а також проповідування

урядові Церкви. Він не є понад Слово

єпископів, вдосконалюється в Церкві. Ба

Боже, а служить йому, під проводом

гатство Передання наявне у житті Цер

Святого Духа слухає його, вірно береже

кви, яка вірує і молиться, так що вона

і пояснює, виконуючи Боже доручення.

постійно прямує до повноти Бо.жої прав ди. Таким чином, Передання

це все

Богонатхненність Священного

Писання та його пояснення

те, що Церква отримала від Апостолів,

У цій частині документу Собор зробив

як-от: усне повчання, приклад життя, спо

короткий підсумок цілого вчення Церкви

сіб молитви, влаштування церковного

про натхнення Святого Письма. «Свята

життя тощо. Бо не все можливо виразити

Мати Церква, з апостольської віри, вва

на письмі (Йо 21,25).

жає за священні й канонічні цілі книги чи

(б) Священне Передання

і Священне Писання Завдяки цьому Переданню у Церкві

стає відомим повний канон Священних

Старого чи Нового Завіту, разом з усіма їх частинами, тому що, написані під натх

ненням Святого Духа (пор. Йо. 20,31; 2Тим.

3,16;

2Пт.

1,19-21; 3,15-16),

вони

Книг, і завдяки Йому ж вони відкривають

мають автором Бога і, як такі, були

свій

залюбки

передані Церкві». Собор не перераховує,

розмовляє з Христовою Обручницею,

які книги належать до канону, відкли

Церквою, а Святий Дух «наводить вірую

каючись до загальновідомої католицької

глибший

зміст.

Бог

чих на всяку правду та спричинює, що

традиції, яку остаточно висловив Три

Слово Христове з усією щедрістю пере

дентський собор ще у

буває в них (пор. Кол.

мість подає суттєві положення католи

3,16)».

Священне Передання і Священне

1546

році. Нато

цького вчення про натхнення Біблії, з усі

Писання перебувають у тісному взаєм

ма тонкощами, у термінах сучасної біб

ному зв'язку і взаємодії. Обидвоє похо-

лістики: «Для виготовлення ж святих книг

січень

200 7

місіонар

СВЯТЕ ПИСЬМО

Бог вибрав людей та вжив їх і використав

здійснити за таких умов: пильно глядіти

їхні спромоги і сили, щоб, діючи в них і

на зміст і єдність цілого Письма, брати

через них, те все і тільки те, що сам Він

до уваги живе Передання Церкви, керу

хопв, вони передали письмом, як справ

ватися принципом аналогії віри (тобто

жні автори». У цілій виразності Бог і люд

сшвзвучност1,

ські автори постають як необхідні учас

віри). Усе, що стосується до пояснення

ники і співтворці у постанні Святого

Писання, підлягає оцінці Церкви, обов' яз

Письма.

ком якої є вірно зберігати і пояснювати

Оскільки все, що натхнені автори вис

несуперечносп

правд

Боже Слово.

сказане

Собор порівнює сходження Божого

Святим Духом, «треба визнавати, що

Слова і його уподібнення до недоско

ловлюють,

сшд

вважати

за

книги Писання певно, вірно й непомильно

налих слів людської мови з іншою

навчають правди, яку Бог, заради нашого

таємницею

спасіння, хотів дати через Священне

го, Слова, яке прийняло людське тіло.

Писання. Отож, все Писання -

натхнене

воплоченням Сина Божо

Старий Завіт У Догматичній конституції

Богом ... (пор. 2Тим. З, 16-17)». Собор настоює на тому, що при пояс

bum»

«Dei ver-

виявляється глибока пошана Цер

ненні змісту Божого Слова треба диви-

кви до книг Старого Завіту, які, будучи

тись на нам1р священних автор1в, маючи

божественно натхненими, і далі «зберіга

на увазі, що літературні жанри, характерні

ють своє значенню>. Цей перший етап Бо

для тих часів, звичаї і способи вислов

жого Об'явлення приготував, проголосив

лювання були відмінні від сучасних нам.

і різними способами виявив прихід Хрис

Крім того підкреслюється необхідність,

та, Спасителя світу, і його Царства. Хоч

«щоб Святе Письмо у тому Дусі, яким

ці книги містять дещо і недосконале, по

було написане, було і читане і поясню

казують вони справжню Божу науку,

ване» (св. Єронім). Цей заклик можна

представляють Бога справедливим і милосердним,

виявляють

«спасенну

мудр1сть про життя людини»

1 навчають

способу молитви. «Бог, натхненник і автор книг обидвох Завітів, так мудро уклав, щоб Новий скривався в Старому, а Старий являвся в Новому (за св. Августином). Хоча Хри стос у своїй крові встановив Новий Завіт (пор. Лк.

22,20; lKop. 11,25),

та, все ж,

книги Старого Завіту, прийняті суцільно до євангельської проповіді, в Новому За віті здобувають і виявляють своє повне значення (пор. Мт.

5,17; Лк . 24,27; Рим. 16,25-26; 2 Кор. 3,14-16) і, у свою чергу,

його насвітлюють і вияснюють».

січ,е нь

200 7

місіонар

СВЯТЕ ПИСЬМО

Новий Завіт

Велич писань Нового Завіту в тому, що

вони є вічним Божим свідченням про речі і події, які не були відкриті перед тим, а виявилися з настанням повноти часш ,

коли Слово Боже, сповнене благодаті та істини, стало тілом. Установивши Боже Царство на землі і виконавши своїми словами, вчинками, смертю та Воскресін ням, славним Вознесінням та зісланням

Святого Духа своє діло, Христос усіх притягає до себе. Відкрив це таїнство пе

редусім своїм Апостолам у Святому Дусі , щоб через проповідування Єван гелія збуджували віру у Нього і гуртували Церкву.

Собор урочисто підкреслює: «Церква завжди і всюди навчала і навчає, що

істини. «Священні автори написали чоти

чотири Євангелії є апостольського похо

ри Євангелії, вибираючи дещо з того ба

дження .

гатства, що було передане усно, чи вже

Христового мандату проповідували ,

й писемно , дещо ж збираючи разом в

згодом, під божественним подихом Духа,

одне або вияснюючи з уваги на стан цер

Бо

те,

що

Апостоли

вони самі й апостольські мужі передали

ков, в решті ж зберігаючи форму пропо

нам на письмі основу віри, тобто

віді, щоб подати нам про Ісуса завжди

почетвірну Євангелію: від Матея, Марка,

те, що правдиве і щире» (Пор. Лк.1,2 -4).

Луки і Йоана>>. «Євангелії є головним свщченням

про

життя

науку

воплоченого Слова, нашого Спасителя» . Далі Собор подає науку Церкви про

Наприкінці розділу коротко подається

вчення Церкви про цінність інших книг Нового Завіту. Святе Письмо в житті Церкви

походження Євангелій, вказуючи на ті

Цей заключний розділ не тільки під

етапи апостольського переказу вщомо

креслює значення Святого Письма у

стей про Ісуса Христа та його діло, які

житті Церкви , але є неначе сконденсова

уже ширше були висвітлені в документі

ною програмою, яку Собор хоче подати

«Про історичну правду Євангелій» з

для цілої церковної спільноти. Ось кілька

1964

року. Апостоли, які були свідками життя

Ісуса, Сина Божого, аж до Його Вознесін. .

головних думок.

Церква знаходить у Святому Писанні

передали у своєму проповщуванн1

хліб життя. «Божественні Писання, як і

слухачам правду про Господа не тільки

саме Тіло Господнє, Церква завжди по

ня,

вірно, але і з тим повним зрозумінням,

читала, тому що, найбільше у святій Лі

яким самі втішалися , будучи свідками

тургії, не перестає брати з трапези Божо

славних подій Христа і просвічені Духом

го Слова і Тіла Христового хліб життя і

січ,ень

2007

місіонар

СВЯТЕ ПИСЬМО

подавати в1руючим». Святе Письмо

сане Боже Слово та на Священне Пере

подає незмінно Слово самого Бога, є

дання. Черпає з них сили, зміцнюється і

голосом Святого Духа, тому <<Треба, щоб

завжди омолоджується.

церковне проповідування та й сама

. .

християнська решпя кормилась

1 керму-

Наприкінці Собор звертається до всіх станів у Церкві, щоб кожен з них: свяще

валась Священним Писанням. Бо в

ники, диякони, катехити, ченц1,

священних книгах Отець, що на небі,

тияни, вивчали «визначне спізнання Ісуса

виходить люб'язно назустріч своїм дітям

Христа» (Флп.

1заводить з ними розмову;

танню Святого Письма повинна товари

а така є сила

yct хрис

3,8), та пригадує, що «чи

здатність Слова Божого, що є воно для

шувати молитва». Виявляє також своє

Церкви підтримкою і життям, а для дітей

переконання, що читання і вивчення Біблії

Церкви чистим

- силою віри, кормом душі, 1 невисушним джерелом духов

буде початком нового пробудження до духовного життя.

***

ного ЖИТТЯ».

Догматична конституція про Боже

Тому таким наполегливим є заклик:

«Треба, щоб вірні християни мали широ

Об'явлення

кий доступ до Святого Письма». Собор

канського собору є найважливішим і досі

«Dei verbum» Другого Вати

виявляє турботу про переклади Біблії на

актуальним документом Церкви щодо

сучасні мови, а також про розвиток біблій

Святого Письма. Ціла діяльність Церкви

них наук. Католицькі вчені, під наглядом

має враховувати зокрема програму, нас

Учительського уряду Церкви, здобува

вітлену в останньому її розд1ш.

ючи щораз глибше розуміння Святого

За більш як сорок років після Собору

Письма, мають працювати і на те, щоб

вийшли нові документи Папської Біблій

проповідь Божого Слова була якнайбільш

ної Комісії (близько двадцяти), які розви

усшшною.

«Вивчення Священного Письма є нена

вають і поглиблюють думки конституції

«Dei verbum»

і є реалізацією програми

че душею священного Богослов'я», яке,

біблійної віднови. Із них треба згадати,

немов на фундамент, спирається на спи-

зокрема, такі (у хронологічному поряд

ку): «Святе Письмо і христологію> з 1984р., «Інтерпретація Біблії у Церкві» з

1993 р.

(у сторіччя від появи енцикліки

папи Льва ХІІІ), «Ізраїльський народ і його Святі Писання у християнській Біб лії» з

2001

р. (про місце Старого Завіту у

вірі Церкви)та інші. Так, у різний спосіб,

Церква впроваджує в життя вказівки Другого Ватиканського собору, відпові

даючи все на нові питання і потреби, пов'язані з вивченням Святого Письма.

січень

2007

місіонар

ПОВЧАНЬ С ВЯТІШОГО ОТЦЯ

неділю

грудня, в полудень,

Святіший Отець Бенедикт

XVI

Радість, яку пробуджує літургія в сер цях християн, призначена не лише нам:

з'явився у вікні свого робочого

ця пророча ЗВІстка звернена до всього

кабінету в апостольському палаці Вати

людства, особливо до найбідніших, в

кану, для того, щоб прочитати молитву

«Angelus»

з вірними і паломниками, які

зібралися на площі св. Петра.

цьому випадку

до тих, хто найбільше

обділений радістю! Давайте згадаємо про наших братів і сестер, які пережи

Папа промовив перед марійською ~юлитвою такі слова:

вають драму війни на Близькому Сході,

в деяких регіонах Африки та в інших

«Дорогі брати і сестри!

куточках свпу: яку рад1сть вони можуть

літургія закликає нас до радості

відчувати? Яким буде їхнє Різдво? Да

духу. Вона робить це за допомогою зна

вайте подумаємо про хворих і одиноких

( ... )

менитого антифону, в якому

людей , які крім фізичних

повторюється заклик апос

мук вщчувають також

тола Павла:

«Gaudete

муки душевю, ОСКІЛЬКИ

Domino» -

«Радуйтесь

часто відчувають себе

завжди у Господі... Гос

покинутими: як розділи

подь близько» (пор. Флп

ти з ними рад1сть, проя

4,4.5). тання

іп

Перше біблійне чи також

вити при цьому належну

повагу

закликом

до

їхнього

радості. Пророк Софонія в

страждання? Але зга

кінці

даймо також і про тих

VII

ст. до н.е. зверта

ється до міста Єрусалима

особливо про молодь -

і його населення з такими

яю втратили сенс 1стин-

словами: «Виспівуй, о дочко

ної радості, і даремно

Сіону! Вигукуй радо, Ізраї

шукають там, де знай

лю! Радуйся й веселись з усього серця,

ти її неможливо: у відчайдушній погоні

дочко Єрусалимська!

за успіхом і в самолюбстві, в сумнівних

... Господь,

твій

Бог, посеред тебе, могутній, що врятує»

розвагах, в

(Соф З, 14.17). Сам Бог зображений з та

штучному раю

споживацтв1,

пияцтв~,

наркотиюв та в

1нших

кими ж почуттями: «Він буде вельми ра

формах відчуження. Ми не можемо не

дуватися тобою, він відновить тебе лю

зіставляти сьогоднішню літургію і її

бов'ю своєю. Він буде веселитися тобою

заклик «Радуйтесь!» з цими драматич

під веселі співи, неначе під час свята. Я

ними реаліями. Як в часи пророка

спасу кульгавих, і розпорошених зберу

Софонія , саме до тих, хто перебуває у

докупи» (Соф

3,17-19). Ця обітниця здій

випробуваннях, до «страждаючих і

снюється в тайні Різдва, яке святкува

обділених радістю» особливо звернене

тимемо через тиждень, і яке потребує,

Слово Господнє. Заклик до радості

щоби ми по-новому пережили його в

це не послання, яке сіє розбрат між тими,

«сьогоденні» нашого життя та історії.

хто може його прийняти і тими, хто цього

січ.е н. ь

20 0 7

м.ісіон.ар

ПОВЧАНЬ СВЯТІШОГО ОТЦЯ

[з певних зовнішніх обставин] зробити не

рію із Назарета, і звернувся до неї з цим

може, це не безплідний паліатив (півза

привітом: «Радуйся, Благодатна! Господь

хід), навпаки, в заклику до радості помі

з тобою». В цих словах

щено пророцтво про спасшня, це заклик

ного Різдва. Бог повторює їх Церкві, всім

до

нам: «Радуйтесь, Господь близько!» . З

визволення,

яке розпочинається з

секрет істин

допомогою Марії, смиренно і мужньо, да

духовної обнови. Щоб змінити світ, Бог обрав скромну дівчину з галилейського поселення, Ма-

вайте посвятимо себе тому, щоб с в іт пр и

йняв Христа, Джерело істинної радості .

ЗНАЧЕННЯ АПОСТОЛЬСЬКОЇ ПОДОРОЖІ ПАПИ БЕНЕДИКТА

XVI

В ТУРЕЧЧИНУ

(28.11.2006 - 01.12.2006) Подібно до своїх попередників Павла

саме на цій землі, або звернені до христи

та Івана Павла П, Святійший Отець

янських громад цих країв . Два автори цих

Венедикт

XVI

в одній із своїх перших

книг, Павло із Тарсу та Лука з Антіохії,

апостольських подорожей вирішив

були одними з перших великих особис

віддати шану «святій землі Церкви» (так

тостей Церкви, які зробили великий

називають Туреччину). Саме

внесок у розвиток та по

на цій землі, у її великих

ширення

містах Антіохії та Ефезі,

Тут варто пригадати От

християнства.

відбулися Собори, під час

ців Кападокійських, Анті

яких християнська громада

охійських та Сірійських, а

. усв1домила

свою

щентич-

. .

також численних мучени

юсть i утвердилася у юр1. t--"-ІІІІІ!ІІ(ІІ!ІІІІф~~

ків та аскетів, життя та

Звідси Церква відкрилася

ПОДВИГИ ЯКИХ ще ДО сьо

для всього древнього світу

годні оспівуються у літур

через процес інкультурації, і

гійних богослужіннях.

це зробило її насправді

Подорож Папи Римсь

вселенською, тобто відкри

кого до Туреччини припа

тою для всіх культур. Крім

дає на період між двома

того, з цієї землі розпочалася євангелі

важливими датами:

зація як Далекого Сходу, так і словян

народження Єфрема Сирійського

ських народш.

Не випадково більшість книг, які вхо

1800 річницею з дня смерті Івана Золото устого (407). Вони є яскравими променя

дять до Нового Завіту, були або написані

ми того «світла, що йде зі Сходу», про

січень

1700 річницею з дня (306) і

2 00 7

місіонар

ЖИТТЯ ЦЕРКВИ

яке писав Папа Іван Павло П у своєму

(латинським, католицько-вірменським ,

Апостольському листі «Світло Сходу»

сирійським та халдейським) становить

(1994). В

цьому листі Папа Войтила наго

невелику меншину серед мусульман,

_1ошував на тому, що Вселенська Церква

більшості сунітів. Святий Апостол Петро

повинна завжди пам'ятати про багате

написав із Риму листа (І Послання

свщчення, вчення та духовюсть христи-

Петра) до християнських громад у діас

янського Сходу та повертатися думками

порі, які проживали на території сучасної

у перше християнське тисячошття, коли

Туреччини. Наслідуючи цей приклад,

Церква була єдина.

його наступник також підтримував ці

В сучасну в епоху плюралізму багат ство різних релігійних тради

громади

не тшьки словом, але

1 своєю

присутністю. Петро за

пій, які виникли та існують до

кликав

цього часу у Турецькій землі

земель «дати відповідь

та виражаються у р1знома

кожному, хто у вас вима

християн

цих

нітних формах літургійного

гає справоздання про ва

та духовного життя гармо

шу надію» (І Петр

нійно поєднується з єдністю

У даний історичний мо

віри в Ісуса Христа. Саме

мент, коли виникають і

тому Святіший Отець гово-

утверджуються різні фор

3,15).

рив про д1алог як про «пош-

ми релігійної нетолерант

фонію культур».

ності, Папа Венедикт

XVI приїжджає сюди

Цей принцип варто засто

для

совувати для р1зних христи

того, щоб, завдяки пропо

янських конфесій, але також

відуванню Божого Слова

1 для

і служінню Святої Літур

д~алогу м1ж христия-

нами і мусульманами. Сумні тіні минуло

гії, утвердити католицьку громаду Туреч

го не можуть затьмарити свпла, яке на

чини у вірності Христові і в надії на Нього.

роджується у щоденному «д1алоз1 жит

Відправа Святої Літургії з католиками

тя»,

«дtалоз1

милосердю>,

а також

Туреччини відбулася двічі. Перше Бого

«д іалозі релігійних досвідчень» між

служіння відбулося у Марійському націо

християнами та мусульманами на цій

нальному паломницькому центрі під наз

земш.

вою «Будинок Матері Марії» у Ефезі,

Подорож Папи Венедикта

XVI

до Ту

місті, в якому Собор

431 року проголосив

реччини потрібно інтерпретувати у

її Богородицею, і в якому, згідно усних

перспективі, яка випливає саме з цієї

переказів Мати Божа жила деякий період

історіі". Цю подорож можна назвати

часу разом зі св. Іваном. Паломницьке

пастирською, екумеючною та спрямо

місце є місцем зустрічі і молитви для

ваною на діалог з ісламським світом.

християн і мусульман, які визнають

Пастирська подоро:ж. Католицька Церква у Туреччині зі своїми обрядами

січе нь

200 7

м ісіонар

Марію як Діву, Матір Христа, обрану Богом задля добра людства.

ЖИТТЯ ЦЕРКВИ

Наступне Богослужіння відбулося

грудня в Стамбулі у Катедральному

Соборі Святого Духа. У Святій Літургії латинського представники

обряду

взяли

участь

католицьких

громад

Туреччини різних східних обрядів, деякі частини Богослужіння були відправлені у власному обряді. Еку.меиічна подоро:нс. Вже з першого моменту свого перебування на Петро вом у престолі Папа Венедикт

XVI

зв'язків та укладання домовленостей із

визначив пріоритетом свого понтифікату

представниками

справу екуменізму. У своїй проповіді, яку

церковних сшльнот.

різних

Церков

та

він виголосив у Сикстинській Каплиці на

Поїздка до Стамбулу має власне таку

наступний день після його обрання,

мету. Першою важливою подією тут

Святіший Отець сказав: «теперішній

була зустріч молитви і діалогу Святішого

наступник Петра готовий робити все

Отця із його Святістю Вартоломеєм І

можливе для того, щоб сприяти важ

листопада у патріаршому Катедраль

ливій справі екуменізму». Продов

ному соборі. На завершення спільної

жуючи справу своїх попередників, він

молитви відбулось вшанування мощей

рішуче

Св. Григорія Великого і Св. Івана Золото

налаштований

на те,

щоб

використовувати кожну нагоду, яка могла

устого. Важливий момент зустрічі з

би бути корисною для налагодження

Патріархом відбувся

30 листопада, в цей

день Літургія вшановує память Св. Апостола Андрія. Святіший Отець взяв участь у Божественній Літургії, після якої відбулося відкриття меморіальної дошки у память про трьох Понтифіків, які

прибули з візитом до Патріарха, а пізніше відбулося

зачитування

та

підпис

декларації, ухваленої Святішим Отцем і Патріархом Вартоломеєм І. Екуменічного характеру надає подо рожі Папи Римського до Церков-сестер

і зустрічі з Патріархом Месробом П Мутафяном, яка відбулась того самого дня в осідку Вірменського Апостоль ського Патріархату. Особиста зустріч і спільна молитва, відкриття меморіальної дошки з написа-

січень

2007

.місіонар

ЖИТТЯ ЦЕРКВИ

десятиліть викликали ворожнечу між євреями, християнами та мусульманами.

Як тут не згадати той факт, що саме впродовж дев'ятирічного перебування у

турецькій землі Апостольський Нунцій Джузеппе Ронкаллі, який пізніше став Папою Іваном ХХІІІ , усвідомив необ

хідність міжрелігійного діалогу, про який написано у декреті П Ватиканського Собору

<<Nostra Aetate».

назвав цей документ

Венедикт

XVI

Magna Charta

.ми в1рменською та турецькою мовами

(Велика Карта) Церкви у відносинах з

на згадку про відвідини цього місця

ісламським світом.

П авлом

VI,

Венедиктом

Іваном Павлом

XVI -

і тепер

все це вказує на

fі цний зв'язок, який існує між Вірмен

Подорож Папи Венедикта

XVI

до

Туреччини як продовження справи Папи Івана Павла П

це знак утвердження

ською Апостольською та Католицькою

бажання Католицької Церкви та усві

Церквами.

домлення нею нагальної потреби в

У другій половині того ж дня у

проведенні міжрелігійного діалогу.

п риміщенні Папської Нунціатури у

Туреччина

Стамбулі Святіший Отець зустрівся із

офіційно відокремлена від держави, яка

країна , в якій релігія

сирійським православним Архиєписко

є мостом між Європою та Азією та в якій

пом та з представниками деяких протес

мешкають вірю р1зних релігійних тради

тзнських сшльнот.

цій

ПодороJІс спрямована на міжрелігійний діалог Має велике значення те , що свою

п ершу подорож до

виступає тим простором у Серед

ньому Сході , де є можливість зміцню вати цінності міжрелігійного діалогу, толерантності та взаємозбагачення.

країни, в якій

біл ьшість становлять мусульмани, Папа розпочинає з тієї землі, з якої почав свій шлях у вірі в Бога Авраам

спільний

Патріарх для євреїв, християн та мусуль ~шн. Власне з Гагану, селища сучасної

Туреччини, він вирушив у подорож в дусі цілковитої надії на Бога, покладаючись

тільки на обявлене йому Слово. Згадка про це спільне коріння, яке п о єднує три релігії, вказує на те, що С вятійший Отець бажає закликати до подолання тих протиріч, які впродовж

сі че нь

2007

місіонар

РОЗДУМИ

За матеріалами: Тадей ВОЙНОВІЧ, ОБМ Новий Сад, Сербія

НАНОВО НАРОДИТИСЯ В БОЗІ Якщо хочемо відповісти на запитання,

всього досягнуто. Де закінчується сотво

це

рення? Насправді, сотворення завершу

відчитати у Святому Письмі, то найго

ється в Бозі. Бо воно не є, ані не може

ловніша відповідь на наше запитання

бути метою саме для себе, а тільки Бог

ким

людина

намагаємося

буде така: Син Божий став людиною. Це

є тим, вщ якого сотворення починається

розважання має на меп роздумати про

свято Його Різдва й допомогти нам поглибити пізнання Різдвяного Таїства.

знову до нього повертається.

Але як може сотворіння повернутися, увійти у Бога? Жодним чином. Хоча воно

Якщо поглянемо на історію сотворення

й має висхідну тенденцію, однак може

світу і всього у світі, то побачимо, що

дійти тільки до людини, а ніяким чином

вона подібна до піднімання на вершину

до Бога. В такому випадку сотворіння,

піраміди. Чим вище рухаємося до її

насправді, висіли б у повітрі, не мали б

вершини, створіння постають дедалі

свого «чому?» Чому (існує) атом, чому

досконаліші, більш спеціалізовані, від

молекула, чому амеба? Для чого всі види,

своєї основи, матерії, молекули чи атома,

живі і неживі, для чого, зрештою, людина

і аж до вершини, до людини. Можна

на вершині тієї піраміди без Бога? Якщо

побачити навіть неозброєним оком, що

сотворіння не можуть досягти Бога,

сотворення має одну щею

щею доско-

сотворення не має смислу, воно є пльки

налості, яка йде паралельно з часом. Що

простим

знаходиться на вершині цієї піраміди? На

обмежень. Чи ж можливо, щоб на людині

кружлянням у кош

власних

сьогодні це, скажімо, людина. Коли

все зупинилося, щоб весь прогрес, розви

читаємо Біблію, бачимо, що вона

ток, щоб усі нижчі сотворіння мали свій

вершина сотворення. Але, чи

смисл у людині? Якщо так, то на людині

людина -

мета сотворення? Якщо так, тоді настан

все зупинилося, ми прийшли до стіни і

ням людини

немає куди йти далі. Тому, дивлячись на

сотворення

завершено

динам~ ку сотворення, стає очевидним, що

насправді все веде до того, щоб сотво ріння увійшло у Бога. Але це неможливо, бо сотворіння можуть обертатися тільки в колі власної сотворенності. Проте,

можливе інше

щоби Бог увійшов у

сотворіння! І саме це сталося: Бог умож ливив зустріч із Собою. Бог уможливив спільність між собою і нами, увійшовши у нас, в сотворіння! І це сталося в Ісусі

січень

2 00 7

місіонар

РОЗДУМИ

так сталося? Чому Бог зійшов до людини і став чоловіком? Тільки так було можли во, щоб людина дійшла до Бога, щоб постала, як й Ісус, не тільки подобою,але

й образом, щоб увійшла в божественне синівство. Кінцевий образ людини об'явлено у Сині Божому. Насправді, в

першій книзі Біблії виражено шлях для людини: вона від подоби має стати образом. Але це вона осягне якраз тому, що Син стане людиною і виявить на Хр исті, який є Богом, Словом Божим,

землі образ Божий: «(Филипе), хто бачив

• JІЙ зійшов у наш намет. Дослівно «в

мене, той бачив Отця мого». Тому, коли

наш намет», бо святий єванrелист Іван

читаємо в книзі Буття «сотворімо люди

зживає саме цей вислів, коли говорить «і

ну на свій образ, подібну до себе», тоді

С:~ ово стало тілом й оселилося між нами

насправді читаємо проект, який після

аб о у нас)». На початку було Слово,

сотворення світу має людину як подобу,

С~: ово в лоні Отця, Бога. Воно брало

котра повинна стати образом.

все, що ~снує, поста-

Христос приходить як образ Божий .

по ним, і без нього нічого не постало.

Він став посередником, щоб і людина

Воно

постала образом Божим. І закінчення

. -часть у сотвореню: -

головний план, накреслення со

ІВОрення. Значить, ціла піраміда сотворе

сотворення є в Бозі. Сотворення нас

ння насправді має смисл у Слові, у Ло

правді не має ліміту. Сотворення входить

:осі. «На початку було Слово, і Слово бу

у Бога, в його безмежну і безконечну

.:ю в Бога, і Слово було Бог. Воно було на

сутнітсть і постійно прогресує, розви

початку в Бога і все постало ним, і без

вається. Тому ціла справа сотворення

нього не постало нічого». Кожний камі

має свій останній смисл у тому, щоб

нець, кожна травинка, кожний атом бор

через Христа, який сходить у сотворіння,

гує Сину своє виникнення, бо без нього

сотворіння увішло в Бога.

не постало нічого. І тепер Слово сходить

Яким чином людина може стати

..JO нас і тут розбиває свій намет. Це при

образом Божим? Через нове народжен

га.JУЄ нам подію виходу з Єгипту, коли

ня. Поки стоїмо перед Вифлеємом, перед

Бог сказав, щоб і йому зробили намет,

стаєнкою, яслами, перед Дитятком

бо він бажає мешкати зі своїм народом.

Ісусом

Ісус Христос

це правдивий, най-

:ращий та найбільш автентичний намет

тоді стоїмо перед безмеж

ністю. В Ісусі має смисл і жаба, і камінь, і травинка, і квітка, і людина,

все у

Бога між людьми. Саме тому Лука пише,

ньому має свій смисл. Тому теологія про

шо Ісус народився саме тоді, коли був

людину, як про образ Божий, має свій

перепис всього світу і що записався як

остаточний засяг у Христі. Христос

.1ешканець цієї землі разом із нами. Чому

січень

200 7

місіонар

мета сотворення і остаточна його точка.

РОЗДУМИ

перш ніж бодай існував один кварк, один

фотон матерії, Бог нас в Ісусі вибрав перед постанням світу. І єдини."1 смис лом людини є через Христа увійти у саме

буття Боже. Це входження в дійсності немає кінця. У смерті все не закінчуєть

ся, а тільки починається у вічності; це правдива динаміка бути людиною .

Йдеться, отож, про єдиний проект, план, головна мета якого

Христос, який

Сотворення несе христологічну печать.

стає вирішальною ланкою для входження

Для чого жаба? Для Христа. Для чого

у божественне життя і Божу ро.:~.ину.

людина? Задля Христа. Для чого атом?

Чому Бог взагалі почав творити? Тому,

Задля Христа. Для чого галактика? Зад

що Його істота -

ля Христа. Все спрямоване до Нього.

цю любов Він бажає подарувати іншим,

це повнота любові;

праобраз Того, Хто має прий

вчинити їх сопричасниками свого багат

ти. Це означає, що Адам його вже сповіс

ства, своєї істоти, відкривши їм своє

тив через своє сотворення. Він не фінал,

божественне буття в повноті. Це ціль і

Адам

він сповіщення того, хто має прийти. Та

мотив сотворення. Так що сотворення

ким чином стає очевидним, що не людина

віднаходить своє істинне довершення у

як така, людина без Бога, людина сама

Христі. Тут мусимо відкинути версію,

по собі мета сотворення і вона не може

ніби Христос прийшов тому. шо люди

знати, куди себе подіти. Це можна поба

согрішили. Це немає жодного смислу і

qити, коли спостерігати за людьми, які

немає жодного опертя у Божому Слові.

не знають Бога

Христос

вони не знають, куди

основа, головний проект

себе подіти: давайте збирати гроші, ску

всього, що існує. А тому що .1ю.:~.ина цій

повувати землю, збивати капітали, збира

спільності з Богом сказала «ні», Христос

ти знання, і далі, і далі, а потім -

виявляється як той, який в ім ·я всіх нас

нічого ...

Таким чином об'явлення виявляє при-

сказав «так». Абсолютно неприйнятна

чину ~снування людини саме через втше-

думка, що Христос прийшов випадково,

ного Сина Божого. Без воплоченого Сина

бо люди згрішили, а якби не згрішили,

Божого, Ісуса Христа, людина не має

його не треба було б. Бо без нього немож

жодного смислу. Кожне роздумування

лива жодна молекула.

про людину без Христа приречене на

Що ж таке нове народження? Адже

неуспіх, на постійне блукання. Бог, бажа

без цього немає входження у Бога. Апос

ючи відкрити людині і кожному створінню

тол Іван каже: «а тим, що його прийняли,

Себе самого, здійснює це саме через во

дав силу стати дітьми Божими, тим які

плоченого Сина, Ісуса Христа.

вірують у його ім'я. І вони народжені не це

від крові, не від волі тілесної, ні від

Христос, а в ньому ми. Це означає, що

бажання чоловічого, але від Бога». Що

Отож, фундаментальний проект

січ,ень

200 7

місіонар

РОЗДУМИ

насправді відбулося? Іван, очевидно,

як біос вже похилився, знівечився, пови

розрізняє два народження: одне біоло

падали зуби, посивіло волосся і все поволі

гічне, а друге від Бога. Важливо точно

йде до завершення. Що Іван точно думає,

визначити, що таке народження? По

коли каже, що Ісус дав можливість наро

це виходження

дитися від Бога? Це означає, що в людину

живого із живого; по-друге, зв'язаного з

увійшло Боже життя. В людині, в якої

живим; по-третє в подібності (однако

б'ється біос, тепер почало битися ще

перше, народження

вості) природи. Дефініція повинна бути

одне життя І людина постала правдивою

дійсною для будь-якого народження і тоді

дитиною Божою. Не прибраною, а прав

вона є правильна. Всі ми знаємо про своє

дивою дитиною Божою, людина має но-

біологічне народження. Воно

вого Батька. Не можемо

і справді так відбулося: коли

вважати, ніби всі люди

нас матір .Народила, сталося,

діти Божі. Ні. Люди

це

що ми живі вийшли з живого,

сотворіння Божі, а ті, які

зв' язані з живим однаковістю

приймають Бога, який прий

природи. Іван розрізняє два

шов між нас, приймають

народження і каже, що Ісус

Боже життя. І таким чином

тим, які його прийняли, дав

створіння у своєму найкра

народитися від Бога. Так і

щому виді входить у Бога.

пише: народитися від Бога.

В той момент, коли людина

Щоб не було непорозумінь,

народжується від Бога, ко

він каже, що це не біологічне

ли в її смертному біосі по

народження. Тому він це

чинає битися пульс, який

біологічне народження ши

б'ється в Отці, б'ється в

роко описує: які народжені не від крові, ні

Сині, у Святому Дусі, а тепер б'ється в

від волі тілесної, ні від бажання чоловіка.

людині, тоді людина може сказати Богові

Отож, всім, які його прийняли, дав силу

«Отче». Це молитва тих, які народилися

народитися від Бога. Йдеться про прав

від Бога, які Бога називають батьком.

диве народження, яке мусить мати вс1 щ

Навіть більше, це не батько, це авва,

елементи. Що означає когось народити?

тато. І в єврейській, і в нашій мові для

Значить дати йому своє життя, щоб воно

батька маємо більше імен. Одне

почало битися у ньому. Тому Іван про

те, яким його називає дитина, ім' я близь

це

Бога говорить, що в Ньому б'ється жит

кості, «тато», а інше

тя, яке називається «зое», тобто життя

батько, отець. Так, у єврейській мові

вічне, яке в ньому б'ється відвічно і

маємо «аю> і «авва», батько і тато. Коли

повіки. Друге поняття, яке Іван вживає

Ісус найбільше терпів у Гетсиманському

для нас, це слово «біос», це життя, яке

саді, тоді крикнув «авва!» Апостол Павло

це офіційне:

підлягає розпаданню, яке в нас б'ється і

каже, що ми також можемо Йому сказа

поволі пропадає. Подивімося свої фото

ти авва, тату, бо в нас б'ється його жит

графії з дитинства чи юності і побачимо,

тя. І так сталося, що Бог увійшов і

січень

200 7

місіонар

РОЗДУМИ

вселився в нас, передав нам своє життя,

наше триває. Про це життя кажуть:

через яке і ми можемо ввійти у Бога. І

життя в1 чне.

це є щасливе Різдво . Щасливе Різдво не

І що найголовніше: тим, які його прий

є ані ялинка, ні вечеря, ні торт, щасливе

няли, дав силу постати дітьми Божими,

Різдво

це коли в тобі почне битися

народитися новим народженням тепер, не

Боже життя і ти також народився. Такого

колись у майбутньому. Тут руйнується

Різдва сьогодні бажаємо собі навзаєм.

другий образ, згідно з яким Бог після

Це повний смисл нашого життя. Те, на

смерті буде важити добро і зло відповідно

що філософія не може відповісти: якщо

до наших заслуг. Ні! Нічого такого не

людина має смисл, тоді його має мати

станеться. Якщо ми діти Божі, то знаємо,

кожна людина, а не поодинокі люди, тоді

де наша родина, звертаємось до Нього

мусить мати смисл і той, який помер у

«тату» й у смерті йдемо до Бога. Бог

п'ятнадцять років, і той, який помер у

приймає своїх дітей додому. «В домі

двадцять два від лейкемії, і той, який

Отця мого багато жител, йду приго

помер у дев'яносто

чотири. Якщо

тувати вам місце». В цьому смислі бажа

людина має смисл, то він не може бути

ємо всім щасливого Різдва, щоб ми

привілеєм поодиноких людей. І якщо

прийняли Ісуса Христа, щоб пізнали

подивимось з цієї, правдивої перспективи,

чудовий шанс свого смислу і його

тоді зовсім по-іншому побачимо і себе, і

здійснили. Він не є в нічому матеріаль

життя, й інших, і все. Людина покликана

ному, в нічому земному, все це тільки

прийняти Христа, щоб він їй передав

шлях

життя, щоб у ній забилося зое, і коли біос

проходимо і йдемо до свого Отця. І тому

ми

мандршники,

чужинщ,

яю

розпадеться, що станеться? Нічого! Ми

всі інші інвестиції не мають і не можуть

живемо далі, бо наше життя не може

дати смислу! Такого щасливого Різдва

розпастися, Бог не може померти, життя

всім бажаємо!

о. Юліян КАТРІЙ

ШЗНАЙ СВІЙ ОБРЯД «Величаємо Тебе, життєдавче Христе,

ватиме празник Христового Різдва

що задля нас сьогодні народився тілом

грудня осібно від празника Богоявління.

із Непорочної і Пречистої Діви Марії».

При тім він сказав, що цей празник «мож

(Величання празника)

на без помилки назвати матір'ю всіх

20 грудня 386 або 388 року святий Іван

празників». А це тому, «від нього -

каже

Золотоуст, маючи проповідь у річницю

він далі

смерті муч. Філогенія, єпископа антіо

Богоявління, священна Пасха, Вознесіння

дістали свій початок і основу

хійського, заповідав своїм вірним, що

і П'ятдесятниця. Якщо б Христос не був

цього року Антіохія перший раз святку-

народився в тілі, то і не христився б, що

січ, е нь

2007

міс іонар

РОЗДУМИ

дало Богоявління; і не розп'явся б,-а

звідси Пасха; і не зіслав би Святого Духа, що творить П'ятдесятницю. Так

отже, від Христового Різдва вийшли всі

п празники

р1зш струмки вщ одного

джерела. І не тільки з цієї причини міг би цей празник слушно займати перше місце.

А ще й тому, що подія цього дня це найбільш подиву гідна з усіх подій». Справді, Христове Різдво

це найваж

ливіша подія в історії людського роду. Ця

Літургії «Єлици» і т. п. Різниця в їхньому

подія започаткувала християнську еру.

богослуженні відноситься тільки щодо

Вона стала вихідною точкою, від якої

змісту їхньої богослужби. В перших віках

означуємо події світу. Тож погляньмо на

деякі Церкви, а передусім Західна

обставини установлення того великого

Церква, з празником Богоявління зв' язу

празника і на його історію у Західній і

вали не тільки Христове Різдво і його

Східній Церквах.

Хрещення, але й поклін трьох мудреців,

Христове Різдво

чудо в Кані Галилейській, чудесне

в перших віках

розмноження хліба, а подекуди навіть і

Через три перші сторіччя християни не

воскресіння Лазаря, бо всі ті події

це

мали осібного празника Христового

свідки Богоявління

Різдва. В тому часі був знаний тільки

землі. І якраз святкування інших подій із

празник Богоявління, що його святкувано

життя Ісуса Христа разом з празником

січня. Цей празник лучив у собі і

Богоявління було одною з головних

Христове Різдво і Хрещення Ісуса в ріці

причин, чому Західна Церква перша

появи Бога на

Йордані. Грецьке слово «Епіфанія» чи

відділила Христове Різдво від Богояв

«Теофанія», що значить «З'явлінню> чи

ління і почала святкувати його в осібно

«Богоявління», в перших віках христи

му ДНІ.

янства означало не тільки появу Ісуса

Празник Христового Різдва на

Христа при його хрещенні, але і Його появу на землі, себто Його народження.

За прикладом Західної Церкви поволі і

Сході

Про давню злуку цих двох празників і їхнє

Східні Церкви починають празнувати

святкування в одному дні свідчить у

Христове Різдво

нашому богослуженні їхній тотожний

роль в цій справі мали три великі Отці

грудня. Рішальну

уклад. Схема богослужби цих обидвох

Східної Церкви: Василій Великий, Гри

празників одна й та сама. Обидва вони

горій Богослов і Іван Золотоуст. Святий

мають навечір'я з постом, мають у

Василій Великий

навечір'я Літургію св. Василія Великого

ший, що в Каппадокії між роком З 71 і З 74

з веч і рнею, мають Царські Часи, Велике

почав святкувати Христове Різдво 25 грудня. Йому приписують одну проповідь

повечір'я зі співом «З нами Бог», на

січень

2007

місіонар

(+379)

мав бути пер

РОЗ Д У МИ

і знайомий, але наче б здавна й за багато шт нам переданий, так він прославився вашою старанністю. Тому не помилився

той, хто назвав би цей празник і новим

1 притім давнім,

новим тому, що він

недавно став нам знаний, а давнім тому, що він скоро зрівнявся з найдавнішими і виріс до однакового з ними ступеня». У своїй проповіді він боронить день

грудня, як справжній день Христового на Христове Різдво. Під його впливом св. Григорій Богослов

(+390)

запроваджує

цей празник у Константинополі. Він грудня

379

р. свою проповідь починає

цими словами: «Христос родиться

славте! Христос з небес Христос на землі

зустрічайте:

величайте!» А

відтак далі він говорить: «Сьогодні празник Богоявління або Різдва, бо так і

інакше зветься цей день і дві назви даються одному празникові тому, що Бог з'явився людям через народження". Від

з'явління -

назва Богоявління, ~ від народження Різдво. Ось таке тор жество празнуємо сьогодні прихід Бога до людей".» Святий Іван Золотоуст

(+407)

з вели

кою ревністю започатковує празник Христового Різдва в Антіохії 386 або го року. У своїй проповіді на звеличуючи висловлює

Христове свою

грудня,

Різдво,

радість

святкування: «Давно бажав я

388він

його

каже він

побачити цей день, і не тільки поба

чити, але й святкувати з таким мно

жеством народу. Я безнастанно молився, щоб наше зібрання було таке численне, як численним бачимо його тепер, що і

сталося і сповнилося. Хоча нема ще десять літ, як цей день став нам відомий

народження, доказуючи, що свідком того є дуже скоре поширення цього празника

й велике його цінення вірними; свідком того є також документи, які зберігаються в Римі про перепис цісаря Августа. Вкінці, за днем

грудня, на його думку,

промовляє і те, що зачаття Ісуса Христа

за св. Лукою наступило в шість місяців по зачатті Івана Христителя. А його за

чаття мало статися в дні очищення у вересні. Якщо, отже, зачаття Ісуса Хрис

та було в березні, то його Різдво повинно випасти на грудень.

Дещо пізніше новий празник увійде в практику в двох інших осередках тодіш

нього християнського світу: в Олександрії і Єрусалимі. Та ще довший час деякі Церкви на Сході празнували Христове

Різдво разом з Богоявлінням

січня.

Вірменська православна Церква по сьо

годні святкує Христове Різдво і Бого явлення

січня. Вірмени-уніяти під

натиском Риму від Христове Різдво

віку святкують

грудня.

Потім, як Христове Різдво на Сході стало осібним празником, то за Богояв

лінням

січня осталась тільки подія

Христового Хрещення. Службу на праз

ник Христового Різдва уложили Роман Сладкопівець, патріярх Герман, Андрій

січень

200 7

місіонар

РОЗДУМИ

Критський, Іван Дамаскин, Косма Ма

богослуженнях радісно оспівує і величає

юмський і патріярх Анатолій. В 4-му віці

таїнство народження Божої Дитини. Для

свята Олена, мати цісаря Костянтина

скріплення нашої віри і крашого розуміння

Великого, побудувала в Вифлеємі храм

цього таїнства хочемо навести тут дещо

у честь Христового Різдва. В кодексах

з різдвяних проповідей св. Отців та з

року і цісаря

наших різдвяних богослужб. Три речі

року находиться закон

заслуговують тут на особливішу увагу:

цісаря Теодосія з Юстиніяна з про

535

загальне

438

святкування

празника

велич і значення Христового Різдва, спосіб Воплочення та радість з появи

Христового Різдва. Христове Різдво

Спасителя.

Велич і значення

незглибиме Таїнство

«дивне і преславне таїнство бачу: вертеп

престолом, ясла

Христового Різдва

херувимським

Перше, на що св. Отці звертають

місцем, де народився

особливу увагу і чим захоплюються у

небом, Діва

незмістимий Христос Бог, -

Його оспі

Христовому Різдві,

це велич таїнства

вуючи, величаємо». (Канон утрені

Воплочення і його значення для цілого

празника)

людського роду й нашого спасіння.

Найбільше і найглибше таїнство християнської віри це таїнство Вопло

Святий Василій Великий

(+379)

у своїй

різдвяній проповіді вчить нас, як сприй

чення Божого Сина. Предвічний Бог стає

мати таїнство Воплочення: «Христове

малою дитиною і не перестає бути

Різдво,

Богом. «І Слово стало тілом і оселилося

себто в лоні Вітця від віків, треба в мов

між нами» -

(1, 14).

каже євангелист Йоан

«Бог Предвічний народився»

каже він

властиве і перше,

чанні почитати. Навіть нашому умові не повинні ми дозволити, щоб досліджував

співаємо в нашій колядці. Христове

це таїнство. Бо коли ще не було ані часу,

Різдво- це колиска нашої віри. І тільки

ані часового простору, коли ще не було

віра в силі це незглибиме таїнство в

форми вислову, ані свідка-очевидця, ані

покорі прийняти, розуміти й адорувати.

того, хто б про це оповів, то як може ро-

Святі Отці нашої Східної Церкви перших віків, сприймали таїнство Воплочення Божого Слова з глибокою вірою і великим пієтизмом. Захоплені цим таїнством, вони мають тільки слова подиву для предивної Божої любови, для жертви,

смирення

убозтва

новонародженого Месії і Спасителя. При тім з їхніх уст добуваються оклики невимовної небесної радости, що час

спасіння вже настав. Як святі Отці, так наша св. Церква у своїх різдвяних

січень

200 7

місіонар

РОЗДУМИ

смертя, відбитка первісної краси, печать непереносна, образ незмінний, рішення і Слово Отця, приймає свій вид, носить тіло задля тша, лучиться з розумною душею

задля моєї душj, очищуючи буття, Несо творений твориться, Необнятний обме жується через розумну душу, що є посе

редником між Богом і земним тjлом» . Святий Іван Золотоуст

(+407)

в одній зі

своїх різдвяних проповідей такими словами звеличує таїнство Христового Різдва;

«Бачу незвичайне

дивне

таїнство; Пастухи наповняють звуками

мій слух, голосячи не пустинну пісню, але співаючи небесний гімн. Ангели співають, архангели оспівують, херувими взивають,

серафими величають, всі торжествують, зум утворити собj якесь поняття? Як

бачачи Бога на землі і чоловіка на

може тут язик дати вислів для думки?

небесах; Високого -

Отець був і Син народився! Не кажи:

нами, а низького вгорі за Божою любовю

вдалі, за Його пла

коли?, а радше залиш це питання! Не

до людей. Сьогодні Вифлеєм став небом,

питай: як?, бо на це нема відповіді! Бо

замість звізд приняв співаючих ангелів,

«коли» це поняття часу, а «ЯК>> веде нас

а замість сонця незбагненне вмістив

до тілесного радження." Бог на землі.

Сонце правди. Не питай, як це сталося,

Бог між людьми, не у вогні і серед голосу

бо де Бог хоче, там уступає порядок

труб; не на горі, що димиться, або в

темноті, ані ревучій бурі даючи закони,

природи ... Що сьогодні зродила Його Ді ва, це знаю, і що Бог зродив Його без

але в тілесній появі, лагідний і добрий

часу, в те вірю, але спосіб зрадження я

перебуває з рівними собі. Бог у тілі, не

навчився почитати мовчанкою ... » (Твори,

Діючий здалека, як у пророків, але злуче

Том б, ст.

ний з природою рівною людській природі,

692).

А в іншій різдвяній проповіді він каже:

щоб у той спосіб через своє тіло спорід

«Чи

нене з нами привести назад до себе ціле

празником? Бог на землі, а людина на

ЛЮДСТВО».

небі, ангели служать людям, люди спіл

Святий Григорій Богослов

може

щось

рівнятися

цим

кують з ангелами і прочими небесними

своєму слові на Христове Різдво так

силами; демони втікають, смерть побита,

подивляє таїнство Воплочення: «Саме

рай створений, клятва знята, гріх зник,

Боже Слово, предвічне, невидиме, нез

провини прогнаю, ~стина зійшла на землю.

(+390)

багненне, безтілесне, начало від начала,

Природа, перед котрою херувими берегли

світло від світла, джерело життя і без-

рай, сьогодні злучилася з Богом». (Твори,

січень

2007

місіопар

РОЗДУМИ

Том кий

12, ст. 787). Святий Атанасій Вели (+373) у своїй науці на Христове

годні задля людини став видимий тілом зі своєї природи невидимий, тому й ми

Різдво говорить: «І домик, в якім

величаючи, кличмо Йому: Слава на

народила Діва, приймає вид церкви, де

висотах Богові й на землі мир ... ». Сти

жертовником -

хира стиховні вечірні каже: «Велике і

ясла, служителем Йо

сиф, дияконами -

пастирі, священиками

ангели, архиєреєм

толом -

Діва, чашами -

од1жжю

Отець

родить і лоно не зотліває, Слово вопло

матірні груди ,

чується і від Отця не розлучується , ан

вочолов1чення,

херувими, дискосом

юялами

гели з пастухами славлять,

Святий Дух, а

дископокровець» . Святий

Єфрем Сирін

(+373)

оспівав таїнство

Воплочення у прегарних, глибоко догма тичних різдвяних гімнах:

ніч,

каже він,

преславне чудо збулося сьогодні: Діва

Господь, прес

«Це є чиста

що в ній з'явився

1 ми

з ними

заспіваймо: Слава на висотах Богові і на земш мир».

Знаменні черти Воплочення

Друге, що св. Отці подивляють у Во плоченні Божого Сина-це жертва, сми

рення її убозтво. «І ось вам знак:

каже

Чистий, котрий прийшов, щоб нас очис

ангел до пастухів

тити . Хай ніщо не домішується до наших

сповите, що лежить у яслах» (Лука

ви знайдете дитя

почувань, що могло б їх заколотити»

Ті чесноти блистітимуть у цілому Його

(Гімн

2, 12).

1, 82), «День Твого Різдва поєднав

житті, вони підуть з Ним на хрест і до

небо й землю, бо в ньому Найвищий

гробу. Святий Атанасій Великий у своїй,

зійшов до землян» (Гімн

«Все

різдвяній науці кличе: «Хто не заго

вишній став Дитиною, а в Нім був

ворить, хто не подивлятиме Господній

укритий скарб мудрости» (Гімн

прихід? Вгорі свобідний, а вдолі запи

IV, 14).

«Найвищий кормився молоком Марії, під

саний, Вгорі Син, а вдолі слуга. Вгорі

час коли всі створіння кормилися Його

Цар, а вдолі наймит. Вгорі багатий, а

багатством» (Гімн

вдолі вбогий. Вгорі відбирає поклони, а в

IV, 149).

На литійних стихирах вечірні празника

· fl

сп1ваємо:

престіл, а вдолі пільний вертеп. Вгорі

«Небо

вітцівське незглибиме лоно, а вдолі

200 7

й л

бездушна мала криївка і ясла. Хто не

об'єдналися,

пелени

бо Христос

в'яжеться. Той, що кормить, кормиться.

народився.

Незбагнутий являється Дитиною. Той,

Сьогодні

що отвирає джерела, запозичає грудей .

Бог

Той,

вгор1,

подивлятиме велич~

вдолі.

реч1

СЬОГОДНІ

що

а маш

розв'язує,

прий

Той, що все носить, несказанно носиться.

шов на зем-

Всюдиприсутній, невимовно обмежуєть

ЛЮ І ЧОЛОВІК

ся. О диво , що за преславні речі!» (Про

вийшов на

лог). Святий Іван Золотоуст, вдумуючись

небо. Сьо-

у спосіб Воплочення Божого Сина, каже:

січень

долі платить данину. Вгорі божественний

місіонар

РОЗДУМИ

«Я бачу теслю і ясла, Дитину й пелени,

народження з Діви позбавлене всього, що конечне, все в убозтві, все в бідноті. Чи не бачиш ти багатства в цім великім убозтві? Як Він багатий став убогим задля нас?

Як Він не мав ні ложа, ні постелі, але був положений у голих яслах? О вбогосте, що служиш за джерело багатства! О

безмірне багатство, що має вид убо

гости!» (Твори, Том

ст.

698).

Святий

Єфрем Сирін взиває нас до наслідування Христової покори й любови: «Сьогодні, коли Бог прийшов до грішників, то хай праведник у своїх думках не виноситься

понад грішників. Сьогодні, коли Господь

граючи на цитрі, ані не рухаю смичком,

усесвіту прийшов до своїх слуг, то хай і

ані не маю сопілки в руках, ані не

пани знижаться до своїх слуг у любові.

запалюю смолоскипа, але місто музич

Сьогодні, коли Багатий задля нас став

них інструментів приймаю Христові

убогим, то хай і багатий при своїм столі

пелени. Вони для мене- надія, вони для

гостить убогих» (Гімн І,

мене

Таїнство

92-94). Воплочення джерело

небесної радості

життя,

вони

для

мене

спасіння, вони для мене- сопілка, вони для мене

Радість превелика, небесна й ангель ська

це третя черта, що промінює з

- цитра» (Твори, Том 6, ст. 698). Св. Григорій Богослов, взиваючи до

радости,

каже:

різдвяних проповідей св. Отців та з наших

трепетом

різдвяних богослужень. Святий Іван

трепетом задля гріха, а з радістю задля

«Христос у тілі, з

рад1стю

весешться,

Золотоуст свою першу різдвяну про

надії ... Хто не поклониться Предвіч

повщь починає ось тими словами неви

ному? Хто не прославить Останнього?

мовної радости й захоплення: «За чим

Знову розходиться темрява, знову

колись тужили Праотці, що предска

зявляється світло ... Бо я певний, що

зували пророки і що бажали бачити

небесні Сили радуються і торжествують

праведники, те

сьогодні

сьогодю

сповнилося

нами

тому,

що

вони

стало дійсністю. Бог з'явився на землі в

чоловіколюбиві й Боголюбиві». Наші

тілі й оселився між людьми. Тому, мої

різдвяні богослуження повні радісних і

дорогі, радуймося і веселімося». А в

веселих тонів. На вечірні в часі литії

іншій різдвяній проповщ1 вш так висказує

співаємо: «Сьогодні веселяться ангели

свою радість: «І так, коли всі радуються,

на небі і радіють люди на землі, іграє все

то

я хочу радуватися, хочу ликувати,

створіння, бо народився у Вифлеємі

хочу торжествувати. Та я ликую, не

Спаситель Господь, і вся злоба ідольська

січ.ень

200 7

місіонар

РОЗДУМИ

зникла, і царствує Христос на віки». На

тепе, бо Діва надходить, щоб родити».

стихирах хвалитних утрені: «Веселіться

(Стихира веч. Навечір'я)

праведні,

кличе Церква, небеса

Празник Христового Різдва належить

радуйтеся, іграйте гори, бо народився

до найбільших празників нашого церков

Христос. Діва, наче херувими, творить

ного року. Тож св. Церква, маючи на увазі

трон, держачи

велич

Слово-Бога,

при

грудях воплочене

Пастирі

Народженого

1 значення

цього празника, р1к-

річно приготовляє своїх вірних на стрічу

славлять, мудреці Владиці дари при

нашого Спасителя молитвою і постом.

носять, ангели, співаючи, кличуть: Недо

До тієї цілі служить Пилипівка, служать

слідимий Господи, слава Тобі». Святі Отці

передпразничні богослужби та відправи

й наші різдвяні богослужби не тільки

в день Навечіря Різдва. Що ближче до

подивляють

Христового Різдва, то щораз частіше у

величають

таїнство

Воплочення, але й нас взивають, щоб ми

стихирах

враз з Пречистою Дівою Марією, св.

богослужб говориться про вифлеємські

1 канонах

та тропарях наших

Йосифом, з ангелами, пастухами й муд

ясла, де має спочити Божий Син, про його

рецями прийшли і віддали Христові поклін,

Пресвяту Матір Марію, святого Йосифа

принесли Йому в дарі нашу віру й любов.

Обручника, про вертеп, звізду, ангелів,

Святий Григорій Богослов у вищезга

пастухів і царів. Вершок цього святкового

даній різдвяній проповщ1 кличе до нас:

приготування становить день Навечір'я

«Поклонися Різдву, через котре ти

Різдва. Це день чування, молитви й

висвободився від вузлів радження. Віддай

посту. Має завітати гість із самого Неба,

честь малому Вифлеємові, що тебе знову

треба на його прихід гідно приготовитися.

привів до раю. Стань на коліна перед

Свят-Вечір має не тільки свої глибокі

яслами, через котрі бувши нерозумним,

зм1стом церковю вщправи, але передус1м

ти оживився Словом ... Іди із звіздою,

він пре5агатий у нашому народі на повні

принеси з мудрецями дари: золото, кадило

символіки обряди і звичаї, з яких деякі

й миро, як Цареві і як Богові і як умер

сягають ще дохристиянських часш.

лому задля тебе. Прославляй з пастуха

Духовне приготування в родині

ми, ликуй з ангелами, оспівуй з архангела

День Навечір'я завершує сорока

ми, щоб утворилось спільне торжество

десятницю перед Різдвом. Цього дня

небесних і земних Сил». На вечірні

обов' язковмй строгий цілоденний піст.

празника, співаємо: «Що Тобі принесемо,

Ціла родина відчуває, що сьогодні вве

Христе, який задля нас як чоловік

чері має завітати до неї дуже бажаний

з'явився на землі? Бо кожне Твоє створін

небесний гість. Звідси пливе той глибоко

ня приносить Тобі благодарення: ангели спів, небо

Наші предки високо цінили й ревно

вертел, пусти

зберігали піст цього дня аж до появи

ясла, а ми -Матір Діву. Предвіч

вечірньої зірки. Київський митрополит

пастухи

ня

звізду, мудреці

святковий і духовний настрій у родині.

Дари,

чудо, земля

ний Боже, помилуй нас».

Навечіря Христового Різдва «Час на

Максим

(1283-1305) у своїм правилі

про

пости каже, що в який би день Навечір'я

шого спасіння вже настав. Готуйся, версічень

200 7

місіонар

РОЗДУМИ

Причастям. Ця прегарна священна тра

диція походить ще з першого віку християнської України від Київського Митрополита Юрія

(1072

р.). Цю святу

практику поручає у своєму Требнику Митрополит Петро Могила, поручають

її також наші Замойський і Львівський Синоди . Давній словянський Пролог у своїм поученні на день

грудня має

наступну духовну заохоту для в1рних на

стрічу празника Христового Різдва : «Знайте, брати, що цього дня піст перед празником Христового Різдва. Тому цього Різдва не випадало, навіть у суботу й

дня з любов'ю і чистотою зберіться в

неділю, треба того дня зберігати строгий

Шостий Час (12-та год. полудня) на

піст. І щойно по вечірні він дозволяє

молитву, покопавши гнів, очистивши

покріпитися хлібом і вином. Такий самий

тілесні провини, і всі недобрі діла

піст він наказує заховати і в Навечір'я

відкинувши, шоб ми стали достойні

Богоявління .

чистими устами й непорочним серцем

Крім посту наші предки від найдав

причаститися Божого Тіла, що в нього

ніших часів до празника Христового

задля нас одягнувся Господь і добро

Різдва приготовлялися сповіддю і св.

вільно став убогим».

Анатоль КУРДИДИК

ПРАЗНИК БОГОЯВЛІННЯ

І ТАЇНСТВО СВЯТОЇ ТРІЙЦІ Хрещення

голову приклонив Предтечі і хрес

ставить перед очі одну з найбільших і

Празник

Господнього

тившись, визволив людей із неволі, бо Він

найглибших правд нашої святої віри

чоловіколюбець». На стиховні литії праз

таїнство Пресвятої Трійці. При Христо

ника співаємо: <<На Йорданські й ріці Іван

вім Хрещенні ясно об'явилася Пресвята

бачачи Тебе, як ішов Ти до нього, гово

Трійця, яка посвідчила про його Бо

рив: «Христе Боже, чому Ти до слуги

жество. На третьому часі в Надвечір'я

прийшов, не маючи скверни, Господи? В

празника читаємо: «Трійця , Бог наш,

чиє ім'я Тебе хрещу, Чи Отця?, але його

Себе сьогодні нероздільно явила, бо

Ти носиш у собі: чи Сина?, але Ти сам

Отець об'явленим свідоцтвом заявив

воплотився; чи Духа Святого?, і цього

споріднення, Дух же голубиним видом

Ти знаєш устами давати вірним. Ти, що

зійшов із небес, Син свою пречисту

явився, Боже наш, помилуй нас».

січень

200 7

місіонар

РОЗДУМИ

Наш слов'янський Пролог 6-го січня

лучиться розділено, тому що Божество

подає глибоке Слово на Хрещення Ісуса

є єдине в Трьох і одне є Три, в котрих

Христа св. Прокла, Патріарха Царгород

Божество, або, точніше кажучи, котрі є

ського. Віру святої Церкви у Христове

Божеством ... Отець є Отець і безна

Божество він вкладає в уста св. Івана

чальний, тому що не має початку н1 вщ

Хрестителя: <<Як осмілюся простягнути

кого. Син є Син, і не є безначальний, тому

свою руку на голову Того, що все

що від Отця. Але коли початок будеш

удержує? Як осмілюся діткнутися Того,

розуміти щодо часу, то і Син є безна

що перед Ним тремтять ангельські

чальний, тому що Творець часу не під

хори? Як осмілюся приступити до Того,

часом. Дух є справді Дух Святий, що

що до Нього не сміють серафими

виникає від Отця, але не як Син, тому

наблизитися? І тому з острахом кличуть:

що виникає не через радження, але через

свят, свят, свят.

Справді

походження».

повне небо слави Твоєї і

Святий

Іван

земля чудес Твоїх. Як осмі

Золотоуст заохо

люся приступити до Неприс

чуючи нас до віри

тупного, перед яким дрижать

в Пресвяту Трійцю,

херувими і всі воїни небесних

каже: «Наша віра

сил? Як осмілюся христити

трон душ1, основа

Творця природи? Як осмілю

життя,

ся христити Того, що перед

тний корінь. Живо

безсмер

Ним небо жахається? ... Як

творний корінь віри

осмілюся христити Того, що

Його породила Чиста Діва

Отець, нев'я

нуча гілка

Син,

Марія і після Різдва зали

безсмертний плід

шилась дівою? ... І скажу: Ти

Господи, Господь, а я раб. Ти

Трійця єдиносущна,

Творець, а я творіння. Ти

Дух Святий,

невимовна, незбаг

Сонце, а я зоря. Ти Пастир, а я вівця. Ти

ненна, нероздільна за схожістю, достой

Цар, а я воїн. Ти світло, а я світильник.

ністю, дією, Божеством і величчям; роз

Ти Архієрей, а я земний ... Я смертний, а

дільна ж

Ти безсмертний ... І діткнувся Іван пре

Єдина за суттю і силами. Трійця існує

чистого верху Господнього, христив

спокон-віку, не від початку одержала

за Особами та іменами, але

одного із Святої Трійці. І зараз побачив

буття, Вона

створене небо і Духа Святого, що сходив

несюнчена».

і йшов на Нього».

вічна, безсмертна та

Кожного дня наша свята Церква на

Святий Григорій Богослов у проповіді

початку утрені віддає Пресвятій Трійці

на святі світла Господніх явлінь так

величне славослов'я співом: «Слава свя

описує таїнство Пресвятої Трійці: «Бог

тій Єдиносущній, Животворчій і Нероз

ділиться, так би сказати, нероздільно, і

дільній Трійці, завжди, нині і повсякчас, і на ВІКИ ВІКІВ».

січ,ень

200 7

місіонар

РОЗДУМИ

Від найдавніших часів Східна Церква

дів Великого Водосвяття. У тих молит

уважає освячену йорданську воду за

вах багато разів призиваємо Святого

велику святість та приписує їй чудодійну

Духа, щоб Він зійшов, очистив і освятив

силу у справах душі й тіла. Святий Іван

воду та надав їй лікувальної сили на

Золотоуст у проповіді на празник Бого

користь душі й тіла.

явління каже: «В цей празник в опівночі

Прегарні своїм глибоким змістом мо

всі зачерпнувши води , приносять її

литви Йорданського Водосвяття вели

додому і хоронять увесь рік ... І діється

чають Пресвяту Трійцю

дивне явище: та вода у своїй істоті не

Святого Духа, щоб зійшов і сам освятив

псується

в1д

довготи

часу,

і просять

але

воду. Тут підкреслюється значення, сила

зачерпнена сьогодні, вона через цілий рік,

та святість Йорданського Водосвяття.

а часто і два і три роки

Ось дещо з тих молитов :

остає незіпсована і свіжа. І

«Днесь йорданські води пе

по такім довгім часі вона

ретворю ються

така, як і вода щойно взята

Господнім

з джерела». Грецька Церк

Днесь людські гріхи йордан

ва для йорданської води

ськими водами обмивають

має назву:

велика «апяз

ма>>, це є велика свяпсть .

на

цшющ 1

пришестям ...

ся. Днесь рай відкривається людям і сонце правди осяю

У давнину був у Церкві

ється нам ... Днесь ми ізбави

звичай, що тому, хто задля

лися від давнього ридання і,

якоїсь провини не міг бути

як новий Ізраїль, спаслися.

допущений до Святого

Днесь ми від тьми визволи

Причастя, давали пити йор

лися і світлом богорозуміння

данську воду. Наш народ

озорюємося ... Днесь світлом

ставився до йорданської

просвічується все сотворін

води з такого великою на

ня ... Сам, Чоловіколюбче

божністю, що аж до її освячення

Царю, прийди і нині нашестям Святого

зберігав строгий піст і приймав її натще,

Твого Духа, і освяти воду оцю. І дай їй

наче Святе Причастя. Наші вірні йордан

благодать ізбавління, благословення

ською водою кропили всі свої будинки й

Йорданове, сотвори її джерелом нетління,

ціле обійстя, щоб відігнати від свого гос

даром освячення, відпущенням гр1хш,

подарства всяку нечисту силу. І сьогодні

зціленням недуг, погубною для демонів,

поза рідною землею вони радо вітають

ангельської сили сповненою, щоб усі, що

у своїх домах священика, який щорічно

черпають і причащаються, мали її на

благословить і освячує їх і їхні доми

освячення душ і тіл, на зцілення від

йорданською водою.

терпінь, на освячення домів ... І подай

Віру нашої Східної Церкви в силу і

усім, що доторкаються до неї і прича

благословення йорданської води найкра

щаються, і помазуються нею, освячення,

ще віддзеркалює зміст молитов та обря-

здоров'я, очищення і благословення».

січ е нь

200 7

місіонар

РОЗД-УМИ

Мішель КУАСТ

НА ЗЕМЛІ МИ ВЧИМОСЬ ЛЮБИТИ Можливо, призначення кожної людини

на землі

навчитися любити? Чому лю

дина нещаслива? Через брак грошей,

ки мають визначити, на якому з діалектів говорить любов дитини, а інші повинні його доповнювати.

нерухомості чи брак любові? Чого вона потребує насправді? «Устами немовляти говорить істина»: маленька дитина не знає

Три види любові стосуються матері альної сфери: фізичний дотик, служіння і

1 не розум1є,

що

подарунки. І лише два до духовної: зміс

товне спілкування і слова утвердження.

таке гроші, але вона вже добре знає і

Тоді, як для немовлят чи старшеньких

розум1є,

ласка,

діток сам факт присутності матері є най

ніжність і любов. Дитина не хоче відпус

більшим проявом любові. Коли б ці «пра

що

таке

материнська

кати від себе матері ні на хвилинку, бо в

вила поведінки для батьків» через наоч

ній бачить захист і джерело любові. По

ний приклад передавалися від покоління

руч із матір'ю дитина щаслива. Для неї

до ПОКОЛІННЯ, то у нашому СВІТІ Існувало

матер~алью реч1 не мають значення.

б менше зла і більше щасливих людей.

У книжці Гарі Чемпмена «П'ять мов

Якби дитина бачила і відчувала любов

любови підлітка» читаємо про любов, яку

своїх батьків, то, зустрівши іншу людину,

повинні виявляти батьки своїм дітям. Як

знала б як поводитися, щоб висловити

батьки можуть висловити свої почуття

свої почуття. Не залежно від того, чи це

або, які є мови у любові? Це слова утвер

просто друг, чи перша симпатія. Любов

дження, фізичний дотик, змістовне спілку

можна застосовувати до всіх. Змістовне

вання, служіння і подарунки. Хоча всі

спілкування і слова утвердження потрібні

вони призначені для того, щоб дитина

як другові, так і коханій людині; пода

відчула любов батьків (бо є лише діалек

рунки також можна робити, як друзям,

тами мови, якою говорить любов), все ж

так і коханим. Можливо вони будуть різні

можемо зробити висновок, що батьки

починають вводити дитину у світ тілесної

буде виявом вашої уваги та любові. Те ж

любові. Автор говорить про те, що бать-

можна сказати

матимуть шше значення, але все ж, це

1про служ1ння: допомогти

друго ВІ 1з домашюм завданням чи понес

ти сумку дівчини. Фізичний дотик: по плескати друга по плечу чи взяти за руку

дівчину. Простенькі, здається, правила, але як важко їх інколи дотримуватися.

Між дружбою і «чимось більшим» ма теріальної різниці майже немає. Зате цю

різницю можна відчути. Як виявляють молоді люди симпатію один до одного?

січень

2007

місіонар

РОЗДУМИ

із своїм обранцем чи обраницею. Це означає, що так тій чи іншій mодині можна висловити свої почуття. А чи всі про це знають? Ми здобуваємо вищу освіту, робимо

кар'єру, але так і не навчилися любити. Немає інституту, де вчать любити? Є! Це-сім'я. Тут дитина повинна одержа ти фундаментальні знання про любов. Батьки

це вчителі і професори злю

Сьогодні рідко коли дівчина дочекаєть

бові. Вони покликані навчити дитину

ся, щоб хлопець подарував їй квіти,

любити. Адже, людині потрібно не лише,

допоміг занести важку сумку. Змістовне

щоб її любили , але вона сама прагне лю

спілкування і слова утвердження також

бити когось. Як з одного , так і з іншого

якось непомітно відходять на задній план ,

предмету скласти іспит важко. Ми мо

а на перший план

фізичний дотик, що

жемо зробити висновок, що не гроші

обов'язково повинен перейти в інтимні

роблять нас щасливими. Вони дані нам

стосунки. Якщо дівчина раптом каже

для того, щоб ми змогли зробити щасли

<<Ні», то хлопець відразу заявляє: «Ти мене

вим когось. Гроші повинні бути не метою,

не любиш!». Розуміння любові дещо вик

а засобом для щастя.

ривлене у нашій свідомості через фільми,

Людині сьогодні, як ніколи, потрібна

жіночі романи і відсутність наочного

увага і любов ближнього. Вона і сама

прикладу батьків. А це ж вони повинні

прагне навчитися любити. Саме це ро

показати дитині що таке любов, познайо

бить її щасливою, хоча інколи вона про

мити її з любов'ю . Брак часу, надмірна

це не здогадується.

занятість, байдужість і халатність бать

Любов

це коли земля стає раєм

ків не дозволяє їм виконувати свій обов' я

завдяки тому, що один ангел робить усе

зок. Це ж вони, через ставлення одне до

можливе для щастя іншого, а той, нато

одного, через спілкування зі своїми чада

мість, робить те саме.

ми, мали б пояснити дитині-підліткові, що таке любов і розповісти про стосунки між хлопцем та дівчиною . Одна дівчина шу кає хлопця, який дарував би їй щось; друга

ва; третя

який би казав їй, яка вона краси

з яким можна було б погово

рити; четверта

який би виконував її

забаганки; п'ята - який би говорив , як її любить через фізичний дотик (не обо в'язково секс). Саме на таких діалектах мови любові хоче спілкуватися людина

січ.епь

200 7

місіопар

о. Ігнатій Теофор ЯНТУХ, ЧСВВ

ШУМИ ВІТРЕ (з поезії М. Шашкевича) Шуми вітре, шуми буйний, На ліси, на гори, Мою журну неси думку На підлиські двори. Ми перебуваємо в осередку Львівсько

тель

Золочівську.

Нестримний

Томашівського узгір'я. Як не дивно,

вітерець із Золочева мчиться далі. За

починається воно прямо з Високого

кілька секунд він обвіває Гологори, а між

Замку у Львові, а закінчуєть

ними і Підлисецьку, славну

ся біля міста Томашова, що

Білу гору. Аж дивно, всюди

в Польщі. Шпиль гори Висо

буки, сосни і смереки, а

кого Замку не має природ

вона чомусь

ного походження. Наші пред-

«Білолиса».

називається

ки тачками-кошиками вози

Але ця славна гора, ве

ли і носили землю й насипали

ликою славою пишається,

вершину біля якої зараз, зда

бо знана кожному свідо

ється, аж до самих небес ся

мому українцеві. Саме звід

гає телевізійна вежа.

си почало битись полум'я

Біля підніжжя замкової

не гаряче серце священика

гори, в Онуфріївському мо

Маркіяна Шашкевича, од

настир~, почало пульсувати

ного із членів знаменитої «Руської Трійці». Слова при

монаше життя.

Якщо буйний вітер та й повіє на схід

забутої української мови дзвінкими

(північ), зі славного Львова, то за кілька

струмками почали виливатись в його

хвилин вш пролпає над нашою тихою

золотисті вірші, а любов до улюблених

Крехівською «лаврою», де колись довги

Гологір і Підлисецької гори Білої була

ми віками гомоніла слава Божа предків

безмірна. Це виявляється у вірші поета

ченців, а тепер знову після 50-ти річної

«Підлисся», що закінчується такими

перерви запульсувало чернече життя, і

словами:

віддається подяка та хвала Всевишньо му, Пречистій Діві Марії, Святому Мико лаю, покровителю обителі. Якщо ж цей буйний буян-вітер повіє

Підлисецька горо біла! Як тебе не бачу, Так ми тяжко, так ми сумно,

Що трохи не плачу.

далі, назустріч сонцю, понад високими

Тлінні останки М. Шашкевича не спо

вершками могутніх буків, і над пахучими

чивають біля улюбленої Білої гори. Бо

смереками та ялицями, то він зустріне

за ініціативою о. Михайла Цегелика (де

золоте місто і третю Василіянську оби-

кана Кам 'янко-Струмилівського повіту)

січень

200 7

місіонар

ДАТИ

були тріумфально перевезені до Личаків

ли їх на найпочесніше місце, де він буде

ського цвинтаря у славному Львові, і вірні

назавжди з нами. Пісня «Шуми вітре»

сини та доч:ки українського народу зложи-

хай скріпить всі наші почування.

листопада

років

2006 року минуло 195

дня

народження

на Лубківського, Бориса Возницького та ІНШИХ.

поета, члена гуртка

Отець декан Михайло Сукмановський

«Руська трійця», співавтора альманаха

та о. Тарас Савчук освятили Музей. На

священика

«Русалка Дністрова» Маркіяна Шаш

святі виступили почесні гості: директор

кевича.

Львівської галереї мистецтв, Герой Украї

Підлисся . Славне село на Золоч:івщині.

ни Борис Возницький, ректор Львівського

Саме тут народився отець Маркіян. На

національного університету ім. Івана

горі Біла, оспіваній ним, здалека виднієть

Франка Іван Вакарчук, поет Ігор Кали

ся хрест. В селі, у віночку зелених сосен,

нець, мистецтвознавець Василь Глинч:ак,

розташовані пам'ятник та Музей-садиба

старший науковець Марія Особа та інші,

цього видатного українського поета.

ділячись цікавими враженнями і спогада

26 листопада 2006 року

у Підлисся з 'ї

халися гості з різних куточків Львівщини,

ми про відкриття Музею-садиби, святку

вання днів Маркіяна Шашкевича.

щоб відсвяткувати 20-ліття відкриття

Відбувся чудовий концерт за участю

Музею, створеного з ініціативи українсь

колективів та артистів з Бродівщини і

ких письменників та діячів культури

Золоч:івщини.

Олеся Гонч:ара, Дмитра Павличка, Рома-

Гості частувалися водою з криниці, що пам'ятає отця Маркіяна, фотографува лися під старезним дубом.

Ввечері всі тепло попрощалися з Під лиссям

селом, що дало Україні славет

ного сина.

Слово до чтителей Руського язика

Дайте руки, юні други, Серце к серцю най припаде, Най щезають тяжкі туги, Ум охота най засяде. Разом, разом, хто сил має,

Гоніть з Русі мраки тьмаві; Зависть най нас не спиняє,

Разом к світлу, друrи жваві!

(1833)

січе нь

200 7

місіонар

3 РЕДАКЦІЙН О Ї ПОШТИ

з rеда';!&іdн.ої пошm~ Складаємо молитовну подяку Господеві за те, що через заступництво Матері Божої, св.

Моліться і прославляйте Юду-Тадея і він вам обов'язково допоможе.

апостола Юди-Тадея , св. о. Піо наш син і внук

Мельник Галина

поступив на навчання до університету.

м. Львів

Складаємо пожертву на спорудження храму

Пресвятої Трійці в Кам'янці-Под ільському і

Складаю щиру подяку Господу нашому

закликаємо всіх підтримати будівництво цього

Ісусові Христові , Пресвятій Богородиці, небесним заступникам, св. Юді-Тадею, св.

храму на Поділлі. Христина , Юрій та Іван, м . Львів

Антонію з Падуї, св. Шарбелю, слузі Божому митрополитові Андрею Шептицькому за

Щиро дякую Господу Богу, Пречистій Діві

вислухані молитви і отримані ласки.

Марії, св. Бенедикту, усім святим за всі ласки,

Форманюк Тетяна

які отримую з Неба , за те, що Бог послав мені

м. Жовква

хорошу дружину, за оздоровлення від тяжкої недуги та захист кандидатської дисертації.

Щиро дякую Господу Богу і Матінці нашій

Сергій

Небесній та св. Юді-Тадею за вступ мого сина

Молившись дев'ятницю до Юди-Тадея, який

Чарнецькому, св. Йосипу і всім святим, які

в університет, а також св. Анні, бл. Миколаєві допомагає у розпачливих і безнадійних

моляться за мою родину.

обставинах життя, за його заступництвом я

Ганна Мудрик

знайшла улюблену роботу.

м. Червоноград

Також хочу висловити подяку св. Антон і юз Падуї, який неодноразово допомагав мені

Висловлюю щиру подяку Господу Богу,

віднайти загублені речі.

Матері Божій Неустанної Помочі , св. ап. Юді

Ірина, смт. Дубля ни

Тадею , св. монахові Шарбелю за вис.1ухані

Родини Лавренюків та Прийдунів вислов

донечки Анастасії.

молитви і щасливе виношення та народження люють щиру подяку на сторінках вашого жур

Наталя Чайковська

налу Господу Богу, нашій заступниці Пресвятій

м. Сокаль

Богородиці, небесним заступникам святому

Юді-Тадею, св. Антонію з Падуї, всім святим

Складаю щиру подяку Господу Богу, Матері

за допомогу у наших проханнях перед Госпо

Божій, св. Юді-Тадею (моєму опікунові),

дом. Завдяки їх заступництву наша донька

блаженному Миколаю Чарнецькому, св.

знайшла роботу, якою дуже задоволена.

Миколаю-Чудотворцю та усім святим за

Л. Д. Прийдун, м . Першотравеньськ

вислухані молитви, безмежні ласки, зокрема при вступі, здачі сесій в період навчання та

Я дуже вдячна Господу Богу, Матері Божій

при захисті дипломної роботи у ВНЗ. Дякую

і св. Юді-Тадею за вислухані молитви і одужан

за одужання татка Зиновія, сестрички Галини,

ня мого сина.

подруг Ольги і Лілі, за опіку над родиною.

січень

200 7

місіонар

3 РЕДАКЦІЙНОЇ ПОШТИ Бажаю всім людям доброго здоров'я,

Висловлюю глибоку вдячність Пресвятій

Божої Благодаті та миру.

Трійці, Пресвятій Богородиці Неустанної

Валентина, м. Львів

Помочі, св. Миколаю-Чудотворцю, св. Юді Тадею

Хочу через ваше видання щиро подякувати

священомученику

Миколаю

Чарнецькому за те, що Господь вислухав мої

святому апостолу Юді-Тадею за його допо

молитви. Я одружився (маючи

могу моїй сім'ї. Цей великий святий допоміг

ласки, живемо щасливо з дружиною у шлюбі.

віднайти маму моєї дружини, що загубилася.

Микола

Також дякуємо друзям Богдану і Світлані за

м.Львів

40 літ) і, з Божої

допомогу у пошуках.

А . Коковський, м. Київ

НЕКРОЛОГ Спогад Ігоря Скленара про п. Воло

шукав шших

димира Щура колишнього працівника

ШЛЯХІВ,

видавництва «Місіонер» і співробітника

ТІЛЬКИ

журналу «Місіонар»:

знайти своє

Вперше ми познайомилися в 1993р.

під час спільної поїздки на свято архистратига Михаїла до Золочева разом

із тодішнім протоігуменом о. Василем Мендрунем, ЧСВВ. Тоді п . Володимир вправно керував автом під час снігової

ЯК там

місце в якості робітника. І свій задум він усшшно вико

нував, дбав за порядок на

замепш, яка супроводжувала нас цілу

склад~

дорогу. Лише згодом я довідався, скіль

таннього

ком небезпекам піддавалася ця людина

диху

в часи підпілля нашої Церкви. Вдруге

наші дороги зійшлися в

1994 році, коли на

території Святоонуфріївського монастиря у Львові були ще тимчасові місця збері

гання духовної літератури, видання якої у Жовкві почало набувати широких обертів . Тоді цей вже доволі сивий чоловік справив на мене враження працьовитої

людини, яка вболівала за виконувану

1 до

ос по

свого

життя переживав за те, щоб духовна література знаходила свого читача у

різних куточках нашої Батьківщини. Часто його можна було бачити в неділі і свята на св. Літургії в церкві св. Онуфрія у Львові, де він ревно молився за Церкву,

яку вш

вщстоював

у шдшлш разом з

монахами-Василіянами. Світлий спомин про цього побожного

роботу. Для нього вона була не лише спо

чоловіка збережеться в серцях тих лю

собом заробітку, але й сенсом його

дей, які мали нагоду його знати.

життя, тому що після виходу Василіян ського Чину з підпілля п. Володимир не

Вічная пам'ять!

с іч е нь

2007

м і сі онар

ОПОВІДАННЯ

о. Мелетій БАТІГ, ЧСВВ

В МОЄМУ СЕРЦІ НАРОДИВСЯ БОГ Як тільки випав перший сніг, на одному подвір'ї

край села зібралась дітвора,

щоб потішитись сніжинками, які все падали м'яким пухом на землю. Діти

були здивовані. Найбільше була незадо волена господиня, навпь промовила дq чолов1ка:

Ти знаєш, що робиш? Та нас ніхто

бігали по снігу, ковзалися з горбочка,

не помилує за це. Відпусти дитину, нехай

ліпили снігову бабу. Коли вже снігова ба

йде в світ за очі. Та тут заступилась ба

ба була готова, вони хотіли в ті руки

буся:

встромити віник. Два хлопчики побігли до стодоли, та замість віника побачили

Ми всі діти Божі і треба рятувати

дівчинку. Але тут у нас вже всі знають

щось неймовірне. У кутку

про це. Тому заведи дів

на соломі сиділа дівчинка, їх

чинку до Степана.

одноштка,

тряслася

Степан, брат господа

вщ

холоду.

ря, жив на хутор1 аж на

Що ти тут робиш?

другому селі. А госпо

запитав старший хлопчик.

дар,

Дівчинка мовчала, на її

порадившись

своєю дружиною,

очах блищали сльози.

з1

вир1-

шив по слухатись своєї

Хлопчики, налякавшись,

матері. І в цей вечір З

побігли до хати, щоб розпо

ДІВЧИНКОЮ ВІН ПІШОВ ДО

вісти про це, що бачили, ба

свого брата, в якого було

тькам. Вийшовши з хати,

двоє дітей .

батько дітям наказав зали шити подвір' я і розійтись по

Для нього це була ве лика несподіванка. Зій

домівках. Увійшовши до стодоли, батько

шлись два брати і довго розмовляли, як

все зрозумів. Це єврейська дитина, що

врятувати невинне дитя. Нарешті дійшли

втекла від німців. Він запитав лагідно,

до повної згоди: дитину треба врятувати.

бо побачив, що дівчинка перелякана:

Пресвятої Богородиці, щоб Господь та

Не знаю, їх забрали солдати, я була

Його Пресвята Мати допомогли їм у цьо

у сусідній хаті і мені там сказали, щоб

йшла з їхньої хати . У місті мене всі про ганяли і я прийшла до села.

Господар взяв дитину за руку, підняв з соломи, промовивши:

Обидва щиро помолились перед образом

Де твої батьки?

Ходи до хати, тут замерзнеш. Коли

він привів до хати шестирічну дитину, всі

січе н ь

200 7

м ісіонар

му доброму та шляхетному намірі. Дівчинка сиділа на лавочці та дивилась на хлопчика

дІВчинку, яю сидши при

столі, біля настільної лампи, і розглядали книжечки. Вони вже ходили до школи.

Увійшовши до кімнати, Степан запитав дrnчинку:

ОПОВІДАННЯ

Як тебе звати?

Саме в цей час вчитешв зобов'язу вали виховувати учнів в атеїстичному

-Фаїна. Від сьогодні будеш називатися

ду СІ.

Федора. Про твоє ім'я нікому не говори.

Фаїна Давидівна, так звали учні свою

Оце мої діти Михайлик і Оксанка, а ти

вчительку, наполегливо доказувала уч

для них будеш сестричкою.

ням, що Бога не існує, і тому більшість

Дівчинка погодилась. Так вона стала

дітей її недолюблювали, хоч як вчитель

третьою дитиною у Степановій сім'ї.

ка математики давала добрі знання своїм

Більше як два роки Фаїна проживала у

учням.

сім'ї Степана. Дівчинка співжилась з

Закінчувався старий рік, учнів від

Оксанкою і Михайликом , хоч завжди

правляли на канікули. Але перед тим їм

тужила за своїми батьками. Під час

строго наказували , щоб вони не святку

Різдвяних свят вони навіть разом ходили

вали Різдвяних свят, а приходили до

колядувати, а на Новий рік посівати.

ялинки, де можна завжди потанцювати

Сусідкам Степан пояснював, що дів

поспівати. В школах проводилися без

чинка є сиротою його родичів, які заги

божні лекції, а на виховних годинах строго

нули під час фронту, який проходив селом,

наказували не хреститись, не молитись,

в якому вони проживали. Ніхто не

а тим більше не колядувати.

підозрював, що це єврейська дитина, батьки якої були репресовані німцями.

Перед дітьми часто виступала Фаїна Давидівна і говорила:

Лише після закінчення війни стало

«Вам, діти, дуже пощастило, що ви

всім відомо, як все було насправді. Дів

живете в такій країні, де люди відкинули

чину-сирітку віддали в інтернат, і більше

віру у Бога, де всі будують світле май

вона не поверталась у село. В інтернаті

бутнє. При комунізмі всі будемо щасливі.

заюнчила середню школу

направлен-

Не буде голодних, не буде хвороб, навіть

ням вступила в педагогічний інститут.

грошей не буде, всі будемо рівні. Кожен

Пізніше як вчителька працювала в одній

буде отримувати все по потребі.

1 за

із шкіл районного містечка на Поділлі.

Віру в Бога нам накинули пани, щоб їм

пщвладю корилися

1 працювали

на них.

Тому Різдвяні свята не святкуйте. Під час канікул приходьте до школи. Ось в цю неділю поїдемо в природничий музей, а на другу неділю підемо в музей атеїзму,

що розташований у колишній церкві. А скоро всі церкви стануть музеями. На екскурсіях всім обов'язково бути присут юми».

В неділю перед Різдвом дітей возили у найближче село, де церква була пере творена на природничий музей. Тут на

січень

200 7

місіонар

ОПОВІДАННЯ

головному престолj стояло опудало дико

го кабана. Замість ікон на стінах висіли ворони, сороки і опудала інших птахів. В кутку стояв вовк, а для лисиц~ навпь

зробили нору. Діти були зацікавлені зблизька побачити, як виглядають звірі. Їм розповідали про спосіб життя звірів, а коли вони виходили з церкви-музею, їх зустріла старенька бабуся, кажучи:

Я теж хочу подивитися.

А увійшовши, зняла руки вгору

споглядаючи на ікону Пресвятої Богоро

Та тут їх спіткала несподіванка. В

диці, що була на верхній частині купола

одній хаті були гості, серед яких була

ще незатертою, благала на весь голос:

присутня Фаїна Давидівна. Діти не заува

Мати Божа , випроси у Бога, щоб

жили її і на повний голос колядували

діти не ходили дивитися на ці дивацтва,

«Нова радість стала» І лише в кінці вчи

а приходили на молитву і віддавали тут

телька обернулась до них лицем. Дів

честь Ісусові і Тобі, Маріє . Вчителька

чатам перехопило подих, але закінчили:

швидко вивела дітей з церкви-музею , а

«Даруй лjта щасливії нашій славній Укра

бабцю назвала несвідомим пережитком .

їні!» Тоді Оленка, як і скрізь, висловила

Почалися Різдвяні свята. Більшість

побажання:

дітей все ж таки потайки ходили коляду

« Нині весела новина,

вати до сусідів, до своїх знайомих і

Народилась Божа дитина.

святкували разом з батьками Святий

Віншуємо вас в коляді,

вечір, Різдво і інші свята. Вчителі повинні

Живіть у гаразді.

були слідкувати за проявами обрядових

Хай вас Бог благословляє!

дійств і не допускати дітей і молодь , щоб

Христос ся рождає! »

вони сходилися разом, а якщо бачили на

Дівчатка швидко вийшли з хати, та тут

вулиці дітей, то запрошували в клуб на

до них підійшла їхня вчителька і промо

ігри, а ввечері крутили кіно.

вила, усм1хаючись:

Марійка з Оленкою, у яких вчителька

Фаїна

Давидівна

була

класним

Післязавтра хай прийдуть до мене

ваші батьки.

керівником, ще до свят вирішили йти

Дівчатка ще більше злякались. Вдома

колядувати до своїх сусідів і родичів.

мовчали, але Марійка перша розповіла

Вони вивчили не лише колядки, а й

про цю зустріч своїй матері, а ця вже

віншування. До кого б вони не заходили ,

по-сусідству розповіла все матері Олен

їх хвалили за гарний спів і щиро дякували

ки.

за коляду. Дівчата були такі захоплені, що

Майже два дні дівчата сумували і пе

не тільки на Святий вечір ходили, але і

реживали, як їх зустріне вчителька у

на другий, і на третій день свят.

школі у перший день після канікул.

січень

200 7

місіонар

ОПОВІДАННЯ

Так, як це було сказано, матері прийшли вчительки своїх дітей. Вони

вже заздалегідь підготувались, що їм говорити. Та тут вийшло все навпаки . Вчителька першою почала просити у

матерів пробачення:

Ви знаєте, коли ваші дівчата зако

лядували в хаті, то я пригадала собі, як я малою ходила колядувати з дітьми, які

стали для мене рідними. Та ж мене вря тували люди, ризикуючи своїм життям

задля любові до Господа Бога. Саме віра в Бога надихнула їх на такий подвиг, і вони виявили велике милосердя до мене, не

зважаючи, що я єврейка.

А потім

інтернат і безбожницьке виховання, а тепер і обо-в'язок інших так виховувати, витворили у моїй душі відчуженість, і доводиться

навпь

перед

дітьми

лукавити.

В цей час, коли колядували ваші діти,

в моїй душі щось перемінилося . В моє

серце увійшов дух доброти і любові. Я зрозуміла, чому люди так цінують свою

віру, і подумала, що наша атеїстична пра ця є даремною. І тепер я замислилася над своїм життям. Я не могла зрозуміти, чому в такий спосіб прийшов Ісус на

світ, взявши людське тіло і на одившись

в убогій стаєнці. У цьому дещо

відкрили мені ваші діти своєю колядою. Тому дякую вам і вашим дітям. Тільки

про це нікому не говоріть, і діти нехай мовчать про нашу розмову. До речі, я

цілу ніч цю проплакала. Згадувала свої дитячі роки і сьогодення. Я відчула, що і в моєму серці народився Бог в любові до мене. Шкодую, що я так часто зво

дила чисті душі дітей безбожницькою агітацією. Прийде час, і я також буду християнкою.

Матері, як могли, висловили вчительці щире співчуття і розуміння, і одна з них промовила:

Ви

наша вчителька, ми вас розу

міємо. Хай Бог щастить у вашому житті. Ми за вас будемо молитися.

Справді, Фаїна Давидівна перемінилася як у ставленні своїх дітей-учнів , так і до людей. Завжди авторитетно захищала тих, кого переслідували за віру в Бога. Минулися ці часи, змінилося життя, але в пам'яті залишилися добрі і недобрі вчинки наших близьких людей. Хай усе, що добре, залишається, а недобре йде у забуття.

січе нь

2007

місіонар

СТОРІНКА ДЛЯ ДІТЕИ

Марко ЧЕРЕМШИНА

СЛЬОЗА (різдвяна казка) Скільки разів возьме кріпкий мороз, стільки разів віє холодний вітер та й

навіває нову верству снігу. Стільки ж разів більшає біль і терпіння хорої вдови

Як змерзнеш, то вертайся з дороги;

то студінь

сніги ...

Не змерзну, золотенька ненько, що

мені студінь! Для вас я в огонь піду.

Кравчихи. Вона лежить на твердій

Вже не мучила дальше питаннями

постелі, накрита старим сірячком, та

хорої матінки, тільки зробила, як думала:

лишень сумним стогоном нарікає на

накрила її шматтям, що лишень у них ще

студений вітер і мороз, що шпарами стін

було, взяла батькову одіж і в місто по

дістаються до її незатопленої хати. Коло

мандрувала. От вже таки добре з полуд

неї порається її донечка Маруся, що рада

ня. В зимі який вам то день? Сюди-туди

б в кожну хвилю своїй матінці яку-небудь

обернешся, та й вже вечоріє . Маруся

полекшу вчинити. Та що ж вона годна?

поорудувала як слід. Вже й домів вертає.

Заробити не піде, бо і сили у неї ще нема,

Вона рада б зозулею ід неньці полетіти,

а просити

тільки що крил у неї немає . «Попереч

о милостиню, то таки дуже

соромиться. А люди, от як люди: кожний

ними стежками піду,

собі рад, чужа нужда їм не в гадці.

скріше зайду»,

лебеділа

ки, що й сліду не видко. Їй про те бай

нині Святий вечір, а у нас

дуже. Вона пішла коротшою ходою . Сніг

Ненечко дорогенька,

Маруся,

1..0

думає собі. А тут сніг засипав стеж

нічо-го немає і вам не лекшає. Як би то

йде та йде, а мороз бере дужіше, чим

красно й любо було, коли б ми ввечір

рано. Бідній Марусі тяжко йдеться.

разом пше-ничку їли. Хто знає, чи другої

Вітер провіває через її діраву, стару сви

діждемо. Передучора ви самі про те

тину, і неначе приліплює пекучий мороз

згадували, пльки

як ви

до самого тіла, а збитошник-сніг сип

загадали застасвити одіж покійного

леться у її подерті чоботи. Щоб ще

нашого батенька. Мені жаль тої одежі,

лишень через широкий луг перейшла, та

але коли ви вже ка-жете, що навесні мож

й вже дома, вже коло своєї неньки. Та

буде її викупити, то вже най і так було би.

що ж! Вона втомилась. На її чолі вис

Заробимо й вику-пимо, коби здоровля.

тупив піт і в тій самій хвилині замерз на

що

плакала,

Позвольте ж мені, ненько, з нею у місто

чорних бровах. Бліде її личко посиніло, а

піти і зробити так, як ви казали. Куплю й

ніжки не змогли дальше сніг відгортати,

п шки, що люди радили, й на вечерю дещо

затерпли. Вона стоїть на одному місці,

і дровець при-несу. То буде гарно,

а їй здається, що вона все ще йде. Дро

ненечко!

жачий голос, що став вириватись з її

Та студінь надворі,

простогнала

гортані, то був її плач. З її синіх оченят

хоч великі

тепленько приодітий чоловік перейшов

потекла одна велика сльоза. Якийсь

Кравчиха.

Я ваші чоботи взую

вони, але я соломою випхаю. Добре? січень

200 7

місіонар

СТОРІНКА ДЛЯ ДІТЕЙ

Я сльоза вбогої дівчинки Марусі, -

говорила дальше пластинка.

Тої Марусі з синіми очима? Так. Ті сині очі зронили мене он там

в полі серед снігу. Студений мороз замо розив мене, а буйний вітер заніс мене сюди. Маруся лежить на снігу, замерзає небога. Поратуй її, ангеле! Це ж вечір радості

не смутку, терпіння, смерті!

Добре, сейчас,

відказав ангел.

Він прошептав щось вітрові і полетів случайно коло неї і не порятував. Камінне серце в нього було. «Не відпочивай, бо ніч тебе зайде у твому ледарстві»,

ска

зав він та й пішов дальше, значить, не доміркувався Марусиного безвихідного

положення. Її ридання стає щораз тихіше. Студінь для неї меншає. В її серці ро биться гарячо, любо ... Вона бачить перед собою неньку і хотіла б її своїм гарячим

серцем нагріти. Ручками обіймає вона її за шию та просить: «Ненько моя, нагрій теся теплом

мого

серця,

а лекше

вам

Хмарне небо вже уповилося чорним

покровом. В селі радість, гомін. Вечірні світла так і сяють на багатих столах. Різдвяний ангел став літати від хати до

хати з дарунками на крильцях. Сніг йде та й іде, а білі його пластинки танцюють

~обі у повітрі. Ангелові про те байдуже. Иого ні вода, ні вогонь не береться. Тому чимало здивувався, коли нечаяно побачив на своїй ніжній рученьці велику білу

пластинку снігу. Ти, маленька білявиночко! Що ти є

таке, що відважилася на мою руку сідати? Твої посестри не вчинили б того ніколи.

Я не звичайна пластинка, я сльоза.

Сльоза?!

скоріш пластинку до хати того багача, що бачив у полі безпомічну Марусю та й зганив її ще лихим словом. Багач той

якраз вийшов тоді на подвір'я, щоб по

веліти слугам внести житняний сніп до хати. Вітер приліпив пластинку на його лиці. Він увійшов з нею до хати. Зачалася вечеря. Стіл аж гнеться під тягарем страв та напитків. Пластинка стопилася і потекла с.1ьо зою прямісінько в пугар, що в нього наливав собі вина господар-багач. Він

стане».

собі дальше. Послушний вітер поніс чим

повторив ангел.

випив налите вино, а з ним і Марусину сльозу.

Недобре се вино,

сказав він,

навчу я того купця, щоб знав, яке вино

мені дається!

Сказав та й посумнів

чогось-то.

А родина п'є те саме вино та й нахвалитися не може.

Нараз встав багач вщ стола та й вийшов з хати.

Вже з півгодини минуло, а він

ще не

вертається.

Д~ отсе пішов батько?

питають

ся себе здивовані діти й мати. Не зна ють. Аж ось і надходить він та й не сам. На руках несе дівчинку, мов мерця якого.

січень

200 7

місіонар

СТОРІНКА ДЛЯ ДІТЕЙ - ПОЕЗІЯ Се Кравчишина Маруся,

він до родини,

каже

Зворушений багач занявся хорою вдо

трохи що не замерзла

вою, як своєю матір'ю. До себе враз з

на полі в снігу. Я бачив її, як вертався з

донечкою забрав і хліба й до хліба всього

міста. Стояло, біднятко, а я думав, що

дав. Хора Кравчиха трохи підвелася з

відпочиває. При вечері, зараз-таки по тім

ліжка. Вона об усім дізналася від багача.

кляпм вию, вона меш привидшася уми -

Її очі засльозилися з радості й жалю! А

раюча. Мене заболіло за нею серце, тим

Маруся обіймає матір та й щебече:

і побіг я на те саме місце, де я перше її бачив. Прибігаю, а вона вже й не гово рить, тільки ніби стогне, ніби плаче, та й то вже останніми силами. Нумо, діти, розморожуймо її.

там

Ненько дорога! Звідки се для нас

добро взялося? Чи не сон се?

Ні, дитино, то твоє добре серце запо

д~яло сю людську ласку.

А я, ненечко, сон мала, що десь-то

У другу хату понесім через сіни,

моє серце гаряче, гаряче, таке гаряче,

холодно,

що вас ним я хотша загрпи.

розморозити,

а тут,

теплі,

годі

порадила жшка.

На другий день рано сиділа Маруся ко ло своєї неньки у затопленій багацькій хаті і розповідала, як орудувала в місті.

Ти ж і загріла ним мене, любочко

моя дорога, сиза.

І досі ще ніхто не знає, що то все зроби ла Марусина сльоза.

Олег ПІДГІРСЬКИЙ («Світ Дитини» 193Зр.)

ПІД ЯЛИНКОЮ

Спас родився в Вифлеємі!

Свічами цвите ялинка,

Зірка людям об'явила,

Світлом сяє скромна хатка,

В світ понесла добру вістку

Шепче радісну молитву

Тай усіх розвеселила.

Обдароване дівчатко.

Вбогих,хорихіприбитих

І говорить:

Звеселили ті новини.

Дай, щоб всі вкраїнські діти

Звеселилося й серденько

Твоїм Рождеством пресвітлим

Української дитини.

В ті часи могли радіти!

Ані срібло, ані злото

Дай їм ласку, дай їм долю, Кращого часу діждати

Дай їм, Господи, я молю".

Любий Христе!

РІ3двтІИй КРОСВОРД

Tpu

крапкu за.мі11іть словщ111 зі Св. Пuсьма, вірtиів о. В. Ме11дру11я, М. Лоз1111ської і Т. Угр1111, ко.1Ядок

По горизонталі:

Вкраїна співає: Христос ся рождає. Божий

родився, з Діви воплотився, як народився предвічний Владика. оце народився?».

12.

. ..

15.

без міри: коріться погани, бо з нами є

наш, для всіх нас нам народився.

благословить .

24.

17.

Ніжністю сяють мамині очі , тиха на герць.

30.

...

Де Христос

. ..

юдейський. що

." ! 16.

В Вифлеємі народився: Месія

Спи , І сусе милий, набирайся сили, щоб здолати все

21 .

і добро.

18.

Тут Ангели чудяться, Рожденного

В Вифлеємі у стаєнці немовля не спить , рученята

Різдвяна ніч, тиха ніч, Вкраїнська хата, тепла

пастушків ю1 напечемо пампушків.

сталась превелика , бо там

...

Не будемо більше хитатися в вірі навіть серед лютих житейських

бояться, а" . стоїть, трясеться, осел смутно пасеться.

луна по церквах .

Мудреці прийшли в Єрусалим зі Сходу і спитали: «де

люте зло. Як Ти будеш спати, в кожній нашій хаті запанує

простягає,

пеленами убого повився. І О. В Вифлеємі

Складова куті.

тривог, будемо співати багато , Христос наш і

... 11.

28. [ . "

." .

В Святу вечерю для

пролунав з неба: «Це Син мій любий, що його я вподобаю>.

29.

лине з сердець: Нині Пречиста народить Сина, з кривдою правда стане

Назва коляди «Темненькая

. . .». 2. Старий " . минає, Новий наступає. 3. ". привела їх в малий Вифлеєм, а що ми від себе Христові даєм? 4 . Ніч над Вифлеємом , зорі в небі сяють, ". над усіма витає, а в бідній стаєнці, де ніхто не знає, Дитя Боже ся рождає . 5. Мудреців дарує Схід, а зоря Новий Завіт. Спить Ісусик, пахне ". весел и ся, Україно! 6. Поклонилися Христові пастушки отар, і ягнятко із любові відцали, як " .. 7. Вже Ісусик народився в Вифлеємі нам " . ясний об'явився бідним пастушкам. І З. Ось ". гостинно приймає царів, ніколи не бачив він перських дарів. 14. Там за Вифлеємом у полі стаєнка убога стоїть, у ній то ". Пречиста над Божим Дитятком клячить. 19. Дамо нашу віру, " ., коляду, і кожний хай скаже: <<Я знову прийду до Тебе, Ісусе, Ти ж добрий, простий, з Тобою зустр і тись то вечір святий!». 20. А іздалеку зі сходу вже й царі ідуть. Кличе ". з небозводу у незнану путь. 22. Тоді ". , покликавши тайкома мудреців, випитав у них пильно про час, коли зоря з'явилась і відіслав їх у Вифлеєм. 23. В Вифлеємі новина, ". Сина породила. 25 . " . предивний йде згори, пастухи несуть дари. А від нас любові квіти, щоб Спасителя зігріти. 26. Божий ". днесь народився з неба він до нас знизився. 27. Не зімкне сьогодні віч Вифлеємська світла . .. : народився Син Марії світ прокинувся в надії . По вертикал і: І. Страва на Свят-вечір.

Підготу в ала Леся Ш тикал о , м . Л ьвів

січ.епь

200 7

місіонар

ЖурІ:lа.ЛИ дЛR ВаІ.ІrИ~

малю~ів!