український католицький часопис
РІК ЗАСНУВАННЯ
1897
№ 2 (16)
*
ЛЮТИЙ 1994
ЗМІ СТ ПРЕСВЯТОГО ІСУСОВОГО СЕРЦЯ Український католицький часопис
Намірення Аrюстольства молитви на березень
................................. " .. .
На шляху до "цивілізації любові"
Редактор о. Василій Зінько, чсвв
Одежа душі
.................. 2
.. ....................................................
б
Звернення Святішого Отця Папи Івана Павла П
................................... "
Новини Апостольської столиці Енергія добра
-
променує!
Слово Митрополита
ІО
... ................. 13
.................. .... ...... 14
................................ ".". 16
Україно, молитва моя!
............................. ..... 18
о. Йосиф Будай Адреса редакції: м. Львів,
290019,
вул. Б. Хмельниuького,
36 .
Святоонуфріївський монастир оо. Василіян
тел.
72-95-69
Музика у камені
..... " ..................................... 21
Брат Левко Гірник
Св. Василій Великий." ..................... " ...........
24
Павло Аллярд
Загублені в снігах ........................................ ".
26
о. Янтух Ігнатій Теофор Основа і суть почитання Христового
Серця
.............................................................. 29
Куток дитини
................................. :............... 31
8Передруки
і
переклади
дозволені
за
поданням джерела.
8Редакція зберігає за собою право виправляти . мову і скорочувати надіслані матеріали.
МОЛИТВА ЩОДЕННОГО ПОЖЕРТВУВАННЯ ДЛЯ
АПОСТОЛЬСТВА
ЧЛЕНІВ
МОЛИТВИ.
О, божеств·енне Серце Ісуса! У злуці з тим наміренням, з яким Ти на зем.)Іі віддавав славу Богові і тепер щоденно віддаєш в Пресвятій Тайні Євхарис1'ії, жертвую Тобі через Непорочне Серце Пре чистої Діви Марії всі свої молитви, справи, слова, думки й терпіння нинішнього дня у винагороду за всі зневаги, образи і кривди завда1:1і Тобі. Жертвую їх особливо за святішого Отця Папу римського, за святу Церкву, за навернення грішників і у всіх наміреннях Апостольства Молитви, при
значених нh цей місяць і на сьогоднішній день.
Оце,
Серце,
що
Пресвяте' Серце Ісуса і Марії, спо магайте св. Церкву і Україну!
так
Свя:тий Йосифе Покровителю і За
д'у;>Іёе полюбило людей ...
ступниче приятелів Ісусового Серця, моли
Бога за на~.
.
Святий Архангеле Михаїле, св. Ми
колає, св. Володимире, св. Йосафате, За
ступцики України, моліть Бога За нас.
НАМІРЕННЯ АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ НА БЕРЕЗЕНЬ Загальне: ЩОБ УСІ НАРОДИ РАЗОМ ЕФЕКТИВНО ПРАЦЮ ВАЛИ,
ЩОБ ДОПОМОГГИ ЖЕРТВАМ
ГОЛОДУ І
УБОГОСТІ.
Місійне: ЩОБ УСІ ХРИСТИЯНИ ЧЕРЕЗ МОЛИТВУ, ТЕРПІННЯ І ЛЮБОВ СПРИЧИНИЛИСЯ ДО ПОМОЧІ ТИМ, ХТО ТРУДИТЬСЯ
НА М[СІЙНИХ ТЕРЕНАХ. Наше: ЩОБ ЗА МОЛИТВАМИ І ЗАСТУПНИЦТВОМ ПОКРО
ВНТ.ЕЛЯ
КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ СВ. ЙОСЙФА, УВЕСЬ
УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД Пf 1ЙШОВ ДО ЄДНОСТІ З АПОСТОЛЬСЬ КИМ
ПРЕСТОЛОМ.
ПОКРОВИТЕЛЬ НА БЕРЕЗЕНЬ СВ. ГАВРИІЛ ПАСІОНАТ (12.03.) І
МІ'СІ'ОВАР
пР.ЕсВJІТО.rо
І'С~сово.rо
С.ЕРЦ•
НА ШЛЯХУ ДО
«ЦНВІЛІЗАЦІЇ ЛЮБОВІ» 11 Іван
Павло // повернув нас до часів раннього христи янства. Ми відчули - завдяки йому в наших душах
відроджується віра. Його принцип іти до людей при
гадує нам діяння апостолів.
О Наш співрозмовник монастиря о.
Париж)
настоятель Крехівського
Теодозій Янків.
1. У ·французькій «Фігаро)) свого часу
газеті було
оіІубліковано матеріал про Івана Павла 11. Мене вразили не стільки характеристики
("Фігаро':
журналіста,
як
прості і водночас незвичайні слова Папи пїсля обрання його на цю високу посаду; а саме: «Не бійтеся!)),
Тоді це викликало хвиЛювання і сльози у багатьох тисяч людей. Ви знайомі зблизька з Іваном Павлом 11. В чому полягає його харизма як особистості? Святіший Отець - перш за все муж віри і молитви. Те, що він висловив при своєму понтифікаті, на його початку: «Не бійтеся!)), може сказати тільки людина, яка покладає всю свою надію на Бога і розраховує вповні на його поміч. Він спирає своє особисте життя і свою діяльність повністю на вірі, і то такій глибокій у переконли вості в Божу присутність і Боже
литву. Бачити його при престолі, чи пізніше, після Служби Божої, в цій лавочці, де Він відбува&;так
зване посіщення, тобто благода рення Ісуса, якого прийняв у свя тому причасті дуже зворушливо. Тоді Він зникає десь глибинно в собі самому, голова ховається між рамена, не видно кінцівок і є одна цілість, одна цілісна людина, глибоко внутрішньо з'єднана є Богом, яка того Бога переживає і душевно відчуває. Те, що його сьогодні харак теризує,
можна
назвати
великою
відвагою. Бо немало чує Він з різних боків закидів за свій кон
зараз мають місце, ·спокійно пе
серватизм і дотриману туадиційність у житті Церкви. Иого принциповий світогляд, ске рований на людину, і як богос лов-антрополог, Він займається питаннями етики і моральності. Все його вчення, про яке може мо довідатись із його різних праць, енциклік, документів, які він у І)ільшості редагує сам, є скеровані прямо до людини і
реживає
трактують
Провидіння, що всі проблеми, всі питання
не раз і дуже скрутні, дуже трагічні в ж~тrі Церкви, Які і
розв'язує.
Отже,
крім
цієї глибокої віри, він є мужем молитви. В його особистому житті, попри
ту
діяльність,
2
надзвичайно
є багато
активну
часу на
мо-
людське
життя
різнобічно. Отже, тим, власне Він відзначається, що як людина виступає дуже відважно в принци пових питаннях, які на порядку
денному у світі: оборона свободи людського
життя,
· шанування
людини, її гідності, головно там, де може нищитися і топтатися ця гідність, як наприклад, у держа вах нездорового капіталізму, чи колишнього комунізму. Він вис тупає в обороні життя особи, життя суспільності, життя народів. Це все народжується в ньому з почуття батьківства і того післанництва, яке він свідомо виконує як слуга слуг божих і Намісник Христа на землі. 2. Будь ласка, розкажіть докладніше про суть Вашої розмо ви з Папою Іваном Павлом 11. Після · Служби Божої, яку
я разом з ним відслужив в Його приватній
каплиці,
була
можливість поговорити про наше монаше життя отців Василіян тут
в Україні, розказати Йому про розвиток
нашого
новіціату,
розвивається
у
нас
церква
в
душпастирському плані. Взагалі, із зустрічі з ним випливає велика відданість. українському питанню, тим болючим проблемам, які ми переживаємо в Україні, такі, як
міжконфесійні протистояння. Ну і, без сумніву, Святіший Отець виявляє своє бажання відвідати нашу
державу.
З. Яким образом в його серці вимальовується Україна, як він на ставлений до українського народу? Відчувається велике, прав диво батьківське переживання та вболівання за Україну. Маємо багато доказів його зацікавленості· різними нашими проблемами. «Не бійся, мме стадо, Господь Бог допоможе»,
каже він і старається виявити велику зичливість і любов до українсЬКjГО народу. Я пам'ятаю першу зустріч, відразу через рік
про
після Його вибрання. Це було на
діяльність, яку ми зараз провади
площі Св. Петра, коли Він про
мо. Особливо зацікавлений Святіший Отець тим, як
ходив
недалеко
стояв
у групі людей.
шкільнИцтва,
виховання,
коло
мене,
Я
де
я
сказав
3
м.rс.rо.ІUІР
ппс"rоrо
гільки одне слово по-українськи: «Україна», то 6ін зараз повернув ся і підійшов. Він особисто був присутній при висвячені нашого Кардинала, брав участь в усіх уро чистих подіях святкування 1000ліття Хрещення Русі-України, у відкритті синодів, багато разів звертався. до наших паломників, які відвІдували святе місце, українською мовою і також ніколи не відмовляється від індивідуальних зустрічей, як тільки на
це
є
змога.
Папа зустрічався з Горба човим. Ми знаємо, що Горбачов -
4.
українського
роду, він із села Привольноє на СтавропЩьщині, з тієї його частини, яку називають Хохлатчина, а його мати розмовляє українською мовою. Ми знаємо також, що мати Івана Павла 11 теж українського роду. Коли газети і телебачення транслювали і ширщш коментували їх зустріч, то ця подія наштовхувала на таку сміливу .... .......
думку:
..
укра1нськии
народ
серед
J'C'Jfcoвoro
с.Е•ц•
комуністична система, перемогла справедливість. Можливо, в політиків цього світу було якесь жевріння, відчуття несправедли вості. Все ж вони не мали відваги начерком однієї руки підписати ліквідацію цілої імперії. Але у зустрічі з цією люди ною, яка є авторитетом совісті, моралі цілого світу: і в політиці, і в економіці, і в соціальному питанні, отже ж, напевно, надихає відвагою, спрямовує мислення і перемінює уяву про сенс людсь кого життя, та відвага з'явилася. І великою мірою вона спри чинилася до того, що сьогоднішня ситуація у світі змінена і є в тій
новій дійсності"
5. Незабаром вибори. Ви як людина, яку болить доля України, що хотіли б сказати тим людям, які будуть брати участь у виборах, прийдуть у новий Парламент і будуть вирішувати долю України? Хотів би сказати перш за
народів Європи найбільше постраж
все, що в тих нових виборах мають
дав у nлині історії. І ось наприкінці ХХ стqліпя два великі моральні
з'явитися люди, які носять ім'я мужа держави. Хто він має бути Мfійбутній муж держави? Це лЮдина, яка перш за все вірить в Бога, яка у своєму особистому житті керується Божими закона ми і саме на них будує свої стосунки з іншими людьми і свою працю. Бо тільки така людина спроможна на жертву, якої вима гає це становище і, взагалі, всяка влада. Влада, виконувана з амбітності, чи матеріального інте рес у не приносить користі спільноті. Влада має випливати з
авторнтети
світу
суб'єктивно),
(чи
то
але об'єктивно,
без
сумніву, позитивно спричинилися до
накреслення долі України і цілої Європи після їх зустрічі історія побігла ще швидше вперед, і став очевидним
кінець
імперії.
у
Чи
вбачаєте
цій
помислу
комуністичної зустрічі Ви не
Божого
щодо
України? - Для мене перша і друга зустріч Горбачова і Святішого Отця були не просто зовнішніми, дипломатичними. На мою думку,
вони носили і носять \
собі до
нинішнього дня якусь глибшу значимість. Здається мені, ці зустрічі спричинилися до тогр, що остаточно
розвалилася
духа жертви та посвяти. А до цього
є спосібна тільки людина релігіИна, вихована на вартостях євангельсь
ких, яка служить Богові, а отже, буде служити і .ближньому. Тому хотіло б ся, що~ наш народ вибрав
.И.ІС.ІОЯАР
ПР.ЕС-.ТО.rо
СЕРЦЯ
.ICYCOBO.ro
якраз таких людей. Багато сьогодні
від
є різних кандидаті в, на 1.~іть кільканадцять на одне місце, але чи всі вони здатні бути політиками, якщо вони не вміють своєї політики узгодити з Богом, 'ІИ вони здатні буrги добрими економістами, якщо вони не несуть 3Віту перед Господом зі .::воїх власних провин. Отже, лю1111. далекі від !'\Юрально-етичних засад життя, ніколи не зможуть бути
влада своїми законами має ство
добрими
представниками
спільноти, суспільства чи народу. Тому треба просити Бога, щоб дав нашим громадянам Божого духа мудрості і дозволив їм правильно вибрати кандидата.
Украї11а християнізується,
6. хоч
поволі,
але
неухильно.
Наш
влади,
рювати мусить
Хоч із різних боків були спроби спротиву князю Володимиру, але вибрав він саме такий релігійний напрям,
саме
в
такому
віросповіданні.
Хоч
вар
існування. А останні тисяча років є особливо· яскравим цьому дока зом.
Сьогодні
новою
ми
епохою
стоїмо
свого
перед
християнс1,
кого життя. Зараз головне питан ня
для
>rкими
1-1ас:
якими
дорогами
це
шляхами нове
і
христи
і
тоді
перемогло.
Сьогодні нам найбільше бра
кує цієї чіткої визн::~че11ості. Демократія, яку ми зараз хочемо практикувати,
веде
держави, до
що
ми
нас
а
не
до
більше
роздвоєнщ1,
міжконфесійності,
тості, і то від самих початків свого
обряді
може
потрібно було довшого часr, щоб християнство
того,
Наш народ є
І
якому
років тому. Тоді не було сумніву.
го кола. Як Ви уявляєте майбутнє
на релігійні
у
релігійному напрямку йти. Зреш
України? магає довгого •1асу.
втілення
вартостей.
тою, це так само, як було І ООО
розбиття.
дуже відкритий
державна
визначитися,
1шрод своїми традиціями 11алежИть
Розв'язка нього питання ви
ж
дJРІ
релігійних
до
культурно
все
умовини
розвитку
змі11нення
середземноморського
але
до
до до
j11ишення
перенесли
і
навіть
зберегли в тих тяжких для нашого народу часах, Демократія є сьогодні невластиво усвідомлювана і переживана. Я пр11гадую. собі слова Святішого Отця, які він сказав в останньому своєму візиті
до
Польщі:
лемократія
«Пам'ятайте,
не завела
щоб
вас у нову
11еволю>). То є велика пересторога і для
нас.
Бо.
не будучи
визна
ченими у релігійному питанні і до
янство, традиційне за своєю сут
зволяючи не ті11ьки на різні хрис
тю,
тия нс1,кі,
але
вже
з
новими
формами
але
і
нехристиянські.
і засобами, має приходити в сім'ї
віросповідання,
і спільноти. Багато буде залежати,
тим не при11есемо .добра народові,
як
поставляться
політики,
Який
до
напрям
ми
наші
не скріпимо його єдності. Бо сама
виберуть
єдність будується на одній правді,
цього
у релігійному житті.
навіт1, секти,
Бо від того
на одному дусі. І випливає з якоїсь
}Ікими дорогами підемо у христи
одної віри. Тому ми
ннському
в напрямку того загального хрйс
якою
світогляді
буде
держави.
залежатиме,
полі~:ична
Без
філософія
сумніву,
автономною справою,
релігія
є
11езалежною
тия нського підемо,
і
мусимо іти
розвитку.
мусить
І
вирішити
Uерква разом.
як і
ми
уряд,
·
s
Монаmество - це не просто професія як і не тільки досконалий спосіб служіння Богові. Це також не лише засіб умертвління в собі всіх мирських пристрастей, відторmених чорною сутаною. Монашество - це живий, триваючий стан серця. Одежа душі. Це. вогонь будування, рух догори, сходження від землі до Неба ... Це горіння, яке оживляє серце і спрямовує його до Божественної мудрості. Це вогонь перетворення внутрішньої духовної природи людини в особистість таку, якою її задумав Творець.
Це світло з Його обличчя.
· я мала
щасливу
Крехівській
нагоду
побачити
монастирській
в
церкві,
стривожує і спонукає до роздумів над власним життям. Здається ти торкнув= ся
душею
чогось
втаєJі.І:ниченого,
чогось за межею буденності, на чому
вчуваєш печ_ать вічності. Тебе охоп лює
почуття
священного.
«По що -прийшов ти Брате?,»
запитує священик і під високим небом церкви це питання звучить як виклик
усім людям на Землі сущим. Бо це не тільки питання до брата, який прийшов скласти вічні обіти на
посвяту Боrові. Це питання до нас з Вами, пощо ми прийшли у цей світ, чи
до
кінця
свідомі
своєї
відповідальності, яку Бог вклав нам
в руки, кожному у його поклик~ні, що
її
треба
трудом
осягнути
терпінням довершити. Лунаіоть слова обітниці: Я - Дем'ян Кастрян Чину Святого .Василія Великого, врочисто обітую Господу Богу в Тройці святій єдиному й Тобі преподобному отцеві Василю
Мендруню,
я
не знаю звідки у цих ~олодих
юнаків, що складають юtні обіти Профе~ії береться ця зріла мудрість,
що всякі людські діла, творення і звер
шщщя, ціле людське ЖИ:ття, якіцо у ньому немає шукання Бога - марнота марнот... і все у природі, що немає в собі духа Божого розсипається на порох, ·а
в
душу людську
приносить
темноту і руїну.
Обряд прийняття Професії, який
протоігумену,
Божому
намісникові, убожество, чистоту і послух у цьому· чині й обіцяю 11 ньому
постійно перебувати аж ДО смерті. Степан Бондаренко ... Я Атаназій Кулинич.~. Я - Григорій Бардак ... Обряд постриження це знак відречення світу й усього світового, своєї волі й усіх тілесних пристрас Я
тей.
Параман
-
знак .повнйї і врочис-
тої посвяти Богові.
Нагрудний хрест - на повсякЧас
ну пам'ять про терпіння і
смерть.
Мантія і каптур риза спасіння і броня правди, щоб відгородити себе від усякої неправди, щоб відсікти не безпечні хитрощі свого ума і мудру вання своєї волі, і мати завжди на умі думку про смерть, бути завжди
готовим і пильним до всякої Хрис тової чесноти. Запалена свічка
-
на пригадку, що
чистим і чеснотливим життям та до брим
звичаєм
маємо
стати
світлом
світу на збудування ближніх і просла
ву
Бога. Монаша професія
-
це злука душі
з Ісусом Христом, котрого вона стає обручницею.
З проповіді протоіrумена о. Василя МендруіІя, ЧСВВ: Ціль нашою жиrгя "' стаtи подібІПІМ Боrові в любові. «Ч11 любиш т11 мене більше ніж оці?•, - зamrryє Ісус у Петра трІІЧі. Що хоче Христос цим ск_азатп Петрові, що хоче почути від ньоrо? Яку дає JІам
науку і чоrо чекає від нас'? - Чекає від нас велпІЦJі любові. Ми муспмо це зрозуміт11 і ма~о це дати. ми до цьоrо
вибрані і Щ)КЛІІКані. Це мета нашоrо життя. Це має статп rолов11ою нащою
турботою. А мп про це не завжди пам'ятаємо. Яка ж моrуrня людпиа що
любпть Христа! Яка Ж могутня т:.дп
иа, в :Якій перебуває вогонь Божої Любові! - В любові Хр11ста бачу розв'язку усіх люДськпх проблем, скор бот і трагедій. Ба~ько отця Дем'яна, Кастран Олекса Васильович цілу Службу Божу глибоко переживав. Може він не мав
тої твердої волі свого сина, що повеJІа його до монашого сану. Сльози ко тилися з очей цього кремезного сивого
чоловіка,
шо нині єдиного сина віддавав Богові. Опісля він розповідав
мені
тремтливим
голосом:
Пам'ятаю той день, коли син мій розрахувався з роботи і прийшов
до хати. Клякнув передо мною і каже: «Благослови мене, батьку, бо я йду в монастир». Що 'я міг зробити? Бог дає і Бог відбирає. А ми тільки, йдемо дорогою, ЯJ<у Він нам вго'І)'вав і .маємо ласку просити
Небесного Отця" дати
нам сили і відваги бути гідним Його імені. Це були думки батька. А про шо ж думав син у ці врочисті хвилини?
- Оrче Дем'ян, які Ваші іитпмНі по
чупя сьоrодиі, серця?
яке бажання
Ващоrо
Тривога. Тривога перед своїм обов'язком,
але
також
великий
спокій: Боже, Ти мене вибрав;· те пер
сам
піт~
за
мене
веди.
словами
веселими,
бо
А
бажання
Христа:
веселого
«Будьте
дателя
лю-
7
МЖСЖОІІАР
би (Ь
Христос».
через
шлt
ше
чи
у
тобою?»,
Господь
яку
«Чого
бажант1 які
і які залишаються у тому мирському
християнство
Хр~тос.
Я
Нехай
світі, якого Ви зреклися? Пізнати правдиву своєму
cepui.
Бо вона
любов
ue
у
відвічна
Правда Божа, шо горить у кожному.
Нехай кожен пізнає ню любов і за
відчувати Його присутність і радіти
нею живе, Нехай кожен буде у своо1у
неї.
ласку
Щоб Ви хотіли побажати людям,
завжди
з
мені
С.Е.РЦR
які були 11и~іі свідкамІІ Ваших обітниць
заховати
коли
ЖСУСОВО.rо
і
трудношах
сумуєш,
сказав
дасть
в
завжди
радість,
проповідує.
моє
чи
випробугшннях,
прийдут1;>,
веселість,
з
От
життя
тершннях.
П.Р.ЕСВRТО.rо
п6іZпика~ті. Бажаю всі~І від<іути, як Бог-- кожного любить.
8
мzсrоВАР о.
~с...ТОІіІ
,rO!co№.f!І~;~,
Йосафат Воротняк,
доби і і:хньоrо досвіду монахів. Радіємо,
ЧСВВ, маrістер Крехівськоrо
що Вони так відважно, так ..Удово відізвалися на цей заклик Господній і
монастиря:
Це хороші монахи і Jожемо тільки
беруться до праці. Вони сьоrодні будуть іrуменами, настоятелями, провідниками
подякуgати Господеві, що послав іх у
духовними
цей важливий для Украіни час. Вони будуть тим мостом між с1'аршою і молодою rенерацією, тим доростом, який ось тут в Крехові так чудово зрос
.парафіях може
тає. Зараз мало у нашому чині іхньої
іх провадило",
в
наших
монастирях,
ще довrі . роки,
поки
прийдуть ім у поміч нові сили. І нехай буде так, як ми нині тут молилися: «І здійснилося, і щедре Боже ·маrословення
о. Дем 'ян з дітьми у Підгірцях. Що можна додати. Хіба повторити правдиві слова протоігумена о. Василя Мендруня: "Кожне монаше покли кання - це величний акт любові до Христа, це щастя для народу". БОГ навідався до свого народу БОГ є зі своїм народом Анжеліка
'fатомир
•
ЗВЕРНЕННЯ /' З
ПАПИ НАГОДИ
СВЯТІШОГО ОТЦЯ
ІВАНА ПАВЛА
СВЯТКУВАННЯ
11
XXVII ВСЕСВІТНЬОГО
ДНЯ МИРУ 1 СІЧНЯ 1994 Р. (Продовження.
Поч. у
No 1)
незнайомого призначення, чи приречені на інший болісний досвід, який відб11рає у них будь яке .відчуття надійності. Як же у цьому місці не згадати про кри
вавий
конфлікт між
етнічними
групами, шо й нащrлі триває в Боснії і Герцеговині? А чи це не є лиш одним з багатьох вогнищ
війни, розсіяних по всьому світі! Суспільство часто неспромож не видати діяльну допомогу цим
болісним явищам, а часом навіть
грішить байдужістю. Духовні і фізичні потреби тих, хто зазнав наслідків збройного конфлікту, є такими ж терміновими і важли вими, як і потреба у продуктах харчування
чи даху над
головою.
Необхідно створити відповідні структури, завданням яких було б
надання допомоги сім'ям, якйх
торкнулися несподівані й болісні
нещастя, так, щоб, н~важаючи на ніщо,
вони
не падали духом чи
н~ відчували спокусИ: помсти, а
зуміли у своїй поведінці керува тися духом прощення і єднання. На жаль, часто бракує поведінки такого роду! 4. Не ·можна забувати, шо війна і насилля - це не тільки сили дезінтеграції, які можуть ослабити
і знищити сімейні структури, вони
У багатьох великих містах світу цілі народи втягнуті у спіраль кривавих конфліктів, першою жертвою яких часто є сім'ї. Вони втрачають
головного,
якшо
не
єдиного, годувальника або змушені покинути дім, землю, втікаючи до
tO
також викликають загрожуючий віlлив на людські душі. вказуючи і на_стирливо нав'язуючи зразки
поведінки, повністю суперечні ідеї миру.
.можна не згадати про
-
ін;пу стоїть
зну перешкоду, яка ваді ро:квіту миру в
Jll'J'c.roВA.P
..zca&r0ro
нашому суспільстві." Я маю на увазі
дітей, багатьох дітей, позбавлених сімейного тепла. Іноді їх сім'я просто відсутня: батьки, захоплені іншими справами, залишають своїх дітей на себе самих. У деяких випадках сім'я не існує: внаслідок uього тисячі дітей не мають іншо го дому, крім вулиuі, і не можуть розраховувати на нікого іншого, як на самих себе. Деякі з тих дітей вулиuі гинуть трагічною смертю. Інші призвичаюються до вживан ня наркотиків, і навіть до торгівлі ними, нерідко потрапляючи до злочинних організаuій. Чи можна не помітити таких гірких, і все ж таки розповсюджених ситуацій! У загрозі знаходиться майбутнє всього суспільства. Спільнота, яка відкидає дітей, відсуваючи їх на узбіччя чи змушуючи жити у безнадійних ситуаuіях, ніколи не зазнає
миру.
Щоб мqжна було надіятися на майбутній мир, кожна мала людсь ка істота повинна отримати дбай ливу й постійну опіку, а не за знавати зради і визиску. Діти є майбутнім, вже сьогодні присутнім серед нас; вони повинні зрозуміти, що таке мир, щоб могти його збудувати в майбутньому. 8СІМ'Я
5.
УМОВА МИРУ
Постійний порядок, що опирається на мир, потребує інституцій, які виявляють і зміuнюють вартість миру. Інституuією, яка найбільш очевид ним способом відповідає природі людини, є сім'я. Тільки в.она дає гарантію безперервності і май бутнього суспільства. Сім'я пок ликана для того, щоб діяльно. брати участь в будівництві миру через вартості, які виявляє і передає своєму сімейному вогни щу, та через участь кожного з її членів у житті суспільства. Як первісна ланка суспільства, сім'я має право сподіватися на різноманітну допомогу від Держа-
.rc:rcoвoro
С&'Р.1(8'
·
ви, щоб бути спроможною вико
нувати притаманну їй місію. Тому державні закони повинні виявля: ти турботу про якнайкращі побу тові умови сімей і допомагати виконувати її завдання. Перед все більш настирливою сьогодні тенденuією узаконювати ті форми подружнього життя, тобто форми' союзу, які з точки зору на свої істотні риси чи свою передбачену нетривалість, у жодному випадку не можуть виявляти суті сім'ї, -ані служити її добру, обов'язком Держави є підтримка і охорона справжньої інституції сім'ї, пова
га її природної форми та приро джених невід'ємних прав. Серед них фундаментальне значення має право батьків на вільне й відповідальне рішення у світлі власних моральних і релігійних переконань та їх відповідно сфор мованої оовісті - про те, коли дати життя дитині, щоб згодом вихо вати її згідно з такими переко наннями.
Суттєву умов,
які
роль
у
створенні
дають
батькам
можливість заспокоєння їх осно.в
них потреб таким чином, якиИ відповідає
їх людській
гідності,
чи нужда,
які постійно загрожу
відіграє також і Держава. Бідніст·ь ють суспільному Порядку, розвит ку народів і справі миру - сьогодні торкаються надзвичайно багатьох сімей. Часом трапляється, шо через нестачу відповідальних засобів, молоді подружні пари змушені відкладати рішення про створення сім'ї чи навіть відмо
витись від неї, в той час Як сім'ї, що живуть у недостатку, не можуть
повноправно брати участь у житті суспільства чи залишаються повністю відкинутими на узбіччя життя.
-
Обов'.язки Держави не звіль няють, однак, від відповідальності щ~ремих
громадян:
справжнє
заспокоєння найважливіших пот
реб 'коЖногр суспільства є мож..: ли вим завдЯ>КИ згідній солідарності
усіх членів. По суті, ніхто не може пізнати миру, поки про_блем~ бідності, що торкається сІмей І окремих осіб, не знайде відпо відного розв'язання. Недос:гаток є завжди
загрозою
для
сусшльного
порядку і для економічного ро звитку, а, отже, в кінцевому
реЗультаті
Ідля
залишається завжди
~иру.
Мир
шд загрозою,
поки окремі особи і сім'ї будуть змушені боротися за власне ви
ред ви будівниками миру. Ви, сини і дочки, що вди вляєтеся у майбутнє з ентузіаз мом, властивим молодості, багатій на плани і мрії, зумійте оuінити
дар, яким є сі~'я, ~:~риготуй~:еся до пр»йняття вщповщальнос~І за
її будівництво і розвиток, згщно з покликанням, яке завтра Бог доручить кожному з вас. Під-три~ муйте у собі прагнення добра І
8
редньо повернутися до сімей, особливо до сімей християнських. «Сім'я повинна стати тим,
чим вона є!»
написав я в Апос
-
тольському Напоумленні Familiaris consortio 6 - тобто повинна стати «глибокою спільнотою життя і подружньої любові», яка поклика на до жертви любові і продовжен ня життя! Сім'ї доручена мjсія першо значення:
вона
повинна
брати участь в будівництві миру, добра, необхідного для розвитку і поваги людського життя.
Усвідомлюючи те,
що мир
не
можна завоювати раз і назавжди,
сім'я повинна невтомно йогd шукати! Ісус через свою смерть на хресті залишив людству свій ~ир, гарантуючи
нам
свою
ВІЧНУ
присутність. Тому сім'я повинна просити про цей мир, молитися за цей мир, працювати для цього
миру.
На
вас,
батьки,
лежить
відповідальність за виховання ва
ших дітей як людей миру: щоб його полегшити, станьте насампе-
~~" ... ~:і·
.
Ви дідусі, які разом з інши-
СІМ'Я НА СЛУЖБІ МИРУ 6. А зараз я хочу безпосе
рядного
,
миру.
живання;
ми
'
родичами
є
в
. ,..
СІМ І
знаком
незамінного й цінного зв'язку між поколіннями, великодушно діліть ся своїм досвідом і свідченням" щоб єднати минуле з майбутнім у теперішньому, збу.цованому на мирі. Сім'є, нехай твоє життя буде згідним виконанням твоєї місії! Як же не згадати наприкінці про усіх тих, які з різного приводу відчувають себе позбавленими сім'ї? Я хотів би їм сказати, що існує сім'я також і для них:
Церква для ~сіх ~ домом і сім'~ю:
Вона навстІж вщк;риває двер1 І приймає ·самотніх і покинутих,
бачИть у них улюблених Божих
дітей, незалежно від їх віку, !fадій 1 переживаних
труднощІв
1
сподівань. Дай Боже, щоб сім'я змогла жити в мирі і через нього ставати джерелом миру для усієї людської родини! Ось та молитва, яку на порозі Міжнародного Року Сім'ї за заступництвом П.Д. Марії, Матері Христа і Церкви, я звер таю до Того, «Від якого бере ім'я все отцівство на небі й на землі» (Еф 3,15),
Радіо Ватикан: Папа Іван Павло І прийняв на окремій авдієнuії со11ню І вчених та богословів, які брали участь у зустрічі, організованій Папською · Радою в Справах Сім'ї з нагоди 25-
11
ї річниці відомоі' Енці-fкліки попе-
'
бати і .. будуть схвалені. постанови, другий проголошення цих же Ііос танов, що його. зробит.ь сам Вселенсь кий Архиєрей, відвідуючи деякі країни Африки, правдоподібно в листопаді.
Це водночас була б одна з трьох
реднього Папи Павла VI «Humanae vіtае», в перекладі «Людського життя», в якій, за словами Івана Пщта 11 залишається зннчення і гідність подружнього та сімейного жи1 гя у світі
міжнародних Апостольських подоражей Святішого Отця, запланованих МІ 1994 рік; дві інші пepe,u;(jjftчeнi пода~ рожі мають на меті Бельг.ію від 13 до 15 травня, та в червні Ливан з нагоди
Радіо Ватика11: Пан Хоакін Навар ро- Валле, щ.1рщпор Ватиканського
Радіо Ватикан: Наприкінці листо пада до Риму з'їхалось коло восьми тисяч. осіб добровольnів, які нале
провидінноrо Божого заду~1у.
пресцентру;".· '.зустріча,ючись
із
журналістами з різних країн зазначив, що в 1994 poui заплановані три апостольські подорожі поза Італіє~о.:
від О до 15 травня Святіµ~ий Отець відвідувнтиме Бельгію, потім, ймовірно
Синоду східних Патріярхів ..
жать до італійської організаuії Unital-
яка забезпечує перевезення хворих до міжнародних вір.пустовмх м.ісч.,~. зокрема до Люрду у Ф_)1ai;tttiї~
si,
Благодійна діяльнlсть цієї орtаіtіЗації
важко й доnго випробув:шій війною
почалась 90: років тому Юtзад і є справжнім свlдченням миfіосердної любові до тих, які страждають, адже пони дали можливість сотням тисяч
ІІ
у найславніших відпустових храм~х.
у червні, відвідає Ливан, щоб підтримати єш1скопів 'і к;поликів
різних обрядів. які живуть у тій, т~к.
країні, а напри)<і1щі року Іван Павло відвідає
декіль.ка
африканських
країн. ·· Крім того Його Святість особисто
очолить два єпископські Снн.оди: спо
чатку спеціальний Сино.u,,дтія всього
африканського контИнен+}r, ;{осінню
-
загальну Асамблею, присвячену бо
гупосвяченому
життю.
Очевидно, - зауважив І1Зн Навар".
ро-Валле, - Папа Іван Павло П заuжди може додати також інші апостольські подорожі, Радіо
навіть
і
несподів<1но.
Ватикан:
Вселенсь.ки й
Архиєрей Іван Павло П СJ<Ликав на 1994 рік два Єпископські Синоди: один для Африки, що відбудеться від 1О квітня до 8 травня 1994 року під гаслом: «Церква в Африці і її пос ланництво євангелізувати напередодні ДВОТИСЯЧНОГО року «будете моїми свідками» другий Синод, від 2 до 29 жовтня 1994 року, матиме тему: ~<Бо гупосвячене життя і його посл;:1нниц тво в Церкві та світі». Синод для АфрИки проходитиме у двох етапах: перший відбудеться ·в Римі, під час якого відбудуться де-
важко хворих ліодей молитись до Бога
Радіо Ватикан: Нещодавно в Англі~
та Уельсі оп;.и~ІС?дfІІf.fІИ декляраuію,'
:;.µ якій вйкл;;щаюТі:; ~Н:оголошю при-
•йняті крит~рЦ щодо дУшпастирсь.кого Дбання про священиків та вірних англіканського )~tроспрвідання,
які
пращуть перейти,j);() щсtолицької Цер
кви. Ан~лійські ЄnИскопи запевняюТJ, душ(Іастирську бажають
ужити
опіку
всім
свою
тим,
які·
християнську
віру в єдності з католиuhКою Церк,
вою. Останніми часами, зокре;v~а пkлй того, як англіканська Церква приИ.ня ла священство також і жінок,
сотні
священиків та тисячі вірних виявили бажання
стати членами
Церкви.
Як
Церква
знаємо,
у·rворилась
католицької
англіканська в
·1534
році,
внаслідо1стого, що король 'Генріх VIII відділив Англію від католицької
Церкви,. поставивши себе самого єдиним
і
найвищим
зверхником
Церкви у своїй ·краmі. Не "Йшлося
йому тоді про богословські питання,
але про те,
щоб розлуЧитись із за-
1.3
конною друЖйною і взяти собі іншу. Тодішній Папа Климен:rій VII, вірний Христовій науuі, відхилив таку вимо гу, <і король . шоб тільки осягнути свій
англіканська Церква, шо є державною, тобто її головою є королева Єлиса вета, а єпископів призначає уряд.
·
.~вно тортурам та с~рачено дес~тки
і1't:яч католиюв. сотю свяшеникш та понад 20п::mископів. Генріх VIII, однак, залиіІІив більшу частину куль ту таким, яким він є в. католицькій Церкві, але у своїй доктрині
Католиuька Uерква здавна веде
богословський діалог з англіканцями, однак існують нерозв'язані питання, серед яких і те, шо від кінця мину
намір. відділив Англію від католиць кої Церкви:.та Папи римського. Тоді
лого року англіканська Церква дозво
лила. шоб і жінки ставали свяшени
камИ,
Це серйозна· перешкода на
шляху до єдності, хоч такий крок англіканців не означає припинення екуменічного діалогу.
ЕВЕ.РrІЯ ~ОВРА
- ПРОМЕІD'Є!. в люmому цього року ми11уло три
роки з дІІЯ виходу
в ефір христи янської передачі ?Благовість ".
СfіЬі:Ми думками з .цього приводу
ділиться доцент Львівського
універсиіпету, знаний в Украіні мовознавець
Ольга Федик.
н
е~а для людина _ніч~го вар~
роздуму над суттєвими і вічними
ТІШОГО,
проблемами
ПОВНОЦІННІШОГО
І
є
телепередача
дорожчого, ніж віра в Бога. Усві
~<Благовість», яку компонує і
домлення uієї істини є особливо
проводить
глибок.Им для нас, бо ми вийшли
(ЧСВВ). Господи, як радісно, як
о.
Теодозій
Янків
з духовної темряви на <(Світло від
піднесено,
Світла»". З Божого доторку, з Божої ласки до нас повернулася
делікатно пояснює uей талановlі
наша
істини!
Церква,
оновлюється
у
як Зрозуміло,
як
тий Чоловік найскладніші духовні Не бр~акує
<(Благовісті» і
свіжих християнських шатах наша
високої естетичної культури: ду
безсмеgтна Душа .. , 1азву"1ало Боже
ховна
СJ~юво .. :' Преrа~ним· уроком духов ного
14
пJзна,нt~я,
християнськ· 'О
пісня,
мистеu.рка
оздоба
uеркви, рушникові барви навко ло
оnразів
усе
гармонізує
з
MJ'CJ'O.IUIP ПРЕС.&ІПV.rо J'C'YCOJІO.ro СВРЦR талановитим викладом, із гарним і
спокійним
голосом.
((Блаrовість» є модерt1им спо
бо розбуджує в людині високі ідеали, небуденне сприйняття світу, дає повне насолоди душев
собом духовного оновлення нашо
не
го народу, адже телевізія має на
піднебесся, сполучає у ній земне
прочуд
широку
аудиторію,
пщнесення,
вічне.
вона
Ми
наближає нас до психологічного контакту з ведучим, а. візуальне
утверджуємося,
середовище
відповідає
створює
відчуття
Божої
несе
у
як
у
ньому
співучасники
Творчості, на
людину
як
ті,
хто
Божу любов.
Ми
<(Благовість» неначе застанов
сприймаємо uю передачу і розу
ляє нас над нашою власною суттю,
мом, і серuем. Скільки ми довідалися нового і змістовного про Літургію, про християнські
кликає нас відпочити від колообігу
природності
спілкування.
над нашою поведінкою, вона за~ дріб'язковостей, щоб зрозуміти при значення свого «Я».
Вона заспо коює, зміuнює нашу впевненість у
символи, про історію Христової Церкви. О. Теодозій Янків учить нас глибини осмислення Божих заповідей, прагне призвичаіти до
длн нас у наших умовах, коли псев
адоративного, внутрішнього хрис
довч;пелі посівають шодень зневіру
тиянського
і розчарування.
життя,
яке спирається
Божій підтримuі, а
<(Благовість»
на ісіІит совісті, на роздумування над
власними
вчинками,
над
пошуками способів вдосконален
ня особистості. У його повчаннях
джерела
все
насичене
духовним
змістом
і доuільністю. «Благовість» ue взіреuь християнської педагогіки і дидак
розкриває
оптимізму і
надії,
нам вона
каже нам: «Ви
- з Богом!» За ue вдячні о. ТеодозіЮ Янкову. Звичайно,
немає нічого зайвого і другоряд ного,
ue так важливо
є у нас для
ми
uієї
прегарної передачі і таке побажан ня: охопити своїм духовним сло вом
усю
серuем
Украіну, і
щоб
спільними
ЄДИНИМ
намірами
тики, де навчає і виховує Святе
наповнювати
Письмо,
янським змістом. Адже .ж баrато людей в Україні чекають Божого слова як найдосконалішого поря тунку власної душі, як благодатя
Свята
постать
Ісуса
Христа, його безмежна любов до до всього світу, його
людини,
незвичайна офірність во ім'я порятунку всіх нас. Слухаючи uю телепередачу,
переконуєшся,
надприродну силу має ука,
як
вона
твій
христи
духу.
<(Блаrовість» відкрила б їм очі,
яку
Божа на
преображує
людського
наше життя
бо
ще
теренах
на південних і східних бракує храмів, немає
внутрішній світ, .як облагороджує
священиків,
твої наміри, як очищає душу! Боже
Отож, ми зичимо о. Теодозію Ян кову навчати всю Україну, ст~ти
слово~
пояснене
проповідником,
талановитим
яким
є
о. Теодозій., має чудодійну енергію,
духовної літератури.
загальнонаuіональним
Божої
уроком
Істини.
8«Блаrовість» застановляє нас над нашою власною сутrю, закликає відпочити від колообіrу дріб'язковостей.
1$
СЛQПО МИТРОПОАИ_ТА: «Нарід Може, під сильним '
-
натиском, змінити зверхні ознаки своєї національности, але ніколи не змінить ознак
внутрішніх, духових. Можна говорити різними мовами
світу, визнавати себе грома
дянами різних держав, служи ти різним культурам, але
духово змінитися не можна». (З другого листа до матері.)
Портрет Митрополита Андрея пензля
Михайла
Мороза
• у нас1'упному нщ,1ері журналу читайте про пересторогу митрополита
перед
комунізмом.
МОЛИТВА НА СТРАСТІ ХРИСТОВІ Ти ~еликий Господи, Сотіюрителю неба й землі,
чудні й~ велИкі Твої діла й ніяка мова не може Те.бе достойно хвалити, але всі Твої ,діла перевищує без конечна
велич
Твойого
милосер'дя.
ти' з неба прислав нам на землю Твойого Єди нородного Сина. дився
з
Він для нас ста.в чоловіком, наро
Пречистої Діви
Марії і
гріхи
наші
взяв
на
себе, за нас зранений умер на хресті,' щоб нас спасти. Покланяємося мукам Твоїм, Христе, покланяємося Твоїй доброті, Твоєму милосердю й нічого не бажаємо більше, як Твоєї святої благодати. Дай нам усе.цінити її
як треба
й
--заслужили ,,н_а Амінь.
так жити,
щоб
ми
11
не тратили,
а
вічне- ,бдаженс.тв&l,,у Твайом:у Царотві4"
в.аmа
СПJІД'.Щ8КА
МОЛИТВА НА ЗІСЛАННЯ СВЯТОГО ДУХА Коли Ти, Христе Спасителю вознісся на небо, Ти обіцяв Своїм Апостолам й Ученикам зіслати з неба Утішителя Святого Духа, що мав. їх навчити всякої правди. Ти сповнив,
'Христе, ту обітницю. Ти зіслав з неба Святого Духа н~ св. Своїх Учеників й Апостолів. І ми в торжественний день Сошествія Святого Духа обходимо ту світлу й велику пам'ятку цієї великої і святочної хвилини. Вона для нас не чужа й не далека, бо кожний з нас стається також учасником цього небесного Дару. Ми принимаємо Свойого Святого Духа у св. Тайні Миропомазання, ми принимаємо
Його в кожному лобільшенні освячуючої благодати. Тоді
Ти зіслав Свойого Святого Духа видимим спосрбом, у виді
огнених язиків, але невидимим способом зсилаєш його
на' нас усіх при кожному доброму ділі, при кожній молитві,
а п'ередовсім тоді, коли з освячуючою благодаттю. з любов'ю дітей звертаємося до Отця Небесного й Дух Твій Святий проливається в наші серця любов'ю до Бога й любов'ю
до ближніх. Через те наші тіла й· наші душі є храмом
Святого Твого Духа. Т~~ Дух з нами перебувgє й настав ляє нас на праві дороги християнського життя. Віднови
в наших душах той храм Твойоrр Святого Духа. Віднови в наwих душах· те перебування йоГо Божою любов'ю. Хочемо бути Твоїми вірними слугами, хочемо сповнити Твої заповіді,. хочемо до смерти витривати у святій вірі й у любові до Бога й ближніх. Як у щоденних молитвах, так і сьогодні про це просимо: «Серце чисте сотвори Е мені Боже й
Дух правий обнови в утробі моїй. Не відкинь мене, від. лиця Твойого Святого не відійми від мене. Віддай мені радість спасення свойого й Духом владичним утверди мене» (Пс. 50). З тим самим проханням звертаємося й до Святого
Духа кожної днини в році, а особлившим способом в його
великий і світлий празник. Того Небесного Царя, Утішителя,
Духа Правди взиваємо щодня: Прийди і вселися в нас й очисти нас від. усякої скверни і спаси, святий Душе, наші
душі,
відкуплені
Христовою
кров'ю,
Амінь.
(Молитви уклав Андрей Шептицький)
1
•<(Будучність наmа не є в перетворенні того, що є, а в дальшій будові на тих основах, що буЛи колись покладені тривко й розумно.
Ці фундаменпі, ця структура може і довrо була Залишена, дальша будова була занедбана, бо ми багато-пребагато вТратили з нашоі'о
колишнього і Культурного дорібку. Але фундаменти є здорові й Міцні і не маємо' причини класти нових, у дальшому культурному розвитку маємо на чо~у опертися і в нашій праці можемо напевно числити
на
великі
успіхи)).
. (З одииадцятого листа до матері).
12':
.N'J'CJ'OКAP
ПРЕС.вато.rо
С.Е'.РЦЯ
J'C:VCOJJO.ro
УКРАЇНО, МОЛИТВО МОЯ! Бажаю з Вами,
дорогі читачі «Місіонаря», .поділитися
великою радістю, що не тільки уна.св Галичині, справа хрис тиянського оновлення добре розвивається,
але також і за
тисячу кілометрів на схід квітучої Батьківщини, за Божою ласкою
починає
оживлятись релігійне
життя.
Вдармо у
.
велик1 дзво-
ни блаrовісту примирення
каяття
.
1
... Добра вістка з Донеччини
н дається, ам,
нашому
людям,
дуже
що
часто
багато
щоденному
ви
подій
житті,
у як
також події у більшому маштабі трапляються з тих чи інших причин випадково. Але не так воно є. У Бога, за волею якого все розвивається, випадковостей немає. Він, як всезнаючий і наймудріший має свої плани.
Вже близько пів століття, як за Божим провидінням, мешканці одного великого карпатського села
Лісковате змушені були поки дати так дорогі кожному з них стрімкі вершини гір, покидати теплі сільські оселі, залишати
політичною акцією, бо їхнє село попало
у
пограничну
зону
між
Україною і Польщею. В кількох словах важко опи сати цю душевну муку, біль, який виривався
з
серця
кожної доро
слої людини, немічного старця і безжурної дитини. Людя·м, які це пережили, напевно легше зрозуміти історію Божого народу їх вигнання в Асирійську чи Вавилонську нево лю, їх стогнання за обіцяною землею.
В Артемівському р-ні, Доне цької обл., куди потрапили наші жителі Карпат; їм довелося почи
потоки
нати своє існування у· великих
річок і вирушати в далекі сторо ни, гнані недолею людського скитання. Це переселення було
матеріальних труднощах. Не було нераз найпотрібніШ!'fХ речей і
квітучі
18
садочки
і
круті
помешкання.
Та напе~вно ще більше боліла душа. Не чути тут, на великій рівнині, дзвонів Божих храмів; не спішать у святу неділю люди гарно одягнен.і на Службу Божу до иеркrш. У травні і червні, як бувало вдома, ніхто не кидає праиі і не біжать дорослі і діти на молебні до Пресвятої Богородииі і Христового Серия. Не одна роса зросила поо ране зморшками лиие старенької бабусі чи дідуся, не одне зітхання вирвалося з грудей побожного господаря чи господині~ Для них стають зрозумілими слова св. Писання:· Над вавилонськими ріками, там ми сиділи і ридали, як згадували Сіон ... Бо там пісень у нас просили ті, що в неволю нас забрали ... Як нам пісень господніх на чужій землі співати? Якщо тебе, Єрусалиме, я забуду,
нехай забудеться моя десниия! (Пс. 137. туга· вигпанЦів за рідним краєм). Та найбільше переживали за аітсй. Старші вже більше розуміють, їм Бога з серия не вирвеш. А що буде з ними? Що робити,
щоб
вони
не
покинули
Бога? Село Лісковате було велике і багате. Коли пересилали людей на схід, то поділили його на три
LJ:астини. Одну частину розмістили в с. Чубарівка, другу в с. Званівка, і третю в с. Роздолівка. Наші :~.орогі східняки прийняли наших 3е~1ляків не .дуже мило ~б:шдерівці». Бщато, о, дуже багато треба 5уло вистраждати. Страждало тіло, i ще більше душа. Особливо 'за :~.ітей, яких у школі навчали, щоб 1е. вірили в Бога, бо ие пережит <и стареньких дідусів і бабусі в, що
тут уже давно в Бога не вірять, і до церкви не ходять і не мо ляться.
Та не так легко було забрати наши.м людям Бога із серия, бо релі'І:ія глибоко запустила коріння в їхнrх душах. Особливо велике піднесення духа було в часі ве ликих християнських празників. Не зважаючи на заборону, старші мужчини збирались на коляду і· ходили від хати до хати, молодь і дітвора теж готували
вертепи і співали своїми молодень кими
ГQЛОсами,
Вефлеємі в ті
Бог
зимові
що
народився
дитятко.
вечори,
J
в
тоді,
ще рясніше
котилися сльози, сльози смутку й
водночас і радості. Ніхто і ніякі переllікоди не могли їм вирвати з душі найдорожче віру в Бога. Проходили дні, місяиі, роки. Праиьовиті руки наших галичан почали зводити будівлі, гарно їх розмальоаували,
кругом
хати
підносилися молоденькі сажениі, які кожного року ставали що-раз, то
вищими,
зроджували
смачні
плоди. Прийшов все таки той день, в який Вони так свято вірили, бо ічакше не перенесли' б иього. Прийшов час визволення з комуністичної неврлі.· П'ятдесят років два покоління. Та народ вистояв. Ці перші тисячні колони свqбодолюбивого народу у нашо му Львові і по всіх наших містах залунали своїм відголоском по усій Українській землі. День визволен ня - ие день великої радості. Вже можна відкрито говорити що Бог є,
можна
молитися
не
закриваю
чи дверей, не прислуховуючись, чи хто
бува не чує. Не багато минуло <щсу, як почали приїжджати перші «деле гаиії» із заходу, щоб допомопи їм
у віднові релігійного життя.
На
перших порах добрі книжки,
ре-
МІ'СJ'ОВАР
ПРЕС"тоrо
л1гійні журнали, образочки, хрестини, медалики були вже великим дарунком, який ми мог
ли
їм дати.
Та прийшов день, коли вони заявили,
що
хочуть
священика, жити
чути
повним
мати
Слово
церкву,
Боже
-
християнським
життям. Дивлячись на їх спраглі обличчя, а ще більше серце, не знайшлося слова, щоб у цьому відмовити, це був би великий гріх проти любові ближнього. Пам'ятаючи, що однією пи томою нашому чинові ділянкою праці є святі місії, час від часу їде перший місіонар до свого
народу.· Праці було дуже багато проповіді, шлюби, хрестини, по хорони, катехизація як молоді, так і дітей, служіння так очікуваної для
них святої Літургії. Земля засохла, потребує довшої зливи, короткі дощі не вистарчають. Тому ви рішили настоятелі Василіянського чину, щоб постійно був між ними священик. О. Мирон дуже радо згодився
на
милу працю
цю
-
нелегку,
але
таку
служіння. Згодом до
помоч1 йому прийшли ще два священики: оо. Миколай і Сергій,
як також і ес. Васи.Ліянки були їм до помочі для навчання дітей релігії у школі. В теперішній час вже в двох селах - Чубарівка і Роздолівка є
зведені святі храми, в яких регу лярно відправляються богослу жіння, молоді пари одержують цер-
l'CJrCCNІOro
.С.ЕРЦ•
ковне благословення, малі нема~ лята відкривають свої серця на прихід св. Духа. Як розповідає о. Сергій, в Роздолівці, яку він обслуговує, половина села, близько 120 сімей, переселенці з Галичини, але та кож і місцеві, які вважають себе православними досить часто при
ходять за порадою, відвідують богослужби в церкві. Є велика надія, що через доброту христо вого
пастиря
у вірі
і
народ стане єдиним
любові.
Село Званівка, яке обслуго вує о. Мирон, ЧСВВ є порівняно більше, налічує близько 600 дворів. З них більша половина греко-католиків. На фотографії бачимо як зводиться мешканця
ми села великий, мурованиИ храм. Роботи ще багато, але з Божою допомогою є надія на швидке закінчення. І не тільки в цих трьох селах замикається праця священиків. В Донецькій обл. багато є подібних поселень із Західної України. А Вас, дорогі читачі нашого журналу, а Головно членів Апос тольства Молитви просимо, щоб у своїх молитвах Ви пам'ятали за наших братів і сестер, які :?СОЧ далеко тілом, але так близькі духом.
В єдності сила народу, Боже, ·нам єдність подай.
Ієромонах Йосиф Будай, чсвв
Людина починалася з того, що утверджувала вищі цінності над своїми поточними інтересами і нахилами своєї хисткої природи, утверджувала сувору дор(Jгу до Вищих Цінностей" переступаючи
минущі, · сьогоденні. Евген
20
Сверстюк.
МУЗИКА У КАМЕНІ КОРОТКИЙ ОГЛЯД КЛАСИЧНИХ СТИЛІВ У
ЄВРОПЕЙСЬКІЙ ХРИСТИЯНСЬКІЙ АРХІТЕКТУРІ
в
ід самого народження
людину
простір
отоqує
обмежений
інакше
у
цери.вах
ми
також
мало
храмах,
замислюємося над змістом і символікою навколишнього про стору, а особливо коли щодня відвідуємо храм. Певна річ, у часі відвідин святині нас повинен цікавити тільки Бог, бо церква· це дім молитви, а не музей. Але дуже
протестанських домах
часто Бог промовляє де;> людини
чотирма стінами, підлогою, вікнами, дверима. Інакше виглядає те середовище у заводських і про мислових приміщеннях, інакше у житлових спорудах, інакше у хрис тиянських
у
католицьких
молитви, а ще інаkше у юдей~ь.
через зовнішні символИ і їх красу.
ких синагогах, ісламських мечетях, будциських і індуїських святинях. На іх формування впливає у першу чергу функція, для якої вони при значені~ Відтак та функція .п.иктує відповідну символіку· і художньо декоративне оформлення. Але у
Тому,
своєму буденному житті людина дуже
мало
застановляється
над
гим, що її оточує. Найчастіше очі опущені·вниз, буцім у сирій землі, брудному асфальті ·чи горбатій бруківці можна знайти. відповідь на сотні проблем, котрі щодня непокоять душу і тіло своїм га-
11асливим криком: Навіть буваючи
пізнаючи красу і таємно
містичний зміст створених речей,
ми доходимо до спогЛяданая Бога як Творця всього.
І ·тоді
навіть
щоденне відвідування церкви не збуденіє, а навпаки кожен день відкриватиме все нові і нові ·то ризонти, все нові і нові ·сюжети.
Це і є пізнання Бога у безмежній його красі і величі через створея' людиною речі. Оrож, коли людина наваЖить ся все-таки полишити на хвилину
свої щоденні справи і Піднести голову вгору, то яесподівано побачить музику у камені.'· Саме
таке
визначення
часто.
дають
мистеuтвознавuі архітектурі. Прав да, ця музика є дуже часто різною.
Часами у тих
плавних лініях
карнизів, обрамленні вікон, пиш них
порталах
можна
клавісин Вівальді, Паганіні, орган Баха.
почути
скрипку А часом
через наш зф до душі долітає 'Якесь
незрозуміл~·· гудіння, скриqfпня,
бумкання.
1 тоді
людийа ,ііф'іинає
задумуватися над тим,
що кожна
епоха, \kожне століття мали свою
особливу печатку, котру ставили на свої кам'яні творіння·. Прига дуються
уривки
десь
колись
почутих фраз, що той чи інший
будинок побудований у стилі
«барокко», а та чи інша церква є пам'яткою епохи <(р:енеёансу». Таки~. чином перед лі,рдиною
постає строкатий, неттовtорний світ історії архітектури. Говорячи про архітектуру, варто сказати про походження і
значення
сл}в
<(архітектор».
Ці
Походження.
словом
((архітектура» і слова
грецького
цілого
працює з дерf(вом», що відображає
споруди, будували з дерева.
В
іrізніших часах від слова ar~hitek архітектура.
Оскільки маємо говорити про
християнську архітектуру, то не мож:емо •цього робити не виходя
Головного Архіт~
ктора, Творця Вселенної Справді, Бог є ВелJjІк1:1м
Бога.
f.\pxi-
r~кr;q.poм ·не тільки. у, тому над прирощ-юму,
26
матеріалу, з якого вона мала будуватися. Це ніщо інше, як звичайне архітектурне проектуван ня. У 6 розділі першої книги Царів зустрічаємося з точним креслен ням Єрусалимської святині, котру будував цар Соломон. А у книзі пророка Єзикиїл;:~ у розділах 4043 подано не тільки розміри святині, але показано процес праці <(містичного архітектора»: «".аж ось там чоловік із виду, наче мідь. В руці у нього львиний шнур і тичка до міряння, а стояв він коло воріт. Він зміряв ширину будівлі: одна тичка,• висоту: одна тичка.» (Єзек. 40; 3,5). З наведеної цитати ба чимо, що <(містичний архітектор» навіть користувався характерними для тодішніх архітекторів знаряд дями:
тичка
служила
еталоном
пропорцій, шнурок використо вувався для визначення і контро
і донині вже не архітектори, а зви~айні будівельники. У Старому Завіті Єрусалимсь ка свЯ:гиня була один9кйм місцем,
давні традиuіl' архітек~;ури, коли всі
чи від особи
у
об'єднання
ремісників, котрі будували спору
nо!'Істав термін
Зокрема
лю вертикальності стін. Зрештою
ду. Дослівно воно означає: <(голов ний ремісн:~к (або митець), який
ton
Завіту.
Греuії
У древній
"architekton" називали
керівника
Старого
розділі книги Вихід Бог сам подає через пророка Мойсея розміри храмини і характер будівельного
недоступному
для
людин~,, понятті, але у звичайно му земному розумінні. у цьому переконуємося читаючи стЬрінки
цими
знаряддями
де пер~бував Бог,
послуговуються
Jle
можна було
приносити цілопалення. У Ново му Завіті Бог через свого Єдино родного Сина Ісуса Христа подає цілком іншу, досконалішу архітектуру. На питання самарян ки, котре стосувалQсЬ місця
поІf'Іоніння Богові, fcyc Христос дав· відповідь: «":надійде час, - ба, вже й тепер він, що справжні поклонники Отцеві кланятимуться: у дусі і правді. А таких поклонників
і шукає собі Отець" Бог .... дУх. Ті, що йому поклоняються,
дісі
і
(Иоан.
.4;
правді
23,24) .
повинні у
п.оклонятися».
А
устами
ап.
Павла
Дух
того, який живtі ·У вас. Тож про.:'
живу Церкву - Містичне Тіло Ісуса Христа і адорують Бога не тільки у власнщ тілах, але й у Тілі Ісуса Христа, котрий є присутній у
славляйте Бога у вашому тілі». (І
кивоті під видом хліба і вина у
Святий прорік: -«Хіба ж не знаєте, що наше тіло
Кор.
6; 19,20).
,
храм Духа Свя
А в Одкровенні св.
Йоана Богослова написано, що у
Новому Єрусалимі, котрий зЩде під кінець цього світу з Неба, взагалі не буде ніякого храму, бо « ... Бог Вседержитель, є храм його, і Агнець.)) (Одкр. 21 ;' 22).'
Однак, від :Небесного Єруса
лиму повернемось назад до наших
земних спільних
святинь,
де
вірні
на·
богослужіннях творять
кожній католицькій святИнІ. Ро зглянемо найголовніші епохи європейськ<;>ї архітектури.
ПрослідкуєUе як християнський
світогляд того чи іншого періоду людства відобразився у зовнішніх
формах тодішніх святинь.
Бр. Левко Гірник" Крехівський монаJ::тир.
23
ЮсtоІіАРі;;~~.І"О
жсrсовоrо
С.ЕРЦ8'
Павло Аллярд
СВ. ВАСИЛІЙ ВЕЛИКИЙ Розділ
11
АРІЯНСЬКЕ ГОНІННЯ
в престолі, коли самі події виіІравдали, мудрjсть тих, що Його вибрали. · асилій від ро Ку був вже, на Кесарійськім
Цереслідування католиків було якраз у 'розгарі. Ва.т~:енс,. що його недавно охрестив аріЯнський достойник, додержував своїх обітниць, стараючися всюди защепити єресь. Перед цею головною справою уступали всі справи держави. Урядовці, військова старшина, воїни служили для цієї цілі. Безпра~ства з часів Констанса внезабарі зачали бліднути при тім, що тепер
діялося. Тяжко було б уявити собі страшнішу сцену, як мучеництво вісімдесяти священиків з
Константинополя, покиненИ:х на повнім морю на кораблі, до якого 'кати вкинули вогонь. В усіх містах, куди переходив імператор і його двір, католики терпіли тя.Жкий глум. Григорій Назіянзенський оповідає, що церкви видавано єретикам, поганам або жидам, розпуста доти .кала вівтаря і «Гарного сідалища», ·дівиці зневажувана, вірних кидано звірям, єпископів роздирано кліщами, християнська кров заливала долівку святинь. Серед цих жахливих сцен Валенс перейшов Бітинію. В Галатії стрінув менший спротив і тому забрав менше жертв. Сплямлений кров'ю в одній з цих провінцій, скріплений відступствами \\ другій,; він наближався тепер до К~шадокії.
Баси.Лій ждав на нього неустрашимо. Однак не міг він боронитися
відразу перед обітницями і погромами самого цісаря. Ще перед його приїздом ріжні особи сходили до Кесарії та силкувалися довести митрополита до угоди. Спочатку були це деякі аріянські єпископи, що їх привів Га.h:атський церковний достойник, старий Евіпій, званий літерат, з .~ким Василій колись утримував приязні зносини. ЄдИ:ною
відповіддю·· Василія на їх предложения будо віЩІучити їх від своєї спільности. Але небаром стали напир~пи .на нього високі достойники'
і дворяни, урядqвці, підчаші, евнухи; Їм усім такий самий ставив він
опір. Св. Григорій Назіянзенський, що, може бути, був при тім або в усякому· разі міг чути це з уст самого Василія, - "лишив нам рід протоколу його розмови з одним із найстрашніших противників, Дометієм Модестом, префектом преторії, з тим самим, що казав спалити на повнім морі 80 священиків із Константинополя. Він, подібно як Валенс,
приняв хрещення
з рук аріянського священика й увесь
·.
..
ПР.ЕСВRТоrо
M.ICJ'0.1111.P
;шпав фанатизмом секти.
;J'C'YCOBOro
С.ЕРЦ•
Коли Василія привели перед нього. він не
,1ав йому титулу єпископа. нк того на1\1апш звичаі1. але :закричав його попростаuьки
uими
словами:
«З якої властиво причини ти опираєшся зухвало такому пелико:-.1у нісареві, і сам один :з-поміж усіх його не с.1ух<ієш? Шо ~~ають означати I.Li слgва'? відповіп Василій. Про яку
зухвалість ПІ про ЯКИЙ непослух ТИ Говориш? Я не розу!\ІіІО. « Ти не визнаєш віри uісаря, коли всі інші їй піддалисн добров~ьно
або
з
примусу.
Мій нар мені те заборонює; Я не і\южу почитати ніяк сотворіння. ко:111 за
чене Бог сотворнu і призначив до участи в Божій природі. « А ми ЧИJ\1 же є для тебе? Ну що ж! ти не уважає111 собі честь злучитися з нами й увійти в наше товариство·.> Ви є високі урядовuі, славні люди, я не думаю uього перечити: н1: є виші від Бога. Певно, то б\ 1 .1а б для \1ене велика честь
але ви
стати ваш1111.1 принтеле\t. Л.:н: ви також· сотвор1ння
Божі і с багато
інших людей вам рівних, нкі на!\1 с підчинені. Бо хриспн1нспю високо став11ть не гідність осіб, але їхню віру>). Тоді префект із .1.т1івом піднявся зі· свого стільuя. « Шо'? закричав він, ти не лякаєшся моєї власти'? « Чого ж я :-.1ав би боятисн'? Шо 1\ІОЖС !\Іені статисн? Шо ж
ll.tbжy «
потерпі:и? . Шо можеш терпіти'? Одну з кар, шо їх мс1ю власть 11а:южити. Якv'?
поясни,
що
хочеш
сказати.
Відобрання ·майна. вигнання, J\1уки. •смерть.
Грози мені чим іншим. Ніяка зі uих кар мене не :зворушує. Як то? « Тому, що конфіскаuія не може досягнути того. XTQ нічого не має. Хіба· хочеш uei витертоі одежі. і тих кілька книжок, шо с моїм усім багатством. Не більше лякаюся прогнання. Я 11с с зв'язаний з ні}ІКИМ місuем. Ця :земля, на якій я тепер. не є моєю; в якиІі небущ, зашлють мене край, н всюди буду в себе вдома .або. шоб ліпше сказати. я знаю. що uіл;1 Jемля належить до Бога 'Й усюди вважаю себе тут чужин11ем і подорожнім. Шодо мук, оонИ мало мене обходять. Мое тіло є таке слабке. шо й перший удар його повалить. Смерть буде длн мене добродійством. Вона мене візьме скорше до Бога, для якого живу, нкому служу, для нкого н вже на11ів мертв11іі і до якого спішно мені дістатися. « Ніхто досьогош1і, сказав остовпілий префект, 11е говорив до ме11е :з такою свободою. « - Це тому, сказав Василій, що, може бути. ти,.11.коли ше не стрінув спискош1. Кожний інший був би так само говорив і тобі оперся як ~1. В усіх речах, префекте, ми є лагідні, мирні й уважаємо
«
себе за останніх :з-nоміж усіх людей. так як 11с приказує 11аш зако"н.
Су;-1роти нікого, вже не скажу, супроти так .великого цісарн, але навіть супроти простолюдина, су11роти чоловіка низького походженнн - ми не виносимося :зі :зарозу~1і;1істю. Однаf... коди ходить про нашого Бога. тоді ми нічого більше не знаємо і IJa ніщо не дивимося, тільки
на Н1,9го одного. Вогонь, меч, дикі звірі, кліщі. шо розривают1, пл6. б1льше додають нам заохоти як страху. Обкинь мене зневагами, грози, ·роби шо хочеш, ужий всеї твоєї власти. Однак нехай uic<1p п.обре те знає: ти не зможеш 11ас перемогти і підчинити своїм безбожним наукам,
навіть
коли
б
ти
ще
тяжчими
грозив
нам
карами>~.
(Далі буде.)
25
Спогади нині вже п01аиного о. Янтуха Ігнатія Теофора, чину св. BacUJliя Великого, васUJlіянина Крехівського монастиря ПЕРШІ ЛАГЕРНІ
ЗАГУБЛЕНІ
РОБОТИ
м
ене
В
назна
чили
(він був не лег кий), я обійшов
СНІГАХ
тіль-ки
один
раз. І от-от був би вже впав, але
на
хтось,
розкрижовку,
неначе
тобто на рjзання дров, на стосові
Симон Киренейський Ісуса Хрис
виміри: Тяжко-важко було. Зима,
та, що ніс тяжкий хрест на Гол
місяць лютий. Морози великі". На місце роботи далеко йти. Одягали
готу
нас у фуфайки і личаки на ноги.
Бувало таке, файка мокра.
що
прієш,
за
наші
гріхи,
мене
підтримав". І тепер, ко-ли розважаю про
аж фу
Хресну До-рогу Ісуса Христа, при
А далі і замерзає,
гадую собі як я ніс хрест довкола
З кожним
багаття у лагері під насмішки і глу
днем більше пухли'tlоги, внаслідок
стає упруга як бляха.
зування людей. Це була для мене
раптової
переміни:
з тюрми
на
велика честь
-
нести хрест, подібно
свіже повітря. А дехто думав, що
до Спасителя. А ввечері, в бараці
він
що
знов несуть до мене хрест. Але,
це?". Одного дня уголовники {«шпана}>), як ми їх називали
так
поправляється.
правда, вже не такий великий, не
приготовляють
шнурочку.
з
дерева
«Може ,хтось
вмер!»
я.
якусь
«Може
на
Та
хрест.
подумав
могилу,
величкий дере.в'яний
хрестик
Вкладають мені
на
через
голову на груди, та ім~нують мене
або
лагерним архиєреєм». Дехто кля
іншу пам'ятку ·поставлять його».
кав і Цілував мені руку. А все для
А то ні. Два злочинці
підходять
насмішки, з іронією. Я все при
до мене. Взяли попід руки і ведуть
ймаю покірно, та став приятелем
до
хреста.
Сам
не
знаю,
мною діялося. <(Не йти,
-
що
зі
значить
відказатись від хреста?» Я рішив піти, здаючись на
Божу волю.
І
як' для політичних в'язнів: так і для
уголовників. Правдиво сказано, що покірне
телятко дві корови ссе.
Бог гор
мене смирно повели, а я і не опи
дим противиться, а. покірним дає
рався. Ііuов як ягня на заріз. Пок
благодать.
лали хрест мені на плечі. Я хрест
поблагослови~:! і цоцілував. Довко ла всі, зареготали. Я подумав, що вони
певно
ник,
хоча
знають,
нікому
що
: про
я
те
свяще
не
го
ворив. Дали мені nриказ довкола вогнища,
яке
палало,
три
рази
обій-ти з хрестом. І так з хрестом
2&
сп9глди з ДИТИНСТВА Багато дечого собі .пригадую
з дитинства. Як маленькі цеголки випалював, яk сніпки робив з трави і укладав в полукіпки, або
а жстоиІ бавився
піском.
Приємно
зг.адувати
в
старості дитячі літа і то навіть найменші
под
робиці. вже не раз. я чув
від
старих людей
і сам на собі переко нався, що те, що було вчора-передвчора
ро
ско
забувається,
навслідок
склерозу. А
що в дитинстві було, нераз
в
понайменших
о.
п о д р о б и ц я х
Ігнатія зустрічають в Крехові після лікування в Римі
пригадується.
Не раз брав хліб, ,к:раяв його на частиці,
клав на столі,
щось
районних
вч~телів.
Довго
були
тато, та ще якісь газди на нараді.
відспівав, благословив і з великим
І ось минуло дві години." Коли
пошануванням
я стояв в задумі над своїм стадом,
таке,
споживав.
що давав
Бувало
шлюби' малим
дітям-подругам. Серед веселих криків
співав,
мене
нараз
вертають
по-святочному
тощо.
вбрані, та . й кажуть до мене: <(Ну,
синку, кажуть пани-професори,
наложений
родичами
і
щоб тебе дати до повітової шко ли.
БудеlІt' вчитися
пасти свині. У нас була тоді ве личезна свиноматка,
і 15-ть по
Свиноматці
підкидував грушок,
його,
школи,
був вже на
обо_в'яз6'Іf виганяти_ на, вигін
росят.
зі
підріс,
Та коли
гомонів,
попасаючи
тато
хліба,
тощо.
За
я
кусні це я
часто яблук, не
мав
до
Камінки-Струмілової.
школи.
Сповнилися. моі мрії, бо
я любив вЧитися. Приємно зга~ дую
велика,
попасав корови,
я
малий.
Вигін
був
Дуже
приємно згадую сільську і міську
жодного страху, хоч· яка вона була
а
на пана».
За кілька днів мене відвезли
як приїжджав
на вакації
і
коні, ·свині вже
досить далеко. На вигін треба було
встидався
підганяти по дорозі батіжком. Але
найкращі хвилини мого життя
з вигону додому не було жодних
дитячі роки,
пасти,
хоч
коли я
u3
пас
1
були
свині.
труднощів. Бувало так, що неначе
Боже провидіння так заряди
верхи на коні я їхав собі верхи
ло, щоб я став пастирем овечок
на свині, держачись за її вуха, щоб
Божих. Трафлялися, правда, між
не
нами і
впасти,
а
поросятка
за
нами
бігли позаду, весе.Ло поквікуючи похрунькуючи, підібгавши під себе закречені,
маленькі
Сміху тоді
було повні
хвостики. міха.
<(с.вині»,
але я з
Божою
поміччю давав собі раду і з .ними.
50
років минає уже у· січні
від висвячення мого на священика, - тобто єпископсько
1993
р.
Одної .gнини
викликали до
го
школи мого тата.
Там був з'їзд
Святого Юра у Львові.
рукоположення,
у
Соборі
Багато за ці
роки,
буnало
пригод
на
Божій,
багато
терпінь,.
досвідів.
Служив
я
і
сільських 11ерквах, а то катакомбному
підпіллі,
переживав
т1орми (у Львові І ва 110-Фра
та
і
в
11 кі вс1,ку),
перетерпів в'яз1-1и•rні та бори,
й
слава
католицькій
Богу,
в
Христовій
вірі вилержшз, і с ІЗ Бозі 11адія,
що
кі11ш1 11есу
видержу
;ю смерті. тепер
хрест,
;10 Хоч
важкенький
майже
ПОІЗІІОЇ
сліпоти. Так Господь допус
кає, хайсже Дієп,ся вош1 Божа.
Немае
Духовні
в
різних. монастирських в
Отці
ниві
І
1
за
Продо11жуючи .
надо
11ашому Спа
сителеІЗі за гріхи. Ми 110ви1111і бути за ·ес Богові
нашим
і ло
по 30.07 Сестрам ЧСВВ у /)рюхо11и•1ах. присуп1і І приблИ'Jно 35 Сестер; 'J ІЗ.09 по 17.09 Отцям Стулитам о.
у
Ярем•1е,
в
христИн11с1,кій
Б'о
одній 11іс11і.
Госпо;11,
11а111
весел.итис1,:
«Радійте
й
веселіт1,с}І, бо велика 11а1·о·рою1
ваша
в -11ебі!))
Тому ми про 11ебо, }ІКС:
1iac
жде. через всі хрсс~
ти ·j., терпіІІІНІ
маємо думати· і жати.
Лмі111,.
(Далі
28'
бyrJe.)
з;.ІВЖ/!И
розrш
Зб Отців
Йоснf-j)~1-Т(1к ··1LH1-l
110
і
Браті11.
Духовний І Іронідник Сестер -г;·еколскнії J ІХ. І О по 24. І О С>тннм
З І. І О
Опіям
ІХ Отвів; ї
Внсилінннм
у
Го111еві,
25.10
присутні
Іб Оп1і11 і Браті11; триденні реколек11їі у лругій пnл-
011ині листоr~а1ш Сестрам Йосафаткам. 11рисут11і 16 Сестер; J 07.12 по 10.12 Ко11темшн1ти1111им Сестрам Василіщ1кам у Брюхо1щ•1ах, присутні 12 сестер.
()_.__йщ::~Ф:t!L!!У.!ОІ!~І~КІІJі - Духо1111ий Провіш1и.к
Сестер
·
·
1громадже11ш1
дав
01.07
Прес11нто·і
рсколек11їі
по
ІПі\ГОJ!И
]
Сестрам
04.07
доро11і, присутні
4
Роди11и.
МОШШІИХ
Іlресю1то'і
ка11дидатки; :і
Облсчи11
Ролини ·у
29.07 110
]
Хо
01.ОХ :i
наголи скт1лс1111и 11е1н11их монаших Обітів Сестрам Прес11fпо·і Роди11и у Бібрці, 11рисутні
лина,
199З р.
21
Сестер, :i
Сестра і Ка1 шилатка, з
Сестрам
присутні
22
реколекнїі
11атли
11рисуп1і
Місіонер :i
10.07
:1
15.09
склала1111н ЗХ
Іор по
Сестри. по
Бра:тлїі.
ІХ.07
Сестрам
Василіш1кам у І11а1юJФрш1кі11с1,ку. присут11і ·1
1
23.12
Пресвнтої Роди11и у м. J1о
(J._ Лпrуст1111_ ді:r.!rІІ
ла11
11
ІХ.12 Сестрам Прес11ято'і Роли11и ум.
15.12 110
три і ка~шил;ітки; J
Ісус- Христос каже всім
присут11і
Іоан Новак
Василіт1ам у Гоше11і, 11рисут11і
ока тис11ес1, ст,оза ... » Як с11іваєт1,си
Чину
спільнотам:
26.12
11іс11ю любові, хоч
традиції
о_,___Ва~~лій_М~нz•~!І> ;\ухов11иИ Про11ідник Сестер Служебнинь НдМ лав реколекшї ·_; 2б.U7
чи
співати
славні
.. Провін11їі. ЧСВВ :ia. 11еИ р_1к да11али 1 ж11-ю•1им мn
BJJЯ'llli, і «ТО чи в щасті, недолі
і
реколекшин1 науки рш1им •юлош•1им
тко11і, присут11і
в
свиті
Реколекцій
с1юїми місіями і реколекніями, Отuі Василіяни Га-
1 лиш,ко·і
чого
кого терпіти і
Провідники
Святого Василія Великого, який 11ідщшна славиться
11арікати, бо є за 1но, і лужувати
Василіяни
Братів.
по
21.09
11срших
·.1
Об.09
Василіf111ам у Крехові, 11рисут11і
32
Сес
І)ратам Василін11ам оfііті11, по
42
у
12.09
Крсхо11і, [)р;m1м
Брати; у другій
1101ювині вересня От11ніІ1 Васи.іІін11ам у Гашені, при
сутні коло 20 От11ів> о. _Йос_и_11_J>!,І{а_j_! 11а1юх церк11и с11. О11уфрін у J11,11011i дав рсколскuїі Сестрам Йосафаткам у Л 1•.1ю11і 'J 27.10 110 :Н.10, присутні І() Сестер; :i іЗ.11 по 17 І І Сестра~~ Василін11кам, присутні 20 Cectep, :i Об.12 110•11.12 Сестрам ]громалжс1r11і1 ГІрссІіfІ:Тої Євхаристїі у Руюю, прнсу111і 10 Сестер. /щfюр.мпрес . 'І СВ В при 'IJ11rl(un1111111u1i « Micim1ep» Отці(/ /Jас1,шіш1 у д,,,to(fi
.DР.Есавтоrо
MJ'C.IORAr
ОСНОВА І
. J'C7'COBOro
СУТЬ
ПО ЧИТАННЯ
ХРИСТОВОГО «Любім
книжка
lcyca»
п 'ятниці,
ЧСВВ,
Вступне елика це для нас с.тіава і щастя,
в що
Господь і Бог наш Ісус Христос дозволяє нам Себе лю бити, підпускає нас до Своєї при
язні (Йоан 15, 14). Бути приятелем земного царя є для людей чимсь
великим; що ж сказати про любов
і приязнь Божу для людини. Май же годі зрозуміти, як то може бути, щоби мізерний і грішний чоловік смів говорити до Бога: <(Мій Боже,
мій приятелю і любимче, я Тебе люблю». А однак Бог не лише до зволяє Себе любити, але конче того жадає. Він сотворив у нас серце, спосібне до любові, і любові серця від нас для Себе домагається. Що більше! Страш карою
його
не
грозить
любив
кожному,
би.
Св.
хто
Павло
виразно пише: <(Коли хто не
любить Господа Ісуса Христа, не х'ай
буде
проклятий».
(І
Кор.
16,22). І хто ж не любив би любого Ісуса? Як кожне правдиве добро заслуговує на любов, то TW№_ рjльше
треба нам любити джереіt-Е:(всього добра, яким є Ісус. В ньому вся красота, вся доброта, милосердя, ласки, де лиш яке добро або красота є на світі, то все від Нього. Та
годі
СЕРЦЯ
набоженства на перші
або перші неділі місяця.
Лозинський,
ною
до
нам
тут
виписувати
всю доброту нашого Спасителя; раз, ЩО це неможливе Д,ЧЯ ЛЮДСЬ КЩО розуму, а опісля, що не стало
СЕРЦ•
Списав о. Арсеній
Жовква
1908
р.
пояснення би нам місця на це; ми лиш пригадаємо деякі хвилі з життя Господа нашого Ісуса, щоби бодай
трошки приглянутися Його любові.
Підімо до Вифлеємського вер тепу і· пригляньмося тій маленькій Дитині, що бідненька лежить на сіні. Хто ця дитина? Це Бог правдивий, що .взяв на Себе подобу мізерного чоловіка, найбіднішого СJІУГИ. А навіщо? Лиш на те, щоби ущасливити тебе, чоловіче ... Ця Дитина любить тебе
і терпить За тебе,
щоби ти не
терпів. Хочеш ще краще пізнати любов Ісуса до тебе, - стань під хрестом на горі Голготі. Приглянь ся до того чоловіка, що конає в страшних
муках
на
хрест~
серед
двох розбійників. Опущений від усіх, збитий, скатований, опльова ний, поколений висить, висить нагий між небом і землею, і cepeil наруги та насмішок від своїх ворогів очі~tує• смерті. Хто цей Чоловік і за що так страшно
терпить? То Бог твій, Ісус, тебе·. виручає і Сам за тебе терпить. Щоби ти був щасливий, Ісус стає нещасливим; щоби ти був бага тим; Ісус стає убогим; щоби ти навіки жив в розкошах в небі, Ісус серед терпінь конає на хресті.:. Чи не заслужив собі Ісус, щоб ти Иого Ці)}им осерцем полюбив?
29
Накінець, стань, чоловіче, в церкві перед кивотом і запитай, хто це в тім кивоті цілий день і ніч перебуває? Віра свята каже тобі, що то Ісус, твій Бог і
СЇlаситель. Чого ж Він тут такий самітній? З любові до тебе, чоловіче. Приятель хоче завжди бути коло приятеля; тому Ісус, твій приятель,,зостає в тім кивоті, щоби з тобою поговорити, тобі допомог ти, тебе стерегти, тебе навіть жи вити, годувати, за тебе Вітцю Небесному жертвуватися, а накінець ~апровадити тебе до вічного щастя. Так-то любить тебе Ісус! Отже цілком справедливою є річчю, щоби і ми полюбили Ісуса, за любов віддали любов, за серце віддали серце. Любім Ісуса! З любов'ю Христовою якнай сильніше лучитц:я набожність до Серця Христового, а властиво є
розуміє того куска тіла, що зветь ся серцем, але цілу особу, до якої rоворить;
цим
виявляє
також
Любов до тоі' особи. Так, коли прийшлося заложи ти братство, що пригадувало би
людям безконечну любов Ісусову, величало би ту любов і відплачувалось би за неї взаємною любов'ю,
то
кращої
назви
для
цього братства· не можна було знайти, як Братство Серця Ісусо вого. А що дияволові, тому ве ликому ненависникові Ісуса, а також і людям, що люблять лише себе, а не Бога, не на руку таке братство, то вони зараз вчепилися того слова «серце)> і понавидуму вали на нього не знати які несенітниці. Вдають дурних, що буцім-то вони нічого не розуміють,
або й не розуміtочи, насміхаються
воно виразом тої лЮбові і заохо
зі всього. До всіх тих людей можна прикласти слово св. Апостола Юди Тадея: <(Вони те, чого не
тою до неї. Кожна любов щира і правд:цва так є злучена із сер
розуміють, зневажають» '(1, 10); або і ті слова св. Павла (І Кор. 2,14):
цем,
<(Тілесна ж людина не приймає того, що є в Духа Божого, бо воно їй є глупотою; і не може розуміти, бо ВОНО ДУХОВНО ПОЯСНЮЄТЬСЯ». (Далі буде).
що
не
можна
говорити
про
любов, не згадуючи того слова «серце)>. Це зовсім річ відома з нашого буденного життя. Ніхто не скаже до свого ворога: <(Ти - моє серце)>;
але
мати,
коли з любов'ю кли че
свою
дитину
до
себе, цілком приро дн о сюди,
каже: моє
<(Ходи сердень
ко». Або коли хоме мо собі когось з'єднати і певніше від нього отримати якусь
ласку, то інакше не скажемо,
як:
<(Відкликуюся,
мій
пане,
до
до
вашого
брого серця». Певно, що ніхто 11 тих і подібних словах не
РОЗМОВА МАМИ З· ДИТИНОЮ
ПРИГОТУВАНН.J1 ДО СВЯТОЇ ТАЙНИ ЛЮБОВИ Дитина: Розкажи мені,
мамусю, Про маленького Ісуса, ·що в Кивоті прожипзє І до мене прийти має. Мама: Святий Кивот - це хатинка. В ній маленький Ісус Там живе дитинка, Ще між нами тут лишився І під видом хліба скрився.
Лежить хлібчик в гарній чаші, Але хоче в серця наші Якнайшвидше загостити, Щоб собою нас · кормити. Біла, ніби сніг, частичка, Така мала - невеличка,
Та в ній І
до
Боже Серце б'ється
наших сердець рветься.
Д:
Мамо, а чому Ісус укрився Та й в хліб білий замінився? Ісус гарне небо має, Чого ж його покидає? М: Ісус дуже людей любить
І за ними сильно тужить. А малих дітей серденька
Понад все Йому миленькі.
Бо .маленьких діток дуШі, Як квітки, ясні пахучі, Ісус хоче з НИМИ ЖИТИ, Хоче правди їх учити. . Хоче. шоб в дітей маленьких Були чистії серденька, Щоб з них стали чесні люди, Щоб позбулись своїх блудів.
Д: Мамо, що мені діяти, Щоб Ісусика прийняти? Моє серце вже радіє Хоч Н"' 11се ще розуміє! М: Чисте серце, як сльозинка, Мусить мати та дитинка, Що Ісуса прийме Тіло,
Котре так за
нас терпіло.
Ісус у· вертепі народився, Холод - голод.. натерпівся. За добро, ;}а Иого ·чуда Розіп'яли Иого люди. На хресті Ісус в лЮбові Дав останню краплю крові, Щоби нас з tріхів. звільнити Дав Себе на хрест прибити. Д: Як Ісус прJ:!йде в серденько Я прий~у Иого гар~енько, Скажу Иому: Будь з1 мною, Бо я тужу за Тобою. М: Локи стріне тебе шастя Перше у житті Причастя
31
.
За
Думай} <іасто про
Подякуй Матінці Христа.
Jсуса;
Хай Иого до сліз зворушать Молитви твої діточі І невинні чисті очі. Жалуй щиро за всі блуди, <;кажи Иому: «Більш не буду». Бо найбільш болять Ісуса БрJJдкі rріхи в дитячих д}tщ1!&'\,
.·
д<
..
'
~.~
Добре<мамо, більш не буду; ~~:•" · .
Встан~ скоро .з с~оїх блудів. Буду Добрий - як; Ангс:ніJс;, Щоб Ісус мій буІ:І ~еселий.
.
М:
Більш, як батька, рідну . нень.Ку Хай твоє· мале серденьк:о
Над усе Ісус(! любить І
вірн~ько
11ому служить.
Якнайбільш бажай Ісуса, Бо Він хqче в чистих душах Як приятель вірний жити, Своїм Тілом їх кор-мити. Ніхто більше в цілім світі Так не Любить малі діти, Як Ісус .Христос ~паситель, Усіх людей . Відкупитель. Д:
•
О, навчи, навчи ще" нене,
Як 1;1рийдеu Ісус до мeJJe Що · MeJ!i Иому сказати; Та як Иого ·Привітати. М:
-
Мatyta rебе гарно вмиє,
Сороt:~инку нову вшиє, В новий одяг тебе вдягне, Бо ж тобі лиш щастя прагне. Як Ісус ввійде в серденько, Будь тоді дуже тихенько, Хай душа тоді вважає, Кого в серці вона .має.
Слова: «Господь мій і Бог мій» Нехай уста повторяють, Серце, розум, ціла душа Хай Ісуса прославляють ..
.
Д:
Що за щастя!
Що за щастя!
Це моє святе
Причастя!
Я вЖе тепер буду знати, Як Ісуса прославляти! М: Дякуй Ісусові за все, За те, що попюбив тебе.
32
Пощ1куй Йому за л.Обов,
Мусиш бути дуже чемний, Чистий, добрий і приємний.
Иого Тіло,
святу
Кров.
Марія ·- Діва П ре свята Між діточок своїх прийде, Під свій Покров тебе візьме. Радій із Ангелом своїм, Співай подяки щирий гімн. Дякуй Христові і проси, Щоби тебе не опустив. Д: Мамусю моя дорога, Я вже любитиму Христа, Я розумію що це гріх. Провин стидаюся своїх. я обіцяю свято ЖИТИ, Много трудитись і терпіти, Я хочу скоро 11 небі бути, Я хочу щастя осягнути. Я чую серцем, що Ісус Живе для· ІJаших тільки душ.
Я вірю в І;::Іого Тіло й Кров. Я nірю у Иого Любов! Разом: Ми ж своє тіло, кров, життя Жертвуєм також для Христа. І хай Причастя це сnяте З Христом з'єднає нас на псе! Мама: ·
Бог ·~ені дав тебе, дитя, І я Иому даю знова Тебе, себе і нас усіх Хай прийме за дітей своїх.
Відповіді на кросворд подані в минулому номері:
1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8.
Алилуя.
Ісуса. Жертва. Вірую.
Причастіє.
Євангеліє. Амінь. Священик
ЛІТУРГІЯ
-
сл. грецького походження. Означає
спільну службу, під час якої люди збираються на спільну молитву.
~opori читачі! МІСІОRАР роз·•свІОс коасвоrо
•
•
"Іс•ц• М:ІС8Ч&е
•
вам:1реввя.
MICIORAP •
. ...... .
подає
•
актуапьв1статт1ва "
реп1r111в1 тем:и.
івфор-
MICIORAP -
•••
м:ус вас про под11 в
•
ВСІІТТІ церкви.
MICIORAP -
боро
нить справи като-
"
ПИЦЬКОІ церкви.
-
То ас усі чктаіімо асурвап ··м1СІОRАР"·