Місіонар 02 2005 by mykolaslotvinskyy

іі

= = =о ~

! = -" [іІІІІ

·==fi а

•

РІІ ~/ICDJBllDDJI 1897 11! Z (148)

AIOJDii :!005

БЛАЖЕННИЙ ПРЕПОДОБНОМУЧЕНИК КЛИМЕНТІЙ ШЕПТИЦЬКИЙ, СТУДІЙСЬКОГО УСТАВУ, молод1иий брат Слуги Божого Митрополита Ан,дрея Шептицького, народився

1869

17 :r.истопада

р. у Прилбича.х Яворівського повіту на Львівщині. У сорокарічному віІfі вступив до

монастиря св. Теодора Студита, покинувши успішну світську кар ' єру .

Богословські студії здобував в Інсбруці (Австрія).

серпня

Священства. Тривалий час був ігуменом Унівської лаври, а в

1915 1944 р .

р . прийняв Святу Тайну став її архимандритом.

Під час Другої світової війни надавав притулок переслідуваним євреям.

5 1951

червня

1947 р.

його заарештували та засудили до восьми років каторги . Помер

травня

р. у в'язниці російського л~іста Володимир .

Папа Іван Павло

проголосив його блаженпим

ДЕВІЗ ТВОГО ЖИТТЯ

ч.ервня

2001

р. у Львові.

СВЯТА МОЛИТВА

"Мені з душевним спокоєм зустріти

Шептицьких дух горів у тв оL.'1 серці,

Дай , Боже, все, що принес е цей день,

Дух жертви, що осяяв в се навкруг .

Навчи мене молитися й терпіти,

Це полум'я запалював у серці

Прощати і любити всіх. Амінь" .

Ти свого ближнього серед терпінь й наруг .

Девіз твого життя

свята молитва,

Що кожен ранок мовили уста,

В сімдесят дев'ять у тюрм у заслали, Знесиленого, хворого ст арця ,

Брата Андрія вслід Митрополита

Тортурам, кату вання м піддавал и,

Поніс тягар життєвого хреста.

Та не зникала у смішка з лиця.

Світську кар'єру та багатство й славу

Зумів з душевним спокоєм зустріти

Ти проміняв на келію ченця,

Усе Климентій наш, архимандрит ,

Вже в зрілім віці щиро, нелукаво

Тож нас навчи молитися й терпіт и

Тернистого прийняв свого вінця.

Як ти в свій час, блаженний наш Студит . Любов :Іівч.ур

ХРИСТОС НАРОДИВ СЯ! У нас в Україні останні два .місяці не було зими, а увесь час панувала весна. Навіть тоді, коли надворі були люті .л~орози, у сери,ях всіх нас, українців, було тепло. Події на J1tайдані Незалежності в Києві та на площах інших J.ticm та сіл України, назван і "по.лtара11че вою революцією", зігріли нас усіх і піднесли на дусі.

Завдяки тривали;v~ і гарячим молитвам мільйонів українців, а та · кож ;.tужньому та дружньо;.tу відстоюваm-tі своі:х прав, дав Господь нашо;.tу народові відважного і здібного лідера - народного Президен та Віктора Ющенка. Всі J'tИ переконані, що відтепер і надалі буде ;.южливо встановити справедливий і гідний кожної людини лад. Однак це залежить і від кожного з нас. Зміни J'1.усять мати три валий характер і не будуть успішнu,11.и, якщо їх не підтри;.шє увесь народ, кожен відповідно до своїх сил, здібностей, становища у суспільстві, а що найважливіше - відповідно до свого розу;.tіння, по треб і бажання встановити цей справедливий лад. Ми свідомі, що завдяки Божій допомозі, мужності і відвазі мільйонів людей, особливо молоді, подолано сили темряви, які причаї лися у нечесних владних та грошолюбних колах. Це власне стало джерелОJ't виправдтюї надії на краще майбутнє. Хоче;vю сподіватися, що чудові приклади солідарності, люд.ююсті, ввічливості "11.ати.1·щть трщшлий хараюпер. Кожен з нас і надалі на;.шzатиJ~tеться дбати при безпеку ближніх, підтримуrJШІІUJІLе чисто ту довкілля, відмовлятиметься давати і брати хабарі . Всі ці здорові засади, задекларовані ПаrпріаршиJ~t CoбopOJ't УГКЦ ще в 2002 р., були "підтверджені" і введені в практику у1сраїнськwt народо;.1 упродовж тривалого процесу вибору нового Президента. Всі ми довели, що "знає.•ю, в;.tіємо і може;.ю" поступати згідно з цими засада;.tи і просити Гос rюда, щоб нafit дав сили у цій благородній справі. У Свюпому Писанні Старого Завіту неодноразово підтверджено, що поки народ Божий дотрш~увався Божого закону і виконував Божу

волю, то жив у добробуті й J'tиpi. Хоче;.ю сподіватися і буде;.ю моли тися за те, щоб увесь наш український народ вірно дотршtувався нашої тисячолітньої християнської традиції та втішався відтепер і назавжди добробуто;.t, ;.iиpoj11. і щедрим Божu,11. благословеннюt. Увесь український народ відважно сказав "ні" всьому тому, що не гідне людини, не гідне християнина. На;.tагаймося і надалі скеровувати позитивно нашу енергію на рівні як цер1совного, так і громадського життя, зберігаючи свою ре;1і гійну та національну свідомість, утримуючи культурне та освіпmє життя на високо;.tу рівні.

Нехай наш релігійний гі;.т "Боже великий, єдиний" відтепер і 1шдалі звучить по всіх усюдах України і збирає: усіх українців як на Батьківщині, пzак і у діаспорі в єдиний ;.югутній христия11сь1шй на род, який із вдячності Господеві за незалежність та щ:щіональне ус відо.млення постійно дотри;.1увати;.·1еться найвищого закону любові до Бога і ближнього.

о. Йосафат ВОРОТНЯК, ЧСВВ (на основі листів -звернень Блаженнішого Любоj11.ира до духовенства і J.tирян УГКЦ)

МОЛИТВА ЩОДЕННОГО ПОЖЕРТВУВАННЯ ДЛЯ ЧЛЕНІВ АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ О,

Божественне Серце Ісуса! У

злуці з тим наміром, з яким Ти на землі віддавав славу Богові і тепер щоденно віддаєш у Пресвятій Тайні

Євхаристії, жертвую Тобі через Не порочне Серце Пречистої Діви Марії усі свої молитви, справи, слова, дум ки й витривалість у терпіннях ниніш нього дня у винагороду за всі знева

ги, образи і кривди, завдані Тобі. Жертвую їх особливо за Святішо го Отця Папу Римського, за святу Церкву, за навернення грішників та в усіх намірах Апостольства молитви, призначених на цей місяць і на сьо

Р..

годнішній день.

f-<

Пресвяті Серця Ісуса і Марії, спо

Ось Сс;1цс, що 111т;

дуже rюлюбило нас ...

магайте святу Церкву та Україну!

Святий Йосифе, Покровителю і За

ступнику приятелів Ісусового Серця, моли Бога за нас! Святий Архангеле Михаїле, св. Миколаю, св. Володимире,

св. Йосафате, Заступники України, моліть Бога за нас!

НАМІРИ АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ

НА ЛЮТИЙ (Поблагословлені Святішим Отцем) ЗАГАЛЬНИЙ: ЩОБ ХВОРІ , ПЕРЕДУСІМ УБОГІ, ВТІШАЛИСЯ УВАГОЮ І БУ ЛИ ЗАБЕЗПЕЧЕНІ МЕДИЧНИМ ОБСЛУГОВУВАН НЯМ, ЯКОГО ЗАСЛУГОВУЄ КОЖНА ЛЮДИНА. Дуже б<їїато людей на світі є х1юрими, а чимало з них ще й убогі. Нинішнє суслільство, на жаль, докладає небагато зусиль, щоб убогим се ред хворих забезнечити гідне медичне обслуговування. Чимало хворих 1ю домах, зокрема тих, які нрикуті до ліжка , зазнають зневаги і знущання

навіть від своїх найближчих родичів; чимало хворих у шниталях не отримують у достатній кількості медикаментів, і це 1юясшоють відсутні

спо державного фінансування.

Ми, христ11яни, 11е 1чожемо залишатися байдужими до такого сум11ого явища, тому 1ювшші нроявити солідарність до всіх хворих, і не тільки

до ваших рід11их або сусідів. Крім ліків і відновідної їжі хворим, які

очікують з надією на людяність і солідарність, потрібне також тепле людське слово, яким кожен снроможний обдарувати інших.

Ісус Христос сказав: "Був Я хворий і ви Мене відвідали". Не всі серед нас мають змогу відвідати хворих, але всі ми маємо обов'язок

молитися за них. Багато хто з нас може й матеріально до1юмогти, щоб найубогіші серед хворих могли отримати 11еобхі дні медикаме11ти. Най краще вчинити як милосердний самарянин з єва~н·ельської !!ритчі: tю

жертвувати якісь кошти для рідні хворого або дати їх меднерсоналу,

який його обслуговує, з проханням, щоби були вчасно нодані ліки. Лікарі, медперсонал і всі, які доглядають за хворими, нехай намага

ються у світлі науки Церкви вбачати у хворих та вбогих Христа, Який

не забариться із нагородою за кожну послугу, вчинену з любові: "Все, що ви зробили одному з Моїх найменших , Мені ви вчинили". Молімося, щоб усі хворі, нередусім убогі отримали нолегше1шя тернінь завдяки гідному медичному обслуговуванню.

МІСІЙНИЙ: ЩОБ МІСІОНЕРИ УСВІДОМИЛИ, ЩО ТІЛЬКИ ЧЕРЕЗ ГАРЯЧУ ЛЮБОВ ДО ХРИСТА ВОНИ ЗДАТНІ ЗВІЩАТИ

ЄВАНГЕЛІЄ В УСПІШНИЙ І ПЕРЕКОНЛИВИЙ СПОСІБ. Як відомо, в численних країнах Азії та Африки діє чимало місіонерів і місіонерок як з-поміж духовенства, так і серед мирян. Необхідно, щоб вони ще глибше усвідомили, що найважливішим засобом ширення св. Євангелія не є гарна ttро1ювідь чи урочисте богослужіння, а особисте

свідчення любові до Христа. Для того, щоб нехристияни нрийняли до своїх сердець віру в Бога в Тройці святій Єдиного, не достатньо вивчити їхню мову і звичаї. По трібно ще також мати велику тернеливість до місцевшо !!аселення, яке іноді важко снриймає Добру Новину, котру звіщає їм св. Церква через своїх місіонерів.

Слід, щоб усі місіонери і місіонерки усвідомили, що слова Ісуса Христа: "Був Я голодний і ви Мене нагодували, був Я хворий і ви відвідали Мене, був Я чужинцем і ви Мене нрийняли"

слід якнайкра

ще виконувати на місійних теренах, і тоді їхня проновідь буде 11ереко11-

ливою і успіх святої місії буде великим . Молімося, щоб місіонери проявляли гарячу любов до усіх людей, яким бажають звіщати Євангеліє і говорити нро Бога, Котрий є Любов.

МІСЦЕВИЙ: ЩОБ УКРАЇНСЬКІ ЧЕНЦІ І ЧЕРНИЦІ ВИТРИ ВАЛИ ДО КІНЦЯ У СВОЄМУ ПОКЛИКАННІ. Разом із відродженням нашої Греко-Католицької Uеркни : lуже ба1<:1 то дівчат і хлопців встунили до монастирін, однак, чимало з шtх, зокрема

хло!!ців, не витримали у монашому ~юкликшші. Цей факт снонукав нас до роздумів і нередусім до молитви нро витривалість у !!окликаttt1і до

богоносвяченого життя. Далеко не всі, яких Госнодь кличе, ночу ли цей ноклик. Багато хто з тих, які ночу ли, не здійснили його, нереважио через снротив батьків або з найомих . Після встуну до конкрешого монашого Чину або Згромад ження всі бажаючі 110святити своє життя Богові нроходять встуш1е винробуваш1я і вже через два роки складають свої нерші монаші обіти. Бш·ато з тих, хто встунив, не дочекався нерших обітів, бо сам нокинув монастир або йому це порадили зробити настоятелі. Значно болючішиr.1 є той факт, що ті, які вже склали перші або навіть і вічні обіти, нерідко покидають монастир.

У ч.

за

2004

р. ми висали вро молодого Івана Кунцевича, який 11е

збився з дороги богопосвяченого життя, незважаючи на відсутність добрих прикладів у тодішньому Віленському монастирі. Молитвою, но стом і добрими ділами він зростав у Уеснотах і витриван у цьому

Зб

покликанні, в якому ніз~-~іше наслідували його численні юнаки. О тож,

слід, щоб хлопці і дівчата, які вступили до монастиря, не лише витрима;ш, але стали дуже добрими монахами і монахинями, аби, даючи добрий приклад, могли потягнути за собою цілу армію своїх ровесників.

Нині особливо помітно, що кількість молодих дівчат і хло 1 щін, які вирішили посвятити своє жипя Богові у монашому стаІJі, набагато зменшилась. У цю нору розвитку і розквіту нашої Церкви 11а~1 11отрібш1 велика кількість мо11ахів і 1\.ІОІ1ахи11ь. Один є11иско11 якось нис ;ювив ба

жан ня, щоб у кожному деканаті йо1·0 є11архії бун хоча би один мо11астир . Це, без сумніву, до11омо1·ло би духовному зростові цілої Церюш . Молімося, щоб усі монахи і монахині глибоко усвідомили, що Гос-

1юдь, Який їх нокликав, дасть також їм сили не лише витримати, але і зростати у чеснотливому житті.

ПОКРОВИТЕЛЬ НА ЛЮ1ИЙ СВ. МАКАРІЙ , 1.02 (19.01) Народився в ЗОО р. у Єгипті . Будучи ю1шкоі•t, покинув світ і жив у .малій келії поблизу села. У перші роки його самітного життя одна гріш на жінка пустила наклеп, що Макарій вчинив над нею насшtля. Побожний пустельник терпеливо зносив зневагу і наругу від людей, поклавшись в усьому на Господа . Коли наклепниця не могла розродитися, то призналася, що Макарій невинний. Тоді люди вирішшtи просити в нього вибачення, але ЗО - літній Макарій, довідавшись про це, втік у Скитську пусте:tю в Єгипті.

У З40 р. йоzо було висвячено на священика. Його життя було дуже суворим, а їв тільки раз на тиждень . Він повчав своі~< учнів : "Упродовж останніх 20 літ я ніколи не їв, не пив і не спав апільки, скільки потребувало моє тіло". До Господа Макарій відійшов у 390 р., проживши 60 літ у пустелі, де він був духовним батьком багатьох святих пустельників.

НАМІРИ АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ НА БЕРЕЗЕНЬ ЗАГАЛЬНИЙ : ЩОБ УРЯДИ КОЖНО Ї КРАЇНИ, ПЛАНУЮЧИ І

СКЛАДАЮЧИ СВОЇ ПРОГРАМИ РОЗВИТКУ, ЗАВЖДИ ПАМ'ЯТА ЛИ ПРО БІДНИХ, ВІДКИНЕНИХ І ПЕРЕСЛІДУВАНИХ.

МІ СІЙНИЙ: ЩОБ КОЖНА ПОМІСНА ЦЕРКВА УСВІДОМИ ЛА НЕОБХІДНІСТЬ І НЕВІДКЛАДНІСТЬ ВИХОВАННЯ СВЯ ТИХ

ХРИСТИЯН , ЗДАТНИХ ВІДПОВІСТИ НА ВИКЛИКИ НОВОЇ ЄВАН ГЕЛІЗАЦІЇ. МІ СЦЕ В ИЙ: ЩОБ ХРИСТИЯНИ УКРАЇНИ ПОБОРОЛИ В СОБІ ПОЧУТТЯ ЗАЗДРОСТІ І ЯКОМОГА БІЛЬШЕ ЗРОСТАЛИ В

ЧЕСНОТАХ ЩЕДРОСТІ Й ДОБРОЗИЧЛИВОСТІ.

ПОКРОВИТЕЛЬ НА БЕРЕЗЕНЬ

СВ. ПРОКОПІЙ, 12.03 (27 .02)

"СЛОВО ЖИТТЯ" "Господу Богу Твоєму

поклонишся і Йому єдиному будеш служити" (Мт 4, 10) . Під час Великого насту св. Церква нагадує н ам, що наше

життя

це

шлях

до

Пасхи, коли Ісус Своєю смер тю і воскресінням нр овадить нас до нравдивого життя.

Зустріч з

Богом

це

шлях, с1ю1шений труднощів і

ви11робувань.

Ми

можемо

його норівняти до переходу через нустелю. Знаємо, що саме в 11устелі, коли ізраїльський народ нря мував до обіцяної землі, за якусь мить він відвернувся від свого Бога і ночав поклонятися золотому тельцю.

Ісус проходить тим самим шляхом через нустелю і Його сатана нама гається снокусити до поклоніння усніхові й владі . Але Він рішуче відки

дає навіть тінь будь-якого зла і звертається до єди 110го Добра .

"Господу Богу Твоєму поклоЮШІся і Йому єдиному будеш служити".

Як сталося і::1 вибраним єврейсь1<11~1 народом та : 1 Т сусо~1. так са~ю і"'" в нашому щоденному житті будемо мати чимало снокус, які збш1ат11~1уть нас із дороги і снонукатимуть нас іти легшим, тобто широким шляхом. W снокуси закликають нас шукати щастя і радість, ос1101:1уюч11 с1юю в11ев-

11еність на усніху, красі, розвагах , володіш1і, владі ... Всі ці речі самі 1:1 собі є

добрими, але існує небезпека їх абсолютизува~шя (надання їм надзш1чайно великого зна чеш ~я). Дуже часто у нашому суснільстві вони стають нрав дивими ідолами (божками), посідаючи місце самого Бога , Якому люди нерестають 1юкло1tятися. Ось так з1ю1:1у 1:1и1шкає культ астрології, магії .. . Ісус на~-адує нам, що 1юшюта нашого бупя не 1юлягає в llошуках цих речей, які нроминають, але ми 110виш1і стати неред Богом, від Якого все

находить і визнати Його тим, ким Він є насправді: Творцем, Госнодом історії, усім нашим

Богом! Якщо в Небі, куди ми прямуємо, постійно

с?удемо Його вихваляти, то чому вже тепер не почати нам заздалегідь його славити? Чи відчуваємо ми бажання кланятися Йому, прославля ти Його у наших серцях? .. "Господу Богу Твоєму поклонюnся і Йому єдиному будеш служити". Але що означає " н акла н ятися Богові"? Це такий 11рояв діяльності люди ни, який снрямовується тільки до Бога.

"Поклонятися" - це означає сказати Богові: "Ти є все; Ти той, Який є. Я маю дуже велику ласку в своєму житті, щоб це виз11ап1". "Поклонятися"

це також означає додати: "Я є ніщо" , і це слід сказа

ти не лише устами. Щоб ~юклонятися Богові, слід 1:1ідректися від с1юго "я", вчини ти, аби Ві11 міг тріумфувати як у нас самих, так і в світі. Це вимагає від н ас настійного зруйнування фальшивих ідолів, до створе1 1 1tя яких у своєму житті ми маємо чимало с11окус.

У н ашому житті ми йдемо єдиним добрим шляхом, коли 11р01·оло шуємо себе ніч им, а Бога всім . Для того, щоб викорінити наші думки, ми

~ювшші думати тільки нро Бога і засвоїти Його думки, які об'явле11і

ш:tм у св. Євангелії; аби відректися від своєї волі, ми lІОвшші виконувс1-

ти Його волю, яку Він нам у тенерішній хвилині об'являє; аби відре ктися своїх невпорядкованих нристрастей, ми повшші мати у своїх сер

uях любов до Нього і наших ближніх, розділяючи з ними їхні нережит тя, нроблеми, тривоги і радощі. Якщо ми є "любов" завжди, то ми, навіть не усвідомивши uього, є для 1шс самих нічим. Живучи наше 11іщо, ми шuш1м життям нідтверджує

мо зверхн ість Бога над нами таким чином, що Він є усім, навчаючись нри цьому правдивому 1юклоніншо Богові.

"Господу Боrу Твоєму поклоІППІІся і Йому єдmюму будеш служиrи".

Багато років тому ми усвідомили, що "поклонятися"

це проголо

шувати, що все Боже є над нашим ніщо ... Результат нашого визнання себе "нічим" з любові привів до того, що наше "ніщо" стало всім, нанов неним повнотою, стало Богом, Який ввійшов у наші серuя. К'яра ЛЮБІК,

переклад з італійської мови о. Йосафата Воротняка, ЧСВВ

ЧЕСНУ УКРАЇНУ ПОЧИНАЮ 13 СЕБЕ! Ми хочемо нозбутися державного беззако1111я в нашій державі, і тому наш народ вийшов на майдани. Ми завдали злу 11оразки

цьому сьогодні вже немає сумнівів. Але що треба зробити, щоби все не новторилося з часом знову? Мусимо зрозуміти, що корінь цього безза коння

у нас самих, у кожному з нас:

у кожному хабарі, який ми давали, брали чи вимагали; у кожній нечесній снраві, яку ми вчинили або, бачачи, як її чинять,

змовчали;

у кожній крадіжuі спільного чи державного майна;

у кожному несовісному виконанні своїх обов'язків; у кожному використанні посади для власної наживи.

Йдеться не про бандитів, а вро нас, чесних людей. На жаль, ми давно

звикли жити з цим лицемірством в собі, бачити його в інших і виправ довувати себе відмовками: "Інакше не вижити!; "Усі так роблять!" і т.н. Будьмо свідомі, що коли ми повернемося назад до цих звичок, зло

знову набере сили, знову нас притисне, і невідомо, чи вдасться його вдруге нобороти. А тому ми маємо знищити коріння uього зла. Хай кож1шй у своєму серці, неред Богом, неред ближнім 11оста1ювить собі: Не буду давати чи брати хабарів! НЕ БУ ДУ! Не буду робити нечесної снрави і мовчати, коли її чинять! НЕ БУ ДУ' Не буду красти і надуживати 11осадою для наживи! НЕ БУ ДУ! Буду совісно виконувати свої обов'язки веред Богом, перед своїм

народом , перед майбутнім ноколінням! БУ ДУ! Від нині КОЖНОГО разу' коли стоятиму 11еред снокусою дати чи взя ти хабара або чинити нечесну снраву, скажу собі вголос: "Ue гарантова не 1ювернеш1я до державного беззаконня' Протестуючи 11ро ти uього,

Україна стояла на майданах! Я не буду цього робити!". Нехай та 11отужна духовна сила, якою Бог благословив Україну на київському майдані, ніколи не ослабне в нас, а дономоже нам гідно жити у

новій, чесній Україні! Я починаю із себе! Чесну Україну починаю із себе! Прес-служба УКУ

ЗОСТАНЬСЯ З НАМИ, ГОСПОДИ Витяги з листа Святішоm Опш,я lвшш

Павла ІІ "Зостанься з нa.itu, Господи" ( "М апе поЬіsсшп Domine") з нагоди Року Євхаристії.

<t::

t:::: <t:: t::::

(. .. )"Зостанься з нами, бо вже вечоріє" (пор. Лк 24, 29). З таким наполегливим про ханням два учні, що йшли до Емаусу ввечері в день Воскресіння, звернулися до Подорож

нього, Який 11риєщ1ався до 1шх 11ід час 1юдu рожі. Пр11пюбле11і су~шимн думкам11, н е з"(0гадува;шсь, що цей Незшtйо~1еuь

то їх уже

воскреслий Учитель. Однак відчуваш1, як "11а

лали їхні серця" (вор . Лк

24, 32), коли Ві11

розмовляв з ними і "пояснював" їм Писан

ня. Світло Слова зігрівало і"хні тверді серця

і "відкривало їм очі" (нор. Лк

24 , 31 ). Посеред тіні д 11 я, що схилявся до

заходу, і сутінку, якиі\ залягав у ;.~,уші, цей fІодорож 11 ій був яс11иJІ<111роме нем, котрий наново нробуджував надію і відкривав їхнього духа 11 а нраг нення 1юшюти світла. "Зостанься з 11амн " ,

11роснли. В ін 11рийняв за

нрошення. Невдовзі Ісус зникнув, але Учитель "знлишився нід заслоною

"лама.~шя хліба", коли відкрились їм очі.

(. .. )

Божественний Подорожній повсякчасно приєднується до нас і това ришує з нами, проводжаючи нас шляхом пояснення Писання до зрозу міння Божих таємниць. Коли зустріч стає 1юв1юю, місце світла Слова займає світло, що випливає з "Хліба жипя", через який Хрш,"Гос здійснює у на:йдосконалішиіі с1юсіб Свою обіцянку , що "буде з нами нротягом

усіх днів, аж до кінця світу" (пор . Мт "Ламання хліба"

28, 20). (...)

як сночатку називали Євхаристію,

віддавна є·

центром життя Церкви. Через 11еї Христос уособлює в часі, що минає,

таємницю Своєї смерті тн воскресіння. У Євхнристії 11 риймаємо Його самого як "хліб живий, що зШшов з неба" (Ів 6,

51 ),

а з Ним отримуємо

завдаток на жи·ггя вічне, який дає 1~ам відчути смак відвіч н ого бенкету

в небесному Єрусалимі.

(...)

Євхаристія є світлом тому, що в кожному Б01 ·ослужі1111і св. Літургія Божого Слова шшереджує здійснення Літургії Євхаристі:йної Жертви

у ноєднанні двох "столів"

- стола Слова і столн Хліба. (. .. ) У розновіді

11ро учнів з Емнусу сам Христос 11очинає говорнти, щоб вказати, "ночина

ючи від Мойсея через усіх нророків", як "усі Писання" нровадять до

11ізнашш Його особи (нар. Лк 24, 27). Його слова снричи няють "нору

шення" сердець учнів, охороняють і'х від сутінку смутку і зневіри, роз

буджують у них 11р::ш1еш~я залишитися з Ним: "Зостанься з нами, Госн оди". (. .. ) Не нідлягає сумніву, що на:йправдивішим виміром Євхаристії є бен кет. Євхаристія зародилася ввечері у Великий Четвер у контексті па схальної вечері. Тому у її структурі міститься сенс бенкету: " Візьміть та їжте, це є Тіло Моє. Потім взяв чашу, кажучи: Пийте з неї всі, це є Кров

Моя" (нар. Мт

26, 26-28) . Цей аснект добре виражає донесення причастя,

яке Бог 11раг11е нав'язати з нами і яке ми самі 1юви1ші розвивати в наших взаємовід1юсю1ах.

Не можна, одш1.к, забувати, що євхаристійаий бенкет має нередовсім жертовний вимір. У ньому Христос подає нам заново жертву, здійснену раз і назавжди на Голгофі. Хоча Він у цій учті присутній як Воскреслий з

мертвих, носить ознаки Своєї муки, спомином якої є кожна Служба Божа, як нам наполегливо нригадує Літургія після освячення: "Звіщаємо смерть Твою, Господи Ісусе, визнаємо Твоє воскресішrя з мертвих ... ". Висловлю ючи минуле в тепері1ш1ьому, Євхаристія рівночасно скеровує нас до май бутнього - до другого нриходу Христа в кінці віків. Цей "есх:пологіч Іlий" ас11ект надає Тайні Євхаристії силу, яка дозволяє іти християнською

дорогою з надіt::ю. "Оце Я з вами 11ротягом усіх днів ... ".

( .. . )

Усі ці виміри Єнхаристії ноєднуються в аснекті, яюtй більше, як

який-небудь інший, винробовує нашу віру: це таємниця "реальної" Іlри

сутності

(" .) Ісуса, Який залишиться з 11ами аж до кінця світу. (".)

На нрохання учнів з Емаусу залишитись "з" 11ими, Ісус відновів даром набагато більшим: через Тайну Єнхаристії залишинся " в" них.

Прийняття Євхаристії є входом у глибоку снільність (нричастя) з fcyCOJ\'І. "Перебунайте н Мені, а Я неребунатиму у вас". ( .. . ) Бог зробив так,

що серце людини відчуває "голод" за Його Словом (нор. Ам 8, 11), голод, який заспокоїть людину тільки в ~юнному з'єднанні з Ним. Євха ристійне нричастя дане нам, щоб ми "насичувались" Богом на цій землі н

очікунанні на цілковите заспокоєння голоду в небі.

(...)

Один євхаристійний Хліб робить нас одним тілом. Стверджує це апос тол Павло: "Хоча є один хліб, ми, яких багато, становимо одне тіло, бо всі

ми беремо участь н одному хлібі" (пор. 1 Кор 1 О, 17). У Тайні Євхаристії Ісус будує Церкву як со11ричастя, згідно з найбільшим зразком архи єрейської молитви: "Як Ти, Отче, в Мені, а Я - н Тобі, щоб і но11и були 1:1

Іlасодно; щобсвітунірунав, що Ти Мене1юслав" (Ів 17 , 21). (.") Моїм глибоким бажанням є те, щоб у цьому році було :шернено особ лину унагу 11а 11оне відкриття і ~юв11е 11ереживаш~я неділі як Гос1юднього

дня і дня Церкни,

(. ")

"бо власне нід час недільної Служби Божої хрис

тиюш особлино міцно 11ереживають те, чого зазнали Аностоли внечері в день Пасхи, коли Воскресдий із мертних об'янинся усім їм, що зібралися н

одному місці (вор. Ів 20, 19). У цій невеликій громаді учнів, що становила зав'язь Церкви, бун 11еш1.Им чином нрисут11ій Божий Люд усіх часів" . (" .) Пізнанши Гос1юда, дна учні з Емаусу "у цей самий час нибр;:11шся", аби розказати нро те, що нобаt1или та 11очули. Коли нанравду нрийняли

Воскреслого з мертних, сножинаючи Його Тіло і Його Крон, не можна затриму нати тільки для себе цю радість, яку нережили. Зустріч з Хрис том, яка ностійно поглиблюється у євхаристійній близькості, 11робуджує н Церкні й у кожному християнинові пильну потребу свідчення та єванге

лізації. (.")"Бо кож11ого разу, як їсте хліб цей і п'єте цю чашу, звіщаєте смерть Госнодшо, аж доки Він не прийде" ( 1 Кор 11, 26). Апостол вбачає тісний зв'язок між бенкетом і проповідуванням: увійти у прича

стя з Христом на нам' ять Пасхи означає одночасно відчути себе зобо

н 'язаним стати місіонером.

(. ")

У цьому Році Євхаристії християни пониш1і докласти зусиль, щоб з більшою силою снідчити нро нрисутність Бога в сніті. Не біймося гонори ти нро Бога і з гордістю носити знаки ніри. "Культура Євхаристії"

розвиває культуру діалогу, яка чернає з 11еї свою силу і наживу.

(".)

Християнин, який бере участь у Євхаристії, вчиться від неї бути виразником нричастя, миру, солідарності в усіх 06стави11ах жиггя. Жахли на картина 11ашого світу, який увійшов у нове тисячоліття з 11ринидом

тероризму і трагедн н1юш, більш як ніколи закликає християн, щоб

нереживали Єнхаристію як нелику школу миру .

( ... )

У Євхаристії ш1ш Бог нроянин найбільший доказ любоні, відвертаю '!И усі критерії 11а11ува~шя, які найчастіше домінують у людс1,ких від110синах, і радикально нідтверджуючи критерій служіння: "Якщо хтось

хоче бути нершим, нехай буде з усіх оста11нім і ycirv1 слугою" (Мк

9, 35).

Не нинадково у Євангелії св. Інана не :шаходимо розноніді нро вп111юв

ле1111я Єнхаристії, ОДL1ак, там є сцена "нминання ніг" (нор. Ін

13 , 1-20):

нахиляючись, щоби вмити ноги Своїм уч11ям, Ісус 11едвозначно 1юяс11ює сенс Єнхаристії. Святий Панло зі свого боку вира:шо ttідкреслює , що євхаристійне богослужіння, у якому бракує блиску любові, t1ідтнердже11ого ко11крет11им свідченням ділитися з найбільш бідними, не є цілісним

(11ор. 1Кор11,

17-22. 27-34). (".)

У сі ви, ні рні, нідкривайте наново дар Євхаристії, як світ ло і міць для нашого щоденного життя у світі, для викона1111я наших нрофесій11их

обон ' язкін, для вирішення різних ситуацій. Передовсім відкринайте його, живучи в 11ов11оті краси і місії родини.

І нарешті, багато очікую від вас, молоді люди, новторюючи за11роше11ня на Світовий День молоді в Кельні, який відбудеться за обра11010 те

мою: "Прибули ми Йому rюкло11итися" (Мт 2, 2), що особливо актуш1ь на для того, аби 11ідказати нам властиву позицію у нережива~ші цього Євхаристійного Року. Принесіть на зустріч з Ісусом, укритим в Святій Тайні Євхаристії, увес ь ентузіазм вашого молодого віку, вашої надії , ва

шої здат1юсті бути миротворцями.

(.")

Нехай у цьому Році ласки Іlерква, нідтримувана Марією, з LІовим

завалом відійме сною місію і щораз більше роз11ізнає у Євхаристії джере

ло і верши11у всьо1·0 свого життя.

(".) Папа Іван Павло ІІ

БОГ МИРУ НЕХАИ БУДЕ

УСІМА ВАМИ!

Витяги з розду.мів Блаже~тіиюго Л106011щра кардшшла Гузара з нагоди завершения президенrпських виборів в Україні. Нанрикінці року ми всі відчули , як невідворотно Госнодь історії

нерегортає чергову сторінку Книги буття українського народу .

( ... )

Бог

ще раз явив людям ту істину, що будь-які вавилонські вежі, оперті на богозненажну й людиноз1-1еважну гординю, не встоять. Сьогодні обов'яз ком кожного віруючого в Україні

незалежно нід релігії та конфесії

є скласти rюдяч11у молитву Всевишньому за те, що народ наш осягнув цю істину не лише без крові й насильства, а й з ве.>tикою та усвідо~1ле1юю

вірою в нравду , любов та снраведливість.

(".)

Хочемо зосередитися на кількох таких сут11ісLLих ;шаках, '!ере;~ які ГосLLодь нромовляє до нас у цю історичну мить.

Народ

(".)

Снранжнім нереможцем у тривалих виборlшх нере1·01~ах стан

український народ. Ві11 здобув неремогу не нросто над своїми кривдни ками - він здобун 11еремогу над самим собою. Відчувши ноклик до нравди і снраведлиності, люди ділилися своїми найкращими духовни

ми дарами і від цього сновшоналися святості.

(".)

Народ відчув себе дійовим суб'єктом власної історії, я~шй ~юже

стати творцем і гарантом своєї щасливішої долі.

( ... )

Події останнього

часу довели, що демократія може добре розвинутися в українській

християнській ку1llітурі, ocкiJlliKИ остання здат-

11а надати демократичним

засадам етич11ого

сенсу. В цьому t1роявляється тисячолітній хри сгиянський J tосвід нашого

наро~tУ,

який

(досвід) хоч і силь1ю 1юстражда11 від більшо вицького екснерименту над люди1юю,

11роте

все ж зберігся і в ці знаменні даі щедро 11ло доносин.

Проте серед тих нринцинів, що їх ознучив на протестних майданах український народ, були й такі, які європейською цивілізацією ледь

не забуті. Йдеться про релігійний вимір на шого громадянського ночупя. Українські Uер кви закликали до молитви за чесні та снра

ведлині вибори на всіх етанах виборчого 11ро цсс~. І 1110 1111масово 1чол11.111ся

на Майдані Незалежності й на майданах

інших міст , у цер1<ош1их громадах і в молитовних ноходах, у своїх роди-

1шх і на самоті. Все це, взяте разом, віддзеркалює глибинну віру нашого

народу. Uей вис1юнок снраведливий наніть тоді, коли люди11а формально вважає себе нерелігійною, 11роте у вч1111ках своїх керується тим етичним

ночутгям, яке сформонане релігій11ою культурою. ( ... ) Демократія

це ~юліти•ша система, яка щодо нроцедури реаліз;щії е

чи 11е найважчою з усіх інших . У розбудові цjє] системи не можуть

брати участь лншс елітарні нолітичні груни. На невш1й рівень грома дянського, культурного і духовного життя ~1уснть ніднят11ся весь 11а

род

на це вю1зує 11ервіс11е значення терміна "демократія". Громадю1сь

ке суснільство слід будувати спjльно, бо воно має брати до уваги кож

ну люд1111у і служити на користь не якоїсь особливої гру ни, а всього

народу зш·алом.

(...)

Нанрикінці минулого року ми досвідчили обидва 110люси нашої націона.тllіІІОЇ нравди. З одного боку, нерекона.тrnся, яким не6ез11еЧJrnм може бути брак норозуміння між регіонами, особливо коли влада свідомо роздмухує неда.віру між ними. В ці тривожні дні з особли.вою силою нромовляли до нас слова Аtюстола народів: "Благаю ж вас, братгя, щоб

ви остерігалися тих, хто чинить розділення ... " (Рим.

16, 17). З іншого

боку, українці н цей буремний час снро~юглися на диво.вижні 11риклади взаємної rюшани і братання. В горнилі цього високого

JІОL1утrя регі о11аль11і нід~1іІlJІОСТі 11е ро:3ЧИІІЯЮІСЯ й не ЗІІИЮ:lЛИ, а лише нозбувалися доте11еріш11іх а.~псu-01tізмін і с1юн11ю.вал11ся любові. Нашим завда1шя~1 сьо годні є осмислити цей духовний досвід і неренести йо1·0 на .весь 11арод.

Церква

(...) Зосередимо сною у вагу на внескові Uерков київської традиції, які в істориLшій ретроснекти.ві та нерснекти.ві є духовним стрижнем ук

раїнського народу . Стан Церк.ви Киє.ва багато в ч.ому нагадує "дорево люційний" стан самого народу: вона регіонально роздроблена, а її кон фесії ізольо.вані одна від одної чи навіть взаємно собі нротиставлені. До того ж конфесії Київської Uеркви часто ниявляють залежність від зовнішніх церковних і 1юлітич11их внливів, стаючи носіями нозацерков

них, а то й сутнісна 11ецерко.вних кшщеrщій. Ре.волюційний здвиг народу в останні місяці

2004 року є знаком від Бога для снадкоємців Uерков київської традиції, щоб ті зроби1rn по дібний прорив у своєму дотеперішньому мислеtші. Жодна з конфесій не

може вважати себе цілою Київською Церквою або її ос1101:Юю, оскільки істориtшо, еклезіологіч110 і культурно 1ю11и творять таку Uеркву лише

разом. ( ... ) Рух до єди11ої номісної Церкви 11абирає особливої акгуаль ності саме в контексті нового відчуття єдJІості в народі. При входжеJІні

українських конфесій у єдину Церкву, жодна з них

JJ.e Іювюша

відмовля

тися від історично укладених зв'язків з іJІшими JІомісними Церквами Сестрами. Навпаки, цінним досвідом таких зв'язків вона лише збагатить

єдину в майбутньому Київську Церкву. Іншими словами, той самий прю1цип єдності - єдність віри у багатоманітті форм, який Церква пропонує українському народові, вона має занрононувати і сама собі, даючи лю

дям яскравий і 11ереконливий 11риклад.

(.. .)

Влада У 11011ередньому десятилі·пі влада віддалилася нід 11ароду, а 11ечес11і й

аморальні снособи унравління нозба.вили її .всілякої 11ідтримки, автори

тету й довіри серед людей. <...) Упродовж тривалого часу ми бачили 1юлітиків, які, 11е змигнунши оком, називали чорне білим, а біле

чорним; бачили нравоохороJІців,

які самі вдавалися до кримінальних дій або ж курили осторонь цигарки, коли злочи11ці на їхніх очах робили сною чорну роботу. Ми бачили судді.в, які чиJІили кривосуддя, і нарламентарів, які торгувалися за те ,

щоб дорожче нродати свій 1 ·олос.

(. .. ) Ми бачили також жур11алістів,

які нановнили слово облудою; недагогів, які нищили моральне 11очуття у своїх юних вихованців; священнослужителів, які брали 1·роші, щоб

JІропагувати того чи іншого ка11дидата.

~~~

(. .. ) Все це - лихо, якого ми не

нозбудемося, якщо не здійснимо внутрішній новорот до нравди, снравед

ливості та добра. Влада, яка хоче стати JІовою, нокликана створити такі суспільні умови, в яких таке моральне JІавернення стане можливим і

захюценим.

(...)

Якісна відмінність но.вої української влади від старої має 11олягати

в пршщи11овій відмові від брехні своєму народові, від ненрозорих, нещи рих і коруююваних відносин в економіці , 11олітиці та соціаль11ій сфері. Формулюючи цей висновок, Церква не втручається у нроuес виробле11-

11я конкретних меха11ізмів держашю1·0 у11равліш1я. Вона лише сигналізує владі, що дотенерішні форми таІ<01·0 у11равліш1я йшли шt шкоду людській

гідності й снільному благові народу. Новому урядові треба буде зламати числе1ші мури .відчуже1111я, які

є наслідками тоталітарного й колоніального неріоду історії Украї11и.

(. .. ) В Україні має настати благословенний суснільний злам у мисленні, - можливо, внерше нісля довгих століть - нерестане бояти

коли народ

ся влади, визнає її своєю й Іючне JІИшатися нею.

Актуальні сьогодні завдання ди

11реображеш1я народу, Церкви і вла

11е є якоюсь утонією, реалізувати яку неможливо. Надихаючись

великим 11іднесенням народу і бачачи в ньому діяння Боже, ми закли каємо український народ, релігійні с11іль1юти й українську владу нідхо

нити цей 11орив Святого Духа і, кожен на своєму місці, сприяти тому,

щоб він нриніс рясні плоди. Стати єдиним благословешшм народом, який шанує Божий закои і є ношанованим земною владою,

це і є

сьогодні зміст української мрії.

Господь Бог, як ми тенер бачимо, у незбагненний, але фундаменталь ний спосіб дає нагоду змінити наше суспільство. Настав час до1юмопи

Йому, рівняючи стежки для Нього у своїй душі (нар. Мт З, 3).

tЛЮБОМИР

БЛАГОСЛОВИЛИ НАРОДНОГО ПРЕЗИДЕНТА

січня

2005

року новообраний Президент України Віктор Ющен

ко розночав свій перший робочий день на цій насаді з відвідання собору св. Софії ум. Києві, де він зустрівся з керівниками християнських Цер ков України. У спільній зустрічі з Президентом України взяв також

участь БлажешІіщий Любомир кардинал ГузС:tр, Глава УГКЦ. Після відс11івшшя стих ів 11ророка Іс а ї "З 11ами

Бо1·" з В елико 1 · 0

нонечір'я до 11арод11ого Пре:~иде1па з короткими 11ромова11-1н звернулися керівники Церков. Блаж енніший Любомир, :шертаючи ува1·у 11рис ут 11іх

на ікону Пресвятої Богородиці на Нерушимій стіні собору Cll . Софії, звернувся до Президента з такими словами: "Те, що ця іко11а внродовж

століт1, збереглася, є снравж11ім чудом. Але ще більшим чудом t' шtрод , який живе на цій землі. Унродовж тисячоліть його доля була різна:

хвилини слави, а також хвили11и лихоліття . Але він :залишився собою." Милостивий Госнодь доруLtає вам ІІровадити цей народ у майбут11є ...

Ми

...

будемо нідтримувати вас своєю молит1юю, щоб ви могли якнайк

раще с1юв11ити своє завдання". Після промов Глав християнських Церков до учасників зустрічі звер

нувся Президент України В. ІОщенко. Він сказав, що "нічого доброго в державі не буде без благослове1шя духовенства". "Це наш снільний труд

труд на благо України . Я прошу Вас - допомагайте нам своїми молитва ми і благословенням", - звернувся Президент до Глав Церков і заневнив їх, що він і його команда "завжди нроситиме 11астирської наради ". Зустріч у київському соборі св. Софії завершилася с11івом моюпви "Боже великий, єдю1ий". о. ! ?.ор ЯІ(!В,

прес - секрет ар Глави УГКЦ

УРОЧИСПСТЬ У ДРЕВНІЙ ЖОВКВІ 15

січ.ня цього року в нри

міщеш1і жовківської "Просвіти" відбувся тнорL1ий вечір

всіма

ша1ювшю1·0 свяще11ика і 1юета ,

члена Національ11ої снілки нись

меш шків України о. Василя Мендруня, ЧСВВ, з нагоди де сятирі чч.я віднови видавницт

ва отців Василіян "Місіонер".

На це дійство прибуло чи мало духовенства та мирян, се

ред яких були і нредставвики вашої еліти. Змістовне всту1111е слово мав Кир Михаїл Колту н. ЧНІ, який наголосив на важ;111 н1 і 1 ролі друкованого слова . На11роч уд мелодійно снівав хор із Крехова , яким диригував о. Василь. Лу11ал11 і вірші отця-ноета, і 11іс11і, і його слова, усе те, що миле Вс евиш ньом у.

Поетичне слово вислуженого о. Протоігумена є наче цілющим баль замом на людські рани. Нехай о. Василь і JІадалі вселя є надію в людські серця, прославляючи Бога, від Якого й отримав такий ці1111ий дар.

бр. Миколай J\ІJИКОСОВСЬКИЙ, ЧСВВ

ВАСИЛІЯНСЬКА СТАНИЦЯ У ЛУГАНСЬКУ Цього ро7<у радість Xµucmo · rюго Різдва стала дуже відчут 11010 не тільки у Західній У7< раїні, а й у віддси1енш1у JJ ушнсь· /(у, в цій "духовній пустелі" , де протягом кількох дecяrniL'timь не ,)_11ло жодного 1•t0настиря. На Святвечір туди 11риїха

л.и 11ерші мош1хи-місіо11ери: о. Йо сиф Будай,

ЧСВВ

і четверо

братів Василіян, які, наче 11 'яте ро настирів, ішли на схід за зо

на сиіщ 111111: •іІІ •"

' '''"' 1,1,1 .11ic1111U' /IO

11.и Третьою Ч СВВ у Луzа11.сь-ку.

члс-

рею, що горіла у їхніх серцях і підтримувала вогонь натхнення.

У навечір'я Різдва Христо

вого о. Йосиф відслужив Службу Божу, нід час якої на престолі, в ма ле1LЬкій кі1ч11аті , наче в убогій стає1щі, нід видом хліба і вина народився маленькш1: Ісус. Пі сля св . Літургії усі нристу11или до Святої вечері. Хло11.чик із гур тка " Б п ж і д і тн " грав ш1 с онілці, а снів украї11ських кплядок нра~· 11ув р оз1 1 ссп 1 сь н о н сьоt- 1 у Л уп.шську , щоб 11а~ю1шити усе різ;.щя1юю ра;Lістю.

J\Іlонастир ноки що б уде діяти лише у великі свята, але маємо вадію , що дуж е скоро н ці й " нустелі " з ' явиться ностій11.ий василіянський " оазис",

з якого люди черпатимуть воду , що струмує в життя нічне!

брати Василіяни М u.т:ct11t і Лу-ка

РЕКОЛЕКЦІЇ У ПІДГОРЕЦЬКОМУ МОНАСТИРІ "Пізнаєте правду і правда визволить вас"

звертається Христос

до Сноїх слухачів. Сучасній люди11.і бракує нізнання нравд11 і саме тому нід час стрімкого розвитку цивілізації людина залишається наодинці зі

своїми нроблемами, немічною і розгубленою. Живучи згідно з Євангелієм, кожний христия1шн може осягнути ці нравди, але потребує нроводу. У цьому році отці Василіяни проводитимуть курс спеціальних реко лекцій нри Підгорецькому монастирі Благовіщення Пресвятої Богоро

диці. Протягом цілого року реколекції будуть нершого (вступного) сту11еня і з акритого тину , тобто для грун вірних, які 11а11еред зголосяться для у ч аст і в 11.11 х . При з 11.аt1ені нони для мирян різного віку і роду занять.

Перші реколекції відбуватимуться згідно з наступним графіком:

3-6.03; 2) 10-13.03; 3) 17-20.03; 4) 24-27.03; 5) 31.03-3.04

(у наступному

числі часопису подамо розклад реколекцій на подальші місяці 2005 р.). Реколекції розночинатимуться встушюю наукою у четвер ввечері о 20.00 год . , а закінчуватимуться урочистою Службою Божою у недіюо об 11 год. Монастир з абезне чує учасників реколекцій триразовим харчува11ням. ДобровільІlа ножертва - 35 грн. Понеред11ій занис для участі в реколекціях нроводиться за адресою: монастир отцін Василію1,

80660 ,

с. Підгірці, Бродівського р-11у Львівської обл., тел.: (03-266) 3-07-18 . о. Корнилій ЯРЕМАК, ЧСВВ,

директор 1iticiй

МОНАШЕ ЖИТТЯ ЗГІДНО

ПЕРЕДАННЯМИ ОЩІВ ЦЕРКВИ Нині говорять радше про богоносвя4ене життя, ніж нро життя мона ше, адже останнім висловом мо11ахи і монахині радикально відрізняють

ся від з1ш4айних християн на основі відмінностей у снособі tшкона1111я

зановідей (до чоzо покликсті усі) та обіцянки, даної 4ерез обіти, дотри муватися також євангельських рад убогості, 4истоти і нослуху. Таке роз1чежу1:1а1111я донускається Кодексом ка1ю11і41юго нрава, але

воно не є настільки суворим, як може здаватися. Св. Василій Великий ·був нереконаний, що коже11 повинен у свій с1юсіб дотримуватися усього того, що зановідав Госнодь. Ві11 вважав, що монах - це доскошший хрис тия11ю1. Св. Іван Золотоустий твердив, що "Святе Письмо бажає, аби

uci

вели житrя 4е1щів , навіть якщо 1ю11и одружені" .

Роз~1ежуваль11у лі11ію зробив св. Іва11 Даrчаскин, який розрізняв ду ховні й тілесні 4ес1юти, тобто •rесноти "душі" і •1ес11оти "тіла". Перші

це 4ес1юти у властивому сенсі слова, які вказують 11а мету духовного

життя; другі

це від11овід11і засоби для її досяшення. Отож, усі нокли

кані шукати чистоти серця, це 4ес110та для всіх; обіт дівицтва

це

найвищий засіб, щоб її набути. Усі християни новинні мати довіру до Бога, не гнатися за матеріальними добрами; ця довіра надихає до обіту

убогості. І врешті, усі повинні слідувати волі Божій як головному нра вилові свого життя; обіт послуху нолегшує дотримання цього. Три обіти чернечого життя мають, таким 411ном, велику вартість, але вони є ні4им іншим, як засобами, вони не складають мети доско11алості; отже, вони не нриз11а4ені для того, аби їх дотримувалися усі. Отож, хто ж такі монахи на ногляд Отців Церкви? Це люди, які хочуть жити як с11равжні християни і для досяг11ення цієї мети використовують най

кращі засоби. Бог нризначає людині 110к1шкашІЯ. З огляду шt це 1юклиюш11я Він дає їй іс11ува11ня і засоби, необхідні для ііого здійс11е1111я. Істи1111ість цьо1 ·0 нідтверджують маріологи, які твердять, що 11ерши~1 11ривілеє~1 Марії є

божестве1111е материнство. Саме •1ерез той факт, що во11а була 11риз11аче11а стати Матір'ю Божою, нона була 11анеред охоро11е11а від 11ервород11ого гріха; і 11е навнаки. Отже, 4е1щі теж вибрані до бого1юсвя4еного життя самим Богом з само1 ·0 1104атку їхнього життя, хо4а усвідомлюють во11и

це не відразу. Христос сказав: "Не ви Мене нибрали, а Я вас". Автор "Духовного лугу" Іван Мосх наголошував, що від люди11и вимагається одна-(::дина рі4: щедра нідновідь, тобто рішення здійснити те, до чого накликає її Господь. Першим поштовхом для ношуку 4ерне4ого

нокликаш1я є бажа111ІЯ жити, належним 4ИНОМ скористатися з дару свого життя. Біблія легко переходить від слова "життя" до слова "душа". Хто хоче жити, той хо4е снасти свою душу. А як можна снасти душу? Відновідь св. Василія проста: дотримую4ись усіх за1ювідей Божих. Саме вони скла дають досконалість.

Св. Іри11ей Ліонський тнердить, що християнин складаєт1,ся з тіла, душі й Святого Духа. Дух

це немов душа 11ашої душі. Таким 4и11ом, за

нис1ювом грецьких Отцін, людина "обожествляється". Климе11тій Олек сандрійський, а 11ісля 11ього й Атаназій, обгру11тонують цей вислів знаме

нитим богословським твердженням: "Бог став людююю, щоб людина набу ла божественності".

Атаназій зі запалом захищає божествеш1ісп. Христа, але водночас відчуває нотребу пока зати наслідки цієї істини для людського жит

тя: обожествле11ня людини.

J ось,

таким чи11ш1.

він отримує конкретний нриклад "чоловіка F>о жого"

Антонія. Uей тнтул викорнстовуп1,

ся тут невинадконо: ві11 ниражає невну нро

граму, яку можна визначити як чернечий гу манізм. Антоній

людюш, він хоче жити, як

людина, але це людина "обожествлена". Саме тому Антонія, а згодом і Пахомія та інших ченців називатимуть "людьми Божими". У їхньому житті нроявлятимуться іноді людські,

а іноді божественні риси. Під цим оглядом чер11еча досконалість є найшляхетнішим гума нізмом.

Біблія навчає, що у першому сотворенні людина народилася в невинності й зростала у бш1J1,1,;ості з Богом . Отже, метою чернечого життя є повернутися до цього нрироднього життя у

властивому розумінні слова, тобто повернутися до раю. Своїми власни ми зусиллями, наслідуючи Христа, людина чинить поступ до досконалі

шої "подібності" до Нього. Тому в церковнослов'янській мові святого

монаха називають преподобни;11. , тобто дуже нодібним. Люди11а живе 11ротягом обмеже11ого часу, але якщо її життя обоже ствле11е, воно набуває також виміру вічності. Кожна людина одержує "власний" час. Uей час оцінюється і 110вш1е11 використовуватися у зв'яз

ку з божественним но кликанням до ві ч11ості.

Ісусові блаженства (Мт

5, 3-12, Лк 6, 20-26) снравді нроноІіують щось

на кшталт програми християнського житгя, однак, слід відкреслити, що

вона базується на радикальному обер11енні цінностей. Її уможливлює той факт , що новою ці1шістю є сам Ісус. Отже, не убогість і не інші обмеження роблять нас блаженними, а Ісус Своєю Особою нриносить щастя Своїм нриятелям, навіть коли вони убогі, нереслідувані, нозбанлені 11оша11и. Таким чином, досконалі християни, тобто ченці, показують світоні, що щастя можливе наніть там, де мирські люди втрачають надію.

Св. Доротей з rази настільки нерейнявся цим почуттям миру, ЩО це снонукало його замислитися, чи він справді перебуває на добрій дорозі: "Я насолоджувався великим відпочинком, без 11айме1шюї ·І)'Рботи, настільки, що мене охопив сумнів; адже я знав, що у небесне царство вступають,

пройшовши чимало страждань (пор. Ді

14, 22), а я жив без печалі. І так

відчував я страх і тривогу, не знаючи причини моєї вдоволеності, аж поки один старець не сказав мені: "Не турбуйся. Хто присвячує себе

послухові Отцеві, одержує цей від1ючююк і цю відсутність турбот".

Спочатку така відсутність турбот вважалася нривілеєм самітників. Але чудо чернечого життя 11олягає в тому, що цю свободу можна нере

живати також у с110в11е110му діл житті серед багатьох братів. Симеон Новий Богослов, нідсумовуючи 11ри11иси нередання у цьому 11ла11і, твер дить: "Чи ми 11ровадимо життя нустель11ика чи нростого ченця, настав ника душ чи настоятеля, а чи, може, слуги

однаково всі 1ювиш1і

залишатися без турбот, тобто бути абсолютно вільними від турбот нро

снрави світу". (Закінчення буде) Кардинш1 То.ма ШПІДЛІК, ТІ

s...... р...

ТВОЄЮ ДОРОГОЮ Є ХРИСТОС! Кільканадцять років тому сталася залізнична катастрофа. Причиною були технічні не11оладки на колії. Ніч була темна . Пасажири снали. Хо тіли відночити, бо настушюго дня їх чекало дуже багато праці. Віддали

свою долю, свої нлани, своє жипя в руки машиніста, котрий ними 011іку

вався. Дивився він на зелене світло, якого було багато но дорозі, але, на

жаль, не зауважив, що наїзд з'їхав 11а ношкоджену колію.

u >. u.......

Багато осіб загинуло. Інші насажири були норанені . З-11ід вагону ви тягли тіло молодого х1ю1щя. Мав нри собі шкільне свідоцтво, котре отри мав якраз 11ісля закінчення навчального року. У сі оцінки були відмінні .

Та, 11а ж<:v1ь, у цьому моменті його молоде життя нерервалося . Був розум ним та 11ильним уч11ем. Стільки осіб 11он 'язунало з ним великі шщії! Ким мав стати? Що міг осяг11ути н ЖИ'Іті? Ця катастрофа 11ерекреслила все. Той де нь , в котрому юні:lК взян до рук своє шкільне свідоцтво, став останнім днем

u його

житті. Тільки 1:1і11

нро це не знав. Може, зданалось йому, що дорогу свого жипя щойно

роз1ючинає ... Багато людей з не1:111істю думали так само. Одн<1к

601·

ба

жав 110-іншому. Той день, котрим закінчував шкільний рік, стан нершим

днем у новому житті, але вже там, за гробом. Дорогий нриятелю! У даний час ми всі 11одібні до тих 11асажирів, що були в нічному наїзді. Скоріше або нізніше , а, може, 16 або 18 років тому розночалась твоя нодорож. Після 11ародження тної батьки нринесли тебе до церкви. Не нам'ятаєш тієї хвилини, але саме тоді з тобою травилось щось дуже важливе. Через Святу Тайну Хрещення ти став членом вели кої родини Божих дітей, котрі вибрали дорогу через життя з Христом. І якщо навіть будеш змінюватись, постійно в тобі триває те, що сталося того дня.

У тобі зродилося нове життя. Подібно, як без води жодна жива істота 11е може існувати, так без Святої Тай11и Хреще1111я немає

1:1

душі

люди~ 1и Божого життя. 80110 роз11очалося у де11ь хреще1111я і нідтсті ностійно 11отребує 11ри11лину свіжої води. Рослини, котрі ростуть у клі~'JаТі, де і с н ує нроблема з надою, мають тверде листя, котре дшюмагає їм жити. Хочуть сонячних 11роменів, але 11е хочуть втратити вологості, котра є джерело"1 жип'я.

У твоєму житті діється щось 11одібне. Душа кожного з 11ас у день хреще1шя отримала щось дуже цінне, отримала Божу ласку, за 1юміччю якої стала з'єднана з Христом, Котрий є джерелом води жипя вічного. На жаль, щоденне жи·1·гя хоче тебе нозбанити тієї ласк и, від'ед11ати тебе нід Христа, занро1:1адити тебе на іншу дорогу, 11а іншу ко11ію. Ту дорогу, котрою є Христос, дуже легко залишити й загубити. Чи був ти колись ва великій залізниці з коліями? Чи бачив ти десятки колій, котрі між собою 11еренлітаються? Чи було тобі легко сказати, котрими з них наїде ноїзд? Не так легко це передбачити. І, властиво, без світлової сиг11алізації важко рушити у правильному на

врямку. Хоч на даний знак машиніст рушає смі1шво, бо довіряє тому, хто змішає колії, і їде до 11ризначеного місця.

І тобі також хтось мусить вказати дорогу, мусить тобою 110керувати, бо сам ти ще 1-1е знаєш, котрою дорогою J\1ОЖ11а дійти до ніч1ю1·0 житгя. На цю дорогу тебе занровадили роди чі. Завдяки їм ти розночан іти дорогою за Христом. Знаємо, що хто йде за Ним,

11е заблукає . Потрібно

§ р...

завжди в Нього вдив лятися, ЗаВЖДИ За Ни~І прямувати, бо Христос є шшюю дорогою. Ніхто

нас у тому не виручить .

чо1 · 0 Христос сказав

"Я !:" дорогою" Он 14. б)? Христос є доротrо

с......

p:j

u » u .......

Може , з;шитаєш, дю1

тому, бо Він 11оказа1: тобі керу1юк, котри~1

11отріб110 нрям у нат11

Зш1єш добре, що нодо рожуюч.і часто за11иту

ють: "Як туди дійти?",

"Як ту,:~.и доїхати?".

Христос на такі 11ита11ня уже щщонін. При1 · адай Його розмону :~ Ню<о димом, котрий 11рийшов до Нього BJIO'li і за1штав: "Що маю робити?". А тоді 11оч.ун , що потріб110 наново народитись, але він, на жаль, 11е міг того людським розумом збашути. Ми знаємо, що йдеться тут нро сн. Хреще11ня: ти вже охрещений. Це

був початок твоєї дороги. Ніхто не дійде до мети, якщо зуниниться на ночатку дороги і не буде йти далі. Що , отже, нотрібно робити далі? І знову Хрнстос, Котрий І<олись сказав: "Я є дорогою",

від11ові

дає: "Приклад дав Я вам, щоб ви так робили, ЯІ< оце Я ваі'1 учишш" Ов 13, 15). Говорил наІ\1так11осту11ати, як caJ\·111анчан і як сам 'Jи11ин. Може, зашпаєш : "А звідки ме11і 11ро

з 11ат11? Хто мені скаже, чого

саме нанчав Христос? Де J\ЮЖУ 11ро це довідат11сь ?". На цю тeJV1y 11оча.11и вам говорити родJІч.і.

Ue но1111

є 11ашнм добрим Батьком.

11ерші гонор11лн до нас 11ро Бо1 ·а, Котрий скла;щли твої руче11ята до молитви,

Ue ношr

коли ще сам не нмін цього робити. Також разоІ\1 з 11им11 щоден110 11ро мовляв: "Хліб наш щодешшй дай нам сьогодні", "Визволи нас від лука вого". А 110тім, коли ти 11ідріс, щораз більше говорили тобі 11ро Бога. Чи тенер ти 11е забун нро Того, Котрий є пюєю дорогою

вро Христа.

Це Ві11 дає оцінку, а вона є останньою і 11айважливішою. Пригадай собі того х ;ю1щя, котрий заги11ув у катастрофі. Мав у

своїй кишені нрекрасне свідоцтво, а в ньому найкращі оцінки. Од11ак забракло там тієї оцінки, котру хтось інший шшсує. Це Христос носта вить колись тобj оuі11ку з того, ч.и йшов ти за Ним! І за те, ч.и ти завжди виконував те, '!ОГО Він оч.ікунав від тебе. Чи не буде це найваж

ливіша оцінка? Він знає, ч.и ти Його любиш. І знає також, ч.и йдеш за Ним, чи є Ві11 для тебе дорогою. Бо може бути так, що ти знаходишся на тій самій дорозі, що і Христос, але можеш віддалятися від Нього, а не наближатися.

Не так давно мій знайомий розновів мені, що був нласним авто~~ в Італії. Був захош1еннй " автострадою со1щя". Мав можлиність шнидко1 ·0 руху. Од11ак кож1101·0 ра:зу мус~ш нлатит11:ia11ересувшшя

110

антостраді.

Немає і't0жл1шостj, щоб ::~'їхат н 11абік, бо всюди дор01·а огородже11а, а залишити дорогу J\ЮЖШІ тільки н 11риз11аче11их J\1jсцях.

По тій автострадj можна дуже швидко їхати.

lle

11равда. Нікого 11е

разить те, що "коштує", бо все ж таки винлач.ується. Ти також є 11а автостраді, котра нровадить до Бога. Може, і маєш якісь 11ев11і нретензії

та застереження, що нодорож цією автострадою дуже дорого тебе коштує.

Потрібно не один раз чогось зректися, комусь 1юмогти, комусь нростити.

§ °"'µJ

о J:-... о ~

u » u

Старайся тієї автостради до Бога триматись, не звертаючи уваги на різні с1юкуси. Може, і не зауважуєш, але з хвилини хрещення увесь час нею рухаєшся.

Нехай тебе не разить те, що час від часу тобі важко. Пригадай собі невні епізоди з життя Ісуса Христа. Говорив Він проновідь, а нотім

розмножив хліб, щоб нагодувати голодних слухачів. Вони з великим

бажанням і радістю слухають Його і шукають за Ним. Але для чого шукають? Чи тільки для того, що їм Його наука снодобалась, чи може для того, що їх це JІіLюго не коштує, що навіть задармо отримали хліб.

Були тому, бо щос1, отримали. Коли в 11ев11ий момент Ісус 110чав їм говорити, що мають зробити, аби 11ри Ньому бути, - відійшли нід Ньш·о,

захищаючи себе слонами, що "тверда є та мова". Відійшли, бо Христос зажадав від них трошки більшого зусилля, жертви. Тоді Христос занитан Своїх учнів. "Чи і ви хочете відійти?". А Петро ніднонін щиро: "Госно

ди, до кого нідемо? Ти маєш слова життя нічного" (Ін

6, 68).

Дорогий молодий 11риятелю! А ти до кого підеш? З ким нав'яжеш своє життя, плаии, надію? Хіба разом із Петром зголосишся іти за Хри стом, хоч би це багато тебе коштувало. Бо тільки Він є Тим, Хто добре нронадить, тільки Він добре знає дорогу та усі небез11еки та 11ерешкоди 11а ній. Варто йти тільки за Ним, бо Він є твоєю дорогою, 11равдою та житrям. Амінь.

Пере7<лад з польської мови бр. Макарія СОЛЮКА, ЧСВВ

РЕКОЛЕКЦІЇ (2) Jcyc Христос прийшов на землю, щоб через Свою нау7<у, .молитву, а особливо Сі•tерть на хресті спасти нас від вічноzо пекла. Він усіх людей без винят7<у кличе до rЮ7<Шtння, тобто докорінною навернення, кажучи: "Покайтеся і вірте в Євателіє" (Ів

13, З).

Іноді людині здається, що вона ніколи не зможе змінитися, що

святість може осяmути хтось інший, тільки 11е нона. Доволі часто чуємо: "Я такий маю характер. Я таким народився. Мої батьки також були нервові". Найлегше сказати так , щоб себе 011равдати ! Гарний нриклад надає нам св. Франциск Салезій. Будучи молодим семінаристом, він зауважив, що з таким характером, як у нього, він 11е

стане добрим священиком: він швидко завалювався, нервувався, не ман

тернеливості вислухати інших до кінця. Його духовний провідник 11ора див йому не уникати осіб, з якими йому важко спілкуватися, які драту

ють його, а, навнаки, самому йти до них і їх вислуховувати. Протяr·ом двох десятків років Франциск старався виконувати ці настанови. Одно го разу нісля зустрічі з ним св. Вінкентій сказав: "Такого милого, спокій ного, доброго і людяного священика я ще

tre

зустрічав".

Отож, як бачимо, при співпраці з Божою ласкою кожна людина може докорінно навернутися.

Людина 11овиш1а усвідомлювати, що не можна лукавити 11еред Бо

гом та веред своїми ближніми, не можна "zрати роль доброї людини".

Одна жінка розновідала, що її чо

;ювік дуже добре вміє грати роль норя,дної людшш. Всі знайомі заздри ли їй, що вона має такого доброго чоловіка. На людях він мало не носив її на руках, був ввічливим, тихим, скром ним, а вдома перемінювався і ставав,

немов той "лев рикаючий", який шу

кає, кого б 11ожерти. Багато хто з ІLас бvває схожим до

цього "чоловіка (в біл~шій чи ме11шій

мірі). Усі ми ш1 людях часто хочемо наказати себе кращими,

ніж є на

снравді. Вдома, між своїми близькими, ми є одні , а в гостях, серед чужих, стаємо

зовсім іншими. Ми 1ювшші старатися, щоб ця відмінність у 11оведінці зме11шувалася, щоб такими, якими хочемо ,

аби 11ас люди бачили, ми були і 11е

ред Богом, Який усе бачить і Його обдурити не можна.

На шляху навернення людина

повинна не знеохочуватися,

а щиро

каятися і перепрошувати Бога за свої 11>іх11. Уявімо собі однометровий шнурочок, один кінець якшо тримає Бог, а другий

людина. Коли людш~а 11еребуває у стані Божої ласки, 11е має

важкого гріха, то між нею і Богом іс11ус єдність. Коли у яки.йсь момент вона чш111ть гріх , то ніби 11ожицями розріза є свій шнурочок, втраLtаючи

таким чи11ом зв ' я :юк із Ботм, тобто Божу ласку. Приходить час, людш 1 а кається :~а свої гріхи , 11ере11рошує Бша і свого ближ11ього з а вчи11е11е 11ею

зло, с11овідається . .. Тоді вона ніби бере обидва розірва11і кі11ці того ш11у рочка і зв ' язує їх. З ' являється вузлик, а ш11урочок від того стає корот

ший на декілька сантиметрів. Отже, людиш1 стає ближчою до Бога! Через гріх і н01<аян11я. Через якийсь час людина із-за своєї нестійкості знову згрішить, з1юву в якомусь місці розірветься ш11урочок, знову вона може

нокаятися і зробити ще оди11 вузлик. І тоді ще бі111,ше скоротиться

шнурочок і ще 11а кілька кроків вона наблизиться до Бога. Отож , навіть грі хонадіш ІЯ можуть нослужити нам до навер11е11ня,

наближення і глибшого єднання з Богом. Бо якщо наше нокаяння і сповідь є щирими, то вони дономагають нам краще усвідомлювати свої

гріхи як найбільше зло. Тоді у нас виробиться ненависть до гріха і бажання святості .

Хтось сказав, що якби не було грішного життя, не було б святого каяття. Інколи, з усіх сил стараючись, і то через багато років ревного святого життя, людина все одно робить rюмилки, нрт-рішення, а деколи і великі упадки. Та, однак, не здаваймося , не зневірюймося, що з 11ас святих 11е буде. Майже усі святі внродовж свого жипя 1юмилялися, 11адали, але каялись, 11іднімались і йшли далі.

4. На шляху до досконалості людина rювиш1а усувати всякі прояви гордині і осуду свого ближнього. Злий дух є хитрий. Кожну людину, яю:1 хоче йти за Христом, ві11 різними с11особами старається відвернути від того наміру. Коли ж бачить, що це йому не нід СИJ1у, тоді береться за

інший, уже добре виJІробуваний сносіб . Він тоді ніби дшюмагає їй до :~більше1шя нра1:1ед1юсті. Коли хтось молиться, заохочус:, щоб ще більш е молинся. Постить хтось, то дономагас: ще більше умертнлятися. А коли хтось часто ходить до церкви, сновідається, 11ри 1 шщас:ться, то він і тут заохочує ще ренніше це чинити.

У кожному зі згаданих нрикладів злий дух нідносить людину, ніби ставлячи її на висоту Єрусалимської святині і кажучи: "Дивись, який ти святий, багато постиш, молишся, ходиш до храму більше від інших. Ти кращий від інших. Ти нобожніший. Ти святіший!". І така людиІlа судить інших, як фарисей митаря: "Дякую тобі, Боже, що я не такий, як отой митар". А це означає, що людина потранляє у тенета найбільшого гріха гордості й осудження ближнього. Біймося стати новозавітиіми фарисеями. Знаємо, що Христос ставив ся з великим милосердям і любов ' ю до найбільших грішників , які каяли ся. А ось фарисеїв найбільше картав, бо вони вважали себе за нравед ників, які 11е мають з чого каятися.

Щоб захоронити нас від самохвальби, сам01швище1 шя чи гордості , всемудрий Госводь донускає наші унадки ми бачимо, що самі

110

1:1

більші LJИ ме11ші гріхи. Тоді

собі ми с ; 1абкі й неміlші. Тоді 11 е суди~ю і11ших , а

тільки себе. Тоді ле1·ше нибачити недоліки ближніх, бо стаємо снідомі своєї недосконалості. І що найважливіше, коже н гріх ч11 у11адок робиТІ> нас нокірнішими, а кожне 110кая1111я

щирішим.

Людина НОІ:!ИШІа давати cвovt житrпям добрий приклад для інших.

" Нехай ваше світло світить веред людьми, щоб вони, бачивши наші добрі

вчинки , нрославляли Отця вашого, що на небі" (нор. Мт

5, 16).

Одного дня нісля донгих годин сновіді до мене відійшла молода жінка , щоб нарадитися. Повна Божого духу, вона 1t..іднесла мене, втомле110го, на дусі своєю добротою і щирістю. Такі люди несвідомі того, яІ<е велике добро, 11реображе1111я в цьому світі вони роблять

- інколи тільки своєю щирістю, чистими очима, лагідним словом ... На ціле ваше життя, на його зміну можуть більше в11ли11ути, аніж найкращі книжки чи найкрасномовніші 11ро110від11ики.

Добрий нриІ<лад

це найдієвіший с11осіб внливу ш1 оточення .

Святий Серафим Саранський сказав: "С11аси себе і тисячі навкол о тебе снасуться". Стань люди~юю і тисячі н а вколо тебе стануть люд ь~LИ ; будь добри~1. лигіщ1ш·1 , тер11е; 1иви~1. і багато і11ших JІIOJ leЙ до1:1ко; 1 а тебе

стануть такими.

( /J.шti буде) о. Йосиф БУДАЙ ,

ЧСВВ

КОРОТКА ПОВЧАЛЬНА ІСТОРІЯ Це розновідь нро чотирьох осіб , які 11азиваю1Ся: УСІ, ХТОСЬ, КОЖ

НИЙ і НІХТО. Треба було виконати дуже важливе завдання і УСІ

були в11е1:111ені, що ХТОСЬ це зробить. КОЖНИЙ міг це зробити, але НІХТО цього не зробив. ХТОСЬ розгнівався, бо це було завдюшя КОЖНОГО. УСІ вважали,

що КОЖНИЙ може виконати це, та НІХТО не зрозумів, що УСІ цього не зроблять. Закінчилося тим, що УСІ обвинувачунали КОГОСЬ, бо НІХТО не

виконав того, що КОЖНИЙ міг зробити САМ!!!

ШІЯЦТВО

ДОБРОВІЛЬНЕ БОЖЕВІЛЛЯ

Знаємо, що у наш час зловживання алкоголем є хворобою націон аль ного масштабу, однією з головних нроблем в Україні. П'ють і дорослі, і д і ти. Більше того, деколи "люб'язні" старші навіть заохочують дітлахів до цього і нри цьому хизуються таким свої м "геройством" .

Умовно можна розділити людей н а три категорії:

1) ті, що 11е в 'ють

вза1·аJІі або н'ють надзвичайно рідко, залежно від обставин і то в неве

;~икій кількості , знаючи , що дружба з 11и1ч є 1 1 ебезllечна; 2) ті , що 11оволі l!аближаються до 111ювалля узалежнеш1я від алкотлю, забуваючи 11ро

нищівну роJІь с11и1Упшх шuюїв; З) ті, які хоч і 11е 11ризнаються

u цм)му,

вже є узалеж11е11ими від алкоголю й ісllують в цушо1х обіймах "зелено го змія". Алкоголіз,ч

це 11едуга, яка виникає внаслідок систематичного над

мірного нжива.~шя аm<о1·ольних на1юїн (деколи вона є сшщковою). Uя недуга ностуноно нризводить до розладу нсихі чної діяльності. В осіб, одержимих цією згубною нристрастю, ЯІ< гонорить старозавітн ій нророк

Осія, "вино і муст нідбирають розум" (нор.

4, 11). Особа, узалежнена нід

алкоголю , якщо не 1юхмелиться ядучою отрутою, ночуває себе хнорою.

Часом вона у зн'язку з браком сили воJІі не є с11роможна нирватись із навутини СJІІtертоносного напою, тому їй дуже rютрібна, ніби нтахоні крила, безкорисJІива дономога ближніх. ''Гіркота для душі

вино, пите занадто, та ще й із пристрастю і з

сунеречкою. Пияцтво безумному

сили, завданашш ран ... " (Сир

- 11огибель: більше пrіну, зменшення 31, 29-30) . А знаменитий мудрець-стоїк

Сенека 11ідкреслював в одному зі сноїх моральних листів до тонариша Луцілія, що 11е бажав би жити серед катін і ш1яків ... "З усіх uад 11ияцтво найбільш несуміс11е із величчю духа", - uлуч110 ска:-~<ш В. Скотг. Жахливими шtелі ; tками 11ияцтва є духшша, соціальна і фізич11а шко

да . Святий а~юстол Павло нерестерігав вірних, що "ІJ ' я ниці

кують Божого Царства ... " (нор. 1Кор6,

10).

...

не уснад

Звідси ви11ливає, що через

ногубну нристрасть, яка нритемшоє розум, будучи наче засло11010 , що не дозволяє скаліченій душі бачити об'єктивну нранду, можна втратити не на день, не ІІа два, а наніки найдорожче - Небо . Правдиві нослідов11ики Христа 110ви1ші жити за духом, а 11е за тілом. Се11ека каже, що 11е JІІІОЖе бути віл1,1юю тодш1а , яка служить тілові . А

ашлійський філософ Шефтсбері каже, що "єдиним ядом для ро~3уму є нристрасть, бо хибне міркування швидко змінюється, якщо нроми11е llри страсть". Відомо, що слово "оковита" находить .від латинського словоснолу

чен11я "aqua vitae", що означає "вода життя". Однак в реальному сенсі так не є: це швидше "вода смерті". Скажений "зелений змій" влізає внерто у душу алкоголіка, вносячи у його родину сварки, бійки тощо. Перед ним, довго не думаючи, узалежнена особа нідчиняє днері своєї душі, не бачачи його згубного внливу і жахливих наслідків, забуваючи, що .він є 11осла11цем смерті. Довідуємось зі засобів масової інформації, що руйнівш1й ш1лив алкоголю стає нричиною різних жахливих аварій, жорсто

ких убивств, безглуздих чнарів, крадіжок тощо. Святий Василій Великий у своїх з,чістов1 1 их науках на осноні Біблії називає 11ияцтно "Божим норогом". Він твердить, що "11іст і молитна не нстунлять до душі, Яl<У оноганить н'янство". Отож, добрі діла хDистИЯJ1ю1а, який зловживає алкоголем, не мають дії.

§ р..,

u » u

Терпкий напій їсть тіло, мовби іржа залізо. Через зловживання ним виникають різні серйозні хвороби, часто смертельні. Внаслідок зловжи вання алкоголем необхідні ліки важко засвоюються в організмі. Людсь ке здоров'я не сталеве. Одна з Божих зановідей категорично забороняє наносити шкоду власному тілові, бо "життя і фізич11е здоров'я є цішшм даром, даним Богом" ("Катехизм Католицької Церкви"). Ці1111ий скарб стає дорогим лише тоді, коли його втрачаІОТІ>.

Свята Церква не забороняє 1юміркова11ого вживання сниртних навоїв, - життєвий навій, коли його 11 ' ють 1юJV1іркова110"

адже "вино для людей

(пор. Сир 31, 27) . Святий Павло у нершому листі до Тимотея нисав, що вино для шлунку добре (нор. 5, 23). Сл ід сказати, що особи, узалежне11і від алкоголю і ті, у яких ця недуга є снадковою , не 1ювюші вживати навіть

кранлини сниртного. ЗловживаJ11~я алкоголю Церква строго засуджує. "Вживай, та н е зловживай" - говорили доречно стародавні римляни. Ще зазначали , що сенс жи·пя не в тому, щоб жити, а щоби бути здоровим. Навіщо вкорочувати собі віку, коли життя і так швидко минає. Не личить розумній людині знижуватись до рівня тварини ...

Нехай Всевишній оберігає нас від 11одіб11их лих, щоб JVІИ колись не шкодували , що ніддалися впливу лютого "зеленого змія", забувши за власну гідність і вартість у Господніх очах.

бр. Миколай МИ КОСОВСЬКИЙ, ЧСВВ

ЧИ МОГЛА МОНГОЛІЯ СТАТИ ХРИСТИЯНСЬКОЮ? Очевидно, що у цій короткій статті мова може йти тільки 11ро корі ш1у територію Монголії , на якій у 1206 р. утворилась як феодальна дер жава - Монгольська імнерія 1ia чолі з 11ершим її Великим ханом -

Чінгісханом (бл . 1155-1227) , а не нро територію й народи, що вJІаслідок завойшшицьких ноходів самого Чіш·ісха11а і його 11ащадків нотранили

11ід монголо-татарське ярмо. Бо, як відомо, уже Чі11гісхаJ1, ос1юшюю метою якого було завоювання чужих земель і 11ограбування їх народів, нідко

рив собі велику територію, включаючи Сибір і Північний Китай та Середню Азію; його орди вдерлись на територію АзербайджаJ1у і Грузії, а в 1223 р. розгромили військові дружини руських князів на річці Калці . Нащадки Чінгісхана нродовжували завойовницькі ноходи: так орди Батия - внука Чішісхана - у 1237-1240 рр. завоювали нівнічно-східну і нівденно-західну Русь, знищивши у

1240 р.

Київ, Галицькі землі, потім

вдерлися у Польщу, Угорщину та Моравію. П'ятий великий хан імперії

Хубілай

(1215-1294) закінчив завоювання Китаю, здійснював ноходи в

Я1юнію, В'єтнам, Бірму і навіть на о. Ява, нробуючи їх завоювати. Саме до часів нравліш~я Хубілая відноситься нитаJнІЯ, ноставлене в назві стагrі. У с11огадах, що виклав їх у своїй "Книзі" відомий італійський мандрів11ик Марко Поло ( 1254-1324) , ~tіститься і11фор1чація, що може дещо нро ЯСJІИТИ це 11ита1111я.

Під час неребування у Китаї венеційських кунців Нікколо і Маттео Поло

батька і дядька Марка

ВОJІИ були нредставле11і Великому

ханові Хубілаєві , який баJ'ато чув нро євронейців і хотів нознайомитися з ними ближче. Великоханський нрийом був досить тенлий . Хубілай б<:u'а-

то рознитував "латинян", як їх там велич.али, нро стан справ і житІя на

Заході. Оч.евидио, Хубілай володів уже невними відомостями про євро

§ р..

о ..... о

нейський Захід, бо їх можна було отримати від учасників монголо-та тарських завойовницьких ноходів у Європу, але інформація, поч.ута без посередньо з уст італійських купців, була безпереч.но для хана корисні шою і цікавішою. А так як рідні брати збирались навертатись у Венецію, то Хубілай дав їм навіть золоту таблич.ку, що мала забезпе'іити їм нор мальну безпеч.ну нодорож додому.

Можна не сумніватись, що під ч.ас прийому Великий хан виясняв у

u » u......

гостей 1tитш111я, що стосувались освіти, культури, тогоч.ас1юї науки в

Євро11і, зокрема в Італії.

нитання вияuи ;юсь настільки цікавим для

Хубілая, що він навіть нанисаu листа П<ші Римському і нросив братів Поло нередати його Пані. У цьому листі він 11росив Пану 11рислати

йому сотню ч.оловіків (оч.евид1ю монахів), які добре з нають нравди віри Христової, щоб вони могли навL1ати його 11арод. Вселенську Uеркву оч.олюнав тоді Пана Климентій брати Поло в

1269

IV,

але коли

р. нрибули до Італії, то довідались , що цей Пана вже

рік раніше номер, а нового Пану блаженного Григорія Х було обрано лише в

1271

р . Слід відзнач.ити, що це був найдовший неріод в історії

Вселе11ської Uеркви, коли нанський престіл 11ротягом трьох років був незайнятий. Можливо , що цей період був би ще довший, якщо би миря

ни не нримусили кардиналів сноживати тільки хліб і воду, ноки не оберуть нового Пану. Можливо, що це також стало прич.ипою встанов

лення в 1274 р. конклаву по вибору Пани . Оч.евидно, що під час такого тривалого "безпапства" нроблему з висилкою в Монголію оцих "ста ч.оловіків" вирішити було важко. Хоча

Папа Григорій Х включ.ив у склад екснедиції родини Поло (в тому 'іислі й Марка) в 1271 р. '!енців, які мали право 11е т ільки 11ро1ювідува ти серед "народу Хубілая" Христову науку , але й висвячувати свяще11иків і шшіть єнисконів. Однак через війни, що точ.ились у районах

маршруту їхньої 1юдорожі, ч.енці, не витримавши цієї 11роби, навернулись назад до Італії, а трШка відважних Поло 11родовжила свою 11одорож. У 1276 р. 185-й Пана блаженний Інокентій V охрестив трьох нослів, яких до нього нрислав Великий хан Хубілай. Отож, ч.и могла Монголія стати християнською? Ретрос11ектив110 відновісти на це нитання важко: 11 е можна ска:зати

говорити

так, але 11е можна

ні. Спираючись 11а відомості Марка Поло, що 1юде:.ші в його

"Книзі" , можна зробити висновок, що, мабуть, Хубілай вююшував думку християІіізувати свій народ . Бо якщо він не думав нро це, то навіщо йому було нросити "сотню ч.оловіків" у Пани Римського, та ще й для того, щоб навчати його народ нравдам християнської віри. По-іншому

трактувати цей факт, мабуть, не можна. І хто зна, якою стала би Монголія, коли б туди на запроше1-шя Хубілая прибула сотня високоосвіч.ених місіонерів, які прикладом свого праведного життя, любов'ю до ближІіьо го навертали б тамтешиій народ до світла Христової віри. Не можна також стверджувати, як і не можна занереч.увати, що сам Хубілай, 11із11авши і зрозумівши засади християнського вчення і віри, не став би, нодібно до князя Володимира Великого на Русі-Україні, хрести телем Мо11голїі ... Бо навіщо було Великому хану t11юсити нан у 111110кентія

V охрестити трьох

його 11ослlв, як LІе для внровадже1111я і зміц11еш1я

християнської віри у Мошолії?! Іван ПАВЛЕНКО

І ЖУРБА НА РАДІСТЬ ОБЕРНЕТЬСЯ Михайло, як завжди, прийшов на обід додому після роботи дуже втомлений. Увійшовши до своєї маленької хатини, сів на диван. Тут його

обступили діточки і почали про все розпитувати. Його дружина Надія почала тут же накривати на стіл. Пообідавши, Михайло подякував молит

вою Богові за обід і звернувся до своєї дружини: Іду закінчувап1 штукатурити веранду, а ти залишайся у хаті.

І я з тобою, тату, піду,

вигукнув найстарший син Андрійко.

Михайле, я сьогодні дуже погано почуваюся , Шо, настав час? якоюсь байдужістю:

тихо мовила Надія.

запнтав з тривогою чоловік , а потім додав :~

Нічого страrлного, п'ятьох народила, ще й це

народиш.

Ох, як би ти знав , як м е11е сьогодrrі наша сусідка лаяла і обзивала.

А за що?

жалілась знову дружина.

Не бери собі цього до голови. Захотіла дітей, тож терпи ,

різко

відповів Михайло і вийшов з хати, залишивши Надію з мали1-ш дітьми. Пішов працювати ще кілька годин до вечора, щоб докінчити будову нової хати. Він вже звик до цієї довгої виснажливої роботи. На пустому місці виростала гарна хата , яка була найбільшою радістю для Михайла. І здавалось, що дружина є другорядною для нього особою.

Надія, залишившись з дітьми, прибирала кухню і готувала вечерю для

дітей і чоловіка. Її бентежила байдужість чоловіка, злоба близьких сусідів, недоброзичливість родичів. Усе це засівало неспокій у її душу. А тут ще

тілесний біль. Маленькі діточки теж завдавали багато прикростей свої ми пустощами. Втомившись, сіла на маленький стільчик і почала відмов ляти вервицю , споглядаючи на образ Неустанної Матері Божої, який висів 1-1ад її ліжком .

Мати Божа, тільки ти одна ~1ене ро з у ічі є ш , допоможи і'1 ені. Ми є

у бш·ою багатодітгюю сім ' єю, але т и бе :J 1Jарікан11я прийня .1 а ще с у воріші умови. Тобі було нелегко і у вифлеємські й печері, і під час втечі до

Єгипту . ДопоІ'южи мені, Матігтко Божа, щасливо народити цю дитину. Михайло прийшов додому ввечері. Він почув, як важко стогнала його дружина. Лише тепер зрозумів, що потрібно щось робити . Швидко вийшов на вулицю і побіг до свого родича, який, на щастя, б у в вдома і

його автомобіль стояв на подвір'ї. Надію того ж вечора привезли до пологового будинку районної лікарні. Михайло повернувся додому, щоб пильнувати за дітьми і господар кою. У дома він відчув увесь тягар домашньої праці. Попросивши свою і'1атір про допомогу, заспокоївся. Треба все ж таки відпочити , бо завтра знову цілий день важка праця.

Надія пізно ввечері народила шосту дитину

хлопчика . Лікарі заб

рали дитинку і сказали їй, щоб не турбувалась, бо хлопчик здоровий і відповідає усім нормам новонароджених дітей.

Вранці після сніданку почався рагrковий обхід . Його виконували заввідділом, лікарка і і'ЮЛодий лікар, який перебирав досвід від старших. Головний лікар і двоє інших затрималися біля Надії трохи довше, ніж біля інших жінок. Але вони не :3<їїриі'1аm1сь , щоб перевірити справжній

стан її здоров' я, але щоб сказати щось, навіть дорікнути їй.

Щадіть себе,

вам всього ЗО років , а вже народили шо

сту дитину.

Це ж

ваша молодість. Такі роки ... А що думає

ваш чоловік? Які його погляди? Чи не думаєте

почати

вживати абортивtіі засоби? Як чоловік думає прогодувати

таку велику сім'ю?

запит<lu Надію ;3аuві;J.ілом.

Не переживайте. Дав Бог діти, дасть і на діти. Багатий той г1арод, в

якому є багатодітні сім'ї,

рішуче відповіла жінка.

Лікар з червоним обличчям стояв ще хвилину біля Надії. Хотів почути, що вона скаже. Та Надія, немов у рот води набрала, мовчала, відчувши його негативне ставлення і навіть почувши насмішки інших жінок. Подумала , що, на жаль, і серед християн є Іроди , яr<і вбивають ненароджених дітей, і її засуджують за те, що не хоче цього робити.

Заввіділом ще раз подивився на неї, співчутливо покивав головою і вийшов з палати. По обличчі Надії покотились сльози гіркоти, що були відповіддю на питання вченого інтелігентного лікаря. Дивним було для неї те, що той, хто був вибра1-1и(r оберігати життя, радив їі!, як його убити ... Надія зняла вервицю зі спинки ліжка і почала щиро молитися, заспокоюючи свою душу.

Після обіду до жінок приходили рідні і знайомі, раділи з народжен ня дитини, навіть квіти приносили, подарунки. До Надії чоловік не прий

шов, а прибіг лише син Андрійко. Деякі жінки .запитували в неї:

Чому до вас не прийшов чоловік, а лише сии?

Надія, усміхаючись, відповіла, стараючись оправдати чоловіка:

Знаєте, в нас п'ятеро дітей , найr.rеншому лише півтора року. Чо

ловік до того ж ще хворий. Дав би Бог здоров'я, все решта буде. Через якийсь час Надія з дитиною виписалася з лікарні і повернула ся додому. Ніхто її не поздоровляв і не вітав, лише чула иасмішки і докори своїх односельчан та навіть родичів.

Через два тижні Надія звернулася до свого пароха, щоб охрестити хлопчика. Вона зі сльозами розповіла йому про байдужість людей, про иародження шостої дитини. Священик, уважно вислухавши жінку, заспо коював її словами:

Не забувайте Христових слів: "Журба жінці, коли має народити .

А вродить дитятко

з радощів, що людина на світ народилася, вже й

пам'яті про журбу немає" (пор. Ів

16, 21 ). Ви за діточок моліться, щоб

були вог1и в Бога щСІсливі. Молитва матері має велику силу. А хлопчика охрестіть славним ім'ям св. Василія Великого, щоб він у майбутньому став його вірним послідовником. о. Мелетій БАТІГ, ЧСВВ

СЛІД "ДОДАВАТИ", А НЕ

''ОПУСКАТИ''

§ А..

µ..)

Одного разу до мене звернулася старша жінка зі запитанням, чому в нашій Божественній Літургії молимося не за всі потреби

людей і Церкви . Став я тоді думати й гадати. Перевірив текст Служби Божої і дійшов до висновку, що там справді звертається майже вся

увага на внутрішні потреби Церкви, а немає, наприклад, молитви за

u » u

л ітургічні звертання актуальними проханнями.

о о

поган та іновірців.

Отож, було б дуже добре доповнити наші

Згідно з приписами нашої Церкви тільки Синод єпископів має право щось опускати або додавати до тексту Божественної Літургії. Щодо

"опускання", то наші владики вже зробили рішучий крок,

що чітко видно у "Літургікон і ",

виданому у

1988

р.

Наприклад,

вони дали дозвіл з оправданих присшн пропускати єкте нію огла

шенних. Зараз назрів час розглянути питання слушного додавання деяких прохань до св. Літургії, які слід подати як пропозицію тому ж само~1у Синодові .

Отож , не наше право міняти текст св. Літургії, але наше право і обов'язок пропонувати. Ось кілька прикладів таких доповнених про

хань: "За тих жінок, що роблять аборти, вживають коюпрацеп тиви і за тих, що оперуються, щоб більше не мати дітей , Госпо деві помолімся!"; "Щоб вони схаменулися, навернулися і покая лися і, по можливості, надолужували новими народженнями та покутними вчинками, Господеві помолімся!"; "За тих, що легко важать пересторогами сумління і Церкви щодо с ороміцьких фільмів та інших засобів поширення неморалі і дозволяють на це інши;.~, Господеві по;.юлімся!"; "За тих, що намовляють і по хваляють незаконні шлюби і розлучення, Господеві помолімся!"; "За тих, що не пильнують молоді та дітей пер ед бл из ькими нагодами до гріха та поширюють серед них позашлюбні стосун ки, Господеві помолімся!" . Можна триматися однієї прохальної єктенії перед освяче нням, а ;3амість другої

зложити шість прохань на

"подай ,

Гос под и " зі

закликом "у Го<.:пода просім". От взірець такого прохал ь ног о вик лику: "За тих, що не допускають народження , за тих, що не шану ють свого і чужого тіла , як храму Святого Духа, і за їх навер нення у Господа просім". Отак матимемо оновлену і доповнену с в . Літу ргію і гадаю, що ніхто не матиме причини до незадоволення. Н е з наю , чи

всім подобаються такі актуальні додатки до нашої Служби Божої, але вони набагато конечніші, як єктенія оглашенних. А жінкам, які переживають за нашу Церкву, я би порадив разом із однодумцями звернутись з аргументованим проханням до літур

гійної комісії. Це питання літургістів, а не священиків, які не сміють

нічого по-своєму змінювати . Сподіваюсь, що до наших літургістів не

будуть відноситися слова пророка, які цитував Христос у св. Єван гелії: "Мають вуха, та не чують", щоб часом вони не почули гіркої, але спасенної та такої актуальної й потрібної справи. о. Василь ЗІНЬКО, ЧСВВ

МОЛОДЬ ЄВРОПИ

НА МОЛИТВІ Цьоzоріч:на 27-ма європейсь

ка зустріч ;.юлоді, орzанізована

монашою спільнотою Тезе ( Фран ція), відбувалася у .м . Лісабоні з

zрудня

2004

р.

rzo 1 січня 2005

р.

Ми. ш1;10м1111ки зі Льuона, нн рушили на цю зустріч

грудня.

Наша дорога до 1юртугальської сто . ' шці

нролягла

Угорщини,

На сві111лu1Lі: r!рш1111 .J Гe..J l' боні під час ,110литви. uіддаль

.Ііса

через територію

Австрії,

Франції та

Іспанії. Ми мали кількагодиJІні зу-

1 1 инки у

Відні та Мадриді. Не-

знажаючи

більше чотирьох тисяч кілометрін,

на

~1уже

нелику

ми жили снідомістю

того, що так са~'ю чисельно до Лісабону різними нидами транснорту їдуть молоді люди з різних країн Єврони, щоб ноєднатися з нами у снільній молитві. Н;шередодні цієї зустрічі Пана Іван Павло ІІ у своєму привітанні закликав молодих нрочан: "Будьте миротворцями, плекайте єдність у ваших рідних країнах!". Ввіряючи від покров Фатімської Матері Божої, Матері Христа і Матері Церкви, Пана благословив паломникін і снільно ту Тезе, а також усі християJІські снільноти та родини Лісабону.

грудня вранці наша гру на була швидко розселе11а 1ю нарафіях. Слід

сказати, що 11а цій зу стрічі жоден 11а;юм11ик не жин у школі чи с1юртишю

му залі . Десять тисяч нортугальських родин нрий11яли

тисяч 11алом-

11иків із 34-х країн Євр01ш. Увечері того ж дня в одJІому з JІаuільйонів не;шкого виставкового центру "ФІЛ" відбулася нерша снільна молитва. У своєму 11осланні "І настане мир", яке траJІслювалося також 11а FМ хвилі українською мовою , зас1ювш1к сніль1юти "Тезе" бр. Роже згадав нро числе1ших молодих людей, які роз уміють, що но11и створені Гос1юдом не

для насивного житгя, а для того, щоб готуuати майбутнє с1юкою і миру. Інший асн е кт його 1юслаш~я

це нотреба довіри Богоні у внутрішній

молитві, висловленій нростими словами. Він сказав: "Ввіряючись Духані Снятому, знаходиш дорогу, яка веде нід триноги до довір'я". Бр. Роже наголосин ще раз, що хоч традиційно наломництво "Тезе"

називається "євронейським", "ми JІадаємо перевагу вбачати в 11ьому "паломництво довіри на землі". Кордо н и зникають, коли молоді люди стають ближчими один до одного завдяки св. Євангелію.

грую~я до

1 січня

вра~щі відбувались молитви у парафіяль1-ю

му залі. Багато госнодарів разом із учасниками зустрічі ходили на снільні

молитви як на нарафіях, так і у павільйонах "ФІЛу". Бр. Еміль зі снільно ти Тезе наділився своїми враженнями з учасниками: "Вперше на JІодібній зустрічі я бачив разом стільки людей різних поколінь: дітей, молодих людей, 1юхилих ніком". Після моли тни молодь обговорювала у гру нах уринки зі згаданого листа бр. Роже. Святкового ніднесеш1я та онтимі :~му JVюлоді у Лісабоні н ті дні не бракувало. Це 11роявилося у снінах національних нісень, жартах, щирих посмішках, снілкуваш1і різними мовами у міському транснорті. Місцена

нреса нрисв ятила чимано статей цій зустрічі . У щоденній нортугаJІЬській

газеті "Diario de noticias" 28 грудня були онубліковані такі рядки: "Тезе змінює Лісабон жестикуляцією". Журналісти нисали вро те, як за н 'ять днів ву лиці столиці за.воювала "нова мова - мова жесту" . "Містом роз11лилося журчання молитви, яке породжує дух веселості та радості" , "Тезе

це місце, де живе надія, простір для нодиву"

так красномовно

онисували зібрання молоді кореспонденти згада.ного часопису. Прихід

2005

року за місцевим часом ми снільно з іншими наломни

ками зустріли біля парафіяльної церкви після спільної молитви. 1 січня ми рушили в довгу дорогу додому, яка була насичеr1а новими враження ми. Ми побували в існанському місті Барселоні на узбережжі Середзем

ного моря, та відомому місті на воді

- Венеції (Італія).

січня увечері ми щасливо прибули до Львова. Госнодь дономіг нам без нерешкод нодолати довгий шлях, щоб у крайній точці Єврони

молитися разом з багатьма молодими людьми за мир та шире11ня св. Єва11гелія 110 всьому світу, зокрема 11а шuuій Батьківщині. Для цієї молит ви , як сказав бр. Роже, було "достатньо кількох слів, наві ть зви чайних і нростих, щоб 1юш 1 істю довірити Богові і свої страхи, і свої радощі".

Ігор МАНДРІВНИЙ

СПІЛЬНА КОЛЯДА НА РІЗДВО З

по

січня цього року у Львові відбулася Всеукраїнська акція

"Різдво разом!". Ідея її проведен.ня належить адміністрації Украї н.сь1<.ого католицького університету (У КУ) та Н аціон.а.;~ьн.ого універ ситету ім. І. Франка. Багато бажаючих відгукнулися ·нд запрошення львів' ян, переважно це були студенти з Донецька, Сум, Харкова, Києва, Херсона, Миколаєва, Одеси, Лугажька. Львів відвідало понад 1300 осіб, найбільше гостей було з Харкова - 600. До обіду

6 січня

львівські волонтери на вокзалі зустрічали гостей зі

Сходу України . Частину гостей прийняли до себе нраці1шики та студен

ти УКУ, львівські родини греко-католицьких нарафій Львова ( найбіль ше - нарафія Різдва Пресвятої Богородиці 11а Сихові), а решту розмі стили у військових казармах і студентських гуртожитках. Увечері 11онад

300

гостей 11ригощалися різдвяними стравами разом із Блажеш1ішим

Любомиром та ректором о. Борисом Гудзяком у нри~1іще1ші УКУ. На Різдво дзвони львівських церков занросили гостей на урочист і Богослужіння . Після цього студенти відвідали багато культурно-істо ричних нам' яток у Львові. Ввечері у соборі св. Юра во11и зустрілися з Блажеш1ішим Любомиром. 8 січня у Націош1льному університеті гості нобачил11 вистун відрод женого галицького лялькового вертену та нослухали колядки у вико

нанні співочого гурту . Опісля вони ноділилися своїми враженнями у

книзі відгуків вертену. Студентка Луганського 11аціо11аль11ого у ніверси тету Марина Бондаренко: "Ми бачили це вперше, було дуже цікаво. Ми навіть вирішили зробити так у себе вдома". Студенти Східноукраїнсь кого національного університету ім . В.Даля з м. Луганська: "Львів - це казкове місто. Ляльковий вертеп - це казкове дійство. Дякуємо Захо ду!" . Сергій з Харківської юридичної академії на11исав: "Вертеп - фай ний! Львів - гостинний! Ми щасливі!". Дарія КОВАЛЬЧУК

БОЖА ВОЛЯ Лука забавлявся з іграшковими солдатиками у себе в кімнаті. Я ж, нарешті закінчивши порядкувати, нрисіла й відкрила Євангеліє. Хотіла зосередитися, аби уможливити контакт із Богом. Потихенько двері, що вели в коридор, нрочинилися, і в шнарин у н росунулася гол івка Луки:

Що наробляєш, мамусю? Читаю Євангеліє.

Лука, 1шшень раз ковзнувши у своїх блакитних фетрових канцях но віднолірованій відлозі , уже був наряд, усівся 11а килимі біля моїх 11іг і рішуче мовив:

Почитай і мені!

Я часто читала йому Святе Письмо для дітей. - Це не твоя книжка, - пояснила. - Тобі ~ючитаю трохи 11ізніше.

Ні. Почитай мені зараз!

Отож·я начала новолі читати: "Як вам здається? Один чоловік ман двох сюtів. Звернувшись до першого, він мовив: "Піди, дитино, нині 11рацю вати у винограднику". Той озвався: " Піду, Господи", - і не ні шов. З.вер нувшись до другого, сказав так само. А цей від11ові.в: "Не хочу". Але 11аrім,

розкаявшись, пішо.в. Котрий з двох учюrив волю батька?" (Мт

Той другий,

21, 28-31 ).

відповів одразу Лука, не даючи мені закінчити.

Пізніше, якби занолонений іншою думкою, встав і повернувся до своєї кімнати. Незабаром почу ла , що наспівує нісеньку, но чуту в садочку. Декілька днів но тому, коли звечоріло, я приготувала вечерю і гук11у ла сина. Почула швидкі кроки у коридорі, і за хвили11у Лука вже стояв у дверях.

Прибери свою кім11ату, 11оскладай забавки , незабаром 11онер11еться

татусь і сяде~ю нечеряти.

Лука невдоволено скриви.вся:

Мамо, ти ж знаєш, я у.весь день ба.вився і дуже втомився. Мені 11е

хочеться зараз складати забавки, зрештою, я ще й гри с1юєї не закінчив! - Добре , роби, як хочеш . За хвилину стіл було накрито і я пішла вимити своєму дитяті руки. Кімната була повністю прибрана. Лука саме 11ід11яв мале слоненя, що лежало ненодалік вікна.

Як же це? Адже ти казав, що не маєш охоти до норядкуна1111я! Так,

нід11овін Лука, зітхнувши.

Але знаєш, я схожий на того

сина, нро якого ми читали в Є.в;шгелії, і який сказав, що не 11іде нрацю нати, але потім виконав Божу волю.

ДОБРАНІЧ, СИНКУ! Повечеряли, і Лука пішон у свою кімнату, аби вкластись до ліжка. Зазвичай, як тільки встига.в 11ірнути 11ід ковдру, я 11ідходила до нього, сідала 11а краю ліжечка, і ночиналася розмова ...

Лука оновідав нро всі надії , які транилися унродовж дня, нро "відкрит тя" , які всти1· сьогодні зробити, 11ро забавки і друзів. Але 11ередусім, зандяки дружній атмосфері, яка шшунала у нашій роди11і, ділився своїми

нроблемами, ставив занитання, навертався до 11еш1их енізодів ми1 1 ул01·0 дня, щиро визнавав свої 11рони11и. Казан: "Якщо не розновім мамі 11ро все, що сьогодні зробив, не зможу с1юкій1ю заснути". Проте того нечора чогось навмисне отягався. І в ме11е 11е було особ ливого бажання 11ідходити до 11ього для сніль1юї молитни. У весь день

вередував, дісталися мені від нього са~1і лише каності. Узяла з і столу гору тарілок, які треба було перемити, наклала у гаряL1у воду, насинала норошок. На новерхні з'явилися малі різнокольорові бульбашки і тріскали одна за одною.

Лука не відважувався мене ноклик ати. "Добре, що відLrуває свою нровину , вранці нонросить вибачеJІня і буде наводитися чемніше ... "

нереконувала саму себе. Проте не давала спокою інша думка, яку намага лася прогнати якнайдалі: "Нинішнього вечора Лука потребує меJІе, як ніколи". Витерла фартухом руки і попрямувала у кімнату сиаа ... . . . Учора під вечір Лука, якому мій родич читав дитячу Біблію, нрибіг до мене захеканий:

Мамо,

сказав стурбовано.- Дядько нрочитав ме11і дивну історію

з Єва11гелія. І 11 е дочікуючись ознак зацікавлення з мого боку, 11очав шниде11ько, 11ам ' яті, цитувати 11очутий уринок, який бун для нього 11езрозу~1 ілим: "Уранці, 1юнертаючись до міста, Він з1·олодJІін. Побачивши одну смоков

110

шщю край дороги, Він відійшов до неї, та не з11айшов 11а ній нічого, крім самого листя, тож сказав до неї: "Нехай новік 11е буде з тебе нлоду!" І

JІегайно же смоковниця всохла" (Мт 21, 18-19). У тому місці Лука, акцентуючи на слові "нсохла", затримався, а ос кільки зауважив, що дивлюся Ш\ ІІЬОГО За.J !ИТЛІІВО, - мовив:

А отже, Ісус карає тих, котрі 11е видають шюдів!

Аби 11ереко11ати його у цьому, ми разом нри гадали ще багато нри кладів нро те, що Ісус дарує нам ба1 ·ато бла..~·одаті, але вимагає від нас якоїсь віддс:1.чі, щоб ми не у нодібшовалися до смоков11иці - буйної, 11ре красної, зі соковитою зеленню, але без нлодів, які могла б нриJІосити. Такий відхід завдяки його дитячому, а відтак сильному почуттю с11раведливості,

дуже йому сподобався, і він поверJІувся до своїх забав задоволений ... . . . Зараз лежав у ліжечку із широко роз11лющеними очима, закладе ними нід голову ручками, задивлений у теміJІь JІочі. Я ледве бачила його у мороці, 6о нрий.шла з освітлеJІого коридору . Присіла на низькому кріселку

біля його ліжка і відразу ж відчула 1юлегше1111я. Ема..11ація с1юкою, здава лося, йшла від 1юдушки сина.

Я1< начуваєшся, синку? Зле,

за1111тала т11хе11ько.

від11овів коротко. Але мож1швісrь норсвмовляти зі JVHІOIO,

вочевидь, окрилила його.

Чимось JІевдоволеJІий? Так. Бо сьогодні було огид110 ... За11ала довга мовчанка, унродовж

якої, як мені здава1юся, Лука подумки неребирає кож11у хвИJ1ю1у ми11уло го дня і робить із 11их звіт. - Ох! - врешті важко зітхнун.

Коли б Ісус 11рийшов 11и11і ввечері

і глянув на мене, 11а11ев110 б сказав: "Немає тут жодного нлоду!".

Я мовчала, аби не с11остеріг, що його щире 1шзшuшя розсJV1іши110 мене.

Але я,

вибухнув рантова,

викинув усе листя, і зараз з'яв иться

смоква.

Він вислизнув з-під ковдри і повис у мене на шиї . Добра..~Ііч, мамусю!

За хвилину вже знову лежав у ліжку. Я вкрила .його ковдрою ніжно погладила но чолі:

Добра~Ііч, синку!

(з книги "Родинні перехрестя" / Серія "Невигадані історіі", Львів: Свічадо, 2003)

НЕ СТАЛО ВЕЛИКОГО ПАТРІОТА НА ЧУЖИНІ 17 грудня 2004 р. у французько.му місті Люрді на 90-му році життя і 54-му році священичого служіння упокоївся у ГоспосJ1 о . Миколай Василь Прийма, свящеuш, Апостольського екзархату

УГКU дю1

Франції, Швейцарії і країн Бенілюксу. Він ш1.родився 1трав11я1914 р. ус. Бачі1 : Перемишлянського р-11у 11а Льнінщю1і. Днтяч 1 та юнацькі роки Миколи ~~инули н а рід11ііі

землі. Вою нав у лавах УПА, часто моли вен. Відчував у собі велику духовну силу, хоч;1 смерть не раз заглядала йому в очі. У той час склав обітницю: якщо врятується у тому нс кельному вогні війни, то стане священиком, ;i

(У)

11а честь Пресвятої Богородиці збудує храм. І він дотримався своєї обітниці неред Гос11одом. Після війни у

1946-1950

рр. навчався в Українськjй католицькій се

мінарії у fіршбергу (Німеччина) та в Кулемборзі (Голла11дія), де J-ІЯ

1950 р.

13 груд

був висвяч.е1іИЙ на священика архиєпископом Іваном Буl1ком.

Душпастирське служіння виконував ум. Тулузі (нівдеш1а Франція). Був духовним онікуном українських робітників-емігрантін. З 1951 р. жертвенно служив нарохом у відомому віднустоному марійському місці Люрді. Постійно органі зонував нрощі до нього, особшшо TO/li, коли Ук раїна стала 11езалеж11010 державою. За його с11рия 1111 ям у Люрдс1,кій ба зиліці було збудовано "Вівтар України", а каш1ицю оздоблено іко11ами

відомих митцін. У 1970 році грамотою Верхонного Архиєнискона Йосифа Слі11ого був імеІLоuаний його радн иком. Завдяки добродійній нідтримці українці.І:! з усієї діаснори, особливо з Канади і США, у Люрді був збудований український храм Ус ні1шя

М атері Божої, який у

1982

р. 1юсвятив Кир Мирослав Іван Любач.івсь

кий. У цій церкві цей н ентомш1й душна.стир нродонжунаи 11рононідуна

ти любои до Бога і батьківщини серед українцін ІLа чужи 11 і. Він ор1·а 11і зоиуваи душ11астирські осередки, влаштовунав імнрези з ІLа1 ·од и н аціо

ш1.льних та релігійних свят. Внерше иідвідаІ:! Україну нісля майже як нівстоліття у

1994

р.

Свої ноетич.ні здібності о. М. Прийма зумів нроявити на чужині 11ід

псевдонімом "Микола Галичко " . Його перша збірка - "Золотий міт" ( 1957), а згодом вийшли друком настун11і - "Володарка Піренеїв" (1964), "На схилах гір Карпат і Піренеїв" (1975). У 1995 р. в Україні вперше була видана збірка його ноетич.них творів нід 11азвою: "Молиться серце" . Диох тисяч.олітньому ювілею християнства була 11рисвяч.е11а обширна юшп1 "Ук

раїнський мальовничий острів у чудодійному Люрді: Вибране"

(2000 р.) . 5 січня

Останні два роки сиого жипя о. Миколай важко хиорів .

р. тіло о. Миколая було 11р ивезе110 до його рідного села Бачіи. Похорон11у віднраву 9 січ.ня иідслужии є 11арх Стрийський Кир Юліа11

2005

f бур

у с11і вслужі1111і з багатьма священика1"fJІ і в нрисупюсті великої

кількості вірних. Отець М. В. Прийма похова11ий на сільському цвинтарі. Вічна йому rшм'ять!

1>·:... .. ;.

J<,,;;, ,:~;; "'"''

>= -;:, : :; Слово редактора

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33

На.міри А посrпольства .молитви

7-ta

Український християнський

Засновники

"Слово життя"

1897 році

.............. ....... ........ ... ... . ..... 37

Папа Іван Павло

Зостанься з нами, Господи.""."".""""""". 39

Любомир Бог миру нехай буде з усіма вами!" . "" " ."" 41

No 5133 від 18.05.2001 р.

r оловний редактор

о . Ігор Яи,і в Благословили народного Президента бр. Миколай Микосовський, ЧСВВ

о. Йосафат ВОРОПІЯК, чсвв

"""" " 44

Урочистість у древній :Жовкві . ""." "". " брати Василіяни Михаїл і Лука

Редакційна колегія: о. Мелетій БАТІГ , ЧСВВ

Василія11ська станиця у Луганську

о. Кор1111л іЇІ ЯРЕМА!{, ЧСВВ

о. Корнилій Яре.~mк,

бр. Миколай МИКОСОВСЬ

Рсколскції у Пі дгорецькому ІЧОН<н.:тирі Тома Шпідлік, ТІ

КИЙ, ЧСВВ

. " . 44

. """" .. ". 45

ЧСВВ

........ 45

Монаше життя згідно з переданнями

Заступник го .1оююго

отців Церкви """"."""" "."" "" " ."." "."." 46 Твоєю дорогою с Христос!"".""" .. """"" 48

редактора Віра Арів

о. Йосиф Будай, ЧСВВ Реколекuії (2) """.""""" """ ."." " .". " " ". 50

Відпові дальний секретар І гор Склеиар KoJVIП ' ютерна верстка

Коротка повчальна іспюрія ............ .. ...... .. бр. fІІ!иколай Микосовський, ЧСВВ

Тараса Бродовича

Пияцтво

Адреса редакції: м. Львів, 79019, вул. Б . Хмельницького, 36, Святоонуфріївський монастир Отців Василіян

тел ./факс

Зб

Чесну У.країну почииаю із себе!"""""".". 38

Реєстраційне свідоцтво КВ

..................... ... .... .. ........ .......

К'яра J!юбік

Отці Василіяни

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34

на березень

часопис

Заснований у

лю1пий.

На.міри Апостольства молитви

72-46-94

добровільне божевіл.1я

Підпис ано до друку

29.01.2005 Формат 70х1 ОО 1/ 15. Друк офсетний . Папір друк. № 1. Умов. друк . арк. 5 ,2. Умов. фарбо-відб. 5,7. Обл.-вид. арк. 5,0. Зам.

""" """. 53

І ван Павл енко Чи мог ла Монголія стати християнською?

...... . ........ .......... . ... . .......... 54

о. Мелетій Батіг,

ЧСВВ

І журба на радість обернеться

e-mail: misionar@lviv.farlep.net

о. Василь Зінько,

" "" .. """" " ". 56

ЧСВВ

Слід "додавати", а не " опускати"." .. "."."". І ?.ор М а1-1uрівний

Віддруковано з готових

Молодь Євроn11 на JVюлитв і ""."""" " "".". :J9 Дарія Ковальчук

Спільна коляда на Різдво

"""" "."." "."."". 60 61 61

Божа воля .............. .................•. . ............ Добраніч, синку! ........... ......... .................. Не стало великого патріота на чужині ....

Ціна договір11а

діапозитивів у Жовківській

друкарні видавництва Отців Василіян "Міс іонер" .

•

80300, Львівська обл" м. Жовква, вул. Василіянська ,

Журнал "Місіонар",

2005

Передруки і переклади дозволені за поданням

джерела .

•

Редакція зберігає за собою право виправляти

мову і скорочувати надіслані матеріали.

КРОСВОРД "Вислови святих" (відпов і ді можна віднайти у к н изі о. Юліана КАТРІЯ, ЧСВВ "Перлини Східних Отців" ) По rоризонталі: З. "Ніщо не діється без причи н и, ніщо не випадкове, все має в собі приховану ••• " (св. Василій Великий). 6. "Якщо тебе про щось питають, відповідай помірковано й покірним rолосом, а як тебе не питають, мовчи. Нехай твоя ••• має початок і кінець" (св. Василій Великий). 7. "Якщо роз'ярений потрапить на лаrідноrо, то діється те саме, якби rаряче ••• занурити у воду" (св. Іван Золотоустий). 10. "Я ношу хрест у своєму тілі! Хрест на моїй дорозі! Хрест у моєму серці, хрест - моя ••• !" (св . Гри rорій Боrослов).

11.

"На Церкву не перестають

нападати, а вона перемаrати. Чим сильніше на неї нападають, тим більше вона росте. Хвилі

розбиваються, а •• • стоїть непорушно. Хто нападає на Церкву, той поrубить самоrо себе, а Церква стане ще сильнішою" (св . Іван Золотоустий). 14. "Хто живе без Боrа, немож ливо, щоб мав щасливе ••• " (св. Василій

По вертикалі:

rpixa,

"Коли кортить тебе до якоrось

тоді подумай про той страшний суд Христа,

в якому

•••

сидить на високому й величному

престолі" (св. Василій Великий). 2. "У пості перебуває ••. Божий, а плоди йоrо - святість, непорочність, довір'я до Боrа, небесне царство, життя вічне" (св. Іван Золотоустий). 4. " ••. - це духовна лікарня. Ті, що до неї приходять, повинні отримувати відповідні ліки, прикладати їх до своїх

ран і тоді відходити" (св. Іван Золотоустий). 5. "Шукання людської слави - це •.• невір'я, браку побожності" (св. Василій Великий). 8. " ••• - цариця чеснот - дуже скоро підносить людей у небесну височінь, вона найкраща заступниця" (св. Іван Золотоустий) . 9. "Боже ••• завжди rотове прийняти тих, які щиро каються" (св. Василій Великий). 12. "Піст - вірний ••• душі, вірний товариш тіла, зброя тих, що завзято боряться, вишкіл для атлета" (св. Василій Великий). 13. "Кожна чеснота має

Великий). 15. "Чеснота поляrає у тому, щоб уникати зла, а чинити ••• !" (св. Василій Великий).

відповідну пору. Покора й влада,

18. Один із розділів книrи о. Ю. Катрія "Перлини Східних Отців" - "Наука і ••• ". 19. "Як перо пише те, що бажає ••• , так і проповідники Єванrелія

строrість, одним словом, - все" (св. Василій Великий). 16. "Зноси, друже, прикрощі життя, як добрий воїн і борися зrідно з приписом, щоб ти здобув ••• " (св. Василій Великий). 17. " ••• - корінь, джерело й мати всьоrо добра" (св . Іван Золо тоустий). Склало Леся Штиколо, м.Львів

rоворять те, що подає їм Дух Святий" (св. Васи лій Великий). 20. Автор слів "Нічоrо великоrо не буває без спокус і випробування" rорій •• • •

св. Гри

. . • й потіха, поблажливість і сміливість, щирість і доброта,

Відповіді на кросворд "Колядки", вміщений у ч. 1 за 2005 р . : По rоризонталі: 5. Ч оловік. 9.Вертеп. l О.Новина. 13.Зі рко. 14.Хвиля. l S.н'іч. 1'6.Син. По вертикалі: l .Любов. 2.Зоря. З.Діво. 4 .Добро. 6.Йосиф 7.Серденько. В.Торжество. 11.Світ. 12.Біль.