Місіонар 02 2007

Page 1

УКРАЇНСЬКИЙ ХРИСТИЯНСЬКИЙ ЧАСОПИС

2007

лютий



8 СЛОВО РЕДАКТОРА Ієромонах Корнилій ЯРЕМАК, ЧСВВ

ЗМІСТ

головний редактор

СЛОВО РЕДАКТОРА ..... .............. ............. ...... .. ........... 3 НАМІРИАПОСГОЛЬСТВА МОЛИТВИ НА

Христос рождається! - Славімо Його!

ЛЮТИЙ .. ..... ......... ........ ... ............... ............. .... .. .... ..... . 5 НАМІРИ АПОСГОЛЬСТВАМОЛИТВИНА БЕРЕЗЕНЬ ..... ... ................... ............................. ........ ... 7

о.Діонисій 3АВЕДЮК, ЧСВВ ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЄВАНГЕЛІЯ .......... .......... 8

РОЗПОВІДЬ ОДНІЄЇ СВІЧКИ ................. ................... 12

МиколайМИКОСОВСЬКИЙ, ЧСВВ НАШЕ ПОКЛИКАННЯ .................. ............ ............. ... 13 о. Онуфрій ШВИГОР У СВЯТОМУ ВЕЛИКОМУ ПОСТІ СПІВЧУВАЄМО У ТЕРПІННЯХ НАШОМУ СІІАСИТЕЛЕВІ .................. 16

Володимир ГІЩИНСЬКИЙ

ТЕРНИСТИЙ ШЛЯХВАСИЛІЯНСЬКОГО ЧИНУ ......... 17 ВолодимирАНДРУШКО, Олег ОГІРКО СВЯЩЕНИК - ПЕДАГОГ - НАУКОВЕЦЬ ..................... 28 новини

................................................................... 3 1

8

о. Корнилій ЯРЕМА!{, ЧСВВ

На початку Великого посту в 2007 році, який розпочинається

ОляКУДИК,НадяМИРКА

19 лютого, кожному з нас вар-

ПРОЩА ТЕЗЕ в ЗАГРЕБ ...................... ... ........ " ... " .... 32

то п р и задуматис я над смислом того , що ми

Степан ВОРУЦький

переживає м о і на що щоденно звертаємо ува­

ВІДТВОРЕНий в ПРОЕКТІ ХРАМ <;:вятого ДУХА ЧЕКАЄБУДІВІШЧОГО ЧЕТВЕРТИИ

РІК •.............. ... .. .. ...•................................................. 34 Новини

РЕКОЛЕКЦІЇ ДЛЯ НАРОДУ ........... ........... ................ 35

гу .

Нов ий

рі к

украї н ське

суспільство

розпочало н овим в и т ком пол і тичного протист оя нн я м і ж р і зн и ми пол і тичними с и лами ,

п ередовс ім мі ж През и дентом та головою уря ­

Ярослав СТЕХ

ЖИТТЯ, ПОДАРОВАНЕ БОГОВІ ........................... " ... 36

ду , а також гучним вб и вством відомого пол ітика Євгена Кушнарьова, про яке хоча й

Уляна ТИМЧУК

•БЛАГОСЛОВЕННИЙ ЦВІТ• СВЯТОСТІ ..................... 38

кажуть, що сталося випадково, але багато хто

.........................................39

вважає , що з людьми такого статусу подібн і

з РЕДАКЦІЙНОЇ пошти

в и падки не трапляються . З і ншого боку, по­ о. Григорій ПОВОРО3НИК

ВЕЛИКИЙ ПІСТ ........................ ................... ............ .41 о. Мелетій БАТІГ, ЧСВВ

господюй поклик

п ри вс і запевнення політик і в , на початку ново го

року українські громадяни стали жити бідн і ше

..............................................42

Переклад з польської Соломії КОРНИЧ МОЛИТИСЯ, ЩОБ БУТИ ТАКИМ, ЯК ХРИСТОС ........ .45 ОлександраГУРГУЛА·ЩУРАТ КАПЕЛЮХ З МАКАМИ ..................... ................... .... .46

з огляду на великий зріст ц і н н а р і з ні товари і

послуги . Чи може христи янин в так их обста­ винах мовч ати? Святе Євангел і є нас н авчає, що

« коли брат твій завин ить п роти тебе , піди і докори й о му в і ч -на-в і ч . Кол и послухає тебе,

МиколайМИКОСОВСЬКИЙ, ЧСВВ ДЗЕРКАЛЬЦЯ ДУШІ .............. ............................ ...... 48

ти придбав брата свого . Кол и ж в і н не послу­ хає тебе, в і зьми із собою ще одного або двох,

Олесь СТЕПАНЕНКО

ПОЕЗІЯ. ДІАЛОГ З ВІТЧИЗНОЮ ............................._..49

щоб усяка справа вир і шувалась на слово двох

А.Ф.ПАНІВ ПОЕЗІЯ. ЩО СНИТЬСЯ ДИТИНІ ............................... .49

або трьох св ідкі в . І кол и він не схоче слухати

ЛесяШТИКАЛО КРОСВОРД. «ТІЛЬКИ ЧОТИРИ ЛІТЕРИ• .................... 50

МІ

їх , ск ажи Церкв і ... » (Мт

18, 15-17). Так им чи­ - не

ном , мус им о с т вердити, що христи я ни

GJ~ Н.:.\Р

український

християнський часопис


СЛОВО РЕДАКТОРА

8

ті, хто мовчазно сприймає будь-яку несправед­

владу, країну, звича·і. Перед нами відкриваєть­

лив і сть

своєю

ся перспектива нової боротьби, праці та

наполегливістю і терпеливістю вони покликані

терпіння, щоб Добро, яке дарує нам Господь,

утверджувати у світі справедливість і почуття

утверджувалося в нашому ж и тт і. Для того

Божої присутності та Його святої волі . Кож­

кожний з нас покликани й бут и відвертим,

ний християнин повинен бути в дусі схильний

щирим і послідовним , не падат и духом і не

чи

кривду .

Навпаки,

відстояти справедливість навіть ціною терпін­

розчаровуватися внаслідок зрад и, а навпаки:

ня,

за прикладом Христа бути готов и м до нових

подібно, як це було зроблено в

листопаді-грудні

звершень, до любові Бога і ближнього.

2004 р.

Згадуючи події дворічної давност і , багато

З і ншого боку, нам подарован е життя для

людей висловлює своє розчарування: мовляв,

того, щоб його приймати й о цін ювати як да­

політики нас зраджують. Людям властиво

рунок Божий, а не тіль ки завдяки його

зраджувати , згадаймо хоча б Юду, який був

ознакам.Тому, роздумую чи н а с ми слом всьо­

учнем Христа, але зрадив Його, піддавшись

го того, що нас турбує останніми часами,

на намову диявола, як це нам оповідає святе

подивімося, чи воно аж та к вар т е н ашої ува­

Євангеліє. Але християни мають бути свідо­

ги? Адже ми маємо роди ну, близьких людей,

мими того , що утвердження добра потребує

нам подаровано Церкву і шлях до спасіння.

праці і жертви. Після гріхопадіння людина ста­

Тому добрий християнин завжди, слідкуючи

ла схильною до гріха, зла, і тому повинна

за політичними подіям и, з гаду ват име слова

докладати чимало зусиль для того, щоб чи­

Христові: «Як це почне збуватис ь, випростай­

нити добро . Тому далеко не вистачить

тесь і підніміть ваші голови вго ру, бо ваше

постояти два місяці на морозі, щоб змінити

визволення близьке» (Лк 21,28). Зас нований у

Заснов н ики

-

189- poui

Ощі Васюіяни

Реєстраці йне свідоцтво КВ Хо

5133

Передплатний індекс

ві:~

18.05.200 1 р.

- 23959

Адреса р еда1.щії:

м. Львів,

вул. Б. Хм ельни ць кого, Зб

79019,

Святоонуфріївськи й м о н астир Отці в Василіян тел / фа кс :

Головний редактор:

e-mail :

о. Корнилій ЯРЕМА!{, ЧСВВ Редакційна колегія:

72-46-9 4

misioпar@lviv.f a rl ep.пet

Підn 11сано до друку 29.0 1.2007 Фор!1.1ат "Ох І ОО 1 16· Др~ к офсетний. Папір

о. Йосафат ВОРОТНЯК, ЧСВВ

друк .

No 1. Ум ов.

друк. арк.

5,2.

У~юв. фарбо-ві.::Ю.

5.7.

Оііt. -в~щ. арк.

5i0.

Зам.

ЦІНА ДОГОВІРНА

о. Мелетій БАТІГ, ЧСВВ

бр. Миколай МИКОСОВСЬКИЙ, ЧСВВ Віра АРІВ

Вімруковано з готових діапозити ві в у Жовківській друкарні видавни цтва Отців Василіян сМісіонер•.

80300,

Літературна редакція

Л ьвівської обл.,

м. Жовква, вул. Василіянська,

Богдана ЩУРКО

Дизайн та комп' ютерна верстка: Микола ЯЦКІВ

8

Передру ки і пере кл ад и дозволені за пода н ня м джерела . Редакція

збер і гає за собою право виправляти мову і с к орочувати над і слані матеріали. ©Жу рн ал " М і сіонар" ,

МІGІОП"-Р

2007


8

СТОРІНКА АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ

МОЛИТВА ЩОДЕННОГО ПОЖЕРТВУВАННЯ

ДЛЯ ЧЛЕНІВ АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ О, Божественне Серце Ісуса! У злуці з тим наміром, з яким Ти на

землі віддавав славу Богові і те­ пер щоденно віддаєш у Пресвятій

Тайні Євхаристії, жертвую Тобі через Непорочне Серце Пречис­ тої Діви Марії усі свої молитви,

справи, слова, думки й витри­ валість у терпіннях нинішнього дня у винагороду за всі зневаги,

образи і кривди, завдані Тобі. Жертвую їх особливо за святі­ шого Отця Папу Римського, за

святу Церкву, за навернення грі­ шник і в

та

в

усіх

намірах

Апостольства молитви, призначе­

них

на

цей

місяць

на

сьогоднішній день. Пресвяті Серця Ісуса і Марії, спомагайте святу Церкву та Украї­ ну!

Святий Йосифе, Покровителю і Заступнику приятелів Ісусового

Серця, моли Бога за нас! Святий Архангеле Михаїле, св.

Миколаю, св. Володимире, св. Йо­ сафате, Заступн:и·ки України,

Ось Серце, що так дуже полюбило нас••.

мол іть Бога за нас!

НАМІРИ АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ НА ЛЮТИЙ (З благословення Святішого Отця)

ЗАГАЛЬНИЙ: Щоб земні блага, дані Богом для всіх людей, використовувалися з мудрістю й за критеріями справедливості та солідарності.

Господь Бог, творячи цей світ і людей, передбачив розвиток людства, а передовсім опану­ вання природою і земними благами. Цей процес був тривалий і проходив з розвитком і вдосконаленням людини. Спершу людина займалася збиральництвом, пізніше рільництвом. З часом людство дійшло до розуміння того, що можна використовувати корисні копалини ,

подаровані Творцем. Новітня доба характеризується зростом видобутку вугілля , залізної та МІ

"

GІ~ fu\P

українськmІ

християнський часопис

-


СТОРІНКА АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ •

мідної руди. Сьогодні з новим, досі небувалим розмахом, відбувається використання земних

благ. Людина постає перед фактом зменшення площі лісів, покладів нафти , газу, вугілля ... Ще варто згадати життєвоважливу для кожної людини воду, запаси якої невпинно зменшу­ ються. Дуже часто людство, займаючись тією чи іншою діяльністю, не задумується над її наслідками, які ми відчуваємо вже тепер.

Також розподіл ресурсів відбувається нерівномірно. В більш розвинутих країнах спостері­ гається надмірна насиченість благами. Натомість в країнах, де рівень життя значно нижчий ,

бачимо відсутність елементарних умов життя. Загальновідомий факт, що у розвинутих краї­ нах, за умови великого урожаю, знищується «надлишок» зерна, в той час, як населення Африки та Південої Америки потерпає від голоду. Багаті не хочуть розуміти людей, які не

можуть звести кінці з кінцями, а тим більше не бажають з ними ділитися. Отже, молімось за те,

щоб земні добра використовувалися згідно з Божими законами, щоб ті, хто володіє значними коштами , зуміли почути голос Божий і дати можливість жити потребуючим в умовах гідних людини.

МІСІЙНИЙ: Щоб боротьба із хворобами і масовими епідеміями в Третьому Світі щораз більше знаходила великодушний відгук у дусі солідарності та співпраці з боку урядів всіх країн.

Кожний день приносить нам різного роду сюрпризи. Безперечно, кожному відомий біль втрати близької людини. Тим більш значним є зло, яке приносить смерть ц і лих сімей чи

поселень від епідемій чи хвороб. Усвідомлення того факту, що у країнах Третього Світу епі­ демії можна оминути, лиш підсилює біль кожної втрати. Існування ліків від тих хворіб , які завдають великої шкоди людям, які живуть у цих районах, є давнім. З цими проблемами стикалася свого часу Європа (а це тиф, віспа , холера та інші епідемії}, і зуміла їх п одолати.

Обов'язком християнських країн є допомогти тим, які знаходяться в скрутному становищі.

Кожного року мільярдні суми виді.тіяються на військову промисловість, виготовлення засобів знищення людських житті в! Об'єднавши зусилля розвинутих країн і спрямувавши ці кошти на

боротьбу проти хворіб та епідемій, які забирають щоденно сотні життів, можна легко з ними справитися і подарувати людям радість здорового життя і пізнання Божого світу! Тому молі­

мось, щоб можновладці розвинутих країн були солідарними з тими, хто потребує їхнього милосердя.

МІСЦЕВИЙ: Щоб українські політики утверджували норми моральної поведінки насамперед в органах державної влади. Українська держава завжди відзначалася високою культурою і духовн і стю . Не могло на ній

не позначитися безбожницьке правління радянського комунізму. Тому очевидним є далеко нехристиянська атмосфера, яка існує в органах державної влади. Заклики, які ми щоденно чуємо з уст українських державників, до морального, етичного життя, натомість не реалізу­

ються ними самими. В державних органах процвітає хабарництво, корупція, заздрощі, нечесна боротьба. А страждають від цього звичайні люди.Тому годі споді ватися на чесність платників податків чи комунальних послуг, коли держава не дає доброго прикладу. Необхідно, щоб усі, хто приходить працювати в органи державної влади, насамперед поставили собі завдання : завжди й в усьому слідувати святій Божій волі , укладати своє життя відповідно до Божих заповідей та моральних засад. Якщо мораль запанує там

-

вона ширитиметься в цілій нашій

Батьківщині. Тому молімся Господу за владу, щоб вона навернулася до Бога і запроваджувала моральне життя насамперед в державних структурах.

-

MJ GJО Ht\P

у країнський

християкськюі

ЧЗСОП !!!І!!: іС--~--------1------


• СТОРІНКА АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ

ПОКРОВИТЕЛЬ НА ЛЮТИЙ СВЯТИЙ ВЛАСІЙ (24 ЛЮТОГО) СВЯТИЙ ВЛАСІЙ був лікарем, а потім став єпископом у місті Севастії в Малій Азії. Під час переслідування християн імператором Діоклетіаном переховувався разом зі своїми

вірними в пустелі. Незабаром вояки знайшли Власія і в кайданах привели до судді. Власій

охоче п і шов на суд, бо напередодні тричі я ви в­ ся йому Ісус Христос і сказав принести, як священикові, святу жертву.

Власія, який сміливо визнав свою віру в Хри­ ста, спершу жорстоко мучили, а потім наказали втопити. Коли його кинули в озеро, він став ходити по воді, наче по тверді й земл і, прослав­

ля юч и Бога. Потім він вийшов на берег, став перед мучителем і сказав: «Покайся і вір у Хри­

ста!». Розлючений поганин убив Власія мечем у 316 році.

• Святий ВЛАС/Й

НАМІРИ АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ НА БЕРЕЗЕНЬ Загальний: щоб Слово Боже щораз більше слухали, над ним роздумували, його любили і ним жили.

Місійний: щоб постійною турботою пастирів молодих Церков було формування катехиза­ торів, аніматорів і мирян, залучених у євангельське служіння.

Місцевий: щоб у кожній українській родині терплячий Христос був найвиразнішим при­ кладом для наслідування.

Крехівський монастир св. Миколая оо. Василіян

ПОКРОВИТЕЛЬ НА БЕРЕЗЕНЬ

СВЯТИЙ СОФРОНІЙ (24 БЕРЕЗНЯ) МІ

G} ~ НА.Р

украЇНСЬКІ·tЙ

християнський ч асопис


СВЯТЕ ПИСЬМО

8

ЗАГ дnьн1 ВІДОМОСТІ ПРО ЄВАНГЕЛІЯ 1 о . Діо ни с і й ЗАВ ЕДЮК , ЧСВВ Крехів

«З-поміж усіх Писань, також і Нового Завіту , Євангелія слушно визначніше

місце,

займають

тому

що

є

винагороду за 11 сповіщення (2Сам

4, 10).

най­

Предметом благовісті може бути перемога у

вони

битві (1Сам 18, 19.25.27), вітання з народжен­

найважливішими свідоцтвами про життя і вчен­

ням дитини (Єр 20, 15), хоч «мебассер» може

ня Воплоченого Слова, нашого Спасителя»

принести і погану новину

-

так Другий Ватиканський собор в Конституції

(1 Сам 4, 17; 2 Сам

18,20).

про Об'явлення, 18, окреслює особливе місце

З бігом часу цей термін щоразу частіше вжи­

Євангелій поміж усіма книгами Святого Пись­

вається в релігійному значенні , на окреслення

ма. У пропонованій статті подано в основних

провісника новини про перемогу , спасіння чи

рисах аналіз поняття «Євангеліє» та розгляну­

визволення, причиною яких є Господь Бог.

то деякі інші питання, зв'язані з появою цих

Такезначенняприсутнєзокремаукнизіпро­

рока Ісаї

творів.

Значення слова «євангеліє»

(40,9; 42,27 ; 52,7-10; 61, 1), хоч не 68, 11; На 2, 1).

тільки (Пс

до часів Ісуса Христа

При перекладі старозавітн і х книг на грець­

Звичне для нас поняття «Євангеліє» похо­

ку мову вищенаведені поняття відображалися

дить від грецького слова «евангеліон», яке є

різними формами іменника «евангеліон» або

поєднанням двох слів: «ев» -

дієслова «евангелідзестаі» із збереженням

гелло» -

добрий та «ан­

сповіщаю. Могло воно означати або

різних відтінків їхнього значення. Беручи до

саму звістку про радісну подію, або плату,

уваги сказане, можемо ствердити, що у відно­

якою винагороджують того, хто приносить цю

шенні до особи і діяльності Ісуса Христа,

добру новину, або жертву, складену богам на

терм і н «євангеліє» міг означати як звістку про

подяку за отриману благовість. У пізніші часи

Його народження, так і про Його остаточну

означало також новину про події, зв'язані з

перемогу у смерті та Воскресінні , які були

особою імператора: звістку про народження

здійсненням Божого задуму.

спадкоємця трону, про його коронацію, про

Слово «євангеліє» в Новому Завіті

його перемогу тощо. Знаходимо немало при­

У Євангеліях Ісус Христос представлений як

(V-IV

благовісник, вістун доброї, радісної новини.

ст. ДQ Христа) тадокласичній грецькій літера­

У Мр 1, 14-15 Він зображений як герольд, який

кладів вживання цього слова у класичній турі (починаючи від Гомера,

VIII ст. до Христа),

«проголошує Боже євангел і є»; у Лк

4, 18 вис­

а також у творах епохи еллінізму (від ІІІ ст. пе­

ловлює власне

ред Христом).

прийшов «нести Добру Новину бідним» і тим

Загальновідомо , що автори книг Нового Завіту, хоч писали грецькою мовою, мислили категоріями і поняттями юдаїзму та книг Ста­

рого Зав і ту. Але і в старозавітній лексиці

переконання

про те,

що

сповняє пророцтво Іс

61, 1-3; у відповіді учням Йоана Хрестителя підкреслює, що внаслідок Його діяльності «вбогим проповідується Доб­ ра Новина» (Мт 11 ,5; Лк 7,22).

поняття «добра новина» присутнє. Єврейсь­

Ісус проповідує Євангел іє, або ж Добру Но­

кий вислів «мебассер» означає того, хто несе

вину, підкреслюючи, що її зміст полягає в

добру, радісну новину, а слово «бесора» оз­

доброзичливому втручанні Бога в людську

начає або саму благовість (Щар 1,42), або

історію, на яке треба відповісти покаянням.

МІ

GJО Ht\P

ук р а і1 1ськ и ~'1

христ11янський _ _ _ _ _ _ ___._ _ _ _ __ часо

п

ис


8 Євангеліє

СВЯТЕ ПИСЬМО

спрямоване у

твору про Ісуса Христа взагалі відсутнє, а у

першу чергу до бідних, таким чином стаючи

заголовках є лише імена авторів, яким ці тво­

-

Новина Радості

-

здійсненням Божої обітниці (Іс б 1, 1).

ри приписані. Таким чином, слово «Євангеліє»

Після Воскресіння Ісуса Христа і зіслання

як заголовок твору був даний не самими авто­

Святого Духа первісна Церква, саме у світлі

рами,

цих тріумфальних подій прославленого Месії,

богонатхнений характер та вірогідність цих

але

Церквою,

яка

визнала

зрозуміла і прийняла як наказ самого Спаси­

книг. Треба додати, що коли слово «єван­

теля питоме для себе завдання «іти та

геліє» з'являється у заголовку твору, його

проповідувати Євангеліє усякому створінню»

назва звучать не «Євангелія Матея», «Єванге­

(пор. Мр 1б,15). Але для Апостолів та їх учнів

лія Марка» та ін., а «Євангелія за Матеєм» або

проповідь Євангелія означала проголошення

«від Матея», «від Марка» і т. д. Чому? Бо

Доброї Новини про Ісуса Христа, Месію, бо

людські автори, кожен на свій спосіб, перека­

саме в Ньому, в Його сло­

зують

вах

Євангеліє Ісуса Христа.

і

діях

осягнули

нам

єдине

здійснення усі Божі об­

Таким

ітниці. В Ісусі Христі Бог

єдине Христове Євангеліє

чином,

маємо

став близьким, прийшов як

у переказі Матея, Марка,

Емануїл, «Бог із нами».

Луки та Йоана.

Зрештою сам Христос до­

З історії літератури

ручи в своїм Апостолам:

відомі й інші, так звані

«Ідіть, зробіть учнями всі

апокрифічні, євангелія,

народи: христячи їх в ім'я

але вони не були визнані

Отця і Сина, і Святого Духа;

Церквою вірогідними у

навчаючи берегти все, що Я

вам

заповідав»

(Мт

всьому переказами про

8

Ісус Христос

-

благовісник

життя і навчання Гос пода

28, 19-20). Таким чином,

Ісуса Христа, і слушно.

проповідь Євангелія стає проголошенням но­

Наприклад, найвідоміше з них, «Євангеліє від

вини про Ісуса, сповіщенням спасительних

Томи», хоч переказує багато слів Ісуса Хрис­

подій Його смерті і Воскресіння, хоч бере під пильну увагу також зміст цілого Його навчан­ ня та приклад Його життя.

та, які знаходимо і в канонічних Євангеліях,

«Євангеліє» як назва книги Як сталося, що чотири з книг Нового Заві­ ту, авторство яких приписують Матеєві,

чинить це у світлі гностицького вчення, тому

не може бути чистим джерелом Божої прав­

ди, бо засмічене конце"пціями і поняттями гностиків

11-111 ст.

по Христі.

У творах старовинних християнських пись­

Маркові, Луці та Йоанові, отримали назву

менників знаходимо вислови, які вказують на

«Євангелій»? Зрозуміло, що не випадково.

те, що ті сприймали чотири Євангелія як єдине

Наявність дуже тісного зв'язку вбачала перві­

Євангеліє, записане на чотири різних спосо­

сна Церква між цими творами та змістом самої

би, або як одну колекцію чотирьох переказів

благовісті, чи то у проповідуванні Господа Ісуса

Євангелія (напр. у «Іё:торії Церкви» Євсевія з

Христа, чи то в апостольській проповіді про

Кесарії,

V,24,6).

Нього, про Його навчання та дія.Qьність. У найстарших рукописах чотирьох Єван­

Автори Євангелій Але як стався перехід від усної форми пере­

гелій, з числа тих, що збереглися до наших

казу євангельських подій до Євангелія у

часів, слово «Євангеліє» на означення назви

письмовому вигляді? Ясно, що загальна украЇНСЬКИJІ

Л/\JGJ~Hl\.P хрнстнянськ11й часопис


СВЯТЕ ПИСЬМО

8

відповідь неважка, адже була необхідність

про покликання митаря, але тільки перше з

надати усному переказові більш сталої та три­

них називає його Матеєм (Мт

валої форми, щоб він зберігся на довгі віки

2, 14; Лк 5,27), і тільки воно цього митаря ото­

(ніхто, зрештою, ~оді не сподівався, що їх буде

9,9; пор. Мр

тожнює з одним з дванадцяти Апостолів (М т

пор. список Дванадцяти у Мр

понад двадцять). Але питання про інше: хто

10,3;

був початківцем у справі збереження на письмі

б, 15; Ді

3, 18; Лк

1, 13).

Четверте Євангеліє написане від імені улюб­

усної євангельської традиції?

Глибше вивчення Євангелій, їх форми і

леного

учня

(Мт

21,24),

якого легко

змісту, а також цілості питань, які відносяться

ототожнити з Йоаном, зважаючи на особисту

до історії давньохристиянської та євангельсь­

його близькість до Ісуса та апостола Петра.

кої традицій, вказують на те, що треба з

Обидва інших євангелисти постають як най­

деякою поміркованістю ставитися до факту

ближчі співробітники Апостолів, від яких і

віднесення чотирьох Євангелій перу тих ав­

почерпнули відомості про євангельські події.

Марко міг набути докладне знання про ці події

торів, яким вони приписані.

Євангелисти писали свої твори, не намага­

як секретар і учень апостола Петра, хоч був

ючись подати своїх імен ані

якийсь час і товаришем апо­

інших даних, хіба що Лука опи-

стола Павла; Лука навчився

сав на початку свого твору метод

багато від Павла 2 , як това­

власної праці

риш його подорожей, а

( 1, 1-4).

також імовірний автор Діянь

Наскільки відомо, лише у дру­ гому

столітті

Апостолів.

з'являються

виразні згадки про авторів Єван­

Таким чином у первісній

гелій, а імена всіх чотирьох

Церкві було загальне пере­

євангелистів згадує вперше, се­

конання

ред відомих нам письменників,

Євангелія безпосередньо

св. Іриней з Ліону (сучасна

(Матей, Йоан) або посе­

Франція) аж близько

200 року.

редньо

переконання про існування чо­

те,

(Марко,

що

Лука)

rрунтуються на повідомлен­

У тому ж часі висловлюють своє тирьох канонічних Євангелій

про

8

Отці Церкви теж писали про Євангеліє

нях наочних свідків. Сама теза, є правильна (пор. Лк

також такі автори як Тертуліян (Північна Аф­

1, 1-4), однак ще не запевняє нас , що автора­

рика) та св. Клим'ент Олександрійський

ми поодиноких канонічних Євангелій є саме ті

(Єгипет). Тобто висловлюють вони переконан­

особи, імена яких зазначені в назвах Єван­

ня цілої Церкви, поширеної вже тоді у різних

гелій, бо ці назви, як знаємо, постали пізніше 3 •

країнах , частинах розлогої Римської імперії.

Євангеліє

Можливо, імена авторів Євангелій були до-

як особливий літературний жанр

дані, як заголовки поодиноких творів, десятки років після їх постання, у другій половині

11

Хоч історія літератури може навести із творів

про життя визначних людей немало літератур­

століття. І хоч цілком вірогідно, що переказ

них форм, подібних до тих, що містяться в

відомостей про те, хто були автори цих творів,

Євангеліях, проте не може вказати на твір, який

передавався з покоління в покоління, деякі

був би протртипом Євангелій . Євангеліє як

висновки можна було зробити і на основі

жанр постає як єдиний у своєму роді, в якому

розповідь про головну дійову особу, Ісуса

внутрішніх характеристик Євангелій. Так, усі три перші Євангелія розповідають

МІ

Христа, Сина Божого, підпорядкована завдан-

GJ~ Hl\P

украівськшІ

християмсьюrі1

часоnнс

- - - - - - -- - - - - - •


СВЯТЕ ПИСЬМО

ню представити Його як учителя, чудотворця та посередника у Божому задумі спасіння люд­ ства. Усі Євангелія є представниками цього жанру і тільки вони.

Багато сучасних дослідників Біблії вва­ жають

першим

євангелистом,

у

літературознавчому значенні цього слова , і,

можливо, творцем самого цього жанру Мар­ ка , автора другого з канонічних Євангелій. Він, розповідаючи про Ісуса з Назарету від почат­

ку Його прилюдної діяльності до страждань, смерті і Воскресіння , представляє Його осо­

.

..

Вітраж. Ісус з апасталами

також

немало

відмінностей.

Наявність

подібностей і відмінностей між трьома перши­

бу, вчення та діяльність так , щоб збудити віру

ми канонічними Євангеліями називають

в Нього як Месію-Христа і Божого Сина у чи­

синоптичним фактом. Синоптичне питання,

тачів свого твору. 4 Хоча є і в наш час немало

яке від перших століть християнства інтригу­

прихильників погляду, згідно з яким першо­

вало багатьох біблійних дослідників,

рядна роль відводиться Матеєві, бо дані

зводиться до завдання пояснити наявність

ранньохристиянської традиції вбачали саме в

стількох виразних подібностей, а водночас

ньому автора першого Євангелія, причому на­

збереження багатьох відмінностей між пооди­

писаного по-арамейському.

нокими Євангеліями . Вияснення цього

Синоптичні Євангелія

питання

-

справа не така проста, тому воно

Порівняння Євангелій між собою, зокрема

дістало назву синоптичної проблеми. У наш

трьох перших з них , вказує на те, що і снують у

час уже всім зрозуміло, що це питання не може

них чи сленн і знаки використання спільних

не враховувати наявності літературних запо­

джерел, відомостей. Три перші Євангелія, від

зичень у поодиноких Євангеліях. Отож, при

Матея, Марка і Луки, є настільки подібні у своє­

своїй праці автори Євангелій використовува­

му представлені особи та діяльності Ісуса

ли дані традиції про Ісуса, не тільки переказані

Христа, що на їх означення прийнялася назва

усно , але і збережені й подані на письмі, вико­

«синоптичні». Даний термін, взятий з грець­

ристовували їх або незалежно один від

кої мови , від слів «СИН»

одного, або, дехто з них, маючи перед собою

«опао» (майбутній час -

разом, поряд, та

-

«опсомаі») -

див­

уже написане іншим автором Євангеліє.

люся, бачу , означає , що ці три Євангелія

Існують різні спроби розв'язки синоптичної

можна аналізувати , сп і вставляючи їх разом у

проблеми. Все-таки, не питання взаємної за­

трьох колонках, маючи усі три перед очима.

лежності є найважливішим у вивченні

Але поряд з численними подібностями у

Євангелій, а їх зміст, бо в цих творах зобра­

порядку представлення подій, дослівної схо­

жено життя, діяльність та вчення Господа Ісуса

жості в багатьох випадках, є між Євангеліями

Христа, Сина Божого, Спасителя світу.

українській мові є дві форми цього слова, які за змістом тотожні, а відрізняються лише граматично: іменник середнього роду Євангеліє (з

наголосом на другому складі, у ~д. відмінку -

Євангелія) та іменник жіночого роду Євангелія (з нагол осом на третьому складі, у род. відмінку -

Євангелії) . Автор статті використовує здебіл ь шого першу форму.

2 Апостол Павло не був очевидцем євангельських подій, але пе~ейняв відомості про все від інших Христових учнів . З У давнину твір міг спокійно існувати без заголовка і подання автора, як було з багатьма книгами Старого Завіту: назвн цих книг були послідовно вказані аж при перекладі їх на грецьку мову .

4 Переконання про першість євангелія від Матея, чи то у сучасній формі, чи в арамейському першотворі, який не зберігся, висловлює і в наш час значне число дослідників. Все-такн, багато ознак вказує на першість євангелія від Марка серед існуючих чотирьох.

українськ11й

MJGJ~H'1P христнянськиИ часопис


ХРИСТИЯНСЬКІСВЯТА8

РОЗПОВІДЬ ОДНІЄЇ СВІЧКИ 15 лютого відзначаємо свято Стрітення

же благословив їх і сказав до Його Матері

Господнього. Святе Євангеліє так говорить

Марії: «Ось цей поставлений для падін­

про цю подію:

« ... Як сповнилися дні очи­

ня й підняття багатьох в Ізраїлі; Він буде

щення їхнього, за законом Мойсея, вони

знаком протиріччя, та й тобі самій меч

привели його в Єрусалим поставити його

прошиє душу, щоб відкрились думки ба­

перед Господом, як то написано в Господ­

гатьох сердець». Була також і Анна,

хлопець,

пророчиця, дочка Фануїла з покоління

первородний, буде посвячений Госпо­

Асера; вона була вельми похила віком і

ньому

деві»,

законі:

«Кожний

і принести жертву,

жила сім років з чоловіком

як то написано в Господньо­

від дівування свого; зостав­

му законі: «пару горлиць або

ш ися

двоє голубенят». А був в Єру-

вісімдесят четвертого року,

салим~

-

.

.

. ,

вдовою

аж

до

я

вона не відходила від хра­

Симеон; чоловік той, правед­

му, служачи Богові вночі і

ний та побожний, очікував

вдень постом і молитвою. І

ЧОЛОВІК

на

ІМ

утіхи Ізраїля, і Дух Святий

надійшла вона тієї самої го­

був на ньому. Йому було

дини й почала прославляти

відкрито Святим Духом, що

Бога та говорити про Нього

не бачитиме смерти перш, ніж побачить Христа Госпо­

Єрусалиму. І як вони вико­

да. Він прийшов духом у

нали все згідно з законом

храм. І як батьки вносили

Господнім, повернулися в

дитя Ісуса, щоб учинити над К.•••

Галилею, до Назарету, свого

всім, що чекали визволення

міста. Хлоп'я ж росло й

Ним за законним звичаєм,

він узяв Його на руки, благословив Бога й

міцніло, спонюючися мудрістю, і Божа

мовив: «Нині, Владико, можеш відпусти­

благодать була на Ньому».

ти слугу твого за твоїм словом у мирі, бо

В цей день у церквах посвячуються

мої очі бачили Твоє спасіння, що Ти при­

свічки на знак того, що Господь про­

готував перед усіма народами; світло на

світлює свій народ. Ці свічки вірні

просвіту поганам, і славу Твого люду

запалюють під час молитви чи в різних

Ізраїля». Батько Його і Мати дивувалися

виняткових випадках життя.

тому, що говорилося про Нього. Симеон

Ви запалили мене і дивитеся на моє світло.

стаю коротшою, і тим швидше наближається

Світ ло і тепло, яке я вам дарую приносить вам

мій кінець. «Згоріла»

рад і сть.

від мене залишиться, викинете.

Я також радію , що смію горіти для вас. Бо

- скажете ви, а те, що

Я свідома того, що маю тільки дві можли­

якби було навпаки, то лежала б я у якійсь старій

вості: або залишуся лежати в коробці -

коробці - і не було б від мене ніякої користі.

недоторкана, забута в темряві - або буду гор­

Зміст мого існування полягає в тому, щоб гор­

іти і ставати чимраз коротшою, буду давати

іти. Хоч добре знаю, що чим довше горю -

від себе все, щоб було більше світла і тепло-

МІ

GJ~ Н'1Р

ук раїнськи И

християнськиі\

'ІЗСОПИС

-----~--------


8

РОЗДУМИ

ти, і в такий спосіб приведу саму себе до кінця.

ти частинку себе - вашої радості, сердечності ,

Та все-таки думаю, що найкраще і наймудрі­

вашу усмішку, а деколи навіть частинку вашо­

ше буде, якщо дам від себе все, що можу, щоб

го смутку. Думаю , що лиш той, хто іншим

бути корисною. Це і для мене буде веселіше,

дарує радість

ніж коли буду лежати зимною і холодною у

той, хто приносить світло іншим

забутій шухляді.

же прийняти світло. Чим більше горите для

-

стає сам веселішим. Тільки

- і сам змо­

Так само і з вами людьми! Або потягнетеся

других - тим б і льше світла буде в вас самих.

і живете самі для себе - тоді все навколо зро­

Думаю, що багато людей є сумними і нерво­

биться

або ж

вими тільки тому, що бояться дарувати себе

наблизитеся до людей і даруєте їм свою лю­

іншим . Постійно нар і кають на важкі часи. Все

холодним

і

порожнім,

бов і тепло. І тільки тоді ваше життя стане

ще не можуть зрозуміти, що одне-однісіньке

цінним а ви будете переповнен і щастям. Але

світло, яке горить - цінніше від всієї темряви.

знайте , що в цьому випадку ви мусите дарува-

НАШЕ ПОКЛИКАННЯ бр. Миколай МИКОСОВСЬКИЙ, ЧСВВ « Кожний нехай зостанеться в тому стаНІ; в якім Бог його покликав» Покликання ... Який же великий зміст вкла­

Ралф Уолдо Емерсон,

-

( 1Кр. 7, 20).

народитися для

дено у це непросте слово. Кожна мудра

якоїсь справи , яка дасть можливість скорис­

людина прагне в житті визначитись назавше у

татися своїми здібностями і щастям ... ». З

своєму виборі, зустрітись не на мить зі щас­

погляду морального богослов ' я, єдине

тям , світитися долі. Вибір конкретного стану

справжнє покликання людини

-

це повністю

чи не постійно актуальне питання, яке не

реалізувати власну особистість , своє Боже

раз досить важко вирішити без особливої

синівство на службу братів , тобто суспільно­

допомоги Всевишнього. Тільки Він

- як Все­ могутній - огортає'f-іаше земне буття: минуле, теперішнє і майбутнє. Лиш Його треба нам

го колективу. Як дізнаємось, вже раніш

просити з твердою вірою показати саме ту

правило , на ціле життя.

-

професія означала загальнолюдське існуван­

ня, котре присвячене особливій мет і і , як

дорогу, котрою маємо йти до мети ... Повірив­

Та професії змінюються . Це стало помітним,

ши у правдивість небесної щасливості,

особливо зі зростом безробіття. У наш час ,

зможемо зазнати духовної радості вже тут . А

між і ншим , покликання стало охоплювати

що може бути в ід цього важливіше? .. Та тільки

теми «професії» й « кар ' єри », всередині яких

вірмо, вірмо і знову вірмо!!! Життя іноді зав'­

людська істота, що перебуває в нестримному

язує хитромудр і вузли на нитці нашої дол і,

пошуку, прагне до сам оутвердження. І як нам,

однак ми не самі

хитким створ і нням , потр і бно повестися, щоб

-

з нами Господь Бог, Ряті­

вник і Розрадник. І Він радо допомагає охочим

не заблукати в ц ій круговерті, не загубитись

вибратись на волю з в'язниці тривог , розча­

надовго в таємн ич их лабіринтах власної долі?

рувань, прерізних бід .. .

Спробуємо замислитись над цією дійсністю.

«Виняткова доля людини,

-

як стверджує

Ми всі без ви нятку покликані насамперед до українськнй

MJGJ~Hl\.P христ11янськ11И часопис


РОЗДУМИ

життя, до життя з небесним Творцем, до

8

ходили ... Не раз пройшовши через «вогонь»,

співпраці з Божою ласкою. Покликані до

«воду» і «мідні труби» . За висловом Ліліана

різноманітних занять. А в цьому житті, наче

Сміта, доказом справжності будь-якого покли­

на довгій ниві ...

кання служить любов до важкої праці , якої

Як уже відомо, існують на білому світі три

воно вимагає.

такі життєві стани: подружній, вільний і чер­

Якщо взяти до уваги Божих угодник і в, то,

нечий. Подружній стан установив сам Господь

крім інших святих, є ще такий, може, не кож­

з метою продовження людського роду. Тож

ному відомий, святий Андрій Гюберт Фурне

від нього й розгалужуються інші два стани.

{ 17 58-1834), який тихо прийшов на світ неда­

Покликання до батьківства не означає лишень

леко від французького міста Пуатьє . У

мати дітей, це швидше

ранньому віці він не любив ані вчитись, ані

-

виконання функцій

батька і матері. Пресвята Родина -

добрий

молитись, мав схильність до ігор ... Як малий

взірець для всіх християнських родин земної

хлопчина, написав одного разу на своїй

кулі. Перебуваючи у вільному стані, людина

книжці такі цікаві слова: «Ця книжка належить

не має власної сімrі. У такому стані можна кра­

Андрієві Г юбертові Фурне, що є добрим хлоп­

ще дбати про загальне добро своїх ближніх,

цем, хоч він не буде ні священиком, ні

творити з більшим запалом у молитві добрі

монахом!» Не одну, безперечно , вину стяга­

діла тощо, адже людина не мусить виконува­

ли на нього у школі його лінь та свавілля, так

ти родинних обов'язків. І останній, монаший

що однієї погожої днини він зі школи дреме­

стан,- це цілковите віддання себе на службу

нув ... Зробив це лишень тому , щоб його

Богові та ближнім заради ж самого Господа,

зловили та привели назад, що боляче тоді

Його небесного Царства. Своєрідна посвята.

відчула його шкіра.

Вузьку монашу дорогу окреслюють єван­

гельські ради -

Відтак Андрій перейшов на студіювання

вбогість, чистота та послух.

філософії та права, та замість того, щоб напо­

Цей стан характеризується немалоіо жертов­

легливо вчитися, знову, як і колись, проводив

ністю. Вищим від нього може бути хіба що

цінний час на забавах ... Якось несподівано

священичий, бо це особливий привілей ... Ко­

записався до служіння у війську, проте не­

жен зі станів накладає певні зобов'язання,

вдовзі від тієї служби його було викуплено.

здійснення яких впливає на реалізацію нашо­

Затим побожна Андрієва мати пробувала знай­

го життя, щастя чи нещастя, успіху або

ти йому працю якогось писаря, одначе і з тим

невдачі ...

хлопцеві не поталанило · -=- мав досить пога­

При нагоді пригадується твердження украї­

ний почерк ... Укінці згорьовані батьки

нського філософа Григорія Сковороди про

послали свого сина до вуйка, пароха однієї

так звану «споріднену працю»

вбогої парафії, що відзначався великою рев­

-

кожен має

робити те, до чого найбільше відчуває по­

ністю. І під його впливом неспокійне серце

клик .. . «Роби те, до чого народжений, будь

Андрія почало поволі змінюватись у кращий

справедливий і миролюбний громадянин, і

бік. Зі зміненим характером і чималим бажан­

досить з тебе»{Г. С.) . Мандрівний мислитель

ням юнак взявся вчити богослов'я, успішно

не одружився, до монастиря не подався, хоча

поздавав усі потрібні іспити . Після висвячен­

його палко заохочували ... Намагався залиша­

ня на священика працював сотрудником у

тись собою.

свого вуйка . Потім в іншому місці . Пізніше

Чимало видатних людей усіх часів наголо­ шують на цій істині. Вони також старались віднайти в житті автентичне покликання. Відна-

єпископ призначив його на пароха рідного містечка. Будучи Господнім слугою, Андрій проявляв

MJ GJО Ht\P

у країн с ький

хр11ст11я нськиИ

часопис

- - - - - - - -- - - - - - -


8

РОЗДУМИ

велику любов до кожного, зокрема до вбо­

смугами, «святами» і «буднями» . Отож, зреа­

гих. Добрий приклад потягав усіх. Через що

лізування

удостоївся загального вшанування у Хрис­

тривалий процес, а не діло одного дня, тиж­

товій Церкві."

особистого

покликання

-

ня, місяця." «Людина, яка розминулась зі

Схожі випадки непоодинок і . Вони дивують.

своїм покликання,

-

як зауважує розсудли­

Знову переконуємось: дивні дороги Божого

во Оноре де Бальзак,

Провидіння. Бачимо це ясно на прикладі св.

сумною і безрадісною; вона страждає, а

Андрія Фурне, який зумів побачити власне

страждання озлоблює» . Отак!

покликання, хоч було немало труднощів.

- нещаслива, вона стає

Тому слухаймо охоче голосу серця, голосу

Кожен прямує до Бога своєю окремою сте­

Божого , просімо в Господа ласки розпізнан­

жиною. Варто тужити на землі за небесною

ня нашого правдивого покликання, щ·об не

домівкою, не сидіти, склавши руки, долати

мандрувати довго без мети притемненими

злі схильності, що мають

манівцями життя. Тільки

здатність накопичуватися, «бо

Творець

Бог нас покликав не до нечис­

надійно

тоти, а до святості»

спокійні ілюзії, подати в

( 1 Сал. 4,

допоможе розвіяти

не­

Покликання до святості

руки міцний та надійний

стосується всіх розумних со­

факел віри у Нього, у Свої

творінь, тобто нас. Треба

невмирущі істини. Все-

лишень це чітко усвідомити.

вишній

Покликання до життя в Бозі

готує якісь несподіванки.

корінь інших покликань.

Ми є учасниками небесно­

7).

-

неодноразово

Між іншим, першохристи­

го покликання . Мовить

янська Церква визнавала

старозавітній пророк Ісая:

християнина як покликаного.

«Господь покликав мене

Взагалі у Біблії опис покли-

від утроби, від лона матері

кання

ДОСИТЬ

вражає.

8

моєї назвав моє ім'я".» (Іс.

Покликаннябутиматір 'ю

Християнське покликання по­ роджене Духом , а Дух

-

49, 1). Людство вельми потребує добрих досвідче-

єдиний. У лоні цього

покликання є різні «дари служіння,

".

різні

них

лікарів,

педагогів,

господарів,

діяння» , але в цій різноманітності харизм є

священиків." «Кожна людина має покликан-

тільки одне Тіло і тільки один Дух, один Бог

ня духовної діяльності

(пор.

1 Кр . 12. 4-1 З) . А сама Вселенська Цер­

правди і змісту життя» (Антон Павлов~ч Че­

-

постійного пошуку

ква розуміється як спільнота покликаних. Вона

хов). З Богом почуватимемось не як та пташина

бо і «Покликана», і водночас «Вибрана» (2

у клітці, а радше у леті. У цьому й полягає суть

Йо. 1).

християнської свободи. Варто вже тепер собі

Коли вести мову про покликання як таке,

збагнути те, що всяке покликання є неначе

мається на увазі справа, пов'язана з певними

хребтом людського життя. Щаслива чи нещас­

вчинками, відповідним способом реалізації

лива доля залежить теж і від нього, як бачимо

свого життя, а не володіння чимось. Незреа­

з усього. І, звичайно, від Володаря володарів

Господа Бога. Полюбімо сильно Дорогу,

л ізоване покликання несе людині сум,

-

незадоволеність життям, одним словом,

Правду і Життя і невтомно вірмо та надіймо-

-

екзистенціальну трагедію. Наше життя є не­

ся".

мовби така собі «зебра», з білими та чорними

MIGI~fu\P

українськm1 христ11янськнІ1 часопис


РОЗДУМИ8

У СВЯТОМУ ВЕЛИКОМУ ПОСТІ СПІВЧУВАЄМО У ТЕРПІННЯХ НАШОМУ СПАСИТЕЛЕВІ о. Онуфрій ШВИГОР м. Залі щи к и

19 лютого у святій Церкві розпочинається

до Божої науки, тому і молитву і св. Сповідь

Великий піст, під час якого вірні, роздумую­

відкидають, ідучи проти Христа. Якраз таким

чи про терпіння Христові, намагаються

людям Христос у Св. Письмі пригадує: «Хто

здобути нові чесноти, очистити свої душі від

не зі мною, той проти мене» (Мт. 12. ЗО) . Ще

гріхів та в оновленні свого життя зустріти свя­

в апостольські часи на таких грішників св. Ап.

Павло звертав особливу увагу: «Коли хто Духа

то Христового Воскресіння.

Ось знову свята Церква вступає у святий піст,

Христового не має, той Богу не належить»

бо ми щиро віримо, що він сприяє очищенню

(Рим.

нашої совісті і досягненню досконалості

гом і здобув прощення (Пс. 50 (51)). На річці

8. 9). Давид визнав свої гріхи перед Бо­

нашої душі. Сам Ісус Христос освятив піст

Йордан люди приймали хрещення , визнаючи

власним прикладом, коли протягом 40 днів і

свої гріхи (Мр. 1, 5). Святий Василій Великий

ночей, проводячи час у молитві і пості, готу­

каже, як хворий звертається до лікаря , так

вав себе до служіння людському родові. А під

грішники повинні звертатися до священиків ,

час Свого служіння Він не раз вказував своїм

бо вони відпускають гріхи. На св. Сповіді ми

послідовникам, що потрібно постити.

осуджуємо себе перед Богом , перед своєю

«Надійдуть дні , - сказав Господь,- коли

совістю, просимо прощення і обіцяємо попра­

від них візьмуть Молодого, і тоді будуть по­

витися. Виконавши це , ми приближаємося до

стити».

святості , до св . Причастя, отримуємо Божу

В дні Великого посту прислухаймось до слів св. Євангелія: «Коли ви прощатимете прови­

ни людям ,

-

каже Христос ,

-

то й Отець

ваш Небесний простить вам, а коли ви не бу­

дете прощати людям, то й Отець ваш Небесний не простить вам провин ваших» (Мт.6.14-15).

ласку зустріти славне Воскресіння Христове. Ще в Сиропусну неділю священики закли­

кають примиритися з ближніми своїми і з ворогами.

« Приборкай язик свій, бо брудить все тіло» (пор. Як.

3,6).

На цей заклик Спасителя священики впродовж

Більше часу присвяти молитві в родин і .

Великого посту ще більше спонукають вірних

Роздумуй над словами молитви:

до покаяння і частої Сповіді, що нам конче

«Прости нам провини наші, як і ми

потрібн і до спасіння.

прощаємо винуватцям нашим» .

Сповідь

-

це Таїнство, в якому той, хто

щиро кається перед Богом, сповідує свої гріхи, і від священика отримує прощення самого

Молися на вервиці , читай розважання , особливу увагу звертай на (трасті Христові. Регулярно читай Святе Письмо.

Ісуса Христа . Катехизм пригадує нам , що ще

Гідно святкуй неділю. Допомагай хворим.

від Каїна за його гріх Господь вимагав сповіді,

Частіше сповідайся і причащайся.

а коли той відмовився, то отримав прокляття.

Краще виконуй обов'язки батька і матер і .

Каїн не хотів просити прощення, тому Господь

Розпрощайся з гр і хом , який тягне до зла.

відвернувся від нього, самим Каїном заво­

Стримуйся від алкоголю, цигарок, м'яса,

лодів сатана. Те саме буває в народі в наш . час. Люди з різних причин не можуть викону­

вати Заповіді Божі. Не хочуть прислухатись

МІ

молока, веселих забав. Пожертвуй свої молитви і терпіння за на­ вернення грішників.

GІ о Ht\.P

укра їн ський

Хр'ІСПІЯІ!СЬКJН1 часолнс


• З ЖИТТЯ ВАСИЛІЯНСЬКОГО ЧИНУ

ТЕРНИСТИЙ ШЛЯХ ВАСИЛІЯНСЬКОГО ЧИНУ В РОКИ ПАНУВАННЯ В ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ РАДЯНСЬКОГО КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

( 1939 - 1989) Володим ир ГІЩИНСЬКИЙ, в и клада ч. Борщівсько г о а грот е хніч.но г о кол е д ж у

З давніх-давен провідним серед українсь­ кого чернецтва є славний Василіянський Чин.

ного режиму на західноукраїнських землях

(1939-1989

рр.).

Василіянське чернецтво займає важливе

УГКЦ, яка діяла на західноукраїнських зем­

окреме місце в історії як Української Греко­

лях головним чином як Церква національна,

Католицької Церкви, так і українського

стала в час першої радянізації Західної Украї­

суспільства загалом, будучи нерозривно по­

ни (друга половина вересня

в'язаним з ними.

половина червня

Історична доля Чину тісно взаємопов'язана з Українською Греко-Католицькою Церквою.

Василіянський Чин

рією цілої Української Церкви»

[37 . -

С.5-6

]*, що можна з впевненістю сказати, «... коли розвивався цей Чин розвивалася й Українсь­ ка Церква»

об'єктів атаки радянської комуністичної вла­ ди.

Станом на 1939 рік УГКЦ загалом об'єдну­

«... у релігійно-церковній

діяльності до тієї міри зрісся з життям та істо­

[7.- С.14.]. Незаперечним

свідченням цього є історія УГКЦ і Василіянсь­ кого Чину в західноукраїнських землях за весь

вала

4040 церков, 3040 парафій , 2930 127 монастирів, 520 і єромонахів, 1090 монахинь, а також 4,37 млн. вірних. [33.- С. 135; 28.- С.309]. Лише у Львівській області нараховувалося 1308 греко-католиць­ ких церков, 830 священиків , 40 монастирів, 107 4 монахів та монахинь [71.- Арк.1.]. священиків,

Галицька провінція Василіянського Чину

час панування тут радянського комуністично­

станом на 1939 рік об'єднувала 21 (власне в

го режиму.

Протягом останніх років в історичній літе­ ратурі

питанню

1939 р. - друга 1941 р.), одним із перших

політики

радянської

комуністичної держави щодо УГКЦ, в тому

Галичині

-

17) василіянський

монастир і на­

раховувала 373 ченців: 133 отц і в, 149 братів,

91 клирика [43.- С.29.].

числі і щодо греко-католицького чернецтва

В перші місяці радянізації Західної України

присвячено ряд наукових досліджень і науко­

політика державного атеїзму сталінського ре­

во-публіцистичних праць [ 42; 4.- С.123-164]; [34,- С.372-374, С.379-382] ; [33.- С.132140, С.108-154]; [17. - С.360-376]; [Зб; 39. - С. 28-36]; [ 15]; [2] та ін.

жиму щодо УГКЦ в цілому, і зокрема стосовно

Тема цього наукового дослідження є акту­

вався на радикальні кроки щодо василіян,

Василіянського Чину характеризується відносною терпимістю.

Сталінський режим спочатку не відважу­

альною, але в сучасній історичній літератур і

«...

їй приділено недостатньо уваги, причому в

довжувати своє чернече життя і церковну

переважній більшості публікацій висвітлюють­

організацію, хоч і значно обмежену» [34.-

ся лише окремі аспекти пропонованої теми.

С.

Водночас зауважимо, що до ць,ого часу ще

тож вони, в загальному могли далі про­

372]. Але наприкінці

1939 р. -

на початку 1940р.

немає rрунтовного історичного дослідження

комуністичний режим відкинув маску толеран­

про тернистий шлях Василіянського Чину за

тності у ставленні до УГКЦ і розпочав наступ

весь час панування радянського комуністич-

протигреко-католицькогочернецтва.Розпо-

МІGІ~ПАР

українськmf х р ~1СТІ1Я ІіСЬКН (І ч асопнс


З ЖИТТЯ ВАСИЛІЯНСЬКОГО ЧИНУ

чалася націоналізація монастирських земель,

8

розібрали, чи, вірніше кажучи, поламали й кус­

а згодом захоплювались й самі монастирські

нями перевезли до містечка Великі Мости у

приміщення, конфісковувалися кошти, що

Жовківському повіті». Багаті на рукописи та

належали черне~им обителям.

стародруки архів і бібліотеку монастиря було

Цю ситуацію добре ілюструє лист Митро­ полита Андрея Шептицького до Ватикану від

частково пограбовано, а частково спалено

[41.- с. 276-277].

26 грудня 1939 р., в якому він інформує про

Василіянський монастир у Лаврові спіткала

перші радянські репресії проти українського

така ж доля: обитель було пограбовано, архів

народу та Церкви:

і бібліотеку за вказівкою влади (ченцям і ми­

«... Всі

розпорядження,

-

пише Митрополит,- що приходять від ра­

рянам

дянської влади, є цілеспрямовані тільки на те,

збереження!») було навантажено на підводи

пояснювали:

« ... Забираємо на

щоб нас упокорити, пригнобити та знищити ...

та відвезено в райцентр Стрілки, де й спалено

Всі монастирі розпущено, а монастирські доб­

[ 40. -

с. 42.]*.

ра забрано ... » [11.- С. 41.].

На початку літа

1941 р.

Приміщення василіянських

монастирські приміщення

монастирів в Г ошеві, Крехові,

Лаврівської обителі, які слу-

Лаврові, Погоні, Улашківцях,

гували

Золочеві, частково в Бучачі,

гарнізону Червоної армії

казармою

для

Жовкві, Станіславові й у Львові

були у вкрай занедбаному

зайняли частини радянської

стані, а частину приміщень

Червоної армії. Келії монахів

господарського призначен­

стали казармами. Ченці змушені

ня доведено до руйнації.

були проживати в одній чи в де­

Тоді можна бу ло спостері­

кількох келіях або шукати

гати таку картину: всі двері

притулку серед людей в навко­

в монастирі виважено, в за­

лишніх селах і містах.

л ах

[34.372]; [22.- с. 17-18.].

С.

Яскравим прикладом такого

ставлення радянської атеїстич-

та

келіях

лежала

солома, гній, а поміж ними подерті і недопалені книж­

8 Митрополит А. ШЕПТИЦЬКИЙ

ної влади до василіян може бути

ки. В церкві на місці ікон Христа та Богородиці висів

доля Крехівського монастиря. Через декілька

великий портрет Сталіна [32.- С.

29.].

днів після приходу «визволителів» в Галичи­

З метою кращого пристосування до обста-

ну василіянським ченцям наказали залишити

вин, що склалися, митрополичий ординаріат

обитель. У чернечих келіях розквартирували­

видає низку розпоряджень. Ними зокрема, пе­

ся червоноармійці. Монахи ледве вблагали

редбачалося залучення монахів, в тому числі

командира частини Червоної армії залишити

й отців Василіян, до душпастирського слу­

при монастирі одного священика - о. Йоси­

жіння в парафіях, де не стало священиків.

фа Кушніра для обслуги церкви. За наказом

Водночас дозволено монахам і монахиням

командування нічого виносити з монастиря

перебувати поза своїми спільнотами та носи­

крім особистих речей ченцям не дозволили.

ти при необхідності світський одяг, не

Свідченням того, як «... набутки обителі про­

покидаючи ~ернечого стану [17 . - С. 365].

тягом століть були забрані або знищені» може

Незважаючи на негласне, але відверте пе­

бути те, як «... прегарний іконостас монас­

реслідування,

тирської каплиці, як теж престол у ній,

продовжували здійснювати всі Богослужіння,

МІGІОП~Р

Василіяни

й

надалі

український християнський _ _ _ _ _ ___._ _ _ _ __

часопис


• З ЖИТТЯ ВАСИЛІЯНСЬКОГО ЧИНУ вділяти Святі Тайни, навіть проповідувати, але

Дрогобицькій тюрмі -

обережно, в межах можливого [20.- С. 69-

зані.[6.- С.

живцем зварено в ка­

110-111]; [23 . - С. 54.].

Тоді ж арештовано о. Северіяна Барани ка

71.]". Василіяни намагалися за будь-якої нагоди надавати духовну обслугу вірним. Вони прий­

-

ченця Дрогобицького монастиря ЧСВВ,

пароха церкви ПресвятоїТрійці в Дрогобичі.

няли на себе повну обслугу 24 парафій [34. -

Піддавши жорстоким тортурам, його замор­

С.

дували в цій же тюрмі

373.].

Крім них вони стали сотрудниками

-

вирізавши на грудях

ще в п'яти місцевостях, де внаслідок арештів у

хрест [6.- С. 104-105]; [23.- С. 57.]. Отці­

1940-1941 рр. не було священиків. На таких [22. с. 17-18.].

Северіян Бараник

парафіях працював 21 отець-василіянин

Але виїздити на багатолюдні місії чи реко­

Василіяни -

о. Йоаким Сеньківський та о.

католицького

-

першими серед греко­

чернечого

духовенства

осягнули вінець мучеництва за Христову Цер­

лекції Василіяни вже не могли. Займатися

кву в роки панування комуністичного режиму

видавничою діяльністю їм теж було заборо­

в Західній Україні.

василіянське

'іх першими в числі 27 мучеників та ісповід­

видавництво в Жовкві). З часом стало немож­

ників Христової віри Святіший Отець Іван

ливо утримувати і студійні доми . Було

Павло

розпущено новіціят в Крехівському монастирі,

р. Блаженними Преподобномучениками [6.-

приміщення якого зайняли частини Червоної

С.4-5.].

нено

(зокрема

закрито

11,

Папа Римський, проголосив у

2001

армії [34.- С. 373.]; припинилися бого­

Негласна репресивна політика сталінського

словські студії в Добромильському монастирі

режиму щодо греко-католицького чернецтва

[34.-

С.

373.];

закрито Бучацький місійний

дала свої наслідки. В порівнянні із

1939 р.

інститут [38.- С. 95.]. 24 богослови і 5 отців­

загальне число Василіян значно зменшилось.

професорів через такі ж умови переїхали із

Станом на середину

Лаврова дом. Оломовця в Моравії

вінція Василіянського Чину нараховувала

[34.- С.

1941

року Галицька Про­

2 316 монахів, втому числі 147 отців, 120 братів, 47 клириків [34.- С. 377.]. В самій же Галичині у 17 василіянських монас­ тирях на червень 1941 р. проживав 161 чернець: 66 священиків, 17 клириків, 7 8 братів-помічників. [34.- С. 377.]. ієрархів,

373, 375.]. Починаючи з 1940р. до червня 1941 р. ко­ муністичний режим, відкинувши всіляке маскування щодо толерантного ставлення до

УГКЦ, розпочав масові арешти не тільки ду­ ховенства, а й греко-католицьких монахів, в тому числі Василіян. Першою жертвою репресій серед монахів Чину св. Василія Великого став заарештова­

ний в серпні 1940ртазасудженийна 10років ув'язнення о. Порфирій Сивак, ЧСВВ,

- про­ [7.-

фесор Бучацького місійного інституту С.

125-126]; [38.- С.95]. 26 червня 1941 р., після Служби Божої було

заарештовано ігумена Дрогобицького васи­ ліянського

монастиря,

блискучого

проповідника, о. Йоакима Сеньківського, ЧСВВ, а через три дні його, за свідченням оче­

видці в було по-звірячому закатовано в

м. Дрогобич. Восиліянсько церква св. Петро і Повло

український

MJGJ~H4P християнськи(1

------.-~-~-~-....:.:..:

'ІаСОПИС


З ЖИТТЯ ВАСИЛІЯНСЬКОГО ЧИНУ •

Поза межами василіянських обителей в Га­ лич ин і опинилося

20 схоластиків і 35 братів-помічників, з яких 9 призвано до Чер­ воної армії (5 клириків і 4брати ), а 6 (1 клирик і 5 братів) ув'язнено [22.- С.17-18 . ].

Івано-Франківській області станом на 1січня

1945 р. діяло 13 греко-католицьких монас­ 3 чоловічих і 10 жіночих, в яких перебувало 175 ченців і черниць [66.-Арк. 79.].

тирів, із них

Лише в Бучацькому монастирі число монахів

Галицька Провінція Василіянського Чину на

внаслідок репресій зменшилося майже в чо­

західноукраїнських землях станом на

тири рази

нараховувала 17 монастирів, в яких перебу­

[38.- С. 95.]. А до Крехівської

1944 р.

обителі після відходу частини Червоної армії

вав 161монах:66 отців, 78 братів та 17

змогли повернутися лише

клириків [34.- С.377 .]. В Тернопільській об­

ченців -

ласті станом на

8 василіянських 4отці і 4брати [41.- С. 280].

сатанинського плану повної ліквідації УГКЦ.

1 жовтня 1945 р. діяло 6 2 жіночі василіянські монастирі, в яких перебувало 36 монахів і 26 монахинь [76.-Арк. 34.]. В Івано-Франківській області станом на 1 січня 1945 р. діяло 3 чоловічих і 3 жіночі василіянські монастирі [66.- С.79].

З другим приходом радянської влади на західноукраїнські земл і (на п ри кінцевому етап і

Другої світової війни) комуністичний режим розпочав реалізацію ще раніше задуманого

чоловічих і

Розпочинається боротьба атеїстичної ра­

Закарпатська Провінція Чину в Мукач і вській

дянської влади за «возз'єднання УГКЦ з

єпархії станом на

РПЦ». А насправді

силіянських чоловічих монастирів та 3 жіночих

- її ліквідації.

Складовою частиною цього плану були заходи, спрямовані на знищення греко-като­

1944 р. нараховувала 5 ва­

монастирі з

48 ченцями і 50 черницями [ 42. 215-216.].

с.

лицького чернецтва, як «".гнізд реакційного

Як тільки була створена так звана «Ініціа­

націоналістичного духовенства». Насамперед,

тивна група по возз'єднанню» Української

пильну увагу приділялося Василіянському

Грека-Католицької Церкви з Російською Пра­

Чину, який офіційні представники комуністич­

вославною Церквою, Василіянський Чин

ної влади, керівники «Ініціативної групи по

рішуче виступив проти.

Очолювані протоігуменом Галицької

возз'єднанню» вважали не інакше, як «".ос­

новним

осердям

УГКЦ»,

«".гвардією

Провінції ЧСВВ о . Віталієм Г радюком василі­

Ватикану», «".українськими єзуїтами», а ва­

янські ченці одразу мобілізували всі свої сили

силіянські монастирі «".штабами протидії

на проведення активної агітаційно-роз'ясню­

історичним процесам навернення духовенства

вал ьної

і віруючих уніатської церкви до віри своїх

«возз'єднання».

роботи

серед

вірних

проти

батьків в лоні Руської православної церк­ ви»[ 48.- Арк.162-163.],

[61. -

Арк.-

25.].

Греко-католицьке чернецтво в повоєнний час

-

станом на

8

грудня

1945

р.

-

мало в

Львівській області 11чоловічихі10 жіночих монастирів. Загальне число монахів сягало

480 осіб, з них 166 ченців і 314 черниць.[ 46.- Арк.7.], [ 75.- Арк.70-72]. В Тер­ нопільській області, станом на 1 жовтня 1945 р., було 12 греко-католицьких монастирів, з них 8 чоловічих, в яких перебувало 42 ченці, і 4 жіночих з 33 черницями. [76.- Арк. 34.]. В МІ

GІ о Н'1Р

о. Вітолій ГРАДЮК, о. Т. ГАЛУЩИНСЬКИЙ, о. П. ФІЛЯС vк р а їн сL>кнй

християнськ<•"• 11а со пи с


8

З ЖИТТЯ ВАСИЛІЯНСЬКОГО ЧИНУ

За його вказівкою отці і брати Чину розхо­ дяться по всіх парафіях , туди , де не було священиків, оскільки їх було заарештовано.

Монахи-василіяни відправляють Служби Божі, надають духовну обслугу вірним і ве­ дуть активну пропаганду серед населення

проти «возз'єднання»[62.-Арк.60;

46.-

Арк.104-105.]. Для протидії «Ініціативній групі по воз­ з'єднанню» ігумен Золочівського монастиря

ЧСВВ о. Йосафат Федорик (пізніше єпископ УГКЦ) , ігумен Підгорецького монастиря ЧСВВ Мартиніян Луців, разом із Золочівським дека­

ном о. Володимиром Лиском і о. Степаном

8

Храм василіян в Івано-Франківську

ками «Ініціативної групи по возз'єднанню».

Фітьом, створили підпільну релігійну органі­

Коли на одній з таких зустрічей із о. Гавриї­

зацію, в яку входили василіянські ченці,

лом Костельником о. Володимир Лиско

світські священики, а також вірні УГКЦ. Двічі

зачитав заяву спільних зборів греко-католиць­

було проведено нелегальн і збори греко-като­

ких священиків Золочівського деканату про

лицьких священиків округи. На них було

категоричну відмову перейти на православ'я,

прийнято рішення бойкотувати «Ініціативну

у відповідь почув:

групу по возз 'єднанню», а також підготувати

[29.- с. 73].

«... це

василіянський дух»

спеціальні листівки. Священики зобов'язали­

Василіяни не тільки вели клопітку система­

ся в своїх проповідях закликати вірних не

тичну роботу серед священиків і вірних УГКЦ

піддаватися на возз'єднання і бути до кінця

у протидіїлроцесу «возз'єднання», але й самі

вірними Греко-Католицькій Церкві

[70.-

твердо стояли на своїх переконаннях. Наприк­

Арк.29-30.],

[63.- Арк.114]. Під впливом 9 парафіяльних священиків золочі­

лад, монахиня-василіянка с. Маргарета

василіян

Будзинська говорила, що вона ніколи не

вського деканату Львівської області дали один

відречеться від греко-католицької Церкви,

одному присягу ніколи не переходити на пра­

заявляючи при цьому:

вослав'я

катують. Я впевнена, що ні один із василіян

лицьких священиків для протидії «Ініціативній

слав'я".» [ 46. -

групі» створювалися василіянами по всій Га­

монах -

василіянський священик о. Йосафат

Білан -

на допиті казав: «."Я, будучи пере­

[ 47 .-Арк.101-102]*. Такі нелегальні орган і зації із греко-като­

личині

А

[46.- Арк.107-108.], [63.-Арк.106].

ігумен

Добромильського

«."

Нехай навіть мене

монах чи монахиня не перейде на право­

-

Арк.109].* Арештований

монастиря

конаним греко-католиком, вірним Ватикану і

о. Макарій Розумійко скликав до себе пара­

Папі Римському, відказався від переходу на

фіяльних священиків і взяв з них клятву, що

православ'я і продовжував нелегально прово­

вони не будуть приєднуватися до «Ініціатив­

дити Богослужіння за греко-католицьким

ної групи по возз'єднанню»

обрядом»[ 52.- Арк.б.].

[47.- Арк .

126-127.].

Такі заяви, сказані привселюдно представ­

З метою пропаганди ідеї «возз'єднання»

никам влади чи на допитах були непоодинокі.

УГКЦ з РПЦ радянськими, партійними орга­

Дійсно, василіяни твердо стояли на своїх пе­

нами

влади організовувалися зустрічі

реконаннях. Жоден василіянський священик

греко-католицького духовенства із провідни-

на православ'я не перейшов. Однак окремі <>..

MIGI~H4.P _ _ _ _ _ _. __ _ _ _ _ _ _.::_::

\' Країнський

християнський часопис

-


З ЖИТТЯ ВАСИЛІЯНСЬКОГО ЧИНУ

випадки їх відходу від Чину були. Але фактів

8

Арк.ЗО.].

переходу на православ'я не зауважено!

З метою паралізувати

«... ворожу діяльність

Активна діяльність василіян у протидії

василіян», влада заарештовує найбільш актив­

«Ініціативній групі по возз'єднанню» дала

них ігуменів низки василіянських монастирів.

- процес «возз'єднання»

17 вересня 1945 було заарештовано ігуме­

йшов не так швидко, як би цього хотілося ко­

на Дрогобицького монастиря о. Віталія

відчутні результати

муністичній владі. Так, за свідченням одного

Байрака, якого по-звірячому закатовано у

з провідників «Ініціативної групи по воз­

місцевій в'язниці [2З.-С.54.],

з'єднанню» о. Антонія Пельвецького, на

[6.- С. 114115.]. У 2001 році Святішим Отцем Іваном

липень 1945 року в Станіславській області (те­

Павлом

пер Івано-Франківська) до неї приєдналося

рак, ЧСВВ, проголошений Блаженним

лише

Преподобномучеником

16 греко-католицьких священиків із 419 17 із ЗЗ6 [60.- Арк.19-20, ЗО.], у

11,

Папою Римським, о. Віталій Бай­

[6.- С. 4-5]. Преподобномученики о.Йоаким Сеньківсь­

[60.-Арк.19-20, ЗО.], у Тернопільській

ки й,

Дрогобицькій (пізніше об­

ЧСВВ,

о.Северіян

Бараник, ЧСВВ, о.Віталій

'єднаній з Львівською) 16З із

Байрак, ЧСВВ для наступних

ЗЗЗ

поколінь василіян є непере­

[5З.-

Арк. 72.].

У

Львівській області 101 свяще­

вершеним взірцем вірності

ник із

281 відмовився від «возз'єднання», а 55 з них за­

Христовій Церкві, Василіянсь­

лишили священичий стан або

взірцем Божого священика,

були репресовані. [55 .-Арк.

василіянського ченця і ук­

130.]

раїнського патріота.

Із

наростанням

кому

Чину,

найкращим

добре

Були заарештовані також

організованого руху опору

ігумени провідних обителей

«возз'єднанню» починаються

Чину - ігумен монастиря Св. Онуфрія у Львові о. Йосиф

масові арешти не тільки греко­ католицького духовенства, а й

чернецтва. Обвинувачення стан-

8

Препмуч. о. Йоаким СЕНЬКІВСЬКИЙ

Чепіль [46.-Арк.107-108.], Жовківського монастиря

антирадянська агітація і пропаганда.

о.Модест Пелих [68.- Арк.28.], Добро­

Протягом перших місяців діяльності «Ініціа­

справ. Тільки протягом цього часу було заа­

мильського о. МакаріИ·Розумійко [47.Арк. 126-127], Золочівського о. Йосафат Фе­ дорик [68.- Арк.ЗО-З1], Крехівського о. Методій Барса. [ 46.-Арк.107-108.], Станіс­ лавського о. Григорій Балагурак [52.Арк. 7-8. ], а також ігуменя Словітського васи­

рештовано і ув'язнено понад ЗО василіянських

л іянського жіночого монастиря мати Андрея

дартне

-

тивної групи по возз'єднанню» обласними управліннями НКВС з метою сприяння її фун­

кціонуванню було сфабриковано проти василіян десятки індивідуальних та групових

ченці в [З4. -

С.З 79. ]. В першу чергу був ареш-

Березовська [ 49.-Арк.262.], що загинула в

тований протоігумен Галицької Провінції о.

концтаборі як ісповідниця віри. Всі вони були

Віталій Градюк, ЧСВВ. Він був засуджений на

10 років концтаборів і 5 років заслання [З.­ № З.- С.18], [ 49.- Арк.262.], [З4.­

засуджені на тривалі строки концтаборів і заслання.

В

1945-1952 рр. окрім уже вище згаданих

С.608.]. Заарештовують також редактора

отців і братів Чину було ще заарештовано: о.

«Місіонаря»

Дам' яна Богуна, о. Бориса Пахомія, о. Йоси-

-

о. Єроніма Тимчука

МІ

[70.-

GJ\) НА.Р

українськю1

чacoru1c

_ _ _ _ _ _ __ _ _ _ _ __

християнськ1111


8

З ЖИТТЯ ВАСИЛІЯНСЬКОГО ЧИНУ

фа Риделя, о . Ігнатія Янтуха, о. Юрія Янтуха,

визнається невинним

[6.- С. 115.).

Жертвами політики терору і насильства над

о. Якова Тимчука, о. Маркіяна Когута , о.Пав­ ла Розкіпа, о.Мартиніяна Луці ва, о.Модеста

Василіянами стали ісповідники віри Кир Пав­

Пелеха, о . Юстина Романа, о. Миколу Щепу,

ло Гойдич, ЧСВВ, єпископ Пряшівський

о. Христофора Маргітича, о. Івана Сідея,

[6.С.30-84.), [23.- С.51.), Кир Йосафат Коци­

о. Антонія Мондика та безліч інших.

ловський, ЧСВВ, єпископ Перемишльський,

Загинули в тюрмах, на каторжних роботах,

які мученицькою смертю загинули у в'язниці

в концтаборах і на засланні біля 20 василіян.

[6.- С.92-100), [23.- С. 51.). Святіший о. Іван Павло 11 проголосив їх у 2001 році Бла­ женними Священномучениками . [23.- С. 51), [6.- С.4-5).

Серед них: о. Павло Жупанський, о. Маркіян Повх, о. Павло Оленський, о. Порфирій Лу­

цик, о. Євтимій Бобрецький, о. Павло

Теодорович, о. Платон Мартинюк; брати Йо­ сафат Рогатинський, Атанасій Доман, Гавриїл

Сумна статистика василіянського мартиро­ логу , складеного о. Дам' яном Богуном

Будний, Миланій Піняж та ін.

[34.-

с.

лицькій провінції ЧСВВ в роки

606-617.)

В чому полягала провина отців

- василіян,

мінували

яким

статтю

[34.-

С.606-617), [З], свідчить: в Га­ панування комуністичного ре­

інкри­

жиму було арештовано і

54-10

ув'язнено

89 василіянських

Кримінального кодексу УРСР,

ченців, із них біля 20 загину­

і відповідно до якої їх засуд­

ло у в'язницях, концтаборах,

жували

на тривалі строки

на засланні, в тому числі єпис­

ув'язнення в концтаборах і на засланні? У тому, що вони про-

коп Йосафат Коциловський, о. Йоаким Сеньківський,

водили пропаганду повалення,

о.

підриву чи послаблення влади,

о. Віталій Байрак, котрі муче-

Северіян

Бараник,

або скоїли окремі контррево­

ницькою смертю загинули в

люційні злочини проти неї, як

тюрмі, 4 пропало безвісти; в

вказує ця стаття Кримінально­ го Кодексу? Чи просто в тому,

Препмуч. о. СеВеріян БАРАНИК

Закарпатській провінції заа­

що вони були ревними василіянськими свя­

рештовано 9 василіянських ченців, як ісповідник віри загинув о.Йосиф

щениками, невтомними Христовими воїнами,

Завадяк;

сівачами Божого слова та милосердними до

ближніх?

В Чехословацькій провінції загинули силіянські ченці, в тому числі

-

33

ва­

єпископ Павло

До речі, василіянські ченці, які були ув'яз­

Гойдич, який помер у в'язниці як ісповідник

нені за роки панування в Західній Україні

віри. О. Полікарп Бу лик загинув в концтаборі

радянської влади, у 90-ті рр. ХХ ст. всі були

при загадкових обставинах ; у таборах приму­

реабілітовані. Як приклад, можна навести до­

сової праці померли о. Йосиф Гомичко і о. Мануїл Главач .[44.- С.9-10.]; В Румунській провінції померло 18 василі­ янських ченців, один із них - о. Леон Ману

кумент, виданий Управлінням Служби Безпеки України від ЗО січня чається ,

що

2001 р., в якому зазна­

Байрака

Володимира

Васильовича реабілітовано 14серпня 1995 р. А це значить, що звинувачення за ст.

загинув у в'язниці як ісповідник віри;

54-10

В Югославії жертвами комуністичного теро­

Кримінального Кодексу Української РСР виз­

ру (розстріляні комуністичними партизанами)

нані помилковими й ієромонах Віталій Байрак

стали

MJGJOH'1P

2 василіянські ченці -

українськиИ

християнський часопис

о. Інокентій Тим-


З ЖИТТЯ ВАСИЛІЯНСЬКОГО ЧИНУ

8

що не мали сану ієромонаха, мобілізовували

ко та о. Іван Кухар. Всього в країнах, де панував комуністичний

до війська, переселяли і об'єднували монас­

режим було арештовано 151 отця і брата Чину,

тирі з таким розрахунком, щоб на території

біля ЗО із них загинуло у в'язницях, концтабо­

області залишилося по одн і й обителі від кож­

рах і на засланні, біля десятка із них пропало

но го Чину, а монастирські приміщення

безвісті.

передавали для «культурно-просвітних» уста­

З повним правом до них можна віднести

нов [61.-Арк.27

слова з Апостольського Листа« Тertio mіІІеппіо

].

В своєму листі від 8 грудня

1945 Львівський

adveпieпte (Наближення третього тисячоліт­

обком

тя)» Вселенського Архиєрея Івана Павла 11 від

партійне керівництво УРСР (подаючи зібрану

10 листопада 1994 р., в якому він вказує, що «... у нашому столітті знову маємо мучеників,

інформацію про греко-католицькі монастирі,

хоч часом вони й невідомі, мов «невідомі сол­

рити:

Компартії України просить вище

в тому числі й василіянські), дозволити їх зак­

« ... Враховуючи

те, що монастирі

дати» великої Божої справи.

розташовані в багатьох райо­

Їхні свідчення у Церкві не по­ винні відійти у забуття» [1.-

нах Львівської област і

і їх

вплив поширюється на велику

С.41.], оскільки саме вони є

кількість місцевого населення,

тими живими каменями віри,

через що подальша робота з

які входять у Божу будівлю

возз'єднання ускладнюється,

живої й незнищенної Христо­

просимо

вої Церкви.

міщення

Ще

задовго

на

пере-

монастирів

т .з.

переселення їх ченців з місць,

Львівського собору на основі

де вони мають вигідну «дисло­

розроблених

до

дозволу

таємних

кацію» і сприятливі умови для

інструкцій, розпоряджень

своєї підривної роботи на пе­

представників державних і

риферію, до в і ддалених місць,

партійних органів влади, а та­

ізольованих від населених

кож радянських спецслужб

пунктів монастирів, де б їх було

було розпочатозбірстатистичної

інформації

про

• Препмуч. о. Віталій БАЙРАК

греко-католицькі

монастирі, в тому числі й про василіянські.

Збиралася інформація про місце їх розта­

краще три мати п ід наг ля­

дам»[ 46.- Арк. 7]. І що ц і каво, комісар

державної безпеки УРСР С.Савченко із свого боку пропонував теж саме [63.-Арк.8-9].

шування, релігійно-місійну діяльн і сть,

Щодо переміщення василіянських монас­

наявність в монастирях святинь, які провоку­

тирів, то їх передбачалося провести з таким

ють численні прощі до монастиря, про

розрахунком, щоб на території області зали­

монастирське майно та дані про культові

шити лише один. Всі василіянські монастирі

будівлі, монастирські приміщення. Водночас

пропонувалося

ретельно фіксувалися всі біографічні дані про

с. Крехів Жовківського району Львівської об­

кожного ченця із всебічною характеристикою

ласті. Цей монастир знаходиться далеко від

про нього [70.-Арк.27-28].

«... переселити

в

монастир

райцентру і населених пунктів. Туди пересе­

Особливу увагу приділялося нейтралізації

лити: а) ченців з монастиря м. Львова; б) м.

діяльності монастирів. Пропонувалося: закри-.

Золочева; в) м. Жовкви; г) с. Підгірці Олесь­

ти при монастирях новіціяти, семінарії, школи

кого (тепер Бродівського

з підготовки до духовних семінарій; ченців,

[ 46. -Арк.7-8].

МІGІОП'1Р

українськнй

ХрУtсТИЯНСЬІ<ИЙ часопис

-

авт.) району»


8 З ЖИТТЯ ВАСИЛІЯНСЬКОГО ЧИНУ В першу чергу атеїстичною владою було

тивши її в тому, що

«... вона ЗО черниць свого

ліквідовано василіянське видавництво в Жов­

монастиря

ківському монастирі ЧСВВ

дусі, для чого використовувала молитви з ан­

[59.- Арк.3-10].

виховувала в антирадянському

Місцем концентрації всіх чоловічих монас­

тидержавним змістом», ув'язнили строком на

тирів у Львівській області мало стати (а з часом

10 років концтаборів [64 . - Арк.117-118.]; [67.- Арк.141].

і стало) с. Унів, точніше Унівський студитсь­

кий монастир. Туди ж, у лютому 1949 р., із

Враховуючи те, що монахи живуть за раху­

Крехівської обителі переселили і василіянсь­

нок пожертвувань віруючих, інтенцій для

ких ченців (багато із яких були вже дуже

ієромонахів -

похилого віку)

[41.- С.293-294]. У спільній

таку підтримку ченців мирянами через забо­

чернечій обителі , перетвореній на концтабір

рону використовувати монастирські церкви як

(пізніше його було реорганізовано в будинок

парафіяльні храми.

влада намагалася обмежити

перестарілих та інвалідів), монахи змушені

Зважаючи на те, що монастирі існують та­

були виснажливо працювати в полі, щоб влас­

кож за рахунок своїх господарств, влада

ними силами прогодувати себе та ще й платити

обклала їх непосильними податками, посту­

податок державі

пово

обмежуючи

площі

угідь

та

[ 17. - С.36 7]; [7 5. - Арк. 1215, 49-51 , 70-78.]. Багато хто із них знайшов тут страдницьку смерть [35.- С.155]. Відпо­

конфісковуючи худобу, техніку, реманент,

відний план щодо закриття греко-католицьких

метою залишити чернечі обителі без продо­

монастирів розробляється і в інших західно­

вольчої бази .

українських областях [ 49.-Арк.З 14.]; [66.-

приміщення господарського призначення з

Паралельно до цих процесів, поступово на­

бираючи все більшого розмаху велася

Арк.124, Арк.135.], [2.- С.61.].

Аналогічну роботу пропонувалося провес­

широкомасштабна, прикрита декларативною

ти і щодо жіночих василіянських монастирів.

свободою совісті безкомпромісна атеїстична,

Наприклад, у Львівській області їх ще задовго

антирелігійна, антиуніатська, антивасиліянсь­

до березня 1946 р. пропонувалося пересели­

ка

ти

[46.- Арк.10.]. У

компартійним ідеологічним апаратом, всіма

Станіславській (тепер Івано-Франківській) об­

агітаційно-пропагандистськими структурами,

ласті всі жіночі василіянські монастирі ще в

культурно-просвітними установами, засобами

до

м.

Яворова

пропаганда.

Вона

здійснювалася

березні 1946 р. мали бути переселені до села

масової інформації. В поєднанні із фальси­

Підмихайлівці [З 1.- С.5],

фікацією змісту релігії, історії УГКЦ і ЧСВВ,

[66.- Арк.135.].

Але сестри-василіян ки Станіславської жіно­

вона була спрямована не тільки на те, щоб у

чої обителі, очолювані ігуменею Йосифою

свідомості західних українців посіяти зерна

Ісопенко, категорично відмовилися покинути

атеїстичного світогляду, але й мала форму­

свій монастир. Вони дуже добре розуміли, що

вати негативний імідж, як УГКЦ так і

це приведе до його ліквідації

Василіянського Чину.

[2.- С.64.].

р., в результаті штурму

Після т. з. Львівського собору всі василі­

«... військовим підрозділом з застосуванням

янські монастирі, які на той час ще ледь

бойової техніки» жіночої чернечої обителі,

існували, були ліквідовані. Станом на травень

Лише

12 липня 1947

сестер-василіянок було насильно виселено

1946 року були закриті всі монастирі Чину в

[15.- С.50-51.], [З 1.- С. 7], а м9настирське

Тернопільській області [59.- Арк.79.]. Ос­

приміщення передано у власність педагогіч­

танній василіянський монастир у Львівській

ного училища. А матір-ігуменю Йосифу

області -

Ісопенко за небажання підкоритися, звинува-

лютого

Крехівський - було закрито 15 1949 р. [49.-Арк. 218-222.]. Перед

український

М.ІGІОН4Р християнський часопис


З ЖИТТЯ ВАСИЛІЯНСЬКОГО ЧИНУ•

було закрито владою

«... при

добровільній

згоді на те віруючих місцевих жителів», на­ далі її передано під господарський склад

облтубсанаторію, який би мав дбати про її збереження

[71.- Арк.70.] Фігуру Божої

Матері, що стояла на подвір'ї коло церкви, місцеві компартійці таємно вночі зняли з по­

\

,

стаменту, вивезли в ліс і кинули в хащі. Пізніше її на звалищі знайшов житель

Пліснеська Михайло Микитин

[16.- С. 8.).

Як використовувалися монастирські комп­ •

лекси -

Монастирський комплекс ус. Підгірці (Львівська обл.)

церкви, каплиці, дзвіниці, які були

історико-архітектурними пам'ятками? Їх пере­

цим влада достатньо попрацювала над фаб­

облаштовували: Монастирську церкву св.Онуфрія у Львові

рикуванням компромату проти василіян,

звідусіль зібраних до цього монастиря [ 41. -

-

С.291-292);

стиря частково під робітничий гуртожиток;

[49.- Арк.218-222; Арк.260-

під музей І. Федорова, а приміщення мона­

Найдовше Василіяни залишалися у

Під музей релігії та атеїзму було переоб­

Гошівському монастирі (тоді Станіславська

ладнано монастирську церкву св. Юра в

тепер Івано-Франківськ область), який був

Червонограді, а монастирські приміщення

ліквідований в результаті чекістська-військо­

використовувалися для потреб автошколи,

вої операції

пошти та ін.

262.).

Арк.1-14.);

26-27 березня 1950 р. [52. [682.- Арк.128). Із жіночих ва­

силіянських

монастирів

протримався (аж до

найдовше

1952 р.) монастирсестер­

розмістили психлікарню, а Святоуспенську церкву доведено до руйнації

василіянок ус. Суховолі, що в Городоцькому районі

[17.- С. 368.].

[26.- С.26 ];

В Погоні, в монастирському приміщенні

[14.- С.279 ];

В Івано-Франківському монастирі церкву, використовуючи її спочатку як продовольчий

Завершальним етапом остаточної ліквідації

склад, пізніше як книгосховище, довели до

василіянських монастирів була націоналізація

аварійного стану; до монастирських при­

їхнього майна.

міщень добудували кінотеатр [19.- С.186.);

Хоча ззовні це виглядало як турбота місце­

Келії Підгорецького монастиря використо­

вої влади про стан монастирських споруд та

вували як палати облтубсанаторію, а

майна. Свідченням цього може бути одна із

монастирську церкву Благовіщення Пречис­

постанов Львівського облвиконкому, у якій

тої Діви Марії перетворено на господарський

зазначалося:

«... Враховуючи,

що через

склад, нижній поверх дзвіниці переобладна­

відсутність господарського керівництва руй­

но під лазню, в каплиці було розташовано

нуються будівлі, майно та церковне начиння

дизельну електростанцію

Жовківського монастиря ... передати будинок,

[6.-

с.

[71- Арк. 70.),

8.];

будівлі і меблі монастиря василіян у тимчасо­

В Лаврівському монастирі церкву Св. Івана

ве користування Жовківському виконкому

(що на цвинтарі) підірвано (будматеріал з її

депутатів трудящих ... »[59.- Арк.10.). Інший

руїн викори!=тали для будівництва свинарни­

приклад: монастирську церкву, що тривалий

ка),

час

розмістили школу для неповносправних дітей,

функціонувала

як

парафіяльна

с . Підгірцях Бродівського району, в

1960

в р.

а

в

монастирських

приміщеннях

поштове відцілення, клуб, у дзвіниці -

MJ GJО Hl\P

склад

у1<раї:нськнй

хр11ст11янськи'1

часоrтнс

- - - - - -- - - - - -

\ і


З ЖИТТЯ ВАСИЛІЯНСЬКОГО ЧИНУ

8

ви, бібліотеки. В першу чергу тут потрібно зга­

для зберігання вугілля [ 40.- С. 42-43]; Монастирську церкву Бучацького монасти­ ря

J

Чесного

і

Животворящого Хреста

дати Василіянський Центральний архів і

бібліотеку Чину, що знаходилися у монастирі

переобладнано під навчальний корпус, (посе­

св. Онуфрія у Львові,- а це (станом на

редині

р., за даними о. Михайла Ваврика)

церкви

було

виставлено

зернозбиральний комбайн, як наочний по­

різноманітніших

сібник), а приміщення самого монастиря

значення яких безцінне, і 40 ООО томів книг,

пристосовано під гуртожиток, навчальні кла­

переважна більшість з яких -

си, виробничі майстерні та кузню для школи

ки.[7. - С.40.] Вберегти її від повного пограбування і знищення допоміг академік

механізації сільського господарства (пізніше СПТУ)

[38.-

С.

рукописів,

історичне

стародру­

П. І. Крип'якевич. Значна частина рукописів,

109 ];

У василіянському монастирі в Краснопущі

стародруків з їх фондів зберігається у Цент­

із церкви Св. Івана Хрестителя зробили кух­

ральному державному історичному архіві в

ню, їдальню та клуб, а приміщення монастиря

м. Львові та науковій бібліотеці НАН України

використали для психоневрологічного дис­

ім. В.Стефаника. Частина їх була передана в

пансеру

книгозбірні й архіви Києва, а найбільш зна­

[9 -С. 207 ];

В Крехові в монастирських келіях функціо­

чим і

поповнили

московські

архіви та

нувала школа для неповносправних дітей,

бібліотеки. Але багато їх розкрадено або про­

одночасно це був гуртожиток. Церква і всі інші

сто знищено.

приміщення використовувалися під склади

вугілля , дров і всілякого мотлоху

[ 41. -

С.

Така ж доля спіткала й інші василіянські

бібліотеки, багаті на давні рукописи та старо­ друки. Наприклад, монастирську бібліотеку в

312]; В Улашківцях у монастирській церкві збе­

У лашківцях спалено на подвірrі самого мона­

рігали зерно, потім цемент, а пізніше вона

стиря. Частину книг, незважаючи на погрози

довший час була занедбаною. Кам'яну ого­

розправи, врятували і забрали додому жителі

рожу навколо монастиря було розібрано, а з

села. Невдовзі за це деякі із них зазнали пере­

матеріалу збудовано конюшні конезаводу [5];

слідувань[ 5]. Бібліотеку Підгорецького

В Боронявському монастирі в церкві спо­

монастиря, в якій відповідно до реєстру книг

чатку розмістили дитячий садок, пізніше тут

нараховувалося лише одних стародруків

зробили склад для зерна, овочів. Після не­

і

445 16 рукописів з XVI-XVII ст. [45.- Арк.1-4.]

вдалої спроби її зруйнувати (вірні вчинили

теж була знищена. Тільки окрема частка книг

супротив) залишили в аварійному стані, обго­

з цієї монастирської бібліотеки зберігається у

родивши сіткою з колючим дротом

фондах Центрального державного історично­

[24.-

го архіву в м. Львові та науковій бібліотеці ім.

С.13-16.]; У Жовкві в монастирських приміщеннях розмістилася поліклініка;

В.Стефаника. І хоча внаслідок рішень так званого

У Дрогобичі чернечу обитель було погра­

'

1939 600 най­

Львівського собору офіційно було ліквідова­

бовано, потім перетворено спершу на тюрму,

но УГКЦ, але це ніяк не означало, що її не

а пізніше -

стало, що її було знищено, а Василіянський

у клуб [12.- С.121];

У Добромилі в монастирських приміщеннях

Чин як її складова невід'ємна частина, її осер­

перебував будинок для перестарілих та розу­

дя перестав існувати. Василіяни обрали для

мово неповносправних людей.

себе тернисту дорогу підпільного служіння

Під час ліквідації монастирів одночасно

Богу, Церкві і українському народові.

було знищено й унікальні василіянські архі-

MIGI~lli\P

(продовження буде... ) українс ь кий хр11стиянськ11й часопис


ВІТАЄМО•

СВЯЩЕНИК

-

НАУКОВЕЦЬ

ПЕДАГОГ

Во лодимир А НДР УШКО, д о к тор ф іл о с оф ії, пр ор ектор з н ау ково- п ед а г о г і чної р обот и , Олег ОГІРКО , док тор філо соф ії, ад ' юнкт - проф е сор Ль в ів сь кої н аціо н аль н о ї ак ад емії ве т еринарної JІtед ицини іJІtе н і С . 3. Гж иц ьког о

в

цьому році виповняється 85 років від

Католицьким Скаутством Європи для хлопців

60 років священства

та проводив з ними декілька літніх таборів у

о. Василя Володимира Зінька, ЧСВВ, місіо­

Закарпатті, де давав для них духовні науки.

нера Львівського Святоонуфріївського

Створив братство медиків імені св. Луки, яке

монастиря, магістра канонічного права, пись­

популяризує здоровий спосіб життя.

народження та

менника, педагога і вченого. Отець Василь Зінько

-

Проводив численні реколеції для парафіян

відомий українсь­

храмів св. Онуфрія, св . Андрія та в багатьох

кий журналіст у ділянці релігійної преси. Він

інших храмах Західної України, а також мав

народився в м. Сокалі Львівської області 15

духовні бесіди для молоді , дітей, мужчин,

лютого

1922 року. У 19361937 роках навчався в Малій

жінок, педагогів , медиків.

семінарії отців редемпто-

української діаспори в Литву,

ристів. Незабаром його сім'я

Латвію та Естонію . З особли­

емігрувала в Аргентину. Ва-

вим

силь пішов учитися в Малу

проводив лекції для студен­

Василіянську семінарію свято­

тської

го Йосифа в Прудентополісі

навчальних закладів Львова, а

(Бразилія).

особливо

1941

Їздив і з щорічними місіями до

року вступив

завзятям

о.

молоді для

Василь

багатьох студентів

до Чину святого Василія Вели­

Львівської національної ака­

кого

демії ветеринарної медицини

(ЧСВВ).

1943-1946

Упродовж

імен і

років студіював

філософію й теологію в Іра-

• о.&сильз1нько, чсвв

З.

Гжицького,

ун і верситету ім. І. Франка,

семі (Санта Катарина). Довічні

обіти склав

С.

Льв і вського національного

1946 року. Священичі свячення

Львівського державного лісотехнічного уні­

одержав 1червня1947 року в Прудентополісі

верситету та інших. Не шкодуючи свого

з рук єпископа Антонія Маззаротта. Навчався

здоров'я, практично з понеділка по п'ятницю,

в Папському університеті " Gregoriaпum " у

безкорисливо проводив зі студентами занят-

Римі. Душпастирював в Бразилії , Аргентині

тя з релігієзнавства, християнської етики,

для української діаспори . В 1994 році прибув

етики та естетики , психології та педагогіки,

в Україну до Львова, де в монастирі св. Онуф­

культурології, філософії, політології, соціо-

рія став головним редактором християнського

логії, сповідуючи головний принцип праці

часопису «М ісіонар» . Обновив Марійську Дру­

лікаря душ людських:

жину молоді у Львові при церкві св. Онуфрія,

coпsumor»

зайнявся організацією молоді «Містична тро­

Неодноразово отець наголошував, що йде до

янда» при церкві св. Андрія , керував

молоді, незважаючи на р і зні перешкоди, бо

прецесійним товариством «Святої Терені»,

цю молодь дуже важко побачити в церкві на

МІ

GJО НА.Р

-

ук ра:інс ь кий

христшшський ча со п и с

«Aliis iпservieпdo, ipse

«Служачи іншим , згоряю сам».


8

ВІТАЄМО

Богослужіннях, а тому вважав своїм пастирсь­

Одеса,

ким обов'язком привернути їхні душі до Божественного Абсолюту.

2006.

Цікаво, що отець Василь наслідує кращі зразки меценатства в українському народі,

Ієромонах-василіянин за харизмою свого

зокрема, слуги Божого митрополита Андрея

чину теж активно займався і займається до­

Шептицького, вважаючи, що Церква повинна

нин і

плідною науковою роботою. Не

вкладати інвестиції і в науку, щоб вона стала

перелічити сфер наукової роботи о. Василя:

на службу Богові і Батьківщині, а тому нео­

від історії Церкви до християнської етики,

дноразово сприяв фінансовій допомозі

догматики, релігієзнавства, біоетики, украї­

окремим науковцям у поїздках на міжнародні

нознавства та інших. Має численні публікації

конференції, зокрема в Польщу, Латвію, а

в наукових збірниках, журналах, матеріалах

також до Києва, Житомира, Луцька, Чернівців,

міжнародних та всеукраїнських конференцій.

Севастополя. Як священик, він глибоко усві­

З

домлює слова Святого Письма: «Більше щастя

2000 року по сьогоднішній час є учасником

цілої серії міжнародних конференцій на теми:

«Історія релігій в Україні» , Львів,

2001-2006;

«Галицьке Євангеліє (1144-2004) в історично­

- давати, ніж брати»( Ді. Ап. 20,35). Отець Зінько (літературний псевдонім

-

Володар Буженко) - автор змістовних публі­

му, культурному та духовному житті Європи» ,

кацій на теми християнського життя і моралі.

Івано-Франківськ, Москва ,

2004; «Religia а Lubliп , KUL, 2005;

З-під його пера вийшли цікаві книжки: «Ук­

«Nierywпosci spoleczпe а wzrost gospodarczy

Зеленім Клині», «На Червоному степу», «Істо­

w obliczu regioпalizacji і globalizacji», Rzeszuw, 2005; «Coпsequeпces of Rights lпfriпgemeпts іп Public Law апd Privat Law», Daugavpils Uпiversity, Latvijв, Daugavpils, 2005; «3тика и

рія Церкви», «Буквар української дитини»,

gospodarka»

раїнська школа в Бразилії», «Пустельник на

«Глибина і ширина християнської правди: Догматика», «Іван Сулима», «Християнське

блаженство», «Святий Йосафат між піньора­

2005; «Формуван­

ми», «Вибір майбутнього», «Там, де горуТайо

ня духовно і морально зрілої особистості у

видно», «З Мозолівки до Сан Жвон де Капа­

процесі викладання гуманітарних дисциплін»,

нема», «Служебниця Пренепорочної Діви

Львів: ЛІ МАУП,

Марії», «На службі святій Богоматері Анні»,

гуманизм», Симферополь,

нь1е и

2004-2005;

«3тносоциаль­

конфессиональнь1е процессь1 в

«Пресвятому Серцю Ісусовому», «Місіонес -

современном обществе», Гродно, Беларусь,

уздовж і впоперек», «Стежки та дороги плас­

«Нормь1 и парадоксь1 сознания и мь1ш­

туна Пезя» та інші. Своєрідним українським

2005;

ления,

их

проявления

в

современном

обществе, культуре и язь1ке»,

бестселером стала його книжка« У степу чер­

Луганськ,

воної землі» про життя українських емігрантів

Цюріх, Женева,

в Аргентині, де автор реалістично розповідає,

ровь1м

2005; «Биозтика - путь к ми­ стандартам», Харків, 2005; «Сучасні

як українці їдуть в далекий світ, щоб там зако­

проблеми гуманізації та гармонізації управлі­

рінювати український спосіб життя, українську

ння» , Харків,

2005; «Релігія і суспільство: нові преференції», Чернівці, 2006; «Образование

та вихованість. Його герої -

в многокультурном обществе: традиции и ин­

розумні люди, що зуміли дати собі раду на

новации», Севастополь,

культуру, свою господарність, працьовитість

це симпатичні й

2006; «Розвиток ідей

чужині, де не втратили того, що успадкували

біоетики в європейському контексті», Київ,

від батьків у рідному краю. Провідною дум­

«Проблеми української термінології.

кою книг отця є глибока віра українців у Бога,

2006;

Слово Світ»

, Львів, 2004, 2006;

«Наука и ре­

прагнення жити за християнськими засадами.

лигия в духовном возрождении общества»,

У своїх проповідях та повчаннях для молоді

MJGJOH'1P

_ _ _ _ _ _L__ _ _ _ _ _ _::_.::

український

хр11ст11янськ'1І1 ч

асопис


ВІТАЄМО•

о. Зінько часто наголошує на тому, що

до Бога сучасних безвірків, які вперто нехо­

справжнє християнство має чотири суттєві

чуть визнавати Божого маєстату. Особливою

риси, які виражаються визнанням: Воплочен­

заслугою отця перед Україною є те, що він

ня й тим самим спасіння людського роду

всіляко популяризував українську мову, про­

Сином Божим, де посередницею є Пресвята

живаючи

Богородиця; першенства св. апостола Петра;

реколекції проводив українською мовою, за

в Бразилії та Аргентині, всі

сповіді, яку подарував Апостолам Христос;

що державна влада часто не дозволяла йому

Пресвятої Євхаристії, встановленої Господом

їхати на місії, а тепер в Україні на багаточис­

нашим Ісусом Христом. Вселенську Церкву

лен них

отець часто називає Петровою, виражаючи

наголошує про святий обов'язок наших гро­

свою синівську любов до Христового намісни­

мадян шанувати і повсякчасно вживати нашу

ка, а нашу Греко-Католицьку Церкву

Йосафатівською, підкреслюючи величезну роль священномученика Йосафата Кунцеви­

наукових

конференціях

теж

вишневу, солов'їну мову Тараса Шевченка,

Лесі Українки та Івана Франка.

Многая і благая літа Вам, внсокопреподобннй отче і вчителю!

ча в утвердженні рішень Берестейської Унії на наших землях, за яку він заплатив своїм

життям. О. Василь має винятковий дар звер­

ЮВІЛЕЇ СВЯЩЕНСТВА

татися з духовними повчаннями до різних

категорій слухачів, промовляючи до них дос­

о

тупною, зрозумілою мовою. В розмові з науковцями, педагогами він спілкується як

дин із найактивніших ієромонахів Василіянського Чину в Україні в

філософ, а в розмові з молоддю, як педагог.

часи підпілля, о. Володимир Палчинський,

Надзвичайна пам'ять місіонера, його широка

січня

ерудиція, знання латинської, грецької, іта­

служіння.

29 2007 р. відзначив 35 років священичого

лійської, німецької, польської, португальської мов захоплюють слухачів та духовно й інте­

лектуально збагачують їх. У своїх бесідах о. Василь часто вживає народні приказки та

гумор, які роблять його лекції унікальними й такими, що запам'ятовуються на все життя.

Особливо натхненно він промовляв до вчи­ телів християнської етики, яким у Львівському

Будинку учителів давав цінні дороговкази для християнсько-етичного виховання молоді. Він часто

наголошує,

що християнська етика

сприяє утвердженню національної свідомості

о. Володимир ПАЛЧИНСЬКИЙ, ЧСВВ

та належно оцінює гідність людської особи. Звертає увагу, що християнська етика вивчає

Починаючи з Львівщини, він відважно та

поведінку людини як свобідної істоти у на­

жертовно обслуговував підпільних греко-ка­

прямі до остаточної мети

толиків майже в усіх областях України. Після

-

осягнути Царство

Боже. Основою цієї науки є відповідальність

виходу з підпілля він розгорнув ще ширшу

перед Творцем за превеликий дар свободи.

духовну діяльність, передусім у Золочеві та

Часто праця отця-місіонера скерована на те,

щоб, за його словами, спам'ятати і навернути МІ

Івано-Франківську, де і зараз виконує служін­ ня ігумена.

GІ~ Ні\.Р

український

Хf>І!СТІ1ЯНСЬКНН часопис


новини

ч

далекій Бразилії виповнилось ЗО років у священства о. ЖералдаДацюка, ЧСВВ.

лени редакції та редколегії бажають всім ювілярам щедрого Божого благо­

Цей здібний та жертовний ієромонах душпас­

словення на подальше монаше і священиче

тирював у кількох василіянських парафіях у

служіння.

Брази.І'Іі'І, а найширшу духовну діяльність роз­

На многії літа!

горнув у Бразилії, ум. Кампо Моврон.

ПОЖЕЖА ЗНИЩИЛА ДЕРЕВ'ЯНИЙ ХРАМ с. Нові Безрадичі, вул. Першотравне у ва, 1в, Обухівського району, Київської

ній

27 грудня рано-вранці, майже дощенту

знищила дерев'яний храм!

області, 27 грудня 2006 року, було спалено

На запитання, як все сталося, сторож

дерев'яну церкву, яку вірні греко-католики

відповів, що за годину перед початком пожежі

завдячуючи

він поїхав додому, щоб

допомозі доброчинців з

заправити машину. Коли

різних куточків України.

повернувся близько п'ятої

спорудили,

Як повідомив ігумен киї­

години, церква вже горі­

вського монастиря Отців

ла ... Всіх цікавить, що ж

Василіян о.

стало причиною пожежі.

чапець,

Василій Ту­ вірні

Через те, що до церкви ще

греко-католики, які про­

не було підведено жод­

живають

ЧСВВ,

у

цьому

них

та

комунікацій:

ані

навколишніх селах, звер­

електромережі, ані газу,

нулися до отців Василіян

напрошується висновок,

із проханням побудувати

що скоєно навмисний

церкву й кілька келій, як

підпал.

У самому селі

дочірний монастир від киї­

отці не

мали

вської обителі св. Василія

конфлікту з місцевим свя-

Великого, щоб вони на

щеником чи мешканцями.

місці могли брати участь у

богослужіннях. Адже до •

жодного

Незважаючи на все,

Дере8'янацерк8а,щозгорілаус. НовіБезрадичі вірні погоджуються, ЩО

Києва їм треба доїжджати

потрібно розпочати буді­

понад тридцять км. Рішенням виконавчого комітету сільської ради від 23 листопада 2006

року було надано дозвіл на будівництво цер­

вництво вже мурованої церкви.

Просимо Вашої підтримки та допомоги. Кошти можна надсилати на рахунок:

МОНАСТИР СВЯТОГО ВАСИЛІЯ ВЕЛИКОГО

кви, житлового будинку-монастиря та інших господарських будівель.

м. Київ, вул. Вознесенський узвіз,

Дерев'яну церкву було споруджено у Коло­

р/р

миї. Опісля її розібрали та перевезли до Нових

26003010939001

в «УКРІНБАНК» м. Києва

Безрадич. Храм вже було побудовано, завер­

вул. Смирнова

шувалось зведення даху та куполів. На жаль, недовго довелось радіти вірним із того, що в

7

МФО

300142

них постала церква. Пожежа, яка почалася в

MIGI~HAP

ук р аїн ськ и й

х ристиянсь1< 1 1й ч а сопи с

-

Ласточкіна, 10-А

код ЄДРПОУ

21710220


новини.

ПРОЩА ТЕЗЕ В ЗАГРЕБ Оля КУДИК, Надія МИР КА

ц

ьогоріч.на 29-та ~вропейська зустріч

дюзі світу на вечері, а потім на молитві в од­

молод1,

ному з залів Загребського виставкового

орган1зована

монашою

спільнотою ТЕЗЕ (Франція), відбулась в сто­ лиці Хорватії Загребі з 26 грудня 2006 по 1 січня

центру.

Спілкуючись з хорватами, ми переконались,

наскільки вони близькі ментальністю до ук­

2007 р., на яку приїхало 70 тисяч молоді з різних країн світу. З України було 1200 чо­ ловік (поляків, для порівняння, - 8 тисяч).

своєї нації, і то зовсім недавно. В 90-х роках,

До Хорватії наша група з церкви св. Онуф­

на цій території була війна з сербами, багато

рія вирушила

раїнців, вони теж пережили геноцид проти

мирних жителів були фізично винищені сер­

26 грудня.

27 грудня зранку ми були в столиці Угор­

бами, сиділи в тюрмах і концентраційних

щини Будапешті. Там прогулялись містом,

таборах, багато з них поховані в братських мо­

побачили багато цікавого, особливо нам спо­

гилах. Ще досі хорвати шукають своїх

добались мости через річку Дунай, яка

родичів, чи місця їх поховання. Ті, хто пере­

сполучає дві частини міста: Буду і Пешт. На­

жив війну, переконані, що їх врятувала

з

Богородиця і молитва на вервиці. Цьогорічна

Донецько-Харківського і Одесько-Кримсько­

зустріч в Хорватії була важливою місією утво­

го екзархату молились Українську Літургію в

ренні миру на Землі . Адже на цю зустріч

костелі св. Імре.

прибула і молодь з Сербії.

прикінці

дня

спільно

з

групами

28 грудня в Загребі нас зустріла робоча гру­

Основою звернення до молоді цього року

па з Тернополя і брат Донах, який був

був лист з Калькутти і його теза: «Все люд­

відповідальний за прочан з України. Там нам

ство творить одну єдину родину, і Бог живе в

роздали картки на харчування і проїзд в місько­

кожній без винятку людській істоті, завдан­

му і приміському транспорті, програму

ням кожного з нас є творити мир у місцях, де

зустрічей і карту міста. Розділили нашу групу

живемо». Тисячі молодих людей різними мо­

на

вами молились за мир у світі.

5

маленьких груп і направили в різні па­

рафії Загреба.

Програма зустрічі виглядала так: зранку

Увечері того ж дня ми зустрілись з молод-

відбувалась молитва на парафії, на яку прихо­ дили всі прочани, які жили на цій парафії і їх

господарі. Потім в малих групах обговорюва­ лись тези Листа з Калькутти.

На обід і ввечері молитва відбувалась у вис­

тавковому центрі м. Загреба, де були ще й розважання

брата

Алоїза

(наступника

бр. Роже) . Помітною була увага хорватських політичних і церковних діячів до зустрічі мо­ лоді. Кожного дня на молитву приходив хтось

з них. Був прем'єр-міністр, мер міста, міністр освіти.

З 1 грудня в неділю для української групи в •

церкві св. Кирила і Методія була Літургія в

Українська молодь у Загребі (ХорІЗатія)

МІ

GІ о П'1Р

укр:йнсьюн1

Хр'1СТИЯНСЬКІІЇ1

Чі:ІСОШ1С

- - - - - - -- - - - - - ·


новини

Візантійському обряді, але на хорватській

Року задзвонили дзвони, заіскрився феєр­

мові . Літургію співслужили

верк, і всі почали обійматися, вітаючи один

ни,

серед

них

і

12 отців з Украї­ групи

одного. Потім всі мали нагоду скуштувати хор­

о. Йосафат Фітель, ЧСВВ. Літургія служилась

провідник

нашої

ватських солодощів. Після того, як всі

на подяку за прожитий рік і всі отримані лас­

почастувались, відбувся фестиваль народів.

ки. Під час літургії відбулося Хрещення однієї

На нашій парафії Марії Помічниці перебувало

пані з Хорватії. Родина, парафія і ми

при­

приблизно 250 прочан, представників дванад­

дуже раділи за нового члена

цять націй . Українців було тільки десятеро,

сутні в церкві

-

-

найменше з усіх. Мабуть кожен з нас відчув,

християнської спільноти .

Цього ж дня була зустріч брата Донаха з

що ми презентуємо в світі свою країну своїм

всіма українцями, на якій він подарував нам

виглядом, поведінкою, і, зрештою, своїми ко­

ікону «Дружби», яку в і дправлено в м. Тер­

стюмами, піснями чи колядками.

нопіль. Ще ми довідались що в Загребі є українські сестри ЧСВВ і їх відвідали.

В перший день Нового Року в нас на парафії

всі молились літургію в західному обряді,

Ввечері була остання зустріч з братами з

важливі читання проголошувались різними

ТЕЗЕ, які закликали нести мир в наші сім'ї,

мовами і навіть українською, а проповідь пе­

родини, спільноти і країни. І запросили на

рекладалась на англійську.

наступний рік в Женеву (Швейцарія).

Ввечері З 1 грудня на парафіях була органі­ зована зустріч Нового Року, яка почалась молитвою о

23 год. В перші секунди Нового

Потім для нас організували святковий обід

в родинах, були обмін подарунками, сльози прощання, від'їзд ... Україна зустріла нас снігом.

Люба КЛОВАНИЧ, уч.ас н.иця прощ і с. Ворон.ява

з

28 грудня 2006 р. по 1 січня 2007 р. я

ван ню молоді між собою.

взяла участь в «паломництві довіри на

Молоді прочани активно брали участь в усіх

землі». Такаєвропрейськазустріч молоді для

молитвах і розважаннях, і я думаю, що кож­

мене була дуже цікавою, тому що я вперше

ний, повернувшись до своєї країни, принесе

побувала на ній.

в серці мир і радість.

Гостинність хорватського народу вразила,

Кожна спільна молитва з братами у великій

мабуть, кожну людину, яка перебувала на цій

залі починалась із запалення свічок. Малень­

зустрічі. Всю молодь-паломників було розсе­

кий хлопчик підходив з ліхтариком до братів,

лено до родин. Хорватські сімrі не відмовляли

а потім вогонь передавали до залу. Всі при­

нам ні в чому, їхня ввічливість, гостинність на­

сутні повинні були отримати вогника один від

завжди залишиться в пам'яті.

одного. Розповсюдження цього полум'я від

Мета зустрічі ТЕЗЕ: «Мир у всьому світі,

однієї людини до іншої говорило про те, що

єдність усіх народів». Навіть ікона, на якій Ісус

цей вогник любові випромінюється тільки від

Христос обіймає зовсім незнайому нам лю­

Бога, і ми всі покликані принести мир до своїх

дину, говорить про те, що в кожній людині,

країн, сімей , родин.

знайомій чи незнайомій , ми повинні вбачати Ісуса.

Їдучи на цю зустріч, для мене було загад­ кою: Яка це зустріч? Чи витримаю я? Чи мені

Тиша, спокій, спільні молитви з братом Алоїзом-, розважання на різні теми в групах,

сподобається? Зараз кажу з впевненістю, що ще раз хочу побувати на такій зустрічі.

малих чи великих, сприяли активному спілку-

MIGIQlli\P


ІНТЕРВ'Ю 8

ВІДТВОРЕНИЙ В ПРОЕКТІ ХРАМ СВЯТОГО ДУХА ЧЕКАЄ БУДІВНИЧОГО ЧЕТВЕРТИЙ РІК Степан БОРУЦЬКИЙ

24 червня 1782 р. у Львові було створе­ но Руську (греко-католицьку) семінарію,

-

Це сакральна однонавна базилікально­

го типу будівля в стилі бароко. Півкругла,

яка, згідно із декретом австрійського ціса­

зорієнтована на захід, апсида, перекривалася

ря Йосифа 11, отримала тодішні будівлі

двосхилим високим дахом, що утворював три­

костелу св. Катерини Сієнської та мона­

кутний фронтон. Головний вхід оздоблював

стиря домініканців

(1722-1729). Так

портал у формі портика. Інтер'єр церкви мав

монастирські приміщення перетворили­

розвинені пілястри, глибокі ніші, поєднання

ся на духовну семінарію (із

1928 р. -

богословську академію), а костел перей­

півциркулярного з люнетами і дзеркального склепінь у вівтарі.

менували на церкву Святого Духа. Про подальшу долю цих львівських сак­ ральних споруд (вул. М. Коперника) розповідає заслужений архітектор Украї­

-

Як храм Святого дІJха пережив

світові війни?

- Трагічні події першої світової війни його 1918 р. під

ни Інституту Укрзахідпроектреставрацїі

щасливо оминули. А в листооаді

Ганна Новаківська.

час українсько-польської війни були дещо по­

Упродовж своєї тривалої

шкоджені стіни семінарійних

історії греко-католицька семі­

будинків. Найгірше сталося

-

нарія (академія) та церква

15 вересня 1939 року. Того

Святого Духа зазнали чимало

дня німецький бомбардуваль­

різних адапційних пристосу­

ник, атакуючи приміщення

вань, реставрацій, перебудов

пошти, фактично повністю

і добудов, -

зруйнував церкву Святого

на.

-

говорить п. Ган­

Духа. Однак, вже в

Так, зокрема, у церкві

встановили п'ятиярусний іко­

1942 р. з

ініціативи тодішнього ректора

ностас у стилі рококо, новий

богословської академії отця­

портал, обновили фасад, пе­

доктора Йосифа Сліпого

реклали

відбувся конкурс проектів

дах,

нарешті

впровадили парове опалення.

відбудови храму. Шкода, але

Згодом побудували, а відтак і

окупаційна німецька влада не

перебудували граничний цегляний мур, виконали значну

дала дозволу на його будів­

• дзвіницяцерквисвятогоДуха

ництво.

кількість столярна-різьбярсь­ ких та бляхарських робіт. Наприкінці 40-х на початку 50-х років XVIII ст. поряд із храмом

звели барокову триярусну дзвіницю.

-Чи змінилася сuтІJація навколо храмІJ в радянські часи?

-

Ще у 50-х роках ХХ ст. були розібрані

руїни церкви, а натомість облаштовано -А що можна сказати про архітектІJр­

ний стиль XpaMlj Святого ДІjХа?

спортивний майданчик університету. В уцілі­ лих приміщеннях академії розташувалися

MIGIOHl\P

українськиН

хр11ст11янськин

час~ о~ nи~ с~~~~~~~~_."""". . .


8 ІНТЕРВ'Ю його факультети, телефонна станція, а зго­

дом поряд була збудована середня школа №

9. Поруч поставлено пам'ятник Маркіяну

Шашкевичу (у 30-х роках ХІХ ст. він навчався

в семінарії) та створено музей «Русалки

Дністрової». Вважаю, що збереженню дзвіниці сприяв її статус пам 'ятки державного значення. Неподалік маємо нову трамвайну колію із зупинкою.

-

Розкажіть, будь ласка, про сьо­

годнішні будні цього майданчика?

- Насамперед тут відновила своє життя гре­ -

ко-католицька громада (адміністратор

о. Любомир Ржиський). З дозволу нашого

8

Меморіальна дошка но Вул. Коперника

патріарха-опікуна української матеріальної і

виконати мені. Це точна копія колишнього

духовної спадщини, незмінного директора

храму Святого Духа, детальні архітектурні об­

Львівської галереї мистецтв Бориса Возниць­

міри якого зроблені влітку 1933 р. українським

кого їй передали перший поверх дзвіниці для

мистецтвознавцем Володимиром Січинським.

проведення богослужінь та інших відправ. А

Щоправда, його ліва сторона віддалена на

зважаючи на воістину історичне значення цер­

3,5 м від нинішнього корпусу університету. Це

кви Святого Духа та семінарії (академії), із стін

зроблено з метою вільного доступу до сучас­

яких вийшло чимало священиків, поетів, ком­

них сусідніх об'єктів.

позиторі в, льв і вська громада вирішила

Отож, тепер справа за будівничими, меце­

відтворити зруйнований храм. Почуваюся

натами і жертовністю львів'ян. Тому будемо

вельми щасливою, що у 2002 р. таку роботу,

просити Господа, щоб Він благословив це

а саме проект відтворення церкви довелося

благородне починання ...

РЕКОЛЕКЦІЇ ДЛЯ НАРОДУ

з

21 по 24 грудня 2006 року о. Йосафат Воротняк, ЧСВВ, провів передріздвяні

реколекції для вірних сіл Малий Березний і

туру для поглиблення знань і своєї віри. З

11 по 14 січня 2007 року при Василіянсь­ - Луцьку.­

кому монастирі в столиці Волині

Мирча, що у Великоберезнянському районі

настоятель Василіянської Місійної станиці в

на Закарпатті. Темою реколекцій була свята

смт. Покотилівці біля Харкова о. Онуфрій Ре­

Тайна Покаяння. На цю ж тему о. Йосафат

пецький, ЧСВВ, провів реколекції для вірних

провів передріздвяні реколекції для вірних

на тему свободи дітей Божих. У такий спосіб,

міста Тячів на Закарпатті з

всі вірні мали змогу підготуватися до празни­

3 по 5 січня 2007

року. Численні вірні приступили до Святих

ка св. Василія Великого

Т айн і придбали з цієї нагоди духовну літера-

Луцької василіянської парафії.

MJG JО Ht\P

_ _ _ _ _ _ __ _ _ _ _ _ _....:..::::..:.:.

український

часОШ·ІС хрнст11янськші

-

покровителя


ВІЧНАЯ ПАМ'ЯТЬ 8

ЖИТТЯ, ПОДАРОВАНЕ БОГОВІ Ярослав СТЕХ

Отець Йосафат Романик, ЧСВВ, -

визнач­

але також вчили палкої любові до своєї Бать­

ний і заслужений душпастир, довголітній

ківщини й народу». Василь був старанним

протоігумен Чину святого Василія Великого в

учнем, вирішив вступити до Василіянського

Польщі й духівник у монастирі в Перемишлі.

чину і в лютому

Він

колишній Генеральний вікарій УГКЦ

обіти, після яких був скерований до Добро-

протягом восьми років та один із діячів, які

мильського монастиря на подальше навчання,

-

1936 р. склав перші чернечі

де здобув середню освіту.

провадили подвижницьку ре­

лігій ну діяльність у часи

Для продовження теоло­

занепаду, а особливо в часи

гічної науки його відіслали

відродження життя УГКЦ у

до Кристинополя (тепер Червоноград). Тут застала

Польщі. Василь Романик (який потім

о. Йосафата 11 світова війна.

прийняв чернече ім'я Йоса­ 21 червня 1919 р. в селі Лисків Жидачі­

він поглиблював теологічну освіту і закінчив духовну се­

вського повіту в родині Івана

мінарію в серпні

й Параскевії з дому Бойко. В

монастирі у Крехові склав

сім'ї Романиків, окрім Васи­

урочисто вічні обіти, а 27

Під час німецької окупації

фат) народився

1942 р. В

ля, було ще троє дітей.

грудня

Лисків, в якому народився

женного єпископа Кир

1942

р. з рук Бла­

майбутній священик Йоса­

Никити Будки отримав Тай­

фат, було типовим галицьким

ну

·.& селом, де селяни трудилися 8 о. йосафатВасильРОМАНИК, чсвв на землі, й більшість із них Дитячі роки Василя промайнули надзвичай­

складно

й

убого.

Після

1944 р. освіти о. Йосафат Романик пере­

бував ще дея кий ч ас у Кристинополі, недовго

навіть не мріяли про освіту.

но

священства.

зак ін чення в

Коли

працював у Адамполі на Холмщині . З 1947 р.

хлопцеві

навчався у Католицькому університеті в

виповнилося заледве п'ять років, помер бать­

Любліні і заверш ив студії в 1952 р., після цьо­

ко. Найстаршій сестрі тоді було неповних 10

го працював на зах ідних землях Польщі.

років. Нелегко було матері самій виховувати

Після смерті протоігум ена о. Барабаша в

четверо малих дітей. Але, тяжко працюючи,

1965 році о. Йосафата Романи ка обрано про­

вона відцала дітей до початкової школи. Після

тоігуменом , і в ін п ереїхав до Варшави. В 70-х

того, як Василь її закінчив, мати вирішила

рр. як прото ігум е н при монастирі оо. Василі-

послати його до Місійного інституту (серед­

ян він запроваджує релігійно-національні

ньої школи) отців Василіян у Бучачі. Ця школа

лекції, які відвідує біля тридцяти молодих осіб.

давала не лише глибокі знання з обов'язко­

За підтримки о. Йосафата Романика п. Я. По-

вих предметів, але одночасно прищеплювала

лянський організував прекрасний молодіжний

глибокі національні почуття своїм учням . За

камерний хор, який співав і популяризував

словами отця С. Дзюбини, «тодішні духовні

релігійн і українські пісні на теренах Польщі та

школи давали не лише богословську науку,

за її межами. У

МІ

GJО Н~Р

1988 р., під час святкування

українсью11t

хр11стиянськ1111

час~о~ш~1с:___~~~~~~~~~""""""


• ВІЧНАЯ ПАМ'ЯТЬ ювілею Хрещення Русі-України на міжнарод­ ному конкурсі релігійної пісні і музики цей хор

здобув перше місце. Більше, ніж двадцятирічна діяльність отця

на становищі протоігумена була багатогран­ ною і різноманітною. Українці в Польщі вдячні отцеві за допомогу у відродженні релігійного життя.

Від 1991 по 1994 рр. Отець Йосафат Рома­ ни к перебував у Колобжегу, де за його ініціативою вірні відбудували українську цер­ кву. Надзвичайно довго, майже півстоліття,

Невтомний проціВник

Василіяни боролися за повернення в Пере­

мишлі монастиря й церкви, яка була посвячена

таючи увагу на поважний вік, брав активну

7 квітня 1935 р. владикою Йосафатом Коци­

участь у житті українців Перемишля. Та слід

ловським, ЧСВВ. Після проведення акції

відзначити, що якби о. Йосафат не робив нічо­

«Вісла» церква була конфіскована і тільки в

го більше, а лише виголошував у церкві свої

1996 р. її повернуто громаді з дощенту зруй­

змістовні натхнені Богом проповіді, то вже

нованими

тільки цим заслужив би собі вічну славу. Про­

приміщеннями.

Посвячення

відновленого храму Співстраждання Пресвя­

повіді о. Йосафата Романика зворушували

тої Богородиці та монастиря відбулося 1З

кожного християнина-українця і скріплювали

2000 р. в рік Великого ювілею 2000-

побожність та пошану до нашої Церкви й на­

ліття Різдва Христового . До цього монастиря

роду. В них він відкривав красу віри і

травня

в 1999 р, прибув отець Йосафат Романик, який

пов'язував її вдало з історією, літературою,

став виховником і другим батьком для семіна­

мистецтвом, навчав поглиблювати знання про

ристів.

цінності життя і ними жити щоденно. Те, що

За сприяння о. Йосафата Романи ка вийшов

вірні переживали під час проповідей о. Йоса­

збірник «Добромильська реформа і відрод­

фата, неможливо висловити. Він відновлював

ження украї нської церкви», куди ввійшли

і закріплював духовне єднання з Господом,

доповіді

учасник і в

М і жнародної наукової

конференції, присвяченої 120-літтю Добро­

віддаючи цій праці весь свій розум, талант і

здібності .

мильської реформи Василіянського Чину

14 січня 2007 р. Господь покликав свого

святого Йосафата. Серед 28 доповідей однією з цікавих є доповідь отця Йосафата Романи ка:

вірного слугу по вічну нагороду. Нехай пам'­

«Стан Чину Св. Василя Великого у другій по­

ять про нього завжди надихає василіян

наслідувати о. Йосафата у праці і служінні, а Всемилостивий Бог прийме його до Свого

ловині ХІХ століття і його реформа». Авторитетний священик-чернець, не звер-

вічного Царства. В і чная пам 'ять!

СПІВЧУВАЄМО Редакція часопису «М і с і онар» висловлює щире співчуття постійному дописувачу п. Володи­

миру Гіщинському з приводу тяжкої втрати -

смерті дружини Віри Петрівни. Хай Добрий Бог

забере її душу до вічної радості, де немає ні сліз, ні печалі, а п. Володимира і його родину обдарує мужністю, терпеливістю та взаємною любов'ю. Вічная їй пам'ять!

МІ

GJ\) Hl\.P

українськи(1

хр11ст11янськ11~:1 часопис


ПОСТАТІ•

БЛАГОСЛОВЕННИЙ ЦВІТ СВЯТОСТІ Улян.а ТИМЧУК

Багато речей можна пізнати в порівнянні з

плідно працювала духовно. Наталя була член­

іншими. Коли згадуєш слово святий, мимо­

кинею Товариств Святої Терені від Дитятка

волі хочеться продовжити: «Це той, хто робив великі подвиги, геройські вчинки, був яскра­

співала. Практику тримання під час Відправ

Ісуса та «Містичної Троянди», в хорі якого

вою особистістю і помер за

процесії і фігурки Матері

Христа».

Божої започаткувала в

Звичайно, бували і такі святі,

що прогриміли

с. Убині Кам'янко-Бузько­

в

го району, де жила її

історії своїм життям і смер­

бабуся. Там і до тепер мо­

тю. Але бути святим -

не

лодь у білих накидках

означає бути помітним і

тримає фани і фігурку

особливим. Багато правед­

Матері Божої п ід час Бого­

ників були скромними і, на

сл ужі нь.

перший погляд, лише пра­

Особливою залишилася

цювали і молилися ... Але їх

Наталя у спогадах знайо­

внутрішнє духовне життя

м их.

було настільки чистим, ак­

вислухати, підтримати,

тивним

влучно покритикувати.

у

співпраці

і

спілкуванні з Богом, що вони удостоїлися називати-

Вміла

порадити,

Наталя випромінювала спокій і мир. В усіх життє-

• НаталяЯКИМЧУК

вих ситуаціях була такою.

ся святими.

Багато речей пізнається в порівнянні. Бача­

Найбільше дівчина любила Ісуса Христа і Пре­

чи сучасний світ, де велика кількість людей

чисту Діву. Хотіла їм подобатися, дбала про

живе у пристрастях, в любові до гріх і в, до зла,

своє духовне обличчя і прикрасила його чис­

розумієш, що жити сьогодні чесно, совісно, з

тотою, чесністю, жертовністю.

Богом -

це значить бути іншим, це значить

робити подвиг і бути святим.

Раптова хвороба обірвала земне життя дівчи­ ни. На її похороні отець Михайло Лучків, ЧСВВ

Прикладом цього є життя і смерть дівчини

сказав, що «Наталя була тією особливою

зі Львова Наталі Якимчук. Вона прожила лед­

квіткою Божого Саду, яку Ісус взяв до Себе».

ве 20 років, прожила непомітно і тихо. Але це

Тіло Натал і лежало в церкві Святого Анд­

лише на перший погляд. Ті, хто знали Наталю

рія, а потім його похорони ли на кладовищі в

ближче, згадують її як особливо скромну, ста­

с. Убині біля Львова.

ранну, відповідальну.

Скромн ість і стриманість прикрашали духов­

Наталя змалку була вихована в любові до

не життя Наталі. В кожну п'ятницю впродовж

Бога, до Церкви і молитви. Ця любов росла

року вона не лише постила в їжі, але й не

разом з дівчиною. Свідченням цього є саме

танцювала. Випускний вечір з нагоди закін­

життя Наталі, повне праці і служіння.

чення школи припав на п'ятницю. Дівчата­

Наталя

- єдина дочка в своїй сім'ї. Навча­ лася спочатку в школі, а потім - в Українській Академії Друкарства. І разом з тим - багато і МІ

однокласниці виглядали чудово: зачіски,

сукні, макіяж ... Лише Наталя була у звичайній блузці та спідниці. При врученні атестата ди-

GІ~ Ht\P

\·країнськ111t

христшІІtСЬ.1111

ча~со~n~ІІ~с~~~~~~~~.....11""""""


•ПОСТАТІ

ректор сказала Наталі: «Наталю, ти сьогодні

білому і сказала: «Коли я лежала хвора, за

найгарніша!». Ці слова були символічними,

мене молилося багато людей. Бог дав мені

адже і справді Наталя дбала про красу, але

вибір: або залишитися жити на землі, або йти

незриму, духовну.

на Небо» . Наталя вибрала Небо.

Наталя особливо любила Різдво. Ходила

Дотепер члени Товариств Святої Терені від

разом з друзями колядувати. Після Різдвяних

Дитятка Ісуса та «Містичної Троянди» вдень

свят дівчина з іншими членами Товариства

смерті Наталі Якимчук,

Святої Терені взяла участь у виставі , присвя­

її могилу, де виконують улюблену пісню дівчи­

18 лютого, ходять на

ченій Святій Терезі, де Наталя зіграла роль

ни «Засумована Марія». Багато людей

мами святої.

моляться до Наталі у своїх потребах і Бог вис­

Вже після вистави Наталя говорила про біль

луховує їхні молитви.

у горлі і кашель. Згодом, коли хвороба не

Про життєвий шлях Наталі, її квітуче духов­

відступала, дівчину поклали в лікарню. Стан

не життя, спогади друзів про неї незабаром

її здоров'я був щоразу важчий.

можна буде дізнатися з книги «Благословен­

Дізнавшись про хворобу подруги, дівчата з

ний цвіт» , яка готується до друку.

Товариства Святої Терені в цей день вже не

Бог благословляє нашу землю людьми пра­

тримали процесії, вони розійшлися по церк­

ведними і чесними. Отож, молімося до них,

вах Львова, щоб збирати гроші на лікування

дізнаваймося про них та наслідуймо їх у своє­

Наталі.

му щоденному житті. Приклад Наталі Якимчук

Але дівчина залишила наш світ. Після своєї смерті, коли приснилася одному зі своїх знай­

омих, вона була радісна, усміхнена, вся в

для сучасної людини

-

це заклик жити сьо­

годні з Христом, для Христа й у Христі.

І нехай Господь дасть нам ласки для цього!

3 rеда';!&ііl.ної

-

по шт~. На сторінках часопису «Місіонар» вислов­

а також святим покровителям: св.Юді-Тадею,

люю подяку Господу Богу, Пречистій Діві

св. Анні за вислухані молитви. З їх допомо­

Марії, св. апостолу Юді-Тадею за отримані

гою моя внучка народилася здоровою і без

ласки і допомогу у важких обставинах життя.

вад.

Люба

Усі мої прохання здійснилися. Закликаю усіх віруючих звертатися до свя­

м. львів

того апостола Юди-Тадея у своїх потребах. На сторінках журналу хочу висловити подя­

Надія Тишкевич

ку Господу Богу, Пречистій Діві Марії, св.

м. Южне, Одеська обл.

апостолу Юді-Тадею за допомогу у важких Прошу прийняти цей лист як подяку Отцю

обставинах життя та за отримані ласки. Ста­

Небесному, Пресвятій Діві Марії, св. Йосифу,

лося чудо! Мої молитви були вислухані і всі у краЇНСЬ І<ИJ1

MJGJ~H4P християнський ч асо пи с


З РЕДАКЦІЙНОЇ ПОШТИ 8 мої прохання здійснилися.

Щиро дякую св. Юді-Тадею, що ніколи не

Особлива подяка св.Юді-Тадею за допомо­

залишає людей у безвихідних ситуаціях.

гу й опіку. Закликаю всіх звертатися до нього

у своїх потребах.

Так трапилося і зі мною. Св . Юда-Тадей до­

поміг мені знайти роботу. Виконую свою

ГадачМарія

обітницю, написавши у ваш журнал подяку. Вірте і св. Юда-Тадей ніколи не залишить

м. Львів

вас без винагороди. Висловлюю щиру подяку нашому Богу в

Ольга

Пресвятій Трійці, Господеві Ісусові Христові,

м. львів

Пречистій Діві Марії, св. Йосифові, св. Юді­ Т адею,

Миколаю

Складаю щиру подяку милосердному нашо­

Чарнецькому , св. Анні, св. Йосафату, бл. Йо­

св.

Антонію,

бл.

му Богу за вислухані молитви та отримані

сафаті, св. Терезі , св. Бенедикту, св. Шарбелю

ласки за посередництвом Матері Божої та св.

і всім святим за швидке одужання.

Юди-Тадея Василишина Кат ерина

Також висловлюю щиру подяку Господу нашому Ісусові Христу, Пречистій Діві Марії,

с. званівка,

св.Юді-Тадею у вирішенні побутової справи.

Донецька обл.

Гавриш Анна Хочу скласти через ч асоп и с

м. львів

« М ісіонар»

по­

дяку нашому Господев і Богу Ісусові Христові, На сторінках часопису «Місіонар» складаю

Пречист і й Дів і Мар ії, св. от цю Миколаю, св.

велику щиру подяку нашому Небесному Отцю,

Юді -Тадею та вс ім св ятим за от р и ман і ласки

Матері Божій, св. Юді-Тадею , всім святим за

впродовж усьо го м ого життя , а особливо за

велику ласку. Завдяки їхньому милосердю я

рік , ЩО минув .

вступила в університет. Закликаю усіх щиро

Мартинів А нна

молитися і усі проблеми та незгоди , страж­

м. Червоноград,

дання і болі проминуть.

Львівська о бл.

Тоцька Єва м. Золочів,

Складаю щи ру п одяку Пресвятій Трійці,

львівська обл.

Матері Бож ій, А нгелу-хоронителю, св. Юді­

Тадею , св . Альф о н су Л і rуорі, св. Піо, св. Складаю щиру подяку св.Юді-Тадею. Цей святий дуже мені допомагає. До цього свято­

Шарбел ю і всім святим моїм покровителям за вислухан і м олитв и п ро допомогу.

го мене навчив молитися мій чоловік, що

Орест Малиновський

подарував мені книжечку про св . Юду-Тадея .

м. Золочів

Цей святи й ревно опікується нашою сім ' єю. Він допом і г мені успішно здати сесію, коли я доглядала за своєю маленькою дитиною .

Дякую тоб і, святий Юдо-Тадею, за твою опіку над і мною і моєю родиною. Май нас усіх

у своїй оп і ц і і лас ці. Св. Юдо-Тадею, уповаю

на тебе! Лотоцька Оксана, м. Радехів

МІGІОП'1Р

український

хр1tстнянськ~ 1 й часопис


•ПОЕЗІЯ

ВЕЛИКИЙ ПІСТ о. Гри г ор і й ПОВОРО ЗНИК

Великий піст

це час , котрий для роздумів людини Господь дав

-

Для того, щоб задуматись над грішною душею, І Сам Спаситель приклад показав

Й на сорок днів для цього Він направився в пустелю. Увесь цей час молився до небесного Отця , Нічого в рот не бравши , не пив Він і не їв, Готуючись до Місії Спасення за волею Творця На кінець посту , як людина , зголоднів. Аж тут лукав ий, приступивши до Христа, Почав спокушувать його трикратно.

« Одному Богу, -

В і н сказав, -

належить служба та!»

І враз диявол відступив та Ангели служили безнастанно. Всі ми у світі цьому службу несемо ,

Такими сотворив нас Бог на образ Свій і на подобу. Служити ближньому, так, як собі самому Кожного дня Всевишній нам дає таку нагоду. Та не завжди людина виконує закон , Порушуючи заповідь, грішить супроти Бога,

Як блудний син, покинувши батьківський дім,

Йде в світ гріха, такою є його дорога.є «Будьте завжди на осторозі,

-

наказує Христос,

Життя непевне». Апостол мовить: «Дні лихі» . Час несподіванки всім нам приносить, Кожен із нас може покаятися за свої гріхи.

Задуматись, заглянути в своє нутро,

Свого сумління обрахунок всім як слід зробити, Покаятись і навернутись, як колись святий Петро,

Щоб в чистоті і святості життя своє прожити. Для цього нам дано Великий піст

-

Це час святий, час для духовної обнови; Очиститися від гріха, залишивши весь бруд, Взяти свого хреста і знову рушити в дорогу.

Таку дорогу всім нам визначив Христос .

Вона важка, та з Богом ми пройти її всі зможем . Піст і молитва

-

це як два крила,

Котрі людину зможуть занести у Царство Боже!

MIGI~lli\P

у1<ра ї1 1 ськиИ хр11ст11янс1ж11й чаСОГІІ1С

-


ОПОВІДАННЯ

8

ГОСПОДНІЙ ПОКЛИК Мелетій БАТІГ, ЧСВВ

Вже зранку до міста Бар йшли люди до свя­

Ці слова дуже запали в душу Марії. Сповіда­

тині на храмовий празник святої Анни. Біля

лася вона перед самим Святим Причастям, а в

входу до храму з обох сторін стояли, як тоді

кінці Служби Божої щиро молилась перед

говорили, «секретні сотрудники». Вони своїм

образом святої Анни. Звернула свої очі на неї

суворим поглядом пильно спроваджували

і на ди тинку-Богоматір, яка на колінах своєї

кожного, хто йшов молитися Богові. Та на­

матері читала псалтир, вимовляючи виразно

самперед дітей тут же завертали додому.

своїм дитячим голосом кожне слово.Так, при­

«Нельзя вам ходити сюди, ваше місце у

наймні, здавалося майбутній матері.

школі»,

-

говорили вчителі навіть дітям, які

ще не вчилися у школі.

- О Свята Анно, ти дала обітницю, що по­ жертвуєш

До храму легкою ходою підійшла вагітна

Богові

свою

дитинку,

яка

народиться. І від цієї обітниці не відійшла. О,

жінка, а поруч з нею дівчинка.

як би я хотіла, щоб і моя ди­

Хоч мене пропустіть з

тина посвятилася Богові.

-

дівчинкою. Бачите, що я

Сьогодні, в час безбожного

... , -

дивлячись на дівчинку, вона

атеїзму, потрібно так багато

немов випрошувала у них доз­

священиків, монахів і мона­

волу

пропустити

хинь! Тож молись, свята

свою

Анно, щоб дитя, яке я ношу

племінницю.

-

під серцем, посвятилося Бо­

І вам ще хочеться із села

сюди йти? Що тут доброго да­

гові.

ють?

бажання, прошу тебе, свята

-

здивовано запитувала

молода вчителька, а потім до­

Це

найбільше моє

Анно! Марія виходила із храму з

дала:

- Та у вас біля хати ввечері

полегшенням. Її душу охопи­

буде прекрасне кіно. Що тут

ла радість і надія, що Бог

цікавого? Не розумію. До клу­

вислухав їІ палке прохання.

бу ходіть, а не до церкви.

8

Марія водила да храму свого ПаВлуся

Біля воріт вже не було перевіряючих непроханих гостей і

Марія промовчала на запи-

тання і швидко з малою пройшла крізь ворота.

вона взяла за руку свою дівчинку-небогу й по­

Ось вона вже між людьми. Почалася Служба

далася разом з нею до свого села.

Божа. Біля сповідальниці стояла велика чер­

Минув час, Марія вже водила до святого

га. Марія зайняла чергу і заодно уважно

храму свого хлопчика

вислуховувала кожне слово Служби Божої.

ним були прикрощі. Марія любила стояти по­

Священик після Євангелії почав говорити про­

заду, а Павлусь тягнув свою маму наперед.

повідь.

-

Павлуся. І завжди з

Він дуже пильно поглядав на священика і спо­

Святі праведні Йоаким і Анна не мали

стерігав за кожним рухом. Були випадки, коли

дітей, але вони не переставали молитися за

священик благословив людей, то Павлусь теж

отримання ласки Божої. Анна, а також Йоа­

піднімав руку вгору і це викликало посмішки у

ким, пообіцяли Богові, що відцадуть дитину у

присутніх людей.

-

святий храм, як тільки вона у них народиться.

Одного разу мама не взяла його з собою на

MIGI~fu\P

україт:ьк111t

хр•tстнянськшІ часоп11с


j

• ОПОВІДАННЯ Службу Божу. Павлусь був дуже роздратова­

особливо молодих віруючих людей.

ний і, коли прийшла наступна неділя, він вже

Про Павлуся знали добре, що він прислуго­

довго чекав маму надворі і радісно йшов чо­

вує в церкві біля отця Броніслава, що вдома у

тири кілометри до святого храму. Отець

нього стоїть маленький престіл, що він ніколи

Броніслав запросив його до служіння. Це

не опускає молитви.

була неабияка радість. Хоч йому ще не було й

Коли вчитель чи то фізики, чи математики

семи років, та він вже вважав себе дорослим.

викликав його до дошки на уроці, то вигаду­

А прийшовши додому, хотів в усьому насліду­

вав такі запитання, на які не так легко було

вати священика. Часто піднімав руки вгору,

відповісти, а потім, іронічно сміючись, гово­

до всіх промовляючи: «Господь з вами!» Мати,

рив:

думаючи, що це гріх проти другої Божої за­

повіді, забороняла йому це повторювати. А

-

Павлусь, коли нікого не було в хаті, піднесе руки вгору і співає «Отче наш». Мати водно­

Молитися вмієш, до церкви ходиш, а уро­

ки не вчиш, сідай

двійка.

-

Та найбільше йому дорікала директор шко­ ли.

час і раділа, і тривожилась, лише в молитві

- Скільки можна це терпіти? Ми йому гово­

знаходила собі розраду, бо навіть родичі і

римо своє, а він не слухається і ще притягує

сусіди дорікали їй.

до себе інших хлопців. З райвно постійно дзво­

Павлусь відсвяткував з батьками дванадця­

нять про недоліки у нашому вихованні. Прошу

ту річницю свого народження. В честь такого

прийняти всі відповідні заходи для його пере­

ювілею у сво.ій кімнаті він зробив престіл з

виховання,

вівтарем, де вже постійно молився. На пре­

вчительським колективом.

столі стояв хрест, свічки і образ Матері Божої

-

говорила

вона

перед

Застосовувалися різні способи цькування від заниження оцінок до побиття. Били учні,

Неустанної Помочі, а на Богослуження до

-

храму він ходив вже самостійно і прислугову­

його однолітки, а Павлусь про це вдома не

говорив ні слова. Одного разу мати побачи­

вав своєму отцю-пароху.

Саме в цей час Павлусь зазнав найбільших

ла, як з його вуха текла кров.

переслідувань у школі за свою віру як від вчи­

-

телів, так і від своїх товаришів-учнів. Кінець

вона.

вісімдесятих років минулого століття відзна­

чався чи не найбільшими переслідуваннями,

А це що таке?

-

стривожено запитала

Хлопець не міг затаїти і відповів:

- Хлопці мене ... , щоб більше я не ходив на Богослужіння.

Мати з хлопчиком змушені були звернутися в лікарню, де Павлусеві призначили лікуван­

ня, але справу про побиття не відкривали, а ще пригрозили матері за те, що її син бунтів­ ник. Мати змирилась з цим, хоч Павлусь отримав пошкодження слуху на ціле життя.

Іншого разу, йдучи зі школи, учні біля скир­ ти соломи запхали Павлуся в нору, яку собі

вирили собаки і, зв'язаного, залишили, при­ трусивши нору соломою.

-

Нехай знає, як молитися,

-

сміялися

хлопці, не розуміючи, що чинять. •

Павлусь виліз із нори, розв'язав руки і мов-

... маленький Павлусь

МІ

G} ~ Н'1Р

у1<раїнськ ий

християнсьІ<ИЙ ЧС:ІСОПИС


ОПОВІДАННЯ

8

чки пішов додому, клякнув перед своїм пре­ столом і зі сльозами щиро молився.

Про це все дізнався о. Броніслав. Він по­ просив матір і Павлуся молитися за всіх, хто завдає йому кривди.

-

Тільки прошу вас, моліться за їх навер­

нення. В скорому часі все переміниться.

• 1

А о. Степан Сошка, який приїхав в гості до Бару, погладив хлопця по голові , кажучи:

- Ти щасливий, Павле, що вже можеш тер­ піти за віру. Тобі Бог готує щось дуже добре. І дійсно, в скорому часі все змінилося. Пав­ лусь перевівся до середньої школи у село

Войнашівка, де був директором школи єврей

8

Но свято ми разом

Михайло Львович. До Павлуся він ставився з великою повагою і дав йому всі можливості

нер.

До Бару приїжджає як бажаний гість і, коли

для навчання.

Зранку Павло йшов до школи на уроки, а ввечері відвідував Богослужіння, в яких брав

його запитують, з якого часу він відчув покли­ кання, то з усмішкою відповідає:

активну участь.

-

Моє покликання почалось ще в лоні моєї

Одного разу з Польщі приїхали отці Облати

матері. Це вона, моя добра мати, вимолювала

Непорочної Марії. Вони зацікавилися Павлом,

в Бога для мене покликання, і я їй дякую за

поговорили з ним і запропонували після

це. Покликання до священства, чи до мона­

закінчення середньої школи вступити до їхньо­

шого стану саме по собі не приходить. Його

го Згромадження, а наразі пообіцяли

треба випросити і заслужити. Будучи на реколекціях , на місіях, отець Пав­

МОЛИТИСЯ за нього.

Після успішного закінчення середньої шко­ ли

Павло

вступив

до

монашого

Згромадження . Проявивши великі здібності

ло завжди закликає матерів молитися за духовне покликання своїх дітей, наводячи при­

клад своєї доброї матері.

у навчанні , закінчив семінарію свого Згромад­

- Життя -

це нива, на яку кличе Господь

ження і попросив, щоб свячення відбулося у

женців. Тільки з великої любові до Бога мож­

Барі.

на посвятити себе Йому і віддати своє серце,

На свячення до храму прийшло багато лю­

радість, працю, терпіння, свою волю і навіть

дей. На Службі Божій були й ті хлопці, які в

почуття. А без матері, батька тут обійтись не­

школ і збиткувалися над Павлом. Тепер вони

можливо.Тому моліться, батьки, найперше за

навернулися до Бога і разом з усіма відвідува­

покликання своїх дітей,

ли Богослужіння.Та найбільшим дивом стало

о. Павло Вишковський , ОМІ.

те, що вчителька, яка завжди дорікала Пав­

"'

завжди говорить

~

"~оь ~

лові за його побожність, тепер практикувала справжнє християнське життя і не могла на­

тішитися, що її вихованець став священиком­ місіонером .

Отець Павло, закінчивши ще богословські студії у Римі, повернувся в Україну як місіо-

MIGIOHl\P

-

українсь1<ий ХрИС'ГНЯНСІJІ(ИЙ часопис


8

ОПОВІДАННЯ

МОЛИТИСЯ, ЩОБ БУТИ ТАКИМ, ЯК ХРИСТОС Переклад з польської Соломії КОРНИЧ З книжки «Де нь з а дне.111. Недільне свято. Ро з дулtування для молоді»

Альбіно Лучані, вже як папа Іван-Павло І,

-

Усі святі, врятуйте нас від хвороб, голо­

«до раю щоденно надходить велика-пре­

ду, війни." Читаючи цю безконечну літанію людських

велика кількість листів. Надходять з кожного

прохань, втомлені ангели вигукнули зрештою:

розповідав таку історію-притчу:

куточка світу, написані всіма мовами і завжди Ангели їх сортують, скеровуючи до адре­

сатів. Звичайно, найб іл ьше отримує їх Діва Марія -

з нею змагаються Святий Антоній і

святий Юда-Тадей -

-

Чи це можливо, що люди мають лише

уста, шлунки, кишені і портфелі? Здається,

містять якісь прохання.

опікун у безнадійних

що зовсім не мають душі! Потім перестали вже дивуватися та віднес­

ли листи їх адресатам . Діва Марія читала їх усіх по черзі, завжди дуже уважно, п і сл я чого,

сповнена материнської турботи про людей,

справах.

Котрогось дня, аналізуючи прохання, що

були в листах, ангели були дуже здивовані, коли довідалися, з якими проханнями люди

веліла ангелам надавати негайну допомогу. Нарешті прочитала останній короткий лист, що містив просту молитву:

звертаються до Цариці Небес. Це було для

«діво Пресвята, молю Тебе про єдине: вчи­

них превелике розчарування. Усі листи місти­

ни, щоб з дня на день я ставав щораз більше

ли прохання, пов'язані з земним життям.

подібним до Твого Сина Ісуса Христа!»

- Свята Матінко, поверни мені здоров'я". Зціли мого синочка". Вчини , аби знайшов працю" . Поможи мені здати екзамени ... По­

Втішена Діва Марія промовила до ангелів,

ЩО СЛУЖИЛИ Їй: - Нарешті!." Ту справу залагоджу сама!»

можи мені знайти чоловіка".

MIGI~Hl\P

украЇІІСЬКJІJf хрнстиянськ1 1й часопис


СТОРІНКА ДЛЯ ДІТЕЙ •

КАПЕЛЮХ З МАКАМИ Олександра ГУРГУЛА

- ЩУРАТ

Зі збірки оповідань «Оленчина мрія», Львів,

1994

Янка, дочка власника молочарні, що в

пояс ... Оленці було трохи прикро -

партері будинку, мала новий капелюх. Вона

любила все блискуче, яскраве, -

дуже

але вона

прийшла на церковне подвір'я, де звичайно

тут же поті шила себе: як виросту, куплю бага­

бавились діти з цілого будинку, з гордо підня­

то блискучого шовку, щоб був широкий пояс

тою головою, мовляв: дивіться, який у мене

з кокардою, а френзлі сягатимуть аж поза

капелюх! А капелюх Янки таки справді захо­

коліна!

пив усіх дівчаток. Це була солом'яна «будка»,

Оленка була трохи лакомою. Любила

підшита рожевим, а по боках були червЬні

під'їдати з пательні запражку, а за це її свари­

вишні і китиці стяжок, що

ли. «Як виросту, усмажу

зав'язувались під бородою.

собі цілу пательню запраж­

Оленка від цього капелюха

ки і всю з'їм!»

очей не могла відірвати. Як

собі.

-

думала

же в тій хвилі не любила вона

Одного разу на вечерю

свого, з рижової соломки,

були присмажені вареники

капелюха, з піднесеними

з квасним молоком. Олен­

навкруги крисами, обведе­

ка добряче набігалася на

ними гранатовою рипсовою

подвір'ї і зголодніла. Ско­

стрічкою, і з такою ж гум­

ренько з'їла свою порцію,

кою під шию, щоб не впав з

а попросити ще трішки не

голови. Дарма, що сестри

мала відваги, бо запізни­

твердили їй, що саме такий

лась на вечерю. І знову

так1и

вирішила: як виросту, зва­

дівчинці, як Оленка, що він

рю і присмажу цілий баняк

капелюх

пасує

вареників і всі зrім із цілою

дуже елегантний, що купле-

НИЙ

У

першокласному

літрою квасного молока!

• ПеребиранняОленкадужелюбило

Отож і тепер, як тільки по-

магазині Антонія Кафки, а

будка з вишнями -

дешева тандита, яку про­

становила, як виросте, купити такий капелюх,

дають у всіх магазинчиках на ринку ... Хай собі

як має Янка,

сестри говорять, що хочуть. Вона, Оленка,

весело бавитись з дівчатками. Янка з ними не

-

одразу заспокоїлась і почала

пропадає саме за таким капелюхом з вишня­

бавилася. Ходила, як пава, і дуже вже пиша­

ми, квітками, стяжками ... «Як виросту,

лася своїм капелюхом. «Чому вона така горда?

говорила собі подумки, -

-

обов'язково куп­

лю собі такий капелюх, як має Янка».

думала Оленка .

-

-

Адже гордість

-

це

гріх! От було б добре якось переконати Янку,

Оленка мала звичку постановляти виконати

що дуже не гарно бути гордою ... »

свої бажання тоді, як виросте. Якось двом стар­

Минали дні. Дівчатка на подвір'ї потрохи

шим сестрам купили чудову тоненьку кремову

звикли до Янчиного капелюха. А Янка не мог­

вовну на «парадні» сукні. Кравчиня викроїла

ла змиритися, що вже не робить на подруг

так, що стало ще й на суконку для Оленки.

такого враження, і трохи сторонилася від то­

Забракувало лишень шовку і френзлів на

вариства.

МІ

GJ~ П'1Р

український

хр11ст1tянс1.кий_ _ _ _ _ __..._ _ _ _ __ часопис


8 СТОРІНКА ДЛЯ ДІТЕЙ Одного дня прийшла до Оленки додому су­ сідка -

дочка пароха пані Ольга

- з великим,

як решето, капелюхом у руках. Капелюх був цілий із рюшок з шовкової гази, оздоблений маками. Він був гарний, але вийшов з моди

- такого вже не носили. От пані Ольга і при­ несла його Оленці для забави. Оленка втішилася таким подарунком, одягнула капе­

люх на голову і закружляла від радості,

закрутилася навколо себе , як дзиІа. Відразу вирішила перебратися «За паню». Таке пере­

8

Оленка одягнула капелюх на голову...

бирання за дорослу Оленка дуже любила. Для

прилягали до лиця, а вище відвертались і ут­

цього в неї було все необх ідне: стару нижню

ворювали над чолом круглий дашок. На

мамину спідницю «гальку»

відворотах квіт ли по два маки з кожної сторо­

-

з двома фаль­

банами внизу одягала «догори ногами» і

ни, а ціла головка теж червоніла маками. Це

перев'язувала п ід пахами мотузкою. Фальба­

був диво-капелюх, всім капелюхам капелюх!

ни творили наче пелеринку, а низ був вузький

Оленка підстрибнула від радості і розцілува­

і «дуже модний» . У панчохи впихала дитячі

ла сестру. Такого чудового капелюха вона ще

кубики і, таким чином, отримувала «високі об­

ніколи не бачила!

цаси». В руку брала стару торбинку, з якою

Домашні теж похвалили обнову. Всі диву­

колись сестри ходили на забаву, і, так пере­

валися спритності Наталки та її доброму смаку.

брана за «дорослу паню», повагом походжала

Оленку в цьому капелюшку назвали польовою

по хаті, всім кланялась легким кивком голови,

русалочкою

ніби десь на прогулянці у парку.

...

Оленка не хотіла розлучатися з новим капе­

Зі школи прийшла сестра Наталка. Вона

Люхом, все заглядала в дзеркало, яка вона у

побачила «дорослу паню» в новому капелюсі.

ньому гарна! Їй уже закрадалася у голову со­

«Ти звідки його маєш?»

- запитала. Оленка

лодка думка, як то вона завтра «покладе на

відповіла, що пані Ольга подарувала їй капе­

лопатки» Янку з її вишнями. Адже її капелюх

люх для забави. «Дай, погляну на нього

у сто разів кращий, ніж у Янки! Тепер вона,

зблизька»,

Оленка, гордовито походжатиме між дівчат­

-

попросила Наталка. Оленка

неохоче зняла капелюх і подала сестрі. А На­

ками і ще подумає, бавитися з ними, чи ні!

талка, коли вже візьме що-небудь у руки, то

Але Оленка вчасно схаменулася: що це я?

таку цяцю з цього зробить, що лиш дивись і

Хотіла відучити від горд0сті Янку, а сама? Та я

дивуйсь. Ось і тепер: одягла капелюх на голо­

ж ще гірша від неї! Ні! Не буду гордою! Та й

ву, покрутилася перед дзеркалом туди-сюди,

гордитися нема чим: капелюх принесла пані

щось поміркувала і сказала Оленці: «Гарна

Оля, переробила його для мене Наталка. А я?

штука. Я тобі зроблю з нього капелюх до но­

Що він мені личить? Та в такому капелюСі будь­

шення. Хочеш?» Теж питання! Мати капелюх

хто виглядатиме принцесою! Але можливо,

з чудовими червоними маками

-

це щось

таке, що перевищує всі насміливіші сподіван­

гордості.

Оленка не могла дочекатися ранку, щоб уже

ня!

Після обіду Наталка взялася до роботи. Скрутила широкий каркас капелюха, із широ­

ких крис зробила «будку» -

що саме завдяки йому Янка позбудеться своєї

при вухах криси

опинитися на подвір'ї. Пішла скоренько спа­

ти, щоб ШВИДКО минув час. Ранок випав напрочуд погідний, було соняч-

MJGI ~ П'1Р

український

християнсш11'1 ч асо п ис


СТОРІНКА ДЛЯ ДІТЕЙ • но і тепло. Оленка змовила вранішню молит­

стало жаль подруги. Вона підійшла до Янки і

ву, швиденька з'їла сніданок і побігла на

привітно сказала: «Знаєш, а Петро, син пала­

подвір'я. Гарна погода звабила на свіже по­

маря, сказав, що сьогодні його батько поведе

вітря не лише Оленку. Майже всі діти були в

нас на перший балкон вежі. Ходімо, почекає­

зборі. Побачивши Оленку в капелюсі з мака­

мо на нього у церковному городчику!» Оленка

ми,

дівчатка

остовпіли.

Вони

мовчки

подала Янці руку і дівчатка приєдналися до

захоплено дивились на чудо на Оленчиній

гурту дітей. За хвилинку всі сиділи на кам'­

голові. Янка, як звичайно, стояла трохи осто­

яній лавочці в городчику і, чекаючи на

ронь. Вона наче змаліла, принишкла і якось

захоплюючу екскурсію на вежу, говорили про

ніяково гляділа на подругу. Оленка зрозумі­

щось веселе і сміялися. А гордість і заздрість,

ла, що її капелюх зіграв своєю роль

які хотіли порізнити дітей, злі та засоромлені

-

гордість

у Янки зникла, мов не бувало. І раптом Оленці

щезли з їхнього гурту.

ДЗЕРКАЛЬЦЯ ДУШІ бр. Миколай МИКОСОВСЬКИЙ, ЧСВВ

12. Гордість і покора в багатьох особах то

Лагідне слово сильніше від крику.

1. 2.

Темна голова - мати темних суджень.

сходяться, то розходяться, і рідко коли дов­

З.

Якщо б кожен тут ішов по Творцевих

ший час не бачаться.

1З.

слідах, то важлива зустріч зустрічей відбулась

4.

Чиста душа не скупа на ніжні усмішки.

5.

Постійне заперечення трансцендентно­

го Абсолюту -

невиправдане заплющення

очей на вищий світ, слабим відблиском якого

думки про нас.

14. чують.

15. Бог радо народиться в нас, коли ми

Голос правди все-таки гучніший за го­

лос неправди, хоч часом здається, що його не

є цей. б.

Якщо плекатимемо в собі світлі Спаси­

телеві думки, тоді інші плекатимуть добрі

би.

Успіх легко будить заздрість, а от їй

його розбудити - важко.

радо народимось для Нього.

7.

Автентична віра християн -живильний

сік для їхнього дерева життя.

8.

Перейти життєві гори легше з факелом

покори.

9.

Щоб навчитись добре говорити про

Бога, треба найперше навчитися добре гово­ рити до Нього.

1О.

Розсудлива цілеспрямованість кладе не

раз швидко край затяжному довгому блукан­ ню.

11.

На фоні соціального простору кожен

себе малює неначе двома пензлями: сукупні­ стю слів та вчинків.

ІЕ1

MJGJOH'1P

Чиста душа не скупа на ніжні усмішки

укрnїнський

хр11стиянськ11й часоп11с


•ПОЕЗІЯ

ЗІ ЗБІРОЧКИ «СВІЧЕЧКА»

ДІАЛОГ З ВІТЧИЗНОЮ Олесь СТЕПАНЕНКО

(*9.11.1984 +29.12.2004)

Юн.ий поет з .11t. Дергачі па Харківщин.і.

29

грудн.я

2004

р. Олесь трагічн.о заг ин.ув під

колесами потяга.

Поет:

Чом твої святі герої

Рідна, багатостраждал ь н а Мати-У к раїно !

Й солов'їна мова, Їм неначе кістка в горлі,

Чим ти Бо га прогні в ил а ,

Як в зерні полова?

Чом тебе покинув?

Вітчизна:

Чом т вої непевні ді т и

Що їм Вітчизни честь і слава,

Тебе п роклинають?

І мови рідної краса?

Чо м у рідному, своєм у

Для них гербом і стягом стала

Радості не мають?

Руськоязична ковбаса.

1995

р.

ЩО СНИТЬСЯ ДИТИНІ А. Ф. Пан.ів Світ дитин.и (1930р. )

В неб і сяють зорі ясні,

-

Місяць глянув до віко н,

Як засяє новий день,

Спи, дитятко! Завтра вранці,

В люл і с пить мале прекрасне,

Прийдуть соняшні післанці,

Спить -

Здують сон з твоїх очей.

і бачить ди в н ий сон.

Бачит ь янголят небесних,

-

Як завел и хоровід,

Ми вже мусим поспішать ;

Спи, дитино, спи щасливо,

Чує сп і в и їх чудесні,

Нам ще треба -

Що ідуть під небоз в ід:

Другі діти присиплять".

-

Спи , д итино, спи, пташатко,

Ти нев и н не, ти ніжн е

живо-живо -

В небі сяють зор і ясні, Місяць глянув до вікон,

-

Ми п і сня м и , небожатко,

В люлі спить дитятко красне,

Заколише м о тебе .

Усміхається крізь сон".

Відповіді на кросворд, вм і щений в МІСІОНАРІ 3а грудень 2006 р.:

По горизонтал1:· 5.Бонаве нтура. 8 . Синай. 9 . Йосиф. 10 . Курія . 1З.Скуфія . 14.Колесо. 18 .Давид. 20 . Кивот . 21 . «Кредо ». 2 2 . Чудотворець . По Вертикалі: 1.Ро м а н. 2.А вакум . З . Андрій . 4. Ореол . 6 . Кишакевич . 7.Милосердя . 11 . Ніч. 12.Бог. 15 . Лакота.

16.

Диско с . 1 7 . Розу м . 19.Праця .

Відповіді на РІЗДВЯНИЙ КРОСВОРД, вміщений в МІСІОНАРІ 3асічень2007 р.: По горизонталі: 8.Дзв ін. 9. Чоловік . 10 . Тайна . 11.Цар. 12.Мед. 15.Бог. 16.Пан . 17 . Мир . 18.Віл . 21.Люд . 24.nіч . 28 . Голос. 29 . Молитва. ЗО . Нічка .

По Верmикалі: 1 . Узвар. 2. Р ік. З. Зоря . 4. Сон . 5 . Сіно. б .Дар . 7.Ангел. 13.Йосиф. 14. Марія . 19.Лю­ бов . 20.Зірка. 22.Ірод. 23 . Д і ва . 25.Хор. 26 . Син . 27.Н і ч .

MJGJQHl\.P

украЇ Н СЬІО·І Й

хр'1СТ'1янськ'1(І часоп11с


КРОСВОРД•

«ТІЛЬКИ ЧОТИРИ ЛІТЕРИ»

19 По горизонталі:

1. Назва суспільно-релігійної газети. З. М і сто в Н і меччин і, де розташова­

ний монастир св. Симона. 4. «Прощай Назарете, і ти , св ітла хата , -

дорога неблизька, сувора,

німа, ... палестинська вітрами багата, під серцем Марії дитина дріма» (Із вірша о. Василя Мендруня, ЧСВВ). б. Вокальний твір для одного голосу, що входить як складова частина до опери, ораторії.

7. Жінка патріарха Авраама. 9. «Ніщо так не поширює славу про людину, як святий ... Золотоустий. 11. Великий дворічний або багаторічний бур'ян родини складноцвітих. 1З. Відоме місто в Авто­ номній Республіці Крим. 15. Найбільший грецький острів у Середземному морі. 17.

блиск чесноти, хоч би вона старалася всіма силами її укривати» -

Греко-католицький священик на Закарпатті, професор і ректор Духовної семінарії в Ужго­ роді, помер на засланні в Караганді.

18. Порушення законів Божих. 19. Один із дванадцяти

малих пророків, чудом врятувався від риби, яка його проковтнула під час подорожі до Ніневії. По вертикалі:

1. Щипковий музичний інструмент. 2. Частина світу. З. Один із апостолів,

якого прозвали «близнюк». 5. Мати Пресвятої Богородиці. 7. Край ліса у долині ... в садах цвіте, там в церковці, у святині Ісус забутий жде (Із пісні «Край ліса у долині»). 8. Низький жіночий або дитячий голос. 9. Один з чотирьох великих пророків, син Амоса, написав проро­ чу книгу.

10. Окремий звук певної висоти у музиці, співі. 12. Композитор, василіянин, автор 14. Автор книг «Жит­ тя святих». 15. «Хто на землю сходить з неба, йде по світу, в кожний ... ? То святий наш Миколай». 16. Почуття глибокого жалю, важкий настрій, переживання, спричинені якимсь пісень: «Під хрест твій стаю», «Ісусе милий», «Вихваляйте гори, доли».

горем, невдачею.

Підготувала Леся ШТИКАЛО, м. Львів

МІGІОП"-Р

українсьювt XpІJCTJ.ljJHCbKI01

часонис

- - - - - -- - - - - -


К'яра Любіх "І знову Різдво"

-

Львів: Місіонер,

2006.

Нова книга К'яри Любіх ставить перед читачем, здавалося б, таке просте питання-чим усе-таки є

Різдво? Чи не згубилася його Таїна? Чому Різдво не старіє? І чи може бути Різдво щодня? Що значить

"готуватисЯ до Різдва? .. " Мистецтво слова і мистецтво графічного оформлення, довершуючи одне одного, роблять цю книгу чудовим надбанням для кожного.

Гарольд С. Кушнер

"Кому потрібJіИЙ Бог?" Місіонер, 2006.

Львів:

"Кому потрібний Бог?" - популярний у США та європейських країнах бестселер

багатьох

американського

рабина-теолога

Гарольда

С.

Кушнера. Це одна з багатьох його книг про взаємини між Богом і людиною, про ставлення до інших людей і до себе самого. Автор аналізує, на чому ми будуємо своє життя, і дає конкретні поради, постійно звертаючись до тексту Бібліі: При цьому Гаральд С. Кушнер тонкий знавець психології та людської душі,

мудрий

і

спостережливий

проповідник

-

говорить про радість і страждання не абстрактно , він намагається допомогти у реальних життєвих ситуаціях. Це книга про сенс людського існування, про те, яку

величезну перевагу дають людині віра

в

Бога,

релігія, скарби Божого слова . Вона адресована всім тим,

хто

намагається

протистояти життєвим

труднощам; усім, хто втрачає і знаходить; кожному, хто у хвилини найбільшої радост і та в години найтяжчих випробувань не забуває про Бога і не перестає вірити в Нього .

....

Св . Григорій з Назіянзу "Велич святоrо Василія Великого" ~ Львів: Місіонер, 2006.

~

Але ця

Немало книг написано про св. Василія Великого.

-

особлива . Цінність ії в тому, що написав

ії великий друг св. Василія- св. Григорій з Назіянзу, себто

це

книга святого про святого. Окрім та надгробного слова на честь Великого, книга містить листи св.

життєпису Василія

Григорія до св. Василія, промови та епітафіі; що свідчать про неабиякий літературний хист цього великого святого .


Сказане слово повинно бути почутим! Слова Богослужіння , проповщ1 , звернені до вірни х, повинні вщлунювати у їхніх серцях. Пропонуємо встановлення

найсучаснішого

якісного

обладнання

для

озвучення

храмів ,

залів

та

інших

приміщень.Підприємство спеціалізується на озвученні храмів, які мають пова жні акустичні проблеми (відлуння у храмі, помноження, невиразність звуку, тощо). Після встановлення апаратури кожне слово стане виразно чутним у будь-якому місці храму!

Встановл.ювані

голосники

професійні ,

широкого

спектру дії ,

далекоосяжні ;

зовнішний

вигляд

підлаштовується під загальний інтер'єр х раму (в золотому, срібному та чорномармуровому обрамленні) . Ваш храм набагато ефективніше служитиме проповіді Святого Євангелія та спасінню безсмертних душ! Також обслуговуємо

Телефон для контактів: +38-067-711-12-15 в ід пустові Богослужіння та святкування , концерти,

обслуговування сцени, освітлення та озвучення. Телефон для контактів:

+38-050-371-21-00

забезпечуючи

монтаж та


Turn static files into dynamic content formats.

Create a flipbook
Issuu converts static files into: digital portfolios, online yearbooks, online catalogs, digital photo albums and more. Sign up and create your flipbook.