Місіонар 03 1993 by mykolaslotvinskyy

ПPECBSITOro ІСУСОВОГО СЕРЦЯ

Укра'інський католицький

місячник В11даt0ть ОО. Вас11лія1111

Наміреню1. Апостольства

молитви на березень

.""".".."""""""".. 1

Послання Папи івана Павла П на великий піст 1993 року .....".... "." ..."""" 4 "И~-

. " ."...... б

ого ранами ми вишкуваю".

о. Йосафат Г.t]J•ховецьюtй, ЧСВВ

Погляд Христа .""..""".. """""""...""""." 8 о. Василій Мендрунь, ЧСВВ

Благовісrування Божого Царства

євангельське проповідування

.. ""..." 9

о. Василь Дрібненький, ЧСВВ

Сенс історії і християнство

." .."""" 11

о. Діонізій Ляхович, ЧСВВ

Чотирнадцять стацій хресної

дороги

... "..."...""....... "... ".""." .. "..... ".~ .."".. 15

Ро.11а11 Брезіцький

Життя св. Василія Великого

."" .."...22

Павло Аллярд

Адреса редакції: м. Львів,

290019

вул. Б. Хмельницького,

36 Святоонуфрїівський монастир оо. Василіян тел.

72-95-69.

Реєстраційне свідоцтво ЛВ-№

122

Зам. N~

Містерія сніrу

."."" ......."..."""."".".."."" 26 Поетична сторінка ."..."...."".".".......... 27

Наші дот1сувачі

Бджола "Мета"

"".""."".""."..."......"."." 29

Легс11ди нро Христа

інqюрмаційн<:1. мозаїка ....."............ "... 31 •

Передруки і переклади дозволені за

поданням джерела.

• Редакція 1астеріrає собі право виправ ляп1 мову і скорочувати надіслані матері али.

,. (І] А 111 ,"І (114 (8)1І!Ml1d3(1811 l l ;J І І МОЛИТВА ЩОДЕННОГО

ПОЖЕРТВУВАННЯ ДЛЯ ЧЛЕНіВ АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ.

О, божестве1111е Се1ще ісуса! У злуці з тнм 11аміре1111ям, з якпм Тп па землі від давав славу Бо1·оnі і тепер щодешю відда сш в І~ресвятіfі Тайні Євхарнстії, жер твую Тобі через Непорочне Серце Пречп стої Дівп Марії всі свої мошпвн, справн, слова, думк~1 й терпіння шшішнього дня

у внпагороду за всі зпеnаш, образп і крпвдп завдані Тобі. Жертвую їх особлнво за святішого Отця Папу рпмського, за святу Церкву, за навернення грішншdn і у всіх 11аміре1111ях Апостольства Молптвн, прпзначенпх па цей місяць і па сьогоднішній день.

Пресвяте Серце ісуса і Марії, спома

гайте св. Цер1.5.ву і Україну!

Оце, Серце, що так ду:же 11олюб11ло людей ...

Святпй Иоспфе. Покровптелю і За стушшче пр11ятелів Ісусового Серця, мо

ЛІІ Бога за пас. Святпй Архангеле Мпхаїле, св. Мнко

лає, ·св. Волод1Ім11ре,

св. Йосафате,

За

стушшкп Українп, моліть Бога за пас.

НАМЇРЕННЯ АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ НА БЕРЕЗЕНЬ: Загальне: ЩОБ СВіТЛО ВЇДКУПЛЕННЯ ПЕРЕТВОРИЛО НАШі ОСОБИСТі ТЕРПЇННЯ У ДАР ЄДНОСТИ З ХРИСТОМ ДЛЯ СПАСЇН НЯ СВіТУ. Часто спостерігаємо, що сучасна людина боїться терпінь, вамагаЄть

ся їх уникнути. А коли це їй нс вдається, - то11і наступає трагедія. Людина вважає себе найнещаснішою з усіх людей; часто ця людина не ВИ1_'римує ... Вона не має сили, котра б її підтримала у тяжких випробуваннях і·кризах цього життя. Все це стає ще більш драматичнішим, коли разом із нею терплять її рідні, близькі. Христос вказав вихід із цієї, здавалося б неймовірно тяжкої і безна дійної ситуації. Вів приходить до людини, нк Людина терпінь, Той, кот рий сам особисто пережиn і перестраждав надмірно важкі терпіння. Він приходить до людини увінчаний терневим вінком наруги із зраненими долонями ... Він запрошує шqдиву йти за Ним слідом і обіцяє, що виведе людину із розпачу терпіння. І виводить ... БЕРЕЗЕНЬ

місіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ Велике діло Відкуплення випливає з хресної смерті Христа ( пор. Мк.10, 45; 1 Тим. 2, 6). Апостол Павло пише, ~цо ми відкуплені 1шсокою ці ною (пор. 1J<op.6, 20; 1Петр.1, 18-19 ). Смерть Ісуса Христа є визволенням з нсnолі гріха, диявола, приман

цього

cniry та перш усього з смерті. Тому свобода nід тих сил, які обплуту

ють людину і підводять під її праnдиnого призначення, є великим даром для кожної людюш. Цю християнську свободу можна розуміти в сенсі політичному і соціальному, але найголовнішим є це, що вона завжди за торкує глибинну суть людини, - психологічно визволяє людину у ncix її nимірах. Тому це визволення є не стільки тимчасовою програмою життя, скільки ПОDІІИМ nизnоле1111ям людини; бо її ціллю є свобода людини D Бо зі та у спільності з Ним. Ця свобода приходит~, через відноnлешш у Хри сті цьщо первісного зв'язку людини з Богом. "В Ісусі Христі видимий світ, створений Богом для людини - r~e той світ, який, попавши в гріх, " був підпорядкований суєті" - зrюnу увіходить у первісний зв'язок з тим самим джерелом Божої мудрости. і Любови. Бо "Бог так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного даn" ( Ів. З, 16). "Як у чолоnіці-Адамі той зв'язок розірnаnся, так у ч9лоnіці-Христі його знову nстаноnлено" ( пор. Рим. 5, 12-21), - пише Пана Іван Павло 11 n Енцикліці "Відкупитель людини". У Христовому ВЩкуплеrші людина віднаходить не тільки цей поrюв лений зв'язок з Богом, але й nласну гідність і nели'-1; поnrюту вартості сво

єї людської природи,

- людську величину таїнства

Відкуплення.

" Христос

Відкупитель n усю поnrюту об'являє людину самій же людині. Вона - як що так можна nислоnитися - є людською nеличиrюю таїнства Відкуплен ня. В цьому вимірі людина знаходит!, величністr" гіднісп, і вартість, вла стиві своїй людській природі." (Папа Іван Павло 11, там же). Ціле таїнство Відкуплення, а особливо страждашш Христа, мають величезне значеrшя n житті християнина. Кожне терпіння християнина набирає якісно цілком інакшої цінності саме через досконале розуміння сенсу терпінь Христа. Це терпіння може бути як фізичне, так і моральне; nшю у нашому практичному житті може набирати різних форм: переслі дування, зневаги, бідність, послух, зречення себе у жертвенному служінні потребуючим, хвороба, смуток, самотність, моральні страждання,". вми рання у різних його проявах. Але псі ці терпіння мають вартість есхато логічну, бо стають джерелоrу~ rюnого пічного і ,щасливого життя: " Увесr, час носимо n тілі мертвоту Ісуса, щоб і жиn·я Ісуса n uашому житті було яшrим"(2 Кор. 4, 10). Через такі терпіння людина немов входить у саму глибину таємниці терпінь Христа і єднається з Ним. Терпляча людина через християнізацію свого терпіння отримує дар єдности з терпля•шм Христом, який спроможний допомагати й іншим людям, дати світло і оптимізм у щоденних життєвих клопотах. " Христос, який за ncix помер і воскрес, через свого Духа, спроможний дати людині своє світло і силу, щоб пона могла відповісти своєму покликанню" (Папа Павло VI, Еrщик ліка " Свою Церкву "). " Основним завданням Церкви .за ncix епох, зокре ма ж цієї нашої, є звертати зір людини, направляти свідомість і пережи nашrя nсього людства до Христового таїнства, допомагати всім людям, щоб nон.и ближче познайомилися з глибинами Відкуплення, яке збува ється n Ісусі Христі. Тут пона торкається оrщочас1ю також найглибшої ~фери людини - сфери людських сердець і людського сумління " ( Папа Іnан Паnло 11, Еrщикл. " Відкупитель людини "). В місяці березні, n часі цього Великого посту будемо молитися, щоб, ,

БЕРЕЗЕНЬ

місіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ роздумую•1и про страждання Христа у місії Відкуплення, всі ми зрозумі

ли християнську вартість терпіння, навчилися сприймати наші великі і

малі терпіння без нарікаш" з вірою, мужністю і високою християнс~;.кою свідоміст,ю, постійно звертаючи свій погляд на " мужа терпінь " - Ісуса Христа. І так, поєднавши наші терпіння із найціннішими терпіннями Христа, вчинипи їх даром для спасения світу і кожної людини.

Місіnпс: ЗА ВСіХ ТИХ, ЩО ДАЛЕКО Від БОГА. ЩОБ ВОНИ ЗБАГ НУЛИ СЕНС СТРАЖДАННЯ МЕСії СВЇТУ, ЗВОРУШИЛИСЬ СЕРЦЯ МИ ТА НАХИЛИЛИСЬ ДО ПОКАЯННЯ і ПОКУТИ. Наше: ЩОБ ПЕРЕЙНЯТі ЇДЕЄЮ ХРИСТИЯНСЬКОГО МИЛО СЕРДЯ, МИ ЗРОЗУМЇЛИ і ГЛИБОКО ВЇДЧУЛИ ТЕРПЇННЯ ЛЮДИ НИ, ЯКА ПОРУЧ СТРАЖДАЄ ТА З ЛЮБОВ'Ю МОГЛИ ТЕРПЕЛИВО і МИЛОСЕРДНО НЕСТИ ЇЙ ПОСЛУГУ.

На С.!Іаву БоJ1су і до6ро 11т1юю народу 6удуат.ся Васнлію1ськ11сі л101тстир у,\/. Золочові.

БЕРЕЗЕНЬ

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ

ПОСЛАННЯ ПАПИ

ЇВАНА ПАВЛА 11 НА ВЕЛИКИЙ піст 1993 РОКУ "Спраглий Я" (ів 19:28) Дорогі Брати й Сестри,

1. У сту

сту

сnятому часі Великого По

Церкnа

знову

розпочинає

вас

запрошую

розпумувати

над словом життя, яке Христос за

лишив

Своїй

Церкnі,

щоб

бути

сом, як своїм провідником та йду

світлом на шляху кожного з Її 1 1ле нів. Пізнавайте голос ісуса, який

чи Його слідами, заохочує нас пе

говорип, до вас, особливо під час

шлях, який веде до Пасхи. З ісу

цього часу Великого Посту, у Єван

рейти разом з нею через пустиню.

історія Спасіння дала пустині глибоке

релігійне

значення.

Під

геліях, у літургійних відправах, у проповідях

ваших

священиків.

проводом Мойсея і пізніше просві

Слухайте голосу ісусового, який,

чений

втомлений та спраглий, при кри

іншими

злиднів

та

пророками,

страждань,

серед

вибраний

народ міг пережити вірну присут

ність Бога та Його милосердя. Во

яка

каже

до

самарянки:

каменю.

nipi

й в надії

Христос повторює Своє прохання і

випливала

Божий люд зростав у

Якова

ста, ісуса вмираю•юго, і прислухай тесь до Його лсд1, чутного голосу: "Спраглий Я" (ів 19:28). Сьогодні

ни хар•1увались хлібом, який схо див з неба та гасили свою спрагу водою,

ниці

"Дай мені напитися" (ів 4:7) Поди віться на ісуса, прибитого по хре

на прихід Месії-Спасителя.

ще

На пустині також проповідуваn

іnан Хреститель, і натовпи людей

раз

переживає

муки

Своїх

Стражнань у наших наіібідніших братах і сестрах.

приходили до нього, щоб отрима

Запрошуючи нас практикуван

ти у водах Йордану хрищення по

ням Великого Посту іти шляхами

каяння. Пустиня була місцем для

любови

навернення, приймаючи Того, Хто

Христом, Церква дає нам можли

прийшов

перемогти

смуток

смерп" що пов'язані з гріхом. ісус,

та

надії,

вість збагнути,

що

накресленими християнське

життя вимагає відречення від над

Месія бідних, яких насичує блага

міру дібр,

ми го1ююшх (Лк

почав свою

убогість, яка нас звільняє; дає мож

місію, стаючи таким, як ті, що го

ливісп, відкрити Божу 11рисутність

1:53),

ло11ні та спрашені у пустині. Дорогі Брати й Сестри

доnжу<:: ерей,

далі

Вселенський

і допомагає

прийняти

і прийняти наших братів і сестер з

про

Архи

піл час цього Великого По-

дедалі активнішою·солі;1ар11істю, у щораз ширшій с11і.J11,11ості. Пригадайте

Госш>нпі СJІОва: БЕРЕЗЕНЬ

місіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ хвороби тісно пов'язані з посухою і

"Хто ш:шоїп" як У'JШІ одного з цих малих ті.J1ьки кухлнкоІ\І хо1юююї

забрудненш1м 1юд. ТаІ\І, J\e дощі с

водиці, істинно кажу вам, '!'ОЙ не

рі.пкістю або вимираюп, nодні дже

втратить

10;42).

своєї

нагороди"

(Мт

Роздумайте щирим серцем і

рела,

жип·я

змешнуєп,ся

слабне; аж до

поступово

1юmюго

зник

з надією ці інші слова: "Прийдіть,

нешш. Вели•1езні зони Африки за

благословенні Отня мого ... бо я мав

знаюп,

спрагу, і ви мене напоїли". (Мт

стрі•1асп.сн в пеяких •н1стинах Пів

25:

цього

лиха,

яке

також

зу

денної Америка та Австралії.

34-35) 2.

Під час Великого Посту

року,

щоб

1993

Очевиюю, що неконтрош,шш

спосіб

ний 11роІ\Іисловий розвиток та за

здійснити солідарність і братнс ми

стосувашш технологій. які підрива

лосердя, пов'язані з духовним по

ють прирою1у рішюваt)', завдали

конкретний

шуком цього особливого часу лі

серйозної шкоди навколишньому

тургійного року, я закликаю членів

середовищу і спричинили серйоз

Церкви

особливо

пам'ятати

про

не лихо. Ми ризикуємо залишити

чоловіків та жінок, які страждаюп,

у снаюцині для

з приводу трагічного наступу пу

лінь трагедію спраги й пустелі

стині на їхні землі, і тим, яким в

гап,ох частинах світу.

майбутніх поко

n ба

багатьох частинах світу бракує ото

Я звер.таюсь із настійливим за

го суттєвого і такого життєво необ

кликом великодушно підтримува

хідного добра як пода.

ти ті інституції, організації та сус

Ми занепокоєні бачити сьогод

пільні акції, які а.тараються допо

ні, що пустиня поступає й поши

магати людям, які страждають від

рюєп.ся на землі, які тільки вчора

неврожаю •ш

були квітучими та родючими. Ми

ють труднощі зростаючого наступу

посухи та пережива

не можемо забувати, що в багатьох

пустині.

випадках сама людина стала при

співпрацювати з тими, що займа

Я· також

закликаю

вас

чиною неродючості земель, які ста

ються науковим дослідженннм всіх

ли пустинею, як також вона спри

причин насту11) нустині, шукаючи

чинила бруднення колись чистих

за розв'нзкою 11ієї проблеми.

под. Коли люди не шанують зем

Нехай

активна

жертвеннісп,

них дібр. коли вони злоnживаюп,

синів і дочок Церкви, і всіх чолові

ними, то піють несправедливо, на

ків і жінок доброї волі, прискорить

віть з1юч1111110, бо наслідком цього

СІІОІJІІСНШІ нрор<ЩТ/Jа ісаї: "Бо в пу

стає убогість і смерть багап,ох їх

спші ринуть во1щ і в степу шпоки,

ніх братів і сестер.

і вигоріла земля станс ст<1вом, дже

Ми серйозно стурбовані бачи

ти, що цілі народи, мільйони люд

рела

uоди

край

спраглий".

(іс 35:6- 7).

ських істот, зведені до злиднів, го

Щиро благословлю вас в ім'я

лодні та хворі, бо їм бракує питної

Отця, і Сина і Сuятого Духа. Амінь.

води. Насправді, голод і численні

RV-YB

БЕРЕЗЕНЬ

місіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ

"ЙОГО РАНАМИ МИ ВИЛЇКУВАНі ..." (ісая 53, 5)

• Його мордовано, та він упокоряв ся і не розтуляв своїх вуст; немов яг

ня, що 11а заріз ведуть його, 11емо11 ні ма вівця перед обстр11гачамн, 11е від крнвав він вуст."

(ісая 53, 7)

оли в часі Великого посту ми зnеJ?таємо спою особлиnу уnагу на тер

плячу особу нашого ~Спасителя Ісуса Хрис.та, то перед очима ви мальоnуються картини з Иого життя: певишшй Ісус ЗJ(ригасться від уда ріn бича, знесилений несе тяжкий хрест на ·rолготу, падає на своїй хрес ній дорозі, страшна картина рqзп'яття; жива людина поnисла на хресті, людина, котра мас померти". ·І nідчувасмо, що перед нами постас таєм

ниця терпінь цієї людини. Чому так стра?Кдала ця невинна людина? Ще задовго перед Христом, пророк Ісая писав про Нього:" Знеnаже ний, останній між людьми, муж страждань, що зазнаn недуги; немов лю дина, що перед нею обличчя закриnають". (гл. 53) Христос Бог, який був рівний Отцеві у своїй величі зазнав зневаг від звичайних смертних людей, немов би найбільший злочинець, останній з поміж людей. " ".він наші недуги взяв на себе, він ніс на собі наші болі" (там же). Сам був невиш1ий і сІЗятий однак став " Dипуватий", бо добро

nільно, як сnої власні, nзяn на себе гріхи всіх людей і відповідальність за них. "Він був поранещ1й за гріхи наші, роздавлений за б~ззаконня наші" (там же). Всі ці муки Ісус витерпіп покірно і терпляче: "Иого мордопано, та він упокорявся і не розтушш своїх вуст; немов Ягня, що на заріз педуть його, немов німа вівця перед обстригачами, 11с відкривав він вуст " і тому був таємничим і незрозумілим для своїх сучасників. Пророк із здивупа1111ям запитус: "Хто з його сучасників думав, 11~0 його вирІ}ано. з землі жи вих і що за гріхи народу спого його побито аж до смерти?" Ісая зразу ж

дає відповідь і відкриває таємницю страждань Христа: " Та Господь хотіn придавити його стражданням" бо "". слуга мій виправдає багатьох, їхні беззакошш понесе на собі "(там же).

· БЕРЕЗЕНЬ

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ Христос досконало і ТО'ІНО ІJиконав все те, що Йому призначив і тим сновна заплатив за наше опршщання; Він довершив ослику місію спасішш - Відкуплення світу: "Кара, що нас спасас, була на 111,ому, і його ранами мн вилікувані"-(там же). Напередодні хресної смерті Христос з оптимізмом юnорить споїм учш1м про сенс своїх стриждаш, і зикликас їх сприймати терпіш.1я бащ,о ро: "У світі стриЖдитнмстс. Та бад1,ортеся! Я бо подолав світ." (ln. 16, 32) Тим нена•1с прямо пов'язус свої страждашщ із страж;щшшм1J сІJоЇх по слідошшків, тих котрі зба111уп, пшбшшу тасмницю його тсрпіш, і смерті

O·t·c1(1,

та повіряп, u Нього. Ціли тасмшщн стриж;1а111, Христа крисп.ся n Його

безмежній щобові до людства і до кожної людини зокрема. У Гетсиман ському саду Ісус мошп1,ся: "От'Іе! Світ не с11і·11шв тебе, але я тебе спізнаn, а й оті спізнали, що посла.в сси мене. Я об'ивив їм твое ім'я, і об'яшшти буду, щоб любов, якою ти пощобив мене, JJ них перебувала,

а я в них!"

(Ів. 17, 25~26). Отут бачимq, ве1ш•1езну тасмшщю Божої тобові, яка про ЯІJШІа себе через Христа і Иого діло Відкуш1сшш: "ВіJІкуrштет, світу - оте страшне таїнство шобові, JJ якому ст1Jорі1111я 01юш11ост1.ся у своїх най глибших коріннях, с 1юшютою виправдашrн в людському Сер1(і: n Серні сдинородного Сина, 1цоб 00110 могло стати шшравдашшм для сердсщ, багап,ох людей, які, саме в єдинородному Сині, споконnіку до того приз

начені, щоб стати діп,ми Божими і покш1кані вони до благодаті, покли

кані до любоnи " (Папа іnан Паnло 11, Е1щикліка "Відкупитель людини"). Ця глибина любові спрямоnана uід Бога до людини найясніше проявля ється саме у таїнстві Відкуплення: "Об'явлснш1м Отцн та зш1їїнм Свято го Духа прибивастьсн незатерту пе•1ап, на 1·аїнство Відкуплення, і цим поясшосться сенс Христооого хреста і смерти". Тому й Сина, "Того, хто не знаn гріха, Він за нас зробив гріхом, щоб !\ІІІ сталu Божою праведністю о ньому". Якщо Він "зробив гріхом;' Того, хто був цілком без будь-нкого гріха, то це зробив тому, щоб виншпи ту любов, нка завжди є більшою від усього створеного; ту ш9бов, яка с ним самнІ\1, бо "Бог с любов"(там же). Ба•шмо, що ціла економія Відкунлення людства відкрила перед шо дшюю глибину Божої любові, але через нього людина пізшшась й про се бе; про свою снрапжню гіднісп, і вартість: "Христос Відкуrштель в усю по вноту об'являс люд1111у самій же людшrі. Вона, якщо так можна сказати, є людською оеличиrюю таїнства Відкуплсншr. В цьому nимірі лююша зна ходить всличніст1" гідність і вартість, властиві своїй людсr,кій природі. Людина, яка хоче пізнати себе до глибин, не лише згідно з безпосередні ми, 'Іасткоuими, іноді поuерховними і навіп, уявШІІ\ІІІ критеріями, яка хоче зміряти своє буття, мусить наблнзитисr, до Христа із своїм неспоко см і непевністю, своїм життям і смертю. Вона, так бн мо111п11, пошшrrа увійти в Нього всім споїм єством, мусить "прrшласшпи собі" та присвоїти собі nсю дійсність Відкуплення, щоб саму себе знайти" (там же). Тож, зnертаючи очі на німу муку терпшІ'юго Христа, зuорушені беЗ

межною глибиною Божої любові до кожної людшш, задумаймось над споїм вілношешrям до Того, який колись давно, у далекій Палеспщі, тер пів за нас, а зараз запрошує до себе кожну лююшу враз з її горем, тсрпі1111ям11, проблемами та псрсживашrям, - так), якою вона с. Він обіцяс ви слухати кожну люл.шrу і полікувати її пушу, бо знас люнську прирону і caf\1 зійшов у найглибші сфери людшш, - сфери людс1,кого серцн.

о. Йосафат Глуховецький,. ЧСВВ ієромонах Львівського лю.настиря БЕРЕЗЕНЬ

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ о. Василій Мендрунь, ЧСВВ

ПОГЛЯД ХРИСТА ·р озповідає С_!Jа11гелист Лука, 1цо одного pa:iy нрий111ов ісус в Єрихон. Всі хотіли Иого побачити. Хотів і митар Закхей. Але тому, що був ма лого зросту, побіг nін наперед, шч1із ш1 сикомор, щоб нодишпнся на Ньо го, б_о Ісус мав проходити тудою. І так сталося, що, нрийшовши ш1 те J\Ііс це, Ісус глянув угору і сказав до нього: "Закхею, нp11тr,J\t0M злізай, бо я сьогодні маю бути в твоїм домі". А на госп111і Закхей устав і промовив: ''Господи, ось половину майна свого даю вбогим, а коли '1111\tсь когос1, і покривдив. поверну вчетверо" (Лука 19, 1-10). А в .єnангелиста Марка •1итаємо про ::1-ворушливу зустрі•1 багатого юнака з Ісусом. Подаю лише уривок цієї снс11и. Кол!:! Він вирушив у дорогу, прибіг один, утш нсрсн Ним шшко11і111кн

і почав Иого питати: "Учителю благий, що J\1ені роб1п:и, щоб успадкувати життя вічне?" "Чого називаєш мене благим?'' - сказав Ісус до нього. "Ніхто не б11агий, окрім одного Бога. Заповіді знасш: Не вбивай, не перелюб ствуй, не кради, не свімкуй неправдиво, не кривд~" шануй твого батька та

матір". Він же.у відповv~ь мовив до Нього: "У•1итслю. я вже те потримував змалку". Тоді Ісус, погшшувши на 111,ого, nпо;юбав його і сказав йому: "Од ного тобі бракує: піди, продай, що маєш, дай бvщ111\1, то й будеш мати

скарр на небі. Тоді прийди і, взявши хрест, іл.11 за мною" (Марко 10, 17-22). Іще, дорогий читачу, два.приклади. Запросив один фарисей Ісуса до себе на 1·оспшу. Аж тут жінка, що бу ла грішниця у місті, довідавшись, що він був за столом у хаті фарисея, принесла аля~астрову, повну пахощів, плящинку, і, ставши, вся в сm,о зах, коло ніг Ісуса ззаду, почала обмивати и1ізьми йому ноги, потім во

лоссям своєї голови обтирати, та й цілуnатн ноги й мастити пахощами. (Лука 7, 36-50). Ми знаємо, 'ІИМ закінчилася ця сцена 11_щрого нокшншя і любові. Ось Христоnі слоnа: "Прощаються тобі гріхи··. І ;щлі: "Віра твон с11асла те бе; іди в мирі".

Божа мудрість радіє, здобуваючи те, чим світ погордує. ісус приймає

грішницю з невимовною ласкавістю. Дозволяє їіL прийти но Себе, осмі лює .поглядом, хвалиться перед гостями тим. що Иому принесла.

І нарешті, пригадаймо собі, що сталося. на 1101_1вір'ї нервосвящсника Каяфи. Так, Пе:1·ро відрікся свого Учителя. ] коли Ісуса перев<щили, Він, обернуnшись, гшшув на Петра, і згадав Петро Госпою1є слово, коли Гос подь йqму сказав: "Петре, перше, ніж півень :~аспіває, ти мене віJ(рс•1ешся

тричі". І, вийшовши звідти, заплакав гірко (Лука 22, 54-62). Дорогі Браття і Сестри! Цей самий погляд Христа спочиває на кож ному з нас, і не тільки в церкві, не тільки на J\ЮЛІПВі ... Погляд доброго Пастиря, Порадника, Помічника, Вічного Бога. Дивіться на Мене, як колись на Закхся, як на багатого юнака, як на Марію Мащалину, як на Петра ... Безперечно, Великий Піст - це особливий час, коли маєf\ю не тіш,ки ~ожливість, aJ!F іі обов'язок, немов зб1шз1,ка, погля11уп1 11:.i Хр11ста, ш1 Иого ршш, на Иого увін•1а11у тсршшою Голову, на. зби•юв:.~не Тіло, на 1ю

БЕРЕЗЕНЬ

місіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ

кручені жи'ли і м'язи, на Його пролиту кров, на Його зранене Серце - і роздумувати".

Каже о. Ск,уполі, що коли nид розп'ятого Христа мене не зворушить, то вже ніколи ~огQ не любитиму! - Які страшні слова! .. Приклад. Іnан Ходига, радник Полоцький, спочатку вороже ставився

до св. Йосафата. Будучи випадково у Витебську в днях у§ивства, у цікаво сті пішов на ріку Двину, а побачивши мертве тіло (св. Иосафата), сокру

шиnся серцем, кинувся допомагати, тримав заслону і1ад тілом, як його

вдягали, і етап почитателем Святого. Зазнав від нього чудесного рятунку, коли поранений порогом мало не по тнуn у ріці. Погляд на Святого - і яка пере міна! А тут погляд на Христа! По

дивімося на Його рани. Це так зра нили Його наші гріхи, це так зра нила Його любов до нас!

і хочби ти, дорогий Брате, nід

чуваn у душі, що є байдужий до справ Божих, як Закхей, і обтяже ний гріхами, як Марія Магдалина, і маn не1цастя відректися Христа, як Петро, - то псе-таки не падай у від чай, а з надією поглянь на

розп'ятого ісуса і ... поцілуй Його

ноги.• пробиті цвяхами ... І настане переміна, обов'язково настане! Ісус прийме тебе і усе про стить.

•

Топі напевно, дорогий Брате, заплачеш, як Петро, та й зробиш геройс1,ку постанову, як Закхей; то ді напевно намастиш Христові но ги миром своєї любові, як i.J,c вчи нила Марія Магдалина. Напевно так зробиш! Ось що значить поглянути на

Хрис1а! Ос1, що значить відчути на

собі Иого ласкавий погляд!

.. .Побачили пастухи ісуса - і n

Нім пізнали Бога. Побачив старець Симеон Ісуса і сказав: "Нині підпускаєш слугу твого, Владико, за Твоїм слоn_ом у мирі, бо побачили очі мої спасіння Тв9є ..." ,. І ми, дрогі Браття і Сестри, піднесім очі до Ісуса і скажімо з псальмо

піnцем: "Очі мої підвожу я вгору, звідки прийне моя допомога". Амінь ..

БЕРЕЗЕНЬ

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО ісvсового СЕРЦЯ о. Василій Дрібненький, ЧСВВ

БЛАГОВЇСТУВАННЯ БОЖОГО ЦАРСТВА

ЄВАНГЕЛЬСЬКЕ

ПРОПОВЇДУВАННЯ ся вселе111т створена Господ11і:11 словом - духоJ\/ уст його вся с11Ла ії ". в Він 11zюлюв11в і во1ю створuлося; сказав, воно повстало. (Псалом 33, 1

6,9)

Ось так псалом оспівує всемогутність Божої й життєдайної сили Бо

жого слопа.

Коли воно так у п!Jиродному світі, то шо сказати про силу й успіш ність Божого слова в надприроднім порядку·· Давні Отці Східш,ої Церкви, що відз11а• tалися своєрідною глибокою пошаною до Божою слова і його пропопідувз11ня, створили спсr\ифічний і таїнстпеrший термін "керигма'', що має подвійrrе зrrачепrrя, а саме: а) го1rn111е1шя чи, локлалпішс, проповілуваrrrrя Божого слов;~; б) другий і важ ливіший елемент - це рівночасrrа дія прита манrrої Божої сили Всесвятого Духа, що діс на кожного слухача Бо жого

слова,

зраджуючи

чи скріплюючи особи ~ту християrrську віру. Іншими словами, це та

їнствеrша що

Божа

оживляє

буквальність

сила, мертву

слова

робип, його живучим у

люд~ькому

ccpr\i.

Із цього погля;1у, пропопідуnанс Боже слово мас надзвичайrrу

силу, ''воно гостріше від усякого двосЇ'І1tого ,11еча; воно проходить a.J1c до розділу душі і духа, суг

лобів та итіку. і розріз няє чуття та ду.мкu серця. Нема сотворі1111я, сховтюго від нього; все голе й відкрите перед оч11лт

того,

ко.ну

лт

ємо дати звіт". (до Єn реїn 4, 12-13) Cиrrorriми грецько го слова "керш.на" - 11с "євангелізація", або - буквально по нашому - "благ~ вістувття" чи "11ро11овідувття" Божого слова.

БЕРЕЗЕНЬ

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ Мета пропоnідуnашш чи благоnістування Божого слова - це спасін няч душ, що в свою чергу веде чи причишоється до здійснення чи поши рення Божого Царстnа на землі. Предметом благовістуnання (проповідування, кepщJ\/lt) - є передусім спасаючі євангепьські події Воплочення Сина Божого, його Різдва, Бого

яnлешrя, спасаючі страждання й розп'яття ісуса Христа, та таїнственна й

Божа подія його Світлого Воскресіння - а також і спасаючі вічні Божі правди Христоnого Єnai_rreлiя nіднос~ю Божого Царства на землі. Першим благовісником був Св. Іван званий Предтечею, що "11ро11ові дав Євашеліє Бо:же, ка:J1су•ш: - С11ов1111вся час, і Царство Бо:JІсе блuзько; 110кайтеся і вірте в Єf!ашеліє". (Марко 1:14-15) ''Закон і 11ророкu': - сказаn Христос, - "були до Івтт; від того часу благовіспшться Царство Бо:JІсе". (Лука 16:16) Ця надприродна сила й успіш1.1ість пропоnідувашrя Божого слова ядерно з'ясована в Книзі Пророцтва Ісаї: ''Прuхиліть втие вухо й пртідіть до ,нене, слухайте. щоб душа ваша А/ОZЛа

J/Cll/111/f"

Шукайте Господа, поки його можна знайти! Взивайте до нього, поки він близько! Нехай безбожник покине спою

та давала насіння тому, хто її обсіває, і хліб тому, хто їсть, отак і моє СЛОDО,

стежку,

не ноnертається до мене порож

а беззаконник сnої думки!

нім,

що DИХОДИТЬ у мене з уст,

Нехай навернеться до Господа,

але ЧИІІИТЬ те, ІЦО я хочу,

і nін його пожалує, до Бога нашого, бо nін на прощення пребагатий.

доnсршує те, за чим я його nи

"Думки бо мої - не паші думки, і дороги ваші - не мої дороги,"

- каже

Господь.

"Бо так, як небо вище від землі, мої дороги вищі від доріг ваших і думки мої вищі nід думок ва

слав.

Так! Ви вийдете веселі, вас приведуть у мирі. Гори й па горби гукатимуть веселі перед вами, всі дерева в полі плескатимуть в

долоні. Замість тернини ростиме кипа

ших.

рис,

Як дощ і сніг сходять із неба і не повертаються туди,

замість кропиnи

але напувають землю,

щоб вона родила й ростила

- мирт.

Це буде на Господню славу, на вічний пам'ятник, що триватиме повіки".

(Їсая 55, З, 6-13) Тут нам слід звернути уnагу на особливішу дієвість та усп;.шrість Бо жого слова: 'Люс слово, що вuходить у .мене з уст, не поверта ється до л1е11е 11оро?1снім але чин11111ь те, що я хо 1 1у - довершує те, за ч11л1 я його в11слав". Іще більше подиву гідним є благодатний результат керигматичного благовістування (проповідання) Божого слова: 'Так! Ви вийдете веселі. вас 11риведуть у лшрі". Замість тер11111111 рост1ше к1тарис, замість кро1111в11 лшрт. Це буде 11а Господто славу, на вічний 11t1.11'ятник, що тр11ватил1.е 110віки".

Ви вийдете веселі. Вас приведуть у АІІІрі. Це знаменито збігається з на вчанням Cn. Апостола Павла: Царство Бо:"се дість у Свято,ну Дусі. (до Римлян 14:17) БЕРЕЗЕНЬ

- це

11равед11ість, .мир і ра

ша t1111t1 аме 1а1 t1>1 ш о. Діонізій Ляхович, ЧСВВ

СЕНС ЇСТОРЇЇ і ХРИСТИЯНСТВО

учасний німецький філософ Г. Гадамер (1900 р.) гоnорить, що "пояn

с лешія історичної свідомості, правдоподібно, є однією з найважливі ших пережитих нами революцій по приході модерної епохи". Ми знову з погляду християнства можемо насмілюватись твердити, що не можна

розуміти християнської релігії, як тільки у світлі історії, тобто історії спа сі1111я, яка має свій початок у сопюренні світу, осередок - у Христі, а за вершення - у другому приході Христа. Такі категоричні тnердження під водять 1щс до теми "Сенс історії і Християнство", на фоні наук~вої конфе

ренції "Церква і Соціалші Проблеми (Енциклика "Сотий рік"). Сенс історії і Християнство на перший погляд, здається що це, два відмінні питання, які треба або з'ясувати, або відмінити. Однак, по суті, йде радше про дві різні сфери поняття історії: з одного боку, - філософії історії, а з другого, - теології історії. Питання можна поставити навіть у тому напрямку, де і коли людина чи суспі.J11,ство почали усвідомлювати про історичне значення свого існування. Скажемо заздалегідь, 1цо загаль

нофілософський сенс історії

- це

попе явище, здобуток модерного і сучас

ного суспільства, незважаючи на те, що християнство вже від свого се містського, зародку побудоване на основі історії, що виражається на особовому і вільному спілкуранні між Богом і людиною. Основою нашої праці, зокрема з погляду філософії, є не стільки дже рельні матеріали, як користування загальними синтезами авторів, що ж стосується християнської сторінки, то, крім матеріалів, користуємося До кументами 11 Ватиканського Собору і самою Енциюшкою "Сотий Рік". Подамо тільки деякі загальні і напрямні пунктири розуміння історії. Очевидно, вони не можуть бути вичерпними, але допоможуть навести на складну проблему поняття історії чи навіть розуміння всієї реальности під кутом історії зі сторони філософської думки і християнського розумін ня історичних процесів. На філософській площині вистачить кілька слів про значення сенсу історії і про її короткий філософічний розвиток. На християнськім полі. розглядатимемо суд'єкти історії і її біблійне виражен ня, де осередком є Ісус Христос. Відтак подамо історичне завдання Цер кви й теології історії, на якій грунтуватиметься сама енциклика "Сотий Рік".

1. СЕНС історії Під сенсом історії можемо розуміти здатність суб'єкта ставити себе перед простим nиникне1шям чи динамікою фактів, які він розглядає в да-

• о. Діонізій Ляхоn11ч, ЧСВВ брав участь в міжнародній наукоnііі конференції, як<~ nідбуласL у Львоnі в 1992 році на тему "Церква і Соціальні Проблеми (Енцикліка "Сот11іі рік")". Оскіль ки матеріали цієї конференції на жаль ще не оnубліковш1і, то рсдаю1іЯ "Місіо11щJЯ" вважає

своїм обов'язком ознаііомнти читачів нашого часопису із хр11сп1янсько-філософськ11м11 думками о. Діонізія Ляхов1І'~а, ЧСШЗ.

БЕРЕЗЕНЬ

лtіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО істсового СЕРЦЯ ~~~~~~~~~~~

нііі нерс11ект11ві. Це те, що ста1ю111п1, "історію". На тому СаІ\ІОІ\ІУ рівні :111а ход1п1,ся і свідрмісп, •1асовою руху, що р11:111а•1ас J1юнс1,ку 11рирону, яка :щатна спостерігати чи розуміти сам •1ас. Іш1шІ\111 словами, істори'Іна сві домість - це свідомість і1щ11віда, нкиіі сам є часовим, але рівночасно він і творець історії. Це свідомість нрш~алежності но •шсу і рівночасно можли вість її перевищити, оскіш,ки. індивЇ)( мож( її змінити чи перетворити своїми вЇJ1ЬІІИІ\Ш рішешшми. ІндивЇ)(, який ноходип, J(O історичної свідо мості, з одного боку, ба•шп, себе сином історії, бо народився в даному місці і часі та в конкретних істори•ших умовинах, але, з другого боку, він сам, або з іншими тод1,ми, може стати твор1(ем подалмиої історії. В то му значенні в історії ніхто не є сам, бо його бажання і його ідеали є також ідеалами для інших. Під сенсом історії можна ще розуміти не тu1ьки свЇ)(омість зв'язку по дій і фактів, але і розуміння та нрнме зн:.шш1 зреалізованої рішюваги між фрагментарністю нодій і їх всс1(ілістю, тобто вмін11н їх поєJщати і визна •шти їх сенс. Це є спостереженш1м і розумінш11\1 універсаm,ності, яка пе реходнп, за межі обсшу індивіJщ, але ві11 може їм надати особового, сус пu1ь1юго і траНСІ(СІІДеІІТІІОГО сенсу. Під сенсом історії розуміємо накінещ. те, що називаємо .історичним пізнанням, що є предметом фuюсофії історії та історіографії. Історик і фі лософ як син часу, як той, хто стурбований його нроблемами, повертаєть

ся до минулого, щоб відбудувати і пояснити те, що створило історію. Але

минуле для нього не буде нейтральним чи •1ужим об'єктом. Його інтер претація обмежена проблематикою сучасності, так що він може її дослід жувати й говорити про минуле від імені сучаснопі. Минула історія, як історія взагалі, стає сучасною, бо вона уможлив лює теперішність і є осмислювана в світлі сучасності. Хоч-не-хо'І, але ми охоплені і скомпроментовані минулим. Минуле і теперішнє прямує до вищої синтези, що одночасно, є новим ршумінням подій та основою майбуrrя. Таким чином, хто усвідомляє минуле, той має мати ясність те перішнього і перспективу майбутнього.

2. ФЇЛОСОФія іСГОРіЇ Говорячи стисло, зазначимо, що західня Філософія має свій початок у Греції: Сократ, Платон і Арістотель - три велетні філософії. Але вони, одна~, не посідали чіткого сенсу історії, і їх думка, по суті, не є історич ною. Ідея поступу не була для них фамільярною, а якщо й бу.тіа, то в дуже обмеженій формі. Платон не міг осмислювати історію, він радше старав

ся від неї визволитись. Йому було потрібно вийти з часу, щоб дійти до йо

го парадигми, а це - вічна ідея. Арістотель говорив про катастрофи, які завжди повертають людство до примітивного стану. Від нього бере поча ток еволюція, яка доводить його до вищого рівня цивілізації, аж поки не

наступить нова катастрофа. і так триває вічно. Для Платона час - це ж_ит

тя душі, її рух від одного стану до іншого. Стоїки внесли навіть теорію циклічного знище1111я не тільки цивілізації на землі, але всього космосу,

який періодично відтворюється в той самиИ спосіб, як і попередньо, на віть у найменших подробицях. Одним словом, грецька філософія ·веде до циклічного повторення всього: така доля світу, і вона спіткає саму люди ну. Древній грек жив у розмірах "міста-держави" і для неї, і тільки в ній він міг себе осмислювати. Зруйнована держава знаходиться в індивідуалізмі, він не має змоги відкритись для нового способу суспільства. Перше осмислення часу і історії на основі інших Святих Огців і апоБЕРЕЗЕНЬ

Л!іСІОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ логетів при11іс св. А111ус11111, нк11іі с ак1уат.1шм 110 шшішній день. Длн нього нема трьох '!асів: ми11улоІ'О, тспері1ш11.оrо і майбутш,ого. Це радше "розтяпrешш душі" на всі ті тр11 часи. Властиво с тр11 теперіш11і часи: "те пері1,uність ми11улоrо, те.перішнісп, сучасності, тенеріrшrісп, майбутньо го" (Ісповідr, ХІ, 20, 26). )сторін осмисюосться ним як постійний поступ, що мас спій поІJаток у віш,ній та любовній дії Бога у творенні світу і його входженшr в час, що дохоJщть до r~ершини в особі Ісуса Христа. Осеред ком історії є смертr, і воскресіrшя Ісуса, яке відкриває есхатологі•шу обі цянку. В тому очікуван11і Каїн і Авсш, ре11ре:Jен1уюп, два символи - горде і послуш11е людство. В творі "Про Божу Державу" (Ос Civilitatc Осі) він майстерно описує, що дві любові дали життя для двох пержав: :Je.1111y - шо боn себе самого аж до 11ех·1у1шнш1 Богом; щ'vес11у - любов до Бога аж до нехтуnання себе самого"(ХІV, 28). "Дві держави, одна злих, а і11ша -нра nедних продовжуюп, свою дороrу він 11очатку mодського роду аж до кіrщн сnіту" (Ос cat. rud. ХХ, 31). Філософію історії Ашусти11а можна розуміти тіш.ки у світлі об'яnлешrя, тому його філософін історії - це раніше теоло гія історії. Від св. Ашустина по•rшrасн фінософія історії, чи інакше кажу чи, філософія історії мас свій початок у тс01ю1·ії історії. Лише з 1уманізмом і ренесансом та модерною філософією, зокрема у період філософії просвітитеm,ства по•шrrає розвиватис1, філософія історії. Акцент людської думки перейшов із сердш.овічrюго космоцеrпризму на антропоr~еrпризм. туг увага зосереджусться на сnободі люди11и. Аналі1 сnободи люпини доrюдить, що людшrа перебуває між обмеженням і необ меженням. У кожному акті свого рішення суб'єкт пошукує самореалізу nання. В виборі обмежених речей у сnіті він в11бирас, властиnо, себе само І'О. Кожний вибір відкриває дорогу до іншого вибору. Але жодний вибір не заповільrшс ншrамізму людсr,кої трансцсщ1ентності, нсревищсшш себе самоІ'О. Мста тодсr,кої свободи втікає від кожноІ'О зусилля схопити її і по сісти. Д1111амі•111ий характер людсr,кої свобо;щ дає зрозуміти, що свобода с часовою 1111 істори•нюю. Свобопа - це сфера можливостей. Вільrrа люди на відкрита до майбутності. На такій осноnі нізнішс екзистеrщіалісти бу дуп, розуміти історичнісп, особи.

Філософія історії в період Просnітительстnа набула поступового, оп тимістичrюго характеру щодо всецілого довір'я розумоnі і сnободі люди ни, але nже тут зроджуються підмінні rюняття історії. Одні наполягають на її трансцендентrюму змісті (Лесіш), інші - на природному процесі (Гердер). Кант хотіn зробити синтез і розглядаn історію під дnома проти лежrшми проспективами: іманентизмом і трансцендентністю. Філософія Канта дала поштовх до осмислешrя реаш.rюсті як пьступового проr~есу розпитку (Фіхте), а з Шелі11гом історичні категорії nходять у метафізику та теорію пізнання. Подальший розвиток історичного мислення поn'яза ний із Гегелем, який nсю філософічну систему будує на історико-діалек тичних 1101шттях, як метафізи•ший пролог абсолютного духа. Марксизм (істори•ший матеріалізм) с нічим ішпим як нереnоротом того істори•шо го ідеалістичного мислешш на іма11ентизм, де історія трактується на ос нові сконрмі•rшrх віююсин людини до світу і суспільстnа, які історично змінююп,ся. Так, Гегель, як і Маркс, подаюп, для історії ім;~не1п1шй хід і абсотопrзуютr. історію. Це раніше теологія історії. По суті речі нема міс шr в 11ііі нля в1111апковості, для сnободи, для новості, для несподіваного. Не ві:11;1111в;н · 1ч1с11сктив для осмислсшrя історії. (Далі буде)

J-+

БЕРЕЗЕНЬ

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ

Роман Брезіцький

ЧОТИРНАДЦЯТЬСТАЦЇЙ ХРЕСНОЇ ДОРОГИ (у новелах) НОВFЛАІ

ЇСУСУ ХРИСІУ ВИНЕСЕНО СМЕРТНИЙ ВИРОК

впізнала раптом Хто Він є і вперше за мільйони літ, волає, перелякана й змаліла: -Я умиваю руки! Я". А.ле

Синедріону люттю злиті лиця їй додають відваги. Смерть летить і куряви гарячим язиком

сліди ісуса злизує жаждиво".

НОВFЛАІІ

ЇСУС ХРИСТОС БЕРЕ ХРЕСТ

Ось, привели. Високий. Кучері горять і сипляться на плечі, як перстеиі. Великі сині очі. Лагідність і сум Двома лілеями лежать на плесі

синім. Уважні чоловічки лілей -

- пуп'янки

м'які, відкриті, чесні і високі. Він дужий дуже. З вигляду і так

із погляду, із поруху, в мовчанні.

Якась могутня сила б'є з Його єства,

і смерть, що причаїлася в очах Пилата, БЕРЕЗЕНЬ

Сл~щ ісуса злизує". Та ба, глибокі надто. Величезний хрест

чужих гріхів, що купчились віками, розколює плече".

І навіть смерть не в силі

місіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ сягнути дн~ їх.

НОВЕЛАІV

Вже сліди Ісуса пускають золоте коріння до рік, озер, материків". А Смерть біснується потугами

до іСУСА підходить МАТИ

пилюки,

колюче гілля кидає услід .

. дарма.

-~ цвіт одягаються Ісусові сліди І рnуть пелюстками тернові обручі!

НОВЕЛА ІІІ

іСУС ПАДАЄ Під ХРЕСТОМ

Свята Марія". мама". вклякнула коло Сипа, віддала всю силу, яку мала, всю розпуку,

всі сльози, всю любов, всю .[Іагідніс:ть ясну. І встав Ісус, і скелю-хрест підняв!

У смішки фарисеїn зогнилим листям впали в

пилюгу.

А Смерті сміх між ними щез, як вуж".

Але той дивний хрест, як губка,

щомиті всотує нові гріхи землі і з кожним кроком важчає, мов скеля.

СИМОН ДОПОМАГАЄ

ісус упав. То десь за океаном й поруч десь

гріх Ісусів хрест прийняв у себе тяж

іСУСУ ХРИСІУ

. 9рат брата вбив. І каїновий ко.

ісус упав. Нагайка тне свинцевими куль ками.

- Вставай! клятий, -

Неси! Агаарез про

лютує смерть.

НОВЕЛА V

Симоне! Ти в Єрусалимі був чи не н~йдужчим, кажуть чолові ком,

Тож встань, заплач і розкажи як затріЩав хребет твій і плече напухло, посиніло, розколо лось,

БЕРЕЗЕНЬ

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ як чашечки колін зрадлиnо забриніли Й JІаПІJУЛИСЬ ЖИЛИ ТЯТИDОЮ лука,.

коли мено

Icycin ...

хрест ти nзяв на ра

і освіжилися, всміхнулись рани Бога, нем од поцілунку. Тихо так вуста зашепотіли: "Боже милий, ми ж не достойні є твоїх великих мук!" Та свиснув бич, вхромивши

біл1, у спину. - Неси! Неси! Доволі річ вести, єси покійник вже, амгаарез проклятий! заверещала Смерть.

О, панно Вероніко, в вашім домі

ісус і ви, ісус і ви.

Горить, горить червоно ваш

рушник!

То божий образ, то шще Ісуса кривавим потом палахтить на

нім ...

Були D хресті тім і тnої гріхи Малі, nеликі, даnні, молоді.

і ти відчуn вагу їх наяву.

Втікали сили, як 11ісок між пальці, плече кричало з болю, як зnіря. Тиф на коліна nпan. Лишалось сил аби

па Бога помолитися, що далі, далі, далі бруд людських душ ніс в полум'я небес ... Нехай болить розколоте плече! Нехай співає болем золотим

!JЇД щастя, що в пригоді стало і тобі.

Icyconi. І людству,

НОВЕЛА VII НОВЕЛА VI

ВЕРОНЇКА ОБТИРАЄ ЛИЦЕ ЇСУСУ ХРИСІУ О, панно Вероніко. Люба панно. Ви білим рушником, як білим снігом, торкнулися Христового лиця і жар схолов, як вугіль почорнів, БЕРЕЗЕНЬ

ЇСУС ХРИСГОС ПАДАЄ ДРУГИЙ РАЗ Але той дивний хрест, як губка

щомиті всотує нові гріхи земні і з кожним кроком важчає, мов скеля.

ісус упав. То десь за океаном й поруч десь

брат брата вбив. І каїновий гріх

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ і вихлюпнули сонце із глибин. Жінки те сонце мили у сльозах, як немовля у купелі гіркій". - Приймаю ваші сльози. То любов. -

сказав ісус, - воздам сторицею

любов'ю. Ви не за мною плачте, а за тими,

хто мені спину тне бичами, хто вирок смертний виніс і принишк,

хто вбив, хто вкрав, хто храм Огця зганьбив, хто рідну неньку не шанує

ісусів хрест прийняв у себе

серцем,

нагайка тне свинцевими

хто пожадає жінку ближнього". Ая на третій день, від нині

кульками.

повернусь";"

тяжко.

ісус упав.

- Вставай!

Неси! Амгаарез..,.

проклятий!

НОВЕЛА ІХ.

лютує смерть.

НОВЕЛА VIII

ЇСУС ХРИСТОС ПАДАЄ ТРЕТЇЙРАЗ

ЇСУС ХРИСТОС ЗУСТРЇЧАЄ ПЛАЧУЧИХ жінок

Але той дивний хрест, як губка,

щомиті всотує нові гріхи землі і з кожним кроком важч<!є, мов скеля.

ісус побачив їх, заплаканих, край шляху-

переродився, пересилив біль, налились очі ласкою, як морем

ісус упав. То десь за океаном й поруч десь

9рат брата вбив. І каїновий гріх Ісусів хрест прийняв у себе тяжко.

БЕРЕЗЕНЬ

місіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ

ісус упав.

НОВЕЛА ХІ.

Нагайка тне сnинцеnаими кульками.

- ВстаnаИ!

Неси! Амгаарез

проклятий,

ЇСУСА ПРИБИВАЮТЬ ДО ХРЕСТА.

лютує смерть.

НОВЕЛАХ.

З іСУСА ХРИСТА ЗРИ ВАЮТЬ ОДЕЖУ

На хрест поклали. Руки розвели.

І тулубами налягли на кожну.

Ламали пальці, стиснуті у !<УЛЗКИ'

І не могли їх випрямити доти, аж ІІОКИ сам я не ДОЗВОЛИD це

Ефеби кропі хочуть й скорої розпраnи,

рnуть одяг, ніби дикі зnірі і діляться шматками між собою. Прости їм, Отче. Жадібність сліпа. Але й криnаnа, коли має владу. Хай залишається їм шанс для каяття

ціною мого прощення. Прости. Мо' їхні душі нежиnі, туманні хоч трошки оживуть од мого

болю. Не маю зла на них. Байдужості

...

Я міг струснути їх, нсмоn сміття

cyxt:, єдиним СЛОDОМ міг закаменуnати,

але міш,йони людських душ дитячих, ненароджених і сущих ніколи б не прозріли й не знайшли б

дорогу з ночі, із полону смерти. Он бачу я її, ту ненаситну Смерть, ховається за римського солдата

і глипає з його очей на мене люто.

поля.

Сміється зараз. Подає катам Страшні, великі чорні цшіхи ... Небесний Отче, чашу одверни! Ти - Всемогутній. Дивлячись на

Хай кроn моя серед глухої ночі освітить шлях їм, осnятить ...

Тобі ж багато важче, ніж мені!

ІІе маю.

Все nитсрплю. Тnоя, мій Отче,

БЕРЕЗЕНЬ

це

місіОНАР ПРЕСВЯТОГО ІСУСОВОГО СЕРЦЯ

НОВЕЛА ХІІ.

ЇСУС ХРИСТОС ПОМИРАЄ НА ХРЕСТі.

Мuрія-мама ...

ісусові тортури - чорний кимі11ь на її серце зрушив цілий камнепад.

Вона найбільше й найстрашні ше пережила:

убивство сина на 0•1ах ...

У ес, що з ним творили з нею повторялось. Лише

страшніше у сто крат.

Йому ж бо тіло розпинали, а їй

- безсмертну душу

Матері.

Душа не може вмерти

й затихнути, як тіло на хресті ... З розпуки можна було б скам'яніти, коли знімали Сипа. Ті страшні, ті чорні-чорні цnяхи не виривались довго-довго з ран

...

Якби Вона не вірила, що Він на третій день не підведеться

ісус nм~рає ва хресті. Доnкруж танцює смерть.

Спадає ніч на цілий сnіт

і плаче Бог!

знову

умерла б там, на місці, коло Нього. А рани на долонях Сина її злякали більше, аніж смерть

...

НОВЕЛА ХІІІ.

НОВЕЛАХІV

тіло іСУСА ЗНЇМАЮТЬ

іСУС ХРИСТОС ЛЕЖИТЬ В ГРОБі.

З ХРЕСТА.

Здасться, все. Кінець. Гігантсь ким каменем

закрито вхід до усипальниці ісу са.

Не підкотити. Ні ввійти, ні nий ти.

Сшщати п'ють nипо й сміються з первосвященика

- мовляn, вже

з глузду з'їхав, коло покійника поставив зброй ну варту.

Кого боїться хитрий Каяфа? Отого бідака, що на х.ресті ско нав?

icycona дорога хресна ... А на ній 20

БЕРЕЗЕНЬ·

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ

ісус лежить, замотаний в суда рій ... Але день третій nже благослов ляється

...

Принишкли птахи, трави і звір'ята. J\:fоnчить Єрусалим р передчутт1

...

А Смерть відчула щось, захви лювалася,

Та Він же вмер! і навіть сотник списом

Його проткнув для пешюсти.

Вода і кроn ... Регоче солдатня. Здається, Кінець.

nce.

плечима вперлася в гігантський камінь той, що вихід з усипальниці закрив. Тримає люто. Але здришулася Голгота вся, і світ, і цвіт, і Каяфа Це всеМОІ)'ТІІій голос Господа От1щ ту смерть, що камінь й охорону змів

і юшче Сина ...

ЗАКЇНЧЕННЯ Господ11

ісусе

Хр11стс, за

всі

Твої тяжкі

стражда1111я, які Т11 звол11в добровільно пр11іі11яп1 па Себе за мої гріхп, пр11іім11 від мс11.с, хоч цю хрсс11у дорогу, що її я відправ11в(-ла). І дай мені ласку, щоб я ніколп більше 11с ображував(-ла) Тебе своїмп гріхам11.

Нсбес1111іі Отче! Жертвую Т~бі Кров, терпіння й смерть Господа нашого Ісуса Хрпс~:а на відпущс1111я моїх гріхів, на дарування кар душам у ч11ст1ш11щі й за навсрпсппя грішш1ків. - Амінь.

БЕРЕЗЕНЬ

Павло Аллярд

ЖИТТЯ СВЯТОГО ВАСИЛЇЯ ВЕЛИКОГО МОНАСТИРСЬКЕ ЖИТТЯ

асилій п'ять літ був у пустині. Те, за що Григорій йому жартома доко

ряв, укриваючи під жартівливими словами свій подив, було правди вим: його суворість вибрала йому життя дуже тверде. Цей багатий городя нин, - бо після поділу батьківських дібр кожда дитина Емелії була ще вельми багата, а невідомі причина добрам кождого з них іще додали вар тість надзвичайну, - вибрав собі життя убогого. Одна туніка та й один плащ були його одягам, його ліжком - дошка або килим, постелений на землі; хліб, сіль, кілька зел вистачало йому на поживу; чиста гірська вода гасила його спрагу. Григорій Назіянзенський змалював влучним словом цього чоловіка чистого, убогого, вимарнілого постами, блідого із-за ніч них чувань, кажучи, що nін був "без жінки, бе:~ майна, що не мав майже ні тіла, ні крови". В довгім листі до свого приятеля Василій описує життя ашrезійських пустинників. Ми повинні його доклащю розібрати, бо nін дає перший за рис подрібних правил, що їх Василій пізніше напише; крім того цей лист

містить у собі поучешrя, що їх відтоді він rюдавав товаришам свого за тишку.

Ці поучешrя говорять на першім місці нро спосіб внутрішнього жит тя, про працю душі. Душа повинна старатися забути про все минуле, про свої почування, справи, погляд!-f, приємності, привички та створити в со бі порожнечу; вона має стати мов та воскова табличка, що з неї стираємо старі букви і що готова є приняти нове письмо. Першою умовою, щоб дійти до того стану, є відділитися цілком віJІ світу. Треба, отже, вибрати, як це зробив Василій, місце, де не доходили б чужинці і де ніщо не пере ривало б самітного розважання або спільних духовних вправ. Там то, як тільки засіріє, встають, щоб молитвою та співом гимнів ве личати Бога; відтак, коли сонце піднесеться повище крайнеба, беруп,ся до ручної праці, праці переплітаної молитвою та "приправленої піснями". Кілька годин на день присuячеrю читанню св. Письма. Василій, що разом з Григорієм читав його, якщо не критично, то принайменше звер таючи увагу на його пояснення і коментарі, здається займався тут тільки його практичною стороною, а саме зростом морального життя, який кож

дий матиме змогу добути з читання св. Книг. Пам'ять й увага тут nідігра ватимуть свою ролю, бо буде треба зберігати в пам'яті святі постаті, що їх стрічаємо в Біблії, та вдивлятися в них "мов у живі статуї та оживлені об рази". Це чергування молитви і студій зробить душу спосібrюrр піднести ся до "красної молитви", до молитви, "що вливає в душу ясне пізнання Бога, повсякчасне почуття його присутности та вчинить з неї справжшо його святиню".

В гуртку, що ним кермував Василій, нема безнастанного мовчання; однак і самі розмови повинні бути післн правила: не говорити безцільно і

БЕРЕЗЕНЬ

місіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ не стаnити підступних питань; не відповідати без думки, не суперечити; не боятися nияnцти сnоє незнання і nчитися від тих, що знають та припи суnати заслуrу другим з того, чого наnчилося. Насамперед розnажити, від так гоnорити. Бути для всіх милим, n розмові сердечним, не nссаш,чаком, люб'язним n пораді, в напімнешшх без терпкости, покірним у собі, коли треба попраnляти братів. Панувати навіть над тоном голосу, що не пови нен бути ні занадто низький, щоб не бути незрозумілим, ні за високий, щоб не статися докучлиnим. Гострий для інших, як і для себе, Василій хоче, щоб йо1·0 ченці зви чайно мали очі спущені, волося неплеканс, одяг простий, ногляд покут ників, покірний і сумовитий. Ряса буде стяшсна 1юясом і 1юви1111а бути та сама, як у зимі так і n літі, досип, груба, щоб не потреба було другої на ве ликі морози. Носитимуть черевики прості, але міцні. Хар•1і будуть скла датися з хліба і ярини; будуть пити тільки воду; на двадцять чотири год чни - лише одну посвятиться на їду, що буде зачинатися і кінчатися мо литnою. Як харчі, так і сон буде легенький, будуть вставати рансш,ко; "чим для других світанок, тим для слуг Божих полудень".

Такі то гадки мав Василій у початках свого уєдинення в листі до сво го приятеля. Під час свого довгого побуту в Понті nін не перестане їх удо сконалювати і докладніше означувати. Розважання, молитвu, читання, конечність nідповідати на питання своїх монахів піддали йому тоді бага то (думок для) пис1,м аскетичних: найnажнішими (nповнені аnтентични ми) є дuа трактати, через які він стає законодавцем монашого життя в Азії. Використоnуючи свій власний носвід та J~освід своїх попередників, уклав він спочатку збірку з п'ятдесяти і н'яти правю1 або краще витяг із п'ятдесяти і п'яти розмов, творя•ш рян "11уховних •штань", як нині ми їх назвали б, на найважніші питання монашого життя, уложені не 11ісш1 ме дотичного норядку, але, без сумніву, в міру як неред ним самим або перед його монахами вош1 виринали. Тим 'ІИІЮМ, як то пригадує пролог, ця

праця є з того часу, коли Василій мешкав "у затишнім місці, зоnсім щше ко від гамору зов11іш11ього світу", тобто n своїй пустельні над берегом Іри су. Друга збірка, 111,0 містить триста тринадцять праnил, меt.1ше розвине них, належить, мабуть, до іншої доби його життя та була, яюцо не злад жена, то бодай nикінчена або упорядкована в Кесарії; а втім такі самі гад ки стрічаємо як n однім, так другім тnорі, а більша їх частина є вже в заn'язку n Василієвім листі до Григорія. Під час сnоєї подорожі по Сході бачиn Василій напереміну або рішю часно два види цього життя. Серед спечених пісків Єгинту, та на горах

Малої Азії, з кліматом часто дуже гострим, розмовляв nін із 11устинні1ка ми, що 1амешкували печери або відокремлені келії, за прикладом пер ших Отців пустині. Деінде вступаn до монастиріn, перепоnнених монаха

ми, що жили під одним настоятелем серед молитnи та праці. У· виборі між самотниками та спільножителями він рішиnся скоро. Одні та другі були nже дали великих святих Церкві; однак у житті в перших добачував він підnодні скелі, яких не спостерігав у житті других, захоронених послу хом і карністю перед небезпекою самообману або гордости, на яку були

наражені найслабші з-поміж пустинників. Та однак устрій деяких єги петських монастиріn вдовольняв його тільки наполовину. В злуці багать ох соток людей, як це бувало по деяких із цих домів, де були заступлені nci ремесла і де інколи траплялось до сорок відділів ріжн~х робітників, бачив nін забагато руху, забагато спраn, забагато метушні. І так старався він, каже cn. Григорій, утnорити мішану форму між великими монастир БЕРЕЗЕНЬ

мjсjонАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ с1.кимИ колоніями і самітними келіями анахоретіn, щоб з'єдинити бого міш.не життя цих останніх із трудищим і діяльним життям перших. . Цей спосіб монашого життя буn у монастирях середніх розмірів, з не nеликим числом мешканціu, де настоятелі могли безпосередньо стикати

ся з кожним братом і де потреби матеріяш.ного життя не змушуnали мі няти працю, однакоnо спасенну як для тіла так для душі, на промислоnі або торгопельні підприємстпа, шкідлиnі духопному життю. Знаним було, що в Таnенні св. Пахомій був змушений скартати прокуратора одного зщі сnоїх монастиріп за те, що u купні збіжжя і продажі обуви цей монах зробиu за добрий інтерес. Так не буде в монастирях, що їх урядиn cn. Ва силій. Труюющі, сполучені з приняттям монахів, проби наложепі па їх поюшкапня не позполяють, щоб пони були численні. Також настоятель знає ucix сnоїх підданих. Він мас обов'язок ноправшпи каждого зокрема, як, паппаки, кождий із них - відкриuати неред ним сuою совість. Ручна праця є обоп'язкопою; однак пона є так поперерипана молитвами, що мо

нахи не будуть могти тратити ппутрішпього духа. Крім молитов вранці (утреня). і о піuпочі (полуношпиця), що найменше п'ять разів на день, u третім, шостім, в полудне, в дев'ятім часі, зі сумерком, (вечірня) монахи переривають кожду матеріяльпу працю, щоб спільно nеличати Бога. Кожний мусіn nибрати собі або приняти якесь ремесло: однак ці ремесла не с численні і Василій поручає тільки ті, що не мішають спокою побо ж1юго життя та не змушують часто виходити ні по закуп сирівціn, пі па гамірні торги, щоб продаuати свої вироби. Оскільки це можливе, треба ці nироби зужити на місці, щоб настоятелі монастирів не потребували прийматися подорожей, що розсівали б їхню побожність; у виїмкоnих ви падках, де буде потреба, будут~, старатися n порозі пипопняти всі впрапи, приписані праnилами, мешкатимуп, разом і передусім у побожних хри стиян, уникати ярмарків, навіть тих, що відбуваються при гробі йкогось мученика".

Причини, що для них Василій nоліє так уладжений монастир, як пу стельшо, с дуже гарні. "Самітне життя, каже він, має тільки одну ціль, спій хосен". Однак любопи ближнього нема там де ппраnляти. "Якщо ми живе мо посторонпьо від людей, ми не можемо пі тішитись зі щасливими, пі плакати з тими, що терплять". Впраnа п багатьох чеснотах тим чипом с спараліжовапа. "Наш Господь миn ноги своїх апостоліn: ти ж, що живеш самітно, кому митимеш? Кому будеш услугупати? В чиїх очах станеш добровільно останнім?". Бо як же ж nпраnлятиметься n покорі, хто не мас перед ким упокоритись? Кому покаже милосердя той, що не має ближ нього? Як напчиться терпелиnости 'ТОЙ, що його бажанням ніхто не про тиnип.ся?" Пригадуючи з псаломопівцем, що добре, солодко і спасенно с мешкати браттям разом, заЮІючає, що служити Боtові спілt.1ю, найліпше підпопідає духопі Старого і Нопого Запіту. Було це природним, що монастирі стали вогнищами християнського nихопання. Не знаходимо в римськім світі ні•юго подібного.до того, чим с п пас "інтернати": псі школи державні чи приватні були "прихожими", учні поміщупалися n споїх родин або п місті. В суспільності, ще попній поганс ького зіпсуття, п якій прилюдне навчання було ним сильно просяЮІе, ба гато родичів бажало, щоб їх діти користали з побожних заuедень, ЩО' їх так пелике число творило монаше життя і де тільки освічених людей, ча сто й самі давні професори шукали захисту. Орудників, конечних до на уки, вчителіп, книжок було там доволі, а до того ще карнісп, і зібрання ду ха. Щоб ужити їх до цього діла, треба було тільки згоди монахів. Багато

БЕРЕЗЕНЬ

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ було й таких родичіn, що приводили сnоїх синів до монастирів із прось бою, доЗ'Іюлити їм там мешкати і nчитися, часто також nиражиючи на дію, що пони відтак посnятяп,ся на службу Богові. Василій далекий був від цього, 1цоб не приняти той ніжний і дороюці111111й депозит. "Госпою, сказав: Дозвольте діточкам приходити до мене, - й Апостол похвалив

тих, що від найраньшдої молодости виховув;щися на св. Письмі".

Св. Василій додає, що діти, в яких відкрилося б якийсь особливіший хист до якого мистецтва, мштимуп, ходити на лекції професоріn і поза монастир, тільки за умовою, що приходитш\\уть їсти і спати до монасти ря.

Ось така є програма праnдиво благоро;щого виховання; той, що за нею іде, стає благородним. Монастирські учні не мопимуть вступити в монаший стан, "зложити обіт дівства", хіба, коли душа, "цей м'який віск, на якім самі від себе зазначуються всі перші враження", утвердиться , усталиться через працю розуму, розсудок і схиш,ність до добра. Такий рі шаючий крок повинен бути "ділом зрілої і досконалої застанови". Цей акт буде випереджений зрілим іспитом та особливішимн розважаннями, які буде відпршшятися під 'Іас довгого уєдинешш. Відтак віз1,меться пастирів Церкви за суддів і саме їх осуд вирішить, чи монаше зобов'язашш має бу п1 пршште. Щодо учня, що не буде відчувати цього покликання, випу ститься його на світ при кількох свідках. В однім зі своїх правил св. Василій, здається, наказує монахам від ректися своїх дібр, коли вибирають монаше ж1птя. Вони не можуть мати, каже він, духа свобідного від прив'язань і земських неспокоїв, яюцо за тримають багатство з журбами, що їх воно за собою тнп1с. Це терня з притчі, що заглушує Боже слово. Однак обов'язок монаха зректися своїх дібр не є в тім, щоб позбутися їх якнебуд1,. Він не повинен лишати їх сво

їм. бо це не значило б направду їх виректися. Також не повинен повіряти

розда•1і дібр першому ліпшому. Він має уважати їх немов за посвн'Іені ві,rпепср Богові та з цією гадкою nживати їх 1ш добрі ;tіла, ч11 то власними рукаl\Ш, яюцо вважає себе до того спосібним, чи то •1срсз відпоручників, старанно вибраних і поnажно випробуваних. Цей приказ, без сумніву, nи

дається твердий; ОJІІІак треба було протидіяти старишюму егоїзмові, а Василій зрештою не жадав нічого, чого свом прикладоІ\1 не показав би. Пригадуємо собі, що тоді, коли покидав він світське життя, 111,об віддатися зовсім Богові, його першою гадкою було продати свої добра і зробити ~J того дар убогим.Він це зробив постепенно з тою второпністю, нку сам по

ру•шє, роздлюючи свою батьківщину не якнсбудь, але з застановою. Його

брак, Григорій Ніссійський, показує нам, як він постепенно ділить свої побра n ріжних часах свого життя, даю•ш одну частину убогим перс;~ тим, як став свшдс1шкоl\1 - 1~с зна•шть, в часі сво10 самітного побуту в Понті, одну частину під час свого єпископату, аж дііішов но того, що зовсім нічо го більше не посі;~ав та шо міг нагий іти за 11ап1м хрестом свого Спасите лн.

БЕРЕЗЕНЬ

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ

МіСТЕРія СНЇГУ "Обм11Іі ме11е І ста11у бiJ1i11111n ••ід с11і1-у"

(Пс.

ілий сніг на хіднику nеликого

єuропейеького міста ... Яка ди uоuижність, ріJ1кісп" краса. З тре петом лоuлю цю ншидку і непо nторну мить. Бо через якусь хuиль ку це uидиuо буде кимось побачене і змінене. Прийде якийсь інший шукач і відкриє його перnїсну кра

50, 9).

сточку небесної синяви. Як радісно відчути зустрі•1 з небом на цій пу сти1111ііі землі. Перед о•шма лише краєць не ба. А яке 1ю110 ціле небо? О, ця без крайня світлість, білизна, недото

рканість. Як спрагло єство за цією небесною красою і як прагне її

су. Або з-понад багатоповерхових

осягнути. Тож буду приходити як

велетів проб'ється сніг сонячного проміння і сніжок зарясніє срібля

найра11ішс і буду причащатися ци ми небесними дарами, котрі так

стими сльозами та почн~ танути.

щедро з неба зсилає Творець. Шкода,що це снігове диnо то1шп,

А зараз він ніжно, як пушок на долоні,простелився на землі. Звід кіля земля отримала таку теплу пе рину? Яким чином ця маса різно манітних сніжинок зіткала таке до сконале покривало? Чому такі rрайлиnі усмішки nипромішоє на нас світло цих білих кристалів? Очам стає боляче і вош1 мимо волі відвертається від цього незбаг нешюго дива. Хто сказав, що на

землі майже nce людиною відкрите і вся природа виnчена?! Але ж цей сніжок ще ніхто неба•1ив і не тор кався його. Яка велика незшибима таємниця життя!

Серце

ніяковіє,

що

через

якийсь час я знищу цю неrювтор

ність, а на сніrу залишип,ся людс1,ка печатка-слі,т~.Пізніше з бистро тою довершиться руйнація цього таємничого Божого витвору. Як хо четься ще і ще напоюnатися цією красою та зберегги її небесну чи стоту ... Так небесну, адже цей сніг посланий з висот і таїть в собі ча-

ся і повертається до небесної оселі Але я вірю що є такий сніг, що не піднається зміні і таїть n собі ві•шу радість, тспліш, і любов. Не вже ж ця білизна дес1, там далеко від нас? А може пона скривасп,ся

дес1, тут, біля мене, n глибині пуші? Але чому моя душа така темна і холодна? О леле, таж пона така да лека ві,т( неба, забула про 111,ого і не очікує тих сніжистих дарів. Проте і n пій колис1, також була така не вшшість, •шстота і недоторка ність ... Була і буде! Бо променіє сна сешшй сніп Божої ласки і зодяг неться душа білою пеленою сшпо сті.

Пrости мені Боже за цю зане дбану красу душі і 11рики11с11у налі том її чистоту.Госноди! Принеси в моє життя -кучуrури небесного, прозорого сніІ)' і притруси мою грішністr, його біл11з11ою та тиши ною.

Варшава

1993 р.

ГРИХОД

БЕРЕЗЕНЬ

!1[1] !і І І QІ І dї 11] QІ І І І0 НАШі ДО ПИ СУВА Чі Наталія Богуш

ВИБЇР ісус покликаn. Він сказав: "Хо ди! ... "

і Ти покірно на цей шлях сту

пила,

Йому єдиному Ти серце відда ла,

Бо більш від світу Бога полюби ла.

Маленька іскорка любоnі зайня лас1,

(розпалила цей вогонь довкіллі Иого не загасити вже повік Він поклик дав у серці і сумлін ні. Ти роки вірності напіки принес-

.[Іа

І на півтар зложила з сер1{ем споїм Обручницею стала Ти Христа До боротьби готовою, як воїн. А праця тут нелегка, бо жниnа великі, А робітникіn так мало ... Тому серп піри в руки Ти взяла В любоnі і надії за начало. Будити душі, кликати вперед До світла за правдипу цю дорогу Покликана, Ти, Сестро, nідтепер Веди ж дітей до Отчого порогу! Гори, вогонь любови, й запали У сіх, хто хоче теж Тобі служити Нові покликання в Служебниці веди,

Щоб Місію Спасенія сповити.

Олександра Васюта

Ще як діп,ми ми були Доршу в церкву ніколи не забули.

·:місіонар" нам отці вручали І слово Боже доручали Щоб людьми нести.

і ми ішли і розносили.

Дитячими серцями ми

розуміли, Що сіє він слоnо правди і науки. Він вчить як жити, як горе переносити,

Як Бога і Україну любити. Коли держали ми його дитячими руками

l\'f и

в людські очі придиnлялись І з радістю ти~ людям вручали, Які його любиЛи і чекали. Апс також інших людей ми зустрічали Очі яких холодом і лютістю палали.

~лова Божого пони не розуміли І прийняти його додому не

хотіли. Та все проходило, миналось Як вода у срібнолитому Сяні. Ми росли і поволі забували Все те, що так любили і в серці зберігали.

А час ішов, і Сян шумів ... Роки ті відійшли в минуле, Лиш церква мовчазна стоїть. Як свідок цих далеких літ.

ТихонЛещук

ЗА МОЛИТВОЮ Хто з боку у церкві клякнув в

НАШ місіОНАР До церкпи ми спішили, Бо церкву ми любили. БЕРЕЗЕНЬ

молитвах,

Пречистій складає подяку? Чи може душа у життєвих

гріхах? Чи гірко старому вояку?

і 1(1)і11А11 di (1) А 11 І А може людина з далеких світів У Храм заnітала нечайно? А може хтос1, з наших героїв

людей,

Що гинуп, в Чорнобиль-руїні?

борці!J,

Хто він? і за що? За провини

Що чудом спаслись незnичайно?

незюд

Складає молитnу так ревно? А може за наш українс~,кий

А може за друга душа

народ

палахтить

Благає Пречисту натхненно?

А може за себе, і може в цю

О Матінко Божа

мить

молитвах,

Знаходить рятунок надії?

Заступишся, Неш,ко, напешю,

і просить свят-мати Месії?

n своїх

Пішли цій людині шаслиnіший А може за тата, за маму, дітей? А може за тих, хто n чужині? А може прикляк за нещасних

шлях,

Я також благаю душевно.

БЕРЕЗЕНЬ

І $1 kt)

fl• 111 І І І І І І І

ЛЕГЕНДИ ПРО ХРИСТА

БДЖОЛА "МЕТА"

ої днини nона ніяк не могла пра цюnати. Було дуже гаряче, духота

нестерпна. а nітер котиn тумани поро ху по дорозі. А в Єрусалимі теж діялося щос1, незnичайне.

На

вулицях

збиралися

юрби народу, а довгий похід вояків провадив на гору Голготу якогось чо

ловіка, що упап під тягарем хреста. Бджола, обезсилена й утомлена, присіла на низькому кущику тере бінти, що самітно виростав на узбіччі гори. Відсіля могла вона бачити псе, що діялося довкола. На

nepxy

Голготи стояли три хрести, а на одному з них розп'ятий буn

'Він.

Чоловік, що всім добро творив!

мало не скрикнула Мета.

Вона

знає йоі·о. і їй Він раз поміг, коли потопала в етапі Амігдальону, переван т.ажена медом. Підсунуn їй листок і врятував. А тепер пі нелюди завдаюп, Иому таких тяжких мук.

Блискаnкою злетіла Мета вгору і прІ!сіла на РіlМені хреста. Як йому помоІї'и? Ах, як я можу Иому помоП'и? - билася з думка ми, дивлячись на облите потом і кров'ю обли•1чя Спаси1еля.

Та ось поб~чила жайворонка, що видз1,обуваn колючки з тернового

вінка на голоnі Ісуса. - Ах, якби в мене такий дзьоб, як в оцієї пташини, - зітхнула Мета. Умить повиривала б усі тернові колючки. Ах, якби в мене були зуби дикої звірини, умить розшматувала б оцю жорстоку юрбу під хрестом. Та хто це та заплакана, прибита горем жінка? Чи не Мати Розп'я!.ого? А цей мо

лодий юнак, мабуть, один з Його вірних учнів." А де інші Иого іспопідни ки? Я ж бачила, що ходили за Ним, слухали Його наук і шукали ліків на недуги і смерть.

Губи Розп'ятого легенько заворушились. Мета припала Йому до гру-

дей. "Пити!" - почула тихий шепіт. · - Зараз! Зараз принесу води з потічка, - і рвонулася злетіти в долину, але u цей момент один з вояків підніс Христові на трості трубку, нимоче ну оцтом і жовчю. Меті аж у голові закрутилося від осоружного занаху. - Тварюки! Катюги! Я зараз води принесу, меду принесу". Моп камінчик, кинений з пращі, спустилася вниз на луги Геброну й уже за часок сиділа при Розп'ятому і ніжно пересувала своїм язичком по висохлих губах, напоюючи їх золод1юю подою і солод~им медом. JJїтала безупинно сюди й туди, щаслива, що може помогти Иому, покинутому nсіма. Спішилася, бо надворі чомусь дуже хутко смеркалося, і якось див

на лиховісна темрява затягла спроквола псе 11ебо. Та ос1, очі Розп'ятою па мить розкрилися, глянули на метушливу ко~ машку, і дві великі сльозини, змішані з кров'ю з чола, скотилися на малу жалібпиr~ю. БЕРЕЗЕНЬ

І $1 І1J ttн 111111111 А тим часом вартові nояки, щоб не лишати розп'ятих на хресті на час свята Пасхи, почали перевіряти, чи осі вони оже померли. Коли на близились до Христа, побачили, що .Він уже вмер. Тоді один з оорякіо підніс. свій спис, щоб проколоти бік Ісуса, але о цю ж мить застогнаn і опустив залізо. - Проклята комаха! - крикнув, стріпуючи бджолу з руки і роздаn11ю ючи її важким чоботом. - Знаю, за що гину! - була остання жива думка о Мети. У шщілю оранці, ще сонце не зійшло і темрява окривала землю, а Марія Магдалина і Сальомея спішили вже до гробу Господнього. Вони

бачили напередодні, як справедливий Йосиф з Ариматеї ю1ао тіло Хри

стоnе у своїй скельній гробниці. А тепер ішли туди з пахучими олійками з

мирри й альоє*), щоб намастити тіло Вчителя.

Коли прийшли на місце, побачили, що камінь при вході підпалений, а гріб порожній. Збентежені, не зшши, що це значить - аж ось з'яnився над гробом ашол у білій, ясній як блискавка одежі і промоnиn: - Чому шукаєте живого між умерлими? Чи не провістив Він усе те, що ~ Ним сталося? Чи не прооістиn, що третього дня воскресне? І жінки з радістю відійшли nід гробу, щоб сповістити добру ноnину

Його учням і вірним.

- Чи бачила ти, сестро, - заговорила по дорозі Марія Магдалина, - яку прегарну запинку мао яцгол на своїй одежі, на праnому рамені. У ся золо та з переливом пурпури"), моп каплі крови, і з темними пружками. Такої запинки я ще не бачила в нікого. - Запинка? - аж скрикнула Сальомея. - Невже ж ти думаєш, що це бу ла запинка? Це, сестро, була бджола! Я теж задивилась па неї і бачила, як пона рухала крильцями й перебирала ніжками. Бджола! Кажу тобі, справ жня бджола! - Та звідкіля вона там узялася'! - дивувалася Марія Магдалина. - Мабуть злинула разом з янголом з небес, бо так самовпевнено сипі-

ла щ1 його рамені,

- пробувала

пояснити Сальоме.

І обидві жінки підшши очі до неба, немов шукали ТШ\І воскреслого Вчителя ! малу злото-пурпурову бджілку.

•)Мирра і альос - ростш11. •·)Пурпура - •:ерво1111іі кольор

зо

БЕРЕЗЕНЬ

fl І О а1) Qi' М 11Fl1111~1 [1111 І $1

...

сз, а з

Ч1111 Отців Пас11ліян 11а УкріІї11і 11ара

хооує

212 членіо: з ІІІІХ 2 ЄПІІСКОПІІ, 74 свяще1111к11, 23 братн, 25 студентів які нао•щються у Іlарша оі, 6 - у Рн.мі, 43 бра;r11-Нов11ю1, 39 кшщ1щатів. Ч11н має Закарпатті, До11е•1чнні

1 (

монастирів

у м. Шль11юсі с.

Званівка,

раііо11у).

(

Гал11•11111і та

11:1

Лнтnа

та

)

Артемівського

по

січ1~я цього року у nас11ліян

ДІІТЯЧІІіі

року у м. Золочеві постіііно ве

1990

молоді і дітеіі у двох

церкозх (Поз11есі1111я ПІІХ та св. М11ко.1ая) та у двох середніх школах (№

Тількн м1111улого рОК) мн, Сестрз~ш

та №

2).

Братами nас11ліяна

Служебшщямн та Сестрами

со. Йосафата було підготовано до прніінят тя Першого Святого Причастя

8 груп

по

70-

дітеіі кожна. Проводиться передшлюб11а

катехнззція

молоднх.

1991

року

прово

д1пься катех11зація учнів ПТУ; ось уже тре

тііі рік, як щонеділі відправлясться св. Лі

тургія для хвор11х у Золочіоськії1 лікарні. На

особ11.

І Іещодавно

розпочалася

катех11за

ція дітеіі і відпові,1і на зап11тан11я по раііон щопонс;1ілка) котру оедуть Отці nас1шія11с ького МОНЗСТІІрЯ.

Отці часто подають свої статті на ре лігіііно-моральну темзт11ку у народ1шіі ча сопис Золочіnщ111111 "Народне Слооо".

(ВР-УВ):

в цьому році будуть ВІІХОДІІТІІ у

прямніі ефір багатомооні програ~ш телеба

чення, які охо11лювап1муть коло

Ппр.

о. Полод11мнр

конференції воїнам.

кн.

Програ~111

гліііською,

в11ход1пнмуть

французькою,

Золо•1еві

зорганізовано 10 rурткіо Апосто.%стоа Мо ЛІІТШІ (3 д:Ля діо•1ат, 2 ;1.1я хлопців. 5 для до

росл11х) та rу1пок Марійської Друж1111н для дітеіі. Проведена катехнзація дітеіі у навко л11шніх селах: Мо11аст11рок, Ремезівці, Під гір'я, Лука, Пороняк11, Х11ль•11щі, Бу1111ш1111 і Город1шів. У селах Ремезіоці, Підгір'я, nо роняю1 і Монастнрок заснооані Апостоль

міл1,ііо

мооамн:

ан

іспанською,

ні

мецькою, італіііською та арабською, і тр11оат11муть

годнн денно, а згодом цілодо

бово. Центральне бюро цнх багатомоо1111х

програм розміще11е о Ліоні, Франція, а в

ньому об'єдt1ат1ся: )талія, Бельгія, Юшр, Єгнпет, Греція, Монтекарло, Португалія та

іспанія.

...

Пал•11111-

ніо гляда•1ів осієї Еорош1 та піонічної Афрн

ськніі,ЧСПП ігумен мо11аст11ря прооод11ть релігііі11і

ан

ному ра.1іомов.1ен11ю (20 хв. ефірного часу

запрошення комшщ1юго складу віііськової част111111

хорсографі•11111іі

самбль з м. Дніпропетро11ськз в кі.%кості

...

деться катехнзація

ГОСТЮВШІ

(ПР-УІl):

Міжнародна

добродіііна

установа "Помі•~ Церкві, що страждає" за останні 11есять років вндала 72-ма мовамн

мі.1ьііо~111 пр11мірн11кіо "Біблії для Дітеіі",

що в пі11заго.1овку нос11ть назву: "Бог гооо р1пь до своїх дітеіі". Цю Біблію особлнво розповсюджується в країнах Східної Евро пн, що донедавна зазнавали пересJ!ідувзння від безбожшщького комунізму.

...

стоа Мол11тв11.

Підтримуються також зв'язк11 з Пел11кою Україною: вже тр11чі з м. Д11іпроnет

У кожнііі країні світу катол11цька Цер

рооська ПрІІЇЖДЖЗЛІІ дітн, щоб тут DІШ'ІЗТІІ

ква 1юз1111вається та усучаснює свою діят,"

катех11зм

та

отр11мат11

хр11ст11я11ське

в11хо

вання. Отці Пас11лія1111, Сестрн Служебниці

ність. Ос1, так у далекій афрнканськііі країні Сенегал. о місті Дакарі, нещодашю підбупся

та Сестр11 со. Йосафата кілька разіо їзд11л11

дієцеза.'ІІ>ІІІІЇІ сн11од. На ньому розглядались

у м. Д11іпропетровськ з місіііною послугою:

доз п11та1111я: еко1ючіч1111ІЇ стан дієцезііі та

там прооод11лась катех11зація дітеіі, багато з 1111х було охрещено, пр11готовано до Пер шого со. Пр11частя.

М11нулого року Отці Іlас11ліян11 пр11іі мал11 дітеіі української громад11 ~•. Шльню-

БЕРЕЗЕНЬ

11арафіі1 яндум,

1 апосто.1ячт

1111ступаюч11

м11ря11. Кард11нал Ті

на

останньому

плена

рному засіданні цього снноду, уточшш, що кожен шюстолят бере свії1 по•1аток із хрн

щення, а полем ІЇоrо діяльності єж Церква і

11; а 41) Q3 К1 І І r11; d3 t1ІМ І@ суспі.%спю. Він із з;щоооле1111ям зауnажно,

11ою, пснхологічrrою та духов11ою допо~rо

що в Сенегалі, а зокрема в дакарськііі арх11-

гою ро;11111ам, які зна1Ішл11с1, у такнх с11ту

дієце;зії, постіїшо зростає апостолят като

ацях.

л11щ,кі1х мнрян, та внс;юшш надію на даль

щшіімас о,111е з так11х дітеіі в моє і'1'я, мене

шніі підііом апостольської діяльності. Кар

прніім;н:", зоертаюч11сь також із заохотою,

дннал

Тіяндум

заоХОТІІІJ

ВІН

пр11гадує Хр11стові

слова:

"Хто

катот1кіn-м11рян

щоб като.11щькі сім'ї ус1111оnлювалt1 с11ріт 'ІІІ

До зросту у відпооіщшьності та солідар110-

пок1111ут11х дітсіі з Боснії та Герцегош11111.

сті, до самовідданості о євангелізації Сене-

даюч11

1алу.

ВОГІІ\ІЩ<J.

'1\1

тепло і любов ноnого сімеііrrого

Папа іоан Паоло 11, якніі кожного дня

Ц11м11 ДІІЯМІІ в Р11мі перебувають ЄПІІСКОПІІ

з батьківсью1м серцем і стрнвоженою тур

пр11балтііісью1х кра"і11, які відбувають прн

ботою поділяє страждання Пасп1ріо та на

п11са11111ї

селення

111111

Бо.снії та

матерія.%1111м

Герцегооіня,

духооннм

внкт1ка11і

спустошенням

каноніч1111м

оізнт

"Ad

прооом,

Liniiпa"

щоп'япшч-

"До апостольс1,ю1х

пороrіо'', зустрічаюч11с1, із Папою. Святіuшіr

011аслідок оііі1111, яка не пр11п11ннсп,ся, на

Отец~, зустрічається з кожн11м зокрема, оід

діслав

правляс з Владнкамrш Службу Бтку, а по

Архнєпнскопооі

Сараєва.

В.1Jад1ші

Dшкооі Пулі•1у, лнста, як11іі має дату 2-го

тім

лютого, але був опrшлюднснніі сьогодні,

26-

25.2.1993 р. іоан Паоло 11 11р11іімав латоіrІс

звертає

кл11ком далі продовжувапr відrrоnлеrшя ка

11р11іrмає

їх

також

разом.

Ось

так

ьюrх єпнскопіn, зоер11увш11с1, до шrх із за

лютого.

Соітішніі

Отець з

трепетом

соої думк!І до трагі•11111х сц,туацііі, ІJ ню1х

тоmщької Церкон в Латоії, •1ерш1ю•ш 11а

знаходяться чнсле1111і 1юд111111, особл1100 ді

тхне1111н з пооча11ь

п1,

особлношІ

Схвал1111ш11 героїічну стіііцкість католнкіо,

обоо'язок звернут11сь із 11закл11ком до солі

які зберег.ІJІІ полум'я оірн під час пересліду

дщшості

катоmщьуо'і

вуань радянського комуністнчного режнму,

У листі іван Паоло 11 докладно зушшя

єп11скоп1в до відродження церковного жнт

щодо

якнх

та

Папа

щедрості

оід•1уває

усієї

Святнїш1111І

Церквн.

ється на ста11ов11щах сімеїr, які втрап11ш

Отець

Ватнка11ського Собору.

заохотнв

. латоіііськнх

тя.

когось із своїх членіо, дуже часто іі самі бу лн наочшшн соідкамн їх11ьої запrбелі.

1Злац11ка Яніс Пужатс, р11зьк11іі архн єпнскоп. дякуючн Папі, 011слоn11в вел11ку ра

Особлноу увагу Dceлertcьюrii Арх11єреіі

зоертає на ситуацію пrх матерів, друж11н та

дість, з якою латоіііські катол11кн о•rікують у оересні rrр11їзду Пап11.

дівчат, які стал11 жертвам11 згвалтування, а відомо, шо так11х у Боснії та Герце1·ов1111і,

У JІатоії на

мі.ІJІ>ііон11

700

тнсяч меш

к::шців ш1рахоnується піnмільііона катол11-

десятки, якщо іі не сотні тисяч. Солідар11і

кіо. у ск.1ад КаТОЛІІЦЬКії Церко11 оходять доі

стю та зрозуміrшям катол11цька спільнота

дієцезії (Р11га та Лієпая) та

повtшна підтримапr ц11х жі11ок, які стал11

віііська

об'єктам11

єп11ско1111,

такого

жорстокого

11ас11льства.

НеВІІМОDІІО трагічною є ДОЛЯ нев11111111х ді

катотщька

175

вказує Святіш11іі Отець

на

...

народжені діт11 не мають жодної відпові

розрізнятн,

нарахоnує

х1шь.

насильства. Папа nідкреслює, що ці нооо

їх не можна воажат11 агресорам11. Треба

парафії. Лат

сnящен11кіо і ЗО ссстер-мо11а

теіі, які приходять на соіт внаслідок такого

дальності за те, що сталось, вошr невннні і

192

Церкnа

(RV-YD) Сьогод11і опублікооа1111іі Mott1 Proprio, тобто влас11оручн11іі лнст Пап11 ina11a Пав.1а 11, ЯКІІМ пр11ш111е1ю діЯ.%ІІісп,

с11.%ствог, вчшrене людьм11, які зовсім втра

Папськоі Комісії в справах Росії, заступа

тил11 розсудтшість і совість, і діііснюстю

ю•ш її нооою інсппуцією -.r1остіііною Між

ІІОВІІХ ЛЮДСЬКІІХ істот, які пjтіішлн ДО ЖІІТ

оідомчрю Комісією для

тя.

Європі, :11ідно з Лпостош,ською Ко11ст11туці Папа закл11кає католнцьку спільному з

єю

"Pasror Bo11t1s" -

Цсрt:nн у Східнііі

"Добрніі Пастнр". Нош1іі

любов'ю приіінятн ці новонародже11і, ні в

папськ11іі документ, під заголовком "Ешоре

чому не вшші діт11, пос11ішат11 з матеріаль-

orieпtalis''

"Східної Європ11",

має дату

БЕРЕЗЕНЬ

11ІО41] Q311іІrl11 d3 (1111 І січня

Конгрегації клиру (тобто свщенослужите

року.

1993

Після грунтових перемін, які 11астал11

лів), Конгрегації Богові посвяченого та апо

в країнах, які належаш1 до кол11шtrбоrо Ра

стольськщu життя і Папської Радим спр11-

дянського Союзу, із прнзнанням основного

яю1я єдності хр11ст11ян.

У згаданому документі Папа іван Пав

права на релігійну свободу і, послідовно, з можливістю

реорга11ізуват11

діяльність

ло П підкреслює, що "недавній" істор11ч1111іІ

громади католицької Церкв11, уже не було

розвиток

більше причин, які привели до створення у

л1щьк11м спільнотам наново віднов11п1сь і

році Папської Комісії в справах Росії.

вільно прояв11т11сь. 0;).ІІак, у цій новій снту

1925

Східної Єврот1 дозJюmІВ като

Однак, задля наслідків комунісп1чного ате

ацїі, потрібно датп щ1м спіль1ютам таку

їзму в громадському ЖJІтті, а зокрема особ

підтримку. яка дозвол1пь їм на батьківщнні

ЛІІВІІХ умов, в яких перебуває катол11цька

зміц1111п1 своє коріння

Церква на територіях, глибоко позначен11х

спільність з і11ш11м11 катол1щькнм11 спільно

православною трад11цією, потрібно мати на

там11 світу.

увазі вказівки

Ват11канського Собору що

розв11нут11

свою

Святіш11іІ Отець довод11ть до відома,

що нова Ко1'1Їсія заІ1мат11~1сться справа1'ІІІ

до екуменізму. Тому у компетенції новоствореної По

катотщької Церкв11, як лат1111ськоrо, так і

стійної Міжвідомчої Комісії для катол~щь

східного обряду, маю•111 на меті супровод11-

кої Церкв11 у Східній Європі входить справ11

т11 іІ спр1tят11 апостольськШ місії катотщь

католнцької Церкв11 не тільки в країнах ко

кої церкв11 в усій її діяльності, nключаюч11

л11шнього

Союзу, включаючи

екуменічщ1й діялоr. Комісія nеребувапше у

також Азію, але також. коли потрібно, і в

nостііІtюмуконтакті з різнпJ>.111 като.111цьк11-

Радянського

кол11шніх соціаліст11•11111х країнах, що теж

м11 допомогов11м11 організаціями, щоб узrо

зазна.111

ДІІТІІ їхню діяльність та датн їй нош1іІ роз

духовного

спустошення,

внклнка

ноrо атеїст11ч1шм комунізмом. У компетен

мах

ції згаданої ватнканської Комісії вход11ть:

допомогти місцевим като.11щьк11м

(RV-YB)

Нещодавно майже

300 дітеі"і

громадам від11ов1п11 та _зміцн11т11 своє онов

чор1юб11.1ьської зоfш змогли відпоч11т11 та

лення після десятиріч переслідувань;

зміц1111п1сь о Гра11я110, 11евел11•1кому містеч

дбатн про стосу11ю1 католицької

2 -

ку поблюу Неаполю. Дітн перебувалн в міс

Церкв11 з православною та інш11м11 східн11-

цевих роюшах, які доброnільrю в11яв11л11 ба

м11 Церкnа~ш. які існують на т11х тер11торі

жання пр11і"і1rят11 їх у себе.

ях;

місцевопJ комітету "Разом на зах11ст ж1п

Ця і11іціят11ва

спр11ят11 дія.1ь1юсті різних інсппу

тя" СТЗ.'І<І МОЖ:ІІІВОЮ завдЯКІІ спрІІЯІІІІЮ іта

цШ, які допо~rаrають катол1щьюш спільно

ліііс1,кої Радн Міністрів, яка в11діл11ла літак.

там Східної Європи та коор;щ11уnат11 їхню

якиіІ перевіз дітеіі з Кнєоа до італії. Укра їнськніі 110со.1 в іта.1ії, Пан А11ато.1ііі Орел,

діяльність. У склад цієї нової комісії, яку о•ю:нос кард11нал

Державнш1 Секретар Ватикану,

входять Секретар

і заступн11к Секретаря

відвідав

Граняно, щоб nодякуватн сім'ям,

які пр11П11ял11 на відпочшюк українськ11х ді теіі. А ДІТІІ, в свою

•1epry,

ВІІЯВІІ.111 DДЯЧJІість

Святої Стол11ці в справах стосунків з дер

1юв1ш італійсьющ друзям, орrанізуnаnш11

жавам11,

крнцерт 11арод1111х танців і пісень.

Секретарі

Східної

Конгрегації,