Місіонар 03 1995 by mykolaslotvinskyy

український католицький часопис

РІК ЗАСНУВАННЯ

1897

№ З

(29) *

БЕРЕЗЕНЬ

1995

ЗМІСТ

ПРЕСВЯТОГО ІСУСОВОГО СЕРЦЯ Український

о. Василь Зінько, ЧСВВ

Свят-писемні приповідки"""""""""""""" ... "". І

католицький

Намір апостольства молитви на березень

""""" З

Тарас Лехман

часопис

Засновники - Отці Василіяни

"Життя Ісуса" за Франсуа Моріаком

""""""""" 4

Намір апостольства молитви на квітень """""" 5

Богдан Лепкий

На Голгофу .·"""""." ".""""""""""""""""""""" 6

Головний редактор

Молитва святого Франuиска """"""""""""""". 7

о. Василь Зінько, ЧСВВ

о. Павло Мадяр, ЧСВВ

Божі вибранuі "". """""""" """""""" " " """"""" 7

о. Василь Зінько, ЧСВВ

Редакційна колегія:

Гість з республіки Комі """" ." " " """"""""" "" І О

о. Дам'ян Богун, ЧСВВ,

Іван Данилюк

о. Іван Новак, ЧСВВ,

"Церква" - тінь імперії """""""""."""""""""" І І о. Василь Зінько, ЧСВВ

о.Йосафат Воротняк, ЧСВВ, о. Йосиф Будай, ЧСВВ,

Місійні дні """"""."""""."."."""".""""""""". 12

Апостольська подорож Папи

Неоніла Стефурак Комп'ютерна верстка

Івана Павла 11 """ "".""""""""" "."" """""""". 13

о. Матей Михайло Гаврилів, ЧСВВ Чи сумління ще є голосом Божим

у житті сучасної людини? .. """"""""""""""""

Ольги Кузьмич

о. Ігор Василій Тарасів, ІІІ ЧСВВ

Коротка історія малої парафії

"" """ "".""" """ 17

Тарас Лехман

На обкладинці:

Ісус Христос на Оливній горі

Листи до матері """"" " "" """""""""" "" ." "."" 19

М. Б" новик

Заради істини, що триватиме вічно."""""""." 20 о. Дам'ян Богун, ЧСВВ

Ніхто не розлучить з ІсуGом

Адреса редакції:

м. Львів,

Ігор Скленар

290019,

Друге Берестейське читання ". "." " " " """."". ". 22

вул. Б. Хмельницького,36

3 ПОТОКУ НОВИН """."" "".""""""""" """ """"". 23

Пророк і поет """" ." """"""".""""""" ."" """" 24

Святоонуфріївський

Скільки років твоїй uеркві? "" """"."""""" """

монастир ОО. Василіян

тел.

Хрестоматія нашого болю """"" """""."""""" 26 Роман Брезіцький Монолог не висловлений над могилою Матері

Підписано до друку

Формат 70х100 Умов. друк. арк.

27.02.95 1/16. Друк друк. № 1. 5,2. Умов.

Ірини .... " ......... """"." ..... """"".""" ....... """".". 28 о. Доротей Шимчій, ЧСВВ

Джерело на гірuі "."" """"""." "".""""""""" "" 29 Нам пишуть ".""""""" "." "." """."" " """ " """" 30

фарбо-відб. арк.5,0.

Зам.

5,7. Обл.-вид. Тираж 3000 прим.

Іван Бондарчук

Придорожній хрест ""."."""""""""""""""""" 3~

393

Віддруковано з ГОТОВИХ

діапозитивів у Жовківській

292310,

Передруки і переклади дозволені з~ по.Іання\t

джерела.

книжковій друкарні видавництва

Отців Василіян «Місіонер»

-о. Дам'ян Богун, ЧСВВ

72-46-94

офсетний. Папір

""" "."."".".""" "" 21

Редакuія зберігає за собою право виправ.1яп1

мову і скорочувати надіслані матеріа.1и.

Львівська обл.

м. Жовква, вул. Василіянська,

©Журнал "Місіонер",

1995

М:ІС:ІОИАР ПР.ЕСВ.ЯТОrо'

ICYCOBOro

СЕРЦЯ

ВІД РЕДАКЦІ{

СВЯТ

- ПИСЕМНІ

ПРИПОВІДКИ

Це збір етичних порад для молоді. Авторство цієї старозавітної книги приписують

Соломонові, а також

Єзекіїлові, Агурові та Лемуелі.

Книга увесь

11ас

проводить паралелі між добром і злом,

мудрістю і глупотою, •1есністю і лукавством. В зв 'язку з цим наші міркування поділимо иа дві частиии.

Добро

правда і чеснота

Про 11е виразно говориться на початку книги: "Щоб мудрості дати простодушним, юнакові пізнання й розважність. Хай послухає мудрий - і примножить науку, а розумний здобуде хай мудрих думок" (1, 4-5). Отож книга заохочує до добра і хвалить добро. Маємо такі промовисті слова щодо нього: "Хто заповідь охороняє, той душу свою стереже" ( 19, 16). Або: "Отак праведність є на життя, хто ж женеться за злом, той до смерті наближається" (11, 19). "Душа, яка благословляє, насичена буде"

(11, 25). "Милість та правда нехай не залишать тебе" (3, 3). "Шоб справедливих стежок стерегти, і береже Він дорогу Своїх богобійних~·· (2, 8). Uloдo правди, то саме мудрість. про яку так багато пишетьсн, якраз і є тією 11равдою, бо ПРАВДОЮ є сам Господь Бог. Відтак Христос визнає, шо Він - дорога, правда і житп1. У книзі кілька ра:зів говориться про страх Господній нк початок премудрості. Наr1риклад 9, І О. Книга стверджує речі переконливі, як от: "Є товариші на розбиття, та є й приятель, більше від брата прив'язаний" ( 18, 24).Або: "Хто з мудрими ходить, той мудрим стає" ( 13, 20). Багато є в книзі пересторог, щоб не впасти в обман і не втопитися в неправді, як от: "Не куй зла на твого ближнього, коли він безпечно з тобою сидить" (3, 29). "На стежку безбожних не йди і не ходи на дорогу лихих" (4, 14). "Не дорікай пересмішникові, щоб тебе не зненавидів він"

(9, 8). Шодо чеснот, то книга закликає до розважності: "Розважність тоді тебе пильнуватиме" (2, 11 ). "Мій сину, стережи добрий розум і розважність"

(3, 21 ). А щоб бути розважним, треба бути маломовним: "Хто стримує язика, той розумний" (10, 19). "Язик мудрих - то добре знання" (15, 2). "Хто уста свої стереже, той душу свою береже" (13, 3). "Розумна людина мовчить" ( 11, 12). Книга хвалить пильність та старанність: "Ледача рука до убозтва веде, рука ж роботяща збагачує" (10, 4). "Людина трудяща набуде маєток 11інний"

(12, 27). 8.ЕР.Е:J.ЕНЬ-95

MZCZOИAP ПР.ЕСВ.ЯТОrо

----

--- -·=-..:.=-:..-===-=·===---==:.=.::..=..:=..:

ZCYCOBoro С.ЕРЦJІ

Важливою чеснотою є скромність і про неї не з<~буоають Припооідки: "Перед славою

скромність іде"

( 15. 33).

Можемо закінчити uючастину такими словами книги: "Не збочуй ні праворуч, ні ліворуч, відверни ногу твою від зла" (4, 27) .

Зло та гріх

"Чинити зло безумному, наче забавка" (10, 23) - говориться в Книзі Приповідок. "Злого ловлять власні переступи. У пута власного гріха він потрапляє" (5, 22). "З лихими думками у cepui він увесь час кує зло, сіє розбрат"

(6, 14).

"З уст грішників

- розпуста" {10, 32). "Бувають приятелі на погибель" (18, 24). "Хто приятелює з дурнями - сам зледачіє" (13, 20). "У кого забагато приятелів, той матиме з uього шкоду" ( 19, 7). "Аасмішники кохатимуться в глузуванні" (І, 22). "Відступниuтво невігласів убиває їх, безтурботність дурнів rубить їх" (І,

32). "Де нема розумного проводу, народ там занепадає"

(11, 14).

Різко висловлюється автор приповідок і про глупоту: "Уста безумних глупоту пасуть"

(15, 141.

"Дурному шлях його .здається простим"

(12, 15). (28, 26). "Бувають путі, що смерті" (16, 25). "Сувора кара

"Хто покладається на свій розум, той дурень" здаються простими, але кінець їх

дорога

тим, хто зі стежки збочує і хто ненавидить осторогу, той загине"

(15, 10).

Врешті: "Хто батька свого й свою матір r·рабує і каже:

"Ue

не гріх",

бундючний дух"

(16, 18). (12,

той розбійнику друг" (28, 24).

"Погибелі передує гординя, падінню

"Глупота

безумних кара"

(16, 22).

"Криводушний буде в погорді"

8). Саме дурням бракує обачності та розсудливості і про це теж маємо в Приповідках багато свідчень: "Кожен дурень розпочинає сварку"

"Обмовник приятелів розділює" а покірливим милість дає" "Страх Господній

(16, 28). (3, 34).

- лихе

і дорогу лиху r.i лукаві уста"

(20, 3).

"З насмішників Бог насміхається,

все ненавидіти: я ненавиджу пиху та гордість,

(8, 13).

"Пиха доводить до сварки"

(13, 10). - осуд

В першій частині ми згадали про пильність і старанність, а тут тих, хто цього не чинить: "Недбалий у своїй робоrі

рідний"

(18, 9). "Іди до мурашки, лінюху,

марнотратника брат

поглянь на дороги її

й помудрій"

(6, 6). Отак, зупинившись на важливих моментах_ цієї книги, можемо почерпнути з неї те, на чому християнська праведність стоїть: уникай

злого і чини добро!

о. Василь ЗІНЬКО, .ЧСВВ

-:-=:-==-'-

_--=::,;.:..:==~----..:-----------------·-----------

СТОРІНКА АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ ··--·-----------·--------------------------------~

МОЛИТВА ІJjОДЕННОГО ПОЖЕРТВУВАННЯ ДЛЯ ЧЛЕНІВ АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ О,

Божественне Серце Ісуса! У

злуці з тим наміренням, з яким Ти на землі

віддавав славу Богові і тепер щоденно віддаєш у Пресвятій Тайні Євхаристії, жертвую Тобі через

Непорочне Серце Пречистої Діви Марії всі свої молитви, справи, слова, думки й терпіння нинішнього дня у винагороду за всі зневаги, образи і

кривди, завдані Тобі. }f{ертвую їх особливо за Свя

Оце Серце, що так

ду.же ппиоби.ю людей".

тіпюго Отця Папу Римського, за святу І (еркву, за навернення грішників і у всіх наміреннях Апостольства Молитви, призначених на цей місяць і на сьогоднішній день. Пресвяте Серце Ісуса і Марії, с11омагайте СІ!. Церкву і Україну! Святий Иосифе. Покровителю і Заступнику приятелів Ісусового Серця, моли Бога за нас. Святий Архангеле Михаїле, св. ,!\1иколаю, св. Володимире, св. Иосафате, Заступники України, моліть Бога за нас!

НАМІР АПОСТОJІЬСТВА МОJІИТВИ НА ВЕРЕЗЕНЬ: Загальний: ЗА ВСІХ ПОКРИВДЖЕНИХ СПОЖИВАUЬКИМИ ТА НЕСПРАВЕДЛИВИМИ ЕКОНОМІЧНИМИ СИСТЕМАМИ (Поблагословлене Святішим Отцем). Людина - громадська істота, і хоче вона <1и ні, але від громади;.від суспільства таки залежить. А суспільство трактує особу чи групи осіб - по рі'Зному. Зокрема тепер, коли запанувала споживацька філософія життя. Тому нього р<НУ Uерква стає на захист тих, що терплять від усіляких звироднінь різних суспі:rьних систем. Маємо дві неправи.~ьні (а то й шкідливі) суспільні системи. Перша споживанька чи консумпнійна. У ній проповідується та усіма силами

СТОРІНКА АПОСТОЛЬСТВА МОRJІТВЯ

вкорінюється гасло: "Споживай!", наче б людина не мала іншого призначення, окрім їсти, пити і зловживати коханням. Друга система, що тісно пов'язана з першою - це несправедливі економічні уклади. Таким був к..олись і ще подекуди залишається марксистський (чи просто комуністичний) лад, а також капіталістичний. Обидва ці лади чи, точніше, нелади сходяться на тому, що матеріальні блага і їх нагромадження

найбільша вартість у житті. Єдина різниця між першим та другим в тому, що соціалістична система - це державна експлуатація людини, а капіталізм - це особиста та групова і часто державна експлуатація, чи просто визиск людини.

Яка ж справжня суспільна система - запитаєте ви. Безперечно, це християнський лад любові до ближнього, де всім разом і кожному зокрема буде добре. Маючи добру волю, про це можна подбати і таку систему створити. Стараймося ж її впровадити в життя у нашій державній Україні та між українськими спільнотами в діаспорі.

Місійний: ЗА МІСІЙНУ ПРАЦЮ АФРИКАНСЬКИХ ЦЕРКОВ

На африканському континенті розвиваються місцеві Церкви. Від них цомагається вселенська спільнота спасення - Петрова Церква, щоб і вони висилали місіонарів і дбали про інші місця та інших людей, аби їх прихилити до правди і до віри в Христа. Гарне нагадування і лля нас тут: спомагаймо місіонарями з України нашу східну та західну діаспори. Вони

на це вже давно чекают~ь! Місцевий:

ЗА ТИХ,

·. ЩО ЛЕГКОВАЖАТЬ

. І ЛЕГКОДУШНО

ПРИСТУПАЮТЬ ДО СВ. СПОВІДІ. Трапляється це переважно в час Великоднього посту, коли люди виконують обов'язок хоч раз на рік сповідатися і причащатися. Але чимало пюдей приводить до сповіді тільки звичка: вони не зважають на іспит сумління та постаноиу поправи, а, отже, грішать.

Заступник на березень

Святий СОФРОН

(24,

З)

Святого Софро11а, що походив з Дамаску у Сирії, 634 року обрали єрусалимським патріархом. Він відзначався побожністю, освітою та чистою "атолицькою вірою. Згадує про вшанування чесного хреста серед великого rюсту. Писав побожні пісні. Помер у вигнанні.

"ЖИП'Н ІСУСА" ЗА ФРАНСУА МОРІАКОМ Образ Ісуса Христа привертав увагу багатьох письменників. Нещодавно видавництво "Каменяр" подарувало читачам ще одну

гювість "Життя Ісуса". Її автор

популярний французький письменник

Х:Х ст., нобелівський лауреат Франсуа Моріак на основі біблійних оповідей JІибоко розкрив образ Сина Божого. Кн Ига вийшла друком у серії "Знамениті письменники", а переклад 1 французької здійснив Ярема Кравець. Тарас ЛЕХМАН, м. Червоноград

СТОР.ІНКА АПОСТОЛЬСТВА

МОЛИТВИ

НАМІР АПОСТОJІЬСТВА

MOJIHTBH

НА КВІТЕНЬ:

Загальний: ЩОБ МІСЦЕВІ РАДО ПРИЙНЯЛИ БІЖЕНЦІВ, ЯКІ МУСІЛИ ЗАЛИШИТИ СВІЙ КРАЙ (Поблагословене Святішим Отцем). Тема стара, як сuіт. Частенько насильстuо та ворожнеча примушують залишати свій рідний край та іти світ за очі. Так примушені були при кінuі другої світової війни поневірятися по чужих країнах наші земляки, яких було на німецькій території до трьох мільйонів душ. Так воно є і сьогодні по різних босніях і чечнях та й подібних місцях. Справа в тому, що коли такі люди прибувають у інші країни, то не завжди їх зустрічають прихильно і гостинно. Власне це на думці має намір Апостольства Молитви, щоб молитися і, коли трапиться нагода, пригостити утікачів. Дивно, шо в нашім народі подекуди донині нема для цієї речі зрозуміння. От свого часу нашу людність переселювали окупанти і не один мусів залишити свою рідну хату. Та їх переселено таки на українську територію. То понині дехто з тубільuів називає таких людей, хоч своїх українців, заходuями чи зайдами або й поляками чи москалями. Так не ГОДИТЬСЯ робити. До того пригостити до себе теж не означає, щоб отого біженця обголити до голої душі, а не тільки тіла, і шоб він уже не мав на новім місці навіть права по-своєму заговорити чи й своїх дітей навчити своєї рідної мови. Про це намір мовчить, але це сумна і поширена правда і на таке ми не можемо погодитися з самих християнських засад. Маємо любити ближнього як самого себе. Не було б нам приємнq, коли наші внуки вже не мали права до нас звернутися на своїй мові чи нашою вишневою мовою помолитися Богові, то не сміємо й інших до цього примушувати. На жаль, ті, що приймають, уживають усяких засобів, щоб тільки поглинути біженuів. Про це історія нам може багато розказати, але ue не по-людському і, тим більше, не по-християнському! Місійний: ЩОБ У "РІК ТЕРПИМОСТІ" ЗАІСНУВАЛИ ЗВ'ЯЗКИ

МІЖ НАРОДАМИ І РЕЛІГІЙНИМИ ГРУПАМИ. Організація Об'єднаних Націй проголосила

1995

рік роком толеранuії

і Церква приєднується до uього. Воно _теоретично дуже гарно, але практично тяжке до виконання. Хоч можна провести, наприклад, між нашим народом певні порозуміння на тлі релігійнім. Хоча не забуваймо, шо від правди ми не сміємо відступити. І коли спілкування між народами й іновірними не приносить шкоди для правдивої віри і щирої правди та справедливості, то треба про порозуміння старатися. Коли ж інакше, то мусимо пам'ятати про мучеників усіх століть, які воліли вмерти, ніж поступитися у питаннях віри й правди. Рівно ж і спілкування між народами повинно бути як рівний з рівним, а ~ під імперіалістичним кутом, як от було на одному ювілею медінституту. Говорили чужою мовою і ше давали на цю установу суми в рублях. Забуваючи при тім, що в Україні є свої гроші! Теж в Україні чужомовні конференuії та доповіді повинні перекладатися на українську державну

BZPZ3ZHЬ-95

СТОР.ІНКА АПОСТОЛ.СТВА МОЛИТВИ мову, як ue роблять інші культурні народи, а не має хтось нас у власній, ніби вільній хаті, принижувати. Місцевий: ЗА ХРОНІЧНИХ АЛКОГОЛІКІВ, KYPUIB І НАРКОМАНІВ, ШОБ ЗА ЛАСКОЮ БОЖОЮ ПІДНЕСЛИСЯ ДО

ГІДНО.СТІ ДІТЕЙ БОЖИХ.

Брак тверезості, нікотин й задурманюючі речовини сьогодні стали єгипетською виразкою в світі. І тому ми мусимо докладати усіх можливих

зусиль, щоб привернути за Божою ласкою стан 011их нещасних людей.Хай вони знову повернуться до людської гідності й життя правдивих християн.

Заступник на квітень: Святий ІПАТІЙ (13. 4) Був єпископом Гангари, Мала Азія. У час першого нікейського собору його вбили dріяни. Потім їх опанував злий дух. Коли ж тіло святого поклали до гробу, то всі убивці виздоровіли. Отак святий показав милосердя своїм убивцям.

Богдан ЛЕП КИ Й

НА ГОЛГОФУ Голгофа, хрест, Страшні криваві сни ... Товпа реве: "Розпни! Розпни! Розпни!" І розп'яли ... На голові вінок, По краплі кров Спливає у струмок. Товпа реве: "Коли ти Бог єси, То злізь з хреста І сам себе спаси! Якщо не Бог, А лиш юдейський

uap,

То військами На ворогів удар! А ти мовчиш,

Здригаєшся, мов трус, Га! Ти не Бог, Лиш назарей, Ісус!"

Голгофа, хрест, Страшні, криваві сни ... Прости їм, Боже, Бо сліпі вони ...

ВЕ.РЕ3ЕНЬ·95

МОЛИТВА

СВЯТОГО ФРАНЦИСКА О Боже, учини з нас знаряддя Твого миру, щоб ми сіяли любов там, де панує ненависть, вибачення - там, де панує кривда, єдність - там, де панує сумнів, надію - там, де панує розпач, світло - там, де панує темрява, радість - там, де панує смуток. Учини, щоб ми могли не стільки шукати розради, скільки давати її, не стільки шукати розуміння, скільки розуміти,

не стільки шукати любові, скільки любити. Бо даючи - одержуємо, прощаючи - дістаємо прощення, а помираючи

народжуємося до життя вічного. Через Ісуса Христа, Господа нашого. Амінь.

БОЖІ ВИБРАНЦІ

у uьому

світі, де . стільки гріхів,

насилля,

зла,

де

на

стор1нках

історії - переважно лише нійни, убивства, голодомори, руїни (так, наче б світом заволодів "князь темряви" і uупко тримає його у своїх волохатих лапах) - у цьому світі є щось таке, на що може й не всі звертають належну увагу: Божі обранці, які видимо і не .видимо стаWІять перешкоди гріхам, тягнучи людей з прірви. Дехто з них явно покликаний до uього, як Ной, що попереджав про потоп і будував корабель для спасіння вибраних, або Авраам,

JіЕРЕ3ЕВЬ-95

який на Божий поклик покинув країну ідолопоклонників, щоб закласти нові основи для правдивої віри. Інші самі просились: "Пішли мене, Господи!". Для нас в Старому Заповіті найuікавішим є випадок, про який так пише Святе Письмо: "Чи він не оминав той голос вже uілі роки, який кликав його по імені: ЄРЕМІЄ! Чи він не чув uілі роки того голосу в душі і ні разу не сказав: Я TYTt". Він відмовлявся, бо молодий, бо нездатний зважитись на таку важливу справу . Але якось почув

виразний голос:

"Я тебе пізнав

ЛЯЦАРZ ДУХА

скоріш, ніж ти почав існувати, скоріше-, як ти народивсь. Не

говори: я ~1аленький. Бо я встановив

Творець, супроти ''Земного Града", який намагаються збудувати супротивники Бога, залишиться

тебе за пророка між народами. Не

незаперечним назавжди.

говори: я молодий. Бо підеш всюди, куди тебе пішлю, і зробиш все, шо тобі накажу. Не бійся, бо Я з тобою". Подібно вчинив Господь з

Св. р.н.),

Бенедикт з Нурсії

опинившись

якось

(480

серед

апостольства.

роллінного і нерозважного світу, запитав себе: "Чим є для людей святий і вічний Бог? Той, шо став чоловіком і помер на хресті? Чим є

Левій сидів біля своєї митниці і не

для них вічний Сумя, який буде

думав, шо буде навчати народи,

вимагати від людей звіту за кожне

ко.1и попри нього пройшов Месія і сказав: "Іди за Мною". Рибалки Іван і Яків, напевно, дум<UІи ше лише про сніданок після важкої нічної прані, коли біля них з'явився Христос і скюав: "З<LГІиште все і йдіть за Мною". І вони r~кинули б;пька, човен, сіті і t3Ce інше та й пішли "За Ним. Інших, як от Петра і Вартоломея, покликш1и найближчі, брат чи приятель, кажучи: "Ми знайшли Господа". Дехто ше

rюрожнс слово? Чим є для них Той, шо подає себе у храмах як білий хліб на добро їхнього життя? Той, хто є Силою і Любов'ю, пішов у забутгн.

покликаними

до

В неділю поклоняються Йому на

годину, а потім все одно живуть, нк

сумнівався, чи з Назарету може бути шось доброго. Але коли стрінулись з Ни:-.1, а дехто і "перебув у Нього той день", сказа;1и, як Вартоломей: "Ти Господь. Ти цар Ізраїля". Св. Василій готувався на велике світське поприше, вже оточений

погани ... ". І св. Бенедикт задумався над тим: нким був би світ без мо;1итви, без серйозних міркувань над Божим словом ... "Хто мене буде сулити: Uіцерон чи воскреслий Христос'? Шо дасть мені існування навіки? Може, людська пам'ять? Або добрий Бог?" І Бенедикт покинув світ і людей, пішов в 11усте.1ю і навчав інших серйозно 3ай\1атись духовними речами. Чим став би світ без такої глибини духа'? Подібне, але ше глибше

славою.

навернення

коли тихиИ голос сестри Макрини підказав йому: ··Невже ти

славу Небесного Uарн заміниш славою служіннн земному нареві?". І з'нвиласн проповідь, нка врюила всіх своєю сміливістю далекоснжністю великого рішення, і в свій час покликала за собою іншого лицаря духа: св. Ігнатія в •~удовому розважанні про двох царів. Св. Августин довго тримався всього, шо дає ней світ, але врешті прийшла і для нього година, коли 3Важився піти бетн-1стережно за голосом Господа, шо так довго і

наполегливо його кликав. І те, ЩО він сказав стосовно першості "Небесного Града", який будує сам

до

духовного

життя

пережив св. Франниск :з Ассижу. Він був мовби створений для цього світу: вродливий, здібний, багатий, смі11ивий, JаВЖДИ оточений молоддю,

яка

ним

захоплювалася.

Але якось він почув голос: "Куди втікаєш, Франциску? Куди йлеш? До порожнечі, знищення'?" Він озирнувся, але 11е побачив нікого. Та згодом почув знову той самий

голос: "Франциску, Франuиску, невже

ти

народився

цля

такого

порожнього життя?" Озирнувся, а.1е знову нікого. "Uей голос в мені", сказав сам собі. Коли полі.1ився своїми думками з братом Левом, той скюав йому: "Кожна людина, навіть

5ЕРЕ3ЕИЬ-95

найменш 13іруюча. носить Бога 1либоко у своєму ccP..l!i. Ue Бог к.1 111 ю1втебс. Т11 почув Ного голос". Відтак Фран11иск пережив сон, в нко'>ІУ ііого хоті:rа забрати Сі\tерть і ві11 \1ар110 віш1рошу13ацся. '"Ти вже досить змар11ував часу", - не міг

13и11росити і години в С\Іерті. а коли пробу:ншся, не !'\Ііг 11адякувати. шо він 1нс живе. Згодом побачив у сні нерковшо св. Дам'яна, що розвюію валаси. "Ти спиш, Франциску, ти спиш, а нерква у небезпені!" ··то шо маю робити?" "Простягни руку.

тебе

воста1111с. босого,

убо1·ого.

відла~юголише Бо1·ові, !\ІОН душа не може витри!\1ап1 в тілі. Мон душа теж ходить боса і не може витр11:-.1ап1

ui11 л;1н неї '3аш1лий. Відріж моє во;юсся і кинь у вогонь". Але облич 1 1н у Фраrшиска 11а 1 1е скам'яніло і він !\ІОВчав. "Франнис ку. чи ти не К.'111'ІеШ всіх ;JIOllCIЇ ДО Бог<1? Я 1юс:1ух<1.1а твого голосу. Я пішла ·1 дО!\ІУ і зреклас}1 свого баппства. В неркві перед престоло:\1 в ньому світі.

зважилась

Христові.

належати

Побла1·ослови

ти ... " "Ма\ю. икий с1,огод11і де11ь'!" - запилш Франш1ск, пробудившись. "Н е11і.:1я, сину". '"Так, але яко1·0

Сніфіи, хоче1.11 ходит11 боса?" н<1решті промоuив Фра1111іск. "Хочу~" "А можеш?'' "Можу!" ··ти

"' і ощ и ? " " 24

Франниск

\ІОЖСІLІ витримувати голод і стукати 11 двері, щоб просити І\ІИЛосл11-1ю'? Ти може1.11. мо.1ода і врод;1ива, допустити, 11юб на тебе ;1юдн пока зува:1и па:1ь11с:--.1 і 'J тебе сміи:111сь?" ·'Можу. можу!" - і дівчина підня:1а

Йо10 вір11иИ супутник, брат

руки. нк до 11риснп1. Я все \ІОЖУ у Бо1і". "Жінки\' щ:11с 11е в11к:н1ю1ють

С11ас;1телн VІііі син 11арОJІІІВСИ юр~тс!'' Лев.

110;1іб11их

11среж11ван11ях

··ти

назовн

в е ре с н я , с и н у " .

К:1арою".

підстав плечі. підопри uерк13у і не дай їіі ро113а;1итись". "Я'!'' ''Так,

"Ма:--.10. за11иши за Христов11м обра JO\t на нашому триптиху: днесь. в 11еді11ю - 26 uересня року Гос11од11ього 1206 по народженні

сестрою

.1ише

!\tенс

молода графини. до 1 1к<1 могутнього

J1овіри, - вi;urouiв Франниск. -

11і111011 ло пустельника і ска:~с.ш ііому: ··свитні-1 11устс;rь1-111ку, я шукаю

Встань і рош1ни''.

Бога, 1юкаж11 мені дорогу!" ··такої

рі1111я. а чеснота може рожвітнути в кожно\1у серні". - ска1а.1а Клара.

дороги нема, є лише відповів пvсте.1ьник.

прірв<1",

Але ж"інки теж бажа.:1и поuністю

посвятити себе Богові. До убогого храмика в Порчіункула приходить нкось найвродливіша дівчина Ассижу - Клар<1, дочка графа. і просить дозволу зайти до храму.

"Жодна жінка не сміє сюди увійти. Не міс не святе", - відповів брат Лев. "Дозво.1ь мені заі1ти і поговорити з Франuиском". АГJе і Фраш1иск її прохання відхилив. Тоді вона оклякла на коліна і rіросила покірно, але наполегливо: "Фра~-щиску, дозволь мені увійти ... Ти. не дивися на мене, лише вислухай мене ... Відколи я бачила

---------··----------J5ZPZ3ZBЬ ... 95

11овср1111сн до свосї жі11ка - Боже сотво

··1

Запа11ушUJа ти111а. Брати с.1ухали і мовчали. !\1013чав і Франвиск: боровси з собою. Раптом uнмовив . д1.щ слова: ''Ссстр<1 Клара''. І 1.111м було вирішено все ... Горе народоuі, який

не

має

·таких Божих обраннів, які б словом д1лом

нагадували

йому

найго;ювнішс: його вічне призна чення і обов'язок жити згідно Божих ~аконів. Чим був би світ. без проповідників правди, добра і

справедливості'? В часи, коли

"ui

ідеали вмирають або з<tтьмарюються в людських душах, а над світом просп~ гається темна ніч ненависті і насилля.

-=.:.=....----=--===--=====---=-=-~::------·--------·---

----·--·---.:=-..:.7=..---==.

n.&ЦАРЖ· ·д:v.хя

Але. як видно 'J наведених прикюшів, Божі нибранuі завжди нибираю'!"ься лише Богом. І ніхто не може nохвалитисн. шо він, став таким лише з власної волі. Назавжди залишаться правдиві слова Спасителя: "Не ви Мене вибрали, а Я вас вибрав". Тому таке довге вагання, сумніви, шукання світла, аж доки не прояснюється, що це таки Божа воля! У кожн~го, хто зважується _на таку дорогу, мусить настати

вагання, невпевненості.

перюд

Кожен

мусить в глибині серця сказати те,

шо сказав Мойсей: "Господи, я не дорікаю. Я не можу говорити. Я нікуди не піду, якшо Ти не підеш зі мною". Ні в Мойсея, ні в Єр.~мії, ні в святих Петра чи Павла і після

ГІСТЬ

поклику

не

все

стало

легки~1.

1розумілим. Навпаки. аж тоді ]'явилися великі труднощі.

переживання, перешкоди. Та всі нони вже могли говорити так, як св.

апостол Павло: "Горе мені. якшо не буду голосити Євангелія. Я відчуваю примус!" Христос головним своїм завданням вважав запалити

вогонь

любові на землі. "Я приніс вогонь на землю і нічого так не бажаю, лише щоб він розгорівся". І, мабуть, на землі та й на небі не може бути більшого щастя, як горіти тим

вогнем! Божі вибранці, розносьте uей вогонь всюди, шоб ним зайнялася

вся земля!

о. Павло МАДЯР, ЧСВВ

РЕСПУБЛІКИ КОМІ

е полярна країна з мішаним населенням. Тубільців тут всього

20%,

решта росіяни, на другому місuі українці. переважно західні галичани і волиняки. яких карано за "бандерівшину" у час терору, який тепер :ювуть сталінським. 6-го лютого загостив до редакції "Місіонаря" п. Ярослав Гелетій, який приніс до 11ас газетку з тієї країни на українській мові "Промінь" і поінформував про житін-буття тамтешніх україн11ів. Туди переселено до двох мільйонів українського люду в часи сталінського терору. Мають тепер свої товариства, хоч ше треба дуже багато пранювати, щоб мопи н<U1ежно зорганізунати українське культурне життя. Візит п. Ярослава мав на меті з'ясувати, в який спосіб оживити

католицьке життя св. Йосафата в тих, які вивезені були, і тих, що вже

там народилися'. Поки шо в цій справі нічого майже не зроблено. Хоч різні "свідJ<и єгови" і т. п. та й московська uерква там діють. О. Василь Зінько пораnив найперше подбати про поїздку нашого священика по місцевих зорганізованих громадах і почати з самого початку робоl)'. А потім треба буде старатися про постійного душпастиря і uерковний центр та храм.

Щиро та дружньо ми попрощалися, з надією, що у свій час,_ переміг ши усі труднощі, занесемо Христову правду у вигляді віри св. Иосафата в ресnубліку Комі. Та дай, Боже і Пресвята Богородице, нам поможи!

о. в. ЗІНЬКО, чсвв'

:: :::=:-.:-:-;.:::-_,-:=;.....::..=_-__ :. .:":. .;.:.:=...~-==~===:.;_~=-=-==~.=:...=...-::;-:':"----------

ДУМЖИ ,3 ПРИВОДУ

---------

----

"ЦЕРКВА" - ПНЬ ІМПЕРІЇ Т ~аrшлося ~~_ені м_и_~-~улого року в_ілпідати Луньк. На сходинах техніч1н~~1нтел1генш1

олюо

з установ м1ста

запитав

мене

один

православнии

українень. чому в Україні є uеркви і приходи московського патріархату. Відповідаю питанням на питання: "Л чи t: хоч один прихід котрогось з українських патріархатів (Не]абаром.

чи то Ярсмівського. чи то Романюківського?"

як ·'спобожніють"

українні, то кожен район стане

патріархатом!). Л всі присутні в один голос: "Немає жодного українського приходу!'' От в чому загадка ... Чи то з місійних християнських ра11ій є оті московського патріархату установи на території вільної української !tсрж<tви. чи може, як лосі бува.ло. від

11apin

почавши, з чисто політичних

міркува111,, шоб духовно поневолювати український народ?! Та не ще півбіди. От напередодні першого синоду українських

к«по:1и11ьких єписко11ів у Львові, у травні 1991 року надрукували "Вісті :J України'' ;шста о.'lно1·0 о. 11ротосрея зі ЗДА про те, що уніа1'ська Llерква

::пр11чи1111ла морс крові в Україні. На ка_1с11;1арі "Світ:1а·· 11\1т,']есяти

( 1993).

·шинувачення була відповідь у

Та що ж? Згада11ий о. 11ротоієрсй приїзшпь гю

роках на Житомирщину до рідного села і тут служить

1 1 краї11с1,кою мовою Службу Божу. За кілька днів (він сам 11ро це написав

'·Вістей з Украї1111") 11р11буває чи 1-1с сім батюшок з !'\юсковс1,кого

rштріархату і шшаі1 переконувати людей, шо '"не rюлагапся на таком язикє"

:,1уж11п1 Богові, але на слов'янському. А сам о. протоієрей додає: тільки 1-ia московському ... Де ж тоді права державної мовн України'? .. В інших

'tержавах ·1а таку пропаганду 11роти державної мови служителя культу

~ритнпи б до суловпї від1ювіщ1:1ьності. а в нас демократія і свобода д;rя Jізних демагогів та агітаторів! Апе це ще не кtнень. Ще один служитель культу, у чагарба11ій в

~'країнців-католи'ків 11еркві і сам таки 11lли•1анин, варнЯкає перед )бдуреними краию1ми, колишніми греко-католиками, що він "русскій" ...

Шо ж стоїть за такою церквою московського патріархату'? Христос

111

Андрій? .. Той, що руйнував Київ та- ше й отримав таке богохульне

~різ11исько "Боголюбський" ... Л, до речі, українці не приймали віри з \.1оскви, а з [Jаргороду

то як так зрадити Uаргород і самим лізти в

110сковський ефедрон? .. Хіба "православними" не можна бути без 1алеж11ості від півночі'? .. Дивно, що стільки патякають про латинізацію та 10лоніза11ію, але •юмусь не бачать москалізаuії та вікової духо.вної

(рі11аччини. Добре скюап колись Спаситель, що Меіють очі, але не бач"ать, вуха маютr" але не •tують ... Чи ик Шевченко мовить: німії, подлії раби ... Іван ДАНИЛЮК

' МІСІЙНІ ДВІ

МІСІЯ НАД ЗБРУЧЕМ 22-23

січнн ІLhОІО року довелося мені проводити місію біли 3бру•1а.

рі•n<и, шо довгі роки ділила наш народ на дві нерівні половини. Заходами п. Люби ІНиглик-UІсвчук, дружини !\tайора україї~сько·1· мілінії міста Л1,1юва,

· ~а11ро111ено мене на місію

.10 'її

рідно1 ·0 се; 1а Кривен1,ко1·0 на Чортків111ині.

Од11ак увесь 1 1ас \Іісії ; юuс.1001· мені їз;н1п1 -.1іж чотирма сс:1аш1 тіt'Ї око.шuі бі.·1н Ко1н1 1 1111н:ш, і Гусяти11а . Місія ж 1юча:1аси в се.'1і Товстс11ько\1у. де парохо!\1 <::: Вс1..:ч. о. 11ро11овіді мн

Гри1·оріі1 Шафран.

Післ1 спі11а11ої Служби Божої і

парохо\1 поїх<1ли ло Кривс11ького. де була урочиста св.

Літургін і друга \tісійна 11ропоuі;11" Незабаром ш1 0111111и.111ся 11ад са~111м Збру•1ем, в се;1і Зе;1с11а. де JІюву мали нідправу і 11ро11ові:11,_ до того ж 1110д11я бу:1и віщ11хш11 і r1роповіді в се; 1і Вас11:1ькові. шо бі.:н; Криве111, кого. Отак шодня ми і"шили по міснеuих гарних 11ерквах і по шкп;1ах. Бу.111 1і

\111010 Сестри Йосафаткн: с. Дам·н11а ІлеІІl,ків і с. Ларін К.111:-.1ко. Во1111 внк:1адш1и

Божі 11ра1щ11 в 111ко.·1ах, ; юrюмага.111 11р11 ві:111равах і ревно

11011н1рювали духовну ,fітературу. Ос'tан111,ої 1'1ісііі11ої 111.:лі_·1і, за11ро1.1н:1111s1

Всеч. о.

11ароха

Мико.1и

Ма ,1010 ми

сі 1 111н. на

загости_н1 ло сс : 1а

Ко11юбю1чик11, ле бу.:1а чісійна проповідь і 1·ар110 співав місцсвиІі хор.

Дода!\ІО, шо в дитячому садку у селі То1ктенhКО\·ІУ 11ас вітали -,салнта: співа;111, :1екла!\1ува.'111. ~10;1и.111ся". Сернс радіє.

1110

Сhогол.ні укра'і11с1,ка

дитина в .'tержавній установі отр1шуf світ:ю Христової пrхнщи та добре хрисп1янськс виховання . Виступ !\tалят був ч11 не найбільш зворушливи\І моме1по:-.1 усієї місїі. Хаі1 Госпол.h і Пресвята Діва :1-111лують наших лобрих люлей та їхн1х вихователш

1душпастирів.

ТРИ ДНІ В ДАВИДОВІ Д:шидів

року

111.1

11е підльвівсhке село в напрнмі Бібрки. Був и тут \fинулого

Великодній сповіді . Uhoгo року о. П<1;рох Роман rюпросив мене

щ1ти трнлнівку обнови . Було не перед самим Иорданом. Науки лава:1исн длн чоловіків, жінок, молоді л1 дітвори. Сповідати допомагав ще один о. Роман, нкого

'Ja

те, шо обс:1уговував українських повстанuів-у11істів

сильно побили полики і він тепер каліка, ш1е кнжс: "Не той, хто бив,

r·ерой, а тоі1, хто витришш побої". Місія Jакінчилася у перемень Йордану. Люди ]і:1При 1 1ttсти:1исн і отримш1и повний відпуст з тим, щоб у теn.1ішу пору знову ;ю них ню1ідатисs1. о. Васtиь 31/ІЬКО, С/СВВ

=.=:.:....:..::..::=::._=:.:::

-----------·-------·---~---------

---·-----------

-~--:;~_:-_::__:_·===-~:..-.==..-:::==·-=::.:=.:·.:

МІСІОИАР ПР.ЕСВRТОrо

.•.

:.:·_--,_----'--~=--:~_:_:.-.:.;;;._--:;-_-

С.ЕРЦR

ICYCOBOro

АПОСТОЛЬСЬКА ПОДОРОЖ ПАПИ ІВАНА ПАВЛА

п тольської подорожі Христовий ід час шістдесят третьої ;шос

Намісник відвідав чотири країни

Азії та Океанії

Філіппіни, Папуа

Нову Гвінею, Австралію тµ Шрі Ланку. 19 січня в столині Австра:1ії, Сіднеї. Папа проголосив блаженною монахиню Мері МекКіл;1оп.

Принагідно варто згадати, шо в Австралії проживає 35 тисяч наших Jемляків, з них 25 тисяч - католики, нким11 керує владика Петро Стасюк, редемпторнст з Канади. Нова блаженна Мері МекКіл

зак1нчив

,10п народилася в Мел1,бурні, а:1е

колегії св. Павла і зайшшся катсх11-

родичі її походили з Шотландії. У родині було восьмеро дітей і Мері LJИрішила посвятити себе убогим та знедоленим. Ста,1а вчителькою,

т11ч1юю роботою в рід11іі1

згодом

заснувала

"!Громадження

на.'Іежали до першого

1юколі11ш1

като:1 и ків на ві й тер1п()рїі. П ітср

ІЗ

1942

катех11тичн11й

курс

парафії.

роні, коли острів зайня,1и

ЯПОНСЬКІ

"__

шиська,

ВІН

rютасІ\ІНО

збирав і навчав вірую•1их. Його ув'язнили в травні

1945

року, а в

Сестер св. Йосифа. Померла 1909

липні скарали

року.

отруйну ін'скнію. Було йому толі

З Австралії подався Святіший Отень до Шрі Ланки (колишнього Uейлону), де нараховується 200 гисяч католиків. Папа звернув увагу

роки. "Перший міснсвий мученик. - скизав у проповіді Папа Ішш Пав ,10 11. - немов євангельське зерно. яке тихо впало в землю і принес.10 щедрі ГІЛОДИ ". Подорожуючи, Святіший Отещ, гtодо;1ав 35 тисяч кілометрів, однак на :шпитання, чи втомився він uією поїздкою, відповів, шо готовий знову подорожувати. І додав, шо підкріпленням своїх сил завдячує

f-Ia

культуру нього острова та мирне

:півіснування різних віросповідань, :i також проголосив 6;1аженним

о. Йосипа Вазу, шо народився в португальській колонії Гоа в

1621

poui.

Ві1і подбав про переклад на місuеву мову головних християн

11а С!\tерть. давши

:ьких книжок. Помер в 1671 poui. У Порт-Морсбі, столИuі Папуа

молоді усього світу. Зрештою"саме

Нової Гвінеї, Папа проголосив 5лаженним катехита і мученика Пітера То Рота. Він народився 1912 року в .Ракунаї - маленькому селі на острові Нью-Брітен. Батьки Пітера

Всесвітнього дня молоді в Манілі, столиuі Філіппін, становила важливий етап uієї Апостольської подорожі.

зустріч

молоддю

під 'час

За повідо.~леннями Радіо Ватикану

МІСІОИАР ПРЕСВІІТОrо о. Матей Михай.ю Гаври.1ів,

ICYCOBOro

СЕРЦЯ

/СВВ

ЧИ СУМЛІННЯ ЩЕ Є ГОЛОСОМ БОЖИМ У

жи,1·11 СУЧАСНОЇ ЛЮДИНИ? ( /lporJoв.JІCel/uя. Початок в N 12, 1994 та J'voJІfs_; І, 2, 1995)

СУМЛІННЯ ЯК ОЦІНКА ДІЙ У КОНКРЕТНІЙ СИТУАЦІЇ Універсальні... Jасали, що. бел1еречно, кожному з 11ас відо\Іі. 11а11р. J.10··. "не \ІОЖІІа робити і111ш1м того. •ю10 собі 11е

"сліл робити лобро, а 11е

бажаєш", хо•1 які во11и фу11да\1е11та.1ь11і, проте луже да:1екі від конкретних ситуаuій. Але коли }І кажу: "Uього пораненого о аварії я повинен негайно J<ше:пи до .·1ікар11ї", то тут і"І:1еться вже про онінку \ІОГО сум;1і1111н, тому шо во1ю виявляє себе, як \Юр<н1,на оuі11ка даної, конкретної с11туанії. Комуністи•1на етика і мора:н" Ідо вихваля.1а себе ··наі1гу,1а1111і11юю·· у св1п, в діііс11ості ма;ю шо '\1а:1а с11і.11,ного і·1 гіл1істю СІ\ІОЇ .1юдської особистості, бо грунтува.1асн на 11ри1111и11і ко.1ективі:~му. "Jгі:шо 3 яки\! інтереси особистості реа.•1ізуються ті.11,ки шляхо\1 :rосяп1е1111н сус11і:1ь11нх інтересів, а точніше інтересів комуністичної партії, шо вважала себе авангардом суспі:1ьства (Пор. Марксю\1 11 мораль, Рим 1960, 21). Нам усім ше досі стоїть перед очима значуще г<.1сло кому~ 1істів: "Партін - не уІ\1. честь і совість нашої епохи··. Тобто, і1111111щ1 сло1ш\1и, усі, юІ\1 вона керув<L1а, не повинні бу:ш журитися відповіда.11,ністю Ja свої вчинки, •1и по1нуками uласних доріг, партія бра;1~1 на себе колективну відповідальність. Кож1 юму треба бу;ю лише як11айчіткі1не ··усві;юшп11 свііі бор1· і uідповіда.1ь11ість "', і uьо1·0 вистачало. Д.1я деяких, зрештою. не бу.ю досить зручно, а ;~.;1я ті1х, "шо 11епр:111ильно рюу\Іі.111 свііі борг"·. бу.111 перевиховні концтабори.

На Заході, а осо6;1иво у Ні:-.1е•1чЙні. r1ротягом останніх 10 років

ро"Jшшулась т.зв. '"етика с1пуанїі". Радикаль•1е в11раже1111я такої етики полягає у відкинснні буд1,-якої універсальної і абсолютної '\юральної нор!\ІИ. а також у дек,1аруванні того. шо мора.1ь11а 11ор!ш1 у дія11н1 остаточно

зводиться до персонального. \1ільного рішення. Uepк1sa і

Ватиканський

Собор, а також \ІИнулорі•н1а Папська Енш11u1іка \'eritatis sp\endor, хоч в п рост не вживають ви сю ву ··етика ситуаuії'', проте ніл ком ясно ї 1і

протиставляються

-----·--------===.-::-----:·--=-~::=-=:--------·--·-·- · ----··-

м:rс:rОИАР ПР.ЕСВRТО.rо

:JCYCOBO.ro

С.Е.РЦЯ

свобода - 11е не просто вибір тієї чи іншої окремої дії; апе не рішення у собі і дис110зивія власного життя ":за'' або "проти·· Добра, "за"

або "проти'' Правди. а в остаточній інстанаїі "3а" або "проти" Бога (Veritatis splendoг. 65, Milano 1993, р. 68). LіІоправда. не все є гюмилкош1м в "етиві ситуації''. У вишшку, напр. 1ю:зитишюго :закону, існування якого грунтується на волі законодаввя, християнин може опинитися у важких обставинах, шо не передбачені законом і можуть його виправдати. Напр. закон відвідування храму у

недільний чи с~нпковий день (QLІarello

Enciclopedico di Види

Spiгitualita/1. ~oma

Е .. Coscienza, in 1992, 650).

[)іzіопагіо

сумління (П' юрко Б., У<tебникь хр11стіяньс1,ко-католивкой етики.

Львів

1885, 15-20).

З ранії вчинків: • випереджуюча

- відноситься до акту-чину, шо його треба зробити або відмі11ити; 1юна є провідником життя людини; • послідуюча - відноситься до минулих, ;ювсршених вчинків, їх осуджує або виправдовує; вона є суддею людини.

• •

равії обов'я:~кv: накаJуюча;

заборо11яюча;

едозволнюча.

З рації згоди: •певна, без вагань наказує, шо треба робити; • су'\1лінна, коли розум ш1гається у винесенні 11ішеню1 про чесність даної справи, або коли шось наказує. боячись помилитися. З рації згоди із об'єктом: еправ:~ива, коли дає такі овінки, шо від1ювідають об'єктивній вартості речей; зничайно вона є певна;

• 1101\нс1кова, коли її овінки не відповідають об'скпшному станові речей; во11а може бути помилково широка, коли хтось без причини, або 3 легкої причини звіл1,няс себе від гріха. Можна виявити ше такі види совісті: •зіпсована, коли хтось •1ерез постійні гріхи повністю н~ишує свою совість і стає байлужим до тяжкого гріха; ефариссйська, коли хтось легковажить серйозними справами, а ·шертає ува1-у на друюрядні речі (приклад розбійника. що вбив купця і заволодів його крамо~1. але м'яса не їв, бо була п'ятниш1); •вузька. коли бачить гріх там, де його насправді немає.

ФОРМУВАННЯ СУМЛІННЯ

У ситуанії посткомуністичній і преконсумістичній, як наша, ня праця для свяшеників, педагогів і вихователів є надзвичайно важливою. бо тут йдет1,ся про довірені дитячі та юнанькі душі. Саме на виховання і формування сумління постійно 'Звертає увагу Католицька Церква у своїх покументах.

В.ЕР.ЕЗ.ЕИ•-95

--- ·· - -·-·--·-· -·---·-------·-·--· ---- ·--·

MJCJOНAP ПР.ЕСВ.ятоrо JCYcoвoro· ·.с.ЕРЦЯ ККК говорин: Совість повинна бути виховувана, а моральний осуд просвітлсниі1. Добре сформована совість є правильна і 11раuдива. Вона формулює свої оuінки ]Гідно розуму, утuерджуючись ІЗ справжньому добрі за мудрою волею Творця. Виховання совісті необхідне для людини, в середовищі негативних вплиuів спокушуваної гріхом до обраннн власного осуду і нехтуuання здоровим бсзгюмилковю.1 uчениям. Виховання совісті - не ·~авдання усього життя. uіл дитячих літ аж до похилого віку .... Вихоuання соuісті гарантує свободу і породжує мир у серш.

У вихованні соuісті Слово Боже є сuітлом на шляху; важлиuо прийняти його у вірі й молитві і застосувати у житті. Слід робити рахунок сумління, принося.чи його ло Хреста Господнього (Catechismo del\a CJ1iesa Cattotica, 17Ю-17К5).

Veritatis splendor Христос сказав: "Світло гіла

око. Як, отже, твоє око :шорове. все

тіло твое буде світле. Л коли око твоє лихе, все тіло твоє буде у тс:-.1ряuі"

(Мт. б. 22-23). У них с:ювах Ісуса знаходимо Jаклик ;ю формуuан11н соuісті. шоб вчинити її предметом постійного навернення до добра і 11равди. Лна_;югічним с а11с,1юваш1н ап. Пав:1а. шоб не 1юводитись ]а \1ента_•1ітстом LLього світу. але перс:\'tінюuатис1 •. віш-ювлюючи в:1ас1111і1 рОJум (Пор. Рим 12, 2). Насправді саме серне. навернене ло Господа, і любов с лжсре;ю\1 11рав11_1f,11их оuі11ок совісті. Uілком вірно. "11106 розрі:тити, що то с 110.'ІЯ Божа, шо добре, шо uгодне, шо доскона_1е (Рим, 12, 2). слід LІЗ<ІГ<Llі ~1ап1 знання :~акону Божого. а окрім uього певного ролу ··співприро;~ність" :-..1іж люли1юю і справжнім добром (S. Ton11ш1so d'Лqui110. Summa Т11еоІоgіас. 11-11. q. 45, а. 2). Така спіш1риродність, 1 1и спорі;~11еність закорінюсп,сн і ро]вивається у uнотливих зви 1 1аях самої :~юдини: спритності ~і інших кардина;1ьн11х чеснотах. а найперше богословських

чеснотах: вірі, надії і люq~uі. Ca\te у ньому сенсі Ісус сказав: "Хто 11раuду •1111нпь ~ i:tc до світла" (Ио. 3. 21 ). Великою 1юпоJ\ю1ою ллн фор\1уван1-1я совісті у християн с Вчительський Уряд у llеркві .... яка завжди 3 готовністю віддає себе са:-.1е нля служіння сумлінню (Veritatis spleпdor. 64, МіІа110 1993, р. 67-6~).

( Зт:іичешт

у пасту11но.11у номері).

***

На схилі dня складім долоні рук, юбудьмо втому - випурхпімо з неї... Молитви непочатий, віщий звук враз спалахне яскравою зорею.

Вона .звілЬІшти мас від гріха, наповнити. зміцнити і простити ...

Тремтить душа, очищена й легка, і прагне так, як /Jін весь світ любити. ~

Надія ДИЧКА )\1. Долшю 1ю /вано-Франківщrті

••

-.::=-:.=~..:..,:::==:....:..:.::.:~-..:.---------·-------- - ·-----·--~~~-о-~~===

M:IC:IOHJl.P

ПРЕСІJSІТОrо

ICYCOBOro

------------------·---·----------·--·-----·------

СЕРЦЯ

КОРОТКА ІСТОРІЯ

МАЛОЇ ПАРАФІЇ в 3атока.

Яворівсько~1у р<:ійоні, недалеко від Янова розташоване невеличке село Можливо, шо нікому не було би uікаво про нього дізнатися,

якб11 не його .зовсім недавня історія, зокрема історія r·реко-католиuької парафії нього села.

Парафія греко-католиків с. Затоки є особливою через те, шо 1орг;шізувш1ася і rюбудувш1а власну uеркву в часи комуністичного режиму, в •1аси 11ідпіл:1я. Л ста...:юсн не ось в який спосіб. Насс.'1е11ня с. Затоки повністю складається з переселенuів. Одна частина їх була зіп~ана з рідних осель у Любачівському повіті, в Польщі, внаслідок сумнозвісної операції "Вісла". а друга частина була переселена ·1 території т. зв. Яворівського полігону. До і під час другої світової війни 3атока була німеuькою колонією. Uеркви в селі 11е було, бо німuі належали to римо-катол1шької парафії сусіднього села. Після війни, коли німuі 11окинули село. а до нього було переселено україннів, люди біля 40 літ не ~1али 11ласно1·0 хра\1у. Часи сталінського терору, так само як і подальший 11сріод панування совєтської комуністичної системи. не давали можливості жити правдивим релі1·ійним життям. Однак мешканні села старалися не ~абути своєї віри. Більшість заточан залишилися вірними Українській Като:1иuькій Uеркві. Люди тримали зв'язо.к з підпільними греко като:1иuькими священиками, приймали часто від них св. Тайни. У :усіш11,ому се:1і - Кам'яноброді, у замкненій uеркві регулярно відбувалися

ІІідПі!ІЬІІі К<J.ТОЛИІlЬКі богослуження, ЯКі аКТИВНО Відвідува.;1И мешканці Затоки. В ті п1жкі 60-і та 70-і роки особливо спричинився до виховання 11ього се:1а в като.'1иuькому дусі о. Петро Пиріжок, який нелегально від11равлнв в тій неркві. На початку 70-х років село потребувало розширення нвинтаря, і тому ~· 1974 р. місне під новий uвинтар посвятив о. Василій Вороновський, Сту.'lИТ. Тоді ж бу:ю вирішено будувати на uвинтарі каплиuю. Будіш-1и1пво католиuької каплиuі у 70-і роки було справою г.ероїчною, :t.:Іс 11рактич1-10 неможливою. А.;1е все-таки мешканці Затоки зорганізувалися 1лн 1.1ієї справи. Го.1овню1и організаторами й фундаторами будови lН1ступ11:1и 11. Степан ,Старицький, місuевий лісник та п. Михайло Мурс1,кий. нині вже покійний. Завдяки їхній організанії та ентузіазму :с:1нн робота почала поступово просуватися вперед, наскільки то було

1южливе в ті тяжкі часи. У 1976 р. було закладено фундамент каплиuі, а у р. її було майже повністю .збудовано. Місневій комуністичній владі 5уло сказано, що то будується на uвинтарі трупарня. Однак у І 9Ю р. з

198 І

~рихолом до влади

Андропова та з посиленням суворого режиму у

:овєтській 'державі міснева влада звернула увагу на затоuьку каплйuю. \1ожношrадuі 'Іро:~уміли, що під видом "трупарні" .заточани збудували :обі като:ншьку неркву! Тому в листопаді І 9Ю р. було вирішено районною 3ладою каплиню зруйнувати, а з організаторами будови офінійно

ІіЕРЕЗЕИЬ-95

1,7

м:rс•ОИАР ПPECBR'J"Oro

:fC'YCOBOro

СЕРЦЯ

"ро'Jібратися". То був найтяжчий час для 'Jатоuьких като~1иків. Адже над їхньою шойно Jбудованою церквою на1.н1сла 'JaгpoJa 3нише11ш1. а інініатори будови могли опинитися u ув'язненні. Однак І\tо.нпви побожного люду вчи11и:1и свою справу. Серед можнов;1ал11ів ·н1ай111.111ся .1ющ1. в яких ще не Jouciм було втрачене сумління та повага ло хрисtиянських нінностей.

Рішення про руйнування каплині та про відпо~ілальність організаторів будови не було проведено в життя ... Ишли роки і ось набли·тлася пора виходу нашої Uеркви з підпілля. В останні часи піл.пільної праuі греко-католиками Затоки по•1али опікуватися Отні Насиліяни. Перше відкрите Богослуження в кап;~ині та їїnосвя•1ення провів 17 с1ІОТОГО 19S9p. о. Михайло Матей Гаврилів, ЧСВВ. На ню відправу прийшли всі мешканні села. З радістю та зі сльоза\НІ на 0•1ах клнк<L1И і відновлювали свою вірність Апостольс1,кій Стол11ні та вірі батькіu. Затоuька нсрковня була однією 1 найперших uідкритих грско католиньких uерков в Україні. До неї приїжджали молитися з інших сіл та Н<:шіть J інших районів, зі Львова. Богослуження відправляли крі1'1

М. Гавриліва, о. Антоній Масюк, ЧСВВ, отні третього Василіянського Чину: Володимир Процик, Григорій Кутний, Володимир Дітчик. Bac11.iiii Ковпак. Стефан Столярчук та інші. У 1990 р. було побудовано передню частину J великим куполом. Такю1 'Іином каn.'111ш1 с. Затоки перетворилася на маленьку uеркву. На свято Покрови Пречистої Ді~и Марії, 14 жовтня 1990 р. церкву після ре\ю1пу гюснятин Преосвяшенний Єпископ Софрон Дмитерко. ЧСВВ. Мало хто годі J парафіян сподіванся, шо їхне село відвідає такиі1 високий гість. Часи були ше непевні. Про приїзд Владики повідО\НІЛИ за лень до свята.

[).

І ocr, мабуть вперше на затоньку зем,1ю ступив католипький єпископ. к~1р Софрона гідно Jустріли, постеливши хідники від неркви до брами нвиrпаря. Зворушений таким прийомом та історією парафії, Владика довго творив 1юдям про їхІІій подвиг і :заслугу перед рідною Uерквою. І дійсно. багато заточан у тяжкі часи комуністичного панування не ~ралили своєї католицької віри.

Вони мали ·ш'нзок і'1 юполи111,кими 1ідпі.'11,ними свя1нениками або іноді лише по радіо с1уха:1и Службу Божу 1 Ватикану, але не мали зв'язку з нез'єдиненою перкuою. Бували рок11, <оли на Вел1КJ~ень самі собі посвяl1ува.1и ш1ску після р<щіопередачі J Р11~1у. не не йшли ло правос:~авної церкви. Тому є чим пишатися цьому наро:юві, 1ій парафії, мешканням нього невеличкого села на Яворів111и11і. І мені, теперішньому парохові с. Затоки, також приємно, шо я прашою tлн такого ревного і побожного народу. Шоправда, як скрі11,. є у парафії 1 проблеми. Частина мешканнів села попри весь ентуJіюм часіu пілні.1ля ~ідда.:тася на аrіпшію нез'єди11ених і належить до православної 1·ромади :усіднього села. Ui люди лишають свою церкuу і йдуть ло чужої, :хtбуваючи 1кої віри були їхні батьки і діди. Крім того не всі католики відзначаютьсн щнаковою побожністю. І тому навіть на малій і заслуженій парафії :вншеникові є над чим праuюІJати. • Відрадно зазначити, що u Затоні вже багато років існує осередок Говариства Апостольства Мо.1итuи. Зараз він нараховує 26 чоловік, шо на ·акс маленьке село є немало. В Затоні є й двоє членів трет~.ого Чину св. 3ас11.1ія Великого. Все 11е допомагає мені як парохові успішніше пра11ювап1

~в

:ВЕРЕЗЕИЬ-95

MJ'CJ'OИAP П.Р.ЕСВ.ЯТОrо

С.Е.РЦR

J'CYCOBO.ro

- -----,.-- --------·- - - - ----·-·-------------·----·-·-------------

11ад uихованш1м парафіян. Мину:юю року парафію було пр11сuя•1сно Нспоrю•11юму Серцю Пречистої Діви Марії, шо також, сподіваємося. 110\ІОЖС ІІа\І б<tгато в '10\Іу. Проблещно 11арафії с також її матеріа;а,11і нестатки. В умовах тепсрі111ньої еко110\1іч11ої кризи дуже п1жко підтрю1ати неркuу у красі,

отю611п1 її або навіть.рсмонтуватн. І 11се-л1ки 11:1rафін1111 намагаються і тут •111\ІОСь Jі.1ра;н1п1. Ро:~110•1ато, 11априк:1ад. вста110в.·1е1111н в церкві нового гарного іконостасу. 11.~Jнусться зJмовленш1 1юво10 юшоту тоню. Якби хтось читачів ·' Місіо11аря'' хотів би нам допомогти. просюю "Jвертатиси до Отнів Віlсиліин у Льuові або бсзпосердньо до нашоі 11арафії (с. Затока. Яворівський р-н. Львівська область). Ми певні, шо бущ>-яка мі.Ітсріа.%на .'ЮПО\юrа зна1'іде свое застосування, а \Н1лосерд1111і1 Госп'одь ви11аІ"Ородип, ia не сториш.~ю~ Ос1) таку ісrорію 11арафії с. Затоки хо·1 ів я ро"JІІОвісти •апачам ·'Місіо11арн". Вона, як мені ·3щ1єтьсн. є цікавою і пов 1 1а.·а,11ою д.1и наших вірних. Вона - олин i"J багап.ох штрихів в 011исі життя наших греко като:111ш.к11х 11арафій 1 шо разом ск;1адаюп, ІІС.'tику і п~роїчну історію нашої славної і ба1-атостраждаль11ої Uеркuи.

о. Іюр Вас1иіu ТАРАС/В, ІІІ ЧСВВ, парох с. Затоки

ЛИСТИ ДО МАТЕРІ Одвічна проб 1ема

взає.w11н11 батьків і дітей, в1аошн11

110коj1і11ь ... Сьоюдні вона 11абула особшвої гостроти. і/" в11ріще11ня підка:1ує 11ам Святе Писмю, а також кнша ·')[вшюдцять .шстів

о. Андрея Шепт1щького до ,11атері П українськ11й пис1>.\fент1к зі

" (Львів,

"Світ

", 1994).

Написав

C/JIA Іітгір Мерішr-JІу:ж:ницький.

За .жанром це епістолярна повість. Використовую•ш уривки .1

праць о. Андрея, його посюнь, проповідей, 1111см1еннuк створив х_1.:r!ожн10 повість,

в центрі якої

постать },штрополита

11/ептицького.

Вперше твір побачив світ у 1987 році у Філаdе.1ьфіі. Його поява ·в11к;111кала с11рав.жню сенсаицію. Читачі були переконані,

що автор 11юйшов 11евідомі .шсти Андрея Іllептицького. Та, як 1

'ясува,'юся, 'Дванадцять листів ... " - художній твір,- в яко.\fу

оспівується любов сина до матері .. Тарас

Jll:XMAH,

м. Червоноград

В.ЕР.Е3.ЕНЬ..,95

····-·------------------------------·------··-------------·- -

м:rс:rоНАР П.Р.ЕСВ.ЯТОrо

:ICYCOBOro

·--····

С.Е.РЦR

~· ЗАРАДИ ІСТИНИ,

ЩО ТРИВАТИМЕ ВІЧНО Слава Ісусу Христу~ З нагоди великого посту

того,

пишу

триватиме вічно.

вам

цього

правду і

листа.

Якшо приймете мої с:юва з

дитячою

довірою

на розуміння

що промине.

Якшо б ми захотіли онінити весь світ, всі м і ст а , з е м .1 і , к раї н и . навіть тоді Ісус за11евняє

чистим серцем, одержите

значно більше, ніж самі

собі бажаєте. Просіть !\1илосерд ного Бога, щоб ви 11е

нас,

що

наша

душа

незрівнян1ю 11і1111іша від усіх цих скарбів, бо вона вічна. не]нишс111м. а все

збагнули, бо я не від себе

пишу, я тільки посеред ник, :~наряддя в Божих руках, 1 1ерез яке ГосmJЛь

інше

в одночассі

рить,

перетвориться

хоче

на

розпалеться,

іаJІИІІІИТЬСЯ.

ви вести

вас

правли ву дорогу.

перо,

яким Бог пише, шо вам потрібно робити. Тож прошу вас, прийміть це звернення, як слова с<:1мого Бога. Я прагну привести вас до джерела любові. радості, шастя, джере.1а,

яке

дає

ш1"1

поживу :~ля

вічного життя. Бе:з цієї 11оживи не матимете тієї постійної вічної рмості з Богом. А це джерело, ця пожива - сам Ісус, Син Божий, чудесним способом утаєний у вигляді хлібі:! і вина, де знаходиться вся повнота Божих ласк. Багато шо буде відвертати вас від цього джерела щастя, але не зважайте на

це. Переборіть у собі сором, страх, пересуди і насміхання інших, а особливо - байдужість. Пам'ятайте, чим рідше ми приймаємо цю поживу, тим більше невидима зла сила відтягує нас від неї. Тоді ми байдужіємо, різноманітні земні проблеми виступають на перший план, щоб заступити нам очі на

шо

11орох.

тіло

"Зго на

також

лише душа

Толі навішо ми тут, на :зе\1:1і? Повірте, бу;1ь-:1аска: для того. шоб якомога бі;1ьше назбирати Божих :1аск. Бо по смерті станс!\ю 11срел Богом і скаже Госполь: "13і3ьми те, що назбирав ·за свій час 11а Jcм:ii для ві 1 111ого життя". І як буде прикро, коли виявиться, шо збирав не те, шо потрібно, марнував час, якого

вже

неможливо

повернути.

Тож прошу вас, не тратьте ні хвилини, бо ніхто з нас не знає, коли

перерветься

наш

дорогоцінний ч<:1с і коли ст<:1немо на Божому суді. "'kтинно, істинно кажу вам, якwо не споживатимете тіло

людського Сина і не питимете Його крові - не матимете життя в собі. Хто тіло Моє їсть і кров Мою п'є, той живе життям вічним і Я воскрешу його оста11нього дня".

М.Б., новик

Крехів, монастир св. Микол.ая

.,:В.Е.Р.Е3.Е:я•.,.95

MlClOHAP

П.Р.ЕСВ.ЯТОrо

J'CYCOBOro

С.ЕРЦ.Я

НІХТО НЕ РОЗЛУЧИТЬ

ІСУСОМ доки директор не віддав ключі від василіянської церкви, де все її побожне життя оберталося. Люди там, а вона са!\ютня в хаті, тільки в унві ба•1ить чудовий іконостас, бічні престоли Матері Божої і Прес1нітого Серня Христо-1юго, як в першу п'ятницю з хоругвами о.

Лу•1инський або о. Чепі.·1ь несуть свнті Тайни з го;ювно1·0 престолу до одного 3 бічних, і там виставляють їх з 11існею: "О спасите:rьна жертва". Ше толі і вона та!\1 бу,1а. а тепер ... Т спер отні 11срсд Божим r1 рсстолом, а вона 11а ліжку 0•1ікує, коли 11окл11че її Ісус ,·ю себе. ПоJбавлена тієї урочисr,ої радості, але не Ісуса. Вона І\ІОС Иого вдома в ПресвятіН

Євхаристіі і може Його а;юрувап1

:tc111, листопа:tа 1994 року 11омер.1а у Л 1,1:1oni Варвара /ле нько, від кількох років uсuмітнена і позбаnленu uсього, шо колись люби;1а. Л ;1юби;та вон<~ брати участь у всіх церковних урочистостях, та, прикута до ліжка, 11е \t0гла вийти з хати. Як прап1ула бути на службі Божій біля дверей uеркnи св. Михайла. де шонеділі і в свята, 1101·ода чи негода відправляв о. Антоній. Л як бажала бути на водосвятті біля ратуші, де святив воду Преосвященний кир Володимир Стернюк, чи в поході стотисячної маси народу від порохової вежі до храму св. Юра. Дарма. за 110ріг не 1.1ийде, тільки чекає, може хто при~ 1есе свяченої води до хати. Як прагну:1а бути з тими, хто пікетував біля музею,

і ІІЇ'І. Ним вона шас:1ива. І на

ЛУМКУ

ІН

ІІС

!ІрИХОДІ1ТЬ,

ІНО

11аближасться година. ко:111 Б.1ажен н і ший кир Мирослав видасп, ро:торядженни не :Jалиtшпи людя!\І

св. Тайн по хатах. Те, ЧОІ'О не чекала. сталося. З ш1м без нарікання по1·одилась, та скюала собі: "Євхаристійного Ісуса 'Jабрали в мене, але Ісуса Богочоло ві ка не 'Jабере ніхто. А євхаристійного, щоб ·3ш1ричащати ся, принесе мені о. Антоній або хто інший" ... З uим добрим настроєм душі відійшла у вічність, де вже ніхто, ніяка сила не розлучить її з Ісусом.

о. Лам 'ян БОfУН, ЧСВВ І/а світлині: п. Варвара

/. 1е11ько -

велика добродійка нашого Чи11у,

1994 р.

ПОТОКУ НОВИН

І по 6 лютого нього року воно відбулося у Львові, Києві та Дніпропетровську. У Львові, зокрема, І .1ютого в актовому залі держуніверситету ім. І. Франка не читання проводи.1ося на тему "Держ<ша, суспільство і Uерква на Україні в XVII ст." Наг;щаємо, що на першому <tитанні детально розг.1ядаuся історичний контекст, саме укладення Берестейської унії та аналізувалося перше поунійне покоління.

Uьoro разу на читанні головував директор Інституту історії Uеркви Борис Гудзяк, а дискутантом був професор Ярослав Дашкевич: з Львівського Інсппуrу археографії. Допо11іді теж мали С)'ТО науковий характер. Киїї1ський

науковснь Сергій П:1охій у першій доповіді "Берестейська унія та Богдан Хмельнинький" порушив таке питання як "ре.1і1·ійна леrітимаuія (Jаконнісп,) rюнстання Богдана Хмельнинькоrо". Доповідач зазначип, що на певному етапі, зокрема піс.1я Зборова ( 1649) Б. Хмельницький змінив своє ставлення ло уніатів, висунувши ілею загальної то:1ерантності шодо них на противагу ворожості. 111.е на ОШІО\tу моменті наго:юсив п. Плохій: икщо була боротьба кюаків проти уні;пів. то ч:о!\ІУ в історичних джерс:1ах не вказуюп,ся жертви цієї боротьби? Друга доповідь, виголошена о. професором з ко;н.~гії Санкт Гсорген (Німе•1чина) Гсргардоr..1 Полскал1,ським, стосувалася Берестейської унії з перспективи Uаргороду/Істамбулу в XVII ст. Наводивси огляд полемічного листування uаргородського патріарха з українськими митрополитами. Наступні доповіді були співзвучні другій. Зокрема, д-р Тереса Хлючеська Генель з Інституту історії (Варшава) розглянула Берестейське поєднання 'J по.1ьської перспективи, а науковень з Новосибірського педагогічного університтету Тетяна Оr.~рьова з російської перспективи. Як і к першому, так і в другому читанні брали участь провідні вчені світу. Ue свідчить про високий рівень орrанізаuії наукової праuі, присвяченої 400~літrю Берестейського поєднання. Після :~акінч:ення читань загал зможе ознайомитися з їхніми матеріалами і зробити д;1я себе відповідні висновки. В першу чергу ue допоможе збагнути істину тим, хто упереджено ставиться до унії та вважає її "полонізацією" Ні}ШОго народу. Третє читання відбудеться

20-27

червня цього року.

kop

СКЛЕНАР, м. Львів

З:ПОТОJ'С'S".·НОВИН

КАРДИНАJІЬНІ

РЕФОРМИ

В ДУХОВНІЙ ОСВІТІ

Ректор ІRан~о - Франківського

ЕКСКУРС

МИНУЛЕ

До 600-річчя першої згадки про село Гошів, що на Ів;шо-Франкіо

теологічно-катехитичноrо духов-ного

щині, Ігор Се11ькін присоятин книжку

інституту отень Софрон Мудрий ннаж;н::.

"Історія

що

монастиря''. Книжка складається з п'яти

1аочна

форма

нанч·ання

була

необхідною і виправданою на по•1атку

Гошева

Гошіt\ського

спюрення навча,1ьного :.шкладу та в той

невеликих розділів. Автор робить

•1ас, коли духовний інститут функuіону

ексурс

нав у системі існування ще неподі"1еної

витоків зародження

минуле,

звертаючись

до

населеІfого

Івано-Франківської єпархії Української

пункту. Чимало уваги приділяється

Греко-Католиuької

історії Гошівського монастиря.

Іlеркви,

нараховува,r1а тоді близько

600

яка

парафій.

Зараз же uя єпархія налі•1ує приблизно

200

парафій. Закономірно потреби у

священослужителях зменшились.

Ректор інституту планує здійснити кардинальні реформи у :шочній формі навчання.

Вже на перший та другий

курс не приймались студенти-заочники.

Отеuь Софрон кожен

Мудрий вважає, що

третьокурс~ик

~овинен

визначитись: перейти на сташонар-ну

Особливе посідають

місце

вірші,

книзі

присвячені

Гошівській Пречистій Боrородиuі, яка зuілила велику кількість осіб, дала сили й духовної наснаги незліченній

кількості вірних.

ВЩРОДЖЕННЯ ''ХРИСТОС

ГАЗЕТИ

НАША СИЛА"

Вийшов перший номер газети

форму навчання або залишити духовний

'"Христос

Наша

заклад. Студентам четвертого та п'ятого

заснована

ше

курсів надаватиметься

благословення митрополита УГКЦ

закін- 1 1ити

нав 1 1ання

можливіст_ь в

Сила'', в

яка

1933

була з

poui

1нституп,

Андрея

Шептиuького і

безпере 1 1но, при доброму с~авленні до

Львові

до

навчання.

Українська греко-католицька спілка

ВЩРОДЖЕННЯ ТРАДИЦІЙ ХРАМОВОГО ЖИВОПИСУ В українській Академії !\І\fстеuтн функuіонує

майстерня

храмового

живопису. Її очо:швлауреат премії імені Т.

r·.

Шевченка народний художник

України професор Микма Сторожен1<;0. Головним

своїм

завданням

професор і його студенти вважають відродження

традицій

храмового

живопису часів Київської Русі." Вони планують освоїти дуже цікаві техні-ки: енкаустику, мозаїку, фреску, іконопис. Разом з хvдожніми навиками студенти

будуть

-вивчати

Зако~

БожИй,

отримають необхідні богословскі знання.

ім.Андрея

19'39

виходила у

року.

Сьогодні

Шелтиuького відроджує

гюету. в якій буде продовжушпи ідеї митро110лита Анщ:>ея,

вис11ітлюю•1и

діяльність спілки.

ЗНАЧЕННЯ МІСІОНЕРСЬКОІ ДІЯЛЬНОСТІ У СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСІВІ. І ван Паwю

в одній із промов

високо оцінив місіонерську діяльність

у світі, називаючи її невід'ємною •1астиною сучас~ої Церкви. Римський Архиєрей сказав: місіонерства

·•Багата

історія

ілюструє. можливість

святоrо обрв'язк,у духовенс;цrа, якu~. прирівнюється

до

3ПОСТОJІЬСЬКОІ

діяльності Llеркви. Місіонерство

це

божественний знак великодушності". Папа підкреслив особливе значення

ПОТОКУ НОВИН

місіо11ерської дія.1ь11ості на сучасному

спра11сл.111во1·0

етапі

Р11.\1с1,к11й

роJвитку

суспіл1,ст11а.

копи

та

Іривалоrо

Лрх1нрей

миру.

·н1кл11кd11

люлспю потребус не л11111е со11іальної.

кн толи ш,ку сп і;11,11оту 11і;1гук11утисн 11н

а іі мора.11>1 rої п ід три м ки.

1ннреби

гро,\ІСІШІІІ

\ІОЛИПН\;\І И

РИМСЬКИЙ АРХИЄРЕЙ: ПРО ВІЙНУ В ЧЕЧНІ Іван

Пав.10

1111сту111111

ХРАМ ДЛЯ

·J

УГКU

Архиєрей :~нкликав політи•1них ліячів.

11есут1,

11ідпо11іда,1ь11ість

кровопро.1 ИТП/. ](10бИПІ вс..: \ІОЖЛІВе. шоб 11рсrу;1ювап1

11a1ri:111ii

конф:1ікт.

Папа '3нсу:11ш dКТІІ росіі1С1,кої арт11.·1ерії 1м 1·ро:тий. ш11олошуючи на тому. 1110

MnC()lJe ІН1ІІИЩеНШІ насС.'ІеНШІ сто:11ші - це Jло 1 1ин. Ja якиіі винуватці несуп, морі:І.11,ну вілгювіда.11,ність.

І ва11 І Іан.ю жителів

У 11ромові

11ага;1а11 про 11рап1с1111я

окупованої

Че 1 111і

своЇ\111

11стано11:1е1І1-110

\111ру.

11ромовою про 11ій11у у Че 1 111і. Римс1.кий які

Чечні тн

СП(1ИНТІ1

ВІРНИХ КИЄВІ

[\·1 і сто б у;.1і11 нн рон ля ну:1а ка11л1н1і.

К1нва

рнда

п рос кт

Jр()бJІСІІОЇ

ори на

ri 11а:1 ьноі

Jамо11:1с111н1

У крнї1 ІСІ,кої Греко.- Като;ншької 1-lеркви.

R11соку

011інку

КО.'ІИІІІНЬlНО

України

Jариси

11.1а11усгься

дістала

І!іІрОJ.!11010

роботн депутата

Скорик.

слору;шти

Хра~1

сто:11111і

110

11ул1111і Вш11ссе1ІСІ.кій.

до

За повідо.11.1еют.н Л РІ

ПРОРОК І

ПОЕТ

У береші ми11щ: 181 рік від дия иародження і 134 роки з д11я смерті 11арод11ого 11ророка Тараса І/Іевчеика. Ко.ПІ взяти його "Кобзар·: то, ,"обуть, :Жоде11 11оет у світі не згадав сті.1ьки разів 11ро Бога і ре.1ігій11і речі, як mtш Тарас. /Іедаре.w110 Л.fихай.10 Драгш11а11ів иазвав його "біблісто.w "! Євгеи ПЛУЖНИК

ШЕВЧЕНКО Коли надійдуть втома і зневір'я, В його портрет вдивляюся тоді, І знову в серні відчуваю мир н І тихий голос радісних надій.

І крізь обличчи, кождій хаті рідне, Немов виразно бачу я в імлі: Вже близько час - за нього ж день розквітне -

І на його оновленій землі! Такий спокійний дивиться він з рами. О, ue за всіх замислене чоло,

Що, наче символ, стало над часами Того, шо в нас нове перемогло!

Тоді н знов насам назустріч згоден,

Бо чую я часів жаданих крок! - Щасливий нарід, що його відродин Був на землі ноістину пророк!

5Е.Р.Е'3ЕИ.Ь-95

ВАРТО ЗНАТИ

GКІАЬКИ

.POKI.G Т.GОЇЙ ЦR.PK.GI? V

кщо ти лю. тера~шн

твоя віра

П заснована 1єромонахом католико!\1 Мартіном Лютером в 1517 роні. Яквю ж англіканин - то віру твою ·~аснував Генрик VIII 1534 року, бо Папа не дозволив йому ро"Jлу•1итисн із 'Jаконною дружиною. Якщо ти пресвітеріннин, то віра

твон заснована І ваном Кноксом 1560 року в Шот:1а11дії. Яквю ти конгрегаuіоніст, віра твон заснована Робертом Брауном І 5Ю року в Голландії. Якшо гол.~андський реформатор, то віру твою заснував Михайло Жонес в Нью-Иорку 1628 року. Я кшо англіканський протестант. віра твоя заснована С1!\1уїлом Сеабурі в сіш1а;щятому столітті в англійських поселенннх Америки. Вчення !\Іетодистів заснували І ван і ЧарльJ Віс.1еї в Англії 1744 року. Вчення унітаристів - Теофіл Люндлей в Лондоні 1774 року. Мормоні1.1 або с1.1нтих осташ1іх дні1.1 - Іван Сміт в Палмирі біля Нью-

йорку 1.1 1829 роні.

Адвентистів- Г. Мюллер 1ЮІ року, а в

1845 poui

Иосип Бажес, Яків

та Олена Г. Ввайт сформували адвентистів сьомого дня.

Армію списіння LІ Лондоні засну1.1ав Вільгельм Боот в 1865 poui. Свідків Єгови - Карло Тазе Руссел в 1870 роні, а LІ 1918 зреформував йоr·о учень Рутерфорд.

Християнське вчення засноване Бейкер Мері Eдlli LІ 1879 роні. І лише віра християн-католиків засно1.1ана Сином Божим 33 року, і донині незмінна, бо Ісус заснува1.1 с1.1ою Uерк1.1у на неrюрушній скелі Петровій (Мт. 16.16). Мовив Христос: "Стережіться лжепророкі1.1, що приходять до 1.1ас в овечій одежі, а в середині 1.1они - вовки хижі. За плодами їхніми ви пізнаєте

їх"."

Тож пам'ятнймо, що тільки Христос є "дорогою, правдою і життям" а не ті, хто LІІ3ажає, шо люди можуть самі собі понснювати Біблію, та ще й беруться "просвітлювати" uим поясненням інших. ·

(Ів.

14, 6),

Світлина Андрія УСТИНОВИЧА

:&.ЕР.ЕЗ.ЕИЬ-95·

MJCJOHAP

ПРЕСВRТОrо ІСУСОВОrо

СЕРЦЯ

ХРЕСТОМАПЯ r

НАШОГО БОЛЮ

Слава Ісусу Христу! Дорогі Отці Василіяни! Звертається до Вас колишній політв'язень воркутинських таборів Солонинка Андрій Семенович. У журналі "Світло" (квітень 1993 р.) був надрукований вірш "Ти звернись до Христа", якого ніби-то написав невідомий єпископ, закатований комуністами за віру. Перебуваючи в таборах Воркути, в червні 1954 року лежав я на нарах в двадuять сьомому бараuі поруч з uим єпископом і коли починався "шмон", він давав мені переховувати свої вірші, а серед них і вірш, надрукований в "Світлі". Був ue єпископ Федорик, родом десь зі Стрия. Він мене сповідав, лежачи на нарах, і довіряв мені

свої тайни. В 1955 роні його разом з інвалідами відправили етапом до Костроми і більше я ..його не бачии. Мені переказували знайомі, що він після звільнення перебував у Львові у своєї сестри, їздив до Литви, коли ще католиuька Uерква була в підпіллі, але подальша доля його мені не відома, а хотілось би знати".

Від редакції: єпископ Йосафат Йосиф Федорик (1897-1979) заарештований у Львові; засуджений на 10 років. Повернувся, але незабаром - суд і тюрма. Вийшов на волю, жив у Трускавuі. Помер загадково в лікарні у Стрию 28 грудня 1979 року.

~ СУМНИИ МАРТИРОЛОГ ГАЛИЦЬКА ПРОВІНЦІЯ

Л.иськевнч, о. Йосафат Юліян (1889-1984) - був арештований і сидів у Підкамені к. Бродів. Вийшов з в'язниuі й жив у Тернополі. Помер 19.2.1984 у Березовиuі; похований у Тернополі. Базилевич, бр. Вартоломей Володимир ( 1894-1974) - вивезений у Сибір; повернувся і помер 10.2. 1974 в Ягольниuі к. Ула~.uковеuь. Байрак, о. Анатоль (1909 - 1994) - сидів у Львові на Лонцькоrо ( 1955). Вийшовши на волю, працював завгоспом у музичній школі у Львові. Помер 23. Х. 1994 р. у Львові. Похований на василіянському цвинтарі вс. Малехові (к Львова).

JJEP:E3EHЬ-95

MZCZOИAP . ПР.ЕСВRТО.rо

.ICJrcoao.ro

С.ЕРЦ•

Байрак, о. Віталій Володимир ( 1907-1946) - замучений у Дрогобиuькій в'яjниuі 1946 року. Балаrурак, о. Григорій Володимир (1909-1965) - арештований у Станиславові ( 1945), де був ігуменом. Засуджений на 25 років конuтаборів і 5 років позбаВdlення прав; сидів у Караганді. 1956 р. випущений на волю,

а.,1е не міг поселитИся у Станиславові. Виїхав до Челябінська, на Урал, де

раптово помер 11.10.1965 р. Тлінні останки перевезено.до Станиславова. Бараник, о. Северіян Стефан (1889-1941) - арештований у перші дні війни 1941 р. в Дрогоби"чі. Всі відомості про нього втрачені. Один прокурор сказав своїй служниuі, Анні Вітошинській, що його "зварили в котлі

разом з о. Сеньківським".

Білан, о. Йосафат Йосиф (1911 - 1979) арештований в Гошеві

9.11. І 950

р. Сидів до суду в Станиславові. Засуджений на 25 плюс 5 років; карався в шахтах Караганди. 1956 р. звільнений; проживав у рідних Колиндянах к. Борщева, де й помер 4.5. 1979. Бобкович, о. Тарас Т. ( 1918-1989) - вивезений у Сибір, прожив там до 1980 р. Повернувся і жив у рідній хаті в Лаврові. Завзято займався підпільним душпастирюванням. З. однієї місійної подорожі повернувся хворий і наступного дня, 31 ..7.1989 р., помер. Бобрецький, о. Євтимій Євстахій (1891-1947) - був ув'язнений і засуджений на 10 років конuтаборів. Вивезений в Красноярський край, ае й помер після 1947 р. Болецький, о. Методій Михайло (1910 - 1953) - вигнаний з парафії в Комарні, повернувся до рідного селсt Хотіння к. Калуша, де застав кагебістів, які поставили його "под стєнку" і так протримали, поки t1e скінчилася ревізія. Потім завезли його у станиславівську в'язниuю. З uьою дістав розлад серuя. Звільнений, хворів на cepue до смерті. Помер 18. 7.1953 р. в Калуші, в домі С.С. Служебниuь, похований в Хоті ні.

Борис, о. Пахомі й Петро ( 1903-1973) - "Радянське визвоJ1ення"

застало його на Лемківщині. Переселення на Лавівщину; потрапив до в'язниці. Присуджено йому 10 років конuтаборів; 1954 р. звільнений з

rабору в Комі АРСР, повернувся разом з о. Протоігуменом М. Градюком

~о Львова, з яким зустрівся .в Котласі. Жив у рідному селі Колодинuі і ревно за~ймався відродженням Чину (був у підпіллі протоігуменом в 1961 .Иому й о. Єронімові Т.-~мчукові завдячуємо, що Чин наш живе, nраuює і росте. Помер у Ль,вові 28.11.1973 р.,. похований у рідни),(

-1972) .

Колоденцях. Будннй, бр. Гавриїл Стефан

(1878-1958) .,.

вивезений з Жовкви до

коннтабору в У неві. Монастир Студитів· був своєрідним ''бараком" мя засланих; потім його перемінили на дім для перестарілих і в ньому бр. Гавриїл жив до смерті (9.5.1958). Гасай, бр. Венедикт Василь (1892-1990)-ув'язнеІ-іий 15.12.1952. Сидів

у варшавській тюрмі; звільнений у липні 1953 р. Помер 24.1 І.'1990 р.

Городнський, о. Іван Богдан (1901 - 1975) - арештований у гошівському монастирі 1. 1950. Повернувшись, жив у Болехові, де й помер 23.5.1975.

Публікація о. Дам 'яна Богуна,· .ЧСВВ (Продовження в наступному номері).

НА

поРоз:r в:rчност:r

монолог, НЕ

ВИСЛОВЛЕНИМ

НАД

МОГИЛОЮ

МАТЕРІ

ІРИНИ

В селі її любили і величали панею. Ue слово, так часто вживано шодо її особи, шо навіть, не назвавши імені, всі в селі знали, про кого йдеться". Пані була монахинею, Матір'ю Іриною Чину сестер Василіянок, й у

мирі - Софією. Її життя на землі охопило майже усе ХХ століття". Я пам'ятаю її відповідь на моє запитання: "Чи боїтеся Ви смерті?" Пані відповіла тоді: "А чого маю боятися? Я змалечку щодня, щогодини

готувалася до того Щf;І - коли стану перед Господом Богом"." І день той настав 13 лютого 1995 року, на 94 роні життя. Хай він буде для Вашої душі найвиши\1 щастям, пані Софіє. Хай буде для Вас найвищим блаженством, Мати Ірино. Ви не померли, Ви просто покинули нас, аби випросити у Господа прощення і милосердя для тих, хто не мав такої золотої і могутньої віри, такого високого покликання, як Ви; хто заплутався у малих та великих гріхах, хто осліп й зачерствів од збирання багатств на землі, де злодій підкопується, й черв точить.

Ви були тим промінчиком світла, що палахкотів рятівним маяком серед розбурханого моря безвір'я - хто помічав його, тягнувся до нього, -

той рятувався. Я - один із порятованих Вами". Не забуду повоєнну совітську в'язниuю на вулиuі Лонuького, що у Львові, і той "кам'яний мішок", де Вас замикав на муки слідчий Карнаєв - і Ви простили йому Господа ради. Пам'ятаю, як нагло якийсь москаль на прізвище Попав арештовував Вашого татка - отuя Володимира, і потім гнав до Сибіру". І Ви простили йому ради Господа. А тато помер у товарному поїзді, й конвоїри тіло його невідь-де закопали - і Ви простили конвоїрам отим". Ви були милостиві та чисті серuем. Наші душі осиротіли, як діти, котрі втратили матір.

Хай стелиться пухом земля." · Хай Ваша душа, світла Пані, перебуває у вічній любові з Богом.

Роман ·БРЕЗІЦЬКИЙ, с. Зашків Жовківського р-ну Львівської обл .

:&:ЕР:ЕЗ:ЕНЬ-95

------------·-·-----------ЧУД.ЕС.НЕ 3ЦІЛ.ЕННЯ

·дЖЕРЕЛО

НА ГІРЦІ

ізні історії розповідають про ue джерело. Я ж хочу поділитися враженням від моєї особистої 3устрічі з джерелом на гірці біля uеркви св. Онуфрія Отців Василjян у Львові. Минулого року, на Иордан, я застудився. Сильне запалення пережив у шпиталі. Але не це запалення докучало мені, а жахливий біль у правому вусі. При обстеженні у ньому виявився нарив, який після огрівань стік. Мені здалося, що псе проминуло. Болю я вже не відчував, а на вухо, хоч

слабше, але чув.

Та й прийшов до мене студент, Олесь Дорокевич, що робить масажі раптовими потрясаннями, до того ж без найменшої делікатності. Мені теж спробував допомогrи, але замість покращення поновився біль правого вуха і я зовсім перестав на нього чути. Так тривало кілька місяців. Я

виїхав до Риму, а згодом

до Бразилії, у справах документів. Скрізь я

змушений був вслухатися лівим вухом і оточення ue помічало. В Прудентополі оглянув мене др. Володимир Кравчук і сказав, що немає ради. Потрібна операuія, але вона дуже тяжка і не на мої ліrа. Мої вакації минали в Римі. Там трапився мені журнал, де описувалися різні ласки за посередництвом о. Пія. В келії я дивився на фотографію цього святця, прикладав її до вуха, нілував і промовляв: "Отче Піє, ти літами сидів у сповідальниці, а я думав, що на старість, коли не зможу вже шось інше робити, буду сповідати, та я оглух". Так доручав я себе опіці о. Пія та моєму духовному приятелеві о. 11.авлові Демчуку, ЧСВВ;

молився до своїх заступників. Одного разу каже мені Генеральний Економ, щоб я їхав до Словаччини, там є добрий лікар, що підбере мені слуховий апарат. Коли закінчувалися вакації, поїхав я ще до Папської Семінарії відвідати Сестер Служебниць. Насміхався сам з себе, шо старий уже і оглух. Почувши це, с. Софія віддала мені свій слуховий апарат, що їй подарували в Словаччині. По дорозі в Україну я його вивчав, але користуватися ним поки що не наважувався.

Зі мною ще їхав о. Володимир Бурко, ЧСВВ. Щасливо дісталися ми до Львова і вже вранці 27 серпня оглядали монастир. Пішли і до джерела, яке люди вважають чудотворним. Напилися водички і помолилися, а я ще й обмив собі чоло та вухо. Наступного дня була неділя і свято Успіння Матері Божої. В Івано-Франківську мали бути облечини, на які я обіцяв приїхати. Втомлений дорогою, пішов до свого помешкання, так і не скориставшись слуховим апаратом. Наступного дня прилаштовую апарат, але відчуваю, що він мені вже непотрібен. Вслухаюся: я добре чую. Прикладаю радіо почергово до правого та до лівого вуха, регулюю, збіл.ьшую і зменшую звук - чую! Залишив я радіо, апарат та й пішов до церкви. І відтоді, хоч деколи за звичкою напружую ліве вухо, але чую добре на обидва. Завдячую це особливій ласці, яку я отримав біля чудодійного джерела, і свідчу про неї своїм підписом та цим оповіданням.

о. Доротей ШИМЧІЙ, ЧСВВ В.ЕР.Е3.ЕНЬ-95

,З

ПАРАФІЯЛЬНОГО

ЖИТТЯ

В АМЕРИЦІ Третім, сумним фактором. що

впливає на наше церковне жипя

Св. Во:1одю.шр Великий. Ікона виконtJна .1шстцем

Михай.10.11

д·1tитренком у церкві

ОО. Васи.йян уДітройті fемтремку

ще кілька місяців тому я був в Україні, обслуговvвав однv з

І наших сільських парафій. А теnср

опинився за океан<1м, в далекtй Америці. Хоч теж серед своїх людей, виконую обов'яз:ки пароха української католицької uеукви у м. Рівергеді штату Нью-Иорк v

США

В зв'язку з цим хоті.1ось би розповісти читачам "Місіонаря" про життя наших вірних в Сполучених Штатах. Воно відрізняється життя в Україні.

від

По-перше, наша Uерква 'в

Америці

є церююю емігрантів.

Переважно

всі

наші

в(рні

нредставниками різних періодів масового від'їзду українців з Батьківщини. Через це ми є в меншості, а наші парафії переважно невеличкі. По-друге, матеріальний добробут та побутові умови інакше, ніж в. Укр.аїні, і теж накладають Мдбиток на стиль життя і зв.ичаї наших вірних. Більшість З: них є пов.но.правними.

громадянами

Амер.и.ки. т. зв" американuями украі:н{;;ькоrо походження, які. давно з,асвоїли тутеш.ні звич.аї та і»іГЛійсь.ку МОВ.у.

Америці є те, шо чис.10 наших вірних постійно зменшується. Ue відбувається тому, шо нові покоління українців часто, на жаль, починають асимілюватися до такої міри, що втрачають прив'я1аність до своєї нації, мови та Uеркви. Багато парафій складаються з .1юдей похилого віку, дуже бракує в них дітей та молоді. Боля 1 1е усвідомлювати. що багато наших церков в Сполучених Штатах через 10-20 років можуть стати порожніми

і непотрібними." Хіба шо на:1ійде ше одна хвиля еміrрації з України. яка оживить наші парафії ~юними вірними. Але треба теж sідзшщити. що серед теперішніх емі1·рантів з

України, на жа.111о,. мало таких, шо часто відвідують наші церкви. Сучасні емігранти більше ~айняті земними, матеріальними проб.'1ема ми.

Парафія, яку я те11ер обслуговую. є наочним прикладом нашого uерковного звичайного

життя в Сполvчених Штатах. Вона

була заснована на початку хх ст. ше

перши ми

укра·1:нсь101 \tИ

емігрантами. Богослvження годі

відбувалися в приватному булинку,

а у 1924 р. було збудовано ум. Р\вер гед церкву св.tвана Хрестителя. До нієї парафії належа:rи не тільки мешканні даного мkта. аоле й розкидані по бапrгьох місте'fках і фермах українці 50-кілЄІме"Іров°''і околиці. Споча'Fку парафіЯ' І'Нtла понад І тис. вірни·х. а зараз понад 100 чоловік, 50.роn:ин. Бaraivo моJЮПі поки ну ло

рідну~

о-селю

розпорошилося' по всій Aмepfl!tti. Більшість парафіни - не лю:1tи

nохи.пого віку. Судячи з метри ка.1ьних книг, старих вирізокз газет, фотографій т.а ювілейних видань було колись на nарафії досить дітей і молоді, шо йшли до свого nершого

св. Причастя, служили у вівтарі священикові, закінчували недільну школу. Тепер все це в минулому. Лише одна дитина на nарафії має приступити

до

першого

св.

Причастя. Немає кому прислужити свяшени-кові на Службі Божій ... Однак це не дає nідстав падати духом і вважати нашу nастирську працю безплідною. Ми працюємо для наших вірних і будемо завжди потрібні їм, поки вони житимуть. Парафіяльна праця тут, в Америці, є значно насиченішою, ніж в Україні. Крім відправи Богослужень, відвідування хворих та уділення св. Тайн, священик

повинен робити багато інших справ. Шотижня парох має підготувати і видрукувати бюлетень своєї парафії. Ue листок, в якому оголошується порядок Богослужень на

наступний

тиждень,

розповідаються важливі парафіяльні новини, друку.ться оголошення та

прохання до вірних. Бюлетень розмножується і роздається вірним перед недільною Службою Божою. Фінанси парафії чін:о фіксуються і щотижня недільні та інша збирання парох має занести до банку. У банку перебувають всі парафіяльні гроші, а готівкою взагалі не оперується майже ніколи, але uиписуюn.ся чеки .п.ля потрібних видатків. У фінансових та інших справах парафії священикові допомагають дві довірені особи, шо звуться тут "тростистами" (англ. trust - "довір'я"). Вони вибираються з числа парафіян і затверджуються парохом. Парох не має права сам виписати чек, щоб нидати церковні гроші, без підпису одного з тростистів. Так само в багатьох парафіях й тростисти не можуть

видати грошей без підпису пароха. , Для фінансової підтримки парафії громада час від часу повинна влаштовувати різні імпрези: розпродаж вареників, обіди, вечері при церкві тощо. Моя парафія славиться

тим,

що

кожного

рок)

влітку робить великий пікнік, головною

стравою

на

якому

смажені курчата. На цей пікнік приїжджають гості з усіх околиuь, і ми маємо з нього прибуток, що дорівнює річному прибуткові парафії. - Цікавою може бути і коротКа розповідь про парафіяльний дім. Незважаючи на - обсяг, кож.на парафія має житло для священика. Дім є завжди умебльований і устат кований всім необхідним. Він утримується повністю на кошти па рафії. Таким чином, на відміну від України, священик в Америці може на парафії чутися досить вигідно і комфортно.

Через постійне мешкання на парафії парох може лише зосере дитися на tвоїй душпастирській праці. ЩоJtня може і править Службу Божу. В неділі, і свята переважно є дві Служби Божі. Мої парафіяни nереважно з другого і третього покоління емігра11тіо, а тому більшість Боrослужень дово:1иться правити англійською мовою. В неділю маємо першу (чи тану) Службу Бож:у по-англійськи, а другу (співану) - по-українськи. Дивним при цьому є те, шо по

англійськи люди rоворЯlЬ, але співа ти uерковних пісень так і не навчилися. nереважно не співають, а як заспівають щось, то по українськи. Ось п~ке загалом парафіяльне життя п нашій Церкві на посе.)Jен нях. Хоч і відрізняється воно ·від життя в Украіні, псе-та~ більше є спільного, а еаме, вір~ молитва, обряд і та висока мета.

о. /гор-&силій ТАРАС/В, ІІІ ЧСВВ

-."

.КУТО.К ДЯТ:ЯИ:Я

ПРИДОРОЖНІЙ

ХРЕСТ

Б й прозоре небо по доші.

уло літо. Сонuе опівдні

Василько

взяв

меншу

сестричку Марійку за руку й

повів стежечкою на горб. На горбі діти зупинились, оглянулись,

подивились

на

свою хату, а вона вже зникла

десь за горбом.

Марійка

розплакалася:

Як потрапимо

ми тепер додому? Ми

заблудили ...

Василько згадав, що мати перев'юала uей хрест вінком із житнього колосся. Зрадів. Утер сестричці сльози й скюав: - Дивись, он .-гам у долині біліє хрест, доки його видно 1аблудимо ... Прийти до нього, а звідти вже й видно нашу хату ...

ми не

Діти йшли далі. Йшли, оглядаючись на хрест, не спускаючи з нього )Чей. Йшли так далеко, як лише могли його бачити. Тепер той хрест зламаний. Нема на ньому вінка, - в бур'янах, )бкипілий буйним полином. Василько й Марійка далеко від рідного дому, житаються по чужині. І знову літо. Недільний ранок за вікном пахнув м'ятою, проти синього

1еба пишався жовтими гвоздиками. - Васильку, поведи мене на таку гору, звідки я могла б побачити Jідний край, або хоч бодай ті хмари, що його повивають, - сказала Марійка. Василько задумався. Взяв сестричку за руку і, як колись маленькою, ювів стежечкою на горб. На горбі стояла стара церковця. Діти відхилили tвері, стали навколішки на кам'яну долівку й щиро молилися. Як виходили 1 дверей, то Марійка промовила до Василька: - Пам'ятаєш, як маленькими ми були далеко відійшли від хати, а ти ;казав: "Доки видно той хрест в долині, ми не заблудимо ... " Тепер ми tалеко від дому: за стома ріками, за багатьма горами, за морем. Ми йшли, >глядаючись на свою хату. Мінялися краєвиди, люди, мови і всюди лише lрест. Я гадаю, й тепер можна сказати: як довго будемо його бачити - не >0згубимось, не зійдемо з дороги ... - Так, дорога сестричко, - відповів Василько, дивлячись на хрест

:>ожий, - ми ніколи не заблудимо.

Щонеділі братик і сестричка виходять на горб, стають навколішки й .юляться:

"Христе, Сине Божий,приведи нас до рідного дому!"

Іван БОНДАРЧУК, Торонто, Канада

Фотоетюд Тараса, СТРАМИКА