Місіонар 03 2005 by mykolaslotvinskyy

С.лава Ісусу Христу! Невдовзі настане Чотиридесятниця або, як ще її традиційно називають, Великий піст. З цієї нагоди ми ділимося з вами, дорогі наші читачі, деякими думками з великопосного по слання Папи Івана Павла//. · Це передусім сприятливий час для поглиб лення молитви й покути з метою, щоб широко відкрити своє серце для прийняття волі Бо жої. Більш, ніж у будь-якому часі нашого літур гійного року, в часі Великого посту ми глибоко переживаємо таїнство смерті й воскресіння нашого Божественного Спасителя. З огляду на те, що людина сотворена для вічного життя, кожна людина, напевно, має думку, що довю 1цюжtше на цьому світі. Згідно з книгою Второзаконня (ЗО, 20 ), це не якесь егої

стичне бажання людини, а воля Божа за умови, що людина вірно дот римується свого союзу з Ним. Між іншим, там сказано: "Любивши

Господа, Бога твого, слухавшись Його голосу та прихш1ившись до Ньо го; в тому бо полягає твоє життя і твоє довголіття". У нашому народі віддавна побутує кршtатий вислів: "Старість не радість", у якому, видається, немає христия11ського кореня. Якою буде старість тих, які сьогодні молоді, залежить від того, як вони ставляться до тих, які сьогодні старенькі. Старість, безумовно, несе зі собою деякі невигоди. Чимало осіб, похш1их віком, недочуває, чимало з них вже згорбІіені, багато хто з них вже не має сшtи до праці, дехто навіть став склеротичним, чимало хто з них - прикутий до ліжка. З людської точки зору ці люди є тягарем для суспільства, однак, для християнської спільноти вони є дорогоцін ним даром, бо коли на ці всі труднощі дивимося очима віри, то вони стають нам нагодою збагнути таїнство хреста. Під час Великого посту і ми покликані до навернення, тобто до зміни свого егоїстичною способу думання. Очевидно, старість не три ватиме вічно, вона є тим природним шляхом до зустрічі з Богом через смерть, яка нам не повинна вселяти страх.

Дуже важливо, щоб ми усі, зокрема молодші, вміли внести своєю пошаною і солідарністю у душі тих, які похш1і віком, надію на те, що і:Х чекає щось гарне, адже Господь, Який сотворив всіх нас на Свій образ і подобу, чекає і:Х з нагородою. Не обмежуймося у часі Великого посту лише жестами загальної етики, але слід усіма доступними спасо· бами виявити іМ нашу пошану і любов, а також не забувати своєю молитвою надавати ім постійну підтримку. Нехай Пресвята Богородиця, яка дає нам найкращий приклад співстраждання, провадить нас усіх, а зокрема осіб, похилих віком, щоби чимраз глибше ми всі збагнули таїнство Христа померлого і Воскреслого. Прагнемо, щоб це березневе число нашого часопису допомогло вам,

дорогі читачі, у цьому намаганні, щоб постом, молитвою і відречен ням ми ставали чимраз більше подібні до паломників, які не бояться жодних труднощів на шляху, котрий веде і:Х до остаточної мети.

о. Йосафат ВОРОТНЯК,

ЧСВВ

::s: i:Q

МОЛИТВА ЩОДЕННОГО ПОЖЕРТВУВАННЯ ДЛЯ ЧЛЕНІВ АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ

f-.

:s:

О, Божественне Серце Іс у са! У

~ о

зл у ці з тим наміром , з яким Ти на

землі віддавав славу Богові і тепер

щоденно віддаєш у Пресвятій Тайні

i:Q

Євхаристії, жертвую Тобі через Не

u ..q

порочне Серце Пречистої Діви Марії у сі свої молитви, справи, слова, дум

f-.

~ о

ки й витривалість у терпіннях ниніш

f-.

нього дня у винагороду за всі зн е ва

ги, образи і кривди, завдані Тобі. Жертвую їх особливо за Свят ішо

t::

< < ;:.::::

го Отця Папу Римського, за святу Церкву, за навернення грішників та в

:J::

усіх намірах Апостольства молитви,

р...

призначених на цей місяць і на сьо

f-.

годнішній день.

Пресвяті Серця Ісуса і Марії , спо

Ось Серце, що так

дуже полюбило иас. ..

магайте святу Церкву та Україну!

Святий Йосифе, Покровителю і За-

ступнику приятелів Ісусового Се рця,

моли Бога за нас! Святий Архангеле Михаїле, св. Миколаю, св. Вол од и r.tире,

'·

св . Йосафате, Заступники України, моліть Бога за нас!

НАМІРИ АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ НА БЕРЕЗЕНЬ (Поблагословлені Святішим Om цeJ1t ) ЗАГАЛЬНИЙ: ЩОБ У РЯДИ КОЖ НОЇ КР АЇНИ , ПЛАНУЮЧИ І

СКЛАДАЮЧ И С В ОЇ ПРО ГРАМИ РО З ВИТКУ , З АВЖД И ПАМ ' ЯТА Л И ПРО БІД Н ИХ, В ІДКИ Н ЕН ИХ І П ЕР ЕСЛІдУ ВАНИХ. Уряд кожної держави переважно заздалегідь п ланує сві й бюджет на насту пний рік. Дуже часто більші сть кр аїн свою увагу зосе реджує лише н а підвищенні рівня і стандарту в загально~1у та розвитку економіки.

Буває, що ui плани розвитку ( переважно в авторитарн п х країнах) lracтo підтасован і інтересам вузьких кіл, тобто владоможuі в і багатіїв , або зосе реджен і на вузькій пол і т 1 щі певно'і держав и. Н а жаль , немає такої країн11 , в як і 1ї неІV1 ає б ідних і відкинених сусп іл ь ство~ ~ людеrі. У багатьох країнах є ч и~ 1 ало переслідуванrrх за п ев ні по л і ти чн і переконання і рел і г і йні погляди. Ми, х р истr r яю 1 , п о винні вс і ма

сво їми силами спр11яти тому, щоб уряди всіх кра їн св іту дбали про ви щ езгадан і в ерст ви населе н ня: б і д н им надава ти с оuі ал ьн у до п о м о гу;

відкиненим (наприклад, з причини узалежнення від алкоголю, наркотиків

тощо) надаватн психологічну підтримку і спр 11яти у їхІІьому лікуван в'язням, які звільнилися з тюрrvш , давати можливість лля працевлаuг вання та повноцінного включення у суспільне життя , аби нони біль~ не поверталися до своїх колишніх пороків.

Кожен уряд зі своїх програм повинен усунути всякого роду рє ресії і ша!-lувати свободу всіх людей, щоб вони безбоязно проявляли чи інші політичні погляди, вільно 1-lалежали до тої чи іншої релігії, п

цьому не заважаючи іншим сповідувати свою віру.

Молімося, щоби Дух Святий надихнув урядовців усіх країн сві1 щоб у п ла нуванні бюджету вони завжди мали на меті добро всіх г~ мадян, включно з убогими, відкиненими суспільством і тими, які про5 ляють інакші погляди

як політичні, так і релігіrїні

від зага.

громадян їхніх держав.

МІСІЙНИЙ: ЩОБ КОЖНА ПОМІСНА UEPKBA УСВІДОМ ЛА НЕОБХІДНІСТЬ І НЕВІДКЛА Д НІСТЬ ВИХОВАННЯ СВЯТ!і

ХРИСТИЯН, ЗДАТНИХ ВІДПОВІСТИ НА ВИКЛИКИ НОВОЇ ЄВА ГЕЛІЗАЦІЇ. Від самих початків своєї двохтисячолітньої історії св. Uерква ви1' нувала місійне завлання, дar-re їй І сусом Христом. Окремі християни, зв2 місіонерами, голосили Христову благовість серел людей, які ще не ЗІ' ли науки Євангелія і Церкви. Н а жаль, у багатьох країнах світу Хрис1 ва благовість, яка була там вже давно голошена, нині при забута, тоr

існує необхідність т. зв. нової (повтор1юї) євангелізацїі. Для того, щоб краще виконати своє місійне завдашrя, Церква ПОТf

бує якомога більше святих своїх член ів. Євангеліє, як ми неодноразо наголошували, проголошу ється словом, але підтверджується ділом і пр

кладом святого життя християн. Церква потребує освічених людей, підr тованих до проповіді й успішно ї оборони правд католицької віри . Молімося, щоб св. Церква дбала про чимраз кращу духов~1у та ігп лектуальну підготовку всіх своїх членів, зокрема місіонерів, а також ПJ

чимраз більшу кількість святих родин, аби таким чином завдання нов євангелізацїї, яке вона сьогод1-Jі ставить перед сnоїми вір ними , було кр ще зд ійсн ене.

МІСЦЕВИЙ: ЩОБ ХРИСТИЯНИ УКРАЇНИ ПОБОРОЛИ СОБІ ПОЧУТТЯ ЗАЗДРОСТІ Й ЯКОМОГА БІЛЬШЕ ЗРОСТАЛ В ЧЕСНОТАХ ЩЕДРОСТІ Й ДОБРОЗИЧЛИВОСТІ. Наш народ, який вважається традиційно християнським, 1-ia жаль, де

втратив свою рису доброзичливості й готовності прийти на допо~ю : своєму ближньому. Це , зокрема, відчутно за кордо1юм, де ча сто у r<раїНL

що на заробітках, одні одних підводять або навіть і роботу одні однv продають, замість того, щоб допомогти тим, які в потребі. Цей порок, 1 щастя, не полонив усіх, є у Ііас і добрі приклади щедрості, однак, хотіло~

б, щоб їх було більше. У багатьох реrіонах України колись був гарний звичай взаншо1 доброзичливого вітання: "Дай вам, Боже, щастя"

"Дякую, дай, Боже

вам". Віддзеркалював він віру нашого народу в те, що щастя приходи·

від Бога. У той же час він відображав шляхетну душу того, хто вітаЕ

заодно бажає, щоб Господь дав усе, що добре. Заздрість

це один зі семи головних гріхів, якого кожен христи.

нин повинен позбутися. Цей гріх спричиняє відчуження близьких сусід та друзів, а також біль у душі того , хто заздрить, і того, кому заздрять.

гріха заздрості дуже часто долучуються ще гріхи богохульства або про кльонів, коли заздрісна людина хоче стягнути Божий гнів на свого су перника.

Бувають, на жаль, часті випадки, колп зі заздрості люди, яких важко

назвати християнами, звертаються до диявола і його слуг (ворожб1пів, екстрасенсів та іІі.), прохаючи послати якесь лнхо на їх11іх сусідів, яким постііІно щастить . Цього, як знаню, 11е ~южна робнп1, слід радіт11 не чуж11м :з.1ом, а добро~~. Молімося, щоб11 наш народ шляхет11у рису своєї душі ливість і щедрість

доброзич

очист11в від тнх донішків, які, мабуть, загюз11чив від

іІ-Іших народів, які його ГІ-Іітшш століттяни, і щоб кожного українця

можна було пізнатп по тому, що він щиро радіє добром як духош-111~1. так і матеріа.%нин своїх блнж11іх.

ПОКРОВИТЕЛЬ НА БЕРЕЗЕНЬ

СВ. ПРОКОПІЙ, 12.03 (27 .02) Жив у

Декаполіс

VIII ст. і походив з част.и11и Палест.и11и, яка !lазива.ися ( "Десятu.міс1пя" ). Від раииьої юності любив чисте, у,черт

влеие життя і служив Богові у .мо11ашо.му стаиі.

У час правлітtя, віза11тійського імператора Л ева, який пересліду

·'

вав правовір11их :ю вштювуваmtя, святих образів, Прокопій ,11уж11ьо виступив проти іко11оборства. Слово,11 nравди 11ере,11агав хитрі розду ;.1увашІЯ cpemul(iв, 3асоро,11л10ючи i~r перед Іlародо,ч. Ти,ч вик.1Uкав 710 себе тів Lчператора, якmІ щ1ка3ав його ув' я:тити it бе:тощадио бити. Усі тер11іт1я Прокопій терпе. шво :тосив ра30;.1 3і св. Вас~иіє. 11 Bu3 иавце,11, своі~11 ві pllшt побрапш,110,11 у ,1юиашеств і. Л ісля CJ>tepmi i,1inepamopa N 1 р. вийшов 1ш во. ло і провів решту життя у ,1~о1юстирі, вправляючись у духов11их вправах і рев11ій ,110 литві. Відійшов до Господа у 1либокій старості, багатий 1ш заслуш за своє суворе ,1ю1шше життя і терпіння Христово?О визнави,я. що

відваж7tо боровся :ю святу справу.

НАМІРИ АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ НА КВІТЕНЬ ЗАГАЛЬНИЙ: ЩОБ ХРИСТИЯНИ БІЛЬШЕ ВШАНОВУВАЛИ НЕДІЛЮ, як ДЕНЬ ГОСПОДНІЙ, ЯКИЙ слrд НА ОКРЕМИЙ СПОСІБ ПОСВЯЧУВАТИ БОГОВІ Й БЛИЖНЬОМУ.

МІСІЙНИЙ: ЩОБ КОЖНА ХРИСТИЯНСЬКА СПІЛЬНОТ А

НАНОВО ЗАГОРІЛАСЯ ВОГНЕМ СВЯТОСТІ, АБИ В НІЙ РОЗКВІТ ЛИ ЧИСЛЕННІ ПОКЛИКАННЯ ДО МІСІЙНОГО СЛУЖІННЯ. МІСЦЕВИЙ: ШОБ ХРИСТИЯНИ УКРАЇНИ ПОСТАВИЛИ ПРІО РИТЕТОМ СВОГО ЖИТТЯ ДУШЕВНИЙ МИР, ЯКИЙ ЗМОГЛИ БИ ДАРУВАТИ ІНШИМ.

ПОКРОВИТЕЛЬ НА КВІТЕНЬ

СВ. ІЛАРІОН,

1.02 (19.01)

"СЛОВО ЖИТТЯ" "Боже Мій, Боже Мій, чому Ти

Мене покинув?" (Мт

27, 46).

Якщо ісJІує якась тає"'шJІча дійс11ість у JІашому житті, то

ue -

біль. Як

б11 м11 не старалнся його обмш1ути, він до 11ас 11рийде, скоріше чи JІізJІіше. Від

ЗВJ.ІЧайІІОГО ГОJІОНІЮГО болю, ЯКИЇІ за.гір Ltує 11аші зв11чай11і щоде1111і с11рав11, аж до болю душі за с1111а, котрніі 11рямус 11оганою дорогою; від краху 11а роботі аж до автокатастрофи, яка забирає 11а ,,1

близького нриятеля або когось із рідІlі; від 11ри11иже1шя із-за невдало.го існиту

аж до .глибокого відчуття страху із-за війн, тероризму, 11риродJІ11х катак лізІ'-1ів ...

Перед болем м11 відчуваєr-ю себе 11er-·1iч1111r-111. І fавіп, якщо норяд ::1 1ш.ч11 с тоІі, хто 11ас люб11т1» 11а жаль, ду)[~ е часто ві11

11ес11роr-юж1шіі 1 101юr-t01ти

нам. Усе ж такн деколн достат11ьо, щоб хто-11сt>уд1, ро : щі : 111в 11аш біль на.чи, ХОЧ би і МОВL/(:\ЗJІО.

Ue зробив Ісус: " .....-"..,І ·~

"'.

наблизився до кож1ю1·0 чо"·юві ка, кож11ої жіш< и , щ

усе розділити з намн, більше того, взяв 11а Себе кож11ий шш1 біл1, і ст боле.ч з

11ar-111

аж ДО тої міри , щоб скри1шуп1 СІІЛЬІІІІ~І ГO.'IOCOJ\J:

"Боже Мій, Боже Мій, чому Ти Мене по1<инув?". Була третя ГОД!ІІІа ІJОІІОЛ)'ДJІі, І<О:ІІІ Ісус 11і ; о1іс Іtі слова ДО 11сба. в)

тр11 довгі годнш1 внсів Він на хресті, з 11роб1пиr-111 руками і 1югам11. Ісус жив Сноє коротке життя у 1юстіЇІ11ому акті даруншшя Се всім. Ві11 оздоровлював хворнх, воскрешав 11омерл11х, 11омножуван хлі 11рощан гріхи, голосив слова мудрості й жи-ггя.

На хресті прощає Своїм катам, відкрннає розбійникові днері в ра дарує нам Своє Тіло і Сною Кров, після того, як дав нам їх у Пресвят Євхаристії, ан кінці виголошує слона: "Боже Мій, Боже Мій, чому Ти Мене покинув?". Але Ісус 11е дає 11ерсr-югтн Себе болем; 11сr-ювб11 якоюсь божестве

11ою алхімією 11ере1'-1 і111оє його у любов і ж11ття. Вщ1с11е тоді, кол 11 Йоr здавалось, що нідчуває бсз.чежJІу 1:1іддале11ість Сного Отця, нелию·

внутрішнім зус11лляr-1 (так11~1. якого 11е ~юже.чо собі уяв11т11), вір1пь

Його любов і 1юнтор1t0 11он11ісг10 ніддаt: Себе Йому: "Отче, у Твої ру1 віддаю духа Мого!" (Лк

23, 46).

Він з11ову від11овляє єдність .чіж 11ебом і землею, ві;1кр11ває 11ам двс Небес11ого Царства , чшшть 11ас у ношюму з11ачеш1і Бож11,,1и дітt>і'-ІІІ братаr-ш та ссстрам11 між шш11.

Незадовго бу де~ю відз11а LІат11 таємш щю смерті ІЇ ж1птя, П асх11 носкресі1 шя .

Це та са.ча таєr-1111щя, яку 1JО1:111істю 11ереж11ла Марія, 11ерша уче11ш Ісуса. Вона у 11ід11іжжі хреста була 11окт1ка11а нтратити нее те 11айдор0>

че, що .чала у своєму ж11тті: свого С1111а, Бога. Але у тій хш1ю111і, влас~

задля того, що нри:й11яла Божий ш1ан, стала Матір'ю багат1,ох дітей, нашою М ат ір'ю.

"Боже Мій, Боже Мій, чому Ти Мене п01шнув?". Свої1v1 безмежним болем, ціІLою 11а11юго відку11 ;1с1111я Ісус стш.: 1юu11істю солідарним із нами н усьому, бере 11а Себе нашу uтому, 11аші ілюзії, наші 1юмилки та крахи, і навчає як жити.

Якщо Він узяв на Себе всі болі, травми, поділи людства, то ми - с1и то u нас са~1Их, чи то

ІІОвюші збагнути, що де лиш бачимо терпіння ,

в наших братах і сестрах, - бачимо Його. Кожний тілесний і душевний біль пригадує нам Його нрисутність і Його обличсш. Кожен з нас може сказати: "В цьому болі люблю Тебе, Ісусе нокине ний. Це Ти, що робиш Своїм мій біль, нриходиш відвідати мене. Я Тебе люблю, Тебе обіймаю".

Якщо ми нильні, щоб любити й відповісти на Його благодать, якщо ми 11рап1емо с1и11ити те, що Госнодь від 11ас бажає, якщо ми готоні жнти

шш1с життя для Нього , то нер еко 1~а ємося безліч разін , що 11аш біль зни

кає. Любов викликає дари Святого Духа: радість, сuітло, мир. І тоді у 11ас J rec11 О/\іва1 ю віддзеркалюється Воскресли й.

К 'яра JIJOБI/{

Переклад з італійсь7<оЇ ,1~ови о. Йосафата Ворот1-І..Я1(а, ЧСВВ

ЮВІЛЕЇ ТРЬОХ ОТЦІВ ВАСИЛІЯН Ц ьоzо Jоtісяц.я yciJo·t нш·1 сл ід rzодякувати Jо'lОлиmвою Господеві за те, що кілька ієро.монахів Василі.янського

Чину дожили до поваж1-юzо віку. Отцю Христофору Войтині з Канади 1 березня виповнюється 75 років, о. Тарасу Прокопіву зі США (автору чис ленних ікон) 10 березня - 85 років і о. Дам'яну Бо~уну з Львівсько~о монастиря св. Онуфрія 18 березня - 95 років. Читачі ~-~ашого часопису, напевно, частіше чули і/1.'я

і прізвище колииmьоzо члена редколегії "Місіоиаря" о.

Дш1'юtа Бozylla, ЧСВВ, 1-1айстари.юю Василіш1ш-ш щ1

світі. Ві1-1 не лише написав перше вcmymie слово у відрод же1ІО;11у "М ісіо1-1орі" ( 7<віmеІlь 1992 р. ), а й по сьоюдн і укладає річншш, не пропускаючи жод1tоzо числа. Отеи,ь Д a"NL 'ю-1 живе пов1юцін1-1,~оt .мо1шши/vt жиrnmяJo'l.' вболіває за свій Чи1-1,, щод1-1я ,1юлитьс.я на У1Іlре1-1і й Вечірні, відправляє Службу Божу. Також ювіляр по с тій1ю цікавиться житrп5uv1.. 1-1ашої Цер1{ви і держави. Хоч

Рtає дуже слабкий зір, але ще читає, "Ntaє надзвичайно світлу пси1' ять, в;"tіє жартувати і є життєрадісн и,11. Ще 15 ро7<ів 11юJоІу здійс11ились йоІ..О "11рії: на влас11і очі ві1-1 побачив відродження нашої переслідуваної Церк ви, .яку ві 1-1 mai< любить і за .яку в свій час страждав, і відновле~-т.я Василі.янського Чину в Украї1-1,і, .який був під його проводоJоt багато років у часи підпілля. Редакція часопису бажає трьом ієромонахам-

10вілярам Чину св. Василія Велико~о - Дам'яну, Тарасу і Христофору - щедрих Божих ласк і мношх та блашх літ!

СИНОД ЄПИСКОПІВ УГКЦ 8 9 лю11юго 2005 р. у Львові відбулася 26 ma сесія Стюду с 11ис 1(Опів Києв о - Галицької 1"tитрополії УГКЦ, на якій були щтсупші вс правлячі ар:rиєреї УГКЦ, що діють иа території У1(раїии, два єпuС1(С

пи- по.мічники (Львівський та Тернопільсь1(о -Зборівський) і Кир Міла; Ш ашік, Апостольський ад.чіністратор Мукачівський. На Сшюді було розглянено витання 11ро зІV1іш1 у 110рядку 11риготу

ваш1я та нроведеш1я си11одальних сес ій , 11ро ш1лоІV1 шщпю до Барі Ота лія) 6-12 червня 2005 р. є1 111сr<о 11і в УГКЦ разом із греко-1<атолиц11ким1 є 11ископам11 ішuи х країн, а також детально / \Оонрацьовано розділи Душ

настирського план у нро ш1рафію, мас- медіа та євангел ізацію. Учасники Синоду винесли серед усіх інших такі важливі 1юста110 ви: нокращити судово-правничу систему Митро11олії та ндосконалит1

кадрове забезнече 1шя цієї ділянки церконного жит'гя; висилати сту дентів н а стаціон ар ні студії східного каноні ч11ого нрава; призначити ві 1

кожної є п ар х ії уновноваженого пр едстав ник а для Митро1юлиLJОЇ комісі суспільно ї комунікації; створити і фі11а11со1ю забсз1 1 ечити у Митро1юлі на саду адміністратора офіційного ішер1 1 ет-сайту УГКЦ та са!п і в ус і : єнархій і екзархат ів; 11р овесп1 зустріч директоріu єш1рхіаль1 1и х осерс; \кі1 "Кар іт ас у'' та 11р едстав ни ків Національного бюро "Карітасу Украї1 ІИ " для 11алеж1101 ·0 11риготува111ш до Євхаристіі'l1юго ко1 1 гресу , як 11 й ві ; \ бу

деться 24-26 ч ерння 20 05 р. у Львові, нровести у всіх б і льших ц еркнаJ Митронолії конф ере нції , 11ри свяL1е 11і Пресвятій Тайні Євхарист ії. 27-му сес ію Синоду заш1 а нон а110 11ронести у трав1 1і

2005

р.

Секретаріат Синоду єпископі~ Києво -Галицької ;"tитрополії У Гf{L.

ДЕСЯТИЛІТНІЙ ЮВІЛЕЙ СЛУЖІННЯ Ми вже неодноразово інфор1•tували про будівництво і посвяченю 1•t. Бар на Вітrичині. З історичних джерел в і домо, що отці Василіяни діяли у м. Бар і: 1715 но 1838 рр" тобто до часу ліквідації унії 11а цих теренах. Там буш найбі льш а школ а н Україні, яка нарахонувала нід 500 до 700 уLшів. Учи телями були отці Василіянського Чину, які здобули осніту шt Заході зокрема у Віденському університеті. 2 л ют ого цього року було відзначено 10 років із LJacy зас11 укшш церкви та василіянського .монастиря у

місійної станиці отців Василія11 ум. Бар. У11ролонж десятнліття у цьом)

нодільськом у ~1істеLtку жертнешю служить о. Мелетій Баті~-, ЧСВВ,

1ia·

стоятель цер кв и і ~10 11астиря. З юні JІ СЕМ йо1 · 0 11ри в іт алн місцеві греко· католики та римо-католик11, які вttродовж восьм и рокін 11ад анали ЙОІVІ) можливість служи ти у костелі н е 11одал ік насиліюtс11кого мо1 t аст иря.

ПодаЕмо уринок з листа С. Стс11ане11ко з м. Бар, який 11адійшов ш

адресу редакції: "Дссятиріч1111й нроІV1і жок часу для 11ас , нар аф і ян-1·рско·

католиків, є виз11ачl1ИМ . Без о. Мелетія в і11 не нри1tіс би шt1vi такої радост й н атх1 1 еш1 я, а в цілому для жителів м . Бар - духов1юго відродже1111я : зм іц11ення у н і рі " .

Редакція "Місіоиарл" зичшпь о. Мелетію Батоzу, Ч СВВ, ІШИІО.М!J пос тійно.му дописувачу і члену ред1(оJІегії, а також усі1~1 вір1ш1•t У ГKLJ, у 1•t. Бар щедрих Божих лас1< і опіки Матпері Божої!

ВІЗИТ АПОСТОЛЬСЬКОГО НУНЦІЯ 6 люпюго u,ьою року до василіш1сь1тго lucmumymy фі:юсофсьr.о боюсловських студій в Брюховичах біля .Львова rmepiae за6іmав Апо с1110льсью1й нуІlu,ій в Україні архиєписко11 J ва71 !Оркович, ЯJ(ий вирішив

здійснити подорож 1ю. 11тшстирях П ровінu,іі Н айс6я7Іlішого Спа сите. "І.Я з .метою кращо~о ознаіі.о.1щення з Василіянськи.N Чшю.ч в Україні.

Після короткочаuшх відвід~ш каплиuі Інст11туту АJІостольсью1й JІу11цій мав зустріч із василія11ськиr-1и студентами. У своїй короткій 11 ромові ві1 1 11 аголос1ш 11 а особливостях моJІашого життя.

Онісля архиєпискоJІ дав відповіді на різні запитання майбутніх свяще ників, які стосувались і діяль ності Аностольськоі· ну н ц і ятури в Україні, і

ста1ювле1 шя Патріархату, й історії Церкви , і діяm,1юсті Паш~ тощо. Пролу11 ало навіть ощ 1 е за11ита~шя: "Що 11 айбільше здивувало Ан остольського 1 1 у1щія, кол11 ві11ВJІсрш е 1 1 р1 1 бун до Украї1111?". Арх 11 є1 1 1 1 ско1 1 І на11 ска :іан, що йо~1у всльr- 1 1 1 :~ a1 1 a:ia в

cepuc

щ1 1 р і сть і вію<р1~т і сть украї 1 щін.

А1юстольсью 1 1'і 11 у 1щіJЇ нід ' їхав, :~а: 11 ш1.1шш11 сту;Lс1 1 та1'J Вас11: 1іяJІа.ч 11а довго 11ам ' ять IJ]JO себе і 11 агруд11і хрести, нкі 1юстііі110 11рнп1дувал1r-1 уть і'м Христову смерть у1 1. родовж усього їх11ього богоl!освяче11ого жи · гтя.

здвиr МОНАШЕСТВА 15 лютого чього року 1ю npa:mu)( Стріmе1111.я Гос1юд11ьою у :1ь6івсь/{о архикатедра:1ьно.І/у соборі св. !Ора .1юж11а було побачити чи.1шл1; І( tлькість ченців і черниць різ1шх Чи11 ів та Зt.ро.маuжень. Усі вони прибули д;t.Я спільної участі у святкувшші Дпя бог.011оснячених осіб. Арх11єреіІську св. Літургію очоmш Блаже1шішніІ Любоr-111р карщшал

,\fy

"\.. , \ І

Гузар у с11івслужіш1і з багать.ча священиками нашої Церкви. У своїй змі стовній 1 1ромові Глава УГКЦ висвітлив зміст нразника Стрітен ня, вміло нов'язаншн його зі суттю богоносвяченого жнття.

Кардинал Любо~шр щнро нринітан членів різноr-~а11ітш1х r-юнаших с11іль11от, 1~аголосивши, що вони с нрнкрасою Христової Церюш . Ві11 ска заu, що богоносвяче11а особа 1ювш111а 1юводитися так, аби коже1 1 нідчун, що це людиJІа, для якої Бог є ш1йбільшою ці11JІістю у житті. Яс1ю iia;1aл11 стрітс11ські свічю 1 , а ще яс11ішс світJІло світло ; щя світу r-юш1х 1 1 і мош1х1111і. вір 1 1і 1юс; 1 ідошшю 1 fcyca Христа. Г Іехаіі Той, Як11і і їх

І ІОКЛІІКав, ДОІ\Оt-ІОЖС 'і1'І :16ерегт11 Й:оl'О ..'(~Ір - llUKJIJIIO\Jlll}[.

бр. Мштлай М!fКОСОВСЬКИЙ, ЧСВВ

..,

РОЗКЛАД ПРОВЕДЕННЯ РЕКОЛЕКЦІИ У минулому числ і ми з~адували про проведения ре колекцій у Під~орецькому .монастирі, тема яких - духовне навернеиня і життя у Христі . Продовжу ємо подавати ро з кл а д реко лекцій у березні-травні 2005 р. БЕРЕЗЕНЬ

1) 2) 3) 4) 5)

3-6.03 10-13.03 17-20 .03 24-27.03 31 .03-3.04

КВІТЕНЬ

ТРАВЕНЬ

6) 7-10.04 7) 14-17.04 8) 21-24 .04

9) 12-15.05

Великодні вакації

У період відпусток Nожна про водити тижневі реколекції: 10) 23 І 26-29 .05 11) 30.05 І 2.06-5.06

"СЛАВА БОГОВІ ЖИВОМУ В

ЄВХАРИСТІЇ СВЯТОМУ НА ЗЕМЛІ"

а--•

.......

f--

:s: р..

-< ><

,.......

f--

о;; ф

µ_i

Триває Рі1' Пресвятої Євхаристії, 1zроголоиtений Святішим От

це.м l вано,ч Павло,~~ П . Це час даний наJІt для того, щоб . 1~и цю велику Тайну глибше зрозу.~~іли і полюбили, часто приходили в хрш1 і відда

вали честь і поклін Живш~у Богу на зе.Nлі, щоб у такий спосіб Йо;11у винагородиrпи за все ало, вчинене людьми, яких Він так любить. У час, коли діяльність УГКП заборо 1 1ялася і нереслідувалася, коли 1шщили храми, викидал11 ки1юти, тоJ 1 тали Свят і Тайнн, нас11іла хвиля

заl!очаткування Згромадження сестер Пресвятої Євхаристії (ЗСПЄ). Греко-католицьк11й l!ежонатий священик Петро Більо та Марія Крента

р..

(обоє вихідці зі с. Княж11іль Старосамбірського р-ну на Львівщині) були

t::

вибраним Зllаряддям для здійснення цього Божого задуму.

::х::

о р..

Отець Петро, нарах ус. Подільці на Самбірщині, згуртував біля себе дівчат сильних вірою і ревних за Божу славу з метою започаткування активного жіночого Згромадження. У 1954 р . нриблизно тридцять дівчат зробили 11риречеш 1я служити всеціло ГосІJоду Богу і вибрали Марію Кренту на свою ревнительку. 21 квітня 1957 р . нісля rюверне1 ш я

:-Ji заслання Кир Миколая Чар

н ецького, ЧНІ (нині блаженний УГКЦ) 11 свелика груш~ дівчат разо~J з о. Петром 11р11буm1 ; (о владики, 1 цо6 11рсдставитн ЙО •' І У свій 11;тір згур ту13атися у МОJ1а111ій сніль 11 от і . Преосвяще1 ш 11й М11колай вис1юв1ш своє J1 рап 1 е ш 1я , щоб в українському 1 шроді було ЗгромаджеІLня Пресвятої Євхаристії. Дівчата радо Jюгодил1 1 ся і 13ладика уділив їм благосло13е 11 1 J я н а 1ючин нової снільноти .

Снершу духовниіІ аровід сестрам надавав Кир М11колай, а 11із11іше

владика Василь Веш1чковськшІ, ЧНІ (нині блажеющй УГКЦ). ДОІюма гав cecтpaJVJ і о . Матей ШиІLітка, ЧСВВ. Багато стара11ь до розвитку

молодого Згромадження доклав 13ладика Йосафат Федорнк , ЧСВВ , який ку1 1 ив для сестер три домн у Львові та один - у м. Самборі . Отець Більо куJJив дім у м . Хирові на Старосамбірщині, куди в той час

П.

з'їжджалися усі сестри на Богослужін ня, духовні науки та сновідь.

Сестри 11рацюв<:utи на державних роботах, але таємно катехизували дітей, молодь та старших, приготовляли наречених до Свято]· Тайни Под ружжя, а також мали цілодобову адорацію перед Найсвятішими Тайнами . У

1970-80 рр.

Згромаджеш~я нараховувало

сестер. Заснов ник Згро

мадження о. Петро уІ<лав нравила для сестер, J ·імн, 11існі й молитви. Він мав ласку дочекатися свободи Церкви і Україаи. Помер 1щ 11ра:шик Серця Хр н стового

2001

р. С11івзас110в 11 ИJJ.Я с. Ми~аїла Марія Крента була

н астоятелькою аж до смерті тільки 1юдивляти

черв н я

1982

р. [ї нокірне жнття мож J 1а

тнхе й укрите, як Іс уса в Євхарнстії .

Після виходу з ніднілля у Згромадженні було нок, які згуртувалися у двох домах

сестер Євхаристи

в Івано-Франкlвську і Самборі.

Сестри нроводять катехизацію для дітей і молод і ; анімують різ а і релігійні товариства тощо. Велику увагу лриділяють дітям-сиротам, намаJ·аюч.ись оточити їх любов'ю так , як Марія, Мати Божа.

Сестри Євхарнстинкн 11е :тбувають 1 1 ро CBOt 11аііважливіше завда11JІ Я

любити, нрославляти , дякувати і 11 ере 1 1рошуватн Ісуса Євхаристій

ного за завдані Йому зневаги у кожному кутоL1ку землі. с. Анастасія МОСТИПАНСЬКА, ЗСПЄ

СВЯТІ ОТЦІ ЦЕРКВИ ПРО

,,.._.

ПРЕСВЯТУ ЄВХАРИСТІЮ

....... f--

:s: р_.

< >< i:o w ;,.._.

Св . Іл1атій Бого1юсець, що 1юмер 1чучеІl11ць кою смертю у Римі

107

р., поручав вірним для

утриманІlя єдності : "Уживайте од11у Євхаристію:

Тіло Гос11ода Ісуса Христа є одне й од11а чаша, яка

має єднати н ас в Його крові". А про Пресвяту

Євхаристію писав: "Євхаристія

Христове, Божий дар, лік на безсмертя". Він осуд жував блудновірців, які 11е вірять, що Євхаристія

f--

i:o

щ р_.

::с о р_.

це Боже Тіло

є Тілом Божественного Снасителя, що номер за наші гріхи та Якому Отець r10вер11ув життя. Важливим нунктом науки ощюго з н айбіль ших отців христия11сько1·0 Сходу св. Василія Ве лнкого, архисш 1 ско1rа Кесарії Каннадокійської, є заклИІ< до частого св.

Причастя. Це 11е тільки

11огляд, але свідоцтво його часу. С11ершу ві 11 твер дить, що щоде11но нричащатися

це добре й дуже

корисно, 11ригадує, що Євхаристія є 11отрібна до

життя вісшого, бо J[po це Христос говорить у Єва!lгелії (11ор. І в 6, 55). А далі додас: "І хто ж буде сумніватися, що бути без1~асташю учасш1ко1ч Життя

це житr1 щасл~шим і багати1v1 життям? Ми в Кесарії 11рич ащає

мося чотири рази кожного тижня : в неділю, середу, 11 'ят1 1ицю і суботу, а в

інші дні, якщо винаде 11ам'ять Святого" (Лист

93).

Святий Василій нерестерігає, що коли хто хоче 11ристушпи до св. Причастя без застанови !lад 11ричююю, для якої дається Пречисте Тіло і Кров Ісуса Христа, ніякої не має користі, а хто негідно 1Jрис1ащається, є

осуджений. Він наводить слова Христові з 6-ї глави св. євангелиста Івана

й св. Павла з листа до Коринтян (1Кор.11,

27-29) (Правило 21, ч. 2). З

тих слів св. канпадокійця випливає, що нричащатися треба часто і достой но, а саму євхарнстій11у жертву треба виконувати у від11овід!lих умовах. Слід наголосити, що вже у IV ст . було і це нідтв ерджує св . Василій, що нісля св. Присrастя слід благодарити Бога: "Хто lІричащ ається Свя

тих Тайн, 1юшшс11 11іс11ям11 110дяки нрославляти Госнода" (Мор ал ь11 і 11равила, 21 ). Майже в усіх мо11аш11х Ч11І!ах і З1·рт· 1адже1111ях заведсІlиіі

сарний звичай благодарити Бога :Ja Його велику ласку св . llр.ичастя 11 е ме 11ш е десяти хвш1ш1 1rісля Служб1 1 Божої. Великий східний отець св. Івсu1 Золотоустий, архиє11искон Царгородсь кий, наголошував у своїй Гомілії

83,

що св . Причастя, яке ві н називає

Тайною миру, дає більшу благодать, як сучасникам Ісуса, бо вони тільки

бачили Його, а JVJИ можемо Його сноживати. "Як багато людей сьогодні говорить: Я бажав би 110басшти Христове обличчя ... Ось, ти бачиш

Його, дотикаєшся до Нього, с1юживаєш Його. Ти бажає ш бачити Його ... , а Він дає тобі Себе самого, і

Jle т і льки

бачити, але й дотикатися, взивати

і сна живати".

Ус1итель Пресвятої Євхаристії, як називають св. Івана Золотоустого, виголошував сердечні науки про Пресвяту Тайн у і заохочував вірних до частого св. Причастя. Він казав, що сьогодні ми є учасниками тої самої Тайни, яку готує сам Господь . "Вірте, що й сьогодні готується та

сама Вечеря, в якій Він сам брав участь . Одна від одної нічим не різнить-

,...... ....... f-

:s: < р..

ся. Не мож11а сказати, що

1t10 готує людина, а ту готував Христос; наш1аки , і цю, і ту 1 ·отуван і готує ІЗін сам . Коли бачиш, що свяще1шк нодає тобі

Святі Дари, то думай, LІJ.O це робить 11 е свяще11ик, але сам Христос 11ростя га~· до тебе руку".

Снятий Ів ан Золотоустий назнває християн, які 11ричащаються Свя тих Тайн, Христоними воїІJами, які мають духовну з брою і " разом з

><:

ангелами, архаш·елами й небесними силами одягаються в царську Хрис

С!)

тову одежу"." (Гомілія 46).

(:!)

о::::

Христият1 11ісля св . Причастя стають "одш1~1 Тілом Хр11стон11м". І

лодає : " Як хліб настає з багатьох зереJІ і стає одним, так і ми єд 1 ~аємося

одш1 з одним і з Христом" (Гомілія 24). Уже в ІХ ст. є снідче11ня , що н Uаргороді нірні 11ричащалися щодня.

µ.) р..

(:::;

»;i:::: о

Св. Теодор Студит у своїх "Коротких науках" (11. 1~ри чащаємося

52)

11ише: "Чи ми не

кожного дня Його пречистого Тіла і Кроні?". ВіJІ також

занитує: "Що може бути солодшого над сн. Причастя? Воно дає віLше життя тим, що нричащаються з чистим сумлінням". Снятий Теодор каже, що християнин повинен усвідомити свою гідність

р..

п.ісля св . Причастя: "Душа, що приймає Пречисті Дари, не повюша допус

о t::[

кати в собі за,чішаш1я, злості й диких бажань. Уста, що чернають з бе:кмерпюго джерела, ILe 1ювиш1і говорити 1ю1·аних слів і оп1дних нечи стот.

O L1i ,

осняL1е11і чес1юю Кров ' ю, 11 е 1юнюші динитися ІL о-:шірячому і

занам'ятовувати 1ю1<ші образи. Рука, що тримає божествс11 11и й Скарб, ха1ї 1 1 е доторкається того, чого 11е мож11а. Також і всі члени, як члеІLи

Христоні, треба тримати і зберігатІL у чистоті " (Короткі науки,

46). - 11од

У збірці нислонін і оновідань н устельник ін та і1 1ш их аскетів

нижникін (т. зн . анофтегмати) є одна рознонідь, яка стосується Преснято·і Євхаристії, котру коротко 11еренонімо. Дононіли од11ому є11иско1юві 11 ро двох христия1юк, які 1:1ели немо

ральне ж11пя. Владика дуже засмутнн ся 1ючутш1 і ІІ]JОСІІІ:! Бо1 ·а ІІJЮ їх11є

11анер11еш1я. Од11ого д11я, коли 1:1і11 ніднранляв Службу Божу, Ltи~вло людей нристу1 1 ало до св. Причастя. 501· дан 11обожJІо ~'ІУ нлад1щі ласку бачити 11а їхніх обличчях, яю 1ми 11ас11ранді є їхні душі. Причащаючи нірl!их, він l!OбaLJИ.I:! деяких людей з чорними облиL1чями, інші ж мали облич'fя червоні , немов крон, а ще інші мали ясні обличчя, які н хвилині нрийняття св. Причастя сяяли блиском і радістю . На велике здивування єrшскона обличчя тих двох жін ок, нро яких йому говорили , блистіли великим сяйвом. Це дуже здивувало його і нін ло11росив Господа l!Ояснити йому це видіння. Господь lІісла1:1 Снага анге ла і цей пояснив нлад~-щі , що ці дві жі 11 ки 1юкаялися , вони щиро жаліm1 за свої вчинки, онлакунали їх, настили , виснонідалися з ноганого життя і

дали милости11ю -11 адолуже1шя, а 11 айнажливіше те, що вони 1:1ирішнли

більше 11 е 1юв ертатися до 11онереднього грішн ого життя. З тих 11ір нони д ійс1ю живуть 1 1 обожно і 11ран ед110. Владика , нросланинши Бога за таке милосердя і любов, сшпан, чому деякі мали такі чорні обличчя. Анге;1 віднонін, що ц е ті, які чи11ять

н ечисті гріхи та й в іддаються іншим нросту11кам та гріхам, і 11е розкая1:1-

шись, 11ристу11ають до Госнодньої траlІези . А ті, які мали червоні обличLІЯ ,

злостиві й нес11ранедливі , ~1илуються в 11акленах та богозненагах, ху

лах, є зрадника~1и і 1:1бинцями, і теж 11 е розкаяншись, 11ричащаються. А ті, що мали ясні обличчя, це люди, що живуть чисто, стрн~ 1 а1ю, с11ре:шедлино,

но 11 и скромні й уміють с11івчунати з блнжн і ми та виявляють милосердя . о. Василь ЗІНЬКО ,

ЧСВВ

їб

МОНАШЕ ЖИТТЯ ЗГІДНО З ПЕРЕДАННЯМИ ОТЦІВ ЦЕРКВИ Очищаючи власне серце, святий очищає своє довкілля і цілий сніт, ніднонлюючи у ньом у райський мир. І тоді ааніть тварини нерестають

бути лютими і нідкоряються людині. Є чимало нрикладів цього н життях святих монахів. Нанриклад, у біографії сн. Сергія Радо11езького читаємо, що він знайшов нрихисток у дикому лісі на 11 ішючі Росії . Чимало диких звіріu 11ідходнли до 11ього вдень і вночі: зграї вонків, іноді навіть ведмеді.

Хоча Сер1·ій, як люди~tа, трохи ї х 1юбоювався , од~1ак, знер н увш 11

; to

Бога

сною щиру JVІОлитву, ві11 набув 1ювої сили . І Божа благодать зах нсти ла (юга веред звіршюю, яка відходила, не вчи 1 1ивши йому жод11ої шкодн.

Відомою стала історія нро св. Серафима Сар01кько1·0, якому ведмідь, наче слуга, нриносив мед для гостей. І во11а знову ж таки символізує від1ювле1шя Ада~ювої нев11ш10сті, колн всі створі1шя слухали люд1шу,

бо вона у свою Ltepгy слухала Бога.

CaJV1e

собою з роз уміло, що нрості

ченці 11с внажали такнй стан досяж 1 1 и~·1 для себе індивідуаль 1ю, але охоче читали тш<і 01ювіді, щоб ~1ai·1 1 11еред очима і деал, до здійснення якого вони 11енидиJV10 змагали .

Безнеречно , християнська аскеза

це пошук жипя з Богом . З іншого

боку іс ІJ ує тверда віра у велику цінність співпраці між людським зусил лям і даром Божим. Річ не тільки в тому, щоб привести до ладу складни

ки нашої нсихології, але насамперед у тому, аби дозволити зростати в душі Ісусові Христові . Таким чшюм, можна сказати, що єдність між аскезою та містикою є доктрш1альиою основою усіх форм монашества .

Провидіння н е дозволило св. А1по11ію номерти за віру. Тож він ІJО вер11увся у н устелю, замінивши мучеництво крові "~·1учеництво 1•1 сумл і11 -

ня". З то 1 ·0 часу монаше жнття вважається тим, що за1VІіняє муче11ицтво . Як " Божі атлети", ченці сuідчать 11еред світо~1 сил у Свято 1 ·0 Духа, яка діє у їх111)ому житті.

З самих 110чатків значне місце в християнській літературі займає глибока 11оша11а до д івицтва. Ще нанрикінці 11еріоду 11ереслідувань воно

стає тотожІLим мучен1щтву. Його ІLазивають "духовним обрізанням ", адже завдяки йому християнин "відсікає 1 1 ристрасті душі, не торкаючись тіла" . О1ювлююL111 духон ні стосунки між людьмн, во1ю є lІередвістя 1ч есхато1ю1 ·ічної дійс1юсті, ангельського життя, образу Пресвято'! Трой1tі, заручи

нами з Христом, вільним досту110JV1 до Бога . Насл ід ую чи дівиuтво Марії, чиста людина стає нричасником її духовн ої нлідності.

У духовній традиції християнського Сходу досконалий мир душі

ототожнюється з "безпристрасністю" (грецькою "апатея"). яка згідно зі св. Іваном Ліствичником, є передчуттям майбутньої нетлінності. Східиі Отці не прашуть звільнити людину від її нриродної вразливості, а лише від нанува~шя неконтрольованих нристрастей.

Анатея н е передбачає також відсутності лихих помислів, які нрихо дять нроти нашої волі, але вона є тією внутрішньою силою, нід дією якої

ui намисли не снроможні схвилювати нас і ми онираємося ЇJVJ у нонній снободі, майже з усмішкою. Анатею набувають через аскезу, але її голов lІИм джере1юJV1 є досконалість налкої юобові Бога.

Св. Єфре~1 01~исує це вишуканою ~1етафорою : "Коли юшка гаряча, каже він,

~1ухи у неї не надають; 1юдібним чином і серце, коли воно

1шлає любов'ю Бога, во110 сналює будь-якиlі лих иІr ~юмисел ще до того,

як ві11 до нього 11аблизиться". Чернець за своєю супю є тим, хто молиться: віи 11ама1·ається влашту вати своє життя відповідно до голосу Провидіння , який об'являється

йому в безнерервній бесіді з Небесним Отцем. "Нам не було наказано, каже Евагрій,

працюватн, ч.увати і ~юсппи 11остійно, натомість зако

ІЮJ'.1 для нас є "молитися безперервно" (нор. 1 Сол 5, 17), адже розум "природним чином пристосова11ий для молитви". Однак інтернретація цих двох слів

молитися і безнерершю

зовсім

не була одностайною. У Сирїї ч.енці-мессал іяни снрийняли цю :за11овідь дослівно, твердяч.н, що молитися

означає нрОJ'.Ювляти мол1пви, а

TOJ'.JY

відмовлялися від фізич1ю"і нраці. У Ко11стантинонолі ченці-аю1мити вва

жали, що снільно вош1 можуть здійс11ювати без11ересташ 1 у J'.ІОлитву, роз

Clli LЬJIOTY ІJа ря;.t груJІ, так щоб у сті11ах J'.ІОІШСТНРЯ 11 і коли 11е пер еривалася. Але к.11ас11чне вирі ше1111я ціє"і JІроблеі'-ш знаходшю в Оріrена: "fv!олиться безJІереста11ку той, хто 110єднує MOJIJ1ТBY з необхідними ділами, а діла - з молитвою". Праця, ш1ко1 1 а діливши МОШ:lСПІрську молитва в церкві

ш1 з добри,ч JІаміром, вартує стільки ж, що й молитва. Отже, с11раведл1шиІV1 залишається венещ1ктш1ське гасло: "Молись і нрацюіі' " · Однак залишається відкритою JІроблема того, якнм є 11рав11ль11е сніввідношення між нрЯJ'.ЮЮ моmпвою і ділами . Розвш1улася дисци1шіна семи 1<ано11ічних часів, але відмішюсті у цьому ас11екті велиL1сз11і: можна

сказати, що кожен J'.JОш1стир і ма1u1же кожеJІ святи{r реорга11ізував 11а особистий

CJ юсі б

часи своїх J'.IOЛJ пов і своє і" нр<щі, 11амагаюL111сь жити, за

висловом Касіяна, у "стані молитви", звич.11ому стані серця, який сам но

собі заслуговує називатися молитвою. Чудовий нриклад цього LІИтаємо у життє11исі св. Францнска Асизь1<0го : "Фра~щиск JІе молився, Франциск '

)

сам став молитвою". Існують два п1ш1 чернечого житгя, тобто розрізІ-Іяють ченців актив11их і ко1пемнлятиш1их. БачеJІlІЯ св. Василія, якому більш чи ме11ш вір 1 10 слідувало східне 11ереда1111я, розрізняє 11е два різlІовиш1 ІV101шшестІ:!а, а

радше два сту11е11і л_vхов1101·0 ж1~тгя. Св. Васl!лііі u11с :юв11вся: "Чер11ецh 11еребуває у cтalli, в ЯКО 1чу JІСІJ'.Іагається ДОСЯГПІ ДOCKOll<.lJJOCTi, Є ІJИСКОІІ

1ювш1ен бути у стані, в якому доскоlІалості вже досяг11уто". Зрозу~1іло, що такий нри1щш1 може JV1aт11 лише дуже відІІОСlІУ ко11крет11у ці1111іст1,.

Св. А.JІтонШ заночаткував J1устельшщьке життя, яке збігається з са ~1иJ'.1 значе1111яІV1 терміJІу rnonachos, тобто "са.JІю11111ій". Таке жнття веде до миру, як свідчать ч1кле1111і в11слош1 отців 11усп111і. У св. Василія дуже шв1щко визріло 11ереко1~а1111я, що саі'-ют11є жи·ггя суlІереч1пь як людськії1 11рироді , так і законові хр11сп1я11ської любові. Але як J laт11 собі раду :1 труднощами, JІОв'язашІJ'.Ш з життям серед юодеї1, ЯJ< рОЗJ'.JОВЛЯТН з

llllMll ,

слухатися їхніх шшазів і вощюч.ас нрактикуватн без11ересташ 1у молитву,

бути завжди у єд11а11ні з Богом? Василій ч.асто повторяє це напуч.ення: "Треба жити з тими, з ким ми

ноч.уваємось так само" (дослівно: "З тими, хто має ту саму душу"). Живучи таким чином, мо11ахи творять образ нершої християнської гро

мади в Єрусалимі, де багато братів "мали одJІе серце й одну душу" (Ді

4, 32). ФактиLшо це є образом Пресвятої Трійці 1ta землі . Одначе, як досягти такої досконалої єдності J'.1іж людьми, які J'.tають рі:шу ~1е11-

тальність і різ11е 11оходження? Ще до св. Василія 11ершим кеновійJІе монашество зас11ував Пахоміі\. Він мав намір закласти ідеальне христия11ське селище, образ дос1<ош1лої

єдності. Шоб здійсшпи цей 11роект, абсолютно 11еобхід1ш.ч засобоІ'І був дисци11лінарний устан, який 11 ередбачан абсолюл1и(1 110сл ух. Василія 11 е

дуже 11риваблюнав такнй тин зов нішньо доско1tало1·0 с11ільного жнття. Духовної єдності душ 11 е J\10Жна досяпн силою людсью1х зарядже 11ь. У сніті 11 анує лад, бо ві11 бун сотнорений словом Божим, а, отже, лише слоно Боже може духов но об'єщ1атн людей. Сніль11е духов 11е ж1птя

11е

ж н ття нід11овід110 до Святого ПисьJ\1а.

Святий Василій В елик11й каже, що треба: 1) молоду люди1 1 у ~tуже скоро 11авLшти виразно відрізняти добро від зла; 2) 11оказувати їй добрі взірці; З)дати їй змогу набрати тих добрнх зви чок , які с нрияп1J\J уть і 11олегшать обрання 11ею чернечого життя. З огляду 11а це функція виховника об~-1ежена владою вічного Судді, веред яким кожен відновіда т11ме з 1ю:в 1 юю свободою. Чи існує духовність чернецтва, яка відрізняється від духовності ми

рян? Між "снасіш1ям душі" та "досконал істю"? Св. Іван Золотоустий не наважувався говорити, що миря1111 не можуть досягш високих щаблів доско н алості й що ці щаблі застережені лише за монахаJ\НІ . Мн не но винні розділяти те , що об'єднав сам Бог: снасіння душі та святість. І якщо деяк і люд 11 , щоб досягт и йо1·0 11 а11 ев не, застосовують ефекп 1в11іші

методн, ні ж інші, тобто чернечі 06іт11 та нодв11ж111щьке життя, во1111

110-

вшші бутн 11р11кладом і ко11креп 1ш1 вираже1111яJ\1 с11ільного ідеалу. (З({ }(ін чення. Початок у попередньо11·1у чuслі). К{/рди11({л Тожt IJJП/ ДJJIK, ТІ

(витяги зі статті, прочитаної на Соборі 11t011ашества У Гі{Ц ,

який відбувся 8 1 f вересня 200-І р . у с.мт. Рудио 6і. ·1я Львова).

МОРАЛЬНІ ЧЕСНОТИ Святи(~ апостол Па юю закликає нас нл екати добрі думки, думати 11ро L1ес11оти: " Шо лиш 11р авдиве, що

L1ec11e,

що снраведливе, що чисте, що

любе, що шанобливе, коли якась чесJJота чи що-б удь JІ Охваль 11 е,

думайте" (Фил

лро те

4, 8).

Прийнято гадати, що 11айвищнм і найдієвішим снособом праці христи

янина над снасіш1ям своєї душі є часта участь у Святих Та:й11ах. Од 11ак цього замало, бо дуже часто буває, що нроходять рокн, особа часто с110відається і lІричащається, але мало змішається. А стається так тому, що

людишl 11 е с1 1 ів11рацює з Божою ласкою, яку отримує у Святих Тай11ах , або, і11шиJ\1и слова1v· 111, 11 е 1шравляється у чес1ютах. Саме в11рава у ч ес1ютах 11 рн :шоюпь 1LO ЗJ\ ІіІІІІ Ж JІ ТГЯ.

Катехизм Катотшької Церкви JІ авчає 11ас , що ч ес 110та

це 110стіН1 1 а

і тв ерда схиль ні сть робити добро . В011а дозволяє людині н е лнше робип 1

добрі нчш1ки, а й також давати від себе те, що є 1rайкраще (ККЦ ,

1803).

Ч еснот є багато, але Церква з-номіж усіх виділяє голов11і. Божі чесно

ти - це віра, 11адія і любов; людськ і (вош 1 ще 1tазивают 1)ся .1юральн і або головні) - це розсудлнність (м удрість ), 1v1 уж 11і сть, снраведлнвість та 11омірк ова11ість.

Бож і чесноти

це Божі дар и , ласкн, які л юд и11а отримує 11ід ч ас

JVюлитви й у часті у Святих Тайнах. Зі CJJOГO боку во 11 а rvюже ї х удоско налювати , JІостійно роздумуючи

JJpo

11их та 11рактикуючи в нов сякдеш10-

му житті. Моральні чесноти здобуваються зусиллям н самої людини, є 11адзвичай110 важливими і про них ми замало з наємо і роздумуємо . Тим

ч.асом, вони є 11 лодам 11 і 11 а

росткаі'ш мораль 1 ю добрих

\:;;;;

ВЧ JІJІКіВ.

::::r

Розсудливість роб1 пь

р..

µJ

шш 11p 0.1<т 1rl\JJИй розум здат

ним ніз н авати в усяких об

стави н ах

'--'

н аше

11р авдиве

добро і вибирати відновід ні засоб 11 для його ося шен 1rя. Ue оз 1 ~ач.ає, що для того, абн буш розсуд;швнм , тре ба роздуі'1ушп1 1 , розрахову

i::o

u » u

ват 11

с1юї

вч1 ш к11

реак

цію 11 а ІІJІХ , ,:~.уі'1ат1 1 JІі:Шсред, крок

.ia К JЮКОJІІ. Так : 1ю; Lt 1 11a стас ро :ку, L.> 1 1шою , і\1 удрою у жнтІі. Якщо хтось без;\у і'ШО говорить , чшш ть , 1 1 е хо ч е 1ю г1 LЯ 11 у тн бодай на хвилину шшеред, що може стат н ся, 11 ікоm1 мулрост і 11 с здобуде. Мужність забез 11 ечує сті1urкість у труд 11 ощах і витр11 вал і сть у ста ран н і

JJ po

добро . У 11 ашоі'1 у жнпі 11а1Іч.асті1 11 е

1iac

вражае страх 11 е р ел

і'Іо.~'і бутн ім та бажанн я якомога шн 11 д11.1с т1ріш11п1 свої 1 1 роблсі\111. І/Jоб стат 11 муж11 іі'-1, н еобхідн о с1юкіfі 1 ю 11 р 11 і'1 і'1а"П 1 трущю щі , 11 с1ща ч і, тср1 1 сю11ю

долати нроблем1 1 і тоді з 11 нкн е страх 11 ерсд і\1аіібуТJ 1 ім, а труюю щі вир і шуват11JІ1емо с1юкіі1JІ0 і 11ослідош ю.

Справедливість 11 олягає у 110стій 1 юму і твердо'"' У бажанні н іддат и Богові JI бю1жньоі'1у те , що ЇІ'І належить . Сн раведливість стосОІ:J ІІ О Бо 1·а називається чес н отою релігійності . Стосовно людей вона вч. нть JІ оважа т и 11 рава кож н ого і в стосу н ках між людьми встаJІовлювати гармо ні ю,

'-- '

.~ \ "

"'1 \ \

_ )

яка с1 1р1 1 яє рівності стосовно осіб і сп ільн ого добра. Аби бути с 11 равед лиш 1 м, JІеобхід1ю 11ракт11кувати засадJІ снраведm 1 І:Jост і , до 11и х звию:1ти. Помірrсованість стримує 11 отяг люд1 ш11 ло з;щоІ:Jоле 111J і забс ::111е ч ує р і в н овагу у в н корнстанні стноре1шх благ . Вона забсзнеч у є на11уна нн я

вол і 11 ад іНСПШІОё:lМ11 і втрИJІІУ Є 11рап 1е 1111я в межах стриJ11а І ІОСТ і. JUоб и бут 11 11 т 1і ркова1 1 иJІ1, варто розум 11 0 в 11 з1 1 а ч ат 11 і' І іру всьо10 і старатися ці<:J ~1 і р 11 завжд11 :Lотр11і'1_vватися.

Людські чес ноти

це міцні 1 юзиції , сталі сх 11 ль 1 юсті, 1юст і і'1 1 1 с вдос

ко11 алеш1 я розу '' ' У й нолі , як і керують ш1ш1 1 JІ11 1 в ч 1 ш ка1чи, в1 юрядкоІ:Jуюп> н аші 11 р11страсті та с 11 рямов у ють 11ашу 1юведі н ку згідно з розумом і

в і рою. В ажливим є те, що необхідно вдоско11алюват11 розум і волю.

П ро чесноти треба роздумуват11 , завжд11 з11аход1п11 розу~1 11 і аргу Ui розуJІші аргумс1п 11 зш1ход1 1 і\ІО у Святому П исьІ'І і , 11 ауці Uеркв и і жнтгі сняп1х. Воля, т1 1 і\<1 часо~ 1 , влос1<ош1люється 1юстШ1юю внравою та а11алізо~1 ус 11і хів і 1 1 евдач. Ч ес 11 ота віри також додає ш 1 евн е 1 юсті й радості, щоб чш11пи добро. Для здобуття ч есн от люди 11 а н01Jи1 1 ш1 с 11 ів JJ рацювати з Бо гом, Я кий дає "і й для ц ього Свою благодать. ТоJІІу їй слід докласти нелию1х зус и ль, щоб Божа ласка н е була в 11ій мар ною, а L\JІІШJІа її щораз біль ше 1юд і б 11 ою до Н ебесн ого О тця. Завдяки своїй н ра ці ч. ес 11 отл11 ва людин а здобуває пост ійну сх ил ь ність добровільно робити добро й у н икати зла. Чесн оти JV1 е11п 1 для вико1 1 а 1111я добрих діл.

дають л юдин і легкість, самовладання і рад і сть, щоб вести мораль 1 ю доб р е ж иття , в он и схиляють ус і сили людської особи до її. єд1 1 а 1111 я з

Божою любов ' ю. о. Корнил і й ЯРЕМАК,

Ч С ВВ

§ Р-< щ

о ~

u » u

ГРІХ

ЦЕ БРАК ЛЮБОВІ

У час святої Ч отиридесят11иці Ц ер7<ва заю1щтє 11ас до навернен ня шz шлях спасіння завдюш постові, 1•t0лиmві і 1юзdy1"tctJ1·1 над істо рією спасіюtя, яка детально описана у Свяще1тш~у Ifucaimi. Історія спасіння людсь7<оzо 1-юду починається одразу ж піст гріто rшдіпня людини . Вже в п' яrтпщю першого тижн.я Велu7<ого nocnzy чи таою су.ю1і сторі1ши с7<оЄю-tя першого еріха щ1ши.11и прародичшш. Пропо11уоt0 розду.JІtи н.ад таємн.~щею гріха. З Книги Буггя знаємо, що Ад<U\1 жив у Божій нрисупюсті, як Божий син . Самотність Адама не нри11ос11ла йому щастя, тому Бог створив Єву, не тільки, щоб вона була йому товаришкою, але щоб люд1ша новніше

відображала Божу подобу. Бог залишив щось і з божественного образу як для чоловіка, так і для жінки, щоб разом звести їх до Іювноти. Гос1юдь Бог хотів, щоб чоловік і жінка у шодській сім'ї наслідували снілку вання та згоду, які є серцем божественної сім'ї

Пресвятої Тройці .

Бог донустив, щоб Адам і Єва нерейшли через винробуваш1я, виста вивши їх на снокусу змія. Небес11ий Отець шшробовував Свого с11ш1 Ада1,·1 а, дозволяюч11 ЙOJ\JY стати lІеред обличчЯJ\J д11явольсь1<ого "іїJСТ11 11LLЯ", занроншюваного і і ого ;фужш1і Єві. ПаJ\1 'ятаймо, що ЛдаJ\J був 1ю1<J11 1 каний 11 е тільки "доглядат11" сад, але й "стерегтн" fіого; очевид110, також

його від можливого ненроханого гостя - змія, як11й був, без су1'11 1ів у, безпощадним звірем, що снравляв страш не враже1шя. Святий Іван Богослов так онисує цього змія у юш.зі Одкровеш1я: " І новержеио дракона великого, змія стародавнього, званого дияволом і

сатаною, що :3вод1пь вселе11ну" (Одкр

12, 9) . Змій заволодів одною річчю,

якої стно р е11і люди і11стинктиmю жахалися: смертю . Ві11 :Jаволодів 0·1 ер

''.-·

тю. А/lам боявся смерті; однак, навіть у цій загрозі він 11е 11отребуван нічого іашо1 ·0, лише святого 110с 1уху та вір1юї любоні, що клнкала Адама до героїчної само~ южертви задля своєї дружини

Єни.

Коли змій нромовляв до Єви, Адам був присутній. Змій, звертаючись до Єви, говорить також і до Адама: " Чи правда, що Господь заборонив

БАМ (у множині)?" (нор. Бут З, 1). Якщо ж Адам був присутнім, то як зрозуміти його мовчанку? Чому він не діяв?

Розновідь з книги Буття нодає нам багато важл11вих деталей. Ми знаємо, що сатана хотів смерті наших нрародичів,

і він, звисrайно, 11ада

нан неревагу духовній смерті з її вічними 1шслідкаіVJИ, а 11е нросто бажан фізичної смерті. З1 1 аємо, що з~1ій не зміг би с11рич.инити духовної смерті всу11ереч їхній волі. Щоб Ада.ч і Єва 1юмерли духов н о, во1111 ,,.,усили б ..:юбро вільно 1югод11тнсь 11а гріх.

Оч ев идно , що Адам і Єва боялися смерті; і11акше Бш ·ом 11акладе 11 а

загроза смерті для того, щоб вони не з 'їлн забороненого шюду, була би

беззміСТОВ!ІОІО. Відомо також, що 11е було в Божо 1VІУ задуіV1і, щоб Е;J,е .ч був місцеіVІ їх остаточиого 11сребува1шя. Бог створив Адама і Єву для 11ебес11ої слави. Земний рай бун тільки 11 ередсмаком і відблиском небесного

раю (Одкр 21, 23). Знаємо, що Го снодь Бог наставив Адама н еред шшробува1111ям. Бі11 нотр ебував бодай якогось посту11у в самовідреченні ч.и умертнлеш 1і, як умови для того, щоб увійти в неб есну славу. І це його умертвлення

11отребувало також чогось більшого, ніж просто самовідречення щодо нлоду. Від нього вимагалося вступити в духовний ноєдинок зі сата ною

"стерегги сад"; бо якщо б Адам вирішин не їсти, сатана не

відмовився б від свого заздрісного бажання та плану не допустити людину до неба. Очевидно, що Адам , який уновав на влас11і сили, не міг ІІротистояти смертоносній с11лі сат<:ши. В оновіда1ші нічого 11е сказано 11ро те, як взивав Aдaj\-J до Бога у своїй нужді. АдаJ\-1 став жертвою гордості. Покла даючись 11а власні с1uш, ві11 згрішин.

І , ІІакінеuь, .ЧІІ :шає 1чо, що Небесний Отеuь не залишив би в скру т11у хш1тшу Свого сиш1 Адама, якщо б він тільки снів11ращонан :~ Иого благодаттю і взинан до Бога нро доtJОj\-югу. Гос1юдь j\-Jiг би дати силу

СноєJ\-1у нір11ому слузі з достатньою ласкою 11еремопи диявола, а також міг би нрийняти віддану самоножертву Адама, як святе жертво11ри110шення, снасаюча його від смерті та зі11супя і в1111агороджуючи його

вісшою сл<:шою у 11ебі. Єди11им снособоr.1, якнй j\-Jiг би охоронити 11аднр11род~1с життя Ада1"1а та його друж11н11 , було

зробити крок у темряну віри. Бог ІІоставив

Адама н таку ситуаuію , у якій шщ11рирод1tа віра була б єдиною 11р11чшюю

1юслуху 11еред облис1чям реальної шкоди та за~·рози змія. Наднриродна

надія допомогла б йому неренести труднощі . І, накінеuь, надприродна любов схилила б його до того, щоби боятися образити Бога більше, ніж він боявся нтратитн своє життя.

Віра, наді.я та любов булн би досконалою допомогою у uей мо мент, якщо б Адам закликав ім'я Госнод~rє. Але, натоj\-1ість , "людина, яку снокусив диявол, дала вмерти у своєму

ця " (ККЦ , 397). "Страх Гос1юдній

cepui

довір'ю до свого Твор

110чаток j\-Іудрості " (11ор. Пс

111, 10).

Але для

Ада~·1а гордість у формі безлад110·1 внен11е1юсті у своїх снлах та самолюб ства була 11р1ше;1е11а у ; 1ію 11 е 11раш1:~ь1юю фор~юю страх у , тобто страхо 1'1 нрнрощю"і смерті та стражда11ня.

Природу Адамово1 ·0 гріха треба розу міти як відj\-юну страждати задля свого Небесного Отця та сноєї дружнlІи що божестве1ше нрнречеш1я

llaw11x

Єви. Знідси в11ходнть,

нрародичів на стражда1шя у ІІраuі, у

11ародже1111і дітей та у фізичній смерті бу ло цілком с11ранедлиним. Отож, 11айвищою фopj\-JOJO страждання є смерть, а 1tайвищнй мо~1е11т любові 11р11ход1пь у час 01ерті, коли ми 11рнймаємо її та 11ри1юси1>ю її н

жертну як дар. Це 11одає 11ам ключ для розкр1птя Та"і11стна с1шсаючої сили Христових стражда11ь та смерті . Як новий Адам, Ісус був вилробуваний у саді

(Мт

26, 36-46),

Гетсимаl!ському саді

де " Иого ніт став, r.юн крашшни крові" (Лк

22,44).

Ісус

ман "терновий нівець", покладений Йому lla голову (Мт 27 ,29), 11еред тим, як Він бун узятий та прибитий до "дерева" (пор. Гал

3,13).

Він

поринув у глибокий сон смерті і так з Його боку вийшла Нова Єва Церква (нор. Ів

19, 26-35).

Ісус Христос 11окі11чив із гріхом; Ві11 зруй11ував його джерело; Ві11 зробив те, що 11е ндалося зробити нершому Адаму. Христос, новий Aдaj\-J,

віддав життя з а Сною Наречену

за сняту Uеркву , за нсіх людей усіх

часін.

о. Григорій ГPИJ-lbf{JB,

ЧСВВ

Л ротоігу.мен

РЕКОЛЕКЦІЇ (З)

І снує: велuJ<а різниця ;<tіж 1ю1тт1т1ми щющення у Старо.му і fl o во1•tу Завітах. Зш1ість старозаві птьоzо заклuJ<у до помсти: "07(о за

01щ зуб за зуб" (Вих

21, 24), - Ісус Христос запровадив закон проиіе~-t

ня і любові навіть до вороzів: "А Я кажу вшt: Любіть вороzів ва

ших" (Мт

5, 44). У цій науці спробуй.мо застановитися над прощен

ням у св. Євашелії.

ПОНЯТТЯ ПРОЩЕННЯ 1. Христос говорив, що жодна жертва є немила Богові, якщо люди н а, яка її 11риносить, на когось тримає гнів. "А Я кажу вам , що кожний, хто гнівається н а брата сват , ніднаде судові." Коли, отже, 11риносш11 ІLа жер тов 11 ик дар твій і таІVІ згадаєш, що твій брат має щось 11 а тебе, зостав та~·1 нер ед жертовником тві і! дар; 11і ди, 1юм11рись 11 ерше з т1юїм бр<:1том і тоді

11 рийдеш і 11ри11 есеш дар твііі" (нар. Мт

5, 22-24).

Христос 11 авt1ає 11ас , що ми завжди 1юви1ші нрощати блюю 1 ьому

його 11рови11и . "Тут 11ідійшон Петро і каже до Нього : "Гос1юди' Коли мій брат згрішить су 11 роти мeJJe, ск і льки разів маю йому нростити? Чи маю до сімох разів нрощати?". Ісус 1tро~10вин до ньо го : "Не кс1жу тобі:

До сімох разів. але -1ю сімдесяти разів 1ю сім" (Мт 18 , 21-22). З. У ІVІОJІитві "Отt1е 11аш" 11роси~10 Госнода:

11 рости 11ам 1 1 роюши

11аші , як і ~ш 11рощає~ю в1111унатця~1 нашим". Якщо •"ІІІ 11 е 11 рост1 1 1чо 11а ши~1 ближн ім, то і 11ам Госнодь н е 11р осппь.

,__-

~І

·c_"f

'І J

В одному монастирі помирав молодий брат-мо~-tах, дуже сnо7<ійно, без най.лtеншоzо страху. Для баzатьох йоzо співбратів це було незро зу1•tіле. Під час роз1•t0ви з настоятеле.м брат пояснив причину своzо cnoJ<oю: "Отче izy1•teнe, я добре усвідомлюю собі важливість цієї хви лини. Я також усвідо.лиtюю, що не належу до найкращих, найрев1tіших .люнахів. Але одне дає 1~1ені спокій перед Божшt судо;1-1: вірю, що Гос подь буде до .л·tене дуже 1~илосердний, простить ;1-~ені всі мої недос 1<01ш ласті. U[одн.я я ,~юлився : "І прости 1ш;1-1 провини наші, як і 1•·1и прои4ає .лю в~туватця.N 1шшш1". І я завжди прощав усі.л~, хто .л1ене чимось образив. Ні однієї г одини не носив я у собі образу, старався якнай швидше простити. І 1110.му дуже вірю у Боже прощення і 1•1илосері:Jя до .лteue" .

Як бачшю, 11 рощеш 1 я дає в годш1і смерті б ішошу 11ад і ю

1ia

Боже

мнлосердя, ніж довгі молі11JІЯ і 11іст та й і11ші 1юбож11і нрактию1 . Н а

сл ідуймо молодого брата у чесноті нр ощення, н амагаймося ус і м і завжди 11 рощати, і Госнодь 11ам також нростить.

4 . Проще1111я ни1 1 уватцям JІ ашим є умоно ю 111ющс1111я Божого 11ашн х 11 ровш 1 .

Ue дуже

добре нид1ю у нритLtі нро LІемилосердного борж1 1 ика,

якому ГосJІодь 11 рощає ве;шкий борг (багато гріхін), а нін 11е хоче 11ро стити своєму с11 ів товар11шеві ІLезначний борг. І фі1 1 ал так11й :

"1 розгні

u;шшис10 його нан , 11средав його катам". Отак і Мій Отеuь Небесний буде ч11ш1п1 ва~1, якщо кожний з вас не 11рощатиме братані сноє~1у з сер ця

свого" (нар. Мт 18, 34-35).

5. ПрощешLЯ виключає осуд, дорікаш-LЯ чи пригадування образи. Коли Петро трикратно відрікається Христа, то І сус ні словом йому ие дорікає, а тільки , "обернувшись, глянув на Петра ...

". Вершиною Христової науки нро нрощен11я є Його останні години

життя на землі . Вмираючи в страш н их муках 11а хресті 11 ід крики і

25 27

КРОСВОРД "ВИБЕРИ СЛОВО"

(впишіть в кросворд вказані слова)

ЛІТЕР:

АРТОС. АСКЕТ. ВРОДА. ІСЛАМ. МЕТОД. МИТАР. ОРДЕН. СОБОР.

ЛІТЕР:

БАТЬКО. ДИСКОС. ЗАКХЕЙ. КАЛИНА. ЛІРИКА. ЦАРИЦЯ. ЦЕРКВА. ЧЕТВЕР.

ЛІТЕР:

ВАТИКАН. ГАЛИЛЕЯ. СОСЕНКО. ТВОРЕЦЬ.

ЛІТЕР:

АРХИЄРЕЙ. БЕНЕДИКТ. ДАМАСКИН. ЄРУСАЛИМ. ЛІТУРГІЯ. РИТОРИКА. ФІЛОМЕНА. ШЕВЧЕНКО. Склала Леся ШТИКАЛО, м.Львів

Відповіді на кросворд, вміщений у ч.

2 за 2005 р.:

По rоризонталі: З.Мудрість. 6. Бесіда. 7.Залізо . 1О.Слава . 11 .Скеля . 1 4.Життя.

1 5 .Добро .

18.Досвід. 19.Людина . 20.Богослов . По вертикалі: 1.Суддя. 2.Страх. 4. Церква. 5 . Ознака. В.Милост иня. 9.Милосердя . 1 2.Сторож .

l З .Догана. 16.Вінок. 1 7.Любов