ПРЕСВЯТОГО ІСУСОВОГО СЕРUЯ х р
и с т о с в о с к р
Е с
' •
Рік заснування
1897
Число №
1
Квітень
1992
(І (1) Q111tllE!1 С1%і (1)1Іltl1 :J8~ C1)J 11іІ:J11 МОЛИТВА ЩОДЕННОГО ПОЖЕРТВУВАННЯ
для членів Апостольства Молитви О, божественне Серце Jcyca! У злуці з тим наміренням, з яким Ти на землі віддавав славу Богові і тепер щоденно віддаєш в Пресвятій
Тайні Євхаристії, жертвую Тобі через Непорочне Серце Пречисто·і Діви Марії всі свої молитви, справи, слова, думки й терпіння ниніш Читача.м і редакz~ії ''Місі онара" найщиріші побажання
і .моє Архієрейське . благосло вення.
Львів, дня ЗО березня
1992 р.
tiи;wuJJ
~~ш
нього дня у винагороду за всі зневаm, образи і кривди завдані Тобі.
Жертвую їх особливо за святішого Отця Папу римського, за свя ту Церкву, за навернення грішників і у всіх наміреннях Апостоль ства Молитви, призначені на цей місяць і на сьогоднішній день.
Пресвяте Серце ісуса і Марії спомагайте св. Церкву і Україну! Святий Йоснфе Покровителю і Заступн11че пр11ятелів ісусового Серця, моли Бога за нас.
Святий Архангеле Михаїле, св. Миколає, св. Володимире, св, Йо сафате, Заступники України, моліть Бога за нас.
НАМіРЕННЯ АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ НА КВЇТЕНЬ ЗагаЛьне: ЗА ЗРіСТ У МОДЕРНОМУ світі СВЯЩЕНИЧИХ і ЧЕРНЕЧИХ ПОКЛИКАНЬ ДО АПОСТОЛЬСЬКОГО і ПОСВЯТНОГО ЖИТ ТЯ.
все духовне, вічне та Боже". Через це наступив загальний занепад реліrійного життя в родині: впала мораль, збільшилось гріхів та стало поши рюватись зло. Як результат,
Сьогодні скрізь у всіх релігіях бракує апостольських працівників.
'
Хоча у нас, на Україні, за останній час зна чно зросло число священичих і монаших покли
-
бракує в сім'ях
правдивої христийнської формації дітей, дуже мало сімей можуть своїм дітям дати знання кате
хизму, а ще менше родин спроможні виплекати священиче чи монаше покликання.
кань, проте й надалі відчувається брак працівни
Чому Вселенський Архиєрей щороку припи
ків на Божій ниві. Потреба цих жертвенних осіб є не тільки на Україні, але .й у цілому <:піті. Щораз
сує Апостольству Молитви молитись за духовні покликання?
менше й менше 'Юнаків та дівчат посвячують се
бе на служіння Богові, народові й Церкві.
- По-перше: ня
-
священиче й монаше покликан
це великий і унікальний в своєму роді дар
Яка ж причина цього сумного явища?
Бога для Церкви і народу. Це окреме дарування
Причиною цього явища є поширення мате
Церкві дуже виразно підкр~;.слює
ріалістичного світоглЯду, який (Іереоцінює земні
й матеріальні добра, а знецінює або й відкидає
11 Ватиканський
Собор, розвиваючи настійливе прохання Христа: (Закінчення на
4 стор.)
ПРЕСВЯТОГО ІСУСОВОГО СЕРЦЯ
ХРИСТОС ВОСКРЕС!
з нАгоди світлого ПРАЗНИКА ХРИСТОВОГО
гtсть до ВАС - "МіСіОНАР"
ВОСКРЕСІННЯ всім НА·
ШИМ ШАНОВНИМ і ДО· РОГИМ ЧИТАЧАМ і спів-
а. Дам'ян Богун. ЧСВВ
РОБЇТНИКАМ СКЛАДАЄМО
НАШі НАЙЩИРіШі ПОБА· ЖАННЯ, ЩЕДРИХ ЛАСК
БОЖИХ і ВСЬОГО НАЙ· КРАЩОГО!
Слава ісусу Христу!
Гість до вас. Післанець Найсвятішоrо Серця ісусовоrо - Місіонар. Він стужився за вами. Ви, напевно, тужили за ним, дітям своїм
розповідали про ньоrо, давньоrо знайомоrо. П~;ийміть йоrо і ви, що ніколи з ним не зустрічалися, але він думав пр<> вас, бо він від
ісусовоrо Серця. Ви всі записані в тому Серці, переповненіw. лю бов'ю до вас. ісус "полюбивши своїх, до кінця їх полюбив", і тільки прийшла rодина післати своrо Післанця,
- післав
йоrо. Тому прий
міть йоrо, як самоrо ісуса. Вже 100 років мv.наЄ, як ісус післав своїх місіонарів у наш на род, щоб вони навчали людей любові Йоrо Серця. Вони пішли: по троє, по п'ять, по вісім днів затримувалися в селі й щодень по три
- чотири рази проповідувало про небесноrо Оrця, що "так полю бив світ, що Сина своrо ЄдинородІJОГО дав, щоб кожен, хто вірує в
Нього не заmнув, а жив життям вічним" (ів. 3, 16). Люди слухали ці науки. і ще, і ще слухали б, але місіонари пішли, як колись ісус, від села до села, з міста до міста, а .І!Одям, що просили їх ще оста
тись у них, відповідали словами іеуса: "інші вівці маємо, і їх треба привести до небесноrо Оrця". (Закінчення на
КВЛ'ЕНЬ
1992
4 cmopiнrfi)
з
''МіСіОНАР"
гість до ВАС - "МіСіОНАР" щоб виявились думки людських сердець. Сатані
Спраглих Божою слова було щораз більше і більше. До всіх прийти не вистачало ні часу, ні сил. Or і вони порадилися між собою і сказали: •д що, як ми до одних підемо самі, а до других
дозволив Господь Бог гуляти десятки літ. Люди
жадні були Божою слова. Оrож, Серце Христове посилає вам друкованою "Місіонара", бо бракує священиків, щоб до всіх промовляти живим сло
пішлемо друкованою "Місіонара", і він бодай ча стково заступить нас, поможе нам ьиконувати мі
вом. Цей "Місіонар" буде повчати за що і як треба
сію?" Порадились і вирішили, і ось уже 1897 року перший друкований "Місіонар" пішов поміж лю
нам за бажанням Христовою Серця молитися, як ми маємо вірити, як дотримуватися заповідей
ди, як післанець Серця ісусовою. Люди радо йо
Божих, у котрій Церкві є правдива Божа наука та
ю приймали, і слово декількох зібраних у Львові:
багато, багато іншою, що треба знати кожному
о. Плятоніда Філяса, ЧСВВ, о. Андрея Шептиць
християнинові, щоб спастися.
кою, ЧСВВ і ще може двох чи трьох, які через то ю післанця - Місіонара щомісяця юворили до
ця
Оrож, щирим серцем прийміть тою Післан
й живим словом повчити. Друкований "Місіонар"
Місіонара, самі повчайтесь, а навчені зро стайте в любові тою Найсвятішою Серця і да вайте іншим прочитати і заохочуйте їх, щоб во ни до свою дому приймали тою Післанця - Місі
може повчити, але не висповідає, не заприча
онара, щоб у такий спосіб зростала Божа слава,
5000
людей, до
10
ООО,
20
ООО, а зюдом і до
50 ООО
народу. Він виручав їх, хоч вони не занедбували
стить і не заюїть ран серця.
-
розливалась на людей ласка Святою Духа, щоб
Коли о. Андрей Шептицький став Митропо-
·
Христос був поміж нами і жив у наших серцях і
литом, а о. Плятонід Філяс Протоіrуменом Чину
наших домах, а Боже Око мило дивилося на нас,
Василіянською, їх заступили інші, і "Місіонар"
як на добрих дітей Небесною Оrця.
ішов та ішов, поки не· впав на нас досвід Божий,
НАМіРЕННЯ АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ НА КВЇТЕНЬ (Закінчення. Поч. на
2 стор.)
Господа жнив, щоб вислав робітників на свої
да жнив"." Це наказ! Жниво велике: 52 мільйони душ у вільній Україні потребує нашої молитви, щоб збільшувалось число відданих апостолів,
жнива. Цей дар треба випросити".
працівників Господніх жнив.
"Велике жниво, та робітників мало". Тому просіть
- По-друге:
Бог спасає людей
через людей!
Христос відкупив нас без нас, але не спасе нас без нашої співпраці. Бог хоче залучити кожною
християнина і всіх людей до співпраці в ділі за гальною спасіння через апостольське служіння. А ця взаємодія є подвійна: бажати спасіння собі і всім н~родам, ним дорожити та ревною й витри валою молитвою випрошувати нові покликання священиків, монахів і монахинь. "Просіть Госпо-
4
Місійне: ЩОБ ВЕЛИКОДНЄ ТАЇНСТВО ВОСКРЕСіННЯ СПОНУКАЛО всіх ХРИСТИ ЯН до ПОШУКіВ єдності, - СПРИЯЛО ді АЛОГУ і УНійній ПРАЦЇ між УСіМА РЕЛіГі ями.
Місцеве: ЩОБ ВСЇ ХРИСТИЯНИ ЗРОЗУМі ЛИ МУДРЇСГЬ і СИЛУ ХРЕСТА, ЯК СИМВОЛ НАСЛЇДУВАННЯ ХРИСТА.
КВ{ГЕНЬ1992
''МіСіОНАР"
ХРИСТОС
ВОСКРЕС!
Сьогодні все наповнилось ~вітлом: небо, земля і глибини підземні. Нехай же празнує вся вселенна Христове воскресін ня, - в якому ми утверджуємось!
(Канон Пасхи)
Дорогі Браття і Сестри! духом на Голготу, до гробу Гос п еренесімося поднього. Тут сталися великі події. В неділю
корення втратили свою гіркоту, смуток вже не
су, "ангел бо Господній зійшов із неба, приступив,
вернеться. А назавжди зістане радість, що терпі лось для Божої справи, назавжди залишиться во лодіння різними добрами. Так минає терпіння.
неначе блискавиця, а одежа, .як сніг, біла. Зо
Просімо воскреслого ісуса, щоб наповнив наші серця тією радістю, яка затоплює Його Серце.
вдосвіта земля затряслася від великрго землетру
відкотив камінь і сів на ньому. Вигляд його був, страху перед ним сторожа затремтіла і стала, на
че змертвіла" (Мт.
28, 2-4). А
Дорогі Приятелі! Ми переживаємо знамен
ми з радістю біжімо
ний час, коли наша церква воскресає до життя .
до гробу, там на нас чекають ангели . Б'є година
підноситься з руїн. Знищені храми і зруйновані монастирі ще нагадують закривавлений хрест на
великого торжестІ!а. Христос Воскрес!
Ось з'являється Ангел Воскресіння, сходить
Голготі. і, здається, що терпіння ще не закінчи
з неба, щоб нам віддати те, що ми втратили, щоб
лися, ще не минули. А одначе, навколо вже ра
наповнити нас щастям. Звернімо увагу, з якою
дість, життя і торжеств. Мусимо сьогодні на цю
силою наказує смерті, з якою легкістю усуває всі
духовну і матеріяльну руїну поглянути в світлі
перешкоди . Божій Всемогучості ніщо не може
Великоднього торжества. Зважмо, що наші труд
опертися. Пригляньмося ісусові, що заЛишає
нощі, проблеми і терпіння вже опромінені вос
гріб. Це Він для нас вертає до життя . Це дійсно
кресінням, яке запалює до непереможної відваги,
Він, пізнаємо Його. Це Він, якого оплакували
до жертвенності й великої надії. Утвердім ці дум
святі душі. Це Він, якого ми потішали, йдучи за
ки на камені Воскресіння. Найдорожчі в Христі!
Ним хресною дорогою. Це Він, якого бичували, вінчали терниною і засудили на смерть. Переко
З нагоди світлого Празника Христового Вос
наймося про це особисто. Доторкнімось до Його
кресіння прийміть щирі вітання і всі разом заспі
ран
...
ісус також пізнає нас і запрошує до участі в
ваймо :
О, Пасх·о велика й найсвятіша, Христе!
своєму весіллі. Це є весілля безсмертності, бо
Подай нам з тобою справді участь брати у
більше вЖе не буде вмирати; весілля без наймен
невечірнім дні царства Твого. Світися, світися,
шої участі болю, яке може. осягнути тільки по пе
новий Єрусалиме, а ти, чиста Богородице, вті
реході Голготи .
шайся воскресінням Сина Твого!
Де поділися терпіння, які роздирали тіло і
Христос Воскрес!
цушу Спасителя? Шукаймо їх слід. Після них зі став приємний спомин, радість невимовна. Зна ряддя муки втратили своє вістря, яке пронизува ло; ненависть .злих людей вже не має сили, упо-
r<ВіrЕНЬ 1992
о. Василій Мендрунь, ЧСВВ. Протоігумен
5
8сJІїіїf;І1ІdQІІІІJ:w:JQІСІІІЄІІІ СВЯТА СЛУЖБА БОЖА перших часах християнства Євхаристійна
нував досить. довго, аж до
жертва, тобто Служба Божа, відбувалася вве
ста. Пресвяту Євхаристію у двох різновидах роз
чері, оскільки Тайну Вечерю ісус Христос відпра
давали диякони кожний раз, коли відправлялася
у
IV
століття після Хри
вив ввечері. Дещо пізніше Службу Божу перене
Служба Божа . Крім цього, вірні брали з собою до
сено на ранішній час, це було під кінець апо стольськоrо періоду, на початку 11 століття . Про основні частини Служби Божої згадується в Діян
дому Пресвяту Євхаристію для щоденного свято
rо Причастя, але тільки в формі хліба. Христн
яни приймали Пресвяту Євхаристію натще, ви
наука апостолів, чи
конавши, зберігши піст. Про цей давн ій звичай
тання і викладання (пояснення, трактування) св. Письма, ламання хліба і молитва. Детальніший опис про перші служби Божі подає св. Юстин . Він
згадує Тертуліан. Тим, хто бажав прийняти Пре
пише, що обряд розпочинається з біблійного чи
стияни, присутні на святій Службі Божій. До
нях Апостольських
(2.42). Це
святу Євхаристію, диякони клали на долоню Тіло
Хр11ста. До святого Причастя приступали всі хри
тання, після цьоrо йде rомілія (проповідь на тему
приймання
Єванrельськоrо читання) єпископа і спільні мо
тільки охрещені; катехумени, які rотувалися до
Пресвятої Євхаристії допускалися
литви . Вірні дають собі поцілунок миру, пізніше
прийняття св. Хрещення і вчилися правд віри
приносять єпископові хліб і вино, а коли єпископ виrолосить над дарами подячні молитви, дияко
ще в Службі Божій, перед Літургією вірних разом із явними грішниками повинні були покинути
ни подають ці Дари присутнім до споживання як
храм.
Тіло і Кров Хр11ста, а неприсутнім
- святі
Дар11 за
носились додому. Крім згаданих частин Служби
Божої, був прийнятий від юдеїв звичай
співати
АГАПИ - ГОСГИНИ ЛЮБОВі
псальми , про що св. Юстин не згадує.
Днем принесення святої Жертви була неділя,
Згідно з давнім звичаєм, у перших віках хри
на згадку про Воскресіння Христа, хоч і щоденне
"ламання хліба" теж згадується у Діяннях Апо
стиянства після відправлення Служби Божої від бувалися Агапи - rостини любові, які rотувалися
стольських
з дарів, принесених багатшими християнами . На
вищах та в катакомбах, де знаходилися гроби
цих Агапах було читання святого Письма, спі вання псальмів і молитва . Пізніше Агапи були
(2.46). Спочатку свята Служба Божа відправлялася в приватних будинках, на кладо мучеників за віру і служили престолами для від
відділені від властивої Служби Божої. Їх мета -
прави Служб Божих . Перші святі Служби Божі
допомога бідним і підтримання братньої любові
відправлялися потаємно, бо християн жорстоко
між християнами . Але через зловживання, які тоді траплялися, у IV столітті було заборонено
переслідували.
Пізніше, за р.-~:мськоrо цезаря Галлія (260 сина імператора Валеріана, християни
268 рр.) -
відбувати Агапи по церквах. Тепер спостерігаємо цікаве явище: повер
почали будувати храми, в яких відправлялися
нення давніх традицій. Щось на зразок давніх
Служби Божі. Відправляв єпископ у співслужінні
Агап можна спостерігати і в житті УКЦ на Укра їні. Служби Божі часто відправляються в приват
священиків і дияконів. Якщо його не було, то міг заступати священик. Копи ж у даній місцевості було декілька храмів, то Служба Божа відправля лася в єпископській церкві, а Пресвята Євхари стія - у решта церквах. Зокрема в Римі такий об ряд, який· символізував Церковну єдність, проіс-
6
них домах християн, щось подібно, як у перших
віках християнства, а після святої Жертви вірні разом споживають вечерю, символічну Агапу, на яку запрошують і священика.
·КВПЕНЬ 1992
"МіСіОНАР"
ПОКУТА ПЕРШИХ ХРИСГИЯН У стародавній Христовій Церкві була двояка покута: таємна, у святій Сповіді і публічна, при людна, явна. Таємну покуту людина виконувала
після визнання своїх гріхів на святій Сповіді і ця покута була приватною.
За прилюдні гріхи грішника на деякий час усували з громади вірних і призначали йому пуб лічну покуту. Прилюдній покуті підлягав той вір ний, хто згрішив публічно:
ідолопоклонством,
вбивством чи розпустою і ті гріхи знали люди. Коли грішник виконав покуту, наступав обряд "поєднання", і покаял·ьника допускали до прий
мання Пресвятої Євхаристії. Прилюдна покута була деколи досить довгою: від яка
·
3 до 25 років,
а де
до кінця життя. Небезпечна хвороба, перес
лідування або прохання засуджених па смерть за
віру були причиною того, що єпископ зменшував час покути.
Прилюдна покута поділялася на І. Плачучі
·
4 роди:
грішники були повністю виклю
чені від участі в Службі Божій. Займали місце в притворі храму, з плачем стояли і благали моли тов у тих, які входили до храму.
11.
Слухаючі
• ті,
яким дозволено було разом
із катехуменами слухати першу частину Служби
Божої аж до Літургії вірних.
IV.
Стоячі· могли бути на цілій Службі Бо
жій і брати в ній участь, але не можна було їм приступати до святого Причастя.
Такі роди публічної покути були на Сході. На Заході вживалося лише
2
різновиди: стоячі і ті,
що клянчать.
Взагалі, покута тоді була дуже сувора. Хоча Церква завжди вважала, що має владу прощати
всі гріхи людям, однак із дисциплінарних погля дів деяких єпископів, вірні яких поповнили кано нічні гріхи, назавжди усували від єдності з Цер квою. Не треба розуміти це так, начебто виключе ні втрачали надію на своє спасіння, навпаки, це
заохочувало їх до покути, щоб доступити Божого милосердя. Римська Церква протягом довшого часу теж це практикувала, аж до декрету папи Ка
лікста (217 • 222 рр.), який карав вірних, які зла мали подружню присягу і згрішили розпустою, післяпокутнім розгрішенням. Подібний декрет видав папа Корнилій (251 · 253 рр.) відносно апо статів. Пом'якшення кари щодо убивць наступи ло аж у IV столітті. Коли хто вдруге допустився гріхів, за які накладалася прилюдна покута, був зовсім виключений зі спільности Церкви, зали
шаючись з надією на Боже милосердя. Духовні, які вдруге виконували прилюдну покуту,не повер талися до виконання свого уряду в Церкві, а за лишалися на правах світських осіб.
ІІІ. Лежачі або ті, що клянчать, вони могли бути присутні на ~~ілій Службі Божій, але повинні були лежати чи клянчати, і їм не дозволено було приступати до святого Причастя .
~ (Переклад з польської о. Иосафата Глуховецького, ЧСВВ).
І~ (1); ~1ІІ11t1111118 іЕ і il1)~ M1t~ cj §1111 F1 І
ВАЖЛИВі події і ДАТИ з іСТОРії ВАСИЛЇЯНСЬКОГО ЧИНУ Божеськ11й Вас1шій Вел11ю1й, ос11ов1111к і зако
нодавець
-
Отець моІІахів, які пр11ііняш1ся спіль
ного життя,
дарува11ь, в11клав він чудово в своїх аскет11чних творах, передусім у так зв. Ш11рш11х і Коротших
• передусім до того спрямував свої по
правилах. На н11х, як на основу, сп11рається той
вчання, щоб пр1ш11с11 Євангелії про хр11стия11ську
славн11й рід життя, яю1й вдало розвинувся в кра·
досконалість достосуват11 до обстав11н тих мона
їнах сходу, а навіть і заходу".
хів, які ж11вуть спіль110. Цей спосіб велів він ста
в11n1 в11ще за спосіб анахоретів, він бо більше від· повідає навчанню Хр11стовому. Цей спосіб жt1ття у монастирській спільноті, з-за багатства сво'іх
КВітЕНЬ 1992
(із "Конституції Чину св. Василія Великого") (Продовження на 8стор.)
7
''МіСіОНАР"
з
(t
асновниками чернечого житrя у Київській
Русі були: св. АН:тоній (
t
1073) і Теодосій 1074) Печерські. Цей останній увів студитсь
Святотроїцька домагалася злуки в один Чин, а Святопокровська
-
боронила свою незалежність,
не хотіла об'єднатися з Литовською. Однак з на
кий устав (спільне життя) в Києво-Печерському
казу папи Венедикта
монастирі, пристосовуючи його до обставин і по треб. Монастирі не були між собою об'єднані. За
ській капітулі в присутності делегата апостоль
лежали від єпископа. Наприкінці
XVI
сторіччя
чернече життя в Київській митрополії, як і Цер ква, сильно підупали.
XIV, 1743
року, на Дубен
ського нунція (Юрія де Ласкаріса) обидві Конгре
гації об'єднуються в "РУСЬКИЙ ЧИН СВЯТОГО ВАСИЛЇЯ ВЕЛИКОГО" під проводом одного Протоархимандрита, якого обирали почергово з
Після Берестейсько'і унії
в
(1596)
1617
році
кожної провінції, до
1751 року - на 4 роки, а потім 4 (по два з кожної Про
створюється Василіянська Конгрегація Пресвято'і
- на 8.
Консульторів було
Тройці. Засновник - митр. Йосиф Вельямин Рутський ( t 1637). Він скликав ченців з 5-ти мо
новним уставом були "Спільні Правила" митр.
вінціі) та два секретарі (по одному з кожноі). Ос
настирів до Новгородович (на Білорусі) на першу
Рутськоrо, а Капітульні Конституції
генеральну
Пресв. Тройці, надаючи їй свої "Спільні Правила
кожна ген. капітула і довго приготовлялися Кон ституції Чину. Вийшли гарні проекти, але до ап
св. Василія Великого" та "Партикулярні Прави
робати не дійшло.
капітулу
і
створив
Конгрегацію
ла". Тоді укладено і "Капітульні Конституцї1'' та
мала тоді
водом протоархимандрита (до смерті
Матері Божої (або Руська)
потім
-
на
4
роки). Чин, однак, був залежний від
митрополита.
Єпископами
могли
бути
тільки
ченцям
на
те,
як
має
3) Святого Миколая (або Білоруська); 4) Найсвятішого Спасителя (або Галицька); Від 1810 до 1864 р. діяла 5-та - Холмська Про-
чернеча святість, а своєю мученицькою смертю
( t 12. 11. 1623)
скріпив і утвердив новозаснова
1624 року
Конгрегація Пропаганди дозволила
новоствореній Конгрегації збиратися раз у чоти ри роки на генеральні капітули, укладати собі на них Конституції та обирати протоархимандрита.
1720
року Замойський синод наказав україн
або
Польська);
виглядати
ний Чин.
445 ченців, а Покрови - 129 монастирів і коло
1780 року Чин поділено на 4 Прові1щії: 1) Пресвятої Тройці (Литовська); 2) Покрови Матері Божої (Руська
фат Кунцевич. Прикладом свого життя він вказу молодим
монастирів і
ченців. Кожна провінція мала свою управу: Протоігумен, 4 консультори і секретар.
Конгрегації Пресвятої Тройці. Основна ідея Рутського полягала в тому, щоб через відно ву ченців відновити Східну Церкву.
вав
66
700
ченці
"Правою рукою" Рутського в усьому був Йоса
перевіряла
Провінція Пресвятої Тройці (або Литовська)
створено Чин на зразок західних Чинів під про
- до 1674 р.,
-
вінція.
1839 року московський цар Микола І зліквіду вав З'е:днану Церкву, а з нею і всі Василіянські монастирі трьох Провінцій . Коло 100 ченців ув'язнено або заслано вглиб Росії, інших розігна но. Під Австрією залишилася тільки Провінція Найсвятішого Спасителя (Галицька), яка 1780 р.
ським монастирям Західної України, які присту
мала
пили до воз'єднання з Римом у 1700-х роках і ма
щена "Йосифінською реформою" (касата мона
36
монастирів та близько
320
ченців. Зни
ли давній східний спосіб життя, злучитися в одну
стирів, що не займалися суспільною працею, об
конгрегацію. Митрополити й єпископи цього не бажали, зокрема з економічних мотивів, але чен
меження вступників, заборона чернечих студій у монастирях та внутрішнє розкладання внаслідок
ці свого домоглися. Таким чином, на капітулі,
браку дисципліни) привели Чин до жалюгідного
яку скликав до Львова митр. Атанасій Шептиць
стану; (1882 року - 14 монастирів, 60 ченців, май же всі - старці) . Протоігумен Климентій Сарніць кий удався до Огців Єзуїтів та просив їх допомо
кий,
1739
року постала Василіянська Конгрегація
Покрови Матері Божо'і. Капітула прийняла Правила митр. Рутського
і КонстиТуції Конгрегації Пресв. Тройці. Прото архимандритом обрано о. Патрикія Жиравсько го, члена Конгр. Пресв . Тройці.
1740-го року в Римі розпочався судовий про цес між обома Василіянськими Конгрегаціями.
8
m.
Вони щ>годилися взяти на себе реформу, як
що сам Папа їм її ~оручить.
12
травня
1882 · р.
папа Лев ХІІІ видав Апо
стольський Лист "Singulare Praesidium", в якому виклав план реформи, яка ввійшла в історію під
назвою ДОБРОМИЛЬСЬКОЇ (від Добромильсь кого монастиря) .
КВЛ'ЕНЬ
1992
''МіСіОНАР" Реформа Василіянського Чину офіційно за кінчилася
1904
р. Над нею працювало
(34 священики, 2 клірики
та
11 братів
47
Єзуїтів
пом.). З неі
вийшли ревні Василіяни, які взялись до пропові
ляс, Созонт Дидик і Антін Строцький); до Аме рики
- (1907 р. - єп. Сотер Ортинський
і о. Володи
мир Стех).
1920
року монахи з Галицької провінції роз
дування народних місій, видавництва і подапися
почали .реформу давньої Провінції св. Миколая
на заморські місії до Бразилії
на Закарпапі.
стер Кізима); до Канади
(1897 р. - о. Сильве (1902 р. - оо. Платонід Фі-
(Далі буде)
МОНАСТИР св. ОНУФРіЯ у львовt (новітня хроніка) •
199Ор.
записувати подіі, с зв'язані з розпочинаємо монастирем св. Онуфрія у Львові. ьогодні
Наперед треба розповісти коротенько, як замов
кла хроніка, як монастир опустів. Після відходу розбитої німецької армії в мо настирі з острахом чекали, чи не повториться 1939 рік. Тоді, після входу радянської армії, чекі сти влетіли до монастиря, всіх монахів виmали надвір, поставили під мур і наставили автомати. Ще секунда
-
і всі ле~али б мертві на землі. Але
ця секунда іх врятувала. На подвір'я зайшов ще один і крикнув: "Стійте! Що робите? Почекайте,
прийде офіцер." Вони стрималися. Надійшов офіцер і той, хто спинив гарячих чекістів, підій шов до нього і сказав, що ці люди помагали бід ним, ніколи не відмовляли, як приходив хто го лодний і просив милостині. Хто ж був той, що врятував іх?
-
Перед вій
ною приходили до монастиря голодні, і монах, що пильнував дверей, роздавав ім хліб, чи що ін ше. Він помітив, що між ними є один жид. Він
сказав .про те ощю іrуменові та спитав, що роби ти? О. Іrумен сказав не робити різниці, і дати жи
дові щос~ з'їсти. От і той бідний, голодний жид, з приходом радянської армії, пішов на службу у
громадянську міліцію. Це він стримав шал чекі стів, що не пустили черги по монахах, і вони за лишилися живі. Так Бог винагородив милосердя.
Цим разом, тобто після приходу радянської армії в червні
1944
року, таке не повторилося.
Військові запевняли, що настала велика зміна,
КВіrЕНЬ 1992
церкви діють, священослужителі безперешкодно виконують свої священичі чинності, іх навіть не беруть в армію.
На той час у монастирі св. Онуфрія було сім Отців і .три Брати - о. Протоіrумен Віталій Гря
дюк, о. Іrумен Йосиф Чепіль, секретар Провінції о. Євтимій Бобрецький, о. Методій Барса,
- екле зіярх, о. Дем'ян Боrун - бібліотекар, о. Методій Болецький і о. Климентій Коrут - для церкви, три Брати
- Теоктист Дувіряк, Йосиф Дубас, Тимотей
Павлюх.
У половині травня, після закінчення молеб ня, на всіх чекали каrебісти. Як ми з церкви вий
шли і зайшли до монастиря, тоді міліція зібрала всіх монахів до одної кімнати, а самі з одним свідком - монахом шнирили по всіх кімнатах, по стрихах, в пивницях, на дзвіниці, в церкві і в стайні. Не знайшли нічого, бо й не могли нічого
знайти. Монастир нічим нелегальним не займав ся. Вони нам сказали: "Будьте спокійн~ нічого вам не буде. ·0т ми сьогодні робили ревізію в Жовкві, і нічого ім не сталося." Вже після півночі вони відійшли від нас. Рано ми йшли до церкви. Нас люди зустрічали з осТрахом, непевні за нас, бо бачили, як кагебісти заходили до монастиря. А що найважніше, Як люди з дзвіниці вийшли на сходи, побачили, як на відкритій вантажній ма
шині везли Отців з Жовкви: о. іrум. Модеста Пе леха, о. Маркіяна Савчина, о. Маркіяна Коrута,
-
отже, були стривожені нашим становищем. (Далі буде).
9
GQІJC1I11Dgd~jlll(1)1lll
ОТЕЦЬ-іГУМЕН діонісій ляхович Оrець Діонісій Ляхович (нар. 1946 р. в укра·інській емігрантській родині) прибув
в Україну з далекої Бразилії. Його місія надзвичайно важлива. Він викладає філо
софію для вихованців Крехівської духов но·і семінарії. Одночасно отець-ігумен не пропускає нагоди виступити із змістовни ми переконливими лекціями у вищих та
середніх спеціальних школах Львова. Ра до вітали о. Діонісія Ляховича професори
та студенти Львівського університету.
О.Діонісій написав низку надзвичайно доступних філософських праць, що склали окрему книгу. Твориться отцеві і на рідній
землі. Свідченням цього є пропоновані читачам праці, написані в Крехові.
ХЛЇБ ЩОДЕННИЙ х
ліб наш насущний дай нам сьогодні (Мт Це наша щоденна просьба до Господа Бога в молитві "Оrче Наш".
6,11) -
Просимо Господа хліба
-
щоденного корму
для підтримки життя . Друже мій! Хочу, щоб ти подумав над твоїм
його купити, скільки часу, щоб із землі появився він на твоїм столі? Мова про хліб на устах усіх: політики вида ють закони, як хліб наш захистити, яких заходів засягти, щоб був він на столах пенсіонерів, по си ротинцях, шпиталях, казармах
Дитинна мова
них мова
- хліба
-
плач
нема
-
...
хліба просить ..., бід
- біда буде!
Любовна мова
-
"хліба приношу вам ..." чи "хлібом і сіллю Вас ві
щоденним жестом, яким береш хліб у твої руки,
таю"; священика молитва
ламаєш його, споживаєш і подаєш твоїм дітям,
чоловіколюбець тих, що хліб принесли, і тих, за
другові, дружині, гостям ...
кого принесено"; Христова мова
Хочу спитати тебе, що цей хліб для тебе оз начає ... Що він тобі пригадує ... Скільки праці, тур
боти він тобі коштує. Скільки годин в черзі, щоб
10
- "Пом'яни, - "Я
як благий і
Хліб Жипя,
Хто їстиме його, житиме повіки ..."
Хліб потрібний до життя ... Без хліба неща стя, голод, смерть
... КВітЕНЬ 1992
"МіСіОНАР" Однак, не в хлібі весь смисл жипя ... "Чоловік житиме не самим хлібом, але кожним словом, що виходить з уст Божих" (Мт
4,4)
шими братніми народами. Але хліб не для хо вання, а для поділу ... Хто поділяє, той йою роз множує і ще багато куснів залишиться ...
В хлібі може критися диявольська спокуса,
Наша батьківщина багата на хліб... Наша
коли я буду йою нагромаджувати тільки для себе,
земля прийняла християнство. Ядро християн
а забуватиму за інших ..., коли я не здатний з
ства
ближніми ділитись .." коли не вмію простяmути руки і подати хліба дитині, бідному сусідові, коли не поділюсь моїм хлібом з вдовою і сиротиною, з юлодним і подорожуючим ... В хлібі може критись велика спокуса, коли я йою буду відбирати і викрадати з рук інших, ко ли буду виривати хліб з уст бідних і сиріт... Відби раю я вже не хліб, а ж~пя бідною - стаю я душо
був хліб на кожнім столі і ще залишилось для ін ших людей. Всі умовкни, щоб ніхто не юлодував,
губцем ...
історія українською народу позначена чор ним хрестом юлоду
- браку
хліба. Мільйони лю
дей загинуло, бо хліб насильно видерто з їхніх уст ... Брак хліба
-
юлод; крадіж хліба
-
гріх,
смерть, руїна ...
- це
поділ хліба. Отже, дані всі умовини, щоб
щоб ніхто не був у злиднях, а "всі ламали по до мах хліб і споживали харчі з радістю і в простоті серця, хвалили Бога і втішалися любов'ю всьою люду"
- як 2,46-47) ...
свідчить жипя перших християн (Ді
Ще не кінець роздумів над хлібом ... Не зали шаймося тільки на дочаснім хлібі. Сnоживання хліба щоденною не дасть безсмертя ... Тільки до часу їстимемо хліб наш насущний. Прийде час, коли наші уста не будуть здаmі прийняти хліба ...
Тому юворить далі ісус: працюйте не на ту їжу, яка проминає, лише на ту їжу, яка залишається
Тож, що означає хліб у твоїх руках? Плід тво
на жипя вічне, яку дасть Вам Син Чоловічий, бо
єї праці. Поцілуй йою, подякуй Господеві, поло ми йою, поділись з твоє19 родиною, спожий йою
йою Боt Отець назнаменував (Йо 6, 26-27). Каже далі ісус: "Я - хліб жипя" (Йо 6, 35. 48).
собі на життя ...
Я хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей
Що означає хліб у твоїх руках? Одержаний
любовний дар, поділ друга твою, діло милосердя. Це не тільки простий хліб, але в ньому є подана любов, жипя твою ближньою. З хлібом подаєть ся життя і блаюсловення. Що означає хліб у твоїх руках? Не дай Боже, щоб хліб твій був знаком твоєї несправедливості,
крадіжки, гніту брата твою. Хлібом твою ближ ньою, йою працею, може ти несправедливо до
хліб їстиме, житиме повіки. і хліб, що йою я дам, це тіло моє за жипя світу" (Йо 6, 50-51). ісус - Хліб Жипя. Це перемога спокуси хлі ба, це ламання хліба, це Жипя. На хлібі сповню
ється євхаристійне таїнство: ісус узяв хліб, віддав хвалу, поламав, дав їм і мовив: "Це - моє 11ло, що за вас віддається. Чиніть це на мій спомин"
(Лк 22,19-20). Хліб, що т-и йою заробив... Христос йою
творився тобі у золото, мамону, розкіш ... Може
приймає. Йою він перетворює у своє Тіло. Йою Він подає нам у причасті. А причастя з ісусом до
він став твоїм добробутом, а ближньою неща
веде тебе до причастя любови з твоїми братами і
стям. Не їсиш тоді хJііба на жипя, а на смерть ...
сестрами. Цей хліб дасть тобі жипя вічне. Жипя вічне тільки у причасті з Боюм і в причасті з братами. Стаємо на зразок Христа хлі
робився, збагатився. Хліб твою ближньою пере
Не може істи хліба на жипя той, хто хліб відби рає
... "Не самим лише хлібом житиме людина ..." Хто перемагає спокусу пожадання хліба для
бом жипя для інших ... Друже мій! Що означає хліб для тебе? Жипя
себе, він перетворюється на давання хліба для ін
дочасне. Так. Але знай, коли ти йою поділиш, бу
ших: ісус взяв п'ять хлібів і дві риби, підвів очі до
де він жипям для інших. Коли ти йою принесеш
неба, поблаюсловив і розломив ті хліби і дав уч
у жертву, буде він зародком новою жипя, бо
ням, а учні людям. Всі їли до наситу й назбирали
Христос йою прийме, тобі на причастя ... всім на
куснів, що зосталися, дванадцять кошів повних.
причастя... стане він Хлібом Жипя
тих же, що їли, було п'ять тисяч чоловіків, крім
їстиме не помре повіки!
жінок та дітей" (Мт
14,19-21).
Чудо Христове може бути і нашим чудом. Наша ненька Україна, може дати хліба для всіх
своіх синів і доньок, та ще може поділитись з ін-
КВЛ'ЕНЬ
1992
-
хто йою
Молися, отже:
"Хліб наш насущний дай нам сьоюдні і на
жипя вічне". (Да.11ібуде)
11
''МіСіОНАР"
СВЯТООНУФРЇЇВСЬКИЙ МОНАСТИР у львові
• "...Саме тут зійшли
найпер
ші прозябці надійного посіву
василіянської обнови: запо чаткувалися перші на львів
ському терені
травневі мо
лебні до Преч. Діви Марії та
•ФОТОРЕПОРТАЖ
набожества до
стового
Пресв. Хри
Серця,
відбувалися
перші священичі реколекції, позасновувано перші загаль
ні католицькі організації, за чалося
василіянське видав ництво релігійної книжки й преси від відомого молитов
ника "Гостинця" (1892) і "Мі (1897) та був згодом
сіонаря"
створений Центральний Ар
хів і Книгозбірня Василіян ського Чину (понад
600
са
мих рукописів і понад 40 ООО томів у 1939 р.) враз із науко
вим
виданням
церковно-іс
торичного журналу "Записки
Чина
Василія
(1924р.). Що більше
Великого"
-з
цього мо
настиря головний заряд об новленого
Чину
впродовж
50-х років розбудовував і нор мував всесторонню василіян ську працю в краю й поза йо
го границями і за океанами,
поки в 1931 році не переніс свого осідку до столиці като лицької Церкви, залишивши
тут уже тільки протоігумен ський уряд для матерньої га лицької провінції в повному її розквіті". (З
книm
о.
Михайла
Ваврика "По Василіянських монастирях", Торонто с.
1959 р.
41- 42). Нині
Святоонуфріїв-
ський монастир у Львові роз будовується в якісно нових умовах української незалеж ності. Це бачимо із фотогра фій
нашого
фотокореспон
дента Йосипа Марухняка.
12
КВГГЕНЬ1W2
''МіСіОНАР"
КВtrЕНЬ 199-2
13
''МіСіОНАР"
ХРИСТИЯНИН В КОНТЕКСТі с
постерігаючи світ, людина переконується, що він живе і діє за законами буття, гармо нійно поєднуючи в собі все, що існує. В цьому
вивчаючи світ природним розумом, доступними методами та засобами; досліджуючи і заглиблю
ючись у Боже об'явлення
- Біблію.
із Біблії дізнаємось, що людина - творіння
rармонійному всесвіті живе і діє й вона сама. Вся ця злагодженість і доцільність світу цілком при
Боже: "Тоді Бог утворив чоловіка із земного поро
родно викликає в людини здивування і цікавість
ху та вдихнув в його ніздрі віддих життя і чоловік
та запрошує людину до дослідження і вивчення
став живою істотою." (Буття
джерел цієї чудової гармонії. Людина пригляда ється до світу, вивчає його і бажає заглибитись у
Богом із мертвої матерії, а потім ожи~леної ду хом Божим. Таким чином, гармонійно синтезує в
самі основи всього того, що її оточує. Людина ро
собі щось із двох світів: матеріального і духовно
2,7) Людина створена
бить спроби придивитись до світу начебто "зі сто
го. Людина неначе стоїть на межі двох сфер
рони", піднісши свою думку понад світ і огляда
терії і духа. Така інтегральність людини не ви
- ма
ючи його неначе з далекої перспективи. Беручи
падкова, бо, синтезуючи в собі два світи, людина
під увагу фрагментарність,' обмеженість та тим
повинна б з ними спілкуватися. Це спілкування,
часовість всього, що існує, людина приходить до
чи причастя, здійснюється в двох напрямках
висновку, що всесвіт створений Богом, або інши
верmкальному і горизонтальному.
ми словами
погляд виглядає, що два твердження виражають
Причастя зі світом нижчим від рівня люди ни та із світом вищим - це і є вертикальний на
одне і це саме поняття. Але насправді це не так.
прямок. Горизонтальний
Переконуємось, що друге твердження вміщає
рівним людині, з іншими людьми.
- Бог є Тв.орцем
всесвіту. На перший
щось більіпе, ніж перше, Повне поняття Бога-Творця має в собі дві важливі приJ<!dети, і при цьому кожна з них є не
обхідною. Першою прикметою є це, що Бог ніко ли не ототожнюється із всесвітом. Світ не може бути ні частиною Бога, ні формою існування Бо
rа. При цьому ця різниця є субстанціональна, а
-
-
це причастя із світом
Причастя зі світом нижчим: із світом мінера лів, рослин і тварин відбувається щоденно. Лю дина споживає їжу, воду і тим самим підтримує своє життя. Таким чином, бачимо велике Прича стя Життя, коли б не було цього причастя, не бу ло б самого життя. Але це - не тільки причастя життя, а й причастя Жертви, всецілого посвячен
не прикметова. Друга прикмета повного поняття
ня нижчого світу для вищого. Узагальнюючи,
про Бога-Творця полягає в тому, що відокремле ний від субстанції всесвіту Бог, помимо всієї ціл
можна сказати, що нижчий світ служить для лю дини. Далі відбувається спілкування по горизон
ковито іншої натури, не існує поза чи понад всес
талі
віту, а є у світі; глибин110 проникає у все, що скла
Нам відомо, що коли б не було інших людей, то
дає всесвіт. Тому можна б сказати, що світ існує в Бозі, а Бог існує в світі. Тому можна б сказати про
її існування є батьки. Стаю людиною, спілку
це словами Апостола Павла: "У ньому бо живе
ючись з іншими людьми; стаю більше людиною,
мо, рухаємось й існуємо" (Діян.17.28) "Він є ближ че нас, ніж ми самі до себе," - говорить свАвrу
ших людей, щоб ствердили мене як людину. Це
-
причастя із світом рівним собі, з людьми.
не було б нас, бо для кожної людини принципом
спілкуючись з іншими людьми. Мені треба ін
Найбільшою загадкою для людини є вона са
причастя можна б назвати причастям Самосві домості. У своєму свідомому відношенні до лю
ма. Звідки походить Людина? Хто так ТL'Jрчо і
дей, людина проявляє любов як свою велику вар
розумно "побудував" її? Який зв'язок цього, що
тість, її ознаку. Людина мусить віднайти себе в
оrочує її з нею самою? Яке завдання людини в
цьому контексті любові, бо в протилежному ви
цій гармонії всесвіту? Яка її ціль? На всі ці запи тання дуже праmе людина дати відповідь, як до повнення процесу свого самопізнання. Свій по
падку не буде щасливою: вона бажає любити і са ма праmе, щоб її любили. Тому це причастя з ін шими людьми можна б назвати Причастям Лю
шук відповіді людина здійснює двома шляха.~и:
бові.
стин.
14
КВітЕНЬ1W2
''МіСіОНАР"
ВСЕСВіТНЬОЇ ГАРМОНЇЇ Але спілкування людини по вертикалі ніко
любові, вона закривається в собі, стає самотньою
ли не буде повним, коли буде обмежуватись тіль ки причастям із нижчим світом. Людина повин на спілкуватись і вверх - по вертикалі із світом вищим - з Абсолютом, з Боюм. Без цьою інтим ною причастя людіt:на не може бути повністю
і нещасною. Трагедію її стану поглиблює ще й відсутність моральних зв'язків із Боюм, людина сама себе свідомо позбавляє духовною життя, наступає криза, вакуум, дефіцит тою, що досі чи
людиною, не може стати щасливою. Цим гли
нило її.людиною. В цьому жалюгідному стані во на робить спроби відшукати якусь компенсацію
бинним причастям з Боюм людина підноситься
свою духовною юлоду, спраm Бога, гарячково
понад матеріальний світ, повністю проявляє в
шукає її, та ... не може знайти. Тоді вона творить
собі свою духовність, стає одухотвореною і гармо
ідолів, які, на її думку, повинні б заступити в її
нійною істотою. Саме це причастя сприяє возви
житті Бога і все духовне життя. Людина грішить
шеності людини, її моральній чистоті і безсмерт
трьома катеюріями гріхів: гріхами багатства, шу
ності. Оrже, це причастя можна б назвати При
кання власної слави та розкоші і гріхами праг
частям Щастя.
нення володіти іншими людьми, гріхами влади.
- верти
Вона не тільки порушує первісну гармонію між
кальному: причастя із нижчим світом та вищим
собою і навколишнім світом, але й цей )(аос і дис
Таким чином, у цих двох напрямках
світом, та юризонтальному: причастя із світом
гармонію поширює серед інших людей, тоді на
рівним собі, з людьми, і створюється всесвітня
ступає
гармонія, зреалізована Боюм у величному акті
зв'язків, хаос, зло і гріх. Наступає юстра потреба
ціла
лавина
дисгармонії,
,
порушення
творіння. "і бачив Бог. усе, що створив: і воно бу
негайною налаюдження цієї гармонії всесвіту,
ло дуже добре." (Буття 1,31) Ця гармонія всесвіту графічно нагадує хрест - Хрест Синтезу всесвіту,
реставрації всіх глибинних зв'язків, глобальною причастя всьою створеною світу. Виринає необ хідність плану спасіння людства. Треба, щоб роз почалась ціла історія Відкуплення . .Людство саме
в епіцентрі якою стоїть людина. Тому цю систе му світосприймання і рефлексії можна б назвати
не знаходило ні шляхів, ні методів, щоб подола
"юмоцентричною".
Але досить часто людина зриває Це прича
ти, або бодай загальмувати цей хаос, і тому сам
стя із всесвітом і стає·не істотою причастя, а істо
Господь Бог вирішив створити план Економії
тою еюістичною, закритою в собі, самотньою.
Відкуплення людства - налаюдження всесвітньої гармонії. Всевишній забажав сам Особисто взяти
Вона перериває зв'язки, порушує гармонію всес віту і чинить гріх. Гріх є дисгармонією. Адже ж людина свідомо перериває такі необхідні зв'язки.
участь у реалізації цьою плану. історія Відкуп лення, примирення людини з Боюм розпоча
Вона зберігає лише зв'язок по вертикалі, вниз - із світом нижчим і тим обіднює себе і деградує. На
лась.
вершку цієї піраміди нижчою світу людина ба
Ним спілкувалась, щоб людина з Ним розмовля ла. Сам Творець перший заюворив до перших
чить тільки себе, як завершення і "вінок" приро ди, а все інше: мінерали, рослини і тварини слу
Господь Бог створив людину, щоб вона з
людей: "і блаюсловив Бог іх і сказав: "Будьте
жать тільки ій. Я:к результат такої дисгармонії, приходить терпіння, настає хаос і. як кінцевий ре
плідні й множтесь і наповняйте землю та впо
зультат
смерть. Ця смерть є не стільки фізіоло
Старою Завіту бачимо, що Бог звертається до
гічною, скільки духовною, моральною. Людина
людини з пропозицією налаюдження первісної
зруйнувала глибинне причастя із людьми, бо на
гармонії: "З'явився Бог Авраамові і сказав йому:
-
магається
іх
використовувати
з
метою
своїх
низьких еюістичних амбіцій, бажає вчинити ін ших людей слугами і знаряддям у досяmенні
своіх ц:Лей. Вона вже не спроможна любити ін
рядковуйте її собі." (Буття
1,288)
Часто в історіі
"Я зроблю союз мій між мною і тобою і розмножу тебе вельми." (Буття
17,1-3).
(Закінчення на
16 стор.)
ших людей, тому не творить із ними спільноту
КВіrЕНЬ 1992
15
"МіСіОНАР"
ХРИСТИЯНИН В КОНТЕКСТі
ВСЕСВІТНЬОЇ ГАРМОНії (Закінчення. Поч. на
14-15 стор.)
Бог через Авраама налагодив зв'язок люд
ства з Собою. Слово "союз" в світлі цих подій на лежить розуміти як реставрацію гармонії між ~ гом і людьми. Пізніше Господь розмовляв 1з Мойсеєм, якому наказав вивести свій вибраний народ із Єгипту: "Я
-
Бог батька твого, Бог Авра
ама, Бог ісаака, Бог Якова. іди ж, оце пошлю.тебе до фараона, щоб вивів ти народ мій, синів Ізра
їля з Єгипту". (Вихід 3,6,10). Свою волю стос?вно долі свого народу Господь виявив у Запов~дях, котрі дав Мойсеєві на горі Сипай. Свою волю Господь виявляє через пророків, які в ім'я Бога виявляли віру народу в одного Бога: "Я є Господь
Бог, нема спасителя, крім мене! Я
- Господь, <;вя
тий ваш, Творець ізраїля і Цар ваш!" (Іса~
43,11,15). Пророки закликали народ до покаяння 1 проголошували близьку кульмінацію плану спа сіння. Господь наближав час, коли людство стало
готове до прийняття довгоочікуваної програми Спасіння в цілості. Прийшла "повнота часу", і на світ появилась радикальна особа, котра вповні відновила причастя з Богом і людьми. Ця особа
-
Марія. Вона через свою непорочність відновила гармонію людини з Богом, але тільки однієї. лю дини. Як налагодити таку гармонію між ВСІМА
людьми і Богом, вона не знала і не могла цього здійснити. Але Марія як одинока людина стала включена в план Економії Спасіння і стала ма
тір'ю Месії. Марія дарує світові To,ro, хто знає і вміє завершити план Спасіння - Ісуса Христа, який є втілений Богом. Він сам вирішив віднови ти первісний зв'язок людини з Богом і людини з людиною. Саме в Хресті відновлюється і завер шується причастя, "союз" з Б?гом ~ при цьому за вершується остаточно, _НАВІКИ,
1 не
може вже
ніколи бути перервав~. Ісус Христос став нашим примиренням з Отцем, навчив людину, як відно вити гармонію всесвіту, як реставрувати зв'язки з
Богом і з людьми. Це глибинне причастя Хри
стос зреалізував своєю Особою і тим вк~ав шля~ для людини. Знаючи, що людина нашвматер1альна, Христос зматеріалізував і закумулював це
16
духовне причастя людини у При;астя Нового Завіту, реальне причастя - Євхарист1ю. Вже Євхаристію ·можна розцінювати як зо бов'язання і необхідність стати моральною люди ною щоб увійти у причастя з Христом, людина
'
повинна
стати
морально
чистою
'
людиною.
А
очищення ніколи неможливе без навернен~я, без покаяння. Тому першими кроками до вщнови
гармонії моралі є зміна способу мислення, звер
нення свого погляду на Христа і його навчання та глибинне навернення. Тому Христос і закли кає: "Покайтеся, бо Небесне Царство близько."
(Мт
4,17)
Навернення полягає у зміні способу ду
мання: з егоїстичного на автентично-христи~н
ський, люблячий спосіб, на участь у Причаст1 з
Христом, з Його Тілом і Кров'ю. Тим люди.на вхо дить у центр гармонії всесвіту і щойно тод1 зможе
увійти в причастя з людьми і Богом.
.
Союз і гармонія людини з Богом вщновлю
ється у Христі і через Христа: Він стоїть в центрі гармонії всесвіту і запрошує туди людину. Цю си
стему віднови зв'язку можна б назвати "Хр~сто центрисною". Христос дає приклад, як ув1ити в
цю гармонію. А ключем до цього є любов: "Як Отець мій мене полюбив, та!< я вас полюбив. Пе
ребувайте в моїй любові!" (І~. 15, 9). Хрис~~ со бою нам показує взір гармон1йно люблячОІ Істо ти. Саме любов і робить людину гармонійною в
системі первісної злагодженості всесвіту, в при часті з Богом і з людьми. Тому кардинальним за вданням людини є навчитися любити. "Це моя заповідь, щоб ви любили один одного, як я вас
полюбив." (Їв.
15, 12). Отже, завдання людини в - спромопись на ре
нашому модерному світі
ставрацію моралі в своєму оточенні через любов: Тим людина бере активну участь у продовженш
плану спасіння цілого людства, служить взором для інших, і живим прикладом сучасного Хри
ста, Його втіленням в сучасну людину разом з усіма її проблемами і надіями. Христос через та:
ку людину діє і живе, вчить і любить, терпить
1
воскресає.
о.Йосафат Глуховецький, ЧСВВ КВЛЕНЬ1992
Cecmptt Слу:щебтщі з Українu із Святійииш Отцелt jваном Павлом ІІ.
МАРіЯ в житті СЕСТРИ ЙОСАФАТИ с
естра Йосафата, Перша Служебниця Непо
визначила себе, приймаючи завдання, до якого
рочної Діви Марії, прожила своє коротке
Господь Її покликав: "Ось я, Господня Слугиня" (Лк 1,38). і справді, Сестра Йосафата стає живим
життя під постійним поглядом і материнським заступництвом Пресвятої Діви Марії. Вже з са
прикладом життя й діяльності в дусі євангельсь
мих початків, коли зродилась думка заснувати це
кого служіння для перших Сестер і для всіх Її по
Згромадження, Сестра Йосафата стає тією осо бою, яка здатна дати почин . Вона справді вибра на Богом і Церквою, щоб перевести в щоденне
слідовниць усіх часів. У простоті серця і в глибокій покорі Сестра
Йосафата свідчить словами й ділами, все те, що
життя Харизму цього Згромадження; Марійсько
Пречиста Діва Марія означала в її житті '{И рад
го духа й духа служіння, що бере свій перший
ше ким була Пречиста Діва Марія для неї, а од
зразок і натхнення безпосередньо від Того, хто
ночасно, для кожної Сестри служебниці.
себе визначив Слугою і Тієї, що перша з люд
ського роду у всьому уподібнилася ісусові і також
КВlТЕНЬ
1992
(Закінчення на
18 стор.)
17
''МіСіОНАР" (Закінченця. Поч. на
17 стор.)
Ось як одна з перших ~стер описала ставлення
св. Йосафати до Пречистої Діви Марії. Сестра Йосафата мала велике набоженство до Пречистої Діви Марії і часто повторювала: "Я
ім'я і значення. Це
-
свято Служебниць, день по
святи і віднови посвяти Богові й служінню Божо му людові за прикладом першої досконалої слу жебни1\і. Хоч про глибші мотивації такого пророцтва
все завірила нашій Непорочній Діві Марії". За
нема документів, але думаємо, що про це невк
охочувала Сестер, щоб були вірні й добрі, щоб
жко здогадатися, беручи до уваги те, що вже і са
любили Непорочну Діву Марію, й усе за Її заступ
ме. заснування Згромадження відбулося на свято Пресвятої Богородиці на Успення, начебто Пре
ництвом одержать".
Треба ще особливо підкреслити сильне ба
чиста Діва бажала продовжувати свою діяльність
жання Сестри Йосафати, а тепер кожної Сестри
через своїх доньок, які серцем і душею посвячу
Служебниці - розповсюджувати Марійську на божність, як також набожність до Серця Христо
вались на її службу. Отже, вони мають перед очи
вого,
кінця туземноі мандрівки і віддала свою душу в
а
насамперед,
щодо
введення
травневого
ма приклад Пресвятої Богородиці, яка дійшла до
богослуження чи відорав молебня до Пресвятої
руки Свого улюбленого Сина-ісуса і нашого Царя
Богородиці в травні. Це знаходить підтверджен ня в дописі о. Кирила Селецького, пароха Жуже ля, який у відповідь на заклик отців Василіян
і Господа Спасителя.
Також С. Йосафата після короткого але по вністю відданого Господеві життя, за прикладом
стосовно введення майського набоженства, ясно
Пречистої Діви Марії, перейшовши велике ви
вказує, що ініціаторками цього були в його пара фії Сестри Служебниці. Ось як він каже:
пробування, зросла в вірі та любові, і не лише
"Після правил Сестри Служебниці кожного
вірності Господньому покликові та завданню, яке
дня о
18
годині співають Молебень на честь Бо
словами, але насамперед ділами дала свідчення
Він ій доручив, завдання те, що "завірила нашій
жої Матері. Коли наближався місяць май, вони
Непорочній Діві Марії"; а це означає, що під по
просили дозволу в мене, щоб це набоженство від
кровом Пречистої Діви Марії вона все виконува
бувалося в церкві, щоб нарід міг брати участь. Я
ла, все переносила, все посвячувала на Її честь,
не мав причини, щоб забороняти це. Вони приб
тож і останній день свого туземного життя також
рали ікону Божої Матері, народ масово сходився
посвячений Пренепорочній Діві Марії.
до Божого Дому й піснями возвеличував Царицю неба ...".
Ось так Господь обдарував наш український народ, кличучи з нашого народу синів і доньку,
Нема сумніву, що душею цієї пропозиції, чи
щоб дати почин тій новій першій місійній черне
радше просьби, була Сестра Йосафата, яка відпо
чій родині, а саме: - о. Єремію Ломницького, ЧСВВ, ревного мо
відала за Згромадження, а сама вже здавна була у Львові, звідки вона походила, ощі Василіяни
наха, горливого місіонера, великого любителя людських душ, який хотів "стати усім для всіх,
вже кілька років перед тим були ввели це набо
щоб всіх зискати для Бога".
ознайомлена й захоплена цим набоженством, бо
женство на честь Пречистої Діви Марії.
- о.
Кирила Селецькоrо, всім відомого діяча
Хоч дуже не вистачає документів відносно
який не жалів праці, щоб піднести свій народ,
нашої теми, однак, очевидним свідком і одночас
якого після Бога любив цілим серцем і душею і
но дорогоцінною спадщиною є тепер саме життя, переповнене і оживлене Марійським духом, від самих вже початків, коли Господь виявив свої улюблені задуми, користуючись тими трьома особами, що в єдності духа і в щирій співпраці
якому повністю посвятився. Однак, щоб ця харизма могла втілитися, зро
здійснили вони це Боже діло: Згромадження Се стер Служебниць Непорочної Діви Марії.
Коли взяти
під увагу життя й діяльністі.
сти, Боже Провидіння вибрало й приготувало
жінку, яка є для всіх часів, і дух якої сьогодні оживає та продовжується і буде продовжуватися у всіх поколіннях Сестер Служебниць, а саме:
- Сестру Йосафату Гордашевську, надзвичай но чуйну на потребу свого народу, який сердечно
Сестри Йосафати та її щире дитяче ставлення до
любила чи то в своєму краю чи в тих, що знахо
Пречистої Діви Марії, то велике значення має та
дились далеко поза океаном.
кож передбачення нею своєї смерті на саме Бла говіщення. Це свято якраз визначає Харизму,
18
Сестра Луїза
Служебниця
КВП'ЕНЬ
1992
[11С12Кt1ІІІ
ЗА УКРАЇНСЬКИЙ ПРАПОР (Їз спомину-пережиття о. jzнатія Теофана Янтуха) це страшного повоєнного 1948 року, на д іялося свято мученика Пасива, перед Преображен
знайшли, засуджується священик Янтух Йосиф
ням Господнім у Гошівському монастирі.
волі". Перед моєю уявою постав синьо-жовтий ... і
Миколайович,
1918
р.н. на
10
років позбавлення
Прийшла до мене, наймолодшого священи
колір синяків від недавніх побоїв, і жовтий від
ка, в келію таємна ревізія НКВД, перешукала все
злості і мстливості, але треба було все стерпіти,
і знайшла в шафі с51ньо-жовтий прапор. Див ним-дивом, більше ні в кого з отців і братів ревізії
все простити, як Христос Господь прощав. і знов перед уявою постала дорога на Камчатку, або в
не було. Арештували прапор, мене і добродія
Норильськ, або на Соловки, де мучився останній
Маркела Костіна в Болехові. По дорозі до місця
кошовий отаман Калнишевський аж
ув'язнення мене, хворого на легені, mали пішки
була для мене велика честь їнський прапор.
близько
5
км. У дорозі я дуже занеміг, охляв. У
тюрмі конвой змилосердився наді мною, дозво лив переодяпися
...і
".
- сидіти ·
28
років. Це
за свій укра-
Але, на щастя, попав я в Горьківську об
ласть. У лаrері був приз:начений клінічним лабо
.
ось почалися допити. Коли прапор роз
горнули на підлозі, то був такий довгий
рантом. Обслуговував дві тисячі в'язнів і вільно
- біля 5 м,
найманих. Ставлення до мене, як до священика,
а завширшки - 2 м. Зі страху в мене волосся ста ло дибом, і ще тепер стає, як це згадаю, бо мені
з Божої ласки, було добре, як з боку наглядачів, так і з боку всіх ув'язнених. Після 6 років тюрми, за слабким станом здоров'я, мене звільнили.
здалося тоді, що мене розстріляють. Це ж наці ональний
прапор,
Слідчий Свистун
зненавиджений
ворогами.
високий, трохи старший від
-
Дев'ять років писав я в різні інстанції, щоб мене оправдали. Та відповіді надходили, що я спра
мене чоловік, задавав питання. і ось він каже
ведливо засуджений за жовто-блакитний стяг. і
слова, від яких у мене серце забилося ще дужче:
все ж таки через
"Візьми, стань на прапор, потопчи його, і я тебе
СРСР визнала мене несправедливо судженим. Я
зараз же відпущу до мо"настиря".
отримав реабілітацію. Сталось це
У глибині душі відізвалися, далися чути сло
ва: "О, Україно, о люба ненько! Тобі я присягав
9 років
президія верховного суду
1965 року...
Роки йдуть, все страшне заб~ається. Тільки пам'ять нагадує, який Бог справедливий і мило
на вірність, ще будучи малим хлопцем з Макси
сердний. Бо те, що раніше і не снилось, тепер чу
мовичем Леонтієм ..."
дом здійснилось. Тоді страшно було і подумати, щоб цей наш національний прапор міг десь віль
"Трупом впаду, а· не потопчу",
- відказав я
розлюченому енкаведисту. Тоді він зі злості вхо пив крісло, відступився до стіни і намірився ки
но висіти, за який я стільки сидів у тюрмі. А все
-
нути ним у мене. Я схилився під стіл, але гуркоту
таки не даремно я за нього сидів і страждав. Тепер ми бачимо, як він спокійно лопотить
крісла не почув ... Сталося чудо. Якась невидима
на вітрі своми жовтими, як лан украінської пше
сила зупинила цього безбожника перед злочи
ниці і синіми, як безкрає небо, кольорами над
ном. А, може, йому пострахом, як і мені, став
вільною Україною, і не де інде, а на куполі Вер
синьо-жовтий прапор, який лежав на землі між
ховної Ради нашої держави, у золотоверхому гра
ним і мною ... Чотири місяці я пробув у камері "тимчасово
ді Києві, та по всіх містах і селах української зем
го слідства" в івано-Франківську. і ось вирок суду:
Так, Боже Провидіння безконечно милосер дне! Воно завжди дбає про тих, хто вірить у Бога.
"За речовий доказ
КВЛЕНЬ1992
-
прапор
(corpus delicti),
який
лі.
19
І11•111~(1>1ІІF,І1С1]ІІJF;І
ВЕЛИКОДНt ДЗВОНИ Українська вел11кодня, як і різдв'яна поезія
-
но ефір укра"інськоі землі на Великдень. Отой
це не довільна людська дума, в11сказа11а поепrч
дзвін-передзвін - це сурма хр11стиянськоі великод
ними образами і формам11: це передовсім поезія
ньої перемоm ЖІІТТЯ над смертю, якої гаслом ста
текстів, поезія змісту. Українська великодня поезія найперше ж від значається бадьор11м, тріумфальн11м тоном, як і
ють два слова: "Христос воскрес". Це гасло самоз розуміле, загально зна11е, загально пр11ємливе для всіх: "Христос воскрес".
належить оспівуванню перемоm; це немов героіч
Важливим елементом Великодня є наша на
ннй епос християнства. Їй притаманний радісний
родна ш1санка і великодні хороводи-гаІілКІt. і ще
характер, з усіма зовнішнім11 атрибутам11 і в11ява
додамо сюд11 оспівування весн11, квіття, зелені,
ми радості в людському ЖІtпі: світло, ясність бар
тепла, пробудження жнття, які повністю гармоні
вів, музикальність, яскравість кольорів і звуків. і
зуються з моп1вам11 Вел11кодня і воскресіння
наші поети на різні щщ11 стараш1ся передати ук
встання з rробу.
- по
раїнській людині ці елементи, з майже монотон
Пропонуємо читачам "Місіонаря" перлини ук
ною настійливістю, вкладаючи у неі якусь нову
раїнсько"і духовної поезії із збірКІІ-антолоІіі "Ве
рису
ш1кодні дзвони", яку уклав чернець-василіяни11 о.
-
думку. Можна сказати, що rромадсьКІІМ
спільним виявом ц11х настро"ів є гомін дзвонів;
Гліб Гр11rорій Юнах, а в11дали отці
отой великодній передзвін, яКІІй зал11вав зв11тяж-
1968 р.
Богдан ЛЕПКИЙ НАГОЛГО1У Голrота, хрест,
Вас1шіяни в
А Ти мовчиш,
Здригаєшся, мов трус,
-
Га! Ти не Бог,
Лиш Назарей, ісус;"
•••
Страшні кроваві сни ... Товпа реве: "Распни! Распни! РаспниГ'
Голrота, хрест,
t розп'яли ...
Бо сліпі вони ...
Страшні, кроваві сн:И ... Прости їм, Боже,
На голові вінок, По каплі кров
Спливає з колючок. Товпа реве:
"Коли Ти Бог еси, То злізь з хреста
t сам себе спаси!
Якщо не Бог, А лиш юдейський цар,
То військами
На ворогів удар!
20
Тарас ШЕВЧЕНКО
ВОССГАВ ОТ ГРОБА Тоді вже сходила зоря Над Вифлеємом, Правди Слово, Святої Правди і любови,
Зоря всесвітняя зійшла,
і мир і радість принесла На землю людям.
КВfrЕНЬ 1992
І1JМJІІІt(1>1ІІF;І1С1]8JJ;І Фарисеї
Олені бродять в березневім сонці.
і вся мерзенна іудея
і стилізовані сплітаються сади
Заворушилась, заревла,
У маєві rустих обрамлень, Мереживом найтоншим мерехтить Геометричний космацький орнамент.
Неначе гадина в болоті,
і Сина Божія во Плоті
... і я поплив у світ дитячих мрій,
На тій Голгофі розп'яла Межи злодіями.
На білі колискові оболоні: Котились писанками із гори
t спали Упившись кровію, а Ти Восстав от гроба! Слово встало.
і Слово правди понесли
Ясні сонця у мамині долоні.
ЛесяХРАПЛИВА
По всій невольничій землі Твої Апостоли святії.
ВЕЛИКОДНЇ ДЗВОНИ Дзвонять дзвони у Карпатах Це велике всім нам свята. Дзвонять дзвони на Підляшші Що сповнились мрії наші.
Леонід ГЛЇБЇВ ХРИСГОС ВОСКРЕС! Христос Воскрес! Радійте діти, Біжіть у поле, у садок, Збирайте зіллячко і квіти, Кладіть на Божий хрест вінок. На вас погляне Божа Мати, Радіючи, з святих небес, Збирайтесь діти! Нум співаm: Христос Воскрес! Христос Воскрес!
-
Дзвонять дзвони на Волині Що Христос воскрес нам нині.
Дзвонять дзвони на Поділлі
-
Загибать ворожій силі. Дзвонить дзвони у Полтаві Ще воскреснуть нашій славі. Д::-вонять дзвони у Кубані:
- Україна знов повстане! Дзвонять дзвони аж до моря:
- Не буде недолі - горя,
Їгор КАЛИНЕЦЬ
і задзвонять золотії
Дзвони волі
ПИСАНКА
} Софії!
Виводить мама дивним писачком
На білому яйці воскові взори. Мандрує писанка по мисочках
із цибулиним золотим узваром, З настоями на травах і корі, На веснянім і на осіннім зіллі
і писанка оранжево горить
-
У філіграннім сплеті ліній. То вже вона як дивовижний світ, То вже дзвенить як зrусток сонця, Буяють буйно квіти у росі,
КВЙЕНЬ 1992
21
1ІІОtх1JQ~МІІІІІІК.~С1ІІ1ІМ1 ВЕЛИКОПОСНі місії З
22
по
29
березня в церквах св . Андрея і св.
Онуфрія у Львові відбулися великопосні Місії .
.~они
проходили за такими темами: "Місії в укра
шському народі", "Людина
-
храм Духа Святого"
"Гріх - переступ проти Духа Божого", "Покаяння~ це нове хрещення св. ·духом", "Життя в Дусі Свя
тому", "Дух Божий зціляє", "Божий Дух діє в Цер
кві Христовій", "Причастя в св. Дусі - досконала єдність". Місії були наповнені багатоаспектними п~вчаннями - для дітей, для молоді, для чолові кш, для жінок, для лікарів, для інтелігенції тощо. Місії проповідували отці Василіяни з Крехівсько го святомиколаївського Монастиря о. Теодозій, о. Григорій, о. Діонізій, о. Тарасій, о. Авrустин. Вони закінчилися апостольським благословен ням і повним відпустом.
Omeii1• Августин Діткун
ЧСВВ з діточкалш села
Красієво з івано-Франківщини, які 11рийняли Перше Св. Причастя.
ГОШіВСЬКЕ ДИВО
конференції монахам і монахиням та єпархіаль
Вже півтора року відновлюється Гошівський монастир. За цей час відремонтовано каплицю та доокільну територію. На викінченні корпус, де колись проживали монахи. Складніше реставру вати церкву, бо бракує будівельних матеріалів, висококласних спеціалістів. Крім цього, ведуться
іншігОсподарськізабудови . Духовне та релігійне життя монастиря з кож ним днем збагачується. Не так давно ощі встано
вили фіrури Матері БОжої та ісуса Христа, які ви готовлені в Тернопільській області. Майже щод
Н!f ~о Гош~ва при~одить чимало людей з усіх
ним священикам, прочитав понад
доровленнями. Кожен, хто прибуває на Ясну го ру, поклоняється Пречистій Діві Марії, дякує їй за численні ласки і добродійства, які отримує в
своєму житті.
доповідей
і радіо.
У дні серпневого перевороту о. Авrустин Діт кун перебував у Києві і мав блискучу доповідь про Боrа, в якій, зокрема, арrументовано довів антихристиянську лінію партії більшовиків. При
сутній у залі народний депутат України ігор Дер кач після виступу отця Авrустина сказав, що те пер загибель комунізму є неминучою. Незабаром преподобний о. Авrустин Діткун знову приіДе з духовною місією на Україну.
ХРЕСНі ДОРОГИ
юнцш Украши на вщпусти. Адже це місце усла
вилося появою .Матері Божої та численними оз
312
у різних містах і селах. Виступав по телебаченню
3
травня ц.р. при Крехівському монастирі
кожної
останньої
неділі
місяця
відбуваються
Хресні дороги за духовне JJідродження українсь кого народу. Багатотисячна громада з навколиш
ніх сіл заповнює стежини монастиря, щоб разом
НА Рідній ЗЕМЛі
з отцями, братами помолитися за мир та згоду в
сло
україн1:ькому народ~ за Християнську Родину, за добрих провідників у політичному та громадс
Три місяці перебування в Україні о. Авrусти на Діткуна з Бразилії були відзначені величезною
ькому житті. Водночас під час таких заходів можна прид бати . релігійну літературу, з історії Церкви, пізна
"Наш нарід
-є
найкращий у світі",
- такі
ва залишив нам на прощання о. Авrустин.
місійною духовною працею. Преподобний отець дав катехитичний курс для студентів та виклада
чів медичного інституту у Львові, організовував
22
ти засади духовного життя з праць ощів-василі ян о. Тараса Олійника, о. Діонізія Ляховича, о. Теодозія Янківа та інших.
КВ!ГЕНЬ
1992
КАЛЕНДАР НА КВЇТЕНЬ 1 2 З
С
Хризанта і Дарії, мч.
Ч
Оrців убитих у ман. св. Сави, пр.
4
П Якова, ісп. С Василія, свщ.
5
Н
4 ПОСТУ,
б
П
Захарії, пр., Артемона
7 8 9 10 11 12 13 14 15
Нікона, мч. Гл.
4
В БЛАГОВіЩ. ПР. БОГОРОДИЦі С
Собор Арх. Гавриїла. (Поклони)
Ч
Матрони, мч.
П іларіона, пр" Стефана, чуд. С
Марка й Кирила, свщ.
.
Н 5 ПОСТУ, івана Ліст., пр. Гл. 5 П іпатія свт. Артемона свщ. В
Марії Єгиптянки, пр.
С
Тита, пр.
16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26
Ч С
Теодула й Агатапода, мч.
Н КВіТНА (Вербна) НЕДЇЛЯ Гл. 6 Ц
Юрія, свт.,
В іродіона, Агава, Руфа й ін. ап. С
Євпсихія, мч.
Ч
ВЕЛ. ЧЕТВЕР (Страсті)
П ВЕЛИКА П'ЯТНИЦЯ С
Н 21 п 28 в , 29 С ЗО
Микити, пр.·
П Йосифа й Юрія, пр.
Ч
ВЕЛИКАСУБОТА
ВОСКРЕСіННЯ ХРИСТОВЕ світлий понЕділок світлий ВіВТОРОК Агапії, і.11ини й Хіонії, мч. Симеона, Акакія, свт.
длЯдУХОВНОЇПОЖИВИ Святе письмо.
Бог говорить до сво"іх д\тей.
1991 р.
(Біблійні тексти)
Катехизм християнської віри..
1989 р.
1988 р. Божі заповіді. о. Ю. Катрій, ЧСВВ
1991 р.
По Василіянських монастирях. о. М. Ваврик, ЧСВВ 1959 р.
"Так отче" щодня з Богом о. Р. Греф.
історія біблійна Старого і Нового Завіту
1977 р.
о. В. Бурко, ЧСВВ 1965 р.
Журнал "СВЇТЛО" (Канада)
1991 р.
Від РЕДАКЦіЇ: Шановні читачі! Вище згадану решпину літературу Ви можете придбати у Василіянських монастирях, а також у нашому монастирському кіоску.
...................................................................................................................................... ···························~·········································································································
і і і І І І і І І І І І І І І І! ! І ! І І І І І І І І І ІШІ І І І І І І І І І І І І І І І І Іі іІ! і ! Іі і і і! і і і і і і І іІ
::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::: ііііііПііПіііППіііі!ПіііііііПіііПіііііПіПіііПіііііііііііііііііііііііііННііііііПіПііііііПііНіііііНННННПііііі~~П
ПШШШ!!НШШПШ!ШШ!!Ш!ШШІ::шш-:шшшп1==•і:!!Ііl]=ш:щ1rІ:::::щшш!!ПШШШіііПШШіііШШПШ ............................................. ... .. .. . .............................................. ............................................. ... ....... ... .................................................................. ............................................... :::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::: ::: : . :::: ::: ·:::·:::: :::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::
ШШШШШШШШШ~ШШШШШШ~ш!~~~н1~!~н~Шш~Шш~~Ш~~шШШШШШШШ~ШШШШШШШШ1
Український католицький місячник
Видають ОО. Василіяни
:::::::::::::::::::::::::::::::::::::::··· ::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::: !іі~ііііііііііііііііііііііііііііііііі:: iiiiiii.iiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiifiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiii :::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::
ШШШШШШШШШнШШШ~ШШШШШШШШШШШШШШШШШШШШШШШШШШШШШШШ
Сторінка Апостольства Молитви ................................................ 2, . г~сть
Редколегія:
до
4 В ас - "М"1с1онар . "..................................................................... 3-4
о. Да.м'ян Богун, ЧСВВ
о. Теодозій Янків, ЧСВВ
(головний редактор)
о. Йосафат Глуховецький, ЧСВВ (співредактор).
Христос Воскрес .......................................................................................... 5 о. Василій Мендрунь, ЧСВВ. Протоігумен
Свята служба Божа ................................................................................ 6-7 Важливі події і дати з історії Василіянськоrо Чину ......... 7-9
Монастир св. Онуфрія у Львові .......................................................... 9 (новітня хроніка) -
о. Дам'ян Боrун, ЧСВВ,
о. Маркіян Коrут, ЧСВВ о. Григорій Планчак,
Хліб Щоденний ..................................................................:............... 10-11 -
о. Діонісій Ляхович, ЧСВВ
чсвв
'
Святоонуфріївський монастир у Львові .............................. 12-13
У праці над номером
(фоторепортаж)
Християнин у контексті Всесвітньої гармонії ................ 14-16 о. Йосафат Глуховецький, ЧСВВ
допомагали:
Мар'ян Лозинський,
Марія в житті сестри Йосафати ............................................... 17-18
Михайло Присяжний,
Сестра Луїза, Служебнzщя
Ольга Федик.
За український прапор ..........................................................................19 о. ігнатій Янтух, ЧСВВ · Великодна поезія ................................................................................ 20-21 (коротеньк_а антологія)
Адреса редакції: м. Львів, 290(Ц9
·~ ··- ..;........................................................................22· Ін фо рмац1ина моза1ка (добірка повідо.млень)
·
вул. Б. Хмельницького,
36
Святоонуфріївський монастир ОО. Василіян тел.
79-85-83.
Реєстраційне свідоцтво ЛВ - No 122
• Передруки і переклади дозволені за подан ням джерела. Статті з поданими іменами авто рів не конче висловлюють погляди редакції.
Жовква, книжкова друкарня
Редакція застерігає собі право виправляти мову і скорочувати н~іслані матеріали.
Зам.
992.
•