Місіонар 06 1993 by mykolaslotvinskyy

український католицький часопис

№

4(13)

ЧЕРВЕНЬ

1993

рік заснування

1897

.......................................................... ·························································· .......................................................... .......................................................... .......................................................... ·························································· .......................................................... .......................................................... .......................................................... .......................................................... :::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::іі:::::::::::::::

Український католицький

''!,:::1:::,іІі:,::::і::,~:,І,,~,І:І . . . . . .

часопис

Намірення Апостольства Впдають ОО. Васплішш

молитви на червень о. Йос11ф Буда й. ЧСВВ

.".""".""."""""""" 1

Папа іван Павло 11 навчає """""""". 3 На загальній авдієнцїі з святішим

отцем ".""".""""".""" .. ".""""""."""""""" ... 5 Перші Місіонарі Пресвятого Серця

ісусового "".""""""""""""".""""".""."""". б

о. Да.11 'я11 Богу11. ЧСВВ

Священик

- це твір безконечної любови """"""""""""""""""""""".""""".". 9 М. Люїза Мартрета Клярет

Всесвятий добрий і животворний

дух

........."." .. "." ................. "... "........... ".......... 13

о. Василь Дрі611тьк11й, ЧСВВ

Сенс історії і християнство

"""""". 15

о. Діо11ісій Ляхот1•1, ЧСВВ

Життя св. Василія Великого

""""". 19

Павло Аллярд

"Я був подорожній, а ви не прийняли

мене ... ''." ..... "....... ".. """."." .... "." ........ ".. ".... о. іван Новm\, ЧСВВ

Невідомі шедеври Зашківської

церкви."" ... "............ """".""."."""..... "..."...

Адреса редакції: м. Львів,

290019

пул. Б. Хмелм1иц1>кого,

36 Сnятоонуфрїївський монастир оо. Василіян тел.

72-95-69.

Й. Воро6ець

Голос Твій, Господи, почув я

""""" 27

о. Мар'я11 Чор11яю, ЧСВВ

Подяки за вислухані молитви

""." 29

Духовне очищення в Крехівській

обителі """"""."."""."""."""".".".""""."" 30 інформаційна мозаїка """";.""""."". 32 •

Передруки і переклади дозволені з<J

подашшм джерсю.1.

• Редакція застерігає собі праnо nиправ· ляти моnу і скорочуnати надіслані матері ал11.

'' с.' u111 :ш, t111«011«•1111.1t•>111111111 МОЛИТВА ЩОДЕННОГО

ПОЖЕРТВУВАННЯ ДЛЯ ЧЛЕНіВ АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ.

О, божественне Серце ісуса! У злуці з т11м 11аміре1111ям, з якнм Т1і на землі від давав славу Богові і тепер щодешю відда єш в Пресвятій Тайні Євхаристії, жер твую Тобі через Непорочне Серце Пречи стої Діви Марії всі свої молитви, справи, слова, думки й терпіння 111111іш11ього дня у шшагороJtУ за всі з11еuаш, образ11 і кривдп завдані Тобі. Жертвую їх особливо за святішого Отця Папу римського, за святу Цср~.ІJу, за навернення гріuшшdв і у всіх 11амірс1111ях Апостольства Мош1тu11, 11р11з11аче11их на цей місяць і на сьогодніuшій день.

Пресвяте Серце ісуса і Марії, спома

Оце, Серце, що так ду:же

11олюб11ло людей".

гайте св. ЦepJS.ІJY і Україну! Святий Иоснфе. Покровитешо і За стушшче приятелів Ісусового Серця, мо ли Бога за нас. Свят11іі Архангеле Мих_аїле, св. Мшю лає, св. Володнмнрt, св. Иосафате, За стушшкн України, моліть Бога за нас.

НАМЇРЕННЯ АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ НА ЧЕРВЕНЬ: Загальне: ЩОБ ВЇДПРАВА ЄВХАРИСТійНОГО ТАЇНСТВА ВИЯВ ЛЯЛА СЕБЕ В РОЗУМіННі ЖЕРТВИ, ПРОСЛАВИ, ПОДЯКИ і ПРИ МИРЕННЯ.

На пам'ятку визволення з Єгипетської неволі приказав Господь жи дам вбивати щорічно в жертву пасхальне яп1я; так само хотів Бог, щоби на пам'ятку виз~олення людського роду з неволі злого духа, принос11шtсь окрема жертва. І щоби ця жертва пригадувала нам хресну жертву Ісуса, установив її Спаситель у день перед своїми гіркими стражданнями. Тому, що не всі вірні могли бути присутніми при хресній жертві, то Христос по старався про те, щоби всі змогли бути пр11- її безкровнім відновленні і че рез те ставали б учасниками таких самих заслуг, якби стояли на Голгофі під хрестом.

Св. Апостол Андрій сказав до цісарського намісника, що змушував його до складання жертв ідолам: "Я не жертвую на жертівнику ВсемогучоЧЕРВЕНЬ

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ му і Прапдипому Богопі ні м'яса волів, ні крові козлів, але непинне Яшя Боже."

Коли Папу Сикста пели на мученичу смерть, біг за ним диякон св. Лаврентій, кличучи: "Святий Отче, без мене підходиш, але пригадай собі, що без мене ти ніколи вс складап Найсвятішої жертви". Найдавніші св. Отці згадують про жертву Сп. Літургії, Папа Леп Вели кий каже: "Ця одна жертпа Тіла і Кропі Христа перепищує псі інші жер тви". В Сл. Божій як жертвуючий, так і жертва має безконечну вартість, бо ним є Той, про Котрого гопорить сам Бог-Отець: "Це є Син Мій любий, п котрім Я собі уподобап". Однією Сл. Божою піддаємо Господу Богу більше честі, ніж іншими добрими ділами. Побожна участь у Святій Літургії має більшу партість, як напр" кількаднсвве паломвицтпо босоніж до чудотворного місця, •1и строгий піст на хлібі і поді через цілий рік. Сп. Літургія породжує для нас Пресвяту Євхаристію. Пресв. Євхари стія - це життя Св. Церкви. Пресв. Єпхаристія - це душа кожної єпархії. Пресв. Єпхаристія - це серце кожної парохії. Без П респ. Євхаристії ми бу ли б дуже бідні. Не хочу тут писати якісь осудження чи упередження супроти єван гельс1,ких-протеста11тських чи сектантських спільнот чи горомад. Вони теж визнають Христа, як Спасителя людства. Але зайдіть до їхніх церков. Там бракує чогось, що є суттєве для християн, без чого дійсно ми відчу ваємось опущені, осамітнені, сумні, розгублені, безрадісні. Праuда, там ва престолі свічка та uідкрите Св. Письмо. Але там немає іншого світла, яке блиматиме біля киnоту. Та!'1 бо немає кивоту, або, якщо є, то він порож ній. В цих сuятивях немає Ісуса Євхаристійного, якого серце б'ється в шо бові до нас. Св. Василій Велик~1й говорить: "Причащатися кожного дня і бути учасником Тіла і Кропі Ісуса Христа - це річ найбільш спасенна. Бо ж сам Господь сказав: ''Хто Тіло Моє їсть і Кров Мою 11'є, той живе життям віч ним".

Ходім до ісуса. Вів чекає на нас. Відвідуймо Його в Церкпі. Просіl\1,

щоб благословив нас, вашу хюу і вашу працю. Один наш о. місіонер по бупав у ,Хорватії. Він зайшов до ~tісцевого пароха. Одного дня нісля обіду

йдуть в&ни до Церкви відвідати Ісуса Христа. О. місіонер бачить під Цер

квою серпи, коси, жбани і т.11. Питається о. пароха, що це оз1.шчає. Свя щеник з радісною усмішкою відповів, ~цо :1араз сам побачить. І насправді побачив. У ~ркnі rюшю людей. В обідню пору вqни верталися·з поля. Були жнива. Идучи біля Церкnи, пони відвідували Ісуса. І так вони робили завжди. Гарний це звичай.

Візьl\;Іім собі до серця це і так само часто, як тільки час дозволяє, про відуймо Ісуса, утаєшюго в киuоті. А Він за це вже тут дасть нам багато ласк і життя щасливе у вічності. Амінь. Наше: ЩОБ ЗРАНЕНЕ СЕРЦЕ ХРИСТОВЕ ОБДАРУВАЛО НАС

РОЗУМіННЯМ, ЩО БЕЗ НАШОЇ СПіВЖЕРТВИ і СПіВТЕРПіння НЕМАЄ ПРАВДИВОЇ ЛЮБОВі БОГА.

Місійнс: щdБ господь БОГ своєю ЛАСКОЮ СПОМАГАВ Усіх

тих, які ГОТУЮТЬСЯ СТАТИ МАТЕРЯМИ і НАВЧИВ ЇХ ШАНУ ВАТИ ЩЕ НЕНАРОДЖЕНЕ ЖИТТЯ.

о. Йосиф Еудай, ЧСВВ. 2

ЧЕРВЕНЬ

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОІJОГQ,СЕРЦЯ

ПАПА

іВАН ПАВЛО 11 НАВЧАЄ ти, що це є. першорядна їхня по

винність, бо ' основою християн

ського· · життя, · індивідуального і спільнотного, є віра , яка 1щроджу

ється словом Божим, як мовив. ап. Павло: "Як же призиватиму то

го, в кого не увірували? Як увірують у того, що його не чули? А як почу-

ПОСЛАННИЦТВО ПРЕСВЇТЕРЇВ ПРОПОВідУБАТИ ЄВАНГЕЛіЮ Всі, що є членами Церкви, по-

кликані проповідувати Добру Но-

вИну про Ісуса Христа, як напоум-

ють без проповідника? і як будуть проповідувати, коли не будуть по

слані?" (Рим. !о, 1).

ляв ап. Павло, кажучи: "Слово Христове нехай у вас перебуває ·щедро: навчайтесь у всякій мудрості й напоумляйте одні одних" (Кол. 3, 16). Це слово Боже віруючі

Той же Апостол не тільки безу пинно подорожував і проповідував Христову Євангелію щораз новим народам, але він також дбав, щоб у віруючих дедалі зростало і поглиб

обов'язані проповідувати також невіруючим (1 Пе. 3, 15). Тому ніхто,

лювалось пізнання Бога: "Самі зна єте, - каже св. Павло, - як ми кож

хто є християнином, звільнятись від цього

не може обов'язку,

ного з вас, мов батько своїх дітей, просили, умовля.Jщ й закликали

який походить з святих тайн Хри-

жити достойно перед Богом, який

щення, Миропомазання та. під впливом_ Святого Духа. Тим-то, проповідування Євангелії ;не є з·а-

· (1 Сол. 2,· 12).

горії членів ·Церк,ви. Хоч перший обов'язок маю-щ.r-Єпископи, .які . є

:'Ісусом:·'проповідуй слово, наполя ·тай ·І;lчасно. і невчасно, картай, по

стережене лщµеякіИсь одіІій кате-

вас J<Личе до свот Царства і слави" Ап. Павло доручав 'Своєму учневі Тимотеєві: "Закли

_!{іІю тебе· пер~д Богом і Христом~

головами хрцfГRянських громад. В · грожуй, напоумляй із усією терпе цьому завданні. Єnископи маюr~" ··!fцвістю;і'а Наукою" (2 Тим. 4, 1-4). помічниками nресвітеріЕ.J, і-дияко• . СобQ1' :Ватнканський 11, нази

нів, як це було вЦt: ,~еріuнх' вікі~ :·'Ва~;, ·преhвітерів "_СJ"Іугами Божого християнства, - ~'к~ми ~.nрва~и, Слова~~·-бq:·:f{арод ·Божий щонай

почав свою катехизу' Вселенський Архиерей на загальній авдієнції. Далі Папа обширніше накреслив завдання пресвітерів проповідувати Христову Євангелію. З Ватиканським собором можна сказаЧЕРВЕНЬ

•перше і'Збирається в одне словом Бога живого, тому "пресвітери, як співробітники єпископів, мають своїм найпершим обов'язком про повідувати всім Божу Євангелію, і таким чином встановляти й збільз

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ шувати Народ Божий" (Декр. про пресвітерів, ч. 4). Продовжуючи своє повчання, Вселенський Архиєрей сказав, що проповідування спова Божого ве де:rься в тісному зв'язку із святими Тайнам11, через які Христос подає людям життя Божої ласки, а саме: Хрищення, Миропомазання та Єв харистію. Звичайно бо, проповіду ється слово Боже під час св. Літур гії. Хоч і підготовка та уділювання. святих Тайн вже є нагодою викла сти науку Божу, як каже Собор: "Спасенним словом: у серцях неві руючих - збуджується, а в серцях віруючих - скріпляється віра, від якої бере свій початок і зростає

збір вірних". Тому службу слова ви конується рі1номанітно: в нехри стиянських країнах чи громадах через Євангельську блаrовість люди доходять до віри й святих

Тайн; а серед хриGrиянської гро

мади проповідь слова потрібна для самого таки служіння святих Тайн, бож вони і є таїнствами віри, яка постає й підкріпляється словом" (Декр. про пресnіт~рів, ч. 4).

Вселенський Архиєрей під креслив, що пресвітери, в свош проповіді повинні викладати не свою мудрість, але Божу мудрість та настійливо закликати всіх до по каяння і святости; викладати слово Бо~е не загальниково й абстракт но, але пристосовувати вічну прав ду Євангелії до конкретних обста вин життя.

Папа ще вказав на різні спосо би, якими пресвітери повинні голо сити слово Боже, а саме: писаним словом, по радіо і телебаченні; не віруючим і віруючим, агностикам і байдужим, яких, щоб зацікавити, треба продумувати різні способи .. В тому, пресвітер, хоч використову ючи свої людські таланти, має чис лити на Божу поміч, як говорив ап. Павло: "Я був у вас немічним, лякливим, увесь тремтів; слово ж моє і проповідь моя не були в пере конлипих словах мудрости, а в до

казі Духа та сили, щоб ваша віра була не в мудрості людській, а в си лі Божій" (1 Кор. 2, 3-5).

(RV-YB)

ЧЕРВЕНЬ

МlСіОіlАРПРЕСВЯТОГО ІСУСОВОГО СЕРЦЯ

НА ЗАГАЛЬНЇЙ АВДЇ€НЦЇЇ З СВ:ЯТЇШИМ ОТЦЕМ.· агальна ·авдієнція з Святіши.м Ощем, Яка нещодавно відбулася, з ог

з ляду на велику кількість проЧанї туристів, проходила двома етапами

в двох місцях: сП:очатку .Все)JенськиИ Архиєрей промовляв у Базилиці

Святого Петра до ве:Ликої груіІИ: українців з України і Боснії, до чехів і словаків, до угорців і словенців, до хорватів і німецькомовних прочан з Німеччини, Австрії, Швайцарії та Голляндії та до прочан з Польщі. А

потім в залі Павла Уі він промовляв.до всіх інших прочан. У своїЦ промові Його Святість Іван Павло 11, ·як це звичайно буває, подав короткий підсумок його апостольської подорожі до Албанії, яку він

цідбув 25 квітня цього року. · Ситуацію Албанії під комуністичним режимом Папа порівняв до пе~ ребування нашого Спасителя в гробі, після його смерти на хресті. Отак жінки мироносиці, йдучи рано-вранці до гробу, говорили між собою: "Хто нам відкотить камінь від входу до гробу?" (Мр. 16, 3). "Протягом років, продовжив Папа, - Албанія була символом надзвичайного гніту, що його встановив тоталітарний і атеїстичний режим, який дійшов до крайніх мір відкинення Бога. Право на свQбоду сумління і релігії було потоптане най

дикішим сnособом: засуджувано на кару смерти кожного, хто уділяв тай ну хрищення або виконував інші релігійні чюшос.ті. Однаково пересліду вано і христИян, і мусульман. Таким чином, уся країна стала подібною до гробу, до якого юдеї поклали Христ~, прикотивши тяЖкий камінь до вхо-

· - і як мироносці, - мовив далі Папа, - прийшовши до гробниці, заста камінь відкочений (Лк. 24, 2), так і в Албанії, від 1989 року, почався

ду гробниці."

ли процес демократизації: повернено права люди1;1и, зокрема, свободу релі гії. Таким чином, перший раз в своїй історії, Албанія могла прийняти в себе Вселенського Архиєрея. Тут же Христову Євангелію проповідували апостоли Павло й Андрій та їхні учні. Згадаємо, що Папа Климент ХІ, з 18-го сторіччя, був родом з А1Ібанії. Тут визначився національний Герой Юрій Кастріота Скандерберг, щирий християнин. Ця країна дала ще ба гато інших великих мужів як на церковному, так. на політичному полі.

Моїми відвідинами Албанії, • вів далі Папа,·; ~ .бажав завершити ієрар хічну структуру в цій країні;: що сталось ;~ер~з висцячення чотирьох Єпископів: архиєпископа для Шкодеру, Франа Іллії та його помічника,

Цефа Сімоні; архиєпископа для Тірани-Дуресс)', Ррока Мірдіту та єписко-

па для Пулаті, Роберта Ашту. ·

· - Громадське і церковне відродження, . : вів Далі іван Павло 11, - треба

приписати материнській опіці Божої Матері Доброї Ради, чудотворна іко-. на якої протягом сторіч уславилася чудами у відпустовому Богородично му храмі в Шкодері. Коли ж первісний храм був до основ зруйнований атеїстами, тепер починається його відбудова, і З цією метою посвячений наріжних камінь. · Як Христос сказав про себе: "Хіба не треба було Христові так страж

дати й увійти в свою славу?" (Лк.

24, 26), так і Про

Церкву в 4Щбанії. можна

сказати, що її страждання тепер завершилося воскресінням до нового

ЧЕРВЕНЬ_

місіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ життя, тому закличмо: "В цей день, що його створив Господь, радіймо й веселімся в ньому" (Пс. 118, 24). . На загальній авдієнції, як ми згадали напочатку, було присутніх по

над 150 украЇІІt.\ів. У цю групу входили семінаристи Української Папської Малої Семінарії в Римі, очолені ректором Отцем Євгеном Небесняком. Слід згадати, що на 80 малих семінаристів, 47 походять з України, а 13 з Боснії, а решта з іІІших країн світу. На авдієнції у Папи разом з ними бу ла і група батьків з України, що приїхали відвідати своїх синів, а також викладачі, вихователі та Сестри Служебниці, які піклуються Малою Семі нарією. Папа привітав українську групу словами: "Христос Воскрес! Сер дечно вітаю семінаристів Української Папської Малої Семінарії в Rимі, їхніх батьків, що приїхали з України, Оrців Салезіян та інших вчителів і вихователів та Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії, які ними опі куються. Дуже тішуся такою численною групою семінаристів, що похо

дять з України. З особливим почУтrям звертаюсь до семінаристів з Бос

нії. Віддаю вас Під материнський покров Пречистої Діви Марії. Хай моє

Апостольське Благословення буде завжди з вами, з вашими батьками,

рідними, з вашою Семінарією та усім українським народом, таким доро mм моєму серцю. Христос Воскрес!"

(RV- UB) о. Дам'ян Богун, ЧСВВ '

ПЕРШІ мІсІоНАРІ ПРЕСВЯТОГО ІСУСОВОГО СЕРЦЯ

Напочатку XVIII ~т. ми бачимо

почитання сердець Ісуса і Марії в Західній Україні, Перемиській Землі, в сеЛі Велика Сумиця. Свід чить про це образ у повасиліянс ькій церкві в цьому селі. Тоді, як маляр малював цей образ, Київсько-Галицький митро полит і водночас єпископ Львів ський і Каменець-Подільський Атаназій Шептицький, пише мо

литву до розп'ятоrо ісуса і закінчує її: "Ти, розп'ятий Ісусе, простягнув свої руки, щоб пригорнути мене до свого Серця." 200 років пізніше мо лодий Шептицький Александер

1888 р.

вступає до монастиря отців василіян у Добромилі, що близько Сушиці, при ·облечинах uибирає еобі ім'я Андрія, кінчає теологічні студії, їздить на місії по селах ра-

ЧЕРВЕНЬ

місіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ зом з іншими І\tісіонарям·н. Вертає

з місій перему•1е1111й. як і йшо тот1риші міеіонарі: Фіш.к, Ло11•1ш~а, Кулик, Ломшш.1.кшї , Тисовс1.к11й і ін. Всі спільно робшпь вис1ювю1. з своїх місій і приходяп. до такої думки: В нас у Га:шРшні є бл11з1.ко 3000 сін. Ми п1ми сищtІ\Ш, які те пер масмо, можемо датн 30 місій на рік, то щоб переііти всі села, треба хо 1 1 100 літ. Люди ждут~. Бо жого слова, ждуп. і не діждуться і ТО не ОJЩе І/ОКОJІіІІІШ, а 4 - 5 ПОКО ліш,. Треба щос1. зробитн, треба та кого місіонаря, щоб 1юшщш1 зразу, КОЖІІІІХ 10 - 15 - 30 днів до кожного сеJш, кожної хати. Треба "друкова ною Місіонаря". О. Андрій був тоді ігуменом Льuівс1,кою Сшпо-Онуф ріїuського монастиря. Вирінш;ш разом, що він займет1.ся організа цією ц1.ого діла, а о. Фі.Jшс, що вже вюшив свій ПИСІ>МСНШЩ/JКІІіі хист статтями у "Душпастнрі", буде ре дактором. За кіт.ка днів 11ісш1 то1·0 о. Андрій привозип, до Жовквн ю товою до дру~<У "Місіонаря" і то Пресв. Серця Ісусовою. Саме тоді оп~і василіш1и відкрили u Жовкві свою друкарню. О. Шенпщ1,кнй за прононував

перше

•шс;ю

1111сJшп1

до всіх отнів нарохів бе:шлатно по 5 штук. Таким способом "Місіонар" буде в кожнім селі. А як задовою, шп1. 1 шта•1ів, то станутtJ йою нере дплатникамн. Так 10 ООО "Місіо11а ря" пішло між людей. Люди раділи, ставали нсредплапшкамн і маііже з кожним місяцем треба було

збіш.шуватн наклад - на 10 на 15, на 20, на 30, 40 і 45 тисяч. Кожн·оrо МЇСJЩЯ 45 ТІІСЯ 1 1 "Місі01щрів" не~суть людям остшшю волю Ісуса, Иою

заповіт. Про це "Місіqнар" шІше в ста1-rі: "Остщнш вош1 Ісуса і перша воля "Місі<;шаря". . "Було це на "Тайній Ве•1ері".

Лукавий. Юд~ вже нийшоu з світли ці на зраду Госнода, а в хаті зіста

;шся самі Його у•ші та їх наіідо рож•шй У•ш·1·еш •. Легше нкос1, зро

бшюс1, усім на сс1щі, кошt нестало ЧЕРВЕНЬ

вовка-Юдн, а ;1111.ш1;111с1, самі не11111111і я11шта - Аностшш та їх Па

стнрJ kyc rocнoj~," І от - Ісус нідвів

0•1і свої на не бо і І/О'ІШІ І'ОВОрнтн своїм діто•1кам ОСТШІІІЮ свою .нсредсмертну ВОJІЮ.

Осташш вош1 Ісуса, о милі браття, очі шш•1ут1" а сер1~9 красп.ся, коли цю оспншю 1юJ1ю Ісуса •штасмо в

Єваш·слії. Він го1юрип. "ОТ'ІС, сш1т11іі, 11рніі111ла го1щ1ш! Про~лав ·Твою С1111иа. Отак нроІ\ювшш Ісус, нкбн моmш Отця небеснопJ :ш Се

бе. А }ІаJІІ.111е 1юнес;шся з Його СШІ

тнх уст і ниіідорожчого Сернн І'арн •1и.~юл11тви за у•1е1111ків і за т11х, нкі в ИоІ'о слово новірнть: "ОТ'1е сш1тиіі, тих, що дав Тн Мені, збережн їх в ім'н Твоє, щоб були сншю, JІК і Ми. Бувши з нами у світі, я бері~· їх у Твое ім'я, тих, нкнх Ти передав мені, Я їх стеріІ', і ніхто з них не

пропав". Слово Твоє я передан ЇІ\І, так само як і Я не від світу. Не ка жу, щоб Тн взщ1 їх BV( світу, лнше, щоб Ти зберіг їх від ;шхою. Вонн не BV.{ світу тик, нк і Я не BV.( світу. Освяти їх у Твоїй істині: слово Твое - істина. Як послав ссн мене у світ, так і Я послав їх у світ. BiJU(ШO Себе за 1шх у6.1юс1шту, щоб і вош1 булн ОСШІ'Іені в істнні". . "Ти не лиш за ШІХ l\IOJIIO, але іі за тих, JІкі завю1кн їхш.ому слову увіруюп. в Мене, щоб усі були од но, як Ти, Отче в мені і }І н Тобі, щоб і 1101111 були в нас об'сдтші , щоfі світ увірував, що Тн Мене ніслав". (Ів.

17, 1-21).

Чи р<,)Зумісш, брате, ці сердеч ні еJІОВLІ. Ісуса?! "ОТ'1е Святшї'', ка же Ісус, 11•1ш111, 1цоб всі вірні шодн булн І\1іж собою такі сд1111і; JІК Тн, 01"1е, зі Мною, а Я з Тобою, "єднно .сс1.мо''.

Ц(.· осташш вош1 ісус.а, дітнм своїм по;шшени. А діти Ісуса, то ми, братн1. О! Коб1.1то мн цю оста.н-

1110 ІІОJІІО нашого Ісуса СІІОВІШJШ то ж то би 1шм було добре на світі! Знас це дш111ш1 і тому раз-у-раз во дні·~, нис од1101·0 на <щ1ю1·0. Роз'сд-

місіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ ш.ш Єву з Адамом, а їх обох з Бо гом, і по нині роз'ещ1уе чоловіка з жінкою, дітей 1 батr,ками, сусідіп з сусідами, ці11і 1·rомади й нераз цілі ·краї. Всюди пробуе засіяти війну і незгоду!

"Так дальше іти не МЬже. Бо дай вИ, добрі браття, 1цо з нами місіQнЬрами познакомилися та по .[ІІОбили нас, мусите оста111но волю

Ісуса сповнити. Мусимо бути всі ~·едина", я15 одна родина БоJ!(а. Ми -. місіонарі Ісуса, а місіонар Ісуса не

мо~е мат!f іншої вш~і, як тіш,ки во шо Ісуса. І цю полю Ісуса хоче роз

нести ... скрізь по краю. А найнер шс несе її до вас, мнлі бра·іїя, 111,0 того "Місіонаря" прийl\1аете но себе в гості. Ви, бодай, всі мусите разом з нами бути едина родина Божа так, як І·(е було за перших хрнспt

ян. Пр() 1·шх читаемо в св. Письмі такс: "Хоч 9уло множество віру ючих в ім'я Ісуса, то п ннх усіх бу ло, якби одне серце і одна- душа." От такими відтснер бупстс пи псі добрі брат1;5і, всі ра:юм з вамп, а

будемо з ісусом, а ісус з нами. Нас тепер вже с щос1, з п'ятнадцять ти

снч, а 1щсп, Бог, бупе щодня біль ше. Хоч l\Ш всі не знаемося :~близь ка, але всі ми знаємося з серця й душі, щоб цю щиру любов між всі ма ШІl\Ш зробити ще тіснішою, то ві;-t те11ер буде так: "Ми вже писаип в попереднім числі, що раз у мі сяцr, нравимо св. Службу .Божу в нашім монастирі за всіх вас, то від тепер щоб ви всі знали, що цю Сл.

Божу м11 правимо в кожну неділю, що перши в місяці, по рус1,коl\1у кu лс1щарю:. Отож вн браття ш1 тику кожну нсршу нспішо в міснні 11иш, но схонітьсн IJ\) вашнх І(срквих і 1ш тій Сл. Божій, що бупс u ваших І(Срквах rфішитися моліп,ся всі разоl\І 1а себе, кожний з всіх і всі за КОЖІІОІ'О,"

То тиким способом, ба•111тс, бу

де того НІШ 15 ТІІСЯ'І народу по різ1111~, І(Срюшх. За неї відпличу1}.ШШ ся Иоl\1у любов'ю і звесСJшли Иого, засf\1у•1е11с ІШШИl\Ш гріхами Серце.

· Бачите, щобі браття, це е ОСТаJ,1ІЯ ВОШІ Ісуса Христа, і це е ниша найперша поля дJш вас. Як тик будемо триматнся куни, то пас

Такий то був перший дрхкова нніі "Місіонар" Пресв. Серця Ісусо во1·0. Таким він ·хо•1с бути пісшr сnого воскресіння післн 50-1 років його пшрібу. То ж нриймиіітс його, як приймшш тому lQO, тому 50 ро ків. Він зш1еде вас до Ісусовоrо Сер ця, в якім знайдемо сховок для се бе, свою оборону. В 1шстугших но мерах ~.(овідаіітес1, про тих, хто від Серця Ісусового.писив до вас ці Jш сти, і як Серце Jсу{;ове було ро]ра дою і н:.щіею в юрю кожної душі, ще до,Нього звсртит.1ся і 11:.1 Н1>ою

ніика воля не роз'еннас, rю !\ІІІ всі

ПОКШІJЩJШСЯ.

ми з вами. Кажім собі відтснсr., що ми всі - велика родшrа Божа. І ми, що до пас ці листи ІfІІІІІемо, і ви, 11.1,0 їх читиетс, маемо всі так щиро ві;( тепер лю{_)итися, щоб і про нас усіх Господ~, Ісус сказав: Ви всі мон велика

родина,

хоч

вас

велике

м1южсс1:во, то в усіх пас е одне ,сер це і онна душа."

ЧЕРВЕНЬ

,,,ч а1щ''11мч111t11u11:е'111 а,,,' и., М Люїза Маргарета Клярет

СВЯЩЕНИК-

ЦЕ·ТВЇР БЕЗКОНЕЧНОЇ ЛЮБОВИ Глава перша

оспо~ь ~r царст~r._вав ~1езмі~_: но

DЩ

DІКШ

щасливости;

СВОІИ

наивищш

спонуканий

однак

своєю безконечною Любов'ю до ді лання, почаn творити.· Випровадив

з нічого, •1срез nсемоrучість свого Слова, Чудні сотворіння, а вкінці сотворив чоловіка, царя і осередок всіх сотворінь. Хто зможе описати всі ті дари, які Господь Бог з вічного свого Єства дав цьому послідньому упри nілейованому сотnоріпшо? Безко нечна Любов прибирала па себе всі форми: пона була щедра і велико душна, як цього вимагала любов Бога; була прозора і мудра, як любов батька; була благородна, ніжна і nсепередбачуюча, як любов матері. Од ним словом, чоловік зістав обдаровапи.й усіма дарами, усіма ласками, усією красою.

Однак і цього всього було ще замало для безконечної Любови! Гос подь Бог не переставав дальше n різний спосіб збагачувати свого сотво ріння невичерпними своїми скарбами, даючи йому об'явлення; чи то ча~ стипні чи повні, а все як любов, котра направляє, заховує і оживляє, чи як любов, що захищає, прощає і вичікує, чи як любов, що відкуплює, очи щує і спасає! . По довгих віках саме Слово Отче, воплочена Любов, Відкупитель сві та, Ісуса, прийшов па землю. Жиючи як чоловік, пізнав його немочі, зро зумів його потреби, та направив діло сотnорення; понад все однак, віц любив. Він. полюбив цілим споїм єством упавшого чоловіка, з котрим так тісно злучився. Щоби сотворити єство, яке несло би поміч людям в їх потребах, яке

чоловіка укріплювало би, просвічувало та вело до Бога і в цей спосіб "про довжувало його діло тут на землі, Ісус Христос, з безконечної любови свого Серця, сотворив священика! . . Цього священика, твір безконечної любови свого Серця, Ісус Христос зробив учасником своєї всемогутності. Він оілляв у його серце посвяту, ревність, доброту і милосердя, дав йому покору і чистоту та наповнив йо го любов'ю. Вкінці повірив йому чотири знеслі чинності, які відпоuідають чотирьом головним потребам кождого чоловіка. ЧЕРВЕНЬ

.М,ІGіОНАР ПРЕСВЯТОГО 1СУСОВОГО:СЕРЦЯ Кождий чоловік є своїм розумом сильно тем ни й.

Мимо цього,

що чоловік Приняв св. Тайну хрещення, його розум лишається затемне ний в. наслідок первородного гріха. Особисті його гріхи є причиною, що чоловік освоюється з тими браками, і цей затемнений розум, котрому брак знання і певности, веде його, майже несвідомо, у вічну загибст,. Та ось приходить священик і ~ н а в ч а є. Він подає чоловікови правду, по казує йому дороrу, котра веде до. Бога і роз~риває персн його душею вели чавий світогляд' Віри. Бо священи~ .має післанництво проганяти тьму і

подавати та основно поясшовати ці надприродні і Божі правди віри, котразом з любов'ю є життям для людської душі. · · Дальше, чоловік є· г р і ш 11 и ко м. ЦершИй упадок прародичів по лишив на його природі незатерті сліди, якесь нещасне брем'я, що його тягне до гріха; як у вищих властях душі, так у своїх змислах чоловік чує якби якесь надіпсування, і хоч посідає ласку, яка його піддержує, та хоч

. рі,

безконечна Любов його ПQтягає.до себе, він не перестає дальше грішити. Душа чоловіка покривається все новими гріхами і тому він nотребує ко гось, Щ<і)би його все наново ·очищував. Отсе знову потреба священика, що має власть його р о з р і ш а т и. Священик, розпоряджаючи Христовою Кров'ю. rоїть цим Божим піком.рани, заподіяні чоловікові через гріхи, а розпоряджаючи невичерпними скарбами заслуг· Спасителя, подає очи~ щеній душі пові сили і нову поміч.

· Дальше,

кождий чоловік є і1а цім світі нещасливий. Видалений з не

ба, Є змушений вести СDЩ: ЖИrfЯ В праці. і Недостатках, а терпіння Є ЙОГО долею туr~па землі. Ріжні недуги .ломлять його тіло, заздрощі .і журба Р,о.з

дирають його серце, страх, грижа, сумнів томлять його душу. І ось свяще ник є на це, щоби 1.1оловіка п о т і ш и т и. Він поучає його про ВР.лику вартість терпіння, вливає в його серце надію на вічне щастя, а в нагороду за цей біль, що так скоро минає, як що він опущений і сумує, священик розкриває перед ним глибінь безконечної Божої любови, Як Що прибитий на душі, священик піднос.,.ть його через пам'ять на Боже милосердя, і в

цей спосіб, подаючи па землю правду і любов, віІІ потішає у всякім тер-

пі1і1110 і розганяє всякИй смуrо·к. · · · Вкінці чоловік п о т р е б у є Б о г а. Він це відчуває, що в своїй не мочі по'rребує опертя о Божу силу, що в своїй убогості потребує скарбів неба, що в своїм слабосиллі потребує безпсреривпо rіомочі від того, що є

джерелом всього сотворіння. З другої однак сторони він бачить; що Гс>'с

подь Бог є· такИй великий, такий чистий, так винесений· у недостижимі

вершини правди і справедливости, що чоловік не· є в силі, по причині своїх гріхів, наближитися до цієї Божої Святості! Бачить, що ТУ'~ потреба посереднuка між Богом і чоловіком, та що цим посередником є Ісус Хри стос. Але людська нужда є так велика, що й між Христом і чоловіком· с

потреба другого nосереДника, а цим посередником є священИк! ·Свяще ник є дійсно на це, щоби приносити ж ср тв у. Він бере у свої п~ свячені руки Жертру Божу, підносит~ її до нсuа, а Господь Бог на цей 1шд, схиляється. до землі, з ·лона свого вічноrо Єства шле на неї своє милосер

дя та обильну свою безконечну Любов; В цей спосіб СотворИтель і Його

. сотворіІІня

зближаються до себе, обнімаються в Христі і лучатьс·я в любо ви. Оце ~ ті великі чинності, що їх священик звершує в користь людсько

го роду: він нсtвчає~ розрішає 1 потішає і приносять жертву. Ті всі чинності

звершив перед священиком Ісус Христос, вічний Священик, і зверШИв їх в спосіб найсовершенніший! Він бажав також, оскільки це лишень було би можливе, звершувати Ці чинности завсіrди сам безпосередньо. Однак '·

ЧЕРВЕНЬ

місіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ воно бу.Ло т~к постановлено, щоби Христос по своїх страстях увійшов у вічну славу. І тому то Христос у своєму милосерді сотворив священика, в ньому він сам с~бе уnіковічшоє і через нього він безпереривно відновлює життя любови в людях, своїх братах. Через священика Він дальше учить,

очищає, потішає і веде до Бога весь людський рід, яки.й живе на землі. У теперішньому сумному часі, який переживаємо, людська суспіль· ність зведена на манівці, відчуває більше, як іншими часами, потребу об нови. Більше як іншими ч.асами вона хоче кормитися правдою, хоче спа стися від зла, шукає потіху у журбах, бажає наблизитись до Бога і обігрі тись його любов'ю. Воно здається мовби потреба була, щоби Хри~тос Господь прийшов вдруге на землю. Однак воно так лишень здається. І~ус Христос, що по своїм воскресінню царствує тепер у вічній славі, передба чив наперед осі ті потреби людства, і тому полишив йому свою Пресв. Євхаристію і своє Сізященство. ·

Єп11скоп-помі•1ник івано-Франківсько:і єпархії Владика Кир іриней Білик, ЧСВВ служить Божественну літурrіюу храмі св. Онуфрія Отців-Василіян

Через Пресв. Євхаристію людиtІа може кqрмити свою душу вічною

Працрою і вічною .Любов'ю, та_9<;:13ячувати своє слабе тіло і свої з1\щсли, схильні до гріха. Азнов у Священстві чолові~ може ~найти. всяку поміч, якої безнастанно потребує ~ ту~емнім житті. . . . В Пресв. ЄвхарИстії живе Ісус Христос постійно, все той сам і :vічно живий; n священику, однак, є це Боже житт~ Христа більше або менше пощ1е. Це не для того, немовби. Христос уділявся йому в більшій або мен

шій мірі, але тому, що сам священик Х:оче біJ1ьше або менше користати з цієї повнот11. Щоби Ісус жив впщші у своїм священику, треба щоби свя

щеник жив Ісусом. ЧЕРВЕНЬ

мjсjонАР ПРЕСВЯТОГО jсусового СЕРЦЯ Як вічна любов, випливаючи з.Божого Єства, сотворила чоловіка, так сама любов, випливаючи з Серця Ісуса, сотворила священика; і_як чоло вік не знайде ніколи свого правдивого щастя і совершенства, аж коли звернеться до Бога, до свого вічного Сотворителя, так і священик не осяг не ніколи по~;шоти життя і совершенства священичого, доки не звернеть. ся до Серця Ісуса. Оце є причина, ЧОfо1У якраз тепер, коли ті святі чинно сті священика є так потрібні світові, Ісус Христос кличе священиків до свого Серця. Це тому, щоби вони схотіли зачерпнути у цій Божій керниці нових ласк, та щоб занурюючись у це море любові, з котрого вийшли, знайшли в ньому обновлення і скріплення свого священичого життя. Тому ви, священики, пам'ятаючи на ваше високе післанпицтво та на µе, що ваша діяльнісь може бути незвичайно плодоносною, спішіть до Іеуса і держіться сильно при ніr«. Застановляйтеся уважно пад цілим життям цього даного вам Божого Взору, слухайте його слів, входіть в йо го r.адки, ідіть за ним крок в крок так, як подає його вам свята Євангелія і

научіться від цього божествешюго У.чителя гідно виконувати всі святі чинності вашого священичого уряду. Ісус перший їх викопував,; а свяще ник має тільки обов'язок іти за його Божим прикладом. Приодітися в Христа, значить наслідувати Христа, та відтворювати його Божі чесноти і його святі чинності аж до найменших подробиць. Бq це є певна річ, що священик, який призначений на це, щоби подавати Ісуса Христа світові, , повцнен сам наперед бути приодітий в Христа. Ісусе, вічниііі Божuй Архієрею, Ти, що у своїй безграничній любови до людей, Твоїх братів, хотів, щоби з Твого Пресв. Серця вийшло христи янське Священство, звопь ласкаво і надаш,ше зливати на Твоїх свяще ників животворні струї Твоєї безконечної Любови! Жий в них і зміни їх так, щоби вони були Тобою; зроби їх своєю лас _кою здатними знаряддями Твого милосердя; ділай з них і через них та зроби так, щоби вони, приодіті в Тебе, через вірне наслідування Твоїх Бо жих чеснот, в Твоїм імени і силою Твойого Духа, вели дальше успішно діло спасіння світу, котре Ти сам доверщив. Божий Відкупителю душ, поглянь, як численні є ще- ті, що залиша

ються в блуді; порахуй тих своїх невірних ове•юк, що стоять пад пропа стю; зглянься на ті товпи -вбо1·их, голодуючих, нуждарів і немічних, що Гинуть опущені. Прийди до нас наново через Твоїх священиків; воплотися наново в

них; ділай через них і перейди наново через цей світ, шшчаючи, проща ючи, потішаючи, жертвуючи та відновляючи святі зв'}ІЗКИ Любові між Серцем Бога і серцем чоловіка. Амінь. (Далі буде).

Від РЕДАКЦії: На сторінках нашого місяч1111ка для rш1бшого ніз11а11ня таємшщі Божої Любові до всіх людсn, а особшшо до своїх аносчшів священнків розпоч1шаємо передруковуват11.к~шжку "Пресвяте Се1ще Ісуса і Свяще11ство", авто1Jом якої є М. Л1оїза Марrарста Клярет де ля т..у!.11, мо11ах1111я зrромадже1111я Сестер Віз11ток. · · Вручаємо священ11кам цсn переклад к~111жечк11, я~ зроб11в з фра11цузької наш іспоьід11ик віри - Перем11сью1n Єш1скоп Иоеафат Кощшов еьк11n, у цьому 11ересвідче11і, що роб1;мо для 1111х добре діло.

Йосиф БУДАЙ, іеромонах ЧСВВ. 12

ЧЕРВЕНЬ

місіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ

о. Васш~ь Дрібненький, ЧСВВ

ВСЕСВЯТИЙ,ДОБРИЙ і ЖИВОТВОРНИЙ ДУХ

щ вслід за тим відповідно оці

об

належно

розуміти

та

стольську громаду вірних, та на всі 11асту1111і покоління Церкви до кін ця світу. Коли явилася ласкавість і любов нашого Спасителя й Бога до

нити таїнство 11ишого спасішш ·в

ісусі Христі, треба мати завжди у

людей, він спас нас не ради діл

пам'яті, нередусім, оці дві богос ловські правди: а) .Коли йдеться про ідентич11істr. Ісуса Христа, слід мати на

справедш1лости, які ми були зро били, але зі свого милосердя, ку піллю відродження і відновлення Святого Духа, якого ви.Лив на пас

~11;1·1j 11с так "~сторичного Христа", нкшо "навні" нам навчання сприй маємо (як наприклад, навчання старинного філософа Аристотеля), але навчашш сучасного Воскрес лого Господа, :Jавжди присутнього

в теперішньому часі й у всякому

щедро через Ісуса Христа, нашого

Спасителя, щоб ми, оправдані Йо

го благодаттю, стали гідно з надією спадкоємцями життя вічного. (До Тита3:4-7) Як навчає Св. Апостол Павло,

місці для кожної людина на цьому місці. б) Це спасіння в нас здійсню

це є правда нашої християнської

ється силою Всесвятого, Доброго (Благого) й Животворного Божою Духа. Це та Божа сила, про яку го ворив Вос~.;рсслий Христос у на

того Духа не є неначе на .заступ

ставленні но Апостолів: "Я вам зішлю те, що мій Отець обіцяв був. Сидіть у місті, аж поки не одягнете ся силою з висоти". (Лука 24:48-9) Одержавши цю силу з висоти в день Зіслання Святого Духа, Апо

столи пішли в широкий світ благо вістити успішно Христове Єванге ліє всім народам. Після навчання . (катехизму) Церкви в самих початках, Зіслан ня Святого Духа не є окремо10 по дією, але тісно єднається з Христо вим Воскресінням, як його випо вненням і завершенням. Так як він був обіцяв своїм Апостолам, Христос по своїм Вос кресінні умолив у Небесного Отця зіслання ВсесвЯтого й Животвор ного

Духа

ЧЕРВЕНЬ

на

них,

на

всю апо-

віри, що по цроGЛавленні Христа й

його Вознесенні, Зіслання Всесвя

ництво

Спасителя,

але

па

здій

снення й завершення нашого спа

сіння через таїнственну, повсюдну присут11іст1. та спасаючу чинність Воскреслого Господа. "Коли у вас Христос, то тіло мертве п>іхом, дух же живий праведні~тю. І коли Дух того, хто воскресив Ісуса з мертвих, мешкає у вас, той, хто воскресив

Хрис:rа ·з мертвих, оживmь і ваші смертні тіла Духом своїм, що живе у вас... У сі бо ті, яких водить Дух Божий -діти Божі". (Рим. 8:9-11, 14) Усе це дає нам висвітлення щодо суті й важливості перших двох Святих Тайн, а с_аме: ХрИ щення й Миропомазання. "Всі ви, що у Христа христилися, в Христа

одяшулися." (До Галатів 3:27) У до повшоючій Святій тайні Миропо мазання ми одержуємо "Печать да ра Св. Духа". (Не "дарів" але "дара", цебто самого Св. Духа). Хіба не

місіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ знаєте, що ваше тіло

- храм

Свято

го Духа, що в вас перебуває, якого маєте від Бога? Оrже ви не нале жите самі до себе. Ви бо куплені за високу ціну. Тож прославляйте Бо га вашим тілом. (1 Кор. 6:19-20) На Тайній Вечері Христос ска

,зав до своїх затурканих і збентеже -них учнів: "Я проситиму Оrця, і він дасть вам іншого Утішителя, щоб з вами був повіки, Духа істини, якого соіт не може прийняти, бо його не бачить і не знає. Ви ж його знаєте, бо він перебуває з вами й у вас бу де... Утішитель же, Дух Святий, якого Оrець зішле в моє ім'я, на JJчить вас усього і нага.дає вам все, що я був сказав вам". (Іоан 14:17-18;

Покоління за поколінням, та їнственний задум Небесного Оrця ,щодо спасіння грішного людського роду здійснюється· безнастанно вже _,майже через двадцять століть "благодаттю, щедротами. й чолові

колюб'ям" Воскреслого Ісуса Хри ста - силою, натхненням (оживлен ням) і просвіченням Всесвятого й Життєдайного Божого Духа.

Оце головна і спасаюча правда нашої християнської віри, яку ви знаємо кожного разу, коли прока

зуємо славословну молитву: Слава Оrцю і Сину (через Сина), і Свято му Духові (у Святому Дусі), тепер і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

25-~)'"

Торжественне цілування Христа

на знимці: Протоігумен о. Василій МеuДрунь, ЧСВВ

ЧЕРВЕНЬ

mJI (1!І1І!.!Іі 0Ці l[•J• Ш о. Діонізій Ляхович, ЧСВВ

СЕНС іСТОРіЇ і ХРИСТИЯНСТВО (Закінче1111я. Поч. у

Ng 11-12)

4. істор11чність Церкв11 Ми .сказали, що Христос є повнотою і осередком об'явлення Бога. Для всіх авторів Новою Завіту Христос означає есхатолічний акт Бога. fle можуть існувати інші об'явлення, бо Бог виразив себе повністю в особі Ісуса Христа. Тому Церкnа навчає, що об'явлення завершується смертю останньою апостола.

Оннак, Церква також навчає, що "це таїнство Божого спасіння об'яв ляється нам і продовжується в Церкві, що її заснував Господь як своє Ті ло ..." (Ват. 11, Про Церкnу, 52). Завершення і продовження у Церкві розуміємо саме у світлі історич ності людини. Подія об'явлення не може бути сприйнята раз назавжди у своїй всецілості, але вона є сприйнята перспективно, відповідно до обме жень різних культурних ситуацій, у яких проповідують Євангеліє. Таким чином, з одного боку, Христос є завжди абсолютною правдою відносно Бога й людини (Ват. 11, Боже Об'явлення, 2), а, з другого, ця правда за вжди сприймається фрагментарно. Тому існує правдива історичність на уки, теології і Церкви. Об'явлення ніколи не приходить до нас в чистому вигляді, але в певній історичній формі. Праnда про Христа виражена в культурних категоріях мислення в його розмаїтті, але одночасно зі всіма їх обмеженнями. Це значить, що теологія, що є вірою, яка пошуковує це розуміння - то rерменеnтичний процес, в якому кожне покоління пробує перекласти свою віру від попередніх поколінь і попередніх культур на са мовираженя свого часу і світогляду. Такі спроби перекладання з одного боку, ~:~ошуковують той єдиний і неперевершений початок віри, чим є особа Ісуса Христа. З іншого боку, історичність людини означає, що жод ний переклад не є остаточним. Нема можливості створити абсолютну те ологічну систему, бо всі теологічні твердження беруть участь у часовому характері людського існування. Отже, існує, з одного боку, традиція віри, а з другого боку, є спроби перекладу на даний історичний час. Це складає важливість спогаду і необхідність традиції, щоб передати це віруючим. Християнин живе в теперішньому часі, але в постійній напрузі між ми.ну

лим і майбутнім, де вимагається відповісти на Боже об'явлення. Отож," іс торичність об'явлення і історичність людини вимагають постійного ді алогу. Теологія - це історична наука, яка постійно змагатиметься ;J мину лим і буде старатись перекласти єдину і остаточну праnду про Христа за вжди по-новому, аж поки він знову не прийде в слаnі. Маючи саме таку історичну свідомість, Собор Ватиканський 11 гово рить, що Церква "повинна з~шжди розпізнавати знаки часу й пояснювати їх у світлі Євангелії; щоб так, зрозумілим для кожного покdління спосо бом, могла вона відпонідати на вічні питання людини: про сенс теперіш нього й прийдешнього життя і про взаємовід11оше1111я між ними. Тому той світ . у якому живемо, треба пізшшати, треба розуміти його оажашш і ЧГРВГ.ЧЬ

tl§ltllilПilld lliiiiiJ сподіоа~шя, Яоrо драматич11І впастивості ..(Цер. в Сві:~і,

4). Знову у KQH·

стиrуціі Про Церкву той же Собор говорить, що Церкоа, проnідена Соя· тим·Духом, є прочанкою, що в своїх Тайнах та n своїх установах, які на· лежать до цього світу, має ниrпяд цьоrо ж світу, що праминас, та А сама вона живе мІж сотворі1111ями 1 Що стоn1уrь та стражДаюТ11 у тЯжких муках, очікуючи виявлення с1щіо Божих (пор. Рим 8, 22.19)(Про Церкву, 48). 5. Ешщюшка "Coт11ft РІк" (СР)(б).

Під таким історичним змістом Паnа Іоан Павло

11 "r1еречитує" сшцик·

лику csoro попередника Льва ХІІІ "Нові Речі". Bot1a стоїть на основі Ісуса Христа і на церковній традиції, але рjuночасно читає · знаки часу. Крім То·

ro, він замикає всіх пастирів Церкви до такої праці (СР. З); Римський Ар· хиєрей у вступній частині (11. 3) та у висновках (ч. 62) сооєї енцикпіки за· кпи.кає поrлянуrи на ми11уJ1с, запрошує подивитись наокопо і на маЯбуr·

ність. Користуємось

Aoro сJю1111ми:

"Бажаю Вам запроnо1іувати "перечитання" 11еоніянсько'і с1щ111шіки, запроwуючи до "поrляДу назад•, до Яоrо тексту, щоб відкрити на1ю110 ба·

rатство основних засад у ній сформульованих, до розв'язки робі·rничоrо питання. Але заnрошу10 також "r1одиuитись наnкопо", шt серсщоnище, в

якому перебуваємо, так би мооити, поrлю1утих у ньому, щQ набагато nід· рі:шяє Яоrо оід тих "нових речеЯ" , які позначили осташ1с дсснтиріччя ми 1 нулого сто.еіччя. Запрошує, 11акшсць, ''до nш·;шду n маftбут11іст1t'', кали

іІже Щ;l 0Ор1і. 'J'РС'І'С ТИСfІ 1 JОрі•JІІН xpИC'l'ИfJllCJJKO'i ери, J'ІОІШС зuщщж і обіц~І· нок. Зцгuдки і 0Gіцш1ки, 11кі з~юшкюоп, шнuу унuу і т1юрчіСТІ•, cmm):KU· ІО'Ш 1·акож ШШJ)' 11і,цrю11ідат)11k1·1,, н~ уч11і1J "сдюЮІ'() Вчитст1" (пор. М1·. 23, 8), uк"'уnа'І'И 1111 праuед11иА тннх, 1шг,що111у~~н·и прщщу і вереда

ІО@tіІФй!ІІІіІtМІІ вати те життя, що ним він є·(пор. йо 14, б).

'·.

'Та~ роблячи, буде потверджено не:rіпьки повсяkчасну ваетість ТОі_'!) навчання, але виявиться також правдивий сенс християнськоі традиц11, яка, завжди Жио~ і ожиопяюча, будує на основі наших батькіu нір.і, ·1·; DИ·

' ..

з11ачаль1101 11а т1м 1 що апостоли передали дпи Церкви о 1меш Христа, основу "якої 11Іх1·0 не може застуnи·rи" (nop. 1 Кор з~ 11).

tua11

сус:а

Павло 11 користується єuаш-ельською 11ритче10 про "книжника,

наоче11оrо про небесне царство", npo якоrо Госnодь І'Оuорить, що "є подіб· ниЯ до rосnодаря, якиЯ виймає з1 cnoro скарбу нове і старе" (Мт 13, 52).

Скарб • це дооrий na1щ1or це~коnної традиці), яка DКJІІО 1!ає "старі речі'', за· вжди сnриЯш1ті і передані, 1 дозоо.пяє чить·rи ''нові речі", посеред яких

nпиве жиn·я Церкви 1cui·1-y" (СР 3). . . .. Ми rоuорю1И, що еуб'сктами 1сторії є Бо1· і людина. На такій самій ос· ноnі стоїт~~ ВсеJtенський Архиєрей. Ось Яоrо слова: "ПраnДиnа. і постJЯна "новість речей" в кожному часі nоходить від безмежцоі Божої МОІ)'Тності,

що rоворить: "От нове тnорю все" ~Одкр 21, 5). Ці слоnа стосуються cno· nшшня 11сіє'і історії, коли хrистос 'передасть царство Боt'ОШ и Отцеві".,

u усьому" (І Кор 15, 24.28). · . . · Стоячи на ocнQul ісуса Христа і на n.сіЯ традиції історії сnn~ішщ Па· na nриrадує n cnoїU е1щию1іщ щu.Церюш мut дба'І'tt npo цру1·ий суб'єктіс· торії • "Р.о шодину, конкретну, і~rоричнr 1 ш-ш сІ.Jоrодні жиnе серсщ cКJtnд· щоб Воr Оуь усім,

них· сусnmьних 11щ11осин. А

n ц1й

nрац1 Церкnu nотребує .допомurи сус

nіJ1ь11их наук і фіпософії, щоб мо1-rи -зрозумІлt сучасну mодш1у:

· ·0'Єди11010 метош Церкви бупо _•дбання і нідnоuідuльнkrь за шоцИну, 'ій цоруче11у самим Хрисruм, д;НІ цієї Jнодини, як нuм іtрш·nдує 11 Вuт. Собор

• це

єдине со'1'uорі11ш1, JІке Воr захотіn зnцю1 неї сЙ'мої і д1m якої

t.-нtє

свій nроскт, тобто, участь у nіч11ім сnасіш1І. Не іде1·ься npu "абстрактну 1 nюди11у" 1 nne t1po pen111.J11y 111одш1у, "кон1<рс·rну' і "іс·rоричну": Uдсrься 11ро кож11у тодину, бо кожна бупа продумана u та'інстні с11асі11нп і з кожно10 Христос об'сднаnся назаnжди о тім тn'інстnі. З TQro 1ш11тш1.н~, що Церква HJ; може :забу·rи за пrоцину, і що "цп nJOJ:tИІІn • це nсрший ш1шх, нким 110· ІШШІа ЙТИ IJ сnоuшш11і csoro ttОСШІШІИЦ'rnа". ШШІХ, UЮ:1ЗUІІИЙ самим Хри· етом, ш1шх, який переходить через 1·awcrno n1·.іпешш і uідкуnш:шш'' ~Р~. "Соціальна доктрина сьогодні t,iae .особниuі· nоrняди JIB шодину, ОС• кіJ1ьки вона жнuе у смадному переіІлетенні uідносин u модернім сус11іJ1ь·

.·

стоі. Суспільні науки і філософія доrіомаrюоть 'ій, Щоб інтерnретуuити цептрапьність шодини о сусnільстоі і зробити її спосіб11010 до nласно1'0 св· морозуміш1я, оскільки вона • живе у сКJtадному nереп11ете11і відносин о модернім суспільстuі. Суспільні науки і філnсофія допомаrа1сrrь їй 1 щоб інтерnретуоати цсш1·рапьніс1·ь шодини u сус11і.11ьст11і і зробити її спос1б11ою ~о uлвсноrо саморозумінш1, оскіJtьки· 1,1ояа • "сус11іJ1ь11е єстnо". Тільки uipa може uи.яnи·rи поsну праnдиоу тотожність, знідси мис cuoro uихідну :rочк)'

суспіл1ш111шукв церкви, яка, користаючи зі

ucix онескіn науки

й філоёофі1 1

rrpoпoriyc до11омо1у шодині ш1.дор0Зі до сш1сі1111н" (СР 54). Таким чином Церкво • це сусr1ільстоо, що од11о•шс1щ ·ruк би мо1ш·1·и, має ДDl.l ро:Jміри, 1:оризо11тальниR і uер 0І'ИКІШІ1ІІИtt: IJOШl жи11е D цьому cni· ri, але ІІС (;': з ЦІ1ОГО сні·rу, ІJИНDJІЯЄТЬСЯ о nрирtЩІІИХ формах, tШС мас коріІІ· 1rн u 1тm1рирод11ому cui1·i. Церков дбає про конкретну історичну тодину і а1t1ю•щс110 не може забушпи про 'іі ·1·ро11сцс1111е11тш1й хuрuктср 11 хо.ці істо·

r>ії:

"Oc1j •1ому (Цсркuа) ;:щбou'J1:Jyc1·ьcJ1 (тоднною)

'ІЕРВЕНЬ

з1шж.ци 1юuими сипа-

·0ФІtІІСйІd$ІІ Іt1!ІШ

ми і з новими методами єоанrелізацїі,'яка підвищує осецілу людину. На віть нащ:~додні третього тисячиріччя вона залишається "знаком і захи стом трансцендентного характеру людської особи", як пона це робила від самого початку свого існування, ідучи разом із людиною упродовж всієї історії" (СР 55).

ВИСНОВКИ: Закінчуючи розгляд 11ро сенс історії і хрис11111я11ства, .мо:JІСе.мо зроб1т111 деякі 11ідсу.мки.

Ми старались 11оказа11111 два ІІІЛЯХІІ розу.ніш1я сенсу істор1ї: З одного боку, хр11с11111я11ська трад1щія стоіі11ь на істор11ч1ю.му розул1інні об 'явлення Бога, тобто, Іf.а істор11чнім с11ілкуванні л1і:JІС Богол1 і людиною, веришною якого є особа Ісуса Христа. Христос - рівночасно Бог і Людина. Дві 11риро ди злучені в ньол1у навіки. Хр11стос є ключел1 до розул1іш1я всієї 11011ередньоі; С)"tасної і лrайбутньої історіі; а'1с 11ок11 він не 11ередасть І(арство Богові й

О11щеві"., щоб Бог був усім в усьолzу" (1 Кор. 15, 24, 28). З другого боку, об'яв ле1111я і теологія істор1ї стала основою філософії історії в геніаль11ій сшt тезі хр11с11111я11ства з 1~латонівською трад1щією, вч11не110,ю св. Августшюл1. У свою чергу філософія історіі; яка 11очала і11тенсивно розв11ват11сь у люqерю1х часах, аКІ(енmу!ОЧІІ иа свободі людшш 11ереходяч11 через різні ос лшслення сенсу істодії сучасності, зокре~~а лтркс11зл1у. і екз11стен11іальної філософії; дала 11011тzовх до розвитку теології історіі: Таке динал1ічне 110няття Бога і людшт, с11ів11ра11і і діалогу л1і:"с філософією та теологією, наукою і релігією, стало фундал1е11111ол1 основн11х докул1ентів сучас11ої Цер кви, як /І Ват. Собор і е1щ11клік останніх трьох Птrів, л1Ь1с 1111лш і "Сот11й рік".

Хр11с1т1я11ськ111і сенс істор1ї ие за11еречує філософських ос,ш1слень і 11е 06.11е:JІСує людської історіі: Щн нічого не 1111щ1т1ь у щтроді, радше став11ть сенс історії на набагато 11111рту 11ерс11ективу, долrагаю 1 шсь у11іверсаль1ю сті. Звідс11 вт~л11ває л1ісія Церкв11 - 11авча11111 всі сус11ільства і 11оділятись своі:~1 благол1 і своі~ІІ сенсол1 зі всіма 1~арода,1111. Хр11с11111янськ11й сенс історії

11ерев11щує людські бар'qт і 11ода011ься для всіх культур, на11іональностей і рас. Він лrає здат11ість увій11111 і с11ілкува11111сь зі всі.на культура11111, іх 11і1ш-

11111

та з нутра іх удоско11алюват11.

Хр11с1т1я11ськті сенс історії дає налr з.могу 1ттат11 нашу українську лщ нулість, ії історичн111і розв11ток, розгортапш ії сві11~лі й тел111і сторінки, і вбачат11 в J1c11mmi і стра'1сдттях народу рух до його воскресіння, участ1калш якого л111 є сьогодні. Треба 11од11в1тшсь на нате довкілля, на нашу те11ерщність, 1щшуюч11 людську особу і ії гідність, і водночас тукати 11ерс11ек-

11111в для розв'язки складщ1х релігійн11х та сус11ільноеко11ол1ічних ко11флік тів.

Мшіулість і те11ерітніс111ь у свіп~лі події ісуса Хр11ста дає нам світло і надію 11а .майбутніJ::ть. МЬ1с налт в:J1се 1zостал11 "нові речі'; незалеJ1сність дер:J1сав11, а з нею різні, не раз і 11рот11ле:J1сні, к01ще1щії свобод11. Для нас ш: учаси11ків т11х ·~юв11х речей" леJ1с11111ь істор11ч1ю відповідальність будот1 "землі 11овоі'й неба нового".

ЧЕРВ'ЕНЬ ·

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО iCYCOBOFO СЕРЦЯ

Павло Аллярд

житrя святого ВАСИЛія ВЕЛИКОГО СВЯЩЕНСГВО (Продов:жеиия. Поч.у№

7) ·

н погиб у шаленій випробі проти Персів. Під час його володіння всякі

іякий'обов'язок тепер не стояв на перешкоді йоrо уєдиненню. Юліян

релігійні роздори, здавалось, утихли. Спільна небезпека лучила тоді душt Ніхто не. бачив тепер інших справ, крім цих двох: справи християнства і відродження ідолопоклонства. Новий ім

ператор,

Йовіян,

приверта

ючи релігійну сnободу, міг без насильства покласти край по

ганській реакції. Все видава лося в с;покою як у· середині церкви, таk поза нею. З якою радістю мусів у своїй пустині тішитися цим миром Васи

лій, що втік був від хвилевих замішань, що стрінули його в Кесарії. Ніщо ні в його пись мах, ані в його переписці в тім часі не натякує на зовніш ні події, що тоді доконували ся. З яким тоном тріюмфу

Григорій Назіянзенський Зве

личав упадок гонителя в двох

бесідах, прекрасною вимо вою! Здається, що ці почу вання, яких вислів здалека виглядає для нас пересадний,

відбилися цілим·· відrомоном в душі Василія, що ціла була затоплена в контемпщщії Бо жих речей. Він радо був би провів останок свого життя 8 пустині, занятий тільки про- ·

н. в.'>r;>.1.110

с1літр1; 11111,;.щ-.ншн:, \<і.І\

водом монахів, підбадьорюючи своїми радами мешканців численних мо настttрів, що тепер покривала Понт, та радіючи з поступу християнсько го життя в цій провінції, яка, за вискаЗами сучасників, сталася одною з найкращих в державі-й найбільш прив'язаних до правдивої віри. Однак посередниЦтво Григорія 365 р. вирвало. його з затишку. Єпис-. коп Кесарії не перестав переписуватися з Григорієм, який внедовзі потім, як відпровадив Василія до Понту, поьернувся до Назіянзу, до свого батьЧЕРВЕНЬ

місіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ ка. Відчуваючи кривду, що її заподіяно приятелеві, Григорій на перші ли сти Євсевія відповідав холодно. Однак прийmла година, коли він уважав за обов'язок наближитися до 111>ого. Мир Церкви мав бути знову наруше

ний. Йовіян цануцав ледве кЇJ:Іька місяців. Піст~ нього аріянізм наново

підніс го.Лоnу: ГамованиИ на заході щиро блаІ'Ородним духом Валленти на, наjfшов на сході у Валєнсі покровителя більше небезпечного від Кон станці.й. Всі докладно зрозуміли, що "буря розшаліє над Кесарією, а гра дова хмара висиплеться на її церкву". ВаJ1єнс, у товаристві аріянських

єпископіn, що слідкували за його двором, прямуваn до цього міста. Вони дооре знали про незгоду в стаді, малий вплив пастиря від від'їзду Васи лія. Народні маси, хоч ревні у вірі, далися б легко rіозискати, бо не було ·нікого на їх чолі, ·хто був би спосібний повести їх до боротьби. Григорій поспішився написати до Євсеоія. Він знав добру волю єпископа, що в ча сі спокою міг уступит1t перед низькими порушеннями любови власної, однак в часі проби вмів понад них піднестися. "Приїждж:аю, повідомляв він, щоб молитися і боротися з вами". Єпископа застав добре розположе ного і готового писати навіть до свого підданого в спосіб найбільш прина глюючий. Григорій повідомив відразу про цей стан Василія, намовляючи його випередити Євсевія і зробити перШі кроки до нього. "Приходи ско ренько, пише він, і з огляду на почування, які показує сьогодні найдорож чий єпископ (можемо по-правді його так назnати), і з огляду на обстави ни. Єретики тут взялися до праці: одні вже намагаються баламутити ду ші; заповідають прихід інших. Правда є в небезпеці". Такому зворушливqму закликові Василій не міг опертися. Обов'язок представлявся ясно. А втім Григорій приіІ шов аж до Понту за своїм дру гом. Оба вже вернули до Кесарії, хоч пк був приготований його поворот, однак положення Василія було незручне. Вирятувався з нього силою своєї щирости і правости. Першим його старанням було розвіяти неспо кої Євсевія. В ньому, каже нам Григорій Назіянзенський, все ще жила дразливість світського чоловіка, що в пізнім віці був несподівано вибра ний на єпископа. Василій мав наклонити його, щоб не брав йому за зле його вищости. Бачачи, що Василій уляглий, повен пошани, уважний на його бажання, перестерігає єрархічних ріжниць стану, добрий єпископ ус покоївся. Мало-помалу його останні підозріння розвіялися і в кому ко лись боявся· суперника, в того з часом призвичаївся шукати поради на свої сумніви, світла - в своїм незнанні і немов підпори - своїй старості.Те пер саме за посередництвом Василія упорнцкував він майже всі справи. Без урядового титулу Василій незабаром став його помічником. Єпископ вів нарід, аJІС Василій тайно кермував єпискщ~ом. Чоrо бракувало одному щодо релігій1.юго зн::ншя, те доповнив другий. В руки Василія перейшла

дійсна влада, а Євссвій навіть не думав на це скарЖитися: так добре вмів Василій пошунуnати права його достоїнства, згляди, належні. його сус пільному станщшщу і його чесноті. Позискавши так довір'я свого єпископа, Василій не мав труднощів усунути роздор, якого причиною була його колишня неласка єпископа та

згромадити всіх правовірних до спільного спротиву ворогам їхньої віри. Нічого не знаємо про .події, які сталися під час Побуту в Кесарії Валєнса і аріянських єпископів, що його супроводили. Однак кодекс Теодосія нам каже, що цісар був у тім місті в липні 365 р. Яких зусиль пробовано в той час, щоб защепити аріянізм у Кападокії? Через нкі то проб,,и переходили католики! Григорій Назіянзенський, описуючи роль Василія каже тільки, що він загрівав одних, стримував надмірний запал других, заохочував

ЧЕРВЕНЬ

місіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ вірних до боротьби. Він додає, що Василій навчився тоді говорити з вели кою соободою до урядовців та вельмож. Дозволяє, накінець, здогадувати ся, що наразився на небезпеки. Аріяни, - продоожав Гриrорій, - мусіли з соромом підійти, досоідчиuши на собі, 1цо зовсім не легка річ захитати Кападокійський народ і що uін непохитно зберігає віру о сuяту Тройцю. Непередбачені обставини, що змусили Валєнса· скоротити сuій побут, силь1ю скріпили опір католиків Кесарії і цілої проuінції. В Константино полі вибух бунт Прокопа, що nистаuляu оладу імператора на велику не безпеку. Він поспішиося, щоб дістатись до Бітинії. Василій не пооинен був більше покидати Кесарії. Через п'ять літ по магав Єосеоієоі оипош1яти соої обов'язки. Тут також багато подробиць бракує. Однак Григорій, найближчий сuідок Василієвого ЖІ;І'П'Я, подає нам бодай загальний його нарис.

Вплив Василія етап такий великий, що його в багатьох процесах ви бирана на полюбовного суддю, а його рішення мали силу закону. В сооїй вільних хвилях заuжди пооертаося він до своїх дорогих монахіо. Усно чи на письмі не переставав уділяти їм порад. Другі правила були укладені н тім часі. Однак, хоч і як тісно зв'язаний з Кападокійськими монахами, тих, що питали його про раду, висилав радше до сооєї пустельні в Попті. Такий бодай є зміст одного листа, яким поручає чоловіка, що радиося його в спраоі свого монашого покликання. Він спрямовує його до мона ?<іо, над якими мав власть, і зобов'язує їх, щоб старанно його досвідчили. Імооірно цей лист є писаний у Кесарії та призначений дш1 Аннезійських

монахів. Власть, що нею Євсеоій наділив Василія, розтягалася на реч~, які

належали просто до єпископського заряду; він управильпио чинності ріжних ступнів духовенства в Кесарії і зреформував богослуження тієї церкви. В усіх грецьких патріярхатах Сходу послугуються ще літургією, яку приписують св. Василієві. Тяжко є означити, що певно може походи ти від Нf?ОГО, а що віки додали або переробили. Однак одна річ лишається пеона: як під час самоти в Понті і під час сuого священства в Кесарії він надав права монашому ЖИ'П'Ю і дав йому трипалий вид, так самр витис нув він таке п'ятпо па літургіях східних церков, що воно ще й нині не за терлося. Своїм практичним розумом оцінюючи te, що може піднести по божі1ість народу, він скоротив надто довгі молитви і хор. Зі звичаїв Анті охійської Церкви позичив та осоятив своїм прикладом сnосіб тоді новий, співати псалми на доа хори. В однім листі він описав ранішню молитву цілого народу, зібраного в церкві, що, осяяний перши.ми промінями со нця, зачинає день оспівуванням Божої слави на два хори. Здається посі даємо в однім дуже давнім цитаті автентичне місце з його літургії. Це мо литва, яку священик говорить при престолі: "Дай пам Господи силу і твій покров, ми благаємо Тебе, вчини добрими тих, що є злі, а тих, що є добрі, заховай у святості. Бо Ти все можеш і ніхто не може Тобі опертися. Ти спасаєш, коли хочеш, і ніхто не спротивиться Твоїй волі". Ті короткі сло

ва, що, оживлені здержуваним запалом, містять у собі а'І'ільки значення, скільки слів, носять п'ятно могутнього духа Василія. Одна з його прикмет, це легкість, з якою він переходить від найви щих, побожних роздумувань до буденних справ і старань про публичне добро, коли обставини тільки цього вимагали. Муж цей зразок молитви і діла. Ми побачимо в дальшім оповіданні, як він у тім відріжнявся від сво го приятеля Григорія, в якого, з поступом життя, людина молитви з кож

дим днем брала щораз більше· верх над людиною діла. В Кесарії Василій займався безліччю зовнішніх діл. Він став покровителем убогих та зоргаЧЕРВЕНЬ

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ нізував гостинниці для чужинців, недужих і старців. Коло '367 або 368 р. навістив Кападокію страшний голод. Дуже люта зима, весна без опадів, наглий пепрехід від ледяної студені до страшної спеки знищили всяку надію жниво, а приготували голод. Можна було бачити, як в часі жнив

рільники в розпуці сідали па своїх полях та зі сльоЗами в очах гляділа за своїми жінками і дітьми, які в часі, коли збіжжя звичайно паде під сер пом, виривали з великим трудом зі сухої і потрісканої землі кілька зжов клих стеблин. Батьки продавали своїх синів, щоб купити хліба. Положен ня Кападокії, віддаленої від моря, відділеної горами від усіх пристаней, робило майже неможливим всяке постачання поживи. Тому ніхто того й не пробував. Урядовці немов остовпіли з причини небувалого нещастя, не малося засобів, щоб зарадити загальній нужді. Тільки один такий чо ловік знайшовся - Василій. Хоча вже роздав був одну частину свого май на між убогих, однак мав іще в своїх руках деякі добра. Спадок по матері Е\\{елії, яка щойно вмерла, звернув йому й<>rо батьківщину. Він продав

усе, що.міг. Зібравши тим чином гроші, він спровадив всякі запаси, що їх

тільки можна було купити. Рівночасно - засоромлюючи богачів, що хова ли в своїх стодолах збіжжя і думали продавати його на вагу золота, - зму сив їх силою свого слова і прикладу відчинити ті злочинні запаси. На

пливали дари натурою, множилися запаси. За старанням Василія можна було бачити, як на майданах Кесарії збиралося множество бідаків, люди бліді з голоду, невісти виснажені, марні діти, що ледве трималися на но

гах; навіть і жидів припущено, каже один сучасник. У великих.кітлах ва рено ярину, приправлену сіллю, що її поділом занявся Василій. Він, при псрезавши себе фартухом, при помочі своїх слуг і деяких милосердних люд~й, роздавав пайки, а коли прийшла година богослуження, можна бу ло бачити, як він із отих прилюдних харчівень удавався до Церкви. Там

зворушеним голосом роздавав він усім, - убогим і багатим, - іще цінні ший хліб Божого слова. В тім то часі виголосив красномовну свою пропо відь про посуху і голод та, може, й ту, в якій, - щоб запобігти богохуль с:rвам, що їх терпіння підсувало, - він доказуваn, що не Бог, але наша власна злоба є справником нещастя, яке терпимо; можливо щ й свою го

мілію про богачів та красну бесіду про захланного, якого в хвилі, коли За" міряє будувати простірніші стодоли, забирає нагло смерть, як про нього говорить Євангелія. (Далі буде.)

ЧЕРВЕНЬ

:tllthi!IW "Я БУВ ПОДОРОЖНій, А ВИ НЕ . ПРИЙНЯЛИ МЕНЕ,.." порадитись

Сестрами

десь

влаштуватись.

У Старій Солі Сестри задержа лись і. прийшли до мене - сояще ника, бо довідались, що колись хтось ;цо69ж1шй,· .бездітний, запи

сав сnою хату (після смерті) для Сестер. Я точно піщ це не з1цш, бо в роках 1939 - 1941в Пароха Старої Солі.·були ревізії і всякі документи пропали. Але скоро знайшлись місцеnі люди, які зчали про це: ха та, записана Сестрам, недалеко

а захід nід Льоооа проходить

нтраса через Рудки, Самбір, по

при Ст. Самбір, через Стару Сіль на Хирjп, Добромиль. Недалеко від Старої Солі є Лаврів, Букоnа, де бу ли і є монастирі О.О. Василіщ1. У Старом Самборі та в Буковій були також Сестри Служебниці Преч. Діои Марії. Мене, молодоі-0 священика, після свячень направили в Стару Сіль у році 1943. Це були воєнні ча- ·· си. Праці було багато. Люди там . добрі, побожні. В 1944 році прийшла там вдру ге Радянська армія, радянська вла да. Вона була безбожна і до реліrії _ .ставилася дуже неприхильно. Без божники забираnи церковне · май·

но~ нищили релігійні •· пам'J;Ітки, проганяли, а · ,tавіть арештовували священиків, монахів, сестер.

Одного Дня в Буконій бе:Щожна

ЧЕРВЕНЬ

дорчик, комора, · приміщепнн для худоби. Є кусник городу, при дорозі; .недалеко від церкви. Сестри

просили відступити їм одну кімна ту, обіцнли помагати в усьому, але жінка не давала згоди, .бо знала, що безбожна влада Сестер не піддержить.

Коли сестри переконували жін ку, що вона своїм поведенням ро бить їм кривду, тоді вона сердито відповіла, що тільки після її смерті хата буде їхня, а до смерті вона іх не прийме.

Сестри прийшл~ до.мене сум ні, зажурені. Я просИв їх заДержа тись і хотів я nрИ помочі когось із

місцевих · і116деЦ JЗПлипути на жі1~

влада забрала Сестрам · усе і про гнала їх із села. Сестри. не ~али де подітись і йшли через Стару Сі.Ль до Сестер у Ст. Самбір, щоби там

церкви, в ній живе жінка (Буківс• ька Катерина) з хлопчиком. Сестри 4Іішли туди, поогляда . ли і просили жінку, щоб їх пр.ийня ла. Там є 2 кімнати, кухня, кори

ку, щобИ вона ЇХ Прийняла. На другий день(!) ле.ред обідом прибігає до мене хтось із людей і повідомляє; що в Старій Солі ста лося нещастя: жjика несла хліб з маrазИ11у, не встигла перейти доро

гу і вантажна-машина, яка їхала

tІ1(1]І11Ш швидко, вбила цю жінку. Я спитав про ту жінку і мені пояснили, що це Буківська Катерина - та, що не хотіла змилосердитися над Сестра ми (бездомними), не прийняла їх до їхньої законної хати, а ще в rni-

вi Сказала, ЩО тільки після ЇЇ смер

ті Сестри можуть там замешкати. Жінку похоронили. Сестри 'Примістились у цій хаті, хлопчика не проганяли, а виховували його

добре і щиро аж після закінчення вищої школи у Львові пішов на ро боту і десь тепер живе. Ця подія викликала сильне вражінщ1 в Старій Солі і мала вплив на добре ставлення людей до Сестер. Ця хата є недалеко цер кви при дорозі. Багато людей три малось Католицької Церкви. Сес три дома молились, мали Пресв.

Євхаристію, причащались самі і деяк,і посторонні побожні особи. Деколи Католицький священик '

приїздив до Сестер, сповідав лю дей, відправляв Сл~жбу Божу. Лю ди, які ходили дот.зв. Православ ної Церкви, ішли попри цю хату, знали, хто там живе і що там "ро биться", але на Сестер не ворогува

ли, не доносили і навіть де в чому помагали.

Сестра Азарія була там цілий час, там похоронена, а хатою поки

що завідує рідня колишнього про візора церковного в надії, що ко лись знову замешкають там Се стри.

Не вільно після смерті осуджу вати ту жінку, що так несподівано загинула, але пам'ятаймо особли во про 2 обов'язки:

1. Будьмо милосердні для ближніх у їх потребах, бо так на вчав і вимагає і. Христос;

Не забуваймо, що Мати Бо

жа опікується своїми Сестрами і завжди їм помагає.

о. jван Новак, ЧСВВ

ЧЕРВЕНЬ

місіОНАР ПРЕСВЯТОГО JСУСОВОГО СЕРЦЯ

НЕВЇДОМЇ ШЕДЕВРИ ЗАШКЇВСЬКОЇ ЦЕРКВИ~ ело Зшнків, що на )І(овківщині, 'ІІОі1'.юш1с 11с ті.111>к11 з ОJЩІІІ\І іІ\1с11ем

с Євгена Коноваш,ця .. В різні 11еретюс1111і часи •1·ут 11обували ·і митропо

шп Андрей Ше11пщ1;к11й, і знаме1111·п1•й на всю Гшшчину О. Назарко,

прозваний у народі за хі1ст красномовс1·1ш Золотоустнм, і М. Голубсц1" ві• домий український ноет, бап,ко нко1·0 дош·і рокн буu 11арохом в селі За шкові, і рощша Стершоків, нка 11ісJш себе за111111111на нобру пам'нтшу народі. Але не тіш,кн щщі · відомі дія•1і Церкви, куш,тури,

життя

грОІ\І<ЩСІ>КОІ'О

Га1ш•11ши

нро

жили певш11ї ві;1різок часу своі·о життн в За шкові. Тут з 1935 року, в місцевій церкві - красу

ні, І!аЗШІЖДІf ш)селеJІІІ ся нві картини відомою захіююукраїнс1,кою ху дожника

Осипа

Курн

ласа. Їх принб:.ш і пода рував церкві місцевиіі житеш, Семен Лампіка, щоб стояли пони у свя

тині і несли людям ду ховну красу і добро. Перша картнна ху

дож1шка, на нкій зобра жено вознесішш Матері Божої ш1 небо, датовшщ

1911

роком; друга кар

тина, на якій відтворе но образ Воскреслого Спас11тею1, написана в

1935

році.

вражають

Ці

ПОJІОТІШ

гшщача

не

тіш,ки майстерністю ху дожника, шшй жив і творив на зламі двох епох. У них розкрилася душа ·п1шшовитого _мnй

стра, поета, укf'аЇнцw з тоrжnм від'"ІутІ'ЯМ краси· і тpttrc1.Щ часу;''""8- poзii·ita- · лася в ХХ столітті". Хто nміс ба•шти серцем"tоі1J1іJ.1крис д1ш себе іст_ину".

На фоні ·1·емщ>-сірр1ч неба, в оточенні аІН'елів, з'бі,Jшми ліліями в ру

ках, Мати Божа, сюшвшІt свої руки 11а1рудях, пі;111іс,1,щ1 свої очі 1~0 Бша,

nоз1юсит1,ен ш1 Небо. Білий одш· обгорt3;є всю напружену rюстат1, Пречи стої,_ •1ерез ліве ш1е 1 1е с:шщас синій плащ. Ро:шущене хвиш1сте довге •юр не вшюссн, прекрасне qдух9творе11е J/Іще Діви Марії, з німбом навкшю ЧЕРВЕНЬ

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ голоnи, передає її готоuнісп, на зустріч з Богом, з Сином. Особливо вра жають очі Марії, її ПОІ'.tцІн, зnернсний до Бога. Ці nеликі, чисті і прекрасні очі, цей ніжний і благал~,ний погляд nираJІ<..аюп, беззастережну любоn і nірність Богу, готоnність на самопожертву і милосердя. Все найкраще, що 1;1илеліяла за сnої роки життя душа Марії, відтnорено на по1ютні Май стром: поетично, тонко.

Хто nмk бачити серцем, той відчує справжню любоu Марії". Друга картина О. Куриласа виконана з таким хистом, що відірватися

під неї поглядом, серцем, усім с1,юїм єством

просто неможшшо! В ній

кожна детал~, перетворюєп,ся в метафору, яка 1ю1юмагає глибше проник нути n творчий задум художника, відчути його біль за долю людства і страшну рсал1>11іст1> нашого життя на Землі. В тій картині художник пока зує не тільки nисокий ідеал людшюсті і справеншшості, але й звертається

до сnоїх сучасникіn і наступних поколіш, з по11срсджешшм. Планета Земля у вигшщі маленької півкулі, порослої великим чор ним колючим терням і поодинокими червоними кnіточками, стоїть вни зу картини. На ній у nec1, ріст, з піднятою uвсрх правою рукою, з якої uи промішоється благодатне сuітло, n білій соро•щі і червоному хітоні йде до нас Спаситель, а за Ним, як сувора пересторо1;а людству, скупчуються грозоnі хмари. На цьому фоні зблідле худе шще Ісуса зберігає на собі слі ди ще недавніх фізичних і духоnних мук, страждань, роздумів. Очі Спаси теля пильно nдивляються n кожного з нас. Цей погляд несе u собі строгий суд і надію на нat:Ue прозріння і спасішш. Ісус Христос немов запитує в кожного з нас: "Лшдшщ, 111шдшшся до мс11с у1sаж11ішс. Нсожс ТІІ 11с ш1із11а

сш Мс11с, 11с бачшu,

1ito Я с шобон і соітло, і 1ю1ю1·а ж11ття. Хто візьме соііі c11acc111111fi".

XJJCCT і піде за МІІОІО ЧСJJСЗ ЖІіїІ'СОЇ ТСJШІІ, ТОЙ буде

Йщоu 1935 рік. Дuі нелюдш1і системи готувалися до nсесuітньої бойні,

кожна з них пра:rнула до пануnашш нщ~ ціним світом. Совісп, у багатьох людських серцях стала мертвим сном. Ідеї комунізму і фашизму заполо нили розум і душі великих нш~ій. Художник розумів і відчуuав, що світо ва катастрофа неминуча, тіл1.ки розплата за це одурманешш і зло•шн бу де страшною. В цих умовах єдиною силою, }Іка могла мораm.но протиді яти, не дала перетворити людину u злочющя, була nipa u Бога. Хто мав

цю

nipy, той nистояn у щіх пекельних катаклізмах, зберіг душу від гріха,

залишився людиною.

Хто uміє бачити серцем, той зумk бути людшю10".

Й. Воробець, вчитель С. Заишів Жовківського району.

ЧЕРВЕНЬ

МіСЮНАР ПРЕСВЯТОГО ІСУСОВОГО СЕРЦЯ СПОГАДИ·

голос твій, ГОСПОДИ, ПОЧУВ я а в н о це було. В серпні місяці

д 193. 3

року

група

молоденьких

юнаків, вийшла з залізнодорожніх nагоніn поїзду, що ,зупипиnся на станції с. Глинсько Жщtківського району. У них документи;на руках, ЩО допускаються на кандидатську

пробу перед прийняттям на ноnіці ят ордену св. Василія Великого. Сі дають на підnоди, які на них чека ють, і приближаються до Крехів ського монастиря.

. .

з тихим хвилюванням і цікаnі стю придиnляються всьому. При

манюють їх зір невисокі чорні, вкриті зеленим буйним лісом, що протягнули своє рамя від Львоnа аж до Томашова (про це знають з гімназійних підручників географії), сільські поселення, широкі левади, але серце забилось живіше, коци побачили перед собою високі і ши рокі ворота встановлені в мурова

тягнули за дзвінок, відчиняється маленьке віконце у стіні передс'rін ка (вестибуля), в якому появл:Яєть ся кругла голоnа з невеликою си~ вою бородою, жовток> оправою оку лярів на очах та біли·м комірцем на шиї. Бр. Меланій Піняш про

сить почекати. Дверцята зачиі1я ються

Після десяти хвилин очікуван ня появляється чорне, n_одовжене строге

лице

в чорних окулярах,. в

монашій рясі. Ось це ві11 ~ Учитель монашого життя;. магістер · 11рвіЦі яту, отець Павло Теодоров.11ч сер дечно вітає всіх присутніх, але чо мусь найбільше любляче . пригор тає до себе юнака з русявою го.Лов~

кою, чистим біленькцм · 1(ругjшм :лицем, якому на і~~я Іван Патри ло".

Через пів року, в день прнй

няття на новіці:Ят і. зодяп1ення в

ній оборонній стіні середньовічно~

монашу рясу іва~1 продовжує сnій

го типу. Ще більше схвилювались,

шлях під іменем ІсИдор.

коли піДнесли свої очі і над аркою воріт угледіли в архиєрейських ри зах з жезлом в руці, у пошюму зро сті людини Мир Ликійського Чудо творця - cn. Миколая. Виїжджають на широке под вір'я, перед очима виринають ку поли церкви, монастирські будівлі. Кругом тишина, тільки сонце з не ба сяє, навіть вінок гір, що оточу ють це святе місце, зберігають строгу монастирську мовчанку. Що більше, одна-однісінька людина, що находилась в кутку двору в чор

ній довгій рясі, з каптуром на голо-· ві, лиu.іе нахилом своєї фігури від повіла на на привітання юнаків. Гурток входить в головні вхо дові двері монастиря (фірта), поЧЕРВЕНЬ

В час проходження методу мо

нашого життя (ноnіціят), а також загально освітніх риторичних і фі лософських студій D мурах ~асилі ~нських монастирів алюмп Ісидор виявляє .надзвичайні здібності в навчанні. Нігде і ніколи - на протя

зі п'яти років

не одержує нижчої

оцінки як відмінно

(valde.bene}.

Не

щ1влячись ніі свої таланти ві1І' за вжди дуже скромний, ·.милий, ду шевно щирий, мовчаливий, терпе

ливий. Ось чому всі друзі по спів жиТті надають йому неофіційне ім'я - "Цнота" (Cnota). Від 1939 року в час гоніння і запустіння, коли пу сті мури Василіянських монасти рів плакали по своїх отцях, алюмп

МіСІОНАР ПРЕСВЯТОГО ІСУСОВОГО СЕРЦЯ ісидор находиться на території Че

син нагороджує о. ісидора орденом

хії. На Карлівському університеті в Празі ·кіі1чає факультет теології і

заслуги.

прий.має єрейське

священство

•

Зв'язані одними узами закону прєднуємо свої молитви· до полу-

рук л~:rунського ~пископа ~ м. Оло-

моуц/

Почалась важка і кропітка пра ця серед українського народу в спу стошених війною країнах ЗахіДної Європи. Східна частина знайшлась за залізною завісою. Працює на ді лянках церковних, народних, а пе

редовсім ВасиЛіянсьJ<ого чину. Не дивлячись на всі матері

альні труцності в Цьому періоді, ба зуючись на своїх здібностях здобу ·ває аж тут наукові ступені доктора

~ в г~узях богослови і пр~1ш.

. . З єднавши своr сили 1. серце з Чільним·и подвижниками нашого Василіянського чину

з о. Павлом

Мисиковим ·і о. Атанасієм

ким

Вели

о. ісидор створює могуТню

трійцю за піднесення дd нових ви сот .в rід!fості ·с:вого ордену на тери торmх дrаспори.

З 1976 року о'. ісидор держить в

своїх руках кермо всього Василіян ського корабля, виконуючи нnйви

щий уряд в нашому Чині, працю Протоархимандрита. _Ось чому з такою посвятою він взявся за під несення з руїн всіх наших мона стирів у своїй Україні.

2 травня 1993 року в Римі по вулиці св. Йосафата о. ісидор в оточенні найвищих церковних До стойнftків - кардиналів - своїх отців і братів святкували золотий ювілей свого священства. В цей день

:50.

Р!:!Чя хір~тоuії секретар~ Конгрега

ц11 для схщних церков Високопре

меJіі молитов і приятельських по бажань, що несуть у Вічне мієто до ос96и Впр. о. Протоархимацдрита, о. Ісидора. Божої Вам допомоm на всіх ділянках праці та ще мпошх,

многих рокіn". життя! Далека віддаль в часі 1933-1993 рр., далека віддаль в просторі Кре ~шським, далека віддаль в rідності Івась-протоархимандрит-о. Ісидор

та однаt<: ми дуже, дуже в собі близькі і рідні одна українська ха та, одна українська мама, одна ук раїнська земля, одна українська мова, один український Чин, одна українська католицька Християн ська церква,

о. Мар'ян Чорняга, ЧСВВ

освящепий Кир. Мирослав Мару-

ЧЕРВЕНЬ

І 1[e)lf' І ti l

ld :J І (Ії Ff:I! 1114(181111:J11 Слава Їсусу Христу!

м Сокаль, вул. В. Ївасюка, 25, Мuхалюк Надія. В минулому році мали ми бага то журби з приводу серцевої хво

роби нашоі" донечкµ 1 l~ти річної Олі. Але початок

1993 року

став

найважчим, бо ОЛю було скерова но до лікарні для проведення опе

рації на серці. Тt хвилини розлуки,

.а

потім цілі години чекання біля операційної палати здавалися нам вічністю і огорнули нас пекучим болем Та ми ніколи не перестава

ли пам'ятати про Боже милосер дя і поміч Матінки Божої: заступництво святих. Тому з силь

ною вірою і великою надією заносили ми свої гарячі молитви пе ред Престіл Всемогучого Бога за успішну операцію і видужання

Олі. j не відмовив нам ласкавий Господь Бог наш тої пребогатої милості сrюєі: вислухав наші благянюі, операція пройииш успіш но. Оля вже залииіWШ лікарняне ліжко і вqома щиро молиться і дякує разом з нами в тройці Єдино.му Богові, рівно ж Пребога

тому в любов Серцю Їсусовому, Серцю Непорочної Діви Марії і всім Святим, що наповнили радістю наші серця. Щиро дякуємо за посильну участь у молитвах за здоров'я до нечки Всечесним отцям декану о. Володимирові, о. Василію, о. Миколаю Церкви св. Апостолів Петра і·Павла в Сокалі, оо. Чи

ну св. В. Великого Церкви св. Юрі.Я у Червонограді, ·о. Їванові, о. Степанові, о. Богданові і тим, хто причинився своїми молит

вами до ·заступництва Їсуса ·і Марії в час операції. Хай Господь Бог. наш Їсус Христос зіии~е на всіх своє щедре благословення і подасть силу і кріпость. Тим самим хочемо виповнити нашу обітницю подяку в "Місіонарі'~

скласти Цю

Слава Їсусу Христу. Рідні: мама Надія, тато Степан,

брат Андрійко,· бабуся Оля і вся родина. ЧЕРВЕНЬ

МіСіОНАР ЛРЕСВJ]'(ОГОІСУСО~ОГО СЕРЦЯ

ДУХОВНЕ ОЧИЩЕННЯ 22 травня у Крехівський монастир отців Василі.Яtі з усіх куточків Західної України з'їхались на власних автомашинах, автобусах, а то й дісталися пішки вірні сини .й доньки Української греко-католицької церкви, щоб засвідчити їй свою любов. ·

Протягом цілої неділі Святій Літургії і відпу~тоnі.передували місійні навчання отців Василіян. Ще напередодні, у суботу, багато прочан з~їхались сюди на Хресйу дорогу. Сама природа дода.вала величі: і та живописна гора ліс, що не один вік не випускає з обіймів древній монастир отців Василіян.

ЧЕРВЕНЬ

місіОНАР ПРЕСВЯТQГО}еУСОВОГО СЕРЦЯ

в КРЕХівській ОБИТFЛі Після Хресної дороги відбулося торжестnенне водосnятrя. У. церкві

св. Миколая

та

. на

подвір'ї цілу

ніч

люди

сповідалися,

адорували

Євхаристійного Ісуса, підготовляючись до урочистої Свя:гої Літургії та відпусту. Урочисту Святу Літургію служили під відкритим небом монастир ського саду. Блаженніший Кир. Мирослав Любачівський, Глава УГКЦ у співслужінні Апостольського 1:1унція в Україні архієпископа монсіньйора Аі1тоніо Франко, ординарія Іnано.-Франківської Єпархії Кир. · Софрона Дмитерка, ЧСВВ, канцлера о. д-ра Іnана Дацька, о. А. Шагали, ЧСВВ. Аж до пізнього вечора тривало Святе Причастя у церкві св. Миколая.

ЧЕРВЕНЬ

.рІОСІJ@11ІІFІІІКІ\1t1ІJ1111 .

***

· У вівторок вр~нці 255.93 р~ Дері ·. жавний Секретар Ватикану карди нал Анджело Содано та архиєпис коп Жан-'Луї Торан, Секретар у справах · стосунків з державам:и,

Папа Іван Павло

йою

Гвадалахари, а

архиєпископом

1991 · року іменував

кардиналом. Ще не відомі вико навці зпоЧину, які позбавили жит-

. 'rя ··.

цьою

визначною 'сина

като-

лицькоі · Церкви у Мексиці. Катодики

всього

світу, ·ра;rом

: із

Все._

ленським Архиєрерєм Іваном Пав1.1юм 11, з глибоким сумом приєдну ються до болю мексиканського на

місяців іСІJУЄ в молодій балканс ькій республіці, особливо наюло

роду з приводу цієї трагічної смер ті.

шуючи на суверенності та єдності

багато.національної країни; як цьо ю бажає більшість громадян; на негайній потребі зупинити агресо ра та. йоrо політику етнічної чи стки; поверненні біженців на влас ні землі.· Кардинал Содано ще раз ви ~11овив постійну солідарність Паnи Івана Павла 11 до всьою населен

***

Хорватський кардинал Фран~о

Куtаріч, виступаючи в Парижі, су воро засудив насилля та воєнні

злочини, вчинені .на терИторії ко лишньої Ююславії, чи то з боку аг

ресивних нападів сербів у Хорватії

ня, яке так важко сТраждає з прИ

та Боснії-ГерцеговиJІ-і, чи то з боку

заявив,

неконтрольованих

що Свята Столиця й надаnі продо·

хорватських

та

мусульманських елементів, які не

давно ··мали місЦе, Загребський ар

вжуватиме заохочувати . всі зусил ля, ЯКі ведуть ДО М:ИрНОЇ рОЗВ'jJЗКИ .конфлікту.

1987 році

призначив

ни, яку очолював міністр закордон.:.. них справ Сілайдзіч. Як повідомило Ватиканське прес•б1оро, міністр- з'ясував драма.:.: тичну сИтуацію, яка вже понад 14

був висвяЧwtий на. священика,··. ь 1970 року Паца Павло IV призна. чив йою єпископом µієцезії Тіху

ани. У

rірнйняли у Ватикані урядову деле гацію Республіки Боснії-Герцеюви

воду нелюдської війни;

домі ,йоr,о роди-ч~,. ~У _19~Q. році в,іJІ

. хиєішскоп

також

ще

раз

. осудив

"етнічну чистку", яка систематично ведеться сербами в Боснії-Герцего вині.

Католицька Церква перебуває в глибокому траурі з приводу вбивства мексиканського кардинала

Понад

***

5000 філіппінців, які жи-

Хуана Хесус Посадас Окампо, ар-,

вуть у Європі, прибули минулою

хиєпископа· ·Гвадалахари. Карди" нал Окампо був убитий в місцевому аеропорту, куди поїхав зустріти Апостолького Нунція, який мав · приїхати з столиці, міста Мехікс. Тіло кардинала Окампо було прошите понад двадцятьма кулями, разом з ням загинув його Шофер і;·,

тижня до Риму, на Марійську про щу. В суботу, після Служби Божої в базйліці Святого Петра, яку відпра ІUІВ філіппінський кардинал Хосе Санчес, їх, прийняв Вселенський Архиєрей Іван Павло 11. Слід за уважити, що тільки в Римі прожи ває понаД .20 ООО філіппінців, біль

ще 5 осіб, а 20 осіб поранено.Архи~ єпископ Гвадалахари, Хуан По<;а-

· ·

юність пройшла під час важКихnереслідувань католикі1;1 у Мекс$.Ц'і, тому він навчався у підпіпьній се.:.. мінарії, яка, до речі, знаходилась у

.· ·

дас Окампо мав 67 років. Йgщ

лlіІість із Я~их - 'це ревні католики. Папа вия~Ив зрозуміння до нелег

ких ситуаційt в яких вони, як еміг

ранти в чужих країнах, нераз пере буващть, і віДДав фіпіппінські като , ·JІицькі сім'ї під особливий покров Пречистої Діви Марії. ЧЕРВЕНЬ

ВОЗВЕЛИЧJJМ ПРЕСВЯТЕ СЕРЦЕ

jCYCA

27 червня в жовківській вАсиліянській ОБИТЕЛі ВіДБУЛИСЬ ВЇДПУСТОВіСВЯТКУВАННЯ ПРЕСВЯТОГО СЕРЦЯ іСУСА ТА ПРОВінційний З'ЇЗД АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ 23, 24, 25 червня о 19.:00 год. Служба (середа, четвер, п'ятниця)

26 червня

10:00 год. Служба

Божа, місійні науки

Молебен Божа, Молебен.

" (субота) Відкриття з'їзду Апостольства молитви о о

18:00 год. Вечірня

21:00 год. Служба

з Литією

Божа, Акафіст до Христа

ісуса та нічне молитовне чування

27 червня

(неділя) о

8:30 год. Служба

5:00 год. Служба Божа о

7:00 год. Утреня

Божа, Молебен до Серця Христового

11:00 год. Урочиста Архієрейська

Служба Божа, Суплікаuія.

Акт посвяти Серцю Христовому.

Звіт про святкування в наступному номері.