Місіонар 06 2006

червень

2006

УКРАЇНСЬКИЙ ХРИСТИЯНСЬКИЙ ЧАСОПИС

ВІДПУСТ у Крехові, 20-21

травня

2006

р.

6.

СЛОВО РЕДАКТОРА

31\ПСГ Ієромонах Корнилій ЛРЕМАК, ЧСВВ, головний редактор

Слово редактора .......................... 3 Наміри

Апостольства

молитви

на ч,ервень .......................................... 5

Наміри Апостольства молитви

на липень .. "" ........... """".""""""" ..7 о. Діонисій 3АВЕДЮК, ЧСВВ

КНИГИ СВЯТОГО ПИСЬМА." .. "" ... 8 Петро ГУСАК

Природне

право

як

підстава для

позитивного права на життя" .. ""."."12 Стефан КРАСНОМОВЕЦЬ

Любов до життя.""."."" ................... "15

Червень багатий на свята і визначні дати: Вознесіння Господнє і Зіслання

о. Діонисій 3АВЕДЮК, ЧСВВ

Святого Духа, свято Пресвятої Євха­

Відпуст у Крехівському Василіянському

ристії та Серця Христового, міжнародний

монастирі св. Миколая ........ " .............. 18

день захисту дітей і день української

с. Домініка ДАНКАНИЧ, ЧСВВ

Вірністю і правдою .. "."" .. ".".".".".20 бр. Даниїл СІКОРА, ЧСВВ

Твір його духа" .. "".""":.................... 22

о. Йосафат РОМАНИК, ЧСВВ Він був світлом для світу .. " .............. 25

3 редакційної пошти."."" .. """"""""""".".27

Конституції. Коли відзначатимемо ці свята і пам'ятні дні, пам'ятатимемо одну

з головних правд християнської віри: Господь нас не покидає. Можливо, ми й почуваємося

самотюми,

покинутими,

залишеними, непотрібними. Проте, Бог посилає нам постійні знаки своєї любові

та присутності. Людина переконана, що вона самос­

тійно верстає шлях у пошуках щастя, о. Мелетій БАТІГ, ЧСВВ

Зустріч біля кринички ...... "" .. "."."""28 Катря ГРИНЕВИЧЕВА

істини, Бога. Переживає терпіння і смуток, розчарування і безнадію, повин­ на їх

перемагати,

бути

сильною

і

Господь і орачі ... " ... "".""." .. " ....... " ... 31

мужньою, знову підводитись і йти. Ми

3 редакційної пошти."."."""""""""""""".32

боротьбу і так часто запитуємо: доки?

Оксана ДЕМЧИШИН

погляд на життя. Звідки ж у нас стільки

приписуємо собі цю важку життєву Святе Євангеліє пропонує нам інший

Поезія ..................................................... 33 Оголошення ....................................... "."... ".34 червень

2006

місіонар

впевненосп, що саме ми маємо достат­

ньо внутрішньої сили, щоб шукати і

3

СЛОВО РЕДАКТОРА

долати? Чи не є ця сила нам пода­

пю,

рованою? У святій Євангелії Христос

спасіння; Пресвяте Серце як символ

звертається до своїх учнів: «Не ви мене

Божої любові, через яку ми стаємо його

вибрали, а я вас вибрав і призначив, щоб

дітьми

ви ішли."» (Ів

Таким чином,

відділити нас від неї. З іншого боку,

Христос ставить себе на місце ініціатора

пізнаючи, що не ми управляємо світом і

нашого з вами змагання до досконалості,

своїм життям, а все це знаходиться в

15,16).

яка є запорукою

і

ніхто

нашого

вже

в1чного

неспроможний

наших пошуків щастя, добра, справед­

Божій руці і під знаком Його Провидіння,

ливості, Бога. Він вже зробив кроки, а

відчуваємо відповідальність за те, щоб

наші заходи -

правильно зрозуміти ці знаки і не схибити

це тільки відповіді на його це тільки

з дороги. Тому наші дії, наші прагнення і

продовження його зусилля, яке вчинив

закони повинні бути доброю відповіддю

він задля нашого спасіння!

на одвічний Божий поклик.

покликання, наші зусилля

-

Людина знаходиться у становищі

У червні кожний з нас покликаний,

того, хто відповідає на покликання. Тому

дякуючи Богу, якомога частіше згаду­

ми не йдемо самотньо у цьому житті

-

перед нами крокує Христос. У червні

вати про Його любов до нас і пам'ятати, що в наших щоденних трудах і пережи­

згадуємо про його добродійства для нас:

ваннях ми не самотні

вознесіння на небеса, для яких ми

нами Господь Христос.

перед нами і з

-

призначені і де в майбутності спогля­ датимемо Бога лицем у лице; Зіслання

Святого Духа і народження Святої Церкви, яка дарує нам святі Тайни як знаки Божої любови; Пресвяту Євхарис-

Заснований у Засновники

-

1897

році

Отці Василіяни

Реєстраційне свідоцтво КВ №

від

5133

Передплатний індекс

-

18.05.2005

р.

23959

Адреса редакції: м. Львів,

Головний редактор

о. Корнилій ЯРЕМАК, ЧСВВ Редакційна колегія:

о . Йосафат ВОРОТНЯК, ЧСВВ о. Мелетій БАТІГ,

ЧСВВ

бр. Миколай МИКОСОВСЬКИЙ, ЧСВВ Віра АРІВ Літературна редакція О.пен.а КОБИЛЕЦЬКА Дизайн та комп'ютерна верстка: Володимир ЩУРКО, Микола ЯЦКІВ

79019,

вул. Б. Хмельющькоrо ,

36,

Святоонуфріївський монастир Отців Василіян тел ./факс

72-46-94 e-mail: misionar@lviv.farlep.net

Підт1сано до друку 24.05.2006 Формат 70х І ОО І / 16· Друк офсетний. Папір друк. № І. Умов. друк. арк. 5,2. Умов. фарбо-відб. 5,7. Обл.-в1щ. арк. 5,fr.' ЦІНА ДОГОВІРНА Віддруковано з готових діапозитивів у Жовківській друкарні видавн1щтва Отців Василіян ((Місіонер>>. Жовква , вул . Василіянська ,

80300,

Львівської обл., м.

8.

Передруки і переклади дозволені за поданням джерела. Редакція зберігає за собою право виправляти мову і скорочувати надіслані матеріали. ©Журнал "Місіонар",

4

ч,ервень

2006

2006

місіонар

СТОРШКА АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ

МОЛИТВА ЩОДЕННОГО ПОЖЕРТВУВАННЯ ДЛЯ ЧЛЕНІВ АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ О,

Божественне

Серце

Ісуса! У злуці з тим наміром, з яким Ти на землі віддавав славу Богові і тепер щоденно

віддаєш у Пресвятій Тайні Євхаристії, через

жертвую Тобі

Непорочне

Серце

Пречистої Діви Марії усі свої молитви, справи, слова, думки

й витривалість у терпіннях нинішнього дня у винагороду

за всі зневаги, образи і кривди, завдані Тобі. Жертвую їх особливо за Святішого Отця Папу Рим­

ського, за святу Церкву, за навернення грішників та в усіх намірах Апостольства молитви, призначених на цей

місяць і на сьогоднішній день. Пресвяті Серця Ісуса і Марії,

спомагайте

святу

Церкву та Україну!

Святий Йосифе, Покрови­ телю і Заступнику приятелів Ісусового Серця, моли Бога за нас!

Святий Архангеле Михаїле, св . Миколаю, св. Володимире,

св. Йосафате, Заступники

Ось Серц,е, що так дуже полюбило нас".

України, моліть Бога за нас!

НАМІРИ АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ НА ЧЕРВЕНЬ (Поблагословенні Святішим Отцем)

ЗАГАЛЬНИЙ: Щоб християнські родини сприймали з любов'ю кожну дитину, яка приходить на світ, та огортали родинним теплом хворих і старших людей, яким необхідні лікування та опіка.

Любов

-

це відкритість для сприймання іншого. Коли ми приймаємо людину в

ім'я Господнє, ми прагнемо вчинити для неї добро і тому її любимо. Як протилежність

червень

2006

місіонар

5

СТОРІНКА АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ

любові завжди з'являється егоїзм, любов невпорядкована, яка спонукає людину дбати швидше за себе, а винними робить завжди інших. Егоїзм є джерелом страху,

недовір'я і ненависті. У світі коїться чимало зла. Сьогодні звертаємо увагу на тих беззахисних, яких світ так боїться: ненароджених дітей і хворих , похилих віком. Знаємо, що світ боїться їх тому, що потонув у егоїзмі. Тому молімося, щоб у християнських родинах запалала правдива Божа любов, і вони приймали кожну

людську особу з радістю і спокоєм, нею опікувалися і дарували їй правдиву любов, яку приймаємо від Бога.

МІСІЙНИЙ: Щоб душпастирі і вірні християни вважали міжрелігійний діалог і здійснення інкультурації Євангелія своїм щоденним служінням, яке вони повинні виконувати заради євангелізації усіх народів.

Заповіт Христа «Ідіть і навчайте всі народи» (Мт 28, 19) залишається актуальним для кожного часу і країни. Христос, який помер, щоб виявити безмежну Божу любов до нас, і так привести кожну людину до спасіння, тобто до поєднання з Господом у Царстві Божому, стоїть перед дверима кожної людини в кожному народі і стукає, і чекає, коли йому відчинять. Саме тому так важливо, щоб ті, хто визнає Христа і

вірує в нього, зуміли доступним способом, зрозуміло сповістити Радісну Звістку своїм слухачам. В різних країнах існують різні звичаї і культурні традиції. Євангеліє

ж дане для кожного, і тому воно приходить до них не для того , щоб їх заламати, перетворити, а щоб змінити із середини, навернути і вдосконалити. Апостол Павло говорить, що він «став усім слугою, щоб ще більше їх придбати. Я став для юдеїв

як юдей, щоб юдеїв придбати; для rих, що під законом .. " я став як під законом, щоб тих, що під законом придбати; для тих, що без закону, я. став як без закону ... , щоб придбати тих, що без закону. Для слабких я став слабкий, щоб слабких придбати. Для всіх я став усім, щоб конче деяких спасти»

( 1Кор 19 ,20-22). Молімося,

щоб такий дух переважав між душпастирями і вірними, які у своєму щоденному житті зустрічаються із тими, хто визнає інші релігії.

МІСЦЕВИЙ: Щоб вірні України поважали свободу кожної людини та в разі необхідності відважно її оберігали, а свою свободу використовували для духовного добра, як особистого, так і своїх ближніх.

«Пізнаєте правду

-

і правда визволить вас» (Ів

нагадує нам, що наше покликання

8,32).

Ця істина св. Євангелія

завжди перебувати у свободі, бо свобода є

-

запорукою любові. Адже, ніхто не може бути примушеним до любові. Так само і Господь Бог творить світ і кожного з нас з любові, а отже, у повній свободі. На

жаль, сьогодні люди часто не розуміють правдивого значення свободи, віддаючи свої тіла і душі на поталу гріха і зла. З іншого боку, бажаючи свободи для себе, намагаються якомога більше її обмежити для інших. Тому необхідно молитися за те, щоб ми всі збагнули, що свобода

-

це схильність робити добро, передумова і

вияв любові, а тому не боялися дарувати свободу іншим та захищати її.

6

червень

2006

місіонар

СТОРІНКА АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ

ПОКРОВИТЕЛІ НА ЧЕРВЕНЬ СВ. МУЧЕНИКИ ДРОГОБИЦЬКІ: СЕВЕРІЯН БАРАНИК,

ВІТАЛІЙ БАЙРАК, ЯКИМ СЕНЬКІВСЬКИЙ (27 ЧЕРВНЯ) Блаженний о. Северіян Бараник народився

24 вересня 1904 р.

1915 р. прийняв святу

18.07.1889

р. Місце народження

невідоме.

вступив до монастиря ОО. Василіян у Крехові.

лютого

Тайну Священства. У

ігуменом монастиря в м. Дрогобичі.

26

червня

1941

1932

14

о. Северіяна призначено

року заарештований НКВС і

вивезений до Дрогобицької тюрми, де в червні того ж року загинув як мученик за в1ру.

Блаженний о. Віталій Байрак народився

24.02.1907 р. в с. Швайківці на 1922 р. поступив у Чортківську гімназію. 4 вересня 1924 р. вступив до монастиря ОО. Василіян. 26.02.1933 р. склав довічні обіти. Рукоположений на священика в Жовківському монастирі 13.08.1933 р. У Жовкві ієромонах Віталій Тернопільщині. В

закінчував студії і був парохом церкви Пресвятого Серця Ісусового. Отця Віталія призначено заступником ігумена і доручено його опіці парохіяльну канцелярію. У

1941

став наступником закатованого ігумена Свято Троїцького монастиря о. Якима

Сеньківського.

17.09.1945 р. був заарештований працівниками управління НКВС 13.11.1945 о. Віталія засуджено до 8 років позбавлення волі у ВТТ з конфіскацією майна. Загинув у 1946 році як мученик за віру. Блаженний о. Яким Сеньківський народився 2 травня 1896 р. у селі Гаях

Дрогобицької обл.

Великих на Тернопільщині. Після закінчення богословських студій у Львові був рукоположений на священика

04.12.1921

року. Здобув ступінь доктора богослов' я у

Інсбруці (Австрія). З

1923 проходив новіціят ЧСВВ у Крехові. Після складення перших - у с. Лаврів на Старосамбірщині. У 1931-1938 рр. займав різні пости в монастирі св. Онуфрія у Львові. В 1939 році призначений Ігуменом монастиря в м. Дрогобичі. 26 червня 1941 року заарештований НКВС. Загинув у червні 1941 р. як мученик за віру. обітів переведений до с. Краснопуща на Тернопільщині, згодом

НАМІРИ АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ НА ЛИПЕНЬ Загальний: Щоб в'язні, зокрема молоді, отримували необхідну підтримку від

суспільства, завдяки якій змогли би віднайти сенс власного життя. Місійний:

Щоб на місійних теренах різні етнічні і релігійні групи жили у

взаємному мирі і разом будували суспільство, просякнуте людськими

.

1 духОВНИМИ

Місцевий:

.

ЦlННОСТЯМИ .

Щоб усі християни України глибше зрозуміли роль Апостольського Римського Престолу у Христовій Церкві.

ПОКРОВИТЕЛЬ НА ЛИПЕНЬ

СВ. ПАВЛО ГОЙДИЧ, ЧСВВ (17 ЛИПНЯ) червень

2006

місіонар

7

СВЯТЕ ПИСЬМО

о. Діонисій Заведюк, ЧСВВ Крехів

КНИГИ СВЯТОГО ПИСЬМА У наш час Біблія сприймасться як

Кількість біблійних книг

цілість, і усі її частини можуть бути зібрані в одному томі. Варто знати, що

Біблія

це, фактично, бібліотека

-

творів, різних за змістом та походжен­

кожна з біблійних книг має свою,

ням, творів різних авторів та епох.

відмінну від інших, історію. Ця історія

Кількість біблійних книг залежала від

починається від часу, коли автор чи

рішення даної релігійної спільноти,

редактор написав чи зредагував свій

точніше її проводу, який визначав, чи за

твір, і той почав існувати як окрема

своім змістом, походженням, повагою

книга. У стародавніх часах книги мали

даний твір може вважатися священним

форму сувою: прямокутні шматки

та богонатхненим і бути включеним до

папірусу чи вичиненої шкіри приблизно

збірки святих книг, канону, чи ні. Таким

однакового розміру зшивали у стрічку

чином, ~снують деяю вщмшност1 у пере-

кількаметрової довжини, яку потім

ліку святих книг між різними християнсь­

.

.

.

можна було скрутити у сувій. До обидвох

кими конфесіями. Вони мають місце як

країв такої стрічки прикріпляли звичайно

серед книг Старого, так і Нового Завіту.

дерев 'яні валики-ручки, щоб легко

Починаючи від кінця І століття по

можна було сувій розкрити чи згорнути.

Христі євреі вважали за священні тільки

Колонки тексту розміщували впоперек

ті книги, які були написані і збереглися в

цієї смуги матеріалу, так що, відгор­

єврейській чи арамейській мові: такими

нувши, легко можна було прочитати цілу

є

колонку і, при потребі, перейти до другої.

так званий палестинський канон. Хрис­

Писали

тияни-католики, тобто ті, що зберігають

звичайно

лише

з

одного,

книг Старого Завіту, які складають

39

внутрішнього, боку сувою, хоча деколи і

повну

з обидвох. Пізніше таку книгу читали,

визнають за натхненні

переписували, зберігали як найцінніший

та

скарб. Лише значно пізніше, уже в епоху

Церкви, які відділилися від Римської

27

церковну

єдність

47

з

Римом,

книг Старого

книг Нового Завіту. Протестантські

раннього християнства, набув поширення

внаслідок реформації на початку

спосіб зшивання однакових за розміром

стошття, шддали сумншов1 кр1м деяких

листків з одного лише боку, формуючи

правд католицької (тобто вселенської)

.

.

.

.

.

XV

прототип сучас­

віри, також приналежність до біблійного

ної книги. Кодекс мав ту зручність, що

канону деяких книг як Старого так і

легко можна відкрити будь-яку сторінку,

Нового Завіту. Щодо Старого Завіту

таким чином кодекс

-

відшукати і прочитати будь-яке місце у

вони прийняли той самий принцип, що і в

тексті. Тому не дивно, що така форма

юдаїзмі: збереження книги у єврейській

книги поступово витіснила форму сувою.

чи арамійській мовах. Серед творів Но-

8

червень

2006

місіонар

СВЯТЕ ПИСЬМО

вого Завіту не визнали за натхнені деяких

та олександрійській, яку поділяли

книг, щодо яких нема певності, хто був їх

грецькомовні євреі в єгипетській діаспорі,

автором, або тих, які містять у собі твер­

і яку згодом прийняли християнські

дження, суперечні переконанням рефор­

Церкви, у дечому змодифікувавши.

маторів: Послання до Євреїв, Послання Якова, Юди,

2

соборне послання Петра,

2 і З Послання Йоана, Одкровення.

Євреї з Палестини поділяли свої святі книги: наш Старий Завіт

-

на Закон (по

єврейськи -Тора), пророків (Невіїм) та

Православні Церкви завжди зберігали

інші Писання (Кетувім). Тому ще по­

вчення про богонатхненність святих книг,

єврейськи цілу старозавітню Біблію від

проте мали відмінні погляди на те , які

перших літер трьох її складових частин

книги треба вважати богонатхненими.

називають абревіатурою «танах» (кін­

Тому у різних Церквах кількість біблійних

цеве к від Кетувім уподібнюється дох).

книг у каноні була різною, подекуди навіть

Тора

-

це п' ять перших книг, які

можна зауважити залежюсть вщ протес­

пов' язані з особою Мойсея як найбіль­

тантських поглядів. Крім тих книг, які

шого з пророюв 1 посередника в прийнятті

визнає натхненими Католицька Церква,

Закону. Починаючи розповідь від опису

деякі Православні Церкви додають ще

початюв свпу,

.

.

.

переказують вони даш

й ішпі, беручи за зразок олександрійський

історію Авраама, Ісаака і Якова, щоб

канон, тобто ідучи у списку книг Старого

завершити

Завіту за прикладом авторів і перекла­

євреїв з Єгипту за Мойсея та прийняттям

дачів Септуагінти

Божого закону на горі Синай . Мойсей не

-

грецького тексту

свою

мову описом

виходу

ввійде в обіцяну землю , хоч бачив її

Старого Завіту. Поділ книг Старого Завіту за

здалека з гори Нево в Зайорданні

палестинською традицією

Поділ старозавітніх книг зберігся

-

саме цим заюнчується драма людини,

у

яка, хоч була провідником народу, має

двох традиціях: палестинській, яка бере

померти разом з покошнням, що не стане

свій початок від єврейських вчених, що

учасником сповнення обітниць. Закон або

проживали у І ст. по Христі в Палестині,

П'ятикнижжя -

найшвидше сформована

і найважливіша частина Біблії. Невіїм або пророцькі книги поділяють на дві частини: перших пророків (сюди входять книги: Ісуса Навина (або Єгошуї сина Нуна), Суддів, Самуїла, Царів) та

пізніших пророків (Ісаї, Єремії, Єзекиїла та дванадцятьох). До третьої групи книг віднесено усі, які

не ввійшли до перших двох, (здебільшого

вони виникли пізніше): Йова, Псалмів, Приповідок;

5

так званих меrіллот

(сувоїв), тобто книги Рути, Плачу Єремії,

червень

2006

місіонар

9

СВЯТЕ ПИСЬМО

Естери, Когелета, Пісні пісень, які чита­

грецькою мовою. Цікаво, що до нього

лися під час найбільших свят; а також

ввійшли також книги, яких єврейський оригінал згодом було втрачено , як-от

книги Даниїла, Езри, Неємії, Хронік .

Книги ці творили в розумінні палес­ тинських рабинів гармонійну цілість: книг Тори,

8

5

пророчих (дванадцять

«менших» пророків уважали за одну

Ісуса сина Сираха чи Товита; а також

книги написані таки по-грецьки, як Книга Мудрості чи

2

Макавеїв.

Крім того, олександрійський канон мав

11

ще декілька особливостей. Порядок книг

книг третьоії частини (Езри-Неємії та

у ньому був іншим, ніж у палестинському

Хронік були об'єднані у дві) складали

каноні. Звичайно, п'ять книг Тори

разом число

24. Якщо ж приєднати книгу

залишилися на почесному першому м1сщ,

Рути до Суддів, а книгу Плачу до книги

але уже як частина історичних книг, до

книгу, так само Самуїла, Царів) та

Єремії, то вийде

число літер

22 -

єврейської абетки. Це відповідає

39

книгам канону Католицької Церкви.

Олександрійський каион біблійних книг

яких ввійшли також книги Ісуса Навила, Суддів

і

Рути ,

книги

1-4

Царств

(відповідають книгам Самуїла і Царів),

1-2

Хронік (на останньому місці в

палестинському каноні).

Альтернативна збірка святих книг

Порядок пророчих книг також був

виникла в єврейській діаспорі у Єгипті,

іншим: спочатку ішли

якої

Олександрія.

пророків , потім книги Ісаї, Єремії (а з нею

року, коли Олександр

книги Плачу Єремії, Баруха та Лист

осередком

Починаючи з

333

була

12

« менших»

Македонський почав свій переможний

Єреміі) , Єзекиїла і Даниїла. Решта книг

похід в Азію, грецька культура швидко

у різних кодексах та списках мали різний

поширилася на увесь Близький Схід, а

порядок, аде впадає в очі наявність аж

грецька

мова

стала

м1жнародною,

чотирьох книг Макавеїв, двох книг Езри,

формуючи клімат епохи еллінізму.

а також те, що книги, написані по-грецьки,

Єврейська мова на той час була в

є у списку святих книг без жодної

основному місцевою мовою корінних

дискримінації в порівнянні з книгами,

мешканців

перекладеними з єврейської мови.

Палестини,

арамійська

поступово втрачала статус м1жнац10-

Ще деякі спостереження. Поділ на дві

нальної на Близькому Сході, у той час як

частини книг Самуїла, Царів, Хронік

грецька була мовою філософії, культури,

Царів,

діловодства .

Євреї діаспори дуже

простим вибором перекладача: чи мати

швидко відчули потребу перекладу Біблії

один величезний сувій, чи по два менші.

3-4

Царів,

1-2

(1 -2

Хронік) мабуть є

на грецьку мову, і то не лише для читання,

Треба сказати , що єврейська мова, у якій

а передусім для синагогальної бого­

записувалися на той час тільки приго­

служби, адже під час щотижневих

лосні літери, була набагато компактнішою

зібрань у синагозі завжди читалася

в записі від грецької мови, яка має значно

частина Тори і рецитувалися псалми.

довші слова у порівнянні з єврейською,

Тому з часом постав переклад Біблії

не кажучи вже про обов'язковий запис

10

ч,ервень

2006

місіонар

СВЯТЕ ПИСЬМО

голосних, довжину займенників, довгі

Нового Завіту знаходимо переконання, що

дієслівні закінчення. Перекладач або

до Святих Писань належать не лише

переписувачі були змушені до поділу

книг Тори, як вважали садукеї, ані не

довгих книг на дв1 частини.

тільки ті книги, які збереглися по­

Відносна свобода у порядку книг в

єврейськи.

На

різних списках пояснюється просто:

спостереження

-

це

вказують

5

такі

знаходимо в Новому

адже всі вони були у формі сувоїв. Вже

Завіті не лише цитати з усіх п'яти книг

при переписуванні у книгу в формі

Тори і майже з

кодексу виникли

(Невіїм), а і з деяких книг третьої групи

питания про почер­

усіх книг пророків

говість поодиноких книг. Таким чином

(Псалми, Притчі, Йов тощо). У навчанні

деяю книги , яю в палестинському каною

Ісуса Христа і апостолів нема вказівок

.

.

.

містяться у третій частині, як книги

щодо відмінності книг, навпаки, Ісус

Хронік , Даниїла, зайняли в олексан­

воскреслий нагадує, що мало сповнитись

дрійському каноні зовсім інше місце.

усе написане про Нього «в законі

Християнський канон

Мойсея, в пророків та у псалмах» (Лк

старозавітніх книг

24,44; пор. 24,27).

Близько

4/5

усіх цитат

Християни як східної, так ще у більшій

зі Старого Завіту є взяті у звучанні

мірі західної, чи-то латинськомовної,

грецького перекладу Сімдесятьох, а

традиції, прийняли олександрійський

ОСКІЛЬКИ там немає ВІДМІННОСТІ ЩОДО тих

канон за свій, деяким чином його

книг, які виникли у грецькій мові чи були

змодифікувавши. В перших десятиліт­

перекладом з єврейської, можна думати,

.

.

.

.

тях свого існування Церква не мала ще

що це розр1знення для християнської

о д нозначного

Церкви неістотне.

погляду

на

ц1шсть

біблійного канону, хоч уже в книгах

У всякому випадк~ християнські Церкви

відхилили

як

незгідну

з

католицьким вченням думку про те, що

канон мав би обмежуватися до книг, написаних по-єврейськи або по-арамей­ ськи, а включили до збірки святих книг також ті, які таки були написані по-грецьки (Мудрість,

2

Макавеїв), або яких єврей­

ський оригінал загубився (книги Товита, Юдити тощо). Все-таки частина олек­ сандрійського канону була оцінена як твори, що не виникли з Божого натхнен­

ня, як напр.

3-4 Макавеїв, Оди Соломона

та ще деякі інші. Хоч і тут довгий час не було одностайності між представниками різних Церков. (Продовження буде).

червень

2006

місіонар

11

РОЗДУМИ

Петро Гусак, д-р філософії. Інститут родини і подружнього життя Український Католицький Університет, Львів

ПРИРОДНЕ ПРАВО ЯК ПЩСТАВА ДЛЯ ПОЗИТИВНОГО ПРАВА НА ЖИТТЯ Доповідь на Всеукраі·нській конференції": «Аборт: заперечення права на життя» Право людини на життя гарантує ціли_й

ряд документів

-

як міжнародних, так і

українських: «Загальна декларація прав

людини»

(10.12.1948;

ст.

3),

«Конвенція

ніше сів на лаву підсудних знаменитого

Нюрнберзького процесу

1.10.1946).

(20.11.1945 -

Підсудні, яких трибунал в

Нюрнберзі визнав винними в тому, що

про захист прав людини та основних

заперечували

свобод»

групам людей, дискримінуючи їх за

ст.

( 4.11.1950;

21 ),

а також

Конституція України, яка в статті стверджує:

«Кожна

людина

27

має

невід'ємне право на життя». Виникає

право

на життя

цшим

етнічними, релігійними та расовими ознаками,

не

визнали

.

свою

.

.

вину,

.

МОТИВуюЧИ ТИМ, ЩО ДІЯЛИ у ВІДПОВІДНОСТІ

питання: Яке походження цього права?

з чинним законодавством, яке форму ­

Чи воно лише позитивне та конвенційне,

лював і видавав «легітимний» уряд

тобто

-

результат суспільної угоди чи

нацистської Німеччини. З точки зору

.

.

народного волевиявлення, яке суспільний

правового

авторитет (в міжнародному вимірі

налізму їх неможливо було звинуватити .

ООН, а в Україні

-

-

Верховна Рада) за­

позитиюзму та конвенцю -

І все ж суд визнав їх винними. Американ­

фіксував як норму законодавства, і у

ський суддя Джексон, який зачитував

випадку, коли сусшльна угода зм1ниться,

звинувачення, ствердив, що цих осіб

або ж волевиявлення народу (чи народів)

привела на лаву підсудних: їхня ненор­

.

.

вимагатиме заперечення права на життя

мальна та нелюдська

для окремих груп людей, то законодавчі

становить склад злочину, тому що «ми

поведшка, яка

формулювання, які гарантують право на

вважаємо злочинною заплановану чи

життя, втратять чинність або зміняться?

намірену поведінку, яка є хибною ак_:~

Якщо б так було насправді, то розмова

моральної, так із правової точки зору» .

про право на життя й увесь пафос його

Одним з основних було звинувачення в

відстоювання не вартували б детальні ­

«злочинах

проти

людства»,

першим

шої уваги, тому що в будь-який момент

серед яких були названі вбивство і

людство через своїх легітимно обраних

винищування (тобто- порушення права

представниюв на нацюнальному чи

на життя), що їх Статут Міжнародного

.

.

на

міжнародному рівнях могло б його змі­

Військового Трибуналу в Нюрнберзі

нити, звузити чи скасувати. У зовсім

кваліфікував як злочини «незалежно від

недавній історії ми маємо яскравий

того, чи [пані акти] були чи не були

приклад такого правового шдходу: саме

порушенням чинного законодавства тієї

так розуміли право на життя ті, хто піз-

країни, де вони були скоєні».

12

ч,ервень

2006

місіонар

РОЗДУМИ

Що ж є nідставою для права людини на

антроnології та однієї з емпіричних наук

життя, якщо зазіхання на нього заюІСдu

- біології людини, точніше її підрозділу,

є злочином, незалежно від прийнятого на

званого ембріологією).

тій чи іншій території чинного законодав­

Базована на самій дійсності, на даності

ства? Підстава для права людини на

людини філософська антропологія дає

життя є незрівнянно тривкішою та rрун­

нам зрозуміти, що людина, на відміну від

товнішою, аніж правовий позитивізм та

інших біологічних істот, є особою , тобто

конвенцюнашзм: нею є природне право.

1стотою, яка надшена розумом, почуття-

Що ж таке nриродне право? Полиша-

.

ючи поза увагою можлив1

.

-

до реч1, часто

.

.

ми та свобідною волею, істотою, що здатна свідомо здійснювати своє буття ,

визначення та інтерпретації

«володіти собою» та визначати своє

природного права, спробую звернутися до

свобідне ставлення до себе та до всього

його суті. Як говорить сам термін, це

іншого. Через те вона посідає незрівнян­

конвенційні -

право,

яке

випливає

ну гідність та недо­

з1

самої природи речей, в

торканю сть,

даному конкретному ви­

рушні права (які,

падку, коли йдеться про

окрім

життя людини, це

право

шого, забороняють

випливаєізсамоїприроди

також трактувати її

людини. Іншими словами :

як засіб для будь­

непо ­

усього

ін ­

природа людини є підста­

чого).

вою та джерелом право­

особою вже тому,

Людина

вих формулювань , які

ЩО Є ЛЮДИНОЮ, ЩО

стосуються людини та її суспільного ви­

належить до виду

міру буття. Якою ж є ця природа, якщо

(повторення видового означення

вона є шдставою для права людини

вказує на те, що в

на

є

homo sapiens sapiens sapiens роді homo («людина>>)

життя? І чому серед усіх живих істот

не існує видів які були б нерозумними,

якраз на противагу до рослин

відповідно -

1тварин -

не існує індивідуумів роду

які не були би особами). Особа

тільки людина має право на життя? Дати

homo,

відповідь на це питання (і тим самим

настільки радикально відрізняється від

стати необхідною основою для правових

всього неособового буття, що немож­

формулювань) можуть:

філософська

ливо, щоби щось стало особою, що не

2. емпіричні науки, об'єктом

було нею від nочатку. Щось або є

антропологія;

1.

дослідження яких є людина; та З.

особою, або нею не є. Отже, якщо до­

богослов'я. Кожне правове формулюван­

росла актуалізована людина є особою,

ня, яке стосується людини, її життя та

то вона є нею від початку, тобто

гідності, повинно спиратися на результати

зачаття, і вже від uього моменту їй

-

від

досліджень цих наук, інакше воно буде

притаманна спеuифічно особова гідність

безпідставним, голослівним та відносним.

та недоторканні основні права

(Я обмежуся тут лише до перших двох

самі, які притаманні дорослій людині.

наукових напрямків

Саме тому особа посідає недоторканне

червень

2006

-

філософської

місіонар

-

такі ж

13

РОЗДУМИ

право на життя

від початку свого

-

Подальші стадії пренатальної фази онто­

існування і до його природного (біоло­

генезу людини, всі диференціації тотіпо-

гічного) закінчення.

тентних клпин та утворення органш

Що стосується даних біології людини,

.

.

-

типово людські. В цьому розвитку не

і зокрема, ембріології (адже основні

існує якогось «порогу гомm1зації», до якого

суперечки

ембріон ще не був би людиною, а після

ведуться

саме

стосовно

природи людини до її народження), то

нього

сучасна ембріологія говорить нам, що

відомий німецький ембріолог Еріх Блех­

життя людини починається з

шмщт:

моменту

злиття статевих клітин (точніше

-

з

-

став би. Ось як про це говорить

Індивідуальність

живої

людини

моменту злиття їхніх оболонок, ще до

зберігається від моменту запліднення,

злиття ядер, бо вже з цього моменту

протягом усього розвитку І аж до смерп,

статеві клітини починають функціо­

змінюється лише фенотип (зовнішній

нувати та розвиватися як одне ціле). З

вигляд). Сьогодні це доведений як

.

.

завдяки

елементарний принцип

неповторному генетичному

біології факт. Досліджу­

цього

момент~

кодоВl, починається розви­

вати,

ток нової людини. (Таким

розвитку

на

якій з

стадії

людської

чином, сучасна ембріологія

зиготи виникає людина,

спростовує т. зв. «основний

-

біогенетичний

хибно вже в засновку.

закон»

Адже людина не стає

Ернста Геккеля, що вира­

людиною, а є людиною,

жався формулою: «Онтоге­

починаючи

нез повторює філогенез»

.

.

вщ запшд -

1 нення. Ми говоримо про

тобто , що в ембріональному розвитку

розвиток людини не тому, що 1 з якогось,

людина начебто повторює еволюційний

спочатку, можливо, неспецифічного

розвиток від «амеби» через рибу, амфі­

нагромадження клітин у процесі розвитку

бію, рептилію і т. д. аж до людини. У

все виразніше виникає людина, а тому, що

світлі досягнень сучасної ембріології це

людина розвивається із уже людської

твердження є ненауковою юсеютницею,

клітини ... Бути людиною

-

це не

побудованою на нечесності псевдо­

феномен, що випливає з онтогенезу, а

науковця та фальсифікаціях: Геккель

дійсність, яка є передумовою онтогенезу.

фальшував зображення людських і

Це значить, що людина є людиною на

тваринних ембріонів, щоби їхньою

ко:жній стадії розвитку, а отже

СХОЖІСТЮ довести

еволю-

винна мати в незвуженому обсязі всі

ційної теорії Дарвіна. Зигота в..ж..е____є

фундаментальні, невідчужувані права

людиною, а отже

людини незалежно від стадії її розвитку.

.

.

.

ІСТИННІСТЬ

-

особою, хоча її

-

по ­

специфічно особові здатності та особові акти (такі, як мислення, воління, любов,

(Продовження в наступному номері).

сміх і т. д.) проявляться далеко пізніше.

14

червень

2006

місіонар

РОЗДУМИ

Стефан Красномовець

ЛЮБОВ ДО ЖИТТЯ Особлива наша пересторога тим, хто

Господь за гріхопадіння Єви покарав

намірився позбутися плоду і хоче вбити

жшку, що в стражданю нарождуватиме

уже зачате життя у своєму лоні: не робіть

дітей (Бут З ,

цього, бо за дітовбивство може бути

гідність , бо лише жінка не тільки

тільки одне

започатковує

Коли

страждання!

-

спостер1гати

за

забавами

.

.

шдивщума,

16),

але водночас підніс її

життя

але

окремого

практично є началом

маленьких дівчаток (хлопчики гасають

будь-якого суспільства і як вказує

здебільшого з пістолетами), то можна

«Словник біблійного богослов'я» (в-во

побачити, що предметом їхніх забав є

«Місіонер»,

1996 ,

С.

«є також

292)

~------------ матір'ю усіх живучих». І

ляльки.

Особливо любо дивитись,

навіть більше: внаслідок

як вони поводяться з цими,

свого материнства ж1нка

безперечно цінними для

«торжествує над смертю,

них забавками: як вони їх

продовжуючи людський

перевдягають ,

миють ,

рід», бо повинна здійснити

зач1сують, укладають спа-

«Богом дану обітницю, що

ти , колишуть, яю пестлив1

її потомство колись роз­

.

.

слова промовляють до цих

чавить

своїх

вічного ворога» (Бут З,

іграшкових

не­

голову

зм1я

15).

мовлят. А як вони їх обе­

І яка дивна метаморфоза

рігають від усяких небез­

здійснюється пізніше, коли

пек, яю намалювала дитя­

цим маленьким «матерям

ча уява ... Часто дитина не

своїх

ляльок-іграшок»

тільки не віддасть, але й не

судилось стати такими ж

дозволить

люблячими

своєю

побавитись

лялькою

матерями

своїх діток, своїх кровинок,

нав1ть

своїм близьким маленьким подружкам,

виношуваних

не

певного тривалого часу! Чи очікують

говорячи вже про дорослих незна­

п~д

серцем

протягом

вони з такою радістю, радістю повної

йомих людей. Дивишся на це і думаєш, якими

любові до своєї дитинки, яку приводять

прекрасними, дбайливими , люблячими

на цей світ, з якою колись зустрічали

матерями стануть згодом ці маленькі

куплену батьками чи близькими роди­

дівчатка. Можна сміливо сказати, що

чами іграшкову лялечку? Якщо це так,

вже у лоні матері був закладений для цих

то можна бути спокійними за долю

дівчаток

не

народженого нового члена сім'ї й

найбільший дар жінки взагалі . І хоча

людської спільноти взагалі . А коли ця

ч,ервень

ген

2006

материнства,

місіонар

чи

15

РОЗДУМИ

сім'я ще й християнська, то можна бути певними, що ця дитина отримає добре християнське

виховання,

а

Розповідь п. Василя Яремчука зі Львова в цьому сенсі особливо цікава.

У господарстві Слободян Степанії, що

моралью

християнські засади, прищеплені їй

в

батьками,

свиноматка привела на світ

будуть

охоронятимуть

тим

цю

щитом,

дитину

що

перед

селі

Помонята

на Рогатинщині, поросят,

19

коли сосків для кормлення вона мала

вс1лякими життєвими труднощами, нераз

тільки

неоднозначними випробуваннями упро­

найслабших поросят, поклала їх у плитку

Господиня відібрала п'ятеро

довж усього її подальшого життя.

скриньку і підсунула її собаці Ладі,

14.

А що чекає небажану, але вже наявну в

думаючи, що вона їх з'їсть. Лада, яка

материнському лоні дитину? У кращому

напередодні народила шестеро цуценят

випадку, якщо вона все ж таки побачить

і яких потопили сусідські хлопці, уважно,

цей наш грішний світ, то вона не зазнає

можна сказати, з любов'ю обнюхала їх,

належної їй материнської ласки, бать­

потім лягла біля них і стала пригрівати їх

ківської опіки! А скільки уже зачатих

своїм животом. Зрозумівши, що Лада не

ЖИТТЄДІЯЛЬНИХ дитячих

збирається їсти поросят, господиня

.

.

ІСТОТ так

.

І

не

побачать світу! Їх знищують ті, хто ще

приклала рильця поросят до її сосків і ці

так недавно ніжно піклувався про своїх

почали жадібно ссати, від чого собака

«іграшкових дитинчат», а тепер у серці

була дуже задоволена. Лада прийняла

цих колишніх «іграшкових матерів» немає

цих поросят за своїх цуценят і практично

навіть бажання споглянути на свою рідну

стала їх матір'ю. Через шість тижнів, коли треба було

кровинку! Невже ж у них настільки ница душа, що

продавати весь приплід свиноматки,

їм Господня заповідь «Не вбивай» є

Ладині «діти» були на 2-3 кг важчі за тих

якоюсь «примхою» Господа Бога?! Та

поросят, що їх годувала свиноматка.

навіть нерозумні істоти тваринного світу

Або ще один випадок. Софія Тобілевич

рідко допускаються вбивства своїх

-

новонароджених, коли серед людей

листі до Сергія Єфремова від

дружина Івана Карпенка-Карого

9

-

у

червня

р. повідомляє таке: «Тут (хутір

вбивства «зайвих» чи непотрібних діто­

1927

чок є досить частими.

«Надію>

батьківщина славної родини

-

Тобілевичів: Карпо

-

батько, сини Іван

Карпенко-Карий, Панас Саксаганський, Микола Садовський -

українського

основоположники

театру,

Садовська-Барілотті

-

дочка

Марія

прим. С.К.) є

цікава, а навіть знаменита (виділення авт.) кицька, що водить курчат, яким

загинула мати-курка! А в неї собака поїла кошенят!».

16

ttервень

2006

місіонар

РОЗДУМИ

Хтось може сказати, що це певні окремі аномалії в тварин ому світі. Може,

це й так, але добре було би, якби в людей було більше людяності, подібно як у їхніх братів менших.

Тільки зі сльозами на очах можна було прочитати невеличку статтю Світлани

Мартинець «Зраджені діти», опублі­ ковану минулого року в газеті «Експрес»

Україні ще пам'ятають випадок, коли в

з нагоди Міжнародного дня захисту

Одесі знайшли дівчинку Оксанку, яку

дітей. Читаєш і перед очима у своїй уяві

кілька років тому разом зі своїми

бачиш залишеного на старій могилі

щенятами вигодувала в буді собака».

новона­

І не можна не зацитувати своєрідне

родженого хлопчика, якого, обмотаного

мотто цієї статті: «Покинути ново­

навколо шиї пуповиною, під хрестом

народжене дитя завжди було тяжким

ужгородського

цвинтаря

знайшли двоє діточок, що випадково

гріхом. Та нині чи не кожного тижня дітей

забрели на цвинтар. Серце стискається

знаходять на смітниках, у поїздах, у

від болю, читаючи рядки про хлопчика з

парках. Породіллі відрікаються від своїх

Ковельського дитбудинку, для якого

крихпок у пологових домах, викидають

найдорожчими й найпершими істотами

діточок з вікон, несуть живими на

були не батьки, а бродячі собаки. І

цвинтар ... Що ж діється? Чому іноземці

справді, як пише автор статті, «собаки

всиновлюють в Україні чужих хворих

милосердніші за матерів, які залишають

дітей, а українці викидають у смітники

свою кровинку на неминучу загибель. В

своїх здорових (виділення авт.)?». І справді, чому? Наведений у цій статті сумний «фактаж» стосується земель, де ще цінуються моральні засади, де

християнські цінності мають певну вагу. Що ж це діється з нами? Чому наші дії часто мерзотніші від тваринних? І мимоволі запитуєш за Володимиром Яворівським:

«Що ж ми за народ

такий?». Очевидно, не можемо себе тішити тим, що ми християнська країна. Сьогодні

потребуємо

навернення

кожного з нас до Бога, щоби ми в конкретних ситуаціях, коли Господь дарує нам нове життя, вміли з вдячністю і любов'ю його прийняти.

червень

2006

місіонар

17

о. Діонисій Заведюк, ЧСВВ, маrістр новіціяту

у Крехівському монастирі св. Миколая

ВІДПУСТ У КРЕХІВСЬКОМУ ВАСИЛІЯНСЬКОМУ МОНАСТИРІ СВ. МИКОЛАЯ Цьогорічний відпуст з нагоди свята

Венедикта

XVI

«Бог є любов». Після

Перенесення мощей св. Миколая з Мир

хресної дороги у монастирській церкві

Ликійських

Преображення

до

Барі

відбувся

у

Господнього

був

Крехівському монастирі отців Василіян

відслужений молебень до Пресвятої

у суботу й неділю

Богородиці, а в

20-21

травня. Хоч

20.00 год., після винесення

саме свято припадає, за старим стилем ,

чудотворної ікони св .

на

Миколая на

травня, крехівський відпуст

відпустову площу перед монастирем,

переноситься завжди на найближчу

монахи-василіяни при участі численних

неділю . Святий Миколай є покрови­

прочан відслужили Велику вечірню з

телем василіянської обителі у Крехові не

ЛИТlЄЮ.

22

тільки тому, що вона носить його ім'я, але також тому, що тут зберігається

О

22

год. відбулася архієрейська

Божественна Літургія, яку у співслужінні

чудотворна ікона Святого. Відтоді, як у

численних священиюв вщправив владика

І

році монастир було повернуто

Діонісій Ляхович. Під час Літургії

законним власникам, монахам Чину

прийняли дияконські свячення троє

святого Василія Великого, на відпуст св.

братів-василіян: Йосафат Хаймик і Даниїл

Миколая-літнього рік-річно збирається

Сікора з України та Сільвіо Літвінчук з

990

величезна кількість паломників не тільки

Бразилії. Співав хор студентів Василі­

з поблизьких околиць Львівщини, але з

янської семінарії у Брюховичах. Опівночі

різних місцевостей Галичини, Волині,

почалося молитовне чування в храм~, у

Закарпаття, Поділля, навіть зі східної

програму ЯКОГО ВХОДИЛИ: МОЛебен ДО СВ.

України, Білорусі та з Польщі.

Миколая,

Програма цьогорічного відпусту, як і

попередніх, розпочалася о

вервиця

з

розважанням

воскресних таїнств, інші моління. У той

год.

же час поблизу монастиря було органі­

хресною дорогою по горі Побійній. У ній

зовано чування для молоді при ватрі, яке

взяли участь владика Діонісій Ляхович,

провели викладачі Інституту родини

ЧСВВ, о. Протоігумен Григорій Гриньків,

Українського Католицького Універ­

16

ЧСВВ, синкел Сокальської єпархії отець

ситету. В неділю зранку відбувся похід

мітрат

багато

до джерела, де відслужено молебень до

священиків і вірних. Теми проповідей­

Пресвятої Богородиці та освячення води.

повчань, які на зупинках-стаціях хресної

О

дороги

утреня, а опісля

Михайло

Ткачів,

виголошували

владика

і

священики, були взяті з енцикліки Папи

18

8.00

год. почалася торжественна

-

акафіст до святого

Миколая. Завершилося торжество архи-

червень

2006

місіонар

ПОДІЇ вручив йому вітальну грамоту від папи Венедикта

XVI.

Господь поблагословив ці дні чудовою погодою, що посприяло усім учасникам

свята в здійсненні їх задумів. На протязі двох днів величезна кількість паломників приступили до святих тайн Сповіді та

Пресвятої

Євхаристії.

Майже

без

перерви, вдень і вночі, сповідали вірних одночасно два десятки священиків, а до св. Причастя приступили коло

7

тисяч

осіб. Усіх же прочан, які взяли участь у програмі святкувань було близько

20 тис.

осіб. З певністю можна сказати, відпуст з нагоди свята св. Миколая у Крехівському святомиколаївському монастирі став

о. Дам 'ян БОГУН, ЧСВВ ісповідник віри, Протоігумен під час підпілля УГКЦ, 21 травня відсвяткував 70-ліття священства

справжнім святом духовності, спільної молитви і прослави Пресвятої Тройці. Використовуючи нагоду, хочу від імені

свого і всіх монахів Крехівської обителі подякувати всім, хто прибув на відпуст

єрейською Святою Літургією, яку відслу­

св. Миколая: преосвященим і дорогим

жив архиєпископ Ігор Возьняк, ЧНІ, у

владикам, всечесним і преподобним

співслужінні владик Діонісія Ляховича,

отцям, преподобним братам і сестрам, а

ЧСВВ, Софрона Дмитерка, ЧСВВ, та

також усім прочанам. Хай Господь вас

численних священиків. Натхненну та

щедро благословить і зміцнює своєю

змістовну проповідь під час Літургії

благодаттю. Будемо радо вітати вас і

виголосив преосвящений владика Ігор, а

надалі у нашій обителі: чи на празник

парохіяльний хор монастирської церкви

святого Миколая наступного року, чи на

під керівництвом о. Василя Мендруня,

храмові свята Преображення Господ­

ЧСВВ, возвеличив свято своїм чудовим

нього і Покрови Пресвятої Богородиці, чи на хресній дорозі в останні неділі кожного

СПІВОМ.

Цей день був знаменний ще тим, що

літнього місяця, чи в будь-який інший час.

одному з учасників відпусту, о. Дам'яну

А якщо б у когось з юнаків зродилося

травня

бажання посвятити себе на службу

сповнилося 70-ліття від дня ієрейських

Богові у Василіянському монашому Чині

свячень.

-

Богуну,

ЧСВВ,

якраз

Наприкінці

· 21

Божественної

Крехівський монастир стане для нього

Літургії о. Протоігумен Григорій Гриньків

першою школою чернечого життя у слу­

сердечно привітав ювіляра, а також

жінні Богові та ближнім.

червень

2006

місіонар

19

МАЙБУТНІ БЛАЖЕННІ УГКЦ -

СВІДКИ ВІРНОСТІ

Підготувала с. Домініка Данканич, ЧСВВ

ВІРШСТЮ І ПРАВДОЮ о . Йосиф Василь Завадяк, ЧСВВ Отець

Йосиф

Василь

Завадяк

народився в с. Новоселиця Міжгірського р-ну, що на Закарпатті. Навчався в Хустській гімназії, закінчив її в 1927р.

влада

насильно

передавала

до

рук

православних, або нищила їх дощенту. В цьому ж

році

1947

серпня облас­

22

15

ною Радою народних депутатів було

листопада 1927р. Василь вступив до

прийнято рішення, на підставі якого влада

Василіянського монастиря на Чернечій

домагалася закриття монастирш у селах

горі в Мукачеві. Разом з чернечою рясою

Малий Березний та Бороняво й передачу

прийняв нове ім'я -

Йосиф. Наступні

монахів із цих монастирів до Імстичів­

1928 та 1929 роки перебував на новіціяті,

ського монастиря. Органи радянської

де глибше пізнав христи­

влади

янськ~ чесноти та монаше

Боронявський монас­

життя. У 1929р. бр.Йосиф

тир.

розпочав вивчення гумаю ­

арешт минув

закривають

Отця Йосифа

1

слуга

тарних наук в Малому

Божий розпочав ак-

Березному на Закарпатті,

тивну ПІДПІЛЬну ДІЯЛЬ-

пізніше в

НІСТЬ.

.

.

Лаврові, біля

Самбора та Добромилі. У

В

.

березні

1949р .

1937р. повернувшись на

комуюстична

Закарпаття,

травня

категорично заборо­

193 7р. брат Й. Завадяк

нила о. Завадяку свя­

З

склав довічні обіти, а в

влада

щеничу діяльність і

празник Преображення Господнього

19

запропонувала перейти на російське

серпня цього ж року на Чернечій горі в

православіє, на що Слуга Божий відповів:

Мукачеві слуга Божий прийняв ієрейські

« ... я

свячення з рук преосвященного владики

Своєї присяги не відречуся». Коли ж

Павла Гойдича. Отець Йосиф був ігу­

численні розмови й попередження у

меном Боронявського монастиря.

З кінця

1944

початку

1945 рр.

більшо­

давав присягу Господу Богу і Папі.

кабінетах

влади

результатів,

12

КДБ

не

1950

дали

р. співро­

вицька пропаганда й атеїстична ідеологія

бітники

щоразу то більше заповнювала терени

Божого . Своє тимчасове ув'язнення

Закарпаття.

впродовж

29

червня 1945р. тутешні

КДБ

і

червня

заарештували

.

.

декшькох

.

м1сяцш

Слугу

.

сшдства

монастирі враз із цілим Закарпаттям були

о.Йосиф відбував у в'язниці Хуста. «Отця

приєднанні до Радянської України. Поча­

забрали в тюрму, бо не хотів підписувати

лася ліквідація єпископства й священства

православ'я, не хотів відректись свого

УГКЦ. Церкви та парохії радянська

чину»

20

-

згадує свідок зі села Бороняви. червень

2006

місіонар

МАЙБУТНІ БЛАЖЕННІ УГКЦ

-

СВІДКИ ВІРНОСТІ

Під час слідства о. Завадяка часто

Бачачи

його

сміливість

й

свою

викликали на допити, на яких псих1чним

безпорадність, органи КДБ вирішили

та фізичним тиском намагалися його

позбутися священика. Посилили слід­

зламати.

Закарпатського

кування за отцем Завадяком і, старанно

обласного суду Слуга Божий о. Йосиф

вивчивши постійний маршрут священика

Вироком

Завадяк засуджений до двадцяти п' яти

на роботу й додому, який він завжди

років позбавлення волі. Після суду

долав на велосипед~, вчинили на нього

священик

наїзд вантажною машиною. І потім ще,

був

направлений

через

Львівську тюрму~розподільник у табори

вискочивши

ГУЛАГу м. Воркути. У Воркутських

ломами били по тілі й по голові,

таборах о. Завадяку часто доводилося

залишивши від'їхали. Підібрав тяжко

з

машини,

зал1зними

зустрічатися віч-на-віч зі смертю. Слуга

зраненого о. Йосифа чоловік, що над

Божий важко пережив трагічну смерть

ранком легковим автомобілем про ­

свого співбрата у священстві о.Івана

стував тим шляхом, повіз його до лікарні,

Чейпеша, якого на очах о. Йосифа

де о. Йосиф прийшовши до пам'яті,

розстріляли , й він стік кров'ю. Слуга

сказав: «Що зі мною сталося? Я їхав на

Божий

ровері» і, не приходячи до тями, помер».

супроводжував вмираючого

гарячою молитвою й подав о. Чейпешу

Це сталось вночі

останнє благословення.

празник Введення в храм Пресвятої Діви

У

1956 р.

Слугу Божого було звільнено

4

грудня 1958р на

Марії, у м. Хусті

з-під варти із зняттям судимості. Він

Під натиском КДБ лікарі Хустської

повернувся до Хуста і влаштувався на

лікарні стверджували, що о. Йосиф був

роботу «простим бензозаправщиком» в

травмований

каменоломні села Рокосово. Виконуючи

велосипеда. Однак, як стверджують

внаслідок

падіння

з

обов' язки заправщика, священик і тут

очевидці, на грудній клітці священика

умів бути зразковим працівником й

було видно слід від шини автомобіля.

порядною людиною. «Він дуже активно

Серед важких травм встановлено й

віру християнську католіческу пропо­

тріснений сечовий міхур, що вказує факт

відував там межи робочими. А то не

наїзду вантажівки, а не просте падіння з

любилося їм, енкаведистам»

велосипеда. А вже після ексгумації

-

читаємо

тлінних останків отця Йосифа, на черепі

в свщченнях.

Органи КДБ вислідили, що о. Йосиф і

знайдено окис заліза, що підверджує

далі серед вірних душпастирює, і у дні

добивання

вілью вщ праці виїжджає у ті місцевості,

ломами.

священика металевими

де його знали як священика. Його

Звістка про трагічну смерть отця ро­

неодноразово викликали до органів КДБ.

зійшлась по всіх околицях, несучи тяжкий

Отець Йосиф був досить сміливим і

біль душам усіх, хто знав слугу Божого.

говорив: «Мене судили на двадцять п'ять

«Похорон відбувся в лікарні, прибуло

років

декілька вірних, бо не було доступу усім

п'ять

і ще нехай судять на двадцять

-

на православ'я не підпишуся».

червень

2006

місіонар

бажаючим через контроль кагебістів» .

21

МАЙБУТНІ БЛАЖЕННІ УГКЦ -

СВІДКИ ВІРНОСТІ

травня 2000р. відбулося переза­

до Господа через його заступництво.

хоронення тлінних останків о. Завадяка

Про отримані ласки за посередництвом

12

до с. Бороняво. У перезахороненні взяли

Слуги Божого свідчить багато людей,

участь єп. Іван Маргітич, о. Атаназій

зокрема жителів с. Бороняви. Зразкове

Чейпеш, ЧСВВ, о. Йосафат Воротняк,

й світле життя о. Йосифа Завадяка, як

ЧСВВ й інші священики, а також багато

ієромонаха

монахш та монахинь,

ВІрю

сьогодю є джерелом сили для ус1х тих,

.

.

численю

.

.

.

Василіянського

Чину,

.

УГКЦ. Тепер тлінні останки Слуги

хто змагається за здобуття Царства

Божого зберігаються у церкві монахів­

Божого у монашому подвизі, як також, є

василіян с. Бороняви.

славою цілої монашої спільноти, що

25 лютого

1992р. на підставі ст.1 Закону

України РР «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від

спрямовує усі свої життєві сили на посвяту Богові.

17

Якщо хтось має інформацію стосовно

квітня 1991р., о. Йосифа Василя Зава­

поданого кандидата до беатифікації

дяка реабілітовано.

ласкаво

Посмертна слава о. Йосифа не згасає

просимо

надсилати

її

за

адресою:

серед вірних УГКЦ, а навпаки скріплює

Місія «Постуляційний Центр

любов до Бога й вірність своєму народові

беатифікації й канонізації святих УГКЦ» пл. Соборна, За

і Церкві. Сьогодні о. Йосиф заступається

м. Львів

своїми молитвами за тих, хто молиться

тел.Іфакс

79008 (0322) 79-84-42

бр. Даниїл Сікора, ЧСВВ, м. Перемишль

ТВІР ЙОГО ДУХА Не тільки своїми місіями і Ірунтовними реколекціями прославився о. Єремія

недужим. Поляки таке згромадження мали, українці

-

ні. Перейнятий цією

Ломницький, але й тим, що Господь Бог

ідеєю, о. Єремія протягом п'яти літ

вибрав його як знаряддя для заснування

шукав способу створення такої інституції.

першого

І така нагода трапилася.

в

Галичині

згромадження

Сестер

Непорочної Діви

чернечого

У

Служебниць

Марії.

З

1891

році чотири василіяни були

такими

запрошені на місію в село Жужель

1886 року,

Сокальського повіту. Провідником цієї

коли мав нагоду перебувати в Отців

місії був о. Ломницький. Одного дня до

думками о. Єремія носився від

Єзуїтів у Старому Селі. Самі вони

нього підійшли декілька місцевих дівчат,

підказували, що василіянам потрібно

які мріяли повністю присвятитися Богові

заснувати

в

провадило

22

згромадження, захоронки

яке

би

та допомагало

якомусь

монастирі.

Пізнавши

і

відчувши Боже Провидіння, о. Єремія

ч,ервень

2006

місіонар

ПОСТАТІ УГКЦ

запропонував місцевому пароху отцю

Відтоді о. Єремія перебував на різних

Кирилові Селецькому, щоб той дав свою

становищах

«фірму» для правового заснування

(Лаврів, Добромиль, Жовква, Львів,

жіночого згромадження, оскільки у

Бучач,

зв' язку з Добромильською реформою до

Краснопуща, Улашківці , Дрогобич). Це

та у

р1зних

Кристиноnіль ,

монастирях

Михайлівка,

василіян у Галичині ставились дещо

було пов ' язано з тим, що Отець вмів

упереджено,

недовірою.

здобувати прихильність людей, мав

Необхідно було прикриття іншим іменем.

широкі зв' язки з високопоставленими

Отець парох Селецький заявив, що не

особами

розуміється «ані на правилах законних,

економом. Тому, через брак людей, о.

аю

навіть

з

й

виявив

себе

Єремію

на закон ­

юм дус1

i

добрим

про ­

часто

пере ­

вадженню

носили туди,

такого

де

згро­

• потреба. У вересні 1894

мадження», як

також

не

·

має кошпв на

його

виникала

утри­

року він пе­ реїхав

до

мання . Проте

Кристинополя

отець

Лом­

(нині Черво­

ницький за ­

ноград), де

певнив,

що

було відкрито

духовним про­

новіціят Сестер Слу­

водом дшчат,

як і матеріальними справами, займуться

жебниць, і став їхнім духівником. У

виключно василіяни . Переконавшись у

році Митрополит Сильвестр Сембра­

серйозності наміру молодого васи­

тович вдруге призначив отця Єремію

ліянина, о . Селецький, який мав їхати за

комісаром (тобто головним провідником)

новим призначенням до Рави-Руської,

ссндм.

залишився і допоміг знайти перший дім серпня

1892

липня

1902 року

о. Єремія здав свої

комісарські повноваження о. Платоніду

для нової інституції.

28

22

1898

року згромадження

Філясу, ЧСВВ,

-

але ніколи не забував

Сестер Служебниць Непорочної Діви

про своїх духовних дітей. У зв' язку з цим

Марії було засноване. Першою Сестрою

написав Сестрам листа, в якому просив,

Служебницею стала Йосафата Михай­

аби ті «не забували наук, що в них я вас

лина

завжди

Гордашевська,

яку

особисто

виховував.

Будьте

вдячні

покликав її духівник о. Єремія Лом­

Господу Богу за святе покликання, а

ницький (як відомо, у червні

року

сумлінні й вірні в заховуванні обітів і

сестра Йосафата Гордашевська була

правил. Одні одних шануйте й любіться

проголошена Блаженною) .

як невісти Христові й Божі діти. Кожного

червень

2006

м.ісіонар

2001

23

ПОСТАТІ УГКЦ

вашого настоятеля шануйте як заступ­

ника Христового. А всіх людей будуйте покорою й побожністю. Не забувайте про мене в своїх молитвах ... я зо своєї

сторони, як від першої хвилі, коли Бог покликав вас, так до самої смерти буду за вас пам'ятати при кожній Службі Бо­

жій і в щоденних своїх молитвах, щоб ви були вірні й досконалі тепер, а щасливі навlКЮ>.

Отець здійснив дві поїздки до Росії протягом

1904-1908 років як в.ідпоручник

Митрополита Андрея з метою вивчення

форми духовного життя. Викладав

можливостей співпраці з місцевими

пасторальну теологію, методологію,

як

катехитику, риторику та гомілетику. Доб­

Петербург, Москва, Смоленськ, Саратов

уніятами,

ре володів французькою мовою, знав

та Симбірськ, але й тоді не забував про

моральне богослов' я. Колишні вихованці

«твір свого духа», часто навідувався до

згадують, що отця-ректора дуже пова­

Сестер, листувався з ними. А скільки

жали і любили в семінарії як нижчі

отець Єремії доводилось зазнавати різних

настоятелі, так і всі питомці; він був для

терпінь від своїх співбратів і навіть від

багатьох

самих сестер. Сам зізнався: «багато

священика,

терплю від вас і через вас» але мимо

ревного монаха. Маючи колосальні

того так любив згромадження, що

здібності вихователя і педагога, як і ве­

повторював:

наставляю

відвідав

такі

міста,

«як хто на вас стр1ляє

свої

груди».

Навіть

-

прикладом

жертвенного

визначного

м1с1онаря

1

ликий досвід місійної діяльності, отець із

Симбірська, куди був вивезений на зас­ лання російськими «визволителями»,

Єремія виявив себе великим виховником священичої молоді. В

1914

році російські війська зробили

перед смертю передав Сестрам своє

вдалий наступ на Австро-Угорщину, якій

«благословення й посліднє упімнення,

належали в цей час українські землі.

щоб любились та держались разом».

Галицьких українців, що викликали

Заповіт свого засновника й батька­

підозру у царської влади, було від­

настоятеля Сестри Служебниці викону­

правлено на заслання в найдальші міста

ють і зараз, і не тільки в Україні, а й за

Росії. Так у Симбірську опинилося

- всюди, де 1907 по 1915 роки о.

вони служать.

близько

Ломницький був

багато духовних осіб, адВокатів, лікарів,

ректором Станіславівської духовної

літераторів та інших представників

семінарії і виконував цю функцію дуже

української інтелегенції. Між ними був

сумлінно та жертовно, передаючи моло­

там і отець Єремія Ломницький, але про

дим вихованцям головні й підставові

це розповім у наступному листі.

кордоном

З

24

800

галичан, серед яких було

червень

2006

місіонар

ПОСТАТІ УГКЦ

о. Йосафат Романик, ЧСВВ м. Перемишль

вm БУВ СВІТЛОМ для СВІТУ В попередніх числах «Місіонаря» ми публікували фрагменти звіту Митрополита

Йосифа Рутського для Папи Урбана VIII про життя і смерть св. Йосафата. Тому, що тривав Великий Піст, час спогадування страстей і смерті Ісуса Христа, ми подали

уривки зі звіту, які відносяться до останніх годин життя і смерті св. Йосафата, які були дуже подібні до Страстей Христових. Сьогодні розпочинаємо публікацію «Звіту» в повністю, від початку.

Цей «Звіт» - перший життєпис св. Йосафата, тим цінніший, що написаний його найближчим другом . Митрополит Рутський знав Йосафата, як ніхто інший, впродовж майже двадцяти років був щоденним свідком його життя, поведінки, чеснот, діяльности. Вони разом відновлювали підупалий василіянський Чин, разом боролися, щоб на початку

XVII

століття рятувати смертельно загро:жене

З 'єдинення, Берестейську Унію. От:же, ніхто краще не міг би описати життя св.

Йосафата. Митрополит Рутський це зробив, за що ми йому безме;жно вдячні.

«Йосафат

Кунцевич,

Полоцький

юнак, просвічений самим Богом, бо тоді

Архиєпископ, від своєї молодості, коли ще

серед з' динених у Вильні не було нікого,

жив у світі, був мужем особливої

хто міг би йому пояснити речі, пов'язані

побожності і праведности життя; часто

з Унією, не відійшов від церкви. І так у

відвідувавуніятськуцерквуСвятоїТройці

ній сам був дяком, сам читцем, сам,

в

нарешті, нерідко дзвонарем

Вильні

і не пропускав

жодного

-

і все це

Богослуження, які кожного дня в цій

виконував радо й безплатно, за рахунок

церкві, згідно з монашим звичаєм,

власних обов'язків, якими був зв'язаний

відправлялися, а також і Утреню, яка

на службі одного вил енського міщанина,

відбувалася перед світанком. В часі, коли

купця. Не тільки вдома, але також у

розпочалося З'єдинення , схизматики

крамниці, більше часу присвячував

відтягнули від цієї церкви майже всіх, так,

читанню духовних книжок, ніж на те, щоб

що навіть у свята збиралось там ледве

заохочувати перехожих до купівлі

двадцять осіб обох статей, а з клиру був

товарів, що було звичайно в купців.

тільки

один

монах

з

титулом

Врешті сталося так, що в

1604

році, у

Архимандрита, який не мав коло себе

віці двадцяти з лишнім літ життя, вибирає

жодного монаха,

тому-то монастир

монаше життя згідно з Правилами

був опущений, а церква для тих, що до

Святого Отця Василія , в обряді греко­

-

неї приходили, була порожня. Не так було

католицькому, у Вильні, при церкві Святої

у схизматиків: величезний натовп людей,

Тройці. А початок цього життя був такий,

яких їхня церква не могла помістити,

що впродовж юлькох роюв не вживав

церковні ризи блискучі, і все інше, що

жодного іншого напою, крім звичайної

.

.

звичайно людей приманює, у великій

води; і, мабуть, так поступав би ціле

кількості,

життя, якщо б не тяжка хвороба шлунка,

ч,ервень

-

без огляду на це добрий

2006

місіонар

25

ПОСТАТІ УГКЦ

якщо б його,

ніколи не читав або не чув. Можна б

послушного, не зупинили його настоятелі ,

назвати його хронікою , або бібліотекою

які про це дізнались. Якщо в тій справі

всіх книжок, а передусім Святих Отців .

яка виникла через це

його зупинили, то, однак, до ще більших

Цей муж, з природи приготований до

умертвлінь, як волосяниця, самобичу­

всякого добра, не задовольнився такими

1 чування, якими впродовж - вже

додав ще до того постійну вправу у

вання, пости

цілого свого життя віддавався,

особливими даруваннями душі , але

не заохочували. До того можна додати

всякого роду чеснотах, в яких мав таю

ще й те, що був постійно заглиблений в

досягнення, що, на думку всіх, був гідний,

розважанні Божих справ, а не менше в

аби його поставити на свічнику, щоб

читаню книжок,

світив усім. Тому-то, коли теперішній

в

чому досягнув так

на

Всесвітліший Митрополит всієї Русі ,

збудування і на подив усіх, почав виголо­

Йосиф, був піднесений з Віленського

шувати проповіді до народу. А що гідне

Архимандрита на Митрополита, він,

багато,

що

в

короткому

часі,

ще більшого подиву - це те, що постійне

Йосафат, увійшов на його місце. Через

вивчення книжок, і то тільки слов ' янських

те, що тоді згаданий монастир був щойно

і польських (бо латинської мови або якої­

на початку реформи і його заселювали

небудь іншої, поза рідною, не знав),

тшьки молод1

.

.

спричинило, що здобув такий досвід у

монастиря

подоланні

не

.

.

в~дкиданю

помилок

схизматиків і єретиків, такий дар диску­

.

.

монахи, яю до проводу

.

1провадження р1зних справ ще

були

достатньо

підготовлені;

рівночасно віддавалися ще й студіям, а

тування, що навіть найбільш вчений

старі монахи, нереформовані , хоч ті

богослов у цих справах не міг би з ним

справи могли виконувати, одначе звикли

зрівнятися, ані жодний єретик або

до легшого способу життя , і тому за них

схизматик йому опертися. Внаслідок

не бралися,

того католики назвали його «бичем

кількох років, на найбільше задоволення

схизматиків і єретиків», а схизматики,

всіх, виконував обов' язки не тільки

змінивши його ім'я Йосафат, назвали

Архимандрита, але й сталого сповідника

його «душехват», що в простій мові

монахш ,

означає «Злодій душ». Крім того, цей

чоловіків і жінок, в церкві був дяком, і

муж мав такі щасливі дарування, що

економом дому. Був також постійним

.

-

згаданий муж протягом

монахинь

.

.

1 св1тських

вбогих,

вдів,

.

в1рних,

навіть найважчі речі відносно тайни

оборонцем

Святої Тройці легше міг зрозуміти, ніж

покривджених, як також був вправний і

хтось наймудріший міг би йому вияс ­

щасливий в залагоджуванні суперечок,

нити . А що говорити про предивну його

а в праці над душами

-

сиріт

дуже ревний.

пам'ять, в якій не мав тільки того, чого

26

ч,ервень

2006

місіонар

і

3 РЕДАКЦІЙНОЇ ПОШТИ Христос Воскрес! І І Дорогі брати, з деякими питаннями хочемо звернутися до вас щодо статті, яка була опублікована в квітні оповідання «Мій приятель

-

2006

р.Б. в журналі «Місіонар)). Мова йде про

мій ворог)), автором якого є о. Ігнатій Теофор

Янтух, ЧСВВ . Як відомо, в цьому оповіданні розповідається про прикрий випадок, який стався у дитинстві автора. Наше звернення полягає у нерозумінні описаних і застосованих окультних практик, тому що тут нема,

або ми не бачимо критики щодо них, оскільки відомо, що Церква Христова застерігає від таких дій. На нашу думку, прочитавши цю статтю, більшість людей, особливо тих, які перебувають в даний час у певній кризі, можуть сприйняти це як поради і застосувати і:Х. Просимо вас дати відповідь нам на сторінках журналу. Дякуємо.

Шановні читачі! Справді, не стаття, а оповідання «Мій приятель

мій ворог»

-

містить у собі описання відвідин т.зв. зільника, людини, яка, використовуючи різні методи, часто заборонені Церквою, намагається лікувати людей або ж допомагати

їм у їхніх бідах. Пережив це й автор оповідання, і в своєму автобіографічному творі поділився з читачами своїми переживаннями. Очевидно, багатьом людям не зробило б честі, що в труднощах вони не змогли мужньо витерпіти випробовування, а терпіли їх за гроші. Дехто може обурюватися, що побожні люди, не мали б знущатися і дратувати тварин. Дитячі пустощі призвели до важких наслідків. Батьки, хоча й

були віруючими, шукали будь-якого порятунку. Можемо зробити висновок, що не завжди ті, які вважають чебе побожними, повністю віддаються на Божу опіку і шукають ліку тільки в «офіційної»медлцини ... Показовими є слова при кінці короткого оповідання, коли то сестра плакала: «Хто ж його схоче?». О. Ігнатій, як про це згадано, пережив підпілля, витерпів тюрму і табори, віддався Богу в монашому і священичому стані. Чи не є це прикладом, щоб і ми, не дивлячись на помилки і важкі переживання, не падали духом, бо є «Хтось, що нас таки хоче» Господь! Саме тому твір «Мій приятель

-

-

Христос

мій ворог» варто сприймати не як

програмну чи релігійну статтю , а як оповідання, в якому читачеві пропонується самостійно вирішувати про моральність чи неморальність вчинків його героїв, звертаючи, звичайно, увагу на наслідки і закінчення пропонованої історії. ієром. Корнилій Яремак, ЧСВВ, головний редактор

ВИІІРАRЛЕННЯ!

У№

червень

5 «Місіонаря» за 2006 рік на ст. 2 трапилася помилка: Папа Бенедикт ХІІ слід читати Папа Венедикт XVI.

2006

місіонар

замість

27

ОПОВlДАННЯ

о. Мелетій Батіг, ЧСВВ м. Бар, Вінницька обл.

ЗУСТРІЧ БІЛЯ КРИНИЧКИ Напередодні зелених святат зпдно

їхнім

затишку

звичаїв діти радісно ходили лугами і

розглядаючи

збирали різні квіти. Деякі квіти були

назбирали.

.

діти

.

р1зю

вщпочивали,

.

квпи,

.

яю

вони

рідкісні . За давньою традицією ці букети

Старший хлопчик Івась підійшов до

квіточок і віночки понесуть на Зіслання

розбитого хреста і почав піднімати

Святого Духа до церкви, щоб освятити.

каміння, яке лежало поруч. Він хотів з

Зелені луги розтяглись аж до лісу. Під

лісом біля перехрестя доріг із джерела

цього каміння скласти хрест. Марійка знову звернулась до Івана:

витікала вода, утворюючи потічок, який протікав

вздовж

лугів.

Саме

тут

починались схили гір, які були вкриті

-

адже це каміння з хреста, якийсь безбожник розбив його.

Івась, підносячи камінь, поклав його

заростями кущів ліщини і дубів. Біля стежини,

яка

поєднувала

дорогу

з

више:

джерелом, стояв розбитий камінний

хрест, і хто йшов дорогою завжди міг

Не можна цього каміння розкидати,

-

Зберімо це каміння і складімо на

купку, де стояв хрест,

-

промовив Івась.

стежиною підійти до джерела, щоб

Хлопчики підтримали Івасеву ідею і

ОСВІЖИТИСЬ чистою джерельною водою.

позбирали каміння на місце , де стояв

Ця стежина ніколи не заростала. Люди

хрест, а дівчата прикрасили це каміння

приходили до кринички нають ~з шших

різнобарвними квіточками.

сіл. Так називали це чудове прикрашене

-

Помолімося, адже ж тут стояв І

м1сце тут святе,

-

природою джерело, над яким шдюмались

хрест,

високі дуби, а з другої сторони розта­

нувала побожна дівчина Марійка

запропо­

шувався зелений луг, вкритий неначе

перехрестилась.

квітучим килимом Діти лугами підійшли

Хлопці і дівчата перехрестились і

до джерела. Найперше хлопчики почали

відмовили «Отче наш» і «Богородице

пити воду, набираючи у свої долоні, одна

Діво» ... Після молитви прибрали навколо

дшчина завважила:

-

Не можна з цієї кринички пити воду

не перехрестившись ,

-

говорила вона з

піднесенням у голосі. Діти

перехрестились

сміття

-

гілячки, пляшки , повиривали

буряни і , ще раз помолившись, пішли дорогою до свого села.

і,

навіть,

відмовили «Отче наш», по черзі ставали на коліна, набирали воду у долоні -

-

А що, як би ми сюди частіше

приходили -

пили,

-

говорили між собою діти.

А я скажу своєму батькові, і ми

вмивались цією водою, освіжаючись від

зробимо хрест і поставимо на це каміння,

гарячого літнього сонця. У тіні дубів, в

-

28

говорив найменший хлопчик Андрій.

червень

2006

місіонар

ОІЮ:ЩЦАННЯ

Сонце червоним кружалом заходило за

Та найбільше дивувало всіх, що діти тут

обрій. Діти радісні повертались додому

біля хреста співали молебні до Пресвятої

з

Богородиці, чи до Серця Христового ,

великими

букетами

квп1в

та

різноманітного зілля. Завтра разом з своїми матерями вони їх понесуть до

ВІДМОВЛЯЛИ МОЛИТВИ.

Через деякий час хтось приніс ікону Пресвятої Богородиці з Дитятком Ісусом.

церкви.

Після Зелених Свят Андрійко все-таки

І тоді виникла їм думка збудувати

приніс з дому невеликий деревяний хрест

капличку. Стіни виплели з пруrиків ліщини

і встромив його в каміння на тому місці

і навіть покрили очеретом. Про це вже

де стояв колись камінний . Все це він

говорили в селі, але батьки були задо­

виконав так, що ніхто не бачив цього,

волені, що діти гарно проводять свій час

радів, що спромігся на такий добрий

своїм розумом випередили батьків.

вчинок. Біля хреста по­

Молільники, заходячи

ставив скляну баночку з

до

водою

.

1,

.

каплички,

вщчували,

нарвавши КВІТОК

в долині, зробив букет.

дяться

Помолившись, він пішов

МІСЦІ.

додому, а вдома

про

Через

все

схвалив

Ісус

знахо­

святому

деякий

час

Марії та Ісуса і прикра­

його

вчинок і сказав йому:

-

що

принесли більші образи

це розповів батькові. Батько

на

завжди

сили їх рушничками.

Але були в селі люди,

із любові до ----~

людей дав себе розп ' яти на хресті, тому

яким це не подобалось. Про це говорили

ворог Христа

навіть на колгоспних зборах і в школі.

-

сатана завжди бореться

проти нього. Але Христос переміг

Настала осінь, діти знову пішли до

диявола і постійно перемагає його.

школи. Перші дні, як завжди, пройшли

Прийде час, що там знову буде стояти

бурхливо, почалась нова пора навчання.

хрест на славу Божу ще величніший, як

На виховних годинах учням докоряли за капличку, за те що вони туди приходять,

до цього .

Андрійку, молись за того чоловіка, який

ставлять свічки, моляться ... Їм припи­

розбив цього хреста, виконуючи волю

сували це як незнання природничих наук,

це

а їхні релігійні переконання прирівнювали

зробити, молися за його навернення до

до забобонів і насміхалися з них. Най­

Бога і покаяння за свій ганебний вчинок.

більше перепало Андрійку. Все таки

безбожників, які

змусили

його

Тільки, щоб у школі про твій вчинок не

дізнались, що це він поставив хреста.

дізналися, бо там також воюють з Богом.

Викликали батька, картали за непра­

Протягом цілого літа діти приходили до

вильне виховання дітей, але він рішуче

кринички, біля хреста завжди ставили

.

.

.

КВІТКИ, а також клали ВІНОЧКИ ІЗ КВІТІВ на

розбите каміння.

червень

2006

вщповш:

-

Прийде скоро час, що ви всі прийдете

до Бога, а там, біля кринички, буде стояти

місіонар

29

ОПОВІДАННЯ

знову великий хрест. І ніхто цьому не

не відповідав. Андрій сів поруч на другу

буде дивуватись. Я вірю, що хрест пере­

лавочку

-

може.

Ця відповідь декого обурила, але він на-

.

.

1

почув таке:

Ох і часи настали. Люди всі злі, все

ламають, продають, крадуть. І до чого

це все дійде, такого і після війни не було .

ДІЯВСЯ на ЗМІНИ.

Невдовзі селом пронеслась чутка, що біля кринички хтось все упорядкував по

-

Та не все ламають. Ось дивіться

побудована каплиця перед вами, а раніше

своєму. Зник хрест, розкидано каміння і

була зруйнована

розвалена капличка. Та сюди завжди

заспокоюючи свого сшврозмовника.

приходять, як діти, так і старші, щоб осві­

-

відповідав Андрій,

-

Оце тільки будують церкви та

житись чистою водою з джерела, якого

каплиці, а життя ніякого,

юхто не м1г закрити.

мовчанки продовжив:

.

.

Пройшли роки, упав безбожницький режим влади. Люди, як після війни,

-

після деякої

-

До речі, я тільки вам признаюсь, що

я тут два чи три рази розбивав хрест, а

почали відбудовувати зруйновані храми,

за це мені тоді добряче платили.

встановлювати пам'ятні хрести, будува­

Можливо за це мене Бог покарав, якщо

ти каплички. Вже більше ніхто не пере­

Він є, бо бачите став я волоцюгою. Всі

слідував за визнання Христової віри. Під

відреклись від мене: жінка, діти, ро­

лісом біля кринички невдовзі побудували

дич~".

капличку і встановили високий дере­

-

А я тут два, чи три рази ставив

в'яний хрест з розп'яттям Ісуса Христа.

хреста і думав, хто би це міг так

Особливо урочистим було посвячення

руйнувати, адже тут святе місце,

цього урочища. Прийшли навіть ті, які

відповів Андрій, зворушений неспо­

колись вороже ставились до релігії. Біля

діваною зустріччю.

каплички поставили лавочки, щоб можна

було відпочити і поговорити з Богом.

Після закінчення університету Андрій проживав далеко від дому в обласному місті, але завжди навідувався до своїх

-

-

Ось де ваше нещастя. Якщо не

навернетесь до Бога своїм серцем, то

загубите ще й вічне щастя

-

продов­

жував Андрій.

-

Можливо і так, бо мій друг, з яким

рідних у село. Зі станції він завжди йшов

ми це робили, вже давно на тому світі ,

дорогою через ліс, вийшовши з лісу, він

але чи Бог простить?

заходив до каплички, щоб подякувати

Богові за отримані ласки.

-

Простить. Він хоче вашого навер­

нення. Помолімось разом.

Було це влітку. Андрій повертався

Дві різні долі стояли біля розп'яття

додому і як не дивно, побачив на лавочці

Ісуса Христа і молились за прощення

старенького, зарослого, неохайно одяг­

тих, хто руйнував святині на українській

неного чоловіка, що щось собі буркотів

земл~.

під ніс.

-

Слава Ісусу Христу!

-

привітався

Андрій. Незнайомий як би нічого не чув,

30

червень

2006

місіонар

ОПОВІДАННЯ

Катря Гриневичева

ГОСПОДЬ І ОРАЧІ Вандрував Господь через весняні поля

скибу або пігнали убік, куди не треба. А

тоді, як світять липким соком молоді

груда! Скиртами валяється! Така оранка,

бруньки верб і як у ставах край сіл

що аж не знати, де очі діти.

переглядаються перші незабудки. Почерез

-

Щось то, чоловіче добрий, негарно

плече Господа була перевішена свитка, біле

твоя соха виорала,

як молоко волосся торкав легіт, той сам,

до мужика та невесело заколихав білою

від якого прозябали травки. Мило було

головою.

Господу проходити межами поміж скиби

сирото, а?

піль, витягнені до сонця, і благословити

-

-

заговорив Господь

Що ж тобі ся земля вродить,

Мужичок, що стояв з сохою обіч, не пізнав Господа. Думав, що дідусь іде,

людський труд.

У той час хлібороби не знали ще плугів,

певно, на завтрашній храм у друге село.

орали сохами; в кого нема худібки, сам

Сам бачив, що його робота ні на що, потер

тягне, аж піт очі заливає, а за ним повагом

чоло пристиджено і відповів:

ходять галки, визбирують, що там Господь на долю дня післав.

Йде, отже, Господь, заткнувши руки за

-

Як Господь схоче, то не сохою

-

кийком проколупаю землю, і вона вродить!

черес, розглядає, як поорали люди свої

Сподобалася така відповідь Господові.

наділи? Як побачить де рівні, м'які скиби,

Йде Господь межами далі, пташня

то серце у Господа квапніше б'ється у

цвірінькає, бузьки клекочуть, від сіл іде

милім почутті. Він зупиняється і радіє. Бо

вечірній дим, весело ... Аж дивиться, під

хлібороб з віку на вік, і

самим лісом нивка, так то вже дбайливо

земля кождої весни однаково Його

виорана! Просто очей відірвати годі. Що

цtкавить.

пухка, що чорна, а скиби одна в одну, як

сам Господь

-

Трапилося, що один старий мужичок

щось дуже негарно виорав поле. Не здужав

він робити та й годі. Скиби криві, тут і там наче переломані, декотрі врилися у другу

стрічки з оксамиту. Сильно гарна була отся нивка під самим ЛІСОМ.

Усміхнувшися непомітно

у білу, по

пояс, розгойдану вітром бороду Господь зупинився на межі проти нивки, радий добрій роботі, і каже любо до молодого мужика:

-

Ну й добре ж то потрудилася твоя

соха, господарю! Мужик розпростав гордовито розлогі

плечі і, жмурячи очі щілкою від вдовілля, сказав, не дивлячися зовсім на Господа, косо:

червень

2006

місіонар

31

ОПОВІДАННЯ

-

Відучора досвіта я над сею нивкою

стало воно сходити, день скорше, день

труджуся , грудку за грудкою розбиваю ,

пізніше прозябає тут і там соковита травиця.

мало не дую на неї, то мусить бути гарно

На тій нивці, де чоловік погано виорав, такі

виорана. Моя нивка і без Бога вродить!

густі хліби, як гай, в очах ростуть . Хто йде,

Змовчав Господь, постояв хвилю , дивно

не вірить, протирає очі

справдішня

-

посупивши густі й сиві брови, а далі

благодать! А мужичок, що се його нивка,

говорить:

вийде, бува, глянути на свої засіви, то тільки

-

Далеченько мені ліс кругом обходити,

перейду я твоїм полем навпростець.

-

Та йдіть про мене!

-

здвигнув

руки складе і гляне серед сліз у небо, дякуючи ,

що

поблагословило

його

нікчемну роботу. Але .. . Що се за пустиня онде, під лісом?

плечима мужик.

І Господь пустився йти по через ті скиби

На гарно виораній нивці ні стебелинки, як

м'які, як пух , чудово вилискливі від

коли б вітром усе зерно звіяв і поніс

вечірнього проміння, і довго було видно

світами. Тільки там, де станула Господня

його високу постать, як, кидаючи тінь

стопа, де став слід її, посеред пустого поля

далеко на ниви, трохи пригорблена

зеленіли маленькі купки жита, рясні ,

застановою, йшла кудись в червонім по палі

прегусті, як веселі острівці посеред пустки,

сонця." Сліди ніг Господніх шнуром про­

і кождий палець Господній зеленів окремо ... Не захотіла нивка без Бога вродити!

тягнулися в далечшь.

Кинули орачі зерно на свої ниви. Вже

З РЕДАКЦІЙНОЇ ПОШТИ На сторінках Вашого журналу хочу

Хочу на сторінках Вашого журналу

висловити щиру подяку апостолу Юді­

низько вклонитися до стіп Господу Богу,

Тадею за неустанну допомогу.

Матінці Божій, святому апостолу Юді­

Я, прихожанка церкви Різдва Пресвятої

Тадею за те, що вислухали мою молитву

Богородиці м. Самбора, як багато наших

за навернення брата. Брат перед смертю

українок 4 роки перебувала на заробітках

два рази прийняв Христа у пресвятій тайні

в Італії. Щоденні молитви до Господа

Євхаристії, священик уділив йому Тайну

Бога, Діви Марії та ал. Юди-Тадея

Єлеопомазання.

вселяли в мене віру і надію на майбутнє.

Дякую святому монаху Шарбелю,

А особливо молитовні прохання до ал.

ангелам-хоронителям

Юди-Тадея завжди знаходили щасливе

вислухаю молитви-прохання, ошку над

вирішення. Я глибоко вдячна ал. Юді­

родиною та особливі ласки.

Тадею за опіку наді

1 вс1м

святим за

.

мною, моєю

родиною та особливі ласки до нас.

З повагою Марія Тюрдьо м. Самбір, Львівська обл .

32

.

З повагою Скринець Олександра м. Львів

вул. Вернадського

червень

2006

40158 місіонар

ПОЕЗІЯ

Оксана Демчишин м. Соснівка

передрук з газ ети «Новини Прибу;жжя» Поез ія допомагає дівчинці, що не бачить і не чує, висловлювати свої почуття, тримати зв 'язок із світом . Багатющий внутрішній світ Оксанки став іУ зором і слухом ...

Омріяна доля казкова ...

О, Боже, чуйне серце дай мені,

Чи так це буває в житті?

Яке могло б любити й шанувати.

Неначе дзвенить колискова,

Щоб від сьогодні по останні дні

І сни шелестять золоті.

Прожити так, щоби не шкодувати.

Любов в моє серце ввіллється,

Щоби любов, щоби тепло

Мов погляд грайливий весни.

В моєму серці розцвіло.

І доля, мов сонце, всміхнеться,

Щоб все найкраще зберегти,

Навіє і мрії, і сни.

А зло навік перемогти.

Що треба для того зробити,

Те серце відгукнутись щоб могло

Щоб стало щасливим життя?

На перший поклик, і подати руку.

Навіки безмежно любити -

Щоб знало, що добро є, а що зло,

любов не зведе в небуття .

Щоб відчувало біль чужий і муку.

Я квіти розсиплю по лугу,

Щоб бути вірною собі,

У рай свій я щастя ввіллю,

Не кинуть друга щоб в журбі.

І вмить розжену твою тугу.

І що б житті там не було

Життя бо насправді люблю.

завжди платить добром за зло.

-

ВІТАЄМО!

20

травня

2006

р. Б. під час Архи­

єрейської Божественної Літургії в Крехівському монастирі св. Миколая дияконські свячення прийняли троє

василіян: Йосафат Хаймик і Даниїл Сікора з України та Сільвіо Літвінчук із Бразилії

(на світлині). Їх святителем був високо­ преосвященний владика Діонізій Ляхович, ЧСВВ. Бажаємо нововисвяченим васи­

ліянським дияконам Божої ласки, наснаги для праці й витривалості на обраному шляху.

червень

2006

місіонар

33

КОЛЕГІУМ ІМЕНІ СВ. ЙОСАФАТА БУЧАЦЬКОГО МОНАСТИРЯ ЧЕСНОГО ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО ЧСВВ оголошує

[

КОНКУРСНИЙ НАБІР УЧНІВ у 9-ті та 10-ті класи на

2006-1007

навчальний рік

Для вступу потрібно подати в папці такі документи:

1.

2.

Свідоцтво про неповну середню освіту (після 8-го класу- табель успішності)

З.

Свідоцтво про св. Тайну Хрещення і Миропомазання (копія)

Свідоцтво про народження (копія)

4. Медичну довідку (форма 086У) 5. 4 фотокартки розміром ЗХ4см 6. характеристику з1 школи 7. автобіографію 8. довідку з місця проживання про склад сім'ї 9. рекомендацію від пароха (якщо можливо) 10. чотири конверти з марками 11. заяву батьків Документи приймаються з 26 червня по 8 липня з 9:00 Вступні випробування: з

10

по

13

Комплексна співбесіда з християнської етики

ІІ.

Історія

IV. V.

Іноземної мови (англійська або німецька) Українська мова (диктант) Дирекція колегіуму

17:00.

липня з таких предметів:

І.

ІІІ. Географія

до

(1 та МИР<

Адреса колегіуму: вул. Міцкевича,

По горизонта

19

отець наш

м. Бучач

Тернопільська обл. тел.: факс:

...

і

терням увінчаJ

48400 035-44-215-49; 035-44-222-91

слави і терпінь стяг,

.. .

Блажє

день це крема

•

на муки.

19.

Х

Відкрилась па натхненна , до І

По вертикалі: кожний день , н

Нього без вага навік Блаженні по чаші любові з вами був

.. . .

високий орел ,

34

червень

2006

місіонар

Вергун . 1З . Спі1 Церкву шикува милосердний Е

світ че сн от сто.

2

1

10

14

(Три крапки замініть словом із книги о. ВАСИЛЯ МЕНДРУНЯ, ЧСВВ та МИРОНА ДАЦКА "Душі несхитні Ісусові милі", присвяченої Блаженним УГКЦ) По горизонталі: З . Душі несхитні Ісусові мил і , отець наш

...

і царські врата відчиняє.

7.

-

в пам'яті вічній Блаженний

.... 6.

Чеснота, властива усім Блаженним .

Стає до престол а

Ви за в і ру і ...

11 . Тут йому сплітала дол я Відень спогади збудив . 14. Не знищили Христови й

10.

терням увінчались , в Гетсиманський йшли город, під хрестом впадали . слави і терпінь вінець . В згадках

...

стяг,

З Христом трудився у покорі, ішов на жертву без вагань, і кожни й

...

Блаженний у віках.

15.

понад Сяном ,

день це крематорій, життя і смерті гостра на муки .

19.

Христа у серці носить

Відкр илась палата

... ,

... . 11 . ...

Микола натруджені руки . Пастир Микола готови й

він знає радість, знає плач

і я любити Бога вчуся.

20 .

небесна світлиця , засяяла там українська .. .: ввійшла Йосафата , ясна і

натхненна , до Батька Предвічного Донька Блаженна . По вертикалі: 1. Він був духом зрілим, бо Неба прагнула душа. Блаженний пастир Кир кожни й день , немов останній, і в кожному в

...

.. . . 2.

Був

страждань, ти бачив Спаса в кожній рані, ти йшов до

Ньо го без вагань. 4. Григорій, ..., Іван Святителі стражденні. Христос торкнувся ваших ран і ви нав ік Бл аже н н і . 5. Прийшли прощатися з ним Пряшів, Мукачів, ... ,дні монаші і кожний з н и х тримав по чаш і л юбов і , вдячності й жалю.

8. На засланні і в тюрмі лютував гнобитель. Ви карались не сам і 9. Любов побратимів і сповідь святу, не зрадив ні разу небесну мету. У слов і і співі ... черпав ти із вічних джерел . 12. Щодня торкаася людських струн отець- ... Петро Вергун. 1З . Спішив до Унева , де Лавра , - припав ,8,О серця наш обряд. Молитва й п і ст, відвага й ... за Церкву шикувались в ряд . 16. 8 ні, не скинути габіти, заслала доля на ... , та не померкли три обіти і милосердний Божий зір. 17. Покликання то ласка Божа, Христос відкрив у ньому хист. Монаш и й світ чеснот сторожа: .. . Іван редемпторист.

з вами був ... . високий орел ,

Підготувала Леся ШТИКАЛО, м . Львів

Райнард Кюрнер «Покликання»

Багато молодих людей запитує сьогодні : « Як знайт и своє

покликання?» Безумовно , вони будуть щиро вдячн і автору книги «Покликання» за глибокі , переконлив і та зрозумілі роздуми на цю тему. Бесідуючи з молоддю, з зовсім юними людьми , автор переконався, що Бог передусім промовляє до них і чекає від них життя, згідно з їхнім покликанням . Чимало людей не може знайти свого шляху, єдиного й неповторного , бо не намагається пізнати себе , зрозум іт и навколишній світ і ближніх своїх, тож відчувають себе самотніми і непотрібними у цьому житті. Автор цієї книги , священик , немов добрий садівни к, прагне , щоб усі квіти, кущі та дерева у Божому саду зацвіли повними чарівними суцвіттями у всі м розмаїтт і своїм і щедро плодоносили кожен за родом своїм .

. Марія

Вальторта

«Богочоловік: Життя і страсті Господа нашого Ісуса Христа»

(VI

том)

Третій рік прилюдного життя Ісуса (Продовження) У

багатотомному

і талійки-християнки

виданні Марії

описів

містичних

Вальторти

видінь

« Богочоловік »

детально відображено життя Ісуса Христа , Його Матер і , апостолів. Особливу увагу тут приділено наверне н ню Марії Магдалини , взає~инам Месії та Юди Іскаріота , а · також опіці Сина Чоловічого над хлопчиком Маргціамом .

Станіслав Крайський «Магічний світ «Гаррі Поттера» Автор кни ги , відомий пол•ський критик, переконливо

розв і нчує усю нібито безнеаинність і дитячу казковість численних романів Дж. К . Рол і нr про Гаррі Папера . Адже письменниця у своїх творах відверто пропагує магію ,

подає численні рецепти, як її застосовувати ~ в житті . · А читач~ 11 книг переважно ,8,іти . Романи Дж . К . Ролінr негативно впливають на їхню психіку, перевертають догори ногами в їхній св ідомості поняття добра і зла , навстіж відкривають їхні душі для неопоганства. Книги про "улюбленця "

сучасної молоді

зображають св іт в

якомусь містичному і неприродньому вимірі , від і рвано від

Бога, де все перекручено: добро це зло , а зло добро. Магія ось чи не найголовніший персонаж твору, а маг і я , як вчить Церква , це зв'язок людини з сатаною. У книзі показано , наскільки реальним злом є магія , як вона всіма можливими дверима намагається увійти в життя сучасної молодої ЛЮ,8,ИНИ . Такими «дверима », а

точніше « широкою брамою» є романи Дж . К. Ролінr'. Несформована свідомість підл і тків не може їй опиратися .

Завдання батьків , педагогів , священиків , усіх , кому небайдуже духовне життя наших діте й, захистити їх від отрути « Гаррі Папера». У цьому допоможе книга С. Крайського , який всебічно ,8,Оводить явну і приховану

небезпеку « Гаррі Петтера ».