Місіонар 09 2009 by mykolaslotvinskyy

УКРАЇНСЬКИЙ ХРИСТИЯНСЬКИЙ ЧАСОПИС

вересень

2009

СЛОВО РЕДАКТОРА

ЗМІСТ

ОСЯГНУТИ СПРАВЕДЛИВІСТЬ

СЛОВО Р ЕДА КТОРА ."." ••••.•.•...•.•.•.•. " .•••••. " ..••••........•......•••••.•....••...•.. 3 НАМІР И А П ОСТОЛЬСТВА МОЛИ Т ВИ НА ВЕРЕСЕНЬ .....••..•••••••••••.• 5

Ієромонах Корнилій ЯРЕМА!(, ЧСВВ

головний редактор

НАМІРИ АПО СТОЛЬСТВА МОЛИТВИ НА ЖОВТЕНЬ ••••••••••.•••••••.•••6

Прагнення справедливості

ПОКРОВ ИТЕЛ Ь Н А ЖОВТЕНЬ СВЯТА ТЕР ЕЗА АВІЛЬСЬКА

(15

ЖОВТНЯ) ........••.•...•.....••.•..........•.. 7

о. Діонисій ЗАВЕДЮК, ЧСВВ

одне з най-

глибших прагнень людини, яке проявляється

ДРУ ГЕ ПОСЛА Н НЯ АПОСТОЛА ПАВЛА ДО СОЛУНЯН •.........•..•...•8

в ній вже із раннього дитинства, пізніше стає

о. Йосафат КОВАЛЬ, ЧСВВ

усвідомленим і постійним, а навіть постає

ОБЛЕЧИНИ В КРЕХОВІ •......•••..........•.•.••.....••.•.•.••••.•••••.•••.••••.••..•..•..• 12

бр. Йосиф МИКИТИН, ЧСВВ, о. Діонисій ЗАВЕДЮК, ЧСВВ І ЄРЕЙСЬКІ СВЯЧ ЕННЯ

одніє з цілей людського життя. Саме поняття справедливості лежить в основі супільного

В ГОШІВСЬКОМУ ВАСИЛІЯНСЬКОМУ МОНАСТИРІ •.•••......•••••••.••• 13

о. Йосафат КОВАЛЬ, ЧСВВ КОРОНАЦІЯ ГОШІВСЬКО"і ІКОНИ ПРЕСВЯТО"і БОГОРОДИЦІ .•••. 16

будівництва, міжлюдських стосунків, етики та моралі. У філософії поняття справедливості зазвичай описують як віддавання кожному

о. Йосафат ФІТЕЛЬ, ЧСВВ МОЛОДІЖНА ПРОЩА ДО ГОШЕВА •..••.•••••••.••••••••..•......•..•..•..••...•.. 18

належного. Справедливість є також однією

ПОДЯКУЙ БОГУ ЗА СВОБОДУ УГКЦ ••••••••••••.••••••..•.•••.•..•••.•..••••.•••• 20

Голина СПОДАРИК

нот. Відповідно, кожна людина, яка бажає

СЛОВО ПРО ОТ ЦЯ МАТ ЕЯ ГАВРИЛІВА .............•..••••......•..••.•.••.•.•..20 Уляна СТЕЦ/8-ТИМЧУК

головних

моральних

чес

плекати у собі людські якості, повинна пря мувати до осягнення найбільшого ступеню

с РЕЛІГІЙНІ ХВИЛИНИ • з ОТЦЕМ ВАСИЛЕМ ЗІНЬКОМ , чсвв

............................................. 24

Уляно СТЕЦІВ-ТИМЧУК СЕРЦЕ, ВІДДАН Е ХРИСТОВІ •.••••••.••.•••.•••••••..•.•••.•.••••••••....•..•••••..••••• 26

ПОСВЯЧЕННЯ КАМЕНЯ У ВОЛІ-ВИСОЦЬКІЙ ••••••••••••.•.••••••.••••••.••.• 26 ПРИЗНАЧЕНО НОВОГО ЄПИСКОПА

ДЛЯ ПАРМСЬКО"і ЄПАРХІ"і УГКЦ У США ••••••••••••••••••.......•..•••••.••••• 26 ЧЕТВЕРТА ПРОЩА

НАРОДІВ ТА НАЦІОНАЛЬНОСТЕЙ У ТЯЧЕВІ •.•••.••••••••••••••••.••••.•.••• 26 с ВІ РУЮ, ГОС П ОДИ, Й ІС П ОВІДУ Ю, що т и єси ВОІСТ ИН У ХРИСТОС , СИН БО ГА живого

...• ........ 28

о. Йоанікій ЧВЕРЕНЧУК, ЧСВВ с ПРИХОДЯТЬ ДО ВАС В ОВЕЧІЙ ОДЕЖІ, А ВСЕРЕДИНІ ВОВКИ ХИЖІ • (МТ

кардинальних,

7,15) ••••••••••.••••••••.••••••..•••••.••.••••28

о. Мелетій БАТІГ, ЧСВВ

справедливості. У нашому суспільстві, яке також по значено підвищеною чутливістю питань справедливості, це поняття, однак, часто по-перше не сприймається як чеснота, а по друге трактується швидше з позицій власної вигоди, споживацтва та гедонізму.

Чому справедливість сьогодні більше не сприймається як чеснота? Про це можна

багато дискутувати і заледве чи знайде

ДО ЦАРИЦІ МИРУ В МЕДЖУГОР'Є •••••••••••••••••••••••••.....••..••••.•••..•.•• 31

мо адекватну відповідь на дане запитання.

Ігор МАНДРІВНИЙ

Згідно з переконанням багатьох, людина

ПОМІЖ СОСНОВИМ ЛІСОМ ЯВОРІВЩИНИ РОЗКИНУЛОСЯ МІСЦЕ ПАЛОМНИЦТВА ••••••••••••••••••••••••••• •••••••.••••• 35

повинна і має право користати з тих мож ливостей, які ї й відповідно до позитивного

З РЕДАКЦІЙНО"і ПОШТИ Лілія МАЛІК

ЧУДОТВОРНА ІКОНА У КРИСТИНОПОЛІ ••..•.•••••.••.•.•••••••.•••••••••••••• 37 Леся ШТИКАЛО КРОСВОРД с ЛІТЕРА с К • •••••.•..••..•••..•.•••••.•••.•....••.•....••....•.....•..•.••..•• 40 Наталія ЛЕХ МІСІОНАРЧИК . ДВ І СЛОВІ •••••••••••••••••••••••••..•••••••••.•••.•.•..•.......••••••...•.41

КОЖНОГО РОКУ, БОДАЙ РАЗ, У ПАСХАЛЬНОМУ ЧАСІ,

СПОВІДАТИСЬ І ПРИЧАЩАТИСЬ •••••..••••••••••••••.•••••••••.••••••..••.••.•••.•• 43 ЗВІСТОЧКИ .••••.•.•••••••....•.....•...•...••.•..•••••••••••••••••..•...••••.••.••.•.•..••••.•••••. 44

Зоряна ЖИВКА

права, тобто писаних законів, зовнішних чи внутрішніх обставин та особистих здібнощів доступні. Наприклад, якщо високопосадо

вець має можливість привласнити собі чи малу суму грошей і це буде згідно із зако нодавством, він навіть не засумнівається в

тому, що саме так і слід робити. Яскравим

КАЗКА ПРО НАЙПРЕКРАСНІШУ ТРОЯНДУ •••...•.••••••.••••••••••••••.•.••. 46

прикладом може стати колишній міністр

М. ГУЛЯР-ПА НЬКІВ

внутрішніх справ України Микола Рябо

ДЗВІНОЧОК КЛИЧЕ ..•.••••••••....•.......••.•••••.......•••••.•..••.•.......••.••••......••• 49 Соломія КОРНИЧ

КРОСВОРД с РОСЛИННИЙ ТА ТВАРИННИЙ СВІТ• ..••.......•••••......• 50

конь, якому вже на відході з посади нара хували пенсію на суму понад сто тисяч гри-

МІСІОНАР

украї н с ь к и й х ристиянськ ий ч асопис

СЛОВО РЕДАКТОРА •

вень в той час, коли більшість пенсіонерів отри мувала виплату у

290 гривень. Коли перевірили

Звичайний наслідок такого світосприйняття та ставлення до справедливості

докладан

правомірність таких нарахувань, виявилося, що

ня всіх зусиль для досягнення своїх цілей,

«все було законно». Та й сам міністр не вва

переважно матеріального характеру, якщо є

жав проблемою отримувати такі виплати в

велика ймовірність, що можна уникнути по

той час, коли більшість народу живе поза ме

карання. Іншими словами, вся мораль зво

жею бідності. Очевидно, після помаранчевої

диться до девізу: «можна все, якщо не ба

революції скандал відкрився і пенсійні нараху

чить міліція».

вання екс-міністру були скасовані. Залишається

Тим часом, справедливість маємо сприй

тільки запитання: чи сьогодні не сидять на вер

мати не як обов'язок чи спосіб побу

хах політичної еліти ті, які подібним способом

дови суспільного ладу. Вона

здобувають собі «засоби»? Особливо, якщо

нота, тобто постійна схильн і сть чини

взяти до уваги недавній скандал із державною

ти добро, яка разом з іншими чеснота

резиденцією «Межигір'я» біля Києва.

ми є невід'ємною частиною побудови

Питання справедливості навіть не стоїть на

це чес

відповідальної особистості. Неможливо бути

порядку денному. А якщо ні, то важко гово

християнином,

рити навіть про елементарні людські якості

бути чесноту справедливості. Ті льки шану

таких осіб. Проте, не треба думати, що ми

ючи її, зможемо стати насамперед людь

якщо

не

намагаємося

здо

відрізняємося від наших можновладців. Ащке

ми як подобою Божою. Немає сумніву, Го

кожний використовує ті можливості й обстави

сподь уклав у наші серця почуття і прагнен

ни, в яких він знаходиться.

ня справедливості не даремно.

Заснований у Засновни ки

1897

році

Отці Василіяни

Реєстраційнесвідоцтво КВ №

5133

Передплатний індекс

від

18.05.2001

р.

23959

Адреса редакції:

м . Львів,

79019, вул . Б. Хмельницького, Зб

Святоонуфріївський монастир Отців Василіян тел / факс: 72-46-94 e-mail: misioпar@lviv. farlep.пet URL: www.osbm.iп . ua Підnисанододруку29.09.2009Формат70Х1QО1/16. Друкофсетний. Паnір No 1. Умов. ррук.арк. 5,2. Умов. фарбо-відб. 5,7. Обn .-іJИА арк. 5,0. Зам.

Головний редактор:

ррук.

о. Корнилій ЯРЕМА!(, ЧСВВ

ЦІНА ДОГОВІРНА

Редакційна колегія:

о. Йосафат ХАЙМИК, ЧСВВ

Віддруковано з готових діапозитивів

о. Мелетій БАТІГ, ЧСВВ

о.д. Миколай МИКОСОВСЬКИЙ, ЧСВВ Віро АРІВ Літературна редакція:

80300, Львівської обл" м. Жовква, вул. Василіянська,

Передруки і переклади дозволені

Богдано ЩУРКО

за поданням джерела .

Дизайн та комп'ютерна верстка: Миколо ЯЦКІВ

у Жовківській друкарні видавництва Отців Василіян «Місіонер•.

Редакція зберігає за собою право виправля ти і скорочувати надіслані матеріали. © Журнал "Місі онар",

український

MICIQHAP християнський часопис

2009

СТОРІНКА АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ

МОЛИТВА ЩОДЕННОГО ПОЖЕРТВУВАННЯ ДЛЯ ЧЛЕНІВ АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ О, Божественне Серце Ісуса! У злуці з тим наміром, з яким Ти на

землі віддавав славу Богові і те пер щоденно віддаєш у Пресвятій

Тайні Євхаристії, жертвую Тобі че рез Непорочне Серце Пречистої Діви Марії усі свої молитви, спра

ви, слова, думки й витривалість у ІіІ..18ІNИ терпіннях нинішнього дня у ви

нагороду за всі зневаги, образи І"!~~~' і кривди, завдані Тобі. Жертвую

їх

особливо

за

святі-шого Отця Папу Римського, за святу Церкву, за навернення

грішників та в усіх намірах Апо стольства

молитви,

призначених

на цей місяць і на сьогоднішній день.

Пресвяті Серця Ісуса і Марії, спомагайте святу

Церкву та

Україну!

Святий Йосифе, Покровителю і Заступнику приятелів Ісусового Серця, моли Бога за нас! Святий Архангеле Михаїле, св. Миколаю, св. Володимире, св.

Йосафате, Заступники України, моліть Бога за нас!

НАМІРИ АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ НА ВЕРЕСЕНЬ (З благословення Святішого Отця)

ЗАГАЛЬНИЙ: Щоби Слово Боже щоразу більше пізнавалося, засвоювалося і переживало ся як джерело свободи та радості. ·

МІСІЙНИЙ: Щоби християни в Лаосі, Камбоджі та М'янмі, які часто переживають великі труднощі, не втрачали відваги проповідувати Євангеліє своїм співбратам, упова ючи на силу Святого Духа.

МІСЦЕВИЙ: Щоб усі навчальні заклади України були сприятливим середовищем всебічного розвитку молоді, особливо її морального і християнського виховання.

МІСІОНАР

український християнський часопис

СТОРІНКА АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ

НАМІРИ АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ НА ЖОВТЕНЬ Підготував о. Йосафат ХАЙМИК, ЧСВВ Загальний: Щоби неділю переживали як день, в якому християни збираються для проспави воскреслого Господа, беручи участь в Євхаристійній Трапезі. Як свідчить Євангеліє, Ісус Христос воскрес із мертвих «першого дня ТИЖНЯ» (пор. Мт.

16,2;

Лк.

24, 1;

Ів

20, 1),

28, 1;

Мк.

або у день відразу після юдейської суботи, тому дпя християн цей день

став найважливішим, який пізніше назвали «неділею». Катехизм Католицької Церкви щодо цього містить такі слова: «Святкування неділі виконує моральний припис, задовольняє моральну природ

ну потребу людського серця «віддавати Богові зовнішню, видиму, публічну та регулярну шану дпя відзначення цього великого загального добродійства, яке Він вчинив дпя людей ... Недільне святку

вання Дня і Євхаристії Господньої є серцевиною життя Церкви» (ККЦ

2176, 2177).

Обов'язок свят

кування неділі має не тільки стародавню традицію, що усно й письмово дійшла до наших днів, але й глибокий виховний зміст. Святий Іван Золотоустий пише: «Молитися можна також вдома, але ти не можеш вдома молитися так, як у Церкві, де є багато людей, де голос здіймається до Бога од ним серцем. Тут є щось більше: єднання духа, згода душі, зв'язок любові, молитви священиків». Саме у церкві разом з цілою парафіяльною спільнотою, вірні щонеділі збираються дпя прослави воскреслого Господа і, беручи участь у Євхаристійній Трапезі, виконують цей обов'язок якнайкра

ще. Участь у спільних недільних богослужіннях засвідчує приналежність до Христа і Його Церк ви. Тільки поважна причина (напр. хвороба, догляд хворих чи немовлят) може звільнити вірних від

участі у Службі Божій в неділю чи установлені Церквою свята. Якщо християнин так не робить, чи нить важкий гріх. Молімося, щоб християнські душі щораз більше палали любов'ю до Бога через живу участь у святкових богослужіннях.

Місійний: Щоб увесь Божий народ, якому Христос довірив завдання йти і проповідувати Євангеліє всякому створінню, сумлінно брав на себе особисту відповідальність за місію і вважав її найвищим служінням, яке може пожертвувати людству. Віра у розп'ятого та ВОО<реСЛОГО Христа дозволяє з більшою довірою та відвагою дивитися в майбуrнє незважаJО.Іи на зло, яке oro-iyє кожну людину. Ісус Христос, який є є-диним джерепом такої надії скеровує

рр кожного охрещеного слова: «Ідіть і ви у мій виноградник. ..» (Мт.

20,7). ~не тільки апостолам та 16, 15),

їх нск:~упникам Христос дав наказ голошення Доброї Новини, а й «всякому творінню» (пор. Мк.

кожному серцю доброї волі, яке не може тільки дпя себе заховувати правду про вічного й любтн:rо Бога. Отож весь Божий народ повинен з довірою прийняти завдання євангелізації і сумлінно його ви конувати. Це означає, що серед тих, хто перебуває, так би мовити, на першій лінії «євангелізаційного

фронту» (особи, яких офіційно Церква зобов'язує рр цієї справи) повинні з'явитися люди різного віку і становища: діти, молодь і дорослі. Християни просто не мають вибору, крім того, щоб проповідувати Христа свОім життям у кожному середовищі і у всіх обставинах свого життя. Євангелізація у сучюю

му світі однаково стосується і тих, хто у різний спосіб відмежувався від Христа, і тих, які про Нього ще

нічого не чули. Особиста відповідальність за справу євангелізаціі у світі мотивується також словами на шого Госnода, який а<азав: <<дайте ви їм їсти...» (Мк.

6,37). Тому з обов'язку проповідування Бога іншим

на: ніхто ніколи не звільнить, як казав св. Григорій Великий

(540-604): «Призадумайтес:ь над способом

вашого життя, щоби перевірити, чи ви є Госrюдніми робітниками. Нехай кожний оцінить те, що робить, і нехай~ собі справу зі своєї праці у Божому винограднику».

8 СТОРІНКА АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ

Місцевий: Щоб українське суспільство подолало давні розділи, особливо, щоби на стало порозуміння і примирення між усіма ветеранами часів другої світової війни.

Проблема єдності нашого українського народу давня. Напевно, всі наші біди, ще від часів Київської Русі, починалися саме з відсутності єдності, що виникала чи то спон

танно -

у вигляді міжусобиць, чи свідомо інспірувалася ззовні. Зрозумівши велику

руйнівну силу розбрату, його з часом обрали інструментом державної політики. До рого нам обійшлися такі розколи.

Ми всі потребуємо історичної правди, яка здатна

розв'язати давні конфлікти в суспільстві. Але перше слово для примирення сторін ма ють сказати не стільки історики, як політики. Це відноситься й до теми примирення ветеранів другої світової війни, оскільки вона залишилася важкою спадщиною мину

лого. Здавалося б, у незалежній Україні можна було б у судовому порядку перегля нути справи й поновити честь і гідність борців за волю України, встановити врешті, чи зраджували вони Батьківщину, однак з року в рік ця справа на загальнодержавному

рівні залишається невирішеною. Проблема не тільки в політичній еліті, якій, як завж

ди, бракує твердої волі, але також у браку ясного механізму вирішення цього питання. Тому молімося за те, щоб Господь просвітив уми державним мужам, бо учасників тих трагічних, але сповнених геройства й відваги часів, залишається щораз менше й менше .

ПОКРОВИТЕЛЬ НА ЖОВТЕНЬ СВЯТА ТЕРЕЗА АВІЛЬСЬКА (15 ЖОВТНЯ) Свята Тереза Авільська народилася

1515 року в іспанському місті Авіла, в багатій родині.

Коли Терезі минув сімнадцять років, батько вислав її до жіночого монастиря, де вона мала поглибити своє релігійне знання й життя та зробити поступ у християнських чеснотах. Там вона провела небагато часу, але це змінило її світогляд, а особливо розуміння вибору стану. Читаючи листи св. Єроніма, вона збагнула й упевнилася, що для вічного щастя мусить покинути світ і сховатися за монастирською брамою. Відкривши таємницю свого серця своєму молодшому братові Антонові, вона знайшла в нім щирого однодумця. Одного дня, вдосвіта, коли вдома ще всі спали, Антін поміг Терезі вийти тихо й неспостережно з дому та завів її під

браму жіночого монастиря в Авілі.

В монастирі св. Тереза спочатку відчувала якесь внутрішнє роздвоєння: їй хотілося глибокого духовного життя, але одночасно постійно відчувала жаль за світом і його принадами. Одного

дня

1553 року Тереза звернула свою увагу на статую скривавленого бичуванням і увінчаного

терням Ісуса: «Оце чоловік». Думка, що Ісус стільки терпів і був зранений для нас, зворушила Терезине серце, і вона почула докір за свою невдячність. Від цього моменту вона стрімко й швидко підноситиметься на вершини духовного життя. Згодом вирішила заснувати малий

монастир, де можна було б провадити суворе аскетичне життя у цілковитій відокремленості від світу. Так і сталося 1562 року. Після цього св. Тереза заснувала багато інших жіночих і

чоловічих монастирів. Тереза вміла бути рішучою, а водночас і ласкавою настоятелькою, що керувалася розумом, сильною волею, а передусім любов'ю й великою зичливістю для сестер

і братів. Вона не мала від природи таких прикмет, що помагають стати святою, але вона стала справжньою кармеліткою-черницею, святою з Авілі й одним з найбільш впливових умів у світі. Свята Тереза Авільська померла

1582 року, а до лику святих зарахована 1622-го.

МІСІОНАР

український християнський часопис

СВЯТЕ ПИСЬМО •

ДРУГЕ ПОСЛАННЯ АПОСТОЛА ПАВЛА ДО СОЛУНЯН о. Діонисій ЗАВЕДЮК, ЧСВВ

На відміну від «Першого послання до

Такі

припущення

солунян» , яке містить багато подробиць

на

з діяльності Павла і його співробітників

розв'язують

додаткові.

Солуні

інших

місцевостях,

«Друге

існування,

але

мають

вони

труднощів,

не

право

лише

не

вносять

Бо і справді, якщо автором

послання до солунян» є набагато більш

був не Павло, а хтось інший, чому він так

стриманим у представленні цих обставин.

досл і вно копіював Павлові вирази і хід

Загальне

думок з

ствердження

по Церквах Божих»

«хвалимося

вами

(2 Сол 1,4) передбачає

1 Сол? Те, що «Перше послання

до солунян» емоційне і глибоко особис

діяльність Павла , Силуана і Тимотея серед

те, а

інших громад християн і деяку відстань у

кож не дивує: сама відстань від глибо

часі між обидвома листами до солунян.

ко зворушуючих подій і предмет послан

2 Сол - більш сухе й офіційне, та

Про це також могла би свідчити згадка про

ня може бути поясненням. Але і ця різ

«всі переслідування і напасті»

ниця не така велика, якщо уважно порів

(1,4) ,

яких

зазнали християни Солуня. Відомост і про

няти способи звертання автора до адре

діяльність апостола в Солуні та про зміст

сатів в обидвох листах.

його навчання

Сол

2,5. 15; 3,4.7-10)

І, зрештою, слабким місцем припущень

дуже поверховими, проте стають основою

про

для поглиблення важливих для послання

автора є те, що цей лист беззастережно

тем: обставин другого Христового приходу

походження

цього

послання

Згодом,

враз

мислення

тому

Деякі

від

самого

зростом

ставленні

документів, переоцінці

із

було

числі

воно

Вражаюча схожість до

першого послання

Навіть побіжне читання обидвох послань до солунян виявляє велику подібність між ними у будові, стилі, тематиці і навіть словах.

Особливо вражає подібність між 2 Сол 1, 1-

піддано

2 та 1 Сол 1, 1: «Павло, Сильван та Тимотей 1,3-12 та 1 Сол 1,2-10 (подяка Богові за християн у Солуні); між 2 Сол 2, 13-14 та 1 Сол 2, 13 (повторна подяка всередині листа); між 2 Сол 2, 16-17 та 1 Сол 3, 11-13 (молитва за витривалість); а також між 2 Сол 3, 1-18 та 1 Сол 4, 1-5,28

бібл і йних

апостольських

книг,

послань.

послання

до

солунян» дали підстави для припущень,

що

іншого

історичних

також

«Другого

від

критичного

до

авторство

риси

Павла.

Сол

засвідчений у каноні Нового Завіту.

(2,8; пор . 1, 7-1 О) та достойної поведінки Христових учнів (3,6-13). Від початку 11 ст. до середини ХІХ ст. не було сумнівів щодо походження

не автентичне , тобто,

що

не

Павло є його автором, а хтось з його

солунській Церкві. " »; між 2 Сол

послідовників , який нібито авторитет св.

(багато в чому подібні теми другої частини

Павла використав, щоби цим посланням

листа), зокрема, початок «а втім, брати»

застерегти

Сол 3, 1 -

своїх

адресатів,

імовірно

християн Солуня, але не лише їх, перед

хибними,

незгідними

апостольським

вченням, поставами і вчинками .

(2 1 Сол 4, 1), прикінцеве побажання миру (2 Сол 3, 16 - 1 Сол 5,23), кінцеві вітання (2 Сол 3, 17 - 1 Сол 5,26-27) та благословення (2 Сол 3, 18 та 1 Сол 5,28)! український

МІСІОНАР християнський

часопис

• СВЯТЕ ПИСЬМО Як пояснити таку велику подібність у формі

висловах? Чому пишучи друге

послання

до

християн

Солуня

Павло

нібито

уже настає»

вживає тих самих слів, розвиває подібні теми,

порядкує хід думок

майже у тій

написаними

співробітниками,

Павлом

«що

день

його

Господній

(2 Сал 2,2).

Чому ж була потреба іншого листа до солунян, та ще й настільки близького

тематикою до першого? Навіщо потрібно

самій послідовності?

Щоб відповісти на це запитання, слід

було писати до солунян інше послання

пригадати, яку велику роль відігравала

після вже написаного? Яку мету ставив

у часи Павла форма листування. Листи

собі

справді укладалися згідно з усталеними

написати цей лист? На ці й інші питання

схемами, тож не дивно, що перші слова

ми змушені шукати відповіді,

різних листів, як і їх закінчення, могли

інших джерел

бути

виключно

дуже

подібними

між

собою.

справді, уважніше поглянувши на зміст

богонатхненний автор,

інформації,

на

дані

задумуючи не маючи

посилаючись

самого

«Другого

послання до солунян».

обидвох послань до солунян, виявимо, що

подібності

наявні

передусім

у тих

Головні теми «Другого послання до солунян»

частинах, які з формальної точки зору,

уваги

листів,

на

спосіб

не

писання

могли

бути

тодішніх

по-іншому

представлені. Іде мова передусім про такі

незмінні подяка

частини (Богові),

листів

як

заголовок,

прикінцеві

вітання

благословення. Також питомою

Починається що

1 Сал,

розпов1д1

2 Сал тими ж думками, проте

про

не

знаходимо

обставини

тут

діяльності

Павла і його співробітників, ані не маємо

чіткого уявлення про ситуацію Церкви у

рисою

Солуні. Автор розпочинає лист похвалою

Павлових листів є поділ на доктринальну

Богові

за зріст

віри

взаємної любові

адресатів, а одночасно дає зрозуміти, що

паренетичну (повчальну) частини.

«переслідування й напасті» не закінчилися,

хоч , можливо, не є настільки відчутні, як

Мета написання листа

Якщо відомості про час і обставини написання

«Першого

послання

до

солунян» знаходимо в ньому самому, то

давніше (пор.

2 Сал 1,4-7 та 1 Сал 1,6; 2,2. 14; 3,3-4). Використовуючи думку про справедливу Божу винагороду (2 Сал 1,6),

«Друге послання до солунян» не подає

Павло

майже

свого

нічого

певного

походження.

зробити

висновок,

про

все-таки,

що

1г1аписане пізніше від

обставини легко

Сал

було

переходить

яких

видиме

ця

до

опису

справедливість

здійснення,

Христового

приходу,

обставин,

має

осягнути

обставин

другого

«Коли

з'явиться

1 Сал, коли брати

неба Господь Ісус з ангелами своєї сили,

під увагу оці слова: «Тож стійте, брати,

у вогні полум'янім, щоб відплатити тим,

які не знають Бога і не коряться Євангелії

тримайтеся

навчилися

Сал

чи

передань, то

2, 15).

передання

усно,

Наступна

цьому

листі

яких чи

від

нас

листовно»

Господа нашого Ісуса Христа»

згадка

про

Таким-от

нагадує

про

справедливості

переходом до

від

думки

(1,7-8). ідеї Божої

про

другий

Христовий прихід Павло ініціює першу

не ледарювати, а це знову ж є змістом

важливу тему свого послання: «Благаємо

те,

що

Сал

апостоли

навчали

(4,11; 5,14).

працювати,

А ще автор

2 Сал

перестерігає перед можливими листами,

вас,

брати,

щодо

нашого Ісуса Христа...

-------~--__:_:_ МІСІОНАР

український

християнський часопис

приходу

Господа

не дайте легко

СВЯТЕ ПИСЬМО

вивести себе з рівноваги, ані щоб вас

антихриста,

тривожили,..

уже

віщує неправду) прихід дня Господнього

(2 Сал 2, 1-2). Очевидно, мали

є об'явленням сили Ісуса Христа, який

бути якісь тривожні сигнали від адресатів

беззаконного «умертвить духом уст своїх

настає»

що

день

Господній

фальшивого

пророка,

листа, щоб Павло з такою наполегливістю

і знищить сяйвом приходу СВОГО»

переконував

Таким

їх,

що

день

Господній ,

приходу

(і

кінця

чином,

християнська

який

(2,8).

спільнота,

день

Христового

світу),

не настільки близький. Справді,

в правду», попереджена про ці події, в

справедливість Божа має довершитися,

день Господнього приходу придбає славу

але коли? Уже, в найближчому часі?

Господа нашого Ісуса Христа

яка спасається «освяченням Духа і вірою

Можливо, Павло сам дав підстави для

своєму

посланні

(2, 13-14).

Павло

кілька

таких уявлень словами: «Ми, що живемо,

разів звертається до думки про те, що

що

треба вірно зберігати все, що апостоли

залишимося

не

до

випередимо

приходу тих,

що

Господа, поснули,

проповідували, і це друга важлива тема

будемо разом з ними вхоплені на хмарах

листа:

«Хіба

між

повітря

назустріч

Господеві»

(1 Сал

був

4, 15. 17). Очевидно, тоді метою Павла

це?»

було

стоїть

запевнити

воскресінні

не

це

що

говорив

коли

вам

про

(2,5). На рівні з усним словом

про

участь

які

померли,

очевидно у 1 Сал: «Тож стійте, брати ,

Христового

і тримайтеся передань , яких ви від нас

другого

Але,

солунян

вірних,

дочекавшись

приходу.

пам'ятаєте ,

солунян

тих

можливо,

привело

до

декого думки,

не

вами,

з що

навчання,

навчилися

передане

усно

чи

на

листовно»

письмі,

(2, 15);

«Ми певні в Господі щодо вас, що те ,

Христів прихід буде дуже швидко, ще за

що ми наказуємо вам, ви чините і далі

їхнього

будете чинити»

покоління .

Коли

вірні Христові

(3,4). Водночас треба

ось-ось мають бути «вхоплені на хмарах

стерегтися,

у повітря»,

вплив людей, які бентежать «харизмом ,

навіщо будувати земське

суспільство?

Як

щоб

не

потрапляти

під

словом чи листом , .. що день Господній

аргументує

далі

Павло?

Щоб

уже настає»

(2,2) .

Ще одна тема, пов'язана з обидвома

пояснити, що Христів прихід не відбудеться так швидко,

він наводить порівняння (2 2,3-4 і далі), які rрунтуються на деяких

попередніми,

Сал

які

безтурботно

пророцтвах Старого Завіту, як оце : «Цар

не

роблять

постава деяких християн,

«Живуть

нічого,

тільки

ледарстві

байдикують»

той буде чинити, що захоче; нестиметься

(3, 11). Можливо, слова потіхи і заохоти

високо, .. проти Бога богів буде говорити

нечувані

наприклад

речі ,

матиме щастя, доки

не

«Першого

послання

5,4-11,

до

мали

солунян» ,

протилежний

довершиться гнів; бо що призначено, те

ефект? Але ж ні! І там Павло нагадував

здійсниться»

неодноразово про необхідність «працювати

Звичайно,

мета

показати,

не має

так

(Дан що

швидко

попередити

11,36; пор. Єз 28,2). такого день

представлення

власними руками», про потребу чуйності і

Господній

ще

тверезості. Імовірно, така постава декого

ще

з солунян пов'язана з наївною надією на

настане, виявлення

бо

його

зла

його

найбільш жахливій і богопротивній формі.

швидкий прихід Христовий .

Павло більш

ніж коли категоричний: «Наказуємо в ім'я

У контексті представлених понять та ідей

Господа нашого Ісуса Христа сторонитися

(«тайни беззаконня», Божого противника,

усякого брата, який живе в ледарстві, а не

СВЯТЕ ПИСЬМО

(3,6).

передання»

своїх

випадках Божому слову, слову запов1д1,

за переданням, що ви його прийняли»

Подаючи

за

співробітників

приклад у

себе

поширенні

Євангелія,

цих

В дечому подібно його представляє Павло

він

не їсть» (З, 1О).

протиставлене

євангельській проповіді Ісуса Христа.

Павло пригадує слова, сказані давніше усно: «Як хтось не хоче працювати, хай

своїх

листах.

зізнається,

що

Гал

був

1, 14

«запеклим

прихильником передань своїх предків».

Місце, час і обставини написання

огляду

«Першого

на

комплементарність

як на

подібність

послання

дехто

до

(а

не

пробував

розвиток

вчення

солунян»,

про

колосян»

не

на

обманством, ::Ja людським

знаходимо

збаламутив

філософією

та

пустим

переданням

та за первнями світу, а не за Христом»

думок,

(Кол 2,8). В обидвох випадках мова про

прихід

те, що людські передання треба покину

другий

Христовий, на брак повідомлень особистого характеру,

до

протилежність,

доводити)

«Посланні

пересторогу: «Вважайте, щоб ніхто ІЗас

послання

ти задля Христового вчення.

Проте ось три випадки, коли Павло

«Друге послання до солунян»

було написане, імовірно, невдовзі після пер

вживає

шого, мабуть ще у Коринті, близько

цілком

р.

слово

«передання»

позитивному

іншому,

значенні.

мова

щоб виявилися зазначені в листі доктри

достовірну, неомильну правду про Ісуса

нальні та практичні непорозуміння

в со

Пишучи до християн м. Коринта, Павло визнає: «Радію, що ви

необхідне відповісти. вчені, які

вважають це послання за

неавтентичне, відносять його написання до

усьому і

11 ст. воно

входить до числа книг новозавітнього канону. Передання

тримаєте

передав вам»

мене згадуєте в

переда1-1ня так,

Кор

пор.

11,2;

як я

15, 1-3).

Якщо для рабинів, сучасників Павла,

пізнішого часу, щоправда не далі кінця І ст.

по Христі, бо вже у першій чверті

Церкві

Христа та Його вчення.

лунській Церкві, на які апостол вважав за Ті

про передану апостолами

Тут

Кількох місяців було цілком достатньо,

усне передання було «оборонним муром Тори

(Закону)»,

то

для

Павла

передання,

значенні,

не людських установ, а слів

але

вірне

зберігання

іншому

у «Другому посланні до солунян»

Христових та апостольського навчання,

Намагаючись зберегти своїх адресатів

у Солуні

від фальшивого, спотвореного

було запорукою стійкості християн у

вірі. У тому значенні r.авлові послання

розуміння християнського вчення, Павло

були доповненням того, що -

кілька разів відкликається до необхідності

на відстань

пригадувати

те,

в інший спосіб. Залишається тут тільки

прочитали.

Двічі

«передання»,

що

почули

він

вони

вживає

по-грецькому,

що

слово

«парадосіс»

повторити

з огляду

- не могло бути переказане Павлові слова:

«Тож стійте,

брати, і тримайтеся передань, яких від

(2 Сол 2, 15 та 3,6). У Новому Завіті це

нас

слово не таке і часте.

но» (2 Сол 2, 15). «А вам, брати, наказу

В Євангеліях від

навчилися

чи

то

усно,

чи

листов

ємо в ім'я Господа нашого Ісуса Христа

воно вживається в негативному значенні,

сторонитися кожного брата, який живе

як

в ледарстві, а не за переданням, що ви

Матея

(глава

15)

«передання

від Марка (глава старших»,

«людське

передання», «ваше (фарисеїв і книжників)

його прийняли»

--------~~~~_____:_:_М~ІСІОНАР

український християнський часопис

(2 Сол 3,6).

З ЖИТТЯ ВАСИЛІЯНСЬКОГО ЧИНУ

ОБЛЕЧИНИ У КРЕХОВІ о. Йосафат КОВАЛЬ, ЧСВВ У неділю, святого

9 серпня 2009 р. Б., в день

великомученика

Пантелеймона,

Крехівському василіянському монастирі від

булися монаші облечини чотирьох братів кандидатів.

Урочисту Божественну Літургію очолив о. Пантелеймон Саламаха, ЧСВВ, ігумен мо настиря та магістр Крехівського новіціяту. З

ним співслужили о. Йосафат Коваль, ЧСВВ, Економ Провінції Найсвятішого Спасителя,

та о. Михайло Королюк, рідний брат Степа на Королюка, який цього дня прийняв мо

наші облечини. До храму Крехівського монастиря, крім па

облечини браті8-кандидаті8

рафіян та паломників, прибули особливі гос

го відбувся обряд постриження, під час яко

ті: рідні та знайомі кандидатів, що мали при

го

йняти облечини. Під час третього антифо

ім'я: Пантелеймон (Мар'ян Зеленка), Єрмо

ну братів-кандидатів увели до храму, опіс

лай (Степан Королюк), Агапій (Ярослав Лу

кожен

кандидат

отримав

нове

монаше

ля вони, зробивши три доземні поклони, ля

цик) та Іван (Олег Петришак). Відтак отрима

гли кожен хрестовидно перед іконостасом, а

ли з рук отця-магістра монашу рясу

хор заспівав тропарі святому Василію Вели

пояс і каптур. Зодягнені в новий одяг, отри

- габіт,

кому. Кандидати приклякнули й зачитали за

мали ще хрест та вервицю і вже як навики

яви про бажання розпочати дванадцятимісяч

далі брали участь у Божественній Літургії.

ний новіціят у Василіянському Чині. Після цьо-

Під основі

час

проповіді

недільного

о.

Пантелеймон

євангельського

на

читан

ня про прихід Ісуса до учнів, коли ті були в човні посеред озера, вказав на цінність монашого покликання. Водночас заохотив

братів ревно берегти своє, а вірних закли кав молитися за нові та ревні покликання до священичого та монашого стану. Опісля

отець-магістр подякував батькам новообле

чених братів за добре християнське вихо вання їхніх синів та за те, що відцали їх на служіння Господеві.

Молімося, щоби Господь благословив на

ших новооблечених братів у їхньому добро му почині та обдарував наші Чин і Церкву

з рук отця-магістра отримали монашу рясу

пояс і каптур, хрест то ВерВицю

гобіт,

новими та ревними покликаннями до праці

у Господньому винограднику. український

МІСІОНАР християнський часопис

З ЖИТТЯ ВАСИЛІЯНСЬКОГО ЧИНУ

ІЄРЕЙСЬКІ СВЯЧЕННЯ В ГОШІВСЬКОМУ ВАСИЛІЯНСЬКОМУ МОНАСТИРІ бр. Йосиф МИКИТИН, ЧСВВ о. Діонисій ЗАВЕДЮК, ЧСВВ

«Божественна благодать, що завжди недужих оздоровлює і те, що їм не до

стає, доповнює, поставляє благоговійно го диякона

...

в пресвітерство. Тож по

молімося за нього, щоб зійшла на ньо

го благодать пресвятого Духа ... » Цими словами

покладанням

рук Преосвя

щенний владика Володимир Війтишин, єпарх івано-франківський, в середу,

серпня, на храмовий празник Преобра ження Господнього у Гошівському васи ліянському монастирі висвятив на свя

щеників б дияконів-василіян: Анаста

сія Панькевича, Йосифа Щура, Йоаки ма Ошуста, Никанора Ситара, Миколая Микосовського та Пантелеймона Трофі

мова. «Преображення Господнє для нас

шість ~робітників виноградника»

наші родини, наші спільноти, на місця

означає те, що ми маємо самі преобра

праці, в державі,»

жатися в досконалості і нести зміну в

віді владика.

Шість новоієреїв

зазначив у пропо

це велика благо

дать від Бога для Василіянського Чину та нашої Церкви, але і всім вірним по

трібно молитися, щоб вони були добри ми «робітниками виноградника», щоб могли правдиво проповідувати Євангеліє Ісуса Христа. Для цього, як зауважив о.

Протоігумен Йоанікій Чверенчук, свяще ник

мусить

провадити

молитовне життя,

без молитви життя священика може пе ретворитися на суцільну втому.

Наприкінці Літургії всім присутнім по

дякував новопоставлений о. Йосиф Щур, ЧСВВ. З особливою подякою він звернув ся до владики-святителя Володимира, о.

Протоігумена Йоанікія, співбратів у свя щенстві й монашестві, батьків, рідних. <

Преосвященний владика Володимир ВІЙТИШИН

Подаємо короткі біографії цих нещо давно висвячених ієромонахів-василіян.

МІСІОНАР

український християнський часопис

З ЖИТТЯ ВАСИЛІЯНСЬКОГО ЧИНУ

Отець Миколай Руслан Микосовський народився 19.12.1982 р. в смт. Чернігівка Запорізь

кої обл. Коли мав 5 років, переїхав разом з мамою до її рідного села Кам'янка Сколівсько гор-ну на Львівщині. Там 1989 року розпочав навчання у місцевій школі. У 1994-1995 роках навчався у школі смт. Михайлівка Запо

різької обл., а потім знову один рік ус. Кам'янка. Восени 1996 р. розпочав навчання у Червоноградському історико-філософському

ліцеї при василіянському монастирі св. Юрія, який закінчив у 2000 р. Відчувши покликання до монашого життя, вступив 18.09.2000 р. до Василіянського Чину, а після новіціяту у Крехівському монас

тирі склав 28.08.2002 р. перші чернечі обіти. Восени того самого року розпочав навчання у Василіянському інституті філософсько

богословських студій ім. Й. В. Рутського (Львів-Брюховичі). Під час навчання виконував обов'язок історіографа монастиря й інституту, писав статті для часопису «Місіонар», а згодом став членом ред колегії нашого часопису. 24 серпня 2008 р. склав довічну професію у Василіянському Чині, а в грудні цього року закінчив навчання у ВІФБС. Дияконські свя чення прийняв 16.11.2008 р. з рук владики Софрона Мудрого, ЧСВВ, у Гошівському василі янському монастирі.

Отець йоаким Ігор Ошуст народився 2 -травня 1979 р. вс. Трибоківці >Ки,ца-!івського р-ну Львівської обл. в dм'і Степана і Галини. Був другою дитиною в dм'і, мав !J!IOX братів Андрія і Ореста (~й перед часно гюмер 2008;-о). У 1986-1996 роках Ігор навчався у неповно-середній школі с. Квhнеее, а з 1994 р. -

у СПТУ-11 м. Ходорова, яке закінчив у

1996 р., здобувши середню освіту і будівельну mеціальність. Змалку лю бив молитву і богоспужбу, рр того ж Госrюдь Бог обдарував його чарів ним голосом. Маючи 20 років, вступив 14 вересня 1999 року рр Василіяtt

ського Чину, новіціат провів у Крехівському монастирі, а 28 серпня 2001

р. склав перші чернечі обіти. Від вересня 2001 по 2003 рік виконував СJТу жіння у монастирі св. Василія Великого м. Києва. З вересня 2003 р. на

ІJ-ІаВСЯ у Василіянському інституті філософсько-боrословських студій ім.

Й. В. Рутського (Львів-Брюховичі), який закінчив у червні 2009 р. Три роки тому, 19 серпня 2006 р., у Гошівському ВІ01Ліянському монастирі склав~ вічну профеdю, у цьому ж монастирі при-

йняв 16.11.2008 р. дияконські свя-еіНЯ З рук впадики Софрона Мудрого, ЧСВВ.

Отець Анастасій Андрій Панькевич народився 27.08.1979 р. в с. Підгірці Бродівського р-ну Львівської обл. З 1986 р. на вчався в Ясенівській середній школі, яку закінчив у 1997 р. Від

чувши бажання присвятити своє життя на службу Богові, всту пив 13 вересня 1998 р. до Василіянського Чину. Кандидатуру й новіціят провів у Крехівському монастирі, а 28.08.2000 р. склав

перші монаші обіти. Того самого року розпочав навчання у Ва

силіянському інституті філософсько-богословських студій ім. Й. В. Рутського в Золочеві , а влітку наступного року був спрямоваукраїнський

МІС І О НАР християнський

.....

~~~~-~~~~---------

• 3 ЖИТТЯ ВАСИЛІЯНСЬКОГО ЧИНУ ний до Бразилії і там у 2001-2004 роках навчався в Інституті філософії св. Василія Велико

го ум. Куритибі. Після закінчення філософських студій повернувся на деякий час на Укра їну, а згодом виконував служіння у василіянському монастирі в м. Перемишлі (Польща), де

у 2005-2007 рр. вивчав богослов'я у Вищій духовній семінарії. Вічні обіти склав 24 липня

2005 р. ум. Жовкві. Повернувшись у 2007 р. на Україну, продовжував навчання у Василі янському інституті філософсько-богословських студій ім. Й. В. Рутського (Львів-Брюховичі), де в грудні 2008 р. закінчив повний курс богослов'я. Там же 30.11.2008 р. прийняв з рук владики Софрона Мудрого, ЧСВВ, дияконські свячення.

Отець Никанор Петро Ситар народився 10.04.1983 р. вс. Сілець Сокальського rr-нy Львівської обл. у сім'і Івана й Ірени Ситарів. Має старшого брата Зеновія і молодшу сестру Марію (с. Йосафату СНДМ, яка 23.08.2009 р. склала вічні чернечі обіти). Отримав хрещення з рук підпільного священика-василіянина Мар'яна Чорнеги 27.04.1983 р"

а коли підріс, Церква отримала свободу, тож міг уже вільно визнавати свою віру. Змалку любив брати участь у церковних відправах, прислуго вував у церкві як паламар, свічконосець і читець. З

1989 по 1996 р. на

вчався у Сілецькій середній школі, а з 1996-го -у василіянському ліцеї в м. Червонограді, який закінчив у життям і

2000 р. Тоді зацікавився монашим 2.09.2000 р. вступив на кандидатуру до Крехівського монасти

ря. У грудні цього ж року був переведений до монастиря у Малому Бе резному, де закінчив кандидатуру і новіціят, а

19.08.2002 р. склав перші

чернечі обіти. У вересні того самого року розпочав навчання у Василі

янському інституті філософсько-богословських студій ім. Й. В. Рутсько го (Львів-Брюховичі), який закінчив у червні 2009 р. Упродовж років на вчання був незмінним завідувачем інститутської бібліотеки. Склав довічну професію у Василіянському Чині

26.08.2007 р. ум. Жовкві, а 29.12.2007 р. у Брюховичах при

йняв нижчі свячення з рук владики Діонісія Ляховича, ЧСВВ. Дияконські свячення прийняв у Брю

ховичах 30.11.2008 р. з рук владики Софрона Мудрого, ЧСВВ. З липня 2009 р. виконує обов'язки префекта студентів ВІФБС. Отець Пантелеймон Денис Трофімов народився

19.04.1979 року в м. Донецьку, в 1986 р. навчався в СШ № 92 рідного міста, а в 1994-96 роках - в історико-філологічному

сім'ї Віталія і Зої Трофімових. З

класі ліцею при Донецькому національному університеті, де

здобув середню освіту. У 1996 р. поступив на історичний фа культет цього університету, на спеціальність «Політологія». У

2001 р. успішно закінчив університет, здобувши диплом спеціа ліста. Під час навчання в університеті стає активним учасником

катехитичного студентського гуртка і парафіяльного братства при церкві Покрова Пресвятої Богородиці УГКЦ у Донецьку.

Саме тоді відчув покликання до монашого життя і за пора дою отця-пароха Василя Пантелюка вирішив вступити до Ва силіянського Чину. Був прийнятий на кандидатуру р" а після закінчення новіціяту в Крехові склав

18.07.2001 28.08.2003 р.

перші чернечі обіти. З вересня 2003 р. навчався у Львівській духовній семінарії Святого

МІСІОНАР

український християнський часопис

З ЖИТТЯ ВАСИЛІЯНСЬКОГО ЧИНУ

Духа, де у 2006 р. здобув ступінь бакалавра філософії і богослов'я, а у 2007 р. ступінь магістра богослов'я. Під час навчання проживав і виконував служіння у Львівському мо настирі св. Онуфрія. Для продовження навчання був спрямований у

2007 р. до Рима,

для здобуття ліценціяту з догматичного богослов'я на Папському Григоріанському уні верситеті. Проживав у домі Генеральної управи Василіянського Чину і там 23 березня 2008 р. склав Богові довічну професію. Нижчі свячення прийняв у м. Пряшеві (Словач чина) з рук Митрополита Пряшівського Кир Яна Баб'яка, ТІ, 8.04.2009 р., а через тиж день, 15.04.2009 р., дияконські свячення. Отець Йосиф Василь Щур народився 21.12.1981 р. в с. Бубнище Долинського р-ну Івано-Франківської обл. Початкову освіту здобув у Бубнищанській початковій школі, опісля продовжив навчання у Поляницькій ЗОШ, а середню освіту здобув у 1997-1999 роках у Козаківській середній школі. 1 березня 2000 р. вступив на кандидатуру до Василіянського Чину, а після новіціату у

Крехівському монастирі склав перші обіти 28.08.2002 р. З вересня цього ж року навчався у Василіянському інституті

філософсько-богословських студій ім. Й. В. Рутського (Львів Брюховичі), який закінчив у червні 2009 р. У 2007-2008 роках виконував служіння у Крехівському монастирі, а 29.06.2009 р. на празник Пресвятої Євхаристії склав довічну професію у церкві св. Андрія у Львові. Дияконські свячення прийняв

16. 11.2008 р. з рук владики Софрона Мудрого, ЧСВВ, у Гошівському василіянському монастирі.

Зараз новоієреї матимуть можливість відвідати рідні місця і відслужити перші Боже ственні Літургії в тих церквах, звідки починався їхній шлях до монастиря, до священи

чого служіння. Бажаємо їм сили і витривалості до кінця своїх днів проповідувати Сло во Євангелія Ісуса Христа «в Дусі і правді», щоб Царство Боже поширювалось «аж до краю землі» (Ді

1,8).

КОРОНАЦІЯ

ГОШІВСЬКОЇ ІКОНИ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ о. Йосафат КОВАЛЬ, ЧСВВ У п'ятницю,

28 серпня, на празник Успін

ня Пресвятої Богородиці, у василіянському

яке тривало наступого ранку.

Головні урочисті богослужіння розпоча

монастирі на Ясній Горі в Гошеві відбула

лися о

ся урочиста коронація чудотворної ікони

су монастиря до ротонди. З храму Преоб

10.30 процесійним ходом від корпу

Пресвятої Богородиці Гошівської.

раження Господнього до ротонди було пе

Урочистості розпочалися напередодні, в

ренесено чудотворну ікону Гошівської Бо

навечіря празника Успіння Пресвятої Бого

городиці та корони. Ікону несли о. Йоані

родиці. У четвер ввечері, 27 серпня, було

кій Чверенчук, ЧСВВ, Протоігумен Провінції

відслужено Велику Вечірню з Литією. Опіс

Найсвятішого Спасителя в Україні, та о. Ма

ля розпочалося нічне молитовне чування,

тей Гаврилів, ЧСВВ, Головний Радник, а коукраїнський

МІС І Q НАР християнський

часопис

З ЖИТТЯ ВАСИЛІЯНСЬКОГО ЧИНУ

взяли участь багато монахів, монахинь та десятки тисяч вірних з різних куточків Гали чини і Прикарпаття та інших місць Укра'іни.

Після обряду коронування розпочалася уро чиста Архиєрейська Свята Літургія, яку очолив Високопреосвященний митрополит Іван Марти

няк. Під час проповіді митрополит підкреслив важливість сьогоднішньо'і події та зміст і зна

чення празника Успіння Пресвято'і Богороди ці. Уже впродовж не одного століття Пресвята

Богородиця збирає під свій покров вірних тут, на Ясній Горі в Гошеві, де зберігається і вшано вується її чудотворна ікона. Вже не одне чудо

сталося за посередництвом ціє'і ікони. Влади ка Іван пригадав часи підпілля, коли він при

Ужджав в Укра'іну і бачив багатьох людей, які

приходили на Ясну Гору і вимолювали ласк та

урочиста коронація чудотворної ікони

заступництва у Божо'і Матері. Сьогоднішня ба

рони - о. Йосафат Коваль, ЧСВВ, Економ

гатотисячна присутність вірних з різних куточ

Провінції, та о. Дам'ян Кастран, ЧСВВ, ігу

ків Укра'іни є свідченням Ухньо'і любові і від

мен Г ошівського монастиря. Саме ці коро

даності Пресвятій Богородиці.

ни поблагословив Святіший Отець Венедикт

Владика Іван, наголошуючи на значен

XVI Папа Римський на прохання о. Дам'яна

ні празника Успіння, звернув увагу на єван

Кастрана, під час загально'і аудієнції в Римі

гельське читання празника

1 липня 2009 р. Під час тієї ж аудієнції Свя тіший Отець Венедикт XVI отримав у пода

тер, Марту і Марію, які приймали у своєму

про двох сес

домі Господа Ісуса і Його учнів. Саме таких

рунок від імені всього Василіянського Чину

вірних дітей потребує сьогодні Церква Хрис

копію ікони Г ошівсько'і Богородиці.

това, які би присвячували свій час на молит

Перед входом до вііідпустово'і ротонди від

ву і працю для Бога. Високопреосвященний

бувся обряд коронування чудотворно'і іко

владика заохотив усіх присутніх залишатися

ни Г ошівсько'і Богор~диці, який здійснив ви

і надалі вірними дітьми Божими і дітьми Пре

сокопреосвященний владика Іван Мартиняк,

чисто'і Діви Марії, триматися твердо свято'і

митрополит Варшавсько-Перемишльський

Католицько'і Церкви, за яку вони так багато

(Польща). З ним співслужили владики: Іри

перетерпіли в часи переслідування.

ней Білик, ЧСВВ, канонік Римсько'і базиліки Saпta

Maria Maggiore, який доклав чимало

У цей день дуже багато вірних приступи ли до свято'і Тайни Покаяння і до святого

зусиль для того, щоб відбулася ця корона

Причастя і тим самим виявили свою любов

ція, Софрон Мудрий, ЧСВВ, єпископ-емерит

до Господа Бога і Пресвято'і Богородиці.

Івано-Франківський, і Тарас Сеньків, єпископ

Після закінчення Свято'і Літургії Прео

помічник Стрийський. В обряді коронуван

священний владика Іриней Білик зачитав

ня взяли участь також о. Дмитро Гри горак,

папський декрет про надання монастир

ЧСВВ, апостольський адміністратор Бучаць

ському храму Преображення Господнього

ко'і єпархії, о. Протоігумен Йоанікій Чверен

в Гошеві титулу базиліки та його духовне

чук та десятки священиків. В урочистостях

споріднення з Римською базилікою Saпta

МІСІОНАР

український християнський часопис

З ЖИТТЯ ВАСИЛІЯНСЬКОГО ЧИНУ

тав вітальне спово Глави УГКЦ Бла

женнішого Любомира Гузара, який хо-1 не зміг особисто прибуrи на це торжесrво, листовно звернувся до

всіх ~иків свята та всіх паломни ків зі сповами підтримки, заохоти і

ІЩЯЧНОСТЇ, що «не пошко.цували ЧдСf

і зусиль, щоб привітати нашу Небес ну Матір у тих міщях, в яких особли

во проявилася "І'і маrериt-К:ЬКа опіка над побожним народом». Також о. Протоігумен від імені Провінції На~+ святішого Спасителя гюдякував усім присутнім за участь у святі, гюдяку-

•

Після обряду коронуВоння розпочалася Архиєрейська Свята Літургія, яку вав О. ігумену Дам'яну та монашій

очолив ВисокапреосВященний митрополит 18ан МАРТИНЯК

браrії за ревну працю у Гошівсько-

му монастирі та привітав о. Дам'яна із днем наро

Maria Maggiore. Опісля о. ігумен Дам'ян Кастран , ЧСВВ, від

імені братії Гошівського монастиря склав щиру

дження, яке він святкує саме в празник Уrnіння Пресвятої Богородиці.

подяку владикам, священикам , монахам і м.J

Нехай же Пресвята Богородиця, яка виявляє

нахиням та усім вірним за участь у сьогодніш-

свою опіку й -турбо~у за посередництвом чудот

ньому торжестві.

ворно"і Гошівсько'і ікони, візьме під свій Покров

Протоігумен о. Йоанікій Чверенчук, ЧСВВ, за-11+

нашу Церкву, наш Чин і ввесь український народ!

МОЛОДІЖНА ПРОЩА ДО ГОШЕВА 20-23 СЕРПНЯ 2009 РОКУ о. Йосафат ФІТЕЛЬ, ЧСВВ Ми живемо у час, коли люди розучилися

кидати собі виклик: боїмося мати дітей, бо

виклик приймає молодь, вирушаючи до Го шівського монастиря Отців Василіян.

це потребує багато праці та терпіння; боїмо

Інколи людям важко пояснити, чому ти

ся знайомитися з новими людьми, бо вони

вирішуєш кілька днів іти вздовж траси, до

нас можуть колись зрадити ; боїмося брати

бровільно наражаючи себе на дуже непри

ся за нову справу, бо щось може не вдати

ємні незручності : коли вода справді дося

ся; боїмося бути щирими, бо це може вида

гає вартості золота, а твої стопи стають аб

тися комусь смішним; боїмося виявляти свою

солютним синонімом до слова «мозоль»,

релігійність, бо мало хто так робить. Ми не

коли дуже важко згадати, як це -

любимо ставити себе під загрозу відчути, на

відпочилим і сповненим сил. Але насправ

бути

ск ільки ми немічні, але ж тільки тоді , коли

ді така відсутність комфорту є лише ма

переборюємо, а не обходимо незручності і

ленькою, видимою частиною айсберга, об

небезпеки, ми стаємо сильнішими. Одним

який мають розбитися наші марні думки,

із таких добровільних випробовувань віри є

самодостатність та егоїзм.

проща, і дужє радісно, що кожного року цей

Постанова вирушити у 4-денну подорож дає український

МІС І Q НАР християнський

~~~ ча~со~п~и~ с~~~~~~_.""""....

З ЖИТТЯ ВАСИЛІЯНСЬКОГО ЧИНУ

нагоду нам залишити вдома все те, що робить нас неспокійними, поглинає нашу увагу і наш спокій. Проща не дуже шкодує наші ноги, але дає відпочити дУШі, відновлює у ній тишу, в якій можемо почути Божу волю, віддатися молит ві, не дивлячись на годинник, у духовних роз

мовах пробуджує бажання міняти щось в жит ті. А духовні пісні, котрі виконують прочани, є нагадуванням про таке важливе вміння усміх

нутися, коли важко, і сказати Господеві: «На

віть тепер я Тебе люблю!». Оскільки дорога є дуже хорошою ана

логією до життя, то дає зрозуміти багато його аксіом:

життя

це дорога до Бога, Він завжди

поруч, але ми будемо з Ним лише тоді, коли зробимо свої кроки назустріч;

життя

це дорога до Бога, Він завжди поруч!

вими були моменти, коли люди допомагали

- іти до Бога буває дуже важко, але, якщо

одне одному: коли намагалися якось заради

ми на це на наважимось, то в кінці нас че

ти маленьким травмам сусідів, ділилися водою

кає щось дуже величне;

та їжею; коли жителі міст і сіл, через які про

- іти завжди набагато легше разом.

ходило паломництво, виносили воду і фрук

Якщо повернутися до конкретики, то чет

ти, щоб пітримати молодь у її доброму намі

верта молодіжна проща до Гошева під прово

рі. Дуже гостинно зустрічали у церквах, про

дом Отців Василіян тривала з

20 по 23 серпня 2009 року. Організаторами прощі були: о. Йо

сто хотілося плакати, коли місцеві жителі ще

сафат Фітель, ЧСВВ, Голова молодіжної комі

із хоругвами.

сії у Провінції Найсвятішого Спасителя в Укра

здалеку били у дзвони і виход;~ли назустріч

Девізом прощі були слова: «Ми поклали

їні, настоятель Івано-Франківського монастиря,

надію на живого Бога» (І Тим.

о. Ігнатій Москалюк, ЧСВВ, настоятель Чер

більшість учасників прощі -

воноградського монастиря, бр. Августин Ве

класів та студенти, наймолодшому прочани

4, 10).

Хоча

учні старших

кляк, ЧСВВ, член молодіжної комісії, та брат

нові було 11 років, а найстаршому, пані Ме

тя ЧСВВ. Проща відбувалася за благословен

ланії,

ням ординарія Івано-Франківської єпархії Кир

ки, відправними пунктами яких стали Львів,

- 76.

Паломництво мario чотири пото

Володимира Війтишина, Протоігумена Провін

Івано-Франківськ, Перегінське та Сколе. На

ції Найсвятішого Спасителя в Україні о. Йоа

третій день 650 паломників зібралися разом

нікія Чверенчука, ЧСВВ, та за підтримки голо

у Г ошеві, після чого вони п ровел:-~ у святи

ви Івано-Франківської ОДА п. Миколи Палій

н! з

чука. У прощі, крім молоді, взяли участь деякі

нічні молитовні чування, за організацію яких

матері дітей, які йшли у прощі,

особливо хочеться подякувати о. Севастія

вони працю

22 на 23 серпня цікаві і дуже насичені

вали на кухні, готуючи сніданок, обід та вече

ну Бондаренку, ЧСВВ. На закінчення прощі

рю понад

о. Дам'ян Кастран, ЧСВВ, Ігумен Гошівської

650 прочанам, і попри те, що кіль

кість учасників прощі постійно збільшувалася,

василіянсько·і обителі, уділив повний відпуст,

їжа не переставала бути дуже смачною і ні

який увінчав усі старання людей, котрі взя

кому її не забракло. Надзвичайно зворушли-

ли участь у цій прощі.

МІСІОНАР

----------~~~~~~

український християнський часопис

ДО 20-ЛІПЯ ВИХОДУ З ПІДПІЛЛЯ

ПОДЯКУЙ БОГУ ЗА СВОБОДУ УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ У вересні цього року Львівська Архиєпархія організовує святкування двадцятої річ

ниці виходу з підпілля Української Греко-Католицької Церкви. З цієї нагоди буде про ведено низку заходів, а саме:

18 вересня о 10.00 відбудеться наукова конференція у Львівській духовній семінарії 35); 20 вересня об 11.00 - Архиєрейська Божественна Літургія, поблизу храму св. Ар хистратига Михаїла (м. Львів, вул. Виниченка, 22), відтак похід до Архикатедрально Святого Духа (м . Львів, вул. Хуторівка,

го собору св. Юра;

20 вересня о 18.00 - Урочиста академія у Львівському національному академічному театрі опери та балету ім. С. Крешельницької. Під час святкування буде відзначено осіб, які своєю відданістю Господу засвідчили вірність рідній Церкві .

«Наша Церква буде знищена, розгромлена більшовиками. Але Ви держіться, не від ступайте від віри, від святої Католицької Церкви. Тяжкий досвід, який впаде на нашу

Церкву, є хвилевий. Я бачу відродження нашої Церкви. Вона буде гарніша, величніша від давньої та буде обіймати цілий наш народ». Митрополит Андрей Шептицький

СЛОВО ПРО ОТЦЯ МАТЕЯ ГАВРИЛІВА Галина СПОДАРИК

Сумний монах

- це сумнівний монах», -

ними Богові очима; пригадує безліч різних

любить повторювати отець Матей Гаврилів,

життєвих несподіванок, кумедних пригод, які

ЧСВВ (він ще багато мудрого може сказа

розповідає, як справжній актор. Усім завжди

ти!). І справді, вміє потішитись кожній Божій

весело і затишно з ним, люди горнуться і до

хвилі : чи то в хворобі, чи в хмарну днину, чи

віряють щиро і безпосередньо свої таємниці.

в болю, чи в журбі -

на все дивиться вдяч-

Тож і я спробую розповісти про ієромоукраїнський

МІСІОНАР християнський часопис

•

ДО 20-ЛІПЯ ВИХОДУ З ПІДПІЛЛЯ

наха Чину святого Василія Великого Ма

знати, ані чути: «рот на замок!». Нас змал

тея Гавриліва, свого двоюрідного брата по

ку навчили читати поміж рядків, щоб умі

батьковій лінії й водночас дядька по лінії

ти відрізнити правду від радянської брех

матері так, як знаю , як підкаже серце, як

ні. Отець, старший від мене на десять ро

покаже пам'ять ...

ків, був мені за приклад і тоді, й зараз.

Народилися ми з ним в одній хатині на

Змалку Михайло (так я спершу називала

березі ріки Нежухівки, яка протікає че

його як брата) відзначався розсудливістю,

рез село Рудники Миколаївського району

був уважним до всього, любив тварин, умів

Львівської області. Навкруги

- поля, ліс, затишок, щедрий спів пташок •.. Можна спо

слухати старших, ніколи не сперечався, не

кійно вдивлятись у небо і дякувати Богу

у школі. Був акуратним, охайним, зібраним,

бешкетував. Старанно, з бажанням учився

за святу тишу, за зелений рай, за неосяж

постійно про щось думав, а очі його при

ність думок ... Мабуть, сама природа роз

цьому були ніби занурені в глибоку висо

винула у нас певну філософічність, ціка

ту чи то високу глибину ... Не знаю ... Але,

ву плинність роздумів, спільність поглядів,

коли він дивився на людей, йому неможли

любов до слова. Якщо поглянути на нашу

во було сказати неправду чи скривити ду

родину, то це -

шею, бо, здавалось, він бачить кожного.

роботящі, прості селяни,

які з великою обережністю ставилися до

Відколи його пам'ятаю, у нього постійно

комуни, і виховували нас справжніми наці

була книжка: у руках, на столі, під подуш

оналістами, показували, яких бід і страж

кою, в сумці ... Він читав скрізь, робив ці

дань зазнали українці від «комуністично

каві нотатки, виписки, висновки, а ще ску

го добра», скільки загинуло в тюрмах, як

повував книги по всьому світу. На них пі

вели допити партизанів УПА, як вивозили

шов не один угодований бичок його бать

до Сибіру, кого й за що вбито ... Ці розпо

ків, а мама Анастасія, жартуючи, часто го

віді були підпільними, у вузькому колі лю

ворила, що вони надалі й хату провалять

дей, ніхто зі сторонніх не мав про це ані

під землю. Він знав безліч історій, умів бути цікавим співрозмовником для кожно го

попри вік і статус. Він розуміється на

моді, течіях мистецтва, музичних напрям

ках, літературі, балеті, опері, науці й тех ніці, збирає фольклор ... Звичайно, таким захопленням нікого не

здивуєш. Але усе диво було попереду. Ба гато хто з односельців вважав, що Михай ло готується до університету, тому так ста

ранно вчиться. Так планував і він сам піс ля закінчення технікуму харчової промис

ловості. Але Господь має щодо нас свої несподівані плани ...

На Великдень

1971 року, коли молодь про

вадила гаївки, майбутній монах стояв біля старого місійного хреста і милувався вечо

ром, співом, зоряним небом ... Так розчулив ся від довколишньої гармонії, що подумки

______ _ _ _ _

:._:. МІСІОНАР

український християнський часопис

ДО 20-ЛІПЯ ВИХОДУ З ПІДПІЛЛЯ

вигукнув: «Боже, це прекрасно! Що я можу

лежності України. В'ячеслав Чорновіл, Ігор

для Тебе зробити?!». Відповідь прийшла не

та Ірина Калинці, Іван Гель, Степан Хмара,

сподівано й шокуюче, торкнула серце, мо

отець Ярослав Лесів, Зенко Краківський, Ми

розом пройшла тілом, громом стряснула

кола Руденко, Йосип Тереля, брати Гори - ось неповний пере

мозок: «Ти маєш стати священиком!». Сер

ні, Левко Лук'яненко

дечно ще раз помолився, та радше це була

лік імен видатних людей, які побували у нас

розмова-безпорадність, сумнів, навіть страх, бо у час розгулу атеїзму було нелегко реа

журнал «Український вісник», відновлюва

лізувати таке покликання ...

ли церкви і монастирі, пробуджували націо

Не відаючи нічого про підпільну Като лицьку Церкву, Михайло вступив до се

мінарії. Успішно навчався, був чесним і

в Рудниках. Дисиденти молилися, видавали

нальну свідомість серед мешканців Галичини. Одного вечора

1981

року (якщо не по

миляюсь) до нас додому прибув отець

чистим перед Богом і перед собою, ніко

Матей і сказав, що ходить тепер, ніби ле

ли не планував здобути кар'єру в церков

зом бритви, що поборов страх і не бо

ній ієрархії (так і досі!), хоча мав багато

їться померти, адже це лише народжен

пропозицій. Дошукуючись істини, маючи

ня до вічності, що не відступить від своїх

доступ до архівів, він зрозумів, що саме

переконань, а буде свідчити істину до кін

Католицька Церва із Святішим Отцем Па

ця. Він був настільки одухотворений, що

пою Римським на чолі є прямим спадко

його слова звучали, немов Нагірна пропо

- вселенська, прав

відь, і мали на нас такий вплив, що якби

дива, непохитна у вірі. Українське підпіл

сказав зректися усього й піти за нам, ми

ля Греко-Католицької Церкви зазнало не

б пішли ... Але він такого не сказав, лише

щадних репресій, але, поборовши страх, в

попросив зберегти-заховати, якщо нам

Ім'я Христа зважувалося на великі жерт

не страшно, заборонену літературу, дру

ємцем Ісуса Христа

ви: смерть, тюрми, переслідування, обшу

карську машинку, папір, кальку, журна

ки, виселення, конфіскацію майна ... Але

ли «Український вісник» (про це, чита

не здавалося, бо істину неможливо збо

чу, ти читаєш уперше, бо я досі мовчала

роти, їі не вбити, не залякати.

і зберігала таємницю більш ніж 20 літ,

Постановивши служити Богові жертов

та, зрештою, мене ніхто й не питав). Я,

но й чесно, отець Матей став католиць

звичайно, подякувала за довір'я і допо

ким священиком. Цього влада допустити

могла, чим змогла ... «Позбудься стра

не могла, його звільнили з парафії із за

ху»

бороною займатися душпастирською ді

бо «де є сумнів, там є страх, а де страх,

яльністю. Ми, домашні, тоді ще не зовсім

там нема віри». У той час я працювала

святий постулат отця Гавриліва,

усе розуміли, але довіра до Михайла була

вчителем у радянській школі, отець не

така велика, що сумнівів не було: він діє

хотів наражати мене на небезпеку, але

правильно! Усі, як могли, йому допома

постійно дбав про мій духовний та інте

гали: поширювали Боже Слово, перека

лектуальний розвиток. Я прочитала ба

зане його вустами, багато читали, моли

гато книжок «із-під поли»: твори Бори

лися. Почалося цікаве, напружене, неспо

са Антоненка-Давидовича, Анатолія Ді

кійне, бурхливе підпільне життя.

марова, Осипа Назарука, серію «Черво

Познайомившись із членами Гельсінської

на калина», Генріка Сенкевича, заборо

спілки, отець Матей поєднав боротьбу за

неного Шевченка, Ліну Костенко, Міше

легалізацію УГКЦ із виборюванням неза-

ля Куаста ... і, звичайно, Святе Письмо. український

МІСІОНАР християнський часопис

ДО 20-ЛІПЯ ВИХОДУ З ПІДПІЛЛЯ

Ми часто молились при закритих вікнах,

віри багато перетерпів:

отець давав шлюби, хрестив дітей, вів ду

9.04. 1981 р.Б. - обшук за місцем прожи

шевні бесіди; часто розходилися аж на

вання у с. Рудники. Конфісковано релігій

світанку, тішилися, що отець перебуває з

ну літературу, богослужбові речі.

нами. Він розповідав, як одного разу прий шов сповідатися дідусь, і так довго вкля

7.06.1986 р. Б. - за греко-католицький похорон дитини штраф 50 рублів.

кав на коліна, так кректав, стогнав, лед

16. 12.1986 р. Б. - затриманий функці

ве дихав ... Аж тут хтось як крикне: «Мілі

онерами КДБ і МВС. Конфісковано релі

ція!»,

гійні речі. Покарання

і дід так спритно підвівся, так по

біг, що утік найпершим! А ще якось за просили отця висповідати одного хворо

1.10.1987 -

ва служба у Чорнобилі.

12.08. 1988 - 27 .08. 1988 р. Б. - за від

го саме напередодні свята святого Мико лая. На це нагодився сусід-атеїст

відда

ний комуняка. Домашні не встигли захо

- wтраф 50 рублів. 16.12.1987 р. Б. - військо

праву прилюдних Богослужінь -

перебу

вання у карцері в Івано-Франківську.

15.01.1989 - 30.01.1989 р. Б. - за від

вати підпільного монаха, стояли, мов гро

мом повержені ... Отець спокійно продовжу

праву прилюдних Богослужінь -

вав сповідь. Ставши, як вкопаний, на по

вання у карцері в Івано-Франківську.

розі, чоловік довгенько спостерігав, а по тім почав перелякано хреститись і вигук

перебу

26.02.1989 р. Б. - напад, здійснений працівниками МВС, побиття у Львові.

нув: «Боже, святий Миколаю! А ти таки жи

11.05.1989 - 26.05.1989 р. Б. - за від

вий! Свят-свят-свят!». І з тими словами ви

праву Великоднього прилюдного Богослу

біг із хати .•. Ось так Господь захищає сво

жіння у Жовкві на цвинтарі

їх відданих дітей.

пив до карцеру у Львові.

- отець потра

- історія», - ще

18.06.1989 р. Б. - за спробу прилюдно по

одне гасло отця. Відійшли в минуле роки

молитися біля пам'ятника св. Володимирові

переслідування й репресій. Але історія по

у Києві -

винна пам'ятати, що протягом

автобіографії отця М. Гавриліва).

«Людина, перш за все,

1980-1989

років отець Матей Гаврилів як ісповідник

напад і побиття (такі дані взято із

Під час підпільного служіння

числен

ні виклики в КДБ, погрози, переслідування,

спроби виселити за кордон, звільнення з ро боти (працював дезінфектором, електриком, двірником, санітаром, вантажником, слюса

рем, кочегаром).

І все ж вершиною цієї боротьби був ор ганізований похід

17 вересня 1989 року

у Львові від Порохової вежі до храму св. Юра, у якому взяло участь понад

250 тисяч

віруючих. А у проповіді отець Матей закли

кав не боятися, а таки вимагати від влади легалізації УГКЦ. Невдовзі віруючі дочека лися права відкрито молитися, повідкрива ли церкви, кожен отримав можливість спо

вняти свій релігійний обряд ...

МІС І О НАР

український християнський часопис

ПОСТАТІ УГКЦ•

«РЕЛІГІЙНІ ХВИЛИНИ» З ОТЦЕМ ВАСИЛЕМ ЗІНЬКОМ, ЧСВВ Уляна СТЕЦІВ-ТИМЧУК,

журналіст, катехит, член товариства «Містична Троянда»

Він ніколи не мав ані свого коня, ані влас

нограднику.

ного автомобіля". За 60 років священства і

«Навіть не пам'ятаю, коли то мене почали

більш ніж 65 монашества жодного разу не

вчити молитися ... Кожного ранку я ставав на

був при владі ... «Ніколи не мав погонів ... » -

коліна на віку банбеїля й голосно молився.

жартував отець.

А молився цілі «Щоденні молитви». Домаш

«Пророцтво, що не буду ігуменом, сповни

ні, що були в хаті, прислухувалися до моєї

лося: і ніяким настоятелем я не був. Раз, прав

молитви і, якщо я помилився, то зараз по

да, мене назначили дорадником дому в Апос

правляли ... По якімсь часі, коли вже батьки

толес (Аргентина), але по двох днях звільни

мене вважали за «духовно зрілого», то від

ли. А зрештою, чи нема що іншого робити

мовляв молитви сам і потиху, хоча з тих мо

в монастирі? Та є!»

литов я понині незадоволений, -

згадував сам отець у

книзі «Релігійні хвилини» (видавництво «Мі сіонер»,

кращі бо

були ті голосні моління». З книги дізнаємося, що сім'я отця Василя

2008 рік).

Після себе залишив нам своїх духовних ді

була глибоко релігійною і патріотичною. По

тей - власні книги, а їх близько сорока. Вида

божна, сердечна і трохи хвороблива мама,

ні вони в Аргентині, Бразилії і в рідній Україні ...

яка старалася матеріально допомогти бідні

Остання книга о. Василя Зінька - автобіографіч

шим, а також вболівала за навернення гріш

на, зветься «Релігійні хвилини». Написана фак

ників. Якщо серед знайомих хтось важко

тично в останні місяці перед відходом до Вічнос

хворів, казала чоловікові (батькові отця Ва

спогади з далекого дитинства в рідно

силя), щоб запропонував умираючому ви

му Сокалі, дороги юного і зрілого мужа Божого.

сповідатися. Таким чином допомагала бага

ті. У ній

«Тим то ми дуже тішимося з того, що отець

тьом людям.

на схилку днів своїх написав

«Я був малий і часто видів, як мама да

сам про себе книгу, залишивши нам на згадку до

вала їсти чи якесь шмаття бідним і потребу

Василь Зінько

(... )

брий спомин про себе», -читаємо у слові від ре

ючим. Це записалося глибоко в серці, і не

дакції. Епіграфом до книги стали священні слова

даром казали також про мене в церкві св.

апостола Павла: «За все дякуйте Богові». Отож,

Онуфрія, що роздав би увесь монастир ... ».

за задумом самого отця Василя, ця книга є по

«Отак то 8-го січня

Батько о. Василя -

побожний і строгий,

старався, щоб його сини здобули освіту. «А

дякою Всевишньому.

2008 року Божого спа

про вартість навчання я чув від батька змал

ло мені на думку навести на папір отаку свою

ку: «Мої сини мають мати університет»,

власну релігійну історію. Не буде вона якась

раз він казав».

не

там «наукова», але буде монументом хва

З книги довідуємося, що змалку малий

ли та подяки Господу Богу та Пресвятій Бо

Володимир-Євген (хресне ім'я отця Василя)

городиці»,

пише отець у вступному сло

хотів бути священиком. Про це отець напи

ві. Книга складається з багатьох коротень

сав у розділі «Зимовим ранком»: «Ранок. Я

ких розділів-слайдів. Кожен із них

- релігій

вже встав і помолився. Та й скачу коло діжі з

ні хвилини, пережиті в колі сім'ї, серед сту

тістом •.. Скачу з одного боку тої діжі на дру

дентства, під час служіння у Христовому ви-

гий. Притім поглядаю у вікно, що замерзло і

MJCJQHAP

украі нськи й

християнський

часопис

• ПОСТАТІ УГКЦ вкрилось інеєм. Підходить до мене мама, ди

виться мені в очі та й по хвилі питає:

- А ти не будеш женитися? Коли мама каже що, то й відповідаю: «Ні

не буду» ... І тоді слідує друге питання: «А будеш ксьондзом?!» -

«Так, буду» ... »

Ще з раннього дитинства отець Василь мав велике покликання вчитися. Запал до навчан

ня, до пізнання він проніс усе життя. Здобу вав освіту, переборюючи немалі труднощі. У

12 років малий Володимир залишає батьків, рідний дім і їде вчитися в ювенат Отців Ре

демптористів на Збоїська. Згодом, закінчив ши навчання, разом із сім'єю переїжджає до

Аргентини. Тут не було ані грошей, ані вели ких можливостей продовжити навчання. Під

літок Володимир разом з батьком працюва

ли на плантаціях бавовни. Мали надію, що її

•

отець Василь ЗІНЬКО, ЧСВВ

продадуть, і, таким чином, будуть кошти на по

відомо, чи хтось знає, скількома мовами во

дальше навчання.

лодів отець і в скількох країнах побував, на

Але все сталося по-іншому. Налетіла са

вчаючи Слова Божого.

ранча і почала пожирати посаджене. «Під ве

Про місійну працю отця в різних країнах ді

чір посадка наша була чорна, тільки галузки

знаємося з таких розділів: «У Новім Ульмі»

стирчали, яких саранча не могла подолати.

(Німеччина), «Батьківщина латишів» (Латвія),

Нападало тої біблійної пошесті й до крини

«Їдемо до Естонії» (Естонія), «Литовський по бут» (Литва), «У святому Юра в НьІО-Йорку» (США). А ще - Білорусь, Італія, Бразилія, Ар гентина і, звичайно, Україна...

ці та налізло до хати, щоби смакувати оде

жу. Ми стали безрадні після того. Правда, ми не нарікали, бо, видно, був це палець Бо жого Провидіння, щоб я не їхав до Европи,

Книга отця Василя Зінька «Релігійн і хвили

бо вже недобре заносилося на Другу світо

ни»

ву війну ..• ».

тівливо про серйозне, колоритно, цікаво,

Бог благословив о. Василя на інше навчан

це розмова із самим отцем , де жар

навіть, захоплююче отець перегортає перед

ня, в ювенаті св. Йосипа в Прудентополі (Бра

нами сторінки свого Богопосвятного життя.

зилія). 17-літній хлопець сам вирушив у «Ти

У цих коротеньких і , на перший погляд, про

сячокілометрову подорож» з Аргентини до

стих оповіданнях-історіях криється велика

«... Батько відвіз мене до Кітіліпі,

мудрість, доброта, щирість отця Василя. У

де проходить залізнична лінія, та посадив на

заключному слові від редакції читаємо: «Усі

поїзд, і я поїхав сам у світи».

ми менше від нього знали, менше від нього

Бразилії.

Майбутній отець багато вчився в різних ви

могли, менше від нього уміли. Тим то й тя

значних містах, також закінчив Папський уні

глися до нього справжнього

верситет в Римі, за Папи Пія ХІІ.

священика і справжнього патріота

Не менш цікавим і повчальним є опис сві

ту місіонером отцем Василем Зінькам. Не-

справжнього

справж

ньої людини , що воістину відобразила Бо жий образ і Божу подобу в своєму житті».

МІСІОНАР

український християнський часопис

ПОЕЗІЯ•

СЕРЦЕ, ВІДДАНЕ ХРИСТОВІ (ОТЦЮ ВАСИЛЮ ЗІНЬКУ, ЧСВВ) Уляна СТЕЦІВ-ТИМЧУК

Поміж терпінь, у цій Долині Сліз,

Немов свічу, запалену в любові, Усе життя, як скарб святий, проніс Синівське серце, віддане Христові.

Радів добром, задумано мовчав, Оперезавшись правдою у слові. Своїм життям відважно научав

Горіти серцем, відданим Христові. Сміється світ, вирує суєта,

Хвалу співають злобі і гріхові. В пітьмі нам світить істина свята

Прожите серцем, відданим Христові.

ПОСВЯЧЕННЯ КАМЕНЯ

ПІД БУДІВНИЦТВО ХРАМУ У ВОЛІ-ВИСОЦЬКІЙ 12 липня, в день верховних апосто

владика вклав капсулу та окропив свяче

лів Петра і Павла, в с. Воля-Висоцька,

ною водою всіх присутніх. Ігумен о. Ве-

парафію якої обслуговують наші отці з Жовкви, відбулося посвячення наріжно го каменя під будівництво нового хра му св. Архистратига Михаїла. Урочис тість розпочалася Архиєрейською Свя

тою Літургією, яку відслужив владика

Сокальська-Жовківської єпархії Миха їл Колтун. Співслужили ігумен Жовків ського монастиря о. Веніамин Чернега,

о. Софрон Попадюк та о. Ярослав Ма лиш, парох с. Замочок. На закінчення Лі тургії ігумен подякував владиці Михаїлу, священикам, які взяли участь у відправі, та всім присутнім. Опісля процесійним ходом духовенство та миряни подалися

до місця, де відбулося посвячення ка меня. Воно розташоване біля колишньої військової частини. Посвятивши камінь, український

МІС І ОН Др християнський

nис

•

новини

ніамин, зі свого боку, ще раз подякував

ради. Від району виступив заступник жов

владиці, всім, хто спричинився до цієї по

ківської райадмістранції

дії та заохотив парафіян Волі-Висоцької

рук. На закінчення владика ще раз по

вже з першого дня взятися до роботи. В

дякував всім та уділив своє архипастир

освяченні взяли участь представники ра

ське благословення.

- п. Антон Ха

йонної і місцевої влади, голова сільської

ПРИЗНАЧЕНО НОВОГО ЄПИСКОПА

ДЛЯ ПАРМСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УГКЦ У США липня

року Апостольська сто

2009

лиця повідомила про те, що Святіший Отець Венедикт

цять п'ять років, від

лютого

1984

року,

коли відбулася його інтронізація. Він був

XVI, Папа Римський, при

першим єпископом цієї єпархії, адже її

йняв зречення Владики Роберта Михаї

було створено з благословення Святішо-

ла Москаля, Правлячого єпис

го Отця Івана Павла

копа єпархії Святого Йосафа

ня

Владику

хіротонія

Владики Івана Бури відбулася

м. Пармі (штат Огайо, США), призначив

11 З груд

року.

Архиєрейська

та для українців католиків у і

1983

Івана

лютого

2006

року у тому

самому Катедральному собо

Буру, єпископа-помічника Фі

ладельфійської митрополії,

рі Непорочного Зачаття у Фі

Апостольським адміністрато

ладельфії. Головним святите

ром

вакантно

лем був Блаженніший Любо

Єпископська хіротонія Вла

сокопреосвященний Архиє

го

вищезгаданого

мир, а співсвятителями

престолу.

дики Роберта Москаля відбулася

1З

жовтня

1981

року в

•

Ви

пископ Стефан Сорока, Ми

Владика Іван БУРА

трополит Філадельфійський,

Катедральному соборі Непорочного За

та Преосвященний владика Михаїл Куч-

чаття у Філадельфії. Він був Правлячим

мяк, єпископ-емерит.

єпископом Пармської єпархії понад двад-

ЧЕТВЕРТА ПРОЩА НАРОДІВ ТА НАЦІОНАЛЬНОСТЕЙ У ТЯЧЕВІ р.

рейська Свята Літургія, яку очолили пре

Б., у Мукачівській єпархії відбулася Про

освященний владика Мілан Шашік і ек

Уже вчетверте, з

по

липня

2009

ща народів та національностей ум. Тячеві.

зарх Одесько-Кримський -владика Васи

У богоміллі взяли участь близько

лій Івасюк. Після Літургії

свя

щеників та півтори тисячі вірників різних

- хресний хід зі

свічками до міського парку, де організу

національностей: українці, румуни, сло

вали концерт народів та національностей.

ваки, чехи, угорці, поляки, австрійці, ро

Завершилася програма опівночі

сіяни.

вим феєрверком.

липня о

19.00

відбулася Архиє-

МІСІОНАР

український

християнський

часопис

- святко

ОФІЦІЙНО 8

«ВІРУЮ, ГОСПОДИ, Й ІСПОВІДУЮ, ЩО ТИ ЄСИ ВОІСТИНУ ХРИСТОС, син БОГ А живого ... » Слава Ісусу Христу!

бути базовані виключно на здогадках або до

На адреси настоятелів Провінції Отців Василі

мислах. Ще більше дивує наївність їх намірів

ян Найсвятішого Спасителя в Україні прийшли

проголошувати на цій основі якісь юридичні на

листи, автори яких висловлюють своє підозрін

слідки для нас чи будь-кого іншого.

ня, чи ті правдиво визнають католицьку віру.

У листах йдеться про нібито єресі, які про

Тому Управа Провінції Отців Василіян Найсвя

пагує Верховний Архиєпископ кардинал Лю

тішого Спасителя в Україні, для добра вірних,

бомир Гузар. Ми не знаємо випадків, коли

вважає за необхідне висловити наступне:

б компетентна церковна інституція проводи

Ми всі, також і всі священики та ченці Васи

ла правосильний процес і визнала, що Глава

ліянського Чину в Україні, непохитно і твер

Української Греко-Католицької Церкви про

до віримо в усе те, чого навчає Свята Като

пагує думки, не згідні з вченням Святої Ка

лицька й Апостольська Церква на чолі зі Свя

толицької Церкви. Вважаємо, що на сьогод

тішим Отцем папою Римським. Так, ми віри

ні звинувачення Глави УГКЦ є блюзнірським

мо, що Ісус Христос є правдивий Бог і прав

та негідним очорненням, за яке винні в цьо

дивий Чоловік, Єдиносущний Отцю і Свято

му повинні понести відповідне покарання.

му Духові, Один із Тройці; віримо у вічність

Визнаючи свою католицьку віру, ми від

неба і пекла, згідно з наукою Святої Като

кидаємо будь-які посягання на неї зі сто

лицької Церкви; відрікаємося від кожного

рони підписантів листа, громадян Антоніна

гріха, який засуджує Церква, і визнаємо по

Догнала, Річарда Шпіржіка, Роберта Обер

требу Покаяння і Сповіді. Саме як знак ви

гаусера та Василя Гітюка, які намагаються

знання такої віри кожен василіянин складає

видавати себе за таких, що мають духовну

окремий обіт, яким зобов'язується виявля

владу, а насправді уже не є ані ченцями

ти повсякчасну вірність і підлеглість Вселен

василіянами, ані священиками, ані католи

ському Архиєрею, Христовому Наміснику.

ками. Визнаємо, що ніколи не належали

Ми намагаємося завжди виявляти свою

і не можемо належати до їхньої спільно

віру у словах і ділах, проповідях і друкова

ти і тому не можемо бути з неї виключені,

них виданнях, згідно з навчанням Господа

ані не визнаємо будь-якого проголошення,

нашого Ісуса Христа і Його Святої Церкви.

яким вони погрожують. Одночасно закли

Тому навчаємо завжди відкрито і не при

каємо їх до покаяння, навернення, відкли

ховуємо нічого.

кання всіх очорнень і прийняття належної

Нас дивує, що у підписантів листа з'явилися сумніви щодо нашої віри, оскільки вони можуть

покути за всі злодіяння, які вони вчинили у своєму духовному засліпленні.

«ПРИХОДЯТЬ ДО ВАС В ОВЕЧІЙ ОДЕЖІ, А ВСЕРЕДИНІ ВОВКИ ХИЖІ» (МТ 7, 15) о. Йоанікій ЧВЕРЕНЧУК, ЧСВВ Уже кілька років на духовних теренах За

група «догналівців». Отже, хто вони і звід

хідно·; України, «підшиваючись» під УГКЦ,

ки походять? Що проголошують і чого на

рівно ж і Василіянський Чин, діє так звана

вчають?

MICIQHAP

український

християнський часопис

•ОФІЦІЙНО Антонін Догнал, колишній священик Римо

руку в їхньому обмеженому й суб'єктивному

Католицько·; Церкви у Чехїі, запалений хво

світі. Для прикладу можемо навести тільки

робливою ревністю, об'єднавши навколо

деякі елементи, адже їх дуже багато:

себе Спіржика Річарда і його брата Юрія, а

- хоч «догналівці» обіцяли у своїй чернечій

згодом Обергаусера Роберта і Гітюка Васи

присязі Богові, що не будуть старатися «про

ля, проголосив себе їхнім непомильним вчи

церковні гідності», не тільки забули про те,

телем, вимагаючи беззастережної довіри до

чого

свого навчання, включно з його методами.

ставили собі за мету осягнути їх за будь-яку

мали

дотримуватися,

а,

понад те,

по

Найбільш відповідним духовним полем для

ціну. Покинувши практику покори, постави

такої експериментальної діяльності послу

ли себе понад усіма, тому й мають зухваль

жила Україна (адже інші держави чувають

ство вказувати навіть Святішому Отцеві, як

над психічним здоров'ям своїх громадян), де

він має поступати, знеславлюючи при цьому

вдалося увійти в УГКЦ і Василіянський Чин.

усіх його помічників;

Але щоб осягнути мету (тут важко сказати,

- щоб обманювати довірливий народ, ма

що йдеться про спасіння у Христі Ісусі), ви

ніпулюють мовчанням Римського Архиєрея.

брано такі засоби: послідовно знеславлюва

Адже він фізично не у змозі вирішувати усі

ти Церкву і її провід, а можливим прибічни

питання для добра Церкви, тому й доручає

кам щось велике обіцяти, як от визволення

іншим церковним інституціям діяти «Від його

з духовного рабства чи обмеження, повне

імені й його владою» (кан.

прозріння і спасіння.

декрети Конгрегації для Східних Церков про

Щоб ще краще було зрозуміло суть спра

46 § 1 ККСЦ). Тож

виключення з Василіянського Чину «членів

ви «догналівців», усю її наївність і безглуз

групи Догнала» важні, немовби їх видав сам

дість, можемо подати таке порівняння. Кіль

папа. Тим більше, що апеляції проти цих де

ка вчителів в одній школі, під натхненням од

кретів Найвищий Трибунал Апостольської

ного з них, оцінивши усю проблемність на

Сигнатури у Ватикані відкинув -

вчання і виховання у державі, уклали простий

лені будь-якої основи;

як позбав

план діяння, щоб ситуацію докорінно змінити

- у Церкві, як і в цивільних установах, є

на краще. Вони проголосили себе начальника

субсидіарність, тобто усі питання вирішують

ми кількох обласних управлінь освіти, а свого

ся на своєму рівні. Ніхто ж із громадян не

провідника

подає своєї скарги у Верховний суд, бо для

відповідно міністром освіти і на

уки. Це настільки захопило їх, що вони вжи

цього є компетентні місцеві суди чи пізніше

лися у цю нову роль; як це буває у виставі. А

апеляційні. Тож колегіальний трибунал Со

що оточення?

кальсько-Жовківської єпархії УГКЦ, за неза

- Спостерігає за цією комеді

єю: хтось захоплюється, дехто підтримує чи

конне присвоєння уряду і його виконування,

осуджує артистів, розуміючи що це тільки чу

нанесені кривди й шкоди, розпалювання бун

дова гра. Офіційна влада відповідно відреагу

ту та непослух, виніс «догналівцям» кару вели

вала на такі дії своїх підлеглих, звільнивши зі

кої екскомуніки (червень

школи. Але теперішні артисти цього й слуха

Колегіальний трибунал Верховного Архієпис

2008

р.). Апеляційний

ти не хочуть. Вони пориваються навчати усіх і

копства УГКЦ залишив вирок незмінним. Він

вимагають, аби ними захоплювалися.

є остаточним. Найвищий Трибунал Апостоль

Скажете, що це тільки притча, але це ре

алії з нашого релігійного життя. Подібно ді

ської Сигнатури у Ватикані відкинув інші апе

ляції як позбавлені будь-якої основи;

ють «догналівці», підмінюючи й перекручую

- членам групи Догнала, які покарані ве

чи дійсність, подаючи тільки те, що грає їм на

ликою екскомунікою, забороняється служи-

МІСІОНАР

український християнський часопис

ОФІЦІЙНО 8 ти Святу Літургію, уділяти чи приймати Свя

для духовного добра вірних. Їм, як секті, цер

ті Тайни, виконувати будь-які уряди, служін

ковні рамки явно завузькі. Окрім того, вони

ня або завдання, здійснювати акти управлін

не здатні творити щось нове по-Божому, а

ня, які, якщо однак здійснюються, є недій

тільки роблять замішання серед релігійних

сні на підставі самого права (кан.

1434 § 1);

людей. Правопорядок, який регулює усе цер

ставши явною сектою, «догналівці» далі

ковне життя, для них лишень «шматок папе

підшиваються під УГКЦ, називають себе чен

ру». Законну церковну владу, яка має апос

цями, навіть проголосили себе церквою, ще

тольське передання, намагаються виключати

й до того єдино правовірною, тим самим

із життя одним словом «апостати», щоби за

немовби позбавивши всіх інших засвідчен

сновувати свою церкву, бо ж Христова Церк

ня правди і життя з Богом. Згадаймо: за цю

ва існує. Спитаєте, хто ж так вирішив?

правду тільки з Василіянського Чину трети

непомильний керівник групи, який присвоює

на довоєнних отців залишила свої кості в ка

усю владу (виконавчу, законодавчу й судо

тівнях, у мерзлотах Сибіру й розлогих азій

ву) виключно собі. Що буде далі? А це не

ських степах;

важко й передбачити. ·

- на основі особистого фальшивого тлу мачення апостольської і пророчої служби в Церкві провокаційно інспектують віру і ви носять свої вироки законній церковній вла

ді та її інституціям (Трибуналам, Конгрега

- Та ж

Отже, що скажемо про членів групи До гнала?, Що це:

- збунтовані ченці, яких за непослух виклю чено з чернецтва;

екс-священики, яких

покарано вироком

ціям, Конференціям єпископів, усім єписко

великої екскомуніки і яким заборонено свя

пам УГКЦ, настоятелям Чинів тощо), тобто

щеннодіяти, оскільки вони уже поза Церк

усім, хто говорить їм правду, бо вона коле

вою;

їх в очі. При цьому всіх одягають в одежу

самопроголошені єпископи, узурпато

зради Христові, єресей і апостазії, щоб далі

ри духовних дібр і маніпулятори людсько

виглядати єдиними «ревнителями Божого за

го сумління;

кону» й мати вплив на легковірних людей;

- неправдиві вчителі, з властивими собі ме

- свою злобу «догналівці» зосередили на

тодами і способами діяння, які сіють роз

главі УГКЦ Блаженннішому Любомирові, на

брат, покарання й сумніви серед довірли

ших єпископах. Хитро задумали, читають же

вих людей.

Біблію: «Ударю пастиря, і розбіжаться вівці» (Мт

Запевненням нашого спасіння є повна злу

26,31). Таке діяння - це не що інше, як

ка з Католицькою Церквою тут на землі, а її

передача смертельної отрути чи вірусу, який

мають ті охрещені, які у видимому організмі

нищить серце й душу християнина. І чи має

(яким є Церква) з'єднуються з Христом вуз

хтось ще відвагу називати це Божою спра

лами віровизнання, святих Тайні церковного

вою?

проводу (кан.

Христос же прийшов спасати, а не

8 ККСЦ). Та й сам Син Божий

судити; сіяти добро й мир. Він же скартав

Ісус Христос не даремно закликав до чуван

апостолів Якова й Івана, які хотіли стягнути

ня й молитви, попереджаючи, що постануть

вогонь з неба, щоб пожер самарян, які їх

і вчителі неправдиві, які будуть і чуда твори

не прийняли. Чому ж? А тому що їхня рев

ти, щоб звести навіть вибраних. Тож засте

ність була проти Духа Христа!

рігаємо вас, наших вірних, не дайте втягнути

- практика Сазави, Праги й Підгірців пока

себе у цей небезпечний і підступний експери

зує, що дана група не здатна належно нор

мент, який може мати сумні релігійно-духовні

мально функціонувати у структурі Церкви за-

та психічні наслідки. український

МІС І QHAP християнський часопис

• ОПОВІДАННЯ

ДО ЦАРИЦІ МИРУ В МЕДЖУГОР'Є о. Мелетій БА Т/Г, ЧСВВ

Ще за життя отця Йосафата Воротняка,

На ці реколекції з України прибули священи

ЧСВВ, я чув від нього про Меджугор'є, де він

ки і семінаристи трьома автобусами зі Львова,

неодноразово бував, адже народився у Бос

Івано-Франківська і Тернополя.

нії. Одного разу на моє запитання , що ж є у

Меджугор'і, він з повагою розповів:

Деякі священики уже не вперше стали учас

никами таких реколекцій. Щодо священиків,

- Там гора об'явлень Божої Матері, а на

то можу запевнити, що вони з розумінням і ве

гора Хресної дороги. У центрі міста

ликою побожністю ставилися до усіх приписів,

знаходиться храм святого Якова. Це місце та

оскільки реколекції проводили Отці Францис

ємниче, воно наповнює Божими ласками на

канці, згідно з установленою програмою.

проти -

віть людей невіруючих і нехристиян (напри

Протягом усієї подорожі отці і брати семі

клад, мусульман) та робить їх іншими. Багато

наристи молилися (Вечірню, Утреню, вервиці),

людей там преображаються і в глибині душі

а також співали побожних пісень. Час спливав

задумуються над станом своєї душі. Це важ

швидко. Під час подорожі ми змогли вкотре

ко передати чи розказати, краще самому пе

переконатися, який прекрасний світ подару

режити цей стан через молитву.

вав нам Господь: гори, ліси, річки, поля, синє

Хоч я про таку поїздку і не думав, але цьо

небо і тепле літнє сонечко. На жаль, ми деко

го року мені випало побувати не тільки у цих

ли цього не помічаємо і, замість того, щоб дя

місцях, але й стати учасником чотирнадцято

кувати Богові за всі ці чудові дари, Його зне

го міжнародного семінару для священиків на

важаємо своїми гріхами і наріканням на жит

тему «Ви -

тя, яке є Божим даром. Як мало ми задуму

друзі мої» (Ів. 15, 14), який від

бувався з 25 червня по б липня у Меджугор'і.

ємося над тим, що Всемогутній Господь Бог ділиться своїм багатством, своїм творінням із нами, людьми. «І сотворив Бог людину на свій

образ ... чоловіком і жінкою." І благословив їх Бог і сказав їм: «Будьте плідні й множтеся і на

повняйте землю та підпорядковуйте її собі; па нуйте над рибою морською, над птаством не бесним і над усяким звіром". Ось я даю вам усяку траву, що розсіває насіння по всій зем лі, та всяке дерево, що приносить плоди з на

сінням ... » (Бут. 1, 27-29) - читаємо ми на по чатку Святого Письма, де наш Творець віддає

людям своє багатство. Під час подорожі в авто ми могли спостері гати, як наповнені різними транспортними за

собами дороги і вулиці міст. Й увесь цей рух упорядкований. У більших і менших містах про живає так багато людей - й усіх їх наш Отець

•

статуя Матері Бажої з білого мармуру в

Меджугар'ї (боснія) на гарі об'явлень

Небесний годує.

МІСІОНАР

український християнський часопис

ІВІІ

ОПОВІДАННЯ

Ось ми приїхали до Будапешта, де зупини

з будинку і поранений юнак впав на бруківку,

лися на цілий день. З цікавості пройшлися ву

стікаючи кров'ю. Дівчина, побачивши усе це

лицями столиці Угорщини. Вже з самого ран

з вікна, вибігла і надала йому першу допомо

ку ми відправили Службу Божу у храмі Братів

гу. Знову пролунав постріл і біля юнака впала

Францисканців, а потому мали змогу оглянути

мертвою дівчина-хорватка. Дівчина, яка була

центр міста, побачити визначну будівлю парла

християнкоt0-католичкою і юнак-мусульманин

менту над Дунаєм , відвідати церкви . І під вечір

померли мученицькою смертю. Людяність

ми вже всі були біля своїх автобусів.

сильніша за смерть.

Майже біля всіх житлових будинків побудо

Саме у десяту річницю об'явлень Мате

вано дитячі майданчики. Батьки , прийшовши з

рі Божої у Меджугор 'і розгорілася ця кри

роботи , перебувають там зі своїми дітьми. Це

вава жорстока війна. Марія об'явила себе

добрий приклад правильного виховання дітей.

Царицею Миру. У той час, як розпочалася

Якою б гарною не була природа місцевості,

ця боротьба, у Меджугор'і було понад сто

якими прекрасними не були б міста і села, та

п'ятдесят тисяч паломників з усього світу. Їм

найчудовішими у цьому світі є люди

довелося завчасно покидати це благословен

- меш канці тих міст і сіл. Їх доброзичливість, усміш

не місце. Сушею, через Хорватію, вони доби

ки, порядність у спілкуванні між собою нади

ралися до своїх країн. Барикади на дорогах ,

хають добротою людських сердець, що є ві

труднощі з транспортом створювали неабиякі

дображенням Божої любові.

ускладнення, бо, крім паломників, з'явилося

Увечері покидаємо Будапешт, а над ранок

багато біженців. Матері оточували казарми і

в'іжджаємо до Хорватії, а потім у Боснію і

сміливо просили генералів, щоби їхні діти по

Герцеговину. У Боснії ще досі помітні наслід

вернулися додому. Вони не хотіли, щоб їхні

ки війни. Немов буревій, прокотилася країна

сини вбивали таких самих синів інших мате

ми колишньої Югославії ця війна. Найбільше

рів. Багато солдатів, як і не хотіли воювати,

лихо сп іткало Хорватію і Боснію. На початку

втікали з армії за кордон, найбільше до Іта

дев'яностих років минулого століття федераль

лії. Їх вважали дезертирами і вони підляга

ні війська Югославії бомбили столицю Слове

ли розстрілам, виконання яких не було рід

нії Любляну, пізніше міста Хорватії, де воюва

кістю під час цієї жахливої війни. Ворожне

ли між собою хорвати і серби, а відтак вогонь

ча також мала міжконфесійний характер. Мі

спалахнув у Боснії. Війна мала свої етапи і на

шенями під час бомбардування ставали ка

слідки. У Боснії проживали боснійці , серби і

толицькі церкви. Ві йна породжувала багато

хорвати. На початку війни у Боснії федеральні

біженців, будинки перетворювалися на руї

ві йська Сербії воювали проти босн і йців і хор

ни, палали будівлі, а смерть не перебирала.

ватів, які там проживали . А коли федераль

У деяких місцях сквери і парки перетворюва

ні війська відступили, розпочалася ще страш

лися на цвинтарі. Невинні люди, що загину

ніша внутрішня ворожнеча. Боролися між со

ли, спалені, зруйновані будинки, спустошення

бою боснійці, хорвати і серби. Війна жахала

сіл і міст, ненависть і невиліковні рани сус

не лише народи, що населяли колишню Югос

пільства

лавію, але й усю Європу.

хорватів назавжди покинули свої рідні осе

- ось що принесла ця війна. Багато

Ось один із випадків цієї братовбивчої війни.

лі у Боснії. Коли людина вбиває іншу зовсім

Коли падали бомби на Сараєво, юнак-боснієць

невинну людину лише тому, що вона іншої

вибіг на перехрестя двох вулиць, став на коліна

національності чи віросповідання,

і, звівши руки вгору, благав Господа про прими

який наш розум не може сприйняти .

рення. Недовго молився, бо пролунав постріл

це жах,

Із об'явлень Матері Божої у Меджугор'і мажукраїнський

МІС І Q НАР християнський

~~ча =соn~и~ с~~~~~~__.""""""

• ОПОВІДАННЯ

- це диявольський ви

Коли ми приїхали до центральної частини

твір. Сатана настільки могутній, що впливає на

міста, де знаходиться храм святого Якова, нас

людські думки усіма можливими способами і

сердечно зустріли брати францисканці, а та

засобами. Ось чому потрібно постійно моли

кож сестри і волонтери. Сестра Тереза із Сло

на зрозуміти, що війна

тися за мир. Особливо спільна молитва має

ваччини вже на початку розповіла нам про по

велику силу, яка об'єднує різних людей у лю

чаткові об'явлення:

бові, і диявол втрачає свої важелі, стаючи без

- 24 червня, на честь свята Івана Хрестите

силим. Потрібно також багато молитися і по

ля, ми вшановували двадцять восьму річницю

стити за тих людей, які не знають, що творять.

об'явлень Матері Божої у Меджугор'і, очікую

Одна сестра, яка погодилася добровільно

чи вашого приїзду. З'являючись у свято Серця

допомагати постраждалим і біженцям, роз

Ісусового, а це було 26 червня 1981 року, Пре

повідала:

чиста Діва Марія несла дерев'яний хрест, го

- Коли я супроводжувала вантажівку з гу

лосячи: «Мир! Мир! Мир! Нехай буде мир між

манітарною допомогою, до мене підійшла

Богом і людьми і мир між людьми. Для цього

заплакана жінка із Сараєво. Я її попроси

потрібно вірити, молитися, постити і сповіда

ла заспокоїтися і бути терпеливою, тому що

тися». Вираз обличчя Пречистої Діви був дуже

Бог усе бачить і не опустить її. Вона була

сумний. Мабуть, тому, що назрівала тут жах

у великій журбі і жалілася мені , що не має

лива війна. Ми дуже раді, що з України приї

жодних вісток од свого батька, який зали

хало так багато священиків і семінаристів. Ра

шився у Сараєво під час бомбардувань, які

зом з іншими священиками з різних країн сві

повторювалися час від часу. Я їй відповіла:

ту ви будете переживати молитися, постити за

«Дорогенька моя Іванко, вже сьогодні перед

мир між Богом і людьми, за мир між людьми

сном помолися до свого Ангела-Охоронця.

і поміж собою. Для всіх вас є приготовані міс

Попроси його, щоб він разом із Ангелом

ця проживання і відпочинку. Ввечері о

твого батька пішов до Ісуса просити про

дині розпочнеться загальна Вервиця, Служба

його помилування і передав тобі вістку від

Божа і Адорація Святих Тайн.

18 го

нього. Бо ні ти, ні твоя мама не можуть за

А ввечері ми справді були учасниками мо

раз поїхати до Сараєва, але твій Ангел роз

литви на Вервиці з чотирьох частин, Служби

править свої прекрасні крила і полетить над

Божої і Адорації Святих Тайн. Наш світ є пре

тими людьми, які втратили розум і бомбар

красним. Але найбільшою красою у цьому сві

дують твоє місто, та захистить разом із тво

ті є люди. Та найкраще виглядає людина, коли

їм батьком багато людей».

вона молиться. І справді, ніщо так не подоба

А через два дні ця жінка зі сльозами дя

лося у Меджугор\ як люди, коли спільно всі

кувала мені по телефону за добру пораду.

моляться. Тут завжди є паломники зі всього

Саме завдяки ревній молитві батько ди

світу, зокрема, з усіх країн Європи, Америки,

вом уцілів».

Африки, Азії, Австралії. І цих людей об'єднує

Очевидці розповідають, як сербські

всім зрозуміла молитва «Отче наш», «Радуй

бомбардувальники не раз літали над

ся, Маріє» («Богородице Діво»). У такому се

Меджугор'ям і готові були скинути на це

редовищі відчувається справжнє Боже Царство

містечко свої бомби, але їхніх пілотів кож

тут, на землі. І як сказав апостол Петро: «Гос

ного разу осліпляло якесь дивне світло і

поди, добре нам тут бути!» (Мт. 17, 4). Це ве

вони поверталися. Бомби падали на око

лика ласка Божа на землі, коли багатолюдна

лиці міста, але жодна не впала на будинки

спільна молитва виливається з людських уст

чи на церкву.

і, як псалтир Марії, лине до Небес Вервицею.

МІСІОНАР

український

християнський часопис

ОПОВІДАННЯ

Ось поруч з нами чорні африканці, а також ко

із своїм чоловіком.

рейці. Між іншим, корейці завжди прибувають

Коли вона прийшла на пошту, 1и надали

сюди у великій кількості. Є навіть служебники

можливість переговорити з чоловіком. У Ко

їхньою мовою, і вони мають можливість від

реї уже був вечір. Коли вона вийшла на зв'язок

правляти Службу Божу своєю власною мовою

із своїм чоловіком, то він тут же радісно по

разом із усіма священиками, які також відправ

чав говорити:

ляють Служби Божі рідною мовою.

- Найперше мене послухай. Наш синок (на

Зацікавлення корейців Меджугор'ям част

звав його на ім.'я) сьогодні був дуже радісний.

ково викликане оздоровленням дітей з однієї

Він здоровий! Це щось неймовірне! А як там

сім"і. Батько - буддист, а мати - християнка

у тебе справи?

католичка. Мали двоє хлопчиків, з яких стар

Тоді мати почала радісно розповідати про

ший дванадцяти років був глухонімий, а мо

подію оздоровлення старшого сина. Радос

лодший хворів на епілепсію з психічними при

ті не було меж. Про це вже знали не тільки у

падками. Чоловік-буддист часто дорікав сво

Меджугор"і, але й у Кореї. Коли жінка поверну

їй дружині:

лася до своєї країни, ця подія зворушила бага

- Це твоя провина, що у нас діти неповно

тьох людей, особливо християн, які утверджу

справні. Це тому, що ти залишила Будду і піш

валися у своїй вірі. А також багато буддистів

ла за Христом.

по-іншому стали дивитися на християн, а дея

Жінка сприймала ці слова з болем у серці.

кі вирішили охреститися.

Одного разу вона вирішила поїхати із старшим

Щоб віддячити Богові за оздоровлення сина

хлопчиком у Меджугор'я. Під час свого палом

ця жінка із своїм чоловіком вирішила вигото

ництва вона завжди ходила на гору об'явлень і

вити величну статую Матері Божої з білого

відмовляла усі частини Вервиці. А одного разу

мармуру і встановити її в Мєджугор"і на горі

вона цілий день на цій горі присвятила Вер

об'явлень, де вона молилася.

виці, звичайно будучи ввечері на Службі Бо

Цей задум був виконаний. Виготовивши ста

жій. Після Служби Божої і Адорацїі вона зно

тую у Кореї, вона з чоловіком привезла її до

ву пішла на гору об'явлень і цілу ніч провела

Меджугор'я. На даний час усі паломники, пе

на цій горі у молитві. Хлопчик був неслухня

ребуваючи на горі об'явлень та відмовляючи

ний, тікав. Вона його ловила і знову молилася.

Вервицю, зупиняються біля фігури Пречистої

Вранці корейка із хлопчиком зійшла з гори

Діви Марії, яку виготовили у далекій східній

і повернулася до свого готелю, оскільки треба

країні Кореї. Обличчя статуї Діви Марії схоже

було поснідати. Коли вона готувала для себе

на лице корейської жінки. Біля цієї фігури ба

і для хлопчика сніданок, то хлопчик почув, як

гато людей залишає записки в різних інтенці

вулицею йде група паломників, співаючи «Ave,

ях, а священики їх забирають і відправляють

ave, ave, Maria... ». Він вибіг і разом із людь

Служби Божі у цих намірах. Для всіх це місце

ми співав цю пісню. За ним вибігла неспокій

стало святим і багатолюдним.

на мати і коли вона почула, як її синочок спі

Сюди приходять молитися також ввечері і

навіть вночі, що є доброю відповіддю на за

ває, здивовано запитала:

клик Марії: «Дорогі діти! З'єднайтеся зі мною!

- Хто тебе навчив співати? Він відповів:

Моліться, моліться, моліться!»

- Марія, до якої ти молилася на горі.

року Страсний Вівторок).

Мати зраділа до безтями, хоч люди ще по

(19

квітня

1984

(Продовження в наступному номері)

вністю не зрозуміли, у чому річ. Вона виріши

ла найперше через зв'язок на пошті зв'язатися український

МІС І О НАР християнський часопис

8 ВІДПУСТОВІ МІСЦЯ УКРАЇНИ

ПОМІЖ СОСНОВИМ ЛІСОМ ЯВОРІВЩИНИ РОЗКИНУЛОСЯ МІСЦЕ ПАЛОМНИЦТВА Підготував Ігор МАНДРІВНИЙ Сучасна людина, що вважає себе практикую

кам'яний пагорб для облаштування унікального

чим християнином, має постійну потребу побу

печерного монастиря. Його дослідження активно

вати у тих місцях, які пронизані глибоким релі

проводив у 30-х роках минулого століття львів

гійним духом. Наш край дає змогу реалізувати

ський археолог Ярослав Пастернак за підтримки

таке бажання, достатньо подивитися паломниць

греко-католицького священика Миколая Вояков

ку карту УГКЦ: Зарваниця, Крехів, Гошів, Унів та

ського

і1-1. Перелік прочанських осередків цілої України

ка чудотворних марійських ікон. Отець Миколай

зайняв би чимало рядків «Місіонаря»".

детально описує печерний монастир, який цілко

Коли вирушити в напрямку Яворова, то доро

- автора розвідки про Страдч і дослідни

вито не зберігся через сусідство із заводом силі

га проляже через село Страдч . Багато про ньо

катної цегли. Протягом десятиліть тут проводи

го вже написано, є окремі книжки, та все ж вар

лися вибухові роботи для видобутку піску з-під

то ще раз у цей осінній період активного палом

кам'яного шару. Внаслідок цього частину ходу за

ництва наших вірних поглянути на особливу іс

сипало повністю, а іншу тільки частково. Ліворуч

торію та сьогодення цього популярного духо

від головного входу збереглася печерна церква.

вного осередку.

У святилищі зліва стоїть кам'яний стіл для проско

Страдч привертає увагу трьома пунктами: пе

мидії, а над ним заглиблення для невеликої іко

черами, Хресною дорогою і церквою. Як свід

ни. Збоку помітний стілець для сповіді. При го

чать історики, християнство в яворівській місце

ловній стіні стоїть однометровий престіл, викутий

вості почало утверджуватися в ХІ ст. Перші мо

з каменю, із заглибленням для мощей. Дослід

нахи, які прибули сюди правдоподібно із Цен

ники виявили, що то були мощі св. священному

тральної Украіни, зуміли використати широкий

ченика Тимотея. Обабіч печерної церкви знахо диться келія затворника

єдина загальноукра

їнська пам' ятка такого типу. Там через невеличке віконце, яке виходило до святилища, монах при ймав Пресвяту Євхаристію, а також скромну ·1Жу.

По обидва боки від ГОЛОВНОГО входу знахо дяться келії, іноді вони сполучені між собою ма лими віконцями. Археологи виявили, що на від

стані 34 метрів від входу до монастиря є роздо ріжжя. Ходи праворуч назвали «до керниці». Там

було чути шум води, але вони засипані сьогодні. Ходи ліворуч, названі «до Києва», ведуть дого ри крутими сходами, які поступово звужуються

і приводять до великої келії. Отець Вояковський

припускав, що це була келія отця-ігумена, яка міс тила в собі спальню і канцелярію. Я. Пастернак вважав, що тут був також спільний рефектар для монахів площею 3,5 м на 6,5 м. Під час археоло

гічних досліджень було тут знайдено також гли-

МІСІОНАР

український християнський часопис

ВІДПУСТОВІ МІСЦЯ УКРАЇНИ 8

няний посуд, датований ХІ-ХІІІ століттями. Отож,

Коли проводилися археологічні дослідження, то

в істориків з'явилися підстави твердити, що у пе

знайшли обгорілу дерев'яну долівку в печерно

черній лаврі Страдча в цей період монахи прак

му коридорі і знайшли велику кількість людських

тикували глибокий аскетизм.

кісток, серед яких були дитячі. Останки мучени

Ще до недавнього часу в цей давній чернечий

ків від татарського нашестя поховали в давньо

притулок можна було зайти кожному. Сьогодні

му передсінку страдецької лаври, який обмуру

пройти у печери можна кілька метрів, а далі ви

вали за ініціативи о. М. Вояковського. Тому ви

сить табличка із забороною. Заборону йти вглиб

никла печерна церква Матері Божої Нерушимої

печер поставили з тієї причини, що деякі люди

Стіни (люди віддавна оповідають, що під час та

руйнували келії, збивали пісок, залишали написи

тарсько'і розправи з'явилася Богородиця і про

на стінах. «Те, що не зруйнували комуністи, до

мовила: «Не руш! Стіна»). Грамотою митрополи

нищать самі українці!»,

чого ординаріяту у Львові печерний храм отри

таку думку молодого

охоронця з парафії прочитав у львівській газеті

мав благословення 1939 року.

«Суботня пошта» •.• Коли автор цих рядків огля

За часів Речі Посполитої 1420-го король збу

дав унікальні місця у печері, група прочан голо

дував у Страдчі церкву Внебовзяття Діви Марії.

сно молилася. Молода особа, яка наглядає за

У Шематизмі середньовічних монастирів М. Кос

комплексом, зробила зауваження, що у такому

сака зафіксовано в

місці повинна зберігатися тиша. І справді, унікаль

тир отців Василіян, який був ліквідований за часів

не святилище з іконами і лампадками спонукає

Австро-Угорської імперії. «Slowпik geografichпy»

прочанина на хвилю побути в тиші і дослухатися

від

голосу свого серця. А от поведінка несовісних

«повасиліянську», тому історики мають можли

прочан, що призвела до закриття унікальних пе

вість надалі глибше вивчити це питання.

черних місць у Страдчі, наштовхує на думку, що

XVI ст. страдецький монас

1890 року характеризує згадану церкву як

Після згорілої церкви (на жаль, це явище ста

в середовищі Церкви мали би звертати увагу на

ло традиційним вже у незалежній Україні)

поведінку у прочанських місцях. Гірське сідали

року в Страдчі збудували вже мурований храм.

ще з пісковика

Майже через сто років на місці дерев'яної дзвіни

місце єпископа, зменшилося за

останні роки майже вдвічі .•.

1795

ці постала також мурована. Під час Першої світо

Печерний монастир з самих початків був

вої війни, коли на парафії служив родич відомо

пов'язаний із поселенням. В давні часи у цій лі

го провідника УВО Є. Коновальця о. Орест Ко

систій місцевості, багатій на звірину, а також за

новалець, згоріла половина села. Церкву вже не

вдяки річці із розмаїтою рибою, виникло перше

можливо було відновити після пошкоджень, про

поселеня під назвою Стрілиська. Встановлено,

те парафіяльне життя в ній не завмерло. Дзвіни

що на самій горі побожні люди збудували церк

ця була вщент зруйнована. Про це записано у

ву на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Як ві

церковних шематизмах за

1918 рік.

домо, у ХІІІ ст. монголо-татарські наїзники чини

Церква в Страдчі у теперішньому вигляді, з на

ли жорстокі напади на наш край, в тому числі і

півокруглими банями, постала 1927 року завдя

на львівські терени, тому під час тако'і небезпе

ки Євгену Нагірному. Реконструкція храму тоді

ки страдецькі ченці поступалися своїм помешкан

проводилася за кошти з продажу парафіяльної

ням місцевим жителям для їхнього укриття. На

землі. Значну суму зібрали самі парафіяни. До

родний переказ свідчить, що коли один з чоло

велось будувати і нову дзвіницю. Парафіяльний

віків пустив стрілу з гори в бік щтарського вій

храм, наділений Апостольською столицею при

ська, це було помічено одним з во'інів і вони ма

вілеєм відпусту, має також релігійно-культурну

сово видерлися на гору, не пошкодували монахів,

цінність, адже тут є копія чудотворної ікони Бо

які заступилися за людей, і все знищили дотла.

городиці «Нерушимої Стіни»; запрестольна ікоукраїнський

МІСІОНАР християнський

часопис

8 ВІДПУСТОВІ МІСЦЯ УКРАЇНИ на Успіння Пресвятої Богородиці, роботи одно

ті історичні хрести, які пронесли жителі цих око

го з талановитих учнів творчої школи міжвоєнно

лиць, а з відновленням греко-католицького жит

го митця Петра Холодного; дві ікони намісного

тя сюди почали приїжджати прочани з України

ряду іконостасу, які належать до художнього до

і з-за кордону. Зупиняючись біля стацій, поміт

робку Антона Манастирського. Розпис іконоста

на таблиця із переліком необхідних молитов, та

су був виконаний рукою Олекси Новаківського. Страдч став місцем мучеництва не лише в дав

ні часи, але й у ХХ ст.

року Папа

рога пролягає через різні схили і одна зі стацій

Іван Павло 11 проголосив о. Миколая Конрада бла

розміщена біля траси. Потім знову дорога круто

женним священномучеником, а дяка Володимира

повертається у ліс. Пройшовши середину Хрес

Прийму

червня

ким чином молільники мають змогу безпосеред ньо тут визначити свої наміри-інтенції. Хресна до

2001

- блаженним мучеником. Згаданий свя

ної путі, помітив велику групу прочан, науку яким

щеник мав стійку віру під час перших пересліду

біля однієї зі стацій давала якась світська особа,

вань комуністичної влади у львівському регіоні. Зі

мабуть, священик не мав можливості поїхати зі

слів ще живих парафіян с. Страдч, о. М. Конрад

своїми парафіянами. Немало людей йдуть само

користувався серед вірних пошаною та автори

стійно у неділю чи свята страдецькою Хресною

тетом.

дорогою і моляться у своїх потребах".

26 червня 1941

року він разом із своїм ві

рним дяком В. Приймаю, ризикуючи життям, пі

Не так давно в Страдчі один раз у тижні слу

шов посповідати хвору жінку. Коли поверталися

жать св. Літургію за всіх узалежнених, є наго

додому, то їх наздогнали солдати НКВС, схопи

да помолитися і спільну вервицю. До цього від

ли та повели в ліс, який називається Бірок. Там

пустового місця за прощенням гріхів йдуть бага

по-звірячому замордували, пізніше люди відна

то узалежнених, хворих, а також осіб із ознака

йшли їхні трупи".

ми одержимості. Над такими людьми священики

Тому цілком символічно, що поміж пахучим

читають молитву.

сосновим лісом прокладена Хресна дорога зно

Читачу, коли твоя дорога проляже через

ву ж таки за сприяння о. М. Вояковського. Папа

Страдч, зупинись на годину-дві у цьому місці і від

року надав їй

чуй, що Бог присутній тут і кличе до себе сотні лю

статус Єрусалимської (з Єрусалимськими відпус

дей із їхніми життєвими хрестами, аби вони про

тами). Хресна дорога мовби увібрала в себе всі

несли їх однією дорогою із молитвою на устах".

Пій ХІ своєю грамотою від

1936

3 реда'%Їd.ної пошm~. ЧУДОТВОРНА ІКОНА У КРИСТИНОПОЛІ Лілія МАЛІ/(,

м. Червоноград

Червонограді

ласті. Подиву гідною є віра і любов до свого

Кристинополі ми вітали паломників із чудот

чудотворного образу парафіян василіянсько

ворним образом Пречистої Діви Марії з Погоні

го монастиря цього міста.

Нещодавно

нас

Тисменицького району Івано-Франківської об-

Але я хочу звернути увагу мешканців нашо-

МІСІОНАР

український християнський часопис

З РЕДАКЦІЙНОЇ ПОШТИ 8 го міста та навколишніх сіл на наш власний чу

щах і проблемах.

дотворний образ Пречистої Діви Марії Крис

Хочу описати кілька подій, пов'язаних із цим

тинопільської. Хтось гарно сказав: «Не шукай

чудотворним образом нашої Матері Божої

те Христа в далеких Єрусалимах. Маємо Його

Кристинопільської.

тут, поруч». А Христос у Євангелії каже нам:

Невдовзі після цього сну, тримаючись за пе

«Не має пошанування пророк у своїй батьків

рила у під"ізді, я відчула, що у мене болить па

щині» (Ів.

лець. У цьому місці я намацала гульку, роз

4, 44). Я аж ніяк не хочу применши

ти вартість і цінність інших чудотворних Бого

міром із макову зернинку. Занепокоїлась і

родичних та Христових образів. Я лише маю

здивувалась, звідки, як і від чого вона могла

гаряче бажання підштовхнути до думки сво

з'явитися. Минав час, а гулька збільшувалася

їх краян, дорогих моєму серцю земляків, щоб

і продовжувала боліти. Я не на жарт злякала

ми брали приклад і вчилися у інших, як треба

ся і почала шукати порятунок у Неба. Згада

любити і шанувати те, що ми маємо. Шевчен

ла, як о. Маркіян Когут радив мені занурити

ко писав: «І чужому научайтесь, й свого не цу

ся «З головою» у ікону чудотворної Кристи

райтесь». A,J;i<e ж ми теж маємо чудотворний

нопільської Божої Матері і моєї Матері. Я по

образ Матері Божої Кристинопільської, щоне

становила молитися до неї і просити помочі у

ділі та у свята співаємо Їй гімн хвали і слави,

оздоровленні. Спало на думку звернутися до

але так мало застановляємось і замислюємось

лікаря. Лікар, щоб добре розібратися, у чому

над Її чудотворною силою. Тож хочу поділи

річ, направив мене на рентген. Цього вистачи

тися з усіма читачами своїми спостереження

ло, щоб опромінити цю гульку і таким чином

ми щодо сили цієї ікони.

оздоровитися. Я зовсім не пам'ятаю, що гово

Був час, коли я ставилася до цього образу з

рив лікар, але в один прекрасний день, після

великим упередженням, оскільки маю замилу

повного забуття про цю гульку, я враз нагло

вання до реалістичного образотворчого мисте

згадала про неї. І яким же сильним було моє

цтва. Непропорційність тіла на образі завжди

здивування, коли не відчула ні болю, ні гульки!

заважала мені побачити його суть - чудотвор

Минають роки, а я, як і більшість мешкан

ність. Розумом розуміла, а серце не сприйма

ців нашого міста, продовжую ігнорувати цю

ло. Так було, поки одного разу не приснився

чудотворну ікону, але Кристинопільська Божа

мені сон, як о. Маркіян Когут дає мені образ і

Мати часто нагадувала мені про себе у ті хви

каже: «На, поцілуй!». Коли я взяла у руки іко

лини, коли я час від часу натрапляла на рент

ну, сказала собі: «0, так це ж наша Кристино

генівський знімок мого пальця. Однак я цьо

пільська Божа Мати!». І нахилилася, щоб поці

го не розуміла.

лувати образ. Та, коли я намагалася його поці

Сталося так, що у мене, з певних причин, по

лувати, зрозуміла, що не можу устами дотор

чався головний біль. Я згадала, як читала про

кнутися до твердої основи ікони. Я зауважи

одну монахиню, котру, через хворі ноги, на

ла, що мої руки, у яких я тримала образ, зна

стоятелька хотіла відправити додому. Вона так

ходяться поза обличчям, на рівні вух, поча

не хотіла покидати монастир, що поклала на

ла непокоїтися, чому не можу його поцілува

хворі ноги вервицю, гаряче помолилася і ціл

ти. Та враз відчула дотик вустами до твердої

ковито віддала себе в опіку Божій Матері. Під

основи і поцілувала образ. Коли прокинулася

ранок трапилося чудо. Рани зарубцювалися і

від сну, подума!'а, що однозначно цей сон має

затягнулися, а сестра залишилася у монастирі.

певний сенс. Після недовгих роздумів збагну

Я вирішила вчинити подібне. Одягнула на

ла, що повинна цілковито зануритися у цей об

голову вервицю, замоталася у хустину та, по

раз у всіх моїх негодах, негараздах, трудно-

молившись з проханням про поміч до нашої

ІЕІ

український

МІСІОНАР християнський

~~~ч~а~ошп~ис"--~~~~~~"""""...

8 3 РЕДАКЦІЙНОЇ ПОШТИ Кристинопільської Божої Матері, лягла спати.

думку -

Постановила так вчинити 9 разів, щоб водно

постанову написати про ці чуда у «Місіонар».

Богородиця нагадує мені про мою

час відправити дев'ятницю. Біль голови ми

І вже літо хилить до кінця, а я так і не зібра

нув. Поки я відправляла дев'ятницю, виріши

лася за своїми клопотами виконати цю поста

ла, що напишу в «Місіонар» про все, якщо

нову. Коли голова почала боліти, вчинила, як

оздоровлюся. Запланувала це зробити десь

раніше. Одягнула на голову вервицю, замота

на початку літа.

лась у хустину, помолилася і перепросила Ма

Трапилася ще одна цікава ситуація. Я зби

тір Божу. Вже через 10-15 хвилин зрозуміла,

раю літературу із серії «Джерела християн

що не відчуваю ніякого болю, хоч перед тим

ського Сходу». Та брак грошей не давав мож

приблизно годину-півтори потерпала від нього.

ливості купувати ці книжки. Одного разу, коли

Отже, що ж спонукало мене написати ці свід

я побачила у монастирській крамниці дві нові

чення? Я хочу звернутися до усіх мешканців

книжки, серце защеміло від болю, що не можу

Червонограда і навколишніх сіл. Кристинопіль

дозволити собі їх придбати, бо зарплата - жа

ська Божа Мати сама знайшла нас. Ми маємо

люгідна. З цими сумними думками вийшла з

цей дарунок від Бога, але не вміємо і не хоче

монастиря і знову згадала про Кристинопіль

мо з цього дару користати. Адже кожний меш

ську Божу Матір - - Заступницю і Захисни

канець нашого міста має повне право, більше

цю. Я попросила Її зглянутися на мій відчай і

ніж будь-хто інший, звертатися до Неї про поміч

допомогти мені придбати ці книжки. Приблиз

у різних потребах. Але за стільки років, скіль

но через півтора місяця я придбала усі томи,

ки Пресвята Діва перебуває в нашому місті, я,

яких мені бракувало до повної збірки, у Льво

практично, не чула, щоб Вона перебувала на

ві. А це було 7 чи 8 книжок. Однак це ніяк не

устах всіх мешканців нашого міста, а не лише

відбилося на бюджеті.

маленької купки парафіян тієї церкви, де Вона

Хтось, можливо, скаже мені: «Знайшла чудо!

посіла чільне місце.

Подумаєш, перестала боліти голова! Яке чудо

Дорогі червоноградці! Навчімося шанувати і

у тому, що опромінила rульку, і вона зникла?»

любити нашу Рятівницю у всіх бідах і нещас

Та я про інше. Якби не було конкретного

тях. Кожне чудо перш за все потребує віри. Це,

прохання до конкретної Особи, то не було

як апетит, що приходить під час їжі. Є віра, є

б і чуда. А скільки у житті так буває, що ми,

довір'я, а чудо не забариться. А ще як дода

невдячні, не просимо, а оздоровлюємося, чи

мо глибоку любов і пошану до цієї Чудотвор

отримуємо те, чого хочемо. І сприймаємо це,

ної Божої Матері, скільки б лих і горя нас оми

як щось належне. Ніби так і має бути. І, навіть

нуло. Віра має бути не якась абстрактна, але

тоді, коли в чудесн11й спосіб отримуємо, не хо

має бути переконанням: «Хто ж мені допомо

чемо визнати, що це не саме по собі стаєть

же, як не Богородиця чи Христос. Хіба вони

ся, що, все таки, це

- чудо, що за цим Хтось

можуть зрадити мою надію, якщо на їх допо

чи то Ангел Охоронець, чи Божа

могу уповаю. Щоб Христос і зрадив?» Так і

Мати, чи святі заступники, а чи сам Христос.

наша Кристинопільська Божа Мати чекає лиш

Ми вважаємо, що ці «непомітні» чуда стають

безсумнівного довір'я і прохань.

стоїть -

ся самі по собі.

Матінко Божа Кристинопільська, покрий

А як можна зрозуміти такий факт? Нещо

мене своїм омофором, скрий під своїм покро

давно я відчула такий самий біль голови, який

вом ... Цими словами можемо починати свою

вже відчувала раніше (хочу зауважити, що я маю міцне здоров'я і ніколи не страждала від

молитву до Неї в усіх потребах. Любімо "ії і довіряймо себе Христові за Її заступництвом

головного болю). І перше, що мені спало на

і молитвами.

МІСІОНАР

----------~~~~~~

український християнський часопис

У ВІЛЬНУ ХВИЛИНУ •

КРОСВОРД «ЛІТЕРА «К» Підготувала Леся ШТИКАЛО

По горизонталі: 7. Група людей, об'єднаних спільною роботою, спільними інтересами. 8. Найви щий після Папи духовний сан у католицькій церкві, а також особа, що має цей сан. 9. Назва розділу книги І Царі «Ілля над потоком ... » (Старий Завіт). 10. Південна ... - держава Східної Азії, яку у 1984, 1989 рр. відвідав Папа Римський Іван Павло 11. 11. Чернець ісусівець, духовний провідник св. Марга рити Алякок та її помічник у поширенні вшанування Пресвятого Ісусового Серця. 14. Тарас ". - ав тор гімну з нагоди приїзду Папи Івана Павла 11 в Україну «Нам Україну благослови». 15. А золото цьо го ж краю добре. Там же є пахуча смола й онікс- .... 18. Фахівець із старогрецької й латинської мов

та античної літератури. 19. Якби я говорив мовами людськими й ангельськими, але не мав любови, я був би немов мідь бреняча або ... звучний (Новий Завіт). 23. Список, перелік книжок, рукописів, кар тин, складений у певному порядку, щоб полегшити їх розшук; реєстр. 25. Титул імператорів Стародав нього Риму, а також особа, що мала цей титул. 26. Італійський острів у Тірренському морі, туристич ний центр світового значення. 27. Піщана пустеля в Узбекистані, Казахстані та Туркменістані, в меж иріччі Амудар'ї та Сирдар'ї. 28. Верхня частина колони, пілястри або стовпа на яку спирається балка.

По вертикалі: 1. Навчальний заклад ім. св. Йосафата, який знаходиться на Тернопільщині ум. Бу чачі. 2. Кімната, де мешкає монах. З. Один із засновників першої слов'янської абетки, перекладач цер ковних книг слов'янською мовою.

Церковний письменник, василіянин, автор книг «Господи, навчи

мене молитися», «Десять заповідей Божих». 5. О Ісусе, Ти з любови тут між нами позістав, за помеш кання для Себе Ти ... убогий взяв (з пісні «0 Ісусе, Ти з любови»). 6. Свята, котру студенти, філосо фи, проповідники вшановують, як свою небесну покровительку. 12. Замість тернини ростиме ... , за мість кропиви - мирт. Це буде на Господню славу, на вічний пам'ятник, який не буде знищений ніко ли (з книги пророка Ісаї). 13. Особа, що навчає основ християнського віровчення, катехизує. 16. Ста ровинний клавішно-струнний щипковий музичний інструмент, зовні схожий на фортепіано. 17. Вати канський дипломат, італійський кардинал, державний секретар Ватикану (1979-1990 рр.). 20. Части на монашого одягу. 21. Блаженний мученик, автор праці «Нарис історії стародавньої філософії», за сновник першого українського католицького студентського товариства «Обнова» у 1929 р. 22. Львів ська поетеса, Анна ". - автор пісень «Найкраще місто», «Мій любий Львів», «дзвони Високого Зам ку». 24. Умовне зменшене загальне зображення земної поверхні, її частини або окремих країн світу. ВІДПОВІДІ НА КРОСВОРД «ПОСЛАННЯ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА» ЗА ЛИПЕНЬ

2009

По горизонталі: 4.Благодать. 7.Подяка. В.Нажива. 11.Добро. 12.Закон. 13.Тит. 14.Дар. 17.Автор. 18.Г олос. 21.Печать. 22.Людина. 24.Постанова. По Вертикалі: 1.Ласка. 2.Бог. З.Запал. 5.Покора. б.Авраам. 9.Молитва. 10.Податок. 15.Мойсей. 16.Корінт. 19.Утиск. 20.Любов. український

МІСІОНАР християнський Ч

ИС

МІСІОНАРЧИК

НЕБЕСНА КАНЦЕЛЯРІЯ Підготувала Наталія ЛЕХ

ДВІ СЛОВІ Ура! Нарешті закінчилося літо і я зно ву зможу з вами спілкуватися. Яке ж

воно було довге і сумне без ваших лис тів! Але нарешті воно закінчилося і я

отримала листа. Ніколи б не подумала, що так люблю свою роботу! Так багато хочеться вам розповісти про мої пригоди та подорожі, що й не знаю, з чого розпочати. того, чого я

Розпочну з

навчилася.

Спочатку я навчилася прощатися з людьми,

якими

провчилася

довгих

п'ять років. Принаймні ці роки таки ми мені видавалися. Цю свою звич ку

підганяти час

я маю ще зі шко

ли. Пам'ятаю, що так хотіла її закінчи

ти, щоби вже не мати фізики, матема тики та фізкультури. Тоді мені здава лося, що цей день не настане ніколи. А він настав

і мені сумно. І тепер я

люблю розв'язувати задачки, поясню-

МІСІОНАР

ХРИСТОС -

Добрий Батько

український християнський часо п ис

МІСІОНАРЧИК

вати різні фізичні процеси і бавитися у різні спортивні ігри. А цьогоріч мені довелося попрощатися з університетом

та студентським життям. Сьогодні ви

дається, що всі проблеми, які виника ли, були такими маленькими, але тоді вони не давали мені відчути насолоду

від навчання, від дружби, від роботи. Сьогодні, коли усвідомлюю, що багато кого з тих, з ким вчилася, не побачу, розумію, як інколи ставлення заважає

жити по-справжньому. Тому раджу не

створювати собі проблем, а насолоджу ватися дружбою, навчанням та життям, щоби потім не довелося шкодувати, як мені. Як каже мені моя добра подру га: «Усміхнися проблемі і вона усміх неться тобі ... ». Після прощання з друзями, я сказала:

у церкві віє спокоєм і молитвою, пахне ладаном...

кий особливий: віє спокоєм і молитвою, пахне ладаном і свіжістю. Так шкода, що Літургія закінчилася

так і стояла

ніко

б тут. Та реальність бере своє. Після повернення з гір, вдома мені

ли не думала, що це настільки весело

одного разу самій довелося няньчити

«Ура канікули!»,

і поїхала відпочи

вати. Чорниця, малина і гриби і корисно. Гарна компанія

і ти стіль

племінника

це ще один момент, коли

ки всього дізнаєшся: хто що любить,

мені довелося змінити своє ставлен

хто що вміє, хто що знає! Заходиш у сільську стареньку церк

ня. Зізнаюсь чесно, я завжди боялася маленьких дітей, особливо тоді, коли

ву. Запаху дерева вже не відчуваєш,

вони плакали. Я уявлення не мала, що

бо довкола вагонка, але атмосфера те

з ними робити, що казати і чого вони плачуть. Хоч бери і сама плач! Ще в ди

пла і привітна. Озираєшся

тут є щось

особливе. На стінах відомі образи, такі я вже бачила, щоправда у зменшено

тинстві я няньчила свого меншого бра

му варіанті. Дівчата з хоругвами

що мої там вдома роблять? Старовин

Спочатку було все добре. Інструкцію від його мами я вислухала, він собі

ний іконостас

спав і я думала: а що тут такого. Ми

на нього дивилося не

тика, але він давно виріс.

одне покоління. А хто його створив?

нуло двадцять хвилин і маля прокину

Він такий прекрасний! О, тут є фігурки

лось. От тоді і почалося моє знайом

Христа та Марії! Давно я таких не ба

ство з цим дивом. Плакати відразу він

чила. Вони простягають до мене свої

не почав. А так, через хвилин десять,

руки. Чомусь страшно

це щось міс

а я й уявлення не маю, чого йому тре

тичне. Цей страх приємний і теплий.

ба! Лише згодом до мене дійшло, що

Рука сама так і тягнеться до них. Лед ве себе стримую, щоб і направду не

зникли самі собою. Він зі смаком ку

простягнути. Вони сумні, чи мені вида

штував свою суміш, а я дивилася на

лось? Чого Вони сумні? А погляд та-

це ангельське створіння і думала: а

воно, мабуть, голодне,

український

МІСІОНАР християнський часо

- і проблеми

• МІСІОНАРЧИК не таке вже ти і страшне. Просто тре

ба знати, чого ти хочеш. Відтоді я лю блю з ним гуляти, розмовляти і думаю, якою я була кумедною, коли бояла

це весело, а головне корисно. Навчіть ся насолоджуватися життям у цю мить,

бо вона не повториться. Не зважайте на проблеми і вони не будуть зверта

ся цих малюків. Відтоді ми з малюка

ти уваги на вас. Усміхайтеся і світ змі

ми дружимо! Отже, після цього літа, я остаточно

ниться. А якщо щось, то не забувай те про друзів тут і тих, що в небі. Про

засвоїла урок, що різні бувають випад

сто візьміть їх за руку, яка є постійно

ки у житті. Інколи приємні, інколи не

до вас простягнута, або простягніть її першими тим, хто в біді. Головне - все робіть з Богом.

дуже. Але багато залежить від того, як ми до них ставимося. Бог не хоче,

щоби ми страждали, тому робить наше життя цікавим, непередбачуваним та насиченим подіями. А вже від нас за лежить, як ми реагуватимемо.

Не бійтеся змінювати свої погляди -

А як ти навчився цього літа дола ти перешкоди? Поділись враженнями і досвідом зі світом і світ поділиться з тобою. А почати можеш з нас - ми вже чекаємо!

КОЖНОГО РОКУ, БОДАЙ РАЗ, У ПАСХАЛЬНОМУ ЧАСІ, СПОВІДАТИСЬ І ПРИЧАЩАТИСЯ Пригадаю, дорогі, що ми розважаємо

тія)

належать до семи таїнств Церк

йти до Бога. Пригадує, що наше спасін

ви, через які сходить благодать Святого Духа на людину. Щоб Святий Дух зій шов на людину, її серце має бути чис те, бо вага гріхів не даватиме проходу цій благодаті. Як ми не можемо пройти

ня залежить не лише від Волі Божої, а й

крізь зачинені двері, так і гріх не дає

над шістьма церковними заповідями. Не про всі з них сказано у Старому чи у Но вому завіті, але вони є також важливими. Ними Церква вказує шлях, яким маємо

від нашої відповіді на Його Волю. Люди

проходу Святому Духові. Звичайно, Свя

на є вільною у своєму виборі, тому Бог потребує нашої згоди, щоб жити з нами, перебувати у нашому серці, діяти у світі

тий Дух, як каже Святе Письмо, усе на

через нас. Він не відмовляється від лю

во визнати свої провини, перепросити за

дини, коли вона відступається від Ньо

повняє, але пам'ятаймо, що і ми повинні казати своє «так». Тому для нас важли

Про цю церковну заповідь просить сам

них, покаятися і постаратися більше їх не робити - це і є сповідь. Уявімо собі, що ми чимось образили маму чи тата, які нас дуже люблять. Ми

Христос під час Тайної Вечері. Не у тако

зачинилися у своїй кімнаті і не пускає

му вигляді, як вона сформульована, але

мо їх. Хоча це вони мали б так зробити. Але їхня любов безмежна - вони виба

го. Він чекає. Він стукає у двері нашого

серця і чекає, поки ми запросимо Його.

про її суть. Про це ви можете прочитати

у Євангелії від Марка 14, 22-26, у Матея 26, 26-30, Луки 22, 14-20. Як ви знаєте, сповідь (свята тайна По каяння) і причастя (Пресвята Євхарис-

чили нам. Ми зголодніли і просимо їсти. Вони приносять нам щось смачненьке,

що ми дуже любимо, але не можуть цьо го дати, бо ми замкнули двері зсереди-

МІСІОНАР

український християнський часопис

МІСІОНАРЧИК •

вував за нас на хресті. Під час Літургії, як ми вже казали, переживаємо головні події з життя Христа. І Євхаристія є цією

основною подією, заради якої ми зібра лися. Тоді наш Бог помирає за нас, оми

ваючи наші гріхи і відновлюючи образ і подобу Божу в нас.

Чому Церква говорить, що потрібно бодай раз, у пасхальний час, присту

пати до сповіді і причастя? Очевидно тому, що, оскільки Євхаристія - це є спомин про смерть і Воскресіння, про хресну жертву Христа, то в день, коли

це сталося, ми як ніколи повинні від

крити наші серця на любов Божу до нас. Сповідь і причастя у Великдень до помагають нам відчинити двері наших душ, щоби правдиво жити тими подія ми, усвідомити їх значення і силу, про ни. Вони стукають і чекають, поки ми

славити Бога, подякувати Йому за цю

відчинимо. Чекають, поки усвідомимо

жертву, дати Йому можливість вияви

свої помилки, пошкодуємо за них і по

ти свою любов і милосердя, простити

просимо пробачення. Лише тоді вони зможуть дати нам те, що нам потріб

сам, долати перешкоди, просто любити.

не. Наш жаль і постанова виправитись це своєрідний ключик, який відчи

ключиком сповіді, то більше благодать

няє двері. І зауважмо, що цей клю

Божа перебуває з нами. Як ви вважаєте, чи часта сповідь та

чик більше потрібний нам, ніж нашим батькам - це ж ми голодні. Причастя - це та їжа, яку приготував для нас Ісус. Під видами хліба і вина кри

ються Його Тіло і Кров, які Він пожерт-

нам і дати нам сили протистояти споку

Тому, що частіше ми користаємося

причастя не роблять ці таїнства буден ними для нашого сприйняття? Що ро бити, коли важко визнати свою про

вину?

ЗВІСТОЧКИ «Слава Ісусу Христу, «Місіонарчику»!

Я радо продовжую з тобою наше спіл кування. Щиро вдячна, що ти надруку

вав мої роздуми про Церковні Заповіді. Вітаю тебе з Днем народження. Бажаю й надалі щоразу більше ді

Ти запитуєш, яких Заповідей важ че дотримуватися: Божих чи Цер ковних? І ось моя відповідь. Всі ці Заповіді є важкі, незрозумілі і не прийнятні для людини, яка не знає Бога і Церкви. Вона живе, як сама

точок привертати до Ісуса і Церк

знає, і нічиїх законів не визнає. Вона

ви. А ще бажаю мати багато друзів.

не має Ісуса в серці і не чинить приукраїнський

МІСJQНАР _х;_ри_ст_и.н;ян!&сQ!ьк!!1ии~·----~------• >18.СОПИС

МІСІОНАРЧИК

ємне з любові до Спасителя. Зовсім по-іншому, коли людина чи ди тина живе з Ісусом в серці. Тоді Вона має тільки одного Правдивого Бога і

не називає Його Імені намарне, свят кує святий день на Службі Божій і ша нує батька та матір. Така людина, лю блячи Ісуса, не Вбиває, не стане чужо ложною, злодійкуватою і не свідчити ме ложно на ближнього свого. Адже Всім цим вона до сліз образила б Ісу са. А хіба можна ображати свого най кращого Друга?

Слава навіки Богу! Дякую, Христинко, за чудового листа, за вітання з Днем народження «Місіонарчика»

і за гарні побажання. Ти також можеш до лучитися до їх реалізації своїми листами,

роздумами та порадами. Також можеш по спілкуватися зі своїми друзями чи запроси

ти когось до дружби на наших сторінках. Ти молодець! Дуже гарно розібралася з поставленим завданням. Справді, людина, яка вірить в Бога і Богові, одержує сили

від Святого Духа для протистояння споку сам, тому виконує Заповіді.

Людина з Ісусом в серці знайде в собі сили перемогти потяг до чужо го чоловіка чи дружини 1: тим паче, до чужого добра. Адже поряд з нами Святий Дух, якого Бог послав зміц нювати нас у силі робити добрі і чис ті Вчинки.

Також є правильною твоя відповідь щодо того, що Божі Заповіді є важливішими, але

потрібно пам'ятати також про те, що цер ковні є своєрідними дороговказами на шля ху до праведного життя. Тому і до них тре

ба дослуховуватися. Чи погодишся ти, що і християнам інко

Для доброго християнина є при родним святкувати свята Божі на

ли важко розібратися зі значенням Запо

спомин Його. Звичним є ходити на

своє незнання чи нерозуміння, а через змі

богослужіння, бо це є час зустрічі з Богом. Знаємо, що Бог є Всюди,

ни, які відбуваються у суспільстві. До при кладу, нова техніка, якої не було ще кіль

відей і важко їх дотримуватися? Не через

але в храмі - Його домі ці зустрічі

ка років тому, тепер негативно впливає на

найважливіші. Постити за прикла

людину через неправильне використання.

дом Ісуса Христа для Його друга є

Ще нашим бабуся і дідуся не говорили про те, що потрібно менше часу проводити за

насолодою і щастям. Сповідатися тим більше. Адже у сповіді стаєть ся наша найближча зустріч з Спа сителем. Під Видом хліба і вина Він стає нашим прощенням гріхів і си

комп'ютерними іграми та розвагами, а нас до цього закликають. Я веду до того, що час висуває все нові і нові спокуси, яких ми спочатку не розуміємо чи не зауважуємо.

Не справляти весіль і забав у забо

Але вони є і їх треба відкидати. Також важливо нам своїм добрим жит

ронений час і не читати злих книжок

тям показувати, що хоч ці Заповіді і важ

лою ставати кращими.

легко, розуміючи, що Ісус Вчить нас

кі, але їх можна і потрібно дотримувати

жити правильно і нам треба тільки

ся. Саме ми, християни, повинні нести мир

слухатись.

Гадаю, що Божі Заповіді є Важливіші, бо Вони дані Богом.

і спокій у душі, які заблукали. Ми повинні їх любити і допомагати їм полюбити себе, світ та Бога.

Хай щастить тобі у цьому.

На цьому прощаюсь.

Христина БІЛЯК. Учениця Вже

7 класу!»

Пиши нам! Чекаємо з нетерпінням! український християнський часопис

МІСІОНАРЧИК

КАЗКА ПРО НАЙПРЕКРАСНІШУ ТРОЯНДУ Зоряна ЖИВКА

Цвітанка сиділа на порозі своєї ха

Якщо

Ви

захочете

оглянути

лупки й дивилася у далечінь. Там, на

Ваше володіння, рушайте цією стеж

виднокраї, вкладалося спати втомле

кою, вона стелиться прямо на схід

не вересневе сонце. Пустун-вітерець

і приведе Вас до старого, вкрито

затріпотів у сивій кроні старого кле

го плющем муру. У ньому буде ма

на і, повільно вальсуючи, на землю

ленька хвірточка.

впало аж п'ять золотавих листочків.

То

«Знову осінь,» - зітхнула дівчи на. Ні, ні! Вона любила цю жовтоко су королеву яблук і горіхів, любила сріблясті ниточки павутинок, сумно оку осінню блакить і сірі мелодії до

Сміло

ввійдіть.

Ваш сад, кожна квітка у ньо

му належить Вам. А коли Ви дійдете до серця саду, знайдете його Най прекраснішу Троянду.

Королівський вісник шанобливо вклонився,

скочив

на

коня

та

ру

щів ... Але ... За осіннім листопадом

шив у зворотню путь. Незабаром ве

приходили

чірні сутінки сховали його від очей

зимові

завії-хуртовини

й ховали у снігових обіймах поля, ліси, а отже квіти. Квіти ...

Цвітанки. Увесь час, що гонець промовляв,

Понад усе на світі Цвітанка люби

дівчина стояла завмерши, боячись

ла квіти: синьоокі проліски, фіалки,

поворухнутися: не щодня ж приїз

духмяні конвалії, жваві чорнобривці, тендітні лілеї, але найбільше троян

дить посланець Його Величності!

ди,

чий вершник був занадто далеко, щоб вислухати її запитання. Може,

шляхетні, чарівні, величні тро

янди. В неї ж ім'я навіть було квіт кове. А найзаповітнішою мрією ді вчини було мати величезний троян

А коли прийшла до тями, таємни

довий сад і плекати квіти. Проте ця

мрія була нездійсненною. Де їй, вбо гій сирітці, мати таку розкіш

сад,

та ще й великий? У далині почулося кінське іржан ня і стукіт копит. Дівчина підвела

ся. До хатини

наближався

верш

ник. За кілька кроків від Цвітанки він спішився, підійшов до дівчини й уклонився:

Маю честь вітати Вас, прекрас

на панно, від імені нашого короля.

Його Величність дарує Вам свій ко ролівський трояндовий сад. Дівчина завмерла від несподіван ки, а королівський гонець вів далі:

MICIOHAP~J

..:___~~~~~~----------

8 МІСІОНАРЧИК

це тільки сон, предивне марення? Що ж його робити: йти чи лишати ся вдома:? На вулиці звечоріло, ставало хо

лодно. Цвітанка ввійшла до хатини,

запалила вогник і сіла біля вікна. Один за одним загорялися небесні ліхтарики зірочок. За комином скри палював цвіркун.

Що ж його робити? Мабуть, це все її вигадка чи марення. Мріяла, мрія

ла -

й вимріювала собі сад, троян

довий сад, ще й королівський. До

бре, но

коли гарячки

вже

вечорами

немає. Холод на

~анку

проси

джувати.

Або королівський вісник щось наплу тав.

Або ж пожартував ...

Застелила ліжко. Перевірила, чи все

Як Його Величність король може

до ладу в її господі лишається - була

подарувати свій сад їй, безрідній

вона господинею охайною та сумлін

сироті. І взагалі, звідки він, воло

ною. Потім поклала до торбинки тро хи харчів (хіба в сироти їх буває за багато?) і рушила в путь.

дар такої великої держави, де тися

чі підданих, дорослих і малих, зна тних і простих, знає не лише про її,

Цвітанчине, існування, а ще й най сокровеннішу мрію?

Дорогою їй часто зустрічались од носельці

села,

дівчина жила на краю

а дорога до

королівського

Цвітанка зітхнула. А якщо це прав

саду стелилася крізь її рідну сло

да? Було б справжнім божевіллям

бідку. Кожен привітавшись, питав,

відмовитися від такого дару. Та й

куди-но та подалася. І коли дізнава

король, напевне, образиться ...

лися, куди Цвітанка рушила, то про

Що ж,

справу

вирішено:

завтра

Цвітанка вирушить стежкою на схід

сто сміялися з дівчини, чи скрушно хитали головою: «Бідне дівча, пев

до муру, вкритого плющем. А далі

но збожеволіло від самоти ... », або:

буде видно. В гіршому разі завжди

«От дурна дівка! Я завжди

можна

що з цієї мрійниці пуття не буде!».

повернутися

додому.

Задоволена з такого рішення ді

Дехто навіть намагався її зупинити: «Не

вчина лягла спати.

казав,

марнуй

часу,

вертай додому.

Он роботи скільки".» Але Цвітанка

***

напевне вирішила дістатися до того

Вранці її збудив грайливий сонячний промінь, що залетів до хатини че

рез шибку та й задрімав на подушці. Цвітанка вмилася, швидко поснідала.

саду в

хоч би подивитися на квіти

ньому.

Врешті стежечка зупинилася біля хвіртки, за якою і був отой сад. Цві-

МІСІОНАР

український християнський часопис

МІСІОНАРЧИК

танка торкнула хвіртку

чинилася.

Ніякої

та й від

грізної

варти

близько не було. Дівчина ступила до

чаші з дорогого заморського кришта

лю, і дрібні, мов зірочки". А пахощі, пахощі! Аж у голові макі

саду. І завмерла: яка краса! Слова

триться.

ми її описати не можна. Хіба тіль ки у пісні".

«Усі троянди, наче з казки". Якою ж буде та, Найпрекрасніша, з серця

«Звичайно,

це

не

може

належа

ти мені, тут трапилась якась помил ка,»

думала Цвітанка. Але руши

подумалося дівчині.

Цвітанка не тямила скільки часу

вона йшла: години, дні, роки, вічність?

ти назад дівчина не мала сили

хотілося

Хвір

алею, алея ж зупинилася біля схід

точка повільно зачинилася за нею,

ців палацу. Цвітанка зачудовано ди

вже нова стежина кликала йти" . І Цвітанка пішла: «Я впаду ниць пе

ля! Яка гарна, вишукана будівля! Ніби

ред королем і благатиму його про бачити мою зухвалість. Але навіть

Троянда, про яку говорив вісник?»

залишитися

навіки.

тут

саду?»

Врешті

стежинка перетворилася на

вилася: «Яке диво.! Дім нашого коро квітка! Може, це і є Найпрекрасніша

Двері палацу прочинилися, східцями

ні на мить не пожалкую, що ступи

до Цвітанки спускався король. Дівчина

ла сюди. Воістину, побачивши таке

заніміла. Їй хотілося доземно вклони

диво, як королівський сад, можна й

тися королю, але вона не могла й по

якщо

мене

умирати

Куди

скарають

не

на

смерть,

ворухнутися, все тіло, наче закам'яніло.

страшно».

лишень

падав її

погляд

скрізь були троянди: рожеві, черво ні, білі, багряні, бузкові, сині, жов ті, бежеві, брунатні й навіть чорні;

Що ж тепер буде? Ох". Цвітанка вну трішньо зіщулилась і заплющила очі

- якщо з тобою має статися щось страшне, краще цього не бачити.

троянди-дерева, троянди-кущі, троян

Та лиха не сталося. Навпаки! Ко

ди, виткі, як ліани, троянди, що слали

роль обійняв дівчину і по-батьківськи пригорнув до себе. - Який я радий бачити тебе, дитино! Дякую, що ти

ся, ніби спориш; і великі, ніби панські

прийняла мій дарунок. Скіль ком

людям

його!

Одні

вже

дарував

відмовлялись,

інші не вірили, треті навіть

посланців моїх вбили, вва жаючи їхні слова за блюзнір ство". А ти прийшла!

Невже, Ваша Величнос

те?! Яке щастя, що я пові

рила! Мені так сподобався Ваш сад! Тут так багато кві тів, і

кожна квітка

чудо

неземне. А я так люблю 8

Цвітанка зачудовано дивилася: «Яке диво! Дім нашого короля!

ІЕІ

КВ і ТИ •

український

МІСІОНАР християнський

--~~а~со~п~ис ~~~~~~_.""""...

• МІСІОНАРЧИК

***

Минув час. Тепер Цвітанка була королівною. Вона сиділа на сходинках палацу й дивилася в далечінь. Десь на виднокраї лягало спати сонце

...

На троянду, вплетену в її волосся, сів

метелик. (Кажуть, що у королівському

саду ніколи не бувало зими, завжди по літньому гріло сонечко, усміхаючись і пестячи кожного лагідним промінням).

Король сів біля Цвітанки й ніжно при горнув її до себе. Про що ти думаєш, доню?

Про Найпрекраснішу Троянду цьо-

го саду. Спочатку я думала, що це буде квітка, проте, побачивши палац, зрозумі ла, що помилялася

Я щасливий, що тобі сподоба

лось,

в голосі короля звучала щира

радість. -

Я дуже люблю цей троян

довий сад. Від сьогодні він

твій. І

оскільки ти повірила й прийняла мій перший дарунок, прошу: залишайся в моєму палаці та будь мені за дочку.

Так, Ваша Величносте ...

він прекрасніший

знову не права. Найпрекрасніша Троян

да -

це Ваша любов, любов моїх дру

зів, моєї нової родини ...

- І ти знову помиляєшся, люба. Моя найпрекрасніша Троянда - це ти, бо я викохав тебе у своєму серці.

ДЗВІНОЧОК КЛИЧЕ М. (УЛЯР-ПАНЬКІВ («дзвіночок», 1930-ті роки)

Дзвонить дзвіночок, а голосочок

Снується любо, поволі: «Беріть, діточки, в руки

за всі квіти. Коли Ви вперше обійняли мене і назвали дочкою, я збагнула, що

книжечки

Та йдіть учитись до школи! Пишіть і читайте

світла набирайте В головки, а віри у груди!

Працюйте і дбайте та й рідне кохайте, А виростуть певно з вас люди!»

МІСІОНАР

український християнський часопис

КРОСВОРД «РОСЛИННИЙ ТА ТВАРИННИЙ СВІТ» Підготувала Соломія КОРНИЧ

По горизонталі: З. Все мороз поглушив, а мого цвіту й не зайняв.

Не дід, а

з бородою, не бик, а з рогами, не корова, а доїться. 12. Між людьми як пташка в'ється, у людей і їсть, і п'є; ходить старець, просить, гнеться, а у неї всюди є. 1З. Стою стрункий, високий, в зелених шатах я і золотом оздоблена голівонь ка моя. 14. Голодна мукає, сита - жує, всім дітям молоко дає. 15. На де реві гойдається, жупан колючий має, на літо одягається, а восени скидає. 16. Не князівської породи, а ходить в короні, не їздок, а зі шпорами, не сторож, а

рано будить. 17. Біжить чимчик по долинці у сіренькій кожушинці. 18. В морі рибка золота кораблі переверта. 20. Зимою спить, літом бринить. Понад води, понад сади літає, солодку росу збирає. По вертикалі: 1. Сидить дід над водою та й киває бородою, хто йде - не мине, за борідку ущипне. 2. Всередині червоне, а зверху зеленим оксамитом укрите. 5. Котрий птах ніколи собі гнізда не робить? б. Сидить в куточку і тче сорочку. 7. Ноги - як ноги, голова там, де не має бути, а як йде, то не так, як всі. 8. Сіреньке, маленьке, хоч якого кота з місця стягне. 9. Хоч сам ростом не великий, та гарно співає. 10. Їхала пані в срібнім жупані, а на тім жупані латка на латці. 11. В землі спала, в літі вставала, в міху одпочивала, в млині танцю вала - людей годувала. 15. В лісі на орісі червона плахта висить. 19. На тич ці, в капличці, без вікон, без дверей, - повна хата людей.

Фалтон Дж. Шін Твоє життя вартує, щоб його прожити. Християнська філософія життя.

До

книги

Львів: Місіонер,

ув1ишли

духовні

с.

2009. - 344

науки

американського

єпископа

Фалтона Дж. Шіна, переведені з формату аудіозаписів популярних радіопередач у друковане слово Джоном Холлінгсталом. Головне прагнення автора,

що

виглядає радше як жевріюча

надія,

наблизити до Бога хоча б одну душу. З

цією

християнською

відповідати

на

потреби

енциклопедією, виклики

життя,

яка

вчить

можна

вірою

долати

всі

випробовування долі. Адже вона пропонує практичне вирішення проблем, у яких загрузло людство. Кожен, хто невідступно слідує за роздумами автора, розпізнає в

них його найбільшу надію- наблизити до Бога хоча б одну душу. о. Атанасій Пекар, ЧСВВ Олександр Духнович і василіяни.

Зі

сторінок

Львів: Місіонер,

цієї книжки

постає

2009. - 24 величний

с.

образ

Олександра

ухновича, який у половині ХІХ ст. з великим завзяттям старався - · нести не тільки закарпатських, але й галицьких василіян до їхньої .:авньої слави, всіляко допомагаючи монашій братії та поодиноким онастирям.

ОЛЕКСАНДР ДУХНОВИЧ

Тетяна Сторонянська Троянди для Данила Паломника.

Львів: Місіонер,

2009. - 248

с.

василія!-111

Вдячна за отриману ласку зцілення на могилі о. Маркіяна, авторка пропонує читачам познайомитися з

непересічною особистістю священика, перейшовши з о. Маркіяном нелегкі сходинки його тернистого шляху до досконалості.

Запрошуємо на сайт видавництва «МІСІОНЕР»!

www.missioner.com.ua Марія Вальторта Богочоловік: Життя і страсті Господа

нашого Ісуса Христа

(10

том).

Приготування до страстей. Львів : Місіонер, 2008. - 500 с.

У десятому томі йдеться про приготування Ісуса до страстей. Христос продовжує завойовувати душі й серця людей, сміливо п ротистоїть фарисеям, навертає невірних, зцілює хворих, навчає

спраглих Божого слова, та чинить одне з найбільших своїх чуд воскрешає Лазаря. З питань придбання літератури звертатися за адресою: вул. Б. Хмельницького, 40 м. Львів 79019

тел.: 80952602157, (032) 272-90-80 shop@missioner.com.ua http: www.mlssloner.com.ua

ІЄРЕЙСЬКІ СВЯЧЕННЯ ГОШІВ

19.08.2009

р.Б.

ДИЯКОНСЬКІ СВЯЧЕННЯ ЛЬВІВ 28.07.2009 р.Б.