Місіонар 10 1992

[Ї Ке] Q111 ~- (114 о)М4(:tWtoн'11

:J' І

МОЛИТВА ЩОДЕННОГО

ПОЖЕРТВУВАННЯДЛЯ ЧЛЕНіВ АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ

О, божсствс1111с Серце ісуса! У злуці з тнм 11амірс1111ям, з як11м Тн 11а :~емлі від­ давав славу Боrові і тепер щоде1ню вЩда­ єш в П1>есвятій Таіі11і Євхаристії, жер­ твую Тобі через Непорочне Серце Прсч11сто'і Діш1 Марії всі свої мош1тв11, справи, слова, думк11 іі тс1ші11ш1 шшіuшьоrо дня у IШllal'OJIOJ(Y за uci ЗІІСВаПІ, образи і кр1шд11 за1щ;,ші Тобі. Жсртву10 їх особшшо за святішоrо Отця Папу р1шськоrо, за святу Цсркну, за 1шве1ше1111я 1·рі1111111кі11 і у всіх ІШМЇJ>еІІШІХ АІюстольс11щ Мошпш1, щшз1шче1111х на цсіі місяць і на с1.оrодпі11111Ш день.

П1>ссшпе Серце ісуса і Марії, с11ома­

О, Cep1je, що так дf,1се 11олю611ло людей".

rаііте с11. Цера.-JІУ і Україну! Сшр11іі Иоспфе. Пок1юш1тсшо і За­ стушшче щнштслів Ісусо1ю1·0 Се1щя, мо­ ЛІІ Бо1·а за ІШС. Сшппіі Архапrсле Мшн1їлс, св. Мпко­

лас, св. Во1юд1шщ>с, св. Иосафате, За­ с1)'шшк~1 Украї1111, моліть Боrа за нас.

НАМЇРЕННЯ АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ НА ЖОВТЕНЬ Заrаль11с: Щоб мужчини і жінки Півден11ої Америки через нову сван­ rелізацію втішались баrатими користями від"уплення Христа Спасителя. Перша проблема духовноrо життя в Південній Америці - це поши­ рення сект із Північної Америки, які володіють великими фінансовими засобами. Друга проблема - політичні і соціальні зміни. Світ став затіс­ ним, і .це, що відбувається в Європі швидко стає відомим цілому світові. З кінця п'ятдесятих років Південна Америка входила в абсолютно інший світ конформізму, де панували європейські ~tсали. Люди масово залиша­ ли села, як середовище бідності і відсталості, а переселялись у міста. Мі­ ста швидко росли, але не були rотові прийняти таку всш1ку кількість уті­ качів.

• Як і в часи колонізації, так і тепер Церкві бракує сил, щоб єванrелізу­ r ати цеі~ людський простір. Тепер перед новими суспільними проблема­ ми Церква не знаходить сил, щоб їх розв'язати.

·

-~· Н

·· " '· ": · '' (Заkіичет1я 11а 12 стор.)

,·

.

Пресвятого

Ісусового Серця

СВЯТО ПОКРОВА ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦі в

е~ик~ є ~аша земл~. А на цій землі багато наро~ів. А серед цих наро­ дш мmьиони людеи проказують кожного дня р1зними мовами слова

святого поздоровлення: " Радуйся, обрадовання!"

Ми знаємо, що цим поздоровленням побожні християни з сердеч­ ною любов'ю величають Пресв . Діву й Богородицю Марію. Вони вірять,

що Пресв. Богородиця, то Непорочна Дівиця, Мат!!-Божого Сина й на­ шого Спасителя, Ісуса Христа; що Вона з душею Fr тілом була взята до неба, де біля Свого Сина царює як небесна Цар~.ця, Владарка Божої лас­ ки й Заступниця всіх християн; вони люблять Ії в Бозі бЩ~.ше, ніж усіх ангелів і людей, тому з цієї любови, а воднораз і в надії на Ії небесну по­ міч у всіх потребах, підносять кожного ~нн свого духа до цієї небесної Матері, Цариці й Заступниці та вітають Ії .тнм святим поздоровленням, що ним перший раз привітав і звеличив Ії архангел Гавриїл у часі св. благовіщення.

Між звеличниками Пресв . Діви Марії є мільйони й нашого 'україн­ ського народу. З того часу, як за щасливим почином св. княгині Ольги й св. ющзя Володимира, наш русько-український нарід став навколішки перед Ісусом Христом, по всій нашій українській землі гомонить піс1.1.я слави й любови також і на честь Христової Матері Марії. Величаючи Ії, наш нарід одночасно благає в Неї опіки й помочі в різних хвилинах і по­

треб11х цього земного життя. І добре робить наш нарід, що так загально, безперервно й сердечно почитає Пресв. Богородицю Марію, бо це зробив насамперед сам Бог. Ще людей не було на світі, ще й світу не.. було, а вже предвічний Бог лу~

~ав про Пресв. Діву Марію, щоб вибрати Ії на .tvfaтip Спасителя, створити fi чистою без первородного гріха, обдарувати Ії надзвичайними ласками та вивищити понад усіх людей і ангелів, щоб Вона була перша по Бозі. А що Бог від віків постановив, те в своєму часі сповнилося. Коли ж Бог так прославив Марію, чи не повинні люди йти за Божим почином і прикла­ дом? Коли Пре~в. Богородиця, є для Бога наймилішою Дочкою, для Бо­ жого Сина найдорожчою Матірю, а для Сuятuго Духа найкращою СвятиЖОВТЕНЬ

з

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ нею, чи ж не повинні й люди 1-1.ати Пресв. Діву Марію аа свою небесну Матір і Царицю та прославляти Ії щирим серцем, як першу по Бозі?

..

На таку п рославу й любов Пресв. Діва м рія й Сама славно заслужи­

ла Собі . Марія гідна найвищої прослави в Бозі, бо Вона найсвятіша з усіх людей і всіх ангелів. Вона не тільки не мала 11ервородного гріха, але й ін­ щого ніякого ніколи не зробила ні ділом, ні словом, ні наніть однією дум­ кою. Життя Марії, то сама святість, любов до Бога і до всіх людей. Коли ж Марія найсвятіша з усіх людей і достойніша навіть від небесних Херуви­ мів і Серафимів, то чи не повинні ми цю найдостойнішу Особу любити й прославляти найкращою прославою в Бозі? Але Марія не тільки пресвята, і тому гідна найбільшої по Бозі любо­ ви й прослави: Вона одночасно й найбільша наша по Бозі Добродійка . З великої любови до нас, Вона погодилася ст ... ти Матір'ю Божого Сина та

породила нам Спасителя наших душ, щоб з.а Його ласкою й поміччю ми

могли бути вічно щасливі. Ніхто інший, по Ісусі, не прислужився стільки нашиf\1 душам, що Пресв. Богородиця Марія , тому годиться, щоб ми найбільшу по Бозі свою Доброчинницю любили й величали кожного дня, якнайкраще зможемо.

При цім треба нам пам'ятати ще й те, що коли Пресв. Діва Марія

зродила нам Христа, а опісля відвела Його на Голгофту, щоб нін там від­ дав своє життя для спасіння наших душ, то з цим вона не покінчила Свою доброчи!ІІІУ роботу для нас. Вона й досі молиться за нас, випрошує в Свого Сина Ісуса потрібні нам ласки та захорошоє нід лиха, як у це ві­ рить український н~ід, що цілі сторіччя молиться й співає: "Ти за всіх

молишся, Предобра ... Ти грішників з тяжкої муки через Свої спасаєш ру­

ки, не дай пропасти!" Сьогоднішнє свято Покрова Пресв . Богородиці є якраз славним засвідченням цієї безперершюї доброчишюсти . Саме на те усчшовила св. Церква те свято, щоб раз-у-раз пригадувати нам і вияв­ ляти Ії небесну поміч для нас. Було це в місті Царгороді, 903 року. На цісарську столицю напало во­ роже військо. Знайшовшись у безвихідному положенні, Греки в сердеч­ ному благанні звернулися за порятунком до Пресв. Богородиці. Божа Ма­ ти вислухала гарячих молитов затривоженого народу і видимим спосо­ бом об'явила над ним свою опіку. У Влахернській церкві, що стояла в дільниці Влахерна над Чорним морем, з'явилася Божа Мати під час Ли ­ тії в оточені св. ангелі'}, пророків і апостолів та серед молитви розпро­ стерла над благаючим Ії помочі народом сній рантух-шаль, на знак, що бере нарід під свою опіку і захоронить його від нещастя. Побачили ту чу­ десну з'яву св. Андрій Юродивий і його учень св . Епіфаній, які молилися за захорону міста від ворожого нападу. Коли Божі слуги розповіли все присутнім у церкві людям, вони з надією на опіку Божої Матері розій­ шлися повні радости додому. І:Іезабаром після тієї з'яви грецьке військо перемогло і прошало наїзників . На пам 'ятку цієї події царгородський патр&tрх установив свято Покрова Пресв . Богородиці Марії, що його й ми перейняли від Греків і досі святкуємо дня 1 жовтня, тобто в день з'яви Божої Матері. . Русь-Україна мала нераз у Пресв . Богородиці ласкаву заступницю, про що досі переховалися різні оповід<шня . Одне з них зв'язане з оборо­ ною міста Теребовлі. Діялося це 1672 року. На наше українське місто Те­ ребовлю, де був сильний мурований замок, напали Турки і хотіли здобу­

ти його. Коли ж наші вояки відбили всі ворожі наступи, тоді Турки під­ клали під мури міста міни , щоб висадити їх у повітря, здобути місто та промостити собі ш.тіях у глhб краю. Побачивши себе в великій небсцпеці,

4

ЖОВТЕНЬ

місіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ позбігалися мешканці Теребовлі до замкової церкви і там цілу ніч прове­ ли перед чудотворною іконою Божої Матері на молитві, благаючи захо­ рони від смерти й неволі. Божа Мати вислухала серде•нюго прохання на­ шого народу, бо коли вранці шtбухли міни, то не розвалили мури міста, але звернулися на Турків. Цим с•шшши між ними такий переполох, що вони негайно відступиJІи від облоги Теребовлі. Коли про це чудо довідався наш львівський єпископ Шумлянський,

то переніс чудотворний образ Божої Матері з Теребовлі до Львов~і вмі­ стив його на вівтарі в катедральнім храмі св. Юрія. В день свята Покрова Пресв. Богородиці відбувався згодом у церкві св. Юрія відпуст, і тисячі на­ шою н~роду спішили перед чудотворний образ Пресв. Діви Марії, щоб віддати Ій честь, скласти подяку за одержані ласки та попросити собі опі­ ки в Божої Матері на майбутнє.

На українській землі було колись поверх 150 таких місцевин, де були чудотворні ікони Божої Матері, як наприю1ан Почаїв, Гошів, Зарваниця, Кальварія, Крехів, Самбір. Туди раз-у-раз спішив н~µ1 нарід з любов'ю й молитвою µо Пресв. Богородиці, щоб поююшпися Ій, або шшрсити собі яку ласку. І Божа Мати рятувала своїх дітей, ~к наймилоссрдніша Добро­ чишшця, Мати й Заступниця нсрсд Богом. І нас, Украї1щів, і всіх своїх дітей із усіх націй. Люрд, Фатіма й інші подібні місцсвини є славним цьо­ го засвідченням.

і ми робім так завжди, як Бог і люди. Коли Бог так дуже полюбив і

прославив Пресв. Діву Марію, то й ми веселім серце цієї непорочної Діви своєю любов'ю й прославою. А коли люди щиро почитають Пресв. Бого­

родицю та й раз-у-раз просять у Неї всякої помочі й опіки, то й ми звер­ таймось до Неї в своїх власних, родинних і національних, загальноцер­

ковних і вселюдських потребах та кожного ння молитвою на вервиці, чи іншою довільною, благаймо в небесної Матері наоПь найбільшої ласки для дочасною й вічного щастя. Молімся разом зі св. Єфремом:"Покрове і

моя сило, поглянь на мою віру й одушевлену любов і, як Та, що бере

участь у смутку і є могутня, прийми мою вбшу душу Своїм посередниц­ твом і заступництвом та зроби її гідною бути по правиці в єдинородного

Твого Сина та знайти спокій із Йою вибраними й святими. Крім Тебе,

нема в мене помічника й оборони . На Тебе покладаю всю свою надію й Тобою величаюся; через множество моїх гріхів і беззаконня не відверни Свого лиця від мене, Свого 11е1·ід1юrо слуги. В Тебе є добра воля і могу­ чість, як у Тієї, що невисказано породила Одного з Трійці; є в Тебе чим пересвідчити і чим змилосердити. Є руки, що на них Ти невимовно носи­

ла Його; є груди, що ними Ти годувала Його; пригадай Собі пелени й усе

виховання від дитячих літ. До того, що від тебе, додай іще те, що від Ньо­ го: хрест, кров і рани, що ними ми спасені й прославлені. Не позбавляй мене Свого заступництва, але завжди помагай, опікуйся мною і не остав­ ляй мене. Ти маєш Своїм довжником Тою, що сказав: Шануй свого бать­ ка і свою матір (Мат. 19:19); і Він, що хотів бути зарахований до слуг, тим більше заховає Свою заповідь і зробить те, що подобається Тій, що rю­

служила Йому народженням у ділі спасіння. Тому Він радіє Твоїми 1а­ ступництвами, вважає Твою славу Своєю власною і через затяшений довг сповняє Твої прохання. Тільки Ти не погорди мною негідним і не­ відповідність моїх діл нехай не перерве Твоє безмежне милосердя, - Бого­ родице, сердечно бажане для мене ім'я." Молімся О'іже і співаймо до останнього дня свого життя: Радуйся, ра­ досте наша, покрий нас от всякого зла честним Твоїм омофором! ЖОВТЕНЬ

5

f:J QІ tii о) :J ІМ І І Ії!J1lf111~1 І І І •

"СИЛА ВИХОДИЛА З НЬОГО

й Усіх ОЗДОРОВЛЯЛА" (Лк.

6, 17-19)

щодня зустрічаємо людей, які обтяжені найрізноманітнішими м айже хворобами, терпі11ш1м11 та немочами; ощшм бракує здоров'я, іншим

- хліба; комусь треба просторішого житла, іншим зичливості від тих, від кого сподіваються її отримати .

- любові,

чи ХО'Іа б

Колu хочемо наслідувати Христа, то цід час ч1.ких зустрічей і нас сто­ сується те, що було написане про Нього: "І ходив Ісус по всій Галилеї, на­ вчаючи по їхніх синагогах, звіщаючи Добру Новину про Царство й виго­ юючи всяку хворобу і всяку неду1у в народі". (Мт. 4, 23).

Було б великою помилкою, коли б ми не старалися зрозуміти людей, а чекали на когось іншого ... Другою помилкою було б, коли б при зустрі'Іі з тими, кому потрібна допомога, ми тільки навчали, радили чи наставля­ ли, забуваючи про КОІtКретну допомогу терплячим. Замало було б і цього,

щоб ми їм тільки доnомагали, занедбую•ш їх пов•шти і з любов'ю з'ясува­

ти, як терпляча людина може допома1·ат11 тим, хто О'Іікує на її допом01у, як спромогтись, з11аходя•шсь у терпіннях, послужити іншим, їх потіши­ ти. Про це говоримо, бо часто трапляється так, що багато людей жебрає гроші чи людське співчуття, живу'Іи за чужий рахунок. Цьому треба рішу­ че протидіяти, особливо через відповідне виховання. Наука Євангелії, котру ми всі визнаємо, завжди була найкращим лі­ ком на всі людські немочі. Вона дає силу їх нобороти, багато з них уник­ нути та терпеливо і радісно зносити їх. В кожному окремому і конкретно­ му випадку це євангельське навчання є повне динаміки і енергії, щоб да­ рувати терплячій людині мужність та оптимізм у всіх її стражданнях, чи потребах.

Якщо хочемо у наших щоденних зустрі•шх з людським терпінням наслідувати Христа, про якою нанисано, що вигоював всяку хворобу й всяку недугу, то вийдімо за рамки 11аш11х особистих інтересів, наших хво­ ріб, терпінь, переживань та проблем до людшш, яка чекає на нашу поміч і співчуття.

"

Ніколи не забуваймо, що поряд із нами терпить людина, не проходімо повз людське горе. Христос нашими руками прагне потішити, оздоро­ вити і вилікувати кожну людину, яка знаходиться у терпіннях.

Вчімось від Христа, який казав: "Прийдіть до мене всі втомлені й об­ тяжені, і я облегшу вас". (Мт. 11, 28).

6

ЖОВТЕНЬ

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ

ПАПА

ЇВАН ПАВЛО 11 НАВЧАЄ лис1, стовпами церкви, на знак єд­

ності н;.~ш1 йому й Варн;ші правиці, ш.об no1111 йш1ш до ноган (Гал. 2, Отже, Петро-Кифа, якого Хри­ ~тос ·~робив своїм Намісником, Іван, - улюблений учень та Яків брат Господній і Голова Церкви в Єруса1111мі, посилшот1, Савла, що згодоr.1 стане віJ{омий як Павло, і Варнаву 11ро1юві,цувати Христа по­

9).

а загальній авдіснції н 08.07.1?92 р. Святіший Отець Папа Іван Павло

11

продовжу­

вав свої пов•1а1111я про ісрархі•шу структуру Церкви. "Єпископи, - ска­ зав Папа, - є наступниками Апо­ столів і керуюп, Церквою по всьо­ му світу, бо, за с1ювам11 11 Вати­ канс1,кого Собору, "ця Божа місія, яку

Христос доручив

Апостолам,

мас тривати до кінця віків, тому шо Євангелія, яку вони мають зві­ щати, є для Церкви на всі часи ос­ новою всього жи·пя. Тому Апосто­

ли в цій ієрархічно впорядкованій спільноті подбали про своїх на­ слід1шків. Вони, немов у завіщшші, переказали споїм безпосереднім співпрацівникам довершити служ­ бу та утвердити ними розпочате ді­ ло, доручаючи їм, щоб дбали нро ціле стадо, в якому Святий Дух по­ ставив їх пасти Церкву Божу" (Дек­ рет про Церкву, Ч. 20). Тому, чита­ ючи АІюстоm,ські Діяння і По­ слання Апостолів, довідуємось, як у Єрусалимі та в інших містах Апо­ столи вибирали собі співробішнків для звіщщ1ш1 Євангелії та керів­ ництва першими хриетиянськ11м11

громадами. СвятиЦ Павло визнає, що Яків, Кифа та Іван, які вважа-

ганам .

Після Єрусалимс1,кого Собору Апостоли 1111силаюп, до АІпі­ охії,крІм Савла і Варнави, ще дnох: Юну, ша~юю Варсавою, і Силу, щоб 11ош1 були проповід1111ками між братами (Дінн. 15, 22). Зюдом вшшю1а нотр;:.Уа 11аз11а•11пи ще ін­ ших с11івробІ'nшків. Тому Апосто­ ли, "щоб місін, їм дору•1с11а, мала продовження і післн їх смерті, по­ ни, немов у заповіті, нсреказали своїм снівробіт1111кам новср11111ти службу та утвердити

шш 11 роз~ ю­

чатс діло." Таке безперервне

спанкосм­

ство має свое піJпвсрджешія у тво­ рах

перших

мешшків:

хр11сп1ннс1,ких

пись­

св. Климента, Тиртулу­

яна.

З що

ц11х

свіJнщтв

а1юстош,с1,ке

довідуємося. спадкоємство

прояшшсться у двох вимірах: кср­ мува1111і і нав•1а1111і, бо, як каже Со­ бор, "серед 11айголоu11іших повш11юстсіі с1111ско11ів с 11ро11овіJ{ь Євцн­ гслії. 801111 кермують своїми 1іові­ рс111111r.ш 11омісш1r.ш Цсрквам11, як Христові намісники і посли. (Дек­ рет нро Церкву. Ч. 25)".

•

ЖОВТЕНЬ

7

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ

•

СЛОВО БЛАЖЕННЇШОГО МИРОСЛАВА ЇВАНА КАРДИНА1ІАЛЮБАЧЇВСЬКОГО З НАГОДИ 100ЛЇТТЯ ЗАСНУВАННЯ ЗГРОМАДЖЕННЯ СЕСТЕРСНДМ цей народ, що праведників має, щасливий ставити собі за приклад до наслідува11ш1.

на яких може глядіти і Сьогодні ми святкуємо

пам'ять століття оснуванш1 ЗІ'ром~:щжс1шя Сестер Служебниць Не­ порочно Зачатої Пречистої Діви Марії і йою праведного основника о. Пралата Кирила Сі.нец1,кою, який саме 11еред сто роками поклав по­ чатки.під розвій того З1·ромадження, яке ширить Боже Царство і чи1шть стільки добра серед синів і до•юк вс1,01·0 нш1ю1·0 народу ·1ут у нашііі бать­ ківщині Україні й по всіх наших поселе11ш1х . Ось слова друІ'ого правсдннка, ісповід1111ка віри - Перемис1,кого вла­

дики Йосафата Коц11Jювс1,ко1·0 про о . K11p1iJ1;.i Сілс1~1,кого: "Це свнщенник Богом даний нашій нровінції. Людина ашеJ1ьської доброти, нростеш,ка, покірна, любить все добре і поширює його всюди, куди може, без оглнду на труднощі. Усіх ближніх, а передусім своїх парохінн, любить, як свою власну душу: пра~ц.овитий, сумлінний, скромний, убогий, здержливий, витривалий, готоnИй на все, чого вимагала б від 111,oro Божа воля й Божа слава. Одним словом, це праведник, муж Божого духа, що дастьсн нам як

взірець христшшського правед1юго, свято1 ·0 ж11тш. Де душпастирює, всюди підносить своїх парохінн у релігіііному і національному житті. Всюди дбає про красу Божих домів, основує братства тверезости, стара­ ється за матеріяльне піднесешrн п::~рохія11, працює в читальнях, пр::~цює й пером ... Найвизначішою йо1·0 •1ес1ютою - нісля любови Бо1·::~, це любов до своєї нації, сво<::ї батьківщшш, любов своm н::~роду, цього між н::~1ш1ми ближніми наіібі.ньшого, наіінершого нашоІ'О бJ111ж111,01·0. Цн йою любов була однак так сшн,110 і так всебі•шо 11а Бо · 1і основана, така •шст::~, така

безкорисна, а така природна, що на неї, нк на незем1іу нерлу, мусіло згш1нутись і Пресвяте серце нашою Снаснтеш1 і за11латшю за неї щедро, не тільки йому самому, але і всім нам, бо дало йому - тому нашому галиць­ кому свнщешшкові велику ласку стати ос110вш1ком двох, перших у на­ шій Проuінції, монаших Згромаджеш, цебто кон!'регацій, опертих на дусі церковного права, а саме: З1·ромадженш1 Сестер Служебниць Пречистої )Jіви Марії Непорочно Зачатої в Жужелі, і З1 ·ромадженш1 Сестер Святого Иосафата Обручш1ка Пречистої Діви Марії в Цеблові ." · Покійного отця Кирила Сілецького високо цінив Сл_уга Божий Мит­

роІU>лит Андрей Шептиц1,кий і свнтої пам'яті Патріярх Йосиф до тої мі­

ри, що були переконані в ТОІ\1у, що треба роз1ю•шп1 нроцес беатифікації і канонізш~їі ц1><>1·0 нашо!'о в11зна•11101·0 1·ающ1.ко1·Q свящешшка. Цю поста­ нову 11рийшш і Сшнщ Є1111ско11ів Украї11с1,кої Греко-Катоющької Церкви, який уважає о·щн Сінец1.кою 1-іюшм 111юс1 1ав11 ·1ут на зем11і . До отцн Ки­ рила Сілецькою 1юв111111і шн:катн особJІІші 110•1у1тя 1щн•шоеті і 11а.ші укра­ їнські Отці Сш1езіш111 бо 1101-;ііі1111іі оте1~1, К11р1рю нер:.~з·їхав до Італії до міста Торіно, щоб стрінутися зі сшп11м о·щем Іваном Баско і його духов­ ними синами . Ві11 11ерш11й 11ш111сав в украї11с1,кій мові к11ижечку-бі01·ра­ фію про цього великою сnнтоІ'О і в11хоu1111ка І\ІОJІОді, він кріпив свого духа

8

ЖОВТЕНЬ

місіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ с~ед синіn святого івана Боско, і напевно цс:fІ факт, що маємо у своїх ря­ дах українських От1~іn Салезія11 є ово'Ісм мо;111т1ш і нраці та rюссрсдниц­ тnа перед Богом Слуги Божою отця К11р11ла . Та n особливий спосіб повшші збсрі1 ·ап1 живу пам'ять і вірність до

спадщини отЦя Кирила Сілец1,кого отець Пирох і вірні 1~1,ого села ~уже­

ляни де жиn, МОJІІ'"СЯ, ді;ш і працював rю~.;ійний отець Кирило. Іхнім обов'язком є берегти віру батьків ваших, стояти вірно на сторожі нашої святої Української Греко-Католицької Церкви, не давати себе заманути ніким, і дати особливу ·піддержку Згромадженню сестер Служебниць Не­ порочно Зачатої Пречистої Діви Марії, яке оснував отець Кирил~аме у цьому селі, точно сто років тому, у празник Успсння Богоматері. Яка це ослика благодать для всього українського народу, а голоmю для жителів Жужелян, бо саме із зерна посішюго руками отця Кирила nиріс великий урожай З1·ромадження, яке нараховує вже сьоюдні майже 800 членів, які працюють не лише тут в Україні,;ше і n Пш1ьщі, Чсхословач•1ині, Югос­ лавії, Німеччині, Фрації, Англії, Італії - у Римі - n Канаді, n Америці, в Бразилії, в Аргентині - словом, вс.юди де стунала українс1,ка нога, так за ними ішли Сестри Служебниці і сішш с;юво Христової істини і благові­ сті, опікувалися сиротами, катехизували наших дітей і старших, працю­ ючи у шпиталях, сиротшщях, і старечих домах. Сестри Служебниці ве­ дуть і школи, стоять до услуг високих церковних достойників, догляда­ ют1, наших семінаристів, і тут приємно нам n особливий спосіб згадати, що Сестри Служебниці доглядали питомців Духоmюї Семінарії у Львові до 1945 року та й роблять це по сьогоднішній день у нашій Папській Ко­

легії Святого Йосафата і Малій Семінарії у Римі. Скільки сnящешшкіn

вийш;ю завдяки вашим молитвам і вашій оніці! За все це в імені нашої Української Греко-Католицької Церкви скланаю я Вам найщирішу і най­ серде•шішу подяку. Нехай винагородить вам ГосподІ> сторицею, добрими і святими поклика1111ями, спр:.~вжніІ\ІІІ :.11юстшшми є.1щости, які ширити­

муть Божу науку не лише тут у Захію1ій Україні, алЄй по всіх усю;щх на­ шої розлогої батьківщини аж до краю землі. Дійсно, можемо повторити с;юва Хр11стові: "Не бійся, мале стадо, бо вашому Оrцеві подобалося дати вам царство" (Лк . 12, 32), бо з малої горс­ тки дівчат, які зібралися кругом О·щя К11р1ша Сілецького виросло най­ більше жіноче Згромадження Української Грско-Катод1щ1,кої Церкви. Чи не є це для Вас, Дорогі Брапя і Сестри - особливішою спонукою стояти вірно на сторожі своєї рідної Греко-Католиш,кої Церкви? Чи це не повин­ но ще більше заохочувати Вас пома1·ат11, а то і uаш11м до•1кам·стаnати •1;1снами цього Згромаджсшш, яr..і йду•ш дорогою євангельськ11х рад убо­ жества, послуху і чистоти, будуп_, служити своїй Церкві та Народу, стави­ ти кращі ос1юnи під їх майбутнє жнпя! А дшmячис1, на сто років прове­

деної праці, ми, Преподобні і Доро1·і Сестри, хочемо зложити разом з Ва­ ми Всевишньому Боt)' ослику подяку за всі ;1аски, які Вам і через Вас уді­ лив нашому народові Триєдиний Бог. Послухайте слів святої пам'}пі Слуги Божого Митрополита Андр~я, які він вам писаn перед 50 роками: "Ваша праця у всіх захоронках пршюсш1а 1авжди правдивий хосен ду­ шам, бо Ви працювали над молоддю, а пр~.цюnали щиро і з п 1сnятою, примішоючи до тієї праці найліпші прИІЩИІіИ і nci засади Євангелія. · Згадуючи Вашого основника отця Пралата Кирила Сілсцького, не можемо поминути великих заслуг, які положив для Вашого Згромаджен­ ня чин Отців Василіян, а передусім отець Єремія Ломницький, ЧСВВ, який через доnгі літа був духовним нровіщШІ\ОМ вашого Згромадження,

ЖОВТЕНЬ

•

9

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ що науками, реколекціями та проводом новіціяту МОf'У'ИЬО причинився до розвою Згромадження і до надання йому питомого духа . Подібні вели­ кі заслуги має для вас і отець Арсеній Лозинський, ЧСВВ, що скодифіку­

вав ваші правила, як рівнож і отець Йосиф Схрайверс, Редемпторист,

який примінив Ваші правила і конституції до кодексу церковного права .

Qце Ваші духовні Отці, про яких Ви повинні пам'ятати у своїх молитвах повсякчасно!

Великою окрасою Вашого Чину є Слуга Божа Мати Йосафата Горда­

шевська, яка відзначалася rеройськістю чеснот, і всі ми молимо Бога , щоб невдовзі вона була проголошена Церквою Блаженною і Святою. Дійсно, глядячи очима історії на пройдений столітній шлях можемо сказати, що Христове зерно вродило в сотеро. Нехай ці святкування бу­ дуть для Вас, Преподобні і Дорогі Сестри, за.охотою і спонукою до даль­

шої апостольської праці, до плекання чеснот і святости. А український народ нехай пам 'ятає, що монастирі, чини , згромадження є запорукою Божогр благословення. Нехай пам 'ятає, що християнське життя і молит­ ва - це. перша найкопечніша і найос1юш1іша підстава для нашого спасін­ ня. Нехай пригадає собі українській народ це факт, що коли наші мона­ стирі і духовні установи були наповнені добрими і відданими ченцями і черницями, то була сильною і процвітаючою наша Церква . А всі ми як Церква, свята і непорочна, бажаємо не лишень спасіння Ваших душ, але працюємо і для покращення зовнішнього і матеріяльноrо життя свого народу.

Нехай ВсевиШ!Jоій Господь благословить з висот Згромадження Се­ стер Непороч1юrо--Зачаття Пречистої Діви М<~рії, і всіх синів і дочок на­ шої Святої Церкви, і нехай дух отця Кирила Сілецькоrо, Ва ших Духов­

них Отців і Матері Йосафати Гордашсnської перебуває з усіма Вами.

Амінь.

Виголошено у церкві

Святоонуфріївського Монастиря, 23 серпня 1992 Р.Б.

10

ЖОВТЕНЬ

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ

о. В. Дрібненький, ЧСВВ

ВОЗЛЮБЇМ ОДИН ОДНОГО ЩОБ ОДНОДУМНО ВИЗНАВАТИ

ПРЕСВЯТУ ТРОЙЦЮ У цьому кщюткому. діалозі масмо дві 11ажшші іі щштама1111і р11с11 Божсствс1111ої Літур1ії. Ім ТJJсба щшс1~ят11т11 окрему yna1y, бо тут їх 11с1·1..-о можна з11схтуuат11 як нсз11ач11і цсрсморіяль11і р11туаш1. По-перше - це Христовий мир, що його 11астоятеm, чи 11редсідник лі­ тургійного збору уділюс всім у•шсш1кt.1М. О 1 1евид~ю, це 11е с тіш,ки його особисте побажання - він це робить від імени Христа. Це той мир, що йо­ го в своїй передмові до учнів Христос так дбаіІлшю нідкреслюс нри уста­ новленні Пресвятої Євхаристії на Тшїнііі Bi.:•1epi:. "М11р 1шшшо вам, мій мир даю вам; не так, як світ дає, даю вам його". (Іван 14:27) "Мир вам!" це теж перші слова Воскреслого Христа, кош1 він кіт,ка разово з'являєть­ ся своїм збентеженим і 11ереляка1111м у•1ш1м. Цей самий Христовий мнр з•1аста таїнствешю надасться теж у Боже­ ственній Літургії. Це всім нам треба вновні осві;tомити, коли беремо участь у Службі Божій, для власного .цобра й користі. Всі бо ми в теперіш1110 пору загального напруження щора3 частіше від•1увасмо нотребу справжнього миру.

Одні пошукують за ним в наркот11ках, нру1·і ХОДЯТІ> до психшюгіn і психіятрів. О•1еnид1ю, ц1,ого Хр11стов01'0 миру світ не може нам дати.

У згаданому лі1ургійному дішюзі ні;tкреслюст~б1 ще один нреважJІи­ вий елемент потрібний до гі;щої у•1асти у Возношенні ІІ<ертви, що не­ вдовзі мас прийти - а це справжня христюшс1,ка взаємна любов. Звернімо уn:ну, як сиш,110 Христос пі;~кресшос що взаємну тобоn на Тайній Вс•1ері. "Як мене О1·ець возлюбив, так і я возлюбив вас. Пробуuай­ те в моїй тобоuі ... Нопу заповідь даю вам, щоб ВІІ любшш ощш одного. Як я пощобив вас, так щобіт1, і ви од1111 оюю1·0! По т<_)му всі знатимуть, що ви мої учні, коли матимете тобов од1111 до одною". (Іван 15:9; 13:34-35). Оцим Христос виразно й рішуче Зі.1Зна•1ус, що справжня й дієва вза­ ємна шобов є специфі•шою й притаманною умови11ою нашої гіщюї уча­ сти в його таїнствс1111ім Возношенні )І(сртuи. Тому в Божественній Лі·1ур1-їі виразно з;нначусп,ся, що ця любов ко­ нечно потрібна у визнаванні нашої uіри у Пресвяту Тройцю, Єдшюсущну й Нероздільну. . Цю істину проповідує Св. Єва111·с1111ст 111:.111 у своему І-ому Посланні:

Кожен хто тобип" народнвс}( від Бога і знас Бо1·а. Хто не mобип" не піз­ нав Бога, бо Бо1· - тобов ... хто пробуває в люfІові, той 11робувас в Бозі. і Бог пробуває в ньому. (4:7-8, 16). . У єuхаристійній молитві на ТаПнііі Ве•1ері Христос /\ІОJШТІ>СЯ та~ до Небесною Оrця: "Or•1e! Хо•1у, шоб ті, якнх ти н:~в мені ... були зо мною й бачили мою славу, яку п1 був дав мені, бо во:~тоб1ш сси мене 11срсд засну­ ванням сві·~у ... Я їм об'явив твое іІ'-t'я, і буду об'sшшпи, ш,об любов, якою

ти возшобивмснс, ЖОВТЕНЬ

u них була,

і я в ннх". (Іван

17:24, 26).

11

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ Ос1, маємо ще оцин аспект боюсловс1,кою нрислів'я: Мрссшпа Тайна Євхаристїі творить церкву. Справжш1 христшшс1,ка взаємна любов с кон­

ституцііІним і суттсв11м елементом і Прссвнтої Євхаристїі і Церкви. Отже, з ц1.ого бачимо, що мир і любов - І\е го1ю1111і риси так Боже­ стnешюї Літур1"Їі, як і хрисп1ш1ською життя взагалі. Тому св. Апостол П~nло ось так старанно й n11мовно нас ншюумлнс: "Вдн111іться, отже, як Божі вибрані, святі й любі, у щ11рс мшюссрщ1, доброту, смире1111іст1" ла­ rіднісп" довготерпсливісп" 11срсносн•111 онн11 01щого й нрощаю•ш один одному юасмно, кот1 б хто r.1ав на кою ..:каr1у. Як Гос1юд1, простив nам,

т<~к і ви нрощайте. Н;.~д все 1~с вт1111іп, тобов, зв'язок досконалости, і хай панус в ссrщнх ваших м11р Хр1н:т;.~, но я..:ою ви були поюшкш1і в ному тілі, і буд1>1·с 1щн 1 111і". (до Кш1. 3:12-15). Це підкрссленш1 миру й юасм11ої любов11 у Божествснній Літургії являє н<~м дійсність Божого Царства, r1рою1юшс1111ям якого Служба

не­ од­

ви ­ Бо­

жа починасться.

Ми•м<~смо стародавній (111111і вже майжt: ці11ковито зибутий) ЗІНІ'tай, коли нідчас Великою Пос1у розсварені сусі.1111 себе взаємно перепрошува­ ли, зики приступали до Святих Тайн. Цей зви•1ай ос1ювщшй на нистанові Христа: "Коли приносиш на жертовник твій дар і там згадаєш, що твій брат мас щось на тебе, зостаn

перед жертовником твій д<Ір - піди, 1юмирисн перше з твоїм бр<~том, і то­ ді прийдеш і принесеш твій дир". (Мат. 5:23-24). Ця наста1юва Христа н<~бирас особливішої ваги в Службі Божій, в якій ми прююсимо__яе свій д<~р, але т<~їнствсшшй Дир Uілоп<1ль1юї Жер­ тви 1шшого Спасителн.

НАМЇРЕННЯ АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ НА ЖОВТЕНЬ (Закі11•u•1111я. По•1. на

n

2 стор.}

цjjj с11ту:щїі

n Цсркuу "uкл1111юютьсн" ССКТІІ , а сус11і.%ІІі пробJJСМІІ ІІ<ІМШ'<НОТЬСЯ "розn'язат11• через tюni ідсо.~огїі, 11шї•1астішс 11с u дус1 Цсрко11 . Пр11 цьому uсьому люд11 ОІІеJ>ТО трнмаютьсн uладІІ . (\ ДСЯКІ 'ІІІІІНТЬ сщюб11 зміІІІІТІІ сус11і.%ІІІІЇІ лад методом ІІ<ІСІІЛ.1Я. Пана іоа11 Паuло 11 багато •1асу щ111сuн•1ує 11рt~!tсчим Піuде1111ої Амср11ю1, 11аз1шаю•111 її "ко1п1111с11том mщїі" та "Цсркuою миіІбутньоrо". С1,01uд111 о Піuде1111ііІ Амср1щі щюж1шає

44

відсоткіn катол11кі11 сuіту. а на порозі треп.ого т11ся•ю. 1іття там 11арахоnуnат11мсться

50-52

ВІДСОТКІІІ като1111кіn . Це СХІІ.'ІНЄ до надїі та ОІІТІІМізму. М11 с сuідкаМІІ D3ЖJlllDllX перемін , ко­

ЛІІ стара Цсркnа Піодсшюї Амср11ю1 пробус 1111р11ат11сь

:1 ізо,1яцїі і простосуnап1ся до 1юш1х

часіn. Немає іІ 11аПмс11ш11х сум11і11і11, що ця Цсркuа пс1•..:ж1шиє процес обноu11, яю11ї і11кол11 11ос11ть 11сперсдба•1е110 бурхл~ш11П характер і ~юже бут11 11сзрозумітш здалека. М11 ІІС І\.ІОЖСМО зал11шат11сь бшїдуж11м11.

KOJlll мі;11,1їо1111 людсП, які , як і МІІ, відкуплені

Хрнстоuою кроLІ ' ю. r1рож1шають без тикоt'О 11отріб11оt'О ; \!ІН душі зншшя Бож11х 11раnд. Пр11

цьому 11іко.~11 11е: можна забуuап1 11ро 1юстііІ1111іІ зактtк І1а1111 іuани Паnла 11 до 1юоої єuа11rелізш1jї світу. де nідкр11ттн ХJJІІСТІІНІІСІ,КОГО коріtІІІН та І'ЛІІбІІІІІІОГО відІІОUJІеІІІІЯ суспіль­ ств.:..

У Піnдеш1іІі Амсрtщі, де 1~;щзu11•t;1іІ1ю яскравіше, 11іж деінде n11сту11ають осі соціальні і

nоліт11ч11і проблеми, 11адзо11чаіІ1ю 11собхіц11а 1100:1 сuа111'Слізи11Ія, яка с11р11ят11мс rлнбшому розумшшо духа Хр11ста, нотрсб !tюцсП і яка 1щсть ноштоuх до розумtюt'О u11рішс1111я ucix іс11ую•111х 111юблем.

Місііінс: З;~ тнх. хто шукис Дороtу, Приuду і Ж1птя, щоб 11щ tІОКJ>ОІІОМ Прсч11стої Ді­ в11 Марії nідtШІЇТІІ мсту ЖІІТТЯ та духо111111П МІІр у ХрІІСТі.

Наше: За 11омі•1 і 011іку Прс•шстої ДіutІ Марїі у сщ>~шах 11обудоu11 uі.1шої Укриї1111 та духоDІІОІ'О nіДІІОШІСІІІІЯ tt:ПlJOГO украінськоrо 11щюду.

12

ЖОВТЕНЬ

місіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ

о. Дам 'ян Богун, ЧСВВ

ПЕРШЇ місіОНАРі ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ (Продов.Jю!1111я. Поч. в № Sj

І•

сусощ 11(0 "рийшов на світ врнтувати тодей, створених на образ і 110добу Божу. від ншшольс1,кої жорстокої неволі, жаль було тих, що були ЮjJОНІІі Божою с;юва, якого не мали. Отж Він, з тих учнів, що жадіб­

но c11yxaJ111 всіх Його наук, вибрав 12. Післав їх та пав їм місію нести всім

народам Його слова, Його науку, - зробити всіх Його у•шнм11. Нав•нп11 їх, що Бог с нашим Ощем, а ми - Йою діти. Він по-батьківс1,кому тобить нас і хоче, щоб ми. Його діти, буш1 разом з Ним ш.шіки щасливі . Це запа­ товало і поривало людей. Сло.во Боже І"оріло в їх11іх нушах нш1к11м во111ем, жанобою доо1ії11 те, що Ісус обіцнв. Яке щастя бути навіки в номі Небесною О1·ця! Бути 11авію1 сві.11о~шм11, що Він нас шобить, навіки з тою свідомістю бути щисшшими . Ц1,01·0 вогню не могю1 погасити ні заш1кувш111я, ні Н()1·рози та зну­ щання, а навіт1> і смерть, бо ті, що rювіршш, були певні, що смерп, на­

ближас юд1111у зустрічі з Небес1111м Ощем. Кож1111іі 1ю1щ11, слаб11е і 1ю1·асас, а нкшо і\ою не ні.І1сш1ювати, · 1101·ас­ не. Так і 11еіі 1ю1·0111, любови горів, внбухав, 1ю11111рювавсн стихіІі1ю, непе­ ремож1ю. Смерть кож1юго мученнка не нр1т1і•1у1шла=-але пі.11сш1юв:.~ла ві­ ру, тоfіов і готовісп, 1юмерт11 за Хрнста, щоб :1 Ним жити. Бую1 й такі, що 11рос11ли ЄШІСКUІІЇВ ДОЗUОJІІІТІІ піти до 11редстаut111ків ВJІ<ЩІ1, ю1штелів хр11стшш і заявити, що во1111 є хр11стиш111, щоб нрнйшпи му•1е1шчу смерп"

Єнискони тике рідко дозво;1ш1и. Чим бі.J1ь1ш1й був 111іт, •1им бі.J1м11е ІШЛОСІ> мучешttюї крові, тнм СШІІ>Ніше росло і ІЮІІІІІрювалось христинн­ ство .

Коли ж н:.icтamt мирні часи, віра ставала буденним явищем" 11арод­ жуват.1с1, баіідужіс11. і незаінтересовш1іст1, Божими справами, справами своєї душі та свого ві•ІІІО.J'О щастя. Бі.Jн.ше .ув:.~rи приді.J1ююс1, земному з занедбанням щ-1111111,01'0. Ісус МОJІІJВС)J, ридав, благав в Олив11ому саді, а

апостоли байдужі по Йою юря, e11:.im1. Так :засипало людство тоді, коли

Божі снрави на землі потребув:.~ли :~аінтересу11а1111я та співпраці. Тоді Христос ш1рі1шш розбудІІТІІ ЙОГО ІІОВИМ 1юштовхом-пригадкою

на свою любов, яки символізусп.с}J ГІого Серцем. Треба було нових місі­ онарів, які, як нові апостоли, піш;ш б і проповідувал11 б людям цю любов. Ві11 до цього вибрав, як це вже бу;ю ска:l:.~но в мш1уJюму числі "Місіона­

ря", нобожну монахиню Марію М:.~ргарету Ащ1кок. Во1ш від тою випРє>­ шувалася своєю негідністю, ненр1щатніетю Ті.і Ісус 11а це сказ:.~в: "Я вибрав Собі саме тебе, не1·~щу й непр1щат11у но с1юш1с11ш1 Моїх ниr.1ірів, щоб кожному було зрозумі.Jю, що все це с r.юїм н!лом. Невже ти не віриш, що Я вживаю слабих, щоб засороr.11п11 МОІ)''ШХ? Невже т11 не зн•1сш, що Моя nсемоrут11ість цронw1яєтьсм в J\taJІІtX і в6ол1х нухо~t, щоб 1юшt 11с моrли ЖОВТЕНЬ

13

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ

•

нічоrо припасувати собі? Ісус з'являвся їй із серцем 11а грудях, опромі11е11ім сяйвом, з серця палахкотіло полум'я, вад ним хрест, а кругом серця терневий ві11ок. Хри­ стос вказував їй на Свое Серце і казав: "Оце Серце, що так полюбило то­ дей_, а взамін зазн~с баі1дужости та знсв~111". Тим Ві11 вюшив свое бажан­ ня, щоб люди за И(m.) тобов ш1атили Иому тобов'ю. Спо11укою до того

повинен бути образ Його Серцн, такий, який вона йою ба•1ила. Він сказав

їй: "Блаrословитиму доми, н котрих буде ш111і111с1шіі і по•шпший образ Мого Серця". Чи може бути біл1>ша спонука 1ю•штап1 і1 любити його Сер­ це і мати його перед о•шма, на почесному місці, 11а с..-і11і, в кімнаті? Ще й

інші обітниці дав ісус Христос тим, хто буде віддавати •1сст1> і шану .його

Серцю. Всіх їх на•шсш1смо цвш1щщнп" але це не всі, бо єпископ Іотсй твердив, що Христос дав Своїй внбрш1ііі і 11овіре1111ііі ще бш·ато інших обітниць, але всіх їх мож11а зібрати до двшш11цят1>ох за1·альноприйнятих. Ось ВОІІІJ:

1. Дам ім всі ласки, котрих потребують, щоб могли точно виконувати обов 'язки свого стану й

2.

mu1tt

осягнути щастя.

Зішлю мир в їхні родини.

З. Буду їхньою потіхою у всіх смутках і турботах.

4. Буду іхньою охороною в житті, а особливо в час смерті.

5. Щедро благі?словитиму кожен іх почин та працю.

6. Грі~шшю; :тайдуть у Моє,1у Серці джерело та безмірне .море Jvшлосерt)я.

7.

8.

9.

О.х11ло11і душі стш1ут1, ривнивu../ии. Ревні душі скоро дійдуть до високої досконшюстu. Благословитил1у до.мц. в кompLLX f'іуде вивішений і почита­

п ий образ Мого Серця ,

1О.

Священникам r)ам ласку вести

r)o

покаяння навіть най­

більш закаАtенілі душі.

11. імена тих, що nmLшрюют1, це набоженство навіки бу­ дуть записані в Моєму Серці.

12. У вияві милосердя Мого Серця оuщяю, що Моя всемогутня любоrі дасть лао.у всі..4-t тим, що приступатимуть до св. Прича­

стя в перші п'ятниці .місяця вщюдов.JІС дев'ятu місяців підряд. Вон~не 11щ1руть без Моє/· лас1.:и, ані бе3 прийняття св. Тайн, бо Моє Серце буде певним прибіжищем для них у цій останній хви." . ЛиНl.

Ось слоnа ~амого ісуса Христа до св. Марії М:.1ргар<:ти Алнкок, місіонарки любові Иого Серця.

~

.

14

'

: ,....

•'

..

..

" Далі 6удl~ .

· ·---- - ·-

. ··--·

ЖОВТЕНЬ

- ----------

•

Я БАЧУ КРАСУ, ГАРМОНЇЮ, ВЇДРОДЖЕННЯ ... я бачу

кра~у, гармонію, життя, енергію в атоІ\Іі, в ві•шоІ\Іу кружлянні

елсктронш навколо ядра.

Я бачу кр;~су, гармонію і здатність об'єднання двох ато!\tів водню і

. одного

- кисню,

щоб створити воду.

Я бачу красу, гармонію і зн:.н11ість нр11•1астн 1101111; яка ІІОJ!_асп,сн для життя всесвіту, яка поділнстьсн дю1 росшш, твир1111 і 11ю1щ1111. Ії :щатність стати 11ьодом і шшаровувати в повітрн, нанатн 11а :JC!\ІJIJO у форІ\Іі сніІ)', роси і дощу ... і завжди відроджувати жи·іїя. Я бачу мноюrра1111ість росщш, •1ую занах11 ро~кіш1111х квітів, їх здат­ ність творити степи, ліси, прикрашати Всс~.:віт, замашовати очі. Бачу їх щедрість у тому, що вони дають свої фрукти длн звірнт і rпа~шш. Вони ж щедро подають хліб насущний для люншш. Я бачу співжиття мурашок, працьовитість бджіл, їх здатність завж;(и починати від ні•юго. Бачу rюслушного коника, якнй смиренно п1111с воза та оре землю під .лауку rоспод:~ря. Я ба•1у лс1·кс мерсхті1111я різнобарвних метеликів, їх поцї.rr1нки з квітками n пошуку :ia нектаром. Чую і м1шуюсь співом пташок.. .

• Тре.ба мати очі і ба•шти, вуха й чути, серце й ві;(чути, красу і відрод­ ження, яке охоптос нас звідусіш •. ЗнІ\Іа r.н111у11а, весна нр111юс1п1, літо. тепло . В нрироді ба•шмо зв'нзок, щш•1:~стн, с11і11кув:~нш1, любов, жнття,

ЩС/\рісп" 1юсвя1у одною сства іншоr.1у. Такнм ч111юr.1, житп1 ностіііно ві.цроджусп,ся. Вже у природі доб:~•1асмо рс11і1·іпн11й зв'нзок між усіма єства!\111. Релігія ·· це нкраз і є зв'н:юк . Можсr.ю сміло сказати. що прирона · це рслі1·ія, зв'я:юк усіх істот u нанрнмку до вссохо111юї 1·ар!'>ю11їі. Кшш споглянаємо природу, •ш не зроцжустьсн у нас 111па11ш1, •111 не іс11ус нкась вища духовність, шо тим всім ксрус? AJ1c якос1, люд1111а як розумна істота того не спостерігає, або навіть запсре•1ус те, що нсмоЖJшво заперечити. Сказано було: "мають 0•1і - не ба•~ать; м:~ють вуха - не чують; !\1ають серце - не uід•1увають" (Пор Мр 8, 18). Вже псалмопіuець юворив: "Безумний ка­ же в своїм серці: Немае Бога" (Пс 53, 2).

Дійсно, духовість, краса, відродже1111я сностсрігасться у всій нрироні. Треба тільки відкрити 0•1і і 1юба•11п11, ві;(К\ШПІ вух:~ і 110•1ути, вийти з

вузькою простору ідеоло1"ії і відкр1п11 розуІ\1 длн uшрокнх горюонтів у пошуку бутrя, сказати віш,не шю1хет11с "так!" ню1 всісї 11равд11, яка об'яв­ ляєп~ся у багатстві свосї м1ю1·ш·рашюсті. Духовість, краса, віJ1ро11жс111ш об'нвшноп.сн 1ю-особшшому у таїнстві людини .

Я ба•1у в лююші обра3 і нодобу Божу. Ба•1у в Jіюю111і 11сm1к11іі дар сво­

боди. Свобода, нка 111шшшст1,сн у сш1і J\)'J\11-:11, уш111, ш1а11у, мови. твор•ю­ сті, любові, усміху . А •юму ж її немае в моmпві'?

Я ба•1у в лющші с11роІ'>юж11ість с11і.Jікува11101, ро:шо1ш•·З Боюм. Це дух людини, що під1юситьсн до БОІ·а, а Бог 11р1111113ус11,сн но людшш, стас по­

дібний до неї. Слово Боже стас ті.JюІ\І і ж1шс між нам11.

Я бачу жи-п-я, л"юбов, зокрема в тому, що ісус нас з~сднав з Отцем.на-

ЖОВТЕНЬ

15

віки. Він

- наш

брат, разом із ним ми можемо молитись до тою само­

ю Отця і кликати: "Авва 0PJe!" Молитис1, "Огrе 11ar1(. •

Я бачу мо1ут11ість Христової Пасхи, який через страждання доходить до брам Пекла, щоб усе перетворити. псвіттпи світлом життя і Воскре­ сішш. Воскрссншн - моrутність, яі<а все віщюджус, бо Христова сила - це на. ша псрсмша. Ви, що в Христа хрестш111с1" - у Христа одяг11улись. Як ми одяшул11сь у страЖJ1а1111я, то й •1скс1с нас рщ11сть і м11р Христової перемо­ ги. Христова Пасха - це наша надія. Це зародок нашої остаточ11ої пере­ моги.

Я від•1увшо шщух Святого Духа в історії одиниць і суспільства. Я бачу провидінш1 Свнтою Духа, який ож1111Jшс і 11одає свої дари дш1 тих, що увірували і хрестиш1с1, во ім'я Отця, Сина ... Від•1уваю, що Святий Дух все нід11овлює, всім дає жиїїя, з однією умовою. щоб одиниці і народи дали себе ним вести . Я ба•1у Божу красу в людині: в співі дитшш, в ен·rузіазмі молоді, в шо­ бовt подружжя в досвіді старших. Б~l'ІУ віру 11аших старших б:.~бусь і діду­ сів, · які 1юхш1ені віком, трудаІ\Ш і стражнашrями, шепотять по церквах МОJШТВИ.

Чому не добачаємо відродження в діто•1ках, в молоді, в і11телі1·е1щії, в ·

праців11иках і в пенсіонерах .. ? Чому не можна ба•шти духовісп" красу, відродження, воскресіння в нашій молодій українській державі? Україна дійшла до брам Пекла, в до­ вголітній тюрмі народів. Все пережила, все перетерпіла: каторш, випшн­

ня в Сибір. Бамо її синів повмирало як жертви терору. Багато її синів переслідувано, засуджено, помордовано. Настане нове не6о й нова зе.мля, але тілью1 нід од//ісю у"11овою, що6 ,ни 1~лекал11 надію, а ніколи //е новерта­ лись назад, як :JICltдu в сшюйській І/)'СІ1lІ///і, кол11 ОІ/лакувал11 за сг1111етсько10 l/116уле10. В11зволе1111я .має свою ціну, дює свої ne.111///)"ti l/jJ0611 й с11окус11 но­ вертати 11азад. Треба Украііtі Мойсеїв, щоб постій110 І/fJ!Ігадувати ііі, що дорога зав.J1сди 61/еред ... в надії; в любові. в 111e1m11.11ocmi... Ві.дrювідаль11ість

-

на всіх нас. Ми пою111ка11і бути творцями нової іс­

торії, ново1·0 суспільства. нової держави. інші що наіібіш,ше можут1, нам доІЮІ\ЮІ·ш. ВіщювіJщлr,11ість за відродження і наш кращий світ залежить від нас! Чому не доба•1ати потреби відродити центри духовості - монастирі? Монастир - це енергійна станцін, яка освіттоє країну. Коли бажаємо ос­ вітлити країну, будуємо стави - станції. Мон<~стир - це станція. Тут треба сnітоnій воді стати, зупинитись. Зовнішнє земне жипя зупиняється у му­ рах монастиря, а до нього входит~, ті.тн,ки те, що необхідне, щоб наповни­ ти цю станцію мудрістю. Таким чином, монастир перетворює сприйма­ ю11у порушальну силу, яка приход11п, від світу своєю мшштвою, і віддає д.ІJЯ суспі.т1ьства енергію, духовне світJІО. Електрика скоро біжить, але вона nитnорюється у станції. Те саме дісп.сн з е11~.:р1·ісю нуха. Тож, якщо хо•1е­ мо освітлити нашу Україну духошшм cuiтJJ0/\1,.тo не можемо забут11 за ду­ ховні стщщії - монастирі. Монастнр за порівнянням П Ват11к:.1нс1,кою Собору подібний до "роз­ садника ЦJІН будування християнською нарону" (Пристосоване Оновлен­ ня, 9). Без розсади юді й думати нро красу квітів, юді +і ·мріяти про щед­ рий урожай.

Як природа відроджується весшншм і літнім теплом, так і держава

16

ЖОВТЕНЬ

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ відроджується світлом і теплотою Св. Духа. Природа перебуває у повній гармонії, в спілкуванні всіх істот, створюючи пречудов)І>симфонію світа. Суспільство - це причастя вільних осіб, здатних до ще вищої гармонії й симфонії, але при умові вільного спілкування, постійного пошуку правди, добра, любові. Суспільство, як і природа, тим багатше, чим різноманітні­ ше. Всі повинні мати право на існування. Але найбільше таки треба світ­ ла, енергії. Віримо, що тим світлом можуть бути монастирі. Отже, вони не тільки мають право на існування, але й потрібно, щоб і розквітали. Треба також ідейних і посвятних молодців, щоб їх заселяли. Треба провідників, щоб їх вели. Адже Христос сказав: "Жниво велике, а робітників мало". Це на благо всім!

о. Діонісій Ляхович, ЧСВВ

ВЇРИТИ В БОГА за щастя і радість - мати можливість вірити в Бога Оrця, в ісуса щ. оХриста, в Духа Святого. У се житrя наповнюється тоді великим змістом, несе в собі на­ дію, безнастанно сповняється довір'ям та силою.

Цей журнал також не повернувся б до своїх читачів, коли б щастя і радість християнської віри не підштовхували християн усієї Церкви до того, щоб д~nати свідчення про неї. Це означає, що Церква безнастанно

проповідує Ісуса Хgиста, так, як перші Його у•ш!, Апостоли, які пригляда­

лися до НьоІ'О та-Його слухали. Отже, вірити в Ісуса Христа

- це значить

прийняти Його як Бога, бути глибоко переконаним у правді, яку Він про­ повідував, наf1агатися наслідувати ЙоІ'О. Вірити в Ісуса Христа і Того, який Його послав, - це значить - бути ~відомим щодо Його любові і віддавати Йому самого себе, підкорятись Иою вимогам, так, як найкраще розумію. В цьому ж підкоренні людина вба•1ає правильну розв'язку свого житн1, отже, і щастя, і вічність, людина

також переконується, для чого жити.

.

Віруuати - це знач1п1, скеровуват11 себе но Ісуса, Господа нашого; як когось дуже близького нам, хто 11р11сут11ііі у 11а11юму житrі, а навіть за Словами Євангелії, перебуває в нас сам11х : "Якщо хтос1, мене любить, той і слова мої береп-име, і злюбІ;!ть йоІ'О мій Отс1t1>, і прийдемо ми до ньоrо, і в ш,ому закжщемо житло". (Ио. 14, 23). Якщо •1срсз віру підкоряємося Ісу­ сові, то також бажаємо йти з1·ідно з цим, що Бог вимагає через об'явлен­

ня. Бажаємо йти за ісусом, Його наслідувати. "Це мііі Син улюблений, Його sлухайтесь" (Мк. 9, 7). Немає іншої дороги, щоб бути близько Бога і

бути Иому відцаним. "Хто сповш1є волю мо1·0 Оrця, що на небі, той - мій брат, сестра і мати" (Мт. 12, 50). Віра не є лише особистою справою людшш, але її участю в житrі ці­ лої~~спіJ1wюти. Віруюча людина творить з і1111111ми справжню єпність. Че­ рез це будується сні.J1ь1юта віруючих, які вз<.1єм110 до1юмш·ають себе сна­

сати. Отже, віра с :ш1юрукою щаслшюю життя не лише одиниці, але й

всьою народу. Віруючий народ є здоровим і сшіьним народом. Він будує усі діJ1ю1к11 свою житrя на чітких пршщ1111ах, які ніколи не втрачають свого зна•Jснш1. В жипі такою народу на першому місці стоїть "бути ", а це означає, що усі члени цьою народу живуть любов'ю.до Бога і справж­ ньою любов'ю до ближнього. Om:JІCe, віра є основою досконалої л106ов11, а любов єд11а с, в 'я;JІсе усіх в од І/у сі..11 'ю.

ЖОВТЕНЬ

17

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ

СВЯТО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКИЙ і так, на саміїі серсд1ші та 11аїіn11щіїі точці гор11, дещо 11а захід nід 11ав11ьої дсрсn'и11ої цср­ кв11, став у 1834-42 рр. простор11їі і rap1111lr ~1урона1111Іr храм за 11.~ИІІО\І архіп:ктора Мозера, як11Іr у їіого заокруглені 1\юрм11, зі1 ·ра11і з 1ti:111\t окруже1111им, уnів деякі бідсрмарісвські запо­ з11чс1111я. Рішючас1ю 11 1836-37 рр . 1юстаn на 11іш1і•шо-схі;щьо~1у узбі•І'Іі І'Оf>ІІ муроnшшїі 110верховuІі ма11асп1р із 1 ·руб11м11 стіщщ11 на 1111сокіІі 11ід\1урівці з боку скс.1исто1·0 урn11ща та з ІІf>ОСТО\ЇІІЧІІ КСЛЇН\111 lr І 'UСТІІІІІІІІ\111 КЇ\ІІІата~111 . В11111с монаСТІІf>Я ПІІ(JОС.'Іа ще 1111сока ІІJОСТІІ­ кутна ; 1·111і111щи

( 1~3

р . ), а 11а ніІr ПОDІІС І.'·со111:!ро11111ї :1 :ші11 , фу11;1ова11111і ІІСf1 •. І·і11-СhЮІ~І

1Jl'fJl\1itl і U:11>іІІІІІі~.ІЮІІПСІІlІІіJ;І

М тю стирськші корІ/ус

18

ЖОВТЕНЬ

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ

МОНАСТИР У ГОШЕЬі війто~1 Юрком Петрашшщем за

1758

•фоторепортаж

р11нськ11х, щоб rолос11в на всі rор11-дот1 славу "Ясній

Па11і" в ЇІ'Чудотворttііі іконі. Поруч тих rоловю1х будівель збудував о. Мокр1щь1шіі двопо­ верхову rосп1нющю ("rотель") із північноrо боку церкви з восьми простор11ми спальнями, а 1юбі•1 - в1161111 гш1бок11іі колодязь і постав11в заїзн11іі дім під rорою. Справлена 111онасп1рс­ ька ;:iopora іі лісова стежка з пр11дорожною кап.~1щею Пресu. Род1~н11 та фіІ)'рою св. Онуф­ рія, вел11к11іі ово•1с1111й сад на півні•1ному склоні rop11, чернечнй цв1111тар на узліссі, rоспо­ :! :1рr.ькі бу;111111ш і 11кі1щі МЛІІІІ 11~1.1 Лужа11кою заокр\ТЛЮЮТЬ ЦЮ діііс1ю llCCCTO)JOllllbO закро­ ' ; ; '; ,!O'Jfi\' "f•Jf\\-. "Н

!ІОЇ ГО ~'ІІ" 8

no

!І) В•1іfі мнну:ннл СН> РЇ't'І>І.

1Jo Макарій (Михайло) Фл.н~юк. ЧСВВ дає шлюv лю.юдій 1111рі

ЖОВТЕНЬ

19

,"з І і І Jj ІїJ фі і' м •

Павло Ам.ярд

СВЯТИЙ ВАСИЛЇЙ ВЕЛИКИЙ дитячий вік

в

римському цісарстві скарбові й нромисJюві закони в І стол. були та­ кі, що гальмували в особливіший сносіб ро:шиток середніх кш1с. Все ж таки роди, що належали до цієї верстви, мани в тім часі велике значення. Так було передусім у схід11ій часпші римською цісарства, яка не мала, як її західна частина, родової аристократії. Схід не знаu іншої шляхти як ту, що творилася в адміністративних урядовців, відзначених високими титулами і вишколених у дрібничковій етиці. Тож широке поле до діяшщ мали родини з провінції, що вміли з покоління в покоління зберігати суспільне становище і майно . Брак титулів заступали своїми традиціями і в суспільності, де часті політич11і перевороти спричинювали повсякчасні зміни, вони предстаплнли елемент сталий, тривалий бльок. Мали вони великий 1шлив через свою високу науку, адвокатуру, майно,

місцеві уряди. До тих родин зачислюсться ряд визначних осіб, злучених споріднен­ ням або приязню, - два Гриюрії Назіянзенські, Кесарій, Василій, Григо­ рій Нісійський, Амфіла,хій, що в другій половині І стол. вкрили Понт і Ка­ падокію дуже ясним -бЛиском. Коли приглянемось зблизька характерові кожного з цих людей, спостерігаємо на першому місці безсумнівну uисо­ ку інтелігентність і святість; однак шщається, що до тих дарів природи і ласки долучуют1,ся ще й інші, що їх високо ціниться у суспіл1,ному житті: цебто - якби вроджена повага, легкість у приказуванні, чемність у нове­ дінці, принадна простота в слові, вмілість бе:~ примусу і легко переходити до великих справ, - аж до цієї чутлшюсти на красу природи, цієї любови до села, яка на свій є прикметою аристократії, і нкої не зустрі•шсмо в шодей нових, що не запустили ще коріння в рілщо. ~ Предки Василія по бап,кові належали до понтійської провінції. Иого дід провадив там великопанське життя. Оповідают1, нам, що його розкіш­ ний стіл угинався під ди•1шюю. Любов ловів, як побачимо пізніше, зда­ ється була в тій сім'ї наслідцям. Однак була там іще шляхетніша спадщи­ на, а саме - християнська віра. Коли за Діоклетіяна вибухнуло гоніння, багатий громадянин Понту полів все ностраждати, ніж наразити на не­ безпеку. цей цінний скарб. Він утік разом із своею жінкою Макриною, по­ лишаючи свої добра на конфіскату. На щастн глибокі ліси, що вкривали гори Понту, давали досит1, добрнй :1ах11ст. Там то в товаристві малого числа слуг схоронялися обос попру111. 801111 вели тут проп1юм сім літ ма11дрів1~1е житrя, виставлені на змі1111 нір року; але найбіл1,111е тсрніли, як нам кажуть, тим, що не мо1·m1 зустрі•1ап1сн Із соїми ttршпслямн і не ма­ ли приємностей тоuар11с1,кою ж1~ттн, до нко1·0 бул11 11рнз1111•1аснї. Коли б не зручність у ловах, були б uo1111 за11111ут1 з їОJЮду. Хо11а без собак, коней та наганячів і неспроможні 1юлювап1 після нравш1, ді;{ Васш1ін та йо1·0 слуги зуміли, завдяки своїм лукам і стрілам принбати потрібну поживу. Птиці, й передусім груба ди•шна, падали від їхніх стріл в та1ШІ кі.J1ькості, що пі?ніше оповідач, розказую•ш цю подію, був снокушсний ба11ити в цім чудо. І ось так то Провидіннн заховало їх аж но дш1, кощ1 кінсц1, ко11і1111н

20

ЖОВТЕНЬ

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ ~ юв~:рнув 9nом 11оцру1·ам, рів110 второшшм і 11іцваж1111м, свободу враз з їх0 1іми m,і}r;;.;ми .

~<..1J1i~ вош1 с1111а на ім'н Васшtііі, що вибрав собі ддвок:нську кар'сру і

1аJ\1с1ш<.ав 'f Кt:сарїі, столиці Капщ..(окїі, де, :щаст~,ся одержав рівночасно <атснру іk:t.:~tшщтна. Голошсно наіібільші 1юхвшш для його крас11омов1ости, освіти і чес11оти. Гриюрій На:\.іт1зе11с1,к11й буде навіть протнстаn1я·і·и цьою христиншша - заразом рсв1101'0 у вірі й одушсвлсJJ(}!·о 11ршпе1я красного ш1с1>мс11ства, і11шим •111c11e111111i-.1 хр11стшшам, знасп,сн су•1ас­ шм йому, що вваж:.~ли себе обов'нз;~1111~-.111 1111м юрн11т~1. Васш1ііі одру­ -кився з жінкою 1·ід11010 себе. Була це сирот;~, на ім'я Емс11ін . К;~жуть, що юн;~ була уособленням того слов;~, що по-грсцьки зна•шп. досконала зго-

1а і гармонійний чар. До неї, що лшшшасн нуже молодо без підмоги ро­ щчів, її велика кр;~с<і і, без сумніву, т;~кож її м;~іі110 11р11п11·шш чиелешшх -кенихів. Вона бонл;~ся вийти заміж з;~ когос1. із нримусу, нроти свосї волі. В тому часі дійсно урядовці охо'Іе вмішувались в сnоїм власнім інтересі ~бо в інтересах своїх пршпелів у І!~щруЮЮі багатих спадкосмців. Оrже і:.мелія сама поспішилася вибрати. Ії 1шбір у11а11 на адвоката Василія, що 1ого. моральні прикмети і слава буд11ли в ній довір'я. Історія Василісвого бат1.ка, післн йо1·0 подружжя є мало відома. Ма­ )уть він проживав чи то в Кесарії, чи то в с1юїх родових посі.Jюспrх у По­ пі. Григорій Назіянзснськ11й пок;~зус йою 11;~м, нк навнерейми із своею кінкою віддається в'Іинкам милосердя супроти вбоп~х. Любив 11і11 пр;~к­ 'Икувати в своїх домах і земш1х госп11111ісп,. ніби занові,цаю•ш п1м ті ве­ ш•ші гости1111і завсдешш, що їх мав побуду11ап1 н;~йславніш11й з його си1і11. Певна, озна•1е11а •1астина бат1.ківщшш onox нодругів була відкладена 1а милоспші: цей зш11шй, нк кажкп" був рі11кнй тоді між христшшами і 1рию1ад даний Василісм і Емс11ісю, c11p11•н111JIJicн цо йою пош11ре1111я. ~риюрій додас, що їхня •1еснота будувала рівt10•1ас110 і Понт і Канщюкію; щлмuс він називас Василін "в•11пе11ем чесноти у Понті". Бог обдаруuаu ню християнську сім'ю )Ісснп.ма діто•1ками, н'нтьма щш,ками і п'нтьм:.~ синщ.ш . З дош.ок с тi.J11,i.;11 одна знана - найстарша з юміж усіх дітей на ім'я Макрш1:.~, як її бабунн. Сшш ж - це Василій, що 1к найстарший прийшш ім'я свою .батька, Навкратій, Григорій, Петро і uc 01ш11, шо nомер у д11п1•юму ві1~і . Імовірно. що дош.ки 11ерші нриіішли 1а сuіт, бо найстаршого з п'юн>х братів, як каже один із ІІІІ)t, вш1росшш ·аря•1і молитви його батt.ка. Василій 11ароц11вся в Кесарії 329 р. Відразу віддали йою до корми­ ·ельки з поблизьких ссшш, нк ціну за кормJ1енш1 батьки Василісві дали :і.JJькох сuоїх неuільників на 1ювснк•1аснс кор11стуваннн. Василій у дитячім віці був ніжним, судн•ш но слабім здороu'ю, що на 1ьоrо не переспше він скарж11111с1>. Он1111 із братів онові,цас, що кошr Ва­ :илій був ще дуже ма1шіі, тнжко зщ1сдужав, так, що думали 1цо номре. )днак у сні його батько 1ю•1ув J'OJJOC Ісуса, ю.11.іі, як колись сказав до цар­ :ького мужа з Капернаума, ювор11в і йому: ··1н11. сш1 твій ж1ш11іГ Коли Заеилій rюuсрнувсн у fіатьківс1.к11іі дім, його батt.ко i:J вс1111кою нс•1ашші­ :тю зайннцся ЙОІ'О 1шховашшм, ксрмую1111 ііого ДІІПІ'ІІІІ\111 11<1\'К:ІІ\ІІІ І не

іоя•шс1. юuорити до Ні>ОП> ДСКОJІІІ дуже ВІІСО"111\Ш CJIOBal\111 . BaLllJIJll ·UilЛ..1· ;о покинув мабуп. у тім часі Кападокію і пов~р11увсн до Понту іі осів у ро­

[ИІІІІОму мастку в Нео-Кесарії, там то Васш1ііі нровів свої дитнчі роки, лухаючи.наук батька та оновідш1ь бабуні, що бачила сті.Jн,ки речей, за11ала так багато пригод т;~ брала у•1аст1, у так11х велич1111х боротьбах за :іру. Далі 6уде.

'<ОВТЕНЬ

21

МОНАШЕ ПОКЛИКАННЯ

д

щ11шм-їщ11110 один ізраїш,тшш11-11астух 1юuа•11111 11а б;шж11ій горі па­

лшо•шіі кущ, який, 1ш дшю, не зп>рив. " Зіііну 1ю, і ноба11у це велике видінни," - сказав він собі і наuіТІ> не 11і.ншріва11, що в 1~ііі шщїі звср­ шувалось велике таїнство Божсствснною Протщі1111и, ш;о/\Іу сую1JЮСІ>

перемінити долю вибраного народу, покер) вати наш>шою ходою історії та вивести nce людство із "спшту" перворо1щою гріхошщіння на шш1х Спасіння. Не підозрівав і не знав, що так 1ю•11111шюсь його ПОКЛИКАН­

НЯ. Тому й на нронозицію Госнода - нриііннти на себе відповідальну ~і­ сію, - зава1·аnсн : "Хто я, що піду до фараона, і що шшеду з Єгипту синів Із­ раїлевих? ... Молю Тебе, Госноди, - пошли ішного, кого 1\tасш послати.а Ці зна№Іеш1і події сталися близько 5 ООО років тому. Із .смиренним сер­ цем і душевним трепетом подався тоні Моіkей - Пастир І:~раїльпш вико­ нувати своє завдшшя і спри•шнивсн до спасіння. Найцікавіше в цій істо­ рії - момент Божого обранш1 тої чи ішшїї m<щшш. Наведений старозавіт­ ній епізод не є випадковим, він показовий у всіх віщюшенш1х: неспоніва­ ність вибору і, сказати б, буденнісл, мо/\Іенту; снропш люнської на-~ури і nа1·а11ш1 ш1бра1юго . Все це мас/\Іо і с1,оюдні , все це неод/\Іін110 су11роuоц­ жус кожний uипадок Господнього 1ююшку, а особливо монаше 1ююш­

кання . Живе людшш оmїм з1111111шм, з1ю:1уt-1і;шм для всіх життя/\\, має свої плани і наr.!іри, щоденно крок за кроком нросувастьси до їх здіііснен­ ни і, рантом,".: " Іди за Мною! '' Кун11? Як? Все 1аш11ш1п1 і йти не відомо ку­ ди й для чого?! Ні, приверзлось. Фантазії ... Але мшшс час і всу11срс 1 1 всі.Jшк~1м t-1і1жувашшм та розумінням 110кш1к:ший робить вирішаш>шtй крок, що ставип, йот по іншу, таїнстuен­ ну сторону людського буттн .

Звичайно, не можна і не треба po:iyt-tiти ноюшка11ш1 як тиранії небес. Ні. В будь-яко/\Іу rншадку зшшшасп,ся місц(; дш1доброї11ш1і людишt. Як­ що nибраш1й відмовиться 1.1~щовіст11 на пок;111к, то м:.~с на це право, бо, очсnидно, що чернече служішш не єд1111ий с1юсіб осв>111снш1 і посд11а1111я

з БОгом . Але треба завжд11 пам'ятати, що ю111•1с Бог, а Він 11удово знас ко­ го і куди юшче, та й вен спр<ша 1.1 тоt.1у, що 11росві•1ешш, нке нараз охоп­ лює лющшу, заш1шас в її душі незатерті с;1іщ1 , які вже ніколи 11с дадуп> спокійно 11росту1.1ати жи..-rєtШІ\! шJшхом, поки остато•ню не буде дана від­ по1.1ідь на поставлену вимо1у : "Ід11 за Мною". Аналізуючи і оцішою•ш по денкім 11асі власний досвід, ш1асні пере­ живання у цій справі, посuя•1ені особи зас11і.Jр1уюп> повну несподіваність cnoro поюшкш1ш1 . Рідко хто, образно кажу•ш, "нарощшся" монахом, рідко кому в його планах марився мо11аст11р .

·

Як п~а1ш1ю, такс 1ююн1ка11ш1 м:.~с свою r. 11<.:1~11фі•шу нср<.:н-історію, за­

nдяки якій плавно і незаміпю вход1п1, 11 л11;1ю люншш і 1.1же з її нутра продовжує розшшатись, щоб щ11ю1·0 юш шпріти 11 тв<.:]ще рішешш посвя­

тити себе на служіннн Блаюї Вісті. Ці нер<.:н-іс.:торії нвш1ют1> собою зuи•ші, на перший погляд, житейські обста11111111, 11ер1111етїі - коп>еІ> сніткало лихо, крах, катастрофа, і тоді 1ююшк Господній виuухас не11а•1с СТОJ.'1ЛС1шй до­ nrим очікува11ш1м в зершші паро<.:ток; комус1, стало "просто цікаво", а що

ж воно там діється у цих монастирях?, і така цікавість с доказом дії Свя­ того Духа, що навістив люд1111у, яка раніше 11ікол11 й не помишляла про

22

ЖОВТЕНЬ

місіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ щос1. релі1·ійJІ(:. і11шому ж, роз•1арова11ому в суст11ій : tіііс11ості ц1.оrо світу монашсство шщаст1.ся єди1111м тихим і сrюкій1111м :-.1іс1~см у життєвій

плавбі; С Й такі, ЩО прямо 11асміХаJШСІ> З ІЮКJІИК:.НІІІЯ l'ІІОЇХ нрузів ЧИ ЗНа­

ЙОМИХ, і не ЗІІ:lJІИ, ЩО так ДІШІЮ зароджувалось ЇХІІС В:І<.ІСІІС ІІОКJШКаІІІІЯ, яке зюдом таки захош1ювало їх і приuодюю в ."мо11аст11р . Різні обставиш~ мо11ашого ноклику, та одне в 1111х с11іщ,11с - воля Про­ видіння; будс1111і обставини, проте з11ачс1111я їх т:~ї11ст11с1111с, - все мудро спрямова11е до пр1111есс11ня цuюпш11,1юї, але бсзкро1111ої й дО<іJ<ОНалої жертви, до якої в тасм1111•1ий с11осіб є зобов'>1за11с кож11с ;1юдськс суснu1ь­ ство, всіх часів і народів. AJtжc ж, •шм внщс було розумі1111я необхідності такої жертви, тим більшою була ласка Бож:~. що огортала тодство, тим

сю11.нішнм СТf.Шав щ1п віри та іс11011Ї.1{111щт11:~, нкнй охорошш ві.J~ ударів сил темрнви . І, шшп:~ки, - кош1 зш.:11аж:~лос1. і забув:~лоо, це свнте приз­ ва11ня, - жорстокі вій11и і міжусобиці, пр11род11і катаклізми, катастрофи, епідемії і голодомори шщш1ужувшш за люнс1,кі 11ровш111 . Так тра11илос1. і в нашій історії: всі ми стшш сві.J~кам11 1·а~1сб1ю1 ·0 з11е1шжа111ш Божих уста­ нов і жалюгідних та руй11ів1111х рсзуш.татіu ц1.ого з11сuажа11ш1. Тому сьогодні маємо н:~юну шшравнти 11<.1ші помилки і 11р1111ссти жертву з 11а11ю1·0 украї11с1,кою народу - веш1•11111у жертву мотшюrо по­ кликання!

брат Є.мануїл Ганшuн, ЧСВВ, нови;.: І\рехівсм·;ого новіціяту.

Пl4І.і<'JІІІ.е1111>1 (/у(Jv11шор11ої іют11 Бо."11,·ої Лlam<'Jll в К11сх/11 . .І.

ЖОВТЕНЬ

~

'

'

23

НАРОД, КОТРИЙ ПЇЗНАЄ САМ СЕБЕ, ніколи НЕ ВЇДКИНЕ і

ЦЕРКВИ-МАТЕРЇ Тоді 1ш)щдуть щ1с ша мую1 і уо•ють

1щс, щас будут~. 11сшш1щіт11 ••сі 11а1ю;щ імс1111

J\JOJ'o радн ..• Ч111\1&1JІО лжс11ророІd" уста11с і за1•сду1·ь баппо людсіім. Але хто 1шчшмас до оста11~.-у. тоіі с11а­

сс11.ся ••• " (!\Іатсіі

с

2..i,

І)

тоїмо 11а істори•11юІ\1у ро:шутті, мружа•ш й протнраю•ш 0•1і від 11сзuи­ чаііного світла свободи, ві;~ 1юроху іі кі11п1ш1 вікової нс11ршщи, якою кормлсно 11с одне покш1і1111н . На111юмацки простя1·аємо руки, щоб

обняти щиро одні одних "бо, ~того усі с11із11ають, що мої пи у•ші, коли любов взаємну буде·~~'t.tати" . (Иоан 13, 35). Uій потребі самопізнашш час підкорив усіх: ві;~ окремих особистостей, до цілих народів. В природі ж лиш 11ерсд 1 1уrrя якоїс1, катастрофи породжус потребу бути вкупі, разом .

Старенькі й пожилі люди •1исто нін сіт.ською церквою поюворюють про останні часи, а вчені на світових форумах, ніби вторуючи їм, обюворю­ ють проблему виживанш1 людства . Час, спресований тсх11іч11ими гонами і гажтую•шм рІtтІ\ІОМ жито~ 11е в силі зашуншти відвічного: "Хто ми, ку­ ди йдемо?".

Напсв110, Са!\1е та nри•1ина нривела одною дня до Крсхівської обителі оо. Василія11111юх свяшс111шків Української Праnослашюї Церкви, один з яких, аж ~1 Всю1кої Укриї1ш . Кріз1, зивісу 11с;ювір11, у11ередже1юсті вперто нромовляла цікавість і вдумшшісп,. Щнра ршмова , відвсртіст1, і приязнь 1робил11 нас через кіт,ка гон1111 нршпсшш11, котрі мусіли розставатися лиш силу с1ювнюва1111х обов'язків. Наших паломників дивувало, що Чин святою Висш1ія Великою Господ~, благосJювнп, так рясними 1ююш­ каннями, а їхня Церква каже, що УГКЦ "не благодатна", не має Божого блаюсловсння, мас мало с1шп1х, котрі с сві;1 ' 1С11ш1м бт1юдаті Божої. Помимо іншою, розказав н їм історію, котра недавно враз11ла до гли­

u

бщ~и душі тих, що відвідали об11тст, Сшпої Тройці у Вш11,11і. Дощового

осі1111мн·о ЦШІ Н~{ХОДШІИ ми з братаІ\111 до СІІНТІШі, котра СТаJІа КОJШСКО­

nою наfuого Чину. Сама ноюда ніби готувала задумшшиіі настрій. Обдер­ ті стіни. пустка". Настішш ліпка і барсл1>сф11, що місцнми ще вціліли, розкисали від дощових 1юп,окі1:, що 11ро1111кат1 кріз1, 111ш1у нокрівто. Розм1шаю•111 цеглу, вош1 ставал11 рун111ш1 і ща11аJюс1" що сшпі ш1а•1ут1, кроnавими сш,озами. Через вибиті вікна вр11вався хо1юд1111й вітер. зави­ ваю'!и пі;_{ високим сю1спі11ш1м xpal\ty :i такою туІ'Ою, 11іб11 щ;нюс1ш знале­ ку nомш1ат,н11й снів КОJІІІШНіх його ЖІІJІІ > І{ЇВ - ІІО)\ВІІЖІШКів . А може то із масивних с1·і11 видобунаж1сь JІуна 1ю1·Jш11утою i-;om1c1. в їх 1·овщі монашо­

І'О співу. u а:отрому вш1с1·с1ші) і І'ОJІОС сuя·ю1\) Но~афа·1·а-а1юс·1·ол~ з'сншш-

24

ЖОВТЕНЬ

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ ня? А он у Святая Святих проломана стіна - вшшле11ий потайний хід в підземсллJІ . Опускаємось із світлом в руках 11уз1,юtм лазом і німісмо з жа­ ху ... Тут був скле11, де захорошовшш помсрт1х монахів. Тру1111 вкладува­ ли штабелнми. Зараз про це лиш здОІщ(усмос1" бо стоїмо на місці сш1ю1щрованому і збез11еш,е111юІ\1у новіп1іІ\111 варвараІ\111. Стоїмо на кі­ стках і підошви з:.ноплені в 11рах ... Простіп •. ОТІ(і і брати, ш.:оба•шісп, на­ шу ... Прости, Госшщи, п1м, що, ск:.ІJІі•н.:11і іі ос11ішІСІ1і :11111рон11іJ10ю систе­ мою, 1шюшули, в ношуках за "жовтою сІ\1српо", останки i:i JІОІ\11~.111111, пото­ рощивши їх і скщ(авши в куну. Ні, тут не тіт,к11 нрах, l)'T не тіJІІ,ки кості і скелети; 1)'Т і там лежать мерці ... Засохлі РУ"ІІ на груднх, нкі шшіть пере­ кидання не в силі розвести, мов наві•11ю 11р1пискають до себе щось свя­ те ... Правда, свою жсртве1111ісп, і свнтісп, мусіш1 засві,ц•11пи ще й по смер­ ті, через кілька сот літ: мощі їх (а хоюпь, ш1<.1с11е, нро 11етлі1111і останки) обезюловлені. На уламках трун видніють на~111с11 з датами 17-18 ст. Мож­ ливо, серед них і ті монахи, котрих Петро І вбивав власнору11но, вдер­ шисt, до монастиря ... Можливо, їх ще i-:0;111c1, рознізнають поіменно. Можливо, проголосять свяп1ми, та про 1~с ш.: думшюсь в цьому підземел­ лі, котре, мов невиюєна рана, !\ІОВ розп:l'1m11шй зоіік Церкви, нрошивало болем наші серцн і душі. · Промаіінула 1шшс думк:~, що нінка ф:~нтазін не може часом перевер­ шити жорстокої реальності . І ще, - ні.це не :111аіішов би картини, нка б більш влу•11ю, 1шо•11ю і стисло :шалювала суп, і ст<~н н:~шої Церкви. Церква гонимих. персслідув:~1111х, у1юсJ1 ЇJ(же1111х, Церква. мучеників, німих свідків Христа, Церква. бсзімешшх та відомих ісповіюшків віри і святих . Можливо, с<.1ме про неї с1юв:~ аностола Матен, шшссені u епіг­ раф? Вона не мас 'Іасом виз1ш11ш1 сuіту, ти •ш так воно потрібне в 0•1ах Божих? Вона мас мшю Сшпнх, але кров і кості її вірних здобрили землю від Чукотки по Одер . "Бл:~жс1111а ЗСІ\ІJІН , що н:~ІІІ1Тла.с}f ва.шої крови ... " - ці слоuа з тропарн мучеш1ка.м про 1111х, нро тих, кою розшшшш на цвер>ІХ

тсмниuь, кому в юлову вбиuшш ковані коспші, хто вмира.в, засвід•1уючи

вірність Христові. Церква - страдниця, Церква, що цілком роздішша долю свою на.роду і, є надія, що народ, котрий пізнає сам себе , не відкине і Церкви-матері. Віримо, будуть нові сuяті, коли шюрядковус 11а1(іо1шm.ний м:~ртиролог і пантеон, а одним з доказів їх святості на. беат11фікацій11ім процесі будуть мощі, котрі і но смерті ванда.ли не в силі зш1щити. Блаюдат1:;жс Божа на­ шу Церкву не rюкщщла ніколи, бо 1111111 з нею можна було нсрежити все і DИЖІІТИ, ЛИНІ вона може с11011укати l\IOJIOJ11> так 'ІІІСJІешю ПОКІІJІ:!ТИ сuіт зщ11ш Христа, Цсркв11 і народу, вона с1ю11111ос нас шщісю на кра1r~е май­ бутнє, де" ... буне си11, і буде мат11, і буду11, лю1 щ 11а землі ...", не всі куrшо uс­ ш1•1атимут1, Б<н·а, в Трой1(і Стпііі Єн111юсу11~1ют. Запала мов•1анка., яку нобру хвш1ю знін~-:ові.ні сніврозмо1шики не зва­ жувались порушити

... брат Платонід Сольський,

.люнах Крехівського монастиря .

• ЖОВТЕНЬ

25

о. ігнатій Теодор Янтух, ЧСВВ

•

ЛЮБОВ ДО БЛИЖНЬОГО Це діялось на початку ІІ-ї світової війни. Йшов перший тиждень вій­

ни. Всіх монахів із Кристинопільс1,кого монастиря німці евакуювали, а там помістили військовий медсанбат. Я опишшся в родині отця Севери­ на Гнатюка. Одного ясного дня сам-самісі111,к11й я зібрався відвінати сусіднє село Себечів. Як звичайно, чернець - у монашому однзі, з пелеринкою на пле­ чах (накидка), і з чорним капелюхом на ІХ)JІОві, підперезаний монашим понсом. Першою будівлею, яку н поба•шв в еелі, була гураш,ш1, а побіля неї - невеличку споруду. На ній був нание 1ю-німец1,ки. "Ortscoшcndatur" місцева крмендатура. Зустрічає мене старший чоловік, з нким я 11ривітав­ ся і ми розговорились. Я йою питаю, а він дуже 11еохоче відпов~~ає мені.

- ~и ви тут працюєте? Виробляєте юрілку, спирт?

- І виробляємо і не виробляємо.

- А невже в цій малій споруді є німецька команда? Він підійшов до мене бш1ж•1с і ш1 вухо каже: "Це тіш.ки дш1 замилен­ ня ·очей. А німецька команда є в центрі села." Я ще задав якесь питання, а він на мене суворо подивився, не давши ві,цновіді. Так і нічого досте­ мешю не довідавшис1..r1 1ю•шм•шкував полем по11ін ліс. Важкі думки про війну не дають мені -бюкою. "Недалеко фронт, ревуть гармати, кружля­ ють літаки з емертоносним знарнцднм. Нац Сокалем для огшщу фо1по­ вих дій постійно високо висить воєшшй аеростат. А тут серед полів знай­ шов я тихий притулок. Боже мій, Боже мііі! В цей гарний літній день вмирають тисн•1і людей. Це ж перша лінін фронту. У нашому монастирі пошю поранених німців, ношю їх і в церкві, в монастирі бернандинів, приватних хатах".

Нараз з лісу виходить молода особа. Я відразу впізнав, що це єврей. Він, певно, сердега ховається від 1.1імців. Мені його стало дуже жаль, бо німці євреїв страшенно нищили. І ось персні мною - майбутня жертва. Він мені сподобався. Я розповів йому про страшне вар1шшське гетто, про геройське повста11ш1 жидів. Варшавське І'СТТО займало

1/3 площі міста і налічувало 70 тис. жите­ лів Варшави і навколишніх околиць. НіІ\щі довкола гетто поставили мур, а по середині був костел св. Августина. Євреї тут мали свій ур}ІД з дванад­ цяти міністрів і навіть таємний університет. Кол11 німці ш11\шгш1и в жидів контингент робочих (насправді їх велн на рщстріл), то влада геїїа вида­ вала їм тільки калік, немі•1ш1х або добровот,ців. Але наступив такий мо­ мент, коли жиди збу111увалисн і бію,шс ш.: на;ш робітників. Вибухнув бунт. І-+імсц1,к11й танк в'їхав в гс·по, а нкас1, вutважна сврейська жінка з1111щш~а його гранатою. Два місш~і боролис1, свреї з 11іІ\ЩНІ\ІИ. Зброю пе­

реправляли через пе11ер11 під землею і ністава;ш її,11ри обміні за золото nід.пошrків і навіп, у німців. Я був свідком цісї страшної події. Якра~1 перед 1юm,с1,кими великод­

ними свнтами навесні 1940 року я був у Варшаві. Пutійшов до самої бра­ ми rеп·а не з цікавості, а з спіuчу1тн. Гуділи r·армати, тріскетіли, палали вогні, а дими підіймалися над всією Варшавою. Я мало не став жертвою

26

ЖОВТЕНЬ

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ заблуканої аnтоматної черги. Ба'Іиn як виnозили німці нещасні жертnи на розстріл. Всі були гарно по-міському nбрш:і, 0•1ешщ1ю інтелігенція.

Серце краялося з болю, ба•1а'Іи цих ~оловіків, жінок, діточок. Може, за кілька гощJн їх не буде серед жиnих. Іх будуп. загашпи n смертні печі крематорії, роздягнених розстрілюnати, недобитих кидати n ями і залипа­ ти nапном n Бслзині чи Освснцімі. ~шюзию1 німці і своїх поранених і за­ гиблих воїнів. Це ж бо було геройство євреїв, які відпла•1увались німцям за всі їхні нелюдсм\і з1ючш111. А я з братом Панкратом Нюнькою стояв як укопаний. Німці нас не nигавяли. бо ми юворили по-німецьки. Нам обом котилися по шщі сльози. ~ Коли я закінчив це страхітливе оповідшшя, молодий єврей предста­ вився мені, що він є студентом Варшавського 1ю11ьською дсржашюю уні­ верситету. Але 'ІСрсз псрсслідувашш мусів втікати і аж тут опишшся n свого дяд1,ка. Зі зворушенням він сказав: "Прошу пана, опишіп, то ко­ лись про наших варшавс1,ких героїв, що з,і зброєю в руках бились з ні­ мецькими фашистами цілих два місяці". І вкінці-кінціn укладасмо між собою умошшй доюnір. ЗanтpLl зійдсмос1, на 1~1,ому самому місці біля cocнonoro бору. Він мені принесе цікаnу кшну ;1ш1 •штшшя, а я йому - свою книгу. Подаємо собі руки, хо•ісмо поцілуnапн:н. Та раптом чути сташний екрик: "Хат.т! Генне гох!" Ми обернулись, підняли руки nюру, а перед нами десятки дул зброї, наставленої німець­ кими солдатами. А за німцями - маса людсіі: старі, жінки, діти. Здалека чуємо крики: "Це шпи1у11, перебраний на сш1щсшtка". А мені байдуже, що люди прйняли мене за шшнуна, а те, що я з євреєм говорив, подаnаn

руку і заприятелюnаn, добром не скін•шт1,ся. А що ж, як хтось 11ідслухову­ nао нашу бесіду? Ми стояли з піднссс1111м11 руками. НіІ\щі взяли нас в кільце. А TLlM, подалі, стояn зацікавленій нарід. Я хотіn онраnдапtС}! і показати "аус­ nайс", хто я такий, та мені J!C дозnолиш1 011устщ:Jі- руки. Боялися, щоб я не вип1гнуn щось із кишені. І не обшукували 11ас~обереж~юсті. Перший відізnаnся офіцер: "Ви - більшовицький шпшун! Нам люди це сказали. Ви питалися, скільки робітникіn працює n 1уральні. Ви ціка­ вилися, де розташоnана німецька команда". А я тримаю руки догори і ка­ жу по-німецьки: "Я зви'Іш11111й монах із Крнспшопош1. Німці забрали наш монастир для 1юранс1111х. Я наnіть помапш з1юс~іти з машин ні­ мецьких віііськоnопорансних". Коли я сказав нро поранених, то всі дула автоматів опустились, неначе на nшануnшшя тих воякіn. А ощІн із сол,ца

тів прис-1ушш до офіцера і сказав: "Так, я ба•11ш цього чолоnіка, як nін ,цо­ помагаn переносити наших поранених солдат". _Німці щось між собою пошептали. Раптом осі дула обертаються проти себечівських селян. По­ ча1'ася ослика паніка, люди nтікають, 'Іути крики і nсрсски, особливо ді­ тей. Та не чути було стрілу, а тільки дикиіі сміх і регіт німців. Так, це буn для німціn жарт, а для людей - смертельна паніка. Офіцер звертається до мене і просит1, проба•1снш1. Подає мені руку і каже: "Тут нед:.шно пасла якась незнана бuбцн козу. Люди не знали, що то

за бабця, донесли до гарнізону, а це була ~111нну11ка з козою, скинена з більшовицькою літака. Ви ортодокс (11ра1юс;1ав11ш1)? А я кажу: "Ні, JI - ка­ толик." Тоді німснь шс11'1е мені на uyxo: "Я - теж католик. Знайте, що те­ пер почалаСІ> війна, ТОІ\ІУ 'ІС ШІТаJlТС ні'ІОЮ нро будь-що воєнне. Краще сидіть вдома та не п1ш1іітесь. Ви вільні". А я 1ю1·л.ннуn на мою знайомою єnr.ся, а у ньою шщс блінс-блідесс11ькс. Я звернувся до офіцера: "А чи ця тод1111а також вільна?" А німсщ. каже: "Ми в.:іх ж1щіn розстрілюємо, і йо-

• ЖОВТЕНЬ

27

го

- також".

Я ж відважився і кажу: "Ми - нерозлучні друзі. іду і ·я з ним на ро­

стріл". На ці мої слова зворушений єnрей, благаючи, крикнув: "Нехай пан цього не робить!" Я також не стримаnся, і сльози накотилися у мене по обличчі.

·

Тоді один німець крикнуn до сnрея: "Круюм!" і дав копняка. Той упав на. землю голоnою, як зрізаний білий кnіт. НіІ\tець знову крикнуn: "Вста­ ти!'', і студент підняnся. Він націлив на нього дуло аnтомата і крикнув: "Бі­ жи!" А офіцер тримаn мене, щоб я, буnа, не 1юбіг за ним. По•1улася авто­ матна черга, але мій друг не впав, а побіг ще швидше. А ті кулі полетіли в простір, неначе крик до неба про помсту З<J. страшні з;ю•шни над ізра­ їльським народом. Більше я з ним ніколи в жип·і не бачивсн. Я ще жиuу, але чи пін жи­ ве, не знаю. Бо багато таких, як він, стали жертвою фашизму.

Хор церкви св. Андрія, ЧСВВ у Львові І коротко.му часі зу.мів стати

·~

висQко11рофесійт1.м і з1ю1шл1 за л1е:жал111 Украііт

І 1(1):; і І UІ І d i о] QІ І І® БJ1:Jгословляю сутнє на землі

о. Я. Лвсів

і вас, кати мої, прощаю.

В бараці тьма

і прощаюсь".

Як nночі горище

і методично

Від нектару Важкою бджолою ~· По нромешо золотому

Мсхані•ший сич

Душею злечу голубою

Кричить у хащах

До сонця

Елсктри•ших Я просuітку шукаю у uікон

До Бога Поному

і за бараком 11і•1 і небо чорне

Молю зорі у духа

і у неба

Роман Брезіцький

Крізь ніч крізь тьму Крізь яв і сон Я в11ерто процираюся До себе .

Я юшчу смерть. Дшшт11ся 11абр11дло.

Воста1111с ліс заголоси о У небі пісня обірвалась

В. Шекспір

Тоді без сина як без крил

Упала материнська старісп, Торкнулась вічної землі У дзвони заржавілі била Mou чорна птаха по селі Луною n темні вікна билас1, В11соке небо в ніч пшшло Оц сліз бубшшіла дорога В нсчалі згорблене село .Волало помочі у Бога.

Я КJШ'ІУ Бога. Немаю сили ЖІІТИ

Поміж злодїіn, хаміn, nбиnць і брСХ)ШіD. Уж1frись з кодлом цим я не Всім серцем, що самотшстю СІІОВІІТе,

Я кю1•1у Бога - у д1пн•1і душі, У кожне CJtouo, пум ку, борот1,бу, У ucix, кого нсшщИджу й

У nікні потрійні грати, Сuітло лампи, як ножі, Час у замкнутім кuадраті

люблю

і осколки тиші-лжі

храм,

З шкільної лави битою

Душа болить, болить, болит1,,

сJювооблу1щя градом,

і тиші смок стискає горло

Мс!ІС uкриває з головою,

"ШІЗО" - аїдовий підвал :Зімкнуu безuихідь наді мною. Із дна страждань,

•

Душею, що ордою nлади С11устошс11а, розграблена, як

Зноuу строк.

Розпука, як деu'ятий uал,

-

Прийди, суди, рятуй, зnорушуй!

Битим склом лягли під ноги ... Наїжа•шлись триuоги Міріадами шпичок -

Одну лиш мип" коротку мить Я зноuу підведуся гордо.

.

зумш.

-

Та так, що я себе не nпі;шаю і СаІ\І,

Кажу: "Для Тебе не за роста до нас дороr·а.

Пр11йди, бо ми сліпі! Прийди!

-

я прошу Бога.

із серцн 1·Jшбшrи

В тернкому розпачі печалі

>f<OBTEHb

29

•

ЛЕГЕНДИ ПРО ХРИСТА

ГОРДА ПАВА

в

ам розказували, що першим убогим

пастирям

спові<:пш

я11юн

Божий

про народженш1 Ісуса Христа . Та ось поснухайтс, як роз11овідают1, дуже старі люди .

Не пастирі дізналисн 11ро це нерші, а волові очка, найменші з усіх пташок, що мали сnої шізца в nертс11і при дорозі до Вифлеєм): · · Раннім ранком з'яnиuся перед ними білий янюл і мовить: - Сьогонні народиться тут поміж вами Литятко Боже. Подбайте. щоб дост~й1ю Иою прийняти. І щез, а пташки заніміли, зачудовані незвичайною 1юuшюю і вели­

кою честю, яка їм припала, - побачити першим Божою Сина. А потім кинулися порядкувати домівку.

- Та що зробимо з ~wлом і ослом? Вони так багато місця займають і так голосно ремиrають;<" журилися . · - Не бііітеся! - ВV(ізвавсн осел. - Ми теж хо•1еІ\ю поба•штн Днтятко. та будемо гріти Його своїм под11хом, бо ні 1 1 хшю101а.

- То зшшшайтес1,! Але І\ІІІШі треба доко1111е прогнати, 1.101111 нілу 11і 1 1 шарудять і гризуть, спати не зможе Маленький.

- О, ні! Залиште нас! - просилися мишки. - Ми вам долів.ку позаміта­ ємо хвостиками чистеш,ко, а потім заховаємося в куточку. І ми хочемо бачити Боже Дитятко .

- Ну, то залишайтесь і робіть порндкн. Але павуків не можна ніяк за­ лишити, вони позатягали скрізь по стінах і кутках своє паuутшшя. Це Ж: негарно!

- О, ні! Залиште нас! - просились па1.1ую1. - У стінах і стелі є діри, крізь них дує вночі холодний вітер, а ми заснусмl1 їх щільно нашим полотен­ цем, щоб Дитятко не замерзло.

- Ну, то залишайтесь і робіть свою роботу! Та де покладе Мати дити­

ну?

- питали - АDжеж

волові 0•1ка один одною. ніде інде, тільки в шшшх яслах, - ВV(ізвався 1.1ЇJ1. - Господар приніс нам ще звечора свіжою сіна, м'яксш,ко й тепло буде в ньому ле­ жати.

- Ні, •іно

колотиме тільце Л11тш111, треба подбати про щось краще,

-

говорили мишки.

-А

що ж м'якше від rпашшюю пір'я?

- сказала

волове 0•1ко-мати.

-Я

своїм дітям вистеляю завжд11 rнізно вір'ям . Ск11111,мося по нір'ячку і буде Дитинці пості.Jн,ка.

- Справді! Полечу я і сповіщу всіх птахів довкола, чого нам треба,

-

промовив волове очко-батько .

. - А ми, - задзібоніли МИШКИ, - скочимо )10 лисиць і вивірок, завжди багато вичесаної шерсти. зо

-

у них є

ЖОВТЕНЬ

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ Ще далеко було до вечора, а вже птахи й зnірі стали сходитися до вертепу зі своїми приносами. Найкраще пір'ичко принесли голуби й дикі

- найм'якшу шерсть кози-ангори . . - Ах! - зідхнула волоnе очко-мати. -

rуси,

Коли б сотникова пава схотіла нам дати кілька пер зі сnого хnоста! Ми ними прибрали б ясла в головах Дитятка.

- Можна її спитати,

- порадив

голуб.

-Я

:1 нею знайомий, полечу, по­

прошу .

А та пава жила n городі римського сотника Кая Кшшдія . Аtула nона і

справді гарна; не зnичайна, як бувають наші пави, а в~я сніжнобіла, тіль­ ки чубок на голоnі й пера n хnості мала блі.rюрожеnі. І пишалася ж вона цією красо10, а ще більш сnоїм голосом, яким чаруnала ото•1енш1. Перед нею з'явися посол-голуб і, nклошшшися низенько, моnить:

- Я до вашої милости з проханням.

- А саме? - спитала пава, гордо крутнувши -У

голоnою. вертепі, недалеко відсіля, мас народитися цієї ночі Боже Дитятко.

Волоnі очка прибирають доміnку на Його прийняття. Чи не схотіли б і ви

дати нам для прикраси кілька своїх пер - тих із хвоста?

- Я? - засміялася пава. - Чудне справді прохання! Для якогось бідного Дитяти - адже багаті не родяться в стайні - маю я псувати свою красу! Зрештою, сьогодні я виступаю у пана сотника перед римськими гістьми зі сп.івом, і якраз чекає мене проба. Прощайте! І голуб повсрнуnся з 11і•111м до nсртспу.

- Не журіться! - потішав nін noлoni очка. - Обійдемося без її пер . А ось що я вам пораджу: запросіп, польоnих ко1111кіu на музикинтіu, а сuітляч­ ків на сuічкарикіn .

- Ми таки зараз по них скочимо! - з1~олосшшся мишки, завжди готові цо послуг.

с·

А коли сонце зайшло і стало сутеніти, LІИJЇетіли волоnі очка на дах вертепу, щоб зорити на доро1у, чи не йдуть снодівані гості. Ось вони! Молода жінка і білобород11іІ старець підходять поволі, втомлені довгою дорогою. А коли 1.шійшли n nертсп, Пречиста Діnа поклала Дитятко

n яслах

на

пір'яній постільці.

і в цю мить засяяла над nсртспом вслик<:t косата зоря, а світлячки за­

світили свої ліхтарики; польоnі коники настроїли свої етруr-tс1пи, а па­ вучки поспускали зі стелі вниз тонесенькі срібні ниточки, що перелива­ лися кольорами nсселки . Мишки з куто•1кіu uистштшш раз-у-раз свої мордочки, а віл і осел стояли мов•1ки, кшJаю•ш тільки поuаrом голоuами над ~алим у яслах. І було тихо, неначе сuіт уnесь передумуuиu якусь nелику думу. Раптом серед тієї тиші почувся знадuору пронизливий, хрипливий крик-зойк .

- Що воно такс? - питали стривожені волоuі очка. - Хто це сміє непо­ коїти в Пізню ніч Боже Дитятко? За часок прилетів голуб з розвідки.

- Новина в uі.ллі римською сотника. Біла пава втратила голос. Лікарі кажуть, що вже ніколи не буде співати ні вона. ні її рід.

- А так хизувалася своїм співом і своєю красою, промовила волове )ЧКо-мати, і глянула на Дитятко в яслах. Але Воно лежало тихенько, rільки ручкою перебирало м'яке пір'ячко сnосї постільки .

•

"КОВТЕНЬ

31

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ

світло БОЖОГО дня Темнота насувалась поволі . З кожним днем вона ставала rу­

стішою. і коли залишився один процент зору, в мою скром­ ну монашу келію завітали відчай і важкі думи . Все ніби зупини­

лось, стало незриме і нерухоме. Та попри всі негоди, попри увесь відчай і страх надія поба­ чити світло Божого дня в мені не вмирала.

і осЬ, після двох років сліпоти їду в Дрогобицьку лікарню.

- Ті

лікарі з Дрогобича набули великої слави, доб1.:юдіїв, що їде зі мною.

- каже

один із

І хоч мені пропонували лікуватись у Канаді, Бразилії, Поль­

щі, італії, я всетаки їду в Дрогобич. Чи ж таке воно незриме, моє життя? О Боже, Ти зримий у моїй душі! Вже я на оперZЦійному столі, і руки лікаря Охріменка тво­ рять диво. Хай будуть благословенні твої руки, лікарю!

і вже на ліжку в палаті, і тихо молюся Боrу, і прошу ласки для мого лікаря. Він

-

мій. Він Богом посланий мені для мого

рятунку.

і оте "мій лікар" понеслося багатотисячним ехом, далеко за межі Дрогобича, бо з ласки Отця небесного він тисячам людей

дарував Світло Божого дня! А око затріпотіло, як пташка крильцями, воно раділо. Раді­ ло новому дню, а він, цей день, крізь пов'язку і шви вривався до нього міліярдами кольорів. які мінялися, вертілися, крутилися одним велетенським живим калейдоскопом ... Радосте моя, звер­

шилося: я бачу!

- Лікарю,

я бачу вашу усмішку,

- відповідаю

йому на питан­

ня.

Друrу операцію робили руки лікаря ірини Климівни Ко­ марницької. і з ласки Бога ці руки стали рятівними для мого

зору. Її мова - слова ніби ллються, тихо жебонять невеличким

струмочком, переливаються і падають на мою душу надією на швидке оздоровлення.

З оповіді о. Теофора Янтуха. написав Левко Волошанівський

32

ЖОВТЕНЬ

МіСіОНАР ПРЕСВЯТОГО іСУСОВОГО СЕРЦЯ

НАМ ПИШУТЬ ... Пан З. Медвідь із Дрогобича пише: "Я вважаю себе читачем "Місіонаря" ось уже 45 років. До війни цей часопис регулярно приходив у нашу сім'ю. Під час більшовицького лихоліtтя часо­ писи були знищені, і лише один вдалось зберегти - № 1 за сі­ чень 1938 р ." Він пригадує нам небуденну подію, а саме: в цьому році ми ­ нає 75 років з часу відправи архиєрейської Літургії Митрополи­ том Андреєм Шептицьким в Петербур:іі.

Ue було весною 1917 р . Завдяки революції в Росії Митропо­ лит А . Шептицький був звільнений з тюрми і, повертаючись до­ дому, заїхав до Москви та Петербурга, де мав знайомих російс­ ьких інтелігентів. В обидвох столицях були гуртни католиків . Тоді Петербург був вікном у Європу, і гурток приєднаних до Ка­ толицької Церкви православних вважав за необхідне сприйня­ ти дух Європи. Тут, у Петербурзі, Митрополит за згодою Ке­ ренського відправив архиєрейську службу Божу. Ось як про цю

подію згадується на сторінках "Місіонаря" за 1937 р.: "На вулиці Садовій зібралося багато вірних; біля латинників стояли православні, що прийшли подивитися на уніятського Митрополита і послухати уніятського ~ослуження . У храмі величавий святочний настрій. Латинники любуються виставні­ стю і пишнотою східного обряду, а православні бачать, що їм небагато треба змінити, щоб прийняти святе з'єднання з Апо­ стольським Престолом". Під час перебування в Петербурзі Митрополит А. Шептиць­ кий висвятив нових священників для місцевих католицьких гур­ тків, зібрав їх на собор та спільно ухвалив деякі засаJЗ,и і прави­ ла місійної праці. Між іншим, було встановлено відправляти молебні до Серця Христового в тих церквах, де вірні захочуть. Свята місія Митрополита А. Шептицького посприяла кра­ щому розумінню католиків і православних, відкрила шлях до взаєморозуміння та стала першим реальним вкладом в екуме­ нічний діалог між двома християнськими церквами. Тож тепер нам, духовним синам Великого Митрополита, ді­ тям української землі, на порозі творення якісно нових взаємо­ відносин між церквами годилося б продовжувати таке потрібне і благородне діло поширення Католицької Церкви на схід, сприяючи такій бажаній християнській єдно~ті. Нехай екумемічний Дух Великого Митр6полита запалює всі наші добрі починання, жертви та наміри, спрямовані на єд­ ність! ЖОВТЕНЬ

33

•

наtїв11щого обов'язку звіщат11 Хр11ста всім

Католицька Церква

народам,"

заяв11в Святіш11tї Отець,

-

-

в цифрах

во1111 Його потребують. В тоtї час, кол11 на­ бл11жаємось до третього п1сячо.1іття

І:Іротягом останніх дванадцятьох ро­

ків кількість катол11ків у світі значно збіль­ ш11лась. Колн в 1978 р . Католащька Церква налі•1ува.1а 749.400.000 вір1111х то напр11кінці 1990 року це ч11сло зросло до 928.500.000, от­ же збі.1ьш11.1ось на 179.100.000 осіб.

1. За конт1111е1па~111 вірні катоЛІІКІІ преftСТавляються так:

Афр11ка в

1990 р.

дві

треп11111 світу ще іі досі не знають Хр11ста,

Від­

купле1111я загальна місія все ще є наtїнеоб­

хіднішою. Не можна зал11шат11сь баtїдуж11м11, ко.111 nодумат11 про мільtїо1111 людеtї, які , як і м11 . відкуплені Хр11стовою кров'ю, але ж11вуть без відповідального ознаііомлення з Божою любов'ю." Святіu111tї Отець пр11га­ дав, ЩО День місіtї встанов1ш

1926

року Па­

па Піtї ХІ, щоб 11ід1юв11т11 у віруюч11х свідо­ 11алі•1ува.1а

Амер11ка

Азія Європа

Океа~1ія

мість їх відповідальності у пош11ренні і роз­

89.900.000 461.264.000 86.012.000 285.294.000 7.031.000

rювсюдже1111і Євангелії спасі1111я. Папа іван Павло

11

н а кресл11в перед

вір1111м11

Ка то­

л1щької Церкв11 вел11чні завдання сучасної епох11, завдання, які зустрічають ч11~1ало пе­ решкод та зщтачені ціною людського ж11т­ тя. Папа запевняє, що в перспекп1ві юві­

2. Єш1ско11ів

в

1990

р. у світі бу.10

4.210,

а за конп111ентам11:

Афр11ка

- 494 - 1.590 Азія -584 Європа - 1.435 Океанія - 106

лею Відкуплення

2000

року він бач11ть світа­

нок нової місіtїної ер11.

...

_7

Амер11ка

Цього літа з

1

т~пня по

21

серпня у

Львові 11роводнл11сь Катех11т11чні курс11. На ц11х курсах навчал11сь Сестр11 різн11х Згро­ мадже111. та м11ряt111, в переваж11і1і більшо­

3.

Священн11ків 11апр11кінці

1990

р.

в

світі було

403.173, а за конт11нентам11 : Афр11ка - 20.390 Амер11ка - 118.882 Азія - 33.855 Європа - 224.606 Океа11ія - 5.430

сті в•штелі,

-

всього бл11зько

500

осіб. Вон11

прослухал11 цікавніі і дуже потрібн11tї мате­

ріал з метод11к11 катех11з11, мола.пв11 в кате­ х11зі, Свнт11х Таtїн, Літурп1кн, Історії Цер­ кв11, Пс11хо.1оrії та інш. Багато потруд11 .111сь

Ша1ювн1 Професор11 : о. Д-р. іван Муз11чка з Р11му, о. Тарас О.1ііін11к, ЧСВВ з Браз11лії, о. Вас11ль Ковб11ч, ЧСВВ з Р11му, о. Матеіі

4. Постііін11х д11яконів у 1990 р. було 17.52.5 5; Ченців несвящен1111ків - 62.526 6. Монах1111ь з обітам11 - 882.112 7. Катех1пів на місіях - 378.504 8. Семінар11стів на студіях філософії та богословії ~~.155

Гаврtшів. ЧСВВ з. Україн11, с. Тереза Лес11к, СНДМ, с. Естера Кур11ло , СНДМ та с. Ма­

рія Мор;.шська, СНДМ з Канад11 . Вміло зор­

ганізуваr111 ці курс11 Сестр11 С.1Ужебшщі, а особщ1во спр11ч111111лася до цього с . Луїза Цюпа, СНДМ, яка після закінчення Папс­

ького Орієнтального інсп1туту в Римі вже довш11іі час труд11ться на Україttі .

Сам факт, що 0В нас на Україні прово­ 16.06.1992

р . опр11люднено текст

По­

дяться Катех11п1ч11і курс11 та багато бажа­

слання Пашt івана Павла 11 з пр11воду на­

юч11х

ступного Всесвітнього Дня місій, як11іі буде

вість в11вчат11 Божі правд11 ка-rол1щької вір11

відзначат11сь третьої неділі жовтня. "Жоден

свідч11ть. що процес духовного відродження

вже

безперешкод1ю

мають

можл11-

віруюч11іі у Хр11ста , жодна інсп1туція Като­

нашого народу розпочався і є надія на маіі­

л~щької Церкв11 не може звільн11т11 себе із

бутнє .

34

ЖОВТЕНЬ

УКРАЇНСЬКИЙ·ЮНАЧЕ! Коли почуєш у своєму серці поклик: "Ходи за мною" - піди найперше та подивися до новіціяту ОО. Василіян у Крехові й побачиш, як виглядає

життя з ісусом Христом . Якщо тобі це спонобається і відчуєш, що там твоє місце, тоді зможеш йти далі дорогою монашого життя до досконалості.

Ставши Василіянином, зможеш бути: Свяще1111ком: душпастирем, місіонером, редактором, професором, письменником, сповідником, проповіюшком. Братом-монахом: іконописцем, літописцем, катехитом, проповідни­ ком, кухарем, шевuем, кравцем, столяром, різьбярем, друкарем, рільни­ ком.

Наша адреса:

292331, Львівська

обл" Жовківський р-н, с . Крехів

Монастир св. Миколая

Дівчата! Хто з Вас відчуває щире прагнення стати МОJІахинею, служити Цер­

кві та нашому народові, бути досконалою в чесшfтах і святою

ВСТУПАЙТЕ! у Згромадження Сестер Служебниць та Сестер Пресвятої Родини! Ці Згромадження мають своєю ціллю: освятити і удосконалити своїх

членів у чернечому житті, катехизаuія дітей, навчання молоді, служіння і допомога всім потребуючим, опіка хворими та перестарілими, харита­

тиnна діяльність, тощо. В наші Згромадження може вступити кожна чесна і побожна українс­ ька дівчина, грекокатоличка, віком від

17 до ЗО років. Після піврічної кандидатури кандидіпка приймає монашу одежу і

вступає до 2-річної духошюї школи-новіціяту під керівництвом священи­ ка Духовного Провідника та Сестри Магістри, де практикує духовне жит­ тя та вивчає потрібні науки.

Після закінчення новіціяту Сестри складають монаші обіти і rірацю­ ють у тій справі до якої мають здібності і потрібне приготування: опіка хворими, духовна праця з родинами, катехизація дітей, навчання молоді,

студії у духовних інститутах, прикраса храмів, вишивка, шиття літургіч­ них риз, т.~.

. ... "" . . "" . . . . ... . . ."..

...................................................................................1

г"

....

. ... .. . .. ..". . . .

jjjjjjjjjjjjjj~ j~ ~ jjjjj~ j::?-.. ~:: jj::м 1~::; jj[.~.~ jj; ~ ~::;:: j:;::: ~ ~ ~ jj~ ~ ~ ~ ~ jjj~ ~ ~ ~ ~ ~ j~ ~ ~~ ~ j ......................... .........................;а.. . ...

··~·::І:·· ···· ·· · ·· ·· ·············

і і і ііі1 111іі11ііііі11іііі і:::111:::1:::іі :::1іі:::1!і :::і11іі і і1111 11іі і111 іі іі111і

ПРЕСВSІТОГО ІСУСОВОГО СЕРЦЯ

Український католицький

місячник В1щаіоть ОО. Вас11лія1111

Редколегія:

Намірення Апостольства молитви

на жовтень

..... "" .. """""" ........."" ....... "......" .... 2, 12

Свято Покрова Пресвятої

Богородиці

............. "" ....................".. "... "." ... """ .. 3

Сила виходила з нього й усіх оздоровляла

........................................................... 6

Папа іван Павло 11 навчає ............................ 7 Слово Бµаже1111ішого Мирослава

івана Кардинала Любачіnського ................ 8 Возлюбім один одного

- щоб однодумно ................"...... 11

о. Теодозій Янків, ЧСВВ

визнавати Пресвяту Тройцю

(головний редактор)

О. В. Дрі6//С//ЬКlІІЇ, ЧСВВ

о. Йо~афат Глуховець­

Перші місіонарі Пресвятого ісусового

кий, ЧСВВ (співредак­

серця

тор).

о. Да.11 'JІ// Богу//, ЧСВВ

о . Дам'ян Боrун, ЧСВВ,

о. Маркіян Когут, ЧСВВ о. Григорій Планчак,

чсвв

J

У праці над номером допомагали:

Мар'ян Лозинський, Михайло Присяжний,

Ольга Федик.

......................................................................... 13

Я бачу красу, гармонію, відродження ....

Вірити в Бога

" ......... "." ....................:"... ".. ".."... 17 18-19

Свято-Спаський монастир у Гошеві

(фоторе11орта :>1с) Святий Василій Великий

м. Львів,

290019

вул. Б. Хмельницького,

Монаше покликання

...................................... 22

бр. Є11а//у'іл Гат1111н, ЧСВВ Народ, котрий 11ізнає сам себе,

не відкине і Церкви-Матері бр. Пла111011ід Сольський

- ніколи .. ".."...."........... 24

........................ ".... "....... 26

о. ітатій Теодор Я11тух, ЧСВВ Поетична сторінка

". ....................... ".......... 29 30 32

Горда пава ... "" .. "" ........ "......... """"" .. "".""" ...". Світло Божо1·0 дня ............ ".....".""."" ...... "" ... о. Te~tjю;; Я//mух

36 Свято011уфріївський монастир оо. Василіян тел.

......... "....... " .. "." .. 20

Павло Аллярд

Любов до ближнього

Адреса редакції:

15

о. Діо//ісій ЛяхоІJІІЧ, ЧСНВ

Наf\t .'lишуть

................."..................:................... 33 інфОрмаціііна мозаїка ·········-··············"········ 34

72-95-69.

•

Передруки і пер-:клади дозволені за

поданням джерел'!. Статті з поданими іме­

Реєстраційне свідоцтво ЛВ- №

122

нами авторів не конче висловлюють погля­ дн редакції.

•

Рсдакці~ застерігає собі праrю виправ­

ляти мову і СІ-\орочувати і1адіслг11і матері­ али.