Місіонар 10 2010

Page 1

УКРАЇНСЬКИЙ ХРИСТИЯНСЬКИЙ

ЧАСОПИС

2010

ЖОВТЕНЬ №10

І

(215)

Синод Єпископів УГКЦ, Львів-Брюховичі,

2 -9 вересня 2010 року

І

Продовжувати

присутнfсть Христа і Иого місію Відкуплення

І Презентація фільму про Лаврівський монастир Ігор СКЛЕНАР



СЛОВО РЕДАКТОРА

ЖОВТЕНЬ 2010

3 НАМИ

ЗМІСТ СЛОВО РЕДАКТОРА

. " . ". " "". """ """"".

"""""""""" 3

НАМІРИ АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ

НА ЛИСТОПАД. """"""" ..."""". """""""""""".

""""""""""""' 6

ПОКРОВИТЕЛЬ НА ЛИСТОПАД:

СВ. ПРЕП . ЛАЗАР """""""""""""" """" """""" "".""""""""""""""""""" 7

БОГ

о. Корнилій ЯРЕМАК, ЧСВВ головний редактор Слава Ісусу Христу!

Сто'імо знову перед вибором, цього разу до

о. Діонісій ЗА ВЕД ЮК, ЧСВВ

ПЕРШЕ ПОСЛАННЯ АПОСТОЛА ПАВЛА ДО КОРИНТЯН

""""" .. ". 8

місцевих рад . Кожний католик запитує себе, як

.. 11

підтримувати бодай когось із кандидатів, яких

повинен поводитися в цій ситуації? Чи можна

СИНОД ЄПИСКОПІВ У ЛЬВОВІ-БРЮХОВИЧАХ

2-9 ВЕРЕСНЯ 2010 РОКУ """""""""""""""""" ... """".. о. Йосафат КОВАЛЬ, ЧСВВ ПЕРША ТИМЧАСОВА ПРОФЕСІЯ У КРЕХОВІ ""."

...... "" .......... "".... 14

ДИЯКОНСЬКІ СВЯЧЕННЯ У ГОШЕВІ

"' 15

о. Йосафат КОВАЛЬ, ЧСВВ

ДИЯКОНСЬКІ СВЯЧЕННЯ У БРЮХОВИЧАХ ". ІМЕНУВАННЯ ШКОЛИ В ТАРНАВІ

"""."""""". 17

""""" .."" .. ".. """"""""""""""""" 18

Ігор СКЛЕНАР

ми насправді й не знаємо добре? Як християнин повинен ставитися до політики і наскільки пови­

нна бути відчутна його роль в цій галузі людсько­ го життя? Часто зустрічаємо вислів, що, мовляв, полі­

тика

-

це брудна справа. Проте ніхто інший не

чинить її брудною, тільки самі політики. Наша

ЛАВРІВСЬКИЙ МОНАСТИР ПОКАЗАНО В ДОКУМЕНТАЛЬНОМУ ФІЛЬМІ """" .. """" . """"""""""""""""""" 19

біда полягає в тому, що політику творять так

ЧУДОТВОРНА ІКОНА МАРІЇ ПОВЧАНСЬКОЇ """."."""""""". """.". 20

звані «старі кадри», виховані ще у часи радянщи­

БОГОПОСВЯЧЕНІ ОСОБИ - СПРАВЖНІ ДРУЗІ ХРИСТА.

ни, позбавлені відчуття відповідальності перед

О. ВАСИЛІЄМ ІВАНІВИМ, ЧНІ

"""""". """""" """. "" ""."

"".". 21

КНИЖКА «МЕТАФІЗИКА Й ОНТОЛОГІЯ»

ВИДАВНИЦТВА «МІСІОНЕР» - КНИГА РОКУ 2010

""" 25

придумати мораль без Бога, всі вони приречені

""." 26

ливих суспільних устроїв, яких світ ще не знав

.

Рома~.КВАСНИЦЯ " УКРАІНСЬКУЛІСНЮ КРІЗЬ ВСІ ПЕРИПЕТІІ ЧАСУ

і насправді призводять до створення таких жах­ ніколи. Але політики і сама політика покликана

Ольга СТАСЕЩfЧ, СвітланаДЕЛЕНКО, МаР.ія ЛОПУШАНСЬКА

САВ\ІИНСЬКІИ ЦЕРКВІ, ЩО НА СОКАЛЬЩИНІ, 100 РОКІВ" """"

27

створити кращі умови для життя людей, народу, тому у своїй глибинній суті вона

РЕВНИЙ ДУШПАСТИР ТА СУПІЛЬНИЙ ДІЯЧ СПОГАД ПРО О. ПЕТРА БАЛЬЦАРА, ЧСВВ """"""""".".

"29

СПОГАДИ ПРО ОТЦЯ ЙОСАФАТА ВОРОТНЯКА, ЧСВВ

" "". 29

-

це найблаго­

родніша сп ра ва . Бо дбати за добро інш их означає віддавати свій час, зусилля, здоров'я і талант для

служби людям, чинити жертву власного життя і

о. Мелетій БАТІГ. ЧСВВ

АПОСТОЛ ПРОКАЖЕНИХ

Богом, а тим самим й відповідальності перед людьми. Адже, якими чудовими не були б наміри

о. Йосафат КОВАЛЬ, ЧСВВ

"".". "" """"" "" . """.. "".

""""" 32

тим уподібнюватися навіть до Христа, який сам

Степан БОРУЦЬКИЙ

віддав своє життя, як викуп за багатьох. Зовсім

А СУЧАСНІ НЕЛЮДИ ЗНИЩИЛИ 11 ВОГНЕМ. "" " .... """""""""""""". 35

інша справа, що цю чудову і величну місію нечес­

Іван КОБАСЯР

ні люди перетворили у спосіб найчастіше нечес­

ЯК КОМУНІСТИ БОРОЛИСЯ З ЦЕР.J<ВОЮ,

МІСІЯ МИРЯН У СВІТІ:

СУСПІЛЬНО - ГОСПОДАРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ

"""". """ .. """"""""" 36

Галµ,на ГОРДАСЕВИЧ

НОІВ КОВЧЕГ ."""" . """""""""""""""" "" .. """"". """""."". . """ """. 38

~Р'оfвШ>~~~~ятий ФРАНЦІСК АСИЗЬКИЙ» ."

ного заробітку, обману та просування власних інтересів на шкоду загальним та громадським.

З огляду на це кожний християнин насамперед покликаний розуміти високе призначення полі­

"""""""" 43

тики і не втікати від тих викликів, які вона ставить

МІСІОНАРЧИК В ГОСТЯХ """"""""""""" """".".""""." . """"

".... 45

перед ним. Свята Церква не може брати участі у

ПЕРШЕ СВЯТЕ ПРИЧАСТЯ У ВОЛОДИМИРІ-ВОЛИНСЬКОМУ

"". 46

МІСІОНАРЧИКОВА ПОШТА """"""""."""""" .. """""""""""""""""""". 47

~~г ~~h~к~~~ВИЙ СУДДЯ .. """ . """" """ """"""""" """'""" . 48 ВЕСЕЛИНКИ """"""""""""""""""""""""""""""."" ".. """"."""."""".""". 49 Леся ШТИКАЛО

ЗАГАДКА «ШАХМАТКА»

,UІРІОН

ІІІ

\1

Jld

О

r

""""."."""""""""""".""

український

~~~сіп~~нський

"""". 50

політичних процесах, висувати своїх кандидатів на посади, пов'язані із виконанням політичної влади, оскільки

вона

повинна

проповідувати

Боже слово і провадити людей до Небесного Цар­ ства. Політика і влада дуже легко відтягнуть її від

виконання цієї найважливішо'і місії. Але, подібно до того, як Церква дбала про людей вже від сво-

з


СЛОВО РЕДАКТОРА

ЖОВТЕНЬ 2010

го заснування, усуваючи між християнами злидні

найбільш моральною людиною. А також необ­

та молячись за добробут і мирне життя народу та

хідно пам'ятати, наш голос не вчиняє нас відпові­

його правління, тепер навчає шляхів праведності,

дальними за подальші дії обраних, так що може­

щоб ті, які вступають на шлях служіння іншим у

мо спокійно вимагати від них залишити посаду,

політиці, поводилися чесно та відповідально.

якщо вони не дбатимуть про спільне добро.

Ми як християни не можемо уникнути від­

Але перспектива розвивається далі. Христия­

повідальності за ціле суспільство. Тому вислів

ни, ведені Церквою, повинні виховати нове поко­

«немає за кого голосувати» не може бути нашим

ління політиків, які, подібно до Христа і багатьох

дороговказом. Ми повинні зробити свій вибір

ісповідників і мучеників, з любові Божої бажали

відповідно до навчання Церкви і морального

своє життя віддати на служіння іншим, очікуючи

обов'язку. Тому не слід слухати багато обіцянок,

тільки одного

купуватися на дешеві трюки, як-от розподіл

поміж народом. У демократичному суспільстві

харчових пайків чи грошової винагороди за по­

ми не можемо знати, кого наступного оберемо

даний голос. Варто переглянути списки канди­ датів і зауважити, скільки в цьому списку є таких

собі за керівника. Можливо, це буде хтось дуже близький, або й ваш син чи донька. Як важливо

людей, які покинули своїх законних дружин і

виховати їх у глибокому довірrІ до Божого Про­

рідних дітей, як досягли свого багатства і чи те­

видіння, щоб вони, отримавши всі важелі влади,

пер, якщо мають свої підприємства, дбають про

не втратили орієнтирів і не почали знову високе

-

торжества Царства Небесного

працівників, чи вони відвідують церкву і чи їхні

призначення політики перетворювати у «брудну

діти не виростають неробами чи наркоманами.

справу». Ми не знаємо, якими будуть результати

Іншими словами, необхідно шукати такий спи­

виборів, але мусимо дивитися у перспективу, ви­

сок, в якому є найбільше людей моральних та

ховувати себе і своїх дітей, щоб світло Євангелія

відповідальних. Очевидно, що не всі кандидати

могло осяяти кожну людину і держава не стояла

відповідатимуть таким критеріям. Тому голосу­

осторонь цього процесу, а брала в ньому актив­

вати християни повинні за тих, кого вважають

ну участь. З нами Бог. •

Заснований_у 1897 році Засновники - Отці Василіяни Реєстраційне свідоцтво КВ № 5133 в.ід 18.05.2001 р. Часопис виходить раз у м1сяць

Передпnатнийіндекс-23959

Головний редактор: о. Корниліи ЯРЕМАК, ЧСВВ Відповідальний секретар: Ігор САВ'ЯК РаАакційна к9леrія: о. Иосафат ХАИМИК, ЧСВВ о . Мелетій БАЩ ЧСВВ

о. Миколай МИКОСОВСЬКИЙ, ЧСВВ Віра АРІВ

Літературне реАаrування: Христина МИХАИЛЮК Коректура: Віктор ПОЛЄТКО

Дизайн та комп'ютерна верстка: ОлегПЕЛЕНИЧКА Фото: бр . Іпатій ВАЩИШИН, ЧСВВ

4

м. Львів

Адреса редакції:

79019, в~л . Б. Хмельницького, Зб Святоонуфріївськии монастир Отців Василіян тел/Факс: 272-46-94 e-mail: misioпarфiukr.net, misioпarchik@ i.ua URL: www.osbm.in.ua Підписано до друку 30.09.2010 Формат 70х1001/16. Друк офсетний. Папір друк. № 1. Умов. друк. арк. 5,2.Умов. Фарбо-відб. 5,7. Обл.-вид. арк. 5,0. Зам. Тираж 5500 прим.

ЦІНА ДОГОВІРНА Віддруковано з готових діапозитивів у Жовківсьюи друкарні видавництва Отців Василіян « Місіонер». 80300, Льв1вська обл., м. Жовква, вул. Василіянська, 8

Передруки і.пеР.еКІ!ади дозволені за поданням джерела. Редакц1я збер1rає за со~ою право в11правляти 1 скорочувати над1слан1 матер1али. ІіЖу рнал •Міс іонар»,

український

2010

;u І р І о н ;t п

христи~~~~~~~ 111 V

О

r


ДОСЛІДЖЕННЯ І ПОВЧАННЯ

ЖОВТЕНЬ 2010

МОЛИТВА ЩОДЕННОГО ПОЖЕРТВУВАННЯ ДЛЯ ЧЛЕНІВ АПОСТОЛЬСТВА МОЛИТВИ О, Божественне Серце Ісуса! У злуці з тим наміром, з яким Ти на землі віддавав славу Богові і тепер щоденно віддаєш у Пресвятій Тайні Євхаристії, жертвую Тобі через Непорочне Серце Пречистої Діви Марії усі свої молитви, справи, слова, думки й витривалість у терпіннях нинішнього дня як винагороду за всі зневаги, образи і кривди, завдані Тобі. Жертвую їх особливо за Святішого Отця Папу Римського, за святу Церкву, за навернення грішників та в усіх намірах Апостольства молитви, призначених на цей місяць і на сьогоднішний день.

Пресвяті Серця Ісуса і Марії, спомагайте святу Церкву та

Україну!

Святий Йосифе, Покровителю і Заступнику приятелів Ісусового Серця, моли Бога за нас!

Святий Архангеле Михаїле, св. Миколаю, св. Володимире,

св. Йосафате, Заступники України, моліть Бога за нас!

Ось Серце, що так полюбило нас •••

НАМІРИ АПОСТОЛЬСТВА молитви НА ЖОВТЕНЬ

(З благословення Святішого Отця)

ЗАГАЛЬНИЙ: Щоб католицькі університети ставали дедалі частіше територіями, де завдяки світлу Євангелія можна було б відчути гармонію єдності віри та розуму.

МІСІЙНИЙ: Щоб відзначення Всесвітнього дня місій дало можливість зрозумі­ ти, що завдання проповідувати Христа є остаточним і невід'ємним служінням, яке, згідно зі своїм покликанням, Церква повинна використовувати для добра людства.

МІСЦЕВИЙ: Щоб люди в Україні під покровом Пресвятої Богородиці глибше усві­ домили своє життєве покликання та вибір.

,:\І І р І о н

І І І \1

J І)

український

tl r ~~~~~~~нський

5


ДОСЛІДЖЕННЯ І ПОВЧАННЯ

ЖОВТЕНЬ 2010

НАМІРИ АПОСТОЛЬСТВА молитви НА ЛИСТОПАД

(З благословення Святішого Отця)

За цією межею є втрата власної сили волі, уза­

о. Христофор ГАНИНЕЦЬ,ЧСВВ

лежнення від ярмарку грішних пропозицій .

ЗАГАЛЬНИЙ: Щоб жертви наркоманії та всіх

Наркоманія, алкоголізм, ігроманія, еротоманія

інших форм узаnежнення, за підтримки

- неповний перелік, того, що робить вільне Боже створіння - рабом. Вийти з такого стану,

християнської спільноти, віднайшли в сипі Бога - Спасителя здатність радикально

позбутися неволі непросто. Державні програ­

змінити своє життя.

ми, різні організації, які роблять спроби у цьо­ му напрямку - тобто пропонують допомогу,

Знавці духовного життя кажуть, що до воло­

яка не завжди базована на моральних засадах,

діння над собою можемо дійти завдяки старан­

радше, старається бути гуманістичною, при­

ним докладанням зусиль, засвоївши собі такі

носить полегшення на короткий час, або замі­

чесноти як: лагідність, терпеливість, довіра до

нює, грубо кажучи, велике зло - меншим злом.

Це, самозрозуміло,

Бога та справедливість. Теперішня епоха яка характерна

плюра­

сильніші,

- недостатньо. Потрібні

переконливіші,

засоби

допомоги,

лізмом вартостей, показує себе з такого боку,

щоб «хвора» особа вилікувалася, а не просто

особливо молодим людям, що вони, зустріча­

перейшла в стан ремісії.

ючись з нею, губляться у виборі пріоритетів

Католицька Церква, в якої особа за будь­

власного майбутнього. Якщо грань стерта, то

яких обставин й адикцій залишається Особою,

легко можна її переступити, не зауваживши,

докладає всіх можливих зусиль на фізичному

що добре, а що зле, де чорне, а де біле. Так і

і духовному рівнях, щоб такі люди знайшли в

стається. Сучасні люди або не думають про майбутнє, або бояться його, якщо ж· мають до­

собі силу, позбутися спокусливого ярма, щоб

бре теперішнє, не хочуть втрачати, тому вико­

Отцеві, і прямували з Христом до того життя, до

ристовують його вповні, переступаючи межу.

якого споконвіку призначені. •

відкрилися на дію Святого Духа, подали руку

МІСІЙНИЙ: Щоб Церкви Латинської

місіонерів. ХХ століття принесло дуже багато

Америки продовжували місію на

змін. Економічний, технічний і науковий про­

цьому континенті, ініціаторами якої

грес зробив свою справу в матеріальному пла­

є місцеві єпископи, пов'язуючи її із

ні суспільства. Дві світові війни, виникнення

загальним місійним покликанням

тоталітарних систем стали причиною вступу

народу Божого.

невірства до традиційних християнських країн.

Коли людський розум і самовпевненість особи Папа Іван Павло

11 невтомно закликав усіх

до місійної праці. Слова: «Послані до цілого

вістю, тоді порушується гармонія особистості

світу »

стосувалися дванадцятьох апосто­

- чогось стає дуже мало або взагалі втрача­

лів. Святійший Отець повторював їх для всіх

ється, а чогось є надлишок. Тому сьогодні весь

людей, всіх народів . У цих словах міститься

світ вважається за одну місійну територію. В

-

велике доручення

-

євангелізувати весь світ.

Ці слова не перестають бути актуальними і

б

бере верх над внутрішнім переконанням і со­

країнах Латинської Америки Христова

віра

стикається з певними викликами. Католицька

тепер. Це доручення є завжди в центрі інтер­

Церква допомагає місцевим церквам цього

есів Церкви. Багато місць на світі де сьогодні

континенту «навчати і берегти все» (Мт.28,20)

процвітає християнство, було зрошене кров'ю

- що заповідав Христос. •

українськи~

хриаиянськии

часоnис

ittlGIOHdP


ДОСЛІДЖЕННЯ І ПОВЧАННЯ

ЖОВТЕНЬ201 О

МІСЦЕВИЙ: Щоб у народі та офіційно

в ий а нт ирел ігі й н ий час, як це було в час и кому­

в Церкві були вшановані мученики та

ністичного режиму або тепер в час збайдужіння

ісповідники віри Срібної Землі

до чогось вищого, релігійно-ду ховного. Україн ­

ська земля багата свідками і мучениками , які

« Свідчити деколи

означає

попри систематичні переслідування зберегли

невинного перед неспра­

і передали нам віру в « шатах », віру переможну

правду діл світу цього

порятувати

-

озна ­

і святу. І , зокрема , завдяки подвижникам Сріб­

чає давати нагоду, собі й іншим врятувати вічне

ної Землі , велика кількість людей усвідомила і

ведливим засудженням . Свідчити ж віру

-

прийняла до свого серця Христа. Їхній жи вий

ЖИТТЯ ».(М.Керул-Кмец) . Ісус Христос каже: « Кожний, отже, хто визнає

приклад закарбувався в пам'ять поколінь. Як

мене перед людьми , того і Я визнаю перед Моїм

одне дике поселення в Америці стало христи­

Отцем небесним.(Мт.

10,

янським завдяки місіонеров і, який почав свою

випливає, наскільки

великий

З2-ЗЗ). З цих повчань і

однозначний

місію з того, що викопав для них кр и н и цю, так

вплив на нашу вічність має свідчення віри. Осо­

і свідчення віри богоугодних синів Закарпаття

бливо подивугідним і значущим фактом є, коли

має спонукати нас до обов'язку вшанувати їх

віру відстоюється і бережеться у несприятли-

нашою пам'яттю на офіці й ному рівні.•

ПОКРОВИТЕЛЬ НА ЛИСТОПАД

СВ. ПРЕП. ЛАЗАР,

20 листопада

Преподобний Лазар Галісійський народився

в Лідії, в місті Магнезії. Освічений і боголюбивий юнак, Лазар став ченцем в обителі святого Сави, заснованої вепиким подвижником благочестя в Папестині.

Десять років провів преподобний у стінах цієї обителі. Висвячений Єрусалимським патріархом на

пресвітера, преподобний Лазар повернувся на батьківщину і поселився недалеко від Ефе­

са на пустинній го.рі Галісійській . Тут він був удостоєний дивовижного бачення: вогненний стовп , що сходить на небо, оточували Ангели, що співають: « Нехай воскресне Бог і розбіжать­

ся вороги Його». На місці, де святому було яв­ лено це диво, він побудував храм Воскресіння

Христового. Незабаром до великого подвиж­ ника стали стікатися ченці, спраглі мудрого

духовного

відокремлення,

богонатхненним

словом і благим прикладом святого. Так виник монастир .

Отримавши одкровення про свою швидку

Преподобний Лазар помер в 105З році у віці

кончину, преподобний оповістив про це братію,

сімдесяти двох років. Братія поховала тіло святого

але за слізної молитви всіх Господь продовжив земне життя святого Лазаря ще на

,иІ"ІОН Jn український І І І \1 (J ~~~~~нський

r

15 років.

в стовп і, на якому він змагався. Преподобний про­

славлений багатьма посмертними чудесами .•

7


ДОСЛІДЖЕННЯ І ПОВЧАННЯ

ЖОВТЕНЬ 2010

ПЕРШЕ ПОСЛАННЯ АПОСТОЛА ПАВЛА ДО КОРИНТЯН Закінчення. Початок у ч.

6-9 за 207 Ор.

одно у Христі Ісусі » (З,27-28) . Зрозуміло, що і під

час перебування в Коринті Павло навчав так само, звертаючи увагу на те, що взаємини між

о. Діонисій ЗАВЕДЮК, ЧСВВ

християнами мають відрізнятися від моделі

Поведінка під час літургійних зібрань і духовні дари (11,2-14,40)

світу ЦЬОГО »

поведінки поган чи юдеїв, « бо проминає образ

Ця частина послання присвячена обгово ­

(7,31). 1 Кор 11 ,2-16 Павло знову підно­ сить тему гендерної (від англійського geпder Факт, що у

ренню кількох тем, об'єднан и х навколо пи­

рід , стать) відмінності між чоловіком та жінкою,

тання про те, як поводитися кожному у спіль­

може свідчити, що не всі коринтяни зрозуміли

нотному житті, зокрема під час літургійних

правильно зміст Павлового навчання. Мабуть,

зібрань.

проголошення рівності чоловіка і жінки деякі з них сприйняли як заклик до усунення зовніш­

Порядок під час літургійних зустрічей

ніх відмінностей у способі одягання чи по­

(11,2-34)

ведінки . У суспільстві ж того часу запускання

Апостол розпочинає нову тему з вислов ­

чоловіками довгого волосся або ж зодягання

лення похвали своїм адресатам з метою на­

жінок на зразок чоловіків розцінювалося як

лаштувати їх доброзичливо до прийняття на­

ознака практи кування одностатевих відносин,

ступних важливих повідомлень . Павло вказує

що з точки зору християнської моралі завжди

на подвійну причину своєї радості: коринтяни

вважалося гріхом (Рм

1,26-27; 1 Кор 6,9-10).

У короткому поясненні цього питання Павло

згадують усі його настанови і тримають пере­ Отже, не

і використовує богословські аргументи, і по­

ігнорують його слів і прикладу, але зберігають

силається на практику Церков . «Хочу, щоб ви

їх у пам'яті і дотримуються його повчань . Про

знали , що кожному чоловікові голова є Хрис­

дання так, як апостол їм передав

(1,2).

апостольське передання і необхідність збері­

тос, а голова жінці

гання його таким, яким християни його при­

-

йняли з уст і прикладу апостолів Христових,

значність слова « голова » у грецькій мові (як і

Бог»,

-

-

чоловік, а голова Христові

так починає свою мову Павло. Багато­

Павло говорить не лише в цьому листі , про це

в українській) дозволяє таке порівняння, суть

вже була мова у

якого в тому, що кожен чоловік підпорядко­

2 Сол 2,15; 3,6. Ця тема ще дві­ чі буде піднята й у цьому посланні: 1 Кор 11,23; 15,3.

ваний Христові т_gк, як Христос, Божий Син ,

- Богу Отцю, а подібно жінка підпорядкована чоловікові .

Поведінка під час молитви

(11,3-16)

Діяльність і листи апостола Павла виявля­

У поясненні своєї думки Павло посилається

на біблійний опис створення чоловіка і жінки

ють новизну християнського погляду на від­

(Бут

ношення між чоловіком і жінкою. Наприклад,

кою є невід'ємною частиною Божого задуму

у Посланні до филип'ян Павло однаково ста­

щодо людини, тому ця відмінність є повсяк­

2,7.21-22).

Відмінність між чоловіком і жін­

виться до чоловіків і жінок, пам'ятаючи про

час актуальною, як і першість чоловіка. Що

важливу роль, яку відіграли жінки, зокрема

це значить на практиці? Відповідь Павло дає у

Еводія і Синтиха, на початку заснування у Фи­

поняттях, які виражали згідні з християнською

липпах християнської громади (Флп

4,2-3). У

мораллю звичаї його часу, маючи на увазі кон­

Посланні до галатів апостол проголошує: « Всі

кретну ситуацію коринтян: чоловікові не ли­

ви, що у Христа христилися, у Христа одягну­

чить покривати свою голову, коли він молить ­

лися. Нема юдея ані грека, нема невільника ні

ся або пророкує; жінці ж, навпаки, не личить

вільного, немає ні чоловіка ані жінки, бо всі ви

бути з непокритою головою

8

(11,4-5).

українськи й

христи~~~~~~~

J.11

)

f" Іон п f 11 V (J r


ДОСЛІДЖЕННЯ І ПОВЧАННЯ

ЖОВТЕНЬ 2010

Коли Павло говорить про першість чолові­

що «Не звертає людям уваги», потрібно казати:

ка, він іде за логікою біблійного тексту, але не

«хто сперечатися хоче,

за думкою своїх сучасників, чи юдеїв, чи поган,

не маємо, ані Церкви Божі».

-

то ми такого звичаю

які відстоювали об'єктивну вищість чоловіка над жінкою чи її обов'язок беззастережно під­

Євхаристійна трапеза

порядковуватися чоловікові. Це правда, жін­

Значно більшої, ніж попередньому питан­

ка - від чоловіка і створена для чоловіка (Бут 2,21-22), каже Павло, але «В Господі ні чоловік

спільних зустрічей коринтян, під час яких від­

без жінки, ні жінка без чоловіка, бо так, як жін­

бувалося споживання жертви Господньої. Ма­

ка (походить) від чоловіка, так само й чоловік

буть, Павло отримав інформацію про недоліки

(11,17-34)

ню, ваги надає Павло своїм зауваженням щодо

(приходить на світ) через жінку, а все від Бога»

на цих зустрічах від людей Хлої

(11,11-12).

вело його до висновку: «ваші сходини вихо­

Два інших аргументи Павла доповнюють

(1,11), і це при­

дять вам не на добро, а на зло» (11,17).

зміст першого. «Хіба сама природа вас не

Те, що серед коринтян бувають роздори (з - схизми), для Павла не новина, за це

вчить, що коли чоловік запускає волосся, то це

грецької

для нього сором? А коли жінка запускає довге

він докоряв своїм адресатам у першій частині

волосся, то це для неї слава ... » Павло

(11,14-15) - тут

послання. Тепер його думка більше стримана:

відкликається до загальноприйнято­

«мусять бути у вас єресі (роздори, фальши­

го в його часах звичаю, переконань і способу

ві вчення), щоб виявилися випробувані між

мислення його сучасників. Останній аргумент

вами»

Павла

-

з авторитету Церкви: «Коли ж хто спе­

речатися хоче,

-

то ми такого звичаю не маємо,

ані Церкви Божі»

(11,19).

Вістря критики Павла спрямоване на не­

здорову атмосферу при літургійних зібраннях, на яких відбувалося безкровне жертвування і

(11,16).

Чи Павлові аргументи, подані у цій частині

споживання Пресвятої Євхаристії

-

відповід­

послання, актуальні в наш час? Засновки так,

ник нашої Божественної Літургії. Після бого­

практичні висновки

служіння організовували спільну трапезу, так

-

не у всьому. Адже спо­

сіб зодягання має відношення не тільки до

звану гостину любові, на якій, однак, як про це

моральності, але й до культури того чи іншого

дізнався Павло, не було взаємного поділу да­

народу і навіть моди. У наш час одягаємося зо­

рів. Тому він докоряє: «Ваші сходини не є спо­

всім по-іншому, як одягалися люди І століття.

живанням вечері Господньої. Бо кожен поспі­

Косичка чи довге волосся чоловіків, штани жі­

шає їсти свою вечерю: дехто ж голоден, а дехто

нок або їх молитва у церкві без хустини зовсім

п'яний»

не означають, що вони

(11,21).

неморальні чи менше

Апостол нагадує адресатам про зміст слу­

побожні: інші культура й мода. Інша річ, коли

жіння Пресвятої Євхаристії. Хоч він навчав про

хтось зодягається не.скромно чи непристойно,

це коринтян, коли був серед них, наводить ще

-

не шануючи святого місця, ні не зважаючи на

й у листі слова апостольського передання про

тих, яких своїм виглядом провокує на гріх,

установу цього таїнства під час останньої ве­

-

тут уже питання не моди чи звичаю, але мора­

чері Ісуса Христа з апостолами

лі, вільного лихого вибору людини.

Лк

Якщо вагомим аргументом Павла були нор­

(11,23-25; пор. 22,19-20) і зазначає: «Я бо, що прийняв від Господа, те й передав вам".» (11,23).

ми і звичаї його часу, то і Церква на порозі ІІІ

Павло підкреслює велику відповідальність

тисячоліття християнства повинна дивитися

християн за те, щоб достойно брати участь у

на нові знаки часу і не вбачати зла там, де його

служінні Пресвятої Євхаристії та її споживанні:

немає, зокрема у змінених, проте морально

«Кожного разу, як їсте хліб цей і п'єте цю чашу,

гідних і загальновизнаних звичаях, способі

звіщаєте смерть Господню, аж доки він не при­

одягання і поведінки. У наш час скоріше тим,

йде. Тому хто буде їсти хліб або пити чашу Гос­

які відстоюють надто дослівне тлумачення слів

подню недостойно, буде винний за тіло і кров

апостола Павла і докоряють церковній владі,

Господню»

,:U Ір Іон

f l I \1

)r ~~сі;~~~нський

(J

п український

(11,26-27). Не можна приступати до

9


ДОСЛІДЖЕННЯ І ПОВЧАННЯ

ЖОВТЕНЬ2010

служіння Пресвятої Євхаристії неприготова­

бідніших християнських громад, зокрема єру­

ними, а тим більше приймати святе Причастя

салимської. Це зобов'язання він намагається

недостойно: «Хай, отже, кожний випробує себе

добре виконати, бо це допоможе легше знайти

самого і тоді їсть цей хліб і п'є цю чашу. Бо той,

спільну мову в багатьох дратівливих питаннях і

хто їсть і п'є, не розрізняючи Господнього тіла,

захистити його перед різними наклепами. Але

суд собі їсть і п 'є» (11,28-29). Даючи конкрет­

Павло свідомий також того, що надмірна увага

ні вказівки, Павло не закриває цієї важливої

до грошової збірки в Коринті під час його при­

теми, а обіцяє продовжити її, коли прибуде у

ходу може збудити недовір'я до нього, мовляв,

прибув по гроші. Тому вже у першому своєму

Коринт.

листі він пише про цю важливу справу, покли­

Духовні харизми і жиrтя Церкви

(12,1-14,40)

каючись на свій досвід з Церквами Галатії. Павло радить коринтянам кожного першо­

У подальшій частині послання апостол Пав­

го дня тижня відкладати кошти на цю пожерт­

ло веде мову про духовні дари або харизми,

ву, а коли він прийде, можна буде переслати її

які виявляються у спільноті християн і дані

в Єрусалим через відпоручників від коринт­

кожному віруючому для добра спільноти. Пав­

ської Церкви. Хоч Павло має намір сам виру­

ло звертає увагу на ті дари, яких треба більше

шити в Єрусалим, він обережний у тому, щоб

прагнути, як-от дар пророцтва, а також на дар

не пов'язувати збірку зі своєю особою: «Коли ж

мов, який аж занадто цінувався у коринтській

буде потрібно піти й мені самому, то вони під­

спільноті. Ціла частина

уть ЗО МНОЮ»

1

Кор

12-14

укладена

(16,4).

так, що її центром є так званий гимн про любов

(13,1-13). З огляду на важливість теми, а також

Подальші плани Павла

на її великий обсяг, ці розділи, як також наступ­

Апостол коротко описує свою ситуацію і

ний, будуть розглянуті окремо, дещо пізніше.

(16,5-9)

наміри: «Прийду ж до вас, як Македонію пере­

йду» (16,5). Якщо подальші слова: «бо я крізь

Правда про Христове воскресіння та її наслідки (15,1-58)

Македонію переходжу »,

-

не є пізнішим до­

Наприкінці свого послання апостол Павло

датком, то дане дієслово потрібно розуміти у значенні наміру: «збираюся переходити», бо

розглядає ще одну важливу тему, щодо якої ко­

інакше як зрозуміти: «В Ефесі я перебуду до

ринтяни мали деякі сумніви: про зміст воскре­

П'ятидесятниці»?

сіння померлих. Розпочинає він від подання

Мабуть, Павло дописує листа в Ефесі на по­

свідчень про те, що Христос справді воскрес

чатку весни, згодом має вирушити через Маке­

(15,1-11), опісля відкидає сумніви, пов'язані з питанням про воскресіння померлих (15,12-19), пояснює зміст Христового воскресіння {15,2028) та його значення для віруючих в Нього {15,29-34). Також Павло пояснює, як розуміти воскресіння тіла (15,35-49) та коли його очіку­ вати (15,50-57). Закінчує апостол цілий цей роз­

донію (Филипи, Солунь, Верію), щоб наприкінці літа прибути в Коринт. «Ау вас, може, зупинюсь або й перезимую, щоб ви мене провели, куди я піду»

(16,6), -

пише він, пояснюючи: «Я вас не

хочу бачити тепер лиш у переході; надіюсь бо деякий час у вас перебути, коли те Господь до­ зволить»

(16,7).

діл послання заохоченням коринтян до витри­ валості у Господній службі

Тимотей і Аполлос

(15,58).

(16,10-12)

Павло згадує про двох своїх співпрацівни­

Збірка для Церкви у Єрусалимі

10

(16,1-4)

ків у апостольстві, Тимотея й Аполлоса . Тим­

У Посланні до галатів Павло, описуючи зу­

отея не було біля Павла тоді, коли він писав

стріч з апостолами Петром, Яковом та Й оа ном в

листа до коринтян, бо на початку послання

Єрусалимі (2,8-9), згадує про своє зобов'язання

Павло згадує тільки Состена. Імовірно, Павло

перед ними дбати про вбогих, тобто збирати в

вислав Тимотея швидше, і то не лише до Церк­

заснованих ним Церквах допомогу для потреб

ви в Коринті, а й до Церков Македонії, оскіль-

український м

111 І О Н О) rа

хриаи~~~~~:~ 111 V


ПОДІЇ ТА ЛЮДИ

ЖОВТЕНЬ 2010

ки лист Павла мав застати його в Коринті або

ставить за приклад і закликає своїх адресатів

і випередити. Можливо, Тимотей відправився

мати таких, як вони, в пошані та піддаватися їх

до Коринта сушею через Македонію, а лист

проводові. Також Павло повідомляє, яким ра­

мав бути завезений кораблем? У всякому ви­

дісним було для нього прибуття Степани, Фор­

падку, Павло дбає, щоб Тимотея коринтяни

туната й Ахаїка.

прийняли з якнайбільшою пошаною і гостин­ ністю,

- адже він був помічником Павла у Ко­

Вітання і благословення

(16,19-24)

ринті і тамтешнім християнам добре знаний,

На прощання Павло передає коринтянам

- а також доручає передати Тимотею, щоб він прийшов у Ефес (16,8), де Павло мав зачекати

Азії, центром якої було місто Ефес, зокрема

на нього.

ж від добре знаних коринтянам Акили і При­

привіт від християнських

Церков

провінції

Павло згадує і про Аполлоса, красномов­

скили та їхньої домашньої церкви, та від всіх

ність і запал якого стали каталізатором поді­

Чи сам Аполлос трохи боявся повернення до

братів і сестер християн, а також передає усім привіт від себе. Слова: «Привіт моєю рукою, Павловою», - як і подібні вислови в інших по­

лів у коринтській громаді християн (1 Кор 1,12). Коринта, невідомо. Павло тільки повідомляє,

сланнях, вказують на те, що писав лист хтось

що «дуже його просив», щоб Аполлос пішов у

інший, можливо, Состен, а Павло поставив на­

Коринт, але «він не мав ніякої охоти тепер при­

прикінці свій підпис.

бути; прийде, як буде догідний чао>

(16,12).

«Якщо хтось не любить Господа, Павло, імовірно відкликаючись до

Прикінцеві заохочення

(16,13-18)

«Чувайте, стійте у вірі, будьте мужні, кріпіть­

- заявляє 13,1-13, - не­

хай буде анатема. Марана та». Слово «анатема»

- означає «бути виданим на знищення, про­

ся. Нехай усе у вас діється в любові», - закли­

клятим, відлученим від Божої спільноти». Тер­

кає Павло своїх адресатів, а воднораз подає

мін «марана та» означає буквально: «Господь

за приклад Степану та членів його сім'ї. Вони

надходить» або «Прийди, Господи» (пор. Одкр

одні з перших християн в Коринті, «первісток

22,20). Обидва вислови - з арамейської мови,

Ахаї»; саме цю родину Павло охрестив особис­

взяті, імовірно, з первісної літургії Церкви.

то

(1,16).

Цю родину, яка виявила своє вміння

служити іншим, християнській громаді, Павло

Закінчує апостол Павло своє послання по­

бажанням благодаті та миру. •

СИНОД ЄП.ИСКОПІВ У ЛЬВОВІ-БРЮХОВИЧАХ 2-9 ВЕРЕСНЯ 201 О РОКУ У Синоді взяло участь 39 його членів з України,

сив на глобальному характері нашої Церкви, яка

Західної Європи, США, Канади, Латинської Аме­

живе і діє у багатьох країнах, на різних континентах

рики та Австралії. На засіданнях був Преосвящен­ ний владика Мілан (Шаwік), єпарх Мукачівський,

та в різноманітних культурних середовищах, вка­

та запрошені гості: Преосвященний владика Ла­

завдання, що їх ставить перед нею сьогодення.

зав напрямки розвитку та виділив першочергові

дислав (Гучко) з Праги, Преосвященний владика

Основною темою Синоду було питання мі­

Дімітріос (Салахас) з Афін та архимандрит Сергій

грації. Для того щоб проаналізувати стан цього

rаєк із Білорусії.

феномену та накреслити стратегію душпастир­

Синодальні засідання розпочалися молебнем

слухали

ської діяльності УГКЦ у цій сфері, єпископи за­ доповідь

Преосвященного

владики

до Святого Духа. Відкриваючи Синод, Блаженні­

Йосифа (Міляна), єпископа-помічника Київської

ший Любомир у своїй програмній доповіді наголо-

архиєпархії, голови Пасторально-місійного від-

;ulplOH о r ~~~сіп~~нський

( 11 "

~п український

11


ПОДІЇ ТА ЛЮДИ

ЖОВТЕНЬ 2010

ділу УГКЦ, а також доповіді світських та церков­

тер і співбратів стала несприятлива економічна

них експертів щодо цього питання і живі свід­

ситуація в країні, за якої утримання родини та

чення самих мігрантів.

виховання дітей стали справами дуже важкими

Увага синодальних отців до цієї проблеми була пов'язана з тим, що за роки незалежності

або й неможливими.

України у пошуках «кращого життя» за межі кра­

ієрархія завжди намагалася досить швидко та

їни виїхало близько

вчасно реагувати на всі процеси, які відбува­

5

мільйонів українців. Інші

Священний Синод підкреслив, що церковна

7

ються в суспільстві. Притому вся її діяльність

мільйонів. Понад 60% цієї кількості є вихідцями із

містила в собі дві досить тісно пов'язані між со­

західних областей України. Якщо взяти до уваги те, що греко-католики у західних областях Украї­

бою складові: 1) душпастирсько-структурну: вона прояв­

дослідження у сво'іх показниках сягають аж

ни (особливо Івано-Франківській, Тернопільській

лялася у душпастирському супроводі мігрантів

та Львівській) становлять більшість, а всіх україн­

у країнах їхнього поселення на початку їхнього

ських греко-католиків у світі є понад

становлення та в пізніших намаганнях створити

5 мільйонів,

то можемо припускати, що третина вірних УГКЦ

відповідні церковні ієрархічні структури;

2)

знаходиться поза межами України. Члени Синоду відзначили, що сьогодні Хрис­

соціально-культурну: вона полягала у до­

помозі емігрантам об'єднатися для досягнення

товий заклик звернений до Церкви, щоб вона,

більш сприятливих соціальних очікувань. Цен­

будучи збудованою на апостолах, шукала спо­

трами такого об'єднання ставали культурно­

собів відповісти на сучасні виклики, особливо

просвітницькі осередки при парафіях.

у сфері міграційних процесів, аби у них не за­ бракло місця для Бога.

3 одного

Синодальні отці стурбовано констатували,

боку, Церква

що сучасна українська еміграція є дуже склад­

повинна допомогти своєму народові боротися

ним явищем, яке не можна чітко охарактеризу­

з усіма проявами соціальної несправедливості,

вати. Провідні експерти обмежуються поданням

-

загальних тенденцій або аналізом якоїсь однієї

які зумовили масовий виїзд людей, а з іншого

нагадати тим, хто змушений із різних причин по­

країни, в якій є більше скупчення українських

кинути рідну землю, Христовий заклик: «Шукай­

трудових мігрантів. Точно визначити, скільки

те перше Царство Боже та його справедливість,

українців виїхало за кордон протягом років не­

а все те вам докладеться» (Мт. б,

33).

залежності, є досить важко. Однак можна ствер­

Четверта хвиля еміграції українців є явищем

джувати: число сучасних українських мігрантів

сьогодення. Адекватно і однозначно оцінити її

вимірюється мільйонами і сьогодні міграційний

досить важко, оскільки вона ще не завершила­

потік з України невпинно продовжується.

ся, чи навіть має тенденцію до зростання. Осно­

Пастирі Церкви зауважили, що вірні нашої

вною причиною виїзду багатьох наших співсес-

Церкви, особливо мігранти у країни Європи, зі-

12

український МІGІОН Ja христи~~~~~~~ І І І (J

r


ПОДІЇ ТА ЛЮДИ

ЖОВТЕНЬ 2010

штовхуються із проблемою інтеграції не тільки

день духовної обнови. Того дня в молитві, тиші

в чуже соціально-культурне, а й незнайоме для

та розважанні над Божим Словом під проводом

них церковне середовище. Неправильно сфор­

о. Тараса Барщевського єпископи стояли перед

мована релігійність на батьківщині призводить

Божим обличчям та просили благодаті Духа

до того, що у країні перебування людина почува­

Святого для того, щоби своїми рішеннями чи­

ється самотньою і потрапляє у стан самоізоляції

нити його святу волю. На закінчення цього дня відбулася презентація фільму «Йосиф Сліпий.

та відокремленості.

Стурбованість Синоду викликала проблема

Молитва за Україну», присвячений 20-річчю

швидкого темпу асиміляції мігрантів, яка ста­

легалізації УГКЦ. Ця документальна кінострічка

новить небезпеку для нашого народу і нашої

стала своєрідним спомином пророчої діяль­

Церкви. Нині простежуємо два види асиміляції:

ності Патріарха Йосифа в період його місії поза

національно-культурну та

межами України.

церковно-духовну.

Тому основні! мета, якою керуються єпископи

На своїх сесіях учасники Синоду розглянули

під час формування стратегії УГКЦ в цьому пи­

стан підготовки Церкви до найближчої сесії Па­

танні;- це забезпечення пасторально-духовної

тріаршого Собору, присвяченої покликанню до

опіки, а також, по змозі, надання соціального захисту всім категоріям сучасних українських

богопосвяченого життя, яка відбудеться наступ­ ного року в Прудентополісі (Бразилія). Було за­

мігрантів. В країнах, у яких вже діють структу­

тверджено програму Собору, його статут та ви­

ри УГКЦ, відбувається процес переосмислення

рішено інші практичні питання, пов'язані з його

їхньої діяльності щодо душпастирського слу­

підготовкою та проведенням.

жіння емігрантам. Там, де ще немає відповідних

Єпископи взяли до відома результати напра­

церковних структур, робляться кроки для їх

цювань у питанні беатифікації митрополита Ан­

створення.

дрея (Шептицького) та патріарха Йосифа (Сліпо­

Синод прийняв низку рішень, спрямованих

на створення відповідних механізмів для забез­

го), прийняли необхідні рішення для ефективної діяльності постуляційного бюро.

печення душ пастирської опіки над українськими

Окрема увага була присвячена роботі над

емігрантами, організування відповідних центрів

виданням Катехизму УГКЦ, концепції єванге­

підготовки духовенства до цього виду пастир­

лізаційної місії нашої Церкви, а також питанню

ського служіння, забезпечення обміну досвідом

застосування практики катехуменату в її душ­

тих священиків, які вже його здійснюють.

пастирстві.

Для того щоб осмислити норми права, яки­

Синодальні отці розглянули стратегію інфор­

ми повинна керуватися Церква, забезпечуючи

маційної присутності УГКЦ в Інтернеті. Було під­

духовну опіку своїм вірним на еміграції, сино­

креслено, що розвиток суспільних комунікацій є

дальні отці заслухали доповідь Преосвященно­

важливим засобом у розбудові церковних спіль­

го владики Дімітріоса (Салахаса), екзарха для

нот, та прийнято низку практичних рішень у цьо­

католиків візантійського обряду в Греції, визна­

му напрямку.

чного знавця канонічного права Східних Като­

Для того щоб належно підготуватися до най­

лицьких Церков. У своїй промові він висвітлив

ближчої сесії Патріаршого Собору, прийнято 2011

сучасне правове розуміння терміна «канонічна

рік присвятити темі богопосвяченого життя.

територія», особливості юрисдикції Патріарха

Наступний Синод Єпископів УГКЦ прохо­

на Цій території та поза її межами. Екзарх для

дитиме в Куритибі (Бразилія). Головними його

католиків візантійського обряду у Греції наголо­

темами визначено практичні питання душпас­

сив на тому, що УГКЦ є єдиної Церквою з єдиним

тирства емігрантів та розробляння конкретних

її Главою, а тому розуміти та розвивати її життя

заходів для втілення в життя євангелізаційної

та діяльність потрібно, виходячи із засади цієї

стратегії УГКЦ.

внутрішньої єдності.

У день відходу у вічність Патріарха Йосифа (Сліпого),

7

вересня, синодальні отці провели

;u І(' Іон J п

І І І \1

ur

український

~~~~~~нський

Синодальні сесії завершилися подячним мо­ лебнем до Матері Божої. • Секретаріат Синоду Єпископів УГКЦ

13


ЖОВТЕНЬ 2010

ПЕРША ТИМЧАСОВА ПРОФЕСІЯ У КРЕХОВІ о. Йосафат КОВАЛЬ, ЧСВВ

обітів убогості, чистоти і послуху. Після цього о. Пантелеймон , окропивши свяченою водою,

На саме свято Преображення Господа нашого

вручив братам монаші пояси та запалені свічки і

Ісуса Христа (а це храмовий празник у монастирі

привітав їх зі знаменним кроком у житті .

святого Миколая у Крехові) одинадцять братів­ новиків склали першу тимчасову Професію у

значення празника Преображення Господньо­

Василіянському Чині на руки о. Пантелеймона

го, яке полягає у тому, що кожен християнин

Проповідь

о.

Пантелеймона

стосувалася

Саламахи, ЧСВВ, ігумена монастиря і магістра

повинен прямувати до Світла-Христа, Яке про­

новіціяту. Ось імена братів: бр. Кипріян­

свічує усіх людей . Особливим чином це свято

Климентій Богдан Зейкан, бр. Йосафат Остап­

стосується богопосвячених осіб, адже монахи

Андрій Попович, бр. Атанасій Андрій Пилипчак,

покликані самі просвічуватися Світлом Хрис­

бр. Адріан Микола Барилко, бр. Марко Микола

товим і доносити його до інших. Отець-магістр

Федак, бр. Юстин Ігор Цюпка, бр. Йосиф

закликав брат і в, що склали свою першу Про­

Степан Учанов, бр. Антоній Василь Джердж,

фес і ю, до витривання в доброму, а всіх заохо­

бр. Пантелеймон Мар'ян Зеленко, бр. Іван Олег

тив підтримувати їх молитовно.

Петришак та бр. Агапій Ярослав Луцик.

Коли Літургія закінчилася, о. Пантелеймон на­ самперед подякував Богові за дар нових покли­

Урочисту Святу Літургію очолив о. Пантелей­

кань до монашого життя . У своєму привітанні він

мон Саламаха . З ним співслужили о. Климентій

заохочував братів до ревного та вірного дотри­

Рішко, ЧСВВ, консультор Провінції святого Ми­

мання обітів убогості, чистоти і послуху. Своєю

колая в Україні (до якої, до речі, належить бр.

чергою, бр. Пантелеймон Зеленка від імені бра­

Кипріян-Климентій), та о. Йосафат Коваль, ЧСВВ,

тів, що склали Професію, звернувся зі словами

економ

в

вдячності до Господа, а тоді - до батьків за те, що

Україні. Під час співу третього антифону брати­

виховали своїх синів і віддали їх на служіння Бого­

Провінції

Найсвятішого

Спасителя

професи процесійно ввели братів-навиків до

ві. В особливий спосіб пролунала подяка о. Пан­

храму. Останні зробили перед іконостасом три

телеймону, який під час новіціяту був для братів

доземні поклони, а тоді лягли хрестовидно під

учителем і добрим та терплячим батьком, а також

спів тропарів святому Василію Великому. Ставши

усім іншим духовним провідникам, з якими їм

знову на коліна, брати, згідно із обрядом, почали

довелося ділити цей час. Просімо і ми у Господа,

діалог з отцем-магістром, а тоді кожен зачитав

щоби допоміг нашим братам у звершенні їхнього

заяву про складення першої монашої Професії:

монашого подвигу та духовному поступі. •

14

український ,\ІІРІОН ;tб

христи~~~~~~~ І І І

\1

(J

r


ПОДІЇ ТА ЛЮДИ

ЖОВТЕНЬ 2010

СВЯЩЕНИЧІ СВЯЧЕННЯ У ГОШЕВІ На празник Переображення на Ясній Горі під

то літніх мирян тільки цього дня вперше сма­

час Архиєрейської Літургії орди на рій Івано­

кує дари землі : такий галицький звичай.

Франківської єпархії кир Володимир Війтишин

Архиєрейська Божественна Літургія розпо­ чалась об

11 годині. Після херувимської пісні

поставив у ієреї чотирьох дияконів нашого Чину - Тадея Володимира Годованця, Даниїла Андрія

диякони, зробивши три великі поклони, по чер­

Сікору, Іринея Ігоря Пелиха й Христофора

зі підходили до владики, цілуючи набедреник,

Василя Ганинця. Христофор і Тадей навчалися

руку, праве раменоархиєрея й чотири кути пре­

у ВІФБС, цього року успішно закінчили студії.

столу, і так тричі. Далі відбулось визнання віри і

Тадей виконує служіння в монастирі на

присяга

Слобожанщині (с. Покотилівка, Харківська

Святих Таїнств. Згодом владика , ставлячи край

область). Христофор - у монастирі св. Онуфрія

омофора на голови рукоположуваних, тричі їх поблагословив, читаючи відповідні молитви.

(Львів), допомагає видавати часопис «Місіонар».

- важливий момент, де йдеться про сім

Даниїл здобув богословську освіту у Перемишлі,

Потім святитель, виголосивши « аксіоо> і пода­

в даний час займається збиранням архівних

ючи кожному священичу одежу, залучив ново­

й історичних даних про отців Чину і служить у

висвячених до Святої Літургії. Після урочистої Служби владика Володимир наголосив на важ­

ВІФБС. Іриней навчався у Бразилії та Австрії.

Останній рік у Крехівському монастирі, є соцієм

ливості цього Святого Таїнства і закликав моло­

новіціяту.

дих священиків тримати погляд на гору Тавор,

де переобразився Син Божий. Подячне слово Зранку

19 серпня групи прочан здалека і близька поспішали до Гошева на урочистість,

протоігумен Чину о. Йоанікій Чверенчук. Також

кир Володимиру за вділені свячення висловив

з гарно прибраними маленькими кошиками, в

подякував василіанській спільноті за чернече

які дбайливо повкладали плоди літа - яблука ,

виховання і підготовку, батькам і родичам - за

сливи , персики, виноград і , звичайно, мед. В

добре християнське виховання з юних літ. У

народі це свято ще називають медовим Спа­

свою чергу, від нововисвячених ієреїв подяку

сом . Люди вірять, що посвячені в цей день

всім причетним до святкування склав о . Іри ней

плоди і мед мають цілющі властивості , а бага-

Пелих. Опісля ігумен Гошівського монастиря

,\11 р І о н (J)rfJ український ~~~~~нський

І І І \1

15


ПОДІЇ ТА ЛЮДИ

ЖОВТЕНЬ 201 О

о. Дам'ян Кастран здійснив окроплення свяче­

у Святих Таїнствах Покаяння і Євхаристії

ною водою принесених плодів.

душі і серця прочан, їхня молитовна по­

об­

става додавали ще більше заохоти тим ві­

личчя вкотре свідчили про сходження Бо­

Многоліття, подячні

пісні,

радісні

рним, хто побував на цьому святому місці

жої благодаті на Ясну Гору . Переображені

вперше. •

КОРОТКІ ЖИТТЄПИСИ НОВОПОСТАВЛЕНИХ СВЯЩЕНИКІВ ЧСВВ

8

о. Іриней Ігор Пелих, ЧСВВ

о. Тадей Володимир Годованець, ЧСВВ

Народився 18березня 1981 року у Львові.

Народився 5липня1979 р. в селі Токарівка

У 1987 - 1995 роках навчався у середній школі міаа Львова. Після цього вступив до Василіянського лі­

Дергачівського району Харківської області. У 1986-1994 рр. здобував неповну середню

цею у Червонограді Львівської області, де здобув у

освіту, після чого закінчив загальноосвітню

1998 р. середню освіту із золотою медамю. У липні 1998 р. вступив на кандидатуру до Крехівського

Львівської обл.

василіанського монааиря і там, після за кінчення

У 2001 р. вступив на кандидатуру до

школу 1-111 ступенів №5 в м. Червонограді

новіціату, склав перші чернечі обіти у серпні 2000 р.

Крехівського василіанського монааиря і там,

У 2000-2001рр. навчався на підготовчому курсі у Золочівському

після закінчення новіціату, склав перші чернечі обіти у серпні 2003

ВІФБС. Протягом 2001-2004 рр. вивчав філософію у Василіянському інституті в м. Куритиба (Бразилія).

обов'язок префекта Бучацького колегіуму св. Йосафата.

Довічну професію склав у Жовкві 24 липня 2005 р.

У 2004 по 2010 р. навчався у Василіянському інституті філософсько­

р., тоді ж був переведений до Бучацького монастиря, де виконував

У 2006-2009 роках навчався в Міжнародному теологічному інституті

богословських студій.

в Гамінгу (Австрія), де здобув ступ інь магістра теології.

Довічну професію склав у монастирі св. Онуфрія у Львові

28 липня 2009 р. отримав дияконські свячення з рук високопреосв.

У 2009 р. отримав дияконські свячення в м. Івано-Франківську, в

Кир Ігоря Возьняка в соборі св. Юрія у Львові.

монастирі Христа Царя .

о. Даниїл Андрій Сікора, ЧСВВ

о. Христофор Василь Ганинець, ЧСВВ

Народився 1 5липня1972 р. ум. Львові.

Народився

Середнью освіту здобував у СШ №40 м. Львова.

ня Сколівського району Львівської області.

У 1989-1990 рр. навчався у Львівському

У 1986-1994 рр. навчався у середній школі

21

квітня

1979 року в селі Хащова­

СПТУ-21 на спеціальності «Регулювальник

в рідному селі. Цього ж року перейшов до

радіоапаратури1.У 1990 р. працював на ВО

Славської середньої школи, яку закінчив у

Кінескоп, у ВТК регулювальни ком р/а. У 1990-1992 рр. - служба в армії ум.Миколаїв.

У 1992-1996 рр. працював на ВО Кінескоп, у

16

2008 р.

1996 році. Протягом 1999-2000 рр. навчався на '-т---~--~ підготовчому курсі Катехитичного інституту

ВТК регулювальником р/а.

в Дрогобичі й на курсах комп 'ютеризації Банківського інституту

У 1998 р. вступив на кандидатуру до Крехівського василіанського

у Львові.

монастиря і там, після закінчення новіціату, склав перші чернечі

У 2001 р. вступив на кандидатуру до Крехівського василіанського

обіти у серпні 2000 р.

монастиря і там, після закінчення новіціату, склав перші чернечі

У 2000-2001 рр. був братом-помічником у Жовківському монастирі.

обіти у серпні

Упродовж 2001-2007 рр. навчався у Вищій духовній семінарії в м.

св. йосифа в Брюховичах на служіння братом-помічником.

Перемишлі, Польща, де закінчив і здобув ступінь магістра історії.

У 2004 р. розпочав навчання у ВІФБС.

Довічну професію склав у Гошівському монастирі 2005 р.

20 травня 2006 р. отримав дияконські свячення з рук преосв. Кир

У 2008 р. склав вічні обіти. У 2009 р. був рукоположений на диякона єпископом Софроном

Діонісія Ляховича, ЧСВВ у Крехівському монастирі.

Мудрим.

2003 р., тоді ж був переведений

до монастиря

український МІРІQН

христи~~~~~:~ І 11 \1

Jn

(J

r


ПОДІЇ ТА ЛЮДИ

ЖОВТЕНЬ 2010

ДИЯКОНСЬКІ СВЯЧЕННЯ У БРЮХОВИЧАХ о. Йосафат КОВАЛЬ, ЧСВВ У четвер,

9 вересня 2010 р.

Б., у

монастирській каплиці Василіянського інституту філософсько-богословських

студій ім. Йосифа Веніямина Рутського, що у Брюховичах біля Львова, відбулася урочиста

подія. Нею були дияконські свячення шістьох студентів-василіян: Никифора

святителем , обходили престіл довкола та ці­

Курната, Йосифа Микитина, В'ячеслава

лували його кути. Опісля лягли хрестовидно, а

Сеника, Володимира Маланюка, Єроніма

в той час монаша братія співала тропарі. Після

Грома та Андрея Павлиwина. Вищезгадані студенти навчаються на останньому курсі

того піддиякони підходили до престолу, става ­ ли на одне коліно, а владика читав молитви по­

Василіянськогоінститутуінезабаром

ставлення диякона. Вкінці Кир Мирон вручив

приступлять до монаwого та священичого

кожному

служіння по різних василіянських

кадильницю і служебник, щоразу виголошую­ чи « Аксіос », тобто « достойний ». Тоді диякони

монастирях.

новопоставленому

диякону

орар,

приєдналися до єпископа та усіх священиків за

Урочиста Свята Літургія розпочалася о сьо­

престолом і співслужили на Святій Літургії.

мій ранку. Її очолив Преосвященний владика

Вкінці Божественної Літургії владика Мирон

Кир Мирон Мазур, ЧСВВ, єпископ-помічник

побажав новопоставленим дияконам різних

Куритибської єпархії святого Івана Христителя

Божих ласк для правильного виконування їх­

у Бразилії. Йому співслужили о. Роберт Лисей­ ко, ЧСВВ, ректор інституту, о. Йосафат Коваль,

нього служіння на славу Божу та добра Його

ЧСВВ, економ Провінції, о. Анастасій Кабаль,

найперше учнями Христовими , щоб опісля

ЧСВВ, віце-ректор інституту, та о. Августин

стати Його апостолами».

народу.

Владика,

зокрема ,

сказав: « Станьте

Стрижик, ЧСВВ, духівник, та інші священики .

Опісля о . Роберт Лисейко, ЧСВВ в імені Ва­

Святу Літургію співав хор студентів інститу­

силіянського інституту та Провінції Найсвяті­

ту. Були прИсутні багато василіян-студентів,

шого Спасителя в Україні подякував Преосвя­

сестер-монахинь, родичі і знайомі новопос­

щенному владиці за те, що він радо погодився

тавлених дияконів.

уділити дияконські свячення, та запросив його

Під час проповіді владика Мирон наголо ­ сив на значенні події того дня

-

дияконських

свячень. За його словами, дияконат

і надалі навідуватися до інституту. Зі словами подяки звернувся до всіх диякон

- це слу­

Андрей Павлишин, ЧСВВ. Він подякував Богові

жіння. Ким би ми не були, які би посади чи

за дар життя і покликання, Василіянському Чи­

уряди

не виконували,

ми

завжди

повинні

пам'ятати про наше покликання до служіння

Богові і людям.

виховання , друзям і знайом и м

Після Евхаристійного Канону розпочався

обряд дияконських свячень. Отець

нові, особливо отцям-виховникам Інституту,

за монашу і священичу формацію, батькам

Роберт

- за

- за підтримку

і молитви. Урочистості завершилися спільною

фотографією перед іконостасом .

представив кандидатів, зачитавши відповідну

Нехай же Господь благословить наших но­

грамоту. Після представлення і трьох покло­

вопоставлених дияконів на вірне та ревне слу­

нів вони приступили до вітання з владикою-

жіння у Його святій Церкві . •

;uІРІQН

І І І \1

Jn український ar ~~~~~~нський

17


ПОДІЇ ТА ЛЮДИ

ЖОВТЕНЬ 7"10

ІМЕНУВАННЯ ШКОЛИ В ТАРНАВІ

29 серпня 2010 року вс. Тернаві Старосамбір­

ру. Після завершення Служби Божої духовенство

ського району на Львівщині відбулося імену­

та миряни процесійно вирушили під звучання

вання місцевої загальноосвітньої школи

дзвонів до Тернавської школи, яка знаходиться

1-11

ступенів на честь священика-ісповідника

неподалік від церкви . На початок урочистос­

о. Северіяна Гнатюка, ЧСВВ. Програма святку­

ті з привітальним словом виступив директор

вань розпочалася об

годині Архієрейською

Тернавської школи п. Володимир Євстахійович

Святою Літургією, яку у співслужінні о. пароха

Муль, який, зокрема, розповів про певні трудно­

та прибулих на ці урочистості оо. Василіян

щі та досягнення під час реставрування школи.

11

відслужили Преосвященні владики Ярослав

Відтак розпочалася урочиста частина, на якій

Приріз, ЧНІ, єпископ-коад'ютор Самбірсько­

було освячено меморіальну дошку із зображен­

Дрогобицької єпархії УГКЦ, та Іриней Білик,

ням о. Северіяна Гнатюка. Це освячення здійснив

ЧСВВ, канонік Папської базиліки Saпta

владика Ярослав Приріз, одразу ж після цьо­

Maria

Maggiore (Святої Марії Більшої). На ці урочис­

го владика Іриней Білик освятив музей пам'яті

тості прибули також отці та брати з Василіян­

о. Северіяна. Атмосферу свята доповнили своїми

ського інституту філософсько-богословських

виступами вчителі та вихованці школи, які вико­

студій ім. митрополита Йосифа В. Рутського.

нували релігійні та національні пісні. Мали слово

У своїй проповіді під час Літургії владика Іри­

ли о. Северіяна Гнатюка. Серед них була п. Мирос­

і представники влади, а також ті, які особисто зна­ ней розповів, зокрема,

18

про життя і діяльність

лава Волошин, у родині якої в підпіллі проживав

о. Северіяна Гнатюка як у Чині, так і на парафіях,

о. Северіян. Вона охоче розповіла про ті життєві

поручених йому в духовну опіку. У слові, виго­

труднощі, які не раз поставали перед отцем.

лошеному наприкінці Літургії, владика Ярослав

На завершення прозвучали молитва «Боже

пригадував та заохочував усіх до ревного й по­

Великий, Єдиний» та український гімн «Ще не

божного життя через виконування Божих запо­

вмерла України".» Закінчилися урочистості

відей, щоб увійти у вічну гостину Небесного дво-

святковим обідом.

український

христи~~~~~~~

,:U І р І о н ;t п

'11 \1

(J

r


ПОДІЇ ТА ЛЮДИ

ЖОВТЕНЬ 2010

ЛАВРІВСЬКИЙ МОНАСТИР ПОКАЗАНО В ДОКУМЕНТАЛЬНОМУ ФІЛЬМІ Ігор СКЛЕНАР

9 вересня в примі­ щенні обласної ор­ ганізації товариства охорони пам'яток

у Львові широка громадськість разом із ченцями­ василіянами змогли

побачити докумен­ тальний фільм «Лав­ рівські палімпсести»*, На широкоформатно­ му екрані мали місце найцікавіші фрагмен­ ти історії та сучасного

стану василіянського монастиря св. Онуф­ рія, який знаходиться

в с. Лаврові Старо­ самбірського р-ну

Львівської обл. Виклад матеріалу у фільмі супроводжував­ ся коментарями представників Василіансько­

Цю тему немало коментував археолог Юрій Лукомський.

го Чину, зокрема протоігумена о. Йоанікія

Автором ідеї та керівником проекту-фільму

Чверенчука та настоятеля згаданої обителі

про Лаврів став п. Валерій Калинюк, який після

о. Миколая Ковалишина. Вагоме слово про роль

демонстрації фільму поділився з присутніми дум­

Лаврова в минулому і сьогоденні озвучили у

ками про задум

фільмі науковці р(зних генерацій, які вивчали

лаврівської обителі мовби зі світського боку. Осо­

-

показати історію і сьогодення

та продовжують вивчати релігійно-культурні

блива подяка у фінансуванні проекту належала

пам'ятки нашого краю. Серед них

співзасновнику Мистецького фонду ім. Короля

-

покійний

вже львівський історик Ярослав Ісаєвич, моло­

Данила

дий дослідник, автор історичної розвідки про

сутні у залі громадські діячі та усі бажаючі в осно­

Лаврівський монастир Михайло Швед та інші.

вному позитивно висловилися про документаль­

У документальному фільмі не оминули ува­ гою деякі недоліки в сучасному облаштуванні

матеріалу, добротною режисурою Олександра

монастиря, зокрема, йшла мова про допуще­

Мельника, чудовим читанням тексту досвідчено­

ні помилки у встановленні комунікацій, які

го радійника Богдана Котика і врешті порушен­

перешкодили археологам виявити унікальні

ням тих історичних проблем, які будуть й надалі

пам'ятки з галицько-волинської княжої доби.

цікавити дослідників різних поколінь. •

4

Палімпсест

ний фільм, який відзначається легким викладом

- пергамент, на якому стерли первісний текст, а поверх нього написали новий .

..U І Р І о н JІ d

І І І \1

п. Степану Кубіву та іншим особам. При­

or український ~~сі;~~~нський

19


ПОДІЇ ТА ЛЮДИ

ЖОВТЕНЬ 2010

ЧУДОТВОРНА ІКОНА МАРІЇ ПОВЧАНСЬКОЇ Марія Повч

сльози все проливалися . Генерал Корбеллі зі своїм генеральним штабом і численними старшинами та в і йськом прибули до села Марія Повч , щоби переконатися у цьому осо­ бисто . Ікона була в іконостасі . Граф Корбеллі

- це

місто в Угорщині. Є там гарний монастир з церквою

св. Михаїла. В тій церкві знаходилася

наказав зняти її і докладно оглянув її з усіх

відома на всю Європу

боків, чи нема тут якогось підступу, якогось

чудотворна ікона

обману. Також інші високі старшини огляда ­

Божої Матері, яка

ли ікону, але не знайшли нічого підозрілого.

належить дот.зв.

Під час цих о'глядин ікона далі плакала. Та ­

плакучих ікон.

кож церковна комісія, вислана єпископом з міста Єгер, якнайточніше провела розсліду­

вання. Вс і свідки, між ними і граф Корбеллі Іс торія її така . В

році один селянин

зі старшинами , під присягою зізнаnися, що

замовив соб і ікону Божої Матері. Вона мала

бачили сльози, що спливали з очей Матері

1676

бути написана на дошц і . Але ціна роботи ви­

Божої, чого в природний спосіб не можна

явилася для нього завеликою, і він її не вику­

ніяк пояснити. Граф Корбеллі негайно на~

пив . Незабаром купив ікону інший селянин,

писав у Відень до австрійського імператора

Лаврентій Гурта, який подарував її греко­

Леопольда І , а він, на прохання своєї дружи­

католицькій церкві у селі Повч . Ікону було

ни Елеонори, звелів генералові Еммеріхові,

виставлено

графові Чакі, перевезти

в

церкві ,

~ле двадцять

років

чудотворну ікону

вона перебувала без особливого почитання,

Божої Матері з Марія Повч до Відня, а копію

поки сама Пресвята Богородиця не привер­

цієї ікони залишити в Марія Повч.

нула до себе увагу цілого світу. Четвертого листопада

1696 року люди, що були в церк­

Коли граф Чакі прийшов до церкви, щоб забрати ікону Божої Матері, між старшина­

ві на богослужінні, побачили сльози в очах

ми, які його супроводили, був один завзя ­

Божої Матері , зображеної на цій іконі, і цей

тий лютеранин, який насміхався з « легко ­

плач ікони Божої Матері тривав з перервами

вірності » генерала та з Божої Матері . Хоч усі

до

признавали , що бачать сльози , він , однак,

8

грудня

1696

р. Єпископ вислав комісію, численні

не хотів вірити. Він сміявся з них і говорив,

, чуда, що дія'лися перед іконою Богоматері ,

яка Грунтовно перевірила

всі

ці

та зокрема сам плач ікони. Комісія стверди ­

що їм привиджуються сльози . з насмішкою приступив ближче і з погордою тицьнув ру­

ла , що причиною сліз є тільки надприродна

кою в ікону. В тій хвилині його рука стала

сила , що всі ті чуда справді є чудесною допо­

паралізованою. Ікона затемнилася так, що

могою Пречистої Божої Матері через цю іко­

не було видно лиця Матері Божої. Тоді цей

ну. Після того змінено назву села Повч на Ма­

лютеранин впав на землю і почав кричати:

рія Повч, а ікону проголошено чудотворною.

« Вона мене покарала за зневагу!" » Товариші

І так місцевість Марія Повч стала осередком

приступили до нього і перестрашені ствер­

побожних паломництв багатьох народів.

дили , що рука в нього справді паралізова­

Недалеко Марія Повч стояло цісарське ав­

20

на. Тоді лютеранин почав голосно просити

стрійське військо, під командуванням графа

в Божої Матері прощення: « Ах, Пані! Прости

Корбеллі . Вістка про плач ікони дійшла до

мені зневагу! Я Тебе щиро перепрошую і

нього, та ще й із уточненням, що, незважа ­

благаю

ючи на великий холод, від якого замерзали

тися і буду Тебе любити все своє життя, але

у церкві вино і вода під час Служби Божої,

вилікуй мене нещасного! »•

-

прости мені! Я обіцяю поправи­

українськи~

христи я нськии ч а сопис

MICIOHdP


ЖОВТЕНЬ L

ПОДІ°іТА ЛЮДИ

о

БОГОПОСВЯЧЕНІ ОСОБИ о. Василій Іванів/ ЧНІ

-

СПРАВЖНІ ДРУЗІ ХРИСТА

Чин Найсвятішого Ізбавителя заснував св. Альфонс Ліrуорі

_

1732 р. в м. Скаля на півдні Італії. Молодий,

перспективний адвокат зрікається всіх земних благ та слави і посвячує своє життя Богові. 3 того часу нове місій не згромадження провадить свою працю серед найнижчих верств суспільства. Сьогодні Чин Найсвятішого Ізбавителя налічує близько 5,5 тис. членів, які працюють у 78 країнах світу. Редемптористи східного (візантійського) обряду УГКЦ завдячують своїм існуванням невтомному бельгійському місіонерові о. Ахілю Деляре, який у

1906 році прийняв східний обряд, щоби

працювати з українськими емігрантами в Канаді, які тривалий час не мали жодного духовного проводу. У 1910 році українські поселення, де працювали о. Деляр та його співбрати, відвідав митрополит Андрей Шептицький. По дорозі з Канади владика Андрей відвідав протоігумена Бельгійської провінції ЧНІ й запропонував йому вислати редемптористів візантійського обряду до 3ахідноїУкраїни. Вже 27-го травня

1913 року, після кількох важливих обговорень і нарад, Андрей

Шептицький та Генеральний уряд ЧНІ підписали угоду про заснування редемптористського

монастиря в Галичині. Одинадцятого червня угоду затвердила Апостольська столиця.

ТЕМА РОЗМОВИ: «ЧЕРНЕЧЕ ПОКЛИКАННЯ у КОНТЕКСТІ ЖИТТЄВОГО ВИБОРУ» -

Отче, скажіть, будь ласко,

наскільки виразним є покликання до богопосвяченоzо життя?

-

Знаєте, покликання є даром Божим. Напри­

клад, у випадку зі мною. В час підпілля мене за­

питували: «Як ви прийшли до монастиря?» Я й сам не розумію, як. Служилася Літургія, і я те від­ чув, що так само й тепер відчуває кожна люди­

на. Правда, можливо, сьогодні є батьки, які не є практикуючими християнами, і тому дуже тяжко є тим дітям, що відчувають покликання. Але коли

людина впевн~но йде, то, незважаючи на різні

випробування, вона таки приходить до Бога. -А як часто люди помиляються у

життєвому виборі?

-

Люди помиляються, скажімо, коли мають

якісь труднощі. Якщо, наприклад, особа не має

-Духовні особи розуміють глибше

доброго r'рунту, а при вступі до монастиря ба­

життя. Кажуть: є життя повне і

чить щось не так. Є різні досвіди, спільнота так

життя порожнє. Що Ви про це думаєте?

само не є ідеальною, і є різні люди ... Не маю­

Чому багато людей вважає, що

чи доброї формації, людина може відійти. Наш

порожнє, бездіяльне життя легше? Як є насправді?

св . Альфонс говорив так: « Коли ти прийшов за мури

-

все: ти відчув покликання». Тільки далі

-

Повним життям, у моєму розуміння, живе

потрібно це покликання плекати, поливати

людина відкрита, навіть якщо вона має якісь

й ого, як поливають квіти.

труднощі. Ось такий приклад. Під час одних

21


ПОДІЇ ТА ЛЮДИ

ЖОВТЕНЬ 2010

місій я служив Службу Божу для дітей і молоді.

І був зі мною молодий співбрат. Він запитав ді­ тей, хто такий святий, блаженний . Ну і дитина дуже гарно відповіла (направду, дуже довго говорила), сказавши: « Блаженні й святі

-

то такі

самі люди, як ми, тільки вони, якщо падали, то вміли встати ». Я вважаю, що людина живе по­ вним життям, коли є старанною, читає, розду­

мує, розмовляє зі своїм духівником і так далі.

Порожнє життя несе небезпеку, такі особи не мають мети, в них усередині пустка ...

Яке життя легше, все токи

-

?

Життя легше повне. Я дякую Богу, що після

десяти років священства був у Римі, і мені від­ крилися очі на багато речей, змінився на краще, хоч я й людина, а не ангел. Якщо ж людина і є пустою, але звертається до когось, найперше до Бога, а потім до сповідника чи духівника, то вона

виживе, і думаю, що вона також буде щасливою.

- Як суспільство і світ сприймає посвяту Богові? По-різному. Якщо йдеться про християн,

-

то вони цінують це, вони читають книжки і ша­

нують богопосвячених осіб. Ось, наприклад, мені

в дитинстві пояснювала, що таке греко­

католицька Церква, моя бабця, і я сприймав те, що вона говорила. Так само і світ тепер.

Буває, що люди

не сприймають посвяту Бо­

гові, оскільки деколи спостерігають щось по­

гане. Коли я ставав на шлях богопосвяченого

таких покликаннях, як подружній і

життя і бачив щось не так в інших конфесіях,

чернечий стон?

мені одна добра людина сказала: «Чи всі лікарі

-

На мою думку, якщо взяти подружнє життя,

є добрі? Але ж усе одно ми йдемо до них ». Не

то мусить бути повага одне до одного. Аналогічно

буде сприймати посвяту Богові той, хто пога­

є у спільноті, в чернечому житті. Тому і в подружжі

но вихований. Коли я працював ще на роботі

чоловік має поважати жінку, а жінка має поважа­

до монастиря, до мене нормально ставилися

ти чоловіка. Я запам'ятав чудовий приклад своїх

комуністи, а в армії

батьків, коли батько ніколи не говорив матері по­

-

також і протестанти. І до

сьогодні я залишаюся у дружніх стосунках з

ганих слів. У них була велика взаємоповага.

багатьма вірними інших конфесій. Тому я ду­

Мені подобається вислів Фабіо Чарді, якому

маю, що світ виявляє неприйняття в тих випад­

належать такі слова: «Коли людина йде до бого­

ках, коли бачить погане виховання, поганий

посвяченого життя, до монастиря, то це є роди­

приклад.

на: старші є батьками, молодші

-

дітьми». І тепер

мені є дуже шкода, що деякі з наших старших от­

-

22

Мартін Бубер сказав: <<Становлення

ців і братів повмирали, адже вони були добре ви­

мого <<Я» відбувається біля чийогось

ховані, вміли підтримати, подавали нам добрий

«Тит>. Яким чином діє цей принцип у

приклад свого життя, особливо мені. Я часто зга-

українськи~

християнськии

ч асопис

MIGIOHdP


ПОДІЇ ТА ЛЮДИ

ЖОВТЕНЬ 2010

тиря, то для мене було добрим прикладом свід­ чення старших. Мені дуже подобаються слова Івана Павла

11,

які він говорив, коли він приїж­

джав у країни, де було мало християн: « Давай­

те живе свідчення!» Цей чинник діє більше на молодих людей. Для старших осіб прикладом

має бути Ісус Христос.

- Як світ і суспільство впливає на богопосвячених осіб і навпаки?

- Я думаю, по-різному. Великий розвиток спостерігався, коли Церква вийшла з підпілля. Саме тоді інтенсивно відбувалася взаємодія між суспільством і Церквою через сиротинці, різні

школи для дітей. Я маю один показовий при­

клад. Коли я був у сиротинці в Тернопільській області, одна особа майже впала мені до ніг і сказала: «Я дуже дякую Андрею Шептицько­ му, що Бог подіяв через нього так, що всі діти­ сироти пішли жити до сестер». Вона подумала, що я отець-василіянин . Вона хотіла вступати в

монастир. Але батьки відмовляли її. І так вона працювала вчителькою 1-З-го класів у цьому

сиротинці все життя. Залишилась у неодруже­ ному стані та гідно сповнювала свою місію.

Дуже багато до розвитку дитячих шкіл, сиротинців,

тощо

спричинилися

сестри­

василіянки. Також сестри-студитки працюють

тепер у цій сфері. Тут спостерігається цей вплив богопосвячених осіб на суспільство і навпаки в доброму напрямку. Ми, богопосвя­ ду ю одного покійного нашого брата, біля якого я

чені особи, мусимо відчитував знаки часу, не

жи в два роки після новіціяту, коли ще був моло­

можемо бути диваками. Якщо колись вважа­

дий. Його ввічли.вість, розуміння, повага закарбу­

лося поганою ознакою в кафе пити каву, то

вали ся у моїй пам'яті. І я вважаю, що становлення

тепер це сприймається по-іншому. Тому мона­

мого «Я » відбулося біля цього брата ...

шество не має брати зі світу те, що є погане, і мусимо, сприймати світ, бути свідомі цього. Не

- Богопосвячені особи - справжні друзі

можемо казати, що телевізор й Інтернет є по­

Христа. Від розуміння цієї справжньої

ганим . Пригадую собі, коли у 80-х рр. я приїхав

дружби зароджується покликання

до Львова, і мені по телевізору показали папу

окремої особи до богопосвяченого

Івана Павла

життя. Ви з цим погоджуєтесь?

казали: « Подивіться, брат Василь плаче». А це

-

Так, звичайно, це є дуже важливо. Тут ні­

11, то

я плакав. Зі мною жартували,

тому, що в мене була лише його фотографія. Тож, як світлофор регулює рух транспорту,

чого додати.

так для нас мають бути церковні і Божі запо­

- Які чинники впливають на якість

віді. Мені не подобається слухати проповіді,

покликання?

на яких кажуть, що світ поганий. Світ є добрий,

- З мого досвіду, коли я прийшов до монас-

різний, але проблема в тому, що у світі є гріх.

MIGIOHdp

український

християнськии часопис

23


ПОДІЇ ТА ЛЮДИ

ЖОВТЕНЬ 201 О

Тому мусимо вчитися сприймати та розуміти

маємо пам'ятати, що всі ми люди, і дати людині

різних людей. А для цього потрібний і певний

можливість побачити те, до чого вона найбіль­

особистий вишкіл.

ше схильна. Тоді є поступ і відчутна допомога спільноті й Церкві загалом. Готуючи молоду

-

покликання і робітнича професія: як

часто вони стикаються?

людину, мусимо заздалегідь ознайомити її з працею, яку вона буде виконуватись у май­

Кожна покликана людина має якусь до­

бутньому. А поряд із цією працею навчити її

даткову працю. Бачимо сестер, які, будучи в мо­

інших навичок, щоби, в разі потреби, вона мо­

-

настирі, мають ще інші види діяльності у світі: в

гла перейти до іншого виду діяльності. Тоді це

школах, лікарнях і т.д . Так само і у світі є люди,

допомагає особі реалізуватись, помножити та­

які, працюючи на різних роботах, певну частину

ланти. Перешкоджає особі реалізуватись неба­

своєї діяльності присвячують Церкві. Перебува­

жання сприймати волю Божу, волю настояте­

ючи за кордоном, я бачив так звані безгабітові

ля, і поведінка тільки згідно з власною волею .

монаші згромадження, члени яких працюють

Тут спостерігається певна дисгармонія і застій .

у різних· організація, компаніях, і про них на­

Коли бачимо, що Церква потребує нашої праці

віть не знають, що вони богопосвячені особи.

у конкретних обставинах, ми мусимо сприй­

А вони прикладом своєї праці навертають спів­

мати це з покорою, не вважаючи, що Церква

робітників до Бога. Тому я вважаю, що це дуже

хоче нас чогось позбавити. Мусить бути наша

добре, коли покликання і професія стикаються.

відкритість у цьому напрямку

- і тоді не буде

перешкод для нашого особистого розвитку.

-

Яка харизма найважливіша в будь­

Мусить бути бажання відкинути своє «Я».

якому інституті богопосвяченого

- Найважливішим є те, щоби покликана осо­ ба, яка вибрала певний Чин чи Згромадження, плекала саме ті харизми, які належать цьому

- Звичайно, я би радив читати всім, особли­

інституту. Окрім них, є така загальна велика

во «Місіонар». Я є з колишньої Станіславівської

харизма, як уміння бачити виклики часу. Це

єпархії. І «Місіонар» завжди був на столі у моєї

стосується всіх богопосвячених осіб. Головне

бабці. їх було тоді мало, передавали їх з рук

- бути на своєму місці. Тепер, коли я веду бе­

у руки і читали всі. Тому будь-яка періодика,

сіди зі своїми співбратами, то звертаю увагу

духовна література важлива для росту хрис­

на те, що мало є тільки говорити. Мусить бути

тиянина. І ми на своїх парафіях створюємо бі­

приклад мого життя. Навіть дрібні речі, такі як

бліотеки при церквах, щоби люди читали. Не­

привітання, повсякденне спілкування, мають

щодавно владика запитав мене, чи по наших

значення поряд із важливішими. Не тільки

парафіях люди будуть купувати новий кате­

праця, місії, але сам факт того, що я

хизм, то я ствердно відповів, тому що люди там

- богопос­

вячена особа, має вказувати на те.

-

є підготовані, а тому або придбають його, або читатимуть у наших бібліотеках.

Що допомагає богопосвяченій

особі вповні реалізуватись у

-Ваші побажання нашим читачам.

духовній і матеріальній сферах? І що

-Насамперед,

перешкоджає?

я дякую

Богові,

що

отці-

василіяни мають такий журнал та інші друко­

Коли ми як Чин чи Згромадження, маючи

вані видання, що широко розповсюджуються.

певну харизму, готуємо іншу особу до вічних

Передусім хочу побажати читачам, щоби вони,

-

обітів, мусимо побачити і дати можливість їй

найперше практикували духовне життя, по­

реалізуватись саме у цій ділянці, яка їй най­

давали добрий приклад іншим й читали також

більше підходить, мусимо допомогти їй роз­

інші християнські видання. •

винутися . Звичайно, мусить бути послух, але

24

питання щодо періодичних видань і духовної літератури взагалі. Чи іх мають читати всі люди?

-

життя?

Розмовляв о.Христофор Ганинець,ЧСВВ

український м

1f\ ІОН О:1 rп

христи~~~~~~~ І 11 \1


ПОДІЇ ТА.ЛЮДИ

ЖОВТЕНЬ 2010

КНИЖКА «МЕТАФІЗИКА Й ОНТОЛОГІЯ» ВИДАВНИЦТВА «МІСІОНЕР»

КНИГА РОКУ 201 О

-

о. Йосафат КОВАЛЬ, ЧСВВ Цьогоріч -16-19 вересня, як і щороку у Львові

відбувається Книжковий Форум Видавців. Це вже 17-ий форум, у якому беруть участь

600 видавців, серед яких видавництво Отців Василіян «Місіонер» (до речі, василіянське видавництво - постійний учасник книжкового форуму). КНИГА РОКУ

2010

У ці осінні вересневі дні, здається, вся увага n ьвова зосереджена саме на книжковому фо­ оум у

-

чи то у Палаці Потоцьких, чи то на Про­

дикта

XVI,

« Ісус з Назарету, у

2008

році

-

книга

сл екті Свободи, чи в інших місцях нашого міс­

Олега Сидора « Святий Василій Великй в укра­

та. У Львові збираются видавці з усіх куточків

їнському мистецтві » -книга шедеврів україн­

Ук раїни, як також і з-поза меж нашої держави.

ського мистецтва від ранніх початків хрис­

-остями форуму бувають відомі сучасні україн­

тиянства на наших землях і по сьогоднішній

ські та закордонні письменники. Приїжджають

день, а у

відомі постаті України, політичні та релігійні

колишнього посла України при Святому Пре­

.с, іячі, а також всі, кому дорога книжка і

столі, доктора філософських наук, професора

xto лю­

бить читати.

-

році науково-популярна книга­

соціології Григорія Хоружого « Ватикан: історія

В цей час авторитетне журі визначає переожців

2007

так званої «Книги року». Приємно, що

і сучасність » стала Книгою Року на книжково­ му ярмарку у Києві.

аи давництво «Місіонер» впродовж останніх

На цьогорічному книжковому форумі но­

років стає лауретом форуму, а одна з книжок

винками від видавництва «Місіонер» є Слов­

ник Біблійного Богослов'я

видавництва стає Книгою року.

- за

редакцією Ксав'є

НацьогорічномукнижковомуфоруміКнижкою

Леон-Дюфура, «Відвага пристрасті» та «На кри­

Року стала книга-підручник систематичної філо­

лах свободи» Кардинала Карла Марія Мартіні,

софії «Онтологія і Метафізика» отця-професора

« Св. Франциск з Асижу » Марії Стікко, Енцикліка

Баттіста Мондіна, відомого італійського істори­

про інтегральний людський розвиток у любо­

ка, філософа та богослова, автора трьохтомної

ві та правді «Любов у правді» Папи Венедикта

н аукової праці « Історія метафізики », відзначеної

XVI,

в Італії золотою медаллю ім. Данте Аліr"єрі у пе­

Софрона Мудрого, ЧСВВ, «Святий Йосафат Кун ­

рекладі доктора філософії п. Богдана Завідня­

цевич» - документи щодо беатифікації св. свящ.

«Нарис історії Церкви в Україні» Владики

ка, який також є викладачем у Василіянському

Йосафата, над перекладом яких з латинської

·чституті

мови довгі роки трудився блаженної пам'яті о.

філософсько-богословських

студій

\.\. йосифа Велямина Рутського, що у Брюхови­

Йосафат Романик, ЧСВВ.

чах біля Львова. Даний підручник подає основні

З нагоди високої нагороди хочемо привітати

відомості науки про буття утомістичному, персо­

редакцію та працівників видавництва «Місіо­

чалі стичному, аксіологічному вимірах, пропонує

нер» в особі генерального директора о. Кли­

своє бачення генези <<Цариці наук» і перспективи

ментія Стасіва, ЧСВВ, та побажати подальших

-

успіхів та перемог у майбутньому, а найголовні­

розвитку у ХХ ст.

Варто пригадати, що у

2009

році Книгою

:~оку була книга Йосифа Рацінr'ера, Папи Вене-

lcloнdv

украТнський

християнськии

ч асопис

ше

-

надалі працювати та просвічувати народ

Божий за допомогою друкованого слова. •

25


ПОДІЇ ТА ЛЮДИ

ЖОВТЕНЬ 2010

УКРАЇНСЬКУ ПІСНЮ КРІЗЬ ВСІ ПЕРИПЕТІЇ ЧАСУ Роман КВАСНИЦЯ

Одним з найбільших талантів, яким завдячує Богові українська земля, є, безсумнівно, спів. Ще здавна із всіх куточк і в нашої Батьківщини лунала народна пісня, слова і ноти якої описували як найтрагічніші, так і тріумфальні

сторінки історії. 3 тих часів змінилося дуже

багато обставин, але традиція збереглася. Чи не найкращим свідченням цього є діяльність колективу «Вірли», назва якого походить від давнього галицького діалектного слова, що означає «орли» - птахи, які символізують волю. далекому

брати участь у більшості змагань і конкур­

1989-му році, члени творчого гурту « В і ­

сів в Україні і закордоном, займаючи при­

рли »

зові місця та популяризуючи українське

Зародившись у вже досить

крізь

змогли

пронести

українську

пісню

всі перипетії часу, включно з під­

на

високому

міжнародному

рівні. Крім того , з 1998-го року хор співає

міста Львова у 1991-му та урочистою Лі­

недільні літургії у храмі Пресвятої Євха­

тургією з нагоди візиту в Україну Святі­

ристії УГКЦ у Львові, активно долучаючись

шого Отця Івана Павла 11 у 2001-му. Виник­

таким чином до парафіяльного життя.

нення колективу пов 'язане з под і ями, що

знаменували

собою

початок

національ­

Взагалі, можна ще довго продовжувати цитування « послужного списку » колективу

Все,

« Вірли » , оцінюючи його ззовні . Однак, хо­

що на той час виконував хор , здавалося в

тілося б тут зазирнути на хор зсередини. І

кращому випадку сміливістю , а в гіршому

справді, складаючись із досить великої гру­

ного

-

та

культурного

відродження .

необачністю. Однак, жодна

не

могла

згасити

велич

небезпека

людського

пи людей, музичний колектив функціонує

духу,

як єдиний організм, причому функціонує з

членами

усвідомленням того, що будь-яка помилка

колективу. Перший умовни й період твор­

безпосередньо вплинула б на результат і

чості хору тривав від заснування до

го року, коли він був очолюваний Марією

ніхто не зміг би її замаскувати. Всі внутріш­ ні дефекти в колективі, які безумовно є, не

Процев 'ят і особливо зосереджувався на

можуть впливати на його роботу, бо інакше

що

постійно

випромінювалася

1996-

пісенному супроводі подій громадського і

це привело б до руйнування всієї спільної

політичного значення . Тоді дуже складно

справи. Ефект від роботи хору має не лише

було знайти урочистість чи суспільну ак­

естетичне, а й суто утилітарне забарвлен­

цію такого характеру, що проходила б без

ня. Дуже складно не помітити тут паралелі

участі колективу « Вірли ».

Згодом, з 1996-го, зі зміною керівника

26

мистецтво

няттям національного прапора на ратуші

із сучасною суспільною ситуацією в країні . З такого порівняння випливає лише один

змінився і напрямок діяльності хору. Вна­

прямий

слідок зменшення політичної активності і

джено і організовано співпрацювати між

висновок:

не

навчившись злаго­

стабілізації ситуації в державі, « Вірли » пе­

собою, ніколи не зможемо створити нічого

реорієнтувалися на « академічний » бік хо­

доброго і корисного, не згадуючи вже про

рового мистецтва. Відтепер колектив став

світ прекрасного. •

українськи й ,:UІРІОН

христи~~~~~~~ І 11

V

JO

Ur


ПОДІЇ ТА ЛЮДИ

ЖОВТЕНЬ2010

САВЧИНСЬКІЙ ЦЕРКВІ, ЩО НА СОКАЛЬЩИНІ, 1ОО РОКІВ Ольrа СТАСЕВИЧ, Світлана ДЕЛЕНКО, Марія ЛОПУШАНСЬКА, жителі с. Савчин Село Савчин належало до Шмідківської па­

::>афії, там була матірна церква. Як філія, Савчин ІЛ атив державні і крайові податки:

51 злоту 28 1905 р. розпочато будівництво церк3~ за власні кошти. На цей час в селі було 709 оон. У

--::>екс-католиків . Будовою керував Василь Ка-

-~устя к. Збір грошей відбувався в залежності з ·д того, хто скільки мав землі . Щоби одержати ошти на будівництво, свою землю закладали з банку Демчук, Іван Рипчук, Свідрун, Мафтей '\аспрук та інші. Працею своїх рук активно до­ ...,омагали чи не всі жителі села. Грошову допо­

. огу надала Перемиська єпархія та Грабі ня. зан Рипчук пожертвував хрест, який встано­

зив на церкві Григорій Приступа. Парасковія ндрійчук купила за

75

злотих дзвін.

На час відкриття церкви Успіння Пресвятої

:>огородиці парахом був Юліян Криницький

:878 р.н ., рукоположений 1904 року), єписко­ "ОМ Перемиським - йосафат Коциловський, помічни ком єпископа

-<аном Белзьким

- Григорій Лаката, де­ - Іларіон Геля. Дяком був

3олоди мир Семенюк, який керував хоровим -уртком « Просвіта ». Савчин подарував Церкві

які здійснювали священики з Боянич та Хоро­

священи ків Івана і Лукія на Каспруків та монахів

брова. Аж у

::~оман а Каспрука і Семена Гнатюка. Останній

ва була відкрита, підпорядкована вже Москов­

..,.а в у Савчинській церкві у

ському партіархату.

1942 р. свою першу

1988 р. стараннями парафіян церк­

1lіту ргію. Провізорами були Лесько Романюк

З великою радістю та натхненням люди по­

15 років), Степан Гейко, Михайло Рипчук, Сте­

дбали про оздоблення храму вишиванками,

'lан Гладинюк, Матвій Каспрук. Марія Олида,

приносили ікони. Марія Лопушанська та Сте-

Марися Рипчук, Марина Гура були Василіянки

фанія Цьона купили світильники-павуки. Про­

-реть ого чину та сестрицями.

візори Василь Пинько, Федір Футиш, Григорій

1927

року паро­

хом став Іван Худик, а з 1938-го ним був о. Ми­

Приступа, касир Мирослава Гура організували

'<ОЛа Рев. У власності церковної громади були

роботу біля церкви. Будовою плебанії керував

33 м орги

Евген Козак. Церковне подвіря було огороже­

поля.

Сумним був Великдень

1946 року, коли жи­

но. Багато зусиль зі свого боку доклали сестри­

-елів села було вивезено, дзвони та бібліотеку

ці Любов Півуцька, Марія Піхоцька, Ірина Сві­

закопан о, закрито сам храм, а більшу частину

друн, Леся Хлєбко. Михайло Лагода постійно

р. в Савчин переселя­

прислуговував у храмі. Спочатку постійного

-оть л юдей з села Недільна на Дрогобиччині,

священка не було. Богослужіння здійснювали

які застали церкву закритою. Лише з 1955-го

о. Іван Пиріг, монахи з Червоноградського мо­

'lO 1962-й рр. у ній відбувалися богослужіння,

настиря, отець з Борятина. •

села спалено. Та у

1952

~~~~~нський 11 "l' Іон о)rIJ український

·

27


ПОДІЇ ТА ЛЮДИ

З

ЖОВТЕНЬ 2010

1989 по 1992 рр. парохом у Савчині був Во­ 1992 р. церква знову

лодимир Лешик . З липня

вичі о. Степана Ділая , пароха с. Недільна Ста ­ росамбірського району о. Володимира Пара ­

перейшла в лоно греко - католицької громади .

щинця . Козаки із Червонограда, які прибули з

Дзвонів не віднайшли , і тому Юрій Шавалюк

о. Михайлом Низкогузом , влаштували на честь

привіз і з Рос ії нов і . Згодом парохом було при ­

сторіччя х раму святковий салют із гармати . Символ і чним є те, що з разом з парохом

значено отця Івана Макара, який і до сьогодні

приїхали і жителі с. Недільна, адже, як згадано

доносить до парафіян Боже слово. З

1994 р. церковне Братство очолила Надія

вище, у

селені у Савчин . Деякі з них згодом поверну­

ня церкви. Група художників у складі Володими ­

лися на батьківщину, а деякі залишилися на

ра Свідерського, Анатолія Салютенка, Михайла

савчинській землі назавжди. Тому проповідь

Кундиса, Степана Жука та Михайла Москаля

о. Володимира Паращинця була чуйною, спря ­

закінчила художній розпис стін храму у

мованою не. як до чужих, а як до своїх, рідних.

1998 р.

перед святом Спаса. Згодом був установлений

Не залишили без уваги цю знаменну подію ви ­

новий іконостас, жертовник, тетрапод, престіл,

хідці з Савчина, які живуть і працюють далеко

підставки під фігурки Ісуса Христа та Матері Бо ­ жої, намальовано та посвячено нові образи.

за межами Сокальського району. Були присут­ німи на святі доктор економічних наук , голова

2009 р. м і сцеві майстри Богдан Олійник,

Рахункової палати західного регіону Володи ­

Олександр Дишкант, Михайло Кундик обнови ­

мир Федорович Піхоцький , заступник дирек­

ли зовнішню штукатурку. Організацією роботи

тора Львівського театру ім. Марії Заньковець ­

керував касир церкви Ярослав Жила. Також

кої Григорій Євгенович Козак. Також приїхав

було відремонтовано дах та зроблено якісне

на святкування і червоноградський художник­

сучасне озвучення .

іконописець Володимир Свідерський, адже це

У

він

12 років тому керував групою художників

під час розпису храму Успіння Пресвятої Бого­

*** ". При в'їзді у село нашу увагу привертають щирі слова з великого стенду: « Вас вітає село

родиці .

Під час Святої Літургії церква була повна

28 серпня цього року вітер розвію ­

гостей, парафіян, дітей. Всі уважно слухали

вав вздовж дороги жовто - голубі стрічки. При

Боже слово з уст запрошених священиків, ба­ гато людей приступили до Святої Сповіді та

Савчин ».

вході на церковне подвір 'я гостей зустрічали дівчатка та хлопчики в національному одязі.

Причастя. Воістину, в цей день над церквою та

Інформаційний стенд ознайомлював гостей з

селом витали ангели, які знесли з небес на жи­

історією села та церкви. Як і сто років тому, до сторіччя своєї церкви готувалися всі жителі :

телів Савчина Божу благодать . Після урочистої Служби Божої парох церк­

упорядковували

наса­

ви Успіння Пресвятої Богородиці о. Іван Макар

джували квіти , прибирали храм. Жертводавці

подякував священикам, які прибули на уро­

офірували церковний посуд, хрест на тетра­ под , фелон, нові сучасні свічки.

чистості , а о. митрофорний протоієрей Іван

церковну територію,

А у день святкування село дружно одягнуло

28

1952 році багато недільнян були пере­

Піхоцька, яка організувала художнє обрамлен­

Пігур вручив грамоту з нагоди 100-літнього ювілею церкви .

вишиванки, р і зноманіття барв яких викликало

На цьому святкування в Савчині не закін­

почуття гордості за багатство національного

чилися . На другий день, у неділю, відбулися

духу, дотримання традицій, єднання поколінь .

урочистості з нагоди Дня села. Розпочала їх

Урочисто зустрічали парафіяни митрофорного

привітанням

протоієрея о. Івана Пі гуру, о. декана Сокальсько ­

Христинич . Після цього був святковий концерт,

депутат обласної ради

Марія

го деканату Петра Звіра, монаха-василіянина із

підготований

Червонограда о. Юстина, о. Михайла Низкогуза,

яльності. Сподіваємося, що в історіі Савчина і

аматорами художньої самод і ­

пароха с. Опілля о. Тараса Венгрина, пароха м.

парохії Успіння Пресвятої Богородиці буде ще

Сокаля о. Михайла Ментуха, пароха с. Тудорко -

багато таких яскравих і славних сторінок. •

український ,:U І f\ І о н

христи~~~~~~~ І 11 \1

)

п

Ur


ПОДІЇ ТА ЛЮДИ

ОВТЕНЬ2010

РЕВНИЙ ДУШПАСТИР ТА СУПІЛЬНИЙ ДІЯЧ ~~огад про о. Петра Бальцара, ЧСВВ У неділю,

22 серпня 2010 р., на 91-му році життя

перестало битися серце відомого місіонера, заслуженого церковного та суспільного діяча української діаспори в Бразилії о. Петра Бальцара, ЧСВВ. Отець Петро народився

;

10 жовтня 1919

р. в

·раїні, де і вступив до Василіянського Чину,

з.Jобув освіту та був висвячений на священика . .:о Бразилії прибув у

1947 році, займався там : .wпасти рською та місіонерською працею, а з ·959 по 1963 рік очолював василіянську Про5 чцію святого Йосифа у Бразилії. Пр отягом

років

невтомного

священичо-

о служіння отець Петро провів багато місій, ::~€колек цій та духовних віднов, зокрема нео­

.: _,ора зово

відвідав США, Канаду, Аргентину,

-арагвай та Україну. Його зусиллями у Бразилії збудо вано

11 українських греко-католицьких · оамів. Однак, мабуть, однією з головних за­

зилії створено «Комітет земельного фонду»,

слуг о. Петра стало заснування громадського

який допоміг тисячам українських потребую­

зем ельного комітету.

Крім

прикінці 1980-х років минулого століття у Бра­

чих і малоземельних родин. Діяльність коміте­

душпастирської турботи,

протягом

ту полягає в тому, що він допомагає таким ка­

.сього свого життя о. Петро виявляв велике

тегоріям людей придбати землю, за яку вони у

::лівчуття до потребуючих, хворих, покинутих,

визначений термін повертають гроші, а за них

-.амагаючись кожному допомогти. З цією ме­

фонд набуває нові землі для інших потребую­

~аю він часто звертався до приватних осіб та

чих. Так, уже понад тисяча родин змогли роз­

.:о урядових і громадських організацій. Відда­

почати власну успішну справу. Отець Петро

- ість доброчинній праці дозволила йому здій­

Бальцар очолював цей комітет від 1985до1999

снити велике діл,о. За допомогою українських

року, а до останніх днів свого життя був його

.:оброчинних організацій з США та Канади, на-

Почесним Президентом. •

~ПОГАДИ ПРО ОТЦЯ . ИОСАФАТА ВОРОТНЯКА, ЧСВВ Любов ШРАМ, м. Реджіо-Емілія

Отче, я бачу образ Ваш. Я бачу щовечора образ його лиця, його голубі, як небо, світлі очі. Я бачу постать його у церковних ризах.

«Найбільшою любов'ю кожної людини є любов до Бога і свого народу». Папа Пій ХІІ

Я бачу сиву, як хмаринки, голову. Я бачу усміхнені уста його, якими проголошував розумні проповіді. Я чую співучий легкий голос

Я бачу образ його і молюся до нього, бо

22 жовтня

річни ця, коли його душа розділилася з тілом і відійшла

А І"ІОН )ІJ український (J ~~~~:~нський

11 "

r

його, якими починав служити:

«Благословенний Бог наш". ».

29


ПОДІЇ ТА ЛЮДИ

ЖОВТЕНЬ 2010

у вічність. Я молюся за нього і до нього, як до

святого, бо він буде святим. Тому хочу всім ска­ зати, що він допомагав, коли був живим, і до­ помагає після смерті. Це його чиста душа, як джерельна вода, заслужила у Господа бачити

людей і бути їх покровителем . Так, це правда. Багато про це говорять. Бо кожна людина, що зверталася до ієромонаха

о. йосафата Воротняка була вислухана, отри­ мала пораду духовну, при потребі і матеріаль­ ну. А скільком людям допомогли його МОЛИТВИ, над котрими і за котрих він молився.

Нам дуже бракує отця Йосафата. Бракує на українській землі, бо він був справжнім сином українського народу.

Народився

1948

року

в Сербії, де були емігрантами його батьки, в українській побожній багатодітній сім'ї. Був наймолодшою, восьмою дитиною. Посвятили

себе Богові й інші діти: Андрій Софія. Брат отця Василь

-

священик на пенсії, дві сестри, Надія і

Тетяна, які вступили до монастиря Сестер Слу­

жебниць Непорочної Діви Марії, - послідовни­

дю, провід Сестер Служебниць і Сестер Василіа­

ці блаженної Йосафати. Павло (хресне ім'я о. йосафата) ще з дитин­

нок, священиче служіння, місії, реколекції.

ства мріяв бути священиком. Ще бувши хлоп­

сили і духовної праці о. Йосафат залишив своїй

чиком, будував престол і правив Службу Божу,

українській землі . Ще у роки підпілля УГКЦ він

причащаючи своїх сестричок.

був відважний зв'язковий між головною упра­

Закінчивши

неповну середню школу, на­

вчався у малій семінарії у Кружевицях, а по­

вою Василіанського чину у Римі й підпільними монахами-василіанами в Радянській Україні.

тім у Рієці (Хорватія). Завершивши навчання,

Отець йосафат мріяв служити на рідній землі,

приїхав до Кули (Сербія), де став кандидатом

на землі своїх батьків. Своєю невтомною пра­

1965 року. Уро­

цею хотів зробити якнайбільше добра для своїх

чисто одягнув монарілий обіт у лютому 1966 року. Перші обіти склав у 1967 році. А у 1974

предків та земляків. Після приїзду в Україну був соціумом і магістром у Крехівському новіціаті,

році склав вічні обіти . Навчався у Римі. Вивчав

три роки

філософію і богослов'я, спершу в університеті

Червонограді. Був директором ліцею, де багато

чину Отців Василіан у серпні

- настоятелем монастиря св. Юрія у

св. Ансельма, а опісля у Східному Інституті, де

хлопців і дівчат привернув до Бога . його праця

1977 року отримав ліценціят. Вивчив багато

давала рясні і щедрі плоди на Божій ниві. Не один

іноземних мов. Був висвячений на священика

раз згадував: «Ви пам'ятайте, як 45 братчиків за­

папою Павлом

вітали по дорозі на обід до вашої хати? А як гарно

VI в день верховних апостолів Петра і Павла, 29 червня 1975 року, в базиліці Св. Петра у Ватикані.

зо

Але Божа воля була такою, що найбільше

відспівали Вечірню у моїй церкві »

Бог обдарував його не тільки місіонерським

Молодий, повний любові до Бога та всіх лю­

талантом, але також прекрасними здібностя­

дей, повний енергії, жертовності, повернувся

ми. Завжди був спокійним, лагідним, добрим,

до м. Кули, де разом із земляками своїх батьків

ніколи не підвищував голосу, любив однаково

та о. Методієм Біляком розпочав і несподівано

усіх людей, завжди мило усміхався.

швидко завершив будівництво церкви Священ­

У 1997 році о. Йосафат став парохом церкви

номученика Йосафата. Робота з дітьми, молод-

св. Андрія у Львові, почав співпрацювати з мо-

український ,;ul~IOH

христи~~~~~~~ f 11 "

111

(І r


ВТЕН Ь ~ -

ПОДІЇ ТА ЛЮДИ

:J

ними товариствами « Містична троянда »,

тіло відчувало великий біль, але він зносив

а::ійсько ю дружиною з церкви Св. Онуфрія . А

його спокійно і терпеливо. Сам розпорядився

~ьки о р ганізовував паломницьких поїздок.

коштами, що були зібрані на його лікування.

-а::

:: - був іні ц і атором створення Сестринства з. -ерені,

Віддав ц і кошти на видавництво книг.

юристів­

Вже скоро річниця, відколи немає між нами

"-оликів св . Томи Мора. Часто його голос

отця. Сумують його сестри, сумують усі, які

" на бул о почути по рад і о, побачити і почу­ lO тел ебаченню. Його пам'ятають студенти

були з ним знайомі. На його могилі цвітуть ба­

-:>а : вських вузів, де він читав лекції. Майже

живих квітів люди різного віку: діти, дорослі,

років р едакторської праці у « Місіонарі », де

усі, хто знав отця Йосафата . Біля його могили

-

-::;

Бібл і йного товариства

гато квіті в. Не перестають приносити й букети

проповідницький

відчувається полегшення на душі, тому що він

с- ·з життєвим досвідом, талант журналіста з

допомагав, коли був живим, та допомагає лю­

-:юявив в мі ння

поєднати

- ,~боким богословськими знаннями. Своє З О -ліття священичої діяльності він від­

дям і тепер.

Це правда . Мій син

- священик 28 вересня,

зwкував у с. Боронява на Закарпатті, де у

у велике свято Успіння Пресвятої Богородиці ,

році був призначений настоятелем. Для - •'ятни х образів, які нагадували про цю подію, - 11осафат вибрав слова із Євангелія: « Щасли-

додому, щоб привітати свого батька із 60-літ­

-= ;. той слуга, як його пан, повернувшись, зна-

автомобілем, звернув в обрив. Лікарня, реані­

- .:е його при роботі! (Мт. 24, 46). Ці слова справ- в'дпо відали його життю і праці, особливо це - .:"'13ерди лося у останні дні його життя .

з чужини. Молилас_я до Господа Бога, Матері

- Отч е Йосафате, відпочиньте, ви все пишете і -r1шете, погляньте, як[ ви хворі »,

-

говорили

:есrри б іля нього . «Так, тіло моє хворе, але го­ ·ова м оя , розум мій

-

здорові! » - відповідав він .

відслуживши Службу Божу, їхав з дружиною тям, і потрапив у аварію. Щоб не зіткнутись з мація, витяжка. « Сину, доню! » -линув мій голос

Божої та родинного покровителя отця йоса­ фата. І сталося чудо. Через

10 днів з дружиною

ви й шли з лікарні своїми ногами. Є ще інші люди, що розповідають про отця, як він допомагав їм живучи і допомагає тепер.

-е раз н едоїв, недоспав, а скільки пережив. Він

його життя було присвячене любові до Бога і

-оцної х вилини не витрачав надаремно, все

до свого народу. За рекомендаціями отця ба­

_ось пи сав, творив, планував

... Любив робити

гато стали священиками, монахами і монахи ­

-еспод і ванки . Саме у день свого народження

нями . Бо отець був добрим прикладом для них

59 річни ця), виїхавши з України до Італії, зро 5 в н есподівану зустріч сестрам-монахиням

і для мирян .

Останні місяці свого життя отець провів на

Венец ії, що їхали з Риму до Сербії. Всі разом

лікуванні у монастирі ПресвятоїТрійці , м. Кула .

з J.мо в или Вервичку, яку він особливо любив

Вражав своєю терпеливістю у болях, був усміх­

олити ся. Несподіваний був його приїзд у Бо­

неним , лагідним, благословляв усіх, хто його

;о нь ю, коли святкував 10-річчя священства о. Засил ь Поточняк . Спільною молитвою Святої ;1'ту рг ії відсвяткували це свято. А скільки його життєвих планів залишило­

ся н езавершеними . Багато праці та здоров'я зали шив він, присвятивши себе закінченню

відвідував чи телефонував до нього. За Божою волею відійшов у вічність

українській землі у селі Малехів, що біля Льво­ ва. Адже його край

- це Україна, рідна його

Україна .•

~уді в н ицтва Боронявського монастиря і від­

Отче, я бачу образ Ваш .

-овл ення відпустового місця. Саме ікона Пре­

Отче, я бачу постать Вашу.

святої Богородиці, що перебуває у монастирі, ·юма гала отцю здійснити всі намічені плани.

В а ж ка хвороба підкосила його здоров'я.

2008

року в місяці Вервиці. Поховали його на рідній

Вірю, що Ви допоможете багатьом у їхніх потребах. Тому ми молимось за Вас і до Вас.

, юди любили, відвідували і підтримували його.

Отче, я чую ніжний, легкий голос Ваш :

_.4е у Київському інституті п і сля операції його

« Благословен Бог наш". від нині і до віку ».

~~~~~нський 11 "р І О Н u:.t rа український

31


КУЛЬТУРА І ДОСВІД

ЖОВТЕНЬ2010

АПОСТОЛ ПРОКАЖЕНИХ о.Мелетій БАТІГ, ЧСВВ

Дитячі і юні роки з життя святого отця Даміяна. (За твором Вільгельма Гюнермана) Кожний християнин повинен віддавати шану

святим і знати про їхнє жертвенне життя, бо тим

він ушановує самого Бога. Адже Йому служать ті, які померли в ласці Божій і перебувають в небі

-

люди різного віку і стану.

Пропоную

читачам

«Місіонаря»

короткий

опис життя святого Даміана де Вьостера, який

народився

4 червня 1840 року у Фландрії (нині -

Бельгія), у сільській місцевості. Його батьки були

Пішов, напевно, додому,

-

озирнувся навко-

дуже релігійними, виховували своїх дітей згідно

Сонце схилилося на захід, і Довелося гнати ві­

з християнськими заповідями. Йосип був сьо­

вці до села. Коли ж удома розпитали й дізналися,

мою дитиною в сім'ї Франца де Вьостера й Ма­

що йосипко не повернувся, дуже зажурилися.

ринки Кайперс. Двоє їхніх донечок померли ще

Батько пішов на пошуки, а мати витягнула верви­

в ранньому віці.

цю й почала молитися до Матері Божої. Найбіль­

.. . Малому йосипові минуло тільки чоти­

ше хвилювався дядько, адже винуватив себе, що

ри роки, коли він просив у мами дозволу піти з

проспав дитину. Та й собаки немає."

дядьком пасти вівці. Мати неохоче відпускала його, ще дитину, але він запевнив, що вже добре

... йосип ко із вірним чотирилапим товаришем пішов лісом. йшов дуже довго. У лісі ставало все

бігає, має слухняного собаку, так що буде пома­

тихіше й тихіше. Десь тільки дятел постукував у

гати завертати овець старому дядькові. І ось од­

стовбур дерева, не було чутно співу птахів. Ве­

ного разу між ним та дядьком виникла розмова.

чоріло. Хлопчик побачив перед собою кремезні

Звідки Ви, дядьку, знаєте стільки байок? Хто

дуби, вигукнув: -Ой, які великі дуби! І ялинку створив Господь

-

Вас їх навчив?

-

Господь Бог, Який усе створив: поле, ліс, і нас

із тобою.

-

Бог, а запах тут, як у церкві, коли дим ладану роз­

носиться від кадила.

Скажіть, а Бог ходить по землі? Так, щодня ходить.

Здалека доносився дзвін. Йосипко поклав руки на груди, думаючи, що ось вийде Бог. Перед

То чому його немає тут? Я б запитав про сво-

ним серед дерев у далині заясніло червоним

їх сестричок, бо мама сказала, що вони пішли до

світлом сонце, що заходило на ніч за обрій. І тут

Бога й служать йому на небі як ангели.

-

Бога нема тут зараз, бо пішов до лісу. Бог

всюди мусить бути. Ось поглянь, яке гарне небо, хмарки

-

їх Бог посилає, щоби дощик ішов.

Чоловік і хлопчик лягли горілиць на траву й

виявився перед хлопчиком чоловік у зеленому

одязі, з довгою білою бородою. Йосипко, не за­ думуючись, на весь голос запитав:

-

То Ви Господь Бог? Скажи, Боже, де мої се­

стрички? Бо мама сказала, що вони пішли до

подивлялися в небо. Дядько заснув, а маленький

Бога. Боже, зроби так, щоби мій білий кролик

йосип подумав уголос: «Мабуть, піду я до лісу. Там

одужав, він дуже хворий. І ще хочу знати так ба­

зустріну Бога й розпитаю про своїх сестричок». Дядько, закривши очі, заснув солодким сном,

а коли пробудився, біля нього не було ні Йосипа, ні собаки.

32

-

ло чоловік.

гато байок, як мій дядько,

-

хлопчик просив від­

разу всього.

Чоловік із білою бородою розсміявся і відпо­ вів, що він не Бог, а лісник.

український христи~~~6~~~

;u І р І о н J р

f 11 V

(J


КУЛЬТУРА І ДОСВІД

ЖОВТЕНЬ 2010

-

Але дядько говорив мені, що Бог ходить тут,

у лісі. То я rюдумав, що Ви Бог із білою бородою.

-

Бог он там, далеко, де світло світить за лісом.

Скажи мені, як тебе звати і хто твої батьки?

Коли хлопчик розповів лісникові про себе, той, зворушений розповіддю, пояснив:

Ого, далеко ти зайшов, нам треба повер­

-

Ніколи не мав йосип такої великої радості, як після Сповіді. йому здавалося, що весь світ перемінився. Він бачив небо, повне краси, луги зелені з білими квітками, охайн і хатки, що біл іли

поміж дерев. А коли Йосип ко ввійшов до хати, то бігав з кімнати в кімнату, а тод і, вибігши знову на

подвір'я і глянувши на небо, викрикнув :

нутися додому, а на це потрібно майже три го­

-

дини часу.

Увечері вся родина спільно відмовляла вер­

Лісник узяв малого за руку. Пізно ввечері вертали вони додому. Швидко хлопчик утомив­

ся. Доброму чоловікові довелося взяти його на руки, і в обіймах він міцно заснув . У домі Вьосте­

Боже, яке прекрасне і щасливе життя!

вицю. І коли хлопчик був у своєму ліжку, мати підійшла до нього й сердечно мов ила :

-

Завтра Ісус заr.~ешкає у твоєму серці .

Хлопчик уже даgно очікував цього дня. А на­

рів лісник побачив господиню, що стояла на колі­

ступного дня, з великою побожністю і трепетом

нах і молилася на вервиці перед Страждальною

тримаючи свічку, почув:

Матір'ю Божою, образ якої освітлювала палаюча

-

свічка . Батька саме 1:1е було вдома . Він із найми­

Тут собі пригадав, як ходив до лісу шукати

том все-ще шукали хлопця .

-

Маріє, ти знаєш мій біль, бо і твоє серце про­

бивав меч, коли Ісус загубився в Єрусалимі . Тіль­ ки на тебе маю над і ю!

-

молилася мати за сина,

якого любила понад усе. Враз лісник увійшов до світлиці. Поклав спля­

Ось Агнець Божий ...

Бога. А Він тут, у Церкві . Саме зараз . Під видом

Хліба й Вина . Тіло і Кров Божі стануть його тілом і кров'ю. А коли хлопчик запричастився , зосередився

на думці про Божу доброту і милосердя . З ди­ тячого серця випливали щирі слова подяки . Ще

чого хлопчика на коліна матері і, усміхаючись,

ніколи він не чув слів Ісуса Христа так чітко, як

говорив:

тепер: « Іди за мною!»

-

Я знайшов його в лісі, де він шукав Господа

Якщо раніше в його серці була велика радість, то після Причастя тут запанували думки про по­

Бога .

Радість до сліз огорнула жі нку. Поцілувавши об­

требу присвяти Богові.

разок Матері Божо'~~ а тоді чоло своєї сонно'! дити­

Увечері мати знову п ідійшла до ліжечка і з по­

ни, вона притисла її до грудей, поклала до ліжечка,

шаною поцілувала в чоло свого маленького ан­

а хлопчик, утомлений, крізь сон промовив:

гелика :

- Йду до Бога . Він там, у лі ... сі. На радощах витирав сльози і дядько, а тоді промовив до матері :

-

Меч проб'є твою душу! Щось буде велике з

- йосипе, добре запам'ятай цей день! Хлопчик обійняв своєю рукою шию матері й тихесенько промовив:

-

Мамо, чуєте, мамо! Сьогодні мене Ісус кли­

кав, щоби я став священиком. І я сказав «так! ».

нього.

Через годину додому повернувся й батько з наймитом. Від несподіванки вони разом почали

в молитві дякувати Богові, що все так добре за­ кінчилося.

Мати зітхнула, кажучи:

-

Все від Бога . Та будь насамперед добрим

хлопчиком.

Мати перехрестила синочка і, склавши руки

На десятому році життя Йосип готувався до

перед розп'яттям Христа і образами, почала роз­

свого Першого Причастя. Після катехизації у су­

думувати про те, що почула з його уст. 'і'і найстар­

боту перед Квітною неділею він приступив до

ша дочка Євгенна вже давно в монастирі. Павли­

Святої Сповіді . Та найкращу науку щодо сповіді

на також хоче стати черницею. Син Август опісля

дав йому батько.

Великодня вступає до монастирської школи, бо

Визнати свою вину перед Богом є мужністю,

прагне бути монахом, а тут уже й найменший

тільки боягузи бояться цього. Не будь ніколи бо­

хлопчик виявив своє бажання. Дивлячись на Іс­

ягузом .

уса Розп'ятого, промовила:

-

J.ІІРІОН

111 V

Jd український or ~~~сіп~~нський

33


КУЛЬТУРА І ДОСВІД

-

ЖОВТЕНЬ2010

Ось я, слугиня Господня ... На все Твоя воля.

Довго ще дивилася мати на Ісуса. Втерши сльозу, пішла до сну.

. . .Франц

Вьостер докладав зусиль, щоби його

діти отримали необхідну освіту. Наймолодшого сина віддав до французької школи, застерігши, однак, щоби той завжди залишався фламандцем.

Йосип швидко опанував французьку й успішно на­ вчався. А вдома перевдягався в селянський одяг

і охоче працював у полі, на фермі. Прийшовши

якось із поля, йосип витягнув КНИЖКИ, щоби дещо повторити. Аж тут прийшов товариш і повідомив:

-

Сьогодні у церкві починаються місії під про­

водом отця-місіонера.

Після короткої задуми Йосип погодився піти.

На деякий час у келії запанувала тиша. Настоя ­

Саме першого дня отець мав проповідь про по­

тель підпер голову й думав. Старий Франц склав

кликання.

доброго й подумав: « Боже, якщо я не можу бути

будуть ваші серця твердими. Ідіть за покликом

женцем, то дай мені, щоб я хоча би в'язав снопи ».

Ісуса,

-

сказав на закінчення священик .

йосип виходив із храму зворушений як ніколи. Коли дзвонили дзвони, він сказав товаришеві:

-

Тепер я вже знаю свою дорогу.

Додому вони йшли мовчки. Вночі хлопець дов­

го не міг заснути. Серце було наповнене незбагнен­ ним щастям. Світло Христове пломеніло в душі .

. . .І ось узимку Йосип вирушив у дорогу. його

Він піднявся, ступив крок уперед й упевнено, рі­ шуче сказав настоятелеві:

-

Прошу мене прийняти на новіціат.

-А що скаже батько-господар? - запитав старенький настоятель.

-

Воля Божа . Я думав, що він мене замінить у

господарстві, та був проти його покликання, але

проводив у монастир батько. Мати, хоча залиши­

бачу, що це є жертва. Бог кличе його. Настоятель потиснув обом руки. Батько пішов

лася вдома, з розумінням поставилася до того,

додому, а син залишився у монастирі. Так йосип

що віддає Господові найменшу свою дитину.

Вьостер вступив до Згромадження Найсвятіших

Незважаючи на завірюху, вона зав'язала хустку та пішла в поле, де стояла фігура Матері Божої,

Сердець. Щодня для нього були важкі випробу­ вання. А на свято Стрітення Господнього відбуло­

щоби відмовити там вервицю за свого сина.

ся облачення, під час якого Йосип одягнув габіт

Найперше в монастирі батько з сином зустрі­

і отримав ім'я Дем'ян. Він, як селянин, обробляв

ли Августа, він прийняв ім'я Памфілій. Брат орга­

монастирські грядки, вирощував городину і ви­

нізував зустріч своїх дорогих родичів із настояте­

вчав латинську мову.

лем монастиря. І тут Йосип визнав, що хоче бути

Незабаром брати вже приходили до нього із

священиком: «Знаю, що Бог мене кличе! » Насто­

перекладами, і Дем'ян вправно перекладав з ла­

ятель запитав про вік та освіту хлопця. Хвилину

тинської на фламандську. Я кось настоятель отець

мовчав, сумно похитав головою і відповів:

Вінцке побачив за таким заняттям Дем'яна, а біля

-

Ти не можеш навчатися, бо застарий. Мені лише дев'ятнадцять років! - з гіркотою

відповів Йосип.

-

Але ти не знаєш латини, на це потрібно ви­

тратити багато років.

-

Мене кликав Бог, і великої боротьби кошту­

вало мені, доки я усвідомив свою дорогу, - зажу­

рений юнак заперечував настоятелеві.

34

руки, немов молився. А йосип очікував чогось

- Сьогодні, коли почуєте його голос, нехай не

нього молодого брата. Усміхнувшись, запитав:

-

Може, поміняєтеся місцями? Ти

студії, а ти

-

грядки копати?

-

підеш на

і потім додав:

-

Ні,

будете навчатися разом. Неймовірну радість відчув Дем'ян. Терпели­

вість і праця перемогли, а мрія бути священиком здійснилася ...

• Продовження буде ...

український .JІ Ір І о н

христи~~~~~~~

111 \1

)rd

(J


КУЛЬТУРА І ДОСВІД

ЖОВТЕНЬ 201 О

ЯК КОМУНІСТИ БОРОЛИСЯ 3 ЦЕР..КВОЮ, А СУЧАСНІ НЕЛЮДИ ЗНИЩИЛИ 11 ВОГНЕМ (Повертаючись до опублікованого) Степан БОРУЦЬКИЙ, мешканець села Попеляни

(1947-1950 рр.)

Нещодавно львівські друковані мас-медіа опу­

блікували страшну вістку: у селі Попеляни Пусто­ митівського району згоріла сакральна пам'ятка

архітектури

-

дерев'яна церква Воздвиження

Чесного Хреста (Див. про назву храму: Шема ­ тизм Львівської архиєпархії.

Львів: Канцелярія

Львівської архи єпархії,

с.

1996. -

109). Газета

« Су­

ботня пошта » з цього приводу теж відгукнулася

сумним матеріалом (це була стаття Ірини Цицак

його розпадому

«Храми у вогні » у номері за

2008 р.).

ного ремонту храму та нібито вимогою громади

На жаль, всі публікації неправильно назвали са­

села переобладнати церкву під склад колгоспу

кральну споруду

«Україна » зі зміною її зовнішнього вигляду.

-

11

листопада

Чесного Хреста. Отож, тепер

1961 р., необхідністю капіталь­

відновимо істину на основі архівних матер і алів,

Наступний документ адресований начальни ­

що свідчать про розправу над церквою комуніс­

ку Ради у справах РПЦ при Раді міністрів СРСР Ку­

тами у радянську безбожну добу.

роєдову В. А. (Москва) та уповноваженому Ради

У характеристиці роботи релігійної громади

у справах РПЦ при Раді міністрів СРСР в Укра"ін­

та приміщення церкви у с. Попеляни Дмитрів­

ській РСР Пінчуку Г.П. ( Київ). Тут ідеться про те,

ської сільської ради Пустомитівського району,

що виконком Пустомитівської районної ради за

підписаної головою виконкому районної Ради

депутатів трудящих Н. Назарчуком та секретарем

поклопотатися про задоволення вимог, які вка ­

345

від

26 липня 1963

року прийняв рішення

Р. Видиборцем, знаходимо наступні відомості .

зано у документах вище. Є там і зауваження, що

Дерев'яну церкву, криту залізом, на території По­

ніхто із жителів села начебто не клопотався про

пелян було побудовано в

відновлення діяльності «релігійного об'єднання .

1835 р. У 1961-1963 рр.

церква не д і яла, церковна двадцятка розпалась,

В іншому документі, оригінал якого адресо­

а віруючі задовольняли свої духовні потреби в церкві с. Дмитрів, Дмитрівської сільської ради, за

ваний вищезгаданому пану Куроєдову (копія

-

пану Винниченку) заступник уповноваженого

м. від Попелян . В документі йдеться також

Ради у справах РПЦ в УРСР Н. Гладаревський по ­

про аварійний стан приміщення церкви та її ого ­

дає на розгляд Ради лист виконкому Львівської

рожі, через що більшість трудящих села вимага­

обласної (сільської) ради депутатів трудящих

1100

ють зняти з реєстрації церковну громаду, а при­

міщення церкви передати колгоспу «Україна »

релігійної громади Попелян.

для використання під склад . Виконком сільської

101

від 5 серпня

А вже

14

1963 р. про зняття з реєстрації

вересня

1963

р., рішенням №

516

ради, правління колгоспу просять задовольнити

виконкому Львівської обласної (сільсько"І) ради

вимоги трудящих.

депутатів трудящих (Львів), серед інших релігій­

У висновку уповноваженого Ради у справах

них громад РПЦ, було знято з реєстрації також і

Російської Православної Церкви у Львівській об­

ту, що в Попелянах, а культові споруди (церкви),

ласті Н. Винниченка від ЗО липня

р. йдеть­

якими вони користувалися, було дозволено пе­

ся про наївність підстав для зняття з реєстрації

реобладнати. Документ підписли голова викон­

релігійного об'єднання в с. Попеляни у зв'язку з

кому С. Стефаник та секретар О. Кушнєрова.

А.ІІРІОН )І) український

ІІІ

'1

О

r

~~~~:~нський

1963

35


КУЛЬТУРА І ДОСВІД

ЖОВТЕНЬ 2010

Можемо побачити, як радянсько-комуністи­

ла.

20 серпня 1991 р . релігійна громада церкви

чна влада безп ідставно зняла релігійну громаду

Воздвиження Чесного Хреста с. Попеляни, від­

церкви Воздвиження Чесного Хреста с. Попеля­

роджена ДО життя та МОЛИТВИ УГКЦ, знову за­

ни із державної реєстрації. Традиційній брехні

реєструвала свій статут, а це означає, що вона

тодішньої влади, на кшталт «більшість трудящих

набула статусу юридичної особи із набуттям

села вимагають зняти з реєстрації церковну гро ­

всіх юридичних прав і свобод у нашій держа­

маду» вірити не можна, бо такого ніколи не було

ві . Однак тепер у незалежній Україні внаслідок

і не могло бути! Взагалі ж, упродовж 1963 р. на те­

так званого людського фактору- « через зане­

ренах Львівщини знято з реєстрації

сення вогню ззовні » (за свідченням працівни­

142 релігійні

громади! Станом на 1 січня 1964 р. в області зали­

ків М і ністерства надзвичайних ситуацій Укра­

шилося на реєстрації 786 релігійних громад.

їни у Львівській області) церква загинула на

Слава

Богу,

що

попелянська

церковиця

Воздвиження Чесного Хреста все таки вижи-

МІСІЯ МИРЯН У СВІТІ

рідній землі. Прости, Господи, і тим нелюдам,

які втратили страх Божий ," •

Людська

праця

належить

до

важливої

суспільно-господарської діяльності. В енцикліці Laboreп

Exercens (надалі LE), тобто З праці своєї,

папа римський, пригадуючи слова Святого Пись­

Іван КОБАСЯР

ма, показує, що праця є необхідною в житті люди ­

Продовження. Початок у ч. 7- 9 за

2070 р.

ни (пор.: Бут.

3,17; Пс. 128,2). Крім того, на самому

початку книги Буття звучить заклик про « Підпо­

рядкування » людиною всього у світі . Цей заклик

СУСПІЛЬНО - ГОСПОДАРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ

можна сповнити лише працею (див.: Бут.

Людина повинна перш за все у світі викону­

ним і безпосередні м інструментом суспільного­

вати свою царську місію, яку здійснює разом з

господарського розвитку, а з іншого

Христом через Тайну Хрещення. Коли йдеться

но є правом і обов'язком кожної людини .

-

є одночас­

про якесь служіння, зокрема в соціальній сфер і,

Другий Ватиканськи й собор у Догматичній

то насамперед спадає на думку така діяльність

конституції про Церкву вказав обставини, у яких

людини, яка спрямована на користь суспільства

і власного утримання, тобто праця . Саме цій темі

праця становить дорогу особистого освячення. Бо так, як через роботу людина удосконалює

присвячений підрозділ послання Christifideles

себе і має можливість розвивати отримані від

Іаісі , який Іван Павло 11 символічно називає так:

Бога свої дари , так само вона отримує можли­

«Людина як осередок суспільно-економічного

вість допомагати іншим у їхньому розвитку. Таке

ЖИТТЯ». Папа римський, обговорюючи такого

розуміння праці з певністю можемо назвати

роду питання, багато разів відкликається до

службою для добра всіх. Завдяки охочому ви­

своєї енцикліки Sollicitudo rei socialis. В ній він

конанню роботи є можливість внесення свого

показав суспільно-господарські проблеми, а

вкладу в розвиток всієї громадськості, а тим са­

та кож дав пропозиції щодо їх вирішення згід­

мим

но із засадами суспільної науки Церкви. Також

36

1,28).

Саме тому вона є з одного боку найбільш загаль­

-

у розвиток всього сотвореного.

Людська праця , як виявляється, може мати

ту підкреслює вагу і необхідність дієвої при­

також

сутності зрілих мирян у світі, щоб їхнє христи­

сумлінно виконує свою роботу, наслідує Са­

янське свідчення і апостольська діяльність, як

мого Ісуса Христа, «який трудившись в Наза­

євангельська

громадськість. Особливо прикрим є те, що сьо­

реті власними руками, надав праці визначної достойности». У Christifideles Іаісі Іван Павло 11

годнішнє суспільство формувалось з ідеологій,

нагадує вірним , що праця, будучи найбільш за­

далеких духу християнства .

гальною формою діяльності людини, є її осно -

закваска,

могли

проникати

всю

сакральний

вимір, оскільки

українськи~

х р истия н ськии часопис

той,

хто

'111 GІ о н dр


КУЛЬТУРА І ДОСВІД

ЖОВТЕНЬ 2010

вним правом і обов'язком. Також акцентує на

коли тяжкі умови життя і праці є недостойні

тому, що ключовою проблемою праці є її добра

людської особи, - саме тепер настав час такої

організація . Тому папа римський ставить перед

допомоги. Вона, власне, полягає в свідченні

мирянами умову: добре, тобто з професійною

християнських цінностей, які приведуть до

компетенцією, чесністю і в християнському дусі,

гуманізації всього суспільства. Навіть сам Ісус

виконувати доручену їм роботу, трактували її,

Христос прагнув, щоб Його Церква проповід­

як дорогу до особистого освячення . Святіший

увала Євангеліє примирення Бога і всіх людей

отець, говорячи про роботу, згадує проблему

такими словами: «Сповнився час, і Царство

безробіття і закликає вірних по можливості до­

Боже близько; покайтеся і вірте в Євангелію»

кладати зусиль до вирішення цих проблем : ви­

(Мр.

рівнювати несправедливу відмінність між дуже

1, 15).

Також у Декреті про апостолят мирян Дру­

багатими і дуже бідними та старатися перетво­

гого Ватиканського собору є пригадування, що

рювати середовища праці на місце спільності

«місія Церкви полягає не тільки в тому, щоби

осіб, яким належить повага та певні права.

Христове послання і його благодать прине­

Також Іван Павло 11 не залишається байдужим

сти людям, але також просякнути і вдоскона­

до надзвичайно болючого питання екології, яка

лити євангельським духом устрій речей до­

є пов'язана власне зі суспільно-господарською

часних». Бо лише любов, у якій криється весь

діяльністю людини. Він зазначив, що панування

зміст Євангелія , стає найпевнішим ліком проти

над світом повинне виконуватися з відчуттям

сучасних викликів егоїзму. Саме така любов є

відповідальності за Божі сотворння. Це означає

завжди справедлива, бо вимагає визнання гід­ ності особи, і вона повинна охопити все люд­

дякувати за дари , які отримали і продовжуємо отримувати від Бога, і, якщо це можливо, пере­

ство. Щоб, у світлі слів з євангелія від Луки « Хто

дати їх покращеними наступним поколінням,

буде намагатися спасти своє життя, той його

для яких ці дари також призначені Творцем.

погубить; а хто його погубить, той збереже

Бог у символічний спосіб поклав на людину певні обмеження, якими була « заборона спожи­

його живим » (Лк.

« губив» своє життя для інших, отримуючи ві­

вання плоду з дерева життя » (див.: Бут.

чну нагороду в небі.

2, 16-17).

17,33),

через цю любов кожен

Це виразно показує, що відносно видимої при­

Отож, задля покращення економічної ситу­

роди ми підлягаємо не тільки біологічним, але

ації потрібно звернутись до суспільної науки

також моральним обов'язкам, яких не можна

Церкви, бо вона вказує на необхідні засади для будування справедливого суспільного ­

безкарно переступати. Тут Іван Павло 11 засте-_ рігає людство перед генетичною маніпуляцією,

господарського устрою відповідно до етично­

а також про неприпустимі експерименти, які

моральних і Божих законів. Тому миряни пови ­

тепер дуже часто проводять. Ці та багато інших

нні знати суспільну доктрину Церкви, і завдяки

аспектів діяльності людини

постають перед

такому знанню вірні зможуть краще, відпові ­

людським сумлінням і повинні виконуватись

дальніше і ефективніше служити у напрямку

згідно з моральними засадами, якими повинен

розвитку економіки і суспільства в цілому.

визначатися їхній подальший розвиток.

У декреті

Apostolicam actuositatem ми чи­

Суспільно-господарська діяльність є части­ ною культури, яку творить людина, і тому вона

таємо, що християни в середовищі праці чи

в собі має відблиск релігії, яка може посприяти

професії, студій чи місця проживання, розваг

її повному розвитку. Звідси просто необхідним

чи товариських зустрічей мають можливість

для тих, які творять цю культуру, є керуватись

допомагати ближнім, і відповідальність за не­

християнськими засадами. Тому миряни про­

надання такої допомоги є велика. Тепер, коли

сто не можуть залишитися байдужими відносно

багатство і бідність існують поруч, коли не­

явищ несправедливості, визиску, голоду і дис­

велика група людей сконцентровує в своїх

кримінаціїу сучасному світі. Протилежною пози­

руках владу, а більшість не може діяти за влас­

цією до байдужості є праця, до якої і є покликані

ною ініціативою і на власну відповідальність,

християни як до дії на користь любові і миру. •

d11Gloнdp

ук раїнсь кий

х р исти янськии часопис

37


КУЛЬТУРА І ДОСВІД

ЖОВТЕНЬ 2010

НОЇВ КОВЧЕГ Дід спробував усміхнутися, але усмішка ви­

Галина ГОРДАСЕВИЧ

йшла дуже жалібною, потім взагалі перетвори­ Продовження. Початок у ч.

7-9 за 2010 р.

лася на гримасу, а з голубих очей рясно поси­ палися сльози. Він захитався, здавалося, от-от впаде.

-

* * * І тією розмовою вони наче накликали на

себе біду. Правда, біда та лише майнула на них

-

-

-

кинулася до нього

Ви, мабуть, дуже змерзли?

Я, прошу пані, вже два дні нічого не їв. Мені

своїм холодним крилом і пролетіла мимо, але

соромно було заходити попросити їсти в людей,

ж могла й не минути. Вона запізнилася бук­

які могли мене впізнати, А минулої ночі я спав у

вально на один день, але цього було досить,

стайні біля коней. Проходив якраз біля двору і

щоб втратила свою чорну силу.

-

Матушко,

-

сказала Катерина,

жебрак прийшов. - Ну, то дай йому щось поїсти,

побачив, що хлоп пішов додому, не закривши

-

там якийсь

неуважно

ся, що господар вранці зайде і застане мене.

Матушка розгублено озирнулася на Кате­ рину, яка поралася біля плити. З одного боку,

випрасувану білизну. Та він хоче батюшку бачити. Якийсь по-

-

стайню на замок. То я й зайшов. Але майже не

спав, бо там усе одно було холодно. Та й я бояв­

-

сказала матушка, яка саме розкладала в шафі

несподіваного гостя треба було найперше по­ годувати. Але ж не будеш вельможного поль­

ляк".

Отець Іларій саме поїхав на похорони, але

ського графа, якому до війни належали мало

матушку Софію зацікавили слова Катерини, що

не всі землі і угіддя довкола Трощаниці, не бу­

то ПОЛЯК, і вона вирішила ПОДИВИТИСЯ на того

деш ти цього пана годувати на кухні, як якого­

жебрака і дізнатися, що йому треба. На кухні

небудь жебрака.

біля вхідних дверей сидів дуже високий і дуже

-

Катерино, у нас знайдеться чим гостя по­

худий дід із довгою бородою, яка була б, ма­

годувати?

буть, молочно-білою, якби не була дуже бруд­

що ж його спочатку робити: покупати гостя чи

ною. Дід був одягнений в старе, подерте паль­

нагодувати?

то, на ногах у нього були великі гумові чуні, а

ще ноги були обмотані великою кількістю ган­ чірок, від чого видавалися дуже товстими.

-

Отця Іларія немає і буде ще не скоро, - ска­

зала матушка Софія.

-

Може, скажете, яка у вас

до нього справа?

-

-

запитала вона, все ще вагаючись,

Та борщ іще лишився". Можу ще яєшні на­

смажити". Чи він постить? Матушка Софія махнула рукою: мовляв, про який піст може бути мова!

-

і зробила найеле­

ментарніше, що могла, тобто чемно запропо­ нувала:

Жебрак звівся, хоч було видно, що це йому

-

Може, пан грабя помиє руки?

важко: чи то від холоду, чи просто від старості.

Пан грабя взяв шматок мила якось так, наче

Якусь хвилину мовчав, вдивляючись у матушку

ніколи не тримав його в руках і не знав, що

Софію, а потім тремтячим голосом запитав:

воно таке і для чого. Зрештою, намилив руки,

-

Рапі

поклав у мильницю, змив під умивальником

mnie nie poznaje?l

Матушка Софія пильніше вдивилася в цього дивного діда. Великі блакитні очі були, правда, оточені дуже зморшкуватими червоними пові­

ками, тонкий горбатий ніс

-

«римський», казав

-

сплеснула руками

колись отець Іларій.

-

Пан грабя Ольшанскі!

матушка Софія.

38

Та ви сідайте, сідайте,

матушка Софія.

піну і нерішуче глянув на матушку Софію, яка стояла поруч, тримаючи чистий рушник.

-

А можна ще раз намилити?

-

нерішуче,

зовсім по-дитячому, коли дитина просить ще одну цукерку, запитав він.

-

Та звичайно, скільки пан грабя забажає,

-

сказала матушка Софія.

український МІРІОН )IJ

христи~~~~~~~ 111 V

О

r


КУЛЬТУРА І ДОСВІД

ЖОВТЕНЬ2010

Він знову взяв в руки шматок мила, як бе­ руть, мабуть, шматок золота .

повно. Зрештою, то й не одяг, а дрантя. Думаю,

Ласкава пані не повіри т ь, але я чотири

-

щось батюшчине підберу йому. Вони зростом майже однакові .

роки не тримав у руках мила.

-

весь доведеться, викинути, бо ж там вошей

Ну, у нас зараз із милом теж не та к просто,

бо війна . Вже не за й деш до Лейби у крамничку

- Уже, - буркнула Катерина, - балію внесла, а вода он гріється.

матуш­

- Прошу пана, - вернулася матушка Софія

ка Софія почала говорити весело, мов хотіла

в їдальню, де пан грабя, на мить забувши про

зробити вигляд , що у тому нічого особливого

добре виховання і знову перетворившись у

нема , а потім схаменулася, що виходить так,

жебрака, витирав шматком хліба тарілку з-під

ніби вона натякає на необхідність економити

яє ч ні ,

мило .

спочатку скупаєтеся?

та й у місто за покупками не поїдеш,

-

-

ви, н а певно, дуже стомлен і, але , може,

Дійсно, пан грабя швидко поклав мило на

Гостя від тепла і доброго обіду дуже розмо­

місце, сполоснув руки , витер рушником , який

рило. Він, безумовно, зараз із найбільшою охо­

йому подала матушка Софія, і пішов за нею в

тою ліг би спати, бодай десь в кутку на підлозі ,

їдальню, де вже парувала тарілка борщу. Матушка Софія не знала, як їй бути. Поли­

але згадав переляканий погляд матушки Софії

шити гостя на самоті було б нечемністю. Але

свої сили і скинути з себе ці завошивлені лахи.

чи не більшою нечемністю було сидіти поруч і дивитися , як він їсть? А в гостя застарілий

голод боровся зі старими звичками доброго

на його шию і зрозумів, що мусить зібрати всі

-

Тільки перепрошую пана,

-

говорила ма­

тушка Софія, подаючи йому чисті спадні і со­ рочку, - білизну ми носимо вже лише з домаш ­

виховання . Старечі руки тряслися, аж борщ схлюпував з ложки, хліб він кусав якнайбіль­

нього лляного полотна.

шими шматками , але все-таки не сьорбав і

бачила ту гримасу-посмішку. Щоб якось по­

не плямкав. У матушки Софії кольнуло серце,

правити ситуацію, вона весело сказала:

коли вона побачила, як вельможний пан грабя нахилив миску, щоб виловити ложкою останні

зараз перебуває грабянка Шереметьєва! Ду­

краплини борщу. Хотіла запропонувати йому

маю, вона буде рада вас побачити.

ще, але подумала, що забагато їжі на такий ви­

І на обличчі гостя матушка Софія втретє по­

- Ах, прошу пана, я зовсім забула! У нас же

-

Тільки не зараз, прошу пані!

-

перелякав­

голодн ілий шлунок може бути шкідливо, та й

ся пан грабя і аж простягнув долоні, наче хотів

Катерина вже вносила тарілку з яєчнею .

ними затулитися.

Виделку пан грабя теж узяв, як щось зовсім

- Тільки не зараз. Звістка про те, що прибився пан грабя Оль­

незвичайне і незнайоме. З його очей знову по­

шанський і в якому вигляді він прибився, заці­

котилися сльози, але на цей раз матушку Со ­

кавила лише отця Іларія і Єлизавету Петрівну.

фію значно більше .вразило щось зовсім інше:

Та ще матушка Олена пригадала собі, як селом

десь чи то з коміра, чи з волосся на шию пана

проїздила кавалькада елегантних дам і кава­

грабі повільно вилізла велика коричнева воша .

лерів. Це чомусь тоді справило на неї значно

Видно, пан грабя перехопив гидливий погляд

більше враження, ніж автомобіль пана грабє­

матушки Софії, і зрозумів, чим він викликаний,

го, на згук котрого вибігали на вулицю всі діти,

бо знову на його обличчі з'явилася ота винува­

щоб подивитися на оте диво - залізну карету,

та не то посмішка, не то гримаса.

яка їздить сама по собі, лишаючи синій шлейф

- Przepraszam. АІе со ja mogfem zrobiC?l

смердючого диму. З їхньої сім'ї лише Василь

Але яєчню він уже їв так, наче сидів у па­

так захопився тією машиною, що цілими дня­

ризькій ресторації і споживав найвишуканіші

ми пропадав у майонтку пана Ольшанського,

делікатеси.

подружився з шофером і слухняно виконував

- Катерино, - сказала матушка Софія, вихо­ дячи на кухню, - треба нагріти води і внести

усі його доручення, аби лише той дозволив по­

балію. йому треба добре помитися. А одяг той

тім, навчаючИсь у гімназії, Василь записався на

м

1" І О Н U11 rп ~~~~~~~нський український

111 V

сидіти за кермом і показав, що там до чого. По­

39


КУЛЬТУРА І ДОСВІД

ЖОВТЕНЬ 2010

курси шоферів, і йому там було значно легше

країну йому пришити , не міг же він бути поль­

вчитися, ніж іншим, бо він уже багато в чому

ським шпигуном , оскільки Польщі, як держави,

розбирався.

вже не існувало. « Допомогло» знання фран­

Поки пан грабя мився, матушка Софія посте­

цузьким шпигуном і відправили на сибірський

то проспав до пізнього вечора. Коли, нарешті,

лісоповал. Там він пробув до того моменту,

прокинувся і вийшов у їдальню, де вже всі си­

коли почали по таборах вишукувати поляків ,

діли за столом і займалися звичною роботою,

бо створювалося польське військо. Звичай­

тобто майстрували все ті ж ялинкові прикраси,

- вже rаки білою, - бородою

но, пан грабя, як великий патріот отієї Rzeczy Pospolitej, відразу висловив бажання стати в

і довгим білим волоссям був дуже схожий на

лави польського війська. Але потім на нього

то зі своєю білою,

Діда Мороза. Тільки замість хутряної шуби був

щось напали сумніви. Коли почали їх звози­

одягнений в темні штани і широку сіру блузу

ти в одне місце, пригадав пан Ольшанський

отця Іларія. І хоч отець Іларій був досить висо­ кий, але цей несподіваний гість був ще вищим,

п'яного кон-войного, який в пориві відвертості

признався йому, як ще в тридцять дев'ятому

і кисті його рук- виглядали з рукавів, як у під­

році був серед тих, що розстрілювали поль­

літка, який виріс зі свого одягу. Ось лише кисті

ських офіцерів. « Понимаешь, отец, гад буду,

були дуже старими, схожими на брунатну по­

до сих пор они мне снятся,

кручену кору якогось невідомого дерева.

ний, хитаючи головою і дивлячись перед себе

Dieu! - рвучко звелася Єлизавета Пе­ - Пане графе, невж~ це ви? - У це важко повірити, правда, - сказав пан грабя. - І все-таки це я. -

Моп

трівна.

І він поцілував руку Єлизаветі Петрівні так,

скляними очима.

- юворив конвой­

- Их там бь1ла тьма-тьмущая,

ТЬІЩ тридцать, не меньше. А МЬІ их КОСИМ, а МЬІ их косим. А они чего-то кричат по-своєму, по­

польськи, а мь1 ни хрена не понимаем. А если

бь1 и поняли, все одно стреляли бь1. Потому как

що відразу стало ясно: це аристократ, якого з

приказ, а мь1 люди военнь1е. Только снятся до

пелюшок вчили ходити, сідати, кланятися, ці­

сих пор, сволочи , мать их так! »

лувати руки жінкам саме так і ніяк інше.

Згадав ці слова пан Ольшанський і подумав:

Після вечері, яку пан Ольшанський мусив

чи не для того їх зараз звозять докупи, щоб

спожити без товариства, бо всі вже повече­

десь у глухому місці винищити до решти? Отож,

ряли, він сів біля коминка, дивився на вогонь,

скористався можливістю і втік. Звичайно, мало

як на диво (матушці Софії пригадалося, як він

було надії, що без грошей, без документі в, у

дивився на мило і на виделку), і почав розпо­

воєнний час він знову не потрапить в руки

відати про все, що йому довелося пережити.

енкаведе, але ж не чекати покірно, поки тебе

Розповідав він, звичайно, польською мовою,

прикінчать. Щоб акцент його не видав, прики­

яку знали всі присутні, окрім, хіба, то·і малечі:

нувся німим. Ішов за фронтом, із майже нере­

Рамка, Андрійка, Данилка

- але вони під керів­

альною надією, що колись так дійде до Польщі.

ництвом Лаврика займалися своїми вечірніми

Аж одного разу, в результаті наглого відступу

іграми, а потім взагалі пішли спати.

совєтських військ, опинився на території, за­

На початку німецько-польської війни пан

40

цузької - оголосили пана Ольшанського фран­

лила йому на дивані в бібліотеці, і він як заснув,

йнятій німцями. Тут йому теж пощастило,

- от і

Ольшанський був у своєму майонтку. Звістка

добрався сюди. Найбільшим ударом для нього

про війну захопила його так зненацька, що він

було, коли побачив оті засмалені руїни на місці

відразу не знав, що йому робити. Потім дізна­ вся, що деякі військові частини відступають до

свого майонтку. Якось не був до того психоло­ гічно готовий. Було непереможне бажання сіс­

Румунії, вирішив до них приєднатися, але заба­

ти там і більше не підводитися, і закінчити на

рився, опинився на території, яку вже зайня­

тому своє життя, коли воно таке безглузде. Але

ли більшовики. Отож, одного дня, який ніяк

жага життя виявилася сильнішою над усе. Яки­

не назовеш прекрасним, його заарештували,

мось останнім одрухам свідомості пригадав

звинуватили в шпигунстві. Довго думали, яку

собі, що в селі був такий симпатичний право-

українськи~ tПIGIOHdP

х р истия нськи и

ч асо п и с


КУЛЬТУРА І ДОСВІД

ЖОВТЕНЬ 2010

славний пробощ. Звичайно, більшовики могли

його теж вивезти в Сибір, але це був останній А ми ж хвалилися , що в нас найкраща

в світі кавалерія ,

-

співали:« МаrszаІеk dzielпy

То

juz wszyscy? -

запитав той, що, судячи з

Йому ніхто не встиг відповісти, бо якраз по­

шанс. І ось він тут.

-

-

усього, був тут головним начальником .

г і рко сказав він.

Smigty-Rydz,

-

А ми ж

пasz

drogi

чувся голос , і двоє вояків ввели в кімнату пана

Ольшанського, який був у самій білизні .

- Tu jeszcze вояків,

w6dz».

Тої ночі спали спокійно . А наступної їх роз­

jedeп

штовхаючи

dziad! -

сказав один із

прикладом

пана

Оль ­

шанського, зрештою, не дуже сильно, видно,

будив грюкіт одночасно у всі віконниці і двері і

побоюючись,

голосний крик :«Оtwіеrас!

цей ще живий скелет .впаде і розсиплеться на

Otwierac!». «samoobroпa », - шепнув

що

від

сильнішого

поштовху

отець

окремі кістки . Старший озирнувся на новопри­

І ларій матушці Софії, поспіхом одягаючись при

булого, потім відвернувся і вже хотів щось ско­

Польська

-

мандувати, але тут пан Ольшанський більше

світлі свічки.

Матінко Пресвята , що ж воно буде?

-

-

теж

обурено, аніж налякано, запитав:

пошепки сказала матушка Софія, на-кидаючи

-

шляфрок .

На звук цього голосу старший знову повер­

-

Ти краще лишайся в ліжку,

-

порадив отець

-

tu dzieje?

нувся, придивився і майже злякано вигукнув:

-

Іларій.

Со si~

Пан грабя?

Пан Ольшанський, не зважаючи на свій до­

Ні, я з тобою.

У кухні Катерина встигла відчинити двері, на

сить непрезентабельни й вигляд у сподніх і со­

веранді вони впали виламані . Здавалося, про­

рочці з сірого полотна, гордовито звів голову,

тягом однієї миті весь великий дім сповнився

підійшов до старшого, в свою чергу придивив­

людей у військовій формі і з автоматами, які уда­

ся і вже не злякано, не здивовано, а майже по­

рами ноги відчиняли двері, миттю освітлювали

блажливо сказав : Рап

Mularczyk? Со pan tu robi?

кімнату електричними ліхтариками, коротко

-

командували:

І тоді отець Іларій, в свою чергу, впізнав ко­

«Wstawac!

Pr~dko! ». Піднявши з

постелі розгублених людей, підштовхуючи їх

мандира тієї

прикладами, зганяли всіх у найб ільшу кімнату, у

щі він був управителем майонтку пана грабя

їдальню, вже хоч трохи освітлену гасовою лам ­

Ольшанського. І хоча ще вся Польща була під

пою. Розбудж_ені діти зняли плач, перелякані чували себе розгубленими і безсилими, надто

німецькою окупацією, і з графського палацу залишилися самі руїни, і пан грабя стояв перед своїм управителем у самій білизні, але субор­

після того, як отець Іларій на правах господаря

динація сиділа в найменших клітинах колиш ­

матері намагалися їх заспокоїти, чоловіки від­

«samoobrony»:

ще за часів Поль­

зробив спробу. щось з'ясувати , але у відповідь

нього управителя . Він відразу прикрикнув на

почув :« МіІсzес!»

разом з таким ударом при­

своїх підлеглих, і ті опустили цівки автоматів

-

кладом в груди, що, мабуть, упав би, якби не

додолу, з 'ясував ситуацію, запевнив пана гра­

стояв біля самої стіни, отож, наче влип у стіну.

бя, що сталася помилка, що вони приносять

Матушка Софія кинулась до нього, Єлизавета

свої найглибші вибачення, що про присутність

Петрівна встигла захопити якусь капу, зараз на­

ясновельможного пана в цьому домі буде не­

кинула її на плечі, притримувала на грудях і при

гайно сповіщено вищому командуванню, і з того, безумовно, всі будуть дуже тішитися .

тому Інні здавалась більше, ніж будь-коли, схо­ жою на імператрицю. Та в цю мить Інна відчула,

Тієї ночі у великому домі вже, мабуть, до

як хтось її взяв за плече. Вона повернула голову

ранку ніхто не спав . Матушка Ірина і матушка

і побачила поруч із собою « ЙОГО», тобто дядю .

Олена , притулившись до своїх чоловіків, тихо

Але дядя не дивився на неї, лише, тримаючи її

плакали від пережитого страху, а Інна все від­

за плече, під-штовхував до вікна і тихо прока­

чувала на своєму плечі міцну чоловічу руку і

зав: «Ховайся за фіранку. Швидко. І мовчати, що

всоте пригадувала неголосну команду: «За фі­

б не було».

ранку! » •

,\І ІР ІОН

ІІІ

\1

Jld український ar ~~~~~~~нський

41


КУЛЬТУРА І ДОСВІД

ЖОВТЕНЬ 2010

женному Якову, блаженним Марті, о. Зигмунту,

8 Слава Ісусу Христу! Шановна редакціє, хочу через часопис « Місіо­

св.муч. Юлії, своєму Ангелу-Хоронителю, Бо­

нар » скласти подяку Господу Богу, Пречистій

ніфатію. Прошу о подальш у опіку наді мною і

Діві Марії, святому апостолу Юді-Тадею, свя­

моєю родиною .

тому отцю Піо, моєму Ангелу Хоронителю за

Юлія,

постійну опіку та отримані ласки і постійну

м . Золочів, Львівська обл .

допомогу у життєвих труднощах.

Олеся,

м . Дрогобич

8 Слава Ісусу Христу ! Пише Вам жінка, яка б років не втрачала на­

дію, вірила і мол илася. Я одружилася б років • Я і моя внучка Оленка хочемо на сторінках

тому. Після першого року життя я зрозуміла ,

часопису « Місіонар» скласти щиросердечну

що чомусь не можу мзти дітей. Ми з чоловіком

подяку Милосердю Божому, Пречистій Діві

обстежилися

Марії, усім святим, душам у чистилищі, Івану­

не здавалася

Павлу П, митрополиту Андрею Шептицькому

здавала різні аналізи, їздила на море (казали,

за вислухані наші молитви особливо за посту­

що море допоможе) . Результату не було. Мені

-

наше здоров'я було в нормі . Я зверталася до інших лікарів,

плення внучки Оленки в інститут і за здоров 'я

навіть радили до ворожок звернутися

бабці.

мене завжди щось відштовхувало від такого

-

а ле

Катерина Вітик та внучка Оленка,

«лікування » . Тоді знайомі порадили молитися

с. Муроване, Львівська обл.

до святого Юди-Тадея. І я почала щиро відмов ­

ляти дев'ятницю до святого Тадея. Пройшло • На сторінках журналу «Місіонар» складаю

місяці

-

2

я не вагітніла і перестала молитися .

щиру подяку Господу Богу, Матері Божій, св.

Минув ще якийсь час , мені набридли лікарі , я

Йосифу, особливо святому апостолові Юді­

уникала запитань родичів: «Чому не вагітнієш?

Тадею, св. Антонію Падевському та блаженно­

Невже дитинки не хочеш? » Стала дратівливою ,

му о. Леоніду Фьодорову за вислухані молит­

хотіла спокою, але не могла його знайти .

ви.

Одного разу, їдучи від чергового лікаря, помі­

Раджу всім людям звертатись до них з молит­

тила в автобусі календар зі зображенням церк­

вами про покровительство і допомогу. Твердо

ви. І враз мені захотілося піти до храму та по­

вірю і глибоко переконана, що те, що ми не

молитися, що я і зробила, приїхавши додому. В

можемо осягнути для себе самі, буде нам дане

церкві підійшла до священика, і він прочитав

через заступництво наших покровителів.

наді мною молитву за ласку материнства! Після

Ярослава,

цього я купила собі вервичку і кожен день на ній

м.Львів

молилася до Зарваницької Матері Божої, а також

відновила дев'ятницю до святого Тадея. Я пообі­

Слава Ісусу Христу!

цяла йому в разі допомоги написати про одер­

З Вашою допомогою на сторінках «Місіонаря »

жану ласку, і зробила ще ряд постанов, окрім

хочу подякувати Господу Богу, Пречистій Діві

цієї. І ось приблизно через

Марії, апостолу св. Юді-Тадею і всім святим за

-

отримані ласки, за успішну здачу вступних ек-

було меж. Святий Юда-Тадей вислухав і допоміг

заменів в коледж .

мені . Тепер я молюся за щасливе виношування

Сім'я Охримовичів, м. Стрий

-

Завадів

2 місяці сталося чудо

я дізналася, що чекаю дитину. Моїй радості не

мого малятка і за щасливі пологи! Тому закликаю Вас

-

мол іться до Святого

Юди-Тадея у всякій потребі . Він допоможе • Слава Ісусу Христу!

кожному з Вас, тільки не втрачайте віри і на­

Хочу висловити подяку через журнал «Місіо­

беріться терпіння, моліться гаряче, щиро

нар» Господу Богу, Пречистій Діві Марії, апос­

будете почуті!

і

Світлана

толу св. Юді-Тадею, св. Івану Хрестителю, Бла-

42

-

українськи~ м І

х ристиянськии

часопис

G10 н dр


КУЛЬТУРА І ДОСВІД

ЖОВТЕНЬ201 О

КРОСВОРД «СВЯТИЙ ФРАНЦІСК АСИЗЬКИЙ» Підrотуваnа Леся ШТИКАЛО

1

По rоризонтаnі: З. Розмова святого Франціска з Богом . 6. Зго­ да, що дає право на здійснення чого-небудь. 7. Чеснота, котру святий Франціск вважав за основу досконалості. 10. «Бо їх жит­ тя - несплямлений ... , землі ассізької предивна пара . Вони не мали премії Оскара, їх нагорода - сам Господь Ісус» (із вірша о. Василя Мендруня, ЧСВВ « Предивна пара »). 11. Коли одного разу він молився .за містом у церкві св. Дам'яна, то почув ... з хреста: « Франціску, направ мою церкву, що розвалюється» (Життя святих). 14. Охоронець святого Франціска та всіх людей . 15. Франціск Ассізький провадив святе .. . і робив багато добра для душі й тіла своїх ближніх (Життя святих).18. «0 Боже, учини з нас знаряддя Твого миру, щоб ми сіяли " . там де панує тьма » (Молитва святого Франціска). 19. Рани Христові на тілі святого Франціска . 20. « Мене послано давати добрий ... ; якщо я не мав би стільки любові, щоб давати його, з мене інші мали б користь, а я сам не мав би жодної, хоча б я говорив усіма мовами, що їх знають люди й ангели » із слів св. Франціска.

2

По вертикаnі: 1. Святий Франціск віддав себе і свій Чин Пре­ чистій Діві Марії в опіку і мав велику надію на її .. . (Життя святих). 2. Отець Євген Небесняк ... книжечки «Я - Франціск Асизький ». 4. Чистота, убожество, .. . - монаші обіти, котрі характерні святому. 5. Проповідник волі Божої, апостол. 8. «0 Боже, учини з нас знаряддя Твого миру, щоб ми сіяли .. . там, де панує кривда » (Молитва святого Франціска). 9. Передбачення наперед того, що відбудеться. 12. Храм, будівля, в якій відбува­ ється християнське богослужіння. 13. Святе .. " котре святий Франціск рекомендує читати своїм учням, друзям. 16. «У пам'яті - вчорашній землетрус. О ні, не завжди хрест - то Божа кара: це голос подали Франціск і ... на світ цілий, що тоне від спокус (із вірша о. Василя Мендруня, ЧСВВ « Предивна пара»). 17. Стан хвилювання, тривоги.

Відповіді на кроссворд «Літера «В», опубnікований у числі за вересень

2010 року:

ПО ГОРИЗОНТАЛІ : 5.Ваврик. 6 .« Варнак». 9.Вікно.10.«Вихід».11 . Ватман. 12.Волинь. 15.Вільде. 16.Виграш. 21.Вечір. 22.Вісла. 23.Вуйцик. 24.Ваніль. ПО ВЕРТИКАЛІ: 1.Варна . 2.Вислів . З.Вагнер. 4.Ватин . 7. Вівчар. В.Відень. 13.Вітвер.14.Вавель. 17.Вісник . 18.Вітраж.19.«Вірую». 20.Віол а.

,U І

('

'11 "

Іо н

)rd ~~~~~~нський

о

український

43


МІСІОНАРЧИК

ЖОВТЕНЬ 2010

HtQtOHAPЧИK Бр. Юстин БОРИС, ЧСВВ Малюнки: Гриrорій СТАХІВ, Євrен ШПИРКА

Комп'ютерний набір: Максим БЕРВЕТСЬКИЙ

Слава Ісусу Христу, любі мої приятелі!

які надто пізно помітили цей чудовий дару­

Ще тільки недавно ми насолоджувалися

нок Господній через пусті щоденні клороти,

теплим літнім сонечком, аж ось минув один

шкідливе та довготривале просиджування за

місяць шкільного року. Осінь стає все більш

комп'ютером, або з інших причин.

повноправною господинею. Поволі жовкне і

Також хочу пригадати, що місяць жовтень,

облітає листячко, стає з кожним днем холод­

як і місяць травень,

-

це час особливого почи­

ніше, частіше докучають дощі". Проте і тут є

тання Пречистої Діви Марії через молитву на

свої радощі: ще можна насолодитися золотою

вервиці, інші молитви та добрі вчинки. Тому

осінню у її барвистих шатах, а хлопчики все

заохочую вас більше молитися до нашої Не­

ще мають нагоду поганяти футбол. Отож, ба­

бесної Мами, наслідувати її у всьому: в молит­

жаю у цю прекрасну пору не забувати, що все

ві, у словах, у послуху до батьків та вчителів ...

це нам дарує Господь. Пригляньтеся до цієї

Отож, дорогі читачі «Місіонарчика», посвячую

краси та подякуйте Богові за те, що можете

вас усіх Непорочному Серцю Марії та віддаю

все це бачити та милуватися Його творінням.

вас під її могутній Покров. •

Адже є такі, які не можуть бачити, або такі,

Ваш «Місіонарчик»

ЩО МОЖНА КУТТИТИ ЗА ГРОШІ? Ліжко Книги

-

-

але не сон.

але не знання.

Їжу - але не апетит. Гарну одіж - але не красу. Дім

- але не сім'ю. - але не здоров'я. Розкіш - але не культурність. Розваги - але не радість. Розп'яття - але не спасіння. Місце в церкві - але не небеса. Ліки

44MIGIOHdP

украінський .!JІРІОН

христи~~~~~~~ f 11 "

Jd

оr


МІСІОНАРЧИК

ЖОВТЕНЬ 2010

МІСІОНАРЧИК В ГОСТЯХ В місті Володимирі-Волинському Волинської області, на батьківщині

святого Йосафата Кунцевича, діє наш Василіянський монастир, який носить його ім'я. Отож, сьогодні ми познайомимося з маленькою

спільнотою вівтарників, які тут прислуговують і можуть розповісти

дещо з життя молоді на парафії. Знайомся: два брати-вівтарники, Андрій та Назар Сало: Андрій: Хоч у нашій парафії є небагато дітей, але ми організовуємо виступи (вертепи, сценки

до свята Матері, св. Миколая та інші), інколи маємо поїздки. У виступах беруть участь діти з музичної школи, де працює наш організа­

тор та дерегент п. Оксана. Ми любимо свою церкву. На даний час нас є четверо хлопців, які прислуговують до Служби Божої в неділі

та свята. Це я, Андрій Сало, та мій брат Назар, Богдан Коновалець і Юрій Артисюк.

Моя

сім'я

пере'іхала

Володимира-ВоJіинського

зі

Львова

до

9 років тому. Че­

ходити до церкви св. Йосафата. Коли мій стар­

рез півтора року ми дізналися про греко­

ший брат Андрій почав прислуговувати, мене

католицьку церкву св. Йосафата, і з того часу

це також зацікавило. Дуже хотілося одягнути

ходимо сюди. Отець Терентій запросив мене

дальматику і слугувати, але я ще був малий, і

прислуговувати. Я спочатку боявся, бо не

мені сказали, що приймуть мене до вівтарної

знав, чи впораюся з цим завданням. Але дя­

дружини, коли прийму Перше Святе Причас­

кую Богові, що досі маю нагоду це робити, і

тя. З великою нетерпеливістю я чекав цього

це мене заохочує ходити до церкви. Дякую

дня, і коли він наставь, для мене це було най­

також моїм батькам, що привчають мене до

більшою радістю. Мені подобається прислу­ говувати, бо я роблю це для Бога. Це мені до­

духовного життя.

помагає наближатися до Нього. Дякую Богові

Назар:

Мені було лише

5

,;u Ір І о н J п український \1 (J r ~~~~~~нський

ІІ І

років, коли ми почали

за можливість бути біля Його Престолу.

45


-46

МІСІОНАРЧИК

ті

ЖОВТЕНЬ 2010

Чи були в твоєму жит­ якісь

кумедні

ситуації,

пов~занізіслугуванням?

- Так,булобагатотакихситу­ ацій. Найбільше запам'яталося, як я вчився розпалювати кади­

ло, внаслідок чого руки та лице

були в попелі, і я був схожий на попелюшку. Іншим разом нео­

бережно тримав свічку і попалив волосся. Прийшов додому з «новою зачіскою».

-

Дякую вам, дорогі хлопці,

за цікаву розмову. Бажаю вам та всім МОЛОДИМ ЛЮДЯМ, які на­

лежать до вашої парафії, Божої любові та опіки. А ще

-

вели­

кого, бажання брати активну

участь у житті парафії, адже ви є її майбутнє, і не тільки май­ бутнє, але й теперішнє! Ви і ваші сім'ї є тими клітинками, з яких складається Церква. Тож

пам'ятайте про це. •

ПЕРШЕ СВЯТЕ ПРИЧАСТЯ У ВОЛОДИМИРІ-ВОЛИНСЬКОМУ 29 серпня на парафії святого Йосафата ум. Володимирі-Волинському

відбулося свято Першої Сповіді та Урочистого Святого Причастя. Святі Таїнства прийняли п'ятеро дітей, яких

готував бр. Терентій Тертула, ЧСВВ. Діти та батьки були дуже щасливі, і дехто

відверто зізнався:

українськи~

ХрИСТИАНСЬКИИ

часопис

MIGIOHdP


МІСІОНАРЧИК

ЖОВТЕНЬ2010

«Ми вдячні Богові за те, що змогли прийняти

«Родини дітей, що прийняли Перше Святе При­

Христа у Святих Тайнах. Дякуємо Ісусові за те,

частя, щиро дякують Богові за благословення

що Він прийшов до наших сердець».

та допомогу в проведенні цієї великої події. Не­

Таня Новицька

хай Ісус назавжди оселиться в серці не тільки наших дітей, але й в серці кожної української дитини, а Матір Божа ніколи не залишає нас та

«Мені все дуже сподобалось. Я рада, що Ісус

вимолює добру долю для наших дітей».

увійшов в моє серце».

Батьки дітей, Софія Панчишин

що прийняли Перше Причастя

УВАГ АІ КОНКУРСІ Продовжуємо конкурс на кращий малюнок, присвячений Святому Миколаю. Над­ силайте свої малюнки на адресу «Місіонарчика». Переможці отримають призи: ті, що посядуте перші три місця, отримають компакт-диск з піснями від Тараса Курчика та цікаві призи від редакції. Всі інші учасники конкурсу та активні читачі отримають зао­

хочувальні подарунки. Переможці конкурсу будуть нагороджені у грудні цього року до свята св. Миколая. Найкращі роботи будуть опубліковані на сторінках Місіонарчика. Отож, поспішайте малювати та одразу надсилайте свої роботи за адресою:

79019, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 36, Святоонуфріївський монастир отців Василіян, Місіонарчикові

..u І GІОН О1 rа український ~~~~~~нський

ІІІ

47


МІСІОНАРЧИК

ЖОВТЕНЬ 2010

МІСІОНАРЧИКОВА ТТОШТ А Я і ти немов одна людина, Наша дружба з нами назавжди. Хоч іноді ми можем сперечатись, Битись, бігати й кричати. Потім будем довго вибачатись, Миритися, про прощення благати Нашого єдиного Творця. Ми давно вже помирились. Пам'ятаємо завжди Ми науку Божу: ((Ніколи не гріши». Опісля цих історій ми миримо усіх: І маму, й тата,

Дякую щиросердечно

тобі, дорога Іринко, за твого чудового

віршика та повчальну

історію. Мені

І усю родину, І наших друзів, І малу дитину. Ісус Христос зійшов на землю, Щоои навчити нас добра, Не сваритись і не мститись, А спокійно говорити Про всі добріїділа.

Гринишин Ірина,

14 років. м.Львів

дуже приємно,

що мої читачі такі

чив, як Іван крав машинки. Іванко знав, як вивести злодія на чисту воду. Усі машинки Миколи

див насуплений, усім заздрив, сидів

чки на машинці червоного кольору.

завжди сам. На перерві Івась підій­

Юрко почервонів і втік. Хлопці зна­

діліться успіхами з

шов до друга і запитав: ((Чому у тебе

йшли його заплаканого на шкільно­

такий настрій?» А той грізно від­

нашими читачами.

повів: «Не хочу з тобою говорити». Івась не розумів, що сталося. Мико­

му майданчику. Юрко розказав, що він це зробив через заздрість. Пройшов місяць. По місту хо­

ла розказав, що вчора прийшов до

дять троє друзів: Івась, Микола і

нього в гості Юрко і запропонував погратись машинками. Юра витяг-

Юрко. Ось яка справжня дружба

- пишуть

вірші та оповідання.

Отож бажаю тобі, Іринко, та всім читачам наснаги

та творчих успіхів.

Не закопуйте свої таланти, але розвивайте та

БОГ

шов. Юрко розказав, нібито сам ба­

були підписані червоним фломасте­ ром. Узявши при Миколі колекцію Юрка, він показав, що всі позна­

-

прощає навіть крадіжку. •

СПРАВЕДЛИВИЙ СУДДЯ

Віра ПАРФЬОНОВА

синички

тримались

пречорна

Надійка сиділа біля вікна. Їй було цікаво

48

нув свою колекцію, Микола також пішов показувати свою, але не знай­

Івась і Микола дружать зі самого дитинства. Усе в них спільне, почи­ наючи від горя, закінчуючи цукер­ кою. Вчаться в одному класі, сидять за одною партою. Є відмінниками. Та ось одного разу Микола прий­ шов ДО школи злий і сів за ОДНОЮ партою зі сусідським хлопцем Юр­ ком. Юрко не мав ніколи друзів, хо­

талановиті

ворона

«Іде, ніби пава»,

окремо,

а

«Крокувала»

одна

чорна­

тротуаром.

- подумала Надійка і посміх­

спостерігати за пташками, такими кумедни­

нулась. Таке чудернацьке видовище дуже роз­

ми: сіро-бурі горобчики шмигали зграйками,

веселило її.

1V

український м р Іон І а

хрисm~~~~~~~ І 11

Ur


МІСІОНАРЧИК

ЖОВТЕНЬ 2010

- Бабусю, - звернулась дівчинка до сиво­ волосої жінки, що сиділа поруч на кріслі, чита­ ючи газету,

Бога, який послав йому це жахливе терпіння, не розуміючи, за що.

- ви знаєте так багато історій, роз­

- Сину, - спокійно мовив сповідник, - Бог -

кажіть щось цікавеньке про птахів, будь ласка.

справедливий Суддя, що за добро нагороджує,

- Гаразд, люба внученько, розкажу. Це дуже

а за зло- карає. Зараз ти розумний, чесний чо­

давня історія, яку розповіла мені моя бабуся,

ловік. А може, в дитинстві чи юності зробив

- жінка відклала газету, обняла допитливе ді­ вчатко, - слухай.

зло, за яке не розкаявся? Наче вітром навіяли спогади. Ось він, хлоп­

В одній сім'ї народився хлопчик. Раділи

ча, стрімголов мчить стежкою до лісу. О, скіль­

мама і тато, бабуся і дідусь. Та ще б не радіти:

ки птахів! Витяг рогатку і ну стріляти. Не одній

малесеньке, волоссячко чорненьке і носик rу­

пташині підбив крильця. А як з хлопцями ви­

дзичком. На кого він схожий? Бабуся казала,

колювали очі горобцю". Цікаво було дивитись, куди полетить сліпе. І як було смішно, коли

що на неї, дідусь

- не відступав: «Мій онук, тоді

й на мене схожий. Ну, ніби з мого ока випав».

воно вдарялося в стовбур дерева. Тоді рего­

І враз, який біль! Ніби хтось ножа в серце встромив - хлопчатко було сліпе. О, леле! Воно

тали: «Яке п'яне!» Моторошно. Аж у самого

ніколи не побачить ясного сонця і блакитного

Батьки не знали, а Бог бачив усе ...

мурашки по тілі. Яка нелюдська жорстокість!

неба, розкішних дерев і барвистих квіток, сво­

-

Так, отче, Бог справді справедливий Суд­

їх бабусю і дідуся. Велике щастя перетворило­

дя, - прошепотів чоловік (на більше йому за­

ся на нескінченне горе."

бракло сил) і залився слізьми. Бабуся закінчила розповідь. В кімнаті стоя­

Біль пронизувала нутро. Молодий чоловік сповідався священику, в розпачі нарікаючи на

ла тиша. Надійка поринула в роздуми. •

ВЕСЕЛИНКИ Лисі та однорукі

- Тату, а

чому на концерті у філармонії і на спек­

Ракетна база

ряду?

- Алло, це база? - Ви не туди потрапали. Це ракетна база. - Це ви не туди потрапали. Хто мені заплатить

- Хм ... Я думаю, щоби однорукі, які сидять у дру­

за мій сарай?!

таклях у театрі лисі завжди сідають в першому

гому ряду, теж могли б аплодувати. в гостях У nікаря Приходить чоловік до лікаря:

- Лікарю мені важко дихати! - Ну що ж ви себе так мучите? Не дихайте!

МІРІОН ::1а український

111 \1

О

r

~~~сіп~~нський

Господар

-

-

гостеві:

Що, посвітити вам на сходинки?

Ні, спасибі, я вже внизу лежу.

49


У ВІЛЬНУ ХВИЛИНКУ ДІТЯМ

ЖОВТЕНЬ2010

ЗАГАДКА «ШАХМАТКА» Підготувала Леся ШТИКАЛО

Вибиріть слово та дайте відповідь на наступні запитання:

1. Наука

про загальний розвиток народу, країни, суспільства (шкільний предмет).

Польщі. З. Один із трьох місяців осені.

дітям.

5.

4. Місцевість у Португалії, де з'явилася

Прямокутник, в якого всі сторони рівні. б. Український народний багатострунний

щипковий музичний інструмент.

7.

Навчальний заклад.

Широковідомий вірш Тараса Шевченка. серединою.

лекцію.

2. Столиця

Божа Мати трьом

10. Круглий

8. Держава у Північній

Америці.

9.

соковитий плід з солодкою червоною

11. Місто у Львівській області, де друкується 13. Відомий український байкар.

«Місіонарчик».

12. Той, хто

читає

Відповіді на головоломку, опубліковану у числі за вересень 201 О року: 1.Бог. 2.Бас. З.Небо. 4.Ясен. 5.Ангел. б.Весло. ?.Слоненя. 8.Весна. 9.Наголос. 1О.Олена. 11.Слово. 12.Соло. 13.Нева. 14.Сон. 15.Лев.

50

український христи:~~~~~~

;u І GІ о н

111

)rп


НОВІ ВИДАННЯ ВИДАВНИЦТВА «МІСІОНЕР»

Владика

СВЯТИЙ ЙОСАФАТ КУНЦЕВИЧ

НАРИСJСТОРІІ ЦЕРКВИ

Документи щодо беатифікації. - Львів: Місіонер, 2010. - 324 с.

Йосафат Кунцевич, святий і священомученик, монах­

_

Софрон МУДРИИ, Ч~~В

В УКРАІНІ.

- Львів: Місіонер, 2010. - 544 с.

Церкви, великий подвижник з'єдинення Церков,

У час поліконфесійності, коли вітки Христової Церкви праг­ нуть порозуміння та єдності, ця книжка дасть відповідь на багато запитань, які стоять на перешкоді з'єднання . Вона охоплює історію зародження, становлення та розвитку

взірець аскетичної стійкості, харизматичний

Української Церкви від найдавніших часів до сьогодення та

душпастир. Книга "Святий Йосафат Кунцевич" -- по

особливу увагу приділяє спробам порозуміння, їх актуаль­

василіянин, архиєпископ -- одна із найяскравіших постатей в історії Української Греко - Католицької

суті, перше видання про нього, причому не лише

ності та доконечності . Історія різних віток однієї Церкви,

в Україні, а й у світі, хоча, як видно з документів

до ключових фігур в історії Вселенської Церкви тієї епохи. Будучи вірним своєму духовному постулату,

яку описав автор, покликана допомогти конфесіям пізнати одна одну та відновити єдність, закладену Володимиро­ вим хрещенням та омиту кров'ю святих українського наро­ ду. Матеріал добре структурований, а його виклад робить

він поєднав жертву свого життя з жертвою Христа .

цю книжку доступною для широкого кола читачів.

щодо його беатифікації, святий йосафат належав

с111~11клік1.1

ВІДВАГА ПРИСТРЛСТІ

ЛЮБОВ У ПРАВДІ ІН Е1НІ<:І11\ОПJ А!'\І!СРf:'Я ІІПІПІІІ-\Т\ '\\'І ІІf'О І! ІТ('І1)·tІІ!оtІІ!fІ ,11(~'1<:1.к нn рr:uштж

\.•1юt•io11І1·;ir1p:11.,;11 -

Венедикт XVI

ЛЮБОВ У ПРАВДІ. Львів: Місіонер, 2010. -128 с.

;ro..-~-

---....

Енцикnіка npo інтеrраnьний

.•--

-~-'

nюдськии розвиток

,;.

у nюбові та правді

Карло Марія МАРТІНІ

ВІДВАГА ПРИСТРАСТІ.

--:-

Сучасна nюдина

- і диnема вибору. ~

- Львів: Місіонер, 2010. - 240 с.

«Людському розвитку потрібні християни із руками, зведеними до Бога у молитві, християни, що керуються усвідомленням того, що любов у правді, caritas in veritate, з

Ця невелика за обсягом книга перекладена на багато мов світу, в багатьох країнах вона стала бестселером. Кардинал Карло Марія Мартіні, єзу'~'г, колишній ректор Римського Григо­

якої походить справжній розвиток, не є нашим витвором,

ріанського університету, пізніше - архиєпископ Міланський,

є нашим даром. Тому у важкі та складні моменти, окрім

відомий інтелектуал, прихильник діалогу з представниками інших конфесій і провідний діяч європейського екуменізму, дослідник Нового Заповіту, говорячи про "Відвагу пристрасті", зупиняється на важких, болючих питаннях буття. Опираючись

усвідомленої дії, ми повинні перш за все звернутися до

його любові.» (п. 79)

на постать апостола Петра, Мартіні показує, як перспекти-

ви історичного поступу людини пов'язані з принципами і цінностями християнської етики. Уявний діалог між віруючою людиною і апостолом Петром вимагає великого напруження думки, але щедро винагороджує вдумливого читача.

З ПИТАНЬ ПРИДБАННЯ ЛІТЕРАТУРИ звеj)татися за адресою:

вул . Б. Хмельницького, 40 м . Львів, 79019,

тел.:

0952602157, (032) 272-90-80 shop@missioner.com.ua http: www.missioner.com.ua


РІЗДВЯНА СЛУЖБА ІЗ~ БЕНЕДИКТО~J~....V~ ·с; ··')•г 14 грудня - 28 грудня : 201ор.Б.

-~

·

Перетин українського - польсь ко го кордону.

Служба Божа в українській церкві св. Варвари . Оглядово-пішохідна екскурсія. Поселення в готель, вільний час, нічліг.

15.12

Поселення в готель, вільний час, нічліг.

16.12

Служба Божа в соборі св. Марка. Екскурсія містом.

17.12

Поселення в готель, вільний час, нічліг.

Служба Божа в Хатинці пресвятої Родини з Назарету. Чудо святої Крові. Поселення в готель, вільний час, нічліг.

Сnужба Божа біля мощей св. Миколая. Екскурсія містом. Поселення в готель, вільний час, нічліг.

26.12 27.12 28.12

Переїзд до м. Сан Джованні Ротонд0.

Сnужба Божа біnя мощей св. о. Піо. Поселення в готель, вільний час, нічліг.

Переїзд дом. Фоджо.

Сnужба Божа. Санктуарій св. Михаїла.

Пе е'ізд дом. Неаполя .

Екскурсія на вулкан Везувій. Вільн и й час, нічліг.

Переїзд дом. Риму.

Поселення в готель, вільн ий час, нічліг.

Екскурсія по м істу Риму.

Сnужба Божа в базиліці Марії Великої. Вільний час, нічліг.

Екскурсія по місту Риму.

Служба Божа . Ватиканські музеї. Свята вечеря. Вільний час, нічліг.

Площа св. Петра .

РІЗДВЯНА СЛУЖБА БОЖА. БЛАГОСЛОВЕННЯ І РІЗДВЯНЕ ПРИВІТАННЯ ПАПИ.

Переїзд дом. Паду'і.

Поселення в готель, вільний час, нічліг.

м. Падуя.

Служба Божа на могилі св. Антонія, екскурсія містом.

Ви'ізд дом. Будапешта.

Вільний час, нічліг.

м. Будапешт.

Оглядова екскурсія по Будапешті. Служба Божа.

Виїзд дом. Львова.

Дегустація вин та знаменитого угорського гуляшу.

Повернення до м . Львова.

ВАРТІСТЬ ПАЛОМ

11

ТВА:

620 Е

У вартість входить: Проїзд по маршруту, прожи вання з сніданками, візова підтримка, медичне страхування, кораблик у Венеції, вхідний квиток в Ватиканські музеї, громадський транспорт, де густація вин та зна м ен итого угорського гуляшу.

3 собою потрібно мати: молитовник, вервичку або чотки, свічку, підчас прощі кожний прочан и н повинен приступити до

св. Сповіді, щоб міг отримати повний відпуст в ювілейному часі. Здача документів до

20 ЛИСТОПАДА 201 О р.Б.

ДОДАТКОВУ ІНФОРМАЦІЮ ви можете отримати за тел. (050) 43-66-303, За адресою вул. Б. Хмельн и цького, редакція часопису « М/СІОНАР »

36

(067) 68 67 414


Turn static files into dynamic content formats.

Create a flipbook
Issuu converts static files into: digital portfolios, online yearbooks, online catalogs, digital photo albums and more. Sign up and create your flipbook.